TARAS SHEVCHENKO

WORKS
VOLUME VI

MYKOLA DENYSIUK PUBLISHING COMPANY

CHICAGO, 1959

Всі права застережені

Library of Congress Catalog Card Number: 59-12164

Copyright, 1959,
Mykola Denysiuk Publishing Company, Chicago, HI.
MANUFACTURED IN THE U S A
 Видаючи повісті й оповідання Т. Ш евченка
в н о в о м у п е р е к л а д і , вважаємо за потрібне
попередити їх передмовою, щоб помогти читачеві
легше зорієнтуватися в цій, за виразом академика
С. Ефремова, „занедбанні спадщині“ панюго вели­
кого поета та обєлтивно оцінити переведену редак­
цією працю, не перебільшуючи вимог, які можна до
неї поставити.
Про прозові твори Ш евченка нераз уж е вида­
вали присуд, як про твори, що й у малій мірі не від­
повідають високій мистецькій вартості його ґені-
пльних поезій. Відсилаючи читачів до поясняль-
них статтей, що освітлюють літературну вагу й ми­
стецькі прикмети „Повістей К. Дармограя“, звер ­
таємо у вагу на те, що до прозових творів Ш евченка
слід підходити з іншими, ніж до поезій, критеріями.
Читати їх треба передовсім, як ц і н н і д о к у ­
ме н т у, гир дають пребагатий і яскравий матеріял
для характеристики поетових переживань та філо­
софічних, мистецьких і соціально-політичних його
поглядів, а також свідчать про широку самоосвіту,
що її потрапив він придбати серед завж ди неспри­
ятливих, а часом просто трагічних обставин.
Дотеперішні переклади російських повістей
Ш евченка нікого не задовольняли. Перекладаючи
їх наново, редакція не мала амоги зробити переклад
4

безпосередньо з автографів, що від кінця 1924 року

належать Українській Академії Наук у Києві. Текст
прозових творів Ш евченка, виданих ще 1888 року
„Кгевской Стариной“, що ліг в основу нашого пере­
кладу, хоча й виданий „досить справно“, а проте —
дуж е далекий від наукової точности, бо в ньому
не тільки пороблені „стилістичні виправки“, та
трапляються „деякі пропуски“ (як ствердив це
акад. С. бфремов, побіжно ознайомившись із авто­
графами повістей), а проскочили й прикрі помилки,
як наслідок невміння читати Ш евченкове письмо
( як стверджує це редактор нашого видання, гцо теж
ці автографи розглядав ще 1916 року). На превели­
кий жаль, Академія й досі не опублікувала точного,
за автографами перевіреного, тексту повістей.
Оцінюючи даний тут переклад, читачі по­
винні знати й памятати, що всі повісті Ш евченка
це — „бруліони, остаточно не викінчені, не оброб­
лені, не переписані“ (С. Ефремов). Ш евченко росій ­
ської мови добре не вмів, — та мова в нього взагалі
невироблена, денеде навіть вимучена, думки вислов­
лені неясно, російських слів він уж ивав не в відпо­
відному значінні. Перекладати такі уступи дуже
тяжко. Переборюючи труднощі, що при цьому по­
вставали, редакція приклала зусиль і до того, щоб
п о з м о з і не віддалятися від української прозо­
во ї літературної мови тих часів, але цілковите вико­
нання такого завдання — річ недосяжна, бо сучасна
Ш евченкові українська проза не знала багатьох
виразів, що ввійшли тепер до загального вжитку,
а якби їх оминати, то це в неодному випадку затем-
 5

нило би думку автора. Проте редакція старалася

використати лексичний матер іял Ш евченкової
мови та не заступати деяких Ш евченкових форм
сучасними (численні цсрковно-словянізми, що :іх
охоче вж и вав Ш евченко, такі діялєктичні форми,
як „тілько“, „сижу“, „хож у“ й т. п.).
Годиться теж підкреслити на цьому місці всю
абсурдність тверджень, що ними пробували захи­
тати постать Ш евченка, як національного украін-
ського письменника, використовуючи той факт, що
Ш евченко писав також і по-російськи. Твердили не
раз (а на Совітській Україні роблять це особливо
охоче), що Ш евченко хитався „між двома стихіями"
— російською й українською. Відсилаючи читачів
до статті П. Зайцева, що питання це докладно осві­
тлює, пригадаємо тут тільки слова самого поета, що
заохочую чи українських письменників до творчостч
тільки в рідній мові, писав ще перед засланням:
і,А н а М о с к а л і в не в в а ж а й т е , —
н е х а й в о н и с о б і п и шу ть по с в о є м у ,
а м и и о с в о с м у : у ї х н а р о д і с л о в о,
i в п а. с н а р о д і с л о в о, а ч и є к р а щ е
— н е х а и с у д я т ь л ю д и‘".
Коли після присуду 1847 року Ш евченко
ii почав писати по-російському, то це сталося го­
ловно через ге, що після 1847 року, коли не фор­
мально, то фактично українське слово було забо­
ронене, й українських творів -не було де друкувати,
а також тому, що законспірувавшись псевдонімом
і пишучи по-російськи, поет свідомо хотів впливати
на російську громадську думку, прищеплюючи їй
6

здорові соціальні погляди та, зокрема, агітуючи

проти кріпацтва.
Світ знає чимало прикладів, що письменники
писали не тільки своєю, а й чужою мовою, зовсім
не зміняючи свого, національного обличчя. Укра­
їнські сюжети Ш евченкових повістей та укра­
їнський патріотизм, яким вони пересякнуті, —
найкраще свідоцтво того, що Ш евченко ніколи не
вагався й не хитався.
Від 1847 р. до смерти царя Миколи І україн­
ська література не могла існувати. Ш евченко мов­
чав, але писав К. Дармограй, що хотів сказати росія­
нам їх „черствим“ словом те саме, що й у своїх огнен­
них поезіях, хоч і в іншій формі та чужою мовою.
*

Уміщені в цьому томі твори перекладали: по­

вість „Художник“ — Л . В і л е ц ь к и й , повість
„Наймичка“ — В. С а п і ц ь к и й , оповідання
„Варнак“ — Д. Д о р о ш е н к о . Переклади їх пе­
реглянув і виправив М. С л а в и н с ь к и й , після
чого всі вони були наново порівняні з оригіналом
і щ е раз зредагован і П. З а й ц е в и м та М. Р у д-
н и ц ь к и м, при найближчій участі О. Л от о ц ь-
к о г о.
ХУДОЖНИК
 В еликий Т орвальдсен почав св о ю б л и с к у ч у
м и с т е ц ь ку д іял ьн ість , в и р із ь б л ю ю ч и о рн ам ен ти
й тритсжгв із р и б я ч и м и хв о ста м и для ту п о н о с и х
ко п е н га ге н сь ки х ко р а б л ів . Т а кса м о й м ій ге р о й ,
хоч і не так!у б л и с ку ч у , але т а к о ж м и с т е ц ь ку п р а ц ю
почав з т о го , щ о м о л о в у ж о р н а х о х р у й м ін ію
та м алю вав п ід л о ги , дахи й п а р ка н и . Б е зра дісни й,
бе зн а д ій н и й п о ч а т о к ! Та чи ж б а га то вас, щ асл и­
вих ґе н іїв -м а л я р ів , по чин а ло інакш е? Д у ж е , д у ж е
м а л о ! В Г о л л а н д і ї , н апр и кл а д , за н а й б л и с ку ч іш о і
ї ї з о л о т о ї д о б и , О стаде, Б е р ґге м , Тенєр і ц іл а пле­
яда видатних м а л я р ів , к р ім Рубенса й В а н -Д е й ка ,
в л а хм іттях починали й кін чали с в о ю в е л и ку ка -
р іє р у . Б ул о б н е сп р а в е д л и в о в ка зува ти на о д н у
т іл ь ко м е р ка н ти л ь н у Г о л л ян д ію . Р о зго р н іть Вазарі,
і там побачите те саме, ко л и не гір ш е . К а ж у » гір ­
ш е« т о м у , щ о то д і навгть п о л іти ка н а м іс н и ків свя­
т о го П етра вим агала в и б а гл и в о ї д е к о р а ц ії для за­
сліплення ю р б и й зате м н ен н я є р е ти ч н о ї н а у к й В ік
лєфа й Гуса, щ о в ж е починала ви хо вува ти б е з ­
стр а ш н о го д о м ін ік а н ц я Л ю те р а . Та й т о д і, к а ж у ,
ко л и Ю л ій II і Л ев X схам енулись і сипали зо л о то
п е р ш о м у л іп ш о м у м а л яре ві та м у л я р е в і, — і за тих
зо л о ти х часів вм ир ал и з го л о д у ве ликі м а йстри, як,
наприклад, К о р р е д ж іо й Ц а м п іс р і. І таке, на ж аль,
траплялося д у ж е часто з а в ж д и й с к р із ь , ку д и тіл ь ­
к о п р о н и ка л о б о ж е ств е н н е ж и в о тв о р н е м и с те ц ­
тво ; трапляється та ке й у н а ш о м у д е в я тн а д ц я то м у
о с в іч е н о м у сто л ітті, — сто л ітті ф іл а н т р о п ії й у с ь о ­
го т о го , щ о с п р я м о в а н е на ко р и сть лю дства, при
10

всіх йо го засо б а х одвести й захистити ж ер тви ,

» ка р а ю щ е й б о г и н і обр ечен н ы я«.
З а щ о ж , питаю , цим втіл ен им я н го л а м , цим
п р е д ста вн и ка м ж и в о ї чесноти на зе м л і, за в ж д и
припадає така сум н а, така гір к а доля? М а б уть за
те, щ о вони — втілення я н го л ів !
А ле ці м ір ку в а н н я пр ова д ять тіл ь ко д о того ,
щ о від д а л ю ю ть о д читача р іч , я ку м а ю н а м ір по ­
казати, м о в на д о л он і.
Літні ночі в П е те р б ур зі я м ало не за в ж д и
пр о в о д и в на вулиці або десь на остр овах, та най­
частіш е — на а ка д е м іч н ій н а б е р е ж н ій . О со б л и в о
п о д об ал о сь м е н і це м іс ц е тод і, ко л и Нева с п о кій н а
та ко л и вона, наче ґіґа н т с ь ке д з е р ка л о , відбиває
в со б і з усім а п о д р о б и ц я м и величний п о р т и к Ру-
м я н ц е в с ь ко го м у з е ю , р іг сенату та ч е р во н і ф ір а н ­
ки в д о м і гр аф ин і Ляваль. За з и м о в и х д о в ги х н о ­
чей цей д ім освітлю вали зсе р е д и н и ; ч е р во н і ф і­
р а н ки , як о го н ь го р іл и на т е м н о м у тлі, і м ене
з а в ж д и брала досада, щ о Нева вкрита л ь о д о м
і с н іго м , і щ о д е ко р а ц ія втрачає свій властивий
еф ект.
Л ю бив я т а к о ж у л іт ку зустріч ати на Т р о їц ь ­
к о м у м о сті схід со нц я. Чудова, велична ка ртина!
У с п р а в ж н ь о м у м и с т е ц ь ко м у тво рі є щ ось пр и-
надливе, щ ось кр а щ е за сам у п р и р о д у , — це п ід н е ­
сена душ а м истц я, це бо ж е стве н на тво р ч ість . З а ­
те й у п р и р о д і тра пляю ться такі ч уд о в і явищ а, щ о
п е р е д ним и п о е г-м а л я р падає ниць та т іл ь ко д я ­
кує Т ворцеві за с о л о д к і, чарівні хвилини.
Я часто м илувався п е й за ж а м и Щ е д р ін а ,
о с о б л и в о ж захо плю вала м е не й о го невелика ка р ­
тина » П о р тіч і п е р е д за х о д о м сонця«. Чарівливий
тв ір ! А ле він н іко л и не чарував м ене так, я к у д о ­
світа кр аєвид із Т р о їц ь к о го м о с ту на В и б о р з ь ку
с то р о н у.
Раз яко сь, натіш ивш ись д о с х о ч у ц іє ю н е ­
р у к о т в о р н о ю ка р ти н о ю , п р о й ш о в я до Л ітн ь о го
 Алєя статуй в Літньому саду в Петербурзі.

с а д у в ід п о ч и т и . Я н ік о л и , я к м е н і т р а п л я л о с я б у ­
вати в Л ітн ь о м у саду, не зупинявся в ж а д н ій
з алей, о з д о б л е н и х м а р м у р о в и м и статуям и: на
м ене ці статуї р о б и л и н айгір ш е в р а ж ін ня , о со б л и ­
во о г и д н и й С атурн, ід о ж е р е таку о ги д н у , як
і він с а м , сво ю дитину. Я з а в ж д и ом инав цих не­
згр а б н и х бо гинь і б о гів , сідав о д поч ити на б е р е зі
о зе р ц я й м илувався п р е к р а с н о ю Гранітовою ва­
зо ю та ве л ич но ю а р х іт е к ту р о ю М и х а й л ів с ь ко го
за м ку .
Н аб л иж аю чись д о то го м іс ц я , де велику
алєю перетинає алєя по п е р е ч н я та де в гу р ті б о гів
і б о ги н ь С атурн ж е р е своє дитя, я ледве не на­
ткнувся на ж и в у л ю д и н у в б р у д н о м у п іс т р ь о в о м у
халаті, щ о сиділа на від р і сам е пр оти С атурна.
Я зупин ився. Х ло пе ць (б о це справд і був х л о ­
пець літ ч оти р на д ц яти чи пятнад цяти) оглянувся
й почав щ ось ховати за па зуху. Я п ід ій ш о в д о н ь о ­
го бл и ж ч е й запитав, щ о він тут р об ить.
— Я н іч о го не р о б л ю , — в ід п о вів він с о р о м ­
12

ли во : — йду на р о б о т у та по д о р о з і зайш ов д о
саду, — і, п о м о в ч а в ш и тро хи , д о д а в : — я рисував.
— П о ка ж и , — ка ж у , — щ о ти рисував.
Він вийняв із па зухи ч в е р тку с ір о го писаль­
н о го па пе р у й н е см іл и в о подав м е н і. На ч ве р тц і
був досить в ір н о о зн а че н ий к о н т у р С атурна.
Д о в го я трим ав р и с у н о к у р у ка х і м илувався
зам урзаним л и ц е м автора. У н е п р а ви л ьн о м у, ху­
дорлявому о б л и ч чі й о го б у л о щ ось привабливе,
о соб л и во в очах, — р о з у м н и х та, я к у дівчини,
лагідних.
— Ти часто хо диш с ю д и рисувати? — за п и ­
тав я йо го.
— Щ о -н е д іл і, — в ід п о вів в ін : — а ко л и
б л и зь ко де п р а ц ю ю , то й у б у д н і з а х о ж у .
— Ти вчиш ся на маляра?
— І на ж и в о п и с ц я , — до д ав він.
— У к о г о ж ти вчишся?
— У кім н а тн о го м а л яра Ш иряева.
Я хотів р о зп и та ти й о го д о кл а д н іш е , але він
у зя в в о д ну р у к у в ід р о з ж о в т о ю ф а р б о ю , а в д р у ­
гу ж о в т о го , сте р то го , в е л и ко го квача й н а м ір явся
йти.
— К уд и ти поспішаєш?
— На п р а ц ю . Я в ж е й так сп ізн и в ся ; я к х а ­
з я їн пр ийде, по п ад е м е н і.
— Зайди д о м е н е в н е д іл ю вранц і і, коли
в тебе єсть я кіс ь р и с у н ки тв о єї р о б о т и , то пр и неси
м е н і п о ка за ти.
— Д о б р е , п р и й д у ; але де ви живете?
Я записав й о м у адресу на й о го р и с у н к у , і ми
розсталися.
 13

У н е д іл ю р а н к о м я по вер н увся з ц іл о н іч н о ї
с в о є ї п р о гу л я н ки , й у к о р и д о р і п е р е д д ве р и м а
с в о го по м е ш ка н н я зу с тр ів м е н е м ій н о в и й зн а й о ­
м и й , та в ж е не в п іс т р ь о в о м у б р у д н о м у халаті,
а в ч о м у с ь п о д іб н о м у д о с ю р т у к а р у д у в а т о ї барви,
з в е л и ки м з г о р т к о м па пе р у в р у к а х . Я привітався
з н и м і п р о стя гн ув й о м у р у к у . Він кин увся д о р у к и
й хотів ї ї п о ц іл ува ти . Я в и с м и кн ув р у к у , м е н е за со ­
р о м и л а й о го р а б с ь ка ул есливість. Я м о в ч к и ввій ­
ш ов д о хати, а він зостався в к о р и д о р і. Я с ки н у в
с ю р т у к , о д я г б л ю з у , з а к у р и в ц и га р у, а й о го все щ е
н ем а є. Я вийш ов у к о р и д о р , д и вл ю ся, — пр иятеля
м о го наче й н е б у л о ; я зій ш о в ун и з, питаю д в ір ­
н и ка : чи не бачив т а к о го й такого? — Бачив, ка ж е ,
м а л о го з па пер ам и в р у ц і, — ви б іг на в ул и ц ю .
Я на в у л и ц ю , — й слід зам ело- М е н і стало с у м н о ,
наче я втратив щ ось м е н і д о р о ге . Н удився я д о
н а й б л и ж ч о ї н е д іл і й н ія к не м іг зб а гн ути , яка була
пр и чи н а н а гл о ї втечі м о го приятеля.
Д іж д а в ш и с ь н е д іл і, я д р у г о ї го д и н и вночі
піш о в на Т р о їц ь ки й м іс т і, нам илувавш ись с х о д о м
с о н ц я , піш о в д о Л ітн ь о го саду, о б ій ш о в усі алєї,
— нем ає м о го приятеля. Х о тів б ув у ж е йти д о ­
д о м у та згадав А п о л л о н а Б е л ь в е д е р сь ко го , се б то
п а р о д ію на Б е л ь в е д е р сь ко го бо га , щ о сто їть о с то ­
р о н ь ко л о с а м о ї М о й ки . Я туд и, а пр и яте л ь м ій
у ж е й тутеч ки.
П обачивш и м е не , він п о ки н у в рисувати й п о ­
ч ер во нів а ж по вуха, наче дитина, щ о ї ї пійм али,
ч к кр а д е с о л о д ке . Я взяв й о го за т р е м т я ч у р у к у ,
і, я к зл о ч и н ц я , по вів д о п а віл ьйон у та м и м о х ід ь
звелів за сп а н о м у т р а х т и р н о м у Гарсонові принести
чаю .
Як у м ів , п р и го л уб и в я сво го приятеля і, ко л и
він о п р и т о м н ів , запитав й о го , ч о м у він у т ік із к о р и ­
д о р у.
— Ви на м е не р о зс е р д и л и с ь , і я зл яка вся , —
від п о вів він.
14

— І в д у м ц і в м е н е не б у л о на теб е с е р д и ­
тись, — сказав я й о м у. — А л е м е н і п р и к р е б ул о
твоє по н и ж е н н я . Т ілько пес р у к и л и ж е , а Л Ю Д И Н с
ц ь о го не повинна р об ити.
Цей сильний вираз так м о го приятеля вразив
щ о він зн о в у схопив був м о ю р у к у . Я р о зс м ія в с я ,
а він п о ч е р в о н ів , я к р а к, і стояв м о в ч ки , схиливш и
го л о ву.
Налившися чаю , м и р озстались. П р о щ а ­
ю чи сь, я сказав й о м у, щ о б він н е о д м ін н о зайш ов
д о м е н е або с ь о го д н і, або н а й б л и ж ч о ї нед іл і.
Я н е м а ю щ асл ивої вдачі в ід р а зу р о з га д у ­
вати л ю д е й ; зате м а ю нещ асливу вдачу ш в и д ко
сходитись із л ю д и н о ю . Т ом у, к а ж у , нещ асливу, щ о
р ід к о ко л и с ко р е зб л и ж е н н я м е н і о б хо д и л о с ь
д у р н о , о со б л и во з кр и в и м и й к о с о о к и м и . Ц і кр и в і
та к о с о о к і дались м е ні в зн а ки ! С кіл ь ки не тр а ­
плялось м е н і з ним и стикатися, — хоч би один
се р е д них був по р яд н и й , усе — по гань; та, м о ж е ,
це в ж е така м о я доля?
Л ед ве втретє бачу я м о г о н о в о го з н а й о м о го ,
а в ж е спр иятелю ва в із ним , у ж е д о н ь о го п р и хи -
пив'ся, в ж е п о л ю б и в й о го . С п р а в д і, в й о го о б л и ч чі
б ул о щ ось таке, ч о го не м о ж н а б у л о не п о л ю б и ти .
Л ице йо го , с п о ч а тку ніби н ега р не , щ од ал і ста­
вало м е н і м и л іш е . І є ж на світі такі щ асливі
о бл и ч чя !
Я піш о в п р о сто д о д о м у , щ о б м ій приятель
не м у с ів ж д а т и м е н е на к о р и д о р і. І от, ід у по с хо ­
дах, а він у ж е тут, у т о м у с а м о м у р у д у в а т о м у
с ю р т у ц і, вм итий, зачісаний, усм іхається д о м е не .
— З те б е — д о б р и й с к о р о х о д , — ска зав я:
— ти ж іщ е за хо д и в д о себе д о д о м у? Як це ти
встиг т а к ш видко?
— Та я по спіш ав, — о д п о в ів він, — щ о б бути
вд о м а , я к ха зя їн п р и й д е з ц е р кв и .
— Х іб а в теб е ха зя їн суворий? — запитав я..
— С уво р и й і...
 15

— І лихий, — хочеш сказати.

— Ні, скуп и й , — хо тів я сказати. — Він побє
м е н е , а сам р а д іти м е , щ о я спізнився д о о б ід у .
М и ввійш ли д о хати. В м е н е на м о л ь б е р ті
стояла ко п ія з » С та ро го« Веляскеза, щ о в С тр о -
ґа« овій ґа л є р ії, і він пр и л и п д о неї о чи м а . Я взяв
у н ь о го з р у к з го р т о к , р о з го р н у в і став р о з гл я ­
дати. Тут б ул о все, щ о зн е кр а ш у є Л ітній сад, од
ве р тки х, с о л о д к о всм іхн ен их, б о ги н ь до ги д к о го
Геракліта і П ракліта, а в к ін ц і — кіл ь ка р и с у н ків із
барелєф ів, щ о п р и кр а ш у ю т ь ф асади д е я ки х д о м ів ,
у т о м у числі й барелєф и з ку п ід о н а м и , щ о о з д о б ­
л ю ю т ь д ім а р хіте кто р а М о н ф е р р а н а на р о з і набе­
р е ж н о ї М о й к и й Ф о н а р н о го п р о у л к у .
О д н е , щ о м е н е вр азило в цих більш а ніж
сл а бки х ко н тур а х, це надзвичайна схо ж ість із о р и ­
гіналам и, о со б л и в о в ко н тур а х П ракліта й Гера­
кліта. Вони були ви р азн іш і за сво ї о ри гін ал и , пр а ­
вда, й о ги д н іш і, — та все ж на р и с у н к и не м о ж н а
б у л о дивитися б а й д уж е .
Я в д уш і тіш ився сво єю з н а х ід к о ю . М е н і тоді
й на д у м к у не пр и й ш л о запитати себе, щ о я р о ­
б и ти м у при м о їх біл ьш е н іж о б м е ж е н и х д о стат­
ках з о ти м д ія м а н т о м у ко ж усі? П равда, в м ене
в ж е й то д і п р о м а й н ул а ця д у м к а , та тут-та ки враз
і по то н у л а в п р и к а з ц і; »Б ог не бе з м ил о сти , ко з а к
не б е з до л і« .
— Ч о м у в тебе нем ає ані о д н о го р и сунка
відтуш ованого? — запитав я й о го , від д а ю ч и й о м у
з го р т о к .
— Я рисував усі ці р и с у н ки р а н ко м , щ е в д о ­
світа.
— Тобто, ти не бачив їх , я к вони освітлені?
— Я хо д ив і вдень дивитися на них, але тоді
не м о ж н а б у л о р исувати: л ю д и хо д ил и.
— Щ о ж ти гадаєш тепер р о б и ти : зостатись
у м е н е о б ід а ти чи йти д о д о м у?
16

Він хв и л и н ку по м ов ча в і, не п ід в о д я ч и очей,
л е д в е чутно ска зав:
— Я зостався б у вас, ко л и б ви д о звол и ли .
— А я к ти п о т ім виправдаєш ся п е р е д ха­
зяїном ?
— С ка ж у , щ о спав на го р и щ і.
— То х о д ім обідати.
У м а д а м Ю р ґе н с із гостей щ е н е б ул о н ік о го ,
коли м и прийш ли, і я був д у ж е р ад ий: м е н і б у л о б
п р и к р о з у с тр ін у т и я ке сь ч и н о в н и ц ь ке випрасоване
обличчя, щ о б е з гл у з д о всм іхалося б, дивл ю чи сь
на м о го не з о в с ім ч е п у р н о го приятеля.
Після о б ід у д ум а в був я повести й о го д о а ка ­
д е м ії й по ка за ти й о м у » О станній день П о м п е ї« ,
але — не все в ід р а зу . З ам ість т о го я за п р о п о н ува в
й о м у або піти п о хо д и ти б у л ь в а р о м , або почитати
к н и ж к у ; він вибрав останнє, а я, щ о б зр о б и ти
й о м у іспит і з ц ь о го п р е д м е ту, казав й о м у чи­
тати вго л ос. П ри п е р ш ій с т о р ін ц і зн а м е н и т о го р о ­
м а н у Д ік к е н с а » Н ікл я с Н ікл ь б і« я засн ув; але то м у
не винен ні автор, ні читеиь, — м е ні п р о с т о х о ті­
лося спати, б о я не спав у н о ч і.
Коли ж я п р о ки н ув ся й вийш ов д о д р у го ї
кім н а ти , м е н і я ко с ь м и л о впала в 'о к о м о я б у р ­
л а цька сту д ія : н і н е д о к у р к ів ц игар , ні т ю т ю н о в о го
по пел у н ід е не б у л о п о м іт н о ; с к р із ь усе б у л о п р и ­
б р а не й зам етен е , навіть палітра з за со хл и м и ф ар­
б а м и , щ о висіла на цвяху, і та була вичищ ена
й блищ ала, я к ш к л о ; а то й , хто прикла в р у к у д о
всієї ц іє ї га р м о н ії, сид ів біля в ікн а й рисував м а с ку
вславленої н а тур н и ц і Т орвальдсена Ф о р ту н а т и .
Все це б у л о м е н і д у ж е п р и єм н о . Ц і по сл уги
я с кр а в о п р о м о в л я л и на й о го ко ристь. А п р о те
сам не зн а ю ч о м у , не подав я й о м у й з н а ку п р о м о є
за д о в о л е н н я ; але виправив й о м у ко н ту р , наклав
т ін і, й м и піш ли д о » К а п е р н а ум у« пити чай. » К а п е р ­
н а у м « — се б то тра хтир »Берлін« — на р о з і Ш о с т о ї
Л ін ії й А к а д е м іч н о го п р о у л к у ; так о христив й о го ,
 17

здається, П ім е н о в в часи сво го о ч а й д уш н о го сту­

дентства. За чаєм м ій приятель р о зп о в ів м е н і п р о
своє ж и ття -б уття . С ум н е, невеселе о п о в ід а н н я ! А ле
він р о з п о в ів й о го так наївно, так пр о сто , без тіні
н а р ікан н я й д о к о р ів . Д о ц іє ї спо від і я д ум а в був
п р о те, я к дати й о м у к р з щ у о світу, але, вислу­
хавш и спо від ь, перестав і д ум а ти : він був кр іп а к .
М ене так за ско ч и л о це сум н е в ід кр и ття , щ о
я втратив у с я ку над ію йо го перевиховати. М о в ­
чанка тяглася п р и н а й м н і з п івго д и н и . Він зб уд ив
м е н е з то го осто впін н я с в о їм плачем. Я глянув на
н ь о го й запитав, ч о го він плаче.
— Вам п р и кр о , щ о я...
Він не д о го в о р и в і залився сльоза м и.
Я з а с п о ко їв йо го, як м іг, і м и повернулись
до м е не д о д о м у .
Д о р о г о ю з устр ін ул и м и стар ого Венеціа-
нова. Після перш их привітань він пильно подивився
на м о го товариш а й запитав, пр и вітно в см іх а ­
ю чись:
— Чи це не м а йбутній маляр?
Я від по вів й о м у — і так, і ні. Він запитав п р о
п р и чи н у. Я пояснив й о м у по ш е п ки . С тарий за д у ­
мався, стиснув м е ні м іц н о р у к у , і м и розстались.
В енеціанов с в о їм п о гл я д о м та стисненням
р у к и ніби д о ко р я в м е ні за зн е в ір у . Я п ід б а д ь о ­
рився і, згад авш и д е к о го з м а л ярів, учнів і ви хо ­
ванців В енеціанова, хоч і неясно, але побачив
наче б то якусь н а д ію на о б р ії.
Н ад вечір м ій p ro té g é , п р о щ а ю ч и сь зо м н о ю ,
по про си в у м ене я ко го б у д ь естам пика для
зри суван н я. У м е н е був о д ин п р и м ір н и к, якр а з
то д і ви д р уко в а н и й , а саме »Геркулес Ф а р н е з ь -
кий«, в и ґра вір уван ий С л у ж и н с ь ки м з р и с у н ку
Завялова, та щ е » А п о л л ін о « Л осе н ка . Я за го р н у в
о р и гін а л и а р ку ш е м п е т е р го ф с ь ко го па пер у, дав
й о м у італійських о лівців, по ра див, як зб е р іга ти їх,
18

щ о б не ш ка р уб іл и , й м и вийш ли на в у л и ц ю . Він
піш о в д о д о м у , а я д о стар ого Венецианова.
Не м іс ц е й н ед о р еч і р о зп о в ід а ти тут п р о
ц ь о го ч о л о в іко л ю б ц я -м а л я р а . Нехай ц е зр о б и ть
хтось із численних й о го уч н ів, щ о д о кл а д н іш е , н іж
я, знає всі й о го ве л и ко д уш н і по д виги на ниві м и ­
стецтва.
Я о п о вів ста р о м у все, щ о знав п р о с в о го
зн ай д у, й пр оси в й о го п о ра д и, щ о м е н і р о б и ти на
м айбутнє, щ о б довести д іл о д о б а ж ан их н асл ід ків .
Він, я к лю дина в таких справах пр актична, не п р и -
о б іц я в м е н і й не порадив н іч о го п е в н о го : радив
тіл ь ко по зна й о м и ти ся з й о го х а зя їн о м та по з м о з і
п олегш увати й о го тепер іш нє т я ж к е становищ е.
Я так і з р о б и в . Не ч е ка ю ч и н ед іл і, в ж е д р у ­
го го дня вдосвіта піш ов д о Л ітн ь о го саду. На ж аль,
с в о го приятеля я там не зн айш ов; те сам е б ул о
д р у г о го й т р е т ь о го дня, і я виріш ив за ж д а ти , щ о
с ка ж е м е н і неділя.
У н е д іл ю р а н к о м м ій приятель зявився й на
м ій запит, ч о м у й о го не б ул о в Л ітн ь о м у саду, від ­
по в ів м е н і, щ о в них почалась праця в В е л и ко м у
театрі (в той час Кавос п е р е р о б л я в се р е д и н у Ве­
л и к о го театру) і щ о ч е р е з те він не м о ж е в ід в ід у ­
вати Л ітн ь о го саду.
І ц ю н е д іл ю м и пр ове ли з н им так, я к і м и ­
н ул у. Н адвечір, у ж е р о зста ю ч и ся з н им , я запи­
тав ім я й о го хазяїна, та в я к і го д ин и він буває на
п р а ц і.
Д р у г о г о таки дня я зайш ов до В е л и ко го те­
а тр у й п о зн а й о м и вся з х а зя їн о м . П ер е й ш ов всяку
м ір у , вихваляю чи йо го траф арети та р и с у н ки на
стел і й о го вла сн ої к о м п о з и ц ії, чим і п о кл а в м іц ­
ний ф у н д а м е н т п ід наш е знай о м ство .
Х а зя їн м о г о приятеля був м а йстер ж и в о п и с ­
н о го м а л я р с ь к о го ц е ху; тр им ав він по с тій н о
тр ь о х, а ін о д і й більш е нев м и ва к у пістр ь о в и х ха­
латах п ід н а зв о ю учнів, та, я к б ул о тре ба , щ е най­
 19

мав п о д е н н о й п о м іс я ч н о від о д н о го д о десяти

к о с т р о м с ь ки х се л я н -м а л я р ів і ш кл я р ів , та к щ о
в с в о є м у цеху в ін був і м и сте ц тв о м , і ка п іта л о м
неостанній м а йстер . К р ім зга д а н и х м а тер ія л ьн их
п р и км е т, я в н ь о го побачив на стінах кіл ь ка ґр а -
в ю р — О др ана й Вольпато, а на к о м о д і кіл ь ка то ­
м ів кн и г, се ре д я ки х і » П о д о р о ж А на хар сіса М о ­
л о д ш о го « . Ц е м е н е п ід б а д ь о р и л о . Та, на ж аль,
коли я й о м у зд а л ека н атякнув п р о по ліп ш ен н я
стану й о го п істр ьо ви х учнів, й о го здивувала така
дика д у м ка , й він почав м е н і д о во д и ти , щ о це п о ­
тягло б за с о б о ю не щ о інш е, я к їх власну заги бель.
Д л я п е р ш о го р а зу я й о м у не перечив, та
й м а р н о б ул о б п е р е ко н ув а ти й о го в п р о т и л е ж н о м у :
лю ди м а те р ія л істи ч н і й н е р о зв и н е н і, щ о п р о ж и л и
і« свою зл и д е нн у м о л о д іс ть у б р у д і та с кр у т і
і і ле две-л е две вилізли на світ Б ож ий, не вір ять
[ ж а д н ій т е о р ії; для них нема інш их ш ляхів д о д о -
[ б р о б у ту , к р ім тих, я кі вони пр ойш ли сам і, а часто
j д о ц ь о го гр у б о го пе р е ко н а н н я д о м іш а н е щ е
; й н а й гр у б іш е по чуття : м ене, м о вл яв, не гладили по
і го л о в ц і, за щ о ж я б у д у ко го с ь гладити?
М айстер м а л я р н о го цеху, здається, не був
[ далекий о д т а к о го а н ти л ю д с ь ко го почуття. О д н а -
; че з го д о м м е н і по щ асти л о вм о вити й о го , щ о б він
j не п е р е ш ко ж а в м о є м у p ro té g é від від ува ти м е -
; не підчас свят і в б у д н і, ко л и пр ац і немає, напр и-
| клад, з и м о ю . Він хоч і зго д и в ся , та все ж дивився
[ на це, я к на п е сто щ і, щ о не д о в о д я ть ні до ч о го
f інш ого, я к д о за ги б е л і. Він м а л о щ о не вгадав...
М и н у л о л іто й о сін ь, настала зим а . П раця
[, • В е л и ко м у теа трі була за кін ч е н а . Театр о д ч и -
! нено, й чар івн иця Таліоні почала св о ї чарівні ево-
л ю ц ії. М о л о д ь була я к не своя, а старі п р о с то ка­
зилися. О д н і т іл ь ко суво р і м а тр о н и та о ча йд уш н і
б а л а м утки впе рто м у р м о с и л и с ь та підчас найне-
еам овитіш их о п л е сків п р и зи р л и в о п р о м о в л я л и :
„ m a u v a is g e n re “ , а н епр и ступн і п ур и та н ки х о ­
20

р о м ви гукув а л и : » р о зп у с та ! р о з п у с т а ! пуб лічна

р о зп у с та !« І та к оті святенниці й л и ц е м ір ки н е п р о ­
пуска л и ані о д н о го с п е кта кл ю Т аліоні, а ко л и
вславлена артистка по год ил ася стати P rin c e s s e
T ra b u c o n e , вони п е р ш і о пл акувал и в е л и ку втрату
й о с у д ж у в а л и ж ін к у за те, ч о го сам і не м о гл и з р о ­
бити, хоч би з я ки м и ко с м е ти ч н и м и за со б а м и .
Карло В еликий (та к звав н е б іж ч и к Василь
А н д р іє в и ч Ж у ко в с ь ки й нині т а к о ж п о к ій н о го Карла
Павловича Б р ю л о ва ) б е з м е ж н о лю б и в п р е кр а с н е
м и с те ц тв о , в ч о м у во н о б не виявлялось, але
д о суч а сн о го балету був він м а л о щ о н е б а й д у ж и й ,
і ко л и го во р и в ін о д і п р о балет, т о не ін а кш е , я к п р о
ц у к р о в у ігр а ш к у . На за кін ч е н н я сво го т р ію м ф у Та­
л іо н і пр ота нц ю в ал а ка ч у ч у в балеті »Гітана«. Т ого
с а м о го вечора пронеслася качуча п о ц іл ій наш ій
П а л ь м ір і, а д р у г о г о дня вона вж е панувала і в па­
лацах а р и с то кр а т ії і в ти х о м у з а к у т к у к о л о м е н -
с ь к о го у р я д о в ц я . С к р із ь качуча — і вд о м а , і на
в ул и ц і, і за р о б о ч и м сто л о м , і в тр а хти р і, і... за
о б ід о м , і за ве ч е р е ю , о д н о с л о в о : з а в ж д и й с кр ізь
качуча. Не к а ж у вж е п р о в е ч ір ки й в е че р н и ц і, де
качуча стала н е о б х ід н о ю р іч ч ю . Це все н іч о го :
кр а с і й м о л о д о с ті все ц е личить; але ш ан овні м а ­
те р і й навіть б атьки р о д и н , і ті — т е ж туд и . Ц е б у ­
ла п р о сто х о р о б а св. Віта в п о д о б і ка ч уч і. Батьки
й м а те р і н е з а б а р о м сха м ен улись та по вбир а ли ,
я к Гітан, св о їх д іт о к , щ о ледве починали ходити.
Б ідні м а л е н ь кі, с кіл ь ки вони п р о л и л и с л із чер ез
оту кл яту ка ч у ч у ! А л е зате е ф е кт був повний,
е ф е кт, щ о д ій ш о в д о с п е ку л я ц ії. Н апр и кл а д , коли
в а м ф ітр іо н а не б у л о вла сного ка р а п у зи ка , то ве­
ч ір к и пр и кр аш ув ал и сь к а р а п у з и к о м Гітаном , п о з и ­
ч е н и м за гр о ш і. » С в іж о пр е д а н іе , а в ір и т с я сь
трудом ъ«.
В час н а й га р я ч іш о ї ка ч у ч о м а н ії від від а в м е не
К а р л о Великий (він лю бив о д в ід ув а ти св о їх учнів),
сів на канапу й за д р ім а в . Я м о в ч ки м илувався йо го
 21

р о з у м н о ю , ку ч е р я в о ю го л о в о ю . За хвилину він
ш в и д ко під вів очі, засм іявся й запитав м е не :
— Знаєте що?
— Не зн а ю , — в ід п о вів я.
— С ь о го д н і Губ ер (п е р е кл а д ч и к »Ф авста«)
о б іц я в м е н і дати білет на »Гітану«, — х о д ім о !
— Коли так, то пош літь сво го Л укіян а до Гу­
бера, щ о б він дістав два білети.
— Чи не п о б іг би цей малий, — сказав він,
— в ка зу ю ч и на м о го п р о т е ж е .
— Щ е й я к п о б іж и т ь , — пиш іть за п и ску.
На кл а п ти ку с ір о го па пер у він написав іта­
л ій с ь ки м о л ів ц е м : »Д іста н ь два білети. К. Б р ю ­
лов«. Д о ц ь о го л а ко н іч н о го послання я до д ав ад­
р есу, і М е р к у р ій м ій полетів.
— Щ о це в вас, — м о д е л ь чи слуга? — запи ­
тав він, у ка з у ю ч и на д вері, щ о зачинялись.
— Ні се, ні те, — в ід п о вів я.
— О б личчя йо го м е н і по доб ається, — не
кр іп а ц ь ке .
— З о в с ім не кр іп а ц ь ке , автім ... — я не д о го ­
ворив і спинився.
— А в т ім кріпак? — п ід хо пи в Б рю лов.
— На нещ астя, так, — до д ав я.
— Б а р б а р и зм , — п р о ш е п о тів Б р ю л о в і з а д у ­
мався. Після хвилини р о з д у м у він кин ув на п ід ­
л о гу ц и га р у, взяв ка пе л ю ха і вийш ов, але зар аз ж е
вернувся й ска зав:
— П ід о ж д у й о го : м е н і хочеться щ е раз
глянути на й о го обличчя, — і, за ку р и в ш и ц игар у,
п р о м о в и в : — п о ка ж іт ь м е н і й о го п р а ц ю !
— Х то вам п ід ка за в , щ о в м е н е є й о го праця?
— П овинна бути, — ска зав він р іш уче .
Я по ка за в й о м у м а ску Л а о ко о н а , р и с у н о к в и ­
кін ч ен и й , і з л іп о к М ік е л я А н д ж е л ь о , тіл ь ко н а кр е ­
слений. Він д о в го дивився на р и с у н ки , себто д е р ­
ж ав р и с у н ки в р у ка х , а дивився... Бог й о го знає,
к у д и він то д і дивився.
22

— Х то такий й о го пан? — запитав він, п ід ­

вівш и го л о в у.
Я ска зав й о м у п р із в и щ е дідича.
— П р о в а ш о го учня треба д о б р е по д ум ати .
Л у кія н о б іц я в почастувати м е н е р о с т б іф о м , п р и ­
хо д ьте о б ід а ти .
С ка за вш и це, п ід ій ш о в д о две ре й і зн о в спи­
нився:
— П р и ве д іть й о го ко л и н є б у д ь д о м е не . Д о
п о б а че н н я !
І він вийш ов.
За ч верть го д ин и по вер н увся м ій М е р к у р ій
і п о в ід о м и в , щ о »вони«, себто Губер, хо тіл и са м і
зайти д о Карла П авловича.
— А чи знаєш ти, хто такий К а рло Павлович?
— запитав я й о го .
— З н а ю , — в ід п о в ів він, — т іл ь ко я й о го
н іко л и на о ч і не бачив.
— А сьогод н і?
— Х іб а це був він?
— Він.
— Ч о м у ж ви м е н і не ска за л и , я хоч би гля­
нув на н ь о го , а то я д ум а в — та к со бі яки й сь пан.
Чи не з а й д е він д о вас щ е ко лин єб уд ь? — зап и ­
тав він, п о м о в ч а в ш и тро хи.
— Н е зн а ю , — ска за в я й став одягатись.
— Б о ж е м ій , Б о ж е м ій ! Я кб и на н ь о го хоч
зд а л е ка по д и в и ти сь! — Знаєте, — го в о р и в він
далі — ко л и я йду вул и ц е ю , все д у м а ю п р о н ь о го
і, п р и гл я д а ю ч и сь д о п р о х о ж и х л ю д е й , о чим а ш у ­
ка ю й о го м іж н им и. П о р тр е т йо го , ка ж у ть , д у ж е
п о д іб н и й д о то го , щ о на » О ста н н ьо м у д н і П о м ­
пеї«.
— П о д іб н и й ... а ти все таки не пізнав й о го
ко л и він б ув тут. Та не ж у р и с ь , я к щ о він д о нед іл і
не п р и й д е д о м е не , то м и з т о б о ю в н е д іл ю п ід е м
з В ІЗ И Т О К ) д о н ь о го . А п о ки щ о , ось то б і к в и т о к д о
м а д а м Ю р ґе н с : я с ь о го д н і в д о м а не о б ід а ю .
 К. П. Брюлов.

Р о зпор ядивш ися так, я вийш ов.

В р о б іт н і Б рю лова я застав В. А. Ж у к о в ­
с ь ко го і М . Ю . граф а В є л ь го р сь ко го . Вони м илува ­
лись іщ е н е скін ч е н о ю ка р т и н о ю »Розпяття Х ри­
ста«, м а л ьо в а н о ю для л ю те р а н с ь ко ї ц е р кв и Петра
й Павла. Голова р и д а ю ч о ї М а р ії М агдалини вж е
була викінчена, і В. А . Ж у ко в с ь ки й , спо гл яд а ю чи
на ц ю ч у д о в у заплака ну кр а сун ю , сам заплаказ
та, о б ій м а ю ч и Карла В е л ико го, цілував йо го так,
наче ство ре н у н им кр а сун ю .
Ч астенько д о вод ил ось м е ні р а з о м із Б р ю л о -
вим бувати в Е р м іта ж і. Це були б л и скучі л е кц ії
з т е о р ії м алярства; і к о ж н о г о р азу такі виклади
закінчувались Т енєром і з о к р е м а йо го » К аза р ­
24

м о ю « . П еред ц іє ю ка р ти н о ю , бувало, п о д о в гу він

спинявся і, після н ад хн е н ого , с е р д е ч н о го п а н е ґі-
р и ка всла вле но м у ф л ям а н д ц е ві, д о д авав: »Задля
с а м о ї ц іє ї ка ртин и м о ж н а пр иїха ти з А м е р и ки « . Те
сам е м о ж н а тепер сказати п р о »Розпяття«, а о с о ­
бливо п р о го л о в у р и д а ю ч о ї М а р ії М агда лини.
Після о б ій м ів та п о ц іл у н ків Ж у ко в с ь ки й
вийш ов до д р у г о ї хати. Б р ю л о в, побачивш и м ене,
всм іхн увся до м е н е й піш ов за Ж у ко в с ь ки м .
За п ізго д и н и вони по вер н улись до р о б іт н і, і Б р ю ­
лов, п ід ій ш о вш и д о м ене, сказав, усм іха ю ч и с ь :
» ф ун д а м е нт закл ад е н о« . Тої са м о ї хвилини від ч и ­
нились две рі й увійш о в Губер, вж е не в м у н д ір і
ін ж е н е р а ш ляхів, а в ч о р н о м у ч е п у р н о м у ф ра ку.
Л ед ве встиг він укл о н и ти ся, як до н ь о го п ід ій ш о в
Ж у ко в с ь ки й і, п р и я з н о стиска ю чи й о м у р у ку ,
просив й о го п р о ч и т а т и . о ста н ню сц ену з Ф авста.
Губ ер прочитав. В р аж ін н я б ул о зелике, і поет був
н а го р о д ж е н и й щ и р и м п о ц іл у н к о м д р у го го поета.
Н е за б а р о м Ж у ко в с ь ки й і граф В єльго рський вий­
ш ли з р о б ітн і. Губер, п о чув а ю чи себе вільніш е,
прочитав нам н о в о н а р о д ж е н у »Терпсихору«, після
ч о го Брю лов ска зав:
— Н іза щ о не п ід у дивитись на »Гітану«.
— 4 o m v ? — запитав Губер.
— Щ о б зб е р е гти в ір у в тво ю Т ер психо ру.
— Якто?
— Кр ащ е вірити в пр е кр а сн и й вим исел, н іж ...
— Ц им хо че ш сказати, — перебив й о го поет,
— щ о м о я п о е зія вищ а за б о ж е ств е н н у Таліоні?
М із и н ц я , нігтя на її м із и н ц і вона не варта, єй ж е
Б о гу! А л е я м а л о щ о не заб ув, щ о сь о го д н і в » А л е ­
кса н д ра « їм о м а ка р о н и й стуф ато з л я кр ім а кр іс ті.
Там б у д е Н естор, М іш а etc., etc... і нареш ті Пя-
н е н ко . їд ь м о !
Б рю лов узяв капелю ха.
— О т, зн о в у м ало не забув... — до д ав Гу­
бер, ви йм а ю чи з киш ені кв и тки , — ось тоб і два
 25

кв и тки , а після с п е кта кл ю — д о Н естора на » б ір ж у «

(та к ж а р то в л и в о звались літе р а тур н і вечо р і К у­
ко л ь н и ка ).
— П ам ятаю , — від по вів Б рю лов, — і, вдяг-
ши капелю ха, подав м е н і кв и то к.
— І ви з нами? — сказав Губер, зве рта ­
ю чи сь д о мене.
— І я з вами, — в ід п о вів я.
— їд ь м о , — сказав Губер, — і ми вийшли
в к о р и д о р . Л у кія н , зач ин яю чи д ве рі, п р о б у б о н ів :
— О сь тоб і й р о стб іф !
Після м а ка р о н ів , стуф ато й л я к р ім а -к р іс т і
ко м п а н ія вируш ила на » б ір ж у « , а ми, себто я, Гу­
бер і Карло В еликий піш ли д о театру. Д о ж и д а ю ч и
у в е р тю р и , я м илувався т в о р а м и м о го п р о те ж е .
Д л я всіх о р н а м е н тів та а ра б е сків, щ о о з д о б л ю ­
вали пляф он В е л и ко го театру, р и сун ки зр о б и в віч
за в к а з ів ка м и а р хіте кто р а Кавоса. П ро це р о з п о ­
вів м е н і не він са м і не й о го ч есто л ю б ний хазяїн,
а м е х а н ік Карташ ов, щ о по стій н о бував при
р о б о та х і щ оранку частував м о го п р о те ж е
чаєм. Я хотів був п р о ара бе ски сво го учня ска за ­
ти Б р ю л о ву, але з а гр е м іл а у в е р тю р а , і всі, а з ними
й я, спр ям ува л и сво ї очі на завісу. У в е р тю р а с кін ­
чилась; завіса ворухнулась і підвелась д о го р и ;
почався балєт. Д о качучі все йш ло га р а зд : п уб л іка
трим алась, я к ко ж н а д о б р е вихована пуб л іка.
К о л и ж уд а рили в кастанєти, все зд р ігн у л о с ь і за­
тр е м тіл о . О пл е ски пр олун а ли в салі, спо ча тку тихо,
як да л еке гу р ко т ін н я гр о м у , далі — ставали
го л о с н іш і й го л о с н іш і; ко л и ж качуча скінчилася,
вибухли гр о м о м . Вихована п уб л іка , а з нею
й я, гр іш ни й, наче п о ка зи л и ся : реве, хто й я к м о ж е ,
хто „ b r a v o “ , хто „ d a c a p o “ , а хто т іл ь ко сто­
гне та р у ка м и й н ога м и п р а ц ю є . Після п е р ш о го
виб уху я глянув на Карла В е л и ко го , а з н ь о го б ід ­
н о го а ж піт гр а д о м ко ти ться, п р а ц ю є р у ка м и й но­
гам и й щ о д у х у кр и ч и ть: „ d a ca p o !“ — Т аксам о
й Губер. Я тро хи від ітхн ув та й со бі за вчителем.
26

П оволі б у р я почала спадати; викл и ка н а вд е ­

сяте чар івн иця, пур хнул а на сц ен у та після кіл ь ко х
найі*р ац іозн іш их кн ікс е н ів щ езла.
А ж то д і К а р л о В еликий устав, витер з чола
п іт і, зве рта ю ч и сь д о Губера, п р о м о в и в :
— Х о д ім на сцену, п о з н а й о м м е н е в нею .
— Х о д ім , — сказав у захваті Губер, —
і м и піш ли за кул іси . За кул іса м и в ж е р оїл а сь
ю р б а п р и кл о н н и к ів , щ о складалась п е р е в а ж н о
з п о в а ж н и х лисин, о ку л я р ів і б ін о кл ів . Д о них
п р и м остил ися й м и. Не бе з т р у д н о щ ів п р о с у н у ­
лись м и д о се ре д ин и ц іє ї м аси. І — Б о ж е , щ о ми
там побачили! П урхл ива, л е ген ька , я к з е ф ір , ча­
р ів н и ц я леж ала у в о л ь т е р ів с ь ко м у кр іс л і з р о з ­
зя вл е н и м р о т о м , з р о з д у т и м и , я к в а р а б с ь ко го
ко н я , н із д р я м и , а по л и ц і, — я к вода в е сн о ю , —
текл и м у т н і с т р у м ки , зм іш а н і з п о т о м , з білил ам и
та з р у м я н а м и .
— Г и д ко ! — сказав К а р л о В еликий і подався
н а за д ; я за н и м , а бідн ий Губер, справді б ід н и й , бо
він о ц е сам е с кін ч и в о д п о в ід н и й д о м о м е н т у к о м ­
п л ім е н т і, з го л о ш у ю ч и п р із в и щ е Б рю лова, о гл я ­
нувся н а в ко л о , а Б р ю л о в з н и к. Не зн а ю , я к Губер
виплутався з т о ї халепи.
Залиш ався щ е о д ин а кт балету, але м и п о к и ­
нули театр, щ о б не псувати десерта ка п у с то ю , як
висловився Б р ю л о в. Не зн а ю , чи від від ува в він
балет після »Гітани«; зн а ю т іл ь ко , щ о він н іко л и
п о т ім п р о балет не го во р и в.
Вертаю сь д о сво го ге р о я . Після сл ів, щ о
їх сказав м е н і Б р ю л о в : » ф ун д а м е н т закл ад е н о« ,
н а д ії почали п р иб ир ати в м о їй уяві більш о зн а че н і
ф о р м и . Я почав д ум а ти , чим би кр а щ и м з а ц ік а ­
вити с в о го уч ня ; м о ї д о м а ш н і засо б и були н ік ч е м ­
ні. Я д у м а в п р о античну ґа л є р ію ; А н д р ій Г р и го р о ­
вич, наглядач за ґа л є р іє ю , певно по го д и в ся б, але
статуї в ґа л є р ії та к о світл е н і, щ о їх р исувати не
м о ж н а . Н адум ався я та й зве р н увся з два д ц ятьм а
 27

ко п ій к а м и д о ж и в о го А н ти н о я , н атур н ика Тараса,

щ о б він у по за кл а со в і го д и н и пускав м о го учня
д о гіп с о в о го класу. Так і сталося. Ц ілий ти ж д е н ь
він навіть о б ід а в у класі, нарисував го л о в у Л ю ц ія
В ерра, р о з п у с н о г о п о в ір н и ка М а р ка А в р е л ія , і го ­
л о ву Ґе нія — т в ір Канови. П о т ім я й о го пе ре вів
д о ф іґу р н о го кла су та для п е р ш о го р а з у звелів
й о м у зрисувати А н т и н о я з ч о ти р ь о х б о к ів . У
віл ьн у го д и н у п р и хо д и в я д о класу й зао хоч ува в
н е в т о м н о го пр а ц ь о в н и ка ф у н т о м ситниці та ш м а т­
к о м ко вб аси, зви ч а й н о ж він о б ід а в ш м а т к о м ч о р ­
н о г о хліба з в о д о ю , — я к щ о Тарас во д и принесе.
Т раплялося, щ о й я, м и л у ю ч и с ь Б е льве д ер сь ки м
т о р с о м , не витр им ува в і сідав рисувати. Ч уд о вий,
з р а з к о в и й тв ір ста р о д а в н ь о ї с ку л ь п т у р и ! Н е д ур н о
сл іпи й М ік е л ь А н д ж е л ь о захо пл ю вав ся, о б м а ц у ­
ю ч и цей у л а м о к »Гер куле са на сп о ч и н ку« . І д и вн о !
Я кийсь пан Ґе рсе ван о в у св о їх п о д о р о ж н іх вра-
ж ін н я х та к п о -м и с т е ц ь к о м у пр ави льн о о ц ін ю є пе-
д а ґо ґіч н и й тв ір М ік е л я А н д ж е л ь о »С траш ний С уд«,
ф р е с ки б о ж е с т в е н н о го Рафаеля й б агато інш их
вславлених тв о р ів с ку л ь п т у р и й м алярства,
а в А п о л л о н і Б е л ь в е д є р с ь ко м у бачить т іл ь ко ула ­
м о к м а р м у р у й більш н іч о го . Д и в н о ! Після А н ти ­
н о я м ій приятель зрисував Ґ е р м а н ік а й Ф а в н а , щ о
танцю є, і о д н о го п р е га р н о го р а н ку я й о го п р е д ста ­
вив Ка рло ві В е л и ко м у. З ахо пл ен н я м о го учня не
м о ж н а списати, ко л и Б р ю л о в л а скаво й п о б л а ж ­
л и во похвалив й о го р и сун ки .
Я в ж и тті с в о м у не бачив ве се л іш о ї й щ асли­
в іш о ї л ю д и ни , я к о ю був він кіл ь ка день.
— Н е в ж е Б р ю л о в з а в ж д и такий д о б р и й , та­
ки й ласкавий? — спитав він м е н е кіл ь ка р азів.
— З а в ж д и , — від п о в ід а в я.
— І ц я чер во на кім н а та — й о го ул ю б л е н а
хата?
— У л ю б л е н а , — від п о в ів я,
— Все ч е р в о н е ! кім н а та ч ер во на , канапа
чер во на , ф ір а н ки на в ікн і ч е р во н і, халат червоний
28

і р и с у н о к че р во н и й ! Усе ч ер во не . Чи ж п обачу
я й о го ще ко л и н е б уд ь так близько?
І після ц ь о го запитання м ій приятель починав
плакати. Ясна р іч, я не потіш ав й о го ; та й я ке
співчуття, яка втіха м о ж е бути в и щ о ю за ці щ а­
сливі, за ці р а й сь кі, б о ж е ств е н н і сльози? — Все
ч е р во н е ! — п о вто р ю в а в він к р із ь сльози.
Ч ервона кім н а та , обвіш а на п е р е в а ж н о сх ід -
н ь о ю д о р о го ю з б р о є ю , освітлена к р із ь п р о ­
з о р і чер во ні ф ір а н ки со н ц е м , і м ене, в ж е зв и ­
кл о го до ц іє ї д е к о р а ц ії, на я ку с ь хвилину була
вразила, а для н ь о го вона залиш илась пам ят'ною
д о м о ги л и . Після д о в ги х та страш них пе р е ж и в а н ь
заб ув він усе: і м исте ц тво , і д ухо в е ж и ття своє,
й кохання, щ о й о го о тр у їл о , і м е не , щ и р о го свого
приятеля, — все, все забув. А л е червона д е ко р а ц ія
й К а рло Павлович були й о го о ста н н ім и словам и.
Д р у г о г о дня після ц іє ї візити з у стр ін у в с я
я з К а р л о м П авловичем , і він запитав м е н е п р о
адре су, ім я й п р ізв и щ е власника м о го п р о те ж е .
Я подав йо м у. Він узяв візн и ка й поїхав, ска завш и
м е н і:
— У в е ч о р і зайд іть.
У в е ч о р і я зайш ов.
— Це найбільш а свиня в т о р ж к о в с ь к и х па­
тинках, — та ки м и словам и зу с тр ів м е н е К а рло
П авлович.
— Щ о таке? — спитав я йо го, д о гад а вш и сь,
пр о к о го йде м ова.
— А таке, щ о ви завтра підете до ц іє ї а м ф і­
б ії, щ о б він визначив ц ін у за ва ш о го учня.
К а р л о В еликий був о б ур е н и й . Д о в го ходив
він м о в ч ки по хаті, нареш ті пл ю нув і п р о м о в и в :
»ваіндал із м !«
— Х о д ім н а го р у, — до дав він, зве рта ю ч и сь
д о м е не , і м и м о в ч ки піш ли н а го р у, де м істилася
й о го спальня, б іб л іо те ка і р а з о м їдальня.
Він звелів подати л я м п у , п о пр о си в м е н е п р о ­
читати щ о н е б у д ь уго л о с , а сам сів кінч ати р и с у -
г
І

29

н о к се пією »О даліска у сні« д о а л ьб ом у, здається,

Владіславлєва.
Аг>е м ирна наша праця тягнулась н е д о вго .
Й ого , як в и д ко , все щ е переслідувала свиня
в т о р ж к о в с ь к и х патинках.
— Х о д ім на вулицю , — зап ро пон ува в він,
за кри в аю чи р и с у н о к.
М и вийш ли на вул и ц ю й д о в го ходили набе­
р е ж н о ю , п о тім вийш ли на Великий П ро спе кт.
— Він тепер у вас удома? — запитав він
м ене.
— Ні, — в ід п о вів я, — він у м ене не ночує.
— То х о д ім о вечеряти, — і м и зайш ли
до Д е л і.
Бачив я чим ало на с в о м у в іку р іж н и х р о с ій ­
ських д ід и ч ів , і багатих, і се р е д н ь о ї р у ки , й хуто ­
рян. Бачив навіть таких, щ о по стійно ж и вуть
у Ф р а н ц ії та в А н ґл ії й із за хо п л е нн я м го вор ять
пр о д о б р о б у т т а м о ш н іх ф е р м е р ів і селян, а в себе
вдом а о станню в ів ц ю у м у ж и к а заб и р а ю ть. Бачив
я багато д и ва ків то го р о д у , але т а ко го дивака-
р осія н ин а, яки й би так н е ч е м н о прийняв у себе
вдо м а К. Б р ю ло ва , я не бачив.
Це д у ж е р о з б у р х а л о м о ю ц іка в ість ; я д о вго
не м іг засн ути: все д ум а в і питав сам себе, щ о це
за свиня в т о р ж к о в с ь к и х патинках? А ле з а ц іка в ­
лення м о є ш в и д ко п р о х о л о л о , коли я д р у ­
го го дня вранц і почав одягати ф р а к; р о з в а ж л и ­
вість узял а го р у . Вона го вор ил а м е н і, щ о ця свиня
не така в ж е ц ікава р ід к іс т ь , щ о б чер ез неї ж е р т в у -
аати власною а м б іц іє ю , хоч справа й вимагала
в е л и ко ї ж е р тв и . А в т ім повставало питання: а щ о,
ко л и й я, за п р и кл а д о м м о го в е л и ко го вчителя, не
ви тр и м а ю тортур? Тоді що?
П о д ум а вш и тро хи, я скинув ф ра к, вдягнув
своє буд е н н е пальто й вируш ив до с та р о го Вене­
цианова. Він — п р а кти к у таких справах; йо м у
м абуть не раз і не два д о во д и л о сь мати сутички
 зо
з та ки м и о р и гін а л а м и , сутич ки, щ о з них він вихо­
див із честю .
В енеціанова я застав у ж е за п р а ц е ю . Він р о ­
бив туш е ю р и с у н о к із власної ка ртин и »М ати вчить
ди ти н у м олитись Б огу«. Цей р и с у н о к призначався
для альм анаху Владіславлєва »Утренняя З аря«.
Я зясував й о м у п р ичин у н есв оєча сн ої візити
й подав а д ре су а м ф іб ії. С тарий п о ки н ув пр а ц ю ,
вдягнувся, і м и вийш ли на в ул и ц ю . Він узя в візн и ка
й по їхав , а я вернувся д о д о м у , де й застав у ж е
м о го ве село го , щ асл ивого учня. Й о го веселість
і щ астя ніби ч им сь були з а х м а р е н і; він був п о д іб ­
ний д о л ю д и н и , щ о баж ає по ділитися з пр ия теле м
в е л и ко ю т а є м н и ц е ю , але б о їть ся , щ о ця таєм ­
ниця перестане бути та є м н и ц е ю . Щ е не ски н увш и
пальта й не п е р е д я гн ув ш и сь у б л ю з у , я з а п р и м і­
тив, щ о з м о їм пр и яте л е м , щ ось не теє.
— Ну, щ о в тебе нового? — запитав я його,
— щ о ти р о б и в уч о р а ввечорі? Як там твій хазяїн?
— Х а зяїн — н іч о го , — в ід п о вів він запина­
ю чи сь , — а я читав » А н д р ія С авояра«, а ж п о ки не
по л ягал и спати, а п о т ім засвітив стеа ри но ву свіч ку,
я ку ви м е н і дали, й рисував.
— Щ о ж ти рисував? — спитав я й о го : —
з естампа? Чи та к щ онебудь?
— Так, — п р о го в о р и в він, ч е р в о н ію ч и . — Пе-
р е д т и м я читав тво ри О зе р о ва , й м е ні по д об ався
»Э д ипъ въ А е и н а хь « , то я й спр об ував к о м п о н у ­
вати.
— Це д о б р е . Ти пр и н іс св о ю к о м п о з и ц ію
з со б о ю ? П о ка ж и м е н і її.
Він вийняв із киш ені н евелики й з г о р т о к па­
п е р у і, т р е м т ю ч и м и р у ка м и р о з го р т а ю ч и й о го та
п о д а ю ч и м е н і, п р о м о в и в :
— Не встиг о бвести п е р о м .
Ц е б ув пе рш и й й о го тв ір , щ о й о го т а к т я ж к о
зва ж и в ся він м е н і п о ка за ти . М е н і подоб алася й о го
с кр о м н іс т ь , або, кр а щ е ска зати, н е см іл и в ість : ц е —
 31

правдива о зн а ка таланту . М е н і подоб ався т а к о ж

і сам й о го тв ір сво єю п р о с т о то ю : Едип, А н ти ґо н а
та о п о д а л ь — П о л ін ік, тіл ь ко три ф іґу р и . У перш их
спр о б а х р ід к о трапляється такий л а к о н із м ; почат­
ко в і с п р о б и з а в ж д и б а га то скл а д н і. М о л о д а уява
не скупч ується , не зо с е р е д ж у є ть с я в о д н о м у бага­
то з н а ч н о м у слові, в о д н ій ноті, в о д н ій р и сі; їй тре­
ба п р о с т о р у ; вона ш иряє й, ш и р я ю чи , часто зап л у­
тується, падає й р озб ив ається о б н е зл о м н и й л а ко ­
н ізм .
Я похвалив й о го за ви б ір сцени й порадив
читати, к р ім п о е з ії, найбільш е іс т о р ію та найпиль-
ніш е зр и со вува ти х о р о ш і естам пи, я к н апр икла д
Рафаеля, Вольпато, або П уссена, О драна.
— І ці, й інш і — ка ж у , — м ає твій ха зяїн , то
й р и с у й їх у вільний час, а к н и ж к и тоб і постача-
ти м у я.
І тут таки дав й о м у кіл ь ка то м ів » Іс т о р ії ста­
р о д а в н ь о ї Гр ец ії« .
— У хазяїна, — п р о м о в и в він, б е р учи к н и ж ­
ки, — к р ім тих, щ о висять по стінах, є повний п о р т­
фель естам пів, але він м е н і не д о зв о л я є з них р и су-
■ати: бо їть ся, щ о б я їх не попсував. Щ е , — го во р и в
• ін далі, всм іха ю ч и сь, — я сказав й о м у, щ о ви во­
дили м е н е д о Карла Павловича й по ка зув а л и м о ї
р и с у н ки , та щ о... (тут він зам явся)... щ о вони... та
з р е ш т о ю я й сам т о м у не в ір ю .
— Якто? — п ід хо п и в я, — він не вірить, щ о
Б рю л ов похвалив т в о ї рисунки?
— Він не по в ір и в і т о м у , щ о я бачив Карла
П авловича, й назвав м е н е д у р н е м , ко л и я й о го за-
певню вав.
Він хотів іщ е щ ось казати, але д о хати ввій­
ш ов В енеціанов і, ски д а ю ч и ка пе л ю ха , п р о го в о ­
рив, у с м іх а ю ч и с ь :
— Н іч о го не сталося! Д ід и ч я к д ід и ч ! Щ о
правда- з го д и н у п р о тр и м а в м е н е в п е р е д п о ко ю ,
•Л в в них такий у ж е звичай. Щ о р о б и ти , звичай —
ТОЙ самий за к о н . П рийняв він м е н е в себе в ка б і­
32

неті. О т — ка б ін е т м е н і не спо д об ався. Щ о п р а в д а ,

все це р о з к іш н е , д о р о ге , пиш не, але все те — пиш ­
не п о -я п о н с ь ко м у . С по ч а тку я р озб а л а кав ся п р о
пр освіту взагалі та п р о ф іл а н тр о п ію з о к р е м а . Він
м о в ч ки д о в го м е н е слухав з ув а го ю та в кін ц і п е ­
р ер вав: »Та ви ска ж іть м е н і щ и р о , п р о сто , ч о го ви
з ваш им Б р ю л о в и м од м е н е хочете? Ну, й чудасія
була м е ні з н им учор а — спр а в ж н ій д и ку н а м е р и ­
ка н сь ки й !« І він го л о с н о зар егота вся. З р а з у я з н і­
я ко в ів , та за р а з стям ився й с п о кій н о , п р о с то п о ­
яснив й о м у справу.
— То так би давно й ска зали, а то ф іл ан тр опія ,
— яка тут ф іл а н тр о п ія ! Грош і — та й го д і! — додав
він, зад ово лен ий з себе. — Так ви хочете знати
останню ціну? Чи так я вас зр о зум ів ?
Я в ід п о в ів :
— Ц іл к о м так.
— Так ось вам м оя остання ц іна: 2.500 ка р б о ­
ванців, — згода?
— З го д а , від по вів я.
— Він р е м іс н и к, — го во р и в він далі, — в г о ­
сподарстві н е о б хід н и й ... — і хотів був іщ е щ ось
го во р и ти , але я вклонився й вийш ов. І о т я п е р е д
вами, — додав старий, усм іха ю ч и сь.
— С ер д е чн о вам д я к у ю .
— С ер д е чн о д я к у ю і вам, — сказав він, м іц н о
стиска ю чи м е н і р у к у . — Ви м е н і дали н а го д у з р о ­
бити хоч щ ось на ко р и сть н аш ого п р е к р а с н о го м и ­
стецтва, а при ц ь о м у й побачити дивака, щ о зве
наш ого В е л и ко го Карла а м е р и ка н с ь ки м д и ку н о м .
С тарий д о б р о д у ш н о засм іявся.
— Я, — переставш и см іятися, сказав він, —
подав св о ю ле пту; тепер ваша ч ер га; а на ви па д о к
невдачі, я зн о в у зве рн усь д о а н гл ій с ь ко го кл у б у .
А п о ки щ о до по ба че н ня !
— Х о д ім р а з о м д о Карла П авловича, — за­
п р о п о н ува в я.
— Не п ід у і вам не р а ж у . П ам ятайте пр и -
сл івя: н епр о хан ий гість — гір ш е татарина; а тим -
 33

па че в м аляра, та щ е зра н а; це гір ш е , н іж ціла та­

тар ська о рда.
— Ви м е н е п р и м уш ує те чер во ніти за с ь о го ­
д н іш н ій р а н о к, — п р о м о в и в я.
— З о в с ім ні. Ви вчинили, я к правдивий хр и ­
стиянин. Д л я п р а ц і й в ід п о ч и н ку м а єм о означений
час, для д о б р о го діла о значених го д ин немає. Щ е
раз се рд е чн о д я к у ю вам за ваш у сь о го д н іш н ю
в ізи ту. Д о по ба че ння! С ь о го д н і о б ід а є м о вдом а,
пр и хо д ь те . П обачите Б е л ь в е д е р сь ко го (так звав він
А п о л л о на М икол аєвича М о к р и ц ь к о го , учня Б рю -
лова, п а л ко го п р и кл о н н и ка Ш іллєра ), тягніть і йо го
з собою , додав він, о д хо д я ч и .
На вулиці я р о зп р о щ а в с я з В енец іановим
і п іш ов п о в ід о м и ти Карла П авловича п р о результат
с во єї д и п л о м а тії. А л е , наж аль, не знайш ов навіть
■ Л у кія н а . Л іпін , спасибі й о м у, виглянув із кухн і
! й сказав, щ о вони піш ли до п о р т и ку (п о р т и ко м
і у нас звався б у д и н о к за т е п е р іш н ім а ка д е м іч н и м
І са д ко м , де м істились р о б іт н і: Б рю лова, барона
І Клодта, З ауе рвейд а й Басіна). Я туди, там з а м кн е -
, но. Ч ерез Л ітейний д в ір я вийш ов на вул и ц ю і, п р о -
І хо д ячи по вз кр а м н и ц ю Д а в іц е тті, побачив у в ікн і
куч ер яви й п р о ф іл ь Карла В е л и ко го . П обачивш и
м ене, він вийш ов на вулиц ю .
— Ну що? — запитав він.
— Д е ви с ь о го д н і обідаєте? — спитав я.
— Не зн а ю , а що?
— А от щ о, — к а ж у я, — х о д ім обідати д о Ве-
н еціанова; він вам та кі чудеса р о з п о в іс ть п р о а м ф і­
б ію , я ки х ви напевно н іко л и не чули та н іко л и й не
почуєте.
— Д о б р е , х о д ім , — сказав він, і м и виб ра ­
лись до Венеціанова.
За о б ід о м старий р о з п о в ів нам іс т о р ію своєї
сь о го д н іш н ь о ї візити і, коли дійш ла м о ва д о »ам е -
: р и ка н с ь ко го д и кун а « , всі м и зар егота лися, й о б ід
іакінчився гісте р и ч н и м с м іх о м .
З
34

М іж В е л иким і С е р е д н ім П р о с п е кт о м , на
С ь о м ій Л ін ії, в д о м і Ка стю р іна , товариство д о п о ­
м о ги м а ляра м найм ало велике по м е ш ка н н я для
пяти па нсіо н ер ів. К р ім кім н а т, щ о їх займ али п а н ­
сіо н е р и , там щ е були дві студ ій н і салі, пр и кр аш е н і
античним и статуям и, а са м е: В е н ер ою М е д и ц е й -
с ь ко ю , А п о л л о н о м , Ґ е р м а н ік о м і Гр упо ю ґл я д ія то -
рів. Цей п р и тул о к, — зам ість Гіпсового класу, —
за п р о т е кц іє ю Тараса н атур ника я призначив для
с в о го учня. К р ім згаданих статуй, був там іщ е л ю д ­
с ький кістя к, а знання кістя ка для н ьо го б ул о н е о б ­
хід н е, тим більш е , щ о він із пам яті рисував анато­
м іч н у статую Ф іш е р а , а п р о кіс т я к не мав ані
тя м ки .
З ц іє ю спа сен н ою м е то ю , д р у го го дня після
о б ід у у Венецианова, я піш ов з в ізи то ю д о В. І. Гри­
го ро вич а, щ о був тод і се кр е та р е м товариства, і ви­
пр оси в у н ь о го д о зв іл для м о го учня відвідувати
с туд ій н і салі пансіону.
П осл уж л ив ий Василь Іванович дав м е н і —
н іби кв и то к на вступ — за п и ску до х у д о ж н и ка
Головні, щ о ж и в р а з о м із па нсіо н ер ам и за стар­
ш о го . Не слід би б ул о м е н і спинятися на т а к о м у
м із е р н о м у явищ і, я к м а ляр Головня, але то м у , щ о
він — явищ е вийняткове, о соб л и во ж серед м а л я­
рів, то й с ка ж у п р о н ього кіл ь ка слів.
С ильно, р із к о зарисована ф іґур а П л ю ш кін а —
б л ід н е перед ц и м а н ти -м а л яр е м Головнею . У П л ю ­
ш кін а пр и н ай м н і були м о л о д о щ і, а ти м са м и м і ра­
д о щ і, н е п о в н і, н егуч н і, та все таки р а д о щ і, а в ц ь о ­
го б ід о лахи не б ул о н іч о го й п о д іб н о го до м о л о д о ­
щ ів та р а д о щ ів .
Він був па нсіо н е р товариства д о п о м о ги м а ­
л я р а м і ко л и , з гід н о з правилам и к о н к у р с у ака­
д е м ії м исте цтв, повинен був виконати п р о гр а м у
на д р у гу зо л о т у м е д а л ю (с ю ж е т п р о гр а м и б у в :
А д а м і Єва над т р у п о м сво го сина Авеля), то для
ви кон ан н я картин и треба б ул о ж ін о ч о ї м о д е л і,
 35

а ї ї в П е те р б у р зі н е л е гко , а го л о вн е н ед е ш е во
м о ж н а дістати. Хлопчина зб а гн ув , щ о д о ч о го ,
й п іш о в д о щ е д р о го п р о те кт о р а м а лярів і т о д іш ­
н ь о го го л ови товариства д о п о м о ги м а л яра м —
К ікін а просити д о п о м о ги , себто гр ош е й, щ о б н а й ­
няти н а тур н и ц ю . Д іставш и а сигна ц ію на сто ка р ­
бованців, він заш ив ї ї д о сінника, а пе р в о зд а н н у
кр а с у н ю зм а л ю ва в із ляльки, щ о в ж и в а ю ть м а ­
лярі, я к укл а д а ю ть д р а п е р ії.
Х то знає, я к у ц ін у має зо л о та м едаль для
м о л о д о го м аляра, той з р о з у м іє о ги д н у д у ш у ю на-
ка -скн ар и . П ер е д ним П л ю ш кін — п р о сто м а р н о ­
тратна лю д ина.
О ц ь о м у м о р а л ь н о м у в и р о д к о в і представив
я з за п и с ко ю сво го м о р а л ь н о п р е кр а с н о го знайду.
На пе рш ий раз я сам вийняв із шаф и кіс тя к, поса­
довив й о го на стіл ьці в п о з і о ч а й д уш н о го гульвіси
й, л е гки м и рисам и зазначивш и загальну п о з и ц ію
кістяка , за п р о п о н ува в сво єм у учневі нарисувати
деталі.
За два дні я з ве л иким за д о в о л е н н я м п о р ів ­
ню вав й о го р и с у н о к із а на то м іч н и м и л іто гр а ф о в а ­
ними р и с у н ка м и Басіна й переконався,- щ о деталі
виразніш і та в ір н іш і. Та в ц ь о м у , м а буть, винне
було по біл ьш а льне ш кл о , ч е р е з я ке я дивився
на сво го зн айду. А в т ім , буд ь щ о б уд ь, — м е н і й о го
р и с у н о к подоб ався.
Він і далі зр и со вува в кіс т я к у р ізн и х по зах (за
п р о т е кц іє ю натур н ика Тараса) та статую п о в іш е ­
н о го А п о л л о н о м М іда са . Все йш ло сво єю ч е р го ю ,
І своєю ч е р го ю минала зи м а й наближ алась весна.
Учень м ій п о м ітн о став худ н ути , б лід н ути й з а д у ­
муватись.
— Щ о з тоб ою ? — питав я й о го , — чи ти з д о ­
ровий?
— З д о р о в и й , — від по від ав він сум н о .
— Ч о го ж ти плачеш?
— Я не плачу, я — так.
 36

А сльози п о т о к о м лилися з й о го гарних вира­

зистих очей. Я не вмів одгадати, яка то м у причина,
і зачинав у ж е дум ати, чи не стріла л и хо го ам ура
вразила й о го н епо р о ч н е , м о л о д е се рц е. А л е о д ­
н о го р а н ку на пр ове сні він сказав м е ні, щ о в ід в ід у ­
вати м ене щ од ня не м о ж е , бо з п о н е д іл ка п о ­
чнуться р о б о ти , і й о м у знов треба б у д е красити
паркани.
Як ум ів , я п ід б а д ь о р ю в а в йо го , але пр о на­
м ір и Карла П авловича не го в о р и в й о м у ані слова,
го л овн е то м у , щ о й сам а б со л ю тн о не знав н іч о го
та ко го , на ч о м у б м о ж н а б ул о заснувати н адію .
В н е д іл ю відвідав я й о го хазяїна з д у м к о ю ,
чи не м о ж н а б у л о б зам ін ити м о го учня звичайним
м а л яр е м .
— Ч о м у не м ож на? М о ж н а , — від по вів хазяїн,
— по ки м а лярська праця щ е не почалась, а тод і
в ж е вибачте: він у м ене рисувальн ик, а р и су в а л ь ­
н и к, самі знаєте, ч о го вартий у н аш ом у м истецтві.
А л е я к ви гадаєте, — го в о р и в він далі — чи с п р о ­
м о ж е ть ся він поставити за себе робітника?
— Я сам й о го поставлю .
— Ви? — зд иво ва но запитав ха зя їн . — Та
з я к о ї р адости, з я к о ї ко р и сти ви клопочетесь?
— Так, — від по вів я, — знечевя, для власної
пр и єм но сти.
— Д о б р а пр иєм ність, — кидати гр о ш і! Видко,
у вас їх ку р и не кл ю ю т ь , — завваж ив м ій р о з м о в ­
н ик і, усм іхн увш и сь , за д ово л ен ий з себе, го вор и в
д а л і:
— С к а ж ім , с кіл ь ки ви берете за портрет?
— Це зале ж ить о д то го , який п о р тр е т, —
від п о вів я, в га д ую ч и й о го д у м к у , — а т а к о ж од
того , хто зам овляє. О т із вас, напр икла д, я більше,
я к сто ка р б о в а н ц ів ср іб л о м , не в ізь м у.
— Е ні, д о б р о д ію , б е р іть по сто ка р б о в а н ц ів
з к о го хоч, а з нас як д е с я т о к візь м е те , то це щ е
с я к-та к.
 37

— То кр а щ е м и з р о б и м о так, — від по вів я,

п р о с тя га ю ч и й о м у р у к у , — відпустіть д о м е не
м іся ц я на два ва ш о го рисувальника, — от вам
і по ртр ет.
— На два, — п р о го в о р и в він, н ад ум ую ч и сь, —
на два забагато, не м о ж у . На м іся ц ь м о ж н а .
— Ну, хоч на м іся ц ь , — зго д а , — від по вів я,
і м и, я к б а р и ш н и ки , вдарили по р ука х.
— К о л и ж почнем? — спитав він м е не .
— Х оч завтра, — від по вів я, — вд ягаю чи на
го л о в у капелю ха,
— Куди ж ви? А м о гор ич?
— Ні, спасибі; коли с кін ч и м о , тоді м о ж н а
буд е. Д о побачення.
— Д о по б а че н н я !
Щ о то є — од ин к о р о т ки й м іся ц ь волі серед
багатьох т я ж ки х і д о вги х р о к ів неволі? В м ір ц і м а ку
— о д не з е р н я тко . Я лю бува вся св о їм приятелем
н а пр о тя зі ц ь о го щ асл ивого м іся ц я . Й о го виразисте
м о л о д е обличчя сяло та к о ю я сн о ю р а д істю , таким
по вн им щ астям , щ о я, пр ости м е не Б о ж е, п о за ви ­
дував й о м у. Бідний, але п р иєм ний і чистий йо го
о д я г здавався м е н і ч е п ур н и м ; навіть ф р и зо ва йо го
шинеля видавалась м е н і б а євою , з н а й кр а щ о ї р о ­
сій с ь ко ї баї- У м а д а м Ю р ґе н с підчас о б ід у н іхто не
поглядав скоса то на н ь о го , то на м е н е : о т ж е не
один я бачив у н ь о м у та ку щ асливу з м ін у . О д н о го
та ко го щ асл ивого дня йшли м и вдвох д о м а д а м
Ю р ґе н с і з устр іл и на В е л и ко м у П р о с п е кті Карла
Павловича.
— К уд и ви? — запитав він нас.
— Д о м а д а м Ю р ґе н с , — від по вів я.
— І я з вами. М е н і щ ось ізн е н а ц ька з а х о ­
тілось їсти, — сказав він і по в е р н ув з н а м и на Тре­
тю Л ін ію .
К а рл о Великий лю б и в з р ід к а від від ува ти м о ­
то р н у м а д а м Ю р ґе н с : й о м у подоб алась не сама
пр и сл уж л и ва м а д а м і не її с л уж н и ц я О л ім п ія д а , щ о
38

була м о д ел л ю для А га р і п о к ій н о м у П е тр о в сь ко м у ,
— й о м у п о д об ал о сь, я к с п р а в ж н ь о м у м истц еві,
наш е р ізн о м а н ітн е Товариство. Там він м іг п о б а ­
чити й б ід н о го пр ац ьовн и ка — се н а тсько го у р я ­
д о вц я , в є д и н о м у, д у ж е н е ч е п у р н о м у в іц -м у н д и р і,
й у н ів е р си те тсь ко го студента, х у д о р л я в о го й б ід ­
н о го , щ о ласував о б ід о м м а д а м Ю р ґе н с за гр іш ,
зар об л е ний у ба га то го б ур ш а -гул ьв іси за пе р е ­
п и с ку лекцій Ф іш е р а . Тут він б а га то -б а гато бачив
т а ко го , ч о го не м іг бачити ні в Д ю м е , ні в С ен-
Ж оржа.
Ю р ґе н с пр опо н увал а, щ о застелить стіл
в о к р е м ій хаті й наш видку з го ту є якусь страву,
від ч о го він, я к спр а в ж н ій с о ц і а л і с т , за в ж д и в ід м о ­
влявся. Та на цей раз не від м о вився, зве лів на­
кр и ти стіл в о к р е м ій кім н а ті на три о соб и й послав
О л ім п ія д у д о Ф о ґт а по п л я ш ку Д ж а кс о н а .
М а д а м Ю р ґе н с зе м л і п ід с о б о ю не чула, —
та к почала б ігати й зам етуш илась, щ о м а л о не стя­
гнула з голови сво єї н о в о ї п е р у ки р а з о м із ч епц ем ,
ко л и згадала, щ о слід й о го зм ін и ти для т а к о го
д о р о го го гостя.
Б рю лов для неї був справд і д о р о ги й гість.
Від т о го с а м о го дня, коли він уп е р ш е відвідав її,
у н е ї число ха р ч ів н и ків день за день почало з б іл ь ­
ш уватись; та щ е й я кі ха р ч івн и ки — не ш уш валь
яка сь: м а л я р і, студенти та д в а д ц я ти ко п ій ч а н і се­
натські у р я д о в ц і, — а лю ди, для я ки х п о тр іб н а була
пл яш ка М е д о к у та якийсь о соб ливий б іф ш те кс.
І це ц іл к о м п р и р о д н о . Коли платять четвертака за
те, щ о б подивитися на д а м у з А м с те р д а м у , то ч о ­
м у не заплатити трид цяти к о п ій о к , щ о б ізб л и зь ка
гл янути на Б рю лова. І м а д а м Ю р ґе н с д о б р е ц е р о ­
зу м іл а та по з м о з і викор истовувала .
Учень м ій м о в ч ки сидів за стол о м , м о в ч ки
й блід ий випив ш кл я н ку Д ж а к с о н у , м о в ч ки стиснув
р у к у Карла В е л и ко го й м о в ч ки пр ийш о в д о д о м у ;
 39

а в д о м а вж е, не р о з д я га ю ч и с ь , упав на п ід л о гу
та й пр опла ка в р е ш ту дня й ц іл у ніч.
Щ е ти ж д е н ь залиш алося й о м у бути вільним ,
але він д р у го го дня після о п и са н о го м н о ю о б ід '/
з го р н у в свої р и сун ки і, не сказавш и м ені й слова,
вийш ов за д в е р і. Я д ум а в, щ о він піш ов, я к зви ­
чайно, на С ь о м у Л ін ію , а то м у й не питав йо го , к у ­
ди він іде. Н адійш ла пора о б ід а ти , — й о го нем а; на­
стала й ніч, — й о го нем а. Д р у г о г о дня я піш ов до
його хазяїна, — і там немає. Я злякався й не зназ,
щ о д ум а ти. Т р е тього дня н ад вечір він пр иходить
до м е не бл ід іш ий , н іж звичайно, і стурб ований.
— Д е ти був? — питаю я. — Щ о тобі? Ти хо-
рий? Н ездуж аєш ?
— Н е з д у ж а ю , — ледви чутно прови в він.
— Я послав д в ір н и ка за Ж а д о вц е в и м , райо -
новим л іка р е м , а сам почав р о зд я га ти йо го і кла­
сти до л іж ка . Він, я к слухняна дитина, ко рився
м ені. Ж ад овц ев з м ір я в пульс і порадив м е н і в ід ­
везти й о го д о ш питалю , — то м у , м овляв, щ о га­
р я ч ку при ваших засобах у д о м а лікува ти н е б е з­
печно.
Я послухав йо го й то го с а м о го вечора від віз
свого б ід н о го учня до ш питалю св. М а р ії М а гд а -
лини біля Т у ч ко в о го м о сту.
З авд яки впливові р а й о н о в о го л іка ря Ж а д о в-
цева, м о го х о р о го прийняли, п о м и н а ю чи ф о р ­
м альні приписи. Д р у г о г о дня я п о в ід о м и в й о го ха­
зяїна п р о те, щ о сталося, й ф о р м а л ь н о сті були ви­
конані з у сім а п о д р о б и ц я м и .
Я відвідував й о го щ од ня по кіл ь ка р азів, і к о ж ­
н ого р а зу, ко л и я виходив із ш питалю , м е н і ставало
все с у м н іш е . Я так з в и к д о н ь о го , він став м е н і та­
кий р ід н и й , щ о без н ього я не знав, куд и по д ітися .
П іду б ул о на П е т е р б у р з ь ку С то р о н у, зав е р н у до
П е тр о в сь ко го п а р ку (щ о йо го в той час почали були
носаж увати), вийду д о дач С о б о л е в с ь ко го і зн о в у
 40

назад до ш питалю , а він все го р и ть о гн е м .

З а п и тую в д о гл я д а ч ки :
— Щ о ж , не п р и хо д и ть д о памяті?
— Ні, пане.
— Не маячить?
— Т ілько п о в т о р ю є : чер во ний та червоний.
— А більш нічого?
— Н іч о го , пане.
І я знов в и х о ж у на в ул и ц ю , зн о в у йду Т учко -
вим м о с т о м , о д в ід у ю дачу п. С о б о л е в сь ко го ,
і зн о в у вертаю сь д о ш питалю .
В ісім день тек м и н ул о . Д е в я т о го дня прийш ов
він д о пам яті і, ко л и я п ід хо д и в Д О н ьо го , він п о д и ­
вився на м ене так пильно, та к вир азисто й се р ­
д ечно, щ о я ц ь о го п о гл я д у не за б у д у н іко л и . Х отів
він м е н і щ ось сказати, та не м іг, хотів п р остягн ути
м ені р у к у й т іл ь ко заплакав. Я вийш ов.
В к о р и д о р і чер говий л іка р , щ о зустр івся м е ні,
сказав, щ о н е б е зп е ка м инула , щ о м о л о д і сили п е ­
р е м о гл и .
З а сп о ко єн и й д о б р и м м е д и к о м , я прийш ов
д о с во го п о м е ш ка н н я . З а ку р и в ц игар у. Ц игара не
см а кува ла. Я ки н ув її й вийш ов на бульвар . Все
щ ось не так, все чого сь б р а ку є м о їй р ад о сті.
Я піш ов до а ка д е м ії, зайш ов д о Карла П авло­
вича, — нем а вд о м а . В и хо ж у на н а б е р е ж н у , а він
стоїть со б і ко л о ве л и ч езн ого сф інкса й дивиться,
я к по звіл ь н е н ій о д ль о д у Н еві пливе човен з весе­
л им и па са ж и р а м и , а за н им тягнеться д о вги й , то ­
н ен ь ки й ср іб н ий с т р у м о к.
— С ка ж іть , ви були в м е не в робітні? —
запитав він м ене, не вітаю чись.
— Не був, — від по вів я.
— Х о д ім .
І м и м о в ч ки піш ли д о й о го д о м а ш н ь о ї р о б іт н і.
Там застали м и Л іпіна . Він п р и н іс із с о б о ю палітру
із с в іж и м и ф ар ба м и і, сівш и на в и гід н о м у кр іс л і,
42

м илувався не висо хлим іщ е е с к із о м по ртр ета В. А .

Ж у к о в с ь к о го . Коли м и ввійш ли, б ід н и й Л іп ін схо ­
пився з крісла, — з а со р о м и в ся , я к ш ко л я р , п ій м а ­
ний на м іс ц і зл о ч и н у.
— Сховайте па л ітр у: сь о го д н і пр ац ю вати не
б уд у, — сказав К а р л о Павлович Л іп ін у й сів на
й о го м іс ц е ; пр ин айм н і з пів го д и н и він м о в ч ки д и ­
вився на свій твір і, зве рн увш и сь д о м ене, п р о ­
м о ви в:
— Вираз очей повинен бути л а гід ніш и й : його
п о е з ії такі л а гід ні, с о л о д к і. П равду я кажу?
І, не давши м е н і від по вісти, го вор и в да л і:
— А знаєте ви призначення ц ь о го портрету?
— Не зн а ю , — від по вів я.
М о в ч и м о ще хвилин десять; п о тім він п ід ­
вівся, взяв ка пе л ю ха й п р о м о в и в :
— Х о д ім на вул иц ю , я р о з к а ж у вам п р о п р и ­
значення п о р тр е ту.
Та коли вийш ли, він ска зав:
— Я р о з д у м а в с я ; п р о такі р ечі не р о з п о в ід а ­
ю ть пе ре дчасно. Д о т о ж я ц іл к о м певний, щ о
ви — лю д ина н е ц іка в о ї вдачі, — додав він, ж а р ­
тую чи.
— Коли ви так хочете, — в ід п о вів я, — нехай
це б у д е для м е не з а га д ко ю .
— Т ілько д о д р у го го сеансу. — Ну, а щ о з ва­
ш и м п р о т е ж е , чи вж е кр а щ е йому?
— Почав п р и хо д и ти д о пам яті.
— Так значить н еб езпе ка минула?
— П ри на й м н і, так л іка р ка ж е .
— Д о по ба че ння, — сказав він, п р о стя га ю ч и
р у к у , — за й д у д о Гальберґа. Л ед ве чи він устане,
б ід н и й , — додав він сум н о , і м и розсталися.
Цей таєм ничий п о р тр е т м е н е за ц іка ви в над­
звичайно. Я тр о хи зд о га д ува вся п р о й о го п р и зн а ­
чення; і хоч я к м е н і хо тіл о ся пе р е ко на ти сь у пр ав­
ди во сті м о го з д о га д у , все ж я мав стіл ьки м у ж -
 43

ности, щ о навіть не натякнув п р о це Ка рп ові Вели­

ко м у .
Щ о п р а в д а , о д н о го га р н о го р а н ку зр о б и в
я візи ту В. А . Ж у к о в с ь к о м у , ніби — щ о б п о л ю б у ­
ватися сухи м и ко н ту р а м и К о р н е л ію са і Петра Гесса,
а справд і — чи не д о в ід а ю с ь ч о го пр о таємничий
по ртр ет. О д н а к я пом илився.
Клєнце, Вальгалля, П ін а ко те ка та взагалі
М ю н хе н заповнили цілий р а н о к ; навіть п р о Д ю с ­
сел ьд орф не б ул о згад ан о ані о д н и м сл о во м ,
а п о р тр е т — неначе б з о в с ім не існував на світі.
Е нтузіястичні похвали, щ о їх н еза б утн ій Ва­
силь А н д р ієв и ч оддавав н ім е ц ь к о м у м и сте ц тву, пе­
рервав с в о їм п р и х о д о м граф М . Ю . В єльгорський.
— О сь вина й причина те п е р іш н іх ваш их кл о ­
потів, — сказав Василь А н д р ієв и ч , п о ка зу ю ч и на
м е не гр а ф о ві.
Граф із по ч уття м стиснув м е н і р у к у . Я вж е
пр и д ум а в був запитання, але ввійш ов слуга й на­
звав п р із в и щ е я ко го с ь н е з н а й о м о го м е н і » п р е в о ­
сходительства«. Я відчув, щ о пр о е кт м ій не на часі,
п о про щ ався й вийш ов, я к ка ж у ть , пійм авш и о б-
лизня.
А ти м ч а со м м о л о д а сила перем агала. М ій
учень, я к той ка з ко в и й славутній велетень, о ж ивав
та ви д у ж у в а в не д н я м и , а го д и н а м и . За якийсь
ти ж д ен ь він після д в о х т и ж н е в о ї га р я ч ки встав і х о ­
див, тр и м а ю чи сь, щ оп ра вд а , за своє л іж к о , але та­
кий сум н и й і невеселий, щ о я, не з в а ж а ю ч и на п о ­
ради л іка р я — не р о з м о в л я т и з н и м п р о абстрактні
р еч і, запитав й о го р а з:
— Видужуєш ? Тобі весело? Ч о го ти нудиш ся?
— Я не н у ж у с я , м е н і весело, але я не зн аю ,
ч ого м е н і хочеться... Я хотів би читати.
Я запитав л іка р я , чи м о ж н а й о м у дати щ ось
читати.
— Не давайте, а о соб л и во ч о го сь п о в а ж н о го .
44

— Щ о ж м а ю з ним робити? Д о гл я д а ч е м
й о м у я не м о ж у бути, чим ж е тут д о п о м о гт и йому?
Коли я т а к р о з д у м у в а в , встала м е н і в памяті
»П ерспектива« А льб ер та Д ю р е р а з р о с ій с ь ки м и
по ясн ен н ям и, щ о я її ко лись виучував, — виучував
та й кинув, не д ійш о вш и пуття. І д ивно, щ о згадав
я о ц е пр о плутанину А льб ер та Д ю р е р а й ц іл к о м
забув п р о вдатний, пр е кр а сни й ку р с л ін ій н о ї пе рс­
пективи наш ого пр о ф е со р а В оробйова. Рисунки
з ц ь о го ку р с у пе рспе кти ви були в м е н е в портф елі
(щ опр авд а, в б е зл а д д і). Я зіб р а в їх і, п о р а д и в­
ш ись наперед із л іка р е м , оддав їх сво єм у учневі
р а з о м із ц и р к у л е м і т р и к у т н и к о м , та тут таки п р о ­
читав й о м у й пе рш у л е кц ію л ін ій н о ї пе рспе ктиви .
Д р у г у й тр е тю л е кц ію пе рспе ктиви б ул о в ж е за й ­
ве й о м у по ясн яти: як ш в и д ко ви д уж ува в, так
ш в и д ко й засвою вав він ц ю м а тем а тичн у н ауку,
не зн а ю чи — д о р е ч і сказати — й ч о ти р ь о х правил
а р и тм е тики.
Л е к ц ії пе рспе ктиви скін чились. Я по про си в
ста р ш о го л іка ря виписати м о го учня із ш питалю ,
але л іка р пояснив м е н і, щ о для о ста то ч н о го ви д у­
ж а н н я треба й о м у п е ре б ути п ід м е д и ч н и м д о гл я ­
д о м щ е пр и н а й м н і з м ісяц ь. З т я ж к и м с е р ц е м п о ­
го ди вся я на це.
За ввесь той час я часто зустріч ався з К а р ­
л о м П авловичем , бачив д в іч і чи тричі п о р тр е т
В. А . Ж у к о в с ь к о го після д р у го го сеансу. У р о з м о в і
з К а р л о м П авловичем за п р и м іч а в я нена вм исні на­
тяки на я ку с ь таєм н иц ю , але не зн а ю ч о м у , я сам
одхиляв й о го о твертість. Я начебто ч о го сь боявся,
— а втім м а й ж е д о гадувався пр о таєм н иц ю .
Таємниця н е за б а р о м о д кр и л а ся . 22 квітня
1838 р о к у зрана д іста ю вл а сн ор учн у за п и с ку
В. А . Ж у к о в с ь к о го т а ко го з м іс т у :
 45

»Ш ано вний д о б р о д ію
N. N.
П ри хо д ьте завтра в о д и н а д ц ятій го д и н і до
Карла П авловича й д о ж и д а й те м е н е в н ь о го . Ко н че
м е н е там д о ж и д а й те , хоч би я к п ізн о я приїхав.
В. Ж у ко в с ь ки й .
Р. Э. П ри ведіть і й о го з со б о ю « .
С л ьоза м и залив я ц ю святу за п и ску і не схо ­
вав ї ї в ки ш е н ю , боячися згу б и ти , а стиснув у ж м е н і
та й п о б іг д о ш питалю . Ш в е й ц а р , хоч і мав
наказ п ускати м е н е к о ж н о ї го д ин и дня, ц и м р а ­
з о м не пустив, ска завш и: »Рано, пане д о б р о ­
д ію , х о р і ще сплять«. Це м е н е тр о хи о хо л о д и л о ;
я р о зн я в ж м е н ю , р о з го р н у в за п и ску, прочитав
ї ї м а ло не по складах, о б е р е ж н о з го р н у в і, п о ­
клавш и д о ки ш е н і, п о віл ь н о вернувся д о сво го п о ­
м е ш ка н н я , д я к у ю ч и в д у м ц і ш вейц ар ові за те,
щ о він м е н е спинив.
Д а вн о , д у ж е давно, щ е в п р и х о д с ь кій ш ко л і
потай о д учителя читав я вславлену » П е р е л и ц ь о ­
вану Енеїду« К о т л я р е в с ь ко го , а в ній слова:
К оли ч о го в р у ка х не маєш ,
То не ка ж и , щ о вж е твоє.
Ц і два вірш і- так гл и б о ко запали м е н і в па­
м ять, щ о я й теп ер , п о в то р ю ю ч и їх , часто п р и кл а ­
д а ю д о діла. О ті два вір ш і й стали м е н і в пам яті,
ко л и я вертався д о д о м у . Б о ж спр авд і, чи знав
я напевно, щ о ця свята записка щ ось м ає д о йо го
справи? Не знав, тіл ь ко пе ре дчував, а пе ре дчуття
часто о б м а н ю є . А щ о , ко л и б в о н о й тепер о б м а ­
нуло? Я ке страш не лихо вчинив би я, та щ е й к о м у
— н а й ул ю б л е н іш ій л ю д и н і! Від с а м о ї т а к о ї д у м к и
я ж ахнувся.
За цей день, щ о т а к д о в го тягнувся, я р азів
із двадцять п ід хо д и в д о две ре й Карла Павловича
і з я ко ю с ь н е я сн о ю т р и в о го ю вертався н азад; ч о го
46

я боявся, сам не зн аю . За двадцять п е р ш и м р а з о м

я зва ж ив ся п о д звон ити, і Л у кія н , виглянувш и з в і­
кна, ска зав: »їх немає вдом а«. У м е не м о в гора
впала з плечей, наче я зр о б и в ве лике д іл о й на­
реш ті зітхнув вільно.
Ж ваво в и х о ж у я з а ка д е м ії на Третю Л ін ію ,
а н азустр іч — К а рло П авлович. З р а з у стало м е ні
я ко сь н ія ко в о , і я хотів був у тіка ти від н ь о го , але
він спинив м ене, питаю чись:
— Д істали ви за п и ску Ж уко в с ь ко го ?
— Д істав, — ледве чутно від п о в ів я.
— П р и ход ьте ж заЕтра д о м е н е в о д и н а д ­
ц ятій го д и н і. Д о по ба че н ня ! Та... ко л и він з д у ж а є ,
пр и ве д іть і йо го з с о б о ю , — додав він, о д хо д я ч и .
— Так, — п о д ум а в я, — тепер немає ж а д н о го
с у м н ів у , а все таки:

Коли ч о го в р у ка х не маєш ,
То не ка ж и , щ о в ж е твоє.
М и н у л о кіл ь ка хвилин, і ця м у д р а наука р о з ­
віялась із м о є ї н е п р а кти ч н о ї го лови. О б го р н у л о
м е не н е о б о р н е баж ання привести завтра м о го не­
д у ж о г о до Карла П авловича. А чи д о звол ить лі­
кар? — от питання. І щ о б й о го виріш ити, я піш ов
до л іка р я на кватир у, застав й о го вдом а й о по вів,
щ о за причина м о є ї н е сп о д ів а н о ї візити. Л іка р р о з ­
казав м е н і п р о кіл ь ка випа д ків б о ж е в іл л я , щ о й о го
п р и ч и н о ю були неспо д іва ні р а д о щ і чи го р е . » А
ти м б іл ьш е , — за кін ч и в в'гн, — щ о ваш п р о т е ж е щ е
не з о в с ім о д у ж а в після га рячки« . На такі а р ґум е н ти
не б ул о щ о в ід п о в ід а ти і, п о д я кува вш и л іка р е в і за
д о б р у р а д у, я по про щ ав ся й вийш ов на вул и ц ю .
Д о в го бе з ладу вештався я по вул иц і; хотів
зайти д о с та р о го В енеціанова, чи не с ка ж е він м е ні
ч ого сь п е вн о го , та б ул о в ж е за північ, а він не те,
щ о м и б ур л а ки , — ч о л о в ік ж о н а ти й , і не д ум а й о -
п івн о ч і до н ь о го захо д ити. Чи не піти м е н і, п о м ір ­
кував я, на Т р о їц ь ки й м іст по л ю б уватися с х о д о м
 Петербурзька Академія Мистецтв і єгипетський сфінкс
коло неї.

сонця? А л е д о Т р о їц ь к о го м о сту б ул о н еб л изько,

а я почаз у ж е відчувати вто м у. Чи не о б м е ж и ти ся
м е н і б е з т у р б о т н и м с и д ін н я м біля цих величезних
сф інксів? На о д н о вийде, — Нева й тут та сама. Та
сама, та не та. І, надум авш ись, я піш о в д о сф ін ксів.
С івш и на Гранітову ла вку й притуливш ись д о б р о н ­
з о в о го гр иф она, я д о в го м илувався ти хо стр уй н о ю
кр а с у н е ю Н евою .
Як схо д ило в ж е сонце, д о Неви прийш ов
ш вейцер А к а д е м ії по во д у й зб уд и в м ене та, ніби
навчаю чи, п р и м о в л я в:
— Д о б р е , щ о л ю д и ще не ходять, а то п о ­
дум али б, щ о яки й сь во л о ц ю га .
П од якува вш и ш вейц ар ові десятьм а к о п ій ­
кам и за по сл угу, я піш ов д о д о м у й заснув у ж е
с п р а в ж н ім — ха зя й ськи м , як ка ж у ть , сн ом .
Точно на о д и н а д ц я ту го д и н у був я в п о м е ш ­
канні Карла П авловича. Л у кія н , о д чи н я ю чи м ені
д вері, ска зав: »П росили почекати«. В р о б іт н і м е ні
48

впала в о к о славна, але м е н і тіл ь ко з ч у т о к та

з е ста м пу М іл л є р а знана, картина Ц а м п іє р і »Іоан
Б огослов«. І з н о в н епевність: чи не з п р и в о д у ц іє ї
картини пиш е м е н і Василь А ндрієвич? Так для ч о ­
го ж він пиш е: »привед іть і й о го з со б о ю « . З аписка
була при м е н і, я вийняв ї ї і, прочитавш и кіл ь ка ра­
зів п о с тс кр и п ту м , тр о хи за с п о ко їв с я та п ід ій ш о в
був д о ка ртин и б л и ж ч е , але п р о кл я ти й сум н ів не
давав м е н і вповні натіш итися ц и м в и со ко м и сте ц ь ­
к и м тв о р о м .
Хоч я к п е р е ш ко д ж а в м е н і цей с у м н ів , та, за­
дививш ись на ка р ти н у, я таки не по м іти в , я к д о р о ­
бітн і ввійш ов К а р л о П авлович у товаристві граф а
В є л ь го р сь ко го та В. А . Ж у к о в с ь к о го . Я з п о к л о ­
н о м уступив їм своє м ісц е й о д ій ш о в д о п о р тр е ту
Ж у к о в с ь к о го . Вони д о в го м илувались вели­
ки м тв о р о м б ід н о го м у ч е н и ка Ц а м п іє р і, а я за в м и ­
рав, чека ю чи . Н ареш ті Ж у ко в с ь ки й вийняв із ки ­
ш ені й подав м е н і по ф о р м і зл о ж е н и й папір.
Я р о з го р н у в папір, — це був визвольний лист
н а ш о го с п іл ь н о го п р о т е ж е , засвід чений гр а ф о м
В є л ь го р сь ки м , Ж у к о в с ь к и м і К. Б р ю л о в и м . Я п о ­
б о ж н о перехристився й тричі по цілува в ці славні
вла сн ор учн і підписи.
Я д я кува в , я к тіл ь ко м іг, цій ве ликій і ч ол о -
в іко л ю б н ій тр ій ц і та, вклон ивш и сь абияк, вийш ов
у к о р и д о р і п о б іг п р о сто до В енеціанова. Старий
зу с тр ів м е н е р а д іс н и м зап и та н н ям : щ о нового?
Я м о в ч ки вийняв із киш ені д о р о го ц ін н и й а кт і п о ­
дав й о м у.
— З на ю , все зн аю , — сказав він, п о вер таю чи
м е н і папір.
— А л е ж я н іч о го не з н а ю ! Ради Бога, р о з к а ­
ж іт ь м е н і, я к це все сталось.
— Слава Б огу, щ о сталось, а м и спо ча тку п о ­
о б ід а є м о , а п о тім я в ж е р о з п о в ід а т и м у : це довга
іс то р ія , а го л о вн е — пр екра сна істор ія .
 »Це п. Ш евченко Він гово­
рить до себе:
— Мені б хотілося образ
намалювати, а хазяїн каже
хату замітати.
В одній руці в нього пен­
зель, а в другій віхоть, і йому
дуже сутужною

»Брюлов малює
портрет Ж уков­
ського. Оподаль
Шевченко зам і­
тає хату. Та це
вже востаннє«.

»Це Шевченко
й Жуковський; о-
бидва переверта­
ються через го­
лови з радощів«.
(Після викупу Ш евчен­
ка з деволі.)

Історія викупу Ш евченка з неволі в карикатурних ілЮ'

страціях В. А. Жуковського.

