ІВАН КРИП'ЯКЕВИЧ

ВСЕСВІТНЯ
ІСТОРІЯ

"ЛИБЩЬ"
ВСЕСВІТНЯ

СКАНУВАННЯ
ІСТОРИЧНА БІБЛІОТЕКА

ВСЕСВІТНЯ

В ИААН Н я
івана тиктора
 У трьох книгах

книга 3

НАЙНОВІШІ ЧАСИ

Київ
"ЛИБІДЬ"
1995
ББК 63.3(0)
К82

Розповсюдження та тиражування
без офіційного дозволу видавництва
заборонено

Упорядкування Романа Криті'якевича

Головна редакція літератури з духовного відродження України

та історично-філософських наук

Головний редактор Світлана Головко

Редактор Олександр Вітрученко

Рекомендовано Міністерством освіти України

для використання у навчальному процесі
студентами вищих навчальних закладів

„ 0503010000-102 „
К -------------------- Без оголошення ©Роман Крип якевич, '
224-95 упорядкування, 1995
ISBN 5-325-00460-3 (кн. 3)
ISBN 5-325-00567-7
 найновіші часи
1. ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

Причини революції. Франція від половини XVIII ст. зійшла з

могутнього становища, на якому поставив її Людовік XIV. Зане­
пад проявлявся передусім у воєнних невдачах: французький ко­
роль мусив зректися проводу в Європі, а заморські колонії, в
Індії й Америці, перейшли під владу Великої Британії. Але ще
грізніші познаки розбиття проявлялися в самій державі.
Силою, що утримувала Францію кілька століть на високо­
му рівні, була монархія. Абсолютизм, утворений зусиллями
кардиналів Рішельє і Мазаріні, а завершений «королем-сон-
цем», зв'язав в одне ціле відокремлені провінції і різні
суспільні верстви та дав французькій державі провідне місце
в Європі. Але французька монархія не утрималася на свойому
високому рівні. Наслідник великого короля, Людовік XV, не
визначався ані талантом свого прадіда, ані його почуванням
відповідальності. Легкодушний і здеморалізований, він
віддавався грубим розкошам життя, не дбаючи зовсім про
державу, дозволяв управляти нею перекупним міністрам й
амбітним жінкам. Він був виновником того, що авторитет коро­
ни упав і народ почав відвертатися’від корони. До того ж
Людовік XV своєю Марнотратністю знищив багатий перед тим
державний скарб. Сам королівський двір налічував тоді 15 000
осіб: 4000 — цивільної служби, 9000 — військової, 2000 —
служби королівської родини. Утримання цієї безлічі дармоїдів
коштувало річно понад 40 мільйонів. Щоб роздобути гроші на
ці видатки, треба було безнастанно підносити податки або за­
тягати борги. І одне й друге компрометувало владу перед гро­
мадянством.
5
 Виростали також чимраз
більші протиріччя між
суспільними класами. Ще від
середніх віків французький
нарід ділився на три стани:
духовенство, шляхту і «третій
стан», до якого належали
міщанство і селянство. Два
перші стани мали окремі пра­
ва і привілеї.
Духовенство здобуло собі
значення тим, що здавна вело
школи, займалося письменст­
вом і творило та розвивало
французьку культуру. Особ­
ливо заслужилися монастирі,
що в далеких і недоступних
Сатира на тягарі селян місцях розводили хлібороб­
ство й інші ділянки господар-
ства та були живими вогнищами культурного життя. Народ,
вдячний за це, обдаровував своїх добродіїв побожними фун­
даціями поземельними маєтками. У XVIII ст. вартість церков­
них земель раховано на чотири мільярди, а це давало щорічно
150 мільйонів доходу. До того ж народ платив духовенству де­
сятини — понад 120 мільйонів. Церква була звільнена майже
від усіх податків, тільки щоп’ять років платила 16 мільйонів
данини, та й то не завжди регулярно. Отже, духовенство було
станом надзвичайно багатим. Але в тому часі воно вже не ви­
конувало своїх обов’язків так ревно, як давніше. До винятків
належали, наприклад, бенедиктини в Сен-Mop, котрі під час
голоду живили ціле село, і за це пізніше, під час революції, се­
ляни боронили їх монастир. Але то були винятки. Більша час­
тина духовенства походила зі шляхти і піддалася загальній
деморалізації, що опанувала французьку аристократію.
Єпископи й абати жили так само, як і інші вельможі, утриму­
вали численний двір, уладжували гучні бенкети, провадили
життя серед ловів і забав. За їх прикладом йшли і деякі
сільські парохи, що у своїх селах появлялися тільки за деся­
тиною, а зрештою шукали веселого життя по містах. Мона­
стирське життя підупало так, що навіть по жіночих монасти­
рях відбувалися бенкети, а гістьми на них були офіцери
місцевих залог. Багато духовників перейнялося ідеями
раціоналізму і з презирством ставилося до церкви та релігії.
Другий привілейований стан — шляхта — також забув про
свої колишні громадянські обов’язки й заслуги. Шляхта — це
були ті колишні лицарі, що власною груддю обороняли свою
6
 Три французькі стани: духовний, шляхтич і міщанин

землю, проливали кров за батьківщину та боронили міщан і

селян від ворога. Зрозуміла річ, що народ відплачував своїм
оборонцям всякими данинами й роботами. Але від часу, коли
держава сама перейняла на себе оборону країни, шляхта пе­
рестала служити у війську й тим самим перестала відігравати
роль оборонця населення. Та давні привілеї при панах зали­
шилися, й вони змагали ще до того, щоб їх побільшити.
Розкішне і виставне життя, забави, бенкети, лови коштували
багато, а гроші на них можна було добути тільки з підданих, —
отже, шляхта безнастанно підносила свої вимоги до селян.
Вельможі мали ще обов'язок утримувати двір, відповідно до
свого стану, .та з'являтися на королівському дворі, бо хто не
складав чолобитні королеві і не брав участі у двірському това­
ристві, того підозрівали у неприхильності до династії. Шляхта,
не маючи перед собою ніяких творчих цілей, деморалізувалася
все більше і ставала верствою суспільних галапасів.
• Увесь тягар життя вищих станів мусив нести на собі «третій
стан». Він не був єдиним класом, а складався з різнорідних еле­
ментів. Сюди належали панські піддані, дрібне міщанство, за­
можні промисловці, люди вільних станів і міщанська
інтелігенція. Найважчим було становище селян. У королівських
землях доля їх була трохи ліпшою, бо тут зобов'язували деякі
правні приписи, але в приватних маетностях селяни не мали
ніякої опіки. Селянин платив державні податки (земельний і
маєтковий) з різними додатками до них, мусив щорічно купити
7
 означену кількість солі, що бу­
ла державним податком, а
крім того, був зобов'язаний да­
вати панові різні чинші і дани­
ни. Всіх тих податків не стяга­
ли прямо держава або влас­
ник, а орендарі, що старалися
якнайбільше заробити на по­
середництві і здирали з селян,
скільки могли. У таких
відносинах рідко хто з селян
міг утриматися при добробуті.
Переважно селяни жили у ве­
ликій нужді. Один із подо­
рожніх, що переїздив через
Францію, оповідає, як страш­
но виглядали селяни, нагаду­
Жак Тюрго, французький ючи звірів, що мешкали в
міністр фінансів нужденних напіврозвалених
халабудах. Нові хати будува­
ти було важко, бо за те треба було платити нову данину.
Міщанство було все ще зв'язане середньовічними цеховими
приписами. Ані ремесло, ані велика промисловість, ані
торгівля не могли розвиватися свобідно. Тому, що не кожен міг
дістатися до цеху й платити там значні оплати, багато
ремісників й робітників працювали потаємно, особливо у вели­
ких містах, і терпіли велику нужду, В Парижі такий
ремісничий пролетаріат проживав на передмісті Св. Антонія і
пізніше, під час революції, відіграв велику роль.
До третього стайу належало також багате міщанство —
промисловці, що вели фабрики, великі купці, банкіри,
капіталісти, тобто новий стан, від якого головно залежало гос­
подарство Франції. Ці люди були незвичайно високо оподатко­
вані, і це було причиною їхнього невдоволення, тим більше, що
шляхта і духовенство не платили майже ніяких податків. Ця
заможна верства знала добре відносини в сусідній Англії, де
міщанство мало становище рівне із шляхтою, і бажала для се­
бе таких самих політичних прав. Ця «буржуазія» радо вчиту­
валася у твори раціоналістів, що проповідували новий устрій, і
чекала хвилини, щоб добути собі владу.

Людовік XVI і фінансові реформи. Король Людовік XVI

(1774—1792) засів на престолі в 20-му році життя. Це був во­
лодар сумлінний, доброї волі, але не дуже широких поглядів,
тяжкий і малої енергії. Він охоче забавлявся ловами і любив
слюсарство. У великих подіях, що захоплювали Францію, він
8
не був у силі орієнтуватися, і при своїх добрих намірах не раз
робив важкі помилки. Його дружиною була донька Марії Те­
рези — Марія Антуанетта, ще молодша від короля. їх весілля
в 1770 р. залишило сумний спомин, бо під час фейерверка на
одній з площ Парижа маса людей знайшла смерть серед глоти.
Тодішні ворожбити передбачали нещасливий кінець молодій
парі. Королева була більш талановита, ніж король, і мала свої
політичні амбіції, але знайшлася у чужому середовищі, що її
не розуміло і вороже відносилося до всіх починів «австрійки».
Найважливішою внутрішньою державною справою бу­
ла фінансова криза. Державні борги зростали до все
більшої суми, і треба було шукати способів рятунку. Лю-
довік XVI призначив міністром фінансів Анну Роберта
Тюрго (1774—1776), що відзначився як інтендант
Ліможа тим, що за 13 років урядування довів цю
провінцію до великого господарського розвитку. Він був
прихильником фізіократизму — економічної те­
орії, що виступала проти меркантилізму. Коли меркан­
тилісти звертали головну увагу на розвиток промисло­
вості й дбали про те, щоб стягнути до краю якнайбільше
золота, фізіократи вважали за основу народного господар­
ства хліборобство й гірництво, як ті заняття, що приноси­
ли найпотрібніші продукти. Тому Тюрго особливою опікою
окружав хліборобів і старався зняти з них надмірні тягарі,
що гальмували свобідний розвиток рільництва. Новий
міністр представив королеві програму своєї діяльності.
Він виступив проти дальших позичок, бо вони мусили до­
вести державу до банкрутства, і проти нових податків на
нижчі верстви. Натомість він радив завести новий спосіб
оподаткування, опертий на загальному кадастрі (помірі
грунтів), що мав також на увазі шляхту і духовенство.
Далі Тюрго проектував обмежити обов’язки селян супроти
шляхти, знести цехи, усунути внутрішні цла ,
* завести
різні міри і ваги — все те мало підняти міщанський і се­
лянський стани. Далі він задумав дати толеранцію проте­
стантам, обмежити число монастирів, підняти освіту, дати
свободу пресі, завести новий кодекс і навіть запровадити
народне представництво. Але Тюрго зміг провести тільки
деякі з своїх реформ. Так, він зніс монополію на продаж
збіжжя й муки, зв'язану з деякими містами, що шкодила
як продуцентам, так і консументам. Заінтересовані в мо­
нополії підприємці розпочали т. зв. мучну війну, але
міністр скоро дав собі з ними раду. Потім почав
поліпшувати комунікацію, перебрав на державу пошти,

* Мита.
9
скасував тяжкі дорожніподатки, зреформувавцехи й подбав
про права майстрів. Але проти цих важливих перемін висту­
пила рішуче шляхта, духовенство, двір, а також амбітна
королева.Король, хочібувприхильникомреформ,незнайшов
настільки енергії, щоб оборонити Тюрго, і дав йому димісію
*.
В скорому часі по ньому управу фінансів перебрав Жак
Н е к е р (1777—1781), родом із Швейцарії, протестант, бага­
тий банкір. Власною працею він дійшов до великого маєтку і
пізніше віддався студіям економії й політики. Його дружина
вела один із славних літературних салонів. Некер провів
фінансові реформи, добув кращі умови кредиту і завів ощад­
ності на королівському дворі, зменшивши гвардію та усунув­
ши деяких почесних урядовців.
У 1778 р. Франція дала себе втягнути у війну Сполучених
Штатів проти Англії, хоча Тюрго відраджував робити це й за­
стерігав, що «перший гарматний постріл буде гаслом до рево­
люції». Але Некер і на воєнні потреби знайшов кредит. У 1781 р.
він опублікував уперше державний бюджет, в якому так уміло
закрив зобов'язання держави, що рахунки виказували пере­
вищення доходів коло 10 мільйонів. Але у цьому звідомленні
вперше подано до публічного відома, скільки коштує державі
утримання двора. Це викликало проти Некера таке невдово­
лення вищих станів, що він мусив уступити.
Димісія Некера звільнила двір від примусової ощадности.
Новий міністр Шарль Калон (1783—1787) почав вести гос­
подарство без усяких рахунків, сипав грішми на всілякі
двірські забаганки, кредиторів умів заспокоювати обіцянками і
затягав усе нові позички, так що державний борг сягав уже
900 мільйонів. Але врешті й Калонові не стало засобів продов­
жувати цю легкодушну політику і він почав думати про ре­
форми. Він вніс на затвердження короля проект оподаткуван­
ня вищих станів у такім самім напрямі, як це дораджував
Тюрго. Вирішення цієї справи король доручив зібранню т. зв.
н о т а б л і в, визначних представників трьох станів у 1787 р.
У зборах брало участь 7 членів династії, 14 прелатів, 36 князів,
графів і маркізів, 12 членів королівської ради, 38 депутатів
трибуналів (парламентів), 12 депутатів провінціальних станів і
25 представників більших міст. Зібрання відкрив король, а Ка­
лон подав звідомлення про стан фінансів і проектовані рефор­
ми. Але нотаблі одностайно відкинули проект оподаткування
вищих станів, а вістки про величезний дефіцит викликали та­
ке обурення, що Калон мусив втекти до Англії.
Міністром фінансів став тепер голова опозиції, архієпископ
Б р і є н (1787—1788). Він злагіднив у дечому проекти свого

* відставку.
10
 попередника, але таки мусив
’ домагатися поширення подат­
кових законів на шляхту. Але
проти цих планів почали гост­
ро виступати парламенти,
трибунали, що мали право
реєструвати у своїх книгах
королівські розпорядки. Тоді
король взявся за гострі засо­
би, кількох членів опозиції
ув'язнив, а паризький парла­
мент відіслав на заслання до
Труа і врешті змінив устрій
парламентів. Це Справило ве­
лике враження, бо парламен­
ти уважали за останніх обо­
ронців громадських свобід. У
різних околицях-прийшло до
розрухів, а в Бретані спалено
портрети Брієна. Тоді Брієн,
щоб урятувати ситуацію,
рішився скликати генеральні
стани, давню державну раду,
що відГ1
початку XVII
*
ст. ніколи
г-
,, . Л
Марія Антуанетта,
не збиралися. Але було вже французька королева
запізно, і він мусив уступити.
Король призначив удруге міністром фінансів Некера (1788—
1789), і той оголосив вибори до генеральних станів. Половину де­
путатів мали вибирати.вищі стани, половину — третій стан.

іїародні Збори. Конституція. Вибори потрясли Францію до

основ. Появилося багато політичних брошур, у яких різні авто­
ри піддавали критиці плани реформ згідно з поглядами
раціоналізму. Найбільший вплив мала книжечка абата Сіє:
«Що таке -третій стан?» Він рахував число духовенства в
80 000, шляхти — в 120 000, а третього стану в 25 мільйонів
осіб і ставив три питання: «Чим є третій стан? Усім. Чим був
дотепер? Нічим. Чим хоче бути? Дечим». Він доказував, що
третій стан є нацією і йому має належати повна влада. Між се­
лянством дуже популярним став «Катехизм третього стану»,
що починався такими словами: «Хто ти є? Мужик. Чим є му­
жик? Людиною, громадянином, членом третього стану. Чим є
третій стан? Живителем держави, її найблагороднішим обо­
ронцем. Чому живителем? Тому, що має в руках хліборобство,
торгівлю і ремесла, що ведуть до добра всіх. Чому оборонцем?
Бо посвячується для всіх без ніякої нагороди або надії, окрім
11
 Наступ на Бастилію
п'ятьох шагів, шпиталю й голоду». Виборці для своїх послів
списували на старий лад інструкції, в яких виставляли свої
вимоги: знесення абсолютизму, скасування феодальних прав,
кращої адміністрації і судівництва.
Генеральні стани зібралися 5 травня 1789 р. у Версалі. Всіх
депутатів було 1118, з них 291 — представник духовенства,
270 — шляхти, 557 — третього стану. За давніми звичаями,
представники вищих станів зайняли перші місця, третій стан
засів позаду за ними. Король відкрив зібрання, але говорив
тільки про фінансові потреби держави й жодним словом не
згадав про бажані реформи. Некер подав оптимістичний ба­
ланс, рахуючи державний борг на 56 мільйонів, коли він був
удесятеро більший.
Після першого спільного засідання виринуло питання, як
мають відбуватися наради зборів. Шляхта і духовенство заяв­
лялися за тим, щоб кожний стан радився окремо і свій голос
подавав королеві. Але третій стан’домагався, щоб наради
відбувалися спільно і справи вирішувано більшістю голосів.
Суперечки про це йшли кілька тижнів. Врешті 17 червня 1789 р.
третій стан зважився на революційний крок. Його посли про­
голосили себе Народними Зборами, тобто представ­
ництвом цілого народу, і заявили, що не розійдуться доти, до­
ки не,добудуть для народу давніх прав. Король, під впливом
12
 Євято 14 липня 1790 р. у роковини зруйнування Бастилії

шляхти, хотів зломити цей виступ і наказав замкнути залу

засідань. Але депутати зібралися у т. зв. залі для гри в м’яч і
тут 20 червня склали святочну присягу, що не розійдуться,
поки не ухвалять для держави нову конституцію. Тоді король
23 червня скликав спільне засідання всіх станів, подав тут
проект деяких реформ і закликав присутніх, щоб розійшлися
13
на наради в окремих залах. Частина шляхти і духовенства
пішла за королем, але депутата третього стану залишилися на
місці. Коли ж магістр церемоній закликав їх розійтися, граф
Мірабо, представник поступової шляхти, відповів: «Ви не
маєте тут місця, ані голосу. Скажіть вашому панові, що ми є
тут з доручення народу й уступимо тільки перед багнетами».
До третього стану пристала тоді частина шляхти і духовенства
і король остаточно мусив погодитися на те, що всі депутати
радитимуться разом. У недовгому часі Збори поділилися на
три групи: правицю, на якій засідали прихильники абсолютиз­
му, лівицю, що змагала до радикальних реформ, і
поміркований центр.
Але оборонці абсолютизму намагалися ще протиставитися
народним змаганням. До Парижа стягнено чужоземні війська,
а король несподівано звільнив популярного Некера й устано­
вив уряд з прихильників старого режиму. Це дало почин до
розрухів у Парижі. Центром заколоту став т. зв. Пале-Рояль,
комплекс крамниць, готелів і кав'ярень, що були власністю
орлеанського князя Філїппа, де збиралися всякі невдоволені
елементи. Дня 14 липня 1789 р. юрба, підбурена адвокатом
Камілем Демуленом, здобула магазини амуніції й, озб­
роївшись, кинулася на Б а с т и л і ю, давній замок, що слу­
жив за в’язницю для політичних в’язнів. Бастилію здобуто,
причому вимордувано частину залоги. Пізніше цю фортецю
зруйновано як символ влади абсолютизму, а день 14 липня
став національним святом. Щоб завести порядок у Парижі,
міщанство зорганізувало народну гвардію під проводом Ла­
файета й обрало нову демократичну управу міста. Як
національну відзнаку, прийняли тоді трикольорову кокарду,
синьо-червоно-білу. Король, наляканий цими подіями, набли­
зився до Народних Зборів і їздив з Версалю до Парижа, щоб
заспокоїти розбурхане місто. Але в скорому часі такі самі
розрухи вибухли по провінціональних містах, а далі рево­
люційний рух перекинувся на села, де селяни почали напада­
ти на ненависних панів і нищили та руйнували їхні двори й
замки.
Ці події неабияк вплинули на Народні Збори. На нічному
засіданні з 4 на 5 вересня 1789 р., коли обговорювано селянські
розрухи, один із представників шляхти виступив з пропо­
зицією, щоб народ заспокоювати не словами, а ділами, а саме:
знести середньовічні феодальні права. Це внесення
прийнято з незвичайним ентузіазмом. Так, знесено було всі
данини, чинші, роботи й інші тягарі, до яких були зобов'язані
селяни, панське судівництво, церковні десятини, цеховий
устрій, продажу урядів та ін. Як основу нового ладу, 26 серпня
1789 р. ухвалено Декларацію прав людини і гро-
14
мадянина. Всі люди є
вільні і мають рівні права.
Природні права людини — це
вільність, власність, безпека й
опір проти гніту. Джерелом
влади є народ. Закон може за­
бороняти тільки такі діла, які-
для громадянства є шкідливі.
Нікого не можна силувати ро­
бити те, ЧОГО право не наказує. * Асигната 1790 р.
Нікого не можна в’язнити, крім випадків, що їх передбачає
право. Нікого не можна переслідувати за його погляди, навіть
релігійні. Громадянин може вільно висловлювати свої погляди
мовою, письмом і друком, але за надужиття свободи відповідає
перед правом. Для забезпечення прав людини і громадянина
потрібна публічна влада. Вона повинна служити для всіх, а не
тільки для тих, що її тримають. Податки треба розділити на
всіх громадян рівно, відповідно до їх майна. Громадяни ухва­
люють податки і контролюють їх використання. Влада повин­
на бути поділена на законодавчу, виконавчу і судову.
Власність є святим і непорушним правом; можна її порушити
тільки для загальної потреби, і то за заплату. «Декларація»
містила в собі основні громадянські права, що пізніше увійшли
др різних'європейських конституцій.
Але розрухи в Парижі вибухали знову і знову. 5 жовтня
1789 р. юрба напала навіть на Версаль і присилувала короля
переїхати до Парижа. Народні Збори також переселилися до
столиці і підпали цілком під вплив розбурханого міста. Через
те Збори не мали можливості зайнятися найпекучішою рефор­
мою фінансів, а всю свою увагу звернули на те, щоб дати
Франції новий устрій.
Перша французька конституція (1791 р.) прийняла
як основу державного ладу поділ влади. Законодавчу владу
дістали законодавчі збори, що творили одну палату. Двопалат­
на англійська система, з палатою лордів, видавалася замало
демократичною. Вибори мали відбуватися кожні два роки, а
виборче право мали тільки громадяни, що платили вищі по­
датки. Королеві залишено право відсувати на чотири роки ух­
валені закони. Виконавчу владу мав король з відповідальними
міністрами. Територію держави поділено на 83 департаменти і
40 000 громад з дуже широкою самоуправою, що давала право
навіть вибирати державних урядовців і розпоряджатися на­
родною гвардією. Через це французька держава, перше силь­
но централізована, розпалася тепер на нічим між собою не
зв’язані частини. Судову владу віддано народним судам, що
мали відбувати явні розправи.
15
 Похід жінок на Версаль «5 жовтня 1789 р.
Народні Збори ухвалили ще деякі закони, якими зрефор­
мовано дотеперішній устрій. Церковне майно проголошено
власністю держави, знесено монастирі, вибір парохів віддано
громадам. Духовенство мало за обов’язок складати присягу на
конституцію. Збори зайнялися також державним дефіцитом.
Державні доходи під час революції дуже зменшилися, бо
адміністрація не мала належної екзекутиви, а в багатьох око­
лицях тривали заколоти. Тому ухвалено, що скарбниця має
видати т. зв. асигнатй, тобто паперову валюту, для якої
підкладом мали бути сконфісковані церковні маєтності. Але
число асигнат зростало так, що дійшло до суми 60 мільярдів, і
через те їх вартість безнастанно упадала. Прийшла нова
фінансова криза.

Клуби. Законодавчі Збори. Людовік XVI супроти перемін у

державі займав усе більш нерішуче становище. Мірабо, що
був прихильником конституційної монархії, намагався пере­
конати короля про конечність проведення реформ і добув у
нього деякий послух, але, з іншого боку, аристократичний двір
не погоджувався ні на які поступки і підбивав Людовіка до
опору. Слабкий король схилявся то в одну, то в другу сторону.
Так, наприклад, він узяв участь у народному святі в роковини
взяття Бастилії 14 липня 1790 р. і там склав присягу громадя­
нина, що викликало незвичайне захоплення в масах. Але вод­
ночас він увійшов у зв’язки з аристократами-емігрантами, що
перед революцією повтікали за кордон, і домовився з ними про
чужу інтервенцію проти революції. Врешті за намовою двору
16
Людовік зважився на ризи-
ковний крок — виїхати з
Франції до Німеччини. Але ко­
ли вже екіпаж із королем і
його родиною був недалеко від
кордону, один поштмейстер
впізнав утікачів, заалярмував
народну гвардію, короля за­
тримано і перевезено назад до
Парижа 21 червня 1791 р. На­
родні Збори короля усунули й
самі перебрали виконавчу
владу.
Втеча короля викликала
серед мас велику ворожнечу
проти монархії. Помірковані
кола втрачали все більше свій
вплив, а провід переходив до
радикальних течій. Великого
значення набули політич­
ні клуби. Найстарший клуб
мав назву «Товариства при­
ятелів конституції». Він
відбував наради у колишньо- Тип якобінця
му монастирі Св. Якова і
членів його звали якобінцям и. Клуб почав розвиватися
тоді, коли його головою став талановитий демагог Робесп’єр. У
клубі критиковано працю Народних Зборів, а народні промовці
виступали зі скаргами проти тих депутатів, що йшли проти
поглядів юрби. Клуб мав свої відділи у 300 містах і
підтримував зв'язки з ними через своїх делегатів, так що його
доручення доходили до найдальших околиць Франції. Ще
більш радикальним був клуб кордельєрів, названий та­
кож від монастиря. Тут верховодили ідеаліст Демулен і крово­
жерливий лікар Марат, редактор «Приятеля народу», та
спокійний, але фанатичний Жорж Дантон. Цей клуб мав вели­
ку популярність серед юрби в Пале-Рояль. Поміркованіші еле­
менти, під проводом Лафайета, збиралися у клубі ф е а н т і в,
але вони ніколи не дійшли до більшого голосу. Пору1! із клубами
у Парижі безнастанно відбувалися наради проводу 60 секцій,
дільниць, що на них ділилося місто. Тут сходилися дрібні
міщани, й робітники і вислуховували промови принагідних
промовців і представників клубів. Величезного розвитку до­
сягла популярна преса, що мала повну свободу голосу. Ці
щоденники, друковані на поганому папері, з невдалими
ілюстраціями, але з демагогічними, пристрасними статтями
17
розходилися в сотнях тисяч примірників і тримали юрбу в безна­
станному напруженні і роз’яренні. Невдала втеча короля дала де­
магогам бажану нагоду на повну силу виступити проти монархії.
Але більшість Народних Зборів була ще прив’язана до мо­
нархії, не піддавалася демагогії і бажала врятувати короля.
Коли Людовік у вересні 1791 р. присягнув новій конституції,
йому було повернено владу. Але разом з тим Збори уважали
своє завдання виконаним і ЗО вересня 1791 р. саморозпустили-
ся. На останньому засіданні за пропозицією Робесп'єра
вирішено, що дотеперішні депутати не мають права увійти до
законодавчих Зборів, — це мав бути благородний доказ, що
вони не змагають до утримання влади у своїх руках.
До Законодавчих Зборів (1791—1792) увійшли
зовсім нові депутати. Здебільшого це були люди молоді, яким
не виповнилося навіть ЗО років. Багато було між ними адво­
катів і письменників, а політичну освіту вони здобули у клубах
та на різних зібраннях. Не було вже зовсім представників ви­
щого духовенства, аристократії чи багатого міщанства. Щодо
політичних поглядів, то нові Збори були набагато ради-
кальніші, ніж старі. Оборонців абсолютизму не 'було вже
зовсім; прихильників конституційної монархії (феантів) знай­
шлося ледве 100. Натомість на лівиці засідало понад 200 при­
хильників республіки. Поруч з якобінцями сиділи тут жи­
рондисти — депутати департаменту Жиронда, що домага­
лися безоглядного проведення демократичних засад. Партія

18
гори, що засідала на найвищих місцях, була найбільш ради­
кальною і перебувала під впливом Робесп’єра, Марата й Дантона.
Центр, до якого належало до 400 депутатів, не мав здекларова­
них поглядів, але все більше схилявся на сторону лівиці.
Дебати Законодавчих Зборів торкалися головно двох справ:
незаприсяжених священиків й емігрантів. Частина духовенства
не хотіла скласти присяги на конституцію, уважаючи, що вона
суперечить церковним законам. Збори у цій справі ухвалили, що
незаприсяжені священики мають втратити платню, а якщо бу­
дуть виступати проти нового ладу, то підлягатимуть карі
дворічного арешту. Щодо емігрантів, які виїхали за кордон, по­
становлено, що коли вони не повернуться до означеного часу, їх
чекає смертна кара за'зраду держави і конфіскація майна. Але
король, користуючися своєю конституційною владою, на обидві
ухвали наклав своє «вето». Лівиця і вулична юрба зреагували на
це гострими виступами проти королівської влади.
У зв'язку зі справою емігрантів у Франції зростала ворож­
неча проти Австрії і Пруссії, що ставали в обороні Людовіка
XVI і французької монархії та загрожували інтервенцією. Ко­
ли прийшли вісті про формальний союз обох держав, у Па­
рижі прийшло до такого схвилювання, що Людовік був змуше­
ний вибрати міністрів з-поміж жирондистів. Дня 20 квітня
1792 р. цей уряд проголосив війну Австрії і Пруссії. Рівночасно
Збори вирішили покликати до Парижа національну гвардію з
південних провінцій, а на непокірних священиків наложили
кару депортації. Коли ж король знову ужив свого права «ве­
то», у столиці вибухли грізні розрухи, і 20 червня 1792 р. юрба
напала на королівську палату Тюїльрі. Народна гвардія з тру­
дом оборонила короля. 10 серпня напад повторився, юрба здо­
була палату й вимордувала сторожу. Король із родиною ледве
врятувався під охороною Законодавчих Зборів. Але Збори бу­
ли вже зтероризовані подіями й вирішили ліквідувати владу
короля, віддати його під нагляд і скликати надзвичайний пар­
ламент — Конвент для вирішення майбутнього ладу Франції.
Владу перейняв новий уряд, складений з жирондистів.
Найбільший вплив у ньому мав Дантон як міністр справедли­
вості. Він увійшов у порозуміння з радою міста Парижа та
секціями і почав переслідування «ворогів народу» — шляхти,
духовенства і всіх прихильників давнього ладу. В днях 2—7
вересня 1792 р. близько 3 000 людей втратили життя, чи то за­
суджені на смерть народними трибуналами, чи просто вимор-
дувані на вулицях.

Конвент. Терор. Третій французький парламент — Наці­

ональний Конвент (1792—1795) обрано було на основі
загальних виборів. Було скасовано маєтковий ценз, а виборче
19
 Комісар Конвенту
право починалося з 21 роком життя. Через те перемогу здобу­
ли радикальні елементи. Прихильників конституційної мо­
нархії вже майже не було, і вони не проявляли явно своїх по­
глядів. На правиці засідали жирондисти, що маЛи прихиль­
ників у провінції. До цієї партії належали майже всі міністри,

20
багато генералів і між ними Дюмур'є, що вславився перемога­
ми над австрійцями. Крайню лівицю, «гору», займали якобінці;
між ними були Марат, Дантон, Робесп’єр, Демулен. їх було
всього 113, але за ними стояв Париж — міська рада, секції, на­
родна гвардія. Половина депутатів належала до центру, що не
проявляв виразного обличчя. Жартівливо називали його «до­
линою» або «багном». Більшість все-таки була ре­
спубліканська і на першому засіданні 21 вересня 1792 р. ухва­
лила зліквідувати королівство і проголосити республіку.
Якобінці вирішили також усунути Людовіка XVI. Короля зви­
нувачено у зраді і змові проти держави, а передусім «за зло­
чин, що він був королем». Жирондисти і центр хотіли врятува­
ти короля, але під терором юрби Конвент 387 голосами проти
334 засудив його на смерть. За це голосував також орлеансь­
кий князь Філіпп, що прийняв прізвище Егаліте (Рівність).
Присуд виконали на гільйотині 21 січня 1793 р.
Після смерті короля Конвент перебрав у свої руки всю ви­
конавчу владу. Для різних завдань створено окремі комітети,
складені з членів Конвенту. Найбільшу владу мав Комітет
публічного добра, що складався спочатку з 25, а
пізніше з 11 членів і об'єднував всю внутрішню і-закордонну
політику; йому підлягали навіть міністри. Комітет пуб­
лічної безпеки вів боротьбу з ворогами революції. Ре­
волюційний трибунал, з 39 членів, мав необмежену
судову владу, — від його присудів не було апеляції. У
дільницях Парижа утворено також секційні комітети, що ут­
римували поліційну службу в своїх округах, вели списки
підозрілих, організовували народні зібрання й утримували
юрбу у постійній готовності. Почалася тепер безоглядна бо­
ротьба проти «ворогів народу» — шляхти, духовенства, бага­
тих міщан та членів поміркованих партій. Арешти, ревізії,
слідства, напади на підозрілих, смертні вироки — це були за­
соби, якими якобінці намагалися утвердити свій режим.
У самім Конвенті чимраз гострішою ставала боротьба між
жирондистами та якобінцями. Жирондисти звинувачували
Дантона у порозумінні з чужими державами, а Марата — у
змаганні до диктатури, але революційний трибунал їх обох
виправдав. У відплату за це якобінці почали акцію проти жи-'
рондистів за допомогою вулиці. Паризькі секції надіслали до
Конвенту звинувачення проти 22 жирондистів у зраді держа­
ви. Але жирондисти не налякалися, а своїми впливами довели
до того, що ув'язнено Гебера, редактора вуличного щоденника
«Батько Дюшен», котрий цинічно закликав до терору. Тоді Па­
риж став на захист свого проводиря. До Конвенту явилася
збройна депутація, вимагаючи звільнення Гебера й ув'язнення
підозрілих депутатів. Конвент не піддавався і тільки наказав
21
 провести слідство перед
Комітетом публічного добра.
Тоді Марат 2 червня 1793 р.
зорганізував напад юрби на
Конвент, за участю народної
гвардії й артилерії, й таки до-
сяг свого, — зтероризована
палата видала жирондистів.
Воро'ги якобінців пробували
організувати контракції. 13
липня Шарлотта Корде вбила
штилетом кровожадного Ма­
рата. Це спричинило нові пе­
реслідування. Частина ув'яз­
нених жирондистів змогла
утекти за кордон, інших
Жан-Поль Марат покарано смертю. 17 вересня
1793 р. Конвент видав закон
про підозрілих, що дозволяв і'язнити кожного, хто будь-чим
видавався ’ небезпечним режимові. Підозрілими стали тепер
усі, хто відрізнявся від юрби урядом, становищем, маєтком,
освітою чи походженням. Вистачало донесення шпига або на­
клепу якого-небудь ворога, щоб невинні люди потрапляли до
в’язниці і під гільйотину. Щоденно виконувалися смертні ви­
роки щодо кільканадцяти чи й кількадесяти людей. Поклали
тоді свої голови на гільйотину королева Марія-Антуанетта,
жирондистка пані Ролан, колишній міністр Малєрб, голова
Народних Зборів Белі, відомий хімік Лавуазье, багато осіб з-
поміж аристократії, зокрема князь Філіпп Eraліте, якого ос-
тентаційний демократизм не врятував від гільйотини.
Терор перекинувся також на провінцію. Там революційні
ідеї не сприймалися так беззастережно, як у столиці, * і в
різних місцях почалася боротьба проти якобінців. Особливо се­
лянство, прив'язане до короля і церкви, вороже ставилося до
революційного режиму. Але якобінці зуміли рішучими засоба­
ми придушити опір. У Бретані і Нормандії повстали селяни,
доведені до розпуки знущаннями якобінців, але комісар Кон­
венту Кар'є придушив цей рух жорстокими засобами, ув’язне­
них наказав топити в Луарі, кидаючи їх у воду з кораблів. У.
Ліоні проти управи якобінців повстало міщанство, перемогло
революційну залогу і покарало смертю жорстокого голову
клубу — колишнього священика Шальє. Але революційна
армія здобула місто, і тоді всіх визначних громадян покарано
гільйотиною, їхнє майно пограбовано, а доми спалено та зруй­
новано. Таким самим способом поруйновано Марсель — за на­
казом Конвенту він мав залишитися оселею без імені. Рево-
22
 Il

Революційний трибунал

люціонери здобули також Тулон, мешканці якого, закликали

собі на допомогу англійців. При здобуванні міста вперше
відзначився і здобув собі ім'я Наполеон Бонапарт. Тяжка доля
чекала також Вандею. Тут великий вплив мало духовенство, і
народ повстав проти республіканського режиму, прогнав
якобінців з різних міст. Але й туди надійшли революційні
полки й страшними засобами нищили повстанські села та
містечка. Проте остаточно придушити повстання не вдавалося.
Тутешні «роялісти» (прихильники короля) знову й знову
підіймалися на боротьбу і на революційний «червоний» терор
відповідали терором «білим».
Революція зустрічалася з нехіттю не тільки завдяки своїм
жорстоким виступам проти «аристократів», але також тому,
що не зуміла зорганізувати господарське життя. Конвент ви­
давав далі асигнати на державні добра, але курс їх падав без­
настанно, бо вони не мали покриття. Тоді вийшов закон, що
асигнати треба приймати у номінальній вартості. Хто б цього
не виконав, підлягав покаранню в'язницею і навіть смертю. На
збіжжя, хліб та інші продукти’першої потреби назначено мак­
симальні ціни, щоб стримати спекуляцію. Але селянам не­
вигідно було по низькій ціні продавати збіжжя, і дорожнеча
ще більше зросла. Тоді появилися розпорядження проти тих,
що не хотіли продавати свої продукти; назначено суворі кари
на селян, які щотижня не являлися на торзі, і проти купців, що
ховали £вої товари. Разом із тим комісари уряду і революційні
відділи проводили всюди реквізиції, забираючи у громадян
23
харчі і всяке майно, а особливо золото та дорогоцінності, а за
те давали безвартісні асигнати. Багато награбованого добра за­
лишилося в руках різних хижаків, що в такий спосіб здобува­
ли собі великі маєтки.

2. ВІД РОБЕСП'ЄРА ДО ДИРЕКТОРІЇ

Обичаї революції. Робесп’єр. Революція завела різнорідні
зміни у побуті щоденного життя. Вже після проголошення
«Декларації прав людини» відмінили всякі родові і почесні ти­
тули, а замість «пан» почали уживати «громадянин». В одежі
замість шляхетської пишноти позначалася демократична про­
стота; замість фраків уживали сурдутів, замість коротких
штанів («кюлотів») увійшли в моду довгі панталони; звідси по­
ходить назва — «санкюлоти» (без аристократичних штанів).
Символом свободи стала «фригійська» шапка, що її перше но­
сили галерники. У літературі улюбленими постатями були ге­
рої Римської- республіки, як Брут, Катон, Марій та ін. У мис­
тецтві часто виступають республіканські емблеми, наприклад,
«фасцес». Державний устрій мав також іти за зразками прав
Лікурга; нову конституцію (т. зв. другу) Конвент ухвалив 24
червня 1793 р. і піддав її народному плебісциту. Але ця кон­
ституція не увійшла в життя.
Революційні свята прийняли окремий характер, що
поєднував у собі наслідування римських обичаїв з ідеєю «по­
вернення до природи» Руссо. Визначний маляр Давід
інсценізував таке свято 10 серпня 1793 р. у пам’ять наступу на
Тюїльрі. Руїни Бастилії, звідки виходив маніфестаційний
похід, прикрашено написами, що мали нагадувати «епоху де­
спотизму»: «Конаю тут від 44 років!»; «Чеснота мене туди за­
вела»; «О, мої діти!» та ін. На цьому тлі підіймалася величезна
статуя Природи з написом: «Ми всі її діти». З грудей статуї
виливалися два струмені води як символ плідности. Мер Па­
рижа наповнив водою «чашу братерства», за старовинним
звичаєм вилив дещо в жертву природі, напився сам і частував
представників усіх департаментів, що тут зібралися. Під час
походу якобінці несли прапор, на якому було око між хмара­
ми :— «символ миру й погрози». Вісім членів Конвенту несли
скриню з таблицями «Прав людини» і конституцією. Плуг на
тріумфальному возі символізував хліборобство; на ньому
сиділо двоє стариків, а віз тягнули їхні діти. Вісім коней, при­
браних‘у червоне, тягнули віз, на якому була урна з попелами
героїв, що полягли за батьківщину. На гарматах їхали жінки,
що вславилися під час нападу на Версаль 1789 р. Везено дітей
з захистів з їхніми опікунами, сліпих з притулку та ін. На
24
 Жорж Дантон

площі Ревдлюції, де Людовік XVI поклав голову під топір

гільйотини, стояла статуя Свободи з різними написами. Перед
нею стояв костер з емблемами монархії Бурбонів. Ці «нена­
висні пам’ятки» підпалили, а рівночасно випустили на свободу
3000 пташок з трикольоровими стяжками і написами: «Ми
свобідні, ідіть за нашим прикладом».
Пізніше Конвент почав проводити різні зміни в обичаях.
Наприкінці 1793 р. установлено новий календар, що мав почи­
натися від проголошення республіки 22 вересня 1792 р. Назви
25
 місяців змінено на нові: 1) місяць зборів винограду (від 22 ве­
ресня до 21 жовтня); 2) місяць мряки; 3) інею; 4) снігу; 5) вітру;
6) дощу; 7) прозябания; 8) квітів; 9) сіножатей; 10) жнив;
11) спек; 12) овочів. Місяць мав ЗО днів і ділився на три декади,
а дні декади мали назви: перший, другий, третій і т. д. П’ять
або шість днів, що залишалися при кінці року до повного числа
365 або 366 днів, присвячено народним святам: чесноти, генія,
праці, публічної опінії і нагород. Чотирьохлітній період назва­
но франсіадою. Цей республіканський календар скасував На­
полеон 9 вересня 1805 р.
Конвент завів єдину систему міри і ваги. За одиницю мір
прийняли одну сорокамільйонну частину рівника,
* яку назва­
но метром. Так само заведено, як одиницю ваги, кілограм. Де­
сятинну систему застосовано також до монет і на місце лівра
установлено франк, що ділився на 100 сантимів.
Революція все більш вороже ставилася до християнства.
Вже Законодавчі Збори заборонили публічні релігійні цере­
монії, завели цивільні шлюби і дозволяли розлучення за зви­
чайним зголошенням жінки. Конвент скасував целібат свяще­
ників. Якобінці почали замінювати християнські імена на ста­
родавні, як Аристид, Анахарсіс і т. ін., або ж видумували нові
від імен славних осіб, наприклад, Мірабо, Дюмур'є або й Ре­
спубліка.
Далі крайні революціонери почали змагати до повного зне­
сення християнства. Почалося відступництво від віри.
Архієпископ Парижа Гобель сам склав на руки Конвенту
відзнаки свого уряду — хрест і перстень — і заявив, що
відтепер немає іншого культу, окрім вільності та рівності. Пре­
зидент обійняв його і відповів, що чеснота — це єдиний культ
Найвищого Єства, що вимагає тільки культу розуму. Тоді
вирішено посвятити на цей культ катедру Нотр-Дам у Парижі.
10 листопада 1793 р. святкували уперше «свято розуму».
Жінка одного друкаря, вбрана у білу туніку і голубий плащ, у
фригійській шапці на голові, зображувала Свободу; довкола
неї танцювали дівчата у вінках з дубового листя з запаленими
смолоскипами в руках. Потім Конвент почав домагатися від
духовенства, щоб воно зреклося християнства, а громадська
рада Парижа наказала зачинити усі церкви, а священиків
віддала під поліційний нагляд. Один із найбільш крайніх ре­
спубліканців, Гебер, почав домагатися знесення усіх дзвіниць,
бо вони противляться засаді рівности. Але інший проводир
якобінців, Робесп'єр, котрий боявся занадто великого впливу
Гебера на маси, виступив проти нього в обороні почитания Бо­
га, а атеїстів назвав «аристократами», бо вони заперечують

* Меридіана.
26
існування вищого Єства, ще
опікується гнобленою чесно­
тою.’ Також інший впливовий
провідник, Дантон, виступив
проти «антирелігійних маска­
рад». Тоді Конвент 6 грудня
1793 р. ухвалив толеранцію
всіх віросповідань.
Ці події виявили, що серед
якобінської верхівки, яка очо­
лювала революцію, не було
єдності. Утворилися тоді дві
групи: Гебер, зі своїми при­
хильниками, «геберистами»,
спирався на юрбу Парижа і
змагав до повного соціального
перевороту; Дантон, колишній
міністр справедливості, який
доробився на революції
маєтку, бажав спокійного
життя .і хотів закінчити ре­
жим терору; врешті, фантаст
Робесп’єр думав про перебу- Максиміліан Робесп’єр,
дову громадянства на основі провідник якобінців
ідей Руссо й за
найвідповідніший шлях уважав диктатуру, оперту на терорі.
Гебер бачив, що Робесп’єр бажає зліквідувати його групу, і то­
му у березні 1794 р. почав приготовляти повстання проти
поміркованих елементів. Він порозумівся з революційною
армією і за її допомогою хотів опанувати Париж. Але Конвент
відкрив його плани, і Гебер зі своїми прихильниками пішов під
гільйотину.
Тоді Робесп’єр почав боротьбу з Дантоном. Близький
співробітник Дантона, Каміль Демулен, колишній проводир
наступу на Бастилію, видавав популярний часопис «Старий
Кордельєр» і почав у ньому виступати проти терору. Він дав
на основі Тацита образ володіння цісаря-тирана Тиберія, як
він з підозрінням відносився до кожного, хто став популярним,
як вірив підшептам донощиків, як все змагав до побільшення
своєї влади. Читачі зрозуміли, що це портрет Робесп'єра, — й
амбітний проводир рішився за це помститися. Дантонові до­
несли про плани Робесп’єра, але він відповів: «Не
відважиться!» Коли його намовляли, щоб утікав, він сказав:
«Чи ж батьківщину можна забрати на підошвах?» Врешті
Дантона і його товаришів арештували. Він боронився три дні
перед революційним трибуналом, але прихильники Робесп'єра
27
 домоглися таки смертного вироку. Під гільйотиною Дантоя
зберіг повний спокій; коли в'язали йому руки, сказав: «Одним
ременем, — другий залишіть для Робесп'єра». Разом із ним
пішов на ешафот Демулен та інші його прихильники.
Робесп'єр став тепер необмеженим диктатором і почав ре­
алізувати свої фантастичні плани. Його дорадником був Сен-
Жюст, що уложив плани реорганізації громадянства на основі
ідей Руссо. Нове громадянство мало опиратися на повній
рівності — «не має бути ані багатих, ані бідних», землю мали
поділити на рівні частини, заборонено всяку розкіш, не вільно
тримати прислугу, виховання переходило до рук держави. Пе­
ревиховання громадянства Робесп'єр почав від релігії. 7 трав­
ня 1794 р. Конвент проголосив ухвалу, що визнавала існування
Найвищого Єства і безсмертність душі. Днем пізніше
відбулося свято Найвищого Єства. Проводив сам Робесп'єр,
вбраний у голубий фрак і жовті сподні, перепоясаний три­
колірною лентою, у капелюсі, прибраному перами, з китицею
квітів і колосся. Жінки були у білих сукнях з квітами у волоссі,
хлопці з букетами фіалок, юнаки несли міртові гіллячки, чо­
ловіки — дубові, старики — оливкові. В амфітеатрі в Тюїльрі
Робесп'єр підпалив статую Атеїзму, яку підпирали Незгода й
Самолюбство, — з диму вийшла статуя Розуму. Похід під зву­
ки музики пішов на Марсове Поле, і тут відбулося дальше свя­
то — співали гімни на честь Розуму і республіканські пісні,
складали присягу, підіймаючи шаблі, кидали квіти.
Це свято було зустрінуте загальними насміхами, і Ро­
бесп'єр вирішив терором усунути всіх тих, хто чинив опір його
намірам. 10 червня Конвент ухвалив новий судовий закон, що
в основу вироків ставив тільки «сумління присяжних,
освічених любов’ю до батьківщини», а не матеріальні докази/
результати слідства і зізнання свідків. Внаслідок того розви­
нувся такий кривавий терор, якого дотепер ніколи не було. У
червні й липні 1794 р. під гільйотиною склало голови 1 285 лю­
дей. Проти Робесп'єра почалися заговори. Він не почувався
певним свого життя і всюди бачив небезпеку. На його столі за­
вжди лежали два набиті пістолі, він їв і пив тільки те, що вже
спробували інші. У його помешканні постійно перебувала озб­
роєна сторожа, і він тільки в її товаристві виходив на вулицю,
а на засідання Конвенту і Комітету публічного добра заходив
усе рідше.

Війна з коаліцією. Французька революція викликала голо­

сний відгомін у всій Європі. Уряди всіх держав, що мали абсо­
лютний устрій, з тривогою дивилися на розвиток рево­
люційних подій. Прихильники демократії бачили близьке виз­
волення народів. Але революційний рух перекинувся тільки
28
до Бельгії. Клерикали і демок­
рати об'єдналися разом проти
Австрії й у грудні 1798 р. про­
голосили незалежність
Бельгійської держави. Але в
короткому часі австрійські
війська придушили повстання.
Також у Лотарингії, де
німецькі й французькі тери­
торії перехрещувалися, про­
явилися наслідки революції, а
саме нижчі класи виступили
проти феодальних обов'язків.
Подіями у Франції був
найбільше зацікавлений цісар
Леопольд II, бо Марія-Антуа­ Лазар Ніколь Карно,
нетта була його сестрою, але організатор революційної армії
він не міг рішитися на
інтервенцію, по-перше, тому, що в австрійських краях панува­
ли розрухи, спричинені йосифіанськими реформами, а по-
друге, тому, що Людовік XVI вів хитку політику і йшов на
компроміси з революцією. Англія поки що спостерігала за хо­
дом подій, а для Катерини II революція була на руку, бо увага
Західної Європи відверталася від Польщі й Туреччини, де
Росія проводила свої завойовницькі плани.
До війни в підтримку монархії намагалися схилити воло­
дарів французькі емігранти, між якими були члени династії і
найвизначніших аристократичних родів, що мали впливи при
всіх дворах. Головним центром еміграції був Кобленц на Рейні,
а сусідні духовні князі дозволяли на своїх територіях ор­
ганізовувати збройні відділи для війни з революцією. Фран­
цузький уряд почав чимраз гостріше виступати проти цих
замірів, і тоді цісар Леопольд II разом із прусським королем
Фрідріхом Вільгельмом II на з'їзді у Пільніці 27 серпня 1791 р.
проголосили декларацію про. підтримку монархії, а 7 лютого
1792 р. утворили союз проти Франції. Уряд жирондистів про­
голосив обом державам війну.
Восени 1792 р. розпочалися воєнні'дії. Прусський полково­
дець, князь Фердінанд з Брауншвейга, увійшов до Лотарингії,
здобув тут слабо боронені французькі твердині, зокрема Вер­
ден, і попрямував на Шампань. Вождь революційної армії Дю-
мур'є зустрів його під Вальмі (ЗО вересня 1792 р.), і прусські
війська після безуспішної канонади відступили. Тоді Дюмур'є
рушив на Бельгію і під Жемап (6 листопада 1792 р.) так сильно
погромив австрійців, що цілий цей край перейшов під владу
Франції. Рівночасно на Рейні генерал Кюстін розбив сили ду-
29
 Проголошення едикту «Батьківщина в небезпеці»

ховних князів і заволодів містами Шпайер, Вормс і Майнц. Так

само повелося французам у боротьбі з сардинським королем
Віктором Амадеем III, що пристав до союзу з Австрією: вони
захопили Сабавдію
* і Ніццу.
Страта Людовіка XVI справила у Європі гнітюче враження.
Проти Франції зорганізувалася коаліція, до якої пристали Ве­
лика Британія, Нідерланди, Іспанія, Португалія та ін.
Австрійські війська під Нервінденом у Бельгії розбили фран­
цузьке військо. Дюмур'є приписував цю невдачу якобінцям,
що занедбали постачання армії, а жовнірів деморалізували
радикальними кличами. Дюмур’є почав виступати проти Кон­
венту й погрожував, що рушить на Париж та поверне мо­
нархію. Конвент звинуватив його у зраді, але він наказав
якобінських посланців заарештувати і сам перейшов до ворога.
Кюстінові також не щастило на Рейні, -і невдовзі він пішов під
гільйотину.
Новою організацією республіканської армії зайнявся
військовий міністр Лазар Карно. За його пропозицією 23
серпня 1793 р. Конвент ухвалив скликати загальне ополчен­
ня, ’ а саме — молодь від 18 до 25 років. Це були люди, що ви­
росли під час революції, були до неї прив'язані і готові за неї
вести боротьбу. Карно зумів надихнути це нове військо ен­
тузіазмом для республіки і вмів знайти нових талановитих ко­
мандирів, котрих можна було поставити на місце давніх
офіцерів-аристократів. Революційна «Марсельєза», яку склав
Руже де Ліль, стала бойовою піснею нової армії. Цё * нове
військо складалося з свіжих рекрутів і не могло вести бороть­
бу в довгих лініях, як/го було в звичаї дотепер. Явилася потре­
ба полки поділити на дрібніші відділи, що самі підступалися до
ворога. Таким чином, замість т. зв. лінеарної тактики постала
тиральєрка. Але до вирішального бою військо йшло великою
масою і сильним ударом намагалося розтрощити ворога. Цю

* Савойю.
ЗО
тактику розвинув пізніше Бо­
напарт. У неврегульованих
відносинах військо не могло
розраховувати на постійне по­
стачання і тому жило
реквізиціями.
Реформа Карно проявила
свої успіхи в'недовгому часі на
фронті. 26 червня 1794 р. рево­
люційна армія під проводом
Журдана розбила австрійців
під Ф л є р і і знову захопила
Бельгію. Тим часом прийшло
до вирішальних подій у Па­
рижі.

Упадок Робесп'єра. Кінець

Конвенту. Терор Робесп’єра в
половині 1794 р. дійшов до та­
кого напруження, що не почу­
валися в безпеці навіть най­
ближчі співробітники дикта­ Типи «золотої молоді»:
тора. Врешті ті якобинці, що «неймовірний» і «чудова»
були найбільше загрожені, під
проводом Тальєна, що вславився придушенням контррево­
люції в Бордо, порозумілися і склали заговір проти Робесп’єра.
їх підтримала поміркована «долина» Конвенту. Коли Робесп'єр
27 липня 1794 р. (9 термідора II року революції) появився в
залі засідань, його привітав крик: «Геть тирана!», а Тальєн
прискочив до нього з штилетом, щоб убити «нового Кромвеля».
Робесп'єр хотів промовити, але не міг добути голосу. «Кров
Дантона душить тебе», — закричали депутати. Конвент ухва­
лив ув’язнити Робесп'єра, і жандарми вивели його із зали. По
дорозі юрба визволила диктатора і він заховався в ратуші. Але
під враженням подій його прихильники почали від нього
відходити. Жандарми вдерлися до кімнати, де він почав писа­
ти зазив до секцій, й один із них вистрілив йому в лице. Пора­
неного затягнули до революційного трибуналу, який засудив
його на гільйотину. Рівночасно покарано смертю 72 якобінців.
Упадок Робесп'єра спричинили його особисті вороги, які
хотіли взяти владу в свої руки і використати її для себе. Але
виявилося, що настрої громадянства змінилися. З провінції
надходили до Парижа звернення, що жадали кінця терору. В
Конвенті перемогла поміркована група, що репрезентувала
міщанство. Невдовзі обмежено владу комітетів безпеки й
публічного добра та зреформовано устрій Парижа, щоб дати
зі
голос заможнішому міщанству. Головні виновники тероризму
пішли під гільйотину, а секції втратили вплив. Поволі
відновлювалося громадське життя, відкрито знову театри,
кав'ярні, літературні салони. На вулицях Парижа появилася
аристократична молодь, котра за ціль життя ставила собі по­
мсту якобінцям за смерть родичів і приятелів. Вони утворили
організацію, сила якої все зростала, бо до них приставали всі
вороги революції. їхнім осідком був т. зв. Дім рівності, перше
Пале-Рояль, та деякі кав'ярні. Постійний комітет з шести
членів приймав рапорти про події в місті і приготовляв поста­
нови. Через те, що деякі з тих людей покинули армію, якобінці
називали їх «мюскаденами», пижмаками. Між ними були та­
кож багаті паничі, т. зв. «золота молодь»,- що думала про
відновлення давнього розкішного життя шляхти. Вони верну­
лися до одягу з-перед революції, носили короткі штани (кюло-
ти‘), впущені у чоботи, і довге'волосся з локонами («песіми ву­
хами») по боках. Краватки були високі, в них ховалася борода.
Ця молодь уживала афектованої мови, а від фрази, що її вони
часто повторювали, названо їх «неймовірними». Так само еле­
гантні жінки дістали назву «чудових». За відзнаку аристокра­
тична молодь уживала суковатих палиць, з якими нападала на
якобінців. Вони не хотіли викликати нових убивств, а тільки
висміювали прихильників революції. З особливим завзяттям
мюскадени виступали проти культу Марата, що був дуже поши­
рений, усюди розбивали його статуї і довели до того, що Конвент
наказав викинути тіло Марата з Пантеону. Гімном контррево­
люціонерів стала пісня «Пробудження народу», якою хотіли усу­
нути «Марсельєзу». Під натиском мюскаденів Конвент у листо­
паді 1794 р. припинив діяльність клубу якобінців.
Але прихильники революції не здавали своїх позицій. Без­
настанно приходило в Парижі до розрухів. У місті панувала
жахлива дорожнеча, бо асигнати втратили всяку вартість. Не
було хліба, і почався голод. Коли поставлено перед судом чо­
тирьох найдіяльніших членів Комітету публічного добра
1 квітня 1795 р., юрба облягла Конвент і стала вимагати випу­
щення «патріотів», хліба і конституції 17’93 р. Але генерал
Піпігрю, що тоді перебував у Парижі, розігнав демонстрацію
військовою силою. Удруге 20 травня' пролетаріат напав на
Конвент і тримав його в облозі цілий день, аж поки мюскадени
та військо не відновили порядок. .
З другого боку проти Конвенту почали виступати роя-
л і с т и, прихильники монархії. Цей рух розпочався у
провінції. Як тільки впав 'Робесп'єр, у різних сторонах Франції
вибухли повстання і всюди винищено якобінців, у деяких
місцях дуже жорстоким способом: у Марселі палили їх жив­
цем, у Тарасконі над Роданом кидали їх з вежі на побережні
32
 Наполеон Бонапарт, поручик

скелі. «Білий терор» розвинувся особливо у Вандеї, і ре­

спубліканські війська не могли там дати собі ради з повстанця­
ми, т. зв. шуанами, що вели боротьбу під королівськими прапо­
рами. Повстання підтримували емігранти, а також Англія, що
посилала туди військове спорядження. Врешті генерал Гош у
половині 1795 р. придушив повстання, причому до смертної
кари засуджено тисячу емігрантів. 8 червня 1795 р. помер син
Людовіка XVI, якого монархісти уважали за Людовіка XVII.
Якобінці віддали його на виховання шевцеві Сімонові, котрий

2 L Крип’яксвич, кн. З 33
 дитину просто замучив.
Лікарі взялися рятувати до-
фена, але було вже запізно.
Не всі вірили у смерть коро­
левича і під його ім’я
підшивалися різні авантюри­
сти. Еміграція признала ко­
ролем брата Людовіка XVII,
під іменем Людовіка XVIII.
Щоб забезпечити Франції
республіканський лад, Кон­
вент провів наради щодо
нового устрою і 11 серпня
1796 р. проголосив так зв.
третю конституцію.
Законодавча влада мала на­
лежати Народним Зборам,
що ділилися на дві палати:
Найдавніший портрет Раду п’ятисот, яка мала вно­
Наполеона Бонапарта 1783 р.
сити проекти, і Раду стар­
ших (250 членів, вище 40
років життя), котра ухвалювала закони. Виконавчу владу
дістала колегія 5 директорів. Але свободу виборів було обме­
жено тим, що три четвертини обох законодавчих палат мали
обиратися з членів Конвенту. Ухвалу піддали плебісцитові, і
за конституцію подано було 914 000 голосів, а проти неї —
41 000, причому мали місце великі зловживання. Ця спроба
Конвенту штучно продовжувати своє життя викликала за­
гальне обурення, і паризькі секції, в яких перевагу мали тепер
помірковані та роялісти, постановили вчинити збройний опір
цим намірам. Вулиці Парижа вкрилися барикадами, і
міщанство рушило на Конвент. Але енергійний депутат Барра
зорганізував оборону і провід над військом віддав Наполеонові
Бонапарту. За допомогою артилерії молодой генерал розбив
ряди повстанців і відновив спокій у Парижі 5 жовтня 1795 р.
(13 вандем'єра). Конституція утрималася.

Директорія. Вибори відбулися в призначений строк. Щоро­

ку мали обирати третю частину депутатів. До Директорії
увійшли: переможець повстання Барра, колишній віце-граф,
юрист Ревбель, офіцер інженерії Летурнер, Лярвелер-Лепо,
відомий як ворог усякої релігії, і знаменитий організатор
війська Карно. Спочатку до Директорії запросили Сієса, що
вславився напередодні, революції трактатом про значення
третього стану, але він не вірив у конституцію: «Вона ще не
така, якою повинна бути».
34
 Директорія від початку ма­
ла великі труднощі, бо скарб­
ниця була порожня, а в сто­
лиці панувала нужда. Тоді ви­
пустили нові асигнати на суму
в кілька мільярдів франків. У
державній друкарні кількість
персоналу збільшено з 400 до
х 800 осіб, але вони все ж не
змогли справитися з роботою
друку грошей. Вартість асиг-
нат так упала, що за фунт
хліба або літру молока плати­
ли 50 франків. Селяни взагалі
' не хотіли брати тих непевних
паперів. Для міської бідноти
роздавали даром хліб, але че­
рез нестачу фондів цю акцію
обмежено, а хліб ставав чим­
раз гірший. Велика нужда бу­
ла між урядовцями, що
діставали плату асигйатами.
Багато заможних перше лю­
дей випродувало тепер свою
хатню обстановку, щоб утри­
матися при житті. Хто мав зо­
лото, той жив дешево й
вигідно. Поширилося тоді не­
звичайно лихварство, і на
людській нужді виростали
маєтки різних галапасів
.
*
На такому тлі виник за-
говір Каміля Бабефа, що
прийняв ім’я Гракха.. Він про­
довжував традиції якобінців й
у своєму часописі «Трибун на­
роду» славив пам’ять Марата,
Робесп’єра і «доби свободи».
Він заснував «Клуб рівних» і в
ньому проголошував ідею, що
«земля не належить нікому, а
її плоди — всім», вимагав
ліквідації власності і всіх до­
теперішніх прав та виступав

— * Пройдисвітів, аферистів. Французький вояк 1798 р.

2* 35
проти «п'ятьох причепурених мулів у люксембурзькій палаті»,
бо ще Конвент приписав для диктаторів парадні одяги. Але
Директорія мала ще силу, і суд засудив Бабефа і його
співробітника Дарте до смертної кари. Після запитання прису­
ду вони оба добули штилети й взаємно, себе ними ударили. Але
рани не були смертельні, й обох комуністів покарано
гільйотиною.
Незважаючи на ці внутрішні потрясіння, Директорія мала
сильне становище завдяки воєнним успіхам. Після перемоги у
Бельгії французькі війська під проводом генерала Пішгрю
атакували Голландію і після тривалої війни 1794—1795 рр. за­
хопили повністю Генеральні Стани. Намісник Вільгельм V
зрікся з уряду, а французи, підперті місцевими демократами,
утворили тут Батавську республіку. Проголошено
права людини, засаджено дерева свободи, засновано клуби —
все, як у Франції. Але голландці невдовзі відчули тягар війни:
мусили утримувати головну французьку армію і заплатити
величезні воєнні кошти. Крім того, їхній флот захопили
англійці. Також на Рейні французькі війська здобували все
нові перемоги і в деяких місцях перейшли навіть на правий бік
ріки.
Наслідок цих успіхів був такий, що Пруссія почала перего­
вори з Францією. Вона готувалася до третього поділу Польщі й
не мала сили боротися на два фронти. Мирний договір було
укладено в Базелі у квітні 1795 р. Пруссія зреклася лівого бе­
рега Рейну на користь Франції. Іспанія також погодилася на
мир, так що коаліція була розбита.
Але Австрія рішилася й далі вести війну, а Англія допома­
гала їй грішми. Війна розгорілася на Рейні і йшла з пе­
ремінним успіхом: перемагала то одна, то друга сторона. Тоді
Директорія підготувала план великого наступу, що мав роз­
гортатися у напрямі на Відень, рівночасно з Німеччини й
Італії. Генерал Журдан ударив на Горішній Палятинат, але
австрійці його погромили і він мусив вернутися за Рейн. Дру­
гий французький полководець Моро дійшов уздовж Дунаю аж
до Баварії, але, зважаючи на невдачу Журдана, мусив також
розпочати відступ. Але південнонімецькі держави, налякані
тим походом, одна за одною приступали до миру з Францією.
До Італії Директорія вислала Наполеона Бонапарта. Моло­
дий 2 7-літній генерал знайшов французьке військо в нужді і
розбитті, без харчів і одягу, здеморалізоване браком дис­
ципліни. Бонапарт видав до своїх полків короткий, але силь­
ний заклик: «Вояки! Ви голі, погано екіпіровані. Уряд винен
вам багато, але не може дати нічого. Ваша терпеливість і
відвага, що її показуєте серед цих скель,- є достойні подиву.
Але вони не дають вам ніякої слави, ніякий її відблиск не па­
зе
дає на вас. Хочу повести вас у найбільш родючі долини світу.
Багаті країни, великі міста будуть у ваших руках. Знайдете
там почесті, славу і багатство. Вояки Італії, чи ж бракує вам
відваги або витривалості?» Бонапарт узявся налагоджувати
відносини, в короткому часі упорядкував військо і повів його
до бою. У перших сутичках він погромив австрійців під
Мілезімо і Монтенотте. Австрійський генерал Больє, слідуючи
давній тактиці, розтягав своє військо у широку лінію; Наполе­
он атакував позицію за позицією, кидаючи відразу великі си­
ли. «Ціле воєнне мистецтво, — казав він, — полягає'в тому,
щоб при потребі в одному пункті зібрати якнайбільшу силу».
Потім він повернув проти сардинської армії, переміг її під
Мондові і рушив на Турин. Король Віктор Амадей, наляканий
тим походом, погодився на мир і уступив Франції Ніццу і Са­
войю та заплатив значну контрибуцію в 1796 р.
Бонапарт повернув знову проти австрійців. Здобув сильно
боронений міст під Лоді, де виказав велику особисту відвагу, і
зайняв Мілан. Ломбардські міста і князі Парми, Модени й Тос­
кани наввипередки складали йому чолобитні, а він вимагав
платити собі контрибуції, забирав харчі на виживлення
війська, золото, а також цінні картини, скульптури, рукописи і
все те відсилав до. Парижа. Далі Бонапарт взявся добувати
найсильнішу австрійську твердиню в Ломбардії — Мантую,
яку боронив 80-літній генерал Вурмзер. Цісар кілька разів ви­
силав військову допомогу фортеці, але Наполеон обсадив пе­
реходи і переміг австрійців під Арколе, Ріволі, Ла Фаворіта.
Врешті Вурмзер мусив здати Мантую, а Бонапарт дозволив
старому полководцеві свобідний відхід з фортеці (3 лютого
1797 р.). Відразу французькі війська рушили в глибину
Альпів — у напрямі на Відень.’ Австрія була змушена просити
перемир'я в Леобен і 18 квітня 1797 р.
У тому самому часі населення Верони напало на неве­
лику французьку залогу і знищило її. Це мало бути почат­
ком повстання проти французької окупації, а цей рух по­
тайно підтримувала Венеція. Тоді Бонапарт виступив про­
ти республіки Св. Марка? Виявилося, що стара держава не
мала вже сили боронитися. Місцевий патриціат тримав
всю владу в своїх руках, не дбав про порозуміння з наро­
дом і тепер не знайшов у народі підтримки. Французи зор­
ганізували демократичну партію, за її допомогою викли­
кали переворот у Венеції і врешті здобули місто. Бонапарт
знову стягнув контрибуції і вислав до Франції заграблен!
скарби мистецтва.
Війну закінчено миром у К а м п б Формі о. 17 жовтня
1797 р. Франція здобула Бельгію, Ломбардію з сусідніми
князівствами і лівий берег Рейну. Австрія за утрачені краї

37
дістала Венецію. Князі, що зазнали втрат на Рейні, мали
дістати винагороду у Німеччині і цією справою зайнявся конг­
рес, скликаний у Раштаді.
З територій Ломбардії, Мантуї, Модени, Ферари і Болоньї
Бонапарт створив Цис альпійську республіку, зор­
ганізовану на французький лад, з Народними Зборами і Ди­
ректорією. На основі конвенції з Наполеоном Генуя 6 червня
1797 р. змінила аристократичний устрій на демократичний і
прийняла назву Лігурійської республіки. За
тодішнім звичаєм назви нових республік пов'язували з римсь­
кими традиціями.
У скорому часі французька влада поширилася на дальші
частини Італії. Передусім небезпека загрожувала Церковній
Державі. Папа Пій VI вже після перших перемог французів
уклав мир і уступив Франції Авіньйон, що від середньовіччя
належав до Риму, а також Болонью, Ферару та інші міста. Але
мир тривав недовго. У різних місцях Церковної Держави ви-
бухли розрухи і почався республіканський рух. Коли в одній
місцевості убито французького офіцера, генерал Бертьє
увійшов до Риму. 11 лютого 1798 р. утворено Римську ре­
спубліку. У Папи відібрано світську владу і передано її
республіканському урядові, що складався з консулів, сена­
торів і трибунів. На давньому форумі засаджено дерево свобо­
ди. Рим і вся країна мусила заплатити тяжкі контрибуції, —
частину їх у творах мистецтва. Коли народ почав ворохобити­
ся і ставати в обороні папи, папу Пія VI вивезено до Франції, а
кардиналів віддано під суворий нагляд.
У тому самому часі змінила свій устрій Швейцарія. Тут у
різнйх кантонах владу мали аристократичні роди, що не
хотіли допустити до влади широке населення. Але під впливом
революції тут постав демократичний рух і тепер французи до­
помагали демократам захопити владу. 22 березня 1798 р. зне­
сено швейцарський союз й утворено неподільну Гельвет -
ську республіку. Ті кантони, що перше підтримували
емігрантів, заплатили контрибуції. Женеву прилучено до
французької території.
Роком пізніше прийшло до демократичної революції в неа­
політанській державі і в січні 1799 р. постала там П а р т е н о-
пейська респу б л і к а. Такйм способом французькі
впливи поширилися на всю Італію.

Наполеон Бонапарт. Похід на Єгипет. Італійська кампанія

прославила ім'я Наполеона Бонапарта. Очі всього французько­
го народу звернулися на невідомого дотепер генерала, що
вивів Францію на шлях перемог.
Наполеон Бонапарт народився 15 серпня 1769 р. в Аяччо на
38
 Жозефіна Боарне, перша дружина Наполеона

Корсиці. Корсика від XIV ст. належала до Генуї, але близько

1730 р. корсиканці почали вести боротьбу за визволення і здо­
були значну частину острова. Генуя на допомогу запросила
французів, і вони в 1768—1769 рр. окупували острів. Частина
корсиканців погодилася з новою владою, і до них належав та­
кож батько Наполеона Карл, який дістав уряд асесора ко­
ролівського трибуналу й мав протекцію при версальському
дворі. Завдяки тому Наполеон вступив до французької школи
кадетів у Брієні, а пізніше до військової школи в Парижі. У

39
шкільні роки найбільше цікавився математикою і римською
історією, особливо любив Плутарха. В 1785 р. дістав патент по­
ручика артилерії. Із своїм полком перебував у малих
місцевинах Валяж й Оксон, багато читав, познайомився з
раціоналістичною літературою і з історією Сходу. Завжди по­
чував себе корсиканцем і мріяв про визволення -своєї
батьківщини. Коли вибухла революція, Наполеон рішився
виїхати на Корсику і там зорганізувати повстання проти
Франції. Але більшість корсиканців не бачила вже виглядів на
перемогу і навіть давній герой-повстанець Паскальо Паолі ра­
див погодитися з французькою владою і новим устроєм, що
його принесла революція. Усе ж Наполеон почав ор­
ганізовувати народну гвардію як початок національного кор­
сиканського війська, зблизився з місцевими якобінцями і
підбурював населення проти французів. Але всі ці заходи не
привели ні до чого, і лояльна партія прогнала Бонапарта з
Корсики.
Тоді Наполеон вступив знову, до французького війська і
шукав нагоди здобути собі славу і значення. Його полк у
1793 р. направлено на боротьбу з роялістами у долині Рони. Він
був під Ліоном, Авіньйоном, Марселем, врешті відзначився
при обороні Тулона від англійців і за короткий час здобув сту­
пені майора, полковника й генерала бригади. Незабаром Кон­
вент доручив йому місію розбити військові сили Генуї. Після
падіння Робесп'єра, Бонапарта ув’язнили як одного з прихиль­
ників диктатора, але у в'язниці він пробув тільки 14 днів.
Військове міністерство заквестіонувало його поспішний аванс і
здеградувало його до генерала піхоти.
Наново Бонапарт вибився як оборонець нової конституції
проти роялістів. Коли йому доручено начальний провід,.він
спровадив до Парижа 40 гармат і 5 жовтня 1795 р. картеччю
розбив роялістичний бунт. Директорія в подяку за це призна­
чила його командантом усіх внутрішніх військових сил, а з по­
чатком 1796 р. віддала Наполеонові команду у війні з Австрією
в Італії. У тому ж часі Наполеон узяв собі за дружину Жо-
зефіну Боарне, креолку за походженням, вдовицю маркіза Бо-
арне, що брав участь у війні за Сполучені Штати. Через це по­
дружжя Наполеон увійшов в аристократичні кола, що немало
допомогло його кар'єрі.
Італійська війна 1796—1797 рр. підняла високо значення
Бонапарта, бо ж він довів до корисного миру з Австрією і при­
дбав Франції нові провінції. Неабияке значення мало також те,
що він зі своїх контрибуцій доставив Директорії кількадесят
мільйонів золотом, що мало велику вагу в часи тяжкої
фінансової кризи.
Наполеон під час італійської кампанії зорганізував армію,
40
 Наполеон Бонапарт, консул

що сліпо вірила в свого вождя. Він відчував, що за допомогою

цієї армії зможе добути собі владу над Францією. Але поки що
він на владу не зазіхав, а утримував добрі відносини з Дирек­
торією. Становище Директорії ставало тоді чимраз слабше.
Під час додаткових виборів до палат у 1797 р. значну більшість
здобули роялісти і під проводом генерала Пішгрю готували
державний переворот. Але Наполеон на прохання Директорії
вислав до Парижа відділ війська. 4 вересня 1797 р. змовників
було заарештовано і пізніше покарано депортацією до

41
Кайєнни у Південній Америці. Коли Наполеон після миру в
Кампо Форміо повернувся до Парижа, народ вітав його як ми­
ротворця, а Директорія і палати влаштували на його честь
свято.
Ця популярність Наполеона непокоїла директорів, і вони
намагалися усунути небезпечного генерала з Парижа. Спочат­
ку планували відправити його до Ірландії, щоб там викликати
повстання проти Англії, котра все ще вела війну з Францією.
Але тому, що цей проект показався важким до реалізації, його
поки що відложено, а Наполеон почав у великій тайні приго­
товляти похід — на Єгипет. Він здавна цікавився Сходом, а
Єгипет уважав за базу, з якої Франція могла захищати свої
інтереси на Середземному морі, опанувати турецькі провінції і
розпочати наступ на англійські колонії в Азії.
18 травня 1798 р. французький флот рушив з Тулона на
схід. Англійський адмірал Нельсон за всяку ціну хотів пере­
шкодити французам у цій виправі, але не міг їх ніде зустріти,
хоч переїздив ціле море від Гібралтару аж до Сирії. Бонапарт
захопив острів Мальту, що належав орденові іранітів, і зали­
шив тут французьку залогу. Потім без будь-яких перешкод
доплив до Єгипту і 2 липня зайняв Александрію. Після тяжко­
го походу через пустиню французьке військо дійшло до Каїра.
Тут заступила йому шлях славна кіннота мамелюків. Наполе­
он видав прокламацію до війська, в якій згадав, що «з пірамід
сорок століть споглядає на французьких войовників». Францу­
зи перемогли 21 липня 1798 р. Але тим часом Нельсон 12 серп­
ня зненацька напав на французький флот у пристані під Абу-
Кірем і так його погромив, що залишилося тільки чотири ко­
раблі. Бонапарт залишився відрізаний від Франції і мусив сам
власним промислом утримувати військо. Але багата країна
мала доволі пшениці, рису, всякої ярини, худоби, так що було
чим прожити. Наполеон з великою енергією почав ор­
ганізувати управу, судівництво, податкову систему. Він вия­
вив тут незвичайний талант адміністратора і володаря. Бажа­
ючи привернути до себе міське населення, він запевнив його в
релігійній терпимості і до магометан відносився дуже приязно.
Досліджував пильно еистему каналів Єгипту і студіював пла­
ни будівництва каналу до Червоного моря. Наполеон привіз із
собою до Єгипту понад сотню учених і утворив з них науковий
інститут, що почав досліджувати єгипетську старовину, при­
роду й господарство. Серед учених був тут математик Монж,
хімік Бертоле, астроном Лаплас.
Але французам не вдалося завоювати симпатії фанатично­
го населення і на заклик Туреччини в жовтні 1798 р. в Каїрі
вибухло повстання. Бонапарт розгромив повстанців гострими
засобами, так що 6 000 людей втратило життя, і наложив на
42
Єгипет тяжкі контрибуції. На початку 1799 р. він рушив похо­
дом на Сирію, щоб добути собі шлях до Європи. Він захопив
Яффу, але сильно укріпленого англійцями Аккону (Жан
д'Акр) не зміг добути. Мав ще кілька дрібніших перемог, але
коли у війську почалися епідемії, він мусив вертатися назад.
Військо терпіло великі нестатки, багато людей вимерло по до­
розі, ледве частина вернулася здоровою. Наполеон весь час
разом із військом терпів усі нестатки, не дозволяючи собі
ніяких послаблень. У червні недобитки армії були в Єгипті.
Проти французів виступили тепер турки, але в бою під Абу-
Кірем 25 липня 1799 р. Наполеон розбив їх наголову, — це бу­
ла одна з найкращих його перемог. Тоді до Єгипту прийшли
вістки про невдачі Директорії, і Бонапарт рішився вернутися
до Європи.

