Практичне заняття № 10.

ІВАН ФРАНКО – ТИТАН ДУХУ Й ДУМКИ.

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ
ПЛАН
1. Відомості про життєвий і творчий шлях
І. Франка.
2. Поетична творчість.
3. Поеми.
4. Прозові твори.
5. Драматургія.
1856 - 1916 6. Іван Франко та народна творчість
МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК
1. Відомості про життєвий і творчий шлях І. Франка
Коли ми думаємо про Івана Франка, у нашій уяві постає перш за
все титан думки і праці, людина, в якої «дух і тіло рве до бою» заради
поступу і щастя людського, українець, корені якого сягають глибини
народного життя і переходять у дерево, квіт якого величний, щедрий,
добрий...
Той корінь бере початок із батьківської хати. Народився Іван
Якович Франко 27 серпня 1856 р. в селі Нагуєвичі (нині с. Івана
Франка) Львівської області. Батько Яків – відомий на всю округу
коваль, невтомна у праці мати Марія. У такій сім'ї найперше прив-
чали до праці, поваги до людей. І, звичайно ж, хотіли, щоб дитина
вчилася на радість батькам, на добро людям.
Із шести років хлопець навчається в початковій школі в сусідньо-
му селі Ясениця-Сільна, пізніше у Дрогобицькій нормальній школі
отців-василіан, а ще через деякий час – у Дрогобицькій гімназії.
1865 року помер батько. У дім прийшов вітчим Гринь Гаврилик,
ріпник. На шістнадцятому році Франко залишився круглим сиротою –
померла мати.
Дорога ж до знань не зупинилася. Під час навчання в гімназії
Франко читає твори Гете, Лессінга, Шиллера, Расіна, Корнеля та
інших авторів в оригіналі. Береться й сам за літературну працю.
Перший вірш – «Великдень 1871 року» – присвятив батькові.
Перекладає твори Гомера, Софокла, Горація, Гейне, а також «Слово о
полку Ігоревім», «Краледворський рукопис» Вацлава Ґанки. У
гімназії Іван Франко обстоює думку, що основою української
літературної мови повинна бути мова народна.
 Про роки навчання у Дрогобицькій гімназії письменник згадував
з великою приємністю, вважаючи, що саме там, завдяки талановитим
учителям, здобув основну, як на ті часи, освіту. У нього була добра
пам'ять – міг майже дослівно повторити те, про що розповідалося на
уроках. Багато читав, зібрав чималу власну бібліотеку.
Після Дрогобича юнак їде у Львів, вступає до університету.
Багато пише, стає найвпливовішою постаттю в редакції журналу
«Друг», знайомиться з М. Павликом та І. Белеєм. Івана Франка
цікавить також філософія, політична економія, соціологія. 1877 року
Іван Франко переживає перший арешт. Перед цим поліція зробила
обшук на квартирі, виявивши революційну літературу. Франка
звинувачують у належності до таємної соціалістичної організації.
«Протягом дев'яти місяців, – писав він, – проведених у тюрмі, сидів я
переважно у великий камері, де перебувало 18-28 злочинців, де
зимою ніколи вікно не зачинялося і де я, слабий на груди, з бідою
добився привілею спати під вікном... але зате прокидався майже
завжди з повним снігу волоссям на голові».
1892 року Франко виїжджає до Відня, щоб закінчити докторську
дисертацію «Про Варлаама і Йоасафа та притчу про однорожця».
Через рік відбувся захист, Франко здобув ступінь доктора
філософських наук. 1894 року трапилася нагода посісти професорську
