Урок української літератури 8 клас

Тема. Позакласне читання. Повість О. Гончара «Бригантина»

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю О. Гончара; показати його

майстерність у розкритті характерів людей, незвичайності і своєрідності
внутрішнього світу дитини; розвивати образне та логічне мислення, вміння
висловити свою думку; виховувати любов до всього живого і корисного на
землі, доброту, щирість, прагнення бути авторитетом.
Обладнання: портрет О. Гончара; виставка його творів.

ХІД УРОКУ

І. З'ясування емоційної готовності до уроку.

1. Технологія «Світлофор».

2. «Незакінчене речення».
— Від уроку я очікую...

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Вступне слово вчителя.

Проблеми освіти, виховання «важких підлітків» часто стають предметом
обговорення в художній літературі. Митці засобами художнього слова
намагаються пізнати душі, характери дітей і вчителів, знайти відповіді на
численні «чому?» і «як?». Найчастіше твори про сучасну школу — це оповіді
про неймовірно складний шлях учителя до серця дитини, про педагогічні
драми й прозріння, про шляхи формування характеру дітей, які змалку
зазнали душевної травми, пішли хибним шляхом. Над цим замислювався й
Олесь Гончар — лауреат найвищих державних премій, член Всесвітньої Ради
миру, справжній патріот рідної землі. Тому наш урок і буде присвячений
одному з найцікавіших творів цього письменника.
IIІ. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ УРОКУ

Експрес-опитування для з'ясування читацьких інтересів учнів, їхнього

зацікавлення книгою.
Огляд читацьких щоденників, бібліотечних формулярів. Коментар учителя.

Повідомлення про Олеся Гончара.

(Перегляд відеопрезентацій, ілюстративних матеріалів.)
Майбутній письменник Олесь (Олександр) Терентійович Гончар народився 3
квітня 1918 року в Суха Слобода Кобеляцького району на Полтавщині.
Виховувала його бабуся, бо мама померла, коли хлопцеві було два роки, а
батько одружився вдруге. Згодом Гончар так згадував про бабусю: «Бабуся
була неписьменною, але без неї, певно, я не став би письменником. В її
лагідній, людинолюбній натурі, в її образі ніби втілювалося для мене все
краще, що є в нашого народу: працьовитість, чесність, правдивість, безмежна
доброта, обдарованість».
У голодні тридцяті бабуся його опухлого ледве виходила. У сім’ї був
«Кобзар» Т. Шевченка, над яким «бабуся й тітки проливали сльози», коли
малий Сашко читав його вечорами. А невдовзі в життя хлопця прийшли й
інші митці слова: Панас Мирний, Іван Франко, Леся Українка,
Степан Васильченко...
Писати Олесь починає ще в дитинстві. Насамперед, очевидно, через
природне мистецьке обдарування, а також під впливом своїх попередників.
Велику роль відігравав улюблений учитель мови та літератури, який зумів
прищепити палку любов до рідного слова, красного письменства. До речі,
саме він і назвав Гончара Олесем, якого до того звали Сашком.
1933 року 14-літній підліток влаштувався кореспондентом районної газети,
яка згодом направила його до харківського технікуму журналістики, а 1938
року Гончар — уже студент філологічного факультету Харківського
університету. Першокурсник пише оповідання «Черешні цвітуть», яке
друкують у журналі «Радянська література», а 1941 року за оповідання
«Орля» він отримує свою першу премію.
Олесь Гончар пройшов через усю війну. Демобілізувавшись, поновився на
четвертий курс літературного факультету Дніпропетровського університету.
1946 року журнал «Вітчизна» надрукував першу книгу майбутнього роману
«Прапороносці» — «Альпи».
У 1959-1971 рр. Гончар керував Спілкою письменників України. За роман
«Людина і зброя» 1960 року був нагороджений Державною премією імені Т.
Шевченка.
Відомий роман «Собор» був заборонений, але завідуюча однієї з книгарень за
позичені гроші викупила всі примірники твору, що надійшов у її магазин, і з
великим ризиком розповсюджувала книгу серед справжніх патріотів.
Після «Собору» ще були «Циклон» (1970), «Бригантина» (1973), «Берег
любові» (1976) та ін.
Коли в жовтні 1991 р. українське студентство голодувало під Верховною
Радою, у числі голодуючих була онука Гончара — Леся. Останні роки життя
Олесь Гончар прожив у незалежній Україні. Письменника не стало 1995
року. Ховав його весь Київ і вся Україна.

