САМОСТІЙНА РОБОТА

ІІ варіант

ПІДГОТУВАЛА ЦВЕТОЦЬКА ВІКТОРІЯ

ЗАВДАННЯ

1.УЯВІТЬ СЕБЕ ЗАХІДНИМ РЕПОРТЕРОМ, ЯКИЙ ПРАЦЮЄ В РАДЯНСЬКОМУ СОЮЗІ В

1929 РОЦІ. ПІДГОТУЙТЕ РЕПОРТАЖ, У ЯКОМУ ВИСВІТЛІТЬ ЗМІНИ У
ПРОМИСЛОВОСТІ. СПРОБУЙТЕ СПРОГНОЗУВАТИ ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК СРСР.

ЗМІНИ ПРОМИСЛОВОСТІ. РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ.

У 1925 Р. КЕРІВНИЦТВО СРСР НА ЧОЛІ З СТАЛІНИМ ВИСУНУЛО ІНІЦІАТИВУ ДЕМОНТУВАТИ НЕП ТА

ШВИДКИМИ ТЕМПАМИ ПЕРЕТВОРИТИ СРСР В ПЕРЕДОВУ ІНДУСТРІАЛЬНУ ДЕРЖАВУ. УКРАЇНА
ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЯК ОСНОВНИЙ ПЛАЦДАРМ ЗДІЙСНЕННЯ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ В СРСР ТА ОТРИМАЄ 20 %
УСІХ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ СРСР, 400 ІЗ 1500 ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ПЛАНУВАЛОСЬ СПОРУДИТИ
У НАС В ПЕРШІЙ П'ЯТИРІЧЦІ. СТАВИТЬСЯ ЗА МЕТУ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПЕРЕВАЖАЮЧИЙ І ПЕРШОЧЕРГОВИЙ
РОЗВИТОК ГАЛУЗЕЙ ГРУПИ А (ПАЛИВНОЇ, ЕНЕРГЕТИЧНОЇ, ХІМІЧНОЇ, МАШИНОБУДІВНОЇ ТА ІН.). ЦЕ ДАЄ
ЗМОГУ ПЕРЕТВОРИТИ СРСР НА МОГУТНЮ ІНДУСТРІАЛЬНУ ДЕРЖАВУ З ВЕЛИКИМ ВІЙСЬКОВО-
ПРОМИСЛОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ. МАТЕРІАЛЬНІ СТИМУЛИ, ЯКІ НАОЧНО ПРОДЕМОНСТРУВАЛИ СВОЇ
ПЕРЕВАГИ В ПЕРІОД НЕП, ЧАСТО ЗАМІНЮВАЛИСЬ МОРАЛЬНИМИ, ПОЛІТИКО-ІДЕОЛОГІЧНИМИ. В
ГРУДНІ 1929 Р. ЦК ВКП(Б) ПРИЙНЯВ ПОСТАНОВУ "ПРО РЕОРГАНІЗАЦІЮ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВІСТЮ",
ЗГІДНО ЯКОЇ ОСНОВНОЮ ЛАНКОЮ УПРАВЛІННЯ СТАВАЛО ПІДПРИЄМСТВО, А НЕ ТРЕСТ, ЯКИЙ
ПЕРЕТВОРЮВАВСЯ В ОРГАНИ ТЕХНІЧНОГО УПРАВЛІННЯ. РОЗПОЧАВСЯ ПЕРЕХІД РАДЯНСЬКОЇ
ЕКОНОМІКИ ДО АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНИХ ПРИНЦИПІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ. СТВОРЮЄТЬСЯ
ЕКОНОМІКА З НАЙВИЩИМ РІВНЕМ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ, НІХТО НЕ БЕРЕ ДО УВАГИ ТОГО, ЩО
КРАЙНІЙ СТУПІНЬ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ПРИЗВЕДЕ ДО ВТРАТИ РЕАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ НАД ЕКОНОМІЧНИМИ
ПРОЦЕСАМИ, ПАРАЛІЧУ ІНІЦІАТИВИ ТА ВЕЛИЧЕЗНИХ НЕПРОДУКТИВНИХ ВИТРАТ РЕСУРСІВ.
ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ МАЛА ЯК ПОЗИТИВНІ, ТАК І НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ:

1. Індустріалізацію УРСР здійснювали здебільшого через технічне переоснащення наявних