І
, (Написи взяті теж із теьсту, написаного 13. А. Жуковським.)
50

І, п ід н ісш и го лос, він прочитав вір ш Ж у к о в ­

с ь ко го :
Д іт и , овсяны й кисель на с т о л і,
читайте м о л и тв у!
— Читаєм о, тату, — залунав ж ін о ч и й голос,
і з салі вийшли р а з о м із А . М . М о к р и ц ь к и м до чки
Венеціанова, і м и всі посід али д о столу.
За о б ід о м б ул о гуч н іш е й веселіш е, як зви ­
чайно. Старий надхненно р о з п о в ів іс т о р ію п о р ­
трета В. А . Ж у к о в с ь к о го і м а й ж е не згад ав про
с в о ю власну участь у цій б л а го р о д н ій іс т о р ії.
Т іл ько в кін ц і д о д а в :
— Та я був тіл ь ко звич айн им м а кл е р о м у цій
б л а го р о д н ій справі.
А сама справа так виглядала.
Карло Б рю лов нам алю вав п о р тр е т Ж у к о в ­
с ь ко го , а Ж у ко в с ь ки й і граф В єльго рський цей са­
м ий по р тр е т піднесли ім п е р а т о р с ь кій р од и н і
за 2.500 р уб. асиґн. та й визволили за ці гр о ш і м о го
учня, а старий В енеціанов, я к він сам висловився,
заграв у ц ь о м у д о б р о м у д іл і р о л ю щ и р о го й бла­
го р о д н о го м аклера.
— Щ о ж м а ю тепер робити? — запитав я, —
ко л и та як м е н і йо го сповістити п р о ц ю радість?
В енеціанов ка ж е м е н і те саме, щ о й л іка р
ска зав, і я ц іл к о м пе р е ко на вся, щ о така о б е р е ж ­
ність п о тріб н а . Та чи ж я в и тр и м а ю ! А м о ж е на
який сь час перестати йо го відвідувати? Не м о ж н а :
він по д ум а є, щ о я те ж заслаб або п о ки н у в його,
і б у д е м учитись. Н адум авш ись, зіб р а в я всю силу
волі та й піш ов до ш питалю М а р ії М агда ли ни .
П ерш ий сеанс витрим ав так, щ о кр а щ е й не треба;
за д р у го ю й тр е ть о ю в із и т о ю я в ж е почав йом у
зл е гка натякати. Запитував л іка р я , я к с к о р о йо го
м о ж н а виписати з ш питалю ; л іка р не радив п о с п і-
ш атись, і м е н е знов почала м уч ити нетерпля чка.
Я кось р а н к о м пр и ход и ть до м е н е ко л и ш н ій
ха зя їн м о го сл а б о го та з р а з у починає м е н і д о р і­
 51

кати, щ о я йо го ограбував зо в сім по-варвар­

с ь ко м у , щ о я вкрав у н ього найкращ ого р о б іт ­
ни ка , та щ о він через м ене втрачає м о ж е й не
о д н у тисячу карб ованців. Я д о вго не м іг з р о ­
з у м іт и , п р о щ о м ова, та я ки м чином я попав
у гр а б іж н и ки . Нареш ті він м ені сказав, щ о вчора
за кл и ка в й о го дідич, оповів й о м у ввесь хід справи
й вим агав у н ь о го скасування контракту, та щ о
т е ж уч о р а він був у шпиталі, і щ о слабий н іч о го
п р о ц е не знає.
— О т тоб і й обачність! — подумав я.
— Ч о го ж ви тепер од м е н е хочете? — спи­
тав я й о го .
— Н іч о го , хо чу тіл ько довідатись, чи правда
все це?
Я тіш ився, щ о справа так обернулася: слабий
тепер у ж е був приготований і м о ж е прийняти
вістку с п о кій н іш е , н іж досі.
— Чи правда це? Чи м о ж н а вірити то м у , щ о
я чув? — та ки м зап и то м зустргв він мене у дверях
с во єї палати.
— Я не зн аю , щ о ти чув.
— М е н і казав учора ха зя їн , що... я...
І він спинився, наче боячись скінчити р е ­
чення, та, пом овча вш и трохи, ледве чутно п р о го ­
во р и в :
— Щ о £ визволений... щ о ви... — і він залився
с л ізь м и .
— З а сп о ко й ся , — пр о м о ви в я до н ь о го : —
це щ е п о д іб н е тіл ь ко до правди.
.Але він н іч о го не чув і далі плакав.
За кіл ь ка день його випутили із ш питалю ,
він оселився в м е н е зо в с ім щасливий.
Багато, н езл іч ен н о б а га то п р е кр а с н о го є в б о ­
ж е стве н н ій , б е зсм е р тн ій п р и р о д і, але д о в е р ш е н ­
ня й вінець б е з с м е р т н о ї кр аси — це о ж и в л е н е
щ астям лице лю дини . В ищ ого й кр а щ о го в п р и р о д і
я н іч о го не зн а ю . І ц іє ю кр а с о ю раз за м о є ж иття
52

пощ астило м е н і нам илуватись д о кр а ю . К іл ь ка день

м ій учень був такий щ асливий, такий пр екра сний ,
щ о я не м іг дивитись на н ь о го бе з зв о р уш е н н я . Він
переливав і д о м о є ї д уш і своє б е з м е ж н е щастя.
За бур хл и ви м и виб ухам и щ астя йшли у с м іш ­
ки ти хо ї радости. Всі ці дн і, хоч він і брався
за р о б о т у , праця й о м у я ко сь не йшла, і він, бувало,
п о кл а д е свій р и с у н о к д о п о р тф е л ю , вийм е з ки ­
ш ені визвольний лист, перечитає йо го м а ло не по
складах, перехриститься, п о ц іл ує й заплаче. Щ о б
о две р н ути й о го ува гу від п р е д м е т у й о го радости,
я взяв у н ь о го визвольний лист, ніби на те, щ об
засвідчити в » гр а ж д а н с ко й п а л а т і« , а с а м о го його
к о ж н о г о дня водив д о ґа л є р ії а ка д е м ії, а коли
була готова о д е ж а , то, як нянька, о д я гн ув й о го,
і м и піш ли д о ґу б е р н ія л ь н о ї управи. П о св ід чи в1и и
святий акт, повів я йо го до ґа л є р ії С тро гано ва, п о ­
казав й о м у о р и ґін а л В еляскеза, і на тім скінчилася
т о го дня наша м а н д р івка .
Д р у г о г о дня в д есятій го д и н і з р а н к у я його
зн о в о д ягн ув, повів до Карла Павловича та, як
б а ть ко л ю б о го сина сво го передає вчителеві, так
і я передав й о го б е з с м е р т н о м у н аш ом у К а рп ові
П авловичу Б р ю л о ву. З то го дня він почав о д в ід у -
вати а ка д е м іч н і класи й став п а н сіо н е р о м тов ар и ­
ства д о п о м о ги м и стц я м .
Д а в н о я в ж е збирався п о ки н ути наш у пів­
нічну П а л ьм ір у та виш укати со бі який тихий ку т о к
у наш ій гостинній п р о в ін ц ії. С ам е т о го р о к у о п о -
р о ж н и в с я такий з а к у т о к в о д н о м у п р о в ін ц ія л ь -
н о м у ун іве р си те ті, і я не п р о м и н у в тим с ко р и с т а ­
тися. Колись давно, як я щ е ходив д о Гіпсового
кла су та м р ія в п р о кр а їн у чудес, пр о світов у сто­
л и ц ю , увін ча н у б анею Б уо н ар отті, — ко л и б тоді
м е н і за п р о п о н ув а л и м іс ц е вчителя р и с у н ків в у н і­
верситеті, я кинув би о лівець та гу кн у в б и : чи ж
варто після ц ь о го студію ва ти б о ж е ств е н н е м и ­
с тец тво ! А тепер, ко л и вж е зд о р о в и й р о з у м з р із -
 53

новаж ив уяву, коли на м айбутнє дивиш ся не через

се м и б а р вн у п р и з м у , а пр о сто , — то м и м о х іть
пригадується п р и ка зк а : »Кращ а синиця в ж м е н і,
я к ж у р а в е л ь у небі«.
Щ е з и м о ю м е ні слід б ул о поїхати на м ісц е ,
але д е я кі власні справи, о со б л и во ж справа учня,
— тепер у ж е не м о й о го , а К. П. Б рю лова, — з а д е р ­
ж али м е н е в сто л и ц і; п о т ім й о го хво рість , д о вге
о д у ж а н н я й нареш ті ф інанси. Коли все це прийш ло
д о д о б р о го кін ц я , я, я к у ж е о по від а в, лритулие
м о го у л ю б л е н ц я під кр и л о м Карла В еликого
і в п ерш их днях травня по ки н ув столиц ю й п о ки ­
нув її н ад о вго . П о ки д а ю ч и сво го ул ю б л е нц я,
я передав й о м у своє по м е ш ка н н я з м о л ь б е р т о м
і всім а н евибагливим и м е б л я м и , а т а к о ж з усім а
ґіп с о в и м и речам и, яких те ж не м о ж н а б ул о взяти
З с о б о ю , та порадив й о м у, щ о б до зи м и пош укав
собі я к о го товариш а, а з и м о ю п р и їд е до нього
Ш т е р н б е р ґ. О станній був тоді на У кр а їн і, і я у м о ­
вився з ним , щ о стр ін е м о сь в о д н о го наш ого спіль­
н о го з н а й о м о го в п р и л у ц ь к о м у п о в іті; при тій на­
го д і мав я по пр о си ти йо го, щ об, вернувш ись
до столиц і, оселився р а з о м із м о їм приятелем , щ о
на ве л и ку радість і сталось. П орадив я щ е свом у
ул ю б л е н ц е в і від від ува ти Карла П авловича, але
о б е р е ж н о , щ о б не д о куч а ти й о м у частими в ізи ­
тами, радив т а к о ж не пр о п уска ти ле кцій та як
м о ж н а більш е читати, а нареш ті просив й о го пи­
сати до м е не частіш е листи й писати так, як би він
писав до р ід н о го батька.
!, д о р уч и вш и йо го п о к р о в у П р е д в іч н о ї М а ­
тері, я по про щ ав ся з ним і гай-гай! по про щ ався
навіки...
П ерш і листи м о го приятеля о д н о м а н ітн і й по ­
дібні д о д о кл а д н о го й м о н о т о н н о го щ о д е н н и ка
ш ко л я р а ; вони ц іка в і були т іл ь ко для м е не , ні для
ко го більш е. У дальш их листах почав виявлятися
й склад, і гр а м о тн ість , і зм іст, я к напр и кл а д у ц ь о м у
й о го д е в я то м у листі:
54

» С ь о го д н і д е в я то ї го д и н и р а н ко м навинули
м и на валок ка р ти н у »Розпяття Х ристове«, і я з на­
ту р н и к а м и виправив ї ї до л ю те р а н с ь ко ї П етр оп ав­
л о в с ь ко ї ц е р кв и . Карло П авлович д о р уч и в м е ні
с у п р о в о д и ти ї ї д о с а м о ї ц е р кв и ; за чверть го д ини
він і сам пр иїха в, при собі зве л ів ї ї з н о в у напгіути
на р а м у й поставити на м ісц е . Т ом у, щ о не була
вона щ е в кр и та л а ко м , то з д а л е ку виглядала,
я к тем на м атова пляма. П о о б ід і піш ли м и з М і-
х а й л овим і п о кр и л и її л а ко м . Н е за б а р о м пр ий ш о в
і К а р л о П авлович; сп о ч а тку він сів на п е р е д н ю
л а вку, але дивився звід ти н е д о в го й пересів на
о ста н н ю лавку. Тут під ійш л и д о н ь о го й м и та й та­
к о ж сіли. Він д о в го сидів м о в ч ки й лиш е з р ід к а
п р о м о в л я в : »Вандал! Х оч би один п р о м ін ь світла
на вівтар! І п о щ о їм картини?«
— О т я кб и , — п р о м о в и в він, зве р та ю ч и сь д
нас \ в к а з у ю ч и на а р ку, щ о р о з д іл ю є ц е р кв у , —
я кб и нам алю вати ка рти н у Х р и с т о в о го Розпяття, як
ця а р ка за в б іл ьш ки , то це була б картина, д о ­
стойна Б о го ч о л о в іка .
Гей, ко л и б хоч соту, хоч тисячну частину м іг
я пе р е ка за ти вам із то го , щ о то д і я від н ь о го чув...
А л е ви сам і знаєте, я к він го во р и ть . Й о го слів не
м о ж н а передати на папері, — вони с ка м я н ію ть .
Він тут таки створив ко л о са л ь н у ка р ти н у з у сім а
н а й д р іб н іш и м и деталям и, зм а л ю ва в і поставив
на м іс ц е . Та я ку ка р ти н у! Розпяття М и ко л и П ус­
сена — звичайна » сузд альщ ина« [п е р е д н е ю ],
а п р о М ар тенса то нема щ о й згад увати!
Д о в го він іщ е ф антазував, і я слухав й о го
з п о б о ж н іс т ю ; п о т ім він узя в ка пе л ю ха й вийш ов,
а с л ід о м за н им і я з М іха й л о в и м . П р о хо д я чи
п о вз статуї а постолів Петра й Павла, він п р о м о в и в :
»Л я л ьки в м о к р ім ла хм ітті, а щ е з Т орвальдсе­
на«! — П р о хо д я ч и по вз кр а м н и ц ю Д а ц іа р о , він
зм іш а в ся з ю р б о ю глядачів і спинився біля вікн а
з р о з м а л ь о в а н и м и ф р а н ц у з ь ки м и літоГраф ія м и.
 55

Б ож е м ій , по д ум а в я, дивлячись на н ього , — ц е ж
той самий Геній, яки й о це тіл ь ко так висо ко ширяв
у сф ері п р е к р а с н о го м истецтва, тепер м илується
н у д н о -с о л о д ки м и кр а сун я м и Ґр еве д он а . Н е з р о з у ­
міла р іч , автім правдива. С ь о го д н і вперш е я не
був у класі, бо К а рло Павлович м е н е не пустив:
посадив м е не з М іх а й л о в и м гуляти в д а м ки —
двох пр оти себе о д н о го й пр о гр а в нам ко л я с ку
на три години. М и поїхали на о стр ови, а він з о ­
стався вд о м а , д о ж и д а ю ч и нас на вечерю .
Р . Э. Не па м ятаю , чи писав я вам у п о п е р е д ­
н ь о м у листі, щ о я після в е р е сн е во го т р и м е с т р о ­
вого іспиту пе ре ве дений за »Бійця«, як один
із перш их, до н а ту р н о го класу.
Я кби не ви, м ій н еза бутн ій, м е не не п е р е ­
вели б д о н а тур н о го класу й за р ік . Я почав
о д від ува ти л е кц ії а н а то м ії п р о ф е со р а Буяль-
с ь ко го ; він викладає тепер п р о кіс тя к. І зн о в у таки
вам за в д я ч ую , щ о зн а ю кіс т я к напамять. С кр із ь
і всю д и ви — м ій єдиний, м ій неза бутн ій д о б р о д ій .
П рощ авайте!
Всією д у ш е ю сво єю Ваш N.

М а ю н а м ір д о кін ч и ти іс т о р ію м о го приятеля
й о го власними листам и. І це б уд е щ е й то м у ц і­
каве, щ о в листах св о їх він часто списує п р а ц ю
й м а й ж е ц іл о д е н н е д о м аш нє ж и ття Карла П авло­
вича, я к о го він був і у л ю б л е н и м у ч н е м , і т о в а ­
р и ш ем .
Д л я м а й б у тн ь о го б іо ґр а ф а К. Б рю лова я з г о ­
д о м ви да м усі й о го листи, а тепер п о д а м тіл ь ко
ті, щ о б е з п о с е р е д н ь о то р ка ю ть с я й о го пр ац і й р о з ­
витку на полі м истецтва, та р о з в и т ку й о го в н утр іш ­
н ь о го в и с о ко м о р а л ь н о го життя*.

»О сь у ж е ж о в те н ь м іся ц ь при кін ц і, а Ш т е р н -

б е р ґа нем а та й нема. Я не зн а ю , щ о м а ю р о б и ти
56

з п о м е ш ка н н я м : во н о м е н е не о б т я ж у є ; м и пла­
ти м о за н ього з М іх а й л о в и м по по л ови ні, та я м а ­
ло не ввесь день п е р е с и ж у ю в Карла Павловича,
тіл ь ко ночувати п р и х о ж у д о д о м у , ін о д і ж то
в н ь о го й н о ч ую , а М іха йл о в і спати д о д о м у не
п р и ход ить. Бог й о го знає, д е й я к він ж и ве . Я з н и м
бачуся тіл ь ко в Карла П авловича та часо м у кла­
сах. Він д у ж е о р и ґін а л ь н а й д о б р о го серця л ю д и ­
на. К а р л о Павлович п р о п о н у є м е н і з о в с ім перейти
д о н ь о го ж ити, а м е н і й со вісно , й б о ю сь вам про
це ска зати: м е н і здається, щ о я вільніш ий б уд у,
м а ю ч и своє п о м е ш ка н н я , а д о т о го ж м е н і страх я к
хочеться хоч кіл ь ка м іс я ц ів п р о ж и ти в ку п і
з Ш т е р н б е р ґо м , сам е то м у , щ о ви мен» та к р а д и ­
ли, а ви м е н і н іч о го л и хо го не порадите.
Ка рло Павлович надзвичайно пильно п р а ц ю є
над к о п іє ю з ка ртини Д о м е н ік ін о »Іоан Б огосл ов«.
Ц ю к о п ію зам овил а й о м у а ка д е м ія м истецтв. П ід ­
час пр ац і я читаю вго л ос. Він м ає власну б іб л іо ­
т е к у досить д о б р у , але з о в с ім н е в п о р я д ко в а н у ;
кіл ь ка р а зів м и брались ї ї д о ладу довести, та все
д а р е м н о . А в т ім л е ктур и нам н е бр а кує. Карло
П авлович о б іц я в зр о б и ти р и с у н о к С м ір д ін о в і д о
й о го »С та л ітер ато рів« , а той за те д о зв о л и в й о м у
ко ри стув а ти ся всією своєю б іб л іо т е к о ю . Я п е р е ­
читав у ж е м а ло не всі р о м а н и Вальтера С котта
й теп ер читаю » Іс т о р ію хр естових п о хо д ів « М іш о .
М е н і вона подоб ається б іл ьш е за всі р о м й н и ,
та й К а р -о Павлович го во р и ть те саме- Н асл ід ую чи
м анеру й ко с т ю м и Ретша, я нарисував е с кіз , я к Пе­
тр о П устельн ик веде ю р б у пе рш их хр е сто н о сц ів
чер ез яке сь н ім е ц ь ке м іс т о ; по ка за в й о го Ка рл о ві
П авловичу, але він м е н і н ой сув о р іш е за б о р о н и в
б рати с ю ж е т и з ч о го б у д ь , к р ім б іб л ії та стар од ав­
н ь о ї гр е ц ь к о ї й р и м с ь к о ї іс т о р ії. »Там, — сказав
він, — все просто та й а рти зм , а в се р е д н ьо віч н ій
іс т о р ії — р о зп уста й гидота«. І в м е н е теп ер у хаті,
к р ім б іб л ії, нем а ані о д н о ї кн и ги . » П о д о р о ж А н а -
 57

харсіса« й » Іс то р ію Г р е ц ії« Ґілліса я читаю в Карла

й для Карла П авловича, й він з а в ж д и слухає з о д ­
н а к о в о ю н а с о л о д о ю . І я кб и ви бачили, з я к о ю
у в а го ю , з я к о ю се р д е ч н о ю л ю б о в ю кінчає він
сво ю к о п ію ! Я п р о сто схиляю ся п о б о ж н о перед
ним , та й не м о ж н а ін а кш е . А л е я к у ж чарівну, м а ­
гіч н у силу має о р и гін а л ! Чи це п р осто у п е р е ­
д ж е н н я , чи час так чарівливо зм я гш и в яскравість
ф арб, чи Д о м е н ік ін о ... А л е н і, це гр іш на д у м к а :
Д о м е н ік ін о н ік о л и не м іг бути вищ ий за н а ш о го
б о ж е с тв е н н о го Карла Павловича. М е н і ін о д і х о ­
четься, щ о б я кн а й с ко р іш е винесли з хати отой
о ри гін ал .
Я кось за ве че р е ю зайш ла м о ва п р о к о п ії,
і він ска зав, щ о ні в м а л яр стві, ні в с ку л ь п ту р і, на
й о го д у м к у , не м о ж е бути с п р а в ж н ь о ї к о п ії, себто
в ід тво р е н н я , та щ о в п о е з ії він знає о д н у -о д н і-
с ін ь ку к о п ію , — ц е » Ш іл ь о н с ь ки й вязень« Ж у к о в ­
с ь ко го , й тут таки прочитав й о го з пам яти. Я к він
ч уд о в о д е кл я м у є в ір ш і! Є й б о гу, кр а щ е за Брян­
с ь ко го й К а р а ти ґін а ! Д о р е ч і п р о Ка ра ти ґін а : ц им и
д н я м и зайш ли м и ви п а д ко в о д о М и х а й л ів сь ко го
театру; виставляли »Тридцять літ, або ж и ття грача«,
— » пер есо лен у« д р а м у , я к він висловився. М іж
д р у г о ю й тр е ть о ю д іє ю він піш о в за кул іси й о д я ­
гнув К а ра тиґін а для р о л і ж е б р а ка . П уб л іка ка з и ­
лася, сама не зн а ю ч и ч о м у . О т щ о значить ко с т ю м
для д о б р о го а ктор а І
Таліоні в ж е приїхала д о П е те р б ур га й н еза ­
б а р о м почне, л ітаю чи, нас чарувати. А л е він її
ч ом усь не д о л ю б л ю є . О й, ко л и б с к о р іш е вж е
п р и їзд и в Ш т е р н б е р ґі Я, й не бачивш и, п о л ю б и в
його. К а р л о Павлович для м е н е за н а д то великий
і, не вва ж а ю чи на й о го д о б р іс ть та ласкавість, м е н і
ін о д і здається, щ о я са м отній. М іха й л о в хо р о ш и й ,
б л а го р о д н и й товар иш , але н іч и м не захо пл ю ється,
ніяка кр аса , здається, й о го не чарує. А може
58

я й о го не р о з у м ію . П рощ авайте, м ій н еза б утн ій

д о б р о д ію « .

»Я так тіш уся ! Ш т е р н б е р ґ, я к о го я так давно

й нетерпляче д о ж и д а в , нареш ті приїхав. Та як {зн е ­
нацька, н е ж д а н о -н е га д а н о ! Я злякався й д о в го
с в о їм оча м не вірив, д ум а в, чи це не прим ара?
С ам е в той час я ко м п о н у в а в е с к із : » Є зе кіїл ь на
по л і, за сія н о м у кістка м и « . Ц е б у л о вночі, десь у го ­
дині д р у гій . Я п о р и н ув у » Є з є кіїл я « й заб ув з а м ­
кн ути две рі на клю ч- А ле ось д ве р і відчиняю ться
й у хутр і, в теплій ш апці зявляється л ю д сь ка п о ­
стать. Я сперш у зляка вся, і сам не зн а ю , я к п р о м о ­
вив: » Ш те р н б е р ґ!« » Ш те р н б е р ґ« , — о д п о в ів він
м е н і, і я, не давш и й о м у й хутра скин ути, кинувся
й о го цілувати, а він м е н і від по від а ти ти м с а м и м
Д о в г о м и м о в ч ки один на о д н о го м илувались, аж
він згад ав, щ о біля в о р іт ж д е в ізн и к, і піш о в до
н ь о го , а я д о д в ір н и ка — пр осити, щ о б пр и н іс речі
д о хати. В ж е впоравш ись, м и перевели дух. Д и в н о !
М е н і здавалось, щ о я зустр ів д а вн ьо го з н а й о м о го ,
або, кр а щ е ска зати, щ о бачу Вас сам их п е р е д со­
бою . П о ки я р о зп и тува в, а він р о з п о в ід а в , де
й ко л и він Вас бачив, п р о щ о го в о р и л и й я к р о з і­
йш лись, — і ніч пр ом а йн ул а. М и а ж то д і з а п р и м і­
тили, щ о р о зв и д н ю єть ся , ко л и побачили, щ о від
свічника пр остяглася ясна блакитна тінь.
— Тепер, я к на м ене, м о ж н а й чаю напи­
тися, — п р о м о в и в він.
— Я те ж то ї д у м к и , — від по вів я, й м и піш ли
до » З о л о т о го Я коря«.
Після чаю я по кла в й о го спати, а сам піш ов
до Карла Павловича — р о з п о в іс ти пр о сво ю р а ­
дість, але в ін т е ж спав. Щ о п о р о б и ш , — я вийш ов
на н а б е р е ж н у й не встиг кіл ь ка к р о к ів ступити,
я к зу с тр ів М іха йло ва, щ о те ж , здається, не спав
 59

цілу ніч: він іш ов з я ки м с ь п а н о м у пальті та в о к у ­

лярах.
— Лев О л е кса нд р о ви ч Елькан, — сказав М і­
хайлов, у к а з у ю ч и не пана в о кул я р а х.
Я назвав своє п р ізв и щ е , і м и подали один
о д н о м у р у ки . П о т ім я п о в ід о м и в М іхайлова пр о
п р и їз д Ш те р н б е р га , і пан в о ку л я р а х так зр а д ів,
нем ов би й о го давно ж д а н и й приятель приїхав.
— Д е ж він? — запитав М іха йло в.
— У нас у хаті, — в ід п о вів я.
— Спить?
— Спить.
— То х о д ім д о » К а п е р н а ум у« , там напевно
не сплять, — ска зав М іха й л о в.
Пан в о ку л я р а х на зн а к з го д и кивнув го л о ­
вою , й вони, взявш ись п ід р у ки , піш ли, а я сл ід о м
за ним и.
1 П р о хо д ячи по вз по м е ш ка н н я Карла Павло­
вича й побачивш и в в ікн і го л о ву Л укія н а , я д о га ­
дався, щ о м а е стр о в ж е встав. Я по про щ ав ся з М і-
[ хайл овим та з Е льканом і піш ов д о н ь о го . В к о -
| р и д о р і я зу с тр ів йо го з с в іж о ю п а л ітр о ю та з чи­
стим и пе нзл я м и , привітався з ним і вернувся на-
' зад : т е п е р я не те щ о вголос, але й м о в ч ки
5 читати не м іг. П охо д ивш и тр о хи набереж ­
н ою , я піш о в д о д о м у . Ш т е р н б е р г іщ е спав, я ти-
і хе нько сів на стільці п р о ти й о го л іж к а й милувався
його н е п о р о ч н и м , я к у дитини, л и ц е м ; П О Т ІМ у з я іі
олівець та па пір і почав рисувати й о го за сн ул о го —
ва ш ого, о т ж е й м о го , д р у га . С хо ж ість і вираз лиця,
я к на е с кіз , — удалися, та ледве я накреслив ц іл у
постать і назначив скл а д ки ко в д р и , я к Ш т е р н б е р ґ
п р о ки н ув ся й зл ов ив м е н е на га р я ч о м у вчинку.
Я з н ія к о в ів ; він це п о м іти в і засм іяв ся н а й щ и р і-
ш им с м іх о м .
— П о ка ж іть , щ о ви робили? — спитав він.
Я п о ка за в ; він з н о в у засм іявся й п ід небеса
•ихваляв м ій р и с у н о к.
Т. Ш евченко — студент Академії (1839 р.)
Етюд олівцем В. Ш тернберґа.
 61

— Коли-небудь о д д яч уся вам ти м сам им , —

сказав він, с м ію ч и сь , і ско чи вш и з л іж ка , вмився
та, р о зв я за в ш и ч ем о д а н, почав одягатись.
З ч е м о д а н у, з п ід б іл изн и, він вийняв гр уб ий
портф ель і, п о д а ю чи й о го м е н і, сказав:
— Тут усе, щ о я з р о б и в м и н у л о го літа на
У кр а їн і, к р ім кіл ь ко х м а л ю н ків ф ар ба м и й аква-
реле ю . П ереглядайте, ко л и вам час д о зволяє,
а м ені треба д е ку д и поїхати.
— Д о по б а че н ня ! — п р о м о в и в він, п р о ­
стягаю чи м е н і р у к у . — Не зн аю , щ о с ь о го д н і в те­
атрі, я д у ж е за н им скучив. Х о д ім р а з о м до театру.
— З в е л и ко ю о х о т о ю ! — від по вів я; — за­
йдіть т іл ь ко по м е н е д о н а тур н о го класу.
— Д о б р е , зайд у, — сказав він у ж е за д ве ­
рима.
Кол и б не п р ийш о в був д о м е не Л у кія н о д
Карла П авловича, м е н і й на д у м к у не прийш ов би
о б ід , навіть д о са д н о було, щ о чер ез р о стб іф
Л укіян а я м усів був залиш ити портф ель Ш т е р н -
бе р ґа .
За о б ід о м я р о з п о в ів Ка рл о ві П авловичу
пр о своє щ астя, і він по ба ж а в побачити Ш т е р н -
бе р ґа . Я сказав й о м у, щ о м и ум о ви л и сь із н им
бути в театрі. Він виявив о хо ту пристати д о нас,
коли щ ось путнє виставляю ть. На щ астя т о го
са м о го дня в О л е кс а н д р ій с ь ко м у театрі виставляли
»Зачарований д ім « . П ід кін е ц ь класових го д ин
Карло П авлович зайш ов д о класу, взяв м е не
й Ш т е р н б е р ґа з с о б о ю , посадив у св о ю ко л я с ку ,
й м и по їхал и дивитись на » Л ю д о в и ка XI«. Так м и ­
нув пе рш и й день.
Д р у г о г о дня вранці Ш т е р н б е р ґ узя в свій
гр уб и й портф ель, і м и вируш или д о Карла П авло­
вича. К а рло Павлович був захо пле ни й В аш ою , —
я к він висловився — » о д н о м а н іт н о -р із н о м а н іт -
н ою « б а ть ків щ и н о ю й за д ум л и в и м и з е м л я ка м и Ва­
ш им и, щ о їх так п р е га р н о і пр авд иво зм а л ю ва в
62

Ш т е р н б е р ґ. Як багато р и с у н ків та я ке все пре­

кр асн е ! На м а л е н ь ко м у к л а п т и к / с ір о го кр а м н и ч ­
н о го паперу пр ове д е на п о зе м н а л ін ія ; на п е р ш о м у
плані вітр я к, пара волів біля в о зу, завале н ого
м іш к а м и ; все це не нарисоване, а тіл ь ко зазн а че ­
не, але щ о за кр а с а ! — очей не м о ж н а відвести.
А б о в тіні р о з л о го ї в е р б и , кр ай са м о го берега,
б іл е н ька, с о л о м о ю вкрита хатка — вся відбилася
в во д і, я к у д з е р ка л і. П ід х а тко ю бабуся, а по воді
ка ч ки пливаю ть, — о т і вся картина, та яка повна,
ж и ва картина!
І таких ка ртин або, кр а щ е ска зати, повних
ж и ття нарисів повний портф ель у Ш те р н б е р ґа . Чу­
д о вий , н езр івн яни й Ш т е р н б е р ґ! Н е д ур н о поціл ува в
й о го К а рло П авлович.
М и м о в о л і згадав я братів Ч ернєцових. Вони
н едавно по вер н улись із п о д о р о ж і по В олзі й п р и ­
носили Ка рл о ві П авловичу на п о ка з св о ї р и ­
с у н ки : величезна купа ва тм а н сь ко го па пер у, з н і­
м е ц ь к о ю а кур а тн істю п о кр е с л е н о го п е р о м . Карло
П авлович по гл ян ув на кіл ь ка р и с у н ків і, з г о р ­
нувш и по ртф ель, сказав (звичайно, не бр а та м Ч ер-
н єц о в и м ): »Я тут не Те щ о м а т у ш к и - В о л г и ,
а й ка л ю ж і д о б р о ї не сп о д іва ю сь побачити«.
А в о д н о м у е с к із і Ш те р н б е р ґа він бачить ц іл у
У к р а їн у . Й о м у так сподобалась Ваша б а т ь ків ­
щ ина й с ум н і обличчя з е м л я ків Ваших, щ о він
с ь о го д н і підчас о б ід у встиг у ж е зб уд ув а ти собі
х у т ір над Д н іп р о м , біля Києва, з усім а в и го д а м и
й се р е д н а й ч а р ів н іш о ї д е к о р а ц ії. О д н е , ч о го він
б о їться й п р о щ о н ія к не м о ж е д у м к и по зб ути ся,
це д ід и ч і, або, я к він їх називає, » ф е о д али-соб ач-
ники«.
Він — з о в с ім дитина, з у с іє ю пр ива бливістю
д и ти н и ! С ь о го д н іш н ій день м и та кса м о за кін ч и л и
в театрі. Виставляли » Р о зб ій н и ків« Ш іл л єра .
О п е р и м о в би й не було, в р я д и -го д и зявиться
»Роберт« або » Ф ін е л л я« . Балєт чи, кр а щ е с ка -
 В академічному класі. Рисунок Шевченка.
Під постаттю, що в лівому розі долі, написано: „Опе кобзарь Ш евченко-4.

зати, Таліоні все знищ ила. П рощ авайте, м ій неза

бутній д о б р о д ію !«

»О сь у ж е більш е я к м іся ц ь ж и в е м о р а з о м
із н е зр ів н я н и м Ш т е р н б е р ґо м , і ж и в е м о так, я к,
дай Б о ж е, щ о б і р ід н і брати ж и л и . Та й яка ж він
д о бр а й лагідна істота! С п р а в ж н ій м исте ць!
Д о н ь о го все всм іхається, як і він до всього. Щ а ­
сливий, завидний ха р а кте р ! К а рло П авлович йо го
д у ж е л ю бить. Та й чи ж м о ж н а й о го не лю бити,
пізнавши?
О сь як м и п р о в о д и м о дні й ночі. Зрана в де-
вятій го д и н і я йду д о м а л я р с ь ко го класу (я вж е
р о б л ю е тю д и о л ій н и м и ф арбам и й за м инулий
іспит став тре тім із черги). Ш т е р н б е р ґ зостається
вдом а й р об ить із сво їх е с кізів або аква ре льні
м а л ю н ки , або н евеликі картини о лій н и м и ф ар ­
бами. В о д и н а д ц ятій го д и н і я або з а х о ж у д о
64

Карла П авловича, або верта ю сь д о д о м у , і м и

з Ш т е р н б е р го м сн ід аєм о , щ о Бог дав; п о тім
я зн о в у йду д о кла су й з о ста ю сь там д о тр е ть о ї
го д ин и. В тре тій го д и н і й д е м о д о м а д а м Ю р ґе н с
о б ід а ти , ін о д і й К а рло Павлович із нами,
бо сам е в ц ю п о р у я м а ло не щ о д н я заставав
й о го в Ш те р н б е р ґа ; він часто задля м із е р н о ї
д е м о к р а т и ч н о ї ю ш ки в ід м о вл явся від р о з к іш ­
н о го а р и с то кр а ти ч н о го о б ід у . С правді надзви ­
чайна л ю д и н а ! Після о б ід у я зн о в ід у д о класів,
а на с ь о м у го д и н у пр иход ить туд и Й Ш т е р н б е р ґ,
і м и або й д е м о д о театру, або, по хо д и в ш и трохи
н а б е р е ж н о ю , ве рта єм ось д о д о м у , і я читаю щ о -
н е б уд ь уго л о с , а він пр а ц ю є , або я п р а ц ю ю , а він
читає. Н едавно м и прочитали »В удстока« Валь­
тера С котта. М ене дуж е зац іка вил а сцена,
д е К а рл о II С тю а рт, пе ре хо в ую ч и сь п ід ч у ж и м
ім я м у з а м к у ста р о го б аронета Л і, признається
й о го д о ч ц і Ю л ії Лі, щ о він к о р о л ь А н ґл ії, й п р о ­
по н ує їй при с в о м у д в о р і почесне м іс ц е п ід л о ж ­
н иці. С пра вж н я ко р о л ів с ь ка вдячність за го сти н ­
н ість! Я н акреслив е с кіз і по ка за в Ка рл о ві П авло­
вичу. Він похвалив м ій в и б ір і сам ий е кс із та казав
в и студ ію вати Павла Д е л я р о ш а .
Ш т е р н б е р ґ недавно по зн а й о м и в м е н е з р о ­
д и н о ю Ш м ід т а . Ц е який сь да лекий й о го р о д и ч ,
гарна л ю дина , а р о д и н а й о го — це п р о с то бла­
годать Господня. М и часто в е чо р а м и б у в а є м о
в них, а по н ед іл ях і о б ід а є м о . Ч удова, мила р о ­
д ина! Я за в ж д и в и х о ж у від них н е м о в чистіш ий
і д о б р іш и й . Я не зн а ю , я к і д я кува ти Ш т е р н б е р -
ґо в і за це зн а й о м ство .
Щ е п о зн а й о м и в він м е н е з р о д и н о ю у к р а ­
їн с ь к о го а р исто кра та — т о го са м о го , в я к о го
ви з н и м м и н у л о го літа зустр ін ул и сь «а У к р а їн і.
Я р ід к о там б ув а ю , та й те властиво т іл ь ко ради
Ш т е р н б е р ґа : н е д о в п о д о б и м е н і о то й п р о т е к ц ій ­
ний то н і п ід л е під л е щ уван н я неотесаних гостей,
 65

ЩО ВІ'Н їх го д ує с в о їм и р о з к іш н и м и о б ід а м и
й по їть у к р а їн с ь к о ю с л и в я н ко ю . Я д о в го не м іг
з р о з у м іт и , я к Ш т е р н б е р ґ м о ж е тер піти такі ка р ­
тини. Н ареш ті справа викрилася са м а с о б о ю .
Я кось по ве р н увся він о д Т арновських з о в ­
сім д о себе н е п о д іб н и й , бо се рд итий; д о в го
м о в ч ки хо д ив по хаті, п о т ім л іг д о л іж ка , встав
і з н о в у л іг і т*ак р а зів з о три, а ж п о ки не з а с п о к о їв ­
ся й не заснув. Ч ую , в ін к р із ь сон п р о к а з у є ім я о д ­
н о ї з н е б о г Т а р н о в сь ко го . Тут я почав до гадуватися,
з ч о м у д іл о . Д р у г о г о дня м ій Біля зн о в у п іш о в
д о Т ар н овських і по вер н увся п із н о вночі запла­
каний. Я п р и ки н ув ся , щ о ц ь о го не п о м іч а ю . Він
упав на ка н апу й, за кр и в ш и лиц е р у ка м и , р и д а в,
як д и ти н а! Так пр и н а й м н і го д ина м и н ул а ; п о тім
він устав із канапи, п ід ій ш о в д о м е н е , о б ій н яв м е не ,
по ц іл ува в і г ір к о в см іхн увся , та, сівш и біля м е не ,
р о з п о в ів м е н і іс т о р ію сво го ко ха н н я. Істо рія зв и ­
ч а й н ісін ь ка : він п о ко х а в старш у н е б о гу Т арное-
с ь ко го , а та, хоч і від по від ал а й о м у т и м са м и м ,
але воліла о д р у ж и ти с я з я ки м с ь л исим д о к т о р о м
Б ур ц е ви м . З ви ч а й н ісінь ка іс то р ія . В исповідав­
ш ись, він тро хи з а с п о ко їв с я , і я поклав й о го
д о л іж ка .
Д р у г о г о й т р е т ь о го дня я й о го м а ло щ о
й бачив: в и й д е р а н о , п р и й д е п із н о , а де д н і про-*
водить, — Бог й о го знає. П ро б ув ав я з н и м
за го в о р и ти , але він ледве м е н і в ід п о в ід а в ; п р о ­
понував й о м у від від а ти Ш м ід т ів , та він в ід м о в н о
хитнув го л о в о ю . У н е д іл ю вранц і з а п р о п о н у ­
вав я й о м у поїхати д о о р а н ж е р ії б о та н іч н о го
саду, і він, щ о правда нео хоче , зго д и в с я . О р а н -
ж е р ія д о б р е на н ь о го вплинула; він п о в е ­
селіш ав, почав м р ія ти п р о п о д о р о ж д о тих чар ів­
них кр а їн , де р остуть усі Ті д и в о в и ж н і р ослин и
так, я к у нас ч о р то п о л о х .
Вийш овш и з о р а н ж е р ії, я за п р о п о н ува в
й о м у п о о б ід а ти на К р е с т о в с ь ко м у о стр о в і в н і-
5

і
66

м е ц ь к о м у тр а хти р і; він о хо ч е по год ив ся. Після

о б ід у м и послухали ти р о л ь ц ів , подивились, я к
із г ір спуска ю ться та й поїхали п р о сто д о Ш м ід та .
Ш м ід т и то го дня о бід али у Ф іц т у м а , ін сп е кто р а
у н ів е р си те ту, та там і на ве чір зосталися. М и
туд и . Привітали нас, го л о сн о питаю чись, де м и
пр опа д а ли. У Ф іц т у м а натіш ились м и кв ін т е т о м
Б етговена й с о н а то ю М о ц а р та , в я кій ви кон ува в
со л о вславлений Бем, і на п е р ш у го д и н у вночі
по вер н ул ися д о д о м у . Бідний Біля зн о в у з а ж у ­
р ився. Я не п о т іш а ю й о го , та й ч и м би я м іг йо го
потіш ити?
Д р у г о г о дня, з д о р уч е н н я Карла П авловича,
піш ов я д о кн и га р н і С м ір д ін а й м іж ін ш и м и кн и ­
га м и взяв два числа » Б и б л іо те ки для чтенія«,
де в м іщ е н о р о м а н Д ік к е н с а » Н ікляс Н ікл ь б і« .
Задум ав я влаштували л іте р а тур н і вечори
в Ш м ід т ів і за п р о си в Ш т е р н б е р ґа . Як гадалося,
та к і склалося. Т ого с а м о го дня, після в е ч ір н іх
класів, вируш или м и д о Ш м ід т ів із кн и га м и п ід
п а хво ю . Д у м к у м о ю прийняли з за хо п л е н н я м ,
і після чаю почали читати. П ерш ий ве чір читав я,
д р у ги й — Ш т е р н б е р г, а п о т ім ізн о в я, далі —
зн о в у він, і т а к тягло ся, п о ки не скін чили р ом а н а.
Ц е д у ж е д о б р е вплинуло на Ш те р н б е р ґа . Після
» Н ікл яса Н ікл ь б і« т а ки м с а м и м ч и н о м п р о ч и ­
тали м и » З а м о к К ін е л ьв о р т« , п о т ім » П е р тсь ку кр а ­
л ю « і щ е кіл ь ка р о м а н ів Вальтера С котта. Часто
заси ж ува л ись м и за північ і не п о м іти л и , я к і р із ­
двяні свята наблизились. Ш т е р н б е р ґ м а л о щ о
не з о в с ім п р ийш о в д о себе, — пр и н ай м н і п р а ц ю є
й м е н ш е сум у є ; дасть Бог, і ц е м и н е . П рощ авайте,
м ій б а ть ку р ід н и й ! Не о б іц я ю в с к о р о м у часі
писати д о вас, б о надхо дять свята, а я вж е, з м и л о ­
сти Ш т е р н б е р ґа , придбав к р ім Ш м ід т ів щ е д е я кі
та кі зн айо м ства , щ о їх слід п ід тр и м ува ти . С пр а ­
вив я со б і «а свята нове вбрання та з а н гл ій с ь ко ї
б а ї пальто, та ке с а м іс ін ь ке , я к у Ш т е р н б е р ґа
 Ш евченко й Ш тернберґ голяться (више Штернберг,
нижче, Ш евченко). Рисунок В. Ш тернберґа 1840 р.
В го р і наиис : „Вм есто чаю ип побрились“ .

і щ о б таки н е д у р н о Ш м ід т и звали нас К а с то р о м

та П о л л у кс о м ; а на весну д у м а є м о зам о ви ти со бі
' Ш и н е л і з ка м л ь о ту . У м е н е тепер гр о ш і во­
дяться. Я почав м а л ю ва ти аква ре льні по р тр е ти ,
С перш у з п р и я зн і, а п о т ім і за гр о ш і. Т іл ь ко
« є п о к а з у ю щ е їх Ка рл о ві П авловичу: б о ю с я .
Я тр и м а ю ся б іл ьш е м анери С о ко л о в а ; Гау м е н і
Не по д о б а ється: н у д н о со л о д ки й . Х о ч у щ е в зя ­
тися за ф р а н ц у з ь ку м о в у : ц е н е о б х ід н о . П р о п о ­
нувала м е н і св о ї п о сл уги одна літня вдова з тим ,
щ об я її сина вчив рисувати. В заєм на по слуга, але
іс е це м е н і не по д об ається, — пе рш е, щ о д а л е ко
ходити (д о Е ртелєвого п р о у л к у ), д р у ге , щ о м о р о ­
читися дві го д и н и з р о з п е щ е н и м х л о п ч а ко м —
це т е ж к о м іс ія , н ів р о к у ! К р ащ е я за ці д ві го д ин и
акварельний п о р тр е т н а м а л ю ю та кр а щ е вчителеві
гр іш м и заплачу. М а б уть і ви с ка ж е те , щ о так кр а ­
ще. У Карла П авловича є Ґіб б о н ф р а н ц у з ь к о ю м о -
■ою , а я не м о ж у на н ь о го й дивитись б а йд уж е- Не
•н е ю , чи ви бачили й о го е с кіз або, кр а щ е сказати,
Невеличку ка р ти н у » Ґе н зе р и х у Р им і«; тепер вона

і
68

в н ього в р о б іт н і. — Ч удова! я к усе ч уд о в е , ід о

з п ід йо го пензля виходить. Коли не бачили,
то я з р о б л ю невеличкий р и с у н о к і пр и ш л ю Вам.
»Б ахчисарайський Ф о н та н « т е ж пр и ш л ю . Ц е, зд а ­
ється, щ е при вас почато.
О сь іщ е п р о щ о м ало не заб ув, — готується
надзвичайна п о д ія : К а рло Павлович ж е н и ться ; після
свят — весілля. Н аречена й о го — д о н ь ка р и ж -
с ь к о го по ч е сн о го го р о ж а н и н а Т ім м а. Я не бачив
її, але ка ж у ть , надиво гарна. Ї ї брата я з у с т р і­
чаю ін о д і в кла сі; він учен ь З ауе рв ей д а , д у ж е
вродл и вий хл о пе ц ь . Коли це все станеться, то
я напиш у вам із н а й д о кл а д н іш и м и п о д р о б и ц я м и ,
а п о ки щ о щ е раз прощ авайте, м ій н е за б утн ій д о ­
б р о д ію !«

»О сь у ж е два м іс я ц і, я к я не писав вам. Така

д о вга м о вч ан ка — р іч н епр о щ ен н а. А л е я наче
навм исне ж д а в , а ж скін читься ц ікавий е п із о д
у ж и т ті Карпа П авловича. В о ста н н ьо м у листі пи­
сав я вам п р о за д у м а н е о д р у ж ін н я , тепер о пи ш у
вам д о кл а д н о , я к це все сталося та я к зр у й н у в а ­
л о ся.
В самий день ш л ю б у К а рло Павлович о д я г­
н увся, я к він звичайно вдягається, взяв ка п е ­
л ю ха й, п р о х о д я ч и р о б іт н е ю , спинився п е р е д у ж е
з а к ін ч е н о ю к о п іє ю з Д о м е н ік ін о ; д о в го стояв
м о в ч к и , п о т ім сів у кр іс л о (к р ім й о го та м е не
н ік о г о не б ул о ); м о вч а н ка тяглася щ е кіл ь ка хви­
л ин; п о т ім він зве р н увся д о м е н е й ска за в:
— Ц а м п іє р і наче го в о р и ть м е н і: не ж ен и сь
— заги не ш !
Я не с п р о м ігс я щ ось й о м у сказати, а він узяв
ка п е л ю ха й піш ов д о с в о єї н а р е ч е н о ї та цілий
д е нь не вертався д о д о м у . Д о свята з о в с ім не го ­
тувалися: у той день Л у кія н навіть р о стб іф а не
с м а ж и в ; о д н о слово, ж а д н о го н атяку на я ке б у д ь
свято. В класі я довідався, щ о він бр а ти м е ш л ю б
 69

у в о с ь м ій го д и н і в ве ч о р і в л ю те р а н с ь кій ц е р кв і
св. А н н и , щ о на К ір о ч н ій в ул и ц і. Після кла су
взяли м и з Ш т е р н б е р ґо м в ізн и ка й поїхали на К і-
р о ч н у . Ц е р ква була в ж е о світлена, і К а р л о П авло­
вич з З а у е р в е й д о м та б р а то м н а р е ч е н о ї були
в ц е р кв і. П обачивш и нас, він п ід ій ш о в , подав н а м
р у к у і ска зав:
— Ж е н ю сь .
Ц іє ї с а м о ї хвилини ввійш ла д о ц е р кв и н а р е ­
чена, і він піш о в їй н а зустр іч . Я за ц іл е ж и ття своє
не бачив та й н е по б а ч у т а к о ї кр а с у н і! П ідчас
ш л ю б н о го о б р я д у К а р л о Павлович стояв гл и б о ко
за д у м а н и й ; він ані р а з у не по гл я н ув на св о ю га р н у
н ар еч е ну. О б р я д скін ч ився, м и п о з д о р о в и л и щ а ­
сливе п о д р у ж ж я , пр ове л и їх д о ка ре ти й по д о ­
р о з і заїхал и д о Клєя, по веч е рял и й за з д о р о в я
м о л о д и х випили п л я ш ку К л ік о . Все ц е від б ул о ся
8 січня 1839 р о к у . І в Карла Павловича свято
з а кін ч и л о с я п л я ш ко ю К л ік о ; ні т о г о дня, ні п о т ім
не справляли весілля.
З а ти ж д е н ь після ц іє ї п о д ії зустр ін ув ся
я з н и м у к о р и д о р і я кр а з п р о ти п о м е ш ка н н я
графа Т о л сто го ; він п о кл и ка в м е н е д о се б е й за­
д е р ж а в на о б ід . П о ки подали о б ід , він щ о сь р и с у ­
вав д о сво го а л ьб о м у, а м е н і ка зав читати » К ве н -
Т(на Д о р в а р д а « . Л е д ве почав я читати, я к він спи ­
нив м е н е й д о сить го л о сн о к р и к н у в :
— Е м іліє!
З а х в и л и н ку ввійш ла п р о м ін и с та кр а сун я , —
й о го д р у ж и н а . Я н е згр а б н о вкл о н и вся їй , а він
с ка за в :
— . Ем іліє, на ч о м у м и спинились? А б о ні,
сгдай та сам а читай. А ви послухайте, я к вона
га рн о читає п о -р о с ій с ь к о м у .
С п е р ш у вона не хо тіл а читати, та п о т ім р о з ­
кр ил а к н и ж к у , прочитала к іл ь к а р ечен ь із си л ьн о ю
н ім е ц ь к о ю в и м о в о ю , за р егота л ася, кинула к н и ж к у
Ш евченко-студент в карикатурі свого професора
К . Брюлова.
 71

й у тікл а . Він п о кл и ка в її в д р у ге і з н іж н іс т ю з а к о ­
ха но го пр осив її сісти д о ф о р те п ія н у та п р о с п і­
вати вславлену каватину з » Н о р м и « . Без н а й м е н ­
ш о ї м а н ір н о с ти сіла вона д о ін с тр у м е н ту й після
к іл ь к о х п р е л ю д ій заспівала. Голос у н еї був не
сильний, не е ф е кто вн и й , але такий с о л о д ки й , ч а р ів­
ливий, щ о я слухав і сам со б і не вірив, щ о слухаю
сп ів у см е р те л ь н о ї, з е м н о ї істоти, а не я ко їс ь в о з-
д у ш н о ї ф еї. Чи був це м а ґіч н и й вплив кр аси,
чи вона справд і та к д о б р е співала, т е п е р я вам
не м о ж у сказати з п е в н істю ; але й те п е р я н е м о в
ч у ю її чарівний го л ос. К а р л о Павлович т е ж був
зачарований ї ї с п ів о м , бо сидів, склавш и р у к и над
с в о їм а л ь б о м о м , і не чув, я к увійш о в Л у кія н
та д в іч і п о втор ив:
— О б ід на столі.
Після о б ід у подав Л у кія н на той са м и й стіл
овочі й п л я ш ку Л я к р ім а -К р іс т і. Вдарила пята го ­
дина, і я залиш ив їх за сто л о м та піш ов д о класу.
На п р о щ а н н я К а р л о Павлович подав м е н і р у к у
й пр оси в п р и хо д и ти д о н ь о го щ о д н я на о б ід . Я не
тям ив себе з р а д о сти від т а к о го зап ро ш ен н я.
Після класу зу с тр ів я їх на н а б е р е ж н ій
і пристав д о них. Н е за б а р о м вони піш ли д о д о м у
й зап ро си л и м е н е д о себе. За чаєм К а рл о П авло­
вич прочитав » А н ж е л о « П уш кін а й о п о в ів , я к п о ­
кій н и й О л е кса н д е р С ергієвич пр осив й о го нам а­
лю вати п о р тр е т й о го д р у ж и н и та я к він б е з ц е р е ­
м о н н о від м о ви вся ч е р е з те, щ о д р у ж и н а поета
ко с о о ка . Він пр о п о н ув а в П у ш кін о в і нам алю вати
п о р т р е т із н ь о го с а м о го , але П уш кін одплатився
й о м у ти м са м и м . Н е за б а р о м по ет п о м е р і зали­
шив нас без п о р т р е т у : К іп р е н с ь ки й нам алю вав
з н ь о го я ко го с ь д е н д і, а не поета.
Після ч аю молода чарівлива го спо д и н я
навчила нас »гальб-цвельф а« і, пр о гр а в ш и м е н і
двадцять к о п ій о к , а ч о л о в іко в і — каватину з » Н о р ­
м и«, за р а з сіла д о ф о р те п я н у та й по квитувалась.

І
72

П ісля та ко го п и ш н о го ф іналу я п о д я кува в ч а р ів­

ній го сп о д и н і та го сп о д а р е ві й піш ов д о д о м у г
б у л о в ж е д а л е ко за північ. Ш т е р н б е р г щ е не спав
і ж д а в м ене. Я, не ски д а ю ч и ка пе лю ха , о п о в ів
й о м у св о ї п р и го д и , і він назвав м е н е щ асливим .
— П оза ви д уй те й м е н і,-----сказав він, — м е н е
за п р о ш ує Ге н ер а л -губ е р на то р О р е н б у р з ь к о го
к р а ю д о себе з О р е н б у р г на л іт о ; я б ув с ь о го д н і
у В о л о д им ира Івановича Д аля, і м и в ж е у м о в и ­
лись щ о д о п о д о р о ж і. На т о м у т и ж н і — гайда!
М е н е ця вістка п р и го л о м ш и л а ; я д о в го не
м іг го в о р и ти , але, сха м ен увш ися, запитав й о го :
— Коли ж ие ти так с к о р о встиг усе вла­
днати?
— С ь о го д н і, — в ід п о вів він, — у десятій
го д и н і присилає за м н о ю Г р и го р о в и ч ; п р и х о ж у ,
а він п р о п о н у є м е н і ц ю п о д о р о ж , я з го ж у ю с ь ,
ід у д о Д а л я, й справа скінчена.
— Щ о ж я б е з тебе роб итим у? Як ж е я б е з
тебе ж и т и буду? — запитав я й о го к р із ь сл ьози .
— Так, я к і я бе з теб е: б у д е м о вчитись,
пр а ц ю в а ти , то й са м оти не п о м іт и м о . — О сь щ о , —
до д ав він, — завтра м и о б ід а є м о в Й оа хім а. Він
тебе знає й пр осив, щ о б я п р и в ів тебе. Згода?
Я зго д и в ся , й м и лягли спати.
Д р у г о г о дня м и о б ід а л и в Й оахім а. Ц е син
в ід о м о го ка ре тн и ка Й оа хім а, веселий, п р ости й ,
д о б р е освіче ний н ім е ц ь . П о о б ід і п о ка зув а в він
нам с в о ю з б ір к у е ста м пів і м іж ін ш и м кіл ь ка зш и т­
ків д у ж е гарних я іто гр а ф ій , щ о їх недавно о т р и ­
м ав із Д р е з д е н с ь к о ї ґа л е р ії. Т о м у, щ о це була су­
бота, м и провели в н ь о го й ве чір . За чаєм м о в а за ­
йшла п р о ко хан н я та п р о з а ко ха н и х. С ер д е ш н и й
Ш т е р н б е р ґ сидів, я к на га рячих вуглях. Я с и л ку ­
вався з м ін и ти те м у р о з м о в и , та Й о а хім наче на­
в м и с н е р о з д м у х у в а в ї ї й у к ін ц і о п о в ів п р о себе
с а м о го такий а н е кд о т:
 73

— Коли я б ув за ко ха н и й у св о ю А д е л ь -
ге й д у, а вона в м е н е « і, то я за д ум а в був накласти
на с е б е р у ки . В иріш ив я з а п о д ія ти с о б і см ерть
ч а д о м : -приготував усе, щ о слід, а сам е: написав
з а п и с ки к іл ь к о м пр и ятел ям , — їй т а к о ж (і він
ука за в на д р у ж и н у ), дістав п л я ш ку р о м у й звелів
принести ж а р о в н ю з х о л о д н и м вугіл л я м , т р іс о ч о к
та с в іч ку . Коли все б у л о го то ве , я з а м кн у в две рі
на кл ю ч , налив ш к л я н ку р о м у , випив, і м е ні почав
ув и ж а ти сь »Б енкет Бальтазара« М артенса. Я п о ­
вторив д о з у , і м е н і в ж е н іч о го не ввиж алось. П о ­
в ід о м л е н і п р о м о ю п е ре д ч асн у й тр а гічн у см е рть,
приятелі зб ігл и сь, виваж или д ве р і й знайш ли м е не
п я н о го , я к ніч. С права в т о м у , щ о я заб ув вугілля
підпалити, а то б напевно вдчер. Після ц іє ї п о д ії
й вона с¥ала д о м е н е прихильніш а та нареш ті зва­
ж илася зр о б и ти м е н е с в о їм ч о л о в іко м .
О п о в ід а н н я своє він за кін ч и в д о б р о ю ш кл ян -
к о ю п ун ш у.
Й о а х ім м е н і н адзвичайно сподоб ався своєю
м а н е р о ю , і я постановив захо дити д о н ього
якнайчастіш е.
Н е д іл ю м и пр ове ли у Ш м ід т а . В о д и н а д ц я ­
тій го д и н і по ве р н ул и сь д о д о м у та в ж е почали
були р о зд я га ти сь , я к п р и т ь м о м Ш т е р н б е р ґо в і п о ­
тр іб н о стало х у с то ч ки ; в ін засун ув р у к у д о киш ені
й за м іс ть хусто ч ки вийняв аф іш у.
— А я й заб ув, — сь о го д н і в В е л и ко м у
театрі м а с ка р а д , — сказав в ін , р о з го р т а ю ч и аф і­
шу, — їд ь м о !
То щ о ж , — їд ь м о : спати щ е р а н о , — ска ­
зав я, і м и, вд ягнув ш и за м ість с ю р т у к ів ф раки,
поїхал и спо ч а тку д о П о л іц е й с ь к о го м о с ту д о м а-
ґа зи н у к о с т ю м ів і, взявш и ка п уц и н и та ч о р н і пів­
м а с ки , р уш или д о В е л и ко го театру. О сяяна саля
ш в и д ко наповню валася п у б л ік о ю в м а ска х, м у ­
зи ка гр е м іл а , й у го м о н і з а га л ь н о ї р о з м о в и ве р е ­
щали м а л е н ь кі ка пуц и ни . Н е за б а р о м стало га­
74

ряче, й м а ска м е н і стра ш е н но о б р и д л а ; я с ки н ув

її, Ш т е р н б е р ґ — т е ж . М о ж л и в о , щ о к о м у с ь це
зд алося й д ивн им , але нам щ о д о то го .
М и піш ли д о бічних саль н а го р і, щ о б в ід п о ­
чити від тісно ти й сп е ки . А н і о д на м а ска ,, хоч би
т о б і на с м іх , не гналася за нам и. Т іл ь ко на сходах
зд иба в нас Елькан, той самий пан в о ку л я р а х , щ о
я й о го зу с тр ів я ко с ь р а з о м із М іх а й л о в и м . Він
м е н е пізнав, Ш т е р н б е р ґа — т е ж і, р е го ч у ч и с ь
на ц іл е го р л о , вхопив нас у с в о ї о б ій м и : в ту мить
п ід ій ш о в д о н ь о го м о л о д и й м іч м а н , і він п р ед ста ­
вив й о го н а м , н азива ю чи йо го с в о їм щ и р и м п р и ­
я те л е м С аш ею О б о л о н с ь ки м . К о л и м и прийш ли
н а го р у, була в ж е третя го дина. В о д н ій із б ічн и х
саль н акритий стіл і братія, щ о за с т о л о м ж вя ка л а ,
ви кл и ка л и в м е н е апетит. Я ш е пн ув п р о це Ш т е р н -
б е р ґо в і, а він у го л о с зго д и в ся . А л е Елькан та О б о -
л о н с ь ки й за п р о те стува л и й за п р о п о н у в а л и їхати
д о н е з м ін н о го Клєя й по вече ряти я ксл ід .
— А то, — до д ав Елькан, — тут не н а го
д у ю ть , а зд е р у ть уд е с я те р о .
М и о д н о д у ш н о п о го д и л и сь і по ч и м ч и ку в а л и
до Клєя.
М о л о д и й м іч м а н м е н і по д о б а в ся св о їм и
в іл ь н и м и м а не р ам и. Д о с і я зустр іч а вся тіл ь ко
з с в о їм и с к р о м н и м и това р и ш а м и , а с в іт с ь ко го
ю н а ка впе рш е з б л и з ь ка побачив. К а л а м б у р а м и
й д о те п а м и та к і сипле, а во д е в іл ьн и х купле тів
знає б е зл іч , — спр авд і гарний хл о пец ь.
М и п р о с и д іл и в Клєя д о св іт а н ку , а т о м у , щ о
бравий м іч м а н був тр о хи н а п ід п и тку, то м и взяли
й о го д о себе на п о м е ш ка н н я , а з Е лькан о м р о з ­
пр о щ а л и сь у тра хти рі.
О т я к я нині ж и в у : веш таю сь по м а ска ра д ах,
в е ч е р я ю по тра хтира х, витр ачаю гр о ш і на галай-
балай, а чи ж д а вно, — чи ж давно сяяв над
Н е в о ю той н е за б утн ій р а н о к , ко л и ви знайш ли
м е н е в Л ітн ь о м у саді п е ре д статуєю Сатурна? Н е-
 75

з зб у тн ій р а н о к ! Н еза б утн ій м ій д о б р о д ію ! Ч им
і я к від д я ч усь я вам достойно? К р ім ч и стої, с е р ­
д е ч н о ї с л ь о зи -м о л и тв и , н іч о го не м а ю .
В д евятій го д и н і п іш о в я с в о їм звичаєм д о
кла су, а Ш т е р н б е р ґ із го с те м зосталися вд о м а ;
гіс ть іщ е спав. В о д и н а д ц я тій я зайш ов д о Карла
П авловича й вислухав н а й м и л іш у д о га н у в ід н а й -
м и л іш о ї Е м іл ії К а рло вн и. Д о д р у г о ї го д и н и грали
/ли в » гал ьб -ц вел ьф «. Вона хо тіла , щ о б я д о о б ід /
зостався з н им и; і я в ж е по ча в був зго ж у в а ти с ь ,
та К а р л о П авлович зав важ ив м е н і, щ о м а нкува ти
н е слід, і я, за с о р о м л е н и й п о вуха, піш о в д о класу.
В т р е тій го д и н і я зн о в у пр и й ш о в, а в пятій зали­
ш ив їх при столі й зн о в піш о в д о класу.
Так, я к о писаний тут, п р о в о д и в я в н и х усі
д н і, к р ім суб о ти й н ед іл і. С убота була призначена
Й о а х ім о в і, а неділя Ш м ід т о в і й Ф іц т у м о в і. Ви п о ­
м іч аєте, щ о всі м о ї зн а й о м і — н ім ц і, але я к і п р е ­
кр а с н і н ім ц і! Я п р о с то за ко ха н и й у тих н ім ц ів .
Ш т е р н б е р ґ увесь ти ж д е н ь кло по та вся п р о сво ю
п о д о р о ж і н а п е в н о щ ось за б ув : така в ж е й о го
вдача. В с у б о ту м и піш ли д о Й оа хім а , зустр іл и там
с т а р о го К о льм ан а , в ід о м о го аквареліста й учителя
Й оа хім а .
П о о б ід і К о л ьм а н казав сво єм у уч не ві п о к а ­
зати нам с в о ї е тю д и д е ре в, на щ о учень по го д и в ся
н е о х о ч е . Етю ди з р о б л е н і ч о р н и м та б іл и м о л ів ц е м
на с ір о м у па пер і й з р о б л е н і та к га рн о , так д о ­
кл а д н о , щ о я не м іг ним и нам илуватися. За один
із цих е тю д ів він дістав д р у гу с р іб н у м е д а л ю ;
д о б р и й К о л ь м а н вихвалю вав цей р и с у н о к, я к т р і-
ю м ф с в о го учня, і присягався на всіх святих, щ о він
сам та к га рн о не нарисує. Т ом у, щ о Ш т е р н б е р ґо в і
за л и ш и л ось т іл ь к о два д н і, — н е більш е, — бути
з нам и, то Й о а х ім і спитався й о го , я к він гадає
ц і д н і провести? Ш т е р н б е р ґ, здаєтьс», й не дум ав
п р о це. Й о а хім то д і за п р о п о н ув а в ось щ о : завтра,
се б то в н е д іл ю , о гл я н ути ґа л є р ії С тро ган о ва й Ю с у -
76

пова, а в п о н е д іл о к — Е р м іта ж . П р о е кт пр и й ­
няли, й д р у го го дня м и заїхали д о Й оахім а та в и р у ­
шили д о ґа л є р ії Ю суп о в а . К н я зя п о в ід о м и л и , щ о
такі й та кі артисти пр осять д о з в о л у о гл ян ути йо го
ґа л є р ію ; на це ввічливий го с п о д а р звелів сказати
н ам , щ о с ь о г о д н і — неділя й гарна п о го д а , а то м у
й радить нам, за м ість м и с те ц ь ки х тв о р ів , натіш и­
тися кр а щ е р о з к іш н о ю п о го д о ю . Н ам, звичайно,
до вело ся т іл ь ко по д я кув а ти г о с п о д а р ч і за ласкаву
п о р а д у. Щ о б не по чути т а к о ї по р а д и й у С тро
ґанова, м и піш ли д о Е р м іта ж у й го д ин и три р а ю ­
вали, я к сп р а в ж н і пр и хи л ь н и ки кр а с н о го м истецтва.
О б ід а л и в Й оа хім а, а ве чір п е ре б ул и в театрі.
В п о н е д іл о к ур а н ц і Ш т е р н б е р ґ дістав за ­
п и с ку від Д а л я. В о л о д и м и р Іванович писав й о м у ,
щ о б він у т р е т ій го д и н і був го то вий д о д о р о ги .
Ш т е р н б е р ґ по їхав п о п р о щ а ти сь із с в о їм и пр и яте ­
л ям и, а я взявся скласти д о ч е м о д а н у й о го р е ч і.
На тр е тю го д и н у м и в ж е б ул и в Д а л я, а в ч етве р ­
тій м и п о ціл ува л ися з Ш т е р н б е р ґо м біля се р е д ­
н ь о ї р о га ч ки , і я сам, м а л о не плачучи, вернувся
д о П е т е р б у р ґу . Гадав був заїхати д о Й о а хім а , та
м е н і хо тіл о ся бути на са м о ті, а р а з о м не хо тіл о ся
й їхати д о се бе : я бо явся п устки , щ о м е н е вра­
зила б д о м а . В ідпустивш и візн и ка біля застави,
п іш о в я п іш ки . Д о р о га , щ о ї ї я п р о й ш о в , м е н е не
втом ила, я к я т о го спо дівався,, і я щ е д о в го ходив
н а б е р е ж н о ю п р о ти а ка д е м ії. В п о м е ш ка н н і Карла
П авловича світи л о ся ; але н е з а б а р о м світло зга ­
сло, й в ін вийш ов з д р у ж и н о ю на н а б е р е ж н у . Щ о б
не спітка ти ся з н и м и , піш о в я д о д о м у й, не запа­
л ю ю ч и світла, р о з д я гн у в с я та й л іг д о л іж к а .
Я теп ер м а л о ко л и вд о м а б у в а ю : н уд ьга й п о ­
р о ж н е ч а бе з Ш т е р н б е р ґа . М іха й л о в з н о в у о с е ­
лився з о м н о ю й п о -с т а р о м у не сидить у д о м а . Він
т е ж д е сь п о зн а й о м и в ся з м іч м а н о м О б о л о н с ь ки м ,
м а б у ть у Елькана. О б о л о н с ь ки й часто пр и хо д и ть
у н о ч і, а ко л и М іха йл о ва нем ає вд о м а , то він лягає
 77

спати на й о го л іж к о . Ц ей м о л о д и к починає м е н і
м е н ш е п о д об атися, н іж б ул о да вн іш е: чи він
справд і такий о д н о м а н ітн и й , чи це м е ні тіл ь ко зд а ­
ється, бо я тепер і сам д о себе н е п о д іб н и й . Б о ж
хоч класи й о д в ід у ю пильно, я к і перш е, але п р а ­
ц ю ю м л яво, щ о й К а р л о П авлович за п р и м іти в ;
м ені це п р и кр о , і я не зн аю , я к поправитись,
Ем ілія К арловна д о м е н е ласкава, я к і перш ,
і та кса м о грає з о м н о ю в »гальб-цвельф «.
Н е за б а р о м по в ід їз д і Ш т е р н б е р ґа Карло
П авлович звелів м е н і пр и го то в и ти о л ів ц і й папір.
Він хоче нарисувати 12 го л ів о к із сво єї д р у ж и н и
в р із н и х по зах для з а д у м а н о ї ка ртин и на с ю ж е т
балади Ж у к о в с ь к о го » Д в ін а д ц а т ь спящ ихь
д ів ь « . О д н а к, п а пір та о л ів ц і леж ать с о б і без
уж итку.
Було це п ід кін е ц ь л ю то го ; я, я к звичайно,
о бід ав у них. У цей ф атальний день д р у ж и н а К а р ­
ла П авловича видалась м е н і о соб л и во ч а р ів л и в о ю ;
за о б ід о м вона частувала м е н е ви н о м і була така
привітна, щ о, ко л и вдарила пята година, я готовий
був забути п р о клас; але вона сама м е н і п р о це
нагадала. Н іч о го б ул о р о б и ти , я встав ізза столу
й піш о в, не п р о щ а ю ч и сь та о б іц я ю ч и зайти з класу
й н е о д м ін н о о б ігр а ти її в »гальб-цвельф «.
Класи скін ч и л и ся; з а х о ж у , я к о б іц я в , д о них.
М ен е на две рях зустріч ає Л у кія н і ка ж е , щ о пан
не веліли н ік о го прийм ати. М е н е д у ж е здивувала
така зм ін а , й я піш о в д о д о м у . П роти зви ч аю я за ­
став у д о м а М іха йл о ва та б р а в о го м ічм ан а . Вечір
м инув у веселій балачці. Біля д ва н а д ц я то ї години
вони піш ли вечеряти, а я ліг спати.
Д р у г о г о дня р а н ко м з а х о ж у я з класу до
Карла П авловича, в х о ж у д о р о б іт н і, а він весело
зустрічає м е не та ки м и словам и :
— П о з д о р о в т е м ене, я зн о в у н е ж о н а ти й !
З р а з у я й о го не з р о з у м ів ; він по втор ив м е кі
78

те сам е щ е раз. Я щ е не вірив, але він дод ав у ж е

з о в с ім невесело:
— Д р у ж и н а м о я вчора по о б ід і піш ла до
З а у е р в е й д о в о ї та й не вернулась.
П о тім К а рло Павлович звелів Л у кія н о в і пе р е ­
казати Л іп ін о в і, щ о б той подав й о м у палітру
й пе нзл і. За хвилину все б ул о принесене, і він сів
д о пр ац і. На ш та л ю зі стояв н еза кін че н и й п о р тр е т
граф а М усін а -П у ш кін а . К а рло П авлович взявся
був за н ього , але я к він не намагався вдавати
з себе б а й д у ж о го , — праця й о м у не йшла. Н ареш ті
він кин ув палітру й пе нзлі та п р о м о в и в нем о в сам
д о се б е :
— Н евж е це м е н е так бентеж ить? Не м о ж у
прац ю вати.
І він піш ов д о себе н а го р у.
В д р у гій го д и н і я піш ов д о класу, все щ е не
з о в с ім певний то го , щ о сталося. В третій вийш ов
із класу й не знав, щ о р о б и ти : чи йти до н ь о го , чи
дати й о м у спокій? Л у кія н зу с тр ів м е н е в к о р и д о р і
й по кл а в край м о є м у ваганню , ска завш и: »Пан п р о ­
сять д о о б ід у« . — А л е о бідав я сам. Карло П авло­
вич ні д о ч ого не д о т о р кн у в с я , навіть до стол у не
сідав, ска р ж и вся , щ о болить голова, а са м кур и в
ц и га р у. Д р у г о г о дня він ліг у л іж к о й пр о л е ж а в
два т и ж н і; увесь той час я не від хо д и в о д н ь о го .
Іноді він маячив у га р яч ц і, але ні р а зу не вим овив
ім я сво єї д р у ж и н и . Н ареш ті став ви д уж ува ти й о д ­
н о го вечора закл ика в сво го брата О л е кса н д р а та
п о п р о си в його по ра яти адвоката, щ о б старатися
пр о ф ор м а л ьни й р о з в ід . Тепер він у ж е виходить
із хати й зам овив Д а в іц е тті ве лике п о л о тн о : хоче
р о зп о ч а ти ка рти н у »В зятіе на н е б о Б о ж іе й М ате -
ри« для К а за н сь ко го с о б о р у , та, д о ж и д а ю ч и с ь п о ­
лотна й літа, почав м алю вати п о р тр е т кн язя О л е к ­
са нд р а М икол аєвича Ґо ліц ин а на ввесь з р іс т та
Ф е д о р а Івановича П р я н іш н іко в а . Старий б у д е на­
 79

м альований у сидячій п о з и ц ії в с ір ім ф р а ку
й з А н д р іє в с ь к о ю б и н д о ю .
Не пиш у вам п р о ч утки , щ о ш иряться п р о
Карла П авловича в м істі та в сам ій а ка д е м ії. Ч утки
такі б е з гл у з д і й о ги д н і, щ о гр іх їх і п о втор ю в ати.
Загальна о п ін ія в а к а д е м ії вваж ає за автора цих
п л іт о к З ауе рв ей д а , і я м а ю підстави ц ь о м у вірити.
Хай це все тр о хи зад авниться, і т о д і я вам п е р е ­
к а ж у с в о ї п ід о з р ін н я , а ти м ч а со м зб е р у м а тер ія л
та р о з б е р у с я в н ь о м у . П рощ авайте, м ій неза бутн ій
д о б р о д ію !
Р. Є. Від Ш т е р н б е р ґа з М о с кв и дістав листа.
Д о б р и й Віля! Він і Вас не забуває, ш ле Вам п о кл ін
і просить, ко л и д овед еться Вам зу с тр ін у ти на
У к р а їн і н е б о гу їа р н о в с ь к о го , па ню Б ур це ву, то
п е р е ка ж іт ь їй о д н ь о го н айгл ибш у пош ану. Бідний
Віля! Він усе щ е пам ятає її« .

Д а л ь ш о го листа я не п о д а ю т о м у , щ о нема
в н ь о м у н іч о го , к р ім б е з гл у зд и х п л іт о к і ги д к о го
н а кл е п у на Карла В е л и ко го , а таких речей не п о ­
винно бути в о п о в ід а н н і п р о н а й б л а го р о д н іш о го
з л ю д ей . Н ещ асливе й о го о д р у ж ін н н я закін ч и л о сь
п о л ю б о в н о ю у м о в о ю , себто р о з в о д о м , за я ки й він
заплатив 13.000 р уб л ів а сигна ц іям и. О т і все, щ о
б ул о в листі ц ік а в о го .

» П е т е р б у р з ь ко го с ір е н ь к о го літа м о в і не
бул о . На д в о р і в о гка , гнила о сін ь, а в а ка д е м ії на­
ш ій б л и скуча вистава. О т, я кб и й Ви приїхали на неї
по гл я н ути , то й я б натіш ився вами. Щ о д о м а л я р ­
ства, то з пр ац ь уч нів о со б л и во вид а тн ого немає
н іч о го , к р ім п р о гр а м и П е тр о в с ь ко го »Янгол явля­
ється пастухам «. Зате визначились ску л ь п то р и :
Рамазанов і С тавассер; о соб л и во С тавассер. Він
зр о б и в к р у гл у статую м о л о д о го р и б а л ки , та я к
з р о б и в ! Сама кр аса — о с о б л и в о вираз обличчя:
затаївш и д ух, ж и в е лице с л ід ку є за р у х о м по ­
 80

плавця. Я пам ятаю , ко л и статуя була щ е в глині,

Карло Павлович н еспо д іва но ввійш ов д о ка б ін е ту
С тавассера і, л ю б у ю ч и с ь ц іє ю статуєю , по ра д ив
й о м у вдавити тро хи н и ж н ю гу б у р иб а л ки. Той це
зр о б и в , і вираз зм ін и в ся . С тавассер го то ви й б уз
м олитись на в е л и ко го Б рю лова.
П р о м а л яр ство взагалі с к а ж у вам, щ о для
о д н о ї ка ртини Карла П авловича варто б ул о б п р и ­
їхати не те щ о з У кр а їн и , а з с а м о го Китаю . С правді
велетень; пр исяде п р и ха п ц е м — і п ід м а л ю є ,
і скін ч и ть, а то д і в ж е й частує з го л о д н іл у п у б л ік у
с в о їм ч у д о в и м т в о р о м . Велика йо го слава й н ео б -
сяж н и й й о го ґен ій.
Щ о ж м е ні сказати вам п р о с а м о го себе?
Д істав пе рш у с р іб н у м е д а л ю за е тю д із натури.
Н ам алю вав щ е н ев ел ич ку ка р ти н у о л ій н и м и ф а р ­
б ам и: » С и р іт ка -х л о п ч и к ділиться м и л о сти н е ю з с о ­
б а ко ю п ід п а р ка н о м « , — от і все. Ц іле л іто по ­
стійно пр ац ю вав у класах, а р а н ка м и ходив з Й оа-
х ім о м на С м о л е н сь ке кл а д о ви щ е рисувати л о пухи
й д ерева. Я щ о р а з б іл ьш е з а к о х у ю с ь у Й оахім а.
М и з н и м м а л о не щ од ня б а ч и м о ся ; він по стій н о
від від ує ве чір н і класи.
Він зб л изив ся з К а р л о м П авловичем , і вони
часто в ід в ід у ю т ь о д и н о д н о го . Ін о д і м и д о з в о л я ­
є м о с о б і пр о гул ю ва ти ся по П е т р о в с ь ко м у і К р е -
с т о в с ь ко м у остр овах, щ о б зрисувати ч о р н у ялин­
ку або б іл у б е р е зу . Разів зо два ходили п іш ки до
П а р ґо л о ва , і там я по зн а й о м и в й о го з Ш м ід т а м и .
Вони в л іт ку ж и в уть у П а р ґо л о в і. Й оа хім д у ж е ті­
ш иться ц и м з н а й о м с т в о м ; та й к о м у ж би н е п о ­
добалася р о д и н а Ш м ід тів?
О п о в ім Вам іщ е о д н у д у ж е ц іка в у п р и го д у ,
щ о н е д а вн о трапилася зо м н о ю . На о д н о м у п о вер сі
з о м н о ю оселився якийсь у р я д о в е ц ь з р о д и н о ю .
Родина й о го : д р у ж и н а , двоє д іте й і неб ога, гарна
дівчина літ пятнадцяти. Як я до відався п р о всі
ц і п о д р о б и ц і, о п о в ім вам за р а з. Ви д о б р е п р и -
 На Смоленському кладовищі.
Етюд сепією Т . Ш евченка (1840)

гадуєте ваше ко л иш н є п о м е ш ка н н я : з м а лесе н ьких

сіней о д чи н яю ться две рі до с п іл ь н о го ко р и д о р у .
О д н о го р а з у я р о з ч и н я ю ці д ве р і й, уявіть собі м о є
зд иво ва нн я, п е р е д о м н о ю стоїть д у ж е гарна д ів­
чина, з а с о р о м л е н а і зч ер вон іл а по вуха. Я не знав,
щ о їй сказати, й хв и л и н ку по м ов ча вш и , привітався,
а вона, за кр и в ш и лиц е р у ка м и , втікла й сховалась
за с у с ід н ім и д ве р и м а . Щ о во н о за зн а к, — я не м іг
з р о з у м іт и , та після д о в ги х з д о га д ів і п р и п ущ е н ь
п іш о в д о класу. П ра ц ю ва в я зл е: все м е н і пе р е -
ш ко ж а л а з а га д ко в а дівчина. Д р у г о г о дня вона з у ­
стріла м е н е на схо дах і спалахнула вся, я к і пе рш е;
я т е ж о с то в п ів ; за хвилину вона засм іялася та к
п о -д и т я ч о м у , так се р д е ч н о й щ и р о , щ о я не в т е р ­
лі® і по ча в їй в то рува ти; р а п то м по чули м и чиїсь
к р о к и на схо д а х, і це вга м ува л о наш см іх. Вона
п ритулила палець д о вуст і втекла. Я н и ш ко м піш о в
п о схо д ах і ввійш ов д о с в о го п о м е ш ка н н я , ще
-більше спантеличений, н іж пе рш е. К іл ька д нів я не
з н а в ч е р е з н е ї с п о к о ю ; я щ охв ил ини виходив на
6

і
82

к о р и д о р з н ад ією з у с тр іти св о ю зн а й о м у-н е зн а -

й о м у, але вона, ко л и й вибігала на к о р и д о р , то так
ш в и д ко ховалась, щ о я не встигав їй навіть го л о ­
во ю кивнути, не те, щ о вклонитись я к слід. М и нув
цілий ти ж д е н ь . Я в ж е б ул о почав її забувати.
Але, слухайте, щ о сталося. В н е д іл ю д е с я то ї
го д и н и з р а н к у входить д о м е н е Й о а хім , і вгадайте,
к о го він пр иво д ить із собою ? М о ю Уаємничу за ­
ч е р в о н іл у кр а сун ю .
— Я у вас зл о д ія зловив, — сказав він, с м і­
ю чись.
П оглянув я на за га д ко в у п у с т у н ку і сам за­
со р о м и в ся не м е нш е , н іж зловлена з л о д ій к а ; Й о ­
ахім це за п р и м іти в і, ви пуска ю ч и р у к у дівчини,
л у ка в о в см іхн увся . З вільнена кр асун я не втекла,
я к м о ж н а б ул о спо діватися, а зосталась таки тут
та, поправивш и х у с т о ч ку й ко с у , оглянулась і п р о ­
м о ви л а :
— А я гадала, щ о ви сам е п р оти д ве ре й си­
дите та м а лю єте, а ви о нде , в д р у гій хаті.
— А ко л и б він м алю вав пр оти дверей, тод і
що? — запитав Й о а хім .
— Тоді б я дивилася в д ір о ч к у , я к вони м а ­
л ю ю ть .
— П о щ о ж у д ір о ч ку? Я певен, щ о м ій това­
риш настільки ввічливий, щ о д о зв о л и ть вам п ід ­
час п р а ц і бути в хаті.
і я для п ід тв е р д ж е н н я Й о а хім о в и х слів п р и ­
такнув го л о в о ю й подав го сті стільця. Вона, не
з в е р н увш и уваги на м о ю чем н ість , по вер нулась до
по ртр ета пані С о л о в о ї, щ о стояв на ш та л ю зі й не­
давно був початий, та тіл ько стала захоплю ватись
о б р а з о м кр а сун і, я к на к о р и д о р і почувся го л о с :
— Д е ж це вона пропала? П аш о!!
М о я гостя за тр е м тіл а й зб л ід л а .
— Тітонька, — пр о ш е п о тіл а вона й кинулась
д о д в е р е й ; біля д ве р е й спинилась і, притуливш и
пальчика д о вуст, х ви л и н ку постояла й зникла .
 83

П о см ія вш ись із ц іє ї о р и гін а л ь н о ї п р и го д и , м и
з Й о а х ім о м піш ли д о Карла Павловича.
П ри год а ця сама п р о себе незначна, але м е н е
вона я ко сь н е п о ко їт ь ; вона в м е н е з голови не ви­
ход ить, пр о н е ї я п о стій н о д у м а ю . Й о а хім іноді,
ж а р ту є з м о є ї за д у м и , й м е н і це не подобається,,
навіть п р и кр о , щ о він натрапив на ц ю п р и го д у .
С ь о го д н і я дістав листа від Ш те р н б е р ґа . Він
збирається в яки й сь п о х ід на Х іву й пише, щ о б не
сподіватись й о го на свята д о П е те р б ур гу, я к зін
р ан іш е писав. Я скучив за н и м : ніхто м е ні йо го
заступити не м о ж е . М іха йл о в поїхав до сво го м іч ­
мана д о К р о н ш та д ту, і я в ж е більш я к два ти ж н і
й о го не бачу. Д у ж е гарний м а л яр, н а й б л а го р о д -
ніша лю дина й, на лихо, н айб езладніш а! На час
й о го від сутн ости я зап ро сив д о себе, за р е к о м е н ­
д а ц іє ю Ф іц т у м а , студента Д е м с ь к о г о . Це с к р о м ­
ний, д у ж е освіче н ий, д о т о го ж бід н ий м о л о д и й
по л я к. Він цілий де нь перебуває в а в д и то р ії, а вве-
ч о р і вчить м е н е ф р а н ц у з ь ко ї м о ви й читає з о м н о ю
Ґіб б о н а . Д в іч і на ти ж д е н ь ув е ч о р і я х о ж у до салі
В іл ьн ого Е к о н о м іч н о го Товариства та слухаю л е кц ії
ф із и ки пр о ф е со р а ... Щ е х о ж у раз на тиж д е н ь із
Д е м с ь к и м слухати л е кц ії з о о л о ґії п р о ф е со р а К у -
тор ги . Як ви самі бачите, часу я не м а р н у ю ; н уд ь ­
гувати з о в с ім н іко л и , а я все таки н у д ь гу ю : м е н і
ч ого сь б р а кує, а ч о го , я й сам не зн аю . Карло
Павлович тепер н іч о го не р об ить і вдо м а м а й ж е не
ж и ве . Я з ним бачусь д у ж е р ід к о , і то на вулиці.
П рощ авайте, м ій н еза б утн ій , м ій д о б р о д ію ! Не
о б іц я ю вам писати с к о р о : час у м е не минає н уд н о,
м о н о т о н н о , писати нема пр о щ о, а я не хотів би,
щ о б ви кун яли над м о їм и о д н о м а н ітн и м и листам и
так, я к я ку н я ю над ц и м посланієм . Щ е раз п р о ­
щ авайте!«

»Я о б м а н ув вас: не о б іц я в вам писати с ко р о ,

а от не м и н ув щ е й м ісяц ь після о ста н н ьо го м о го
84

посланія, і я з н о в у б е р усь за нове. В и п а д о к п р и ­

с ко р и в ; він і о б м а н ув вас, а не я. Ш т е р н б е р ґ зан е ­
д у ж а в у п о х о д і на Х ів у ; р о з у м н и й і д о б р и й Д аль
порад ив й о м у п о ки н у ти вій сь ко ви й таб ор та п о в е р ­
нутися д о д о м у , і він з о в с ім н е сп о д іва н о зявився
в м е н е 16 гр уд н я вночі. Коли б я б ув сам у хаті, то
прийняв би й о го за м а р у і, звичайно, зл яка вся б,-
але я був із Д е м с ь к и м , і м и п е ре кл а д ал и найвесе-
ліш ий р о з д іл із »Брата Я кова« П о л ь -д е -К о ка ;
о т ж е поява Ш т е р н б е р ґа не видалась м е н і та к о ю
н е п р и р о д н о ю , хоч здивува ння й рад ість м о я від
ц ь о го ані трохи не зм е нш илась. О б ня вш ись із ним
і п о ціл ува вш ись, я зар аз ж е п о зн а й о м и в й о го
з Д е м с ь к и м , а щ о була тіл ь ко десята го д ин а, то м и
п іш л и д о »Б ерліну« пити чай. Ніч, са м о с о б о ю , м и - '
нула на р о зп и та х та на о п о в ід а н н я х. У д о світа
Ш т е р н б е р ґ з н е м ігс я й заснув, а я, д о че ка вш и сь
р а н ку , взявся за й о го по ртф е ль, такий сам ий п о в ­
ний, я к і той, щ о п р и в із він м и н у л о го р о к у з У к р а ї­
ни. А л е тут у ж е не та п р и р о д а , не ті л ю д и ; хоч усе
та кс а м о га рн е й вир азн е , але все ц іл к о м інш е, к р ім
м е л а н х о л ії; хоч це, м а б уть, в ід б и тка з а д у м л и в о ї
д у ш і м а ляра . На всіх по ртр ета х В а н -Д е й ка перева­
ж а ю т ь р и си р о з у м у й б л а го р о д ства , і це п о я с н ю ­
ється ти м , щ о В а н -Д е й к сам був н а й б л а го р о д н і-
ш о ю , р о з у м н о ю л ю д и н о ю . Т а кса м о я п о я с н ю ю
с о б і й зага льн у е кс п р е с ію п р е кр а с н и х р и с у н ків
Ш т е р н б е р ґа . А х , ко л и б ви знали, я к весело, я к
н е в и м о в н о ш в и д ко й весело линуть те п е р м о ї дні
й н о ч і. Так весело, та к ш в и д ко , щ о я не встигаю
виучувати м а л е с е н ь ко ї л е к ц ії Д е м с ь к о г о , за щ о
й п о г р о ж у є він з о в с ім о д м е н е в ід м о ви ти ся . З н а ­
й о м ства наші не зм е нш и л и сь і. не зб іл ьш ил ись, —
все ті с а м і, але всі вони та к р о з ц в іл и , та кі ве­
селі стали, щ о я в д о м а п р о с то не м о ж у вси­
д іти ; хо ч, п р и зн а ю сь вам , і в д о м а в м е н е не
б е з пр инади, не бе з чарів. Я го в о р ю п р о с у с ід ку ,
 85

пр о ту сам у » зл о д ій ку « , щ о ї ї п ід две рим а зловив

Й оа хім . Щ о це за м иле, невинне с тв о р ін н я !
С пра вж н я дитина, найкращ а, незіпсована дитина!
Вона к о ж н о г о дня кіл ь ка р а зів заб ігає д о м е не ,
за б іж и ть , по ска че , по щ е б е ч е й випур хне, я к
пташ ка. Іноді пр осить м е н е нам алю вати її п о р ­
трет, але н ія к не всидить більш е пяти хвилин, п р о ­
сто ж и в е с р іб л о ! Н едавно п о тр іб н а м е ні була ж і­
ноча р у ка для п о р тр е та о д н о ї пані, я п о про сив
її по три м а ти р у к у ; вона, я к д о б р а , була п о го д и ­
лась; та щ о б ви д ум а л и , — й с е кун д и не трим ала
с п о кій н о — сп р а в ж н я дитина! О та к я бився, бився
й нареш ті був зм уш е н и й зап ро си ти для р у к и м о ­
дель. Та уявіть со б і, щ о сталося? Як т іл ь ко я п о ­
садовив м о д е л ь і взяв палітру в р у ки , вбігає д о
хати су с ід ка , я к з а в ж д и ж вава, см ію ч и сь, та я к
тіл ь ко побачила н а тур н и ц ю , вмить ска м ян іла, п о ­
тім заго л о сила й, я к тигр еня, кинулась на неї.
Я не знав, щ о й р о б и ти ; на щастя трапилася
в м е н е м а л и н о в о ї барви о ксам и тна м антилька
т о ї с а м о ї пані, з я к о ї я м алю вав по ртр ет. Я взяв
м а н ти л ь ку й н акинув їй на плечі. Вона схам енулась,
підій ш л а до д зе р ка л а , п о лю б увала сь собою
хви л и н ку, п о тім кинула ї ї на п ід л о гу , плю нула на
неї й вибігла з хати! Я відпустив м о д е л ь , а р ука
так і зосталась н е в и кін ч е н о ю .
Три дні після ц іє ї п р и го д и сусід ка не зя в -
лялася д о м о го п о м е ш ка н н я ; ко л и ж зустрічалась
зо м н о ю на к о р и д о р і, то закривала лице р у ка м и
й утіка л а в п р о ти л е ж н и й б ік . Ч етвер того дня,
ледве я при йш о в із класу д о д о м у й почав ладнати
пал ітру, я к увійш ла сусід ка , лагід на, тиха, — я п р о ­
сто не пізнав її. Вона м о в ч ки закасала до л іктя
р у ка в , сіла на стілець та пр ибр ала п о з у з м а л ь о ­
ва н ої пані. Я, наче б н іч о го не сталось, взяв па­
л ітр у, пензлі та й почав пр ац ю вати. За го д и н у р у ка
була готова. Я р озстел я вся, д я к у ю ч и їй за та ку
м и л у по с л у гу, але вона хочби всм іхн ула ся: встала,
 86

спустила р ука в і м о в ч ки вийшла з хати. М е н е це,

п р и зн а ю с ь вам, д о ж и в о го д ій н я л о , і я теп ер ла­
м а ю го л о в у, я к м е н і пр иве рн ути да вн ю га р м о н ію .
Так м и н ул о ще кіл ь ка день, га р м о н ія почала « іб и
в ід н ов л ю ва ти ся. Вона вж е не втікала від м е н е в к о ­
р и д о р і, а ін о д і навіть усм іхалася. Я вж е почав спо ­
д іватися, щ о о т-о т д в е р і від чин яться , і влетить м о я
пташ ка чер во но пе ра . О д н а к, д в е р і не відчинялися,
і пташ ка не зявлялася. Я почав н е п о ко їти ся й п р и ­
д у м у в а в сильце на л ука в у пта ш ку. Коли ж р о з ­
сіян ість м о я ставала в ж е нестерпна не т іл ь ко для
м е н е , але й для д о б р я ги Д е м с ь к о г о , сам е т о д і,
я к янгол з неба, зявився до м е не Ш т е р н б е р ґ із
к и р г и з ь к о г о степу.
Тепер я ж и в у тіл ь ко з са м и м Ш т е р н б е р ґо м
і для н ь о го о д н о го , і коли б ін о д і не Зустрічав
ї ї в к о р и д о р і, то м а б уть і з о в с ім забув би про
с у с ід ку . Вона страх я к рада б заб ігати д о м ене,
та от біда : Ш т е р н б е р ґ по стій н о вдом а, а коли
й виходить із д о м у , то з ним в и х о ж у й я. П ро те
на свята вона не втерпіла, а т о м у , щ о ввечорі
в д о м а не б уваєм о , то вона вдень вдягла м а с ку
і пр и б ігл а д о нас. Я пр и ки н ув ся , щ о її не п із н а ю ;
вона д о в го кр утилася й у с я ко старалася, щ о б я її
п ізн а в ; але я вперто не піддавався. Н ареш ті вона
не витерпіла, під ійш ла д о м е н е та м а ло не вго л о с
ска за л а :
— Такий нестерпний, — та ц е ж я!
— Коли ви, то м а с ку з д ій м іт ь , — від по вів
я н и ш ко м , — то д і я д о в ід а ю сь , хто ви.
Вона трохи зам ялась, п о т ім зняла м а с ку ,
а я по зн а й о м и в її з Ш т е р н б е р ґо м .
З то го дня піш ло у нас п о -с та р о м у .
З Ш т е р н б е р ґо м вона не ц е р е м о н и ться так сам о,
я к і з о м н о ю ; м и р о з п е щ у є м о ї ї р із н и м и л а со ­
щ ам и й п о в о д и м о с ь із нею , як д о б р і брати з р ід ­
н о ю с е стр о ю .
 87

— Х то вона? — р а з запитав м е н е Ш т е р н -
бе р ґ.
Я не знав, щ о від по вісти на це несподіване
питання. М е н і н іко л и й д о го л ови не п р и хо д и л о
спитати ї ї п р о це.
— М а б уть , сирота або д о н ь ка н айн е об ачн і-
ш о ї м а те р і, — го в о р и в він далі, — в у с я к о м у р а з і
ш ко д а її. Чи вм іє вона хоч читати?
— І ц ь о го не зн а ю , — від по вів я н е см іл и в о .
— Д авати б їй щ ось читати, — о бізвався
Ш т е р н б е р ґ, — все ж голова не була б п о р о ж ­
ня. Д о в ід а й с я -н о , д о р е ч і. Я кщ о вм'іє во н а чи­
тати, то я п о д а р у ю їй д у ж е м о р а л ь н у й м и л о ви­
да ну к н и ж к у : » В екф іл ьд ський свящ е н ик« Ґо л ь д -
см іта. Д о б р и й пе р е кл а д і видання гарне!
А за х ви л и н ку він додав, зве рта ю чись
до м е н е з у с м іш к о ю :
— Ти бачиш , я сь о го д н і п о чув а ю себе м о ­
р а л іс то м . Н апр икла д , таке питання: чим м о ж у т ь
скінчитися візити ц іє ї н а їв н о ї пустунки?
Я зл е ге н ька за тр е м тів, але зар аз сха м е ­
нувся й о д п о в ів :
— Гадаю, — н ічим .
— Д а й Б о ж е ! — в ід п о вів він і зад ум ався.
Я за в ж д и л ю б у ю с ь й о го б л а го р о д н и м , б е з­
ж у р н и м , я к у дитини, л и ц е м ; але тепер це м иле
о бличчя м е ні видалось з о в с ім не д итячим , а д о ­
з р іл и м , — о б л и ч чя м л ю д и н и , щ о багато чуттє­
в о го д о с в ід у зазнала. Не зн а ю ч о м у , але м е ні
м и м о х іт ь прийш ла на д у м к у Тарновська, і він наче
п ід с т е р іг м о ю д у м к у , б о глянув на м е н е й гли­
б о ко зітхнув.
— Б е ре ж и її, м ій д р у ж е , — сказав він, —
або сам б е р е ж и с ь її. Так р о б и , я к сам почуваєш ;
т іл ь к о памятай і н іко л и не заб увай, щ о ж ін к а —
свята й н е д о то р ка н а , але з а р а з о м і така принадна
р іч, щ о н ія ка сила волі не встоїться проти то ї п р и ­
нади. Т іл ь ко по чуття н а й в и щ о ї є ва н ге л ьсь ко ї лю -
88

бови, — воно т іл ь ко о д н о м о ж е захистити ї ї від,

ганьби, а нас о д в іч н о го д о к о р у . О зб р о й с я ж цим.
п р е кр а с н и м п о ч уття м , я к ли ц а р з а л ізн и м панц и­
р е м , — іди см іл и в о «а во ро га.
Він на хв и л и н ку за м о в к.
— А я д у ж е постарівся в ід м и н у л о го р о к у , —
с ка зав він, усм іха ю ч и сь . — Х о д ім кр а щ е на в у ­
л и ц ю ; в хаті наче б то я ко сь д уш н о .
М и д о в го м о в ч ки ходили вул и ц е ю , м о в ч ки
ве р н ул и сь д о д о м у й лягли спати.
Р а н ко м я п іш о в д о класу, а Ш т е р н б е р ґ з о ­
стався вд о м а . В о д и н а д ц я тій го д и н і я п р и х о ж у
д о д о м у , — і щ о ж я бачу?! В чораш ній п р о ф е с о р
м о р а л і пр иб р ав м о ю с у с ід ку в б о б р о в у з о кс а м и ­
т о в и м в е р х о м і з о л о т о ю ки т и ц е ю тата р сь ку ша­
п о ч к у та в яки й сь чер во ний ш о в ко в и й '— т е ж та­
тар ськи й — ш угай, і сам, вд ягнувш и б а ш к и р с ь ку
го с тр о в е р х у ш а п ку, виграє на гіта р і к а ч у ч у ,
а с у с ід ка , м о в тая Таліоні, та к і тне соло.
Я, са м о с о б о ю , тіл ь ко р у ка м и сплеснув,
а вони хо чб и т о б і м о р гн у л и : та н ц ю ю ть далі ка ­
ч учу, наче н іч о го не сталось. Н атанцю вавш ись
д о с х о ч у , вона скин ул а ш а п о ч ку й ш угай та ви­
бігл а на к о р и д о р , а м о р а л іс т по кл а в ґіт а р у й за­
р е го та вся, я к б о ж е в іл ь н и й . Я д о в го пе ре м агався,
але н ареш ті не витрим ав і т а к щ и р о зав то р ував ,
щ о за гл уш и в і п р ім у .
Н ареготавш ись д о схо ч у, по сід а л и м и на
стіл ьцях од ин п р о ти о д н о го . П ом овча вш и хви­
л и н ку , він за го в о р и в перш ий:
— Вона найприва бливіш е с тв о р ін н я ; я хотів
був з м а л ю в а ти з н е ї та та р о ч ку, але вона ледве
встигла пр и б р а ти сь , я к почала танцю вати ка чуч у,
а я, я к ти бачив, н е витрим ав і за м ість о л ів ця й па­
п е р у вхо пив ґіт а р у , а р е ш ту — знаєш сам . А л е
о т ч о го ти не зн аєш : п е р е д ка ч у ч е ю вона о п о в іл а
м е н і св о ю іс т о р ію , — ясна р іч , л а ко н іч н о , та й п о ­
 89

д р о б и ц і ледве чи вона сама знає; та все ж ко л и б

н е ц я ш апка, вона б не перервала н апо ло вин і
св о го о п о в ід а н н я , — а то вгледіла ш а пку, вхопила,
наділа та й п р о все забула. М о ж е вона з т о б о ю р о -
зм о в н іш а б уд е, то випитай у н е ї га р н е н ь ко ; ї ї істо ­
р ія м усить бути д у ж е др ам а тична . Вона ка ж е , щ о
ї ї б а ть ко вм е р м и н у л о го р о к у в О б у х ів с ь к о м у
ш питалі...
В ц ю хвилину д в е р і відчинились, і д о хати ввій­
ш ов М іха й л о в, я к о го в ж е давно м и не бачили,
а за н и м бравий м іч м а н . Без зайвих слів М іха йло в
за п р о п о н у в а в нам с н ід а н о к в » А ле кса н д р а « . М и
пе ре гл ян улись із Ш т е р н б е р ґо м і, звичайн о , п о го ­
дились. Я був н атякнув щ ось п р о класи, але М іх а й ­
лов та к н е са м о вито зар егота вся, щ о я м о в ч ки на­
дів ка пе л ю ха й узявся за д ве р н у р у ч ку .
— А щ е хо че ш бути м а л я р е м ! Хіба в класах
ви хо вую ться сп р а в ж н і ве л и кі малярі? — у р о ч и сто
п р о м о в и в н е в гам о вн ий М іха йло в.
М и зго д и л и сь , щ о н айкра щ а ш кола для м а ­
ляра — таверна, і в д о б р ій з го д і вируш или д о
» А л е ксан д р а« .
Біля П о л іц е й с ь к о го м о сту м и зустр іл и Ель-
кана, щ о ходив там із я ки м с ь м о л д а в а н сь ки м б о я ­
р и н о м і р о з м о в л я в із ним п о -м о л д а в а н с ь ко м у .
М и взяли й й о го з со б о ю .
Д и вн а істота цей Елькан: нем ає м о ви , щ о б
він н е ю не р о з м о в л я в , немає товариства, в я к о м у б
він не бував, п о чин а ю ч и від наш ої б р а тії й кін ч а ­
ю чи гр а ф а м и й кн я зя м и . Він, я к ка з ко в и й ч а р ів н и к,
с к р із ь і н ід е : і на А н гл ій с ь кій н а б е р е ж н ій , у к о н ­
т о р і пароплавства, п р о в о ж а є за к о р д о н приятеля,
і в ко н т о р і д и л іж а н сів , або навіть біля се р е д н ьо ї
р о га ч ки те ж п р о в о ж а є я ко го с ь се р д е ш н о го м о ­
сквича, й на весіллі, й на христинах, і на п о х о р о н і,
— і все це н а п р о тя зі о д н о го дня, щ о й о го він з а к ін ­
чує с в о є ю п р и сутн істю в усіх тр ь о х театрах. С ущ ий
П ін етті! Д е х то й о го стер еж е ться, я к ш пигуна, але
90

я не п о м іч а ю в н ь о м у н іч о го т а ко го . Властиво він
— н е стр и м н о балакуча л ю дина , славний хлопець,
а д о т о го щ е й лихий ф елєтоніст. Й о го щ е ж а р т о м
звуть в іч н и м ж и д о м , і цей титул він сам вважає
в ід п о в ід н и м для себе. З о м н о ю він ін акш е й не го ­
во рить, я к п о -ф р а н ц у з ь к о м у , за щ о я й о м у д у ж е
вдячний, бо це для м е н е д о б р а пр а кти ка .
З а м ість с н ід а н ку м и в » А л е кса н д р а « п о о б і­
дали д о с х о ч у й р о зій ш л и с ь ко ж н и й д о себе. Ми­
хайлов і м іч м а н п е ре н оч ува л и в нас і вранц і п о ї­
хали д о К р о н ш та д ту. Свята м и н ул и в нас ш в и д ко ,
то б то весело. К а р л о Павлович н аказує м е н і го ту ­
ватися д о к о н к у р с у на д р у гу зо л о т у м е д а л ю . Не
з н а ю , я к во н о б уд е . Я вчився щ е так м а л о , але
з Б о ж о ю п о м іч ч ю с п р о б у ю . П рощ авайте, м ій н е ­
заб утн ій д о б р о д ію ! Більш е н іч о го не в м ію вам
сказати«-

»В ж е й м а сни ця, й великий піст, і, нареш ті,

в е л и ко д н і свята м и н ул и , а я вам не писав ні слова.
Н е п о д ум а й те , м ій б е зц ін н и й , н еза б утн ій д о б р о ­
д ію , щ о я п р о вас за б ув а ю . Б о ж е м е н е б о р о н и від
т а к о го гр іх а ! У всіх по м ислах, у всіх починах м о їх
ви, я к найсвітліш а, н ай в ід р а д н іш а істота , п е р е б у ­
ваєте в м о їй вдячній д у ш і; причина ж м о є ї м о в ­
чанки д у ж е проста, — нем а п р о щ о писати — о д ­
н ом а н ітн ість. Не м о ж н а ска зати, щ о б ця о д н о м а ­
нітність була нудна, м о н о т о н н а ; навпаки, — дні,
т и ж н і й м іс я ц і летять так, щ о й не зчуєш ся. Яка
д о б р о т в о р н а річ — п р а ц я ! О со б л и в о , коли д о н е ї
щ е й зао хота п р и х о д и ть ! А м е не , хвалити Бога, за ­
о хо ч ува ть не тре ба : на іспитах я по стій н о був а ю
не д а лі, я к третій з ч е р ги ; К а р л о П авлович за в ж д и
з м е н е за д о во л е н и й , — яка ж щ е заохота м о ж е
бути для м аляра р а д існ іш а , істотніш а? Я б е з м е ж н о
щ асливий! Е скіз м ій на к о н к у р с і прийняли бе з най­
м е н ш о ї з м ін и , і я в ж е взявся за п р о гр а м у . С ю ж е т
я п о л ю б и в , він м е н і ц іл к о м д о д у ш і, я й о м у п р и ­
 91

святив ц іл о го себе; це — сцена з Іліяди: А н д р о ­

маха над т іл о м Гектора. О ц е тіл ь ко тепер я га­
р а зд з р о з у м ів , я к п о т р іб н о студ ію ва ти антики та
взагалі ж и ття й м и сте ц тв о старод авніх гр е ків , і як
м е н і в ц ь о м у придалася ф р а н ц у зь ка м ова. Я не
зн а ю , я к м е ні д я кува ти м и л о м у Д е м с ь к о м у за ц ю
п о сл угу.
М и з К а р л о м П авловичем д у ж е о ри гін а л ьн о
зус тр ін у л и ве л и ко д н і свята. Він щ е вдень го вор и в
м е н і, щ о збирається йти до за утр е н і д о К а зан ­
с ь ко го с о б о р у, щ о б там подивитись на свій о б р а з
при в о гн е в о м у о світл е н н і, а т а к о ж і на п р о ц е с ію .
У ве чо р і звелів подати чаю в десятій го д и н і. Щ о б
час м инав н е п о м ітн іш е , я налив й о м у й собі чаю ;
він запалив ц и га р у, ліг на ка н апу й почав у го л о с
читати » П е р тсь ку кр а л ю « , а я ходив по кім н а ті.
Т іл ько це й па м ята ю ; але п о т ім ч ую — наче гр ім ,
о д кр и в а ю о чі, — в хаті в ж е в и д ко ; лям па ледве
блим ає на столі; Карло Павлович спить на канапі;
кн и ж ка ле ж ить на п ід л о зі, а я с и ж у в кр ісл і й с л у ­
хаю , я к с тріл яю ть із гарм ат. З агасивш и л ям пу, я ти­
хе н ь ко вийш ов із хати й піш ов д о д о м у . Ш т е р н б е р ґ
іщ е спав. Я вмився, вдягнувся й вийш ов на вулицю .
Л ю д и в ж е з свяченим и паскам и виходили з А н д р і­
їв с ь к о ї ц ер кви . Ранок був справд і святочний.
А знаєте, щ о м е не тоді найбільш е цікавило? — Ні­
я ко в о признатись, а сказати м у ш у , м у ш у то м у , щ о
був би гр іх ховати від вас я ку б у д ь д у м к у чи п о ч у ­
вання. Я був тод і с п р а в ж н ь о ю д и ти н о ю : м е не най­
більш е ц ікавив м ій н е п р о м о ка л ь н и й ппащ . Чи не
д ивно, щ о м е не тіш ить святочна обнова? А коли
п о д ум а ти , то й нем ає н ічо го д и вн о го . О гл яд а ю чи
поли с во го б л и с ку ч о го плаща, я д ум а в : чи ж давно
це бул о, коли я в б у д е н н о м у , з а я л о з е н о м у халаті
не см ів і п о д ум а ти п р о таке б л и скуче вбрання,
а теп е р !... Сто ка р б о в а н ц ів ки д а ю за якийсь плащ...
П росто О в ід іє в і м е т а м о р ф о з и ! А б о , бувало, р о з ­
д о б у д е ш яко сь м із е р н о го п івка р б о ва н ц я й не­
92

сеш й о го д о ґа л е р ії, не виб ира ю чи спе кта кл я, й за

то го п ів ка р б о в а н ц я , бул о , так щ и р о н ар егоч усь,
так г ір к о наплачусь, я к інш ій л ю д и н і за ц іл е ж и ття
не д о во д и л о ся ні плакати, ні см іятися. І чи давно
це було? Не далі, я к уч о р а — і така чудесна з м ін а !
Тепер я вж е я к п ід у д о театру, то тіл ь ко д о кр ісел
і хіба ін о д і за кр ісл а м и сяду; та йду дивитись не
щ о трапиться, а стараю ся попасти або на бенеф іс,
або на й о го по вто р е н н я, або ко л и хоч і на щ ось
у ж е давнє, то все виб ира ю щ о кр а щ е . Щ о п р а в д а ,
я вж е втратив о то й невдаваний см іх і щ и р і сл ьози ,
але м е н і за ним и не ш ко д а . П р и га д ую ч и все це,
я з га д у ю вас, м ій н еза б утн ій д о б р о д ію , і той свя­
тий р а н о к, коли сам Бог навів вас на м е не в Л іт­
н ь о м у саді, щ о б витягти м е н е з б р у д у й н ік ч е м -
н ости. Свята зустр іч а в я в р о д и н і У ва р о ви х; не п о ­
д ум а й те , щ о в гр а ф ів, — Б о ж е б о р о н и , м и щ е так
ви с о ко не літаєм о . Це проста, с кр о м н а р од и н а , але
така д о б р а , мила, га р м о н ій н а , щ о , дай Б о ж е , щ о б
усі р о д и н и на світ; були такі. М е н е п р и й м а ю ть во­
ни, я к н а й б л и ж ч о го р од ича. К а р л о Павлович та­
к о ж часте нько їх о д в ід ує.
Свята пр ове л и м и весело. Ц ілий ти ж д е н ь ми
ні р а з у не о б ід а л и в м а д а м Ю р ґе н с , а все в гостях,
то в Й оа хім а , то у Ш м ід т а , то у Ф іц т у м а , а в е чо р а ­
м и — в театрі або у Ш м ід та . С у с ід ка наша в ід в ід у є
нас, я к і р аніш е, і все така сама пустун ка , я к і була.
Ш к о д а , щ о вона не м о ж е м е н і сл уж и ти за м о д е л ь
для А н д р о м а х и : зан а д то м о л о д а й тендітна, ко л и
м о ж н а так висловитись. Д и в ує м ене, щ о то за
ж ін к а ї ї тіто н ька . Вона, м а б уть , і не д ум а є пр о
с в о ю п у с т у н ку н е б о гу . Вона часо м у нас д у р іє
го д и н и зо дві, а тіто н ц і б а й д у ж іс ін ь ко - Ч уд но
я ко с ь ! Ш т е р н б е р ґ о п о в ів м е н і д о кін ц я ї ї іс т о р ію .
М а те р і вона не памятає, а б а ть ко ї ї був який сь
б ід н и й у р я д о в е ц ь і, здається, пяниця, бо коли
вони ж и л и в К о л о м н і, то він щ од ня вертався
з с л у ж б и » че р в о н е н ь ки й « , я к вона сама вислови­
 93

лась, і л ю ти й ; ко л и в н ь о го були гр о ш і, то він по си­

лав ї ї д о ш и н ку по го р іл к у , а ко л и гр ош е й не бул о ,
то посилав її на вул и ц ю просити м и л о сти н ю , а в іц ­
м у н д и р носив за в ж д и з п о д е р ти м и л іктя м и . Тітка,
ї ї теп ер іш н я о п ік у н к а , а й о го рідн а сестра, часом
п р и х о д и л а д о них і просила йо го , щ о б він оддав
їй П аш у на виховання, але він п р о це не хотів і чути.
Чи д о в го вони та к ж и л и в К о л о м н і, вона не па м я-
тає; тіл ь ки раз я ко с ь з и м о ю б а ть ко з с л у ж б и не
п р и й ш о в наніч д о д о м у , ночувала вдо м а вона сама
й не боялась н іч о го . Д р у г о ї ночі він те ж не п р и ­
йш ов, а на третій день у ж е пр ийш о в за нею слуга
з О б у х ів с ь к о го ш питалю від батька. Вона піш ла
д о н ь о го , й д о р о г о ю слуга їй р о з п о в ів , щ о ї ї бать­
ка п о л іц ія н ти під н яли вночі на вулиці й о д везл и
д о п о л іц ій н о го уч а стку, з в ід кіл я в ж е д р у го го дня
в га ряч ц і пе ре ве зл и д о ш питалю , і щ о м и н у л о ї
н о ч і він на к о р о т к и й час о п р и т о м н ів , подав своє
п р ізв и щ е й св о ю а д р е су та пр осив привести її д о
н ь о го . Х о р и й б а ть ко не пізнав її та прогнав
о д себе. Тоді вона піш ла д о тітки й зосталась
у н еї. О т і вся ї ї сум на істо р ія . Ц им и д н ям и Ш т е р н ­
б е р г по д ар ува в їй » В е кф іл ь д сько го свящ еника«.
Вона вхопила к н и ж к у , я к дитина хапає га р н е н ь ку
ігр а ш ку , і, я к дитина, погралась із н ею , р о згл я н ул а
м а л ю н ки й кинула на стіл, а від хо д яч и й не згадала
пр о неї. Ш т е р н б е р ґ таки певний, щ о вона непи­
сьм е нн а ; я д у м а ю та кса м о , зва ж и в ш и ї ї с ум н і
д итячі р о ки . У м е н е навіть зр о д ил а сь д у м ка , коли
вона справд і н е гр а м о тн а , вивчити її хоч читати.
Ш т е р н б е р ґо в і м о я д у м к а спо доб ала сь, і він о б іц я в
д о п о м о га т и м е н і. Він був такий певний, щ о вона
неписьм енна, щ о т о го ж таки дня піш ов д о кн и ­
гарні й куп и в гр а м а т ку з о б р а зка м и , та д о б р и й
л р о є к т наш так п р о е кт о м і залиш ився, і ось ч о м у :
д р у го го дня, ко л и м и хотіли пр иступити д о п е р ш о ї
л е кц ії, приїхав із К р и м у А й в а зо в сь ки й і спинився
в нас. Ш т е р н б е р ґ із за хо п л е н н я м зу с тр ів сво го то­
94

вариш а, але м е н і, не зн аю ч о м у , з п е р ш о го р а зу
А й в а зо в сь ки й не спо доб ався. Хоч і має він еле­
гантні м анери, та є в н ь о м у щ о сь несим патичне,
н е х у д о ж н и ц ь ке , щ ось ввіч л и в о -хо л о д н е , щ ось
в ід р азл иве . П ор тф еля сво го він нам не п о ка зу є :
ка ж е , щ о залиш ив у Ф е о д о с ії в м а те р і, а в д о р о з і
н іч о го не рисував, бо поспіш ав, щ о б захо пити п е р ­
ший з а к о р д о н н и й пароплав. О дначе, п р о ж и в
із нам и, не знати ч о м у , більш е м іс я ц я . За ввесь цей
час с у сід ка нас ані р а з у не від від а л а: вона бо їться
А й в а з о в с ь ко го , і за це я го то ви й й о го к о ж н о г о дня
ви п р о вад ити з а к о р д о н . А л е от м о є го р е : з ним
р а з о м о д їзд и ть і м ій б е зц ін н и й Ш т е р н б е р ґ.
М и н у л о щ е кіл ь ка днів, і м и вирядили м о го
Ш т е р н б е р ґа д о К р он ш та д ту. Біля н ь о го зіб р а л о с ь
нас д уш із десять, а біля А й в а з о в с ь ко го — н ік о го .
Д и вн а це річ м іж м а л яр а м и ! С е р е д тих, щ о п р о в о ­
ж а л и Ш т е р н б е р ґа , був і М іх а й л о в ; та й наробив
він нам кл о п о т у ! Після п р и я те л ь с ь ко го , ве сел о го
о б ід у у С теварда він заснув, я к м е р тви й . М и хотіли
б у л и й о го з б у д и ти , та не м о гл и й, за хо пивш и кіл ь ка
п л я ш о к К л іко , вируш или із Ш т е р н б е р ґо м на п а р о ­
плав. На ч е р д а к у » Геркулеса« випили вино, д о р у ­
чили н а ш о го приятеля п. Тира н ову, ка піта н о в і па­
р о п л а в у, п о п р о щ а л и ся , а в ве ч о р і вернулися до
тра хти ру. М іха й л о в був у ж е тр о хи очуняв. М и ста­
ли о п о в ід а ти й о м у п р о те, я к м и п р о в о ж а л и
Ш т е р н б е р ґа -----він м овчав, — я к м и б ул и на п а р о ­
плаві — він у с е м о вч а в, — і я к випили дві пляш ки
К л ік о , — » п о га н ц і!« — п р о го в о р и в то д і він, п о ­
ч увш и слово К л і к о , — »не зб уд и л и п о п р о щ а ­
тись із тов ар иш е м «.
Н уд н о м е н і б е з м о го л ю б о го Ш те р н б е р ґа ,
так н у д н о , щ о я го то ви й був у т іка т и не те щ о з п о ­
м е ш ка н н я , де все м е н і й о го нагадує, але навіть од
с в о є ї ж в а в о ї с у с ід ки . Не пиш у вам теп ер н іч о го
б іл ь ш е : н уд н о , а я не хо чу за н уд и ти й вас сво їм
 96

о д н о м а н іт н и м посланієм . В ізь м усь кр а щ е за п р о ­

гр а м у . П рощ авайте«.

