Дитяча література

№1
6. М.Коцюбинський.. Ідейно-художній аналіз творів для різних вікових груп. Виховне
значення творів

Михайло Михайлович, Вінниця, Подільська губернія — видатний український

письменник, громадський діяч, голова «Просвіти» в Чернігові, титулярний радник.
Батько Юрія, Оксани, Ірини та Романа Коцюбинських. В українську літературу
ввійшов як майстер психологічної прози. Вершинами його художнього стилю
критики вважають «Fata Morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні
забутих предків» (1911). У своїх останніх новелах доповнив свій характерний стиль
елементами неоромантизму.

2-3 клас “Ялинка”. Тема – Пригода хлопчика в лісі та його щасливий порятунок.
Головні герої – Василько, батько Яким, мати Олена, Петро. Жанр – Оповідання.
Головна думка – Ніколи не можна втрачати присутності духу, завжди потрібно
намагатися знайти вихід зі скрутного становища. Описи народних свят, традицій –
свят-вечір, приготування куті, колядування. Герой оповідання Михайла
Коцюбинського “Ялинка” – дванадцятирічний хлопчик Василько. Добрий, чуйний,
слухняний, найстарший із дітей у бідній селянській родині, хлопчик із любов’ю і
повагою ставиться до своїх батьків, переймається їх болем і турботами.

3-4 клас «Харитя». Жанр – оповідання. Головна думка: важке безпросвітне життя,
приреченість на страждання, важку працю бідних селянок-удовиць та їх дітей в
Україні за часів російського царизму. Образ Хариті, героїні однойменного оповідання
М. Коцюбинського, вражає і сучасних читачів. На плечі восьмирічної дівчинки, яка
тільки-но втратила батька, лягають турботи про хвору матір та господарство.

Старші класи. «Тіні забутих предків». Жанр: повість. Тема: зображення життя гуцулів
у Карпатах на межі 19 – 20 ст. у гармонії з природою, традиціями і звичаями, з
язичницькими й християнськими віруваннями. Ідея: оспівування високого й
красивого почуття – кохання. Історія написання: Поштовх для написання:
перебування М. Коцюбинського в селі Криворівня (Івано-Франківська область), під
час якого він отримав багато вражень від життя, звичаїв і обрядів гуцулів.

Твори Михайла Коцюбинського мають велике виховне значення, оскільки вони

розкривають багатогранність людської душі, проблеми суспільства та глибинні
моральні питання. Моральність та етика: У своїх творах Коцюбинський часто ставить
питання про моральність та етичні норми суспільства. Його герої шукають свою
ідентичність, прокладають шлях до самовдосконалення та розуміння громадських
цінностей. Соціальна свідомість: Твори Коцюбинського ставлять насамперед
соціальні проблеми перед читачем. Вони розкривають безправ'я, нерівність та
несправедливість, які панували в українському суспільстві того часу. Патріотизм та
національна свідомість: Коцюбинський часто підкреслює важливість національної
ідентичності та любові до рідної землі. Він оспівує красу української природи,
висвітлює історичні події та героїчні поступки національних героїв.

№2
7. Роль М.Коцюбинського у збагаченні книжок для дітей актуальними темами
( <<Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник») Правдиве змалювання умов життя
дітей творів письменника.

Михайло Коцюбинський, український письменник і громадський діяч, мав значний

вплив на розвиток літератури для дітей у своїй епохі. Його твори, зокрема "Харитя",
"Ялинка" і "Маленький грішник", мали суттєву роль у збагаченні книжок для дітей
актуальними темами. У романі "Харитя" Коцюбинський звертається до проблеми
бідності та соціальної нерівності. Головна героїня, Харитя, є сиротою, яка змушена
працювати для забезпечення власного існування. Крізь пригоди Хариті автор показує,
як важко жити без допомоги та підтримки, а також розкриває проблему дитячої праці.

У оповіданні "Ялинка" М. Коцюбинський створює яскравий образ звичайної дитини,

яка живе в українській сільській місцевості. В оповіданні акцентується увага на
цінностях простоти, добра та природи. Василько - добрий, чуйний, слухняний,
найстарший із дітей у бідній селянській родині, хлопчик із любов’ю і повагою
ставиться до своїх батьків, переймається їх болем і турботами.

