риі&ННЯ Т В О РИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ПОВНЕ
Т. ШЕВЧЕНКО НА ЗАСЛАННІ.
Автопортрет 1848 p.
 TARAS SHEVCHENKO

WORKS
VOLUME VII

MYKOLA DENYSIUK PUBLISHING COMPANY

C H I C A G O , 1959

Всі права застережені

Library of Congress Catalog Card Number: 59-12164

Copyright, 1959,
Mykola Denysiuk Publishing Company, Chicago, 111.
MANUFACTURED IN THE U S A
 Повіст і, щ о г х ох оп л ю є цей том, за вийнятком
„ К н я г и н і“ , це чернеткові нари си . Ш евченко не
опрацю вав ї х для друку. Отже, оц ін ю ю ч и ї х ми­
стецьку вартість, читач повин ен мати на у в а зі, щ о
це не з а к ін ч е н і твори, а літературні сп р об и без
остаточного стилістично - к ом п о зи ц ій н ого оф орм­
лення.
Проте, ід е о л о гіч н а та історично - докум ен­
тальна ї х вартість дуж е велика.
В .,М у з и ц і“ ( я к і в „ К н я г и н і“ ) Ш е в ч е н к о дає
я ск р а ву картину к р іп а ц ь к о гд ладу на У к р а їн і, щ о
з ним бул а звя за н а і драма й о го особистого життя.
К о л и в об ох тих творах автор виразн о протистав -
л я е м оральній нікчемності тодішніх п а м ів -д ід и ч ів
в и с о к і прикмети лю дей, щ о походять із сел я н ськ ого
або с е л я н с ь к о -к р іп а ц ь к о го середовищ а, то в осо бі
гер о я повісти „Капіт аніиа“ дає в ін типовий образ
представника в и с о к о ї д у х о в о ї культури, виплек а-
н о ї й збереж еної у к р а їн сь к и м селянством помимо
р озк л а д о в и х в п л и в ів ч у ж о ї п с е в д о -ц и в іл із а ц ії і того
соц ія л ьн о-п ол іт и ч н о го устрою, щ о й о го виразником
бу л а вона на У к р а їн і. В у с іх ц и х творах в ір а Ш е в ­
чен к а в село, як осн о ву наш ого нац іон а л ьн ого
й м орального відродж ен н я , вгісловлю вана й у пое­
т ичних творах, знайш ла с о б і ще біл ь ш умотиво­
ване погл и бл ен н я .
Повість „Н ещ а сн и й “ — це є д и н и й п р озовий
твір, де в с я а к ц ія відбуваєт ься п о-за У к р а їн о ю —

на М о ск о в щ и н і. Тут Ш е в ч е н к о ш ироко р о зго р н у в

проблем у в и х о ва н н я , м алю ю чи ті фатальні на­
4

сл ідк и , щ о ї х тягне за собою брак христ иянських

м оральних ласт) у п с и х іч н о м у розвитку лю дини.
Історично-документальна вартістьі ц и х творів
тил більгии, щ о ролю творчої фантазії обмежено
в н и х лиш е до ф у н к ц ії к о м п о зи ц ій н о ї: окремі п о д ії
та типи сп и са н і тут з натури, і в н и х не тяжко
пізнати конкретні, історично зн а н і факти й особи.
З н а че н н я ц и х повістей збільш уєт ься ще й тим, що
автор часто вводить до н и х елемент авт обіограф іч­
н и й (почат ок „ К н я г и н і“ , подор ож і й зуст річі в ін ­
ш их т ворах) або, зображ аю чи с в о їх гер о їв , обєкти-
в із у є в н и х с в о ї в л а сн і переж ивання (я к , напр.,
у „ М у з и ц і“ ). Примітки та статті редактора ком ен­
тують в ід п о в ід н і моменти, не обм еж ую чись літера­
турно - крит ичними оцінкам и та примітками за ­
гальн о - культ урного змісту.
У с і ці твори виразн о відбивають на соб і п р и ­
кмети т. зв. сентименталізованого натуралізму.
В он и дуж е н а гл я д н о ілюструють, я к р озви ва л и ся
п о гл я д и Ш е вч е н к а на за вданн я мистецької творчс-
сти та я к дл я с в о їх дидакт ичних цілей в ін усе
пош ирю вав свою с о ц ія л ь н у тематику, не с п и н я ю ­
чись перед зображ уванням н а й оги д н іш и х я ви щ
л ю дськ ого життя в ім я побор ю ва н н я п р и ч и н , щ о ті
я в и щ а виклика ли.

О п овіда н н я „К н я ги н я “ переклав В. С а-
п і ц ь к и й, повість „М у зи к а “ — В. Я к у б о в-
ський, повісті „Н е щ а сн и й “ та „Капітанш а“ —

С. Сірополко. Р е д а гу в а л и : М. С л о в ін ­
ський, П. З а й ц е в, В. Я к у б овський при
участі О. Л о т о ц ь к о г о .
княгиня
П ри свячуєт ься Б. Ф. Залєському
 Загальний вид Керелівки, рідного села Т. Шевченка,

С ело!... Гай-гай, с кіл ь ки лю бих, чарівливих

о б р а зів пр окид ається в м о є м у ста р о м у серці
з ц и м д о р о ги м для серця сл о в о м ! Село... І от сто­
їть пе ре д о м н о ю наша вб ога , стара, біла хата з п о ­
т е м н іл о ю с о л о м я н о ю с т р іх о ю та ч о р н и м д и м а ­
р е м ; біля хати на п р и ч іл ку — яблуня з ч е р в о н о ­
б о ки м и я б л ука м и , а к р у г ябл ун і — кв ітн и к, у л ю б ­
ленець м о є ї н е за б утн ь о ї сестри, м о є ї тер пе ливо ї,
м о є ї н іж н о ї н ян ьки ; біля во р іт стоїть стара р о з л о ­
га верба з засо хл и м ве р хівя м , а за в е р б о ю — кл у ­
ня, оточена стога м и ж и та , пш ениці й у с я ко го
з б іж ж я , а за кл у н е ю к о с о го р о м під е в ж е сад, та
я ки й сад! Бачив я багато на с в о їм в іку таки п утя ­
щ их садів, — я к напр икл ад Гум анський, чи П етер-
го ф с ь ки й , — та щ о то за сади! Ш ага м ід н о го не
варті, я к по р івн яти з наш им пиш ним са д о м : густим ,
те м н и м , тихим , — одне слово, д р у го го т а к о го саду
нем а на ц іл о м у світі. А за са д ом — левада, за ле­
в а д о ю — д олина, а в д о л ин і тихий, ледве д з ю р -
чить, с т р у м о ч о к , о точений ве рб ам и й ка л и н о ю та
повитий ш и р о ко л и сти м и те м н о зе л е н и м и ло пуха ­
м и , а в ц ь о м у с т р у м о ч к у п ід навислими л о пухам и
8

купається куб ічн и й білявий хл о п ч и к; викупавш и сь,

б іж и ть він д о л и н о ю та л е ва дою , вбігає д о тін и ­
с то го саду, падає п ід п е р ш о ю гр у ш е ю чи я б л ун е ю
й засипає сп р а в ж н ім , б е з т у р б о т н и м сн о м . П р о ­
кинувш ись, дивиться на п р о ти л е ж н у, за са д ом , го ­
р у, дивиться, дивиться й сам себе питає: » А щ о
воно там, за го ро ю ? Там м аю ть бути зал ізн і стовпи,
щ о п ід пи р а ю ть небо. А щ о, якб и піти та подивитися,
я к вони там йо го підпираю ть? П ід у та подивлю сь,
б о це ж н ед алеко.« Встав він і, не н а д ум ую ч и с ь,
піш о в д о л и н о ю та л е ва д ою п р о сто на го р у . Ось
виходить він за село, м инув ца рин у, іде з пів­
верстви полем , а в полі стоїть висока чорна м о ­
гила; видряпався він на м о ги л у , щ о б з неї п о д и ­
витися, чи д а л еко щ е д о тих за л ізн и х стовпів. С то­
їть хлопя на м о ги л і й дивиться на всі с то р о н и : і по
цей б ік село, і по той б ік село, і там із-за тем них
са дків виглядає трьо хбан н а ц е р кв а , б іл о ю б л я хо ю
вкрита, 'і тут т е ж виглядає це р ква з тем них садків,
і т е ж б іл о ю б л я хо ю вкрита. Х л опе ц ь зад ум ався.
Ні, гадає він, с ь о го д н і п ізн о , не д ій д у я до тих за ­
лізн и х стовпів, а вийду завтра р а з о м із Ка тр е ю .
Вона д о череди ко р о в и п о ж е н е , а я п ід у д о за ­
л ізн и х стовпів; а с ь о го д н і о д у р ю М и ки т у (брата),
с ка ж у , щ о я бачив за л ізн і стовпи, ті, щ о п ід п и р а ­
ю ть неб о. І він, к л у б о ч к о м скотивш ися з м о ги л и ,
встав на н оги і, не о гл я д а ю ч и сь, піш о в д о ч у ж о го
села. На йо го щ астя, зустр ін ул и сь й о м у ч у м а ки ,
спинили й запитали:
— А ку д и ти м а н д р уєш , парубче?
— Д одом у.
— А де ж твоя д о м а , небораче?
— В К е р е л ів ц і!
— Так ч о го ж ти йдеш у М ор ин ці?
— Я не в М о р и н ц і, а в К е р е л ів ку йду.
— А коли в К е р е л ів ку , так сідай на м о ю м а ­
ж у , товар иш у, м и тебе д о в е з е м о д о д о м у.
П осадовили й о го на с кр и н ь к у , щ о буває в чу-
 9

м а ц ь к о м у в о зі на п е р е д ку , і дали й о м у в р у ки ба­
т іг; поганяє він собі воли, наче н іч о го не сталося.
П ід їж ж а ю ч и до села, побачив він на пр о ти л е ж н ій
го р і с в о ю хату та й гу кн у в весело:
— О н де, он де наша хата!
— А ко л и вж е ти бачиш сво ю хату, — ска­
зав ха зя їн в о зу — то йди со бі з Б о го м !
Він зняв хлопця з во зу, спустив й о го на зе м л ю
і, зве рта ю чись до товариш ів, сказав:
— Нехай іде собі з Б ого м .
— Нехай іде собі з Б о го м , — п р о м о в и л и ч у­
м аки , і хл о пец ь п о б іг со бі з Б о го м у село.
Н ад ворі вж е см е р ка л о , коли я (бо цей к у ­
бічний, білявий хлопець був ніхто інш ий, я к с к р о м ­
ний автор ц ь о го , хоч і не се нтим е нта льного ,
а пр оте с у м н о го о по від а н н я) під ій ш о в д о н а ш ого
п е ре л азу; дивл ю ся ч ер ез перелаз на двір, а там
під ха то ю , на т е м н о м у , зе л е н о м у, о кс а м и тн о м у
ш по р иш і всі наш і сидять со бі гу р т о м і ве черяю ть;
тіл ько м о я старш а сестра й нянька Катерина не
вечеряє, а стоїть собі біля дверей, під пе рш и го ­
лову р у к о ю , і н іби поглядає на перелаз. Як вису­
нув я го л о в у з-за пе ре л азу, вона скр и кн у л а : »П ри­
йш ов, пр и й ш ов !« , по б ігл а д о м ене, вхопила на
р у ки , понесла ч ер ез д в ір і посадовила вечеряти,
ска зав ш и: »Сідай вечеряти, п р и б л уд о !« П овече­
рявш и, сестра повела м ене спати і, поклавш и в п о ­
стелю , перехристила, поцілувала і, усм іха ю чи сь ,
з н о в у назвала м ене п р и б л у д о ю .
Д о в го не м іг я засн ути: п о д ії м и н у л о го дня
не давали м е н і спати. Я все дум ав п р о зал ізн і
стовпи та п р о те, чи го во р и ти м ен і п р о них Ка те р и ­
ні й М и ки т і, чи ні. М и ки та , д у м а ю со бі, був раз
з б а ть ко м в О д е сі й напевне бачив ті стовпи, — як
ж е я го в о р и т и м у й о м у за них, ко л и я їх зо в с ім
не бачив? Кате р ин у м о ж н а б од урити... та ні, не
с к а ж у їй н іч о го ; і, п о д ум а в ш и щ е тр о хи п р о зал ізні
стовпи, я заснув.
 10

За два чи за три р о ки я бачу себе в ж е в ш к о ­

лі, у с л іп о го С о в ги р я (так звали н а ш о го н ести ха р-
н о го д яка ), — я к скл а д а ю : т м у -м н у. П р о с кл а -
давш и, бул о, д о т л ю - т л я , вийду з ш кол и на ву­
лицю ,-— по дивлю ся в яр, а там м о ї щ асливі о д н о ­
л ітки гр аю ться со бі на со л о м і ко л о кл уні й не зн а ­
ю ть, щ о є на світі і д я к, і ш кола. Д и в л ю ся , б ул о , на
них та й д у м а ю : ч о го ж я такий безталанний, нащ о
м ене, се р д е ш н о го , м учать над о ц и м п р о кл я ти м
буква ре м ? І, м ахнувш и р у к о ю , д а м драла ч ер ез
цвинтар у яр, д о о тих щ асливих на ясну, теплу со­
л о м у ; і т іл ь ко щ о п о чн у, бул о, вовтузитись у с о ­
л о м і, я к ідуть два »псалтирники«, беруть м ене,
раба Б о ж о го , за р у к и й ве ртаю ть »вспять«, себто
ведуть д о ш ко л и . А в ш ко л і, са м і з д о р о в і знаєте,
щ о р об л ять з н аш им б р а то м ш к о л я р е м за втечу.
С о в ги р -сл іп и й (сл іпим й о го звали за те, щ о
він був т іл ь ко з и з о о ки й , а не сліпий) був у н аш ом у
селі д я ч к о м , — не те щ о б стихарним , с п р а в ж н ім
д я ч к о м , а так со б і — п р и б л у д о ю . П о п е р е д н и к
й о го , Н и ч и п ір Х м ара, те ж був у нас нестиха рни м д я ­
к о м ; тіл ь ко раз я ко сь у титаря на м е д у за н е д уж а в
він у н о ч і, а на р а н о к і вм е р, — Б ог й о го знає, з ч о ­
го . А С о в ги р -сл іп и й трапився тут таки у титаря на
м е д у та й не д о в го д ум а ю ч и , д р у г о ї ж таки нед іл і,
став на кр и л о сі, пр оспіва в с л у ж б у Б о ж у, прочитав
А п о с то л а , та так пр очитав, щ о гр о м а д а та й сам
отець Касіян тіл ь ко пе ре гл ян ул ися, та й го д і. Після
с л у ж б и гр о м а д а пр о го л о си л а с л іп о го С овгира д я­
к о м , і з честю , щ о подобала й о го сану, впр ов а ­
дили й о го д о ш кол и як до сво єї д ід ів щ и н и . Г р о ­
м ад а — великий ч о л о в ік!
О селився він у сво їй ш к о л і, і ш ко л я р і, а м іж
н им и й аз невеликий, піш ли д о н ь о го на н а у ку .
А з себе він був висо кий на зр іс т , ш и р о ко п л е ч и й
і виглядав би, я к с п р а в ж н ій з а п о р о ж е ц ь , ко л и б
не був з и з о о ки й , — бо ж навіть св о ю незаплетену
ко с у носив я ко сь він, н іб и ч уп р и н у.
 11

Вдачі він був більш е с у в о р о ї, н іж л а гід н о ї,

а щ о д о п о тр е б ж иття та взагалі д о ко м ф о р т у , то
був він сущ ий спартанець. А л е м е н і найбільш е не
подобалося в н ь о м у те, щ о, я к настане, бул о, с у б о ­
та, він після ве че р ні й почне нас усіх, я к то звичай­
но буває, го д ува ти б е р е з о в о ю каш ею . Ну, та це
щ е б н іч о го , — нёхай би со б і го д ув а в : м и д о то ї
каш і звикли бул и; але о т де, м о ж н а ска зати, справ­
ж н ій спито« б у в : бє, бул о, а то б і велить леж ати та
не кричати, і, »н е б о р з я с я«, ви р азн о читати
четверту за п о в ід ь ! С пра вж н ій спартанець! Ну, ска­
ж іть , л ю ди д о б р і, чи народився десь на світ такий
ге р о й , щ о б с п о к ій н о влеж ав під р із к а м и та ще
й, » н е б о р з я ся « , читав четверту заповідь? Ні,
гад аю , т а ко ї л ю д ин и зем л я щ е не носила! Як дійде,
бул о, ч е р га д о м ене, то я в ж е не п р о ш у п о м и л у ­
вання, а п р о ш у тіл ько , щ о б він зм и л о се р д и вся на­
д о м н о ю та звелів м ене, субо ти ради свято ї, хоч
т р о ш ки п р и д е р ж а ти . Ін ко ли, б ул о, й зм илується та
звелить п р и д е р ж а ти , але в ж е та к випарить, щ о
кр а щ е б у л о б і не п р осити т о го м и л о се р д я.
М и р п р аху тво єм у, сліпий С о в ги р ю ! Ти, не­
б о р а ч е , і сам не знав, щ о тво рив: так тебе били,
і їй так бив і в п р о сто ті серд е чн ій не д о б а ­
чав у т о м у гр іх а ! М и р пр аху тво єм у, бідолаш ний
б у р л а ко , — м ав ти по вн у р а ц ію !
І о т я, на радість м о ю н е в и м о вн у, скінчив
»М а л б і х«, то б то с кін ч и в псалтир; за звичаєм
поставив б р а т ії ка ш у з ш агам и та, справивш и цей
свящ енний о б р я д » не уко сн е н н о по всім п р е д а н ія м
старини«, д р у го го ' ж таки дня взявся виводити
кр ей д ою п р е м у д р і кр и в у л ь ки на ф арбованій
д о ш ц і, сиріч я в ж е був не якийсь там »псалтир-
ник«, а » ско р о п и се ц ь « .
І от за тієї, м а й ж е щ асл ивої для м ене, д оби
сталася р е ф о р м а ш ко л и : прислали нам з са м о го
Києва сти ха р н о го дяка. С ов ги р -сл іпи й зр а з у почав
був пручатися, та м усів уступитися п е р е д сил о ю
12

з а к о н у і, склавш и всю сво ю м із е р ію до о д н о ї т о р ­

би, за ки н ув її за плечі, в зя в па те р и ц ю в о д н у р у к у ,
а з ш и т о к з си н ьо го паперу з с ко в о р о д и н с ь к и м и
псальм ам и, чи то вірш ам и, в д р у гу , та й п о м а н д р у ­
вав со б і ш укати ін ш о ї ш кол и. А братія м о я по на­
у ц і, »аки о вци о д во вка р озсипаш ася«, так і вони
від н о в о го д яка сти ха р н о го , »зане пяниця бі, паче
всіх пяниць на світі«. Т я ж ко п р оти р о ж н а пе рти ;
і я, найтерпеливіш ий з бр атії, н ареш ті взяв своє
знарядД я — таб лицю , п е р о , калам ар з к р е й д о ю —
і піш о в со б і з м и р о м д о д о м у , »дивяся б ив ш е м у« .
З т о го часу починається до вга н изка н ай сум -
ніш их, найбільш б е зр а д існ и х м о їх с п о м и н ів. Н еза­
б а р о м ум и р а є м ати, ба тько ж ен иться з м о л о д о ю
в д о в о ю та б ере з нею троє дітей за м ість посагу.
Х то бачив хоч зд а л ека м а ч уху й так званих зве -
денят, той, значить, бачив п е кл о в най о ги д л и в і-
ш о м у й о го т р ію м ф і. Не м инало го д ин и без сліз та
б ій ки м іж нами, д іть м и , і не м инало го д и н и без
сварки й лайки іп о м іж б а ть ко м та м а ч у х о ю ; м а ­
чуха о со б л и во ненавиділа м ене, м аб уть за те, щ о
я часто лупц ю ва в її к в о л о го С тепанка. Т ого ж таки
р о к у восени б а тько поїхав за чим сь д о Києва, в д о ­
р о з і за н е д уж а в та, по вер н увш ись д о д о м у , н езаба­
р ом і помер.
Після см ер ти батька од ин із багатьох м о їх
д я д ь ків , — » щ о б вивести си р о ту в лю ди«, я к він
казав, — за п р о п о н ува в м ен і, за »я с т в і є і п и -
т і є«, пасти вл ітку стадо свиней, а з и м о ю п о м а ­
гати й о го найм ито ві в го с п о д а р с тв і; та я собі інш у
д о л ю вибрав.
Взявш и сво ю таб лицю , ка ла м ар та псалтир,
п іш о в я д о п я н о го сти ха р н о го дячка в ш к о л у та
й оселився в н ьо го , я к ш к о л я р -р о б іт н и к. Тут по ­
чинається м о є п р а кти ч н е ж иття. П еребування м о є
в ш ко л і бул о д о сить н е ко м ф о р та б е л ьн е . Д о б р е
щ е, ко л и траплялися на селі п о кій н и ки (про сти
м ене, Го спод и!), тод і м и щ е с я к-т а к перебивалися;
 13

а я к ні, то п р о сто по кіл ь ка днів по спіл ь го л о д у ­

вали: ін о д і ввечері в о з ь м у , бул о, я то р б у , а вчи­
тель в о зь м е в д е сн и ц ю п о сох дебелий, а в ш у й ц ю
со суд скуд ельн ий (не гр еба ли м и й н апо ям и , як
гр уш ев и й квас тощ о ) та й п ід е м о п о -п ід вікн а м и
виспівувати » Б о г о м і з б р а н н у ю «. Ін о д і п р и ­
несе м о таки д е щ о в ш ко л у , а ін о д і й так насухо
пр и й д е м о , тіл ько щ о не го л о д н і.
Я знав мало не ввесь псалтир з пам яті й чи­
тав й о го , як казали м о ї слухачі, »виразно«, себто
го л осно . З ав д яки та ко м у м о є м у » д о суж е ств у« ,
не по хова но в селі ні о д н о го п о кій н и ка , щ о б над
ним не читав я псалтиря. За читання й о го давали
м ені книш і ко п у гр о ш е й , які я віддавав учителеві,
як йо го п р и б у т о к, а він у ж е від щ е д р о т своїх на­
діляв м ене пя*таком на б уб л и ки . І це б ул о о д н е -
єдине д ж е р е л о м о го існування. З таких, м о ж н а
сказати, п о м ір н и х п р и б у т ків не м іг я р о з ко ш у в а т и
та вбиратися так ч е п ур н о , я к то б го д и л ося ш к о ­
ляреві. Х одив я звичайн о в д ір я в ій с ір е н ь кій сви­
тині та завсіди в б р у д н ій с о р о ч ц і, а пр о ш а пку та
р р о ч об о ти й га д ки не б ул о ні вл ітку, ні зи м о ю .
Раз я ко сь дав м е н і яки й сь селянин за читання
псалтиря р е м е н ю на приш ви, але й й о го забрав
у м ен е вчитель, я к св о ю власність.
О й, б а га то -б а га то м іг би я о по вісти п р е ц і­
кавих і навчальних речей на цю тем у, та якось
су м н о о повід а ти.
О та к пролетіли чо ти р и злиденні літа над
м о є ю д и тя ч о ю го л о в о ю .
Д а лі сп о м и н и м о ї п р и б и р а ю ть щ е сум н іш и х
о б р а зів . Д а л е ко , д а л е ко від м о го б ід н о го , від
м о го л ю б о го кр а ю
Б е зъ любви, безъ радости
Ю ность пр о л е т іл а !

Щ о п р а в д а , не пролетіла, а пр опо взл а в з л и ­

д нях, в те м н о ті, в зн евазі. І все це тяглося р ів н о
двадцять літ...
 14

М а н д р у ю ч и по -за м о ж а м и м о го л ю б о го р ід ­
к о г о кр а ю , уявляв я й о го со б і та ки м , я ки м бачив
щ е за дитинства: п р е кр а сн и м , гр а н д іо з н и м , а пр о
зви чаї й о го м ов ча зн и х м е ш ка н ц ів я виробив сво ю
д у м к у , щ о була, звичайно, в га р м о н ії з кр а є в и д о м ;
та м е н і й у го л о в у не впадало, щ о б воно м о гл о
бути ін акш е, а виходить, щ о ін акш е.
По д вад ц ятьо х р о ка х іспитів я трохи вбився
в піря і, звичайно, полетів п р о сто д о р ід н о го гн ізд а .
Н е за б а р о м пе р е д о м н о ю за м и го тіл и давно знані
м е н і б іл е н ь кі хатки, — вони ніби всміхалися з -з а
т е м н о ї зелені.
Чи ж м о ж е бути в отих л ю б и х затиш ка х м іс ц е
зл и д н ям та їх ги д к и м сопутникам ? Ні, бо інакш е
л ю дина була б не л ю д и н о ю , а п р о сто т в а р ю ко ю .
З та ки м с о л о д к и м п е р е ко н а н н я м переїхав я м ал о
не всю Ч е р н ігів щ и н у, нід е не спиняю чись. О д н а че
за м іс т о м К о з е л ь ц е м д о ве л ося м ені зб о чи ти
з п о ш т о в о го ш ляху й б л и ж ч е подивитися на м ій
Едем та навіть вислухати о ц ю с ум н у й правд иву
повість.
М іс т о К о зе л е ц ь с в о їм в и гл я д о м ні в ч о м у
не в ід м ін н е від інш их своїх б р атів, по вітови х у к р а ­
їн сь ки х м іст. В іс т о р ії наш ій К о зе л е ц ь т а к о ж не
грає о с о б л и в о ї р о л і, — та ко ї, я к, н априкл ад, й о го
за д н іп р я н с ь кі товар иш і. Хіба тіл ь ко те, щ о р. 1663
н ед ал е ко звід ти збиралася славетня » Ч о р н а
Р а д а«, після я к о ї Б р ю хо в е ц ь ки й стяв го л о в у
с в о м у с у п е р н и ко в і Я ки м о ві С о м к о в і. О д н е слово,
м іс т е ч ко н ічи м не п р и км е т н е ; та все ж п о д о ­
р о ж н ій , я к щ о тіл ь ко він не спить тод і, я к з м ін я ю т ь
й о м у ко н е й , або не п е р е ку ш у є в пана Тихоновича,
то напевне буд е м илуватися величним х р а м о м Гра­
ц іо з н о ї р а с тр е л ів с ь ко ї а р хіте ктур и , щ о й о го п о ­
ставила Наталя Р о зум иха, р одо начал ьниця д о м у
граф ів Р о зум о в ськи х.
За ш ість ве рсто в о д м іста К о зе л ь ц я , в селі
Л е м е ш а х, в у б о гій хаті на сво л о ц і читаєм о: »Сей
 15

до м ъ со ор уд и л а раба Б ож ія Наталія Р о зум иха

р о к у Б о ж о го 1710.« А в а лісті К о зел ьц і у величній
б у д о в і на м а р м у р о в ій д о ш ц і чита єм о: »Сей храм ъ
с о о р уд и л а граф иня Наталія Р азум овская въ 1742
го д у.« Д и вн і о ц і два па м ятн ики тієї са м о ї б у д ів -
н и чо ї!
В К о зе л ь ц і я найняв па ру н е м уд р и х ко н я ч о к
р а з о м із р у д и м ж и д к о м та й поїхав собі путівц е м ,
ку д и мав їхати; було це в м іся ц і вересні. З р а н ку
день був тіл ько сір е н ьки й , а н ад вечір став і м о ­
кр е н ь ки й ; надходила ніч, треба бул о п р о якусь
н о ч івл ю подбати, а по д о р о з і не тіл ько ко р ч м и ,
але й ш и н ку м із е р н о го не ви д ко .
Не д о їж ж а ю ч и Т руб еж а , чи то, п о -м іс ц е в о м у ,
Трубайла, по ка за ло ся нам на ко с о го р і село; п ід ­
'їзд и м о б л и ж ч е , — таки справді село, тіл ь ко п о ­
го р іл е , і на ч о р н ій вулиці ж и в о ї д уш і не ви д ко . А по
той б ік Трубайла, за гр е б л е ю , побачили м и білі
хатки м іж ве р б а м и та м іж садам и, щ о в ж е почина­
ли ж о в тіти . П р оїхали м и гр е б л е ю по вз два гу р ­
ко тл и ві м лини й опинились у в е л и ко м у ко з а ч о м у
селі. Чисті великі хати й неро звал ен і стіни свідчили
п р о д о б р о б у т м е ш ка н ц ів . А л е найбільш е м е н і с п о ­
добалася св о їм м и л и м в и гл я д о м перш а від ца­
р ини хата, і я виріш ив просити там пр и тул ку на ніч.
М р я ч и л о таки Д обре, а го с п о д а р ц іє ї пр ивітно
в с м іх н е н о ї хати б а й д у ж е стоїть со б і, сперш ись на
тин, у н о в о м у к о ж у с і, кур и ть к о р о т е н ь ку л ю л ьку
та, всм іха ю ч и сь, дивиться, я к й о го у л ю б л е н ц і-к р у -
т о р о г і воли п о л о в ії з Н асолодою с м а к у ю т ь на го ­
р о д і капусту.
— Ч о го ж ти стоїш , н е д о л ю д е старий, та ди­
виш ся, я к худ о б а д о б р о нівечить? Ч о м у ти не за­
ж е н е ш її в заго р од у?
— Я її трид ц ять літ заганяв, нехай тепер інш і
за га н яю ть, — о д п о в ів го с п о д а р ц іл к о м б а й д у ж е
й далі кур и в со б і л ю л ьку.
— О й , Б о ж е ж м ій із т о б о ю ! — зн о в с к р и к ­
16

нула го сп о д и н я — та ти хо чб и к о ж у х а ски н ув , ба­

чиш, д о щ іде!
— Так щ о ж , нехай собі йде з Б о го м !
— Я к то » щ о ж«? К о ж у х ізн ів е ч и ш !
— Так щ о ж , хай собі н іве чу, — в м е н е д р у ­
гий є.
— Х оч к іл о к на голові теш и, а він все своє
провадить, — сказала го сп о д и н я й по бігл а вига­
няти х у д о б у з го р о д у . Г о спод а р подивився їй
ус л ід і са м о за д о в о л е н о всм іхнувся. М е н і д у ж е
сподоб ався цей й о го суто у кр а їн с ь к и й ви б ри к,
і я, висунувш ись з б р и ч ки , привітав го с п о д а р я
з д о б р и м ве ч о р о м . На те він о д п о в ів :
— Д о б р и в е ч ір і вам , л ю д и д о б р і! А чи дале­
ко Б ог провадить? — додав він, н ад іваю чи ш а п ку.
— Та нед ал е ко , а все таки с ь о го д н і не д о їд е ­
м о , — сказав я, вилазячи з б р и ч ки , і н е в ід р а зу
д о д ав:
— А чи не м о ж н а б у вас, д я д е ч ку , п ід н о ч у ­
вати?
Ч о м у не м ож на? М о ж н а ! Б о ж е , б л а го с л о ­
ви ! Хата в нас чимала, а м и д о б р и м л ю д я м раді.
З тим и словам и відчинив він ворота, і б р и чка
всунулась у д в ір .
— П р о си м о п о к о р н о д о го сп о д и , — сказав
м е н і го сп о д а р , ко л и я ввійш ов у д в ір , і знати бул о,
щ о він силкується вим о вл яти слова на м о с к о в ­
ський лад.
Я вв ійш ов д о хати. В ній б у л о м а й ж е те м н о ,
та все ж м о ж н а б у л о д одивитись, щ о хата була
п р о сто р а й чиста.
— П р о си м о п о ко р н о , садовітесь, — го в о р и в
го с п о д а р , у к а з у ю ч и ,на лаву, — а я ти м ча с о м с ка ­
ж у сво їй старій, щ о б щ р н е б уд ь нам засвітила, —
до д а в він, вихо дячи з хати.
За хвилину ввійш ла д о хати стара ж ін к а
з с в іч ко ю , поставила ї ї на стіл, сама по во л і в ід і­
йшла д о дверей і, склавш и р у к и на гр у д я х , м о в ч к и
 17

стала. Вона була в чистому о ч іп к у й у н ім е ц ь кій

с у к н і, ід о м е н е чим ало здивувало. Я ки м чином ,
п о д у м а в я, опинилось таке явищ е в селянській ха­
ті? Н е за б а р о м за стар ою ввійш ов д о хати й го с п о ­
д а р , несучи на р у ка х дитину, щ о в н ьо го плакала,
але, побачивш и ста р е н ь ку, стулила гу б о н ь к и
і, у с м іх а ю ч и сь , пр остягла д о н е ї св о ї м а л ю с ін ь кі
р ученята.
— В озьм и й о го , М и ки тів н о , д о себе, ска­
зав го с п о д а р , о д д а ю ч и дитину старій.
— Бач, в о н о м у ж и к а б о їть ся; ска за н о — кн я ­
ж а , — додав він, гладячи дитину п о го л о в і своєю
ко щ а в о ю й ш и р о к о ю р у к о ю .
У м ене в киш ен і були ц у к е р к и . Треба ска ­
зати, я той п р о д у к т за в ж д и м ав у киш ен і за м о їх
п о д о р о ж ів по> У к р а їн і, бо н іч и м не м о ж н а так
ш в и д ко п ід д о б р и ти с ь д о м о го п о х м у р о го зе м л я ­
ка, я к л а ско ю д о й о го д итини; і я часто й не бе з
п о ж и т к у брався ц іє ї та кти ки . Я дав дитині ц у ке р ка .
В о н о спе рш у п о д ивил о ся на м е н е с в о їм и незви ­
чайно ве л иким и о чим а, п о тім м о в ч ки взяло ц у ­
ке р ка і, усм іха ю чи сь , с ун ул о й о го д о сво їх р о ж е ­
вих гу б о к.
Тут я м іг б л и ж ч е гл ян ути на дитину й на ба­
б у с ю . С таренька здалася м е н і ж и в о ю ка р ти н о ю
Ж е р а р д а Д о у , а дитина була сущ ий хе р уви м . М ен е
вразила ця чиста, тон ка краса дитини; очі м о ї спи­
нились на п р е к р а с н о м у ство р ін н і. Стара віднесла
д и ти н у геть на б ік і перехристила, — м аб уть, від
л и х о го о ка , а го с п о д а р п ід ій ш о в д о м е н е й ска ­
зав:
— А що? Х іба ж не правд а, хіба ж не панська
дитина?
— П р екра сн а дитина, — від по вів я й подав
ди ти ні щ е о д н о го ц у ке р ка .
Го спода р б ув п о м ітн о зад овол е н ий м о їм и го ­
стин цям и; він п ід ій ш о в д о б а бусі й ска зав: — С ка­
ж и м о їй старій, чи не знайд е вона там чого сь нам
2
18

під ве че р яти, та м о ж е , ко ли на буд е лиха, то й теє...