» Л іто м е н і та к ш в и д ко п р о м а й н у л о , ш видш е
н іж б а й д и ку в а т о м у д е нд і о д на хвилина. Я тіл ь ко
після вистави п о м іти в , щ о во н о п о то н у л о в віч­
ність, а п р о те н а п р о тя зі літа м и з Й о а х ім о м кіл ь ка
р а з ів о д від ува л и на К р е с то в с ь ко м у о с тр о в і ста­
р о го К о льм ан а , і п ід й о го п р о в о д о м я зр о б и в
три е тю д и : дві ял и н ки й о д н у б е р із к у . Яка д о б р а
л ю д и н а цей К о л ь м а н ! Ш м ід т и по ве р н ул и сь у ж е д о
м іста, й вони м е н і нагадали с в о їм и д о к о р а м и , щ о
л іто в ж е м и н ул о . Я їх не від від а в ані р а зу. Було д а ­
л е ко , а я всі д н і й н очі присвятив п р о гр а м і. Зате,
я к щ и р о вітали вони м е н е з у с п іх о м ! Так, м ій
н е за б утн ій д о б р о д ію , з у с п іх о м ! Яка велика р іч для
учня — ота п р о гр а м а ! Це п р о б н и й ка м ін ь , і я ке
ве лике для н ь о го щ астя, ко л и він пр и цій п р о б і п о ­
казав себе п р а в д и в и м м и с т ц е м ! Я зазнав ц ь о го
іщастя вповні. Не сила м е н і списати вам це ч уд о в е ,
ц е б е з м е ж н о с о л о д к е по чуття. Ц е — б езнастанне
від чува ння в со б і в сьо го св я то го , в сьо го п р е к р а с ­
н о го , щ о є на світі. Зате який гір к и й , який болісний
стан д уш і п о п е р е ж а є ці святі р а д о щ і — оте о ч ік у ­
вання. Х о ч К а р л о Павлович і запевняв, щ о м а ти м у
у с п іх , я т а к стр а ж д а в , я к стр а ж д а є зл о ч и н е ц ь п е ре д
с м е р т н о ю ка р о ю , — ні, щ е б іл ь ш е ! Я не знав, чи
в м р у , чи ж и т и м у , а це, здається м е н і, — важче.
П р и суд щ е не був о го л о ш е н и й і, д о ж и д а ю ч и ц ь о го
стр а ш н о го п р и с у д у , зайш ли м и з М іх а й л о в и м д о
Д е л і загр а ти п а р т ію на б іл ія р д і, але в м е н е т р е м ­
тіл и р у ки , і я не м іг влучити ні о д н о ю ку л е ю , а він,
наче н іч о го не сталось, та к і л ущ и ть ; а він т е ж був
п ід с у д о м : й о го п р о гр а м а стояла п о р у ч із м о є ю .
Л ю т ь м е н е брала від т а к о ї й о го б а й д у ж н о с ти ; я к и ­
нув ки й і піш о в д о д о м у . На к о р и д о р і м е н е зу с тр іл а
р а д іс н а й щ аслива сусід ка .
— Н у, що? — запитала вона м ене.
 97

— Н іч о го , — від по вів я.
— Як нічого? Я прибрала вашу хату наче для
в е л и ко го свята, а ви йдете такий сум ний.
І вона т е ж хотіла зр о б и ти с у м н у м ін у, але н ія к
не м о гл а . Я п о д я кув а в їй за ува гу й просив до
хати. Вона, як дитина, так щ и р о почала м е н е в т і­
ш ати, щ о я не ви тр и м аз і р о зсм ія в ся .
— Н іч о го щ е н е в ід о м о : іспит щ е не с кін ч е ­
ний, — сказав я.
— Так нащ о ж ви м е не о б д ур и л и , б е зсо в іс­
н и й ! Коли б я знала, не прибирала б у хаті.
І вона надула св о ї р о ж е в і губ ки .
— А д ж е ж у М іха йло ва, — го вор ил а вона
далі, — я не пр ибир ала ; хай там со бі з с в о їм м іч ­
м а н о м ва ляю тьгя, як ве д м е д і в б а р л о зі, —
м е ні щ о!
Я п о д якува в за ува гу й запитав її, чи буд е
вона рада, ко л и м е д а л ю д істане М іха йл о в, а не я?
— Я й о м у р у ки пе ре лам а ю , очі видряпаю ,
я й о го вб ю !
— А ко л и я?
— Тоді я сама в м р у з р а д о щ ів .
— За щ о ж м е ні така перевага? — спитав я її.
— За що?... За те... за те... щ о ви о б іцял и
взи м і вчити м е н е читати.
— І я д о д е р ж у сво го слова, — сказав я.
— Ідіть ж е до а ка д е м ії, — пр о м о ви л а вона,
— й довід айтеся, щ о там р об иться, а я вас п о че ка ю
в ко р и д о р і.
— Ч о м у ж не тут? — спитав я.
— А коли пр ийд е м іч м а н , щ о я тод і р о б и ­
тиму?
— Рація, — по д ум а в я, і, не ка ж у ч и слова,
вийш ов на ко р и д о р . Вона за м кн ул а д ве р і й клю ча
сховала д о киш ені.
— Я не хочу, — завваж ила вона, — щ о б вони
бе з вас ходили д о ваш ої кім н а ти та щ ось по псу­
вали.
98

З ч о го вона взяла, щ о вони в м е н е щ о сь п о ­

п с у ю ть, — п о д у м а в я, — д итячі пр и м хи та й го д і І
— Д о по б а ч е н н я ! — сказав я, ід у ч и вниз
п о сходах. — П о б а ж а й те м е н і щ астя!
— В ід щ и р о го серця, — сказала вона радісно
й сховалась.
Я вийш ов на вулиц ю . Зайти д о а к а д е м ії я б о ­
я вся : бр а м а а к а д е м ії видалась м е н і р о з з я в л е н о ю
п а щ е ю я ко їс ь стр а ш н о ї п о тв о р и . А л е , наб л ука в­
ш ись п о вулиц і так, щ о а ж піт м е н е пр о й н яв, я пе-
р ехристився й п р о с ко ч и в п ід т о ю стр а ш н о ю бра­
м о ю . На д р у г о м у по вер сі, в ко р и д о р і, я к тіні біля
Х а р о н о в о го п е р е в о зу , б л ука л и м о ї нетерпеливі
то в а р и ш і; д о їх ю р б и пристав і я. П р о ф е со р и вже
пр ойш ли з к р у г л о ї салі д о ко н ф е р е н ц ій н о ї, стра­
шна хвилина наб лиж ала ся! А н д р ій Іванович (ін ­
с п е кт о р ) вийш ов із к р у гл о ї салі; я перш ий тр а ­
пився й о м у н а зу с тр іч , і він, п р о х о д я ч и п о вз мене,
ш е пн ув м е н і: » п о з д о р о в л я ю !« . Н іко л и в ж и тті
с в о м у я не чув та й не п о ч у ю т а к о го с о л о д ко го ,
т а к о го га р м о н ій н о го з в у к у . М и т тю кинувся я д о ­
д о м у і, в захваті, об ц іл ув ав м о ю с у с ід ку . Д о б р е
щ е, щ о н іхто т о го не бачив, б о це сталося на схо­
дах. Х о ч у ц ь о м у я н іч о го н е п р и сто й н о го не бачу,
та все ж , слава Б о гу, щ о н іх то ц ь о го не по м іти в.
Так, чи п р и б л и з н о так, відб увся цей іспит, щ о
з в о р у ш и в д о дна м о ю д уш у. І все, щ о я вам напи­
сав, т е п е р у ж е лиш тем на силю ета з ж и в о ї при­
р о д и , л е гка тінь с п р а в ж н ь о ї п о д ії: ї ї не сила нічим
виявити — ні п е р о м , ні п е н зл е м , ні навіть ж и в и м
с л о в о м . М іх а й л о в у з ісп и то м н е пощ астил о. Крий
Б о ж е , я кб и та ке з о м н о ю сталося. Я з б о ж е в о л ів
б и , а й о м у хоч би щ о : за й ш о в д о д о м у , вдягнув
теп л е пальто й по їхав д о с в о го м іч м а н а д о К р о н ­
ш тадту. Не з н а ю , з в ід ки в н ь о го така сим па тія до
ц ь о го м іч м а н а ; не з н а х о ж у в н ь о м у н іч о го прива­
б л и в о го , а він д о н ь о го ц іл и м се р ц е м лине. С пер ­
ш у, правда, й м е н і він був спо д об ався, але нена­
 99

д о в го . О т се рд е ш н ий м ій учитель Д е м с ь ки й — то
справд і сим патична л ю д и н а ! Він, б ід о л аха , х о р и й ,
і в ж е не в и д уж а є: сухо ти в о станній стад ії. Він щ е
хо д и ть, але л е д ве -л е д ве хо д и ть. Ц им и д н я м и за­
йш ов привітати м е н е з м е д а л е ю , і м и з н им
п р ове л и ве чір на н айсо л о д ш ій д р у ж н ій р о з м о в і.
Він м е н і п р о р о к у в а в м о є м а й б утн є так певно, та к
натур ально та ж и в о , щ о я м и м о в о л і й о м у вірив.
С ердеш ний Д е м с ь к и й , він і в го л о в у собі не кладе,
яки й він х о р и й ; він т а к щ и р о захо пл ю ється с в о їм
м а й б у тн ім , я к м о ж е захо пл ю ва ти ся т іл ь ко повний
з д о р о в я ю н а к. Він — щ асливий, ко л и м р ію м о ж н а
звати щ астям . Він го во р и ть, щ о в ж е п е р е м іг го ­
л овне й н айтяж че, себто зл и д н і, щ о він не повинен
у ж е п р о с и ж ув а ти ночі й переписувати л е к ц ії за
я ко го с ь ка р б о в а н ц я ; щ о він те п е р м а те р ія л ьн о
ц іл к о м н еза л е ж н и й і м о ж е віддатись св о їй у л ю б ­
леній н а у ц і; щ о він, ко л и й не п е р е в и щ и т ь ^ р ід н ій
іс т о р ії с в о го б о ж к а Л єлєвеля, то п р и н а й м н і з р ів ­
няється з н и м ; щ о м а йб утн я й о го д исе рта ція дасть
й о м у всі засо б и , щ о б зд ійсн илися й о го б л и скуч і
н а д ії; а втім б ід о л аха каш ляє к р о в ю й намагається
це затаїти від м е н е . О , Б о ж е м ій , ч о го б я не дав,
щ о б й о го палкі баж ання зд ій сн и л и ся ! А л е ... гай,
гай!... нем а ж а д н о ї н а д ії, — ледве чи д о ж и в е він
д о т о ї п о р и , я к скр е с н е кр и га на Н еві.
У хвилину н а й се р д е ч н іш о ї р о з м о в и з Д е м -
сь ки м гу ч н о від чин ились д в е р і, й у в ій ш о в бравий
м іч м а н .
— Чи М іш к а вдома? — спитав він, не з д ій м а ­
ю чи ш апки.
— Він іщ е вчора поїхав д о вас, — в ід п о в ів я.
— То м и з н и м р о з м и н у л и с ь ; ну, нехай п р о ­
їзд и ть с я , а я, ти м ч а со м , з а н о ч у ю у вас.
І він ув ій ш о в д о хати М іха й л о ва . Я дав й о м у
св іч ку . Щ о я м ав робити? Я ж був за п р о п о н ув а в
Д е м с ь к о м у л іж к о М іха й л о ва , в певній н а д ії, щ о
ніхто й о го не в ід б е р е в ід нас. Д е м с ь ки й п о м і-
100

тив м ій кл о піт, усм іхн ув ся , взяв ш а п ку й п р о ­

стягнув м е н і р у к у . Я те ж м о в ч ки взяв ш а п ку й ви­
й ш о в з н им на в ул и ц ю , залиш аю чи м іч м а н а са м о го .
П ро вівш и Д е м с ь к о г о д о й о го п о м е ш ка н н я , я д у ж е
н е о хо ч е вернувся назад — і щ о ж застаю вдома?
С у с ід ка м о я не знала, щ о м е н е нем ає в д о м а й за­
б ігл а д о м о є ї кім н а ти , а бравий м іч м а н , у ж е напів-
р о зд я гн е н и й , ухо п и в ї ї та хотів був з а м кн у ти д ве рі
на кл ю ч , аж тут я на п о р іг і п е р е ш ко д и в й о м у.
С у с ід ка вирвалась у н ьо го з р у к , плю нул а й о м /
в лице й вибігла.
— С ущ е ж и в е ср іб л о , — п р о го в о р и в він, о
тираю чись.
М е н е ця сцена о б р азила , але я не дав й о м у
ц ь о го п о м іти ти , а щ о б уло щ е рано, я бе з ц е р е ­
м о н ії залиш ив й о го с а м о го й піш ов ш ука ти кр а ­
щ о го товариш а, щ о б з н им прове сти о сін н ій вечір.
Візити м о ї д о товариш ів були нещ асливі:
я всю д и тіл ь ко к л я м к у цілував. Д о Ш м ід т ів іти
б у л о п із н о ; Карла П авловича те ж не б у л о вдом а,
і я не знав, щ о з с о б о ю р о б и ти : м е н е м учив клятий
м іч м а н ; я ненавидів йо го . Не зн а ю , чи були то р е в ­
н о щ і, чи п р о сто о гида д о л ю д и ни , щ о допустилася
н а р уги над святим п о ч уття м ж ін о ч о ї с о р о м л и в о -
сти. Ж ін к у , яка б вона не була, годиться ш анувати,
п р и н а й м н і ж слід по вод ити ся з н ею пр и сто й н о .
А м іч м а н знехтував і те й д р у ге : він був п р осто
пяний або в гл иб ині д у ш і п о ган е ць. М и м о в о л і
я в ір ю в це останнє. В п о м е ш ка н н і Карла П авло­
вича з а го р іл о с ь світло, я зайш ов д о н ь о го й пе­
рен оч ува в. К а рло Павлович все ж за п р и м іти в м ій
н е н о рм а л ьн ий стан, але такий був чем ний, щ о ні
п р о щ о м е н е не питався; звелів м е н і постелити
в о д н ій хаті з н им , а сам сів читати вго л ос. То
була книга В аш інґтона Ір в ін ґа » Х р и сто ф о р К о -
л ю м б « . Читаю чи, він тут таки за ім п р о в ізу в а в ка р ­
тину, я к невдячні еспанці виводять із байдака на
б е р е г з а к у т о го в кайдани в е л и ко го адм іра л а. Який
 101

сум н и й і повчальний о б р а з ! Я подав й о м у клаптик

па пер у й о л івец ь, але він о д м о в и вся й читав далі.
О д н о го р а з у за ве черею , о п о в ід а ю ч и про
п о д о р о ж по старод авній Елладі, Карло П авло­
вич н акреслив ч у д о в у ка р ти н у п ід н а зв о ю : » А тен -
сь ки й вечір«. Картина представляла ате н ську ву­
ли ц ю , о світл е н у в е ч ір н ім со н ц е м . На о б р ії начо рн о
за кін ч е н и й П артенон, але риш товання з н ь о го ще
не зняте. На п е р ш о м у плані се р е д вулиці пара во­
лів везе м а р м у р о в у статую »Річка Ілісс« Ф ід ія ;
з б о к у — сам Ф ід ій , а зу с тр іч а ю ть й о го П е р ікл
і А с п а з ія та всі ве ликі атенці т о го часу — від най­
кр а щ о ї гетери д о Ксантиппи. І все це освітлене
п р о м ін н я м со нц я, щ о вж е захо дить. П ре га рний
о б р а з ! Ч о го варта » А тенська ш кола «, ко л и п о р ів ­
няти її з ц и м п о в н и м ж и ття о б р азом ? А він то м у
й о го й не виконав, щ о є вж е, м о вляв, »А тенська
ш кол а «. І с кіл ь ки таких картин він з а кін ч у є на то м у,
щ о або в ка ж е на них н адхне ним сл о вом , або на­
кр есл ить е с кіз у в е р ш о к за в б іл ь ш ки в с в о м у з о ­
всім не п и ш н о м у а л ьб о м і. О т, напр икла д, м и н у л о ї
зи м и він н акреслив кіл ь ка н а й м ін ія тур н іш и х е с кізів
на ту сам у тем у. Я н іч о го не м іг з р о з у м іт и й тіл ь ко
зд о га д ува вся, щ о м ій великий учитель за д ум ує
щ о сь вел и ке ; і я в св о їх з д о га д а х не пом илився.
Ц ь о го літа я став п о м іча ти, я к він д о схід
сонця щ од ня в сво їй с ір ій р о б о ч ій ку р т ц і почав
ходити д о сво єї р о б іт н і, щ о в п о р т и ку , й зоставався
там д о с а м о го ве чора. Т ілько Л у кія н знав, щ о там
р об иться, бо він носив й о м у во д у й о б ід . Я тоді
прац ю вав над п р о гр а м о ю й не м іг запр о по н ува ти
й о м у почитати щ ось, хоч і був певний, щ о він
о хоче прийняв би та ку п о сл угу, б о читання лю бить.
Так м и н у л о три т и ж н і. Я тр е м тів із нете рпл я чки.
Н іко л и він так спр авн о не вчащ ав д о своєї студ ії.
М у с іл о бути щ ось н адзвичайне; та хіба м о ж е тво­
рити щ ось звичайне такий ко лоса льн ий ґеній?
Я кось надвечір, о д пусти вш и н атур н ика, хотів
 102

я був вийти на в ул и ц ю . В к о р и д о р і з у стр ін у в с я м е ні

К а рло Павлович з н е го л е н о ю б о р о д о ю . Він заб а­
ж а в по дивитись на м о ю п р о гр а м у . Я з п о б о ю в а н ­
н я м впр ов ад ив й о го до с в о го ка б ін е ту; він зр о б и в
кіл ь ка д р іб н и х зав важ е нь і ска за в: » А тепер х о д ім
по дивитись на м о ю п р о гр а м у « , й м и піш ли д о п о р ­
ти ку.
Не зн а ю , чи о по від а ти вам п р о те, щ о я там
побачив. О п о в істи треба, але як о по вісти п р о те,
ч о го не висловиш?
В ідчинились д ве р і д о р о б іт н і, і п е р е д о м н о ю
встало величезн е те м н е по л о тн о , напнуте на р а м у.
На по л о тн і ч о р н о ю ф а р б о ю написано: »Поч. 17
червня«, за п о л о т н о м м у зи ч н а скр и н ь ка грала хо р
Н о б л ів із » Гуге но тів«. С е р ц е м л іл о , коли я за п о ­
л о тн о за хо д и в . Глянув — і д у х м е н і сп е р л о : пе ­
р е д о м н о ю б ул а не картина, а ж ива » О бло га
П ско ва « — гр із н а й велична. Так о т для ч о го були
м ін ія т у р н і е с к із и ! О т для ч о го м и н у л о го літа Їзд и8
він д о П ско в а ! Я :інав пр о й о го н а м ір и , але н іко л и
не м іг уявити со б і, щ о він так ш в и д ко це виконає.
Так ш в и д ко й так п р е к р а с н о ! З го д о м я з р о б л ю для
вас н евел ики й е с к із ц ь о го н о в о го чуда, а тепер
о п и ш у вам й о го , — ясна р іч , д у ж е к о р о т к о .
П р а в о р уч о д глядача, на тр е т ь о м у плані
ка ртин и — виб ух в е ж і; тр о хи б л и ж ч е — п р о л о м
у стіні й у п р о л о м і бій р у ко п а ш , та такий бій,
щ о й дивитись стра ш но . Здається, наче сам чуєш
к р и к и й б р я з к іт м е ч ів о б л ів о н с ь кі, по л ь сь кі, л итов­
с ь кі і Б о г-зн а щ е о б я кі з а л із н і ш о л о м и . Л ів о р у ч ,
на д р у г о м у плані, п р о ц е с ія з к о р о гв а м и й з ік о н о ю
Б о ж о ї М а те р і, а на чолі п р о ц е с ії ур о ч и сто , с п о ­
к ій н о виступає є п и с ко п із м е ч е м свято го М ихаїла,
кн я з я п с к о в с ь ко го . Який д и в о в и ж н и й ко н тр а с т! На
п е р ш о м у плані, в се р е д и н і картини, блідий чернець
із х р е с т о м у р у ц і, верхи на гн ід о м у ко н і. П ра во руч
— б іл я ченця ко н а є білий кін ь Ш у й с ь к о го , а сам
Ш у й с ь к и й б іж и т ь д о п р о л о м у , знявш и д о го р и р у ки .
 103

Л ів о р у ч ченця п о б о ж н а бабуся благословл яє

ю на ка , або, кр а щ е сказати, хло пчика, на супостата.
Щ е л ів іш е дівчина п о їть із відра вто м лен их в о я ків ,
а в с а м о м у к у т к у картин и вм и р а є напівголий в о я к,
п ід тр и м ува н и й м о л о д о ю ж ін к о ю , м о ж е м а й б ут­
н ь о ю в д о в о ю . Я кі ч уд о в і, р із н о м а н іт н і е п із о д и !
Я вам із них і по л ови ни не списав: м ій лист був би
н ескін чен н ий і все ж непо вн ий, ко л и б я хотів о п и ­
сати всі п о д р о б и ц і ц ь о го а рхи тво ру.
З а д о во л ь ніть ся ж на пеош ий раз хоч п р о з а їч ­
н и м о п и с о м ц ь о го в и с о ко п о е т и ч н о го тв о р у. З г о ­
д о м пр и ш л ю вам , е с кіз із н ь о го , і ви то д і ясніш е
побачите, я ки й ц е б о ж е стве н н и й твір.
П ро щ о м е н і щ е писати вам, м ій неза бутн ій
д о б р о д ію ? Я так р ід к о й та к м а л о пиш у вам, щ о
м ені а ж с о р о м . Д о к о р и ваші, щ о я ледачий д о пи­
сання, не ц іл к о м спр аве дливі. Я не ледачий, але
я не м а й стер ц ік а в о о п о від а ти п р о буд е н н е ж иття
своє, я к це в м ію ть р о б и ти ін ш і. Я недавно (вла­
стиво для листування) прочитав » Кляр іссу« , п е р е ­
клад Ж ю л я Ж анена, і м е н і сподобалась лиш е пе­
р е д м о в а п е р е кл а д ч и ка , а сам і листи такі с о л о д к і,
такі д о в гі, щ о не дай Б ож е. І я к м о гл о вистарчити
в л ю д и ни тер пін ня писати такі д о в ж е л е з н і листи!
А листи зза к о р д о н у м е н і спо д об ал ись щ е м е н ш е :
претенсій багато, а гл у з д у м а ло, — п е д а н ти зм та
й го д і. П р и зн а ю сь вам, щ о я м а ю велике баж ання
навчитися писати, але не зн а ю , я к це зр о б и ти . На­
вчіть м ене. Ваші листи такі га рні, щ о я їх виуч ую
напам ять, але п о ки не о п а н у ю в а ш о го секрета,
писатим у так, я к н ад и ктує се рц е, й м о я п р о сто ­
сердна щ и р ість хай п о ки щ о заступить м исте цтво .
П ер е но чувавш и в Карла П авловича, я на го ­
д и н у д е сяту д у ж е н ер ад о п іш о в д о себе. М іха йл о в
був у ж е в д о м а й наливав м іч м а н о в і, щ о сам е п р о ­
кинувся, я ко го с ь вина д о ш кл я н ки , а м о я п усто ­
тлива с у сід ка , наче н іч о го не сталося, виглядала
з м о є ї кім н а ти й см іялася щ осили. Ж а д н о ї са м о ­
104

поваги, ні кр и х о т к и со р о м л и в о сти ! Чи це пр осто

п р иро д н а наївність, чи н а сл ід о к в ул и ч н о го вихо­
вання? Питання для м е не н евиріш ене, — н ев и рі-
ш ене то м у, щ о я н е св ід о м о привязався до неї, як
д о н а й м и л іш о ї дитини. І я к с п р а в ж н ю дитину, я п о ­
садив ї ї за гр а м а тку. В е чор ам и вона п о в то р ю є
склади, а я щ ось кр е сл ю або з неї п о р тр е т р и ­
сую . Голівка — сама кр аса ! І ц іка в о , щ о з то го
часу, я к почала вчитись, перестала реготатися,
а м е не см іх бе р е, коли я д ивлю ся на ї ї п о важ н е
дитяче лич ко . Знечевя за з и м у д у м а ю нам алю вати
з н е ї е тю д при світлі в о гн ю в тій п о зі, в я кій вона
сидить з у к а з к о ю в р у ц і, вдивляю чись у гр а м а тку .
Ц е б уд е д у ж е м илий м а л ю н о к а 1а Ґ р е з ! Не зн аю ,
чи д а м со бі р а д у з ф ар б а м и; на р и с у н к у о л ів ц е м
вона незле вдається.
Ц им и д н ям и по зна й о м и вся я з її т іт к о ю , і то
д у ж е о р и ґін а л ь н о . Як звичайно, о д и н а д ц я т о ї го ­
дини зраня вертаю ся з кл а су; в к о р и д о р і м е не з у ­
стрічає Паша й ка ж е , щ о тітка пр осить м е н е на
каву. М ен е це здивува ло , й я від м о ви вся . Та
й спр авд і, я к м е н і йти д о н е зн а й о м и х і п р осто
в гостину? Та вона не дає м е н і й слова п р о м о ви ти ,
тягне за р ука в д о сво їх д ве р е й , я к у п е р те теля;
я, м о в теля, пр уч а ю сь і вж е був м а ло не ви своб о-
див р у ки , ко л и р озчинил ись д в е р і, й зявилась на
п ід м о гу сама тіто н ька . Не ка ж у ч и ні слова, вона
хапає м е не за д р у гу р у к у й уд в о х втягаю ть м е не
д о хати; д ве р і — на кл ю ч, і пр осять бути я к у д о м а .
— П р о ш у ласкаво, б е з ц е р е м о н ій , — ка ж е ,
зад ихавш ись ха зя й ка : — не судіть за п р о сто ту.
П аш ун ю , щ о ж ти ґав ловиш? Д авай м е р щ ій каву!
— З ар аз, т ь о т ю ! — о б ізвал а сь Паша з д р у г о ї
хати й за хвилину зявилась із ка в н и ко м та чаш ­
ка м и на таці, — спр авж н я Геба.
Тітка т е ж тро хи нагадувала »тучегонител я«.
— Д а вн о хо тіл и м и з вам и п о зн а й о м и ти с ь, —
так почала гостинна ха зяйка, — та все я ко с ь не д о ­
 105

водилося, а с ь о го д н і, хвалити Бога, я таки поста­

вила на с в о м у. Вибачте в ж е нам за п р о с то ту . Чи
н е д о зв о л и те ч а ш е ч ку кави? Щ о с ь давно не видно
н аш ої о хтя н ки , а в кр а м н и ц і см етанка така не­
д о б р а , та щ о поробиш ? Паша давно вж е м е н і д о ­
кучає, щ о б я по зна й ом и л ася з вами, але ви такий
о д л ю д ь к о , с п р а в ж н ій за тв о р н и к, навіть у ко р и д о р і
зайвий раз не п о ка ж е те сь . Випийте щ е чаш ечку.
Ви з н аш о ю П а ш е н ь ко ю п р о с то ч уд о створили, аж
не п ізн а є м о її: від р а н ку д о н очі все за к н и ж к о ю ,
води не ска лам утить, а ж л ю б о ! А вчора, уявіть
наше зд и вува н н я, взяла к н и ж к у з м а л ю н ка м и , ту
сам у, щ о по д ар ува в їй ваш товариш , о д кр и л а й по­
чала читати; щ оп ра вд а , щ е не та к-то вж е ж ваво,
але з р о з у м іт и все м о ж н а . Я к па к ота кн и ж ка
зветься?
— » В екф іл ьд ський свящ е н ик« , — сказала
Паша, виходячи з -п о з а п е р е го р о д ки .
— Так, так, с в я щ е н и к; я к в ін , се рде ш ний,
і в вязн и ц і сидів, я к він і д о н ь к у сво ю в ід ш укува в
б е зп у тн у , — ц іл у к н и ж к у я к єсть прочитала — куд и
й сон той п о д ів ся ! Х то навчив тебе? — питаю . Вона
ка ж е , щ о ви. Щ о в ж е й казать, я кі м и вам вдячні.
М ій К и р и л о А ф анасієвич, коли не на с л у ж б і, т о си­
дить д о м а за па пер ам и. Настане вечір, а м и м у ­
си м о м овчати, й ве чір то б і за р ік видається, а те­
пер... та я п р о сто й не по м ітил а, я к він п р о л е тів !
Чи не д о зв о л и те щ е чаш ечку?
Я від м о ви вся й хо тів був у ж е йти, та де там !
Х а зяй ка без ц е р е м о н ії вхопила м е н е за р у к у й по ­
садовила на м іс ц е , де я й сидів був, п р и ка зу ю ч и :
— Ні, в нас (не зн а є м о , я к у вас) так не р об л ять:
у вій ш о в та й вийш ов. Ні, п р о с и м о ласкаво — по ба ­
лакати з нам и та закуси ти , чим Бог дав.
В ід з а к у с к и га від балачки я все ж вим овився
б о л е м у ж и в о ті та ко л ь ка м и в б о к у , ч о го в м ене,
хвалити Бога, н іко л и не бул о . Річ у то м у , щ о
106

м е н і треба б ул о йти до класу: перш а го ди на вж е

кінчалася.
На слово чести м е не відпустили д о с ь о м о ї
го дини вечора. Д о д е р ж у ю ч и о б іц я н ки , в сь о м ій
го д и н і ввечері я прийш ов д о го сти н н о ї с у с ід ки .
С ам овар був у ж е на столі, й вона м е н е зустріл а
із ш к л я н ко ю чаю в р ука х. По пе рш ій ш кл я н ц і вона
п о зна йом ил а м е н е з св о їм » ха зя їн о м « , я к вона ви­
словилась, — л исим д ід у с е м в о кул я р а х, щ о сидів
у д р у гій хаті за сто л о м над к у п о ю паперів. Він п ід ­
вівся, поправив о ку л я р и і, пр о стягн увш и м е н і р у ку ,
ска зав: »Л аскаво п р о ш у, сідайте«. Я сів. Він зняв
з носа о ку л я р и , п р о те р їх х у с т о ч ко ю , наклав їх
ізн о в на ніс, сів м о в ч ки на своє м іс ц е й зн о в у п о то ­
нув у св о їх паперах. Так м и н ул о кіл ь ка хвилин. Я не
знав, щ о м е н і р об ити, становищ е м о є ставало
с м іш н и м . Х а зяйка , спасибі їй, м е н е виручила.
— Не п е р е ш ко ж а й т е й о м у, — сказала вона,
вигля д аю чи з д р у г о ї хати. — Ідіть д о нас, у нас ве­
селіш е.
Я м о в ч ки по ки н ув пр а ц ь о в и то го ха зя їн а й пе ­
р ейш о в д о м е т у ш л и в о ї ха зя й ки . Паша ти хен ь ко
сиділа за » В е кф іл ьд ськи м с в я щ е н и ко м « і р о з гл я ­
дала м а л ю н ки .
— Бачили н аш ого хазяїна? — запитала ха­
зяй ка . — О т, такий він з а в ж д и ; так зв и к д о тих па­
пе рів, щ о й хвилини без них не п р о ж и в е .
Я сказав я ки й сь к о м п л ім е н т пр о й о го пра­
ц ьовитість та п о пр о си в Паш у, щ о б вона читала
вголос.
Д о си ть п о м а л у, але правильно й ви р а зн о п р о ­
читала вона с т о р ін к у з » В е кф іл ь д сько го свящ е н и ­
ка« й у н а го р о д у дістала від тітки ш к л я н ку чаю
з ц у к р о м , а т а к о ж і п а н е ґір и к, я к о го не спиш еш
і на трь о х сто р ін ка х, а м е ні, я к м е н т о р о в і, к р ім
б е з м е ж н о ї вдячности, за п р о по н ува л а щ е й р о м у
д о ч а ю ; але т о м у , щ о він був щ е у Ф о ґт а , а Паша
м усіла б по той р о м бігти, то я 'від м овився й од
 107

р о м у й од чаю , на п р еве л икий ж ал ь го сти н н о ї го ­

спо д и н і. В о д и н а д ц я тій го д и н і повечеряли, й я п і­
ш ов с о б і, п о о б ц ія в ш и від від ува ти їх щ од ня .
Я не м о ж у вам ясно о зн а чити, я ке в р а ж ін ня
справило на м е н е це нове зн ай о м ство . А перш е
в р а ж ін н я , ка ж у ть , д у ж е важлива р іч у знайом ствах.
Я за д о во л е н и й був т о м у т іл ь ко , щ о м о є зн а й о м ств о
з П аш ою д о ц ь о го часу здавалось м е ні н е го ж и м ,
а теп ер все це наче б усун е н о , й наша пр иязн ь
н е с п о д ів а н о н е м о в скр іпил ася ц и м н ов и м з н а й о м ­
ством .
Почав я бувати в них д е н ь -у-д е н ь , а за т и ж ­
день був у ж е , я к давній зн а й о м и й , або, кр а щ е ска ­
зати, я к свій р ід н и й . Вони м е н і за п р о п о н ува л и
в се бе о б ід за ту са м у ц ін у, щ о й у м а д а м Ю р ґе н с ,
і я зр а д и в д о б р у м а д а м Ю р ґе н с , о хо ч е прийнявш и
п р о п о з и ц ію с у с ід ки . І не ка ю с ь : н а д о куч и л о м е ні
б е з т у р б о т н е б у р л а ц ь ке товариство, а в них м е н і
так д о б р е , тихо, с п о кій н о , все п о -д о м а ш н ь о м у , все
так м е н і д о в п о д о б и та в га р м о н ії з м о є ю т и х о м и р ­
н о ю вдачею . П аш у я зв у с е стр и ч ко ю , а т іт к у її
сво єю т іт к о ю , т іл ь ко д я д ь ка не зву н ія к, б о й бачу
й о го т іл ь ко за о б ід о м . Він, здається, й у свята х о ­
дить на с л у ж б у . М е н і так д о б р е в них, щ о я м ало
ку д и , к р ім Карла П авловича, й в и х о ж у . В Й оа хім а
не п а м ятаю , ко л и й був, у Ш м ід т ів та у Ф іц т у м а —
т а к о ж . С ам бачу, щ о р о б л ю зле, але щ о м а ю д іяти :
не в м ію брехати п е р е д д о б р и м и л ю д ь м и . Брак
с в іт с ь ко го виховання — та й го д і.
Т ої неділі з р о б л ю їм у с ім візити, вечір
п р о в е д у в Ш м ід т а , а то щ о б і справд і не р о з з н а й о ­
м итися. Все це н іч о го , все це я ко сь залагодиться,
та от м о є л ихо : не м о ж у со б і ради дати з М іха й -
л о ви м , себто властиво не з н и м , а з й о го се р д е ч ­
ним пр и я те л е м м іч м а н о м : він м а л о н е щ о н о чі
в нас ночує. Це б щ е н іч о го , а то по наводить із со ­
б о ю Б ог-зна я ки х л ю д е й і ц іл у ніч ка рти та пиятика.
Не хотів би я зм ін я ти по м е ш ка н н я , а, м а буть, д о в е -
108

деться, коли ці о р г ії не припиняться. Х очби ш видче

весна настала, хай би со бі подався в м о р е цей не­
стерпний м іч м а н . Почав я е тю д з Паші ф арбам и
при світлі в о гн ю . Д у ж е га рн е нька виходить г о ­
л івка , ш ко д а т іл ь ко , щ о клятий м іч м а н п е р е ш ко -
ж ає пр ац ю вати. Х о тілось би на свята скін ч и ти та
почати щ ось інш е, та ледве чи пощ астить. Я вж е
пр о б у в а в улаш туватися з п р а ц е ю в с у с ід о к , та все
я ко сь н е зр уч н о . М е н і так спо д о б а л о сь о гневе
освітлення, щ о, скін чивш и ц ю го л ів ку , д у м а ю по­
чати д р у гу т е ж із Паші — »Весталку«. Ш к о д а
т іл ь ко , щ о теп ер не м о ж н а р о з д о б у т и білих р о ж
д о він ка , а це н е о б х ід н о ; але це — з го д о м .
Паша починає вж е д о б р е читати й полю б ил а
читання; це м е н і д у ж е м и л о , але т я ж к о м е н і ви­
брати, щ о їй читати. Романи, ка ж у ть , м о л о д и м д ів ­
чатам не го диться читати, а я, пр авд у к а ж у ч и , не
зн а ю , ч о м у не годиться. Х о р о ш и й р о м а н витончує
уяву й о б л а го р о ж у є серце, а якась суха, хоч і р о ­
зу м н а , кн и ж ка , к р ім то го , щ о н іч о го не навчить,
м о ж е щ е навіть викликати в ід р а зу д о к н и ж о к .
Я дав їй на п о ч а то к »Р об інзо н а К р у з о « , а п о т ім за­
п р о п о н у ю » П о д о р о ж « А р а ґо або Д ю м о н -Д ю р в іл я ,
а далі зн о в якийсь р о м а н , а після т о го П лутарха.
Ш кода, щ о нем ає в нас п е р е кл а д е н о го Вазарі,
а тоб я п о зн а й о м и в ї ї з славним и д ія ч а м и наш ого
п р е к р а с н о го м истецтва. Чи д о б р и й м ій план? Як ви
гадаєте? Коли м аєте щ ось сказати проти н ь о го , то
дайте м е н і знати п р о це в н а й б л и ж ч о м у листі, —
я вам б у д у се р д е чн о вдячний. М ен е вона тепер
ц іка ви ть, я к щ ось б л и зь ке та р ід н е . Я на неї, тепер
у ж е пи сьм е н ну, дивлю сь, я к м а л яр на св о ю н ед о -
кін ч е н у ка ртин у, й за великий гр іх у в а ж а ю для
себе д о зв о л и ти теп ер їй са м ій вибирати, щ о чи­
тати, або, кр а щ е сказати, по кла датись на випа д о к,
бо вона не має з ч о го вибирати; кр а щ е тод і б ул о б
не вчити ї ї гр а м о ти . Я н а д о куч и в вам с в о їм и су­
с ід ка м и , але щ о поробиш ? П р и ка з ка ка ж е : к о ж -
 109

н о м у своя бо лячка д о куч а є , а ко л и пр авд у ска­

зати, то м е ні теп ер і го в о р и ти більш е нем а пр о
щ о. Н іде не б ув а ю й н іч о го не р о б л ю . Не зн а ю ,
щ о то м е ні д о ля го тує на те л іто , а я й о го не без
три в оги д о ж и д а ю , та чи й м о ж н а й о го д о ж и д а ти
інакше? М айб утнє літо по вин н о покласти с п р а в ж ­
ній ф ун д а м е н т п ід вибраний м н о к -, чи кр а щ е ска ­
зати — вами, ш лях. Карло Павлович го во р и ть, щ о
н е за б а р о м після свят о го л о ся ть п р о гр а м у на п е р ­
ш у з о л о ту м е д а л ю . Я м ало не вм л іва ю на сам у
д у м к у п р о ц ю ф атальну п р о гр а м у . А щ о, я к м е ні
пощ астить? Я з б о ж е в о л ію . А ви? Н ев ж е ви не п р и ­
їд е те подивитись на тр ь о х л іт н ю виставу та глянути
на м о ю а п р о б о в а н у п р а ц ю й на ваш власний
тв ір — на ї ї с м и р е н н о го творця? Я певен, щ о
ви п р и їд е те . Н апиш іть м е н і п р о ваш п р и їз д
у н а й б л и ж ч о м у листі, і я б у д у мати д о б р и й пр ивід
вим овити М іх а й л о зу п о м е ш ка н н я . М іч м а н , зд а ­
ється, і й о м у в ж е н а д о куч и в. Щ е д о б р е , щ о я м а ю
п р и т у л о к у с у с ід о к , а то д о вел о ся б утіка ти з влас­
н о го п о м е ш ка н н я . Н апиш іть, буд ь ласка, щ о ви
пр и їд е те , т о д і я все р а з о м п о кін ч у . П рощ авайте,
м ій н еза б утн ій д о б р о д ію ! В н а й б л и ж ч о м у листі п о ­
в ід о м л ю вас п р о дальш і успіхи м о є ї уч е н и ц і та
п р о наслід ки м а й б у тн ь о го к о н к у р с у . П рощ авайте!
Р. Б. С ер д е ш н ий Д е м с ь ки й вж е не м о ж е
з хати вийти. Не п е р е ж и в е він весни«.

Д іста вш и ц ь о го листа, я написав с в о м у п р и ­

ятелеві, щ о не на виставу, а м о ж е ще й п е ре д вели­
к о д н ім т и ж н е м п р и їд у д о н ь о го в го сті й щ о п р и їд у
пр о с то д о й о го п о м е ш ка н н я , як п р и їзд и в Ш т е р н ­
б е р г. Я написав це тіл ь ко для то го , щ о б визволити
й о го від то го п р и ч е п и -м іч м а н а . Я, пр авд у ка ж учи ,
боявся за й о го щ е неусталений м о л о д и й ха рактер.
Щ о б , кр и й Б о ж е , не став щ е д в ій н и ко м б е зп а р ­
д о н н о го м іч м а н а ; то д і п р о п а л о все: і ґен ій, і м и ­
стецтво, і слава, і все чар івне в ж и тті. Все оте л яж е,
110

я к у м о ги л у , на д н о н е н а ж е р н о ї чар оч ки . Таких
пр и кл а д ів , на ж аль, д у ж е й д у ж е багато, о со б л и в о
в нас у Росії. Яка то м у причина? Н ев ж е ж таки сам е
пяне товариство м о ж е вбити всякий з а р о д о к д о б р а
в м о л о д ій лю дині? Чи м о ж е тут є щ е щ ось для нас
н е зр о зум іл е ? А в т ім , н ар од ня м у д р іс ть зро би ла
свій ви сн о в о к: » с ка ж и м е ні, хто д о тебе хо д и ть, а я
с к а ж у то б і, хто ти«. А Гоголь, м а б уть , те ж не без
підстави завваж ив, щ о » р усскій человЪкъ, ко л и хо­
р о ш ій м астеръ, то н е п р е м ін н о пьяница«. Щ о це
значить? Гадаю, щ о н іщ о більш е, я к б р а к за га л ь н о ї
ц и в іл із а ц ії. О т, напр икла д, сільський чи яки й сь ін­
ший писар, се р е д чесних непи сьм енних селян, те
сам е, щ о С о кр а т в А тенах, а придивіться, це —
н ай н е м ор ал ьн іш а , вічно пяна скотина, — то м у
власне, щ о він м а й сте р сво го діла, щ о він єдиний
п и сьм енний се р е д сотень пр о сто д уш н и х селян, щ о
їх ко ш т о м він упивається та бахурує, а вони ди­
вую ться тіл ь ко на й о го з д іб н о с ті та н ія к не м о ­
ж у т ь зб а гн ути, ч о м у це так, щ о він така р о з у м н а
л ю д ина та р а з о м — такий пян и ц я! А п р о ста ка м і не­
в д о га д , щ о сам е то м у , щ о він од ин м іж ним и м ай­
стер п и с ь м е н н о го чи я ко го с ь ін ш о го діла, щ о нема
й о м у ко н ку р е н та , щ о л ю д и з а в ж д и зостануться
й о м у в ір ні, б о , к р ім н ь о го , нем а до к о го вдатися.
А він со бі р об ить а б и я к своє д іл о та л е гкі з а р о б іт ки
п р о пи в а є. О ц е, на м о ю д у м к у , єдина причина, ч ом у
в нас ко л и хто м айстер сво го діла, то н е о д м ін н о
й гір к и й пяниця- А к р ім то го з а п р и м іч е н о й се ре д
ц и в іл ізо в а н и х націй, щ о лю д и , я к і виходять поза
звичайний р івень, о б д а р о ва н і вищ им и д ух о ви м и
п р и км е т а м и , я ко сь за в ж д и й усю д и були п р и ­
хи л ьн и ка м и , а то й пильним и п р и кл о н н и ка М и весе­
л о го б о га Бахуса. Це вж е, м а б уть, н е о д м ін н а вла­
стивість видатних л ю д ей .
Я о со б и сто д о б р е знав ґе н ія л ь н о го наш ого
м а тем а ти ка О [с т р о гр а д с ь к о г о 1 , (а м а тем а ти ки
взагалі лю ди п о м ір к о в а н і); з н и м д о во д и л о сь м е ні
 111

н ераз о бід ати. Він, к р ім во ди, н іч о го за с т о л о м

не пив. Я й спитав й о го р аз:
— Н евж е ви н іко л и не пєте вина?
— Щ е в Х а р ко в і колись я випив два ш инки,
та й пош абаш ив — о д п о в ів він пр о сто д уш н о .
Та м а ло хто по дво х ш ин ка х пош абаш ить,
а ко н ч е береться д о тр е ть о го , а то й д о четве р то го ,
та на то м у ф ата льном у ч е тв е р то м у й кінчає сво ю
су м н у ка р іє р у , а н ераз і ж иття .
А він, себто м ій м а л яр, належ ав д о ка т е го р ії
л ю д е й гарячих, запальних, з п а л ко ю у я в о ю , а все
оте — найлю тіш ий в о р о г ж и ття са м о стій н о го , ста­
те ч н о го . Хоч я й не п р и хи л ьн и к м о н о т о н н о ї, твере­
з о ї а кура тности та щ о д е н н о ї о д н о м а н іт н о ї во лової
пр ац і, та все ж не м о ж у се б е вваж ати й за яв­
н о го во р о га стате чно ї а кура тн ости. Взагалі, в ж и тті
серед ня д о р о га — найліпш а д о р о га , але в м и сте ц ­
тві, в н ауц і, я к і в у с я кій р о з у м о в ій д ія л ьн о сті се­
р е д н я д о р о га ні д о чо го , к р ім п е р е д ч а сн о ї м о гили,
не до вод и ть .
Я хотів би, щ о б м ій м а л я р був і ве л и ки м над­
зви чай н и м х у д о ж н и к о м , і ц іл к о м зви ч ай н о ю л ю ­
д и н о ю в д о м а ш н ь о м у ж и тті; але ці дві ве ликі вла­
стивості м ало ко л и ж и вуть у з го д і під о д ни м
д а хо м .
Щ и р о баж ав би я передбачити й відве рнути
все, щ о ш кід л и в о впливає на м о л о д у уяву м о го
у л ю б л е н ц я , але я к це зр о б и ти , — не зн а ю . М іч ­
мана я справді б о ю ся , та й о д с у с ід ки н іч о го д о б ­
р о го ж д а ти не м о ж н а ; це ясно, я к день. Тепер щ е
все це м о гл о б скінчитися р о з л у к о ю та сль о за м и ,
я к звичайно кінчається пе рш е палке ко хан н я, але
за д о п о м о го ю тітки , щ о з п е р ш о го р а зу й о м у так
сподоб алась, скін читься це все с м о л о с к и п о м Гі­
м енея та — дай Б о ж е, щ о б пом илився, — р о з ­
п у с то ю та зл ид н ям и.
Він м е н і п р я м о не ка ж е , щ о він зако ха н и й по
вуха у сво ю у ч е н и ц ю , та й яки й ю н а к так просто
112

в ід кр и є оту святу таємницю ? На одне слово своєї

б о ги н і він кинеться в о го н ь та в воду перш е, н іж
виявить їй словам и своє н іж н е почуття. Ю 'нак
за в ж д и такий, ко л и кохає щ и р о . А чи є ю н а ки , щ о
ко х а ю ть інакше?
Щ о б хоч тр о хи в ід тягнути й о го від с у с ід о к,
навм исне не з га д у ю п р о них ані сл о вом . Я радив
й о м у відвідувати якн а йча стіш е Ш м ід та , Ф іц т у м а
й Й оахім а, я к л ю д е й по тр іб н и х для й о го д у х о в о го
з р о с ту , навідуватись до стар ого Кольм ана, бо й о го
д о б р і поради, щ о д о п е й з а ж н о го м алярства, й о м у
н е о б х ід н і, й к о ж н о г о Б о ж о го дня, я к хр а м м и сте ц ­
тва, від від ува ти р о б іт н ю Карла Павловича, та в час
тих від від ин зр о б и ти м е н і а кварельну к о п ію
з » Б ахчисарайського ф онтану«. А на закін ч ен н я
написав й о м у п р о ве л ику вагу п р о гр а м и , я кій має
він присвятити себе ц іл о го та всі св о ї д н і й ночі
а ж д о са м о го дня іспиту, себто д о м ісяц я ж о в тн я .
Т акого т е р м ін у й т а к о ї прац і, здавалося м е н і, ви-
стане, щ о б хоч тро хи остуд ити перш е кохання.
Я писав й о м у, щ о ко л и м е ні не м о ж н а буд е на все
літо залиш итись у столиц і, то на осінь я н е о д м ін н о
п р и їд у зн о в у власне задля й о го п р о гр а м и .
Лист м ій , я к я й сподівався, мав свій д о б р и й
вплив, та тіл ь ко на п о л о ви н у: з п р о гр а м о ю й о м у
пощ астило, а с у с ід ка — гай, гай! Та нащ о п е р е д ­
часно п ід ій м а ти зав ісу та є м н и ч о ї долі? П р о ч и ­
таєм о щ е один й о го лист — останній.

»Чи навм исне, чи н е н а в м и с н е -----не зн а ю , але

зн а ю , щ о ви м е н е т я ж к о о б м а н ул и , м ій неза бут­
ній д о б р о д ію . Я ж д а в вас, я к н а й д о р о ж ч о го м о є м у
с е р ц ю гостя, а ви... хай Бог вас судить... І нащ о
б ул о обіцяти? А с кіл ь ки б уло м е н і кл о п о ту з м о їм и
с півм е ш ка н цям и? Насилу їх спекався. М іха й л о в,
щ оп ра вд а , зар аз таки п о го д и в ся , але н е в га м о в­
ний м іч м а н д о тя гн ув таки д о с а м о ї весни, себто
д о с тр а сн о го ти ж н я , й на п р ощ а н ня я з н и м м ало
 113
не п осварився: він уп е р то хо тів зостатися щ е й на
ве л и ко д н ій ти ж д е н ь , але я й о м у р іш уч е заявив,
щ о ж д у вас.
— Яке велике цабе ваш р о д и ч ! І в тра хти рі
м о ж е зам еш кати, — сказав він, п ід кр у ч у ю ч и сво ї
й о л о п с ь кі вуса.
М ен е це о б у р и л о , я в ж е збирався н а го в о ­
р ити й о м у Б о г-зн а яких гр у б ія н с ь ки х слів, та, спа­
сибі М іха й л о ву, він спинив м ене. Не зн а ю , чим вла­
стиво по д о б а л о сь й о м у наше по м е ш ка н н я, м а буть
лиш е тим , щ о д а р м о в е , не найм ане. З ім о ю , б у ­
вало, М іха й л о в по кіл ь ка ночей не ночує вдом а,
а вдень загл яне д е ко л и та зар аз і піде, а м іч м а н
т іл ь ко вийде п о о б ід а ти , впється та й зн о в у леж ить
на канапі, — або спить або ку р и ть л ю л ь к у ; а в
останній час він заніс був у ж е д о нас і чем о д а н
із б іл и з н о ю , і ко л и в ж е я з о в с ім виповів й о м у п о ­
м е ш ка н ня , він усе щ е пр иход ив кіл ь ка р азів н о ­
чувати, — п р о сто бе зсовісн а л ю д и н а ! ! щ е одна
чудна р іч, — д о с а м о го сво го в и їзд у д о М и ко л а ­
єва (й о го перенесли до Ч о р н о м о р с ь к о ї ф лоти)
я щ ов еч ір, вептаю чись із класу, зустрічав й о го або
г! ^ о п и л о п і. або на сходах або біля во ріт. Не знаю ,
к о м у він р об ив в е чір н і 'візити. А ле Бог з н и м , слава
Богу, щ о я й о го спекався.
Які успіхи зо о б и л а за з и м у м о я учен иц я, —
п р о сто ц иво! Я кби ї ї почати вчить своєчасно,
м о гл а б вона стати вч ен о ю ж ін к о ю . А я ка в о н *
стала с о ро м л ива , лагідна, а ж л ю б о ! Від д и тяч ої
ж а р то вл и во сти та наївности й сл ід у не з о с т а л о с ь .
П равду ка ж у ч и , м е н і навіть ж аль, щ о гр а м о т ­
ність. ко л и це тіл ь ко вона була п р и ч и н о ю , знищ ипа
в ній ц ю м ил у дитячу ж вавість. Я радий, ш о хоч
тінь т о ї м и л о ї наївности залиш илась у м е не на к а р ­
тині. Картина вдалася д у ж е га р н е н ька ; з о гн е ­
вим освітл е н н ям , щ оправда, мав я кл о п іт, та якось
повелося. П ре во дає м е н і сто ка р б о в а н ц ів с р іб ­
л о м , на щ о я о хо ч е п о го ж у ю с ь , але після вистави.
8
 114

М е н і н е о д м ін н о хочеться виставити м о ю м и л у у ч е ­
н и ц ю на суд п уб л іки . Я був би д у ж е щ асливий,
ко л и б ви не о б м а н ул и м е н е в д р у ге й приїхали на
виставу; а вона ц ь о го р о к у б уд е о соб л и во ц ікава :
багато м алярів — і наші й ч у ж и н ц і з -за ко р д о н у
о б іц я ю т ь прислати сво ї твори, а се р е д них Верне,
б а р он и Ґю д е н і Ш тейбен. П р и їзд іт ь , ради с а м о го
А п о л л о на й девяти й о го п р е кр а сн и х се стр и ч ок.
М о я п р о гр а м а д о сі йде я ко сь м л я в о ; не
зн а ю , щ о далі б уд е . К о м п о з и ц іє ю Карло П авло­
вич за д о во л е н и й ; більш е п р о неї не м о ж у вам
н іч о го сказати. На тім ти ж н і стану пильно до праці,
бо д о с і я ї ї наче ун ика в. Не зн а ю , ч о м у це так?
Навіть і м о я учениця починає вж е м ене п ід га ­
няти. О х, якб и я вам м іг п е ре ка за ти, я к м е н і д о -
вп о д о б и ця проста, хо ро ш а р о д и н а ! Я в них, як
р ід н и й . П ро т ітк у нем а щ о й го в о р и ти : вона за в­
ж д и д о б р а й весела. П о хм ур и й і м о вч азн и й
д я д ь к о — і той ін о д і залиш ає св о ї папери, сідає
з нам и біля ш и п у ч о го с а м о в а р у й н и щ е ч ко м навіть
п о ж а р тує , хоча й н едо тепно . Ч асом д о з в о л я ю собі,
— звичайно, ко л и зайва ко п ій ка зад звенить у ки ­
ш е н і, — повести їх до л о ж і тр е ть о го по вер ху
в А л е кс а н д р ій с ь ко м у театрі, і тод і всі вони тіш ать­
ся б е з м е ж н о , о со б л и во ко л и виставляю ть в о д е в і­
лі; а м о я учениця й м о д е л ь кіл ь ка день після та­
ко го с п е кта кл ю й у сні, здається, співає куп л е ­
ти. Як у сам ій л ю д и н і я л ю б л ю , або кр ащ е
сказати, о б о ж а ю все пр е кр а сне , з ї ї га р н о го
з о в н іш н ь о го вигляду починаю чи, такса м о , я кщ о
не більш е, — й ви со кі м и сте ц ь кі твори л ю д с ь к о ­
го р о з у м у й л ю д с ь ки х р у к. І ж ін к а , й м уж чи н а ,
ко л и вони по с в іт с ь ко м у вихо ва ні, — о д н а ко в о
м е н і д о в п о д о б и . Усе в них, від слів д о р ухів,
у та кій рів ній, з гід н ій га р м о н ії; у них у всіх навіть
ж и в ч и к, здається, бє о д н а ко в о . Д у р е н ь і р о з у м н и й ,
ф л е ґм а ти к і с а н ґв ж ік — такі явищ а серед них не­
часто побачиш , та ледве чи й побачиш , і це м ені
 115

д у ж е по доб ається. А л е це почуття н е д о вго в м е н е

зостається, бо я народився й вир іс не се ре д них,
а с в о їм ви хо ва нням , за м ід н и й гр іш з д о б у т и м ,
і п о го тів не м о ж у з ним и рівнятися. І то м у , не вва­
жаю чи на всю ч ар івн у привабливість їх н ь о го
ж и ття , м е н і б іл ь ш е д о в п о д о б и р о д и н н и й п о б ут
пр ости х л ю д е й , таких, напр икла д, я к м о ї сусіди.
С ер ед них я з о в с ім сп о кій н и й , а там все ч ого сь
наче б то б о їш ся . О станній час і у Ш м ід т ів я п о ч у ­
ваю себе н ія ко в о , і не зн а ю , ч о м у це так. Буваю
я в них м ало не к о ж н о ї н е д іл і, але не за с и ж у ю с ь ,
я к то ко ли сь бул о . М о ж е це то м у , щ о нем ає м и ­
л о го , н е за б утн ь о го Ш т е р н б е р ґа . Д о р е ч і про
Ш те р н б е р ґа . Я недавно дістав від н ь о го листа
з Рим у. Тай дивний він спр а вд і ч о л о в ік ! З ам ість
власних в р а ж ін ь , я к і зр о б и л о на н ь о го вічне м істо ,
він р е к о м е н д у є м е н і, і к о го ж ви думаєте? Д ю -
паті й В е ро н еза ! Ну, й ч уд н ий! Пиш е, щ о у Л єпрі
бачив він великий с о б о р м и стц ів , се р е д них
т а к о ж Іванова, автора м а й б у т н ь о ї ка рти н и : »Іоан
П редтеча п р о п о в ід у є в пусти н і« . Р осійські м а л ярі
по см іха ю ть ся н и ш ко м із н ь о го , ка ж у ч и , щ о він
ц іл к о м з а гр у з у П он тій сь ки х болотах, так і не
знайш овш и т о го к о л ь о р и т н о го сух о го пня з о д к р и ­
тим ко р ін н я м , щ о й о м у п о тр іб н и й §ув для тр е ­
т ь о го плану ка ртини, а н ім ц і назагал за хо пл ю ю ть ся
Івановим . Щ е з у с тр ів він у »Каф е Ґ р е к о « н а д м ір н о
п р и ч е п у р е н о го Гоголя, щ о за о б ід о м р о зп о в ід а в
я кн а й м а сн іш і у к р а їн с ь к і а н е кд о ти . Та н ай го л о вн іш е,
щ о са м е зу с тр ів він пр и в їз д і д о в іч н о го м іста,
там , з в ід к и в и д ко б а н ю св. Петра та б е з с м е р т н о го
велетня — К й л ізе й , це була качуча, ґр а ц іо зн а ,
палка, щ и р о н а р о д н я , а не така вим уш ена, наф ар­
бована, я к ї ї на сц ен і ба ч и м о. Уяви со б і, (пиш е
він), щ о вславлена Таліоні — тіл ь ко ко п ія з к о п ії
то го о р и гін а л у, який я з а д у р н о бачив на р и м с ь кій
в ул и ц і! Та нащ о м е н і р о б и ти ви п и ски , я вам н ад і­
ш л ю й о го листа в о р и гін а л і. Там ви й п р о себе де­
 116

щ о ц іка в е прочитаєте. Він, бідо лаха , все щ е зга ­

д ує п р о Т а р н о в ськи х. Ви ї ї часто бачите, то ска­
ж іт ь , чи щ аслива вона із с в о їм е скулап ом ? Коли
щ аслива, то не ка ж іт ь їй н іч о го п р о н аш о го пр и я­
теля, не тр и в о ж т е пусти м с п о га д о м ї ї ти х о го р о ­
д и н н о го с п о к о ю ; ко л и ж ні, то п е р е ка ж іт ь їй, щ о
д р у г наш Ш т е р н б е р ґ, н а й б л а го р о д н іш а істота
в світі, л ю б и ть ї ї й теп ер та к са м о щ и р о й н іж н о ,
як і р а н іш е л ю б и в. Ц е р о з в а ж и т ь ї ї се р д е чн у тугу.
Як би ч о л о в ік не стра ж д ав, я к о го б лиха не за­
знавав, та ко л и по чує він хоч о д н е п р и вітн е сер­
де чн е сл о во, слово щ и р о го співчуття, — він хоч
н е н а д о в го , хоч на го д и н у , хоч на хвилину, забуває
своє се р д е ч н е го р е , а хвилина п о в н о го щ астя, ка ­
ж у т ь , д о в гі р о к и н айтяж чих п р о б заступає.
Ч итаю чи ці р я д ки , ви усм іхн е те сь , м ій л ю ­
бий д р у ж е , та щ е, м о ж е , п о д ум а є те , чи не зазнав
і я я ко їс ь п р о б и , бо так га рн о р о з у м у ю п р о неї.
П р и сяга ю ся Вам, щ о ж а д н о го го р я не м а ю , а так
ч о го сь су м бе р е. Я з о в с ім щ асливий, та й не м о ж е
бути ін а кш е , ко л и м аєш таких приятелів, я к ви
й м илий, н е за б у тн ій Віля. Н е б ага тьом л ю д я м п р и ­
падає така с о л о д ка до л я, я к м е н і припала. Б о ж
ко л и б не ви, пр о л е тіл а б по вз м е н е сліпа б о ги н я ;
але ви спинили ї ї біля п о ки н у т о го , з а м у р з а н о го
б ід о л ахи . Б о ж е м ій , Б о ж е м ій ! Я такий щ асливий,
такий б е з м е ж н о щ асливий, а ж м е н і здається, щ о
м е н е заллє ота повнота щ астя, щ о я не в и тр и м а ю
й у м р у . П р и ть м о м треба м е н і те п е р хоч я к о го -
буд ь го р я , хоч м а л е н ь ко го ; а то зв а ж те с а м і: щ о б
я не з а д у м а в , ч о го б я не за б а ж а в, все м е н і щ а­
стить. Всі м е н е лю б л ять, всі м е н е пестять, по чи ­
н аю чи від н а ш о го в е л и ко го м аестра, а й о го л ю -
бови, здається, д о сить для п о в н о го щ астя.
Він часто захо д и ть до м е н е — д о хати,
ін о д і н ав іть і о б ід а є в м ене. С ка ж іт ь , чи м іг я м р і­
яти п р о та ке щ астя т о д і, ко л и я впе рш е побачив
й о го у Вас у ц ь о м у с а м о м у п о м еш кан н і? Багато
 117

д у ж е багато в е л ь м о ж -ц а р е д в о р ц ів не с п о д о б л ю -
ю ть ся т о го в е л и ко го щ астя, щ о зазн а ю я, б ід а ка
б е звісн и й . Чи єсть на світі така лю дина, щ о не за ­
видувала б м е н і н и н і!
Т ого ти ж н я захо д ить він д о м е н е д о класи,
глянув на е тю д , зр о б и в н а ш в и д ку д е я кі завваги
й ви кл и кає м е н е на пару слів на ко р и д о р . Я гадав,
щ о то б у д е якась таєм ниця, а він п р о п о н у є м е н і
їхати р а з о м із н им о б ід а ти д о У ва р о ви х на дачу.
М е н і не хо тіло ся кидати класу, і я почав був о д -
м овлятися, але він м о ї р е з о н и назвав ш к о л я р ­
с тв о м і н е д о р е ч н о ю пил ьн істю , ка ж у ч и , щ о п р о ­
пустити о д н у л е кц ію — це д ур н и ц я . » А го л овн е —
дод ав він, — я вам у д о р о з і п р о ч и та ю та ку лек­
ц ію , я к о ї ви в ід п р о ф е со р а естетики н іко л и не по ­
чуєте«.
Щ о я м іг на це сказати? С ховав палітру
й пе нзл і, п е р е д ягн увся й поїхав. Та в д о р о з і
й з га д ки не б ул о п р о есте тику. За о б ід о м , я к зви ­
чайно, йшла загальна весела р о з м о в а , а л е кція п о ­
чалась у ж е по о б ід і. О сь я к це сталось.
В салі за ка в о ю старий У ва ро в почав р о з ­
м о в у п р о те, я к ш в и д ко м инає час, і я к м и не ц і­
н и м о ц ь о го д о р о го го часу. » О со б л и во м о л о д ь « , —
до дав він, по гл я д а ю ч и на св о їх синів.
— Та от вам ж и в и й пр и кл а д , — підхо пи в
К а рл о П авлович, в ка зу ю ч и на м ене, — він сьо ­
го д н і п о ки н у в клас, щ о б бити б а йд ики на дачі.
М е н е наче о пар и л о, а він, не п о м іч а ю ч и
н іч о го , прочитав та ку л е кц ію п р о в се ж е р ущ и й , б и -
с трол етний час, щ о я а ж тепер відчув і з р о ­
з у м ів си м в о л іч н у статую С атурна, щ о по їда є
власних дітей. Всю ц ю л е кц ію прочитав він із та­
к о ю л ю б о в ю , з т а к о ю б а т ь ків с ь ко ю л ю б о в ю , щ о
я тут таки, п е р е д усім а го стя м и , я к дитина, зл о в ­
лена на зб и тка х, заплакав.
Після в сь о го ц ь о го , с ка ж іть , ч о го м е н і б р а ­
кує? Вас, т іл ь ко ваш ої п р исутно сти б р а ку є м е ні.
 118

О х, чи д іж д у с ь я тієї р а д іс н о ї в е л и ко ї хвилини,
ко л и о б ій м у вас, м о г о р ід н о го , м о го щ и р о го д р у ­
га? А знаєте щ о ! К о л и б не написали Ви м е н і, щ о
п р и їд е те д о м е не на Святу Н е д іл ю , я н е о д м ін н о
відвідав би вас м и н у л о ї зи м и ; та в и д ко , святі на
небі п о за зд р и л и м о є м у з е м н о м у щ астю й не д о ­
пустили ц ь о го р а д іс н о го побачення.
О дначе не вва ж аю чи на всю п о вн о ту м о го
щ астя, м е н е ін о д і о б го р та є такий н е п е р е м о ж н и й
су м , щ о не зн а ю , ку д и м е н і й д ітись о д ц іє ї гн іт ю ­
ч о ї туги. За таких хвилин, щ о тягнуться д о в го , так
д о в го , тіл ь ко чарівна учениця м о я має на м е не
д о б р о д ій н и й вплив. І так м е н і хо тіл о сь би тод і
в ід кр и ти перед н ею м о ю б о л я щ у д уш у, р о з л и ­
тись, р о зта н ути в сльозах п е р е д н е ю !... А л е це
вр азить її д ів о ч у со р о м л и в ість , а я с к о р іш е собі
лоба о б стіну р о з іб ю , н іж д о з в о л ю о б р а зи ти я ку -
б уд ь ж ін к у , а ти м б іл ь ш е її, м о є п р е кр а сн е й п р е -
н е п о р о ч н е д ів ч а тко .
Я, м а буть, писав вам м и н у л о ї осени п р о м ій
н а м ір зм а л ю ва ти з н еї весталку, я к p e n d a n t до
п и л ь н о ї уч е н и ц і. А л е в зи м і т я ж к о б ул о р о з д о б у ­
ти л іл е ї чи білі р о ж і, а го л о в н о м е н і п е р е ш ко ж а в
о с о р у ж н и й м іч м а н ; тепер ж е ці п е р е ш ко д и у с у ­
нені, і я м а ю н а м ір , у пе ре рвах п р а ц і над п р о гр а ­
м о ю , зд ій сн и ти м ій зад уш евний пр ое кт. І це тим
біл ьш е м о ж л и в е , щ о м о я п р о гр а м а нескл адн а ,
всьо го тіл ь ко три постаті, а са м е: Й осиф по ясн ю є
сни с в о їм с о у з н и к а м — в и н о че р п іє ві й х л іб о д а ­
р о в і. С ю ж е т старий, занош ений, а т о м у й треба й о ­
го д о б р е о п р а ц ю ва ти , себто створити. М е х а н іч н о ї
п р ац і тут небагато, а часу щ е понад три м іс я ц і. Ви
м е н і пиш ете п р о важ л ивість м о є ї, м о ж е о стан­
н ь о ї, п р о гр а м и й р адите якн а й пи л ьн іш е с т у д ію ­
вати її, або, я к ви пиш ете, перейнятись н ею . Все
це д у ж е д о б р е , і я з о в с ім пе р е ко н а н и й , щ о так
і треба. А л е , єдиний м ій д р у ж е , я б о ю с ь в и м о в и ти :
весталка ввесь час м е н е б іл ьш е ц ікави ть . П р о ­
 119

грам а, це, так м о ви ти , д р у ги й план поза вестал­

к о ю ,.] хоч я к я стараю ся переставити ї ї на перш ий
план, — ні, не м о ж у , — во н а втікає, і ч о м у це
так, — не з н а ю ! Д у м а ю з а кін ч и ти пе рш е вестал­
к у : я її в ж е давно почав. З а к ін ч у та й геть зп е -
р е д о чей; тод і віл ь н іш е за б е р усь д о п р о гр а м и .
П р о гр а м а !... Щ о сь недобре п е р е д ч ува ю
я з м о є ю п р о гр а м о ю . І з в ід ки береться о те ф а­
тальне передчуття? Чи не зр е кти с я м е н і її д о най­
б л и ж ч о го року? А л е втратити р ік ... Ч им вин а го ­
р о д у ц ю втрату? П евним успіхом ? А хто м е н і з а р у ­
чить за той успіх? Чи не заслаб я, або щ о...
Я справд і ніби тр о хи з гл у з д у зїха в, бо р о б л ю с ь п о ­
д іб н и й д о » М е та ф ізи ка « Х е м н іц е р а . Ради Бога,
п р и їзж а й те , о но віть м о ю п ід у п а л у ю д у ш у !
Я кий я все ж бе зсо в існ и й е ґо їс т ! З я к о ї р ечі
м а л о щ о не в и м а га ю Ваш ого п р иїзд у? Ради я к о ї
р о з у м н о ї ід е ї м а єте Ви по ки н ути Вашу п р а ц ю ,
Ваші о б о в я з ки та їхати за тисячу верстов на те
тіл ь ко , щ о б побачити т а к о го напівдіота?
Геть н е гід н а л е гко д у х о с т е ! Блазенство тай
го д і, а я в ж е , хвалити Бога, д о п ущ е н и й д о п р о ­
гр а м и на п е р ш у з о л о т у м е д а л ь ! Я в ж е л ю дина ,
щ о кінчає... Н і, ні, я — м а л яр, щ о починає сво ю ,
м о ж е в е л и ку , к а р іє р у . М е н і с о р о м п е р е д вами,
м е н і с о р о м п е р е д са м им с о б о ю . Коли т іл ь ко не
м аєте п и л ьн о ї п о тр е б и , то, Бога ради, не їд ь те до
сто л и ц і; н е п р и їз д іт ь , п р и н а й м н і, д о т о го часу, по ­
ки я не с кін ч у сво єї п р о гр а м и й сво єї за д уш е в н о ї
весталки. А т о д і, я к п р и їд е те , себто на виставу,
о ! то д і м о їм р а д о щ а м , м о є м у щ астю не буд е
кр а ю . Щ е о дне , дивне й по стій н е баж ання м а ю :
м е н і страх хочеться, щ о б Ви хоч м и м о х ід ь поди­
вились на м о д е л ь м о є ї весталки, себто на м о ю
у ч е н и ц ю . П равда, — я ке дивн е й см іш н е бажання?
А л е м е н і хочеться її вам п о ка за ти , я к найліпш ий,
н а й п р е кр а сн іш и й тв ір бож ественної природи:
ніби то й я — о , се б е л ю б ств о ! — п р икла в р у к д о
120

то го , щ о б м о р а л ь н о пр и кр а си ти ц ю ч уд о в у істоту,
б о , бачте, р о с ій с ь к о ї гр а м о ти ї ї навчив. Чи ц е не
се б е л ю б ств о бе з краю ? А л е , бе з ж а р тів , гр а м о т ­
ність надала їй я к о їс ь о с о б л и в о ї привабливости.
О дна лиш е м а л ен ька хиба є в неї, і ц ю незначну
хи бу я по м іти в н ед а вн о : м е н і здається, щ о вона
н ео хоч е читає. А тітка ї ї давно в ж е перестала за­
хоплю ватися сво єю п и сь м е н н о ю П аш ею .
Після свят дав я їй прочитати »Р об інзо н а
К р у з о « . Щ о ж би Ви думали? За цілий м іс я ц ь вона
ле две-ле две д о по лови ни прочитала. П ри зн а ю сь
Вам, ота б а й д уж н ість така м е н і п р и кр а була, щ о
я почав був у ж е каятися, щ о ї ї й читати навчив.
З вичайно, я їй то го не сказав, а т іл ь ко п о д у м а в :
вона ж наче підслухала м о ю д у м к у : д р у го го таки
дня дочитала к н и ж к у й н а д в е ч ір за чаєм із таки м
щ и р и м за хо п л е н н я м та з та ки м и п о д р о б и ц я м и пе­
река зал а б е зсм е р тн и й твір Д е ф о своїй б а й д у ж ій
тітц і, щ о я го то вий був о б ц іл ув а ти сво ю у ч е н и ц ю .
Тут я з н а х о ж у багато с п іл ь н о го м іж н е ю та м н о ю .
М ен е ін о д і о б го р та є така деревляна б а й д уж н ість ,
щ о я стаю ц іл к о м ні д о ч о го нездатний, але в м ене,
хвалити Бога, це триває н е д о вго . А вона (і це для
м е н е річ н е з р о з у м іл а ) з т о го часу, я к по ки н у в
м е н е невгам о вн ий м іч м а н , стала якась о соб л и во
со р о м л и ва , за д ум а н а й б а й д у ж а д о к н и ж к и . Не­
в ж е вона?.. А л е я ц ь о го не м о ж у пр ипустити: м іч ­
ман ство ріння д у ж е антипатичне, ж о р с т о к е й л ед ­
ве чи м о ж е він за ц іка ви ти ж ін к у хоч я к у пр осту.
Ні, ця д у м к а б е з гл у зд а . Вона за д ум уєть ся і впа­
дає в апатію т о м у , щ о її в ік такий, я к у п е в н ю ю ть
нас п си хо л о ґи .
Я вам д о к у ч а ю сво єю п р е к р а с н о ю м о д е л л ю
й у ч е н и ц е ю ! Ви щ е м о ж е по д ум а є те , щ о я д о неї
н е б а й д у ж и й . Воно справд і на те скидається: вона
м е н і надзвичайно по д о б а ється, але по доб ається
так, я к щ ось б л и зь ке , р ід н е , по д об ається, я к най-
н іж н іш а сестра р ід н а .
 121

Та го д і п р о неї. А к р ім неї тепер м е н і й пи­

сати вам нем а п р о щ о. П ро п р о гр а м у теп ер пи­
сати щ е рано, вона ледве підм а льова на, та коли
й з а к ін ч у її, то вам писати не б уд у. М е н і хочеться,
щ о б ви п р о н еї в ґазе ті прочитали, а щ е більш е
хочеться м е н і, щ о б ви сам і її побачили. Я го в о р ю
це так певно, наче б усе в ж е го то ве , — зо ста ­
ється тіл ь ко м е д аль узяти з р у к президе н та та
вислухати, я к гр а ю ть туш на сур м ах.
П р и їзж а й те , м ій н еза б утн ій , м ій щ ирий
д р у ж е ! Без вас м ій т р ію м ф б у д е неповний, т о м у
н епо вн и й , щ о ви єдина причина м о го суч а сн о го
й м а й б у т н ь о го щ астя.
П ро щ а вайте , м ій н е за б утн ій д о б р о д ію ! Не
о б іц я ю вам писати с ко р о . П рощ авайте!
Р . Б. Бідний Д е м с ь ки й , не д іж д а в ся а ж р у ­
ш ить Нева: п о м е р і п о м е р я к сущ ий пр аве д н ик,
тихо, с п о кій н о , наче заснув. У ш питалі М а р ії М а г-
далини м е ні часто д о во д и л о сь приглядатися до
останніх хвилин зга с а ю ч о го ж и ття л ю д с ь к о го , але
т а к о ї с п о кій н о ї, б а й д у ж о ї р о з л у к и з ж и т тя м я не
бачив. За кіл ь ка го д и н пе ре д й о го с м е р т ю сидів
я біля й о го л іж к а й читав у го л о с якусь б р о ш у р у
л е гк о го з м іс т у . Він слухав, з а кр и в ш и очі, й час о д
часу ледве п о м ітн о під ій м а л и сь у н ь о го ку т о ч ки
вуст; це б ул о щ ось п о д іб н е д о у с м іш ки . Читання
тягн улось н е д о в го : він р о з к р и в о чі й, звівш и їх на
м е не , л едве чутно п р о м о в и в :
— І о хота ж вам на такі д у р н и ц і д о р о ги й
час витрачати!
1, звівш и д ух, д о д ав:
— К р а щ е б рисували щ ось, о т хоч би
й з м е не .
П р и м е н і, я к звичайно, була кн и ж ка , або так
званий а льб ом , та о л ів е ц ь. Я почав зарисовувати
й о го сухий, р із к и й п р о ф іл ь ; він зн о в у глянув нз
м е н е й сказав, с у м н о всм іха ю ч и сь :
— А , правда, сп о кій н а м одель?
122

Я рисував далі. Тихенько відчинились д ве рі,

і по ка за л о ся, зам о та н е в щ ось бр уд н е , б р у д н е
обличчя йо го х а зя й ки ; але, побачивш и м ене, вона
сховалась і причинила д ве р і. Д е м с ь ки й , не п ід в о ­
дячи очей, усм іхн ув ся й дав р у к о ю знати, щ о б я до
н ь о го нахилився. Я нахилився. Він д о в го м овчав
і нареш ті, зд р и га ю ч и сь , ледве чутно п р о м о в и в :
— Заплатіть їй, Бога ради, за по м е ш ка н н я
Д а сть Бог, по кв и тує м о сь .
Я не мав пр и со бі гр о ш е й , і за р а з п іш о в д о ­
д о м у . Не п р и га д у ю , щ о м е не в д о м а за д е р ж а л о :
чи тітчина кава, чи щ ось інш е. П ри йш ов я д о Д е м -
с ь к о го в ж е п е р е д з а х о д о м сонця. З ахо д ячи ,
со н ц е с в о їм о р а н ж е в и м п р о м ін н я м так яскр а во
освітлил о й о го кім н а тк у , щ о я м усів на кіл ь ка хви­
лин з а ж м у р и т и о чі. Коли ж я їх р о з к р и в і під ій ш о в
д о л іж к а , то п ід к о в д р о ю був у ж е тіл ь ко труп Д е м -
с ь к о го в та кій са м ій п о з и ц ії, я к я й о го п о ­
ки н ув ж и в о го ; у с м іш ка ані на кр и х ту не зм ін и л ась;
очі з а кр и т і, наче б спав. Так с п о кій н о вм и р а ю ть
т іл ь ко пр а ве д н и ки , а Д е м с ь ки й належ ав д о їх
с о н м у . Я склав й о м у на гр уд я х н апівзастиглі р у ки ,
по ц іл ува в й о го в хо л о д н е чоло й п р и кр и в к о в д ­
р о ю . З найш ов ха зя й ку, віддав їй б о р г н е б іж ч и ка ,
по про си в її на м ій ко ш т влаш тувати п о х о р о н ,
а сам піш ов д о тр у м н а р я . На тре тій день запро си в
я свящ е н ика з ц е р кв и св. Станислава, взяв бе н­
д ю ж н и к а й за д о п о м о го ю д в ір н и ка м и винесли
й поставили в б о гу д о м о в и н у на бе н д ю га та й р у ­
шили з Д е м с ь к и м у д а л е ку д о р о гу . За д о м о в и н о ю
йш ов я, патер П осяда й м а л е н ьки й ко сте л ь н и к.
Ні одна ж е б р а ч ка не пристала д о нас, хоч і багато
їх зустріч ал и м и по д о р о з і. А л е ці б ід о л а ш н і д а р ­
м о їд и , я к го л о д н і со б а ки, н о с о м чую ть м и л о сти н ю .
Від нас по д ач ки вони не сподівались і не п о м и л и ­
лись; я н ен а виж у цих о ги д н и х п р о м и с л о в ц ів , щ о
с п е ку л ю ю т ь ім е н е м Х р и сто в и м . З кладовищ а я за­
пр оси в патера д о п о м е ш ка н н я н е б іж ч и ка не для
 123

то го , щ о б тр и зн у справляти, а щ о б по ка за ти
с к р о м н у б іб л іо т е к у Д е м с ь к о г о . Вся б іб л іо те ка м і­
стилася в нев ел и кій , ледве зб и тій с кр и н ц і й скла ­
далась із 50-ти чи тр о хи б іл ьш е то м ів , пе р е в а ж н о
іс то р и ч н о го та ю р и д и ч н о го з м іс т у м о в а м и : гр е ц ь ­
к о ю , л а ти н сько ю , н ім е ц ь к о ю і ф р а н ц у з ь ко ю . У ч е ­
ний патер з в е л и ки м за ц іка в л е н н я м пе ре гор тав
гр е ц ь ки х і р и м с ь ки х кла си ків д у ж е с к р о м н о го ви­
дання, а я відкла да в лиш е ф р а н ц у з ь кі кн и ж к и .
І д и вн о , — к р ім Лєлевеля, п о л ь с ь ко ю м о в о ю був
лиш е один м а л енький т о м и к М іц ке в и ч а де ш е вень­
к о го п о з н а н с ь ко го видання, більш не б ул о н ічо го .
Н е в ж е він не лю бив сво го р ід н о го письменства?
Не м о ж е бути. Коли м и б іб л іо т е к у р о зсо р тув а л и ,
я взяв со бі ф р а н ц у з ь кі к н и ж к и , а р е ш ту з а п р о п о ­
нував у ч е н о м у па тер ові. С ум л ін н и й патер н ія к не
п о го д ж у в а в ся придбати такий ска р б з о в с ім д у р н о
й за п р о п о н ува в за с в о ї гр о ш і покласти Гранітову
плиту над о ста н ка м и Д е м с ь к о г о . Я з сво го б о ку
за п р о п о н у в а в , щ о в із ь м у на себе п о л о ви н у ви­
трат, і м и тут таки о значили р о з м ір та ф о р м у
плити й склали напис. Напис н а й с кр о м н іш и й : „ L e ­
o n a rd D e m s k i, m o r t, a n n o 1 8 . . П окінчивш и з тим
і взявш и к о ж н и й сво ю частину спадщ ини, ми
р озстал и сь, як давні пр иятелі. Д и в н о т іл ь ко , —
н е в ж е н е б іж ч и к Д е м с ь ки й не наб лиж ав н ік о го до
себе й сам не зб л и ж а вся ні з ки м , к р ім мене?
В й о го п о м е ш ка н н і я н іко л и н ік о го не бачив; але
ко л и м и з н им виходили на вул и ц ю , то нам часто
зустрічал и сь й о го зн а й о м і й по п р и я те л ь сь ко м у
вітались, а д е хто навіть стискав й о м у р у к у . І все
це були статечні лю д и . Та й те правд а: чи в ід в і­
дає та к звана статечна л ю д ина б ід о л а х у -п р а ц ь о в -
ника в й с го п о н у р ій хатчині? С у м н о ! Бідні вони, —
оті »статечні« л ю д и !
П рощ авайте щ е р аз. Не забувайте м ене, м ій
н е за б утн ій д о б р о д ію « .
 124

З ц ь о го д о в го го й с о р о ка т о го листа я ви­
читав п е р е д у с ім , щ о м ій м а л яр, я к і годиться
п р а в д и в о м у м и стц е в і, д о в и с о ко ї м ір и бл а го р о д н а
й лагідна л ю дина . З вичайні л ю д и не м о ж у т ь так
щ и р о , та к б е з ко р и с л и в о привязуватися д о таких
бід о лаш н их, у с ім а заб утих сір о м а х , я к н е б іж ч и к
Д е м с ь ки й . У цій пр е кр а сн ій б е з ко р и с л и в ій п р и язн і
не вбачаю н іч о го о с о б л и в о го , б о ж це — п р и р о д ­
ний н а сл ід о к с п іл ь н о го співчування в сь о м у вели­
к о м у й п р е к р а с н о м у в науці та в л ю д и н і. З гід н о
з сво єю п р и р о д о ю та з за п о в іт о м наш ого б о ж е ­
стве нн о го Вчителя всі ми такі повинні бути. Але,
на ж аль, д у ж е й д у ж е м ало м іж нам и таких, щ о
викон али й о го святу за п о в ід ь і зб е р е гл и с в о ю б о ­
ж е с тв е н н у п р и р о д у в л ю б о в і та в чистоті. Д у ж е
м а л о ! Тимто нам і здається я ко ю с ь н ад зв ича й н ою
та л ю дина , щ о лю бить б е зко р и сл и в о , л ю д ина
справд і б л а го р о д н а . Як на к о м е т у , д и ви м о ся ми
на ту л ю д и н у і, надививш ись д о сто ту, та б о ю чи сь ,
щ о б наша б р уд н а себелю б на істота не так р із к о
нам са м и м впадала в о ко , по чи на єм о й ц ю чисту
л ю д и н у плям увати — спе рш у п р и хо в а н и м н акл е ­
п о м , п о т ім явн им , а коли й це н е д о ш кул я є , засу-
ж у є м о ї ї на зл и д н і та на стра ж д ан н я. Це щ е н іч о го ,
я к щ о з а м к н е м о ї ї д о д о м у б о ж е в іл ь н и х, а то
й п р о с то віш а єм о, я к о ги д н о го зл о ч и н ц я . Гірка
правда, але, на ж а л ь , правд а! Та я н е д о р е ч і заб а­
лакався. Д р у ге , щ о я вичитав з н е скл а д н о го листа
м о г о у л ю б л е н о го м аляра, це те, щ о він, се р д е ш ­
ний, сам то го не п о м іч а ю ч и , закоха вся д о кр а ю
у с в о ю га р н е н ь ку в е р тку у ч е н и ц ю . Річ пр и р о д н а
й д о б р а , навіть н е о б хід н а , о со б л и в о м а л я р е ві, бо
ін а кш е завяне й о го се р ц е ч е р е з оті а ка д е м іч н і
е тю д и . Л ю б о в — це ж и в о тв о р н и й о го н ь в д у ш і л ю ­
дини, і все, ство р е н е л ю д и н о ю п ід впл и в о м ц ь о го
б о ж е с т в е н н о го по чуття, м ає на со б і печать ж и ття
й п о е з ії. Все це д у ж е га рно , та о т тіл ь ко щ о : оті
во гн е н н і д уш і, я к зве їх Л ібельт, надиво н ев ер ед -
 125

ливі щ о д о ко ха н н я. І часто трапляється, щ о пр ав­

дивий, найбільш надхнений п о кл о н н и к краси на­
трапить на т а к о го м о р а л ь н о -о ги д л и в о го ідола,
я к о м у хіба т іл ь ко д и м о м із ку х н і кур ити, а він се р ­
дега кадить п е р е д н им н айчистіш им ф ім ія м о м .
М ало, д у ж е м а ло к о м у з тих о гне н н их душ со пут-
н и ц е ю ж и ття була га р м о н ія . Від С ократа, Б е рґге м а
й д о наш их днів те сам е б р и д ке бе злад дя в їх б у ­
д е н н о м у ж и тті. А найгірш а біда , щ о ці палкі душ і
за ко х у ю ть ся з о в с ім не п о -ка в а л є р ій с ь ко м у , а гір ш е
за н а й м із е р н іш о го піхотин ц я, себто на ціле ж иття.
О т ч о го я не р о з у м ію ! Чим, власне, н е п о ко їть м е не
м ій маляр? Щ о б ч а со м і він, за п р и кл а д о м світо ­
вих ґе н іїв , не за кр іп а ч и в сво єї н іж н о ї, в р а ж л и в о ї
д уш і я ко м у с ь сатані в с п ід н и ц і. І д о б р е щ е, коли
він, за п р и кл а д о м С окра та й П уссена, ж а р т о м спе­
кається д о м а ш н ь о ї сатани й під е сво єю д о р о го ю ,
бо ін а кш е — пр ощ а й наука та м исте ц тво , пр ощ а й
п о е зія й усе чар івне в ж и тті, пр о щ а й н авіки! С осуд
р о зб и ти й , д о р о го ц ін н е м и р о р о зл и те й зм іш а не
з б о л о то м , а пр о м ін и сти й світильн ик м и р н о го м и ­
с те ц ь ко го ж и ття згас од о т р у й н о го п о д и ху хатньої
з м ії. О , ко л и б ц і світові ґе н ії м о гл и обійтися без
р о д и н н о го щ астя, я к би то б ул о га р н о ! С кіл ь ки
великих тво р ів не п о то н ул о б в о тій хатній к о в ­
бані і зосталось би на зе м л і в н а у ку та на втіху
л ю д я м . Та ба! і для ґен ія м а б уть , я к і для наш ого
брата, хатнє во гн и щ е та р о д и н н е ко л о н е о б хід н і.
Це так, бо д уш і, щ о відчуває й л ю б и ть все висо ке
й гарне в п р и р о д і й у м исте цтві, п о тр іб н и й м о р а л ь ­
ний в ід п о ч и н о к після то го , я к вона натіш иться ц іє ю
ч а р ів н о ю га р м о н іє ю ; а с о л о д к о го в ід п о ч и н ку п о ­
том л ен е се рц е м о ж е зазнати т іл ь ко в гу р ті дітей
та д о б р о ї ж ін к и , щ о вм іє лю бити. Блаж енний,
с то кр а т б ла ж ен н ий той ч о л о в ік і той м истець, щ о
й о го ж и ття , неслуш но зване п р о з а їч н и м , осяяла
 126

пр екра сна м у за га р м о н ії! Й о го бл а ж е н ство , я к

і Господнє, не має кр а ю .
У сво їх с п о сте р е ж е н н я х щ о д о р о д и н н о го
щ астя от щ о я за п р и м іти в . С п о сте р е ж е н н я м о ї в ід ­
носяться вза гал і д о всіх л ю д ей , о со б л и во ж до
надхнених п р и кл о н н и к ів у с ь о го д о б р о го і п р е кр а с ­
н о го в п р и р о д і; власне вони, б ід о л ахи , й буваю ть
т я ж к о ю ж е р т в о ю сво го о б о ж е н о го ідола — краси.
Винувати їх не м о ж н а , бо краса взагалі, а ж і­
ноча краса о со б л и в о , впливає на них так, щ о з о ­
всім їх губ ить. Ін а кш е й бути не м о ж е , б о ж » кр а ­
суня« — це й є те ка л ам утн е д ж е р е л о , щ о за тр о ю є
все п р е кр а сн е й ве лике в ж и тті.
»Якто?« — закрич ать па лкі ю н а ки : » к р а ­
с у н ю створив Бог т іл ь ко на те, щ о б о со л о д и ти
наш е ж и ття , по вн е сліз і ту р б о т !« Щ о правда,
то правда, має вона оте пр изна чен н я від Бога,
але ж вона, або кр а щ е сказати, м и потрапили з м і­
нити ї ї висо ке б о ж е с т в е н н е призна чен н я й з р о ­
били з н еї ідола б е з д у ш і й б е з ж и ття . В ній о д на
почуття по гл и н ул о всі інш і п р е кр а с н і по чуття : це
— е ґо їз м , щ о повстає з св ід о м о с ти власної краси
— кр аси, яка все р уй нує. Коли вона щ е д и ти н о ю
була, м и дали їй о д чути , щ о вона ко лись б уд е
ш арпати й запалю вати наш і се р ц я. Щ о п р а в д а , м и
їй п р о це н атякнули т іл ь ко , але вона це так ш в и д ко
зб а гн ул а , так гл и б о ко з р о з у м іл а й одчула св о ю
м а й б у т н ю силу, щ о з т о го ф атального дня стала
н е в и н н о ю к о к е т к о ю й покланяється власній кр асі
д о гр о б о в о ї д о ш ки . Д з е р к а л о стало єд ин им това­
р и ш е м ї ї н ікч е м н о го ! е го їс т и ч н о го ж и ття . Ж ад не
в світі виховання не м о ж е ї ї п е р е р о д и ти . Так гли ­
б о к о запало в и п а д ко в о ки н уте нам и зе р н о се бе ­
л ю бства й ко ке тств а , я к о г о в ж е н іч и м не в и л ікує ш !
Такий р езул ь та т м о їх спо сте р е ж е н ь над кр а ­
с ун я м и взагалі й над у п р и в іл єй о в а н и м и з о к р е м а .
У привілєйована кр а сун я м о ж е бути тіл ь ко — к р а ­
с у н е ю : ні л а гід н о ю ж ін к о ю , щ о л ю б и ть , ні д о б р о ю ,
 127

н іж н о ю м а т ір ю , ні навіть п а л ко ю ко х а н ко ю . Вона
д еревляна кр асун я та й го д і, а д у р н и ц е ю б у л о б
з н аш ого б о к у ч о го сь б іл ь ш о го від дерева вим а ­
гати.
Т о м у я й р а ж у милуватися ц им и пр е кр а сн и м и
статуям и зд а л е ка , але н ія к з ним и не з б л и ж у в а ­
тися, а ти м б іл ь ш е не ж енитися з ним и, о соб л и во
м и с тц я м і взагалі л ю д я м , щ о присвятили себе на­
у ц і чи м исте цтву. Коли м а ляре ві по тр іб н а вродлива
ж ін к а для й о го л ю б о го м истецтва, для ц ь о го є
н а тур н иці, та н ц ю р и стки та інш і цехо ві р о б ітн и ц і,
а в д о м а й о м у, я к і к о ж н ій звичайній л ю д и н і, п о ­
тріб на д о б р а ж ін к а , щ о л ю бить, а з о в с ім не у п р и в і-
лєйована кр асуня. Вона, ця упривілєйо ва на кр асун я,
т іл ь ко на о д н у м ить осяє яскр а ви м и , щ о а ж слі­
плять, п р о м е н я м и радо сти тиху д о м ів к у у л ю б ­
ленця Б о ж о го , а п о т ім о д т іє ї хвил е во ї р адости, як
о д м е т е о р у , щ о блиснув і з н и к, і сліду не зоста ­
ється. К р а сун і, я к спр а в ж н ій а кт о р ц і, по трібн а
ю рб а п о кл о н н и ків , правдивих чи ф альш ивих, —
для н е ї це о д н а ко в о , я к і для стар о д а вн ь о го ідола,
— аби були п о кл о н н и ки , бо без них вона, я к і ста­
р од а вн ій ку м и р , — пр екра сна м а р м у р о в а статуя
та й го д і.
Не все ж , щ о сіре, то й во вк, — ка ж е наша
п р и ка з к а ; б ув аю ть вийнятки й се ре д гарних ж ін о к ,
б о пр и р о д а б е з м е ж н о р ізн о м а н ітн а . Я гл и б о ко
в ір ю , щ о є й такі вийнятки, але в ір ю т а к о ж , щ о
такі вийнятки явищ е надзвичайне. Т ом у я й такий
о б е р е ж н и й щ о д о ц іє ї в ір и , бо, п р о ж и в ш и серед
»статечних« л ю д е й у ж е більш е п ів в іку , щ е ані р а зу
т а к о го д и в н о го явищ а не бачив. А не м о ж н а ска­
зати, щ о б я належ ав д о м із а н т р о п ів або д о тих,
щ о б е зп а р д о н н о ганять усе п р е кр а сн е . Н авпаки,
я палкий п о кл о н н и к краси й у п р и р о д і, й у б о ж е ­
с тве нн о м у м исте цтві.
Н едавно м е н і та ке притрапилось. Д а л е ко ,
д у ж е д а л еко від »статечного« або » ц и в іл ізо в а н о го «
 128

товариства, в м а й ж е б е з л ю д н о м у з а к у т к у , д о ве ­
лося м е н і д осить д о в го нидіти. Д о ц ь о го са м о го
за ку тка залетіла, але не ви па д ко во , світська кр а ­
суня, — за та ку, пр ин айм н і, вона п ізн іш е сама себе
вважала. О т я й п о зн а й о м и вся : а я, треба вам зав­
важ ити, на зн айо м ства д осить ско р и й . З н а й о м ­
л ю сь, пр ид ивляю ся д о н о в о ї з н а й о м о ї — кр асун і,
і д иво дивне! Ні на кр и хту вона не по д іб н а д о ти<
кр асун ь, щ о я їх бачив раніш е. Чи не зд ичавів я в
о ц ій пустелі? — д у м а ю со б і. Ні, з я к о г о б о к у не
глянь, — пр екра сна ж ін к а : р о з у м н а , с кр о м н а , на­
віть начитана, і, я к то ка ж у ть , ані сл ід у ко ке т л и ­
вости. М е н і с а м о м у с о р о м стало, щ о я й д о неї
приглядався; по ки н ув я своє н е д о вір я й почав не
те щ о залицятися, — д о ц ь о го »рем есла« я не
здатний, — а став д о б р и м , щ и р и м пр иятеле м . Не
з н а ю ч о м у, але й їй я уп о д о б а в ся , і м и стали м а -
л о щ о не пр иятелям и. Я не м іг натіш итися сво єю
з н а х ід к о ю , — д о то ї м ір и , щ о в м о є м у с та р о м у
се р ц і во р ухн ул о ся щ ось б іл ьш е за звичайну, п р о ­
сту пр иязн ь, і я м а ло не заграв р о л і с та р о го
во д е в іл ь н о го д у р н я . Врятував ви па д о к, зви ч а й н і­
сін ьки й випа д о к. Я кось р а н ко м , — я був я к свій
у їх н ь о м у д о м і, та к щ о вони м е н е часто з а п р о ­
ш ували на р ан іш н ій чай, — о т ж е я ко сь р а н ко м
я за п р и м іти в, щ о в неї во л осся на п о тил иці запле­
тене в д р іб н і кіс о ч к и . Ц е від кр и ття м е н і не с п о ­
д о ба лось. Я пе рш е дум ав, щ о в н е ї волосся над п о ­
ти л и ц е ю сам о куч ер яви ться, а во н о ось я к ! І влас­
не це від кр и ття спинило м е не визнати їй м о ю л ю ­
б о в. Я зн о в у став звичайн им д о б р и м пр иятеле м .
Р о зм о в л я ю ч и м а л о не щ од ня п р о л іте р а тур у , м у ­
з и к у та інш і м истецтва з о с в іч е н о ю ж ін к о ю , н ія­
ко в о ж б ул о б п л ітки плести. А л е в тих р о з м о в а х
я по м іти в , і то а ж на д р у ги й р ік , щ о во н а д у ж е
поверховна й п р о кр а су в м и сте ц тві чи в п р и р о д і
го в о р и ть досить б а й д уж е . Ц е тр о хи захитало м о ю
в н е ї вір у. Д а л і, бачу, нем ає на світі т а к о ї к н и ж к и
 129

н ім е ц ь к о ю та р о с ій с ь к о ю м о в о ю , щ о б її вона не
читала, але ні о д н о ї не памятає. Я спитав, чому?
Вона послалась на я ку с ь ж ін о ч у н е д угу, ч е р е з я к у
вона щ е д ів ч и н о ю втратила пам ять. Я п р о с то ­
д у ш н о п о вірив. К о л и ж п о м іч а ю , щ о всякі п о га ­
н е н ь кі вір ш и ки , щ о їх вона щ е д ів ч и н о ю читала,
вона й тепер щ е п р о к а з у є зп а м я ті. Після ц ь о го
м е н і стало н ія ко в о го в о р и ти з н е ю п р о л іте р а тур у ,
а н е за б а р о м я п о м іти в , щ о в них у хаті нем ає
ані о д н о ї к н и ж к и , к р ім календаря на цей р ік . В зим і
в е чо р а м и во н а грала в карти, ко л и збиралась па р ­
тія; але це, д ум а в я, — з чем но сти, а т о го й не
по м іча в, щ о вона була в п р е п о га н о м у н а стр о ї,
ко л и їй не щ астило таку п а р тію скласти: в н е ї тод і
зар аз страх я к починала голова боліти. Коли
партія збиралась у ч о л о в іка , то вона, наче б
н іч о го не сталось, сідала біля столу, заглядала
гр ач ам у карти, я к у с в о ї власні, і така м ила р о б о та
часто затягалась д а л е ко за півн іч. Я, я к т іл ь ко п о ­
чиналась ота б е зд уш н а сцена, за р а з таки виходив
на в ул и ц ю . Гид ко дивитись на м о л о д у , га р н у ж ін к у
за т а ки м б е з д у ш н и м д іл о м . Я то д і з о в с ім р о з ч а р у ­
вався, й вона м е н і здавалась п р о сто я ки м с ь п о л і­
по м або, в ір н іш е , — с п р а в ж н ь о ю уп р и віл е й о ва -
н о ю кр а с у н е ю .
І ко л и б така сам ітн ість ЇЇ в ц ь о м у т е м н о м у
к у т к у бе з д и ки х, я к леви й о н а гр и , б а ла м утів, п р о ­
до вж и л а сь іщ е р о к ів з о два, то, я певен, во н а з д у ­
ріла б або стала с п р а в ж н ь о ю ід іо т к о ю . Д о ста­
н ов и щ а п ів ід іо т ки вона в ж е дійш ла, але ж з м е не
н е д о у м о к ! уявляв со б і, щ о ось, н ареш ті, знайш ов
Е льдорадо, а це Е л ьдорадо — п р о сто деревляна
лялька, щ о на н е ї п із н іш е не м іг я й дивитись без
огиди-.
П р о ч и тую ч и ц ю гр із н у се н те н ц ію п р о кр а ­
сунь, д е хто п о д ум а є , н іби я щ о д о ц ь о го — Д р у ­
гий Б уо н ар отті, — з о в с ім н і! Такий сам ий по ­
кл о н н и к, я к і ко ж н и й з » ле о па р д ів« , а м о ж е щ е
9
130

й зав зя тіш ий; але справа в т о м у , щ о я л ю б л ю ви­

являти с в о ї пе р е ко н а н н н я , н іч и м їх не п р и кр и в а ­
ю чи й не вва ж а ю чи ні на р а н ґу , ні на титул; а д о т о -
го ж тепер р о б л ю я це властиво для с в о го д р уга ,
м аляра, а не з н а м ір о м н а д р укув а ти св о ю д у м к у
п р о красунь. Б о ж е м е н е б о р о н и від т а к о ї д у р н и ц і!
Та м е н е тод і р ід н а сестра готова була б повісити
на пе рш ій о си ц і, я к Ю д у зр а д н и ка ... Та м о я сестра
-— не кр а сун я, й ї ї нем а ч о го боятися.
Д е ж п о ч а то к ц ь о го лиха? А от де : у вихованні.
Ко л и н іж н и х б а ть ків Бог бла го слови ть в р о д л и в о ю
д о ч к о ю , то в о н и сам і по чин а ю ть її псувати, пе­
стячи Ї Ї більш , н іж інш их д іте й ; а п р о о с в іту своєї
ул ю б л е н и ц і вони от щ о д у м а ю т ь і навіть го в о р я ть :
» П о щ о д а р е м н о м о р д ув а ти дитину п у с т о ю к н и ж ­
кою ? Вона й бе з к н и ж к и й навіть бе з п о са гу з р о ­
бить б л и скуч у ка р іє р у« . І кр а сун я справд і р об и ть
б л и с куч у ка р іє р у . П р о р о ц т в о б а ть ків справд илося,
ч о го ж іщ е треба? Такий п о ч а т о к зла, а п р о д о в ­
ж е н н я , — та я не за п е в н ю ю , а тіл ь ко п р и п у с ка ю ,
— п р о д о в ж е н н я та ке :
Наш е л ю б е славянське плем я, хоч і за л і­
ч у ю ть й о го д о р о д и н и к а в к а з ь к о ї, та щ о д о краси,
то в о н о не геть то в ід ій ш л о від п о р о д и ф ін с ь к о ї
та м о н го л ь с ь к о ї; т о м у вр одли ва ж ін к а у нас —
яви щ е д у ж е р ід к е . І о т ледве те р ід к е »явищ е« ви­
р о с т е з п е л ю ш о к, я к м и по чи на єм о й о го начиняти
с в о їм и б е з гл у з д и м и похвалам и, с е б е л ю б ств о м та
ін ш и м с м іття м і нареш ті р о б и м о з н ь о го д е р е в -
л я н у л я л ь ку на ш а рн ір ах, на з р а з о к отих, щ о ним и
ко р и с тую ть ся м а л я р і, укл а д а ю ч и д р а п е р ії.
У кр а їн а х, щ о їх Бог бла гословив в р о д л и в и м
ж ін о ц т в о м , кр а с у н і м усять бути звичайн им и с о б і
ж ін к а м и , а звичайна ж ін к а , на м о ю д у м к у , — най-
лучш а.
А л е п о щ о я р о зп о ч а в т а ку д о в гу о р а ц ію пр о
тих, щ о рвуть се рц я л ю д с ь кі, о т ж е й моє? Н ачебто
в н а у ку сво єм у приятелеві. Та га даю , щ о ця на-
Автограф повісти „Художник“ .
(Нижня половина 19 арк.)
132

у ка б уд е й о м у ц іл к о м зайва, та й йо го весталка,
н а скіл ь ки я м іг зб а гн ути з й о го о писів, ледве чи
м о ж е глибш е з в о р уш и ти се р ц е м истц я, щ о так
га рн о відчуває й р о з у м іє все ви со ке й пр е кр а с н е
в п р и р о д і, я к м ій приятель. Вона, м а б уть , — би ­
с тр о о ка , ки р п а те н ь ка б а л а м утка, як то буваю ть
ш вачки чи ж ва в і п о к о їв к и , а таких о сіб чим ало,
і в о н и з о в с ім б е зпе чн і.
А от такі о со б и , я к ї ї ш о в ко в а тіто ч ка , — хоч
їх т е ж чим ало, — о т вони — д у ж е н е б е зпе ч ні. її
тітка, хоч я к с о л о д к о він ї ї о писує, нагадує м е ні
Г о го л ів с ь ку сваху, щ о на запитання о х о ч о го ж е ­
нитися, чи о ж е н и ть вона й о го , від по від а є: »ох, го ­
л у б ч и к у ! та щ е й так спр итно , щ о не зчуєш ся«.
Щ о п р а в д а , м ій приятель не м ає н іч о го сп іл ь н о го
з го го л ів с ь ки м ге р о є м , і щ о д о ц ь о го я за н ь о го
м а л о щ о й б о ю ся . Вогонь п е р ш о го ко хан н я, хоч
і д у ж ч е пече, та го рить ко р о тш е . А л е з н о в у ж
таки, я к п о м ір к у ю , то не м о ж н а й не з а н е п о к о ­
їти сь, б о ці дивн і п о д р у ж ж а — » щ о й незчуєш ся«
— д у ж е часто трапляю ться не лиш е з р о з у м н и м и ,
але навіть і з о б е р е ж н и м и л ю д ь м и ; а сво го п р и ­
ятеля я за д у ж е о б е р е ж н у л ю д и н у не вва ж а ю :
м и с тц і т а к о ю п р и к м е т о ю не в ід зн ач а ю ться. На вся­
кий в и п а д о к я написав й о м у листа, звичайно, не по ­
вч ал ьн о го, — від таких листів б о р о н и м е н е Б о ж е !
Я написав й о м у, я к приятель, щ и р о , чим я за н е п о ­
ко єн и й , та ч о го він повинен сам стер егтися ; бе з ц е ­
р е м о н ій зв е р н ув й о го ува гу на м и л у тіт о ч ку , я к на
го л о в н у та н а й н е б е зп е ч н іш у па стку. Та на свого
листа я в ід п о в ід і не дістав, — м а буть, він й о м у не
сп о д об ався. Лиха о зн а ка , п о д ум а в я; а з р е ш т о ю
все л іто він був зайнятий п р о гр а м о ю , то й не диво,
щ о м іг п р о м ій лист заб ути. А л е м и н ул о л іто, м и ­
нув вересень і ж о в те н ь , м ій приятель ні слова. Чи­
тав у »П челі« о гл я д вистави, ж и в о написаний, м а ­
буть К у к о л ь н и к о м ; »Весталку« м о го приятеля під
небеса вихвалю ю ть, а пр о п р о гр а м у — ні слова.
 133

Щ о за знак? Н ев ж е й о м у з н е ю не п о щ а ­
стило? Я й о м у написав у д р у ге й просив пояснити
м е н і, ч о го він та к у п е р то м о вчить, але п р о п р о ­
гр а м у і взагалі п р о йо го п р а ц ю не згадав ні сл о ­
в о м , зн а ю чи з д о с в ід у , я к н е п р и є м н о в ід по від ати
на пр и я те л ьське запитання, я к там із п р а ц е ю , коли
з п р а ц е ю зле. Ч е ре з два м іс я ц і дістав я на сво го
листа в ід п о в ід ь , — від п о в ід ь к о р о т к у й з о в с ім б а ­
л а м утну. Він наче со р о м и в ся або боявся висло­
вити м е н і щ и р о те, щ о й о го м уч и л о , а й о го щ ось
д у ж е м уч и л о . М іж ін ш и м він у листі с в о їм натя­
кає на якусь невдачу (м а б уть, із п р о гр а м о ю , щ о,
я к він пиш е, м а л о й о го в м о ги л у н е поклала),
а далі пиш е, щ о ко л и й ж и в е щ е на світі, то за ­
вдячує те тіл ь ко св о їм д о б р и м сусід а м , щ о ви ка ­
зали й о м у н а й ж и віш е й н ай щ и р іш е співчуття; щ о
він тепер м а л о щ о пр ац ю є, стра ж д ає д уш е вн о
й ф ізи ч н о й не знає, чим це все скінчиться.
Все це я вваж ав, ясна р іч , за п е р е б о р щ е н н я .
Ц е звичайна р іч для м о л о д и х вр аж л и ви х натур:
вони з а в ж д и р о б л ять із м у х и слона. М е н і хотілось
д о від атись п р о н ь о го д о кл а д н іш е , б о щ о сь таки
м е н е н е п о ко їл о . А л е я к довідатись? Від кого?
У н ь о го с а м о го не д о пи та ю сь. Я зве рн увся д о М і-
хайлова й п р о с и м написати м е н і все, щ о він знає
п р о м о го приятеля. П осл уж л ив ий М іха й л о в не за­
барився, і н е з а б а р о м від н ь о го дістав я о р и гін а л ь ­
н о го й щ и р о го листа. О сь щ о написав він м е н і:

»П риятель твій, брате, — д ур е н ь , та щ е

яки й д у р е н ь ! Як світ стоїть, не б ул о щ е т а ко го
над зв и ча й н о го д ур н я . Й о м у , бачиш , не пощ астило
з п р о гр а м о ю , і щ о ж він зр о б и в із р о зп уки ? Напев­
но не вга д а єш : о ж е н и вся , єй ж е Б огу, о ж е н и вся !
І знаєш із ким? З своєю в е ста л ко ю , та щ е й вагіт­
н о ю . Ну, й чудасія — вагітна весГгалка! І, як він
са м ка ж е , сам е те й сп о н у ка л о й о го о ж е н ити ся,
щ о вона вагітна. А л е не д ум а й , щ о це він був пр и-
134

ч и н о ю т о го гр іха , з о в с ім ні, — це бестія м іч м а н

натворив лиха; вона сама призналася. Балам ут м іч ­
м ан н а ко їв лиха та й по їхав со бі д о М икол аєва,
наче н іч о го й не сталося. А твій ве л и ко д уш н и й д у ­
рень — ш уб овсть, я к м уха в о к р іп : » К уд и , —
ка ж е , — вона теп ер подінеться? Х то тепер п р и й м е
її б ід о л а ш н у, ко л и рідн а тітка з д о м у виганяє«. О т
і прийняв! Ну, с ка ж и сам, чи бачив ти на б іл о м у
світі т а к о го дурня? М аб уть і не чув навіть. П равду
ка ж у ч и , це — б е зп р и кл а д н а в е л и ко д уш н ість, або
в ір н іш е — б е зп р и кл а д н а д ур ість . Та це все ще
н іч о го , а от щ о н а й см іш н іш е : він із неї, в ж е вагіт­
н о ї, зм а л ю ва в і св о ю весталку, та я к зм а л ю ва в!
П р о сто л ю б о ! Т а ко ї н а їв н о -н е в и н н о ї кр аси я щ е
н е бачив н і на ка р ти н і, ні в п р и р о д і. На виставі
ю р б а не від хо д ила від неї. Вона се р е д п у б л іки ви­
кликала такий галас, я к, — пр и гад уєш , — колись
» Д ів чи н а з т а м б у р и н о м « Тиранова. Ч удо ва р іч !
С ам К а рл о Павлович п е ре д н е ю багато р а зів спи­
нявся, а ц е щ о сь та ки значить. ї ї купив яки й сь ба­
гатий в е л ь м о ж а й заплатив д о б р е . К о п ії й л іт о ­
гр а ф ії з н е ї в у с іх кр а м н и ц я х і на всіх пе ре хре стях.
О д н о слово, у с п іх повний, а в ін , д ур н и й , о ж е н и вся .
Ц и м и д н я м и я д о н ь о го за хо д и в і п о м іти в у н ь о м у
я ку с ь п р и кр у з м ін у . Тітка, здається, прибрала
й о го д о р у к . У Карла П авловича він н іко л и не б у ­
ває* м а б уть со р о м и ть с я . Почав він із сво єї ж ін к и
і не з сво єї д и ти н и М а д о н н у з П р е д в іч н и м М л а ­
д е н ц е м м а л ю ва ти ; ко л и за кін ч и ть та к д о б р е я к п о ­
чав, т о вона пе ре ви щ и ть »Весталку«. Е кспресія д и ­
тини й м а те р і надзвича йн о гарна. Я к це й о м у не
по щ а сти л о з п р о гр а м о ю , п р о с то д и в у ю с ь ! Не
з н ё ю , чи д о п устя ть йо го , я к ж о н а т о го , на той р ік
д о к о н к у р с у , •— м а б у їь , н і. О сь і все, щ о м о ж у
т о б і о по вісти п р о т в о го б е з гл у з д о го приятеля. Наш
К а р л о П авлович !ц о сь н е з д у ж а є ; ве сн о ю гадає п о ­
чати п р а ц ю в Іс а кіє в с ь ко м у с о б о р і.
Твій М іха йл о в«.
 135

Н евим овний с у м о б го р н у в м ене, я к п р о ч и ­

тав я ц ь о го п р о с т о го п р и я те л ь сь ко го листа. Я ба ­
чив, щ о пр ийш о в край б л и скуч ій ка р іє р і м о го
д р у га , м о го у л ю б л е н ц я ; вона скінчилась на сві­
та н ку п р о м ін и с т о ї слави, але за п о б ігти лиху не
м о ж н а вж е було. Як л ю дина , він повівся н е р о з ­
суд л и во , але д у ж е б л а го р о д н о . Коли б він був зви ­
чайний со бі м а л я р -р е м іс н и к, ця по д ія не мала б
ж а д н о го впливу на й о го п р а ц ю , але на н ь о го , на
м а л я р а -м и стц я , справді п а л ко го , це м о ж е мати
з гу б н и й вплив. У ж е сама втрата н а д ії на в и їзд за­
к о р д о н д е р ж а в н и м ко ш т о м — м о ж е н а й м іц н іш у
е н е р гію зл о м и ти . Власним ко ш т о м їхати з а к о р д о н
— п р о це й о м у тепер нем а щ о й д ум а ти. Коли за -
гарлива праця й дасть й о м у д о то го засо би, то
ж ін к а й діти за б е р уть у н ь о го оті н ікч е м н і засо би
перш е, н іж усти гн е він по д ум а ти п р о Рим та п р о
й о го б е зс м е р тн і чуда. О т ж е —
Італіє, щ асливий кр а ю , —
С пяніле від краси тво єї
Л етить надхнення м о л о д е є
Д о тебе, ви м р іян и й р а ю !

