Європа й Америка в часи революцій та національного

об’єднання ( 1815 – 1870 рр.)

Проект підготувала Здольник Анастасія 9-В
№
з/п Держави Інформація
1 Велика Британія
Королівство повністю зформувалось підписанням уній із Шотландією та
Ірландією. Наполеонівські війни, які спустошили Європу, не завдали
британцям відчутної шкоди. Капіталізм, що лише вкорінювався в країнах
Європи, уже процвітав на її просторах, де завершувався промисловий
переворот. Із 1837 р. і аж по 1901 р. за правління Королеви Вікторії
утверджувалася парламентська демократія. Правлячих осіб Об’єднаного
Королівства наділяли обмеженими повноваженнями. Їхні самовладні
привілеї звужував парламент на основі «Білля про права», прийнятого ще
в 1689 р. Парламент складався із двох палат: місця в палаті лордів
успадковували, представників палати громад обирали. Партія-
переможець виборів формувала кабінет міністрів — уряд, який практично
порядкував країною. Лідера партії-переможця зазвичай обирали прем’єр-
міністром. Він уважався другою людиною в державі (після монархів /
монархинь, звичайно). У Великій Британії конкурували дві політичні сили
— торі і віги. Понад те, Велика Британія відіграла провідну роль у
повоєнному облаштуванні світу, й надалі залишаючись «володаркою
морів»

2 Франція
Після завершення Наполеонівських війн Франція зазнала поразки. Корлем
став Людовік XVIII. Людей, причетних до революції, тих, хто пристав до
Наполеона під час Ста днів, страчували, ув'язнювали, відправляли на
заслання. Згідно з "Хартією 1814 p. ", як її називали, Франція ставала
конституційною монархією, щоправда, з величезними повноваженнями
короля. У 1824 p., після смерті Людовіка XVIII, королем став Карл X.
Результатом революції 27-29 липня 1830 р. стало остаточне повалення
династії Бурбонів у Франції. У 1815-1847 pp. у
Франції зростали промисловість і торгівля, розширювалося будівництво
доріг і каналів, прокладалися залізниці. Ринкові відносини дедалі більше
проникали в сільське господарство.
3 Німеччина
Створений за рішенням Віденського конгресу Німецький союз існував
лише на папері, позаяк не мав єдиного Уряду, спільного законодавства та
збройних сил. Союзний сейм, який під головуванням представника
Австрійської імперії збирався у Франкфурті-на-Майні, реальної влади не
мав. Кожна з держав Німецького союзу мала свого монарха, уряд, армію,
грошову систему та власні митні тарифи. У більшості німецьких держав
існували абсолютні монархії, за яких громадяни не мали ніяких
політичних прав і свобод. Промислова революція розпочалася в
Німеччині у 30-х pp. - пізніше, ніж в Англії та Франції. У 1834 р. 18
німецьких держав об'єднались у митний союз. Липнева революція 1830 р.
у Франції викликала нове зростання опозиційних настроїв у німецьких
державах. Однією з найвпливовіших фігур у національному русі
Німеччини 30-40-х pp. був професор-економіст Фрідріх Ліст (1789-1846),
1815-1847 pp. став часом становлення сил, які виступали за об'єднання
країни І створення єдиної німецької держави.

4 Італія
Рішення Віденського конгресу негативно вплинули на розвиток Італії. Її
знову було переділено на вісім невеликих королівств і герцогств, а
північно-східна частина - Ломбардо-Венеціанське королівство - увійшла
до складу Австрійської імперії на правах автономії. За рівнем
промислового розвитку Італія значно поступалася Англії, Франції, навіть
Пруссії. Промислова революція розпочалася тут лише у 30-40-х pp. еріод
від кінця XVIII ст. до 1870 р. в італійській історії називають епохою
"Рісорджименто" (Відродження). То був період розгортання національно-
визвольного руху, боротьби за відродження Італійської державності.
Термін "національне відродження" згодом став використовуватися для
характеристики національно-визвольних рухів інших європейських
народів. Революції 20-30-х pp. були складовою частиною епохи
"Рісорджименто". У липні 1820 р. першими в Італії підняли повстання,
через яке Король вимушений був підписати конституцію і скликати
парламент. Після революційних подій у Неаполі та П'ємонті по всій Італії
жорстоко переслідували карбонаріїв. Однак, офіційно ліквідована
організація таємно готувалася до продовження боротьби. Цього разу
активно діяли карбонарії Центральної Італії. Під впливом Липневої
революції 1830 р. у Франції в лютому 1831 р. спалахнули повстання у
Пармі, Модені, Папській області. Попервах повстанці перемагали, але
внаслідок інтервенції австрійців у Центральну Італію зазнали поразки.
Після революційних подій у Неаполі та П'ємонті по всій Італії жорстоко
переслідували карбонаріїв. Однак, офіційно ліквідована організація
таємно готувалася до продовження боротьби. Цього разу активно діяли
карбонарії Центральної Італії. Під впливом Липневої революції 1830 р. у
Франції в лютому 1831 р. спалахнули повстання у Пармі, Модені, Папській
області. Попервах повстанці перемагали, але внаслідок інтервенції
австрійців у Центральну Італію зазнали поразки.