3. ІМПЕРАТОРСТВО НАПОЛЕОНА

Занепад Директорії. Консулат. Коли французи на почат­

ку 1799 р. зайняли Неаполь, давні вороги Франції цочали
знову єднатися проти неї. Постала друга коаліція, до якої
входила Англія, Австрія і Росія. В Англії провід мав міністр
Вільям Піт (молодший син лорда Четема), котрий уважав за
найважливішу мету англійської політики знищити Францію.
Навіть коли впала перша коаліція, Англія не припинила
війни, а спроби Директорії викликати повстання в Ірландії
ще більше розпалили ненависть англійців до французів.
Англія не жаліла грошей, щоб втягнути у війну інші держа­
ви. Австрія змагала до того, щоб відновити свої впливи в
Італії. Російський цар Павло (1796—1801) приступив до ко­
аліції з особистих причин: почувався ображений тим, що
Наполеон зайняв Мальту й нарушив права іоанітів, у яких
великим магістром був Павло.
Війна розпочалася на Рейні 1799 р. Австрійські війська
розбили французів і прогнали їх за Рейн. Французьких послів,
що перебували на конгресі у Раштаті, угорські гусари так по­
били, що двоє з них померли. До Італії увійшла російська
армія під проводом генерала Суворова й у кількох боях пере­
могла французів. Під Нові поліг талановитий генерал Жубер.
Французи відступили з Ломбардії, а в Неаполі вибухло по­
встання і народ прогнав французькі залоги. Потім російське
військо під проводом .Корсакова увійшло до Швейцарії, але
тут під Цюріхом перемогли французи. В Голландії коаліції не

43
 пощастило, й англійський
полководець князь Йорк після
невдалого бою мусив погоди­
тися на капітуляцію, причому
і російські помічні війська по­
пали в полон. Це знеохотило
царя Павла. Він відкликав
своє військо і виступив із ко­
аліції.
Серед цих воєнних подій
значення . Директорії
підупадало все більше. За­
гальна нужда в краю, повний
занепад валюти, тяжкі подат­
ки — все те поширювало не­
вдоволення. Проти директорів
почала виступати Рада п'яти­
сот, у якій знову почали брати
гору роялісти. 20 червня
1799 р. прийшло в Директорії
до внутрішньої революції, так
що Ларевелера-Лепо і ще
двох директорів насильно
усунено, але це не поправило
ситуації. Невдачі на фронті
ще більш захитали становище
Директорії.
Погруддя Наполеона. $ ЖОВТНЯ 1799 р. Наполеон.
Скульптор Гудон причалив до берега Франції у
Фрежі, недалеко Тулона,
щасливо з двома кораблями пробившись через заставу
англійського флоту. Париж привітав його як героя, що далеко
на Сході боровся за славу Франції й того, з ким пов'язувалися
надії на майбутнє. Бонапарт бачив, що уряд безсильний і
спільно з Сієсом та своїм братом Люком, що був президентом
Ради п'ятисот, та з офіцерами підготував переворот. Раду
п’ятисот переселено до Сен-Клу, ніби з причини якобінського
заговору, а директори або зреклися уряду, або пішли на поро­
зуміння. Бонапарт пробував спершу прихилити депутатів до
своїх планів, але коли вони кинулися на нього з закидами і по­
грозами, він наказав своїм гренадерам розігнати Раду п'яти­
сот. Це сталося 9 і 10 листопада 1799 р. На місце Директорії
виконавчу владу перебрав Консулат, до якого увійшли
Бонапарт, Сієс і Рожер-Дюкос.
Комісія з 50 осіб виробила проект нової (четвертої) конс­
титуції, яку піддано плебісциту цілого народу. Конституція
44
 1799 р. змінила устрій Франції: обмежено значення законодав­
чої влади, що дотепер верховодила в державі, а всю ініціативу
передала владі виконавчій, а саме — першому консулові. За­
конодавчу владу мали дві палати: Трибунат зі 100 членів,
що мав дискутувати над законопроектами уряду, і Законо­
давче Тіло з 300 членів, що ці проекти без дискусії прий­
мало або відкидало. Окреме становище мав Сенат з
80 членів, що назначав членів законодавчої влади (а також
найвищих урядовців і суддів) з-поміж кандидатів, яких виби­
рали департаменти. Заведено цілу ієрархію виборів: всі по­
внолітні громадяни, в числі близько 5 мільйонів вибирали
з-поміж себе 500 000 т. зв. комунальних нотаблів, котрі могли
займати уряди в міських і сільських громадах; комунальні но-
таблі вибирали 50 000 департаментальних нотаблів для урядів
-департаментів, а ті вибирали 5 000 національних нотаблів,
з-поміж яких сенат визначав депутатів і найвищих урядовців.
Виконавчу владу мали три консули, обрані на 10 років; п е р-
шийконсул, сам Бонапарт, мав право призначити уря­
довців (прямо сам або через Сенат), вирішувати про війну і
мир та вести всі державні справи. Перший консул назначав
також свою прибічну Державну Раду і міністрів.
Наполеон добирав собі найбільш талановитих людей, без огля­
ду на те, яке становище вони займали під час революції.
Міністром закордонних справ став єпископ Талейран, фінанси
взяв Годен, військові справи — творець революційної армії
Карно, шефом генерального штабу був Бертьє, організацію
поліції провів Фуїпе. Адміністрацію у департаментах мали
префекти, в повітах півпрефекти, — їх призначала централь­
на влада, а не вибирали громадяни, як це було за революції, —
через те керівництво всіма політичними справами
здійснювалося з Парижа. Франція повернулася до цент­
ралізації, що за королівства утримувала єдність і силу дер­
жави. z
Дуже важні переміни настали у законодавстві. Наполеон
утворив окрему комісію, що складалася з найвизначніших
правників, і доручив їм складання нового права. Сам не раз
брав участь у засіданнях цієї комісії і вказував напрямки ре­
форм. Наслідком тих праць був т. зв. Кодекс Наполеона
1804 р., що включав право карне, цивільне і торгове, а також
процедуру карну і цивільну. Цей Кодекс спирався на рево­
люційні засади рівності всіх громадян, а завдяки своїй яс­
ності і прецизності став взірцем для інших європейських зако­
нодавств. ч
Наполеон дбав про те, щоб утвердити здобутки революції,
але рівночасно використовував все те, що було корисне у
давнім устрої. Він змагав до того, щоб погодити минуле з но-
45
 Імператор Наполеон I

46
вим ладом. Охочё дозволяв повертатися емігрантам, якщо во­
ни погоджувалися признати нову владу.
Він завів нову відзнаку «Почесного Легіону» для тих, що
прислужилися для розбудови держави.
Наполеон довів також до порозуміння з Римом. Він
відмінив республіканські свята, культ розуму й ін., повернув
святкування неділі і тим приєднав собі духовенство. Але він
уважав некорисними для держави давні права гальської церк­
ви і не погодився їх повернути. Конкордат з Апостольською
Столицею 1801 р. спирався на нові основи. Проведено новий
церковний поділ Франції. Духовні посади обсаджували за по­
розумінням французького уряду з Римом. Сконфіскованих
маетностей церкві не повернено, зате духовенство діставало
державну платню.
Усе шкільництво перейшло під нагляд держави. Елемен­
тарні і середні школи утримували громади. Паризький
університет дістав право організувати всякі роди шкіл і мав
над ними контроль. Наполеон опікувався дуже дбайливо фа­
ховими школами. Постала тоді перша політехнічна школа в
Парижі, яку зорганізував математик Монж. Наполеон реор­
ганізував також Національний Інститут, що постав за часів
Директорії на місце давньої академії. Цей Інститут мав займа­
тися розвитком науки і мистецтва.
Наполеон зайнявся також організацією господарського
життя. Державний банк, заснований 1807 р., поставив фран­
цузьку валюту на здорові основи і поклав кінець девальвації
державних асигнат. Заведено нову податкову систему, оперту
на засаді рівності всіх громадян. Податки були тяжкі, зате гос­
подарство стало на тверді основи. Бонапарт дбав про розвиток
промисловості, закладав фабрики, цікавився новими винахо­
дами. З розмахом будував він нові шляхи, канали, мости; між
іншим побудовано перший гостинець в Альпах, через Сімплон.
Франція швидко виходила з. революційного занепаду й ішла до
нового, буйного розвитку.
Хоча Наполеон намагався своїх товаришів приєднати
лагідною політикою, все-таки проти нього творилися
якобінські гроялістичні змови. Він придушував їх безоглядни­
ми засобами: змовників карано смертю або депортацією до
Кайєнни. Ці змови допомогли. Наполеонові утвердити свою
владу: в 1802 р. народним плебісцитом віддано йому досмерт-
ний консулат. '

Війна з коаліцією. Цісарство. Наполеон, приймаючи уряд

консула в 1799 р., звернувся з особистими листами до
англійського короля і до цісаря, пропонуючи їм мир. Але
відповідь надійшла холодна, і наново розгорілася війна. В

47
 Італії ситуація для Франції
видавалася безнадійною, бо
ціла Ломбардія була в руках
австрійців, а також фран­
цузька залога в Генуї мусила
піддатися. Але Бонапарт
сміливим походом перевів
військо через Великий Бер­
нард та інші альпійські пере­
вали і несподівано ударив на
австрійців. У гарячому бою
під Маренго 14 червня
1800 р. обидві армії тричі
налітали одна на одну. В бою
поліг хоробрий французький
генерал Десе, що недавно пе­
ред тим вернувся з Єгипту,
Наполеон Бонапарт в 1803 р. але остаточно Наполеон пе­
реміг. Рівночасно генерал Мо­
ро опанував Баварію. У цьому
поході поліг славний хоробрістю Латур д'Оверн, який відкидав
усякі почесті і від Наполеона одержав титул «першого грена­
дера Франції». Наполеон пошанував його пам'ять тим, що його
місце у відділі залишив незайнятим, і коли при перегляді
війська викликували його ім’я, один з гренадерів відповідав:
«Поліг на полі слави». Перемога Моро під Гогенлінденом
З грудня І 800 р. відкрила французам шлях до Відня. Тоді
Австрія була примушена погодитеся на мир у Л ю н е в і л і
9 лютого 1801 р. на таких самих основах, як у Кампо Форміо. В
Ломбардії Наполеон заснував тепер Італійську респуб­
лік у і його вибрано її президентом.
У недовгому часі до миру з Францією приступили також
Іспанія і Португалія, а врешті замирилася також Англія у
мирі в Амьєні 27 березня 1802 р. Англія використовувала
війну держав на суходолі на те, щоб добути собі перевагу на
морі. Дуже важливим для Англії було те, що французи за­
лишили Єгипет. Після виїзду Наполеона генерал Клебер хо­
робро боронився від англійців і єгиптян, але поліг від штиле-
та якогось фанатичного магометанина. Пізніше прийшло до
перемир'я і 24 000 французького війська з усією зброєю,
здобиччю і скарбами мистецтва на англійських кораблях пе­
реїхали до Франції. Єгипет перейшов під владу Туреччини.
Англійці забрали Мальту, Тринідад у Центральній Америці
і Цейлон.
Але мир тривав недовго. Наполеон змагав до того, щоб
закріпити провідне становище Франції в Європі, і поширив
48
свій протекторат на Італію, Швейцарію, Голландію. Він вислав
також експедицію на Сан-Домінго у Центральній Америці,
щоб цю країну утримати під владою Франції. Все те виклика­
ло непорозуміння з Англією, й у травні 1803 р. Вільям Піт про­
голосив Франції війну. Також інші держави почали готуватися
до виступу.
Тоді Бонапарт рішився ще сильніше закріпити владу і
прийняв титул дідич ного * імператора, як Наполеон
І, затверджений всенародним плебісцитом. 2 грудня 1804 р. па­
па Пій VII урочисто помазав його в соборі Нотр-Дам у Парижі,
але корону імператор сам вложив собі на голову і сам корону­
вав свою дружину Жозефіну. Тоді перемінив також Італію з
республіки на королівство і 25 травня 1805 р. в Мілані корону­
вався на італійського короля. Наполеон -утворив тепер при
своїй особі величавий двір, його брати і сестри дістали титули
князів і княгинь, своїх генералів й інших заслужених людей
підніс до гідності графів, баронів та ін. Одначе приймав давніх
аристократів і намагався зробити зі свого двору такий
чарівний осередок, яким перше був Вёрсаль.
До коаліції проти Франції увійшли Англія, Росія, Австрія,
Швеція і Неаполь. Наполеон задумав, здійснити давній план —
перевезти військо до Англії і там звести боротьбу з гордим
противником. У порту Тулон він заснував великий воєнний
табір, де приготовляли наступ на Британські острови. Але
план знову виявився неможливим для здійснення. Тим часом
англійський адмірал Нельсон зустрів французький флот неда­
леко Гібралтара, під Т р а ф а л ь га р ом, і зав'язав з ним бій
21 жовтня 1805 р. Перед боєм англійський флотоводець видав
морякам гасло: «Англія чекає, що кожний виконає свій
обов’язок». Бій закінчився повною перемогою англійців, хоч
Нельсон поліг від кулі. Французький флот було знищено’до
останнього корабля, так що треба було кілька десять років, щоб
його відбудувати. Англія позбулася французького суперницт­
ва на морі, так само, як перше знищила Іспанію і Нідерланди.
Це стало непохитною програмою Великої Британії на всі часи:
поборювати кожну державу, що пробує опанувати море.
Але Наполеон рівночасно рушив у наступ на Австрію.
Французькі війська ввійшли до Баварії, розбили австрійців у
різних сутичках і головну австрійську армію присилували до
капітуляції в У л ь м і 20 жовтня 1805 р. Австрійський гене­
рал Мак поводився так необережно, що опинився у без­
вихідному становищі і 23 000 війська, 18 генералів, 60 гармат і
40 прапорів дісталися у руки французів. Французька армія
без великих боїв увійшла до Австрії й окупувала Відень.

* Спадкового. ‘
49
 Імператор Франц з військом відступив до Моравії і там на до­
помогу йому прийшов цар Александр. Наполеон пішов за ними
і 2 грудня 1805 р. під Аустерліцем (Славковом) зведено
т. зв. бій трьохімператорів. Австрійці і росіяни мали
близько 90 000 війська, Наполеон дещо менше, але у союзників
не було єдиного командування і їхні армії були неповороткі.
Наполеон ужив звичайної своєї тактики — кинув масу війська
в один пункт і розтрощив ворога. Росіяни втратили значну ча­
стину артилерії і до ЗО 000 війська і поспішно відступили на
північ. Імператор Франц Мусив просити у Наполеона пере­
мир'я і погодився на мир у Прешбурзі (Братиславі) 27
грудня 1805 р. Австрія зреклася Тіролю і Венеції на користь
королівства Італії. Під протекторат Франції перейшло також
королівство Етрурія (Тоскана), а в Неаполі Наполеон посадив
свого брата Жозефа, як короля. Також до змін прийшло в Гол­
ландії: тут королем став другий брат Наполеона, Людовік. У
Німеччині королівський титул дістали курфюрсти баварський
і вюртемберзький, прихильні Наполеонові. Німеччина мусила
признати політичний вплив Франції. В липні 1806 р. 16
німецьких князівств, у тому числі Баварія, Вюртемберг, Гес­
сен, Баден та ін., утворили Рейнський С о ю з. і признали
протекторат Наполеона. Тоді, на домагання Наполеона,
імператор Франц 6 серпня 1906 р. розв'язав давній Німецький
Союз і зрікся титулу Римського імператора. Таким способом
упало давнє Римське імператорство німецького народу, засно­
ване Оттоном Великим 963 р., на традиціях імператора Карла
•Великого 800 р. Імператор Франц ще 1804 р. прийняв титул
австрійського імператора і з тим титулом залишилася мо­
нархія Габсбургів.

Наполеонівські війни. Під час війни Наполеона з

Австрією Пруссія залишалася нейтральною, хоч одна і
друга сторони намагалися її до себе приєднати. Але коли
прусський король Фрідріх Вільгельм III розпочав
мобілізацію і зажадав, щоб французи залишили Південну
Німеччину, Наполеон незвичайно швидким походом ру­
шив на Бранденбург. До вирішального бою прийшло фд
Єною й Аверштадтом 14 жовтня 1806 р. Наполеон
зібрав тут коло 200 000 війська і заатакував прусську
армію в часі, коли вона ще не була приготовлена до бою.
Тут виявилася вищість тактики Наполеона, що уживав
тиральєрки й умів використати до бою кожний терен, над
старосвітською тактикою прусських полководців. Бій
закінчився перемогою французів, а пруссаки у дикому пе­
реполосі залишили поле бою. Прусський король утік до
Східної Пруссії, а Наполеон зайняв Берлін.
50
 Наполеон у Дрездені в 1807 р.
Тим часом цар Александр наспів з допомогою Прусській
державі. Наполеон зустрів пруссько-російські війська під
Ёйлау (Прусська Ілава). Бої 7 і 8 лютого 1807 р. були незвичай­
но криваві, коштували до 60 000 убитих і поранених, але не да­
ли перемоги ні одній стороні. Весною і літом війна продовжу­
валася далі і врешті під Фрідландом у .Східній Пруссії
Наполеон розгромив російські війська 14 червня 1807 р. Цар
Александр погодився тоді на перемир'я і зустріч з Наполеоном
на мосту, побудованому на Німані, й, очарований генієм

51
 імператора, погодився не тільки на мир, але й на союз із
Францією. У мирі під Тильзітом 9 липня 1807 р. Прусська
держава втратила східні і західні провінції, на сході утворено
для поляків Варшавське князівство, в якому володарем мав
бути саксонський король Фрідріх Август — вірний союзник
Наполеона; Білостоцьку округу дістала Росія; на заході поста­
ло Вестфальське королівство, яке Наполеон передав наймо­
лодшому своєму братові Жеромові.
Після тих перемог Наполеон заявив готовність помиритися
з Англією, якщо вона поверне Франції колонії і гарантуватиме
свободу мореплавства. Але Англія бачила, що Франція, не ма­
ючи флоту, не зможе її досягнути, і не поспішала до миру. Тоді
Наполеон склав сміливий план знищити ворога економічною
боротьбою. Ще в 1793 р. Конвент заборонив привіз усяких то­
варів з Англії, пізніше цю заборону ще загострювали. Англійці
відповіли на це блокадою головних французький портів. Напо­
леон рішився ужити тієї ж системи’ і поширити її на всі за­
лежні від нього держави, з тим, щоб ніякі англійські продукти
не могли дістатися до континенту. 21 листопада 1806 р. він
проголосив декрет про т. зв. континентальну систем
у: «Англійські острови проголошуються у стані блокади. Всяка
торгівля і кореспонденція з ними забороняється. Кожний
англійський підданий всякого стану і звання у країнах, що їх
опанували наші війська або наших союзників, буде взятий до
воєнної неволі. Всякий склад, всякий товар, всяка власність
будь-якого роду, що належить до англійського підданого, має
бути сконфіскована. Торгівля англійськими товарами заборо­
нена і всякий товар, що належить до Англії або походить з її
фабрик і колоній, підлягає конфіскації. Ніякий корабель, що
приходить зі Англії або її колоній, не буде прийнятий у
ніякому порті. Кожний корабель, що через неправдиву заяву
переступить цей розпорядок, буде захоплений, а його вантаж
сконфіскований». Цей декрет проголошено у Франції, Іспанії,
Неаполі, Етрурії і Голландії. У Тильзіті до блокади прилучи­
лася також Пруссія і Росія, пізніше — Данія і Швеція. Наполе­
он наказував здій&йювати блокаду дуже гостро, причому пе­
реслідувано не тільки англійських купців, але ще більше посе­
редників з нейтральних держав, що під своїми прапорами пе­
ревозили англійський товар. Але деякі країни були настільки
залежні від Англії’ що без англійського привозу не могли
обійтися; через те поширилася контрабанда, пачкарство, що
стало дуже корисним заняттям для населення надморських
країн. Блокада дуже обмежила загальну торгівлю і через те
деякі держави скоро до неї знеохотилися; найскоріще
відступила від неї Росія.
Ціла Європа була така стероризована успіхами Наполеона,
52
 що супроти слабших держав
він міг поступати так, як сам
хотів. Коли папа Пій VII спро­
тивився блокаді і не хотів
увійти у союз з Францією, На­
полеон відповів погрозою, що
відбере у папи всі країни, які
«наш найясніший предок»,
Карл Великий, колись Римові
дарував. Коли ж папа не
змінив своєї політики, ім­
ператор проголосив декрет
1809 р., який скасував світську
владу папи. Пій VII проголо-
'■ сив анафему Наполеонові, але
тоді французькі війська зай­
няли Рим, розігнали .карди­
налів, а папу вивезли до
Франції, де він і перебував до Марія Луїза, принцеса
1812 р. австрійська, друга
Така сама доля спіткала дружина Наполеона
Португалію, яка підтримувала
зв'язки з Англією. Французькі війська детронізували родину
Браганців, а в 1807 р. в Ліссабоні перебрав владу генерал Жю-
но, як князь Абрантес.
Іспанія сама піддалася під керівництво Наполеона. Міністр
Мануель Годой, від часу миру з Францією 1795 р. званий «кня­
зем миру» через слабкість короля Карла IV захопив у свої ру­
ки всю владу, просто запродався Франції, так що французькі
війська без перешкоди зайняли цілу державу, і Наполеон у
1808 р. проголосив іспанським королем свого брата Жозефа. В
Неаполі місце Жозефа зайняв його швагер Мюрат. Але
іспанський народ не хотів змиритися з владою французів і по­
чалося народне повстання, т. зв. герілья, яка коштувала фран­
цузам багатьох жертв, і не можна було його знищити.
Ці труднощі Наполеона задумав використати імператор
Франц і навесні 1809 р. розпочав нову війну. Одна австрійська
армія увійшла до Баварії, друга прямувала на Італію, тре­
тя — до Варшавського князівства. Але Наполеон із звичною
швидкістю зібрав своє військо над Дунаєм, рушив на Австрію і
зайняв Відень. Перший бій з головними австрійськими силами
під Асперном 21 травня 1809 р. Наполеонові не вдався —
це була перша його невдача. Оповідали, що він був такий пере­
втомлений цим боєм, що впав немов у летаргічний сон і
кільканадцять годин не могли його добудитися. Але в другім
бою, під Ваграмом 5—6 липня, він розбив австрійців і на-
53
 Наполеон після бою під Ваграмом

кинув Францеві мир у Відні 14 жовтня 1809 р. Австрія

відступила Зальцбург Баварії, Люблінщину — Варшавському
князівству, Тернопільщину Росії, побережжя Адріатичного
моря, або т. зв. Іллірійські провінції, — Наполеонові.
Найбільшим тріумфом Наполеона було те, що імператор
Франц мусив погодитися віддати йому за дружину свою донь­
ку Марію Луїзу (з Жозефіною Богарне він уже перше
розвівся). Донька одного з найстарших володарських родів му­
сила віддати руку корсиканському жовнірові! Син цього по­
дружжя дістав батьківське ім’я Наполеона і вже в колисці'
одержав титул римського короля.

Похід на Москву. Наполеон стояв на вершині своєї могут­

ності. Французька держава мала границі такі широкі, як
ніколи дотепер. На заході межувала з Рейном і займала гори
Альпи, на півночі Наполеон влучив до неї цілу Голландію і
західні німецькі провінції з містами Гамбург, Бремен, Любек,
До французьких посілостей належали також Іллірійські
провінції (Далмація) й Етрурія. Від могутнього імператора за­
лежали Німеччина, Австрія, Польща. Впливам Наполеона не
хотіли піддатися тільки деякі держави. Туреччина не хотіла
входщги у ніяку війну, щоб не втратити своїх європейських
країн, і лавірувала між Англією, Францією та Росією. Швеція
пережила внутрішній переворот, і її королем став один із мар­
шалів Наполеона, Бернадотт, під іменем Карла XIV, котрий

54
 Перехід французьких військ через Дніпро в 1812 р.

змагав до того, щоб утримати свою державу в союзі з Росією й

Англією. Англія вела далі уперто війну з Францією. Врешті
проти Наполеона виступила Росія.
Союз Александра І з Наполеоном, укладений в 1807 р., в
недовгому часі почав псуватися. Росія не була в силі утримати
протианглійської блокади і наново почала торгівлю з Англією.
Англійські товари йшли не тільки до Російської держави, але
контрабандою до інших країн — між іншим, через пограничне
містечко Броди до Галичини. Александр був невдоволений
тим, що Наполеон зайняв Ольденбург, який належав до князя,
посвояченого з російською династією, а також поширив свій
вплив на Балтійське море. Наполеон знову почувався ображе­
ним з того приводу, що Александр відмовив йому руки своєї
сестри (це було перед австрійським подружжям Наполеона).
Інтереси обох держав перехрещувалися також у Польщі і в
Туреччині. Всі ті причини привели до зіткнення двох
найбільших європейських держав.
У травні 1812 р. у Дрездені відбувся з'їзд, на який з'явили­
ся австрійський імператор, прусський король та члени Рейн­
ського союзу. Всі держави дали свої полки до «великої армії»,
що рушила проти Росії. Всього війська раховано 450—500 ти­
сяч, гармат було до 1000, транспортових підвід — 20 000.
Війська упорядкувалися над Німаном ї Бугом. Ліве крило зай­
мали прусські і польські війська під проводом Макдональда,
на правому йшли австрійські війська під командою Шварцен­
берга і французькі та саксонські — Реньєра. В половині липня
55
 Наполеон рушив із Вільни у напрямі на Вітебськ. Метою його
походу була Москва; він уявляв собі, що по дорозі знищить
російське військо й у столиці подиктує мир цареві. Але не дбав
про те, щоб залучити на свій бік ті народи імперії, які Росія за­
воювала. Щоправда, цікавився трохи Україною (вийшла тоді
історія України Лезюра), але не подбав про те, щоб притягну­
ти українців до війни.
Російський полководець Барклай де Толлі не хотів
зустрічатися з Наполеоном ‘у відкритім бою, а відступав усе
далі й за собою все нищив і палив. Для «великої армії» цей
спосіб ведення війни виявився згубним. Наполеонове військо
утримувалося все з реквізицій, бо неможливою річчю було до­
везти засоби поживи для такого числа людей, — тим часом
простори тут були рідко заселені і опустошені. Через те кож­
ний відділ мусив сам дбати про себе, занепали відразу ор­
ганізація і дисципліна. Пізніше настали осінні холоди і ще
більше здеморалізували військо. До першого великого бою
прийшло під Смоленськом 17 серпня 1812 р. , але російські
війська спалили місто й відступили на схід. Потім провід над
російським військом перебрав Кутузов, найпопулярніший із
російських полководців. Він зорганізував народну боротьбу
проти нападників. Але коли він виступив до бою з Наполеоном
під Бородіном 7 вересня 1812 р., імператор розбив його армію.
Бій був незвичайно кривавий. Полягло в ньому 10 французь­
ких генералів, а число убитих і ранених рахували понад
50 000. 14 вересня Наполеон вступив до Москви. Але росіяни
евакуювали місто, позабиравши звідти людей і всяку поживу.
Другого дня Москва почала горіти — не знати певно, чи
підпалена з наказу намісника Ростопчина, чи з випадкових
причин. У пожарі згоріло багато пам'яток мистецтва, бібліотек
та ін. (зокрема також рукопис «Слова о полку Ігоревім»).
Наполеон пробув у Москві цілий місяць, але переконався,
що військо, здеморалізоване голодом і холодом, не здатне до
дальшої боротьби, і мусив наказати відворот. Тепер російські
війська почали переслідувати відступаючу французьку армію
ззаду, з боків, і навіть перед французами появлялася легка
козацька кіннота, що не давала спокійного переходу, брала в
полон менші відділи, нищила табори й до решти дезор­
ганізувала французькі полки. Дуже тяжкі були переправи че­
рез Дніпро і Березину; треба було будувати тимчасові мости
під обстрілом росіян, і кожний перехід коштував масу жертв
— в убитих, поранених і бранцях. У цьому трагічному
відвороті відзначився особливо маршал Ней — «найхо-
робріший із хоробрих».
«Велика армія» була розбита. З Наполеоном до Польщі
вернулося тільки кільканадцять тисяч війська. Інші розбиті
56
 Акт зречення Наполеона

частини надтягали поволі. Наполеон залишив командування

своєму швагрові Мюратові, а сам поспішно виїхав до Парижа.
Мусив поспішати, бо вже рознеслися чутки, що він пропав у
спаленій Москві і вже його вороги готовилися знищити його
велику державну будову.

Занепад Наполеона. У Франції Наполеон легко опанував

ситуацію, але інші держави почали повставати проти фран­
цузької гегемонії. Прусський король Фрідріх Вільгельм III
перший відступив від Наполеона і склав союз із царем. Він
проголосив маніфест до всіх німців, закликаючи їх до
- національної оборони. У всій Німеччині проявився небувалий
дотепер патріотизм. Філософ Фіхте оголосив «Промови до
німецької нації», в яких зазивав до боротьби з французьким
ярмом; Шіллер у «Вільгельмі Телі» дав образ боротьби за пра­
ва нації. Всюди творилися охотничі полки і почалася «війна за
визволення». Наполеон зібрав на Рейні.нову армію і кинувся
до Німеччини. У боях під Ліценом і Бавценом у травні 1813 р.
він переміг пруссаків і росіян. Але тим часом до протифран-
цузької коаліції увійшли Австрія, Швеція, Іспанія і Порту­
галія, а Англія зі своїм військом і фондами підпомагала ворогів
Наполеоні.
План боротьби з французами уложив шеф прусського шта­
бу Гнайзенау. Він поділив війська союзників на три групи:
північну — під проводом Бернадотта, шлезьку — під проводом

57
 Острів св. Єлени

Блюхера і чеську — під проводом Шварценберга. Всі вони

концентрично рушили проти Наполеона, що стояв на лінії
Ельби. Наполеон з незвичайною зручністю ударяв у різні
місця, але не всюди служило йому щастя. Особливо прусські
війська, що перейшли внутрішню реформу, чинили йому за­
взятий опір. Після двохмісячних змагань прийшло під Л яйп-
ц і г о м 14—16 жовтня 1813 р. до рішальног «битви народів».
Наполеон зміг поставити близько 200 000 війська, але всі зу­
силля його найвизначніших генералів — Нея, Мюрата, Ожеро,
Макдональда — пішли намарне, і французи програли бій.
Тепер проти Наполеона повстала ціла Німеччина. Упав
відразу Рейнський союз, а дотеперішні союзники Франції пе­
рейшли до Фабору її ворогів. Союзні війська перейшли Рейн, а
рівночасно з Іспанії увійшли англійські й‘ іспанські’ війська
(там також упала французька влада). Наполеон намагався бо­
ронити Париж, але з розбитих військ не міг уже зор­
ганізувати більшої армії. Столиця капітулювала ЗІ березня
1814 р., і до неї тріумфально в'їхали австрійський цісар', прус-
ський король і цар. Вони урочисто проголосили, що ведуть
війну тільки з Наполеоном, а не з Францією, і тим приєднали
собі населення. Сенат 1 квітня 1814 р. рішив детронізувати

58
імператора. Наполеон спочат­
ку хотів зректися влади на ко­
ристь сина, але союзники не
хотіли на це погодитися, і тоді
він мусив підписати беззасте­
режну абдикацію
* у Фонтенб­
ло 6 квітня 1814 р. Переможці
призначили йому на місце по­
буту острів Ельбу на
західному побережжі Італії.
ЗО травня 1814 р. підписано т.
зв. перший Паризький мир.
Франція одержала границі,
що їх мала на початку 1792 р.,
а королем її мав стати Лю-
довік XVIII. Для вирішення
інших європейських питань
скликано конгрес у Відні.
Наполеон перебував на своїм
засланні не цілий рік Дізнавшись
про незгоди між великодержав­
никами на конгресі і невдоволен­
ня народу з панування Бурбонів,
він заявив: «Франція ще моя», —
і рішився вернутися до Парижа.
Зі своїми вірними прихильника­
ми він залишив Ельбу і 1 березня
1815 р. причалив до Канн, на Наполеон на острові св. Єлени
південному узбережжі Франції.
Його повернення було одним великим тріумфом: всі міста
відкривали йому брами, військо переходило назад під
імператорські прапори, народ вітав його як визволителя. Лю-
довік XVIII чимскоріше виїхав до Бельгії, а Наполеон 20 бе­
резня в'їхав до Парижа. У Відні припинено наради конгресу, і
члени коаліції зібрали війська проти «ворога і бурителя
світового миру». Наполеон рушив на північ, до Бельгії, де
зібралися прусські війська під командою Блюхера й англійські
під проводом Веллінгтона. Він намагався не допустити до злу-
ки обох полководців, і спершу йому це повелося; під Ліні
16 червня 1815 р. він розбив прусське військо.
Але невдовзі ворожі армії зійшлися разом, і Наполеон не
зміг опертися чисельній їх перевазі. Бій під Ватерлоо, або
Бель-Аліянс, 18 червня 1814 р. покінчився погромом
французьких військ. Найбільш- хоробро боронилися

* Зречення престолу.
59
 Посмертна маска Наполеона
імператорські ветерани. На заклик піддаватися генерал Камб-
рон відповів: «Гвардія умирає, а не піддається!»
Наполеон вернувся до Парижа, але тут настрої змінилися
знову проти нього, і він зрікся удруге 22 червня 1815 р. Друге
володіння його тривало тільки «сто днів». З Парижа виїхав до
60
Рошфора і віддався в руки англійців, у надії, що зможе жити в
Англії як приватна людина. Тим часом великодержави рішили
вислати його на постійне заслання на острів Св. Єлени. Він пе­
реїхав туди з гуртком вірних товаришів і вже ніколи звідти не
вернувся. Жив він у дуже важких умовах, під брутальним на­
глядом англійського коменданта, у невигідному і нездоровому
приміщенні. Пйсав мемуари, в яких розглядав свої успіхи і не­
вдачі, оцінював людей, що з ним працювали, і народи, над яки­
ми панував. Наполеон помер 5 травня 1821 р. Його тіло в
1840 р. перевезено до Парижа і похоронено в церкві інвалідів.
Наполеон — це одна з найбільших постатей в історії. Небага­
то було таких людей, що з низів своєю власною заслугою дійшли
до верхів влади. Особливе значення мав він для Франції. Вивів її
з революційної метушні, запевнив лад, дав новий устрій, опертий
на рівності громадян й авторитеті влади. Утворив армію, що їй
рівної не було на світі, у переможному поході перейшов пів-
Європи, дав Франції широкі границі і рішальний вплив на інші
держави. Для інших європейських народів прислужився тим,
що потряс старими, закостенілими устроями і вказав нові шляхи
розвитку, на яких мали здійснитися права людини і нації.

Син Наполеона — Наполеон Франц Йосиф Карл, прожив свій

вік на австрійському дворі у Шенбруні, в середовищі, ворожому
для батька. Наполеон з жалем говорив, що волів би його бачити в
Секвані, ніж у руках своїх ворогів. Спершу він мав титул князя
Парми, пізніше Райштадту (у Чехії). Умер в 1832 р., оспівуваний
поетами, як «Орленя». Жінка Наполеона, Марія-Луїза, пуста і без­
душна, що «не мала нічого подібного до жінки Гектора», після його
смерті віддалася за свого маршала двору, графа Нойперга. Вона
померла в 1847 р. З династії Наполеона залишилися його брати і
їхні нащадки: Жозеф, король Неаполя і Іспанії (пом. 1844 р.);
Людовік — голландський король (пом. 1846 р.); Жером — король
Вестфалії (пом. 1860 р.). Історичне значення мав син Людовіка —
імператор Наполеон ІП.

4. РЕАКЦІЯ І РЕВОЛЮЦІЙНІ РУХИ

Віденський конгрес. Конгрес для впорядкування справ

Європи зібрався у вересні 1814 р. До Відня з'їхалися всі воло­
дарі і найвизначніші представники всіх держав. Австрію ре­
презентував Меттерніх, людина талановита й енергійна, що в
недовгому часі став диктатором усієї Європи, і не менш тала­

61
 новитий його співробітник Генц; представниками Росії були
Нессельроде, Штакельберг й українець Розумовський; Вели­
кої Британії — Касльрі і Веллінгтон; Пруссії — Гарденберг і
Гумбольдт; Церковної держави — кардинал Консальві. В імені
Людовіка XVIII приїхав Шарль Талейран, колишній єпископ,
вільнодумний член Народних Зборів, міністр закордонних
справ Наполеона, що один із перших перейшов на службу
Бурбонів, — дуже зручний і хитрий дипломат. Провід конгре­
су спочатку був у руках чотирьох переможців Наполеона —
Англії, Росії, Австрії і Пруссії, але Талейран своєю зручністю
зумів добути належне місце також для Франції й Іспанії. Між
великодержавами приходило до непорозумінь і спорів у
різних справах, так що мало не прийшло до розбиття конгресу.
Був момент, коли вже Австрія, Франція й Англія зав'язали со­
юз проти Росії і Пруссії, але вістка про появу Наполеона у
Франції присилувала держави до порозуміння. Наради
відстрочено, а після остаточної перемоги над Наполеоном пе­
реговори йшли далі без перешкод. Зібране у Відні аристокра­
тичне товариство святкувало мир безнастанними забавами.
День у день відбувалися бали, маскаради, живі, образи,
фейерверки,, каруселі, перегони, лови, перегляди військ.
Врешті, у червні 1815 р., конгрес покінчив свої засідання і про­
голосив остаточні рішення.
Головним змаганням, що кермувало політикою пере­
можців, була реставраціяправних дй настій, тоб­
то повернення Європи до такого політичного стану, в якім
вона була перед революцією. Але це не всюди можна було
провести в життя, тому держави мусили погодитися на різні
переміни.
Франція спершу мала дістати дуже корисні умови, але
пір ля «ста днів» покарано її за прихильність Наполеонові. У
другім Паризькім мирі, 20 s листопада 1815 р. (вже після
закінчення конгресу), територію її зменшено до границь
1790 р.; до того ж вона мала заплатити контрибуцію 700
мільйонів франків і впродовж п'яти років утримувати в 17
твердинях військо союзників у числі 150 000 людей.
Австрія дістала назад Тироль, Зальцбург і Ломбардію, а
також Венецію і Далмацію замість утраченої Бельгії; Росія по­
вернула Австрії Тернопільщину.
Бельгію і Люксембург прилучено до королівства
Нідерландів, під владою Оранської династії. Великодержавам
залежало на тому, щоб на північ від Франції існувала сильна
держава. Але Нідерланди втратили багато колоній на користь
Англії. • • . z .
В Італії давні династії добули свої території, деколи
прибільшені. До королівства Сардинії прилучено Сабавдію і
62 "
 Віденський конгрес 1815 р.

Геную; Модену, Тоскану і.Парму дістали бічні лінії Габсбургів,

Лукку — Бурбони. Церковна держава добула давні границі.
Неаполь і Сицилію злучено в одно королівство під владою дав-'
нього короля з іспанських Бурбонів. До Іспанії вернулися Бур­
бони, до Португалії — Браганци.
З Росією злучено персональною унією Польське ко­
ролівство (тобто Варшавське князівство); Краків став вільним
містом під опікою Австрії, Пруссії і Росії.
Німеччина мала творити Німецький Союз, до якого входило
цісарство Австрії, 5 королівств (Пруссія, Баварія, Ганновер,
Саксонія, Вюртенберг), 18 князівств, 1 графство і 4 вільних
міста (Франкфурт, Гамбург, Бремен, Любек). Спільні справи
Союзу мав вирішувати з’їзд представників держав під прово­
дом Австрії у Франкфурті-на-Майні. Пруссія побільшила
свою територію, бо дістала половину Саксонії, Великопольщу,
шведське Помор’я і країни на Рейні.
Велика Британія в Європі здобула Мальту, протекторат
над Об’єднаною державою семи іонійських Островів (Корфу і
сусідні) і Гельголанд від Данії. Крім того, вона незвичайно
побільшила свої колонії: в Центральній Америці здобула від
Голландії Гвіану і від Франції — Тобаго та інші острови в Ма­
лих Антілах; в Африці — голландську Капландію; на
Індійському океані від Голландії — Цейлон; від Франції —
Маврикій і Сейшели.
63
 Священний Союз. Меттерніх. Перемога ворогів Наполеона
спричинила занепад революційних ідей, на які він спирався.
Революцію проголошено хибним напрямом, на який людство
дало себе звести, шляхом, що привів до нещасть і занепаду
Європи. Почалася реакція, повернення до передрево-
' люційного ладу і давніх способів організації. За найкращу
форму державного життя проголошено абсолютну монархію.
Володар-батько, що добряче панує над слухняними
підданими-дітьми — це був ідеал, до якого стали повертатися
прихильники абсолютизму. Вони намагалися за всяку ціну
відновити авторитет влади. Якщо народ не хоче коритися во-
• ледареві добровільно, то треба примушувати його до того най-
гострішими засобами. Монархія першої половини XIX ст. до­
була собі назву поліційної, бо свою силу опирала на добре зор­
ганізованій поліції і жандармерії. Забулися давні кличі
світлого абсолютизму, що ставив собі за обов'язок освічувати
підданих. Тепер влада дбала тільки про тё, щоб утримати свою
силу. До цієї праці абсолютизм намагався притягнути також
церкву, що зазнала великих втрат під час революції і поборю­
вала революційні гасла. Багато надій покладалося на орден
єзуїтів, що його обновив папа Пій VII у 1814 р. Разом почали
тепер лучити «престол і вівтар».
Оборону давнього ладу мав на меті Священний Союз,
що його 26 вересня 1815 р. заснували цісар Франц І, прусський
король Фрідріх Вільгельм і цар Александр. Акт Союзу почи­
нався так: «Згідно зі словами св. Письма, що наказує всім лю­
дям уважати себе за братів, три монархи, що зав'язують цю
умову, залишаються об'єднані між собою узами щирого і не­
розривного братерства, признають себе взаємно ріднею, бу­
дуть давати собі у кожній обставині і кожній потребі підмогу: у
відношенні до своїх підданих і своїх армій будуть уважати Се­
бе за батьків родини, будуть розбуджувати в них той самий
дух братерства, який їх наповнює, щоб підпирати релігію, мир
і справедливість». Цей Союз, прибраний у зверхню форму обо­
рони християнства і справедливості, в дійсності мав за мету
обороняти абсолютизм і виступати всюди проти спроб рево­
люції.
На першому місці між керманичами * реакції стояла
Австрія. Австрійська монархія зазнала найбільше шкоди в
часі наполеонівських війн і тому з особливим завзяттям висту­
пала проти всяких революційних рухів. Цісар Франц І (1792—
1835) був людиною нешироких поглядів, боявся всяких пе­
ремін і реформ і вороже ставився до всякого поступу на госпо­
дарському і політичному полі. «Світ здурів і хоче мати нові
конституції» — це були улюблені слова цісаря. Керманичем
австрійської політики був міністр Климент’ Меттерніх, що
G4
 Німецькі студенти. 1816р.

впродовж 40 років (1809—1848) був найбільш впливовою

особою не тільки в Австрії, але й мав величезний вплив на
всю Європу. Він був гарячим прихильником абсолютистсь­
кого режиму і ворогом ліберальних ідей та розбудував ту
систему, яку від його імені названо «меттерніхівською».
Він відгородив Австрію від усяких чужих впливів, завів
суворий граничний контроль, не допускав ніяких чужо-
сторонніх книжок і часописів, і всі листи з-за границі пе­
реходили через поліційний «чорний кабінет». Розвинув він
до крайності поліційно-шпигунську розвідку, а австрій­
ські в’язниці всі були переповнені -ПОЛІТИЧНИМИ в’язнями.
Особливо відомою була в’язниця у Шпільбергу в Моравії.
Ніякого значення не мали т. зв. постуляційні сойми, що
існували в різних провінціях (зокрема у Львові), а все
вирішував сам уряд. Через те в австрійській монархії за­
непав добробут і пішли в забуття колишні господарські і
культурні реформи.
З І. Крип'якевич, кн. З 65
 Меттерніх не тільки залізною рукою утримав абсолютний
лад в Австрії, але також використовував кожну нагоду, щоб
нищити протимонархічні виступи в інших краях. Тут прояви­
лися властиві цілі Священного Союзу. Коли тільки де-небудь
з’являлася небезпека ворохобні або революції, зараз пред­
ставники Союзу збиралися на конгрес, щоб розглянути ситу­
ацію і знайти засоби протидіяння. Вислідом таких нарад була
звичайно збройна інтервенція: війська союзних держав входи­
ли до загроженої країни і брутальними способами наводили
там порядок.

Романтизм і лібералізм. Одначе Велика революція і напо­

леонівські війни так розворушили всю Європу, що народи і
громадянства нелегко піддавалися відродженому абсолютиз­
мові. В культурі і громадянському житті проявлялися все
сильніші течії, що змагали до перебудови світу. В літературі й
ідеології велике значення мав романтизм. Це була реакція
проти раціоналізму, який у XVIII ст. мав необмежений вплив
на думання, ставив перед людством сміливі теорії нового жит­
тя і програв серед революційної метушні. Нові філософічні
школи, особливо Канта, розхитали довір'я до всемогутності
інтелекту і звернули увагу на інші сили людського духу, на
почування і волю. Письменники, зневірені в раціоналістичних
конструкціях, почали шукати джерел поезії і філософії в на­
роді — в давніх піснях, переказах, приповідках. Здавалося, що
там, у народній глибині, можна віднайти скарби щирих і без­
посередніх почувань, якими жили давні покоління, і несклад­
ний світогляд, що запевняв їм щастя. Рівночасно почалися
глибші студії над минулим, особливо над середньовіччям, що
дотепер було в погорді, як часи варварства. Тоді вперше
«відкрито» готичне мистецтво, середньовічну філософію,
містику; середньовіччя робило незвичайне враження своїм
оригінальним колоритом, а особливо релігійним духом, що так
відрізняв його від століття раціоналізму. У романтичній
літературі християнство здобуло собі почесне місце, як незни-
щима сила, що дала людській культурі найбільші цінності.
Книжка Шатобріана про «генія християнства» бул£ одним із
найбільш читаних творів того часу.
Романтизм мав незвичайний вплив на розвиток поневоле­
них народів. Досліди над народним письменством, культурою,
історією підняли національну свідомість і дали імпульс до
політичного відродження. Під час наполеонівських війн розви­
нувся буйно національний рух у Німеччині й Італії, дещо
пізніше почалося відродження слов'янських народів.
Політичні змагання об'єднував у собі т. зв. л і б е р а л і з м,
напрям, що жадав для народу громадянських свобід. Ці зма-
66
гання нав’язували до французької «Декларації прав людини»,
що стала основним кодексом лібералів. Свобода зборів і това­
риств, слова і преси, незайманість громадянина, свобода пере­
селення, релігійна толеранція та ін. — це були домагання, з
якими виступали- всі народи, поневолені абсолютизмом. Для
поміркованих груп, особливо міщанства, політичним ідеалом
була конституційна монархія,і ліві партії змагали
до республіки., бо тільки в повному народовласті бачили
забезпечення демократичних прав.
Національні і політичні змагання рідко де проявлялися яв­
но, бо абсолютичні уряди своїми заборонами придушували
всякий вільний рух у самому почині. Тому в тих часах розви­
нулися всюди тайні товарне, тв а, що мали різні
суспільні й політичні програми. Вже у XVIII ст. великого зна­
чення набуло масонство, або «союз вільних мулярів», що
поширилося у всіх західних країнах. Масонство постало прав­
доподібно з середньовічної цехової організації, таким шляхом,
що деякі цехи крім явної діяльності віддавалися також різним
тайним завданням, у зв'язку з єресями і забороненими наука­
ми. Ці тайні товариства ділили своїх членів на цеховий спосіб,
на учнів, челядників і майстрів, уживали мулярських відзнак,
як кельня, фартух та ін., і виробили цілий «ритуал», за яким
пізнавали своїх учасників. Місця їх зібрань звалися ложами. В
1717 р. чотири лондонські ложі об'єдналися у «велику ложу»,
що за виключну ціль поставила собі «духову будову», тобто
піднесення й об'єднання людства. Зрештою мета і змагання
масонства у різних часах зверталися у різних напрямках. В
одних державах до масонства приступали володарі і всі виз­
начні люди, в інших його забороняли і переслідували. Като­
лицька церква поборювала масонів з уваги на їхні вільнодумні
тенденції. У першій половині XIX ст. масонство немало причи­
нилося до поширення ліберальних змагань.
В Італії на зразок масонства постали союзи карбонаріїв,
тобто вуглярів. Вони появилися у Калабрії за французької
окупації в часах Наполеона, а свої назви прийняли від ремесла
вуглярів. Так, наприклад, барак означав місце зборів, продаж
— зібрання і т. п. За свою мету вони подавали очищення лісу
від вовків, або рятування ягняти від вовка, — що означало бо-^
ротьбу за волю. Пізніше головною метою карбонаріїв стало
об'єднання Італії в одну демократичну республіку. Подібні
тайні товариства організувалися також в інших країнах.

Відродження Пруссії. В Німеччині перехрещувалися старі

й нові напрями. Німецький Союз від самого початку не виявив
життєздатності, і союзні держави укладали свої внутрішні
відносини на свій спосіб.
З* 67
 Найперше місце займала
Прусська держава. Від часів
Фрідріха II вона переходила
різнорідні переміни. Фрідріх
Вільгельм II (1786—1797)
побільшив державну тери­
торію за другого і третього
поділу Польщі, але це був
скоріше вислід праці його по­
передника. Сам він піддався
під впливи Австрії і дав себе
втягнути в непотрібну війну з
революційною Францією, що
тільки вичерпала скарб, а не
дала Пруссії ніякої користі.
Фрідріх Вільгельм III (1797—
Міністр КарлШтайн, 1840) був ЛЮДИНОЮ ХИТКОЮ,
організатор Прусської держави нерішучою І НЄПОСЛІДОВНОЮ І
на початку свого володіння
довів державу до цовного занепаду. Він оточив себе старими
бюрократами і не дозволяв ніяких основних реформ. Прусська
адміністрація, що перше визначалася зразковою організацією,
тепер не вміла опанувати різнорідних державних територій і
державна єдність усе більше занепадала. Прусська армія, якій
не було рівної за часів Фрідріха Великого, вже не розвивала­
ся, закостеніла на давньому стані і легковажила всякий по­
ступ, особливо ті реформи, що їх проведено в французькій ре­
волюційній армії. Під час наполеонівських війн Фрідріх
Вільгельм III вів політику дуже нерішучу, лавіруючи між
Австрією та Францією, і врешті довів до того, що під Ієною й
Аверштадтом Наполеон розгромив прусську армію. Король
був настільки короткозорий, що сам не хотів взяти на себе ви­
ни за катастрофу, а свій гнів зігнав на своїх міністрах. Одному
з найвизначніших прусських політиків, баронові Карлові
Штайнові, він дав димісію у таких нечуваних словах: «Ува­
жаю вас за непокірного, упертого і неслухняного слугу держа­
ви, що, гордий на свій розум і талант, не хоче мати на очах до­
бра держави, піддається капризам і все робить у пристрасті,
особистій ненависті й огірченні». Але коли в результаті
Тільзітського миру Пруссія втратила половину території й
мусила признати гегемонію Наполеона, Фрідріх Вільгельм під
впливом своєї дружини, талановитої і патріотично настроєної
королеви Луїзи, рішився провести реформи. До їх проведення
мусив запросити того самого Штайна.
Карл Штайн у 1807—1808 рр. здійснив основні переміни в
соціальнім устрої та адміністрації Пруссії. Він вйкористав
68
досвід французької революції і свої реформи заснував на
ідеях рівності і громадянської свободи. Першим едиктом, що
він його видав, скасовано підданство селян і всякі обмеження
власності. Землю міг набувати кожний, без огляду на стан,
всім також дозволено доступ до ремесла і промисловості. Цим
мирним шляхом він довів до зрівняння класів, що Франції
коштувало стільки проливу крови. Дальші едикти означали
докладніше свобідний устрій сільських громад і міст на основі
самоуправи і зрівняння громадян. Штайн думав також про те,
щоб утворити провінційні сойми і загальну репрезентацію^де-
ржави. Але проти Штайна звернувся Наполеон: до його рук
потрапив^ лист міністра, в якому він критикував французьку
політику. Наполеон проголосив його ворогом Франції, і Штайн
мусив був виїхати до Росії.
Баніція
* Штайна спопуляризувала його реформи, і в
Пруссії утворився патріотичний гурт, що продовжував його
плани. Так, проведено реорганізацію міністерської ради й ут­
ворено уряди фахових міністрів. Реформою війська зайнявся
генерал ПІарнгорст і його співробітник Гнейзенау. Крім різних
технічних перемін велике значення мав розпорядок, що скасу­
вав виключний привілей шляхти до офіцерських становищ. До
прусського війська ввійшли свіжі люди, і в боях з Наполеоном
1813—1815 рр. прусська армія виказала значний поступ.

Націоналістичний рух у Німеччині. Рівночасно з держав­

ними реформами йшло обновлення німецької культури і
національного духу. В 1810 р. засновано в Берліні університет,
професорами якого стали найвизначніші вчені, як природнич-
ник Гумбольдт, історик Нібур, філософ Фіхте, протестантсь­
кий теолог Шлайєрмахер та ін. Університет став вогнищем на­
укової праці, що мала на меті піднесення народу і держави. У
тому самому часі постав у Kenirc6dp3i «Союз чесноти», до яко­
го належали визначні вчені, офіцери й інтелігенція. Цей «Со­
юз» протидіяв французьким впливам. У 1807—1808 рр. у
Берлінській академії Фіхте виголошував свої славні «Промови
до німецького народу», в яких вказував на великі діла минуло­
го й занепад сучасної Німеччини та закликав до нової культу­
ри, опертої на характері і національних почуваннях. Його вик­
лади мали особливий вплив на німецьку молодь. На значення
фізичного розвитку звернув увагу творець німецької
гімнастики Фрідріх Людовік Ягн, що вів у Берліні перші систе­
матичні гімнастичні вправи.
Перемога над Наполеоном підняла ще вище національні по­
чування, особливо серед молоді, що почала відігравати чимраз

* Шельмування.
69
 більшу роль у громадянстві.
Студенти університетів поча­
ли творити окремі організації,
т. зв. буршеншафти, а в 1815
р. постав їх перший союз в
Ієні. Барва союзу була чорно-
червоно-жовта; пояснювали її
тим, що молодь виведе
батьківщину з ночі неволі че­
рез кров боротьби до золотої
свободи. Цей юнацький рух
звертався все більше до гер­
манських традицій і споминів
про римсько-німецьке цісар-
ство і ставив ідеал об’єднання
Німеччини в одну державу.
Йоган Готліб Фіхте, У жовтні 1817 р. бурші
* єван-
німецький поет, автор гелицьких університетів
«Промов до німецького народу» влаштували велике свято ро­
ковин реформації у Варт- .
бурзі. Під час свята одна група студентів, немов наслідуючи
Лютера, спалила публічно книжки, що обороняли абсолю­
тизм, писання проти гімнастики, Кодекс Наполеона, статут
жандармерії, поліційні приписи та ін., а також різні символи
старого режиму, наприклад, т. зв. цопф — косу, яка належала
до старосвітської чоловічої зачіски, уланську шнурівку і кап­
ральську палицю. Це студентське «аутодафе» викликало не­
звичайне обурення між прихильниками абсолютизму, ре­
акційна преса зображувала це, як спробу революції, і закли­
кала владу, покласти край небезпечному рухові молоді. Цією
справою зайнявся конгрес великодержав в Ахені наприкінці
1818 р. Особливо цар Александр гостро виступив проти сту­
дентського руху і зажадав, щоб німецькі держави поважно
зайнялися цією справою. Тоді звільнено деяких професорів
університету, що брали участь у національному русі, і пруссь-
кий король наказав закрити гімнастичні площадки.
На ці репресії студентство відповіло поширенням своєї ор­
ганізації. В жовтні 1818 р. в Ієні утворено Німецький союз сту­
дентських товариств. «Честь, свобода, батьківщина» — це було
гасло союзу. Поруч з явними студентськими товариствами по­
стали тайні союзи, до яких належали також люди з-поза
університетів; вони проявляли республіканські тенденції.
Найбільший вплив мав союз «чорних братів», що уважав за .

* Бурш — у Німеччині студент-старшокурсник, що належить^цо однієї

з студентських корпорацій.
70
дозволені всякі засоби бороть­
би з абсолютизмом, навіть'
скритовбивство.
З . особливою ненавистю
юнацтво зверталося проти
письменника Августа Коцебу,
який належав до завзятих
оборонців давнього режиму,
став російським шпигуном й у
своїх писаннях денунціював
*
вільнодумний рух. 23 березня
1819 р. один із «чорних
братів», студент Занд у Ман-
гаймі, на вулиці штилетом
пробив Коцебу, а опісля сам
пробував покінчити самогуб­ Прапор і відзнака німецького
студентства 1816 р.
ством. Цей замах викликав
ще більші переслідування й арешти студентів, професорів і
всіх «демагогів», як тоді називали керманичів визвольного ру­
ху. Меттерніх скликав у Карлсбаді в серпні 1819 р. конфе­
ренцію німецьких держав і там спільно порішено обмежити
автономію університетів, розпустити студентські і гімнастичні
товариства та поширити цензуру. Карлсбадський з’їзд звер­
нувся також проти тих держав, що проголосили у себе консти­
туційний устрій. Під впливом тих рішень Фрідріх Віль-
гельм III порішив стриматися з утворенням державного сойму
в Пруссії і завів тільки провінціональні «стани» з дорадчим го­
лосом.
Це була перемога Меттерніха: він переніс свою абсолЮтич-
ну систему до Німеччини. В недовгому часі він добув вплив та­
кож на Південну Європу.

Революції в Іспанії і Португалії. Іспанія, знищена наполе­

онівською окупацією, не скоро прийшла до внутрішнього ладу
й спокою. В 1814 р. вернувся із заслання король Фердінанд VII
(1814—1833) і відразу почав ліквідувати все те, що завела тут
наполеонівська влада. Він скасував ліберальну конституцію
1812 р., наказав ув’язнити кількох міністрів і багатьох депу­
татів, повернув давню інквізицію та монастирі, запросив до
Іспанії орден єзуїтів, що саме тоді був обновлений папою, та
реституював ** права духовенства й шляхти Всіх урядовців й
офіцерів, що служили королеві Йосифові, звільнив зі служби і
прогнав із столиці. Сконфісковані церковні маєтності король

* Від лат. denuntio — повідомляю (тут — доносити).

** Відновлення у попередньому правовому становищі.
71
повернув церкві, а тих, що їх купували, покарав грошовими
штрафами. В'язниці були переповнені давніми рево­
люціонерами, або тими, що їх влада підозрівала в небезпечних
замислах. Короля оточувала камарилья із визначних панів,
духовних і дворян, що заохочували його до чимраз дальших
виступів проти лібералів.
Але дуже скоро піднялася опозиція проти цієї безоглядної
політики. Міщанство перейнялося вже революційним духом, а
у війську було багато прихильників конституційного устрою. В
роках 1814—1819 безнастанно кипіло в Іспанії і в різних
місцях приходило до вибухів. Але революційні змагання спи­
ралися тільки на середній стан, а селянство було під впливом
духовенства й відносилося до цих рухів байдуже або вороже.
Через те уряд перемагав усюди без великих труднощів.
Підозрілих в участі у повстаннях вивозили до Америки, де
тоді Іспанія вела війну з своїми збунтованими колоніями.
Але в 1820 р. прийшло до загальної революції. Війська, які
саме висилалися за океан, у Кадісі відмовили послуху і під
проводом полковника Рафаеля Рієги проголосили боротьбу в
обороні давніх кортесів. У короткому часі всі провінції і міста
прилучилися до революції і повернули конституційні устано­
ви. Фердінанд пробував спершу за допомогою вірних військ
придушити цей рух, але остаточно мусив покоритися і пого­
дився на конституцію 1812 р.
Конституційний устрій утримався тільки три роки.
Перші вибори до нових кортесів дали перевагу радикальним
елементам, котрі змагали до того, щоб Іспанію перебудувати
на французький революційний лад. Постали демократичні
клуби з республіканськими тенденціями, і різні партії нама­
галися переліцитувати себе у крайніх реформах, а особли­
вим радикалізмом визначалися «екзальтадос». Не тільки
скасовано всі привілеї . вищих станів, але також
сконфісковано монастирські маєтності. Цей радикалізм кор­
тесів підняв проти них оборонців давнього ладу, і почалася
кривава домашня війна.
Іспанські події звернули на себе увагу всієї Європи, тим
більше, що рівночасно народні повстання пройшли також у
Португалії й Італії. Меттерніх, що уважав себе оборонцем ле­
гальної влади, скликав конгреси велико держав до Опави в
1820 р. і Верони в 1822 р., щоб протиставитися революційним
рухам. В Опаві представники Австрії, Росії і Пруссії
підписали таку заяву: «Союзні держави зобов'язуються
відмовити визнання всім нелегальним реформам. Щоб привер­
нути до союзу держави, де це мало б місце, наперед скерму-
ють до них приязні кроки, а при потребі вживуть і сили». У
Вероні на домагання царя Александра вислано заклик до кор-
72
 тесів у Мадриді, щоб змінили
конституцію. За дорученням
Священного Союзу Франція
вислала до Іспанії своє
військо 1823 р. Тоді кортеси
закликали народ до спротиву
й партизанської війни. Але
виявилося, що ліберали не
мали підтримки в масах, і ду­
же скоро їх повстання приду­
шено. Найдовше боронився
Кадіс, де знайшли захист де­
путати кортесів; але остаточ­
но й вони мусили капіту­
лювати. Проводир повстання,
полковник Рієга скінчив смер­
тю з руки ката. Французькі
залоги залишилися в Іспанії
до 1828 р. і за їх допомогою
Фердінанд VII утримав абсо-
лютичну управу. Сцена з.горожанської війни
в Іспанії
Але це вперте утримуван­
ня давнього устрою принесло Іспанії великі втрати поза
океаном —г в Америці. Тамтег іі іспанські колонії під впли­
вом революції у метрополії почали вимагати для себе консти­
туційних прав. Коли ж іспанський уряд на це не погодив­
ся, у Південній і Центральній Америці прийшло до довго­
літньої війни, у якій постали незалежні республіки: Венесуе­
ла, Колумбія, Перу, Болівія, Чилі, Аргентина, Парагвай,
Мексика та ін. Іспанія перестала бути світовою імперією.
Іспанська революція мала вплив також на Португалію. В
І 821 р. у головних містах Ліссабоні й Порту прийшло до народ­
ного руху, і король Хуан VI (1816—1826), що перебував тоді у
Бразилії, мусив погодитися на конституцію. Але як тільки
вернувся до Португалії, взяв назад свої обітниці і почав пе­
реслідувати конституціоналістів та масонів. Його наслідник
Дон Педро в 1826 р. надав нову конституцію, щоб забезпечити
престол своїй доньці Марії Глорії, бо сам виїхав зайняти
. бразильський престол. Меттерніх намагався викликати
інтервенцію Священного Союзу, але тоді англійський міністр
Кенінг рішуче виступив на захист самостійності Португалії і
вислав до Ліссабона британський флот. Свою промову в парла­
менті він закінчив словами: «Ми йдемо до Португалії не з тим,
щоб там панувати, не тому, щоб там наказувати, не тому, щоб
приписувати конституції, але щоб боронити і захищати неза­
лежність союзника. Ми йдемо, щоб прапори Англії поставити
73
на добре відомих височинах Ліссабона. Де стоять ці прапори,
там не появиться ніяка чужа влада!»
Але як тільки англійський флот залишив Португалію, ко­
ролевич Дон Мігель підняв повстання, опанував державу і по­
вернув назад абсолютизм (1828—1834).

Революція в Неаполі і П’ємонті. Віденський конгрес за­

держав давній поділ Італії на малі держави. Ломбардія й Ве­
неція перейшли під владу Австрії. У Мілані резидував один з .
архікнязів з титулом віце-короля, але без ніякої влади. Мет-
терніх завів тут централізм і поліційну систему. Він
зліквідував усі наполеонівські установи — рівність перед пра­
вом, релігійну толеранцію, Кодекс Наполеона, а завів знову
старосвітський австрійський режим. Австрія дбала про поши­
рення промисловості і торгівлі, але використовувала окуповані
провінції для Відня.
В інших державах настала також абсолютистська реакція.
У королівстві Сардинії за влади Віктора Еммануїла І (1802—
1824) була така ненависть до всього, що зробив Наполеон, що
навіть не дозволено вживати гостинця на Мон-Сені, що його
побудував імператор, а-ботанічний сад у Турині зруйновано,
як діло французьких рук. Знову прийшли до влади єзуїти і *
шляхта, а в театрі перші місця призначено для членів високих
родів. Абсолютизм царював також у Модені. Натомість у
Пармі і Тоскані залишилися ще традиції освіченої монархії.
У повному господарському занепаді була Церковна держа­
ва. Сам Рим підупав так, що менші вулиці зовсім не мали
освітлення. Незвичайно поширилося жебрацтво, а розбишаки
опанували всі шляхи, так що подорожі не можна було
відбувати без військової опіки. Населення використовували
всякі пройдисвіти, а лотерея забирала заробітки найбідніших.
Неаполь і Сицилія були злучені в державу «Обох Сицилій»
під владою короля Фердінанда (1759—1825) з династії
іспанських Бурбонів. За наполеонівських часів він двічі мусив
утікати з своєї держави перед революцією і тепер поводився
обережніше з народом, хоч був завзятим прихильником абсо­
лютизму. Щасливо повелося йому зліквідувати консти­
туційний устрій. Середній стан, заінтересований в конституції,
не мав сили до опозиції, а народ був ще такий неосвічений, що •
не виявляв зацікавлення політикою. В неаполітанській де­
ржаві внаслідок довгих домашніх війн зросло також розби­
шацтво, і сама влада мусила входити в порозуміння з «бриган-
тами», щоб утримати сякий-такий порядок.
. Змагання до зміни ладу підняли карбонарії, що мали свій
'головний осідок у Калабрії. їх гаслом було об'єднання Італії в
одну, державу і ліберальна конституція. Як тільки прийшли
74
вістки про іспанську рево­
люцію, на Сицилії і в Неаполі
прийшло до маніфестацій і
розрубів. В Нолі під проводом
офіцерів-карбонаріїв
зібралася сотня війська і ру­
шила походом на Неаполь.
Похід зростав по дорозі,'бо до
нього прилучувалися. інші
військові відділи, міліція і се­
ляни. Генерал Вільгель Пепе,
що його король вислав на зни­
щення революції, сам пристав
до повстанців і 9 липня 1820 р.
з тріумфом увійшов до сто­
лиці. Наляканий Фердінанд
мусив погодитися на консти­
туцію, і його двір прибрав
барви карбонаріїв — чорно-
рожево-голубі.
На вістку про неа­
політанську Й іспанську рево- Султан Махмуд II
люції Меттерніх, як вище бу­
ло згадано, скликав конгрес великодержав до Опави при кінці
1820 р. і тут висловив невдоволення поступками короля. В
1821 р. Фердінанд узяв участь у другому з'їзді в Любляні, де
вирішено було дати йому військову допомогу проти. по­
встанців. Меттерніх уважав це найкращим засобом, щоб спи­
нити похід революції по Європі. Стотисячна австрійська армія
у березні 1821 р. увійшла до Неаполя, а пізніше зайняла також
Сицилію. Карбонарії не мали змоги чинити опір чужим
військам — повстання упало і всі в'язниці заповнилися учас­
никами революції. Меттерніх наказав також у Ломбардії
ув'язнити всіх прихильників лібералізму. Між іншим до
Шпільберга в Моравії потрапив визначний італійський пись­
менник Сільвіо Пелліко і пробув там у страшних умовах до
1830 р.
У тому самому часі вибухла революція у сардинськім ко­
ролівстві П'ємонті. Віктор Еммануїл зрікся престолу на ко­
ристь брата Карла-Фелікса (1821—1831), а той зобов'язався
надати конституцію. Але й до П'ємонту увійшли австрійські
війська і повстання придушили.

Туреччина. Самостійність Сербії. Революційний рух не ми­

нув також Балканського півострова. Туреччина під час вели­
ких європейських війн на початку XIX в. відігравала доволі
75
важливу роль. Наполеон, якому не вдалося зайняти Єгипет,
задумав використати Турецьку імперію, як базу у своїх
імперіалістичних планах. Як колись Людовік XIV, так тепер
він почав відігравати роль приятеля турків. За французькими
намовами султан Селім III (1789—1807) зачинив у 1806 р. Бос­
фор для російських кораблів. З того виникла війна з Росією.
Російські війська ввійшли до Молдови і Волощини та зайняли
Букарешт. Ці невдачі викликали у Константинополі рево­
люцію яничарів, в якій Селіма дётрошзовано, а нового султана
Мустафу IV (1807—1808) убито. Султан Махмуд II (1808—
1839) почав наново війну з Росією, але також нещасливо і в
мирі у Букарешті 1812 р. Росія здобула Бессарабію.
' Під час цих війн християнські народи на Балканському
півострові підняли змагання за визволення з-під турецької
влади. Торгові зв'язки із Західною Європою були доволі живі,
на Балкани приходила революційна література й поширилися
гасла прав людини і народів. Також з боку Росії ішла пропа- ~
ганда між народами, приналежними до грецької віри і під її
впливом виринули надії, що російський цар дасть свою допо­
могу визвольним змаганням християн. Найскоріше виявився
національно-політичний рух між сербами.
Слов'янські племена заселювали Сербію від V—VI ст.
Країна ділилася на жупи (волості) під проводом жупанів, над
кількома жупами провід мав бан, над цілою країною стояв ве­
ликий жупан. Серби вели довголітню’боротьбу з болгарами і
Візантією і лише близько 1040 р. Стефан Боїслав визволив
Сербію й утворив незалежну державу. Син його Михайло
(1050—1080) проголосив себе королем. Стефан Неманя
(1159—1195), засновник династії Неманичів, обмежив владу
жупанів, поширив границі Сербії, дбав про розвиток церкви та
культури й заснував багато шкіл. Його син Стефан (1195—
1224) боронив свою країну від мадярів, увійшов у зв'язки з Ве­
нецією та Римом і в 1217 р. дістав від папи королівську корону.
Брат Стефана, святий Сава, зорганізував автокефальну серб­
ську церкву. Стефан Урош І Великий (1224—1275) в 1241 р. за­
держав наступ татарів. Милутин Урош II (1275—1321) і Урош
III (1321—1336) поширювали границі держави. Найвиз­
начнішим сербським королем був Стефан Урош IV (1336—
1355), прозваний Душаном, бо задушив батька. Границі Сербії
сягали тоді до Далмації, Албанії і Боснії. Фесалія і Македонія,
а також і Болгарія признавали сербську владу. В 1346 р. ко­
роль скликав у Скоп’є собор духовенства й вельмож і проголо- .
сив сербського архієпископа патріархом Сербії, а сам прийняв
титул царя і самодержця. В 1349 р. він списав сербське право у
т. зв. Законник Стефана Душана, зорганізував/ адміністрацію,
розвивав гірництво, промисловість і комунікацію. В 1335 р. він
76
здійснив великий похід на Константинополь. Король мав на
думці здобути собі візантійську корону. За слабого Стефана
Уроша V (1356—1367) дійшли до більшого значення жупани
(князі) і держава почала занепадати.
У другій половині XVI ст. Балканський півострів почали
займати турки. Король Вукашин пробував затримати їх пбхід,
але під Адріанополем 1371 р. поліг у бою. Тоді Сербія
поділилася на дві частини: в одній королем був Марко Крале-
вич, у другій — Лазар Гребланович. Лазар зорганізував вели­
ке військо проти турків, але в бою на Косовому Полі 15 червня
1389 р. султан Мурад його переміг. Лазар потрапив у полон і
там був забитий. Від того часу Сербія перейшла вже під владу
Туреччини. Син Лазаря Стефан признав владу султана і зо­
бов'язався платити йому данину та давати туркам помічне
військо. Останнім королем був Юрій Бранкович (1427—1457).
В 1459 р. турки замінили Сербію на залежну провінцію — па-
шалик. Турки залишили сербам деяку самоуправу, і в окре­
мих «княжинах» правили князі. Становище Сербії було лег­
шим, аніж, приміром, Болгарії. Щойно в XVII ст. турки
збільшили данину і взагалі почали гостріше поводитися з на­
родом. У 1766 р. упав також сербський патріархат.
Реакцією на цей гніт були повстання т. зв. гайдуків, або ус-
коків, під’проводом місцевих князів. У 1804 р. уперше в різних
околицях вирізано зненавиджених яничарів. Допомогу по­
встанцям подав султан Селім III, який хотів обмежити владу
яничарів. Завдякі цьому сербський рух був немов ле­
галізований владою. Але коли яничар було покорено, турки
почали вимагати, щоб і серби склали зброю. Тоді повстання <
обійняло цілу країну. Один із воєвод, Юрій Петрович, або
Карагеоргій, в 1806 р., розбив турків під Шабацом, а в
1807 р. здобув сильно укріплений Білгород і Ужицю. Т&ким
способом значна частина Сербії здобула незалежність від
турків. Проте зорганізувати державу було дуже важко, бо 4
різні воєводи й ватажки виступали один проти одного і не
хотіли признати спільної влади. Спочатку спільний уряд тво­
рив т. зв. синод, або сенат, до якого входили 12 членів, вибра­
них різними округами Сербії. Туреччина не хотіла зректися
влади над сербами, домагалася данин і все наново висилала
збройні відділи на Сербію. Сербські проводирі сподівалися на
допомогу Росії, що тоді вела війну з Туреччиною, але в Бука-
рештському мирі 1812 р. Росія добилася від Порти тільки
амністії для повстанців і признала за турками право володіння
над Сербією. В 1813 р. турки виступили походом на Сербію.
Карагеоргій разом з іншими воєводами спершу чинив їм опір,
але пізніше знеохотився, покинув військо і перебрався за Ду­
най, до Угорщини, де його австрійці ув'язнили.
77
 Грецький краєвид часів війни за самостійність (Модонська заТгока)

Тоді провід над сербами взяв інший воєвода, М і л о ш Об-

р е н о в и ч, один із багатих вельмож, добрий войовник і
вмілий дипломат. Він почав переговори з турками і за допомо­
гою хабарів добився того, що турецький уряд віддав йому в
аренду різні сербські податки, мита та інші доходи. Таким чи­
ном узяв він у свої руки головну ‘ділянку державної
адміністрації. Перед султаном він відігравав роль вірного слу­
ги, навіть зрадою захопив і вбив Карагеоргія, а його голову
відіслав туркам і так само безоглядно винищував інших су­
перників. Але рівночасно організував воєнні сили і врешті вис­
тупив проти Туреччини на чолі великої армії. Князі і духовен­
ство, зібрані в 1817 р. на «скупщині» (раді), признали Мілоша
верховним і дідичним князем Сербії. Туреччина не мала вже
сил вести війни і в 1820 р. признала Сербії широку автономію,
але під умовою, що серби платитимуть данину і складуть
зброю. За допомогою Росії, що все більше цікавилася балкан-
ськими справами, серби в 1830 р. добули значно легші умови і
при кожній нагоді побільшували свої права. Мілош спершу вів
владу деспотично, але коли народ почав ворохобитися, він му­
сив погодитися на «Органічний устав» у 1835 р. і на його основі
завів сенат з 17 членів і відповідальне міністерство.

Грецьке повстання. Відродження Греції почалося від пись­

менства. Батьком нової грецької літератури вважається Ада-
мантіос Кораїс (1748—1833). Він був лікарем, перебував до­
вгий час у Парижі, познайомився із французькими класиками
і брав їх за взірець для своїх творів. Легковажив він народний
говір, а намагався писати класичною грецькою мовою, і це
78
значно припізнило розвиток живої грецької літератури. Але
його заслугою було те, що він нагадав грекам їхню старовинну
культуру. Думку про визволення з-під турецького ярма підняв
другий поет — Константин Ригас (1754—1798). Він захоплю­
вався французькою революцією і бажав втягнути Францію у
визвольну боротьбу греків. Про це він переговорював у Відні з
маршалом Бернадотте, а потім і з самим Наполеоном, але не
добився нічого. Турки дізналися про його наміри й утопили
його в Дунаю. Греки шанували його, як першого мученика за
волю, його гарячі пісні поширилися в усій Греції, а гімн «По­
встаньте, сини гелленів» став грецькою «Марсельєзою».
Пропаганду національного відродження вели товариства,
звані гетеріями. В Афінах у 1814 р. постала «Гетерія,
філомузів» — приятелів муз, що займалася дослідженнями
грецької культури. Головою товариства був Каподістрія з Кор­
фу — один із російських представників на Віденському конг­
ресі, людина високої культури, який для грецьких змагань за­
лучив багато прихильників з аристократичного товариства. В
1815 р. в Одесі засновано політичне товариство під назвою «Ге­
терії філіків», що хотіло утворити «озброєний християнський
союз для прогнання турків»' Ця організація була подібна до
італійської карбонарії. Члени її не знали, хто є головою союзу.
Прихильники Росії поширювали думку, що провід веде сам
цар. У 1820 р. головою цієї гетерії став Александр Іпсиланті —
син молдавського князя, покараного смертю турками. Він на­
лежав до т. зв. фанаріотів — грецької аристократії, що замеш­
кувала дільницю Константинополя Фанар (Маяк), але вступив
до російського війська і дослужився чину генерала.
В 1821 р., коли проти султана збунтувався Алі, паша Яніни
в Албанії, греки думали, що прийшла відповідна пора на по­
встання. Іпсиланті виїхав з Одеси до Яссів і тут оголосив по­
клик до повстання. Зібралося кілька, тисяч охотників, й
Іпсиланті з найкращих утворив «святий полк». Усі чекали на
російську допомогу, але Люблянський конгрес віднісся до по­
встання як до революції, і цар Александр відмовився допома­
гати. Один відділ повстанців почав сам боротьбу, але турки
його розбили, а решта охотників розбіглися. Сам Іпсиланті утік
до Семигороду, але Меттерніх наказав його схопити й до
1827 р. ув’язнював у Мукачеві і Терезієнштадті. Після ро­
сійського втручання його звільнено, і він помер у Відні 1828 р.,
тоді, як грецьке повстання було вже в найбільшому розгарі.
Рівнозначно з виступом «святого полку» вибухло повстання
в Мореї, Румелії, Фессалії і на деяких островах. Турки
відповіли на це різнею греків у-Константинополі. Патріарха
Григорія повісили на брамі його кафедрального собору, такою
самою смертю померло ще три єпископи. Багато церков було
79
 Затока Наваріно, місце морського бою в 1827 р.

