Блок навчальної інформації № 1.

Загальна характеристика феодального ладу.

Питання:
1.Феодальний лад і його характерні ознаки.
2.Падіння Західної Римської імперії. Велике переселення народів.
Розподіл імперії варварами.
3.Виникнення держави у франків. Завоювання Карла Великого й
утворення франкської імперії.
4.Заняття й суспільний лад бриттів, англосаксів і норманів.
Боротьба англосаксів з норманами.
5.Феодальна роздробленість у Західній Європі.
6.Життя й побут селян.
7.Життя й побут феодалів.
8.Культура Європи в V-XI століттях.

Опорний конспект.

I.1.Історія стародавнього світу вивчає первіснообщинний і

рабовласницький лад, а історія середніх віків вивчає феодальний лад.

3 - Феодальний лад.

2 - Рабовласницький лад.

1 - Первіснообщинний лад.

2.Феодальний лад - це такий ступін розвитку людства, при якому уся

земля й влада належала феодалам – землевласникам, які
експлуатували залежних селян.
3.Експлуатація–присвоєння створеного чужою працею.
При феодальному ладі існує часткова експлуатація селян феодалами.
4.Основні ознаки феодального ладу.
1.Власність феодалів на землю.
2.Наявність у селян свого господарства й користування земельним
наділом.
3.Влада феодалів над селянами.
4.Експлуатація селян феодалами, феодальні повинності: оброк,
панщина й церковна десятина.
5.Повільний розвиток техніки й господарства.
6.Панування натурального господарства.
1
5.Хронологічні рамки феодального ладу: 476-1640 роки.
Початок 476 рік – падіння Західної Римської імперії.
Кінець 1640 роки – перемога буржуазної революції в Англії.
6.Етапи розвитку феодального ладу:
-Встановлення феодального ладу. Раннє середньовіччя - IV-XI ст.
-Pозвиток феодального ладу. Високе середньовіччя - XI-XV ст.
-Pазкладання феодального ладу й зародження капіталістичного. Пізнє
середньовіччя - XV-XVII ст.
7.Характерні риси феодального ладу.
Феод – спадкоємне земельне володіння, за яке треба було нести
військову службу.
Феодал – власник феоду, спадкоємного земельного володіння, за яке
треба було нести військову службу.
Феодальний маєток – велике господарство, де власник землі (феодал)
експлуатував залежних селян.
Селянська громада. Селяни поєднувалися в громади, які залежали від
феодалів. Громада відала господарськими справами, підтримувала мир
і порядок, розшукувала злочинців, зберігала звичаї й традиції,
проводила свята.
Залежний селянин продовжував господарювати на своєму колишньому
наділі, але за це він працював на поле феодала й віддавав йому
частина свого врожаю.
Існувало два види залежності селян:
-поземельна залежність, при якій селянин, втративши власність на
землю, зберігав особисту волю;
-кріпацька залежність – це поземельна й особиста залежність селянина
від феодала.
8.За користування землею селяни несли повинності.
Повинність – примусовий обов'язок.
Феодальні повинності: панщина, оброк і церковна десятина.
Панщина – усі роботи селян у маєтку феодала.
Оброк – платежі селян феодалові продуктами й виробами своєї праці.
Церковна десятина – десята частина врожаю й продуктів праці на
користь церкви.
9.До XI століття торгівля в Європі була розвинена слабко. Господарства
селян і феодалів були натуральними.
Натуральне господарство - це таке господарство, у якому продукти й
речі виготовляли не для продажу, a для власного споживання.
10.З V по XI століття був перший етап розвитку феодалізму, раннє
середньовіччя, ''темні століття''.
11.На цьому етапі в Європі з'являються перші варварські держави, які за
формою правління були монархіями й називалися ранньо-феодальними
державами.
Держава – влада, яка потребує застосування сили.
2
Монархія – держава, якою управляє одна людина, і влада передається
у спадщину.
Ранньофеодальна держава – це влада, яка захищала життя й власність
феодалів і допомагала їм тримати в підпорядкуванні народ.
II.12.В IV столітті варварські племена були учасниками ''Великого
переселення народів''.
''Велике Переселення народів''– переселення в IV–VII століттях
варварських племен на територію Західної Римської імперії, що
призвело до падіння рабовласницького ладу й зародженню
феодального.
13.В 476 році – Західна римська імперія пала під ударами варварів. В
VI столітті варвари остаточно зайняли територією імперії:
-вандали поселилися в північній Африці;
-вестготи – в Іспанії;
-остготы – в Італії;
-франки – у Галлії;
-англы й сакси – у Британії.
14.В I столітті н.е. германські племена жили на території від Рейну до
Ельби, поєднувалися в сусідські громади, займалися землеробством і
скотарством. Племенем управляли народні збори, знать та герцоги.
Герцог–ведучий за собою військо, військовий вождь.
Германські племена були язичниками. Їхні головні боги:
 ВОДАН – бог війни й смерті;
 ФРЕЙЯ – покровителька шлюбу, богині домівки;
 ДОНАР – бог грому, бури й родючості.
III.15.Племена франків селилися по нижній течіі Рейну.
З 481 по 511 ріки конунгом франків був Хлодвиг Меровей.
Конунг–король, вождь франків.
В 486 році була битва в міста Суассон, франки перемогли й завоювали
Галлію. В 500 році була утворена держава у франків на чолі із
Хлодвигом Меровеем. Із прийняттям християнства опорою королівської
влади стала католицька церква. Був прийнятий збірник законів ''Салічна
правда'.
16.В I половині VIII століття в Галлію вдерлись араби. В 732 році Карл
Мартeлл у міста Пуатье розбив арабів.
17.З 768 по 814 ріки королем франків був Карл Великий - засновник
династії Каролінгів.
Династія – ряд правителів з одного роду, що посвдають на престолі.
Він воював в Італії, Іспанії, підкорив саксів.
В 800 році була утворена імперія у франків на чолі з імператором
Карлом Великим. Цю імперію називають ранньофеодальною державою.
В 843 році в місті Вердені спадкоємці Карла Великого поділили імперію
франків на три держави: Францію, Італію й Німеччину.
''Пам'ятка оцінки політичного діяча''.
1.Хто, де й коли жив?
2.Інтереси якого класу виражав?
3
 3 В чому полягали мети й прагнення цього класу?
4.Які якості мав?
5.Які засоби використовував для досягнення цілей? Оцініть їх.
6.Які результати мала його діяльність? Оцініть її.

IV.18.Бритти,найдавніші жителі Англії, на чолі з королем Артуром і

лицарями Круглого Столу вели боротьбу з англосаксами, але були
переможені. Англосакси зберегли общинні відносини, займалися
землеробством, скотарством, рибним ловом і полюванням. В VI столітті
вони прийняли християнство.
19.Нормани (варяги,вікінги) – північні люди, норвежці, шведи й датчани.
Займалися скотарством, полюванням, рибним ловом і брали участь в
постійних військових походах.
20.Боротьбу англосаксів проти норманів в IX столітті очолив Альфред
Великий, але в Х столітті нормани скорили Англію. На півночі Франції
вони утворили державу Нормандію, а на півдні Італії - Сицилійське
королівство.
V.21.В IX столітті в Західній Європі на зміну ранньофеодальним
державам прийшла феодальна роздробленість.
Феодальна роздробленість – закономірний процес дроблення єдиної
держави на окремі частини.
Причини феодальної роздробленості:
-зміцнення власності феодалів на землю, феодали не потребували
сильної центральної влади й перестали її підтримувати,
-потреба феодалів у власній військовій силі для підпорядкування
залежних селян,
-панування натурального господарства.
Особливості періоду феодальної роздробленості:
-слабість королівської влади,
-незалежність феодалів,
-міжусобні війни,
-організація феодалів у вигляді феодальних сходів (сеньйор-васал)
Сеньйор (старший) – великий феодал, який віддавав землі в нагороду
за військову службу.
Васал (військовий слуга) – ''держатель''земли великого феодала.
У структурі феодальних сходів лежав принцип ''Васал мого васала - не
мій васал''.
Період феодальної роздробленості прийшов на зміну
ранньофеодальним державам у багатьох країнах світу.
VI.22.Основним експлуатованим класом, при феодальному ладі, був
клас селян. Вони ділилися на вільних, залежних й кріпаків. Селяни
поєднувалися в селянські громади й жили у феодальному маєтку. Кожна
селянська родина мала свій двір з городом, знаряддя праці, худобу й
будинок. Селяни займалися сільським господарством, скотарством і
ремеслом. Господарювали, і забезпечували продуктами й виробами
ремесла себе й свого пана.
4
VII.23.Основним експлуататорським класом були феодали. Як і селяни,
вони жили у феодальному маєтку. Феодал жив у замку з донжоном.
Замок – фортеця, житло феодала.
Донжон – головна вежа замка.
Феодалові належала земля, селянські наділи, ліси, луги й ріки.
Усіх нецерковних феодалів називали дворянами або лицарями.
Лицар – вершник, кінний воїн.
Лицарі були збройні мечем, списом, бойовою сокирою, палицею й
щитом.
Кольчуга – сорочка, сплетена із залізних кілець.
Лати – одіг із залізних пластин.
Забрало – металева пластина із прорізами для очей.
Кожний лицар мав свій герб і девіз.
24.Війна й підготовка до неї були головними заняттями феодалів.
В 7 років феодал ставав пажем, а в 15 років був зброєносцем у свого
сеньйора. Існував спеціальний обряд присвяти в лицарі. Улюбленими
розвагами феодалів були полювання й турніри.
Лицарський турнір – військове змагання лицарів у силі й спритності.
Для лицарів існували спеціальні правила поведінки – ''Кодекс
лицарської честі'', у якім відтворювався образ ''Ідеального лицаря''.
VIII.25.Період з V по XI століття називають ''темними століттями'', тому
що в цей час спостерігався загальний занепад культури.
Своєрідність культури раннього середньовіччя:
-занепад у порівнянні з античністю,
-панування релігії,
-культурними центрами були монастирі,
Навчання велося латинською мовою. У монастирських школах вивчали
граматику, риторику (мистецтво говорити), арифметику, геометрію,
астрономію,музику.
26.У період правління Карла Великого відбувся деякий підйом культури.
При дворі імператора була створена Палацова академія, були відкриті
школи (школа Алкуїна), тому цей час називали Каролінгским
Відродженням.

