ПОЧАТОК ВЕЛИКОЇ

ФРАНЦУЗЬКОЇ
РЕВОЛЮЦІЇ
 Франція наприкінці
XVIII століття
Король - Людовік XVI. Отримав країну в дуже
плачевному стані.

Франція Абсолютна монархія з застарілими

феодальними порядками. Парламент (Генеральні
штати) не скликались з XVI століття.

Суспільство ділилось на три стани: Дворянство,

Духовенство та «Третій стан». Дворянство та
духовенство – звільнені від податків. Весь
економічний тягар на «третьому стані».

Соціальна
нерівність
Гальмування Криза
економічних змін Господарства
 Внутрішня політика
Наприкінці XVIII століття Франція – процвітаюча країна з потужною економічною системою.
Економіка Франції залишалась здебільшого аграрною, але значно росла частка промисловості і
торгівлі.

Перший стан (Духовенство) – близько 130 тисячі осіб (0,5% від загальної чисельності),
звільнений від податків, має власну судову систему.

Другий стан (Дворянство) – близько 350 тисяч осіб (1,5% від загальної чисельності), мають
право носити зброю, звільнені від податків, мають власну судову систему.

Третій стан (Інтелігенція, Селяни, Робітники, Торговці) – близько 27 мільйонів (98% від
загальної чисельності) – платять державні та церковні податки, не мають права володіти зброєю,
не мають права займати державні посади.
Франція наприкінці XVIII століття

Наприкінці XVIII століття у Франції складались досить

хороші умови для розвитку економіки, які штучно
гальмувались владою абсолютного монарха та 2%
привілейованого населення.

Бездіяльність короля та його міністрів в результаті призвела

до тотального розчарування владою.

Поглиблювались кризові явища внаслідок не зовсім вдалої

Семирічної війни та участі в Американській революції.
Зовнішній борг Франції ріс і загрожував банкрутством країни.

Ідеї Політична
Зовнішній Борг Людовік XVI
Просвітництва криза
 Зовнішня політика
Франція у XVIII столітті була активним учасником на міжнародній арені. Франція брала
участь у всіх глобальних конфліктах XVIIІ століття:
- Семирічна війна проти Великої Британії та Пруссії була програна. Франція втратила
вплив в Індії, Карибському морі, поступилась Британії Квебеком (Канада).
- Американська революція і війна за незалежність. Франція виступила на стороні США
та вступила у війну лише в кінці, проте протягом революції підтримувала матеріально,
через що змушена була залізти в зовнішні борги.
- Поглиблювались конфлікти в французьких колоніях. Все частіше відбувались
повстання рабів в Карибському басейні (Гаїті, Гваделупа, Мартиніка).

Неспроможність обрати правильний зовнішньополітичний курс та часта зміна міністрів

сильно підірвала довіру до влади. В країні розпочався кадровий голод, а згодом і
системна криза господарства, що посилилась внаслідок кількох неврожайних років.
Поступово в країні почали визрівати
незадоволення і протестні настрої, Революція
що дуже скоро переросли в масові
явища і захопили французів
революційними ідеями.

Побачивши країну в
передреволюційному стані Людовік
XVI зробив спробу реформувати
політичну та економічну систему
країни. Проте реформи були
запізнілими і неефективними.

Початок революції був справою часу.

 Причини Революції
Економічні:
- Матеріальна скрута внаслідок частих
військових конфліктів.
- Зростаючий національних борг, завищені
та несправедливі податки.
- Додаткові податки від католицької
церкви.
- Високий рівень безробіття, швидкий ріст
цін на продукти харчування та дрова.
- Неврожайні роки внаслідок чого
справжній голод в певних регіонах
Франції.
- Демонстративно розкішне життя короля
та придворних.
Політичні:
- Абсолютна влада короля.
- Домінування 2% населення над 98%.
- Прагнення до свободи
віросповідання та свободи совісті.
- Ідеї рівності та братства, що
поширювались просвітителями.
- Успішний приклад США
(республіканська форма правління).
- Штучне затягування економічних і
політичних реформ зі сторони короля
і владної верхівки.
 Свобода – Liberté.
Початок Великої Французької революції виділяють з
впровадженням Людовіком XVI нових податків для
«третього стану». Нові податки підняли хвилю
незадоволення і король змушений був скликати
Генеральні штати.

Генеральні штати – представницький орган

(парламент) у Франції, що не скликався з 1614 року.

1 травня 1789 року - Скликання Генеральних штатів.

(300 представників від Першого стану, 300
представників від Другого стану, 600 представників від
Третього стану.)
 Рівність - Égalité
На першому засіданні Генеральних Штатів король засудив тих хто вимагав реформ та
продовжував вимагати запровадження нових податків.

У відповідь на це третій стан та частина депутатів від першого та другого стану

(збідніле дворянство та духовенство) на дванадцятий день роботи відмовились
виконувати волю короля і створили більшість в парламенті проголосивши себе
Національними зборами. Цей крок означав, що парламент бере на себе владні
повноваження.

Король застосував війська повністю заблокувавши депутатам Національних зборів

заходити до зали засідань. Національні збори продовжили роботу в залі для гри в
м’яча і вирішили не розходитись до тих пір поки не будуть сформовані нові засади
політичного порядку.
«Клятва» в залі для гри в
м'яч
 Братерство - Fraternité
Наприкінці червня король вирішує розігнати Національні збори силою, проте таке
рішення лише обурило народ і решту депутатів парламенту.

9 липня 1789 року Національні збори проголосили себе Законодавчими зборами і

почали процес підготовки конституції та зміни державного ладу.

У відповідь на це король стягував додаткові війська, що з новою силою вдарити по

Законодавчим зборам. Дуже скоро війська були помічені в Парижі, що і викликало
велике народне повстання в столиці.

14-го липня 1789 року Париж прокинувся у вуличних барикадах та перекриттях. Штурмом
парижани взяли фортецю-в’язницю Бастилію і захопили міський арсенал. Париж
озброювався і готувався до боротьби.
 Штурм Бастилії –
Відеофрагмент гри

Е. Делакруа – Свобода на барикадах

 Законодавчі Збори
Дуже скоро країною прокотились повстання:

- Формувались нові органи влади на місцях.

- Була створена нова армія – Національна гвардія
(очолив маркіз Лафаєт).
- Знищувались дворянські маєтки, церкви, архіви,
державні установи.
- Налякане духовенство та дворянство ринулось в
еміграцію.

Ліві Центристи (Болото) Праві

Ліві – якобінці та жирондисти. (Революція НЕ завершена).

Праві – конституційні монархісти. (Революція завершена).

Максиміліан Робесп'єр
Центристи – працювали з тими хто був сильнішим.
Конституційний процес
26 серпня 1789 року – прийняття Законодавчими зборами
Декларації прав людини і громадянина. В цьому
документі проголошено було суверенітет нації, загальне
братерство, свободу, рівність, священність права на
власність, свободу слова, совісті, віросповідання, тощо.

Вересень 1791 року – прийняття першої в історії Франції

Конституції:
- Франція – конституційна монархія. (законодавча влада –
Законодавчі збори, виконавча – Король та міністри, Суд –
обраний на виборах).
- Виборче право для чоловіків з 25 років, що мали майно і
платили податки.
- Конституція НЕ поширювалась на колонії, де зберігалось
рабство.

Декларація прав людини і громадянина