Вплив Великої

Французької революції
на розвиток Європи Клочко, Шпітчук
Французька революція XVIII ст. (1789—1799) була наслідком кризи
французького абсолютизму.
Причинами революції стали глибокі суперечності між третім станом (торговці та
промисловці, селянство, робітники мануфактур, міська біднота) і пануючими
привілейованими станами — дворянством і духовенством.
Інтереси і завдання тих, хто складав третій стан, не в усьому збігалися, але всі
вони були однаково політичне безправні та прагнули змінити існуючий
порядок.
Невдоволення викликала система громадянської нерівності та станових
привілеїв, якими користувалися дворянство і духовенство. Так, останні Вольтер Руссо
звільнялися від сплати основних податків, могли обіймати найвищі посади в
адміністрації, судах, армії.
Абсолютизм став гальмом розвитку торгівлі і промисловості, сільського
господарства: королівська влада, дворянство і духовенство чинили опір будь-
яким реформам, що могли знищити цехову систему і монопольні привілеї, що
надавалися "обраним" компаніям і власникам "королівських" мануфактур,
послабити феодальну залежність селянства.
Ідейним підґрунтям, що відображало антифеодальні прагнення французької
буржуазії і народних мас, стало французьке Просвітительство. Ще в середині
XVIII ст. зусиллями філософів, письменників, економістів, істориків з'явилася
велика кількість творів, спрямованих проти феодально-абсолютистських Монтеск'є д'Аламбер
порядків. Вольтер, Монтеск'є, Руссо, д'Аламбер, обстоювали свободу і
громадянську рівність.
Наприкінці XVII ст. суспільні суперечності у Франції поглибилися
фінансовою і торговельно-промисловою кризами, неврожаєм і як
наслідок — дорожнечею продуктів харчування. Щоб знайти вихід зі
скрутного становища, король Людовік XVI був змушений скликати
Генеральні штати — збори представників трьох станів, які не
збиралися впродовж 175 років. Депутати третього стану, обрані в
Генеральні штати, і деякі представники від перших двох станів
проголосили себе Національними зборами, а 9 липня Національні
збори проголосили себе Установчими зборами, поставивши за мету
вироблення Конституції. Спроба короля розігнати збори спричинила Штурм Бастилії
народне повстання.
Штурм парижанами 14 липня 1789 р. фортеці-в'язниці Бастілії став
початком революції, що охопила всю країну. На місцях народ знищив
старі органи влади. Збройними силами революції стала Національна
гвардія. Установчі збори на початку серпня 1789 р. виробили
законопроект, згідно з яким скасовувалися станові переваги,
феодальні права, церковна десятина і проголошувалася рівність усіх
перед законом у сплаті державних податків.
Упродовж 1789—1792 рр. революція у Франції скасувала феодально-
абсолютистську монархію і встановила в країні республіканський лад. Національні установчі збори 1789—
Державу очолили представники буржуазії. Однак революція не 1791 рр.
вирішила проблеми найбільшої частини населення — селянства.
Вплив на Європу Великої французької революції таке
велике, що його важко переоцінити. Вона вплинула
не тільки на окремі події в окремих країнах, але й, за
одностайним визнанням істориків, справила
величезний вплив на все XIX століття. Вона
здійснила своє прагнення до добра і справедливості
через торжество ідей розуму, свободи і рівності.
Вона зробила, за словами Миколи Бердяєва, "один з
найбільших гуманістичних експериментів». Вона
осяяла світлом своїх ідей цілі народи і повалила
багатьох в невимовний жах. За словами того ж
Бердяєва, "соціалізм, такий характерний для XIX
століття був не тільки породженням Французької
революції, він був також реакцією на Французьку
революцію, реакцією проти того, що Франція не Микола Олександрович Бердяєв
виконала своїх обіцянок, не здійснила свободи, філософ
рівності і братерства ".
Помітний вплив на події у Франції мали і Американська
конституція та "Біль про права" (перші 10 поправок до Конституції
США), багато принципів яких було покладено в основу
"Декларації прав людини і громадянина" (1789 р.) - цього
політичного маніфесту Великої Французької революції. Помітний
вплив на події у Франції мали і Американська конституція та "Біль
про права" (перші 10 поправок до Конституції США), багато
принципів яких було покладено в основу "Декларації прав
людини і громадянина" (1789 р.) - цього політичного маніфесту
Великої Французької революції.
Французька революція своєю "Декларацією прав людини і
громадянина" (1789 р.) проголосила: "Люди народжуються і
лишаються вільними і рівними в правах". * Вона встановила
правову державу; обгрунтувала пріоритет прав людини,
зафіксувала гарантії цих прав, оголосила принципи розподілу
влади, законності, відповідальності й підзвітності посадових осіб.
Вона об'єднала ідеї гуманізму й справедливості з принципами
демократії і народного суверенітету, заклала основи сучасної
правосвідомості та політичної культури. Таким же величезним був
її внесок у розвиток етнополітичних ідей і концепцій, зростання
національної самосвідомості, формування етнополітичної
культури та ін.
Як відомо, гаслами Великої Французької революцїї стали
слова: "Свобода, рівність, братерство" ("Liberte. egalite,
fraternite"). Показово, що термін "братерство", який до
революції мав багато значень, головними з яких були
"спільність", "община" й "громада", почав швидко набувати
іншого значення, а саме - відданість нації, тобто
націоналізм. Досить влучно з цього приводу висловився Дж.
Ротшильд: "Братерство", яке з часу свого походження було
космополітичним закликом, стало етноцентричним та
націоналістичним мітинговим вигуком "
Охоплені революційним поривом, народні маси йшли на
штурм Бастілії, а потім і на захист республіки не з накинутим
та завченим закликом "Хай живе король!", як було протягом
сотень років, а новим, йдучим від душі й серця закликом
"Хай живе нація!'.

