Professional Documents
Culture Documents
ПОЕЗІЯ
1837 — 1847
ПРИЧИННА
ПРИЧИННА
Джерела тексту:
фрагменти тексту в цензурному рукопису альманаху «Ластівка», наведені в
описі, складеному П. О. Картавовим (РНБ, ф. 341, № 443, арк. 12);
першодрук в альманасі «Ластівка» (СПб., 1841. — С. 230 — 242);
список І. М. Лазаревського кінця 50-х років XIX ст. з виправленнями
Шевченка (ІЛ, ф. 1, № 88, арк. 9 — 12 звор.);
«Кобзар» 1860 (с. 25 — 33).
Подається за «Кобзарем» 1860. Конфігурація тексту рядків 92 — 142
виправляється за першодруком.
Датується орієнтовно на підставі свідчень Шевченка в автобіографії (де він
називає «Причинну» серед ранніх своїх творів) та на допиті в III відділі у
справі Кирило-Мефодіївського братства 21 квітня 1847 р. (під час якого поет
зазначив, що почав писати вірші 1837 р.), а також на підставі повідомлення
Є. П. Гребінки в листі до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р.
про передачу Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: 1837
р., С.-Петербург.
Автограф не відомий. Найраніший повний текст, що дійшов до нас, —
першодрук в альманасі «Ластівка». «Причинна» — один із ранніх творів
Шевченка, написаний ще до його викупу з кріпацтва. В автобіографії поет
зазначив, що перші вірші складалися ним у Петербурзі в Літньому саду і що
з численних ранніх своїх спроб він згодом опублікував тільки баладу
«Причинна»: «В этом саду и в то же время начал он (Шевченко пише про
себе в третій особі. — Ред.) делать этюды в стихотворном искусстве; из
многочисленных попыток он впоследствии напечатал только одну балладу
„Причинна“» (т. 5 цього видання). На допиті у справі Кирило-Ме/596/
фодіївського братства в III відділі 21 квітня 1847 р. Шевченко заявив:
«Стихи я любил с детства и начал писать в 1837 г.» (Тарас Шевченко:
Документи та матеріали до біографії. 1814 — 1861. — К., 1982. — С. 117).
Першим своїм твором поет з певних міркувань назвав тут не «Причинну», а
написану щонайменше роком пізніше за неї поему «Катерина», можливо, як
твір, що здобув особливий успіх у читачів. Про те, що 1837 р. Шевченко був
уже автором кількох поезій, писав у своїх спогадах І. І. Панаєв: «Я первый
раз увидел Шевченко двадцать четыре года назад тому (в 1837 году), на
вечере у Гребенки. В это время дело шло о выкупе поэта. Об этом хлопотали
Жуковский и Михаил Юр. Виельгорский. Шевченко было двадцать три года;
жизнь кипела в нем, мысль о близкой свободе и надежда на лучшее будущее
оживляли его. Он написал тогда уже несколько стихотворений [...], но эти
стихотворения, кажется, не вошли в его „Кобзарь“. Малороссийские друзья
его уже и тогда отзывались об нем с увлечением и говорили, что Шевченко
обещает обнаружить гениальный поэтический талант...» (Заметки нового
поэта // Современник. — 1861. — Кн. 3. — С. 154). Як свідчить запис А. М.
Мокрицького у щоденнику, 31 березня 1837 р. він показував вірш Шевченка
К. П. Брюллову та В. І. Григоровичу: «Показал его (Шевченка. — Ред.)
стихотворение, которым Брюллов был чрезвычайно доволен, и, увидя из
оного мысли и чувства молодого человека, решился извлечь его из
податного состояния» (Дневник художника А. Н. Мокрицкого. — М., 1975.
— С. 115). З написаних у той час творів нині відомий тільки вірш «Нудно
мені, тяжко — що маю робити?..» (подається у цьому томі в розділі
«Dubia»).
Наприкінці 1838 року Шевченко передав баладу разом з кількома іншими
творами Є. П. Гребінці для публікації в альманасі «Ластівка». Є. П. Гребінка
в листі до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р. писав: «Він
мені дав гарних стихів на збірник» (Гребінка Є. П. Твори: В 3 т. — К., 1981.
