Вступ

Сьогодні ви дізнаєтесь про чоловіка, що міг стати лауреатом Нобелівської

премії, але помер передчасно. Про людину, що перекладала з англійської,
іспанської, французької, італійської, польської мов. Ще ця людина вдарила по
морді того, хто попросив її розмовляти «нормальною», російською мовою.
Ходила колядувати в свої повні 34 роки. Двічі відмовлявся від громадянства
СРСР. Його називали “людиною без шкіри”, “оголеним нервом”. Це Василь
Семенович Стус.
Дитинство і юність
Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка, на Вінниччині. Він
був четвертою дитиною в селянській родині Семена та Їлини Стусів. Батьки
мали власне господарство та землю. Через колективізацію сім’я переїхала до
Сталіно (сьогодні – Донецьк).
У часи повоєнного голоду (1946-1947 рр.), як Стус зазначав, «помирав тато – з
голоду пухлий, а ми місили глину… виводили стіни. Голодний я був, як пес…
Усе дитинство моє було з тачкою»
Василь Стус сам, потайки від батьків, пішов до школи до 6 років. Мати
дізналася про те тільки тоді, коли вчителька запросила її до себе та спитала,
чому Василь ходить до школи босим. З дитинства він любив читати, тому від
великої кількості прочитаних книжок у Василя часто боліла голова. Батько
через це змушував його пити риб’ячий жир, а як винагороду давав 10 копійок.
Нелітературна діяльність
З дитинства полюбив грати в шахи та футбол, а на бандурі міг грати 2-3 години.
У 1961-1963 роках викладав у школі №23 у Горлівці Донецької області.
Причому його методи вчителювання були незвичайними: він розповідав про
українську історію та читав власні поезії, заохочуючи молоде покоління. За
словами очевидців, він навчав думати і ніколи не кричав на дітей, був
справедливим.
Крикнув «Хто проти тиранії, встаньте!» на прем’єрі фільму Параджанова «Тіні
забутих предків»
Ходив колядою по 12 січня 1972 року й зібрав 250 рублів, що планував передати
політв’язням. Так він зазначив свої враження від коляди: «Ви таки зуміли
зберегтись. У цьому ваша сила». Але як вернулися вони додому, так і
накинулось КДБ, арештувавши всіх «колядників». Цю історичну подію ще
називають «Арештована коляда». Тоді в Стуса відібрали сотні віршів, статей,
перекладів, що назбиралися за 15 років.
Літературний доробок
Стус здебільшого був поетом (видав збірки «Круговерть», «Зимові дерева»,
«Веселий цвинтар», «Час творчості», «Палімпсести»), писав численні статті та
есе.
З німецької перекладав повісті Целана, Еренштайна, Бенна, Меріке, Кестнера,
Енценсберґера; з англійської — Кіплінга, з італійської — Унгаретті, з іспанської
— Лорку, з французької — Мопассана, Рембо, Шара.
Писав навіть в ув’язненні.
Стосунки в сім’ї
Дуже любив сина, але Стуса було ув’язнено, тому сина після 14 він не бачив.
Виховував сина в листах.
«Візьми собі за правило: завше бути справедливим, спокійним, розважливим,
мужнім».
«Буває часто: людина знає бозна-скільки, але розмовляти з нею вкрай нудно, бо
вона нічого не тямить розповісти цікаво: в неї нема свого стержня, хребта,
до якого кріпиться вся кісткова система. Тобто, така людина не має самої
себе (все інше — телевізор, машину, дачу, штани, професію — має!)»
«Мені подобаються люди, що, як кажуть, “пруть буром”, тобто, мають свій
норов. Ці люди ‒ нещасливі в житті, зазнають усіляких страждань
(щасливі ‒ здебільшого безхребетні, ті, що, як покірне телятко, дві матки
ссуть). У житті доводиться обирати: або цікаву муку або нецікаве щастя».
Ув’язнення
Його двічі ув’язнювали за антирадянську діяльність до таборів Пермського
краю та Мордовії. Сумарно йому присудили 23 роки примусових робіт.
Уперше заарештували Василя Стуса 13 січня 1972 року, коли він повернувся зі
Львівщини, де перебував на лікуванні.
Він вів так звані «таборові блоги», де роздумував про життя ув’язнених. Стус
писав на технічному папері дрібненьким почерком.
«Одному з них, наприклад, запропонували підкласти в мої речі рушницю або
ніж, іншому — підпоїти мене. За це обіцяли винагороду — 1500 крб. (тобто дві
місячні зарплати колимські). А до якого стану? Аби лиш запах був — відповіли
йому. Але я цього ще не знав... Після цього я й довідався, що міліція вирішила
оформити мене на примусове лікування од алкоголізму — їм потрібен був хоч
який епізод».
Під час ув’язнення його поранили заточкою, і він міг померти. Але через те що
почали голодувати письменниця Ірина Калинець та мовознавиця Надія
Світлична, йому допомогли.
Помер 4 вересня 1985 року, причому невідомо, чи це сплановане вбивство, чи
природна смерть.
Мої улюблені цитати
Бути радянським громадянином – це значить бути рабом. Я ж до такої ролі не
надаюся. Чим більше тортур і знущань я зазнаю, тим більший мій опір проти
системи наруги над людиною і її елементарними правами, проти мого рабства”.
Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
Сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
Ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
Допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
Усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
Той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
До нього сам Господь тебе прирік.
Список джерел
«6 фактів про Стуса, які доводять, що він надзвичайно сучасний». Освіторія
Медіа, https://osvitoria.media/experience/6-faktiv-pro-stusa-yaki-dovodyat-shho-vin-
nadzvychajno-suchasnyj/. Дата звернення 14, Листопад 2023.
10 фактів про життя та смерть Василя Стуса.
https://businessviews.com.ua/ru/studies/id/10-faktiv-pro-zhittja-ta-smert-vasilja-
stusa-2255/. Дата звернення 14, Листопад 2023.
«Арештована коляда, або Погром 12 січня 1972-го». Історична правда,
https://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/12/13866/. Дата звернення 14,
Листопад 2023.
“Бути радянським громадянином – це значить бути рабом. Я ж до такої ролі не
надаюся“: 33 цікавих факти про Василя Стуса | Нова українська школа. 05,
Січень 2023, https://nus.org.ua/articles/buty-radyanskym-gromadyanynom-tse-
znachyt-buty-rabom-ya-zh-do-takoyi-roli-ne-nadayusya-33-tsikavyh-fakty-pro-
vasylya-stusa/.