ІСТОРІЯ

УКРАЇНИ
7 клас

Соціальна структура населення українсь-

ких земель у другій половині
ХІV — ХV ст.

Доба Середньовіччя наповнена всілякими нововведеннями та відкрит-

тями. Це час перших національних держав, міжконтинентальних подоро-
жей та географічних відкриттів, час активної торгівлі та довготривалих
війн... А ще, це час, коли відбувається докорінна перебудова соціальної
структури населення. За своєю суттю тогочасне суспільство було фео-
дальним. Для нього характерним був поділ на стани — великі соціально-
правові групи людей, що різнилися між собою спадковим, закріпленим
у законах становищем у суспільстві, певними правами, привілеями та
обов’язками. Для станової організації суспільства характерна нерівність
становища різних соціальних груп. Ідеться про переваги, пільги, права,
які мали обрані.
Наприклад, хтось платив податки, а хтось — ні, комусь потрібно було
відбувати повинності, а декому необхідно було лише за цим спостерігати.
Привілеї — не єдина особливість феодального суспільства. Ще воно мало
досить жорстку та визначену ієрархію. Так, селянин виконував указівки
свого пана, а той, у свою чергу, корився наказам князя і був йому підзвіт-
ний. Така підпорядкованість і називається ієрархією.
На землях України все населення умовно можна поділити на три стани:
привілейовані — князі, пани, зем’яни, бояри та духовенство; напівпри-
вілейовані — міщани (патриціат, бюргерство, плебс); непривілейовані —
різноманітні категорії селянства (слуги, данники, тяглові).

ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙН 1

 Ви могли помітити, що в п’ятнадцятому столітті існувало три стани. Хоча
раніше ми говорили лише про два. Хто ж додався? Міщани. Річ у тому, що
активний розвиток торгівлі та ремесел перетворив міста на важливі осе-
редки не лише економічного, а й політичного, культурного життя. Саме в
містах проживала еліта тогочасного суспільства, саме тут розташовува-
лись князівські палаци, саме тут зупинялись іноземці, купці, ремісники
тощо. Ще більше статус міст зріс після поширення на землях України маг-
дебурзького права.
Що ж, із напівпривілейованими ми
вже ознайомилися, тепер час пого-
ворити про привілейованих —
шляхту та духівництво.
Шляхта.
Основні заняття: військова та дер-
жавна служба, міжнародна торгівля
Привілеї: спадковий статус та мож-
ливість передавати землю у спадок,
звільнені від сплати податків, неза-
лежність у своїх рішеннях від місце- Засідання сейму Польського королівства.
Розмальована гравюра Яна Галлера
вої адміністрації, мали право на дер-
жавні посади: воєвод, каштелянів, суддів, підкоморіїв; через шляхетські
сейми вона брала участь у виданні законів, вирішувала питання про
війну і мир, звільнялася від королівського суду. А ще шляхтичі володіли
не тільки землями, але й селянами, встановлювали ціни на товари
ремісників та багато іншого.

Шляхтич. Малюнок Томаша Третера

ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙН

2
 Попри це, шляхта була неоднорідна за своїм майновим становищем.
Умовно її можна було поділити на три основні групи: дрібна шляхта, се-
редня шляхта і магнати. Дрібні шляхтичі мали від одного до п’ятдесяти
селянських дворів, магнати — кілька або й десятки тисяч. У шляхетському
стані відбувалася постійна боротьба за виживання: слабкі шляхетські
роди гинули і поступалися місцем іншим. На вершині соціальної піраміди
і такого собі харчового ланцюга перебувала найвпливовіша з груп
шляхти — магнати (великі землевласники).

Польська шляхта на малюнку Яна Матейко

На землях Великого князівства Литовсь-

кого до магнатів належали князі — на-
щадки династій Рюриковичів і Гедиміно-
вичів.
Найвпливовішими серед магнатів цього
часу були князі Острозькі. Найвідомішим
представником цієї родини був Костян-
тин Острозький. Він міг би очолити того-
часний рейтинг найзаможніших людей
держави, якби він був: князь посідав чет-
верте місце в державі за статками. Йому
належало близько ста міст, сорока
замків, тисячі трьохсот сіл. Іноземці нази-
вали його володіння «країною князя
Острозького». Окрім іншого, він був знаним меценатом — перетворив

ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙН

3
 Острог на осередок слов’янської культури, щедро підтримував Києво-Пе-
черський монастир.
А ще князь відомий як захисник православної церкви та здійснював по-
ходи проти татар, будував нові міста та укріплення. До речі, Вельмиша-
новний пан Острозький був коронним гетьманом, головнокомандувачем
литовської армії. Але найбільшу славу йому принесла перемога на мос-
ковитами. Сталося це неподалік містечка Орша. Князю вдалося не просто
перемогти московитів, а й зупинити подальшу експансію великого
князівства московського на захід.
Духовенство — ще одне вельми шановане панство в той час. Тут була
своя верхівка (митрополит, єпископи, архієпископи та інші) і значна кіль-
кість рядових священнослужителів. Найбільшу частину становили па-
рафіяльні священники, життя яких мало чим відрізнялося від життя біль-
шості селян.
Основні заняття: виконання релігійних обрядів, служб, практик
Привілеї: церковна власність була звільнена майже від усіх податків, ду-
ховенство отримало повну автономію у вирішенні своїх справ. Духовен-
ству було надано також важливі судові привілеї, вони не підлягали світсь-
кому суду)

