Іван Франко.

Життя та творчість.
Особливості збірки
«З вершин і низин»

Дележа Альбіна Ярославівна

вчитель української літератури
гімназії № 290 м.Києва

Київ-2021
 Десятикласники!
Сьогодні на уроці ви:
• поповните свої знання про життя та творчість
великого генія України – Івана Яковича Франка;
• познайомитесь зі збіркою Івана Франка «З вершин і
низин», дізнаєтесь про її структуру та особливості;
• пригадаєте, що називають «прологом», «сонетом»,
«гімном» та з’ясуєте зв’язок цих понять із творчістю
Івана Франка;
• прочитаєте та проаналізуєте поетичні твори зі
збірки, а саме «Гімн» та «Сікстинська Мадонна»;
• висловите своє ставлення, думки та міркування з
приводу постаті Івана Франка в українській
літературі, місця збірки «З вершин і низин» у
творчому доробку митця.
 Іван Франко
Народився Іван Франко 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі
Дрогобицького повіту в Галичині. Іван Франко був незвичайною,
непосидючою й допитливою дитиною. Постійно бігав луками й лісами.
Казав про себе, що він – лісова душа, розмовляв із деревами, грибами,
тваринами. У лісі бубонів щось собі під ніс – і цим лякав людей. Окрім
того, він був сільською дитиною: навчився допомагати по
господарству, рибалити, збирати гриби. Колись був звичай називати
дитину «домашнім» іменем, аби вберегти її від злих духів. Так, Франка
кликали «малим Мироном» приблизно до 5 років. Згодом це був
улюблений псевдонім Франка: Myron***, Мирон Сторож, Мирон
Ковалишин, Мирон***, Myron, Miron. А загалом митець мав близько
сотні псевдонімів та криптонімів, ось деякі з них: Джеджалик, Руслан,
Іван Живий, Не-Теофраст, Не-Давид, Один з молодіжи, Ккк, Ів.Фр.,
Марко В-а, Невідомий, Vivus, Non severus.
 Іван Франко
Матір Івана Франка Марія була надзвичайно ліричною натурою. Вона
любила співати. Пізніше Франко записував народні пісні, що, мабуть,
було пов’язано саме зі спогадами про матір.
Батько мав життєве кредо: «З людьми і для людей». Він був ковалем, і
кузня слугувала не тільки ремісничим цехом, а й сільським клубом, де
люди спілкувалися. Франко слухав там як реальні історії, так і казки.
Яків Франко робив великі ставки на освіту сина, інвестував у нього.
Тому віддав його навчатися до сусіднього села, де була краща школа, а
потім – до гімназії в Дрогобичі. Він тішився його успіхам. Митець
згадує, як батька запросили на іспит, на якому нагороджували
найуспішніших учнів. Він голосно заплакав, коли почув першим ім’я свого
сина.
Вчився хлопчик легко, оскільки від природи був здібним, мав надзвичайну
пам’ять. За допомогою дядька по матері, як писав Іван Франко в
автобіографічному листі, за десять днів він навчився читати
українською мовою: «...Шевченка... я вивчив майже всього напам’ять
(а пам’ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу
годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в
слово!)».
Іван Франко
Франко рано залишився сиротою. Коли йому було дев’ять років -
помер батько. У сім’ю прийшов вітчим, Гринь Гаврилик, який уважно
ставився до дітей, та фактично замінив хлопцеві батька. Франко
підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього
життя. Працьовитий, добрий чоловік доклав усіх зусиль, щоб
хлопець здобув освіту. У шістнадцять років Іван Франко втратив
матір, вітчим одружився вдруге.
14 жовтня 1875 року Франко став студентом філософського
факультету Львівського університету. Юнак тут виявив свої
здібності і вже з січня 1876 року почав отримувати стипендію, а
також, як найталановитіший студент, був звільнений від оплати
за навчання. До того ж Франко брав активну участь у діяльності
студентського громадсько-культурного товариства
москвофільської орієнтації «Академический кружок», був його
бібліотекарем, друкував свої перші твори у виданні «кружка» —
журналі «Друг», до складу редакційного комітету якого увійшов
1876 року.
 Іван Франко
Під впливом трьох листів Михайла Драгоманова до редакції «Друга»
перейшов на радикально зорієнтовані світоглядні позиції. За громадсько-
політичну діяльність, яку було кваліфіковано як соціалістичну пропаганду,
12 червня 1877 року Іван Якович був заарештований. Він провів у камері з
кримінальними злочинцями 11 місяців. А після другого арешту, в 1880 році,
ледь не помер з голоду. Загалом він був ув’язнений австрійською владою 4
рази (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Через арешти митець був змушений
переривати навчання у Львівському університеті, проте потім відновив
його. Задля захисту докторату Франко один семестр провчився у
Чернівецькому університеті, а потім поїхав до Віденського університету,
де у 1893 під керівництвом відомого славіста Ватрослава Яґича захистив
дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно
працьовитий, Іван Франко виявив себе на багатьох ділянках української
культури. Був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком
літератури, перекладачем, видавцем. Сюжети для творів Франко черпав з
життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури — зі
Сходу, античної доби, Ренесансу. Був «золотим мостом» між українською і
світовими літературами.
 Іван Франко. Поетична спадщина
Нерідко Івана Франка називають титаном праці. Євген Маланюк свого часу писав: «Свідомо чи несвідомо, з
власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, здіймає шапку незалежно від свого
місця народження. Тут діє інстинкт величі».
У поетичному доробку Івана Франка близько пів тисячі окремих ліричних і ліро-епічних творів, частина з яких
виходили за життя поета в 11 збірках.
Умовно всю поетичну творчість франкознавці розглядають у межах таких світоглядно-естетичних періодів:

