Реферат на тему:

«Боротьба УПА за незалежність України в роки Другої світової війни»

Підготувала студентка
РЗГ-118
Нікітченко Дарія
Викладач
Кулинич Олександра Іванівна

Київ
2022-2023 н.р
Мета: розкрити тему боротьби УПА за незалежність України в роки Другої світової
війни
Зміст
Створення УПА………………………………………………………….3
Діяльність УПА………………………………………………………….4
Боротьба за незалежність України в умовах війни…………….5
Висновок …………………………………………………………………6
Використані джерела …………………………………………………6
Створення УПА
Українська повстанська армія – військово-політична формація українського
визвольного руху. Заснована в кінці 1942 року, діяла до вересня 1949 року, після чого
реорганізована в збройне підпілля, діяльність якого припинилася в середині 1950 років.
Стратегічною метою діяльності УПА було відновлення української державності,
відповідно боротьба розгорталася проти всіх держав, що намагалися завадити цьому.
Протягом усього часу існування Повстанської армії головним ворогом вважався СРСР,
як держава, що завдала українському народові найжахливіших втрат – масові політичні
репресії, голодомори, депортації населення. Поруч з тим УПА із самого початку
творилася як реакція населення на німецький окупаційний терор, тому протягом всього
періоду німецької окупації велася активна антинімецька боротьба.Офіційною датою
згідно позиції ОУН (б) створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року, хоча деякі
історики вважають цю дату умовно пропагандистською та переносять період
заснування приблизно на пів року вперед. У травні 1943 року загони ОУН(б) почали
офіційно іменуватися «Українською повстанською армією». Ряди УПА поповнювалася
за рахунок добровольців з числа ідейних націоналістів, перебіжчиків з допоміжної
поліції, дезертирів з Червоної Армії.

Своїм головним завданням УПА декларувала підготовку потужного повстання, яке

мало розпочатися в сприятливий для того часу момент, коли СРСР і Німеччина
виснажать один одного в кровопролитній війні, а потім створення самостійної єдиної
української держави, що мала включати в себе всі етнічні українські землі. Крім
українців, яких була переважна більшість, в складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці
інших національностей.

З самого початку свого існування УПА воювала на три фронти: з військами Третього
Рейху та його союзниками, польським Рухом опору (Армією Крайовою, Армією
Людовою) та радянськими партизанами. З поверненням радянського режиму на
західноукраїнські землі, УПА ще кілька років змогла чинити активний спротив
каральним загонам НКВС. УПА діяла до 1954 року, коли активні її дії припинилися.
Окремі осередки спротиву продовжувались впродовж 1950-х — 1960-х років. З травня
по листопад 1943 року Головним Командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по
1950 рік — генерал Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік — Василь Кук.
Діяльність УПА
Метою створення УПА було об’єднання розрізнених збройних груп націоналістів під
керівництвом ОУН(б). Своїм головним завданням УПА декларувала підготовку
повстання після того, як комуністичний СРСР і нацистська Німеччина виснажать одне
одного у кровопролитній війні. УПА виступала за створення самостійної соборної
української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі.
Утворення УПА збентежило не тільки Берлін, який вимагав Е.Коха негайно покінчити з
повстанським рухом, а й Москву. За вказівками Сталіна у січні 1943 р. було розроблено
план передислокації українських загонів з Росії та Білорусії в Україну, перед якими
було поставлене завдання у ході рейдів на захід розгромити частини УПА. У сітуації,
коли боротьбу доводилось вести на два фронти, командування УПА і провід ОУН
уживає заходів для об'єднання трьох українських військово-повстанських формувань,
що діяли на Волині та в Поліссі.

Ще влітку 1941 р. на Волині діяв великій загін під командуванням Максима Боровця,
який оголосив себе головним отоманом України. З початку бульбівці нападали лише на
частини Червоної армії, а щодо німців дотримувались нейтралітету. У 1942 р. під
загрозою репресій М. Боровець вивів своє військо в глибину кременських лісів.

Після арештів і розстрілів діячив ОУН ставлення українських націоналістів до німців

зменилося. Навесні А. Мельник створює підпільну мережу своєї організації з
антинімецьким характером. Невдовзі ці загони пиєднались до М. Боровця.

В 1943 р. відбулися переговори представників трьох українських військових формувань

про об'єднання, але досягти згоди не вдалося. Підроздили УПА 18 серпня силоміць
роззброїли і приєднали до себе загони Боровця то Мельника. Численість повстанців
зросла до 20 тис.. Усе це створило умови до активних дій.Діяльність УПА була
логічним продовженням українського визвольного руху періоду Української революції
1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації
українських націоналістів (далі – ОУН) 1920–1930-х років. Боротьбу УПА у формі
беззбройного опору підхопив дисидентський рух 1960-х років і національно-
демократичне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х.