У оповіданні "Маленький грішник" Коцюбинський порушує моральні питання та

вчить дітей розуміти поняття добра та зла. Це історія про хлопчика, який вчинив
поганий вчинок, але згодом почував сором та справжнє покаяння. Через цей твір
письменник передає важливе послання про відповідальність за свої дії та можливість
перебороти негативні сторони.
№3
11. Г.С. Сковорода як дитячий письменник. Художні особливості поетичних творів.
Григорій Савич Сковорода (1722—1794) — видатний український педагог, поет,
мандрівний філософ, представник етико-гуманістичного напряму вітчизняного
просвітництва. Навчався в Києво-Могилянській академії, поглиблював знання за
кордоном. Повернувшись на батьківщину, викладав піїтику в Переяславській
семінарії, згодом — у Харківській колегії. Після звільнення з колегії Г. Сковорода до
кінця життя залишався мандрівним філософом і вчителем.

Писав в основному байки для дітей. «Пси» «У селi в господаря жило два пси»
«Жайворонки» «Чиж і Щиглик» «Орел і Сорока» «Мурашка і Свиня».

«Бджола та шершень». Літературний рід: ліро-епос. Жанр: літературна байка. Тема:

розповідь про важливу роль праці за покликанням (тема "сродної" праці), розкриття
суперечності між трудовим способом життя і паразитичним існуванням. Ідея:
уславлення улюбленої праці, яка є стимулом життя; засудження паразитичного
способу існування. Праця має стати для людини природною потребою і
"найсолодшою поживою" (ідея спорідненої праці). Головні герої та їх образи: Бджола
(алегоричний образ працьовитої, мудрої, досвідченої людини); Шершень
(алегоричний образ людини лінивої, яка звикла користуватися результатами чужої
праці).

В його поетичних творах можна виділити кілька художніх особливостей: Філососія:

Багато віршів Сковороди містять філософські думки та високі моральні ідеали. Він
пропагував простоту, мудрість і саморозвиток, що знаходить відображення у його
поезії. Алегоричність: Сковорода використовував алегорії та символи для вираження
своїх думок. Він часто переносив філософські ідеї на природу або взаємодію людей.
Емоційність: В поезії Сковороди можна відчути сильні емоції, такі як захоплення,
сум, радість і сором. Він вміло використовував поетичні засоби, щоб передати свої
почуття та сприйняття світу. Простота стилю: Сковорода відзначався своєю
простотою та зрозумілістю висловлювань. Він використовував звичайну мову та
прості образи, що дозволяло його творам бути доступними широкому колу читачів.
Форма вірша: Багато віршів Сковороди написані у формі народної пісні або приказки.
Він використовував ритмічні структури та повтори, щоб створити запам'ятовуваність
та виразність своїх творів.

№4
12. М. Підгірянка. Різноманітність тематики віршів. Народність віршів для дітей, і їх
мелодійність.

Марі́йка Підгіря́нка (справжнє ім’я — Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська) с. Білі

Ослави на Івано-Франківщині. Народилася в родині лісничого. У Марійки рано
пробудився потяг до літератури, поезії. В 13 років пробує свої поетичні сили. В 1900
році екстерном успішно складає іспити в учительській семінарії у Львові. Отримує
диплом на право вчителювати в школі. Відтоді 40 років віддана шкільній роботі та
поезії. Друкувати вірші Марійка Підгірянка почала з 1904 р. в періодичних виданнях.
Перша збірка поезій «Відгуки душі» вийшла 1908 р. Більшість творів поетеса
написала для дітей і про дітей. Основні мотиви віршів Марійки Підгірянки року – мрії
про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Її
вірші мають національний колорит і відображають українську культуру, звичаї та
природу. Багато з її творів пронизані любов'ю до рідної землі, родини і природи.
Вірші Марійки Підгірянки часто мають просту мову і легко сприймаються дітьми.
Щодо мелодійності віршів Марійки Підгірянки, вона звертала особливу увагу на ритм
та музикальність своїх творів. Багато віршів Підгірянки стали народними піснями, і їх
мелодії досі живуть в українській народній традиції. Не всім віршам Марійки
Підгірянки приділялися мелодії, але ті, які стали популярними піснями.

ОКТМ

1. Білет No 3
1.Лексичне і фразеологічне багатство мовлення.