— Т. 3. — С. 595). Деякі відомості про історію тексту «Причинної» містить
опис складального рукопису «Ластівки», зроблений П. О. Картавовим, де
відзначено виправлення Шевченка в писарському списку цього твору. За
свідченням П. О. Картавова, Шевченко зняв присвяту «В. И. Григоровичу на
память 22 апреля 1838», перенісши її до поданої далі «Глави І з поеми
„Гайдамаки“» (її подано до альманаху дещо пізніше); вписав рядок 76,
позначений спершу крапками; в кінці рядка 91, позначеного крапками,
дописав слово «очерет»; виправив текст рядка 199. Перед прізвищем
«Шевченко», підписаним під твором переписувачем, поет вставив літеру
«Т» (РНБ, ф. 341, № 443, арк. 12).
У кінці 50-х років XIX ст. з «Ластівки» баладу переписав (з неточностями)
І. М. Лазаревський (ІЛ, ф. 1, № 88, арк. 9 — 12 звор.). Переглядаючи цей
рукопис після повернення із заслання, поет зробив у ньому багато
виправлень чорнилом і олівцем, створивши нові варіанти рядків 3 — 6, 12,
22 — 24, 26, 27, 29 — 31, 35, 41 — 42, 44 — 45, 64, 68, 82, 90, 95, 186 — 187,
199. Пізніше «Причинну» надруковано в «Кобзарі» 1860, де її подано за
«Ластівкою» з кількома незначними варіантами. Свої виправлення, зроблені
в тексті балади в списку І. М. Лазаревського, Шевченко в «Кобзарі» 1860 не
врахував.
Твір поширювався у рукописних списках. Від публікації в «Ластівці»
походять списки балади у збірці творів Шевченка середини XIX ст. (ІЛ, ф. 1,
№ 57, арк. 1 — 8 звор.), «Кобзарі» 1861, що належав І. П. Левченкові
(ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 3, с. 17 — 29), збірці «Сочинения Т. Г.
Шев/597/ченка» 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 21 — 29), збірнику
без дати (НМТШ, А-546) тощо. «Кобзар» 1860 є джерелом списків: у
рукописному «Кобзарі» 1866 (ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 99 — 103); уривка (рядки
1 — 12) у рукописному «Кобзарі» 1863 — 1867 (ІЛ, ф. 1, № 811, арк. 50
звор.; криптонім власника: А. Ч.); уривка (рядки 49 — 78) у рукописному
збірнику другої половини XIX ст. (ІЛ, ф. 1, № 89, арк. 2 звор. — 3); уривка
(рядки 1 — 78) у записній книжці П. М. Волгіна зі списками творів
Шевченка, 1872 р. (ДАРФ. Ф-112» оп. 2, № 636, арк. 19 — 22); уривка
(рядки 1 — 12) у зошиті І. Д. Гніпова першої половини 70-х років XIX ст.
(ДАРФ, ф. 112, оп. 2, № 709, арк. 24) та ін.
«Причинна» відбиває світову романтичну традицію баладного жанру, яка
представлена в західноєвропейській літературі, зокрема, творами Г.-А.
Бюргера, Й.-В. Ґете, Ф. Шиллера, А. Міцкевича, в російській — творами В.
А. Жуковського, О. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, в українській —
творами П. П. Гулака-Артемовського, Л. І. Боровиковського, І. М.
Вагилевича, М. І. Костомарова та ін. Властива баладі фантастика у
Шевченка, як і в інших поетів, спирається на народну міфологію, зокрема
демонологію. Очевидний генетичний зв’язок між «Причинною» та баладою
Л. Боровиковського «Молодиця» (1828), про що свідчить їхня тематична
близькість (в обох творах переосмислюється народнопісенний сюжет про
загибель дівчини, яка вмирає, не дочекавшись повернення коханого), а також
композиційні та сюжетні паралелі (обидві балади починаються картиною
природи — описом буряної ночі й берега річки, де перебуває героїня,
поданим за допомогою типово романтичної образності й тим самим
розміром — чотиристопним ямбом, який у наступній композиційній частині
твору змінюється на 14-складовий вірш). Окремими мотивами й образами
«Причинна» перегукується з повістю М. В. Гоголя «Страшная месть».
