ДИТИНСТВО ТА ЮНІСТЬ ЛІНИ

КОСТЕНКО

Підготувала Вікторія Грицик

Ліна Костенко народилася в невеличкому місті
Ржищів (Київщина) у родині вчителів. За першою
освітою вона педагог. Другу вищу здобувала у
Московському літературному інституті.
Місто Ржищів, що розташоване на правому
березі Дніпра
Батьки Ліни Василівни
Костенко
На все життя Ліна перед собою мала приклад батька —
Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12
мов), педагога, який за потреби міг на найвищому рівні
викладати всі предмети у школі.
Наприкінці 1930 року до нього прийшли з обшуком
«енкаведисти»: «Показуй, де ти ховаєш зброю?» —
грізно спитали вони. Василь Костенко усміхнувся і,
як виявилось, пророчо кивнув на колиску, де спала
маленька Ліна: «Отам»…

А вже у 1936 році батька майбутньої

поетеси заарештували та забрали від
родини на довгі десять років. Суддям
він сказав лише ці слова: «Вашим
червоним прапором тільки биків
лякати». Ось так Ліна Костенко стала
дочкою «ворога народу».
1936 - мати з дочкою переїхали до бабусі в Київську
Венецію, на Труханів острів. Там у 1937 році майбутня
поетка пішла до середньої школи № 100.
Безкомпромісність, якою з юності вирізнялася Ліна,
перейняла від бабусі; та навчила онуку любити свободу.
В дитинстві мріяла бути льотчицею. Якось вирішила
стрибнути з парашутом. Взяла стару мамину парасольку,
обідрала чорну тканину (адже парашут повинен бути
білим, яким бачила його в небі), натягнула на каркас
простирадло. Забралася на горище і, відкинувши драбину,
стрибнула … Звичайно, сильно забилася. Але не плакала.
Коли їй було 11 років почалася Друга Світова війна. Ці
дитячі спогади вплинули на її творчість, вона багато
писала про війну та мир.

Уривок з вірша “Мій перший вірш

написаний в окопі”
У 15 років вона вже читала Дідро, Гельвеція, Платона,
Аристотеля … Закінчила школу з медаллю.
Перші вірші Ліна Костенко опублікувала в 16 років.

У радянські часи брала активну

участь у дисидентському русі, за
що була надовго виключена з
літературного процесу. Вимушене
мовчання тривало 16 років, в
Україні твори Костенко не
друкувалися. У відповідь на таку
жорстоку ценцуру, поетеса навіть
оголосила голодування.
Після
Чорнобильської
катастрофи Ліна
Костенко – єдина з
українських
письменників –
майже 20 років
регулярно
відправлялася в
Чорнобильську
зону. Та
висвітлювала цю
трагедію у своїх
віршах.
 Відмовилась від звання Героя України, оскільки для
неї політичні заслуги неважливі, бо покликання
письменника – лише писати.

Через впертість та неабияку сміливість Ліну Костенко

називають залізною жінкою. Вона завжди говорила та
писала, що хотіла. Навіть коли її колеги боялись репресій
та мовчали, вона відкрито критикувала владу. Таку
незламність поетеса унаслідувала від бабусі.
Зараз Ліна Костенко уникає публічності і на світських
заходах не з'являється. Весь вільний час жінка
приділяє письменництву.
Усім дякую за увагу!