Ц ей щ асливий, чарівний кр ай — за м кн е н и й для

м о го приятеля навіки. Хіба щ о який сь надзвичай­
ний в и п а д о к одчинить й о м у д в е р і д о ц ь о го с п р а в ж ­
н ь о го р а ю ; але такі випадки д у ж е , д у ж е нечасто
трапляю ться. У нас перевелись ті правдиві м е ц е ­
нати, щ о давали м а ляре ві гр о ш і, щ о б він їхав за
ко р д о н і там учився. У нас тепер ко л и й зваж иться
яки й сь багатій на та ку витрату, то хіба тіл ь ко за­
для д и тя ч о ї пихи; він б е р е м аляра з с о б о ю за к о р ­
д о н, дає й о м у платню , я к н а й м а н о м у льокаєві,
і по вод и ться з н им , я к із л ь о ка є м : ка ж е й о м у з м а ­
льовувати готель, де він спинився, або б е р е г м о р я ,
де й о го ж ін к а б е р е м о р с ь кі куп е л і, та інш і такі
з о в с ім н е м и сте ц ь кі речі, а п р о с то д у ш н і л ю д и та­
рабанять: »О т правдивий пр и хи л ь н и к і знавець пр е ­
136

кр а с н о го ! М аляр а з с о б о ю возив за к о р д о н !« —
С ердеш ний м а л я р ю , щ о діється в твоїй л а гід ній
д у ш і, ко л и чуєш ці несам овиті й д у р н і вигуки ? Не
з а в и д ую то б і, б ід о л а ш н о м у п о кл о н н и ко в і п р е ­
к р а с н о го в п р и р о д і та м и сте ц тві! Ти, я к ка ж у ть ,
у Римі був, а папи й не бачив, а слава, щ о ти був за
к о р д о н о м , м уси ть то б і н а й тя ж ч и м д о к о р о м здава­
тися. Ні, кр а щ е з т о р б о ю йти п іш ки за ко р д о н ,
'Н Ім з паном їхати в ка ре ті, або з о в с ім о д м о в и ти сь
бачити » в и м р ія н и й рай«, пр им оститися десь у к у ­
т о ч ку сво єї п р о з а їч н о ї б а ть ківщ и н и та н и ш ко м по ­
клонятися б о ж е с т в е н о м у ку м и р о в і А п о л л о н о в і.
П о -д у р н о м у , на д и во п о -д у р н о м у , по ве р н ув м ій
приятель св о ю д о л ю . О т у ж е ти ж н ів зо два я к
я щ од ня п е р е ч и тую щ ирий лист М іха йло ва та все
не м о ж у по вірити, щ о це таки правда — ота н е п р о ­
щ енна д ур н и ц я . Так не й м у вір и, щ о ін о д і п р и ­
ход ить навіть д у м к а побувати с а м о м у в П ете р ­
б у р з і та на власні о чі побачити ту ги д к у правд у.
Коли б це були в а ка ц ії, я б не вагався, та на лихо
сам е тепер час н а уки в ш кол а х, — о т ж е в ід п у с тку ,
я к щ о й дістанеш , то тіл ь ко на двадцять в іс ім день,
а за п о л о ви н у ц ь о го часу щ о я з м о ж у для н ього
зробити? Н іч о гіс ін ь к о ; хіба щ о те по б а чу, ч ого
й увісн і не хо тів би бачити. П о м ір ку в а в ш и д о б р е
та о д ум а в ш и сь після п е р ш о го в р а ж ін н я , п о стан о ­
вив я виж дати, щ о старий С атурн ска ж е , а тим ча-
с о м р о зп о ч а ти по стійн е листування з М іха й л о в и м .
На листи сво го учня я стратив в ся ку н ад ію , а надія
на листи М іха йл о ва з о в с ім не справдилась. Н ад і­
ю чи сь на М іха й л о ва , не зв а ж и в я, щ о ця лю дина
д о п о с тій н о го листування н айм енш е надається;
ко л и я дістав о д н ь о го в ід п о в ід ь на сво го листа
та щ е й так ш в и д ко , я к то го й не сподівався, то м у ­
сів ува ж а ти це за во сь м е ч уд о , та й на підставі о д ­
н о го листа не слід б уло спо діватися п о т р ій н о го
листування. Щ о поробиш ? П ом илився, але хто ж
не помиляється? Написав я з га р я ч у д о н ь о го кіл ька
 137

листів, та в ід п о в ід і не дістав ж а д н о ї. Ц е м е н е не
спинил о, я щ е та щ е, і щ о д а л і, то ж а л ісл и віш е ...
У від п о в ід ь — ні слова. Н ареш ті я о б ур ився й на­
писав й о м у го с т р о го й д у ж е к о р о т к о го листа; це
вплинуло на М іха йло ва, і він прислав м е н і в ід п о ­
відь т а к о го з м іс ту .
» Д и в у ю с ь , я к то б і вистарчає тер пін ня , часу
й нареш ті па пер у на тво ї ку м е д н і, щ о б не сказати,
д у р н і листи. І п р о к о го ти пишеш? П ро д ур н я . Чи ж
вартий він то го , щ о б за н ь о го дум а ти , не то п и ­
сати, та щ е й такі см іш н і листи, я кі пи ш е ш ти?
П л ю нь ти на н ь о го , — пр о п а щ а лю дина та й го д і;
а щ о б тебе втіш ити, та к от щ о щ е д о д а м : він р а ­
з о м із ж ін к о ю й » м а м о ю « , — я к він ї величає, п о ­
чав заливати за к о м ір , — себто пиячити. С по ч а тку
він п о вто р ю в а в увесь час св о ю »Весталку« і на-
п о вто р ю в а вся д о то го , щ о ті к о п ії перестали брати
навіть і на танд иті; п о тім почав р о зм а л ьо вув а ти
л іт о гр а ф ії для кр а м н и ц ь , а те п е р не зн а ю , щ о він
р о б и ть , м а б уть м а л ю є п о р тр е ти по ка р б о в а н ц ю
з м о р д и . Й о го н іхто н е бачить, — зап р о то р и вся
куд и сь на Д в а д ц я ту Л ін ію . Щ о б тоб і д о го д и ти , п і­
ш ов я м и н у л о го ти ж н я й о го ш укати й насилу зн а ­
йш ов й о го п о м е ш ка н н я — біля с а м о го С м о л е н ­
с ь к о го кла до вищ а. Й о го с а м о го не застав у д о м а ;
ж ін к а сказала, щ о піш ов на сеанс д о я ко го с ь у р я ­
д о вц я . Я м илувався й о го н е з а кін ч е н о ю М а д о н н о ю ,
і с к а ж у то б і, м е ні я ко сь с у м н о стало; по д ум ати
т іл ь ко : за щ о пропав чоловік? Не д очекавш ись
й о го , я вийш ов, не по п р о щ а в ш и сь із го с п о д и н е ю :
вона м е н і видалась о ги д н о ю .
К а рл о П авлович, не в в а ж а ю ч и на х о р о б у , п о ­
чав пр ац ю вати в Іс а кіє в с ь ко м у с о б о р і. Л іка р і ра­
дять й о м у п о ки н у т и п р а ц ю а ж д о д р у го го р о к у
та виїхати на л іто за ко р д о н , але він не хоче р о з ­
лучитись із п о ч а то ю п р а ц е ю . Ч о м ти не пр и їд е ш
хоч на ко р о т к и й час д о П е те р б у р гу , хоча б для
т о го , щ о б глянути на чудеса наш ого ч уд о тв о р ц я

і
138

Карла Павловича? П ол ю бувався б і на сво го д ур н я .

Ти, здається, т е ж о ж е н и вся , т іл ь ко не пр изна єш ся.
Не пиш и д о м е не , — в ід по від ати не б у д у . П р о ­
щ авай! Твій М іха йл о в«.
Б о ж е , Б о ж е ! Н евж е єдина причина, — оте
нещ асливе о к р у ж ін н я , — м о гл а так нагло, так
ш в и д ко знищ ити ґе н ія л ь н о го юнака? Чи не було
щ е ін ш о ї причини? С ум н е о д р у ж ін н я !
Н етерпляче д о ж и д а вся я вакацій. Н ареш ті
іспити скін чились, я взяв в ід п у с т ку й гайда д о Пе
т е р б у р ґу . Карла Павловича я в ж е не застав у Пе­
т е р б у р з і. Він, за п о р а д о ю л іка р ів , кинув п р а ц ю
й поїхав на о стр ів М а д е р у . Насилу знайш ов я М і-
хайлова. Цей о р и гін а л н іко л и не м ав сво го сталого
п о м е ш ка н н я , а ж и в , я к пташ ка небесна. Я зустр ів
й о го на вулиці р у к а в р у к у з б р а ви м м іч м а н о м , те­
пер у ж е лейтенантом . Не зн а ю , я ки м ч и н о м він
зн о в опинився в П е те р б у р зі. Я не м іг дивитись на
ц ю л ю д и н у. П ривітавш ись із М іх а й л о в и м , я відвів
й о го на б ік і запитав п р о а д р е су сво го приятеля.
М іх а й л о в сп о ч а тку зар егрта вся, а п о тім , ледве
с т р и м у ю ч и см іх, зве рн увся д о м іч м а н а й ска зав:
А ти знаєш , чию а д ре су питає він? С во го
у л ю б л е н ц я N. N.
І М іха йл о в з н о в у зар егота вся. М іч м а н й о м у
вторував, але н е щ и р о . М іха й л о в дратував мене
с в о їм н е д о р е ч н и м см іх о м , нареш ті схам енувся
й сказав м е н і:
— Твій приятель тепер ж и в е в н а й те пл іш о
п о м е ш ка н н і, на с ь о м ій верстві. Й о го , бачиш , не д о ­
пустили д о к о н к у р с у , а він, не д о в го д у м а ю ч и ,
зїха в із гл у зд у та й гайда на тепле м ісц е . Не знаю ,
чи він іщ е ж ивий.
Я, не по п р о щ а в ш и сь із М іха й л о в и м , узя в в із­
ника й поїхав д о ш питалю Всіх С ко р б я щ и х . М ене
д о х о р о го не пустили, бо в н ь о го був приступ
ш алу. Д р у г о г о дня я побачив й о го , і ко л и б на­
глядач м е н і не сказав, щ о це такий і такий м аляр,
 139

то я б сам й о го не пізнав н іко л и : так страш енно

з м ін и л о й о го б о ж е в іл л я . Він м е не , ясна р іч , те ж
не пізн а в: мав м е н е за я ко го с ь рим лян ин а з р и ­
с у н ку П інеллі, р о зр е го та в ся й о д ій ш о в о д з а ґр а ­
тованих д верей. Б о ж е , Б о ж е , я ке с ум н е я вищ е —
знівечена б о ж е в іл л я м л ю д и н а ! Я не м іг навіть
кіл ь ка хвилин дивитись на ц ю с у м н у ка р ти н у, п о ­
пр ощ а вся з нагля д ачем і вернувся д о м іста ; але
нещ асливий приятель м ій не давав м е н і н ід е сп о ­
к о ю , ні в А к а д е м ії, ні в Е р м іта ж і, ні в театрі,
ніде... Й о го страш ний о б р а з с к р із ь пе ре слідував
м е н е , і тіл ь ко щ о д е н н е від від ува н н я ш питалю Всіх
С ко р б я щ и х по вол і пр и там ува л о пе рш е ж ахли ве
в р а ж ін н я . П ри ступ и ш алу з к о ж н и м д н е м усе сла­
біш али, зате й сили ф ііи ч н і ш в и д ко зан и кал и ; на­
р еш ті він не м іг у ж е підвестися з л іж к а , і я вільно
м іг п р и х о д и ти д о н ь о го в кім н а ту. Час о д часу він
наче ставав п р и т о м н и м , та все щ е не пізнавав
м ене. О д н о го р а зу я приїхав р а н к о м ; р ан іш н і
го д ин и для н ь о го були легш і. Застав я й о го ц іл ­
к о м с п о кій н о го , але т а к о го б е зс и л о го , щ о він не
м іг і р у к о ю п о в о р ухн ути . Д о в го він дививсь на
м е не , наче щ ось п р и га д ую ч и , дивився за д ум л и в о ,
р о з у м н о , ледве ч утно вим овляв м о є ім я, й сльози
с т р у м ка м и по лились із й о го пр о світл е ни х очей.
Тихий плач пе р е й ш о в у ридан н я, в та ке р о зп а ч ­
ливе ридання, щ о я не бачив, — і дай Б о ж е н іко л и
не бачити, — л ю д и ни , щ о так ж а хл и в о ридає. Я х о ­
тів від ійти, але він з н а к о м спинив м е не . Я з о ­
стався. Він п р о с тя гн у в р у к у ; я взяв й о го за р у к у
й сів біля н ь о го . Ридання п о тр о х у стихали, тіл ь ко
кр ап л и сті сльози котились з п ід о п у щ е н и х вій. Щ е
кіл ь ка хвилин, — і він ц іл к о м з а с п о ко їв с я й за ­
д р ім а в , Я ти х е н ь ко ви св об од и в св о ю р у к у й вий­
ш ов із хати в п о вн ій н а д ії, щ о він о д у ж а є . Д р у г о г о
дня, та кса м о р а н ко м , п р и їз ж а ю я д о ш питалю
й питаю с т о р о ж а , яки й м е н і зус тр ів с я , щ о з м о їм
хорим ? І с т о р о ж м е н і в ід п о в ів : »Ваш хо рий, па-
140

н о ч ку , вж е в т р у п я р н і; вчора я к заснув у р а н ц і, так

і не пр о ки н ув ся« .
Після п о х о р о н у я зостався на кіл ь ка день
у П е те р б ур зі, сам не зн а ю п о щ о . Я кось то д і з у ­
стрів я М іха йло ва. О по вів він м е н і п р о те, я к
вчора п р о в о ж а в м іч м а н а д о М икол аєва , і я к вони
випили на се ре д н ій р о га ч ц і. Зайш ла м о ва п р о н е ­
б іж ч и ка , п р о й о го вд о ву й н а р е ш ті п р о й о го неза-
кін ч е н у М а д о н н у. Я п о п р о си в М іха йло ва провести
м ене до п о м е ш ка н я вдови, і він о хо ч е п о го д и в ся ,
бо й о м у й с а м о м у хо тілось іщ е раз подивитись на
н е за кін ч е н у М а д о н н у . В п о м е ш ка н н і н е б іж ч и ка м и
н іч о го не побачили, щ о свід ч ил о б п р о ко л и ш нє
перебування ту т м аляра, к р ім палітри з засо хли м и
ф ар б а м и, щ о заступала тепер р о зб и ту ш и б ку .
Я запитав п р о М а д о н н у. Х а зяй ка м е не не з р о з у ­
м іла. Тоді М іха й л о в пояснив їй , щ о б вона по казала
нам ту ка ртин у, я к у колись він у них оглядав. Вона
запро вад ила нас д о д р у го ї хати, і м и побачили
М а д о н н у : з неї зр о б л е н о л а тку на ста р о м у пара­
вані. Я за п р о п о н ув а в ха зя йці десять ка р б о в а н ц ів
за ка р ти н у, і вона о хо ч е згод ил ась. Я з го р н у в у ва­
л о к своє д о р о го ц ін н е пр ид ба н ня , і м и залиш или
вд о ву, втіш е н у десятьм а ка р б о в а н ц я м и .
Д р у г о г о дня я по пр о щ а в ся з м о їм и зн а й о ­
м и м и і — м а б уть, н а за вж д и — по ки н ув п івн ічн у
П а л ьм ір у.
Н еза бутн ій К а рло В еликий у ж е вм ирав у Римі.
25 січня — 4 жовтня 1856 року.
НАЙМИЧКА
 М іж м іс т о м К р е м е н ч у к о м та м іс т о м Р о м н о м
л е ж и ть велика тра н спо р то в а , або ч ум а ц ь ка д о ­
р о га — та к званий » Р ом оданів« ш лях. З в ід к и він
дістав та ку н азву, — в кр и т о т у м а н о м безвісти,
ч у м а ки ж о п о в ід а ю ть таку б ил ицю .
Ж ив у м іс т і К р ю к о в і, щ о за Д н іп р о м , пр оти
К р е м е н ч у ка , ба га ти й-пр еб ага тий ч у м а к Роман. Щ о
Б о ж о го літа вир яж ав він д ві валки, во зів щ о н а й ­
м е нш е з д вадцять ко ж н а , — о д н у на Д ін по рибу,
а д р у гу д о К р и м у по сіль. На пе рш у П ре чисту чу­
м а ки , й о го найм ити, верталися д о м іста К р ю ко в а .
Частину д о б р а скидали в й о го ко м о р а х , а з р е ш ­
то ю — він у ж е сам вир уш а в своєю в а л ко ю д о
м іста Ромна. А йш ов він т а к о ю д о р о г о ю : сперш у
на Х о р о л , так щ о З о л о то н о ш а була й о м у пр а в о ­
р у ч , а Веселий П од іл л ів о р уч , п о т ім із Х о р о л а на
М и р о гр о д , з М и р го р о д а на Л о х в и ц ю , а з Л охви ці
в ж е на Р о м е н; т а к от і з м ір к у й т е сам і, я к о го він
з а в ж д и к р у г у накид ав: це й для пош таря не аби­
щ о, а в ж е п р о ч ум а ка — нем а щ о й казати. О т раз
я ко с ь , пр ода вш и в м істі Р ом ні своє д о б р о — щ о
на р о з д р іб , щ о на гур т, — д ум а в був він вертатись
д о д о м у та спинився на часб к біля ко р ч м и , — біля
т іє ї с а м о ї ко р ч м и , щ о й тепер стоїть за м іс т о м
Р о м н о м п ід ве р б а м и на л о хв и ц ь кій та з ін ь к ів с ь кій
д о р о з і й на Р о м о д а н о в о м у ш ляху. А тут у ж е під
ве рб ам и , біля ко р ч м и , стояло, д е ся тків з о два
р о з п р я ж е н и х ч у м а ц ь ки х в о з ів , а д е -н е -д е п ід во­
за м и сидять с о б і л ю д и д о б р і та го р іл к у к р у ж ­
л яю ть.
О т він спинився із сво єю х у д о б о ю , зняв
144

ш а пку, перехристився й, зве рн увш и сь д о ч ум а ків ,

пром овив:
— Б лагословіть, панове м о л о д ц і, воли п о ­
пасати!
Ч у м а ки й о м у від п о в іл и :
— Бог благословить, поле велике ! — і взя­
лися д о сво го діла; а він, п о ки н ув ш и воли в яр м ах,
п іш о в д о ко р ч м и , го во р я ч и : »Я тіл ь ко ч в е р тку
випю «.
Захо д ить д о ко р ч м и , а там ш и н ка р о ч ка , я к
на ка р ти н і нам альована, м о в ш ляхтян ка яка . Х оч
ч у м а к Роман і не м о л о д и й у ж е був, а п р о те й о м у
се рц е за гр а л о , дивлячись на т а ку кр а л ю . Краля це
з м ір ку в а л а й, усм іхн увш и сь , питається:
— А ч о го вам д о б р о го треба, го сп о д а ч у ­
маче?
(Вона таки в м іл а й п о -м о с к о в с ь к о м у заки­
нути).
— А ось ч о го м е н і треба, м о я д о б р о д ій к о :
кв а р ту го р іл ки та дві кварти м е д у , та й сама сядь
ко л о м е не .
— Д о б р е , — сказала ш и н ка р ка , і всипавши
й о м у кв а р ту го р іл к и , піш ла з по ста вц е м д о л ьоху
та принесла м е д у .
С идить ч у м а к Роман кін е ц ь столу, запаливш и
сво ю ч у м а ц ь ку л ю л ь к у , а біля н ь о го сидить м о ­
лода ш и н ка р о ч ка та дивиться на йо го сиві вуса
с в о їм и го л уб и н и м и о ченятам и. Пє ч у м а к Роман,
с р іб н о ю ч а р ко ю го р іл к у гір к у хиляє, а ш и н ка р о ч ка
м о л о д а я з з о л о т о го келиха м е д со л о д ки й пє.
Д о в го вони вдвох со б і сиділи, пили та р із н і •пісні
співали. І на д в о р і в ж е сте м н іл о , а вони сидять
со б і, пю ть та співа ю ть ; в ж е й тем на ніч на д в о р і:
час би ч у м а к о в і й у д о р о гу р уш ати, а він сидить
та пє. У ж е й північ настала, а він усе сидить та пє,
а ш и н ка р о ч ка знай наливає, а во л и б ід н і в яр м а х
стоять. О т у ж е й Ч епіга й В о л о со ж а р за го р у схо ­
вались, і зір н и ц я зій ш л а ; ч у м а к Роман ніби схам е-
 145

нуься, — взяв ш а п ку та л ю л ь к у й вийш ов з к о р ­

ч м и , л іг на в о з і, вкрився с в и т ко ю й ледве п р о м о ­
вив: »С об, м о ї п о л о в ії!«
Воли р уш и л и , взяли со б та й піш ли чистим
п о л е м , а не л о х в и ц ь к о ю д о р о го ю . Не знати, чи
д о в го вони та к іш ли, і чи д о в го спав ч у м а к Роман,
тіл ь ко п р о ки н у в с я він у ж е в м іс т і К р е м е н ч у ц і. С л і­
д о м за н им по їхали інш і ч ум а ки , пр о б и л и ш и р о к у
д о р о гу та й назвали її Р о м а н о ви м ш ляхо м , а ч о м у
й о го звуть Р о м о д а н о м , — ц ь о го ч у м а ки не зн аю ть.
О такий до слова н а р о д ній п е р е ка з п р о ш лях
Р о м о дан. Не всм іхайтеся д о б р о т л и в о , м ій л а ска ­
вий ч и тал ьн ику; я й сам м а л о й м у віри т о м у п е р е ­
ка з о в і, але з о б о в я з к у описувача н а р о д н ь о го п о ­
б у ту , м усів згад ати п р о о ту д о з в іл ь н у в и га д ку на-
родню .
Ближча д о пр авд и б уд е , м а б уть , така гадка
п р о п о х о д ж е н н я Р о м о д а н о в о го ш ляху. Чи не п р о ­
бив ц ь о го ш л яху кн я зь Г р и го р ій Р о м о д ан о вськи й,
щ о р о к у 1686 водив в ій сь ко м о с к о в с ь к е п ід Б ру-
сяну го р у , ч и ги р и н с ь ку р е з и д е н ц ію н е в га м о в н о го
гетьм ана Петра Д о р о ш е н ка ? Це, м а б уть , п р а в д о ­
п о д іб н іш е б уд е . А л е , хто б не п р о б и в т о го ш ляху,
нам , пр авд у к а ж у ч и , о д н а ко в о , а зняли м и р іч за
н ь о го то м у , щ о п о д ія , п р о я к у о ц е пиш у, сталася
в й о го о ко л и ц я х .
А щ о б ви мали по вн у уя в у п р о ш лях Р о м о ­
дан, то щ е й ось щ о д о д а м . Ш л я х цей ти м п р и ­
км е тн и й , щ о, п о ч и н а ю ч и від Ромна а ж д о К р е ­
м е н ч у ка — ц іл и х 300 ве р сто в, не н аб л иж ується
він ні д о о д н о го м іста, ні д о м істе ч ка , ні д о села,
ані навіть д о х у т о р ів , а йде со б і чистим , р ів н и м ,
зе л е н и м п о л е м .
Т іл ько д е -н е -д е стоять кр ай н ь о го ко р ч м и
з ве л ич езн им и стод ол а м и та гл и б о ки м и кр и н и ­
ц я м и , щ о ви ко п а н о їх властиво для м о с ко в с ь ки х
ф у р щ и к ів , бо наш і ч у м а ки н іко л и н е спиняю ться
в ко р ч м а х ; а в з д о в ж ш ляху часто трапляю ться
10
146

зе м л я н і, п о р о сл і п е р іє м , р із н і на вигляд ш анці —
то більш і, то м е н ш і. Ч астенько трапляю ться й к у р ­
гани, з о в с ім к р у гл і, са ж н ів із 50 у п о п е р е к ; є більш і
й м е н ш і, з а в ж д и з виходам и — дво м а , тр ь о м а
й ч отир м а, — з а л е ж н о від того» який в е л и ки й
ку р га н . Л ю д и звуть їх п р о сто м о ги л а м и . А є й такі
насипи (і то н ай б іл ьш і), щ о їх н ь о ї ф о р м и не м о ж н а
й о кр е с л и ти : вали ці й р о з м ір о м і н а п р я м к о м
р із н і б уваю ть. Ф о р м у цих ш анців попсували, м а ­
буть п ізн іш е , ко р и с т о л ю б н і та ц іка в і нащ ад ки.
Не п р и га д у ю со б і, хто саме р о б и в с п р о б у з д о б у ­
вати са л ітр у з О р е л ь сь ки х ш анців, себто з та к зва­
н о ї » л ін ії« , с п о р у д ж е н о ї П е тр о м П е р ш и м м іж Д н і­
п р о м і Д о н о м на б е р е зі р іч к и О р е л і, але насл ід ки
пока за лись з о в с ім н ікч е м н і. М о ж е бути, щ о й о п и ­
сані м н о ю м о ги л и обслідив яки й сь о хоч и й д о се­
л ітр и , такий со бі Х о д а ко в с ь ки й , — не зн а ю , п р о
ц е в ж е зн атим уть антиквар и. Треба щ е додати,
щ о всі о ті так звані м о г и л и м а ю ть св о ї н азви :
Няньки, Мордачеві, Королеві, тощ о .
М о ж е останні — це ш анці Карла X II, бо він ко л и сь
по цих м ісц я х вештався з с в о їм и с и н ь о ж у п а н н и м и
ш ведам и.
О дначе, я зл о в ж и в а ю те р пін ня м о їх ласкавих
слуха чів: р о зн о си в ся з с в о їм Р о м о д а н о м , м о в д у ­
р е н ь із писа н ою т о р б о ю , н а го во р и в щ о твоя пе ре -
ку п ка -б у б л е й н и ц я , а п р о сам е д іл о н е сказав щ е
й слова.
Н ед а л е ко ш ляху Р о м о д ан у, пр а в о р уч , я к
їхати з Ромна, пр остягл а ся ш и р о ка п р е кр а сн а д о ­
лина, оточена н е в и со ки м и го р б а м и , щ о на них п о ­
ставали, наче на варті, столітні д уб и , липи та я с е н і;
в з д о в ж ш и р о к о ї долини звивається-вється б іл о ю
б л и с ку ч о ю с м у го ю р іч к а Сула. П о б е р е га х ї ї сто ­
ять, р озп усти в ш и с в о ї зеле н і ко си , старі ве рб и
й берести. В з д о в ж б е р ега С ули п р о с тя гл о с я ве­
л и ке село, в кр и те зел е н и м и те м н и м и са д а м и ;
тіл ь ки д е -н е -д е з гу с т о ї зел е н і виринає біла пл я ­
 147

м о ч к а — це біла хата з с о л о м я н о ю с т р іх о ю . Такий

вигляд м а ю ть м а л о щ о не всі села на У к р а їн і, ко л и
д о т о г о щ е д о д ати б іл ьш е чи м е н ш е в ітр я ків . І я к
п р и вітн о м а ю ть вони св о їм и кр и л а м и д о в то м л е ­
н о го п о д о р о ж н ь о г о , п р о п о н у ю ч и гостеві со л о д ки й
о д п о ч и н о к у зе л е н и х запаш них садках.
С онц е схилялося в ж е д о в е ч ір н ь о го п р у гу
й зо л о ти л о с в о їм ж о в т о ^ б а гр я н и м св іт л о м і бе з
т о го зо л о ті, по заставлю ва н і ко п а м и лани бл а го д а т­
н о го села. Ш и р о ка долина вкрилася п р о з о р и м
ясно ф ія л ко в и м т у м а н о м , хо ва ю чи в н ь о м у п р е ­
кр а сн у л ін ію с в о го о б р ію . Сула зайнялася м а т о ­
вим р у м я н ц е м , нем о в та засм агл іл а на со н ц і м о ­
лода ж н и ц я в час з у с т р іч і з л ю б и м ко с а р е м с в о їм .
На ж о в т а в о -п у р п у р о в о м у м а т о в о м у тлі хвил ясто ї
С ули д е -н е -д е тяглися за р и б а л ь сь ки м ч о в н о м
ясні, б л и скуч і с м у ж е ч к и , — тяглися й зан икал и
се р е д те м н о зе л е н о го о ч е р е ту. Верби та бе р е сти
щ е н и ж ч е схилилися д о води, м о в о п л а ку ю ч и д е нь,
щ о вм ирає. О т а к о ї в е ч ір н ь о ї го д и н и верталися
з поля д о села м о л о д і, га рн і ж н и ц і. А то м у , щ о
сам е ц ь о го дня скінчилися ж н и ва , вони, ко ж н а для
себе та для свячення в ц е р к в і, посплітали в ін ки
з ко л о с к ів пш е н и ц і, з ж ита та з в о л о ш о к, і з а кв іт ­
чані вертались н ад в еч ір із п існ я м и д о села, виб ра в­
ши з п о м іж себе » ц а р и ц ю « , щ о б б ул о к о м у в пі­
снях п е р е д вести. П ер е д вела, виступаю чи звільна,
пр е кр а сн а ц ар и ц я свята. С о р о м л и в о , м о в п ід ва­
го ю вінка, схилила вона на гр у д и св о ю в р о д л и в у
с м у гл я в у го л о в у, в кр и ту зо л о т и с ти м в ін к о м і ч о р -
н о ю р о з п л е т е н о ю к о с о ю ; в р у ка х у н еї був серп
і н евеликий с н о п о к ж ита, пе ре вяза ний зе л е н о ю
б е р із к о ю , — сп р а вж н я Ц е р е р а ! За н е ю йшли д ів ­
чата й на честь її співали с в о ї ж у р л и в і п існ і; за д ів ­
чатами йшли м о л о д і ко с а р і з ко с а м и (вони на С улі
о та в у ко сил и) й п о в а го м го л о с за ним и вели. І всю
о ту ка р ти н у о світл ю ва л о р о зп а л е н е со нц е, щ о в ж е
сідал о . Чарівна, зв о р уш л и в а ка ртин а ! А п ід ій д іть ви
148

д о т іє ї ка ртини б л и ж ч е , вдивіться ува ж н іш е , й ви

побачите на ї ї я с н о м у , р о ж е в о м у тлі такі плям и,
щ о м и м о х іт ь о д вер н ете сь і на ж у р л и в і м е л о д ій н і
п існ і о тих вр о д л и ви х ж н и ц ь г ір к о всм іхнетесь та
затул и те со б і вуха.
Ж ивуч а й невсипущ а натура л ю д с ь ка ! З р а н ку
д о вечора на с о н ц і — ані тро хи х о л о д к у ; з рана
д о вечо р а ж н е , зігн ув ш и сь , сердеш на ж н и ц я ,
і щ о ж? Настав ве чір , іде вона со б і д о д о м у співа ­
ю ч и , а вдо м а — тіл ь ко повечеряла, — зн о в або
на вулиц і або в са д ку, зн о в у співає й співає б е з-
у п и н у д о світу; по чне на світ займ атися, вона зн о в у
за серпа та в по ле й зн о в у ц іл іс ін ь ки й де нь на
с о н ц і ж н е , не р о з ги н а ю ч и спини, — наче все га­
разд!
Гей, ви а ґр о н о м и -ф іл а н тр о п и ! Вигадайте за­
м іс ть серпа, я ку с ь ін ш у м а ш ин у, — ви ти м зр о б и те
ве л и ч езн у п о с л у гу л ю д я м , з а с у д ж е н и м на т я ж к у
п р а ц ю для лю дства.
Г ур тки ко с а р ів та ж н и ц ь із сво єю п р е кр а с н о ю
ц а р и ц е ю по вол і наближ ались д о села, в ід б и в а ю ­
чись у ясних водах С ули. Н азустр іч їм виб ігли діти
й п о вихо д ил и м а те р і з нем о вл ята м и , вітаю чи д о ­
р о с л и х дітей св о їх із щ асл ивим за к ін ч е н н я м о з и ­
м и х ж н и в , а м ати п р е к р а с н о ї ц а р и ц і, із сл ь оза м и
на очах, дякувала дівчата м за честь, щ о припала
ї ї д о ч ц і, й прохала всіх д о с в о єї хати на ве че р ю .
В війш овш и д о села, дівчата п р о м о в и с т о п е р е гл я ­
н ул и сь , а м о л о д і ко с а р і н а хм ур и л и ч о р н і б р о ви
с в о ї. Щ о за знак? А ось щ о : і дівчата, й хл о пц і
п о м іти л и біля д е я ки х во р іт віхи.
Щ о їм за д іл о д о тих віх? — с ка ж е те ви. —
О й , ве л и ке їм д іл о д о тих зл о в існ и х м а я к ів ! Бо
ко л и ви, вїхавш и д о у к р а їн с ь к о го села, побачите
б іл я в о р іт на ви со кій тичці кіл ь ка с о л о м я н и х к и ­
ти ць, то це означає, щ о на селі кв а ти р ує не піш е
в ій с ь ко , а кін н о та . Віхи о зн а ча ю ть стайню , а число
с о л о м я н и х китиц ь — число ко н е й у стайні. До
 149

села, щ о п р о н ь о го м ова, прийш ли щ е т іл ь ко кв а р -

ти р іє р и , повизначали кв атир і на стайні та пона­
стр о м л ю в а л и віхи.
Не в о д н о го ч о р н о б р и в о го ко сар я з а тр е м тіл о
се рц е, ко л и він у гл е д ів оті зл о в існ і в іх и ! Не од и н
із них пригадав ж а хл и в і, тр а гічн і о по від а н ня п р о
безтал анних п о к р и т о к ! А ж ниці? О , м о ї р ід н і жниц?,
— н ія кі д р а м и кр и ва ві вас не навчать! Н овина — це
ваш п р о кл я ти й ід о л , щ о п е р е д н им ви кладете все,
часто честь, а за н е ю й ж иття своє безталанне!
П о к л о н о м і честю зу с тр ів ж н и ц і сиво уси й
Улас, б а ть ко га р н о ї Л у к ії, і пр осив їх ласкаво за в і­
тати д о й о го о б ійстя й по вече ряти, чим Бог послав.
Ж н и ц і з п існ я м и ввійш ли д о д в о р у , а на д в о р і,
на з е л е н о м у ш п о р и ш і, була в ж е р озстелена велика
біла скатертина. Д івчата, на за п р о си н и го сп о д а р я
й го с п о д и н і, по сід али к р у г ска те р ти н и , а цар иця
свята, знявш и з го л ови свій тя ж ки й зо л о ти й в ін о к,
о б е р н у л а с я к-т а к н а в кр у г го л ови св о ї р о з к іш н і
ч о р н і ко си й, засукавш и ш и р о к і р укав а сво єї со­
р о ч ки , взяла від м а тер і ка ра ф у з го р іл к о ю та п о ­
чала частувати с в о їх п о д р у г.
П ідчас в е ч е р і б а тько й м ати Л у к іїн и сиділи
на п р и зь б і та м илувалися сво єю є д и н о ю д о н ь к о ю -
кр а с у н е ю . Д ивилися вони на св о ю Л у к ію , і се рц е
їм бил ося ж и т тя м , по в н и м щ астя вщ ерть- А вона,
я к привітна го спо д и н я та по сл уж л и ва р о б ітн и ц я ,
частувала с в о їх п о д р у г із ц іл о ю п р и н а д н істю на­
їв н о ї пр осто ти .
Після вечері дівчата, по м ол ив ш ись, п о д я к у ­
вали го с п о д а р е в і й го сп о д и н і та своїй м о л о д ій п о ­
д р у з і за ве ч е р ю , взяли він ки й п о в а го м вийш ли на
в у л и ц ю . А на вулиці п о п ід ти н н ю та п ід в е р б а м и
д о ж и д а л и їх ч о р н о б р и в і ко са р і.
— Іди й ти, м о я д о н е н ь ко , на в ул и ц ю , п о с п і­
вай із дівчатам и.
—■ Не хочеться м е н і, м о я м а м о !
150

— Ч о м у ж то б і не хочеться, м о є серденько?
М о ж е ти втом илася, — то л я ж , засни.
— Л яж у, мамо.
— П остривай ж е , я тоб і п о сте л ю по стел ю .
І м ати послала по стелю сво їй п о то м л е н ій
д о н ь ц і та, пе р е хр и сти в ш и , поклала ї ї спати.
В томлена д е н н о ю п р а ц е ю й в е ч ір н ім щ астям ,
Л у кія п о вор о ча л ася тр о хи на по стелі та й заснула.
А п о то м л е н і п о д р у ги ї ї ц іл у ніч пр осто ял и
з с в о їм и ч о р н о б р и в и м и ко с а р я м и п ід ве р б а м и та
п ід ка лин ам и, в и сп ів ую ч и :
»Вийди, Г р иц ю , на вул и ц ю
і ти, К о ва л е н ку,
П о с т о їм о п ід в е р б о ю
В ку п о ч ц і тихе н ько « .
Я кб и б ули д р у го го дня не прийш ли д о села
улани, то вся оця істо р ія м о гл а б і скінчитися са­
м о ю ід и л іє ю ; але я к тіл ь ки вони прийш ли, так
з а р а з і завязали д р а м у . Т о м у й п р о ш у м о їх слуха­
чів п р о п усти ти по вз уха пр и н а й м н і р ік та зве р н ути
с в о ю ла скаву у в а гу на ка р ти н у ось я к о го з м іс т у .
В ерстов із пять, а м о ж е й більш е, л ів о р у ч
Р о м о д а н у (зн о в та ки я к їхати з Ромна), сам е пр оти
о п и с а н о го м н о ю села, л е ж и ть по л ога , ш и р о ка р ів ­
нина, — така ш и р о ка й д о вга , щ о й кр ай ї ї в тум а ні
ги н е; а в л ітку, за тихих па лких д н ів, то й м а р е в о
трапляється, м о в у б е зл ю д н и х, н е р о д ю ч и х , б е з ­
во д н и х степах ки р ги з ь ки х . Всю о ту д о л и н у, наче
з м е р е ж а н у р із н о б а р в н и м и ланам и, п о кр и в а ю ть
те м н і м о ги л и , щ о сво єю ф о р м о ю й р о з м ір о м на­
га д у ю т ь м о ги л и м іж К и є в о м та В а си л ько во м на
Б іл о к н я ж о м у по лі. К а ж у це т о м у , щ о з Києва до
О д е с и більш е п р о їх а л о л ю д е й , щ о ц ікавля ться р ід ­
н о ю ста р о в и н о ю , н іж із Ромна на К р е м е н ч у к . Ро-
м о д а н о в и м ш л я хо м , я к в ід о м о , йдуть са м і ч ум а ки ,
а ч у м а к л ю д и на проста, — я к е й о м у д іл о д о я ки х
хоч м огил? Він хіба т іл ь ко сам себе спитає: » Ч и їм
т р у п о м вас начинено?«, або, дивлячись за д ум л и в о
 151

н а те м ні м о ги л и , о д н о з в у ч н о , м о н о т о н н о з а с п і­
ває... Так от на тій р ів н и н і, се р е д п о х м у р и х м о ги л
та р із н о б а р в н и х ланів, зел е н іє невеличкий гай, м о в
о а з и с у пустині а ра вій сь кій , — це х у тір ба га то го
к о з а к а Я ким а Гирла.
П ід ій д е м о ж б л и ж ч е д о ц ь о го хуто р а та
гл я н ь м о на й о го кр а с у п р и р о д н у та на ж и ття й о го
го с п о д а р я . Ця п о д о р о ж ти м б іл ьш е нам у п р и го д !
стане, щ о на т о м у с а м іт н о м у х у т о р і п р о д о в ж и ть ся
д р а м а , щ о ї ї тут п о д а ю читачеві.
Ц ілий х у т ір із са д ом та з гаєм займ ає не
більш е пяти кв а д р а то в и х верстов і о ко п а н и й він
гл и б о к и м та ш и р о к и м р о в о м , а р ів н а в кр у ги х у ­
т о р у о б с а д ж е н и й а ґр е с то м . В орота не д о щ а н і, я к
був ає п о м о с к о в с ь к и х за їзд а х , а звичайн і, п р о сті;
п о б о ка х — м а сивні д у б о в і стовпи та по кіл ь ка
го с т р о ко л ів , а в гл у х о м у к ін ц і в о р іт — стара ш и­
р о к а й р о зл о га верб а н е м о в закр и в а є с о б о ю бла­
годатний х у т ір о д л и хо го о ка . Ввійш овш и на ху -
то р н є п о д в ір я , ви побачите п р а во р уч ве л ику
кл у н ю , о б став л ен у п ів с ки р та м и в с я ко го з б іж ж я ,
л ів о р у ч о д в о р іт — з а го р о д и з п о в ітка м и для р із ­
н о ї х у д о б и , а н ед а л е чко за кл у н е ю , п ід стар им и
б е р е с та м и , д ві д у б о в і к о м о р и й в о з о в н ю ; пр оти
к о м о р л ьох із з а л із н и м и д ве р и м а , а в с а м о м у кін ц і
д в о р у б іл іє п ід л ипам и хата, пош ита с н іп ка м и на
п о л ь с ь ки й лад. За ха то ю йде в ж е сад з р із н и м и
п о р о д а м и яб л унь, гр у ш , слив, виш ень, череш ень
і навіть три старі дерева — в о л о сь кі го р іх и , виве­
з е н і з К р и м у щ е д ід о м Я ким а Гирла; се р е д саду
ко л о д я з ь із к о л е с о м та д а ш ко м , а за са д о м , у гаю ,
на нев ел и ч кій по лян і, пасіка з к у р ін е м і з о м ш а ­
н и ко м , а далі в ж е д уб и , липи, б е р е зи й у с я ка інша
д е ревина д о с а м о го р о в у. В ж е за р о в о м був неве­
л и ч к и й ставок, б іл я н ь о го го р о д , ото чений негли­
б о к и м р о в о м і о б са ж е н и й к у к у р у д з о ю та со няш ­
н и ка м и , а тр о хи далі, в по лі, — баш тан.
152

О та ки й -то благодатний х у тір був у стар ого

ко з а к а Я ким а Гирла. ,
А я к о го д о б р а по вно в й о го д уб о в и х к о м о ­
рах, в л ьоху — то й не п е р е ка ж е ш ! А ч ум а ки його?
Д е тіл ь ко по світу вони не хо д я ть : і в К р и м у , й на
Д о н у , і в О д е сі, а п р о Київ у ж е нем а щ о й ка ­
зати!
Раз я ко сь узявся був Гирло доставити ц у к р о ­
вий п іс о к а ж д о с а м о ї М о с кв и , та М о с кв а не лю би ть
із наш им б р а то м »хахлом « ж а р тува ти , — так щ о
він ледве з о д н іє ю п а р о ю волів д о д о м у ве рн увся;
з т о го часу, ко л и хто н е н а р о ко м с ка ж е хоч слово
п р о М о с кв у , він т о го п р о сто з хати виганяє,
а ко л и де в гостях почує таке слово, то надіне
ш а п ку і, не п р о щ а ю ч и сь із х а зя їн о м , їд е д о д о м у
на х у т ір . Я ким Гирло, я к в и д ко , був ч о л о в ік неаби­
я ки й : не в с я к о м у давав собі на пяти ступати.
Було це в се р пн і. В н е д іл ю , десь біля по л уд н я ,
Я ки м Гирло вийш ов із хати та й сів на п р и зь б і. Він
був у ж е н е м о л о д и й , але св іж и й і з д о р о в и й ; вуса
й ч уб були не те щ о сиві, а с ір і; с о р о ч ка на н ь о м у
чиста, біла; ш тани т е ж б іл і; він не лю бив р із н и х
м о с ко в с ь ки х ки т а й о к і носив усе б іл е ; чо б о ти на
н ь о м у д о б р і, ю х то в і; раз п о гл ян еш на н ь о го , то
в ж е с ка ж е ш , щ о ц е лю д ина з а м о ж н а , — в о бли ччі
в ж е щ ось таке єсть.
Н е за б а р о м за ним вийш ла й д р у ж и н а й о го
М ар та , — ■ж ін к а л іт із с о р о к в ік у , а м о ж е й старш а,
— чисто й га рн о вдягнена, в ж о в т и х ю хто в и х ч о ­
б ітка х , у плахті та в ш о в ко в ій ч е р в о н ій ю п ц і, —
навіть і старій ж ін ц і все те б у л о б д о лиця.
Винесла М ар та спе рш у о сл ін ч и к, к и л и м к о м
застелений, і поставила й о го п е р е д ч о л о в іко м ,
а п о т ім у ж е принесла м и с к у з ва ре н и ка м и й та­
р іл к у з см е та н о ю ; все ц е поставила, м о в на столі,
на о с л ін ч и ку п е р е д ч о л о в ік о м і сам а біля н ь о го
сіла.
 153

— Н ум о по л уд н увать, Я ки м е ! — сказала вона

ч о л о в іко в і.
Я ким , пе ре христивш ись, сказав:
— Я к по л уд н ува ти , то й по л уд н ува ти ! Го­
спо д и , б л а го сл ови !
З т и м с л о в о м р о зп р а в и в він с в о ї с ір і вуса
й у зя в вареника.
Після ва р е н и ків М ар та винесла м и с к у сл иво к
і ж о в т у зап аш н у д и н ю , — п о ку ш у ту в а л и слив та
тр о х и й д и н і. П о п о л уд н ува вш и , Марта все п р и ­
брала й зн о в у сіла на п р и зьб і біля с в о го чол о віка .
Д о в г о вони сид іли так м о в ч ки , а ж М арта з а го в о ­
рила:
— Щ о с ь д о в го не видно наш их ч у м а ків
із р и б о ю !
— Та та ки д о в го не ви д н о !
І Я ки м з а м о в к , й о м у н аче б-то не хо тіло ся
далі р о з м о в л я т и , та й взагалі не був він го в ір ки й .
Трохи з г о д о м М ар та з н о в у озвалася:
— Я все, Я ким е, д у м а ю : к о м у -т о м и по со бі
д о б р о своє залиш им о? Не дав Бог нам із т о б о ю
ні д о ч к и , ні сина, — так о д и н о ки м и й п о м р е м о .
— Так щ о ж , щ о по м р е м о ? Л ю д и д о б р і п о ­
хо ваю ть та й д о б р о сп о ж и в уть.
— А в ж е ж с п о ж и в у т ь : нід е во н о не дінеться,
а все ж кр а щ е , я кб и була своя р ід н а дитина.
— Та де ж ї ї взяти, ко л и Господь п р огн іва вся
на нас за гр іх и наші?
— Так, — п р о гн іва л и м и Господа м и л о с е р д ­
н о го , не по тіш ив він старости н а ш о ї л е д а ч о ї! Так
і в д о м о в и н у л я ж е м о , а н ік о м у б у д е за нам и щ и р о
по п л а ка ти , н ік о м у б у д е й д у ш і наш і гр іш н ії по -
м я н у ти !
— З наєш , Я ким е , що? П о їд у я завтра д о Б ур­
тів та в ід в е зу п а но тце ві Н и ко л і на с о р о ко у с т і за
т в о ю , і за св о ю д уш у, — нехай одпра вить, я к п о ­
мремо.
— З а в ж д и ти н а го в о р и ш т а ко го , щ о й не слу­
154

хав б и тебе! Ну, с ка ж и ж таки, р о з у м н а ти го л о во ,

хто ж ж и в и й за св о ю д у ш у с о р о ко у с т и править?
— Ні, Я ким е , не за ж и в у д у ш у , а за у с о п ш у ;
м а ю це на д у м ц і зр о б и ти , щ о б п о т ім нам б е з п о ­
м и н у не зостатися,
— Бог м и ло стивий, не зоста н еш ся ! А я от
п р о щ о д у м а ю : щ ось наша челядь із села д о в го
не вертається!
— Ц ить, цить, Я ки м е ! Чуєш? О , щ е р а з !
— Щ о там щ е раз?
— Чуєш?... дитина плаче...
— Еге ж , — за во р іть м и .
— Х о д ім , Я ки м е , п о д и в ім о с ь !
— Х о д ім о .
І ж ва в о , хоч і не на їх літа, схопилися вони
з п р и зьб и й піш ли д о воріт.
І не п е р е ка ж е ш то го , я к стара М ар та та Я ки м
зр а д іл и , по ба чивш и п ід п е р е л а зо м за го р н е н у в с ір у
с в и тку дитину, з го л ів к о ю , п р и к р и т о ю з е л е н и м ш и­
р о ки м лопухом !
— Я ки м е ! — т іл ь ко й спр о м о гл а ся сказати
стара М ар та, сплеснувш и р у ка м и .
А старий Я ки м , скин увш и бриля, м о л и вся
Б огу.
— Я ким е , — сказала М ар та, взявш и дитину
на р у к и , — глянь, я ке з д о р о в е та х о р о ш е !
Я ки м узяв ди ти н у на р у к и та й ка ж е :
— Х о д ім д о ха ти,— во н о, се р д е ш н е , го л о д н е !
І в о н и піш ли д о хати з с в о їм д о р о ги м с ка р ­
бом.
У хаті Я ки м о б е р е ж н о п о кл а в дитин у на стіл,
д істав з полиці псалтир (він був гр а м о тн и й ), три чі
перехристився й прочитав п са л о м : »Ж ивий в по -
м о щ і Виш няго«, П о тім узяв д и т и н ку на р у к и і, пе­
р е д а ю ч и ї ї М а р т і, ска за в :
— »Паче о ка б е р е ж и її« .
М ар та , пере хре стивш ись, прийняла дитину
й поклала ї ї на п о д у ш ку .
 155

— П одивись за н е ю , Я ким е , п о ки я м о л о к а
пр и н е с у .
П ри нісш и м о л о к а , М ар та заходилася го д у в а ­
ти дитіину, а Я ки м вийш ов на д в ір , знайш ов у п о ­
в ітц і ночви й почав ладнати д о них в е р в е ч ки . За
п ів го д и н и , надиво М а р т і, пр и н іс він у хату го то ву
ко л и с ку . Решту дня м ин ула їм н е п о м ітн о . Надве­
ч ір , ко л и дитина заснула в сво їй ко л и сц і, М арта,
за б у в ш и , щ о ц е неділя, дістала з б о д н і т о н к о го по ­
лотна й заходилася кр о їт и м а л з н ь к і с о р о ч е ч ки .
А челядь вернувш ись із села, о повід а л а, щ о
на м о ги л і бачили я ку с ь м о л о д и ц ю ; спе рш у вона
співала я ку с ь п іс н ю , п о т ім заплакала:
— » А ко л и м и п е р а х р /с ти л и с я , та к вона
щ езл а ; м а б уть то була нечиста сила й запалася
в м о ги л у « , — та к скінчила о по від а ти М ар и н а, д ів ка
н е б о я зка .
Д р у г о г о днл щ е д о с хід сонця, Я ки м за п р я г
д о б р и ч ки па ру д о б р и х ко н е й , п о м о сти в б р и ч ку
с ін о м , застелив ки л и м о м і по їхав д о села Буртів
за п а н -о тц е м Н и л см .
їд у ч и п о вз м о ги л у , він п о м іти в у р а н іш н ь о м у
ту м а н і на м о ги л і м о л о д и ц ю . С тояла вона ли ц е м
д о Я ки м о в о го хуто р а . Він глянув на неї, спинив ко н і
й го л о с н о гу кн у в :
— Д обридень, молодице!
— С пасиб і! — від по віла ж ін к а .
— Щ о ти тут р о б и ш , м олодице?
— Вчора к о р о в у згуб и л а так о ц е сь о го д н і
д и вл ю ся, чи н е пасеться де.
-— Ну, д о б р е бувай з д о р о в а !
— С пасибі.
Я ки м сіпн ув в іж ка м и , й д о б р і ко н і понесли
й о го ш л я хо м чер ез поле.
В о б ід Я ки м вернувся на х у тір із па н-о тц е м
Н и л о м та з о тц е м д и я к о н о м . С почивш и тр о хи під
х а то ю та о св іж и в ш и сь » за кр ё п л е н и м « б е р е зо в и м
с о к о м , пан-отец ь Нил ув ій ш о в д о хати. С пер ш у він

і
 156

прочитав м о л и тву над д итям , н а р ік й о го М а р ­

к о м , а п о т ім із о тц е м д и я к о н о м о дправив о б р я д
свято го хр е щ е н н я. К ум а м и були Я ки м та щ аслива
М арта. Д о с а м о ї субо ти го стю ва в па н-о тец ь Нил
із д и я к о н о м на х у т о р і в Я ким а, та й не т іл ь ко вони,
а чи м ало таки д о б р и х л ю д ей по схо д и л о ся на М а р ­
ко в і христини.
М и н у в м іс я ц ь після хр истин М а р о ч ка (та к
звала й о го М ар та), і на х у т о р і Я ким а Гирла н іч о го
о с о б л и в о го не сталося; хіба т іл ь ко те, щ о с к о р о
після хр истин ч у м а ки прийш ли з Д о н у , та це п о д ія
звичайна, хоч, п р а вд у ка ж у ч и , сп о сте р е ж л и ва го ­
лова й у цій звичайній п о д ії зн а й д е с о б і ч и м ал о
п о ж и т к у , я к прац ьовита б д ж о л а «а д р іб н е н ь кій
кв іт ц і. О со б л и в о з пе р ш і д н і варто послухати д о ­
з в іл ь н о го ч ум а ка , я к він, за ч а р к о ю го р іл к и , почне
р о з п о в ід а т и , ч е р е з я к і б е з к р а ї степи він п е р е х о ­
див та з я ки х б е з д о н н и х кр и н и ц ь воли напував;
по с к іл ь к и день він сам без хліба й б е з води п р о ­
падав; я к і м іста бачив, я к і та на я ки х с а м е р іч ка х
п е ре пра ви м ав, пє та я к і він н а р о д и бачив, — а ж
волосся н а сто впуж и ть ся, я к слухаєш . Та в Я ким а
Гирла ке б ул о т а к о го д о з в іл ь н о го ч ум а ка , а т о м у
не б у л о й б а л а чо к п р о м у д р о в а н і ч у м а ц ь кі п р и ­
го ди .
М инав у ж е вересень і, линучи на д х у т о р о м ,
с в о їм п о д и х о м кр асив зелений гай р із н и м и з о л о ­
тим и та ч е р в о н и м и б арвам и. Я к глянеш із далека
на той гай, то здається, наче вкр и ти й він д о р о ги м
р із н о б а р в н и м к и л и м о м , о с о б л и в о в час, я к над
н и м с о н ц е встає чи захо д и ть. На м о ги л і біля х у ­
тор а, тр о хи не щ о р а н к у й щ о в е ч о р а , челядь ба­
чила таєм н и ч у м о л о д и ц ю . П очали б а зіка ти , щ о ц е
щ о с ь н е спр о сту. А во н о б ул о д у ж е с п р о с т у : б і­
до л аш на ота м о л о д и ц я була п о кр и т к а , м а ти м а ­
л е н ь к о го М а р о ч ка . Не сила була їй , се р д е ш н ій ,
о д ір ва ти ся в ід т о г о м іс ц я , д е р осл а ї ї б ід о л аш н а,
п р е кр а с н а дитина. С кіл ь ки р а зів вона вночі п ід ­
 157

ходила д о с а м о го хутор а, о б хо д и л а й о го н а в кр уги ,

пе р е си ж ува л а ц іл і ночі в р о в і, не за п л ю щ у ю ч и
о че й . А б о в н ед іл ю , ко л и челядь ішла на село, вона
н и ш к о м під кр ад ал а ся д о сам их во ріт, щ о б хоч г о ­
лос сво єї л ю б о ї д итин ки почути. С кіл ь ки разів
поривалась вона ввійти д о д в о р у й випросити
н а за д чи навіть у кр а сти св о ю дитину, бо бе з д и ­
тини не м о ж н а б ул о їй на світі ж и ти , бе з не« хліб
н е ївся, вода не пилася, со нц е Б о ж е не світило
й не гр іл о . Після то го , я к ї ї зра д и в о то й улан-
баламут,. уся її л ю б о в , усе її н іж н е почуття п о н и ­
ж е н о ї м а те р і зо се р е д и л о ся на ї ї с и р ітц і-д и ти н і.
А во н о, б ід о л аш н е, в ч у ж и х л ю д е й , на ч у ж и х р у ка х
засипає, ч у ж і го д у ю т ь й о го гр уд и , не знає воно
м а те р и н о ї л ю бо ви, не знає с е р д е ч н о го м а те р и ­
н о го п о ц іл у н к у ! М а те рин а л ю б о в п е р е м о гл а
й страх, і с о р о м : вона стала на то м у , щ о — хоч би
щ о — під е вона на хутір , — ж д ал а тіл ь ко н е д іл і,
ко л и на х у т о р і л ю д е й б уд е м енш е.
У н е д іл ю Я ким , по о б ід а в ш и та, я к звичайно,
від по чи в ш и , сидів у своїй світлиці при столі й чи­
тав із П салтиря; »Не р е в н у й л у к а в н у ю -
щим, ниже завидуй творящ им б е з-
з а к о н і є«, а М брта, закол иса вш и М а р ка в новій
ко л и с ц і, д о в го стояла над н им зад ум ан а , а п о тім ,
зітхн ув ш и , п р о м о в и л а :
— Знаєш щ о я д у м а ю , Якиме?
— Господь тебе знає, щ о ти там думаєш ?
— Та д у м а ю я, пр ости м е н е Господи, щ о б
м и р о б и л и , коли б наш М а р о ч к о , б о р о н ь Б ож е,
пом ео?
— Я так і зн ав! Чи ж не гр іх тоб і ка -зн а чим
набивати голову?
— Ні, Я ким е , я к дивлю ся я на н ь о го на со н ­
н о го , то все м е ні о та ке в го л о в у лізе.
— М о л и сь Б огу, М а р т о ! Бог м ил о се р д н и й не
попусти ть т а к о го е є л и к о г о нещ астя.
— А щ е я д у м а ю , Я ким е , ко л и , дасть Бог,
158

д о ж и в е м о д о П о к р о в и , то п о їд е м о д о ц е р кв и та
за п р и ч а сти м о н а ш о го М а р о ч ка , — тод і й о м у сама
ш ість ти ж н ів м ин е .
— П о їд е м о , це д іл о хр и сти я н ське !
— А там , я д у м а ю , в ж е за о д н и м р а з о м р о з ­
питатись, чи не з н а й д е м о д о б р о ї н айм ички , б о сам
бачиш , — о д н іє ї н а й м и чки н ам теп ер м а ло.
— Щ о ж? Як треба, то треба, — я не від
то го ...
— Та ко л и б дав Бог т а ку , щ о б і в го с п о д а р ­
стві таки тям ила, т о д і б я со б і М а р о ч ка няньчила,
а во н а б по ха зяйству поралась.
М арта зітхн ул а й за м о в кл а , а Я ки м п е р е х р е ­
стивш ись, ізн о в почав: » Н е р е в н у й л у к а в -
н у ю щ и м,..«.
За кіл ь ка хвилин д в е р і стиха відчинились, і д о
хати ввійш ла м о л о д и ц я , хоч і б ід н о , але о хайно
вд ягне н а; вона н е см іл и в о стала на п о р о з і, в кл о н и ­
лася й ледве ч утн о п р о м о в и л а :
— Боже п о м о ж и !
— С пасибі, н е б о го ! — від п о в ів Я ким . — С і­
дати п р о с и м о !
М о л о д и ц я м о в ч ки сіла на лаві біля п о р о га
й м о в ч к и пильно дивилась на ко л и с к у й на М а р ту ,
Багато їй треба б у л о д у ш е в н о ї сили, щ о б і з н а к у
не подати, щ о вона н айб лиж ча с о н н о м у М а р о ч к у
Душ а.
— Щ о д о б р о го с ка ж е ш , небого? — спи гав
у н е ї Я ким .
— Зайш ла д о вас спитатись: чи не тр е б а вам.
б у д е найм ички?
— Треба, го л у б о ч к о , страх я к тре б а ! У нас
те п е р , Бог дав, мала дитина, та к я все з н е ю нянь­
чуся, а ха зяйство з о в с ім зан е д ба н е.
— Так я б д о вас найнялася.
— Н айм ись найм ись, го л у б о ч к о , у нас т о б і
лиха не буд е.
— А зд а л е ка ти, небого?
 159

-— А ж з п ід Ромна, д я д е ч ку.
— Д о б р е ! А щ о ж ти в ізь м е ш на рік?
— Щ о д р у ги м платите, то й м е н і дайте.
— Д о б р е ! М а р т у с і м и пла тим о пятнад цять
на а си гна ц ії, н о в у б іл у свиту й чоб оти ш ка п о в і.
— Д о б р е , і я та к н а й м уся .
— Г а ра зд ! Д а й у ж е нам , М а р т о , ч о го н е б у д ь
п о п о л у д нув а ти !
М ар та, виходячи, наказала Я ки м о в і:
— П одивися за М а р о ч к о м , — ко л и во н о п р о ­
кинеться, та к п о ко л и ш и йо го.
Я ки м посунув ся на д р у ги й кін е ц ь столу,
б л и ж ч е д о ко л и с ки , а М ар та щ е зза две ре й д о ­
дала:
— Та не бери ти й о го на св о ї за л ізн і р у ки ,
я сам а зар аз вернуся.
— О т щ е р озн оси л а ся з с в о їм и па нськи м и
р у ка м и , — п р о б у р м о т ів Я ки м і л а гід н о д о д ав:
— С ідай, н е б о го , на о сл о н і, б л и ж ч е д о
столу.
— С пасибі вам !
Н айм и чка підійш ла д о столу й подивилася на
ко л и с ку ; лице ї ї зм ін и л о с ь , і д ві великі сльози ни
по ко ти л и ся по ї ї зм а р н іл и х щ о ка х. Я ки м п о м іт и в
це й спитав:
— Щ о , н е б о го , м о ж е й у теб е дитина є?
— Була, та Господь узяв.
— Так, так... Так ти. н е б о го , значить, удова?
— Ні, м о с к о в к а , — від по віл а к р із ь с л ь о за
н ай м и чка .
— Так, так.., А я к тебе звуть, небого?
— Л у кія .
С ам е т о д і п р о ки н ул а сь дитина й заплакала.
С тарий Я ки м захо д ився колисати, п р и с п ів у ю ч и :
160

»Е.... <2, л ю -л і,
Ч у ж и м д іт я м д улі,
А н а ш о м у калачі,
Щ о б спало вдень і вночі«.
Бідолаш на Л у кіє ! (Бо це ж була та сама щ а­
слива, пр екра сна цариця н е п о р о ч н о го с іл ь с ь ко го
свята). Б ідолаш на! Я к о дбився в тв о єм у се р ц і го ­
л ос т в о єї м и л о ї є д и н о ї дитини? С ер де ш н а! Ти сама
тр о хи не заридала й не заспівала р а з о м із Я ки-
м о м , але ти си л о ю сво єї л ю б о в и спинила рад існ е
зв о р уш е н н я й тіл ь ко тихим и сл ь о за м и й о го в га м у ­
вала.
М арта вернулася з п о л у д н и ко м , поставила
й о го п о ха п ц е м на столі й м етнулася д о ко л и с ки .
— Цить, цить, м о є с е р д е н ь к о ! Ц у р то б і
з т в о їм во вчим го л о с о м , т іл ь ко м о го М а р о ч ка пе ­
р е л яка в... — Ц ить, м о я п та ш ечко , я тоб і м із ю ч к а
дам!
Вона сунула дитині м із ю к а з теплим м о л о ч ­
к о м і звернулася д о Я ким а:
— Ч о м ж е ти по л уд н увати н е просиш ? А к о ­
ли хо че ш я б л у к чи дуль, та к сам піди до л ь о ху та
за о д н и м з а х о д о м наточи й гр у ш е в о го квасу, а я
в ід дитини не в ід 'й д у , д о ки в о н о не засне, сер­
д еш неє. А ч , я к й о го налякав: і д о сі щ е в с е р д е ш ­
н о го сл ізки на щ ічка х. Годуйся, го д уй ся , м о є с е р ­
денько!
Я ким , пе рехрестивш ись, сів д о столу та й Л у-
к ію сісти зап ро сив. З ївш и кіл ь ка ва ре н иків, він о б і­
звався наче сам до се бе :
— Бач, я ка в світі правда, — віддати б ід н о го
о д и н о к о го ч о л о в іка в м о с ка л і, а ж ін к у , с и р о ту
в б о гу , пустити по світу; н е га р а зд діється м іж л ю д ь ­
м и ! Д о б р е , щ о вона щ е б о го б о я зл и в а та ш ука є
за р о б и ти с о б і ш м а т о к хліба ч е сн о ю п р а ц е ю , а інша
на ї ї м іс ц і та щ е з ї ї в р о д о ю м о л о д о ю п р о п а ­
ла б !... З д у ш е ю і з тіл о м пр опа ла б н а в іки !
 161

— Х іб а Л у кія м о ско вка ? — спитала М арта,

пр ислухавш ись д о Я ки м о в и х слів.
— М о с к о в к а ! — в ід п о вів Я ким , не п ід в о д я ч и
го л о ви .
— Безталанна!... А м о ж е , Л у кіє , твій ч о л о в ік
б у в пяниця, ледащо?
— Л ед ащ о , — в ід п о в іл а Л у кія .
Я ки м п ід вів го л о в у , подивився на Л у к ію
й сказав:
— То туд и ж й о м у й д о р о га !
— І я так д у м а ю , Л у к іє ! — п р о м о в и л а М а р ­
та. — С охрани, Б о ж е й заступи, П речистая Д ів о ,
наш у б ід о л а ш н у се стр у від л и х о го та л е д а ч о го ч о ­
л о в іка ! О т м и з Я ки м о м , д я кува ти Б огу, п р о ж и л и
таки тро хи на світі... Щ о п р а в д а ... Та з м о л о д у ч о го
часо м не трапляється...
— Ну, в ж е завела с в о ї гусл і! — сказав Я ким
н а п ів ж а р то м , н а л івсув о р о , — Та ваш у сестру, я к ­
щ о не п о п о м я ти я ксл ід , то й д о б р а не побачиш .
— Та й ви д о б р і, — нід е правди д іти !... О та к
з а в ж д и заб ала ка ю сь із н им та й не бачу, щ о м ій
М а р о ч к о да вн о заснув.
Вона о б е р е ж н о за кр и л а дитин у чистою пе­
л ю ш к о ю й, пере христивш ись, сіла д о сто л у біля
Л у к ії, го в о р я ч и :
— Годуйся, Л у кіє , та не дивись на н ь о го ! Він
у м е н е все щ ось б у р ко т и т ь ; такий у ж е вр од ив ся,
н ікч е м н и й .
І вона, л а гід н о всм іха ю ч и сь , глянула на ч о ­
л о в іка . Я ки м і зн а ку не дав, щ о п о м іти в ї ї у с м іш ку ,
т іл ь к о вуса поглади в р у к о ю .
Кінчи ли по луд н увати, встали всі зза столу,
п о м о л и л и ся , а М арта, п р и б и р а ю ч и із столу посуд,
ска зала д о Л у к ії:
— Ти піш ла б д о д р у го ї хати та спочила б із
д о р о ги , там тепер н ік о го н ем а: всі піш ли до села
на м у з и ки .
11
 162

— С пасибі вам ! Я не д у ж е втом илася, —

від п о віл а Л у кія , хоч їй, се р д е ш н ій , д у ж е тре б а
б ул о с п о ко ю , чи пр и н ай м н і « а са м о ті по б ути.
— Та д е ж таки не в то м и л а ся ! Від Л и п о в о го
д о нас, м а б уть , верстов із с о р о к б уд е, — я к ти
д ум а єш , Якиме?
— С о р о к б уд е , — від п о в ів Я ким .
— Я в Р ом ні переночувала*
— Та хоч і пере н очува ла, а спочити то б і н е
по ш ко д и ть , — п р о м о в и л а М а р та , н е м о в ін с ти н к­
т о м у га д у ю ч и ї ї д уш е в н у в то м у.
— То я п ід у й о д п о ч и н у тр о хи , — сказала
Л у кія , від хо д яч и д о п о р о гу .
— С тривай, я то б і п о к а ж у хату, — сказала
М ар та й вийшла д о те м н и х с ін е й , п о т ім одчинила
п р о т и л е ж н і д в е р і та впровадила Л у к ію д о п р о с то ­
р о ї ч и сто ї хати.
— Л я ж с о б і тут на п о л у, або на лаві, та в ід ­
по чин ь тро хи , Л у кіє .
— С пасибі вам, — в ід п о в іл а Л у кія , а М а р та
вийш ла з хати, п р и чинивш и за с о б о ю д ве р і.
Л у к ія , зоста вш ись на с а м о т і, глянула на­
в к р у ги , наче хтіла впевнитись, щ о вона о д на
в ха ті; п о т ім упала на лаву й, за кр и в ш и лиц е р у ­
ка м и , ти хо й г ір к о заридала. Н е з го р я плакала
вона та не з т о г о незнаття, щ о р а н іш е гр и з л о її,
а з р а д о щ ів , щ о ним и вщ е рть повна була її д уш а :
вона т е п е р знала, щ о дитина ї ї з д о р о в а , а л ю д и ,
щ о прийняла її, — д о б р і лю д и .
— Г о с п о д и !-----п р о м о в и л а в о н а : спа сибі Тобі.
свята З а ступ н и ц е ! С пасибі Т об і, м о я П отіш ни ц е
єдина!
І вона зн о в у залилася с л ьо за м и , а з а с п о ко їв ­
шись, ходила п о хаті та, л а м а ю чи с в о ї сх у д л і, за­
с м а гл іл і р у ки , тихо плакала.
— А я к ти д ум а єш М а р т о , — сказав своїй
ж ін ц і Я ким , ко л и вони зосталися са м і в с в ітл и ц і: —
 163

я га даю , щ о наш а н о в о б р а н ка ч е сн о го , х о р о ш о го
р о д у д о чка .
— І я та к д у м а ю , Я ким е, — під по віл а М арта,
витир аю чи м и с ку , — щ о в о н а ч е сн о го р о д у ; лиху
л ю д и н у за р а з уга даєш . Та бачиш , яка вона сум на,
и м о ж е це так — із д о р о ги .
— Ні, не з д о р о ги , а д у м а ю , щ о вона — б е з ­
таланна, й сам а знає своє безталання. Я к ти по
п о л у д н и к виходила, глянула вона на М а р о ч ка та
й заплакала. Я питаю , ч о го ти плачеш? А вона
м е н і й к а ж е : »І в м е н е була дитина, та Бог узяв«,
То ж т о воно й є! С ердеш на, — в неї тіл ь ко й р а ­
д о щ ів на світі б у л о , щ о дитина, а й т о го Бог по­
зба ви в!
— А не ка зала : х л о п ч и к чи дгвчинка?
— Х л о п ч и к, — о д п о в ів Я ки м і зад ум ався .
М арта поставила м и с к у д о м и сн и ка , сіла на
лаві і т е ж з а ж ур и л а ся . П ом овч а вш и хвилини дві,
вона зітхн ула й спиТала в Я ким а:
— А я к ти д ум а єш , Я ки м е : чи віддавати нам
М а р о ч ка д о ш ко л и , чи ні?
— Р о зум н а ти го л о в о ! Чи по д ум ал а ти, пр о
щ о говориш ? Теля щ е Б о -зн а де, а ти в ж е й д о в б н ю
лаш туєш ! — сказав Я ки м се рд ито .
— Ну, о т у ж е й р о зсе р д и в ся ... Та я так собі
сказала...
— Та ви, ц о ко т у х и , все та к го во р и те , а пр о
те й у д у м ц і нем а, щ о щ е завтра Б ог пош ле.
Ш ко л а ... із ш к о л о ю , я к щ о хочеш знати, — кл о ­
піт чим алий. О н у Таранухи вчили, вчили сина,
а щ о вийшло? П яниця й к о р и с т о л ю б е ц ь !
— Та ти в ж е я к р о зс е р д и ш с я , то й рад и
з т о б о ю нем а, — сказала М ар та , встаю чи з лави, —
ні п р о щ о й спитатись у тебе не м о ж н а ! Ну, коли
не хо че ш д о ш ко л и давати, то сам учи.
— А в ж е ж щ о вчитіиму й о го письм а, с кіл ь ки
сам, гр іш н и й , зн а ю , а от ти б й о го спе рш у навчила...
164

— А ч о го ж я й о го навчу? Нехай со бі з д о р о в
р о с т е та щ асливий б у д е ! М о є д іл о ж ін о ч е , ч о го
я й о го навчу?
— Чого? Т ого , ч о го ти й сама не знаєш , —
у с ь о г о д о б р о го ! Ти тепер й о м у за м а тір , то й На­
вчай й о го м о литися Б огу, я к во н о, Бог дасть, у ж е
го в о р и ти м е , а я й о го , подививш ись, я к во н о м о ­
л итим еться, і письм а свято го навчу, і псалтир й о м у
свій святий, вм и р а ю ч и , передам .
— Н асилу д о го в о р и в д о кр а ю ! Ц ить, цить,
м о є с е р д е н ь ко !
С ам е тут М а р к о п р о ки н у в с я . М арта по б ігл а
д о ко л и с ки й, ко л и ш уч и М а р ка , я ко сь не н ад у­
м у ю ч и с ь , заспівала:
» О й ж и л а вдова
Та на кр а й села;
В игодувала сина,
Сина Івана;
В игодувавш и д о ш ко л и дала,
А з ш ко л и взяла...«
І, взяш и на р у к и м а л о го , ходила та п р и м о в ­
ляла:
— О т, к о л и б л іто , то в с а д о к би піш ли, за­
йш ли б д о па сіки, а там старий д ід сидить... у,
яки й страш ний! О сь він, ось він ! П одивись, яки й
с траш ний!
І вона вказала на Я ким а, щ е си д ів за сто л о м .
Я ки м м о в ч ки в см іхн увся .
Чи знаєш ти, чи бачиш ти, оезталанна, сво ю
р ід н у , щ асливу дитину?
Бачить і знає. Вона, не н аслухаю чи, чула
к о ж н е слово, в и м о вл е н е с т а р о ю М а р т о ю та ста­
р и м Я ки м о м . В гл иб ині с в о є ї д у ш і вона пе р е д б а ­
чала пр и й д еш н є своєї д и т и н и , і с е р ц е м , п о е н и м р а ­
д о сти, д якувал а в с е м и л о с е р д н о м у Б огу за щ астя,
щ о Він їй послав.
Д н і й далі линули на х у т о р і, я к звичайно.
Н ова н а й м и ч ка швидісо стала, я к своя, се ре д ч е ­
 165

л яд і й у с ім упо д о б а л а сь . Д о всіх вона була о д н а ­

ко в о ува ж н а , з у с ім а о д н а ко в о л а гід на ; го спо д и н я
й го с п о д а р були з н еї о со б л и во в д о во л е н і, а най­
б іл ь ш е за ї ї л ю б о в д о м а л е н ь ко го М е р ка . І спр ав­
д і, в ін без н еї не засипав і не пр о ки д а в ся ; все вона
з н а хо д и л а я ку с ь з а ч іп ку , щ о б бути біля й о го к о ­
л и с ки ; принос ила й о м у теплі пе л ю ш ки , т а к і'ч и с т і,
щ о хоч я к о м ^ паничеві й то не с о р о м . Вона нем о в
перед чувала, ко л и дитина п р о ки н е ться , і на ту хви­
л и н у з а в ж д и б у л о в н е ї н а п о го то в і за гр іте св іж е
м о л о к о . Стара М арта не м о гл а надивуватись на
та ку р евн у д байливість сво єї н о в о ї н айм ички . М и ­
н ув іщ е м іся ц ь , і Л у кія , на п р е в е л и ку д о са д у стар­
ш о ї най м и чки , ц іл іс ін ь ки й д ім опанувала. Сама
го с п о д и н я зв ір и л а їй усі з а хо д и й по ра н ня ко л о
го спод а р ств а, а п о т ім і кл ю ч і від к о м о р та від
л ь о ху їй оддала, — со бі лиш ила тіл ь ко кл ю ч а від
с кр и н і, та й то т о м у , щ о їй здавалось, щ о не го ­
диться го сп о д и н і кл ю ч а не м ати. С ам старий Я ким ,
нащ о в ж е лю д ина п о важ н а та н е го в ір ка , щ о б к о ­
го сь хвалити, та й той, бувало, са м -н а -са м із М а р ­
т о ю ча со м не втерпить і с ка ж е :
— Ну, й благодать ж е послав нам Господь
з о тіє ю Л у к іє ю !
— Я сама, встаю чи й л яга ю чи, м о л ю с я Богу
за благодать й о го с в я тую ! Ти глянь лиш ень, Я ки м е :
де вона не повер неться, щ о не зр о б и ть , — тіл ь ко
дивитись та л ю б ува ти з т о го ; а в ж е щ о д о М а р о ч ка ,
т о така щ ира, щ о я й не н а д и в ую ся ! О т, хочби
й м и н у л о ї н о ч і: М а р о ч к о п р о ки н у в с я , та й запла­
ка л о во н о, се р д е ш н е ; я со б і, я к м е ртва , сплю ,
а вона... і Господь ї ї знає, я к вона по чула з д р у го ї
хати! Я к пр о ки н ул а сь я, то вона в ж е м із ю к а й о м у
з м о л о к о м подавала та щ е й к а ж е д о м е н е : »Не
ту р б у й те с я , я й сама й о го пр исплю « . С пасибі їй !
Така д о б р а та щ и р а ! І о т у ж е ко тр и й м іс я ц ь вона
в нас, а хочби т о б і раз на село піш ла. Я кось у не­
д іл ю я й к а ж у їй : »Ти, Л укіє , хоч би д о ц е р кв и
166

в се л о піш ла!« — »1 д о м а , — к а ж е вона м е н і, —

м о ж н а п о м о л и ти ся , аби щ ира воля була«. Така
в ж е щ ир а та пильна, дай їй , Б о ж е , з д о р о в я ! Я п р о ­
сто, я к п а н і, ж и в у за її плечим а.
— Еге, і та ке д о б р о Бог посилає я к о м у с ь ле­
д а ч о м у ч о л о в ік о в і!
— ! не ка ж и , Я ки м е ! ін о д і а ж заплачу, на н е ї
дивля чись! Ч о м у б Т обі, Господи м и л о се р д н и й , не
послать їй талану та р а д іс н о го життя? Та хо ч би
то б і ко л и всм іхнула ся, чи п о ж а р тув а л а , — хіба щ о
з М а р о ч к о м , а то все така см утн а та невесела.
Т акі р о з м о в и п о зто р ю в а л и ся часто в го с п о ­
даря з го с п о д и н е ю . Вони дивувалися, ч о м у Л у кія
з а в ж д и така за д ум а н а , та їм , п р о с т о д у ш н и м , і на
д у м к у не спадала сп р а в ж н я причина ц іє ї з а д у м л и -
вости. Вони с о б і гадали, щ о ї ї л а гід н ість із б е зта ­
лання й по хо д и ть . П ро р ід ї ї та плем я вони наче
бо ялися з д ій м а ти м о в у , ін сти н кто в н о р о з у м ію ч и ,
щ о нещ асливу л ю д и н у не слід і р о зп и тув а ти п р о
її ко л и ш н є щ астя.
Н и з ь ко кл а н яю сь вам, п р о с ті, н ев че н і л ю д и !
С в о їм и р о з п и т к а м и ви пр и м уси л и б Ї Ї б р е хати ,
се б то п о д в ій н о стр а ж д а ти , бо не така її вдача бул а,
щ о б на с е р д е ч н ій спо від і н е б и л и ц і вигадувати.
Вона була сп р а в ж н я проста, р о з у м н а й п р е ­
кр асн а дитина п р и р о д и . В сім с в о їм чистим с е р ц е м
по ко х а л а вона старш ину-улана за й о го кр а с у , за
м о в у ласкаву. А ко л и в ін , награвш ися н ею , ки н у в її,
я к дитин® кидає л я л ь ку, т о во н а , н е р о з у м н а , т іл ь ко
заплакала й д о в го — щ е й д о сі — не м о ж е з б а г­
нути , я к м о ж е л ю д и н а присягатись, а п о т ім з б р е ­
хати. ї ї проста, н е по р о ч н а д уш а не м о гл а ц ь о го
з р о з у м іт и , а в тім для л ю д е й б іл ь ш -м е н ш ц и в іл із о ­
ваних ц е р іч звичайна, — так, я к узяти щ о та не
п о ве р н ути . .
На Р іздвяні свята го с п о д а р і по їхали на се ло
від від а ти с в о їх зн а й о м и х , а м іж н и м и й па н-о тця
Нила, о тц я д и я ко н а й увесь п р и ч е т ц е р ко в н и й .
 167

Л у к ія зосталася в д о м а сам а. (Ч елядь т е ж піш ла

в се ло на м у з и к и , к р ім ста р о го н а й м и та С ави, ід о
д н ю в а в і н очував у з а го р о д і з волам и). Вона була
щ аслива д о кр а ю , б о б ул а сама з с в о їм щ асл иви м
с и н о м ! В ипровад ивш и го с п о д а р ів і зачинивш и за
н и м и в о р о т а , вона п е р ш за есе у в а ж н о оглянула
весь д в ір , п о т ім увійш л а д о хати й засун ула за­
с у в о м д в е р і. М а р к о са м е спав; во н а підійш ла д о
й о го ко л и с ки , під н яла р я д е н ц е й дивилася «а
н ь о го , а ж д о к и він не п р о ки н у в с я . П о т ім узя л а
д и ти н у на р у к и й н іж н о -н іж н о поцілувала. Д итин а,
н е м о в р о з у м ію ч и , щ о ї ї ц іл ує р ід н а м ати, обвила
ї ї с у х у ш и ю с в о їм и п у х ки м и р уч е н я та м и . П о тім
во н а зняла о д н о ю р у к о ю ки л и м із с кр и н і, р о з с т е ­
лила й о го на п ід л о з і, посадовила на ки л и м М а р ка
й о д ступ и вш и в ід н ь о го к р о к ів з о два, плакала
й усм іхал а ся д о сво єї п р е к р а с н о ї дитин и; п о т ім
сіл а на ки л и м і взял а М а р ка на р у к и , н іж н о пр и ­
го р та ю ч и д о гр у д е й сво їх.
Я ка вона в ту м ить б ул а пр е кр а сна , яка щ а­
слива! Яка чудова, врочиста р а д ість пройш ла тод і
ц іл у ї ї істоту ! К о л и б с а м е т о ї хвилини на н е ї м іг
б и гля н ути її с п о ку с н и к, в ін би впав п е р е д н е ю на­
в к о л іш к и й м о л и вся , я к п е р е д с в я т о ю ! Ні, йо го
зч е р с тв іл ій , б р у д н ій д у ш і почуття та ке н е д о с я ж н е !
Д о в го вона бавилася з М а р к о м , під ійм а ла
й о го над го л о в о ю , становила на п ід л о зі на ноги,
зн о в під ій м а л а й зн ов становила, р о зм о в л я л а
з н и м , см іялася, цілувала й о го , плакала й зн о в у
см іял а ся; о д н о слово, гралася з н им , м о в се м и ­
літня дівчина, співала й о м у пісень, к а з ки о п о в і­
дала, звала й о го всім а з д р іб н іл и м и песливим и ім е ­
н ам и , а дитина, наче спочувала р а д о с т і с в о є ї щ а­
с л и в о ї м а те р і, б о за цілий д ень ні р а з у не заплес­
кала. Та я ке ж в о н о б у л о вр о д л и в е ! В еликі ка рі
о ч е н я та блищ али, я к а л м ази, і б у л и д у ж е п о д іб н і
д о очей й о го п р е к р а с н о ї м а т е р і; їх о д тін ю ва л и
168

ч о р н і д о в гі в ії, й ц е надавало їм я ко го с ь н ед и тя­

ч о го виразу.
Л у кія не по м іти л а , я к і івечір н ад ій ш о в. Щ о
й о го робить? Треба вечерять варити, а М а р к о п р о
ко л и с ку й не д ум а є: р о згул я в ся так, щ о й о го й до
н о ч і не по кла д еш спати! Хоч би хто з села ш видш е
вертався, а то п р и їд у т ь го сп о д а р і, — щ о вони с ка ­
ж уть? П о д ум а ю ть , щ о вона цілий день і цілий ве­
ч ір проспала! А ж ось за с кр и п іл и во ро та, і д о д в о р у
вїхали го сп о д а р і.
Л у кія відчинила їм д в е р і, ж а л ію ч и с ь на
М а р ка , щ о не дає їй у печі затопити.
— Щ о ж він роб ить, усе плаче? — спитала
М арта.
— Д е там плаче! За цілий день хоч би с к р и ­
вився, все пустує.
— О й, ти, в о л о ц ю го , в о л о ц ю го ! — п р о м о ­
вила М арта, п ід хо д я ч и д о М а р ка . — Та ти й о м у
щ е й ки л и м послала?
— К о л и ж не л е ж и ть у ко л и с ц і, все на р у к и
проситься.
— Бач, я ки й н е п о с и д ю щ и й ! С тривай, ось я
тоб і да м !...
С кинувш и ко ж у х а й овитку, М арта взяла
М а р ка не р у к и й сунула й о м у в р у к у по зо л о че н и й
м е д я н и к, го сти не ць па н-о тця Нила.
Л у кія заходилася топ ити піч. За кіл ь ка хви ­
лин у в ій ш о в д о хати й Я ким , зб и в а ю ч и га рапни­
к о м с н іг із н о в о ї с м у ш е в о ї ш а пки.
— Д о б р и в е ч ір ! — привітався в « , входячи
д о хати.
— Д о б р и в е ч ір ! — в ід по віл а Л у кія .
— О т м и, д я ку в а ти Б огу, й д о д о м у в е р н у ­
лися, — ска за в він, перехристивш ись. — А щ о
наш ха зя їн у д о м а поробляє? М а б уть , ради свята
плаче?
— Д е там плаче! Ц ілий д ень с п о к о ю б ід н ій
Л у к ії не дає; ц іл іс ін ь ки й день пустує та й пустує.
 169

— О й, ти, га й д а м а ко ! Глянь, як він о б о м а

р у че н я та м и м е д я н и ка за га р б а в!
І, по кла вш и на стіл кл у н о ч о к, Я ким , ски д а ­
ю ч и свиту й к о ж у х а , почав н іб и сам д о себе:
— Го ре м е н і з о тіє ю м а т у ш ко ю Л гке р іє ю !
На д о р о гу та ки та й на д о р о гу ! О т тоб і й н а д о р о -
ж и в с я ! А тут іщ е й д и я ко н и х а та й титарка із сво єю
с л и в я н ко ю . Н у, щ о ти з н и м и м аєш робити? З били
з п а нте лику, о ка я н н і, та й го д і! Л у кіє ! П о ки н ь ти
д о д ід ь ка св о ю піч! Іди лиш ень сю д и !
— А щ о ж ви б уд е те вечеряти, ко л и я піч
покину? — сказала Л у кія , по ве р н увш и сь д о н ього
з р о га ч е м у р у ка х і всм іха ю ч и сь.
— Не х о ч у я чечеряти сь о го д н і, та й завтра
не с х о ч у вечерять, і післязавтра... та й стара м оя
т е ж не хо ч е вечеряти... П р а вд у ка ж у , М арто?
— Бач, я ки й р о з у м н и й ! Д о б р е , щ о сам си­
тий, то д ум а є, щ о й усі ситі, а м о ж е бід н а Л у кія
ціли й день н іч о го не їла.
— Ну, ну, піш ла в ж е ! З т о б о ю й п о ж а р т у ­
вати не м о ж н * .
— Гарні ж а р т и вигадав!
— Та ц у р вам, варіть хоч три вече р і р а зо м ,
а я д о б р е зн а ю , щ о вечеряти не б у д у !
— О т о з а в го р и т ь ! Н ам біл ьш е зоста неться!
— Нехай вам зостається, — сказав Я ким ,
с ід а ю ч и за стіл. — А за св іти -н о , Л укіє , св іч ку.
Л у кія засвітила с в іч ку й поставила на стіл,
а Я ки м , р о з в я з у ю ч и к л у н о к , ти хе н ь ко заспівав:
»Та вир іс я в найм итах в неволі,
Та не б у л о д о л і н іко л и ,
Та гей!...
О й вир іс я в найм итах в д о р о з і,
П ри ч у ж о м у в о з і в д о р о з і,
Та гей!...
Та ч у ж ії вози м а ж у ч и ,
Та ч у ж ії воли пасучи,
Та гей!...
170

— Луктс! П оки н ь ти там св о ю піч, — сказав

№Н/ р о з го р т а ю ч и в е л и ку ч е р в о н у хустку. — В ізьм и
со б і, д о ч к о , м о я бе зтала н ниц е , в ізьм и та носи на
з д о р о в я ! О сь на о ч іп о к , а ось на ю п к у й на с п ід ­
н и ц ю ; в ізь м и , д о ч к о м о я , та носи на з д о р о в я .
Х о д и ти в нас не так, я к сирота, а так, я к р о м е н -
ська м іщ а н ка , я к н а ш о го го л о ви д о ч ка . Ц е з н о ­
сиш, д р у ге к у п л ю , б о ти в нас не н айм ичка , а ха­
з я й ка : м и із с та р о ю за тв о їм и плечим а, я к у Бога
за д в е р и м а ж и в е м о .
— В ізьм и, в ізь м и , Л у кіє , —- додала М арта,
— в із ь м и ! Це м и для тебе в м о с ко в с ь ки х кр а м а р ів
купил и.
— Та н ав іщ о ж ви купув ал и таке до бр о? —
сказала Л у к ія : т іл ь к о д а р м а гр о ш і іповитрачали!
— Не тв о ї, д о ч к о , гр о ш і, — Б о ж і: Б ог дав,
Бог і в ізь м е , — в ід п о в ів Я ким , д а ю ч и їй го сти н ц і.
А Л у к ія , б е р уч и їх , кланялась і к р із ь сльоз і <о-
во рил а :
— Д я к у ю , д я к у ю вам, м о ї р ід н і, м о ї д о б р о ­
д ії!
— О т так кр а щ е , — казав весело Я ким . Ти
Л у кіє , п о с л у ж и в ж е нам у наш ій стар ості, а м и,
дасть Бог, п о т р о х у з т о б о ю о б р а хує м о сь . Бачиш,
м и в ж е л ю д и стар і; Господь й о го знає, щ о з нами
б у д е завтра, а в нас, сама бачиш , дитина мала,
са м а -са м ісін ь ка . Ну, не дай Б о ж е , м о є ї ста р о ї не
стане... ку д и в о н о по д іне ть ся !
— П ер е хри сти ся! Щ о ти там , я к сич на к о ­
м о р і, віщ уєш ?
— А щ о ж ! У се в р у ц і Б о ж ій !
М ар та, кл а д уч и М а р ка д о ко л и ски , тихо п р о ­
м о ви л а :
— Не слухай й о го , М а р к у ! Ц е він так о д ти­
та р е в о ї сли вян ки .
— Щ о? — ска зав п р о т я ж н о Я ким . — Я к д а м
я т о б і сливянки, т о зн ати м е ш ти м е н е !
— О й, у ж е й слова сказати не м о ж н а !
 171

— Не м о ж н а !
І в хаті запанували тиш а; тіл ь ко М а р та ти хо-
ти хе н ь ко пр испівува ла ко л и с а н ку , п о з и р а ю ч и на
с е р д и то го Я ким а.
Н е з а б а р о м посходилася вся челядь; вечеря
б ул а го то ва ; всі, к р ім Я ким а , по сід ал и д о стол у
в п р о т и л е ж н ій хаті, по вече рял и й полягали спати.
З а хвилину все не х у т о р і спало. Не спав т іл ь ко
старий Я ки м ; він сидів у св ітл и ц і за с т о л о м , схи­
ливш и с в о ю с ір у го л о в у на м іц н і, ж и л а в і р у к и .
Д о в г о си д ів він м о в ч ки , а п о т ім заспівав
л едве ч у тн о :
» О й воли м о ї та п о л о в ії,
Та ч о м у ви н е орете?«...
Д о с п ів а в ш и п існ і, в ін з а го в о р и в с а м д о себе:
— П ід у, н е о д м ін н о п ід у ч у м а ку в а ть ! Та
й с п р а вд і, щ о я в д о м а в и с и ж у з ц и м и бабами?
К р ім гр іха , н іч о г о ! Н е те в д о р о з і: товар иство,
степ, м о ги л и , м іста, а п о м іста х ц е р кв и Б о ж і, ба­
зар и , ку п е ц тв о ! П ід хо д и ть д о теб е б о р о д а й п у за ­
тий: » П о ч о м у , ка ж е , ч ум аче , р иб а , або сіль?« —
»П о т о м у й п о т о м у , г о с п о д а ку п е ц ь !« — » А
м е н ш не м о ж н а , б р а т є ц ч у м а к : ? — » Н і, ка ­
ж е м о , г о с п о д а ку п е ц ь !« — »Ну, я к щ о не м о ж ­
не, т о нехай б у д е й Так«. І гр е б е ш со б і ч е р він чи ки
в гам ан !
— Гей, ч ум а кув а н н я , ч ум а ку в а н н я ! К о л и тб
я теб е з а б у д у ! Ні1, го д і! П ід у таки ч ум а кув а ти !
Д а й Б о ж е , т іл ь к о літа д іж д а т и , а то я о ту т з ба­
б а м и з о в с ім з а к и с н у !
Вставши зза столу, він д о в го щ е хо д ив по
хаті, п о т ім став п е р е д о б р а з а м и , п о м о л и в ся Б огу,
у зя « псалтиря й пр оч и тав п са л о м : » Г о с п о д ь
п р о с в і щ е н і є м о є , к о г о у б о ю с я « , а по­
т ім став р о ззу в а ти с я , п р и ка з у ю ч и :
— О т бе зтала н ня ! Н ік о м у й чо б о ти стягти!
Р о ззувш ись, він ізгасив с в іч ку й л іг спати, чи-
172