Блок навчальної інформації № 2.

Середньовічне місто в Західній і Центральній Європі.

Питання:
1.II етап розвитку середньовіччя.
2.Середньовічне місто, розвиток ремесла й торгівлі.
3.Роль цехів у містах.
4.Боротьба міст із сеньйорами.
5.Розвиток торгівлі в Європі.
5
Основні поняття: цехи, товарне господарство.

Нові слова: ремісник, підмайстр, шедевр, собор, ратуша, комуна, міська

рада, мер, гільдії, яpмарки, лихвар, банк, Ганза.

Історико-географічні назви: Брюгге, Любек, Шампань.

Опорний конспект.
I.1.Другий етап розвитку феодалізму, який називається Високим
середньовіччям, є найвищим етапом розвитку й охоплює період з XI по
XV століття.
2.У цей час з'являються й удосконалюються знаряддя праці:
-колісний плуг,
-плавильна піч,
-горизонтальний ткацький верстат,
-трипільна система ведення господарства.
3.Удосконалення знарядь праці привело до росту продуктивності праці й
до відділення ремесла від сільського господарства, до появи міст, до
поділу праці між містом і селом, до розвитку обміну й торгівлі, до
підриву натурального способу ведення господарства.
II.4.Середньовічне місто було укріплено, воно мало собор, ратушу й
ратушну площу.
Собор – головна церква міста.
Ратуша – будинок міської ради.
5.Мешканцями міста були багатії (патриції) і ремісники.
Ремісник(майстер) – власник знарядь праці й майстерні, який робив
продукцію на продаж.
Реміснича майстерня – дрібне виробництво, у якім був відсутнє поділ
праці, застосовувалися ручні знаряддя праці, працювали майстр,
підмайстри та учні.
6.Щоб стати майстром, потрібно було отримати ''аттестат про добру
поведінку'', влаштувати гулянку та зробити шедевр.
Шедевр – кращий зразок виробу праці.
III.7.Міські ремісники поєднувалися в цехи.
Цех - союз майстрів однієї спеціальності, що проживали в одному місті.

8.На чолі цехів стояли старшини. Цех мав статут, правила поведінки,
обов'язкові для всіх членів цеху, а також свої свята, пісні, герб і прапор.
9.Завдання цеху:
-захист інтересів своїх майстрів,
-створення для всіх рівних умов,
-турбота про високу якість виробу,
-участь у захисті міста від зовнішніх ворогів,

6
IV.10.При феодалізмі існував принцип – немає землі без феодала, тому
й міста були власністю феодалів. В XII-XIII століттях міста борються за
свою незалежність і домагаються самоврядування. Місто, що добилося
самоврядування називалося комуною.
Керування містом
МЕР
( голова міської ради )

МІСЬКА РАДА

СУД СКАРБНИЦЯ ВІЙСЬКО

Склад міського населення:

-міські багатії (патриції) – власники землі й будинків, купці,
лихварі,
-цехові ремісники й торговці – власники майстерень і крамниць,
-міські бідняки – підмайстри, учні, злиденні.
V.11.В XI столітті пожвавилась торгівля, якою займалися купці,
об’’єднанні в гільдії.
Гільдія - союз купців для захисту від грабежів.
12.Торгівля здійснювалася за допомогою грошей, тому з'явилися
-банки – сховища великих коштів,
-банкіри – власники банків,
-міняли – фахівці з обміну грошей,
-лихварі – люди, що дають гроші в борг під відсотки.
13. З появою міст з'явилося товарне господарство.
Товарне господарство–це таке господарство, при якому продукти праці
виготовляються для продажу на ринку та обмінюються за допомогою
грошей.

Блок навчальної інформації № 3.

Християнська церква. Хрестові походи.

Питання:
1.Християнська церква і її розкол.
2.Католицька церква і її роль в історії Європи.
3.Хрестові походи і їх значення.

Нові слова: католицька й православна церкви, єретик, індульгенція,

інквізиція, аутодафе, прочани, хрестоносці, конклав, ордени,
францисканці, домініканці, тамплієри і госпітальєри.
7
Найважливіші події: 1096–1099 роки, 1204 рік, 1189-1192 роки.

Видатні діячі: Григорій VII, Інокентій III, Урбан II,

Фрідріх I Барбаросса, Річард Левове Серце, Філіпп Август,
Юсуф Салах ад Дін (Саладін).

Історико-географічні назви: Клермон, Єрусалим, Константинополь.

Опорний конспект.

I.1. До ХI століття християнська церква була єдиною. В 1054 році

відбувся розкол на Західну й Східну, католицьку й православну церкву.
Православна церква – ''правильна віра''.
Католицька церква – ''всесвітня церква''.
Католицька церква була поширена в країнах Європи, на чолі церкви
стояв Папа Римський, служба у всіх країнах велася латинською мовою.
II.2.Джерела багатства католицької церкви:
-церковна десятина,
-плата за обряди,
-поклоніння святим реліквіям,
-продаж церковних посад,
-продаж індульгенцій.
Індульгенція – спеціальна церковна грамота про прощення гріхів.
3.Папа був не тільки главою католицької церкви, він ще мав світські
земельні володіння – Папську область (Зараз це держава Ватикан у
Римі).
Папу обирали на конклаві – зборах кардиналів. Видатними Папами були
Григорій VII і Інокентій III.
5.Людей, що виступають проти церкви, називали єретиками.
Способи боротьби церкви проти єретиків:
-відлучення від церкви,
-введення інтердикту – заборони вести богослужіння,
-військові походи проти єретиків,
-церковний суд - інквізиція.
Інквізиція – спеціальний церковний суд для боротьби з єретиками.
Аутодафе – публічне спалення за вироком інквізиції (акт віри без
пролиття крові).
III.6.В 1095 році Папа Урбан II виступив у Клермоні й призвав до
звільнення гробу Господнього в Єрусалимі. З ХI по ХIII століття було
організовано вісім хрестових походів.
7.1096–1099 роки – I хрестовий похід:
-I етап-похід бідноти (був невдалим),
-II етап-похід феодалів (закінчився взяттям Єрусалиму та утворенням
держав хрестоносців).
8
8.1189–1192 роки – III хрестовий похід - це похід трьох королів:
-імператора Священної Римської імперії Фрідріха I Барбаросси,
-короля Англії Річарда Левове Серце,
-короля Франції Філіппа II Aвгуста.
Цей похід був невдалим і закінчився перемогою Саладіна.
9.1204 рік – IV хрестовий похід. Учасники походу до Єрусалима не
дійшли, але пограбували Константинопіль.
10.Папою були створені ордени.
Орден – організація ченців або лицарів зі своїми цілями й правилами
поведінки.
Жебручі ордена:
-францисканці,
-домініканці.
Духовно-лицарські ордена:
-тамплієри,
-госпітальери,
-тевтонці.
11.Наслідки хрестових походів:
- до 1291 року хрестоносці втратили всі землі на Сході,
-пожвавилася торгівля на Середземному морі,
-європейці познайомилися з культурними досягненнями Сходу.

Блок навчальної інформації № 4.

Візантійська імперія в V-XI століттях.

Питання:

1.Візантійська імперія при Юстиніані.

2.Візантія в VII-XI століттях.
3.Культура Візантії.

Нові слова: патріарх, грецький вогонь, притвор, вівтар, неф, мозаїка,

ікона, Оранта, Олігітрія, Елеус, іконоборство.

Видатні діячі: Костянтин, Юстиніан, Феодора, Кирило,

Мефодій, Василь Болгаробоець, Прокопій Кесарійский.

Опорний конспект.

