ІСТОРИЧНІ ПІСНІ

Історичні пісні

Історичні пісні – ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних

історичних осіб.
Найдавнішими є історичні пісні, в яких йдеться про боротьбу проти турецько-татарських
загарбників, наприклад, пісні «Ой зійшла зоря», «Зажурилась Україна».
Але найпопулярнішими, найчисельнішими є пісні про події 1648-1654 років, себто
про визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького. Наприклад, пісня «Чи не той
то хміль…» розповідає нам про першу збройну перемогу над поляками під Жовтими Водами
в травні 1648 року.
У пісні Жовті Води підміняються поетичною назвою – Золотий Брод, Золоті Води, а
Богдан Хмельницький позиціонується як сміливий, впевнений в собі ватажок.
А я ляхів не боюся
І гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю.

У пісні є кілька цікавих прийомів, наприклад експлуатація схожості прізвища гетьмана
і рослини хміль:
Чи не той то хміль,
Що по пиві грає?..
Ой той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.

Пісня є реалістичною, адже бій був жорстоким, от і в пісні чуємо:
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
Гей, не один лях лежить
Вищеривши зуби!
Їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Не по однім ляшку
Заплакали діти.
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця...

У пісні багато риторичних запитань, порівнянь, паралелізму, постійних епітетів.

Варто звернути увагу й на відому пісню «Ой Морозе, Морозенку».

Станіслав-Нестор Мрозовицький або ж Морозенко – реальна історична постать –
полковник війська козацького доби Хмельницького. Брав участь у таких важливих битвах,
як битва під Пилявцями та Збаражем. Був освіченим, шляхетним, сміливим, самовіданним
боротьбі з ворогами України. Саме він, на думку вчених, є прототипом багатьох пісень про
Морозенка.
Морозенко – узагальнений образ козака-воїна, опоетизованого, епічного. У пісні про
нього говориться «голова завзята», ватажок гордого війська. Народна любов до цього героя
зрима мало не з кожного слова: за ним плаче рідна матір, плаче вся Вкраїна.
У пісні розповідається про важкий бій: козаків полягло чимало, але й ворогів їхніх
утричі більше. Самого ж Морозенка вороги замучили:
Вони його не стріляли
І на часті не рубали,
Тільки з нього, молодого,
Живцем серце виривали.
Історичні пісні

Поставили Морозенка
На Савур-могилу.
«Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну!»
До речі, Савур-могила – не вигадана географічна точка. Вона й донині існує на суміжні
Донецької, Луганської областей та Російської Федерації. Наймення її трапляється в багатьох
історичних піснях та думах.
(Довідка: Слово «савур» походить від тюркського «сауир», у слов’янській вимові «саур, савур»
– степова височина зі згладженим вершком круглої форми неначе кінський круп (дослівний переклад
тюркського слова «сауир»). Народна етимологія пояснює її назву як назву могили козака Савура або
Сави чи Савки, який загинув на височині в нерівному бою з ординцями).

Вражає й фінал пісні «Ой, Морозе, Морозенку»:

Вся ти єси, Україно,
Славою покрита,
Тяжким горем, та сльозами.
Та кров’ю полита!
І поки над білим світом
Світить сонце буде, —
Твої думи, твої пісні
Не забудуть люди.


Тексти

Чи не той то хміль

Чи не той то хміль, Іще й орду татарськую
Що коло тичин в’ється? За собой веду, —
Ой той то Хмельницький, А все тото, вражі ляхи,
Що з ляхами б’ється. На вашу біду».
Чи не той то хміль, Ой втікали вражі ляхи —
Що по пиві грає?.. Погубили шуби...
Ой той то Хмельницький, Гей, не один лях лежить
Що ляхів рубає. Вищеривши зуби!
Чи не той то хміль, Становили собі ляхи
Що у пиві кисне? Дубовії хати, —
Ой той то Хмельницький, Ой прийдеться вже ляшенькам
Що ляшеньків тисне. В Польщу утікати.
Гей, поїхав Хмельницький Утікали вражі ляхи,
К Золотому Броду, — Де якії повки, —
Гей, не один лях лежить Їли ляхів собаки
Головою в воду. І сірії вовки.
«Не пий, Хмельницький, дуже Гей, там поле,
Золотої Води, — А на полі цвіти —
Їде ляхів сорок тисяч Не по однім ляшку
Хорошої вроди». Заплакали діти.
«А я ляхів не боюся Гей, там річка,
І гадки не маю — Через річку глиця —
За собою великую Не по однім ляшку
Потугу я знаю, Зосталась вдовиця...

Історичні пісні

Ой Морозе, Морозенку

Ой Морозе, Морозенку, Не вернувся Морозенко,

Ти славний козаче, Голова завзята.
За тобою, Морозенку, Замучили молодого
Вся Вкраїна плаче. Татари прокляті.
Не так тая Україна, Вони його не стріляли
Як та стара мати, І на часті не рубали,
Заплакала Морозиха, Тільки з нього, молодого,
Та стоячи біля хати. Живцем серце виривали.
Ой з-за гори та з-за кручі Поставили Морозенка
Буйне військо виступає. На Савур-могилу.
Попереду Морозенко «Дивись тепер, Морозенку,
Сивим конем виграває. Та на свою Україну!»
То не грім в степу грохоче. Вся ти єси, Україно,
То не хмара світ закрила, — Славою покрита,
То татар велика сила Тяжким горем, та сльозами.
Козаченьків обступила. Та кров’ю полита!
Бились наші козаченьки І поки над білим світом
До ночі глухої, — Світить сонце буде, —
Полягло наших чимало, Твої думи, твої пісні
А татар утроє. Не забудуть люди.