Британське володарювання в Індії

«місія» європейських країн як світових лідерів полягає в «опіці» над «відсталими» народами Сходу.

Володіння колоніями— давало величезний економічний зиск. З колоній до Європи везли каву, чай,
екзотичні південні овочі й фрукти, спеції; для потреб промисловості — каучук, нафту, залізну руду,
мідь. Колонії були вигідним ринком збуту товарів, територією для створення військових баз. Колонії
також приймали тисячі емігрантів з Європи.

Англійці не цуралися використовувати й традиційне вирощування індійцями маку — сировини для

виготовлення опіуму
англійська Ост-Індська компанія, яка стала верховною владою на півострові. Із 1784 р. діяло так
зване подвійне управління Індією: генерал-губернатор, і з’явилися губернатори в оточенні дрібних
чиновників, військовослужбовців і великих землевласників.

Ост-Індська компанія встановила грабіжні податки з населення. Торгівля вже неважлива.

А основним товаром індійського експорту були високоякісні бавовняні тканини, стали не

потрібні. Втративши ринок збуту, індійські ткачі опинялися перед загрозою голодної смерті.
Поширювалися чутки, що всіх індійців хочуть навернути в християнство. , конфіскація в 1856 р.
князівства Ауд

2 ПОВСТАННЯ СИПАЇВ. 10 травня 1857 р. неподалік міста Делі.

Привод:набої для рушниць з жиром коров. Рил: Справжньою причиною невдоволення було погане
управління та нерозбірлива політика анексій(конфіскація князівства Ауд ), викликала невдоволення і
сипаїв ,таме жили їхні родини.
Сипаї — наймані війська із індусів під прапором британської армії. Набиралися з вищих каст
Індії та отримували значну платню. Проте офіцерами могли бути лише англійці.
У цій війні уславилася княжна Лакшмі Баї із Джхансі, яка зі своїм загоном не давала спокою
британським колонізаторам. У 1859 р. були придушені останні осередки повстання. Із полоненими
сипаями англійці розправлялися вкрай жорстоко: їх прив’язували до жерла гармат і розривали
пострілом.
КАСТИ: брахмани (жерці), кшатрії (воїни), вайш'я (селяни, купці, ремісники) та одну «нечисту» —
шудри (раби, слуги).
Наслідки повстання:

 У 1858 р. було ліквідовано Ост-Індську компанію.

 Індія перейшла під владу Британської корони.

 Генерал-губернатор почав називатися віце-королем. Управління колоніями здійснювала Рада

міністрів.

 У 1876 р. королева Вікторія стала імператрицею Індії.

 Було оголошено про прощення тих повсталих, які не вбивали англійців. Велика Британія
заявила, що поважатиме права місцевих правителів.

 Сипаям було дозволено обіймати офіцерські посади.

Ці заходи внесли розлад до лав повсталих. Крім того, сипаї припустилися низки помилок. Так,
відновлення правління Великих Моголів налаштувало проти повстання сикхів, гурків та індусів.
Повстання не підтримали дві сипайські армії — бомбейська й мадраська. Повсталі не скористалися
моментом і не перейшли в наступ, коли англійці були розгублені й не мали достатніх сил.
3 ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ІНДІЇ.
Після повстання :
Були відкриті три університети для виховання в європейському дусі нової індійської еліти.
англійська влада прийняла закон «Про постійну оренду», за яким селянин-орендар міг стати
власником землі за умови доведення в суді того, що саме цей наділ він постійно орендував
щонайменше 13 років..
Індійське суспільство поділялося за релігійними, кастовими та національно-мовними ознаками, які
колонізатори використовували із власною метою. Так, наприклад, англо-індійська армія на 1/3
складалася з мусульманських полків, на 1/3 — із сикхів і на 1/3 — з індусів, які ворогували між
собою. Це давало можливість у разі повстання третини військових залучити до його придушення дві
третини збройних сил.
Наприкінці XIX ст., незважаючи на зусилля англійців, кастова система в Індії зберігалася, хоча й
зазнала певних змін (кастовий поділ часто не збігався з родом занять людей).
У другій половині XIX — на початку XX ст. економічне значення Індії для Англії швидко зростало.
Заборона на підвищення податків
Індія стала місцем вигідного вкладення капіталу. Тут будувалися залізниці (на початку XX ст. — 30
тис. км), переробні підприємства (чай, кава, джут, бавовна тощо).
Наприкінці XIX ст. почали формуватися національна промисловість і національний
підприємницький капітал. Але дуже слабко.тому що пов’язана з іноземним капіталом.
Аграрне виробництво в Індії переорієнтовувалося на забезпечення англійської промисловості
сировиною.
Кількість зайнятих у сільському господарстві людей збільшилася з 66 до 72%. Це відбулося через
втечу міського населення з міст, де було зруйновано традиційний устрій (розорення ремісників),
адже нова промисловість не змогла поглинути всіх, хто втратив засоби до існування. Міста
перетворилися на осередки голоду та злиднів, тоді як у XIX ст. такими осередками були села.

4. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА. 70—80-х рр. XIX с

Радикальне крило в ІНК очолював Балгангадхар Тілак із родини брахмана. Він виступав за повну
ліквідацію англійського колоніального панування, але мирними засобами; був категоричним
противником соціальних реформ, закликав повернутися до національних витоків — індуїзму. Одним
із засобів боротьби він вважав бойкот англійських товарів.
У 1885 р. національно свідомі діячі об’єдналися в Індійський національний конгрес (ІНК). Його
перший установчий з’їзд став символом єдності Індії; делегати представляли різні народи Індії, тому
спілкувалися англійською мовою.
поштовхом до масових виступів населення: розпустив виборний муніципалітет у Калькутті; удвічі
збільшив плату за навчання у вищих навчальних закладах; прийняв закон про поділ Бенгалії на дві
адміністративні одиниці

Бомбейський страйк,
Індійський державний і політичний діяч, національний герой. Один із керівників та ідеологів
національно-визвольних рухів Індії. Сформулював філософію ненасилля, що вплинула на
національні та міжнародні рухи прихильників мирних змін- Магатма Ганді- великою душею наз

Національно-визвольний рух в Індії на початку XX ст. не досяг своєї мети. Для успіху боротьби ще
не визріли необхідні умови: не сформувалася соціальна сила, яка повела б за собою всі верстви
індійського суспільства, не було забезпечено достатньої підтримки з боку населення.