по ч ар ці... до гад уєте сь, М икитівно?
— М и, д с б р о д ію , лю ди п р о сті, — сказав він,
зве рта ю чись д о м е н е — у нас нем а н іч о го т а к о го
с о л о д к о го , ні т о го чаю , н и ж е т о го ц у к р у , а так
с о бі, п о -п р о с т о м у .
Бабуся вийшла з хати, а він, з д и ти н о ю на
р у ка х, під ійш о в д о м ене й п р о м о в и в :
— О т тепе р подивіться на й о го , д о б р о д ію !
П равда, — хорош е? С ка зан о — кн я ж а .
— Та я к ж е це опинилась у вас кн я ж а дити­
на? Р о зка ж іть м е н і, Бога ради, — спитав я, д и в у ю ­
чись»
— Нехай вам, д о б р о д ію , М и ки тівн а р о з к а ж е ,
бо тут, не вам ка ж у ч и , була сущ а ку м е д ія ; ви ба­
чили отам , за Т руб айл о м , п о го р іл е село?
■— Бачив, — о д п о в ів я.
— Так д о б р е , щ о бачили. О те сам е село на­
л е ж а л о колись м а те р і ц ь о го дитяти, та й в и го р іл о ,
а вона, й о го мати... та я не р о з к а ж у вам, я к воно
там в и го р іл о , м е н е тод і й д о м а не б ул о, то' я й не
бачив; нехай М и ки тів н а сама р о з к а ж е : вона бачи­
ла, то й знає, я к во н о діялось.
Т им ча сом стара ввійш ла д о хати й по вер х
кил им а накрила стіл чистою б іл о ю ска те р ти н о ю ,
дістала з полиці в о с ь м и ку т н ю р о зм а л ь о в а н у пляш ­
ку з го р іл к о ю та ч а р ку й поставила на стіл; п о тім
на д е ре вян ій тар іл ц і, те ж р о зм а л ьо в а н ій , п р и ­
несла н а кр а я н о го ш м а то ч ка м и чабака й паляницю .
І все ц е вона з р о б и л а 'ти х о , п о в а го м — так, щ о, д и ­
влячись на неї, м о ж н а бул о напевне сказати, щ о
вона виросла й постарілася не в селянській хаті.
Після т о го взяла вона на р у к и дитину й відійш ла
н а б ік, а го сп о д а р сказав д о неї:
— М и ки т ів н о , як по кл а д е ш дитину спати, то
зайди до нас, нам треба б у д е розпитати в тебе
д е щ о . Та ска ж и там м о їй старій, нехай нам ве че р ю
го тує, та не га л уш ки, або ку л іш , — бачите, щ о
в нас ч у ж і лю ди.
 19

С таренька вийшла з хати, а він усл ід їй додав:

— Зайдіть ж е до нас, М и ки т ів н о , я« уп о р а ­
єтесь.
— Д о б р е , зайд у, — одповіл а вона з сіней.
Випивши по о д н ій, а п о тім і по д р у гій , го с п о ­
дар м ій став більш ба л а кучи й ; він так р о з го в о ­
рився, щ о, сам то го не п о м іч а ю ч и , о повів м е н і цілу
с в о ю б іо гр а ф ію ; о п о вів м е н і м іж інш им , я к він, ще
б увш и п а р у б ко м , був у п о го н ц я х п ід ф р а н ц у з о м
і вернувся з Н ім е ччин и го л и й -го л ісе н ь ки й , з о д н и м
б а т о го м у р у ка х , і я к п о тім піш о в до пана в найм и
та я к далі п р а ц е ю й р о з у м о м зба гатів і з б е з д о м ­
н о го сироти-на йм ита став п е рш им го с п о д а р е м
у селі. О дн е слово, за го д и н у часу я, не р о з п и т у ­
ю чись, довідався п р о всю й о го н а йін тим н іш у істо­
р ію . А л е щ о м е н і найбільш е в н ь о м у сподоб алось,
це те, щ о він, о п о в ід а ю ч и сво ю звичайну іс то р ію ,
за ки д а в я ко с ь м и м о х ід ь і п р о свої ге р о й с ь кі по ­
д в и ги без у с я к о ї га д ки про те, щ о в них є щ ось
надзвичайне.
А ти м ч а со м старенька принесла нам ве че р ю
й сама з нам и повечеряла. Після вечері го сп о д а р ,
по м о л и вш ись Б огу, зве рнувся д о ста р о ї і сказав:
— Тепер, М и ки т ів н о , р о з к а ж іт ь нам п р о свою
кн я ги н ю , я к во но там у вас д іял о сь; н аса м пер е д —
дод ав він — наточіть нам у кухо л ь сливянки; воно,
знаєте, веселіш е б уд е слухати.
За пять хвилин старенька вернулася д о хати
з чим а л им ш кл я н и м гл е ч и ко м у р у ка х ; поставивш и
йото на стіл, сама вона сіла на лаву і, тро хи п о м о в ­
чавш и, п р о м о ви л а , зід хн ув ш и :
— П ро це безталання, С тепановичу, п р о цю
т я ж к у г ір к у д о л ю я готова щ од ня , щ о го д и н и о п о ­
відати в сь о м у світові, щ о б цілий світ знав п р о ті
с льози гір к і та криваві та щ о б карався ним и. —
І старенька тихо заплакала.
М и випили по чар ці сливянки, а старенька,
втерш и сл ьози, почала так:
20

— Не в м ію сказати, с кіл ь ки т о м у м и н у л о літ,

але це сталося д а вно, щ е д о ф р а н ц уза ; я була
тод і щ е о та ко ю стр и го ю , ко л и п о кій н и й Д е м я н
Ф е д о р о в и ч , царство їм небесне, прийш ли з -п ід
ф ра н ц уза . Вони служ или в я кихсь ко з а к а х , а
в я ки х саме, не в м ію вам сказати; зн аю тіл ь ко , щ о
в ко за ка х , і більш е н іч о го . Тата св о го , Ф е д о р а Пав­
ловича, царство й о м у небесне, вони не застали
ж и в о го . О гл яд ів ш ись д о м а біля го спод а рства, по ­
ладили, щ о треба було поладити, а щ о не треба,
то й так зоставили; тод і ж вони поставили й два
вітр я ки , — оті, щ о на го р і стоять, — вони тіл ько
й зац іл іл и з у с ь о го д о б р а . П оставили в ітр я ки та
й зад ум ал и свататись; висватали вони а ж за
О с т р о м у я ко го с ь С олонини Кате р ин у Л у кія н ів н у .
О то ж навесні засватались, а після п е р ш о ї П ре­
ч исто ї й повінчалися. І п ів р о к у не був нар е че н им ,
го л у б ч и к м ій ! Після весілля й м ене взяли до
д в о р у , в п о к о ї. Д о в го я плакала й нудилась за
с в о їм и , а п о тім і звикла, я к більш а під р осл а . На
д р у ги й чи на тре тій р ік — здається, на третій —
дав їм Бог д итин у; назвали її К а те р и н о ю , а м ене
Приставили до неї за н ян ьку. З т о ї по ри й д о т о го
л ю т о го часу не розлучал ась я з м о є ю безталан­
н и це ю ані на о д н у го д и н у, — у м ен е на очах ви­
росла й з а м іж піш ла, і...
— Та го д і вам плакати, М и ки т ів н о ! — п р о ­
м ов ив го сп о д а р із сп івч уття м — на все те воля
Б ож а, сльоза м и тіл ь ко Бога гнівите...
С таренька, тро хи по м о вчав ш и, вела м о в у
далі:
— А який го с п о д а р ! Який пан д о б р и й ! Д уш а
яка праведна була! І все в нівець піш ло. О то,
б ул о, н е б іж ч и к Катеринич п р и їд е до нас із Києва
та тіл ько дивується; а вж е , м о ж н а сказати, Кате­
ринич д у р н о н ік о го не похвал ить! Та, пр авд у ка ­
ж у ч и , бул о ч о м у й подивуватися. Село — всього
на все с о р о к хат, а подивилися б ви, ч о го в ц ь о м у
 21

селі не б ул о! І стави, і м лини, і пасіки, і винниця,

і б р о за р , і худ о б и р із н о ї; а в ко м о р а х — і, Г о спо ­
д и !... хіба щ о пташ иного м ол ока б р акува л о, а то
все було. А на селі — то л ю б о й вул иц ею пройти.
Х ати чисті, б іл і; здавалося, щ о на н а ш о м у х у то р і
вічна ве лико дня субота, — лю ди ходять со б і ву­
л и ц ею або сидять п о -п ід хатами взуті, вд ягне ні,
діти б іга ю ть по вулиці в б іл е н ьки х с о р о ч е ч ка х ,
м о в ян го л ятка Б о ж ії. Гай-гай! І де це воно п о д і-
ло'ся? Щ о п р а в д а , і Катерина Л у кія н ів н а була ха­
зяй ка , та все ж не те, щ о він сам. О то, б ул о, щ о
Б о ж о ї неділі чи на свято я ке зап ро сять н е б іж ч и ка
отц я К у п р ія н а на »О т ч е н а ш« та й виставлять
дванадцять ка р а ф о к, і все з р ізн и м и н астоянкам и,
а отець К у п р ія н , царство їм небесне, після »О т-
ч е н а ш а« випю ть, бувало, з к о ж н о ї ка р а ф ки по
ч а р ц і, та як д ій д уть у ж е д о о ста нньо ї, то й с ка ­
ж у т ь : »О це так до бр а го р іл к а ! О ц ю й пи ти м е м о .«
А п р а вд у ка ж у ч и , всі го р іл ки були о д н а ко в о
д о б р і, та він, н е б іж ч и к, такий у ж е чудний був, л ю ­
бив часом , царство й о м у небесне, й п о ж а ртувати .
— Ч уд ний, чудний таки був н е б іж ч и к, — п р и ­
такнув го сп о д а р , наливаю чи в ч а р ку сливянки, —
а щ о б , сказати, п я н о го , та к я й о го н іко л и не ба­
чив: Бог й о го знає, чи то в ж е натуру таку д о б р у
Б ог дає л ю д и н і, чи ч о л о в ік у ж е сам п р и сп о со ­
биться, — не зн аю . А щ о, М и ки т ів н о , я кб и й ви
з нам и ч а р о ч ку сливянки випили? воно м о ж е б
і по легш ало !
С таренька від м о ви л а сь о д сливянки і, трохи
по м о вч а в ш и , оповідала далі:
— Ка те р ині Д е м я н ів н і піш ов у ж е д р у ги й го -
д о ч о к ; я к вона вперш е сама на н оги стала, я пр и ­
вела її за р у ч е н ь ку д о вітальні, де вони зр а н ку
чай пили. Г о сп о д и ! Щ о то за р а д о щ і були, і ска­
зати не м о ж н а ! Катерина Л у кія н ів н а взяла її на
р у к и і, поцілува вш и, так і сказала, щ о ні за к о го
в світі не віддасть ї ї з а м іж , я к тіл ько за кн я зя чи
22

Генерала я ко го ,.. О х -о х ! Так во н о й сталося на

наше б е зго л о вя . А я кі л ю д и сваталися! Так ні, —
дай їй князя або ґенерала... О т тоб і й кн я зь !...
— Е геж , таки нем а що* ка зати, хо р о ш и й ! —
перебив го сп о д а р — дався він їй, се р д е ш н ій ,
у знаки»
— Почало воно рости, по ча ли її вчити спе рш у
гр а м о ти , а п о тім — і, Господи, ч о го тіл ь ко вони
її не вчили! А ж ш ко д а б ул о дивитися на се рд е ш н у
д и ти н у: і шити, і гаптувати, і прясти, і нитки сука ти ;
а раз яко сь сам таки послав її, се рд е ш н у, навіть
ко р о в и до їти . Було, часом пані накинеться на
н ь о го : » Щ о ти, ка ж е , р о б и ш з б ід н о ю дитиною ?
Х іба м и її для м у ж и к а спо соб им о ?« — » А м о ж е
й за м у ж и к о м доведеться ж и ти , м айб утнє хто
знає?« — ска ж е , бул о, він та й за м о в кн е . А вона
й о м у : »Ти б кр а щ е для неї ф о р те піян и куп и в у К и ­
єві.« Купили й ф ор тепіян и на ко н тр а кта х; п р и в е з пи
з ф ор те піян а м и й учителя: не в м ію сказати, чи то
п о л я к був, чи н ім е ц ь , — не зн а ю , тіл ь ко по -н а -
ш о м у з о в с ім не знав го во р и ти . Було, я к вим овить
слово, так слухаєш і тіл ько р е го че ш ся . О т він її за
р ік чи два навчив грати на тих ф ор тепіяна х: та вж е,
бул о, я к заграє м о я л е б ід о н ь ка , так тіл ько сидиш ,
слухаєш , слухаєш та й заплачеш , а вона в о зь м е
та й п е р е м ін и ть пісн ю , та я к утне » Г о р л и ц і«
а бо » М е т е л и ц і « ! Гріш ила я, гріш ная, — не
вте рпл ю , бул о, та я к в о зьм уся в б о ки , та й піду,
та я к п ід у ! С ама підло га під н о га м и вгинається,
а вона грає, б ул о, та р е го че ться . Раз я ко сь і з а ­
стала нас пані та я к гу кн е на нас: »Ти — ка ж е — щ о
робиш ? Хіба ц ь о го тебе вчили грати? Т ілько стру-
м ен т псуєш св о їм и м у ж и ц ь к и м и п існ я м и ! А ти,
ц и н д р е ! не знаєш , де ко р о в и д оять, — так зна­
тим еш .« Я звісн о , перелякалась, стала с о б і в к у ­
т о ч ку та й стою , наче м ен е й у хаті немає.
— А ви, М и ки т ів н о , нід е правди сховать,
були таки колись д о б р е д зи н д з ю р и с т і, — сказав
го с п о д а р , наливаю чи ч а р ку сливянки.
 23

— П рости м ене, Го спо д и ! С казано, м о л о ­

д о щ і, а з а м о л о д у ч о го не буває. А , б ул о, м оя
пташ ечка К атруся з о в с ім виросла, то, я к тіл ько
пани по л ягаю ть спати після ве че р і, м и й вийде м о
ти хе н ь ко в сад, гул яєм о , до с а м о го світу гул яєм о.
А м іс я ц ь так то б і й світить, неначе вдень; а вона
щ е, було, в о зь м е та заспіває: »О й, н е х о д и ,
Г р и ц ю , т а н а в е ч о р н и ц і « -— тихо, тихо
та с о л о д к о , так би, здається, усе й слухала ї ї та
слухала а ж д о са м о го світу.
— П ам ятаю , д о б р е па м ята ю , — перебив
го с п о д а р — раз ід у я вночі ко л о ва ш о го саду,
т іл ь ко -н о ч у ю — щ ось співає, але не »Г р и ц я«,
а я ко їс ь ін ш о ї п існ і; я спинився і так пр осто яв,
м о в п р и кути й до тину, а ж д о с а м о го б іл о го дня:
нем а щ о казати, пр е га р н о б ул о слухати, я к вона,
бул о, заспіває.
— А вр ан ц і, чи спала, чи не спала, стре пе ­
неться, м о в пташ ка, та й зн о в у весела, і ніхто,
о п р іч м ене, не знає, щ о вночі діялось. Еге, от щ о
щ е я м ал о була не забула: є тут, л ю б і м о ї, неда­
л е ко від н а ш о го села, на Трубайлі, хутір м айора
Я чн о го, — ви й о го , С тепановичу, знаєте, с а м о го
м айора? Він і тепер щ е, д я кува ти Б огу, зд о р о в
пр ож и ва є... А щ о за го с п о д а р , — так і н е б іж ч и ­
ко в і н аш ом у, Д е м я н о в і Ф е д о р о в и ч у , не уступить.
Щ о п р а в д а , в н ь о го на все десять хат на хуто р і,
але зате й хати, але й л ю д и ! Щ о не хата, то й сім я
д уш у десять. З вісн е д іл о , в д о б р і та в р о з ко ш а х
ж и в у т ь ; а в с а м о го м а й о р а став очок, м л и н о ч о к,
с а д о ч о к, а д о м о ч о к , м ов та писанка: чистенький,
біл е н ьки й , тіл ь ко дивись та м илуйся на н ьо го !
А щ о ж було б, я кб и в н ь о го щ е й го сп о д и н я була
ж и в а ! а то він са м за всіх го сп о д а р ю є . Щ о п р а вд а ,
був у н ьо го си н о к, але щ о то?! Щ е , м о ж н а сказати,
дитина^ та й те не на очах р о сл о , а б ул о десь
у ш кол а х, — не знаю , чи в Києві, чи в Н іж е н і.
— А бул и вони з наш им н е б іж ч и к о м великі
24

приятелі. Було, або наш у н ьо го , або він у на­

ш о го , — ш м атка хліба не зїд я т ь н а р ізн о , усе
в ку п і. На свята п р и їзд и в д о н ь о го го стю ва ти й син
й о го з ш ко л и , та т іл ь ко й слава, щ о п р и їз д и в до
батька, а в нас, б ул о, і д н ю є, і ночує, все, бул о,
з м о є ю К а тр усе ю , — і в полі, і в са д ку, і в п о ­
ко я х : о д н е бе з о д н о го н іку д и ; я к я, бул о, дивлю ся
на них та й д у м а ю : о т виросте па ро чка, надиво!
Вони п р о сто од н е для о д н о го на світ Б ож ий н а р о ­
дилися. Так дум а в і м а й о р , так дум а в і наш Д е м я н
Ф е д о р о в и ч , а за дітей і го в о р и ти нема щ о ; всі так
дум а ли, та не та к дум ала Катерина Л укія н ів н а ,
Вона спала й бачила с в о їм зя т е м або' кн я зя , або
Генерала, а п р о інш их і д ум а ти не хотіла! Було,
як пр и й д е й о м у, се р д е ш н о м у , час вируш ати до
ш кол и, то Катруся м о я в ж е за ти ж д е н ь починає
плакати, а ко ли він зо в с ім у ж е від'їде, так вона
п р о сто л я ж е в л іж к о й д о в го після т о го не їсть
н іч о гіс ін ь к о й не пє. Го'сподь ї ї знає, чи м вона
й ж и ва була.
— Так то вони, м о ї го л уб ята , росли та й ви­
р осл и в к у п і та й п о ко хал ися со б і, се р д е ш н і, на
своє б е зго л о в я , Го спо д и ! Я в ж е в д о м о в и н у д и ­
влю ся, а я к зга д а ю за них, м о їх пташ ен ято к, так
ніби з н о в у м о л о д ію . Було, в ж е саме п е р е д тим ,
я к їм треба б у л о р о зл уч а ти ся , зій д уться собі
в с а д ку , стануть десь п ід л и п о ю чи під б е р е с то м ,
о б ій м у ть с я , п о ц іл ую ть ся Й ДО'ВГО-ДОВГО дивляться
о д н е о д н о м у в о чі, а сльози в о б о х із очей, так
наче перли, ко тяться. М аб уть, о дчували вони, щ о
не дадуть їм ж и ти о д н е для о д н о го .
— О т він у ж е й скін ч и в св о ю ш ко л у . Н е­
б іж ч и к Губернатор Катеринич узя с й о го д о себе
в К и їв і приділив д о я ко їс ь там палати, тіл ь ко не
в м ію вам сказати, д о ч о го він пр иділив й о го в тій
палаті. П е ре був він р ік у тій палаті, а на д р у ги й
п р и їз д и в до нас у го сті та й давай сватати м о ю
К а тр усю . Д е м я н Ф е д о р о в и ч , царство й о м у не­
бесне, таки з р а з у зго д и л и сь і ка ж у т ь , щ о к р а ­
 25

щ о го ч о л о в іка наш ій К а тр усі не знайти й за м о ­

р ям и . І правд у казали. Та щ о ж? Сама — не Кат­
р уся сама, Б о ж е б о р о н и , а сама Катерина Л у к ія -
нівна — уперлася р у ка м и й нога м и. »Як? — кри­
чить, бул о — щ о б я сво ю єд ин у д о ч к у віддала за
я ко го с ь хуторянина, за гр ечко сія? Ні, кр а щ е в д о ­
м о в и н у її по кл а д у, а н іж п о б а чу її, м о ю л ю б у Кат­
р у с ю , на х у то р і Я чного! Щ о вона там робитим е?
Ги н д и ки годувати? Гуси заганяти? Ні! Не для того
я її на світ п о ро д ил а , не для хутора Я чно го я її
виховувала...« Н акричиться, бул о, і зам кн еться на
цілий день у сво єм у п о к о ї. А пан сам ко л о неї
і так, і сяк... Ні, хоч і не п ід хо д ь, — все своє п р о ­
вадить: кн язя або Генерала, та й го д і. Н е б іж ч и к
Д е м я н Ф е д о р о в и ч хотів був у ж е без її волі п е р е ­
вінчати їх. та, м аб уть. Бог не судив й о м у це д о б р е
д іл о зр о б и ти . На Р іздво він, по вер нувш ися з Ко-
зел ьц я, за н е д уж а в , а на С е р е д о хр е сн ій і Богу
д у ш у віддав.
— Г о сп о д и ! Щ е й тепе р згад ати страш но!
Як він її в ж е на с м е р тн ій постелі просив, щ об не
віддавала К а тр усі ні за кн я зя , ні за генерала,
а щ о б віддала ї ї за м о л о д о го Я чного, чи за ко го
ін ш о го , аби тіл ь ко за р ів н ю сво ю . Ні, таки поста­
вила на сво єм у.
Наче за гр іх , саме в чистий четвер вступила
вК о зе л е ц ь д р а гу н ія та й закватирувала по х у то ­
рах та по селах на ціле літо. А л е ж і д р а гун ія то
бул а! Бодай вона н іко л и до нас не верталася! Ой,
далася ж вона в зн аки, ота клята д р а гу н ія ! Не одна
ч о р н о б р и в ка вмилася сл ьоза м и, п р о в о ж а ю ч и оту
ір о д о в у д р а гу н ію ! У с а м о м у тіл ько н а ш о м у селі
зосталися чотири п о кр и т ки , а с кіл ь ки в О гла ві, чи
то в Гоголеві? Там, м абуть, і не зчислити!
— Горе нам , го р е нам з тими д р а гу н а м и ! —
п р о м о в и в го с п о д а р , наливаю чи ч а р ку сливянки.
— Щ е й тепер страш но згадати, — го в о ­
рила далі старенька. — Раз я ко сь си д и м о м и над­
ве чір усі тро є в вітальні; я, здається, ка р п е тки
26

плела, Катерина Л укія н ів н а сиділа так, а Катруся

к н и ж к у читала, та та ку ж а л існ у, щ о я тр о х и -тр о х и
на заплакала: п р о я ко го с ь з а п о р о ж ц я К и р ш у , чи
п р о Ю р ія , д о б р е не зга д а ю , а т іл ь ко щ о д у ж е ж а ­
л існу, О т у ж е дочиталася вона, м о я р и б о н ь ка , я к
т о го Ю р ія -з а п о р о ж ц я закували в кайдани й д о вяз-
ниці посадовили, а ж гул ь к, д и ви м о ся — вход ить до
кім н а ти д р а гу н : височезний, вусатий, а лика, не­
наче р еш е то — гл а д ка та червона, здавалося, ч е р ­
воніш а за к о м ір , приш итий у н ь о го на м у н д у р і.
>;Я — ка ж е — такий і такий, кн я зь М о р д а ти й «
а я со бі д у м а ю : »м и сам і б а чи м о , щ о ти м о р д а ­
тий!« — »Я — ка ж е — к у п у ю овес і сіно, чи немає
в вас на продаж ?« — »Є, — ка ж е Катерина Л у к ія ­
нівна — п р о ш у сідати.« О т він собі й сів, а м и з Ка­
тр у с е ю піш ли д о д р у г о ї хати до читува ти к н и ж к у .
Т іл ь ко щ о почала вона читати, а ж іде Катерина
Л у кія н ів н а та й к а ж е : »О т то б і, К а тр усю , й с у ж е ­
ний твій.« М и я к сиділи, так і за в м е р л и ! Як там
воно сталося в них то го н е щ а сл иво го вечора та я к
він сватався, м и н іч о го не знал и; тіл ько з т о го са­
м о го вечора кн я зь почав д о нас їзд и ти щ о Бо­
ж о г о дня і рано, й ве чір . А м о л о д о го Я чн о го, як
п р и їд е , бувало, з Києва, і у д в ір не пуска л и ; х о ­
дить, б ул о, по -за са д ом та плаче, а м и, дивлячись
на н ь о го , і со б і в сльози. Та щ о т а м ,— не д о п о ­
м о гл и і сльози, а н і-н і! Катерина Л у кія н ів н а таки
поставила на с в о м у : саме за р ік після см е р ти Д е -
м яна Ф е д о р о в и ч а , на В е л и ко д н іх Святах п р осва ­
тала вона за кн я зя м о ю К а тр у с ю безталанну.
— І таки м о ж н а сказати, щ о безтал анна!
З у с ь о го д о б р а , з усіх р о з к о ш ів тіл ько й зо ста ­
лося, щ о два в ітр я ки , та й сама щ е, Б ог знає, чи
ви ж иве , — п р о м о в и в ніби сам п р о себе го с п о д а р ,
наливаю чи ч а р ку сливянки.
— А ось я к бул о, С тепа н ов ичу! На П р о в ід ­
н о м у ти ж н і їх і перевінчали. Плакала во н а, пла­
кала, м о я безталанниця, та щ о з т о го ! М аб уть,
гака була воля Го спод н я, — не вм олила вона
 27

Й о го , м и л о с е р д н о го ; м аб уть, Господь Бог к о го

л ю б и ть, то го й карає. Д р у г о г о дня після ш л ю бу
пе ре їхав він до нас з К о зе л ь ц я , а з ним і д е н ьщ и к
й о го Яш ка, такий бр уд н и й , о б ірв ан ий, те ж приїхав.
Гілько й д о б р а бул о в них, щ о величезний білий
со бака куч е р я в и й , ю хто вий зелений кисе т та
до вга лю л ька. О'т з то го дня й піш ло нове го с п о ­
д а рю ва н ня.
На то м у слові стара спинилася, пом овчала
ір о х и і, пере хре стивш ись, за го во р и л а з н о в у :
— Го спод и, пр ости м ене, н е п р о щ е н н у гр іш ­
н и ц ю ! За щ о я о с у ж у ю ч о л о віка , щ о н іч о го м ені
л и х о го не зробив? А л е я к п о д у м а ю , то він і м ені
га ки багато лиха наробив. Він, прости й о м у, Вла­
д и к о м и л о се р д н и й , — тут старенька зн о в у пере-
христилась — він, д у ш о гу б , занапастив м ій єди­
ний ска р б , м о ю о д н у-є д и н у л ю б о в ! Я н іко л и н і­
к о г о в світі так не лю била, я к полю била її, м о ю
нещ асну, м о ю б е зд о л ь н у К а тр усю . Була в м ен е
одн а-єд ин а рад ість, о д н е -єд и н е с о л о д ке щ астя, —
це побачити її щ асл ивою д р у ж и н о ю . І щ о ж і
С льози, сльози, сльози та ганьба! А все м ати!
всь о м у п р и ч и н о ю була вона, рід на м ати! З аб аг-
лося їй, м овляв, сво ю д о ч к у єдину бачити кн я ги ­
н е ю ! О т тоб і й кн я ги н я ! М илуйся тепе р на сво ю
кн я ги н ю ! М ил уйся тепер на пр е кр а сн е своє село,
на свій сад зел ений, на свій д ім в и со ки й ! М илуйся,
К а те р ин о Л у к ія н ів н о ! М ил уйся на с в о ї хо р о ш і
вчи н ки! Ти, одна ти, все о ц е натворила!
— Та ц у р їй, М и ки т ів н о , не зга д уй те її, не­
хай їй лихо сниться! Р о зка зуй те , щ о там далі буде.
— О х! Я не зн аю , як м е н і й о повід а ти , бо
тут під е таке страш не та ги д ке , щ о гр іх і п о д у ­
м ати, а не те, щ о пе ре ка зувати.
— Р о зка зуй те вж е , М и ки т ів н о , д о кр аю ,
а то не треба б ул о й зачинать, — сказав го спо д а р ,
наливаю чи ч а р ку сливянки й п ід н ося чи ї ї о п о ­
відачці.
28

— С пасибі, С тепановичу, спасибі, я в ж е м о ­

їм и сл ізьм и впилася.
— А не хочете, то як хочете, так м и з д о б ­
р о д іє м випєм о, а ви ти м ча сом р о з ка ж е т е , я к воно
у вас те нове го сп о д а р ю ва н н я почалося, — го в о ­
рив далі го сп о д а р , частую чи м ен е сл и вя н ко ю .
— А почалось ось як, — пр ом о вил а бабуся
і, по м о вчавш и, м ал о не скр и кн у л а :
— Ну, с ка ж іть ж е м ен і, л ю ди д о б р і, ч о го цій
гр іш н и ц і щ е бракувало? Пані на всю гу б у ! В ся ко го
д о б р а в и д и м о -н е в и д и м о , в р о з ко ш а х купалася!
Так н і! М а л о ! Д а йте м ені зятя — кн я зя , а то у м р у ,
як не дасте! Д о б у л а , виторгувала, купила собі
кн я зя , пр ода вш и сво ю єдину д о ч к у . О й, м а те р і,
м ате рі, забуваєте ви, я к ви, дитину р о ж а в ш и ,
страж дал и, — ко ли так деш е во продаєте ди ти ну,
щ о вам так д о р о го о бійш лася!
Стара за м о вкл а , а го сп о д а р ска зав :
— Усе во н о так, М и ки т ів н о , а м и все таки
не зн аєм о , як у вас почалося нове го с п о д а р ю ­
вання.
І вона с п о кій н о оповідала далі:
— А почалося воно, С тепановичу, так, щ о
кн я зь у п о ко я х псяр н ю завів... О т я к почалося
нове го сп о д а р ю ва н н я ... Щ о Б о ж о го дня гульня
та б е н ке ти ; світу Б о ж о го , б ул о , не бачиш за д и ­
м о м від т ю т ю н у , а вж е пр о інш е нема щ о й ка ­
зати. А щ е, бул о, я к по кл и ч е д о себе на п о л ю ­
вання усю сво ю д р а гу н ію з К о зел ьц я, то й не п р и ­
веди, Го спод и! Н аїдуть пяні, б р у д н і, ги д к і такі, щ о
не дай Б о ж е й ув і сні таких побачити! Та щ е к о ­
ж е н в о зь м е собі по д е н ь щ и ку та ко м у ж ги д к о м у ,
як і сам. Та й не день, не два, не три, а цілий т и ж ­
день го стю ю ть . А ч о го вони за той ти ж д е н ь на­
ко ять у д о м і, так м е н і й о по від а ти с о р о м ! С ви-
нинець, сущ ий свининець! Так щ о, було, цілий м і­
сяць після них м и є м о та в и к у р ю є м о . О тут тіл ько
я й довідалась, щ о значить ота д р а гун ія . А Кате­
 29

