1.

На початку ХХ століття територія сучасної України перебувала під владою

Російської імперії, тому адміністративний поділ був визначений російською
владою. Основні особливості адміністративного поділу України на початку ХХ
століття включали наступне:

 Розподіл території на губернії: на початку ХХ століття територія України була

розділена на 10 губерній, зокрема Волинська, Київська, Катеринославська,
Харківська, Чернігівська та інші.

 Районування: кожна губернія була поділена на райони, які складалися з

декількох повітів. На початку ХХ століття на території України було 84
райони.

 Повіти: на території районів були розташовані повіти, які складалися з

декількох волостей. У кожному повіті було кілька міст та сіл, які входили до
складу відповідного повіту.

 Волості: на території кожного повіту було декілька волостей, які складалися

з кількох сільрад.

 Сільради: сільради були найменшими адміністративними одиницями того

часу. Вони складалися з кількох сіл та були підпорядковані волостям.

Цей адміністративний поділ використовувався на території України протягом

всього періоду під владою Російської імперії, зокрема до революції 1917 року.

2. На початку ХХ століття Україна була переважно сільською країною зі значним

потенціалом для розвитку промисловості. Економічний розвиток українських
земель на початку ХХ століття мав свої особливості, зокрема:

 Сільське господарство було основою економіки України. Значна частина

населення займалася сільським господарством, а експорт зернових культур
з України забезпечував значні доходи державі.

 Україна була важливим виробником та експортером залізної руди, вугілля

та інших корисних копалин. Розвиток гірничої промисловості сприяв
створенню нових робочих місць та підвищенню доходів населення.

 Україна мала значний потенціал у виробництві харчових продуктів та

текстилю, а також у лісовому господарстві.

 Українські землі були розподілені між декількома державами, що впливало

на розвиток економіки різними способами та темпами. Наприклад, в
Галичині був розвинений машинобудівний та хімічний промислові сектори,
тоді як в Україні під контролем Російської імперії був більший розвиток
вугільної, нафтової та гірничої галузей.
 Економічний розвиток України на початку ХХ століття був обмеженим через
багато факторів, таких як недостатня інфраструктура, залежність від інших
країн для збуту своїх продуктів, недостатня кваліфікація робочої сили та
політична нестабільність в державі.

3. У Російській імперії на початку ХХ століття діяли такі українські політичні

партії:

 Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) – заснована в

1899 році в Львові, її ліве крило у 1903 році перетворилось на Боротьба, а
праве крило у 1914 році перетворилося на Галицьку національну партію.

 Українська радикальна партія (УРП) – заснована в 1900 році в Києві, мала

різні течії, у 1917 році розколилася на ліві і праві крила.

 Українська соціалістична партія (УСП) – заснована в 1917 році в Києві, була

лівою партією.

У Австро-Угорській імперії також діяли українські політичні партії:

 Руська народна партія (РНП) – заснована в 1890 році во Львові, вона мала
українсько-польський склад і прагнула до політичної автономії Галичини.

 Соціалістична партія Галичини (СПГ) – заснована в 1896 році во Львові, була

лівою партією і прагнула до утворення соціалістичної держави.

Українські політичні партії з'явилися раніше в Австро-Угорській імперії, тому що

у Галичині було більше свободи для політичної діяльності і національного
розвитку, ніж у Російській імперії, де влада була більш централізованою і
репресивною щодо українських національних рухів.

4. Причини Російської революції 1905-1907 років полягали в погіршенні

соціально-економічної ситуації в країні, тяжкому становищі народних мас,
пануванні репресивних політик держави, а також у масовому невдоволенні
населенням політичною системою Російської імперії, яка була монополізована
імператором та його оточенням.

Результатами Російської революції було створення конституційної монархії,

прийняття Основного Закону, створення Державної думи, яка отримала значні
повноваження у владі, а також політична активізація різних соціальних груп і
створення профспілок.

Українці взяли активну участь у Російській революції. Українські культурні та

національні організації виступали з вимогами до російської влади щодо
рівноправності українців, зокрема вимагали створення автономії, офіційного
визнання української мови, забезпечення православ'я в Галичині та інших
західних українських землях.
Українці активно брали участь у масових акціях та страйках проти державної
політики та соціально-економічних проблем. Українські лідери також виступали
з ініціативами щодо створення українських політичних партій та організацій.

Однак, в результаті Російської революції 1905-1907 років не було досягнуто

повної незалежності для України, та багато з вимог української сторони.

5.Столипінська аграрна реформа була проведена в Російській імперії у 1906-

1917 роках на чолі з Петром Столипіним, метою якої було вирішення проблеми
земельної власності та розвиток сільського господарства. Головними
напрямками реформи були:

 Відкуплення землі землевласниками за справедливою ціною.

 Створення господарських товариств, які об'єднували земельні ділянки

бідніших селян та забезпечували їх розвиток.

 Створення вільного ринку землі для землевласників та орендарів.

Участь українців у Столипінській аграрній реформі була досить активною.

Зокрема, багато українських землевласників продавали свої земельні ділянки
державі за справедливу ціну, що дозволяло біднішим селянам отримати землю
для власного господарства. Українські селяни також активно брали участь у
створенні господарських товариств, що дозволяло їм об'єднувати свої земельні
ділянки та розвивати свій сільськогосподарський бізнес.

Проте, Столипінська аграрна реформа не розв'язала повністю проблеми

земельної власності, та не задовольнила вимоги українських лідерів щодо
визнання автономії та національної самобутності українського народу.

6 .Передвоєнне економічне піднесення на українських землях було пов'язане зі

значними змінами в економічному житті України після Першої світової війни.
Основні причини цього піднесення були такі:

 Поліпшення умов виробництва: в Україні відбувалися значні зміни у

виробництві, зокрема були запроваджені нові технології та підвищена
продуктивність праці.

 Розвиток промисловості: на українських землях відбувався значний

розвиток промисловості, зокрема легкої та харчової промисловості.

 Розвиток зовнішньої торгівлі: Україна була важливим центром торгівлі з

Європою та Росією. Експорт зернових та інших продуктів давав великі
доходи для країни.
 Політичні умови: на українських землях відбувалися політичні зміни,
зокрема створення Української Народної Республіки, що сприяло розвитку
економіки та підвищенню довіри зарубіжних інвесторів.

 Розвиток транспортної інфраструктури: на українських землях відбувався

значний розвиток транспортної інфраструктури, зокрема будівництво нових
залізниць та автомобільних доріг.

Особливості передвоєнного економічного піднесення на українських землях

полягали в тому, що воно було досить короткочасним та нерівномірним.
Піднесення здійснювалося переважно на засадах використання природних
ресурсів