СЕМІНАР 3

ТЕМА: «Лірику ви почали і встановили їй грань»: давньогрецька

та римська лірика. Поети й поетичні школи.

Основні поняття: лірика, елегія, ямб, епітафія, епіталама, епіграма,

дифірамб, гімн, буколіка( пастораль), ода, послання, сатира.

Випишіть з лекції або з літературознавчого словника названі вище

поняття.

Питання для обговорення

1. Поняття «лірика». Ознаки давньогрецької лірики.

2. Жанрова і тематична своєрідність грецької лірики.
3. Поети і поетичні школи у Античній Греції. Аналіз текстів.
4. Великі римські поети: Катулл, Горацій, Овідій. Аналіз текстів.

УВАГА! АНАЛІЗ ТЕКСТІВ передбачає уважне читання та коментування,

запис коментарів на полях біля фрагменту тексту).

Рекомендована література

Художні тексти для прочитання та аналізу

Інтернет-ресурс текстів: ae-lib.org.ua

Архілох «Хліб мій на списі замішений…», «Серце, серце!..», «Всі шляхи

богам відкриті…», «В горі невтішному всі заніміли…».
Тіртей «Добре вмирати тому…»
Сапфо «Барвношатна владарко, Афродіто…», «Кажуть ті…», «До богів
подібний мені здається…»
Алкей «Міддю сяє великий дім».
Теогнід (Феогнід) «Зевсе, дивуюсь тобі я»
Анакреонт «Дай мені Гомера ліру…», «Сумно жити, не кохавши», «Приеси
води, юначе…»
Анакреонтика «Як вино я попиваю…»
Катулл «До Лесбії» («Ти хочеш. Лесбіє, дізнатись), «Гімн Діані», «Наш
дім», «До Альфена», «Про своє кохання».
Горацій. Оди: “До Мецената”(«Глянь, нащадку ясний давніх володарів»),
“До Мельпомени” («Звів я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка»), “До
Республіки” («О кораблю, вже знов хвиля несе тебе»), “До Ліцінія Мурени”
(«Хочеш, друже мій, правильніше жити»), “До Постума” («Гай-гай,
спливають, Постуме, Постуме»), “До Лідії” («Доки милим я був тобі»);
Сатира “Ось чим не раз я богам надокучував...” (2,6).
Овідій. Елегія «Кожен коханець – вояк…», «Вже з Океану встає,
покидаючи…».
_________________________________________

РАДИМО в процесі підготовки до заняття і задля загального розвитку

прочитати книгу сучасного перекладача античних авторів Андрія
Олександровича Содомори :

Содомора А. О.     Жива античність : науково-популярна література / А.

О. Содомора. - К. : Молодь, 1983. - 232 с.
_____________________________

Підручники та посібники
ОСНОВНІ ПІДРУЧНИКИ
1. Пащенко В. І., Пащенко Н. І. Антична література: Підручник. – К.: Либідь, 2001. –
718 с.
2. Пригодій С.М. Література Давньої Греції: Навчальний посібник. – К.: КДЛУ, 1999.
– 243 с.

ДОДАТКОВІ ПІДРУЧНИКИ ТА ПОСІБНИКИ

1. Антична література / Миронова В.М., Михайлова О.Г., Мегела І.П. та ін.: Навч.
посіб. – К.: Либідь, 2005. – 488 с.
2. Шалагінов Б. Зарубіжна література: Від античності до початку ХІХ ст. – К.: Вид
дім “КМ Академія”, 2004. – 360 с.
СЛОВНИКИ
1. Лисовый И.А.,  Ревяко К.А. Античный мир в терминах, именах и названиях: Словарь-
справочник поистории и культуре Древней Греции и Рима / Науч. ред. А.И. Немировс
кий. - 3-е изд. - Мн: Беларусь, 2001
2. Словник античної міфології / Уклад. І.Я. Козовик, О.Д. Пономарів; відп. ред.
А.О.Білецький. - К.: Наук. думка, 1989. - 240 с.

Практичні завдання
1. Греки любили складати списики знаменитостей.

