Навчально-науковий інститут контррозвідувальної діяльності

Кафедра українського ділового мовлення

Сучасна українська література

ХУДОЖНІЙ СВІТ ПРОЗИ З ПІДТЕКСТОМ ЮРІЯ ВИННИЧУКА У ТВОРІ

«МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА»

Реферат
Навчально-наукового інституту
Гуманітарного інституту

Київ 2021

1
 ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 БІОГРАФІЯ ЮРІЯ ВИННИЧУКА.....................................................5
1.1. Життєвий шлях Ю. Винничука..................................................................5
1.2. Бібліографія та стиль написання Ю. Винничука......................................8
РОЗДІЛ 2..............................................................................................................10
2.1. Проблематика твору Ю. Винничука «Місце для дракона»......................10
2.1. Алегоричне прочитання повісті Ю. Винничука........................................12
Алегоричне значення образів дракона Грицька, пустельника й князя..........12
ВИСНОВКИ.........................................................................................................13
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................................14

2
 ВСТУП

1. Актуальність цієї теми зумовлена бурхливою діяльністю та впливом

Ю. Винничука на сучасну українську літературу та питання вікової проблеми
зла і добра у творі «Місце для дракону». Для молоді мого віку дуже важливо
мати взірець ідеалу та гуманності. Для того щоб мати правильний напрям своїх
думок, дій, які в подальшому рухатимуть наше життя в правильному напрямку.
Також враховуючи швидкоплинні зміни у сучасному світі, нам потрібно
отримати розуміння межі та відмінності добра та зла. Саме цим взірцем є твір
Ю. Винничука «Місце для дракона». Не дивлячись на те, що події у творі
відбуваються приблизно у 19 столітті, теми, які порушив автор у творі
залишаються актуальними і на сьогодення.
2. Метою роботи є розкриття та аналіз художнього світу прози з
підтекстом Юрія Винничука у творі «Місце для дракона»
3. Для досягнення мети нами були окреслені такі завдання: описати
життєвий та творчий шлях письменника; розглянути його бібліографію та стиль
написання; з’ясувати проблематику твору «Місце для дракона»; дослідити

Структура роботи. Робота викладена на 15 сторінках. Складається з вступу,

двох розділів, висновків.
Його творчість досліджували такі журналісти та критики, як: Олег
Снітовський, Ольга Іващенко, Інна Корнелюк, Я. Дубинянська, Ірина
Славінська, Тетяна Поліщук та багато інших. Проаналізувавши їхні статті
можна дійти до висновку, що Ю. Винничук – письменник із різнобічною
літературою. Його твори варіюються від дитячої літератури, що містить
глибокий філософський підтекст до радикальної прози еротичного характеру

Його велика літературна спадщина побудована на такому ж великому

життєвому досвіді. Адже життя підкидало йому щоразу нові пригоди, як
підґрунтя для майбутніх творів. Ю. Винничук в одному зі своїх інтерв’ю сказав:
«Я навіть маю три книжки "про мене, коханого" - "Діви ночі", "Весняні ігри в
3
осінніх садах" та "Груші в тісті". Я там описав деякі свої пригоди, бо так уже
сталося, що у мене життя видалося досить насиченим [1].
Юрій Винничук – письменник зі світовим іменем, саме він та його творчість
мають нині найбільший безпосередній вплив на сучасну українську літературу.
Поціновувачі української літератури знайомі із ним як батьком дитячої прози та
майстром романів для дорослих.

