Представники літературного

Розстріляного Відродження
Одещини. Іван Дузь "
Переможці забуття".
Іван Дузь

 Іван Михайлович Дусь (нар. 18 листопада 1919 — 21 листопада 1994) — літературознавець, критик, доктор філологічних
наук, професор.
 Іван Михайлович Дузь народився 18 листопада 1919 р. в м. Волочиську (нині Хмельницька область України) в сім'ї
робітника.
 Учасник війни 1941—1945 років. Воював з липня 1941 до травня 1945 року, був поранений. Починав війну лейтенантом,
закінчив – капітаном, командиром мінометної батареї.
 Працював учителем Волочиської середньої школи № 1, журналістом.
 У 1947 році закінчив перерване війною навчання на філологічному факультеті Одеського державного університету імені І.
І. Мечникова, а згодом — аспірантуру.
 В 1954 - 1955 роках працював старшим викладачем кафедри української літератури Одеського державного педагогічного
інституту імені К. Д. Ушинського.
 В 1954 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. У 1950-ті роки редагував
газету Одеського держуніверситету «За наукові кадри».
 В 1967 році захистив дисертацію «Остап Вишня і розвиток української радянської сатири та гумору» на здобуття наукового
ступеня доктора філологічних наук. У 1970 рокі присвоєно вчене звання професора.
 В 1957—1964 роках та у 1970—1981 роках був деканом філологічного факультету Одеського державного університету. У
1972—1988 роках завідував кафедрою української літератури, а в 1988 — 1994 роках обіймав посаду професора.
 Член спілки письменників УРСР (1962). Очолював Одеську організацію СПУ.
 Помер 21 листопада 1994 року в м. Одеса. Похований на 2-му християнському кладовищі.
Докладний життєпис 1

 І. М. Дузь народився 18 листопада 1919 року у Волочиську (нині Хмельницької

області України).Після закінчення Волочиської середньої школи, 1937 року
вступив на українське відділення філологічного факультету Одеського
державного університету. На студентські роки був початок його літературної
діяльності.Учасник Великої Великої Вітчизняної війни.З липня 1941 - на фронті.
Починав війну лейтенантом, — закінчив 1945 року капітаном, командиром
мінометної батареї. Був тяжко поранений. Брав участь у боях за визволення
міст: Житомира, Тернополя, Кракова, Братислави. 1942 року став комуністом.
Його вірші та кореспонденції друкувалися на сторінках фронтових
газет.Навчання в університеті завершив уже після війни. Потім учителював у
рідному місті, викладав українську мову та літературу.У 1951-1952 роках був
редактором Волочиської районної газети "Зоря". Пізніше працював
кореспондентом у Хмельницькій обласній газеті «Радянське Поділля».У 1954 –
1955 роках працював старшим викладачем кафедри української літератури
Одеського педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського.
Докладний життєпис 2

 Після закінчення аспірантури при Одеському державному університеті, в 1954 році

захистив дисертацію «Правда в боротьбі за ідейність та художню досконалість
української радянської літератури (1929—1941 років)» на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук, а в 1967 році став доктором дисертацію «Остап Вишня та
розвиток української радянської сатири та гумору». 1968 року йому присвоєно вчене
звання професора.Працював в Одеському державному університеті: викладачем,
доцентом, професором кафедри української літератури, а у 1957—1964 та у 1970—1981
роках був деканом філологічного факультету; у 1972-1988 роках завідував кафедрою
української літератури. У 1950-х роках редагував університетську газету «За наукові
кадри».Очолював одеські обласні відділення товариства «Знання» та товариства
«Україна». Виступав із лекціями не лише по Україні, а й у США та Канаді.Очолював
Одеську організацію Спілки письменників України. Був делегатом IV-VII з'їздів
письменників України, V Всесоюзного з'їзду письменників.Активно обстоював принципи
комуністичної партійності в літературі, виступав із гострою критикою українських
дисидентів (виступав проти Стуса: журнал "Прапор", Харків, 1984, №2, с. 98).Помер 21
листопада 1994 року в Одесі. Похований на 2-му християнському цвинтарі.
Діяльність

 Є автором праць з історії української літератури, методології та методики

викладання літератури, публіцистичних творів, нарисів.
 Прикиладі робіт:
 Дузь І. Павло Усенко: критико-біографічний нарис. — К., 1958. — 133 с.
 Дузь І. М. Олександр Корнійчук: літературний портрет. — К., 1963. — 136 с.
 Дузь І. Остап Вишня: життя і творчість. — К., 1965. — 250 с.
 Дузь І. М. Петро Панч. — К., 1968. — 133 с.
 Дузь І. М. Вивчення творчості Остапа Вишні в школі. — Киш., 1970. — 128 с.
 Дузь І. З любов'ю до людей.// Вишня Остап. Вишневі усмішки: Усмішки,
фейлетони, нариси. — Одеса, 1978. — С. 5 — 8.
Нагороди

Ордени:
 Червоного прапора
 три ордени Вітчизняної війни 1-го ст.
 «Знак пошани»
 Кирила та Мефодія 1-го ст. (Болгарія)
 Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—
1945 рр.» та інші.
 Звання "Заслужений працівник культури Української РСР."
 Почесна відзнака Предидента України (1994)
ДЯКУЮ
ЗА УВАГУ