Professional Documents
Culture Documents
Твори на ЗНО
Твори на ЗНО
2
Чи не той то хміль Маруся Богуславка
Чи не той то хміль, Що на Чорному морі,
Ген, там річка, На камені біленькому,
Що коло тичин в’ється? Через річку глиця — Там стояла темниця кам'яная.
Ой, той то Хмельницький, Не по однім ляшку Що у тій-то темниці пробувало сімсот
Що з ляхами б’ється. Зосталась вдовиця... козаків,
Чи не той то хміль, Бідних невольників.
Що по пиві грає?.. То вони тридцять літ у неволі
пробувають,
Ой, той то Хмельницький, Божого світу, сонця праведного у вічі
Що ляхів рубає. собі не видають.
Чи не той то хміль, То до їх дівка-бранка,
Що у пиві кисне? Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Ой, той то Хмельницький, Словами промовляє:
Що ляшеньків тисне. "Гей, козаки,
Гей, поїхав Хмельницький Ви, біднії невольники!
К Золотому Броду, — Угадайте, що в нашій землі
Гей, не один лях лежить християнській за день тепера?"
Що тоді бідні невольники зачували,
Головою в воду. Дівку-бранку,
"Не пий, Хмельницький, дуже Марусю, попівну Богуславку,
Золотої Води, — По річах познавали,
Їде ляхів сорок тисяч Словами промовляли:
"Гей, дівко-бранко,
Хорошої вроди".
Марусю, попівно Богуславко!
"А я ляхів не боюся Почім ми можем знати,
Г гадки не маю — Що в нашій землі християнській за
За собою великую день тепера?
Потугу я знаю, Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного у вічі
Іще й орду татарськую собі не видаєм,
За собой веду, — То ми не можемо знати,
А все тото, вражі ляхи. Що в нашій землі християнській за
На вашу біду". день тепера".
Ой, втікали вражі ляхи — Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Погубили шуби... Теє зачуває,
Гей, не один лях лежить До козаків словами промовляє:
Вищиривши зуби! "Ой, козаки,
Становили собі ляхи Ви, біднії невольники!
Що сьогодні у нашій землі
Дубовії хати, —
християнській великодная субота,
Ой, прийдеться вже ляшенькам А завтра святий празник, роковий день
В Польщу утікати. великдень".
Утікали вражі ляхи, То тоді ті козаки теє зачували,
Деякії повки, — Білим лицем до сирої землі
припадали,
Їли ляхів собаки Дівку бранку,
І сірії вовки. Марусю, попівну Богуславку,
Гей, там поле, Кляли-проклинали:
А на полі цвіти — "Та бодай ти, дівко-бранко,
Не по однім ляшку Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала,
Заплакали діти. Як ти нам святий празник, роковий
день великдень сказала!"
3
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала.
Словами промовляла:
"Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
3 неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!"
Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників
3 тяжкої неволі,
3 віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!