рина Л у кія н ів н а дивиться на них та тіл ько п о с м і­

хається, та й го д і!
— Но м ин ул о й м іся ц я , як він усе вж е п р и ­
брав до своїх р у к . К л ю чі від скр и н і й льоху були
в то го п о га н о го Яшки, та к щ о, коли ч о го захоче
Катерина Л у кія н ів н а , то треба бул о просити
в Я ш ки. О тут і вона вж е впе рш е й заплакала, тут
і вона в ж е побачила сво го кн я зя таки м , я ки м
йо го треба було м ате рі бачити щ е до ш л ю б у.
А л е ж вона, го р д а , й з н а к у не подавала, щ о все
бачить, А я к пр ийде, було, їй до с кр уту, не в м о гу
стане, вона, хоч і ч ер ез ве л ику силу, а все таки
всм іхається та на ж а р ти все й поверне. А Катруся,
м о я бідна Катруся, сидить, бул о, в св о м у п о к о ї
день і ніч та сльози р іч к о ю розливає... А він —
і це не раз таке траплялося — п р и їд е о п ів н о ч і
з К о зел ьц я пяний, пр ивезе з с о б о ю ж и д а з ц и м ­
балам и, поставить усіх на н о ги : »Танцю йте, — к р и ­
чить — хахлацькі д уш і, а ні, то всіх вас пе р е ­
д у ш у !« М и, бул о, з К а тр усе ю втечем о со б і: вл ітку
в сад, а з и м о ю нераз і в се лян ській хаті ночували.
— М е н і тіл ь ко ось щ о здається ч уд н и м , —
перебив її го сп о д а р — я к ви не догадалися пя-
н о го й о го зад уш ити, а сказали б, щ о вм е р з пе р е ­
п о ю , або п р о сто з го р ів .
— Е! Таке д ум а єте ! Л е гк о воно сказати!...
а гр іх , а страш ний суд, С тепановичу? Ні, нехай
собі вм ирає своєю см е р тю . Го спод ь й о м у — і суд,
і кара, а не м и, гр іш н і.
— Воно н іб и й так, М и ки тів н о , та буває щ е
й ось я к : о д н о м у р о зб и ш а ц і на спо від і в Києві
чернець загадав таку п о ку т у , чи пак е п іт и м ію :
»В озьм и, — ка ж е — н е п р о щ е н н ий гр іш н и ку , два
ка м е н і, зв я ж и їх д о ку п и р е м е н е м -с и р и ц е ю , пе р е ­
кинь через плечі, і ко ли р е м ін ь пе ре рветься, тоді
гр іх и тво ї п р о щ е н і б уд уть.« О т о ж іде він з тим и
ка м е н я м и ч ер ез кл ад о вищ е та й бачить, щ о на сві­
ж ій м о ги л і б л уд н ий син м а тір сво ю пр оклинає. —
зо

»Господи, — ка ж е р о зб и ш а ка — не о д н у д о б р у
л ю д и н у вирядив я на той світ, в и р я ж у я туди
й ц ь о го зл о ч и н ц я -з л о р ік у !« — І як тіл ь ко вбив
й о го, р е м ін ь наче н о ж е м пе р е р іза л о . О т щ о ! —
виразисто до д ав го спо д а р .
— Ну, так щ о ж там у вас п о тім діялось, М и ­
китівно? — сказав він, п р и с о в у ю ч и до себе кухо л ь
з сл и вя н ко ю ,
— О х, д іял о сь, С тепановичу, д ія л о с ь! Співи
та танці, та півн ічн і б е н ке ти, і до то го д о б е н ке т у -
валися, щ о на кін е ц ь зи м и н іч о го бул о й на стіл
поставити. Д р а гу н ія , знаєте, така го л о д н а наїде,
щ о хоч м а к іт р у п о р о ж н ю постав їй на стіл, то й ту
зїсть. Все, щ о не постав, — неначе м іт л о ю з м е ­
туть, а я к, б ул о, не встигн е м о вчас з стол у по суд
забрати, то й п о суд полетить під стіл; ска за н о —
пяні л ю д и ! А сам кн я зь сидить собі за с то л о м га
знай у д о л о н і плещ е та кр и чи ть : ур а! С п е р ш у я не
р о з у м іл а ц ь о го слова та й дум ала, щ о він се р ­
диться та лає св о їх гостей, а виходить — він ті­
ш ився, щ о вони й о го д о б р о пл ю н д рув ал и . О та к
от вони цілу з и м у п р о со д о м и л и та п р о го м о р и л и ,
а навесні д и в и м о ся : наш е поле не зел еніє, — ні
трава, ні ж и т о , ні пш ениця не зе л е н ію ть . М инул и
й З еле н і Свята, а поле чо р н е , наче на н ь о м у ні­
ч о го й не сіяно. Вж е й м ол еб ствували, і воду
в кр и н и ц я х святили, — ні, н іч о го не зій ш л о . Я рину
посіяли, — зе р н о в зе м л і загиб л о ... Л ю д и запла­
кали, худ о б а заревла з го л о д у , а нар е ш ті й со ­
б а ки завили та п о р о зб іга л и сь . І Господь й о го знає,
з в ід к іл я вовки взялися, — вдень і вночі так, бул о,
й хо д ять по селі. О й, бул о го р е , всесвітнє го р е !
А нам бул о го р е п о д вій н е : о д н е — те, щ о лю ди
на селі пухли з го л о д у, здихали, я к ті со б аки , —
без сп о від і, бе з свято го причастя (отець К у п р ія н
і сам з а н е д уж а в ); а д р у ге наш е го р е б ул о те, щ о
наш кн я зь н іч о го ц ь о го не бачить: закличе до себе
сво ю д р а гу н ію з К о зел ьц я — з чел яд д ю , з кін ь м и ,
 31

з со б акам и , та й го д у є їх та по їть цілий м ісяць,

а п р о те й о м у й б а й д уж е , щ о в селян ж а д н о ї стріхи
на хатах не зосталося, все скотина зїл а ; у лісі не
зосталося ж а д н о го дерева ж и в о го : ні д уб а, ні
ясена, ні клена, ні о сики, та на щ о в ж е верба •—
яка гір ка , — і ту л ю д и п о о б д ира л и та й зїл и . О й,
Господи, щ о то Господь р об ить з л ю д и н о ю ! Гля­
неш , б ул о, з о в с ім не ч о л о в ік ходить, а щ ось
страш не, зв ір я я ке сь го л о д н е ; бе з ж а х у й глянути
на н ь о го не м о ж н а !... А діти !... оті б ід н і д іти ! П р о ­
сто пухли з го л о д у ; лазять, б ул о, се р е д вулиці,
наче ц уц ен ята , та т іл ь ко й зн аю ть од н е слово:
»п а п и, п а п и!«...
Ви, м о ж е , со бі дум аєте, щ о хліба в нас не
було? М и ш і й о го їли в ски р та х та в к о м о р а х , літ
пять м о ж н а б ул о б го дува ти не тіл ько наш е село,
а й цілий Ко зе л е ц ь . Та щ о ж ти робитим еш ? Не
дає л ю д я м : » К р а щ е — ка ж е — п р о д а м , я к п о д о ­
р о ж ч а є , а л ю д и нехай д о хн уть , од них ко ристи
м ал о!«... К атруся, м оя бідна , заїкн е ться бул о за ­
м ови ти слово за лю дей, а він на неї га р кн е , я к на
сво го б іл о го с о б а к у : » М овчи, хіба я не зн а ю , щ о
роблю ?« Вона й за м о в кн е ; під е д о д р у го го п о ко ю
та в сл ьози, а я, дивлячись на неї, й с о б і! Щ о з ним
зробиш ? С ка зан о , зв ір , а не лю д ин а! І Б ог й о го
святий знає, яі* вона щ е о ту б ід н у д итину ви*
носила!
— Вона то д і в ж е вагітна була — напри­
кін ц і — о ц іє ю с а м о ю д и ти н о ю , щ о ви ї ї сь о го д н і
бачили, — го вор и л а далі стара, зве рта ю чись до
м ене. — А коли, б ул о, він пяний засне, вона, тр е м ­
тячи, навш пиньках п р о й д е м и м о н ь о го д о сво го
п о к о ю , впаде н а в ко л іш ки п е р е д о б р а з о м С к о р -
б я щ о ї Б о ж о ї М а те р і по м о л итися, та та к г ір к о за­
плаче, так гір к о 1, так т я ж к о , Що я й не бачила н і­
ко л и , щ о б л ю д и так плакали. М ен е навіть страх
брав. А я к він п о їд е з сво єю д р а гу н іє ю на п о л ю ­
вання, м и в о з ь м е м о ко ж н а по м іш к у хліба пече­
32

н о го та... я щ е, бул о, й к а ж у їй : »Не б е р іть хліба,

не під ій м а й те ч е р е з силу, сам і ви бачите, я кі ви...
я й сама понесу.« А вона: » Н іч о го , — ка ж е — М и ­
ки тівн о (вона м е н е те ж звала М и ки тів н о ю ), ти
тіл ь ко вка зуй м е н і, в к о го є м а л е н ь кі діти та старі,
н е м іч н і лю ди.« О т м и й п ід е м о по хатах... Господи!
Ч о го я там не надивилася!... Голодна м ати вириває
з р у к хліб у сво єї в м и р а ю ч о ї дитини!... І вовчиха,
м аб уть, т о го не зр о б и ть , — о т щ о го л о д р о б и ть !
Зайш ли м и я ко сь до о д н іє ї хати. О й, я то ї
хати, д о ки на світі ж и т и м у , не за б уд у. Відчинили
д в е р і, а на нас так і війнуло п у с т ко ю . В хо д им о й ба­
ч и м о : серед хати на д о л івц і л е ж ить д в о й ко худ и х-
пр е худ и х д ітей, тіл ько ко ліна в них товсті. О д н е
в ж е з о в с ім ко н а л о , а д р у ге щ е гу б к а м и в о р у ­
ш ил о; а біля них сидить м ати, — пр осто вол оса ,
худа, бліда, в р о з ід р а н ій с о р о ч ц і й б е з запаски,
А о чі в неї, Б ож е, я кі стра ш н і! А вона не дивиться
н им и ні на д ітей, ні на к о го , а та к со бі, Б ог й о го
зна, на щ о вона дивиться. Я к тіл ько м и стали на
п о р о з і, вона н іб и глянула на нас та й закри чал а:
»Не треба, не треба хліба,« Я дістала з м іш ка
ш м а т о к хліба і подала їй. Вона м о в ч ки вхопила
й о го о б о м а р у ка м и , затр ем тіл а , піднесла д о уст
м е р т в о ї дитини, а п о тім зареготалася... М и вий­
шли з хати.
— Так, так, —- ви, М и ки т ів н о , б а га ц ь ко таки
д е ч о го бачили на с в о їм в іку , — п р о м о в и в го с п о ­
да р, з співч уттям дивлячись на стареньку.
— І не ка ж іт ь , С тепановичу! Не привед и,
Го споди, н ік о м у бачити те, щ о я бачила.
— Господь й о го м ил о се р д н и й знає, — го ­
ворив далі го сп о д а р , зве рта ю чись д о м ен е , —
я к во н о все так хитро та м у д р о влаш товано на
світі! Я п р о се бе с ка ж у : м е н е о ті п р о кл я ті го л о д н і
літа п р осто на н оги поставили. У м е н е хліба
й с в о го таки д о во л і було, та в л ю д ей щ е п р и ку п и в ,
наче знав, щ о б у д у ть н е в р о ж а ї. О т о ж , я к настав
 33

го л од н и й р ік , д о м е н е всі й сунули по хл іб; я, хоч

і продавав вчетверо деш евш е, н іж пани ж и д а м
продавали, та все ж д о б р у к о п ій к у вир учив ! Ч у­
м а ки м о ї о д н у з и м у зим ува л и з х у д о б о ю на Д о ­
ну, а д р у гу пе ре зи м ув ал и за Д н іп р о м , а там го ­
л о д у не б ул о . О т, слава Б о гу, ч ум а ки м о ї в е р н у ­
лися ж и в і-з д о р о в і та щ е й соли та р иб и м е н і п р и ­
везли, а хл іб святий д о м а був пр оданий. О т у м ене
й гр о ш і є, худ о б а , хвалити Бога, ж и в а ; та к то д і­
ється в світі, так дивно, — додав він, звертаю чись
д о о п о в ід а ч ки .
— Такий у ж е ваш талан, С тепановичу! —
сказала та, з ід х а ю ч и , — за те вам Господь і поси­
лає, щ о ви в б ід і л ю дей не забуваєте. О т хоч би
й я те п е р : я кб и не ви, де б я притулилася з цією
б ід н о ю с и р о т о ю , — хо ч з го р и та в воду!...
— Г о спод ь з вам и, М и ки т ів н о ! М и сво ї л ю ­
ди, — з ки м ж е нам і ділитись, як не з вам и! А тим -
часо м р о з к а з у й т е далі, М и ки т ів н о , а то м о ж е на­
ш о м у го сте ві й о д п о ч и н ути треба, — п р о м о в и в
го с п о д а р , по гл я д а ю ч и на м ене.
-і— С я к-т а к літо м и н у л о — го вор ил а далі
стара, — а осени м и наче й не бачили: з р а з у на­
стала зи м а, та така люта та ж о р с т о к а , — холод
і го л о д р а з о м д о нас завітали. Л іс, увесь о б ід р а ­
ний, висох, а кн я зь , наш го с п о д а р , за б о р о н и в й о го
р убати на д р о в а : »Хто — ка ж е — хоч гил л ячку
зр уб а є , т о го в м о ги л у з а ж е н у ! Л іс — ка ж е — га р ­
ний, сухий, в л ітку по чн у, ка ж е , палати со бі ставити.
Я л ю б л ю п р о с тір , м е н і треба, щ о б були палати,
а не халупа хахлацька, щ о в ній я тепе р гн ізд ю с я ,
м о в собака в б уд ц і.« А л ю д и б ід н і м е р зл и й м е р ­
зл и; щ о ти з ним вдієш? С ка за н о — пан! Щ о хоче,
те й р о б и ть .
— На п е р ш о м у т и ж н і П илипівки Катерина
Л у кія н ів н а повила д итин у; м а м к и не хотіла взяти,
сама годувала. С к о р о після христин по їхав він
у К о зе л е ц ь д о товар иш ів та й гостю вав у них ц і-
з
34

лий ти ж д е н ь . О д по ч и л и м и б е з н ь о го тро хи , хва­

лити Бога; а ж ось серед ночі (м и в ж е спати поля­
гали) п р и їзд и ть він, лом иться в д в е р і та кр и чи ть.
Я схопилась, одчинила д в е р і; дістала в о гн ю ;
т іл ь ко дивлю ся — з ним якась ж ін к а в ка р т у з і та
в о ф іц е р с ь к ій ш инелі. Як с кр и кн е він на м ене:
» Ч о го ти — ка ж е — очі вилупила? Геть, д у р е п о !«
Я й піш ла д о с в о го п о ко ю .
Д р у г о г о дня, за чаєм, він сказав К а тр усі:
— »Знаєш , с е р д е н ь ко , я ку н еспо д іва н ку
зр о б и л а м ені се стр ичка: не написавш и м е н і ні
слова, щ о хоче тебе о соб исто пізнати, — взяла та
й приїхала, я к то ка ж у ть , не н ам исл ю ю чись. О така
то б і, с е р д е н ь ко , — кн яж н а Ж ю л і М ор дате ва .«
кладних« приїхал а, — спр а в ж н ій гуса р-б а б а . Ну,
й у д р у ж и л а ! У чор а, уяви со б і, п ід х о ж у я д о по ш ­
т о в о ї станц ії, — дивлю ся, стоїть біля в о р іт тро й ка
ко н е й , з о в с ім го то ва . Я спинився, — дай, д у м а ю ,
п о д и вл ю ся, хто такий їха тим е . Т ілько глянь, —
виходить дама. Я знаєш , тро хи теє... Ти вибач
м е н і, се р д е н ь ко , така вж е клята зви ч ка !... Д и в ­
лю ся... та уяви со бі м о ю радість... То була м оя
сестра... Тут м и, звичайно, в о б ій м и о д н е о д н о м у
кинулись.«
— »А я й не знала, щ о в тебе є сестра«, —
пр о м о в и л а Катруся.
— » А я к ж е , є, і не одна, а дві. О д н а за­
м у ж н я за гр а ф о м Го р б а то в и м , вона все ж и ве
в стол иці, при д в о р і; вона б т е ж д о м ене приїхала,
та, знаєш , не м о ж н а , — за н а д то вж е її при д в о р і
зн аю ть. Я то б і, с е р д е н ь ко , за р а з пр и ве д у свою
се с тр и ч ку п о зна йом итись.«
Як п о л отн о , зблідла м о я бідна Катруся.
Вона, м аб уть, догадалася, яка то була сестра. За
хвилину він привів, тр и м а ю ч и під р у к у , ж ін к у , —
не зн аю , м о л о д у , чи стару: за білилам и та за р у ­
м ян а м и не м о ж н а було р о з п із н а т и . » Р е ко м е н д у ю
т о б і, се р д е н ь ко , — кн я ж н а Ж ю л і М ор д а то ва .«
 35

Та д з и ґо ю вклонилася, щ ось там б о вкнул а

— не знаю , п о -м о с к о в с ь к о м у , чи п о -п о л ь с ь ко м у ,
— н іч о го я не р о зіб р а л а . Та й Катруся, га д аю , те ж
не з р о з у м іл а , б о й го л о в о ю до неї не кивнула,
а тіл ь ко щ е гір ш е зблідла.
— Ти вибач їй , д р у ж е м ій, вона в м е н е щ е
інститутка, п о -р о с ій с ь к о м у м а й ж е слова не в и м о ­
вить, — та у в и с о ко м у світі ж а д н о ї по тр е б и в р о ­
сій с ькій м о в і немає. Та я й п р о себе с к а ж у : до
двадцяти літ я не вм ів д в ох слів п о -р о с ій с ь ко м у
сказати, все п о -ф р а н ц у з ь ко м у , — така в ж е м од а.
М и й наш у м а л е н ь ку п о ш л е м о в стол и ц ю д о ін­
ституту? Правда?
Катруся не мала вж е сили далі тер піти; вона
м о в ч ки встала й піш ла до д и тя ч о го п о к о ю . Я пі­
шла за нею , а Катерина Л укія н ів н а зосталася
з св о їм и кн я зя м и .
— Щ аслива була б я, С тепановичу, коли б
забула те, щ о тво рил о ся в нас у д о м і. Та Бог
м ене, не знаю , за щ о, п о ка ра в, давш и м е н і д о б р у
память. Після тієї кл я то ї сестри я ні на хвилину
не покидала К а тр усі, та й вона, м о я безталанниця,
з то го часу ані к р о к у з сво го п о к о ю не ступила.
Го спод и! Свята ве л и ко м уче н и ц е К атерино, чи ти
страж дала так, я к вона, м о я бідна К атруся, с т р а ж ­
дала? І вдень, б ул о, плаче, і вночі плаче, — я вж е
не знала, щ о з нею й р об ити. О т о ж вона плакала,
плакала, та й почала вж е з р о з у м у спадати. Х о ­
тіла була я дитин у од гр у д е й о длучити, — так
ні ж , не дає.
— » П о м р у — ка ж е — з н е ю р а з о м ; нехай м ене
з н ею д о о д н о ї труни п о кл а д уть. Нехай, щ о х о ­
чуть, робл ять, а дитини н ік о м у не дам.«
— Щ о ж м е н і б у л о з н е ю робити? Я так і п о ­
лишила д итин у; дивлю ся тіл ь ко , бул о, та плачу.
Катерина Л у кія н ів н а теж , б ул о, зайде д о н аш ого
п о к о ю , подивиться на с в о ю кн я ги н ю і, хоч яка
36

була го р д а , не витрим ає, заплаче та й вийде

з хати.
А тут таки п о р уч , у д р у ги х п о ко я х , пісні та
м у з и ки , наче в к о р ч м і на п е р е х р е с н о м у ш ляху.
А ж и д ів к а Хайка, щ о ї ї кн я зь своєю с е с тр и ч ко ю
назвав, так і носиться з д р а гун а м и , співає, танцю є
та всякі вихиляси ви р об л яє; огидлива, — навіть
л ю л ь ку смалила.
Катруся, м о я бідна , спе рш у вдавала, щ о ні­
ч о го не бачить і не чує, а п о т ім у ж е їй, се рде ш ній ,
і не сила була, але щ о ти пдієш з та ки м вир о д ко м ?
У н аш ої сестри, ска зан о , т іл ь ко сльози, самі сл ьо ­
зи, — н іч о го більш е не зосталося... А сл ьози що?
Вода. Гай-гай! Не о д н у р іч к у вилила вона ц іє ї гір ­
к о ї во д и , а він... й о м у все б а й д у ж е , — ін о д і зайде
д о н еї та щ е й питається: »Як ти себе почуваєш?«
Наче осліп, пр ости м ене Господи, — не бачить,
щ о її, б ід н у ю , ледве н оги носять. »Чи не послати,
м о я лю ба, в К о зе л е ц ь по ш та б -л іка р я п о л к о в о ­
го?« — »Не треба«, — п р о м о в и ть вона, та й за­
м о в кн е . — »Ну, я к со б і знаєш , це твоє д іл о , а не
м о є ; я д о тво їх справ н іко л и не втр уча ю ся« , —
с ка ж е , б ул о , та й під е со бі, гр ю кн у в ш и д вер им а .
Т ілько м и й світу Б о ж о го бачили, я к він п о ­
їд е , б ул о, куд и сь ти ж н ів на два-три до с в о їх то -
в а р и ш ів -д р а гун ів . Тоді м и без н ь о го по ви м и ва ­
є м о, п о в и ш кр я б у є м о п ід л о ги , п о к о ї хоч тро хи по -
п р о в іт р ю є м о , а то п р о сто стайня стайнею . Раз
я ко сь пр и їха в він т е ж у н о ч і й пр ивіз з с о б о ю
д р у гу »сестру«, в ж е не ж и д ів к у , а п о л ячку, чи ци­
га н к у — хто її знає; зн а ю тіл ь ко , щ о була чорна.
Х отів був т е ж знайо м ити з Ка тр усе ю , та Катруся
й о го й д о п о к о ю не впустила.
З им а наближ алася в ж е д о кін ц я. С ам е на
С е р е д о хр е сті л ю д и наш і, зіб р авш и сь гр о м а д о ю ,
прийш ли д о н ь о го просити з б іж ж я на засів. Го во ­
рили, щ о, я к Бог у р о д и ть , то се м е р и ц е ю вернуть
й о м у й о го д о б р о . Д е там ! С лова вим овити не дав.
 37

П р огн а в їх, нещ асних, та щ е й со б а ка м и н а ц ь ку ­

вав. Хотіла була заступитись за них сама Катерина
Л у кія н ів н а , та він на н е ї як гр и м н е : » М о в ч іть ! —
ка ж е — не ваше діло, я сам знаю , щ о р об л ю ,
я д о ваш их чепц ів та д о б л ю з о к не втр уча ю сь,
так пр ош у не втручатись і до м о їх наказів.« С ка ­
завш и це, за кл и ка в сво го Я ш ку й наказав за­
пр ягти т р о й ку ко н ей, щ о б їхати д о сво їх д р а ­
гунів.
Я к тіл ь ко він о д їха в, Катерина Л укія н ів н а
піш ла д о кл ун і, щ о б вибрати п о л у с ки р т о к ж ита
й пш ениці та звеліти зм о л о ти ти л ю д я м зер н а на
засів. Д у м а л а вона, щ о він, я к звичайно, д о в го
їзд и ти м е . Глянула навко ло кл уні, — й половини
с ки р т не дорахувалась. — »Д е ж це все п о д і­
лося?« — питається вона в т о к о в о го . А то ко в и й
о д по в ід а є, щ о сам кн я зь п о тр о х у все ж и д а м п р о ­
давав та по л о в и ну в ж е й пр ода в, і со л о м у і п о ­
лову, все по пр о д а в ж и д а м , а ж и д , звичайно, со­
л о м у — д р а гу н а м , а по лову — наш им таки л ю ­
д я м , а ті, нещ асні, й по л ові були р а д і! Катерина
Л у кія н ів н а вибрала о д н у с ки р ту ж ита, а д р у гу
пш ениці та й звеліла л ю д я м м ол отити. »Тілько
ш видш е — ка ж е — м о л о тіть, а то п р и їд е князь,
так він не дасть вам н іч о го .« Так воно й сталося.
Д р у г о г о дня, т іл ь к о щ о р о зп о ча л и м ол отити, аж
глянь, — він в'їздить у дв ір . — » Щ о ви робите , ша­
х р а ї!— с кр и кн у в він на них — я к ви зваж ил ись, хто
вам наказав? Я вас!« Та я к вихопив у ф урм а н а на­
гая, та я к заходився м о л о тн и ків м ол отити, щ о ні
од и н з них на т о к у не зостався, — всі р о зб ігл и ся .
Д о стало ся ж і К а те р ин і Л у кія н ів н і за ту м о л о ть б у ,
— вона, бідна, три дні з л іж ка не вставала. Після
ц ь о го він у ж е цілий час б е н ке тував у д о м а , н іку д и
не їзд и в , а ж д о Зелених Свят. А на зел ену не­
д іл ю й по їхав куд и сь з с в о їм Я ш ко ю . Катерина
Л у кія н ів н а зн ов послала по л ю дей та й звеліла їм
зм о л о ти ти хо ч т р о ш к и я р о в о го хліба на засів, бо,
38

хвалити Бога, д о щ і перепадали, і зе м л я таки

д о б р е зазеленіла. Т іл ько щ о взялися вони м о л о ­
тити п р о с о та гр е ч ку , я к т о го ж таки дня верта­
ється він, а за н и м д р а гу н ії в и д и м о -н е в и д и м о ,
м о в о р д а та за М а м а єм ж е н е : хто на м у ж и ц ь к о м у
в о зі, а хто верхи — пр осто охляп, а д е н ь щ и ки , —
ті, се р д е ш н і, п іш ки б о с о н іж , тіл ько з л ю л ь ка м и та
з кисе там и в р у ка х пленталися за с в о їм и др а ­
гун ам и.
Як тіл ь ко п ереступив він п о р іг, за р а з ж е
гу кн у в на с в о го Я ш ку і наказав й о м у, щ о б на
тр е тю го д и н у був го то вий о б ід на 50 о сіб , — не­
о д м ін н о на тр е тю го д и н у ; а вечеря — на 100 осіб,
щ о б т е ж була го то ва н е о д м ін н о . »Для о б ід у та
для вбчері улаш туй столи в с а д ку ; го д і — к а ж е —
нам в о ц ій стайні валятися, те п е р м о ж н а й на паш у
вийти!« А ч е р в ін ц я м и так і бр язчи ть у киш енях.
»Та слухай, — ка ж е — н а ка ж и гу м е н н о м у , щ о б
завтра вигнав у с іх м у ж и к ів хліб м ол о ти ть. Треба
увесь п е р е м о л о ти ти, с кіл ь ки там йо го єсть.« О то д і
м и й зд о гад а л и ся, з в ід к іл я в н ь о го ч е р в ін ц і в зя ­
лися. » Н е в ж е ж він таки ввесь хліб продав? — ка ж е
Катерина Л у кія н ів н а — ч и м ж е нещ асні л ю д и за­
сіють?«
— А д р а гу н ія ти м ч а со м , з ц іл о ю м із е р іє ю
сво єю , не за хо д яч и д о п о к о їв , ш угнула пр о с то
в сад, а п о тім леж али на траві та я зи ка м и бляв-
кали, та л ю л ьки смалили, а ж п о ки він не звелів
винести їм го р іл к и . Всі стільц і та столи т е ж у сад
п о ви н осил и; звелів був і з спальні все повиносити,
та м и за м кн ул и ся й не пустили й о го д о себе. Він
вилаявся п о -с в о є м у , п о -м о с к о в с ь к о м у , та й дав
н ам сп о кій . П о ки готували о б ід , д р а гун ія гуляла
в са д у та пила го р іл к у , щ о її б ул о р озставл ен о
у ве ликих ка р а ф ка х м ал о щ о не під к о ж н и м д е ­
р е в о м ; інш і го сті те ж пили та в карти гр ал и; наш
кн я з ь з ним и т е ж пив та в карти грав і всі ч е р ­
він ц і, щ о достав о д ж и д а , я к за в д а то к за п р о д а ­
 39

ний хліб, пр о гр а в ; тоді кинув картам и о б з е м л ю

й вий ш ов з-за столу, а товариш і й о го за р е го та ­
лися. Все це я ч е р е з в ікн о бачила.
— В ж е см е р ка л о ся , коли Яшка з інш им и
д е н ьщ и ка м и почали лаш туватись д о ве че р і. П о ­
ставили столи, на столи поклали д о в гі д о ш ки ,
пр ості д у б о в і д о ш ки , і п о кр ил и їх п о л о тн о м , бо
у нас хоч і була д о в га скатертина, але Катерина
Л у кія н ів н а не дала її, щ о б пяні гості не зопсувал и,
а скатертина була д о р о га . На столі в трь о х м ісц я х
поставили свіч ки , а щ о б щ е видніш е б ул о , по
о б о х кін ц я х столу поставили см ол ян і б о ч ки й за­
палили їх. І т іл ь к о щ о вся д р а гу н ія сіла за стіл, де
не в о зьм у ть ся п о л ко в і тр уб а ч і, та я к не вдарять,
а ж зем л я з а д р и ж а л а ! Не встигли вони щ е й о д ­
н о го м арш а загр а ти, — дивлю ся, клуня наша зай­
нялася; с м о л я н і б о ч ки так і сиплю ть іс кр а м и на
ски р ти та на кл у н ю , а гості та кі в ж е пяні, щ о
т іл ь ко дивляться, та знай р е го ч у ть с я й кр ича ть:
»У ра!«
— » К а тр усю , — к а ж у я — с е р д е н ь ко м о є !
гляньте, — к а ж у — клуня наш а го р и ть! Щ о Ми
р об и ти м е м о? « Д и вл ю сь , а вона — я к неж ива.
Я д о Катерини Л у кія н ів н и , — і та зом Л іла; я на неї
пирснула х о л о д н о ю в о д о ю , вона спамяталась. —
»Рятуйте — к а ж у — К а тр усю з д и ти н о ю , а то з г о ­
рить.« С ки р ти в ж е всі зайнялися, с к о р о й д о д о м у
д ій д е . Н асилу, насилу м и привели ї ї д о пам яті,
взяли її п ід р у к и та й вивели з доМ у. Я хотіла була
дитину в н еї взяти, та вона ї ї з р у к не випускала,
а тіл ько ш е по тіл а : »Не дам , н ік о м у не д а м , сама її
п о хова ю .« М и перелякалися, — таке во н о було
страш не, оте ш е по тін н я. П овели ми ї ї ч ер ез гр е ­
бл ю , п р я м о д о вас, С тепановичу, в хату, — дай
вам, Б ож е, д о б р о го з д о р о в я , — сказала вона,
зве рта ю чи сь д о го сп о д а р я , — я вж е з в а ш о ї хати
бачила ту п р о к л я т у п о ж е ж у . -— І Господь й о го
знає, з в ід к и той вітер взявся: снопи із с ки р т так
40