Джерелами багатства й різноманітності мовлення є, у першу чергу, лексичні,

фразеологічні ресурси мови, які сформувалися мовною практикою всіх попередніх
поколінь носіїв цієї мови і які постійно збагачуються разом з розвитком суспільства. І
чим рідше в певному тексті («мовленнєвому просторі») повторюються одні і ті ж
знаки, або їх комбінації, тим мовлення багатше. Але не можна багатство
ототожнювати з кількістю застосованих для передачі певної інформації знаків:
головне — інформативна, а не словесна наповненість тексту. Лексичне і
фразеологічне багатство мовлення формується не лише словниками літературної
мови: словники, якими б повними вони не були, не можуть охопити всю лексику
мови народу, мови усіх його професійних, соціальних груп. Окрім цього, мова у
своєму розвитку випереджає словник. Лексичне і фразеологічне багатство мовлення
як мовлення без повторів твориться синонімічними рядами: чим багатший
синонімічний ряд, тим більша можливість дібрати найвідповідніший засіб реалізації
змісту її мети висловлювання. Важливо, щоб мовець володів синонімічними
ресурсами мови в усіх її стильових різновидах і в усіх лексико-граматичних класах
слів (іменникова, прикметникова, дієслівна, прислівникова, займенникова синоніміка,
синоніміка фразеологізмів). Окрім того, необхідно враховувати внутрішньорівневу
синонімію (напр., у літературній мові) і міжрівневу (напр., у літературній мові і
діалектах), яка має стилістичне застосування в розмовному, художньому, частково і в
публіцистичному стилях (порівн.: насміхатись – кепкувати -- кпити - кепчинити).

2. Білет No 4
1.Перший етап роботи над художнім твором.
Спершу проводиться вступна бесіда. Мета: підготувати учнів до сприймання
художнього твору. Перед читанням нового твору проводиться підготовча робота.
Вона повинна створити інтерес до того, що читається, підготувати свідомість та
почуття до цілеспрямованого сприймання тексту. Підготовка до читання може
проходити по-різному в залежності від характеру твору та задач читання. У одних
випадках діти розповідають про свої життєві враження, близькі до змісту твору. В
результаті вчитель виявляє запас дитячих знань. В інших вчитель сам дає відомості,
необхідні для розуміння твору. Іноді у вступній бесіді використовуються враження
від екскурсій та прогулянок. В деяких випадках перед читанням корисно показати
малюнок, портрет, фрагмент з кінофільму, прослухати запис.У підготовчу роботу
входить також частина словникової роботи. Але на цьому етапі розбираються тільки
слова, незнання смислу яких ускладнює розуміння тексту. Всі відібрані для пояснення
слова повинні бути включені в мовлення вчителя або учнів, оскільки відірвані від
контексту вони малозрозумілі. На підготовчу роботу на уроці відводиться не більше
3-7 хв.

3. Білет No 5
1. Розповідь у навчально-виховному процесі.

Розповідь в навчально-виховному процесі має велике значення, оскільки вона сприяє

активному засвоєнню та запам'ятовуванню інформації. Вона допомагає учням краще
розуміти та уявляти навчальний матеріал, розширює їхні знання, сприяє розвитку
мислення та уяви. Розповідь може бути використана як форма активного навчання,
коли учні слухають оповідь вчителя або іншого учня, а потім залучаються до
обговорення та аналізу її змісту. Вона стимулює інтерес до предмета, розпалює
фантазію, спонукає до самостійного дослідження та пошуку інформації. Розповідь
також має виховну функцію. Через неї можна передати певні цінності, моральні
принципи та життєві уроки. Історичні або літературні розповіді можуть розкрити
учням важливі події, показати приклади героїзму, справедливості та толерантності.
Розповідь також сприяє розвитку комунікативних навичок учнів. Вони навчаються
слухати уважно, формулювати запитання, обговорювати, аналізувати та
висловлювати свої думки. Взаємодія між вчителем та учнями під час розповіді
створює сприятливу атмосферу для співпраці та обміну думками. Отже, розповідь є
важливим інструментом навчання та виховання, який сприяє розвитку учнів у
багатьох аспектах: когнітивному, емоційному, соціальному та комунікативному.

4. Білет No 6
1. Другий етап роботи над художнім твором. Дійовий аналіз твору, його особливості.

Читання тексту вчителем. Мета: забезпечити первинне цілісне сприймання тексту

учнями. Художній твір (прозу) першим читає у 1кл. вчитель, в інших класах учні. При
цьому, у першому класі бажано щоб підручники в учнів були закритими, щоб вся
увага була спрямована на вчителя, його міміку, жести, голос. Після першого читання
проводиться коротка бесіда з метою перевірки засвоєння змісту (Про кого
розповідається? Де проходить дія?...)

