Українські землі в складі Російської імперії

(ІІ – га половина ХІХ ст.)

1.Криза  Розорення селян.

кріпосницького
господарства  Занепад поміщицьких маєтків.

 Росія терпить поразку в Кримській війні 1853 –

1856 рр. (Головним театром воєнних дій (ТВД) був Крим
– облога Севастополя турецькими, французькими,
англійськими і італійськими військами тривала 350 днів).

 Саме ця поразка остаточно переконала імператора

Олександра ІІ в необхідності відміни кріпацтва.

 Відбуваються великі селянські повстання, які носили

яскраво виражений антифеодальний характер:
 «Київська козаччина» 1855 р.;
 «Похід у Таврію за волею» 1856 р.

2.Відміна кріпосного  Російський імператор Олександр ІІ (1855 – 1881 рр.)

права вперше заявив про необхідність звільнення селян з
1861 р. кріпосницької залежності, виступаючи перед
московським дворянством у 1856 р.

Підготовка реформи:
 1857 р. – створено «Таємний комітет» по підготовці
селянської реформи. В тому ж році в губерніях і повітах
були утворені «Місцеві комітети», в які входили
виключно дворяни – поміщики.

 1858 р. – «Таємний комітет» реорганізовано в

«Головний» і створено Редакційні комісії, які мали
розглядати проекти реформи:
 Проект реформи полтавського поміщика Позена
– селян звільнити з мінімальними наділами землі
 за високі викупні платежі;
 Проект Галагана і Тарнавського – звільнення
селян із землею без викупних платежів.

 19 лютого 1861 р. – Олександр ІІ підписав Маніфест

про звільнення селян і «Місцеві положення» щодо
умов викупу землі і розмірів земельних наділів.

Реалізація реформи:

 З 1861 р. по 1863 р. – поміщики і селяни укладали

уставні грамоти про умови викупу землі і розміри
земельних наділів. В цей час селяни несли всі
повинності в тому числі відробляли панщину.

На Лівобережній Україні договір укладався між

поміщиком і селянською общиною. На Правобережжі
між поміщиком і окремим селянським господарством.

 З 1863 р. по 1883 р. (20 років) – селяни мали

перебувати в стані «тимчасовозобов′язаних». (За цей
період мали погасити заборгованість по державному
кредиту). Однак цей стан фактично тривав по 1905 р. і
викупні платежі за землю були зліквідовані лише
революцією 1905 – 1907 рр.

 Викупна операція – створювався Селянський банк, що

надавав позику селянам – 80% від вартості землі під 6%
річних.

 Реформа носила грабіжницький для селян характер –

землі вони отримали менше ніж раніше обробляли, так як
поміщики мали право залишити за собою 50% землі,
плюс високі викупні платежі. На Правобережній
Україні земельні наділи селян дещо зросли. Селяни
наділялись землею за інвентарною реформою 1847 –
 1848 рр. (Таким чином російська влада протиставляла
українських селян польським поміщикам).

 З іншої сторони було ліквідовано примітивне рабство

яким було кріпацтво, селяни наділялись цивільними
правами. Реформа прискорила економічний розвиток
Російської імперії і сприяла її модернізації.

 1866 р. – реформа державних селян.

3.Реформи місцевого  1864 р. – Земська реформа. Створювалися губернські і

самоуправління повітові Земства, що сприяли покращенню розвитку
початкової освіти, медичного обслуговування
населення, розвитку інфраструктури і т. п.
Лише у 1911 р. Земства були поширені на
Правобережну Україну.

 1870 р. – реформа міського самоуправління –

створювались Міські думи.

4.Інші реформи  1864 р. – Освітня реформа:

 Університети отримували автономію;
 Створювались середні навчальні заклади –
гуманітарні гімназії і технічні реальні училища.

 1864 р. – Судова реформа. (Була найбільш

демократичною):
 Ліквідація станового судочинства, суд ставав
загальним і рівним;
 Вводився інститут присяжних засідателів,
принцип змагальності (прокурор – адвокат):
 Судовий процес відкритий і гласний.

 1867 – 1874 рр. - Військова реформа:

 Рекрутська система замінена загальною
 військовою повинністю;
 Країна поділена на військові округи, вводилися
нові військові статути.