Українські критики та впливові літератори, не усі мають позитивне

ставлення до його творчості, зате закордоном він набирає все більшої
громадської прихильності. Зарубіжні критики часто дають високу оцінку його
творам. Власне кажучи, ось як він зізнався в одному із своїх інтерв’ю: «Я знаю,
що в Україні ніхто нічого доброго про мої романи не напише. Хоча те, що про
мене пише, наприклад, німецькомовна преса, це майже всуціль похвала і
захоплення. Усі німецькомовні рецензії - а їх було чимало - на "Танґо смерті"
були винятково схвальними. Слово "шедевр" літературний критик у нас просто
не вимовить, його спаралізує відразу, а швейцарський літературознавець (не
пупсік якийсь там, а саме літературознавець) узяв і написав: "шедевр". От вам і
різниця.» [2]

4
 РОЗДІЛ 1

БІОГРАФІЯ ЮРІЯ ВИННИЧУКА

1.1. Життєвий шлях Ю. Винничука

Постать Ю. Винничука є досить неоднозначною в українській літературі,

але його роль у ній є безвідмовно великою. Хтось вважає його скандалістом із
низькосортною літературою, а хтось навіть визнає його геніальність. Так хто ж
насправді цей чоловік, що завоював серця тисячі українців своїми творами? Та
насправді не одними українцями обходиться діло, адже його твори були
перекладені багатьма мовами, тому шанується він і за кордоном.

Як нам відомо, видатний український письменник народився 18 березня

1952 року в обласному центрі Івано-Франківська – Станіславі. Походила його
сім’я із Волині. Батько був вихідцем з села Бережанка на Лановеччині, А мати
була родом із села Малі Фільварки, нині воно має назву Підлісне. Його родинна
також була відома своєю військовою діяльністю. Під час Другої світової війни
батько входив до загону мельниківця Андрія Яворенка. Згодом, до цього ж
загону приєднався і дідусь Юрія з материного боку. Його звали Лук’ян Сапіга, і
саме його мельниківці були визволили з Кременицької в’язниці. Письменника
батьки назвали в честь його, на той час відомого дядька, Юрія Сапіги. Він був
членом молодіжної ОУН, якого у 1941 році бездушно вбили чекісти. Юрій
Винничук пише у своєму блозі на фейсбук про це: «Ваші дєди-ваєвалі
наприкінці червня 1941 року закатували, вбили і засипали вапном у Кременці
мого вуйка Юрія Сапігу, Разом із іншими студентами. 20-тирічного
талановитого хлопця, який і малював, і писав. І я тепер живу з пам'яттю про
нього. Живу замість нього.» [3] Письменник поїхав здобувати освіту в
Прикарпаття, в університет іменні Стефанника. Навчався там з 1969 по 1973
рік на філологічному факультеті української мови та літератури. Після
закінчення свого навчального закладу Юрій Винничук подається працювати у
5
газеті «Прикарпатська Правда». У часи Винничука на території України
відбувалося переслідування письменників, що вели патріотичну діяльність
налаштовану саме на Україну та відображали любов до своєї землі у своїх
творах. Але тодішня влада вважала такі твори антирадянськими. Під час роботи
письменника в газеті він став цікавою персоною для КДБ. В інтерв’ю з Іриною
Славінською письменник згадує: «В молодості я забагато часу витратив на
спілкування. Потім виявилося, що ті, з ким я спілкувався, стукали на мене в
КДБ, переповідали наші розмови... Що краще? Не нашкодити та пропасти
самому? Чи нашкодити іншому? Я мав великий досвід спілкування з КДБ.
Головне правило - про те, що було тет-а-тет, можна не говорити, бо ніхто не
доведе.» [4] У результаті вони навіть вирішили провести обшук житла Ю.
Винничука з метою знайти твори, що будуть суперечити ідеології влади. Але
їхні пошуки не видали їм нічого потрібного. Сам письменник часто змінював
свої псевдоніми, під якими писав. Їх назбиралася численна кількість. Нам
відомі псевдоніми такі як: Юзьо Обсерватор, Тиберій Шпак, Аліна Джурик,
Ярина Джурик, Ван Ян Мен, Макс Гамбгургер, Ізидор Павв, Лизунчак, Рома
Попелюк. Чому письменник обрав такі вигадливі для себе псевдоніми ніхто
достовірно не знає, але на певне ми знаємо історію його псевдоніма «Юрко –
чемодан». Це пов’язано із тодішніми пошуками та переслідуванням
письменників КДБ. Переїхавши у 1974 року до Львову Ю. Винничук був
змушений носити весь час свої рукописи із собою. Щоб облегшити собі це
завдання, адже вже на той час він мав цілу низку невиданих творів, він
використав невеличкий чемодан. Через що і отримав таке прізвисько від своїх
знайомих та друзів. Власне кажучи, Ю. Винничук за своє життя перепробував
безліч професій. Серед них були навіть вантажник, художник – оформлювач,
займався фарцуванням. Також проходив військову службу в армії, опісля якої
встиг попрацювати в штабі. Згадуючи ті часи Ю. Винничук говорить: « Тоді
практично ніхто не служив - лише я та Лишега. Мені тоді вже було 25 років. Я
працював у штабі, а все одно мусив вживатися з усіма тими старіками.» [4]
Здається, письменник живе за девізом, що в житті потрібно спробувати все! Та
6
навіть під час такого різноманіття професій він не полишає своє письменницьке
ремесло. Те що істинне – в людини не забереш. І це прекрасно ілюструє нам
приклад Ю. Винничука. Згодом письменник вирішує спробувати свій
мистецький талант трохи в інших галузях. Як результат в його біографії значну
частину займає театральна діяльність. З 1987 по 1991 року був режисером
Львівського естрадного театру «Не журись». Письменник описує походження
назви на порталі Збруч: «Але тут треба почати від Адама, бо сама назва сягає
ще Першої московсько-української війни 1918–1921 років. Мій дід Лукян
Сапіга був в армії УНР у сотні, яка так і називалася – «Не журись». [5] Саме
для цього театру він писав сценарії а також тексти для пісень.