підприємств або розміщення новобудов у регіонах, індустріалізованих на межі 19-20 ст. Унаслідок цього
нерівномірність індустріалізованості регіонів України, яка існувала до революції зберіглася.
2. Індустріалізацію УРСР, як і загальносоюзну, здійснювали здебільшого шляхом капітального
будівництва в галузях групи А. Тому вона відчутно не впливала на зростання матеріального добробуту
населення.
3. В УРСР посиленими темпами темпами розбудовували базові галузі важкої індустрії:
кам’яновугільну та залізорудну, металургійну, електроенергетичну. Машинобудівні галузі, особливо
підприємства воєнно-промислового комплексу, споруджували головним чином у регіонах, більш
віддалених від кордонів з Європою, ніж Україною.
4. Капітальне будівництво промислових підприємств і освоєння новоспоруджених потужностей
здійснювали, використовуючи сталінський вислів, “методом підхльостування”: перед виробничими
колективами та колективами новобудов ставали відверто нереальні завдання, після чого до тих, хто
залишався позаду застосовували різні форми репресій. Унаслідок цього якісні показники радянської
промисловості були набагато гіршими, ніж аналогічні в країнах Заходу. Насамперед це стосувалося
оборонної продукції.
5. Прискорена індустріалізація УРСР зумовила докорінну зміну всіх народногосподарських пропорцій:
переважання промислової продукції над сільськогосподарською в сукупній продукції республіки;
переважання продукції групи А над продукцією групи Б.
6. Унаслідок індустріалізації докорінно змінилися соціально-класова структура населення УРСР.
Робітничий клас став провідною соціальною силою суспільства. Різко зросла питома вага
Серед промислових об'єктів перших 5-річних планів в СРСР виділяється 35 гігантів-новобудов, з них в УРСР
розміщується 12 об'єктів - 7 новобудов та 5 докорінно реконструйованих підприємств. До новобудов
належать Азовсталь, Дніпрогес, Запоріжсталь, Криворіжсталь, Дніпроалюмінійбуд, Краммашбуд,
Харківський тракторний завод. Серед реконструйованих підприємств є Луганський паровозобудівний
завод, чотири металургійні заводи: у Макіївці, Дніпродзержинську, Дніпропетровську й Алчевську.
Розгорнуто будівництво великих районних електростанцій і заводських електростанцій. Найбільшим в
світі комбайновим заводом став Запорізький завод "Комунар". У харчовій промисловості з’явились нові
галузі -олійна, маргаринова, хлібопекарська. Було збудовано 5 м'ясокомбінатів та 67 механізованих
хлібзаводів. Став до ладу Херсонський консервний завод потужністю 128 млн банок на рік. У роки
індустріалізації запроваджено величезну кількість машин, механізмів, агрегатів, , що викликало
необхідність підвищення освіти і технічної грамотності кадрів, масового оволодіння новою технікою,
різноманітними професіями, технологічними процесами. Усе це також мало прогресивне значення.

БУДІВНИЦТВО ДНІПРОГЕСУ 1930 Р

ПЕРШИЙ СЕРІЙНИЙ ТРАКТОР УКРАЇНИ СХТЗ 15-30

Виробниче змагання. Важливу роль в проведенні індустріалізації відіграє людський чинник, адже від рівня
професійності та відданості робітинків залежить успіх модернізації. З цією метою 1929 р. прийнято
постанову ЦК ВКП(б) "Про соціалістичне змагання фабрик та заводів". У ніч з 30 на 31 серпня 1935 р.
вибійник шахти "Центральна-Ірмине" в Кадіївці О. Стаханов за допомогою двох помічників-кріпильників
видобув 102 тонни вугілля при нормі 7 тонн, розрахованої тільки на вибійника, у 14,5 раза перекривши
норму виробітку. Абсолютний рекорд на відбійному молотку встановив у лютому 1936 р. М. Ізотов, за
допомогою 12 кріпильників він нарубав за зміну 607 т вугілля. Керований партійними та профспілковими
організаціями стахановський рух швидко поширювався по всій країні. Проте рекорди стахановців були
підставою для істотного підвищення норм виробітку і планових завдань. Що не могло не призвести до
перенапруження виробничого процесу і неминучих зривів, які влада розглядала як шкідництво або
саботаж з метою підриву соціалістичного будівництва.

