«Орфей XX століття»

Австрійський поет –
символіст, неокласицист,
предтеча екзистенціалізму

4 грудня 1875, Прага, Чехія

29 грудня 1926, Валь-Монт, Швеція
 «Хто ж ти, Райнер? Не німець – хоча ціла «Німеччина». Не чех, хоча
народився в Чехії, не австрієць, тому що Австрія була, а ти –
будеш!»
М. Цвєтаєва

Батьки Р.М. Рільке 1879 1884

Райнер Марія Рільке народився 4 грудня 1875 р. у Празі в родині дрібного

чиновника Йозефа Рільке та доньки імператорського радника Софії. Батько був
вихідцем із селян, працював на залізниці, а мати походили з більш знатної родини,
тому шлюб виявився нерівним.
Райнер із батьком. Мама Софія покинула чоловіка
 Сант-Пельтен

Лінц. Торгова Академія

Рене у вересні 1886 р. відправили у військову реальну
школу в Сант-Пельтен. Батько хотів, щоб його син
став військовим, однак ця кар'єра не привабила
юнака, а роки навчання стали "букварем жаху"
 Прага

Рільке почав вивчати право і згодом успішно вступив до Празького

університету імені Карла-Фердинанда. Спочатку вибрав філософський
факультет, а згодом перейшов на юридичний. Проте це не зупинило його в
1896 р. покинути Прагу, виїхати до Мюнхена, щоб серйозно займатися
літературою.
Мюнхен. Перші вірші поета були опубліковані у 1891 р. У середині 90-х років вийшло друком
збірки: "Життя і пісні" (1894), "Цикорій" (1895-1896), "Вінчаний снами" (1896). Його
зацікавила тема природи, кохання і особистого життя. Перша збірка присвячена племінниці
чеського поета Ю. Цойєра Валерії. З цією мрійливою дівчиною молодого поета зв'язувала не
просто закоханість, а й глибока дружба, прихильність, духовна гармонія. Збірка вийшла друком
завдяки фінансовій підтримці самої Валерії.

Мюнхен
У середині травня 1897 р. до Мюнхена приїхала донька російського генерала, дружина професора-

мовника Фрідріха Карла Андреаса, 36-річна Лу Андреас Саломе . До знайомства з

Рене ця аристократка була подругою Фрідріха Ніцше і написала про нього книгу. Саме така жінка
захопила серце поета Рільке. Зустріч поклала початок романтичним стосункам, які через кілька
тижнів перейшли у пристрасть.
У цей час були написані вірші для збірки любовної лірики, присвяченої Лу Саломе. Збірка мала
носила назву "Тобі на свято", проте видана була набагато пізніше зі зміненою назвою "Мені на свято".
Разом з подружжям, а через рік вже з самою Лу Рільке здійснив поїздку до Росії, де зустрівся і
гостював у будинку Льва Толстого
 Франція, знайомство з Кларою Вестгоф. 28 квітня 1901 р. відбулося
весілля, а наприкінці року у подружжя народилася донька Рут. Після народження
доньки, через матеріальні труднощі подружжя розлучилося. "Бідність - це мій
важкий хрест", - зазначав Рільке, бо зрозумів, що літературою родину не прогодуєш.
З дружиною Рільке підтримував листування, яке не переривалося ні на рік.
 Париж (1902)

Новий етап творчості Рільке засвідчила поява збірки "Нові поезії" (1907), у
якій автор намагався створити світ речей.
«І жит т я може ст ат и мист ецт вом, т ільки якщо воно ст ане
спочат ку працею»
Р.М. Рільке
 Із серпня 1903 р. почалися подорожі Рільке містами Європи. Він був
у Італії, Швеції, Бельгії, Австрії, Єгипті, Іспанії, Венеції.
Одна за іншою виходили його збірки поетичних доробок, а в Берліні
відбулася постановка п'єси "Буденне життя". З усіх місць, де довелося
бувати поетові, особливо відомим став замок Дуїно на узбережжі
Адріатичного моря, маєток княгині Марії. Саме тут Рільке розпочав свої
"Дуїнянські елегії", над якими працював майже 10 років (вони були
завершені в 1922 році).
Замок Дуїно
 Замок "Мюзо"