п р о сто на б у д и н о к і летіли, а п о тім , я к за го р іл и сь

б у д и н ки , вітер н іб и пе ре м ін ився й п о вер н ув п р о ­
сто на хати. За хвилину ціле село запалало. —
»П ропали м и«, — к а ж у я м о їй Ка тр усі, а вона, м оя
нещ асна, л е ж ить та тіл ько го л о в о ю д о м е н е ки ­
ває, — я зика в р о ті по вер н ути не м о ж е . — »Ка­
т р у с ю ! К а тр усю !« — кр и ч у я, — не чує. Я сто ю не
ж и в а й не м ертва. — » К а тр усю !« — щ е р а з с ка ­
зала я, а вона я к скочить, — подивилася к р у г
себе, кинула св о ю н ещ асну д итину на зе м л ю ,
скр и кн ул а не с в о їм го л о со м , та й почала на со бі
волосся рвати. Бачу я, щ о вона з б о ж е в о л іл а ,
взяла дитин у й винесла д о д р у г о ї хати, а її, се р ­
д еш ну, м и з С тепановичем л а с ко ю я ко сь за сп о ­
ко їл и , за го р н ул и в р я д н о , та й стали лити їй на
го л о в у хо л о д н у во д у. Вона спамяталася та й ка ж е :
»Не б уд у, не б у д у !« , а ч о го »не б уд у«, — вона
й сама не знала. П о тім вона зареготалась, трохи
з г о д о м почала співати, та так ж а л існ о заспівала,
так страш но, щ о м и й з хати повтікал и... Так вона
пр ом учил ась а ж д о са м о го світу. П е ре д з ір н и ц е ю
вона тр о хи за сп о ко їл а сь , а я ти м ч а со м сіла біля
вікна й дивилася, я к наше б ід н е село д о го р а є ! Над
ни м д е -н е -д е тіл ь ко д и м кур и в ся , а біл ьш е н іч о го
не зосталось. І д ім , і кухн я, і село — все пр о па л о ;
зостались т іл ь ко д и м а р і та печі з п а н с ь ко го б у ­
д и н к у ; а від селянських хат і т о го не зоста л о ся, бо
в них вони не бул и м ур о в а н і. Зостався тіл ь ко сад,
зч о р н іл и й о д д и м у ; стоїть со б і о сто р о н ь і такий
чор н ий та страш ний, щ о я й дивитись на н ь о го б о ­
ялась. Заплакала я, гр іш н а , дивлячись на це по ­
ж а р и щ е ! Щ о м аєш робити? На все Й о го свята
воля! З буд ил а я К атерину Л у кія н ів н у та й к а ж у їй :
» Щ о м и тепер робитим ем ? Д е п р итул им о сь, куд и
м и п о д ін е м о ся з н аш ою б ід н о ю Катрусею ?« —
» А що?« — ка ж е вона. — »А те, — к а ж у я їй —
щ о вона гл у зд у відбилася, зб о ж е в о л іл а .« —
 41

» А дитина?« — питається. — » Д и тин у — к а ж у —

я в н е ї взяла, а то вона ї ї тро хи не задуш ила.«
С хопилася вона, пр о сто в о л о са на д в ір ви­
бігла, кр ичить, щ об б р и ч к у ш видш е запрягали.
П обачила, щ о д в ір ч уж и й , та й за м о в кл а ; по д иви ­
лася на той б ік гр е б л і, охнула, затрем тіла і, н ем о в
м ертва, впала м е н і на р у ки . А я к спамяталася, то
й питає: » Д е ж княгиня? (вона з а в ж д и та к Ка тр усю
звала), п о ка ж и м е н і її!« М и піш ли в к о м о р у , де
за м кн у л и К а тр усю , я к увій ш л и м и до н еї, то п о ­
бачили, щ о вона сиділа на зе м л і, в о д н ій с о р о ч ц і,
з р о зпа тл а н и м и ко са м и й уся го ріл а , я к во гон ь ,
хоч у к о м о р і б ул о д о во л і хо л о д н о ; в р у ка х тр и ­
мала вона сво ю з ім я т у с у кн ю та тулила ї ї д о гр у ­
дей. Глянула вона на нас і п о ш е п ки сказала:
»Спить, спить, не з б у д іт ь !« М и вийш ли з ко м о р и ,
-— страш но б ул о дивитися на неї, се р д е ш н у. А л е
Катерина Л у кія н ів н а — наче н іч о го не сталося, і не
зід хн ул а навіть. А т о ж н іхто інш ий, я к вона, всьом у
п р и ч и н о ю була, — не о суд и її, Господи, на сво ­
єм у суд і п р а в е д н о м у!
— П о м овча вш и, повернулася вона д о м ен е
та й ка ж е : » М а р и н о ! Треба десь дістати б р и ч к у
й ко н і та від в е зти її д о Ч е рн іго ва або Києва. Д о
Києва, здається, бл и ж ч е , та д е м и ко н і й б р и ч к у
дістанем о?« — »Хоч би воза я к о го , а ко н і —
к а ж у я — нам і С тепанович дасть, тіл ько б р и чки
в н ь о го нем ає, лиш е простий селянський віз.« —
»П о пр о си — ка ж е — хоч п р о с т о го воза.«
Я випросила у С тепановича, спасибі йом у,,
і ко н ей і воза, по м о сти л и на в о зі сіна, вкрили
р я д н о м і поклали її, нещ асну, на в о з і; біля неї
сіла сама Катерина Л укія н ів н а ... та й по везл и до
Києва, д о К и р и л ів с ь ко го м анастиря. О т то б і, Ка­
те р и н о Л у кія н ів н о , і кн я ги н я ! Л ю б уй ся тепе р на
н еї!...
С таренька за м о в кл а й тихо заплакала, а го с п о ­
дар додав:
42

— Та таки нема щ о казать, — хо р о ш а тоб і

кн я ги н я !
— А щ о ж сталося з князем ? — запитав я.
— Господь й о го знає, — відповіла стара —
п е ре д П е тр о м д р а гун ія виступила з К о зе л ь ц я в п о ­
хід , та к м о ж е й він піш ов з нею ... Т ілько м и й о го
з тієї стр а ш н о ї ноні в ж е й не бачили.
— Д о б р и й кн я зь ! Нема щ о казати, — додав
го сп о д а р — хоч би д итину від в ід а в, пр о кл я ти й !
— Господь із н им ! Хай кр а щ е не в ід в ід ує, —
сказала старенька і, виходячи з хати, побаж ала
н ам д о б р о ї ночі.
Д р у г о г о дня вранці, д о ки м ій ж и д о к п ід м а ­
зував б р и ч к у й зап ряга в сво ї х уд і ко н і, я сидів на
п р и зь б і під ха то ю і дивився на той б ік Трубайла —
на сум н і останки п о го р іл о го села та м и м о в о л і сам
со бі го в о р и в : от тоб і й село, от тоб і й ід илія, от
тоб і й патріярхальний п о б ут! Такі та інш і п о д іб н і
слова зривались у м ене з я зи ка , д о ки б р и чка не
висунулась на вул иц ю . П о д якув ав ш и го с п о д а р е в і
за й о го б е зко р и с л и в у гостин н ість, я вируш ив у д о ­
р о гу .
За кіл ь ка день я був у Києві і, п о кл о н ивш и сь
святим у го д н и ка м пе че р сь ки м , т о го ж с а м о го дня
відвідав 4 Ки р ил ів ськи й м анастир. Та кр а щ е бул о б
не відвід увати й о го . Там я за н а д то в ж е пе р е с в ід ­
чився в гір к ій правд і с у м н о го ц ь о го о повід а н н я,
щ о так н ер а д існ о привітало м е н е в м о є м у л ю ­
б о м у р ід н о м у кр а ї.
[1 8 5 3 р.
Новопетровський форт. І
МУЗИКА
 ЧАСТИНА І.
Я кщ о Ви, ласкавий чита льн ику, — пр и хи л ьн и к
р ід н о ї старовини, то, ко ли б уд е те п р о їз д и т и че­
р е з м іс то Г Ц р и л у ку ] п [о л т а в с ь к ]о ї ґуб., р а ж у вам
спинитися на д о б у в ц ь о м у м істі (я кщ о ж це тра­
питься не восени й не з и м о ю , то м о ж н а й зо два
дні пр о б ути ) та, п о -п е р ш е , п о зн а й о м и ти сь із о т­
ц е м п р о то є р е є м Іллею Б [ о д я н с ь к и м ], а, п о -д р у ге ,
з о ц и м с а м и м п а н -о тц е м Іллею відвід ати напів-
зр у й н о ва н ий Г [у с т и н с ь ки й ] м анастир, щ о по тім
б о ц і р іч к и Удая верстви зо три від м . П | р и л у к и ].
М о ж у вас запевнити, щ о не пож алуете. Ц е спр ав­
ж н є С е н кл є р сь ке абатство. Тут усе є: і канал гл и ­
б о ки й та ш и р о ки й , щ о й о го колись наповню вав
в о д о ю тихий Удай, і вал, і на валі висо кий зу б ч а ­
стий м у р із в н у т р іш н ім и п р о х о д а м и та стріл ьн и­
ц ям и, і б е з ко н е ч н і льохи, чи під зе м е л л я, і в з е м л ю
вр осл і н а д гр о б ки се р е д величезних сухо вер хих
д у б ів , щ о їх, м о ж е , щ е сам ктитор, понасаж ував.
О д н е слово, усе є, ч о го тре б а для я кн а й п о в н іш о го
р о м а н т и ч н о го о б р а з у , звичайн о під п е р о м я к о -
го н е б у д ь Вальтера С котта або та ко го , я к він, спи-
сувача п р и р о д и . А л е я... за у б о ж е с т в о м своєї
уяви (по щ и р о сті ка ж у ч и ), не б е р усь д о т а к о го
діла, та й м ов а м о я , пр авд у ка ж у ч и , не п р о те йде.
Ц е ж я т іл ь ко так собі, щ о б о повід а н н я по вн іш е
б ул о, зняв м о в у пр о р у їн и С а м о й л о в и ч е в о го па­
м ятн и ка .
Я, бачте, з д о р уч е н н я К и їв с ь к о ї А р х е о гр а ­
ф іч н о ї К о м іс ії від від ав ці п ів р у їн и і, звичайн о , за
д о п о м о го ю ве л ь м и ш а н о вн о го пан-отця Іллі, д і­
знався, щ о м анастир цей зб уд о ва н и й » ко ш т о м
і п р а ц е ю « н е щ а сн о го гетьм ана С ам ойловича в 1674
46

р о ц і, п р о щ о свідчить п о р тр е т й о го , я ко кти то ра ,
нам альований на стіні всередині го л о в н о ї ц е ркви .
Д о від а в ш а ся пр о це все і зрисув ав ш и , як
у м ів , го л о в н у, чи пак святу, б р а м у та пятибаньову
ц е р кв у Петра й Павла та щ е тр а п е зу й ц е р кв у , де
похований в іч н о ї па м яті д о стойн ий кн я зь М и кол а
Гр и го р о в и ч Рєпнін, а т а к о ж і вціл іл у ц и кл о п іч н у
бр а тсь ку піч, зр о б и в ш и , к а ж у , все це, я к у м ів ,
я д р у го го дня хотів був по ки н ути м іс то П [р и л у к у ]
та поїхати д о Л [у б е н ь ] — подивитись на м анастир,
збуд о ва н и й п о б о ж н о ю м а т ір ю Я реми В иш невець-
ко го -К о р и б у т а . Я в ж е склав був у с ю сво ю м із е р ію
до ч е м о д а н у і хо тів п'ослати ф актор а Л е й б у на
по ш то в у стан ц ію по ко н і, а ж ув іхо д и ть д о хати
го с п о д а р та й ка ж е :
— І не дум а йте , і не гадайте; ви тіл ь ко п о д и ­
віться, щ о на вул иц і р обиться.
Я подивився у в ік н о : — і справді, б р у д н о ю
вул иц ею тяглися два чотирьох'о'собові берл ини,
с кіл ь ки с ь коляс, б р и ч о к, ва гон ів р із н и х р о з м ір ів
та, нареш ті, пр ості вози.
— Щ о це все значить? — спитав я с в о го го ­
спо дар я.
— А це значить, щ о од ин із н а щ а д ків слав­
н о го п їр и л у ц ь к о го ] по л ко в н и ка , сучасника М а ­
зепи, — завтра ім е н и н н и к.
Треба завваж ити, щ о го сп о д а р м ій був п о в і­
товий учитель р о с ій с ь к о ї іс т о р ії і лю бив похвали­
тися св о їм и зн анням и, о с о б л и во пе ре д наш им
б р а т ч и ко м — учен им .
— Так н е в ж е ж увесь цей тр а н сп о р т тягнеться
до іменинника?
— О вва! Це тіл ько п о ч а то к, а побачите, щ о
б у д е н ад вечір: у м іс т і тісно б у д е !
— Д о б р е . Та м е н і ж яке діло до ва ш о го ім е ­
нинника?
— А таке ді/То, щ о м и з вами в о з ь м е м о д о ­
 47

б р у т р ій к у ко н е й та й ч ку р н е м о уд о світа до Д [ е г -
т я р ів ].
— Д о я ки х Д [е г т я р ів ]?
— Та п р осто до ім ен ин н ика .
— Та я ж з ним не зн а й о м и й !
— То по зн а й о м и те сь.
Я задум ався. — А й спр авд і, чи не ч ку р н у ти
— п р а во м д о сл ід н и ка старовини помилуватись на
сіл ьські ім п р о в із о в а н і забави? Ц е буд е щ ось нове.
Хай буд е так!... І м и д р у го го дня поїхали в гостину.
Почати з то го , щ о м и збилися з д о р о ги не
то м у , щ о б ул о щ е тем н о , коли м и виїзд ил и
з м іста, а то м у, щ о в ізн и к (сп р а вж н ій м ій з е м л я к!),
пе ре їхавш и ч е р е з уд а й ську гр е б л ю , пустив в іж к и і а
сам п р о щ ось зад ум ався, а ко н і, не бувш и д ур н і,
і піш ли со бі тр а н сп о р то в и м ш л яхом — звісн о,
з навички. О т о ж м и й приїхали до села І [ ва н ківц і ] ;
питаєм о п е р ш о го с т р іч н о го д яд ька , я к нам про
їхати д о Д [е г т я р ів ] ,
— Д о Д [егТ яр ів ]? — каж е дядько. — А п р о ­
сто беріть на П [р и л у к у ].
— Як то на П [р и л у к у ]? Та ж м и їд е м о
з П [р и л у к и ].
— Так не треба бул о вам і їзд и ть д о П [р и -
л у к и ), — з о в с ім б а й д у ж н о від по вів д я д ь ко .
— То як ж е нам тепе р пр оїха ти д о Д і г ­
т я р ів ], щ о б не вертать д о П [р и л у к и ], га? — спи­
тавсь я.
— Д о зв о л ь те , — тут десь н епо д а л е ку є село
С [о к и р и н ц і], щ о т е ж належ ить нащ а д ко ві слав­
н о го по л ко в н и ка . Чи не знає він ц ь о го села?
— А С [о к и р и н ц і|, зе м л яче , знаєш? — спи­
тавсь я селянина.
— З н а ю ! — від по вів він.
— А Д Гегтярі ] від С [о к и р и н ц ів ] далеко?
— Ба ні.
— Так ти п о ка ж и нам д о р о гу на С [о к и р и н -
ц і] , а там м и в ж е я ко сь з н а й д е м о й Д [ е г т я р і] .
48

— Х о д ім за м н о ю — п р о м о в и в д я д ь ко й пі­
ш ов вул иц ею п о п е р е д у н а ш о ї х в а ц ь ко ї т р ій ки .
Він пр ова д ив нас по вз стар у д е р е в я н у о д н о -
ба н ьо ву ц е р кв у та ч о т и р ь о х ку т н у р у б л е н у д з в і­
н и ц ю ; дивлячись на неї, я згад ав ка рти н у н е за б ут­
н ь о го м о го Ш т е р н б е р га »П освячення пасок«,
і м е н і стало сум н о . При ім ен і Ш те р н б е р ґа я ба-
га то -б а га то з га д у ю .
— О ц е вам б у д е шлях п р о сто на С [о к и р и н -
ц і] , — казав д я д ь ко , в ка з у ю ч и р у к о ю на ледве
п о м іт н у д о р о гу , щ о поблискувал а м іж гу с т о ю зе ­
ле н о ю пш е нице ю .
Ц іка в о , щ о в із н и к наш ц іл у д о р о гу від П [р и -
л у ки ) до І|в а н к ів ц ів ] та підчас р о з м о в и м о є ї з се­
л ян и н о м усе м овча в і, тіл ько по ба чивш и з -з а т е м ­
н о ї с м у ги лісу кр и т у б іл о ю б л я х о ю ба н ю , п р о м о ­
вив: » О ц е вам і С [о к и р и н ц і|« , а п о тім зн о в з а н і­
м ів. Ц е загальна риса вдачі м о їх з е м л я ків . З е м л я к
м ій , я к щ ось і д о л ад у зр о б и ть , то не р о зб а л а ка ­
ється п р о свій хист, а я к, б о р о н и Б ож е, вклепа­
ється, то в ж е з о в с ім р и б о ю стає.
У С [о к и р и н ц я х ] довідалися м и п р о д о р о гу
до Д [е г т я р ів ) і поїхал и собі з Б о го м м іж зе л е н о ю
пш е н и ц е ю та ж и то м .
Товариш еві м о є м у така п о д о р о ж , здається, не
зо в с ім подобалась, тим більш е, щ о він п р е те н ­
дував ч е п у р у н о м бути (а треба вам сказати, щ о
м и були о д я гн е н і ц іл к о м п о -б а л ь о в о м у ). Він, я к
і в із н и к наш , те ж м овчав і не п р о м о в и в навіть:
» О ц е й С [о к и р и н ц і]«, — до т о го й о го р о зл ю ти л а
кур ява та інш і п о д о р о ж н і н евдачі. Я ж , не зв а ж а ­
ю чи на ф р а к та інш е причандалля, був з о в с ім с п о ­
кій н и й і навіть щ асливий, дивлячись на н е о гл я д н і
п р о с то р и , засіян і ж и т о м і п ш е н и ц е ю . П равда, і д о
м о й о го серця закра д а вся сум , але с ум ін ш о го
р о д у . Я дум а в і питався в Бога: » Господи, для к о го
засіян е й зеленіє це поле?« Х отів був поділитися
ц и м с у м н и м з а п и то м із м о їм то в а р и ш е м , та, п о д у ­
 49

м авш и, не поділився. Я кби не це п р о кл я те питання,

щ о так н е д о р е ч і зро д ил о ся в м о їй д уш і, я був би
ц іл к о м щ асливий, куп а ю ч и сь , так би м овити, у ти­
х о -х в и л ь н о м у м о р і с в іж о ї зелені, Щ о більш набли­
ж алися м и до балю , то сум н іш е й сум н іш е ставало
м е н і, і я ладен був, я к то ка ж у т ь , завер н ути го ­
л о бл і назад. Коли я дивився на обірваних стрічних
селян, цей баль здавався м е н і я ко ю с ь н е л ю д с ь ко ю
заб авою .
Чи так, чи сяк, а ми нареш ті прибули д о своєї
м ети — вж е я к сонце захо д ил о . Не о п и сую вам ні
о св ітл е н о го в е ч ір н ім со н ц е м лісу щ е пр а д ід а м и
п о с а ж е н и х чуд о в и х д уб ів , се ре д яких здійм ається
банястий бел ьве д ер в е л и ч е зн о го п а н с ь ко го д о м у ,
ні т о ї ш и р о к о ї та величавої п р о с іки , чи пак алєї, щ о
пр овадить д о д о м у , ні в е л и ч е зн о го села, заставле­
н о го по в о за м и , кін ь м и , л ь о ка я м и та ф ур м а н а м и ;
'не о п и с у ю то м у , щ о п еред тим , я к вїхали м и до
алєї, зустріл а нас б е зко н е ч н а кавалькада а м а зо н о к
та » ам а зо н ів« і з о в с ім збила м ене з пантелику;
але товариш м ій не сто р о п ів : він м о т о р н о вискочив
із воза та хва ц ько кланявся всій кавалькад і, з ч ого
побачив я, щ о він неабиякий ж а р ту н . Коли ам а­
зо н ки , а м а зон и і, нареш ті, Грум и чи д ж о к е ї п о м и ­
нули нас, я т а к о ж зл із із воза, розплатився з на­
ш и м в із н и ко м та на запит й о го : » Д е ж я б у д у н о ­
чувать?« — ска зав : »В зел еній д іб р о в і, зем л яче «;
після ч о го він посвистав та й подався в село, а ми
с к р о м н о піш ли ч у д о в о ю алєєю д о п а н с ь ко го д о м у.
Та щ о б надати собі вигляду, щ о ми хоч трохи
ски д аєм ось на д ж е н те л ь м е н ів , зайш ли ми до так
з в а н о ї п а н и ч ів с ь ко ї о ф іц ини нед ал е ко від го л о в ­
н о го б у д и н ку, де нас зустр іл и д ж е н те л ь м е н и най-
н е п р и с т о й н іш о го вигляду. З вичайно буває, щ о
л ю д и після д о б р о го о б ід у та н е а б и я ко ї пиятики
п р о с то сплять со б і, а в них б ул о це якось навпаки.
Вони скакали, кричали та ч о р т -з н а -щ о виробляли,
і всі, звичайно, в » ш о тл я н д сько м у« вбранні. Ци-
4
50

н ізм , щ о б не сказати м е р зо та , та й го д і, Верґілій

м ій я ко с ь д о п р о си вся ум ива л ьн ика з в о д о ю та
м и с ки , і м и, вм ивш и в к о р и д о р і св о ї о бличчя та
витрусивш и пил з ф р а ків , подалися до саду в надії
зу с тр іти го сп о д а р ів .
Надія нас не о б д ур и л а. М и ввійш ли спо ча тку
д о д о м у і, п р о й ш о вш и дві залі, опинилися на те­
расі, уставленій н а й р о з кіш н іш и м и кв іта м и . З ій ­
ш овш и з тераси і пр о й ш о вш и старанно п о си л ан о ю
п іс к о м д о р іж к о ю ч ер ез зелений м айдан (щ о й о го
з п а тр іо т и зм у зо в уть »левадою «), увійш л и м и
в сад, —- на нем але м о є д иво , не а н гл ій сь кій і не
ф р а н ц узь ки й сад, а пр осто в натуралььий д у б о ­
вий ліс чи д іб р о в у . І ко ли б не блищ али ж о в т і д о ­
р іж к и м іж старим и, те м н и м и д уб а м и , то я зовсім
за б ув би, щ о я в п а н сь ко м у саду, а не в якій сь не­
займ а н ій д іб р о в і. Верґілій м ій повів м ене д о ви­
с о к о го , р о з л о го го , в е л и ч е зн о го дуба й по ка за в
м е н і в й о го сто в б ур і невеличкий п р о р із — н іби м а ­
л е сен ьке в іко н ц е , ска за в ш и : » П одивіться в це ві­
ко н ц е !« Я подивився і, звичайно , н іч о го не по ба ­
чив. — »П одивіться ув а ж н іш е !« Я подивився у в а ж ­
ніш е й побачив щ ось п о д іб н е д о о б р а з у Ь о ж о ї М а ­
тері. І справд і, був це о б р а з Ір ж а в е ц ь к о ї Б о ж о ї
М а те р і (так пояснив м ені м ій В ерґілій), врізаний
у цей д уб славним п [р и л у ц ь ]к и м п о л к о в н и к о м че­
р е з р ік після п о л та в сько го б о ю .
С лухаю чи пояснень п р о ц ю істо р и чн у п о д ію ,
я не по м іти в, я к м и знов вийш ли на леваду, де
й зустр іл и го сп о д а р я та го с п о д и н ю , о то ч е н и х ю р ­
б о ю своїх усм іхн е н и х гостей.
Верґілій м ій досить з гр а б н о , як на п о в іт о в о го
вчителя, вклонився го с п о д а р е в і та го с п о д и н і,
а го сп о д а р п о б л а ж л и во п р о стя гн ув й о м у вка ­
зівн и й палець л ів о ї р у ки , о зд о б л е н и й ко ш то в н и м
пе ре тне м . В ерґілій улесливо схопив й о го палець
о б о м а р у ка м и і представив м ен е , як с в о го д р у га
та в ч е н о го по бр атим а. Я й собі т а к о ж укл о н и вся —
 51

ска за ти п р авд у — досить попеченом у, себто п о -

в е д м е ж о м у , і після т о го д о гу р ту гостей пр иєд на ­
лися щ е два члени.
Не о п и с у ю вам ні го с п о д и н і, ні го с п о д а р я , бо
під ч а с н аш ої а в д іє н ц ії н ад вор і було м а й ж е тем но,
о т ж е р о зд и в ити ся д о кл а д н о не м о ж н а б ул о. Та хоч
я к гарна картина в ц іл о м у , а коли м ал яр не подбав
п р о п о д р о б и ц і, то картина й о го зостанеться тіл ько
е с к із о м , щ о на н ьо го сп р а вж н ій знавець та ам а­
т о р подивиться й лиш е го л о в о ю похитає та ві­
д ій д е , зід хн увш и , до п о р тр е тів З а р ян ка — м и л у­
ватися на ге рб и, з у б и й ч о ю д о кл а д н істю вим а льо -
вані на ґу д зи ка х я ко го с ь в щ -м у ч д у р а .
А щ о б знавець та пр и хи л ьн и к викін чен их
ка рти н не покивали го л о в о ю , о б м е ж у с я тіл ько
п е р ш и м в р а ж ін н я м , — н айв а ж л и віш о ю , на д у м к у
п си хо л о гів, р и с о ю в зм ал ю ва н н і ха ра ктер ів.
П е рш е вр а ж ін н я , я ке справила на м е н е го с ­
по д и н я, б ул о д у ж е м иле, а го сп о д а р — навпаки
М о ж л и в о , щ о то вказівн ий палець л ів о ї р у ки , так
ласкаво п р о стя гн ути й м о є м у приятелеві, викликав
п р и к р е в р а ж ін н я . Весела ю р б а гостей повол і су­
нула д о д о м у , в ж е бл и скуче о світл е н о го всере­
д и н і; на терасі ж іщ е тіл ь ко р о зв іш у в а н о р із н о к о ­
л ь о р о в і ліхтар і се ре д р о з кіш н и х квітів та ц и тр и н о ­
вих дерев.
Л едве го с п о д а р із го с п о д и н е ю ступили на те­
расу, кр іп а ц ь ка о р ке стр а вдарила с л а вн о зв існ о го
м арш а з »Вільгельм а Телля«, після м арш а таки за­
раз, не в ід ід хн ув ш и , — по л о н е за , — і баль р о з п о ­
чався в усій св о їй пиш ності.
Якийсь учений м у ж (здається, б а ро н Боде)
поїхав із Т еге ра н у до р у їн П е рсе пол ісу і досить
д о кл а д н о описав сво ю п о д о р о ж а ж д о долини
М а р д а м т; побачивш и ж величаві р у їн и П е р се п о ­
лісу, сказав він: »Багато п о д о р о ж н іх о писувал о ці
славнозвісні р у їн и , то м е н і тут з о в с ім нем а щ о
робити.« Те сам е м о ж у і я сказати, дивлячись на
52

п р о в ін ц ія л ь н и й баль, хоч п о д о р о ж м о я не мала

на м е т і о пису п р о в ін ц ія л ь н о го балю і не звязана
з т а к и м и тр уд н о щ а м и , я к п о д о р о ж із Т еге ра н у до
р у їн П е р се по л ісу, та й п о рівн ян н я вж и в а ю , с ка ­
зати пр авд у, д у ж е н ен а тур а л ь но го ; та щ о р о ­
бить? — я к прийш лося, так і б уд е.
П рочитавш и п е р ш у-л іп ш у повість суч а сн о го
н а ш о го кр а с н о го письменства, ви всю д и знайдете
опис я к щ о не сто л и чн о го , то в ж е н е о д м ін н о п р о ­
в ін ц ія л ь н о го балю , та, звичайно, з у с я ки м и д о д а т­
ка м и п р о вбрання, п о в е д ін ку , чи то м анєри, і на­
віть са м і обличчя, начебто пр и р о д а для п р о в ін ц і-
яльних левиць та левів о со б л и ві ф о р м и творила.
Д у р н и ц я ! Ф о р м и ті сам і, а я к щ о є м іж н им и р із ­
ниця, то тіл ько та, щ о п р о в ін ц ія л ь н і леви та ле­
виці б е зп е р е ч н о більш о своєн і, н іж столичні, ч о го ,
с кіл ь ки м е н і в ід о м о , описувачі п р о в ін ц ія л ь н и х ба­
лів не завваж ил и. О тж е , всі балі вж е о пи сан і, п о ­
чавш и з балю на ф ре га ті »Н а де ж д а« і скін ч и вш и
р о с ій с ь к о ю гул ь н е ю на н ім е ц ь ки й лад, де устьси-
с о л ь с ь к і хло пці » тр о ш е ч ки попустувал и«. І пр о
п р о в ін ц ія л ь н и й баль м о ж у см іл и во сказати, щ о
м е н і [т а м ] з о в с ім н іч о го р о б и ти , хіба щ о м и л ува ­
тись на с в іж і, зд о р о в і о бличчя п р о він ц ія л ь н и х
кр асун ь.
О д н е м е н е на ц ь о м у балі тро хи зд и вувало ,
а саме те, щ о не в и д ко б ул о ні о д н о го м у н д у р а ,
не вваж аю чи на те, щ о в п [р и л у ц ь к ]о м у п о віті
стояв стр іл е ц ь ки й батальйон. Не д о га д у ю ч и с ь , я кі
т о м у причини, я зве рн увся д о с в о го В е рґілія;
а Верґілій м ій саме у цей м е н т виробляв у ка д р и л і
н айкласичніш і »па«. Я тер пе л иво д о ж и д а в кін ц я
о ста н н ьо ї ф ігу р и ка д р и л і, а ти м ч а со м в ід п о від а в
з д о га д а м и на питання. М о ж е , — дум ав я — вони
того?.. А л е ні, ця пр оф е сія належ ить більш е гуса ­
р а м і взагалі кавалерії, а вони ж піхо ти н ц і, та щ е
й з »на уко вим « ка н то м . Ні, тут щ ось не теє!
 53

С ам е тод і ка д р ил ь скінчилась, і спітнілий м ій

Верґілій п ід ій ш о в д о м ене.
— А ч , я к т а н ц ю є м о ! — п р о м о в и в він, о б ти ­
раю чи сь .
— Н іч о го , н е згір ш е , — в ід п о вів я б е з-
уваж но.
— А ось щ о, —- сказав я й о м у м ал о не по ­
ш е п ки — ч о м у це на ба л ю нем ає військових?
— їх м а й ж е н ід е н е п р и й м а ю ть , ти м більш
у т а к о м у д о м і, я к д ім н а ш о го А м ф іт р іо н е .
— Д и в н о ! — по д ум ав я і, п о д ум а в ш и , спи­
тав:
— А па н н о чки нічого?
— З о в с ім н іч о го !
Тут загр а л и вальс, і м е н т о р м ій за кр ути в ся
з я ко ю с ь апетитн ою ч о р н я в ко ю . А я, п р о п ха в­
ш ись я ко сь м іж глядачам и та гл яд а чкам и, себто
м іж п о к о їв к а м и та. л ь о ка я м и , щ о стовпилися біля
від чи н ен и х д вер ей, вийш ов на терасу та дум ав
п р о те, я к
Мы подвигаємся за м ітн о ...