Великих епіків було 2:

Великих трагіків було 3:

Великих ораторів було

10:

Великих ліриків 9:
Складіть список знаменитих грецьких ліриків. Поясніть, чим обумовлена
саме така кількість.
Вкажіть, хто був найзнаменитішим у ті часи та назвіть причину його
популярності.

2. Прочитайте вірш римського поета Горація. Дайте відповідь на наступні

запитання:
- вкажіть жанр твору, навівши жанрові ознаки.;
- поясніть, в чому смисл його звертання до Музи;
- прокоментуйте, як поет оцінює свою діяльність;
- назвіть, в чому поет вбачає своє право на безсмертя.
ДО МЕЛЬПОМЕНИ
Звів я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,
Вищий од пірамід царських, простоїть він.
Дощ його не роз'їсть, не сколихне взимі,
Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких -
 
Часу біг коловий - в прах не зітре його.
Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу
Частка краща моя. Поміж потомками
Буду в славі цвісти, поки з Весталкою
 
Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.
Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись
Давн за владаря був серед полів сухих,-
Будуть знати, що я - славний з убогого -
 
Вперше скласти зумів по-італійському
Еолійські пісні. Горда по праву будь,
Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,
Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.
 
 3. Визначте жанр наведених нижче текстів. Своє твердження аргументуйте,
вказавши названі ознаки з тексту.
ТКАЛЯ ПЛАТФІДА
Часто, і ввечері пізно, і зранку, ткаля Платфіда
Геть від очей гнала сон, борючись з бідністю так.
ІЗ веретеном своїм у руці чи за прядкою часто
Пісні співала вона, хоч і посивіла вся.
Або за ткацьким верстатом вона до зорі працювала
З поміччю ніжних Харіт службу Афіни несла.

***
Перекажи, подорожній, лакедемонцям, що вкупі -
Мертві ми тут лежимо, вірні їм даним словам.

***
Перекажи, подорожній, лакедемонцям, що вкупі -
Мертві ми тут лежимо, вірні їм даним словам.

***
Тут, подорожній, могила не Креза, а вбогого; бачиш,
Хоч вона дуже мала, досить для мене її.

***
Тут, подорожній, могила не Креза, а вбогого; бачиш,
Хоч вона дуже мала, досить для мене її.

***
Тут Мароніда спочива, що випивать
Любила за життя, і на могилі цій
Лежить аттічний килік*, добре знаний всім.
В землі стара горює. Та не шкода їй
Ні мужа, ні дітей, що в злиднях кинула,-
Одна причина суму - чаша без вина.

4. Оберіть один із наведених у додатку фрагментів із трактату Горація

«Послання до Пісонів» та прокоментуйте його, зверніть особливу увагу
на те, що, на думку Горація, повинен знати і уміти поет.

Схарактеризуйте жанрову природу трактату. Сформулюйте твердження про

те, чому Горацій обирає таку незвичну форму.

5. Проаналізуйте/прокоментуйте вірш одного з грецьких чи римських поетів

відповідно до поданого алгоритму:
- визначте за словником усі невідомі слова та вирази;
- вкажіть його тематичну своєрідність;
- назвіть жанрову природу тексту та її ознаки у тексті;
 - схарактеризуйте емоційний стан ліричного героя, його причини та
способи відтворення у тексті;