таю чи з пам яті м о л и тв у: » Д а в о с к р е с н е т

Б о г«.
О д н о м а н іт н о м инула зи м а на х у т о р і. П ри­
йш ов великий піст; о д го в іл и ся , піст пр о во д и л и
й В еликодня свя то го д іж д а л и ся. На святах, коли
го с п о д а р і поїхали д о пан-отця Нила вгості, Л у кія
са м -н а -са м із с в о їм си н о м у д р у ге по втор и л а ту
са м у сц ен у, щ о й на Різдвяних святах, т іл ь ко щ о
теп ер вона в ж е вперш е наділа нову с п ід н и ц ю
й ю п к у , а го л о в у повязала ш о в к о в о ю х у с т ко ю , —
все це, я к зн а є м о , б ули д а р у н ки с та р о го Я ким а.
Та п о п о л уд н і зайш ов на х у т ір у го р е ц ь із р із ­
ни м и » кра плям и« .
Коли він п о стука в у в ікн о , то Л у кія , щ о саме
захопилась була р о з м о в о ю з си н о м , трохи зл я ка ­
лася та зар аз ж е стям илась, о д сун ул а засув і впу­
стила у го р ц я д о хати.
У го р е ц ь , зв існ о , був у ка п е л ю сі з ш и р о ки м и
кр и с а м и та кул я сти м ве р хо м , у ш и р о к ій син ій ке -
р е ї, за плечим а м ав ко р о б , у р у ка х д о вгий ц іп о к ,
а сам із д о в ги м и вусам и.
Л у кія п о про хал а й о го сісти на лаві, й він б е з
ц е р е м о н ії та к і з р о б и в , спе рш у скин увш и з плечей
ко р о б а , а Л у кія ти м ч а с о м поклала сво го М а р о ч ка
в ко л и с к у й за кр и л а йо го р я д е н ц е м , боячись ли­
х о го о ка . П о т ім вона по вер нулась д о у го р ц я й за­
питала йо го.
— Я кі ж у вас є ліки?
— Ліки? У м е н е в ся кії, р із н і єсть кр а п л і: і на
зуб и , і на голова, і на рука, і на
н о г а — в с я кії кр а п л і єсть, тіл ь ко х о р о ш ф р а у
деньга б уд е не ж а л ку в а ть ! — сказав у го р е ц ь , д о ­
сить нахабно всм іха ю ч ись.
— Ну, га р а зд ; а чи є в теб е такий л ік, щ о б
о д у с я к о ї хв о р о сти дитині пом іг?
— А я к ж е ! Від р із н о ї х о р о б и р із н і, всякі
кр а п л і єсть.
і він р о з к р и в свій к о р о б і почав п о ка зув ати
 173

їй пл яш еч ку за п л я ш е ч ко ю з р із н о б а р в н и м и р і­
динам и.
— О ц е від зуба, це — від голова, це — на
пр опа сн и ц я, ц е — на р у ка , ц е — на н о га , ц е — як
ж и в о т и к тро хи не теє...
— А се м и б р а тн ь о ї кр о в и не маєш? Вона
с а м а в ід у с іх х о р о б пом агає.
— Єсть, єсть! З н а й д у зараз.
І він с к о р о дістав із ко р о б а з а го р н е н у в па пір
с е м и б р а тн ю кр о в . Ц е б ул и н евеличкі гр у д о ч ки
ч о го с ь с ка м я н іл о го , щ ось н іби д р іб н і с к о й к и те м -
н о р о ж е в о ї б арви; а ч о м у це звуть се м и б р а тн ь о ю
к р о в ю , т о го й сам і у го р ц і не зн аю ть.
— і А щ о ко ш тув а ти м е ота гр удочка ?
— Ц е — два ка р б о в а н ц і й пів.
— О й, Б о ж е , м ій ! щ о ж м е н і робити? Я тіл ь ко
три ко п и м а ю .
— Т ілько о д н а ка р б о в а н е ц ь і пів? Не м о ж ­
на, — тро хи м а ло, хіба щ е, х о р о ш и й ф ра у, ча­
р о ч к у ш напс, р о з у м іє ш — го р іл ка , і т р о ш к и їсти.
— Д о б р е , і го р іл к и д а м , і їсти дам , уступіть
т іл ь ко м е н і, ради Бога, за тр и ко пи.
— Д о б р е , д о б р е ! В ід д а ю , — і він подав їй
гр у д о ч к у ч а р ів н о го л іку .
Вона взяла й о го п о б о ж н о , за го р н ул а в ш м а ­
точо к полотна й заховала за о б р а з и ; п о т ім дістала
із скр и н і м ід я н і гр о ш і, розплатилася з у го р ц е м ,
с а м о го й о го посадовила за стіл, дістала з м исни ка
в о с ь м и ку тн у р о з м а л ь о в а н у п л я ш ку з го р іл к о ю
й поставила п е р е д н и м ; поставила па ску, хо л о д н е
ло ро ся й п и р іж к и з с и р о м та із см е та н о ю . П оста­
вивш и все я кс л ід , поклала й о м у на ко л ін а білий
р у ш н и к, виш итий на кр ая х ч е р в о н о ю за п о л о ч ч ю ,
а сама відійш ла д о ко л и ски .
У го р е ц ь , хоч і прохав т іл ь ко т р о ш к и ш напсу,
п р о те випив д ві ч а р ки з р а з у о д на п о о д н ій , а т р е ­
тю , — після п е р ш о го ш м а тка п о ро сятин и. З ївш и
все, щ о б у л о поставлено на столі, у го р е ц ь ч ем но
 174

вкл он ився Л у к ії, п о т ім п о п р о ха в в о гн ю , запалив

с в о ю п о р ц е л я н о в у л ю л ь к у з кр и в и м ч у б у к о м і п о ­
чав зб ир атися в д о р о гу . П о кл а в ш и к о р о б на спину,
ке р е ю на плечі, ка п е л ю х на го л о в у та взявш и ц і­
п о к у р у к и , він іщ е р аз укл о н и в ся Л у к ії та й п і­
ш ов із хати.
Л у к ія , випр о вад ивш и у го р ц я за во ро та, вер­
нулася д о хати, п ід ій ш л а д о ко л и с ки , відхилила
р я д е н ц е й, побачивш и, щ о М а р к о спить, п е р е х р и -
стила й о го й л е д ве д о то р кн у л а с я губ а м и д о й о го
п о ч е р в о н іл о ї щ іч ки , боячись р о з б у д и т и й о го п о ­
ц іл у н к о м
— Тепер я, хвалить Бога, с п о кій н а , — го в о ­
рила вона д о се б е : теп ер я д о б р е зн а ю , щ о м ій
М а р о ч к о б у д е ж и в и й і з д о р о в и й ; тепер я м а ю л ік
на в сяку н е д угу, а за щ астя й о го я в ж е певна:
я ви б лага ю й о м у в Бога й в ік д о в ги й , і д о л ю д о б ­
ру... Чи ска зати й о м у ко лись, щ о я й о го р ід н а
мати? чіл н іко л и не говорити?
І вона зад ум ал а сь.
— Н і, не с к а ж у , н іко л и не с к а ж у ! Х іб а п е ре д
с м е р т ю на с п о в ід і п о ка ю с я , а т о н ік о м у в світі не
ска ж у!
І з ти м с л о в о м , вона прибр ала з сто л у після
у го р ц я , під ійш л а д о ко л и ски , подивилася на сина,
стала н а в ко л іш ки п е р е д о б р а з а м и й, плачучи, м о ­
лилася за ж и ття та щ астя у л ю б л е н о го сина...
С о н ц е в ж е за й ш л о ; челядь, співа ю чи, в е р н у ­
лася д о д о м у . Н ареш ті во ро та від чин илися, й пр и ­
їхали са м і го с п о д а р і.
— А м и , Л у кіє , на д о р о з і у го р ц я зустр ін у л и ,
— хвалилася М а р та , в хо д я ч и в хату, — і я в н ь о го
купи л а с е м и б р а т н ь о ї кр о в и для н а ш о го М а р о ч ка :
Бог й о го знає, а м о ж е щ о й трапиться ко л и , то
в нас і л ік б уд е.
— А щ о, він спить? — спитала вона, в ж е зни­
зи вш и го л о с.
— С пить, — в ід п о в іл а Л у к ія тихо: — 1 тут
 175

у го р е ц ь був, і я т а к о ж се м и б р а тн ь о ї кр о в и к у ­
пила.
— »О й го п по вечері,
З атул яйте , д іти , д в е р і,
А ти, стара; не ж у р и с ь
Та д о м е н е прихились«,.,
Так пр и співува в веселий Я ким , вхо д ячи д о
хат!и.
— Ц ить!., пяний л о б у р е ! — п р о го в о р и л а п о ­
ш е п ки М ар та, в ка з у ю ч и на ко л и с ку .
Я ки м з а м о в к і, н іб и т о зл яка вш ись, ски н у «
ш а п ку й почав христитися п е р е д о б р а за м и , п о т ім
м о в ч ки р о з д я гс я й л іг на постіль.
— Ну, в ж е й той о те ць С авелій... а б о д а й -
ж е й о го !..
— Ц ить!., просичал а М арта.
Я ки м з а м о в к , по кл а в го л о в у на п о д у ш ку
й с к о р о заснув. Н е за б а р о м за й о го с л ід о м п іш л о
й усе , щ о ж и л о на хуторі,.
Весна ш в и д ко р озви ва л а зелені віті їв Я к и м о -
в ім га ю ; ч ер еш ні, виш ні й усі о во ч е ві д е ре ва
по вер х з е л е н о го листу вкрил ися м о л о ч н и м , б іл и м
цветом, а зе м л я — р із н о б а р в н и м р я с то м . Поча­
лася р о б о т а в полг. Я ким вирядив у д о р о г у сво їх
ч у м а ків із п ш е н и ц е ю , та сам не піш о в ч у м а ку в а т и :
боявся, щ о б не д о вел о ся по кла сти с в о ї старі ко сті
десь на ч у ж и н і, в степу, при д о р о з і, я к то часто
трапляється з за в зя ти м и ч у м а ка м и . Вирядивш и
ч у м а ків , він із п о к о р о ю взявся д о п и л ь н о ї п р а ц і
на сво їй п а сіц і:
— Д е в ж е м е н і те п е р п о д о р о га х веш та­
тися та з ку п ц я м и торгуватися? М о є д іл о те п е р —
в е р то гр а д та б д ж іл к и Б о ж ії!.. Нехай м о л о д і чу­
м а ку ю т ь !
І він м а л о не з о в с ім оселився на п а с іц і. Раз
на день за хо д и в д о хати та й то, щ о б т іл ь ко п о ­
обідати. П ри бр авш и й у п о р я д ку в а в ш и в пасіці в се
я кс л ід , він, д о к и б д ж о л и щ е не р о їл и ся , р о з г о р -
176

гав собі псалтир та й читав уго л о с , з р а н ку д о ночі,

від д о ш ки д о д о ш к и ; а ко л и в ж е я з и к втом иться,
то бе р еться д о р о б л ю в а ти новий вулик, початий
іщ е м и н у л о го літа, або латає стар у с ір у свиту. Інод і
пр иходила д о н ь о го на п а с іку стара М арта з М а р ­
к о м , і це б ул о в й о го велике свято: вийм ав то д і
с тіл ь н и к м е д у з кр а щ о го вулика й з ус іє ю ласка­
вістю частував д о р о г о г о гостя, то б то М а р ка .
З п о ч а т ко м весни, Л у кія з д р у го ю н а й м и ч ­
к о ю н е в то м н о ко па ла за гаєм гр я д ки п ід г о р о ­
д и н у, а коли гр я д к и були го то в і, й го р о д и н а п о ­
сіяна та по саж ен а , вона скопала д ві гр я д ки в гаю
м іж д е р е ва м и , посадовила кв іт ки й щ ов еч ор а
їх поливала. П р и й ш л о л іто ; настали ж н и ва , п р и ­
йш ов і день М а р ко в и х у р о д и н , щ о й о го знала
одна т іл ь ко Л у кія .
Т ого п а м я тн о го дня вона вдосвіта піш ла д о
с во го кв ітн и ка , нарвала н а й кр а щ и х кв іт о к , сплела
з « и х в ін о к, ти хе се н ь ко зайш ла д о хати, так щ о
й М ар та не п о ч ул а , й поклала в ін о к на го л ів к у с о н ­
н о м у М а р к о в і. Від д о т и ку св іж и х, в о гк и х к в іт о к д и ­
тина п р о ки н у л а с ь і заплакала. М ар та збуд и л ась
і побачила над ко л и с к о ю зл я ка н у Л у к ію .
— Н ащ о ти й о го збудила? — спиталася
М арта.
— Я й о го н е б уд ила: в о н о са м о п р о к и н у ­
лось; я т іл ь ко в ін о к й о м у принесла, б о в о н о сь о ­
го д н і... — і вона ледве не п р о го в о р и л а сь .
— Н ащ о й о м у твій вінок? Т іл ь ко дити н у зл я­
кала! В ізь м и й о го та по вісь п е р е д В а рвар ою вели­
ко м у ч е н и ц е ю .
Л у к ія м о в ч ки взяла в ін о к іі повісила й о го пе­
р ед о б р а з о м .
С а м е то го дня б у л о яке сь ве л и ке ц е р ко в н е
свято; вона по зичила ка р б о в а н е ц ь гр о ш е й у д р у ­
го ї н а й м и ч ки і в п е р ш е за ввесь час попросилася
в М е р ти піти н а село. Вона прибралась у сво ю
ю п к у й с п ід н и ц ю , по вязала го л о в у ш о в ко в о ю
 177

х у с т к о ю , подивилася в д зе р ка л ь ц е , щ о б ул о вм а ­
з а н е в стіні, і з р а д о щ ів а ж по че рвон іла. Та
й пр авд у ска за ти , хоч вона й пролила б а гато сліз
і натерпілася го р я се р д е ч н о го й тіл есн о го, a see
щ е була кр а л е ю , все щ е ж и в о нагадувала вона ту
за квітча н у в ін к о м із п ш е н и ц і, ту щ асливу ц а р и ц ю
свята — Л у к ію .
П оп р о щ а вш и сь із М а р к о м та М а р т о ю , вона
піш ла на село.
Щ е й у всі д зво н и не д зво н или, як вона ввій­
шла д о ц е р кв и ; в ц е р кв і л ю д е й б ул о чим ало, і всі
д о є д и н о го п о м іти л и н е зн а й о м у м о л о д и ц ю . Д ів ­
чата й х л о п ц і п о ш е п ки о д н е в о д н о го питали: »Чия
ц е така гарна м о лод иц я? Вона ж , ні на к о го уваги
не зве р та ю ч и , поставила п е р е д м іс ц е в и м и о б р а ­
за м и по свіч ц і й подала на ч асто чку »о з д р а в і ї
младенцяМарка«.
Після С л у ж б и Б о ж о ї найняла м о леб ен ь
>ю з д р а в і ї р а б і в Б о ж и х : Я к и м а , М е р т и
й м л а д е н ц я М а р к а«. П ан-отець Нил дав їй
п р о с к у р у й пр оха в зайти д о н ь о го по об ід ати.
Вона зайш ла. М а туш ка Л іке р ія привітала її,
я к с в о ю р ід н у ; багато р озпитува ла п р о хуто р ян ,
о со б л и во п р о М а р ка : чи п р о ко л о л и ся в н ього
з у б ки , чи зд о р о в и й , чи великий він виріс і т. інш.
П о о б ід і Л у кія по про щ ала ся з па н -о тц е м
М илом та з м а т у ш к о ю й піш ла на хутір.
На селі д о в го го в о р и л и п р о неї п а р у б ки та
дівчата, та н іх т о не д о від ав ся, хто вона й з в ід ­
кіл я.
В ернувш ись на х у т ір , Л у кія пе р е ка за л а п о ­
кл о н о д б а тю ш ки та від м а туш ки , п р о с к у р к у п о ­
клала д о завтра за о б р а з , пом илувалася на со н ­
н о го М а р ка , скин ул а з себе св я тко в е вбрання, за ­
топила піч у д р у гій хаті й заходилася варити ве­
черю .
О т а к м и н у в пе рш ий р ік Л у к іїн о го п е р е б у ­
вання на х у т о р і. Так або м а й ж е так сам о м инув без
12
178

я ки хо сь п р и го д і д р уги й р ік , хіба тіл ь ко , щ о М а р к о

почав ви р азн о вим овляти слово »м ам а«. Б о ж е мім,
я к ж е ж усі тіш илися! Й ого с е р д е ш н о го р а з -у -р а з
пр и м уш ува л и, м о в па пугу, вим овляти оте чарівне
сл о во ! За т и ж д е н ь , чи за два старий Я ким д обився
го го, щ о М а р к о почав вим овляти слово »тато«.
С тарий р адів, я к дитина; він у ж е хотів був по чи ­
нати вчити М а р ка гр а м о ти , та, на пр еве лики й його
ж аль, М а р к о не м іг вим о вити ні є д и н о ї літери,
а М арта щ од ня милила с в о м у с та р о м у й о го с ір у
го л о в у за те, щ о п о -д у р н о м у м уч и ть б ід н у дитину.
Щ е під кін е ц ь то го таки літа, я ко сь у не­
д іл ю , після о б ід у , сиділи вони втрьох за хатою
й куш тували ч е р в о н о б о кі спа сів ські яб лука, а М а р ­
к о п е р е д ним и лазив со бі по ш п о р и ш у. К уш тую ч и
я б л ука , вони заслухалися Я ким а, щ о м о ж е в сотий
р а з р о зп о в ід а в їм , я к, ідучи раз із Д о н у , з за д н ь о ­
го в о з у ко леса й л уш н ю загуб ив. Заслухались вони
й не бачать, щ о М а р к о , ставши на н іж к и , дибає до
них, пр остягн увш и рученята, та всм іха ю ч ись п р о ­
м о вл я є : м а м о ! тату! Щ о ж то була за радість, як
.'іобачили вони, щ о М а р к о х о д и ть ! Л у кія а ж за ­
тр е м тіл а з р а д о щ ів , кинулася д о сво го М а р о ч ка ,
взяла й о го за р у ч е ч к у й підвела д о н есподівано
вщ асливлених стар их. С тарі, н а в п е р е м ін ки , почали
во д ити й о го ко л о хати й до во д и л и ся д о т о го , щ о
М а р к о заплакав і к р із ь сльози п р о м о в и в : » м ам о ,
ка..«. Старий Я ки м не тям ився з р адости, тіш учись
ц и м М а р к о в и м ви сл о в о м :
— Так їх, сину, та к! Бач, старі баби зам учи
б ід н у д и ти н у! — го в о р и в він, за б ува ю ч и , щ о він
ж е ж сам найб ільш е м учив й о го о ц іє ю п е р ш о ю
наукою .
Т ого таки р о к у , восени, по пе рш ій п о р о ш і,
м и сл и вц і, го нячи зайця, п ід ска ка л и д о с а м о го ху­
то р а , а щ о б ід о л аш ний заєць сховався від со б а к
у х у т о р с ь к о м у га ю , то неса м о виті псарі виріш или
ви д о б ути б ід н е з в ір я т к о з го с ти н н о го хуто р а . Том у
 179

вони, під'їхавш и д о во ріт, почали го л о сн о ви м а ­

гати, щ о б їм одчинили во ро та,
Я ки м , н аки нув ш и на п л е ч і к о ж у х а , са м ви й ­
ш ов д о них і, знявш и ш а п ку, спитав, ч о го їм тр е б а .
— В ідчиняй во ро та, ка ж у т ь то б і, старий х а-
х о л !
Я ки м надів ш а п ку і, н е ка ж у ч и ні слова, п іш о в
наза д д о хати.
— Щ о там таке за ворітьм и? — спитала й о го
М арта.
— Татарва наб ігла! — с п о кій н о в ід п о в ів
Я ким .
Ворота бул и , к р ім засува, з а м кн е н і на т я ж к у
ш в е д с ь ку к о л о д к у . М и сл и вц і, м а буть, були тр о х и
»з н а м о ч е н и м и м о р д а м и « (те р м ін т е ж із
їх н ь о го л е кс и ко н у ); вони по зл а зи л и з ко н е й і за ­
ходилися виваж увати во р о та ; та праця була їм не
по си л і, і це щ е більш е їх р о зл ю ти л о . Я ки м вий­
ш ов у д р у ге , а з н им — не втерпіли — вийш ли
М а р та й Л у кія .
О д и н із м и сл и в ц ів у с ко ч и в д о д в о р у чер ез
п е ре л аз і, н а м ір я ю ч и с ь га р а п н и ко м , б іг д о Я ким а ;
та вр аз спинився, наче вкопа н ий, і га ра пн ика даз
д о л і. Ц е був гарний стр ун ки й ю н а к, з вуса м и, щ о
л ед ве засіялися. Ц е був б е зсе р д е ч н и й с п о ку с н и к
Л у к ії. В гледівш и її, він і р у к и о пустив — так з д и ­
вувався; але ж , сха м ен увш ись, ч е м н о зве р н увся
д о Я ким а :
— С лухай, д ід у с ю ! Коли в ж е не хо че ш нас
пустити д о с в о го хутор а по по л ю ва ти , то пусти,
б у д ь ласка, хоч д о хати тро хи п о гр іти сь .
— П р о с и м о ла скав о! — сказав пр и в ітн о
Я ким .
— П р о с и м о , панове, д о д в о р у , — гу кн у в
м и сл и ве ц ь на св о їх товар иш ів.
Л у кія , щ о пізн ала й о го з го л о су, ш видш е п о ­
б ігл а д о світлиці, взяла з ко л и с ки с о н н о го М а р ка
й перенесла д о д р у г о ї хати.
180

— Щ о ц е ти робиш ? — спитала її М арта.

— Вони пяні ввійдуть д о світлиці та р о з б у ­
дять й о го с е р д е ш н о го .
Л у кія не по м илила сь: м и сл и вц і ввійш ли д о
хати з галасом , несучи велику о б пл е тен у п л я ш ку ;
вони досить нахабно звеліли дати со бі з а к у с ки ,
по сід али до стол у та й захо дилися »м о ч и т и
м о р п, и«.
М о л о д и й ко р н е т випив тіл ь ко дві ш кл я н ки
й біл ьш е не схотів пити; він у с е водив о чим а по
хаті, а п о т ім спитав у М ар ти :
— П ре ш а новна б а б у с ю ! Я бачив із т о б о ю на
д в о р і щ е о д н у м о л о д и ц ю , — хто вона така?
— То Л у кія , наша найм ичка.
— Так о ц е , м а буть, ко л и ска для ї ї дитини?
— Ні, то наш а дитина.
— К уд и ж сховалася твоя наймичка? М и ж
не з в ір і, ч о го їй лякатися? — т а к питав ч о р н о б р и ­
вий, з ки р п а ти м си н ім н о с о м і д о в ги м и вусам и,
м и сливе ц ь. Ц е був ко м а н д и р у л а н с ь ко го е с ка д ­
рону.
— Вона в д р у гій хаті, порається.
— А чи н е м о ж н а , го л у б о н ь к о , подивитись
на т в о ю найм ичку? Вона, здається, гарна з себе, —
м о ви в той са м и й р о т м іс т р , з а к р у ч у ю ч и вуса.
— Така са м а, я к і інш і л ю д и . Та їй те п е р н і­
ко л и , — від по віл а М арта.
— Ну, па но ве ! З а па л ю йте л ю л ь ки та й гай­
да ! М а б уть наш і ко н і таки д о б р е п о м е р зл и . Ба­
б у с ю , дай лиш ень нам о гн ю .
М арта засвітила їм св іч ку . М и сл и вц і по за п а ­
л ю в а л и р із н о м а н іт н і л ю л ь ки й вийш ли з хати.
Я ки м випровадив їх за во ро та, по б а ж а в їм щ асли­
в о го полю вання й вернувся д о хати.
Я к тіл ь ко піш ли н епр о хан і го сті, Л у кія п р и н е ­
сла М а р ка , щ о все плакав, поклала й о го в ко л и с ку
й стала колихати, ти хе н ь ко н а с п ів у ю ч и якусь пісн ю .
М а р к о з а м о в к і с к о р о заснув.
 181

Я ки м д о в го сидів м о в ч ки за сто л о м , сп е р ­
шись на р у к и , а п о т ім ледве ч утн о п р о м о в и в :
— Бог й о го святий знає, ко л и от/і улани п і­
дуть о д нас. П р о гн ів и л и м и Господа м и л о с е р д н о го !
О т у ж е четвертий р ік стоя ть та й стоять, наче на­
віки ту т о селилися. І щ о то й д ур н и й т у р о к думає?
Х о ч б и ш видш е в ій н у починав, то м о ж е б дав Бог,
щ о й у л а н ів о д нас на війн у вивели б, а т о д у р н о
т іл ь ко хл іб їд я ть , — б о , бачте, деш евий. Н у, та
х л іб іщ е б а й д уж е , у нас йо го , слава Б о гу, чим ало,
а з ним и то в ж е гр іх та й го д і! О т хочб и й наш і
Бурта, — чи ве л и ке село? А л ю д и д о б р і го в о р я ть ,
щ о в ж е тр е т ю п о к р и т к у п о кр и л и .
Л у кія зд р и гн ул а ся .
— Так, тр е тю п о к р и т к у ! Чи ж то жарти?
А я к ж е в о н о б а тько ві та м а тер і безталанній?
А їм бідолаш ним ? П р о п а щ і, н авіки п р о п а щ і!
Л у кія тихо заплакала.
— Плач, м о я д о н ю , плач! Ти щ е, слава Б огу,
хоч м о с ко в ка , та все ж не п о к р и тк а ; у те б е щ е з о ­
сталася хо ч д о б р а слава, а в тих б ід о л а ш н и х щ о
зосталося? С о р о м , д о с а м о ї м о ги л и с о р о м !
Д о к и Я ки м п р о ка зув а в о ц е й свій м о н о л о г,
М ар та сиділа на скр и н і, п ід п е р ш и стару го л о в у
р у ка м и , а п о т ім і сама з а го в о р и л а :
— Так, Я ки м е , т а к ! Вічна нар уга , вічний п р о -
кл ін на з е м л і! А на т о м у світі що? О го н ь н евгаси­
м и й... с ка за н о — б луд ниц я.
— О т о ж то й є, щ о ти д ур н а баба: стоїш
у ц е р к в і, а не чуєш , щ о о тець д и я ко н із єванге л ії
читає?
— А щ о ж він там читає?
— А те, щ о Господь пр ощ а є всіх по ка яни х
гр іш н и к ів , навіть і б л у д н и ц ю !
— П равда!.. Правда, Я ки м е ! О т і М а р ія Є ги ­
петська... я к ти читаєш у ж и т ії...
— Т о-то ж б о й є... а о т пр и по д о б и л а сь:
— Не плач, д о ч к о Л у кіє ! Тобі нема ч о го пла-
 182

кати, — ти ч о л о в іко в а ж ін к а . Н ехай плачуть та м о ­

ляться о ті безталанні, а ти й б е з ч о л о в іка знайдеш
ш м а т о к чесно го хліба... А л е ж о т щ о, — н у -м о
о б ід а ти , а то за тим и уланам и й п о о б ід а ти не
вдасться...
Л у кія м о в ч к и н а кр и л а стіл чи сто ю ска те р ти ­
н о ю , поставила с іл ь н и ц ю , поклала п а л ян ицю й но­
ж а на стіл. Я ким , пере христивш ись, почав краяти
хліб то н е н ь ки м и с ки б о ч ка м и , зр о б и в ш и сп е р ш у
н о ж е м хреста на хл іб і. П ерехристивш ись, сіл а за
стіл і М ар та , а Л у кія насипала б о р щ у в м и с ку .
Заєць, со б і на лихо, вискочив із хуто р а
в п о л е сам е в то й час, ко л и Я ки м зачиняв ф ір т к у
й б а ж ав м и с л и в ц я м д о б р о го по л ю ва н н я. М и с л и в ц і,
по б а чив ш и с в о го к о с о о к о г о в о р о га , за гу ка л и :
» Г у д ж а , гу д ж а « й пом чалися с л ід о м за с в о їм и
х о р та м и , а ж сн іго ви й пил знявся за ними.
О дин із м и сл и вц ів, п р о ска ка в ш и тро хи , в ід ­
став о д то в а р и ш ів , спинив ко н я , т р о ш к и постояв,
наче п р о щ ось м ір к у ю ч и , п о т ім м а хнув н а га є м
і п о в е р н ув ко н я на Р о м о данів ш лях.
М и сл и ве ц ь той б ув м о л о д и й ко р н е т, щ о
в хаті пив го р іл к у ш к л я н ко ю . А л е це — н е д о р е ч і:
м о ж н а й г о р іл к у пить, і ч есн и м б ути, — о д н о о д ­
н о м у не вадить. Та м о л о д о м у ко р н е т о в і, здається,
го р іл к а , а м о ж е й виховання п е р е ш ко д и л о бути
ч е сн и м , — са м е т о м у , щ о він був б л а г о р о д -
н о ї породи.
Д о в г о він їха в м о в ч ки , наче гл и б о ко з а д у ­
м авш ись. П р о щ о ж д ум а в цей б л а го р о д н и й ю нак?
М о ж е він зга д ува в м ин ул е , м о ж е він згад ав св о ю
п р о в и н у пе ре д п р о с т о ю с е л я н ко ю , і со вість гр и з е
й о го м о л о д у та в ж е по псов ан у душ у? Та д е там *
Він у с е п р о м о в л я в сам д о се б е :
— О т, біс ї ї не взяв, я к вона після п о л о гів по
кр а щ а л а , п р о с т о б е л ь - ф а м ! (мовчанка). Ш к о ­
да, щ о н е бачив хл о пчи ка , а, м а б уть, д у ж е га р ­
н е н ь ки й ; я п а м ятаю й о го оченята, — з о в с ім я к у н е ї
 183

[знову мовчанка). А щ о я кб и на д о з в іл л і почати

зонову? Д а л е к о , б іс о в о го ба тька , їзд и ти — ве р сто в
із тр и д ц я ть, п р и н а й м н і!.. А таки страх я к п о к р а ­
щ ал а! І ч о го вона, д ур н а , втікл а з с в о го села? На­
см іха ю ть ся ... Велика б ід а ! П о с м ію ть с я та й п е р е ­
стануть ( знову мовчанка). Ба, ч уд о в а д у м к а ! Е скад­
р о н наш о д и н на два села! Га ра зд! П о ж е р т в у ю
р о т м іс т р о в і М у р з у , нехай п е ре ве д е м е н е д о тр е ­
т ь о го » в зво д у« , щ о стоїть в т о м у селі, я к його?..
Гурта, Бурта, чи щ о? Б раво! Ч удо ва д у м к а ! Тоді б
я щ о д н я м іг бувати на х у т о р і. Ч уд е сн о ! Н у, м о я
ч о р н о б р о в а Л у к іє ч к о , з а гу л я є м о ! З га д а є м о к о -
л и ш н є -м и н ул е ! Гайда! Н ема щ о д о в го р о з д у м у ­
вати...
І він пустив ко н я навскач.
П р о с ка ка в ш и верстви з о дві він дав ко н е в і
від са пн ути й з н о в у за го в о р и в :
— Гаразд, т іл ь ко я к я р о з л у ч у с я з »братам и
р о зб ій н и ка м и « ? Д е н ь , д р у ги й , х а й ти ж д е н ь , м о ж н а
їсти р я б ч и ка , але п о т ім заб аж ається й к у р іп о ч к и .
А в т ім м о ж у п р и н а й м н і раз « а ти ж д е н ь о д від ува ти
св о ю зав зя ту б р а тію , — в о н о б у д е р із н о м а н іт ­
ніш е, а т о м у й ц іка в іш е . На т о м у й стане! Б о ж у та­
ких випадках яка сь ж е р тв а нем и нуч а !.. Неси м ене,
м ій к о н ю б а ски й !
І він ш м а гн ув нагаєм по р е б р а х с в о го бас­
к о го ко н я . Кінь летів усе ш вид ш е та ш видш е, за­
чувш и, щ о б л и з ь к о се л о . В ш и р о к ій , за м е те н ій сні­
го м д о л и н і, позначилася синя см уга , — це б ул о
село, р ід н е Л у к іїн е село. К о р н е т х о д о ю пр о їха в
ц а р и н у, а п о т ім п ід т ю п ц е м вїхав д о села. Перш а
ж и ва р іч , щ о впала й о м у в о к о , був пяний селянин,
:що ледве трим ався на ногах. К о р н е т пізнав у н ь о м у
Л у к іїн о го ба тька .
— З д о р о в був, д я д ь к у ! — м о ви в ко р н е т,
с пи н яю чи ко н я .
— З м о д о р о в і були, ваш е б л а г о р о д і є ! —
л едве п р о ви в той, ски д а ю ч и ш а пку.
184

— А я знайш ов тв о ю Л у к ій к у !
— Вона т е п е р не м о я , а ваш а! — в ід п о вів
Л у к іїн батько.
і з тим с л о в о м насунув на о чі св о ю з р у д іл у
ш а пку й піш о в, хитаю чись, д о своєї, давно в ж е не­
м а з а н о ї хати. А ко р н е т подивився й о м у вслід
і пром овив:
— Д у р н и й м у ж и к , а т е ж м и ш к у в а т и хо че !..
і, взявш ись у б о ки , по їхав се л о м х о д о ю .
А д ур н и й м у ж и к бе з ж а д н о го м е ти кува нн я
п р и й ш о в д о сво єї н е то п л е н о ї хати, глянув не голі
стіни й, ніби п р о тве р е зи вш и сь , ски н ув ш а п ку , п е -
р ехристився тричі й ліг на д у б о в у , давно вж е
н е м и ту лаву, п р о м о в л я ю ч и наче к р із ь сон:
— О ц е то б і й постеля, старий д у р н ю ! Не вм ів
спати на пе рині, та к тепер — на лаві, п ід л а в о ю ,
в п о м и й н и ц і, на с м іт н и ку , в к а л ю ж і з сви н ьм и спи,
старий пяниц е! О Господи, Господи, твоя воля!
А здається, така тиха, така плоха була! А о т ж е
о б д у р и л и м о ю сиву го л о в у !
І він, не п ід в о д я ч и голови, вго лос заплакав.
Хата була п о р о ж н я , хо л о д н а ; під л а во ю ле ­
ж ал и п о р о зб и в а н і го р щ к и та р о з т р іп а н и й він и к.
По хаті валялися тіл ь ко р е ш тки столу та о сл о н у,
а лави й р е ш т о к не б у л о в и д ко . К о ц ю б и , м а к о ­
го н у , р о га ч ів т а к о ж не б ул о в и д ко біля печі, а п о ­
піл у печі н а м о р о з з ю припав. П устка ! З о в с ім п у ­
стка ! А щ е недавно була це весела, біла, світла
хата!
Д е ж поділася принадна, с кр о м н а краса с е ­
л я н с ь ко ї хати?
С о р о м у сво єї є д и н о ї дитини, сво єї Л у к ії, не
п е р е ж и л а стара м а ти; плакала вона, плакала, п о ­
т ім за н е д уж а л а та с к о р о й по м е р л а . С тарий, п о х о ­
вавши с в о ю б ід о л а ш н у д р у ж и н у , не встояв п е р е д
в е л и ки м го р е м , — почав пити, і за два р о к и п р о ­
пив усе своє д о б р о та в ж е до б и р а вся й д о с а м о ї
 185

хати. О сь я кі б ув аю ть ін о д і наслідки о м а н л и в о го
по р и в у.
Д о в г о щ е він б у р м о т ів напівсонний, а ж за­
м о в к. Трохи з г о д о м вибігла на се ре д ин у хати м иш а
з н ор и , по кр ути л а го л ів к о ю і, м а б уть, по м іти в ш и ,
щ о на лаві спить ха зя їн , вернулась назад, щ е раз
огл ян ул ась та й сховалась д о сво єї нори.
А на х у т о р і д н і м инали бе з о соб ливих п р и ­
го д . М а р к о виростав не д н я м и , а го д и н а м и ; з у б к и
в н ь о го п р о ко л о л и с я бе з о соб л и ви х п р и п а д ків , я к
то з ін ш им и д іть м и буває; в ін у ж е почав ходити
по хаті б е з д о п о м о ги лави чи осл он у. А старий
Я ки м ц іл и м и го д и н а м и дивився, я к М а р к о ходить,
та, м и л у ю ч и сь н им , давав й о м у р із н і назви, я к
га й д ам а ка , ч у м а к, з а п о р о ж е ц ь , а р а з я ко с ь нена­
р о к о м назвав й о го ул а н о м , о д ч о го Л у кія з д р и ­
гнулась, зб л ід л а й геть із хати вийш ла, М ар та ж ,
не по м іти в ш и Л у к іїн о г о з б е н те ж е н н я , гукн ул а на
Я ки м а : »П ер ехр истись, б о ж е в іл ь н и й , яки й він т о б і
ул а н !« і, взя в ш и М а р ка на р у ки , цілувала й хр и -
стилй й о го , п р и ка з у ю ч и : » Заступи й заховай тебе
М ати Б ож а від у с я к о ї л и хо ї напасти!« та, п р и го ­
л у б л ю ю ч и , почала класти й о го д о ко л и ски .
Л у кія вернулася д о хати, М а р к о заснув,
і тиш а запанувала в хаті.
М и н ув ти ж д е н ь після спи са н о ї нам и сцени.
Я ким , я к звичайно, відпочивав по о б ід і, М ар та та­
к о ж д р ім а л а на печі, а М а р к о , о зб р о їв ш и с ь га­
р а п н и ко м , щ о вм исн е для н ь о го сплела Л у кія ,
й р о з м а х у ю ч и н им , бігав о д стол у д о п о р о га та від
п о р о га д о с то л у. Л у кія м о в ч ки м илувалася на
сво го сина. Вона з по ч уття м т и х о ї радости диви­
лася на н ь о го й не знала кр а ю с в о м у щ астю , та
враз почула, щ о н а д в ір н і д в е р і р и пн ул и ; вона
зд р и гн ул а сь... З а хвилину відчинилися й хатні д ве р і,
й д о хати ввійш ов п о -м и сл и в сь ки вдягнений к о р ­
нет. Л у кія с кр и кн у л а , вхо пила М а р ка й вибігла
з хати; в ін п о б іг б ув за нею та не м іг її догнати.
186

Л у кія сховалася в кл у н ю , а він туд и не зва ж и в ся

зайти, б о там були м о л о тн и ки .
П о хо д и вш и тр о хи по п о д в ір ю , він вийш ов за
во р о та , сів на ко н я та й по ска ка в у поле.
М ар та , щ о д р ім а л а на печі, спр о со н ня с к о ­
чила д о л і й, не бачучи в хаті ні М а р ка , ні Л у к ії,
зл якалася. За н е ю п р о ки н ув ся й Я ким , і вони о б о є,
не р о з у м ію ч и , щ о сталося, дивились о д н е на о д ­
н о го .
— Д е М а р ко ? — спитала М арта.
— Не з н а ю ! — в ід п о вів Я ким .
— Х то тут кр ичав у хаті?
— Не зн а ю ! — від по вів Я ким .
— Ти н іко л и н іч о го не знаєш ! — м а л о не
с кр и кн у л а М ар та й вийш ла з хати.
— А ти то д о б р е знаєш , ко л и їд ять, а тоб і
не д а ю ть ! — ска за в Я ким , п о в о л і вста ю чи з п о ­
стелі.
М ар та вийш ла д о д р у г о ї хати, — і там н ем а є
ні М а р ка , ні Л у к ії; вона вийш ла на д в ір і зус тр іл а
там пе р е л я ка н у Л у к ію , щ о йшла з кл ун і. А се р ­
д е ш ний М а р к о по синів з х о л о д у й го л о с н о -го ­
л о с н о плакав.
— Бога ти не б о їш ся , Л у к іє ! — гука ла М ар та.
Н у, я к таки м о ж н а б ід н у дитин у носити на таки й
х о л о д ; бачиш , я к воно, се рд е ш н е, п о си н іл о . Дай
й о го м е н і... Та щ о ц е тоб і на д у м к у спало, с ка ж и
м ені, ради М а те р і Б о ж о ї!
— Я злякалася... — ледве п р о м о ви л а Л у кія .
— Я ко го ти д ід ь ка там ізлякалася?
— У нас у хаті був...
— Х то ж там у нас у хаті був?
— Улан неначе, — п о ш е п ки м о вил а Л у кія .
Вони ввійш ли д о хати.
— Щ о та ке з ва м и трапилось? — спитав
Я ки м .
— Л у кія ка ж е , щ о в нас у хаті був улан.
Я ки м засм іяв ся і спитав:
 187

— А в о в ка з у л а н о м не було?
Л у кія на й о го ж а р т н е в ід п о в іл а . М а р ка с я к-
т а к з а с п о ко їл и , а старий Я ки м з н о в у почав п о с м і­
х а ю ч и сь :
— Н у, с ка ж и , Л у кіє , я ки й це д о нас улан п р и ­
х о д и в : р уд и й , сіри й , чи волохатий? А бодай ж е
тебе, Л у кіє ! О т насм іш ила, т а к так!
І Я ки м щ и р о зар егота вся.
Л у кія м о в ч ки всм іхалася, а М ар та, го й д а ю чи
ко л и с ку , н и ш ко м го во р и л а :
— Ц ить! Д и т и н у зб у д и ш с в о їм кл я ти м с м і­
х о м ; во н о , б ід н е , т іл ь ко щ о о че н ятка за п л ю щ и л о .
— Та я к ж е й о го не сміятись? Бач, в о вкул а ка ,
чи той , я к й о го , — улан р у д и й д о хати заходив...
— Та нехай со б і й за хо д и в, тіл ь ко ти цить, —
сказала М ар та, бе зпе ре ста н н я го й д а ю чи ко л и с ку .
Не м и н а л о й дня, щ о б старі не гл узува л и з б і­
д о л а ш н о ї Л у к ії; та к во н о б ул о , а ж п о ки ко р н е т
н е навідався д о них у д р у ге , а це сталося сам е че­
р е з ти ж д е н ь .
С тарі й Л у кія тіш илися, дивлячись, я к М а р к о
гягав за с о б о ю в о з о ч ка , щ о й о го Л у кія з р е д ь ки
з р о б и л а , та поганяв себе н и тя н и м га р а п н и ко м .
І о т не встиг він о д столу д о д ве ре й перейти, я к
д в е р і від ч ин ил ись, і д о хати ввійш ов ко р н е т та
м а л о не зб и в із н іг » чум а ка « М а р ка . Л у кія ки н у ­
лася д о д итини, вхопила ї ї та п р и т ь м о м геть із
хати. М ар та виб ігла за н ею , а ко р н е т, скин увш и
ш а пку, п о з д о р о в ка в с я з Я ки м о м .
— Д о б р о го зд оровя! — в ід п о вів Я ким ,
встаю чи.
— Ч о го це вони в тебе такі дикі?
— Та щ о в ж е там , д о б р о д ію ! С ка за н о баби,
а баби, щ о к о з и : я к побачать ч о л о в іка , то й ну
с ка ка ти . Д у р н і х у т о р я н ки , ж а д н о го зви ч аю не р о ­
з у м ію т ь .
— А я с ь о го д н і по п о л ю в а в тро хи та й тебе
188

с та р о го відвідав, — сказав ко р н е т, сід аю ч и на

лаві.
— Д я к у є м о щ и р о ; п р о с и м о сідати. М о ж е
ваша ласка пополуднувати? у нас п о -п р о с то м у , та
ви, м ір к у ю , п о л ю ю ч и таки згол одніли?
— Так, воно б не п о ш ко д и л о , бо я таки д о ­
сить го л о д н и й , з р а н ку н іч о го не їв.
— О т о ж то; по сид ьте тр о ш ки , а я п ід у п о ш у ­
ка ю с в о їх д и ки х х у т о р я н о к .
І Я ким вийш ов із хати.
К о р н е т, зоставш ись на са м о ті, пр ойш овсь ра­
зів з о два по хаті й спинився біля ко л и ски .
— Ба! Ч удова д у м к а ! — п р о ш е п о тів він і, д і­
ставши з гам анця че р він ц я, по кла в й о го в ко л и с ку
під п о д у ш к у ; ледве встиг він із н о в у сісти на своє
давнє м іс ц е , я к д о хати 'ввійшла М ар та, м о в ч ки
вклонилася го сте ві, дістала чисту ска тер тину, за­
стелила стіл і почала м о в ч ки готувати п о л у д н у ­
вать. За кіл ь ка хвилин увійш о в д о хати Я ким , ка ­
ж у ч и : »Хоч кіл на го л о в і теш и, не хоче ввійти д о
хати, та й го д і!«
— Х то це не хоче д о хати? — запитав м и ­
сливець.
— Та наша н а й м и чка ; така д ур н а , наче л ю ­
дей з р о д у не бачила.
— А не йде, то хай со бі не йде! — сказала
М ар та : м и й без н е ї впр авим ось.
П ри готува вш и все на п о л у д н и к, вона вийш ла
з хати.
— П р о ш у, я к ваша ласка, сідайте д о стол у
та п о л уд н уй те , щ о Бог послав, — сказав Я ким , с і­
д а ю ч и на ослоні.
— Гей, а я й заб ув, щ о в м е не р о м е н ська
ки з л я р ка є!
І ко р н е т вийняв із м и с л и в с ь ко ї тор б и пляш ку
з г о р іл к о ю та поставив на стіл.
— Не турб уй теся, будь ласка, д о б р о д ію ,
воно в нас, щ оп ра вд а , й своя є, та м и з стар ою
 189

м ало в ж и в а єм о , а то м у й д о б р и х л ю д е й часо м з а ­
б ув а є м о почастувати.
Я ки м хотів устати, та м исл иве ц ь й о го за тр и ­
мав.
— С тривай, стривай, д я д ь к у ! У вас та к о ї
нем а, а в м е н е сп р а в ж н я ки з л я р ка ! — і він вийняв
із то р б и с р іб н у ч а р ку.
— Не зн а ю , не д о во д и л о ся пити та ко ї, а вся­
к о го вина п о куш тув а в на сво єм у в іку , — сказав
Я ким .
— Так ось і п о куш туй те , д я д ь к у ! — п р о м о ­
вив м и сливе ц ь, п о д а ю ч и ста р о м у ч а р ку.
— С ку ш ту є м о , щ о то воно за ки з л я р ка , —
сказав той, п р и й м а ю ч и ч а р ку й перехристивш ись.
— Господи бл а го сл ови !
Випивш и го р іл к у , Я ки м тр о хи по м ов ча в та
й ка ж е:
— Н ем а щ о казати, — д о б р а го р іл ка , а чи
дорога?
— К а р б о в а н е ц ь — пляш ка.
— О го , ц у р їй , ко л и та к! У нас за ка р б о ­
ванця в ід р о ку п и ш !
— К упиш , та не т а ко ї!
— Ет, всі вони о д н а ко в і, — аби назавтра го ­
лова бо л іл а!
І вони м о в ч ки взялися за куш ув а ти ко в б а с о ю
та х о л о д н и м са лом , д о я к о го , д о р е ч і, м исливець
і не д о т о р кн у в с я : н е у к ! не знав, щ о свиняче сало
кр а щ е за всяке патеф руа. А в т ім , у к о ж н о г о свій
см а к.
М исливе ць д о р е ч і нагадав п р и ка з к у , щ о по
о д н ій н е за їд а ю ть , п о т ім д р у гу , щ о бе з тр о й ц і
хата не стр о їть ся , далі щ е п р и к а з к у за п р и к а з к о ю ,
а за п р и к а з к о ю , звичайн о , пилося й по ч а р ц і, так
щ о й го д и н и не м и н ул о , а пляш ка стала п о р о ж н я ,
я к ки ш е н я в пян иц і.
Р о зм ов а ставала го лосн іш а та ж вавіш а. М и ­
сливець н аго во р и в Я ки м о ві б агато п р иєм них р е -
190

чей, м а л о щ о не ве л и ко світськи х, а м іж інш им

і та ку:
— А ти м е н і, д я д ь к у , з п е р ш о го р а з у впо ­
д обався — памятаєш?
— П ам ятаю , — від по вів Я ки м . — А ви м е ні,
п о п р о с т у ка ж у ч и , й з о в с ім то д і не вподобались,
а теп ер таки бачу, щ о ви ч о л о в ік д о б р и й ,
— Т о ж б о то й є! Ти р о з к у с и м е не , д я д ь ку ,
то й не те щ е по ба чиш !
— Н і! Кусати теб е я не в куш у, а зн а й о м и ­
тися — буд ь ласка!
— Та ж я, пр авд у тоб і ка ж у ч и , зад ля тебе
й д о в а ш о го села на кв а ти р ю пе ре й ш о в, щ о б тіл ь ко
д о теб е в гості ходити.
— Д якуєм о ! д якуєм о! М а р т о , — гу кн у в
Я ким , встаю чи з лави: п р я ж я є ш н ю з ко в б а с о ю !
Д авай в ід р о в и сто я л ки ! Ти ж знаєш , стара, щ о то
в нас за ч о л о в ік сидить?
— Годі, го д і, д я д ь к у , н іч о го не тре б а ! Я зараз
о д їд у .
— О д їд е ш та не за р а з, я тоб і щ е наш ого
М а р ка п о ка ж у .
— А хто ц е такий ваш М ар ко ?
— А наша дитина. Х іба ж ти не знаєш , щ о
в нас і син є?
І Я ки м п іш о в д о д ве р е й , б у р м о ч у ч и : »О сь
я вам дам , в р а ж і баби«, і вийш ов геть.
З а хвилину він пр и н іс на р у к а х д о хати М а р ка
в с ь о го в сльозах, а за н им увійш ла й М арта.
— Д ивись, дивись! — го в о р и в Я ким , — я ке
н ам Господь д о б р о на старі літа послав! О сь на,
забавляй й о го по сво єм у, — п р о м о в и в він, з в е р ­
таю чись д о М а р ти та п е р е д а ю ч и їй М а р ка .
— Іди со б і, йди, га й д а м а ко ! Ти, сяки й -та ки й
си н у! — п р и м о в л я в Я ки м і р о з п о в ів м исл и вц е ві
іс т о р ію М а р ка , щ о в ж е на той час з а с п о ко їв с я .
М исл иве ць, н е ув а ж н о вислухавш и Я ки м о в е
о п о від а н н я , спитав:
 191

— А хто ж й о го сп р а в ж н я мати?
— А Бог ї ї зн ає! М а б уть , щ о п о кр и тк а якась,
безталанна!
— У теб е все п о к р и т к а ! а м о ж е й чесна
ж ін к а , та т іл ь ко бідна , — сказала М арта,
— А м о ж е й чесна, Бог її знає! — К уд и ж
ви, — ска зав він, зве рта ю ч ися д о м и сл и вц я : п о ­
го стю й те , Бога р ади, ви в нас і та к р ід к о буваєте.
Стара, в и сто я л ки ! яєш ні!
— Д я к у ю , д я д ь к у ! Часто б ув а ти м у, тіл ь ко
с ь о го д н і не з а д е р ж у й , не м о ж у — в д о м а справа є.
— Як справа, то справа; ваш а воля, ва м
кр а щ е знати. А д о б р е б б у л о щ е н аш ої в и сто я л ки
п о куш тува ти !
— Ні, д я к у ю , д р у ги м р а з о м ; пр ощ а ва йте ,
дядьку!
І м исливе ц ь вийш ов із хати.
Я ки м в и п р о ва д и в за в о р о та д о р о го гостя
і, в сотий раз п о п р о ха в ш и н е м инати їх н ь о го х у ­
тор а, п о вер н увся д о хати, б у р м о ч у ч и сам д о себе:
— П ритча в о я з и ц іх ! О т то б і й м о с ка л ь ! О т
тоб і й ул а н! Та, дай Б о ж е , щ о б і хр'ищ ені л ю д и
о та кі на Б о ж ій з е м л і р осли. М о л о д е ц ь , нем а щ о
ка за ти ! Д е то він та ку д о р о гу г о р іл к у купує? К а ж е,
в Р ам ні, Треба б у д е поїхати д о Ромна та й собі
т а к о ї го р іл к и зд о б у т и , щ о б не с о р о м б ул о , я к
у д р у ге за їд е . А л е , м а буть, не дістан е ш : пани всю
повипивали. Ну, в ж е за ти м и панам и н а ш о м у б р а ­
тові нема де й д іти сь! Та він т а к о ж пан, хоч і м о ­
с ко в с ь ки й . А л ю д и на хо р о ш а , д у ж е хо р о ш а л ю ­
дина! Хоч би й у нас таких панів насіяти! А чи на
М о с к в і т е ж пани ростуть?
І поставивш и со б і та ке хитре запитання,
Я ки м , хитаю чись, увійш о в д о хати.
Л у кія , пе ре стеляю чи н ад вечір М а р к о в у п о ­
стел ьку, знайш ла п ід п о д у ш к о ю чер вінц я і з р а з у
догадалася, щ о це справа й о го н іж н о го тата,
взяла чер він ця в р у к и й не знала, щ о з н и м р о ­
 192

бити; але, тр о хи р о зд ум а в ш и сь , поклала й о го за

п а зуху й м о в ч ки своє д іл о далі робила.
М исливе ць д о тр и м а в св о го слова: він д в іч і-
три чі на ти ж д е н ь справно відвідував хутір , да рм а
щ о в се рц евих справах за о хо ти не зустріч ав н ія ко ї.
П оїв Я ким а к и з л я р к о ю , а Я ки м й о го частував д е -
с я ти л ін ьо ю в и с то я л ко ю , — на то м у й о го від від и н и
й кінчалися. Л у кія за в ж д и втіка ла з хати, я к тіл ь ко
й о го вгледіла, а він був такий с кр о м н и й , чи л у ка ­
вий, щ о н іко л и й сл о в о м п е р е д старим и п р о їх н ю
н а й м и ч ку не о б ізва в ся, наче б ї ї н іко л и й не ба­
чив. М илувався щ о р а зу на сво го М а р ка , я к з о в с ім
й о м у ч уж и й , з а в ж д и п р и во зи в й о м у м е д ів н и ків ,
а ча со м то й інш их го сти нц ів, і ц и м з у м ів прихилити
д о себе дитину. Бувало, я к входить він д о хати,
то дитина б іж и т ь й о м у н а зустр іч , пр о стя га ю ч и р у ­
ченята, й кр и ч и ть : »да... да!«
У Великий піст, ко л и старі го віли, а в пятн иц ю
п р оти суботи заночували в пан-отця Нила, щ о б не
заспати на у т р е н ю , ко р н е т над вечір пр иїха в на х у -
ч'ір. Він знав, щ о старі на селі й у д о м а не н о ч у ­
ватим уть. Л иш ивш и сво го ко н я з с л у го ю , він кр а д ь ­
ко м а , я к зл о д ій , увійш о в д о д в о р у , а п о т ім і д о
хати. Л у кія са м е бавилась із М а р к о м . П обачивш и
улана, вона с кр и кн у л а й м а л о дитини з р у к не ви­
пустила. М о в ч ки вони стали о д н е п р о ти о д н о го :
М а р к о п р о стя гн ув був д о н ь о го рученята й в и м о ­
вив своє звичайне: »да... да!«, але »дада« ні сло­
в е ч к о м не від по від а в на М а р ко в е привітання, а Л у ­
к ія , схопивш и й о го р уче н ята, м іц н о п р и го р н у л а д о
себе.
— С ка ж и , Л у к іє ч к о , за щ о ти м е н е не лю биш ?
Ч о м у від м е н е все ховаєш ся, я к я сю ди приїду?
Л у кія мовчала.
— Я м учусь! Я страж даю ! Я вм ираю без
теб е! К в іт о ч к о м о я пр е кр а сна , т р о я н д о нена­
глядна, п р о м о в д о м е не хо ч сл о во, хоч глянь на
м ене!
 193

Л у кія глянула на н ь о го , але не пр о м о в и л а ні

слова.
— Ч о м у враз став я тоб і немилий? П р и га ­
дай тем ний с а д о к і ті к о р о т к і с о л о д к і хвилини, щ о
м и їх із т о б о ю зазнали.
Вона зн о в у глянула на н ь о го , й з ї ї п р е га р ­
них ка рих очей по ко ти л и ся ве ликі сльози.
— Ч о го ж ти плачеш , м о я крале?... Чи тоб і
ж ал ь за м инулим ? Так це ж о д тебе зал е ж ить, —
за ч н е м о зн ову...
Л у кія плю нула й о м у м е ж и о чі.
— Не гнівайся м а л е се н ь ка ! Я тоб і всьо го,
всього себе, все ж и ття своє т о б і в ід д а м .
Л у кія з о ги д о ю відве рнула ся від н ь о го , п і­
дій ш л а д о д ве ре й і, одчинивш и їх, го л о сн о г у к ­
нула: »Катр е!«
— Не клич н ік о го , п о б у д ь з о м н о ю на са­
м о т і: я то б і всю пр авд у, щ и р у п р а вд у с к а ж у ;
і ко л и є в теб е хоч іскр а почуття, ти пр об ачи ш
м е н і!
Т и м ч а со м увійш ла в хату, з ка ч а л ко ю в р у ­
ках, дебела Катря.
— Катре, го л у б о ч к о , п о б у д ь із о ц и м па но м ,
а я винесу М а р ка д о д р у г о ї хати, а то він й о го б о ­
їться й плаче.
І на т о м у слові вийш ла з хати. За хвилину
вона п о вер н ул ась, тр и м а ю ч и в р у ц і ч е р він ц я , п і­
дій ш л а д о н іж н о го с в о го ко ха н ц я й, по д аю чи
й о м у че р він ц я, ска за л а :
— М а р к о й бе з т в о їх ч е р в ін ц ів багатий:
в із ь м и !
К о р н е т о д вів ї ї р у к у ; вона кинула червінця
п е р е д н и м на п ід л о гу й вийш ла з хати.
Він у зя в ч е р він ц я й по вер тів й о го в р у ц і,
наче м ір к у ю ч и , щ о з н им р об ити.
— Ц е то б і, го л у б к о ! — ска за в він д о Катрі,
д а ю ч и їй ч е р він ц я , — т іл ь ко п о м о ж и м е н і її
»уламати«.
13
194

Катря, взявш и ч ер він ця, п р о го в о р и л а :

— Який га р н е ньки й д у к а ч и к ! А л е ч о м у це
в н ь о м у д ір о ч к и немає, я к ж е ж й о го носити? О т
тепер я кб и щ е д о б р е н ам и сто !
— І нам исто ку п л ю , т іл ь ко ти »уламай« її.
— Добре, вламаю!
І ко р н е т вийш ов із хати.
— Щ о це він ламати просив? — спитала Ка­
тря в Л у к ії, я к та зн о в у вернулась д о хати.
— Не зн а ю , від по віла та.
— Глянь, я к о го га р н е н ь к о го д у ка ч и ка він
м е н і подарував.
Л у кія глянула на ч ер він ец ь — й не сказала
слова. Катря вийш ла, а Л у кія зосталася в хаті
й ц іл у ніч проплакала.
В суб о ту після в е ч ір н і старі повернулися д о ­
д о м у й не м о гл и нахвалитися на го сти нність сво го
з н а й о м о го м исл ивц я. Він їх після о б ід у в пан-отця
Нила за кл и ка в д о себе на кв а ти р ю , і ч и м в ін їх там
не частував! І чаєм, і ц у к р о м , і в с я ко ю всячин ою ,
та к щ о п р о все й не згадаєш . О д н е т іл ь ко М а р ті
н е д о в п о д о б и бул о , — це те, щ о в н ь о го с кр із ь
т ю т ю н : і на столі тю тю н , і на вікна х тю т ю н , і на
лаві тю т ю н , с к р із ь т ю т ю н ; вона д ум а л а, щ о
в н ь о го й чай з т ю т ю н у , а т о м у зїл а гр у д о ч к у
ц у к р у , д р у гу сховала для М а р ка , а д о ч аю й не
д о то р кн у л а с я . Щ е дві речі їй д у ж е не в п о д о б а ­
лись: ц е с о б а ки на постелі та слуга, такий старий,
о б ір в а н и й , б р уд н и й , — на р у ка х б р у д у , щ о й в іх­
т е м не в ід м и є ш . І щ е ч уд н о : слуга в ж е сивий, а він
й о го лає, гу ка є : »Гей, м а лий!« А м о ж е ц е за їх
м о с к о в с ь к и м зви ч аєм так і слід, Бог їх там знає!
К о р н е т і далі їх о д в ід ув а в , я к і перш е, та,
я к і пе рш е, б е з усп іху. Він часто д арував р із н і
д р іб н и ч к и д е б е л ій , н е м у д р ій К а трі, а та з п р о ­
стоти сво єї го во р и л а й о м у, щ о Л у кія щ од ня й щ о ­
н о ч і за н им плаче та щ о, я к дасть Бог В еликод ня
 195

д іж д а ти , так м о ж н а б уд е п р о сто д о ц е р кв и та
й »Ісаіє л ікуй « .
П іст кінчався, треба б у л о й Л у к ії від го вітись.
Та я к це зробити? Він тепер у Буртах кватируе; він
не дасть їй і Б о гу по м ол и ти сь, не те щ о в ід го в і­
тись. П о м ір ку в а в ш и , Л у кія по про сила сь у своїх
ха зя їв пр о від а ти сво го батька, а за о д н о й о д го в і­
тися у с в о є м у селі.
С тарі о хо ч е по год ил ись і казали їй узя ти сані
та ко н я . Вона відм о вляла ся була та н ія к не м о гла
від м о ви ти сь. А на го вінн я, к р ім платні за сл у ж б у ,
Я ки м їй іщ е ка р б о в а н ц я дав.
По о б ід і в н е д іл ю ш о с то го ти ж н я вона ви­
їхала з хутор а на м а л е н ь ки х санчатах п р о сто на
Р о м о д ан ів ш лях. Не хо тіл о ся їй , б ід о л а ш н ій , їхати
д о с во го села, та лю б о в д о ч ки п е р е м о гл а в ній
с о р о м п о кр и т к и ; вона в ж е тре тій р ік не мала н і­
я ки х в іс то к п р о св о їх ба тьків. Т р е м тю ч и , вїхала
вона д о сво го р ід н о го села, підїхала д о св о їх во­
р іт, і ж а хн увш и ся , с кр и кн у л а : во ро та були р о з іб ­
р ані, тин завалився, со л о м ян а стріха на хаті віт­
р о м р о зір в а н а , і ч о р н і к р о к в и виглядали з неї,
м о в реб ра н а п ів зо тл іл о ї п о тв о р и . Вона привязала
ко н я д о верби, щ о щ е стояла біля во ріт, а сама
піш ла д о хати. П устка, — і зн а д в о р у, і в се ре дині
п у с тка !
— Д е ж вони поділися? Н е в ж е ж п о в м и ­
рали? — спитала вона сама себе й вийшла з хати.
У к о г о ж вона теп ер зн айде питулок?
Д а в н о ко л и сь, р о к ів з о тр и т о м у , була тут
V н е ї коай села знай о м а, стара м о с ко в ка , щ о в ї ї
хаті збиралися ко л и сь в е ч о р н и ц і; до н е ї вона
й спр ям ува ла св о ю ко н я ч к у .
У ц іє ї с та р о ї м о с к о в к и м а й ж е на виго н і було
не те, щ о звуть ха то ю , а с ко р іш е те, щ о в нас к у ­
р е н е м називаю ть, себто, ко л и зд а лека дивитись,
— щ ось таке, щ о б іл ьш е на к у п у гн о ю , н іж на
ж и тл о л ю д с ь ке скид а ється; зб л и з у ж вона була,
196

як то ка ж у ть і спр аве д ливо ка ж у ть , м альовнича,

— і м альовнича д о т а к о ї м ір и , щ о я, хоч і не
пю б л ю таких м альовн ичих р ечей, пр оте беруся
зм а л ю ва ти її, щ о б п о ка за ти с в о їм м а й ж е со н н и м
слухачам , щ о я не бр е ш у, як той ку р іє р .
А хн ул и в селі д о б р і лю д и , як побачили,
щ о біля м о с ка л и ш и н о го кур е н я ш капа й ледве п о ­
м ітн і санчата стоять.
— З в ід кіл я це в н еї таке д о б р о взялося? —
з а го м о н іл о ц іл е село: а д ж е ж ве ч о р н и ц і в ж е
давно в н е ї не зб и р а ю ть ся !
П іш ов по селі п о го в ір , такий саме, як то б у ­
ває в п о в іт о в о м у м істі, ко л и й о го є д и н о ю вули­
ц е ю ж а н д а р м т р о й к о ю п р о їд е .
Л у кія , р о з п р я гш и ко н я , привязала й о го до
п о л о зу саней і, п ід ки н у в ш и й о м у сін ця, ввійш ла до
м о с ка л и ш и н о го кур е н я (б ул о це в ж е с м е р к о м ).
Ввійш овш и, перехристилася й ле две-ле две нам а ­
цала сво ю д а вн ю зн а й о м у , а нам ацавш и сказала:
— Д о б р и в е ч ір !
— Д о б р и в е ч ір ! — ледве в ід п о в іл о їй щ ось.
Л у кія о бм а ца ла лахм іття, а в лахм іття за­
го р н е н е б уло щ ось ж иве .
— Н е з д у ж а ю : стара, погана, погана стала!
— Чи нема в вас лою? Я б ка ган е ць засв і­
тила.
— Н іч о го н е м а ! й печі не топила. Я п о за -
чора ходила в го сті, вернулася д о д о м у та й за ­
н ед уж а л а.
— Щ о ж у вас болить?
— Все б олить, м о я г о л у б к о !
П укія лиш ила ї ї (й вийш ла), а за пів го д и н и
вернулася з д р о в а м и , затопила напівзавалену піч,
знайш ла десь п ід п р и п іч к о м щ ер ба тий го р щ и к,
наклала в н ь о го с н ігу й приставила д о во гн ю .
— С пасибі т о б і! — п р о м о в и л а хора.
П о ки танув сн іг, а п о тім грілася вода, Л у кія
 197

вийшла на д вір , поглянула на ш капу, на санки, го ­

во ряч и сама д о себе:
— Господи, у м е не хоч ч у ж і д о б р і л ю д и
єсть, а в неї н ік о го , правдива сирота!
Вона підійш ла до саней, вийняла з них то р б у
з паляницям и й м о в ч ки ввійш ла в хату. Вода в го р ­
щ и ку в ж е кипіла ; вона відставила й о го від о гн ю
й спитала х а зя й ку :
— Чи немає в вас я ко їн е б у д ь м исочки?
— Є, го л у б о н ь к о ! на печі подивись; цим и
д н ям и м е ні М айчиха прислала р и б ки , — дай їй
Б о ж е д о б р о го з д о р о в я ! — так я ще й д о сі їй м и ­
с о ч ки не віднесла.
Л у кія спр авд і знайш ла глиняну невелику
м и с ку , вимила її, налила га р я ч о ї во д и й, п о д а ­
ю ч и х о р ій , сказала:
— Випий тр о хи га р я ч о ї води та з їж хоч ш м а ­
т о ч о к паляниці, то воно й полегш ає. Я кби м о ж н а
б ул о ш авлії дістати, то воно б іщ е кр а щ е було.
З тими словам и вона відло м ила ш м а т о к б і­
л о го хліба й подала хо рій.
Х о р а випила води, зїла тро хи хліба й д я к у ­
вала своїй л іка р ц і.
— Тебе сама М ати Бож а до м е не послала!
— Л е ж и , не вставай, я тебе в кр и ю , — і вона
вкри л а її св о їм к о ж у х о м .
Т им часом піч пр ото пил ася ; Л укія закрила
д и м а р . Х о ра почала д р ім а ти . З ад зво н и л и д о ве­
ч ір н і. Л у кія вдягла білу свиту, щ е раз оглянула
св о ю х о р у й вийш ла з хати.
Піш ла Л у кія д о ве чір н і. Як вона ввійде до
церкви? Та ж на н еї всі пальцям и в ка зува ти м уть !
Всі с ка ж у ть їй у вічі, щ о вона свою м а тір і батька
в м о ги л у загнала.
— Хай у к а з у ю т ь на м е не , — дум а ла вона
со б і, — хай го в о р я ть , гл у зу ю т ь , зн ущ а ю ться , —
все ви те рплю , все в и с тр а ж д а ю ! П овинна в и стр а ж ­
дати, бо я велика гр іш н и ц я ! О д н о го тіл ьки п р о ш у
 198

я в Тебе, м и л о се р д н и й Б о ж е , пош ли ти зд о р о в я
й щ асливу д о л ю м о є м у є д и н о м у синові!
Та гл узува н ня вона д а р е м н о боялась: в ц е р ­
кв і л ю д е й б ул о м а ло, й її н іхто не п о м іти в ; вона
стала со б і біля сам их две ре й, а в ц е р кв і н іхто на­
зад не оглядається, так пр и н а й м н і в наш их селах
ведеться.
У ж е см е р ка л о , ко л и Л у кія вернулася в хату,
та п о м іти в ш и , щ о хо ра все щ е спить, ти хе н ь ко
вийш ла з хати й повела сво ю к о н я ч к у д о С ули на­
п о їти ; ве рнувш ись, підклала їй сіна й о б ійш л а к р у г
хати, виб и ра ю ч и м іс ц е , де б кр а щ е сво ю ко н я ч ку
поставити. Х о ч був у ж е й б е р е зе н ь м іс я ц ь , а все
таки, я кб и вітер знявся, який сь захист не завадив
би, та ж а д н о го захисту не бул о .
— Г о спо д и! Яка ж вона б ід н а ! — сказала
Л у к ія : — хочб и то б і ти н о к я ки й , хоч би хліве ць, —
н іч о гіс ін ь к о ! Як вона так ж и в е , бідолаш на?
З тим и сло вам и ввійш ла вона в хату. Х ора
в ж е пр о ки н ул а сь і хотіла встати з постелі, щ о б д і­
стати во д и; Л у кія подала їй ц и м р а з о м у ж е х о ­
л о д н о ї води, поклала її в п о сте л ю і п о те м к и сіла
на п ід л о зі біля ї ї постелі. Х о ра п р о м о в и л а :
— З м ене, я к р у к о ю зн я л о ; я кб и не ти, то
не зн а ю , щ о й б у л о б зо м н о ю . С пасибі то б і, хай
тоб і Бог заплатить.
Л у кія м о в ч ки зітхнула.
—- Ч о го ти та к т я ж к о зітхаєш?
— Так с о б і! — від по віла Л у кія .
— М о ж е , й ти нездуж аєш ?
— Ні, хвалить Бога, я зд о р о в а .
— О й, ти м о я б е зтал а н ниц е ! — п р о м о ви л а
хо р а з п о чуття м .
— Я й заб ула за своєю н е д у го ю п р о твоє
т я ж к е бе зтала ння! Ну, с ка ж и ж м е н і, м о я го р л и ц е ,
чи во н о живе? Чи з д о р о і е во н о , м о я рибо нько?
— Хвалить Бога, з д о р о в е .
— Як ж е й о го звуть, м о я галочко?
 199

— М а р к о м , — н ео хоч е від по віла Л у кія .

— О й го р е м о є, т я ж ке є го р е , — п о м о в ­
чавш и, почала з н о в у хо р а : ч и м ж е м и з т о б о ю ве­
черяти буд ем о ? У м е н е ж -нічого немає.
— У м е н е паляниця є.
— У тебе... у тебе... але в м е н е н іч о го не­
м а є!
— Д асть Бог, і в тебе б уд е.
— А де ж м и світла візь м е м о ? — за хви­
лину обізвалася хора.
— С ь о го д н і й так п о в е ч е р я є м о , — в ід п о ­
віла Л у кія й, нам ацавш и то р б и н у з х л іб о м , п о ­
дала ш м а т о к х о р ій , а со бі д р у ги й о д л ом и л а .
— П овечерявш и, чим Бог послав, Л у кія на­
відалася д о ко н я й, ве рн увш ись д о хати, п о м о л и ­
лася та й лягла на п ід л о з і спати. Балакуча старенька
п р об увал а була з н е ю р о зм о в и ти с я , та Л у кія , п о ­
баж авш и їй д о б р о ї ночі, н е в д о в зі заснула, або пр и ­
кинулась, щ о спить.
Д р у г о г о дня р а н ко м , Л у кія , вернувш ись із
у тр е н і, застала св о ю х о р у на н ога х; вона в ж е за ­
топила в печі й щ ось у го р щ и к у приставляла д о
в о гн ю . П обачивш и, щ о ввійш ла Л у кія , вона ш в и д ко
о бе рн ул ася д о н е ї й сказала:
— Д о б р и д е н ь ! д о б р и д е н ь , м о я го л у б к о !
а я в ж е й піч затопила.
— Д о б р и д е н ь вам ! — сказала Л у кія .
— А ти щ е кр а щ а стала, н іж була. Є й б о гу,
правд а! Та в теб е й кін ь є)
— Кінь — не м ій ; д о б р і л ю д и позичили.
— Д о б р і л ю д и ! С пасибі їм ! П о б уд ь, м о я го ­
л у б о н ь ко , тр о хи вд о м а , а я з б іга ю т е ж д о д о б р и х
л ю д е й , м о ж е р о з д о б у д у ч о го на о б ід . Ти ж знаєш ,
я к я ж и в у , — д е день, д е ніч!
— В ізьм и в м е н е гр о ш е й , за гр о ш і ш видш е
дістанеш , н іж випросиш .
— П равда! Правда твоя, го л у б ко сиза! —
і ха зя й ка взяла в Л у к ії ко п у гр о ш е й . — О т тепер
200

м о ж н а й на с в іж у р и б к у лічити, і на о л ію ви­
старчать, і на все д о б р е . Х а зяйнуй ж е , м о я р и б ко ,
я д у х о м ве рн уся! — сказала вона й вибігла з хати.
З ад зво н или »на часи«; ха зя йка не верта­
ється до своєї го с п о д и ; у ж е на ш остий і на девя-
тий час д зво н ять, ї ї все нема. Л у кія хотіла була
з а м кн у ти хату та йти д о ц е р кви , та от біда, — і за ­
сунути нема чим , не те щ о за м кн у ти . Н іч о го не
п о р о б и ш , треба д о ж и д а ти : хати не м о ж н а так п о ­
ки нути. Хоч, пр авд у ка ж уч и , зл о д іє в і з о в с ім н і­
ч о го б уло там р об ити. Н ареш ті в ж е д а л е ко за
півд ень, вернулася ха зя й ка: вона, щ оп ра вд а , п р и ­
несла к р ім харчів, чотири свіч ки й навіть де щ о
з п о суд у, а сам е: дві л о ж к и та якийсь ч е р е п о ч о к,
але хоч і п о к у п к и зр о б и л а , сама була н а п ід п и тку :
не втерпіла таки, сердеш на, — заб ігла д о с в о єї
щ и р о ї пр иятел ьки ш и н ка р ки .
— О ц е то б і, м о я го л у б к о сиза! — ц о ко тіл а
вона: о це тоб і й усе наш е го спо д а р ств о . Тепер
за х о д ім о с я о б ід варити!
— Вари в ж е бе з м е не , — відповіла Л у кія ,
ус м іхн увш и сь : вари, а я п ід у д о ц ер кви .
— Хіба в ж е дзвонили?
— С ко р о д зв о н и ти м уть .
І справд і, н е за б а р о м заб лаговістили д о ве­
ч ір н і. Л у кія вдяглася й піш ла д о ц е р кви . Х а зяй ка
зосталась сама й заходилась поратися, тихо ви­
сп ів ую ч и :

»Упилася я,
Не за ваші я:
В м е н е к у р к а неслася,
Я за яйця впилася«.

Не зн аю я к назвати п о д іб н і явищ а се ре д л ю д ­
с ь к о ї п о р о д и : ж а л ю гід н и м и чи щасливими? Я д у ­
м а ю , щ о с ко р іш е щ асливим и, б о такі л ю д и з у с я ­
к о го сво го лиха м а л о не см ію ть с я , і не дум а й те,
 201

щ о б це б ул о т о м у , щ о в них немає то го , щ о ми
з в е м о п о ч уття м : з о в с ім ні! Вони від чува ю ть усе
по сво єм у. О т хоч би, н апр икл а д , оця бідолаш на
стара, щ о виспівує, — Бот її знає, — м о ж е то ю
п іс н е ю вона висловлю є найгір ш ий с а р ка з м ,
а м о ж е й найчутливіш у е л є ґію ; та вона п о тра ­
пила б, щ и р о см ію ч и с ь , р о з п о в іс ти вам п р о сво ю
с у м н у п о д о р о ж до Казані й назад, а над ч у ж о ю
м а л о ю б ід о ю зар ида ти, і в ту са м у хвилину о б ­
терти сл ьози, начеб н іч о го не сталось. На м о ю
д у м к у , такі л ю д и щ асливі!
Коли Л у кія прийш ла з ц е р кв и , в м о с к о в к и
була в ж е го то ва вб ога вечеря. З ам ість стола, на­
кр и л а вона св о ю п о р о ж н ю б о д н ю , поставила на
ній засвіче ну св іч ку, с в іж у р и б у й ч в е р тку го р іл ки .
О д го р іл ки й о д риби Л у кія відм овилась
то м у , щ о говіла.
— Не хочеш , — я к хочеш , м о я го л у б к о сиза,
а я на старості випю .
— Пий на з д о р о в я !
П овечер явш и, вони щ е д о в го сиділи, — Л у­
кія за п р а ц е ю , а ха зя йка, р о з п о в ід а ю ч и та р о з п и ­
тую чи сь. Л у кія шила с в о м у синові на свята о б ­
н о в у: ж у п а н о к із ч е р в о н о ї ки та й ки та б ілу с о р о ­
ч е ч ку з м е р е ж а н и м к о м ір о м .
— Так ти й о го з т о го часу й не бачила, го ­
л у б к о сиза?
— Ні!
— Й о го недавно з н аш ого села д о я ко го с ь
ін ш о го на кв а ти р ю вивели. І щ о ж би ти думала?
Знайш лися такі д у р н е н ь кі, щ о й туди за н и м п і­
ш ли. М о ж е знала О д а р к у Н орівну? Так о то ж
вона! Та й завдав ж е він їй тут лиха! Та й то п р а ­
вда, чи ж їй одній?...
С лухаю чи це, Л у кія то блідла, то червоніла.
С ердеш на ж ін к а ! Н е в ж е ж злість або р е в н о щ і
в кр а д а ю ть ся д о тво єї с м и р е н н о ї душі? З аб удь
й о го , не варт він, щ о б ти за н ь о го згад увала!
202

О та к, чи м а й ж е так, п р ово д ил и вони вечорі

ввесь ти ж д е н ь . Л у кія від го віл ась, зап рягла к о ­
н я ч ку, по про щ ала ся з х а з я й ко ю й виїхала за село.
В полі сн ігу м а л о в ж е щ о й б ул о , а ле ж а в він тіл ь ко
д е -н е -д е на д о р о з і та й то зч о р н іл и й . С я к-та к д о ­
тягла д о Р о м о д а н о в о го ш ляху, а там встала
з с в о їх санчат і повела ко н я за п о в ід д о хутор а.
»В селі д о в го го во р и л и
Д е ч о го багато,
Та не чули в ж е тих річе й
Ні ба тько , ні мати«.

А улани, я к довідалися п р о п о л ю б о в н и ц ю
с в о го ко м а н д и р а , то дивлячись на неї, я к ішла
вона з ц е р кв и , тіл ь ко всм іхалися та вуса кр ути л и .
А ж а л ісл и ві с у с ід к и -ц о к о т у х и , дізн авш и сь,
щ о Л у кія щ е й у м о с к о в к и м е ш ка л а, а ж р у к о ю
м а хнул и.
Вернувш ись на х у т ір , Л у кія не м о гл а , н а л ю ­
буватись на с в о ґо М а р о ч ка . Вона щ е н іко л и з ним
не р озлучала ся на цілий ти ж д е н ь . На р а д о щ а х
хотіл а була й о го щ е й в о б н о в и , уш иті для н ь о го ,
пр и б р а ти та зд е р ж а л а ся . С тарі, я к п р о щ ось ра­
д існ е, сповістили ї ї л р о те, щ о т о го с а м о го дня,
я к вона поїхала говіти, п р и їзд и в д о них у л а н -м и -
сливець, брав М а р ка на р у к и , цілував й о го , м и л у ­
вався н им і о б іц я в ся на свята п о д ар ува ти й о м у
щ о сь таке, щ о » м и всі зд и вуєм о ся« .
Л у кія навіть не по см іхн ул а сь ; це не с п о д о ­
балось старим , і ко л и вона вийш ла з хати, то
М ар та , п р и го л у б л ю ю ч и М а р ка , сказала:
— Та щ о їй д о тебе, м о я дитино? Ти для неї
ч у ж и й , то їй і б а й д у ж е !
— Н у, ти в ж е почнеш п р и б и р а ти ! — п р о ­
б у р м о т ів Я ким , надів ш а п ку й вийш ов на д в ір .
Д о свят н е відвідував їх ул а н-м исл иве ц ь че­
р е з б е з д о р іж ж я ; зате на святах не м и н а л о дня,
щ о б він не по бува в на х у т о р і, і к о ж н о г о р а з у все
 203

го в о р и в , щ о пош та щ е не прийш ла з П е те р б у р гу :
м а б уть через б е з д о р іж ж я . Траплялось ін о д і, щ о
він заставав Л у к ію са м у; тод і кр а ю не б ул о йо го
пр и сягам , щ о л ю б и ти м е її щ е більш е, н іж до сі.
Вона ж на н ь о го в ж е м а й ж е не гнівалась.
М е р зе н н и й , лукавий ч о л о віче ! Ч о го ти від
неї хочеш? Н евж е , задля з в ір я ч о ї насолод и на
о д н у м ить, ти зн о в у хвилю єш її ледве за сп о ко є н е
серце?
Бідолаш на, слаба ж ін к о ! Ти зн о в у готова
слухати й о го п ід с т у п н о ї д и я в о л ь с ь ко ї м о в и ! Ти
зн о в у готова заплутатись у й о го о тр у й н ім паву­
тинні! Ти готова забути своє власне го р е м инуле,
го р е батька та м а тер і й навіть їх м о ги л и ! І м абуть
таки забула б (сатана ж і свято го спо куси в), зн о в у
впала б у б е з о д н ю і м о ж е впала б у ж е без во­
р оття, та на її щастя на п р о в ід н о м у ти ж н і визна­
чено уланам п о х ід до д р у го ї Губ ернії, і тіл ь ко ця
обставина її врятувала.
Яких зусиль, я к о го т я ж к о го тр у д у треба було
їй, щ о б п е р е м о гти себе! І тіл ь ко бл а го р о д н а ви­
со ка л ю б о в м а те р і врятувала тебе від тієї п р ір ви ,
щ о в д р у ге п е р е д т о б о ю р о з кр и л а с ь . Без тієї висо­
к о ї л ю б о в и д о сво єї дитини піш ла б ти за е с ка д р о ­
н о м так, я к ідуть тисячі п о д іб н и х д о тебе. С перш у
твій м и л и й -ч о р н о б р и в н й о б стр и г би тоб і ко си та
пе ре б р ав би за хл о пця (як се р д е ш н у О кса н у), щ о б
затаїти від товар иш ів тв о ю стать! А за м іся ц ь пе­
рестав би в ж е тебе й ховати, щ е за м іс я ц ь —
пяна м о л о д ь бавилася б т о б о ю десь у та б о р і; а на
третій м іся ц ь — ти б їм здалася ста р о ю й на­
бридла, бо стала б зн о в у в а гітн о ю ; возили б тебе
на в о зі р а з о м із д о р о ги м и псам и, бо відчепитись
від тебе не м о ж н а , а тоб і сам ій ніде, к р ім улан­
с ь ко го п о л ку, притулитись, і от ти зн о в у по ро д ила
д и ти н у вночі п ід в о зо м . Т ілько н ім ий м іся ц ь буз
204

с в ід к о м тво їх ф ізи чн и х м у к , тіл ь ко Бог м и л о с е р ­

дний втішав та з а с п о ко ю в а в твій сердечний с м у ­
ток. Ти втихом ирилася трохи, втерла сл ьози , —
прислухаєш ся: н а в кр уги все тихо, тіл ь ко , ледве
чути, — десь д а л е ко п о р с ка ю ть ко н і, а б л и ж ч е
ко н и ки ц вірчать. Д итина твоя м о вч и ть; ти ледве
підвелася на ноги, береш її й кр а д ь ко м а , ти хе н ь ко
йдеш із таб ор у в стегі. Вийш овш и на шлях, ти з н о в /
з н ь о го зб о ч уєш , бо боїш ся ш ляху; зн о в у в степу,
вж е д а л е ко від д о р о ги та від та б о р у, кладеш сво ю
д итину на запаш ну траву та, як вовчиця риє н о р у
для сво їх пр и й д еш н іх вовченят, так і ти, навіж ена,
риєш м о ги л у для своєї дитини. С пинись! Воно
плаче, але ти не чуєш ! Тобі ввиж ається, щ о то
в степу вию ть во вки. Яма го то ва ; і ти, тре м тячи ,
хапаєш сво ю дитину, кидаєш її в я м у ; у тебе не
стає д у х у засипати ї ї з е м л е ю ; ти, я к б о ж е віл ь н а ,
б іж и ш у степ. О , я к и м ве л и ки м д о б р о м б у л о б
для тебе б о ж е в іл л я ! А ле ти, знесилена, падаєш на
траву й н е за б а р о м , м о в після стр а ш н о го сну, п р о ­
кидаєш ся на го р е . Ти невира зно , але все п р и га ­
дала, й з несили не м о ж е ш стати на ноги, — сил­
куєш ся, силкуєш ся — та все д а р е м н о . Так і с ві­
та н о к, і р а н о к тебе застає, та к і с о н ц е у південь
пече. С м ер ть наближ ається д о тебе, але см е рть
гр іш н и ків — л ю та ! Вечір о с в іж и в тебе, і ти, з і­
бравш и останні сили, по взеш у траві й, на своє
го р е гір к е , ви по взуєш на ш лях. Тебе ледве ж и в у
ззял и ч у м а ки , п р и ве зл и д о села, віддали д о б р и м
л ю д я м на р у ки , й ти по вол і о ж иваєш . Ти ви д у ­
ж у є ш і напівгола йдеш до ко р ч м и ; ти пригадала
со б і, щ о ко л и теб е улани ви н о м напували, так
тоб і б ул о весело, й ти зн ахо дила за б уття ; та
хто ж тепер тоб і, н уж д е н н ій , зм а р н іл ій дасть
вина? У ж и д а в к о р ч м і найнялася ти носити воду
за ч в е р тку вина. Та ба! вино не п о м о гл о , а ще
гір ш е нагадало то б і, щ о ти вбила сво ю дитину.
І р озпа л ен а уява твоя вка зує то б і б е з к р а ї с т р а ж ­
 205

дання. — Щ о м е н і робити? — кр ичиш ти неса м о ­

вито, а д иявол ш епче то б і на в ухо : »втопись!« І ти,
п о кір н а сатані, б іж и ш , м о ж е д о твоєї р ід н о ї Сули,
й топиш ся. К о са р і тоб і стали на п е р е ш ко д і; ти
р о зп о в іл а їм п р о свій злочин. Тебе взяли д о сіль­
с ь к о ї р о зп р а в и , п о т ім до вязн иц і, далі — відвезли
д о тв о го р ід н о го села та, не ски д а ю ч и кайданів,
п о кл а л и на » к о б и л у«, а з » к о б ил и« п р о с т і­
с ін ь к о на С иб ір .
М о гл о статися й ін а кш е : ти м о гл а за п р и я те ­
лю вати з уланам и й п о д о р о ж у в а т и со бі за їх ес­
к а д р о н о м у в ся ку п о го д у , як ота е д ин о р о д н а Ене-
єва мати (у К о тл я р е в с ь ко го ), — »задрипана, боса,
п р осто вол о са «.
І ч а сто -густо сердеш на бо гин я П атосу —
»В ш инелі с ір ій щ еголяла,
М а н и ш ки о ф іц е р а м прала,
Г о р іл ку з п е р ц е м продавала« і т. і.

О та к м о ж е й тоб і довелося б ко р о та ти своє,

по вне нар уги, гр іш н е , н е п р и ка я н е ж иття . Та тебе
врятував янгол пр е кр а сн и й , тебе врятував твій син,
і твоє м а й бутн є, хоч я ке г ір к е воно й сум н е, та не
зл о ч и н н е й не б е зр а д існ е .
В п о н е д іл о к на п р о во д а х старий із стар ою
поїхал и на село пом инати ба тьків. Л у кія й за своїх
Дала їм »на часточку«.
— О т щ о, Я ким е, — сказала М арта, — за­
п и ш ім о й її б а тьків д о н аш ої гр а м о тки , та нехай
та к у к у п і й п о м и н а ю т ь : вона ж нам, я к до чка
р ідна.
— А щ о ж , — га ра зд , з а п и ш ім о !
Л у кія по про щ ав ш и сь із старим и, засунула
зсе р е д и н и д в е р і, ввійш ла в хату, стала над к о ­
л и с ко ю , д о в го дивилася на засп а н о го М а р ка , й на­
реш ті п р о м о в и л а :
— Господи м и л о се р д и й , у к р іп и й спаси
м е н е ! Д е в ц іл о м у світі зн а й д у я таких л ю д ей , щ об
206

м е н е д о ч к о ю звали та батька м о го й м а т ір м о ю
д о с в о єї гр а м о т ки вписали?
І вона тихо заплакала й почала м олитись.
С аме то д і п р о ки н ув ся М а р к о й, пр о стя га ю ч и до
н еї з ко л и с ки р уче нята, п р о л е п е тів : » М а м о !« Вона,
м о в налякана, о б е рн ул ася д о н ього , взяла на
р у к и й, ц іл у ю ч и й о го , залилася сльо за м и , ледве
в и м о в л я ю ч и : »С ину м ій , сину, м о я ти д итин о!«
А М а р к о , неначе р о з у м ів ї ї слова, обійняв ї ї п р е ­
кр а с н у ш ию с в о їм и п у х ки м и р уче н я та м и й лепетів:
» м а м о ! м а м о !«
С тям ивш ись, Л у кія стала н а в ко л іш ки пе ре д
о б р а за м и , перехристилася, п о т ім узяла М а р ка за
р у ч е ч к у , склала й о го р о ж е в і пальчики й почала
вчити й о го христитися, к р із ь сл ь ози п р о м о в л я ­
ю чи : » М о лися сину! М ол ись, м о я д ити н о ! М ол и ся,
ян го л е Б о ж ий, за м е н е гр іш н у м о л и ся !«
Д о о б ід у Л у кія втіш алася с в о їм си н о м
у хаті, а по о б ід і закутала й о го й піш ла в са­
д о к р я сту рвати. П огулявш и в са д ку й нар­
вавши р ясту, вона верталася в хату й у ж е була
взялася за кл я м ку , я к почула, щ о ї ї хтось кличе.
Вона о глянулася й затр е м тіл а : за в о р ітьм и стояв
ї ї п о л ю б о в н и к ; вона хтіла сховатись у хату, та він
з н о в у п о кл и ка в її:
— Та відчини ж во р о та : м е н і не хочеться
з ко н я зл азити!
Л у кія , наче м и м о х іть , під ійш л а д о в о р іт, але
не відчинила їх.
— Ч о го ж ти так стоїш? А то й не від ч и ­
няй, — вийди сю д и , я тебе п о ц іл у ю .
Л у кія не вийш ла.
— Та щ о ти остовпіла, чи що? Готова ти, чи
зн о в у передум ала?
— П ер е д ум ала .
— Тьху на тебе, — яка ти нестерпна! Годі
д у р н о ю пр и ки д а ти ся ! Вдягайся ш видш е ! За х у то ­
р о м теб е віз чекає.
 2 07

— Хай со б і чекає!
— Та не др а туй ти м е н е ! С ка ж и , п ід е ш ти,
чи ні?
— Н і!
— О т клята! Та я ж бе з тебе ж и ти не м о ж у !
— То не ж и в и .
— То не живи? Т в а р ю ко ти б е зд уш н а !
Щ о ж м е н і — повіситись ч е р е з теб е, чи що?
— Віш айся!
— Ж а р туєш ти зо м н о ю , чи що? О станній
р а з теб е питаю , — ■ с ка ж и , під е ш , чи ні?
— Н і, не п ід у !
— Д у р н а ж ти, д у р н а ! А я ж то б і д о б р а ба­
ж ав, хотів тебе щ асл и вою з р о б и ти !
Л у кія с у м н о глянула на н ь о го . Він го во р и в
д а л і:
— Х о тів у Р о м н і звінчатися з т о б о ю !
Л у кія щ е раз глянула, відвернулася й х о ­
тіла була д о хати йти.
— З а ж д и ! О д н е сл о во !
Л у кія спинилася.
— П ід ій д и б л и ж ч е !
— Ну, ка ж и , щ о ти таке скаж еш ?
І вона під ійш л а д о во ріт.
— Ну, с к а ж и дур на , хіба тоб і кр а щ е м у ­
ж и ч к о ю бути?
— Кращ е!
— Та з р о з у м ій ти м е н е ! Ти ж б уд е ш о ф і­
церш а!
— Не х о ч у я бути о ф іц е р ш е ю ; я Мати о ф і­
ц е р с ь к о го сина, з м е н е д о си ть!
І вона зн о в о д вер н ул ась.
— На ж т о б і, уп е р та х о х л у ш к о ! — і він із
с л о в о м »клята« вдарив ї ї нагаєм по го л о в і, п о ­
вернув ко н я й п о с ка ка в у поле. Л у кія подивилася
й о м у вслід, спустила дитин у на з е м л ю й тихо п і­
ш ла з М а р к о м д о хати, та не сила була їй увійти
д о хати; б л ід а й знесилена сіла вона на п р и зьб і,
208

випустила з р у к М а р о ч ка й за кр и л а лице р у ка м и .
Д о в го вона так сиділа, а М а р о ч к о ти м ч а со м пр и ­
сів у н еї в ногах і р озсипа в к р у г себе зівял ий у ж е
ряст. Н ареш ті Л у кія по ш е п ки п р о м о в и л а :
— О ф іц е р ш а !., бр е ш е !.. За щ о ж він м ене
вдарив? Щ о я й о м у зробила? Сина привела!
І вона г ір к о , гір к о , заплакала! М а р о ч к о ,
дивлячись на неї, й со б і заплакав. Вона взяла
й о го на р у ки , поцілува ла й м о в ч ки піш ла д о хати.
С тарі по вер н увш ись н ад вечір д о д о м у , с м і­
ю чись, р о зп о в ід а л и , я к ула ни виходили з села, та
я к о д на , в ж е вагітна, дівчина піш ла за в о з о м їх
з н а й о м о го м исливця.
— Як бо ї ї звуть? — го во р и л а М ар та: —
стривай... стривай... от і забула... ага... згадала —
О д а р ка !
Л у кія зд р и гнул а сь .
— Т ілько з я ко го с ь ін ш о го села, не Б уртян-
ська.
— Ч о м у це наш ого з н а й о м о го не в и д ко
б у л о м іж уланами?
— Еге, не в и д ко бул о , а я навм исне й о го
вигля дала; так ні ж , не ви д ко було.
— М аб уть, чи не по їхав уп е р е д ,
— М аб уть.