I.1.Після розподілу Римської імперії, на березі Босфорської протоки, на

місці грецького міста Візантій, імператор Костянтин побудував нове
місто Константинополь.
9
Східно-Римська імперія встояла під натиском варварів і продовжувала
своє існування ще 1000 років піда назвою Візантійська імперія або
Ромейськая імперія.
2.Особливості феодального ладу Візантії:
-збереглися міста, розвивалися ремесла й торгівля,
-збиралися державні податки,
-не було лицарського війська й феодальних сходів,
-патріарх підкорявся імператорові.
Патріарх - глава православної церкви.
3.З 527 по 565 рік у Візантійській імперії правил імператор Юстиніан і
його дружина Феодора. Це було золоте століття імперії. Юстиніан
воював проти варварських королівств, розгромив вандалів, вестготів,
остготів, а також вів війни з Іраном. Після смерті Юстиніана імперія
ослабшала й розпалася.
II.4.Починаючи з VI століття на територію Візантійської імперії
вторгаються слов'янські й арабські племена. В VII столітті був прийнятий
''Землеробський закон'' і проведена військова реформа. Імперія була
поділена на військові округи – феми на чолі зі стратигами. В VIII-IX
століттях імперію охопив процес іконоборства (заперечення ікон), який
полягав у конфлікті між імператорською владою й церквою. У цей час
закривалися монастирі, привласнювалиь церковні землі й майно, але в
IX столітті шанування ікон було відновлено.
5.Могутність імперії зросла при імператорові Василеві II
Болгаробойці (976–1025). В XI столітті імперія пережила вторгнення
турків – сельджуків.
6.Із вступом на престол султана Мехмеда II, якого прозвали
Завойовником, турки-османи повели рішучій наступ на
Константинопіль. Війська султана осадили місто із суши, а в Мармурове
море ввійшов турецький флот. У кровопролитній сутичці загинув
останній візантійський імператор, і на 53 день облоги турки оволоділи
містом.
В 1453 році припинила існування Візантійська імперія.
Константинополь був перейменований у Стамбул і став столицею
Османської держави.
III.7.У середні віки Візантія була центром культурного розвитку:
існувало багато церковних і державних шкіл, був винайдений грецький
вогонь – запальна суміш із нафти й смоли.
8.Візантійський історик Прокопій Кесарійський описав походи Юстиніана
й створив ''Таємну історію''.
9.При Юстиніані був побудований храм Святої Софії.
Складові частини храму:
портал – вхід,
притвор – приміщення у входу,
неф – основна частина храму,
вівтар – місце богослужіння священика.
Прикрасою храму служили колони, мозаїка й ікони.
10
Мозаїка – зображення з різнобарвних камінчиків або шматочків
непрозорого кольорового скла.
Ікона – зображення Бога й Святих.
Було три зображення Діви Марії: Оранта, Олігітрія,Элеус .
10.Культура Візантії дуже вплинула на культурний розвиток
слов'янських народів і всіх країн світу.

Блок навчальної інформації № 5.

Араби у VI – ХI століттях.
Питання:
1.Виникнення ісламу й об'єднання арабів.
2.Могутність Арабського халіфату і його розпад.
3.Культура країн халіфату.

Нові слова: бедуїни, іслам, мусульмани, Коран, Аллах, мечеть,

мінарет, мулла, намаз, халіф, джихад, арабески, медресе,
''хадж у Мекку'', шаріат, шиїти, суніти, імам, Кааб, Альгамбра.

Найважливіші події: 630рік.

Видатні діячі: Мухаммед(Магомет), Омар,Омейяди, Аббасіди, Харун ар

Рашид, Аль–Біруни, Ібн–Сіна(Авіценна), Фірдоусі, Омар Хайям.

Історико-географічні назви: Аравійський півострів, Мекка, Медина,

Кордовський і Багдадський халіфати, Пуатье, Дамаск, Багдад, Гранада.

Опорний конспект.

I.1.Аравійський півострів - батьківщина кочових племен арабів-бедуїнів.

В VII столітті вони об'єдналися в єдину державу й прийняли нову релігію
іслам.
Іслам – релігія мусульман, ee засновник - Мухаммед(Магомет).
Мекка – священне місто мусульман, у якім перебуває головна святиня
храм Кааба зі священним чорним каменем.
Кожний мусульманин повинен зробити ''хадж у Мекку''(паломництво до
святих місць).
Мусульмани – люди, що сповідують іслам.
Коран – священна книга мусульман.
Аллах – Бог мусульман.
Мулла, імам – священики у мусульман.
Намаз – молитва в мусульман (щодня, 5 раз у день).
Мечеть – мусульманський храм.
Мінарети – високі вузькі вежі із чотирьох сторін мечеті.
11
Шаріат – правила поведінки для мусульман.
630 – прийняття ісламу, утворення держави у арабів.
II.2.Держава називалась – Арабський халіфат і очолювалось
правителем халіфом.
3.Іслам – войовнича релігія, що призиває мусульман до джихаду.
Джихад – священна війна проти невірних.
4.Самі великі території були завойовані при халіфі Омарі.
Головні напрямки завойовницьких походів арабів:
-північно-західне – завоювання Єгипетської держави вандалів,
Іспанської держави, битва із франками у міста Пуатье,
-північне – завоювання Сирії,Палестини й Візантії,
-північно-східне – завоювання Межиріччя, Середньої Азії й частини Індії.
Столицею величезної держави стало місто Дамаск у Сирії.
5.У період правління Омейядів мусульмани поділилися на шиїтів і
сунітів.
Шиїти – партія, що виступала проти Омейядів.
Суніти – мусульмани, що визнавали священними й Коран і Сунну.
6.Уся земля в халіфаті вважалася власністю халіфа, усі жителі платили
податки державі.
7.У період правління Аббасидів була заснована нова столиця Багдад, а
держава називалася Багдадським халіфатом.
8.Своєї найвищої могутності халіфат досягся в період правління Харуна
ар Рашида(786– 809 рр.), сучасника Карла Великого, героя казок
''Тисяча й одна ніч''.
9.Арабський халіфат був ранньофеодальною монархічною державою, у
якій з посиленням влади намісників емірів, настала феодальна
роздробленість .Утворився Кордовський емірат в Іспанії, відділилися
Єгипет, Середня Азія, Закавказзя, Іран і Афганістан. В XI столітті
арабські володіння були захоплені кочовими племенами турків-
сельджуків.
III.10.Культура країн Арабського халіфату була високорозвиненою.
Коран заохочував людей до навчання (вчилися чоловіки й жінки).
Існували вищі школи - медресе. Арабську мову называли ''латиною
Сходу''. Араби познайомили європейців з індійськими цифрами, навчили
креслити карти, користуватися компасом і глобусом, створили науку
алгебру.
11.Найбільших успіхів араби досяглися в архітектурі були побудовані:
-мечеть Омара в Єрусалимі,
-мечеть у Кордові,
-Альгамбра – палац халіфів у Гранаді,
-мавзолеї – спеціальні гробниці.
Коран забороняв зображувати живі істоти, тому будівлі прикрашали
арабесками.
Арабески – складні візерунки з ліній, що переплітаються.
12.Видатними вченими й поетами були:
- Ібн-Сіна (Авіценна) – лікар, математик, астроном, філософ.
12
Він створив ''Канон лікарської науки''.
- Аль-Біруні – астроном, творець обсерваторії,
-Фірдоусі – поет, написав ''шах-наме'',
-Омар Хаям – поет, математик, астроном.
13.Багато праць давньогрецьких вчених і письменників стали відомі в
Європі, завдяки арабським перекладам. Європейці перейняли від
арабів багато цінних наукових знань.

Блок навчальної інформації № 6.

Утворення централізованих держав в Англії й Франції.

Столітня війна. Селянські повстання в Англії й Франції.

Питання:
1.Етапи розвитку державності в середні століття.
2.Посилення королівської влади й об'єднання Франції. Генеральні
штати.
3.Станова монархія в Англії, виникнення парламенту.
4.Причини й перший етап Столітньої війни.
5.Жакерія й Повстання Уота Тайлера.
6.Другий етап війни. Перемоги Жанни Д'Арк.
7.Зміцнення централізованих держав в Англії й Франції.

Основні поняття: станова монархія.

Нові слова: стани, Генеральні штати, парламент, Палата лордів, Палата

общин, ''Велика хартія вольностей'' дофін, жакерія, Столітня війна, війна
Червоної і Білої троянди.

Найважливіші події: 1302 рік, 1265 рік, 1337 – 1453 роки, 1358 рік, 1381
рік.

Видатні діячі: Вільгельм Завойовник, Річард Левове Серце, Генріх II

Плантагенет, Томас Бекет, Філіпп II Август,
Філіпп IV Гарний Капетинг, Жак де Моле, Гильом Каль, Жанна Д'Арк,
Людовик ХI, Карл Сміливий, Джон Болл, Уот Тайлер, Генріх VII Тюдор

Іісторико-географічні назви: Кресі, Азенкур, Орлеан, Реймс, Компьен,

Руан.

Опорний конспект.

I.1.У середні віки в різних країнах ішов процес розвитку держави.

