Іван

Життя та творчість у музиці

 ЖИТТЯ
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. у підгірському виселку Нагуєвичі
Дрогобицького повіту в родині сільського коваля. Вчився він у сільській школі, спочатку в
Нагуєвичах, а потім у Ясениці Сільній, у Губичах; з 1864 по 1867 рік – у Дрогобицькій школі
василіян, а далі у гімназії, яку закінчив 1875 р.

Його батько, Яків Іванович, помер, коли І. Франкові було лише близько одинадцяти років.
Саме про смерть батька у 1871р. Франко написав свій перший вірш. Вітчим добре поставився
до свого пасинка і дав йому змогу продовжувати навчання. Та невдовзі у молодого гімназиста
померла і мати (1872 року), яку він дуже любив і присвятив їй свої згадки у вірші "Пісня і
праця" (1883р.), у поемі "Гадки на межі" (1881 p.).
Вже з дитячих років "Кобзар" Т. Шевченка став його улюбленою книгою.
В гімназії Франко глибоко цікавиться і знайомиться з літературою
польською, німецько-французькою, златинськими класиками.

Ще гімназистом він друкує свої перші літературні твори в студентському

університетському журналі у Львові "Друг". Вступивши до студентського
"Академічного гуртка", Франко став активним працівником і автором його органу
"Друг": вміщує поезії, переклади, друкує першу велику повість "Петрії і Довбущуки",
з особливим запалом знайомиться з російською революційно-демократичною
літературою, друкує в "Друзі" (1877 р.) переклад роману М. Чернишевського "Что
делать?", перекладає вірші Пушкіна "Ворон к ворону летит" та "Русалка", що ввійшли
в першу збірку поезій "Балади і росказы" (1876 р.).
 У березні 1880 року І. Франко виїжджає в Коломийський
повіт. В дорозі письменника вдруге заарештовують у зв'язку
з судовим процесом, що його вів австрійський уряд проти
селян в Коломиї. Три місяці просидів І. Франко у тюрмі,
після чого його було відправлено у супроводі поліцая до
Нагуєвичів і ще раз по дорозі посаджено у Дрогобицьку
тюрму, що її описав потім І. Франко в оповіданні "На дні".
 ТВОРЧІСТЬ У МУЗИЦІ
Франко був не тільки письменником, вченим, громадським діячем, він досліджував
літературу, народну творчість й такі галузі мистецтва, як театр, малярство, архітектуру і
навіть музику. Усі томи літературно-критичних його праць об’єднані під загальною назвою
«Література і мистецтво» (дослідження, статті, огляди, рецензії).

Будучи різнобічно творчим, Іван Франко дуже любив музику. За час свого життя він зробив
чималий внесок у розвиток пісенно-народної творчості. На його творчість впливали
дивовижні музичні твори того часу, в якому він жив. Поетична спадщина Івана Франка і
музика є настільки цікавими і захоплюючими, що стали предметом для розгляду.
Любов до народної пісні зародилася у Франкові ще в ранньому дитинстві. Тоді його мама
співала йому народні пісні. Саме це зародило в ньому таку любов. З раннього дитинства
він почав розуміти, наскільки надихаючою може бути пісня і як сильно вона може
впливати на різні життєві процеси.

Іван Франко мав неабияке музичне обдарування, цьому сприяла народно-пісенна

традиція. Не випадково він став одним з поборників народності в музичному мистецтві
України останньої чверті XIX і початку XX ст. Він постійно спрямовував композиторів і
дослідників до народних мелодій.
 Коли Іван Франко підріс, він записався в хор своєї гімназії і співав там. Народнопісенна
атмосфера огортала Франка від раннього дитинства. Вона то затягалась хмарами сумної
лірики, що виливалась сльозами жіночої недолі, то вабила непізнаною далечінню
історичного минулого, кликала в голубі висоти ніжних почуттів, то вигравала яскравим
промінням влучних коломийок. Ця атмосфера розбудила й виплекала захоплення Франка
поезією. Пісню та коломийку, цей барвистий і запашний цвіт із широких луків народної
творчості несли малому Ясеві його мати, нагуєвицькі хлопці та дівчата. А коли згодом став
мандрувати по рідній карпатській землі,завжди зустрічався з піснями, всюди квітувало перед
ним коломийкове різнобарв’я.
Дякую!