Баль у в ін ч а н о н а й р о з к іш н іш о ю в е че р ею і не
п о кр о п л е н о , не запито , а д о сл івн о залито ш а м ­
п а н сь ки м уся ки х м а р о к. М ен е п р о сто в ж а х у д а ­
р и л о від т а к о ї р о з к о ш і.
По ве че р і А м ф іт р іо н за п р о п о н ув а в ґро сс-
ф атера, і щ асливі гості прийняли це з захватом .
Ґр о сс-ф а те р почався і тривав з у с іє ю сіль­
с ь к о ю п р о с т о то ю , а ж п о ки не вийш ло сонце.
К р асун і, о со б л и во ж кр а сун і типу ге р о їн ь по ­
кій н о го Бальзака, се б то кр а сун і не п е р ш о ї свіж о-'
сти! Не р а ж у вам танц ю вати до схо д у сонця.
Влада, щ о ви ї ї зб е р е гл и над наш им б ід н и м се р ­
ц е м при світлі с в іч о к, зн ика є при світлі со няш -
н о м у , а чари, навіяні вами за ніч, заступає якесь
гір к о -н е п р и є м н е почуття, п о д іб н е д о переситу.
Але ви, н еситі п о ж е р а ч ки б ід н и х се рд е ц ь наш их,
54

в сво єм у т р ію м ф і й не пом ічаєте, як наближ ається

день, і сила ваша щ езає, нем о в п р о з о р и й тум ан,
щ о р озстел ився над б о л о то м .
Так дум а в я, п о ки д а ю ч и веселий, н е в и м у ш е ­
ний ґро сс-ф а тер і пр о б и р а ю ч и сь м іж д уб а м и до
н аш ого та б о р у (гості не зм іщ а л и ся в б у д и н ка х ; на­
пиналося кіл ь ка ш атрів у кін ц і саду, — це й був
о б о з , або, точніш е , цига н ський таб ор). Н аб л и ж а ­
ю чись д о ш атрів, щ о блищ али в тем н ій зелені,
я нем ало здивувався, по чувш и в о д н о м у ш атрі
піоні та р е гіт. Це були д р у з і-п и т у х и , щ о воліли са­
м о т у (не м о ж н а сказати, щ о б по вну), н іж світову
суєту. Я пр об ра вся якось д о сво го ш атра, на­
ш в и д ку пе р е м ін и в ф р а к на б л ю з у і зн и к м іж пу­
щ ам и ліщ ини.
Я не знав, щ о д о саду п ід хо д и ть став, і м ені
здавалося дивним , коли на [й о г о ] я сн о м у тлі п о ­
чало зарисовуватися густе, тем н е гілля ліщ ини.
Я вийш ов на галявину, і пе р е д о м н о ю в усій красі
своїй стало о зе р о , отін е не старим и бе ре стам и , чи
то вязам и, та м ал ьо вн ичим и ве рб ам и. Чудова ка р ­
тина! Вода не во рухне ться — сущ е д зе р ка л о ,
і в е р б и -кр а с у н і н а ч е б то під ійш л и д о н ь о го гр у ­
пами — пом ил уватись на св о ї р о з к іш н і, ш и р о кі
віті. Д о в го стояв я на о д н о м у м іс ц і, зачарований
ц іє ю ч у д о в о ю ка р ти н о ю . М е н і здавалося б л ю з ­
н ір с тв о м — п о р уш ити н а йм е н ш им р у х о м ц ю у р о ­
чисту тиш у святої кр а сун і п р и р о д и .
П о д ум авш и, я все ж зва ж ив ся на таке б л ю з ­
н ірство . М е н і спало на д у м к у , щ о не п о га н о б у ­
ло б зо два-три р ази п ір н ути в це зача ро ва не
о зе р о , і я це м и ттю виконав.
Після купа ння м е н і стало так л е гко й ра­
д іс н о , щ о я п о д в ій н о від чув кр а су кр а єв ид у й ви­
ріш ив натіш итись ним до кр а ю . Д ля т о го у м о ­
стився я під р о з л о ги м в я з о м та з н а со л о д о ю за-
м илувався ч а р ів л и во ю п р и р о д о ю .
О гляд ав я її, одначе, н е д о в го . Я прихилився
 55

д о береста й б е з т у р б о т н о заснув. У ві сні п о в т о р и ­

лась та сама радісна картина, з д о д а т к о м ба л ю , —
ди вн о тіл ь ко , щ о за м ість зв и ч а й н о го вальсу я ба ­
чив уві сні в ід о м у ка р ти н у І ольбейна »Танець
см ерти«.
Видіння м о ї перервав пр о н и зл и ви й ж ін о ч и й
см іх. Р о зпл ю щ ивш и о чі, я побачив ж в а ву з гр а ю
н ім ф , щ о плескалася й вищ ала у воді, і м е н і хо ч-
н е-хо ч д овелося в ід ігр а ти р о л ю н е с к р о м н о го А к -
теона-пастуха. О д н а че , я с к о р о запанував над со ­
б о ю та п о в з к о м заховався в кущ а х ліщ ини.
В о д и н а д ц ятій го д и н і вранці д зв ін сповістив
н е ж о н а ти х го сте й, щ о чай го то вий (ж о н а ті гості
р о з ко ш у в а л и н и м у с в о їх кім натах). На сей р а д іс­
ний бл а го віст го сті по сунул и з с в о їх са м ітн их за­
хистів на пиш ну терасу, п р и кр а ш е н у столам и
з чайним н ачинням і кіл ь ко м а п уза тим и са м о ва ­
р а м и та ка вн и ка м и . Не встиг я д о кін ч и ти д р у г о ї
чаш ки с в ітл о -б р у н а тн о го с и р о п у із см е та н ко ю ,
а ж залунав вальс, і к р із ь від ч и н е н і двері я п о б а ­
чив у залі кіл ь ка пар, щ о кр у ж и л и с я в танц і. » К о ­
ли ж вони накруж аться?« — по д ум ав я і, сходячи
з тераси, зу с тр ів с в о го П р о сп е р о , який м е н і ска ­
зав н и ш ко м , щ о с ь о го д н іш н ій ве чір почнеться
ко н ц е р т о м ; ц е м е н е н ем а л о втіш ило, хо ч, ска­
зати правд у, сподівався я небагато. О дна че , я п о ­
м илився.
Н е за б а р о м після в е ч ір н ь о ї п р о х ід ки го сті з і­
брал ися, о д я гн е н і, я к к о м у тра ти л о сь, себто од н і
в су р д у та х, ін ш і в пальтах, а ті, щ о д о д е р ж у в а л и
д о б р о го то н у або вдавали з себе а нгл ом а нів,
прийш ли у ф р а ка х; п р о вб рання ж н іж н о ї статі
не м а щ о й казати. Це в ж е в с ь о м у світові в ід о м о ,
щ о н і одна ж ін к а , хоч би не знати, я к о ю кр а сун е ю
була, не завагається р азів з о двадцять на д о б у
зм ін и ти своє вбрання, я кщ о м ає зустр іти ю р б у
хо ч б и й по тв ор , аби не своєї статі. П р о ш у не гн і­
56

ватися, л ю б і м о ї читальниці, — це не вигадка,

а н е р уш и м и й ф акт.
Гості зібр ал ися і посідали на св о ї м іс ц я , зви ­
чайно, з певним р о з б о р о м : зн а ч н іш і висунулись
наперед, а д р іб н о та (м іж н ею і нас, Го спод и, п о ­
став) розташ увалася в кіо с ка х , у п о те м ка х , м іж
ко л о н а м и . Ко ли все втихо м ирил о ся, на п ід м о ­
стках у вигляді сцени зявився д осить опасистий
з ко л и ш н іх кр іп а к ів ка пе л ьм е йстер з ц іл к о м л ьо-
ка й с ь ки м о бл иччям .
— Учень сл а вн ого Ш п о р а ! — п р о ш е п о тів
хтось біля мене.
Щ е хвиля, — і гр и м н ул а »Буря« М е н д е л ь ­
сона, та, сказати правд у, гр и м н ул а і гр и м іл а
далі — вдатно. М е н е не на ж а р т вразила в іо л о н -
челя. В іолончел іст сидів б л и ж ч е д о авансцени,
н іж інш і м у з и ки , неначе н а по ка з (вон о й справд і
так бул о). Це був м о л о д и й ч о л о в ік, б л ід ий та х у ­
д о р л я в и й , — все, щ о я м іг р о з гл я д іт и з -з а в іо ­
лончелі. С ольо св о ї він ви ко н ув а в з та ки м чуттям
та м и сте ц тв о м , щ о хоч би й с а м о м у С ерве та к не
с о р о м . З дивувало м е н е о дне, — ч о м й о м у не пле­
с ка ю ть . М е н і ж с а м о м у починати не личило. Щ о
я за суд д я, та й щ о за гість такий? — Б о г-зн а щ о
й Б о г-зн а з в ід к іл я ! Щ о с ка ж у т ь гості п е р ш о го
р о зб о р у?
Т им ча сом »Буря« скінчилась, і я по чув такі,
стиха виго л о ш ува н і, похвали а рти стов і: »О т так
Тарас! от так м о л о д е ц ь ! Н ед арм а в Іта л ії п о ­
бував!«
П о ки ладналася о р ке стр а , встиг я до від а ти ся
в ід сусід и д е щ о п р о артиста, щ о м ене зац іка ви в.
Почалась ув е р тю р а з » П р е ц іо зи « Вебера, і я, на
м о є д иво , побачив віол он чел іста із с к р и п к о ю
в р у ка х , м ал о не п о р уч ка пе л ьм е йстра , і те п е р м іг
й о го кр а щ е р о згл я д іт и .
Ц е був м о л о д и й ч о л о в ік, літ двадцяти,
с тр ун ки й та гр а ц іо з н и й , з ч о р н и м и ж и в и м и о чи м а ,
 57

з т о н ки м и , ледве у с м іхн е н и м и устам и, ви со ки м ,

б л ід и м чол о м . О д н е слово, був це д ж ен те л ь м е н
п е р ш о го , та щ е й н а й си м п а ти чн іш о го р о д у.
Ко л и він виконав а р ію П р е ц іо зи , я не втер­
пів, закри чав » бр а во !« й почав щ осили плескати
в д о л о н і. У сі, звичайно, подивились на м ене, я к на
б о ж е в іл ь н о го . О д н а че , я не злякався, плескав далі
та кричав » бр а во !« — а ж п о ки волові очі са м о го
го с п о д а р я не пр и м уси л и м ене схаменутись.
О р ке с тр а зн о в у ладналася, але я, не с п о д і­
ваю чись почути щ ось кр ащ е , вийш ов із залі до
саду. Ніч була м ісячна, тепла та тиха. Я б л укав не­
п о д а л е ку д о м у , і з хаосу з в у к ів д о м е н е долітали
ч у д о в і з в у ки віо л он чел і або с кр и п ки . О б р а з с ум ­
н о го артиста, з й о го м е л а н хо л ій но ю у с м іш к о ю ,
наче ж и вий, носився пе р е д о м н о ю . » Д е я йо го
бачив? Д е я й о го зустрічав« — питав я сам себе
і після д о в го го н а пр уж е н н я памяті згадав, що
я бачив й о го підчас о б ід у з р у к о ю , о б го р н у т о ю
в се р ве тку, за стіл ьц ем с а м о го го сп о д а р я .
Я м ало не зо м л ів після т а к о го від кри ття.
М у з и ка стихла, і я піш ов д о р іж к о ю через
леваду д о старовинних таєм ничих д уб ів . П р о й ­
ш овш и тро хи , я по чув за с о б о ю тихий ш елест к р о ­
ків, о зи р н увся й пізнав віолончеліста, щ о йш ов
с л ід о м за м н о ю . Я зве рнувся був до н ь о го з за­
пи том , але він випе ре див м ен е : схопив м о ї р у ки
та з сл ьоза м и притиснув їх д о св о їх уст.
— Щ о ви! щ о ви! щ о з вами сталось? — пи­
тав я й о го , по р и ва ю ч и сь визволити р уки .
— Д я к у ю вам, д я к у ю ! — го во р и в він п о ­
ш е п ки . — Ви — одна-єдина лю дина, щ о слухала
м е н е й з р о з у м іл а м ен е !
За сл ь о за м и він не м іг далі го во р и ти . Я м о в ­
чки взяв й о го п ід р у к у і п р ипро ва д ив д о д е р н о ­
в о ї лавки, щ о оточувала стол ітній р о зл о ги й дуб.
Д о в го м и сиділи м о в ч к и ; нареш ті він п р о ­
м овив:
58

— Ви д о м е н е д у ж е ласкаві.
Тут залунав го л о с, щ о кл икав й о го на
йм ення.
— Ідіть до в и н о гр а д н о ї альтанки, — сказав
він, під во д ячи сь. — Я в ц ю ж м ить пр и й д у д о вас.
І він по сп іш н о віддалився.
Д ивл ячись у с л ід за ним , я д у м а в : ось над -
хненний м ін н е з ін ге р XII в іку . О д н а че , я к м и н е д а ­
л е ко відійш л и від ш ляхетних л и ц а р ів -р о з б ій н и к ів
т о го с м у т н о го в ік у ! А освіта йде со б і вп е р е д ве­
л и ким и кр о к а м и ...
Я встав з лавки й піш ов д о р іж к о ю , щ о вела
д о в и н о гр а д н о ї альтанки. Не зн а ю , ч о м у , але я не
сподівався по ч ути в ід н ь о го , я к це звичай н о б у ­
ває, й о го б е з р а д іс н у іс т о р ію , і, хвалити Бога, я не
з о в с ім по м ил ився. Правда, він висловив пе ре д о
м н о ю м о ж е навіть більш е, н іж сам хо тів; але п р о ­
м ов ив він д о м е н е не п р о с т о ю н аш ою , в б о го ю
м о в о ю , — це були б о ж е с т в е н н і з в у ки , в я ки х від ­
бився л ун о ю сто гін с т р а ж д е н н о го н е п о р о ч н о го
се рця.
П р ийш о в він д о м ен е д о альтанки з в іо л о н -
че л е ю і, ні слова н е сказавш и, почав ладнати ін­
с тр ум е н т та, наче для п р о б и , ніби ж а р т о м а , за­
грав в ід о м у каватину з » Н о р м и « . М е н і з цим и
з в у ка м и а ж дух зайнявся. Не від в о д яч и с м и чка
від струн , він загр а в о д н у з се рд е чних м а з у р о к
Ш о п е н а . С кін чи в ш и м а з у р к у , він ледве ч у тн о п р о ­
м о в и в : »О сь у нас і свій баль«. П р о гр а в в ін іщ е
кіл ь ка м а з у р о к , о д н у кр а щ у за д р у гу , о д н у се р ­
д е ч н іш у за д р у гу .
Н а п р и кін ц і о ста н н ьо ї м а з у р к и я п о м іти в
к р із ь листя в и н о гр а д у н ім і о бличчя численних
сл уха чів; це бул и п о к о їв к и , л ь о к а ї та ф о р е й то р и
п р и їж ж о г о панства. Вони п о ки н у л и в ікн а , ч е р е з
я к і задивлялися на н ім е ц ь к і танці св о їх в и м у ш -
труваних па нів та паній і п р и й ш л и послухати, я к
гр ає Тарас.
 59

О р ф ей м ій, відпочивш и тро хи та наладнавш и

свою ліру, п р овів с м и ч к о м по струнах, — і полля-
лася повна с е р д е ч н о ї, с о л о д к о ї туги, м о я рідна
м е л о д ія на слова:
Котилися вози з гори
Та в долині стали.
П р о гр а в ш и тем у, він варію вав її на тисячу
ладів, і так ва р ію ва в, щ о я н іч о го п о д іб н о го
в ж и тті сво єм у не чув, та, здається, і не п о ч у ю н і­
коли. Слухачі н ав ко л о альтанки під час гри не во­
р ухнул и сь, а ко л и він с кін ч и в сво ї ч уд о в і в а р ія ц ії,
слухачі щ е д о в го слухали, не п е р е во д я чи д уху,
нареш ті всі р а з о м зід хн ул и і зн ов за м о вкл и .
Я м о в ч ки взяв й о го за р у к и і з н а к о м пр осив
й о го вийти з альтанки. М и вийш ли й д о в го ходили
м о в ч ки д о р іж к о ю , неначе боялися за го в о р и ти .
Н ареш ті я, опанувавш и себе, спитав й о го :
— Д е ви вчилися?
— С п о ч а тку вдом а.
— А потім?
— А п о тім пан із панею їзд и л и з а к о р д о н
і м е н е з с о б о ю брали, і, п о к и вони ж ил и в Б ерліні,
я ходив кіл ь ка р а зів д о Ш п о р а і біл ьш е н ід е не
вчився.
— А д ж е ж Ш п о р грав на скр ипку?
— Так я й учився >в н ь о го на с к р и п к у ;
с кр и п ка й є м ій с п р а в ж н ій ін стр ум е н т, а в іо л о н -
челя — це в ж е та к собі.
— Щ о ж ви Думаєте тепер із собою робити?
Ви ж правдивий, великий артист!
— А щ о я м а ю з с о б о ю робити? П о віси­
тись, — більш е н іч о го .
С казати пр авд у, я й сам не м іг й о м у н іч о го
кр а щ о го пр овісти ти .
— М и н у л о го літа — п р о м о в и в він — п р и ­
їз д и в д о нас із Качанівки Ґл ін ка , слухав м о ю гр у
на с к р и п к у та на віо л о н ч е л ю , хвалив м е н е та п р о ­
60

сив пана, щ о б він одпустив м е н е на во л ю . Вони

о б іц я л и й о м у , але на то м у, здається, і с кін ч и л о сь .
— Не сум уй те , м ол іться Б о го в і! Д а с ть Бог,
усе б уд е д о б р е .
— Я не тр а ч у н а д ії. М ихайл о Іванович, зд а ­
ється, такий д о б р и й ; на н ь о го м о ж н а надіятись.
— Ц іл ко м м о ж н а , я к щ о він тіл ь ко п р о вас
не заб ув. Н апиш іть ви й о м у листа.
— Написати напиш у, та я к пе р е ш л ю його?
Я ж адреси не зн а ю .
— Я зн а ю , і ви передайте листа м е н і. Напи­
ш іть листа сь о го д н і, а я завтра б у д у в м іс т і і п о ­
д ам й о го на пош ту.
У цей час м и під ійш л и д о альтанки, і він спи­
тав м ен е , нахил яю чись до в іо л о н ч е л і:
— Чи не загр а ти ва м щ е чого?
— Д у ж е вам д я к у ю . Ви вто м и л и сь, в ід п о ­
чиньте тро хи та п р и го ту й т е на завтра лист.
І м и р о зій ш л и ся .
Після вечері (п е р е д с х о д о м со нц я), п о п р о ­
щ авш ись із го с п о д а р е м та го с п о д и н е ю , я, н е за-
хо д ячи д о та б о р у, піш ов д о села, щ о б найняти
ко н я з в о з о м для п о в о р о т н о ї п о д о р о ж і д о м іста
або хо ч д о п о ш то в о ї станції. Та ба! у ц іл о м у вели­
ч е з н о м у селі не знайш лося ні ко н я , ні в о за . Щ о
й казати, з а м о ж н і селяни! П яниці, певно, та з д е ­
б іл ь ш о го ледарі, бо я к ж е ж це м о ж е бути, щ о б
на все село н і о д н о го ко н я з в о з о м не знай­
ш лось І... Д и в н і л ю д и наш і селяни! Я к не завдати
їм страху, то н іч о го й не б уд е. »А ле ж вам л и б он ь
зана дто страху завдали«, — п о д ум а в я, дивл ячись
на го л е село.
Щ о р об и ти І П одався я д о ж и д а до к о р ч м и
та й по р я д и в у н ь о го , звичайно , за ж и д ів с ь к у ц ін у ,
ш ка п у на пять верстов д о я к о їс ь там ф е р м и . А
звід ти , я к упе вняв м е н е ж и д , м о ж н а хо ч ч в ір к у
найняти д о с а м о ї П [р и л у к и ].
З а д о п о м о го ю п о с л у ж л и в о го Тараса Ф е д о р о ­
 61

вича (віоло нче ліста) м и с я к-т а к запакувал и сво ю

м із е р ію й виїхали з села ш л яхом на П [р и л у к у ].
— С ка ж іть м е н і, ід о це за ф ер м а, ку д и він
нас тепе р везе? — спитав я сво го н а п ів со н н о го
м ен то ра .
— Ф е р м а — це хутір А н то н а Карловича. Ч у­
до ві л ю д и, себто він та М аряна Я ким івна! Ч уд ові
л ю д и ! З а їд е м о , н е о д м ін н о з а їд е м о ! Я в ж е їх д у ж е
давно не бачив.
— Нехай і так буд е, з а їд е м о . М е н і в ж е тепе р
о д н а ко в о гуляти, п о ки не виб ер усь на пош товий
шлях.
— Не б уд е те ж алувати. А н тін Карлович —
д у ж е цікава лю дина. Він, бачте, почав і скін чи в
с во ю с л у ж б у , я к л іка р у ф л о ті, р а зів з о два п о ­
д о р о ж у в а в н а в ко л о світу, кин ув с л у ж б у та й дістає
с о б і по вн у п е н сію . А тепе р займ ає щ е приватно
по са д у д о м о в о го л іка р я в н а ш о го А м ф іт р іо н е ,
а він й о м у щ е в д о д а т о к і х у тір з усім а у гід д я м и
по д ар ува в. Ч о го щ е треба? Ж иви та Бога хвали.
— І давно він у ж е тут мешкає?
— А б уд е р о к ів десять з га ко м .
— Чи вони л ю д и сімейні?
— Ні, тіл ько вдвох. Правда, п ід їх б е з п о с е ­
р е д н ім д о гл я д о м вихо вую ться дві д о ч ки п о м іщ и ка
— д у ж е м илі діти, — і вони, м о ж н а сказати, стали
їм за с п р а в ж н іх д ітей. О дна, д у м а ю , м ати м е вж е
літ із ш ість, а д р у га — на р ік м о л о д ш а .
— Щ о ж це їх не бул о в и д ко на балю? Во­
ни ж , певна, в ж е ка ч уч у та н ц ю ю ть. А ви знаєте,
яка це пр и кра са балю .
— Ні. Я д у м а ю , щ о вони ка чуч і не тан ц ю ю ть,
і, знаєте, м ати хо че їх виховати в повній са м о ті та
п о тім випустити в світ з о в с ім невинних, я к двоє
пташ енят із -п ід кр и л ь ц я . Знаєте, м е н і ця ідея над­
зви чай н о по д об ається, — м о р а л ь н о -ф іл о со ф сь ка
та, м о ж н а ска зати, поетична ідея. Як ви думаєте?
— С пра вді, поетична ідея, та н ія к не більш е.
62

Я все ж не п ід о зр ів а в , щ о С оф ія С ам ійлівна має

діти. Вона така щ е свіж а !...
— І пр екра сна , додайте!
— С правді, пр екра сна .
Тут зустріл и сь ми з се л ян ин ом , який , знявш и
свій со л ом ян и й бр ил ь, укл о н и вся . І, ко ли м и п р о ї­
хали по вз н ьо го , він усе щ е стояв з н е п о кр и т о ю
го л о в о ю , дивився на наш п о в із та, м аб уть, д у м а в :
»Ч орт й о го знає, щ о воно таке, чи воно пани, чи
воно жиди?« — Пани, та щ е такі, щ о з б а л ю ве р ­
таю ться.
З вичайно, ви знаєте л уб очний ку н ш ти к, щ о
з о б р а ж у є я к ж и д и на шабаш по спіш аю ть. Багато
бул о сп іл ь н о го м іж ц им к у н ш т и к о м та н аш им по ­
в о з о м , а, м аб уть, і й о го п а саж ира м и. Як ж е мао
селянин не спинитись і не по л ю б ува тись на такий
пиш ний п о їз д . А треба вам сказати, щ о ку р я ва не
приховувала н аш ої пиш ноти, бо ми посувалися х о ­
д о ю , і тіл ько особи наші стирчали з гл и б о к о ї ж и ­
д ів с ь к о ї б р и ч ки , а сам го сп о д а р іш ов п іш ки , п о ­
га няю чи сво ю х у д о р л я в у ш капу.
Кілька р азів д о м ене долітали якісь ж и д ів с ь кі
слова, щ о їх із зід ха н н я м п р о м о в л я в наш в ізн и к,
та та к часто п о вто р яв ту сам у ф р а зу, щ о я м и м о ­
хіть ї ї завчив і просив й о го м е н і ї ї перекласти,
але він усе не з го ж у в а в с я , впевняю чи м ен е , щ о
це були н е д о б р і слова.
— Такі се р д и ті, — додав він — щ о п р о них
і д ум а ти н е д о б р е , не те щ о б їх іщ е вим овляти.
А л е я о б іц я в й о м у гр и в н ю м ід і на го р іл к у ,
і він, подививш ись на м ен е н е д о вір л и во , ска зав:
— Уні хуш а вке м ес; п о -в а ш о м у це б у д е зна­
чити, щ о ж ива лю дина без гр о ш е й все о д н о , щ о
м ертва.
С пра вж н я ж и д ів с ь ка п р и п о в ід ка !
О сь м и й їд е м о со бі д о р іж к о ю се р е д чу­
д о в о ї зел ені, о с я я н о ї р а н іш н ім со нц ем . Роса вж е
тр о хи попідсихала, і ко н и ки починали своє ц в ір -
 63

кэння в зе л е н о м у ж и т і, таке тихе, таке м ел од ій н е

ц в ір ка н н я , щ о, я кб и м е н е не вкусила м уха за ніс,
то я н е о д м ін н о б заснув. З ігн а вш и п р о кл я ту щ у
м у х у , я м и м о в о л і по гл я н ув упе ре д . Б ож е м ій, та
зв ід кіл я ж це все взялося? Уявіть со б і: з зел е н о ї
р ів н о ї п о вер хн і, м о ж н а сказати, п е р е д са м и м н о ­
со м виринули верхи то по л ів, п о тім по ка за лися з е ­
лені м а к ів ки верб, п о тім цілий ліс р озстел ився
п о -п ід го р о ю , а за ним р о з го р н у л о с я по всій д о ­
лині, наче білий о б р ус, тихе, ясне о зе р о . П р е ­
красна, радісна для душ і картина!
Я ш тур ха н ц ям и р о зб у д и в сво го товариш а
й п о ка за в й о м у р у к о ю на чудовий краєвид.
— Це ф ер м а А нто н а Карловича. М и тут вста­
н е м о та п ід е м о п іш ки через гай, а він нехай спи­
ниться біля ш и н ку під го р о ю . Д авш и р о з п о р я ­
д ж е н н я ж и д о в і, м и піш ли до га ю ; та до гаю не так
Л егко потрапили, я к гадали, бо він був о б ко п а н и и
д осить ш и р о к и м р о в о м , а п р о ти л е ж н и й б ік рову
був з а го р о ж е н и й ж и в о п л о т о м , себто о б саж е н и й
а ґр у с о м .
У зявш ися з пр ияте ле м п о -п ід р у ки (ч о го я
м іж інш им , тер піти не м о ж у ), піш ли м и в з д о в ж
ж и в о п л о ту , о б с а ж е н о го ви со ки м и р о з к іш н и м и то ­
пол ям и. З -за то по л ів д е -н е -д е просвічува ли м о л о д і
б е р е з о в і га й о ч ки або тем нів стр ун ки й м о л о д и й
д у б н я к; р апто м стр ун ки й р я д тополів переривав
старий дуб, щ о р о зсів ся по -на д са м и м р о в о м , п р о ­
стягнувш и сво ї м ал ьо вничі віті д а л е ко по -за рів
а ж на самий шлях.
П р ойш овш и д о б р о ї півверстви, м и дійш ли до
р о гу ж и в о п л о ту і звернули л ів о р уч с т е ж к о ю , щ о
вела з го р и р ів н о б іж н о з р о в о м . На ц ь о м у п о в о ­
р оті п е ре д нами стало в усій кр а сі своїй тихе, ясне
о зе р о , п о р о сл е густи м зел ен им о ч е р е то м та
вели чезн им и р о з л о ги м и ве рб ам и. Коли ми п ід і­
йшли д о о зера, м е н і так і з а к о р т іл о двічі або трич>
п ір н ути в й о го п р о з ір у ве ду. А л е п р о в о д и р м ій
64

д осить слуш но завваж ив м е н і, щ о такий вч и н о к

був би непр истойн ий, тим більш е, щ о в цей час ми
під ійш л и в ж е до в о р іт п а р ку, о тін е ни х д в о м а ста­
р и м и верб ам и. М и без т р у д у відчинили ворота
й увійш л и до п а р ку. Д о в га тінява д о р іж к а вела до
д о м у , щ о здалека білів к р із ь гілля. Не д о х о д я ч и
д о д о м у , ми побачили о сто р о н ь , н е п о д а л е ку від
д о р о ги , м іж д е ре ва м и, л ю д с ь к у постать у білій
п о л отн ян ій б л ю з і, в с о л о м я н о м у п р о с т о р о м у брилі
та з ц и га р о ю в зубах.
— А н то н о в і Ка рло вичу наш е по ва ж а н н я ! —
закри чав м ій п о в о д и р .
Постать у б л ю з і підняла бриль та, вийнявш и
з рота сигару, п р о м о в и л а :
— П р о с и м о до го с п о д и !
М и під ійш л и бл и ж ч е . Ц е був сам го с п о д а о
п а р ку або ф е р м и , ба д ьор ий, кр е м е з н и й д ід із ціл­
к о м н ім е ц ь ки м о б л и ч чям . М ій м о то р н и й п р о в ід ­
н и к представив м е н е з ус я ки м и е пітетам и, а А н тін
Ка рло вич з д о б р о д у ш н о ю п о с м іш к о ю п р о с тя гн у в
м ені р у к у та п р о м о в и в :
— Д у ж е радий.
Я й собі п р о м о в и в т а к о ж якийсь л а ко н ічн и й
ко м п л ім е н т , і м и зн о в у вийш ли на д о р о гу . Не
встигли м и ступити кіл ь ка к р о к ів , я к до нас вибігли
з-за кущ а к в іт у ч о ї за п а ш н о ї ч е р е м хи дві біляві
га р н е н ь кі д ів ч и н ки літ пяти або ш ести та кинулись
до А н то н а Карловича, кр и ч у ч и : »А щ о, злякали,
злякали?«
А н тін Ка рло вич м о в ч ки по ка за в їм на нас
р у к о ю , і дівчатка п о ки н ул и й о го та сховалися за
к у щ е м черем хи.
Т им часом м и вийш ли на зелений м ай д ан чи к,
щ о з о д н о го б о к у прилягав д о о зе р а, а з д р у го го
д о ґанку ч и сте н ь ко го , б іл е н ь к о го б у д и н о ч ка , по -
о б с а ж у в а н о го ку щ а м и б у з к у .
Ч уд ове в р а ж ін н я зр о б и л а на м ене ця тиха
Г р ац іозна картина.
 65

С л ід о м за нам и виб ігл и на л у ч ку д івчатка,

а з д о м у на ґа н о к вийшла м о л о д а , гарна с о б о ю
ж ін к а з к н и ж к о ю та п а р а со л ь ко ю в р уц і й пішла
до д ітей. Це була, я к я п о тім д о зід а в ся , ґув е р -
н а н тка -ф р а н ц узка .
М и ввійш ли на ґа н о чо к, і го сп о д а р з а п р о п о ­
нував нам о д п о ч и ти в тін і, а сам увійш о в д о се ­
р едини.
Я на д о зв іл л і зам илувався д ітьм и , щ о гр а ­
лися на зелен«ій лучці та, сказати пр авд у, на
с тр у н ку , величаву постать кр а с о в и то ї Гувернантки,
зам илувався д о т о го , щ о не по м іти в, я к д о нас на
ґа н о ч о к вийшла сама го сп о д и н я .
У кл он ивш ись, я просив вибачення за сво ю
неуваж л ивість.
— Н іч о го , н іч о го , л ю б уй те ся ! У нас, хвалити
Бога, є на щ о по л ю б ува тись.
І вона л ука в о всм іхнулась та звернулась до
м о го товариш а. Той почав був м ене представ­
ляти, але вона н е ц е р е м о н л и в о сказала й о м у:
— Не тур б уй те сь , м е н і в ж е А н тін Карлович
представив. А ви кр а щ е р о з к а ж іт ь , як ви на балю
веселилися.
І приятель м ій заходився описувати їй баль,
а я ти м ча со м приглядався д о н е ц е р е м о н л и в о ї го ­
сподині д о м у .
Ц е була щ о н а йм ен ш е трид цятипятилітня,
д у ж е д о б р е зб е р е ж е н а ч о р н я в ка з великим и, ви­
рази сти м и ка р и м и о чим а, з досить, я к на ї ї літа,
с в іж и м р у м я н ц е м на гл а д ки х лицях, з ки р п а те н ь ­
ки м н о с о м , з ч уд о в и м и біл им и зуб а м и , з ледве
обвисл им п ід б о р ід д я м . У ц іл о м у ж була вона
сп р а вж н ій тип у к р а їн к и . Навіть го л о с її, о со б л и ­
во ж вим ова, нагадували м е н і м о ю зе м л я ч ку ,
якусь ж ін к у ур я д о в ц я се р е д н ь о ї р у к и або в и с о к о ї
р у ки п р о то п о п ш у , не зв а ж а ю ч и на те, щ о була
вона о д ягн ен а , я к правдива пані.
— А бодай вас із ваш им ба л е м ! — с к о р о -
5
66