7
 1.2. Бібліографія та стиль написання Ю. Винничука

Письменник почав вести активну письменницьку діяльність ближче до

90-их років. Саме тоді стало дозволено друкуватись без остраху українським
письменником. Та, як вважав Ю.Винничук, той час був кризовим в
українській література, тому вирішив почати наздоганяти втрачене. Саме в
цей час виходить його збірка творів «Спалах», якою він заявляє про себе на
всю Україну. У цю збірку увійшли такі відомі повісті як: «Місце для
дракона», «Королевич-машкара». Пізніше він видав «Ласкаво просимо в
Щуроград» (1992) та «Діви ночі» (1991).

Щодо творчості тепер письменник говорив, що у часи молодості він мав

купу часу для написання своїх творів, але в більшості він тільки бив байдики
та писав якісь несерйозні твори, адже розумів, що видати що-небудь у той
час було чимось неможливим. А нині просто не має часу, адже він весь час в
роботі, та не в тій, що потрібно: то на зустрічі для інтерв’ю запрошують, то у
видавництво чи в якусь газету. Впродовж 21-го сторіччя, як він сам
зізнається, він лише допрацьовував старі твори, що розпочав ще за часів
своєї молодості. Не дарма світ чекав на них десятиліттями, адже вони
виявились вартими того очікування. «Танґо смерті» (2012), «Аптекар»
(2015), «Цензор снів» (2016), «Лютеція» (2017) та «Нічний репортер» (2019),
всі ці твори зробили справжнісінький фурор не лише в українській
літературі, але й у світовій. Про ці книги почав говорити весь світ. Про його
перемоги зазначає Ольга Іващенко: «Роман «Танґо смерті» приніс своєму
автору одну з головних в його житті перемог « Книга року Бі-Бі-Сі». [6]
Саме ця книга стала його «Magnum opus»

