Життя і творчість Василя

Стефаника
Життя і творчість
Життя Василя
і творчість Стефаника
Василя
Стефаника
Життя і творчість Василя Стефаника
Життя і творчість Василя Стефаника
Життя і творчість Василя Стефаника
Життя і творчість Василя Стефаника
Життя і творчість Василя Стефаника
Василь Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русові
(нині - Івано-Франківська область) у родині заможних селян
Семена та Оксани Стефаників. За родинними пер еказами,
наприкінці XVIII ст. прадід письменника примандрував до
Русова із Наддніпрянщини, д е згодом одружився й оселився.
Дитинство та шкільні роки
Дитинство Василя минало в рідному селі, в атмосф ері
традицій і звичаїв Покуття, зігріте любов’ю й турботою
матері та старшої сестри Марії. Мати була лагідної й
доброї вдачі. Батько ж вирізнявся практичністю і досить
суворим характером. Стосунки між Семеном Стефаником і
сином завжди були складні. Натомість світлий образ мами
впродовж усього життя письменник проніс у серці як
найбільшу святиню. Журливу мелодію її співанок він чутиме
«Стефаник - це
завжди: «Мені привиджуються давні стежки по полях, давні
співанки причуваються, чую, як колись мене мама в окрайку
митець з Божої
вперізувала, чую єї віддих на моїм волоссю». ласки.»
Грамоту Василь опанував у сільській школі, згодом
продовжив навчання в містечку Снятині. Батько,
Іван Франко
побачивши, що син тягнеться до науки й має неабиякі
здібності, вирішив (навчання тоді коштувало дуже дорого)
віддати його до гімназії. Як згадував згодом письменник,
ця школа йому «строїла душу»: тут відчув «в елику
погорду до себ е і до всього селянського від учителів, тут
мене зачали бити, хоч дома мої батьки мене ніколи не
били». Та бажання вчитися було таке в елике, що у 1883
році хлопець успішно склав іспити до Коломийської
польської гімназії. Проте ставлення до учнів-українців і в
цьому навчальному закладі було не кращим: із них
глузували, били.
 У гімназії В. Стефаник познайомився з майбутніми
письменниками Лесем Мартовичем і Марком
Черемшиною. Друзі читали українські книжки: «Кобзаря»
Тараса Шевченка, твори Панаса Мирного, Марка Вовчка.
Біль дитячої кривди перейшов у фазу активного
національного самоусвідомлення.

Улітку 1886 р. він із найближчими друзями організував у

Русові читальню, а згодом гімназисти прийняли Василя
до таємного гуртка. Перед портретом Шевченка юний
Стефаник дав присягу чесно жити і трудитися для народу.
Творити юнак почав іще в гімназії, але справжнім
утіленням письменника був для нього Лесь Мартович,
тому Василь довго не зізнавався у власних літературних
спробах. Натомість випросив у матері грошей, щоб
видати Мартовичеве оповідання «Нечитальник».
Після закінчення Дрогобицької гімназії В. Стефаник
вчився на медичному факультеті Ягеллонського
унів ерситету. Ц ей фах обрав батько, бо хотів, щоб син
мав легший від селянського «шмат хліба». Стефаника
зовсім не вабила медицина - значно більше захоплювала
можливість опинитися в одному з європейських
культурних центрів, у вирі мистецького життя,
центрі польського мод ернізму, яким якраз у ті роки був
Краків. Водночас згода на «нелюбу медицину» могла
бути викликана й бажанням допомогти матері, яка
вже тяжко хворіла. Тут, у Кракові, Василь Семенович
познайомився з високоосвіченою родиною Морачевських
(дружина Вацлава Морачевського Софія щиро
приятелювала з Ольгою Кобилянською). Для Стефаника
як письменника важливим було знайомство з
талановитим польським по етом Станіславом
Пшибишевським.
У Кракові (1892-1900)