посаду кафедри історії української літератури і мови Львівського
університету. Хоча пробна лекція мала успіх, однак лідери
народовців, «москвофілів», польсько-шляхетські шовіністи вдалися
до наклепів і провокацій, щоб не допустити Франка до професорства.
Це не могло не засмутити Франка, але й не зупинило його
подальшого духовного поступу, яким би важким він не був. Не
вистачало хіба що фізичних сил. У 1897 році Франко від перевтоми
захворів. Подальші роки також були не з легких. «Сильна, уперта
натура, яка цілою вийшла з житейського бою, – писав про зустріч із І.
Франком у 1905 році Михайло Коцюбинський. – У своїй убогій хаті
сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів
сіті й писав поему «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба у його сіті,
але душу мою він полонив своєю поемою».
Іван Франко був дійсним членом Празької академії наук,
почесним доктором словесності Харківського університету, одним з
організаторів радикальної партії Галичини, що згодом стала націонал-
демократичною.
1908 року письменник знов переживає хворобу. Велика
перевтома призвела до нервових розладів, контрактури обох рук і
3
пальців. Вийти з цього стану допомогло лікування в Хорватії, на
берегах Адріатичного моря.
Початок Першої світової війни застав родину Франка у
трагічному становищі. Хвора дружина перебувала в лікарні, сини – в
армії. Позбавлений засобів до існування, письменник мешкав у домі
шкільного товариша. Невдовзі захворів, але, навіть перебуваючи в
такому стані, не випускав пера з рук. Помер І. Франко 27 травня
1916 р., поховано його 31 травня на Личаківському кладовищі у Льво-
ві. На його могилі в 1933 році споруджено символічний пам'ятник –
це скульптура каменяра, який розбиває скелю. Друкована спадщина
Івана Франка сягає 50 томів «Зібрання творів». Відомий визначними
творами політичної лірики: «Гімн», «Каменярі», «Товаришам із тюр-
ми». У збірнику «Зів'яле листя», «Мій ізмарагд» переважають мотиви
філософської та інтимної лірики. Автор поем «Панські жарти»,
«Смерть Каїна», «Похорон», «Іван Вишенський», «Мойсей», опові-
дань «бориславського циклу», повістей «Борислав сміється», «Захар
Беркут», «Для домашнього вогнища», «Перехресні стежки» тощо.
Написав драматичні твори «Сон князя Святослава», «Кам'яна душа»,
«Украдене щастя» та інші.
18 томів становлять його літературознавчі та фольклористичні
праці. Ще у шкільні роки Франко зібрав понад 800 народних пісень, і
цю колекцію він поповнював усе життя.
Франко є організатором видань «Громадський друг», «Дзвін»,
«Молот», автором праць з історії та теорії літератури, перекладачем
творів з російської, польської, чеської, сербської, хорватської, німець-
кої, англійської, французької, старогрецької, римської, арабської,
ассиро-вавилонської та інших мов.
Твори І.Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі
поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й
інсценізовано.
Ім'ям Івана Франка названо вулиці, театри, школи, вищі
навчальні заклади (Львівський університет, Дрогобицький і Жито-
мирський педагогічні інститути), обласний центр – Івано-Франківськ.
1979 року засновано премію академії наук України ім. І. Франка.