5 російська імперія На початку XIX ст. Російська імперія стала найбільшою за площею
країною, яка охоплювала території Східної Європи, Північної Азії та
частини Північної Америки (Аляска). У першій половині XIX ст. територія
імперії збільшилася до 18 млн км2. У результаті агресивної політики було
приєднано Фінляндію, частину Польщі, Бессарабії, Кавказу й Закавказзя, а
також Казахстану, Приамур’я та Примор’я. На середину XIX ст. у Російській
імперії проживало близько 70 млн осіб. За своїм політичним устроєм
Російська імперія була абсолютною монархією, у якій зберігалися
феодальні відносини у формі кріпацтва. в ході Кримської війни росія
 напала на туреччину і період з жовтня 1853 до березня 1856 завершила
війну повною капітуляцією Туреччини і підписанням Паризького мирного
договору.
6 Сполучені Штати Америки Перша половина XIX ст. характеризувалася розширенням території США.
Розвиток промисловості та потреби господарств плантаторів-
рабовласників у нових землях визначили характер зовнішньої політики
держави. Весь Північноамериканський континент був відкритий для
колонізації, корінне населення не могло чинити належного опору. У
результаті експансії територія США збільшилася від 1000 км2 (1776) до
9369 км2 (1867). Було приєднано Луїзіану (1803), Флориду (1819),
території верхів’я р. Міссурі (1818), Техас (1845), Орегон (1846), Нову
Мексику (1848). Розширення території держави відбувалося шляхом
купівлі нових земель у інших держав (так, наприклад, було придбано
Луїзіану у Франції) або внаслідок воєнних дій.
Населення країни на середину XIX ст. становило 31 млн осіб (на Півночі
проживало 22 млн, на Півдні - 9 млн, з них 3,5 млн чорношкірих). Більша
його частина працювала в сільському господарстві. У першій половині XIX
ст. США залишались аграрною країною. У 1848 р. в Каліфорнії та 1860 р. у
Дакоті було виявлено золото, що спричинило «золоту лихоманку» і
збільшило потік переселенців. На початку XIX ст. північно-східні штати
переживали справжнє економічне піднесення, викликане розвитком
великої машинної індустрії. Широкого застосування набуло використання
парових двигунів. Тільки в текстильній промисловості на кінець 1850-х
років нараховувалось 1700 фабрик, де застосовувалися парові двигуни.
Швидкими темпами розвивалися транспорт (спочатку річковий, а згодом і
залізничний), металургійна та текстильна галузі промисловості. Вони
характеризувались вищим порівняно з Європою рівнем використання
технічних і наукових досягнень, машин і кваліфікованої робочої сили.
Важливим джерелом поповнення лав робітників для американської
промисловості та транспорту стали емігранти з Європи. За політичним
устроєм США були республікою на чолі з президентом. Характерною
рисою суспільного життя країни був політичний компроміс між
підприємцями Півночі та плантаторами Півдня. Із 16 президентів США 11
були плантаторами; у Конгресі 12 штатів Півдня представляли 100
депутатів, тоді як 14 штатів Півночі (де населення було вдвічі більшим) -
142 депутати.
Компроміс став порушуватися в 1850-х роках, коли швидкий розвиток
промисловості та фермерського господарства призвів до наростання
протиріч між Північчю та Півднем. Громадянська війна закінчилась, але
останньою її жертвою став президент США. 14 квітня 1865 р. під час
святкувань на честь перемоги у Вашингтоні в ложі театру Форда
президента А. Лінкольна вбив пострілом у голову актор Джон Бут (1838-
1865). Він вибіг на сцену і вигукнув: «Так гинуть тирани! Помста за
Південь!».

ВИСНОВОК: в період 1815 – 1870рр. на територіях сучасної Європи (Велика Британія, Франція,
Німеччина, Італія) відбувались політичні, революційні процеси, що сприяли розвитку демократичних
свобод та заснуванню політичного капіталізму в переході від імперіалізму. Цим було спричинено
географічний переділ територій, та розвиток індустріалізму. В свою чергу на території США, століття
розпочалось з колонізації територій, та збільшення площі держави майже 2 рази, потужним темпом
розвивалось сільське господарство та промисловість.