Основною формою середньвічних держав була монархія.
13
 Етапи розвитку державності:
абсолютна
монархія
станова 4
монархія
феодальна 3
роздробленість
ранньофеодальна 2
монархія
1

2.На початку XIV століття в країнах Європи виникають централізовані

держави у вигляді станових монархій.
Станова монархія – централізована феодальна держава, у якій
королівська влада спиралась на збори представників станів.
II.3.У період феодальної роздробленості королівська влада була
ослаблена. Король був ''першим серед рівних''. Королівський домен був
значно менше сусідніх графств.
Домен – спадкоємне земельне володіння короля.
Король не збирав податки, не видавав загальних законів, не чеканив
монети, не мав постійного війська й чиновників.
4.Спираючись на підтримку міст, дрібних і середніх феодалів, королі
вели боротьбу за об'єднання Франції.
Причини об'єднання країни:
-феодальна роздробленість гальмувала розвиток ремесла й торгівлі,
тому городяни потребували підтримки сильної королівської влади,
-зі зміною форм експлуатації селян, заміні панщини продуктовим, а
потім і грошовим оброком і звільнення селян від особистої залежності за
викуп, підсилили класову боротьбу, середні й дрібні феодали стали
потребувати підтримки сильної королівської влади.
5.Успіхи в об'єднанні країни почалися при Філіппі II Августі. Він
відвоював в англійського короля Іоанна Безземельного Нормандію й
графство Тулузське. Філіпп IV Гарний ( король-фальшивомонетник)
приєднав графство Шампань, Наварру й воював у Фландрії.
6.Конфлікт Філіппа IV і Папи Бонифация VIII скінчився смертю папи та
70-літнім ''Авіньонським полоном Пап''.
7.З об'єднанням країни все населення перетворилося на підданих
короля й ділилося на три стани.
Стан – велика група людей з однаковими правами й обов'язками, що
передаються в спадщину.
8.В 1302 році були утворені Генеральні штати у Франції.
Генеральні штати – збори представників станів у Франції для
затвердження податків.

14
9.Процес над тамплієрами в 1307 році привів до знищення ордена й до
спалення магістра Жака де Моле, прокльону династії Капетингів і
встановленню династії Валуа.
III.10. В 1066 році відбулося норманске завоювання Англії.
Нормандський герцог Вільгельм переправився через Ла-Манш і біля
міста Гастингс розбив війська англосаксів, захопив Лондон і проголосив
себе англійським королем Вільгельмом Завойовником.
11.Наслідку нормандського завоювання Англії:
-на всю територію країни поширювалась королівська влада,
-була встановлена пряма васальна залежність усіх феодалів від короля,
-був проведений перепис населення, створена ''Книга Страшного суду'',
-підсилився феодальний гніт і кріпацька залежність.
12.Посилення королівської влади починається в період правління
Генріха II Плантагенета. Опорою королівської влади були дрібні й
середні лицарі й городяни. Король провів реформи по керуванню
державою, були проведені судова й військова реформи.
13.Томас Бекет був призначений архієпископом Кентерберійським, він
вступив у конфлікт із Генріхом II і був убитий.
14.Річард Левове Серце й Іоанн Безземельний вели постійні війни із
Францією за території.
15.В 1215 році в Англії була принята''Великая хартія вольностей''.
Граф Симон де Монфор розбив війська Генріха III і принца Едуарда й
скликав парламент.
В 1265 році було створено парламент в Англії.
Парламент ( від фр.''парле''- говорити) – збори Палати лордів і Палати
общин в Англії. У Палату лордів входили єпископи, абати, знатні
нецерковні феодали. У Палату общин – 2 лицаря від графства й 2
городянина від міста. Парламент затверджував податки й брав участь у
виданні законів. Англійський парламент впливав на державні справи,
більше ніж Генеральні штати у Франції.
16.В XII-XIV століттях в Англії й у Франції встановились
централізовані держави у вигляді станових монархій.
VI.17.У ХIV столітті між Англією й Францією розгорілася суперечка за
французький престол і за окремі території (Аквітанію й Фландрію).
В 1337–1453 роки була Столітня війна.
18.Французьке військо складалося з кінних лицарів, очолюваних
сеньйорами .Піхота набиралася з найманців, до яких лицарі ставились
із презирством. Англійським військом командував король. Крім лицарів у
воєнних діях брала участь численна добре організована піхота, що
складалась з вільних селян – лучників.
19.Розташувавши сильний флот у берегів Фландрії, англійці розбили
французів. Вони захопили Нормандію й Фландрію.
20.Використовуючи військову перевагу, англійці на I етапі війни
виграли битви у Кресі, Пуатье й Азенкура. Францкзский король і багато
лицарів потрапили в полон.

15
V.21.Руйнівна війна погіршила положення французьких селян. Виросли
податки, англійці грабували країну, тому на північному сході країни
спалахнуло повстання.
В 1358 році відбулося селянське повстання, Жакерія.
Повсталі селяни, (жаки) під предводительством Гільома Каля. Після
невдалої боротьби посталі зазнали поразки.
22. Причини поразки повстання:
-стихійність і неорганізованість повсталих, відсутність військової
підготовки, дисципліни, єдиного керівництва й плану дій,
-віра в ''доброго короля'',
-довірливість до ворогів,
-розрізненість дій, погане озброєння, відсутність підтримки
городян.
Наслідку повстання, Жакерія, у Франції:
-прискорився процес звільнення селян від особистої залежності,
-феодали довгий час не збільшували повинності.
23. В 1381році було селянське повстання в Англії під керівництвом Уота
Тайлера.
Причини повстання:
-посилення феодальної експлуатації, переведення селян на грошовий
оброк, звільнення від особистої залежності за викуп,
-епідемія чуми, видання парламентом законів про робітників і слуг,
-зростання податків під час Столітньої війни.
24.Повстання почалося під впливом проповідей священика Джона
Болла. Керував повстанням Уот Тайлер. До складу повсталих входили
селяни й ремісники. Повсталі громили замки й монастирі, захопили
Лондон. Король змушений був укритися в фортеці Тауер.
25.Під час двох зустрічей з королем повсталі пред'явили йому свої
вимоги:
-скасування кріпацтва й панщини,
-невелика плата за землю,
-повернення громадам пасовищ і лісів,
-конфіскація у церков і монастирів земель і передача їх
селянам,
-рівність усіх жителів Англії.
Під час других переговорів з королем Уот Тайлер був вбитий, a
повстання придушене.
 Пам'ятка для вивчення селянських повстань у середні віки:
1.Назва повстання, де й коли воно відбулося?
2.Причини повстання.
3.Як почалося повстання:
-що послужило приводом до нього,
-хто був його керівником,
- який був склад повсталих?
4.Хід повстання:
-дії повсталих,
16
-їхні вимоги, мета й програма.
5.Як було придушене повстання?
6.Причини поразки.
7.Які були результати повстання?
VI.26.На другому етапі Столітньої війни відбулася реорганізація
французької армії, підсилився партизанський рух, і Франція перемогла у
війні. Під керівництвом Жанни Д'Арк, селянки із села Домремі,
французькі війська звільнили Орлеан і Реймс. У Реймсі був
коронований дофін, спадкоємець французького престолу.
Жанна Д'Арк потрапила в полон до бургундців біля фортеці Компьен, а
у місті Руан вона була присуджена судом англійської інквізиції до
спалення.
Пам'ятка для вивчення війн:
1.Hазва війни, де й коли відбулася?
2.Причини й привід до війни.
3.Учасники воєнних дій.
4.Хід воєнних дій (етапи війни й основні битви).
5.Результати війни й умови мирного договору.
VII.27.Столітня війна послабила королівську владу у Франції, і королю
Людовику ХI довелося відновити боротьбу за владу. Розправившись із
могутніми феодалами й зі своїм головним ворогом герцогом Бургундії
Карлом Сміливим, король завершив процес об'єднання Франції.
28.У ХV столітті у Франції встановилася централізована феодальна
держава у вигляді станової монархії. Уся країна була підпорядкована ої
владі короля. Країною король управляв за допомогою чиновників і
постійного війська. Він видавав закони, чеканив монету й збирав
податки в скарбницю за допомогою Генеральних штатів.
29.Після поразки в Столітній війні в Англії розгорілася
громадянська війна, війна між громадянами однієї держави, що тривав
30 років, яка називалася війною Червоної й Білої троянди. Війна велася
за королівський престол між династіями Ланкастерів і Йорків. Війну
виграв Генріх VII Тюдор, який заснував нову династію англійських
королів. У ХV столітті Англія, таі Франція, централізованними
державами із сильною королівською владою.

Блок навчальної інформації № 7.

Культура Західної Європи у ХI-ХV століттях.

Питання:
1.Технічні відкриття й винаходи.
2.Освіта і наука.
3.Середньовічна література.
4.Архітектура,скульптура й живопис.
17
Найважливіші події: 1445 рік.

Видатні діячі: Іоганн Гуттенберг, Марко Поло, Пьер Абеляр, Роджер

Бекон, Франсуа Війон, Данте Алігьері.

Історико - географічні назви: Кембридж, Оксфорд, Сорбонна.

Нові слова: домни, мушкети, університет, студент, факультет, декан,

ректор, магістр, професор, лекція, диспут, астрологія, алхімія,
трубадури, міннезінгери, ваганти, романський стиль, готичний стиль,
''готична роза'', вітраж.

Опорний конспект.