 Фінансова реформа, цензурна реформа та інші.

5.Економічний Сільське господарство:

розвиток
 Розвиток відбувався за «прусським шляхом» - при
збережені численних кріпосницьких пережитків
(поміщицького землеволодіння, високі викупні
платежі).

 Багатосмужжя – селянські наділи були розкидані в

різних місцях.

 Селяни страждають від малоземелля, як наслідок

низький життєвий рівень.

 Зберігалися общинні порядки, що консервувало

патріархальність побуту.

 Поміщики використовують дві системи експлуатації

праці селян:
1. Відробіткова – була пережитком кріпацтва;
2. Вільнонаймана – за гроші (ринковий тип
господарства).

 На Півдні України розвиток сільського господарства

відбувався за «американським шляхом» -
фермерський тип господарства (ринкове).

 Відбувається майнова диференціація селянства.

 Покращення агрокультури.
 Розвиток кооперативного руху – був започаткований
на Півдні України у 90 – х роках ХІХ ст. Михайлом
Левитським – «артільний батько». В кінці ХІХ ст. під
його керівництвом виник «Крайовий союз кредитовий».
На початку ХХ ст. обмеження діяльності кооперативів на
Україні.

Промисловий розвиток:

 70 – 80 ті роки ХІХ ст. – завершення промислового

перевороту, як наслідок утвердження фабрично –
заводської промисловості.

 Схід і Південь України стають промисловою базою

Російської імперії.

 1882 р. – перший металургійний завод Юза навколо якого

виникло робітниче селище – Юзівка (сучасний Донецьк).

 Суднобудівний завод в Миколаєві, паровозобудівні

заводи в Харкові і Луганську.

 Найшвидшими темпами розвивалися металургійна і

кам′яновугільна промисловість.

 Швидкі темпи залізничного будівництва (перша

залізниця в підросійській Україні була побудована у
1865 р. – Балта – Одеса.

 Швидкими темпами розвивається цукроварена

промисловість (родина Яхненків – Симиренко, саме за
їх кошт у 1840 р. було вперше видано «Кобзар»
Шевченка. Терещенко, Бродські).

 Колоніальний характер розвитку промисловості, яка була

зорієнтована виключно на російські потреби.
  Засилля іноземного капіталу.

 Кінець ХІХ ст. – початок процесу монополізації –

виникають перші синдикати: «Синдикат
цукрозаводчиків», «Продамет», «Продвагон»,
«Трубопродажа».

 Швидкими темпами відбувається процес урбанізації.

6.Український  Був представлений Громадами – культурно –

національний рух просвітницькими організаціями української
60 – х років ХІХ ст. інтелігенції, що виступили на захист національно –
культурних прав української нації, вільне вживання
української мови в освіті та інших сферах.

 Перша українська громада виникла у столиці

Російської імперії в Санкт – Петербурзі у 1859 р. –
Петербурзька громада.
 В ній працювали: М. Костомаров, П. Куліш, В.
Білозерський;
 Протягом 1861 – 1862 рр. видавали журнал
«Основа» - перший український літературно –
мистецький журнал.

 Гурток «Хлопоманів» 1859 – поч. 60 – х років ХІХ ст.

 Утворений студентами Київського
університету;
 Ідейним натхненником виступив Володимир
Антонович;
 Входили: Б. Познанський, Тадей і Йосип
Рильські, П. Житецький.
 Під час канікул здійснювали етнографічні
експедиції;
 Культивували українську національну ідею, що
 український народ є окремішнім і має право на
вільний національно – культурний розвиток.
 Критикували представників польського
національно – визвольного руху, що ті намагалися
відновити Річ Посполиту по Дніпру і не визнавали
державницьких прав за українською нацією.
 У відповідь на звинувачення поляків у зраді
Антонович пише працю «Моя сповідь», в якій
закликає польських патріотів стати на захист
віками гнобленого українського селянства.
Інакше із своїми найкращими намірами вони
назавжди залишаться гнобителями.
 У 1861 р. «Хлопомани» надрукували статтю
«Отзыв из Киева» в якій відкидали звинувачення в
політичному сепаратизмі, що вони лояльно
ставляться до режиму і не ведуть проти нього
боротьби.