м о в к о ю пр о м о ви л а вона, стала в д в е р я х та й за­

ц о ко тіл а :
— У кл ін н о п р о ш у д о п о к о їв ! Ви хоч сьо ­
го д н і з ба лю , та, м аб уть, іщ е чаю не пили. С ка ­
зати пр авд у, і м и о ц е т іл ь к о щ о встали.
Я п іш о в с л ід о м за го с п о д и н е ю , а товариш
м ій, я к той, щ о знає м ісц е вість, п іш о в ш укати
ж и д а та р о зп о р я д и ти с я щ о д о по м е ш ка н н я .
У пе рш ій кім н а ті, досить в е л и кій , зу с тр ів нас
Антг'н Карлович у ж е не в п о л отн ян ій б л ю з і, а в сі­
р о м у пальті з л іт н ь о го т р ік о , і по п р о си в м ен е
сідати б е з ц е р е м о н ій .
— А ви, М а р я н о Я ки м ів н о , пош літь свою
Я рину пр о си ти д о с н ід а н ку А д о л ь ф ін у Ф р а н ц ів н у
з д ітьм и .
На п о кл и к го сп о д и н і зявилась п о ко їв ка ,
с к р о м н а та м и л о вид а , в с іл ь с ь ко м у вб ра н н і, і, д і­
ставш и в ід М ар ян и Я ким івни наказ у чистій у к р а ­
їн с ь кій м о в і, вийш ла з світлиці.
Ч ерез кіл ь ка хвилин увійш ла д о кім н а т и Гу­
вернантка з д в о м а д івч а тка м и , а за н е ю й м ій
товариш . І всі м и по сід ал и к р у г столу, у в ін ч а н о го
в е л ичезн им са м о в а р о м . Я кби я не знав, чи ї це
були д іти, то п о д ум а в би, щ о М ар ян а Я ки м івн а
була ї м , спр авж н я м ати: та к л ю б о , так п о -м а те ­
р и н с ь ко м у л ю б о вона їх доглядала. І, на нем але
м о є диво , вона, зве р та ю ч и сь д о Гувернантки; р о з ­
м овляла з нею п о -ф р а н ц у з ь ко м у , »О сь тоб і й ж ін ­
ка ур я д о в ц я с е р е д н ь о ї р у к и ! О сь тоб і й п р о т о -
попш а в и щ о ї р у к и !« — п о д ум а в я. М ен е М ар ян а
Я ки м івна пр о сто зачарувала, і, ко ли б вона зв е р г
талась д о своєї Я рини (здається, є д и н о ї сл у ж н и ц і)
п о -м о с к о в с ь к о м у , то я п о д ум а в би, щ о м а ю щ а­
стя м ати п е р е д с о б о ю пр и на й м н і гр а ф и н ю або хоч
п р о с т о д а м у в и щ о го льоту.
Така сила уп е р е ж е н н я пр оти сво єї р ід н о ї
мови!
З а чаєм я н а го д о ю д о від а вся, я к на ім я о б о м
 67

дівч а тка м . О д н у , здається старш у (об ид ві були

о д н а ко в і на зріст), звали Л із о ю , а д р у гу Н атусею .
І такі вони були с х о ж і од н а на о д н у, щ о, якб и їх
пересад овити з м ісц я на м ісц е , то й не знав би,
ко тр а з них Л іза , а ко тр а Натуся. А обид ві вони
були над звичайно п о д іб н і д о сво єї л ю б о ї нені.
Господиня, м іж інш им , звернулась д о м ене
і спитала, чи спо д об ався м е н і ко н ц е р т у Д [е г т я -
р я х ].
— А д ж е ж там напевне не о б ійш л о сь без
концерту?
Я п ід твердив.
— Ну, а віолончеліст? Правда, гарний?
— Ч уд есн ий! — від по вів я.
— Це наш великий приятель, і о к р ім то го ,
щ о він чуд ов и й артист, треба знати, щ о він і л ю ­
дина з я кн а й н іж н іш и м , я кн а й б л а го р о д н іш и м сер­
цем . Та щ о м аєш робити? — додала вона, з ід -
хнувш и. Л іза та Натуся плачуть, коли не бачать
й о го два д ні поспіл ь, а пр о А д о л ь ф ін у Ф р а н ц ів н у
нема щ о й казати, сказала вона, ш у тку ю ч и , та по ­
цілувала Гувернантку у щ іч к у , щ о а ж запалала,
з ч о го я побачив, щ о вона р о з у м іє п о -р о с ій ­
с ь ко м у .
М е н і бул о д у ж е м ило по чути таку д у м к у пр о
л ю д и н у, щ о її я з о д н о го р а зу по л ю б и в, як щ ось
б л и зь ке м о є м у с е р ц ю .
Після чаю А н тін Карлович зве рн увся д о нас
і за п р о си в д о сво єї хати.
— Я до них тіл ь ко в го сти н у з а х о ж у , а хата
м оя в са д ку. І він узявся за свій бриль. М и піш ли
за й о го п р и кл а д о м .
Біла, с о л о м о ю вшита хата, до я ко ї привів
нас А н тін Карл о вич, стояла се р е д о вочевих дерев
і була А н т о н о в і К а рл о вичу за кабінет та р а з о м
і за с т о р о ж ів н ю . С правді н ім е ц ь ка ш тука!
Хата А н то н а Карловича, я к взагалі у к р а їн ­
ські хати, була р о зд іл е н а сін ям и на дві по ловини:
68

на властиву хату з кім н а т о ю та на так зв а н у к о ­

м о р у . У к о м о р і, освітл еній о д н и м в ікн о м , м іс ти ­
лася в н ь о го а птека й б іб л іо те ка , у сінях л а б о ра ­
то р ія . Такий в и сн о в о к м о ж н а бул о з р о б и т и з то го ,
щ о на ш и р о к ій гр у б і стояв л е м б и к, р е то р та та
ш кл ян і й чер епян і с л о їки . Стіни світл иці, чи ка б і­
нету, були п р и кр а ш е н і л ука м и , стріла м и, то м а га в ­
ка м и та ін ш и м з н а р я д д я м д и ку н ів , щ о й свідчило
п р о кр у го с в іт н ю п о д о р о ж А н то н а Карловича. П ід
стінам и стояли д ві канапи, а м іж н им и при стіні
простий д уб о ви й стіл і на н ь о м у електрична м а ­
шина.
— Чи не баж аєте від по чи ти з д о р о ги ,
а я ти м ч а со м н авідаю сь д о Д [ е г т я р ів ] : я ж там
д о м о в и й л іка р . Д о по ба че н ня!
І він зоставив нас у с в о є м у ка б ін е ті п о вн и м и
го с п о д а р я м и .
— Не дум а в я, ви р уш а ю ч и на баль, щ о по ­
тра пл ю д о ка б ін е ту в ч е н о го м а н д р ів н и ка , та щ е
й с к р о м н о го м а н д р ів н и ка ! — п о д ум а в я вголос,
ко л и м и зосталися самі.
— Та це щ е н іч о го ! — сказав м е н і товариш
— ви за зи р н іть у кім н а ту, от д е р ід к і р е ч і!
І справд і ж р ід к і! У з д о з ж ц іл о ї кім н а ти , під
с т ін о ю — д уб о в и й ш и р о ки й стіл, позаставлю ваний
р із н о м а н іт н и м и й п р е га р н и м и ч е р е п а ш ка м и т р о ­
пічних м о р ів , а п о се р е д и н і стала, я кр а з н а пр о ти
вікн а , — плескувата с кр и н ь ка з арш ин з а в д о в ж ки
та за в ш и р ш ки із с кл я н о ю п о к р и ш к о ю ; вона м і­
стила в со б і н у м ізм а ти ч н і р ід к о с т і А н то н а К а р л о ­
вича.
М іж м о н е та м и в с я ко ї ф о р м и та р о з м ір у п о ­
бачив я а встрійський таляр X V II в ік у з гл и б о ко
втисненим ш та м п о м , щ о з о б р а ж а в м о с к о в с ь к и й
ге р б .
— А правда ж , цікава монета? — сказав
м е н і товариш , у к а з у ю ч и на таляр, або, ска зати
кр а щ е , на ц іка в е тавро.
 69

— А л е щ о в о н о означає, це тавро? — спитав

я й о го .
— А це, бачите, ко ли в 1664 або 5 р о ц і
з у к р а їн с ь к и м и к о з а к а м и хо д и в н ака зн и м ге ть м а ­
н о м Іван З о л о та р е н ко , то наш і ко з а к и не схотіли
брати платні м о с к о в с ь к о ю м о н е т о ю , ось їм і ви­
дали а вс тр ій сь ки м и тал ярам и, поклавш и м о с к о в ­
ське тавро на к о ж н и й таляр.
Н адививш ися на р ід к о с т і А н тона Карловича,
я вийш ов у с а д о к, зоставивш и сво го товариш а
п о м р ія т и на са м о ті, себто тр о хи з д р ім н у т и .
Я о б ій ш о в увесь сад, або, кр а щ е сказати,
па рк, і не м іг д о во л і нал ю буватися на кр а су д ерев,
чистоту д о р іж о к та й взагалі пр авд иво н ім е ц ь ку
охайність, з я к о ю це все утр и м ує ться . Н априклад,
у к о го , о к р ім н ім ц я , ви побачите, щ о б м іж о в о ч е ­
вим и д е р е ва м и бул и п о н а са ж ув а н і ка в ун и , дині та
навіть ку ку р у д за ? У Н ім е ччин і це з р о з у м іл е , але
в нас ц ь о го п р о с то не зба гн еш .
Із саду вийш ов я на гр е б л ю , по о б са ж ув а н у
верб ам и. Н ал ю бувавш ись чи сте н ьки м , ч е п ур н и м
м л и н ко м з о д н и м гу р ко т л и в и м ко л е с о м та п р о й ­
ш овш и гр е б л ю , я опинився в селі.
Хат у селі всіх, м о ж е , зо двадцять. Та щ о ж
це за краса, — щ о хата, то й ка ртина!
— О сь, — п о д ум а в я — і невеличке село, та
весело. С про б ував я у с т р іч н о го селянина спита­
тись, чи м о ж н а в них б уд е найняти ко н і до
П [р и л у к и ].
— М о ж н а , ч о м у це м о ж н а , — хоч пару,
хоч д ві пари, так м о ж н а .
— Д о б р е . Так я зайд у п о тім , п о то р гу ю с я .
— Д о б р е , п о то р гуй те сь .
За с е л о м я побачив п а н с ь ку кл ун ю , по заста-
влю вану ски р та м и в с я к о го з б іж ж я . П ід ій ш о вш и до
кл уні, я спіткав токового ,, і він п о ка за в п ід ур я д н и й
й о м у т ік, чи кл у н ю . Я, я к не а ґр о н о м , дивився на
все п о в е р х о в о й р о зп и тува в т е ж п о в е р х о в о ; але
70

з у с ь о го , щ о бачив та чув, я з р о б и в ви сн о в о к, щ о
й за в зяти м а ґр о н о м а м не завадило б повчитися
д е ч о го в А н тона Карловича або хоч у й о го то­
ко в о го .
Спитав я й о го й пр о ґур а л ь н ю , ч о м у , м о ­
вляв, А н тін Карл о вич, м а ю чи стільки з б іж ж я , не
п о б у д у є собі хоч н е в е л и ч ко ї ґуральні, і дістав
т а гу від п о в ід ь :
— Бог їх святий знає. Я й сам їм казав, щ об
зб уд ува л и хоч невеличку. Навіщо? — ка ж у т ь —
щ о б пяниць голих по світі пускати? Не тре б а ! Вони
в нас такі дивні, і, Б ож е б о р о н и , як вони ц іє ї п р о ­
кл я то ї го р іл к и не л ю бл ять!
— С правді дивний ч о л о в ік. Ну, а селяни пи­
тущ і в вас у селі є?
— А н і о д н о го .
— Д у ж е д о б р е . К уд и ж ви збуваєте своє
зб іж ж я ?
— А куд и збуваєм о? Н іку д и більш е, як
у Д |е г т я р і|. Бачте, пани там б е н ке ту ю ть , а се­
ляни го л о д у ю т ь . Та щ е м ал о т о го : у селі, о к р ім
к о р ч м и , щ о вулиця, то й ш и н о к, а в к о ж н о м у
ш и н ку для пр им а н и лю дей ка тер ин ка грає. Ось
селянин се рд е ш н ий і пропиває о станню н и тку під
н ім е ц ь ку м у з и к у . С ка за н о : м у ж и к — д ур е н ь .
— Зате пани з м у д р іл и ! О , ф іл а н тр о п іє ! —
п о д у м а в я та й р о зп р о щ а в с я з т о ко в и м .
П ід ійш о вш и до гр е б л і, я м и м о в о л і спинився,
щ о б по лю б ува тися на старі верби, щ о опустили
с в о ї д о в гі зелені віті у світлу, п р о з о р у воду. А з-за
цих р о з кіш н и х вітів, з п р о т и л е ж н о го б о к у ставка,
визирає з т е м н о ї зел ені біле сенька , усм іхн е н а
хатка А н то н а Карловича і, я к кр асуня м илується
сво єю в р о д о ю п е р е д д з е р к а л о м , так вона м и л у ­
ється с о б о ю в п р о з о р о м у т и х о м у о зе р і.
— Р о з кіш ! — по д ум ав я й піш ов ч ер ез гр е ­
б л ю до ч е п у р н е н ь ко ї хатки.
П ід цей час А н тін Ка рло вич по вер н увся від
своїх пацієнтів і, на ве л ику м о ю втіху, п р и віз із со ­
б о ю м и л о го м о го вір туо за та щ е й з в іо л он чел ею .
М и зустріл ися з н и м пр и в хо д і д о са д ка й п о -п р и ­
яте л ь с ь ко м у привіталися, я к д у ж е давні зн а й о м і.
Д о нас підійш ла М ар ян а Я ким івна і, бе з це ­
р е м о н ій взявш и м е н е за р у к у , сказала;
— Ви, певно, н айб л а го р о д н іш а лю дина, коли
по л ю б и л и н а ш о го м и л о го Тараса Ф е д о р о в и ч а .
Від щ и р о го серця вам д я к у ю .
Я м о в ч ки поцілува в ї ї р у к у . У цю хвилину
під ій ш о в до нас А н т ін Карлович.
— Д ивись, дивись, щ о наш гість р о б и ть ! —
сказала вона, зве рта ю чись д о чол о віка .
— Н іч о го , н іч о го , — казав, по см іха ю ч и сь,
А н тін Карлович. — А чи не кр а щ е б уд е, я к м и
п ід е м та д о б о р щ у позалицяєм ось? Я к ви д у м а ­
єте, М а р я н о Я кимівно?
— Та й спр авд і кр а щ е . П р о ш у ласкаво, па­
нове! — сказала вона, зве рта ю чись д о нас, і ми
піш ли о бід ати.
Чи багато з вас, панове, щ о маєте хо ч о д н у
кр іп а ц ь к у д уш у, посадить біля себе кр іп а ка ,
хоч би лю дина ця була н айб ільш им Генієм у світі?
Ручуся, щ о ні о д н о го не знайдеться, о к р ім прав­
д и во б л а го р о д н о го А н то н а Карловича.
Тарас Ф е д о р о в и ч сидів м іж п устун ка м и Л і-
з о ю та Н атусею , і вони й о м у, с е р д е ш н о м у , не да­
вали під час о б ід у с п о к о ю . Ч удова, бл а го р о д н а
р ів н іс ть ! О сь я к треба б ж и ти м іж с о б о ю л ю д я м !
Так щ о ж м аєш робити? Не м о ж н а ! М іж ін ш им
я п о чув кіл ь ка ф р а н ц у зь ки х речень, щ о ним и о б ­
м інялись Тарас Ф е д о р о в и ч та Гувернантка. Ц им
о статочно полонив м ен е м ій м илий в ір туо з.
По о б ід і м и, себто ч о л о в іки , піш ли д о А н ­
тона Карловича в хату п о ку р и т и . Та я не ку р е ц ь ,
і в ір ту о з м ій , я к виявилось, т а к о ж , і то м у м и пішли
со б і прой тись по са д ку, аж вийш ли на невеличку
л о щ о в и н у , де стояв невеличкий с т іж о к с в іж о го
72

сіна. Не встояв я п р оти та к о ї м о гу т н ь о ї сп о куси .

З нявш и кр а в а тку та с ур д ут, я пр ил іг, прихилився
на запаш не сіно, а за м н о ю , р о з у м іє т ь с я , так сам о
й м ій товариш . А щ о б д р ім о т а не взяла, зняв
я здалека м о в у пр о двох д івч а то к, щ о ж или,
так би м овити, на харчах у в е л ь м и ш а н о в н о го А н ­
тона Карловича.
— Які м илі, п р е кр а сн і д іти ! — сказав я.
— І додайте, щ асливі д іти. Я не зн аю , щ о
з них б у л о б, я кб и біля н а ш о го р о з к іш н о го села
не б ул о ц іє ї ф е р м и й цих д о б р и х лю дей.
— А справді р о з к а ж іт ь м е н і, щ о це за о р и ­
гінальна мати, щ о так виховує св о їх дітей. М ені
здається, щ о в таких літах д іт я м н іхто не м о ж е
стати за м атір.
— М аряна Я ким івна з о в с ім ї ї заступила для
них. О сь щ о ! С оф ія С ам ійлівна, їх мати з най­
м ення, — дама з в е л и ко го світу, а го л ов не — кр а ­
суня. К р а сун і стає н ія ко в о , ко л и її хто спитає пр о
з д о р о в я її д ітей. Д л я неї це те саме, щ о ска зати :
я к ви, С оф іє С ам ійл івн о , по п о га н іл и . Д о т о го ж
вона, я к дама світська, після к о ж н о го балю (а їх
у нас буває щ о р о к у три, р о к у ж п е р е сту п н о го
й ч отири) м усить оддавати візи ти с в о їм го стям .
А го сте й, сам і бачили, с кіл ь ки по наїхало. А 17 ве­
ресня так уд в о є стільки по на їд е , ні на я ку п о го д у
не з в а ж а ю ч и , бо тод і вона сама ім енин н иц я . П о ки
віддасть візити, гляне — д р у ги й баль го тується,
там третій... О та к і п р о хо д и ть р ік . А там, я к вибе­
реться час, треба й д о П е т е р б у р гу п о їха ти : а то,
ка ж е , м іж цим и хахлам и з о в с ім зачерствієш . Так
самі п о д ум а й те , чи за та ки м ж и т т я м м ає вона час
для д ітей. І, на м о ю д у м к у , вона н іч о го к р а щ о го
вига д а ти не м о гл а , я к оддати їх до р у к М а р я н і
Я ки м івн і.
— Я з вами з го д е н , щ о вони р о з у м н о з р о ­
били, та чи д о б р е , це інш е питання.
— А в ж е ж , тут серце м а те р і сховалось під
 73

се б е л ю б ств о м с в іт с ь ко ї кр а сун і. Я, одначе, чув, щ о

вона я ко сь недавно п р о них згадала. Р оків за два
вона хоче вислати їх д о С м о л ь н о го інституту:
у п |о л т а в ]с ь к о м у , м овл яв, вони зро бл яться ха-
хлачкам и.
— І це правда. Як ж е вона не побоялася від ­
дати їх М [а р я н і] Я кимівні? А м о ж е вона дум ала
їх о х о р о н и ти ф р а н ц у з ь ко ю Г уве рн а нтко ю та н ім -
ке н е ю -п о ко їв ко ю ?
— Та де там ! н ім е ц ь ка п о ко їв ка сама ш в и д ко
ха хл ачко ю стане, а за Гувернантку нема щ о й ка ­
зати. П ослухайте, щ о я вам р о з к а ж у . А д о л ь ф ін і
Ф р а н ц ів н і за м а н ул о ся вчитися р о с ій с ь к о ї м ови.
О сь М ар ян а Я ким івна вчить її, та зам ість то го ,
щ о б навчити ї ї р о с ій с ь к о ї м о в и , навчила ї ї у к р а ­
їн с ь ко ї. С оф ія С ам ійлівна ч е р е з це мало не п о ­
сварилася з М а р я н о ю Я ки м ів н о ю . І знаєте щ е
щ о : вона ч у д о в о співає д е я ки х наш их пісень. П о ­
п р о х а й м о її, щ о б вона нам хоч о д н у заспівала.
— Н е о д м ін н о .
— О сь вони! ось вони! — почули м и неда­
л е ч ко дитячі го л оси, і ледве встигли вд ягнути с у р ­
дути, я к п ід б ігл и до нас Л іза та Натуся і, схо ­
пивш и поли сурдута Тараса Ф е д о р о в и ч а , потягли
[й о г о ] в са док, п р и м о в л я ю ч и :
— Х о д ім , х о д ім ! Вас м ам а просить грати.
П р ойш овш и кіл ь ка к р о к ів сл ід о м за м и -
стцем , я побачив А д о л ь ф ін у Ф р а н ц ів н у , щ о сто ­
яла, прихиливш ись д о дерева, і, під ій ш о вш и до
неї, сказав їй якийсь ко м п л ім е н т п о -у к р а їн с ь к о м у ,
на щ о вона зр о б и л а м илу м ін у та з о в с ім не со ­
р о м л и в о відпо віла м е н і: »спасибі!« М и піш ли слі­
д о м за д ітьм и , р о з м о в л я ю ч и , я к б л и зь кі зн а й о м і.
М іж ін ш им , на д о к а з сво го знання у к р а їн с ь к о ї
м о в и , Гувернантка прочитала м е н і два в ір ш і:
Катерино, серце моє,
Лишенько з тобою .
74

І з та ки м м и л и м в и р а зо м прочитала вона ці
в ір ш і, щ о, ко л и б не знав я, щ о вона ф р а н ц у зка ,
то, не вагаю чись, сказав би, щ о вона м о я спр ав­
ж н я зе м л я чка .
З ал иц яю чись д о м а д а м А д о л ь ф ін и по -ха -
х л а ц ь ко м у на ф р а н ц узь ки й м а н ір , м и тро хи в ід ­
стали від дітей та а р е ш то в а н о го [н и м и ] м истця,
ко ли ж під ійш л и д о д о м у , то на ґа н о ч ку наш м и -
стець грав у ж е на с к р и п к у та н ко в у у к р а їн с ь к у
п іс н ю , а п е ре д ґ а н о ч к о м Л іза й Натуся, піднявш и
д о го р и р уче нята , начебто п р и кл я с к у ю ч и , та н ц ю ­
вали, п р и м о в л я ю ч и :
Гоп-чук гречаники,
Гоп-чук печенії.
А н тін К а рлович, сидячи на ґа н о ч ку, д о б р о ­
д уш но по см іха вся, а М ар ян а Я ким івна брала по
ч е р зі дітей на р у к и й цілувала з н а й щ и р іш о ю
м а т е р и н с ь ко ю н іж н іс т ю . О п о д а л ік стояла н ім к е -
н я -п о к о їв ка і, захо пивш ись ж в а в и м м о т и в о м пісні,
пр и кл яскувал а в такт пальцям и.
Т ілько п р о с то д у ш н і щ асливі л ю д и м о ж у т ь
згр уп ув а ти ся в та ку ка р ти н у.
У са д ку, о к р ім хати А н то н а Карловича, була
щ е невеличка хатка з п о в іт к о ю , і за м ість п р и зьб и
стояли н а в ко л о ґратчасті д е р е в я н і лавки, а п е ре д
х а тк о ю стара липа і н а в ко л о н е ї — те ж лавка, та
не де ре вяна , а з д е р н у. Х атка ця була м а й с те р ­
н ею (себ то р о б іт н е ю ) М а р я н и Я ки м івн и . Тут суш и ­
лися о в о ч і, варилися варення й ф аб рикувалися
в ся кі зн а м е н и ті насто йки та наливки. А п ід л и п о ю
М ар ян а Я ким івна спочивала після тр уд ів .
Д о ц іє ї хатки виносили на ціле літо ф о р те -
п ія н о , бо М ар ян а Я ким івна, не зв а ж а ю ч и на свій
п р о з а їч н и й в ік та п р а ц ю ко л о питва та їс ти в н о го ,
зосталася в д уш і а р ти стко ю і лю била в го д и н и д о ­
звілля заб увати п р о своє п р о з а їч н е насуш не існу
вання та линути в світ га р м о н ії, в небесні к р а ї б о ­
ж е с т в е н н о ї ф анта зії.
 75

Часто й д о в го сидячи п ід ли по ю , д о б р и й А н ­
тін Карлович ку р и в св о ю си га ру і слухав хо л од н их
пр акти чн и х д у м о к поета. Наче сн іг п е ре д л и ц е м
ве сін нь о го сонц я, н ім е ц ь ка ф антазія о ж ивала,
сигара гасла в устах, і старий м о л о д ів .
О сь д о ц іє ї з а п о в ід н о ї хатки М аряна Я ки-
м івна зап росила св о їх гостей пити чай.
Після чаю в хатці запалили свічки. М -ІІе
А д о л ь ф ін а без уся ки х п р о сь б та н ам овлю вань (як
воно зви чайн о з вихованим и паннам и буває) сіла
д о ф ор тепіян а , а Тарас Ф е д о р о в и ч о з б р о їв с я в іо -
ло н че л ею , і після кіл ь ко х а ко р д ів тихо, га р м о ­
нійно, неначе з неба, залунала одна з б о ж е с т в е н ­
них сонат б о ж е с т в е н н о го Бетховена.
М и всі зостались під л и п о ю і підчас сонати
сиділи, затаївш и д уха ; навіть ж в а в і діти — і ті п р и ­
го рн ул и сь д о М а р я н и Я ким івн и, затихли і тіл ь ко ,
п о с м іх а ю ч и сь, по гляда ли одна на о дн у.
Після сонати Бетховена заграли не м ен ш по -
м и с т є ц ь к о м у й дві сонати М о ц а р та , п о тім д е я кі
м ісц я з славного „R e q u ie m " та на за кін че н н я з о в ­
сім н е спо д іва н о :
Ходить гарбуз по го род у ...
Д іт и біля М а р я н и Я ки м івн и закричал и, а А н ­
тін Карл ович піш о в д о хатки за ку р и ти сиґару.
Тарас Ф е д о р о в и ч р о з в ів такі в а р ія ц ії на цей
напіввеселий, н а п ів сум н и й м отив, щ о діти знов
м о в ч ки притулились до ко л ін М ар ян и Я ким івни,
а в А н то н а Карловича гн е в сиґара погасла,
Чи багато л ю д ей у багатстві та р о з ко ш а х
п р о во д я ть сво ї д о в гі вечори так н е ц е р е м о н л и в о -
п р о сто і так в е л и ч н о -п р е кр а сн о , я к м и, л ю д и п р о ­
сті, м ал о не в б о гі, провели о цей н е за б утн ій вечір?
Я д у м а ю , щ о не багато. І виходить, щ о справді
п р е к р а с н о м у та в е л и ч н о -д у х о в н о м у не треба п о ­
зол о ч ува н и х, ані навіть зо л о ти х р е м іс н и ц ь ки х
озд об .
С кін чи в ш и в а р ія ц ії, артисти наші вийш ли
 76

з хати та зве рнулися д о М а р я н и Я ким івни з п р о ­

ханням , щ о б і вона щ о н е б уд ь для них заграла.
Вона відм о вила сь. М и приєднались д о них —
н іщ о не п о м о гл о :
— Завтра — ка ж е — з а гр а ю , бо ж с ь о го д н і
це б у д е хрін після м ед у. Х о д ім о кр а щ е на п р о ­
х ід ку . О сь дивіться, м іся ц ь з-за де ре в виглядає.
І з цим и словам и вона ввійш ла д о ха тки, п о ­
гасила свіч ки , причинила й за м кн ул а д в е р і, і м и
всі, весело балакаю чи, піш ли л ю буватися, як по в ­
ний м іся ц ь визирає з-за м линів та з-за ста р о ї
ве рб и й відбиваються в тем ній, п р о з о р ій воді.
М ене з о в с ім зачарували і д е к о р а ц ії, і о ц і д о б р і,
пр о сті лю ди.
Д о в го м и щ е п р о хо ж ув а л и сь по са д ку вдвох
із Тарасом Ф е д о р о в и ч е м , яки й м е н е п р о сто п р и ­
чарував до себе. Він, як це звичайно буває з д о ­
вір л и ви м и д о б р я га м и , р о з п о в ів м е н і іс т о р ію свого
с у м н о го дитинства бе з у с я к о го з м о го б о к у на­
м ага ння, як це те ж звичайно буває п о м іж л ітер а ­
т у р н о ю бр а тією , і р о з п о в ів м е н і то м у , щ о я й о го
слухав з у в а го ю , чи то, кр а щ е сказати, із спо ­
чуттям .
— »Батька — казав він — я не пам ятаю ,
і м ати м о я м е н і н іко л и п р о н ь о го н іч о го не ка ­
зала. Власної хати м и те ж не мали і, як то в нас
ка ж у т ь , ж ил и »в сусідах«, себто пе ре ход ил и від
о д н о го го сп о д а р я д о д р у го го , а ж я почав ходити.
Тоді вона, ставши в ж е вільніш а, хотіла найнятися
в ко го н е б у д ь на р ік , але її н іхто найняти не хотів,
не з н а ю ч о м у : м о ж е ч ер ез м ен е , або то м у , щ о
вона була така худа та б л ід а; тіл ь ко , о б ій ш о вш и
без ус п іху всі села, найнялась вона нареш ті в ж и д а
в к о р ч м і. Не м о ж у вам сказати, с кіл ь ки сам е літ
пр о с л уж и л а вона в ж и д а , зн а ю тіл ько , щ о був
я в ж е чим алим хл о пц е м , ко л и вона п о м е р л а.
А вм ерла вона, о с кіл ь к и п р и га д у ю , від сухіт. і я к
тепе р пам ятаю , кіл ь ка день п е р е д с м е р тю пр и й -
 77

шла вона д о сво єї ко м ір ч и н и , або, кр а щ е сказати,

д о стійла у хліві, лягла й більш у ж е з хліва не ви­
ходила. Кілька хвилин п е ре д ї ї с м е р т ю я п р и н іс їй
води в ку х л и ку . А л е вона вж е не м огл а ні пити,
ні го в о р и ти , а т іл ь ко пом анила д о себе р у к о ю
і, ко л и я д о неї схилився, л е д ве -л ед ве д о т о р к н у ­
лась р у к о ю до м о є ї го лови, поцілувала м ен е , і дві
сл ьози викотилися з ї ї очей, щ о вж е м е р кл и . П о­
тім вона тихо зід хн ул а й ум ер л а .
» С отський поховав ї ї за ка р б о в а н ц я , щ о їй
був винен ж и д . А я вештався по селі, аж пристав
д о гр о м а д и старців. С ер ед старців був сліпий
ко б з а р , чи б а н д ур ист; й о м у й нараяли м ен е , як
с у м и р н о го хл о пця. Він і взяв м ене зам ість сво го
п о п е р е д н ь о го повод ата ря.
»1, знаєте, м е н і спо д об ал о сь м оє н о в е ста­
н ови щ е, бо я м ав хоч а биякий, а все ж п р и тул о к.
А щ е більш по д об ався м е н і сліпий, я к о го я водив.
Ц е був м о л о д и й щ е ч о л о в ік і, пам ятаю , над зви­
чайно худ о р л я ви й та з д о в ги м и пальцям и. О с о ­
бливо ж м ені по д о б а л о сь , коли він сам для себе,
по вол і п е р е б и р а ю ч и струни б а н д ур и, тихесенько
під співува в:
На морі синьому, на камені білому
Ясний сокіл квилить-проквиляе...

