Тема 25.

Західноукраїнські землі в міжвоєнний

період.

1. В міжвоєнний період західноукраїнські землі перебували в складі

В складі Польщі перебували - Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся.

Міжнародні угоди, які закріпили входження українських земель до складу Польщі:1920 р. -
Варшавський мирний догорів, 1921 р. - Ризький договір, 1923 р. — рішення Ради Послів
Антанти про включення до складу Польщі Східної Галичини за умови надання їй автономії.

В складі Румунії перебували - Північна Буковина, Бессарабія, частина Мармарощини.

Міжнародні угоди, які закріпили входження українських земель до складу Румунії:1919 р. —
Сен-Жерменський договір; 1920 р. — «Бессарабський протокол»

В складі Чехословаччини перебувало - Закарпаття.

Міжнародні угоди, які закріпили входження українських земель до складу
Чехословаччини: 1919 р. — Сен-Жерменський договір. Злука Закарпаття з
Чехо-Словаччиною — 1919 р.
2. Економіка українських земель:

В складі Польщі - основою промисловості залишилися сировинні галузі - нафтова,

озокеритна, лісова, а також із перероблення сільськогосподарської та мінеральної
сировини. Більшість найманих робітників працювали в сільському господарстві.
Підприємства належали здебільшого польському або іноземному капіталу. Українцям дали
змогу господарювати в кооперативній сфері.

В складі Румунії - розвивались сировинні галузі: лісова, деревообробна промисловість

Буковини, рибне господарство Бессарабії; Панування в промисловості дрібного кустарного
виробництва з ручною працею; Розвиток дрібної промисловості: обробка шкур, варіння
мила, виробництво тканини;

В складі Чехословаччини - У ЧСР Закарпаття вважали занедбаним аграрним краєм , який

забезпечував Чехо-Словаччину дешевою робочою силою та сировиною. Промисловість
практично не розвивалась. Був незначний розвиток у лісовій та лісохімічній галузях.
Робітники у неналежних умовах праці, отримували низьку заробітну плату. Було
прийнято земельну реформу за якою великі землевласники частково позбавлялись своїх
земель, а менш забезпечені селяни отримували частинку власної землі.

3. Суспільно-політичний устрій українських земель в складі Польщі:

!!! 1919 р. - осадництво - офіційна політика польського уряду в 1919 р., що передбачала
створення приватних сільських господарств

Режим санації - назва політичного режиму, що склався у Польщі в 1926—1939 роках.

Висував гасла оздоровлення суспільного життя країни шляхом згортання демократичних
інститутів, обмеження прав парламенту і зміцнення виконавчої влади.

!!! 1930 р. - пацифікація - офіційна назва репресій щодо населення Західної України,
запроваджуваних урядом Польщі.

Політичні партії Східної Галичини :

КПЗУ - ліва політична партія, створена в лютому 1919 року на установчому з'їзді у
Станиславові (тепер Івано-Франківськ). Після входження Галичини до складу Польщі
стала частиною Комуністичної партії Польщі. (ВКП(б) розпустила КПЗУ, а її членів
репресували як «фашистських агентів»)

УВО - 1920 р. - Збройна боротьба за незалежність України. Створили вояки УГА та Армії
УНР.

ОУН -!!! 1929 р. Очільник Є. Коновалець - український громадсько-політичний рух, що

ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її
збереження та розвиток.

Ідеологія ОУН — позиція ідеалістичного світогляду яка протиставляється всім

матеріалістичним напрямкам. Згідно з Постановами III НЗВ ОУН, Провід ОУН на Землях
признавав суспільно-корисну роль релігії, проте твердо стояв на становищі, що релігія є
особистою справою кожної людини.

УНДО - !!! 1925 р. - Найбільша українська парламентська партія. Очільник Д. Левицький

УСРП - Л. Бачинський — очільник партії, яка відстоювала незалежність і соціалізм

України.

