1.

Установлення станової монархії пов'язане з поширеннями в Європі

римського права, яке проголошувало принцип:
«Те, що стосується всіх, має бути схвалене всіма».
З послабленням васальних зв'язків монархи потребували підтримки
підданих у запровадженні нових податків.
2. Створення централізованої держави: Франція була роздробленою на
дрібні князівства, графства та інші владні форми.
Французькі королі старалися послаблювати владу місцевих правителів
та централізувати її в своїх руках.
Розширення території країни: Французькі королі займалися активною
політикою розширення території країни,
завойовуючи нові землі та анексуючи інші країни.Встановлення
однакових правил і законів: Французькі королі
намагалися встановити однакові правила та закони для всіх жителів
країни, щоб знизити різницю між місцевими установами.
3. Монархії Англії та Франції суттєво відрізнялися за своїм
політичним та культурним спадщинами. Англійська монархія була
настільки унікальною за своїми владними та правовими інституціями,
що вона стала на зразок для безлічі інших країн.
Англійський парламент був заснований в XIII столітті, і це
дозволило народу мати слабковладого монарха.
Французька монархія ж, навпаки, була багато більш несприятливо
налаштованою до потового елітаризму й по настрою деспотичним правлінням.
Інакше кажучи, у французькій монархії на сім'ю правителів було
покладено значно більше влади й контролю, ніж у англійській монархії.
Незважаючи на це, обидві монархії відігравали ключову роль у
формуванні світової історії, включаючи колонізацію, війни, розширення прав
людини та багато іншого.
4. Низька централізація Велика кількість багатих монархів-феодали
Дуже багато війн Реконкіста до якої
приєдналася половина європи, також з феодалами Кожен намагався
захопити владу над якомога більшими
територіями інших феодалів
5. Італія в середині XIX ст. була роздробленою країною з монархічним
ладом (у Папській області - теократична монархія,
де і державна, і церковна влада належали Папі Римському).
Найбільшими італійськими державами були Сардинське королівство,
Парма, Модена, Тоскана, Папська область, Королівство обох Сицилій
(Неаполітанське королівство). Північна Італія -
Ломбардо-Венеціанська область після 1815 р. відійшла до Австрії.
Економічно це була відстала феодальна країна.
Після поразки революції 1848-1849 рр. у країні настав період
реакції - відновлено абсолютистські порядки,
ліквідовано всі завоювання революції. Найвідсталішим регіоном був
південь Італії