Євген плужник

Поет народився 26 грудня 1898 р. у слободі Кантемирівка Богучарського

повіту Воронезької губернії. Батько
майбутнього письменника був українцем із
діда-прадіда родом із Полтави, вів торгівлю, а
всім своїм дітям, а їх було аж восьмеро,
намагався дати освіту. Коли за участь у
нелегальних молодіжних гуртках Євгена
виключили з Воронезької гімназії, батько
перевів його в такий самий заклад у Ростові-на-
Дону. 1918 року родина переїздить на
Полтавщину, де Є. Плужник працює вчителем
мови та літератури. З 1920 року навчався у
Київському зоотехнічному інституті, в якому
працював чоловік його сестри; навчання
покинув, щоб стати актором. З 1921 року поет
навчався у Київському музично-драматичному
інституті імені Миколи Лисенка, де вчився у відомого тоді професора
Володимира Сладкопевцева разом із В. Строєвим та В. Осєєвою. Попри
успіхи в інституті він змушений покинути навчання через туберкульоз.
У 1926 році хвороба загострилася, однак поет вижив.
Літературну діяльність розпочав на початку 1920-х років. Перші твори
під власним прізвищем опубліковані 1924 року. В літературу ввійшов
завдяки старанням Ю. Меженка, який перший оцінив талант поета і
привів його на засідання «Аспису». У 1926 р. побачила світ перша
поетична збірка Є. Плужника «Дні». 1927 р. була надрукована ще одна,
остання прижиттєва збірка «Рання осінь» У 1928 в результаті суперечки
з прозаїками Борисом Антоненком-Давидовичем та Валер’яном
Підмогильним на тему, що легше писати: прозові твори чи поетичн
побачиі світ роман «Недуга»іПізніше поет був відправлений в заслання
на Соловки, а написана 1933 р. поетична книга «Рівновага» забарилася з
друком аж на 10 літ навіть за кордоном (Аугсбург, 1948). Паралельно зі
створенням збірки «Рівновага» митець узявся за написання драм із
виразним комедійним ухилом: «Професор Сухораб», «У дворі на
передмісті» та «Змова у Києві». На замовлення Є.  Плужник написав
кілька сценаріїв для ВУФКУ, але фільмів за ними не зняли і сценарії
назавжди загубилися.
У Соловецькій в’язниці Євген Плужник уже навіть не вставав із ліжка.
Подушка з киснем увесь час лежала біля узголів’я хворого, але й вона
мало допомагала під час нападів страшної задухи. Проте Євген
Павлович не припиняв писати вірші. У 1936 Євген помер.