Тоді ж нація вперше була офіційно визнана як найвища

цінність, а служіння їй - найпочеснішим обов'язком.
У результаті революції у Франції було ліквідовано «старий
порядок» – зруйновано абсолютизм, залишки феодальних
відносин у сільському господарстві й становий поділ суспільства.

Завдяки Французькій революції сформувалося уявлення про

націю як носія державної влади, що має право самостійно
вирішувати свою долю. Це сприяло пробудженню національно-
визвольної боротьби бездержавних народів Європи і
виникненню напрямку суспільно-політичної думки –
націоналізму.
Французькі революціонери не зупинялися на перебудові своєї
країни відповідно до своїх ідеалів: вони також прагнули
звільнити всю Європу від тиранії монархів.
У результаті революції у Франції встановилася республіканська
форма правління. Попри постійну боротьбу за владу, у країні
поступово затверджувалося верховенство представницьких
органів влади. Із часом парламентська демократія Франції
здобула перемогу, а держава стала гарантом незворотності
політичних, соціальних та економічних перетворень.
Французька революція довгий час розбурхувала Європу
своїми ідеями, революційним поривом величезного
народу і стала приводом до роздумів і активних дій
багатьох людей і співтовариств протягом цілого століття.
Тому, говорити про вплив - це говорити про те, як ідеї
визволення від безправ'я і гноблення переносяться від
одного народу до іншого. Це говорити як вогонь бунту і
боротьби проти старих порядків охоплює всі інші країни.
Як уявлення про нове життя, про іншому громадському та
економічному укладі заражають думки багатьох людей.
Сама спроба змінити хід історії, зробити те, про що багато
хто тільки мріють, пробуджує людей до активних дій. Але
революція ще й застерігає, насторожує. Вона показує, як
небезпечно для будь-якої форми державного правління
об'єднання великих мас народу проти. Як стихійний і
некерований бунт натовпу. Як непередбачувана
революція, і може обернутися для багатьох катастрофою
нездійснених надій і доль.
Дякуємо за увагу!