Розшифровка

1. Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівці

на Полтавщині в селянській сім’ї.
2. Доля приготувала Григору багато випробувань, починаючи з раннього
дитинства. Голод тридцять третього не обминув і Тютюнників-Хтудулів, як
називали їх в селі: забрав старенького дідуся, а півторарічний хлопчина
перестав ходити, говорити, навіть сміятися. Я їв тоді картопляну зав’язь,
жолуді, пробував конину» - казав майбутьній письменник
3. Батько Григора Тютюнника був теслею. У ніч з 29 на 30 листопада 1937
року Михайла Тютюнника заарештували, а шестирічний Григір на все життя
запам'ятав, як біг аж на край села услід за «чорним вороном», на якому
повезли батька. Про нього не можна було навіть згадувати, бо «ворог
народу». По Михайлові Тютюннику не лишилося ні фотографії, ні могили,
тільки 1958 року прийшло повідомлення, що за рік його було реабілітовано
посмертно за браком складу злочину. Уже в зрілому віці письменник
напише: «Мені якби мати… живого батька… Хоч би знати, де його
могила… Мені вона ввижається десь далеко-далеко, в дрімучому
лісі»[3].Також були заарештовані дід та брат батька .
4.У 1945 вступив у Зіньківське ремісниче училище, щоб мати якусь одежину і
700 грамів хліба на день. Учився виключно російською мовою.
5. 1951 року Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом на
Далекому Сході
6. У 1957—1962 роках майбутній письменник навчався в Харківському
університеті на філологічному факультеті[1]. Саме тут він захопився
літературною працею, редагував журнал «Промінь». У листі до брата від 28
вересня 1957 року Григір писав: «Університет для мене — більше, ніж я того
чекав. Мої уявлення про нього були викривлені і зовсім необґрунтовані. Тут 
навчать  не  тільки  помічати, фіксувати певні факти, але навчать і аналізувати
їх правильно, без зайвих гарячковості  і  багатослівного  гніву, який мені 
притаманний. Тут навчать  відсівати  різного роду полову і все те, що колись
здавалося вартим уваги…
7. 1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тю-
тюнника “В сумерки”, написане російською мовою. Автор невдовзі переклав
свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою.
8. Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас,
учителював у вечірній школі. 1963 року письменник перебрався до Києва,
працював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні
Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянській!
письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка».
9. 1966 року вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав’язь»’. Пізніше
побачили світ збірники новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975),
«Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова казка» (1973),
повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978).
10. У 1980р. присуджено літературну премію ім. Лесі Українки (за
твори  «Климко» і «Вогник далеко в степу»)
Також був посмертно відзначений Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
11.  український письменник-прозаїк, перекладач, педагог. Представник
покоління шістдесятників.Григір Тютюнник зробив великий внесок у
спадщину української літератури, доповнивши її чудовими творами,
незважаючи на життєві складності.
ЦІКАВИЙ ФАКТ:
У роки війни:
Цікаво! У 1942 році через голод та дослухавшись поради знайомих,
письменник якому тоді було оише 11 пішов до матері на Полтавщину пішки.
Він пройшов 300 км за два тижні. Весь шлях подолав пішки, з порожньою
торбиною, в котрій з початку подорожі було дев’ять сухарів, перепічка і банка
меду — земляки дали на дорогу. Коли їжа закінчилася хлопчик старцював,
хоча й неймовірно соромився просити їжу. Дорогою він проходив такі
міста: Слов’янськ, Краматорськ, Павлоград, Полтаву, Диканьку, Опішню.
Спогади про цю подію відображені у творі “Климко”.