‘

Особливості соціально-
економічного розвитку
Наддніпрянської України
1. Пригадайте особливості економічного
розвитку українських земель у складі Росії
в другій половині ХІХ ст.

2. Які наслідки для розвитку економіки

мало скасування кріпацтва?

3. Яку економічну політику проводив

російський уряд щодо українських земель?

4. В якому напрямку розвивалася

промисловість України? Наведіть факти.

5. Які феодальні пережитки зберігалися в

сільському господарстві України після
скасування кріпацтва? Які нові ознаки
з’явилися в сільському господарстві?
Розвиток промисловості
• Порубіжжя ХІХ–ХХ ст.
характеризувалося в
Україні завершенням
промислового
перевороту і переходом
до індустріальної
модернізації, суть якої
полягала у розбудові
великої машинної
індустрії, якісній зміні
структури господарства,
появі нових галузей
промисловості
 Індустріалізація — процес створення крупного
машинного виробництва. Джерелами засобів для
індустріалізації можуть були як внутрішні ресурси, так і
кредити, інвестиції капіталів з розвинених країн. В
Україні процес індустріалізації закінчився наприкінці XIX
ст.
 ОСНОНІ ОЗНАКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

У сфері економіки У політичній сфері

впровадження нових модернізація пов’язана із
технік, технологій, виникненням централізованих
технічний розподіл праці, держав, централізацією та
обмін діяльності, уніфікацією всіх галузей
розвиток ринку товарів, суспільного життя,
грошей та праці бюрократизацією управління

У соціальній сфері на
У духовній сфері
першому плані перебуває
відбувається утвердження
формування нового типу
нової світської системи
людини — підприємливої,
цінностей, освіта набуває
активної
масового характеру
 Особливості модернізації в
Україні
• українська промисловість
формувалася як частина
загальноімперського економічного
комплексу;
• вигідне географічне розташування;
• природні багатства;
• дешева, але кваліфікована робоча сила.
Економічна криза
1900 – 1903 року.
 Економічна криза 1900–1903 рр.

Це була світова економічна криза, зумовлена перевиробництвом,

яка охопила країни Європи наприкінці ХІХ ст., але в Україні вона
найбільш гостро виявилась у 1900–1903 роках. Вона охопила
найрозвинутіші галузі промисловості України – металургійну та
кам’яновугільну. Загостривши конкуренцію та посиливши
поляризацію підприємств, вона змусила буржуазію максимально
сконцентрувати та об’єднати зусилля.
 Поява монополістичних об’єднань

Монополії – об’єднання підприємств певної галузі чи

місцевості, які регулювали обсяг виробництва.
розподіляли ринки збуту продукції, встановлювали
ціни, закривали збиткові фабрики і заводи
Найпоширенішою формою
монополій в Україні були
синдикати.
 Особливості промислового
розвитку
• Україна продовжувала залишатися сировинною базою
Росій ської імперії;
• економіка України розвивалась однобічно;
• монополізація виробництва – синдикати «Продвагон»
(1901), «Продамет» (1902), «Трубопродаж» (1902),
«Гвоздь» (1903). («Продуголь», до якого входили 18
окремих акціонерних товариств, контролював 75 %
видобутку кам’яного вугілля у Донецькому басей ні);
• значний вплив іноземного капіталу. Монополістичні
об’єднання України були тісно пов’язані не тільки з
росій ською буржуазією, а й з іноземним капіталом
(синдикат «Продуголь» фактично цілком контролювався
французькими інвесторами);
• нерівномірний розвиток регіонів (Південь України
бурхливо розвивав промислове виробництво, південно-
західний регіон, в якому домінував дрібнобуржуазний
уклад, що орієнтувався переважно на аграрний сектор.
Лівобережжя, де зберігалися залишки кріпацтва,
помітно відставало від інших регіонів;

• спеціалізація промислових рай онів (Донбас став

центром вугільної промисловості, Нікопольський
басей н — марганцевої, Кривий Ріг — залізорудної,
правобережжя і певною мірою Лівобережжя — цукрової
промисловості).
Частка України в промисловому
виробництві Російської імперії
 Промисловість України в 1912 р.
Валова
Галузі виробництва продукція
у %)
Гірнича, гірничозаводська, 45,9
металургійна, добування і обробка
мінералів
Харчова промисловість 36,2
Обробка металів і виробництво 10,4
машин
Обробка дерева 2,1
Хімічна промисловість 1,8
Текстильна промисловість 1,5
Інші галузі виробництва 2,1
 Селянське
господарство все ще
залишалося значною
мірою натуральним.

