А А

ВАСИЛЬ СТУС

Український поет, перекладач, прозаїк,

літературознавець, правозахисник
ФФРЕЙДІНА МАРИНА
А
Василь Стус був українським поетом-
шістдесятником, дисидентом і
політв’язнем. Народився у 1938 році в
селі Рахнівка Винницької області, був
молодшим з чотирьох дітей. Невдовзі
сім’я переїхала у Донецьк (тоді —
Сталіно), аби втекти від примусової
колективізації: спочатку батько
знайшов роботу на хімічному заводі,
за рік перевезли до себе дітей.
 А
А

НАВЧАВСЯ СТУС НА ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ

ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ. ОПІСЛЯ ПРАЦЮВАВ У СІЛЬСЬКІЙ
ШКОЛІ, ВІДСЛУЖИВ В АРМІЇ НА УРАЛІ. ДАЛІ ПОВЕРНУВСЯ ДО
УЧИТЕЛЮВАННЯ, ПОТІМ СТАВ ЛІТРЕДАКТОРОМ ГАЗЕТИ
«СОЦІАЛІСТИЧНИЙ ДОНБАС», АЖ ДОКИ 1963 РОКУ НЕ ВСТУПИВ ДО
АСПІРАНТУРИ ІНСТИТУТУ ЛІТЕРАТУРИ ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА В КИЄВІ.
ТОДІ Ж ЗАЙНЯВСЯ ВИДАННЯМ ПЕРШОЇ ЗБІРКИ ВІРШІВ (ВИЛУЧЕНА З
ПЛАНУ ВИДАВНИЦТВА, ЗГОДОМ ВИЙШЛА САМВИДАВОМ), ПОЧАВ
ПУБЛІКУВАТИ ПЕРЕКЛАДИ ІНОЗЕМНИХ ПОЕТІВ.
 ПЕРША ЗБІРКА
А

Над збіркою «Зимові дерева» Стус

працював у 1965-1969 роках. Як і
першу збірку, «Круговерть»,
опублікувати її у радянських
видавництвах виявилось
А
неможливим. Та одна з кількох
самотужки надрукованих копій
випадково потрапила до Європи, і
там була видана бельгійським
діаспорянським видавництвом
«Література і мистецтво». Один
примірник пізніше потрапив до
автора.
А Дисидентство
Переслідування
1 2

П4 вересня 1965 року Стус бере участь — за
спогадами Івана Дзюби, цілком спонтанно,
— у акції проти арештів української творчої
молоді, що відбулася під час показу «Тіней
КОМПАНИЯ «КОМПТЕК» | ОБЩЕСТВЕННОЕ
Влітку 1979-го Стус повертається з
заслання до Києва. Невдовзі він вступає
до Української Гельсінської групи
правозахисників. Працювати був

забутих предків» Параджанова: він закликав змушений на заводах, робочим. Всього

підвестися всіх, хто проти арештів, та склав
лиш за кілька місяців за Стусом спочатку
колективний лист протесту. Наслідком для
встановлюють адміністративний нагляд, а
самого Стуса стало виключення з
аспірантури.
потім знов заарештовують.
ОБСУЖДЕНИЕ
 А
А

Вдруге Стуса засуджують вже на 10 років таборів суворого

режиму і 5 років заслання. До кінця цього терміну він не
дожив: 4 вересня 1985 року Василь Стус помер в карцері, куди
його кинули за те, що він читав книгу, спершись ліктями на
верхні нари — «порушення режиму». Офіційною причиною
смерті оголосили серцеву недостатність, також висувалась
версія удару по голові карцерними нарами. Перевезти тіло і
перепоховати в Києві вдалося тільки чотири роки по тому.
1990 року Василь Стус був посмертно реабілітований.