З 1919 р. і до самої смерті поет жив у Швейцарії, де друзі придбали для

нього старовинний будинок - замок "Мюзо". Тут він пережив останній
творчий злет, подарувавши світові свої "Дуїнянські елегії" і "Сонети до
Орфея". Однак жити йому залишалося недовгою. Захворів на лейкемію і 29
грудня 1926 р. помер у санаторії Валь-Монт
 Рільке і Україна
Доленосне значення у житті поета мала зустріч зі знаменитою жінкою його часу -
Лу Андреас-Саломе. З нею пов'язане не лише перше серйозне любовне
переживання митця, а й ціла епоха у його внутрішньому житті - епоха інтенсивного
духовного саморозкриття.
Лу відкрила молодому Рільке Росію та Україну - землі, в яких він знайшов свою
духовну батьківщину. Саме Лу надихнула поета на подорожі до Росії та України у
1899 та 1900 pp.
1897 «Згаси мій зір»
Згаси мій зір - я все ж тебе знайду,
замкни мій слух - я все ж тебе
почую,
я і без ніг до тебе домандрую,
без уст тобі обітницю складу.
Віднімеш руки - я тоді тебе
впіймаю серцем, наче між долонь,
а спиниш серце - мозок запульсує,
коли ж ти вкинеш в мозок мій
огонь,
тебе в крові палючій понесу я
 Перша подорож у 1899 році розбудила в поета інтерес до історії
Київської Русі, а також до козацької доби, в яких він вбачав витоки історії
великого народу. Поета вразив Київ. Його він називав «священним Києвом», де
«бере свій початок Русь», «містом близьким до Бога». А поет перебував тоді
в активному пошуку Бога. Тут – у Києві - Рільке хотів оселитися назавжди.

Софіївський собор

Могила Т.Г. Шевченка у Каневі

Києво – Печерська лавра
Другу подорож в Україну Рільке здійснив у 1900 році.

Київ
 Другу подорож в Україну Рільке здійснив у
1900 році
Після Києва розпочалося його майже двомісячне паломництво Україною.
Вирушивши Дніпром, «у край чудової України» , він пливе до Кременчука.
Поїздом їде до Полтави. Звідти - до навколишніх сіл, щоб «природу і людей
зблизька побачити».

Кременчук
Дніпро

Полтава
«Згадую полтавські степи, надвечірні зорі,
хатки, й охоплює душу сум, що мене там
немає»
Харків
 Враження від України, її природи, історії, людей - ці
духовно набуті скарби трансформуються у творчість
Рільке перекладає українські твори, пише мистецтвознавчі статті, вірші й прозові
твори, перекладає «Слово про Ігорів похід»(1904 р.), який вважається найкращим
серед німецькомовних. Враження від перебування в Україні знайшли відгук у збірці
«Книга годин», її другій частині — «Книзі прощ» («Про паломництво»), написаній
від імені київського ченця як монолог, звернений до Бога.
Рільке добре вивчив українські народні пісні, особливо захопився піснями про
козаччину. Зацікавившись українським фольклором, Рільке написав два
оповідання, вміщені до «Казок про любого Бога». Це «Пісня про Правду» та «Як
старий Тимофій співав помираючи»

Це чарівний край безмежних

просторів:
Земля без меж, вітри, рівнини,
Лісів там тіні старовинні
Й незмірна неба височінь.
Пливуть тобі назустріч села
І знов зникають в далині,
Немов прожиті щойно дні
Чи пісня дзвонів невесела
Тепер Святу Правду топтано ногами,
А вельможну Кривду поєно медами.
Правдо, мати рідна, орлице крилата,
Де ж той син, що прийде тебе
відшукати?
Стане Бог великий йому на підмогу
І вкаже, єдиний, праведну дорогу

(Переклад М. Нагірного)
Із «Пісні про Правду»
Читання та аналіз вірша Р. Рільке
«Орфей. Еврідіка. Гермес»
? Хто такий Орфей?

1. Яку частину з давнього сюжету про Орфея і Еврідіку вибирає Рільке?