зруйновано, знищено будинки фанаріотів, багато вельмож і

простого люду полягло від рук турецької юрби. Так само пово­
дилися турки в усіх здобутих містах й островах. Най­
більш жорстока кара спіткала острів Скіо (Хіос): близько
20 000 мешканців там вимордувано, а 40 000 — запродано в не­
волю.
Але греки, незважаючи на' всі переслідування, вели далі
свою акцію. Велике враження справив той факт, що один із
греків, Канаріс, висадив у повітря адміральський корабель ту­
рецького воєнного флоту. Впродовж 1821 р. повстанці здобули
майже всю Морею. 1 січня 1822 р. у місцевості Піада (давньому
Епідаврі) зібрався перший національний конгрес і проголосив
незалежність Греції;
Грецьке повстання справило велике враження в Європі.
Всюди поставали філгелленські комітети, що збирали гроші і
всякі засоби для борців за волю. Прибували також охотники з
різних країн, готові свою кров віддати за справу геройського
народу. Грецьким, повстанням захопився також найславніший
з англійських поетів тої доби — лорд Байрон. Він підтримував
зв’язки з філгелленськими комітетами, а пізніше сам приїхав
до Греції і тут організував відділ охотників, але південне
підсоння
* підірвало його здоров’я і він помер у Месолонгіоні 29
квітня 1824 р., на 36 році життя. Грошову поміч повстанцям
дав багатий женевський банкір Енар.
Великодержави спершу відносилися до грецького повстан­

* Клімат.
80
ня байдуже і навіть вороже,
бо всі улягали протирево-
люційній політиці Меттерніха.
Але завзята оборона греків і
симпатії, що вони їх добули в
громадянстві, вплинули й на
політику урядів. Англійський
міністр Кеннінг першим пішов
новим шляхом і став на сторо­
ну Греції. Коли турки, за до­
помогою військ з Єгипту, здо­
були твердиню. Месолонгіон
над Іонійським морем і вчини­
ли тут нову різню греків,
Англія, Франція і Росія поро­
зумілися між-собою і спільно
виступили на захист греків.
Союзний флот, що складався
з 26 воєнних кораблів з 1270
Оттон І, перший грецький король
гарматами, увійшов до затоки
під Н а в а р і н о м й 20 жовт­
ня 1827 р. розбив тут єгипетський флот. Внаслідок цього
помічні єгипетські війська залишили Грецію, і повстанці вже
легше давали собі раду з турками. Західні держави невдовзі
покинули грецьку справу, зате Росія в 1828 р. оголосила війну
Туреччині. Російський генерал Дібич перейшов Балкани і
дійшов аж до Адріанополя. Тоді Порта мусила погодитися на
мир вА дріанополі в 1829 р. Вона відступила Росії погра-
ничні міста в Азії, визнала незалежність Сербії, Молдови і Во­
лощини (з обов'язком платити данину), а вирішення справ
Греції передала. конференції держав у Лондоні. Ця конфе­
ренція визнала незалежність Греції й означила її границі.
Спочатку Греція була республікою, а першим її президентом
обрано було Кагіодістріаса, що піддався під російські впливи.
Але невдовзі прийшло до домашньої війни. Каподістріаса за­
бито, а Лондонська конференція передала престол королеві
Оттонові (1832—1862) з баварської династії.
Визнання самостійності Греції державами було доказом,
що поліційний абсолютизм Меттерніха вже втратив своє зна­
чення. Священний союз, що мав на меті утримати давній ре­
жим, розвалився під впливом настроїв громадянства.
Вирішальну роль починає відігравати відтепер публічна
опінія, якій усе більше піддаються уряди держав.

81
 5. АНГЛІЯ І ФРАНЦІЯ ДО 1848 р.

Господарські переміни в Англії. Перемога над Наполео­

ном закінчила епоху розбудови Британської імперії. Коли
народи Європейського суходолу кривавилися в безнастан­
них війнах, Англія тим часом добувала собі все нові колонії
коштом Франції, Іспанії, Голландії’ Вона утворила велику
державу у Східній Індії, зайняла Південну Африку,
побільшила свої посілості в Центральній Америці, почала
займати Австралію, а в Європі найважливіші пункти Серед­
земного моря перейшли до англійських рук (Гібралтар,
Мальта, Іонійські острови). В 1812—1814 рр. Англія вела ще
одну війну із Сполученими Штатами Північної Америки й
оборонила Канаду, яку мали намір добути американці. Брй-
тан-ський флот уважався найсильнішим у світі, і тому
ніяка держава не посміла виступити проти англійського во­
лодіння на морях. Після Віденського конгресу Англія займа­
ла незалежне становище супроти інших держав, не вступи­
ла до Священного Союзу і своїми виступами підірвала впли­
ви меттерніхівського абсолютизму. Але могутня англійська
держава зазнала у перших десятиліттях XIX ст. глибоких
внутрішніх змін. Англійські королі того часу не мали впливу
на розвиток держави: Георгій III (1760—1820) під кінець
життя попав у божевілля і не міг вести державних справ,
його син Георгій IV (1820—1830) своєю розгнузданістю і ли­
хим родинним життям відвернув від себе ввесь англійський
народ. Через те ще більше укріпилася влада парламенту, й
партії торі та вігів чергувалися у керівництві державою.
Найважнішою державною справою були фінанси. Наполе­
онівська континентальна блокада, хоч і не вдалася вповні, всё
ж значно підірвала англійську торгівлю, а двадцятилітні
війни знищили фінансові засоби Англії. Державний
англійський борг у 1783 р. виріс до 228 мільйонів, а в 1815 р.
дійшов до 834 мільйонів. Уряд був примушений безнастанно
збільшувати податки, так що доходовий податок дійшов до
10 %, а всі важніші продукти, як чай, сіль, пиво, цукор, паливо
та ін., підлягали оподаткуванню. Це спричинило загальне зу­
божіння, особливо серед нижчих класів громадянства. У
воєнних роках дуже подорожчало збіжжя. В Англії
хліборобство ніколи не стояло високо, і місцевої продукції не
вистачало для численного населення, — отже, треба було до­
возити збіжжя з-за границі. Континентальна блокада викли­
кала в Англії голод, ціни на збіжжя зросли уп'ятеро в
порівнянні з нормальними. Коли прийшов мир, вони дещо упа-

82
 Перший пасажирський поїзд в Англії в 1834 р.
ли, але все ж купці та спекулянти намагалися втримати їх на
високому рівні, а це також збільшувало.нужду.
На переломі XVIII і XIX ст. розвинулася велика промис­
ловість. В Англії від XVI ст. стояло високо ткацтво і виробни­
цтво сукна, але щойно новочасні винаходи підняли промис­
ловість на новий, високий рівень. Гергрев і Аркрайт у 1764—
1767 рр. вдосконалили ткацьке веретено, Картрайт у 1787 р.
винайшов механічний ткацький верстат, і робота могла йти
скоріше й досконаліше. Але найбільше значення мали винахо­
ди шотландського механіка Джеймса Уатта (1736-—1819), що
ужив пари до порушування машин. У 1769 р. він винайшов
першу парову машину, а пізніше відкрив фабрику машин коло
Бірмінгема., Давня праця людських рук перейшла тепер, у
значній частині на машини, і місце малих робітень зайняли
фабрики. Через те незвичайно побільшилася продукція, й ви­
роби могли стати дешевші та доступніші. Фабрики потребува­
ли багато палива, а оскільки ліси значно вичерпалися, більше
значення мало кам'яне вугілля. Англія, що мала величезні за­
паси вугілля, могла розвивати промисловість в більшій мірі,
ніж інші країни. Деві в 1815 р. винайшов гірничу лампу, так що

83
праця у копальнях була забезпечена від отруйних газів. У
1792 р. вперше зроблено спроби із світляним газом, а в 1811 р.
перша вулиця в Лондоні дістала газове освітлення. Водяну па­
ру .ужито не тільки до майстерень, але й у комунікації. Амери­
канський інженер Фултон побудував перший пароплав, що в
1807 р. почав плавання на річці Гудзон. У 1812 р. вже й в Англії
пущено пароплав на річці Клайд. У тому самому часі почалися
спроби з локомотивами; в 1812 р. перший локомотив почав ви­
возити по рейках вугілля з копальні поблизу Дарлінгтона, а в
1830 р. засновано постійну залізничну комунікацію з
Ливерпуля до Манчестера.

Робітництво. Розвиток фабричної промисловості мав вели­

чезний вплив на соціальні відносини. Самостійні майстри, що
до того часу вели працю на своїх верстатах, почали втрачати
заробітки, бо фабричні вироби булй дешевші і знаходили
більше покупців. Дрібні підприємства занепадали, а розроста­
лися великі фабрики. Ремісники були змушені вступати до
фабрик, як робітники, на дуже тяжких умовах. Не було тоді
ніяких законів, що регулювали би відносини робітників, не бу­
ло й охорони праці. Не було означеного часу праці: робітник
мусив працювати стільки годин, скільки йому наказував
підприємець. Гігієнічні умови стояли дуже низько, робота
йшла в тісних, задушливих кімнатах, без ніякого продуву, або
у вкрай небезпечних підземеллях копалень. Хворий робітник
втрачав роботу, а за каліцтво, завдане на фабриці, не діставав
ніякого відшкодування. Плату визначав підприємець, і
робітники не мали змоги добитися її збільшення. За змови і
страйки влада карала так само, як за бунт. Фабриканти часто
звільняли робітників, щоб на їх місце добути інших за дешеву
ціну, наймали жінок і дітей, що працювали за найнижчу пла­
ту. Підприємства не мали ще належного досвіду, не раз банк­
рутували через високі кошти продукції, або через те, що не
було куди продати надміру виробів. Тоді робітники цілком
втрачали роботу й потрапляли в крайню нужду.
Між голодуючим і безпритульним населенням приходило
не раз до заворушень і бунтів. Неосвічена маса уявляла собі,
що причиною її нужди є машини, і почала нищити фабрики.
Особливо відомими, стали т. зв. луддисти, звані від свого
проводиря Неда Лудда (ймовірно, божевільного), що в 1811—
1816 рр. підіймали все наново розрухи і всюди нищили фаб­
ричні машини. Озброєні ватаги з'являлися вночі в промисло­
вих містечках, нападали на фабрики й розбивали механічні
верстати, причому грабували населення. У тому самому часі
панувала велика дорожнеча хліба, і луддисти почали також
нападати на двори тат фільварки, нищили молотильні, млини,
84
 Єремія Бентам, Георг Кеннінг,
англійський реформатор англійський міністр

пекарні; на їх прапорах були слова: «Хліб або кров». Парла­

мент за участь в тих розрухах визначив спочатку кару депор­
тації (тобто вивезення у карні колонії), а пізніше — кару
смерті.
Зріст невдоволення четвертого стану (тобто
робітництва), загальна дорожнеча і фінансова криза вказува­
ли, що Англія потребує основних реформ. Проте партія торі,
що тоді мала провід у парламенті, не виказувала розуміння
ситуації і вперто трималася давніх установ. У престольній
промові короля, при відкритті нової сесії в 1817 р.,'уряд
помістив слова, що англійський устрій найкращий у світі і що
система управління не потребує ніяких змін.
Робітничі розрухи придушувано далі гострими засобами.
Коли в 1819 р. в Манчестері прийшло до масових зібрань, на
яких робітники домагалися людських прав, військо вчинило
стрільбу проти юрби, й кілька осіб було вбито, а масу поране­
но. З тої нагоди парламент ухвалив виняткові закони проти
розрухів, а саме — прискорено судову процедуру у цих спра­
вах, продовжено слідчу в’язницю, дозволено обшук у домах
підозрюваних у таких злочинах, обмежено пресу, свободу
зібрань і навіть гімнастичні вправи робітників. Ніколи ще пар­
ламент так не обмежував прав англійських громадян!
Але прозорливіші обсерватори політичного життя передба­
чали майбутні соціальні конфлікти і шукали засобів, як зара­
дити лихові. Одним із перших прихильників реформ був
Єремія Бентам (1748—1832) — учений-правник, творець
85
 т. зв. утилітаризму. На його погляд, державні установи повинні
забезпечувати найбільшу кількість щастя для найбільшого
числа людей. Його «Основи законодавства» мали значний
вплив на роботу Народних Зборів у Франції,, а пізніше
іспанські кортеси зверталися до нього, щоб їм виробив консти­
туцію. Також в Америці його твори мали багато читачів і впли­
нули на устрій південноамериканських республік. В Англії він
дораджував зміну кодексів, реформу в'язниць, .вільну
торгівлю, а передусім реформу парламенту.
На політичному полі відзначився Вільям К о б б е т (1762—
1835), без вищої освіти, але талановитий оратор і журналіст.
Він спершу належав до партії торі, але пізніше почав ор­
ганізовувати демократичну партію. У своїх сміливих статтях
він обговорював передусім соціальні питання і роз'яснював, що
. причиною нужди є не машини, а поганий устрій держави; він
домагався демократичної реформи парламенту, з загальним і
таємним правом голосування. За статтю про тілесні кари в
англійській армії суд покарав його дворічним ув'язненням; але
він, сидячи в тюрмі, далі редагував свій часопис. Уряд боровся
з ним тим способом, що забороняв шинкарям передплачувати
його часопис, але він тоді знизив ціну передплати й добув іще
більше читачів.
Практичні реформи провів Роберт Оуен (1771—1858) —
багатий власник ткальні в Нью-Ленарку. На своїх
підприємствах він зменшив час праці робітників, збільшив
плату, завів здорові мешкання, крамниці з дешевими харчами,
школи, навіть дбав про розваги робітників. У парламенті він
перший виступив з проектом охорони праці. Пізніше його за­
числяли до творців соціалізму.

Реформи. З домагань, що їх ставили ці реформатори, най-

скоріше зреалізовано те, що торкалося господарських справ
Англії. В 1816 р. на пропозицію Роберта Піла парламент прий­
няв закон про золоту валюту, що стала основою обновленого
господарського життя. В 1823 р: президент торгового уряду
Вільям Гескісон провів іще реформу, а саме — завів вільну
торгівлю /тобто зніс охоронні мита, якими Англія борони­
лася перед чужостороннім імпортом. Ті самі засади він увів у
внутрішнє життя, а саме — усунув монополії, дав робітникам
право свобідно переселюватися, засновувати товариства і вза­
галі відповідними реформами сприяв оживленню промисло­
вості й торгівлі. Цей господарський лібералізм вик­
ликав спочатку кризу в державі, але в недовгому часі госпо­
дарське життя пристосувалося до нових відносин.
Слідом за тим проведено справу рівноправності католиків.
Це питання мало значення передусім для Ірландії, що мала
86
католицьке населення. На ос­
нові законів із часів Кромвеля
державні і міські урядовці
мусили належати до анг­
лійської церкви і складати
присягу, що вони не визнають
католицької догми про транс-
субстанціацію. Ірландці під
проводом талановитого адво­
ката Даніеля О'Коннела роз­
почали боротьбу проти цих
законів, але англійський пар­
ламент уперто відкидав усякі
спроби реформ. Через те в
Ірландії зростало невдоволен­
ня і почалися розрухи. Врешті
в 1828 ‘ р. англійським
прем’єром став славлений як Французький король
герой Англії Веллінгтон — Людовік XVIII
переможець Наполеона, і йому вдалося провести реформу. В
одній своїй промові він сказав: «Я перебув довіїїу частину
життя, як інші люди, на війні, і то головним чином у грома­
дянській війні, і скажу: коли б я міг моїй батьківщині заощади­
ти один місяць громадянської війни, то охоче віддав би за це
моє життя». Веллінгтон досягнув того, що обидві палати пар­
ламенту в 1829 р. прийняли закон про те, що урядовці мають
складати присягу тільки «на правдивого Бога християн», — і
тим способом католиків зрівняно з англіканами.
Найбільші труднощі зустрічала найважніша реформа —
виборчого права до парламенту. Виборча ординація спиралася
на середньовічних основах, і вже Кромвель звертав увагу, що
вона застаріла, але консервативні англійці не поспішали її
зреформувати. Врешті ліберальна опозиція поставила рефор­
му парламенту як своє головне домагання. Виборче право оми­
нуло багато таких осель, що колись мали значення, але впро­
довж століть підупали і втратили населення. Було 75 округ, в
яких голосувало менше, як 50 виборців, а в одній окрузі вибор­
че право мав тільки один виборець, що сам скликав виборче
зібрання, сам голосував і сам вибирав себе послом. Проти цих
«гнилих» осель виступали прихильники реформ, вказуючи на
те, що 31 місто по 10 000 населення не мало ніякого представ­
ництва в- парламенті, а між ними були й великі промислові
міста, як Манчестер, Бірмінгем, Лідс, Шеффілд та ін. Прово­
дирі вігів ставали на захист цих покривджених селищ, але ре­
формі противилися торі, й навіть сам Веллінгтон. Зміна прий­
шла лише тоді, коли королем став брат Георга IV, Вільгельм
87
 IV (1830—1837),. «король моряків», загально люблений в
Англії. За традиційним звичаєм парламент розпущено і
відбулися нові вибори. Саме тоді у Франції вибухла революція.
Партія реформ скріпилася, і більшість здобули віги. Лорд
Джон Рассел у новому парламенті вніс законопроект про ре­
форму виборчої ординації. Але він не добув згоди парламенту:
проект відкинули більшістю 8 голосів. Тоді король розпустив
парламент. Нова палата громад після тримісячної дискусії
прийняла проект 345 голосами проти 236. Але знову проти ре­
форми виступила палата лордів. Це викликало в цілій Англії
величезне обурення. Усюди почалися демонстрації. В Лондоні
до палати явилася масова депутація з петицією, на лордів ки­
дали каміння, навіть зневажили Веллінгтона; на провінції по­
чалися розрухи, підпали і грабунки. Здавалося, що Англії не
минути революції. Вільгельм IV бачив небезпеку ситуації, і
-сам звернувся до опозиції лордів із закликом погодитися на
конечні реформи. Лише тоді палата лордів ухвалила в 1832 р.
закон про зміну ординації. Реформа полягала в тому, що 56 ок­
ругів, які мали 111 послів, втратили цілком свої права, 32 ок­
ругам замість двох послів залишено по одному, й оці місця
розподілено так, що міста дістали 42 послів, а графства, тобто
сільські округи, — 65.
Реформи торкнулися також справи невільників. У 1831 р.
держава дала волю всім невільникам-неграм у своїх
маетностях. У 1833 р. парламент ухвалив закон про те, що
діти до шести років життя мають бути свобідні, а для старших
установлено сім років перехідного «часу навчання»; але в
1838 р. новий закон дав повну волю всім невільникам.
Таким способом Англія перетворила свій середньовічний
лад на новочасний. Переміни відбулися шляхом повільних ре­
форм — це забезпечило Англійську державу від внутрішніх
потрясінь, що їх переживали тоді інші країни.

Бурбони у Франції. Коли Наполеон уперше зрікся влади,

міністр закордонних справ Талейран зорганізував тимчасовий
уряд, що запросив на престол Людовіка XVIII (1814—1824),
брата Людовіка XVI. Це був володар доброї волі, але хиткий і
малоенергійний, так що легко давав впливати на себе різним
дорадникам. Під його.рукою за.владу вели боротьбу з одного
боку крайні монархісти, що намагалися повернути давній аб­
солютизм, з другого — ліберали, які бажали утримати кон­
ституційні свободи. Окрім них проявляли себе також бонапар­
тисти, що не могли забути світлих часів імператорства, та
якобінці, які потайно організувалися до нової революції. Лю-
довік XVIII від початку зазначував свої монархічні права «з
божої ласки» — скасував триколірний революційний прапор і
88
 повернув давню білу барву
Бурбонів. Але за порадою ца­
ря Александра І, Талейрана
й інших, рішився дати
Франції конституцію, т. зв.
карту 1814 р. Парламент
складався з сенату, назначу­
ваного королем, і палати де­
путатів. Право голосування
мали громадяни з вищим
маєтковим цензом, а саме ті,
що платили принаймні 300
франків податку. Парламент
міг розглядати тільки ті
справи, які подав йому уряд.
Залишено широкі грома­
дянські права, як релігійну Французький король
КарлХ (1824—1830)
толеранцію, свободу преси,
суди присяжних, забезпечення власності, набутої під час ре­
волюції, та ін. Уряд був відповідальний перед парламентом.
Проте всі ліберальні постанови король міг анулювати, коли
цього вимагала безпека держави.
Але конституцією не була вдоволена аристократія, головно
емігранти, які після довгого перебування на чужині поверта­
лися до Франції. Про них говорено, що за цей час «нічого не
навчилися і нічого не забули». Вони уявляли собі, що надійшла
пора, щоб помститися за давні кривди і повернути такий лад,
який був перед революцією. На чолі цих «ультрароялістів»
стояв граф Артуа і княгиня Ангулем, донька Людовіка XVI.
Вони проводили свою місію уперто й послідовно, змагаючи до
того, щоб дати королеві необмежену владу, а шляхті давнє па­
нування. До сенату не допущено нікого з давніх бонапартистів
і республіканців, розпущено наполеонівську гвардію, стар­
шинські посади обсаджено шляхтою, державні уряди
діставали тільки певні роялісти. Для утримання нового режи­
му скріплено поліцію і заведено пильний догляд над
підозрілими. У деяких містах прийшло до кривавих виступів
проти здогадних республіканців. До чимраз більшого впливу
приходило духовенство. «Престол і вівтар» взаємно собі допо­
магали.
Аристократично-монархічна реакція укріпилася ще
більше, коли королем став князь Артуа, під іменем Карла X
(1824—1830). Величавим церемоніалом коронації він зазначив
відразу, що хоче йти слідами давніх «архіхристиянських» ко­
ролів. Емігранти домагалися, щоб. держава повернула їм
сконфісковані маєтності. Карл готовий був це здійснити, але
89
парламент цьому спротивився, і король добився тільки того,
що для колишніх власників призначено відшкодування у сумі
мільярда франків. Далі король дав дозвіл на творення
релігійних конгрегацій, бо давні ордени все ще були заборо­
нені; дозволено також повернутися єзуїтам, щоправда — не­
офіціально. Але коли уряд хотів провести гострий закон проти
преси, парламент відмовився його ухвалити. Тоді король при­
значив нові вибори. Але виявилося, що в громадянстві зросли
ліберальні настрої, так що новий парламент мав іще більш
опозиційну більшість, ніж перший. Тоді Карл мусив призначи­
ти ліберальний уряд під проводом Мартіньяка в 1828 р. Гро­
мадська опінія сприйняла це як перемогу над абсолютичними
змаганнями. Бурхливо розвивалася опозиційна преса, що мала
незвичайний вплив на настрої громадянства. Голос у
політичних справах займав також Паризький університетів
якому було багато "відомих професорів, наприклад, історик
Гізо, історик літератури Вільмен, що проголошували
ліберальні доктрини. Під їх впливом молодь почала цікавитися
політикою і з молодечим жаром сприймала нові ідеї.

Липнева революція. Уряд Мартіньяка утримався тільки

рік. Під впливом ультрароялістів Карл призначив реакційне
міністерство Поліньяка і розпустив палату. Але нові вибори
ще більше скріпили ліберальну партію. Тоді Карл X надумав
розбити опозицію незвичайними засобами. Він використав по­
станову «карти», яка дозволяла королеві видавати окремі роз­
порядження для забезпечення держави, і проголосив в урядо­
вому «Монітері» таємно приготовлені п’ять о рдонансів
(едиктів), що рішали: 1) ліквідувати свободу преси; 2) розпус­
тити палату, заки вона зібралася; 3) змінити виборчу орди­
націю на користь аристократії; 4) усунути право палати до пе­
тицій; 5) зменшити число депутатів з 430 до 260.
Цей замах на конституцію підняв відразу лібералів проти
короля. Перші запротестували редактори часописів. Появився
маніфест преси з 44 підписами, в якому публіцисти заявляли,
що не визнають ордонансів. Цей протест розкинено по Парижу
в тисячах примірників. Влада негайно закрила всі часописи,
але, незважаючи на це, вони другого дня появилися знову.
Тоді поліція напала на друкарні і знищила машини. До проте­
сту газетярів прилучилася також частина депутатів. Усі ба­
жали залишитися на легальному грунті і противилися будь-
яким радикальнішим«виступам. Але Лафайєт, учасник Вели­
кої революції, задумав використати цей момент для пропаган­
ди республіки, порозумівся з робітниками та студентами й
підготував відкриту революцію. В ніч на 28 липня 1830 р. в
різних околицях міста побудовано барикади, молодь і
90
 робітники захопили зброю з арсеналу, на ратуші вивішено
триколірний прапор. У Парижі було 11 000 королівського
війська, але в перших вуличних сутичках воно виявило слабу
організацію. Другого дня, 29 липня, головні будинки міста вже
були в руках повстанців, і військо, на заклик депутатів, пере­
йшло на бік революції. Карл X тепер згоден був відкликати ор-
донанси, але було вже запізно — його посланців зустрів одно­
душний оклик: «Геть Бурбонів!»
Проводирі революції не мали одностайної думки, що далі
робити, — одні підтримували республіку, другі — консти­
туційну монархію. Але сили республіканців були невеликі і
переважив погляд паризького міщанства, що для Франції
потрібен король. Тимчасовий уряд рішився передати корону
князеві Людовікові Філіппу з Орлеанської династії.
Він був сином князя Філіппа, званого «Рівність» (Егаліте),
який голосував за смерть Людовіка XVI, але пізніше сам по­
клав голову під гільйотину. Людовік Філіпп перебував на за­
сланні у Швейцарії й Англії і заробляв на прожиток як учи­
тель. Пізніше повернувся до Парижа і тут вів життя як зви­
чайний громадянин, не видаючи нічим свого аристократичного
походження. На вулицях міста з’являвся у міщанському одязі,
з парасолею; був відомою і популярною фігурою. Притому
підтримував зв'язки з лібералами, чекаючи на розвиток подій.
Людовік Філіпп на заклик тимчасового уряду прийняв ти­
тул намісника і звернувся до .народу з прокламацією, повер­
нув триколірний прапор, скликав палати на сесію і дав запев­
нення, що «карта буде правдою». На ратуші появився на бал­
коні під руку з Лафайетом і підняв революційний прапор. Це
викликало таке захоплення,. що його становище було
закріплене. Парламент ухвалив нову конституцію і 6 серпня
1830 р. передав Людовікові Філіппові титул короля французів.
Конституція 1830 р. відрізнялася від карти 1814 р. тим, що ма­
ла характер договору між народом і королем. Парламент
дістав законодавчу ініціативу, тобто міг виступати з са­
мостійними проектами законів. В окремому артикулі зазначе­
но свободу преси і заборонено заводити цензуру. Так липнева
революція закріпила у Франції конституційну монархію.
Французькі події мали також вплив на Бельгію. Віденський
конгрес відібрав. Бельгію, Габсбургам і злучив її з
Нідерландами, щоб одна сильна держава могла протиставити­
ся Франції, Але Нідерланди, під проводом Вільгельма IV
(1815—1840), не вміли пошанувати окремішності бельгійців,
порушували права католицької церкви й обтяжували прилу­
чені провінції важкими податками. Коли в Парижі у липні пе­
ремогла революція, у Брюсселі 25 серпня 1830 р. прийшло до
розрухів, причому .знищено помешкання зненавидженого
91
міністра справедливості і директора поліції. Тоді дві
бельгійські партії, ліберальна і католицька, що звичайно вели
між собою боротьбу, дійшли згоди й утворили спільний тимча­
совий уряд. Похід голландських військ відбито після завзятої
боротьби, а національний конгрес 18 листопада 1830 р. порішив
розірвати державний зв'язок з Голландією й утворити са­
мостійну Бельгійську державу. Конференція п'яти велйкодер-
жав, що зібралася у Лондоні для справ Греції, затвердила не­
залежність Бельгії, а першим королем її став Леопольд І
(1831—1865) з родини Саксен-Кобург. Бельгійська конституція
була вислідом компромісу обох головних партій, мала
ліберальний характер і католицькій церкві дала повну неза­
лежність від держави.

Міщанська монархія Людовіка Філіппа. Всі користі з лип­

невої революції здобуло у Франції міщанство. Хоча в самих
революційних подіях ініціативу мало робітництво та молодь,
провід дуже скоро перейшов до рук т. зв. буржуазії, великого
міщанства, що повело державу у корисному для себе напрямі.
Заслугою міщанського стану було те, що революція
закінчилася скоро, без великого проливу крові, і що на
кільканадцять років у Францію прийшов мир. Цей могутній
клас, що розвинувся із зростом новочасної промисловості і
торгівлі, мав єдине політичне змагання утримати консти­
туційну монархію з поміркованим устроєм. Він боявся так са­
мо давнього абсолютизму, як і радикальних республіканських
течій. Його ідеалом була «справедлива середина». Людовік
Філіпп, хоча й мав свої династичні амбіції, навчений
досвідом Бурбонів, не проявляв їх у гострій формі, а змагав до
того, щоб утримати якнайкращі відносини з тою верствою, що
жертвувала йому владу. «Король має тільки панувати, а не
кермувати державою» — такими словами схарактеризував
становище короля один із найвизначніших тодішніх політиків,
Тьєр. Людовік Філіпп ніби признавав цю тезу і тільки бічними
шляхами намагався зміцнити свій авторитет. На компроміс ко­
роля з народом спиралася ця міщанська монархія, як
називали володарювання Людовік^ Філіппа.
Провід у державі мав уряд, відповідальний перед парламен­
том. Перше міністерство мало характер уряду національної
єдності, і в ньому брали участь усі найвизначніші тодішні
політики: консерватори граф Мольє і князь Бролі, бонапартист
Себастьян, республіканець Дюпон, фінансисти Пер'є і Лафіт,
учені Ліньйон і Дюпен. Лафайєтові “доручено командування
національною гвардією, Талейранові — амбасаду
* в Лондоні.

* Посольство. * •
92
 Князь Філіпп Орлеанський підписує маніфест до народу 31 липня 1830 р.

Другий за чергою уряд під проводом банкіра Лафіта провів но­

вий виборчий закон, що знизив ценз виборців до 200 франків
доходу, але це давало доступ до палати тільки найбагатшим
верствам: число виборців не перевищувало 200 000. Так само
до міських рад могли кандйдувати тільки багаті міщани, а
національна гвардія підпала цілком під вплив буржуазії.
Третій прем'єр, Казимир Пере, розвивав далі політику «спра­
ведливої середини», лавіруючи успішно між консерваторами
та радикалами. Маршал Сульт утворив «міністерство усіх та­
лантів», у якому провідну роль вели теоретик парламентариз­
му Тьєр, історик Гізо і проводир клерикалів Бролі. До сенату
Людовік Філіпп назначив 62 нових членів із найвизначніших
представників міщанства й інтелігенції. Після короткого уряду
Тьєра, маршал Сульт утворив «міністерство миру», що дбало
про підтримання добрих відносин із великодержавами.
Найбільший вплив у цьому уряді мав Гізо, що перекупством
стримував опозицію.
Владу міщанства поборювали різні партії і групи, що бажа­
ли захопити владу для себе. Прихильники Бурбонів, т. зв. ле­
гітимісти, викликали повстання у Вандеї в 1832 р. їх кан­
дидатом був князь Бордо, Генріх, внук Людовіка XVIII; його
мати, княгиня Беррі, сама з'явилася у Вандеї і кермувала по­
встанцями, але попала в полон, і повстання було придушене.
Від імені бонапартистів претензії на престол заявляв
Людовік Наполеон Бонапарт, син колишнього короля Гол-

93
 ландії, Людовіка. В 1836 р. він
спробував захопити Страс­
бург, але безуспішно. Йому
дозволили виїхати до Амери­
ки. В 1840 р. він знову з'явив­
ся у Булоні і намагався вик­
ликати повстання. Але тепер
його ув'язнили, і він пробув
шість років у твердині в Гамі
над Соммою.
Далеко грізнішими були
виступи республіканців, які
використовували невдоволен­
ня «четвертого стану», викли­
кане скрутними економічними
умовами. В 1831 р. прийшло у
Ліоні до розрухів між ро­
бітниками, що втратили пра­
цю на фабриках шовку.
Військо з трудом приборкало
цей рух. У 1834 р. вдруге Ліон
піднявся, робітництво побуду­
вало барикади. Придушення
революції коштувало багатьох
жертв. Також у самому Па­
рижі бували робітничі розру­
хи. Розрослася незвичайно
демократична преса, завдяки
тому, що пресові справи
підлягали ліберальним судам
присяжних. Особливо поши­
реними були популярні що­
денники за дешевими цінами,
Бельгійський гвардієць 1830 р. гумористичні чаСОПИСИ, Кари-
катури й політичні брошури.
Відновилися також політичні клуби, а найбільше значення мав
«Союз приятелів народу», зорганізований на зразок якобінців.
Проти Людовіка Філіппа організовано все нові замахи; вісім
разів його життю загрожувала небезпека. Нарешті, в 1835 р.,
корсиканець Фієскі здійснив замах за допомогою т. зв. «пе­
кельної машини». Тоді вбито було 21 особу з королівського то­
вариства. Уряд видав тоді т. зв. «вересневі закони», якими об­
межив пресу й суди присяжних. Щоб забезпечитися перед ре­
волюцією, Людовік Філіпп почав розбудовувати паризькі фор­
тифікації, ніби для захисту від зовнішніх нападів. Зор­
ганізовано також великі роботи в Парижі, заведено ка-
94
 Алжир 1830 р.

налізацію, вулиці покрито новим бруком, на Марсовому Полі

висипано нові вали. При тих підприємствах багато безробітних
знайшло роботу, але все ж загальна нужда не зменшувалася.
Людовік Філіпп вів господарську політику в інтересах ви­
щих верств. Французька промисловість піднялася тоді до ви­
сокого рівня і король не щадив для неї уваги й опіки. Париж
розрісся на могутній фабричний центр. Заведено охоронні ми­
та проти чужих товарів, щоб місцева продукція могла опану­
вати цілий ринок. Імпорт бавовняних і вовняних виробів був
цілком заборонений. Францію покрила мережа залізниць, а
закладали їх приватні спілки капіталістів, що на цьому збива­
ли великі маєтки.
Щоб підняти значення своєї влади, Людовік Філіпп з вели­
кою енергією проводив завоювання Алжиру. Війну в Аф­
риці розпочав ще Карл X. Початок її вийшов з того, що алжир­
ський паша Дей Гусейн зневажив французького посла: ударив
його віяльцем у лице. Карл X вислав тоді до Алжиру корпус
42000 війська і в липні 1830 р. французи здобули укріплення
міста Алжира. Липнева революція припинила воєнні операції.
Оборону Алжира зорганізував тепер Абд-ель-Кадер, якого
звали арабським Югуртою, хоробрий і заповзятливий полко­
водець, що зумів підняти арабські племена до фанатичної бо­
ротьби з невірними. Війна тривала кільканадцять років, і веде­
но її з незвичайним завзяттям з обох сторін. Багато осель
зруйновано і спалено, велика сила людей полягла в боях і
збройних наїздах. Завоювання Алжиру доконав врешті гене-

95
 Абд-ель-Кадер, «Батько» Анфантен,
султан Алжиру суспільний реформатор

рал Бюжо, що систематичними наїздами очистив від араб­

ських ватаг цілу країну аж до пустині і підступом взяв у полон
Абд-ель-Кадера. В 1847 р. Алжир став першою африканською
колонією Франції, що своєю продукцією підживлювала фран­
цузьку промисловість.
Розвиток міщанства дав основу до нового розквіту фран­
цузької культури. Франція зайняла перше місце у світовій
літературі завдяки широкій творчості Ламартіна; Віктора Гю­
го, Дюма, Бальзака і багатьох інших визначних письменників.
На високому рівні стояла французька наука, а шкільництво
було взірцем для інших країн.

6. ВЕСНА НАРОДІВ
Початки соціалізму. Водночас із зростом промисловості і
добробуту міщанства відбувся занепад робітничої верстви, що
потрапляла у все більшу нужду, не маючи ніяких політичних
прав, щоб стати на свій захист. Міщанська монархія Людовіка
Філіппа не проявляла бажання розв'язати цю справу, а тільки
поліційними засобами стримувала невдоволення мас.
Дослідженням соціальних справ у Франції, так само як і в
Англії, займалися тільки різні вчені-теоретики, а ще більше
гуманітарні фантасти, що придумували способи, як би стрима­
ти занепад «четвертого стану». У першій половині XIX ст. по­
стає т. зв. утопічний соціалізм — теорія, що пода­

96
вала різні способи полагодження суспільних питань, але
здебільшого нереальні і неможливі для здійснення у практич­
ному житті.
Одним із таких благородних фантастів був .граф Клод Анрі
Сен-Сімон (1760—1825). Він був учнем визначного
раціоналіста Д’Аламбера і від молодих літ віддавався дослідам
розвитку громадянства.З великим захопленням привітав він
Велику революцію, а під час якобінських переслідувань втра­
тив майно і потрапив до в'язниці. Там обдумав він «ор­
ганізаційний план», як у майбутньому має бути ведена про­
дукція, щоб забезпечити рівно всіх громадян і всім дати рівне
щастя. Він перший зазначив противенство-між «народом» та
«буржуазією» і можливість вирівняння різниць бачив тільки в
християнському наказі взаємної любові. На його погляд, усім
господарством повинна орудувати держава, а парламент пови­
нен складатися з трьох палат — винаходів, контролю і вико­
нання, що цілеспрямовано мали б кермувати продукцією.
Теорії Сен-Сімона знайшли багато прихильників, що в
різних напрямах розвивали соціалістичну доктрину.
Іспанський жид Родрігес у 1825 р. заснував перший часопис,
присвячений соціальним дослідам, під назвою «Продюктер».
Сен Адам Бацар (1791—1832), давній карбонарій, був першим
вимовним агітатором нових ідей. Він жадав, щоб усі засоби
продукції, а в першій мірі землі і капітали, перейшли з при­
ватних рук до держави, щоб закінчилося «використовування
людини людиною». Він поставив клич: «кожному відповідно до
його таланту, кожному талантові відповідно до його праці».
Бартельмі Проспер Анфантен (1796—1864), банковий урядо­
вець, видав у 1828 р. фантастичний роман «Спомини промис­
ловця з 2240 ’р.». Він передбачав ліквідацію всіх суспільних
різниць і приватної власності,^ а'провід у господарській про­
дукції вів би державний центральний банк, що розділяв би
працю між усіма відповідно до здібностей кожного. В 1829 р.
він зорганізував «сенсімоністичну релігію» й у найближчих
роках здобув собі 40 000 прихильників, а в різних районах Па­
рижа відкрито аудиторії для його «богослужінь». Він виступав
проти нерозривності подружжя і жадав свободи жінки. Це
спричинило розрив його «родини», і, врешті, «батько» Анфан­
тен виїхав на село з 40 найвірнішими учнями. Там, убрані в
чернечий одяг, з довгим волоссям і бородами, вони займалися
управою ріллі і своїми релігійними практиками, аж поки суд
не розігнав їх «родину» під приводом образи публічної моралі.
Шарль Фур’є (1772—1837), збанкрутований купець і банко­
вий урядовець, виробив суцільну «соціальну систему», що ма­
ла дати людству добробут і щастя. На місце малих родинних
господарств він хотів завести велике об’єднання — «фалангу»,
4 І. Крип'якевич, юі. З ду
 що мала обіймати. 1200—1800
родин, і вести спільне госпо­
дарство на просторі одної
квадратної милі. Праця
ділиться на різні класи і
відділи, як домашнє господар­
ство, управа ріллі, промис­
ловість, навчання, мистецтво
та ін., і кожний член фаланги
дістає заняття відповідно до
своїх здібностей. Висліди
праці ділять відповідно до
вкладеної роботи і потреб
учасників. Всім кермує вибор­
на рада старшин. Фур'є хотів
зреалізувати свою систему і
видав публічний заклик до
«приятеля людства», що схо­
Луї Блан, теоретик соціалізму че прийти тому з допомогою
одного мільйона; упродовж 12
років щоденно в одній годині йшов на означене місце, чекаючи
на цього невідомого добродія.
В іншому напрямі повів свої теорії П'єр Жозеф Прудон
(1809—1865), спершу друкар, що самоосвітою здобув собі не­
звичайно широкі знання. В 1840 р. він видав книжку під на­
звою «Що таке власність?» і на поставлене питання відповів:
«Власність — це крадіж». Він виступав не тільки проти при­
ватної власності, але також проти маєткової спільноти, бо вся­
ка власність дає можливість сильнішому гнобити слабших; ко­
жен повинен мати тільки те, що собі сам запрацює. Він піддав
критиці всі дотеперішні соціалістичні теорії і домагався
ліквідації державної влади, що обороняє сильних; його ідеалом
була анархія, без усякого державного примусу.
На практичну платформу поставив свої соціальні домаган­
ня Луї Блан (1811—1882). В 1839 р. він видав малу книжечку
під назвою «Організація праці». Він захищав «право на пра­
цю». Кожен громадянин повинен мати можливість працювати і
жити із здобутків своєї праці. Коли її нема, повинна її поста­
чати держава, закладаючи «громадянські варстати». Ці вар-
стати з часом обіймуть усю продукцію і будуть розподіляти
кожному те, що йому до життя потрібне. Щоб робітництво мог­
ло осягнути свої домагання, воно повинно брати участь у
політичному житті і добитися участі у владі.
Ці різнорідні теорії проникали все більше в робітничу масу
через популярні часописи і товариства, що мали на меті
соціальні переміни, як «Союз приятелів народу», «Товариство
98
 ’ Сцена з Лютневої революції у Парижі в 1848 р.

прав людини», «Товариство рівних» та ін. Одні з тих ор­

ганізацій свої надії бачили у вибуху нової революції, інші зма­
гали до послідовних реформ (т. зв. реформісти). Увесь цей
соціалістично-комуністичний рух підкопував усе більше
міщанську монархію.

Лютнева революція. Людовік Філіпп у 1848 р. мав уже 75

років життя, на старість став упертий й неуступливий, не
терпів ніякої опозиції, не погоджувався ні на які реформи. Не
читав французьких газет, не знав і не хотів знати, в якому на­
прямі йде розвиток його держави. Дбав тільки про зверхню
пишноту свого двору і незвичайно виставно приймав молоду
англійську королеву Вікторію, що його відвідала у Парижі.
Старий оборонець абсолютизму, Меттерніх, бачив слабкі осно­
ви липневої монархії і влучно завважив, що їй бракувало
історичної традиції, яку мали Бурбони, і народної сили, на яку
спиралася республіка, та Наполеоново
*! геніальності.
Довголітній прем'єр Гізо закривав перед королем слабкі
сторони держави, а сам утримувався за допомогою парламен­
тарної корупції. Уряди і суди стали перекупні, а процес за
продажність проти одного з міністрів виказав безодню
політичної деморалізації, в яку котилася Франція. Всі опо­
зиційні партії домагалися тепер одного — реформи виборчого
права, щоб увести до палати нових людей й оздоровити
публічне життя. У цих домаганнях єдналися легітимісти і ре­
спубліканці з т. зв. конституціоналістами, що стояли на осно­

4* 99
вах конституції 1830 р. До того самого закликала все гостріше
демократична і робітнича преса. Але уряд, що купив собі
більшість у палаті, навіть не відповідав на всі закиди і погрози
й за допомогою цензури та поліції стримував наростання на­
родного невдоволення. Але несподівано прийшла революція.
Оскільки уряд обмежував право зборів, прихильники опо­
зиції обговорювали актуальні питання на політичних бенке­
тах, що відбувалися у різних містах Франції. Коли в грудні
1847 р. відкрито нову сесію палати, на цих бенкетах опозиція
рішила спопуляризувати справу виборчої реформи. У
провінціальних містах зібрання відбулися, але в Парижі
поліція заборонила бенкет 20 лютого 1848 р. Вістка про це вик­
ликала розрухи в столиці. Робітники, студенти, учні технічної
школи з вуличною юрбою влаштували маніфестаційний похід,
з окликами: «Вимагаємо реформ! Геть Гізо!»;— і почали стави­
ти барикади. Виявилося, що поліція не в силі опанувати ситу­
ації, а народна гвардія і військо солідаризувалися з народом.
Людовік Філіпп, наляканий розрухами, 23 лютого дав
відставку Гізо. Юрба прийняла це рішення з незвичайною
радістю, як перший знак перемоги повсталих. Усунено бари­
кади, місто прийняло святочний вигляд, почалася ілюмінація.
Одна група маніфестантів з запаленими смолоскипами руши­
ла до будинку Гізо, щоб улаштувати йому «котячу музику».
По дорозі прийшло до зачіпок із військом, якийсь офіцер нака­
зав стріляти. Упало півсотні вбитих і поранених. Ця подія
підняла ціле місто: дзвонами закликали на сполох, робітництво
озброїлося і побудувало за ніч барикади. Король покликав до
міністерства Тьєра й інших провідників опозиції, але вони не
могли вже дати ради збуреній юрбі. Військо й гвардія перейшли
на сторону революції. Людовік Філіпп мусив зректися престолу
на користь свого внука, Людовіка Філіппа, графа Парижа. Він
виїхав до Англії і там закінчив життя в 1850 р.
Палата депутатів утворила тимчасовий _ уряд 24 лютого
1848 р., але соціалістичні республіканці обсадили ратушу і там
вибрали своє правління; лише після довгих переговорів утво­
рено спільне міністерство. За пропозицією проводиря
соціалістів Луї Блана вирішено утворити республіку.
Прокламація до народу закінчувалася словами: «Уряд бажає
республіки, із застереженням, що її прийме народ, про що за­
раз має дати своє рішення. Єдність нації, що у майбутньому
має складатися з усіх класів громадян, управа нації нею са­
мою, свобода, рівність, братерство, як засада, народ, як гасло і
прапор, — це є демократичний уряд, що належиться Франції і
ми його, нашими змаганнями забезпечимо».
Але народні заворушення тривали далі. Вулична юрба здо­
була королівський палац Тюїльрі і страшенно його погромила.
100
Королівський престол винес­
ли на майдан Кастилії і там.
його розбили. ’ Зруйновано й
інші королівські палаци, по
фабриках робітники нищили
машини, майже всі залізничні
станції поруйновано, позрива­
но рейки й мости. Уряд із тру­
дом захистив пам'ятники мис­
тецтва в Луврі і Версалі; на
публічних будинках вивішено
написи: «Народна власність».
Щоб заспокоїти проле­
таріат, уряд призначив попу­
лярного серед мас Блана го­
ловою робітничої комісії і до­
ручив йому утворити народ­
ні вар-стати для без­
робітних. Кожний робітник
діставав 2 франки денно і за Князь Людовік Наполеон,
це зобов'язувався брати президент Французької
участь у громадських роботах. республіки
Але оскільки зорганізувати
планові підприємства було неможливо, безробітних поки що
зайнято земляними роботами на Марсовому Полі, без ніякого
плану й цілі, так що ті роботи невдовзі стали загально знена­
виджені. Тут між пролетаріатом вели свою агітацію прихиль­
ники соціалізму. Постало тоді багато демократичних клубів,
під назвою революційних, республіканських, братерських та
ін., і розвинулася вулична преса з сенсаційними заголовками,
як «Гільйотина»,.«Шибениця» та ін.

Людовік Наполеон. Тим часом .відбулися вибори до Народ­

них Зборів на основі загального права голосування. Результат
їх був несподіванкою для республіканців. Незважаючи на ве­
лику агітацію, тільки великі міста вибрали радикальних депу­
татів, — уся провінція направила консерваторів. Збори прий­
няли справді республіканський лад, але вороже ставилися до
паризького пролетаріату. Під час виборів до виконавчого
відділу Луї Блан провалився: так само Збори відкинули його
пропозицію про утворення робітничого міністерства. Тоді по­
чалися наново робітничі заворушення. 15 травня клуби зор­
ганізували величезну маніфестацію, ніби щоб передати Збо­
рам петицію. Демонстранти вдерлися до залу засідань палати і
тут один із їх проводирів проголосив: «Від імені народу, обду­
реного його власними представниками, заявляю, що народні
101
 Людовік Філіпп покидає Париж у 1848 р.

збори є розпущені». Але на допомогу Зборам прийшла народна

гвардія і демонстрантів розігнала.
Народні Збори вирішили скористатися своєю перемогою. 17
травня вийшов декрет, яким обмежено народні варстати; мо­
лодь у віці 18—25 років забрано до війська, робітників, що на­
пливали з провінції, відіслано до їх осель. Цей розпорядок мав
на меті зменшити державні видатки на варстати, що сягали
200 000 франків на день, а заразом усунути з Парижа небез­
печну масу, на яку мали вплив соціалістичні клуби. Коли ці за­
соби не допомогли, 20 червня Народні Збори вирішили припи­
нити будь-яку допомогу варстатам. Тоді робітництво взялося
за зброю. У вуличній сутичці вбито одного з генералів і
архієпископа Парижа, вулиці замкнено барикадами, а на чер­
воних прапорах були написи: «Життя у праці, або смерть у бо­
ротьбі!» Тоді Народні Збори проголосили стан облоги в столиці
і віддали диктаторську владу генералові Кавеньякові. З 23 по
27 червня велися завзяті вуличні бої. Треба було здобувати
З 000 барикад, і у вуличній боротьбі полягло кілька тисяч лю­
дей, але остаточно робітниче повстання було придушене.
Після цих подій Кавеньяк передав владу назад у руки
Зборів, але вони призначили його головою виконавчої влади і
прем'єром. Він завів гострий режим, розпустив цілкомлародні
варстати, заборонив соціалістичні часописи, закрив клуби,
• ' •
Т'Х02
л•• •• ■ ’
учасників революції суди по­
карали депортацією, Луї Блан
і його співробітники виїхали
за кордон.
Народні Збори в листопаді
1848 р. ухвалили нову консти­
туцію. Законодавчу владу пе­
редали законодавчим зборам,
що складалися з 750 депу­
татів, вибираних на три роки
на основі загального права' го­
лосування; голосували також
жовніри. Виконавчу владу
мав президент, вибираний на
чотири роки загальним голо­
суванням. У конституцію
включено давні «права люди­ Климент Меттерніх,
ни», але відкинено «право на австрійський міністр
працю», якого домагалася
лівиця. У грудні відбулися вибори президента. Спочатку го­
ловним кандидатом уважали Кавеньяка, що врятував
Францію від червоної республіки, але він не виявив таланту
політика і не зміг схилити на свій бік правицю. Тоді виринула
кандидатура Людовіка Наполеона, братанича великого Напо­
леона. Йому дозволено повернутися до Франції, і він відразу
здобув собі широку популярність. Учотирьох округах вибрано
його депутатом, а коли він зрікся мандата, щоб не давати при­
чини до. розрухів, при додаткових виборах вибрали його знову
у п'яти департаментах. Усі противники республіки покладали
великі надії на нього. «Людовік Наполеон — це майбутність;
він лучить усе і не виключає нічого» — так охарактеризував’
його один публіцист. У голосуванні «громадянин Людовік Бо­
напарт» дістав 5 400 000 голосів з 7 300 000 усіх учасників го­
лосування. Кавеньяк здобув півтора мільйони. У чорнім фраку
і білому краваті, з хрестом лігії, новий президент склав прися­
гу, що «буде вірний демократичній республіці і боронитиме її
конституцію».

Німеччина перед 1848 р. Лютнева революція зворушила

всі європейські держави. В найбільшій мірі її вплив сягнув до
сусідньої Німеччини. Віденський конгрес об'єднав німецькі
держави у Німецький Союз під проводом Австрії. У союзі фор­
мально існувала рівність усіх членів, але в дійсності малі
держави мусили піддатися кермі двох найсильніших —
Австрії і Пруссії. Спершу більше значення мала Австрія за­
вдяки дипломатичній майстерності Меттерніха, що задавав
103
 Сатира на німецьку цензуру
тон усій Німеччині. Але згодом Австрія, мало вже зв’язана з
німецькими відносинами, почала втрачати свій вплив, а її
місце зайняла Пруссія.
Прусси змагали передусім до господарського об'єднання
своїх провінцій і тих державок, що в їх посілостях творили
острівці. Вже в 1819 р. прусський уряд здійснив спробу утво­
рити митний союз у Північній Німеччині. Але малі держави
відносилися до цього плану недовірливо, боячись втратити
свій суверенітет. Лише в 1828 р. вдалося укласти такий союз із
князівством Гессен-Дармштадт. Як конкуреційні об'єднання,
зорганізувалися в тому ж часі у Південній Німеччині Бавар­
сько-Вюртемберзький союз, а в Центральній — союз дрібних
держав під; проводом Саксонії. Але прусси своєю гнучкою
політикою зуміли приєднати до себе Баварію і Вюртемберг,
зв'язалися з ними торговельними умовами і тим так зашаху-
вали центрально-німецьке об'єднання, що воно розвалилося і
поодинокі держави поєдналися с пруссами. Таким чином, у
1833 р. постав німецький митний союз з 18 членами.
Інше питання, що хвилювало німецьку опінію, було запро­
вадження коституційнйх прав. У 1820 р. при остаточнім ухва­
ленню статуту Німецького Союзу постановлено, що в усіх
державах залишиться необмежена влада володарів, «стани»
матимуть участь тільки у виконавчій владі, а громадянські
права будуть якнайбільше обмджені — це були ідеї Мет-
терніха. Але в Союзі не було ніякої екзекутиви, що перевела б
ці засади в життя і в деяких державах залишилися доволі ши­
рокі права станового представництва.

104
 Французька липнева революція розворушила Німеччину і
в різних країнах прийшло до розрухів. Так, наприклад, у Ба­
варії студентство вчинило акцію проти консервативного
міністерства, в Гессен-Дармштадті дійшло до селянських
бунтів, у Бадені ліберальний вел. князь Леопольд дав широку
свободу пресі. Меттерніх був занепокоєний тими подіями і на
союзнім соймі 1832 р. провів ухвалу, якою заборонено
політичні товариства, обмежено пресу і заведено поліційний
нагляд над молоддю і всякими підозрілими особами. В 1833 р.
студенти, за допомогою емігрантів, викликали у Франкфурті-
на-Майні розрухи і пробували опанувати місто. Тоді за
ініціативою Меттерніха відбувся з’їзд міністрів Австрії, Росії і
Пруссії у Тепліце в Чехії, на якому ухвалено ще гостріші засо­
би проти всіх «демагогів» й арештовано та засуджено на до­
вголітні кари багато молодих людей. Ті держави, що мали
свобідний устрій, мусили обмежити свою конституцію. За та­
ких умов ліберальний рух знову занепав.
В 1840-х роках Німеччина переживала господарську кризу.
Молода промисловість, як в інших державах, так і тут, зало­
милася після перших успіхів і довела до нечуваної нужди
фабричний пролетаріат. Кредитне господарство також не вит­
римало цієї кризи, і багато визначних торговельних фірм зане­
пало. В 1846—1847 рр. через неврожаї у багатьох місцевостях
запанував голод і дорожнеча та розпочалися селянські заво­
рушення. Серед зубожілого населення поширювалися
соціалістичні ідеї, які пропагувала французька література.
Поруч із господарськими і соціальними питаннями підіймалася
також раз у раз справа національно-політичного об’єднання
Німеччини. Особливо в Пруссії, після успішного створення митного
союзу, громадська опінія домагалася також політичної єдності Ко­
роль Фрідріх Вільгельм IV (1840—1858) спершу нерадо стрічав ці до­
магання. Це була людина талановита, але химерна, мрійник, залюб-
лений у середньовіччя. Королівську владу він уявляв собі, як
патріархальний лад, деколи прихилявся до нових ідей, то знову за­
вертав до середньовічних упереджень. Він бажав видобути Пруссію
з-під впливу Австрії, дав деяку свободу пресі, повернув громадянські
права переслідуваним давніше патріотам, як, наприклад, творцеві
гімнастики Ягнові і дослідникам народної мови й побуту, братам
Гріммам. У 1847 р. він утворив спільний сойм для всіх прусських
провінцій. Брат короля, князь Вільгельм, голова міністерства,
привітав цю зміну такими словами: «Твориться нова Пруссія. Стара
після проголошення цього закону йде до могили. Нехай нова буде та­
ка могутня і велика, як була давня, — з славою і честю».

Рік 1848 в Німеччині. Лютнева революція 1848 р. підняла

наново всі національні, політичні і соціальні змагання у
105
 Німецький парламент у Франкфурті в 1848 р.

Німеччині. Першими відгукнулися південні країни. Всюди по­

чалися демонстрації. Проводирі лібералів домагалися свободи
преси, судів присяжних, народної гвардії. У Бадені один із
послів у соймі вніс пропозицію, щоб скликати загаль-
нонімецький парламент. Німецькі володарі так налякалися то­
го руху, що відразу призначили своїми міністрами представ­
ників опозиції і почали на * швидку руку проводити всякі
політичні й суспільні реформи. Вістка про революцію в Австрії
й відставку Меттерніха ще більше укріпила ліберальну течію.
Союзний сойм рішив прийняти, як герб Союзу, німецького ор­
ла і чорно-червоно-золоту державну барву та утворив комісію
для зміни конституції. У березні в Гейдельберзі зібралося 50
депутатів південно-німецьких соймів грішили скликати т. зв.
передпарламент у Франкфурті. В цьому зібранні взяли
участь члени давніх конституційних соймів і міських рад та
різні визначні діячі. Це зібрання проголосило гасло суверен­
ності народу і для ухвалення конституції вирішено скликати
Національні Збори на основі загального права голосування.
18 травня 1848 р. зібралися у Франкфурті Національні
Збори,— конституційна асамблея, що мала дати Німеччині
106
новий устрій. З 600 депутатів більшість становила інтеліген­
ція — учені, письменники, адвокати, журналісти. Це були най­
визначніші і найсвідоміші люди, але без політичного досвіду,
що багато часу тратили на промови та дискусії, а не вміли
вирішити найпекучіших справ. У парламенті утворилися три
партії: лівиця, що змагала до республіки, поміркований центр і
правиця, яка шукала порозуміння з князями. Національні Збо­
ри хотіли основно перемінити устрій Німеччини і постановили
тимчасово віддати центральну владу регентові. Цей уряд
віддано австрійському архікнязеві Іоаннові, що був відомий
ліберальними поглядами. Далі розпочалися довгі наради над
конституцією. Як вступну частину, ухвалено «основні закони
німецьких громадян» на зразок французьких «прав людини».
Але коли прийшло до вирішування форми влади, правиця і
лівиця вступили між собою у боротьбу, і ніяк не можна було
довести до одностайних ухвал. Радикальні елементи виклика­
ли у Франкфурті у вересні 1848 р. виступи проти
поміркованих депутатів, і це ще більше погіршило ситуацію.
Лише в березні 1849 р. Збори ухвалили повну конституцію і
постановили передати цісарську владу прусському королеві.
Пруссія на той час пережила також революцію. Фрідріх
Вільгельм, занепокоєний революційним рухом, 18 березня
проголосив «патент» з програмою реформ. Цей маніфест коро­
ля викликав у Берліні загальну радість. Юрби народу явилися
перед замком, маніфестуючи на честь володаря. Але вночі
прийшло до непорозумінь із військом і почалася вулична бо­
ротьба. Робітники захопили деякі державні установи і на ву­
лицях побудували барикади. Але в недовгому часі військо пе­
ремогло і навело лад у місті. Все ж король пішов на переговори
з проводирями революції і погодився, вивести військо з
Берліна. В недовгому часі зібралася конституційна асамблея,
але й тут, так само, як у Франкфурті, прийшло до боротьби
між консерваторами та радикалами. У червні поновилися ву­
личні інциденти. Тоді Фрідріх Вільгельм рішився змінити
політику — увів знову до Берліна військо, проголосив стан об­
логи, розпустив асамблею і сам надав конституцію Пруссії в
обмеженій формі.
Рівночасно також в Австрії революція зазнала поразки і
настала монархічна реакція: У таких відносинах франкфурт­
ський парламент втрачав чимраз більше своє значення.
Фрідріх Вільгельм спочатку вагався, чи прийняти жертвовану
йому цісарську корону, але врешті відмовився. У недовгому
часі з франкфуртських Зборів вийшли помірковані депутати,
а в «парламенті-тулубі» залишилися тільки радикали, котрі
поза гострими заявами на ніщо більше не могли здобутися.
Потім вони переселилися до Штутгарта і пробували виклика­
107
ти .там розрухи. Вюртемберзький уряд їх розігнав. Так без­
успішно закінчилися спроби об'єднання Німеччини в єдину де­
ржаву на нових основах; під натиском Австрії і Пруссії
відновлено Німецький Союз у давньому виді.

Революція в Австрії. В Австрійській державі причиною

революції були, з одного боку, домагання громадських свобід, а
з іншого — напружені національні стосунки. Цісар Фердінанд
(1835—1848), званий Добрящим, був людиною нервово хворою,
не мав ніякого впливу на державні справи, і державою фак­
тично правив Меттерніх. Але поліційна управа, що впродовж
ЗО років утримувала абсолютну монархію, не могла вже стри­
мати ліберальної течії, що пробивалася між міщанством та
робітництвом. Неврожаї, кризи у промисловості, недовір’я до
державних банкнотів, селянські розрухи — все це викликало
стан неспокою й напруження. Коли ж у Парижі вибухла Лют­
нева революція, неможливо було вже стримати репресіями
революційний рух, що наростав з усе більшою силою. На 13
березня 1848 р. скликано у Відні сесію долішніх австрійських
станів для звичайних нарад. Проводирі лібералів використали
цю нагоду для пропаганди своїх ідей. Різні установи, що пере­
бували під ‘їхнім впливом, почали вносити до уряду петиції з
домаганням реформ. Так, наприклад, книгарі домагалися ска­
сування цензури, ремісничий союз звертав увагу на потребу
наблизитися до Німеччини, шекспірівський клуб подав свій
проект реформ, правничо-політичний союз домагався загаль­
ної конституції для всієї держави. Але найбільшу діяльність
проявляло віденське студентство, що по різних «кнайпах»
*
відбувало свої наради і підтримувало зв'язки з лібералами й
робітництвом. Студентська петиція вимагала свободи преси,
зборів, навчання, віросповідання та загальної конституції.
Меттерніх дізнався про ці вимоги й усякими засобами нама­
гався не допустити до таких резолюцій, але це ще більше по­
ширило студентський рух. Перед будинком, де відбувалися
наради станів, зібралися юрби народу й принагідні промовці
виступили з промовами проти уряду. «Геть Меттерніха!» — це
було гасло дня. Під тиском вулиці депутати станів мусили вда­
тися до цісарської палати і там заявити народні домагання.
Студенти від себе вислали депутацію до цісаря під проводом
72-літнього ректора з домаганням зброї для себе. Старий
професор упав на коліна перед архікнязем Людовіком і закли­
кав: «Цісарська величносте, все пропаде, якщо не сповните на­
шого прохання». Тим часом на вулицях Відня появилося
військо і почало обстріл демонстрантів. Це спричинило розру-

* Пивницях.
108
 Робітничий похід у Відні в травні 1848 р.

хи у цілому місті, робітники почали будувати барикади. Тоді

один з депутатів вніс пропозицію, щоб Меттерніх, як пред­
ставник зненавидженого режиму, подав у відставку. Збори
зустріли цю пропозицію оплесками. Меттерніх тоді заявив:
, «Завданням мого життя було працювати для добра монархії
згідно з моїми поглядами. Якщо моя особа загрожує тепер доб­
ру держави, то це не буде ніякою жертвою з мого боку, зали­
шити цю посаду». Наступного дня Меттерніх виїхав із Відня і
через Німеччину та Голландію поїхав до Англії. Він не займав­
ся вже більше політикою і вмер у 1859 р., маючи 86 років.
Відставку Меттерніха Відень прийняв ілюмінацією: це бу­
ла перша перемога революції. Утворено громадянську
гвардію, студентська ліга дістала зброю, скасовано було цен­
зуру: Цісар обіцяв конституцію. Місто почало жити гарячко­
вим життям, безнастанно відбувалися народні зібрання, поста­
ли різні клуби, великий вплив здобула демократична преса, як
«Народна Трибуна», «Конституція», «Вільнодумний». У
політичному житті жваву участь брало робітництво; безробітні
знайшли працю на земляних роботах по регуляції Дунаю.

109
 У травні прийшло до нових розрухів. Цісар, згідно з своєю
обітницею, 25 квітня проголосив конституцію для цілої мо­
нархії, на зразок бельгійської. Але вона не знайшла визнання
в громадянстві. Не подобалися опосередковані вибори, з яких
мала вийти нижча палата, й утворення сенату — вищої пала­
ти. Студенти почали протестувати проти недемократичних по­
станов. Чимраз'частіше відбувалися «котячі музики». проти
членів уряду. Із студентами рука в руку йшло робітництво.
Уряд не зумів опанувати ситуації і ІЗ травня національна
гвардія та студентська «ліга» порозумілися між собою й утво­
рили центральний політичний комітет. Міністерство не хотіло
визнати нової установи. Тоді 15 травня гвардія і студентська
ліга разом із робітниками влаштувала збройний похід на
цісарський двір. Під натиском юрби уряд мусив визнати цент­
ральний комітет, а цісар скасував конституцію 25 квітня і зо­
бов'язався скликати конституційну асамблею на основі загаль­
ного права голосування. Але ці події так налякали двір, що 17
травня цісар із родиною залишив Відень і виїхав до Інсбрука.
Міністерство застосовувало тепер гостріших засобів і 26 трав­
ня наказано розпустити академічну лігу. Це розпорядження
викликало нову революцію у Відні; робітництво прийшло на
допомогу своїм «братам», військо мусило уступити з Відня і
провід у Відні взяв у свої руки комітет безпеки, до якого
ввійшли представники міщанства та студентства.
22 лютого відбулося перше засідання австрійської консти­
туційної асамблеї, що мала зреформувати устрій держави. Се­
ред 383 послів чверть становили селяни; майже зовсім не було
представників шляхти. З Відня на 15 послів тільки 5 були ра­
дикалами. Більшість сойму складалася з слов'ян, що не ро­
зуміли німецької мови, через те перекладачі подавали своїм
послам зміст промов. На одному з перших засідань посол із
Шлезька Ганс Кудлік подав пропозицію про скасування пан­
щини. Парламент витратив багато часу на те, шоб вирішити,
чи великі власники мають дістати за це відшкодування, чи ні.
Врешті вирішено помірковану індемнізацію
,
* і цісар, що саме
повернувся до столиці, 7 вересня затвердив закон. Тоді розпо­
чато наради щодо конституції.
У жовтні Відень пережив нові розрухи. На той час
австрійський уряд вів боротьбу з угорською революцією і хотів
вислати деякі частини з Відня на Угорщину. Але віденські ра­
дикали боялися, що занепад революційного руху в Угорщині
зашкодить розвиткові конституційного життя в Австрії, і
рішили не випускати війська з Відня. Студенти і робітники 6
жовтня напали на залізницю, розібрали рейки, добули кілька

* Відшкодування втрат.
110
гармат і збаламутили військо,
так що воно відмовило послу­
ху. Юрба напала на військове
міністерство й убила міністра
Латура. Його труп повішено
на ліхтарні. Тоді цісар'удруге
залишив столицю, а управа
міста перейшла в руки рево­
люційної партії. Щоб приду­
шити цей рух, цісар надав
надзвичайні повноваження
генералові Віндішгрецові, що
недавно захопив Прагу, і.він
почав облогу Відня. З 20 по 31
жовтня цісарські війська
обстрілювали столицю й
урешті здобули її приступом.
Революція закінчилася.
Австрійський парламент,
за цісарським наказом, пере­
брався з Відня до Кромержи-
жа в Моравії, але не прийняв
ніяких постанов. Боролися в
ньому два. напрямки — цент-
ралістський і федераліст­
ський. Перший напрям репре­
зентували німці з галицькими
українцями, що бажали
єдності держави з сильною
владою цісаря; федералізм
обстоювали чехи і поляки, які
хотіли мати свою крайову ав­
тономію. У грудні 1848 р. сла­
бовитий цісар Фердінанд
зрікся престолу, а цісарська
корона перейшла ДО МОЛОДОГО ВілСнський гвардієць 1848 р.
Франца Йосифа І, Новий
цісар рішився розпустити непокірний парламент 7 березня
1849 р. Але для заспокоєння народів він видав октройовану
(накинену) конституцію, що забезпечувала загальні грома­
дянські.права й передбачувала новий парламент. Але ця кон­
ституція не ввійшла в життя, й у грудні 1851 р. цісарським
указом її скасовано. Австрія вернулася до абсолютизму.
Угорське повстання. На події в Австрії великий вплив мала
національна революція, що вибухла в Угорщині. Причиною ре­
волюції була оборона державних прав Угорського королівства.
ш
 Коли Угорщина перейшла з-
під турецької влади до де­
ржави Габсбургів, вона
дістала в 1687 р. окрему кон­
ституцію з' соймом і урядом.
Але в наступному столітті
цісар Йосиф II, проводячи
централізацію своїх країн, пе­
рестав скликати сойм, скасу­
вав давній поділ на комітати і
завів адміністрацію на
австрійський лад. Мадяри
вперто домагалися давніх
прав, і Леопольд II був зму­
шений повернути стару кон­
ституцію. Після наполе­
онівських війн абсолютизм
укріпився наново, сойму не
Відставка Мет-терніха 1848 р. скликувано, а громадські СВО-
боди обмежувано все більше.
Це викликало в. Угорщині опозиційний рух, що нав'язував до
західноєвропейськогб лібералізму. В 1825 р. під натиском
опінії уряд згодився відкрити сойм, але тоді виявилася така
сильна опозиція і сойм ставив такі широкі домагання, що зно­
ву його розпущено.
Лютнева революція підняла наново угорські національні
змагання. Угорські стани жадали самостійного уряду під про­
водом архікнязя-палатина, реформи конституції, зменшення
податків й окремого війська. Угорський сойм провів низку ре­
волюційних ухвал: скасував панщину без відшкодування,
завів загальний податок без різниці стану, ухвалив свободу
преси, суди присяжних і демократичні вибори. Цісар погодив­
ся на ліберальне міністерство під проводом Батіані. В цьому,
уряді найбільший вплив мав адвокат Людвіг Кошут, що змагав
до повної незалежності Угорського королівства. Користаючи з
того, що віденський уряд мусив вести боротьбу з революцією у
столиці, мадяри почали переводити свої давні змагання, нама­
гаючись надати Угорщині характер мадярської країни. Між
іншим знесено латинську урядову мову, а заведено мадярську.
Але ця мадяризація зустріла опозицію з боку хорватів,
національні змагання яких не погоджувалися з мадярською
державністю. Хорвати від IX ст. мали незалежну державу й
успішно відбивалися від наступів Німеччини, Венеції і
Візантії; до хорватської держави належала також Далмація і
правобережні острови на Адріатичному морі. В X ст. хор­
ватські володарі прийняли титул королів, як, наприклад, То-
112
мислав (903—928), Петро
Крешимир Великий . (1058—
1073) та ін. Дмитро Звинимир
дістав королівську корону від
папи Григорія VII. У 1102 р.
угорський король Коломан за­
воював Хорватію, але забез­
печив краєві широку авто­
номію. Та згодом мадяри по­
чали обмежувати хорватські
права, а врешті підняли повну
мадяризаційну політику. У
відповідь на це хорвати зажа­
дали давньої автономії, під
прямою зверхністю цісаря.
Проти мадярів почали висту­
пати чимраз більш вороже; в
багатьох місцях прийшло до
кривавих сутичок, особливо в
Новім Саді, Карловичах, Пан-
чеві, Білій Церкві. Цісарський
уряд привітав радо виступи Генерал Єлячич,
проводир хорватів
південних слов'ян, бо таким
способом добував противагу
проти мадярської експансії. В липні 1848 рг цісар призначив
баном (тобто намісником) Хорватії графа Йожефа Єлячича,
відомого своєю ворожістю до мадярів. Під його проводом хор­
ватське військо почало правильну боротьбу з уграми, прогнало
мадярські залоги з усієї території Хорватії, перейшло Драву і
пішло походом на Будапешт.
Тоді в Угорщині поміркована партія, що бажала утримати
зв'язок з Австрією, втратила всякий вплив, і міністерство
Батіані уступило. До влади прийшов Кошут з угорськими са­
мостійниками. Він скликав мадярське ополчення і почав гострі
виступи проти австрійців. Граф Ламберг, якому цісар доручив
начальну команду над угорськими військами, поліг, убитий
юрбою, а цісарського комісара графа Зічі воєнний суд покарав
смертю, як зрадника.
*
Австрійський уряд рішився тоді воєнною силою придуши­
ти повстання. Головними командантами назначено князя
Віндішгреца й Єлячича. Тоді саме впав Відень, і цісарські
війська могли більшою силою рушити на Угорщину. Але Ко­
шут своїми гарячими покликами підняв усе населення й утво­
рив армію числом до 200 000 людей. Він відмовив у послуху
цісареві Францеві Йосифові до часу, поки той, за давнім зви­
чаєм, не укорочується4 на угорського короля. Австрійські
113
 війська без труда зайняли пограничні твердині, а 5 січня 1849 р.
здобули Будапешт. Кошут раніше залишив столицю, й пере­
брався до Дебрецена, забравши з собою корону св. Стефана,
державні інсигнії та прес для виготовлення банкнотів. З ним
виїхали також соймові посли.
Поява австрійських військ в Угорщині заохотила понево­
лені народи до гострішої боротьби проти мадярів.
* Окрім хор­
ватів і сербів, повстали також німці в Семигороді, закликавши
на допомогу собі цісаря. Але на поміч мадярам прийшли
польські емігранти, зокрема Бем, і допомогли їм зорганізувати
військо проти семигородців. Тоді німці, з відома цісаря, закли­
кали собі на допомогу російську армію. Генерал Енгельгардт з
60 000 війська після упертої боротьби зайняв Кронштадт і Гер-
манштадт. Але в недовгому часі мадяри збільшили свої сили,'
знову опанували Семигородом і почали загальний наступ про­
ти австрійців. Віндішгрец не зумів зорганізувати оборону і
австрійське військо в різних місцях зазнало невдач й мусило
врешті залишити Будапешт. Майже вся Угорщина дісталася в
руки повстанців. Мадярський сойму Дебрецені 14 квітня 1849 р.
проголосив детронізацію Габсбургів й утворення Угорсь­
кої республіки.
Тоді Франц Йосиф з’їхався у Варшаві з царем Ніколаєм І і
просив російської допомоги. Цар, боячись, щоб революція не
перенеслася також до Польщі, охоче згодився дати допомогу і
вислав 30-тисячний корпус війська під проводом відомого ге­
нерала Паскевича. Російське військо перейшло Карпати і від
півночі ударило на мадярів. Рівночасно австрійці під проводом
генерала Гейнау ударили із заходу, а Єлячич — з півдня. Ко­
шут з незвичайною енергією приготовив оборону і закликав до
партизанської боротьби на всіх загрожених фронтах. Але його
діяльність спиняв другий генерал — Георгій, що бажав взяти в
свої руки провід над повстанцями. У липні цісарське військо
знову здобуло Будапешт, а Паскевич зайняв Семигород. В
угорському уряді прийшла до перемоги партія Георгія, і Ко­
шут мусив був зректися проводу. Георгій прийняв титул дик­
татора, але невдовзі порозумівся з росіянами і під Вілагошем 8
серпня 1849 р. піддався їм із ЗО 000 війська і 120 гарматами. В
недовгому часі повстання закінчилося, й австрійська влада
опанувала Угорщину. Кошут виїхав до Англії, але перед тим
закопав у землю корону св. Стефана та інші інсигнії, так що
лише 1853 р. їх відкрито і доставлено цісареві.

Чехія. У Чехії революційний рух не прибрав таких гострих

форм, як в Австрії й Угорщині. Чеський народ від часу погро­
му чеських повстанців під Білою Горюю 1620 р. проживав у
національному занепаді, шляхта згерманізувалася, а міста та-
114
 Людвіґ Кошут, проводир Франц Паляцький,
угорських самостійників чеський історик і патріот

кож стали німецькими. Відродження національного почуття

почалося у другій половині XVIII ст., а в 1784 р. постало чеське
наукове товариство у Празі, що зайнялося дослідом історії і
письменства. Особливі заслуги поклав Йосиф Добровський
(1753—1829) своїми дослідами над старослов'янською мовою. В
1818 р. засновано Чеський музей у Празі, а в 1831 р. — Чеську
Матицю, що зайнялася поширенням наукової і популярної
літератури. Для підняття національної свідомості велике зна­
чення мав т. зв. Королеводворський рукопис, що його довго
вважали за пам'ятку старочеського письменства. Як пізніше
виявилося, це був твір поета В'ячеслава Ганки, що підробив
його, аби піднести національну гордість чехів. У першій поло­
вині XIX ст. досліди над чеським минулим і культурою вели
визначні учені, як філологи Йосиф Юнгман (1773—1894), Пав­
ло Шафарик (1795—1861), історик Франц Паляцький та ряд
письменників (Коллар, Челяковський та ін.).
В 1830 р., після Липневої революції, чеський становий сойм
виступив з критикою поліційної системи Меттерніха: це був
початок чеських політичних змагань. Вибух віденської рево­
люції у березні 1848 р. поставив чеську політику на широку
платформу. У Празі зорганізовано Національний комітет і на­
родну міліцію. Чехи сперщу виступали однодушно з
ліберальними німцями, але пізніше почали все більше
підкреслювати свою національну незалежність. Вони заявили
про своє небажання брати участь у франкфуртському парла­
менті, а чеські студенти розігнали німецький конституційний
союз. Намісник Чехії, граф Тун, чеський патріот,

115
поміркованою політикою намагався стримати ч^хів від рево­
люційних виступів і погодився на вибори до окремого чесь­
кого сойму. У липні 1848 р. зібрався у Празі слов’янський
конгрес, що мав на меті вирішити національне питання в
Австрії. Були на ньому також галицькі делегати. Прага ста­
ла осередком всеслов'янського руху. Але чеська молодь, пе­
рейнята революційними гаслами, підняла повстання 12—16
червня. Комендант Праги, князь Віндішгрец, наказав бом­
бардувати місто і придушив революцію. Під воєнним режи­
мом занепав політичний рух, і чехи вернулися до вузької
культурної праці. Гарячіших письменників і журналістів
(як, наприклад, Гавлічка) покарано тюрмою — почалася ре­
акція.

' «Молода Італія». В Італії революційний рух розпочався

відразу після Віденського конгресу. Повернення абсолютист­
ських династій, що спиралися на Австрії і підлягали впливам
Меттерніха, поширило загальне невдоволення, і таємна ор­
ганізація карбонаріїв здобувала все більше прихильників. Ко­
ли у Франції прийшло до Липневої революції 1830 р., в Італії
також піднялися ліберальні змагання, і в різних державах
прийшло до розрухів та революцій. У Модені повстанці опану­
вали столицю і прогнали свого ЙОлодаря; в папській Романії
проголошено демократичну республіку. Неаполітанський ко­
роль лавірував між лібералами та консерваторами. Але Мет-
терніх вислав до Італії австрійське військо і в короткому часі
привернув давній абсолютистський лад.
Проте прихильники національного об'єднання не залишили
своїх позицій і в скорому часі виступили, як нова організація,
під назвою «М о л о д а Італія». Від карбонаріїв вони
відрізнялися тим, що виразно ставили справу самостійності
італійської держави, були прихильниками демократичного ла­
ду, але не відкидали співпраці з церквою. Як провідник «Мо­
лодої Італії» виступив Джузеппе М а ц ц і н і (1805—
1872), генуезець родом, адвокат і публіцист, людина таланови­
та, гарячої, вдачі, незвичайно роботящий і повний посвяти для
італійської справи. Він був душею нової організації і дав їй
свою ідеологію. Мацціні проживав спочатку у Франції, в Мар­
селі, але французький уряд вислав йрго, як невигідного чу­
жинця. Він переїхав до Женеви і в 1834 р. з гуртом молоді про­
бував напасти на Савойю і там викликати повстання, але похід
цей не вдався, і Мацціні мусив шукати захисту в Англії.
«Молода Італія» пропагувала свої ідеї у численних брошу­
рах і книжках. Найбільший вплив добула собі Книжка
Вінченца- Джоберті «Про моральний і громадянський примат
італійців» 1843 р. Автор гаряче доказував, їцо італійці є най-
116
 першим народом землі і їм має належати провідна роль в
Європі та що італійська держава постане, як союз доте­
перішніх князівств під проводом папи, що матиме роль судді у
релігійних і громадянських справах над усім людством.
У 1846 р. апостольський престол посів Пій IX (1846—
1878) — перше граф Мастаї-Феретті, людина широких по­
глядів, прихильник італійського національного відродження.
Зараз на початку свого понтифікату він провів ліберальні ре­
форми: видав амністію для політичних провинників, припинив
процеси за зраду держави, дав містові Римові широку самоуп­
раву, вів широку добродійну акцію серед зубожілого населен­
ня, обмежив видатки на папський двір. Раз у тижні приймав
на аудієнції всіх, хто до нього зголошувався, щоб пізнати по­
гляди мас. У короткому часі він добув собі загальні симпатії.
Усе більше зростала партія,, що майбутнє Італії бачила в
об'єднанні цілої країни під проводом папи. «Хай живе Пій
IX» — це було гаслом італійських патріотів.
• Рівночасно утворився другий центр політичного об'єднання
у Сардинській державі. Король Карл Альберт (1831—
1849) спершу був прихильником абсолютизму, але пізніше
прихилився до ліберальних змагань і довірчо заявив представ­
никам нбвого руху, що «готовий усім пожертвувати для спра­
ви Італії». Передбачаючи війну з Австрією, він почав творити
сильнішу армію, а рівночасно давав захист у своїй державі
італійським патріотам, що втікали від гніту абсолютизму, так
що тут збиралися найвизначніші представники національних
змагань, і звідси гасло визволення Італії ішло до інших земель.