В складі Румунії - панували тяжкі умови праці, обмежувалися демократичні права і свобод,
низький рівень медичного обслуговування та висока смертність. Крім того, проводилась
політика румунізації та денаціоналізації, що спричинювала асиміляцію української
менших до румунської культури та заборону демонстрації українського самоусвідомлення.
Безземелля також було поширеним наслідком обмеженості земельних реформ, а
колонізація деяких територій додатково ускладнювала ситуацію.

Політичні партії

КПБ — 1918 р. Комуністична партія Буковини з 1926 р. Марксистсько-ленінська партія,

організатор і керівник боротьби трудящих Пн. Буковини за соціальне й нац. визволення,
за возз'єднання з Рад. Україною.

УНП — 1927 р. — на чолі з В. Залозецьким, діяльність якої схилялася до компромісів із

владою та передбачала виключно легальні методи боротьби; здобуття цією партією
кількох місць у румунському парламенті.

Товариства «Мазепа», «Залізняк». Націоналісти використовували для своєї діяльності

спортивні товариства.

В складі Чехословаччини - панував низький рівень заробітної плати, який був у 1,5 рази
нижчим, ніж у центральних регіонах країни, що відображалося на життєвому рівні
населення. Високий рівень безробіття і недостатній рівень медичного обслуговування,
особливо в гірських регіонах, ускладнювали ситуацію. Українців витісняли зі сфери
виробництва, збільшуючи при цьому питому вагу чехів та словаків. На Закарпатті не було
свободи слова та друку, що додатково обмежувало можливість вільної самовираження для
 місцевого населення. Однак, варто зазначити, що розвивалася освіта, зокрема початкова,
що було позитивним внеском у розвиток регіону.

Суспільно-політичні течії :

- українофільство (народовство) - течія, яка відстоювала інтереси українського населення;

її представники вважали русинів частиною єдиного українського народу; виступали за
об’єднання всіх українських земель у єдину незалежну державу; лідер — А. Волошин.

- русофільство - течія, яка відстоювала єдність із російським народом; її прихильники

вважали русинів частиною російського народу; виступали за надання краю автономії.

- русинство - окрема нація, яка прагнула автономії у складі Угорщини.

- мадярофільство - суспільно-політична течія, прибічники якої виступали за повернення

Закарпаття до Угорщини.

- комуністи - входили до легальної компартії Чехословаччини, визнавали українську

ідентичність Закарпаття, підтримували ідею приєднання до УРСР

Карпатська Україна.

Мюнхенська угода - 1938 р. - започаткувала розчленування Чехословаччини.

Надання автономії - !!! 1938 р. - Підкарпатській Русі; голова уряду — А. Волошин.

Окупація частини Закарпаття - 1939 р., угорські війська завершили окупацію Карпатської
України, яка проіснувала як незалежна країна лише кілька днів. Ця подія ознаменувала
початок Другої світової війни для українців

Віденський арбітраж - частина Закарпаття (Ужгород, Мукачево та кілька українських сіл)

передавалася Угорщині; загарбання угорськими військами відступлених областей; переїзд
українського уряду до Хусту.

Зміна назви на Карпатська Україна

Проголошення незалежності Карпатської України - !!! 15 березня 1939 р. - обрання

президентом А. Волошина.

Карпатська Січ - для захисту автономної незалежності і боротьби з угорськими та

польськими військовими формуваннями було створено збройні сили Карпатської України
— Організацію Оборони «Карпатська Січ», велику допомогу в створенні якої надала
Організація Українських Націоналістів.

Окупація Карпатської України угорськими військами 7 березня 1939 р.

4. Культура та духовність
УГКЦ – Голова церкви - Андрей Шептицький
Діяльність, щоб привернути увагу світової громадськості до проблем Східної Галичини, він
на початку 20-х років здійснив трирічну поїздку до восьми країн Європи й Америки. Після
прибуття на Батьківщину 16 вересня 1923 р. на місяць був ізольований польською владою в
Познані.