Тихо й б е з т у р б о т н о линули години, дн і, м і­

сяці й р о к и на б л а го д а тн о м у Я ки м о в о м у х у т о р і.
Я ки м о в і ко м о р и начинялися в с я к и м д о б р о м ; воли
й к о р о в и й о го та всяка інша худ о б а м н о ж и л а ся
й гладш ала. Ч ум а ки й о го щ о Б о ж о го літа верта­
лися з д о р о ги з ве л и ки м п р и б у т к о м ; б д ж о л и
й о го тр и ч і за л іто р о їл и ся , так щ о са м о го тіл ьчо
м е д у продавав він щ о р о к у сот на пять, ко л и не
біл ьш е , ка р б о в а н ц ів , не ка ж у ч и в ж е за віск. Са­
д о вин и, щ оправда, в ін не продавав, а то й за н е ї
не о д н у со тн ю лупнув би. »Нехай, — ка ж е , —
д о б р і л ю д и с п о ж и в уть , спасибі с ка ж у ть !« О дн е
 209

сл ово, д о Я ким а на хутір з усіх с то р ін д о б р о ли­

л о ся: наче сама ф ор тун а ко л о в о р о т н а в о б р а зі
Л у к ії й М а р ка в н ь о го на х у т о р і оселилася. Та
й те правда, щ о з Л у к ії ха зя йка була невсипущ а
й р о зп о р я д л и в а .
— І Господь йо го знає, де це вона всього
та к навчилася! — го вор ила , бувало, стара М арта,
дивлячись на ї ї п р а ц ю , — о т тоб і й м о с к о в к а ! Та
з н е ю благодать Б ож а, та й го д і! М аб уть, р о з у м ­
н о го батька дитина.
С тарим зоставалося тіл ь ко дивитись на неї
та Б о гу м о литися. Та вони таки й не забували
Бога. М арта щ о р о к у ходила д о Києва на п р о щ у ,
щ о б святим у го д н и ка м п е ч е р сь ки м по кло нитися,
а Я ким , хоч і не ходив, та зате вдом а ввесь р ік
м о л еб ствува в: то кр и н и ц ю в саду, то п а сіку п о ­
святить, а то й та к собі зап р о си ть пан-отця Нила
від правити м о л е б е н ь »о з д р а в ії й бла го ден ствії« ,
а сам усе сидить со б і на па сіц і, р о ї збир ає та
псалтир читає. __
О та к то щ асливо м инали дні, м іс я ц і й р о ки
на х у т о р і. А М а р к о в і ти м ч а со м д о с ь о м о го го ­
д о ч к у д о х о д и л о . Та яка ж дитина з н ь о го ви р о ­
стала! П ре кр асна , тиха, слухняна, хоч і всі, о с о ­
бли во Л у кія , м ало не на р у ка х йо го носили. Ча­
с о м у н е д іл ю , ко л и старі п о їд уть на село до
ц е р кв и , вона вб ер е й о го в ж у п а н о к , у чер во ні са-
пян ц і, в сиву з кр и м с ь ки х с м у ш к ів ш а по чку, по­
ставить п е ре д с о б о ю й м илується на н ь о го , м ов
на м а л ь о ва н о го . А в т ім вона й з н а ку не давала,
щ о вона й о м у мати. Ч о м у вона так поводилася,
Бог ї ї знає. М о ж е боялася старих, а м о ж е й так
со б і. С тарі часто го во р и л и , щ о пора М а р ка до
ш ко л и дати, та все ж д а л и , д о ки й о м у сім літ
скін чи ться.
І ось й о м у в ж е й сім літ. Було це с а м е на
З еле н і Свята, в н е д іл ю . П р я м о з ц е р кв и п р и ­
везли на хутір пан-отця Нила, отця диякона
14
210

й увесь пр иче т ц е р ко в н и й . О д пр а вивш и в саду

м о л е б е н ь із во д осв яттям , вони зайш ли в р и за х д о
хати, п о т ім о кр о п и л и свяч е но ю в о д о ю о селю ,
сіни й к о м о р у та з н о в у вернулись д о хати. Тоді
п а н-о тец ь Нил узя в М а р ка за р у к у й поставив
й о го н а в ко л іш ки п е р е д о б р а за м и , а сам , р о з ­
кр и вш и псалтир та тр и ч і перехристивш ись, п р о ­
читав п са л ом : » Б о ж е в п о м о щ ь м о ю в о н-
м и !«. П рочитавш и псалом , ски н ув із себе р и зи ,
сів за стіл і казав Я ки м о ві подати со бі гр а м а тку .
М ар та дістала із скр и н і гр а м а тку — (гра м атка
в н е ї була схована, бо вона ї ї з Києва принесла)
й подала Я ки м о в і, а Я ким у ж е п а н-о тце ві Н илові.
— П риступи д о м ене, чадо м о є ! — сказав
він М а р ко в і.
М а р к о під ій ш о в.
— Говори за м н о ю !
І М а р к о н есм іл и в о по втор яв за н и м : а з,
б у к и , в і д и й т. д.
П рочитавш и а зб у ку , п а н-о тец ь Нил зго р н у в
гр а м а т ку й ска зав:
— К о р ін ь у ч е н ія го р е к, пло ди ж е его слад­
ки суть. На сь о го д н і п о ки щ о д о сить, а надалі вя-
щ е п о т р у д и м с я ! Тепер ж е , од д авш и Б о ж еє Бо­
го ві, о д д а й м о й ке сар еве ке са р е в і.
Я ким , сам л ю дина письм енна, зар аз ж е втя­
м ив, д о ч о го па н-о тец ь Нил наводив слова з Св.
П исьм а, м о р гн у в на М а р ту й на Л у к ію , а сам п о ­
б іг д о к о м о р и , ска завш и:
— З ласки ваш ої, пан-отче, м илости п р о с и ­
м о д о столу сідати.
За хвилину заставили стіл стравам и й напо ­
ям и , р із н и м и квасам и з садовини й наливкам и,
а, к р ім то го всьо го по се р е д стол у Я ким поставив
ш кл ян е , хитро з р о б л е н е ба р и л ьц е з в и сто я л ко ю .
П ан-отець Нил, прочитавш и »О т ч е н а ш« та
»Я д я т у б о з і ї і н а с и т я т ь с я«, п о б л а го ­
словив » я с т в а й п и т і є<- й сів за стіл; за ним ,
 211

пе ре хри стивш ись, по сід али й инш і, к р ім М а р ти та

Л у к ії, й м о в ч ки почали віддавати к е с а р е в е
к е с а р е в і . П о о б ід і па н-о те ц ь Нил та цілий
пр и че т ц е р ко в н и й піш ли в сад і сіли на траві п ід
с та р о ю гр у ш е ю біля кр и н и ц і. І па н-о тец ь Нил
о т б е р з уста своя, в п р и т ч а х глаго-
л я. Ч о го він т іл ь ко т у т не гла гола в! І п р о С им она
С тол пника, і п р о М а р ію Є ги п е тську, і п р о стра ш ­
ний суд . Та ледве був почав: »О т о л с т і с е р -
ц е ї х«, я к прийш ла Л у кія з ки л и м о м , а М арта
із ш кл я н и м б а р и л ь ц е м , та тіл ь ко в ж е не з висто-
я л ко ю , а з с л и в я н ко ю . П ан-отець Нил, п о б а чи в­
ши їх, в о с к л и к н у в :
— Хваліте, отроци, Господа!...
і го с п о д и н ю , — додав він, ласкаво всм іха ю чись
до М ар ти .
Л у кія ти м ч а со м р озстелила килим , а М арта
поставила на 'н ьо м у ба р ильце з с л и в я н ко ю та,
вкл он ивш и сь, прохала па н-о тця бла го слови ти.
П ан-оте ць, в о з в и с я г л а с свій та х р е ­
с то м ба р и льце по зна м е нув а вш и , в о з г л а с и в :
»Ізийди з тебе, душе нечистий,
і в с е л и с я в т е б е с и л а Б о ж а та я в и
ч у д е с а м и р о в і!«.
У цей час п ід ій ш о в до них і старий Я ким,
т р и м а ю ч и в р у ка х м альовану т а р іл ку з с в іж и м и
в е л и ки м и я б л у ка м и .
П ан-отець Нил, побачивш и я б л ука , п р о ­
мовив:
— Благ муж, щедряя і дая! —
Т іл ько с ка ж іть м е н і, Бога р ади, Я ким е, я ки м р о -
б о м ви їх переховали?
— А от я к п о куш тує те , то то д і й с ка ж у , —
го в о р и в Я ким , ставлячи я б л ука на килим .
— Д о б р е , й п о к у ш т у є м о ! А де ж це наш н о ­
вий ш коляр? Хай би й він нас хоч сл и в я н ко ю п о ­
частував, — сказав пан-отец ь Нил, п р о стя га ю ч и
212

р у к у по я б л у ко . Вмить Л у кія привела в сад

і М а р ка .
— А ну лиш ень, новий ш ко л я р е , — м овив
Я ким , см ію ч и сь, — почастуй па н-о тця сливян­
к о ю , а вони ко лись тебе б е р е з о в о ю ка ш е ю п о ­
частую ть.
— К о р ін ь уч е н ія го р е к ! — сам е д о р е ч і п р и ­
м о в и в пан-отец ь Нил.
Л у кія взяла барильце, а М а р к о — ч а р ку ,
й почали частувати гостей. К о л и М а р к о під н іс
ч а р ку д и я к о н о в і, то той, б е р уч и ч а р ку, п р о м о в и в :
»Н е у п и в а й т е с я вином, в нем же
єсть блуд!«.
— Та воно щ о блуд, то бл уд , — п р о ц о ко т іл а
М арта, — а ви таки, отче Є лисею , випийте щ е ча­
р о ч к у н аш ої сли вян о чки !
О тець Єлисей це й » ісполнив«!
С иділи вони п ід гр у ш е ю д о с а м о го вечора
слухали па н-о тця Нила; а пан-отец ь Нил д о го в о ­
рився д о то го , щ о зам ість » п р о р о к Д а в и д«,
го в о р и в , »п р о р о к Д е м и д«. П о тім усе д у ­
ховенство заспівало гу р т о м : »О , в с е п і т а я
Мати«, далі: » Б о г о м ізбранну Мати
О т р о к о в и ц ю Д і в у«, п о т ім : »О , г о р е
м е н і г р і ш н и к у с у щ у«. Тут у ж е й Я ким не
вте рп ів і п ід тя гн ув таки ти хе н ь ко ба со м .
— Гей, я кб и нам тимпан та о рга н и, або хоч
гусл і д о б р о гл а с н і! — гу кн у в па н-о тец ь Нил, —
о т о д і б м и в о скл и кн ул и Г о сп о д е в і! А чи не п о ­
слати нам за гуслями?
— П ослать! послать! — гу кн у л и всі в од ин
голос.
— Як послать, то послать — сказав Я ким .
Л у кіє , с ка ж и С и д о р о в і, нехай зар аз ко н і за п р я ­
гає, я сам п о їд у , а тим ч асо м , п а н-о тче Ниле, п р о ­
ш у д о го сп о д и , і ви, отче Є лисею , і ви, й ви! —
ска зав він, зве рта ю ч и сь д о п р и ч ту: н адворі й те м н о
й холодно.
 213

Т овариство піш ло д о хати. А щ о там у хаті

діял о ся, Бог й о го знає! З н а ю тіл ь ко , щ о Я ки м за
гусл ям и не по їхав.
Клечальна Н еділя тягнулася д о вівто рка .
У в ів т о р о к, у ж е посніда вш и, го сті поїхали д о д о м у ,
а Я ки м і М ар та, п р о в о ж а ю ч и їх, усе ж а л кува л и , щ о
вони не зосталися щ е на го д и н о ч ку , себто днів
на два.
Д р у г о ї нед іл і р а н о -в р а н ц і вбрали М а р ка
в н ай кра щ ий й о го ж у п а н о к, засунули й о м у гр а ­
м а т ку за па зуху, посадовили на воза й повезли
в село, б у ц ім -т о д о ц е р кв и : під д ур и л и б ід н о го
М а р ка , бо від ве зл и й о го д о ш кол и.
Л у кія , хоч і не плакала, р о зста ю ч и сь із си­
н о м , а все ж таки ш ко д а їй б ул о розлучатися
з ним .
З ж а л е м , нео хоче , розлучала ся Л у кія з сво­
їм с и н о м , із сво єю втіхо ю є д и н о ю , та не спиняла,
не від м о вляла , я к то р об ила стара М ар та, щ о
к р із ь сльози д о р іка л а Я ки м о в і:
— Ну, с ка ж и , с ка ж и ти м е н і, де ти бачив,
щ о б із ш ко л и д о б р о вийшло? Вийде який сь пя-
ничка, а м о ж е щ е, кр ий Б о ж е, й зл о д ій ; от тіл ько
д и ти н у з іп с у ю т ь .
— Цить ти, п о ки я не р о з с е р д и в с я ! — го в о ­
рив Я ким , вд ягаю чи на М а р ка по вер х ж у п а н ка
н о в у сви тку.
— Та куд и ти й о го кутаєш?
— Куди? В д о р о гу ! Він у ж е там зостанеться,
так не возити ж за ним сви тку.
О та к вир аж а ли М а р ка в д а л е ку д о р о гу . Л у ­
кія м о в ч ки на це все дивилась і, слухаю чи М а р -
тиних д о в о д ів , о сь-о сь у ж е зго ж у в а л о с я з н ею ;
та ко л и Я ким , п о м о л и в ш и сь Б о гу і виходячи з ха­
ти, п р о м о в и в : »Н аука — світ, а невчення — тьма«,
то Л у кія в ж е з о в с ім із н им згод ил ася, го в о р я ч и :
» П р ин ай м ні хоч Б огу навчиться м о литись!«.
В ипровад ивш и їх за во ро та, Л у кія д о вго
 214

стояла й дивилася їм усл ід , я к вони від'їздили,

а ко л и воза не стало видно, перехристила п о ­
вітря в їх б ік і, по вер таю чись д о хати, сказала:
»П ош ли то б і, Господи, благодать сво ю святую !« .
У в е ч о р і М ар та р о з п о в іл а Л у к ії п р о М а р ка ,
щ о він, б ід н ий, плакав, я к пр ощ а вся з н и м и ; щ о
він ж и т и м е в пан-отця Нила, а д о ш ко л и хо д и­
ти м е тіл ь ко вчитись, та щ о вона сама заходила
д о ш ко л и подивитись, де він б уд е вчитися.
— П устка! С п р а вж н я п устка ! — го вор и л а
вона: та к щ о сам ій страш но б у л о й зайти д о н е ї;
а ш к о л я р і такі ж о в т і, б л ід і, наче з хреста зн яті,
с е р д е ш н і; а під л а во ю все р із к и , все р із к и , та
такі к о л ю ч і! Бог їх знає, д е вони їх беруть? С пра в­
ж н я ш ипш ина! А на стіні, біля с а м о го о б р а з у —
трій ч атка, спр а вж н я д р о тя н ка , та я д у м а ю , щ о
вона таки з д р о ту й сплетена. А д я к такий се р д и ­
тий, а ж страш но д ивитись! Я, щ оп ра вд а , дала й о ­
м у к о п у , щ о б він, знаєш , не д у ж е силував М а р ка
хоч на пе рш их по ра х. Треба б у д е й о м у щ е ч о ­
гось послати; я д у м а ю , хоч по лотн а на штани та
на с о р о ч к у , а то за м уч и ть б ід н у д итин у! Чи не
понесла б ти й о м у , Л у кіє , хоч би й завтра, а то
я б о ю с ь , убє він, занівечить с е р д е ш н о го М а ­
р о ч ка !
— Д о б р е ! — від по віла Л у кія , — я понесу,
та й сама на ту ш к о л у по д ивлю ся.
— П одивись, п о д ивись! Та ось щ е щ о : вчини
на завтра паляниці. Я д у м а ю й паляниць з о дві
послати М а р к о в і, а то воно, бідолаш не, хоч
і в попа обідає, та я ки й там у них о б ід ! Я д у м а ю
— з а в ж д и го л о д н е .
Д р у г о г о дня Л у кія піш ла в село з паляни­
ц ям и і з сув о єм полотна. Вона не зайш ла до пан­
отця Нила, а піш ла п р о сто д о ш ко л и . Ї ї зустр ів
д я к, з о в с ім не сердитий, а ш кола не скидалася на
п у с т ку : хата, я к хата, тіл ь ко , щ о ш к о л я р і сидять
та читаю ть, — хто щ о та я к у м іє [ і М а р к о її там
 215

м іж ш ко л я р а м и сидить і т а к о ж читає. Л у кія , як

побачила, щ о й М а р к о читає, то тро хи не запла­
кала. »Як в о н о , сердеш не, ш в и д ко навчилося!« —
по д ум а л а вона й подивилася п ід лаву; п ід лавою
не в и д ко б ул о ані о д н о ї р із к и . Глянула на о б р а з,
— біля о б р а зів трій ч атки т е ж не ви д ко . Віддавш и
д я к о в і »посильное пр ин ош е н іє« , вона спитала, чи
м о ж н а їй побачитися з т а ки м і та ки м М а р к о м .
— М о ж н а , м о ж н а ! Ч о м у не м о ж н а ! — і п і­
д ій ш о вш и д о » но во б р а н ц я« , я к він звав М а р ка ,
сказав й о м у:
— Ти, М а р к у , сь о го д н і вчився д о б р е , а то м у
р е ш ту дня й по гул яти м о ж е ш , — іди з м и р о м
додом у!
М а р к о зго р н у в гр а м а тку , поклав ї ї за па­
з у х у , встав з лавки й, побачивш и сво ю н а й м и чку,
заплакав.
Л у кія т е ж тро хи не заплакала. Вона взяла
й о го за р у к у , по про щ ала ся з д я к о м і вийшла
із ш ко л и . Вийш овш и із ш кол и, вона втерла св о їм
р у к а в о м М а р к о в і сльози, п о т ім сама заплакала,
й піш ли вони п о м а л у д о хати па н-о тця Нила.
Такі » пр и н о ш е н ія« возила вона д я ко в і
й М а р к о в і щ о ти ж н я , а в н е д іл ю щ е к р ім то го
й М а р та ко п у гр о ш е й , чи м е д у , чи ш м а т о к сала,
чи щ е ч ого сь т а к о го д я ко в і привозила.
М іс я ц ів за два М а р к о з Б о ж о ю п о м іч ч ю по ­
д у ж а в гр а м а т ку а ж д о с а м о го »і ж е х о щ е т
с п а с т и с я«. За ста р о д а вн ім звичаєм треба
бул о в ж е ка ш у варити. П ро це щ е зазд а л е гід ь
дали знати на хутір . Варячи ка ш у, М арта по ­
клала д о н еї ш ість пята ків, а Л у кія , я к М ар та в ід ­
вернулася, кинула до ка ш і десять к о п ій о к . Коли
каша зварилася, Л у кія понесла її в село д о пан­
отц я Нила, а в ід пан-отця Нила М а р к о по ніс ї ї до
ш ко л и в р у ш н и ку , щ о й о го виш ила Л у кія . Тут він
поставив ї ї д о л і, р у ш н и к дав учителе ві, а д о каш і
зап р о си в тов ар и ш ів. Т овариш і, звичайно, не дали
216

себе в д р у ге просити — посід али к р у г го р щ ка ,

а М а р к о , взявш и тр ій ч а тку, став над ним и, й п о ­
чалася забава: він бе з м и л о се р д я бив у с я ко го ,
хто хоч кр и х о т к у д о р о г о ї ка ш і на п ід л о гу впустив.
Я к зїл и ка ш у, М а р к о т р ій ч а т к о ю погнав
сво їх товариш ів д о води, а я к вернулися, то за ­
ходилися гр о м а д о ю го р щ ка бити. Розбили го р ­
щ о к, і вчитель р о зп усти в усіх д о д о м у з нагод и
у р о ч и с т о ї п о д ії. П ісля о п и са н о ї ц е р е м о н ії, М а р ка
пустили до батьків на хутір від по чити ти ж н ів зо
два після гр а м а тки . Та зам ість о д п о ч и н ку М а р ка
зу с тр іл а нова н есподівана п р а ц я : Я ки м п р и м у ­
ш ував й о го в пр и сутно сті М а р ти й Л у к ії щ од ня
читати гр а м а тку від по ча тку д о кін ц я , навіть »і ж е
х о щ е т с п а с т и ся«.
— Д л я ч о го ти оте »і ж е х о щ е т с п а ­
стися« п р и м у ш у є ш й о го читати? — го вор и л а
М а р та : він йо го навчився, то й читати не треба.
— Ти, М а р т о , лю д ина неписьм енна, то й не
втручалася б не в своє д іл о ! — го во р и в звичайно
Я ким , — м и зн а є м о , щ о р о б и м о .
П ід кін е ц ь д р у го го ти ж н я М а р к о ладен був
тікати з б а т ь ків с ь ко ї хати д о ш ко л и . В ш ко л і
ж д а л и й о го о д н о л іт ки -то в а р и ш і, а в д о м а хто
й о м у був за товариша? Щ о п р а в д а , воно й у ш ко л і
не тепло, та все таки кр а щ е , н іж д о м а .
Як м и н ул о два ти ж н і, надавали М а р к о в і вся­
к о го д о б р а їсти в н о го , а в д о д а т о к дали щ е й »Ча­
сослова«, щ о й о го т о го літа принесла М арта з К и ­
єва, та й вирядили д о ш коли.
У Великий піст, ко л и Я ки м і М арта го віл и ,
М а р к о читав у ж е п о се р е д ц е р кв и в е л и к е п о -
в е ч е р і є, а старі та к тіш илися, щ о й не о п и ­
шеш. Виходячи з ц е р кв и , Я ким погладив М а р ка
по го л о в і й дав й о м у м ід н у гр и в н ю на б уб л и ки ,
с ка завш и:
—* Учись, учись, М а р к у ! Н а уку за плечим а
не носять.
 217

А в д о м а М ар та Л у к ії чудеса п р о М а р ка р о з ­
повідала. Вона го вор ила , щ о д я к, я к пр и рівн яти
й о го д о М а р ка , п р о сто д у р е н ь ; щ о М а р к о н еза ­
б а р о м і с а м о го пан-отця Нила за пояс за ткн е !
Х іб а щ о тіл ь ко на гуслях не гр атим е , але ц ь о го
й о м у й не треба!
— Та я к ж е ж це він? Як ж е ото він там чи­
тає? — звичайно допитувал ася Л у кія .
— Так читає, щ о хоч би й с а м о м у д я к о в і, то
не с о р о м . Та я д у м а ю , д я к і за га д ує й о м у читати
все таке, ч о го сам не втне; я д у м а ю , щ о так!
Л у кія нете рпляче д о ж и д а л а ш о сто го тиж ня
по сту, ко л и вона збиралася говіти. Н ареш ті д іж д а ­
лася й таки почула, я к М а р к о читав, і в ж е не
т іл ь ко »Н е с к в е р н у ю , н е б л а з н у ю«, а й
в с е н о щ н у й навіть ч а с и .
Яка ж велика була ї ї радість сердечна, коли,
виходячи з ц е р кв и , чула вона такі слова: »Який
гарний ш ко л я р ! Як він п р е га р н о читає, — нем ов
пташ ка щ е б е ч е ! Н аділив ж е Господь д о б р и х л ю ­
дей т а к о ю д и ти н о ю !« .
О та кі, або п о д іб н і слова чула Л у кія к о ж н о го
р а зу , виходячи з ц е р кви . Зате М а р к о й н а го р о д у
діставав чим ал у: цілий ти ж д е н ь усю ш к о л у го д у ­
вав він б у б л и ка м и .
М а р к о ш в и д ко посувався вперед на ниві
освіти, так щ о п ід кін е ц ь д р у г о г о р о к у , надиво
в с ім , о со б л и во ж надиво вчителеві, вивчив він
увесь псалтир, навіть із м о л и твам и , а за те, я к він
ка ф із м и читає, все село й о го зн ал о й хвалило; на
щ о в ж е Д е н и с П осяда н ік о го не хвалив, та й той,
виходячи з ц е р кв и , казав, б ув а л о : — »Н ема щ о
ка зати, славний ш ко л я р , д о б р е читає!«.
Д о в г о радилися па н-о тец ь Нил із Я ки м о м ,
чи вчити М а р ка писати, чи так і кінчити псалти­
р е м . Із с в о їм и Я ки м п р о це не радився: він д о б р е
знав, щ о М арта перш а й о м у в о п о з и ц ії стане,
а т о м у й м о вч ав р о з с у д л и в о . П о м ір ку в а в ш и
218

д о б р е з о тц е м Н и л о м , виріш ив, щ о б М а р ка вчити

писати.
М о ж н а сказати, щ о »хитр о сть кн и ж н а я « да­
лася н а ш о м у М а р к о в і, та й »хитр о сть с ко р о п и с ц я «
не відвернулася о д н ь о го . Трохи більш я к за п ів ­
р о к у він зб а гн ув усі тайни ка л ігр а ф ії і так, б у ­
вало, виведе б у к в у »ф е р т«, щ о сам учитель
тіл ь ко плечим а з д в и гн е та й го д і. Та к о г о найбільш
він с в о їм п е р о м с ко р о п и с н и м захо пл ю вав , та к це
с та р о го Я ким а. М а р к о при к о ж н ій д о б р ій н а го д і
писав д о н ь о го » п о с л а н і я«, н ад п исую ч и на к о -
в е р ті: т а к о ї й т а к о ї Губ ер н ії, т а к о го й т а к о го п о ­
віту, на б лагодатний х у т ір такий і такий, Я ки м у М и -
р о н о в о м у синові т а к о м у й т а к о м у . Старий неви­
м о в н о р а д ів, д іста ю ч и т а к о го листа в ід с в о го с ін а
із ш ко л и .
— О т во н о щ о значить письм е нна л ю д и н а !
— го в о р и в він М а р т і й Л у к ії, тр и м а ю ч и в р у ка х
листа, я к о го він, звичайн о , не р о з у м ів , б о читав
т іл ь ко п о -д р у к о в а н о м у , — О т я й не був на селі,
а зн а ю щ о там діється, а ви, баби, ну, с ка ж іт ь ,
щ о ви знаєте? То ж то бо й є! А о т я, так зн а ю ;
вчора па н-о тец ь Нил на гуслях грав »1 с у с е м і й
п р е л ю б е з н и й«, а п а н і-м а тка Я рина з ін ш и м и
м и р о н о с и ц я м и й о м у підспівувала, — от щ о !
— Ну, та ти щ е з сво го листа н а го во р и ш та­
к о го , щ о й гр уш і на ве рб і р о стуть — о д пов ід а л а
звичайн о М арта.
— Щ о ж , я к не віриш , то ось на, — сама
п р о ч и та й ! — І він їй подавав листа.
— Читай у ж е ти сам, а м и й так со бі зо ста ­
н ем ось
І Я ки м , б ув ал о , пяте че р е з десяте, по скла­
дах пр очитає їм :
» Л ю б і та д о р о г і б атьки м о ї. Я, хвалити Все­
в и ш н ь о го , ж и в и й і зд о р о в и й , ч о го й вам б а ж а ю .
Є д и н ор од ни й син ваш М . Г.«
— Так то й усе? — питала М арта.
 219

— А тоб і ч о го щ е хочеться? — від по від ав ,

с м ію ч и с ь , Я ким .
— А я к ж е там па н -о те ц ь із п а н е ю -м а тко ю ?
Казав ти, щ о в листі написано.
— А д зусь вам знати, ц о ко т у х и , — і після
то го клав він листа за о б р а зи .
Весело, с м ію ч и с ь , пр ол італ и р о к и над х у ­
т о р о м . М а р к о р іс і став з н ь о го п а р у б о к , та який
п а р у б о к ! П р о сто нади во! С іл ьсь кі кр а сун і то б ул о
не н ам и л ую ться на М а р ка Гирла.
Ш к о л у він п о ки н ув ось із я к о го п р и в о д у : раз
я ко с ь М ар та , ве рта ю чись із Києва, зан е д уж ал а ,
та, п р о х в о р ів ш и с ім ти ж н ів , і Б огу д уш у віддала.
Д о в го плакав старий Я ки м і, плачучи, перебрався
нареш ті ж и ти д о па сіки. Треба б ул о , на втіху ста­
р о м у , взяти М а р ка із ш кол и. Л у кія так і зро б ил а .
Нехай у ж е , дум а ла вона, ч о го не довчився
в ш к о л і, в д о м а д о вчиться, а с е р д е ш н о м у ста р о м у
все таки б уд е р о зв а га , бо щ е й він, бідолаш ний,
п о м р е з ж у р б и та з туги.
І в н е д іл ю , обр ахува вш ись із д я к о м та з пан­
о тц е м Н илом , пр и ве зл и М а р ка на хутір . Я ки м з р а ­
дів, о ж и в , побачивш и п е ре д с о б о ю єдину істоту,
щ о щ е звязува ла й о го з ж и ття м .
Д о то го , я к повернувся М а р к о із ш кол и,
Я ки м с х о ж и й був д о А ф анасія Івановича після
с м е р ти П у л ь х е р ії Івановни, т іл ь ко щ о ні в го с п о ­
д а рстві, ні в хаті не в ія л о т о ю с у м н о ю п у с т ко ю , щ о
ї ї знать б уло в д о м і А ф а н асія Івановича після
с м е р ти П у л ь х е р ії Івановни, б о в Я ким а зостава­
лася щ е Л у кія .
С идів був со б і б ід о л аш н ий старий у па сіц і по
кіл ь ка го д ин з р я д у , не п ід в о д я ч и го л о в и ; тіл ь ко
з ітх н е й витре м а ш инально сл ь о зу, щ о скотилась
й о м у на сиві вуса; зітхн е зн о в у й зн о в у заплаче,
та та к і п р осид ить, а ж д о к и Л у кія не пр ийд е йо го
о б ід а ть кл и ка ти : то д і він м о в ч ки встане та йде за
Л у к іє ю д о хати. Вона заводила з н им м о в у п р о
220

го сп о д а р ств о , п р о ч ум а ків , п р о б д ж о л и , п р о
яб л ука, та він від по від а в тіл ь ко »еге« або »ні«.
Раз я ко с ь вона й о м у сказала:
— Ви хоч би взяли псалтиря почитали за її
гр іш н у д у ш у , то в а м би й полегш ало.
Я ки м м о в ч ки дістав з п о л и ц і, псалтир, піш ов
у сад (М а р т у по хова ли в саду м іж стар и м и ли­
пам и), став над М а р т и н о ю м о ги л о ю , р о з го р н у в
к н и ж к у , перехристився й почав читати: » Б л а ж е н
м у ж « . Коли ж дочитав д о » с л а в и« й почав чи­
тати » с о с в я т и м и у п о к о й«, то не м іг в и м о ­
вити » р а б у Т в о ю М а р т у« й залився сл ізь м и ,
а к н и ж к а випала й о м у з р у к на м о ги л к у .
О т а к от час та сам ота п р и в я зу ю ть п р о с т о ­
се рд н их л ю д е й о д н о д о о д н о го . Б лагословенні ж
буд ьте й час і са м ота і ви п р о сто се р д н і л ю д и !
Я ки м щ од ен ь о ж ивав усе більш е. Л у кія го ­
дила й о м у й ходила за ним , я к за м а л о ю д и ти н о ю ,
а М а р к о (н е зв а ж а ю ч и на й о го »ю ность« і, я к
Гоголь ка ж е , » ю р ко с ть « ), не від хо д и в в ід н ь о го
ні на хвилину. Він у ж е знав, щ о він Я ки м о в і не
р ід н и й син, і в гл и б и н і сво єї м о л о д о ї д у ш і в ід ч у ­
вав у с е те д о б р о , щ о й о м у зр о б и л и ч у ж і д о б р і
л ю д и . Ін о д і він, за д ум а вш и сь, питався сам се б е :
»хто м ій батько і хто м о я мати?«, та, звичайно,
не діставав в ід п о в ід і.
Щ о -с у б о т и з р а н ку аж д о о б ід у читав він
псалтир над м о ги л к о ю М ар ти , а Я ким , с и д ю ч и
біля н ь о го , м о лився й плакав, та, плачучи, ча со м
ш е по тів:
— Х то б це за тв о ю д у ш у псалтир читав,
я кб и м и й о го д о ш ко л и не дали? Читай, син у! чи­
тай, м о я д и ти н о ! Вона з т о го світу по чує й спасибі
тоб і ска ж е . Д у ш а ї ї праведна са м е тепер по м и ­
тарствах ходить... старий з н о в у залився с л ь о ­
зам и .
М а р к о в і ти м ч а со м у ж е на двадцятий р ік
піш л о , пора б ул о й на ве ч о р н и ц і навідатися, п о ­
 221

дивитись, щ о там діється. Д іж д а в ш и с я осени, він

це й зр о б и в , та так влучно, щ о в ж е після п е р ш о го
р а зу , вернувш ись д о д о м у , почав просити в Я ким а
б л а го слове н н я, щ о б о д р у ж и ти с я .
— О т тоб і й м а єш ! — сказав Я ким , вислу­
хавш и й о го : я д ум а в , щ о він все щ е ш ко л я р , а він
у ж е он ку д и пнеться! Рано, р ан о щ е, сину! Ти
с по ч а тку по гул яй , п о п а р у б ку й тро хи , п о ч у м а ку й ,
пр и ве зи м е н і го сти нц я з К р и м у або з Д о н у . А то
— сам п о д ум а й — яка ж за теб е без то го всього
піде, хіба щ о б е зп р и тул ь н а я ка ! Та ось Л у к ії спи­
таєм ося, — д у м а ю , й вона т е ж ска ж е , щ о щ е
рано.
С питалися Л у к ії, й вона т е ж сказала, щ о щ е
р ан о. Наш М а р к о й носа був п о хн ю п и в, а пр оте
ночувати почав у к л у н і: в хаті й о м у, бачте, д уш н е
стало.
— З на ю я, ч о м у то б і д у ш н о ! — го вор ив,
п о с м іх а ю ч и с ь , старий Я ким . Л у кія ж н іч о го не го ­
ворила, а т іл ь ко ц іл и м и н оча м и Б огу м олилася,
щ о б він зах'овав М а р ка від у с я к о го п о га н о го діла,
від у с я к о ї н е ч и сто ї спо куси .
Раз я ко сь після о б ід у , ко л и Я ким сам е сп о ­
чивав, вона викликал а М а р ка д о д р у го ї хати й ла­
гід н о спитала й о го :
— С ка ж и м е ні, М а р ку , щ и р у правд у, к о го
ти п о ко х а в , із ки м хочеш братися?
М а р к о , я к і всі за ко х а н і, та к р озпи са в їй
с в о ю кр а с у н ю , щ о вона така й така, краля над
кр а л я м и , щ о к р а щ о ї за н еї в ц іл о м у світі немає.
З во р уш е н а Л у кія р а д існ о вислухала сво го сина
й н ареш ті сказала:
— В ір ю М а р к у , щ о к р а щ о ї за неї в світі не­
має, та с ка ж и м е н і, я к о го вона р о д у , хто ї ї б а тько
та м ати, щ о вони за л ю д и та я к вони з л ю д ь м и
ж ивуть?
— Ч е сн ого вона й б а га то го р о д у !
222

— Багатства то б і не тре б а : ти й сам , хвалить

Бога, багатий, а о т ти ска ж и , чи ти ї ї таки лю биш ?
— Я к св о ю д уш у, я к свя то го Бога на небі.
— В ір ю то б і, щ о ти ї ї кохаєш , а ко л и к о ­
хаєш, то й лиха їй не зап од ієш . Д ивись М а р ку ,
кр и й тебе М ати Господня, — я к щ о ти її п о гу б и ш ,
не простить тебе Бог, ні д о б р і л ю ди.
— Як ж е ж м е н і її загуб ити, коли я її к о ­
хаю?
— Я к загубити? Д а й Господи, щ о б ти не зна
як ви нас губ ите, й я к ми самі себе гу б и м о .
— Л укіє , ти давно в нас ж и ве ш , с ка ж и м е ні,
чи ти не знаєш , хто м оя мати?
На це н еспо д іва не запитання Л у кія з а т р е м ­
тіла й слова від по вісти сили не мала.
— С ка ж и м е н і! С ка ж и ! Ти напевно знаєш .
— Не зн а ю , — ледве п р о м о в и л а Л у кія .
— Знаєш , є й б о гу, знаєш ! С ка ж и м е н і, м оя
го л у б о н ь к о , м о я м а т ін к о ! — і він ухо пи в ї ї за
р у ки .
— М арта, — тихо від по віла Л укія .
— Ні, не М ар та, я зн а ю , щ о не М ар та, щ о
я б а й с т р ю к п ід ки н е н и й !
Л у к ія вхопила й о го за р у к у і з словам и :
» М о вч и, хтось ід е !« х у т ко вийшла з хати.
— Вона напевно знає, — по д ум а в собі
М а р к о й піш ов с л ід о м за нею .
Д іж д а в ш и с ь весни, Я ким д о р у ч и в усе го с п о ­
д а рство Л у к ії, а сам по о б ітн и ц і поїхав на п р о щ у
до Києва, взявш и й М а р ка з с о б о ю . Л у кія не п р о ­
пускала ані о д н о ї н е д іл і, щ о б на селі не п о б у ­
вати. П ісля С л уж б и Б о ж о ї вона з а в ж д и заходила
д о п а н і-м а тки й по о б ід і д о в го з н е ю віч-н а -віч
р о зм о в л я л а . Вона р озпитува ла п о п а д ю п р о сво ю
м а й б у т н ю н е в істку й до відала ся, щ о та че сн о го
й х о р о ш о го р о д у , та щ о п р о н е ї н е д о б р о ї слави
не чути. Н ареш ті, ч е р е з п о п а д ю , вона й сама
 223

з н ею спізналася та побачила, щ о син і по пад я

п р а вд у ка ж уть .
За м іся ц ь Я ки м із М а р к о м вернулися на х у ­
тір і навезли сво їй н айм ичц і всяких д о р о ги х го ­
стинців, а со б і, к р ім с и н ь о го сукна й кита йки, п р и ­
везли Є ф р е м а С и р и н а й Ж и т і я с в я т и х
о т е ц ь за цілий р ік .
У літні дні та в д о в гі о с ін н і ве чо р і М а р к о чи­
тав святі кн и ги , а Я ки м слухав і о бновлявся д у ­
хо м , Він ве р н ув ся до н о р м а л ь н о го стану й часо м
був не від то го , щ о б послухати, я к па н-о тец ь Нил
грає на гуслях та о те ць д и я ко н » В с я к о м у г о ­
р о д у н р а в і п р а в а« й таке ін ш е співає, т іл ь ко
за в ж д и д одавав: »Гей, я кб и то тепер зо м н о ю
М ар та бул а ! Д а л и б м и себе знати!« Після ц ь о го
старий, бувало, за ж у р и тьс я , а часто й заплаче,
п р о м о в л я ю ч и : » С и р о то ю й у д о м о в и н у л я ж у .
М а р к о !... Щ о ж той М арко?... З вичайно, — не чу­
ж и й !.. О ж е н ю йо го , ко н ч е о ж е н ю після П о кр о в и ,
а в л іт ку нехай схо дить у д о р о гу та п р и ве зе м е ні
з К р и м у сиву ш а п ку , та ку сиву, я к м о я голова«.
А М а р к о , прочитавш и ж и т іє я ко го н е б у д ь свято го,
йш ов »у к л у н ю ночувати«, т о б т о на село д о сво єї
ко х а н о ї.
Л у кія ж , по кл а вш и спати с та р о го Я ким а, до
пів н о ч і м олилася, щ о б Бог ї ї сина заховав від
у с я к о го лиха.
В есною , справивш и нові во зи, нові м е р е ж а н і
яр м а , нові пр и ти ки , л уш н і й за н о зи , Я ки м вирядив
сво го М а р ка ч ум а кув а ти — на Д о н по рибу.
— Іди, м ій син у! — го в о р и в він — та пр и ве зи
сво їй нареченій п о д а р у н ків . Після П о кр о в и дасть
Бог, м и вас і о к р у т и м о .
П іш ов М а р к о , с у м у ю ч и , на Д ін по р иб у,
а Л у кія , взявш и т о р б и н к у на плечі, піш ла д о Києва
п о м о л и ти ся святим у го д н и ка м , щ о б синові д о п о ­
м о гл и щ асливо д о д о м у п о вер н утись. Зостався
Я ки м сам у го с п о д і. Встановивш и р о з п о р я д о к ве­
224

сінніх р о б іт, вийняв він б д ж о л и з о м ш а н и ка , по ­

р озставл яв їх я кс л ід на па сіц і, взяв Є ф р е м а
С и р и н а й оселився із б д ж о л а м и на ц іл е літо.
Т им ч асо м Л у кія прийш ла д о Києва, стала там
в я ко їс ь м іщ а н ки , та щ о б не платити гр о ш е й за
кв а ти р ю та харч, узялася носити воду п р о д о ­
м аш ні потреби. О п ів д н і вона носила во д у з Д н і­
пра, а рано та вве ч ор і ходила по святих ц е р ква х
та по печерях. О д го вівш и сь та запричастивш ись
С вятих Таїн, вона на з б е р е ж е н і гр о ш і купи л а м а ­
лий о б р а з о к свя то го гр о б о ко п а те л я М а р ка , п е р ­
стень від Варвари В е л и ко м уч е н и ц і та ш а п о ч ку
Івана М н о го с тр а д а л ь н о го , поклала це все в т о р ­
б и н ку й, по про щ ав ш и сь із сво єю х а зя й ко ю , піш ла
назад д о д о м у . А л е , не д о хо д я ч и П р и л уки , сам е
в Д у б о в о м у Гаю, за н е д уж а л а на пр о п а сн и ц ю . Так-
с я к допленталася д о Ромна, а з Ромна м усіл а вж е
п ід в о д у д о хуто р а найняти, бо йти вж е була їй не­
сила. Вона так хотіла була зайти щ е д о Г у с т и н і ,
бо са м е то д і там м а на стир поновляли, та не по ­
щ астило б ід н ій ! З лякався старий Я ким , побачивш и
її. »Так зм а р н іл а й постарілася, м о в із хреста
знята« — го во р и в він.
— Чи не послати нам за зн аха ркою ? — спи­
тався ї ї Я ким.
— П ош літь, бо страх н е з д у ж а ю !
Я ки м не послав, а сам по їхав на село й п р и ­
віз зн а ха р ку. З н а ха р ка лікувала ї ї м іс я ц ів з о два,
та не по м о гл а їй.
За сво єї н а й н іж н іш о ї м о л о д о с т и (то д і м е ні
13 літ б уло ) ч ум а кув а в я з н е б іж ч и к о м б а ть ко м .
В и їзж а л и м и з Гуляй-П оля; я сидів на в о зі й д и ­
вився не на Н о в о м и р го р о д , щ о в балці над Т ики-
ч ем л е ж ить, а на степ, щ о далі за Т и ки ч е м п р о ­
стятся, дивився та д ум а в (а п р о щ о я то д і д ум а в,
то т іл ь ко од ин Б ог р о зга д а ти м о ж е ). О т перейш ли
м и со б і вб р ід ч е р е з Тикич, виїхали на го р у , д ив­
л ю ся я, а там з н о в у степ та степ, ш и р о ки й без
 225

кр а ю , тіл ь ко л ів о р уч щ ось, ніби л іс о к, ледве м р іє .

П итаю ся в батька, щ о це ви д ко .
— Д евята рота, — від по від ає він м е н і. А л е
м е н і ц ь о го не до сить. Щ о ж то за девята рота? —
д у м а ю со бі.
Все степ та степ.
Н ареш ті >в Д у б о в ій Балці заночували.
Д р у г о г о дня той сам ий степ і ті самі дитячі
д у м ки .
— А ось і Є лисавет! — ка ж е батько.
— Де? — спитав я.
— ■ О н на го р і ц и га н сь кі ш атра б іл ію ть.
О п ів д н і д о їха л и м и д о Г р узів ки , а д р у го го
дня вр ан ц і й д о с а м о го Є лисавету.
С у м н о м е н і, с у м н о згад увати тепер м о ї м о ­
л о д о щ і, м о є ю н а ц тво , м о ї д итячі літа б е з т у р б о т н і!
С у м н о м е н і згад увати ті степи ш и р о к і, б е з кр а ї,
щ о я бачив т о д і й у ж е н іко л и не побачу.
П о б у в а т и в Т а га н р о зі та в Р остові, М а р ко
з с в о їм и ч у м а ка м и вийш ов у степ, і не по ш товим
ш л яхо м , а сте п о м пр ям ува л и ч у м а к и чер ез О рель
та С тарі С анж ар и. У С ан ж ао ах переправилися чу­
м а ки чер ез В о р скл у й справили б е н ке т д о б р и м
л ю д я м . Купи л и три ц еб ра го р іл к и , найняли т р о ­
їс т у м у з и к у та й понесли го р іл к у п ё ре д ллузиками.
К о го зу с тр ін уть , о д н а ко в о , чи пана чи селянина —
»стій! пий г о р і л к у ! « М у з и к и гр а ю ть, а ч ум а ки всі
л о о д н о го та н ц ю ю ть. О та к б уч н о п р о й ш о в М а р ко
С анж ари.
Те сам е б у л о й у Б іл о ц е р к ів ц і. Хоч у М и о -
го о о д і й не б ул о пе ре пра ви, та ч у м а ки й там с в о го
додержали.
— Х о р о л хоч і невелика о іч ка , — казали
вони, — а все таки треба свято відбувати.
І відб ували свято. У М и р го р о д і вони взяли
го о іл к и вж е не ч о ти р и цебра, а ц іл у б о ч к у й усе
м іс то п о к о т о м по кла ли. А в ж е п р о м у з и к и та пр о
танці нем а щ о й казати.
15
226

З М и р го р о д у з Б о ж о ю д о п о м о го ю вийш ли
на Р ом одан, попасли воли та й потягли Р ом ода-
н о м на Р омен.
Ідуть со б і ч ум а ч е н ьки
Та йдучи співаю ть,

А ти, М ар ку? Ч о м у ж ти не співаєш з товар и -

ш а м и-чум а ка м и ? — О й, т о м у ж я не співа ю з това-
р и ш а м и -ч у м а ка м и , щ о по ки н ув я в д о м а дівчи н у
м о л о д у ю . Щ о там тепер із нею? В езу я їй з Д о н у
па рчі, о кс а м и ту , в сьо го д о р о го го ,а вона, м о л о д а ,
м о ж е в ж е й з ін ш и м побралася?
І чим б л и ж ч е вони п ід хо д и л и д о ко р ч м и , від
я к о ї й о м у треба пр а в о р уч повертати, тим він с у м ­
ніш ий ставав.
І ч о го це м е н і та н айм ичка з голови не йде?..
А м о ж е вона скаж е? — додавав він, р о з д у м у ю ч и .
М и н ул и Л о х в и ц ю , прийш ли й д о ко р ч м и . П о­
п р ощ а вся М а р к о , я к годиться, з св о їм и то в а р и -
ш а м и -ч у м а ка м и , по д якува в їм за н а уку й п о в е р ­
нув со б і на х у т ір із св о їм и во за м и .
П уть н е д о вга : всьо го м о ж е верстов із пять,
та все ж в ін спинився з в а л ко ю ночувати в по л і.
Н айм ити со бі н о ч ую ть у по лі біля в о з ів та волів,
а він подався д о с в о єї м и л о ї.
С ер ц е м о є ! Д о л е м о я !
М о я К а те р и н о !

п р о м о в и в він д о неї, коли вона вийш ла до виш не­

в о го с а д о ч ку. Багато таких слів го в о р и в він, їй , бо
не знав, щ о в д о м а діється. А в д о м а діялося
ось щ о :
В о р о ж ка с в о їм и л іка м и д овела б ід о л а ш н у
Л у к ію д о то го , щ о Я ки м пр оси в пан-отця Нила
з п р и ч т о м відправити над н ею м а с л о с в я т і є...
П ісля ц ь о го д у х о в н о го л ік у Л у к ії п о кр а щ а л о : вона
пр и н а й м н і почала го в о р и ти . П ерш е, щ о вона п р о ­
м овила, був запит:
 227

— А чи не пр ийш о в іще?
— Х то саме? — спитав Я ким .
— М а р к о ! — ледве пр о ш е по тіл а вона.
Н адвечір їй полегш ало, й вона прохала
Я ким а послати їй на полу. Коли перенесли її на
піл, вона кивнула Я ки м о в і, щ о б сів біля неї. Я ки м
послухався, й вона п о ш е п ки пр о м о в и л а д о н ь о го :
— Я й о го не д іж д у с я , п о м р у ! Є в мене
гр о ш і, — від д а йте й о м у. Всі гр о ш і, щ о я в ід вас
брала, сховані в к о м о р і, на го р и щ і, під с о л о м я -
н и м ж о л о б о м . О д д а й те й о м у : то я їх для н ь о го
ховала; та щ е віддайте й о м у о б р а з о к М а р ка свя­
т о го Г р о б о ко п а те л я , щ о я принесла з Києва,
а й о го м о л о д ій , я к стануть д о ш л ю б у , віддайте
о б р у ч к у від свя то ї Варвари, а со б і, тату м ій , в ізь ­
м іть ш а п о ч ку свя то го Івана.
І по м ов ча вш и , сказала:
— О х, т я ж к о стає м е н і! Не д іж д у с ь йо го ,
п о м р у ! А він м уси ть бути б л и зь к о , я й о го бачу.
П ом овч а вш и, з н о в у спитала, чи с ко р о світа-
тим е.
— Треті півні о ц е тіл ь ко проспіва ли, — від ­
повів Я ким .
— Д ай, Г осподи, м е ні р а н ку д іж д а ти , хоч
подивитися на н ь о го . Він р а н к о м пр и їд е .
А М а р к о т іє ї ночі, я к вона сповідалася Я ки­
м о в і, цілував св о ю наречену, стоячи з н е ю п ід ка­
л и н о ю , го во р и в їй с о л о д к і, се рд е чн і й п я н кі речі
м о л о д е ч і, а з а м о в кн у в ш и , д о в го м о в ч ки дивився
на н е ї та все цілував ї ї п р е кр а с н і к а р ії очі.
П роспівали тре ті півні, стало на день за й м а ­
тися.
— Д о з а в тр о го , м о є се р ц е єдине! — сказав
М а р к о , ц іл у ю ч и св о ю наречену.
— Д о за в тр о го , м ій го л у б е сизий! — і вони
розсталися.
— Іде, йде... — ш епотіла н е д уж а , ко л и з ій ­
ш ло со нц е . — О , чуєте ! во ро та рипнули.
228

Я ки м вийш ов із хати й з у с т р ів М а р ка , щ о
сам е входив д о д в о р у з ч ум а ка м и .
— Іди ш видш е д о хати! — сказав, зра д івш и ,
Я ким — а я тут і б е з теб е ла ду д а м .
М а р к о ввійш ов д о хати. Х о р а , побачивш и
й о го ку ч е р я в у го л о в у схуд л и м и р у ка м и й ш епотіла
р у ки , п р о м о в л я ю ч и : С ину м ій ! М о я д итино, йди,
йди д о м е н е !
М а р к о наблизився д о неї.
— С ядь, сядь б іл я м е не , схили д о м е не
сво ю го л о ву.
М а р к о м о в ч ки послухався. Вона схопила
й о го ку ч е р я в у гл о ву схуд л и м и р у к а м и й ш епотіла
й о м у д о вуха:
— П ро сти! П рости м е не !... Я... я... я твоя
мати...
К оли Я ким по вер н увся д о хати, він побачив,
щ о М а р к о , плачучи, цілував н оги в м е р т в о ї вж е
н ай м и чки .
25 лютого 1844 р.
Переяслав*).

*) Ця дата фіктивна — конспіраційна: Ш евченко на­

пис»» повість у Новопетровському ф орті 1853 р. Ред.
ВАРНАК
ЕДВАРДОВІ ЖЕЛІҐОВСЬКПМУ
 Єсть у н а ш о м у ве л и ч е зн о м у пр аво сл а вн о м у
царстві р о с ій с ь к о м у невелика б л агодатна кр а їн а ;
така со бі невелика, щ о в н ій пр им істи лись би ч о ­
тири н ім е ц ь к і д е р ж а в и , з Ф р а н ц іє ю на д о д а ч у ;
а ж и в у ть на тій н ев ел икій з е м е л ь ц і р із н о м о в н і на­
р о д и , й п о м іж н и м и н а р о д р о с ій сь ки й і то н а й п р а -
вославніш ий. І о то й н а р о д р о с ій сь ки й не о р е , не сіє
н іч о гіс ін ь ко , к р ім динь та ка вун ів, а хліб їсть білий,
пш еничний, щ о по їх н ь о м у зветься »калаци«,
й о сп ів ує с в о ю р іч к у славетну, звуч и ї ї сво єю к о р -
м и т е л ь ко ю , з о л о т и м д н о м із б е р е га м и ср іб н и м и .
С у м н о бачити б р у д і зл и д н і на зе м л і в б о гій ,
н е р о д ю ч ій , де л ю д и на бо р еться з н е в д я ч н и м ґр у н ­
т о м і нареш ті падає, з н е м ігш и с ь п ід тя га р е м
п р ац і та зл и д н ів. С ум н о , н е в и м о в н о с у м н о !
А л е я к й о го дивитися на такі сам і огидливі
зл и д н і в кр а їн і, д е м е д тече й м о л о к о , я к, н а п р и ­
клад, в о тій зе м л і благодатній!? Г и д ко ! Та щ е гидш е
с е р е д тих л е д а р сь ки х зл и д н ів натрапити на д о ­
статки, а при до статка х — на о ги д н и й б р у д та т е м ­
н о ту!
А в отій бла го сл о ве н н ій кр а їн і трапляється
це н е р ід к о , ба, навіть часто -густо .
Я кі ж м о ж у т ь бути причини злид н ів у кр а їн і,
д е м е д і м о л о к о тече?
На ц ю ва ж л иву п о л іт и ч н о -е ко н о м іч н у тем у
я напи ш у на д о зв іл л і звичаєво -о писний історичний
р о м а н на ч отири то м и , в я ки х з а х о ж у с я зм а л ю ва ти
з м ік р о с к о п іч н и м и п о д р о б и ц я м и н о р о в и , звич аї та
іс т о р ію ц ь о го а р хіп р а в о сл а в н о го н а р о д у. А п о ки
д о с п іє в м о їй м н о го д у м н ій го л о ві той зн ам енитий
р о м а н , р о з к а ж у ва м ось щ о.
232

Є в отій бла го датній кр а їн і н е гл и б о ко п ід

з е м л е ю величезна гр уд а соли, а на тій гр у д і з б у ­
до ван о невеличку ф о р те ц ю , щ о п о -п р о с т о м у
зветься » С о л ян о ю З а щ и то ю « .
О бставини пр и м уси л и м е н е побувати я ко сь
в отій » С оляній З ащ иті«.
П е р ш о ї ж нед іл і за м о го там перебування
побачив я в ц е р кв і ста р о го ч о л о в іка , з о в с ім си­
вого, але щ е досить б а д ь о р о го , з надзвичайно в и ­
р а зн и м та б л а го р о д н и м лицем .
Він у ц е р кв і був за д я ка ; ставив свічки п е ре д
о б р а за м и , зд ій м а в із них п р и га р у, гасив д о го р іл і,
а п ід кін е ц ь С л уж б и Б о ж о ї ходив з ка р н а в ко ю ,
зам ість титаря.
М е н е вразила й о го велична постава: висо­
ч е н н о го з р о сту, сива й д о вга хвиляста б о р о д а ;
таке сам е біле, густе, куч е р я в е волосся й тем ні гу ­
сті б р о ви , обличчя правильне, щ о к и зл е ге н ька р у -
м я н і, наче в ю на ка , — о д не сл о во: надався б на
м о д е л ь для М ойсе я Б оговидця або для Г о м е р о -
во го Н естора.
З ахо плений си м па ти чн о ю ста р е ч о ю в р о д о ю
ц ь о го ш а н о вн о го м у ж а , я, виходячи з ц е р кв и , спи­
тався в кр и в о го інваліда, хто такий о то й п о в а ж ­
ний старець, щ о зд ій м а є п р и га р у з св іч о к п е р е д
образам и?
Інвалід від по вів м е н і досить л а ко н іч н о : »Це,
д о б р о д ію , ко л и ш н ій ва рна к, а тепер тутеш ній п о -
с е л е н е ц ь , най д о б р іш а душ а«.
Після ц іє ї в ід п о в ід і я зупинився б іл я ц е р кв и
й пр о в о д и в о чим а ста р о го , щ о так м е н е за ц іка ви в;
і чим більш я на н ь о го дивився, т и м м е нш з д а ­
вався він м е н і п о д іб н и м д о варнака.
А л е ж інвалід не сказав би на вітер т а к о го
слова!
Я пригадав со б і, щ о колись т у т д о бува ли сіль
ареш танти, та щ о б а га то їх, скін ч и вш и свій т я ж ­
кий т е р м ін , були тут і по селе ні за л е ж н о в ід п о в е ­
д ін ки .
 233

А л е н е в ж е ж та ку б л а го р о д н у поставу м іг
м ати злочинець?
І я виріш ив — д о від атися д о кл а д н іш е п р о м и ­
н ул е ц ь о го п о ка з н о го з постави стар ого.
Н апр о тя зі ти ж н я я д о від ався, щ о він спр авд і
таки тутеш ній п о се л е н е ц ь і п р а вд и во ї чесности л ю ­
дина; л ю д ина хоч і не багата, але й не б ід н а , ж и в е
в с в о м у вла сн ом у д о м о ч к у , хоч і н е в е л и ч ко м у,
та ж и в е так, щ о , дай Б о ж е , щ о б і по палацах та к
ж и л и : чисто, ситно й чесно.
М ав він у себе ч о л о в іка з десять найм итів,
хоч і з ки р ги з ів , та дай Б о ж е , щ о б і р о сія н и та к
п р а ц ю в а л и , я к о ті п ів д и ку н и ! Щ е до від ався я, щ о
й о го на той р ік за й о го чесноти н е о д м ін н о вибе­
р уть за титаря й т. ін.
Я постановив п о зн а й о м и ти ся з н и м о со б и сто
та при д о б р ій н а го д і довід атися пе вн іш е п р о й о го
м и н у л е ж и ття ; ко л и зн айд у там щ ось та ке м о ­
р ал ь н о-по вч ал ьн е або, п р и н а й м н і, ц ікаве , то, з а ­
писавш и, д а м д о д р у к у , — для н а уки або для р о з ­
ваги.
Чи ва м ко л и траплялося зустр іч а ти с та р о го
та к о ї п о в а ж н о ї й ш л яхе тн ої постави, щ о м и м о в о л і
з д ій м е ш ш а п ку та вкл о н и ш ся йому?
З о м н о ю це трапилося.
Я кось зу с т р ів я то го ста р о го , я к він іш ов
з в е ч ір н і, і м и м о в о л і вклон ився й о м у . Він о д п о в ів
ввічл ивим п о к л о н о м і спитався:
— Ви, здається, нетутеш ні? Я не зустріва в
вас тут р ан іш е .
— Ви н е по м ил ил ись: я справд і нед а вн о
п р и б у в д о ва ш о ї З ащ ити.
— А д о зв о л ь те запитати: чи здалека?
Я сказав, з в ід к и я р о д о м .
С тарий, хв и л ю ю ч и сь , п р о с тя г м е ^ і р у к у , і я
т р о х и -тр о х и її не поцілував.
— Ви з е м л я к м ій , — п р о м о в и в він с м у тн о . —
Чи давно ви п о ки н у л и наш у п р е кр а с н у б а ть ків ­
щину?
234

— Не більш е р о к у , — від п о в ів я.
— Щ асливі ви! Ви так недавно щ е бачили наш
Б о го м бла го слове н н ий кр ай . А я от у ж е більш , я к
три н а д ця ть літ, не бачив й о го . Щ о там тепер
діється?
У с та р о го навернулися сльози.
— Коли м аєте час, — сказав він, — н е п о ­
го р д у й те м н о ю , від від а йте м е не ; нехай хоч п о д и в ­
лю ся на вас, на з е м л я ка сво го. Будьте д о б р і й ла­
скаві, не від м о в те сь !
Ясна р іч , я з р а д ів таким за п р о си н а м . З а к іл ь ­
ка хвилин м и прийш ли д о н е в е л и ч ко го б іл е н ь ко го ,
с о л о м о ю в к р и т о го д о м о ч к у . Вигляд й о го нагадав
м е н і У к р а їн у . Біля в о р іт зустр іл а нас літня ж ін к а ,
по у к р а їн с ь к о м у вд ягне н а, й привітала нас:
— Д о б р и в е ч ір !
— Д о б р и в е ч ір , М о т р е ! П р о ш у вас ласкаво
д о н а ш о ї хати, — ска за в старий, зве рта ю чи сь
д о м е н е . — Тут, бачите, н е д а л е ко ж и в уть наш і
з е м л я ки ха р ківл я н и та кур я н и , та к я й узяв д о себе
з е м л я ч к у за н а й м и ч ку. Воно все ж я ко с ь кр а щ е .
З тим и словам и старий увів м е н е д о сво єї
хати. В середині, я к і з н а д в о р у, хата нагадувала
У к р а їн у : стіни вим а зан і б іл о ю , а д о л ів ка ж о в т о ю
гл и н о ю ; на д о л ів ц і н атр уш е но за п а ш н о ї трави;
н а в ко л о п о п ід стінам и — чисті й ш и р о к і д у б о в і
лавки, а п е р е д о б р а з о м У сіх С ко р б я щ и х М а те р і
го р іл а л а м па д ка й стояв налой, у к р и т и й чистим р у ­
ш н и ко м , б іл и м із ш и р о к и м и т о р о ч к а м и ; на н а л о ї
л еж ала к н и ж к а — на вигляд ніби псалтир i n q u a rto .
— С ідайте, п р о ш у вас, д о р о ги й м ій го с т ю !
Я сів і почав у в а ж н о р о зд и вл я ти сь п о хаті
чи, кр а щ е сказати, я м илувався н е ю . С к р із ь 'і на
в с ь о м у в и д ко б ул о лад д о б р о го го сп о д а р я та д б ай ­
л ивість го с п о д и н і; усе б ул о чисте й принадливе.
К ім н а та була по д ілен а на д ві по л ови ни в у з ь к о ю
д о в го ю г р у б о ю за м іс ть п е р е го р о д к и ; а са м а гр у б а
о зд о б л е н а ліпл е ни м и в и з е р у н ка м и — т в ір д о м а ш ­
н ь о го м истецтва (та кі гр у б и м о ж н а бачити на В о-
 235

лині та на П о д іл л і). На п о ку т і п е р е д о б р а з а м и стояв

стіл, засланий б у х а р с ь к и м ки л и м о м , а п о в е р ху йо го
б іл о ю с ка те р ти н о ю ; на столі ле ж а в ж и тн ій хліб,
п р и кр и ти й д о по л ови ни б іл и м т о н ки м р у ш н и ко м ,
га птова н и м р із н о б а р в н и м и ш о в ка м и ; біля хліба
стояла ф аянсова сільниця з б іл о ю , м о в раф інад,
сіл л ю , І там таки, на д р у го м у кін ц і стол у, леж ала
велика кн и ж к а на в з ір » Ч е т ії-М ін е ї« в червоних
са пянових п а л ітур ка х, з зо л о т и м и , зате ртим и
й зч о р н іл и м и від часу пр и кр а са м и . То була Біблія
(я к я п о т ім д о від а в ся) п р е га р н о го к и їв с ь к о го ви­
дання з р о к у 1743, з в и с о ко м о в н о ю п р и свя то ю
ге ть м а н о в і Р о з у м о в с ь ко м у — видання д у ж е р ід к е .
М іж в ікн а м и , на стіні висів у зо л о ч е н ій р а м і естам п,
виритуваний М іл л є р о м з картини Д о м е н ік ін о Ц ам -
піє р і »Іван Б о госл ов« . Біля д ве ре й у к у т к у стояв
ц іп о к із сте п о в о го дерева д ж и ґіл у , а біля н ього
на ц вяху висіли кайдани.
С тарий т и м ч а с о м хазяйнував десь на д в о р і
й вернувся д о хати сам е то д і, я к я дивився на ка й ­
дани.
— Щ о , зем л яче , м илуєш ся м о їм троф еєм?
Т я ж ки й тр о ф е й ! Я зд о б у в й о го д о в го л іт н ім з л о ­
ч и н о м та пр ин іс й о го сю д и на н ога х св о їх а ж із са­
м о г о Ж и т о м ір у . Тут я носив й о го двадцять літ,
і т е п е р щ е ка р а ю ся ним , і б у д у каратися та сп о ­
відати й о м у гр іхи св о ї д о с а м о ї см е рти.
Все це ска за н о б ул о го л о с о м , щ о вразив м о є
се р ц е вкрай, і я не м іг вим овити ані єд и н о го слова
по тіхи х о р о м у с та р о м у й сидів м о в ч ки , д о к и він
сам не озвався:
— Вибач м е н і, ста р о м у гр іш н и ко в і, зе м л я ч е !
С в о їм нечистим с п о м и н о м ска лам утив я тв о ю
д у ш у . Щ о діяти? П ро ти волі рветься на я з и к. Я тр и ­
м а ю в се б е о ц е п р о кл я те з н а м е н о л ю д с ь к о го по ­
н и ж е н н я ; т р и м а ю на п о ка ра нн я власної д уш і. А ле
д а й м о с п о кій м и н у л о м у та п о го в о р ім о кр а щ е пр о
щ ось інш е. Р о зка ж и м е н і, д р у ж е м ій , щ о н е б уд ь
п р о наш у п р е кр а с н у Волинь та п р о П оділля.
236

Та я з о в с ім не м іг ні п р о щ о го во р и ти
і с к о р о по про щ ав ся з ним.
С тарий не затр им ува в м ене, — просив т іл ь ко
від відувати й о го , ко л и д о зво л и ть час.
Час м е н і д о зво л яв , і я м а ло не щ од ня в ід в і­
дував й о го . Часто м и з н им забалакувалися д о п ів ­
ночі, і к о ж н о г о р а зу зн ахо див я в н ь о м у н о в і че­
сноти, нові ва рто сті: був він о свічений, я к ко т р и й -
хоч а р и сто кр а т то го часу, тіл ь ко щ о лю б и в чи­
тати, а о соб л и во італійських п о е тів : Б о кка ч ч іо ,
А р іо с т о , Тасса, а »Б ож е ственн у К о м е д ію « читав
з пам яти.
— Д а в н о в ж е я н іч о го не читаю , — сказав
він м е н і я ко сь, — о к р ім ц іє ї » Б о ж е ств е н н о ї К о ­
м е д ії« . Та й нащ о тепер читати? Був час, я читав,
захоплю вався ч уд о в и м и описам и п р е к р а с н о го м и ­
стецтва. Тепер — го д і; постарівся, заче рствів і в ж е
н іч о го не м о ж у відчувати так, я к ко лись бувало.
Та п р а вд у сказати, д о ч о го п р и сл уж и л о ся м о є
читання? М о ї чисті, м о л о д і по чування! Щ о я з ним и
зр о б и в , чи, кр а щ е сказати, щ о з ним и л ю д и з р о ­
били? Гріх та д о вічн е го р е ! Коли б я н іч о го н е читав,
н іч и м не захоплю вався, не те б ул о б із м е н е : був
би собі простий х л іб о р о б , д о б р а лю дина... а тепер
щ о я?
З к о ж н и м в е ч о р о м ми ставали з н им все
щ и р іш і та щ и р іш і.
Я ко сь я навів й о го на д у м к у звіритися м е н і
з с в о їм л и хо м , о п о в істи м е н і п р о свій в ік м о л о д и й .
Він д о в го наче б то не хо тів м е не з р о з у м іт и ; й о м у
п р и кр о , г ір к о б уло згад увати п р о своє м ин ул е ,
і я ко с ь він сказав м е н і:
— Д р у ж е м ій щ и р и й ! Ти хо че ш м о є ї сповіді?
Ти баж аєш знати м о є ко лиш нє ж и ття безталанне?
Т я ж ко то б і б уд е слухати, м ій д о б р и й д р у ж е , б о ж
м о є ж и ття м ин уле — повне гріха та б е зза ко н н я .
А ниніш нє, я к сам бачиш , — н ем іч та са м о тн ість,
д а л е ко від м о є ї л ю б о ї Волині. З н а ю , щ о із сп івч ут­
тя м слухатим еш м о є ї с е р д е ч н о ї сп о в ід і, і тоб і за^
 237

ч у ж а г ір к о б уд е ї ї слухати. С лухай ж е , щ ирий

д р у ж е , м о ю с у м н у та пр авд иву по вість! Нехай
востаннє п е ре д с м е р тю п е р е й д е п е р е д о м н о ю
день за д н е м усе м о є ж и ття . Тоді довідаєш ся,
в ч о м у винен я, а в ч о м у — л ю д и . С ам се бе я д а ­
вно в ж е засуд ив за все.
Він зітхн ув , пе ре христився й р о зп о ч а в сво ю
повість од с а м о го м а л е ч ку.

На ґр а н іто в и х б е р ега х п р е к р а с н о ї р іч ки
С лучі, там , де вона верстов із девять у г о р у за
Н о в го р о д о м -В о л и н с ь ки м , звива ю чись н е м о в з м ія ,
витворила п р а ви л ьн о ї ф о р м и кіл ь ц е , верстов із дві
в п о п е р е к, там , в о с е р е д к у то го кіл ьц я ле ж а ть о то ­
чені д іб р о в о ю о ста н ки величезних м у р о в а н и х па­
лат, щ о колись були ж и т л о м о д н о ї з н а ч н о ї поль­
с ь к о ї р од и н и , а теп ер там ж и в уть сови та ка ж а н и .
Ц е д іл о м о їх клятих р у к . Я оселив там з м ію
та н ічн е -птаство. О , Господи, пр ости м е н і цей гр іх
невільний, гр іх в е л и ки й !
На к о с о го р і, сп уска ю ч и сь д о са м о ї р іч ки , ле­
ж и т ь у кр и т е са д ка м и велике село з п о ч о р н іл о ю
в ід часу д е р е в л я н о ю , на тр и ба н і, ц е р кв о ю .
П ол яки в нас та кі ц е р кв и звуть ко з а ц ь ки м и ,
— м а б уть то м у , щ о б іл ьш ість таких ц е р ко в п о б у ­
д ована ко з а к а м и н а ш ви д ку за часів у н ії, і станов­
лять вони тип п р о с т о ї, гр у б о ї, — х л о п с ь ко ї, я к ка­
ж у т ь по л яки, а р хіте ктур и .
Те село — м о я б а ть ків щ и н а ! В т о м у ч у д о ­
в о м у селі я н а р о д и в ся на гр іх та на стр а ж д а н н я !
Батька сво го я не па м ятаю , а м а тір м о в у сні
б а чу; бачу, я к ї ї по кла ли в д о м о в и н у й понесли
на м а р а х на ц винтар. Л едве па м ятаю , я к свящ е н и к
над ї ї тіл о м прочитав м о л и тву, н а д р у ко в а н у на б і­
л о м у папері ч е р в о н и м и й ч о р н и м и літе р а м и та,
п рочитавш и, з а кр и в ї ї лице т іє ю м о л и т в о ю ; п о тім
т р у н у забили і спустили в я м у ; свящ е н и к запеча­
тав я м у за с ту п о м хр е ст-н а -хр е ст і казав м е н і ки ­
238

нути ж м е н ю зе м л і на тр у н у м о є ї м а тусі... Я кинув

і піш ов за л ю д ь м и д о села.
П ам ятаю щ е, я к у наш ій хаті б ул о багато
л ю д е й ; усі о бід али , та тіл ь ко б е з го м о н у , а тихо
й п р и сто й н о : як в и д ко , вдова не залиш ила після
себе гр о ш е й на багаті п о м и н ки .
В час о б ід у я грався з д ітьм и на д в о р і, а ко л и
по о б ід і всі р о зій ш л и ся , так м е не й діти п о ки н ул и ,
і я зостався сам з м о є ю з а гн у з д а н о ю п а л іч ко ю -
к о н я ч к о ю . З айш ов я до хати; в хаті сусід ка наша,
т е ж уд о в а бідолаш на, поралася з п о с у д о м . Вона
дала м е н і ш м а то к пи р о га , я зїв й о го й заснув
на м а те р и н ій постелі. С таренька, пр ибр авш и все
в хаті, за м кн ул а її на кл ю ч к у , а сама піш ла со бі
д о д о м у . Ц ілу ніч од ин я проспав у п о р о ж н ій хаті,
а п р о ки н ув ш и ся вр ан ц і, чого сь злякався й за ­
плакав.
П лакав я н е д о в го ; н е за б а р о м прийш ла ста­
р ен ька сусід ка , принесла м е ні по вн у м и с ку у г о р ­
ських сл и во к і м е н е втіш ила. Бабуся насипала к у ­
р ам пш она, нагодувала с ір о го ко та й р я б о го с о ­
баку, взяла м е не й повела д о себе в хату.
У вдови була д о ч ка , старша за м е н е на кіл ь ка
р о к ів ; вона м е не п р игол уб ил а, нагодувала я б л у ­
кам и, гр уш а м и та ін ш им и ласощ ам и.
Як повертавсь я д о д о м у , вона м е не за в ж д и
пр о в о д и л а ; а ко ли, не знайш овш и в хаті м а те р і,
я починав плакати, вона втішала м е не , ка ж у ч и ,
щ о м ати поїхала на я р м а р о к і пр и в е зе м е н і го ­
стинця — » м е д я н о го м о ска л я « ; і ц е ,з в и ч а й н о м е не
р о зв а ж а л о .
О т а к п о м а л у став я забувати сво ю ве л и ку
втрату за в д я ки вдовиній пр е кр а сн ій д о ч ц і. Я п р и ­
хиливсь д о неї, наче д о сестри р ід н о ї. І справд і,
вона м е н і р ід н у се стр у заступала.
П із н іш е я гадав, щ о зва ти м у ї ї м а т ір ю , та не
бла гословив Господь м о є ї гадки.
Ч а сто відвідував я наш у в б о гу п о р о ж н ю
хату. С ка ж іт ь : щ о м о ж е бути с у м н іш е за пустку?
 239

Я й д о сі па м ятаю те т я ж к е сум н е вр а ж ін н я ,
щ о то д і м е н е о б го р та л о !
На стр а сн о м у ти ж н і в е л и ко го посту свящ е ­
ни к, о б хо д я чи з м о л и т в о ю , відвідав і м о ю б ід о ­
лаш ну д о б р о д ій к у ; побачивш и м ене, взяв д о себе,
о б іц я ю ч и вивести м е не в л ю ди.
У свящ еника був син Ясь м о їх літ. Не знаю
ч о м у , — він м е н і в ід р а з у не сподоб ався.
М е н е посадовили за гр а м а т ку р а з о м Із Ясем.
Ц е б уло м е н і д у ж е н е д о в п о д о б и , а пр оте
я вчився усп іш н о , а Ясь був тупий. Яся хвалили,
а п р о м е не казали, щ о я ле дащ о й тупиця. М ен е
о б р аж ал а така н есправедливість, і я став тікати
від попа д о св о їх д о б р о д іїв . З від си м е н е зн о в у
п р и во д и л и назад д о попа, а піп ж о р с т о к о карав
м е н е за втечі.
Раз я ко сь у т ік я від попа д о сво їх приятелів,
але, боячись ув ій ти до них у хату, пересидів цілий
день у б ур я н і п ід ти н о м , ви ж и д а ю ч и , чи не вийд е
сестра з хати (я звав вд о ви н у д о ч к у се стр о ю ). На­
р еш ті вона вийш ла; я обізвався до неї й по про си в
хліба. Вона винесла м е н і великий о кр а є ц ь хліба
й ш м а т о к сала. Я к р із ь сльози п о цілува в ї ї й схо ­
вався в гу с т о м у сливняку.
В гам увавш и го л о д , почав я дум а ти п р о н о ­
чівля. Д о попа п ід у — б и ти м уть; д о вдови п ід у —
вона д о попа в ід пр ов ад и ть, і о д н а ко в о б и ти м уть !
Піти ночувати д о своєї пустки — б о я з к о . О та к
м із к у ю ч и , вийш ов я за царину.
А за ц а р и н о ю стояли ко п и з ж а т о го ж ита.
Не вагаю чись, я піш ов д о кіп , пр им остився під
п е р ш о ю к о п о ю й заснув сн о м пр аве д н им . Вночі
п р о ки н у в ся й ч ую , десь д а л еко во вки вию ть. І д осі
не м о ж у заб ути т о го п р и к р о го по чуття! Не бур
то страх за ж и ття , а якась м іш анина страху
та о ги д и .
П о тр о х у вовче виття п о ча л о затихати, і я,
ско рч и вш и ся з хо л о д у, вкрився с н о п о м та й зн о в у
заснув.
 240

Р ано-вранці р о з б у д и в м е н е га р а п н и ко м ла­
новий.
— Ти щ о тут робиш ? — спитав він м е не
гр ізн о .
— С пл ю , — в ід п о в ів я.
— Я то б і да м » спл ю « ! Н айш ов м іс ц е спати!
Хіба в теб е нема хати?
— Є, д я д е ч ку , та тіл ь ко пустка , — від п о вів
я к р із ь сльози.
— Ну, а б а ть ко -м а ти в тебе є?
— Н ем а, д я д е ч ку , я си р о та !
— Н у, ко л и си р о та , то хо д и за м н о ю .
Він по ве р н ув ко н я на д о р о гу , вдарив й о го
зл е гка га р а п н и ко м і по їхав , а я йш ов б о с о н іж
по ко л ю ч ій стер н і; у м е н е все тіл о тр е м тіл о з х о ­
л о д у та з о стр аху.
— Чи не по вед е в ін м ене, — д ум а в я со б і, —
кр и й Б о ж е , д о попа? П од ум а вш и так, я хотів був
тікати від н ь о го д о села й сховатись десь у б у р я н і,
але ж він щ охв ил ин и о глядався на м е н е й с п р я м у ­
вав сво го ко н я в п р о ти л е ж н и й від села б ік ; привів
м е н е д о п а н с ь ко го д в о р у й віддав д о р у к у п р а в и ­
теля, о п о в ів ш и й о м у , де і я к м е не знайш ов.
У пр а ви те л е м був д о б р и й стар ен ьки й пан К о -
ш ул ь ка ; [в ін ] звелів пош ити м е н і з д о м о д іл ь н о ї
п істрі к у р т к у й ш тани, і я став у н ь о го за д о м а ш ­
н ь о го ко з а ч ка . П р о ж и в я в н ь о го о сін ь та з и м у ;
м а л о щ о кр а щ е м е н і б у л о в пана К о ш у л ь ки , н іж
у попа; р іж н и ц я була т іл ь ко та, щ о м е н е не вчили
гр а м о ти , а били й щ ипали, хто хо тів. Я кось навесні
побачила м е н е на д в о р і стара граф иня (управитель
ж и в в о д н о м у д в о р і з н ею , т іл ь ко в о к р е м о м у ф л і-
ґел і). П о кл и ка л а вона м ене д о себе, спитала,
я к на ім я, й піш ла собі д о п о к о їв . Д р у г о г о дня п і­
сля т о го кр а в е ц ь у з я в з м е н е м ір у й пош ив о д е ж у ,
та в ж е не з пістр і, а с у кн я н у , з т о н к о го д о р о го го
с у кн а ; справили м е н і ч о б о ти й ш а п ку , а д о т о го
я й так хо д ив.
К о л и все б уло го то ве , дали м е н і чисту с о -
 241

р о ч к у , ч о го р аніш не бувало. А я к м е н е вмили,

зачесали й о д ягл и в нову с у ко н н у о д е ж у , то д і
сам пан К о ш ул ь ка вдяг новий синій ф ра к із м і­
д я н и м и ґу д з и к а м и й повів м е н е д о граф ині. Ч ер­
говий га й д у к д о п о в ів їй п р о нас. Граф иня веліла
п о кл и ка ти нас д о п р и й м а л ь н о го п о ко ю , де м и її
д о в го чекали, і пан К о ш ул ька ввесь час стояв.
М е н і дивно бул о , щ о в п о к о ї та к багато стільців,
а він не сідає.
З реш тою граф иня вийш ла, привіталась
із упр ави те л ем , кивнувш и до н ь о го зл еген ька го ­
л о в о ю , й звеліла по кл и ка ти панну М аґд ал е н у.
За хвилину з б о ко в и х две ре й вийшла панна
М аґдале н а. Чарівний, неза бутн ій о б р а з ! О т наче
теп ер її бачу: м о л о д а , струн ка , п р ега рна ! З а д у м ­
ливі, б л а ки тн і, ви р азн і о чі ї ї дивилися пр осто
на м е н е ; їх п р о н и кл и в и й по гл я д зб е н теж и в м ене.
Вона була д о ч к о ю о д н о го пана, щ о пр о ц и н д р и в
своє д о б р о . М аґд але н а була д о б р е вихована,
й то м у граф иня взяла ї ї со б і за к о м п а н іо н ку , а для
м а л о го сво го сина за Гувернантку.
— О сь, лю ба м о я М а ґд а л е н о , — сказала
гр аф и н я, — р е к о м е н д у ю т о б і ко м п а н іо н а й льо-
кая м о є м у б ід н о м у Б олеславові; в ізь м іть й о го до
себе, нехай вони у вільний час бавляться в ку п і.
Граф иня вийш ла, а панна М аґдалена взяла
м е н е за р у к у й повела до себе в п о ко ї. У п о ко я х
панни М аґд ал е н и зу с тр ів м е не х л о п ч и к м о їх літ,
худий та зелений. Це був граф Болеслав, о д и н ч и к
граф ині. Він досить зухва ло спитав м ене:
— Як то б і на імя?
Я ти хе н ь ко в ід п о в ів : К ирило.
— Ф е , я ке хл о п ське ім я ! та дарм а, я з в а ­
тим у тебе Я ном . А щ о, Яне, вм ієш ти грати в к о ­
ники?
— Ні, не в м ію .
— Так я тебе навчу.
І він за р а з заходився вчити м е не грати
в ко н и ки . Я ц ю н ауку р о з у м ів не з гір ш о д н ього ,
16
242

але ч о м у с ь не хо тів бути з н им щ ир ий. Д р у г о г о

дня вр ан ц і, ко л и граф Болеслав щ е спав, панна
М аґд ал е н а нагодувала м е н е б у л к о ю й теплим м о ­
л о к о м і ласкаво, я к сестра, спитала в м е не , хто
були м о ї батьки й д е вони тепер? Я р о з п о в ів їй
усе з та ки м и п о д р о б и ц я м и , щ о вона поцілува л а
м е не й заплакала. З то го часу вона щ о день Бо­
ж и й напувала м е н е теп л им м о л о к о м та годувала
с о л о д ки м и б ул о ч ка м и .
— Ну, Ясю (м е н е всі в д о м і звали Я сем),
хочеш ти вчитися грам оти? — спитала м е н е о д ­
н о го р а н ку панна М аґд але н а.
— Я в ж е вчився гр а м о ти в попа, але ко л и
ви б уд е те м ене вчити, то зн ов б уд у вчитися;
а я к не ви, то не хо ч у , щ о б м е н е вчили.
Вона всм іхнулася й ска зал а : »Сама тебе
вч и ти м у!« — і дала м е н і ф р а н ц у з ь ку гр а м а тку .
— Глянь, чи знаєш ти о ц і літери?
— Ні, в попа м е н і по ка зув ал и ін ш у а зб у ку .
— Ну, т а к я вч итим у тебе з ц іє ї а зб у ки , —
з ц іє ї легш е, — і стала по ка зув а ти м е н і н о в і для
м е н е л ітери.
На диво й на радість їй я ш в и д ко вивчив усі
літер и ф р а н ц у з ь к о ї а зб у ки , а ко л и почав д осить
ш в и д ко читати п о -ф р а н ц у з ь к о м у , вона стала вчити
м е не п о -іт а л ій с ь к о м у ; ця, ул ю б л е н а н ею м о ва,
була то д і м о д н а.
Я й тут виказав досить ш в и д кі успіхи й не­
за б а р о м зрівн яв ся н а у к о ю з Б олеславом на неви­
м о в н у р ад ість панни М аґд але н и.
М и р д уш і тво їй, пр екра сна , д о б р а іс т о т о ' Н і­
коли не за б у д у я тво єї п р и в ітн о ї, ла скав ої м о ви ,
т в о го с е р д е ч н о го спочуття д о м о є ї д о л і с у м н о ї!...
Вона п о л ю б ил а м е н е так, я к т іл ь ко м ати м о ж е л ю ­
бити св о ю єдину дитину.
Л а ска вістю заохочувала вона м е не д о н ауки .
Бідна, вона не передбачала, я к н е д о р е ч і випаде
м о я освіта.
 243

Час минав, я п ід р оста в, учився пильно

й у с п іш н о .
З гр а ф о м Б олеславом м и н ія к не м о гл и
зд р у ж и т и с я : м ав він щ ось у со б і, щ о в ід н ь о го
від ш то вхува л о, я ку с ь передчасну, — зухва лу, не­
ди тя ч у пиху. Ін о д і п о ка зув а в він св о ю пр и язн ь
д о м е н е за те, щ о , ко л и він бувало не в м ір у п у­
стує, я всю вину брав на себе, — це м е ні, ясна річ,
не м и н а ло д у р н о .
Ч ерез й о го пустоти стали м е не вваж ати
м ало не за р о з б и ш а к у . П ро м о ю ве л и ко д уш н ість
знала тіл ь ко панна М аґдалена й за в ж д и платила
м е н і зе те щ и р о ю н іж н іс т ю .
Граф иня була ж ін к о ю з в е л и ко го світу; р о з ­
пещ ена ко л и ш н ім и успіха м и на арені св ітс ь ко го
ж и ття , вона лю б и л а справляти б е н ке ти , де, р о з у ­
м іється, була п е р ш о ю м іж п р о в ін ц ія л ка м и ; чи­
тала іта л ій с ь кі та ф р а н ц у зь кі новелі й більш е н і­
ч о го не роб ила. Сина св о го , хоч і зро став він під
о д н и м д а хо м із н е ю , бачила вона м о ж е д в іч і на
день, та й то м и м о х ід ь .
Раз я ко сь спостерегла вона, щ о Болеслав —
у ж е хлопчина таки д о р о сл и й , і щ о треба знайти
для н ь о го вчителів, б о вона мала д у м к у п ід го т у ­
вати й о го д о ун іве р си те ту.
З апр оси л и вчителів, почалася наука. Як слу­
га, я бував на л е кц ія х та навчався всьо го, щ о чи­
тали та поясню ва ли гр аф о ві.
Я м а л о не з а в ж д и готував граф а д о іспиту,
бо він н іч о го не м іг чи н е хотів запам ятати з лек­
цій с в о їх уч ител ів.
Панна М аґд ал е н а, як і ран іш е , пестила м ене,
л ю бил а й р о зм о в л я л а зо м н о ю т іл ь ко п о -іта л ій ­
с ь ко м у . У в е ч о р і, перепитавш и м е н е з т о го п р е д ­
м е ту, щ о я й о го слухав у ш кіл ь н ій кім н а ті граф а,
вона вчила м е н е грати на ф о р те п ія н і. Була вона
с п р а в ж н ь о ю а р т и с т ко ю на ц ь о м у ін с тр у м е н т і; ча­
сто б у л о , після л е к ц ії зо м н о ю сиділа вона д о п ів -
ночі пр и ф о р те п ія н і, виграваю чи в а р ія ц ії на ч уд о в і
244

твори Бетговена (це був ї ї ул ю б л е н и й к о м п о з и то р ,

щ о сам е то д і зявився в м у з и ч н о м у світі). А я, було ,
с и ж у в к у т о ч к у й не по в о р ухн уся , с и ж у та слухаю ,
слухаю та й заплачу, сам не з н а ю ч о го . М у з и к у
я п о л ю б и в з ус іє ю пр истра стю , і т о ю л ю б о в ю о б о -
вязаний панні М а ґд а л е н і. Щ о сь за р ік м и в ж е грали
з нею на чотири р у к и д е ко тр і сонати М о ц а р та
й Бетговена. Раз граф иня застала нас за ф о р т е -
п ія н о м та була д у ж е н езадоволена, за в важ ивш и —
з о в с ім слуш н о — панні М а ґд а л е н і, щ о я народ ився
не для м у з и к и , а для рала та плуга. Панна М а ґд а -
лена відчула всю слуш ність ц ь о го завваж ення,
о бійняла м е н е й г ір к о заридала. За не ю заплакав
і я: хоч і не д у ж е д о б р е р о з у м ів р о з с у д л и в у ува гу
гр аф и н і, та зб а гн ув, щ о панні М а ґд а л е н і це б ул о
д у ж е п р и кр о .
Граф зростав ш в и д ко , а вчився д у ж е по волі
й тупо . Не м о ж н а сказати, щ о б з о в с ім не б ул о
в й о го з д іб н о с те й : ні, д е щ о він мав, та все те б ул о
приспане чер ез недбайливість н е о б а ч н о ї м а те р і.
Граф иня р а з -у -р а з захоплю валася усп іха м и сво го
л ю б о го Болеслава, успіхи ж й о го не йшли далі
га р м о н ій н о го лепетіння п о -іт а л ій с ь к о м у ; вона
була зачарована й н іч о го б іл ьш е не вимагала
від с в о го л ю б о го Болеслава, хоч і готувала й о го
д о ун івер ситету. У чителі спр авно діставали
платню й утрим ан н я й роб или своє д іло, я к най­
м ити або я к більш а частина вчителів: давали щ о ­
дня л е к ц ії або о п о в ід а л и на д о з в іл л і п р о п о л ю ­
вання з хо р та м и й такі інш і р о зв а ги . О дна панна
М аґд ал е н а, я к д о б р а мати, піклувалася п р о йо го
м о р а л ь н е виховання; але їй п е р е ш ко ж а л о оте не­
д о р е ч н е захоплення граф ині, та й Болеслав у ж е
д у ж е д о б р е р о з у м ів (а м о ж е й учителі навчили),
щ о він граф та щ е й багатий, щ о й о м у ж а д н о ї на­
у ки й чеснот не треба, — т о ж часто св о їм и
гр у б ія н с ь ки м и в и б р и ка м и він д о во д и в д о сл із
б ід н у панну М а ґд а л е н у. Т я ж ко б ул о м е ні дивитися
на ц ю б л а го р о д н у , п р е кр а сн у ж ін к у ; в д уш і я не­
 245

навидів Болеслава і, ко л и б не вона, я скр ути в би

й о м у вязи. А вона бідна, т я ж к о о б р а ж е н а , п р и ­
го л уб и ть, бул о , м е н е й п о в то р ю є м е н і святі слова:
» Л ю б іть і ненавидящ их вас!«
Я заб ув, д р у ж е м ій д о б р и й , сказати вам,
щ о граф иня була, я к ка ж у ть , »ні вдова, ні м у ж н я
ж онате ч о л о в ік п о ки н у в її та пе ре бува в по стійн о
в Італії, ш в и д ко га йную ч и там св о ї по д іл ь сь кі м аєт­
ності, а граф иня з си н о м ж ил а, я к вам в ід о м о , на
Волині й займ алася, я к сама казала, » е д ука ц іє ю «
сво го одинака.
О т тепер і с ка ж іт ь м е н і, яки й д о б р и й п р и ­
клад м о ра л ьн и й м іг бачити хло пец ь у р о д и н н о м у
ж и тті с в о їх батьків? Раніше, бул о , він р а з -у -р а з
допитувався у сво єї н іж н о ї м а т е р і: »Чи с к о р о та­
тусь приїде?« А мати й о м у на те відповідала,
щ о й о го татусь по га н е ц ь та ко л и й п р и їд е , то вона
й о го й на п о р іг не пустить. Д о б р е б ул о синові
чути від м а те р і такі слова!
Та се р е д багатих л ю д ей такі р о д и н н і ко н тр и
трапл яю ться часте нько, то й на м о л о д о го граф а
не р о б и л о це в е л и ко го в р а ж ін н я .-Д о м а ш н є йо го
виховання скін ч и л о ся ; треба б ул о вибрати ш ко л у ,
в ід п о в ід н у й о го у р о д ж е н н ю , ку д и б м о ж н а було
й о го послати для за кін ч е н н я освіти. З ц іє ї нагоди
від б увся великий бе н ке т, а по б е н ке ті п о кл и ка л и
гостей на д о м а ш н ю р а д у: куд и сам е послати граф а
для завер ш е нн я освіти? П еребрали всі л іц е ї, всі у н і­
ве рситети, п о чин а ю ч и від Ґе тт ін ґе н с ь ко го , й на­
р еш ті о д н о го л о с н о ухвалили вислати й о го до
Вільна й зр о б и ти з н ь о го п о л іт и ка -е ко н о м а .
Ч ерез м іс я ц ь після ц іє ї в а ж л и в о ї п о д ії гр а ­
ф иня справила од ин великий бе н ке т, на я к о м у
м о л о д и й граф о дзначився м а з у р к о ю . За кіл ь ка
день після то го б е н ке ту граф у ве л и ч е зн о м у д о ­
р о ж н ь о м у б е р лині відїхав д о Вільна.
Я по чув себе віл ь н іш и м , бо він стояв п е р е п о ­
н о ю м іж м н о ю й п а н н о ю М а ґд а л е н о ю . При н ь о м у
не м о ж н а б ул о м е н і й п р о с т о го слова д о неї ска ­
246
зати без то го , щ о б той лихий хл о пец ь не почав
з неї, б ід о л а ш н о ї, см іятися. Н ареш ті він поїхав. М и
зосталися са м і, справд і с а м і: в ц іл о м у д о м і не б ул о
н ік о го , з ки м м о ж н а б у л о б п о го в о р и ти та к п р и ­
я зн о й та к щ и р о , я к м и з н е ю р о зм о в л я л и . Стара
граф иня ледве п о м іча л а пр исутність панни М а ґд а -
лени в с в о їм д о м і. Така гр у б ія н с ь ка неуваж л и вість
тр и в о ж и л а панну, і кіл ь ка р а зів вона збиралася п о ­
ки н ути гр а ф и н ю . Та д е б вона, сердеш на, м о гл а
прихилити сво ю с а м іт н ю голову? Вона ладна, була
п обратися з п е р ш и м -л іп ш и м н е о т е с о ю -п о с е с о р о м ,
аби т іл ь ко спекатися гр аф ин і, та ж н е о те си -п о се -
со ри не ж е н ять ся з у б о ги м и д івчатам и, а в б ід н о ї
М агд а л ен и н іч о гіс ін ь к о не б ул о , о п р іч чистого ,,
б л а го р о д н о го серця.
П о в ір я ю ч и м е н і св о ї д у м к и за д уш е в ні, вона
го вор ил а м е н і, щ о ж и т и м е у гр аф ині т іл ь ко д оти,
д о ки я не вир осту й не з м о ж у сам своє ж и ття
влаш тувати; то д і вона виїде д о Варш ави або д о
Вільна й п р и й м е свячення, я к см ир ен н а к а р м е ­
літка. М и р тво їй д о б р ій , твоїй п р аве д н ій д у ш і!
С у м н о б ул о м е н і чути ї ї щ и р у сп о від ь, ї ї га д ки
н е п о р о ч н і. Бувало, геть за північ п р о с и д и м о , на­
го в о р и м о с я , наплачем ося й р о з ій д е м о с я д о д р у ­
го го вечо р а м а л о не щ асливі. Часто с в о ї с у м н і
п р о е кти вона кінчала с и м ф о н іє ю С ебастіяна
Баха на д о м а ш н ь о м у о р га н і. Ц е була свята Ц е ц и -
лія, а я, бувало, духа затаївш и, слухав її, м о ли вся
на н еї. То б ул и найчистіш і, н айщ асливіш і го ди ни
м о го с у м н о го ж и ття !
Н е за б а р о м м е н е посадовили писати в пан­
сь кій к о н т о р і, й о ту т я й від чув св о ю п ід н е в іл ь ­
н ість! Тут у п е р ш е п о ч ув я сл о во : к р іп а к ! Гір ке ,
кляте сл о в о ї І день той клятий, ко л и я й о го впе рш е
п о чув І Та н іч о го б у л о р о б и ти , — треба б ул о к о р и ­
тися д о л і! Настав т я ж ки й для м е н е час. О дна тіл ь ко
н еза б утн я панна М аГдалена м о гл а вга м о вува ти
й за с п о ко ю в а т и м е н е . О д н ій їй я за в д я ч ую те, щ о
не наклав на себе гр іш н и х р у к ... А м о ж е во н о
 247

й кр а щ е б ул о б?... Та н і! Хоч і я ке сум н е та т я ж ке

наш е ж и ття , але м и не м а єм о права й о го п р и к о р о ­
чувати. Нехай Той й о го в нас о д бир ає, хто й о го нам
дарував.
Я й далі писав у к о н т о р і, а ве чо р ам и в ід в і­
дував панну М а ґд а л е н у . П ро щ о тіл ь ко м и з нею
не го во р и л и , п р о щ о не м р ія л и ! І всі наш і м р ії, всі
га д ки р о зв ія л и ся , я к д и м на я с н о м у небі. Вона да­
вала м е н і кн и ж к и д о б р о го зм іс т у , я кі тіл ь ко м о гл а
знайти в д о м о в ій б іб л іо т е ц і гр аф ин і, бо б іб л іо ­
тека та м а ло не вся складалася з ф р а н ц у зь ки х р о ­
м а н ів та італійських новель д в о з н а ч н о го зм іс ту .
В к о н то р і писарі см іялися з м ене, звуч и па­
н ичем , б іл о р у ч к о ю та н ім ц е м , бо я читав не р о ­
с ій с ь кі й не п о л ьсь кі кн и ж ки ... Раз я ко сь у ж н и ва
або, я к тут ка ж у ть , у »страду«, послали м е не
з ла но вим переписати на лану ж н и ц і і ко пи н а ж а ­
то ї пш е н иці. Й дучи м и м о ж н и ц ь , побачив я ж ін к у ,
наче б зн а й о м у м е н і, а біля н еї м іж сн опа м и спала
д ів ч и н ка р о к ів з о три, пр и кр и та зе л е н им х о л о д ­
к о м і заквітчана п о л ьо ви м и кв іта м и ; біля неї, в за­
тін к у , тиква з в о д о ю й тор б а з хл іб о м . Я д о в го
м илувався п р е кр а с н и м л и ч е н ь ко м за с н у л о ї д и ­
тини; нам илувавш ися ц іє ю с к р о м н о ю , п р е к р а ­
с н о ю ка р ти н о ю , я спитав у наче б то з н а й о м о ї
м е н і ж ін к и , я к їй на ім я , щ о б записати ї ї д о р еєстру
ж н и ц ь . Вона від по віл а . Імя та го л о с здалися м е н і
д у ж е зн а й о м і.
Я спитав, чи вона, Д о м а х а , часо м не д о чка
т а к о ї й т а к о ї вдови?
Вона від по віл а, щ о то вона й єсть.
— А це твоя дитина?
— М о я , — від по віла вона.
Я р о зп и та всь у неї п р о ї ї д о м а ш н є ж и гт я -
буття, нагадав їй той вечір, я к вона м е н і, го л о д ­
н о м у в тіка ч е в і, винесла ш м а т о к хліба. Вона т е ж
пригадала, пізнала м е не , зр а д іл а м е н і, наче б р а ­
тові р ід н о м у , й прохала відвідати ї ї в старій м ате­
р и н ій хаті.
248

Д р у г о ї н ед іл і, після С л уж б и Б о ж о ї відвідав
я ї ї у зн а й о м ій м е ні хаті. З с у м н о го ї ї о повід а н ня
дізнався я, щ о старенька вдова, м о я д о б р о д ій ка ,
давно в ж е п о м е р л а , а після см е рти м а те р і сама
вона вийш ла з а м іж ; ч о л о в ік ї ї с к о р о п о т о м у втік
до Б есарабії, п о ки н увш и ї ї сам у з м а л о ю дити­
н ою . О по віл а вона м е н і пр о це п р о сто й з в о р у ш ­
ливо, — так, я к о п о в ід а ю ть тіл ь ко п р о н а йсум ніш у
правд у. Вона пр осила м е н е по о б ід а ти в неї, чи м
Бог дав. Я зго д и вся , а вона, се рд е ш н а, м ало
не плакала, щ о не б ул о в н е ї навіть пятака
на ч в е р тку го р іл ки . Б ідолаш на! С к р із ь у хаті знати
б ул о н е д о ста то к та зл и д н і, п р о те все б ул о охайне
й чисте; стара хата була старанно вим азана, хоч
і ж о в т о ю гл и но ю , б о ж б іл у глину треба купув ати
або ви м ін ю в ати на хліб, а за ж о в т о ю т іл ь ко піти на
б е р ег С лучі. Усе б ід н е хатнє начиння б ул о в чи­
стоті та в п о р я д к у ; с о р о ч к и я к на н ій са м ій , так і на
д о н і були чисті, б іл і. С кр із ь у н еї був такий лад,
щ о й са м і зл и д н і здавалися м е ні не та ки м и о ги д ­
ним и, я ки м и я їх уявляв собі.
П опро щ авш ися з нею , я піш о в д о д о м у , о б і­
цявш и від від ува ти ї ї щ о н е д іл і.
По д о р о з і зайш ов я д о сво єї ста р о ї пустки .
С ум н ий ви гл я д : в ікн а вибиті, д в е р і вилам ані,
с те ж ки зар осл и б у р я н о м , а в р озва л е н ій печі сова
собі гн із д о нам остила. П одивився я на ц е сп у с то -
ш іння й с ум н о м е н і стало, — я гл и б о ко відчув
с в о ю сам ітність.
П ри йш ло м е н і д о голови оселитися в сво їй
пустц і. А л е щ о я в ній сам од ин р об итим у? О д р у ­
ж и ти ся хіба? Та з к и м же? З селянкою ? Я к ж е
я ж и т и м у з нею?
П о м ір кув а в ш и , став я на то м у , щ о б о б н о ­
вити св о ю п устку та оселити в ній м о ю н о в у-ста р у
зн а й о м у , виховати п о -с в о є м у ї ї д о н ю та й п о б р а ­
тися з н ею . П о д ум а в -п о га д а в і піш о в д о сво єї
ко н то р и . По д о р о з і забуяла м о я м о л о д а ф анта­
 249

зія. Я уявляв со б і все щ астя, всі р а д о щ і м о го

м а й б у тн ь о го р о д и н н о го ж иття.
У в е ч о р і п е р е ка за в п р о свій план панні М а ґ-
далені. Вона захопилась, а ж плакала; цілувала м о ї
р у к и , звала м е н е с в о їм си н о м , с в о їм б р а то м р ід ­
ни м ; го во р и л а , щ о я р о б л ю д о б р е д іл о хр истия н ­
ське, захи щ а ю ч и від зл и д н ів і го р я вдову з с и р о ­
т о ю ; вреш ті пр и о б іц я л а д о п о м а га ти м е н і в сім :
і р а д о ю , і гр іш м и , навчити м о ю м а й б утн ю д р у ­
ж и н у і гр а м о ти , й м у з и к и , й го сп о д а р ю в а н н я . Д р у ­
го го таки дня захо дився я ко л о ц ь о го діла: в и п р о ­
сив с о б і кіл ь ка день волі, найняв м а йстрів, і по ­
чалася в ід б уд о ва хати, щ о в ній п р о м и н ул и м о ї
дитячі літа.
Д о хати, за м ість ко м о р и , приставив я світ­
л и ц ю , сад о б го р о д и в н ов и м ч а сто ко л о м , біля хати
зоставив м іс ц е на кв іт н и к, не за б ув і п р о хлів для
ко р о в и й ін ш о ї д о м а ш н ь о ї ху д о б и , — о д н о слово,
влаш тував усе п о т р іб н е в се л я н сь ко м у по б уті.
Коли все в ж е б ул о го то ве , піш о в я прохати
сво ю с у с ід ку на н овосілля. Заплакала вона, сер­
деш на, ко л и я сказав їй, щ о все те влаш товано
для н е ї та для м а л е н ь ко ї ї ї М а р и сі.
У н е д іл ю по о б ід і піш ли м и з па нн о ю М а ґд а -
л е н о ю відвіда ти їх . Як ж е ж вона, бідо лаш на, тіш и ­
лася, щ о й панна не по го р д ув а л а нею .
Т о м у, щ о хата м о я була н е д а л е ко від пан­
с ь ко го д в о р у , м и з па нн о ю М а ґд а л е н о ю щ од ня
від від ува л и наш у го д о в а н ку , а ч е р е з пять л іт панна
М аґд ал е н а стала вчити її читати п о -п о л ь с ь ко м у ,
а я п о -р о с ій с ь к о м у .
Ш в и д к о летіли м о ї літа м о л о д ії, ш в и д ко
зростала М ар ися. І зро сл а , і стала кр а с у н е ю ,
с п р а в ж н ь о ю в о л и н с ь ко ю кр а л е ю . Б о ж е м ій ! Було
ди вл ю ся на н е ї й не надивлю ся. А ко л и б ул о вве-
ч о р і, в с а д ку , вона з ґіт а р о ю заспіває наш у ж у р ­
л и в о -м е л о д ій н у п існ ю , то я т іл ь ко плачу та м о ­
лю ся Б огові. Та я ка ж вона була р о з у м н а , д о ­
тепна! Панна М агдалена, бувало, не налю бується,
250

не надивується ї ї тям ливо сті. Я був щ асливий

Вона м е н е лю била, себто т е ж була щ аслива. Ж и т­
тьові справи м о ї т е ж руш али н апе р ед : з п р о с т о го
писаря м е н е зр о б и л и к о н т о р щ и к о м , а після
см е рти пана К о ш у л ь ки упр а ви те л е м м а єтків
граф ині.
Була така гадка, щ о б після Р іздвяних С вят він­
чатися нам з М а р и с е ю . Панну М а ґд а л е н у з а п р о ­
ш ено за по сад ну м а тір , а за батька — ш а н о вн о го
с у с ід у , н аш о го титаря... Все б ул о го то ве , та не ста­
лося...
М о л о д и й граф , скінчивш и універ ситет, — Бог
й о го знає, який ф акультет, — не заїхав навіть
побачився із с та р о ю м а т ір ю , а вируш ив у ч у ж і
кр а ї, щ о б д о скон а л итися в д е я ки х науках, — так,
п р и н а й м н і, писав він д о м а те р і. Стара граф иня, р о ­
зу м іє ть ся , д у ж е тіш илася та к о ю п о хвал ьн о ю р е в ­
ністю сина д о н ауки.
Н іж н а мати спр авн о посилала й о м у гр о ш і
й у к о ж н о м у листі прохала, щ о б в ік ш видш е у д о ­
ско н ал ю вався в науках та їхав д о д о м у , бо вона
вж е стара, їй н е д а л е ко вж е й д о м о ги л и , так х о ­
тілось би хоч подивитись на й о го перед см е р т ю .
А л е д о б р и й син не вваж ав на благання с т а р о ї м а ­
тері. Вона ввесь час плакала, вона й о го нареш ті
по л ю б ила й не знала, чим зам анити й о го д о себе.
Я бачив ї ї за в ж д и за см уч е н у й спр авд і таки б л и зь ­
к у д о м о ги л и , й то м у на по ги б е л ь св о ю порад ив
я їй, щ о б вона не посилала син ові гр о ш е й , — тод і
він хо ч -н е -хо ч пр и їд е . Стара та к і зр о б и л а . За
кіл ь ка м іся ц ів син вернувся д о с та р о ї в м и р а ю ч о ї
м а те р і.
З -з а к о р д о н у по вер н увся він із ф ра ін ц узо м -
ка м е р д и н е р о м та д в о м а б у д ь д о ґа м и , а л ю б ій м а м і
п р и в із м о с я ж н у б р а сл е тку та а не кд о та п р о те,
я к він, щ оп ра вд а сам т о го не зн а ю ч и , на д у е л і
у Ф л ь о р е н ц ії убив сво го р ід н о го батька. За те
стара м ати вкрила й о го р в у ч к и м и п о ц іл у н ка м и .
Було це в в е р е сн і; м е ні треба б ул о їхати
 251

д о п о д іл ь ськи х м аєтностей граф ині, щ о б звід тіл ь

вислати д о О де си пш е н и ц ю та й с а м о м у с л ід о м
за н е ю їхати, продавати її. З Балти д о О д е си
я по їхав п о ш то в и м и кін ь м и . Я к м и н ув я дві ста-
ц ії, за Балтою м е н е захопила в степу ніч, бсна,
м ісячна , тиха, чарівна н іч! На степу н іщ о не во­
р ухне ться, н а й м е н ш о го з в у к у , н а й м е н ш о го р у х у ,
— т іл ь ко , ко л и п р о їд е ш по вз м о ги л у , на м о ги л і
тирса н е м о в воруш иться, і то б і чого сь страш но
р об и ться.
Гей, м о ги л и , м о ги л и , ви со кі м о ги л и ! С кіл ь ки
п р о м а й н у л о в д уш і м о їй в и со ки х пр е кр а сн и х д у ­
м о к , ко л и я дивився на вас, те м н і н ім і па м ятки м и ­
н у л о ї н а р о д н ь о ї слави й неслави! І за т о ї го ди ни
с у м н о ї за д у м и чуєш , б ул о , вн о чі, я к десь д а л е ко -
д а л е ко в степу чабан виграває на с о п іл к у о д н о м а ­
н ітну ж у р л и в у м е л о д ію .
Л ихо м о є, щ о не м о ж н а м е н і осісти в тій ч у ­
д о в ій кр а їн і та на старості л іт послухати р ід н о ї
пісні ж у р л и в о ї!
Бувало н е р а з, сп и н ю я візн и ка -п о ш та р я на
д о р о з і та й сл уха ю чабана, сл уха ю й не наслуха­
ю ся. Б ідолаш ний по ш та р а ж д р и ж и т ь о д н іч н о ї
р оси , б е з діла си д ю ч и , а я с и ж у со б і на в о зі та поти
сл уха ю , а ж д о ки не заплачу. Гей-но, по ш та р ю , гей
ж в а в іш е ! К а р б о в а н ц я на пиво ! П ош пар тр ух н е
в іж к а м и , м а хне га р а п н и ко м , ко н і полетіли, д з в о ­
н и к з а с ки гл и в -за го л о си в , і ось зн о в серед степу
з е м л я н ка : т о п о ш то в а ста ц ія!
М е н і наче пол егш ає; та ночувати не хо ­
четься; б е р у ко н і, їд у далі. На д р у го м у п е р е го н і
те сам е, щ о й на п о п е р е д н ь о м у : ш и р о ки й степ
та те м н і м о ги л и ; такий са м ий чабан, та сама ж у р ­
лива пісня й то й сам ий ч уд о в и й повний м іс я ц ь !
П ри їхав я д о О деси, д іж д а в ся сво їх ч ум а ків ,
пр о д а в пш е н и ц ю і з м іш к о м д ука тів вернувся
додом у.
Л и хо, г ір к е лихо д о ж и д а л о м е н е вд о м а . І те­
пер, д р у ж е м ій , теп ер , на старості літ, по всіх т я ж ­
252

ки х пе р е ж и ва н н я х, не в силі я с п о кій н о п р о те зга ­

дувати...
В ідда ю чи гр аф ині гр о ш і за пш е н и ц ю й ра­
х у н о к з сво єї п о д о р о ж і д о О деси, п о м іти в я, щ о
в д р у гій світлиці пр о м а й н ул а М ар и ся в н ім е ц ь кій
го л уб ій с у кн і (вона звичайно носила наше н а ц іо ­
нальне вбрання). М е н е це вр а зи л о в серце.
О д графині побіг я швидше д од ом у, — мене
зустріла М арисина мати в сльозах.
— Щ о сталося? — питаю я.
— Б о ж е м ій ! Б о ж е м ил о стивий!
— Щ о сталося?
— Д о л е м о я ! Клята д о л е м о я !
Я д о в го стояв, не р о з у м ію ч и її. А вона все
плакала, кляла св о ю д о л ю та цілувала м о ї н о ги .
К о л и вона стям илася, я спитав її, щ о сталося.
Вона к р із ь сльози ледве п р о го в о р и л а ; гр а ­
ф иня М а р и с ю взяла за п о к о їв к у .
— Так щ о ж ! В е л и ко го лиха тут щ е нем ає;
я у п р о ш у гр а ф и н ю , щ о б вернула ї ї назад д о д о м у .
— Велике... ве л и ке лихо, — пр осто гн ал а
вона. — М о л о д и й ... м о л о д и й граф ... Будь він п р о ­
клятий з у с ім й о го р о д о м і ко д л о м !
— Та щ о таке? Щ о граф?
— Не питай! не го в о р и з о м н о ю ! Іди д о
н ь о го ! Нехай він сам тоб і р о з к а ж е . — І вона зн о в у
стала плакати і рвати на со б і во лосся та, стогн учи ,
п р о м о в л я л а ім я М а р и сі.
Н ареш ті я з р о з у м ів , щ о м о я сердеш на М а ­
рися стала ж е р т в о ю о ги д н о го р о з п у с н и ка . Б о ж е
м ій ве л и ки й ! Ч о м то д і не вбив Ти м е н е с в о їм свя­
ти м гр о м о м ? С кіл ь ки гр іх ів о б м и н у л о б то д і м о ю
гр іш н у д у ш у ! Воля Й о го н е д о в ід о м а , — Він судив
м е н і ін а кш е !
В н естям і п о б іг я д о д в о р у , ввійш ов д о ка ­
б ін е ту граф а й побачив біля н іг й о го м о ю запл а ­
ка н у М а р и с ю . Я кин увся н а н ь о го , і т іл ь ко два га ­
р е м н і га й д уки врятували й о го від см ерти. М е н е
звяза ли, винесли д о л ь о ху й приставили с т о р о ж у .
 253

Не п а м ятаю , чи д о в го я був звяза ний . К о л и ж

я о чун я в, то п о чув, щ о л е ж у на с о л о м і в в о гк о м у
й т е м н о м у л ь о ху, а б іл я м е н е — в ід р о з в о д о ю
та ш м а т о к хліба. Тіло м о є в с е ' б ул о знесилене,
м и н у л е здавалося м е н і я ки м с ь стра ш ним сн о м .
За кіл ь ка день сили м о ї ве рн ул ися: д о б р а
м о я панна М а ґд а л е н а н и ш ко м присилала м е н і
чаю й б іл о го хл іб а ; але сама пр овід ув ати м е н е
не від важ увалася. С илкувався я кіл ь ка р а зів ви­
ламати д ве р і й у т ікт и ; але вартові п о гр о ж у в а л и
м о т у з з я м . М о т у з з я я не б о явся, та д в е р і були за ­
л із н і, й сил о ю н іч о го не м о ж н а б ул о вдіяти.
П р о си д ів я в л ь о ху, а ж д о к и граф , у кр а в ш и
в м а те р і гр о ш і, зн о в н е поїхав за ко р д о н .
З л ь о х у випустили м е не вно чі, і я, м о в хи­
ж и й , кин увся за б р а м у . Ц е б ул о з и м о ю , і я бе з
ш апки п о б іг світ за очі. Н е за б а р о м п о м іти в
я в полї в о гн и к; я піш о в д о н ь о го , — то була
ко р ч м а . Я по чув , щ о м е н і хо л о д н о , й п о б іг д о н е ї.
В х о ж у д о к о р ч м и , бачу: за с то л о м сидять два
ш и р о ко п л е ч і м у ж и к и , а п е р е д ним и на столі —
м ід н а кварта з го р іл к о ю . Я привітався; вони м о в ч ки
ки в н у л и го л о ва м и . Я сів д о ст о л у й казав дати
кв а р ту го р іл ки . Ж и д пізнав м е н е й; по д аю чи го ­
р іл к у , з я ки м с ь о с тр а х о м ука за в м е н і о чим а на
м о їх сусід ів.
Я випив ш к л я н ку го р іл к и , далі д р у гу ; по ча ­
стував сусід ів, і вони не від м о ви л и сь. Р озм овився
я з н и м и, і на запитання, щ о вони за л ю д и , вони
сказали, щ о були в О д е сі на з а р о б ітка х , а о ц е
тепер вертаю ться д о д о м у .
Голова м о я с о л о д к о пяніла, і я казав дати
щ е кв а р ту го р іл к и , а вони казали дати їм д ві. Не­
з а б а р о м стали вони з м е н е ж а р тув а ти , щ о я не ви­
пив щ е й дво х кв а р т го р іл ки , а в ж е пяний. С пер ш у
я на ж а р ти від по від а в ж а р та м и , а далі щ и р о р о з п о ­
вів їм св о ю іс т о р ію з с а м о го м а л е ч ку та п р и к ін ц і
й заплакав. О дин із них, с м ію ч и с ь , ска за в д о м е н е :
 254

— Гей-гей, зе м л яче , бий л и х о м о б з е м л ю ,

я к ш вець м о к р о ю ха л яво ю о б лаву!... С л ізь м и ,
зем л яче , н іч о го не вдієш . М и те ж , сам бачиш ,
л ю д и в б о гі, п о кр и в д ж е н і, загн а н і, по гр а б о в а н і,
а пр о те , хвала Б о гові м и л о с е р д н о м у , па н ує м о !
Ти тіл ь ко глянь та подивись. Кинь л и х о м о б з е м ­
л ю ! Х о д и з нам и, віл ь н и м и ко з а к а м и ; далебі, ка­
ятись не б у д е ш ! Ж и в е м о вільно, весело. Палати
наші — зелена д іб р о в а ; м айдани наші — степи
ш и р о к і та п р о с то р і. У д е нь с п и м о в зеле ни х па­
латах, а вночі — гул я є м о та то п ч е м о н о га м и
о кса м и ти й зо л о то . Щ о ж , товар иш у, по р у ка х ,
чи що?
— З а ж д іт ь ! Д а й те тро хи п о д ум а ти , — с ка ­
зав я.
— Я к на м е не , зем л яче , то ж д а ти й д у ­
м ати — н е м а чо го . Хай ж и д и та пани д ум а ю ть ,
к у д и їм д ука ти кр а щ е ховати, щ о по на кр ад али
в селян уб о ги х. Не д ум а й , а лучче випий ось ц іє ї
»дум и«.
Він налив м е н і ш к л я н ку го р іл к и . Я випив і п о ­
дав й о м у р у ку .
— О ц е та к! О ц е п о -н а ш о м у ! а то — д у м а ти !
Щ о там ви д ум аєш ! Є й б о гу, н іч о г о ! І чар ки го ­
р іл к и не видум аєш , — а в ж е ж !
— Гей, ти, свиняче в ухо ! — гу кн у в д р у ги й
— давай вина, давай м е д у , давай пиваТ Го р іл ки
не х о ч у ! Та слухай-но ти, свине, щ о б б уло п о р о ся
печене. Я гин д ика та півня не зн о ш у ! Чуєш?
М иттю !
Бідний ж и д о к за тр е м тів і піш о в із лихтар е м
та по ста вц е м д о льоху.
П р о си д іл и м и за північ. За щ и р ість і вони з а ­
платили м е н і щ и р іс т ю : з о по в ід а н ь їх до від авсь
я, щ о од ин із них — б а ть ко м о є ї М а р и сі, щ о втік
був д о Бесарабії, а д р у ги й та кса м о — к р іп а к -у т і-
ка ч, і во н и з то в а р и ство м чесним п р о м и ш л я ю ть
п р о м и с л о м л и ц а р сь ки м , тоб то р о зб и ш а ц т в о м .
У д о світа вони піш ли спати д о стод оли,
 2 55

а м е н е сон не брав, хоч я й був пяний: ненависний

граф не давав м е н і очей стулити. Я тихесе н ько
встав, вийш ов із стод оли й піш ов на село. П ри й ­
ш овш и д о своєї хати, о б ій ш о в її н ав кр уги . Г ір ко
м е ні б у л о дивитись на неї. М аш и нально викресав
я в о гн ю й засун ув т р у т д о с о л о м я н о ї стріхи .
За хвилину вона спалахнула, і я спинився на ву­
л иц і, п о глян ув, я к го р и ть м о є д о б р о , та й піш ов
назад д о ко р ч м и , д о сво їх н ових товариш ів.
П очало світати, я к я п р ийш о в д о ко р ч м и
й р о з б у д и в тов а р и ш ів. Вони були з о в с ім тве р е зі,
я т е ж був м а й ж е тверезий. Вони випили щ е
кв а р ту го р іл ки (я в ж е не м іг пити), взяли п р и го ­
тований ж и д о м м іш о к із пе че ним и ку р я м и та гу с ­
ка м и й м о в ч ки р уш или по л ем д о д іб р о в и . І я п і­
ш ов із ним и. Д о в го я оглядався на своє р ід н е
село, й о го в ж е й не вид ко бул о , тіл ь ко чути б ул о
яки й сь го м ін та в и д ко б ул о за гр а в у над м о є ю у б о ­
го ю ха то ю .
П рийш ли м и на хутір , знайш ли там ста­
р е н ь ку ж ін к у , щ о топила піч. Товариш і м о ї спи­
тали її:
— Чи не б у л о М арка?
— Ні, не б ул о , — від по віла вона.
— Ну, то вари о бідати, а ти, пр иятелю , ля­
гай та спо чи н ь!
Я л іг і заснув. М е н і снилось р о з б ій н и ц ь ке
п р и стан ов ищ е; з п е р е л я ку я п р о ки н ув ся й п о б а ­
чив, щ о я справд і в р о з б ій н и ц ь к о м у таб ор і.
М и н у в один т іл ь ко м іся ц ь, і я став с п р а в ж ­
н ім р о з б ій н и к о м . Щ о п р а в д а , я н ік о г о не вбивав,
зате бе з м и л о се р д я грабував багатих ж и д ів
і ш ляхту й у с я ко го , хто їзд и в у д о р о ги х по воза х.
Начитавш ись р о м а н ів п р о ве л и ко д уш н и х л и ц а р ів -
р о з б ій н и к ів , я за д ум а в наслідувати їх, тоб то брати
в багатих і розд а вати б ід н и м . Так я й р об ив.
М и н у в іщ е м іс я ц ь , і м е н е о д н о д у ш н о п р о ­
го л оси ли о та м а н о м . Ватага м о я ш в и д ко з б іл ь ш у ­
валась, так щ о за ч отир и м іс я ц і у м е не б ул о вж е
256

