Стан Югославії в міжвоєнний період

Із закінченням війни восени 1918 року південнослов'янські

землі Австро-Угорщини були охоплені селянським рухом, а в
армії та на фронті відбувалися революційні виступи. Анте
Трумбич (хорв. Націон.) та Нікола Пашич (серб. Прем.-мін.)
ще влітку 1917 створили та підписали Корфську декларацію,
яка уможливила створення Королівства Югославія. Пізніше,
у жовтні 1918 скликали народне віче словенців, сербів і
хорватів, які вирішили об’єднуватися та 1 грудня 1918 було
проголошено Королівство СХС. Кордони нової держави
встановили Сен-Жерменський (Австрія), Тріанонський
(Угорщина), Нейїнський (Болгарія), та Рапальський (Італія)
договори. Бажання відхопити ласий шматок від сусідів
вимагало швидких та мудрих дій. Тому КСХС звернулось по
допомогу до Сербії, в якої була хоч якась армія. Саме через
це королівською родиною була династія Карагеоргієвичів, а
найвищі та більшість інших посад займали серби. 28 червня
1921 року проголошено Видовданську конституцію, за якою
громадяни мали політичні та демократичні права й свободи,
виконавчою владою був уряд, законодавчі – король й
парламент, Унітарний устрій держави, а також закріплення
за сербами панівного стану. Національна велико-сербська
політика розпалювала повстанські рухи пригнічених
народів. Хорватська селянська партія на чолі з С.Радичем
вимагала визнання незалежної Хорватії у складі Югославії.
Найбільш гостро конфлікт розгорнувся у 1927-28 рр. Тому
король Олександр вдався до рішучих дій. 6 січня 1929 р. він
опублікував маніфест, згідно з яким у країні ліквідовувалася
парламентська монархія, скасовувалася Видовданська
конституція, розпускалися Народна скупщина і всі партії та
організації, які проводили антидержавну політику. Король
перебрав на себе всю повноту влади. У жовтні 1929 р.
держава дістала назву Королівство Югославія. У 1930 р.
Югославію охопила економічна криза. Промислове
виробництво скоротилося наполовину, а ціни на
сільськогосподарську продукцію - вдвічі. Уряд, намагаючись
хоч якось послабити кризу, встановив контроль над цінами
на сільськогосподарську продукцію. Але обійтися без
іноземних кредитів було неможливо. У 1931 р. Франція
надала Югославії значний кредит за умови послаблення
монархічної диктатури. Не бажаючи виглядати з очах
світової громадськості диктатором, король погодився на
конституцію, яка відновила деякі демократичні права і
свободи. У жовтні 1934 р. в Марселі усташі, діючи згідно з
розробленим у Німеччині планом "тевтонський меч", убили
короля Олександра і французького міністра закордонних
справ Луї Барту. Це одне з найкраще організованих вбивств
у 20-му столітті, яке багато в чому спричинило перелом у
міжнародних відносинах і ознаменувало початок діяльності,
яка стала вступом до Другої світової війни. Королем став 11
річний син Олександра – Петро ІІ, до 18 років правив
двоюрідний брат – принц Павло. До 1939 головою уряду був
М.Стоянович, який поліпшив стан країни та зблизився з
Німеччиною та Італією. Д.Цветкович, новий прем’єр, у
березні 1941 приєднав Югославію до Троїстого пакту, через
що стався державний переворот на чолі з генералом
Симовичем. В квітні було підписано пакт про ненапад СРСР,
що дуже розлютило Німеччину. Король Петр ІІ
Карагеоргієвич 15 квітня емігрував до Греції, Єгипту та
Лондона. А вже 17 квітня Югославію окупували нацистські
війська.