2. Поетична творчість І. Франка

Літературну діяльність І. Франко розпочав поезією, яка посідає
значне місце в його біографічній творчості.
Величезне враження справила на нього поезія Т. Шевченка. Під її
впливом формується матеріалістичний світогляд письменника, про-

4
буджується інтерес до народної творчості. Перший вірш Франка, що
знаменує початок його літературної творчості, – «Народна пісня»,
написаний у 1873 р. Ранні вірші молодого поета друкувалися
протягом 1874–1876 рр. у журналі «Друг» і увійшли до першої його
збірки «Баляды і росказы» (1876).
Вірші цієї збірки переважно романтичного характеру. Поет оспі-
вує героїчне минуле («Святослав»), малює образи сміливих, мужніх
людей («Рибак серед моря», «Керманич»), реалістичні картини сучас-
ного тяжкого народного життя («Ой чому ж ти мя, тяжко горенько»).
Пізніше друком виходять збірки «З вершин і низин» (1887),
«Зів’яле листя» з підзаголовком «лірична драма», яку створював
протягом десяти років (1886–1896), «Мій Ізмарагд» (1898), «Із днів
журби» (1900), «Semper tiro» («Завжди учень») (1906), «Давнє і нове»
(1911), «Із літ моєї молодості» (1914).
Поетична творчіть І. Франка вражає глибиною і багатством ідей,
широким колом тем і сюжетів, великою різноманітністю форм. Своєю
творчістю поет стверджує високу ідейність мистецтва, стверджує
поезію громадську, народжену в політичній боротьбі, поезію
широких соціально-філософських узагальнень.
В основному своєму вірші «Не мовчи», написаному в 1916 р.,
незадовго до смерті, Франко закликав передову молодь активно
боротися проти соціальної неправди, не мовчати, а повстати проти
неї: «Хоч би ушам глухим, до німої гори говори!».
Павло Тичина, характеризуючи поезію Франка, говорив: «Він так
само, як і Шевченко, ніколи не переставав закликати народ до
боротьби проти катів, проти тиранів, і коли прометеїзм Шевченка,
згідно з характером його доби, для здійснення своєї програми міг да-
ти в руки поетові лише селянські повстанські коси та ножі, – проме-
теїзм Франка дав уже ковалевому сину в руки молот робітничий».
3. Поеми
У поемах І. Франко поглиблює провідні мотиви своєї лірики.
Поет підносив актуальні питання з суспільного життя, будив
визвольні думки у свого гнобленого народу, оспівував його творчі
сили, моральну й духовну велич. Його поеми умовно можна поділити
на чотири групи:
- реалістично-побутові («Панські жарти», «Наймит», «Сурка»)
- філософсько-історичні («Іван Вишенський» «На Святоюрській
горі»)
- філософські («Смерть Каїна», «Похорон», «Мойсей»)

5
 - сатиричні («Ботокуди», «Мандрівка русина з бідою» та ін.)
Окремі теми Франко опрацьовує і в поемах, і в прозових творах
та в наукових студіях, наприклад: поема «Рибак» і оповідання
«Рубач», поема «Похорон» і оповідання «Поєдинок», поема «Панські
жарти» і стаття «Панщина та її скасування 1848 року», поема «Іван
Вишенський» і низку наукових праць про цього видатного
українського письменника.
4. Прозові твори
Прозові твори І. Франка – одне з найвидатніших явищ української
класичної літератури. За тридцять три роки він написав близько ста
десяти різного розміру прозових творів: повістей, оповідань, нарисів.
Матеріали для своїх творів письменник черпав безпосередньо з
життя або з цілком достовірних документальних джерел. У листах і
статтях Франка є чимало свідчень того, як не раз справжні події
служили йому основою для написання творів. Письменник писав: «Ті
«неприродні» образи – іменно не витвір моєї фантазії, а взяті мною
живцем, майже дослівно чи то з усних оповідань очевидців… або з
друкованих пам’ятників».
Глибоко вивчаючи народне життя, Франко вважав своїм обов’яз-
ком відображати його таким, яким воно було насправді, аналізуючи і
типізуючи факти дійсності відповідно до своєї революційно-
демократичної тенденції.
Надаючи перевагу змісту, Франко водночас ставив високі вимоги
щодо художньої форми твору. Його проза, різноманітна за своїми
жанрами, надзвичайно багата художніми засобами і в зображенні
характерів, і в описі різних верств суспільства, і в змалюванні картин
природи.
Одним із перших в українській літературі І. Франко зобразив
широкі картини праці, показав працю шахтарів, селян, лісорубів,
мулярів, вуглярів тощо. Переживання, настрої, уподобання і прагнен-
ня його героїв тісно пов’язані з умовами їх життя й праці.
Мова творів дуже багата лексичним складом, фразеологією. В
основу її лягла загальноукраїнська літературна мова й народна
розмовна мова карпатського підгір’я. Для відтворення певного
колориту письменник використовував також діалектизми.
Як і в поезії, у прозі І. Франко був реалістом. Він виявляв
особливу увагу до соціальних конфліктів, колізій, глибоко розкривав
характери героїв. Це й зумовило силу, життєвість, переконливість
його творів.

