Підбірка віршів до теми «Вода»

Збережемо деревце в долині,

Щоб шуміло на тугих вітрах, -
Стане більше цвіту Україні,
В нім зів’є своє гніздечко птах.
Збережімо річку і криницю.
Пізнаваймо глибше, до пуття
Відкриваймо кожну таємницю,
Зберігаймо воду і життя.

***
Якби на всьому світі не стало вмить води
І висохли б всі річки, озера і ставки
Тоді б не падав білий сніг, не капав дощ
Ніхто з гори на санках кататися б не зміг
Якби на всьому світі не стало вмить води
Пожовкли б городи, загинули б сади.
В морях, в океані загинули б кити
Щоб чиста та цілюща вода була завжди
Ми її повинні берегти.
 Вода
А вода це справжнє диво!
Як прожити без води?
З нею ми завжди щасливі,
З нею в нас нема біди.

Є вода — ростуть рослини:

Ліс, сади, рясні поля.
Це чудово для людини
І радіє вся Земля.

Плавають в водичці діти,

Риби у воді живуть.
Розцвітають в лузі квіти.
І рясні дощі ідуть.

Кругообіг повсякчасно
На Землі вода веде.
Тож з водою всім прекрасно
І біди нема ніде!
(Н. Красоткіна)
 Краплинка
У казковій мрій-долині,
На білесенькій хмарині,
Що пухнаста мов перинка,
Вже прокинулась краплинка.

Й ну по небу мандрувати,
Світ для себе відкривати.
Захотілось їй скакати,
І в лісочку побувати.

От і дощик нагодився,
Він на землю відпросився.
Щоб відвідати родину,
У чудову,гарну днину.

Як краплинка це почула,
на коліна стрибонула,
Почала його благати,
Щоб її на землю взяти.

Захотілось, бач краплині,

Побувати у долині.
Довго не прийшлось вмовляти,
Сказав дощик-вирушати.
Полетіли вниз додолу.
І спустилися на поле.
Та й домовилися в лісі,
Щоб зустрітись на узліссі.

От краплинка захопилась.
Все гуляла,веселилась.
До криниченьки примчалась.
З нею мило привіталась.

Та на каву запросила.
Довго б з нею говорила,
Та прийшло дівчатко з хати,
До криниці воду брати.

Та й набрало у відерце,
Води чистої з джерельця.
З нею й крапелька попала,
Й на плиту помандрувала.

У кастрюлі застрибала,
Ще й на себе нарікала.
Чом на місті не сиділа,
Чом на землю прилетіла.

Та не час вередувати,
Стала думати-гадати,
Як додому повернутись?
Щоби тут не залишитись.

Стала крапля уявляти,

Що уміє чаклувати.
І чим більше уявляла,
То тим вище підлітала...

Тут віконечко відкрили,

І краплинку підхопили
Й понесли вітри додому,
Де все затишно й знайомо.

Краплинки
Дощик знов на землю впав
І краплинки поспускав.
Тисячі, мільйони падало їх в море.
А краплиночки маленькі -
І веселі, і спритненькі.
А одна краплинка плакати почала.
- Заспокойся, доню, - мама їй сказала, -
Впадемо на землю, ввіллємось в струмок,
Побіжимо в долину до швидких річок.
Річка піде в море, море - в океан,
Потанцюєм, доню, ми з тобою там.
Полетимо, доню, ми з тобою в небо,
Бо не можу, люба, жити я без тебе.
Упадем на землю знову ми з тобою.
Тільки будем, доню, ранньою росою.
( Емілія Бандура)
Дощова хмаринка
Дощова хмаринка
Біла хмара в синій блузі
Низько-низько так висить:
Що там робиться на лузі?
Може, квіточки полить?
Може, вже засохли віти?
Травам нічого попить?
Будуть верби зеленіти,
Ось лиш дощик прилетить
(Л. Новикова)

Різнокольоровий дощик
Між травинок — дощ зелений,
На фіалках — синій,
На ромашках — білий-білий,
Сірий — у хмарині.
На червоних черевичках
Крапельки червоні…
І чомусь прозорі зовсім
На моїй долоні. (В. Полинок)
 Хмара поле вкрила