1901—1906
1890—1901
лірика 1907—1916
1873—1876 1876—1889 лірика «болю
«трансцендентного поезія років недуги,
лірика «молодечого поезія «пророцтва і існування» та
художнього слова», або «катастрофи і
романтизму» бунту» «щиролюдської
або «влади творчого катарсису».
моральности»
духа»
 Іван Франко. Поетична спадщина
Перший вірш Франка «На Великдень 1871 року» не зберігся.
Він був присвячений батькові. Перші друковані вірші («Моя
пісня» і «Пісні народнії») з’явилися 1874 року у львівському
студентському журналі «Друг» під псевдонімом
«Джеджалик».
Дебютною поетичною збіркою Франка стала «Баляди і
розкази», видана 1876 року і була присвячена коханій Франка
Ользі Рошкевич, з якою він мав намір одружитися, проте
арешт 1877 року за підозру в поришенні соціалістичних ідей
на Галичині, поставив крапку на їхніх стосунках, адже батьки
Ольги, які до цього часу були прихильними до Франка,
заборонили Ользі не тільки виходити заміж, а й мати з ним
будь-які стосунки. Попри те, що вона пручалася, її видали
заміж за іншого – Івана Озаркевича. Історіяне мала
продовження. Це – вічна любовна драма Франкового життя.
1886 року Франко одружився з Ольгою Хоружинською, саме їй
він присвятив наступну збірку – «З вершин і низин», збірку,
що стала для тогочасної галицької молоді другим
«Кобзарем».
 Іван Франко «З вершин і низин»
Збірка поезій Івана Франка «З вершин і низин» мала два видання, які відрізняються між собою. Перше видання, про яке ми
вже згадували раніше, вийшло друком 1887 року і містило 23 вірші із майбутніх розділів «De Profundis» та «Профілі і
маски», 12 сонетів, 2 віршовані оповідання із циклу «Жидівські мелодії» та поему «Панські жарти», яка посідала більшу
частину збірки. Це була незначна частина творів, написаних протягом десяти років (1877–1887).
Друге видання збірки, яке ми й розглянемо, вийшло друком 1893 року, автор структурував його за розділами, доповнив
ранніми неопублікованими творами, та творами, що були написані в період 1887-1893 років. Як писав сам автор у
передмові до другого видання: «Укладаючи матеріял для сеї книжки я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не
пригожий в книжці так ріжномастного змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку-таку артистичну суцільність».
ЗБІРКА «З ВЕРШИН І НИЗИН СКЛАДАЄТЬСЯ З РОЗДІЛІВ:
1 – «З глибини» У перших трьох розділах
2 – «Профілі і маски»
зібрано ліричні твори, у
чотирьох останніх – епічні.
3 – «Сонети»
Загалом ідеєю всієї збірки
4 – «Галицькі образки» було показати «вершини» і
«низини» людського духу у
5 – «Жидівськи мелодії»
його вічному незламному
6 – Поема «Панські жарти» пориві до справедливості,
вселюдського щастя та
7 – «Легенди» свободи.
 Теорія літератури
Вступним віршем книги із підзаголовком «Замість пролога» є «Гімн», який я пропоную вам прочитати та
проаналізувати, але для початку давайте пригадаємо деякі літературознавчі поняття:

Пролог – вступна частина літературного або музичного твору, відкриття до історії,

яка встановлює контекст і дає детальну інформацію, часто якусь попередню історію,
яка пов'язана з основною, та іншу іншу інформацію.

Гімн — урочиста пісня, яка вихваляє та прославляє кого-небудь або що-небудь.