Революція в Італії 1848—1849 рр. Вістки про революцію в

Парижі і Відні потрясли всю Італію, і всюди відразу виявлялася
давно прихована ненависть до абсолютизму і «проклятих
німців». Під впливом громадської думки Карл Альберт у березні
1848 р. надав своїй державі, ліберальну конституцію, так само
конституційний уряд завів Пій IX і неаполітанський король.
В австрійських провінціях,- Ломбардії і Венеції, уже від
кінця 1847 р/панував ворожий Австрії рух, юрба нападала на
австрійських вояків, яких звали «німецькими картоплями»,
італійські патріоти бойкотували державну лотерею і тютюно­
ву монополію. Цісарський намісник, генерал Радецький, був
* змушений проголосити воєнний стан, провів багато арештів і
‘ закрив університет у Павії, де був осередок національного ру­
ху серед молоді.
17 березня 1848 р. прийшло до вибуху революції у Венеції.
Юрба визволила з в’язниці популярного адвоката М а н і н а й
у вуличній боротьбі розбила цісарське військо. Народ опану­
вав арсенали й військові магазини та утворив народну
117
 гвардію. Провід обняв тимча­
совий уряд. 18 березня
піднявся також Мілан, столи­
ця Ломбардії. В одну хвилину
побудовано барикади, за
зброю бралися навіть жінки й
підлітки. По двох днях вулич­
ної боротьби фельдмаршал
Радецький мусив залишити
місто. «Це жахливе рішення,
але треба було його викона­
ти», — писав старий генерал.
Він видав наказ, щоб усі зало­
ги вийшли з міст, але за ним
пішли тільки німецькі пол­
ки, — італійські жовніри юр­
v Папа Пій IX бами переходили до повстан­
ня.
Тепер усі сподівалися на підмогу Сардинії. Але сардин­
ський уряд спершу не зважився стати на бік повстанців і дав
відмовні відповіді. Тільки відворот Радецького вирішив спра­
ву: Карл Альберт 28 березня 1848 р., не оголошуючи війни, ру­
шив проти австрійців. У маніфесті до війська він поставив як
мету походу — визволення Італії. У всій Італії це викликало
нечуване захоплення. Короля назвали «мечем Італії», і з усіх
сторін стали напливати сотні охотників, що називали себе
«хрестоносцями». Така допомога прийшла навіть із Неаполя, а
Пій IX також поблагословив відділ «хрестоносців», що йшов на
північну границю Церковної держави.
У перших боях сардинському війську щастило. Карл Аль­
берт з тріумфом в’їхав до Мілана і прийняв титул короля
горішньої Італії. Але невдовзі виявилось, що старий
австрійський вождь Радецький своїм досвідом і талантом пе­
ревищує короля. У дуже важких умовах, серед повстань і во­
рохобні по різних містах, Радецький упорядкував свої війська
і рушив у напрямі на Мантую. Під Кустоцо25 липня 1848 р.
прийшло до головного бою. День був нечувано гарячий, так що
багато вояків дістало соняшний удар. Бій тривав десять годин і
був незвичайно завзятий. Австрійське військо надвечір пере­
могло, і Карл Альберт мусив відступити.
Невдачі сардинців спричинили в Італії загальне розчару- *
вання. Нещасливого короля вважали винуватцем катастрофи.
«Геть зрадника, що нас продав!» — кричала юрба, коли Карл
Альберт явився в Мілані. З трудом довірені офіцери вивели
його з міста. Проти короля виступав особливо завзято Мацціні,
що тепер знову приїхав до Італії. Його партія відкидала
118
об'єднання з Сардинією і зма­
гала до народної республіки.
Агітація маццаністів відтяг­
нула багато охотників із сар­
динського війська.
Дещо інакше до справи
ставився другий проводир
революціонерів — Джузеппе
Гарібальді (1807—1882).
Він також належав до групи
Мацціні, і колись з Італії
мусив був утікати до Амери­
ки. Тепер він повернувся до
краю із сотнею охотників і
з-над озера Комо почав насту­
пати на австрійців, уважаючи,
що спочатку треба прогнати
ворогів із країни, а вже
потім дискутувати устрій де­
ржави.
Карл Альберт був приму­
Австрійський маршал
шений скласти перемир'я з Йосиф Радецький
австрійцями • і залишив їм
Мілан. Рівночасно він зайнявся новою організацією армії і
провід у міністерстві віддав популярному письменникові Джо-
берті. Тоді знову на його сторону перейшли італійські
патріоти, а передусім багато втікачів з Ломбардії, що не хотіли
терпіти австрійської влади. Карл Альберт зірвав перемир'я і
на початку 1849 р. рушив проти Радецького. Але бої під М о р-
тарою і Новарою 20—23 березня принесли перемогу
австрійцям. Усі надії італійських патріотів упали. Щоб
закінчити нещасливу кампанію, Карл Альберт відмовився від
влади і віддав престол синові — Вікторові Еммануїлові. За до­
помогою Англії молодий король склав мир з Австрією у Мілані
6 серпня 1849 р. на вигідних умовах, бо не втратив нічого з
своєї території, а тільки зобов'язався сплатити воєнну контри­
буцію.
Але повстання у Північній Італії покінчилося не скоро. У
місті Брешії народ боронився так завзято, іцо тільки з. трудом
генерал Гайнау навів там~порядок. З уваги на його жорстокість
його прозвали «гієною з Брешії». Після довгої боротьби
піддалася Венеція. Її вождь Манін утік до Франції і там зароб­
ляв на життя як учитель. Революція захопила також малі
держави Середньої Італії — Модену, Парму і Тоскану. Всюди
заведено республіканський лад, але австрійські війська
відновили знову давні династії.
119
 Рим також не залишився
вільний від революції. Коли
папа Пій IX відмовився вис­
тупити проти Австрії, у
вічному місті почалися грізні
розрухи. Ліберальний міністр
Пелегріно Россі, що хотів за­
вести порядок, поляг убитий
штилетом. Папа мусив
утікати з Риму, проклявши
місто. Конституційні збори
дісталися під вплив ради­
кальної течії, і 9 лютого
1849 р. проголошено Римсь­
ку республіку. До Риму
приїхали проводирі Молодої
Італії — Мацціні і Гарібальді.
Церковна держава стала
Карл Альберт, прибіжищем найкращих ре­
король Сардинії
волюціонерів. Але на допомо­
гу папі прийшли французькі війська, здобули місто й
відновили давній лад; французька залога залишилася у Римі
до 1866 р.
Революцію пережило також Неаполітанське королівство.
Сицилія вже в січні 1848 р. зворохобилася проти короля Фер­
динанда II і стала вимагати власного парламенту та окремої
армії. Коли король на це не погодився, у березні детронізовано
Бурбонів. У Неаполі повстало місцеве міщанство, вимагаючи
для себе ліберальних прав. Фердинанд перш за все придушив
неаполітанське повстання, і місцевий патриціат віддав на зни­
щення пролетаріатові, «ляцаронам». Потім почав боротьбу з
Сицилією. Королівський флот жахливо збомбардував голо­
вний осередок революції Мессину; за це Фердинанд дістав ім'я
«короля-бомби». Сили повстанців розбито також під Катанією
і врешті піддалася столиця — Палермо.
Так у цілій Італії національна революція упала. «Весна на­
родів» не принесла тривкого визволення поневоленим народам.

. 7. ЧАСИ НАПОЛЕОНА III

Друга імперія. Коли в 1848 р. король Людовік Філіпп зрікся

престолу, Франція обрала на президента республіки Людовіка
Наполеона. Новий президент звернувся до палати з такими
120
 Французький король
Людовік Філіпп

Наполеон III з дружиною

і сином

словами: «Мій вибір виявив тріумф цілої системи, бо ім'я На­

полеона є вже само по собі програмою; воно означає в державі
порядок, авторитет, релігію, добробут народу, а назверх —
честь нації. Цю політику я хочу довести до перемоги». Ця зая­
ва вказувала, що новообраний президент думає йти своїм
власним шляхом, до своєї мети. Французьке громадянство не
чинило опору тим змаганням. Республіка мала своїх прихиль­
ників тільки серед міського населення, що піддавалося впли­
вам соціалізму; зате провінція домагалася сильної влади і зга­
дувала світлі часи імперії. Культ Нацолеона І ставав чимраз
сильніший в письменстві, мистецтві, щоденному житті. Ці на­
строї громадянства знайшли свій вияв у Законодавчих Зборах,
що утворилися в 1849 р. взамін конституційної асамблеї:
більшість депутатів були прихильниками монархії. Рішуче
проти Людовіка Наполеона поставилися тільки соціалістичні
депутати, що творили в палаті невелику, але добре зор­
ганізовану групу. Вони прийняли старе якобінське ім'я «гори» і
121
 вимагали «червоної республіки». Коли хвиля революції
піднялася в Італії та в Угорщині в червні 1849 р.,
республіканці намагалися викликати революцію у Парижі й
Ліоні, але цей рух скоро придушено.
Консервативна більшість палати йшла по лінії Наполеона і
проводила реформи, звернені проти суспільних низів. Було
скасовано загальне право голосування і до виборів допущено
тільки, оподаткованих й осілих громадян: число виборців з 9
мільйонів упало до 6. Окремі закони обмежили свободу преси.
Видавці мусили складати високі кавції, а за пресові провини
платили грошові штрафи. Кожна політична стаття мусила ма­
ти підпис автора. Людовік Наполеон дуже дбав про добрі сто­
сунки з церквою. Прихильність клерикалів він здобув висил­
кою допомоги для папи до Риму, хоча республіканці уважали
це за зломання конституції. До шкільництва допущено духо­
венство і віддано йому нагляд над навчанням релігії. Один із
проводирів лібералів заявив тоді: «Соціалізм або катехізм:
третього шляху нема!»
Але опозиція проти цих реформ все зростала, і Людовік
Наполеон уважав своє становище не досить певним. Чо-
тирьохліття його президентства вже кінчалося. Тоді він
рішився зробити переворот. Перш за все усунув коменданта
паризької залоги, який не дозволяв військові вітати президен­
та окликом: «Хай живе імператор», — а далі наказав ув’язни­
ти 60 визначних проводирів лібералів і республіканців. 2 груд­
ня 1851 р. на вулицях розліпили декрети про стан облоги і роз­
пуск Законодавчих Зборів. Коли депутати спробували
зібратися в іншому місці, військо їх розігнало. У деяких місцях
прийшло до виступів соціалістів, але вони не мали успіху. Ко­
ли президент появився на вулиці, військо привітало його
радісними окликами.
Людовік Наполеон проголосив нову конституцію, на зразок
консулярної 1799 р. На чолі держави мав стояти президент, з
повними правами володаря, але відповідальний перед наро­
дом. Законодавчу владу мали Законодавчі Збори, вибрані за­
гальним голосуванням, але без права ініціативи, бо проекти
законів міг подавати тільки президент. Другою палатою був
сенат, назначений президентом. Цю переміну конституції
піддано плебісциту: 7 500 000 голосували за неї, . і тільки
650 тисяч — проти.
Людовік Наполеон осів у Тюїльрі і змагав уже явно до
віднови цісарства. Він уладив величавий двір, давав бенкети і
забави, визначним людям давав відзнаки й дарунки, народ
очаровував походами і переглядами війська., «Імперія це
мир», — ці слова президента стали гаслом дня. Врешті на­
прикінці 1852 р. сенат виступив із пропозицією, щоб Лю-
122 .
довікові Наполеонові признати титул імператора. Новий
плебісцит 7 800 000 голосами проти 250 000 затвердив цей про­
ект. 2 грудня 1852 р. проголошено Наполеона III імператором
«з Божої ласки й волі народу».
Наполеон III відчував, що старі династії відносяться до
нього з нехіттю і навіть презирством. І він не пробував увійти
між давні королівські'роди, а все зазначував те, що він, так са­
мо, як Наполеон І, завдячує свою владу власній заслузі. В
одній з промов до сенату він з’ясував це такими словами: «Ко­
ли я перед лицем старої Європи силою нової державної думки
піднявся на висоту старих володарських родів, то не треба ду­
мати, що через те я зробив мій герб старшим і за всяку ціну
хочу увійти в родину королів. Краще буде, коли я пам'ятатиму
все про мій початок, не буду відрікатися характеристичних
рис мого походження і перед Європою відкрито признаюся до
ролі нової людини, — це почесна ознака, коли доходиться до
неї вільним вибором народу».
Наполеон III, правда, намагався увійти в подружжя з ста­
рими династіями, але європейські двори не хотіли визнати
його собі рівним. Тоді він взяв за жінку іспанську графиню
Євгенію Монтіхо, що, як імператриця, стала вірною товариш­
кою його життя.

Політика Наполеона III. У внутрішній політиці Наполе­

он III ішов шляхами Наполеона І. Головною основою держави
він уважав авторитет влади і свою владу намагався скріпити
за допомогою сильної армії та широкою ініціативою у справах,
що торкалися добробуту й розвитку громадянства. Так само,
як його стрий
,
* він був великим будівничим Франції, залюбки
проектував і будував нові гостинці, залізниці й мости, регулю­
вав ріки, проводив канали. Всюди він протегував розбудову
міст, чи то коштом держави, чи самоврядування. Париж пере­
будовано тоді за новим планом: знесено багато старосвітських
вузьких вулиць, а побудовано нові дільниці з новими
гігієнічними улаштуваннями. Наполеон розумів значення ве­
ликого міщанства, сам любив вести інтереси й стежив пильно
за економічним розвитком громадянства. В 1855 р. у Парижі
відбулася виставка промисловості и мистецтва, що привабила
до Франції багато чужоземних гостей і немало причинилася до
піднесення господарства. За прикладом Англії заведено систе­
му вільної торгівлі і скасовано докучливі мита. Дуже широко
розвинувся кредит, а біржа, банки й акційні товариства досяг-
ли небувалої сили та значення. Але навчений досвідом орлеан­
ської династії, Наполеон III не давав міщанству необмеженої

* Дядько.
123
 Замах революціонера Орсіні на Наполеона III в 1858 р.

влади, а дбав про суспільну рівновагу. Великі публічні

підприємства давали працю народним масам, проведено деякі
реформи у робітничому законодавстві, а в конечній потребі
держава виступала з гуманітарною ініціативою. Так, наприк­
лад, у 1853 р. під час дорожнечі відкрито т. зв. пекарські каси,
що продавали дешевий хліб.
При зверхньому лібералізмі Наполеон не допускав до того,
щоби впливи громадянства виростали понад авторитет
імператорської влади. Закон про товариства давав урядові
такі широкі права, що ніякий напрямок, противний імперії, не
міг довго втриматися. Так само закон про пресу піддавав
публічну думку під контроль влади. Велику роль відігравала
поліція, що стерегла монархічного ладу й заздалегідь перепи­
няла всякі спроби революції. Опозиція зникла майже
безслідно. Легітимісти, тобто прихильники Бурбонів, не дава­
ли про себе знаку життя, хоч жив іще останній з роду — граф
Шамбор; проводирі орлеаністів, як Гізо й Тьєр, віддалися
літературній праці; республіканці виїхали на еміграцію — до
Англії, Бельгії або Швейцарії. Змови різних запальних оди­
ниць проти імператора не доводили ні до чого. Раз тільки, в
1858 р., Наполеон III з дружиною наразився на смертельну Не­
безпеку, коли італійський революціонер Орсіні кинув бомбу на
імператорський повіз, але і з цього замаху вийшов щасливо.
Щоб запобігти таким подіям на майбутнє, уряд видав дуже су-
124
 ворий закон про безпеку держави. На його основі арештовано
до 2 000 політично підозрілих і частину їх покарано депор-
z тацією. Це остаточно придушило всякий рух, не прихильний
імператорові.
Щоб утримати свій престиж у Франції і здобути належний
вплив у Європі, Наполеон III розпочав широкі акції на
міжнародному полі. Перш за все зайнявся французькими
інтересами на Сході і тут потрапив у конфлікт із Росією.

Росія за Щколая І. На початку XIX ст. російський пре­

стол посів цар Павло І (1796—1801) — син Катерини II. Він
був людиною екзальтованою і запальною, з ненавистю ста­
вився до всяких реформ, а особливо до французької рево­
люції. Коли Наполеон по дорозі до Єгипту зайняв Мальту,
цар, як великий магістр іоанітів, проголосив Франції війну й
направив російське військо до Італії під проводом Суворова.
Пізніше знеохотився до війни і спільно з північними держа­
вами утримував нейтральність. Помер, убитий змовниками.
Син його’Александр І (1801—1825) спершу ввійшов у тісні
зв'язки з Австрією і Пруссією, але від Наполеона зазнав по­
разки у боях під Аустерліцом 1805 р., прусським Ейлау і
Фрідландом 1807 р. Під час особистої зустрічі з французь­
ким імператором схилився до миру з Францією і за те від
Наполеона дістав Білостоцьку округу. Але пізніше знову
розійшлися шляхи обох володарів: справа континентальної
блокади, відновлення Польської держави і Туреччини
роз'єднали союзників. Похід Наполеона на Москву
закінчився занепадом французької армії, і Александр
спільно з європейською каоліцією переслідував Наполеона
аж до його остаточного кінця. На Віденському конгресі Росія
займала одно з найперших місць, й Александр умілою дип­
ломатією здобув собі Польське королівство. Польща була
злучена персональною унією з Росією і дістала консти­
туційний устрій. В 1812 р., у мирі з Туреччиною, Александр
придбав для своєї держави Бессарабію.
Цар Ніколай І (1825—1855) від ліберального. Александра
відрізнявся тим, що був прихильником крайнього абсолютиз­
му. На самім початку його володарювання у Петербурзі та в
Україні вибухло повстання війська — т. зв. змова декабристів.
Ніколай придушив її жорстокими засобами і від того часу вів
тверду деспотичну управу. Самодержав'я і православ'я — це
були дві сили, що ними цар бажав скріпити Росію. Ліквідовано
всякі самоуправні установи, а вся влада перейшла до рук бю­
рократії, що була залежна тільки від царя. Навіть дворянство,
яке раніше мало деякі права, мусило безоглядно покоритися
самовладному цареві. Щоб утримати аристократію в залеж-
125
 Російський посол Меншіков перед султаном Абдул-Меджідом у 1853 р.

ності від себе, Ніколай не вагався під'юджувати селян проти

панів — недовір'я між обома класами давало силу царській
владі. Православна церква мала стати єдиною релігійною ор­
ганізацією всієї держави. Тому в 1838 р. цар силою скасував
уніатську церкву на Правобережжі, Волині й Білорусі; унія
залишилася тільки на Холмщині. За провини проти влади ка­
рано варварськими карами — кнутом і довголітньою солдатсь­
кою службою. Страхіття цього режиму пережив на собі Тарас
Шевченко.
Ніколай почав порушувати також ліберальний статут
Польського Королівства, встановлений Александром І. Це
призвело до повстання у Варшаві 29 листопада 1830 р. Тимча­
совий уряд під проводом генерала Хлопіцького пробував пере-,
говорами довести до миру, але цар не йшов на поступки, і тоді
польський сойм детронізував династію Романових. У війні
спершу полякам щастило, так що похід росіян на Варшаву
стримався. Але в бою під Остроленкою генерал Дібич переміг
польського полководця Скшинецького, а генерал Паскевич у
вересні 1831 р. здобув Варшаву. Свою перемогу Ніколай вико­
ристав для проголошення т. зв. Органічного статуту 1832 р.,
яким прилучив Польщу, як провінцію, до Російської держави,
скасував польський сойм і окрему армію та завів поліційний

126
режим. Разом з тим розпочалася русифікація прибалтійських
провінцій.
У своїй зарубіжній політиці Ніколай І намагався поширити
впливи Росії на Балкани та Кавказ. У 1826 р. в Аккермансько-
му договорі султан зрікся права призначувати господарів
Молдови й Волощини й допустив російський флот до Чорного
моря. У грецькій справі Росія діяла спершу спільно з
західними державами проти Туреччини, але коли Англія і
Франція після бою під Наваріном вдоволилися самостійністю
Греції, Ніколай вів далі війну з султаном (1828—1829).
Російські війська під проводом Дібича в 1829 р. дійшли аж до
Адріанополя, але епідемічні хвороби не дали докінчити похо­
ду. Рівночасно Паскевич увійшов на Закавказзя. Кавказькі
племена вже з кінця XVIII століття почали переходити під
російську владу. В 1783 р. грузинський цар Іраклій, під час
війни з Персією, піддався під протекторат Росії, а його
наслідник Георгій записав свою державу цареві, так що 1801 р.
Грузія стала російською провінцією. Дещо пізніше російський
протекторат признала Імеретія з містом Кутаїсі, Мінгрелія і
Гурія (1804—1810 рр.) та деякі перські ханства. Паскевичу в
1828—1829 рр. пощастило здобути сильні турецькі твердині
Ахалцих і Ерзерум, а также перське місто Еривань. В
Адріанопольському мирі 1829 р. Туреччина мусила уступити
Росії кавказьке побережжя Чорного моря і надала автономію
дунайським князівствам. Пізніше Росія надала Туреччині до­
помогу проти збунтованого єгипетського паші Мехмеда-Алі й
за те в 1833 р. дістала свобідний переїзд через Босфор і Дарда­
нелли.

Кримська війна. Заохочений цими успіхами, Ніколай І

почав змагати до повного завоювання Туреччини. Турецька
держава була знесилена і грецькою війною, і повстанням
намісника Єгипту М е х м е д а-А л і. Це була людина, повна
енергії і володарського хисту. Він знищив остаточно
бунтівничих мамелюків і завів європейську організацію
війська. Молодих єгиптян він посилав до Парижа і Лондона,
щоб познайомилися з культурою Європи, поліпшував
хліборобство, збудував канал між Александрією і Каїром, пла­
нував сполучення Єгипту з Червоним морем. Він придушив
повстання вахабітів, здобув Мекку, а також завоював Нубію.
Під час грецької війни надав допомогу султанові і за те дістав
Крит. Згодом зажадав для свого сина Ібрагіма пашалика в Да­
маску, а коли султан відмовився, він почав війну (1831—1833
рр.). Ібрагім зайняв Сирію, а звідти рушив на Малу Азію і під
Конісом (Іконіюм) розгромив султанські війська. За
інтервенцією західних держав прийшло до миру, в якому
127
 Мехмед-Алі дістав Сирію.
Султан Махмуд II (1808—
1839), бажаючи помститися за
цю поразку, ' зорганізував
військо за допомогою пруссь-
ких інструкторів і почав
другу війну з Єгиптом 1839—
1841 рр. Але Мехмед-Алі зно­
ву переміг турецькі війська.
Та в підтримку Туреччини ви­
ступив четверний союз
Англії, Росії, Австрії і Пруссії.
Англійський флот бомбарду­
вав Бейрут і загрожував
Александры. Тоді Мехмед-Алі
погодився на мир, але здобув
собі спадщинне намісництво в
Єгипті й Нубії, за невеликим
*
гарачем для Порти. В 1841 р.
між п’ятьма європейськими
державами та Туреччиною
Цар Ніколай І укладено договір, в якому
вирішено, що Дарданелли й
Босфор мають бути зачинені для воєнних флотів усіх народів.
Ці події виказали внутрішню слабість Туреччини. Цар
Ніколай назвав Турецьку державу «хворою людиною» й укла­
дав плани її завоювання. Російська дипломатія почала
нав’язувати британському урядові проект поділу турецьких
володінь між обома державами. Константинополь мав перейти
до Росії, Єгипет — до Англії. Але Велика Британія уважала
існування Туреччини потрібним для європейської рівноваги,
— поширення російських впливів на Середземному морі могло
б бути небезпечним для англійської торгівлі.
Тоді Ніколай рішився здійснити свої задуми власними
силами. Давніші договори з Туреччиною давали цареві пра­
во опіки над ісповідниками грецької віри в Оттоманській де­
ржаві. Ці права послужили цареві до акції проти слабого
султана Абдул-Меджіда (1839—1861). Ніколай почав дома­
гатися, щоб султан віддав у руки православних святий Гріб
на інші почитані місця і щоб не допускав туди католиків.
Опіку над католиками у Палестині здавна мала Франція і
своїх прав не хотіла зректися. В Єрусалимі все частіше при­
ходило до суперечок між обома віросповіданнями, а то бува­
ли й криваві сутички.

* Викуп.
128
 Коли султан не захотів полагодити церковних бажань,
Ніколай задумав поставити їх в ультимативній формі.
Російське військо обсадило Бессарабію, а воєнний флот приго­
тувався до відпливу з Севастополя. У березні 1853 р.
російський посол князь Меншіков приїхав до Константинопо­
ля і в подорожному одязі, у запорошених чоботях став вимага­
ти спішної аудієнції в дивані. Від імені царя він поставив вимо­
гу визнання царського протекторату над християнами грець­
кої віри у Туреччині й окремих прав для греків у святих
місцях. Але султан за порадою улемів, «знавців закону»,
надіючись на допомогу Англії і Франції, цей ультиматум
відкинув.
Ніколай уважав це за причину до війни. У Петербурзі
відбувся перегляд війська і святочне богослужіння, на якому
митрополит високо підняв грецький хрест на знак, що війна
ведеться за релігійну справу. Преса нагадувала, що саме ми­
нуло 400 років від часу, коли турки зайняли Константинополь,
та що давнє пророцтво запевняло, що після чотирьох століть
півмісяць уступить з Святої Софії і на церкві знову засяє
хрест. Російські війська під проводом князя Горчакова перей­
шли Прут і ввійшли до Молдавії та Волощини. Цар у своєму
маніфесті заявив, що не думає забирати цих земель, а хоче
тільки мати їх, як заставу, поки Туреччина не здійснить його
домагань. Але султан, підтриманий західними державами, не
хотів іти на поступки й оголосив Росії війну.
Вибух російсько-турецької війни, яку пізніше названо
Кримською (1853—1856), справив велике враження на
Заході. Англія і Франція відразу склали умову з Портою, в
якій зобов’язалися до збройного виступу, якщо Росія не прий­
ме мирних пропозицій. Англія вбачала загрозу своїм торго­
вельним інтересам на Сході, Наполеон III не хотів зректися
упривілейованого становища Франції в Сирії і хотів підняти
авторитет своєї монархії. Проти Росії виступила також
Австрія. Це було несподіванкою у міжнародній політиці, бо
Ніколай І під час угорського повстання допоміг Францеві
Йосифові вдержатися на престолі. В Росії повторювали слова
міністра Шварценберга, що «Австрія здивує світ своєю не­
вдячністю». Але Австрія була занепокоєна російською оку­
пацією придунайських країн: це загороджувало шлях
австрійській експансії на Балкани. Пруссія спочатку вагалася
у своїй політиці. Отто Бісмарк, що тоді починав свою
політичну кар’єру, остерігав, щоб Пруссія не дала використа­
ти себе Австрії, бо її інтереси розходяться з австрійськими.
Але прусський уряд усе ж рішився виступити проти Росії. До
протиросійського союзу приєдналася також Сардинія, що ба­
жала завоювати собі прихильність велико держав для своїх
5 І. Крип'якевич, кн. З 129
 Французько-англійська ескадра бомбардує Керч у 1855 р.

* майбутніх планів об’єднання Італії. Великодержави згодом поро­

зумілися між собою щодо мети війни і виставили Росії чотири
вимоги: 1) погодитися на європейський контроль у придунай-
ських князівствах; 2) забезпечити свобідну плавбу на Дунаї
аж до моря; 3) провести ревізію Дарданелльського договору
1841 р.; 4) зректися протекторату над підданими Порти.
Війна розвивалася на суходолі і на морі. ЗО листопада
1853 р. російський адмірал Нахімов знищив турецький
воєнний флот у Синопі. Цим Росія забезпечила собі володіння
на Кавказі і могла зав'язати протианглійські зв'язки з Персією
й Афганістаном. Тоді Англія і Франція вислали свої флоти на
Чорне море. Англійського війська під проводом лорда Реглана
було 20 000, французького — під командою маршала Сент-Ар­
но — до 50 000.22 квітня 1854 р. союзні флоти почали демонст­
раційно обстрілювати Одесу. У тому самому часі другий
англійський флот під командуванням адмірала Неп'єра з
кількома французькими кораблями виплив у Балтійське море,
здобув твердиню Бомарзунд на Аландських островах і почав
обстрілювати Кронштадт, що боронив доступ до Петербурга,
але ці заходи не мали великих успіхів.
У Волощині росіяни спершу зустріли опір турків. Омер-па-
ша переправився через Дунай і розбив російське військо під
Ольтеницею. З початком 1854 р. головну команду над.
російськими військами перебрав старий генерал Паскевич. Він
перейшов Дунай, обсадив Добруджу , і почав облягати
Силістрію. Це спричинило живу реакцію союзників.
130
 Облога Севастополя в 1855 р.

Австрійські війська рушили на Молдову і Волощину, а

англійці й французи висадили свої війська коло Варни. Тоді
Паскевич залишив Дунай і завернув за Прут, до Бессарабії.
Союзники хотіли рушити далі на північ, але в їх таборі поши­
рилася холера, і кілька тисяч людей втратило життя.

Облога Севастополя і Паризький мир. На воєнній раді у

Варні Сент-Арно і Реглан постановили вдарити на Севасто­
поль, російський воєнний порт у Криму, знищити російський
флот і там закінчити війну. У вересні 1854 р. англійсько-фран­
цузький флот причалив до Євпаторії. Першу перемогу мав
французький генерал Боске під Альмою: здобув тут сильні
російські позиції князя Меншікова, що їх боронило ЗО 000
війська. Тим часом росіяни забезпечили новими укріпленнями
Севастополь. Особливо відзначився тут талановитий офіцер
артилерії Тотлебен, зросійщений балтійський німець. Він за­
топив сім великих воєнних кораблів у пристані, через що воро­
жий флот не мав доступу до твердині, а довкола Севастополя
побудував сильні форти. Англійці причалили коло Балаклавй,
а французи — на захід від них. У жовтні помер маршал Сент-
Арно, і його місце зайняв Канробер. Він почав облогу Севасто-.
поля, що тривала цілий рік. Російських сил було 150 000, союз­
ного війська — 175 000, з них: 100 000 французів, 32 000
англійців, 28 000 турків, 15 000 італійців. Перший наступ, 17
5' 131
 жовтня 1854 р., в якому брали участь об’єднані морські і сухо­
путні сили, закінчився великими втратами союзників.
Вісьмома днями пізніше росіяни напали на англійські позиції
коло Балаклави і дуже погромили англійську кінноту. 5 листо­
пада прийшло до завзятого бою під Інкерманом. Союзники тут
з великим трудом перемогли. Зима була незвичайно жорстока,
а союзні війська не мали відповідних засобів поживи й одягу.
Багато людей померло від холери, тифу на інших хвороб.
Уперше розгорнули тут широку діяльність англійські сестри
милосердя, що опікувалися хворими.
Весною союзники здобули деякі форти, але головний
приступ, під командою генерала Пелісьє, 18 червня 1855 р.
знову забрав масу жертв, не давши ніяких результатів. У
скорому часі померли від холери англійський адмірал Ре­
глан і його заступник — генерал Сімпсон. У бою поліг також
російський адмірал Нахімов, вцілений кулею. На допомогу
Севастополеві прийшов генерал Горчаков із військом з мол­
давського фронту. Він перебрав провід над твердинею і ро­
бив спроби з флангів пробитися через ворожі лінії, але його
наступ під Чорною 16 серпня союзники відбили. При довшій
облозі генерал Пелісьє ужив нової тактики, а саме — нака­
зав будувати стрілецькі рови під самими російськими шан­
цями і таким чином, немов ланцюгом, стиснув з усіх боків-
твердиню. Після цього він розпочав бомбардувати ворожі
позиції і після триденного безперестанного вогню 8 жовтня
повів новий генеральний наступ. Французькі війська здобу­
ли врешті у незвичайно завзятій боротьбі найсильніше
укріплений Малахівський курган. Французи втратили одно­
го дня понад 7 000 війська, англійці — 2 400, а росіяни — до
13 000. Ця перемога вирішила долю Севастополя. Горчаков
уночі сам висадив усі форти, що ще залишилися в
російських руках, затопив усі воєнні кораблі в пристані й
перейшов на нові позиції на горбах за містом. У тому ж часі
союзники здобули менші твердині: Тамань, Фанагорію і
Кінбурн.
Але Росія не поспішала вести мирні переговори. Вона
рівночасно вела війну в Азії, здобувала там перемоги і ними
хотіла зрівноважити свої втрати на Чорному морі У боях під
Караклісом, Ахалцихом, Угуслі російські генерали перемогли
турків. Генерал Муравйов здобув найсильнішу твердиню на
Закавказзі Каре і почав похід на Ерзерум. Нарешті прийшло
до миру, якого так давно чекали перевтомлені війська.
Ще в березні 1855 р. помер цар Ніколай, і російський пре­
стол посів його син Александр II (1855—1881). Австрія перша
почала з ним переговори. Після попередніх переговорів у Відні
скликано мирний конгрес у Парижі в лютому 1856 р. Це
132
 був знак, що французькі впливи здобувають все більшого зна­
чення в Європі. Врешті, під Севастополем французи
найбільше відзначилися і понесли найбільші жертви. На конг­
ресі провідну роль відігравав французький міністр закордон­
них справ Валевський. Мир підписано ЗО березня 1856 р. Со­
юзники залишили Севастополь й інші здобуті твердині, а Росія
зреклася Карсу й відступила Молдавії частину Бессарабії;
Молдову, Волощину й Сербію передано під опіку великих
держав. Ці новостворені держави мали забезпечити
рівноправність християн і магометан. Чорне море признано
було нейтральним. Могли його відвідувати торгові кораблі, але
для воєнних кораблів доступ до нього був заборонений. Росія й
Туреччина могли тримати в ньому тільки по 10 малих кораблів
для охорони побережжя. Признано свобідною також плавбу по
Дунаю. Паризький конгрес порішив також деякі справи, що
торкалися морського права.
Кримська війна високо підняла значення Наполеона III в
Європі. Недавній «узурпатор» -став тепер суддею євро­
пейських справ. Його популярність була така велика, що і пре­
са, і політичні кола з незвичайною увагою прислухалися до
всіх його слів, до того, «що він сказав і що промовчав, що хотів
сказати своєю мовчанкою і що промовчував своєю промовою».
Імператор умів своє становище утримати, співпрацюючи з
Англією і вміло лавіруючи між інтересами інших держав. У
1857 р. він зумів урегулювати відносини Франції з Росією: в
цьому році він зустрівся з царем Александром II у Штутгарті і
там загладив наслідки війни. З другого боку, почав проявляти
ініціативу в італійських справах.

Італійсько-французький союз. Після невдалої спроби

державного об’єднання 1848 р. в Італії настала реакція абсо­
лютизму, але вже не така стихійна, як перед тим. Перше
прийшло до рівноваги королівство Сардинії під проводом но­
вого короля Віктора Еммануїла (1849^—1878). У 1850 р.
міністром хліборобства, торгівлі і флоту став там граф Каміль
Кавур (1810—1861), який провів важливі реформи і в дуже ко­
роткому часі довів державу до незвичайного добробуту. Він
побудував у Савойї і П’ємонті перші залізниці і добрі шляхи і
тим уможливив торговельний рух через Альпи з Франції до
Італії. Торговельні умови з різними країнами підняли доходи
держави. Уперше заведено було рівне оподаткування всіх гро­
мадян і це підняло скарбові прибутки. Він значно обмежив
владу духовенства, скасував церковне судівництво, обмежив
число монастирів. Пресі дав він свободу, й тим приєднав собі
лібералів, що ввійшли з ним у співпрацю для об’єднання Італії.
У цьому самому напрямі вів свою діяльність Національний Со-
133
 Паризький конгрес 1856 р.

юз під проводом ҐІаллавічіна і Ла Фаріни. У тісному зв'язку з

ними був також Гарібальді, що знайшов захист на острові
Капрі і звідти підтримував контакти з італійськими
патріотами у різних містах Італії. Всюди вже було прийнято за
основу діяльності співпрацю з сардинським урядом; тільки ра­
дикальний «Союз акції», що був під впливом Мацціні, вперто
обстоював республіканські змагання. Кавур уміло кермував
політичними течіями, особливо молоді, відвертаючи її від ре­
волюційних починів-, а привчаючи до державної праці. Сардин­
ська держава таким способом стала сильним осередком
італійської національної політики, особливо П'ємонт, де був го­
ловний осідок національного руху. Він добув собі таку попу­
лярність, що пізніше «П'ємонтом» почали звати кожну країну,
з якої виходили державницькі змагання.
В інших державах Італії панувала абсолютистична ре­
акція, що спричинювала все нові революційні вибухи. В 1854 р.
в Пармі убито на вулиці князя Карла, що з незвичайною во­
рожнечею переслідував демократів. Виновників замаху не
зловлено. Двома роками пізніше на тому самому місці було
вбито двох високих поліційних урядовців.
У Неаполітанській державі велася боротьба між урядом і
народом. Ославлений «король-бомба», Фердінанд II, за допо­
могою швейцарської гвардії і найманих військ намагався при­
душити народний рух та заповнював в'язниці й галери
політичними провинниками. На цей режим терору звернув
увагу Європи у своїх листах англійський політик Гладстон.
134
Англійський і французький
уряди пробували вдатися до
інтервенції в цій справі і
врешті відкликали з Неаполя
своїх представників. Між на­
родом поширився тоді тайний
союз, «Каморра». Озброєні ва­
таги з'являлися несподівано у
різних місцях та нищили і
грабували прихильників. ко­
ролівської влади. На короля
зробили замах під час
військового перегляду. Він
ледве врятувався під час цьо­
го замаху і боявся вже пере­
бувати в столиці, а осів в
укріпленім замку Казерті.
Кавур робив усе можливе, Віктор Еммануїл II, король
щоб ДО справи об'єднання Сардини, пізніше —Італії
Італії прихилити опінію
західних держав. Тому Сардинія взяла участь у Кримській
війні разом із Францією й Англією і в результаті брала участь
у Паризькому конгресі. Кавур у своїй промові на конгресі зая­
вив, що Європа доти не матиме тривкого миру, доки Італія
національно не об'єднається. Цю заяву сардинський міністр
склав не без таємної згоди Франції. Наполеон III приязно ста­
вився до італійських змагань, оскільки був заінтересований в
обмеженні австрійських впливів на Апеннінському півострові.
Імператор виступив як прихильник ідеї самоозначенця
народів. Як він сам дійшов до влади на основі всенародного
голосування, так само вимагав, щоб і кожний народ міг вия­
вити через плебісцит, якої влади собі бажає. Кавур всіма си­
лами намагався підтримати Наполеона в його поглядах і по­
годжувався визнати протекторат імператора над іта­
лійським об'єднанням. Співпраця Сардинії з Францією ста­
вала все тіснішою, а фронт її звертався проти Австрії.
Австрія після Кримської війни попала в ізольоване ста­
новище. Росія не могла їй дарувати виступу на боці західних
держав і шукала нагоди, щоб помститися за зраду; Пруссія
змагала до того, щоб усунути австрійські впливи в Німеччині;
Франція й Англія закидали Францеві Йосифові, що він не до­
сить енергійно підпомагав їм у війні Кавур пильно працював
над тим, щоб Австрія залишилася далі в цій ізоляції, і його за-
слугокт було російсько-французьке порозуміння. Він також
через своїх агентів підтримував неприхильні для Австрії на­
строї в Ломбардії і Венеції і підпомагав протиавстрійські роз­
135
рухи в Мілані та інших містах. Взимку 1856—1857 рр. Франц
Йосиф із молодою своєю дружиною, баварською принцесою
Єлизаветою, відбув подорож по Північній Італії, причому про­
голосив політичну амністію, але населення прийняло його ду­
же холодно. Італійці уважали Габсбургів чужинцями й очі їх
зверталися до сардинського роду, що єдиний з італійських ди­
настій був місцевого походження.

Війна з Австрією. Наполеон, хоч і прихильно ставився до

політики Сардинії, не спішив виступити проти Австрії. Гарячі
італійці рішилися прискорити події: 14 січня 1858 р.
італійський революціонер Феліче Орсіні кинув бомбу на
цісарський поїзд, а в листі до Наполеона, як причину замаху,
подав нерішучість імператора у справі об’єднання Італії. Не
знати, чи цей замах, чи інші політичні міркування схилили
Наполеона до остаточного рішення. 20 липня 1858 р. Кавур
зустрівся таємно з Наполеоном у купелевій місцевості
Пломб’єр у Вогезах, і там вони уклали французько-сардинсь­
ку умову про спільний збройний виступ проти Австрії. Сар­
динія мала дістати Ломбардію, Венецію, Парму, Модену і т. зв.
папські легації — Болонью і Феррару; зате вона мала
відступити Франції Савойю і Ніццу. В інших провінціях
відносини мали бути впорядковані після перемоги над
Австрією. Наполеон проектував італійський союз під проводом
папи. Порозуміння між обома державами скріплено династич­
ними зв'язками: донька Віктора Еммануїла, Клотильда, стала
дружиною Єроніма Наполеона -— сина вестфальського коро­
ля.
Свою неприхильність до Австрії обидва союзники виявили
у публічних виступах. Наполеон під час новорічної аудієнції 1
січня 1859 р. до австрійського посла в Парижі звернувся з та­
кими словами: «Дуже жалкую, що наші відносини до вашого
уряду не є вже такі добрі, як раніше; але прошу переказати
цісареві, що мої особисті почування до нього є все ті самі». Вся
Європа заворушилася, розглядаючи значення цієї промови­
стої заяви. Зі своґо боку Віктор Еммануїл при відкритті парла­
менту в Туріні заявив, що не може залишатися далі нечутли­
вим на крик болю, що «звертається До нього з різних сторін
італійської землі. Це був знак, що наближається війна.
Міжнародна дипломатія пробувала ще утримати мир.
Англійський посол у Парижі виїхав до Відня і намагавсяххи-
лити Австрію до уступок; з другого боку, Росія виступила з
проектом міжнародного конгресу для полагодження
італійської справи. Але Австрія виявилася непоступливою й у
квітні 1859 р. вислала ультиматум до Сардинії, вимагаючи де­
мобілізації війська, а коли сардинський уряд на це не погодив-
136
 ся, оголосила їй війну. Кавур був дуже вдоволений цим ходом
подій, бо вину війни міг скласти на ворога.
Австрійські війська під проводом генерала Дулая перей­
шли ріку Тічіно, але не пішли відразу в наступ, скористав­
шись чим, сардинська армія могла докінчити свою мобілізацію
і перша почала наступ з Александры на Павію. Рівночасно
Гарібальді з альпійськими стрільцями почав акцію поблизу
озера Комо. На допомогу італійцям прийшли французи. До
Італії приїхав також сам Наполеон. Хоч стратегічний провід
він залишив своїм генералам, проте само його славне ім’я на­
гадало епоху великого Наполеона й немало причинилося до
успіхів кампанії. Імператорська гвардія пробилася крізь воро­
жу лінію під Буфалорою; далекострільні французькі гармати
виявили всюди перевагу над австрійською артилерією. До
вирішального бою прийшло під Маджентою 4 червня 1859 р.
Погромлені австрійці мусили відступити на схід. Серед незви­
чайної радості народу Віктор Еммануїл із Наполеоном в’їхали
до Мілана.
Австрійські війська відступили на схід від ріки Мінчо і там
перегрупувалися у чотирикутнику твердинь Пескьєра, Ман­
туя, Леньяго й Верона. Начальний провід узяв у свої руки те­
пер цісар Франц Йосиф і вирішив розпочати новий наступ
проти французів. До зустрічі прийшло під Сольферіно 24
червня 1859 р. Австрійські війська розтягнулися на дуже ши­
рокому фронті, так що центр був слабший від крил. Наполе­
он III, що мав добрі інформації про рухи австрійців, ударив у
це слабке місце і, підтягаючи все нові резерви, здобув цент­
ральні австрійські становища. Велика буря надвечір припини­
ла бій. Втрати обох сторін були дуже великі: у австрійців
21 000, у французів— 12 000, у італійців — 5 500.
Франц Йосиф був дуже пригнічений своєю невдачею і
жахливим проливом крові. Із сльозами в очах він сказав:
«Волію втратити цю провінцію, ніж іще раз оглядати такі
страшні речі». Він погодився на перемир’я у Вільяфранко, а 11
липня з’їхався з Наполеоном і обговорив із ним умови миру.
Остаточно мир підписано вЦюріху 10 листопада 1859 р.
Австрія зреклася Ломбардії на річ Наполеона, а він передав її
Сардинії; Італія мала утворити союз під проводом папи.
Італійці уважали цей мир за зраду своєї справи. Сам Напо­
леон під час війни кинув гасло: «Італія вільна аж до
Адріатики», а тепер погодився на такі невигідні умови.
Імператор відразу втратив в Італії свій авторитет. Італійські
патріоти побачили, що він боїться сильної Італійської держа­
ви. Кавур на знак протесту уступив з уряду міністра і, як при­
ватна людина, взявся реалізувати ідею об'єднання італійських
земель. Залунав новий клич: «Italia fara de se!» — Італія по-
137
стане власними силами. Вже з початком війни прийшло до по­
встань у Флоренції, Пармі і Модені. Тамошні володарі
повтікали, а там утворилися тимчасові уряди. Також папська
Болонья заявила готовість злучитися з Сардинією. Тепер у
всіх тих країнах проголошено плебісцит, і населення однодуш­
но висловилося в підтримку влади Віктора Еммануїла. Напо­
леон III мусив погодитися з цими подіями, але зажадав
плебісциту для Савойї і Ніцци, і ці землі перейшли під фран­
цузьку владу. 2 квітня 1860 р. вперше зібрався італійський
парламент у Туріні, де разом із представниками Сардинії і
П’ємонту засіли представники Тоскани й Емілії (так почали
звати об’єднані Парму, Модену й Романію).

Об’єднання Італії. Коли вже Північна Італія об'єдналася

під одною владою, італійські патріоти перенесли свою
акцію на південь, до Неаполітансько-сицилійського ко­
ролівства. Знеславлений Фердінанд II, «король-бомба», в
тому часі помер і його місце посів недосвідчений син,
Франц II (1859—1861). Неаполітанська держава мала до­
бре зорганізоване військо силою 150 000, але саме тоді
збунтувалися в ньому швейцарські наймані полки, і ко­
роль мусив їх розпустити. Діяльність «каморри» виклика­
ла дезорганізацію країни. Національним героєм Південної
Італії став тепер Гарібальді. Із славною «тисячкою» охот-
ників і чотирма гарматами у травні 1860 р. він прибув дво­
ма пароплавами з Генуї і причалив до західного берега
Сицилії. В горах він зібрав коло 3 000 прихильників й ого­
лосив прокламацію, що від імені Віктора Еммануїла, коро­
ля Італії, обіймає владу над Сицилією. 27 травня він уда­
рив на столичне місто Палермо й добув половину міста.
Королівське військо почало бомбардувати повстанців із
цитаделі та з кораблів, але за посередництвом англійців
прийшло до перемир'я й залога відступила з Палермо. Ця
подія прославила ім'я Гарібальді у всьому світі, а в Сі­
цилійській державі викликала таке захоплення, що з усіх
сторін почали зголошуватися до диктатора все нові охот­
ники. Гарібальді захопив потім Мессіну, переправився на
суходіл і здобув Реджіо. Королівське військо усюди без
бою уступало з твердинь, народ з тріумфом вітав визволи­
теля. Король Франц Ц пробував втихомирити повстання
тим, що поновив давню конституцію 1848 р., але було вже *
запізно. Він мусив залишити Неаполь, а 17 вересня столи­
ця з незвичайною радістю вітала Гарібальді.
Ці події підірвали основи й Церковної держави. І тут насе- ;
лення нетерпляче чекало, коли вже його «приймуть у лоно
спільної італійської. родини», а Гарібальді заявив, що
138
 об'єднання Італії проголосить з Квіриналу
.
* Але папський
уряд рішуче боронив свою самостійність, і в католицьких де­
ржавах, особливо у Франції, розгорнулася широка пропаганда
за нерушимість «спадщини св. Петра». Проте великодержави
не мали бажання втручатися в італійські справи. У трудному
становищі опинився Наполеон III, бо він до того часу сприяв
римській політиці й навіть осадив французьку залогу в Римі,
підтримуючи італійські національні змагання. Віктор Емма-;
нуїл спочатку не проявляв ініціативи у визвольній боротьбі,
щоб не настроювати проти себе Наполеона. Але коли рево­
люція перемогла на Півдні, мусив був виявити свою позицію. У
вересні два сардинські полки увійшли до папської Умбрії і
відразу підняли на ноги народні маси. Папське військо висту­
пило проти сардинців, але під Кастельфідардо сардинці його
розбили. Тоді сардинські війська перейшли на неаполітанську
територію. Віктор Еммануїл приїхал до Анкони й узяв у свої
руки головне командування. Він мусив поспішати, бо Мацціні
почав уже знову вести агітацію за республіку, а частина неа­
політанців прихилялася до давньої династії. Врешті провели
плебісцит, і Неаполь та Сицилія у великій більшості вислови­
лися за об’єднання із Сардинією. Тоді Гарібальді явився перед
Віктором Еммануїлом і з словами: «Пане, я послушний»,.—
передав йому свою диктаторську владу. Він увів короля до Не­
аполя, але сам не хотів прийняти ніяких почестей і знову осів
на острові Капрі. Він не міг дарувати Кавурові того, що Ніцца,
його рідне місто, перейшла до Франції.
18 лютого 1861 р. Віктор Еммануїл зібрав у Туріні пред­
ставників усіх країн, що признали його владу, й урочисто
прийняв титул короля Італії. Таким способом давні мрії
італійців про об'єднання батьківщини досягли своєї мети,
л Італійський уряд під проводом Кавура зайнявся тёпер роз­
будовою держави. Передусім треба було подбати про визнання
Італійського королівства іншими європейськими державами.
Не тільки Австрія відносилася вороже до італійських
національних змагань, але й Наполеон III холодно зустрів
об'єднання Італії, бо боявся, що італійці схочуть відібрати на­
зад недавно відступлені провінції. Кавур виявив неабияку
дипломатичну спритність і зумів заспокоїти європейські дво­
ри, що Італія не думає про дальше поширення своєї території.
Поза межами Італійського королівства залишилися ще Ве­
неція, Південний Тироль, Далматинське побережжя, а пере­
дусім Рим — духова столиця Італії. Італійський уряд мусив
* (Лат. Quirinalis) — Пагорб у Римі, на якому міститься палац, що з часу
возз’єднання Італії (1870 р.) до ліквідації монархії (1946 р.) був головною
резиденцією італійських королів (переносно — уряд у монархічній
Італії).
139
 Наполеон III із штабом у бою під Сольферіно

поки що залишити давній клич «аж до Адріатики», щоб не на­

ражати молоду державу на нову війну.
Але цією поміркованістю Кавура були невдоволені італійські
націоналісти, «італіяніссімі», як їх називали. Вони у всіх своїх за­
кликах ставили саме гасло: «Рим і Венеція!» Коли Віктор Емма-
нуїл переніс свою столицю з Туріна до Флоренції, це викликало
велике невдоволення народних мас, бо об’єднана Італія бажала
мати за столицю тільки Рим. КолиКавур у червні 1860 р. помер,
в уряді перемогла партія «акції» — діла. Прем’єр Раттаці набли­
зився до націоналістів, прийняв до армії охотників Гарібальді,
узявся за організацію стрілецьких товариств і публічно заявив,
що народ повинен здобути собі давню столицю.
Проте діяльність уряду видавалася націоналістам занадто
повільною, і Гарібальді рішився на власну руку почати боротьбу
за Рим. У червні 1862 р. він виїхав зі своїм полком із Генуї, при­
чалив до Сицилії й звідти перебрався до Калабрії. Але уряд, боя­
чись міжнародних ускладнень, вислав проти нього військо, й у
сутичці під Аспромонте поранений Гарібальді потрапив у полон.
Так акція революційної партії закінчилася невдачею.
Італійський уряд намагався розв’язати римську справу
дипломатичним шляхом. У вересні 1864 р. прийшло до умови
Італії з Францією, й Наполеон пообіцяв, що забере французь­
ку залогу з Рима. Віктор Еммануїл намагався ввійти в перего­
вори з Апостольською столицею й висунув пропозицію, що
140
Італія перейме на себе частину боргів Церковної держави, але
папа не хотів погодитися ні на які переговори і не признав
Італійської держави.
Об’єднана Італійська держава зайнялася тепер
внутрішньою організацією. Найважніша справа була в тому,
щоб наблизити до себе різні провінції, що дотепер жили окре­
мим життям і забули про національну єдність, та підняти
низький рівень освіти.

8. НІМЕЦЬКА ІМПЕРІЯ

Вільгельм І і Бісмарк. «Весна народів» не довела до

об’єднання Німеччини в одну державу, а принесла тільки роз­
чарування й нехіть до ширших політичних комбінацій. Знову
обновився партикуляризм дрібних князів, що свої місцеві
інтереси ставили вище понад потреби всієї нації. З цього стану
речей користала Австрія. Її авторитет піднявся завдяки пере­
мозі 1849 р., і своїми впливами вона намагалася утримати
поділ Німеччини разом з її старим устроєм.
Також Пруссія, що першою почала реалізувати об’єднання
і довела до митного союзу північних держав, попала у
політичний застій. Король Фрідріх Вільгельм IV, мрійник і
фантаст, під кінець життя почав проявляти ознаки умової не­
дуги, і Прусська держава залишилася без проводу. Справа
змінилася лише тоді, коли регентом (1858 р.), а далі й королем
став його брат Вільгельм І (1861—1888). Він, спочатку
віддалений від престолу, віддався військовій кар’єрі і здобув
солідне знання військових справ. Вільгельм визначався
відвагою й рішучістю і, в протилежність до старшого брата,
був людиною практичною, з ясним, твердим поглядом на
політичні справи. Як головну мету діяльності Вільгельм І по­
ставив собі об’єднання Німеччини і до цієї мети йшов
послідовно, не поспішаючи, але використовуючи для цього всі
сприятливі обставини. Він признавав необхідність парламен­
тарного ладу, з яким не міг погодитися Фрідріх Вільгельм, і
підтримував зв’язки з громадянськими колами, особливо з
Німецьким Національним Союзом, що постав у 1859 р. і злучу-
вав у собі всіх прихильників об'єднання. Італійська війна й по­
стання об'єднаної Італії заохотило німецьких патріотів про­
довжувати їхні давні змагання. В 1860 р. Вільгельм зустрівся з
Наполеоном III у Баден-Бадені і схиляв могутнього імператора
до своїх ідей. Наполеон погоджувався на поширення прусської
території до Північного і Балтійського морів, але жадав для
Ш
 себе поступок за те на заході. Пруссія не могла на це погодити­
ся, і переговори ні до чого не привели.
Щоб добути для Пруссії належне становище в Німеччині,
Вільгельм опрацював план реорганізації прусської армії. На
основі закону 1814 р. у Прусській державі було введено за­
гальну військову службу, але число рекрутів не перевищувало
40 000 річно. Король задумав це число збільшити до 63 000, так
що армія у мирному стані зі 150 000 мала збільшитися до
213 000. Проте прусський сойм, а особливо нижня палата, не
проявили розуміння важливості цієї реформи і не ухвалили
кредитів на армію. Вільгельм розпустив сойм, але нові вибори
ще більше скріпили опозицію. Конфлікт між королем і соймом
ставав усе більш напруженим. Вільгельм був так перейнятий
невдачею своїх планів, що готувався зійти з престолу. Але в
останній хвилині ситуацію врятував Отто Бісмарк, що
взяв на себе провід у прусському уряді.
Отто Бісмарк (1815—1898) походив із старого шляхетського
роду, гімназію закінчив у Берліні, правничий факультет у
Геттінгені. В молоді роки працював у різних судах, відбув
військову службу, а потім, присилуваний родинними обставина­
ми, осів у батьківськім маєтку. В 1846 р. став членом
провінціонального сойму Саксонської провінції і там розпочав
свою політичну кар'єру. Від початку він був консерватором і мо­
нархістом, під час бурхливих подій 1848 р. обороняв погляд, що
король є володарем країни і має право на владу. Тим звернув він
на себе увагу Фрідріха Вільгельма, і той призначив його пруссь-
ким послом у союзному соймі у Франкфурті. Бісмарк виступав
тут як прихильник об'єднання Німеччини під проводом Пруссії, а
його тверезі погляди, оперті на широкому знанні німецьких
відносин, здобули йому загальну пошану. В 1859—1862 рр. він
був прусським послом у Петербурзі, а в 1862 р. — в Парижі. Ко­
ли прийшло до небезпечного конфлікту з соймом, Вільгельм І
відкликав Бісмарка до Берліна і призначив його президентом
міністрів, а в скорому часі також міністром закордонних справ.
Король мав надію, що Бісмарк своєю рішучістю зуміє провести
закон про збільшення армії.
Бісмарк справді не піддався опозиції, а зумів знайти зруч­
ний вихід із важкої ситуації. Хоч нижня палата сойму
відкинула збільшений військовий бюджет, палата вельмож не
затвердила цієї ухвали, а висловилася за урядовий проект. -
Конституція не передбачала, як вирішувати справу, коли па­
лати не мають однозгідної думки. Бісмарк використав це й за­
явив, що через цю конституційну «прогалину» не буде нара­
жати на шкоди державу, й почав стягати податки на основі
збільшеного бюджету. Це викликало невдоволення в пресі, але
прем’єр гострими пресовими розпорядками зумів стримати
142 '
 цей відрух. Не знати, як далі розвинулися б події, бо німецька
опінія мусила була зайнятися іншою, важнішою справою —
справою об’єднання Німеччини.

Німсцько-данська війна. Бісмарк від самого початку своєї

діяльності змагав до того, щоб Пруссію поставити на перше місце
серед німецьких держав і. зробити її центром національного
об'єднання. Він бачив великі труднощі, на цьому шляху і в своєму
політичному реалізмі передбачав, що не мирними засобами
можна буде об’єднати велику націю, а тільки «к р о в ' ю та за­
лізо м». Головну перешкоду в об'єднанні Німеччини він бачив в
Австрії, яка старанно дбала про те, щоб утримати малі німецькі
держави й використовувала їх з метою панування над ними. Че­
рез це всю свою агресивну політику він звернув проти
австрійських впливів. Уже в своїх перших переговорах із Віднем
він прийняв рішучий тон і почав вимагати, щоб у всіх рішеннях
прусський король мав рівний голос із цісарем. У 1863 р. цісар
Франц Йосиф скликав німецьких князів на конгрес у Франк­
фурті і там подав їм новий проект устрою Союзу: на чолі Союзу
мали стояти директорія і союзна рада, обидві під проводом
Австрії. Бісмарк домагався, щоб у керівництві Союзу Пруссія
мала рівнорядне місце з Австрією. Коли ж цісар не захотів на це
погодитися, Пруссія збойкотувала з'їзд: Вільгельм І не явився на
нараді, і через те проект упав. Так виникло напруження між обо­
ма німецькими великодержавами.
Але до гострішої боротьби поки що не дійшло, бо на
сцену прийшла справа, що мала неабияке значення для обох
держав, — справа Шлезвігу і Гольштейну. Ці два північ-
нонімецькі князівства шляхом спадщини ще в 1773 р. перей­
шли під владу данських королів, хоч формально належали до
Німецького Союзу. В XIX ст. у Данії розвинувся сильний
національний рух, і данський уряд намагався тісніше зв'язати
с обидві провінції з Данським королівством. У 1848 р. уперше
проголошено інкорпорацію цих земель до Данії, але Німецький
Союз став в обороні своїх членів, переміг у війні 1848—1850 рр.
і Данія мусила залишити свої плани. Але в 1863 р. данський
уряд знову проголосив об'єднання Шлезвігу з Данією. Бісмарк
уважав це рішення загрозливим для .майбутньої Німеччини й
намовив Союз до виступу проти Данії, а також прихилив до
цієї акції Австрію. Почалася німецько-данська війна 1863—
1864 рр. Данські війська залишили Гольштейн, але сильно бо­
ронили Шлезвіг. Тоді Пруссія й Австрія вислали значну
армію, і вона зайняла майже цілий Ютландський півострів, а
також почала здобувати острови. Данія мусила погодитися на
переговори й у Віденському мирі в жовтні 1864 р. зреклася
Шлезвігу, Гольштейну і Лавенбургу.
143
 Війна з Данією викли.
ла в Німеччині велике
піднесення. Її уважали за
національну війну, а попу­
лярна пісня «Шлезвіг —
Гольштейн, обмитий моря­
ми» стала національним
гімном. Відновлення давньої
німецької «мархії» уважали
за тріумф усієї нації. Пруссія,
що спричинилася найбільше
до перемоги, здобула собі ще
більший авторитет у Ні­
меччині. Німецькі патріоти
переконались, що тільки
сильна держава може об’єд­
нати всі території.
Віденський мир не вирішив
Отто Бісмарк, прусський державного становища Шлез-
міністр, пізніше канцлер
Німецької держави вігу і Гольштейну. Бісмарк від
початку змагав до того, щоб ці
країни злучити з Прусською державою і з незвичайною
спритністю проводив свої наміри. Перш за все він подбав про
те, щоб війська Німецького Союзу залишили захоплені тери­
торії, оскільки не хотів допустити, щоб Союз здобув які-не-
будь права на ці князівства. З Австрією поки що погодився на
кондомінат (спільне володіння), але всіма засобами намагався
підірвати значення небезпечного союзника. Прусський флот
опанував порт .Кіль і тут уфортифікував свою базу. В округах,
що були під прусською окупацією, заведено адміністрацію на
прусський лад, прусські почти та ін. Австрія з невдоволенням
споглядала ці прусські реформи і намагалася їм перешкоджа­
ти. Австрійський уряд підтримував кандидатуру князя
Фрідріха з Августенбурга, що мав деякі права на Шлезвіг. У
серпні 1865 р. прийшло до конвенції між обома державами в
Гольштейні: Пруссія взяла на себе адміністрацію Шлезвігу,
Австрія — Гольштейну, а князівство Лавенбург відступлено у
власність прусському королеві за два з половиною мільйони
талерів.

Війна Пруссії й Італії з Австрією 1866 р. Але ця конвенція

тільки на короткий час зменшила напруження між обома
державами. Бісмарк уважав необхідним усунути австрійські
впливи в Північній Німеччині. У жовтні 1865 р. він відвідав Напо­
леона Ш у Біяріці і здобув від нього запевнення повної його нейт­
ральності в німецьких справах. Рівночасно почав переговори з
144
 Італією і довів спершу до торговельного договору, а далі почав
приготовляти військовий союз. Тоді в Австрії перемогла
партія, що вирішила виступити рівночасно проти Пруссії та
Італії.
Австрія мала ще такий великий вплив у німецькому світі,
що майже всі німецькі держави стали по її боці. Пруссія могла
розраховувати тільки на власні сили та на Італію, з якою
склала формальний союз (у квітні 1866 р.). Австрія виставила
проти Пруссії понад 300 000 війська під проводом генерала Бе­
недека, а проти Італії другу армію під командою архікнязя
Альбрехта. Прусські сили, числом 326 000, були поділені на
три армії: дві на Ельбі й одна у Шлезьку, а під час війни утво­
рено ще четверту армію на Майні.
Війна почалася в червні 1866 р. Прусські війська ударили
рівночасно на Ганновер, Гессен і Саксонію. Гессенський кур­
фюрст одразу ж потрапив у полон, а ганноверська армія після
бою під Лангензальцем мусила капітулювати. Пізніше
прусські вояки пішли на південь, ударили на Баварію й інші
південні держави, зайняли Франкфурт-на-Майні, Нюрнберг
на інші міста. Німецькі князі мусили йти на переговори.
На італійському фронті головна італійська армія під прово­
дом генерала Ламармори перейшла ріку Мінчо і наступала че­
рез чотирикутник твердинь (Пескьєра, Мантуя, Леньяго, Ве­
рона) на ріку Адідже; рівночасно друга армія мала перейти
через Долішній Пад, а Гарібальді з охотниками з-над озера
Гарда мав увійти до Тиролю. Мольтке відраджував наступ на
сильні твердині, але італійці злегковажили цю осторогу, бо ма­
ли чисельну перевагу і розраховували на повний розгром во­
рога. Але наступ не вдався: 24 червня 1866 р. під Кустоцою
перемогли австрійці. Розбите італійське військо мусило
відступити на схід від Мінчо.
Але головна кампанія розігралася у Чехії. Три прусські
армії перейшли чеську границю й у перших сутичках всюди
перемогли австрійців. Невдовзі головну команду взяв сам ко­
роль Вільгельм І, так що всі три армії повели спільний наступ.
Після довгих і важких маршів 3 липня 1866 р. військам при­
значено відпочинок. Але саме тоді прийшли повідомлення, що
Бенедек приготовляє вирішальний удар. Тоді Вільгельм уночі
скликав воєнну нараду і рішив випередити австрійців. Було
вислано накази до всіх армій: перша армія мала стримати во­
рога, щоб не перейшов ріки Ельби, друга мала вдарити на ліве
крило австрійців, третя, під проводом кронпринца, мала вико­
нати головну атаку. Перша і третя армії мали разом 124 000,
друга — 97 000. За надзвичайно короткий час пруссаки
укріпили свої позиції, розставили артилерію і приготувалися
до бою. Ця скорість рухів дала прусській армії відразу перева-
145
 гу над австрійцями, що разом
із саксонцями мали 206 000
людей. Бій під Садовою і
Кеніггрецом 3 липня 1866 р.
закінчився погромом австрійців.
Прусська армія .виказала тут
повну організаційну і стра­
тегічну перевагу над ав-
х сгрійцями. Вона мала кращу
зброю (поліпшені рушниці) і пе­
ревищувала австрійців воєнним
. духом та технічним оснащен­
ням. Воєнні плани цієї кампанії
склав шеф штабу Гельмут МО
л ь т к е (1800—1891), геніальний
стратег, з яким у тодішній
Європі ніхто не міг зрівнятися.
Бій під Кеніггрецом коштував
прусській армії 9 000 убитими і
Прусський фельдмаршал пораненими, але австрійці за­
Гельмут Мольтке знали значно більших втрат і
віддали в руки ворога 187 гар­
мат. Бенедек з останками війська відступив на південь, а
прусські війська рушили за ним у напрямі на Відень.
Франц Йосиф у тому важкому становищі рішився на не­
сподіваний крок: він звернувся до Наполеона III з заявою, що
після того, як австрійська армія з честю вийшла з боротьби в
Італії, він готовий віддати Наполеонові Венецію. Австрійські
політики уявляли собі, що таким способом Австрія прихилить
до себе Францію, відтягне Італію від Пруссії і зможе всі сили
повернути проти пруссаків. Але ці заходи не принесли бажа­
них успіхів. Наполеон не поспішав укласти союз із Австрією і
відповів тільки, що готовий стати посередником у мирних пе­
реговорах. Він звернувся до прусського та італійського королів
зі своїми пропозиціями, але Вільгельм І не проявляв охоти до
переговорів, а Віктор Еммануїл заявив просто, що зали­
шається вірним союзові з Пруссією. Війна поновилася.
Прусські війська увійшли в Моравію і просувалися далі на
столицю. Командування над австрійською армією перебрав те­
пер замість Бенедека архікнязь Альбрехт і почав стягати всі
війська під Відень. Але недостача комунікаційних засобів і
скорий похід пруссаків не дали йому виконати ці плани.
Австрія мусила просити миру. Переговори велися у головній
прусській квартирі у Нікольсбургу. Бісмарк уже після перемо­
ги під Кеніггрецом був за те, щоб Австрії дати почесний мир.
«Ми не повинні нищити чи. упокорювати Австрію; мусимо зро­
146
бити з неї приятеля і союзника Німеччини, об’єднаної під
Пруссією», — такий був погляд далекозорого політика. Але
мирові спротивлявся король Вільгельм. Спершу він неохоче
йшов до війни проти колишнього союзника, а тепер бажав до­
бути територіальні уступки від Австрії. Між королем і
Бисмарком прийшло до драматичних сцен, і Бісмарк був уже
готовий вийти з уряду. Ситуація ставала небезпечною, бо На­
полеон непокоївся зростом прусської сили, та й цар Алек­
сандр готовий був стати в обороні посвоячених з ним
німецьких князів. Врешті складено мир у Празі 28 серпня
1866 р. Австрія зреклася Венеції і прав на Шлезвіг та Гольш­
тейн, зобов’язалася заплатити 20 мільйонів талерів воєнних
коштів і погодилася на те, що держави на північ від Майну пе­
рейдуть до союзу з Пруссією.
В Італії війна не покінчилася відразу. Австрійці хоч і були
переможцями, але внаслідок нещасливого зобов’язання Фран­
ца Йосифа мусили уступати з територій Венеції. Італійці без
великих боїв зайняли цілий простір і намагалися навіть здобу­
ти Південний Тироль. Провід над військом мав тут Гарібальді,
але він не зміг добути тяжкого альпійського терену. Пізніше
він пробував добувати Рим, але французька залога разом із
папськими військами відбила наступ. Прийшло також до
зустрічі на Адріатичному морі. Італійський флот, що складав­
ся з 10 панцирних фрегатів і 13 дерев’яних кораблів, почав
бомбардувати острів Л і с с у, укріплений австрійцями. Але на
допомогу залозі прийшов австрійський флот під проводом
віце-адмірала Тегетгофа й у завзятім бою 20 липня 1866 р.
розбив італійців. Найбільший панцирник — «Король Італії»,
потонув, пробитий снарядами. Так італійці і почали і
закінчили війну невдачею. Але це не мало впливу на резуль­
тати боротьби. З жовтня 1866 р. підписано у Відні мир між
Астрією й Італією, й Італійське королівство здобуло Венецію.

Північнонімсцький союз. Війна 1866 р. змінила основно

відношення сил у Середній Європі. Австрія, що перше стояла
на чолі Німецького Союзу, тепер мусила уступити зі свого ста­
новища, і тим самим Союз розв’язався. Провід серед
німецьких держав перейшов тепер до Пруссії. Але до повного
об’єднання всієї Німеччини ще не' прийшло. Дуже рішуче
спротивилася тому Франція, і Бісмарк дав Наполеонові III
обітницю, що цікавитиметься Південною Німеччиною. Зате
Празький мир дав Пруссії право зорганізувати на нових осно­
вах держави на північ від Майну. Ганновер, Шлезвіг і Гольш­
тейн, електорства Гессен, Нассау і Франкфурт погодилися на
прилучення до Прусської держави і разом з іншими малими
державами утворили Північнонімецький союз. Спад-
147
 Команданти австрійської армії 1866 р.: архікпязь Альбрехт, генерал
Бенедек і адмірал Тегетгоф

щинним президентом союзу мав бути прусський король. Вико­

навчу владу разом з королем мала союзна рада з 43 членів під
проводом союзного канцлера; законодавчою владою був сойм,
вибираний загальним голосуванням. Союз мав спільну зверхню
репрезентацію, військо, торгівлю, промисловість, монету, почту,
телеграф та ін. У всіх державах заведено загальний обов’язок
військової служби і військову організацію на прусський лад
Кількість війська у мирний час визначено в 1 процент населення;
на утримання одного вояка була призначена сума 225 талерів. На
збільшення числа війська погодився також прусський сойм. Опо­
зиція, що перше не хотіла ухвалити урядові кредитів, після
світлих перемог прусської зброї замовкла. На жадання, уряду
сойм ухвалив навіть т. зв. індемнізацію, тобто додаткове визнан­
ня всіх протиконституційних розпорядків із часу війни.
Південні держави залишилися поза Північнонімецьким сою­
зом. Австрія і Франція пробували зорганізувати тут другий со­
юз, що мав бути противагою проти Пруссії, але інтереси окремих
держав були такі суперечні, що до об’єднання не прийшло. Тоді
Бісмарк почав переговори про господарське порозуміння і в 1867 р.
довів до митного союзу всіх німецьких держав; на чолі
союзу стояла союзна митна рада і митний парламент. Ця госпо­
дарська організація немало причинилася до пізнішого
політичного об’єднання: «Митний парламент стане повним пар­
ламентом», — так зазначували свої надії німецькі патріоти.
Південнонімецькі держави погодилися на спільну плат­
форму з Пруссією і з господарських причин, і з остраху перед
Францією. Наполеон ПІ уже під час австрійсько-прусської
війни почав домагатися територіальних «відшкодувань» для
Франції на Рейні’ Французький посол Бенедетті під час пере­
говорів у Празі зажадав відступлення Франції міста Майнца з
округою. Ці домагання викликали в Німеччині загальне обу­
148 t
 рення, і серед німців широко розійшовся клич, що «кожну
п’ядь німецької землі народ .боронитиме спільним зусиллям до
останньої краплі крові». Небезпека з боку Франції була для
Бісмарка важливим аргументом у його переговорах.
В 1867 р. Наполеон Ш розпочав заходи, щоб для Франції здобути
Люксембург. Ця країна була злучена персональною унією з Гол­
ландією, але рівночасно належала до німецького союзу й у її столиці
стояла прусська залога. Хтось пустив чутку, ніби голландський ко­
роль Вільгельм Ш, що рівночасно був люксембурзьким великим кня­
зем, готовий відступити країну Наполеонові за якусь грошову суму.
Наполеон хотів цим заспокоїти французьку опінію, що була подраз­
нена тріумфами Пруссії. Але німецька преса підняла крик проти
французьких замірів, і люксембурзька справа набула європейського
значення Остаточно на конференції великодержав у Лондоні в
травні 1867 р. постановлено нейтралізацію Люксембургу:
Пруссія забрала свою залогу, фортеці були знищені, а Франція му­
сила була відступити від плану анексії цієї країни. Те, що Люксем­
бург все-таки не перейшов до Франції, було перемогою німецьких
домагань. Під впливом французької небезпеки ідея об'єднання стала
знову головним питанням німецької політики.

Політика Наполеона ПІ. Франція під кермом Наполеона ПІ

довгий час займала провідне місце в Європі. Ідея самоозначен-
ня народів, піднесена імператором у Кримській війні, здобула
загальне визнання, а Паризький конгрес був свідоцтвом зро­
стання французьких впливів. Французька армія допомогла
італійцям здійснити ідею об'єднання, а Франція здобула при
тому пограничні провінції — Ніццу й Савойю. Наполеона поча­
ли уважати арбітром Європи, і він використовував кожну на­
году, щоб побільшити силу й значення Франції. Але не всі його
плани кінчалися успіхом. Так, у 1862—1865 рр. Наполеон на­
магався здобути для Франції впливи у Мексиці, де прийшло
} до революції. Він вислав французьку ескадру на американські
води і підтримав кандидатуру австрійського архікнязя Мак-
симіліана на мексиканського короля. Але експедиція
закінчилася невдачею і смертю Максиміліана. Під час поль­
ського повстання в 1863 р. французький уряд разом з Англією
намагався інтервенціювати в обороні поляків, але Росія цю
інтервенцію відкинула., Невдалим для Франції був також ре­
зультат пруссько-австрійської війни: Пруссія зорганізувала
під своїм проводом Північну Німеччину,, а Наполеон не добув
за те «компенсації» ні на Рейні, ні в Люксембургу.
Внутрішні відносини у Франції також не були найкращі.
Наполеон уперто проводив особисту управу держави, не огля-
даючися на публічну опінію. Він брав за взірець увесь час На­
полеона І і наслідував його у своїй політиці Зразків для свого
149
 володарювання шукав також
у стародавньому світі, напи­
сав життєпис Цезаря, опертий
на основних джерельних сту­
діях, й апофеозував римський
цезаризм. Тимчасом фран­
цузьке громадянство нарікало
на розтратність імператор­
ського двору, на обмеження
преси й слова, на безсильність
палат. У 1869 р. після нових
виборів скріпилася опозиція і
між нею також «непримири­
Цісарська печать
мі» — радикали й респуб­
Наполеона III ліканці. Група 116 депутатів
виставила вимогу зміни кон­
ституції, а саме — права ініціативи для палати й відпо­
відальності міністрів. Дорадники Наполеона натискали на ньо­
го, щоб він погодився на ліберальні реформи і цим «завершив
будову» Французької імперії. Наполеон зрозумів небезпеку й
у промові . при відкритті палати заявив, що метою його
політики є «свобода і порядок». За вказівками імператора се­
нат виступив із пропозицією ревізії конституції, що забезпе­
чувала палаті право вносити законопроекти, звертатися із за­
питами до уряду і висловлювати йому недовір'я. Щоб
підтримати свій авторитет серед мас, імператор піддав цей
проект народному плебісциту: 7 із чвертю мільйонів голосува­
ло за реформи. Видавалося, що між імператором і народом па­
нує повне порозуміння.
Господарський розвиток Франції за імперії досяг високого
рівня. В 1867 р. у Парижі відбулася світова виставка, що дала
повний образ нової європейської культури. Відвідали її також
численні володарі. В 1869 р. відкрито Суецький канал, побудо­
ваний на основі планів французького інженера Лессепса, — це
також підняло славу Франції.
Наполеон дуже дбайливо опікувався армією і підіймав її
боєздатність. Він збільшив число війська, переорганізував
національну гвардію і завів кращу, новочасну зброю. Особли­
вої слави добули легкі, далекобійні «шаспоти» — рушниці, на­
звані так від імені їх винахідника. Французьке військо випро­
бувало їх в італійській війні 1859 р. і ними «доказувало чудес».
Новиною були також мітральєзи, що викидали рівночасно 25
куль. Французька воєнна промисловість працювала у приско­
реному темпі і всі арсенали були виповнені зброєю. Франція
уважала своє військо за найкраще в світі і була певна, що на
випадок війни зможе перемогти кожного ворога.
150
 Відкриття Сусцького каналу

Найгрізнішим противником Франції була Пруссія. Наполеон

дбав про те, щоб припинити її зріст, але не міг нічого вдіяти, бо
Бісмарк своєю спритною політикою відбивав усі французькі на­
ступи. Але рано чи пізно мусило було прийти до зустрічі між
обома державами, і Наполеон систематично приготовлявся до
цієї хвилини. Головним своїм союзником він уважав Австрію,
для якої зріст Пруссії став загрозливим. У серпні 1867 р. Наполе­
он зустрівся з Францом-Йосифом у Зальцбургу, немовби для то­
го, щоб скласти австрійському цісареві своє співчуття з приводу
смерті його брата Максиміліана. В дійсності хотів він поро­
зумітися з Австрією проти Пруссії і Росії. Але Австрія не дала
себе втягнути в небезпечну гру. Наполеон повернувся невдово-
лений до Парижа і спересердя немовби сказав: «З австрійським
трупом не можна дійти ні до якого союзу». Але в 1868—1870 рр.
переговори вёлися далі, і до порозуміння увійшла також Італія.
Всі три держави склали спільно воєнний план, звернений проти
Пруссії: три армії — французька, австрійська і італійська —
кожна в силі 100 000 людей, мали ввійти рівночасно до Південної
Німеччини й звернутися проти Північнонімецького союзу. Війну
проектовано на 1871 р. Тим часом прийшли інші події, що при­
скорили боротьбу, а саме — іспанська справа.

