Тема 6.

Адміністративно-політичний та соціально-економічний розвиток

Закарпаття у  ХХ ст.
1. Розпад Австро-Угорської монархії. Революції в Угорщині і політична обстановка
на Закарпатті (жовтень 1918 – вересень 1919 рр.)
Імперія Габсбургів, що займала велику територію в Європі, включала близько 20
народів. На початку XX ст. сильно ослабла внаслідок півсторічних національних
суперечок і конфліктів практично у всіх регіонах. У Королівстві Галичини та
Володимирії протистояли поляки та українці, в Трансильванії — румуни та угорці, в
Сілезії — чехи та німці, в Закарпатті — угорці й русини-українці, боснійці, серби й
хорвати боролися за незалежність на Балканах. Розпад Австро-Угорської імперії 
відбувся в результаті загострення внутрішніх соціальних-економічних
та міжетнічних протиріч. Приводом до дезінтеграційних процесів стали Перша світова
війна, поганий врожай та економічна криза.
17 жовтня 1918 р. Національні збори Угорського королівства розірвали унію з
Австрійською імперією і проголосили незалежність країни, 28
жовтня постала Чехословаччина, 29 жовтня — Держава Словенців, Хорватів і Сербів, 1
листопада — на українських етнічних землях Австро-Угорщини почали перебирати владу
представники Української Держави, 11 листопада розпочалася історія Польської
Республіки. Також під час розпаду імперії виникали й інші державні утворення
— Гуцульська Республіка, Команчанська Республіка, Лемко-Русинська
Республіка, Угорська Радянська Республіка, Словацька Радянська Республіка.
13 листопада 1918 року імператор Австро-Угорщини Карл I зрікся престолу Угорщини і
заявив про «відсторонення від управління державою», підкреслюючи, що це не є
зреченням від престолу Австро-Угорщини. Тим не менш, враховуючи його зречення від
престолу Австрії два дні перед тим і проголошення незалежності Чехословаччини, Польщі
і Австрії, це означало фактичне припинення існування Австро-Угорської імперії.
Влада переходила до рук Угорської Національної ради, створеної 25 жовтня 1918
року з представників лівих сил, на чолі якої стояв лідер ліберальних кіл М. Каролі,
підтриманий широкими колами робітничого класу, селянства, інтелігенції. Головні бої
проходили в Будапешті, а 30-31 жовтня охопили практично всю країну, в тому числі й
Закарпаття, яке продовжувало залишатися в складі Угорщини.
Демократичні верстви населення Закарпаття гаряче схвалили звернення до народів
Угорщини, складене з ініціативи М. Каролі і опубліковане 29 жовтня 1918 року – це була
своєрідна програма революції. Масові виступи в ряді міст і сіл пройшли уже 30-31
жовтня 1918 року – Ужгород, Мукачево, Берегове, Хуст, Свалява, Перечин, В. Бичків,
Королево, Солотвино, Ясіня. Населення виганяло із сіл старих чиновників-нотарів,
збирачів податків, жандармів, а зміст – поліцаїв і вимагали створення нових
демократичних органів влади. В окремих містах і селах - Хуст, Тячів, В. Березний,
Порошково та ін. мітинги і демонстрації проходили з символікою Карпатської Русі.
Мітинги і демонстрації в містах і селах Закарпаття супроводжувалися захопленням
пошти, телеграфу, вокзалів, важливих залізничних і шосейних шляхів. Газета
"Неправа" - орган СДПУ 1 листопада 1918 року відзначала, що в Февідейку (офіційна
назва Закарпаття) повсюдно підтримують перехід влади до рук Національної ради,
робітники схвалюють ідею проголошення республіки.
Якщо в столиці та в ряді великих міст Угорщини революція перемогла 31 жовтня 1918
року, то на Закарпатті, як і ряд інших країв – Хорватія, Воєводина – вона ще
продовжувалася до 2 листопада. Центром політичних подій стало м. Ужгород. В ніч з 1 на
2 листопада 1918 року в місті було збудовано кілька барикад, в деяких пунктах чути було
стрілянину з гвинтівок і кулеметів. Демонстранти роззброїли поліцію та жандармерію,
повністю заволоділи містом. Аналогічно відбувалися в ті складні дні події в Мукачеві,
Сваляві, Севлюші, Перечині, Порошкові та в багатьох інших містах і селах. Під вечір 2
листопада 1918 року і в Закарпатті буржуазно-демократична революція перемогла. В ході
революційних боїв повсюдно створювалися нові органи влади і народна варта, повинна
була охороняти підприємства, маєтки, установи, покинуті монархістами, й стежити за
порядком. На селах селяни також створювали нові органи влади, обирали варту і
брали під охорону ліси, общинні землі, худобу, зібраний в 1918 році врожай тих
поміщиків, які втекли під крила Габсбургів.
Перемога буржуазно-демократичної революції в кінці жовтня – на початку листопада 1918
року – це велика подія в житті угорського народу, в житті всіх народів, які населяли
Угорщину.
Національна рада без парламенту 16 листопада 1918 року проголосила Угорщину
"народною республікою". Це була велика подія в історії Угорщини. Але становище
країни залишалося дуже складним. Це повністю проявилося і на прикладі Закарпаття. В
післяреволюційні дні в краї продовжувався спад виробництва. У зв’язку із розвалом
промисловості загострювалося робітниче питання як в Закарпатті, так і в Угорщині
загалом. Зростала армія безробітних. Складним залишалося становище на селі, де було