Л. І. Плющ здійснив спробу потрактувати сюжет, образи, стилістику
балади «Причинна» в дусі шаманського міфу та обряду (Шаманська поетика
Т. Г. Шевченка. Стаття 1. Ініціація ворожки// Філософська та соціологічна
думка. — 1992. — № 6. — С. 130 — 145).
Причинна — та, якій «спричинено» душевну хворобу; в Шевченковій
баладі героїня, зачарована ворожкою, стає сновидою.
Ще треті півні не співали... — Одна з найважливіших функцій півня як
провісника в східнослов’янській та християнській міфології — часова: його
спів визначає межі нічного часу доби, коли діють темні бісівські сили. Своїм
співом опівночі півень розганяє нечисть до наступної ночі. Спів третіх
півнів — знак рівної відстані від півночі до вранішньої зорі — свідчить про
закінчення дії нечистих сил.
Сичі в гаю перекликались... — Сич (сова, пугач) — народнопоетичний
символ смерті, пітьми. Крик сича віщує пожежу, смерть, біду взагалі.
Китайка — первісно густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили
з Китаю, потім — бавовняна тканина місцевого виробництва. За козацьким
звичаєм, тіло померлих козаків покривали червоною китайкою, про що
згадано в численних народних піснях і думах.
Не розплете довгу косу, Хустку не зав’яже... — весільний звичай, що
символізував перехід дівчини у статус молодиці.
Дунай — тут, як і в багатьох творах народної поезії, не конкретна
географічна реалія, а узагальнений епічний образ — символ великої ріки.
/598/
...з Дніпра повиринали Малії діти... — Сцену, що йде далі, написано
Шевченком за народними повір’ями про русалок (див.: Максимович М. Дни
и месяцы украинского селянина // Собрание сочинений. — Киев, 1877. — Т.
2. — С. 511 — 515; Труды этнографическо-статистической экспедиции в
Западнорусский край, снаряженной императорским Русским
географическим обществом: Юго-Западный отдел: Материалы и
исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским. — СПб., 1872. — Т. 1. —
С. 207; Гнатюк В. Знадоби до української демонології // Етнографічний
збірник. — Львів, 1912. — Т. 33. — С. XXVIII — XXIX).
Ух! Ух! Солом’яний дух, дух! Мене мати породила, Нехрещену положила.
— До балади введено рядки народної пісні, яку, за повір’ям, співають
«рожденные на земле русалочки, выходя из воды на всю Зеленую неделю»
(Максимович М. Дни и месяцы украинского селянина. — С. 512). Ширший
текст цієї пісні наводить В. Гнатюк: «Не мий ноги об ногу, Не сій муки над
діжу. Ух, ух, солом’яний дух, дух! Мене мати уродила, Нехрещене
положила» (Етнографічний збірник. — Львів, 1912. — Т. 33. — С. XXVIII).
Зелений, або Русальний, тиждень припадає на останню третину травня або
першу третину червня (Максимович М. Дни и месяцы украинского
селянина. — С. 503). Таким чином можна локалізувати час «подій»
Шевченкового твору.
Як провожала сина мати... — Можливо, йдеться про народну пісню
«Засвистали козаченьки...», в якій є слова «Мати сина в дороженьку Слізно
провожає» (Малороссийские песни, изданные М. Максимовичем. — М.,
1827. — С. 24 — 25).
Поховали громадою Як слід, по закону. Насипали край дороги Дві могили в
житі. — Самогубство, за приписами церкви, вважалося тяжким гріхом.
Тому самогубців ховали поза цвинтарем, земля якого була освячена.
Явір, ялина, калина — полісемантичні фольклорні символи. Явір — символ
суму, журби, безсмертя (тому явір садили на могилах); може уособлювати
парубка. Калина — тут символ загиблої дівчини.
Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.