Емська депеша. Іспанія від часу наполеонівських війн

не виходила з стану внутрішньої колотнечі. Король Ферді-
нанд VII (1814—1833) за допомогою Франції привернув аЄ>со-
151
 лютну управу, проте не зумів
утримати ладу в розбурханій
країні. Проти т. зв. апостоль­
ської партії, що боронила пра-
х ва церкви і монархії, все
гостріше виступали ліберали,
які домагалися конституції, на
основі давньої «карти» 1812 р.
Фердінанд бажав передати
престол своїй доньці Ізабеллі і
проголосив на її користь
«прагматичну санкцію». Але в
обороні своїх прав став його
брат Дон Карлос, і Іспанія
знову попала у боротьбу двох
партій. Після смерті короля
довгий час регентом була його
дружина Крістіна (1833—
1840). Вона піддалася під
вплив французького короля
Людовіка Філіппа і запрова­
Австрійський цісар дила помірковану консти­
Франц Йосиф I туцію. Під правлінням
Ізабелли (1833—1868) бороть­
ба партій не вгавала, аж врешті в 1868 р. прийшло до відкритої
революції. Причиною революційного руху була реакційна
політика уряду, що скасував конституційні свободи й нака­
зав ув’язнити проводирів опозиції. Тоді три партії —
ліберальна унія, поступовці і демократи —: уклали союз і
підняли повстання. У короткому часі повстанці зайняли
більшу частину Іспанії й утворили тимчасовий уряд під про­
водом маршала Серрана. Королева втекла до Франції. Вибо­
ри до нових кортесів дали більшість монархістам. Уряд по­
чав тоді шукати кандидатів до корони і між іншим почав пе­
реговори з князем Леопольдом Гогенцоллерном — братом
князя Румунії.
Король Вільгельм, як голова Гогенцоллернів, до цієї пропо­
зиції віднісся з недовір’ям, але Бісмарк охоче вбачав у цьому
поширення впливів Німеччини на Півдні і тішився мож­
ливістю зашахувати Францію з боку Іспанії. Леопольд уже був
готовий прийняти престол, але вістка про це викликала незви­
чайне подразнення у Франції і публічна опінія, а особливо
преса, дуже гостро спротивилися прусській кандидатурі Суп­
роти такої французької реакції Вільгельм уважав не­
доцільним втручатися далі в іспанські справи, і князь Лео­
польд зрікся кандидатури.
152
 Здавалося, що ціла ця
афера на тому покінчиться.
Але воєнна французька
партія не вдоволилася цими
уступками й почала вимагати
від Пруссії повної сатис­
факції, погрожуючи війною.
Преса нападала на Пруссію і
заявляла, що зречення Лео­
польда — це річ другорядна;
головна справа в тому, щоб
прусський король висловив
свій жаль, що дозволив на цей
крок, й пообіцяв, що в майбут­
ньому ніколи не "дасть
подібного дозволу. Такі дома- Іспанська королева Ізабелла П
гання представив французь­
кий посол Бенедетті 13 липня 1870 р. Вільгельмові у купелевій
місцевині Емс у Порейні. Але король уважав справу за
зліквідовану й заявив, що ніяких обітниць на майбутнє не мо­
же давати. Коли ж посол почав настирливо домагатися
відповіді, король наказав через ад’ютанта сказати йому, що не
має більше про що з ним говорити.
Цро хід розмови з Бенедетті король повідомив телеграф­
ною депешею Бісмарка, що перебував тоді в Берліні, і дав
йому доручення повідомити пресу про стан справи. Бісмарк
відбув нараду з шефом штабу Мольтке і військовим
міністром Рооном і поінформувався про воєнні приготування
Пруссії. Обидва генерали були такого погляду, що якщо має
бути війна з Францією, то краще починати її якнайскоріше,
коли ще Франція не змобілізувала своїх сил. Тоді Бісмарк
рішився спровокувати війну. Він подав до публічного відома
емську депешу Вільгельма, але надав їй гострого тону, зне­
важливого для Франції: «Емс, 13 липня 1870 р. Коли ко­
ролівський іспанський уряд офіціально подав до відома
імперському французькому урядові відомість про зречення
князя Гогенцоллерна, французький посол в Емсі став вима­
гати від Його Милості Короля, щоб дав йому згоду зателе­
графувати до Парижа, що Й. М. Король зобов’язується у
майбутньому ніколи не давати своєї згоди на нову кандида­
туру Ґогенцоллернів. Й. М. Король відмовився прийняти ще
раз французького посла і доручив через службового
ад’ютанта заявити йому, що не має вже більше нічого пода­
ти йому до відома».
Депеша досягла того, чого бажав Бісмарк: французький
уряд й обидві палати однодушно признали її за образу
153
 Франції і 19 липня 1870 р.
Франція оголосила війну
Пруссії. «На Берлін!» — це
було гасло, з яким виступали
французька армія, преса і на­
род.

Французько-німецька вій­
на 1870, р. Несподіваний вибух
французько-німецької війни
сколихнув усю Європу.
Найбільше враження війна
справила в Німеччині. Коли
Бісмарк зважився її виклика­
ти, то передусім тому, що ба­
жав розбудити почування
німецької єдності супроти
Французький маршал Базсн спільного ворога, — і у своїх
рахунках він не помилився,
Південнонімецькі держави, вже перше були в тайних сою­
зах із Пруссією, тепер відкрито стали на бік Північного союзу і
рішили виступити проти Франції. Це заявила Баварія, Вюр­
темберг, Баден та інші князівства. Таким способом об'єднання
Німеччини під проводом Пруссії остаточно здійснилося.
Бісмарк зумів також приєднати для Пруссії інші європейські
держави. Він опублікував документи про те, що Наполеон на­
магався забрати Бельгію, Люксембург і країни над Рейном, і
викрив імперіалістичну політику Франції, чим відхилив де­
ржави від союзу з Францією. Австрія й Італія, що недавно
конспірували проти Пруссіїгтепер відкрито заявили про свою
нейтральність. Так само нейтральною залишилася Англія, хоч
англійські купці допомагали Франції всякими воєнними доста-
вами. В підтримку Пруссії рішуче виступила Росія. Петербур­
зький кабінет заявив, що коли б якась держава заатакувала
Пруссію, Росія зі своєю армією стане по прусському боці Так
французько-прусська війна не перейшла в європейську.
Наполеон спочатку думав про наступ на Німеччину. Фран­
цузький воєнний план був такий, що французька армія мала
переправитися через Рейн нижче Страсбурга, клином увійти
між північні і південні держави і таким способом розділити
німецькі сили. Головна французька армія, названа рейнською,
числом близько 200 000 людей, зібралася коло Меца під прово­
дом генерала Базена, що вславився під час мексиканської
війни. Друга армія, південна, у силі 100 000 людей, зосереди­
лася в північному Ельзасі, під проводом найкращого з фран­
цузьких генералів — Мак-Маона. Були в ній також афри-
154
 Сцена з німецько-французької війни 1870 р.

канські відділи. Третя армія, резервна, збиралася на заході,

під Шалоном. Мобілізація французького війська не пішла_так
успішно, як цього сподівалося начальне командування. Вияви­
лася недостача комунікаційних засобів і нулад у постачанні.
Деякі відділи не могли добути зброї і харчів, тимчасом у інших
було надмір усяких засобів, а не було кому їх розділити. Щоб
підняти дух війська, Наполеон узяв у свої руки воєнний провід
і від'їхав до армії разом із чотирнадцятилітнім сином — Напо­
леоном Людовіком. Наслідник престолу мав «завчасу заправи­
тися до геройських діл». Але імператор у дійсності не втручав­
ся в командування, а фактичну владу мав військовий міністр
маршал Лебеф. У Парижі в імені цісаря регентство вела
імператриця Євгенія.
Але Німеччина випередила Францію своєю мобілізацією і
перша почала наступ. Головні німецькі сили зібралися над Мозе­
лем і Рейном у трикутнику Трір — Майнц — Раштат. На чолі
першої армії, що мала 60 000 людей, стояв генерал Штайнмец,
хоробрий вояк, але людина незвичайно вперта, так що пізніше
король мусив був усунути його від проводу. Другою армією, в
силі 200 000 людей, командував князь Фрідріх Карл, третьою —
прусський наслідник престолу Фрідріх Вільгельм, що мав великі
симпатії у південнонімецьких державах Начальне командуван­
ня взяв сам король Вільгельм, а на чолі штабу стояв Мольтке, що
фактично кермував усіма воєнними операціями.
Па початку серпня 1870 р. розпочалися перші бої. Перша
155
 сутичка під Саарбрюкеном принесла перемогу французам. У
Франції святкували це, як великий тріумф, а Наполеон у
своєму звідомленні до імператриці підкреслив, що його син ви­
казав незвичайну холоднокровність серед граду куль і сам дав
перший вистріл із мітральєзи. Але у головнім бою, що стався
під Саарбрюкеном 6 серпня, перша прусська армія перемогла
французів і присилувала їх до відступу. У тому самому часі
третя армія під Вайсенбергом і Вертом знищила цілком
дивізію Мак-Маона.
Ці невдачі викликали в Парижі велике приголомшення.
Імператриця була змушена призначити новий уряд, Лебеф
уступив з командування, а його місце зайняв Базен. Наполеон
почував себе скомпрометованим і був би вернувся до Парижа,
але боявся, що це викличе обурення народу.
Переможні німецькі війська йшли далі вперед. Частина
третьої армії затрималася коло Страсбурга і залишила там
французьку залогу. Всі інші корпуси увійшли в Лотарингію і на­
близилися до Мозеля. Базен втратив надію на оборону цієї лінії і
вирішив уступити з головними силами на ріку Мозель, де стояла
резервна армія. Але німецький провід не дав йому виконати цей
план. Німецькі війська почали оточувати його з півдня і швидко
просувалися до твердині Мецу. Криваві бої від 14 до 18 серпня
дали остаточну перемогу німцям: Базен із 180 000 війська зали­
шився у Мецу, замкнений довкола ворожими силами.
Тим часом Мак-Маон узяв провід над резервною армією,
яку почали звати «армією Парижа». Вона налічувала 125 000
людей. Він уважав за найважнішу справу забезпечити столи­
цю, але регенція наказала йому йти на допомогу Базенові. Та
німецька армія і тут випередила французів своєю ініціативою:
не тільки не допустила Мак-Маона до Меца, але й змусила
його відступати далі на північ до бельгійської границі. Серед
того відступу французьке військо попало в дезорганізацію і
ніяк не могло дійти до порядку. Наполеон залишився при
армії, хоч міг її покинути і перейти у безпечніше місце. Але
його присутність не могла вже підняти дух війська. 1 вересня
1870 р. Мак-Маон дійшов до містечка Седана і тут затри­
мався у старій твердині Всі довколишні горби зайняли німці й
почали обстрілювати фортецю. Наполеон бачив безвихідність
ситуації і рішився капітулювати. Він вислав до короля
Вільгельма листа такого змісту: «Не мо^су вмерти серед мойо­
го війська, отже, складаю мою шаблю в руки Вашої Милості».
х Наполеон мав надію, що добуде легкі умови капітуляції,
але німецьке командування не погоджувалося ні на які уступ­
ки. Мольтке жадав, щоб ціла армія піддалася на ласку і нела-
ску. Він дав короткий строк на роздуми і пригрозив, що
німецька артилерія зачне знову обстрілювати негайно Седан.
156
 Також Бісмарк спротивлявся
. усякій лагідній поведінці. Він
казав, що це божевілля —
розраховувати на вдячність
імператора або французького
народу, — в недовгому часі
може прийти уряд, що не схо­
че признати підписаних дого­
ворів. 2 вересня підписано
капітуляцію під суворими
умовами. У німецький полон
дістався маршал Мак-Маон,
40 генералів, 2 800 офіцерів і
83 000 війська, окрім 25 000,
що раніше потрапили в нево­
лю. Серед воєнної здобичі бу­
ло 330 польових гармат, 70
мітральєз, 150 фортечних
пушок, 10 000 коней та ін.
На полеона перевезено як
бранця до Вільгельмсгеге Французький маршал
поблизу Касселя, у Мак-Маон
прусській провінції.

Облога Парижа і мир. Париж довго не знав про справжній

хід подій на фронті. Хоч і доходили вістки про невдачі, але
уряд все заспокоював опінію, немов то все ведеться згідно з
великим планом, що остаточно принесе світлу перемогу. Тому
звістка про погром армії і капітуляцію імператора під Седаном
викликала відразу грізну реакцію. Законодавчі збори
зібралися на нараду 4 вересня і під натиском юрби ухвалили
детронізацію Наполеон а та його родини. Рівночасно
народні збори в ратуїііі проголосили республіку. До часу
скликання конституційного зібрання владу мав держати тим­
часовий уряд під проводом генерала Трошю; закордонні спра­
ви узяв Фавр, внутрішні — Гамбетта, обидва проводирі ради­
кальної лівиці. Палати, в яких більшість мали бонапартисти,
розпущено. Імператриця Євгенія виїхала до Бельгії, а звідти
до Англії. Туди також приїхав її син Людовік, якого перед
боєм під Седаном перевезено за бельгійську границю.
Республіканський уряд вислав своїх делегатів до велико-
держав, щоб схилити їх до інтервенції в підтримку Франції.
Але Бісмарк відразу заявив, що ніякого посередництва не
прийме. Республіканці пробували також почати переговори з
Пруссією, але Бісмарк поставив знову такі важкі умови, що
переговори припинилися. Тоді Трошю почав приготовляти
157
 Оборона Парижа в 1870 р.-*

оборону Парижа. Він стягнув до столиці рештки армії, що до­

тепер не брали участі у боях, а також зорганізував народну
оборону, так що в короткому часі мав до 400 000 озброєного
люду, але не дуже великої бойової вартості.
Німці тим часом здобули французькі твердині на сході —
Туль і Страсбург (27 вересня 1870 р.). Мец, в якому була вели­
ка армія, боронився завзято, і Базен пробував кілька разів
пробитися через заставу прусського війська. Облога коштува­
ла німцям, так само як і обложеним, незвичайно багато жертв.
Але засоби твердині вичерпувалися, і Базен мусив розпочати
переговори. Становище його було дуже важке. Він не признав
республіки і залишився вірний імператорові, розраховуючи,
що за допомогою німців зможе відновити імперію. Король
Вільгельм погоджувався на те, щоб армія Базена відійшла до
якоїсь відокремленої округи, але разом із тим вимагав тери­
торіальних уступок для Німеччини. Цього Базен не хотів до­
зволити, і переговори закінчилися нічим. Остаточно Мец
піддався німцям 27 жовтня 1870 р. У полон дісталося понад
4 000 офіцерів, 173 000 війська, з того 20 000 хворих у шпита­
лях, 1 500 гармат, 300 000 рушниць та ін.
Ціла прусська армія могла тепер рушити на Париж. По­
волі, серед боїв з республіканськими військами, німці оточува­
ли столицю, аж врешті замкнули її з усіх сторін. Король
158
Вільгельм став кватирою у
Версалі, в палаті, де колись
резидував Людовік XIV.
Німці мали надію, що скоро
здобудуть місто, коли не
зброєю, то голодом. Але обло­
га натрапила на великі труд­
нощі. Паризькі форти замика­
ли місто на широкому про­
сторі, так що німецькі війська
мусили творити розлоге коло,
щоб дійсно не допустити до
міста ніякої допомоги. Треба
було будувати довкола рови й
окопи, фортифікувати небез­
печні місця, приготовляти по­
зиції для артилерії, знайти
приміщення для війська.
Штаб розглядав питання, чи Леон Гамбетта,
доцільно бомбардувати Па­ французький політик
риж. Сам Мольтке спротивив-
ся тому, бо не було тяжких, далекосяжних гармат і добування
численних фортів коштувало б багато жертв, а бомбардування
самого міста вважав за безцільне. Зрештою, в тому часі ува­
жали негуманним бомбардувати відкрите місто. Опінія всієї
Європи була б проти того повстала. Так минали тижні за тиж­
нями, місяці за місяцями, а Париж не піддавався.
У жовтні з обложеної столиці вилетів на повітряній кулі
міністр Гамбетта, щоб зорганізувати народну оборону в цілій
Франції. Він порозумівся з делегацією уряду, що перебувала в
Турі, і почав гарячу пропаганду за тим, щоб народ повстав і
прогнав ворога із «святої землі» Франції. Перш за все реор­
ганізовано було останки армії в Бургундії і над Луарою,
пізніше всюди почали творити охотничі полки. Населення з
захопленням помагало повстанцям. Німецька армія опинилася
в огні боротьби з усіх сторін. Найважчі бої були під Орлеаном,
Ам'єном, Сен Кентеном, але краще зорганізовані німецькі
полки врешті-решт зліквідували повстання.
Тоді німецьке командування порішило закінчити справу з
самим Парижем. З великими труднощами підвезено під місто
важкі гармати (залізниці почасти були знищені і транспорту­
вання тривало довго) і почалося бомбардування' фортів, на
самім початку 1871 р. Ураганний вогонь присилував фран­
цузькі залоги залишити укріплені місця. Тоді населення Пари­
жа почало домагатися миру. Ще раніше (у жовтні — листо­
паді) прийшло у місті до робітничого повстання з комуні-
159
 Проголошення німецького цісарства у Версалі 18 січня 1871 р.

стичною окраскою. Пролетаріат під проводом соціалістичних

проводирів, як Флуран, Бланкі, Рошфор, Ледрю-Ролен та ін.,
намагався обновити комуну, робітничу управу міста 1793 р.
Уряд придушив цей рух, але населення ворохобилося все за­
ново. Голод дійшов до крайніх меж: уряд розподіляв харчі у
мінімальних кількостях, але на стало вже муки, а на м’ясо тре­
ба, було пожертвувати всіх собак, котів і навіть тварин зоо­
логічного саду. Бракувало також опалення серед гострої зими,
- а ночами місто було не освітлене. Врешті, 28 .січня 1871 р.,
французький уряд погодився на перемир’я, але всі паризькі
форти перейшли в руки німців.
У лютому 1871 р. в Бордо зібралися Національні Збори, об­
рані загальним голосуванням. Тимчасовий уряд склав свої
повноваження, а збори передали виконавчу владу новому уря­
дові, в якому провід добув Адольф Тьер, колишній міністр
часів орлеанської монархії. 26 лютого у Версалі підписано
мирні умови, а збори затвердили їх 1 березня 1871 р. В резуль­
таті миру Німеччина здобула Ельзасі Лотарингію,
разом із містом Мец, — країну, що до XVI ст. належала до
німецького королівства. Тьєр усіма засобами намагався оборо­
нити приналежність цих земель до Франції, але Бісмарк не
хотів відступити від цієї умови. Це мало бути запорукою, що
Франція у майбутньому не буде вже загрожувати Німеччині.
Крім того, Франція мала заплатити п’ять мільярдів франків
відшкодування і то впродовж трьох років. На той час німецьке
військо мало залишатися на французькій землі.
Перемога над Францією була доказом, яке велике значення

160
мають об’єднані німецькі сили. Тим-то державне об’єднання
Німеччини стало тепер найважнішим питанням німецької
політики. Вже у день Седана представники Бадену подали
Бісмаркові проект прилучення південних держав до
Північнонімецького союзу, а в жовтні вже всі південні уряди
приступили до переговорів у цій справі. Переговори не йшли
легко, бо всюди виринали партикулярні змагання, — особливо
Баварія боронила свою окремішність. Але Бісмарк виявив тут
поміркованість і погодився на те, Щоб Баварії і Вюртембергу
полишити автономію в обсягу війська, податків, пошти і теле­
графу. Новому об’єднанню вирішено надати назву Німець­
кої імперії. Проти цього титулу виступав спочатку сам ко­
роль Вільгельм, що не хотів поривати з традиційним титулом
прусського короля, але аргументи князів остаточно його пере­
конали. 18 січня 1871 р. у величавому зеркальному залі Верса­
ля зібрані німецькі королі і князі проголосили Вільгельма
німецьким імператором.

9. ПОТРІЙНИЙ СОЮЗ

Організація Німецької держави. Перший загаль-

нонімецький парламент у квітні 1871 р. ухвалив нову консти­
туцію для Німецької держави. Німеччина стала союзною дер­
жавою. До її складу входило 25 держав. Кожний прусський ко­
роль мав бути імператором; він мав провід над усіма воєнними
силами, від імені держави оголошував війну, підписував мир
та укладав політичні союзи. Законодавчу владу мали дві пала­
ти: союзна р а д а, до якої входило 58 представників союз­
них урядів (у тому числі від Пруссії 17), і державний
с о й м («рейхстаг»), до якого входило 397 послів, вибраних за­
гальними, рівними, прямими і таємними виборами. Виконавчу
владу репрезентував державний канцлер. Цей уряд
імператор віддав Бісмаркові і за заслуги в об'єднанні держави
надав йому титул князя. Від союзних держав надійшов про­
ект, щоб утворити колегіальне міністерство, але Бісмарк не
погодився на це, і, хоч союзні уряди мали вплив у парламенті,
за діяльність союзного уряду відповідав сам канцлер. Де­
ржавні секретарі з різних галузей (закордонних справ,
війська, пошти та ін.) були залежні від нього.
У найближчих роках парламент займався запровадженням *
єдиної організації для об’єднаної держави. Так, запровадили
однакову монету (німецькі марки), а кредитні операції доруче­
но державному банкові. Пошта й телеграф були спільні для
6 І. Кршґякевич, кн. З .161
 всієї держави, крім Баварії і Вюртембергу, що зберегли окре­
му управу. Всюди заведено метричні міри й ваги. Повільніше
поступала справа єдиного судівництва; лише в 1879 р. уста­
новлено спільний найвищий суд.
До найважніших справ об’єднаної Німеччини належала ор­
ганізація війська. Тільки Баварія, Вюртемберг і Саксонія збе­
регли окремі армії, всі інші провінції мали спільне військо.
Перший парламент у 1871 р. визначив кількість війська мир­
ного часу в 1 процент населення; це давало понад 400 000
жовнірів. Кошти на утримання війська вйзначалися в 675 ма­
рок на голову. Союзний уряд у 1874 р. зажадав, щоб парламент
ухвалив постійні норми про набір рекрутів, аби не треба було
на кожній сесії зокрема цієї справи дискутувати. Мольтке з
особливим натиском зазначував, що це потрібно для
підтримання престижу Німеччини і забезпечення миру. Але
серед послів постала опозиція, яка вважала таке вирішення
справи обмеженням прав парламенту. Довго йшли дебати, але
врешті ухвалено компромісну пропозицію, згідно якої вста­
новлено кількісний склад армії на сім років. Цей т. зв. септен-
нат парламент ухвалив наново в 1880 р., і тоді число війська
збільшено до 427 000. Але при дальшій обнові септеннату в
1886 р. опозиція стала такою сильною, що відкинула урядовий
проект і погодилася тільки на трирічний строк. Тоді Бісмарк,
як державний канцлер, зачитав у палаті імператорський указ,
яким парламент розпущено. Імператор звернувся до народу у
цій важливій справі, і нові вибори принесли поразку опозиції
Новий парламент ухвалив проект уряду.
Рівночасно ведено розбудову німецького флоту. Перший
шеф адміралтейства фон Штош у своєму експозе
* заявив, що
головні сили Німеччини лежать у сухопутній армії, а флот
служитиме тільки для оборони побережжя. В 1872 р. заснова­
но Морську академію в Кілі. На основі плану фон Штоша
Німеччина мала побудувати до 1882 р. 8 панцирних фрегатів, 6
йанцирних корветів, 7 моніторів, 20 корветів, 6 посильних су­
ден, 18 канонерок, 2 артилерійські кораблі, 3 вітрильних бриги
і 28 торпедних човнів. Пізніше флот збільшили, особливо фло­
тилію торпедників.

Господарський розвиток. Об’єднання нації, заснування

спільної держави, перемога над Францією і вигідний мир —
усе це підняло активність німців, розбудило загальну-
підприємливість і викликало бурхливий розвиток господарст­
ва. До економічного зросту Німеччини немало причинилася

* У парламентській практиці — коротке повідомлення представників

уряду з питань поточної політики.
162
 контрибуція у 5 мільярдів
франків золотом, що її запла­
тила Франція як воєнне
відшкодування. Це була
справжня «повінь золота», що
дала можливість розвести
широко різні підприємства.
Половина з цього перейшла
на рахунок всієї держави, по­
ловина на окремих членів со­
юзу. Суму 560 мільйонів при­
значено на державний ін­
валідний фонд, для забезпе­
чення воєнних інвалідів, бага­
то пішло на будову твердинь,
розбудову флоту та інші
воєнні потреби; 120 мільйонів
*
золотом складено як держав­
ний воєнний фонд у
Юлійській вежі в Шпандау.
Дешевий кредит дав основу
для розвитку гірництва і про­
мисловості; постали різні фаб­
рики, а німецькі металургійні
вироби, машини, шкіра,
хімікалії, галантерея здобува­
ли чимраз ширшу попу­
лярність у світі. Як в інших Бісмарк, «залізний канцлер».
країнах, так і в Німеччині про­ Пам'ятник у Берліні
мисловість переживала часи
кризи, викликаної перевиробництвом продукції і надуживан­
ням кредиту. «Великий крах», що розпочався в 1873 р. в
Австрії, потряс також Німеччину, але його наслідки
покінчилися скоріше, як в інших державах. Прусський банк
розвивався так успішно, -що платив дивіденди в розмірі 20
процентів.
У перших роках Німецька держава трималася системи
свобідної торгівлі. Цю систему підтримував особливо Рудольф
Дельбрік, президент канцлерського уряду, який чимало зро­
бив для організації народного господарства. Але свобідна
торгівля мала такий наслідок, що Німеччину заливав чужий
крам, особливо англійські вироби, так що місцева промис­
ловість почала занепадати. Найтяжче відчула це металургійна
промисловість, бо й Англія, і Франція доставляли дешевші ви­
роби. Багато гут припинило виробництво, і тисячі робітників
опинилися без праці. Тоді представники промисловості почали
6* 163
 боротьбу проти вільної торгівлі. В 1878 р. 204 посли парламен­
ту заснували Народногосподарське об’єднання, що мало за ме­
ту провести відповідну реформу. Німецький уряд співчував
цим змаганням громадянства і в 1879 р. подав парламентові
законопроект про охоронні мита. Тоді наложено мита
на чужостороннє залізо, дерево, збіжжя, худобу, а також ко­
лоніальні продукти. Цим забезпечено місцеву продукцію і
стримано відплив золота за границю.
Велику увагу звертала Німеччина на розвиток комунікації.
Перші залізниці постали з приватної ініціативи, і держава
охоче давала концесії приватним залізничним компаніям. Але
в 1873 р. посол до прусського сойму Ласкер піддав гострій кри­
тиці цю політику, вказуючи на те, що підприємці збагачуються
на шкоду власників акцій і самої держави. Цей виступ зробив
велике враження, і прусський уряд почав змагати до того, щоб
залізниці перейняла держава. Сам Бісмарк своїм авторитетом
підпер це змагання і в гострій промові виступив проти само­
волі залізничних магнатів. У 1876 р. прийнято закон, що
прусські залізниці поступово перейдуть під управу держави.
В 1874 р. з ініціативи Німеччини постав світовий поштовий
союз, до якого почали вступати всі культурні держави.
Для повного господарського розвитку потрібні були також
колонії з дешевою сировиною. Колонізаційний рух почався з
приватної ініціативи. В 1870 р. німецькі торгові фірми утвори­
ли свої факторії на островах Самоа і Тонга в Тихому океані.
Пізніше почали творитися окремі колонізаційні товариства,
що звернули увагу на Африку, в якій деякі простори ще не бу­
ли заселені європейцями. Так постали німецькі поселення в
Західній, Південно-Західній і Східній Африці. Німецький уряд
підтримував колонізаційний рух, узяв окуповані простори під
свою опіку і в переговорах з іншими державами забезпечив
собі на них володіння. В 1885 р. спірні питання про колонії у
Тихому океані передано на рішення папи Льва XIII, що т. зв.
Римським договором устійнив права кожної держави. Ко­
мунікацію з позаєвропейськими країнами вели німецькі паро­
плавні товариства, особливо Північнонімецький Ллойд.

Соціальні питання. Внаслідок розвитку промисловості

збільшилося в Німеччині число робітництва, і соціальне пи­
тання ставало все більш напружене. Німеччина стала
батьківщиною т. зв. наукового соціалізму, що проти­
ставлявся давнім утопійним теоріям і хотів перетворити
суспільство на добутих наукою основах. Творцем нових теорій
бувКарл Маркс (1818—1883).
Народився Маркс у Трірі, студіював право і філософію і
приготовлявся до доцентури в Бонні. Але він увійшов у
164
 соціалістичні кола і почав ре­
дагувати в Кельні опозиційну
«Рейнську газету». Коли уряд
в 1843 р. цей часопис заборо­
нив, Маркс переїхав до Пари­
жа, а пізніше до Брюсселя.
В 1847 р. разом з Фрід-
ріхом Енгельсом він уложив
«М аніфест комуніс­
тичної партії», що став
програмою соціал-демократії.
Він кінчався славним кличем:
«Пролетарі всіх країн,
єднайтеся!» Під час лютневої
революції бельгійський уряд
вислав його з Брюсселя, він
переїхав знову до Парижа, а
потім до Кельна і тут засну­
вав «Нову рейнську газету».
В 1849 р. за революційні каря Маркс
гасла дістався під суд, але
його ви-правдано. Тоді пе­
реїхав до Лондона і там займався науковими студіями з
соціальних справ. Найважнішим його твором був «Капітал».
Тут він просліджував розвиток капіталізму і, як його наслідок,
передбачав соціальну революцію.
Другим визначним теоретиком соціалізму був Фрідріх Ен­
гельс (1820—1895), син фабриканта. Він зацікавився ро­
бітничими відносинами в Англії і в 1845 р. видав книжку під на­
звою «Становище робітничого класу в Англії», що дала йому
відразу славу в радикальних колах. Другим помітним його тво­
ром був «Початок родини, приватної власності й держави».
Практичним поширенням ідей соціалізму зайнявся
Фердінанд Л а с с а л ь (1825—1864). Він походив з жидівської
купецької родини, студіював філософію, довго подорожував,
став співробітником Маркса у «Новому рейнському часописі» і
за революційну діяльність був засуджений на в’язницю. В
1863 р. заснував загальний Німецький робітничий союз і виро­
бив для нього програму. Пізніше соціалістичну організацію ве­
ли Вільгельм Лібкнехт (1826—1900) і Август Бебель (1840—
1913). В 1868 р. вони заснували Німецьку соціал-демократичну
робітничу партію. Головні пункти її. програми були: загальне
виборче право від 20 р. життя, народна міліцій замість війська,
безплатне навчання, скасування прямих податків; прогресив­
ний прибутковий податок та ін.
У перших роках об’єднання Німеччини соціалістичний рух
165
дещо занепав, але після «краху» 1873 р., коли поширилося
безробіття, почав наново зростати. Соціалістичні посли ^пар­
ламенті почали домагатися прав для робітників, але вносили
такі нереальні проекти, що нічого не змогли осягнути.
Німецький уряд намагався стримати соціалістичну пропаган-
ту, що видавалася небезпечною для суспільного ладу, але пар­
ламент відкинув протисоціалістичний законопроект, бо його
гнучкі, «каучукові» параграфи могли бути звернені і проти
інших партій. В 1878 р. публічну опінію потрясли два замахи,
звернені проти 80-літнього імператора Вільгельма: з першого
імператор вийшов без шкоди, але в другому від шроту дістав
рани в голову й рамена. Ці замахи приписано соціалістам, і
уряд поставився дуже гостро проти революційних змагань.
Парламент ухвалив т. зв. соціалістичний закон, і на його основі
почалося переслідування робітничого руху. Крайні елементи
відповіли на це новими замахами, закрема убито поліційного
радника у Франкфурті-на-Майні. Соціалістичний закон діяв
до 1890 р.
Але напружених соціальних питань не можна було
вирішити репресіями. В 1872 р. постав «Союз для
соціальної політики», до якого належали найвизначніші
дослідники суспільних явищ, як Брентано, Шмоллєр, Гус­
тав Вагнер. Вони почали пропаганду соціальних
реформ і доказували, що держава повинна взяти в
опіку робітничі маси. Голос цих «соціалістів з кафедри»
справив належне враження, і сам Бісмарк висловлю­
вався за реформи. В одній промові він сказав:
«Прусські королі ніколи не були королями багатіїв. Уже
Фрідріх Великий, як наслїдник престолу, сказав: «Коли
я стану королем, буду справжнім королем прошаків».
Він думав про захист бідноти, і цієї засади трималися й
пізніші наші королі. При їх престолі знаходили всі за­
хист і розуміння терпінь, що поставали тоді, коли писа­
ний закон попадав у супе-речність з людськими права­
ми». Таким чином, Німецька держава вийшла на шлях
повільних реформ. В 1869 р. вийшов новий закон про фаб­
рики. В ньому заборонено уживати до праці дітей до 12
років, не дозволено нічної і недільної праці молоді, для
молодих робітників означено час праці 6 годин; робітники
мали діставати платню готівкою. Закон 1871 р. дав деяку
забезпеку робітникам від фабричних ушкоджень. У
1881 р. появився окремий імператорський маніфест, що
заповідав широкі соціальні реформи, і в найближчих ро­
ках появилися закони про забезпечення робітників на час
хвороби, забезпечення від нещасних випадків, врешті, за­
безпечення на старість.
166
 Пам’ятник праці. Скульптор Константин Меньєр

«Боротьба за культуру»: В 1870-х роках прийшло між

державою та церквою у Пруссії до боротьби, що дістала назву
боротьби за культуру. Причиною конфлікту було, з одного бо­
ку, змагання Риму до укріплення католицтва в Німеччині, з
другого — нехіть протестантської Пруссії до католицької цер­
кви. Від 8 грудня 1869 р. до 20 жовтня 1870 р. відбував свої на­
ради Ватикан ський собор, скликаний папою Пієм IX.
За давнім звичаєм, папа вислав запросини на наради всім
нез'єднаним церквам і так само протестантам, зазиваючи їх,
щоб вони вернулися до Петрового стада. У соборі взяло участь
до 700 учасників, а головною справою, яку вони мали
вирішити, була догма про непомильність папи, якщо
він говорить «з кафедри», тобто виконуючи свій уряд Христо­
вого намісника. В опозиції до цієї справи став гурт німецьких,
французьких й угорських єпископів, проте більшість собору
догму ухвалила. Але виконання постанов Ватиканського собо­
ру натрапило на перешкоди в Німеччині
Конституція Німецького союзу містила в собі тільки за­
гальні постанови про релігійну толеранцію, а карний кодекс
визначав кари як за образу релігії, так і за надуживання ду­
ховного уряду..Інші церковні справи залишено владі поодино­
ких держав. Після Ватиканського собору в різних місцях поча­
лися суперечки між прихильниками соборних ухвал та їх про­
тивниками. Ця боротьба набула такого пристрасного характе-

167
 Герб Церковної Держави

ру, що парламент, у більшості не прихильний католикам, ви­

дав 1871 р. гострий закон проти духовників, що своєю пропа­
гандою «загрожують публічному спокоєві». Ці постанови ви­
кликали велике невдоволення римської курії, але Бісмарк був
непоступливий. «Не бійтеся, ми не підемо до Каносси, ані
тілом, ані душею», — заявив він під час гарячих дебатів у пар­
ламенті. В 1872 р. ухвалено знову заборону ордену єзуїтів у
Німеччині і скасовано також деякі інші чернечі конгрегації.
Пій IX в «алокуції»
* до кардиналів гостро виступив проти цієї
боротьби з католицькою церквою. Але німецький уряд заборо­
нив опублікувати цю промову й відкликав свого представника
з Риму. В 1874 р. парламент ухвалив закон, що дозволяв уря­
дам поодиноких держав усувати духовних, що не підлягають
владі, а в 1875 р. прийняв закон про цивільне подружжя.
До ще більшого напруження дійшла ця боротьба у самій
Пруссії. Кельнський архієпископ Мельхерс зажадав від про­
фесорів богословського факультету Боннського університету,
* Урочиста промова.
168
щоб вони признали догму про непомильність, а тих, що цього
не вчинили, завісив у духовних урядах. Прусський міністр
віросповідань виступив проти цих рішень і заявив, що профе­
сори університету є залежні виключно від держави, і не дозво­
лив усунути їх з кафедри. В 1871 р. зліквідовано у міністерстві
віросповідань католицький відділ, у якому виключний вплив
мали католики, і в 1872 р. ухвалено закон про нагляд держави
над школами, з усуненням впливу церкви. Особливо гостро
проти католицької церкви зверталися т. зв. травневі закони
1873 р., якими передано виховання духовенства під нагляд де­
ржави; невільно було утримувати окремі духовні семінарії і
конвікти, а клірики повинні були вчитися в державних шко­
лах. Але духовенство відмовилося піддаватися під державний
контроль. Тоді уряд відібрав державні допомоги семінаріям і
заборонив обсаджувати опорожнені парохії новими священи­
ками.’ Через це багато осель
* залишилося без богослужби. Щоб
зламати опір ієрархії, прусський уряд не завагався припинити
урядування деяких єпископів, а нагляд над церковним майном
доручив своїм урядовцям.
Папа Пій IX пробував стримати ці розпорядки і в 1873 р.
надіслав власноручного листа до цісаря Вільгельма. Він висло­
вив там думку, що цісар не схвалює суворого курсу уряду суп­
роти церкви, а якщо він цьому не противиться, то нехай би
призадумався, чи тим способом не підкопує свого престолу. «Я
говорю відкрито, — писав папа, — бо мій прапор — це правда,
я говорю, щоб виконати мій обов’язок, а саме — всім говорити
правду, також тим, хто не є католиками. Бо кожний, хто одер­
жав хрещення, належить у якомусь відношенні чи в якийсь
спосіб до папи». Цісар Вільгельм відповів на цього листа, заяв­
ляючи, що це неможливо, щоб що-небудь у державі діялося
без його згоди, бо цісар має владу затверджувати всі закони і
розпорядки. Вину за сумні події він складав на католиків, що
своїми заходами нищать релігійний мир. Цісар мусить берегти
спокій і забезпечити повагу законів. Він не уважає себе у
релігійних справах залежним від папи. «Євангелицька віра, до
якої я, як це певно є відомо Вашій Святості, належу, так само,
як мої предки і більшість моїх підданих, не дозволяє нам у
відношенні до Бога уживати іншого посередника, як тільки
Пана нашого Ісуса Христа». Так ця славна переписка папи з
цісарем не довела ні до якого порозуміння. Німецький уряд
проти католиків старався підпирати т. зв. старокатолицький
рух, що не погоджувався на ватиканські рішення, і думав
відокремитися в осібну церкву. Один із проводирів цього на­
прямку, Делінгер, скликав навіть у Бонні унійну конференцію

* Селищ, поселень.
169
 «старокатолицьких» єписко­
пальних церков, як грецької,
англіканської і німецько-
нідерландської, але не осяг­
нув більших успіхів.
До найбільшого розпалу
дійшла «боротьба за культу­
ру» в 1875 р., коли папа в
новій енцикліці гостро засу­
див травневі закони і тим ду­
ховним, що її прийняли, за-
грозив екскомунікою. Пруссь-
кий уряд відповів на це ука­
зом, що припиняв державні
допомоги церкві до часу, поки
єпископи не підпишуть декла­
рації послуху державним за­
конам. Боротьба продовжува­
лась. У травні 1875 р. з’явився
Папа Лcn XIII закон про ліквідацію усіх ор­
денів, за винятком харитатив-
них, а в липні заряд церковного маєтку католицьких громад
віддано в руки вибираних світських колегій. Але всі ті дра­
конівські укази не дали очікуваних наслідків, бо не зламали
католицької церкви. Незважаючи на всі переслідування,
німецькі католики залишилися вірні Римові.
Відносини покращали лише тоді, коли папський престол
посів кардинал Печчі, під іменем Льва XIII (1878—1903). Він
повідомив цісаря особистим листом про свій понтифікат і вис­
ловив надію, що церковні суперечки можна буде припинити. У
недовгому часі папа розпочав переговори з Бісмарком. У 1880
р. парламент дав повноваження урядові частину травневих
законів скасувати. В 1882 р. наново до Ватикану вернувся
прусський посол. Згодом поступово Німеччина поробила като­
лицькій церкві різні уступки. Але найважніший принцип кон­
тролю держави над церквою утримав своє'значення.
В часі цих внутрішніх перемін і боротьби у німецькому
парламенті головний голос мали три партії: національні
ліберали, центр і консерватори. Ліберали підтримували політику
держави, звернену проти католицтва, були прихильниками
соціальних реформ і боронили права парламенту. Центр скла­
дався з католицьких послів, яких звали «ультрамонтанами», го­
ловно з Південної Німеччини. Вони поборювали травневі закони.
З центром співпрацювали представники поляків із Велико-
польіці. Консерватори опиралися на велику земельну власність і
бажали мирного закінчення «боротьби за культуру».
170
 Союз із Росією й Австрією. Головною метою закордонної
політики Німеччини в 1870-х роках було втримати і закріпити
свої попередні здобуткй. Бісмарк дбав найперше про те, щоб
не допустити до нового посилення Франції. Ельзас і Лота­
рингія стали тепер заборолом, що мало боронити Німеччину
від несподіваного нападу із заходу. Перший.німецький парла­
мент довший час радив над організацією здобутих земель. Бу­
ло три проекти: заснувати там юкрему пограничну державу,
розділити між сусідніми німецькими державами або прилучи­
ти до прусської території. Остаточно вирішено утворити
«німецьку державну країну», що мала належати до всієї
держави і підлягати прямо цісареві. У переговорах із
*
Францією дозволено на опцію на річ Франції тих громадян,
що хотіли б до Франції переселитися: емігрувало тоді коло
50 000 людей. Частина населення відносилася вороже до
Німеччини і творила «протестаційну партію». Пізніше утвори­
лася автономістична партія, що погоджувалася на німецьку
владу, але жадала самоуправи, з окремим намісником,
міністерством і крайовим виділом. Німеччина вважала Ельзас і
Лотарингію за давні німецькі країни, приналежні від віків до
цісарства, і намагалася надати їм німецького характеру. Так,
заведено обов’язкову німецьку мову в школах і німецький
університет у Страсбурзі. Мец і Страсбург стали знову твер­
динями, уладженими на новочасний спосіб.
Бісмарк намагався також утримати дальшу міжнародну .
ізоляцію Франції, бо без допомоги інших держав Франція була
б політично безсильна. Великим тріумфом канцлера було те,
що він довів до порозуміння з Росією і Австрією. Відносини
між Пруссією та Росією вже перше були близькі і тепер ще
тільки поглибилися, бо Бісмарк був щирим прихильником
співпраці з Російською імперією: це було природне запілля
для Німеччини. Трудніше було приєднати Австрію, бо вона не
могла забути своєї поразки 1866 р. Але Бісмарк зараз після
Кеніггрецу почав мирову політику і почав нав’язувати Австрії
погляд, що її життєві інтереси лежать не на заході, а на півдні,
на Балканах, — і в цій політиці обіцяв їй допомогу, Так він
зумів прихилити до себе недавнього ворога. У вересні 1872 р.
до Берліна приїхали Александр II із князем Горчаковим і
Франц-Йосиф з графом Андраші, і тут обидва монархи та їх
міністри повели переговори з імператором Вільгельмом і
Бісмарком та довели до союзу трьох імператорів. Це
«сердечне порозуміння» трьох східних держав стало га­
рантією світового миру. Такояс Італія утримала добрі
взаємини з Німеччиною, і в 1873 р. Віктор Еммануїл відвідав

* Добровільний вибір громадянства.

171
 З’їзд трьох імператорів у Берліні в 1872 р.

Вільгельма у Берліні, а в 1875 р. Вільгельм ревізитував його у

Мілані.
Французька дипломатія з острахом дивилася на посилення
Німеччини і намагалася протидіяти на міжнародному полі; ро­
била спроби приєднати собі Англію і виступила з проектом
«католицького союзу», до якого мали належати Франція,
Італія й Австрія. Рівночасно Франція готувалася до майбут­
ньої війни, збільшила число війська і збирала воєнні засоби. В
1875 р. вже мало не прийшло до нової німецько-французької
війни, але Бісмаркові вдалося утримати союз трьох
імператорів та добрі взаємини з Італією, і мир залишився не-
нарушеним.
Добрі відносини між Німеччиною та Росією попсувалися,
коли Росія вмішалася до балканських справ і почала війну з
Туреччиною. Бісмарк вів політику повної нейтральності і так
заявив у парламенті: «Я не буду дораджувати ніякої активної
участі Німеччини у цих справах, поки не бачу для Німеччини
ніякого інтересу, що був би вартий хоч би здорових костей од­
ного поморського мушкетера». Бісмарк разом із Росією та
Австрією звертався з меморандумом до Туреччини, дораджу­
ючи реформи, але від воєнного виступу ухилився. Коли ж у
війні Росія здобула великі перемоги над Туреччиною і доходи­
ла вже до Константинополя, Бісмарк не підтримав її, а взяв до
уваги бажання Англії й Австрії і погодився на європейський
172
конгрес. Цей конгрес відбувся в червні і липні 1878 р. у Бер­
ліні, під проводом Бісмарка, що було доказом великого зна­
чення Німеччини. Бісмарк такими словами виявив свої погля­
ди: «Посередництва у мирі я не уявляю собі так, немовби при
суперечних поглядах ми мали грати роль мирового судді і ка­
зати: так воно має бути, і за тим стоїть сила Німецької держа­
ви, — але я уявляю це собі скромніше, скоріш як роль чесно­
го маклера, що має дійсно провести справу». Але конгрес
значно обмежив здобутки Росії, і це викликало охолодження
відносин між Росією та Німеччиною. Російська преса почала
виступати проти німецької політики, а німецька опінія дивила­
ся чимраз критичніше на Росію. В 1879 р. Вільгельм й Алек­
сандр II з'їхалися ще в Александра, але колишнє щире поро­
зуміння вже не поновилося. Росія почала шукати приязні з
Францією і укріплювала залоги на прусській границі.
Тоді Бісмарк рішився зміцнити взаємини з Австрією.
Австрія на Берлінському конгресі дістала під окупацію Боснію
і Герцеговину, завдяки допомозі Німеччини. Це скріпило при­
язнь обох держав. Бісмарк обговорив основи порозуміння з ав-
стро-угорським міністром Андраші, а опісля мусив докласти
чимало ^зусиль, щоб до своєї концепції приєднати цісаря
Вільгельма; бо Вільгельм уважав таку умову за нелояльну
супроти Александра. Врешті, 7 жовтня 1879 р; підписано обо­
ронний союз Німеччини з Австр о-У горщиною.
Головні умови союзу були такі: обидві держави зобов’язують­
ся до взаємної військової помочі в разі нападу Росії; коли на­
паде інша держава, мають зберігати прихильну нейт­
ральність; коли нападаючій державі допомагає Росія, мають
помагати собі всіма; воєнними силами. Договір був тайний,
опубліковано його лише в 1888 р.

Реформи в Австро-Угорщині. Габсбурзька династія вийш­

ла переможцем із революції 1848—1849 рр., але внутрішня
війна вичерпала зовсім сили держави. Державні борги зроста­
ли безнастанно, так що в країні зникла цілком металева моне­
та і курсували тільки банкноти. Всі доходи йшли на сплату
процентів, здебільшого за границю, та на утримання війська,
поліції і цісарського двору. Кредит підупав цілком, багато
державних маетностей пішло у заставу, залізниці, шахти й
інші прибуткові підприємства опинилися в руках іноземних
промислових підприємств. Державна скарбниця рятувалася
всякими можливими способами, між іншим примусовими по­
зичками, але важко було, знайти вихід із фінансової кризи.
Франц Иосиф у 1851 р. скасував конституцію, проголошену
в 1849 р., і вернувся до абсолютизму. Громадянство було таке
малоактивне і перевтомлене попередньою боротьбою, що про-
173
 Берлінський конгрес 1878 р.

ти цієї важливої зміни не виступило з жодним словом проте­

сту. З революційних здобутків залишилася тільки свобода се­
лянства. Але економічні відносини селян іще довгий час не бу­
ли впорядковані і селянство ниділо у темноті та біді, без
ніякого проводу. Абсолютистичний уряд хотів провести деякі
реформи; так, наприклад, передусім зреформовано су-
дівництво. Але держава, закостеніла у давнім ладі, не прояв­
ляла життя і розвитку.
Лише воєнні невдачі потрясли старим організмом. Війна з
Сардинією й Італією коштувала великих сум, а закінчилася
втратою Ломбардії. Невдовзі виявилося, що різні високопо­
ставлені особи -допускалися великих надуживань, міністр
фінансів Брук покінчив самогубством, до в'язниці потрапили
деякі генерали, директори банків і багато купців. Виявилося,
що вести далі управу держави без народного контролю не­
можливо. 20 жовтня 1860 р. Франц Иосиф проголосив
маніфест, яким заповів заведення конституції, що мала утри­
мати цілість держави і забезпечити автономію поодиноким
країнам. Угорщині обіцяно давню конституцію.^Але серед
австрійських народів відразу появилися два суперечні напря­
ми: централістичний і автономічно-федералістичний. За цент­
ралізмом були ліберальні німці, що бажали утворити з Австрії
єдину монархію; федералістами були чехи і поляки. Поки що
переміг ліберально-централістичний напрям, що його запро­
вадив у життя представник лібералів Шмерлінг. Т. зв. лют­
нева конституція, 26 лютого 1861 р. утворила для цілої мо­
нархії одну Державну раду, що складалася з двох палат — па­

174
 лати вельмож і палати послів, яких делегували крайові сойми.
Кожний коронний край мав свій автономічний сойм, що
вирішував місцеві справи. Але і слов’яни, й мадяри не були
вдоволені централістичною системою і змагалися до поширен­
ня своєї автономії.
Невдала війна з Пруссією й Італією 1866 р. принесла знову
зміни в габсбурзькій державі. Австрія втратила впливи у
Німеччині і була змушена опертися на самі тільки надду­
найські країни. Тоді Габсбурги рішилися довести до поро­
зуміння з наймогутнішими народами. В 1867 р. прийшло до
умови з мадярами і до поділу держави на дві частини —
австрійську й угорську. До австрійської належали альпійські
країни, заселені німцями і словенцями, Чехія, Моравія і
Шлезьк, де рівноважилися німецькі і чеські впливи, та Гали­
чина. Спільним представництвом цих країн був парламент і
міністерство у Відні. Угорщина, до якої приєднано Семигород і
Хорватію, дістала окремий сойм та міністерство. Спе­
ціальними справами для обох частин держави признано за­
кордонні справи і військо; делегації обох парламентів мали
вирішувати спільні фінансові зобов'язання. Таким способом
постала а в с т р о-у горська монархія.
У поодиноких країнах владу визнано за сильнішими наро­
дами: так, у Чехії перевагу мали німці, в Галичині — польська
аристократія. «Основні закони» грудня 1867 р. забезпечували
всім громадянам широкі громадянські права. Почався тоді
буйний розвиток політичного життя, а рівночасно боротьба
між численними народами Австрії.
Перше конституційне міністерство, т. зв. міщанськЬ, вів
князь Карл Ауерсперг (1868—1869). Перевагу мали
ліберали, які змагали до того, щоб зірвати конкордат й обме­
жити вплив ієрархії; вони проектували заведення
цивільного подружжя й усунення впливів церкви ЗІ ШКОЛИ.
Але ця політика наштовхнулася на великий опір духовенст­
ва, що мало всюди авторитет; проти централістських зма­
гань міністерства виступали чехи і поляки, що вимагали
розширення автономії, й Ауерсперг уступив. Назустріч ав­
тономістській течії пішло міністерство Гогенварта 1871 р.,
котрий старався досягти порозуміння з чехами і розширити
права поляків у Галичині. Всі головні справи мали перейти
до рішення крайових сеймів, так що^держава мала стати не­
мов федерацією країн. Чеські автономісти підготували за­
кон, що мав повернути Чехії давні державні права, навіть
коронацію цісаря на чеського короля. Проти цієї політики
виступили чеські німці, що демонстративно покинули і
віденський парламент, і чеський сойм. Автономістичні про­
екти поборювала також конституційна партія, що вказувала
175
 на суперечність цих реформ
основам конституції. Франц-
Йосиф прихилився на сторону
конституціоналістів, і Гоген­
варт мусив уступити.

Внутрішня і загранична
політика. Нове міністерство
утворив князь Адольф Ауерс-
перг (1871—1879). Цей уряд
утримався дев’ять років і зміг
провести різні важливі ре­
форми. В 1873 р. запровадже­
но нове виборче право, а саме:
послів до Державної ради ма­
ли обирати громадяни у пря­
мих виборах, а не делегувати
крайові сойми. Так авст­
рійський парламент добув собі
незалежність від провін-
Карл Гогенварт, ціальних змагань. На куль­
австрійський міністр
турному полі значний вплив
мала тодішня «боротьба за
культуру» в Німеччині. Міністр віросповідань Штремаїр
провів нові церковні закони, в яких виразно розмежовано пра­
ва церкви і держави. Вони торкалися шкільництва, релігійних
товариств, релігійного фонду та ін. Ці реформи не мали такого
гострого характеру, як у Німеччині, і хоч духовенство проти
них протестувало, до відкритої боротьби все ж не дійшло.
З початком конституційної ери значно піднялося
австрійське господарство, а передусім зросла промисловість. У
1863 р. на фабриках було всього 2 325 парових машин, по­
тужністю в 36 000 кінських сил; в 1875 р. їх кількість зросла до
6 672, а потужність — до 120 000 к. с. У 1863 р. залізничних
ліній було 3 516 км; у 1880 р. — вже 11 406 км. В 1873 р.
відбулася у Відні світова виставка, що своєю величавістю пе­
ревищила все те, що дали виставки у Лондоні і Парижі. Але
невдовзі після цієї виставки прийшов господарський крах, що
на кілька років стримав економічний розвиток Австро-Угор­
щини. У дальшому часі Австрія покинула систему вільної
торгівлі і перейшла до політики охоронного мита.
Конституційна партія втратила свій вплив через те, що по- •
чала виступати проти найперших державних потреб, а саме —
противилася збільшенню військової сили, не хотіла дати згоду
на деякі податки і виступила проти порозуміння з Угорщиною.
Тоді постала у парламенті слов’янсько-клерикальна
176
 Австрійська рада міністрів під проводом цісаря Франца Иосифа в 1877 р.

більшість, і в її імені президентом міністрів став граф Тааффе

(1879—1893). Він довів до порозуміння з чехами, увів чеську
мову поруч із німецькою до урядів і в 1882 р. поділив Празький
університет на чеський і німецький. До великих впливів у
державі дійшли їюляки: колишній революціонер Смолка став
головою віденського парламенту. Міністерство Тааффе увело
новий шкільний закон, з загальним обов’язком навчання, при­
чому збільшено вплив церкви в школь
У заграничній політиці Австрія від 1872 р. була у союзі з
Німеччиною і Росією. Австрія остаточно зрезигнувала з прово­
ду у німецьких країнах, а свою експансію звернула на Бал-
канський півострів. Під час російсько-турецької війни 1876—
1878 рр. австрійська політика займала становище вичікування,
хоча в Угорщині проявлялися протурецькі симпатії, а чехи й
південні слов’яни виявляли прихильність до Росії. Австро-
угорський уряд не бажав, щоб на границі держави постала
сильна слов’янська держава, і міністр закордонних справ Анд-
раші поробив заходи, щоб Боснія не злучилася з Сербією.
Бісмарк підтримав австрійську політику, і Берлінський конг­
рес 1878 р. дав Австрії дозвіл окупувати Боснію, Герцеговину і
Нови-Пазар та завести там лад. Австрійські війська під прово­
дом генерала Філіповича увійшли на признані території, але
зустріли там сильний опір сербського населення, так що треба
було зводити криваві бої, щоб країну успокоїти. Туреччина не
мала сили виступити проти Австрії, але застерегла собі суве­
ренність над цими провінціями. Отже, володіння Австрії в
177
 Боснії і Герцеговині мало ха­
рактер воєнної окупації, і ли­
ше в 1908 р. Австрія ці землі
анексувала.
Поширення австрійських
впливів на Балкани зачинило
шлях панславістській пропа­
ганді Росії, і через те
відносини між обома держа­
вами стали холодніші. Тому
Австрія була примушена
сильніше зв'язатися з Ні­
меччиною, і так в 1879 р.
прийшло до німецько-авст­
рійського союзу, що аж до
Світової війни був основою за-
граничної політики Австрії.

Юлій Андраші, Італія у потрійному СОЮЗЕ

а встро-угорський міністр Італія після об'єднання всіх
закордонних справ країн й утворення королівства
змагала ще до того, щоб зай­
няти історичну столицю — Рим. Наполеон III в умові вересня
1864 р. погодився забрати з Риму французьку залогу, але не
поспішав з виконанням своєї обітниці. Італійці відчували бо­
люче свою залежність від Франції і намагалися звільнитися з-
під невигідної опіки. На це звернув увагу Бісмарк і поробив за­
ходи, щоб притягнути Італію на сторону Німеччини. Коли ви-
бухла французько-німецька війна, Віктор Еммануїл 24 липня
1870 р. проголосив нейтралітет Італії. Рівночасно розпочав пе­
реговори з Пієм IX, але папа не виявив ніякої поступливості.
Серед війни Наполеон відкликав французькі війська з Риму, і
тоді італійський генерал Кадорна у вересні 1870 р. рушив на
Вічне місто. Сили папи складалися з кількох тисяч найманого
війська, але коли італійці почали бомбардувати Рим, ці полки
капітулювали. Італійська армія увійшла до Риму. Невдовзі
уладжено плебісцит, і 133 681 голос заявився за Італією,
1 507 — проти неї: Тоді італійський парламент проголосив
анексію Церковної держави і перенесення столиці до Риму.
Папі признано незайманість, почесті суверена, територію Ва­
тикану й Латерану та річні доходи у сумі. З 225 000 лір. Але
Пій IX не прийняв пропонованої, лісти і як він, так і його на­
ступники, уважали себе в'язнями у Ватикані.
Перенесення столиці до Риму (король резидував на
Квіриналі) заспокоїло остаточно національні амбіції італійців.
Тільки радикальні кола підіймали ще справу «невизволеної
178
 Італії» (Italia irredenta), тоб­
то Тиролю й Адріатичного по­
бережжя, але італійський
уряд відсунув ці домагання на
пізніше. Поки що Італія
зайнялася скріпленням внут­
рішньої єдності і господарсь­
кими та культурними справа­
ми.
Хоч назверх Італія твори­
ла одну державу, між різними
*
провінціями існували ще ве­
ликі відмінності, і треба було^
довгого часу, щоб довести до
справжнього об’єднання..Пар­
ламент був розбитий на дрібні
партії, що завзято ворогували
одна з одною і не могли дійти до
згоди у найважніших справах.
Дуже часто приходило також
до змін урядів, так що нелегко
було вести політику в одному
напрямі. В 1870-х роках вплив
Франческо Кріспі,
мала спершу правиця під італійський міністр
проводом Мінгеті, пізніше —
радикали Депретіс і Нікотера; .
в 1880-х роках міністерські кр'ї відбувалися так часто, що
Депретіс вісім разів творив; кабінет. Врешті відносини ус-
табілізувалися, коли прем’єром став Франческо Кріспі — по­
пулярний товариш Гарібальді (1887:—1891 і 1893—1896).
Господарський стан молодої держави не скоро дійшов до
рівноваги, і справа податків була головним предметом парламен­
тарних суперечок. Велике значення для розвитку торгівлі мав
тунель, перекопаний через Мон Сен 1871 р., що полегшив ко­
мунікацію з Францією. Поволі творився італійський торго-вий
флот, що добував для країни нові ринки на Середземному морі. В
1880-х роках італійці почали шукати колоній і звернулися на по­
бережжя Африки; в 1890 р. постала колонія Еритрея..
На культурному полі далі йшла боротьба з церквою.
Ліберальні уряди обмежували число монастирів, творили
світську школу й усували з неї вплив духовенства. Невирішені
відносини між Ватиканом і Квіриналом підживлювали ради­
кальні течії.
У закордонній політиці Італія остаточно порвала з
Францією. Визначний французький рёспублпсанський політик
Тьєр заявив,, що, на його думку, об’єднання Італії було
179
найбільшою похибкою політики Наполеона Ш. Італія відчувала цю
неприхильність Франції і тому рішилася зв’язатися з Німеччиною
й Австрією. Зближення підготували взаємні візити володарів, а
на початку 1883 р. підписано потрійний союз, до якого
ввійшли Німеччина, Австрія та Італія.

10. ЗАХІДНА ЄВРОПА

Внутрішній розвиток Англії. Після смерті Вільгельма IV,

«короля моряків», англійський престол посіла його сестріниця
Вікторія (1837—1901). Її 64-літнє володіння, зване
вікторіанською епохою, принесло Великій Британії величавий
розвиток і світову могутність. Молода королева одружилася з
князем Альбертом із династії Саксен-Кобург, але на основі
конституції він не міг брати участі в політиці і віддавався
культурним справам.
У британському уряді чергувалися раз у раз дві старі
партії: консервативних торі та ліберальних вігів. У 1834—1835
і 1841—1846 рр. прем’єром був представник консерваторів Ро­
берт Піль. Але всупереч бажанням своєї партії він провів ос­
новні реформи на господарському полі. У тому часі постали
перші кооперативні організації з ініціативи робітників. У 1843 р.
кільканадцять ткачів у Рочдейлі заснували товариство, до
якого зобов’язалися тижнево сплачувати по два пенси і
спільно повести працю «для матеріального добра і поліпшення
соціального і господарського стану своїх членів». Цей перший
кооператив приніс такі користі членам, що став зразком для
інших спілок того роду. Рівночасно Річард Кобден, фабрикант
із Манчестера, повів пропаганду за скасування охоронного ми­
та і заведення вільної торгівлі; він належав до учнів Адама
Сміта і став засновником т. зв. манчестерської школи в еко­
номії. Піль не закривав очей на ці нові напрямки в господарсь­
кому житті, а старався провести бажані реформи. В 1842 р. він
зреформував доходовий податок і завдяки збільшеним дохо­
дам зрівноважив державний бюджет. У тому самому часі він
обмежив мито на збіжжя, а в 1846 р. скасував його цілком. Та­
ким чином Англія перейшла до системи вільної торгівлі
Пізніше уряд дістався у руки вігів під проводом Джона
Рассела (1846—1852). Важливу роль у цьому міністерстві
мав лорд Генріх Пальмерстон, що вів закордонні справи. Він
прихильно ставився до ліберальних течій, що напливали з
континенту. У тому часі вперше допущено до парламенту
жидів. У 1851 р. відбулася у Лондоні величава світова вистав­
ко
 ка. Торгівля, після скасування
мита, розвинулася дуже буй­
но, а за нею пішов розвиток
промисловості. Англія пер­
шою завела підводні теле­
графні кабелі. В 1853 р. лорд
Абердін утворив коаліційне
міністерство з вігів і торі, зва­
не «міністерством усіх та­
лантів». У дальшому часі зно-
ву чергувалися ліберальні
уряди з консервативними. У
закордонній політиці Англія
спочатку споглядала не­
довірливо на цісарство Напо­
леона ПІ, але пізніше дозво­
лила Франції навіть втягнути
себе в Кримську війну, з якої
не здобула для себе ніяких
користей. Все-таки в тому
часі Англія збільшила СВІЙ БенджамшДізраелі.лорд
ВОЄННИЙ флот Й' укріпила Беконсфілд, англійський міністр
морські пристані. Уряд лорда
Дербі 1858 р. зліквідував владу Індійської компанії в Індії. В
1866 р. лорд Рассел пробував провести реформу парламенту,
але це йому не пощастило зробити, і він мусив уступити. Тоді
постала окрема ліга, що вела пропаганду, реформи і скликала
масові мітинги (збори). Врешті консервативне міністерство
Дербі-Дізраелі в 1867 р. провело зміну виборів до парламенту,
причому право голосування дістали всі власники домів.
Нові вибори принесли перемогу лібералам, і прем’єром став
їх представник Вільям Гладстон (1868—1874). Він зайняв­
ся реформами в Ірландії. Але держава попала у фінансові
труднощі й зазнала шкоди у міжнародній політиці: на перше
місце на суходолі почала виступати об’єднана Німеччина. Все
те спричинило зріст «консервативної реакції», і міністерство
утворив Бенджамін Дізраелі, пізніше лорд Беконсфілд, з
жидівської родини, здібний і далекоглядний політик. Він звер­
нув головну увагу на те, щоб підняти авторитет Британської
імперії за кордоном. Він поширив значно англійські володіння
на Тихому океані, схилив королеву прийняти титул цісаревої
Індії, на Берлінському конгресі 1878 р. не допустив до поши­
рення впливів Росії на Балканах і здобув для Англії острів
Кіпр. Але він не зміг дати собі ради з економічною кризою, що
спричинила занепад промисловості і торгівлі та безробіття, за
що ліберали його провалили.
181
 У дальших роках влада пе­
реходила то до лібералів, то до
консерваторів. Гладстон був
прем’єром іще тричі: 1881—
1885, 1886 і 1892—1894 рр.
Консервативне міністерство
вів лорд Солсбері (1885—1886,
1886—1892 і 1895—1902 рр.).
Боротьба між впливами обох
партій — це був головний
зміст внутрішнього розвитку
Англії у цих десятиліттях.
Гладстон у 1885 р. провів но­
вий виборчий закон, що поши­
рив право голосування на
сільське населення, так що
число виборців зросло до двох
з половиною мільйона' людей.
Палата лордів уперто висту­
пала проти цієї реформи і ус­
тупила аж тоді, коли пошири-
Вікторія, королева Великобританії ЛИСЯ КЛИЧІ, щоб ВИЩУ палату
цілком усунути. Солсбері в
1888 р. провів новий адміністративний поділ Англії на 122
графства й управу їх віддав радам, що виходили із загальних
виборів. Так Англія повільним темпом демократизувалася.

Ірландія. Одною з найбільш болючих справ внутрішньої

політики Англії була боротьба за ірландську автономію. Від
1829 р., коли знесено обмеження католиків, до парламенту
ввійшли представники Ірландії. Проводир ірландського руху
Даніель О’Коннел, визначний політик і промовець, жадав для
своєї батьківщини повної автономії і виступав з погрозою, що
Ірландія зірве унію з Англією 1801 р. Цей клич відкликання
(«ріпіль») унії він поширював серед ірландського населення,
скликав демонстративні віча, в яких брало участь по
кільканадцать тисяч людей, і закладав політичні клуби, що
мали на меті ввести в життя ідею самостійності. Акцію О’Кон-
нела підтримало ірландське духовенство, а що серед населен­
ня панувала велика нужда, то не трудно було утримати народ
у безнастаннім невдоволенні. З Ірландії розпочалася тоді
сильна еміграція до Америки, але вона не могла поліпшити
економічного стану суспільних низів. О’Коннел вів свою пропа­
ганду у строго законних межах, так що уряд не міг зважитися
на гостріше переслідування того руху.
У 1845—1846 рр. загальний неврожай викликав голод і
182
 нужду серед селянства. Поча­
лися соціальні розрухи. Озб­
роєні ватаги мандрували по
цілій країні, підпалювали
панські двори і замки та вби­
вали землевласників. Дер­
жавці відмовилися платити
чинші. Англійський уряд су­
ворими засобами нищив цей
рух, забороняв народні
зібрання і товариства, завів
доразові суди, що в’язнили і
гостро карали «агітаторів». У
1847 р. помер О'Коннел, але
розпочатий ним рух не упав, а
розвивався далі. В 1848 р.
Ірландія, за прикладом
Франції, готувалася до рево­
люції, але уряд завчасу Робсрт Срлсбсрі,
дізнався про ці змагання і англійський міністр
здушив їх у самому корені.
' Зубожіле населення тисячами емігрувало до Америки, шу­
каючи собі кращих умов життя. В Америці в 1861 р. постав со­
юз феніїв (борців), що постановив собі за мету відірвати
Ірландію від Англії. В 1863 р. на першому конгресі явно по­
ставлено цей клич. Голова феніїв Джон Стефенс у 1864 р. пе­
реїхав до Ірландії і тут поширив організацію, що підготовляла
повстання. Англійський уряд зліквідував тоді в Ірландії гро­
мадянську недоторканість, закрив часопис феніїв «Ірійський
народ» й ув'язнив багато підозрілих. У 1867 р. велике вражен­
ня справив бунт у в'язниці Клеркенвёль у Лондоні, під час
якого 40 людей втратило життя. Поліційні сили збільшено тоді
на 40 000 осіб. Ці події вказували, що Англія мусить розпочати
основні реформи в Ірландії. Уряд Гладстона в 1869 р. провів
закон, яким відібрано у англіканської церкви права державної
церкви в Ірландії, але все ж залишено їй великі державні
маєтності. Також проведено деякі зміни в аграрному законо­
давстві, так що численні ірландські державці дістали кращі
відносини, і навіть могли купувати землі за допомогою держа­
ви. Але ці уступки не вдоволили ірландців, і вони підняли клич
«домашньої самоуправи» (гомруль). Ірландські посли почали у
парламенті систематичну обструкцію, тобто старалися уне­
можливлювати наради палати, особливо, як ішло про важливі
справи. Від 1875 р. ірландську опозицію вів Чарльз Парнель —
талановитий промовець й організатор. У 1879 р. він заснував
Крайову лігу, що поставила собі за мету усунути англійців з
183
 землеволодіння в Ірландії. У
всій країні ірландці розгорну­
ли терор проти англійців і
тих, що їх підтримували. На­
селення відмовлялося плати­
ти чинші власникам земель, а
тим, що сповняли свої
обов'язки, терористи загро­
жували смертю або бойко-
т о м. Ця назва походить від
державця Бойкота у графстві
Майо, якого Крайова ліга
осудила і знищила мате­
ріально.
Англійський уряд про­
тидіяв тим виступам, з одного
боку, репресіями, з другого —
реформами. Друге міністер­
ство Гладстона увело новий
аграрний закон, що мав заве­
сти кращі відносини між де­
ржавцями і власниками зе­
«Справедливість для Ірландії», мель, але ліга не признала
англійська карикатура 1869 р.
його і вела далі свою терори­
стичну акцію. В 1882 р. у пар­
ку в Дубліні вбито англійського державного секретаря та його
заступника. Судове слідство виявило, що заговір охопив дуже
широкі кола. Побіч із цим революціонери влаштовували ди­
намітні замахи в англійських містах.
У парламенті ірландська партія «парнелітів» дійшла до та­
кого значення, що її голоси вирішували долю міністерств. Пар-
нель, якого звали «некоронованим королем Ірландії», ставав
то на бік консерваторів, то лібералів, добуваючи від одних і
других уступки для ірландської справи. В 1886 р. Гладстон
рішився дати ірландцям їх «гомруль». Його проект передбачав
окремий ірландський парламент і окремий уряд, а спільними з
Англією мали залишитися тільки військо, флот, загранична
політика і торгові мит$. Рівночасно держава мала призначити
50 мільйонів фунтів на викуп земель для ірландських
державців. Але англійська опінія уважала ці уступки неприй­
нятними, і Гладстон мусив уступити з уряду. В 1892 р. він по­
ставив наново проект на обговорення парламенту і добув для
нього більшість у палаті громад, але палата лордів рішуче
йому спротивилася. Проти ірландської автономії виступили
особливо завзято т. зв. уніоністи, фракція, що відірвалася від

184
лібералів і співпрацювала з
консерваторами; їхнім гаслом
було утримання єдності Бри­
танської держави.

Французька республіка.
Після погрому, що спіткав
Францію у боротьбі з
Німеччиною, довгий час три­
вала внутрішня боротьба за
політичні впливи й устрій
держави. На початку 1871 р.
відбулися у цілій Франції
вибори до Національних
Зборів на основі загального
права голосування. Бісмарк
бажав мати справжнє пред­
ставництво Франції для пере­ Вільям Гладстон,
англійський міністр-
говорів і не тільки забезпечив
свободу виборів, але й дозво­
лив, щоб голосувало також населення. Ельзасу і Лотарингії.
Національні Збори зібралися в Бордо й обрали головою
поміркованого рес-публіканця Жюля Греві. Тимчасовий уряд
передав зборам свої повноваження, а нове міністерство утво­
рив Адольф Т ь є р. Він завершив переговори з Німеччиною і
довів до остаточного миру. Національні Збори провели наради
над тим, де встановити місце перебування уряду, й зупинили­
ся на Версалі. Але це дало причину до розрухів і перевороту в
Парижі.
Соціалістичні проводирі рішили використати уступлення
німців з-під Парижа й слабкість нового уряду на те, щоб пере­
брати владу до своїх рук. Повторили замах, що не вдався їм у
жовтні 1870 р. Соціалістична управа Парижа, т. зв. комуна,
відмовила в послуху Національним Зборам і новому урядові і
зорганізувала оборону міста. До проводирів руху належали
Бланкі, Піат, Ассі, Клюсере та ін. Версальський уряд не встиг
опанувати артилерії, а військо почало переходити на сторону
повстанців. Так почалася громадянська війна. Комуна опану­
вала банки, наложила примусові позички й реквізиції, цер­
ковні маєтності признала державним добром і завела суворий
режим терору. Частина міщан пробувала спротивитися ко­
муністам, але її розбито. Двох генералів забито, багато визнач­
них громадян ув'язнили, як заложників. Під час вуличної бо­
ротьби знищено різні пам'ятники і найкращі будови міста.
Версальський уряд для боротьби з комуною віддав гіровід
маршалові Мак-Маонові. Він зорганізував нову армію з
185
 Пожежа «Палати справедливості» в Парижі підчас Комуни в 1870 р.

жовнірів, що верталися з німецького полону, і почав облогу

Парижа. Після двомісячної боротьби остаточно повстання ко­
муни впало. Тоді почалося переслідування комуністів, багато
їх віддано на розстріл, інших засуджено на довголітні в’язниці
або депортацію до карних колоній.
Але після перемоги над комунією не настав іще мир у
Франції. В Національних Зборах, так само як у громадянстві,
вели боротьбу між собою республіканці різних напрямів та мо­
нархісти, що поділилися на легітимістів, тобто прихильників
Бурбонів, орлеаністів і бонапартистів. Наполеон ПІ заявив
протест проти знесення цісарства і, хоч сам не пробував вер­
нутися до Франції, хотів забезпечити престол своєму синові,
якого пізніше звали Наполеоном IV. З династії Бурбонів пре­
тендентом був Генріх, граф Шамбор, внук Карла X; два орле-
аніди, князь Омаль і принц Жуанвіль, були обрані депутатами
зборів. Лівицю республіканців творив Гамбетта, якого звали
«дофеном республіки»; він спирався головно на радикальних
представників міст.- «Шеф екзекутиви» прем’єр Тьєр стояв на
чолі поміркованого міщанства й уміло лавірувава серед різних
течій та не допускав до впливу ані монархістів, ані радикалів.
Він зорганізував наново фінанси Франції, а національна по­
зичка, що він її проголосив, знайшла кількакратне покриття.
Держава скоро прийшла до економічного добробуту, а 5
мільярдів контрибуції сплачено Німеччині за короткий строк,
186
як це було умовлено. За ці заслуги Тьєра проголошено
президентом республіки (1871—1873).
Але конституції Франція все ще не мала і між партіями ве­
лася уперта боротьба за майбутній устрій. У зборах все
більший вплив набували роялісти і клерикали, що спільними
силами змагали до заведення монархії. Тоді Тьєр уступив, а
президентом обрано маршала М а к-М а о н а (1873—1879).
Прем’єром став князь Бройль і в міністерстві перевагу здобу­
ли монархісти. Здавалося, що Франція стане монархією. Але
між роялістами це прийшло до згоди, хто має стати майбутнім
королем. Орлеаністи готові були зректися своїх претензій на
користь Бурбонів, але жадали запевнення, що Франція буде
конституційним королівством під триколірним прапором.
Представник Бурбонів, граф Шамбор, якого вже звали
Генріхом V, спершу погоджувався на деякі уступки, але
пізніше заявив, що не залишить білого прапора і не хоче бути
«легітимістичним королем революції». Ця політична не­
поміркованість пошкодила йому, бо орлеаністи відступили від
нього, і серед безпартійного громадянства він втратив попу­
лярність.
Тоді князь Бройль уступив, а Національні Збори ухвалили
остаточно республіканську конституцію, 24 лю­
того 1875 р. — одним голосом більшості (353 проти 352). Зако­
нодавчу владу віддано двом палатам. Палату депутатів виби­
рано у загальних виборах раз на 4 роки; вища палата — сенат,
складалася з 300 членів, у віці щонайменше 40 років; 75 членів
вибирали Національні Збори, решту окремі виборчі колегії у
департаментах — на 9 років. Обидві палати вибирають разом
президента на 7. років із правом нового вибору. Црезидент при­
значає уряд, відповідальний перед палатами, обсаджує всі
уряди, розпоряджає армією, має право законодавчої
ініціативи, оголошує закони, але має супроти них право «ве-
та», за згодою ради міністрів.

