атьки

Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в присілку Війтова гора (Слобода) села
Нагуєвичі Самбірського округу Королівства Галичини та Володимирії.

Батько, Яків Франко (1802—1865), був заможним сільським ковалем. За однією з

версій, в яку вірив і сам Іван Франко, батьківський рід походив від німецьких
колоністів[10], чим пояснював незвичне прізвище, бо, мовляв, у ньому є «кавалочок
німця»[11]. Проте згідно з останніми дослідженнями, родина Франків мешкала на
теренах давнього Руського воєводства ще до поділів і масового переселення туди
німецьких колоністів. На відміну від них, належала до греко-католицької церкви[12].

Мати, Марія з дому Кульчицька (1835—1872), походила із т. зв. «ходачкової»

(збіднілої) шляхти[13] та належала до герба Сас. Коли Іванові було дев'ять років
(1865), помер батько. Мати вийшла заміж удруге за Григорія Гаврилика, який був
молодший за Марію на шість років. Вітчим уважно ставився до дітей і фактично
замінив їм батька. Франко підтримував дружні стосунки з ним упродовж усього життя.
На 16-му році життя Івана (1872) померла мати. Вітчим одружився вдруге[14].

Дитинство

1870 рік

Іван Франко, 1875 р.

Іван Франко з дружиною Ольгою Хоружинською 1886 р. сфотографувались у Влодзімежа

Висоцького одразу після одруження на пораду польської письменниці Елізи Ожешко

Іван Франко. Світлина Е. Тжемеського, Львів.

Іван Франко у літньому віці

Попри те що рано залишився сиротою, Іван Франко здобув ґрунтовну освіту. «Школу
Франко перейшов довгу і хорошу» (М. Зеров). У 1862 році батько віддав Івана до т.
зв. тривіальної (початкової) школи в сусідньому селі Ясениця Сільна, звідки родом
була дружина Якова Франка — Іванова мати. У 1864—1867 Іван продовжив навчання в т.
зв. нормальній Головній міській школі отців василіян у Дрогобичі (з німецькою мовою
викладання), а 1867 року вступив до Дрогобицької реальної гімназії ім. Франца-
Йосифа (яка саме тоді переходила на польську мову навчання).

І. Франко писав про своїх учителів із гімназії у творах «Спомини із моїх

гімназійних часів», оповіданні «Гірчичне зерно» та інших. Згадує Іван Франко о. О.
Торонського, К. Охримовича, Е. Турчинського, Ю. Турчинського, Е. Міхонського та І.
Верхратського.

Іван Верхратський, який був класним керівником Івана Франка, давав йому читати
книги М. Драгоманова, П. Куліша, Т. Шевченка та інших українських письменників,
організував у гімназії літературний гурток, до якого входили 12 учнів, у тому числі
Іван Франко. Про початок своєї літературної діяльності Іван Франко розповів у листі
до М. Драгоманова від 26 квітня 1890[15]: