МАРКО ВОВЧОК (МАРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

ВІЛІНСЬКА). ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. МАРКО ВОВЧОК

ЯК ПЕРЕКЛАДАЧ. «НАРОДНІ ОПОВІДАННЯ»;
ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ НАРОДНОГО ЖИТТЯ В
ПОВІСТІ «ІНСТИТУТКА»
 «Лагідний пророк і викривач жорстоких
Так називали Марка
Вовчка сучасники
людей неситих» /Т. Шевченко/

«Пророче наш! Моя ти

доне!» /Т. Шевченко/

«Мовчуще
божество» /П.Куліш/
МІНІЛЕКЦІЯ ПРО ЖИТТЯ ТА
ТВОРЧІСТЬ МАРКА ВОВЧКА
План
1. Життєвий та творчий шлях
Марка Вовчка.

2. Значення письменниці для

української та світової
літератури.

3. Збірка «Народні
оповідання».

4. Марко Вовчок та Тарас

Шевченко.
 ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ
ШЛЯХ МАРКА ВОВЧКА
Народилася 22 грудня
1833 р. в маєтку
Єкатерининське
Єлецького повіту
Орловської губернії у
збіднілій дворянській
сім’ї.
Діди-прадіди Марії
Вілінської (справжнє
ім’я) були українцями і
походили з Київщини.
 Мати Марії Вілінської походила
з княжого роду Радзивілів. Вона
була освіченою жінкою, знала
декілька мов, любила музику,
натхненно виконувала пісні. Бабця
по матері була полькою-литовкою.
Батько мав білоруське коріння.
Незважаючи на це, повсякденно в
сім'ї спілкувалися французькою
мовою.

Батько Марії помер, коли

Парасковія Петрівна
дівчинка була маленькою. Мати
Вілінська (мати
одружилася вдруге. Вітчим був письменниці)
дуже жорстокою людиною.
 Майбутня письменниця навчалася в Харкові в
жіночому пансіоні. Тут вона навчалася з 1845 по
1847 р. У школі була сувора дисципліна,
вихованок карали голодом. За три місяці до
закінчення навчання дівчинка втекла звідти до
хрещеної.
 Після навчання повернулася на малу
Батьківщину в м. Орел. Жила у тітки,
виховувала її дітей. Марія була «бідною
родичкою» в сім’ї тітки К. П. Мардовіної. У
приватному будинку не знайшлося для неї
вільної кімнати, лише – вільний куток, де
поставили перегородку й ліжко.

Перебуваючи в постійному оточенні тодішньої інтелігенції, у

маленької Марії поступово сформувався літературний смак.
Змалечку дівчинка любила багато читати і тітка навіть сварила її за
це. Говорила, що від довгого читання на лобі з'являться зморшки і
тоді ніхто не захоче її брати заміж. Марія Олександрівна вільно
спілкувалася французькою, російською, чеською, німецькою,
англійською і українською мовами.
 У тітки Марко Вовчка збиралися відомі письменники й
фольклористи. Там Марія познайомилася з майбутнім
своїм чоловіком, українським фольклористом і
етнографом О. В. Марковичем, який відбував заслання в
Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського
товариства. Заміж майбутня письменниця вийшла у 17
років.
 1851-1858 РР. – УКРАЇНСЬКИЙ
ПЕРІОД

Проживаючи в 1851 –
1858 рр. у Чернігові,
Києві, Немирові на
Вінниччині вивчила
життя, культуру, мову
українського народу.
Пам'ятник
письменниці у
Немирові
 Нелегко доводилося Марковичам. Багато лиха й мало
радощів принесли їм роки життя у Чернігові (1851—
1853), де чоловік працював коректором у "Черниговских
губернских ведомостях", і Києві (1853—1855). Першим
великим горем була смерть крихітної доньки, а потім —
тривала хвороба Марії Олександрівни, душевний
неспокій й постійна матеріальна невлаштованість...
 Особливо дошкуляли
нестатки у Києві, коли
десять місяців вони жили
на околиці міста —
Куренівці. Якось до них
завітав біограф Тараса
Шевченка М. К. Чалий і був
вражений: Марковичі
жили у "найбіднішій
халупі, навіть без дверей,
замість яких вхід до
мешкання завішувався
Михайло Чалий
якоюсь рядниною...".
 Після народження у 1853 році сина між
чоловіком та дружиною утворилася прірва, але
ніхто й ніколи не чув від Марії Олександрівни
ніяких нарікань. Вона скрашувала будні працею.
Піклувалася про маленького сина Богдана. Через
кілька років шлюб розпався.

Богдан Маркович
ЗНАЧЕННЯ ОПАНАСА МАРКОВИЧА ДЛЯ
МАРКА ВОВЧКА ЯК ПИСЬМЕННИЦІ

Прищепив молодій письменниці любов до

українського фольклору та культури.

Був першим її критиком та читачем.