» Щ о сь над звичайне бачила м о я дитяча уява

в зв у к а х та словах ц іє ї т у ж л и в о ї пісні.
»О сь такий сам ий, я к і тепер, був у Д [е г т я -
р я х ] баль з т о ю тіл ько р із н и ц е ю , щ о то д і й для
старців о б ід варили, а тепер у ж е не варять. Ось
і м и з ю р б о ю старців прийш ли на о б ід . С идим о
м и с о б і п ід д е р е в о м , і, д о ж и д а ю ч и о б ід у , налад­
навши к о б з у , ко б з а р м ій за гр а в . Нас л ю д и так
і о бступи л и. Грає він, а я р о згл я д а ю с ь н а в кр у ги
й бачу — д о нас пани з па н н о чка м и [й д у т ь ]. На­
товп, зви чайно , р о зступ и вся п е р е д панам и, і сама
С оф ія С ам ійлівна підійш ла д о м ене і, по пл е-
 78

екавш и м е н е по лиці, п р о м о в и л а : »який га р н е н ь ­

кий !« І, зве р н ув ш и ся д о панів, сказала: »я й о го не­
о д м ін н о в о з ь м у до себе за пажа.«
»Так воно й сталось! Д р у г о г о дня я вж е на­
леж ав до ч исленно ї д в ір с ь к о ї челяді. Та ч ер ез те,
щ о я, не зн аю ч о м у , не виявив хисту д о о б о в я з ків
паж а, м ене почали вчити співу, і я п о ка зув а в
успіхи. А п о тім почали м ене вчити т а к о ж і грати,
спе рш у на с кр и п ц і а п о тім і на віо л он чел і. — О сь
вам м о я проста істо р ія , — додав він і з а м о в к.
— С ум на, п р авд у сказати, істо р ія !
— Щ о ж робити? М и нул е м о є — справді
сум не, але тепе р іш н є таке бе зн а д ій н е , таке б е з ­
р ад існ е, щ о я кб и не ці б л а го р о д н і л ю д и, я не
знав би, щ о з с о б о ю й робити.
— Не зн ев ір яй тесь, м ій д р у ж е , л ю біть своє
пр е кр а сн е м истец тв о, і Господь за с п о ко їт ь ваш у
с т р а ж д е н н у д уш у та пош ле щ асливий кін е ц ь ва­
ш о м у те р п ін н ю .
— Не знаю , чи м ій лист застане М ихайла
Івановича з П е те р б у р зі.
— О, напевне! Він н іку д и не виїхав; це б у ­
ло б в ід о м о .
— Та й чи м о ж н а надіятись, щ о м ій лист
м о ж е м ати успіх?
— Без у с я к о го сум н іву. Я д у ж е д о б р е зн аю
М ихайла Івановича. Це н а й д о б р іш а , н а й б л а го р о д -
ніша істота! О дн е слово, це н а й д о б р о д уш н іш и й
артист. Щ е ось щ о. Я завтра р о з п р о щ а ю с я з вами
н а д о вго , а м о ж е й н а за вж д и , але ви й ці д о б р і
лю д и, та ці го д и н и , щ о ми їх у к у п і з вами п р о ­
вели, такі д о р о гі м о є м у се р ц ю , щ о для м ене най­
б іл ь ш и м д а р у н к о м були б ваші хоч ко р о т е н ь к і ли­
сти. П р о ш у вас, спо віщ айте м ене хоч в р я д и -го д и .
А пр о н асл ід ки в а ш о го листа д о М ихайла Івано­
вича п о в ід о м т е м ене н е о д м ін н о . Завтра я д ам вам
сво ю адресу.
 Кобзар з поводирем.
(Іїю с т р а д ія Шевченка до поеми „М аряна-Чернцця“ .)

і
86

_ І він обіцяв мені вести щ оденник та Щомі­

сяця посилати його мені замість листів.
— М е н і — сказав він — так л ю б о перед
вами у всьом у відкрива тись, і ви з т а ко ю у в а го ю
слухаєте мене, щ о я й пиш учи, уявл ятим у со б і, щ о
о п о в ід а ю вам о со б и сто пр о св о ї вр аж ін н я.
У хаті А н тона Карловича світився щ е во гон ь ,
коли м и підійш ли д о неї, але р у х у вж е не було
н ія ко го . Верґілій м ій так завзято хр о пів, щ о а ж за
хатою чути було. Н е за б а р о м і м и почали й о м у
вторувати.
Н азавтра вранц і я піш ов на хутір найняти
ко н і з в о з о м , щ о б їхати з с о п у тн и к о м д о П [р и -
л у к и ], але А н тін Карлович зд о гн а в м е н е в ж е на
гр е б л і та завер н ув д о д о м у , ка ж у ч и , щ о д о б р і
л ю ди та к не роб л ять, а М ар ян а Я ким івна й чути
не хоче, щ о б м и раніш е, я к за три дні, п о ки н ул и
ф е р м у : »Д іти — і ті заплакали, почувш и пр о
такий н е д ел ікатн ий ваш уч и н о к.«
Від М ар ян и Я ким івн и вислухав я щ е більш
п е р е ко нл и ву о р а ц ію . »1 не д ум а йте , — казала
вона — і не по м и ш л я й те ! С кіл ь ки на світі ж и в у ,
так щ е не бачила, щ о б д о б р і л ю д и вж е д р у го го
дня із гостини ви їзд и л и ; та щ е й се л ян ським и
к ін ь м и ! Не те, щ о в нас, але, га д аю , і в н ім ц ів так
не ведеться; чи так, А н то н е Карловичу? Ти ж ні­
м е ц ь, правда?«
— Такий я н ім е ц ь , я к ти н ім ке н я , — сказав
А н тін Ка рло вич і засм іявся.
— О сь і Тарас Ф е д о р о в и ч у нас зо с та ­
неться, — казала далі М аряна Я ким івна.
— Й о м у тепер після балю там зо в с ім нема
ч о го р о б и ти . А А д о л ь ф ін а о б іц я є нам с ь о го д н і
у кр а їн с ь к и х пісень співати; діти ж о б іц я ю ть вам
хоч цілий день танцю вати » гре ча н и ки «.
— ! м е те л и ц ю , м а м о , — пр о м о в и л и р а з о м
о б и д ві дівч и н ки .
Встояти б ул о не сила, і я піддався, В ерґілій
 81

м ій почав бул о го в о р и ти п р о сл у ж б у , п р о о б о -
вя зки , пр о кур а то р а .
— Вж е хоч би ви м овчали, а то р о зн оси л и сь
із с в о їм ку р а т о р о м ... спр авд і, є й б о гу ! А щ е ста­
рий зн ай о м ий... Х о д ім кр а щ е д о м о є ї хати чай
пити, а то з вами не добалакаєш ся.
П ереглянулись м и з В е рґілієм та й пішли
м о в ч к и за М а р я н о ю Я ки м ів н о ю .
П о го стю ва л и м и в цих д о б р и х л ю д ей іщ е
два д ні, і за цей час вдалося м е н і нарисувати ол ів­
ц е м кіл ь ка кр аєв ид ів щ асл ивої ф ер м и та —
м а й ж е тіл ько ко н ту р а м и — ц іл у наш у ко м п а н ію ;
на п е р ш о м у ж плані по м істив я Н атусю та Л із у , як
вони та н ц ю ю ть »гре ча н ики«. Усе це ледве-ледве
зарисоване. А п р о те ось у ж е двадцятий р ік минає,
я к я лю бувався на ц ю ж и в у ка ртин у, і, дивлячись
на цей е с кіз, начебто зн о в у л ю б у ю с ь на ц ю ж и в у
ка р ти н у і навіть ч у ю с к р и п к у та пр и кл яскуван н я
пальцям и с л у ж н и ц і-н ім ке н і.
Здається м е н і, щ о н іякий ґеніяльний опис
обличчя та м ісц е во сти не м о ж е так о ж и в и ти того ,
щ о давно м и н ул о , я к кіл ь ка ліній, вдало п р о в е ­
дених о л івц е м . Так це п р и н а й м н і на м ене впливає.
На четвертий день перебування н аш ого на
б л агодатній ф е р м і, десь ко л о д е ся то ї години
вранці, гостинні й щ асливі м е ш ка н ц і ф е р м и з ц і­
лим с в о їм д о м о м від пр овад ил и нас, як н а й б л и ж ­
чих сво їх д р у з ів . Навіть Н атусю та Л із у взяли
з с о б о ю . І від пр овад ил и не тіл ь ко через гр е б л ю ,
а навіть ч ер ез село а ж до с а м о ї кл уні. Тут ми
всадовились у в и гід н ій нетичанці А н тона К а р л о ­
вича, за п р я ж е н ій п а р о ю д о б р и х ко ней, та й п о к о ­
тили по гл а д кій , зве ртистій д о р о з і.
Д о в го стоял и д р у з і наш і на о д н о м у м ісц і
й м ахали хустка м и . А о д н е з д ів ч а то к, щ о б кр а щ е
б у л о видно й о го хустку, ско чи л о А н то н о в і К а рл о ­
вичу на плече й з усіє ї сили м ахало х у с т ко ю . Н е-
тичанка п о ко тил а ш видш е й ш видш е, і ґрупа на-
6
82

ших д р у з ів ледве м ріял а на о б р ії. Щ е чверть вер­

стви, м ал енька л о говина — і д р у з і з н и кл и за
о б р іє м . Я щ е раз подивився п о за д себе, виїхавш и
на п а го р о к , та б а ! о к р ім кл уні та ски р т, на о б р ії
н іч о го не бул о в и д ко . М е н і стало с у м н о , так
с у м н о , начебто я на д о вги й , н е о кр е сл е н и й час
р озл учав ся із с в о їм и б л и зь ки м и . Так во н о й ста­
лося.
Ц ілу д о р о гу приятель м ій м овчав, з ч о го
я д у ж е тіш ився, б о нездатний був провадити най-
пустіш у р о з м о в у . Н е за б а р о м на о б р ії по ка за л о ся
наше м істо П [р и л у к а ], а тр о хи б л и ж ч е з -з а те м ­
н о го лісу визир нули б іл о ю б л я хо ю кр и ті бані со­
б о р н о ї ц е р кв и Г [у с т и н ]с ь к о г о м анастиря.
Коли м и п р о їз д и л и повз цей з а м о к-м а н а -
стир, щ о й о го [с а м е ] відновляли, м е н е н ад зви ­
чайно п р и к р о вразила нова, щ е невиваплена ч о -
т и р ь о хкутн а веж а з п л е ска тим д а хо м , ніби ка­
ланча.
— Щ о це за потвора стирчить? — спитав
9. с в о го приятеля.

— Це д зв ін и ц я в ід н о в л е н о ї д о м о в о ї насто-
я те л ьсь ко ї ц е р кви , щ о над м а л им и во ро там и .
— І це, м аб уть, якийсь ко с т р о м с ь к и й м а-
с т а к -м у ж и ч о к таку ш т у ку зм айстрував?
— Ні, вибачайте, не м у ж и ч о к , а с п р а в ж н ій
патентований м истец ь!
— Як ж е він м айсте рн о під р о б и в ся п ід ви-
зан тій сь ки й стиль!
— Будьте ласкаві, не гл узуй те з н а ш о го м и -
стця. й о г о кваплять і гр о ш е й не даю ть. А ось як
п о їд е те з П [р и л у к и ] на Н [ іж е н ] , так по ба чи те
у селі п о м іщ и ц і К. с п р а в ж н ій » хра м царя«, щ о
й о го цей м истець зб уд ува в . Навіть наш освіче н и й
знавець і п р о т е к т о р м истецтв N.. м о ж н а ска зати :
м ец ен а т наших д н ів, — і той подивився та й рота
р о з з я в и в , а п р о н е о с в іч е н о го в ж е й не казати.
— Честь і слава ва ш о м у м истцеві.
 83

Ти м ча сом м и вїхали до міста, а за го д и н у

я в ж е прощ ався з ш ановним пе д аґо ґом , пр о ха ­
ю чи й о го записувати — науці на користь — усе,
щ о торкається а р х е о л о гії і взагалі н а р о д н ь о ї
вдачі, а сам е: прислівя, п р и ка з ки , пісні, п е р е ка зи
тощ о . А найпаче просив я й о го від часу до часу
сповіщ ати м ене пр о наш их д о б р и х д р у з ів на
ф е р м і. Він о б іц яв м е н і все по з м о з і виконати.
І ми р о зл учил ись — р озл учил ись надовго.

Іван Максимович Сош енко.

(Ф отиґраф іи.)
 Частина II.
Р озлучаю чись з м о їм п р о в о д и р е м , не д у ­
мав я то д і, щ о на д о в го -д о в го з н и м р о зл уч а ю с ь .
Я тод і д ум а в , щ о , м о ж е , на той р ік п о їд у зн о в по
У кр а їн і з д о р уч е н н я К и їв с ь к о ї А р х е о гр а ф іч н о ї
К о м іс ії, по б ув а ю в Ч е р н іго в і, а з Ч е р н іго ва п о їд у
чер ез Н іж е н до П |р и л у к и ] й по д о р о з і по д и вл ю ся
на хвалену ц е р кв у , з б у д о в а н у к о ш т о м п о м іщ и ц і
К. та тр уд а м и па те н то в а н о го м истця, а р хіте кто р а
14., а в П [р и л у ц і] п о го с т ю ю д е н ь -д р у ги й у м о го
В ерґілія, і, я к б уд е м о ж н а , в ід в ід а є м о в и с о ко д о -
с то й н о го А н то н а Карловича й М а р я н у Я ки м ів н у та
н а л ю б ує м о сь на їх ч уд о в у ф е р м у.
Так я тоді д ум а в, вийш ло ж , щ о не так, я к ч о ­
л о в ік хоче, а я к Б ог дасть. Вийш ло те, щ о я п р о ­
тя го м двадц яти літ (о д дня в и їз д у м о го з П [р и -
л у к и ]) не тіл ь ко не бачив Києва, Ч е р н іго ва , Н і­
ж е н а , П [р и л у к и ] й м о го А в т о м е д о н а , і ф ер м и,
і всь о го , щ о я там бачив п р е к р а с н о го , але не ба­
чив п р о т я го м двадцяти літ ні м о го л ю б о го р ід ­
н о го кр а ю , н и ж е з в у к у р ід н о го не чув.
О сь щ о ін о д і р о б и ть з нам и д о л я!
Після д в а д ц я ти л ітн ь о го м о го м ан д р ува н н я
по ч у ж и х кр а я х, вертаю сь я на У к р а їн у і, п р о їж -
ж а ю ч и см и р е н н е м іс то П [р и л у к у ], згад ав п р о
сір у ха тку на р о з і б р у д н и х улиц ь і звелів в із н и ­
ко в і. чи по ш тар еві, спинитися біля ц іє ї м із е р н о ї
хатки. З л із я з воза, в х о ж у на п о д в ір я , м е н е з у ­
с тр іч а ю ть два хл о п ч и ки ; питаю сь, чи тут м е ш ка є
Іван М а кс и м о в и ч С.
 85

— Тут! — в ід п о від а ю ть разом обидва

хл опці.
— Чи вд ом а він?
— Ні, вони в ш ко л і.
— А чи є вд ом а хтон е б уд ь старш ий за вас?
— Є мати в д о м а , тіл ько вони відпо чива ­
ю ть; ми їх р о з б у д и м о .
— Не треба, не б уд іть . Я з го д о м зайду.
І я поїхав на п о ш то в у стан ц ію .
Д е н ь був ч уд овий, в ж е схилялося над ве­
чір , і я, скл авш и св о ї речі, себто чем одан і кл у ­
н о к, на ґа н о чку с та н ц ій н о го б у д и н ку , » п о д о ­
р о ж н ю « ж оддавш и завідува че ві, пр осив не спі­
ш итися з кін ь м и .
Так р о зп о р я д и в ш и с ь , я сів на сво ю м із е р ію ,
себто на ч ем о д ан , і заходився рисувати чуд о в о
освітл ен у з а х ід н ім с о н ц е м ка м я н у ц е р кв у досить
н е з гр а б н о ї, але й досить о р и ґін а л ь н о ї а р х іт е к­
тури , з б у д о в а н у п о л ко в н и ко м п [р и л у ц ь ]к и м Ігна-
то м П а л а г а н о м ], тим са м и м , щ о перш ий зрадив
М а з е п у та п е р е й ш о в на б ік царя Петра, за щ о, по
см е р ті п о л ко в н и ка Н оса, й о го поставлено на п [р и -
л у ц ь ]к о г о п о л ко в н и ка й о б д а р о в а н о ве ликим и
м ае тностям и в т о м у с а м о м у п о л ку. П о ки я з р и -
совував цей п а м я тн и к славного п о л ко вн и ка , сонце
зависло над о б р іє м , і на вулиці показалася ю рба
ш ко л я р ів , а за ш к о л я р с ь ко ю ю р б о ю о п о д а л ік зя-
вилася худ е н ька, похилена постать, з парасолем
зам ість палиці в р у ц і. Ц е був м ій Верґілій, і я м ало
не п о б іг й о м у н а зустр іч .
Д о в г о стояли м и один пр оти о д н о го посе­
р е д у л и ц і, і нар е ш ті, після д о в го го пр игадуван н я,
він п р о с тя гн ув м е н і р у к у й п р о м о в и в :
— А н т и кв а р ій ! а н ти ква р ій ! Так це ви?...
А я вас у ж е з о в с ім був поховав!... Та як ж е ви пе­
р е м ін и л и с ь! З о в с ім не пізнати...
— С пасибі щ е, щ о хоч згадали.
— Та я вас за в ж д и згад ува в, тіл ько з о б л ич­
86

чя не пізн ав. П р о ш у ж вас ласкаво від від ати м ен е

в м о їй у б о гій ке л ії.
І м и, р о зм о в л я ю ч и , під ійш л и повол і д о во­
р іт с ір е н ь к о ї, давно м е н і з н а й о м о ї хатки.
Біля во ріт, я к це звичайно в м ал е н ь ки х м і­
стечках буває, стояла вросла в з е м л ю лавка. М и
м о в ч ки подивились на неї і сіли.
— Так, так, ось ви й по по м а н д р ув а л и , —
сум н о п р о м о в и в Іван М а кс и м о в и ч ; — і на світ Бо­
ж и й подивились, м аб уть і з а к о р д о н о м н є р а з п о ­
бували... А я, я к за л із у цей теплий к у т о к , та к і на
світ Б о ж и й не п о ка з у ю с ь : с и ж у со бі, м о ж н а ска ­
зати, б е з у с я к о го р уху!...
І д о в го м и р о зм о в л я л и , з га д у ю ч и ко ж н и й
своє м инул е. М іж інш им , він р о з п о в ів м е н і, щ о
н е за б а р о м після н аш ої р о з л у к и він о д р у ж и в с я
з б л а го р о д н о ю і п р е кр а с н о ви хо ва н ою , хоч і вб о­
го ю , д ів ч и н о ю . »1 дум а в — к а ж е — я з нею в ік
свій у щ асті та л ю б о в і зв іку в а ти : та Бог судив м е н і
вік свій у са м о ті ко р о та ти !« — І старий заплакав.
— Б р а тіку! — почувся з-за во р іт ж ін о ч и й
го л о с; — ідіть д о хати, п о р а вечерять, діти спати
хочуть.
— Н аго д уйте їх, се стр и чко , та й по кл а д іть,
а м и тут іщ е тро хи по си д и м о ... С е с тр и ч ко ! — д о ­
дав він — з нам и гість с ь о го д н і вечеряє, то ви б
там ч о го н е б у д ь додал и... хоч кара сика за см а ­
ж и л и, та послали б В еклу по... знаєте, той...
— П о ш л ю , б р а тіку .
— Так... На тр е ть о м у р о ц і н а ш о го б л а ж е н ­
ства — казав він далі п о в а го м — вона п о ки н ул а
м е н е навіки. П равда, я щ е не з о в с ім сир ота: вона
зоставила м ен і сво ю м алу дитину, для я к о ї,
м о ж н а сказати, я й ж и в о т ію . Т о го са м о го о о к у
в м о є ї сестри вм е р нагло ч о л о в ік і т а к о ж п о ки н у в
її з м а л о ю с и р іт к о ю ; ось м и й зійш лися з н е ю
в од ин к у т о к та й д іл и м о своє лихо, я к нам Б ог
 87

пом агає. Д іте й я га д а ю з Б о ж о ю п о м іч ч ю до ґім -

ка з ії... а п о тім ...
— Б ра тіку — почувся знов із-за в о р іт ж ін о ­
чий го л о с — хо д іть д о ха ги! Н ад ворі роса й з и м ­
но, а ви в о д н о м у ф р а ку.
— З араз, зар а з, се стр и ч ко ! Х о д ім о д о наш ої
хати, б о й справді як би нам із вами не за студ и ­
тись. М и ж не м о ж е м о з вами похвалитися м о л о ­
д іс тю , щ о цвіте з д о р о в я м . Х о д ім о !
І м и по ки н ул и л а зку та м о в ч к и ввійш ли до
хати.
К ім н а тка , в я кій я двадцять літ то м у провів
п о -б у р л а ц ь ко м у кіл ь ка день, була та сама, але
й не та сама. Бідність була така сама, але була це
б ід н ість ум ита й пр и че пур е н а ж ін о ч о ю р у к о ю ; на
ч и сте н ькій п ід л о зі — чисте нькі д о р іж к и , над в ік ­
нам и б іл і ф ір а н ки , на вікнах бальзам ини та ґер а нії
в ва зона х; стіл, дощ ана канапа, липові стіль­
чики — ті самі, але я ко сь ін акш е виглядали. Щ о
значить ж ін о ч а р у ка в ха тн ь ом у по б уті хоч би
й о х а й н о го ч о л о в іка !
У п о б уті л ю дей цивільних це ще не так
р із к о в вічі кидається, як у військо вих. Н априклад,
зайд іть до кім н а ти н е ж о н а т о го о ф іц е р а : спр авж ня
халупа — а ж дхне л ю л ь к о ю та т ю т ю н о м . А в ж о ­
нато го о ф іц е р а — т е ж халупа, але в цій халупі
скр и н я, щ о на ній у н е ж о н а т о го спить д е н ьщ и к
із с о б а к о ю , застелена ки л и м о м і зам ін яє канапу.
На д о щ а н о м у сто л и ку, зам ість тю тю н н и ц і та
цвяха д о ко л упа н ня в л ю льц і, — м е р е ж а н а я р о ­
славська се рве точка , д зе р ка л ь ц е та яке н еб уд ь
ж ін о ч е р у ко д іл л я . О д н е слово, у р о д и н н о м у
ж и тті, навіть у злиднях, є якась свіж а м атеріяльна
принад а: п р о п р ина д у м о р а л ьн у в ж е не ка ж у ...
Із д р у го ї кім н а тк и вийшла до нас бабуся
в ч о р н ій хустці та в б іл іс ін ь к о м у о ч іп к у , така мила
й чистенька бабуся, я ки х я м ал о в сво єм у ж и тті
зустрічав.
88

— П редставляю вам ! М о я се стр ичка, М а р ія

М а кс и м ів н а !
Я вклонився.
— А це, се стр и чко , м ій старий, д о б р и й зн а ­
й ом ий N. N.
Я зн о в укл онився, а вона сказала:
— П р о ш у сідати.
Я сів, а Іван М а кси м о в и ч подивився у д р у гу
кім н а ту і, зве рта ю чись до м ене, сказав:
— Яка ж у м е н е д о б р а , р о з у м н а , догадл ива
се стр и чка ! Уявіть со б і, м ені й на д у м к у не спало
за п р о п о н ува ти вам із д о р о ги чаю , а це ж так п р и ­
є м н о ! Я ж и в у в н еї п р о сто я к у Бога за д ве р и м а .
Та н у-б о , частуйте ж , м о я лю ба, м о я б е зц ін н а го с ­
по д ин е!... А д іт ки в ж е лягли спати, сестричко?
— У ж е лягли, б р а т іку , — відповіла бабуся,
ставлячи на столі ф іл іж а н ки з чаєм.
— То д о б р е , я вам їх завтра п о к а ж у . А на
ко тр и й го д о ч о к їм тепер піш ло , сестричко? Вони
в нас, знаєте, о д н о л ітки , — до дав він, зв е р т а ю ­
чись д о м ене.
— Та ось на П етра й Павла по д ва н а д ц ято м у
м ине.
— У ж е по д в а н а д ц я то м у! Б ож е м ій , я к
ш в и д ко летять наш і старі літа! — п р о м о в и в в'ін
наче д о с а м о го себе.
— Д ва н ад цять, д ванад цять! . . . А л е ! . . . —
м а й ж е скр хнув він, вдаривш и себе д о л о н е ю по
лобі — трохи не за б ув ! У м е н е є лист на ваше ім я,
щ о я й о го дістав щ е п е ре д ш л ю б о м . Він так і ле­
ж и ть не розпе ча таний... І знаєте, від кого?
— Не зн а ю — від по вів я.
— Від н а ш о го ш а н о в н о го , н а й б л а го р о д н і-
ш о го Тараса Ф е д о р о в и ч а , памятаєте — в іо л о н ч е ­
ліста на ф е р м і А н то н а Карловича.
— Б о ж е м ій , я к ж е ж би я не памятав! Я саме
лотів вас п р о н ьо го спитати.
— Усе р о з к а ж у , дайте час! Багато є з в о р у ш ­
 89

л и во го та навіть п о вча л ь н о го в ж и тті ц іє ї д о с т о й ­

н о ї л ю ди ни. Я навіть записав д е я кі випадки з йо го
ж и т тя ; я, знаєте, сам хотів був на старі літа за лі­
те р а тур у взятись, та, як прочитав М а р л ін с ь ко го ,
м е н і й р у к и впали. Який б л искучий, який ґеніяль-
ний стиль!... С е стр и чко , буд ьте ласкаві, вийм іть
нам із н и ж н ь о ї ш уф ляди п а чку па пер ів, щ о пе ре -
вязані м о т у з о ч к о м .
Бабуся, не га ю ч и сь, принесла чим алу па чку
паперів, п е ре вяза них м о т у з о ч к о м від голови ц у ­
кр у , і, від д а ю ч и їх б р ато ві, спитала:
— О ц і, б р а т іку , папери?
— Ці самі, се стр и ч ко , д я к у ю вам. — О сь, —
сказав він, зве р та ю ч и сь д о м е н е — ось с кіл ь ки
па пер у напсовано, а все літер атур а винна.
І, р озв я за в ш и папери, він почав їх п е р е го р ­
тати та, спинивш ись на кл а п ти ку си н ьо го па пер у,
ска зав:
— А памятаєте, ви м е н е то д і просили зап и ­
сувати все, щ о п о ч у ю з п о е з ії та ф іл о с о ф ії п р о ­
с то го л ю д у, памятаєте?
— П ам ятаю — ка ж у .
— О сь я й викона в ваш е прохання. Тут ви
багато п р е м у д р о с т и знайд ете... Та де ж цей лист?
Чи не за губ и в я його? Ні, ні, ось він. Я посилав
й о го д о Києва на ваш е ім я, але м е н і й о го п о в е р ­
нули. Вас у ж е в Києві не б ул о. І він подав м ені
зд о р о в е з н и й ко в е р т, ка ж у ч и :
— А знаєте щ о? С ь о го д н і м а є м о се ре ду...
П о го с тю й те в нас д о нед іл і, а в н е д іл ю пустим ося
з вам и в путь, памятаєте, так, я к ко лись, тіл ь ко не
на баль, а п р о с т іс ін ь ко на ф е р м у. Там ви побачите
о с о б и с то й автора ц ь о го листа; д о н ед іл і ж я р о з ­
б е р у ці кл аптики та, м аб уть, і вам д е щ о п р очитаю .
Я п о го д и в ся і, після д о в ги х нам овлю вань
брата й се стр и чки зостатися в н и х ночувати, взяв
лист і піш о в на по ш то в у станцію .
Чи вам д о в о д и л о сь читати лист, написаний
90

ваш им щ и р и м д р у го м , а о д е р ж а н и й тро хи не пят-

надцять літ пізніш е? Х то не читав т а к о го листа,
то м у я д а р е м н е намагався б о по від а ти та о п и с у ­
вати в р а ж ін н я , щ о й о го зр о б и в на м е н е лист м о го
н а й д о сто й н іш о го д р у га Тараса Ф е д о р о в и ч а , вра­
ж ін н я невим овн е , я ке той тіл ь ко з р о з у м іє , к о м у
д о во д и л ось такий лист читати.
Головний е ф е кт т а к о го листа той, щ о ви на-
чебто т іл ь к о щ о р о зп р о щ а л и ся й читаєте р я д ки
тіл ько вчора написані, а пятнадцять літ здадуться
вам я ки м сь с к о р о м и н у щ и м сн ом .
О сь щ о писав м е н і м ій неоцін е нн ий д р у г:

»Я був б л и зь ки й до см ер ти, чи, кр а щ е с ка ­

зати, д о б о ж е віл л я , ко л и м и пр иїхал и д о П е тер ­
б у р гу , і я д о від а вся, щ о М и хай л о Іванович у ж е
д р у ги й р ік , як з а к о р д о н о м . О сь причина, ч о м у м ій
лист, щ о Ви й о го переслали й о м у, зостався без
насл ід ків. О, як гір к о , як н е в и м о в н о г ір к о нам ,
коли наш і п р е кр а сн і, б л и скучі н а д ії р озб ив ає м о ­
лот невбл а ган но ї д о л і!
Я о б іц я в писати Вам зар а з, я к тіл ько д із н а ­
ю ся п р о якийсь р е зул ьтат м о го листа д о М ихайла
Івановича, і ось у ж е третій р ік м инає, я к я нареш ті
набрався духу, щ о б писати пр о св о ї так н е м и л о ­
се рд н о зр уй н о в а н і над ії.
Після балю , або, кр а щ е сказати, після то го
ко н ц е р ту , де Ви м е н і так щ и р о плескали, к о н ­
ц ерту, за в д я ки я к о м у я по л ю б ив Вас, я к с в о го р ід ­
н о го брата, — о тж е ти ж н ів з о два після т о го
балю , в н аш ої С о ф ії С ам ійлівни зявився п р и щ и к
на лівій щ о ц і; вона й о го р о зд р я п а л а ; з п р и щ и ка
зр о б и в ся ч и р я к, а з ч иряка до серпня зробил ася
така рана, щ о вона її ледве р у к о ю затуляла. У я ­
віть со б і ї ї становищ е: кр асун я, а не м и н ул о м і­
сяця, я к на н е ї і дивитися не м о ж н а б ул о ; кр а ­
суня, треба завваж ити, така, щ о й ім я м ате рі п р и ­
несла в ж е р т в у кр а сі своїй... Не стра ж д ав та к ве­
 91

ликий м у з и ка Б етховен, коли о гл ух, ані великий

ваш Б уонаротті, ко л и осліп, я к страж дал а вона,
сердеш на.
У се р е д и н і серпня виріш или їхати до П етер­
б у р гу . Д о квар тету пр и зн а ч е н о й м ене. Радість
м о ю тіл ь ко ви м о ж е т е з р о з у м іт и . Я д ум а в : ось
ко л и прийш ов кін е ц ь м о їм с тр а ж д а н н я м ! А с тр а ж ­
дання сам е починалися...
М и поїхали. У д о р о з і за хв о р ів т а к о ж і »с а м«
та й у м е р , не д о їж ж а ю ч и Великих Л у к, на станц ії
В ирути. Д у м а ю , щ о вона загнала й о го в м о ги л у
с в о їм и пр и м ха м и . Та й нід е правди д іти: н іч о го на
світі не м о ж е бути ж а х л и в іш о го , я к н есподівано
по збавл е на своєї краси кр асун я. Гієна, пр осто
гієна!
По п р и їз д і д о П е те р б у р гу , звичайно, бул о не
д о го сте й і не до кв а р те тів; л ь о ка й сь кі ж м о ї о б о -
в я зки були н е в е л и кі: п о п р и б и р а ю вранці кім н а ти
та й гайда на цілий день світ за очі.
О, кр а щ е б м е н і н іко л и світу Б о ж о го не ба­
чити, н іж бачити й о го й о дчувати, та не см іти ні
від чувати, ні дивитись на н ьо го .
Після то го дня, ко л и я д ізнався, щ о М ихайло
Іванович з а к о р д о н о м , я заслаб сп о ча тку на п р о ­
па сниц ю , а п о тім , о п р и то м н ів ш и за м ісяц ь, п о б а ­
чив се бе у П е тр о в с ь ко м у ш питалі, щ о на П етер­
б у р з ь к ій сто р о н і.
М е н е почали від від увати щ о середи та су­
боти товар иш і м о ї, л ь о к а ї-в ір т у о з и , і во єдину о д
с убо т сказали м е н і, щ о наша С оф ія С ам ійлівнз
вм ерла під н о ж е м я ко го с ь сл а вн ого хір ур ґа , а м и
зосталися сир отам и.
Я ке п с ь ко о д у ж у в а в , так ке п с ь ко , щ о навіть
сам го л овний л іка р К о х, п р о х о д я ч и повз м оє
л іж к о , не спинявся.
Та все ж весною я вже м іг прохожуватись
по довгом у, ш ироком у коридорі, у травні Ж м і­
92