 На початку 60 – х років в багатьох містах України

створюються громади.

 Чернігівську громаду очолював відомий байкар

Леонід Глібов – видавав газету «Черниговский
листок».

 1859 – 1862 рр. – представники громад беруть активну

участь в роботі недільних шкіл. Перша недільна
школа була відкрита в Києві на Подолі за підтримки
Пирогова. У 1862 р. були закриті за особистим
розпорядженням Олександра ІІ.

7.Валуєвський  Міністр внутрішніх справ Російської імперії Валуєв 20

циркуляр липня 1863 р. підписав циркуляр за яким:
1863 р.
 Заборонялося публічне вживання української
 мови («малоросійського нарєчія», яке буцімто
вигадане поляками);
 Заборонявся друк українською мовою, окрім
творів оригінального (художнього) жанру.

 Після «валуєвського циркуляра» відбувається

занепад громадівського руху, так як ці організації
втратили подальшу можливість легальної роботи.

8.Громадівський рух  На початку 70 –х років на Україні відновлюється

70 – х років ХІХ ст. громадівський рух.

 Особливість громадівського руху 70 – х років – носив

напівлегальний характер. Громадівці не афішували
своєї діяльності, а віддавали перевагу праці в
офіційних наукових установах.

 1873 р. – в Києві утворено наукову установу:

«Південно – Західний відділ Російського
географічного товариства»:
 Склад:
 Г. Галаган – голова відділу;
 П. Чубинський;
 М. Драгоманов;
 П.Житецький;
 Брати Рильські;
 В. Антонович…

 Це була науково – дослідницька організація. В

працях використовували російську мову, але
предметом дослідження був український народ,
його історія і культура.

 1873 р. – створили «Історичне товариство ім.

Нестора літописця»;
  З 1875 по 1881 рік видавався часопис «Киевский
телеграф»;

 Науковий журнал – «Киевская старина».

 Проводяться археологічні з′їзди;

 Павло Чубинський публікує 7 – ми томну працю

«Труды статистическо – этнографической
экспедиции по Юго – Западному Краю».
(Отримав золоту медаль Імперської Академії
наук).

 Публікуються українські народні пісні.

9.Емський указ  Така активна діяльність Південно – Західного відділу по

Олександра ІІ дослідженню української спадщини не аби як стурбувала
1876 р. російський уряд і наслідком став:

 Емський указ або «Закон Юзефовича».

(Підписаний Олександром ІІ в німецькому
місті Емс у 1876 р.).
1. Заборонявся друк на українській мові;
2. Заборона ввозити українську літературу з
– за кордону;
3. Заборонялися сценічні вистави на
українській мові;
4. Заборона писати ноти до малоросійських
пісень;
5. Чубинського і Драгоманова вислати за
межі імперії, як особливо небезпечних
злочинців.

10.Михайло  Один із головних ідеологів громадівського руху.

Драгоманов
 Вчений енциклопедист (історія, філософія, соціологія,
(1841 – 1895 рр.) політологія).

 Фундатор українського ліберального націоналізму.

 Встановив тісні контакти із діячами західноукраїнського

національного руху: Франком, Павликом.

 1876 р. – в зв′язку з Емським указом Олександра ІІ

вимушений залишити Україну і в Женеві
(Швейцарія), видає перший український політичний
журнал – «Громада» (1878 – 1882 рр.).

 Разом з Подолинським і Павликом засновує «Женевський

гурток» - вивчення марксизму.

 Першим поєднав ідею національного і соціального

звільнення для українського народу : борючись за
землю, український селянин бореться з іноземними
поневолювачами – росіянами і поляками.

 Відкидав марксистське вчення про пролетарську

революцію і диктатуру пролетаріату, виступав за
реформаторський шлях розвитку.

 Майбутнє України вбачав в широкій національно –

територіальній автономій в складі демократичної
Російської федерації – так звана федералістська
концепція Драгоманова, яка стала провідною в
українському національному русі кінця ХІХ –
протягом початку ХХ ст.

