«Адамом поетів»

залишився назавжди
в культурі Сходу Абу
Абдаллах Джафар
Рудакі, який заклав у
своїй творчості основи
усієї жанрової
системи іранської
літератури.
Я між поетів найбагатший
І найбистріший на слова.
Як схочу, то в руках у мене
І мертвий камінь заспіва.
Справжнє ім’я поета – Абу Абдаллах Джафар
ібн Мухаммад. Псевдонім собі він вигадав від
назви гірського селища, у якому виріс, – Рудак,
що в перекладі з перської означає «річка».
Ось що написано про поета в одній з ранніх
антологій перської поезії «Серцевина
серцевин»: «Він народився сліпим (за іншими
відомостями, Рудакі був осліпленим у зрілому
віці), але був настільки талановитим і здібним,
що до восьми років знав напам’ять увесь
Коран і став читцем Корану; він почав складати
вірші, які народ захоплено зустрічав. Любов до
нього дедалі зростала, до того ж Господь
обдарував його чудовим голосом і здатністю
співом чарувати серця. Він навчився гри на
барбаті (лютні), став майстром гри, і чутки про
нього пішли по всьому світу. Емір Наср, син
Ахмада Саманіда, особливо наблизив його до
себе».
Однак не можна сказати, що все життя
Рудакі минуло в розкоші й щасті. Поет,
який понад сорок років служив
Саманідському двору, в старості потрапив
у немилість. За наказом еміра його
заслали у вигнання. Причина вигнання
невідома, але припускають, що чималу
роль у цьому відіграло його співчутливе
ставлення до одного з народних бунтів у
Бухарі. Останні роки Рудакі жив у
злиднях, помер 942 р. і був похований у
своєму рідному селищі, від назви якого
він узяв свій псевдонім. Через тисячу
років було знайдено його могилу й
збудовано мавзолей.
Маленький гірський кишлак у
Таджикистані здобув світову славу, став
місцем паломництва прихильників поезії.
Щорічно в країні 22 вересня відзначають
День Рудакі – День поезії та літератури.
За легендами, Рудакі створив 1 300 000 віршованих
рядків.
На сьогодні відомо лише приблизно 2000.
Писав Рудакі у традиційних для персько-таджицької
літератури жанрах: бейти, рубаї, газелі.
 БЕЙТ (в перекладі “дім", "храм") – дворядкова строфа у
поезії народів Сходу, яка містить закінчену думку; може бути
окремим віршем або утворювати рубаї, газелі, касиди та інші
форми східної лірики

Відколи сонце сяє серед неба,

Не жив такий, кому знання не треба.

***********
Знання – це скарб, йому й ціни не зложиш.
Визбируй же його, де тільки можеш!

************
"Що доброго сказав той гість хазяїнові дому?"
"Якщо собі не хочеш зла, то не роби нікому!"
Переклад В.Мисика
ГАЗЕЛЬ (від араб, газаль– ліричний вірш) - ліричний вірш,
що складається не менше як з трьох та не більше як з
дванадцяти бейтів.
Як друг обмовиться, ти пропусти повз вуха.
Адже на світі так: де радість, там і скруха.
Провина доброго тяжкою не буває,
Од ласки першої забудеться наруга.
Чи сто хороших діл одне недобре згасить?
Хто терня знищує, той солов'їв не слуха.
Якщо він сердиться, перепросить не бійся:
Не випада шукать щодня нового друга.

************
Є два слова, що усі їх знають,-
Тільки жаль, що часто вимовляють.

Як хороша, так усі й говорять,

Як кохана, так і називають.

Жаль мені, що ти для всіх хороша,

Жаль, що всі моє кохання знають.
 РУБАЇ – це чотиривірш філософсько-ліричного змісту, в
якому римуються 1, 2, 4 рядки, а 3 – без рими. Інколи
римуються всі чотири рядки. Це довершений мініатюрний
віршований твір, що виражає певну думку, підкреслену в
останньому рядку строфи. Рубаї виконуюються один за одним,
розмежовуються паузами (як куплети).

Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збутись дум:

Здорове тіло, добра вдача, ім’я хороше, світлий ум.
Кого Всевишній обдарує цими дарами чотирма,
Той завжди радуватись має і проганять од себе сум.
**************
Себе в руках весь час тримати - от справжнє благородство.
Глухих, сліпих не ображати - от справжнє благородство.
Не благородство - наступити на груди бідному, що впав,
Ні, руку впалому подати - от справжнє благородство!
КАСИДА (в перекладі "націлена") – урочиста ода, в якій
уславлюється знатна людина, високий покровитель поета,
рідний край або висловлюється певне сподівання на щось.
Складається зі ста – ста п’ятидесяти рядків.
Вітаємо Абу-Джафар-Ахмада!
Його земля іранська славить рада.
Він сонцем справедливості нам сяє,
Народ свій гріє, землю оживляє!
З часів Адама не було такого,
Як і не буде більше після нього!
Він - тінь Творця, що впала над Іраном,
I власть його освячена Кораном.
Що люди? Прах, вода, вогонь і вітер.
А він - як сонце, він - Сасана витвір!
Він тьму прогнав із рідної країни -
I райським садом розцвіли руїни.
Хваліть його, хто словом володіє!
Хвалу читайте, хто читати вміє!
А хто у мудрість хоче заглибúться,
Нехай до нього йде, у нього вчиться.
(Уривок з “Мати вина”)
 МАСНАВІ – велика епічна поема.
ДИВАН – збірка поетичних творів одного автора.
КИТА – невеликий вірш філософського змісту, частина газелі.
Поети складали кита під час поетичних турнірів.

Як жаль, що діти нерозумні

У мудрих родяться батьків
І що ніхто знання й освіти
Успадкувати не зумів!
*********
Ім'я твоє почувши, всім серцем я радію.
Твоїм живу я щастям, тобою молодію.
А як почую звістку й та звістка не від тебе, —
Тоді втрачаю раптом і радість і надію.
Переклад В.Мисика
Твори Рудакі звучать як афоризми, вони містять повчання.
Малим задовольняйся, душею не криви.
Будь вільним, нахиляти не квапся голови.
*******************
В добрі – забудь себе і не вдавайся в тугу,
В нужді – про інших дбай і весело живи!
*****************
Не може той в житті величним стати,
Кому Господь душі забув додати.
****************
Скинь , лежебоко, лінощів кирею!
Нас Бог для праці витворив із глею.
*****************
Твоє життя – твій скарб,тож не барися
Його примножить працею своєю.
****************
Хто мудрих слухає, у того мир на думці.
Війною й чварами втішаються безумці.
***************
Без діла не дармуй, життя свого не гай,
Живи роботою, за неї вболівай!
 Життя прожити – не поле перейти.
А вам тим полем ще йти та йти!
Хто від життя навчитися не може,
Тому ніякий вчитель не поможе.
Ей, Рудакі, од кайданів звільнись!
Завжди веселий, вперед безтурботно дивись!
Думаєш, тільки тобі одному так погано?
В цілому світі не краще! Живи й не журись!