На початку ХХ ст.
українські селяни
продовжували
використорувати
примітивні
знаряддя праці.
Парова молотарка. Завод  Классенів Двоколісний плуг. Завод І. І. Гена

Культиватор для чорного пару.

Завод  Гільденбрандта й Пріса Локомобіль. Завод  Людинівський
 Економічний розвиток Наддніпрянської
України на початку ХХ ст.

Промисловість
• концентрація виробництва
• утворення монополій
• спеціалізація районів
• значний вплив іноземного
капіталу,
• нерівномірний розвиток
українських регіонів
• вищі від загальноімперських
темпи розвитку
• перетворення України на один з
головних промислових районів
Російської імперії
Сільське
господарство
• збереження великих
поміщицьких латифундій
• перетворення землі на
товар
• посилення майнової
диференціації селянства
• посилення експлуатації
народних мас
• загострення проблеми
аграрного перенаселення
Політизація українського
національного руху
 Початок XX ст. характеризувався швидким розвитком в
Україні визвольного руху, який виявлявся в різних
формах. Виникло нове покоління українських діячів, які
називали себе «національно свідомими українцями»,
вимагаючи для свого народу національних прав,
політичної свободи й соціальної справедливості. «Нові»
українці — це переважно студенти
 Нові тенденції розвитку національного
руху
1. Висока концентрація 4. Активізація
робітників в робітничого і
промислово розвинених селянського руху
регіонах

5. Відбулися зміни в
2. Досить строкатий національному складі
склад робітничого класу населення України

6. Ускладнилися соціальні
3. Різке погіршення та національні відносини,
становища населення що встановилися між
селом і містом
 Політичні партії Наддніпрянської
України
 1900 р. — РУП (Революційна українська
партія) м.Харків. Соціалістичний напрям
 Засновники: Д. Антонович, М. Русов, О.
Коваленко;
 перший програмовий документ —
брошюра М. Міхновського «Самостійна
Україна» (1900 р.);
 вважали, що визначну роль у боротьбі
має відіграти селянство, тому йшли в
села, розповсюджуючи там брошури,
газети, журнали;
 виступали за ліквідацію самодержавства,
поміщицького землеволодіння і передачу
землі селянам безкоштовно;
 виступали за незалежну Україну, але
згодом перемогла ідея автономії
Політичні партії Наддніпрянської
України
Після поразки революції 1905-1907 рр. у 1908 р.
виникла таємна позапартійна політична і
громадська організація українців в російській Імперії