I.1.На другому етапі розвитку феодалізму, ХI-ХV століття, з ростом міст і

утвореням централізованих держав, у країнах Західної Європи, культура
зробила великий крок уперед у порівнянні з раннім середньовіччям. У
розвитку техніки були досягнуті нові успіхи:
- відбулося вдосконалення водяного двигуна,
- була винайдена домна,
- у військовій справі феодальна лицарська кінноти поступилася місцем
найманої армії з вогнепальною зброєю, мушкетами,
- були винайдені каравела, компас і астролябія.
Kаравелла – швидкий і легкий вітрильник,
Kомпас – прилад, що показує напрямок на північ,
Aстролябия – прилад для визначення місцезнаходження корабля,
- були винайдені механічний годинник,
- винайдений друкарський верстат.
У 1445 році був винайдений друкарський верстат німцем Іоганном
Гуттенбергом.
II.2.У цей час широке поширення одержала світська освіта.
У містах з'являються школи, у яких навчали письму, арифметиці й
природознавству. У ХII столітті в Європі з'являються вищі школи –
університети (''союз студентів і викладачів''), які очолювали ректори, а
окремі факультети – декани.
В університетах було 3 старших факультету – юридичний (5 років
навчання), медичний (6 років навчання) і богословський (15 років
навчання). На молодшому підготовчому, артистичному факультеті
навчалися 6 років і вивчали сім вільних мистецтв: трівіум - граматику,
риторику, діалектику й квадрівіум – геометрію, музику, астрономію й
арифметику. Студентів навчали магістри й професора, вони читали
лекції й проводили диспути (словесні змагання,суперечки). Навчання
велося латинською мовою. У ХV столітті в Європі було більш 60
18
університетів. Найбільш відомими були Оксфордський і Кембриджський
університети в Англії, Сорбонна в Парижі, Празький і Краківський
університети, Болонський університет в Італії.
3.Книга венеціанського купця Марко Поло про країни Далекого Сходу
розширила уявлення європейців про світ.
Вчений чернець Пьер Абеляр вважав головним джерелом пізнання не
Біблію, а людський розум. Англійський вчений чернець Роджер Бекон
довів, що дійсні знання можна одержати тільки шляхом спостережень і
дослідів. Ці вчені вважали що мета науки полягає у вивченні природи.
Астрологія й алхімія також сприяли розвитку практичних знань.
4.У середньовічній літературі можна виділити кілька жанрів:
-героїчний епос,
-лицарський роман,
-міська література,
-усна народна творчість.
Героїчний епосу це ''Пісня про Роланда'' і ''Пісня про Небелунгів''.
Служіння дамі серця в лицарських романах оспівували у Франції
трубадури, а в Німеччині - міннезінгери. Розвивалась творчість вагантів
(бродячих акторів і поетів), останнім вагантом був Франсуа Війона.
5.Великим поетом середньовіччя був Данте Алігьері, який написав
італійською мовою ''Божественну комедію''. Він розповів про свою
подорож у загробний світ.
IV.6.Церква була головним замовником творів мистецтва, вважаючи
його ''Біблією для неписемних''. У мистецтві цього періоду найбільший
розвиток одержала архітектура, яка розвивалася у двох стилях:
романському (ХI-ХIII століття) і готичному ( ХIII-ХIV століттях).
7.В основу романського храму була покладена базиліка, це довге
приміщення, розділене колонами на три або п'ять частин - нефів.
Зі східної сторони він закінчується напівкруглим виступом – вівтарем
(місцем для богослужіння). Усе приміщення в плані представляє із себе
хрест. Вхід у храм (портал) розташований із західної сторони.
Центральний неф перекритий циліндричним зводом, що опирається на
потужні колони, між якими перекинуті напівкруглі арки. Собор
прикрашають скульптури й фрески. Це масивна будівля з майже
гладкими стінами, високими вежами й вузькими вікнами.
8.Готичний собор був символом багатства й могутності міста. Храм
збільшився в розмірах, став вище й легше. У нижньому ярусі фасаду
розташовано три глибокі портали, другий ярус прикрашало величезне
кругле вікно -‘’готична роза’’- і парні високі вікна. Собор вінчали дві
спрямовані вгору вежі-дзвіниці. Легкість спорудженню надавало
різьблення по каменю й багато величезних вікон, прикрашених
вітражами.
Вітражі – картини або візерунки зі шматочків прозорого кольорового
скла, скріплених свинцевими ободками.
Граціозність будинку надають стрілчасті арки. Стрільчата арка зводу
опирається на пучки тонких колон.
19
9.На відміну від античного мистецтва, що прославляло красу
людського тіла, художники середньовіччя прагнули показати багатство
думок людини,її почуття і настрої.

Блок навчальної інформації № 8.

Історія Священної Римської імперії й країн Середземноморья.

Гуситський рух у Чехії.

Питання:
1.Священнa Римська імперія і її історія.
2.Італійські міста – держави.
3.Реконкіста й утворення централізованих держав Піренейському
півострові.
4.Гуситський рух у Чехії і його історичне значення.

Опорний конспект.

I.1.У 962 році було об'єднання Німеччини й Італії, імператором Оттоном

I, що привело до створення Священної Римської імперії, яка
проіснувала до 1806 року. Германія й Італія в період середньовіччя
залишалися роздробленими країнами.
2.Більш 200 років германські імператори вели боротьбу з Папами за
владу. Боротьба між Папою Григорієм VII і імператором Генріхом IV
привела в 1077 році до ''походу в Каноссу''. Багато походів в Італію
зробив Фрідріх I Барбаросса. Довгий час королівський трон у Німеччині
не передавався в спадщину.
3.B 1356 році Карл IV з династії Люксембургов видав ''Золоту буллу'', у
якій було записано:
-імператора обирали 7 феодалів,
-князям дозволялося вести міжусобні війни,
-містам заборонялося поєднуватися в союзи й боротися із синьйорами.
4.У ХIII столітті утворювався Швейцарський союз, який дістав повну
незалежность у ХVI столітті.
5.З ХV до початок ХIХ століть імператорами Священної Римської імперії
були представники династії Габсбургів.
II.6.Входячи до складу імперії, Італія залишалась роздробленою
державою, що складалась з Неаполітанського королівства, папської
області й незалежних міст – держав: Флоренції, Мілана, Венеції, Генуї,
Сієни, Равенни, Падуї й Пізи .У ХI-ХII століттях ці міста – держави cтали
комунами, які очолювались сеньйоріями (міськими радами). Голова
республіки в Генуї і Флоренції називався консулом, а у Венеції – дож.
20
7.Боротьба за владу в містах йшла між партіями гвельфів і гібеллінів. У
партію гвельфів входили феодали –(гранди), що підтримували Папу й
прагнули до зміцнення землеволодіння й монархічного устрою.
У партію гібеллінів входили пополани (торговці, ремісники, банкіри),
вони підтримували імператора й відстоювали республіканське
правління.
8.В 1378 році у Флоренції відбулося повстання чомпі.
Чомпі – найманий робітник.
Був утворений цех чомпі, але повстання було подавлено,a цех
розпущений.
9.У ХIII столітті у Флоренції ''батьки міста'' обрали Джованні Медичі
гонфолоньєром справедливості (головою міста). Його наступник Казімо
Медичі став тираном міста ( мав необмежену владу).
III.9.В VII столітті на Піренейському півострові існувало засноване
маврами (арабами) держава Кордовський емірат. Відразу ж після
завоювань арабів почалася реконкіста (звільнення християнами
захоплених територій). У ході реконкісти на півночі Піренейського
півострова утворились королівства Кастилія (країна замків), Арагон і
Наварра. На заході півострова утворилась держава Португалія. Маврам
належала лише територія на півдні - Гранадський емірат, але й він був
знищений християнами у 1492 році.
На Піренейському півострові з'явилося дві держави: Іспанія та
Португалія.
10.Ці держави були становими монархіями. Збори представників станів
називалися Кортесaми, вони ділилися на три палати. Кортеси
затверджували нові податки й брали участь у виданні законів.
11.Для нагляду за хрещеними маврами наприкінці ХV століття в Іспанії
була заснована інквізиція, її очолював Томас Торквемада.
IV.12.Чехія ХI-ХV століть була країною з високим рівнем розвитку
економіки й товарно-грошових відносин, але в той же час вона
залежала від Німеччини й входила до складу Священної Римської
імперії.
Німецьке засилля в Чехії почалося з часів прийняття нею
християнства. Німецькі колоністи запрошувалися чеськими феодалами
(панами) на землі, що пустували, королі запрошували в міста німецьких
купців і ремісників. У результаті всіма керівними посадами заволоділи
німці. Чеська знать онімечувалась,чехи виявились безправними у
власній країні.
13.Чеські королі – Карл I і Вацлав обиралися імператорами Священної
Римської імперії, керуючи державою, вони спирались на римське
духівництво. Католицька церква в Чехії мала найкращі землі й самі
багаті маєтки.
14.У ХIV столітті в умовах господарського підйому в Чехії підсилився
феодальний гніт. Селяни працювали на панщині, платили оброк,
десятину й чинш.
Чинш – грошовий оброк.
21
15.У середовищі нижчого духівництва виникла опозиція, яка боролася за
створення своєї чеської церкви.
16.Ян Гус(1371– 1415 рр.) - ректор Празького університету, був
оргнізатором руху широких верств населення проти католицизму й
германського засилля .Він виступав проти аморальності й жадібності
вищого духівництва, проти продажу індульгенцій і плати за обряди.
Закликав до боротьби за керівне положення чехів у своїй країні.
Засуджував розкіш феодалів і надмірне гноблення селян. Папа
римський оголосив Яна Гуса єретиком і зажадав його покарання.
В 1414 році Яна Гуса викликали на церковний собор у місті Констанці й
зажадали зречення від поглядів.
Церковний собор – з'їзд вищого духівництва.
6 липня 1415 року Яна Гуса спалили в місті Констанці.
17.У відповідь на страту Яна Гуса у всій Чехії почалися виступи народу
Усі послідовники Яна Гуса називали себе гуситами, а народний рух
одержав назву гуситського. Дворяни направили протест Папі, селяни й
ремісники громили церкви й монастирі.
18.У літку 1419 року на горі Табір зібралося 42 тис.повсталих. Почалась
збройна боротьба між гуситами й католиками. У Празі спалахнуло
повстання на чолі з священиком Яном Желівським. Чеська знать
відмовилася визнавати Сигізмунда імператором, обвинувативши його в
зрадництві Яна Гуса.
19.Навесні 1420 року Папа оголосив хрестовий похід проти гуситів, на
чолі якого став Сигізмунд. Хрестоносці були розбиті народним
ополченням Яна Жижки. Гусити у своїй боротьбі використовували
пересувні фортеці вагенбурги.
1419– 1434 рр.- гуситський рух у Чехії.
20.В 1419 році гуситський рух розколовся на два табори –
Поміркованих (чашників) і таборитів (революційних).
Помірковані – це чеські феодали, багаті майстри й торговці.
Таборити – це селяни й міські бідняки.
Між таборитами й поміркованими спалахнула жорстока боротьба, у
результаті якої у місті Ліпани таборити зазнали поразки.
21.Наслідку гуситських воєн:
-в країні з’явилась національна церква,
-католицька церква втратила частину земель і багатств в країні,
-тимчасово послабився феодальний гніт,
- при королі був утворений сейм - збори представників станів,
-в Чехії зміцьніла незалежна централізована держава у формі станової
монархії.
22.Гуситські війни сприяли об'єднанню чеського народу в боротьбі проти
католицької церкви й панування німців, у результаті чого почалося
національне відродження чеського народу.