“У жовтні 1942 року на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок
Української Повстанської Армії. 1) Для зафіксування цього історичного моменту
визначається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. 2) Для вшанування
цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом
Покрови, вводиться як святковий день УПА”

Із постанови Української Головної

Визвольної Ради від 30 травня 1947 року

Тож 14 жовтня стало символічною датою постання УПА. Із 2014 року відповідно до
Указу Президента України № 806 14 жовтня є також Днем захисника України на
вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності
України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому
зміцненню патріотичного духу в суспільстві.
Боротьба УПА за незалежність України в умовах війни
Боротьба за національну незалежність в усіх народів світу завжди вважалася
справедливою. УПА в 1940-1950-х роках була єдиною організованою військовою
силою, яка відкрито виступила спочатку проти гітлерівського, а відтак і сталінського
тоталітарних режимів за повну самостійність і соборність нашої Батьківщини. А про
масовість цього руху Опору свідчить той факт, що через формування УПА пройшло не
менше 700 тисяч добровольців.
Визвольна війна УПА не була тільки західноукраїнським рухом. До її лав стали вихідці з
усіх областей України. Добре відомо також, що відділи і групи ОУН та УПА діяли не
лише обабіч Дніпра, у тому числі на Донеччині і Луганщині, Полтавщині і Чернігівщині,
Київщині та Черкащині, і навіть у Криму й на Кубані.
І не тільки в Україні. За свідченням білоруських дослідників, на початку 1944 року на
території Берестейської і Пінської областей діяло 234 бойових загонів ОУН
чисельністю від 7 до 500 осіб
Виступ Упа проти німецьких окупантів був зумовлений загальною стратегією боротьби
ОУН за незалежність України. Один з перших боїв відбувся на Волині 7 лютого 1943
року, коли сотня І.Перегіняка здійснила напад на містечко Володимерець. Найбільш
вдалою операцією навесні 1943 року була акція загону "Помста Полісся", коли на
шляху Ковель - Рівне, поблизу спаленого німцями села Кортелім, був вбитий шеф
спіцвцдділів СА генерал Віктор Лютце. На повстанців було кинуто декілька каральних
батальйонів, а потім і значні сили з танками та літаками. Але опір подалати ім не
вдалося.
В літку 1943 р. загони народної самооборони Галічини об'єднались в бойову групу
УПА-захід під командуванням В.Сидора.
У 1943 р. загони УПА на правобережі злились з сотнями Олійника й утворили групу
УПА південь на чолі з О.Грабцем.
З розгортанням повстанського руху і маштабів боротьби, а також зростанням УПА, яка
на кінець 1943 р. налічувала 4 бойових групи і мала 80 тис. вояків, визріла гостра
необхідність утворити керівний центр. Восени було сформовано Головну Команду і
Головний військовий штаб.
Після здобуття Україною незалежності питання оцінки діяльності УПА, реабілітації та
офіційного визнання її ветеранів стало предметом запеклих суперечок. Вперше на
державному рівні статус ветерана війни частині колишніх бійців УПА гарантував закон
«Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального статусу» (2 жовтня 1993
року). Проте під його дію підпадали тільки ті з вояків УПА, які брали участь у боротьбі
проти німецьких окупантів та були реабілітовані. На решту, які боролися проти
радянського режиму, а також на членів підпілля ОУН цей закон не поширювався. У
1990-х та 2000-х роках більшість ветеранів УПА користувалися пільгами, наданими
рішенням обласних і міських рад західних областей України та мали визнання тільки на
місцевому рівні цих регіонів.
Але після перемоги Революції гідності 9 квітня 2015 року Верховна рада України
ухвалила Закон України «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за
незалежність України у XX столітті», яким воїни Української Повстанської Армії разом з
учасниками інших структур визвольного руху визнані борцями за незалежність України
у XX столітті. Символічно, що оголошував його з трибуни парламенту син головного
командира УПА Романа Шухевича, Юрій Шухевич, обраний народним депутатом за пів
року до того.
Висновок
З перших днів зародження УПА її діяльність мала не регіональний, а всеукраїнський
характер, що випливає насамперед з політичної програми боротьби за відновлення
самостійної України. Ця мета поєднала у рядах армії, крім членів ОУН, вояків
колишньої УНР, бійців і командирів Червоної армії.
Під впливом ідеології УПА та особисто її командоючого Р.Шухевича докірно змінилася
державотворча концепція ОУН. ІІІ Надзвичайний Великій Збір українських
націоналістів, який відбувся у серпні 1943 р., своїми постановами затвердив процес
демократизації ОУН, та проголосив, що УПА не армія партії, а всеукраїнські збройні
сили.
Використані джерела
Історія України в особах, частина друга" В.П. Шкварець, Миколаїв "ТеГАС" 1993.
"Шлях Нації" Юрій Бойко, Київ "Козаки" 1992.
"Історія України" Л. Кирієнко Львів "Світ"1996.
"Історія України" О.Д. Бойко Київ "Академія" 1999
https://osvita.ua/vnz/reports/history/4086/