6
5. Драматургія
І. Франко був не тільки великим поетом, прозаїком, а й
драматургом. Його драматичні твори є визначним вкладом у розвиток
реалістичної української драматургії другої половини ХІХ ст. у цьому
жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець
театрального мистецтва й палкий борець за розвиток народного
українського національного театру.
У статті «Руський театр» (1893) письменник надає великого
значен- ня театральному мистецтву як літературному засобові
виховання народ- них мас, як засобові відображення історії життя
народу, його культури, боротьби і прагнень. Разом із тим театр
повинен своїм променем мистецтва вказувати шлях народним масам
до дальшого культурного розвитку і розв’язування насущних
соціальних і національних проблем. Франко викриває застій
українського театру в Галичині й накреслює широку програму
розвитку народного театрального мистецтва.
Драматургічна творчість Франка в основному припадає на
дев’яності роки ХІХ ст. Одначе він ще на зорі своєї літературної
діяльності під впливом «Слова о полку Ігоревім» написав історичну
драму «Три князі на один престол» (1874), а роком пізніше «Славой і
Хрузош» (драма залишилась незакінченою).
Найвизначнішими творами є «Украдене щастя», «Сон князя
Святослава», «Рябина», «Учитель».
Іван Франко був видатним майстром діалога, динамічного, спов-
неного глибоких драматичних конфліктів сюжету. Його п’єси сце-
нічні й прості у постановці й тому майже всі з успіхом ішли на сцені.
6. І. Франко та народна творчість
Багатогранна діяльність І. Я. Франка-фольклориста розпочалася із
збирання та записування художніх народних творів, насамперед
пісень та приказок, які серед усіх народнопоетичних скарбів чи не
найсильні- ше його приваблювали. І не дивно: в особі Франка
органічно зливались інтереси поета і вченого. Його захоплювала
краса народної пісні, її тонкий ліризм і тональне багатство; у
приказках та прислів’ях учений знаходив скарби істинної
народної мудрості. Усі жанри народної творчості
були для І. Франка цінним джерелом, що допомагало
пізнавати, осмислювати й реалістично відображати життя трудових
мас. Протягом усього свого життя він займався
записуванням, систематизацією і публікуванням
народнопоетичних творів. Усе це давало йому величезний матеріал
7
 для наукових досліджень і всебічно
збагачувало його як письменника.

8
 ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
1. Прокоментуйте думку літературознавця М. Рудницького: «...єдиний
твір, більший понад усі інші, цікавіший, ніж багато першорядних мистецьких
творів нашої літератури, яким І. Франко не мав часу чи змоги дорівняти, твір
нескінчений, над яким можна думати і сперечатися в гіпотезах і тезах, це –
він сам».
2. Поясніть слова І. Франка: «...опис мого життя може заступити
бібліографічний опис моїх праць».
3. Чи можна вважати І. Франка нашим сучасником? Чому?
4. Прокоментуйте слова І. Франка:
Лиш хто любить, терпить,
В кім кров живо кипить,
В кім надія ще лік,
Кого бій ще манить,
Людське горе смутить,
А добро веселить, – той цілий чоловік.
5. За допомогою мережі Інтернет знайдіть сучасні матеріали, присвячені
особистості Івана Франка. У чому, на вашу думку, актуальність цієї постаті?
Чим Іван Франко може зацікавити сучасну молодь?
6. Знайдіть у мережі Інтернет статтю Б. Тихолоза «Велич без пафосу,
або Франко в цифрах». Прочитайте її. Прокоментуйте такі факти:
• 100 томів – передбачуваний обсяг майбутнього повного зібрання.
• Портрет на банкноті номіналом 20 гривень.
• Мільйони шанувальників у всьому світі.
• Багатомільйонні наклади численних видань творів різними мовами в
різних країнах.
• 1 (один) народ, якому Франко присвятив свій життєтворчий подвиг, –
український.
• 1 (одна) держава, яка може повеличатися перед світом своїм Генієм і
відповідальна за долю його спадщини, – Україна.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1. Про кого М. Коцюбинський сказав: «Вам стане тепло і ясно од світла його
очей, а мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри»?
А) П. Грабовського
Б) Б. Грінченка
В) Л. Глібова
Г) І. Франка
2. І. Я. Франко народився
А) у Бориславі
Б) у Нагуєвичах
В) у Львові
Г) у Івано-Франківську