«Твори Ю.Винничука – це магічний реалізм по-українськи, замішаний на

легендах, фольклорі, романтиці спогадів, приправлений справжнім балаком,
яким вміє писати лише він. Легка і барвиста українська мова плюс
використання етнічної галицької моделі спілкування – ось рецепт авторського
8
стилю по-винничуківськи».[7] Інна Корнелюк пише, що по словам Юрія
Винничука магічний реалізм – це спосіб його мислення. Він розповідає «З
дитинства я захоплююся казками і досі їх читаю, і пишу. Моя схильність до
казкового і містичного, мабуть, пояснюється ще й тим, що творчість моя
припала на сумні 1970-ті і смурні 80-ті. Реальне тодішнє життя мені видавалося
нецікавим, ми всі тоді… писали твори з підтекстом, а магічний реалізм якраз
чудово для цього надається.» Також І. Корнелюк ділиться із нами думкою Ю.
Винничука, що він наділений «фантасмагоричним мисленням»: «Ну не можу
я писати повністю реалістичний твір, щоб там не було чогось такого
містичного, потойбічного…»[8]

Опрацювавши наукові джерела ми можемо зауважити що саме його

правдивість, таємничість, своєрідний гумор, якого він не боїться та талант
вкладати глибокий сенс, на перший погляд, прозорі слова - усе це вирізняє з-
поміж інших письменників та робить унікальним Ю.Винничука.
Я. Дубинянська написала висловлювання, яке дуже влучно описує одну з
головних характеристик письма Ю. Винничука. «Одна з "фірмових" ознак
львівського письменника - вміння створити вдалу містифікацію та не менш
вдало її розвінчати».[9] Одна з перших його містифікацій це «Житіє гаремноє»,
яку він написав по проханню свого друга, аби підняти чергове гучне
обговорення. Більша частина його містифікацій настільки вдало написані, що
ніхто з науковців і не помітив фальшу. Тому письменник був змушений
зізнаватись у своїх літературних веселощах. Але також часто траплялося таке,
що було вже запізно зізнаватись, адже по тих творах вже було проведено цілу
низку досліджень та написано численну кількість статей.

9
 РОЗДІЛ 2

2.1. Проблематика твору Ю. Винничука «Місце для дракона»

Повість – казка «Місце для дракона» є дитячою літературою, але дитяча

вона лише за формою. У цьому творі автор розмовляє з юним читачем на рівні,
поважаючи його. Не боїться бути відвертим та прямим, а головне обирає мову
ту, що зрозуміла дитині, водночас закладаючи дуже важливі смисли. Тетяна
Поліщук пише: «У цій історії метафорично, яскраво, образно, казково
розкривається важлива соціальна проблематика та глибока філософія» [10]
Твір насамперед показує на скільки спорідненими є та неможливе
існування одне без одного добра і зла. Цих два поняття є залежними один від
одного і водночас можуть бути один одним. Наприклад, для царя рятувати своє
королівство цінної драконового життя було добром та й навіть подвигом і
мудрим рішенням. Що не скажеш про дракона.
Звідси випливає наступна проблематика - це добродушність та гуманізм
злого, за прийнятим уявленням, персонажа. На відміну від фольклорних творів,
де дракона зображено злим, у повісті він найдобріший з-посеред усіх героїв, але
люди безпідставно хочуть його вбити. В цьому випадку автор використав такий
художній засіб як парадокс. «Парадокс — 1) думка, судження, що різко
розходиться із звичайним, загальноприйнятим і протирічить (іноді тільки
на перший погляд) тверезому глуздові. 2) Несподіване явище, яке не
відповідає звичайним науковим уявленням». [11]. Автор висвітлив це
питання при першій зустрічі дракона із пустельником, де він каже: «Я не хочу
гинути, ще й не нажившись. І нікому ніколи зла не вчиню» [12]. Та згодом
Грицько заради свого ліпшого друга, князя, погодився битись із лицарями та
загинути. Впродовж всієї книги простежується позитивний образ дракона.
Автор втілив у Григорія всі ті чесноти, яких так не вистачало завжди людям.
Він попри свою драконячу природу зміг зберегти в собі дитину, залишитися
відкритим до цього світу, чесним та сповненим щирої любові.
10
 Князь розумів, що вчиняє насправді зле, але багатовікові традиції брали
над ним верх. Сліпе вірування своїм традиціям нищили князеву людяність. Він
задавна знав на кому хоче одружити свою доньку, але все одно проводив дуель.
Чоловіка для Настасії насправді можна було обрати лиш провівши турнір серед
самих лицарів. Сцена його каяття представлена нам у моменті його
внутрішнього монологу із своїми пращурами: «Ну що ви вирячились? Ви ж
були такі самі! Не такі? Не кривили душею? Не обманювали? І не
кривоприсягами? Ви – погани, що не відали Святого Письма, як смієте
дивитись на мене осудливо? Я зробив усе, щоб врятувати Люботин!» [12]. Цією
сценою автор ще раз підкреслює людську не гуманність: князь, що цілковито
усвідомлював неправильність своїх дій, все одно не відрікся від нерозсудливої
традиції , яку започаткували його предки.

