Professional Documents
Culture Documents
Франція в роки Другої імперії
Франція в роки Другої імперії
Громадянські свободи було обмежено; деякі противники влади були ув'язнені або
емігрували; вплив парламенту був обмежений внаслідок складної виборчої системи
до Законодавчого корпусу (нижня палата парламенту), яка до того ж
контролювалася урядовими префектами. Водночас створювалася видимість
народного контролю за діяльністю виконавчої влади через систему плебісцитів, які
затверджували вже прийняті рішення. Політичною опорою імператору були колишні
орлеаністи, велика буржуазія та земельна аристократія. Здійснювалися спроби
створити партію бонапартистів.
Релігійні суперечки в Палестині мали давню історію. Ще в середині XVIII ст. король
Франції Людовік XV домігся видання султанських рескриптів про дозвіл
католицьким священикам відправляти службу в храмах Єрусалима і Віфлеєма в
Палестині. Проте з кінця XVIII ст. у Туреччині зміцнювався вплив Росії,
підкріплений її переможними війнами. В договорах (1774 і 1833 рр.) фіксувались і
особливі права православних священиків, захист з боку Туреччини християнського
населення Балкан і Дунайських князівств. Але за Лондонською конвенцією від 13
липня 1841 р. про міжнародний контроль над протоками Босфор і Дарданелли
Англії, Франції, Пруссії та Австрії Росія витіснялася з Туреччини і Близького Сходу.
У травні 1850 р. Франція зажадала від султана Абдул-Меджида передати виключне
право розпоряджатися святими місцями в Палестині католицькому духовенству.
Петербург сприйняв це з великим невдоволенням, побоюючись втратити єдину
легальну можливість впливу на Порту. Переоцінюючи могутність Росії та зовсім не
маючи інформації про розстановку міжнародних сил, імператор Микола І висунув
авантюристичний план поділу сфер впливу на Близькому Сході між Росією та
Англією. Лондон усвідомлював, що Наполеону III вкрай потрібна переможна війна
для зміцнення авторитету. Передбачливою була й реакція Туреччини на спроби Росії
втрутитися в її внутрішні справи - вона планувала скористатися з цієї нагоди і
розірвати принизливі для себе угоди з Росією. Російські дипломати не змогли
розібратися в цій не дуже складній ситуації і Росія сподівалася, що в майбутньому
конфлікті з Туреччиною і Францією Англія і Австрія залишаться нейтральними.