2. Як влаштоване царство смерті, що тимчасово з’єднує розлучених закоханих?
Там були
Урвисті скелі, і ліси безлюдні,
І зведені над пусткою мости
3. На які найголовніші закони робить замах Орфей?
4. Чим це обертається для співця?
Попереду ішов ст рункий мужчина
в киреї голубій;
він нет ерпляче і мовчазливо
в далечінь вдивлявся,
і крок його жадібно жер дорогу
великими шмат ками;
в нього руки звисали з-під киреї т яжко й хмуро...
(Переклад Миколи Бажана)
5. Як ви розцінюєте бажання Орфея, не питаючи Еврідіку, проти її волі повернути в земний світ?
«Любов Орфея не спроможна перет ворит и т інь у т іло, вдихнут и у спуст ошений дух у жіночу
ст ат ь, розбудит и у померлої жадобу до жит т я. Мит цеві належит ь воскрешат и коханий образ
т ільки у поет ичному світ і».
6. Яку роль відіграє у творі Гермес? Розкрийте символічний смисл цього слова?
 Відмінність вірша від міфу
Міф «Орфей та Еврідіка» Вірш»Орфей. Еврідіка. Гермес» Р.М. Рільке

Сила кохання Сила мистецтва

«А він таки оглянувсь…»
Провідні мотиви вірша «Орфей. Еврідіка. Гермес»

Кохання
Мистецтво
самотність

Зневіра Смерть
плач трагізм

Душевні муки
скорбота

Спроба врятувати світ красою

Р.М. Рільке «Ось дерево звелось» звелось»
Ось дерево звелось. О виростання!
О спів Орфея! Співу повен слух
І змовкло все, та плине крізь мовчання
новий початок, знак новий і рух.

Виходять звірі з лісової тиші,

покинувши кубельця чи барліг;
вони, либонь, зробилися тихіші
не з остраху, не з хитрощів своїх,

а з прислухання. Рев, скавчання, гам

змаліли в їх серцях. Їм за пристанок
недавно ще була маленька хижа,

де крилася жадливість їхня хижа

і де при вході аж хитався ґанок, —
там ти воздвиг в їх прислуханні храм

1. Чому, на вашу думку, саме цим віршем Рільке відкрив цикл «Сонетів до Орфея»?
2. Які зміни у світі причиняє спів Орфея?
3. Що має на увазі поет під «прислуханням»? Чому саме так зводить свій храм
Орфей?
«І змовкло все, т а плине крізь мовчання
Новий почат ок, знак новий і рух»
4. Що дає змогу створити храм?
Символічні образи вірша
 Образ мистецтва у сонеті
Мистецтво

Античний Орфей у модерністській інтерпретації Рільке

Спів Орфея

Одухотворює світ Зводить високий і міцний

храм добра і краси
 Перевірка знань умінь. Закінчити речення або
продовжити думку :

1. Домінуючою постаттю на сьогоднішньому уроці був …

2. Ще за життя його називали …
3. Доленосне значення у житті поета мала зустріч зі знаменитою
жінкою його часу…
4. Другу подорож в Україну Рільке здійснив у … році
6. Містом, «близьким до Бога», Рільке називав …
7. І хотів …
8. Які твори Рільке позначені українською тематикою, або створені під
впливом перебування в Україні
9. На філософський характер і поетичну форму митця вплинули …
10. Результатом стало створення … ( жанру поезії – речі)
11. Яку частину з давнього сюжету про Орфея і Еврідіку вибирає Рільке?
12. «…там ти воздвиг в їх прислуханні храм» – рядки із поезії…
Українською мовою творчість Рільке й Аполлінера перекладали такі майстри
поетичного слова: Дмитро Павличко, Василь Стус, Микола Лукаш, Павло
Тичина, Микола Бажан, Леонід Первомайський.
«Щоб творити, митець мусить «вмерти» для
Рільке зазначив:
життя. Його покликання не жити, а бути посередником між
світами». А це є суть модернової доби: синтез чуттєвого і духовного,
швидкоплинного і вічного, буття і творчості.
Літературознавець О.П. Попов вважав: «У Рільке є щось таке, чого не
знайдеш ні в кого, дивний, суто рільківський образ: вічно зелений кущ у центрі
всього, де час зупинився, вінок із гнучкого зілля, і кожна гілка – це хтось
люблячий, а поети – квіти на цій неопалимій купині. Саме любов є тією
силою, що робить людину безсмертною і продовжує існування серця світу,
попри весь трагізм життя, що його поет пізнав теж доволі. Все це дозволяє
спокійніше дивитись і на наш час перетворень».