ДОДАТКИ
Ось так і в обіцяну пісню
Слово при слові низати належить і чуйно, й уважно:
Це ось відкине поет, а тому от - надасть перевагу.
Буде добірний твій вислів, якщо звичайнісіньке слово
Блисне в незвичнім зв'язку, мов нове: а як іноді треба
Зміст невідомих речей іменами новими розкрити,
Слово створити, незнане Цетегам,-хай мають поети
Право на те, але з нього розумно нехай користають.
Приймуться ті новотвори, якщо вони, змінені трохи,
З грецької мови почерпнуті.
Можна було й повік буде можна, карбуючи слово,
059] Мітку сучасну на нім відбивати. Отак у природі:
060] Рік промине-й перволист облітає; і в мові так само:
061] Старіють ранні слова поступово, на їхньому ж місці,-
062] Як і вони колись,-квітнуть нові й набираються сили.
063] Смерті підлеглі і ми, і все те, що створили ми, люди;
064] Штучний затон, який судна хоронить від подиху бурі
065] (Праця владична!), чи багна безплідні, привиклі до весел,
066] Ті, які гострий леміш відчуваючи, нині годують
067] Людні міста, чи ріка, що полям течією грозила,
068] Звернена в річище інше,- згинуть смертних творіння.
069] Вічно й слова не бувають у тій же красі та пошані:
070] Відгомонілі вже,- знов оживають, а ті, що сьогодні,
071] Пишні, в усіх на устах,- заніміють, коли того схоче
072] Звичай, який і оцінку, й закони приписує мові.
Древній Гомер нас навчив, яким розміром пісню складати
074] Про лихоліття війни, про діяння владик, полководців.
075] Спершу в нерівнім двовірші звучав лише сум, але потім
076] Також і напис-обітницю розміром тим укладали.
077] Хто ж був творцем тих елегій коротких-не знаємо й досі:
078] Вчені ведуть суперечки, але не приходять до згоди.
079] Гнів Архілохові викував зброю, їдкі його ямби.
080] Згодом котурни й сокки низькі цю стопу вподобали,
081] Здатну розмову вести, покриваючи в люднім театрі
082] Гомін юрби, й спроможну представити живо події.
083] Лірі ж-богів і героїв оспівувать Муза веліла,
084] Славить кулачних бійців, коня, переможного в бігу,
085] Пристрасті літ молодечих і вільність при келиху піннім.
086] Отже, якщо я не чую тонів ані їх переміни
087] В тому чи іншому творі,- чому тоді звуся поетом?
088] Чи, незнання по-дурному соромлячись, маю не вчитись?
Тільки в знанні - джерело й запорука справжнього вірша.
 310] Річ усіляку збагнеш, до Сократових книг зазирнувши,
311] Ну, а коли вже збагнеш, то й слова мимоволі надлинуть.
312] Хто зрозумів свій обов'язок перед вітчизною, другом,
313] Чує належну любов до батька, до брата, до гостя,
314] Знає, у чому турботи судді, сенату й для чого
315] Владу вождеві дали,- той напевно вже кожній особі
316] Барв таких добере, що саме їй притаманні.
317] Хай за життям наслідувач пильно простежує; з нього
318] Хай і черпає для власного вірша слова соковиті.
319] Тим-то і твір, лиш місцями хороший і справді життєвий,
320] Хоч у цілому без повабу, сили і навіть мистецтва,
321] Більше цікавить людей, привертає увагу надовше,
322] Ніж милозвучно-дзвінкі, позбавлені змісту дрібниці.
Кожен поет намагається вчити, або звеселяти
334] Віршем своїм, або ж поєднати корисне з приємним.
335] Хочеш повчати-повчай, але коротко: сказане стисло
336] Краще сприймається, глибше й надовше в душі залягає;
337] Зайве ж усе - в ній місця не знайде, забудеться тут же.
338] Вигадка, щоб утішала,-нехай буде близька до правди;
339] Не вимагаючи віри в будь-що, з ненажерного шлунка
340] Ламії діток, скажім, не виймай і живих, і здорових.
341] Сивоголових загін лише корисне цінить у творі.
342] Вершник-не любить повчань, оминаючи їх у погорді.
343] Славлять усі лиш того, хто з'єднає приємність і користь,
344] Хто звеселить читача й одночасно дасть насолоду.
345] Книга така й книгаря збагатить, і моря переплине,
346] Славу на довгі віки дарувавши своєму творцеві.
 Хист чи майстерність потрібніша віршам? - Ось де питання.
409] Та, як на мене, то й пильність сама, без природного хисту,
410] Як і без пильності хист,- це слово пусте: вони в парі,
411] В дружбі й у праці взаємній і сили, й ваги набирають.
412] Хто на змаганнях мету осягти забажав, той ще хлопцем
413] Тіло в труді гартував, не знав ні вина, ні любові,
414] Холод і спеку терпів, а хто виграє так на флейті -
415] Вчивсь тої гри, і не раз його лаяв учитель суворий.
416] Нам же-досить сказати: "Я дивні поеми складаю,
417] Хай останньому грець, мені ж - сором плестися позаду,
418] Як і признатись, що дурень я в тім, чого не навчався".