Рукописи юної письменниці

побачили світ завдяки Маркевичу,
який надіслав їх П. Кулішу для
ознайомлення.
 ЛІТЕРАТУРНИЙ ДЕБЮТ
Упродовж 1856-1857
років Марко Вовчок
написала
дванадцять оповідань з
життя українського
селянства і надіслала їх
у Петербург
Пантелеймонові
Кулішеві. І вже у грудні
1857 року світ побачила
невеличка книжечка під
назвою «Народні
оповідання», підписана
ім'ям Марко Вовчок.
 Цікавий факт!
Сама ж Марко Вовчок
«прізвисько» (псевдонім)
ненавиділа.

ПСЕВДОНІМ
Справжнє ім’я – Марія Олександрівна Вілінська.
Є дві поширені версії походження псевдоніма.

«Марко Вовчок» народився з

Письменниця вигадала
вуст П. Куліша, який поєднав
псевдо сама, за прізвищем
прізвище чоловіка Марії з її
першого чоловіка
«вовчкуватістю» у
(Маркович).
спілкуванні.
1859 – ПРОЖИВАННЯ У ПЕТЕРБУРЗІ

Завдяки збірці «Народні оповідання» Марка

Вовчка приймають у своє коло літератори та
кирило-мефодіївці:

Т. Шевченко П. Куліш М. Костомаров В. Білозерський

 1859-1867 – ЖИТТЯ ЗА
КОРДОНОМ

Німеччина Швейцарія

Італія Франція

За кордоном письменниця
познайомилась з
Д. Менделєєвим, Жюлем
Верном, Й. Фрічем та ін.
Паризький період життя з 1860 по 1866 роки був матеріально досить
скрутним. Коштів вистачало ледь на оплату маленької квартири на околиці. Але
в творчому плані Марко Вовчок досягла успіху і полюбилась не лише вибагливій
паризькій публіці, але і дітворі.
 ТВОРЧІСТЬ (1859-1867)
У перші роки проживання за кордоном
закінчені оповідання „Ледащиця”,
„Пройдисвіт”, написане оповідання
„Два сини” (1861). Період перебування
за кордоном особливо характерний
тим, що Марко Вовчок як український
прозаїк розробляє жанри
психологічної повісті („Три долі”) й
оповідання („Павло Чорнокрил”, „Не до
пари”), історичної повісті та оповідання
для дітей („Кармелюк”, „Невільничка”,
„Маруся”), створює жанр соціально-
побутової казки („Дев'ять братів і
десята сестриця Галя”).
 ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
Після повернення з-за кордону зближується
з видавцями «Отечественных записок», веде в
цьому журналі рубрику зарубіжної літератури,
публікує свої оригінальні твори й переклади.

У свій час Жуль Верн, зачарований вродою

та талантом письменниці, подарував Марії
Олександрівні виключне право на здійснення
перекладів його творів. Всього літераторка
зробила 15 перекладів видатного француза.
Крім того, робила переклади казок
Г.-Х. Андерсона, наукових робіт А. Брема і
Ч. Дарвіна.
До участі в журналі, до речі, вона залучила багатьох жінок-
перекладачок із провінції, відстоюючи рівні права жінок з
чоловіками.
 ОСТАННІЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ
За історичну казку «Кармелюк»
письменницю хотіли притягнути до суду.
Царська цензура не стерпіла такої інтерпретації
дійсності і Марко Вовчок змушена була
назавжди покинути Петербург, у якому, після
повернення з Парижа, прожила 10 років.

У 1878 році Марко Вовчок вдруге виходить заміж за значно

молодшого за неї Михайла Лобача-Жученка З 1878 р. Марко
Вовчок жила переважно на Північному Кавказі.
До самої смерті у Марії Олександрівни було довге русяве
волосся без жодного сивого пасма. Померла 10 серпня 1907 року.
Поховали її, згідно з заповітом, під улюбленою грушею. Саме під
цим деревом, сидячи у кріслі качалці, Марко Вовчок померла.
 Нині в будинку, де Марко Вовчок провела свої останні
роки життя, знаходиться музей пам'яті. Схожий музей є
на Вінничині у Немирові, а також у Богуславі на Київщині.

Фото з музею у місті Богуславі.

 Марко Вовчок збагатила ЗНАЧЕННЯ
ПИСЬМЕННИЦІ ДЛЯ
українську літературу жанрами
УКРАЇНСЬКОЇ ТА
СВІТОВОЇ
соціально-проблемного оповідання
ЛІТЕРАТУРИ
(„Козачка”, „Одарка”, „Два сини”)

баладного оповідання („Чари”, „Максим

Тримач”, „Данило Гурч”)

соціальної повісті („Інститутка”)

психологічного оповідання й повісті

(„Павло Чорнокрил”, „Три долі”)

соціальної казки („Дев'ять братів і

десята сестриця Галя”)

художнього нарису („Листи з Парижа”)

