Ліна Костенко. Сценарій до відео.

Сударенко Орина: Є люди, які ще за життя стають легендами. Навколо них

творяться міфи, чутки, перекази, за якими так важко відрізнити правду від
вигадки. Вони ж мовчать, оберігаючи свій особистий світ від стороннього
ока і впускаючи туди лише близьких і перевірених.
Такою є Ліна Василівна Костенко – поет, публіцист, громадський діяч. А в
першу чергу – жінка, яка одного разу написала: «Я вибрала долю собі сама, і
що зі мною не станеться, - у мене жодних претензій нема до Долі – моєї
обраниці», - і лишилася на все життя вірною цим словам.

Олійник Марія: «Крила»

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина...

А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,

А з правди, чесноти і довір"я.

У кого — з вірності у коханні.

У кого — з вічного поривання.
У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи.
У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає...

А крила має. А крила має!

Маренич Катерина: Ліна Костенко належить до того покоління, на долю

якого випало важке дитинство, коли зранена земля стогнала від болю,
плакала гарячими слізьми дітей-сиріт і вдів-солдаток. Повоєнні роки... Це
стінки окопів, на яких писано першовірш юної поетеси, не поросли травою,
біль тяжких втрат ще не став ятривим спогадом, а переживався фізично

Стадник Анастасія:
Коли закінчиться війна,
Я розцілую всі ікони.
Присяду в хаті край вікна
І буду чуть церковні дзвони.

І буду гладити лице.

Сльоза покотиться — піймаю.
І кожен клаптик чебрецем
В душі своїй повистеляю.

І я наплачусь досхочу.
Сльозами вмию всі могили.
Зварю відвар із перстачу
І вип’ю келишок для сили.
І вип’ю другий, щоб від ран
Не залишилося і сліду.
Наллю наливки повний збан
І понесу її сусіду.

Ми будемо удвох мовчать.

Хміліти разом й тверезіти.
Ми будем пошепки кричать
І в небо кидать жовті квіти.

І сині айстри розцвітуть

На полі битви під Херсоном.
Червоні маки проростуть
Під Києвом над збитим дроном.

Коли закінчиться... Коли...

Усі говорять, що нескоро.
Але готую я столи
І промовляю — скоро, скоро.

Ще день, ще ніч. Та й ще зима.

А там весна і перші грози.
Коли закінчиться війна
Я вам нарву букет мімози!!!

Ясногор Юліанна: Щира й безкомпромісна, вона ніколи не продавала свого

таланту, відстоювала чесність і високу художність поетичного слова.
«Політичної біжутерії не нОшу!»... Так, вона, Ліна Костенко, без будь-яких
спілок і нагород, якими так люблять обвішуватися наші сучасники, в усі часи
її довгого нелегкого буття, була і залишається простою Особистістю й
нашою Легендою ще за життя. І не тільки Богинею слова — але й Людиною з
її переконаннями й громадянською позицією
Грищенко Наталія: «Страшні слова»
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,

із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Мене не можуть люди не почути…» - слушно сказала поетеса. Поезія Ліни

Костенко – матеріал для глибоких роздумів небайдужої людини, до того ж
освіченої, здатної до самовдосконалення, до філософського осмислення
буття. І ми переконалися в цьому!..
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,

в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати…..

І ніякі ідеологічні віяння та виливи не руйнують її внутрішній стрижень.

Тобто це , чого , власне не вистачає як всій Україні , як державі , так і
багатьом українцям.

Маренич Катерина: «Народ шукає в геніях себе», – якось сказала Ліна

Костенко. Але хочеться думати, що прийде час і нащадки наші скажуть:
«Народ знайшов себе в Ліні Костенко».
Ліна Костенко - це Ліна Костенко. Це дійсно чистий Поет. Чистота її поезій і
чистота її духу вражає. Це поет на всі часи.

Сударенко Орина: Дякую велике за увагу. Проект був представлений

групою ПО-23-3\9