ЯКИЙ Ж ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК СРСР?

 Рівень промислового розвитку збільшиться у 7 разів, порівняно з 1913 р.

 За обсягом виробництва важкої промисловості Україна випередить ряд розвинутих європейських
країн: друге місце в Європі по випуску машин (після Великобританії ) і виплавці чавуну (після
Німеччини); четверте місце в світі за видобутком вугілля;
 Україна із аграрної країни перетвориться в індустріально-аграрну. Буде ліквідовано безробіття,
з'явиться тисячі нових робочих місць.
РЕПОРТАЖ ВІД ЗАХІДНОГО РЕПОРТЕРА,
ЦВЕТОЦЬКОЇ ВІКТОРІЇ
ГАЗЕТА “ПРАВДА»

2.ЧИ МОЖЛИВО БУЛО ПРОВЕСТИ ПРИСКОРЕНУ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЮ УКРАЇНИ БЕЗ

УСТАНОВЛЕННЯ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ?

Тоталітарний режим прагне встановити повний контроль над усіма сферами життя людини та суспільства.
Тобто і над політичною владою, і над економікою, і над культурою, і дозвіллям, і всім іншим. “Воєнно-
комуністичний” досвід, що його набули більшовики під час громадянської війни, виявили нездоланним і за
мирних часів, оскільки давав універсальний засіб розв’язання багатьох проблем найкоротшим шляхом.
Мільйонами жертв було сплачено за сталінську індустріалізацію і колективізацію, за перетворення СРСР на
індустріальну державу. Курс на індустріалізацію був об’єктивно необхідним, оскільки СРСР залишався
економічно відсталим і знаходився у ворожому зовнішньому оточенні. Індустріалізація здійснювалась
екстенсивним шляхом, тобто не за рахунок використання новітньої техніки і технології, а за рахунок
будівництва великої кількості підприємств і збільшення кількості працюючих. Чи можливо було провести
прискорену індустріалізацію України без установлення тоталітарного режиму? На мою думку, прискорену
індустріалізацію не можливо було провести, тому потрібен був такий жорсткий режим. Без тоталітарного
режиму на процес індустріалізації б пішло набагато більше років, але можливо б не було таких важких
наслідків, як Голодомор, масові репресії і тд.

3. СХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ПОЗИЦІЮ СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ ЩОДО ГОЛОДОМОРУ. ІЗ ЦІЄЮ

МЕТОЮ З’ЯСУЙТЕ:

А) ЯКИМИ БУЛИ КОМЕНТАРІ СВІТОВОЇ ПРЕСИ ЩОДО ПОДІЙ В УСРР ;

У 1932-му в україномовній газеті «Свобода», яка видавалася у Джерсі-Сіті в США, 15 лютого вийшла
стаття під заголовком «Москва хоче голодом виморити українських селян». У 1933 році тут
продовжували друкувати статті про голод в СРСР ледь не щотижня. 23 лютого 1933-го СРСР видав
постанову, якою заборонив іноземним журналістам виїжджати із міст.
 В березні того ж 1933-го Ґаррет Джонс цю заборону порушив і, купивши квиток на потяг з міста до
міста, зійшов на півдорозі і подорожував від села до села по Україні.

«Я пройшов по селах дванадцяти колгоспів. Скрізь я чув крик: «Хліба немає! Ми вмираємо!». Крик цей
лунає по всій Росії — Поволжя, Сибір, Білорусь, Північний Кавказ, Середня Азія. Я вирушив у район
Чорнозем’я, тому що колись це була багатюща житниця Росії і тому що журналістів туди не пускають.
У поїзді я викинув скоринку хліба у смітник. Її миттєво витягнув і жадібно з’їв селянин. Я провів ніч у селі,
в якому ще недавно було двісті корів, а тепер залишилося шість. Люди їдять корм для худоби, і той у них
вже закінчується».