9
3. Батько І. Франка був
А) ковалем
Б) священиком
В) учителем
Г) адвокатом
4. І. Франко «на дні своїх споминів» протягом усього життя беріг
А) смак маминих вареників
Б) батькові настанови
В) мамині повчання
Г) «Маленький, але міцний огонь» у кузні батька
5. Скільки томів нараховувала бібліотека І. Франка під час його навчання у
Дрогобицькій гімназії?
А) 500
Б) 1000
В) 50
Г) 3000
6. Якою була тема докторської дисертації І. Франка?
А) «Наймичка» Тараса Шевченка
Б) «Варлаам та Йосааф», старохристиянський духовний роман та його
літературна історія
В) «Література, її завдання та найважніші віхи»
Г) «Нарис історії українсько-руської літератури…»
7. Праця І. Я. Франка «наснажувалась» ідеєю
А) служити інтересам рідного народу та загальнолюдського поступу
Б) здійснити соціалістичну революцію у своєму краю, а потім у
всесвітньому масштабі
В) зробити кар’єру вченого і об’їхати весь світ
Г) об’єднати всю українську інтелігенцію Львова в одній партії
8. Іван Франко практично втілював свої суспільно-політичні погляди, бо
А) друкувався в польських та німецькомовних виданнях
Б) став одним із засновників Русько-української радикальної партії
В) вів розмови на політичні теми зі своїми друзями
Г) переконував опонентів у своїй правоті
9. Який твір І. Франка став основою ідеї для створення пам’ятника на могилі
поета?
А) «Вічний революціонер»
Б) «Мойсей»
В) «Декадент»
Г) «Каменярі»
10. Ім’я якого видатного українського письменника-полеміста ХVІ-ХVІІ ст.
стало назвою поеми І. Франка?
А) Герасим Смотрицький
Б) Василь Острозький

10
 В) Захарій Копистенський
Г) Іван Вишенський
11. Ім’я якого біблійного персонажа стало назвою поеми І. Франка?
А) Самсон
Б) Мойсей
В) Варлаам
Г) Йосааф
12. На думку І. Франка, література повинна творитися на
засадах А) народності
Б) оспівування краси
В) заборони порушувати проблеми селянства
Г) показу не реального життя, а бажаного

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРФОМЕРІВ

 Прочитайте уривок із подання проф. Й. Застирця до Нобелівського
комітету щодо присудження І. Франкові премії «Він – найбільший
національний поет свого народу, тому що він до глибини і повністю розкрив
красу мови свого народу, він найбільший поет-титан нації, що перевершив
Шевченка Він справді є найвизначніший письменник сучасної Європи. Лише
тяжке і жахливе становище нації не дозволило великому поетові стати
доступним широким культурним масам».Чи погоджуєтеся ви з такою
оцінкою творчості І. Франка? Напишіть власне подання до Нобелівського
комітету з аналогічним проханням. Які тези в ньому будуть головними?
 Доведіть або спростуйте думку «Якось Іван Франко зізнавався поетесі
Клементині Попович, що якби він мав незалежний шматок хліба й міг
творити лише те, чим душа повна, то замешкав би в лісі, наче пустельник і
творив би залюбки, а голос у цім величнім настрої міцнів би, як єрихонська
труба, і ним пробував би збудити рідний народ зі сну вікового. Це можна
підтвердити його ж поетичними рядками: “Все, що мав у житті, він віддав
Для одної ідеї, І горів, і яснів, і страждав, І трудився для неї»».
 Запишіть докази, що Іван Франко – універсальність таланту:
o Поет
o Мовознавець
o Перекладач, автор переспівів
o Науковець
o Фольклорист, етнограф
o Прозаїк
o Громадський діяч
o Політик
o Драматург
o Історик літератури
o Публіцист
o Філософ
o Видавець
11
12