Антон Семенович Макаренко – радянський педагог і

письменник. Макаренко один з чотирьох педагогів,

що визначили спосіб педагогічного мислення в ХХ
столітті.
Педагогічна діяльність А. С. Макаренка ввібрала в себе кращі досягнення класичної та
нової педагогіки. Його спадщина — досягнення всього прогресивного людства, яке
прагне-до гуманної освіти. Він вирішував складні педагогічні проблеми, які хвилюють нас
і зараз. Макаренко обґрунтував взаємозв'язок виховання і вивчення особистості дитини,
колективу і особистості, навчання і виховання; показав співвідношення педагогіки з
іншими науками, розкрив шляхи узгодження шкільного, сімейного і позашкільного
виховання.
• Основна ідея А. С. Макаренка була у вихованні дітей в колективі і
через нього.
• Найголовніша умова сімейного виховання – наявність повної сім’ї.
• Макаренко підкреслював, що значення гри в ролі методу
виховання і навчання досить велике.
• Важливо виховувати в учнів громадянські якості.
• Дисципліна є результатом системи виховання.
• Розробив закон трудового виховання.
Книги Макаренка: «Педагогічна поема», «Прапори на баштах», «Честь», «Книги для батьків», «Марш 30 року»,
«Методика організації виховного процесу», «Шляхи покоління», «Лекції про виховання дітей», “Про Виховання”.
Микола Хвильовий (справжнє ім’я Микола Григорович Фітільов) — український
прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української
прози.
Погляди письменника:
• українська література повинна мати індивідуальний шлях розвитку,
а не копіювати досягнення інших літератур;
• протест проти диригентської палички Москви;
• письменник має бути обдарованим від природи;
• ідеї «романтики вітаїзму» (життєлюбства);
• осуд масової і вульгарної в літературі.
Центральною для Хвильового-полеміста та публіциста була проблема історичного буття
України, української культури. Заперечуючи москвофільські тенденції частини тогочасних
літераторів, М. Хвильовий проголошував орієнтацію на Європу, на стилі та напрями
європейського мистецтва: «Від російської літератури, від її стилів українська поезія
мусить якомога швидше тікати. Поляки ніколи б не дали Міцкевича, коли б вони не
покинули орієнтуватись на московське мистецтво. Справа в тому, що російська
література тяжить над нами в віках як господар становища, який привчав нашу психіку
до рабського наслідування… Наша орієнтація — на західноєвропейське мистецтво, на
його стиль, на його прийоми».
За світовідчуттям М. Хвильовий був романтиком.
Основоположник течії активного романтизму та пролетарської поезії. Автор поетичних збірок «Молодість», «Досвітні
симфонії» , збірок оповідань «Сині етюди», «Осінь», романів «Вальдшнепи», «Санаторійна зона», «Сентиментальна
історія»
Олександр Довженко — український письменник, кінорежисер, кінодраматург,
класик світового кінематографу. Його називають називають українським
Леонардо да Вінчі. Адже він був першовідкривачем жанру кіноповісті.
Італійські кінематографісти називали його "Гомером світового кіно", його стрічка – у
п’ятірці найкращих за версією ЮНЕСКО.
"Слов’янство поки що дало світу лише одного митця, поета та мислителя", - так
характерезував його Чарлі Чаплін.
І все це про геніального українця Олександра Довженка.
Альберт Ейзенштейн після перегляду "Звенигора" заявив:
"…В повітрі стояло: серед нас нова людина кіно. Майстер свого жанру. Майстер своєї
індивідуальності. І разом з тим майстер наш. Свій. Спільний. Перед нами була людина, яка
створила нове в галузі кіно".
Літературна творчість
Утвердив у літературі жанр кіноповісті .
У роки Другої світової війни писав також новели , прозові мініатюри, публіцистичні
статті тощо. Головні ознаки новелістики Довженка — гострота і простота сюжету, яскравість
зображуваних характерів, колоритна мова.
Довженко виступав також як драматург. Вистави за його п’єсами «Життя в цвіту» (1948) та
«Потомки запорожців» йшли в багатьох театрах України.
Твори Довженка перекладено багатьма мовами світу.
Твори Довженка: оповідання «Воля до життя», кіноповість «Зачарована Десна», кіноповість «Земля» (сценарій втрачено,
спогади про сценарій і фільм), оповідання «Мати», оповідання «Ніч перед боєм», кіноповість «Повість полум’яних літ»,
Нащадки запорожців (драматична поема), кіноповість «Україна в огні», кіноповість «Поема про море», кіноповість
«Антарктида», кіноповість «Арсенал», кіноповість «Щорс», кіноповість «Мічурін», п’єса «Життя в цвіту»