Б) ЯКИХ ЗАХОДІВ ДЛЯ ДОПОМОГИ ТИМ, ХТО ГОЛОДУВАВ, ВЖИВАЛИ В ЗАХІДНІЙ

УКРАЇНІ (ДІЯЛЬНІСТЬ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО, УКРАЇНСЬКОГО

ГРОМАДЯНСЬКОГО КОМІТЕТУ РЯТУНКУ УКРАЇНИ);

Андрей Шептицький (1865–1944) – митрополит Української греко-католицької церкви. 24 липня 1933 р.
разом із вищим духовенством церкви проголошує відозву “Україна в передсмертних судорогах”. У ній він
закликає християн усього світу поширювати правду про Голодомор в Україні і надавати допомогу
голодуючому українському народові. Пастирське послання зачитали у греко-католицьких церквах як в
Галичині, так і поза її межами. Про нечуваний злочин у радянській Україні митрополит поінформував
Ватикан. Наступного дня після оголошення відозви 35 українських громадських організацій та партій
об’єдналися в Український громадський комітет рятунку України, який став координатором допомоги
голодуючим. Утім, радянська влада від будь-якої зовнішньої допомоги відмовлялася, приховуючи факт
геноциду в Україні.

“Усі радіостанції просимо рознести наш голос цілому світові: може дійде він і до убогих хатин
конаючих з голоду селян”.
УКРАЇНСЬКИЙ ГРОМАДСЬКИЙ КОМІТЕТ РЯТУНКУ УКРАЇНИ (УГКРУ) — організація, створена 1933 у відповідь
на поширення відомостей про Голодомор 1932—1933 років в УСРР. Вона займався розповсюдженням
інформації у межах тогочасної Польщі та на міжнар. арені про здійснення геноциду українців
Наддніпрянщини. УГКРУ був також ініціатором проведення акції протесту проти Голодомору, а ще
намагався допомогти постраждалим жителям УСРР. Головою УГКРУ було обрано лідера Українського
національно-демократичного об’єднання Д.П.Левицького. Він очолював Українську парламентську
репрезентацію й використав трибуну польського сейму для донесення інформації про Голодомор, а
також про акцію протесту проти геноциду українців у СРСР. Зокрема, у листопаді 1933 у парламенті
Другої Речі Посполитої Д.Левицький заявив: "У тій важкій хвилині весь український нарід стоїть
сконсолідований одним фронтом. Без огляду на клясові ріжниці і політичні переконання, без огляду на
місце побуту і державну приналежність підносимо голосний протест перед цілим світом проти цього
фізичного винищування міліонів нашого народу..." УГКРУ провадив активну діяльність на міжнар. арені,
намагаючися поширити інформацію про Голодомор. УГКРУ проводив роботу з підтримки потерпілих
наддніпрянців. Ця установа займалася збором коштів для голодуючих і надіслала громадянам УСРР з 21
місцевості до поч. 1934 р. 847 злотих. Рад. кер-во категорично заперечило повідомлення про продовольчу
катастрофу, проте намагалося використати трагедію для отримання грошей від родичів голодуючих
із-за кордону. Тому в тогочасній Польщі діяли рад. установи, що приймали від місц. мешканців валюту, за
яку у відділеннях Торгзіну можна було за спекулятивними цінами отримати продукти. Рад. держ. органи
прихильно сприймали грошові перекази від родичів, які проживали за кордоном, і переслідували
голодуючих, якщо ті одержували допомогу від організацій. Через це робота з пересилання коштів для
постраждалих проходила в умовах конфіденційності й не отримала розголосу. Проте вказані заходи не
могли кардинально покращити становище голодуючих, надто великими були масштаби трагедії.

В) ЯКІ КРОКИ ЗДІЙСНЮВАЛИ АКТИВІСТИ, ЩОБ ВИНЕСТИ ПИТАННЯ ГОЛОДОМОРУ

НА ФОРУМ ЛІГИ НАЦІЙ. ЩО ДАЛО ПІДСТАВИ ІСТОРИКУ РОБЕРТУ КОНКВЕСТУ

(АВТОРУ ДОСЛІДЖЕННЯ «ЖНИВА СКОРБОТИ»), ХАРАКТЕРИЗУЮЧИ ПОЗИЦІЇ

ЗАХОДУ, СТВЕРДЖУЮЧИ: «ОБМАН ПРАКТИКУВАВСЯ У ГІГАНТСЬКИХ

МАСШТАБАХ»? ЧОМУ В ТОЙ ЧАС БІЛЬШІСТЬ УРЯДІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ І

НАВІТЬ ВПЛИВОВИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ (ЯК-ОТ: АНРІ БАРБЮС, БЕРНАРД ШОУ,

РОМЕН РОЛЛАН) ВОЛІЛИ «НЕ БАЧИТИ» ГОЛОДУ В УКРАЇНІ?

