Євген Плужник

(26.12.1898 - 02.02.1936)
Псевдонім — Кантемирянин.

26 грудня Плужник Євген Павлович народився у слободі: Кантемирівці

1898 р. Воронезької губернії в родині дрібного купця
у 1918—1920 Закінчивши гімназію в м. Боброві,. жив на Полтавщині, працював
pp учителем, вів театральний гурток, був актором.
У 1920-1921 Плужник переїхав до Києва, де навчався в Київському
р. ветеринарно-зоотехнічному інституті
У 1921р. він вступив до Київського музично-драматичного інституту ім.
Лисенка, але вищої освіти не здобув.
У 1923 р. під псевдонімом Кантемирянин Плужник опублікував перші
вірші в газеті «Більшовик» і журналі «Глобус».
У 1926р. вийшла його збірка «Дні». Поет став членом літературного
угруповання «Ланка». У цей час загострилась його хвороба на
туберкульоз, але Є. Плужник продовжував працювати: разом з
Валерьяном Підмогильним видав словник «Фразеологія ділової
мови», редагував твори інших письменників, перекладав російську
класику. У цей час Є. Плужник написав п'єсу «Болото», текст якої
не зберігся.
У 1927 р. з'явилась збірка його поезій «Рання осінь», наступного року був
надрукований його перший і єдиний прозовий твір — побутово-
психологічний роман «Недуга» (про любов комуніста, керівника
підприємства Івана Орловця до жінки з ворожого йому
буржуазного світу. Заводської).
У 1929р письменник опублікував п'єси «Професор Сухо-раб» і «У дворі на
передмісті».
У наступні три роки він написав віршовану драму «Змова в Києві»
(мала робочі назви «Інженери», «Фашисти», «Шкідники»,
«Брати»), яка завдяки Леоніду Черевагенку побачила світ аж у 1992
р. Закінчив у цей час роботу над третьою збіркою поезій —
«Рівновага», яка тоді так і не вийшла.
5 грудня Є. Плужник був заарештований і звинувачений у терорі в справі
1934 р вбивства Кірова.
Відразу після розстрілу двадцяти восьми "ворогів народу", серед
яких були друзі Є.Плужника по "Ланці" і "Марсу", митець
потрапляє в "чергу" призначених до розстрілу. Ордер на арешт і
трус у його квартирі був виписаний 4 грудня 1934 року. Але ще 2
грудня уповноважена секретно-політичного відділу НКВС УРСР
Гольдман скомпонувала постанову, в якій Плужник звинувачувався
в тому, що він "є членом контрреволюційної організації, був
зв'язаний з націоналістичною групою письменників, вів
 контрреволюційну роботу. Знав про практичну діяльність
організації по підготовці терактів". На підставі цього зроблено
висновок: "перебування його на волі є соціально небезпечним", а
тому Євген Плужник підлягає "утриманню в спецкорпусі
Київського обласного управління НКВС".
Арешт Плужник зустрів спокійно. Після безпідставних ув'язнень
його колег-літераторів, його власний арешт не став несподіванкою
для нього. 25 березня 1935 року Євгену Павловичу Плужнику
оголосили вирок: смертна кара, яку пізніше було замінено десятьма
роками заслання. Проте десять років заслання на Північ з суворими
умовами полярного клімату та напівголодне життя в'язничних
казарм для людини, хворої на легені, - означали вірну смерть.
Заміна розстрілу на заслання не давала поетові жодних шансів на
порятунок. Та все ж, того дня, коли йому повідомили про зміну
вироку, він зрадів.

28 березня він був засуджений, але розстріл майже відразу було замінено
1935 р. десятирічним ув'язненням у спецтаборах.
До Соловецьких казематів разом із побратимами по засланню в
арештантських вагонах поет вже їхати не міг. Його, тяжко хворого,
везли окремо. На Соловках він переважно лежав у тюремній
лікарні, зрідка писав листи в Україну. Останній його лист
датований 26 січня 1936 року. Цей лист Євген Плужник уже
продиктував, а дружині лише приписав власною рукою:
"Присягаюся тобі, я все одно виживу!" На жаль, це було вже
нереальним.
2 лютого Є. Плужник помер від сухот у тюремній лікарні на Соловках.
1936р.
У 1948 р. за кордоном окремим виданням вийшла збірка «Рівновага».
4 серпня постановою Військової колегії Верховного Суду СРСР вирок
1956 року Євгену Павловичу Плужнику скасовано й справу припинено "за
відсутністю складу злочину".
У 1979 р. у Мюнхені було перевидано всі збірки разом.