Дійовий аналіз твору є важливою складовою частиною літературної освіти молодших

класів. Цей аналіз спрямований на вивчення персонажів та їхніх дій, розвиток
навичок аналізу та розуміння тексту. Особливості дійового аналізу в молодших
класах: Вивчення персонажів: Учні досліджують головних та другорядних
персонажів твору, їхні зовнішні риси, характерні риси особистості, вчинки,
мотивацію та взаємини з іншими персонажами. Аналіз дій та подій: Учні аналізують
послідовність дій та подій, що відбуваються у творі. Вони визначають, які вчинки
персонажів спричиняють розвиток сюжету, які дії впливають на інших персонажів та
події в цілому. Виявлення моральних вчинків та навчання: Учні визначають моральні
вчинки персонажів та вчаться розрізняти добро та зло, правильне та неправильне.
Аналіз художнього стилю: Учні звертають увагу на особливості мови, образотворчих
засобів, елементів жанру та стилістичних прийомів. Вони вивчають метафори,
порівняння, портрети, описи тощо. Рефлексія та особисті враження: Учні
висловлюють свої враження від твору, аналізують, як твір впливає на їхні почуття та
думки. Вони можуть обговорювати проблеми, які ставляться у творі, а також ділитися
власними думками про те, як вони пов'язані з життям.

5. Білет No 10
1.Мовні тексти.

Мовні тексти в початковій школі відіграють важливу роль у розвитку мовлення,

читання та письма учнів. Вони допомагають формувати вміння виразно висловлювати
думки, розуміти текст, аналізувати мовні явища та оволодівати граматичними
правилами. Основні типи мовних текстів, які використовуються в початковій школі,
включають такі: Казка: Казки є популярними мовними текстами в початковій школі.
Вони допомагають розвивати уяву, розуміння сюжету, вчаться виділяти головних
героїв та аналізувати їхні дії та мотиви. Вірш: Вірші використовуються для розвитку
почуття ритму, рими, звукової краси мови. Вони сприяють формуванню
фонематичного слуху та вдосконаленню вимови. Вірші можуть бути як класичними
творами, так і написаними самими учнями. Оповідання: Оповідання мають більш
розгорнутий сюжет та включають розповідь про події, які відбуваються з героями.
Вони сприяють розвитку логічного мислення та здатності будувати послідовність дій.
Опис: Описи допомагають учням вчитися описувати предмети, місця, людей тощо.
Вони розвивають спостережливість, зорову пам'ять та здатність докладно передавати
враження. Інструкція: Інструкції мають форму чітких кроків або правил, які
необхідно виконати для досягнення певної мети. Вони допомагають учням
орієнтуватися в послідовності дій та виконувати завдання. Ці мовні тексти можуть
використовуватися в уроках мови, читання, письма та літературного читання. Вони
допомагають учням розвивати навички мовленнєвого виразу, розуміння тексту,
правильного синтаксису та граматики. Крім того, вони стимулюють творчість та
самовираження учнів.
6. Білет No 11
1. Дихання і голос як технічні показники виразного мовлення і виразного читання.

Дихання і голос є важливими технічними показниками виразного мовлення і

виразного читання. Вони допомагають передати емоції, настрій, акцентувати увагу
слухачів та зробити мовлення більш пластичним і зрозумілим. Ось декілька ключових
аспектів дихання і голосу, які важливі для виразного мовлення та виразного читання:
Правильне дихання є основою ефективного мовлення. Здатність контролювати
дихання допомагає регулювати темп мовлення, створювати паузи та ритм, імітувати
емоційний стан. Для виразного мовлення варто навчитися дихати діафрагмально -
глибоким і ритмічним диханням через нижню частину легень. Голос - це інструмент
для передачі емоцій та смислу мовлення. Зміна тональності, гучності, швидкості та
інтонації допомагає підкреслити важливі слова, фрази, виразити різні почуття -
радість, сум, страх, схвильованість тощо. Голосова модуляція забезпечує
різноманітність і ритмічність мовлення, що робить його більш привабливим для
слухачів. Чітка артикуляція та вірна вимова допомагають передати слова і звуки
якнайточніше. Важливо вправлятися у вимові звуків та складів, контролювати
правильне розміщення язика та губ під час вимови слів. Це забезпечує ясність і
зрозумілість мовлення. Вміння правильно розставляти паузи та контролювати ритм
мовлення важливі для передачі інтонації та виразності. Паузи відокремлюють фрази
та думки, допомагають зосередитися слухачам і підкреслюють важливі моменти.
Добре розвинене використання дихання і голосу дозволяє передавати емоційні стани і
настрої в мовленні. Залежно від контексту та смислу, можна використовувати різні
емоції - радість, смуток, захоплення, гнів тощо, щоб надати мовленню живості та
емоційної збагаченості.
7. Білет No 12
1. Розповідь як спосіб засвоєння змісту твору. Види розповідей.