22
Блок навчальної інформації № 9.

Північно-Східна Русь у період феодальної

роздробленості. Визвольна боротьба народів Північно-
Східної Русі проти монголо-татарських завойовників.
Утворення Московської централізованої держави.

Питання:
1.Володимиро-Суздальське князівство. Великий Новгород.
2.Боротьба руського народу з німецькими й шведськими феодалами.
3.Боротьба руського народу з монголо-татарськими завойовниками.
4.Піднесення Москви. Куліковськая битва.
5.Російська централізована держава у ХIV- ХV століттях.
6.Культура Північно-Східної Русі у ХII-ХV століттях.

Опорний конспект.
I.1.В IХ столітті на території розселення східних слов'ян утворилась
могутня ранньофеодальна держава Київська Русь.
У ХI-ХII століттях вона досягло найбільшої могутності, але вже
наприкінці ХII століття Київська Русь розпалася на 15 окремих князівств
і Новгородську землю. Князівства вийшли з підпорядкування Києву й
настав час феодальної роздробленості.
2.Східні слов'яни швидко освоювали території межиріччя Волги й Оки,
по їхніх берегах піднялися міста Ростов, Суздаль, Ярославль і
Володимир.
3.Першим незалежним князем Ростово-Суздальського князівства був
син Володимира Мономаха Юрій Довгорукий, з його іменем пов’язана
перша згадка про Москву в літописі(1147 рік).
4.Після смерті Юрія Довгорукого князівський престол успадкував його
син Андрій Боголюбський. Князь не побажав жити в Ростові або
Суздалі, де були сильні бояри, а зробив своєю столицею Володимир.
Він наказав звести гарний білокам’яний замок у селі Боголюбові, де жив
постійно. Князівство стало називатися Володимиро–Суздальським, або
Володимирським. В 1169 році війська Андрія Боголюбського захопили
Київ і безжалісно зруйнували його. Князь привласнив собі титул, князя
Всея Русі. Самовладдя князя викликало невдоволення бояр, і вони його
вбили.
5.Князівський престол успадкував молодший брат Андрія
Боголюбського Всеволод Велике Гніздо. Продовжуючи справу свого
брата, новий князь правил без ради сильних бояр. Наприкінці ХII
століття Всеволод був найсильнішим князем Східної Європи.
Його називали Великим князем Володимирським. Після його смерті
князівство було поділено на 5 володінь між його синами. При онуках
Всеволода князівство було розділено на 12 уділів, а в Північно-Східній
Русі в цей час почалась доба міжусобиць.
23
6.Новгородські землі перебували між озерами Ільменським і Чудським і
верхів'ями ріки Волги. Новгородські ''пригороди''(так називали залежні
від Новгорода Псков, Ладогу й Стару Руссу) були важливими для
торгівлі й оборони опорними поселеннями.
7.Великий Новгород стояв на берегах ріки Волхов. Вона ділила місто на
дві сторони: Праву - Торгівельну, де були розташовані торг, вічова
площа й двори іноземних купців, і Ліву - Софійську з Kремлем, храмом
святої Софії й адміністративними будинками. Через Волхов були
перекинуті мости.
8.З ХIV століття Новгород брав активну участь у торгівлі Ганзи, у місті
існував ганзейський торгівельний двір. Новгородські купці вивозили
продукти сільського господарства, промислів і виробу ремесла, хутра,
мед, льон, ювелірні вироби. Із Володимирського князівства ввозили
хліб, а купці із Західної Європи (гості) везли тканини, пряності й
предмети розкоші.
9.Вищим органом влади в Новгороді було віче – збори всіх дорослих
чоловіків міста. Вони збиралися по заклику дзвона біля стін храму
святої Софії. На віче вирішували питання війни й миру, видавалися
грамоти на володіння землею, судили зрадників. Учасники віче
виражали свою думку вигуками. Усі вищі посадові особи вибиралися на
віче. За формою правління Великий Новгород був боярською
республікою. Для захисту своїх володінь від ворогів віче запрошувало
князя із дружиною. Влада князя була обмежена, йому заборонялося
мати землі на новгородських територіях, призначати посадових осіб,
судити новгородців,
10.Главою новгородського правління був посадник, що вибирався із
самих знатних бояр. Другою після посадника посадовою особою був
тисяцький, його обирали звичайно не з бояр. Він наглядав за
ремеслами, торгівлею й розбирав торгівельні суперечки. Главою
держави й церкви в Новгороді вважався архієпископ – владика. Його
обирали по жеребу із трьох кандидатів. Він зберігав скарбницю не
тільки церкви, але й міста.

II.11.З кінця ХII століття німецькі феодали почали здійснювати хрестові

походи проти східних слов'ян. Лицарські ордена в 1237 році
об'єдналися, східна частина Тевтонського ордена стала називатися
Ливонським орденом.
12.Скориставшись важким положенням Русі, під час навали Батия,
шведські феодали почали наступ на російські землі.
В 1240 році шведське військо висадилося біля Неви. Шведи розбили
табір на лівому березі, а частину війська залишили на кораблях.
Новгородську дружину очолив 20-літній князь Олександр Ярославович.
Князівська дружина ї діяла швидко, приголомшивши ворога раптовістю,
шведи втекли з поля бою, кинувши табір і поранених. За перемогу в цій
битві народ прозвав князя Олександра Невським.