В. Стефаник усе більше захоплювався літературним і

громадським життям. Під час канікул, а іноді й
навчання, він покидав Краків і брав активну участь у
селянському русі Східної Галичини. Особливо під час
виборів він тижнями мандрував селами Прикарпаття,
агітуючи за «мужицьких послів», зокр ема І. Франка.
Стефаника кілька разів заар ештовували, однак це не
відбило бажання захищати інтер еси співвітчизників. Зате
стосунки з батьком остаточно зіпсувалися - Семен
відмовився фінансово підтримувати сина. 1 січня 1900 р.
після тривалої хвороби померла мати. Василь Стефаник
тяжко пер еживав цю втрату, а батько чер ез чотири
місяці вирішив одружитися вдруге. Стефаник-студ ент
сприйняв це як наругу над пам’яттю матері й припинив
спілкування з батьком. 1903 р. В. Стефаник відвідав
Наддніпрянську Україну (очолював галицьку д елегацію, що
їхала на відкриття пам’ятника І. Котляр евському в
Полтаві), побував у Києві, Полтаві.
Вивчення медицини письменник залишив у 1900 р. У
1904 р. одружившись на Ользі Гаморак, Стефаник
д еякий час відійшов від літератури, займався сільським
господарством. З 1908 р. по 1918 р. він був д епутатом
парламенту і використовував можливості "мужицького
посла" для захисту бідноти у старостві й на суді.

Під час першої світової війни австрійські військові

власті заар ештували Стефаника за зв’язки з
російськими солдатами. Страждання трудящих,
Ольга Гаморак
породжені війною, змусили письменника знову взятися
за перо, і він пише ряд антивоєнних нов ел.

У 1928 р. уряд Радянської України призначив

Стефаникові пенсію за його заслуги в розвитку
літератури. Ц е була в елика матеріальна й моральна
підтримка.
 Творчість
В. Стефаник — один із пр едставників Покутської
трійці. Назва походить від р егіону, оскільки усі
троє були з Покуття. Завдяки постійній та
тісній співпраці молоді письменники пройшли
так звану Франкову школу та сформувалися під
його б езпосер еднім впливом. Саме І.Франко брав
активну участь у становленні та формуванні
таланту Стефаника, Мартовича та
Чер емшини.Перші літературні спроби В.
Стефаника припадають на роки навчання в
гімназії; 1897 р. в чернів ецькій газ еті «Праця»
надруковано кілька його нов ел 3 життя
покутського села («Виводили з села», «Лист»,
«Побожна», «У корчмі», «Стратився», «Синя
книжечка», «Сама- саміська»), у 1899р., теж у
Чернівцях, з'явилася перша збірка прози
Стефаника «Синя книжечка». Літературна
критика сприйняла ці перші публікації з
в еликим захопленням як твори цілком зрілого і
надзвичайно талановитого автора.
У 1900р. вийшла друга збірка В. Стефаника -
"Камінний хр ест", яку також було сприйнято як
визначну літературну подію. Тема матері і дитини,
жертовності материнської, батьківської любові
з'являється у творах письменника у життевому
пер еплетінні з іншими темами ще в збірці "Синя
книжечка" ("Мамин синок", "Катруся", "Новина”).
Наявна вона й у збірці " Камінний хр ест". Тр етя
збірка нов ел Стефаника - "Дорога"(1901р.), яка
становила новий крок у розвитку його провідних
ід ейно-художніх принципів. У збірці пер еважають
нов ели б езсюжетні, лірично-емоційного плану
("Давнина", "Вістуни", "Май", "Con", "Озимина",
"Злодій", "Палій", "Кленові листки", "Похорон"). 1905 р.
виходить збірка нов ел "Моє слово". Шанувальники
творчості митця називали його, за висловом Марка
Чер емшини, «по етом мужицької розпуки
• У 1927-1933 рр. В.Стефаник опублікував
ще більше д есяти нов ел.

• В останні роки життя В.Стефаник

пише також автобіографічні нов ели,
б елетризовані спогади. До них належать
такі твори, як "Нитка", "Браття",
"Серце", "Вовчиця", "Слава йсу", "Людмила",
"Каменярі".

• 1916р. В.Стефаник пише нов елу "Марія",

яку присвячує пам'яті І.Франка. За
"Марією" письменник публікує шість
нов ел, які разом із двома названими
творами другого періоду ("Діточа пригода"
і "Марія") склали п'яту збірку - "Вона -
з емля", видану 1926р.
 7 грудня 1936 року письменник помер від серцевого нападу. Похований у Русові
біля матері згідно з заповітом нов еліста.

Пам’ятник В. Стефанику в м. Івано-Франківську

Пам’ятник В. Стефанику у
У Русові діє Літературно-меморіальний
муз ей Василя Стефаника понад 72 років.
Експозиція муз ею розгорнута у двох
приміщеннях: у трьох меморіальних
кімнатах будинку письменника
зб ерігаються його меблі, побутові р ечі,
одяг. Дир ектором муз ею є Марія
Косменко. Їй близький стефаниківський
світ. Вона пропагує творчість
письменника, виступає з доповідями,
проводить екскурсії.
Дякую за увагу!