зайнято більше 80% населення. На селах зростали напівфеодальні форми експлуатації
селянства. Розорювали селян і великі податки та борги.
Завдяки старанням М. Каролі, як голови уряду1918 року було зроблено значні кроки на
шляху вирішення демократичних перетворень. Уже 17-20 листопада були прийняті закони
про свободу страйків, демонстрацій, спілок, преси, про розширення прав заводських
комітетів, про тривалість робочого дня для різних категорій зайнятих, про порядок
виборів до національних зборів.
Селяни Закарпаття вітали закон, але шкода, що уряд не вживав заходів до його
здійснення. В цих умовах селянство Закарпаття, як і багатьох інших регіонів Угорщини,
самостійно почало здійснювати переділ земель.
Оскільки уряд Угорщини у вирішенні всіх проблем як соціальних, так і національних
проявляв хитання, то справи все більше прибирали до своїх рук Ради робітничих,
солдатських і селянських депутатів, які наприкінці 1918 року виникали майже у всіх
містах і селах Угорщини. Повсюдно вони з’являлися і в населених пунктах Закарпаття.
Серед Рад, що найактивніше діяли, треба виділити Мукачівську, створену в кінці
жовтня на загальних зборах представників робітничих колективів міста. Ради тримали під
контролем міський банк, пошту, телеграф. Активно працювала Карпатська Руська
Рада, створена в Сваляві 8 грудня 1918 року. 
22-24 березня 1919 року на більшій частині території Закарпаття (крім окремих сіл
Ужгородщини, Тячівщини і Рахівщини, які ще в січні 1919 року були окуповані чеськими
та румунськими військами) було встановлено владу Рад. Незважаючи на
короткочасність свого існування, Радянська влада мала винятково важливе політичне
значення. Вона здійснила ряд соціалістичних перетворень в різних галузях економіки і
культури. В складі Угорської Радянської Республіки трудящі Закарпаття
одержали територіальну автономію.
На початку квітня 1919 року на Закарпатті відбулись вибори до нових органів влади.
Виборчими правами користувалися всі трудящі. В ході виборчої кампанії були створені
або обновлені сільські і міські Ради робітників, солдатів і селян.
Після перемоги пролетарської революції на території Закарпаття почали
створюватись об’єднані організації Соціалістичної партії Угорщини, куди входили
комуністи та ліві соціалісти. На кінець березня 1919 року ці організації існували в усіх
жупах, округах, містах і в ряді сіл Закарпаття.
З кінця березня 1919 року на Закарпатті почалась націоналізація банків, транспорту,
промислових підприємств і майстерень, де працювало понад 20 чоловік. Зарплата
робітників підвищувалась. Всюди встановлювався 8-годинний робочий день. На фабриках
і заводах були створені контрольні робітничі ради або робітничі комісії. Крім того, уряд
призначав спеціальних уповноважених – виробничих комісарів. Вони замінили колишніх
директорів.
Діяльність органів Радянської влади на Закарпатті була дуже різноманітною. Великі
житлові будинки націоналізовувались і передавались у розпорядження квартирних комісій
та домоуправлінь для заселення робітниками. За рішенням Радянського уряду були
скасовані всі ранги і титули, станові привілеї. Для робітників і бідних селян
запроваджувались безкоштовні прийоми в лікарнях. Видавались газети угорською та
українськими мовами.
На сторожі завоювань Радянської влади стали збройні сили Червоної армії
Угорщини. На Закарпатті формувались національні частини Угорської Червоної гвардії
та Червоної Армії – Русинська Червона дивізія та окремий Русинський батальйон.
Світова буржуазія поспішала задавити Радянську владу в Угорщині. Організовуючи
агресію, імперіалісти особливу увагу звернули на Закарпаття, щоб тут не могли з’єднатися
армії Радянської Росії і Радянської Угорщини. 16 квітня 1919 року боярська Румунія
напала на Угорську Радянську Республіку, а 23 квітня інтервенцію почали і війська
буржуазної Чехословаччини.
Окупувавши землі Закарпатської України, чеські і румунські війська та їх посібники
встановили кривавий режим військової диктатури. Для придушення революційного руху
окупанти використовували регулярну армію, поліцію, жандармів, чиновників.
Чиновницький апарат на Закарпатті в порівнянні з довоєнним часом збільшився в 5-6
разів, кількість жандармів і поліцаїв – зросла в 10 разів.
За Сен-Жерменською угодою від 10 вересня 1919 року міжнародна реакція, нехтуючи
волею трудящих, насильно включила Закарпаття до складу Чехословаччини під
назвою "Підкарпатська Русь". В ряді сіл краю продовжували свою діяльність
директоріуми і Ради. Вони організували збори і страйки трудящих, очолювали селянські
виступи за розподіл земель.
2. Включення Закарпаття до складу Чехословацької республіки.

3. Наш край в європейській кризі кінця 30-х років. Проголошення Карпатської

України.

4. Закарпаття в роки Другої світової війни. Визволення краю і возз’єднання з УРСР.

5. Культура Закарпаття 20-х – першої половини 40-х рр. ХХ ст.

6. Політичний, соціально-економічний і культурний розвиток Закарпатської області

в складі України (1945-1991 рр.).

7. Основні здобутки у вивченні історичного краєзнавства наприкінці ХХ – перше

десятиліття ХХІ cт.