Внутрішній розвиток Франції. Ухвалення конституції не

спинило внутрішньої боротьби за владу. Вибори, проведені на
основі нової ординації, дали більшість радикальним ре­
спубліканцям, але католицько-консервативна партія була ще
доволі сильна. Католики домагалися права засновувати като­
лицькі університети й вимагали, щоб Франція стала в обороні
папи, «в'язня Ватикану». Але прем’єр Жюль Сімон, рішучий
республіканець, гостро виступив проти цих домагань і заявив,
що «так звана неволя папи є чистою байкою, супроти
італійських гарантій, що забезпечують папі повну духову не­
залежність». Ця промова викликала бурхливе невдоволення
серед католицьких кіл. Президент Мак-Маон у листі до
187
 Сімома висловив своє невдо­
волення. Уряд Сімона усту­
пив, а нове клерикально-кон­
сервативне міністерство утво­
рив знову князь Бройль. Але
більшість палати, на внесення
Гамбетти, відмовила новому
урядові в довір'ї. Президент
палату розпустив і проголо­
сив нові вибори. Ці вибори
відбувалися в атмосфері не­
звичайного напруження. Сам
Мак-Маон відбував виборчі
подорожі й у промовах боро­
нив своє становище. Також
духовенство розвело широку
пропаганду. З другого боку
виступали республіканці.
Адольф Тьєр, президент Гамбетта на зборах у Ліллі
Французької республіки ПОДЯВ ЯК Виборче ГаСЛОІ
«Президент повинен підляга­
ти волі суверенної нації або уступити». Суд прийняв це як об­
разу президента і покарав Гамбетту грошовою карою і в'язни­
цею, але ніхто не відважився ув’язнити популярного трибуна
республіки. Вибори закінчилися перемогою республіканців.
Мак-Маон піддався народній опінії і заявив, що буде берегти
республіканські установи. Але в 1879 р. сенат, на який спирав­
ся президент, дістав республіканську більшість, і тоді Мак-
Маон уступив з президентства.
Новим президентом став Жюль Грев і (1879—1887), що
до того часу був головою палати депутатів. Його місце зайняв
тепер Гамбетта. Греві проводив лінію поміркованого поступу,
намагаючись утримати внутрішній мир у державі й здобути
довір'я Європи. Великий вплив на управу держави мав Гам­
бетта, що змагав до проведення радикальних реформ. У 1879 р.
палата депутатів, незважаючи на гостру опозицію католиків,
ухвалила закон, що позбавив католицькі ордени права навчан­
ня. Проте в сенаті цьому проектові спротивився Жюль Сімон,
як прихильник лібералізму, і закону не ухвалено. Але
міністерство знайшло собі інший вихід. Спираючися на рево­
люційні закони, що формально ще зобов'язували, наказало
розпустити орден єзуїтів, а також в інших конгрегацій
відібрало школи. В 1881 р. сам Гамбетта утворив «велике
міністерство». Він намагався провести нову виборчу орди­
націю, що мала запевнити ще більші впливи республіканцям,
але законопроект не знайшов більшості в сенаті, і знеохочений
188
 Жюль Греві, президент Саді Карно, президент
Французької республіки Французької республіки

трибун зрікся уряду. Скоро по тому він і помер. У 1882 р.

міністр освіти Феррі завів загальний обов’язок навчання й
усунув із шкільництва впливи духовенства. -
У 1881 р. обидві палати, злучені в «конгрес», провели
ревізію конституції, якої радикали давно домагалися. Най-
важніша зміна полягала в тому, що всіх 300 сенаторів мали ви­
бирати колегії в департаментах.
Роки 1886—1888 проходили серед небезпеки війни між
Францією та Німеччиною. Французи не могли забути втрати
Ельзасу і Лотарингії, і коли Французька держава укріпилася,
почала поширюватися ідея «реваншу» — відплати. На чолі тих
кіл, що хотіли викликати війну з Німеччиною, стояв
військовий міністр, генерал Буланже. Він старався збільшити і
зреорганізувати армію, завів нові військові закони, прийняв
гострі постанови проти шпіонажу і провів пробну мобілізацію
на німецькій граниЦі. Ці відкриті воєнні плани скомпрометува­
ли уряд перед заграницею, і Буланже мусив уступити. Але
Буланже, що став командантодо корпусу в Оверні, не покинув
своїх змагань, а старанно популяризував їх у широких колах.
Новий уряд поставив його під суд і звільнив зі служби. Але це
саме збільшило авторитет генерала, і юрба вітала його як ге­
роя й оборонця Франції. Буланже перейшов тепер на
політичне поле, почав виступати проти «влади адвокатів і

189
журналістів». У тому часі республіканські кола скомпромету­
вали себе зловживаннями («панама») у товаристві для
будівництва Панамського каналу, яке заснував Лессепс, так
що пропаганда Буланже знаходила відгук у громадянстві. Він
став вимагати розпуску палат і ревізії конституції та мав
надію шляхом плебісциту здобути диктатуру. В 1889 р. його
обрано депутатом від Парижа, і його прихильники взялися по­
ставити його кандидатуру в багатьох округах, щоб таким спо­
собом провести бажаний плебісцит. Але уряд видав заборону
кандидування в кількох округах, а далі виступив проти гене­
рала із звинуваченням, що він готує державний переворот.
Буланже не хотів стати перед судом, виїхав за кордон і в
1891 р. застрілився у Брюсселі. Його партія занепала при чер­
гових виборах.
Президент Греві уступив, скомпрометований зловживан­
нями зятя Вільсона у справі ордерів і військових достав. Но­
вим президентом став Саді Карно С1888:—1894) — внук
славного організатора французької армії під час Великої рево­
люції. Карно заслужився для Франції тим, що довів до фран­
цузько-російського союзу. Франція від останніх років Наполе­
она III перебувала у політичній ізоляції, а положення її стало
ще грізніше, коли Німеччина й Австрія уклали постійний со­
юз. Переговори з Росією ведено від 1889 р., а в 1891 р. фран­
цузький флот під проводом генерала Жерве з’явився у
російській пристані Кронштадті, з почесним візитом. На цар­
ському дворі у Петергофі уперше пролунали звуки «Мар­
сельєзи», яку в Росії суворо забороняли, як революційну
пісню. Президент Франції обмінявся з царем Александром III
сердечними телеграмами. Врешті у Петербурзі 22 серпня
1891 р., підписано першу умову між Росією та Францією. Кар­
но помер від удару штилетом анархіста Касерія в Ліоні 25 чер­
вня 1894р. ;
Після короткої президентури Казимира Пер'є (1894—1895)
президентське крісло зайняв Фелікс Фор (1895—1899) —
представник великого міщанства, що вів помірковано-консер­
вативну політику. Він розбудував французько-російський со­
юз; в 1896 р. цар Ніколай II приїхав з візитом до Парижа, а в
1897 р. Фор його ревізитував.
Внутрішнє життя Франції виповнювала завзята боротьба
між республіканцями та монархістами й католиками. В 1894—
1899 рр. взаємна ненависть проявилася у справі капітана гене­
рального штабу Альфреда Дрейфуса, якого військовий суд за
зраду державних таємниць засудив на досмертну депортацію
на Диявольський острів коло Кайєнни. Гурт приятелів засуд­
женого даремне домагався ревізії процесу. В обороні Дрейфу­
са виступав визначний письменник Еміль Золя, котрий у
190
 Адольф Дрейфус перед військовим судом

відкритому листі закинув військовому міністрові й учасникам

суду, що вони свідомо звільнили справжнього винуватця, а за­
судили невинного Дрейфуса, що був жидом. Золя за цей вис­
туп покарали в’язницею, і він мусив залишити Францію, але
все ж проведено ревізію процесу. Дрейфус дістав зменшену
кару, і зараз’його амнестовано. Монархісти все змагали до
влади, а засновник Патріотичної ліги, Дерулед, під час похо­
рону Фора намагався викликати державний переворот.
Від того часу погіршилися ще більше відносини між обома
таборами. За президентства Еміля Лубе (1899—1906) уряд
Вальдека Руссо почав систематичну боротьбу проти като­
лицької церкви. Французькі католики поділилися на дві
партії: одну, що вороже ставилася до республіканського ладу,
і другу, що старалася забезпечити церкві права у республіці.
Папа Лев XIII ішов на уступки й у листі з 1894 р. заохочував
французьких громадян, щоб «без задніх думок і з повною
чесністю підкорилися республіці як державній формі, назна­
ченій Богом». Але республіканський уряд не довіряв церкві і
намагався її впливи цілком знищити. В 1901 р. ухвалено новий
закон про товариства, яким всі релігійні установи передано під
нагляд держави. Внаслідок того закону розпущено багато ка­
толицьких конгрегацій і закрито їхні школи. Католицьке духо­
венство гостро протестувало проти цих репресій, а в деяких
місцях прийшло навіть до кривавих виступів населення в обо­
роні монастирів. Лев XIII намагався цей конфлікт заладнати

191
 мирним шляхом, але його на­
ступник Пій X (1903—1914)
гостро зреагував проти пе­
реслідування церкви і не
прийняв на аудієнцію прези­
дента Любе під час його пере­
бування у Римі. Тоді остаточ­
но прийшло до розриву
Франції з Римом, і в 1905 р.
ухвалено закон про відділення
церкви від держави.

Іспанія і Португалія.
Іспанія, що посередньо стала
причиною французько-ні­
мецької війни 1870 р., довго не
могла дійти до внутрішньої
рівноваги. Після резигнації
Дон Карлос, претендент Леопольда Гогенцоллерна
на іспанський престол іспанці знайшли собі другого
кандидата в особі князя Ама­
дея Аости, молодшого сина Віктора Еммануїла. Але в тому
часі помер від кулі змовників генерал Прім, що стояв на чолі
тимчасового уряду. Іспанія попала знову в партійну боротьбу
й Амадей від’їхав до Італії. Тоді кортеси зрезигнували з мо­
нархії і 12 лютого 1873 р. ухвалили республіку. Якою має бути
форма республіки — про це йшли дискусії між двома напрямка­
ми — федералістами, що брали собі за взірець Сполучені
Штати, і централістами, яким подобалася поміркована
політика Тьєра у Франції. При виборах до конституанти пере­
могла перша партія, що бажала дати широку автономію
провінціям.
Але тоді явився у Франції, як претендент на корону, Дон
Карлос, з бурбонської династії, і проголосив себе в 1873 р. ко­
ролем під іменем Карла VII. Він здобув собі допомогу басків, а
тому, що його тайно підтримувала також Франція, опанував
північну частину Іспанії. Тим часом на півдні, головно по
містах, перемогли прихильники федеративної республіки, що
звалися «непримиримими» й ішли чимраз далі наліво, аж
дійшли до комунізму. Посередині між червоною та білою дема­
гогією залишилися кортеси, значення яких ставало все менше.
Врешті кортеси наділили диктаторською владою міністра
Емілія Кастелара, і він, хоч і був федералістом, увійшов у по­
розуміння з централістами, щоб привернути лад у державі.
Коли ж і він не здобув ніяких успіхів, порядкувати державою
взялася армія. Молодий генерал Павія увійшов з'озброєним
192
 Вид Ліссабона в 1830 р.

відділом до залу засідань кортесів і розігнав парламент, а

військові кола вибрали шефом виконавчої влади маршала
Серрано.
Новий уряд, спираючись на армію, розпочав.боротьбу з
карлістами і завів лад майже у всій Іспанії, так що велико-
держави увійшли з ним у дипломатичні зв’язки. Першим
визнав Серрана Бісмарк, тому що карлісти скомпрометува­
ли себе розстрілом прусського офіцера Шмідта. Але серед
армії поширювалася все більше свідомість, що тільки мо­
нархія зможе дати країні мир і безпеку, й у грудні генерал
Кампос проголосив королем Альфонса XII (1874—
1885), сина Ізабелли II.
Новий король у недовгому часі здобув собі визнання у цілій
Іспанії, за винятком Півночі, де ще мав впливи Дон Карлос.
Боротьба з карлістами тривала ще два роки, але остаточно
Альфонс XII переміг. В 1876 р. кортеси прийняли нову консти­
туцію. Законодавчу владу мали дві палати — депутатів і сенат.
Спершу перевагу мала лівиця, що домагалась релігійної сво­
боди, цивільного подружжя і світської школи. Але далі прий­
шли до сили консервативні елементи, представником яких був
прем’єр Кановас дель Кастілльо, і почаласяполітична реакція.
Демократична партія під проводом Кастелара виступала гост­
ро проти того напрямку і жадала конституції 1868 р., а на ко­
роля двічі вчинено замахи.
Альфонс ХП покликав тоді ліберальне міністерство під
проводом Сагасти, але невдовзі до влади вернувся Кановас.
Альфонс ХП помер у молодому віці, і престол перейшов до
7 L Крип'якевич, ки. З 193
його малолітнього сина Альфонса XIII (1886—1931). Його вдо­
ва, Марія Крістіна, віддала знову уряд Сагасті, і він у 1890 р.
завів загальне право голосування. Пізніше ліберальні
міністерства чергувалися з консервативними, але поворот до
реакції спричинював все нові анархістичні замахи; так, у
1897 р. від рук Змовників упав Кановас.
Безнастанно приходило до розрухів і повстань в іспанських
колоніях, найбільше на Кубі. В 1898 р. із-за Куби прийшло до
війни із Сполученими Штатами, іспанський флот під Манілою
і Сант-Яго де Куба зазнав великих втрат, й остаточно Іспанія
мусила зректися володіння на Кубі, Пуерто-Рико і Філіппінах.
Так занепала остаточно найбільша колись колоніальна
імперія.
Бурхливою була також історія Португалії. Абсолютизм, що
його завів узурпатор Дон Мігель (1828—1834), не тривав довго,
бо на престол вернувся правний король Дон Педро й відновив
парламентарну управу. Але він умер несподівано, і влада пе­
рейшла до рук його доньки Марії (1826—1853). Молода коро­
лева виявляла нахил до абсолютизму, а до великого значення
дійшла двірська камарилья, що вміла утримати впливи при
аристократичних родах. Демократи всіма силами боронили
конституцію. Часто приходило до розрухів, а в 1846—1847 рр. —
навіть до кривавої громадянської війни. Опісля королями були
сини Марії — Педро V (1855—-1861) і Людовік І (1861—1889),
що провели деякі реформи в адміністрації і законодавстві. За
Карла І (1889—1908) Португалія прийшла до такого
фінансового занепаду, що мусила прийняти до управи
державною скарбницею представників закордонних вірителів.
Все наново приходило до виступів революційної партії, аж в
1908 р. король і наслідник престолу загинули внаслідок зама­
ху.

Бельгія і Нідерланди. Бельгія, що здобула державну неза­

лежність у революції 1830 р., розвивалася успішно під прово­
дом короля Леопольда І (1831—1865) та його сина Леопольда II
(1865—1909). Країна забула про наслідки війни. До великого
розвитку дійшла промисловість, завдяки копальням вугілля і
заліза, так що Бельгія невдовзі почала конкурувати з
Францією і Німеччиною. Мережа шляхів і залізниць стала та­
кою густою, як ніде в світі. Осередком національної культури
був університет у Брюсселі
У політичному житті вели боротьбу між собою ліберальна і
католицька партії, що протистояли як при виборах, так і в за­
конодавчих органах. Особливо завзяті суперечки викликали
шкільні законопроекти. Ліберальні міністри Руж’є і Фрер-Ор-
бан намагалися усунути впливи духовенства із шкільництва і
194
 Леопольд І, бельгійський Бельгійський король
король Леопольд II (1865—1909)

виступали проти релігійних конгрегацій. Але лібералів ослаб­

лювало те, що вони розбилися на дві фракції — помірковану і
поступову, або «молодих». Ліберальний шкільний закон 1879 р.
викликав гострий протест Риму, але міністр Фрер-Орбан
відважився розірвати цілком зв'язки з курією і вручив папсь­
кому нунцієві паспорт до виїзду в 1880 р. Але в 1884 р. здобули
знову більшість католики, і кабінет Малю скасував протикато-.
лицькі закони та нав'язав зносини з Римом. Невдовзі прийнято
новий шкільний закон, що дозволяв, на вимогу означеного числа
громадян, закладати приватні школи, під опікою церкви, замість
державних. Таким способом, у 1885 р. з 1933 державних шкіл за­
крито 877, а число католицьких шкіл дійшло до 1465.
Дуже напружені були соціальні відносини. У великих цент­
рах гірництва і промисловості процювали великі маси
робітників, що домагалися ’ для себе кращих відносин і
політичних прав. Соціалізм знаходив тут особливо добрий
грунт для своїх ідей. Почалися робітничі демонстрації і страй­
ки, а в деяких містах приходило до грізних розрухів. Міністр
публічних робіт Бернарт першим зайнявся охороною
робітництва і провів закони про працю малолітніх, виплату за­
робітків, арбітражні суди та ін. В 1886 р. прийшло до великих
страйків і розрухів, так що влада мусила застосувати зброю, і
мало не прийшло до громадянської війни. Під вплйвом
робітничого руху уряд погодився на виборчу реформу в
1893 р., якою признано право голосування всім громадянам від
25 року життя, але при тім заведено плюральну систему, тобто
виборці з вищими кваліфікаціями мали не один, а більше го­
195
 лосів. Ця реформа викликала великі переміни у партійних
відносинах Бельгії Ліберали понесли велику поразку, так що до­
були тільки невелике число мандатів; зате поруч із католиками
стала сильна соціально-демократична партія. В 1899 р. прийшла
нова реформа виборчого права на основі пропорціональної систе­
ми: депутатські мандати ділено між партіями пропорціонально
до здобутого числа голосів. У тому самому часі фламандська мо­
ва добула рівноправність із французькою.
Леопольд II заслужився для Бельгії тим, що в 1876 р. за­
снував Інтернаціональне африканське товариство, що зайня­
лося експлуатацією Конго; в 1885 р; він прийняв титул сувере­
на держави Конго, а в 1907 р. цю велику країну прилучено до
Бельгійської держави.
Нідерланди не дуже відчули втрату.Бельгії, що ніколи з
йими не зрослася органічно, і навіть упертий Вільгельм І оста­
точно признав нову державу. Вільгельм II (1840—1849), так
само, як батько, хотів утримати абсолютистську владу, і лише
революція 1848 р. схилила його до ліберальної конституції. За
Вільгельма III (1849—1890) ліберальне міністерство Торбека
провело зміну адміністрації і дало широку самоуправу
провінціям і громадам. Але коли Торбек зав’язав стосунки з
Римом, на нього накинулися кальвіністи, і він мусив уступити.
Пізніше чергувалися ліберальні і консервативні міністерства.
Коли проведено виборчу реформу, до значних впливів дійшла
соціальна демократія. Наслідство по Вільгельмові ПІ перейня­
ла королева Вільгельміна (від 1890 р.). Головна.сила держави
полягала у величезних азійських колоніях і їх плантаціях.
Нідерланди стали одним із головних імпортерів колоніальних
товарів до Європи.

* Швейцарія. Швейцарська республіка від часу Вестфальсь-

кого миру 1648 р. була визнана всіма великодержавами і не
входила в великі міжнародні конфлікти. Тільки революційна
Франція пробувала втягнути швейцарські кантони до своєї
політичної системи й утворила з них Гельветську республіку.
Але коли упала влада Наполеона, Швейцарія вернулася до
свого давнього устрою, а Віденський конгрес визнав її нейт­
ральність і республіканський федеративний лад. У 1815 р.
Швейцарський союз прийняв нову конституцію, але в проди-
ноких кантонах проводилися іще різні внутрішні реформи.
Липнева революція 1830 р. мала свій вплив також на Швей­
царію, де скрізь упали останки аристократичної управи та на­
став демократичний лад. Після революції у Швейцарії осіло
багато політичних емігрантів із різних країн, і абсолютистські
держави закидали союзові, що він толерує «огнище рево­
люційної пропаганди».
196
 Карикатура на перемогу радикалів у Швейцарії в 1846 р.

Пізніше між швейцарцями прийшло до непорозумінь на

релігійно-політичному тлі. Радикальна партія вимагала, щоб
церкву піддати під нагляд держави, завести свобідну
національну школу й скасувати монастирі. Тоді в обороні прав
церкви сім католицьких кантонів (Швиц, Урі, Унтервальден,
Люцерн, Цуг, Фрайбург і Валліс) створили 1843 р. «окремий
союз». Три роки цей союз утримався, але пізніше радикали
опанували союзну раду і поставили вимогу його розпуску. Ка­
толики не хотіли підлягати ухвалі. Тоді союзне військо висту­
пило проти них і присилувало піддатися в 1847 р. Після цього
було проведено зміну конституції, причому обмежено права
кантонів на користь союзу.
У такому самому напрямі йшли також дальші зміни консти­
туції. Проект, складений зборами союзу, передано в 1872 р. на го­
лосування («референдум») народу, але 14 кантонів його відкинули.
Лише в 1874 р. прийнято нову конституцію. Найвища управа сою­
зу складалася з Національної ради, яку вибирали громадяни в
прямих виборах, і ради станів, до якої висилали представників
кантони. Союзні закони ухвалюють громадяни у безпосереднім
голосуванні (референдум), якщо того вимагає 5 кантонів або
50 000 громадян. До союзної влади належали справи оборони, ут­
римання порядку, війська, загального добробуту і господарства;
всім забезпечено право свободного осідку, віри, преси, зборів; але
заборонено орден єзуїтів і заведено цивільне подружжя.
197
 Карикатура па розпуск «Окремого Союзу» у Швейцарії в 1847 р.

У найближчих роках загострилися відносини з Римом. Ка­

толицька церква, користаючи з занепаду кальвінізму у Швей­
царії, бажала поширити тут свої впливи. В Женеві місцевий
парох Мермійо розвів широку католицьку пропаганду, і папа
призначив його спершу генеральним вікарієм, опісля
єпископом Женеви. Але союзна рада заявила на це, що при­
знає Мармійо тільки як пароха, а не як єпископа. Коли ж він
далі виконував єпископські функції, наказала його усунути в
1873 р. Мермійо осів тоді на французькій території, недалеко
Женеви, і звідти вів свою пропаганду. У кантоні Золотурн
прийшло знову до непорозумінь з причини догми про непо­
мильність папи. Деякі священики не хотіли прийняти цієї по­
станови, і за те Базельський єпископ Лаш їх екскомунікував.
Кантон заступився за священиків і затвердив їх на давніх ста­
новищах. Коли єпископ не захотів взяти назад свої розпоряд­
ження, конференція дієцезіальних станів усунула його з уря­
ду. Духовенство взяло в оборону єпископа і виступило з проте­
стом до уряду, а тоді найвищий суд кількадесятьох свяще­
ників позбавив парохій, а адміністрація виселила їх за грани­
цю. Пізніше союзна рада скасувала постанову про видалення
за границю, як протизаконну, але парохи урядів назад не
дістали. Зате швейцарський уряд підтримував т. зв. старока-
толиків і дозволив їм відкрити богословський факультет в
університеті у Берні. Внаслідок цих подій папський нунцій в
1875 р. залишив Швейцарію.
198
 Пізніше пристрасті втихомирилися, і в 1883 р. Мермійо
вернувся до Швейцарії й осів як єпископ у Фрайбурзі й Ло­
занні, а в 1890 р. став кардиналом. Але союзна рада не уступи­
ла з своїх засад, і в 1907 р. шляхом референдуму проведено
відділення церкви від держави.
Для господарського розвитку Швейцарії велику вагу мало
те, що вона лежала на перехресті шляхів Середньої Європи.
Швейцарська комунікація піднялася особливо високо тоді, ко­
ли, побудовано залізну дорогу через гору Сен-Готард. Цей
важний шлях почали будувати в 1872 р., а до ужитку віддали
його лише 1882 р. Роботи вело акційне товариство за допомо­
гою урядів Швейцарії, Німеччини й Італії, а відкриття шляху
святкували великими святами. Швейцарія стала улюбленим
краєм туристів і на цій основі розвинула різні господарські
ділянки.

Північні держави. Скандинавські держави у XIX ст.

відігравали далеко меншу роль, ніж у XVII і XVIII ст. У
Швеції була сильна влада, яку завів Густав III (1771—1792);
сам король відплатив за це смертю, ранений штилетом. Гус­
тав IV (1792—1809) у війні з Наполеоном 1807 р. втратив По­
мор'я, а в боротьбі з Росією.— Фінляндію 1808 р. Вельможі ор­
ганізували проти нього заговір і детронізували його. Він жив
опісля в Німеччині і Швейцарії під іменем полковника Гус­
тафссона і залишив мемуари.
Карл XIII (1809—1818)— брат Густава III — злучив із
Швецією Норвегію. Його наступником став Карл XIV (1818—
1844) — перше французький маршал Жан Батист Бернадотт,
якого король мав за сина. Він брав участь у війні союзних
держав проти Наполеона в 1813 р., а пізніше у війні з Данією
придбав Швеції Норвегію. Дбав про господарський і культур­
ний розвиток своєї другої батьківщини.
Син Бернадотта, Оскар І (1844—1859), виявив схильність
до ідей лібералізму і бажав зреформувати устрій держави.
Але це виконав лише його син, Карл XV (1859—1872), який в
1866 р. провів реформу конституції. Оскар II (1872—1907) виз­
начався широкими знаннями, вів наукові досліди і займався
літературою. Головні державні справи за його часів були —
реформа податків й організація війська та флоту.
Норвегія від Кальмарської унії (1397) належала до Данії, а
в 1814 р. перейшла до Швеції, причому забезпечила собі окре­
мий сойм (стортінг), що складався з двох палат, і міністерство.
Довгі часи тривав конституційний спір про те, чи міністри ма­
ють право брати участь у нарадах сойму та до яких справ має
відноситися королівське «вето». Врешті, в 1884 р., поставлено
консервативне міністерство Сельмера у стан обжалування і
199
 Шведський король Оскар II Цар Александр II

засуджено його на втрату урядів; тоді радикальний президент

стортінгу Свердруп утворив новий уряд. Від того часу ради­
кальна більшість змагала все до зірвання унії з Швецією. В
1898 р. заведено загальне право голосування, внаслідок чого
зріс вплив сепаратистів. Врешті новий конфлікт із Швецією
довів до плебісциту в 1905 р.’, яким Норвегія проголосила себе
самостійною державою. Королем Норвегії' став данський
принц Карл під іменем Гакона VII (від 1905 р.).
Данія втратила свій творчий розмах, що його проявляла за
часів просвіченого абсолютизму, під кермом Струензе. Фрід-
pix VI (1808—1839) втрутився в англо-французьку війну, і в
1807 р. англійці збомбардували Копенгаген і захопили дансь­
кий флот. У мирі 1814 р. Данія мусила відступити Норвегію
Швеції, а Гельголанд — Англії, а за те дістала Лавенсбург.
Крістіан VIII (1839—1848) намагався зв’язати Шлезвіг і Голь­
штейн сильніше з Данією і викликав війну з Німецьким Сою­
зом. Він також разом із соймом’надав державі ліберальну кон­
ституцію із загальним правом голосування. Крістіан IX
(186ч3—1906) звів невдалу війну з Австрією і Пруссією 1866 р. і
втратив Шлезвіг, Гольштейн і Лавенбург. Уряд і сойм (фоль-
кетінг) довгий час вели між собою конституційний спір, аж по­
ки нова конституція не вирішила спірних справ. Нові непоро­
зуміння виникли, коли міністерство Еструпа задумало прове-
200
сти широкий план фортифікаційних робіт коло Копенгагена.
Дев’ять років уряд вів державу без ухваленого сеймом бюдже­
ту. Лише вибори 1903 і 1906 рр. забезпечили урядові більшість.
Ісландія, що від 1380 р. належала до Данії, вела вперту бо­
ротьбу за поширення своєї автономії і в 1874 р. дістала окре­
мий сойм (альтінг), а в 1904 р. — власного міністра,
відповідального перед сонмом.

11. СХІДНА ЄВРОПА І БАЛКАНИ

Реформи Александра II. Під час Кримської війни помер

цар Ніколай І, прихильник суворого деспотизму, а його місце
зайняв Александр П (1855—1881), якому приписували
ліберальні тенденції. І справді, у перших роках свого во­
лодіння, новий цар провів у різних ділянках далекосяжні ре­
форми. Кримська війна виявила внутрішню слабість Росії, а
причиною її був застарілий устрій, що не відповідав потребам
новочасної держави. Александр не думав зрікатися абсолют­
ної влади і з недовір’ям ставився до західного консти­
туціоналізму, але рішився провести різні зміни, головно на
полі господарства,1 адміністрації і суспільного устрою.
На господарському полі найважнІшою була зміна митної
політики. До того часу Росія трималася прогібітивної
системи
*
торгівлі, не дозволяючи завозити іноземні продукти та вироби.
Через те на границях розвинулося пачкарство
,
** і громадянст­
во нелегальним шляхом добувало собі потрібні товари. Ці об­
меження тепер скасовано, натомість заведено помірковані
охоронні мита, так що торгівля стала на здоровіший грунт.
Російський уряд рівночасно уклав нові торгові договори з
різними європейськими державами. Таким чином, розпочався
нормальний торговий обмін між хліборобським Сходом та про­
мисловим 'Заходом/ Під особливу опіку цар узяв комунікацію,
сприяючи будівництву залізниць і морського флоту.
Ближчі зв’язки із Заходом вказали також на необхідність
суспільних реформ. Сам цар виявляв симпатії до західного
лібералізму і своїм підданим рішився дати деякі громадянські
права. На першому місці стояла релігійна толеранція;
віросповідання римо-католицьке і євангелістське дістали по­
вну свободу, з жидів знято деякі обмеження. Тільки проти
холмських уніатів Росія держала гострий курс, і в 1876 р. на-

* Заборонної. .
** Контрабанда.
201
 сильно прилучено їх до православної церкви. Шкільництво
здобуло дещо кращі умови, почалася реформа середніх шкіл,
також зростало число народних шкіл. Визначніші учителі
дістали змогу виїхати за кордон, особливо до Німеччини, для
поглиблення студій. Взагалі заграничні паспорти подешевіли,
й уряд Не ставив уже перешкод для подорожей за границю.
Також до Росії приїздило більше чужинців. Завдяки тому поя­
вилися сильніші західні впливи, особливо у письменстві й на­
уці. Цензура стала ліберальніша, допускала більше чужосто-
ронніх друків і також місцеві видавництва трактовано
лагідніше. Тільки українське письменство втратило мож­
ливість розвитку від указу 1876 р.
На соціальному полі найбільше значення мало скасування
підданства селян. Спроби реформи почалися вже з початком
XIX ст. Так, у 1803 р. вийшов закон про «свобідних
хліборобів»: він дозволяв панам-поміщикам звільняти з
•підданства селян цілими селами або окремими родинами, на
умовах, що їх складали обидві сторони. До половини XIX ст.
таким способом звільнено близько 100 000 людей. В 1838 р.
проведено новий устрій селян у державних землях, яких було
до восьми мільйонів душ; їх поділено на волості по 8000 людей
і сільські громади по 1500 людей, утворено виборчі волосні і
сільські управи для адміністраційних і судових цілей, побудо­
вано сільські школи і засновано позичкові каси. В 1842 р. вий­
шов новий указ про добровільні умови між поміщиками і селя­
нами. Але тільки Александр II зважився на основну реформу.
В 1857 р. шляхта західних губерній подала, за вказівками уря­
ду, прохання про полегшення для селян. Тоді під проводом са­
мого царя зібрався комітет, що зайнявся реформою селянсь­
ких обов’язків і підготував закон від 19 лютого 1861 р. На ос­
нові цього закону зліквідовано підданство, тобто селяни стали
свобідними громадянами. Земельну власність залишено за
поміщиками, але селянин мав право викупити від пана свою
оселю і поле грішми або роботами, про які умовився з паном.
Держава допомагала селянам викуповувати землю позичкою
на 49 років за поміркованим процентом. Проведення цієї ре­
форми тривало довгий час, бо поміщики неохоче ставилися до
волі селянства. Але цар наполягав на виконанні реформ і, щоб
дати приклад панам, у державних землях наділив селян без­
платно грунтами.
Указом з 1 січня 1864 р. Александр завів місцеву самоупра­
ву у т. зв. земських установах або земствах. Земства складали­
ся з повітових і губернських земських зібрань і вибираних ни­
ми виконавчих органів — управ. Членів (гласних) повітових
зборів вибирав окремо кожний стан — дворяни, міщани і селя­
ни; але селяни вибирали тільки кандидатів, по одному від
202
кожної волості, а гласних на­
значав з-поміж них губерна’-
тор. Гласних до губернського
зібрання вибирали з-поміж
себе члени земських зборів.
Земства орудували місцевими
справами господарства, шля­
хів, народного здоров’я, освіти
та ін. Земства заслужилися
дуже для піднесення місцевої
культури, і земські діячі мали
великий вплив на населення.
В 1864 р. проведено також
реформу судівництва, причо­
му вперше введено установу
мирових суддів, яких вибира­
ли земські зібрання і міські
ради.
Прилучені до Росії
провінції Александр ближче
зв’язав з імперією, хоча погод­
жувався на деякі ліберальні Шаміль, проводир кавказців
реформи. У Фінляндії від­
новив давній устрій і в 1862 р. скликав сойм фінляндських міст
та відкрив його своєю промовою. Але в Лівонії, Естонії і Кур­
ляндії вимагав наближення місцевих установ до російських і
завів там російську урядову мову. У Польщі Александр пого­
дився на значні уступки на полі самоуправи й освіти та віддав
уряд начальника цивільної управи маркграфові Александров!
Велопольському, що був прихильником угоди з Росією. Але
революційна партія т. зв. «червоних» викликала повстання у
січні 1863 р. і почала боротьбу з російськими військами. При
недостачі регулярного війська і зброї повстання мало тільки
характер партизанщини. Талановитий начальник таємного
національного уряду Ромуальд Травгут не зміг розвинути його
у ширшу акцію. Повстанці розраховували на допомогу
західних держав, і з ініціативи Наполеона Ш Франція й
Англія виступили з інтервенцією, але російський уряд
відкинув їх протест. Російські війська придушили повстання, і
тоді у «Привісланськім краю» почалася повна русифікація. .,

Схід і Балкани. Александр ПІ, незважаючи на невдачі'

Росії у Кримській війні, енергійно продовжував завоювання на
Сході. Немало труда і крові коштувала Росії боротьба з Кавка­
зом. Особливо завзято боронили свою незалежність чеченці —
хоробрий гірський народ, що мав свою патріархальну держа-
203
 Дербент

ву. Як проводир чеченців уславився Ш а м і л ь, фанатичний

магометанин, що зумів своє плем’я надхнути релігійним за­
взяттям і від 1834р. упродовж двадцятьох років вів боротьбу з
російським наступом.
Військову допомогу зброєю черкеси діставали від англійців
через Константинополь. Російські генерали ніяк не могли дати
собі ради з повстанцями, аж врешті князь Борятинський в
1859 р. здобув недоступний гірський замок Гуніб і взяв у полон
Шаміля з його родиною. Кавказький повстанець проживав у
почесному полоні в Калузі, а помер у 1871 р. в Медині, під час
прощі до гробу Магомета. В недовгому часі також інші кав­
казькі племена признали владу Росії. Розбійничі напади турк­
менів на російські каравани дали причину до походів на Тур­
кестан. У 1865 р. граф Черняєв зайняв Ташкент, у 1868 р. здо­
буто Самарканд, у 1873 р. — Хіву, в 1876 р. — Кокандське хан­
ство. Пізніше, в 1884 р., під російську владу піддалася Мерв, і
тоді границі імперії дійшли до Афганістану.
Рівночасно Росія пильно стежила за подіями на Балкансь-
кому півострові, і старалася добути собі там союзників. Туреч­
чина після Кримської війни на домагання західних держав по­
чала різні внутрішні реформи. Султан Абдул Меджід, незва­
жаючи на опір мусульман, мусив дати всім громадянам рівні
права і релігійну толеранцію, та встановити мішані магометан­
сько-християнські суди. Туреччина побудувала нові шляхи,
уладила кращі пошти, і навіть телеграфні лінії. Західні держа­
ви утримували нагляд над відносинами у державі султана, і
коли в 1860 р. прийшло до погрому християн у Сирії, Наполе-

204
 он III вислав туди військову експедицію, але під натиском
Англії французькі війська припинили окупацію.
Як прихильник європейської культури виявив себе султан
Абдул-Азіс (1861—1876). Він першим з султанів вибрався у
подорож до Західної Європи, оглянув Париж, Лондон, Відень
та інші столиці, і так захопився західними звичаями, що до
своєї ради взяв християн і віддав їм високі становища в
адміністрації. Його дорадником був Фуад-паша, що разом із
султаном об'їхав Європу. Абдул-Азіс не виказав витривалості
у своїх намірах і невдовзі попав у звичайний орієнтальний па­
сеїзм
.
* Зрештою, країна не була ще підготовлена до реформ, а
темне населення вороже відносилося до всяких перемін.
Християнські князівства, залежні від Порти, змагали
тепер до поширення своєї автономії. Молдавія і Волощина в
1861 р. злучилися в одно князівство — Р у м у н і ю, і султан не
мав сили тому спротивитися. Князем став молдавський вель­
можа Александр Куза (1859—1866), але'проти його деспотич­
ної влади постав заговір, і він мусив залишити свою державу.
Тоді на румунський престол покликано князя Карла Гоген-
цоллєрна(1866—1914).
Сербія проти давніх умов зорганізувала народне військо, і
всі протести Порти залишилися без успіху. Боротьбу за владу
вели між собою два роди — Карагеоргійовичів та Обреновичів.
Після Мілоша Обреновича, організатора сербської держави,
владу перейняв його син Михайло (1839—1842), але його про­
гнав Александр Карагеоргійович (1842—1858). Він схилявся до
австрійської орієнтації й остаточно мусив зректися престолу.
Тоді влада перейшла знову до Обреновичів: Мілоша (1858—
1860), Михайла (1860—1868), Мілана (1868—1889) й Александ­
ра (1889—1903). Серби вели безнастанно боротьбу проти
турків, так що багато магометан залишило Сербію, а в 1867 р.
турецькі залоги залишили сербські твердині. Мілан Обрено-
вич, вихований у Парижі, немало причинився до піднесення
господарства і культури свого народу, але й вів русофільську
політику.
Мала Чорногорія (Монтенегро) також перебувала у
постійній боротьбі з турками, спираючися то на Росію, то на
Австрію.
Слабість Туреччини заохочувала також греків реалізувати
«велику ідею» об’єднання всіх грецьких земель. Король (Ж
тон І (1832—1862) не проявляв у цьому напрямі ніякої енергії.
У 1862 р. постали бунти проти нього, і він залищив Грецію.
Греки пропонували корону різним князям, а врешті королем
став Георгій І (1863—1913) — син данського короля Крістіана

* Пристрасть до минулого, консерватизм.

205
 IX. Тоді Англія зреклася про­
текторату над Іонійськими ос­
тровами, і їх прилучено до
Греції. В 1866 р. прийшло до
повстання на Криті (Кандії),
але турецькі та єгипетські
війська розбили повстанців, а
конференція великодержав у
Парижі утримала владу Ту­
реччини на цьому острові.

Балканські повстання. Під

час французько-німецької
війни, коли увага великодер­
жав була звернена на Захід,
Росія почала сильнішу акцію
на Балканах. У жовтні 1870 р.
російський уряд заявив, що не
буде дотримуватися постано­
Князь Александр Горчаков, ви Паризького миру 1856 р.,
російський міністр
що обмежувала російський
флот на Чорному морі.
Бісмарк підтримав цю заяву Росії, і держави на конференції у
Лондоні на початку 1871 р. прийняли Її до відома. Рівночасно
Росія посилила свою пропаганду серед балканських народів,
поширюючи серед них ідею панславізму — об’єднання всіх
слов’ян під начальним проводом царя. Це підкріпило змагання
балканських племен, і боротьба з Туреччиною почалася з новою
силою.
В 1875 р. прийшло до повстання у Герцеговині і Боснії.
Причиною невдоволення був фінансовий утиск з боку турків.
Економічна криза примушувала Порту стягати. безоглядно
податки, а державці доходів допускалися усяких надуживань.
Через те чоловіче населення вхопилося за зброю і почало
війну з турками, а жінки, старі люди й діти з усяким скарбом
утікали за границю до Австрії або Чорногорії. Турки, якими
провадив султанський син Мухтар-паша, не змогли придуши­
ти повстання на самім початку, і сили повстанців зросли за до­
помогою охотників із Сербії і Чорногорії.
За ініціативою австро-угорського міністра закордонних
справ Андраші Австрія, Росія і Пруссія виступили перед Пор­
тою з нотою, в якій вимагали заспокоєння християнського на­
селення. До цієї акції,приєдналися також Франція й Італія,
нарешті, й Англія, що не бажала поширення російських
впливів'на Балканах. У відповідь на ноту великий візир Мах-
муд-паша заявив від імені Порти готовність дати християнам
206
 рівні права з магометанами,
скасувати аренду податків,
подбати про поліпшення гос­
подарського становища насе­
лення та ін. Султанський
едикт обіцяв амністію по­
встанцям та емігрантам, ска­
сування десятини на один рік
й інших податків на два роки.
Проте повстанці не хотіли
скласти зброю і вимагали,
щоб ці уступки гарантували
європейські держави. Але
між окремими урядами не бу­
ло згоди щодо напряму
політики, і їх інтервенція за­
лишилася без практичних
наслідків. Боротьба пошири­
лася наново. Широку рево­
люційну пропаганду ‘ вела
«Омладіна» («Молодь»), това­
риство, що мало на меті
об’єднання сербських земель.
У травні з’їхалися у
Берліні представники союзу
трьох імператорів — Бісмарк, Султан Абдул-Хамід II
Андраші і Горчаков, — і
вирішили вислати до Порти т.
зв. меморандум, з погрозою, що коли Туреччина не заведе по­
рядку, то вони самі вживуть «успішних засобів». Цієї ноти не
хотіла вже підписати Англія, що бачила явне змагання Росії.
до війни.
Виступ великодержав викликав у Туреччині грізну ре­
акцію. Юрба, підбурена духовенством, почала нападати на
християн, а врешті на вулиці вбито німецького і французького
консулів. Причиною всього лиха вважали самого султана, що
прихильно ставився до європейців. У травні 1876 р. його де-
тронізували й убили, хоч офіціальна реляція донесла, що він .
сам відібрав собі життя. Новий султан Мурад' V, людина нер­
вово хвора, утримався тільки три місяці, а опісля престол
дістав його брат Абдул-Хамід II (1876—1909). Тим часом проти
Туреччини виступили болгари, а також Сербія і Чорногорія.
Болгарське повстання турки відразу придушили, і турецькі
охотники, «башибузуки», жорстокими способами приборкува­
ли болгарські села, так що по цілому світі пішли вісті про ці
знущання. Не краще пішло й сербам, хоча у їх війську було
207
немало російських офіцерів, а головне командування вів гене­
рал Черняєв. Турки йшли в бій з диким завзяттям і перемага­
ли слов’ян. '
Європейська дипломатія супроти цих подій не була од-
нозгідна. Росія рішуче змагала до війни й мобілізувала своє
військо в Бессарабії. Цар Александр бажав втягнути у війну
Австрію й пропонував їй спільну окупацію балканських країн.
Але Андраші погодився тільки на прихильну нейтральність.
Бісмарк не хотів встрявати у балканську справу, бо не бачив у
ній користі, що варта була «костей одного поморського грена­
дера». Франція й Італія були зайняті внутрішніми справами.
Тільки * Англія рішуче протиставилася російській
імперіалістичній політиці і готова була стати в обороні Туреч­
чини. Але турецькі жорстокості у Болгарії викликали в
англійській опінії неприхильність до Порти. Наприкінці грудня
1876 р. європейські посли в Константинополі зібралися на «пе-
редконференцію» і спільно поставили вимогу доПорти прове­
сти реформи в Болгарії, Боснії і Герцеговині, що мали бути
проведені під наглядом європейської сторожі безпеченства,
складеної з 6000 людей. У відповідь на те турецький уряд по­
дав проект конституції, що передбачала рівноправність усіх
громадян і парламент, спільний для всієї держави. Христи­
янські дипломати признали цей проект недостатнім і вистави­
ли в ультимативній формі вимогу, щоб їх держави допущено
до нагляду над адміністрацією. Коли Туреччина це відкинула,
всі посли покинули Константинополь.

Російсько-турецька війна 1877—1878 рр. Александр мав

тепер розв’язані руки і міг почати війну. Він приїхав до армії,
до Кишинева, і видав тут маніфест, що виступає у похід, щоб
«християнам, що терплять на турецькій землі, добути га­
рантії, необхідні для їх майбутнього добробуту». Вже перед
тим Росія увійшла в порозуміння з Румунією. Тепер князь
Карл проголосив незалежність своєї держави від Туреччини і
дав дозвіл на перехід російської армії через румунські землі.
Росіяни переправилися через Дунай коло Галацу і Браїлова, а
турецький флот, що хотів їм перешкодити у переправі, побе­
режні батареї відігнали обстрілом. Турецький начальний пол­
ководець АбдултКерім вів воєнні операції так повільно, що
російські полки зайняли у короткому часі цілу Болгарію, аж
по Дунай, £о більших боїв прийшло аж у самих горах, але й
тут генерали Гурко і Мірський перемогли Редіфа-пашу та за­
хопили важливий перевал Шипку, 19 липня 1879 р., так що
шлях до Константинополя був відкритий. Ці російські перемо­
ги справили велике враження в Європі Англія була так зане­
покоєна цим, що заявила Туреччині готовність вислати свій
208
 флот до Босфору. Турки готові були прийняти цю пропозицію
при умові, що Англія складе з ними справжній союз. Лондон
на це не міг пристати.
Невдачі на полі бою зворушили турецьку опінію. Нездібний
уряд мусив уступити, проголошено священну війну і до
війська вислано нових генералів. Осман-паша зорганізував ту­
рецьку армію коло Плевни, укріпився там сильно і ЗО липня
відбив наступ росіян. Але на допомогу Росії прийшла Румунія,
бо король Карл рішився взяти активну участь у війні. Розпо­
чався другий наступ на Плевну, разом російських і румунсь­
ких полків, але знову без успіху. Тоді турки перейшли в на­
ступ, і генерал Гурко йусив відступити й укріпився на пере­
валі Шипки. Турки з незвичайним завзяттям пробували добу­
ти російські позиції, але росіяни утрималися на своему місці.
Рівночасно російські війська відбили наступ турецьких полків
під проводом Мехмеда Алі-паші, що розпочав нові операції на
Дунаї.
Російський штаб здійснив тоді акцію оточення Плевни, на
основі плану генерала Тотлебена, відомого з Кримської війни.
Російські полки перервали сполучення Османа-паші з іншими
корпусами й обступили його позиції кільцем з усіх сторін.
Провід над облогою мав генерал Скобелев. Осман-паша завзя­
то відбивав наступ, але після місяця облоги не стало йому за­
собів поживи, і голод та хвороби знищили військо. Він спробу­
вав пробитися через російську заставу, але після важкої бо­
ротьби мусив вернутися до твердині. Врешті «лев Плевни»
піддався 10 грудня 1877 р. У полон дісталося 2000 офіцерів і
30000 вояків. Оборону Плевни сучасники вважали за одно з
найелавніших воєнних діл; навіть цар Александр пошанував
хороброго генерала і віддав йому його шаблю.
Перемога під Плевною вирішила дальший хід війни.
Російські війська вдарили тепер з двох сторін на Шипку, і ту­
рецький корпус, що там вів операції, мусив піддатися 9 січня
1878 р. Кількома днями пізніше росіяни зайняли Адріанополь.
* Тоді проти турків рушили всі балканські народи: серби удари­
ли на Ніш, чорногорці — на Скутарі, румуни добули Відін, а
також Греція оголосила війну Порті.
Рівночасно велася боротьба на Кавказькому фронті.
Російські війська у перших боях весною здобули Баязет й Ар-
даган, але невдовзі турки скріпилися і відібрали зайняті по­
зиції. Лише восени прийшла друга російська армія під прово­
дом великого князя Михайла, у завзятім бою під Аладжа-Даг
знищила військо Мухтара-паші і здобула твердиню Каре
18 листопада 1877 р.
Всі ті перемоги поставили султана Хаміда у таке тяжке
становище, що він мусив був просити перемир’я. Перші пере-
209
 говори розпочалися в Адрі­
анополі, а 8 березня 1878 р.
прийшло до прелімінарного
миру уСан-Стефано
(над Мармуровим морем). Ту­
реччина визнала повну неза­
лежність Сербії, Румунії і
Чорногорії; Болгарія мала
стати окремим князівством,
під християнським урядом,
але у васальній залежності
від Порти; в Боснії і Герцего­
вині султан мав провести ре­
форми під гарантією велико-
держав. Росія мала дістати
воєнне відшкодування — 1410
мільйонів рублів, — частину
цього у територіях в Азії. Від
Румунії Росія забрала части­
ну Бессарабії над Дунаєм, а за
те забезпечила їй відшко­
Осман-папіа, турецький генерал, дування у Добруджі.
оборонець Плешіи
Російське громадянство
прийняло з радістю цей до­
говір, що здійснював популярні ідеї панславізму. Але західні
держави вважали такий зріст впливів Росії небезпечним для
європейської рівноваги. Особливо неспокійною за свої інтереси
була Велика Британія. Султан Хамід іще на початку перего­
ворів з Росією звернувся до королеви Вікторії з проханням про
посередництво. Англійський уряд зажадав від парламенту
воєнних кредитів і вислав флот до Дарданеллів. Міністр за­
кордонних справ Солсбері поставив вимогу, щоб турецько-
російський договір віддано на затвердження конгресу велико-
держав. Ці домагання підтримала Австрія, а Бісмарк порадив
цареві прийняти пропозицію. Так прийшло до Берлінсько- ’
го конгресу в червні — липні 1878 р. Росію репрезенту­
вав князь Горчаков, Велику Британію — лорд Беконсфілд,
Австро-Угорщину — Андраші, Німеччину — Бісмарк — най­
визначніші політики того часу. Конгрес прийняв до відома не­
залежність Сербії, Румунії і Чорногорії, але змінив постанову
щодо Болгарії. Цю країну поділено на дві частини: на північ від
Балкан утворено князівство Болгарія, в якому, мав владу
князь, обраний зібранням вельмцж і затверджений великодер-
жавами; південна Болгарія, т. зв. східна Румелія, залишилася
під владою Туреччини, але під християнським намісником.
Азійські здобутки Росії конгрес обмежив, але залишив їй Каре
210
і Батум. Боснію, Герцеговину і санджак Нови-Пазар дістала
Австрія у військову окупацію, але з застереженням суверен­
ності Туреччини. Острів Кіпр іще перед нарадами конгресу
Порта віддала Англії.
Берлінський мир стримав розгін Росії у напрямі на Балка­
ни і Середземне море. На Балканському півострові поруч з
Росією добула собі впливи Австро-Угорщина, на Егейському
морі закріпила свої позиції Велика Британія. Туреччина, хоча
й ослаблена, ще залишалася найбільшою державою на Бал­
канському півострові

Росія наприкінці XIX ст. Росія вийшла з Віденського конг­

ресу погромлена; вона мусила була піддатися диктатові
Європи. Пан славістична партія голосно критикувала поступ­
ливість уряду, вважаючи її за зраду змагань держави і
слов’янства. Говорено про те, що прийшло навіть до непоро­
зумінь між наслідником престола Александром та царем. Сам
Горчаков, що підписав постанову конгресу, намагався
зволікати його рішення, щоб не дратувати публічної опійії.
Росія найбільше була обурена «чесним маклером», Бісмарком,
що не оборонив її інтересів, а підтримав Австрію; через те
прийшло охолодження відносин між Петербургом і Берліном
та Віднем, і союз трьох імператорів втратив рацію існування.
Війна коштувала багато й привела Росію знову до тяжкого
фінансового стану. Громадянство сподівалося, що цар врешті
рішиться на конституцію, але ці надії не здійснилися. Тоді
верх узяли крайні групи, що змагали до революції. Постала
терористична партія, звана нігілістами, що замахами на висо­
ких урядовців і самого царя хотіла присилувати уряд до усту­
пок. Позитивної програми ці революціонери не мали, а прого­
лошували тільки зруйнування дотеперішнього порядку й
культури. .Своїх прихильників ця течія знаходила найбільше
серед студентів вищих шкіл, але її пропаганда проникала та­
кож до війська і захоплювала інтелігенцію.
Першим виступом терористів був у 1878 р. замах Віри За­
сулич на петербурзького начальника Трепова, якого поранено
револьверними пострілами. Суд присяжних виправдав винов-
ницю, і це викликало велику радість серед громадянства та
немало причинилося до поширення революційних ідей. Екзе­
кутивний комітет організації видав зараз вирок на шефа
таємної поліції генерала Мезенцева, що жорстоко поводився з
політичними в'язнями. Його пробили штилетом на вулиці, і ви­
новника не відкрито. Тоді царським указом позбавлено суди
присяжних права судити політичні справи, а передано їх
військовим судам. Незважаючи на це, терористи поширили ще
свою акцію. В 1879 р. застрілено харківського губернатора,
211
 князя Кропоткіна, а екзеку­
тивний комітет проголосив,
що він загинув як «слуга ти­
ранії і деспотизму». Того ж
року здійснено револьверний
за’мах на нового шефа таємної
поліції генерала Дрентельна у
Петербурзі, але безуспішно.
Врешті цар дістав смертний
вирок, і 14 квітня 1879 р. теро­
рист Соловйов пробував його
вбити під час проходу в Зимо­
вому палаці, але кулі тільки
прошили царський плащ. Ви­
новник не зрадив таємниць
своєї організації і був покара­
ний смертю. У тому самому
часі в Сибіру почалися
Цар Александр ПІ підпали міст. Паліїв не можна
було відкрити, і населення
жило у непевності своєї доль Уряд завів гострі засоби бороть­
би з нігілістами, збільшив явну і таємну поліцію та утворив
уряди генерал-губернаторів із надзвичайними повноваження­
ми. Але революціонери вели далі свою акцію. У грудні 1879 р.
вони підготували динамітовий замах на поїзд, яким цар їхав
до Москви. Головний виновник, Гартман, утік до Франції, де
його ув’язнили на домагання російського посла, але не видали
Росії, а відіслали до Англії. У лютому 1880 р. мав місце ди­
намітний вибух у царському Зимовому палаці в Петербурзі.
Знищено два поверхи і кілька людей загинуло. Терористи у
своїх прокламаціях домагалися, щоб цар передав свої права
Національним зборам, загрожуючи йому за невиконання цього
смертю.
Александр II під враженням цих подій схилився до думки
провести деякі політичні реформи. У 1880 р. він зніс зненавид­
жену таємну поліцію, т. зв. третій відділ, а також уряд петер­
бурзького генерал-губернатора. Шефом адміністрації цар
призначив графа Лоріса-Мелікова, що мав провести дальші
реформи. Але революційна партія не вдоволилася цими ус­
тупками і 13 березня 1881 р. здійснила новий замах на царя.
Від розривних бомб Александр П помер.
' Новий цар, Александр III (1881—1894), як наслідник пре­
столу, був прихильником реформ і навіть радився у цій справі
з німецьким імператором, але пізніше дійшов до погляду, що
для Росії потрібен автократичний устрій. У своєму першому
маніфесті він заявив, що вважає своїм обов’язком утримати й
212
 Смерть нігілістів у Росії

укріпити «самодержавство» та що буде нищити «нікчемні,

бунтівничі змагання, що російську землю покривають гань­
бою». На царя великий вплив мав обер-прокурор Священного
Синоду, Победоносцев, що бажав оперти всю політику на пра­
вослав’я, та голова панславістського руху Катков, редактор
«Московських Відомостей». «Самодержавства і право­
слав’я» — це були головні гасла, за якими йшов російський
уряд. Почалося тоді переслідування всяких «інородців», у пер­
шу чергу жидів і німців; український рух також не добув
ніяких значних полегшень, а русифікаційна політика ставала
дедалі гострішою. Міністри внутрішніх
* справ Ігнатьєв і Ди-
митрій Толстой вели вперту боротьбу з нігілістами і довели до
деякого заспокоєння громадянства. Але коронація царя в
Москві могла відбутися лише по двох роках, у 1883 р.
Александр ПІ зайнявся пильно економічним піднесенням
Росії, нав’язав нові торговельні зв’язки із Західною Європою і
дбав про те, щоб притягнути до Росії західні капітали. Завдяки
тому почала зростати російська промисловість. Для ко­
мунікації велике значення мала сибірська залізниця, що її по­
чали будувати в 1891 р. Проектували її на 9 360 км, а подорож
до Східної Азії мала тривати 22—23 дні. Будову її закінчено
лише в 1903 р. Уздовж залізниці посувалася на схід ко­
лонізація, в якій важливу участь брали також українці
У заграничній політиці Александр III займав усе більш во­
роже становище до Німеччини й Австрії. В 1881 р. він іще
з'їхався з імператором Вільгельмом, але давні добрі відносини
вже не вернулися. Росія почала шукати порозуміння з
Францією. В 1882 р. відбув політичну подорож до Парижа ге­
нерал Скобелев і в промові на бенкеті заторкнув питання
213
 російсько-французького союзу.
У тім напрямі повів російську
політику й міністр закордонних
справ Гірс. Бісмарк протидіяв
тим заходам. У 1884 р. він довів
до з’їзду трьох імператорів у
Скерневицях для нарад у бал-
канських справах, а в 1887 р.
склав з Росією трактат нейт­
ральності на три роки. Але
Росія вернулася таки до про­
ектів союзу з Францією, і після
відвідин французького флоту у
Кронштадті, в серпні 1891 р.,
підписано косультативний пакт
між обома державами.

болгарський князь «Балканськии котел».

Болгарія. Після російсько-ту­
рецької війни 1877—1878 рр. та Берлінського миру балканські
держави добули повну свободу політичного розвитку. Але на
Балканах ще довго не приходив мир і балканські народи вели
між собою завзяті бої за границі своїх територій. Неспокійний
півострів не раз іще ворушив своїми справами Європу, і до
нього прикладено назву «балканського котла».
У Болгарії постанови Берлінського конгресу провів уже
перше призначений російський генерал-губернатор Дондуков-
Корсаков. Він зустрів багато труднощів з боку населення
Східної Румелії, що не хотіло вертатися під владу Туреччини і
мріяло про Велику Болгарію, але остаточно мусило погодитися
зі своєю долею. Князем автономного Болгарського князівства
став Александр Баттенберг (1879—1886) — гессенський князь,
сестринець царя. Він дістав у Константинополі призначення
від султана, заприсяг конституцію і відбув святочний виїзд до
Софії — нової столиці Болгарії. Але молода держава перехо­
дила безнастанно внутрішні потрясіння. Спочатку великий
вплив мала тут Росія, так що і до міністерства ввійшли
росіяни, і так само адміністрація та військо були під їх впли­
вом. Це подразнювало дуже національні амбіції болгарів, й ос­
таточно три головні партії — консерватори, ліберали й ради­
кали об’єдналися разом і присилували російських міністрів ус­
тупити в 1883 р. Цар відкликав усіх російських офіцерів з бол­
гарської служби і відмовив у дальшій допомозі невірному «ва­
салові». Тоді великоболгарська пропаганда почала змагати до
об’єднання Східної Румелії з Болгарським князівством. У
1885 р. прийшло до повстання у Філіпополі, турецького
214
 Болгари під Слішіицею в 1886 р.

намісника ув’язнили, і постав тимчасовий уряд під проводом

Странського. Александр прокламував тоді об’єднання «обох
Болгарій» в одну державу.
Хоча ці події зломили постанови Берлінського договору, ані
західні держави, ані Туреччина не хотіли втручатися в них,
щоб не довести до нової балканської війни. Одна тільки Сербія
оголосила Болгарії війну, жадаючи територіальних уступок у
т. зв. Старій Сербії Але під Слівеном болгарські війська розби­
ли сербів, увійшли на сербську територію й добули Пірот. Тоді
Австрія виступила з інтервенцією, і в Бухаресті в березні
1886 р. Сербія і Болгарія підписали мир без ніяких тери­
торіальних змін. Порта, бажаючи мирно залагодити справу,
призначила Александра Баттенберга на п’ять років губернато­
ром Східної Румелії. Так фактично обидві частини Болгарії
об’єдналися разом, і до болгарського парламенту («собранія»)
увійшли також представники Румелії.
Але, незважаючи на ці успіхи, Александр не мав симпатій
серед деяких груп. 6 серпня 1886 р. проти нього повстали деякі
політики, що були в зв'язках із Росією, і його детронізували.
Князя схопили в його палаті, повозом завезли до Дунаю і па­
роплавом відвезли на російську територію. Але військо і народ
стали в обороні князя, скинули тимчасовий уряд змовників і
назад покликали князя. Але Росія виявила тепер свої карти і
так вороже поставилася до Александра, що він сам зрікся пре­
столу і виїхав із Болгарії. Тепер Росія задумала опанувати си-
215
 туацію і російський посол, ге­
нерал Каульбарс, почав у дик­
таторському тоні домагатися
звільнення змовників та
відстрочення виборів до «со-
бранія». Але цей нетактовний
виступ так обурив болгар, що
російська партія втратила
вплив і Каульбарс мусив
виїхати з Болгарії. Болгарсь­
кий парламент під проводом
Стамбулова запропонував ко­
рону спершу данському коро­
левичеві Вальдемарові, потім
обрав на князя Фердінанда з
німецької династії Кобург-Ко-
гарі (1887—1918). Болгарські
події довели до напруження
відносин між Росією та
Болгарський король Фердінанд
Німеччиною, але Бісмарк
зумів полагодити справу мир­
ними засобами. Все-таки ве-
ликодержави не відразу затвердили зміни у Болгарії.
Фердінанд виявив себе енергійним володарем. Вірним його
співробітником був прем’єр Стамбулов. Вони запопадливо пра­
цювали над піднесенням адміністрації, фінансів, комунікації,
шкільництва. У закордонній політиці Болгарія спиралася на
Австро-Угорщину, але також стояла у добрих відносинах з
Туреччиною. Тільки з Росією важко було налагодити стосунки.
Російські агенти намагалися використати невдоволення дея­
ких кіл з автократизму Стамбулова і старалися його усунути.
У 1891 р. вчинили на нього замах, але він не вдався. В 1895 р.
внаслідок другого замаху Стамбулов дістав важкі рани і від
них помер. Фердінанд остаточно мусив наблизитися до Росії і
запросив царя на хрещеного батька свого сина Бориса. Лише
тоді визнали його великодержави і султан затвердив князя на
губернаторстві Східної Румелії.

Румунія, Сербія, Чорногорія, Греція. Румунія не вдово­

лилася тим, що здобула самостійність 41877 р.), але в 1881 р.
проголосила себе королівством. Від того часу перебувала у
мирі, займаючися внутрішніми справами. Хліборобство, і ко­
пальні нафти — це були головні джерела добробуту держави.
Столиця Бухарест розбудувалася на велике місто, так що на­
зивали його малим Парижем; успішно розвивалася ко­
мунікація, а залізничний міст на Дунаю коло Галаца належав
216
 Румунський державний герб Грсцький державний герб

до найкращих будов того роду в Європі. Румунія почала буду­

вати свій флот й уладила пристань у Констанці. Король Карл,
не маючи дітей, призначив своїм наслідником свого
племінника, Фердінанда, а вже син Фердінанда Карл був хре­
щений у православному обряді. Міністерства змінялися часто
(найвизначніші Братіяну, Кантакузен), аж 1901 р. тривкішу
владу добув Стурдза. Він провів основну реформу фінансів,
скоротив число урядовців і довів державний бюджет до
рівноваги. Проте соціальні відносини залишилися у давньому
стані і часто приходило до селянських розрухів. У закордонній
політиці Румунія від 1891 р. наблизилася до Потрійного союзу,
а в 1901 р. склала оборонний союз з Австрією. Через те стосун-
. ки з Росією стали холодніші
Сербія, так само як і Румунія, в 1882 р. прийняла титул
королівства. На терені Сербії перехрещувалися австрійські
впливи з російськими і сербські уряди ставали то по одній, то
по другій стороні. В 1885 р. Сербія почала війну з Болгарією за
пограничні терени, але не досягла ніяких успіхів. Король
Мілан (1868—1889) був прихильником європейської орієнтації,
але не міг дати ради російській пропаганді, через те розвівся з
дружиною Наталією, — донькою російського генерала Кешка,
і в 1889 р. зрікся престолу на користь 13-літнього сина Алек­
сандра (1889—1903). Регенство обняла королева іЙован Рістіч,
голова радикальної панславістйчної партії. Мілан виїхав за
границю, а невдовзі і королева мусила залишити Сербію. В
1893 р. Александр, за намовою батька, проголосив себе по­
внолітнім й усунув регенство; Рістіча ув’язнили і пе­
реслідували процесами аж до смерті. Сербія попала у
внутрішній заколот, змінялися уряди і навіть змінено консти-

217
 туцію. Мілан вернувся до
краю, став прем’єром і на­
чальним вождем війська, але
не зміг привернути ладу. Ко­
роль Александр не мав сим­
патії серед населення, а його
подружжя з Драгою Машін,
колишньою дамою двору його
матері, підняло проти нього
Сербський і чорногорський аристократію. Врешті офіцери
державні горби' білгородського гарнізону
влаштували змову ill червня
1903 р. замордували короля і його дружину. Скупщина
змінила знову конституцію і на престол запросила Петра Ка-
рагеоргійовича (1903—1921). Великодержави спершу не хотіли
затвердити перевороту і відкликали своїх послів, але поволі
Петро добув визнання.
Мала Чорногорія, самостійна від 1878 р., не
відігравала важливої ролі на Балканському півострові/Ко­
роль Ніколай І (1860—1918) мав те щастя, що своїх доньок
повіддавав за членів визначних династій: Міліца була дружи­
ною російського вел. князя Петра Ніколайовича, Стана — дру­
жиною вел. князя Ніколая Ніколайовича, начального вождя
російських військ у Світовій війні, Олена — італійського коро­
ля Віктора Еммануїла ПІ, Анна —ч одного із князів Баттен-
бергів, Зорка — сербського короля Петра Карагеоргійовича.
Так у незначній Чорногорії перехрещувалися впливи різних
держав.
Греція, від початку своєї самостійності (1830 р.) нетерп­
ляче шукала поширення своєї території. Вона не раз зривала­
ся до боротьби, але великодержави, заінтересовані в існуванні
Туреччини, силою стримували її виступи. Лише конференція
у Берліні в 1880 р. визнала за Грецію Південну Фессалію й
Епір (Албанію). В 1886 р., під час болгарського повстання,
Греція готувалася до війни з Туреччиною, але Англія знову
оборонила Порту. Найважливішим питанням грецької
політики було приєднання великого острова Крит. У Бер­
лінському мирі Туреччина зобов'язалася дати тут християнсь­
кого губернатора і провести деякі реформи. Але Порта не ви­
конала того обов'язку, і через те безнастанно приходило там
до повстань. У 1896 р. революційний рух став особливо
грізний, і греки вимордували багато магометан усередині краю
й опанували деякі пристані. Флоти великодержав старалися,
навести лад, але їх сили були заслабі, щоб приборкати по­
встанців. Ця визвольна боротьба потрясла Грецію так, що ко­
роль Георгій І, не зважаючи на протести держав, вислав свої
218
 Болгарський державний герб Турецький державний герб

війська на Крит і проголосив його об'єднання з Грецьким ко­

ролівством у 1897 р. Тоді Туреччина оголосила Греції війну.
Грецьке командування не зуміло використати належно досить
значних сил на суходолі і морі, а поділило війська на малі
відділи, так іцо турки несподівано перемогли, зайняли Фес-
салію і почали похід на Афіни. Тоді Георгій був змушений за­
брати свою залогу з Криту і віддатися беззастережно під про­
текторат великодержав. У вересні 1897 р. складено мир у Кон­
стантинополі; Греція мала заплатити воєнне відшкодування
(75 мільйонів франків), але дістала ширшу територію у Фес-
салії; Крит дістав автономію, але грецьке і турецьке війська
мали його залишити. Губернатором острова великодержави
назначили короля Георгія. Так прийшло все-таки до
об'єднання Криту з Грецією. Після війни Греція мусила
піддати свої фінанси під контроль держав і тільки поволі дохо­
дила до господарської рівноваги. У внутрішньому житті при­
ходило все наново до боротьби між партіями, що не перебира­
ла у засобах для осягнення, своїх змагань. Боротьба партій пе­
реносилася з столиці на провінцію, і не раз приходило до ло­
кальних збурень. Міністерства не могли добути собі тривкої
більшості і змінялися відповідно до змін в опінії громадянства.
В 1905 р. від замаху помер міністр Делоянніс, що заступав
Грецію на Берлінському конгресі і кілька разів бував
прем'єром. Пангелленські кола все наново підіймали справу
об’єднання Криту з Грецією і використовували кожну нагоду,
щоб це питання зробити актуальним; через те на острові не
припинявся революційний рух.

219
 12. АМЕРИКА И АЗІЯ

Сполучені Штати Північної Америки. Закінчення війни з

Англією в 1783 р. й ухвалення конституції союзу в 1787 р. роз­
почало довгу епоху миру й економічного розвитку Америки.
До 13 держав, що об’єдналися у Сполучені Штати, прибували
все нові території, що з часом ставали повноправними члена­
ми союзу. Так, у 1803 р. куплено від Франції Луїзіану, а в
1819 р. від Іспанії — Флориду; після війни з Мексикою 1845 р.
до союзу перейшли Техас, Нова Мексика і Каліфорнія. У
своїй експансії американці виказували незвичайне завзяття і
підприємливість; ватаги переселенців уперто ішли на «дикий
Захід», у боротьбі з індіанцями добували собі нові садиби, аж
поки не поширили свою державу від Атлантичного до Вели­
кого океану. Президентами Сполучених Штатів від Вашинг­
тона (1789—1797) до 1850-х років були: Адамс (1797—1801),
Джефферсон (1801—1809), Медісон (1809—1817), Монро
(1817—1825), другий Адамс (1825—1829), Джексон (1829—
1837), Ван Бурен (1837—1841), Гаррісон (1841), Тайлер
(1841—1845), Полк (1845—1849), Теллер (1849—1850), Філмор
(1850—1853), Пірс (1853—1857). Вони походили з різних око­
лиць і з різних класів, але всі були представниками більшості
національної опінії, бо демократичний устрій союзу дозволяв
кожній визначній людині посісти крісло президента.
Історичне ім'я добув собі п'ятий з черги президент, Джеймс
Монро, родом з Вірджінії, що під час боротьби колоній
Південної Америки за незалежність гостро виступав проти
втручання європейських держав до американських справ. У
своєму славному маніфесті з 2 грудня 1823 р. він заявив, що
Сполучені Штати не допустять до того, щоб Священний Союз
поширював свою систему до Америки, будуть уважати це за
загрозу миру і свободи і не допустять, щоб. котра-небудь
європейська держава гнобила свобідні американські рес­
публіки або захотіла закладати тут свої колонії. «Америка
для американців!» — це було гасло, з яким ішли від
того часу Сполучені Штати, а «доктрину Монро» прийняли
також всі інші американські країни.
Сполучені .Штати виступали назверх як одна сильна
цілість, з якою мусив рахуватися увесь світ. Але окремі члени
союзу мали широку внутрішню автономію, з своїми парламен­
тами й урядами, й кожен штат вів свою власну внутрішню
політику. Через те виросли поважні політичні і соціальні
контрасти. Найбільше відчувалися противенства між
північними та південними штатами, що спиралися на різні
форми господарства.
220
 Північні штати, що дали
початок союзові, v лежали
в помірній смузі, і тут роз­
винулося хліборобство
європейського типу, земле­
власники мали невеликі про­
стори землі й управляли їх
власними руками. До цих те­
риторій напливало багато
емігрантів з Європи, що шу­
кали хліборобської праці і
вдовольнилися невеличкими
доходами. Тут панували
справді демократичні погля­
ди, скріплені ще лібераль­
ними ідеями, що їх нові при-
шельці приносили з Європи, і
традиції лицарськості з виз­ Джеймс Монро, президент
вольної боротьби. Сполучених Штатів Північної
Америки, автор клича
Інакше було на півдні, у «Америка для американців»
підзворотниковій смузі Там
розвинулося велике плантаційне господарство — цукрова тро­
стина/індиго, рис, бавовна. Земля належала великим земле­
власникам, що управляли її руками чорних невільників.
Привіз рабів-негрів з Африки, що розпочався ще в XVI
столітті, тривав без перерви до XIX ст., незважаючи на зміну
поглядів на невільництво. Для поселення європейських
хліборобів ці гарячі околиці не надавалися, індіанці були за-
слабосильні для тяжкої праці, тому існування плантацій було
залежне від негрів, і південні плантатори вважали
невільництво за природну систему. Але свободолюбні північні
штати почали виступати проти рабства з гуманітарних при­
чин, зліквідували останки цієї людської ганьби у себе і не до­
зволяли, щоб невільництво поширювалось у новонабутих про­
сторах на Заході. Противенства Півночі і Півдня дали себе
відчути уперше тоді, коли територія Міссурі хотіла увійти до
союзу. Поважна партія у конгресі погоджувалася прийняти
новий штат тільки за умови, що там зліквідують невільництво.
Два роки тривала боротьба, але остаточно перемогли репре­
зентанти Півдня, що зуміли добути собі впливи у конгресі: в
1820 р. ухвалено т. зв. «міссурський компроміс», яким дозволе­
но рабство у штаті Міссурі, але на майбутнє невільничу систе­
му заборонено поширювати поза 36,5’ північної широти. Так
територія Сполучених Штатів розпалася на невільничу і про-
тиневільничу.
У дальших десятиліттях боротьбу з невільництвом вели
221
т. зв. аболіціоністи, що з часом переорганізувалися у партію
республіканців. Тим часом рабство обороняла партія
демократів,у якій провід мали багаті плантатори, що по-
слугувалися залежними від себе масами робітників. Вплив де­
мократів був такий великий, що при виборах президента все
проходили їхні кандидати. Головним осередком боротьби з
невільництвом був Бостон, що утримував давні традиційні
свободи і рівності, а партія республіканців зростала завдяки
безнастанній еміграції з Європи. Щоб охоронити свою
більшість, демократи почали виступати проти права грома­
дянства для нових колоністів, щоб вони не змайоризували
давніх справжніх американців, «янкі». Але протиневільнича
пропаганда зростала все більше, а повість письменниці Бічер
Стоу «Хатина дядька Тома», видана в 1852 р., справила незви­
чайне враження і поширила симпатії до негрів. У 1854 р. конг­
рес ухвалив скасування «міссурського компромісу» і
ліквідацію або введення рабства зробив залежним від голосу­
вання мешканців одної території. Через те в усіх південних
штатах розгорілася завзята боротьба між обома партіями. В
1856 р. при виборах востаннє перемогли представники Півдня,
вибираючи президентом прихильника невільництва Бьюкене­
на (1857—1861). Ворожнеча між обома партіями зросла до то­
го, що в парламенті не раз приходило до бійок між послами.