24
13.У літку 1240 року на північно-західних кордонах Русі з'явилися
німецькі лицарі – хрестоносці, вони наблизилися до Новгорода.
5 квітня 1242 року відбулася битва на льоді Чудського озера (Льодове
побоїще). Війська лицарів будувалися тупим клином (свинею), спереду,
із флангів і тилу розташовувалися кінні лицарі, які прикривали піхоту.
Добре знаючи про цей прийом ворога, Олександр Невський зміцнив
фланги, а князівську дружину розташував у засідці. Коли німецький клин
розбив центр російського війська й уперся в берег озера, у тил німцям
вдарила князівська дружина. Військо хрестоносців було повністю
розгромлене.
14.Перемоги російського народу під керівництвом Олександра
Невського зірвали плани німецьких і шведських феодалів підкорити собі
Північно-Східну Русь.
15. На початку ХV століття німецькі лицарі відновили свої грабіжницькі
походи на Схід. Зупинити їх просування можна було тільки об'єднаними
зусиллями народів, яким вони загрожували. На боці Тевтонського
ордена об’єдналися безліч лицарів з різних європейських країн. Проти
ордена виступили об'єднані сили поляків, литовців, росіян, українців і
білорусів. Об'єднаним військом керували Вітовт і Ягайло. 15 липня
1410 року відбувся вирішальний бій під Грюнвальдом. Кінноти Вітовта
першої атакувала лівий фланг орденського війська. Але лицарі не
тільки вистояли, але перейшли в контратаку. Литовська кінноти побігла
з поля бою. Лицарі стали долати союзні війська. У вирішальний момент
особливу стійкість виявили три смоленські полки, що стояли в центрі.
Союзники змогли перейти в наступ. Бойовий порядок лицарів
розладнався, вони були оточені й повністю розгромлені.
III.16.Монголи жили біля озера Байкал, їх сусідами були татари, вони
були кочовими племенами й займалися скотарством, полюванням і
рибним ловом. Монголо-татари жили в розбірних юртах. Над рядовими
родичами стояли - бахатури й нойони. Вони керували своїми родами,
спираючись на дружинників - нукерів. На чолі племені стояв хан.
17.В 1206 році з'їзд представників монгольських племен обрав
Темучжина правителем усіх монголів, який одержав титул великого
хана – Чингізхана. Він створив велике дисципліноване військо й почав
завойовницькі походи. Монгольське військо ділилося на десятки тисяч,
які називалися ‘’тьма'' і очолювалися темниками, тисячі, сотні й десятки.
У війську була прекрасно поставлена розвідка. Легка кіннота монголів
швидко пересувалася на великі відстані.
18.В 1211 році військо Чингізхана, завоювавши багато народів Сибіру й
Маньчжурію, обрушилося на Північний Китай. В 1219 році монголи
захопили держави Середньої Азії, вдерлись у Північну Індію, але
зустрівши відсіч, відступили. Із Середньої Азії Чингізхан направив своє
військо на захід, в обхід Каспійського моря. В 1223 році на річці Калці
відбулася перша битва між монголами й союзними військами половців і
російських дружин. Князі діяли розрізнено й зазнали поразки. Монголо-

25
татари пішли на волзьких болгар, але потерпівши невдачу, повернулися
на батьківщину.
19.В 1227 році Чингізхан помер, і ханом став його онук Бату (Батий).
Скоривши волзьких болгар на початку зими 1237року монголи
перейшли через Волгу й підступили до Рязанського князівства. На
кордоні князівства російські воїни намагалися зупинити війська Батия,
але майже всі загинули. Рязань була розгромлена й спалена. Війська
Великого князя Володимирського були розбиті під Коломной, і Батий
заволодів Володимирським князівством. Тільки новгородські, псковські,
смоленські й мінські землі уникли розгрому.
20.В 1239 році полчища Батия рушили в похід на Південну Русь. Вони
пограбували Чернігів, а в 1240 році захопили Київ.
З 1240 по 1480 року Північно-Східна Русь перебувала під ярмом
монголо-татар. Батий заснував монгольську державу Золоту Орду.
Столицею Золотої Орди стало місто Сарай на Волзі.
21.Із установленням монголо-татарського ярма, населення Русі було
обкладено важкою даниною, яка становила десяту частину усього того,
що вироблялось в господарстві. Данину збирали вояки - баскаки.
Жителі міст і сіл платили податки з торгівлі й ремесла. На Русі як і
раніше правили князі, але вони повинні були одержувати в Орді ярлик
(грамоту) на право управляти своїм князівством.
IV.22.Життя, у розорених монголо-татарами, землях Північно-Східної
Русі поступово налагоджувалось. Боротьба із зовнішніми ворогами
прискорила об'єднання російських земель в єдину державу із сильною
центральною владою. В 1276 році молодший син Олександра
Невського одержав Москву в спадкове князювання. Особливо
посилилось Московське князівство при Івані Даниловичу Калиті. Коли в
1327 році був посланий татарський посол Чолхан збирати данину,
городяни вбили посла й багатьох татар. Іван Калита в 1328 році
одержав ярлик на князювання у Володимирському князівстві, великий
князь сам збирав з усіх князівств ординську данину й відвозив її ханові.
У період його князювання Московське князівство стало найбільшим і
найсильнішим на Русі. Київські митрополити спочатку переїхали жити у
Володимир, а потім у Москву.

23.У Золотій Орді підсилилась влада темника Мамая, який,зібравши

величезне військо, вирушив на Русь. Князь Дмитро розіслав гінців в усі
князівства, щоб зібрати військові сили. Під його прапори зійшлися
майже усі російські князі зі своїми дружинами. Переправившись через
річку Дон, Дмитро наказав зруйнувати мости. Бій він вирішив дати на
Куликовому полі, яке із трьох сторін було обгороджено річками із
крутими берегами. Такий місцевість заважала татарам застосувати свій
улюблений обхід із флангів кіннотою.
8 вересня 1380 року відбулася Куликовськая битва. Два війська
вибудувалися в бойовому порядку. Попереду війська Дмитро поставив
сторожовий полк, а в гаю сховав засадний полк. На початку бою майже
26
всі воїни передового полку полягли, але великий полк витримав натиск
ворога, ординцям не вдалося прорвати оборону полку правої руки, тоді
вони обрушилися на полк лівої руки, розбили його й зайшли в тил.
У цей час у бій вступив засадний полк, татари здригнулися й побігли з
поля бою. Дмитро Іванович за цю перемогу назвали Дмитром Донським.
V.24. У літку 1382 року війська хана Тохтамиша зненацька підійшли до
Москви й спалили її. Князівства Північно-Східної Русі змушені були
знову платити данину Орді. При московському князі Івані III були
приєднані Ярославське й Ростовське князівства, завершенню
об'єднання російських земель заважала Новгородська республіка. Іван
III у битві на річці Шелоні в 1471 році розбив новгородців. Новгородські
землі увійшли до складу Московського князівства. Вічовий дзвін як
символ незалежності республіки був перевезений до Москви. До кінця
ХV століття були приєднані землі Тверського, Рязанського й
Псковського князівств.
25.У першій половині ХV століття Золота Орда розпалася на Кримське,
Сибірське, Казанське, Астраханське ханства й Велику Орду. Іван III
перестав посилати данину в Орду. Навесні 1480 року хан Великої Орди
Ахмат повів свої війська на Русь. Назустріч вийшло велике військо на
чолі з Іваном III і зайняло позицію на річці Угрі. Хан так і не ризикнув
дати бій, його війська відступили. Ярмо монголо-татарських ханів було
повалено.
26.Одночасно з об'єднанням земель при Івану III підсилилась
центральна влада. Князь прийняв титул государя всея Русі. Государ
правив не одноосібно, а разом з Боярською думою, яка засідала щодня.
Члени думи займали командні посади у війську й управляли державою.
У 1497 році був вироблений єдиний для країни збірник законів
''Судебник'' Івана III цей документ поклав початок законодавчому
оформленню кріпатства на всій території Московської держави.
VI.27.Культура східних слов'ян була дуже самобутньою. У містах і
вотчинних замках навчанням грамоті займалися духовні особи. Школи
відкривалися при монастирях. Найбільш освідченним було населення
Новгорода. Поступово розширювалися географічні знання .Особливий
інтерес викликала книга купця Панаса Нікітіна ''Ходіння за три моря''.
Серед літературих творів переважали літописи й героїчний повісті.
У цілому література цього періоду відбивала ідею об'єднання князівств
Північно-Східної Русі навколо Москви.
28.Мистецтво Північно-Східної Русі ХII-ХV століть розвивалося під
впливом церкови. Під керівництвом італійського архітектора Аристотеля
Фіораванті в Московському Kремлі був побудований Успенський собор.
29.Як і у Візантії, російський живопис розвивався в трьох напрямках:
фрески, ікони й книжкова мініатюра. Видатними живописцями ХIV-ХV
століть були Феофан Грек і Андрій Рубльов.
Блок навчальної інформації № 10.

Османська імперія в середні століття.

27
Питання:
1.Положення країн Балканського півострова перед турецькими
завоюваннями.
2.Завойовницькі походи турків-османів і утвір Османської імперії.
3.Ослаблення й занепад Османської імперії.

Нові слова: турки-османи,султан,яничар.

Найважливіші події: 1389 рік,1453 рік.

Видатні діячі: Милош Обилич,МухамедII,Баязид, Сулейман II Чудовий.

Історико-географічні назви: Косово поле.

