Тема уроку Опір окупантам.

Український
визвольний рух
План
1.Проголошення Акта відновлення Української Держави.
2.Поліська Січ.
3. Українська повстанська армія. Українська головна визвольна
рада.
4.Український визвольний рух. Українсько-польське
протистояння
 1. Три течії руху Опору.

• Рух Опору – визвольна боротьба на окупованих землях в роки

Другої світової війни.
• Викликаний терором окупантів.
• Форми боротьби: 1) пасивна; 2) активна.
• Течії: 1) прорадянська - радянське підпілля і партизанський рух.
Мета – сприяти звільненню України та відновленню комуністичного
режиму;
• 2) націоналістична – ОУН, УПА, Поліська січ. Мета - сприяти
звільненню України та відновленню її незалежності без входження
до СРСР;
• 3) польська – Армія Крайова. Мета – відродження польської держави
у довоєнних кордонах ( включно з Галичиною і Волинню).
Роль УПА в націоналістичному русі Опору.

• УПА – українська повстанська армія партизанського типу,

створена ОУН з метою організації збройного опору ворогам
української державності (німецьким, радянським, польським).
• Офіційною датою створення УПА вважається 
14 жовтня 1942 року, коли польовий командир Сергій
Качинський сформував перший відділ УПА в місті Сарни.
• Через лави УПА пройшло понад 100 тис.
осіб (інші дані – 400 тис.).
• Командири: по хронології – Василь Івахів,
Дмитро Клячківський, Роман Шухевич,
Василь Кук.

Сергій Качинський
. Роль УПА в націоналістичному русі Опору.

• УПА діяла переважно на теренах Волині, Полісся і

Галичини.
• Поділялась на три генеральні воєнні округи:
Роль УПА в націоналістичному русі Опору.

• Лютий 1943 р. - УПА розпочала активні воєнні дії як проти

нацистів(загалом знищено понад 12 000 чол.), так і радянських
партизан(54 бої протягом жовтня-листопада).
• Серпень 1943 р. III надзвичайний
великий збір проголосив УПА
всеукраїнськими ЗС.
• Навесні 1944р. – перші сутички
з регулярними радянськими
військами (поранення і загибель
генерала М.Ватутіна).
• Липень 1944 р. – формування
тимчасового парламенту України –
Української головної визвольної ради
(УГВР), очолив Кирило Осьмак.
 Суть українсько-польського протистояння.

• Цілі визвольних рухів українців та поляків у ІІ Світовій були тотожними

(здобуття незалежності), але через територіальні непорозуміння –
взаємнозаперечними. Поляки боролись за відновлення своєї держави у
довоєнних кордонах, українці –
за «обнуління» ситуації та проведення кордону між Польщею
та Україною за етнічним принципом..
• Принциповим залишається питання про причини українсько-польського
кровопролиття, про те, хто першим розпочав його.
• Основна роль у боротьбі за
незалежність польської держави
належить «Звйонзку Валькі
Збройней - Армії Крайовій»,
яка почала формуватись у Львові
наприкінці 1939 р.
 Суть українсько-польського протистояння.

• Перші випадки убивств українців на Холмщині у 1941 році переросли

у масштабну війну, яка охопила терени Волині, Галичини, а згодом і
Закерзоння. Кожна сторона воліла першою опанувати спірні землі, а
противника та «чуже» населення розглядала як перешкоду і тому
всіма способами намагалися «очистити» від цього терен, розуміючи,
що Німеччина програє війну. Обидві сторони у війні між собою
спиралися на досвід попередньої війни і виходили з того, що перевага
того чи іншого населення на спірних теренах буде визначальним
чинником їх приналежності до України чи Польщі. Обидві сторони
проводили як наступальні, так і захисні дії, іноді (як весною 1944
року на Холмщині) зіткнення переходили у завзяті і тривалі  фронтові
бої. На відміну від подій 1918–1919 років обидва учасники конфлікту
чинили воєнні злочини проти цивільного населення.
 Суть українсько-польського протистояння.

• Волинська трагедія 1943 р. - криваве протистояння українців і поляків на

Волині, спричинене рішенням Крайового провіду ОУН(б) про вигнання з
Волині місцевих поляків, та ідея їх покарання за співпрацю з гітлерівцями чи
радянськими партизанами.
• 11-13 липня 1943 р. – атака загонами УПА 60 польських поселень, яка
викликає багато запитань у сучасних істориків, адже така кількість населених
пунктів не підкріплена архівними документами.
• Підсумком Волинської трагедії
стали величезні людські жертви
й матеріальні втрати з обох
сторін. Деякі польські історики
стверджують, що загинуло до
100 тис. поляків і 25—30 тис.
українців. Українські вчені
наводять скромніші цифри
втрат — 35 і 15 тис. Ці події і досі
отруюють відносини країн.