Найчисленніша верства суспільства — селяни. І, як часто трапляється у

феодальних суспільствах, у них було найменше прав. Але знаєте, як
завжди, тут усе не так просто. Ще за часів Великого князівства Литовсь-
кого селянам жилося непогано. Вони мешкали громадами. Спільно во-
лоділи лісами, випасами, Орними угіддями. Громади були доволі авто-
номними. Навіть існував сільський сход — копа, на якому вирішували
спірні питання, судові справи, вели слідство і виносили вирок. Селяни
були особисто вільними, але у п’ятнадцятому столітті у їхньому житті
відбулися зміни. Їхню особисту свободу почали поступово обмежувати.
Селяни поділилися на «похожих» (особисто вільних) та «непохожих» (тих,

ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙН

4
 які не мали права необґрунтованого відходу від свого власника). Різниця
між ними доволі проста: перші, «похожі селяни», могли самостійно
вирішувати, на кого працювати, і вільно змінити свого пана, а от інші,
«непохожі», не мали такого права, і змушені були працювати на свого гос-
подаря, поки він не дозволить піти. А це ставалося вкрай рідко.
Але селянам жилося паскудно і через іншу причину — вони сплачували
силу-силенну податків. Наприклад, податок на військові потреби, деся-
тину на церкву, подушну подать, ще якісь додаткові збори від особливо
жадібних шляхтичів. А ще не забувайте про повинності, які вони вико-
нували: споруджували й ремонтували замки, зводили мости та греблі,
прокладали дороги тощо. Феодали могли втручатися в їхнє особисте
життя, змушувати користуватися за окрему плату їхніми млинами й шин-
ками. Тобто альтернативи панським млинам просто не було. На початку
шістнадцятого століття селяни вже не мали права скаржитися на фео-
далів великому князеві чи королю. Тікати від таких хазяїв годі було й ду-
мати. Тебе б зловили і повернули господарю…
Не дивно, що із часом знайдуться ті, хто почнуть боротися з таким свавіл-
лям, відстоюватимуть свободу за допомогою шаблі і пістоля. Усе частіше
на українських землях відбуватимуться повстання. Наприклад, у 1490–
1491 (тисяча чотириста дев’яностому – тисяча чотириста дев’яносто пер-
шому) роках Снятин, Коломию та Галич охопило повстання під проводом
селянина на прізвисько Муха. Через рік селян очолить такий собі Андрій
Боруля. І хоча обидва виступи буде придушено, та населення і надалі
протидіятиме такий несправедливості.
Висновки. Отже українське суспільство мало становий характер. За доби
середньовіччя існували ті, хто править і ті, хто служить. Три стани суспіль-
ства мали б існувати у злагоді. Лицарі, тобто шляхта — захищати, священ-
ники — дбати про душу, а селяни — забезпечувати лицарів усім потріб-
ним. Але певного часу цей баланс порушився. Шляхта і католицька
церква почала просто використовувати інші верстви населення як дже-
рело прибутку. Міста завдяки маґдебурзькому праву стали центрами ро-
звитку культури та економіки. Тут проживали вільні люди, які мали
значно більше прав у порівнянні з мешканцями сіл. А завдяки маґдебур-
зькому праву життя значно покращилося. Найгірше склалась доля селян.
Ускладнення їхнього становище згодом стане причиною зростання
соціальної напруги та майбутніх повстань

ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙН

5
 Робота з історичним джерелом
Андрій Заяць. Правове становище волинських міщан у XVI – першій по-
ловині XVII ст.
«Після смерті батьків, діти: сини і дочки, не можуть бути позбавлені
маєтків, отриманих у спадщину від батьків і діда, але ці маєтки відповідно
до закону вони самі зі своїми нащадками отримують у повне володіння і
як княжата і пани хоруговні, шляхтичі та міщани Великого князівства Ли-
товського володіють ними і мають від них прибуток».
«Місто було розташоване на землі феодала. Підставою повинностей була
феодальна власність землі. Власник зосереджував у своїх руках владу та
найвище право в місті, виявом чого була його ключова роль у царині за-
конодавства, судочинства; із цього випливала й залежна позиція міщан
щодо пана – власника міста»

Завдання та запитання до обговорення:

 Які уривки з документу дозволяють довести це твердження, що

«Міщани належать мали значні привілеї у порівнянні із селянами»?

 Які факти свідчать про залежне становище міщан?

 У чому полягає схожість становище селян та міщан? Відповідь обґрун-

туйте

 Як ви гадаєте, хто або що відігравало ключову роль у царині законо-

давства та судочинства у містах, що не були розташовані на землях
феодала? Поясніть свою відповідь.

ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙН

6