Опорний конспект.
I.1.Наприкінці ХII століття на північно-заході Малої Азії,на території рас-
павшегося держави турків-сельджуків,утворювалося невелике го-
сударство на чолі з войовничим князем Османом.Об'єднані під його
владою племена стали називатися турками-османами.Глава держави
прийняв титул султана.Усі піддані вважалися рабами султана
2.Лише вузька протока відокремлювала турок від європейського
берега.У ХIV столітті, переправляючись через нього, турки-османи
стали робити грабіжницькі набіги.До цього часу держави Балканського
півострова були ослаблені міжусобними війнами й взаємною
ворожнечею.Болгарське царство розпалося на три незалежні
князівства.Сербія розпалася на феодальні володіння, що ворогували
між собою.Візантійська імперія втратила свою колишню могутність.У її
приморських містах господарювали венеціанські купці.
3.Переконавшись у слабості балканських країн,османи перейшли від
набігів до завоювань.Вони захопили значну частину візантійських
володінь у Європі й перенесли свою столицю в місто Андрианополь.
II.4.Війна й грабіж були головними джерелами збагачення турецьких
землевласників.Військові сили турків-османів чисельно перевищували
армії європейських країн.Султанське військо складалося із численної
кіннот і пішого війська яничар.
Яничар – полонений хлопчик,звернений у мусульманську віру й воспи-
танный у ненависті до християнам.
5.В 1389 році відбулася вирішальна битва на Косовом поле між
турками-османами й сербами.Сербський воїн Милош Обилич пробрався
в турецький табір і смертельно ранив султана.Але син султана Баязид
увів у бій резервну гвардію,і сербське військо було розгромлено. Слідом
за Сербією була скорена Болгарія,яка з кінця ХIV століття на п'ять
століть потрапила під владу султана.
6.На початку ХV століття війська правителя Самарканда
Тимура(Тамерлана) рушили проти турків-османів.У битві під Анкарою
турки зазнали поразки,і сам Баязид потрапив у полон і вмер у
28
неволі.Але Тимур не зміг закріпитися на землях османів і повернувся в
Середню Азію.
7.Із вступом на престол султана Мехмеда II,якого прозвали
Завойовником, турки-османи повели рішуче настання на Кін-
стантинополь.Війська султана осадили місто із суши,а в Мармурове
море ввійшов турецький флот.У кровопролитній сутичці загинув
останній ви- зантийский імператор,а на 53 день облоги турки опанували
містом.
В 1453 році припинила існування Візантійська імперія.Констан- тинополь
був перейменований у Стамбул і став столицею Османського го-
сударства.
8.При самому могутньому султанові Сулеймане II Чудовому турки-
османи скорили Крим,Молдавію, Валахію,Чехію,Австрію,Еги-
пет,Лівію,Алжир,Туніс,Межиріччя,Сирію,Палестину,частину Закавказзя й
Аравію.Утворювалася велика Османська імперія.
III.9.Із другої половини ХVI століття могутність Османської імперії
ослабшала.Завойовницькі походи припинилися,скоротилися доходи
султанської скарбниці,підвищилися податки,загострилася класова
боротьба.З розвитком феодальних відносин кінні воїни закріпили за
собою видані їм ділянки землі,сталі передавати їх у спадщину,що
скоротило чисельність і боєздатність кінноти.Незважаючи на важкий гніт
завойовників слов'янські народи зуміли зберегти свою культуру,звичаї й
мова.Своєю героїчною боротьбою народи Балканського півострова
послабили Османську імперію і її натиск на
Європу

Блок навчальної інформації №11.

Неєвропейський мир у ХI-ХVII століттях.

Питання:
1.Розвиток феодального ладу в Індії,Китаї і Японії.
2.Культурний розвиток Індії,Китаю і Японії в середні століття.
3.Народи Америки в середні століття до приходу європейців.
4.Народи Африки в період середньовіччя.

Нові слова: пагода,мавзолей,індуїзм,касти,раджа,брахман, ''загублене

місто'',регент,сегун,самурай,харакірі,камікадзе,
буддизм,султан,санскрит,''Велика людина'',Великий Інка,майя,
ацтеки,інки,пігмеї,бушмени,конфуціанство.

Історико-географічні назви:Делійський султанат, імперія Великих

Моголів,Юкатан,Теночтитлан,Анди,Перу,Куско, Західний
Судан,Гана,Марокко,Малі,Сонгаи,Бенін,Конго.
29
 Опорний конспект.
I.1.В III – IV століттях у Китаї встановився феодальний лад. На чолі
держави стояв імператор, що володів необмеженою владою. ДО VIII
століттю країна прийшла до феодальної роздробленості.В IХ столітті
відбулося селянське повстання під керівництвом Хуан Чао.У ХII столітті
на територію Китаю вторглись монголи на чолі із Чингисханом і завла-
діли країною.У ХIV столітті відбулося восстание''красных пов'язок'',а до
1368 року Китай був звільнений від влади монгольських ханів.
2.В VI столітті в Індії встановився феодальний лад.У країні образо-
валось близько 70 самостійних князівств.На чолі кожного князівства
стояв раджа(правитель).З ХI століття в Індію робили набіги правителі
мусульманських держав, до ХIII століттю вони завоювали частину
півострова Индостан і утворювали мусульманська держава Делійська
султанат зі столицею в місті Делі.На чолі держави стояв султан, що
володів необмеженою владою.Делійський султанат був знищений
завойовниками:
-1398 рік-вторгнення військ Тимура(Тамерланa),правителя Самарканда.
-1529 рік-вторгнення Бабура й утвір імперії Великих Моголів.
3.В 645 році в Японії виникла держава на чолі с''небесными їм-
ператорами''(тэнно),але реальної влади вони не мали.Від імені импе-
раторов управляли регенти(правителі при неповнолітніх монар- хах)або
сегуны(верховні воєначальники). Серед феодалів виділялися самураї –
японські лицарі. Вищою доблестю самурая вважалася відданість своєму
панові,якщо пан гинув у бої,самурай робив харакірі(закінчував життя
самогубством, розпорюючи собі мечем живіт).З 30-х років ХVII століття
японські правителі проводять политику''закрытой країни''
II.4.Індію,Китай і Японія внесли величезний вклад у розвиток світової
культури.
5.Китайці продовжували робити папір і шовк, навчилися изготов- лять
порцеляна,винайшли порох і компас.Пагоди є своєрідними
архітектурними пам'ятниками Китаю.
Пагода – храм у вигляді високої,сужающейся до верху,
багатоповерхової вежі, у якої краю даху підняті й загострені.Дивом
китайської архітектури был''запретный місто'',у якім жив імператор і його
родина.Більшість китайців сповідувала конфуціанство.
Конфуцій – філософ,засновник китайської релігії.Суть його навчання :
людей повинен виховувати в собі щирість,мужність і жаль; кожна
людина має своє місце в суспільстві й повинен задовольнятися їм; усе
від найбіднішого селянина до самого імператора повинні додержуватися
правил Конфуція й жити в гармонії із природою.
6.В Індії вирощували бавовну,цукровий очерет,пряності.Індійці
винайшли десятеричну систему рахунку й цифри,визначили число П,
висловили припущення,що земля має форму кулі й обертається
навколо своєї осі.Для архітектури Індії типові печерні храми в Аджанте,

30
які прикрашалися різьбленням,статуями й фресками.При му-
сульманских правителях стали будувати мавзолеї(гробниці царів і їх
близьких).
Перлиною Індії вважається мавзолей Тадж-Махал у місті
Агре.Літературні твори писали на санскриті,який був міжнародною
мовою країн Південної Азії. Основною релігією Індії є індуїзм,людей, що
сповідують її, називають індусами.Це ре- лигия багатобожжя.Головні
боги:Брахма,Шива й Вишну.Жерців назы- вают брахманами.
7.У Японії як і в Китаї писали за допомогою ієрогліфів.З VI-VII століть
пануючою релігією Японії стає буддизм,віра в про- светленного Будду.У
мистецтві розведення садів і складання букетів-ікебан японці досяглися
великої майстерності.Широке поширення в країні одержало особливе
мистецтво - чайна церемонія.
III.8.25-30 тис. років тому з Азії через Берингов протока на Амери-
канский континент перейшли предки сучасних індіанців.Вони жили
первіснообщинним ладом,займалися полюванням і землеробством.Ви-
ращивали кукурудзу,картоплю,соняшник,помідори,какао й тютюн. Вони
не мали коней,не знали заліза,не використовували плуг і колесо.
9.Вище інших народів по розвиткові господарства й культури стояли
народи майя,ацтекoв і інків.
10.Майя-народ, що населяв півострів Юкатан у Центральній Аме-
рике.Міста-Держави очолювали правителі--'высокие люди'', кото- рые
передавали влада в спадщину.Майя мали писемність, до- стигли успіхів
в астрономії,математику й архітектурі.
11.Ацтеки жили на плоскогір'я в Мексиці,столицею держави було місто
Теночтитлан.На чолі держави стояв спадкоємний прави-
тель.Землеробство розвивалося на плавучих полях.Ацтеки досяглися
успе- хов у ремеслі, у них були школи для багатих і бідних.
12.Інки жили на заході Південної Америки,в Андах.Країна інків назы-
валась Перу,столицею було місто Куско.На чолі держави стояв не-
обмежений правитель-Верховний Інка.Селяни жили громадами без
права пересування.Інки будували дороги,мали поштовий зв'язок,
споруджували величні храми.
13.У той час,коли більша частина населення Америки жила при пер-
вобытнообщинном ладі,у народів майя,ацтеків і інків були класові
держави,розвивалася культура.
IV.14.До приходу європейців на Африканський континент місцеве
населення розвило свою самобутню культуру.Племена пігмеїв і
бушменів займалися полюванням і збиранням.
15.В Африці виникли класові держави:Західний Судан,Гана,
Марокко,Малі,Сонгаи,Бенін і Конго.На чолі держав стояли на- слідчі
правителі,широке поширення одержав іслам.
16.Культура народів Африки самобутня й своєрідна.

31