Освіта в Західноукраїнських землях:

В складі Польщі - у 1924 р. сейм ухвалив закон про переведення українських народних
шкіл на навчання двома мовами.

В складі Румунії - закривалися українські школи та культурно-освітні установи, людей

переслідували за спілкування українською мовою. Зі 168 народних шкіл, які діяли на
Буковині у 1918 р., за два роки румунізували майже дві третини. У 1924 р. вже не
залишалося жодної суто української школи.

В складі Чехо-Словаччини - чеська влада не заважала, але й не допомагала

українській освіті

Політичне та культурне життя української еміграції

Поразка в боротьбі за державну незалежність України спричинила другу хвилю
української еміграції, яка мала переважно політичний характер. У цей час почали
емігрувати діячі часів УЦР, гетьманату П. Скоропадського, Директорії УНР, ЗУНР тощо.
Значна частина українських політичних емігрантів осіли в Польщі, Чехословаччині,
Австрії, Італії, Німеччині, Франції, США та Канаді.

Персоналії:

Євген Коновалець - 1891-1938 - Український військовий і політичний діяч, керівник

Галицько-Буковинського куреня Український січових стрільців, полковник Армії УНР,
ініціатор створення і голова Української військової організації, перший голова Проводу
Організації українських націоналістів.

Володимир-Сергій Залозецький-Сас - 1884 - 1965 - політик, громадський діяч, дипломат,

мистецтвознавець, меценат, доктор філософії Віденського університету. Під час Першої
світової війни служив під командуванням В. Вишиваного. Був заступником голови
Українського Крайового Комітету Буковини. 1919 року був радником посольства ЗУНР у
Відні та УНР у Берні.

Василь Мудрий - 1883- 1966 - громадський і політичний діяч. Організатор

Львівського таємного українського університету та Української націонал демократичної
партії. З 1935 р. — депутат, згодом віцемаршалок сейму Польщі. 1944 року став першим
віцепрезидентом Української головної визвольної ради.

Августин Волошин - 1874-1945 - громадський, державний і культурний діяч, педагог,

науковець, професор математики та фізики, автор понад 40 книг, здебільшого підручників
і праць з педагогіки й психології. Греко-католицький священник Мукачівської єпархії, 1938
р. прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, в 1939 р. став президентом цієї
держави.

Поняття та терміни:

Осадництво - розселення польських колоністів на західноукраїнських землях, що

перебували у складі Польщі 1919-1939 рр.; здійснювалося з метою прискорення
колонізаційних процесів на західноукраїнських землях.

Пацифікація - офіційна назва масових репресій щодо українського населення Галичини,

проведених урядом Польщі восени 1930 р.

Русофільство - захоплення та прихильність до росії, росіян, російської історії та

російської культури.

Русинство - назва політичної течії на Закарпатті, представники якої демонструють

окремішність слов’янського населення краю, його відмінність від української нації.

Українофільство - це терміни, які вживаються аби підкреслити свою проукраїнську

позицію, свою зацікавленість українською культурою, українською мовою та українською
історією.

Інтегральний націоналізм - форма авторитарного націоналізму, яка ставить інтереси

власної нації понад інтереси будь-якої соціальної групи, особи, людства в цілому.

Політична еміграція - вимушена чи добровільна зміна місця проживання людей

(емігрантів, переселенців), переселення зі своєї батьківщини, країни, де вони народилися і
виросли в інші країни через опозиційне ставлення до політичного режиму.

Дати:
1920 р. - підписання Бесарабського протоколу, визнання країнами Антанти входження
Бесарабії до складу Румунії;
1923 р. – визнання країнами Антанти входження Східної Галичини до складу Польщі,
саморозпуск уряду ЗУНР;
1925 р. – утворення Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО);
1929 р. - утворення Організації українських націоналістів (ОУН);
1930 р. - польська «пацифікація» у Східній Галичині;
1919 р. – надання автономії Підкарпатській Русі у складі Чехо-Словаччини;
1939 р. - проголошення незалежності Карпатської України.