більш сотні ш иб айго лів, 3 т а к о ю сил о ю я відва ­

ж увався вж е явно нападати на па нські д во р и , і то
з у с п іх о м , бо селяни зр а ж ув а л и св о їх тиранів.
Л и ц а р ськи м и в ч ин ка м и сво їм и я зд о б у в со б і л ю ­
бов селян на П о д іл л і й на Волині. Слава п р о м о ю
б е зко р и сл и в ість ш в и д ко ш ирилась п о м іж ним и,
і ватага м о я все більш е зростала, так щ о за пів­
р о к у мав я біля тр ь о х сот товар иш ів. В о д н о м у
м іс ц і н іко л и я війська сво го не трим ав, бо т я ж к о
б ул о й о го п р оха рчува ти, та щ е й п о л іц ії треба
б ул о забити п а м о р о к и щ о д о м іс ц я м о го п е р е б у ­
вання, та п о л іц ії я не д у ж е й боявся, бо селяни
м е не лю б и л и й пе ре ховували в р а зі н е б е зп е ки .
Ч асом я скупч ува в сво ю а р м ію д о о д н о го
м ісц я , але не на те, щ о б нападати на во ро га, а для
то го , щ об укупі ти ж д е н ь -д в а п о б е нкетува ти .
На те в м е н е були по р іж н и х лісах льохи або п о -
заб уті давні печери, щ о їх знали тіл ь ко м о ї оса­
вули та д е хто з випр о бува н их товар иш ів. В л ь о ­
хах м и ховали вино, харчі, з б р о ю , о ливо, п о р о х
та гр о ш і. О д и н та ки й льох був у м е н е біля З ви н и -
го р о д к и в так з в а н о м у Б р а те р сь ко м у лісі. За на­
р о д н ім п е р е ка зо м , льох той викопа н ий був гайда­
м а ка м и р о к у 1768-го. Д р у ги й такий самий льох
був м іж З асла во м та О с т р о го м , — те ж , здається,
га й д а м а ц ь ко ї р о б о ти . Третій, найбільш ий — біля
Києва, за м у р а м и К и та їв с ь ко ї пусте лі, те ж у лісі.
То були ве личезні печери, в и ко п а н і, здається, щ е
за А н д р ія Б о го л ю б с ь к о го . На го р і, щ о в ній ви­
ко п а н о ті печери, знати й д о сі сліди тих зем л я н и х
валів, м о ж л и в о — з о г о р о ж і й о го з а го р о д н ь о го
те р е м у.
У тих печерах бе нке тував я з то в ар иством
по кіл ь ка день, на виду К и та їв с ь ко го м анастиря,
а святі о тц і й га д ки п р о те не м али.
С вітив я в печерах б іл и м и св іч ка м и в о с к о ­
вим и, щ о їх тут таки в К и т а їв с ь ко м у м анастирі ви­
ливали для К и є в о -П е ч е р с ь ко ї Л аври. Застеляв
я ті п о х м у р і печери ки л и м а м и ко ш то в н и м и , ша-
 257

л я м и та о кса м и та м и . Гучно б ул о й весело! А ін о д і

й теп ер перелечу д у м к о ю д о то го кр а ю , з га д а ю
ко ли ш нє й наче п о м о л о д ію !.,. Господи, пр ости
мене гр іш н о го !
О п о від а ч п о б о ж н о перехристився.
П о б е н ке тува вш и кіл ь ка день, р о зл у с ка в
я сво їх хл о п ц ів на всі сто р о н и , призначивш и д о
к о ж н о ї ватаги н о в о го осаула, або д а в н ь о го за тве р ­
дивш и, та щ е й н аказува в, щ о б усі осавули зва ­
лися м о їм ім я м та м о їм п р із в и щ е м , а сам п е р е -
дягався за селянина або за пана та й вибирався
д о Києва або ін ш о го я ко го с ь м іста. О д н о слово,
п о вод и вся, я к той уславлений Р інальд о-Р інальдіні.
Траплялося м е н і часто бувати на б е р ега х
С л учі, б л и зь к о м о г о села р ід н о го , але зайти
д о села я б о явся . М е н е не л яка ла зрада селян,
я всіх їх понаділяв — к о го гр іш м и , к о го м а й н о м :
волам и , кін ь м и чи ін ш и м ч и м ; а не боявся їх . М ені
страш но б ул о зу с тр іти М а р и с ю або панну М а ґд а -
лену. Ц ілі ночі б ул о висиж ував я на б е р е з і м о є ї
л ю б о ї С лучі, дивлячись, я к гаснуть в о гн и ки
п о в б о ги х хатах б ратів м о їх м и р н и х, д о л і сво їй п о ­
кір н и х . П лакав ча со м і каявся, але над то д а л е ко
зайш ов я, щ о б м о ж н а б ул о вернутись назад, б е з
д о п о м о ги щ и р о го д р у га . Я кіл ь ка р а з ів з а х о ж у -
вався від віда ти панну М а ґд а л е н у та все п е р е д у м у ­
вав: і с о р о м н о , і б о я з к о б у л о бачитися з н ею .
О та к д иявол б о їть ся зустр ін ути ч и сто го янгОла!
Т од і я був н а й м із е р н іш о ю й н а й б езта л ан н іш ою
л ю д и н о ю ! П овеш тавш ися біля села, н ам и л ував -
ш и ся ясним и в о д а м и С лучі, я від хо д и в до лісу, я к
в о в к, боячися спітка ти л ю д и н у, В лісі знаходив
я о д н у з сво їх ватаг, на ш и р о к о м у гіллі стол іт­
н ь о го д уб а р о зв іш у в а в ко ш то вн ий ки л и м та о к с а ­
м и ти й починав пити з с в о їм з л о ч и н н и м то в а р и ­
ство м . Я д ум а в утоп ити св о ю б р у д н у совість у д о ­
р о г о м у вині. Д е т а м ! С овість виринала з вина
], я к с ка ж е н а кіш ка , впивалася м е н і в серце! З а тих
стра ш н и х хвилин зявлялися п е р е д о м н о ю , я к ж и « і,
1?
258

панна М аґд ал е на й м о я пр е кр а сн а , зведена на­

речена! Вони зявлялися м е н і, я к два я н го л и ; р о з ­
м овляли з о м н о ю так тихо, с о л о д к о , так л ю б о ,
щ о я пр ииом н ів і ставав з о в с ім щ асл ивою л ю д и ­
ною .
Раз я ко сь зва ж ився я написати листа й п р о ­
сив у листі побачення з ним и на са м о ті; м іс ц е м
побачення я призначив п о р о ж н ю хату в саду в на­
ш о го титаря, — м о го га д ан о го ве сіл ьн о го ба тька ,
Я став на то м у , щ о б кин ути своє р е м е сл о кляте,
й го то вий був хоч к а т о р ж н и м бути, аби т іл ь ко
очистити св о ю б р у д н у совість.
Я пильно ховався від товариш ів із с в о їм и за­
м ір а м и , та й д о ч о го б довела щ ирість? Д о гр у ­
б ія н с ь ко го гл у м у , а більш е ні д о ч о го ! Т рем тів
я, д о ж и д а ю ч и с ь дня, п р и зн а ч е н о го м н о ю панні
М а ґд а л е н і на по ба че ння; в той час веш тався
я з с во єю м а л о ю ва таго ю біля Л уц ь ка . Раз п о м і­
тили м и з лісу, щ о п о ш то в и м ш л я хо м котиться
в ку р я в і великий д о р о ж н ій берлин. Я с ко м а н д у ­
вав с в о їм за в зя тц я м : »3 я р у на д о л и н у!« — се б то
вийти на ш лях та спинити берлин. С ка за н о — з р о б ­
лено. Берлин спинили. Щ е зд а лека здавалося м е н і,
щ о б ерлин той м е н і знаний, а п о ки я д о б іг д о
н ь о го , щ о б запевнитися в то м у , щ о я не п о м и л я ­
ю ся, валізи були вж е від берлина в ід р із а н і, а са м
їх ха зя їн , р о з д я гн у т и й д о го л о го тіла, тр е м тів
за своє ж иття .
І к о го ж я пізнав в отій го л ій лю дині? С во го
н а й л ю тіш о го в о р о га , — п о х ітл и в о го р о зп у с н и ка ,
граф а Болеслава. П р и зн а ю сь, щ о м е н і б ул о с м іш н о
й б о л ю ч е дивитися на н ь о го : він т е ж пізнав м е н е
й за тр е м тів у с ім тіл о м . Я від ве рн увся від н ь о го , на­
казав привязати валізи д о берлина й о дягти граф а
та й о го ка м е р д и н е р а ф р а н ц уза ; дав іщ е ф у р м а ­
н о в і ч е р він ц я на го р іл к у та й пустив їх із Б о го м ,
н е р уш ивш и й во л осин и. Граф із п е р е л я ку не м іг
слова вим о вити, а ф р а н ц уз, сівш и д о б е р л и н у.
 259

ввічливо зняв ка пе л ю ха й пром овив до мене:

„ M e r c i, m o n s ie u r !“
Після ц іє ї п о д ії м е н і здавалося, щ о я с м і­
ливо м о ж у йти на побачення з п а н н о ю М а ґд а л е -
н о ю . Я м р ія в у ж е п р о тиху й с о л о д к у р о з м о в /
з н ею , п р о її п р е кр а сн и й , м и л о се р д н и й по гл яд .
Ввижалося вж е м е н і, щ о я — по ка яни й, б е з м о в ­
ний, п о кір н и й п р а ц ь о в н и к з о ч и щ е н о ю со в іс тю —
десь у гл у х о м у м а на сти р і або на д а л е к о м у за­
сланні. Я був щ асливий, але Бог судив, щ о б були
п р о д о в ж е н і м о ї злочинства.
В д о р о з і я т я ж к о за н е д уж а в . Товариш і п р и ­
везли м е н е на х у т ір у лісі біля Д у б н а д о ста р о ї
в о р о ж к и та там і зоставили. С таренька годувала
м е н е й л ікува ла, я к ум іл а .
О там анування своє я передав товар иш е ві
П р о х о р о в і К и ч а то м у, л ю д и н і в е л и ко ї ф із и ч н о ї
сили й н е р о з б ій н и ц ь к о го серия.
П р о л е ж а в я м а й ж е н е р у х о м о від ж о в тн я а ж
д о кв ітн я ; під кін е ц ь квітня м іг у ж е вставати
на н оги й пе р е хо д и ти д о д р у го го ку т ка хати. На
п р о в ід н ій нед іл і я в ж е сидів п ід ха то ю й м илувався
ти хо ю , м е л а н х о л ій н о ю кр а с о ю п р и р о д и , щ о о ж и ­
вала по весні.
Х у т ір цей був такий са м ітн ий, щ о, здається,
к р ім м о є ї л іка р ки та ї ї ста р о го , н іхто й не гадав,
щ о той х у т ір є на світі. З д о з в о л у м о є ї л іка р ки
я м а л о не щ о д н я почав виходити, щ о б по си д іти
кіл ь ка го д и н п ід ха то ю . С и ж у, б ул о , та й м и л ую с я
н е в е л и ч ки м п р о з о р и м ста в ко м , за кв ітч а н и м зе л е ­
ни м о ч е р е т о м ; д ивл ю ся на гр е б л ю , о б с а ж е н у в два
р яд и стар им и ве рб ам и , щ о по спуска л и своє віття
д о п р о з о р о ї води. Н и ж че Греблі був старий, я к
і й о го х а зя їн , м л ин на о д н е к о л о з л о то ка м и ,
щ о с о л о д к о ш е по тіли. На п о вер сі ставка пливаю ть
гуси й ка ч ки , ко ж н а в дво х постатях — о д н а го ­
л о в о ю в го р у , а д р у га вниз, б о зд а л е ка здається,
щ о й у в о д і ка чка, й над в о д о ю качка. На б е р е зі
біля гр е б л і м а л е н ь ки й ч о в н и к д о го р и д н о м ;
260

на п ід д а ш ш і ста р о го м лина р о з в іш а н і р и б а л ь ські

сіті, а н а в кр у ги хуто р а , н е п р о хід н и й , д у б о в и й ліс,
і тіл ь ко в о д н о м у м іс ц і щ ось наче п р о с іка , не­
м о в н авм исн е пр о р уб а н а на те, щ о б д о пов ни ти
п е й з а ж ; а се ре д т о ї п р о с іки , д а л е ко на о б р ію , си­
н ію ть , неначе в е л и ч е зн і вели — від н о ги ка р п а т­
ських гір . Я о ж и в а в, дивлячись на о ту чарівну,
п р е кр а с н у п р и р о д у .
Час о д часу від від ува в м е не П р о х ір Кичатий,
п р и во зи в з а в ж д и м о їй л іка р ц і го сти нц я, а м е н і
р із н и х л а со щ ів; го в о р и в м е н і, щ о товар иш і б е з
м е н е нудяться, щ о нем а ж а д н и х з а р о б іт ків ,
щ о він м а л о не опинився в р у ка х п о л іц ії у К р е -
м я н ц і, щ о товар иш і ж д у т ь м ене, неначе са м о го
Бога з неба.
А в м е н е б ул о щ о інш е на д у м ц і: я все дум ав,
я к би тіл ь ко набратися сили та за р а з вируш ити
п р о с то д о Почаєва по м ол итися С вятій З аступн и ц і
П о ч а їв сь кій , далі пр о б р а ти ся на б е р е г С лучі, п о ­
бачитися з п а н н о ю М а гд а л е н о ю , а п о т ім у ж е , —
ку д и Бог дасть, т іл ь ко не д о товар иш ів.
В к ін ц і травня я м іг у ж е , спир аю чись на ц і­
п о к , вируш ити в д о р о гу . О д ягся я в стару селян­
с ь ку о д е ж у , взяв на плечі т о р б у , в р у к и ц іп о к ,
за п а зуху — за стар и м звичаєм — пистоль, п о ­
д я ку в а в , я к м іг, м о їм д о б р и м го с п о д а р я м , п о ­
м о л ився й вийш ов із хати. С тарий п р овів м е н е
на К р е м я н е ц ь ки й ш лях, і я, по п р о щ а в ш и ся з н и м
щ е р а з, піш о в д о р о г о ю на К р е м я н е ц ь , гадаю чи
сп е р ш у зайти д о Почаєва, а п о т ім у ж е на п о б а ­
чення з п а н н о ю М а ґд а л е н о ю .
В ертаю чися з П очаєва, зв е р н ув я д о К р е -
м я н ц я подивитися на » К о р о л е в у Б ону« та на палац,
щ о й о го буд ували т о д і п ід К р е м я н е ц ь ки й л іцей.
П е р о м зе м л я т о б і, б л а го р о д н и й Ч а цький! Ти л ю ­
бив м и р і п р о с в іт у ! Ти лю б и в л ю д и н у так, я к за ­
по вів н ам л ю б ити Х р истос. З Крем янця через
се л о В ербу руш ив я д о Д у б н а , а з Д у б н а на
 261

О с тр о г, на К о р е ц ь та на Звягель — на бе р еги м о є ї
р ід н о ї п р е к р а с н о ї С лучі.
Тут я пе ре почив і д р у го го дня вве ч ор і був
у ж е п ід наш им се лом . Д у м к а була пере н очува ти
в д іб р о в і, а вранці подати зв іс тку панні М а ґд а л е н і,
щ о я тут. А л е я к я д а м знати? У м е н е не б ул о
ні па пер у, ні пера, ні чорнила. П о м ір кув а в ш и ,
я піш ов д о з н а й о м о ї ко р ч м и , щ о б там написати
д о панни М а ґд а л е н и листа й послати д о неї ж и д а ;
а тут іщ е й го л о д почав м е ні сильно д о куч а ти ,
от і піш о в я д о ко р ч м и .
Ж и д і з н а ку не дав, щ о пізнав м е не . Я взяв
ч в е р тку го р іл к и , ш м а т о к хліба й тараню . В га м у­
вавши тр о хи го л о д , у зя в я в ж и д а кл а пти к паперу,
написав ц и д у л о ч ку й послав з н е ю ж и д а д о пан­
с ь ко го д в о р у , а сам, п о ки щ о , п р и л іг о д по ч и ти на
лавці. П очав у ж е був куняти, я к одчинилися д ве рі,
і д о ко р ч м и вб іг граф із ю р б о ю о зб р о є н и х селян.
— Д е р ж іт ь й о го ! В яж іть й о го ! — гукав він.
Я ско чи в з лавки, вийняв пистоля і, ні на ко го
не н а м ір я ю ч и с ь , спустив ку р ка . Граф звалився на
доліївку. П рости м е н і, м и л о се р д н и й Господи, сей
гр іх м ій н евіл ьн ий! Я н е ба ж ав й о го см е р ти : б ув він
у ж е в м е н е в р у ка х , і я пустив йо го. С ам сатана
с п р ям ува в м о ю р у к у , і я став невільн им у б ій -
н и к о м ! Х оч я й уславився був у ц іл о м у кр а ю ,
я к р о з б ій н и к , але це була перш а й остання ж е р тв а
м о їх р у к . Та це не виправдує м е не , — я таки був
р о з б ій н и к , бо сягав на ч у ж е д о б р о .
С еляни, зн а ю чи м е н е о со б и сто та м о ю р о з ­
б и ш а ц ь ку славу, — а з нею лучилися чутки , н ібито
я в о р о ж б и т , — не хотіли м е н е вязати. А л е я кинув
пистоля в го л о в у ж и д о в і-з р а д н и к о в і та в с у п р о ­
во д і селян піш о в на панський д в ір . На д в о р і вж е
м е н е звяза л и з н а ка зу граф ині й з а м кн у л и в зна­
й о м о м у в ж е л ьоху. А л е не дали в ж е м е н і ні хліба,
ні води, і панна М аґд ал е н а в ж е не присилала, як
колись, ні б іл о го хліба, ні ч о го ін ш о го . І вона, —
262

так д ум а в я тод і, — і вона, м о я едина, м о я д о б р а,

і вона по ки н ул а м е не !
Три д о б и п р о л е ж а в я звязаний у л ьоху;
ка ж у , три д о б и , бо тричі по ка зув ал о ся денне
світло зв е р ху чер ез п р о д ухо в и н у. Не давали м е ні
ні хліба, ні води, та й не треба б уло м е н і н іч о го :
го д ува л о м е н е м о є го р е сердечне, напували м е не
сл ьози, а м учила й м о р д ув а л а совість. Я відчув
р а з о м усі св о ї злочинства : був я х и ж а к, г р а б іж ­
н и к, нареш ті — у б ій н и к ! М о є го р е за ту б е з к о ­
нечну тр и д о б о в у ніч б ул о н е з м ір н е ! Усі м о ї з л о ­
чини ввижалися м е н і такі ж и в і, такі страш ні й ви­
р а зн і, щ о я закрив ав очі р у ка м и . Ін о д і, та й то не­
н а д о вго , картина зм ін ял ася, й м е н і ввиж алося м о є
д и ти н ство: пустка, ніч у полі, виття в о вків, л а но ­
вий, пан Ко ш ул ь ка , м о я б л а го р о д н а панна М а ґд а -
лена, а за нею , наче Б о ж ий янгол ясний, п р е к р а ­
сна, н епо р оч н а М ар ися... » Б ож е м ій , Б о ж е м ій !
В с ку ю м я єси оставив!« З м іня лася картина, і я ба­
чив в о р о га , щ о згуб и в м е н е ; н а в кр уги все палало
в о гн е м , і я ска ж е н ів , кричав, плакав та гр из
м у р о в а н у п ід л о гу в льоху.
М у к и м о ї були страш ні, бо м олитви й у с я кі
інш і д о б р і д у м к и п о ки н ул и м е н е на поталу л ю ти м
д е м о н а м . Напади ш алу по втор ю вал ися щ о го д и н и .
А л е я ко сь я о п р и т о м н ів і почув спрагу,
п ід л із д о дверей (ход ити я не м іг, бо р у ки
й н оги були в м е не звяза н і) і став кричати, п р о ­
сячи води. Н іхто не озивався, а спрага м учила
м е не . Я ш арпнувся, — й м о т у з к и на р у ка х п о д а ­
лися, я в д р уге , — почув, я к більш е попустили.
С я к-та к визволив я р у к и , а п о т ім і н оги, по ход ив
н а п о м а ц ь ки по сво їй т ю р м і, й м е н і наче п о л е г­
ш ало. П ід х о ж у до пр о д ухо в и н и , д ивлю ся — світу
не в и д ко , м абуть ніч. Тепер усі сплять, чи н е в ж е ж
і вартові м о ї заснули? П ід х о ж у д о д верей, сту­
ка ю , кличу, — н іхто не -озивається. П рислухаю ся
за хвилину: на д в о р і л е ге н ьки й го м ін , голоси л ю д ­
сь кі — м а б уть м е н е почули. З но в гу к а ю — ніхто
 2 63

не озивається, а го м ін на д в о р і все більш ає

та більш ає. О гл я д а ю сь, чер ез п р о д у х о в и н у п р о б и ­
вається д о л ьоху ч е р во не світло й ч ую го л о с и : »П о­
ж е ж а ! П о ж е ж а !« Тут я втратив у с я ку н а д ію ви­
п р оси ти води: хто тепер м е н е почує? А спр ага
більш та більш стала м уч ити м е н е ; я спр об ував
лизати в о гк і спіни м о є ї т ю р м и , але м е н і не п о л е г­
ш ало. Я знав, щ о в л ь о ху є вино, але во н о за д р у ­
ги м и за л ізн и м и д з е р и м а . З м у к и я вив, я к з в ір ;
ч\ені уявлялась го л о д н а см е рть з усім а с в о їм и
стр а хіття м и . С л ухаю , — две рі від ч и н яю ть і кл и ­
чуть м е н е на ім я ; я кинувся д о д ве ре й, д ве р і в ід ­
чинилися, і я побачив на п о р о з і св о їх товар иш ів!
П ерш е сло во м о є б у л о : во д и! П ринесли м е ні
води, я напився, о гл я д а ю ся н а в кр у ги і, страш но
ви м о ви ти, щ о я побачив. На д в о р і при світлі п о ­
ж е ж і товар иш і м о ї р іж у т ь , б ю ть і ж и в и х у в о гон ь
ки д а ю ть нещ асних гостей граф ині. О й, кр а щ е
на світ не р од итися, н іж бути с в ід к о м і пр и ч и н о ю
т а к о го страхіття!
П о ки д е р ж а л и м е н е в льоху, селяни дали
знати м о їм тов а р и ш а м п р о те, щ о сталося, і вони
злетілися на р я т у н о к. С траш ний був той р я т у н о к!
Д о гр аф ині на п о х о р о н сина зібр ала ся сила
гостей із ж ін к а м и , з д іть м и , — та не судив й о м у
Господь у зе м л і л е ж а ти: гр іш н е тіл о й о го з го р іл о
на п и ш н о м у ка таф а лку. Все б у л о вж е го то ве
д о п о х о р о н у , вж е кс ь о н д з и почали співати, я к на­
летіли м о ї р о з б ій н и ки — нем о в ті ш уляки, запа­
лили р о з кіш н и й палац, і почалося м о р д ув а н н я .
Над н е м о в л я тка м и навіть не зм и л о се р д и л и ся —
варвари!
А селяни зб ігл и ся д о д в о р у , н е м о в на якесь
ви д о ви щ е втіш не; н іхто й па л ьце м не во рухне , —
т іл ь ко рего талися, дивлячись, як р о з б ій н и ки
з д р у го го п о в е р ху кидали гл а д ко го пана або
па ню . Б е зсер д ечн і, ж о р с т о к і л ю д и !
А п р о те панну М а ґд а л е н у селяни врятували
за її д о б р о т у я н го л ь с ь ку й за те, щ о вона по не­
264

д ілях ходила до н а ш о ї ц е р кв и . Врятували й М а ­

р и сю м о ю безталанну, бо вона не була панянкою »
Я ш укав їх на селі, щ е раз хотів подивитись
на них бід о лаш н их, та селяни не по ка за л и м е ні
їх п р и ту л ку , — боялися, щ о б я м и м о х іт ь не вбив
зл о ч и н н и ц ю М а р и сю . Б ідні! Вони не йняли віри,
щ о я щ и р и м се р ц е м простив її. Так і не довелося
м е ні їх тод і побачити.
П ри світлі п о ж е ж і товариш і затягли м ене
з с о б о ю д о т іє ї ко р ч м и , де я впе рш е зустрівся
з р о з б ій н и ка м и й де за п о д ія в д уш о гу б с тв о . Това­
р и ш і напилися вина, запалили к о р ч м у , а ж и д а -
зр а д н и ка ж и в о го кин ул и д о во гн ю ... П іш ли ми но­
чувати в д іб р о в у .
Н адиво со бі я не п о м іти в у р о з б ій н и ків
ж а д н о ї з д о б и ч і: виходить, щ о все те б ул о з р о б ­
лено, щ о б тіл ь ко м е н е визволити. Бідна м о я воле!
Д у ш о гу б с т в о м та в о гн е м тебе куп л е н о !
Я не брав ж а д н о ї участи в справах зл о ч и н ­
н о го братства: я тр о хи не ввесь час слабував,
і с к о р о ко лиш н я недуга м о я зн о в у д о м е не ве р ­
нулася. Сталося це н ед а л е ко від м о го р ід н о го
села, ти м то я й прохав св о їх товар иш ів п е р е н е ­
сти м е н е в село й покласти у титаревій хатині, щ о
в саду, а там у ж е , щ о Бог дасть! Д о в го вони
не хотіли м о є ї волі вволити, боялися, щ о п о л іц ія
нападе на слід, але я запевнив їх, щ о м е н і тут б е з ­
печно: я знав, щ о титар не видасть м е н е , а коли б
і видав, то ні суду, ні ка ри я не боявся, бо й без
т о го карався я щ од нин и. М е н і геть о сто ги д л о
р о з б ій н и ч е ж иття , д о з в ір я ч о го п о д іб н е .
Вночі перенесли м е н е товариш і д о титаревої
хати, по кла ли в ній та дали знати го сп о д а р е ві,
щ о в н ь о го є гість н е д уж и й . В ранці прий ш о в
д о м е не сам титар, п р и н іс м е н і води, хліба й па­
р е н о го м о л о к а з ш а влією ; ласкаво р озпи та в,
щ о в м е н е болить, н а п о їв м е не га р я ч и м м о л о к о м ,
п о т ім пр и н іс постіль, а вве чор і пр ивів знахаря.
П р е кр а сн е , б л а го р о д н е знахареве обличчя з б і­
 265

л о ю ш и р о к о ю б о р о д о ю , викл икал о д о в ір я , а п р о те
л іки й о го м е н і не по м ага ли. Титар і знахар п р о -
сиж ува ли зо м н о ю ц іл и м и д н я м и , але з ж ін о к н і­
к о го я не бачив у се б е в хаті: м а б уть, р о з с у д л и ­
вий титар не го в о р и в п р о м е н е сво їй ж ін ц і, б о не
вірив у ж ін о ч у зд е р ж л и в іс т ь . М е н і все гір ш а л о та
гір ш а л о , так щ о я пр оха в п о кл и ка ти д о м е не свя­
щ ен ика.
Вночі привели д о м е не свящ е ника , і я пізнав'
т о го с а м о го о тц я Н ики ф о ра , щ о ко л и сь о б іц я в
вивести м е н е в л ю д и . С тарий був у ж е сивий,
але щ е б а д ь о р и й . Здивувався він, ко л и я й о м у
нагадав п р о то го б ід о л а ш н о го К и р и л а -си р о ту,
щ о й о го він ко л ись давно взяв б ув у в б о го ї вдови
Дорош ихи.
П ісля спо в ід і й прийняття С вятих Таїн я від ­
чув, щ о м е н і кр а щ е стає. Свята, велика р іч — р е ­
л ігія для л ю д и н и , о со б л и в о для т а ко го гр іш н и ка ,
я к я!
Д е н ь за де нь м е н і кр а щ а л о . Д о б р и й м ій ти­
тар хоч я к пильнував, щ о б не д о від алися , щ о я пе­
р е б у в а ю в йо го хаті, одначе таєм ниця стала
я вн о ю .

П ізн о вве чор і сидів я під в ік н о м і слухав, я к

співає соловей у са д ку, і дихав п а хощ а м и ц віту
виш ень та ч ереш ень. З далося м е н і, щ о за д ве ­
р и м а щ ось ч ор н е м и го н у л о : п р ид ивл яю ся пиль­
ніш е, — л ю д сь ка постать тихо під хо д и ть д о хати;
щ е б л и ж ч е , ба чу — ж ін к а в ч о р н ій о д е ж і, тіл ь ко не
в се л ян ській , під хо д и ть до с а м о го вікн а , і к о г о ж
я пізнав? М о ю єдину, н е за б утн ю М а ґд а л е н у ! Вона
ти х е с е н ь ко ввійш ла д о хати. М и припали о д не д о
о д н о го , по ціл ува л ись і д о в го д е р ж а л и ся за р у к и ,
не го в о р я ч и н і слова. П о тім , я к сестра, я к н а й н іж -
ніш а ко ха н ка , вона обняла м е н е с в о їм и р у ка м и
й г ір к о - п р е г ір к о заридала. Н е д о в го п р о тя гл о с я
наш е по ба че ння , б о я був іщ е слабий: вона це
з р о з у м іл а й х у т ко по про щ ал а ся з о м н о ю , о б і­
266

ц яю ч и відвідати м е н е д р у го го дня. Задля м о є ї

М а р и сі зосталася вона ж и ти з н ею на селі, бо М а ­
рися, я к кр іп а ч ка , не м о гл а йти з н е ю д о м ана-
стиря. В ип ад ково довідалася вона, щ о я п е р е б у ­
ваю в титаря: вона ш укала для себе квати р у на
селі; д и я ко н и ха порадила їй титареву хату, я к
найбільш захисне пристановищ е. Вдень при­
йшла вона подивитись на ту хату; го с п о д а р і були
в полі на р о б о ті, а то б вони не пустили ї ї до саду
Я то д і сам е спав, я к вона пр иходила в хатину. Вона
побачила м ене, коли я спав, пізнала й не збудил а
м ене, а прийш ла вве ч ор і. П обачення наш і й далі
відбувалися щ од ня , ко л и го сп о д а р і були в полі на
р о б о т і. Б о ж е м ій ! П ро щ о тіл ь ко м и з нею не го в о -
д ил и! Які в и со кі, я кі б л а го р о д н і д у м ки -ч у т т я вона
по віряла м е н і! Вона о повіл а м е н і, щ о, діставш и
м о го листа, в я к о м у я просив побачення , все
літо й о сін ь щ ов еч ор а приходила д о ц іє ї са м о ї ха­
тини, щ о б побачитися з о м н о ю , і ч а со м д о ж и д а л а
м е не д о са м о го світу. Я кі чисті хр и сти я нські захо д и
о б д ум ув а л а вона то д і, щ о б п о ве р н ути м е не на
д о б р у с т е ж к у . М и сповідалися о д не о д н о м у , го в о ­
рили п р о все, щ о б ул о нам б л и зь ке , сердечне, але
п р о М а р и с ю не п р о м о в и л и ані є д и н о го слова. Вона
неначе боялася згад ати м е н і пр о М а р и с ю , а я б о ­
явся почути ї ї імя з н е п о р о ч н и х уст панни М а ґд а -
лени.
Т им часо м м оя безталанна М ар и ся щ о р а зу
пр и ход ила з п а н н о ю М а ґд а л е н о ю й сиділа в са д ку,
не н а см іл ю ю ч и сь зайти д о м е не в хату. Раз я ко сь
набрався я д уху й спитався:
— А щ о м о я бідо лаш на М а р и ся, чи ж ива
вона?
— Ж ива, та не с ка ж у , щ о з д о р о в а , — в ід п о ­
віла панна М аґдалена.
— А щ о ж із нею? — спитав я з о стр а хо м .
— Вона н е зд уж а є, у неї серцева недуга.
-— М о ж н а м е н і з н е ю побачитися? П ри ведіть
ї ї до м е не , нехай я хоч гляну на неї.
 267

Панна М аґд ал е н а вийш ла з хати і за хви­

лину вернулась, ведучи за с о б о ю М а р и с ю . Я не
пізнав її, так вона зм ін и л а ся : бліда, худ о рлява,
з я ки м с ь га р я ч ко в и м б л и с ко м в очах. Д о в го вона
стояла, м о в ска м ян іл а, нареш ті ледве чутно п р о м о ­
вила:
— П рости, п р ости м е н і! — і о ид аю чи впала
м е н і до ніг.
Я був надто зв о р уш е н и й і не м іг пр о м о в и ти
й слова д о неї. П обачення наше бе з р о з м о в и ш в и д ­
к о с кін ч и л о ся, панна М аґд ал е н а вивела ї ї з хати
ледве ж и в у... Я не зва ж ив ся спинити їх.
Панна М аґд ал е н а мала надо м н о ю б е з м е ж н /
м о р а л ь н у владу: я ко р и в ся їй, наче мала дитина
м а тер і.
М ар ися р а з о м із п а нн о ю М а ґд а л е н о ю щ од ня
від відува ла м е не , й я ко сь р о зп о в іл а м е н і св о ю
с у м н у іс т о р ію в ід т о го дня, я к я поїхав д о О деси
продавати пш е н ицю .
Не п е р е ка зу в а ти м у тоб і, д р у ж е м ій , то ї т я ж ­
к о ї п о вісти ! Вона н е в и м о в н о гид ка, та, на лихо,
надто звичайна на наш ій б ід н ій б а ть ків щ и н і!
Безталанна М ар и ся стала м а т ір ю й у злиднях
ростила сво го б ід о л а ш н о го сина. П окійна граф иня
не хо тіл а дати ж а д н о ї д о п о м о ги зл и д е н н ій м а тер і
сво го вн ука , боячись ф ал ьш ивого с о р о м у ! Бідні
ви, д р іб н о д у х і гр а ф и н і!
Щ о д е н ь м е н і кр а щ а л о . М и стали на то м у , щ о
я к т іл ь ко з м о ж у хо д ити, п ід у не в далекий глухий
м а настир, я к р а н іш е я гадав, а в Ж и т о м ір д о ґу -
б е р н а то р а , пр и зн а ю ся в усіх св о їх злочинах і по ­
кл адуся на Б о ж у л а ску та на л ю д с ь ку правду. Так
я й учинив.
Вночі по про щ ав ся з м о їм тихим та го сти нн и м
го с п о д а р е м і вийш ов із села так, щ о ніхто м ене
й не бачив.
В л ісі на б е р е з і С лучі чекала м е не панна М а ґ­
далена з М а р и се ю . М и щ е вдень так ум о вили ся.
268

П ер е д с в іта н ко м вони пр ове ли м е н е на ж и т о м ір -

ський ш лях, і м и р озл уч и л и ся навіки.
А ц іл ую ч и ся востаннє, панна М аґд ал е н а п о ­
благословила м е н е о ц іє ю от свя то ю кн и го ю ...
С тарий по ка за в м е н і на Б іб л ію , щ о я в ж е зга ­
дував. Д а л і він сказав:
— С вята, бо ж е стве н н а кн и га ! Вона в м е н е
єдине пр истан овищ е, п о кр о в м ій і надія.
С тарий зад ум ався , заплакав і к р із ь сл ь о зи
сказав, наче сам д о себе:
— Це єдина р іч , щ о зац іліла від п о ж е ж і.
П ом овча вш и з хвилину, старий озвався:
— Д р у ж е м ій , ко л и пр иве д е тебе Го спо д ь
у наш кр ай , навідайся ти в наше у б о ге село на б е ­
р е з і С л учі: я к щ о вони щ е ж и в і, п о ц іл у й їх за м е ­
не, а ко л и п о м е р л и , так о д пра в панахиду за їх м у ­
че н и ц ькі д уш і.
Я пр ийш о в у Ж и т о м ір , піш ов д о Губернатора,
щ и р о с е р д н о р о з п о в ів й о м у своє страш не ж иття...
М е н е взяли д о ареш ту.
С удили м ене, я к у б ій н и ка , й о суд или м и л о ­
стиво та ч о л о в іко л ю б н о .
О т т о б і й уся м о я гр іш на по вість, м ій д р у ж е
й л ю б ий зе м л я ч е !
А п р о р е ш ту нехай то б і д о кін ц я р о з к а ж у т ь
м о ї кайдани та м о я передчасна сивина!
1845 р. Київ*).

*) Дата ця фіктивна. Оповідання написане ■ 1853 році

в Новопетровському форті. Ред.
 ПРИМІТКИ.
І. До повісти »Художник«.
СТОР. 9. Т о р в а л ь д с е н (1770— 1844) — дамський
різьбяр, класик, славний монументами, м. інш. Ю . Понятов-
ському й Коперникові в Варшаві; про його життя й творчість
Ш. багато міг чути від своїх старших товаришів із Акаде­
м ії — різьбярів, що знали його особисто, як і Жуковський
та Брюлов, бо відвідували його робітню в Римі (див. також
стор. 54). — »M о л о в . . . о х р у і М і н і ю« Ш. у своїх
учителів-малярів у Лисянці й Хлипнівці, а потім у Ширяева
в Петербурзі. — В а н - О с т а д е А. (1610— 1685), Б е р ґ -
г е м (1620— 1683) і Т е н є р (тут молодший, автор »Казар­
ми«, яку Ш. збирався виритувати, — 1610— 1690) — мистці
флямандської школи. Про Т е н с р а див. іще на стор. 23,
а також у »Журналі« (т. X.) під 26. VI. 1858. — Твори ф ла­
мандців Рубенса (1577-;— 1640), основника натураліст,
школи та В а н - Д е й к а (159?— 1648), як і всіх згаданих
вище мистців, Ш. знав добре з петерб. ґалерій образів, про
які згадує далі. — В а з а р і Д ж орджіо (1512— 1574) — маляр
і архітект, автор популярної праці »Життя знаменитих ма­
лярів, різьбярів та архітектів« (італійських) 1550 р., яку Ш.
дуже добре знав і цінив (пор. іще стор. 108 та згадку
в »Журналі« під 26. VI. 1858). — Неґ-тивне відношення до
» п о л і т и к и н а м і с н и к і в св. П е т р а« НІ. виробив на
підставі книги А. Ранке: »Римські папи, їх церква та дер­
жава«, що вийшла 1842 р. в рос. перекладі. — Ю л і й II
(в тексті »K. Ст.« Л е о н II — або помилка друку, або по­
милка памяті у Ш.) і Л е в Х (перший — 1503— 1513, дру­
гий — 1513— 1521) були великими меценатами мистецтва. —
» Н а у к у В і к л є ф а й Г у с а«, діячів англійської та че­
сь ко ї реф орм ац ії, LU. називас »єретичною« з погляду като­
лицького; сам поет ставився до обох позитивно, як і до
Л ю т е р а , якого тут помилково називає д о м і н і к а н ­
ц е м : Л. був а в г у с т и н с ь к и м ченцем. Пор. поему
»Єретик« (т. III). — К о р р е д ж і о (1494— 1534) й Доменіко
Цампієрі (1581— 1641) — видатні італійські малярі.
О станнього Ш. особливо цінив (пор. стор. 57, а також у т. X
в »Ж урналі« під 2. X. 1857 та в »Варнаку«, ст. 235 цього
тому); часом називає його просто Д о м е н і к і н о, змен-
270

шеним Іллям, як його прозивали ще сучасники. — Ф і л а н ­

т р о п і я . . . з а с о б и з а х и с т и т и: Ш. мас на увазі псміч
молодим мистцям, що була широко розвинута тоді в Петер­
бурзі. Сам Ш. був стипендистом. »Общества поощренія ху­
дож никові«. — СТОР. 10. Погляд на мистців, як на »в т і л е
н и х я н г о л і в « , на » п р е д с т а в н и к і в ж и в о ї ч е с ­
н о т и « був властивий усім романтикам. На мистецтво пла­
стичне, як і на поезію, вони дивилися, як на прояв Вищої
Сили, а на діяльність мистців, як на служення їй. Тому Ш.
і прикладає до них епітет я н г о л (янголи служать Бо­
гові). — » Л і т н і н о ч і . . . н а о с т р о в а х н а а к а ­
д е м іч н і н а б е р е ж н і й « . В Петербурзі літні ночі
у травні та в червні ясніші за місячні. На островах м іж рука­
вами Нев*і — Василіївському, Крестовському, Аптекарсько­
му, Камяному побудовані цілі великі дільниці Петербурга,
в них багато парків та садів. Академія мистецтв, де
вчився Ш., стоїть над самою Невою проти тих будинків, які
згадує далі Ш., й які стоять на англійській набережній, що
протилежна Академічній. — Румянцевськ. музей
(тепер у М оскві) заснував канцлер Микола Румянцев (1754
— 1826). До 1861 р. музей був у Петербурзі. — Т р о ї ц ь ­
к и й м і с т сполучує т. зв. »Петербурзьку сторону« з цен­
тром міста. » В и б о р с ь к а с т о р о н а « теж дільниця Пе­
тербурга. — Щ е д р і н Сильвестер (1791— 1830) — тала­
новитий рос. пейзажист. Помер у Неаполі. — СТОР. 11. Л і т-
н ій с а д — найбільший у П етербурзі; алеї його оздоблені
с т а т у я м и — копіями античних і пізніших різьбярів, пе­
реваж но італійських, серед них є й барокові в претенсійних
позах (пор. стор. 15). — М и х а й л і в с ь к и й з а м о к збу­
дував собі цар Павло І. — М о й к а впадає в Неву коло Літ­
нього саду. — СТОР. 11— 14. Х л о п е ц ь л і т 14 ч и 15 —
це Шевченко, якого зустрів у Літньому саду І. М. С о ш е н -
к о (1807— 1876), мистець-маляр, що від його імені й веде
автор оповідання. Шевченко фактично тоді (1836) мав уже
22 роки. Та« само Ш. оповідає про цю зустріч і в своїй
автобіограф ії (див. у т. V ); Сошенко — трохи інакше: зу­
стріч відбулася ніби в його хаті (див. М. Ч а л и й : »Жизнь
и произведенія Т. Ш.« К. 1882). Можливо, що Сошенко пізнав
спочатку Ш-ка, як земляка, а побачивши його в Літньому
саду, пізнав його мистецький талант. — Ш и р я е в — це­
ховий маляр, якому дідич Енґельгардт законтрактував Ш-ка
(див. автобіографію, де Ш. дуже гостро характеризує свого
»хазяїна«). Ш. жив у нього разом із Хв. Ткаченком, що теж
пізніше скінчив Академію. Дальше оповідання передає
хід назагал дійсних подій із життя Ш-ка (до стор. 53), але
Ш. свобідно комбінує факти й думки і приписує Сошенкові
 271
дещо таке, що пережив сам. Роля Сошенка в визволенні
Ш-ка була така, як ї ї далі описано. — » Н е щ а с л и в а
в д а ч а ш в и д к о с х о д и т и с ь і з л ю д и н о ю « — це
приписана С-кові прикмета вдачі самого автора. Таксамо це
сам Ш -ко мав »щ а с л и в е о б л и ч ч я « — всі спомини це
стверджують (пор. на стор. 14: його »не можна було не по­
любити«). — СТОР. 15. В е л я с к е з Діеґо (1599— 1660) —
один із найбільших портретистів світа. Був бож ком учителя
Ш-ка Брюлова. Галерія С т р о г а н о в а — основана гр. Сер­
гієм Строґановим (1707— 1756), одна з найкращих приватних
колекцій у Петербурзі. — Г е р а к л і т і П р а к л і т . Особи
історичної з імям П р а к л і т не знаємо. Немає сумніву, що
тут мова про т зв. »подвійну герму« —'■ дві голови, а о д н о
погруддя; так зображували двох античних ф ілософ ів Г е р а ­
к л і т а, що був песимістом, і Д е м о к р и т а , що був (Опти­
містом. Походження таких образів звязується не з античною
традицією, а з середньовічною схоластичною школою,
з якої вийшла лєґенда про двох мудреців, що ходять разом
по світу: один плаче над людськими блудами, а другий см і­
ється над людською глупотою. Ця мандрівна лєґенда відби­
лася й у плястичному мистецтві. В Мілянській „B re ra “ є об­
рази пензля Браманте (XV в.), на яких змальовані обидва
мудреці. В усіх академіях мистецтв, починаючи від XVI в.,
учням, коли вони вже навчилися рисувати обличчя, давали
завдання намалювати одне, що сміється, а друге, що плаче.
Тоді й малювали вони, за традицією, цих двох легендарних
м удреців, часами дуже карикатурно. Можливо, що й у Пе-
терб. А кадем ії в т. зв. гіпсовому класі зберігалися такі ти­
пові »герми« — різьба на цю саму тему. Чи були такі »гер­
ми« в Літньому саді, не змогли ми ствердити. В пізніших
переказах імена обох мудреців немилосердно плутали;
отже не м ожна ствердити, щоб це була помилка Ш-ка. —
М о н ф е р р а н Авґуст (1786— 1858) — будівничий одного
з найвеличніших храмів у Петербурзі, Ісакіївського Собо­
ру. — СТОР. 16. Пані Ю р ґ е н с , яку тут і далі згадує Ш.,
мала реставрацію в Петербурзі, до якої учащали мистці. —
»О с т а н н і й д е н ь П о м п е ї « — найслазніший із образів
К. Б р ю л о в а , за який його Петерб. Академія увінчала
лаврами й міртами, а Фльорентинська вибрала п роф есо­
ром. Ніодин мистець у світі не мав таких трію мфів, які спіт­
кали Брюлова за цю річ. Італійські й німецькі критики й ми-
стці уважали ї ї за архитвір. — Сошенко казав Ш-і » ч и т а т и
в г о л о с « . М аємо цікаве свідоцтво І. К. Зайцева (»Русск.
Стар.«, II, 1887), що, буваючи у Ширяева, він бачив двох
хлопців, що стоячи в дверях прислухалися, коли у господа­
рів читали вголос п оезії Ж уковського й Пушкіна. »Суворий
272

і скупий« Ширяев мав книжки у своїй бібліотеці, які (м ож е

потайки) читав, мабуть, Ш -ко (пор. стор. 19). — Д і к е не
Чарльз (1812-1870) — анґл. письменник. — »Ш о с т а л і н і я «
— лінії це на Василіївськ, острові поперечні вулиці, їх більше
20; вздовж острова паралельно до Неви йдуть 3 »проспекти«:
Великий, Середній і Малий. — М а с к а н а т у р н и ц і . . .
Ф о р т у н а т и оздоблювала пізніш е хату Ш-а, про щ о він
згадує в повісті »Прогулянка«. — Т р а х т и р — первісно
назва заїздів на »тракті«, себто великому шляху; пізніше
в Росії називали так і реставрації в містах. — В » Б е р л і н і«
збіралася мистецька богема. — П і м є н о в (1812— 1864) —
видатний рос. різьбяр; проф есор Академії, гульвіса й боге-
міст. — В е н е ц і а н - о в Олексій (1779— 1845), грек, родом
із Ніжина .з України; в історії малярства займає дуже по­
чесне м ісце; був учнем славного укр. маляра Б о р о в и-
к і в с ь к о г о . Брав сюжети з селянського життя. Учнями
його були М і х а й л о в і Т и р а н о в (про них див. далі).
Від 1830 р. був придворним малярем. Гуманна й шляхетна
людина (пор. стор. 18, ряд. 4 і далі). Описана далі роля Ве-
неціанова у визволенні Ш-а з неволі відповідає правді. —
Г е р к у л е с Ф а р н е з ь к и й — антична статуя з ґалерії
Ф арнезе в Неаполі; в »К. Ст.« — »фарнейський«, м<?же по­
милка самого Ш-ка. — С л у ж и н с ь к и й Ф ранц (ум. 1824) —
знаний гравер, особистий знайомий Ш-а (шукай у покаж­
чиках імен, т. IX та X ), мав ґраверську школу. Для Ш-а вико­
нував якусь роботу, — можливо, що друкував його офорти
для »Живоп. України«. — Л о с е н к о Антін (1735— 1773) —
видатний український мистець-маляр; був ректором Петерб.
А кадем ії Мистецв. — СТОР. 18. К а в о с А льберт (1800—
1863) — архітект, спеціяльно будував театри. Перебудував
В е л и к и й т е а т р у 1836 р. Це важлива дата: на ї ї під­
ставі можна ствердити, коли Сошенко пізнав Ш -ка; як ба­
чимо далі, Ш евченко тоді працював при розмальовуванні
театральної стелі. Тут маємо теж і дуже цікавий факт: за
автора пляфонів у Велик. театрі уважали самого Кавоса
(Сошенко вихваляє їх, як » р и с у н к и . . . в л а с н о ї к о м ­
п о з и ц і ї « Ш и р я е в а ) , але Ш. свідчить, що ці рисунки
були його роботи (пор. стор. 25): він їх виконав за в к а ­
з і в к а м и Кавоса. Ширяев, як майстер, що взяв виконання
роботи на себе, про це не оповідав нікому, а навіть при­
ймав похвали, як виконавець (нпр. від Сошенка). Тому він
і не хотів втратити талановитого учня (пор. стор. 36 і 51). —
СТОР. 19. — О д р а н — французький гравер X V II в.,
В о л ь п а т о (1738— 1803) — італійський. — » П о д о р о ж
А н а х а р с і с а М о л о д ш о г о« — твір аббата Бартелємі
(1788), в якому яскраво й популярно представлене, в ф орм і
 273

опису подорож і молодого скитського мудреця, родинне

й громадське життя старожитніх греків. — Т а л і о н і Марія
(1804— 1884) — одна з найвидатніших танцюристок XIX в.
В Петербурзі виступала в балеті в 1837— 1842 pp. з надзви­
чайним успіхом. Грибоедов і Пушкін писали про н еї вірші.
Пані носили капелюхи фасону Таліоні; називали вальси ї ї імям
і т. ін. СТОР. 20. P r i n c e s s e T r a b u c o n e 1): Таліоні вийшла
зам іж за графа Вуалена, отже була comptesse (графиня),
а не princesse (княгиня). Trabucone — в Еспанії звали
контрабандистів-циганіів (від трабуко — мушкета з широким
розтрубом ). — Г і т а н а, по-еспанськ. ц и г а н к а . — К а ­
ч у ч а — танець еспанських циганів. — » С в іж о преданіе,
а вЬрится сь трудом« — переказують про недавню
подію, а повірити тяжко; це речення з ком едії Ґрібоєдова
»Горе отъ ума« зробилося в Росії прислівям. — Г у б е р
Едвард (1814— 1847) інженер шляхів (»путей сообщенія«),
рос. поет, німець з походження. Його переклад »Фа.вста«
Гете (СПБ. 1838) Ш. цитував навіть з памяті (пор. у »Журналі«
кілька згадок Ш-а про нього — див. покажчик імен в т. IX) —
М і к е л ь А н д ж е л ь о Б у о н а р о т т і — ґеніяльний італій­
ський маляр, архітект і поет (1475— 1564). — СТОР. 22. —
» Х т о т а к и й й о г о п а н ? « — паном Шевченка був Ен-
ґельгардт, про якого далі буде ще мова в повісті. Про
нього докладніше в т. V (примітки до Автобіографії). —
В одній із постатей в образі »О с т а н н. д е н ь П о м п е ї «
Б р ю л о в дійсно дав с в і й п о р т р е т . — СТОР. 23. В. А.
Ж у к о в с ь к и й і гр. М. Ю. В є л ь г о р с ь к и й (меценат
мистецтва, аматор-музика) разом із Брюловим та Вене-
ціановим багато зробили для визволення з неволі Ш-а.
Сцена, де Жуковський з а п л а к а в , дивлячись на образ
»Розпяття«, очевидно правдива, бо відомо, що сентимен­
тальний Ж. дійсно плакав над образами Брюлова. Про Ж у­
ковського й Вєльгорського див. пр. до А втобіограф ії (т. V ).
— СТОР. 24. Брюлов справді захоплювався Т е н є р о м, але
тяжко зрозуміти, чому: був класиком і учням своїм не до­
золяв відступати від класичних взірців, а Тенєр — реаліст.
— О с т а н н я с ц е н а з »Ф а в с т а« — побачення Фавста
з М аргаритою у вязниці. — Г у б е р . . . п р о ч и т а в н о в о ­
н а р о д ж е н у » Т е р п с и х о р у « (очевидно, свою нову по­
езію на честь М. Таліоні) — поезії такої в збірці творів Гу­
бера (СПБ. 1860) нема. — М а к а р о н и , с т у ф а т о , л я к -
р і м а к р і с т і — італійські страЕи й вина були в моді в ми­
стецьких гуртках Петербурга, бо всі ліпші рос. мистці їз ­
дили до Італії продовжувати науку, серед них і Брюлов.

*) В тексті »К. Ст.« — T rabukon.

18
 274

С т у ф а т о — зрази, начинені морквою. Лякрімб крісті

(Христова сльоза) — нєеполітанське вино. — Н е с т о р —
це імя К у к о л ь н и к а , російського повістяра і драматурга,
епіґона класичного напрямку. К. походив із Закарпаття. —
М і ш а — славний російський композитор Михайло Глинка,
автор опер »Руслан і Людмила« та »Жизнь за царя«;
останню вперше виставили на сцені 1836 р. після перебуду­
вання й обновлення Великого театру, в чому, як маляр, брав,
участь і Ш евченко (див. стор. 25 та вище примітку до стор.
18.). Брюлов, Глинка та Кукольник — маляр, композитор
і поет — типові »героїчні« романтики, мали дуже зближені:
погляди на мистецтво. Покоління молодих мистців, що роз­
вивалося під їх (особливо Брюлова) впливом, поводилося
ексцентрично: любило ефектовні фрази про високі завдання
та святість мистецтва, носило довге волосся, одягалося
в ексцентричні костюми, любило пити й гуляти. — П я -
н е н к о — жартовливе прізвищ е учня Брюлова Я. Ф.
Я н е н к а, що був лихим малярем, але в богемному гу р іі
романтичної »трійці« був найбільшим гульвісою й пияком. —
Н е с т о р о в а » б і р ж а « — це сходини літераторів, ми­
стців, видавців і т. інш., що відбувалися у Кукольника щ о­
середи. Там мистці приймали замовлення, редактори ан­
гажували співробітників, видавці купували твори тощо,
а найбільше пили й гуляли. Мартос, що поміг Шевченкові
видати »Кобзаря« 1840 p., писав у споминах: »Пригадую ці
славні, незабутні оргії, на які іноді попадав і Тарас... Ве­
село, не висловиш, як весело, тоді жилося!... Та й які особи
приймали участь у них, які імена!«... Ш евченко пізнав там
багато осіб із літературного світу. Не менш веселі сходини
бували й у Є. Гребінки. Петербурзьке оточення Шевченка
докладно описане О. Дорошкевичем у його »Етюдах із
Шевченкознавства«, X. 1930 (стор. 54— 100). — СТОР. 25.
„D a ca po “ — по-італійському »від початку«, »наново«. —
СТОР. 26. — А н д р і й І в а н о в и ч — це Григорович, браг
Василя Івановича, про якого буде далі. — СТОР. 27. Н а-
т у р н и к Т а р а с — постать теж »історична«: кілька поко­
лінь мистців у Петербурзькій А кадем ії його змальовували.
Живим А н т и н о е м називає його Ш -ко за красу; Анти-
«ой, хлопець надзвичайної вроди, був улю бленцем рим­
ського цісаря Адріяна, задля якого відібрав собі життя.
Зберіглися численні статуї — портрети Антиноя роботи ви­
датних старожитніх різьбярів. — М а р к А в р е л і й (161
до 180) — римський цісар. — К а н о в а Антоній (1757 до
1822) — видатний італійський різьбяр; життьова карієра його
нагадує карієру Ш -ка: теж був послугачем на кухні; вилі­
пивши по-мистецькому льва з масла, звернув тим увагу на
 275

свій талант. Відродив в Італії різьбярство. — Ґ е р с е в а -

н о в — російський ґенерал, літератор-дилєтант; писав про
військову техніку, аґрономію, економіку, літературу і про
твори мистецтва; про останні у своїх »Подорожніх вражін-
нях« з Італії (»Отечеств. Записки« 1845— 1846 pp.). — Б е л ь-
в е д е р с ь к и й т о р с — торс Аполлона з ґалєрії Бель­
ведере в Ватикані; торс — верхня частина тіла від голови
до пояса. Тяжко зясувати тут плутанину, що виникла далі:
Ш-ко говорить далі так про іншу різьбу — » Г е р к у л е с а
н а с п о ч и н к у « (очевидно, т. зв. Ф арнезького), що вихо­
дить, ніби це дві однакові статуї; слова »уламок« ужито
іронічно. — Ґ е р м а н і . к (15 до P. X. — 19 після P. X.) —
римський вождь, батько Аґрипіни, матері цісаря Нерона. —
Ф а в н , щ о т а н ц ю є — славна антична статуя з м узею
в Неаполі; Фавн — польовий божок латинів. — СТОР. 28.
В уступі про » ч е р в о н у д е к о р а ц і ю«, що »залишилась
паїмятною до могили«, Ш -ко обеднує в одно Сошенка, себе
і вигаданого героя повісти, що вмре у шпиталі божевільних,
але з цих слів легко виділити момент автобіографічний —
глибоку пошану й любов автора до свого вчителя К. Брю-
лова. — » С в и н я в т о р ж к о в с ь к и х п а т и н к а х « —
Енґельгардт. У місті Т о р ж о к тверської губ. виробляли
сапянці, дуже оригінально орнаментовані. — СТОР. 29.
О д а л і с к а — невільниця в турецькому гаремі. В л а д і -
с л а в л є в Володимир (ум. 1856 р.) — літератор-видавець;
видав альманах »Утреняя Заря«; — Д е л і — прізвище влас­
ника р е став р ац ії-ка ва р н і.— » Щ о , к о л и я н е в и т р и ­
м а ю т о р т у р « — цими словами автор підкреслює, як гли­
боко Сош енко переживав його драму. Сам Сошенко згаду­
вав про це так: »Мене до глибини душі зворушила гірка доля
юнака, та помогти йому я не був у стані. Та й чим міг по­
могти його горю я, бідний працьовник-маляр, що працював
задля шматка хліба насущного, без звязків, без протекції,
без грошей. А врятувати талановитого юнака треба було за
всяку ціну (»Основа», 1862, кн. 5. — Чалого М. »Нові мате-
ріяли«...). Пор. з цим на стор. 17 те місце, де Сош енко го­
ворить про своє »сумне відкриття« (що Ш-ко — кріпак). —
Ч и т а в А н д р і я С а в о я р а . Савояр — той, хто похо­
дить із С авої (провінція у Ф ранції). Тут мова про трактат
з естетики Yves М агіє (1675— 1764), ф ілософ а-єзуїта, знаного
під прізвищ ем Le père André (Essais sur le beau)
О з е р о в Владіслав (1769— 1816) — російський драматург.
СТОР. 31. — Композицію (Е д и п, А н т и г о н а , П о л і н і к),
про яку згадує Ш-ко, виконав сам Брюлов. О браз його має
назву »Каяття Полініка«. — Р а ф а е л ь Санціо (1483— 1520)
— знаменитий маляр, італієць (див. про нього далі). __
276

Пуссен Микола (1594— 1665) — франц. маляр-класик.

У петербурзьких музеях теж були його твори. — » І с т о р і я
с т а р о д а в н ь о ї Г р е ц і ї « — тут Ш -ко має на увазі
монументальний твір Джона Ґілліса, анґл. історика, що жив
у XV III в., що його згадує на стор. 57. — СТОР. 32. »Я з н о в у
з в е р н у с ь д о а н г л і й с ь к о г о к л у б у « — Венеціа-
нов, як придворний маляр, міг в анґлійсвкому клубі, до
якого належала російська аристократія, знайти поміч впли­
вових людей. — СТОР 33. Ап. М о к р и ц ь к и й (1811— 1871)
— українець, маляр-портретист, теж учень Брюлова; піз­
ніше був проф есором м осковської мистецької школи. Ш ев­
ченко в »Ж урналі« згадує, як двічі його відвідав у Москві
1858 р., і називає його »старим приятелем«. Мокрицького
теж дуже любив Брюлов. — Л і п і н — товариш Ш-ка з Ака­
д е м ії.— Барон К л о д т фон-Ю ґенсбурґ Петро (1805— 1867)
— різьбяр, член А кад ем ії Мистецтв, пізніш е знайомий
Ш -ка; був автором багатьох памятників, серед них — св. Во­
лодимирові в Києві і російському байкареві І. А. Крилову
в Петербурзі. Обидва ці памятники не подобалися Ш евчен­
кові (див. т. II. Творів вид. ВУАН, стор. 744 та в т. X. нашого
вид. в »Журналі« під 30. IV. 1858 р.). — З а у е р в е й д
Олексій (1783— 1849) — баталіст, придворний маляр Ми­
коли І, учитель синів його — царя Олександра II та вел. кн.
Константина. — Б а с і н Петро — рос. маляр (1793 до
1877). — »Л і т є й н и й д в і р « .— двір, де була робітня,
в якій відливали з бронзу й з ґіпсу праці проф есорів і учнів
академії, скульпторів. — Д а в і ц е т т і — власник крам ­
ниці, де продавали малярське приладдя й образи та репро­
дукції. — СТОР. 34. »Помешкання для пансіонерів« — мова
про пансіонерів (стипендистів) Т-ва допомоги мистцям, що
давало й Ш-ві стипендію. — Ф і ш е р фон Вальдгейм Григо­
рій .Ів. (1771— 1853) — природознавець. — Г р и г о р о в и ч
Василь (1786— 1865)— секретар і проф. теорії мистецтв в А ка­
демії. Відограв велику ролю в визволенні Ш-ка з кріпацтва.
Ш евченко присвятив йому »Гайдамаки« (див. т. І та в т. X
лист до нього Ш-а). — Г о л о в н я — постать невигадана.
— Плюшкін — тип скнари в повісті Гоголя »Мертвыя
Души«. — СТОР. 35. К і к і н Петро (народ. 1775 р.) — Гене­
рал, пізніш е статс-секретар царя Олександра І. Ініціятор бу­
дови зруйнованого недавно храма Христа Спасителя в М ос­
кві. Як голова й фундатор Т - в а д о л о м о г и м и с т ц я м
робив для них дуже багато. Був це щирий, отвертий і шля­
хетний чоловік. — » П о в і ш е н о г о А п о л л о н о м М і-
д а с а . . .«. Очевидно треба читати М а р с і а с а , а не Мі-
даса. Це або зле прочитали автограф, або Ш. помилився
щодо імені. Атена винайшла флейту, та побачивши, що вона
 277

псує вираз обличчя, коли на ній грати, покинула її. Марсіас

знайшов ї ї й викликав на змагання Аполлона. Аполлон,
граючи на кіф арі, переміг і, повісивши на сосні М зрсіяса, здер
з нього шкуру. — СТОР. 36. »Ф р и з о в а ш и н е л я « — плащ
із фризи (frise, франц.) — вовняної м атерії; ба я — грубе
сукно. — К а р л о В е л и к и й л ю б й в в і д в і д у в а т и м о ­
т о р н у Ю р г е н с — проф. Никитенко в своїх »Запис tax«
пише: »Обідав сьогодні (8. V, 1841 р.) в прекрасному трахтирі
мадам Ю рґенс. Брюлов їв з апетитом борщ і мясо, які, як на
мене, могли відбити всяку охоту обідати«. Згадує про цю
реставрацію й мальовничо описує богемну мистецьку бра­
тію, що там бувала, російський письменник, знайомий Ш ев­
ченка, Д. Григорович (в повісті »Неудавшаяся жизнь«). —
СТОР. 38. Д ю м е і С е н - Ж о р ж — реставрації в Петер­
бурзі, де бувало аристократичне товариство; Д ю м е зга­
дує й Жуковський у своїм деннику. — П е т р о в с ь к и й
М. С. (1814— 1842) — приятель і товариш Ш-ка, один із най­
улюбленіших учнів Брюлова; за образ »А г а р ь і з І з м а ­
ї л о м у п у с т е л і « Академія вислала його до Риму. Ш ев­
ченко з симпатією згадує про нього в »Ж урналі«; матері
його Ш -ко присвятив свою »Тополю«. Товариш Ш-ка й Пет-
ровського Пономарьов оповідав, як вони вдвох із Ш -ком
здобули потрібного Пеіровському, як модель для картини,
гуся, укравши його у помішника псліцеймейстера Соколова,
а потім, зварили його в самоварі й зїли, бо голоду­
вали. Спочатку проїли того карбованця, що Петровський хо­
вав, щоб купити гуся для картини,, а потім пізніше мусіли
йти на полювання. — Ф о-ґ т — склад вин у Петербурзі. —
»Д ж а к с о н« — міцний англійський трунок, назва від
ф ірми. — »М е д о к « — ґатунок французького червоного
вина. — Ч е т в е р т а к — 25 копійок. — СТОР. 39. Р а й о-
н о в о г о л і к а р я — в російськім тексті »частнаго л ік а ­
ря«, що досі перекладали »приватного лікаря«. Російське
ч а с т н ы й — тут значить д і л ь н и ц е в и й , р а й о н о ­
в и й (пор. ч а с т н ы й приставь — комісар дільниці, ра­
йону). — П е т е р б у р з ь к а с т о р о н а — велика, пізні­
ше забудована, дільниця в Петербурзі, яку лучить з Васи-
ліївськ. О стровом Т у ч к о в м о с т . — СТОР. 40. »Коло ве­
личезного сфінкса...« — коло А кадем ії над Невою стояли
два величезні сфінкси, привезені в 1834 р. з Теб (див. ф ото­
граф ію на стор. 47). — СТОР. 42. Г а л ь б е р Г (Самуїл),
якого хоче тут відвідати Брюлов, — це талановитий скульп­
тор; умер, на сухоти в 1839 p.; Ш-ко, вертаючись із заслання,
хотів оглянути в Симбірську памятник Карамзіну, вико­
наний за проектом ГальберГа його товаришами вже по
смерті автора (Ставассером, Рамазановим, А. Івановим). •—
278
» З р о б и в я в і з и т у Ж у к о в с ь к о м у « — це ніби Со-
шенко; фактично Ш евченко згадує тут про одну із своїх
візит. В »Журналі« він пише: »B 1839 р. Жуковський, повер­
нувшись із Німеччини з величезним портфелем, начиненим
творами Корнеліюса й Гесса..., запропонував
(Ш евченкові й Ш тернбарґові) зайти до нього полюбуватися
й повчитися у великих німецьких учителів«. Для зрозуміння
всього, що тут на стор. 43 повісти Ш -ко оповідає про цю
візиту, читачеві треба порівняти запис у »Журналі« під
10. VII. 1857 р. — К о р н е л і ю с Петро — мюнхенський
маляр класик (1783— 1867). — Г е с с Петро (1792— 1871) —
мюнхенський маляр, теж класик (у Ш евченка — Г е с с е ;
і тут, і в »Журналі«, це помилка памяті)1). — » С у х і к о н ­
т у р и« (в »Журналі« » к р а с а б е з ж и т т я«) — це цікаві
дані, що свідчать про різницю в поглядах на мистецькі ф о р ­
ми у петербурзьких і німецьких класиків. — К л є н ц е,
В а л ь г а л л я , П і н а к о т е к а — Клєнце Лєо (1784— 1864),
приятель Ж уковського, німецький архітект-класик; брав
участь у будуванні Ісакіївського Собору в П етербурзі, куди
п-аиїхЕв у 1839 р. — 8 а л ь г а л л я — памятник у ф орм і
»зама, збудований тим самим Клєнце в Реґенсбурґу над
Дунаєм. Це пантеон німецьких національних героїв-вождів;
назва — від імені мітичного раю героїв у старогерманському
епосі. — П і н а к о т е к а — одна з найбагатших у світі
збірка образів у Мюнхені. — Д ю с с е л ь д о р ф — неве­
лике місто близько Мюнхена, де пізніш е жив Жуковський.
Це місто мистців. Там була Академія Мистецтв і досі є ве­
личезна колекція ґравкТр. — СТОР. 44. Д ю р е р Альбрехт
(ф ранцузькі автори пишуть Альберт) — видатний німецький
маляр і Гравер доби ренесансу (1471— 1528). — В о р о-
б й о в був проф есором Шевченка в А кадем ії. — СТОР. 45.
Лист Ж уковського, тут наведений, — мабуть, автентичний.
Про свою участь у визволенні Ш-ка Ж уковський залишив
надзвичайно цікавий документ: »Історичний огляд добро­
дійних вчинків Ю л ії Ф едорівни й інших обставин різних, по­
дій куріозних та всіляких штучок особливих«. Це гумори­
стичний лист його до п. Ю л ії Баранової, яка запропонувала
царській родині кугити білети на льотерію, в яку пустили
змальований Брюловим портрет Ж уковського. Цим листом
він заохочував п. Баранову приспішити справу, бо збирався
виїхати закордон (виїхав у травні 1838 року). Три рисунки
з ц ьо ю твору подаємо на стор. 49 (докладніше дивись про
це статтю П. Зайцева в »Назустріч«, ч. 6, 1934 p.). — » Щ е

‘) Був і маляр Гесс Олександер (1806— 1879), тому

Ш -ко і поплутав їх.
 279

е п р и х о д с ь к і й ш к о л і п о т а й од у ч и т е л я чи­
т а в я . . . Е н е ї д у К о т л я р е в с ь к о г о « — навряд чи це
признання м ожна віднести до самого Ш евченка: учителі
його були дуже некультурні. Це, мабуть, він дійсно чув таке
від Сошенка, а тому в його уста тут воно і вкладене.
СТОР. 48. М і л л е р — або Йоган (1747— 1830), або його син
Йоган-Фридрих (1782— 1818); обидва робили Гравюри з ма­
люнків Цампієрі. — В и з в о л ь н и й л и с т Шевченка або
« е зберігся, або не пощастило його досі розшукати. СТОР.
50. — Ж у к о в с ь к и й і В є л ь г о р с ь к и й ц е й с а м и й
портрет піднесли імператорській родині
— портрет виграла царська родина (властиво цариця Олек­
сандра) на льотерії, а це значить, що названі особи його їй
в р у ч и л и . — СТОР. 52. »Г р а ж д а н с к а я п а л а т а « —
цивільний суд. — »В о д н о м у з п р о в і н ц і о н а л ь-
н и х у н і в е р с и т е т і в « — себто в київському — дістає
в 1847 р. посаду вчителя рисунків сам Ш-ко, а не Сошенко,
який був учителем рисунків у Ніжині, а потім у Немірові на
Поділлі. Сам Сошенко і про університет не міг мріяти. Весь
цей уступ і далі м р ії про країну ч у д е с , про с в і т о в у
с т о л и ц ю , у в і н ч а н у б а н е ю Б у о н а р о т т і (баню
катедри св. Петра розмалював Буонаротті), себто про Рим —
це все думки й переживання самого Шевченка. Він дійсно
мріяв про подорож до Італії. Не діставши золотої медалі,
не мав права їхати на державні кошти. В 1847 р. п. Олек­
сандра Кулішева (Ганна Барвінок) хотіла віддати Шевчен­
кові своє придане (3.000 карб.), щоб він міг виїхати до Іта­
лії та продовжувати свою мистецьку освіту. М р ії про »кра­
їну чудес« не покидали Шевченка все життя. На стор. 135
повісти маємо цікаве підтвердження: на засланні він із
см утком констатував, що цей »чарівний край замкнений для
нього навіки«. Після заслання теж хотів їхати закордон, кли­
кала його туди з Риму Марія Маркович в 1861 р.( але, на
щастя, цей лист не дійшов до Ш-ка, — він прийшов уже після
смерти поета. Легко уявити собі, як той лист схвилював би
його на лож у смерти: »...щоб Ви на свої очі побачили, які
тут руїни, які дерева, квіти, а народ який, а яке тепло, а яке
сонце!« — писала другові письменниця. СТОР. 52. » Ш т е р н ­
б е р г б у в т о д і н а У к р а ї н і«. Василь, властиво Віль-
гельм, Ш тернберґ — один із найбільших друзів Ш-ка (див.
в т. II. статтю П. Зайцева про поему »Іван Підкова«). На
Україні Ш тернберг гостював у Тарновських, про яких буде
згадка нижче. СТОР. 54. Листи, що далі їх наводить автор, як
написані його »протеже«, описують уж е автентичні життьові
вражіння Шевченка з 1840— 1843 рр. Елементу ф антазії в них
дуж е мало. — » Р о з п я т т я Х р и с т о в е « роботи Брю-
280
лова — один із монументальних творів цього мистця. —
» В а н д а л ! « і далі, ці слова, сказані Брюловим про архітекта,
який так збудував церкву. — М і х а й л о в Г р и г о р і й
(1814— 1867) — тоді учень Академії, теж улюбленець Брю-
лова. В повісті Ш-ко дуже влучно його характеризує — це
справжній психологічний портрет. — М а р т е н е (1789— 1854)
— англійський маляр (пор. стор. 73). — »C у з д а л ь щ и н а«
— в м. Суздалі серед м ісцевої людности багато малярів-
іконописців, що масово робили і.<они; мистецька вартість
їх дуже низька; звідси »суздальщина« в рос. мові — епі­
тет, що означає низьку мистецьку вартість. — К р а м н и ц я
Д а ц і а р о — склад мистецьких приладів на головній ву­
лиці — Невському Проспекті. — СТОР. 55. — Ґ р е в е д о н
Г е н р и х (1776— 1860) — франц. маляр-портретист і літо­
граф. Л ітограф ії його догоджували міщ анському смакові.
Шевченка здивувало, що ними міг милуватися Брюлов.
У вид. »K. Ст.«; Ґ р е в о д о іс; мабуть зле прочитали авто­
граф. — »Б о є ц ь«. — Така композиція Ш-ка не зберіглася.
Це Ш-ко нераз тут робить, приписуючи ніби собі (своєму ге­
роєві) різні твори. — Б у я л ь с ь к и й І л л я (1787— 1866) —
проф есор хірургії, викладав у Військовій Медичній А кадемії
анатомію поневолі, бо не було інших кандидатів. Викладав
добре, популярно й ясно. — СТОР. 56. С м і р д і н Алексій
(1745— 1857) — відомий російський видавець і книгар, при­
ятель багатьох російських письменників. Видав »Бібліотеку
для чтенія«, всі випуски якої докладно перечитував Ш-<о.
Видав збірку »Сто русских-ь литераторовь«, в якій є ілю­
страція LU., що зображує католицького ченця. — »K. П. п р о ­
п о н у є м е н і з о в с і м п е р е й т и до н ь о г о жити« —
Ш-ко жив таки у Брюлова, хоч і недовго. — » І с т о р і я Х р е ­
с т о в и х п о х о д і в « франц. історика Ж озеф а М і ш о (1 76/
— 1839) була вже тоді двічі видана з 5 томах в перекладі на
російську мову Буйницького. В перш ому томі яскраво опи­
сана сцена, де чернець П е т р о П у с т е л ь н и к з Амєну
(1050— 1115), ініціятор першого походу (1095— 99), веде свою
армію -ю рбу. Важно підкреслити, що Шевченка зацікавив
саме такий сю ж ет: широкий народній рух, на чолі якого
стоїть яскрава постать надхненного вождя (Петро П. загіту­
вав до 180.000 людей). Рисунок цей не зберігся. — ' » Н а с л і ­
д у ю ч и м а н є р у й к о с т ю м и Р е т ш а « — себто ри­
сунки Фридриха Ретша (1779— 1857), що ілюстрував Ґете,
Шіллєра й інш. поетів. Це місце досі навіть викидали з укр.
перекладів, бо в тексті »K. Ст.« маємо незрозум іле »П е ч и«.
Що ми правильно це виправили, про це свідчить запис
у »Журналі« з дн. 16. II. 1859 р.: »Шкода, що нема під ру­
кою Реча«. — Брюлов Ш-ові »найсуворіше з а б о р о н и в
 281
б р а т и с ю ж е т и з ч о г о б у д ь , к р і м б і б л і ї та
с т а р о д а в н ь о ї і с т о р і і«. Це дуже яскраве свідоцтво,
що показує, як мертві канони класицизму не давали учням
розвивати свій талант. Сам Брюлов у молодих літах зустрі­
чав такі самі перешкоди: йому закидали його опікуни, що
він віддалюється від »умових ф орм « краси (намалював
о г р я д н у італійку, що збирає виноград); пізніше впливи
класицизму знищили в ньому остаточно самостійні тенден­
ц ії шукання нових ф орм і нахил до реа/.і^му. — СТО?. 57.
» Ч и т а ю... д л я К а р л а П а в л о в и ч а « — ще хлопчиком
в А кадем ії (Брюлов мав 10 років, коли його прийняли до
А кадемії) він любив, щоб йому читали вголос. UU-ко дуже
часто згадує в повісті про цю звичку Брюлова. Для б іограф ії
Ш-ка це важливий момент; завдяки звичці вчителя він про­
читав багато гарних творів. — »П о д о р о ж А н а х а р с і с а и
в рос. пер. видана була на поч. XIX в. двічі (раз у 9 томах).
Ш евченко добре знав культуру античного світу. Ґ і л л і с а
Ш-ко міг читати десь пізніше, коли навчився франц. мови,
бо в рос. перекладі його праці тоді не було (пор. стор. 31).
Усталюємо тут точне імя цього автора, бо в вид. »К. Ст.«
»Ґаліса« (про нього в прим, до стор. 31). — Б р я н с ь к и й
(1790— 1853) і К а р а т и ґ і н Петро (1805— 1879) — слані рос.
актори. Каратиґін П. був і драматургом і, м іж іншим, ви­
сміяв у веселій ком едії захоплення М арією Таліоні, описане
вище Ш -ком. Згадка про Каратиґіна, очевидно, потягла за
собою і згадку про Таліоні, що йде тут слідом. — » Т р и д ­
цять літ або життя г р а ч а«, »пересолена драма«
— це твір француза Віктора Д ю к а н ж а (1783— 1833), напи­
саний 1827 р. Р. Зотов зараз ї ї переклав на російську мову;
вона довго не сходила із сцени. — СТОР. 58. »Є з е к і ї л ь
н а п о л і з а с і я н о м у к і с т к а м и « — ні такого ескізу
ні образу Ш-ка не знаємо: якщо й був, то не зберігся. —
» З о л о т о й Я к о р ь « — трахтир-чайна на Василіївському
Острові. — СТОР. 59. Е л ь к а н звався не Лев Олександро­
вич, а О л е к с а н д е р Л ь в о в и ч . Ш -ко часто плутав
імена, навіть близьких йому людей. Цей Елькан (1819—
1869) — ру ж е цікава постать серед богемно-літературної
братії Петербурга тих часів. »Лихий фелєтоніст«*) і третьо­
рядний критик, був хвальком і брехуном, але вмів бавити
товариство. Ш-ко його не цурався. Згадує і в листах і в
»Журналі«. Н. О. Лєрнер гадає, що Елькан прототип За-
Еорецького в ком едії Ґрібоєдова »Горе от ума«. В вид-
»К. Ст.« — Ел ь к и н. Зле прочитано. СТОР. 61. »Колинебудь
одвдячуся вам тим самим«. Дійсно, Ш тернберг одвдячився:

*) Так його характеризує Ш-ко, див. стор. 89.

282

нарисував LU-ка а ліжку, як він у нетопленій хаті лежить під

ковдрою й рисує. Крім того зробив іще портретовий етюд
олівцем (див. на стор. 60) та нарисував себе й Шевченка ра­
зе м, як обоє голяться (ст. 67). СТОР. 61. » З а ч а р о в а н и й
д і м « — це перерібка або переклад ф ранцузької драми
»Л ю д о в і к XI« К. Д е л я . в і н я (1793— 1843), зроблений
Ободовським. Повна назва російської перерібки: »Заколдо­
ванный домъ или смерть Людовіка XI«. — » В а ш о ю б а т ь ­
к і в щ и н о ю« — себто Україною. Це ніби лист до Сошенка,
а той тоді перебував на Україні. Ш тернберґ зробив собі
славу картинами з українського життя. Надзвичайна екс­
пресія та життєва правда його образів ворожили йому ве­
лику будучність. Передчасну смерть його (ум. 1845 р. у Ри­
мі) оплакували всі, хто його знав. Найкращий з його
творів »Освященіе пасокъ въ М алороссіи«; за нього він ді­
став від царя брилянтовий перстень та золоту медаль від
А кадемії. Деякі образи купили особи з царської родини. —
СТОР. 62. Роботи б р а т і в Ч е р н є ц о в и х , тогочасних
малярів, позбавлені всякої експресії; їх багато в м у­
зеї Александра III в Петербурзі. Увагу цих мистців займали
найдрібніші деталі. Руху жадного, постаті мертві. — »В и-
с т а в л я л и р о з б і й н и к і в Ш і л л є р а«. Цю пієсу слав­
ного німецького поета й драматурга (1759— 1805) довго ви­
ставляли в російських театрах не в оригіналі, а в різних пе-
рерібках (»Разбойники в л іс а х ь богемскихъ«, »Отцовское
проклятіе«). Ми не могли тут ствердити, чи Ш -ко бачив
справжній твір Ш іллєра чи перероблений кимсь із росій­
ських авторів. Відгуки Шіллєрівських мотивів бачимо й у по­
езіях Ш-а, що знав його твори в чудових перекладах Ж уков­
ського (пор. стор. 57) й інш. російських поетів. Поезія Шіл-
лєра ідеологічно близька Ш евченкові: обидва співці висо­
ких, людяних ідеалів. — СТОР. 64. В а л ь т е р С к о т т
(1771— 1832) був улюбленим письменником Ш-ка. Згадує
про нього часто в повістях, на яких позначився вплив цього
короля романтичної прози. В. Скотт був особистим при­
ятелем Брю/юва і захоплювався його образами. — Описану
с ц е н у з »Вудстока« ілюстрував колєґа Ш-ка Й о а х і м
і виставляв ї ї 1842 року. — Д е л я р о ш Павло (1797— 1856)
— французький маляр, спеціяльно малював історичні
сюжети, — Ш тернберґ познайомив Ш-ка »з р о д и н о ю
у к р а ї н с ь к о г о а р и с т о к р а т а « . Мова йде про Г р и ­
г о р і я С т е п а н о в и ч а Т а р н о в с ь к о г о (ум. 1853 p.),
»почетчаго Есльнаго общника« П е т е р б у р зь к о ї А кадемії
Мистецтв, х л а на мистецтві Тарновський зовсім не знався.
Характеристика, дана т ,т Ш -ком цьому аристократові, дуже
влучна; про відносини псета з Гр. С-ичем диви листи, т. X .
 283
Ш. був щирим приятелем його спадкоємців Василів Василіє-
вичів (батька й сина). — Стор. 66. — » В с л а в л е н и й
Б е м « — мім. флейтіст (1794— 1881). — СТОР. 67. К а с т о р
і П о л л у к с — в грецькій м ітолоґії — брати близнята, діти
Зевса. — С о к о л о в Петро Ф едорович (1787— 1878) —
російський маляр, дуже видатний портретист-аквареліст,
шваї'ер К. Брюлова; портрети його роботи визначаються над-
звич. схожістю, прекрасн. рисунком і лагідністю кольорів;
Ш -кэ тому й » т р и м а в с я й о г о м а н є р и«. Справді де­
які портрети акварелю Ш. робив так, що їх не можна відріз­
нити від праць Соколова; такі портрети — дітей Рєпніних,
Луніна(?), Соколовського, Є. Гребінки й ін. — »Г а у... нудно
ю лодкий« — це Г а у Вольдемар (1816— 1895), придворний
ю ртретіїст. — Ґ і б б о н Едвард (1737— 1794) — анґл. історик.
Мова туї про його твір »Історія занепаду й упадку Рим­
ської Ім перії«. Ґіббон уважав Візантію за найгірший взір
держави, що для нього була синонімом реакції, морального
упадку, в сж о го ф альшу і т. інш. Ш -ко безумовно читав цей
таір (див. ст зр. 83), бо в його творах ми зустрічаємо в чисто
ґіббонівському значінні вживані слова »візантійський«, »ві­
зантійство«, як синоніми варварства. — О браз »Ґ е н з е р и х
у Р и м і « Брюлов двічі брався малювати, але не викінчив
поч. 1836 p.). Стор. 68. »Бахчисарайський фонтан« — скінче­
ний. Брюлов любив сх:дні сюжети. Ш-кові теж передав зами­
лування до них (див. т. XII). — Син » п о ч е с н о г о р и м ­
с ь к о г о г р о м а д я н и н а Т і м м « — Василь (Вільгельм)
Федорові, ч (1820— 1893), видатний мистець; пізніше член
А кадемії Мистецтв, видавав »Художеств. Листокъ«. —
СТОР. 69. В »К. Ст.« дата ш л ю б у Б-о в а помилкова: 1833.
Г р а ф Т о л с т о й — Ф едір Петрович, віце-президент Ака­
дем ії Мистецтв. Про нього див. у т. XI. Ш евченко в опису­
ваний час не був знайомий із Толстими. — СТОР. 71. » Н о р ­
м а « — найкраща опера видатн. італійського композитора
Белліні (1801— 1835); к а в а т и н а — сольова пісня. —
»Олександер Сергісвич (Пушкін) — просив«
Брюлова » н а м а л ю в а т и портрет його дружи-
н и« і -т. д. Брюлов зробив тільки шкіц, але не хотів пока­
зати Пушкінові, і той навколішках просив про це Брюлова
(про це писав Н. Лєрнер у »Ниві« десь у 1915— 17 pp.).
І. Є. Рєпін зробив повний експресії рисунок, щ о ілюструє
цю цікаву сцену. Важне тут свідоцтво Ш-ке, через що Брю­
лов так повівся: » д р у ж и н а ' п о е т а б у л а к о с о о к а«.
— К і п р в н с ь к и й Орест (правдиве прігзищ е Швел’.бе,
німець з походження) — один із найславніших російських
малярів (1783— 1836); як і Ш-ко, походив із кріпаків. Його
образи порівнюють із творами Тіціана і Вэн Дейка. —
284

»Г а л ь б - ц в е л ь ф« (пів дванадцятої) німецька гра в кар­

ти. СЮР. 72. » Г е н е р а л - Г у б е р н а т о р О р е н б у р з ь ­
к о г о к р а ю« — В. А. Перо всь кий. — Вол. Іванович Да л ь
(1802— 1872) — лікар, рос. письменник, етнограф, автор
словника живої рос. мови; про нього див. у т. X . — »М и
в ж е у м о в и л и с ь щ о д о п о д о р о ж і « — Штернберг
виїхав до О ренбурга весною 1839 р., а повернувся десь
перед Різдвом, бо тяжко захорував (сухоти). — Й о а х і м
К а р л о І в а н о в и ч , мистець-маляр, теж студент Акаде­
м ії. — Д р е з д е н с ь к а г а л е р і я, одна з найбільших
у світі ґалєрія образів, — СТОР. 74. О б о л о н с ь к и й
С а ш а — це особа не усталена; в кожному разі не О. О.
Оболонський, що був редактором »Народнаго Чтенія«, і не
його батько Олександер Демянович. — »B е ш т а ю с ь по
м а с к а р а д а х , в е ч е р я ю п о т р а к т и р а х і т. д.« —
закиди з приводу того, що Ш евченко так себе вів, робив
йому Сош енко: він у споминах своїх оповідає, що в Шев­
ченка тоді »вселился свЬтскій б іс ь « . — СТОР. 75. К о л ь-
м а н К а р л о , знаменитий гравер і літограф (1788— 1846),
м. ін. йому належать репродукції найкращих образів ґалєрії
Строганова, де бував Ш. — СТОР. 76. Е р м і т а ж —
царська ґалєрія образів. Заснувала ї ї ще цариця Катерина II,
але відкрив ї ї для загалу 1852 р. Микола І. О. Новицький
в своїй праці »T. Ш евченко як маляр« помиляється, коли
твердить, що Ш. не бував в Ермітажі до повороту з за­
слання. Правда, у Ш. в »Журналі« (26. VI. 1857) читаємо:
»побачу Ермітаж, я його ще не бачив«, але це означає, що
Ш. не бачив нового будинку Ермітажу, скінченого в 1852 р.
Будучи приятелем багатьох придворних мистців, Ш. міг бу­
вати в ґалєрії Ермітажа й тоді, коли вона містилася ще
в старому будинку. В Ермітажі Ш. зазнайомився з творами
флямандських майстрів (Рубенса, Рембрандта); це одна
з найкращих колекцій флямандського мистецтва в Европі. —
Кн. Ю с у п о в Б о р и с М и к о л а є в и ч (1794— 1849), син
Миколи Борисовича (умер 1831 р.); останній був колекціо­
нером мистецьких творів; його збірка скульптур була най­
кращ ою з приватних у Петербурзі. — СТОР. 78. М*у с і н -
П у ш к і н — мабуть Михайло Миколаєвич, куратор казан­
ського, а потім петербурзького університету. — Б р а т К. П.
Б р ю л о в а О л е к с а н д е р (1798— 1877) — славний ар­
хітектор, збудував євангєлицький Собор св. Петра і П 'вла,
для якого малював Карло Павлович Разпяття; реставрував
Зимній Палац, прикрашував фресками новий Ермітаж; був
добрим акварелістом-портретистом і Графіком. — Кн.
Олександер Миколаєвич Ґоліцин — знаний
рос. державний діяч часів Олександра І та Миколи І; містик,
 285

провадив боротьбу з архимандритом Ф іларетом, ворогом

релігійної толєранції. — П р я н і ш н і к о в Ф е д і р І в а ­
н о в и ч (1793— 1867) — віцедиректор почт і телеграфів;
а той час помічник кн. Ґоліцина; бібліоф іл і меценат ми­
стецтва та видатний філантроп; як заступник голови »Това­
риств допомоги мистцям, багато зробив і для Шевченка.
.Цінив успіхи Ш-ка в малярстві і тішився ними. Про це свід­
чить його лист до Ш-ка (Твори, т. Ill, вид. ВУАН, стор. 213).
Сам масон, був другом знаменитого рос. масона Лабзина,
тяжко покараного царем (про Лабзина, якого дуже шанував
Ш-ко, див. »Журнал«, 6. XI. 1857 p.). Прянішніков зібрав ве­
лику збірку образів, що тепер у Москві, в Румянц. М узеї. —
СТОР. 79. А н д р і ї в с ь к а б и н д а — себто ордеру св.
Андрія Первозванного, що був найвищою нагородою в Ро­
сії. — » Б е з г л у з д і п л і т к и і г и д к и й н а к л е п н а
К а р л а В е л и к о г о « — історія розводу Брюлова, і досі
ще докладно не зясована. Одною з небагатьох осіб, що
знали ї ї докладно, був Ш-ко. Е. Брюлова подобалася Ми­
колі І. — »B а к а д е м і ї н а ш і й б л и с к у ч а в и с т а -
в а« — тут мова про т. зв. »трьохрічну« виставу, що за тра­
дицією відбувалися в А кадем ії, але Ш-ко навмисне тут зм і­
шує дві вистави — 1838 p., на якій була виставлена картина
Перовського, з виставою 1841 p., де були власні твори по­
ета. — Р а м а з а н о в і С т а в а с с е р видатні різьбарі рос.
школи. — СТОР. 80. П а р ґ о л о в о — село під Петербургом.
— П а н і С о л о в а — особа невідома. — СТОР. 83. Штерн­
берг » з б и р а є т ь с я в п о х і д н а X і в у«. Експедиція
В. А. Перовського до Хіви скінчилася тяжкою невда­
чею. В ній згинуло багато людей, коней і верблю­
дів. Ш -ко сам пізніш е пройшов пішки більшу по­
ловину тої страш ної дороги від Орська до Сир-Д арії (1848
p.). Не дивно, що Ш тернберг захорував у тому поході.
СТОР. 83. Студент Д е м с ь к и й — очевидно Домбський. Як
видно з дальшого оповідання, був одним із близьких прия­
телів Ш-ка. Займався історією, і це помогло мабуть Ш ев­
ченкові поширити свої історичні знання. Демський вважав
себе за ідейного учня Лелєвеля (див. прим, до стор. 99). —
К у т о р г а Степан (1805— 1861) — проф. Петерб. Унів., бі-
лорус, видатний природознавець і талановитий популяриза­
тор; на його лекції ходили студенти всіх відділів. — СТОР.
84. » Р о з у м н и й і д о б р и й Д а л ь « — Ш -ко потім, не
без впливу публічної опінії, змінив свій погляд на Даля: він
з ним зустрівся в Нижньому Новгороді 1857— 1858 pp. (пор.
»Журнал«). — П о л ь д е - К о к (1794— 1871) — ф ранцузь­
кий повістяр. Його романи легкого змісту, але яскраво м а­
люють сучасний побут. — СТОР. 84. » Т у т у ж е н е т а
286
п р и р о д а , н е ті л ю д и . . . « »все цілком інше
к р і м м е л а н х о л і ї « — ту саму меланхолію бачимо
і в пейзажах Ш-ка, намальованих над Аралом, в киргизьких
степах та в горах Каратау; в них теж — » в і д б и т к а з а ­
д у м л и в о ї д у ш і м а л я р а«. — СТОР. 87. Ґ о л ь д-
с м і д т О л і в е р (1728— 1774) — англійський письменник;
згадана в тексті повість сентиментально-моралізаційна, Зм і­
стом своїм і манерою Ґольдсмідт безумовно вплинув на
Ш-ка, який собі ставив, як письменникові, виховні завдання.
— СТОР. 88. Ш у г а й — «верхнє жіноче убрання, коротке,
без талії. — СТОР. 89. »А л е к с а н д р« — французька ре­
ставрація в П етербурзі. — Т а в е р н а — по італійськи — кор­
чма. — П і н е т т і — славний штукар. — СТОР. 90. »Н а і с-
п ит ах я п о с т і й н о б у в а ю не далі як т р е т і й
з ч е р г и « — Ш -ко дістав за свої праці в академії дві срібні
медалі. — СТОР. 91. »А н д р о м а х а н а д т і л о м Г е к т о -
р а« — цю тему виконав не Шевченко, а- згаданий вище П. Ф .
Соколов ще в 1809 р. В тексті »К. Ст.« над »тілом П а т р о -
к л а« — помилка памяти, або пера. — СТОР. 92. »Р о-
д и н а У в а р о в и х « — про неї див. у примітках до т. X. —
К о л о м н а — дільниця Петербурга, де в 30-40 рр. жила
бідніша людність. — А й в а з о в с ь к и й І в а н (1817— 1900),
вірменин з міста Теодосії в Криму, світової слави мариніст;
один із кращих його образів »Всесвітній потоп«. Айвазов­
с к и й мав таку славу, що фльорентинська академія ми­
стецтв умістила його портрет в пантеоні мистців поруч та­
ких великих мистців, як Рафаель, Леонардо да Вінчі і Мікель
Анджельо, Цієї високої чести удостоїлися з учнів петербур­
зько ї академії він та згаданий вище Кіпренський. Малював
і українські пейзажі (»Чумаки в степу« й ін.). — СТОР. 94.
С т е в а р д — реставрація в петербурзькому порті. — К л і ­
к о — французьке шампанське вино ф ірми »Вдова Кліко«.
— СТОР. 98. Х а р о н і в п е р е в і з — в грецькій мітоло-
ґії Харон — перевізник померлих у царство тіней через
річку Стикс. — К р о н ш т а д т (стара назва Котлін) — мор­
ська твердиня, що боронить доступу до Петербургу з боку
моря. — СТОР. 99. Л є л є в е л ь Й о а х и м (1786— 1851) —
польський історик, проф есор варшавськ. й виленськ. універ­
ситетів; один із активніших учасників польського повстання
1831 р.; пізніше духовий вождь демократичного табору поль-
ськ. ем іграції. — СТОР. 100. І р в і н ґ В а ш і н Г т о н (1783—
1859) — америк. письменник (»Життя Магомета«, »Історія
жлття Христофора Колюмба«, »Подорожні нариси« й ін.).
Один із яскравих представників змодернізованого тепер
ж анру т. за. »репортажів«. На прозу Ш-ка мав безумовний
вплив. — СТОР. 101. » А т е н с ь к и й в е ч і р « — такого
 287

образу Брюлов так і не намалював. — П а н т е о н —

храм Атени Паллади на Акрополі в Атенах, збудований Пе-
ріклом. — П е р і к л (493— 429 до Хр.) — грецький політик;
правив Атенами від 445 року й збудував Партенон. —
А с п а з і я — красуня-гетера, коханка Перікла. — Ф і д і й
— славний грецький різьбяр V в. перед Хр. — К с а н т и п п а
— жінка ф ілософ а Сократа, знана з своєї сварливости. —
»А т е н с ь к а ш к о л а « — славний твір Рафаеля Санціо.
Цей образ ґеніяльно скопіював Брюлов в 1827 р. Цю копію
уважають за найліпшу з усіх. Вона в петербурзькій академії.
— » У ч и т е л ь з а д у м у є щ о с ь в е л и к е « — та на
СТОР. 102. — »О б л о г а П с к о в а«. — Цей образ Брюлов
почав 1837 р., а в 1841 р. уже викінчував. Отже сцена,
яку малює тут Шевченко, відноситься до того року. Образу
цього Брюлов так і не викінчив у деталях. В 1843 р. Ш-ка
писав Гр. Тарновському: »Карло Павлович’ байдики бє собі
на здоровля, а о с а д а П с к о в а жде літа«. Цей образ
у м узе ї Олександра III в Петербурзі. — » Г у г е н о т и « —
опера Д ж акомо Меєрбера (1791— 1864). — СТОР. 103.
»К л я р і с с а (Г арлов)«, п е р е к л а д Ж ю л я Ж а н е н а . . .
В вид. 1888 р. »Ж ю л ь Ж и н ь я к а«. Виправляємо вперше.
Ф ранц. письм. Ж ю л ь Ж а н е н (1804— 1884) скоротив дов­
железний, в ф орм і листів, роман англійського письменника
Самуеля Річардсона (1689— 1761), зробивши з восьми то­
мів два. Цей уступ свідчить про те, що Ш. спеціяльно ви­
вчав епістолярний стиль. В більшості його повістей листи
грають ролю розповідного засобу. — СТОР. 104. » М а л ю ­
н о к а л я Ґ р е з« — себто в манєрі франц. маляра
С ге и г-а (1729— 1805), що малював гарненькі дівочі голів­
ки. — Г е б а — богиня молодости у стародавніх греків. —
» Т у ч е г о н и т е л ь « — один із епітетів бога Зесса. —
СТОР. 105. » О х т я н к а « — мешканка передмістя Петер­
бурге! Охти. — СТОР. 106. М е н т о р — грецьке, учитель.
— Ф о ґ т — див. прим, до стор. 38. — СТОР. 108. В е ­
с т а л к и — жриці богині Вести, що пильнували жертівного
вогню, щоб він ніколи не вгасав і зберігали дівочу чистоту,
— Р о б і н з о н К р у з о — герой знаменитого роману ан­
глійського письменника Д є ф о (1661— 1731); вийшов у світ
1719 р., перекладений на асі моей, — А р а ґ о — тут оди»
із трьох братів — Ж а к Е т і є н В і к т о р (1790— 1855),
учасник подорожі навколо світу в 1817— 20 рр., яку описав
у двох томах (видана двічі в 1822 р. та 1843 р.). — Д ю м о к
Д ю р в і л ь Ж ю л ь (1780— 1842) теж подорожував навколо
світу й описав свою подорож. — П л у т а р х (40— 120 по
Хр.) — грецький історик, автор життєписів визначних греків
і римлян. — О с т р о г р а д с ь к и й Михайло (1801— 1862),
288

член петербурзької академії наук, видатний український ма­

тематик, добрий знайомий Ш-ка (див. »Журнал« в т. X). —
СТОР. 111. »C м о л о с к и п Г і м е н е я . . . « — грецького
бога подружжя Гіменея, сина Аполлона, зображували, як
гарного юнака із смолоскипом в одній руці та вінком у дру­
гій. — СТОР. 114. »Обіцяють ^прислати свої тори... Б е р н е...
Ґ ю д е н і Ш т е й б е н « . . . Дійсно на виставу 1841 р. (вона
продовжувалася всю зиму 1841— 42 pp.) прислали свої тво­
ри Горацій Верне (1789— 1863), французький маляр-баталіст,
і Жан Антуан Ґюден (1802— 1880). Ґюден виставив свої м о р ­
ські краєвиди, Верне — образ з рос. військового побуту.
Шарль Ш т е й б е н (1788— 1856), — французький маляр не
виставляв, здається, нічого, принаймні в реєстрі образів ви­
стави в часописі »Рускій ВЬстникъ« (1842 р. чч. 6— 7) його
імя не фігурує. — СТОР. 115. Ш тернберґ рекомендує Ш-кові
Д і п а т і і В е р о н е з а — » Н у , й ч у д н и й « . Справді
чудно, чому Ш тернберґ радив Шевченкові цих обох май­
стрів разом. Діпаті (1771— 1825) — французький різьбяр-
класик, а Веронєз — італійський маляр XVI в. В вид. »K. Ст.«
всі імена поплутані: Годен, Перонез, Дюпат. — Л є п р і —
реставрація в Римі, де збиралися мистці всіх націй, як
і в » К а ф е Ґ р е к о«, де бачив Ш тернберґ » н а д м і р н о
п р и ч е п у р е н о г о # Г о г о л я«. Це правда, що Гоголь
надмірно чепурився; це саме пише про нього і Ф. Йордан
у своїх споминах. Відомо, що він пошив собі раз камізельку
з парчі. — І в а н о в це — Олександер Іванов (1808— 1858),
відомий рос. мистець. О браз, про який тут згадує Ш-ко, на­
зивається »Явленіе Христа народу«, але головна постать на
ньому — Іоан Предтеча. Автор малював його 26 років; про
нього писали в усій Европі (він у Румянц. М узеї у Москві).
Згадує його Ш. також і в »Журналі«. — » Н і м ц і з а х о п л ю ­
ю т ь с я І в а н о в и м « — це, мабудь, про нім. малярів
Корнеліюса й О вербека, що були в Римі, коли Іванов упер­
ше виставив свій образ. Цей лист Штернберґа не зберігся.
— П о н т і й с ь к і б о л о т а — лежать на південь від Ри­
му. — К о л і з е й — величезний цирк, збудований 72— 80
pp. по Хр., тепер самі руїни. — СТОР. 117. Проф есором
ест-тики, лекції якого слухав Ш-ко, був уже згадуваний В. І.
Григорович. — СТОР. 118. » Й о с и ф п о я с н ю є с н и
с в о ї м с о у з н и к а м « — такого образу Ш-ка не знаємо.
» С о у з н и к « — співвязень. Ми залишили цей архаїзм, що
його Ш-ко вживає і в поезії (пор. присвяту до циклю »B ка­
зематі« т. II). — СТОР. 119. Х е м н і ц е р Іван (1754— 1784)
— рос. поет. Байка »М етафізик« — сатира на ф ілософ а,
щ о втратив почуття реального. •— СТОР. 121—123. Описана
с м е р т ь Д е м с ь к о о безумовно дійсна подія. Із спо-
 289

минів Сошенка знаємо, що Ш -ко жив разом із цим студен­

том. — СТОР. 113. „ M o r t . a n n o “. . . — помер року...
Демський помер весною 1842 р. або 1843 р. — СТОР. 114.
»М ій м а л я р до в и с о к о ї міри благородна
й л а г і д н а л ю д и н а « — те, що Ш -ко вкладає цілий
уступ від 124— 133 стор. в уста Сошенка, дає йому змогу
устами приятеля характеризувати так себе самого. Епізод
про смерть Демського цілком підтверджує цю характери­
стику. Сам автор, як бачимо, був тої думки, що тільки ви­
конує заповіт Христа. — Л і б е л ь т Кароль (1808— 1875) —
польський ф ілософ , естетик і критик. Про нього див. в т. IX
та в т. XIII нашого вид. — СТОР. 124— 133. Щ об зрозуміти
зміст цього уступу, треба прочитати IV-й розділ статті М.
Рудницького в цьому томі. Там розяснений епізод із П а-
ш е ю і ґенеза міркувань про ролю жінки в житті мистця. —
СТОР. 129. Е л ь д о р а д о — столиця і край півд.-америк.
аборигенів, де еспанці шукали золота. Це слово тут, як си­
нонім великих надій. — О н а г р — гр. дикий осел. —
» Я . . . д р у г и й Б у о н а р о т т і « : — цей поет-маляр був
платонічно закоханий у Вікторію Кольонна і писав про неї
поезії. — СТОР. 132. » Г о г о л і в с ь к а с в а х а « — в ко­
м ед ії Гоголя »Женитьба«. — »О г л я д у в и с т а в и , ж и в о
н а п и с а н о г о , м а б у т ь , К у к о л ь н и к о м« в »Пчел і«
(»С іверная Пчела«) ні за 1841 « і за 1842 р ік нема. — » В е ­
с т а л к а м о г о п р и я т е л я , я к у під н е б е с а ви­
х в а л я ю т ь « — мабуть Ш евченкова »Циганка, що воро­
жить дівчині«, лро яку писав рецензію в ,,Tygodnik-y
P etersbursk-ім 1842 року Ромуальд Подбереський.
Він похвалив тільки постать циганки. Пор. теж. прим, до
стор. 79. Можливо, що Ш -ко постать дівчини змалював
з німкині Маші (в повісті Паші), в якій кохався. Образ цзй,
очевидно, кимсь був куплений, і його не знайшли досі. За
нього Ш -ко дістав срібну медаль 2-го ступня. — СТОР. 133.
» В е с т а л к а т а щ е й в а г і т н а « — це Ш-ко змалював
вагітну Катерину, героїню своєї поеми »Катерина«. М ожли­
во, що Паша була йому моделлю для обличчя Катерини,
і для образу із сценою ворожби, власне для постаті дів­
чини. Подбереський писав, що дівчина на цім образі »як ка­
жуть — вимальована«; те саме можна сказати і про образ
»Катерина«; образ цей — найслабший з усіх образів Ш-ка.
— » С а м е те й с п о н у к а л о й о г о о ж е н и т и с я ,
щ о в о н а в а г і т н а « — цей факт і описана дальше зла­
м ана карієра мистця правдоподібЛ) взяті Ш -ком з біограф ії
його товариша А. Тиранова (1808— 1859), який під впливом
нещасливого одружіння почав запивати і захорував пси­
хічно. 1858 р. Ш-ко оглядав його образи на виставі й за-
1»
290

писав у »Ж урналі«: »Бідний Таранов! Він і свою хоробливу

мазанину теж тут виставив! Сумне, тяжке вражіння«. Він був
талановитий маляр і за згадану на СТОР. 134. »Дівчину
з тамбуром« дістав титул академіка. Цей образ всі вихва­
ляли. Ш. вище приписує Тиранову свій сюжет,
а п о х в а л и с о б і . — СТОР. 135. Ш -ко тут цитує поезію
Гейне. — СТОР. 138. На М а д е р у поїхав Брюлов у 1850 р.,
див. нижче, а тут мова про події 1842— 45 р. — Н е п и ш и
д о м е н е , в і д п о в і д а т и н е б у д у « — Міхайлов не
відповідав на листи Ш-ка тоді, як він писав це. — »H а
с ь о м і й в е р с т в і « — в домі божевільних. — СТОР. 139.
»LU п и т а л ь В с і х С к о р б я щ и х « — дім для божевіль­
них у Петербурзі під покровом Матері Божої, Всіх Скорбя­
щих Радости. — П і н е л л і Бартольомео (1781— 1835) —
італ. Графік, гравер і скульптор, видатний ілюстратор; ви­
даний ним альбом різних історичних костюмів був підруч­
ною книжкою для мистців, що зображували історичні сю­
жети. — »П і в н і ч н а П а л ь м і р а « — Петербург. Паль­
міра (Тадмор), столиця держави тієї сам ої назви, збудована
серед сирійської пустелі в пишній пальмовій оазі; ї ї зруй­
нували римляни в II по Хр. Перший назвав Петербург »пів­
нічною Пальмірою«, здається, рос. поет Державін. — СТОР.
140. »K а р л о В е л и к и й в ж е у м и р а в в Р и м і « —
Брюлов тяжко захорував в 1850 р. і виїхав на о. Мадеру,
вкінці того року повернувся до Риму і вмер у містечку Мар-
чіано під Римом 13. VI. 1852 р.
Як мистець-маляр, К. П. Брюлов в 30-х рр. мав велику
славу. На Ш евченка мав вплив не тільки, як його вчитель
у мистецтві, а й як освічена людина. В житті Брюлов був
людиною непогамованою; примхуватий, з великою амбі­
цією, він одночасно був добрим товаришем своїх учнів.
З особами високопоставленими тримав себе незалежно. Раз
навіть не схотів малювати портрет царя Миколи І. Як мистця,
пізніша російська критика гостро його ганила за те, що
в його творах нема нічого національного. Сучасники ставили
його дуже високо.
Докладні біограф ічні дані про Брюлоав, а також до­
сить повну бібліограф ію всього, що писали про нього, чи­
тач знайде в »Русскомъ Біографическом С л о ва р і«, вид. Рос.
Істор. Т-ва. Про вплив Брюлова, як мистця, на Шевченка
писали вже Кость Ш и р о ц ь к и й і Ф . Матушевський та
автор цих приміток (то^ні бібліограф , дані — в т. XV ).
Освітленню цього моменту присвячує місце також і проф.
Д. Антонович у XI т. нашого видання.
 291

Примітки до повісти »Наймичка«.