11
 2.1. Алегоричне значення образів дракона Грицька, пустельника й князя.

Юрій Винничук – це автор, який задовольнить читача будь-якого віку.

Тому він зробив дитячу повість-казку цікавою навіть для дорослих,
використавши при цьому такий художній засіб як алегорія. «Алегорія –
вислів, що виражає абстрактне поняття через конкретний художній образ».
[13] Л. Коваленко пише: «У творі поряд з образами людей зображено казкових
істот, але автор групує їх не за принципом "реальні – фантастичні", а на основі
наявності в героїв моральних якостей "людяність – бездушність"».[14]
Заглибимось більш детально в алегоричність головних героїв.
Найфантастичнішою та водночас найлюдянішою істотою у повісті-казці є
дракон Григорій. Дочка князя вперше побачивши дракона, назвала його
«метеликом». Можна зазначити, що ззовні вони зовсім не схожі, а тому саме
внутрішні властивості Настасія перекинула на Гриця. Дивовижно те, як автор
вдало підібрав істоту для порівняння із Григорієм, адже він і справді є
беззахисним та досі безтурботним дитям, як метелики впродовж свого життя.
Окрім своєї неспроможності завдати кривди іншій істоті, Гриць також був
освіченим та гуманним. Проаналізувавши його поезію, можна дійти висновків,
що розумів тонкощі цього світу не гірше від людей. Дракон мав ясний та
проникливий розум. Він вловлював та чудово аналізував кожну частинку
інформації, що йому надходила. В цьому творі його постать може виступати у
ролі добра. Інший персонаж, що є його протилежністю – князь Люботина. Він
має людський вигляд, але душа його була звіряча. З необдуманості його вчинків
там намірів можна сказати, що він виявляється лицемірною людиною, без
відчуття жалю до інших. Отже, він виступає безпосередньо у ролі зла.
У природі не існує чіткого поділу між злом та добром. Завжди є щось
серединне, зв’язуючи їх. І цим єднальним ланцюгом став Пустельник. Саме він
виховав людяність у драконові та був посередник між ними двома. Цей
персонаж до останнього свого подиху хотів зберегти життя дивній для людей та
чистій істоті – драконові.
12
 ВИСНОВКИ

У першому розділі реферату ми розглянули таку тему як творчий та

життєвий шлях Ю. Винничука, впорядкували його твори, а також
проаналізували стиль його написання. В результаті досліджень ми дійшли
висновків, що у письмі Ю. Винничука переважають романи у жанрі
фантастики. А також, варто ще раз підмітити, що він впродовж своєї кар’єри
мав славу відомого містифікатора.
У другому розділі ми досліджували його твір, повість-казку «Місце для
дракона». А саме, детальніше поглибились у проблематику твору, згадали теми,
які порушив автор у цьому творі. Ознайомившись можна сказати, що головна
проблематика – це питання добра і зла, яка є актуальною і на сьогодення.
Також ми приділили увагу такій особливостям твору, як використана алегорія
та парадокс у ньому. Отже, парадокс полягає у тому, що найменш
людиноподібна істота виявилась з-поміж усіх героїв найлюдянішою та навпаки.
Щодо алегорії, то її автор використав зі своїми головними героями: дракон як
уособлення добра, князь – зло та пустельник як провідник між ними.

