ВАСИЛЬ СИМИРЕНКО – МЕЦЕНАТ

УКРАЇНСЬКОГО КНИГОВИДАННЯ

Підготувала
учениця 9 класу
Кав’юк Анастасія
Відданість Василя Федоровича
Україні, його гарячий патріотизм
складали зміст цілого його
життя… кожного його вчинку,
кожного його кроку
В.Леонтович
СЛАВНА І ТРАГІЧНА ІСТОРІЯ РОДУ СИМИРЕНКІВ, ЩО СТАВ ПО
СУТІ ПРОВІДНИКОМ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ У РІДНОМУ КРАЇ.
ДОБРОЧИННІСТЬ, БЕЗКОРИСЛИВА ДОПОМОГА ЛЮДЯМ, ЯКІ ТОГО
ПОТРЕБУВАЛИ, БУЛА ВЛАСТИВА БАГАТЬОМ ЙОГО
ПРЕДСТАВНИКАМ. СЕРЕД СИМИРЕНКІВ ШИРОКОМУ ЗАГАЛУ
БІЛЬШ ВІДОМЕ ІМ'Я ПЛАТОНА СИМИРЕНКА, ЩО ПРОФІНАНСУВАВ
ОСТАННЄ ПРИЖИТТЄВЕ ВИДАННЯ "КОБЗАРЯ" ТАРАСА ШЕВЧЕНКА,
ПРЕДСТАВЛЕНЕ У ПОСТІЙНІЙ ЕКСПОЗИЦІЇ МУЗЕЮ КНИГИ. ТА
НАЙВИДАТНІШИМ МЕЦЕНАТОМ У РОДИНІ СТАВ ВАСИЛЬ
ФЕДОРОВИЧ СИМИРЕНКО. НЕ ОДИН КУТОЧОК ЕКСПОЗИЦІЇ
МУЗЕЮ ПЕРІОДУ ІСТОРІЇ КНИГИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
НАГАДУЄ ЙОГО ІМ'Я. АЛЕ ДОНЕДАВНА ПРО ЦЕ НЕ ЗНАЛИ
НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ НАВІТЬ НАУКОВЦІ МУЗЕЮ.
За життя Василь Федорович забороняв афішувати його
субсидування. Як тоді часто говорили, що "…Все це
робилося так, що його ім'я залишалося десь у тумані…" Ім'я
жертводавця лишалось нерозкритим, і знали його під
іменем Хорса, а вислів "Хорс засіяв" означав, що передано
нові кошти на чергову українську справу. Тому спроби
перелічити все, що було зроблено Симиренком для різних
культурних заходів – то марна річ ( зазначав В.Науменко у
прощальному слові).
Василь Симиренко народився в родині співзасновника
знаменитої фірми "Брати Яхненки - Симиренко" 7 березня
1835 року в селі Мліїв на теперішній Черкащині. Закінчив
французький пансіон у Петербурзі, а фахову освіту
інженера-технолога здобув у Паризькій політехніці.
Повернувшись із Франції після смерті брата Платона
(1863), а згодом і батька (1867), Василь перебирає на себе
керівництво фірмою, яка поступово занепадає. Протягом
десяти років він намагається подолати збитковість
підприємства, однак з кожним роком фінансові справи
погіршувались. Василь Федорович у 1873 р. залишає родову
оселю в Млієві, відмовляється від утримання, прав на
спадщину і посади голови адміністрації.
Під час роботи в адміністрації (60-і рр.) він познайомився і
одружився з Софією Іванівною з родини французьких
аристократів Альбрандт, які іммігрували в Україну після
Великої французької революції. Наслідуючи родинні
традиції активного підприємництва, спорудив у селі
Сидорівка Київської губернії цукроварню, обладнав її
новітнім устаткуванням власної конструкції. Лише завдяки
грунтовному розумінню справи, невсипущій працьовитості
і блискучому організаційному хисту Василя Федоровича
напівзруйнований завод у Сидорівці став
високоприбутковим, а цукроварня стала своєрідною
лабораторією, де господар виявив себе геніальним
теоретиком і практиком, винахідником- новатором і
раціоналізатором.
Симиренко був поборником національної ідеї. Маючи
практичну вдачу, він реалістично підходив і до
національних питань. Ще замолоду поставив перед собою
завдання власними засобами здобути матеріальні кошти і
спрямовувати їх на добрі справи, що й робив протягом 40
років.
Ледь вибравшись з найтяжчих боргів, Василь Федорович
поспішив повідомити Володимира Боніфатійовича
Антоновича, що тепер передаватиме щороку десятину своїх
прибутків на українську справу. До кінця життя він не
тільки свято дотримувався цієї обіцянки, а й незлічимо
перевищив її.

Василь Федорович ще з молодих років був членом Старої

Громади. Він зацікавлено стежив за її діяльністю, але
організаційних посад не займав. Даруючи великі кошти на
українську справу, ніколи не зобов'язував громадівців
вказівками чи умовами щодо їх використання. Отож, коли
хотів щось зробити, чого громада не вважала за потрібне,
робив це сам за додаткові кошти.
А робив він дуже багато. У часи важкого тиску на
українську мову та культуру (Валуєвський та Емський
укази) мало яке українське видання на Наддніпрянщині
виходило без допомоги Василя Симиренка. Він протягом
довгих років підтримував газети "Рада", "Громадська
Думка", "Літературно-науковий вісник".
У національних здобутках українців до революції значний
матеріальний внесок Василя Симиренка. Саме він сприяв
виходу з друку численних значимих україномовних видань,
які сьогодні займають почесне місце в експозиції Музею
книги і друкарства України, а також на виставці "Пам'яті
Великого Хорса". Українці мають пишатися справами
великого мецената, наслідувати його у своєму житті,
зберігати пам'ять про Лицаря українського духу, а наша
виставка є ще одним внеском у справу вшанування
славетного Українця.
ЦІКАВИНКА)

Від кріпаків до мільйонерів: історія унікальної української

родини Симиренків
https://youtu.be/4oM_jXQ2B7I

Василь Симиренко. Таємний шлюб з француженкою

Софією Альбрант
https://youtu.be/Joqtt2WwprU