 В праці «Историческая Польща и Великорусская

демократия», критикував польських патріотів і
російських демократів, що борючись проти
самодержавства, вони не бачили між собою окремішньої
 української нації і тим самим були приречені на поразку.

 Помер і похований в Софії (Болгарія), де останні роки

свого життя очолював кафедру історії в університеті.
11.Молоді громади

 Входили переважно представники студентської молоді,

незадоволеної культурно – просвітницькою діяльністю
старшого покоління українського громадівського руху.

 Пропагували революційні методи боротьби проти

самодержавства і висували політичні вимоги. Згодом
влилися в ряди російських революційних народників.

12.Український  Перша українська самостійницька політична

національний рух організація, стала попередником українських політичних
кінця ХІХ ст. партій Наддніпрянської України. Створена студентами
Братство Тарасівців Харківського університету приблизно у 1891 р. (На
могилі Шевченка в Каневі поклялися віддати життя за
незалежність України, звідси і назва організації).

 Склад:
 Іван Липа;
 Микола Міхновський;
 Борис Грінченко;
 Володимир Боровик.

 Програмний документ – «Декларація віри молодих

українців»
 Боротьба за національне звільнення;
 Поширення української мови.

 1898 р.- організація була розгромлена,її члени ув′язнені.

13.ЗУБО - 1897 р.  Загальна Українська Безпартійна організація.

 Створена у 1897 р. на Київськоиу з′їзді представників 20
 українських громад з метою об′єднання громадівського
руху.
 Мета: координація і організація боротьби за національно
– культурні права української нації.

14.Російський  Виник ще на початку 60 –х років ХІХ ст. в Росії.

революційно –
демократичний рух:  Головними ідеологами були:
«Революційні  М. Бакунін – «бунтарський напрям»: закликав
народники» негайно підняти селянське повстання;
 П. Лавров – «пропагандистський напрям» -
інтелігенція має підготовити повстання;
 П. Ткачов – «змовницька тактика»: вузьке коло
змовників має здійснити переворот.

 Були переконаними прихильниками революційних,

терористичних методів боротьби, тактики
індивідуального терору.

 На українських землях набув поширення з початку 70 – х

років під впливом російського гуртка «чайковців» (назва
за прізвищем лідера).

 Заперечували капіталістичний шлях розвитку Росії –

вважали, що селянська община є зародком майбутнього
соціалізму – суспільства рівності. Головне гасло:
«Земля і воля!».

 На Україні діяли: Одеський гурток «чайковців», у Києві

«Київська комуна».

 Українського питання не піднімали.

 Багато українців (переважно представники молодих

громад, яких не задовольняли культурницькі вимоги
старшого покоління українського національного руху
 влилися до російських народників).

 1873 – 1874 рр. – з метою підняття селянського

повстання, революційні народники здійснили так
зване «ходіння в народ» і закликали селян негайно стати
до збройної боротьби проти самодержавства. З цього
нічого не вийшло.

 М. Кибальчич, С. Перовська, Д. Лизогуб, А. Желябов –

брали участь в замаху на Олександра ІІ, який був убитий
1 березня 1881 р.

 Прояви російського революційного народництва на

Україні:

«Чигиринська змова» 1877 – 1878 рр.

 Гурток «Південні бунтарі» намагався підняти
селянське повстання в Чигиринському повіті Київської
губернії. Яків Стефанович, видаючи себе за царського
емісара Дмитра Найду намагався підбурити селян проти
поміщиків. Була створена «Таємна дружина» - приблизно
1000 чоловік. Велась закупівля зброї. Над учасниками
змови відбувся Київський судовий процес 1878 р.

15.Російський  Соціал – демократи: прихильники марксистського

соціал – вчення про пролетарську революцію і диктатуру
демократичний рух пролетаріату. Ставку робили на робітниче середовище.
 Першими пропагандистами марксистського вчення на
Україні були:
 М.Зібер;
 С. Подолинський

16.Польський  1863 – 1864 рр. – найбільше польське національно –

національно – визвольне повстання. Мета відновлення Речі
визвольний рух: Посполитої по правий берег Дніпра.
 повстання
1863 – 1864 рр.  Українське населення польських повстанців переважно
не підтримало.