Розповідь учителя.
Повість «Бригантина» писалася протягом 1970-1972 років, а надрукована
була в 1973 році в журналі «Вітчизна».
Для багатьох читачів поява в Олеся Гончара книжки, присвяченої підліткові,
була несподіванкою. Та для самого письменника цей творчий крок не був
випадковим. Його давно цікавили незвичайність і своєрідність внутрішнього
світу дитини: оповідання «Ілонка», «Дорога за хмари», «Фронтовичка», опис
дитинства Данька з роману «Таврія», образи дітей у повісті «Щоб світився
вогник», у романах «Тронка» і «Циклон». Але «Бригантина» справді стала
першим великим твором Олеся Гончара, де головною дійовою особою є
підліток, який був травмований тим, що зростав без батька.
На початку 70-х років Олесь Гончар відвідав Павлиську школу на
Кіровоградщині, де працював В. Сухомлинський, і був вражений
подвижницькою діяльністю цієї видатної людини. Думав відтворити в
«Бригантині», зокрема в образі директора школи Валерія Івановича, окремі
моменти особистого життя Сухомлинського, але з певних причин
відмовився.
У своїй книзі «Народження громадянина» В. Сухомлинський називає
підлітковий вік «новою особливою сходинкою на шляху до моральної
зрілості». Це перехідний вік. «Підліток бачить те, чого не бачить дитина, і він
же бачить те, чого вже не бачить дорослий, бо багато речей стають для нього
надто звичними». У маленького громадянина формується відчуття й
розуміння добра та зла. Це процес болісний, нерідко позначений душевним
сум’яттям, максималізмом у словах і вчинках підлітків. Світ ділиться надвоє:
«Все, що оточує, всіх, з ким зустрічаються в житті підлітки, вони різко
поділяють на добро і зло».
Саме ґрунтовне знайомство Олеся Гончара з педагогічною спадщиною В.
Сухомлинського спонукало до появи повісті «Бригантина».
Переказ учнями сюжету повісті «Бригантина».

Евристична бесіда за запитаннями

— З ким зв’язані всі події повісті «Бригантина»? (З Порфиром Кульбакою.)
— Якого віку головний герой? (13 років.)
— Яке ім’я його матері й ким вона працює? (Оксана, передовик виробництва,
працює на науково-дослідницькій станції в придніпровському селі
Комишанці, вирощує виноград на голих пісках.)
— Яка проблема виникла в Оксани? (Не може справитись із сином, бо
виховує його одна, він напівсирота.)
— Що змушує матір віддати свого сина в школу для юних правопорушників?
(Непослух, бродяжництво, недисциплінованість.)

Характеристика образу головного героя — Порфира Кульбаки.

— Назвіть антонімічні пари рис характеру Кульбаки, доберіть цитати із
тексту.
(Доброта — жорстокість;
чесність — здатність до обдурювання;
відвертість — потаємність;
любов — ненависть).
— Які риси характеру визначають духовну суть Порфира?
(Справедливість, дружба, сміливість, волелюбність.)
— Зачитайте цитату, яка доводить віру Марисі Павлівни у
сьогоднішнього Кульбаку.
(«Міряти людину маємо не по її падіннях, а по її висотах».)
— Чи вірять і педагоги, і комишанці, й автор, що з комишанського
зайдиголови вийде справжня людина? (Так. Кожен вірить, що морально
здорове начало візьме гору.)
 — Чим найбільше дорожив Порфир Кульбака ще до прибуття в
школу? (Волею. «Надміру загострений інстинкт свободи». Слухався діда, у
честь якого і назвали хлопчика.)
— Як розумів Порфир свободу? («Гуляй — скільки хочеш, іди — куди
заманеться...»; «усе належить тобі»; «існує для тебе, ти тут повновладний
господар».)
— Чого не розумів Кульбака? (Істинна свобода — усвідомлена
необхідність мислення і творення, духовна розкутість, висока людська
гідність.)
— Яка причина штовхнула Порфира на правопорушення? (Відсутність
батька, який би був для нього авторитетом у всьому.)
— Через що хлопчик залишився поза увагою матері?
(Надмірна жалісливість, росте без батька, велика завантаженість на
плантаціях, — обмаль часу для виховання, брак вміння зрозуміти сипа,
перейнятися його інтересами і почуттями.)

Колективна робота.
Складання характеристики образу головного героя — Порфира Кульбаки,
підбір обґрунтування (цитат), формулювання висновків.
Позитивне Негативне
доброта, чесність, відвертість, любов, жорстокість, здатність до
справедливість, дружба, сміливість, обдурювання, потаємність, ненависть
волелюбність

Робота в групах.
Учні об'єднуються в групи та утримують завдання: виписати цитати:
а) які висвітлюють проблему браконьєрства (І група);
б) які розкривають методи виховання у спецшколі (II група);
в) які розкривають образ Тритузного як «запеклого краєзнавця» (III
група).
 Звіти представників груп.

IV. Закріплення вивченого.

1.«Зайве слово».
Праця
Дід
Дядько Іван
Оксана
Ганна Остапівна
Валерій Іванович
Марися Павлівна
Порфир Кульбака
Берестецький

Заключне слово вчителя.

— На багатьох сторінках повісті О. Гончара праця постає перед нами як
могутній засіб виховання, духовного збагачення людини. І чи не найбільшою
помилкою Оксани було те, що вона не привчила з ранніх літ Порфира до
роботи, виконання домашніх обов'язків, до того трудового ритму, який є
одним з найважливіших факторів, що формують характер сільського
підлітка. Через працю героя найповніше розкриваються риси його характеру.
Праця є водночас і головним критерієм при оцінці духовності того чи іншого
персонажа, його внутрішньої гармонійності.

Екранізація твору.
Перегляд уривків із відомого художнього фільму «Смужка
нескошених диких трав» за мотивами повісті «Бригантина», у якому
кінематографісти намагаються по-гончарівськи мудро осмислити психологію
дитячої особистості; порівняння з літературним твором.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

 Зробити запис до читацького щоденника

 Дайте відповідь на питання: «Що штовхає підлітків на
правопорушення?» Свої міркування запишіть у зошити.