Professional Documents
Culture Documents
Untitled
Untitled
5. Викупити отриманий у користування наділ селянин міг за згодою поміщика. Через те, що
селяни не могли сплатити всієї суми за земельні наділи, уряд перебрав на себе викупну
операцію, виплативши поміщикам решту боргу грішми та цінними паперами. Селянство стало
боржником держави, сплачуючи викупний борг і проценти на нього протягом 49 років
Під час проведення реформи були розроблені місцеві «Положення»
для окремих районів, у тому числі й для України, де були найродючіші
землі. Ці «Положення» стосувались особистої залежності селян від
поміщика та поземельних відносин.
Після реформи селяни мали у
своєму розпорядженні менше землі,
ніж до 1861 р. На Півночі Росії вони
втратили близько 10 % своїх колишніх
наділів. На Лівобережжі та Південній
Україні їхні землі зменшилися майже
на 30 %.
Селянська реформа, незважаючи
на її грабіжницький стосовно селян
характер, мала надзвичайно велике
значення для подальшої
економічної й соціально-політичної
модернізації країни.
Серед реформ 60–70-х років XIX ст.
найбільш послідовною була судова
реформа (1864 р.) Судді ставали
незалежними (вони не підпорядковувалися
місцевій адміністрації). Судовий процес
відбувався відкрито. Він носив змагальний
характер між прокурором (обвинувачем) та
адвокатом (захисником). Долю
обвинувачуваних вирішували присяжні
засідателі (судді-непрофесіонали).
Уроки Кримської (Східної) війни засвідчили, що російська армія має
потребу в глибокій військовій реформі. У 1874 р. був прийнятий новий
військовий статут, за яким у країні замість рекрутських наборів вводилася
загальна військова повинність для чоловіків, що досягли 21 року.
Статут передбачав скорочення терміну військової служби в сухопутних
військах до шести
років і на флоті до семи років.
Для поліпшення підготовки офі-
церського складу засновувалися
спеціальні військові училища та
академії.
У рамках освітньої реформи 1864 р. впроваджувалася єдина система
початкової освіти. Головною ланкою в ній були народні початкові
училища з безкоштовним навчанням. Гімназії ділилися на реальні та
класичні, право навчання в них (воно було платним) надавалося
представникам усіх станів.
Університетам надавалася
широка автономія в питаннях
внутрішньої діяльності.
Впроваджувалися приватні
(платні) курси, де особи жі-
ночої статі могли здобути
вищу освіту
Реформа цензури 1865 р. звільняла від попередньої цензури
центральні газети й журнали за умови внесення грошової застави. Була
ліквідована попередня цензура для урядових та наукових видань. Однак
цензурні послаблення
поширювалися тільки
на Петербург і Моск-
ву
У 1870 р. проведено міську реформу, відповідно до якої розпорядницькі
функції в містах покладали на міські думи.
СЛОВНИЧОК!
Міська дума — орган міського самоврядування в Росії; міські
думи займалися питаннями міського благоустрою, охорони
здоров’я, господарськими справами. Очолювалася міським
головою.
РОСІЯ В ПОРЕФОРМЕНИЙ
ПЕРІОД
ЕКОНОМІЧНИЙ
РОЗВИТОК
Скасування кріпосного права, реформи 60–70-х років XIX ст. створили
сприятливі умови для подальшого розвитку країни. У 80-х роках ХIХ ст. в Росії
завершився промисловий переворот. У 1893 р. почався промисловий підйом, що
тривав до початку ХХ ст. Промислове виробництво в країні за цей час
збільшилося удвічі.
Відмітна риса розвитку сільського
господарства полягала в його
екстенсивному характері.
Збільшення валових зборів зерна
досягалося за рахунок оранки нових
земель. Основним постачальником
хліба залишалися поміщицькі
господарства, але поступово
зростала роль і селянських.
ВНУТРІШНЄ
СТАНОВИЩЕ КРАЇНИ
За формою державного правління Росія була абсолютною монархією.
Вона була єдиною з великих країн Європи, що не знала парламентаризму —
представницьких установ в країні не було до 1906 р
До початку ХХ ст. соціально-політичними особливостями
Російської імперії були, зокрема:
встановлення конституційно-
вирішення аграрного питання демократичного устрою в Росії
(ліквідація поміщицького (ліквідація самодержавства,
землеволодіння, викупних демократизація суспільного життя,
платежів 1861 р., общини та проголошення та юридичне
кругової поруки); закріплення прав і свобод
громадян);
розв’язання соціальних
проблем (встановлення 8- вирішення національного
годинного робочого дня та питання (реалізація прав
мінімального розміру заробітної
націй на самовизначення).
плати, виплата пенсій, створення
системи соціального захисту);
Намагаючись спинити революцію поступками, 17 жовтня 1905 р. цар видав
Маніфест, у якому обіцяв скликати Державну Думу, провести низку реформ
у країні. Значна частина російського суспільства не хотіла подальшого
розхитування держави, вважаючи достатніми здобуті поступки з боку
самодержавства.