Поезія, що розпочинає збірку Івана Франка «З вершин і низин» була

написана 1880 року під час другого арешту митця, у коломийській
тюрмі. Уперше твір був надрукований у газеті «Ргаса» 3 червня
1882 року, під назвою «Hymn. Wicznyj revolucjoner» (латинською
абеткою), за підписом Myron***.
Іван Франко «Гімн» (замість пролога)
Вiчний революцйонер —
Дух, що тiло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Вiн живе, вiн ще не вмер.
Нi попiвськiї тортури,
Нi тюремнi царськi мури,
Анi вiйська муштрованi,
Ні гармати лаштованi,
Нi шпiонське ремесло
В грiб його ще не звело.
Вiн не вмер, вiн ще живе!
Хоч вiд тисяч лiт родився,
Та аж вчора розповився
I о власнiй силi йде.
I простується, мiцнiє,
I спiшить туди, де днiє;
Словом сильним, мов трубою
Мiлiони зве з собою,-
Мiлiони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.
По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремiсницьких,
По мiсцях недолi й слiз.
I де тiльки вiн роздасться,
Щезнуть сльози, сум, нещастя.
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувать,
Хоч синам, як не собi,
Кращу долю в боротьбi.
Вiчний революцйонер —
Дух, наука, думка, воля —
Не уступить пiтьмi поля.
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
I де в свiтi тая сила,
Щоб в бiгу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?
 «Гімн». Літературний аналіз твору
Тема: «Вічний революціонер» - втілення нездоланності
народу та його прагнень до свободи.
Ідея: незламність бажання й пошуків волі і правди,невпинне
зростання визвольного руху; заклик до активної життєвої
позиції та оптимістичного світобачення
Рід: громадянська лірика
Жанр: гімн
Художні засоби:
Епітети: вічний революціонер; сильним словом; зла руїна;
Метафори: революціонер - дух, наука, думка, воля;
розвалилась зла руїна; сила згасила;
Порівняння: словом сильним, мов трубою; згасила, мов огень;
Анафори: «ні», «і», «по», «щоб» - для підкреслення ідеї
незламності та всеохоплення.
 Теорія літератури
Івана Франка не можна називати лише «революціонером», адже його завжди хвилювала тема мистецтва, його
джерел, служіння митця народові. І втілював він цю тему здебільшого в поетичній формі сонетів.

Сонет — поетичний твір, що складається з 14 рядків зі схемою рим абба — абба — ввг
— дгд (можливі відхилення). Перший чотиривірш — це теза, другий — антитеза,
заключні тривірші — синтез, узагальнення думки. Цикл сонетів, що складається з 15
творів, називається вінком сонетів.

Сонет виник у ХІІІ столітті в Італії і став однією з поширених форм

світової поезії. В українській поезії сонет з’явився в 30-х роках ХІХ
столітті у творчості поетів-романтиків, пізніше до нього
зверталися майже всі визначні поети. До збірки «З вершин і низин»
входить розділ «Сонети», до якого входять цикли «Вольні сонети» і
«Тюремні сонети».
Справжнім шедевром є сонет Івана Франка «Сікстинська
Мадонна», написаний 1881 року, з циклу «Вольні сонети», з яким я й
пропоную вам познайомитись.
 «Сікстинська Мадонна»
Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,

О глянь на мене з свої висоти!
Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.

О бозі, духах мож ся сумнівати

І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя – не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покине

Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно – тут, на полотні.
 Цікаво знати
В основі композиції сонета Івана Франка «Сікстинська Мадонна» лежить
мотив, який використав художник епохи Відродження та Бароко Рафаель
у своєму живописному шедеврі «Сікстинська Мадонна» (1513– 1514,
Дрезденська картинна галерея). «Мадонна» Рафаеля була написана для
вівтаря монастиря Святого Сикста в П’яченце.
Франко у своєму однойменному сонеті розгортає «мистецький» сюжет,
що відіграє визначальну роль для становлення культурної свідомості
людства. Поезія виходить за жанрові межі коментаря до картини, що
втілений у формі авторських запитань – відповідей. Це віршований
діалог поета з Рафаелівською «Мадонною», у якому автор ніби ігнорує всі
інші постаті, зображені на полотні. Комунікативна структура вірша
Франка «Сікстинська Мадонна» містить два запитання та кількох
варіантів відповідей, що містяться у другому катрені та двох терцинах.
Ці відповіді у комунікативній структурі вірша не диференційовані і подані
як єдина стратегія авторської свідомості. Однак для уважного читача
відкривається комунікативно різноспрямована природа цих відповідей,
які автор намагається представити як моделі різних типів свідомості:
«романтичної», «скептичної» «атеїстичної» та «реалістичної.
Отже, у сонеті Франка через авторську «медитацію» над живописним
образом відтворено всю історію людства як еволюцію культурної
свідомості.
 «Сікстинська Мадонна ». Літературний аналіз твору
Тема: захоплений опис Сікстинської Мадонни з однойменної картини Рафаеля.
Ідея: утвердження вічної цінності великих творів мистецтва, їх загальнолюдське
значення – пробуджувати захоплення, подив , давати естетичну насолоду, впливати
на людство.
Рід: інтимна лірика
Жанр: сонет
Художні засоби:
Епітети: лице небесне; райська роже;
Метафори: серця дрожі; неткнутий блиском красоти;
час прийде, світ покине богів і духів;
Антитеза: не богиня - богиня
Гіпербола: тебе, богине, чтить буде вічно
Сьогодні на уроці Мене змусило
задуматись...

Мене вразило…

Мені запам’яталось

Мене здивувало…
 Домашнє завдання
1)Підручник с. 80-92;
2) Вивчити напам’ять поезію Івана Франка «Гімн»;
3) Виконати онлайн-тест