До 1917 року фактично керували всім українським

рухом у Наддніпрянщині.
 Події революції
1905–1907 рр. в Україні
 Революційні події взимку – восени
1905 р.
9 січня 1905 р. війська розстріляли мирну маніфестацію
в Петербурзі. Це сколихнуло всю імперію. В Україні
застрайкували робітники сотень підприємств
Катеринослава, Харкова, Києва, Миколаєва. В Одесі
кинуто заклик «Геть самодержавство!». Політичні
гасла висунули й учасники революційних подій в інших
містах. Та головними вимогами страйкарів залишалися
економічні.
У січні лише в Катеринославському
гірничопромисловому районі страйкувало 100 тис. чол.
У лютому в Україні відбулося 105 страйків, що охопили
70 тис. чол. Урядові війська та поліція придушували
страйки.
Етапи революції 1905–1907 рр.
• Наростання масової боротьби, посилення її
І фаза — політичного характеру;
«піднесе • політизація народних мас;
• активізація процесу самоорганізації суспільства
ння»
(утворення політичних партій, рад, профспілок тощо);
(січень– • поширення хвилі заворушень серед селян та армії;
жовтень • переплетення та взаємовплив робітничого,
1905 p.): селянського та національно-визвольних рухів
з 1905 р.
Поступки царизму в національно-
культурній сфері.
З’явилася українська періодична преса. У грудні 1906 р.
у Лубнах почала виходити перша україномовна газета
Наддніпрянщини «Хлібороб», у Києві – щоденна українська
газета «Громадська думка», пізніше – “Рада”, яку видавав
Євген Чикаленко. 1906 р. в укр. губернських центрах, а також
у Москві й Петербурзі виходило 18 укр. газет і журналів.
 • Посилення репресій (каральні експедиції,
III фаза арешти, обшуки тощо);
• зменшення масштабів та інтенсивності
— робітничих страйків та селянських виступів;
«спад» • перехід більшості політичних партій у підпілля;
(січень • поширення серед революціонерів
терористичних
1906 — форм боротьби;
червень • спроби опозиції продовжити боротьбу
1907 р.) парламентськими методами у стінах Державної
Думи;
• перехід реакції у наступ
 Діяльність українських громад в І та ІІ
державних думах
І державна дума

Діяльність:
• 45 депутатів
об’єдналися в
Склад: українську
Поміщики — 24 парламентську
чол. громаду;
Інтеліґенція — • мали друкований
26 чол. орган «Український
Селяни — 42 вісник»;
чол. • голова громади —
Робітники — 8 Ілля Шраг;
чол. • домагалися
Священики — 1 автономії України
чол. та українізації
державного
управління і освіти
Депутати І державної думи
 Висновок:
Українська думська громада виносила на
обговорення й інші питання суспільного життя
країни. Громади українських депутатів
консультувала група експертів з різних проблем
на чолі з М. Грушевським. Діяльність депутатів І
й II державних дум дала змогу об’єднати
зусилля української громадськості у боротьбі за
політичні, соціально-економічні й культурно-
освітні права, донести вимоги українського
народу до уряду й російської еліти.
 3 червня 1907 р. була
розігнана ІІ Державна
дума і підписаний новий
виборчий закон, за яким
до Думи потрапляли
лише ті політичні сили,
які підтримували царя.

Ці події названо державним

переворотом, а політичний
режим, який склався,
Третьочервневою монархією.
Настав період політичної
реакції — це придушення
всього прогресивного,
ліквідація здобутків революції
1905–1907 років
 Результати

Революція зазнала поразки, проте:

• були скасовані викупні платежі, скоротилися
напівфеодальні методи експлуатації селян і станові
обмеження;
• почалася аграрна реформа;
• робітники отримали право створювати профспілки,
проводити економічні страйки, підвищилася їхня заробітна
плата, скоротився робочий день;
• реалізувалися громадянські свободи, була скасована
попередня цензура;
• був створений двопалатний парламент, який обмежив
законодавчі повноваження царя;
• проте головні питання революції не були розв’язані:
суспільний лад і державний устрій не були змінені, панівні
верстви зберегли владу у своїх руках
 Значення
• Виникли нові суспільно-політичні явища та
тенденції, які надалі суттєво вплинуть на історичну
долю України:
• відбувся процес зближення робітничого,
селянського та національно-визвольного рухів;
• відбулися широкомасштабні народні виступи;
• народні маси усвідомили ефективність спільного
натиску на владу;
• розширилися межі легальної політичної та
культурної діяльності;
• активізувався процес масової самоорганізації
суспільства (утворення політичних партій, рад,
профспілок тощо);
• був створений офіційний канал впливу на владу —
Державна Дума
 Земельна реформа
п. столипіна та її вплив на Україну
 На початку ХХ ст. деградація поміщицького
землеволодіння стала цілком очевидною, а община
показала не лише свою нездатність ефективно
господарювати, а й належно контролювати настрої селян.
В ході революції прем’єр-міністром російської імперії
п. столипіним було проголошено курс на реформування
аграрного сектора. Комплекс реформ, розпочатих указом
9 листопада 1906 р., був логічним продовженням
модернізаційних процесів на росії середини ХІХ ст.
 МЕТА РЕФОРМИ:
подолання вище зазначених проблем;
підвищення ефективності сільського господарства
шляхом збільшення його товарності;
зміцнення соціальної опори самодержавства на
селі.
Стрижнем столипінської аграрної реформи була
ставка на особисту ініціативу та конкуренцію, які
протиставлялися традиційній общинній рівності
та бідності
В Україні широкого поширення не набула.
 Найбільший успіх реформа столипіна мала в Україні.
Протягом 1907–1915 рр. на Правобережжі вийшли із
общини 51 % селян, на Півдні — 34 %, на Лівобережжі —
13 %. На 1916 р. утворилося 440 тисяч хуторів, що
становило 14 % селянських дворів.
 ЗНАЧЕННЯ РЕФОРМИ
ПОЗИТИВНЕ НЕГАТИВНЕ
відкривала шлях до приватного реформа
селянського землеволодіння; поглибила
дала поштовх до розвитку соціальне
товарно-грошових відносин у розшарування
сільському господарстві; селянства і
сприяла розвитку особистої загострила
ініціативи і конкуренції; відносини між
у господарствах заможних бідними та
селян стали широко заможними
використовуватися селянами;
сільськогосподарська техніка і збільшила
добрива; кількість селян-
підвищилася врожайність у емігрантів з України;
селянських господарствах; реформа не була
відбувалося утвердження доведена до кінця
капіталістичних відносин на селі.
 Посилення національного гніту
Насадження ідеології російського великодержавного шовінізму.
ІІІ державна дума (1908-1912) відхилила проєкт закону про запровадження
української як мови навчання у початкових освітніх закладах, а також
використання її в судах.;
1909 р. — введено заборону на викладання української мови в школах;
Закриття українських газет, товариств «Просвіта» та інших громадських
організацій, заборона продавати українські книги, ставити концерти та
вечори українською мовою;
20 січня 1910 р. — «Столипінський циркуляр», за яким було заборонено
реєструвати будь-які «шкідливі» товариства і видавництва «інородців», що
унеможливлювало діяльність українських національно-культурних та
політичних об’єднань;
1914 р. — IV державна дума (1912-1917) заборонила святкування 100-річчя
з дня народження Тараса Шевченка.
Використання «чорних сотень» для фізичної розправи з прогресивною
інтеліґенцією.
 Шовінізм (походить від прізвища солдата Шовена, який
захищав політику Наполеона) — це пропаганда національної
виключності якоїсь нації, панування однієї нації над іншими.
Антисеміти́зм — одна з форм національної та
релігійної нетолерантності та дискримінації, що виражається у
неприязному або ворожому ставленні до євреїв як представників
уособленої етнічної та релігійної групи.
 Українські політичні партії у
1907–1914 рр.
Партії значно ослабли, бо зазнавали переслідувань.
Українська соціал-демократична спілка розпалася,
частина її членів приєдналися до УСДРП.
УСДРП також зазнала переслідувань, частина її
членів емігрувала.
УНП активізує свою діяльність у 1910–1914 рр., до
неї приєднуються нові члени. Її лідер М. Міхновський
видає у Харкові журнал «Сніп».
УДРП втрачає єдність, частина її членів відходить
від політики, частина приєднується до російської
партії кадетів. Тому вирішено було перейти до
діяльності без партії.
1908 р. — утворення ТУП (товариства українських
поступовців)
 Напередодні Першої
світової війни в
українському національному
русі з’явилася ідея
політичного відокремлення
(сепарації) України від Росії.
Її ідеологом був Дмитро
Донцов. У своїй статті
“Сучасне політичне
положення нації і наші
завдання” (1913 р.)
він стверджував:
«Сепаративні течії спершу
слабі, поборювані
«автономістами» й соціал-
демократами, скоро дістали ґрунт під ногами. Постала
сепаративна література, декілька часописів на російській
Україні стали на службу цій ідеї».