Розповідь - послідовне розкриття змісту навчального матеріалу. Розповіді поділяють

на художні, наукові, науково-популярні, описові. Художня розповідь - образний
переказ фактів, учинків дійових осіб (наприклад, розповіді про географічні відкриття,
написання художніх творів, створення мистецьких шедеврів та ін.). Науково-
популярна розповідь ґрунтується на аналізі фактичного матеріалу, тому виклад
пов'язаний з теоретичним матеріалом, з абстрактними поняттями. Розповідь-опис дає
послідовний виклад ознак, особливостей предметів і явищ навколишньої дійсності
(опис історичних пам'яток, музею-садиби та ін.). Кожен тип розповіді повинен
відповідати певним вимогам: забезпечувати виховну спрямованість навчання;
оперувати тільки достовірними і перевіреними наукою фактами - не містити
фактологічних помилок; спиратися на достатню кількість яскравих і переконливих
прикладів і фактів, що доводять правильність теоретичних положень, сприяють
кращому сприйманню нового матеріалу; будуватися за планом (чіткий поділ на
частини); передбачати зрозумілість головної думки та основних моментів;
передбачати повторення найважливіших положень; містити висновки й узагальнення;
бути унаочненою, доступною і простою щодо мови; бути емоційною за формою і за
змістом, особливо на уроках літератури.
8. Білет No 13
1. Підготовка до уроку читання. Два етапи роботи над художнім твором.

1. Спершу проводиться вступна бесіда. Мета: підготувати учнів до сприймання

художнього твору. Перед читанням нового твору проводиться підготовча робота.
Вона повинна створити інтерес до того, що читається, підготувати свідомість та
почуття до цілеспрямованого сприймання тексту. Підготовка до читання може
проходити по-різному в залежності від характеру твору та задач читання. У одних
випадках діти розповідають про свої життєві враження, близькі до змісту твору. В
результаті вчитель виявляє запас дитячих знань. В інших вчитель сам дає відомості,
необхідні для розуміння твору. Іноді у вступній бесіді використовуються враження
від екскурсій та прогулянок. В деяких випадках перед читанням корисно показати
малюнок, портрет, фрагмент з кінофільму, прослухати запис.У підготовчу роботу
входить також частина словникової роботи. Але на цьому етапі розбираються тільки
слова, незнання смислу яких ускладнює розуміння тексту. Всі відібрані для пояснення
слова повинні бути включені в мовлення вчителя або учнів, оскільки відірвані від
контексту вони малозрозумілі. На підготовчу роботу на уроці відводиться не більше
3-7 хв.

2. Читання тексту вчителем. Мета: забезпечити первинне цілісне сприймання тексту

учнями. Художній твір (прозу) першим читає у 1кл. вчитель, в інших класах учні. При
цьому, у першому класі бажано щоб підручники в учнів були закритими, щоб вся
увага була спрямована на вчителя, його міміку, жести, голос. Після першого читання
проводиться коротка бесіда з метою перевірки засвоєння змісту (Про кого
розповідається? Де проходить дія?...)

9. Білет No 14
1. Виразне читання вчителя.

Виразне читання – один із головних засобів впливу на всебічний гармонійний

розвиток дитини через художні твори різних жанрів, інших джерел писемності і
безпосереднє слово вчителя. Процес підготовки вчителя до виразного читання може
проходити у такій послідовності: Сприйняття тексту. Відчуття естетичного
задоволення від прочитаного через уяву і почуття. Аналіз тексту. Розмірковування
над твором, відтворення в уяві створених автором картин, перечитування окремих
епізодів, зіставлення своїх міркувань з висновками дослідників. Визначення
виконавських задач, значень засобів логіко-емоційної виразності читання;
шліфування своєї манери читання. Тренування в декламації. Визначення і уточнення
запитань, що потребують пояснення і уточнення.