Ліна Костенко

Я знаю грамоту свободи- її підписують мечі.

 Біографія

Народилась 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві (неподалік

від Києва) у родині вчителів.
У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва.
Писати Ліна почала в літературній студії при журналі "Дніпро",
якою опікувався Андрій Малишко, друкуватися почала в 16
років. На відмінно закінчивши школу, вступила спочатку в
Київський педагогічний інститут імені Ґорького, а потім
продовжила навчання в Московському літературному інституті
Ґорького.

Її онучка розповідала, що її вибір міг бути й не літературним — за її

словами, Костенко з підліткового віку була закохана у філософію, вже тоді
читала Руссо, Дідро, Вольтера, Канта. Та на філософський факультет
університету Шевченка вступ для неї був закритий через
"неблагонадійність" родини.
Дитинство Ліни Костенко пройшло в роки Другої світової. Вона мало розповідає про це, але в поезіях
можна зустріти рядки про "балетну школу" замінованого поля та "дитинство, вбите на війні".

Коли ж у 2022-му розпочалося повномасштабне вторгнення, Костенко несподівано з'явилася на

публіці під час нагородження Орденом Почесного легіону Франції. Уперше за останні 12 років
письменниця дала інтерв'ю телеканалу "Київ", у якому розповіла, що не припиняла працювати,
навіть коли під Києвом точилися бої.

"Я ж належу до покоління, яке пережило Другу

світову війну.І ці бомби о четвертій годині ранку —
мені вони звичні з дитинства. Тепер я знову почула
ті самі бомби, страшніші, і, мушу вам сказати, я
не злякалася. Ні разу не пішла в укриття. Воно
гуде, думаю, добре, хай: уб'є, то уб'є.

Перший місяць, правда, не дуже писалося. Перший місяць я стежила за кожним кроком і
нюансом цієї війни. А потім взяла себе в руки й почала писати, писати і все. А інші люди
кожен у своїй професії робить своє", — розповіла письменниця.
 Крила (1958)
Ліна Костенко
А й правда, крилатим ґрунту не
треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
Рід: лірика
Вид: філософська
Тема: розповідь про “окриленість” людини.
Ідея: уславлення духовних поривань людини. Треба жити й
мріяти, мати цілі й бажання. А життя людини без мрій буде
буденним.
Головна думка: “Людина нібито не літає…а крила має”
Ліна Костенко написала цей вірш, перебуваючи в Польщі. Вірш
увійшов до збірки “Мандри серця”. На створення твору
поетесу спонукали відвідини польського міста Щеціна. Тоді
Ліна Костенко вагалася, чи переїжджати їй до Польщі разом із
коханим Єжи Пахльовським, чи – залишитися в Україні. У
результаті поетеса вирішила повернутися додому.
У вірші “Крила” Костенко показала, що сумує за Батьківщиною
і сумує, що вона – не вільний птах і не може полетіти додому.
Зате – вона здатна полетіти на своїх творчих крилах та
крилах своїх спогадів куди завгодно.
 Поїздки в Чорнобильську зону

Ліна Костенко їздила у Чорнобильську

зону відчуження після аварії на ЧАЕС,
ризикуючи здоров’ям — вона брала
участь в різноманітних експедиціях, які,
за її словами, "знімали посмертну маску"
з тієї землі. Також казала, що справжні
патріоти – не ті, які в столиці співають
"Ще не вмерла", а ті, котрі їдуть туди, де
вмерла, і прагнуть відшукати хоча б Після Чорнобильської катастрофи
якусь згадку. Ліна Костенко- єдина з українських
письменників- майже 20 років
"Ви запитаєте, — як можна любити Зону?" регулярно відправлялася в
А як можна її не любити? Хіба матір любиш Чорнобильську зону. Та
менше від того, що вона вже померла? висвітлювала цю трагедію у своїх
Навпаки, більше, глибше, покаянно, бо це віршах
любов, помножена на біль непоправної
втрати", — писала Ліна Костенко.
 "Політичної біжутерії не ношу!"
Коли у 2000 році з нагоди сімдесятиліття Ліни
Костенко тодішній президент Леонід Кучма
нагородив її орденом Ярослава Мудрого V ступеня,
вона відмовилася йти на церемонію нагородження.

А згодом, за президентства Віктора Ющенка,

відмовилася від звання "Герой України". "Політичної
біжутерії не ношу", — став крилатим вислів Ліни
Костенко у відповідь на намір нагородити її відзнакою.