 Історичні повісти та оповідання
для дітей „Кармелюк”,
„Невільничка”, „Маруся” ще за
життя Марка Вовчка здобули
широку популярність. Повість
„Маруся”, наприклад, була
перекладена кількома
європейськими мовами. В
переробленому П.-Ж. Сталем
вигляді вона стала улюбленою
дитячою книжкою у Франції,
відзначена премією французької
академії і рекомендована
міністерством освіти Франції для
шкільних бібліотек. Найвизначніша
історична повість-казка Марка
Вовчка „Кармелюк” написана в 1862
—1863 рр.
 ЗБІРКА «НАРОДНІ
ОПОВІДАННЯ»
Збірка перших творів Марка Вовчка,
написаних у немирівський період життя,
вийшла в Петербурзі під назвою
„Народні оповідання” (1857).
Незважаючи на те що до першої збірки
„Народних оповідань” увійшло
одинадцять невеликих творів, вона
справила велике враження на
літературно-громадську думку.

Найвищого мистецького рівня досягає

Марко Вовчок у зображенні трагічної долі
жінки-кріпачки.
 Напередодні виходу в світ
дебютної книжки авторки
Пантелеймон Куліш написав у
листі Тарасові Шевченкові:

«Побачиш,
які дива в
творяться: нас
уже й кам
починає воп іння
іяти! Де ж
не диво, пак,
щоб моск
преобразила овка
сь в україн
такі повіст ку, да
і вдрала, щ
би й тобі о хоч
, мій друж
прийшлись е, то
би в міру!»
ОСОБЛИВОСТІ ЗБІРКИ «НАРОДНІ
ОПОВІДАННЯ» МАРКА ВОВЧКА
До збірки ввійшли 11
творів:
оповідання на соціально-побутові
теми – «Козачка», «Одарка»,
«Горпина», «Ледащиця», «Два
сини», «Викуп»;

оповідання на родинно-побутові
теми – «Сестра», «Сон», «Чумак»,
«Свекруха», «Чари».
Темою оповідань є показ трагічного життя поневоленого
селянства (зокрема жінки-кріпачки), прагнення його до волі;
жорстокість, сваволя та зневажливе ставлення поміщиків-
кріпосників до кріпаків;

широке використання фольклорних мотивів та образів, засобів

народної поетики;

форма розповіді від першої особи;

образ жінки-кріпачки є центральним

образом оповідань;

позитивним героям (селянам-кріпакам)

притаманні високі моральні якості;

у творах збірки немає прямого заклику

до повалення самодержавства.
МАРКО ВОВЧОК ТА ТАРАС
ШЕВЧЕНКО
Своєю «донею» називав
Марка Вовчка Т.
Шевченко. Письменниця
ж називала Тараса
Григоровича «хрещеним
батьком».
 У 1859 році Вовчок переїздить до
Петербурга разом із своїм чоловіком
Опанасом Маркевичем. Другого дня
після приїзду відбулася
довгоочікувана зустріч з Шевченком.
Історія не зберегла свідчень про цю
першу зустріч Тараса Григоровича з
молодою письменницею. Відомо
тільки, що дата першої зустрічі так
запала поету в душу, що вона
позначена в присвяченні «Кобзаря»:
«Марку Вовчкові на пам’ять 24 січня
1859 року». А на подарунковому
екземплярі того ж видання поет Автограф, у якому
написав: «Моїй єдиній доні Марусі Тарас Григорович
Маркович і рідний і хрещений батько називає себе хрещеним
Тарас Шевченко». батьком письменниці.
 Т. Г. ШЕВЧЕНКО ПРИСВЯТИВ
ПИСЬМЕННИЦІ ВІРШ «МАРКУ ВОВЧКУ»
Марку Вовчку

Цікавий факт!
13 липня 1858 р. Тарас
Григорович не лише
присвятив Марко
Вовчок вірш “Сон”
(“На панщині пшеницю
жала”), а зібрав у
Санкт-Петербурзі серед
членів української
громади 120 рублів,
особисто придбав
золотий браслет і разом
з оригінальною
поезією-присвятою
надіслав у Немирів
Марії Маркович.
 ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
Реалізм – один із напрямів у літературі XX ст., який зосереджує
увагу на взаємозв’язку людини і навколишнього середовища,
характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності
на основі типізації життєвих явищ.
Основні риси реалізму:

раціоналізм у підходах до соціальне походження та

розв’язання проблем, основа— становище впливають на характер і
загальнолюдські цінності; вчинки героя;

зображення типових подій і

характерів у типових обставинах — вільна побудова творів;
правдиве, конкретно-історичне;

точна відповідність реаліям; переважання прозових жанрів.

 АСОЦІАТИВНИЙ КУЩ «МАРКО
ВОВЧОК»
Створіть асоціативний кущ, спираючись на відомості про
життєвий та творчий шлях письменниці, почуті на уроці.
 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

❖ Вивчити основні
відомості про
життєвий та творчий
шлях Марка Вовчка.
❖ Прочитати повість
«Інститутка»