Йоган Людвіґ Мовінкель Президент Ради Ліги Націй у 1933 р., який виніс питання Голодомору на
розгляд Ради Ліги Націй. У 1933 р. йому були передані матеріали про голод одразу від кількох
українських і міжнародних організацій. Такий дипломатичний хід переконав його пролобіювати
українське питання. Втім, зусилля Мовінкеля не увінчалися успіхом. 29 вересня 1933 р. в Женеві
відбулося засідання Ліги Націй за участі 14 держав. Мовінкель чотири рази брав слово, щоб
переконати представників країн-учасниць у важливості допомоги жителям радянської України.
Однак його заклик не був підтриманий. Постійні члени Ради Великобританія та Франція
висловилися проти. Врешті-решт вирішено передати українську справу на розгляд
Міжнародного Червоного Хреста, який у свою чергу звернувся до радянського уряду з пропозицією
дати згоду на організацію міжнародної допомоги для голодуючих. На це в грудні 1933 р. з Москви
надійшла відповідь, в якій було заявлено, що жодного голоду в УСРР і Північному Кавказі немає.

Книгу «Жнива скорботи: радянська колективізація і Голодомор» британського історика Роберта

Конквеста англомовний світ побачив у 1986 році. Автор описував не лише, власне, Голодомор і
його причини, але й торкнувся значної частини історії України. Якщо у «Великому терорі», іншій
роботі Конквеста, він ще називає українців росіянами, то у «Жнивах скорботи» такої
двозначності немає. Френк Сисин, канадський історик, переконаний: наукове дослідження
Голодомору на Заході починається саме із праці Конквеста.
 «Конквест не знав багато про Україну, про її національні справи. Тобто це були рефлексії людини,
яка сама відкривала Україну. Частково йому це вдалося через те, що ми вже мали певні наукові
інститути. На той час також уже активізувались українські студенти на Заході через
дисидентський рух», – розповідає Сисин
Загалом на «Жнива скорботи» вийшло понад 60 рецензій. «Всюди було величезне здивування, що
про таку масштабну подію не було нічого відомо. Деякі дослідники визнали: раніше вважали, що
не мають можливості вивчати ті події, бо не мають доступу до архівів, але виявилось, що
досліджувати все-таки можна. Загалом відгуки були схвальні, рецензенти визнавали, що
Голодомор був. Щоправда, після публікації частини книги у одній із найбільших газет у Торонто,
Радянське посольство намагалось усе спростувати. Так само, як і деякі лівоцентристські
дослідники. Деякі з них були переконані, що радянська влада не причетна, або не вірили, що
кордони України справді було закрито», – каже історик.
Пишучи про жертви Голодомору в Україні, Роберт Конквест називає цифру у п’ять мільйонів
людей. Утім, фахівці вважають її завищеною.
«Конквест використовував для підрахунків різницю населення. Сучасні дослідження
використовують інший метод і зупиняються на цифрі 3,9 мільйона людей», – зауважує
Олександр Гладун, експерт Інституту демографії Національної академії наук України.

ЧОМУ В ТОЙ ЧАС БІЛЬШІСТЬ УРЯДІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ І

НАВІТЬ ВПЛИВОВИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ ВОЛІЛИ «НЕ БАЧИТИ» ГОЛОДУ В УКРАЇНІ?

Тому що СРСР вирішила заперечувати і замовчувати голод в Україні. Заперечення та

замовчування Голодомору відбувалось в офіційній радянській пропаганді від самого початку і до
1980-тих років. Заперечення Голодомору знайшло підтримку серед деяких західних
інтелектуалів та журналістів.

Заперечення лунало в часи Голодомору від деяких провідних Західних журналістів, зокрема від
Волтера Дюранті та Луїса Фішера. Заперечення Голодомору було дуже добре організованою
кампанією з дезінформації, що проводилася радянською владою. Сталіну «вдалось досягти
неможливого: придушити всі розмови про Голод… Мільйони помирали, але населення співало
хвалу колективізації», зазначив історик та письменник Едвард Радзинськи