Хмара поле вкрила —

Поле зашуміло,
Колосок хитнувся —
І дощик линувся:
Закапотів над квітами —
Прив’ялими, невмитими;
Над житом і над гречками
Пролився озеречками;
І задзюрчав потоками,
Щоб ми по них потопали!
( Л. Компанієць)
Дощик
Дощик чисто,
Дощик чисто
Умиває наше місто.
Умиває він топольки,
І травичку, і квітки.
І розкриті парасольки,
І барвисті парасольки
Під дощем
Немов грибки.
(Н. Кир’ян)
 Дощик
Дощик, Дощик! —
Аж залопотіло.
Ліс і поле,
Все навколо
Дощику зраділо.
Дощик, Дощик! —
По дорозі стука.
Ми краплини.
Мов перлини,
Ловимо у руки.
Дощик, Дощик! —
Не дає гуляти.
Ми з ляльками,
З іграшками
Біжимо до хати.
(Г.Бойко)

Літний дощ

Дощ ішов, а вітер віяв.

У ромашки змокли вії,
В горобця намокли крила,
Змокла киця біла-біла.
Змокла стежечка знайома,
Що вела мене додому.
Навіть вишенька в садочку
Вся промокла до листочка,
Та не скаржиться нікому,
А росте собі при тому.
І росте горох у полі,
І картопля, і квасоля.
Я під стіл ходила пішки,
А тепер вже більша трішки.
( Леся Медик-Яремчук)

Вже сонечко в море сіда…»

Вже сонечко в море сіда;

У тихому морі темніє;
Прозора, глибока вода,
Немов оксамит, зеленіє.
На хвилях зелених тремтять
Червонії іскри блискучі
І ясним огнем миготять,
Мов блискавка з темної тучі.
А де корабель ваш пробіг,
Дорога там довга й широка
Біліє, як мармур, як сніг,
І ледве примітно для ока
Рожевіє пінистий край;
То іскра заблисне, то згасне…
Ось промінь останній! Прощай,
Веселеє сонечко ясне!
(Л.Українка)
Річка
Невеличка річка
Плине коло хати –
Ми щодня улітку
Ходимо купатись.
Ще як візьмем мило,
Вмиємо все тіло,
То так нам легенько,
Як коли б летілось.
(М. Підгірянка)

САМА СОБОЮ РІЧКА ЦЯ ТЕЧЕ

Сама собою річка ця тече,

Маленька річечка,
вузенька, як долоня.
Ця річечка Дніпра
тихенька синя доня,
Маленька донечка
без імені іще.

Вона тече в городі в нас

під кленом,
І наша хата
пахне їй борщем,
Цвіте над нею небо
здоровенно
Солодкими хмаринами
з дощем.

Ця річечка тече
для клена і для мене,
Її й тоді я бачу, коли сплю...
Я річечку оцю в городі в нас
під кленом,
Як тата й маму і як мед,
люблю.
(М. Вінграновський)

Джерело
З-під верби б’є мале джерело,
Там ромашки цвітуть у тепло
І пташина до нього летить,
Щоб живої водиці попить.

А воно дзюркотить і співа,

Бо вода в ньому й справді жива,
Напуває ромашковий світ,
Посилає веселий привіт.
Я розчищу мале джерело,
Щоб ще краще співати могло,
Напувало дерева й траву,
Всім давало водичку живу!
(Н. Красоткіна)

Хмарка

Хмарка біла, волохата,

Ще й мякесенька, мов вата,
В небі високо літає,
Сонцю пісеньку співає.
Сонце слухає, радіє -
Землю радістю зігріє.

Хмаринки для Даринки

Нині в гості до Даринки

Прилітали дві хмаринки.
Дві хмаринки-веселинки
Не сиділи ні хвилинки.

Спершу хованки пограли –

Трошки сонечко сховали.
Потім дощик розливали
І на квіти, і на трави,
І на дівчинку ласкаву,
Щоб росла вона на славу.

А над вечір дві хмаринки

Заховались у перинки
І Даринка у перинках
Спала, наче на хмаринках.

Хмари

Пухнасті хмари, ніби вата:

Кораблик, квітка, серце, дім,
Жирафа, курочка чубата,
Пухнастий котик, песик Бім.

Поважно плинуть, гордовито,

Черкають крильми небеса.
Я буду з хмарами дружити,
Бо де ще є така краса.
(І. Байда)