Громадянська війна. Вирішальною подією у дальшім роз­

витку Сполучених Штатів був вибір президентом Авраама
Лінкольна (1861—1865), що був безоглядним противником
невільництва. Південні штати прийняли це як виклик проти
себе і рішили відділитися від унії. В 1860 р. Південна Кароліна
перша заявила про вихід («сецесію») з союзу, у недовгому часі
за нею пішли Джорджія, Флорида, Алабама, Міссісіпі, а дещо
пізніше Північна Кароліна, Вірджінія й Арканзас. Ці штати
злучилися у незалежну конфедерацію й обрали своїм прези­
дентом колишнього військового міністра Джефферсона Девіса.
Республіканська партія й уряд союзу розцінили це виступлен-
ня як заколот і рішили зброєю присилувати збунтовані штати
вернутися до унії. Так почалася громадянська війна 1861—
1865 рр. між «уніоністами» та «сепаратистами».
Обидві партії зібрали значні воєнні сили. Союз уже у пер­
шому році мав у своєму розпорядженні півмільйона охотників.
Девіс закликав до боротьби все біле населення Півдня і розвів
суворий терор, щоб дати перевагу власникам плантацій. Бо­
ротьба розпочалася на території Вірджінії, коло Річмонда.
Війсьца Півночі зазнали тут поразки від армії Півдня. Тоді со­
юз переніс війну на море і проголосив блокаду східного і
південного побережжя. Південні штати виставили свій флот, і
222
 на морі йшли бої між кораб­
лями обох сторін. Європейські
держави заявили у цій війні
нейтральність, але Англія і
Франція признали південну
конфедерацію, що викликало
велике невдоволення у союзі.
В 1861 р. прийшло навіть до
конфлікту з Англією, бо
капітан одного фрегата затри­
мав англійський корабель й
ув’язнив двох посланців
південного уряду, що вибра­
лися з пропагандою до Єв­
ропи. Але Лінкольн помірко­
ваною політикою зумів цей
інцидент полагодити. Рівно­
часно ведено й господарську
війну: союз своєю блокадою Тип мексиканця XIX ст.
затримав вивіз бавовни з
південних штатів, а Девіс за­
боронив продавати до союзу цукор і рис, щоб позбавити Північ
тих необхідних продуктів.
У 1862 р. флот Півночі здобув Новий Орлеан в гирлі
Міссісіпі, а в 1863 р. — Віксберг. Шлях цієї великої ріки перей­
шов у руки союзу, так що і від заходу можна було повести
блокаду. На суходолі далі йшли бої у Вірджінії. Сили Півдня
все ще були такі великі, що військо союзу не могло здобути
Річмонда, а що більше — південна армія загналася аж під Ва­
шингтон улітку 1862 р. На морі увагу всього світу привернули
бої між двома панцирними кораблями — південним
«Мерімаком» і північним «Монітором». Вони оба виказали таку
силу і відпорність, що всі держави почали вводити у своїх
воєнних флотах панцирники такого типу. Весною 1863 р. прий­
шло знову до завзятих боїв у Вірджінії, і герой Півдня, гене­
рал Лі, дійшов знову під Вашингтон, але, погромлений потім,
мусив вертатися до Річмонда. Армія Півночі облягала довгий
час Чарлстон у Південній Кароліні, але не могла його здобути.
Довга війна втомила дуже обидві сторони. Майже все чо­
ловіче населення мусило перебувати в армії, через те занепа­
ло всюди хліборобство і промисловість. Південні штати зазна­
ли великих збитків через те, що не могли вивозити бавовни та
інших продуктів до Європи. Державний, борг зростав до все
більших сум, металева монета зникла з обігу, а державні папе­
ри упали на третину давньої вартості Бажання миру ставало
все сильніше, і навіть на конгресі один із демократів вніс про-
223
 Вільям Мак-Кіїїлі, Генерал Улісс Грант,
президент американської Унії, вождь американської Унії,
а потім Півн. Америки а потім президент СШПА

позицію про мирні переговори. Також європейські держави,

торгівля яких терпіла на цій війні, готові були посередничати,
особливо заходився коло цього Наполеон III, що хотів і в Аме-.
риці підняти блиск своєї корони. Але Лійкольн рішуче заявив­
ся за тим, щоб війну вести аж до остаточної перемоги, щоб по­
вернути єдність союзу і дати свободу неграм. При нових вибо­
рах президента в 1864 р. перемогла воєнна партія, і Лінкольн
далі залишився при проводі. За його ініціативою конгрес 31
січня 1865 р. ухвалив повне скасування невільництва в усіх
штатах. Внесок здобув собі три чверті голосів, й ухвалу цю
вміщено в конституції. Південь все-таки не хотів піддатися і
під зброю покликав навіть рабів-негрів. Але тепер уже перева­
гу мала Північ і генерали Грант і Шерідан спільними силами
здобули Річмонд 3 квітня 1865 р., і генерал Лі з вірджінською
армією мусив піддатися. Також на Півдні капітулювала армія
Джонсона. Так «уніоністи» остаточно перемогли «сепара­
тистів» і привернули єдність Сполучених Штатів.
Але загальну радість із миру притьмарила смерть прези­
дента Лінкольна. У театрі застрілив його один з сепаратистів з
окликом: «Так буде всім тиранам!». Тоді здійснено також за­
мах на одного з державних секретарів, а приготовлені були за­
махи на генерала Гранта та інших визначних уніоністів. Уряд
президента здобув тоді Джонсон (1865—1869). Він повів
224
 помірковану політику, намагаючись ліквідувати наслідки
війни. Обидві армії розпущено, і громадяни вернулися до мир­
ної праці. Завдяки жертовності громадянства у недовгому часі
сплц^ено воєнні борги і поволі вернувся давній добробут. В
1868 р. конгрес ухвалив поширити право голосування на чор­
них, і за їх співучастю новим президентом обрано генерала
Гранта (1869—1877). За його президентури постали нові штати
на Заході, а в 1867 р. Сполучені Штати купили від Росії
півострів Аляску за сім мільйонів доларів. У тому ж часі набу­
ла розголосу справа «Алабами», англійського піратського ко­
рабля, що під час громадянської війни стояв на услугах
Південної конфедерації і поробив великі шкоди Сполученим
Штатам. Женевський арбітражний суд у 1872 р. засудив Вели­
ку Британію на відшкодування 15 мільйонів доларів. У 1876 р.
відбулася у Філадельфії світова диставка, що виказала незви­
чайний господарський і технічний розвиток Сполучених
Штатів.
При дальших президентських виборах республіканці і де­
мократи вели між собою боротьбу, і раз одна, раз друга партія
перемагала. Президентами були: Гес (1877—1881), Гарфілд
(1881, умер від замаху), Артур (1881—1885), Клівленд (1885—
1889), Гаррісон (1889—1893), удруге Клівленд (1893—1897),
Мак-Кінлі (1897—1901, умер від анархістського замаху). Бо­
ротьба між партіями йшла головно за господарські справи, як,
наприклад, свобідну торгівлю чи охоронні мита, золоту чи
срібну • валюту та ін. Мак-Кінлі розпочав широку
імперіалістичну політику. В 1897 р. Сполучені Штати анексу­
вали острови Сендвіч (Гаваї) й таким чином утворили собі базу
на Тихому океані. В 1898 р. по причині повстання на Кубі
прийшло до війни з Іспанією й у Паризькому мирі Куба, Пуер­
то-Ріко та Філіппіни перейшли до Сполучених Штатів. У 1899 р.
добуто частину островів Самоа. Наступник Мак-Кінлі, Теодор
Рузвельт (1901—1909) з іще більшою енергією продовжував
світову політику унії; уже в першому маніфесті до конгресу
жадав побільшення воєнних засобів держави, поширення фло­
ту, енергійної охоронної політики, обмеження імміграції та ін.
Сполучені Штати почали брати участь у європейських спра­
вах, вмішалися до китайської війни і все більше зазначували
свої інтереси у всіх частинах світу. Будова Панамського кана­
лу в 1904—1914 рр. скріпила їх становище на океанах

Південна Америка. Південна і Центральна Америка разом

із Мексикою від XV—XVI ст. належали до іспанських колоній.
Іспанія використовувала ці країни безоглядно, не допускаючи
до їх розвитку. Місцеві мешканці, індіанці і креоли (мішанці
індіанців з іспанцями), не мали ніяких прав і вели нужденне
8 L Крип’якевич, кн. З 225
 життя, гноблені шляхтою, що
походила від давніх
іспанських завойовників. Гос­
подарство стояло на дуже
низькому рівні, бо Іспанія за­
бороняла управляти тут ті
продукти, що привозилися з
метрополії або з інших ко­
лоній, наприклад, виноград,
оливкове дерево, цукрову тро­
стину, а тютюн був держав­
ною монополією. Колоніям не
вільно було вести торгівлю з
іншими державами, а всі ви­
роби вони мали брати з
Іспанії. Губернатори провінцій
мали право т. зв. «ре-
партім'єнтос», тобто розподілу
Си мои Бол іва р, борець товарів по окремих поселен­
за свободу Південної Америки нях, і попросту висилали до
якоїсь місцевини партію кра­
му, за який побирали таку ціну, що її самі назначили. Освіта
стояла незвичайно низько, а над політичною моральністю ма­
ла нагляд інквізиція.
Від XVIII ст., а саме від іспанської сукцесійної війни,
держави, ворожі Іспанії, намагалися ворохобити населення, і,
справді, під кінець століття появилися тут перші змагання до
самостійності. Але до дальшого розвитку самостійницького ру­
ху спонукали передовсім події у самій Іспанії. Коли Наполеон
посадив у Мадриді свого брата Жозефа, американські колонії
не хотіли його визнати і заявилися за королем Ферді-
нандом VII. Але коли король, йдучи за давньою традицією, не
захотів їм дати ніяких прав, колонії підняли повстання і поча­
ли творити самостійні держави.
Як герой цієї боротьби вславився генерал Симон Болівар
(1783—1830). Він походив з Каракаса у Венесуелі, визначився
як офіцер і політик, ставив собі за; взірець Вашингтона і так
самсї рішився віддати всі свої сили та майно на визволення
своєї країни., Венесуела повстала проти Іспанії в 1811 р., але
повстанці були заслабі, щоб перемогти іспанські залоги, і по­
встання завмерло. На страшний землетрус, що в 1812 р.
навістив Каракас, в якому полягло 20 000 людей, іспанське ду­
ховенство вказувало як на кару неба за революцію проти ко­
роля. Але нечувані переслідування республіканців викликали
новий вибух повстання проти Іспанії в 1814 р. Болівар зібрав у
горах ватагу охотників, увійшов до Венесуели і почав різню
226
 Панамський канал

іспанців. На основі його декрету, кожний прихильник ко­

ролівської влади мав іти на смерть. Тоді іспанці закликали собі
на допомогу т. зв. ллянерос, пастухів із степів Ллянос, і почали
переслідувати республіканців, винищуючи їх зброєю,
підступом і пожежами степів. Болівар не зміг опанувати ситу­
ації і мусив виїхати до Сан-Домінго, а іспанці заволоділи знову
Венесуелою. По трьох роках Болівар вернувся знову, і його по­
ява викликала нове повстання. Венесуела і Нова Гренада ук­
лали між собою союз й об’єдналися в одну республіку, під
іменем Колумбії, 1819 р. Саме тоді в Іспанії прийшло до
внутрішньої боротьби. Іспанський уряд не міг скріпити своїх
залог, і повстанці поширили свою владу на ввесь край. Пер­
шим президентом республіки став Болівар. Молода держава
уклала торговельний договір із Сполученими Штатами.
З Колумбії Болівар переніс свою, діяльність до П е р у. Тут у
1817 р. постала республіка, але республіканці не дійшли згоди
між собою, й іспанці знову запанували в країні. Тоді явився тут
Болівар, переміг іспанські залоги й відновив республіканський
устрій країни. Національний конгрес у Лімі вибрав його досмерт-
ним протектором. Але пізніше Болівар почав втрачати попу­
лярність. Його противники закидали йому, що він хоче
відігравати .роль Наполеона. Він справді думав про те, щоб
південноамериканські країни об'єднати в одну державу, подібну
до Сполучених Штатів. Але не повелося йому осягнути цієї ме­
ти, він склав свою владу і невдовзі помер. Його ім'я прийняла
республіка Болівія, що відокремилася в 1825 р.

8* 227
 Ріо-де-Жанейро, столиця Бразилії

У тому самому часі постали й інші республіки Південної

Америки.
В 1811 р. самостійною державою проголосив себе П араг-
в а й . В 1814—1840 рр. диктатуру перебрав там генерал
Франчія, що не допускав інших держав до зв’язків із своєю
країною.
Чилі підняла повстання в 1810 р., але іспанці утримали
владу, і лише в 1818 р. генерал Сан-Мартін з Буенос-Айреса з
охотниками допоміг чилійцям здобути незалежність.
Уругвай в 1811 р. визволився з-під влади Іспанії і при­
лучився до Бразилії, а в 1828 р. проголосив самостійність; Ек­
вадор у 1830 р. відокремився від Колумбії, а в 1831 р. стала
також самостійною Венесуела.
За прикладом іспанських колоній стала окремою державою
Бразилія.В 1821 р. король Хуан VI, що перед Наполеоном
втік до Бразилії, надав цій колонії конституцію. Його син і ре­
гент Дон Педро скликав Національні збори, що проголосили в
1822 р. відділення Бразилії від Португалії. Португалія в 1825 р.
признала цю ухвалу, і Дон Педро прийняв титул цісаря. В
1831 р. він відмовився від влади на користь сина Дон Педро II
(1831—1889). Але скасування невільництва викликало таке
невдоволення серед плантаторів, що вони підняли повстання, і
в 1889 р. цісарство перетворилося на республіку Сполучених
Штатів Бразилії.
228
 У Центральній Америці поодинокі країни добули неза­
лежність в 1820-х роках. У 1823 р. Гватемала, Гондурас, Сан-
Сальвадор, Нікарагуа і Коста-Рика об'єдналися у союзну
республіку Центральної Америки, але в 1839 р. союз роз­
пався.

13. СВІТОВА ВІЙНА

Центральні держави і коаліція. З-поміж багатьох

міжнародних конфліктів одні вирівнювалися і зникали, інші
загострювалися і виступали на перше місце. Остаточною при­
чиною до вибуху Світової війни стали головно такі справи:
1. Німецько-англійське суперництво на морі; колоніальні
змагання Німеччини; зріст німецької промисловості і конку­
ренція з Англією на світових ринках; розбудова німецького
воєнного флоту; будівництво лінії Берлін—Багдад, що вела до
Індії.
2. Німецько-французький спір за Ельзас і Лотарингію; зма­
гання Франції до «реваншу»; загострення конфлікту у Марок­
ко.
3. Російсько-австрійсько-німецькі суперечності на Балкан-
ському півострові; змагання Росії до опанування Константино­
поля; російська панславістична пропаганда в Австро-Угор­
щині.
4. Змагання Італії до об’єднання італійських земель, прина-
лежних до Австро-Угорщини.
5. Соборницькі змагання балканських народів: румунів —
до Семигорода, а сербів — до південнослов’янських країн
Австро-Угорщини.
Протиборство в різних регіонах поділило європейські дер­
жави остаточно на два табори: у першому мали провід «ц ент-
ральнідержави» — Німеччина й Австрія, у другому —
«коаліція», або «А н т а н т а» (порозуміння), що склада­
лася з Англії, Франції і Росії.
Відносини між Німеччиною й Австрією були доволі тісні,
але не в усьому щирі. Німеччина, йдучи за традиціями
політики Бісмарка, вважала існування наддунайської монархії
необхідним, як опори для себе. Але німецькі державники з не­
покоєм обсервували внутрішній розклад союзної держави, що
проявлявся у самостійницьких змаганнях австрійських на­
родів. Що дотеперішній устрій Австрії не міг довго утримати­
ся, це було ясно: все більше пробивала собі місце ідея перебу­
дови держави на федерацію народів. Її прихильником мав бу­
229
 ти наслідник престолу Франц Фердинанд. Але старий цісар
Франц-Йосиф був уже не здатний до будь-яких реформ.
Німеччина зі свого боку дораджувала порозуміння у
національно-територіальних справах з Румунією та Італією.
•Німецький провід боявся, що не поладнані внутрішні спори
Австрії можуть втягнути й Німеччину у небажані клопоти. Але
Австрія неохоче піддавалася під німецьке «опікунство»; зі свого
боку вона була невдоволена світовою експансією, вбачаючи в ній
небезпеку міжнародних конфліктів. Але, хоч відносини між
обома середньоєвропейськими силами не в усьому були полад­
нані, політики обох сторін намагалися загладжувати непоро­
зуміння. У війні, що наближалася, обидві держави могли роз-.
раховувати тільки на взаємну допомогу.
Італія, хоча формально й належала до Потрійного союзу,
перейшла уже до табору коаліції, надіючись добути в Австрії
пограничні землі. Так самсї неясну політику вела Румунія. За­
те центральні держави могли розраховувати на підтримку
Туреччини і Болгарії.
З-поміж держав, що мали творити протинімецьку ко­
аліцію, перш за все порозумілися між собою Франція і Росія.
Вони з двох сторін замикали Німеччину і забезпечуваній собі
взаємну допомогу. Дальшу акцію проти Німеччини повів
англійський король Едв'ард VII (1901—1910). Він добре ро­
зумів, яку небезпеку становить для Британської держави гос­
подарський і мілітарний розвиток Німеччини, і з незвичайною
енергією приготовляв Англію до майбутньої війни з грізним
ворогом, збільшуючи воєнний флот і військові засоби. Він та­
кож здійснював політичне оточення Німеччини. Наслідком
його зусиль було «сердечне порозуміння» з Францією в 1904 р.
і союз з Росією в 1907 р. Так постала коаліція трьох велико-
держав. До цього табору наблизилася також Японія, і були
надії, що й Сполучені Штати покинуть нейтральність і стануть
проти Німеччини. Мало не всі світові сили зорганізувалися
проти Німеччини та її союзників.
Обидва табори готувалися до війни, і їхні штаби мали готові
операційні плани. Німецький генеральний штаб, під проводом
Гельмута Мольтке, небожа великого полководця XIX ст., ува­
жав небезпечною війну на два фронти — з Францією і Росією,
але коли б вона вже прийшла, передбачував перемогу в тому,
щоб наперед розбити одного ворога, пізніше — другого. Більш
грізною уважав Францію і бажав наперед з нею1 покінчити.
План війни з Францією виробив давній шеф штабу, фон
Шліффен. Він уважав неможливим удар на Францію від
німецької границі, бо дорогу загороджував ряд могутніх фор-
тифікацій з головними фортами Бельфор, Епіналь, Нансі, Вер­
ден, Мрнмеді. Перехід до Франції можна було сфорсувати
230
тільки від півночі, через Бельгію. З політичних оглядів цей
план був невигідний, бо Німеччина визнала нейтральність
Бельгії, але іншого виходу не було. Після окупації Бельгії
німецькі війська мали йти на Париж й атакувати його від за­
ходу. Отже, перший наступ мав відбутися на французькому
фронті. Натомість від сторони Росії, у Східній Пруссії,
Німеччина мала вести поки що оборону. Оборонне становище
мав займати також німецький флот. Переважні його сили ма­
ли залишитися на Північному морі і стерегти побережжя; на
Балтійському морі німецька ескадра мала зв’язати російський
флот коло Кронштадта.
Австрійський шеф штабу Конрад фон Гетцендорф приго­
товляв наступ у Галичині, щоб затримати тут російський на­
ступ й облегпіити німецьку атаку на Францію. Але головні
австрійські сили мали кинутися на Сербію і розгромити її.
Французький штаб, на чолі якого стояв Жофр, розумів, що
Франції прийдеться затримати на собі головний наступ
Німеччини, і тому укріплював границі сильними фортами. Але
рівночасно проектував наступ на Німеччину, у двох місцях, на
лініях Мец — Бельфор і Верден — Седан: Англія мала дати
сухопутну армію для допомоги Франції, а британський флот
мав поки що блокувати Північне море й утримувати сполучен­
ня між'англійськими островами та суходолом. Росія планувала
рівночасний удар на Східну Пруссію і Галичину, а також вип­
раву на Константинополь.

Вибух війни. Загроза, війни з’являлася на початку XX ст.

кілька разів з різних причин. Так, 1905 р. — з причини Ма­
рокко; в 1908 р. — після окупації Боснії Австро-Угорщиною;
у 1911 р. — знову задля марокканської справи; в 1912 і
1913 рр. — через балканське напруження. Але остаточно без­
посередньою причиною світового пожару став виступ сербів
проти Австрії. Австрійський наслідник престолу, архікнязь
Франц Фердінанд, у червні 1914 р. виїхав до Боснії, щоб там
провести військові маневри. Це була немов демонстрація Авс­
тро-Угорщини проти «великосербських» змагань, що мали на
меті приєднати Боснію до Сербії. Коли архікнязь перебував у
Сараєво, сербські змовники влаштували на нього двічі замах, і
князь разом із дружиною загинув від куль, 28 червня 1914 р.
Слідство виказало, що змовники приїхали із Сербії і мали
деяку допомогу сербських військових кіл. Тому австро-угорсь-
кий уряд 23 липня 1914 р. вислав до Сербії дуже гостру ноту,
домагаючися відповіді упродовж 24 годин. Сербський уряд мав
заявити в офіціальному органі, що засуджує всяку пропаган­
ду, яка змагає до відірвання від Австро-Угорщини її земель,
та висловлює свій жаль, що сербські урядовці й офіцери брали
231
 участь у цих змаганнях. Далі Сербія мала заборонити всі
публікації, що виступали проти Австрії, розпустити «Народну
Оборону» й інші товариства, що поборювали Австрію, усунути
із шкільного навчання все, що дразнило Австрію, віддалити зі
служби урядовців і офіцерів, що вели протиавстрійську про­
паганду, не дозволити контрабанди зброї через границю і до­
пустити австрійських урядовців до слідства у справі замаху
не території Сербії.
Сербський уряд на цей ультиматум дав помірковану
відповідь, заявляючи, що бажає усунути непорозуміння з Авс­
тро-Угорщиною. Він висловив жаль, що сербські урядові орга­
ни не допущено до слідства у справі замаху, але заявив го­
товність віддати під суд тих осіб, проти яких будуть достав­
лені докази вини. Погоджувався на те, щоб в урядовому часо­
писі помістити заяву, що Сербія засуджує пропаганду проти
Австрії; погоджувався розпустити «Народну Оборону» та інші
товариства і змінити пресове право, так щоб можна було
конфіскувати протиавстрійські публікації. Але - сербський
уряд рішуче заявився проти того, щоб на сербській території
мали вести слідство австрійські урядовці; натомість погоджу­
вався передати всю справу на розгляд міжнародного трибуна­
лу в Гаазі або великодержав, що були зацікавлені балканськи-
ми питаннями.
Австро-Угорщина не признала сербської відповіді за­
довільною і 28 липня 1914 р. оголосила Сербії війну. В обороні
Сербії виступила Росія і почала мобілізацію своєї армії, а
Франція почала також озброюватися. Тоді Німеччина стала по
стороні Австро-Угорщини, й обидві держави оголосили війну
Росії і Франції 1 І З липня 1914 р. Тоді Англія і Бельгія заяви­
лися по стороні Франції, а дещо пізніше у війну вступили
Японія і Португалія. Натомість Італія, хоча й була пов’язана
союзом з Німеччиною й Австрією, залишилася нейтральною. У
вересні 1914 р. по стороні центральних держав стала Туреччи­
на, а влітку 1915 р. —• Болгарія. На сторону коаліції перейшли
в 1915 р. Італія, в 1916 — Румунія, в 1917 р. — Греція і Сполу­
чені Штати Північної Америки та різні американські рес­
публіки. Нейтральними до кінця війни залишилися в Європі
Данія, Голландія, Норвегія, Швеція, Іспанія і Швейцарія.
Так розгорілася велика Світова війна 1914—1919 рр.

Наступ німців на Францію. Німеччина розпочала першу

воєнну акцію, щоб не допустити до сконцентрування сил про­
тивника. Вже 5 серпня 1914 р. німці, згідно з давнім планом,
почали наступ на Бельгію. Штурмові відділи, між якими виз­
начилася особливо група’'.Людендорфа, здобули Льєж і
відкинули бельгійську армію на Антверпен. Тоді чотири
232
 німецькі армії через французько-бельгійську границю
увійшли до Північної Франції і почали прямувати на Париж.
Взаємодіяли з ними німецькі війська в Ельзасі і Лотарингії.
Французи пробували провести свій наступ з Бельфора на
Страсбург, але після боїв під Мюльхаузеном, 1—22 серпня,
мусили уступити. Таким чином, німці втримали ініціативу в
своїх руках.
У Північній Франції німецький наступ розгортався із не­
звичайною силою і розгоном. Європа уперше побачила, як виг­
лядає наступ новочасної армії. Французи чинили нападникам
упертий опір, але не могли упорядкуватися до систематичної
оборони й терпіли невдачу за невдачею. У перших днях верес­
ня німці дійшли до ріки Марни і затрималися в 50 км на північ
від Парижа. Але, незважаючи на очевидний успіх наступу,
німецьке командування не осягнуло головної мети: не змогло
обійти французької столиці від заходу, як це передбачалося
планом фон ІПліффена. Крайня, найдальше на захід висунена
німецька армія, що мала це завдання виконати, виявилася
слабою, і французи, сперті на Париж, спинили її у поході.
Німецький наступ сильно подіяв на французьке військо,
поширив серед нього зневіру і деморалізацію. Безнастанний
відворот заломлював дисципліну. Ще більше, як французи,
піддавалися знеохоті англійці, що прийшли до Франції на до­
помогу. Начальний полководець англійського експедиційного
корпусу Френч писав до військового міністра Кітченера: «Не
можу сказати, щоб я мав повні надії щодо дальшого розвитку
кампанії у Франції. Моя віра у здібності французьких полко­
водців і віра, що вони доведуть цю кампанію до щасливого
кінця, стають все менші». Англійські офіцери дораджували
навіть забратися цілком із Франції.
Щоб довести французькі сили до порядку, Жофр наказав
відворот за Марну, тут переорганізував військо і приспособив
його до контрнаступу.
Німецький штаб зробив похибку через те, що не скріпив
новими силами свій наступ, а навіть деякі частини відіслав на
схід, щоб протидіяти російському наступові на Східну
Пруссію. Через те між арміями, що дійшли до Марни, постали
небезпечні прогалини. Положення німців стало ще важчим че­
рез те, що знищені були залізничні шляхи
*, тунелі, мости, так
що нелегко було довезти потрібні воєнні засоби. Також
взаємодія між полководцями армій була заслабкою, і кожний
із них хотів осягнути свою мету, не оглядаючися на рухи
сусідніх частин. Центр висунувся занадто уперед, а праве
крило не могло за ним наспіти.
Жофр узяв під увагу цей стан німецьких військ і рішився
наступати на широкому фронті, від Парижа до Вердена, 6 ве-
233
 ресня 1914 р. Французький наступ захитав відразу правим
крилом. Англійці вдерлися у прогалину між 1 та 2 арміями ко­
ло Шато-Тьєррі й утрималися на здобутих позиціях. Через те
обидві німецькі армії були примушені відступати і втратили
контакт із корпусами, що стояли дальше на схід. Це
замішання використали французи і на цілому фронті заатаку-
вали німців. Німецький генеральний штаб попав тоді у паніку
й, лякаючись заломання фронту, наказав загальний відворот у
напрямі на північ. Так Жофр виграв бій над Марною 6—15 ве­
ресня 1914 р. Перемога була такою несподіванкою для фран­
цузів, що вони охрестили її «чудом на Марні».
Так, вислід важкої кампанії був нещасливий для німців.
Німецький фронт затримався на лінії Комп’єнь, Реймс, Вер­
ден. Отже, в руках німців лишилася Бельгія і північна смуга
Франції, але до Парижа шлях був дальший, як давніше. Ця
невдача відбилася на німецькому начальному командуванні:
Мольтке уступив, а його місце зайняв генерал Фалькенгайн.
У найближчому часі як німці, так і французи з англійцями
почали «перегони до моря». На захід від німецьких становищ
залишився необсаджений простір Бельгії — йшлося про те,
хто його опанує; особливо важливе значення він мав для ко­
аліції, з огляду на комунікацію через Англійський канал. Але
німці не хотіли допустити туди ворога і продовжили своє пра­
ве крило по Лілль; для того ужили полків, що дотепер обляга­
ли твердиню Мобеж, — вона піддалася 7 вересня. Але англійці
і французи мали більші сили й утрималися над морем. Зате
великим успіхом німців було те, що під обстрілом 420-
міліметрових гармат, званих «великими Бертами», упав Ант­
верпен.
Після цих боїв французько-німецький фронт вже довгий
час залишився на тому самому місці. Обидві сторони пробува­
ли ще тут і там наступати, але це вже були атаки меншої сили.
Так, у лютому 1915 р. французи почали бій під Реймррм, а
англійці у Фландрії, але не здобули ніяких визначніших
успіхів. У квітні 1915 р. німці ударили на ворожі становища під
Іпром. Тут уперше ужили нового бойового засобу, газів, а са­
ме — страшного «іприту». Хоча французи зазнали великих
втрат, фронт не змінився.

Східний фронт у 1914 р. На сході границя між Німеччиною

й Австрією, з одного боку, та Росією, з другого, йшла широким
луком, що відмежовував Польське королівство від Пруссії,
ІПлезвіга й Галичини. На основі свого стратегічного плану
німці зайняли тут оборонні позиції і старалися не допустити
російських військ у свої межі. Австрійський штаб рішив роз­
почати наступ, щоб полегшити становище західного
234
 німецького фронту. Але австрійська мобілізація спізнилася че­
рез те, що австрійські політики довго манили себе надією, що
Росія не відважиться на війну. Головні сили сконцентровано на
сербській границі і лише в останній хвилині перевезено більші
відділи через Угорщину до Галичини. Тим часом російське
військо, що мало досвід з японської війни, змобілізувалося з
несподіваною скорістю і начальний вождь вел. князь Ніколай
Ніколайович зміг кинути величезні сили на захід. Полки йшли
за полками, дивізії за дивізіями, незлічимий потік людей,
справжній «паровий каток», що грозив розтрощити все по до­
розі. Саме географічне положення рішало, що російський на­
ступ ударив у двох головних напрямах — на Східну Пруссію
та Галичину.
На Галичину рушило п’ять російських армій — від Любліна,
Ковеля, Дубна, Проскурова й Кам’янця-Подільського. Австрійці
(з деяким запізненням) відповіли своїм наступом. Перша
австрійська армія під проводом Данкля йшла у напрямі на
Люблін і під Красноставом відкинула російське праве крило.
> Четверта армія під командуванням Ауфенберга рушила на Гру-
бешів і під Комаровом добула деякий успіх. Але третя армія
Брудермана з групою Кевеша не витримала наступу російських
військ і мусила уступити з лінії Золочева. Це захитало цілим
фронтом, і також північні армії мусили уступити з Холмщини до
Галичини. З вересня російські війська майже без бою зайняли
Львів, це викликало надзвичайно пригноблююче враження у всій
Галичині. Австрійські війська укріпилися тоді на лінії Верещиці.
Але й тут вони утрималися недовго; російські сили перли з та­
ким розгоном, що не було від них ніякого захисту. Австрійський
штаб мав надію упорядкувати свої сили на лінії Сяну, під охоро­
ною могутніх фортифікацій Перемишля, але й туг перемогли
росіяни. Розгромлені австрійські полки знайшли пристановище
аж на лінії Віслоки.
Східну Пруссію обороняла 8-ма німецька армія під коман­
дою генерала Прітвіца. Росіяни наступали з двох боків: зі схо­
ду — під командою генерала Ренненкампфа, і з півдня — під
командою генерала Самсонова. Німецький генерал, уникаючи
оточення, уступив на західний берег ВісЛи. Але головне ко­
мандування за це його усунуло, а провід віддало в руки гене­
рала Гінденбурга з шефом штабу Людендорфом. Тут уперше
ці два великі полководці почали спільну працю, що тривала
аж до кінця війни. Гінденбург відразу рішився наступати з тою
1 метою, щоб не тільки затримати ворога, але й цілком розбити
його. Рішення було доволі ризиковане, бо численні російські
маси були саме в повному розгоні. План Гінденбурга належав
до т. зв. типу Каннів, тобто наслідував тактику Ганнібала під
Каннами: головний удар мали виконати крила. Умілими опе­
235
 раціями німецький вождь зайшов росіян від сходу й заходу і
витягнув їх у бій під Танненбергом 23—25 серпня 1914 р.
Сильний німецький наступ розтрощив російські крила й окру­
жив центр; 90 000 російського війська потрапило в полон, а ге­
нерал Самсонов сам собі відібрав життя. Це був один із най-
славніших боїв у Світовій війні. Гінденбург рушив тоді проти
другої армії генерала Ренненкампфа, але той не хотів
поділяти долі Самсонова й уступив за границю. Невдовзі
росіяни спробували повернути утрачений терен і почали нові
бої, але Східна Пруссія залишилася вже в німецьких руках.
Після перемог на півночі німці мусили дати допомогу
австрійцям, положення яких було дуже важке. Спільно скла­
дено план наступу у Польському королівстві, в напрямі на
Варшаву. Мета наступу була — добути корисну оборонну
лінію здовж Сяну і Вісли. Перші операції дали бажаний успіх:
німецькі війська дійшли до Івангорода (Дембліна), а австрійці
визволили з облоги Перемишль. Але Ніколай Ніколайович
сконцентрував свої сили між Варшавою і Сандомиром і силь­
ним ударом почав наступ; австрійці уступили до Кракова, а
німці — на Шлезьк. Росіяни, горді з перемог, погрожували, що
підуть на сам Берлін і Відень.
Щоб урятувати Східний фронт, Фолькенгайн віддав провід
над усіма операціями на цьому терені Гінденбургові. Началь­
ний вождь разом із Людендорфом уложив план наступу на'
праве російське крило. Дев’ята армія під проводом Макензена
ударила від Торуня на Лодзь. Німецькі війська оточили росіян
з трьох сторін — від півночі, заходу і сходу, так що ситуація
російської армії стала дуже критична. Ніколай Ніколайович
був примушений стягати корпуси з боків, щоб обороняти
центр. На вузькому терені скупчилася величезна маса бойових
відділів, що не мали місця на свобідні рухи. Здавалося, що
німці добудуть перемогу, як під Грюнвальдом. Але в останній
хвилині росіяни ударили на німецькі тили під Ловічем і вирва­
лися з оточення. Німці мусили уступати. У тому самому часі
австрійці перемогли російську армію під Лиманово. Вислід цих
боїв хоч і не здійснив широких планів, приніс, проте, значне
полегшення центральним державам: росіяни стримали свій
наступ на захід. Ніколай Ніколайович кинув тоді російські
війська на Карпати, сфорсував гірські перевали і відкрив собі
дорогу на Закарпаття. Але німецько-австрійський наступ
узимку відкинув росіян на галицьку сторону. Проте сили
австрійців були заслабі, щоб дати допомогу Перемишлеві, і ве­
лика твердиня піддалася росіянам 22 березня 1915 р. Таким
чином, Східний фронт взимку 1914—-1915 рр. утвердився на
лінії: границя Східної Пруссії, Млава, Плоцьк, Кельце, Тар-
нув, Карпати.
236
 Невдачі Росії в 1915 р. Рік 1914 не дав остаточного успіху
ані центральним державам, ані коаліції. Зусілля німців дійти
до Парижа покінчилися невдачею. Але й надії Франції та
Англії після «чуда на Марні» залишилися нездійснені. На
сході знову великі успіхи росіян заломилися на німецькому
відпорі. Виявилося, що стан обох сторін є більш-менш рівний.
Перші нагальні наступи, що коштували багато крові, вичерпа­
ли бойову силу. Противники окопалися в шанцях і тільки зда­
лека вели перестрілку. «Постало тепер особливе і у тому виді
дотепер небувале явище позиційної війни на фронті
сотень, а пізніше тисяч кілометрів. Зроджена із конечності
хвилини, як стратегічний зарадчий засіб, вона дозволила, при­
наймні на початках, центральним державам здобути сильну
перевагу. Але коли цей зарадчий засіб став станом нормаль­
ним і тривким, початкова користь замінилася на поважну
шкоду. Німеччина й Австро-Угорщина стали обложеною твер­
динею, і тоді у коа-ліції постав небезпечний для німців поми­
сел війни на вичерпання і виголодження. Проти неї існував
тільки один спосіб. Хоч би народи центральних держав, го­
лодні, перевтомлені, доконали надлюдських діл на полі бою і в
середині країни, все-такц не довело б це їх до щасливого
закінчення війни. Час працював не для них, а для їх ворогів, бо
воля перетривати була рівносильною по обох боках. Перерва­
ти оточення силою, добути бойову перевагу — було єдиним у
тій ситуації рятунком» (Фолькман. «Велика війна»).
Щоб видобутися з цієї сіті, що замикалася з усіх сторін,
німецький та австрійський штаби мусили розпочати новий на­
ступ. Але напрям удару тепер змінився. Супроти того, що на
заході неможливо було добути скорого вирішення, треба було
провести наступ на сході, проти Росії. Це було конечне й з ог­
ляду на Австрію, що все більше ослабала під російською нава­
лою. Конрад Гетцендорф подав широкий план наступу, що мав
знищити цілком російський фронт, але тверезий Фалькенгайн
уважав цей план неможливим до виконання, бо Німеччина му­
сила рівночасно обороняти Західний фронт і не могла кинути
на схід потрібних мас війська. Німецький штаб рахував тільки
на те, що можна буде усунути росіян за Віслу й звільнити час­
тину Галичини. Дальші бої мали йти не на основі наперед оз­
наченого плану, а відповідно до розвитку ситуації. Такий об­
межений наступ давав ту користь, що можна було його швид­
ко припинити, якщо треба було б знову скріплювати небезпеч­
ний Західний фронт.
Місцем удару вибрано Горлиці. Ударну групу творила
ll-та німецька армія і 4-та австрійська. Провід обняв Макен-
зен, а шефом штабу був полковник Зект. Важною справою бу­
ло заскочити ворога несподівано. Тому німці почали розвивати
237
 наступ на північному фронті, щоб відтягнути увагу росіян від
Галичини, й узяли ІПауляй, Лібаву і підходили вже під
Мітаву. 2 травня 1915 р. прийшов головний удар під Горли­
цями.
Німецький генерал Франсуа так описує початок бою:
«П’ять хвилин перед шостою! Артилеристи стоять коло
гармат, готових до стрільби, піхота у бойовому порядку скуп-
чилася на краю окопів, щоб слухати і дивитися. На цілому ста­
новищі панує тиша, кожен стоїть на свойому місці з годинни­
ком у руці. Небо синіє, повітря чисте, біля наших ніг простяга­
ються у терені гадюками бойові лінії — наші і російські. На­
право, на краю панорами, Горлиці з цвинтарним узгір’ям, по­
середині чорна маса лісу Кам’янець, наліво узгір’я Пустки —
мета атаки австрійців.
Шоста година! Стодвадцятиміліметрова гармата під горбом
«696» дає сигнальний постріл, й усі батареї, від польових гар­
мат до тяжких мортир, дають залп на російські становища.
Потім наступає безнастанний гук, грюкіт і тріскіт. 700 пушок
відкривають свої огненні пащеки й викидають сталь та залізо,
що сичить і з свистом перелітає в повітрі. Снаряди врізуються
у землю, викидають високо у повітря маси землі, відламки де­
рева і перешкод з кільчастого дроту. Поза російськими лініями
вибуває дим і полум’я з сіл і будинків. Тут і там видно, як
росіяни утікають з ровів й укріплень; за ними гоняться смер­
тоносні шрапнелі. Наші тяжкі гармати тримають під вогнем
шляхи доступу до становищ ворога. На північ від Горлиць
стоїть грубий стовп вогню, й маси диму сягають аж до хмар.
Незабутній, кошмарний вид. Це загорілися збірники рафінерії
нафти, не знати, чи від нашого вогню, чи підпалені росіянами.
Російська артилерія довго зволікала з відповіддю, її вогонь був
слабкий, вона не видавалася сильна.
Годинник вказує дев’яту. У канонаду артилерії вмішується
новий гук. Це міномети починають своє діло знищення. Малі і
великі міни летять високим луком, так що їх видно понад наші
штурмові становища на позиції ворога. Гострі детонації потря­
сають нервами. Дерева ломляться як сірники, могутні пні
вилітають високо у повітря, мури домів валяться, з грунту
вибризкують справжні фонтани землі. Земля труситься,
здається, що розгулялося пекло.
Десята година! Гук мін втихає, артилерія переводить свій
вогонь на дальшу віддаль. Гострий свист. Через краї окопів
кидається перша штурмова хвиля піхоти наперед на ворога...»
*
Російський фронт був переломаний. Австрійська й
німецька піхота через пробитий вилом дісталася глибоко у
російські становища і почала заходити росіян ззаду.
Російський штаб мусив був розпочати відворот. Він поспішно
238
 опорожнив Західні Карпати, щоб рятувати армію Брусилова,
якій загрожувало оточення. До Галичини стягнули підмогу з
інших фронтів, зокрема, прийшли полків з Одеси, що мали
відплисти до Туреччини. Ніколай Ніколайович наказав контр­
атакувати, не жаліючи війська. Завзяті бої тривали на лінії
Сяну. Австрійські війська знову почали уступати, але німці їх
підтримали. З початком червня союзники здобули Пере­
мишль, а 18 червня ll-та німецька армія переломила знову
російський фронт під Магеровим. Внаслідок того російські<
війська 22 червня 1915 р. залишили Львів. У цих боях російські
втрати дійшли до півмільйона у полеглих, ранених і бранцях.
Російський фронт спирався тепер на лінії твердинь Гродно,
Варшава, Івангород, Луцьк, Дубно, Рівне. Вигнутий на захід
лук був невигідний для оборони, і воєнна рада, що відбулася
під проводом царя у Бресті при кінці червня, вже обговорюва­
ла питання, чи не евакуювати Польщі, але Ніколай
Ніколайович рішуче тому спротивився. Росія мала ще такі ве­
ликі сили, що могла перенести незвичайні втрати у людях. *
Хоч уже в деяких відділах проявлялася революційна пропа­
ганда, та назагал військо ще не піддавалося її впливам.
Але ініціатива була вже в руках німців. Фалькенгайн, дуже
обережний у своїх рішеннях, признав, що ситуація дозволяє
на дальший крок уперед, а саме на те, щоб заатакувати вар­
шавський лук. З півночі, від Млави, німці ударили у напрямі
на Варшаву, з півдня — на Люблін і Холм. Під двостороннім
натиском російський фронт захитався. Ніколай Ніколайович
кинув великі маси людей до контрнаступу, але досягнув
тільки те, що війська під Віслою уникнули оточення. Треба бу­
ло розпочати відворот, і 5 серпня 1915 р. німці зайняли Варша­
ву, а 10 серпня — Івангород. Далі німецька армія йшла вже
сильним розгоном, здоганяючи російські війська, дійшла до
Буга і перейшла ріку; 26 серпня упав Брест, тоді ж — Осовець,
далі — Гродно, Мітава, Ковно.
Хоч перемога була велика, але Гінденбург, як вождь
Східного фронту, домагався ще дальшого походу, щоб ударити
з флангу на праве російське крило і його розбити. Проте на­
чальне командування не могло дати йому більшої допомоги, і
він тільки добув Вільно, але не зміг оточити російської армії,
що уступала в порядку. Рівночасно австрійці вели наступ на
волинський трикутник твердинь і добули Дубно та Луцьк.
У кінці вересня 1915 р. закінчився наступ центральних дер­
жав, що тривав п’ять місяців. Східний фронт проходив тепер
по лінії: Рига, Динабург, Барановичі, Пінськ, Дубно, Тернопіль,
до Чернівців.
Окупація Польського королівства поставила перед цент­
ральними державами вирішення польської справи. Вже на по­
239
чатку війни за співробітництво з Австрією заявилася більшість
галицьких поляків, а Юзеф Пілсудський утворив польські
легіони, що брали участь у війні з Росією. Щоб приєднати собі по­
ляків, цісарі австрійський і німецький 5 листопада 1916 р. прого­
лосили незалежність Польщі як майбутньої монархії Але між
обома державами почалося суперництво за те, від котрої з них
Польща має дістати династію. Поки що утворено тільки тимчасо­
ву державну раду, а в 1917 р. — регентську раду з трьох но-
таблів. Але проти союзу з Німеччиною виступили поляки, зор­
ганізовані у Франції і Сполучених Штатах, й остаточно перемог­
ла орієнтація на коаліцію.

На Балканському півострові. Австро-Угорщина, починаю­

чи війну, думала передусім про знищення Сербії, що стояла на
перешкоді її балканським планам. Шеф австрійського штабу,
Конрад Гетцендорф, призначив проти Сербії відразу такі ве­
ликі сили, що перемога, здавалося, була певна. Але австрійці
не взяли до уваги великої хоробрості сербів і тяжких ко­
мунікаційних відносин. З початком серпня 1914 р. рушило на
Сербію три австрійські армії: дві — з Боснії через Дрину на
Крагуєвац, третя — на Белград. Але цю третю армію треба бу­
ло відразу завернути і вислати до Галичини проти російського
наступу. Через те наступ не вдався. Серби сильно ударили на
австрійців і присилували їх уступити до Боснії. У жовтні
австрійське командування повторило наступ з північного захо­
ду, на Валево. Тут австрійське військо зустріло незвичайно
важкі теренові труднощі, але остаточно здобуто Белград. Сер­
би почали зараз контрнаступ, фронт заломився, й австрійці
знову мусили залишити Сербію.
Наново наступ проти Сербії розпочався восени 1915 р., коли
вже російське військо було відкинуте далеко на схід і можна
було перевезти на південь частину війська. Тепер участь у бо­
ротьбі взяли також німці, бо Німеччина надавала великого
значення тому, щоб наблизитися до союзної Туреччини і зао­
хотити Болгарію до виступу проти коаліції.
Туреччина ще перед війною перебувала у тісних господар­
ських і політичних зв'язках з Німеччиною і в момент вибуху
рішилася стати по стороні центральних держав. До цього
рішення причинився найбільше страх, що у війні Росія готова
зайняти Константинополь і покласти кінець володінню турків
у Європі. Хоч Туреччина й була ослаблена давнішими війнами
з балканськими народами, але її виступ мав велике значення
для центральних держав, бо'перепинив комунікацію з Росією
інших держав коаліції через Дарданелли. Але Туреччина
опинилася цілком відокремленою від союзників, бо Середзем­
не й Егейське моря зайняв англійський флот, на Чорному морі
240
 панувала Росія, а шлях суходолом замикали Сербія й Румунія.
Довгий час турки були залишені самі своїм силам.
Болгарія була також здавна у приязних відносинах з
Австрією і Німеччиною і чекала тільки часу, коли зможе
відібрати у Сербії та Греції пограничні землі, що їх втратила в
1913 р. Занепад Росії після австрійсько-німецького наступу літом
1915 р. заохотив Болгарію до союзу з центральними держава­
ми. За те болгарам обіцяно здобутки в Македонії, а Туреччина
добровільно віддала їй смугу на західному боці Маріци.
Новий наступ проти Сербії відбувався при взаємодії Бол­
гарії з Австрією і Німеччиною. Начальний провід обняв мар­
шал Макензен. Німці й австрійці спільно ударили на Белград і
здобули його 9 жовтня 1915 р. Від Белграда австрійські і
німецькі війська пішли долиною Морави на Ніш. Хоч сербські
війська боронилися надзвичайно завзято, та тепер уже не мог­
ли опертися наступові. Рівночасно болгари ударили від сходу і
під Нішем зустрілися з союзниками. Сербські війська серед
важких боїв уступали все далі на південь. Останній великий
бій відбувся на Косовому Полі, на тому місці, де колись цар
Лазар давав відпір туркам. Недобитки сербського війська пе­
рейшли до Албанії, а звідти перевезено їх на Корфу. Заходами
коаліції переорганізовано їх на нову армію.
Перемога над Сербією відкрила центральним державам
шлях на схід, — отже, розірвано оточення, що до того часу зами­
кало їх звідусіль. Ці події мали вплив також на Грецію. Там боро­
лися за вплив дві партії: одна — короля Константина, що бажав
стати по стороні центральних держав, друга — прем’єра
Веніцельоса, прихильника коаліції. Коаліційні війська під прово­
дом генерала Серрая причалили до Салонік і намагалися звідси
дати допомогу Сербії проти Болгарії. Але болгарська армія за­
ступила їм дорогу і відкинула їх за границю.
Австрійський штаб бажав продовжувати далі війну на
Балканському півострові і розбити також Чорногорію й Ал­
банію та витіснити східну армію коаліції з Солонік. Але Фаль-
кенгайн не дав приєднатися до цих планів. Він заступав по­
гляд, що союзники осягнули головну мету — добули вільний
шлях до Константинополя. Інші балканські справи він уважав
за другорядні і не хотів марно розпорошувати німецькі сили.
Але Австрія мала свої окремі інтереси, і Конрад Гетцендорф
повів війну самими австрійськими силами. У січні австрійці
здобули узгір’я Ловчен й окупували Чорногорію, а потім посу­
нулися до Албанії. Через цю різницю поглядів між обома ше­
фами штабу відносини ставали все більш холодними.

Воєнне господарство. Німеччина, оточена довкола ворожи­

ми сусідами, опинилася в дуже небезпечному господарському
241
 становищі. Вже перед війною сільськогосподарських про­
дуктів не вистачало для виживлення численного німецького
населення, і значну кількість цих продуктів треба було дово­
зити з-за границі Також промисловість у значній мірі була за­
лежна від закордонної сировини. Ворожа блокада припинила
відразу заграничну торгівлю; навіть із нейтральними
країнами важко було утримати правильні зв’язки. Війна
відтягнула від продуктивної праці масу людей, і багато про­
мислових підприємств мусило зменшити працю. Через те
прийшло загальне замішання в господарстві Окремі запаси на
випадок війни не були приготовлені, бо був загальний погляд,
що війна триватиме недовго, оскільки світові інтереси велико-
держав тісно між собою пов’язані
Але коли виявилося, що воєнні змагання скоро не
покінчаться, треба було зорганізувати все господарське життя
відповідно до потреб війни. Спершу зорганізовано тільки деякі
області, пізніше держава почала втручатися чимраз більше у ви­
робництво і споживання громадянства, аж врешті витворено
суцільну систему воєнного господарства. Держави ко­
аліції, хоч не були в такій господарській скруті, мусили також
обмежувати свої потреби і регулювати продукцію. Таким чином,
із часом усі держави остаточно перейшли на воєнну систему.
На першому місці стояла справа сировини, потрібної для ’
війська. Пізніше вирйнуло питання економії всяких родів про­
дукції і зменшення споживання. Для фронту найпильнішим
було виробництво воєнного спорядження й амуніції. Вже в
перші місяці війни виявилося, що всі попередні обчислення бу­
ли хибні, треба було збільшити воєнну продукцію, розбудува­
ти і заснувати нові державні фабрики і шукати допомоги у
приватній промисловості. Який постутт осягнула Німеччина в -
цій області — вказують цифри. Рушниць виробляли на почат- -
ку війни денно 1200 штук, в 1916 р. — 8000 штук; кулеметів у
1914 р. місячно — 200 штук, у 1916 р. — 2300, в 1918 — 12 000.
Мінометів у 1917 р. вироблено ЗО 000. Польових гармат на по­
чатку війни було коло 3800; у серпні 1915 р. вироблено нових
гармат 270, у грудні 1915 р. — 480, у 1918 р. — місячно пе­
ресічно 2000 штук. Важких гармат виробляли місячно в 1914 р.
20, в 1915 — 60, в 1916 р.— 300. На фронті у березні 1917 р. бу­
ло 6819 важких гармат. Місячна продукція пороху в мирний
час була 200 т, у квітні 1915 р. — 2000 т, в червні 1916 р. —
6000 т, в 1917 р. — 14 000 т місячно. Яку масу амуніції викори­
стала артилерія, вказує таке образне обчислення: амуніційні
поїзди, вислані з Німеччини на фронту 1917 р., разом зайняли
б залізничну лінію від Гамбурга через Берлін, Відень до Кон­
стантинополя.
На початку війни проведено дуже докладний облік усякої
242
 сировини, що була в краю, особливо необхідної для воєнної
промисловості. До воєнної сировини належали: прядиво, во­
локнисті матеріали, шкіра, хутро, фарбники, мінеральні мас­
ла, нафта, сірка, пірити, кваси, всякі хімікалії, каучук, метали.
Відділ воєнної сировини при військовому міністерстві повів
широку акцію, щоб зібрати все, що могло послужити воєнним
цілям. Таким чином, проведено «мобілізацію» всяких за­
лишків, металевого брухту, старовини, в чому участь брала
молодь середніх шкіл і все громадянство. Пізніше реквізовано
церковні дзвони, мідні дахи, клямки, обручі велосипедів тощо.
Уряд обмежив свободу фабрик в зуживанні сировини, і вида­
вав приписи, як їх заощадити. Щоб не допустити до спеку­
ляції,«а різні продукти визначено максимальні ціни.
Багато уваги приділялося гірничій продукції. Під час війни
можна було відкрити такі види виробництва, що перше, через
заграничну конкуренцію, не виплачувалися. Великі зусилля
покладено на те, щоб утримати на давньому рівні експлуа­
тацію найпотрібніших копалень. Але це вдавалося не завжди.
Видобуток кам’яного вугілля перед війною сягав 190 млн т, під
час війни — ледве доходив до 160 млн т; виробництво сирого
заліза 3 19 млн т упало до 11 млн т.
Ведено також акцію, щоб побільшити посівну площу ріллі.
Під управу віддано різні неужитки, а також по містах парки і
вільні площі. Держава допомагала рільникам насінням,
хліборобськими машинами та знаряддям, а також висилала на
польові роботи бранців. Особливо старалися збільшити про­
дукцію технічних культур — льону, конопель і т. п.
Значну допомогу
* давали Німеччині й Австрії окуповані
землі — гірничі округи Бельгії, промислові міста Франції,
ткацька округа Польщі (Лодзь), пізніше також Румунія й Ук­
раїна. Землі, до яких був легший доступ, німці експлуатували
безоглядно, вивозячи звідти всякі продукти й вироби, потрібні
для воєнних цілей.
Але, незважаючи на всі заходи, деяких видів сировини
бракувало і треба було заступати їх сурогатами. У цьому на­
прямі німецька наука і техніка прямо доказували чудес.
Ніколи ще не доконано стільки нових винаходів і спроб, що ма­
ли дати громадянству і війську необхідні продукти. Най-
важнішим успіхом було те, що почали добувати з повітря азот,
і ним заступали селітру, довіз якої з-за кордону став дуже
важкий. Це мало незвичайну вагу для виробництва пороху.
Сирий каучук\ заступили синтетичною гумою. Далі німецькі
хіміки витворювали синтетичну камфору, сірку з гіпсу,
гліцерин з цукру, спирт з дерева, вугілля і вапна, масла з
графіту, різні мазі тощо. Сурогати з’явились також в області
металів: мідь і олово заступали залізом, литою сталлю, цин-
243
ком, тектурою, твердим деревом, цинк — алюмінієм та ін.
Прядиво почали робити з кропиви, волокна тростини, хмелю,
вербового лика і т. д. Важні прислуги зробила дерево-паперова
промисловість, що доставляла матеріали на штучний шовк і
сурогат бавовни. Один шведський хімік писав: «Без німецьких
хіміків ніякий стратегічний геній світу не міг би охоронити
країну від могутнього напору ззовні, що відгородив Німеччину
майже від усіх світових засобів».
На високому рівні стояв державний банк Німеччини, що не
допустив до фінансової катастрофи держави і країни. Засоби
золота у банку в 1914—1918 рр. збільшилися на цілий мільярд
марок. Це дало можливість провести великі емісії паперових
банкнотів: з 5 мільярдів марок у 1914 р. вони зросли
* до 22
мільярдів у 1918 р. У тому самому часі державні доходи з ми­
та, податків, оплат, данин зросли з 2 до 7 мільярдів. З воєнних
позичок держава здобула 97 мільярдів марок.
Але ці незвичайні зусилля відбувалися коштом населення,
що терпіло чимраз більшу нужду. Через те, що не вистачало
збіжжя та інших засобів поживи, держава мусила була взяти
всі засоби під свій контроль і виділяти громадянам обмежені
«раціони». Так, наприклад, якщо в мирний час на одного меш­
канця виходило муки 320 г денно, то в 1918 р. — тільки 160 г;
кількість жирів з 56 г упала до 7 г денно; кількість м’яса — з
1050 г тижнево до 135 г; замість 2280 калорій, потрібних для
живлення однієї особи, можна було дати тільки 1000 калорій.
Це відбивалося дуже відчутно на здоров’ї населення та його
працездатності.

Бої під Верденом і на Сомі. Наслідки війни в 1915 р. для

центральних держав були доволі корисні. На заході відбито
французько-англійський наступ, на сході Росія зазнала вели­
ких територіальних і моральних втрат. Сербія була цілком
знищена, Італія, що в травні 1915 р. почала війну, не могла по­
хвалитися ніяком успіхом. Але все ще не можна було говорити
про перемогу. Коаліція не думала про мир. Могутність
Англійської імперії не була анітрохи порушена, Англія мала у
своєму розпорядженні величезні матеріальні засоби, сама озб-'
роювалася далі і своїми силами підтримувала союзників. Але
Англія була небосяжною для Німеччини, бо німецький
воєнний флот був заслабий для наступу на англійські острови,
а підводних човнів було ще замало для успішної блокади. Хоч
німецьке начальне командування вважало Англію найбільшим
ворогом і всіма силами змагало до її знищення, все ж воно до­
тримувалося думки, що цієї мети можна досягнути тільки за­
вдавши поразки англійським союзникам. На кого найперше
ударити — на це були різні погляди. Гінденбург і Людендорф
244
 вважали, що наперед треба погромити Росію й усунути небез­
пеку від Румунії, щоб один фронт був уповні зліквідований.
Шеф австрійського генерального штабу як вступ до великих
операцій на заході вбачав наступ на Італію, яку легко можна
було розтрощити. Але Фалькенгайн не погоджувався з цими
міркуваннями й обстоював. погляд, що треба ударити на
Францію. «Франція дійшла уже, — писав він у рапорті для
Вільгельма II, — в своїх зусиллях майже до меж витрива­
лості, зрештою, з подиву гідною жертвенністю. Коли поведеть­
ся освідомити французьке населення, що воєнне становище є
безнадійне, то перебереться міра, і з рук Англії вирвемо її
найкращу зброю. Не треба для того сумнівного у наслідках ма­
сового перелому, що переходить наші сили. Також й обмеже­
ними засобами можна осягнути мету. Поза французькою час­
тиною Західного фронту у досягальній віддалі є місця, для ут­
римання яких французький провід примушений пожертвува­
ти навіть останнього жовніра. Коли він це зробить, то сили
Франції надломляться, бо нема іншого виходу, без огляду на
те, чи ми нашу мету осягнемо, чи ні. Коли він того не зробить і
це місце впаде в наші руки, то моральні наслідки для Франції
будуть величезні».
Місцем, на яке Фалькенгайн рішився повести наступ, був
Верден — найбільша з французьких фортець, що обороняла
шлях від сходу на Париж. У лютому 1916 р. німецька 5-та
армія, під проводом наслідника престолу, упорядкувалася на
вузькому фронті між Мозелем і рівниною Воевр, й ударила на
північно-східний ріг Вердена. Французький маршал Петен так
описує цей наступ:
«Атаку штурмових дивізій попередив обстріл німецької
важкої артилерії 21 лютого і в ніч з 21 на 22 лютого. Ніде ще,
ні на якому фронті і в ніякій битві не бачили такого вогню.
Він мав на меті створити «зону смерті», в якій ніякий відділ
не.міг би утриматися. Ураган сталі, заліза, шрапнелей й от­
руйних газів упав на наші становища, окопи, захисти, руй­
нуючи все, замінив цей фронт на площу * різні, затруїв
повітря, поніс пожар до серця міста. Могутні вибухи потря­
сали нашими фортами і покривали їх димом. Не можна опи­
сати того бомбардування, що ніколи не мало рівного собі що­
до сили, сконцентрувало на обмеженім трикутнику між
Брабан-сюр-Мез, Орн і Верденом спустошливий вогонь по­
над двох мільйонів снарядів.
Німці малими відділами рушили вперед 21 лютого попо­
лудні, а опісля, 22-го ранком, після ночі, у якій артилерія на­
ново вела свою пекельну акцію, ішли колонами, що Себе
взаємно попихали, сподіваючись, що підуть наперед, не
підіймаючи зброю. Але як вони були здивовані і розчарували­
245
 ся, коли побачили, що всюди на їх шляху французи постають
із звалищ й, обдерті, вичерпані, але все грізні, боронять свої
становища.
Опір стрільців Дріана, дегїутата-жовніра, автора «Зав­
трашньої війни» і «Фортечної війни» заслуговує на згадку.
Приготований обстріл знищив їх цілком. Більша частина схо­
вищ завалилася унаслідок вибухів; втрати перед боєм з напас­
ником сягали дуже високої цифри. Але наші стрільці трима­
лися всередині лісу, замкнені, оточені і штурмовані з усіх
боків, упродовж майже 24 годин.
Відділи 30-го корпусу виказали просто неймовірну хо­
робрість-. Французький жовнір й офіцер розуміли велич свого
завдання і сповнили його із стоїцизмом; загублені у шаліючому
океані, знали, що ніхто не почує їх алярмових сигналів, але за­
взялися, щоб ослабити хвилю, що заливала одних за другими, і
воліли смерть або жорстокий полон, аніж рятунок, що його могли
знайти у відвороті Наші люди витерпіли і вимучилися більше,
ніж можна собі уявити. Виконали вони свій обов'язок просто, без
фанфаронади і виказали тим свою велич».
Німці 25 лютого здобули великий форт Дуомон і напирали
на сусідні укріплення. Французи зазнали величезних втрат, і
дальша оборона виявилася неможливою. Враження з
німецького наступу було таке велике, що губернатор Вердена,
Гер, дораджував забрати розбиті французькі відділи на лівий
берег Мозеля. Але французький головнокомандуючий Жофр
виявився непоступливим. Генералам, що з причин успіхів
німців піддалися панічним настроям, він дав гостру відповідь:
«Кожний командант, що у теперішніх відносинах дасть наказ
до відвороту, стане під воєнним судом!» Він вислав допомогу
твердині під проводом талановитого й енергійного генерала
Петена, і німці мусили стримати темп свого наступу. Бій три­
вав ще якийсь час, боротьба йшла за поодинокі горби й ліси,
але здобутки у терені були дуже невеликі. Це була одна з
найбільш кривавих битв у світовій війні, французи втратили у
верденському «пеклі» до чотириста тисяч людей у забитих,
ранених і бранцях, кожну п'ядь землі сполокано кров'ю. Але
німці Вердена не здобули.
У відповідь на німецький наступ коаліція підготувала свій
контрнаступ на всіх фронтах. 24 червня 1916 р. англійці і
французи почали ураганний артилерійський вогонь на
німецькі становища на річці Сомі. З артилерією взаємодіяла,
авіація, в якій французи безоглядно перевищували німців.
Цілий тиждень без перерви тривав цей страшний обстріл.
«1 липня почався наступ піхоти. Перша лінія німецьких
дивізій не існувала майже цілком. Люди й гармати впали
здебільшого жертвою океану артилерійського вогню. Оборонні
246 <
споруди були стерті в порох. Ворог, що наступав поза залізною
завісою снарядів, знаходив на широких просторах ледве
жменьку оглушених жовнірів, що не були в силі ужити зброї.
Але де зустрічав кількох людей, нерви яких витримали над­
людське зусилля, то бій починався наново і кулеметний вогонь
збирав щедре жниво у наступальних шеренгах. У руїнах сіл і
будинків життя утримувалося найдовше. Вони ставали вогни­
щами боротьби, і за них бій ішов цілими тижнями і місяцями
за допомогою ручної гранати, лопати і ножа» (Фолькман).
Бої на Сомі тривали від 24 червня до 18 листопада 1916 р.
Боротьба не припинялася ані на Хвилину. Великий наступ по­
вторився ще наприкінці серпня, зрештою йшли частини атаки
на різні точки опору — села, рови, будинки, або йшов ураган­
ний вогонь на позиції, що не зменшувався цілими тижнями.
Рівночасно йшла боротьба коло Вердена. Німці тепер уже
тільки боронилися, зате французи почали наступ, відбили
форт Дуомон і поширили там свій терен. Але територіальні
здобутки і втрати не мали воєнного значення на цих широких
просторах. Зате обидві сторони відчували болюче людські
втрати. Англійців поЛяглр 410 000, французів — 340 000, нім­
ців — 50 000. Німці втратили дуже багато офіцерів, і це значно
ослабило їх бойову силу. Німецьке командування було горде,
що Західний фронт утримався без воєнних втрат, але серед
війська почувалася чимраз більша перевтома і почування не­
захищеності супроти вдосконаленої зброї ворога.

Наступ Брусилова. Невдачі Румунії. Наступ англійців і

французів на Сомі був одною ланкою генерального наступу,
який коаліція почала на всіх фронтах. На початку червня 1916 р.,
у тому самому часі, коли німці здобували Верден, на сході ге­
нерал Брусилов намагався прорвати австрійсько-німецький
фронт. Наприкінці червня розпочалися бої на Сомі. У серпні
італійці розпочали новий наступ на р. Ізонцо. Врешті у вересні
Румунія виступила проти центральних держав і напала на Се­
мигород. Так коаліція спільними силами старалася покопати
Австрію і Німеччину.
У Росії після невдалої кампанії 1915 р. Ніколай
Ніколайович уступив зі становища верховного головнокоман­
дуючого: він дістав командування на Кавказькому фронті.
Провід над російським військом взяв тепер сам цар Ніколай П.
Для підтримання духу війська і громадянства він наказав
підготували новий наступ на німецько-австрійський фронт.
Цей наступ під проводом Брусилова розпочався на фронті
350 км,— від Стиру до румунської границі. Вже перший на­
тиск російських військ виявив неспроможність австрійців чи­
нити стійкий опір. Четверта армія під Луцьком майже
247
 повністю потрапила в полон, так само на Буковині, відворот
сьомої армії перейшов у повну катастрофу. В перші три дні
австрійці втратили 200 000 людей. Протягом десяти днів
російське військо зайняло терен шириною 80 км — від Стиру
до Стохода. Але росіяни не змогли прорвати центр
австрійського фронту під Львовом, де стояли перша і друга
армії і німецька група Ботмера. Звідси під проводом генерала
Лінзінгена почався контрудар, що стримав російський наступ.
Довгий час тривалій бої на схід від ЛьвоЬа — в області Ковеля
та під Барановичами, але в жовтні 1916 р. настав уже спокій.
Однак росіяни залишилися на здобутих теренах, так що
фронт проходив понад ріками Стохід, Золота Липа і Бистриця.
Невдачі на заході і сході спричинили зміну у начальному
командуванні німецької армії. Спосіб боротьби, який застосо­
вував Фалькенгайн, полягав у тому, щоб поміркованими, але
безнастанними ударами ослабити бойову енергію ворога; але
ця стратегія не привела до знищення сил коаліції. Тому
Вільгельм II зневірився у Фалькенгайні і віддав провід у руки
Гінденбурга, що мав змінити методи боротьби.
Гінденбург насамперед старався налагодити тісніші зв’язки
з австрійським штабом, щоб усунути напруження між обома
союзниками, що незвичайно шкідливо впливало на їх станови­
ще; Німеччина вражала вкрай необхідним об’єднання коман­
дування, а Австрія не хотіла піддатися під німецький провід,
хоч без німецької допомоги не була в силі утриматись. Але
Гінденбургові повелося переконати Конрада про тіснішу
співпрацю, й австрійські армії на російському та румунському
фронтах або підкорилися німцям, або дістали німецьких до­
радників. Гінденбург поки що не робив ніяких змін на
Західному і Східному фронтах, але наступ об'єднаних армій
звернув проти румунів. Румунія на початку Світової війни за­
лишалася нейтральною — чекала наслідків змагань між
Росією та Австрією. Коаліція притягала її до війни, обіцяючи
здобутки у Семигороді; але румуни уважали справу не досить
певною і не порвали зв’язків з центральними державами, а
навіть допомагали їм збіжжям і нафтою. Лише коли німцям не
повезло під Верденом, австрійцям в Італії, а наступ Брусилова
вказував на силу Росії, Румунія 27 серпня 1916 р. оголосила
війну Австрії. Три румунські армії з трьох сторін увійшли до
Семигорода.
Гінденбург звернув наступ проти Румунії з двох напрям­
ків —- від Семигорода і Добруджі. Румуни спершу мали пере­
вагу, бо перші почали війну і Їхнє 400-тисячне військо було
свіже і не знесилене боями; без особливих труднощів вони пе­
рейшли семигородські перевали. Але тут ударили на них
німецькі й - австрійські війська під формальним проводом
248
архікнязя Карла; фактичне командування було в руках Фаль-
кенгайна. У вересні і в перших днях жовтня 1916 р. румунів
погромлено під Сибіном, Фогарашем та в інших битвах, так що
вони поспішно уступили з Семигорода. Німецько-австрійські
війська ввійшли зараз до Волощини, а з другого боку від До-
бруджі наспів Макензен з німецько-болгарсько-турецькою
армією. Румуни боронилися завзято, але виявилося, що не ма­
ють доброго воєначальника; вони мусили залишити Бухарест і
уступити за Серет.
Коаліція старалася допомогти румунам в їх наступі на Се­
мигород і на побережжі Егейського моря підготувала 300 000
війська проти Болгарії. Але болгари випередили цей наступ і в
серпні 1916 р. почали контрнаступ; грецький корпус під Кава­
лок) піддався під опіку німців, і його переведено до Німеччини.
Восени бої відновилися, і коаліційні війська здобули Монастир
у Сербії. У тому самому часі коаліційні війська у Греції дістали
підкріплення, і французько-англійські армії обсадили Афіни і
Пірей. Врешті в червні 1917 р. Греція зірвала дипломатичні
відносини з центральними державами, і її війська прилучили­
ся до коаліційної армії. Румунія після своєї першої невдачі не
брала вже участі у дальших воєнних змаганнях, і центральні
держави також на неї не наступали.

Італійський фронт. Італія від 1883 р. була в союзі з

Німеччиною й Австрією; союз обновлено в 1891 і 1902 рр. Але
цей союз зобов'язував Італію до виступу разом з союзниками
тільки в разі наступу інших держав. Однак Австрія і
Німеччина почали війну без чужого нападу, й тому Італія
відмовилася виступати по їх боці. Тоді коаліція почала заходи,
щоб приєднати Італію до себе, обіцяючи їй Південний Тироль,
Трієст з побережжям Адріатичного моря і рішальний.вплив в
Албанії. Німеччина старалася протидіяти цій акції і тиснула
на Австрію, щоб вона добровільно погодилася на італійські до­
магання. Але Австрії її престиж не дозволяв іти на таку
комбінацію. Врешті коаліція перемогла, і 24 квітня 1915 р.
італійський уряд склав таємну умову, в якій зобов'язався про­
тягом чотирьох тижнів приступити до війни. Цього рішення не
змінила навіть перемога під Горлицями, і 24 травня 1915 р.
Італія оголосила війну, але тільки Австрії; з Німеччиною вона
бажала затримати добрі відносини. Однак Німеччина вважала
себе зобов'язаною братерством зброї з Австрією і вислала про­
ти Італії «альпійський корпус» до Тиролю.
Австрійський штаб, з огляду на майбутній наступ проти
Росії рішився поки що вести проти Італії тільки оборонну
війну. Це рішення облегшували теренові відносини, бо границя
ішла високими верхами гір. Тільки над рікою Ізонцо італійці
249
 мали більшу свободу рухів. Але італійський шеф штабу Ка­
дорна розпочав похід так повільно й неенергійно, що австрійці
обсадили кращі становища й у перших боях погромили
італійців. Це підняло самопочування австрійців, і навіть ті по­
лки, що на російському фронті не виявили ніякої відпорності,
тут хоробро боролися з погорджуваним ворогом. На
італійському фронті Австрія добре обходилася без німецької
допомоги.
Протягом двох років італійська війна обмежувалася боями
на річці Ізонцо. Час від часу італійці безуспішно атакували
Тольміно, мостовий причілок Гориції і горби Доберзо. В 1915 р.
зведено тут чотири битви — від червня до серпня і від жовтня
до грудня. Бої коштували обом сторонам багато крові, але
італійці не добули ніяких більших успіхів.
На початку 1916 р. шеф австрійського штабу Конрад фон
Гетцёндорф виступив з планом великого наступу, що мав вий­
ти з Тиролю і скермуватися на Венецію, щоб цілком знищити
італійську армію. Але Фалькенгайн не хотів дати допомоги, й
австрійці повели наступ власними силами. Австрійська армія
архікнязя Євгена 15 травня 1916 р. виступила з території Ро-
верето-Тренто, витіснила італійців з гір і прорвала лінію по­
граничник фортів під Арсієро й Азіаго.’Але при дальших
гірських переходах натиск австрійців затримався. Влітку, ко­
ли розпочався наступ Брусилова, довелося забрати з
Південного фронту всі резерви, й великий план Конрада
зійшов нінащо. З того скористали італійці і почали новий на­
ступ на Ізонцо 6 серпня 1916 р. І тут уперше осягнули більшу
перемогу: здобули укріплення Гориції. Але в подальших боях,
восени, австрійський фронт оборонився.
Влітку 1917 р. італійці почали нові гострі наступи на Ізонцо.
Підраховано, що це одинадцятий бій над цею кривавою рікою.
Австрійські війська були вже такі перевтомлені, що з трудом
витримали ці атаки. Але тепер допомогу подала Німеччина.
Гінденбург приготовляв тоді план великого наступу на
Західному фронті і бажав мати спокій на півдні, тому рішився
вислати проти італійців німецьку трупу. Наступ почався у
жовтні 1917 р. Союзні війська здобули у вступнім бою останні
хребти Юлійських Альпів і через Удіну попрямували на
Таліямен. Італійські війська не мали ані часу, ані можливості
відступити, і* значна частина двох армій потрапила у полон.
Цілий італійський фронт заломився, й німці та австрійці гнали
перед собою розбиті італійські полки. У полон дісталося
чверть мільйона людей. Лише французи й англійці, що в не­
давньому часі прийшли до Італії на допомогу, стримали на­
ступ, Після цієї катастрофи командуючий італійською армією
Кадорна уступив зі свого становища. Італійці не мали вже си-
250
ли до контрнаступу і в дальших боях тільки обороняли свою
границю.

Від Дарданелл до Багдада. Турецький театр війни розгор­

тався на широкому фронті — від Дарданелл і Кавказу до
Єгипту і Перської затоки. У двох перших роках війни Туреч­
чина була майже цілком ізольована від центральних держав і
могла розраховувати тільки на свої власні сили. Але важною
допомогою було те, що в турецькому війську перебували
німецькі інструктори, котрі в тяжкі хвилини кермували опе­
раціями. Найбільше заслужився давній приятель Порти й ор­
ганізатор турецького війська, маршал Кольмар фон дер Гольц,
що закінчив життя при обороні Багдада. Воєнні операції
стрічали на турецьких фронтах більші перешкоди, ніж деінде,
бо комунікаційні сполучення були дуже лихі, й особливо бра­
кувало залізничних ліній. Німеччина й Австрія намагалися до­
помогти Туреччині, але могли робити це тільки посередньо.
Значну користь туркам дав німецько-австрійський наступ на
Росію в 1915 р., бо російські війська, приготовані в Одесі до по­
ходу на Балкани, були відкликані на боротьбу з німцями і про­
ти турків не виступили. Становище Туреччини покращилось
аж тоді, коли на боці центральних держав стала Болгарія і ко­
ли остаточно розбито Сербію.
Своїми власними силами Туреччина перебула найтяжчу
’свою кампанію — оборону Дарданелл. Коаліція нізащо не
хотіла зректися цього важливого морського шляху і рішила
здобути його силою. Уперше 18 березня 1915 р. англійська і
французька ескадри заатакували Дарданелли. Але турки ма­
ли час за допомогою німецьких офіцерів укріпити протоку
мінами і побережними фортами, так що й важкі корабельні
гармати не могли тут нічого вдіяти. Після бою під Еренкоєм, у
південній частині протоки, союзники уступили.
Тоді постав новий проект — здобути Дарданелли від сухо­
долу. 25 квітня 1915 р. під охороною сильних бойових ескадр з
транспортних суден було висаджено на південному кінці
Галліпольського півосторова експедиційний корпус, що скла­
дався з англійців і французів. Але турки укріпилися дещо на
північ, під Маідос, і сконцентрували тут армію, яку зор­
ганізував німецький генерал Зандере. Бої тривали тут півроку
і коштували дуже багато жертв обом сторонам. Турки неохоче
піддавалися німецькій дисципліні, але боронилися незвичайно
хоробро і завзято, своїми тілами застеляючи півострів, через
який вони п’ятьма століттями раніше ввійшли до Європи. Коа­
ліція змушена була примиритися з тим, що Дарданеллів не
здобуде, і наприкінці 1916 р. зняла облогу. Константинополь
залишився в руках турків.
251
 З різним успіхом ведено боротьбу на кавказько-
вірменському фронті. Турки розпочали наступ під проводом
Енвер-паші на Батум і Каре. Спершу вони добилися деяких
успіхів, але невдовзі російські війська розбили їх під Сарика-
мишем й Олту. Але в дикій, бездорожній Вірменії російська
погоня спинилася. Восени 1915 р. командування на усьому
фронті взяв Ніколай Ніколайович і кинув більші сили проти
турків. Весною 1916 р. росіяни здобули Ерзерум, Бітліс і Тра-
пезунт (Трабзон). Але тереневі труднощі знову спинили похід.
Російська армія почала також операції на. перській границі,
коло озера Урмія, з тою метою, щоб пробитися на південь і
сполучитися з англійцями, що прямували на Багдад. Ніколай
Ніколайович з великим запалом готувався до цього походу.
Але російська революція в 1917 р. відібрала йому командуван­
ня і зліквідувала цей фронт. Турки в 1918 р. відібрали назад
утрачені терени у Вірменії.
З англійцями Туреччина вела боротьбу на Суецько-пале-
стинському фронті та в Месопотамії. Зимою 1914—1915 рр. ту­
рецькі. відділи наступали кілька разів з Синайського
півострова на Суецький канал, щоб перервати цю важливу ко­
мунікаційну артерію Британській імперії. Але експедиційні
війська не мали відповідних засобів для цієї акції і нічого не
вдіяли. Весною 1916 р. ще раз турецький відділ під проводом
німецького офіцера Кресса дійшов до каналу, але знову без
висліду. Щоб забезпечитися перед турецькими наступами,
англійці сильно укріпили канал, а разом з тим почали готува­
ти наступ на Палестину. Турки мусили перейти до.оборони
своєї границі. їхнє становище погіршилося ще більше після то­
го, як емір Мекки порвав з Портою і уклав союз з Англією.
Весною 1917 р. англійські війська ударили на турецькі по­
зиції під Газою у Палестині. Турки відбили наступ у завзятій
боротьбі. Восени англійський наступ повторився. Тепер
турецька армія мусила перейти на нові позиції між Яфою
і Мертвим морем, щоб оборонити Єрусалим. Але 9 грудня
1917р. англійці здобули святе місто.
В Месопотамії англійсько-індійські відділи в 1914 р. почали
похід з Перської затоки у напрямі Багдада. Але операції ішли
поволі через комунікаційні труднощі й нестачу сил. Лише
влітку 1915 р. англійці підступили під давню столицю каліфів.
Але під руїнами старовинного Ктесифону турки видали їм бій
і англійці мусйли відступити на Кут-ель-Амару. Тоді провід
над турецькою армією взяв фон дер Гольц й оточив
англійський корпус; після довгої оборони, у квітні 1916 р.,
англійці мусили піддатися. Для імперіалістичної політики
Британії це був важкий удар й англійці одразу ж почали готу­
ватися до нового, іДе сильнішого наступу. З Індії спроваджено
252
нові війська і оснащено їх наймодернішими технічними засо­
бами. В 1917 р., рівночасно з наступом на Палестину, почався
також похід на Багдад. У лютому англійці ударили на турець­
кий фронт, уфортифікований під Кут-ель-Амара, і після тяж­
ких боїв прорвали його. Вдруге англійська -армія дійшла до
Багдада і зайняла місто.
Невдачі на фронтах й особливо втрата Мекки, Єрусалима і
Багдада підірвали незвичайно авторитет Порти на Сході. Ара­
би чимраз більше почали піддаватися під англійський вплив, а
Англія готувалася побудувати собі сухопутний міст з Єгипту
до Індії.