СТОР. 143. — В е с е л и й П о д і л — село хороль-
ського повіту, де гостював Ш -ко у дідича А. Родзянка в 1845
р. На Полтавщині Ш -ко був у 1843— 44 рр., бував часто
в 1845— 47 рр. та 1859 влітку. — СТОР. 144. Ч е п і г а й В о ­
л о с о ж а р — укр. народні назви сузірів; Ч е п і г а —
Оріон, В о л о с о ж а р — Волосся Вероніки. — СТОР. 145.
П о х о д ж е н н я назви Р о м о д а н о в о г о ш л я х у — без­
перечно таке, як його пояснює на цій стор. Ш-ко, — Гри­
горій Р о м о д а н о в с ь к и й — моск. воєвода; 1676 (а не
1686 р.) з 30.000 війська пішов на Ч и г и р и н , і г е т ь м а н
Петро Дорошенко, що мав тільки 2.000 козаків,
здався йому й віддав укр. військові клейноди. — СТОР. 146.
О р е л ь с ь к а л і н і я — на річці Орелі, лівому допливі
Дніпра. — Х о д а к о в с ь к и й - Д о л е н г а Зоріян (1784—
ю25) — правдиве прізвище Чарноцький Адам, поляк етно­
граф і археолог, один із п і о н е р і в слов, археології
та етнограф ії, зокрема української. Тому Ш-ко й робить
його імя загальним для »а н т и к в а р і ї в«. Назву »антиква-
рій« прикладали ді> всіх дослідувачів старовини в першій
пол. XIX в. »Антикварій« — назва одного з романів Вальтер
Скотта, з героєм якого Ш -ко порівнює себе в повісті »М у­
зика«. Як »антикварій«,Ш -ко дійсно виступав як співробіт­
ник Київск. Археогр. К ом ісії в 1846— 47 рр. (про це див.
в V т. статтю проф. М. Кордуби). — Н я н ь к и , М о р д а -
ч е в і , К о р о л е в і м о г и л и — м іж М иргородом і Соро-
чинцями. Ш. їх оглядав і описав у своїх археологічних запис­
ках (див. у т . V ). — С у л а — правий доплив Дніпра. Село,
що його далі описує автор, як це випливає з порівнання із
згадкою на стор. 162 — це Л и п о в а , хорольського повіту,
що дійсно лежить над Сулою . — СТОР. 147. Даний тут опис
сільських о б ж и н к і в — це т. зв. »перші обжинки«, що їх
обходять після скінчення о з и м и х ж н и в (пор. стор. 148).
— Ц а р и ц я с в я т а — в більшості місцевостей »царівна«.
— СТОР. 148. Поклик до а ґ р о н о м і в - ф і л а н т р о п і в ,
щ об помогли » з а с у д ж е н и м н а т я ж к у п р а ц ю« ви­
находом машини, ілюструє те, як Ш-ка займала ця ідея.
Про ролю машини в розвитку с о ц іа л ь н о ї системи і класових
відносин див. у »Журналі« Ш-ка під 27. V III. 1857 р. —
СТОР. 150. Могили м іж Києвом та Васильковом на Білокня-
жому полі Ш-ко знав. Влітку 1846 р. він приймав участь
у розкопах могили Перепетихи під Ф астовом. — СТОР. 151.
»Хутір багатого козака Якима Гирла« — з дальшого опові­
дання виходить, що він коло села Б у р т і в (див. стор. 153),
а це село — геть далі, в константиноградськім повіті, а не
292

» в е р с т о в із 40« від згаданої вище Л и п о в о ї (див. стор.

162). У тексті »К. Ст.« — Б у р т а — ми не виправляли. О че­
видно, автор довільно перемішуе назви сел, у яких бував. —
СТОР. 161. М о с к о в к а — тут у значінні: жінка жовніра, що
служить у московськ. війську. — СТОР. 169. Наведена тут
пісня »Та в и р і с я . . .« — це пісня чумацьких челядників-
наймитів. — СТОР. 172. У г о р е ц ь — неконечно угрин, уго­
рець з роду: на Україні так називали мандрівних крамарів
із Австро-Угорщини,, переважно словаків. — СТОР. 173
С е м и б р а т н я к р о в — це народня назва якогось ліку­
вального мінералу; в словниках ніде нема пояснення, що
це таке. — К о п а г р о ш е й — 50 рос. копійок. — СТОР. .170.
» Н а ш о г о г о л о в и д о ч к а « — г о л о в а це вибраний на­
чальник сільської громади. — СТОР. 179— 180. » 3 н а м о ч е ­
н и м и м о р д а м и . . . « »м о ч е м о р д и « — це автобіоґр.
згадка про полтавських мочемордів, гуотка подібного до
польських балаґулів на Правобережж і. Див. про це в біо­
гр аф ії та в пирм. до листа Ш-ка до В. Закревського, т.|Х .
— СТОР. 138. — к и з л я р к а від назви м. Кизляр в Даге­
стані. — СТОР. 189. П а т е ф р у а — франц. зимний паштет.
— СТОР. 194. У л а м а т и — тут по-російськ. те, що по-на­
ш ому »укоськати«. — СТОР. 202. Тут Ш. цитує свою » К а т е ­
р и н у « (див. т. І ). — СТОР. 203. — С е р д е ш н а О к с а н а
— героїня повісти Квітки тої самої назви. — СТОР. 205. »К о-
б и л а« — російськ. катівський прилад, на якому розкладали
ж ертву — злочинця, коли його били різками. Ця кяра
попереджала, звичайно, заслання (до судової реформи
1864 p.). — СТОР. 205. Наведена тут цитата — з »Енеїди«
І. П. К о т л я р е в с ь к о г о . Б о г и н я П а т о с у — Венера,
яку К-ий представив, як маркитантку. — СТОР. 210. — тут
описаний старосвітський звичай, як починали науку малих
хлопців на Україні. — СТОР. 210— 212 — свідчать про те, як
Ш. не тільки добре знав церковну мову, ввесь псалтир,, м о­
литви, але й укр. народні д у х о в н і п с а л ь м и (»Горе мені
грішнику«, »О всепітая мати«; на стор. 218 »Іисусе Прелга-
безний« і т. інш.) літературного походження (переважно
XV II в.). — СТОР. 216. Звичай »варити кашу« й »розбивати гор­
щ ок« дуже старий, освячений на Україні віковою традицією.
— СТОР. 219. А ф а н а с і й Іванович і Пульхерія
І в а н о в н а — ідилічне подружжя в повісті Гоголя »Старо­
світські поміщики«. — СТОР. 222. — » В с я к о м у г о р о д у
■ н р а в і п р а в а « — вірш Гр. Сковороди. Його співає й воз­
ний у »Наталці-Полтавці« Котляревського. — СТОР. 225. Д у-
б о в а б а л к а — наша поправка, бо власне ця оселя ле­
жить на дорозі до Єлисавету, Херсон, губ., а не Д і д о в а ,
як у тексті »К. СТ.«. — СТОР. 226. С е р ц е м о є , д о л е
 293

м о я і т. д. — пор. »Катерину«, стор. 34, ряд. 99 та стор. 44

й 48 (р. 387) в I т. наш. вид.

Примітки до оповідання »Варнак«.

В а р н а к — це по-російськи — каторжний, засудже­
ний на тяжкі роботи. — СТОР. 231. »Невелика благодатна
крамна« — це очевидно Заволжя і Приуральський Край
разом. — СТОР. 232. П о с е л е н ц я м и в Росії називали
злочинців примусово поселених переважно на Сибіру після
того, як вони відбули каторгу. — С о л я н а я з а щ и т а —
місцева назва ф орту й осади І л е ц к а я з а щ и т а над річ­
кою Ілеком на південь від О ренбурга; в пол. XVIII в. рос.
уряд збудував там невеличку фортецю при копальнях соли,
де працювали заслацні-поселенці. Ш-ко там був, повер­
таючись із уральської експедиції в листопаді 1849 р. —
СТОР. 235. Ч е т і ї М і н е ї — збірник життєписів Святих,
зложений за місяцями і днями. Це твір св. Дмитра Туптален-
ка, пізніш е митрополита Ростовського. В УХ ІІІ в. видавали
їх кілька разів. Це були дуже популярні книги на Україні. —
СТОР. 235. Про Міллєра й Цампієрі див. у примітках до
повісти »Художник«. — СТОР. 236. » Б о ж е с т в е н н а К о ­
м е д і я « —• твір італ. поета Д а н т е А л і ґ і є р і (1 265—
1321), якого Ш. часто згадує й порівнює його долю із своєю
в листах і »Журналі« (див. за покажчиком імен в тт. IX— X ).
Б о к к а ч ч і о — (1313— 1375), славний італійський письмен­
ник, автор збірки оповідань »Декамерон«. — А р і о с т о
(1474— 1533) — теж італієць, автор поеми »Шалений Ролянд«,
в якій оспівує боротьбу Карла Великого з сараценами. —
Т о р к в а т о Т а с с о (1544— 15995) іт. поет поеми »Визволе­
ний Єрусалим«. Твори цих письменників Ш. добре знав. —
СТОР. 237. » Н а б е р е г а х С л у ч і , в е р с т о в і з 9 у г о р у
з а Н о в г о р о д о м В о л и к с ь к и м» — це або Г у л ь с ь к
— або К і к о в а над Случем. Переглянувши польські м ем у­
ари й Генеалогічні матеріяли, що малюють життя на Волині
в першій половині XIX в., ми не знайшли вказівок на подію,
що далі конкретно описана на стор. 263. Треба, очевидно,
шукати ї ї опису в судових архівах в Ж итомірі. Правдопо­
дібно, що вона дійсно десь сталась. — К о з а ц ь к і ц е р ­
к в и — те деревляні українські церкви того стилю, що виро­
бився вже в XVI ст., переважно трьохбанні; будували їх по
всій Україні. Нема підстави звязувати їх з у н і є ю, як це ро­
бить Ш-ко. Красу й оригінальність їх стилю оцінили щойно
в наші часи. Ш-кові, вихованому в поняттях класичн. стилю,
вони здавалися » п р о с т и м и і г р у б и м и « — СТОР. 244.
Композиторів М о ц а р т а і Б е т г о в е н а Ш-ко дуже цінив
294

і дуже часто їх згадус. Див. за покажчиком імен в тт. VI — X .

— СТОР. 245. У н і в е р с и т е т и в Ґ е т і н ґ е н і і в В и л ь н і
на поч, XIX в. були найкращими в цілій Eagoni поруч із О кс­
фордським. Пор. цікаву згадку ULI-ка про виленський універ-
систет в п оезії «У Бильні городі преславнім», том III. —
СТОР. 246. Кармелітський жіночий чернечий чин заснований
у Ф ранц ії в XV в. Його статут був дуже суворий, кармелітки
займалися народньою освітою і добродійною діяльністю. —
Бах Йоган Себастіян (1685— 1750), великий німецький компо­
зитор, славний своєю церковною м узикою : — » С в я т а
Ц е ц и л і я« — перед очами автора стояв образ Рафаеля,
щ о його скопіював в Італії К. Брюлов. ------ СТОР. 256. К и-
т а ї в с ь к и й м о н а с т и р — під Києвом. К н я з ь А н д р і й
Б о г о л ю б с ь к и й (11110— 1174) пізніше князь Суздаль­
ський, був удільним князем Вишгородським і мав землі під
Києвом. Печери в К и є в і і досі існують. — СТОР. 257.
Р і н а л ь д о - Р і н а л ь д і н і — герой роману названого тим
імям, написаного нім. письменником Вульпіюсом (1762—
1827); Рінальдо тип ідеалізованого розбійника-»лицаря«. —
К о р о л е в а Б о н а (1493— 1557), дочка мілянського гер­
цога Ґалєацо Сфорца, жінка польського короля Жигмонта І;
призбирала величезні скарби й маєтки, головно на Волині;
їй належав Кремянець; високу г о р у коло нього прозвали
г о р о ю к о р о л е в и Б о н и , або звуть просто Б о н о ю .
СТОР. 260. Т а д е у ш Ч а ц ь к и й (1 765— 1813), — польський
учений і патріот, був візитатором шкіл на Київщині, Волині
й Поділлі. Засновану ним 1805 р. у Кремянці Гімназію реор­
ганізували в 1819 р. в ліцей. Як педаґоґ, він виховував молоді
покоління на засадах гуманности. Багато з його учнів узяли
участь у повстанні 1831 р. В 1832 р. російський уряд закрив
кремянецький ліцей, а бібліотеку його передав відкритому
тоді Київському Університетові. Про Чацького Ш-ко багато
чув у Києві в 1845— 47 pp. та на засланні від товаришів по­
ляків. У К р е м я н ц і Ш-ко був восени 1846 p., коли їхав
до Почаєва.
Павло Зайцев.
ПОЯСНЯЛЬНІ СТАТТІ
 ПРОЗОВА ТВОРЧІСТЬ ШЕВЧЕНКА.
І
Через рік після смерти Шевченка в часописі »Основа«
(1362, кн. 3) зявилося оголошення, уміщ ене його другом
М. Лазаревським, про продаж автографів 11 творів поета,
написаних російською мовою. Лазаревський називав в ого­
лошенні ці твори »довольно слабыми«, себто »досить не­
вдалими«. Гроші за рукописи, оцінені в загальній сумі на
375 карбованців, мали дістати спадкоємці поета. Рукописи ці
опинилися згодом у Костомарова — мабуть тоді, коли вза­
галі він збирав усі автографи поета перед першим посмерт­
ним виданням його поезій, що вийшло в 1867 р. Українські
автографи Шевченка приятелі його зберігали, як святиню,
російським не надаали ваги: навіть продавали їх у роздріб.
Можливо, що два з них хтось купив, бо коли почали р о ­
сійські твори поета друкувати, то двох уже не було в збірці
Костомарова, а саме: »П овісти о безродно.Ло П етр усі« та
уривка драми без назви. Було там тільки 9 повістей та опо­
відань, що надруковані в VI , VII та VIII том. нашого видання.
В 1881 р. побачили світ »Музика« » »Истор. В істн и кі«,
й уступи з »Варнака« в Газеті »Трудъ«. В 1883 р. Драго-
манів від польського письменника Ігнатія Крашевського р о з­
добув копію оповідання »Княгиня«, що належала Б. За-
лєському, й переслав ї ї редакторові »Кіевской Старины«
Лебединцеву. Опублікувавши цей твір, редакція цього ча­
сопису починає друкувати один за одним прозові твори
Шевченка (разом із двома поемами та драм, уривком »Ни­
кита Гайдай«), а в 1888 р. видає їх окремим грубим томом
під заголовком »Поэмы, повісти и разсказы Т. Г. Шевченка,
неписаные на русском ь язьікі«. В передмові до цієї збірки
видавці писали, що рукописи поета »лежали непорушно коло
20 років« у Костомарова, та що ініціятива їх опублікування
належала не йому, а близьким історикові »почитувачам па­
мяти славного поета«. До них належав В. Горленко, який по­
чав публікувати повісті ще в 1881 р.
298

Восени 1923 р. до Української А кадем ії Наук пере­

везли з Петербургу різні речі нашого вченого проф. Хв.
Вовка, серед яких були й автографи прозових творів Ш ев­
ченка. Почав їх студіювати й описав літературну історію пові­
стей акад. С. Єф рем ов в кн. 1— 2 »України« 1924 р., де між
іншим сказав, що до того часу »ніхто не знав«, де були авто­
графи. Єф рем ов помилився: 1911 р. в Петербурзі на Ш ев­
ченківській ювілейній виставі, в А кадем ії Мистецтв, влашто­
ваній акад. В. Мате, вони фігурували, як власність В. Гр.
Котсльнікова, чоловіка пасербиці Костомарова. Автор цієї
статті їх потім розглядав і студіював, а покидаючи Петер-
бурґ у 1917 р. переконував Котсльнікова не віддавати їх
Пушкінському Домові при Російській А кадем ії Наук, а пода­
рувати їх українським науковим установам у Києві. Просив
і пок. проф. Хв. Вовка допильнувати цієї справи. Котєльні-
ков їх передав проф. Вовкові вже в 1918 р., як пише
С. Єф рем ов.
З опису автографів, зробленого Єф рем овим , довіду­
ємося, що це »здебільшого бруліони, остаточно не викін­
чені, не оброблені, не переписані, — вони, видимо, ще не
одстоялися в творчій лабораторії й мають іноді, за деякими
тільки вийнятками, вигляд накиданого нашвидку матеріялу«.
Показалося, що видання »Кіевск. Старины«, назагал досить
справне, не було бездоганним. »Не роблячи ще детального
порівняння, можна спостерігти — пише С. Єф рем ов, — що
трапляються й деякі стилістичні виправки, невеличкі про­
пуски, що мали на меті зробити стиль та мову (власне
ф орми мови) більш російськими, ніж були вони у автора«.
Ці висновки зроблені після побіжного огляду. Автор цієї
статті порівнював у Петербурзі детально деякі уступи по­
вістей і сконстатував, що в виданні »Кіевск. Ст.« дещо й пе­
рекручено, особливо в прізвищах. Отже, точне видання
тексту цих творів залишається конечною потребою, але вже
12-ий рік минає, як Українська Академія їх має, але й досі не
видала. С. Єф рем ов, що вивчав ці автографи, від 1929 р.
усунений від праці; в 1930 р. »спеціяльна комісія« знай­
шла їх у його науковому кабінеті, але знову »лежать вони
непорушно«, як колись у Костомарова.
 299

Дотеперішні переклади (О. Кониського, С. Єф ремова,

Б. Лепкого) зроблені з недокладного тексту »К. Стариньы.

II
Що ж спонукало поета змінити жанр творчости й по­
чати писати по-російському? Відповідь на це запитання по­
каже, що обидва ці факти тісно м іж собою звязані.
За чотири роки заслання (1847— 1850) поет вичерпав
у поезіях свою тематику — вилив уже свою »нудьгу, свої
печалі«, а не міг мати надії на те, щоб навіть під псевдоні­
м ом хоч одну з тих поезій видрукувати. Ні українських ча­
сописів, ні альманахів, ні видавців не було. Після царського
присуду 1847 р. над Ш евченком і товаришами українське
літературне життя фактично припинилося. В 1860 р. Косто-
марів у листі до Герценового »Колокола« так характеризу­
вав цей темний період (1847— 1855 рр.) в житті українського
народу: »Після київської справи заборонені були всі твори
покараних), і цензура та шпигунство почали страшно люту­
вати проти України; не тільки українські книжки заборо­
нено випусакти в світ, переслідувано навіть наукові
статті про Україну мовою московською ; самі назви Укра­
їна, Малоросія, Гетьманщина уважались за каригідні«. Надій
на зміну соціяльно-політичного ладу в Росії не було ніяких.
Навіть в Европі після революційних зривів 1848 р. прийшла
реакція. Ентузіястичних мрій про те, що »встане Україна,
і розвіє тьму неволі, світ правди засвітить, і помоляться на
волі невольничі діти«, Ш-ко не мав тепер чим плекати: тих,
що розпочали працю над національним визволенням Украї­
ни, унешкодливили всіх, разом із поетом, царські жандарми.
Ніяких реф орм та змін на краще не можна було тоді сподіва­
тися. Самодержавна Росія не думала здавати своїх позицій.
Увязнений, позбавлений всіх людських прав, поет постанов­
ляє взяти діяльну участь у повільній, тяжкій, обрахованій
на довгу мету праці над руйнуванням підстав ненависного
ладу. Починає писати повісті з соціальним підкладом. Му­
сить їх писати по-російському під псевдонімом. Псевдонім
цей — Кобзарь Дармограй. Моралізаційно-нз-
вчальна тенденція »Повістей К. Дармограя і найкраще під­
креслює публіцистичні тенденції їх автора,
300

О. Кониський та С. Єф рем ов відносять лочеток твор -

чости Шевченка на 1853 р., та мабуть вона почалася давніше.
В 1851 р. Ш евченко перебував у горах Кара-Тау в то­
варистві Бр. Залєського, Л. Турно й Т. Вернера. Залєський
писав тоді про Ш евченка: »Тарас теж із нами; переконався,
що мас почуття глибоко реліґійні, які нагадують своїми
обявленнями сторінки Нового Завіту«. Товариші мріяли
про відродження суспільства на оновлених християнсько-
свангельських засадах, проповідуваних Ляменне. Віджили
в душі Шевченка всі ті думки, що ними була про­
сякнута його поезія перед засланням. Зберігся з того часу
намальований Ш евченком цікавий образ: поет з двома то­
варишами, а на підлозі книга з написом: »G eorge Sand
1851«. Поет невипадково зафіксував це в памятковому ма­
люнку. Соціяльні повісті Ж оржа Занда лучили м іж собою їх,
як людей, що шукали нових, кращих шляхів для людськости.
В повістях Ж оржа Занда відбилися й ідеї Ляменне, й старого
Руссо, що перший проказав нову путь суспільству й був хре­
щеним батьком народолю бної інтелігенції всіх народів.
В тій атмосф ері під впливом Ж оржа Занда, мабуть,
і зродилася в Шевченка думка почати писати прозою . Не
м ожна твердити, що не писав нічого в 1851— 1852 pp. Може,
з 1853 р. тільки переписав уже дещо з написаного раніше.
М ож е й перейшов на прозу за намовою товаришів. В пізні­
ших листах до ЗалЕСького про початки творчости К. Дармо-
грая Ш евченко нічого не пише — просто посилас другові
свої твори: Залсський про них уж е знав. Залєський тільки
один і похвалив їх (»Варнака« й »Княгиню«).
Як би там не було з початком прозової творчости,
вона цілком свідомо служила всім тим визвольним
ідеям, що знайшли вираз і в попередній творчості поета.
Ідейний зміст повістей Ш евченка: пропаганда альтруїзму,
як антитеза панському себелюбству, протест проти кріпац­
тва, проти рекрутчини, проти упривілсйованої )> В О Е Н Щ И Н И « г
пропаганда нового виховання на здорових засадах, підкре­
слювання української національної окремішности і т. інш.
Була це »старая погудка на новый ладъ«, як висло­
вився сам поет, давши такий підзаголовок своїй останній
повісті (»Матрозъ«, пізніше — »Прогулянка«).
 301

Той факт, що Ш евченок писав свої повісті по-росій-

ському, викликав серед українців певне огірчення, в деяких
росіян — твердження, що він визнавав російську мову за
орґан »общ ерусской культуры«, у інших, що хитався »між
двома стиіхіями«.
Ми бачили вже, що в світлі історичних фактів це
риглядало інакше: свідомо писав по-російському, щоб тих
самих росіян перевиховувати, та й не міг писати інакше, бо
українська література не могла існувати.
Як український письменник, своє відношення до ро­
сійської мови Шевченко виявив давно передтим і зовсім
виразно. Коли російська критика піддала під сумнів доціль­
ність писати по-українському — »на мертвомъ нарічіи«,
він іще 1841 р. відповів: »Буде з мене, поки живу, і мертвого
слова«. Коли висловлювано думки, що він пише по-україн­
ському, бо не знає російської мови, він написав 2— 3 поезії,
»щоб москалі не казали, що я їх язика не знаю«, та й то
потім жалував, що »сповідався кацапам їх черствим сло­
вом«. Перед самим засланням написав свій маніфест до
українських письменників, у якому ясно й виразно висловив
свої погляди на українське слово:
»А на москалів не вважайте, — нехай вони собі пи­
шуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово —
і у нас народ і слово, а чиє краще, нехай судять люди«1).
Переконань своїх ніколи й ні в чому не зміняв. На­
впаки, на засланні його національні переконання могли
тільки загостритися. Не маючи змоги служити Україні укра­
їнським словом, починає використовувати чуже, але напов­
нює свої прозові твори українським змістом. З девятьох
повістей та оповідань, що їх знаємо, сім написані на теми,
взяті цілком з українського життя. Всі вони пересякнуті
гарячим . українським патріотизмом. Яким Гирло в »Най­
мичці« навіть слова »М осква« не м ож е чути, дівчина Катря
не розуміє м осковської мови; нещасливий »варнак« навіть
на далекій чужині улаштовує свою хату так, що все в ній
»нагадує Україну«, бере наймичку українку, тужить за

4) Те, що Гоголь писав по-російському, Ш -ко поясняв

тим, що Гоголь виховувався в російському ліцеї.
302

своєю »прекрасною Україною«. Ватя Сокира, бачучи укра­

їнське село в Приуральському краї, аж плаче з радости, що
вперше після розлуки з рідним краєм м ож е тут розмови-
тися по-українському (»Близнята«). З симпатією підкреслює
поет, коли хто з його героїв-інтеліґентів говорить по-укра­
їнському (Марія Якимівна в »Музиці«); українські пісні для
нього найкращі, епос — ліпший за Гомерів (»Прогулянка«),
Україна — край цілком одмінний од Московщини (»Капі-
танша«). З симпатією малює він власне типи людей, що жи­
вуть за національною традицією (старі Сокири в »Близня­
тах«), національно-побутові сцени поет малює з особливою
охотою, нарешті з великим замилуванням описує різні па­
мятки української національної культури, згадує ворожих
Москві українських національних діячів (Мазепу, Д оро­
шенка), осуджує сам Сковороду (що робив і перед заслан­
ням) за те, що писав не по-українськи (в »Близнятах«), на­
рікає, що в школі »всього навчають к р і м милої,
р і д н о ї м о в и « (в »Прогулянці«).
Після повороту з заслання відмовляється від участи
в російському »Парусі«, бо його редактор »перелічив усі
(словянські) народності, тільки забув про нашу, бо ми, бачте,
дуже однакові, близькі родичі: як наш батько горів, так їх
грівся«...
Здається, після всього цього можна уважати дискусію
на тему про бажання Шевченка »зробитися російським
письменником« за зайву й вичерпану.

III
Починаючи від 1855 р., Ш евченко починає вживати
енергійних заходів у справі вміщення своїх повістей та опо­
відань у часописах. Спочатку він робить посередником між
собою й ними Бр. Залєського та Н. Осіпова, свого колегу
мистця, а далі все поширює коло людей, що мають йому
в цьому помагати; він притягає до цієї справи: гр. Н. Тол­
стую, своїх друзів М. Лазаревського та Куліша, російських
письменників А. Пісємського, А. Плєщеєва та С. Аксакова,
Желіґовський та Сєраковський теж приймають участь у цій
акції. Проте кінчиться вона невдачею. Ні »Отечественныя
Записки«, ні »Современник!»«, ні »Русскій Вістникь«, ні
 303

»Русская Б есіда« творів тих. не приймають. Осіпов ще

1856 р. завважив Ш евченкові про »Княгиню«, що твір цей
необроблений у деталях. М. Лазаревський, одержавши
»Матроза« (перша редакція »Прогулянки«) написав: »Багато
є таких, що жалують, що не по-українському пише К. Д армо-
грай«. Ш евченко на це нічого не відповів, але згодом звер­
тається до Куліша з такою просьбою: »Навчи ти мене, будь
ласка, що мені робить з руськими повістями? У мене їх де­
сятків коло двох набереться. Затопить грубу — шкода: ба­
гато праці пропаде. Та й грошей би хотілося, бо тепер вони
мені дуже потрібні. Порадь, будь ласка, що мені робить?«.
Куліш на це відповів так: »Про московські ж повісті скажу,
що зневажаєш ти себе їми перед світом та більш нічого«.
Вказував, як приклад, на Квітку, що зробив велике діло
своїми українськими творами, а московськими »втеребив
себе в багно«. Писав, що коли б мав гроші, то купив би їх
усі та й спалив: »Може ти мені віри не піймеш, може ска­
жеш, що я московщини не люблю, тим і ганю. Так от же
тобі: ніодна редакція журнальна не схотіла їх друкувати.
Тут не одного таланту треба. Адж еж у тебе був талант, як
ти малював картину »Катерину«; над поемою »Катериною«
і досі плачуть, а на картину »Катерину« кивають головою.
Так кивають земляки, прочитуючи й твої московські повісті,
а москалі одкидають геть, а вірші твої рідні й москалі ш а­
нують, а земляки наче псалтир промовляють. Так то, брате,
до в с я к о г о діла — о с о б а я ке б е т а й о с о б а я
н а у к а«. Ш евченко цим присудом не образився, листувався
й дал^ з Кулішем, але про повісті не згадував.
Проте й далі не покидав своєї думки їх видрукувати.
Піславши С. Т. Аксакову свою »Прогулянку« (переробле­
ного »Матроза«), просив: »Судіть мене, але судіть милооіи-
во«. Аксаков, повідомивши Шевченка з доручення М. Мак­
симовича, який редаґував »Русскую Б есіду«, що повіс-и
»в сучасному ї ї вигляді« не можуть надрукувати, відповів
цілком щиро: »Не раджу Вам друкувати цю повість: вона
без порівняння нижча від Вашого величезного поетичного
таланту... Ви — лірик, елєґіст; Ваш гумор невеселий, а жарт
не завжди забавний. Правда, де Ви торкаєтеся природи,
там усе у Вас прегарне, але це не викупає хиб цілого опо­
304

відання. Без жадних побоювань кажу Вам голу правду. Га­

даю, що такому талантові, як Ви, м ожна сміливо ї ї сказати,
не боючись образити людську амбіцію. Багатому чоловікові
не сором узути чобіт із діркою. Маючи перед собо ю бли­
скучу дорогу, на якій Ви повний господар, Ви не можете
образитися, коли Вам скажуть, що Ви не вмісте пройти яко­
юсь степовою стежкою«.
Ш евченка ані образила, ані засмутила така оцінка
Аксаковим творів Дармограя. Він спокійно відповів старому
письменникові: »Ви мені сказали те, про що я й сам давно
вже дума®, та — не знаю чому — не відважувався сказати...
Тричі Вам дякую за Ваше щире просте слово: воно освіт­
лило м ені дорогу, що нею йшов я помацки«. Так легко він
відмовився від своєї російської творчости. І відбулося це
тим легше, що в нього віджила і зближувалася до здій­
снення надія друкувати свої українські поезії, а в нашій
прозі зявився новий талант — українська Ж орж Занд, Марко
Вовчок. Як прозаїк, він сказав своє »нині одпущаєши«, приві­
тавши її, як нового »обличителя жестоких, людей неситих«*

IV
Який ж е характер та яку літературну вартість має
Ш евченкова проза й яке ї ї місце в літературі взагалі?
Як ми бачили вже вище, сучасники оцінили ї ї низько.
Найбільш безсторонній був присуд Аксакова, й хоч винесе­
ний він був на підставі тільки одної повісти, а проте в ньому
була одна глибока думка, що пояснює засадничу хибу
Ш евченкової прози: »Ви — лірик, елєґіст« сказав поетові
Аксаков. Розповідна ф орм а не була властива талантові Ш ев­
ченка, й він, пишучи прозою , ніколи не міг визволитися зпід
впливу своєї субєктивно-ліричної вдачі. Замість того, щоб
малювати життя героїв образами й ними викликати у читача
потрібну реакцію, Ш евченко перериває розповідний стиль
різними ліричними диґресіями, пересипає оповідання своїми
міркуваннями. Такі лірично-рефлєксійні дигресії від ходу
описуваної події робив і Гоголь, але він робив їх нечасто
й по-мистецькому. Гоголь теж був тут під впливами сенти-
ментально-романтичного стилю. На Ш евченкових ліричних
диґрессіях відбилися -не стільки ті самі впливи, скільки
 305

його вроджений ліризм : коли ь він і не читав творів сенти­

ментальних письменників, що ввели в літературу цю пате-
тично-реторичну манеру, однаково писав би так, — відпо­
відна лектура хіба тільки зміцнила його органічну вдачу та
надала певної стилістичної форми відповідним уступам.
Головна причина невдачі повістей Шевченка була та,
що виступив він із ними вже як с т а р о м о д н и й письмен­
ник, — ніхто вже тоді так не писав.
Які ж психічні умови витворили цю його с т а р о ­
м о д н у манеру?
На це відповідь дає лєктура Шевченка. Як самоук,
читав у П етербурзі все, що попало в руки. Прочитав усіх
російських письменників, але російська література не була
вже така й велика. Читав найбільше письменників європей­
ських у російських перекладах. Перекладники вживали ще
старої, архаїчної мови. Коли порівняти російські переклади
30-х.— 40-х. рр. з оригінальними творами російських пи­
сьменників тих часів, то побачимо, яка глибока під тим по­
глядом м іж ними різниця. Европейських авторів XV III в.
в Росії мало перекладали наново в XIX віці, а Ш евченко чи­
тав і Вольтера, і Руссо, і Монтеске, і Гольдсміта й інш. До­
даймо, що він пройшов через церковну школу й знав добре
церковно-славянську мову. Звідси й його нахил до архаїзмів.
Російська література 30-х — 40-х рр. мала специфіч­
ний характер. Тї композиційно-стилістичні прикмети ті самі,
що й Ш евченкової прози: передмови, післямови, затемню­
вання властивої фабули зміною оповідачів, описами прина­
гідних зустрічей, місцевостей, авторськими рефлєксіями
і т. ін. Але це зовсім не значить, що Ш евченко наслідував
різних Вельтманів та Марлінських, як то здалося декому
з совітських дослідників. Єдиний вплив, якого він зазнав від
російської літератури, це був вплив Гоголя: позначився він
і в сатиричних засобах Шевченка, і в мовно-стилістичних
ф орм ах речень та періодів1).
В прозі Шевченка бачимо елементи всіх европейських
') Гоголь був теж учителем Шевченка, як повістяр-
психолоґ; Шевченко перший на 60 літ раніше, ніж та думка
стала загальною, зрозум ів, що Гоголь передусім »відатель
серця людського« (Лист до Рєпніної).
306

літературних напрямків XVIII і перш ої половини XIX в.: псев-

до-класицизму, сентименталізму, романтизму та сентимен­
тального натуралізму й реалізму. Вони ввійшли до його
творчости з перводжерел. Легко відрізнити в них річардсо-
нівські, діккенсівські, вальтерскоттівські, жорж-зандівські
й ін. комплекси. Ніхто їх досі не виділив і не систематизував.
В своїх малярських працях звик Шевченко використо­
вувати манеру досвідченіших майстрів. Постановивши пи­
сати прозою, теж шукав взірців (хотів наново перечитати
Вальтера Скотта, та не було де його взяти). В м іру того, як
працював, різні асоціації викликали різні стилістичні ма­
нери: не був сам мистцем розповідної форми, й тому мусів
підлягати впливам прочитаних колись письменників різних
напрямків і стилів. Читаючи прозу Шевченка, людина обі­
знана із світовою літературою легко вирізнить відмінні сти-
лістично-мовні та стилістично-композиційні комплекси: за
Гольдсмітівською пуританською моралізацією йде діялоґ
написаний у манері Гоголя; за сентиментальною тирадою
в стилі Річардсона зустрінемо повний вальтерскоттівського
романтизму й переданий манерою Ірвінґа опис якоїсь мі-
цевости чи памятки старовини; з якоїсь зворуш ливої сцени
визирне обличчя Діккенса, а в стилізації думок про »пси­
хологічні досвіди« виховання, про »цивілізованих« дикунів
промайне тінь старого Руссо, і згадаються його ф ілософ ­
сько-педагогічні трактати в белетристичній ф орм і, щ об усту­
пити місце еґзальтованій тираді в дусі Ж оржа Занда, після
чого автор почне характеризувати своїх героїв епітетами
й образами з античної мітолоґії.
Шукати в прозі Шевченка впливів Вельтмана та Мар-
лінського — річ смішна. Дивно, що це робить Дорошкевич,
який сам протестував колись проти того, що з Шевченка хо-
тять зробити »епігона російської літератури«. Коли в повістях
Шевченка і знайдемо типові прикмети стилю та компози­
ційних засобів цих письменників, то це означає, що разом
із ними однаково підлягав впливам більших європейських
мистців. Зокрема щодо М арлінського, то Ш евченко власне
в своїх повістях його висміює, і в нього ми не знайдемо
властивих М арлінському нереальних »титанічних« характе­
рів, як не знайдемо й фантастичних ситуацій француза Сю,
 307

якого він критику«. При всьому еклектизмі своїх прозових

стилістичних засобів Ш евченко не взяв від романтизму тих
рис, що перечили життєвій правді.
На мистецьке оформлення повістей відемно вплинуло
й те, що Ш е в ч е н к о р о с і й с ь к о ї м о в и д о б р е
н е з н а в . У виданні »Кіевской Стариньї« мова й стиль уже
значно виправлені, та й то на кожному кроці ми бачимо там
численні українізм и, зустрічаємо російські слова не в відпо­
відному значінні, помилки в російській складні, дивоглядні
неологізми і т. інш. В ориґіналах-автоґрафах їх іще більше,
що вже ствердив С. Єф рем ов. Ів. Стешенко слушно назвав
цю мову »вимученою«. Сам Ш евченко в листі до Аксакова
писав »Тяжко мені опанувати московську мову... Вона в мене
тепер, як фарби на палітрі, які я міш аю без усякої системи«.
Місцями свідомо впроваджуючи українську мову
в свої твори (в діялоґах, в описах), Шевченко робить це без
належного уміркування. Часом йому тільки здавалося, що
пише по-російському, фактично ж це була українська мова.
До позитивних прикмет Ш евченкової прози треба від­
нести м и с т е ц ь к е о п и с у в а н н я п р и р о д и й п с и ­
хологізм у змалюванні характерів.
Першу прикмету підкреслив і Аксаков. Описи бурі
в »Прогулянці«, сільського вечора над Сулою в »Наймичці«,
українських і киргизьких степів (»Близнята«) й інші —
справді зроблені по-мистецькому: як мистець-маляр, він умів
обсервувати природу, й пером не гірше змальовує її, ніж
пензлем. Зреш тою відчування грає в описах природи го­
ловну ролю, і ми бачимо тут не Шевченка епика, а лірика.
Характери своїх героїв (в більшості випадків) Шев­
ченко змальовує 'з глибокою психологічною правдою. Та­
лант спостерігача мав він дуже великий. Умів теж вчуватися
в чужі переживання, був добрим оповідачем-імітатором.
Листи Шевченка свідчать про те, як глибоко він розумів
своїх кореспондентів: він майстерно підробляється під їх
тон, під спосіб думання (пор. листи його до Кухаренка). Цю
здібність проникати зором в чужу душу виявляє він і в по­
вістях, але нерівномірно. Селянські типи схарактеризовані
завжди глибше: Яким і Лукія в »Наймичці«, Туман у »Капи-
танші«. Міщанські петербурзькі типи (Паша й ї ї тітка в »Ху­
308

дожнику«, Ю лія Карлівна в »Нещ асному« — теж повні життя.

Дуже добре вдаються йому типи хуторян-інтеліґентів:
у »Прогульці« — Прехтелі, в »Близнятах« — Сокири, з »Му­
зиці« — Антон Карлович і Марія Якимівна. Натомість най-
слабше змальовані постаті заможних дідичів (Кленовського
в »Музиці«, Курнатоаського в »Прогулянці«). Часом деякі си­
туації в повістях психологічно невмотивовані: нпр. неясно
читачеві, як одружіння Курнатовського з селянкою приво­
дить його до морального переродження. Зате роман героя
»Художника« з Пашею в усіх його нюансах описаний з гли­
бокою життєвою правдою.
Взагалі Ш евченко старався бути психолоґом-реалі-
стом. Цікаво, що він ніде навіть не згадує гоголівських »Ве­
чорів на хуторі«, де реалістичну манєру сполучено з роман­
тичною ідеалізацією1). Треба теж і те підкреслити, що Ш ев­
ченко переважно все змальовує з натури. В його прозі майже
нема елементу ф антазії, вимислу: все описане або десь від­
бувалося так, як у повістях, або дієві особи, за дуже малими
вийнятками, це колишні знайомі поета або обсервовані ним
люди (іноді їх імена під літерами, або змінені, а іноді на­
віть і подані точно). Поет тільки часом ставить їх у зига»
дану ситуацію.
V.
Поза всіма чисто літературними прикметами, що їх
ми тепер обективно м ож ем о виділити, є в повістях Шевченка
е л е м е н т и , що їх тепер ми повинні розглядати, як такі,
що мають в а р т і с т ь культурно-національну. Місцевий ко-
льорит, що його надає поет всім своїм творам, мас для нас
більш е значіння не як мистецький засіб (спільний романтиз­
м ові й реалізмові), а як цінний історично-побутовий матеріял.
З цього погляду зсі повісті Шевченка дають нам дуже
багато. Ні один письменник не дав нам образу кріпацької о
ладу на Україні так яскраво представленого, як у повістях
Шевченка. Ніхто не дав стількох описів різних місцевостей,
звичаїв, побутових картин. Зокрем а »Близнята« — це нео­
*) Треба теж підкреслити, що Гоголь у своїй сатирі не
ставив собі завдання боротися з системою російського со-
ціяльно-політичного ладу, а Ш евченко власне це завдання
завжди мав перед собою.
 309

ціненний памятник українського побуту 20-х— 40-х р, мину­

лого століття. Представлені в повістях епізодичні особи (нпр.
історичні — Ів, П. Котляревський у »Близнятах«, поет Віктор
Забіла в »Капітанші«), типи дяка-бурсака Степана Мартино-
вича й сотника Сокири (у »Близнятах«) — це люди й типи ста­
росвітської України, портрети, яких би ми не мали, копи С
їх не дав нам Шевченко.
Мало хто так був обізнаний з описами подорожів, як
Шевченко. Він читав подорожі Дю мон-Дюрвіля, Араі'о, Ві-
шінгтона ірвінґа, романи в ф орм і описів, як »Анахарс?с«с
»артлемі і т. інш. Тому, що він сам добре знав, яке велике
значіння має ця література для поширення лю дської свідо-
мости, ми й завдячуємо історично-краєзнавчі моменти
в його повістях. Вони самі вже компенсують нам усі хиби не­
властивого поетові-лірикові прозового жанру.
Як надзвичайно цінний момент у прозі Шевченка, треба
підкреслити те, що у к р а ї н с ь к и й с е л я н и н в и с т у ­
п а є в н и х (уперше в літературі), я к т и п л ю д и н и з а ­
х і д н о ї к у л ь т у р и , європейської мектальности: госпо­
дарчий, справедливий, релігійний, він не деклямує, не про­
повідує, не ф ілософ ує, а те, в що вірить, підтверджує чи­
ном. Він індивідуаліст, шанує свою людську гідність, гидує
насильством і обманом. Такий ветеран Туман у »Капітанші«,
такий і Яким Гирло в »Наймичці«.
Як матеріал біографічний, повісті мають першорядне
значіння. Разом із листами та журналом вони збогачують
дані про духовий розвій Шевченка й помагають відтворити
його літературний портрет.

Доля Шевченкових прозових творів нагадує долю ба­

гатьох видатних поетів, коли вони з м і н я л и л і т е р а-
г у р н и й ж а н р (наприклад Міцкевича, Словацького, Ля-
мартіна, Вінї, М ю ссе) або коли писали чуж ою мовою (Лєр­
монтова, Красинського, Федьковича),
Лірик рідко коли м ож е бути однаково великим у прозі
й у поезії, а п е р е х о д я ч и н а ч у ж у м о в у , ні о д и н
п о е т не дав в е л и к о г о твору.
и г л я д л і т е р а т у р и : Літературну історію прозових
творів Шевченка подав С. 6 ф р е м о в у статті »Спадщина
 310

Кобзаря Дармограя“ (,,Україна“ 1925, кн. 1—2), вперше зро­

бивши опис їх автографів. ІІор. також моє: „Занедбана спад­
щина Кобзаря“ („Наш Світ“, ч. 4, 1925). Проте, коли яка по­
вість чи оповідання вперше було опубліковане, див. у статтях
про кожне з них. Докладна їх літературна історія в листу­
ванні Шевченка з 1855 до 1858 року (див. том III Творів,
видання ВУЛН, та в нас у томі X ). Хронолоґію прозових
творів Ш-ка дав іще О. К о н и с ь к и й , навіть не бачивши
рукописів (ЗНТШ, т. VIII). Перше збірне видання (див. І розд.
цієї статті) вийшло в 1888 р. Бібліоґрафія всіх видань і пере­
к л а д ів— т. XVI наш. вид. Перший дав оцінку прози Ш-ка
A. Пи п і н у „Вісти. Европн“, 1888, кн. З („Русскія сочиненія
Ш -ка“), як матеріялу істор.-побутового й біографічного. —
В 1910 р. згадав про них Ю. Т и х о в с ь к и й , спинившись ви­
ключно на відемному впливі рос. мови на мистецьку їх вартість
та виясняючи психологічні причини, чого писав ІІІ-ко по-росій­
ському: „Великоруська мова в творах Т. Г. Ш -ка“ в „Укр. Хаті“
1910, ч. 2). Пор. також П. II о н я т е н к а : „Значіння рідної
мови дня поет, творч. Ш -ка“ („Рада“. 1911). Над цим питан­
ням докладніше спинилися Ів. С т е ш є н к о в ,.Російсько-
українські паралелі в творчості Т. І ’. ПІ-ка“ („Укр. Наук.
Збірн “, вид. УНТ. у Києві, М. 191І1 та М. М а р к о в с ь к и й —
Російські й українські твори Ш-ка в їх порівнянні“ („Укра­
їна“, 1918, кн. 1—2). Обидва дослідники не доцінили того
факту, що ІІІ-ко перейшов не тільки на чужу мову, а й на
інший жанр. Починаючи від 1924 р. зацікавлення повістями
зростає. Акад. С. Л о б о д а підняв питання про психологічну
боротьбу „двох культур“ у Ш -ка („Між двох стихій“ —
„ІІІевченк. Збірник“, 1924), зачепив його й А й з е н ш т о к
(у передмові до „Щоденника“ Ш-ка, — 1925). Перший глиб­
ший розгляд прози Ш -ка зробив проф. А. Б а г р і й (ІП-ко
в литерат. обстановке. Баку. 1925, повторений в „Т. Г. Ш ев­
ченко", т. І, ДВУ, 1930). Принесли багато нового досліди
B. Н а в р о ц і , к о г о — „Т. Шевченко, як прозаїк“ („Черв.
Ш лях“, 1925, ч. 10); В. Д е р ж а в і н а „Лірика й гумор у ЦІев-
ченковому журналі“, див. Збірник „Шевченко“, річн. І, 1928,
де автор торкається і взагалі прози Ш -ка; Ф. Я к у б о в -
с ь к о г о „На узбічних стежках поета“ — передмова до повістей
вид. „Сяйво“, 1927 („Київ.-Друк.“). Ціннийматеріял дають „Етю-.
ди з Ш евченкознавства“ О. Д о р о ш к е в и ч а (в огляді його
стану, ДВУ 1930), а найбільше значіння має стаття Б. Н а в р о ц ь-
к о г о , доповнена автором у збірці „Шевченкова творчість“, К,-
К. 1931. Невдалу спробу вивчення мови рос. повістей Ш-ка дала
0. П а т о к о в а („Шевченко“, річ. II, 1930), бо проминула багато
українізмів та виявила безрадність у кваліфікації окремих мов­
них явищ. В новіших працях увага звернута на формальний
бік прози Ш-ка. Ідеологічний зміст їх та вияснення їх звязку
з усесвітньою літературою ждуть іще дослідників.
Павло Зайцев
 ПОВІСТЬ »ХУДОЖНИК«

Свою повість »Художник« Шевченко написав м іж 25

січня — 4 жовтня 1856 року в Новопетровському форті. Дати
ці бачимо на автографі. Автограф повісти — це бруліон,
і нема ніяких даних, що Ш евченко його переписував колись
самі або дав переписувати іншій особі. Деякі сторінки авто­
графу покреслені рисунками і мають сліди пробування
пензля. Пишучи один із останніх уступів, поет умістив у рям-
цях слова: „B ronislaw u Z aleckiem u“ (sie). А ле нема да­
них судити, що це означає присвяту Бр. Залєському. В цьому
уступі описано розчарування поета близькою йому особою
— панею Аґатою Усковою, а про історію їх взаємин знав із
листів Шевченка тільки Залєський. Це пересторога для мист-
ців — не женитися з кокетками-красунями, а Залєський був
одним із мистців, приятелів поета, якому поет звик був зві­
рятись із найінтімніших своїх переживань та думок.
Твір цей перші видавці назвали а підзаголовку »авто­
біографічна повість«. В автографі такого підзаголовку немає.
Повість цю друкували окремими виданнями частіше, ніж
інші. Вийшла вона й у доброму німецькому перекладі Зеліба
(Ляйпціґ, 1912). Твір цей вимагає докладного скоментування,.
чого ще й досі не зроблено. Коментарі в цьому виданні —
найдокладніші, але всеж неповні з огляду на розміри видан­
ня. »Художника« ще довго будуть вивчати й коментувати: ні
в одному творі Ш евченко не зібрав такої великої кіль-
кости різних фактів та імен.

II.
М іж повістями Шевченка »Художник« займає перше
місце і з огляду на свій цінний життєписний матеріял, і за­
вдяки своїй літературній вартості, В цій повісті Шевченко
яскраво представив той цікавий період свого життя, коли
312

він у Петербурзі тішився вперше волею людини, визволеної

з кріпацтва й жив у середовищі найвидатніших представни­
ків письменства та мистецтва. Задумом і композицією — це
найсміливіший із усіх його прозових творів.
Від 1850 р. Ш евченко не писав поезій і не міг не ту­
жити за інтимною лірикою, в якій звик виливати свої почу­
вання. Правда, вже півтретя року писав прозою, але то були
повісті з соціяльним підкладом. А ж у 1855 р. прийшли події,
що всі думки поета зосередили неподільно довкола його
власної долі.
Вмирає цар Микола І. Надходять чутки, що новий цар
дасть амнестію політичним вязням, а навіть деякі з них, на­
слідком маніф есту з 27 березня 1855 р., вертаються вже
з заслання додому. Ростуть і в Шевченка надії на волю.
Зрозум іле, що в -цій новій ситуації поет щ ораз палкіше вер­
тається споминами до днів свого кріпацтва, яким и почалося
йсго життя, і до моментів того несподіваного щастя, коли
став вільний. Починає щораз глибше аналізувати наслідки
своєї життєвої катастрофи. Думки поета про власний, мало
не запропащений, талант, що нидіє, не маючи змоги розви­
ватись, стають щораз більше настирливі.
із різних листів поета з періоду заслання знаємо, що
він користується там кожною нагодою, щоб роздобути
книжки, довідатися про всякі літературні новини, що нарікає
на недостачу інтелігентного товариства, знаємо теж і те,
якою незвичайною подією в його житті бувають рідкі відві­
дини видатних людей, що з ними м ож е він обмінятись
думками про свої переживання, про літературу та ми­
стецтво.
Ш евченко живо листується із своїм другом — поля-
ком-засланцем Б. Залєським, малярем-аматором, і перед
ним сповідається з тих дрібних сірих фактів, з яких склада­
ється його салдатське животіння, і тих ясних мрій, що дода­
ють йому сили переносити каторжні злидні. Листування
з Залєським, а також кілька листів до товариша з А кадем ії
Осипова (1855— 56) — повні згадок про мистецькі твори, про
А кадемію , товаришів-мистців і про можливе продовження
м истецької карієри. Саму надію на визволення своє поет
звязує з поміччю родини Толстих, а граф Ф. Толстой —
 313

віце-президент Академії. До А кадем ії тягнуться всі думки

поета. Тема й матеріял наче готові лежать перед ним. По­
трібний був тільки творчий імпульс, і він прийшов.
Про те, як це сталося, Ш евченко оповів за рік
після написання »Художника« в повісті »Прогулянка«. Зби­
рався писати поему, але ліг відпочити — »і — чудна річ —
думки м о ї перейшли від поеми до мого власного мину­
лого«. Згадалася Шевченкові »кімната на 9-ій Л інії в домі
булочника Донерберґа«, де він у Петербурзі мешкав разом
із своїм другом Ш тернбергом, пригадалися до дрібничок —
обстанова їх убогого студентського життя з його скромними
втіхами*), — той час, коли вони були »бідні, але невинні
діти«. »Боже мій, Боже мій! Куди поділися ці світлі золоті
дні? Куди поділася прекрасна сімя непорочних, надхнених
юнаків?« — питається поет і оповідає далі, що, згадавши ті
часи, він »так щиро й від усього серця віддався свому пре­
красному минулому, що кілька разів починав плакати, як
дитина, в якої відібрали гарну забавку«. »І ці благодатні
сльози оновили, воскресили мене, я зразу почув ту свіжу,
живу силу духа, що одна м ож е утворити чудо в нашій уяві«.
Оповідання про цей яскравий психологічний момент
Шевченко переносить у »Прогулянці« до цілком інш ої ситу­
ації (на Київщину, де гостював у родичів^ і оповідає, як він
потім написав поему, знову відчувши »небесну гармонію«,
»охоплений воскреслим духом живої, святої поезії«. Але,
фактично, ніякої поеми він не писав під впливом таких спо­
минів, тут це тільки цікава згадка, якою автор ілюструє пси­
хологічний процес зявлення творчих імпульсів. Для нас вона
надзвичайний документ — конкретна згадка про те, як по­
встала повість »Художник«.
Вибравши ф орм у автобіограф ії, Ш евченко має змогу
закріпити образ найкращ ої та найдіяльнішої доби свого
життя, вивести довгий ряд цікавих, близьких постатей, пока­
зати через контраст своє теперішнє тяжке становище, зга­
дати теплим словом своїх колишніх друзів і добродіїв, на­

*) Купили гарну лямпу, з радощів удень ї ї засвітили,

а потім запросили товаришів на »чай із сухарями«, з нагоди
великої події.
314

решті — розважити свою самотність, воскрешаючи в уяві

колишню свою щасливу »метаморфозу«.
Провідної гадки для задуманого твору не треба було
поетові й шукати: пориви й недоля мистця — це ж історія
його власного життя. На цю тему він уже рік передтим
написав повість »Музика«, але там зробив себе тільки епі­
зодичною особою (»антикваїрій«). Віртуоз-музика теж кріпак,
теж визволяється з неволі, але це все відбувається на Укра­
їні. В »Художнику« поет помістив свого героя в середовищі,
де сам почав свою карієру. Малюючи своє петербурзьке
життя 1837— 1843 рр., змож е воскресити образи живих,, не-
видуманих дійсних осіб.
Постаті дорогих поетові опікунів: Брюлова, Сошенка,
Жуковського, Венецианова та друзів-товаришів Штернберґа
й Демського так і стоять перед очима Шевченка. Думаючи
про волю, мусить згадувати тих, кому ї ї найбільше завдячує.
Сповідаючись із свого життя на папері й сплачуючи вперше
старий довг вдячности своїм опікунам та друзям, при цій
нагоді вияснить він і 'ту, для декого темну, подробицю із
свого життя, що не дає йому спокою на засланяі: військовий
начальник поета, Генерал-Губернатор Перовський, переко­
наний, що Шевченко визволений із кріпацтва і вчився в Ака­
д ем ії завдяки царській ласці, за яку заплатив чорною не­
вдячністю. Оповідаючи детально історію свого визволення,
Ш евченко виказує, що фактично царській родині не завдя­
чує нічого: царська родина тільки купила портрет поета
Ж уковського, особи їй близької, вся ж заслуга визволення
належала вже згаданим вище людям, особливо Сошенкові
й Брюлову, а стипендію поетові дало Товариство допомоги
миСтцям.
III.
Ідеї »Художника« треба шукати в бажанні автора по­
казати, як м ож е запропаститися великий талант через випад­
кові удари злобної долі. Хоч і близька була ця ідея ІІІев-
ченковій душі, і легко можна ' ї ї повязати з його життям,
була вона теж і в дусі романтичної літератури: ї ї улю бле­
ний мотив — протиставляти суспільності чи середовищ у ви­
датну одиницю, якої сучасники не вміють якслід оцінити
тему, що вона вища понад пересічний загал і що в змаган­
 315

нях своїх до вищого ідеалу вона нехтує дрібними засобами

практичного життя, прозаїчного щастя, м іщ анської карієри.
Треба підкреслити, що Шевченко, маючи око доброго
спостерігача, що вміє бачити дійсність і дбає за життєву
правду, не наділив свого героя перебільшеними прикметами
й не зробив із нього Генія поруч звичайних смертних:
його мистець при всіх рисах романтичного героя, не має
ніяких »титанічних« прикмет. Сам Ш евченко ніколи не ста­
вив себе на пєдестал виняткової людини, яку повинні ша­
нувати за геній, а домагався для себе завсіди тільки зви­
чайних людських прав.
В »Художнику« зустрічаємо д і й с н і п о с т а т і зна­
йомих поета: ні передтим, ні пізн'ше, аж до наших часів, ав­
тори повістей ніколи не вживали такого засобу. Беручи на
героїв повісти сучасників із їх правдивими прізвищами, че
м зж на прикрашувати їх життя уявленими подіями, в уся­
кому ж разі такими рисами характеру, що могли б їх пони­
жувати, осмішувати, кривдити. Ш евченко мусів це розуміти,
й тому, коли й писав »Художника«, як справжню повість,
то мабуть не призначав ї ї до друку, або бодай прикінці
прийшов до висновку, що вона до того не годиться. На це,
доречі, маємо безпосередній натяк у самому »Худож­
нику«, коли Ш евченко каже, що пише; »властиво для свого
друга-маляра (очевидно Броніслава Залєського), а не з на­
м іром друкувати свою думку про красуню«. Нещасливий
кінець героя »Художника«, його божевілля і смерть внаслі­
док невдалого подружжя (нещасливо оженившись, починає
пити) — ці мотиви, річ зрозуміла, мусів повістяр докомпо-
нувати. Вводячи ці мотиви, щоб надати повісті закінчену
композицію, має він вдячну нагоду до міркувань про вагу
дружини для мистця. Знаючи свобідне життя мистців, Ш ев­
ченко ставив до дружини мистця такі великі вимоги, що
подружня трагедія виступала в його уяві, як природний на­
слідок неможливости здійснити такий ідеал. Таких трагедій,
починаючи від історичних прикладів БерГгема й Пуссена до
подружньої історії Брюлова, бачив він довкола себе чимало,
а подібну до описаної пережив його товариш, художник Ти­
ранов; про блискучі початки його мистецької карієри згадує
Ш евченко в самій повісті (стор. 134).
316

Композиція повісти надзвичайно складна й оригі­

нальна. Оповідання про свого героя до його життєвої ка­
тастрофи (себто про себе) Шевченко вкладає в уста свого
добродія й приятеля мистця-маляра Сошенка. Розповівши
його устами історію свого визволення (від початку до с тор.
54), Шевченко дальшу свою історію переповідає в листах
до Сошенка, доки переказує справжні факти з життя героя;
колиж доходить до нещасливого його одружіння, себто
події, від якої починається вже неавтобіоґрафічна ча­
стина повісти, а вигадана, то про неї читач довідується не
від Сошенка, а від Міхайлова (два листи), і щойно нещасли­
вий фінал життя художника оповідає вже знову Сошенко.
Додаймо, що листи героя й Міхайлова переплетено теж
міркуваннями й заввагами Сошенка.
Самого себе Ш евченко свідомо розщеплює. Герой
повісти оповідає про ті свої переживання й переконання,
що були властиві м олодому Шевченкові, учневі А кадемії
мистецтв. Пізніші свої погляди, набуті вже життєвим досві­
дом, Ш евченко виповідає устами Сошенка. Шевченко-сту-
дент без застережень захоплюється своїм незабутнім ве­
ликим учителем, гуляє й бавиться, некритично ставиться
до оточення, легко зближуєтися з людьми, а Сошенко (піз­
ніший Ш евченко) дивиться на це все критичним оком досвід­
ченої людини. Шевченко-студент пристає до богемної думки
гульвіс-товаришів, що найкраща школа для мистця — та­
верна, а Шевченко пізніший устами Сошенка м оралізус
з цього приводу і т. д. Таким засобом автор осягає можли­
вість виповідатися в двох психологічних площинах, віддале­
них хронологічно на цілих 15 років.

IV
Всі дієві особи »Художника« взяті живцем із середо­
вища, в якому Шевченко жив у Петербурзі. Неназваний по
імені І. М. Сошенко, відограв велику ролю в визволенні
поета з кріпацтва. Це визволення — головна подія, довкола
якої починає формуватися нове життя молодого мистця.
Брюлов, його опікун і вчитель, виростає тут до надзвичай­
них розм ірів не завдяки самій поетовій уяві: всі історичні
дані підтверджують, як фанатично вся Академія захоплю­
 317

валася тоді Брюловим, яким великим і неподільним був

його професійний авторитет. Слава його греміла в Італії
й Німеччині. В Росії його вінчали лаврами. Ніодин мистець-
маляр не зазнавав за життя таких трію мфів, як автор
»Останнього дня Помпеї«. А Шевченко став його учнем,
другом і повірником. Із зворушливою любовю згадує автор
кожний момент із життя »незабутнього«, »великого« вчителя.
Довга ґалєрія осіб, виведених у »Художнику«, це
тільки незначна частина тих, з якими Ш евченко мав нагоду
познайомитися завдяки Брюлову, Ж уковському, Гребінці,
Кукольникові. Товариське життя в Петербурзі в 30-х — 40-х
рока* било ключем, а серед мистецької братії, як це скрізь
буває довкола малярських академій, і поготів. Крім знайо-
мостей, звязаних із академією, Ш евченко мав їх багато
більше, ввійшовши у богемічний гурт поета Н. Кукольника,
в якому патронували теж К. Брюлов і славний композитор
Михайло Глинка. Товариство бувало тут не менше широке,
як забави та розмови; на славних сходинах що-середи бувало
іноді до 80 осіб — це були мистці, письменники, редактори
журналів, критики, видавці. Можна уяоити собі, які різном а­
нітні балачки йшли довгими вечорами та ночами за с о л о м ,
і як багато потрібного та корисного письменникові і ми-
стцеві міг Ш евченко там зачерпнути.
Деякі критики добачають у »Художнику« ідеалізацію
тодішньої богеми, та не треба забувати, що Шевченко від­
творює нам образ молодого мистця, цілком захопленого
новим життям і новим середовищем.
Зреш тою , самому поетові миліші скромні ідеалісти,
(Ш тернберґ або Демський, знайомі німці — Йоахім, родини
Шмідтів, Ф іцтумів і т. д.), ніж бурлацька богема, символі­
зована постаттю Міхайлова.
Так часто розсіяні у »Художнику« імена європейських
мистців і творів та численні реф лексії про них вказують на
неабияку мистецьку освіту Шевченка, не школярсько-схо­
ластичну, а органічно звязану з його широкими духовими
потребами. При всьому пієтизмі до Брюлова Ш евченко ін-
стиктовно борониться перед його беззастережним захоп­
ленням класичними зразками, бере ще лекції у проф. Коль-
318

мана і надзвичайно чутливо реагує на прояви модерного

мистецтва та пильно стежить за ними.
Хоча Шевченко в Петербурзі перебува» здебільше
в товаристві росіян або земляк! ^ез ясної каціональної
свідомости, вплив цього середовища був на нього м^'"'ке
ніякий, якщо не загартовував його національних і соціяль-
них переконань: тут він мав свої власні, часом гостро за­
рисовані, погляди, так виразно висловлені в »Кобзарі«
1840 р. Чутлив» й на національні та соціяльні питання, в »Ху­
дожнику« поет тримається від них здалека. Сама тема та­
кс, о твору не підходила до цього. Поет мусів відчувати,
що вводячи в чисто психологічну повість дискусії на со-
ціяльно-політичні теми, був би викривив ідею твору.
У »Музиці«, написаному на рік перед »Художни­
ком«, — повісті, що була першою спробою розказати життя
нещасливого мистця, Ш евченко дав сильніший вислів со-
ціяльній думці: там його герой мусить віддати ввесь свій
талант »сильним міра сего« — панам. У »Музиці« теж виве­
дені дійсні люди, знайомі Шевченка, але само життя героя
прибране всякими подробицями та епізодами, що роблять
вражіння випадкового матеріялу, органічно незвязаного
з темою. »М узику« написав Ш евченко у сентиментальній
манері, властивій усім іншим його повістям; у »Художнику«
зумів Ш евченко відтворити переживання свого справжнього
минулого. Хто не знає, як ця дійсність виглядала, той не
матиме досить сильного вражіння, читаючи »Художника«:
треба знати й суспільну атмосферу Петербурга, коли
в ньому жив Шевченко, а читати цю повість треба поруч із
щоденником та листами поета. Аж тоді поодинокі по­
дробиці, !■"-> в самій повісті служат для характеристики ді­
євої особи або потрібні для фабули, набирають зовсім ін­
ш ої релєфности, коли знаємо, що це моменти дійсного
життя Шевченка.
У такому світлі окрем е місце з ймають усі ті місця,
де Ш ьаченко використовує особисті переживання, звязані
із знайомістю жінок, якими живіше цікавився, а навіть яко­
юсь з них захоплювався. Це торкається м іж іншим епізоду
з одною молодою петербурзькою німкинею, Машою, що
виступає в »Художнику«, як Паша, та особою Агати Ускової.
 319

Щ об зрозуміти відношення нашого поета до цих осіб,

треба мати на увазі, що його чутлива душа й надзвичайна,
майже дівоча, вражливість робила із них істоти не завсіди
реальні. Це вже одна з прикмет великих поетів із буйною
уявою перетворювати дуже прозаїчні події у високопое-
тичні образи, в яких жінка стає більше символом, ніж реаль­
ною істотою. Не треба приймати надто дослівно деяких
фактів поетової біограф ії, щ об вияснювати на їх підставі
чуттєве — коли так можна висловитись (»сентиментальне« —
кажуть французи) — життя поета. Шевченко, навіть тоді,
коли хотів якнайвірніше •відтворити д ■ійWсн і факти, пересував
деякі їх психолоґічні моменти несвідомо, із сам ої духової
потреби висловити свої бажання та ідеали, що мали для
нього завсіди більшу вартість, ніж конфлікти буденщини.
Саме до жіноцтва, яке було для нього завсіди дже­
релом найчистіших захоплень, підходив він з тою, майже
дитячою, наївністю та безпосередністю, що така характери­
стична для справжніх поетів. На засланні, коли був він так
обмежений у своїх життьових вражіннях та засуджений на
безділля, уява його працювала ще живіше. Для вязня — м р ії
та сподівання це сама дійсність. І коли Ш евченко зустрів
нараз людину, яка у його сіре животіння внесла подих життя,
він надихав ї ї постать своїми мріями.
Тимто у »Художнику« знайшла дуже живий відгук його
знайомість з дружиною коменданта ф орту Аґатою Усковою.
Ш евченко зблизився з родиною Ускових зараз по їх
приїзді до Новопетровського. Аґата зробила на поета ве­
лике вражіння: була молода, якщо й не була красунею, то
видалась поетові такою — мала в собі певний charm e (ви_
разно підкреслений на портреті, змальованому з неї Ш ев­
ченком), скінчила середню школу, що на ті часи теж не
було звичайне явище.
У листі до Б. Залєського 9. X. 1854 р. Шевченко пише
про неї: »Аґата, ця прегарна жінка, для мене справжня бла­
годать Божа. Це одна-єдина істота, якою я захоплююсь
іноді навіть до поезії. Таким чином я більш-менш щасливий;
можна сказати, що я зовсім щасливий; та чи й м ож е бути
інакше в присутності високоморальної й фізично прекрас­
ної жінки?«. Чотири місяці пізніш е поет писав тому таки За-
 к .

V
Портрет А ґ а т и У с к о в о ї роботи Т. Ш е в ч е н к а
(м іж 1853— 1855 рр.)
 321

ясському: «Який чудовий, дивний твір непорочна жінка І Це

найблискучіша перла в вінці творів. Якби не це одне-єдине,
рідне моєму серцю, я не знав би, що з собою робити. Я по­
любив її воз вишен но-чисто, всім серцем і всією душею
своєю. Не припускай, друже мій і тіні чогось порочного
в непорочній любові моїй«. Почався типовий романтичний
роман. Цілком зрозум іле, що для поета Аґата стала єдиним
промінем серед безпросвітної сірини його поневільного
салдатського життя. Романтик-ідеаліст зреалізував в уяві
предмет своєї симпатії. І тим тяжче було те розчарування,
що наступило по двох роках. Аґата, боючись пліток, пе­
рестала ходити з Ш евченком на проходи, з яких ґарнізо-
новий лікар Никольський почав насміхатися. Це було при­
водом до першого конфлікту, коли вірити Усковій. Сам
Шевченко писаа Залєському 10. IV. 1855 p., що його »єдина
моральна підпора« — похитнулась, що »раптом зробилася
пустою й без життя: картярка та й годі!«. Не знав сам, чи
це йому тільки »так здається«, »чи воно й справді так«. Але
так був прибитий цією »невдачею«, що, як казав, »ледве
чорне від білого відрізняв«.
Коли, пишучи »Художника«, дійшов до місця, де опи­
сує невдале одружіння свого героя, то, -під вражінням но­
вого конфлікту з Аґатою, дав волю враженому серцю
й написав тираду-»сентеніцію« про красунь: бездушна »кар­
тярка« й »кокетка« Аґата стає найгіршим типом невідповід­
ної для мистця жінки. Новий конфлікт (»контра«, як каже
поет) почався, коли Аґата пригадала Шевченкові св о ї »бла-
годіянія«. Пишучи про це Залєському, Ш евченко повторю­
вав слава »фльоренти'нського вигнанця«:
»Горекъ хлйбъ подаянія
И жестки ступени чужого крыльца«.
А в рукописі повісти бачимо цю саму цитату «а тому місці,
де поет картає бездушних красунь і ненормальну систему
жіночого виховання, а поруч — слово »свиданіе«. »Свида-
ніе« те не відбулося ще рік тому, що й було причиною пер­
шого розчарування поета (Див. автоґраф на стор. 131).
В повісті »Прогулянка« маємо теж негативний портрет
Аґати в особі вигаданої кузинки поета. Пережитого р оз­
чарування й образи поет не міг простити »бездушній кра­
суні« і в 1857 році, і в »Журналі« своєму теж іронізує з неї.
322

В »Художнику« цей уступ — єдиний, навіяний не пе­

тербурзькими вражіннями й споминами, а свіжою подією
з життя на засланні.
Платоничний роман скінчився не сонетами, а сатирою.
V
Літературна вартість »Художника« непомірно вища від
інших Шевченкових повістей. Повість ця й досі ще прива­
блює нас своєю безпосередністю. Якби вона була появилася
у час, коли була написана, вплив ї ї на дальший розвиток
української прози міг би бути далекосяжний. Дуже ймо­
вірне, що як після »Кобзаря« прийшла повінь поетів, що
наслідували Шевченка у зверхній ф орм і та тематиці, та*-
само неодин наш письменник був би спробував дати і свій
життєпис, оповідаючи те, що пережив і передумав, замість
повторювати досить заношені теми народнього побуту.
Пригадаймо, що ледве напереломі XX віку почали по­
являтися в наших повістях наскрізь інтелігентські типи в ін­
телігентському середовищі та міркування про відповідні
проблеми, а тема на яку відважився Шевченко, мала в собі
всю гостроту своєї доби. Коли порівняємо, наприклад, із
»Художником« »Сповідь дитини свого віку« Альфреда
Мюссе, то порівняння виходить на користь нашого поета.
Мюссе не міг вийти поза той мотив, який оспівував, як
лірик, — меланхолію нещасливого в коханні неврастеніка.
Герой Ш евченкової повісти, що вже з дитинства зазнав не-
одної життєвої спроби, має в собі силу, що каже нам спо­
діватися по ньому незвичайних поривів і творів, — М ю ссе-
тів герой має переніжене, хоре серце, хоч не пережив іще
нічого й не має ніякої причини нарікати на свою долю.
До додатніх моментів »Художника« треба також од­
нести дуже г л и б о к и й п с и х о л о г і з м в обрисуванні
переживань героя та в характеристиках дієвих осіб. Роман
з Пашею в усіх подробицях переданий з такою життєвою
правдою, що не можна в ньому знайти ані одної ф альш ивої
нотки. Прегарно схарактеризовані праведник Демський, ци­
нік Міхайлов, Штернберг, Елькан — такі різнородні постаті.
Характеристика Штернберґа цілком покривається з біогра­
фічними даними, і це цінний і правдивий портрет ідеалі­
 323

ста-романтика 30-х — 40-х років. Постать К. Брюлова —

єдина м ож е ідеалізована, але не тим, що йому приписані
невластиві додатні риси, а тим, що автор не розповів ані
слова про відємні сторони вдачі цього несамовитого »ти­
тана« мистецької богеми.
Листи, що займають стільки місця в »Художнику«, за­
тирають в неодному місці провідну нитку фабули і тим по­
рушують сильно композицію життєписної повісти, що по­
винна зачинатися й кінчатися авторовим »я«. Почуваємо, що
вони входять тут трохи механічно, хоч і пожвавлюють опо­
відання. Та безпосередність, яку Шевченко мав у своїх
справжніх листах, ослаблена тут вимогами композиційного
характеру. Та одночасно це дає авторові змогу розповісти
багато цікавих епізодів із життя мистців та письменників,
з театрального світу та дати побутові нариси петербурзь­
кого життя 30-х — 40-х рр. Це все робить часом вражіння,
що читаєш мемуари, а не повість, та в значній м ірі так і є:
аджеж Ш евченко й почав свій твір, згадавши »золоті дні«
свого юнацтва.
Повісті в епістолярній ф орм і в той час новиною не
були, а проте, коли подивитись на дотеперішній розвиток
наш ої повісти, м ожна сміло сказати, що наші письменники
й досі не навчились орудувати листами так, щоб ми не від­
чували їх штучности.
Як своїми великими епічними поемами, так і епісто-
лярно-біоґраф ічною повістю Ш евченко дав великий зразок
нової літературної форми.
Л і т е р а т у р а : Про автограф повісти — у С. Єфр е -
мо в а (див. огляд на стор. 310); згадані в статті листи ЦІ-ка
див. у т. X нашого впд., спомпнп А. Ускової про поета
в 0 . К о н и с ь к о г о в т. II його хроніки; про роман з Машею
(Пашею повісти) у М. Чалого в його біографії Ш -ка; перша
публікація тексту в „Кіев. Стар’“ 1887, кн. 1—3. Бібліографія
видань та перекладів у т. XV . Для вивчення повісти мають
значіння праці: 0. Д о р ош к е в н ч а („Петербурзьке оточення
Ш -ка“) Б. Н а в р о ц ь к о г о , Ф. Я к у б о в с ь к о г о та Б а ­
г р і я, а також передмова І. А й з е н ш т о к а до видання
ДВУ, 1928. Айзеншток дав і коментарі, недокладні. Спроби
коментувати повість зробив Б. Л е п к и й (Твори, Ляйпціґ, 1918-
23), та Вас. В е р н п в о л я окреме вид., Ляйпціґ, (1921).
М. Рудницький.
 ПОВІСТЬ »НАЙМИЧКА«
В своїй творчості Шевченко нераз вертався до тої
сам ої теми, а іноді й до тієї сам ої фабули. Найцікавішим
зразком такої »поворотної« фабули є фабула про покритку-
наймичку.
Ще в 1845 р., перебуваючи в Переяславі у свого при­
ятеля, лікаря А. Козачковського, Ш евченко скінчив п о е м у
»Наймичка«. В ній цілком інакше, ніж у попередніх поемах
(»Катерина«, »Сліпая«), освітлив він долю дівчини-матері.
Змалював уже не траґедію спустош еної, хорої душі, а не-
менш глибоку й зворушливу драму д у ш і м і ц н о ї , що
свідомо йде на саможертву й накладає на себе покуту: ге­
роїня поеми стає за наймичку в людей, яким підкинула
свого сина, буде йому нянькою-опікункою до самої своєї
смерти, все життя криючи й від сина, й від людей свою
таємницю і спокутовуючи тим свій гріх — трагічний наслі­
док оманливого пориву молодости.
Цю тему опрацював поет у ф ор м і і д и л і ч н о ї п о ­
е м и , взявши за композиційну основу народню ідилію-
казку про діда й бабу та сина-приймака: в неї він вплів пси­
хологічну драму матері-покритки й ї ї життєву повість і так
створив нову фабулу.
Серед автографів поета знайшовся й автограф п о-
в і с т и »Наймичка«. Це бруліон із пізнішими додатками
(олівцем) і навіть із кількома незаповненими пустими м іс­
цями. Під текстом дата: »25 лютого 1844. Переяслав«. Ів.
Ф ранко повірив, що вона правдива й навіть написав свою
студію про поему й повість »Наймичка«, виходячи з того
факту, що повість повстала раніше. Але ця дата — фіктивна,
конспіраційна: в 1844 р. Ш евченко в Переяславі не був;
у повісті він порівнює марево, що бачив у киргизькому
степу, із м аревом у полтавських степах, про які каже, що »не
побачить їх уже ніколи«, — отже повість він написав на за­
сланні, а саме в 1853 р. в Новопетровському форті.
 325

Що ж спонукало поета наново опрацювати ту саму

тему?
Влітку 1853 р. сталися дві події, що глибоко вразили
серце поета. Дві близькі йому родини пережили однакове
нещастя. З листів д-ра Козачковського довідався поет про
смерть двох його дітей, а в коменданта форту І. Ускова
вмер синок Мітя, якого поет дуже любив.
Горе двох близьких родин, особливо двох матерей,
Ш евченко глибоко відчув. Потішаючи Козачковського й ра­
дячи йому шукати потіхи в молитві та вірі в »кращ е по­
смертне життя«, поет оповідав йому в листі й про нещастя
Ускових: »Жаль мені мого маленького друга, я нудьгую,
а іноді приношу квіти на його передчасну могилу і плачу.
Я — чужий йому, а що ж переживає його батько й о с о ­
бливо м а т и?« Пані Козачковській переказував, що
» в к у п і з н е ю п л а ч е«. Ш евченко сам спроектував па­
мятник Міті, сам його вирізьбив і поставив на могилі ма­
ленького друга.
З того часу поет стає в родині Ускових »не тільки
щоденним, дорогим гостем, а товаришем, спільником їх горя
й радощів«. Десь укінці 1853, чи на початку 1854 р., як зга­
дує пані А. Ускова, Ш евченко прочитав їм свою нову по­
вість. Хотів їх розважите.
Переживаючи горе двох матерей, Ш евченко мимо­
волі згадав уже описану їм (отже теж пережиту) іншу, м ож е
глибшу, драму матері, що хоч і « є поховала сина, та похо­
вала своє материнство: жила коло сина, та в очах людей не
була його матірю. Сю ж ет цей пригадався поетові тим легше,
що з нього створив він колись свою поему власне в пере­
яславській хаті Козачковських. Недурно ж і датував цю по­
вість, як написану нібито в Переяславі.
II
Композиція повісти значно складніша, ніж у поемі. Ціле
життя Марка й Лукії змальоване в повісті з побутовими по­
дробицями. Бачимо теж цілу низку нових персонажів.
До повісти впровадив поет і новий психологічний
мотив — початки нового роману наймички з уланом: Лукія
вже от-от готова піддатися новим його залицянням, бо *1н
 326

прикидається ніжним батьком, але зле розум іє шляхетну

жіночу душу й своїм цинізмом одпихає від себе свою
жертву. При цьому треба підкреслити глибоке розуміння
автором психології матері в описах усіх переживань Лукії,
звязаних із долею сина.
Прекрасно змальовані характери Якима й Марти, іди­
лічний образ сільського подружжя, що живе в згоді з ре­
лігійними й моральними засадами.
Яким виступає, як жива й кольоритна типова постать
заможного селянина-хуторянина з усіма його хибами й доб­
рими рисами: часом наївний, готовий піддатися на підле­
щування, сміливий і войовничий (»з бабами«) хіба на під­
питку, а одночасно господарчий, чесний і всею істотою звя-
заний із національними традиціями.
Цінні в повісті сцени з сільського побуту: чумак Ро­
ман у шинку, обряд посвячення в школяри, хуторський бен­
кет на пасіці, традиційне школярське »розбивання горщка«,
поворот чумаків додому й інш.
Національний кольорит повісти дуже виразний. На
тлі його релєфно виступає ненависть українського села до
всього московського, як чужого й звязаного з соціяльним
визиском.
Як постать контрастова на тлі образу здорового на­
ціонального українського організму, виступає цинічний дон­
жуан — московський улан-старшина, Цей продукт псевдо-
цивілізованого, ніби »благородного« чужого середовища
символізує собою той розклад, що його несла на Україну
Московщина, зокрема через своє військо.
Головна ідея повісти — показати суспільству темні
сторони кріпацького ладу в дворянській ім перії. Його згни-
лій моралі протиставляється здорове життя української
сільської родини, основи наш ої суспільности.
В описах чумаків, Ромодану, подорожування степом,
ш кільної науки Марка, в характеристиці улана, в згадці про
»мочемордів«, — відбилися особисті вражіння автора з р із­
них періодів його життя.
Цікавий мистецький засіб — зіставлення контрастових
образів: ідилія обжинків і »постій« московського війська.
 327

Іншим мистецьким засобом (якого немає в поемі)

є г у м о р , що ним переплетені сумні ситуації. Оживив гу­
м ором автор і деякі діялоґи (нпр. Якима »з бабами«). Дуже
влучно використав при цьому і мовно-стилізаційні засоби
(нпр., в сцені де духовество гуляє на пасіці: церковно-
словянізми грають тут головну ролю).
До хиб повісти належать сентиментально-реторичний
стиль багатьох ї ї уступів (пор. нпр. стор. 203— 205) та ї ї
стилістична невикінченість. Ш евченко сам мабуть уважав її
за принагідно написану й необроблену, бо не робив заходів,
щ об ї ї видрукувати. Підтверджує це й автоґраф. Деякі зга­
дані позитивні прикмети повісти, багатство мотивів та ком­
позиційна структура дали Ів. Ф ранкові підставу оцінити її
вище поеми. Але поема, яку Лісовський назвав »поемою
життя«, власно тим і цінніша, що, уникаючи другорядних де-
талів, поет дав у ній могутній вислів ідеї.
Л і т е р а т у р а : Вказані в огляді П. З а й ц е в а (стор
310) праці С. б ф р е м о в а , І. С т е ш е н к а , М. М а р к о в -
с ь к о г о та Івана Ф р а н к а : „Наймичка Т. Ш евченка“
ЗНТШ, т. VI і А. Н. Л и с о в с ь к о г о „Главные мотивы въ
поезій Т. Г. Шевченко“. Полтава, 1896. „Хроника“ О. Кони-
ського та лист Ш-ка до Козачковського (див. X т. нашого
видання) освітлюють пспхолоґічні .умови повстання повісти.
Л. Білецький
 ОПОВІДАННЯ »ВАРНАК«
Хоча Ш евченко й датував в автографі оповідання
»Варнак«: »1845 года Кіевь«, та в дійсності написав йогр, як
і всі свої прозові твори, на засланні в Новопетровському
ф орті. С. Єф рем ов, за Ол. Кониським, кладе написання
»Варнака« на 1853 р. В листі 21. IV. 1856 р. Ш евченко писав
Броніславові Залєському до О ренбурґа, що посилає руко­
писи »Варнака« й »Княгині«, та просив: »Прочитай їх і виправ
де треба, віддай переписати й вишли на адресу (далі йде
адреса художника Н. Осипова в Петербурзі), а коли маєш там
добру й певну людину, то вишли на ї ї імя д л я в і д о м о г о
в ж и т к у « , себто для друку. Осипову поет писав, що вва­
жає цей твір за необроблений у деталях. Залєський, відпо­
відаючи Шевченкові, хвалив оповідання, але зазначив, що
в ньому багато помилок і недоладностей; він винуватив
у тому »поганого писця« і жалував, що автор не переглянув
якслід рукопису перед висилкою. У відповіді Залєському
(м іж 3. VII. .— 15. IX.) Ш евченко висловлював жаль, що не
переглянув »Варнака«, як треба: чорновий рукопис він уже
знищив, а тому прохав не відсилати рукопису до Осипова,
а зробивши копію, прислати йому для поправок. Збирався
навіть писати оповідання наново зпамяті, а в пізніш ому листі
(8. XI. 1856) лаконічно просив друга »знищити рукопис«.
Залєський його не знищив, а дав переписати та, зробивши
напис із присвятою Е. Ж еліґовському-Сові, як того бажав
Шевченко, обидва примірники передав Ж еліґовському. Яка
доля тих двох рукописів, невідомо. Проте автоґраф повісти
зберігся, — значить Ш евченко його написав наново зпамяті.
Уперш е надруковано »Варнака« в журналі »Кіевская
Старина« 1886, кн. 4, а потім у збірном у виданні повістей
та оповідань 1888 p., виданих редакцією того самого
журналу.
Основний мотив »Варнака« — моральне переродження
 329

злочинця під впливом покути-кари — належить до дуже

розповсю джених у світовій літературі. Цілий ряд варіянтів
мотиву про розкаяного розбійника в українському фольк-
льорі надрукували Куліш, Драгоманів і Костомарів та інші
дослідники. В українському письменстві цей сю ж ет обро­
били Ол. Стороженко в »М арку Проклятому« та П. Куліш
у »Злодію в селі Гаківниці«.
Шевченко добре знав різні такі народні перекази.
В листі до Н. Осипова з Новопетровського форту 20. V. 1856
року Ш евченко пише, що з верби, яку він посадив на городі,
як звичайну вербову палицю, виросло справжнє гарне де­
рево, що нагадує йому лєґенду про розкаяного розбійника,
й далі докладно переказує цю лєґенду, порівнюючи вкінці
свою долю з долею того розбійника, що за покуту мав ви­
плекати з груш евої палиці дерево, яке давало овочі: »Верба
моя також виросла й дає мені в спеку в своїй густій тіні
захист, а одпущення гріхів як не було, так нема й досі«.
Чув він на Україні й оповідання та пісні про розбійника
Кармелюка, що його в своїм »Журналі« (20. V. 1858) називає
»славним лицарем«. У народній памяті Кармелюк жив, як
справедливий розбійник, що »грабує багатих і роздає бід­
ним«, зовсім як Робін Гуд шотляндських лєґенд, популяри­
зований в »Айвенґо« Вальтером Скоттом, якого твори Шев­
ченко читав. »Розбійників« Шіллєра Ш евченко бачив на
сцені. Читав він і роман Вульпіюса про шляхетного розбій­
ника Рінальдо-Рінальдіні.
Історія покаяного розбійника займала уяву поета на
засланні й вилилася сперш у їв ф орм у поеми теж під заго­
ловком »Варнак«, написаної в Орській фортеці 1848 р. М ож ­
ливо, що в основу поеми лягла якась дійсна подія, розка­
зана поетові одним із варнаків. З б іогр аф ії поета знаємо,
що перше, що побачив він в Орську, був гурт таврованих
варнаків, які направляли шлях.
Сюжети поеми й повісти дуже схожі. Герой поеми
народився на тій самій Волині, над Іквою (в повісті над Слу-
чею). Його беруть у покої до паничів, і він вчиться разом
із ними. Та наука пішла йому на »безголовя«. Паничів взяли
до Гвардії, а він став працювати за ралом. Закохавшись
у дівчину-наймичку, він уж е збирався оженитись із нею, та
 330

пан пустив ї ї покриткою по світу. Тоді »покинув ниву він

і рало, покинув хату і город, усе покинув« і пішов у писарі
в громаду. Тут він задумує помсту, та не тільки над ближ­
чими винуватцями своєї драми, а над панами взагалі. Два
роки він добирав »добрих хлопців«. Приїхали додому засва­
тані паничі. Дожидаючи свого весілля, вони »молодих дівчат
у селі, мов бугаї, перебирають«. У день весілля збувається
акт помсти: герой перестріває своїми товаришами весільний
поїзд і вирізує всіх. Втікши та ставши отаманом розбійників,
він »різав все, що паном звалось«. Коли йому »тяжко стало
у вертепах жити«, він хотів зарізатися, та в душі його стався
перелом: лід вражінням величі й краси київських святинь,
що їх він несподівано побачив зза Дніпра, він переродився:
І перехристившись,
Пішов собі тихо в Київ
Святим помолитись,
Та суда — суда людського
У людей просити.

Цей самий сю ж ет про »Варнака«, по-мистецькому,

з надзвичайним динамізмом, опрацьований у поемі, в по­
вісті під тою назвою обернувся в розтягнуту й досить сен­
тиментальну історію. Місце д ії й обстанова назагал ті самі,
що й у поемі. Хлопчик, сирота-Кирило, взятий до панських
покоїв і вихований разом із сином графині, Болєславом,
зробившись потім управителем, бере під свою опіку бідну
кріпачку-вдову з дочкою М арисею, а виховавши її, хоче
з нею оженитися, але ї ї зводить молодий граф. Після не­
вдалої спроби вбити молодого графа, Кирило стає отаманом
розбійників і поводиться, як справжній Рінальдо Рінальдіні:
він нікого не вбиває, грабує тільки багатих та роздає награ­
боване бідним. Він навіть відпускає на свободу свого ворога
графа, коли той попався в його руки. Взагалі в повісті дуже
змягчена розбійницька робота героя поеми. Правда, він
убиває вкінці графа, але для самооборони, не навмисне.
В повісті маємо ще одну нову постать (зпосеред го­
ловних) — панни Маґдалєни, гувернантки в домі графині.
Вона опікується Кирилом, учить його чужих мов та музики
й полюбляє, як брата, як рідну дитину; після того, як Кирило
 331

стає розбійником, Маґдалєна бере під свою опіку вагітну

Марисю, оселившись із нею на селі. Під ї ї ж впливом Ки­
рило пізніш е добровільно віддає себе в руки владі. Від­
бувши каторгу, старий варнак виявляє себе людиною над­
звичайної доброти й усіх чеснот. Таким його зустрічає автор
на засланні.
Назверх сюжетові схеми поеми й повісти дуже по­
дібні, але в поемі все змальовано коротко й яскраво, в по­
вісті дія тягнеться довго і мляво. Ті самі постаті, такі живі
й реальні в поемі, в повісті або набувають сентименталь­
ного характеру, або схарактеризовані невиразно. Графиня
й ї ї син не мають у собі рис звичайної людяности. Одначе
таке негативне окреслення цих постатей не має в собі ані
тіні якоїсь національної неприязні: автор, так би мовити,
бє в одну точку відносин соціяльних — у кріпацтво. Сам
герой нагадує романтичних героїв початку XIX століття: він
зачитується в Бокаччіо, Аріосто, Тассо, Данте, замолоду ко­
хається в музиці Моцарта й Бетговена; ставши розбійником,
поводиться як лицар, а коли оповідає свою історію, то з уст
його раз-у-раз злітають фрази м оралізаційно-ф ілософ іч-
ного змісту.
Коли сам герой — тип »лицаря без страху й догани«,
то панна Маґдалєна — справжнє втілення всіх людських
чеснот, просто янгол на землі. Селяни ї ї люблять і не крив­
дять. Вона ходить і до церкви, хоч і католичка. Вона плаче
над тим, що ї ї вихованець — кріпак. Отже, на перший
погляд, цей тип, зреш тою ідеалізований, м ож е видатися
читачеві неживим, нереальним, одначе історичні джерела
свідчать про те, що після невдалої револю ції 1831 р. серед
польської молоді, зокрема на Україні, почався потуж­
ний рух під гаслами зближення з народом, селянською ма­
сою, тенденція нагородити кривди, заподіяні тому народові
батьками — шляхтою. Одне з головних завдань того руху
було нести освіту народові, в чому приймали діяльну участь
ідейні жінки. Прикладом такої діяльности жінки на Білорусі
м ож е служити Гелєна Скірмунт, пізніша знайома Бр. Залєсь-
кого, що описав ї ї нелегальну освітню працю серед народу.
Антоніна Махчинська в своїм нарисі „К о Ь іе Іа роївка“ вичи-
сляє багато таких жіночих типів, до яких належить і панна
332

Магдалена. В 1851 р., приймаючи участь у Кара-Тауській

експедиції, Шевченко провів у товаристві польських рево­
люціонерів (Бр. Залеського, Турно, Вернера), з якими вкупі
читав твори Ж оржа Занда, й уже тому напевно вів розмови
про ролю жінки в суспільстві. Одною з жіночих постатей,
про яку вони безперечно згадували, була Маґдалєна Саков-
ська, заслана царем за свою політичну роботу на Сибір
і катована москалями по дорозі до Тобольська. М ож е це
й дало Шевченкові привід назвати свою героїню тим самим
імям*). Нема сумніву, що образ своєї Маґдалєни Шевченко
використав, як мистецький засіб для лропаґаторських цілей,
з якими він написав свою повість: показати суспільству, яким
повинно бути відношення освіченої верстви до »малих отих
рабів німих« — до селян-кріпаків. В свойому рідному су­
спільстві таких прикладів тоді він не бачив. Полякам дала їх
переважно т. зв. »конарщина«, радикально політичний рух
під проводом скараного пізніше на смерть Ш. Конарського.
Недурно теж поет присвятив »Варнака« Е. Ж еліґовському,
авторові улюбленого ним твору »Йордан«, у якому поль­
ський поет змалював образ нового, відродженого на єван-
гельсько-христіянських засадах суспільства. Образ Маґда­
лєни можна навіть уважати за той, щ о спонукав Шевченка
наново опрацювати старий сю ж ет про варнака.
Велику ріжницю м іж мистецькою вартістю поеми та
повісти під назвою »Варнак« вияснили в своїх працях Сте-
шенко та Марковський. Стешенко підкреслив, що чужа мова
не сприяла творчому настроєві Шевченка й не викликала
в душі його відповідних асоціяцій. Ш евченко сам уважав
це своє оповідання за невдале. Проте слід тут підкреслити,
що воно має вже вартість, як документ непримиренної не­
нависти поета до всякого гніту, утиску й неволі. Це один
із найяскравіших проявів Ш евченкового »руссоізм у« — гли­
б о ко ї віри поета в незіпсованість і шляхетність народньої
душі. Не можна теж сказати, щоб оповідання це було по­
збавлене мистецьких прикмет: деякі сцени й постаті (упра­

*) Характеристичне, що любка Кармелюка звалася

теж Маґдалєна; імя це зберегли й народні пісні про цього
»лицаря-розбійника«. Теж була шляхтянка.
 333

витель пан Кошулька, гайдамаки, та ін.). змальовані дуже

живо й по-мистецькому. О кремі епізоди та описи зберігають
значіння історично-побутових відносин на П равобережжі
з їх місцевими, специфічними прикметами. Шевченко дав
у »Варнаку« цілий ряд описів волинської природи і взагалі
згадок про Волинь, безперечно навіяних' його особистими
спогадами з мандрівки по Волині в кінці 1846 р. Тоді поет-
маляр з доручення Київської А рхеограф ічної Комісії, як ї ї
член-співробітник, робив археологічну екскурсію на пів-
денно-західню Волинь, змальовуючи памятки ї ї старовини.
Справедливо завважив Володимир Дорошенко, що на основі
цих згадок можна уявити собі ітінерарій — шлях мандрівок
Шевченка й ті вражіння, що залишилися в нього з подорожі.
Л і т е р а т у р а : Про автограф „Варнака“ — у С. Є ф-
р е м о в а (див. загальний огляд літератури про прозу Ш-ка
у П. З а й ц е в а на стор. 310); згадки Шевченка про це опо­
відання в листах до Вр. Залеського див. під відповідними
датами в X т. нашого видання. Фолькльорні матеріяли про
покаяного рвзбійника: П. К у л і ш а в „Записк. о Южной
Руси“, т. І, СПВ. 1856: М. Д р а г о м а н о в а в „Малорусск.
народи, преданіях'ь“, К. 1876 таМ. К о с т о м а р о в а в „Собр.
сочин.“, кн. І, СПВ. 1903. — Літературу про Кармелюка читач
знайде в „Кіевск. СтаринЬ“ за покажчиком Павловського
до цього часопису. — Варнака порівнювали ще з по­
емами рос. байроніста Ів. Козлова: 0 . К о л е с с а (ЗНТШ,
т. III) за Й. Т р е т я к о м та М. М а р к о в с ь к и м . Ст е ше н -
к о та М а р к о в с ь к и й порівнювали оповідання із його укр.
первотвором (див. літературу на стор. 310). Про тин Маґда-
лени див у П. З а й ц е в а в т. XII нашого видання. Про
подорож Ш-ка по Волині писав В. Д о р о ш е н к о в „Збір­
нику на пошану М. Грушевського“, т. II, К. 1928, ст. 462.
Дм. Дорошенко.
 ПОКАЖЧИК ІМЕН
1. До повісти »Художник«*).
Адельгейда — див. Йоахімо- Вазарі — 9, 108.
ва А. Ван-Дейк — 9, 84.
Айвазовський — 93, 94. Веляскез — 15, 52.
Андрій Іванович — див. Гри­ Венера Медицейська — 34.
горович А. І. Венеціанов — 17, 18, 29, ЗО,
Андромаха — '91. 31, 33, 34, 46, 48, 50.
Антиной — 27. Верне — 114.
Аполлон — 13, 34, 114, 136. Веронез — 115.
Араґо Д. — 108. Вєльгорський, граф М. Ю . —
Аспазія, гетера — 101. 23, 24, 43, 48, 50.
Віклєф — 9.
Басін — 33, 35. Владіславлев — 29, 30.
Бем — 66. Вольпато — 19, 31.
Берґгем — 9, 125. Воробйов — 44.
Ьетговён — 66.
Ьрюлова-Тімм Емілія — 69, Гальберґ — 42.
75, 77. Гектор — 91.
Брюлов Карло Павлович (він Геракліт — 15.
теж і Карло Великий) — 20, Гесс Петро — 43.
21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, Гіменей — 111.
29, 31, 32, 33, 36, 37, 38, 40, Ґлинка Михайло (Міша) — 24.
41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, Гоголь М. — 110, 115, 132.
49, 50, 52, 53, 54, 55, 56, 57, Головня — 34.
58, 59, 61, 62, 63, 64, 66, 67, Григорович А. І. — 98.
68, 69, 70, 71, 75, 76, 77, 78, Григорович В. І. — 34, 72.
79, 80, 83, 90, 91, 92, 96, 100, Губер — 21, 22, 24, 25, 26.
101, 102; 103, 107, 109, 112, Гус Ян — 9.
114, 116, 117, 134, 137, 138,
140. Ґерманік — 27, 34.
Брюлов Олександер — 78. Ґерсеванов — 27.
Брянський — 57. Ґіббон — 67, 83.
Бурцев, лікар — 65. Ґілліс Дж. — 57.
Бурцева, його жінак — 79. Ґоліцин, кн. О. М. — 78.
Буонаротті — 52, 129 (див. Ґольдсміт О. — 87.
теж Мікель Анджельо). Ґреведон — 55.
Буяльський — 55. Ґрез — 104.

) 3 огляду -на автобіографічний характер цієї повісти по­

даємо імена в с і х ї ї дієвих осіб.
 335

Ґюден, барон — 114, Карташов — 25.

Кастюрін — 34.
Давіцетті — 33, 78. Кирило Афанасіевич — 105.
Даціаро — 54. Кікін — 35.
Делярош Павло — 64. Кіпренський — 71.
Даль В. І. — 72, 76, 84. Клей — 69, 74.
Делі — 29, 96. Кленце — 43.
Демський Леонард — 83, 84, Клодт, барон — 33.
86, 91, 99, 100, 109, 121, 122, Колюмб Христофор — 100
123, 124. Кольман — 75, 96, 112.
Д еф о — 120. Корнеліюс — 43.
Діккенс — 16, 66. Корреджіо — 9.
Доменікіно — див. Цампієрі. Котляревський Ів. П. — 45.
Д ю мон-Дюрвіль — 108. Ксантиппа — 101.
Дюпаті — 115. Кукольник Нестор — 24, 25,
Д ю рер Альбрехт (Альберт) 132.
— 44. Куторга Степан — 83.
Елькан — 59, 74, 76, 89.
Лаокоон — 27.
Емілія — див. Брюлова-Тімм
Лев X, папа — 9.
Емілія. Лєлєвель — 999, 123.
Езекіїль — 58.
Лепрі — 115.
Лі, баронет — 64.
Жадовцев — 39.
Жанен Жюль — 103. Лі Ю лія — 64.
Лібельт Кароль — 124.
Ж уковський В. А. — 20, 23,
Ліпін — 33, 4, 42, 78.
24, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48,
Лосенко — 17.
49, 50, 57, 77.
Лукіян, слуга Брюлова — 21,
Завялов — 17. 22, 25, З'З, 46, 47, 59, 61, 63,
Зауервейдова — 78. 71, 78, 101.
Зауервейд — 33, 68,.69, 79. Лютер — 9.
Люцій Верр — 27.
Ірвінґ Вашінґтон — 100- Ляваль, ґрафиня — 10.
Йоахім Карло — 72, 73, 76,
80, М арко Аврелій — 27.
82, 83, 85, 96, 107, 112.
Йоахім Адельгейда — 73. Мартене — 54, 73.
Йосиф (бібл.) — 118. Мікель Анджельо Бурнаротті
— 21, 27,_52, 129.
Кавос А. — 18, 25. Міллєр — 48.
Канова — 27. Міхайлов Гр. — 54, 55, 56. 57,
Карло Великий — див. Брю- 58, 59, 74, 76, 77, 83, 89, 90,
лов. 94, 96, 97, 98, 99, 103, 109,
Карло II Стюарт — 64. 112, 113, 133, 134, 136, 137,
Карло Павлович — див. Брю- 138, 140.
лов. Міцкевич Адам — 123.
Каратиґін — 57. Мічман (Оболонський) — 74,
336
76, 77, 89, 90, 97, 99, 100,
103, 107, 109, 111, 112, 113,
118, 120, 134, 138, 140.
Міша, див. Глинка — 24.
М ішо — 56.
Мокрицький О. М. — 33, 50.
Моцарт — 66.
Мусін-Пушкін, гр. — 78.
Нестор (див. ще Кукольник)
— 24, 25.
Оболоиський Саша — 74, 76,
77 (див. ще мічман).
Овідій — 91.
Одран — 19, 31.
Озеров — ЗО.
Олімпіяда — 37, 38.
Остаде — 9.
О(стоградський), акад. — 110.
Паша — 82, 92, 104, 105, 106, Тиранов, капітан — 94.
107, 108, 120.
Перікл — 102.
Петровський П. С. — 38, 79.
Петро Пустельник — 56.
Піменов — 17.
Пінеллі — 139.
Пінетті — 89.
Поль де-Кок — 84.
Плутарх — 108.
Плюшкін — 34, 35.
Посяда — 122.
Пракліт — 15.
Прево — 113.
Прянішніков Ф. І. — 78.
Пуссен — 31, 54, 125.
Пушкін — 71.
Пяненко — 24.
Рамазанов — 79.
Рафаель — 27, 31.
Ретш Ф р. — 56.
Робінзон Крузо — 120.
Рубенс — 9.
Сатурн — 11, 12, 117, 136.
Скотт Вальтер — 56, 64, 66.
Служинський — 17.
Смірдін — 56, 66.
Соболевський — 39, 40.
Соколов Петро Фед. — 67.
Сократ — 110, 125.
Сколова пані — 82.
Ставассер — 79, 80.
Стевард — 94.
Строганов, гр. Сергій — 15,
52, 75, 76.
Таліоні — 19, 20, 24, 57, 63,
88, 115.
Тарас, натурник академії —
27, 24, 35.
Тарновська, див. Бурцева —
87.
Тарновські (родина Григорія
Степановича) — 65, 79, 116.
Тенер Д., молодший — 9, 23.
Тиранов, мистець — 134.
Тімм — 68.
Толстой, граф Ф едір — 69.
т орвальдсєн — 9, 16, 54.
Уваров, гр. — 92, 117.
Фідій — 101.
Ф іцтум — 66, 75, 83, 92, 107,
112 .
Ф іш ер Гр., проф. — 34.
Ф іш ер Адам — 38.
Фоґт, купець — 38, 106.
Хемніцер — 119.
Цампісрі Доменіко — 9, 48,
56, 57, 68.
Чернєцови брати — 62.
Ширяев — 12.
Шіллєр — 62.
Шмідт, Шмідти (родина зна­
йомих Ш.) — 64, 65, 66, 73,

75, 80, 92, 96, 100, 107, 112,
115.
Штейбен, бар. — 114.
Ш тернберг В. — 53, 55, 56,
57, 58,59, 60, 61, 62, 63, 64,
65, 66,67, 69, 72, 73, 74, 75,
76, 77,79, 83, 84, 86, 87, 88,
89, 91,92,93, 94, 109, 115,
116.
2. До повісти »Наймичка«.
Афанасій Іванович (герой по­
вісти Гоголя »Старосвітські
поміщики«) — 219.
Варвара Великомучениця, св.
— 224, 227.
Давид, пророк — 212.
Д орошенко Петро, гетьман
— 145.
Є ф рем Сирин, св. — 223, 224.
Карло XII — 146.
Котляревський Ів. П. — 205.
М арія Єгипетська, св. — 181,
211 . — 146.
М арко Гробокопатель, св. —
224, 227.
3. До оповідання »Варнак«.
Андрій Боголюбський, кн. —
256.
А ріосто — 236.
Бах Себастіян — 246.
Бетговен — 244.
Боккаччіо — 236.
Гомер — 232.
Міллер — 235.
Мойсей Боговидець — 232.
337
Шуйський, кн. — 102.
Щ едрін Сильвестер — 10.
Ю да — 130.
Ю лій II, папа — 9.
Ю рґенс пані — 16, 22, 37, 38,
64, 92, 107.
Ю супов, кн. — 76.
Іван Многострадальний, св.
— 224, 227.
Оксана (героїня повісти Квіт­
ки »Сердешна Оксана«) —
203.
Петро Перший — 146.
Пульхерія Івановна (з повісти
Гоголя »Старосв. поміщи­
ки« — 219.
Ромодановський Григорій, кн.
— 145.
Симон Столпник, св. — 211.
Ходаковський-Доленґа Зоріян
Церера — 147.
Моцарт — 244.
Нестор (герой Іліяди) — 232.
Рінальдо-Рінальдіні — 257.
Розумовський К. гетьм.— 23»
Тассо Торквато — 236.
Цампієрі Доменікіно — 235.
Цецилія, св. — 246.
Чацький Тадеуш — 260.
 ЗМІСТ:
crop.
Передмова . . . . . . З
Х у д о ж н и к . П о в і с т ь ......................................................7
Н а й м и ч к а . П о в і с т ь ....................................................139
В а р н а к . О п о в і д а н н я ....................................................229
П р и м і т к и до них П. З а й ц е в а . . . 269
ПОЯСНЯЛЬНІ СТАТТІ:
П а в л о З а й ц е в : Прозова творчість Шевченка . 297
М. Р у д н и ц ь к и й : Повість »Художник« .311
Л. Б і л е ц ь к и й : Повість »Наймичка« . . . . 324
Дм . Д о р о ш е н к о : Оповідання »Варнак« 328
Покажчик і м е н ................................................................ 334

ІЛЮСТРАЦІЇ:
1. Автопортрет Ш е в ч е н к а олівцем 1845 р.
2. Алея статуй у Літньому саду. Ф отограф ія . . 11
3. Портрет К. П. Брюлова, роб. Т р о п и н и н а . 23
4. Портрет В. А. Ж уковського, роб. К. Б р ю л о в а 41
5. Петербурзька Академія Мистецтв . . . . 47
6. Історія викупу Шевченка в карикатурі В. А. Ж у-
к о в с ь к о г о ..............................................................49
7. Ш евченко — студент академії. Етюд В. Ш т е р н ­
берга .......................................................................60
8. В академічному класі. Рисунок Ш е в ч е н к а . .. 63
9. Ш евченко і Ш тернберґ голяться. Рисунок В.
Штернберґа . . . 67
10. Карикатура К. Б р ю л о в а на Шевченка . 70
11. На Смоленському кладовищі. Сепія Ш е в ч е н к а 81
12. Ш евченко — студент Академії. Н е з н а н . а в т о р а 95
13. Автограф Ш е в ч е н к а (сторінка з повісти »Ху*
д о ж н и к а « ) ...................................................................... 131
14. Портрет Аґати Ускової, роб. Ш е в ч е н к а 320
 Повне видання творів
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
T. І Поезії до року 1843 з передмовою до цілого
видання Президента Головної Ради НТШ проф.
Р. Смаль-Стоцького.
T. II Поезії за ___ 1843— 1847 pp.
Т. ПІ ” 1847— 1857 pp.
T. IV ” 1857— 1861 pp.
T. V Назар Стодоля. Різні твори.
T. VI Повісті: Художник. Наймичка. Варнак.
T. VII ” Княгиня. Музика. Нещасний.
Капітанша.
T. VIII ” Близнята. Мандрівка.
T. IX Журнал.
T. X Листи.
Редактор тт. 1-Х — П. ЗАЙЦЕВ.
T. XI Т. Шевченко, як маляр (160 репродукцій
малюнків).
Автор розвідки — Д. АНТОНОВИЧ.
T. XII Т. Шевченко в чужих мовах. Переклади
Шевченка на інші мови.
Редатує — Р. СМАЛЬ-СТОЦЬКИЙ.
T. XIII Збірник статтей про Т. Шевченка т а його
творчість.
В тому ще ніде недрукована праця Ю. КЛЕНА.
T. XIV Бібліографія творів Т. Шевченка та праць
про нього.
В. ДОРОШЕНКО.
Автори лоясняльних статтей і дослідчих праць, друкованих
у цьому Повному Виданні Творів Т. Шевченка:
Антонович Д., Білецький Л., Брик І., Дорошенко В., Доро­
шенко Д., Дубицькмй І., Зайцев П., Кордуба М., Лепкий Б.,
Лотоцький О., Луців Л-, Маланюк Є., Сірополко C., Січни-
ський В., Смаль-Стоцький Р., Смаль-Стоцький С
1 Чижевський Д.
ВИДАВНИЦТВО МИКОЛИ ДЕНИСЮКА

M YKOLA DENY.5IUK PU BLISH IN G COMPANY

2228 W . Chicago Ave., Chicago 22, Illinois
 Перше Повне Видання Творів Тараса Ш евченка
видав
Український Науковий Інститут у Варшаві 1937 р
з.д р ук ар н і
Наукового Товариства ім Т. Ш евченка у Львові
Появилося воно під редакцією окремої
Редакційної Комісії в складі:
Голова Комісії О. Лотоцький
Секретар Р. Смаль-Стоцький
Редактор П. Зайцев

Д руге Повне Видання Творів Тараса Ш евченка

появляється накладом
Видавництва Миколи Денисюка
в Чікаґо 1959-1960 рр. при співучасті:
Р. Смаль-Стоцького, П. Зайцева, В. Дорошенка
і інших.
 ш тт

WÈÊêm

ям м і
щ Ш Н Ш
т Ы ш т

и п ш
SÉfiSt?
о т
■М
н п
П мжж
И Ю

m ' W v '.*V Ä S !.* * V ■№*Sv\»

Щ У М н |
ж н ш
ШЩШШШ