Professional Documents
Culture Documents
Защебетав жайворонок,
Угору летючи;
Закувала зозуленька,
На дубу сидячи;
Защебетав соловейко —
Пішла луна гаєм;
Червоніє за горою;
Плугатир співає.
Чорніє гай над водою,
Де ляхи ходили;
Засиніли понад Дніпром
Високі могили;
Пішов шелест по діброві;
Шепчуть густі лози.
А дівчина спить під дубом
При битій дорозі.
Знать, добре спить, що не чує,
Як кує зозуля, /77/
Що не лічить, чи довго жить...
Знать, добре заснула.
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі...
За степи та за могили,
Що на Україні,
Співать на чужині...
Козацьку громаду
З булавами, з бунчугами
Збирать на пораду.
В Украйні витають —
Од краю до краю...
Як та воля, що минулась,
І могили — гори,-
Козацькая воля;
Засівала поле,
Поки не остило...
Виросла могила,
Сторожем літає,
І про неї добрим людям
Кобзарі співають,
Сліпі небораки, —
Бо дотепні... А я... а я
А слова — немає...
На людей душою, —
А на тім...
Журбою
Я їх заховаю,
Як лихо сміється...
Літає та кряче,
А серденько соловейком
Щебече та плаче
То й не засміються...
Щодня і щоночі,
Отаке-то... А що робить?
Журба не поможе.
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,
А я — тут загину.
І слово ласкаве,
Моя Україно,
Як свою дитину.
(1839, С.-Петербург)