Морські бої. Хоча великі держави мали величезні флоти,

та протягом перших двох років війни не прийшло ні до яких
помітних зустрічей на морі. Головні сили німецького флоту на
початку війни сконцентровано у вихідних базах у портах
Північного моря. Були там три ескадри лінійних кораблів, одна
ескадра підводних човнів і сім флотилій есмінців. На
Балтійському морі були невеликі сили, але «канал
Вільгельма» дозволяв у потребі пересилати кораблі з одного
моря на друге. Англійці зібрали більшу частину свого флоту
також на Північному морі, а саме у каналі Ла-Манш стояли
чотири бойові ескадри і 7 ескадр крейсерів, а коло Оркнейсь-
ких островів стояв «воєнний флот», що складався з 4 бойових
ескадр і 4 ескадр крейсерів. Таким способом замкнено ко­
мунікацію Німеччини зі світом. Це мало надзвичайно важливе
значення для коаліції, що намагалася відрізати Німеччині
довіз воєнних продуктів і тим способом її виголодити. Перший
лорд адміністрації, адмірал Фішер, спершу думав про те, щоб
відновити морську комунікацію з Росією через Балтійське мо­
ре, але цей проект показався ризикованим, бо німці дегко мог­
ли блокувати протоки між Скандинавією і Данією, і його заки­
нули. Натомість англійці спробували пробитися через Дарда­
нелли — також безуспішно. Британський флот дотримувався
взагалі обережної тактики і не підпливав ближче до
німецького побережжя, щоб не наразити себе на небезпечний
обстріл побережних твердинь. Знову-таки німецький флот був
заслабий, щоб прорвати англійську блокаду, і не зважувався
на дальші виступи. Тільки час від часу німці робили менші ви­
пади, стараючися стягнути англійців ближче до своєї бази; до
такої зустрічі крейсерів прийшло в 1915 р. під Дегербанком, і
тут потонув німецький крейсер «Блюхер».
Німецькі кораблі, що в момент вибуху, війни опинилися по­
за своїми портами, майже всі пропали. Корабель «Емден», що
був в індійських водах, почав піратську війну проти англійців,
доконав багато славних наскоків, але остаточно затонув у лис­
253
 топаді 1915 р. коло Кокосових островів. Ескадра графа Шпее,
стаціонована на Тихому океані, намагалася знайти шлях до
батьківщини довкола Південної Америки. Коло чилійського
порту Коронель вона зустрілася з англійськими крейсерами,
але перемогла їх і поплила дальше повз мис Горн. Та коло
Фолклендських островів англійці заскочили її вдруге, і бій 8
грудня 1915 р. закінчився знищенням німецьких кораблів.
Тільки два крейсери середземноморського дивізіону знайшли
захист у Константинополі і перейшли на службу до Туреччини.
Навесні 1916 р. командувачем німецького флоту став
адмірал Шеер. Він рішився на більш енергійні виступи проти
англійців, щоб довести до більшого бою. Німецькі кораблі поча­
ли підпливати до англійського побережжя й обстрілювати
порти. Спровоковані тим англійці відповіли своїми наступами.
Так, 31 травня 1916 р. несподівано прийшло до морського бою
коло Ютландії.
Того дня майже весь німецький флот виплинув з
Вільгельмсгафена у північному напрямі, на Скагеррак, в надії,
що зустріне англійців. І справді, англійський «великий флот»
поплив тоді до німецького побережжя. Як передова сторожа
йшли дві ескадри крейсерів й одна ескадра лінійних кораблів
під проводом адмірала Вітті. Пополудні зіткнулися між собою
спостережні кораблі обох сторін, а далі передові сторожі всту­
пили в бій. Хоч англійці мали більші сили, та німецькі кораблі
показалися витривалішими завдяки доброму опанциренню й
кращій артилерії. Колц підійшли німецькі лінійні кораблі,
Вітті скермувався на північ-захід і потягнув німців за собою на
головні англійські сили, що наспіли під проводом адмірала
Джеліко. Вся англійська артилерія почала обстрілювати
німецький флот. Шеер зорієнтувався, яка небезпека загрожу­
вала б йому, коли б англійці поплили далі на південь і зачини­
ли шлях до відвороту. Тому він рішився прийняти бій з голов­
ними англійськими силами. Щоб добути краще поле до зустрічі,
він звернув дещо на захід, а потім ударив на англійську бойову
лінію, що заходила його від сходу і півдня. Німецькі торпедні ка­
тери, підтримані артилерією важких кораблів, звели бій з
англійськими панцирниками і присилували їх уступити з дороги.
Частина англійського флоту усунулась на південь, частина — на
північний схід. Німецький флот увійшов у прогалину і пізно вве­
чері попрямував до Гельголанду. Джеліко зі своїми кораблями
поплив рівнобіжно з німцями, надіючись, що вранці зможе ще
звести новий бій. Але тільки другорядні сили вступили ще в бо­
ротьбу. Німці вернулися до своєї бази.
Це була одинока велика битва на морі за весь час Світової
війни. Англійці втратили 7000 людей і 117 000 т, німці 3000 лю­
дей і 60 000 т.
254
 Мирні заходи і підводна війна. Наприкінці 1916 р., незва­
жаючи на місцеві успіхи, центральні.держави почувалися вже
дуже вичерпані безнастанними кривавими змаганнями. Надія
перемоги, така близька у перших двох роках війни, згодом
відходила чимраз дальше у невідоме майбуття. Війна «на ви­
черпання», яку вела коаліція, робила своє, пригноблювала і
деморалізувала все більше військо.
«Також і в тилу збільшувалися ознаки надходячого зане­
паду. Голодова блокада проявляла свій пагубний вплив. Дух
всього народу дізнав нездорової переміни. Перестало бути
очевидною річчю, що місце здатного до служби мужчини є на
фронті. Зростали занепадницькі настрої. У багатьох сферах
поблажливо оцінювали воєнне лихварство, нечуване збагачу­
вання і використовування критичної ситуації держави.
Партійні спори і окремішність інтересів окремих станів почали
знову виступати у старий фатальний спосіб» (Фолькман).
У Німеччині зарисувалася різниця поглядів між канцлером
Бетманом-Гольвегом та начальним командуванням. Військові
кола домагалися сильнішої і рішучішої політики, аніж та, що
її вів канцлер; це була думка також Фалькенгайна, як і
Гінденбурга, — через те канцлер пізніше мусив уступити з
уряду. Генеральний, штаб, а особливо Людендорф, намагався
притягнути все національне господарство до служби фронтові.
Йшлося передовсім про те, щоб важні засоби вироблювати у
більшій кількості, як до того часу; промисловість мала приспо-
собитись найінтенсивніше до виробництва зброї. Це була т. зв.
«програма Гінденбурга». Підприємствам забезпечено великі
зиски, а робітникам — високі платні. Таким способом
Німеччина мала надію дорівняти колосальній продукції ко­
аліції.
В Австро-Угорщині внутрішня криза проявлялася ще
гостріше. 21 листопада 1916 р. умер цісар Франц-Йосиф ? що
своїм авторитетом умів утримати єдність держави. Його
наслідник Карл І (1916—1918), молодий, без досвіду й вироб­
леної лінії, не міг уже протиставитися відцентровим силам, що
загрожували розбити монархію. Особливо чехи, що йшли по
лінії російської політики, чимраз виразніше проявляли сепа­
ратистські тенденції. Австрійське військо, що складалося з
різних народів, також втрачало все більше внутрішню скон-
солідованість і відпорність у боях. І на Східному фронті, і на
Балканах воно здобувало перемоги тільки при активній
співучасті німців. Цісар Карл усунув дотеперішнього шефа
штабу Конрада Гетцендорфа, який для організації армії дуже
прислужився; цісар сам узяв провід над армією, але це ще
погіршило справу.
Щоб поправити своє міжнародне становище, Німеччина,
255
 Австрія, Туреччина і Болгарія спільно виступили з пропо­
зицією мирних переговорів 12 грудня 1916 р. Метою цього вис­
тупу було приєднати собі впливи нейтральних держав, особ­
ливо Америки. Успішне завершення боїв на Сомі, на Східному
фронті і в Румунії виключало підозріння, що центральні
держави неспроможні вести вже більше війну. Але коаліція
відкинула думку про порозуміння на основі тодішньої воєнної
ситуації. Все-таки мирна пропозиція зробила своє враження,
особливо в Америці, і президент Сполучених Штатів, Вудро
Вільсон, зі свого боку заявив, що готовий виступити посеред­
ником, але також безуспішно. Треба було вести війну до кінця.
Тоді Німеччина рішилася ужити найгрізнішого воєнного
засобу, а саме: розпочати необмежену війну підводними чов­
нами. Підводний човен був цілком новим засобом війни, що
увійшов в уживання перед самою війною. У першому півроці
війни підводний флот сильно розбудували, і вже на початку
1915 р. можна було його ужити до боротьби. Підводні човни ма­
ли провадити супроти Англії таку саму блокаду, яку вона про­
водила супроти Німеччини. 4 лютого 1915 р. проголошено, що
моря довкола Великої Британії уважаються за воєнний терен.
Тут почали оперувати підводні човни, винищуючи всі транс­
порта, що йшли до Англії. Ця нова війна викликала велике
враження у світі і протести, що вона суперечить міжнародним
засадам боротьби. Вільсон виступив зі спробою посередництва,
щоб німці погодилися затоплювати торгові кораблі під доклад­
но означеними умовами, в кожному випадку не без остережен­
ий, а Англія за те мала дозволити довозити до центральних
держав засоби поживи під американським контролем.
Німеччина прийняла цю пропозицію, але Англія її відкинула.
Однак число підводних човнів було замале, щоб знищити
англійську торгівлю. Натомість гострі методи підводної війни
шкодили незвичайно опінії Німеччини у нейтральних держав.
5 травня 1915 р. від німецької торпеди потонув воєнний
англійський корабель «Лузитанія», причому 1198 людей втра­
тило життя. Ця подія потрясла цілий світ, а Сполучені Штати
загрозили Німеччині війною. Німецьке командування мусило
злагіднити форми боротьби.
Але на переломі 1916—1917 рр. німецький штаб вернувся
знову до ідеї безоглядної підводної боротьби. Це був останній
засіб, яким можна було перемогти Англію. Англія ніяк не мог­
ла виживити свого густого населення власною продукцією, а
була вповні залежна від довозу збіжжя й інших продуктів з
Канади, Сполучених Штатів, Аргентини та ін. Коли б ці транс­
порта їй унеможливити, вона мусила б прохати миру. З іншого
боку, загострення війни підводними човнами було небезпечне
тим, що могло спричинити виступ Сполучених Штатів проти
25G
 Німеччини. Але німецький штаб уявляв собі, що американська
армія не буде готова скоріше як через рік, а тим часом у
, Європі прийде до німецької перемоги. Спираючися на ці
міркування, Німеччина 1 лютого 1917 р. почала безоглядну
підводну війну.
Початки перевершили всякі надії. Число затоплених ко­
раблів місячно перевищило 600000 т, які теоретично можна
було сподіватися. У Німеччині запанувала радість і піднявся
бойовий дух. Але загальний тріумф затемнювало те, що Спо­
лучені Штати оголосили війну. Конгрес США 6 квітня 1917 р.
прийняв до відома таку заяву президента Вільсона: «Вже
З лютого я подав вам незвичайне повідомлення німецького
уряду, що від 7 лютого наміряє покинути всякі правні і
людські огляди і буде затоплювати підводними човнами всі ко­
раблі, що пробували б дійти до ворожих портів... Нейтральні і
заприязнені кораблі затоплюються так само, як кораблі во­
рогів, навіть шпитальні кораблі, що мають забезпечений від
німців вільний переїзд, затоплювали з такою самою недоста­
чею милосердя і засад. Міжнародне право осягнуло дотепер
скупі результати, але німецький уряд зніс навіть цей мінімум
під позіром пімсти і конечності. Не мав на думці самих тільки
матеріальних збитків, хоч і вони є великі, але думаю про
смерть тих, що не беруть участі у боротьбі, чоловіків, жінок і
дітей. Теперішня німецька війна проти торгівлі є війною проти
гуманітарности і проти всіх народів... Сповнюючи без вагання
мій конституційний обов’язок, дораджую конгресові, щоб зая­
вив, що остання діяльність німецького уряду є фактично
війною проти уряду і народу Сполучених Штатів, та щоб
прийняв воєнний стан, що його американцям накинули!»
Після оголошення війни Сполучені Штати з незвичайною
швидкістю й енергією почали готуватися до висилки армії на
французький фронт.

Французько-англійський наступ 1917 р. Бажаючи приго­

туватися належно до сподіваного наступу на заході,
Гінденбург рішився скоротити фронт, що вигинався луком між
Аррасом і Суасоном. Завчасу побудовано нову оборонну лінію,
т. зв. позиції Зігфріда або Гінденбурга, від Арраса через Сен-
Кантень до Білля. Хоч такий відворот міг шкідливо вплинути
на дух війська, німецьке командування все-таки уважало таке
перегрупування необхідним. У березні 1917 р^ німці почали ни­
щити дотеперішні становища, а між 16 і 20 березня без пере­
шкоди перейшли на нове місце. Німецький відступ на нові по­
зиції перешкодив коаліції у її новому наступові. Жофр усту­
пив тоді зі становища верховного командувача, а його місце
зайняв генерал Нівель — «переможець з-під Вердена», щоне-
9 L Крип’якевич, кн. З 257
 давно був полковником, але визначився при відбиванні
німецького наступу під Верденом і завдяки тому дійшов до на­
чального проводу. Він не хотів продовжувати «боротьбу на
виснаження», бо вона почала негативно впливати на дух
французького жовніра і вернувся-до ідеї переломання фронту
сильним ударом. Плани Нівеля зустріли опозиції з боку уряду
і деяких генералів, як Петена, Фоша, а також англійського ко­
мандувача Гега, що радили чекати на американську допомогу.
Криза була така гостра, що Нівель збирався залишити свій
пост, але остаточно переміг і провів свій план. Порішено уда­
рити по обох сторонах смуги, залишеної німцями, — під Арра­
сом та між Суасоном і Реймсом.
Наступ почався 9 квітня 1917 р. під Аррасом. Англійці пе­
реломили німецькі позиції й просунулися вперед на просторі
20 км, зайняли також важне узгір"я Вімі. Німецькі втрати у
людях й артилерії були незвичайно великі. Зате не повезло
французам у Шампані. Німцям вдалося перехопити фран­
цузький бойовий наказ і підготуватися до зустрічі. Бій був ду­
же завзятий, французи вперше ужили танків, але німецьких
становищ не здобули.
У битві, в Шампані німці ужили нової, більш гнучкої систе­
ми оборони. Досвід показав, що й найсильніші фортифікації не
можуть опертися наступові артилерії та інших воєнних за­
собів; не помагала й велика маса війська, бо воно гинуло в око­
пах. Тому німці утворили т. зв. передполе — місце, з якого
військо перед атакою ворога могло уступати, щоб пізніше, при
кращих умовах, до нього знову вернутися. Цей спосіб боротьби
вимагав досвідченого проводу і доброго духа жовнірів. Вишко­
лені відділи дуже вмілб застосовували нову тактику, зате
слабші частини могли зловживати дозволом уступати з по­
зицій. Все-таки німці осягнули тим способом найважнішу ме­
ту, а саме, втрати їхні зменшилися. Це було важливо, бо
Німеччина відчувала вже недостачу війська.
Невдача наступу була кінцем кар’єри Нівеля. Він уступив з
проводу, а замість нього командувачем став генерал Петен;
шефом генерального штабу призначено Фоша. Втрати фран­
цузів сягали 120 000 убитих і ранених. Дисципліна у війську
так занепала, що в різних околицях прийшло до розрухів; ре­
волюційні настрої охопили 16 корпусів, жовніри не хотіли йти
в окопи і погрожували, що підуть на Париж підіймати рево­
люцію. Лише за допомогою найгостріших засобів влада при­
вернула порядок. Але до наступу французи поки що були не­
здатні. Це був справді «сумний рік», як його пізніше називали.
У цьому важкому положенні Францію підтримала Англія.
Коли французькі генерали радили над тим, щоб припинити
наступ, англійський командувач Гег заявився за тим, щоб вес-
258 • ' * .
 ти дальший бій без перерви і відпочинку, аби не виявити воро­
гові своєї, слабості. Цю політику підтримав також Ллойд-
Джордж, що від грудня 1916 р. був англійським прем'єром. Він
жадав і від англійців, і від французів найдальше, йдучих по­
жертв... Англія розуміла, що тут йде гра про її владу над
світом, і виявила незвичайне самоопанування й енергію.
Дальший наступ вели самі англійці. В червні 1917 р. Гег
розпочав наступ у Фландрії. Англійська артилерія з незвичай­
ною силою била на німецькі окопи, а потім атаку вела піхота
при допомозі танків. Англійці все наново повторювали такі на­
ступи, вибивали виломи у німецьких становищах і займали їх
своїми військами. Великі дощі, що тоді почалися, замінили
ціле поле бою у величезне багно. «В окопах жовніри лежали по
груди у глиняних водах. Кожний рух грозив небезпекою зато­
нути у багні. Занечищена зброя відмовляла послуху. Фізичні і
моральні вимоги, які ставлено людям, знову осягнули свій
верх». Німці своєю системою гнучкої оборіони зуміли все-таки
оборонити свої позиції. Після п'ятьох місяців наступу англійці
просунулися вперед ледве кілька кілометрів.
У листопаді 1917 р. англійці відновили наступ на іншому
відтинку фронту — під Камбре. Тут англійська армія ужила
сильних відділів танків і завдяки тому вибила широкий вилом
у німецьких позиціях. Але німці скоро кинули до бою резерви,
ударили з обох флангів і стримали наступ. Бої у Фландрії і під
Камбре коштували Англії 454000 людей, а не дали ніякого
помітного успіху. Англійські війська потребували тепер довго­
го відпочинку.
Під кінець року прийшли до рівноваги також французи,
їздобули деякі успіхи над Мозою
* і відібрали в німців важну
позицію Шмен де Дам в околиці Суасона. ч

Російська революція. На Східному фронті початок 1917 р.

приніс рішальну переміну — в Росії вибухла революція.
Російська імперія вже від десятиліть була підкопана рево­
люційною пропагандою. З початком війни опозиційні елементи
назверх не могли проявлятися, але нишком вели підпільну ро­
боту, стараючись опанувати змобілізовані сили. Але поки
російські війська йшли вперед, добували широкі простори,
святкували перемоги, доти розкладова пропаганда була без­
сильна. Та коли почався відворот, коли російські полки мусили
втікати перед німцями, то добрий настрій упав, прийшло роз­
чарування і знеохочення. Війна, що не давала ніяких користей,
видавалася безцільною і непотрібною. Маса почала ворушити­
ся і шукати виновників. Тоді відкрилися очі на величезні зло-

* Р.Маас.
9* 259
 вживання, яких допускалася військова старшина, на не­
помірні заробітки, що їх здобували всякі спекулянти, на дис­
пропорцію між стражданнями війська на фронті і розкішним
життям всякого шумовиння в тилу. Ще більше порушення
викликали оповідання про скандальні відносини на царському
дворі, де рядив здеморалізований чернець Распутін, що усу­
вав і призначав міністрів і командантів армій. Цар Ніколай II,
без волі й енергії, не вмів опанувати положення. Найбільшою
похибкою його було те, що він після відставки Ніколая
Ніколайовича взяв у свої руки начальне командування — і
став відповідальним за всі невдачі війська і дезорганізацію
тилу.
Група монархістів, що бажала привернути кращий лад у
державі, ЗО грудня 1916 р. вбила таємно Распутіна. Але вістка
про це ще додала охоти революційним колам до виступу проти
монархії. В 1916 р. почалися великі страйки у промислових
центрах; з початком 1917 р. число страйкарів зросло до
570 000. Коли 28 лютого 1917 р. відкрито Думу, на знак проте­
сту застрайкувало майже все робітництво в Петрограді. Поча­
лися вуличні демонстрації. Під час святкування «жіночого
дня» — 8 березня — вибухнув новий страйк; на другий день
демонстрації ще зросли й серед їх учасників з'явилися прапо­
ри з написами: «Геть самодержавство! Геть війну! Хай живе
свобода!» Поліція не могла дати собі ради з масами
робітництва, і проти демократів вислано військо. Але вояки
відмовилися наступати на народ. Тоді робітники почали роззб­
роювати поліцію і напали на урядові будинки. П'ятого дня роз-
рухів, 12 березня 1917 р., хвиля революції захопила військо;
першим збунтувався гвардійський Волинський полк і перей­
шов на сторону робітників. 13 березня цілий Петроград
піддався революції. 15 березня цар Ніколай II зрікся престолу
на користь свого брата Михайла, але це вже не мало значення,
бо народ прокламував республіку.
Перший республіканський уряд утворив комітет, назна­
чений Думою. Більшість у ньому мали конституційні демок­
рати під проводом князя Львова. Уряд, видав прокла­
мацію, у якій зобов'язувався вести війну до переможного
кінця, боронити рівності і свободи громадян і в найкоротшо-
му часі скликати Установчі збори. Але проти поміркованого
уряду почали виступати соціалістична «рада,робітничих і
військових депутатів» і після двох місяців Львов уступив, а
новий уряд утворив адвокат Керенський; більшість у
ньому мали соціал-демократи і соціал-революціонерй. Нова
влада розбила монархістський бунт генерала Коргіілова, що
йшов з військами на Петроград, і почала готуватися до вис­
тупу проти німців.
260 *
 Революція охопила також неросійські частини імперії, але
прийняла там національний характер. На першому місці сто­
яла Україна, що зажадала для себе автономії і скорими крока­
ми йшла до державної самостійності.
Революція на Сході Європи схвилювала обидва ворожі та­
бори. Коаліція була незвичайно занепокоєна тим, що її східний
союзник поринув у внутрішнє розладдя, бо тепер вже не мож­
на було розраховувати на сильнішу допомогу Росії, а була не­
безпека, що Росія цілком перестане вести війну. Дипломатичні
представники західних держав робили все можливе, щоб на­
ново скріпити занепадаючу державу. Вони скоро
зорієнтувалися, що царат уже не в силі піднятися, і рішуче
стали по стороні революційного руху та зав’язали тісні стосун­
ки з Керенським. їхні змагання мали той упіх, що в Росії при­
душено охоту до сепаратистського миру і знову піднялося гас­
ло боротьби з німцями «до кінця».
Центральні держави намагалися протидіяти цим спробам
регенерування Росії. Вони мали два шляхи перед собою: або
вдарити на російський фронт і, користаючи з внутрішнього не­
ладу, його розбити, або чекати, поки процес розкладу Росії сам
розвинеться до крайніх меж і доведе до миру. Але німецький
провід завагався вступити на перший шлях — його стримував
наступ коаліції на заході; порішено поки що не «дразнити»
росіян, а тільки співпрацювати з деструктивними чинниками.
Так, німецький уряд погодився на те, щоб перевезти Леніна і
його товаришів з Швейцарії до Росії, аби вони там розпочали
комуністичну пропаганду.
Але надії на скорий мир не здійснилися. У липні Корейсь­
кий розпочав наступ — на півночі, під Сморгонами, і в Гали­
чині. Німецькі полки доволі легко дали собі раду з російським
наступом, але австрійські війська не проявляли вже ніякої
відпорності — масово здавалися в полон. Щоб затримати вте­
чу австрійців, німці.кинули на галицький фронт дещо війська,
переломили російські позиції і відігнали росіян аж за Збруч.
Рівночасно на півночі німецька армія ударила на Ригу і зайня­
ла її. Військо домагалося дальшого походу, аж до Фінської за­
токи, але німецький штаб мусив додати сили для Західного
фронту. У тому самому часі німецький флот уладив експе­
дицію на Балтійське море і зайняв острів Езель у групі Аланд-
ських островів — це була загроза для Петрограда.
Невдачі на фронті причинилися до занепаду уряду Корей­
ського. Большевицька партія, під проводом Леніна і Троцького,
від початку готувалася до того, щоб узяти в свої руки владу,
але оскільки не мала ще зорганізованої сили, то назверх
підпирала соціалістичний уряд. Але коли Керенський не зумів
опанувати ситуації, большевики виступили проти нього. їхні
261
z гасла були прості і зрозумілі для мас: негайний кінець війни і
мир з німцями; повна свобода; хліб — працюючим масам; зем­
ля —- селянам; фабрики — робітникам; вся влада — радам
* робітничих, вояцьких і селянських депутатів; самоозначення
народів аж до відділення від Росії. В ніч з 6 на 7 листопада
1917 р. большевики викликали повстання у Петрограді і після
завзятої боротьби опанували столицю. Трьома тижнями
пізніше відбулися вибори до Установчих зборів. Большевики
дістали 140 мандатів: інші партії — 273. Установчі збори
зібралися на перше засідання у Петрограді 18 січня 1918 р.
Але большевицька партія уважала їх небезпечними для себе і
багнетам^ розігнала з’їзд. Щоб остаточно закріпити за собою
владу, большевицький уряд розпочав тривалі переговори з
центральними державами.

Брестський мир. Війна вичерпувала все більше сили на­

родів і розбуджувала жадобу миру. Уряди різних держав,
особливо слабших, пробували розпочати переговори. Ще в лю­
тому 1917 р. російський уряд, у ду^е обережній формі, пробу­
вав зав’язати контакт з Австро-Угорщиною. Але поки ці пере­
говори дійшли до яких-небудь вислідів, прийшла російська
революція і скинула царя з престолу. Австрійський цісар Карл
у березні 1917 р. намагався увійти в порозуміння з коаліцією
за допомогою свого шурина — князя Сикста Бурбонського, що
був бельгійським офіцером. Він жадав збереження австро-
угорської монархії, хоч би ціною найбільших жертв, а за те
обіцяв, що перед Німеччиною буде підтримувати претензії
Франції на Ельзас і Лотарингію. І ця спроба ні до чого не при­
вела, а весною 1918 р. французи4 опублікували вістку про ці
переговори, як доказ, що між Австрією та Німеччиною нема
єдності Положення центральних держав було дуже тяжке.
Австрійський міністр граф Чернін у своєму звідомленні писав:
«Його Цісарська Величність доручив мені заявити німецькому
урядові, що боремось останками сил, та що німці можуть роз­
раховувати на нас тільки до кінця літа. Я виконав цей наказ, і
німецькі державні мужі вважали також за безсумнівну річ, що
ще одна зимова кампанія для Німеччини лежить у сфері не­
можливості».
Німецьке громадянство почувалося також вичерпаним до
краю, і його представники рішилися висловити бажання миру.
Німецький парламент 19 липня 1917 р. значною більшістю ух­
валив резолюцію, в якій жадав миру «без накинених тери­
торіальних займанщин і без насильств» — політичних, госпо­
дарських і фінансових. На цю резолюцію не хотів погодитися
канцлер Бетман-Гольвег, а що він був також у лихих
відносинах з Гінденбургом, то остаточно мусив уступити зі
262
 свого становища. Канцлером став спершу Міхаеліс, потім —
баварець Гертлінг, що мав впливи серед парламентаріїв.
Влітку 1917 р. у Стокгольмі відбувся міжнародний
соціалістичний конгрес; коаліція і Америка відмовили у видачі
паспортів представникам своїх партій, що бажали туди
виїхати. Отже, конгрес був неповний, але й він ухвалив резо­
люцію про мир. У серпні папа звернувся до всіх народів із
закликом, щоб вони розпочали переговори Йро мир, але
безуспішно.
8 січня 1917 р. президент Сполучених Штатів Вільсон<у
своєму маніфесті до американського сенату проголосив слав­
нозвісні чотирнадцять пунктів:
1. Усі договори мають бути явні і не вільно вкладати в них
тайних міжнародних умов.
2. Морське судноплавство має бути цілком свобідним поза
територіальними водами.
3. Треба усунути, наскільки це можливо, всі обмеження
господарські і завести рівність у торгових відносинах між
усіма народами, що прилучаться до миру й об'єднаються для
його утримання.
4. Озброєння народів мають бути обмежені до найнижчого
рівня, як це усталять договори.
5. Треба впорядкувати колоніальні права, причому інтереси
народів мають рівну вагу, як правні жадання урядів.
Спорожнити цілий простір Росії і дозволити їй вирішити
6. *
свобідно справи власного політичного розвитку.
7. Бельгію спорожнити і відбудувати, не обмежуючи її са­
мостійності.
8. Цілий простір Франції спорожнити і відбудувати. Не­
справедливість, якої Франція зазнала від Пруссії в 1871 р. у
справі Ельзасу і Лотарингії, треба виправити.
9. Поправити границі Італії на основі ясно визначеної
національної лінії. .
10. Народам Австро-Угорщини дати можливість авто­
номічного розвитку.
11. Румунію, Сербію і Чорногорію треба спорожнити і
відбудувати. Взаємні відносини балканських держав треба уз­
годити на основі приязної умови відповідно до історичних ліній
національної приналежності:
12. Турецьким частинам Оттоманської держави забезпечи­
ти самостійність, але інші народності під турецькою владою
мають дістати також можливість автономічного розвитку.
Дарданелли мають бути відкриті для вільного переїзду ко­
раблів і торгівлі всіх народів під міжнародною охороною.

* Звільнити від окупаційних військ.

263
 13. Утворити самостійну Польську державу, що має зайня­
ти території, замешкані безсумнівно польським населенням.
Ця держава повинна мати свобідний доступ до моря.
14. Треба утворити загальний союз народів. Окремі догово­
ри мають забезпечити політичну самостійність і тери­
торіальну незайманість великих і малих держав у рівній мірі
Ці пункти мали стати основою мирних переговорів. Вільсон
домагався, пфб центральні держави звільнили всі окуповані
території — у Франції, Бельгії, Росії й на Балканах, щоб
Німеччина зреклася Ельзасу і Лотарингії, а Австрія
відступила пограничні землі Італії, та ставив ще різні жадан­
ня загального змісту. Ці пункти пізніше коаліція прийняла як
основу миру.
' На Вільсонові пункти відповіли відмовою керманичі
політики центральних держав. Німецький канцлер Гертлінг
вказав на сприятливе становище центральних держав і зая­
вив, що Німеччина ніколи не зречеться своїх територій; «те са­
ме щодо австрійсько-італійського пограниччя заявив Чернін.
Центральні держави могли віднестися негативно до пропо­
зицій Вільсона, бо на Східному фронті вже наближався мир. 22
грудня 1917 р. у Бресті почалися переговори з большевиками.
На чолі большевицької делегації стояв Троцький. Представни­
ками Німеччини були секретар закордонних справ Кільман і
начальник штабу східної армії Гофман, Австрії — міністр за­
кордонних справ Чернін, Болгарії — Попов і Ганчев, Туреччи­
ну — Гаккі, а пізніше — міністр закордонних справ Талаат-
бей. Переговори йшли дуже повільно, бо Троцький старався їх
зволікати, щоб тим часом большевики могли укріпитися на
своєму терен! Він жадав, щоб центральні держави уступили з
російських земель, не хотів погодитися на самоозначення при­
балтійських народів, вихвалював новий лад, який приносить
большевицька революція. Большевицька делегація старалася
використати мирну конференцію як трибуну, з якої могла
промовляти до народів Європи. Але в тому саме часі Україна,
якій загрожували большевики, проголосила незалежність і
звернулася до центральних держав з мирними пропозиціями.
Німеччина й Австрія погодилися на переговори, і 9 лютого
1918р. підписано мирний договір у Б. р, е с т і.
Большевицька делегація відмовилася визнати, мирний до­
говір, укладений українськими делегатами, а Троцький зірвав
переговори і виїхав із Бреста з заявою, що війну покінчено без
формального миру. Але німецьке командування не вдовольни­
лося таким непевним замиренням і рішило боротьбою добути
остаточний мир. 18 лютого почався німецький похід на москов­
ському фронті, а рівночасно німецькі й австрійські війська
вщйшли в Україну, щоб стримати там більшовицький наїзд.
264
Протягом найближчих місяців війська центральних держав
осягнули лінію Псков, білоруський Могилів, Харків, Ростов.
Під враженням того походу большевицький уряд заявив згоду
на мир. Але німці загострили умови, зажадали державної не­
залежності Фінляндії й евакуації Латвії та Естонії. Ці країни
мало обсадити німецьке військо, до вирішення їх долі. Больше­
вики погодилися на всі умови і 3 березня 1918 р. підписали мир
у Бресті
Занепад Росії і мир у Брест; вплинули також на Румунію.
Не маючи нізвідки допомоги, вона мусила піддатися на ласку і
неласку переможців. 7 травня 1918 р. підписано мир у Буха­
ресті. Румунія втратила Добруджу і деЩо території на границі
Угорщини, а також мусила зобов’язатися доставляти цент­
ральним державам умовлений контингент нафти і збіжжя.

Останній німецький наступ. Брестський мир змінив сильно

положення обох сторін. Не стало Східного фронту, і німці мог­
ли ужити своїх сил виключно на заході. Не було вже також
небезпеки від Балкан, а Австрія була ще настільки сильна, що
могла стримувати натиск італійців. Уперше серед війни ситу­
ація була така, що Німеччина могла поставити на заході
стільки сил, скільки їх мала коаліція. Силу німецької армії на
весну 1918 р. обчислювали в 4 млн. 800 тис. Але ця рівновага
сил не могла бути довготривалою. Поповнення війська ставали
чимраз менші. Війна пожирала місячно до 160 000 — убитих і
поранених, тоді як після одужання верталося ледве 60 000.
Протягом року втрати перевищили мільйон. Новий призов ре­
крутів не давав більше.як 250 000 людей. Генеральний штаб
вважав, що від квітня 1918 р. німецька армія зачне постійно
зменшуватися. Отже, необхідно було якнайскоріше довести до
рішення.
Корисним моментом було також те, що коаліція не мала си­
ли до наступу. Позиційна війна перетомила французів і
англійців, а німецькі укріплення видавалися нездобутні. Ко­
аліція воліла • зачекати на американську допомогу, що
наспівала поволі. Німецька боротьба підводними човнами спи­
нила дещо комунікації на'Атлантичному океані, але не мала
такого вирішального- значення, як сподівалися німці. Вели­
чезні жертви, вкладені у цю війну, не виплатилися і в малій
частині. Але американська армія, що складалася з охотнйків,
потребувала багато часу, щоб приготуватися до боротьби, і це
припізнювало її переїзд. Від серпня 1917 до березня 1918 р. пе­
ревезено всього 300 000 людей; і їх, як недосвідчені формуван­
ня, можна було ужити поки що тільки в резервах. Поки не
наспіла більша американська допомога, німці могли ще розра­
ховувати на перемогу.
265
 Вирішального бою домагалося також саме військо. Оборон­
на боротьба, що коштувала дуже багато жертв, а не давала ос­
таточної перемоги, незвичайно 'томила. військо. Шеф
німецького генерального штабу, Людендорф, писав: «Військо
перетримало хоробро 1917 рік, але при тім виявилося, що ут­
римання фронту шляхом оборони не було певне. Могутній
бойовий виряд ворога давав значну перевагу його наступові
над нашою обороною. Відділи тільки з незвичайним трудом
могли витримати, в обороні довший час. Не виказували давньої
сили опору супроти страшної дії ворожої зброї, зі страхом ду­
мали про оборонну боротьбу, що їх чекала, і тужили за рухо­
вою війною. Німецький вояк у Румунії, Східній Галичині, в
Італії, а також у бою під Камбре доконав величавих діл і вика­
зав перевагу над ворогом, наскільки оборона гнітила військо,
настільки наступ підіймав його дух».
Такі міркування схилили німецький штаб підготувати ве­
ликий наступ на Західному фронті. Довго радилися над тим, в
який пункт спрямувати удар; оскільки йшлося про остаточну
перемогу, всі можливі варіанти розглядали дуже пильно. Ос­
таточно вирішено розпочати головний наступ на англійський
фронт від Арраса на Сен Кантен де Ла Фер, на просторі 75 км.
Метою наступу було розбити англійське праве крило і всю
англійську армію присилувати до відступу на морське побе­
режжя. Концентрацію військ, потрібних для наступу, проведе­
но надзвичайно обережно; всі рухи війська і перевіз артилерії
відбувалися тільки вночі Англійці дізналися про німецький
наступ так пізно, що не змогли провести охоронних контрза­
ходів.
Наступ почався 21 березня 1918 р. Наперед густі хмари
газів обгорнули англійські позиції, опісля спрямовано туди во­
гонь артилерії і мінометів. Наступ не всюди мав рівні успіхи.
Колони, що йшли від Сен Кантена, просунулися найдальше,
але в околиці Камбре англійці вчинили завзятий опір. Не мож­
на було й думати про те, щоб там фронт переломити. Тоді
німецьке командування рішило головний удар перенести на
ріку Сомму, роз’єднати англійців і французів і всі англійські
сили витіснити на морське побережжя. Коли б цей план
повівся, англійці мусили б сконцентрувати свою оборону на
портах над Ла-Маншем, а французи були б примушені усту­
пати на Париж. Справді, ситуація була дуже напружена.
Англійський маршал Гег 25 березня писав, що відокремлення
англійського війська від французького це тільки питання часу;
англійці мусять уступати на захід, французи — на південь.
«Нам загрожує катастрофа».
■ Німці з початком квітня ударили ще раз на ліве англійське
крило, щоб пробитися до моря, що було на віддалі 50 км. Терен
266
 боротьби був важкий, бо численні фільварки, плоти, мури і ро­
ви давали англійцям чудові пункти оборони. Незважаючи на
неймовірні зусилля, німці не змогли добути узгір’я Лі, що па­
нувало над околицею. Французи допомогли тут англійцям, і
завдяки їхній підтримці вдалося укріпити фронт. _
Не маючи надії подолати цих позицій, німецьке команду­
вання перенесло у травні наступ в інший пункт фронту — під
Реймс. Цей удар заскочив французів цілком несподівано, тут
стояли дивізії, виведені на відпочинок. Німці здобули Шмен де
Дам, перейшли ріку Ена так несподівано, що французи не ма­
ли часу знищити мостів і по п’ятьох днях дійшли до Шато-
Тьєррі над Марною, де вже вели боротьбу в 1914 р. Але й те­
пер фронт не був переломаний, сильно укріплений Реймс не
подався.
У липні німецьке командування рішилося на новий наступ,
по обох сторонах Реймса. Але перебіжники і бранці
повідомили французам всі подробиці удару, і вони мали час
підготуватися до оборони. На цьому місці французька армія
ужила німецької «еластичної» тактики — відійшла з перших
позицій, так що німецька артилерія била у порожнечу. На
дальшім шляху німців затримав вогонь гармат і кулеметів.
Німецький наступ затримався. Рівночасно французи провели
контрнаступ під Суасоном. У ньому брало участь 220 танків,—
уперше таку велику кількість цих грізних машин зібрано в од­
ному місці. Французи вклинилися глйбоко в систему
німецьких фортифікацій і зіпхнули звідти німецькі дивізії. З
трудом німці обороняли залізничний вокзал у Суасоні, надзви­
чайно важливий для комунікації з тилом.
Так німецький наступ, що тривав від березня до липня,
закінчився невдачею. Стратегічні успіхи були великі.
Німецький фронт з попередніх становищ між Аррасом і Рейм­
сом просунувся уперед на. ЗО—60 км; це був незвичайний
успіх, бо на Західному фронті йшли напружені бої за кожний
кілометр. Але це не поправило становища Німеччини. Не осяг-
нено головної мети — не переломано фронту коаліції. Не осяг-
нено перемоги. Намарне пролито масу крові; зужито останні
сили, якими не можна було добути вирішення війни. Німецьке
командування мусило перейти до оборонної війни.
У тому самому часі також австрійці зазнали невдачі в
Італії. Австрія бажала допомоги своєму союзникові у трудно­
му становищі і задумала новий наступ проти італійців, щоб та­
ким способом відтягнути частину ворожих сил з німецького
фронту. Видавалося, що Італія муситиме шукати допомоги в
англійсько-французьких військ. Конрад Гетцендорф, що був
комендантом групи в Тиролі, розпочав у червні 1918 р. наступ
в області Азіаго й Арсієро. Коменданти з-над Піяви добули й
267
собі дозвіл взять участь у наступі. Боротьба обняла фронт
150 км. Але хоч австрійські війська у деяких місцях загналися
досить далеко уперед, та пізніше мусили уступити зі здобутих
становищ. Ріка Піява так піднялася внаслідок дощів, що не
можна було вести далеких операцій. Так ця нещаслива спроба
поширила тільки знеохочення і зневіру у розбитій Австрії.

Перемога коаліції. По стороні коаліції доконався тоді пере­

лам, що мав довести до перемоги. Супроти загрозливої небез­
пеки німецького наступу уступали національні амбіції, й утво­
рено спільне командування. Вже в січні 1918 р. постав
«Міжкоаліційний Військовий Комітет» під проводом Фоша.
Фош дістав доручення сформувати з усіх коаліційних військ
загальний резерв, який мав уживати відповідно до свого ба­
жання. Але в короткому часі англійці й італійці забрали свої
повноваження, і комітет втратив екзекутиву. Лише критичне
становище, що склалося на фронті після перших ударів
німецьких військ, примусило утворити спільне командування.
На воєнній раді 26 березня Фош, що виказав великий оптимізм
і дораджував дальший опір, дістав доручення «забезпечити
взаємодію обох військ». Врешті 24 квітня Фош став уже
дійсним начальним командантом союзних армій. Під час даль­
ших німецьких наступів він заслужився тим, що ніде не дав
себе заскочити німцям. Він виявив незвичайну енергію та вит­
римку; невдачі ніколи не приводили його до нервозних рішень,
ніколи не висилав він забагато резервів у загрожене місце, а
дбав про те, щоб на цілому фронті вдержати рівновагу. Після
перемоги під Суасоном Фош дістав титул маршала Франції.
Новий наступ німців на Марні викликав переполох у Па­
рижі. Знову треба було готуватися до евакуації столиці. У ці
критичні хвилини Фоша підтримував прем’єр Клемансо, що
своїм завзяттям умів утримати бойовий настрій у грома­
дянстві. «Будемо битися перед Парижем, будемо битися в Па­
рижі, будемо битися за Парижем», — це був його клич.
Французів й англійців підбадьорював незвичайно приплив
американських військ. Під час німецького наступу прем’єри
Англії, Франції й Італії звернулися до Вільсона з гарячим за­
кликом прискорити американську допомогу, бо інакше прийде
катастрофа. Вільсон розпочав негайно висилку військ. Через
нестачу транспортних кораблів довелося навіть припинити
довіз засобів поживи до Європи — військо було необхідніше.
Від травня 1918 р. кількість американських дивізій на фронті
невпинно зростала, а невдовзі приходило по 250 000 людей
місячно.
Коаліція була вже певна перемоги. Фош на нараді вождів
союзних військ 24 липня заявив, що настав час для
268
 вирішального наступу. Він задумав провести ряд наступів на
німців у короткі проміжки часу, внести замішання у їхні час­
тини і знищити резерви, що надходили б. Опісля мав відбутися
загальний наступ, щоб великими масами військ розтрощити
фронт.
Гінденбург і Людендорф приготовляли тим часом німецькі
війська до оборони. З огляду на те, що фронт був занадто ви­
гнутий і невигідний до оборони приготовлено нові позиції далі
на схід: лінію «Зігфріда» на просторі Аррас — Сен-Кантен —
Реймс, за нею лінію «Берман — Гундінг» на просторі Гент —
Турне — Ретель — Верден, врешті лінії «Антверпен» і «Мо­
зель» на Антверпен — Нівель й уздовж ріки Мозель. Але че­
рез нестачу робочих рук і транспортних засобів дальші лінії
були дуже слабі. Німецьке командування вагалося між
надією, що німецький фронт ще зможе оборонитися, та оста­
точною зневірою.
Відповідно до плану Фоша англійці й французи ударили
наперед під Ам’еном 8 серпня 1918 р._ Втрати німців були дуже
великі; наступ танків посіяв таку тривогу, що цілі дивізії по­
далися до втечі. Наприкінці серпня повторився, наступ в об­
ласті Аррас — Суасон, знову коаліційні війська вбилися гли­
боко у німецький фронт. Тоді Гінденбург мусив наказати
відворот на лінію «Зігфріда».
На початку вересня американські війська виконали пер­
ший самостійний наступ на виступаючий німецький фронт під
Сен-Мійелем, на південь від Вердена. Як тільки появилися оз­
наки, що має бути наступ, німецьке командування наказало
оборонити цей відтинок, що не мав воєнного стратегічного зна­
чення. Але американці ударили скоріше і здобули багато
воєнних засобів. Ця легка перемога незвичайно піднесла дух
американського війська.
Тяжке положення Німеччини погіршилося ще через те, що
вона втратила своїх східних союзників — Болгарію і Туреччи­
ну. Коаліція від початку війни збирала війська на Балкансько-
му півострові, коло Салонік, але перші її виступи проти бол-
гарів не повелися. Пізніше коаліційне військо зросло до
550 0(10^ у тому числі 250 000 англійців і французів, а решту
творили серби, греки й італійці. На початку липня 1918 р. ко­
аліція почала наступ, щоб переломити .болгарсько-німецький
фронт між Черною і Вардаром; йшлося про те, щоб освободити
Сербію і відділити Австро-Угорщину від Болгарії та Туреччи­
ни. Болгари чинили дуже слабий опір і під наступом французів
і сербів залишили свої позиції. Німці, яких на фронті було не­
багато, пробували рятувати ситуацію, але не могли нічого
вдіяти. Почався розклад болгарського війська, і 29 вересня
Болгарія підписала перемир’я.
269
 Коаліційні війська рушили тоді у двох напрямках — на
Сербію і Константинополь. Щоб урятувати ситуацію, німці ки­
нули кілька дивізій до Сербії, на допомогу австрійцям, але
австрійські війська були вже у такому занепаді, що довелося
почати відворот. Наприкінці жовтня французи і серби майже
без боїв дійшли до Белграда. Рівночасно англійці у своєму по­
ході осягнули Адріанополь. За таких обставин німці забрали з
Румунії залишки свого війська.
У тому самому часі покінчилася також війна на турецьких
фронтах. Від осені 1917 р. англійці і французи приготовлялися
у Палестині до вирішального удару. Але перший наступ у
травні 1918 р. турки відбили, під проводом німецького генера­
ла Лімана. Восени наступ повторився. 19 вересня англійці пе­
реломили турецький фронт між Яфою і Таїфою. Турецькі
відділи під натиском англійської кінноти відразу розбрелися.
Тільки німецькі відділи зберегли порядок, охороняючи безлад­
ний турецький відступ. Наприкінці жовтня англійці зайняли
Алеппо й опанували одну лінію Багдадської залізниці, так що
Месопотамію відрізали від Малої Азії. ЗО жовтня 1918 р. Ту­
реччина підписала перемир'я, а двома тижнями пізніше
англійсько-французький флот причалив до Босфору.

Занепад центральних держав. Коли війська коаліції пере­

магали в Азії і на Балканах, Фош наприкінці вересня
підготував новий наступ на німецький фронт. Удар прийшов
рівночасно у трьох місцях. На півночі, у Фландрії, наступали
бельгійські війська при підтримці англійців і французів, але
здобули тільки місцевих успіхів. На лінію «Зігфріда», між
Камбре і Сен-Кантеном, ударили чотири армії союзників й
зробили значний вилом. Далі на заході, між Реймсом і Мозе­
лем, американці пробували переломити фронт, але з незнач­
ними успіхами. Хоч війська коаліції були дуже перетомлені,
Фош уважав необхідним ані на хвилину не зменшувати нати­
ску на німців, а всією силою бити у німецькі становища. Однак,
незважаючи на могутні удари, німецький фронт залишився
без перемін.
Але Гінденбург і Людендорф не манилися вже надією пе­
ремоги. Суцільність фронту утримувалась тільки завдяки
крайньому напруженню сил. Дивізії ставали чимраз менші, а
мусили боротися майже без упину; резерви з дня на день
зменшувались, і надходив час, коли вони мали цілком вичер­
патися. Тому обидва воєначальники рішилися з'ясувати *
цісареві Вільгельмові повну правду і зажадати мирних перего­
ворів. На нараді у Спа 14 серпня 1918 р. постановлено розпоча­
ти мирні заходи, за допомогою нейтральної Голландії. Але гол­
ландська королева відмовилася від посередництва. Тоді
270
 Австрія, без згоди Німеччини, вислала ноту до всіх держав, щоб
виповілися у справі миру, — але безуспішно. 4 жовтня, коли си­
туація на фронті була дуже грізна, Вільгельм вислав ноту до
Вільсона, в якій погоджувався на мир, на основі 14 пунктів. Це
була дуже тяжка жертва, бо Німеччина мала не тільки звільнити
окуповані терени, але й зректися Ельзасу і Лотарингії
Німецький цісар прохав, щоб якнайскоріше довести до пере­
мир’я і розпочати мирні переговори. Щоб доказати справжню
миролюбність, Вільгельм послав у відставку канцлера Гертлінга
і на його місце назначив князя Макса Баденського.
Але Вільсон не спішився з відповіддю, — він знав критичне
положення центральних держав і чекав на момент, коли прий­
де їх занепад. Тим часом Фош продовжував наступ. Війська
коаліції робили у німецькому фронті все більші виломи, так
що в половині жовтня довелося залишити лінію «Зігфріда» і
відступити на лінію «Берман — Гундінг», тобто Гент — Тур­
не — Ретель — Верден. Фош і тут не дав німцям спокою, але
зараз почав наступати на їхні нові позиції. Атаки вела головно
артилерія і танки, бо піхота була дуже вичерпана і перетомле­
на. Німці і тут боролися завзято, і в деяких місцях вдавалися
навіть до контрнаступів. Але удари коаліційних військ робили
своє, фронт почав розвалюватися. Особливо небезпечним був
наступ американців з Вердена на північ. 27 жовтня дістав
відставку Людендорф — двірцеві кола уважали його перешко­
дою до мирних переговорів. Так уступив чоловік, що протягом
двох років разом з Гінденбургом вів німецьке військо до пере­
моги і рятував його від невдач. Нове командування 4 листопа­
да 1918 р. рішило ще більше скоротити фронт і перейти на
лінію Антверпен — Мозель. к
Того самого дня, коли штаб постановив цей відворот, у
Німеччині вибухла революція. На німецькому народові важ­
ким тягарем лежала війна, що тривала уже п'ятий рік. Самі
втрати в людях, що полягли на фронтах, раховано на
мільйони, ще більше було поранених і хворих. Пандемія грипу,
що вибухла весною 1918 р., пожирала масу жертв. У всій
країні панувала нужда й недостача поживи, а воєнні уряди,
що часто мінялися, хоч функціонували справно, не могли за­
побігти наслідкам війни. До того приходило ще й моральне
пригноблення, викликане безперспективністю війни. Перемо­
ги, я^і-німецька зброя осягла, тільки на якийсь час затримува­
ли зневіру; при невдачах вона верталася з ще більшою силою.
Цей стан використовували радикальні партії, що причину ка­
тастрофи бачили у формі влади і поборювали монархічно-бю­
рократичну систему. До того ще прилучилися впливи
російської революції. Відділи, що довше перебували на сході,,
верталися заражені большевицькою доктриною, а бранці, що
271
 верталися з російського полону, приносили готові зразки
робітничих і жовнірських рад. Невдоволення у війську і флоті
вибухало вже перше грізним вогнем, але влада мала силу його
пригнобити. Та врешті 4 листопада 1918 вибухла революція.
Початок дав їй бунт німецького флоту. У жовтні команду­
вання флоту задумало наїзд на англійське побережжя. Вістка
про це викликала бунт серед. моряків у Вільгельмсгафені.
Збунтовану ескадру скермовано на Кіль, щоб там її обез­
зброїти. Але не було на це відповідних сил, і збунтовані моря­
ки 4 листопада опанували Кіль. Тоді революція перекинулась
до Любека, Бремена, Гамбурга, Ганновера, дальше до
робітничих середовищ у Вестфалії, Надрейнщині, Саксонії,
врешті по всій країні. 9 листопада робітничі маси опанували
Берлін і проголосили республіку. Того самого дня цісар
Вільгельм II виїхав до Голландії, а провід над військом віддав
Гінденбургові, що мав широку популярність у народу.
Щоб не допустити революції на фронт, начальне коман­
дування вислало дві дивізії на Рейн, але вони зараз збунту­
валися. Видно було, що й фронт не опреться революційній
агітації. Тоді 10 листопада 1918 р. підписано перемир’я з ко­
аліцією. Німеччина зобов’язалася протягом 15 днів вивести
свої війська із Франції, Бельгії, Ельзасу і Лотарингії, а в
дальших 15 днях — з лівого берега Рейну; видати зброю,
залізниці, підводні човни, роззброїти флот, відіслати
бранців. Відворот тримільйонного війська відбувся у повнім
порядку, хоч мало було транспортних засобів і дуже давала­
ся взнаки пізня осінь. Опісля відділи розформовано і розпу­
щено додому.
У тому самому часі занепала Австро-Угорщина. Невдачі
відразу відбилися на слабо зорганізованій монархії; почалися
бунти у війську, а різні народи почали змагати до
відокремлення. Щоб запобігти розбиттю держави, цісар Карл
ЗО жовтня проголосив маніфест, яким дав згоду на творення
національних держав, що мали злучитися в австрійську феде­
рацію. Але кількома днями перед тим італійці разом з фран­
цузами й англійцями почали наступ між Тиролем та
Адріатичним морем. У Тиролі австрійська армія відперла на­
ступ, але над Піявою, під Вікторіно, англійці проломили їхні
позиції. У кількох днях цілий фронт зрушився і почав розпа­
датися. В ніч на 3 листопада 1918 р. складено перемир'я.
Італійці взяли масу бранців і воєнного спорядження. Цісар
Карл 10 листопада зрікся престолу.
Так вакінчилася велика-Світова війна, найбільша з воєн,
які коли-небудь пережило людство *. Які величезні маси лю-

* Нагадаємо, що цей текст писано у 1939 році.

272
 дей захопила ця війна і скільки коштувала жертв, вказують
такі цифри (за Фолькманом):

Число змобілізованих Число убитих

Німеччина 13 000 000 1 836 000
Австро-Угорщина 9 000 000 7
Франція , 8 194 000 1 354 000
Росія 14 500 000 7
Великобританія 8 326 000 908 000
Сполучені Штати 3 800 000 7
Італія 5 250 000 600 000
Бельгія 380 000 115 000
Румунія 1 000 000 159 000

Разом число змобілізованих сягало понад 63 мільйони, а

число убитих раховано на 7—9 мільйонів.

Всрсальський конгрес. Вирішенням усіх справ, за які вела­

ся війна, зайнявся мирний конгрес у Версалі під Парижем, що
розпочав свої наради в січні 1919 р. Провід у ньому мало п’ять
«головних союзних і заприязнених держав» — Сполучені
Штати, Великобританія, Франція, Італія та Японія, а учасни­
ками конгресу були також інші держави, що брали участь у
війні по стороні коаліції, а саме: Бельгія, Болівія, Бразилія,
Китай,-Куба, Еквадор, Греція, Гватемала, Гаїті, Геджас, Гон­
дурас, Ліберія, Нікарагуа, Панама, Перу, Польща, Португалія,
Румунія, Сербсько-Хорватсько-Словенська держава, Сіам
(Таїланд), Чехословаччина, Уругвай (так упорядковано їх за
латинським алфавітом). За основу нарад прийнято 14 пунктів
Вільсона з 8 січня 1918 р. Він жадав у них явної дипломатії,
свободи моря, загального роззброєння, свободи малих народів,
а за найважніше завдання конгресу ставив утворення Союзу
Народів, що мав у майбутньому забезпечити світові постійний
мир. Але ідеалістична програма американського президента
виявилася неможливою до здійснення в європейських від­
носинах, і його ідеї залишилися тільки фразами, а наради кон­
гресу пішли в іншому напрямі. Переможці не хотіли зрікатися
нічого зі своїх здобутків, а змагалися до того, щоб їх закріпити
і поширити. Найбільш безоглядно проводила свою лінію
Франці^. Вона вважала необхідним так обезсилити Німеччину,
. щоб вона ніколи вже не могла проти неї виступити, тому нама­
галася накинути на німців якнайтяжчі умови миру, а також

273
 утворити в Європі цілу систему держав, що підпирали б її
змагання. Англія не бажала такого зросту Франції і намагала­
ся стримати її розгін, але сама більше була зайнята розбудо­
вою своїх впливів на руїнах Турецької держави та в колоніях.
Усі найважніші справи вирішувала Найвища Рада, до якої на­
лежали делегати п'ятьох «головних» держав, під проводом
французького прем'єра Клемансо; вони розглядали всякі пи­
тання за допомогою своїх експертів і накидали рішення іншим
державам і народам. Переможеним державам просто подикто­
вано мирні рішення.
Мир з Німеччиною підписано у Версалі 28 червня 1919 р., з
Австрією — в Сен-Жермен ан Лє 10 вересня 1919 р.; з Бол­
гарією — у Неї сюр Сен, з Угорщиною — у Тріаноні 4 червня
1920 р., з Туреччиною — у Севрі 10 серпня 1920 р.
Німеччину признано головним виновником війни і покарано
її передусім поменшенням її території. Вона уступила Ельзас і
Лотарингію Франції, Познанщину і Помор'я — Польщі, неве­
ликі пограничні простори — Бельгії і Чехословаччині; Гданськ
(Данціг) став вільним містом, злученим з Польщею, Клайпеда
(Мемель), як вільне місто, перейшла опісля до Литви. У дея­
ких пограничних територіях постановлено плебісцит, і на цій
основі Польща дістала частину Горішнього Шлезова і погра-
ниччя Східної Пруссії, а Данія — частину Шлезвіга.
Німеччина втратила також усі колонії, які Союз Народів роз­
дав великодержавам як т. зв. підмандатні території. Окрім то­
го, Німецька держава мала заплатити репарації
(відшкодування) за воєнні збитки, які означено на 132 млрд
марок. Версальський договір зліквідував у Німеччині
обов'язок військової служби і дозволив утримувати тільки
100 000 крайової оборони; заборонив також військову аві­
ацію, тяжку артилерію і підводні човни, а флот обмежив до
36 кораблів. Великодержави мали протягом 15 років окупу­
вати німецьку територію по лівому боці Рейну, а вуглеву
округу Саар зайняла Франція, — по 15 роках мав тут
відбутися плебісцит.
Австро-угорська монархія поділилася на дві малі держа­
ви — Австрійську республіку й Угорське королівство. Решту
території забрали ті держави, що входили до складу коаліції
або після війни зорганізувалися. До Сербії прилучено Чорно­
горію, Хорватію і Словенію, Боснію і Герцеговину та
альпійські країни, замешкані словенцями, і так постала Юго­
славія. Румунія здобула Буковину, Семигррод і частини Угор­
щини. Чехословаччина дістала давні краї чеської корони —
Словаччину і Закарпатську Україну. Італія забрала частину
Тиролю, Побережжя з Трієстом й острови на Адріатичному
морі, а пізніше окупувала Фюме. Болгарія віддала пограничні
274
території Румунії, Югославії і Греції і, таким чином, втратила
доступ до Егейського моря.
Турецьку державу обмежено до самого Константинополя і
Малої Азії. В Арабії і Месопотамії постали арабські держави
Геджас, Неджд, Асір, Ємен — під впливами Англії. Єгипет
став самостійною державою. Сирію зайняла Франція, Па­
лестина дісталася під англійський протекторат, як жидівська
держава.
Версальський конгрес визнав також незалежність Польщі
й означив її західну границю.
Версальський конгрес завершив свою роботу утворенням
Союзу Народів, статут якого підписано 28 червня 1919 р. Союз
ставив собі за мету розвивати співпрацю народів і гарантувати
їм мир і безпеку. Тому члени його мали зобов’язатися уникати
війни, міжнародні відносини вести явно і виконувати приписи
міжнародного права. Органами Союзу є: 1) Загальне зібрання
членів, до якого належать всі держави; 2) Рада Союзу, в якій
великодержави мають постійні місця, а на несталі місця виби­
рає членів загальне зібрання на три роки; 3) Генеральний сек- .
ретаріат. Осідком Союзу є Женева. При Союзі Народів зор­
ганізовано Міжнародний Трибунал Справедливості, з осідком
в Гаазі, для .розгляду спірних справ та Міжнародну Ор­
ганізацію Праці в Женеві, до якої належать усі справи,
зв’язані з охороною праці. Окресленими договорами конгрес
забезпечив права національних меншин у нових державах.

Українська держава. Коли світові політики у Версалі ради­

ли над майбутнім Європи, на полях боїв вирішувалася справа
Української держави. Війна зустріла українців серед буйного
національного розвитку по обох боках Збруча. В Галичині
довголітня праця освітніх і господарських установ поширила
серед мас свідомість й організацію. Доволі успішно розвивали­
ся наука і мистецтво. На політичному фронті йшла боротьба за
національну автономію, в 1914 р. українська репрезентація
присилувала польську більшість до значних поступок на те-
рені галицького сойму. Молодь пропагувала клич самостійної
України й творила перші військові організації. У
Наддніпрянщині, незважаючи на тяжкі політичні умови,
йшла жива праця у земствах, зростали преса й видавництва,
організувалася наука, а підпільні організації вели політичну
роботу. На початку війни українські самостійники стали на
стороні Австрії і Німеччини, в надії, що розгром Росії дасть
Україні нові можливості розвитку. ' В Галичині зор-
гаї^їзувалися Українські Січові Стрільці, що принесли перші
криваві жертви за національну справу у боях на російському
фронті (Манівка, Семиківці, Дисоня та ін.). У Відні Союз Виз­
275
 волення України розвинув широку видавничу діяльність, зай­
нявся національною організацією у таборах бранців, а на Во­
лині, окупованій австрійцями і німцями, повів шкільну акцію.
Березнева революція 1917 р. виявила назверх всі сили,
утаєні дотепер у народних масах. Вся Наддніпрянщина покри­
лася жовто-голубими прапорами, почала творитися
національна армія з охотників та з українізованих частин
російського війська. Центральна Рада, утворена представни­
ками українських партій та культурних установ, під кермом
Михайла Грушевського, взяла у свої руки провід над усією
країною. Російський уряд Керенського погодився визнати ав­
тономію України у федерації з Росією, але це не вдовольняло
змагань розбудженого національного руху. Коли Росію опану­
вали большевики і там зросла анархія, Україна проголосила
повну самостійність 22 січня 1918 р.
. 9 лютого 1918 р. Українська Народна Республіка склала у
Бресті мир з центральними державами і добула корисну
західну границю, що йшла окраїнами Холмщини, Підляшшя і
Полісся. Австро-Угорщина зобов’язалася перетворити Східну
Галичину в окрему автономну країну з українським характе­
ром. Тим часом у завзятих боях (бій під Кругами 29 січня 1918 р.)
большевики зайняли Київ, але українські війська за допомо­
гою німців відбили їх наступ. Але Україна попала у політичну і
господарську залежність від Німеччини. 29 квітня 1918 р. кон­
сервативні групи при сприянні німців проголосили Павла Ско­
ропадського гетьманом Української держави. Гетьманський
уряд впорядкував адміністрацію і фінанси та договорами за­
безпечив державні кордони, зокрема підготував об'єднання
Криму з Україною. Та неполаднані соціальні відносини і про­
голошення федерації з Росією викликали демократичне по­
встання й обнову УНР під проводом Директорії. Але больше­
вики ще сильніше наперли на Україну, й уряд мусив залиши­
ти Київ. Рівночасно південну смугу опанували російські мо­
нархісти під проводом Денікіна.
В Галичині під час розпаду Австрії зорганізувалася Ук­
раїнська Національна Рада під проводом Євгена Петрушеви-
ча, яка проголосила Західно-Українську Народну Республіку
й обняла у ній владу 1 листопада 1918 р. Але поляки опанува­
ли Львів, і тоді розгорілася довга війна за столицю. 22 січня
1919 р. у Києві проголошено об’єднання обох українських
республік в одну державу.
Польсько-українську боротьбу намагалися припинити місії
коаліції (Бертельмі, Боти, Дельвіга), але хвилеві перемир'я
тільки допомагали полякам укріпити свої сили. У травні 1919 р.
галицький фронт заломився, в червні в наступі під проводом
генерала Грекова відзискано частину терену, але в липні під
276
натиском польських військ галицька армія відступила за
Збруч. Головний отаман Петлюра склав перемир’я з поляками,
й об’єднана українська армія розпочала похід проти больше-
виків і здобула Київ 31 серпня 1919 р. Але проти українців ви­
ступили війська Денікіна, і галицька армія, що була знесилена
хворобами, заключила з ним угоду. Наддніпрянські частини
перебули «зимовий похід», відбиваючися від большевиків і
денікінців, але остаточно перейшли на захід. Отаман Петлюра
склав конвенцію з Польщею і брав участь у невдачному поль­
ському поході на Київ, пізніше з большевиками вели боротьбу
повстанчі відділи. Війну за Україну закінчив Ризький мир 18
березня 1921 р., в якому українські землі розділено між Поль­
щею і Союзом радянських республік. Галичину конференція
послів Великобританії, Франції, Італії і Японії рішенням з 15
березня 1923 р. віддала Польщі

Після Світової війни. Союз Народів не виробив собі такого

авторитету, про який думали його творці. Першою поразкою
Союзу було те, що до нього не вступили Сполучені Штати;
політика Вільсона не здобула там визнання, Америка не прий­
няла рішень конгресу і відвернулася від європейських справ.
Зате СоюіГприєднав собі Німеччину (1926 р.) і Союз радян­
ських республік (1934 р.) і пробував вести дальше контроль
над світовою політикою. Але головне його змагання — обме­
жити озброєння — не повелося, і різні держави вели дальше
війни, не оглядаючися на опінію світу. Міжнародна політика
вернулася на ті самі рейки, по яких ішла перед Світовою
війною: кожна держава жила своїм життям.
Наймогутніша з великих держав, Великобританія, перейшла
нове перегрупування партій Ллойд-Джордж, проводир
лібералів, що мав необмежені впливи під час війни, втратив ав­
торитет і його партія занепала. До влади прийшла робітнича
Партія праці, під проводом Макдональда. Проти Англії почала
завзяту боротьбу Ірландія, яка в 1922 р. дістала повну автономію,
з власним парламентом і кабінетом. Не вдовольнившись цим, во­
на вела дальші змагання, щоб здобути Ольстер, приналежний до
Англії, і повну державну незалежність. Британські домініони по­
ширили свою автономію, так що стали самостійними державами,
зв’язок яких з англійською короною мав тільки ідейно-
патріотичний характер (конференція в Оттаві 1926 р.).
Франція затримала свою довоєнну організацію з необмеже­
ною владою парламенту, але її лад підкопували з одного боку
монархісти, з другого — комуністи. У закордонній політиці во­
на пробувала різних концепцій, шукала підтримку то у своїх
союзників у Східній Європі (Польща, Чехословаччина, Мала
Антанта), то в Росії, то в Англії.
277
 Італія в 1922 р. пережила внутрішню революцію. Упала
парламентарна система, а владу взяла партія фашистів (від
римських «фасцес» — символу влади) під проводом Беніто
Муссоліні, що провів господарську реорганізацію держави і
розпочав велику імперіалістичну політику. В 1929 р. Італія
склала конкордат з Апостольською столицею, визнала суве­
ренність Ватиканської Держави і так закінчила спір з Римом,
що почався в 1870 р.
У війні 1935—1936 рр. Італія здобула Абіссінію і тим
побільшила свою колоніальну державу, а рівночасно намага­
лася добути гегемонію на Середземному морі. У близькі
відносини з Італією увійшла Іспанія, що в 1936—1939 рр. пере­
живала криваву громадянську війну; переможцями вийшли
монархісти.
Ще більші переміни перейшла Німеччина. Робітничу рево­
люцію, що схилялася до комунізму, опанували соціальні де­
мократи у союзі з дрібним міщанством; у 1919 р. Національні
Збори у Веймарі ухвалили республіканську конституцію. Пер­
шим президентом став Ф. Еберт, другим у 1925 р. —
Гінденбург. Щоб добути опору проти західних держав,
Німеччина в 1922 р. уклала в Рапалло союз з Росією, але ще не
могла перебороти господарської кризи. Франція намагалася
силою добути призначені їй відшкодування і в 1923 р. зайняла
гірничий Рурський басейн. Але міністр закордонних справ
Штреземан вдалою політикою зумів провести вигідний для
Німеччини план сплати репарацій (т. зв. план Девіса) і добув
кредити на господарську розбудову держави. В 1925 р. в Ло­
карно складено договір з великодержавами, що забезпечив
західні границі Німеччини, а в 1926 р. вона увійшла до Союзу
Народів. Пізніше, завдяки допомозі Америки й Англії,
Німеччину звільнено цілком від репарацій, а коаліційні
війська залишили лівий берег Рейну. Одначе господарська
криза і занепад національних змагань все більше підривали
авторитет панівних партій. Тоді почався національно-
соціалістичний рух під проводом Адольфа Гітлера, що бажав
оперти німецьке життя на новому націоналізмі (расизмі) і
новій господарській структурі. Гітлер у 1923 р. вперше вико­
нав невдалу спробу державного перевороту у Мюнхені і був
ув’язнений, але число його прихильників зростало все більше,
і врешті в 1933 р. він став канцлером Німецької держави, а в
1934 р. здобув також уряд президента. Тоді Німеччина висту­
пила з Союзу Народів і заявила, що не визнає військових по­
станов Версальського договору. Після цього демаршу вона по­
чала розбудовувати армію і флот. У 1936 р. німецькі війська
обсадили Надрейнську зону, в 1936 р. на основі плебісциту до
Німеччини вернувся Саарський басейн.
278
 Польща здобула незалежність завдяки військовій силі, яку
зорганізував Йосиф Пілсудський, та допомозі коаліції. В 1920 р.
вона відбила під Варшавою наїзд большевиків, й завдяки
Ризькому мирному договору 1921 р. здобула східну границю. В
1926 р. Пілсудський провів державний переворот і віддав уп­
раву держави людям, що вийшли з легіонів. Польща стояла у
ближчому союзі з Францією і Румунією, але склала також
«пакти неагресії» з Німеччиною і Росією.
Малі держави Середньої та Північної Європи були головно
зайняті внутрішніми справами. В Австрії йшла боротьба між
прихильниками об’єднання («аншлюс») з Німеччиною та обо­
ронцями державної окремішності. В Угорщині в 1919 р.
відбувся комуністичний переворот під проводом Бела Куна,
але невдовзі перемогли монархічні настрої. Чехословаччина,
Югославія і Румунія творили «Малу Антанту», що стояла у
тісних зв'язках з Францією. Чехословаччина завдячувала свій
розвиток співпраці президента, професора Масарика, з
міністром закордонних справ Бенешем, що своєю зручністю
зумів добути для своєї держави визначне політичне місце.
Розвиток Югославії гальмували спори між сербами, що змага­
лися до уніфікації країни, та хорватами, які обороняли свою
автономію. Румунія у своїх широких границях зайнялася ру­
мунізацією населення і лікуванням соціальних відносин. Бол­
гарія спроквола розбудовувалася після невдач у Світовій війні.
Туреччина, також погромлена у війні, знайшла ще сили до
внутрішнього відродження. Під диктатурою Мустафи Кемаля-
паші проведено основні рефоми на західний лад, а в 1923 р.
турки розбили цілком греків, що вдерлися до Малої Азії; мир
у Лозанні дав Туреччині корисніші границі, а півтора мільйона
греків силою виселено з турецької території. В 1924 р. Греція
стала республікою.
На Далекому Сході після війни провідне місце зайняла
Японія. Перенаселення штовхало її до експансії на Азіатський
континент. У 1931 р. вона добула Маньчжурію і t<jm утворила
окрему державу, залежну від себе, в 1938 р. розпочала завойо­
вувати Китай.
Так по всій землі приходить до все нових потрясінь, все на­
ново переміняється карта світу. Ледве минуло двадцять років
від Версальського миру, а вже з його постанов нічого не зали­
шилося, а створений ним Союз Народів, що мав пильнувати
загального миру, втратив свій авторитет. Головними -
ініціаторами перемін були держави «осі» Берлін — Рим, з яки­
ми кооперувала Японія.
В 1938 р. канцлер Гітлер провів об'єднання Австрії з
Німеччиною, якого з давніх часів домагалися німецькі
патріоти. Дальше він напер на Чехословаччину і забрав у неї
279
Судети; Чеська республіка попала в розладдя, причому Кар­
патська Україна і Словаччина проголосили державну са­
мостійність.. Того ж року Гітлер прилучив до Німеччини Клай­
педу.
В 1939 р. Німеччина перетворила Чехію на свій протекто­
рат, Словаччина здобула незалежність, а Карпатську Україну
зайняла Угорщина. В 1939 р. Італія провела анексію Албанії.
Світ увійшов у епоху нових воєнних змагань.
 ІСТОРІЯ «ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ»

Пропонована читачеві книга має свою драматичну

історію. Вона готувалася як четвертий том «Історичної
бібліотеки», яку видавав у Львові в 1930-х роках директор
видавництва «Українська преса» Іван Тиктор. До складу цієї
бібліотеки увійшли: «Велика історія України» (1935),
«Історія українського війська» (1936), «Історія української
культури» (1937), і, врешті, «Всесвітня історія».
Іван Кригіякевич був одним з ініціаторів і натхненників
цієі серії капітальних настільних книг, здійснював їх загаль­
не редагування і був автором значної частини кожного з на­
званих томів. Книги «Історичної бібліотеки» випускалися у
світ зшитками (зошитами) по 48 сторінок, які щомісяця
отримували передплатники Після завершення випуску всіх
зшитків книги передплатникам висилали безплатно заго­
товку палітурки (до речі, проектованої з великим смаком
кращими графіками того часу — Павлом Ковжуном або Ед-
вардом Козаком), в яку можна було переплести весь скомп­
лектований том разом з надісланими титульною
сторінкою, передмовою та змістом.
Видання згаданої серії було свого роду підсумком і уза­
гальненням довгого періоду наукової творчості І. Кригіяке-
вича, водночас воно було націлене на задоволення пекучої по­
треби українців у таких популярних і в той же час фунда­
ментальних книгах з галузі історгі.
Пам'ятаю, якою напруженою була праця мого Батька у
той час. Подбати, щоб своєчасно, місяць у місяць, появляли­
ся трьохаркушеві зшитки, вирішувати всі питання, почи­
наючи від наукової концепції і структури книги в цілому й
кінчаючи вичитуванням гранок (бойце виконував редактор
завжди особисто).
Концепція цієї «Всесвітньої історгі» викладена в чер­
нетці «Передмови», яку нижче публікуємо. Вся книга,на
відміну від попередніх трьох томів «Історичної
бібліотеки», складена одним автором — Іваном Крип'якеви-
чем. На доповнення до «Передмови» варто зазначити, що ав­
тор, намагаючись рівномірно охопити історію країн усього
281
 світу, приділяв особливу увагу місцю історії України в кон­
тексті всесвітніх подій.
Починаючи з січня 1938 р. передплатники «Історичної
бібліотеки» почали отримувати щомісяця один зшиток
цього видання в гарній мистецькій обгортці, проектованій,
як уже згадувалося вище, Павлом Ковжуном. Ціна одного
зшитка була відносно низькою (1,2 польського злотого, що
дорівнювало вартості 1,2 кг цукру), а передплатники газети
«Новий Час» діставали «Всесвітню історію» взагалі без­
платно. Обсяг всієї книги спочатку передбачався орієнтовно
у 18 зшитків, а згодом його уточнили на рівні 22 зшитків
(1056 сторінок друку). Видання було багато ілюстроване;
так зреалізовано один з принципів автора, який високо
цінував роль ілюстрації в історичній літературі. Всього в
книзі планувалося вмістити близько 800 ілюстрацій.
20-й зшиток появився в серпні 1939 р.; він став останнім,
бо 1 вересня почалася війна, яка принесла в Західну Україну
радянську владу, а з нею й параліч усього більш-менш
свобідного культурного життя, а особливо — видання
історичної літератури, яка не вписувалася у рамки
ленінсько-сталінської історіографії. Матеріали двох ненад-
рукованих зшитків вдалося частково повернути назад з ви­
робництва, і вони помандрували в папки особистого архіву
Кригі якевича, разом із безліччю інших ненадрукованих
праць, де зберігалися до смерті автора (1967). Протягом
дальших 25 років вони були реліквією сім'ї Крип'якевичів, хо­
ча надія на видання майже зникла.
Три перших томи «Історичної бібліотеки» згодом знову
побачили світ на Американському континенті: «Велику
історію України» перевидав Іван Тиктор у 1948 р. у
Вінніпезі, «Історію українського війська» — Клуб приятелів
української книги (видавець — Іван Тиктор) у 1953 р., теж у
Вінніпезі; перевидання «Історії української культури»
здійснила Рада Оборони й Допомоги Україні Українського
Конгресового Комітету Америки в 1990 р. в Нью-Йорку.
Тільки «Всесвітня історія» не дочекалася свого книжкового
оформлення ні в 1939 р., ані протягом наступних 55 років.
І ось, починаючи з 1990-х років, постало питання про
підготовку до публікації рукописних видань Крип'якевича;
дійшла черга й до «Всесвітньої історії». Незважаючи на те,
що з часу гі написання пройшло чимало років, праця зберегла
досі свою актуальність і, можна сподіватися, зацікавить
широкі кола істориків^науковців та любителів історії. Кни­
га написана об'єктивно; вона сприятиме усуненню
історичних міфів та ідеологічних штампів із свідомості чи­
тачів.
282
 Підготовку цїєі праці до друку взяло на себе видавництво
«Либідь», куди передано копії надрукованих 20-ти зшитків і
матеріали останніх випусків, що збереглися частково у ви­
гляді копій рукописів, частково — готових гранок. На жаль,
частина матеріалів пропала; очевидно, їх не вдалося повер­
нути з тикторівського видавництва чи друкарні ще^ 1939 р.
Тому в перевиданні бачимо пропуск, який відповідав би
сторінкам 961—994 оригіналу. Ця частина праці сто­
сується кінця розділу 12 і всього розділу 13, тобто, подій в
Азії і Африці на переломі XIX і XX cm.
Вважаю своїм обов'язком подякувати редакторові п. Ка­
терині Зазуляк за допомогу в редагуванні книги.

Упорядник Роман Крип'якевич

 *
ПЕРЕДМОВА

«Вибити вікно у світ» —- це був клич, з яким видавництво

Івана Тиктора вирішило присвятити черговий том
«Історичної бібліотеки» — після «Історії України», «Історії
українського війська» й «Історії української культури» —
всесвітній історії.
Хоч світові події і давнє минуле викликають загальний
інтерес і зацікавлення, та підручників всесвітньої історії
ми дотепер мали дуже небагато. Після шкільного підручника
історії В. Закшевського, перекладеного А. Барвгнським [...] ,
з'явився тільки [...] Чайковського [...], Михайла Грушевського
1-І-
Все це — невеличкі видання, малого формату, без
ілюстрацій. Наша «Всесвітня історія» є першим про­
сторішим підручником, що на 1000 сторінках подає найпри-
тупніші відомості з історії людства від первопочинів куль­
тури до вчорашнього дня. При цьому, все-таки невеликому,
як на всесвітню історію, обсязі важко було подати з рівною
докладністю всі епохи розвитку людства; деякі частини
дістали доволі повне освітлення, інші треба було обговори­
ти коротше. Ми йшли тут по лінії зацікавлень читача, що
бажає мати і зв'язний конспект цілої історії, і ширше роз­
мальовані важніші події. Думаємо, що при такому постав­
ленню справи різні сторінки «Всесвітньої історії» знайдуть
читачів і серед інтелігентів — любителів минулого, і серед
самоосвітників, і між молоддю середніх шкіл, що дотепер не
мала ніякої лектури в українській мові з цього обсягу.
Події і явища з чужих країн стають вповні зрозумілими
тоді, коли ілюструємо їх добрими картинами. Наше видав­
ництво старалося дати ілюстрацій якнайбільше, щоб кож­
на важніша подія, особа, місцевість чи предмет мали свій об­
раз. Хоч при низькому стані клішарства
** не всі ілюстрації
вийшли однаково добре, гта все-таки вважаємо їх важним
вкладом до пізнання чужих культур.

* Чернетка цієї «Передмови» була написана І. Крип'якевичем ще перед

випуском останніх зшитків книги і призначалася для видання 1.939 р.
** Технологія виготовлення кліше.
284
 Книжка друкувалася протягом двох років, місячними
зшитками; через це неможливо було уникнути деяких
технічних нерівностей. Прихильний читач схоче їх вибачи­
ти.
Випускаючи у світ нашу «Всесвітню історію», редакція
почувається до обов'язку дуже щиро подякувати директо­
рові видавництва «Українська преса» ВП п. Іванові Тикто-
рові за ініціативу складення цієї книжки та велику при­
хильність, з якою він стежив за її виданням, не жаліючи
ніяких коштів, ні засобів. Подяка належить також редак­
торові Федорові Дудкові, що вів коректуру видання і керував
його технічним забезпеченням.
 ЗМІСТ

НАЙНОВІШІ ЧАСИ

1. ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ_______________ 5
2. ВІД РОБЕСП'ЄРА ДО ДИРЕКТОРІЇ_______ ______24
3. ІМПЕРАТОРСТВО НАПОЛЕОНА_________ _____ 43
4. РЕАКЦІЯ І РЕВОЛЮЦІЙНІ РУХИ_____________ 61
5. АНГЛІЯ І ФРАНЦІЯ ДО 1848 р______ ___________ 82
6* Е 96
7. ЧАСИ НАПОЛЕОНА ІП__ __________ ___________ 120
8. НІМЕЦЬКА ІМПЕРІЯ_________________________ 141
9. ПОТРІЙНИЙ СОЮЗ__________________________ 161
10. ЗАХІДНА ЄВРОПА__________________________ 180
11. СХІДНА ЄВРОПА І БАЛКАНИ____ .._________ -.201
12. АМЕРИКА Й АЗІЯ___________________________ 220
13.,СВІТОВА ВІЙНА______________________________ 229
Історія «Всесвітньої історії» (Р. Крип'якевич)--------- 281
Передмова (автора для видання 1939 р.)------- .------------- 284
 Крип'яксвич Іван Петрович

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

У трьох книгах
Книга З
НАЙНОВІШІ ЧАСИ

Художнє оформлення Євгена Муштенка

Худржнїй редактор Олексій Григір
Технічний редактор Людмила. Швець
Коректори Алла Баров, Алла Бородавко, Людмила Іванова

Здано до набору 11.07.95. Піди, до друку 10.11.95. Формат 84x108/32. Папір газет­
ний. Гарн. журнал. Вис. друк. Ум. друк. арк. 15,12. Ум. фарбовідб. 15,33. Обл.-вид. арк..
17,92. Вид. № 3619. Зам. № 137.
Видавництво «Либідь» при Київському університеті,
252001, Київ, Хрещатик, 10.
Свідоцтво про державну реєстрацію
№ 05591690 від 23.04.94.
Видавництво і друкарня <Тавріда»,
3337 00, Сімферополь, ву л Ген. Васильєва, 44. *
 СКАНУВАННЯ
Andr.iv DM

К82 Крип'яксвич I.
Всесвітня історія: У 3 кн. Кн. 3. Найновіші
часи. — К.: Либідь, 1995. — 288 с.; іл.
ISBN 5-325-00460-3 (кн. 3).
У третій книзі «Всесвітньої історії» видатного ук­
раїнського історика Івана Крип’якевича висвітлюються
події, що відбувалися на Європейському та інших кон­
тинентах з кінця XVin до початку XX ст.
Для викладачів, науковців, студентів, - усіх, хто
цікавиться всесвітньою історією.

0503010000-102
К Без оголошення . ББКбЗ.З(О)
224-95