13
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Винничук Ю. Поезія належить молодості, а хто пише після 35 - впадає у

глибокий маразм. : інтерв’ю із Олегом Снітовським, Тернопіль.
25.06.2016. Укрінформ. [Електронний ресурс]: Офіційний сайт . – URL:
https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2039242-urij-vinnicuk-
pismennik.html.
2. Письменник – про нову книжку, маразм критиків і те, чому великі романи
в Україні писати важко. 30 вересня 2015. [Електронний ресурс]:
Офіційний сайт. – URL: theinsider.uа

3. Фейсбук сторінка Юрія Винничука [Електронний ресурс]: Офіційний

сайт. – URL: https://www.facebook.com/people/%D0%AE
%D1%80%D1%96%D0%B9-%D0%92%D0%B8%D0%BD%D0%BD
%D0%B8%D1%87%D1%83%D0%BA/100000082686465/?
eid=ARCv07YV_xzgQuwRx9hTcjQY62HmX0lVriKLZi5ZUTxmUunIDqxbu
lMRWC2TX5VB8lwJ2hv7ch7pmnFS&hc_ref=ART5ddDvopqHxTVe_gF1G
wG8EzjV1BtPp1ZNtbBlv9UhvMawGhsSs2CF1PMrEUjdh50&fref=nf

4. Юрій Винничук: Україні треба розділитися й пожити, як дві Німеччини.:

інтерв’ю з Іриною Славінською. [Електронний ресурс]: Офіційний сайт. –
URL: https://life.pravda.com.ua/society/2010/10/21/63336/ «Українська
правда» 21-10-2010
5. 30 років «Не журись!» Юрій Винничук. [Електронний ресурс]: Офіційний
сайт. – URL: https://zbruc.eu/node/83123 20.09.2018
6. Юрій Винничук - переможець конкурсу Бі-Бі-Сі. Ольга Іващенко, Київ 4
лютого 2006 p. [Електронний ресурс]: Офіційний сайт. –
URL: https://www.bbc.com/ukrainian/forum/story/2006/02/060224_book_win
ner_kk

14
7. Юрій Винничук. Вікна застиглого часу. 19.06.2012. ЛітАкцент.
[Електронний ресурс]: Офіційний сайт. –
URL: http://litakcent.com/2012/06/19/jurij-vynnychuk-vikna-zastyhloho-
chasu/

8. Юрій Винничук: Чоловікові значно легше витримати тягар таланту. Інна

Корнелюк. № 26, март 2006. [Електронний ресурс]. – URL:
https://politikhall.com.ua/ua/issue/70/

9. Юрій Винничук. Кохання, потяг до самогубства, кохання, кохання і

кохання!: інтерв’ю з Я. Дубинянською [Електронний ресурс]: Офіційний
сайт. – URL: http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/
yuriy_vinnichuk_kohannya,_potyag_do_samogubstva,_kohannya,_kohannya_i
_kohannya.html

10.Від ненависті до любові.: інтерв’ю з Тетяною Поліщук. 14 лютого, 2019.

ТОВ «УКРАЇНСЬКА ПРЕС-ГРУПА» [Електронний ресурс]: Офіційний
сайт. – URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/vid-nenavysti-do-lyubovi

11.Словник української мови: в 11 томах. – Том 6, 1975. – 63 с.

12. Ю. Винничук «Місце для дракона» 1990.

13. Словник української мови: в 11 томах. –Том 1, 1970. – 33 с.

14. Л. Коваленко Українська література 8 клас – Оріон, 2016.

15
16