сяці м е н е вж е о п о л у д н і випускали го д и н и на дві

д о саду.
Треба вам сказати, щ о в П е тр о в с ь ко м у ш пи­
талі є й ж ін о ч и й від д іл на т р е ть о м у п о ве р сі, і ж і­
н о к, щ о в и д у ж у ю ть , т а к о ж о п о л у д н і ви пускаю ть
на п р о х ід до саду. О сь с и ж у я я ко сь на лавці, аж
д о м е н е під хо д и ть хвора в п іс т р ь о в о м у халаті
і б іл о м у ч епц і, власне в т а к о м у с а м о м у ко в п а ку ,
щ о був на м ен і. М и п р осид іл и м о в ч ки , п о ки с л у ж ­
ни к не загнав нас д о ш питальних п о к о їв . Д р у г о г о
дня була гарна п о го д а , і нас зн о в о п о л у д н і п о ­
слали на п р о х ід . П о ход и в ш и тр о хи , сів я на лавці.
У чор аш ня пані зн о в у пр и ход и ть і сідає біля м ене.
Я я ко сь н е н а р о ко м по гл ян ув на ї ї обличчя й п о ­
бачив, щ о це була кр а сун я, але така зм а р н іл а ,
така с у м н а ,-щ о , дивлячись на н е ї, в м е н е се рце
заб ол іл о. Я не втерпів та й спитав її:
— За чим ви так тужите?
— Гадаю , щ о за тим са м и м , щ о й ви — за
здоровям .
Я не зад овольн ився її в ід п о в ід д ю і, п о м о в ­
чавш и тро хи, сказав їй :
— З д о р о в я ваше повер н еться, але за з д о ­
р о в я м не су м у ю ть так, я к сум уєте ви.
— Так, це правда — пр о м о в и л а вона й за ту ­
лила о чі р у к о ю .
С л у ж н и к зн о в у загнав нас д о залі.
Кіл ь ка днів по спіл ь падав д о щ , і я нудився,
не бачивш и м о є ї з н а й о м о н н е з н а й о м о ї. Н ареш ті
п е р е д о щ и л о , і нас зн о в випустили д о саду. Я п і­
ш ов п р о сто д о лавки, і, на м о є д иво , на лавці в ж е
сиділа м о я туж лива знайо м а. Я їй укл о н и вся , вона
м е н і т а к о ж — з ледве п о м іт н и м , але таки м с у м ­
ним у с м іх о м , щ о я м ало не заплакав.
— Ви, м аб уть, страх я к нещ асливі, — сказав
я їй, сід а ю ч и на лавці.
— А ви щасливі? — спитала вона, п о гл я ­
нувш и на м ене так п р о м о в и с т о , щ о я затр ем тів
 93

і, о п р и то м н ів ш и , подивився на неї, а вона все ще

дивилась на м ене з д а в н ім вир азо м .
— П ридивіться д о м ене, — сказала вона.
Я намагався подивитись на неї, але не м іг
знести с п р я м о в а н о го на м ене п о гл я д у її гл и б о ко
запалих, великих, ч о р н и х очей.
— Н ев ж е ви м ене не пізнаєте? — п р о ш е п о ­
тіла вона ледве чутно.
— Не пізн а ю — від по вів я.
— Т о ж я, м аб уть, страх я к змінилась? —
і, по м о вчав ш и тро хи , сказала:
— Ну, так згад айте К л е н ів ку та 23 квітня
18.. р о к у . Щ о , згадали?...
— Б ож е м ій ! н е в ж е ж це ви, — панна Тара-
севичівна?
— Я, — ледве пр о м о ви л а вона та заллялася
гір к и м и сл ьоза м и.
Д р у г о г о дня м и зн о в у з н е ю зустріл ися біля
з н а н о ї лавки, і вона м ен і оповіла свою сум н у
іс т о р ію .
Я й б е з ц ь о го не м истець писати, чи пак ви­
словлю вати св о ї д у м к и на па пер і, а як б уд у п у ­
скатися в а б с тр а кц ії та відхилятися, то листові
м о є м у й кін ц я не б уд е . А л е су м н а істо р ія , щ о її
м ені р о зка за л а сердеш на Тарасевичівна, повинна
пр и м уси ти і н ім о го го в о р и ти , і гл у х о го слухати.
О, ко ли б я во л о д ів в е л иким м и сте ц тв о м пи­
сання, я написав би ве личезну кн и гу п р о ги д к і
справи, щ о д ію ть ся в селі Кле н івці.
Не па м я та ю , в я кій саме кн и з і начитав я таку
се нте н ц ію , щ о ко ли м и б а чи м о п а д л ю ку й не вка ­
зу є м о на н ь о го пальцям и, то й м и — м ало не
такі ж сам і п а д л ю ки . — Чи це правда? М е н і зд а ­
ється, щ о правда.
Т о м у я й о п о в ід а ю вам іс т о р ію Тарасеви-
чівни та кл е н ів с ь ко го п а н а , а ви з нею , щ о хо­
чете, те й р о б іть , а я к н а д р ю ку є те , то це буд е най­
94

кр ащ е , Т ілько перепиш іть ї ї на свій м а н ір , бо

в м ене скл а д у нестає.
Була в нас п о м іщ и ц я п [р и л у ц ь к о г о ї по віту,
багата п о м іщ и ц я , д уш із 4000, б е зд ітн а, старенька
вдова, д о б р а така, благочестива, та Бог ї ї знас,
щ о їй на д у м к у спа л о : поїхала вона я ко сь д о Ки­
єва на п р о щ у , та н вийш ла з а м іж за в р о д л и в о го
м о л о д и ка , т а ко го со б і п. К л е н о в с ь ко го . М о ж е ,
вона, сердеш на, в літах зам а то р іл а , п р о наслід -
ника м р іял а , — не зн а ю . І ска за н о — лю дина
з гл у з д у зїхала: вона ввесь свій м а є то к, р а з о м із
с о б о ю , передала в р у к и м о л о д о го кр а с у н я -ч о л о -
віка, а він, не бувш и д ур е н ь , усе п о -с в о є м у о б е р ­
нув, Та й с п р а в д і: а д ж е ж він не з с т а р е н ь ко ю ,
а з ї ї селами о д р у ж и в с я . О к р ім р ізн и х по л іп ш е нь
у м а єтку, від я ки х селяни запищ али, він з а п р о в а ­
див у себе о р ке с т р у , спо ча тку найм ану, а п о тім
і кр іп а ц ь к у , зб уд ува в чуд овий театр, виписав а к ­
тор ів і завів театральну ш ко л у, звичайно, к р і­
па ц ьку. У чта м та б е н ке та м не бул о кр а ю . Стара
була захоплена с в о їм м о л о д и м ч о л о в іко м . К о ­
ли ж власні а кт о р ки д о р о сл и і почали в ж е грати
рол і к о х а н о к та о д а л ісо к, то він, в ід п о в ід н о їх ві­
ко в і та зо в н іш н ім п р и км е та м , улаш тував із ни х
га р е м на м а н ір т у р е ц ь к о го султана. З вичайно,
така установа не м о гл а п р оц віта ти в таєм ниці,
дивно тіл ь ко , щ о старенька ж ін к а остання п р о н еї
довідалась, а д о від а вш ися п р о це все, з а н е д у ­
ж ала, сердеш на, з р е в н о щ ів та й н е з а б а р о м Б огу
д у ш у віддала. На см ер тел ьн ій постелі вона п р о ­
стила зр а д л и в о го ч о л о в іка і з сл ьоза м и просила
й о го сповнити ї ї о ста н н ю волю , себто покласти до
ба н ку капітал І за в ід со тки з н ь о го виховувати
трь о х с и р іт-п а н н о ч о к у п [о л т а в ] с ь к о м у інституті.
Він, звичайно, по кл явся то ч н о сповнити ї ї п е р е д ­
с м е р тн у волю .
Він і виконав її, але гю -є в о см у.
П ісля см ер ти ж ін к и вибрали й о го , я к л ю д и н у
 95

д о сто й н у та б л а го н а д ій н у, м а р ш а л ко м ш ляхти.
Він тут таки, у себе в п о в іті, знайш ов не тр ь о х ,
а пятьох с и р іто к та й завів у себе в селі ш ляхет­
ський пансіон. Найняв учителя, я ко го с ь п е н с іо н о -
ва н ого п о р у ч н и ка , і Гувернантку б е з атестату,
а го л овни й д о гл я д над м о р а л ь н істю вихованиць
д о р у ч и в сестрі сво їй , б р у д н ій та ч е р в о н о н о сій
бабі. Коли си р ітки почали під р оста ти , к р ім р о с ій ­
с ь ко ї гр а м о ти , почали їх учити т а к о ж і мистецтва,
себто співу, м у з и ки (гра ти на Гітару), танців та сц е ­
н іч н о го м истецтва. І все це, звичайно, робил и свої
вчителі та вчительки — к р іп а к и . М іж цим и нещ ас­
ним и вихо ва ницям и опинилась і Тарасевичівна.
К оли вихованиці в ж е д осить п ід р о сл и , то кр а щ і
з них стали, за за ступ н и ц тв о м го л о в н о ї д о гл я ­
дачки, о з д о б о ю га р е м у , не я к н ев іл ьн и ц і, а я к бла­
го р о д н і султанш і. Тарасевичівна, хоч і кращ а, і р о ­
зу м н іш а , і б л а го р о д н іш а за них усіх, була х у ­
денька, а т о м у й не зве рн ула на себе л а ска во го
с у л та н с ь ко го о ка. Не зазд рил а вона с в о їм щ асли­
вим то в а р и ш ка м , щ о й на балях зявлялись і тан­
ц ю вал и, і на театрі зявлялись п е р е д численним и
го с тя м и — звичайно , з а к т о р а м и -кр іп а к а м и (бо не
виховувати ж справд і для них с и р іто к-х л о п ц ів
ш л я х е тс ь ко го р о д у !). В о зьм е со б і, б ул о, н и ш к о м
якийсь р о м а н із б іб л іо т е к и та й заховається десь
у са д ку , читає й о го та плаче. Так прочитала вона
всі р о м а н и , я к і тіл ь ко б ул и в б іб л іо те ц і. І вийш ло
те, щ о вона не знала, щ о з с о б о ю р о б и ти ; схудла
гір ш , я к п е рш е: всі так і д ум а л и, щ о вона п о м р е .
Вж е й злягла в л іж к о , вж е й на Б о ж ій д о р о з і, як
то ка ж у т ь , була, в ж е й хрест н а д гр о б н и й зр о б и л и ;
хотіли бул и й д о м о в и н у р об ити, та боялись, щ о
м о ж е б у д е ко р о т к а , б о ка ж у ть , щ о лю ди, вм ир а ­
ю чи, ви тяга ю ться; а хр ест з р о б и л и са ж н ів з о два
заввиш ки, д уб о в и й ; д о м о в и й м ал яр по м а л ю ва в
й о го з е л е н о ю ф а р б о ю ; з о д н о го б о к у нам алю вав
Р озняття, а з д р у г о г о С к о р б я щ у Б о ж у М а т ір ;
96

внизу пр ибив за л ізн у д о ш ку й написав на ній:

»Тут спочиває раба Б ож а М а р ія Тарасевич, вихо-^
ваниця п. К л е н о в сь ко го . Вмерла 18.. р о к у , м ісяц я
......... дня . .«. А л е сталося так, щ о вона ви д у­
ж ала, а вм ерла улю бл е н а п о ко їв ка сестри Кле­
н о в с ь ко го , та вм ерла, ка ж уть , не сво єю см е р тю .
Вона прасувала в н е д іл ю с у кн ю для сво єї пані,
але тро хи зап ізн ил а сь: вж е всі д зво н и п е р е д з в о ­
нили, а сукн я не була го то ва ; от пані й р о з с е р д и ­
лась, вихопила їй з р у к п р а ску та й .затопила її
н е н а в м и с н е по го л ов і так, щ о сердеш на тут
таки й н оги простягла. Чи воно правда, чи ні, на­
певне не знаю . А хрест я сам власним и очим а ба­
чив і напис читав. ! такий, бачте, хрест — це с во го
р о д у картина, о со б л и во на в б о го м у с іл ь с ь ко м у
кл а д о в и щ і, де всі хр ести ки Б ог-зн а я к і: або п о хи ­
лені, або зо в с ім звалені, а то й п р осто д е сятків
зо два м о ги л з о в с ім без хрестів. А тут р а п то м
ф і ґ у р а, та щ е яка ф іґур а ! Гадаю , щ о п. Кле-
новський сам п р о такий е ф е кт д ум а в: дивіться,
м овляв, я к м и сво їх вихованиць хо в а є м о ! А вий­
ш ло, щ о поховали не вихо ва н ицю , а п о к о їв к у ...
Ну, та це все о дно, аби хрест не зм ар н ува вся...
»М узи ч н а заля була в о д н ій о ф іц и н і з наш им
па н с іо н о м , — оповіда ла далі хвора — і коли я п о ­
чала ви д уж ув а ти й себе тям ити, м ені д у ж е м ил о
бул о слухати, я к вони згра ва л ися; м о їй хво р ій
уяві ввижався якийсь н е в и м о вн о чудесний світ,
о соб л и во, ко ли вся о р ке стр а ш ум ить д а л еко, не­
наче ліс або м о р е , і з ц ь о го н е в и р а зн о го го м о н у
вирізняється якийсь один ін стр ум е н т, с кр и п ка або
флєйта. О , я то д і переж ивала найвищ е щ астя! Ці
з в у ки здавалися м е н і н ай ч и стіш ою , н а й в ід р а д н і-
ш о ю м о л и тв о ю , щ о виходила з глибини с т р а ж ­
д е н н о ї д уш і.«
»О , ч о м у я видуж ала, ч о м у навіки не зо с та ­
лася в ц ь о м у х в о р о б л и в о -б л а ж е н н о м у стані!«
»У д о м і бул о ч уд о в е ф о р те п ія н о , і ко л и
 97

я м о гл а вж е ви хо д ити, то пішла п р о с то д о капель-

м ейстра і просила й о го , щ о б він навчив м е н е чи­
тати ноти та по ка за в м е н і пе рш і правила гр и на
ф о р те п ія н і. Він... О , я давно пр окл ял а й о го за
й о го н а у к у ! П о щ о він о д кр и в м е н і таєм н и ц ю сп о ­
лучення з в у к ів , п о щ о в ід кр и в він м е н і ц ю б о ж е ­
ственну га р м о н ію , щ о м е н е загуб ила !...«
»Я ш в и д ко поглинала й о го п е р ш і л е кц ії, так
щ о не встигло м е н і волосся на в е р ш о к о д рости
(я н е зд уж а л а на га р я ч ку ), я к я в ж е ш видш е за
н ь о го читала ноти та вправляла св о ї пальці на су­
хих е тю д а х Л іста.«
■'Та не о д н і з в у к и ж ивили м о є хво ре серце.
М е н і по д об ал а сь сцена. Я прочитала все д р а м а ­
тичне, щ о бул о в наш ій б іб л іо те ц і (р е п е р туа р на­
ш о го д о м о в о го теа тру м е н і не по доб ався), п о чи ­
н аю чи від »Синеуса й Т рувор а« С ум а р о ко в а до
»Гамлета« В ісковатова. Я д н ям и та ноча м и марила
п р о О ф е л ію , та щ о ж б ул о р о б и т и : довелося м ені
для с в о го д е б ю ту вивчити р о л ю д о ч к и Льва Гуре­
вича С ін іч кін а . У сп іх був повний, і я без вороття
загинул а.«
»Кол и ви м е н е бачили в К л е н ів ц і, я в ж е м а ­
рила п р о п е т е р б у р з ь ку сц е н у: д о м о в а була для
м е н е надто тісна. На м о є лихо, т о го ж літа заїхав
до нас М ихайл о Іванович Ґл ін ка ; він тоді набирав
на У к р а їн і сп ів а ків для д в ір с ь к о ї капелі.«
»П обачивш и м е н е на сцені й по чувш и м ій
го л ос та гр у на» ф о р те п іа н о , він виріш ив, щ о я ве­
лика а кт о р ка . А я... о л и ш е н ь ко м оє, л и ш е н ь ко !
Я п р о с то с е р д н о й о м у повірила. Та й хто б не по ­
вірив на м о є м у місці?«
Чи не п о м іти л и ви тоді в нас на балю д у ж е
с к р о м н о го м о л о д и к а з ве ли ки м и , о п у кл и м и о чи ­
м а, ки р п а т и м н о с о м та в е л иким ротом ? Ц е був
м а л яр Ш те р н б е р ґ. Він у нас то д і п р о б ув усе літо.
Л агід н а , н айб ласородніш а істота!«
»Я кось я (а ко м п а н ію в а в м е н і М ихайл о Іва-
7
98

нович) співала для гостей а р ію з й о го то д і щ е не

с кін ч е н о ї о пер и »Руслан і Л ю д м и л а « — пам ята-
єте, щ о ї ї співає Л ю д м и л а в палатах Ч орн о м ор а?
Коли я скінчила співати, посипались о плески ,
звичайно, не м ен і, а а втор ові. І ко л и все за м о в кл о ,
під хо д и ть д о м е н е Ш те р н б е р ґ із сл ьоза м и на
очах і м о в ч ки цілує м о ї р у ки , Я т е ж заплакала
й вийшла геть із залі. З т о го часу м и стали п р и я ­
телями. Я часто п р и с м е р к о м співала для н ь о го
й о го ул ю б л е н у а р ію з » П р е ц іо зи « , і він щ о р а зу
плакав, м е н е слухаю чи.«
»За два р о ки після м о їх усп іх ів у К ленівці
К л е н овський із своєю с е с тр и ч к о ю почав з б и р а ­
тися д о Г^етербурґу на зи м у . Я, звичайно, почала
проситися з ним и. Вони д о в го не по го ж ува л и сь.
Та нареш ті п о год ил ись з у м о в о ю ... але з я ко ю
у м о в о ю ! ви м ене розум ієте ? Так, р о зу м іє те !...
І знаєте що? Я по год ил ась!... О , нехай я б уд у п р о ­
клята, пр о кл я та , пр окл ята!... Я все забула для м и ­
стецтва та стол иці, все, все п о ж е р тв ув а л а ! І ось
н а с л ід о к м о є ї в е л и ко ї ж е р т в и ! Ж е б р а ч ка , у ш пи­
талі, та щ е й під ім е н е м й о го кр іп а ч ки !...«
Вона за сл ьоза м и не м огл а го во р и ти . Д р у ­
го го дня я почув о д н еї такі п о д р о б и ц і... А в тім ,
вони такі м е р з е н н і, щ о м е р з е н н о їх і п о в т о р ю ­
вати.
Р о з ка ж у вам к о р о т к о кін е ц ь ї ї зл и д е н н о ї
іс то р ії. П ри їхала вона д о П е те р б у р гу вж е вагітна
й ч ер ез кіл ь ка м іся ц ів , не виходячи з хати, п р и ­
вела м е р тв у дитину. Після по л о гів заслабла на га ­
р я ч ку . А п. К л е н о в с ь ко м у треба бул о їхати назад
д о сво єї К л е н ів ки ; ось він і віддав її до П е тр о в-
с ь ко го ш питалю під ім е н е м сво єї кр іп а ч ки . О сь
вам і вся недовга [іс т о р ія ].
Я п р о б ув ще два ти ж н і у ш питалі і щ од ня
в пр изна чен і го д ини виходив д о саду, сідав на за ­
п о від н ій лавці і д о ж и д а в н е щ а сн о ї хв о р о ї.
Щ о ж спр авд і за підлий е ґо їст лю дина вза-
100

галі, а я о с о б л и в о ! М е н і по л егш ал о на д у ш і; я п о ­
м іт н о почав о д у ж у в а т и після ї ї с п о в ід і. Ц е зн а ­
чить — я був зад ов ол е н ий, щ о є хтось н е щ а сн і-
ший за м ен е .
С тр а ж д а л ь ц і! П отіш айте се б е та к сам о, і б у ­
дете хо ч на півґр а м а м ен ш е с тр а ж д а ти !
Я щ о д н я питався з н а й о м о го с л у ж н и ка з ж і­
н о ч о го в ід д іл у : » як себе має такий нум ер?«, і він
б а й д у ж іс ін ь к о від по від а в м е н і: »леж ить«. За день
п е ре д тим , я к виписатися з ш пи та л ю , спитав
я с л у ж н и ка : » щ о з та ки м н ум е р о м ? « — »У т р у -
парні« -— від по вів він м е н і й піш о в за с в о їм д і­
л о м — м аб уть, по д о в ги й , по д іб н и й д о трун и ,
плетений кіш , щ о б ін ш о го — в ж е не с тр а ж д а л ь ­
ника — винести д о тр уп а р н і.
Д р у г о г о дня, виписавш ись із ш питалю , я, на­
звавш и себе, просив д о зво л и ти п о хова ти тіл о не­
б іж ч и ц і, і м е н і д о зво л ил и.
Я за п р о си в св о їх тов а р и ш ів. Ви памятаєте,
щ о д о П е т е р б у р гу привезл и нас ч о ти р ь о х (себ то
квартет), і м и винесли ї ї на С м о л е н ськи й цвинтар,
а після панахиди пр о співа л и : » С о святим и у п о к о й «
і ки н ул и по ж м е н і з е м л і в ї ї вічне ж и т л о — та
й го д і.
Н е за б а р о м після ц ь о го прислав н ам уп р а в и ­
тель м а є тку »плакатні білети«, і м и щ е на р ік з о ­
стались у П е те р б у р зі. І знаєте, щ о м и зробили?
М и п р и ки н ул и ся н ім ц я м и та й піш л и вул иц ям и
р о зв а ж а ти д о б р и х л ю д е й с в о їм м и сте ц тв о м . І у я ­
віть с о б і, вийш ло на д о б р е : м ал о не к о ж н и й з нас
по ка р б о в а н ц ю с р іб л о м д о д о м у п р ино сив.
Не р а хую ч и ха рч ів та п о м е ш ка н н я , я щ о н е ­
д ілі діставав ка р б о в а н ц я с р іб л о м і щ о ти ж н я б у ­
вав д в іч і або тр и ч і в театрі (зви ча й н о , на ґал єрії),
від кл а д а ю ч и щ о ти ж н я к о п у сріб ла на пе р е д б а че ­
ний ви п а д о к, себто для С ерве, щ о б пр ид ба ти
кіл ь ка й о го е тю д ів д о в іо л он чел і і, го л о в н е , са­
м о го й о го послухати.
 101

У Газетах д а вн о вж е о го л о ш у ю ть , щ о він не­

о д м ін н о п р и їд е на великий піст д о П е те р б ур гу .
Д ай, Б о ж е ! М е н і я ко сь м о т о р о ш н о стає, ко ли по ­
д у м а ю , щ о сл уха тим у С ерве. Н е в ж е ж слава така
м огутня?
Н аближ ається зим а, і доведеться припинити
наші вуличні1 квартети. Щ о м а є м о робити? Това­
риш і м о ї хочуть кин ути м истец тво і ш укати посад
л ьокаїв . А м е н і хо тіл о ся б одвести їх од цієї сп о ­
ку с и ; та я к одвести?
З ц іє ю спа се н н о ю д у м к о ю піш ов я я ко сь на
К р е сто вськи й о стр ів до н ім е ц ь к о го трахтиру, пе­
ребалакав із го с п о д а р е м , щ о м овляв, справа така:
» М а ю квар тет б о ге м ц ів ; чи м о ж н а їм буд е прийти
в н е д іл ю спр об увати щ астя в ва ш о м у закладі?«
Г о спод а р по го д и в ся , і м и п е р ш о ї ж таки неділі,
неначе с п р а в ж н і чехи, р о зв а ж а л и вельм иш ановну
п у б л ік у , і р о зв а ж а л и не без ко р и сти . За од и н
день зар о б и л и м и со б і на харчі на цілий тиж д ен ь.
Товариш і м о ї під б а д ь ор и л и сь. Д р у г о ї неділі нам
іщ е кр а щ е повел ось, а тр е ть о ї щ е кр а щ е , бо вж е
настала спр а вж н я зим а.
Тут таки, у тра хти рі, м и почали діставати
ч ер ез власника тра хти ру зам о вл е н н я на в е ч о р ­
ниці, весілля то щ о . Товариш і вибрали м е н е на
р я д ч и ка та с ка р б н и ка , і м и з и м у п р о ж и л и , лиха не
зн аю чи .
З П єсків пе ре бр ал ись м и д о М и ко л и М о р ­
с ь ко го . М еш ка л и м и вж е не в о д н ій м а л ен ькій
кім н а т ц і, а в двох із п е р е д п о к о є м .
У вільний час, п р о т я го м зи м и , п р о студ ію в а в
я в с ь о го Р о м бе рґа та С ерве, — щ о тіл ь ко м іг
д о б ути .
Великий Театр о д від ува в я р а з -у -р а з по двічі
й по три чі на ти ж д е н ь і хоч з р ід к а , а таки бачив
та чув усе, щ о б ул о т о ї зи м и в столиці най­
к р а щ о го .
102

М инул а нареш ті р о зп е р е за н а м асниц я, м и ­

нув і перш ий ти ж д е н ь в е л и ко го посту...
О, незабутня аф іш е!...
Треба вам сказати, щ о я часто накида в ве­
л и к о го к р у гу , щ о б пр ойти по вз я ки й н е б у д ь театр,
Еласне для то го , щ о б прочитати аф іш у.
У н е д іл ю був я на с о б о р н ій анаф ем і в Ка­
за н с ь ко м у со б о р і. Вийш ов із ц е р кв и , п е р е х о ж у
Н евський п р о с п е кт і зд а л ека ба чу, — щ ось біліє
за д р о т я н о ю с іт ко ю біля ґанку д о м у . Е нґельгард-
тів. Я піддав хо д у. П ід х о ж у д о ґа н ку, чи то до
д р о т я н о ї сітки , і м е н і зд а л ося, щ о я б а чу с а м о го
С ерве, Вєтана. Та це були тіл ь ко літери. Д о в го
читав я ці л ю б і с е р ц ю літери, а ж д о б р ався д о їх
с п р а в ж н ь о го зм істу, А зм іс т був такий, щ о С ерве
с ь о го д н і ж таки дає ко н ц е р т. П о ч а то к у 7 го д и н і
ВБечері. Я зар а з купи в кв и то к. Та ввесь день х о ­
див по Н е в с ь ко м у п р о с п е кт і, за хо д яч и ін о д і пе­
р ед А л е кс а н д р и н с ь ки й та М и ха й л івсь ки й театри,
щ о б пр очитати аф іш у. У 6 го д и н і я в ж е був у залі.
Заля в ж е була півосвітлена, і я ввійш ов д о неї
перш ий. Ш ве йц а р, в п уска ю ч и м е н е д о залі, пильно
о гл я нув м е н е від н іг д о го л ови, бо я, м аб уть, з о в ­
с ім не був сх о ж и й на л ю д и н у, щ о для н е ї к р е ­
д и тка в пять ка р б о в а н ц ів н іч о го не значить. Та
Б ог з н им ; нехай д ум а є, щ о хо че !
П уб л іка почала в ж е збир атись, і на пів сь о ­
м о ї заля в ж е була повна. М ене трусил о. Та ко л и
хтось біля м е н е ска за в : «вж е сьом а година«, —
я за тр е м тів , і се рце м о є я ко сь з д р и гн у л о с я , не­
м ов м и ттю відлинула від н ь о го тепла кр о в , а за ­
м ість кр о в и по те кл а зи м н а вода.
У в е р тю р а , я к о ї я не слухав, скінчилась. О р ­
кестра відпочил а, наладналася — і за кіл ь ка хви­
лин виходить С ерве й за ним Вєтан...
Б о ж е м ій ! я не чув та й не п о ч у ю н іко л и н і­
ч о го більш п р е к р а с н о го !
Л іст п е р е д С ерве — ф анф арон, звичайний
 103

м е х а н ік, р е м іс н и к п е р е д м и стц е м , — більш ні­

ч о го ! Я неясно па м я та ю , я к я вийш ов із залі і як
пр и й ш ов д о д о м у . П ам ятаю тіл ь ко , ідо товариш і
від ібр а л и в м е н е віо л о н ч е л ю й сховали.
Від то го часу я вж е не б е р у віолончел і
в р у к и і з в у к ів ї ї чути не м о ж у : для м е н е це все
о д н о , щ о н о ж е м по се рц ю ...
П р о тя го м п о сту я тіл ько читав аф іш і й тіл ько
раз був у В е л и ко м у Театрі, ко ли давали о р а то р ію
Гайдна »С творення світу«. Ц е спр а вж н є створення
світу. Т іл ько для В е л и ко го Театру надто го л о сн о :
в а ж ко слухати. Тут пр и на й м н і М ихайл івський м а ­
н е ж п о тр іб н и й .
Щ е давали ко н ц е р т у П а тр іо ти ч н о м у інсти­
туті, в я к о м у , м іж р із н и м и сл а вн озвісно стям и ,
брав участь і граф В єл ьгор ський.
Ч о го б я не віддав, щ о б й о го послухати! Та
ба! світ не для всіх р ів н о створений.
Я кр аз у В елику С уб о ту по кл и кал и нас усіх
ч о ти р ь о х д о п о л іц ії й п о в ід о м и л и нас, щ о п о м і­
щ и к вим агає, щ о б м и по вер н улися д о й о го села,
та щ о м и т о ї се ре ди м аєм о вируш ити в п о х ід р а ­
з о м із се в а сто п о л ьсь ко ю п а р тіє ю . На се р е д у м и
були в ж е го то в і. І р а н о вранці в се р е д у вийш ли
м и з ін с тр ум е н та м и на плечах — за ю р б о ю к о ­
л о д н и ків — із в о р іт Л и т о в с ь ко го з а м к у та сум н о ,
м о в ч к и потяглися д о М о с к о в с ь к о ї р о га тки .
Не о п и с у ю вам п о д о р о ж і наш ої, бо була
вона н есте рпн о о д н о м а н ітн а й м е р з е н н о гид ка.
На третій м іся ц ь н аш ої п о д о р о ж і з ю р б о ю
зл о чи н ц ів п р и б ул и м и нареш ті д о П [р и л у к и ].
Д и в н е й м о то р о ш н е почуття о б го р н у л о
м ен е , ко л и я побачив р ід н е м істо .
Я д о в го не важ ився послати з тю р м и д о на­
ш о го д о б р о т о Івана М а кси м о в и ч а . Н ареш ті на ве­
л и ку силу пе р е /л іг я ф альш ивий с о р о м та страх
і послав по н ь о го в я зн и ч н о го сл у ж н и ка . За пів­
104

го д и ни зявився Іван М а кси м о в и ч та взяв м е н е на

п о р у ки.
Ц ілу ніч м и очей не зво дили, о п о в ід а ю ч и
один о д н о м у все п р о себе, неначе р ід н і брати п і­
сля д о в го ї р о з л у к и . М іж ікш и м и н овинам и він р о з ­
повів м е н і, щ о пр о ц и н д р е н и й і зруй н о ва н и й м ає­
т о к п о к ій н о го Г [а л а га н а ], н а ш ого пана, куп и в із
п р и л ю д н о го т о р гу п. К ле новський і щ о він хотів
узяти Л із у та Н атусю д о себе на виховання, але
А н тін Карлович оддав тіл ь ко Л із у , а Н атусю в себе
зоставив, і щ о т - І І е А д о л ь ф іна по ки н ул а їх р а з о м
із Л із о ю . Д р у г о г о дня я виїхав із Г Ц р и л у ки ] й н о ­
чував на ф е р м і. На ф е р м і все п о -д а в н ь о м у , тіл ько
Л із и й т - І І е А д о л ь ф ін и б р а кує , а го с п о д а р і, зд а ­
ється, щ е п о м о л о д ш а л и й по д об ріш а л и .
С онц е вж е сід а л о за о б р іє м , коли я п ід х о ­
див д о ф ер м и. С еляни, щ о я зустр іч а в їх біля
села, вітаю чи м ене з д о б р и м в е ч о р о м , поглядали
на м ене та, знявш и ш апки, христилися. М е н е це
чимало' зд и вув а л о : » Щ о воно таке значить, щ о
вони христяться?« — питав я сам себе. Коли я вхо ­
див до села, діти, у з д р ів ш и м ене, кинули забави
і, спинивш ись біля хати, д о в го дивилися на м ене,
а ко т р і старш і, ті христилися. Я хотів був д о них
під ій ти та р о зв ід а ти пр ичин у т а к о ї п о б о ж н о с т и
щ о д о м о є ї о соби, але діти р о з б ігл и с я . Я п іш ов
далі і вж е на гр е б л і зустр ів б а б усю , яка, п е р е -
христивш ись, спинила м ене та спитала:
— К уд и це ви т р у н о ч к у несете? У Д [е г т я -
р я х ] с в я щ е н и к п о м е р , поховать н ік о м у б уд е , бо
н о в о го попа щ е не прислано.
Тут тіл ь ко я д о гад а вся, щ о вони с к р и н ь к у д о
м о є ї с к р и п ки брали за дитячу тр ун у.
П ід ійш о вш и д о самих во р іт саду, я спинився
в р о з д у м і: чи захо дити м е н і д о них, чи п ройти
с т о р о н о ю , і ледве ріш ився на останнє, я к почувся
м е н і у саду дитячий го л о с. Це був го л о с Н атусі.
Я відчинив во ро та, але увійти д о саду щ е начебто
 105

боявся. А ж Н атуся, побачивш и м ен е , закричал а:

» М а м о ! м а м о ! С тарець пр и й ш о в !« (М а р я н у Я ки-
м ів н у вона називала м а м о ю ).
— Д е ти старця бачиш? — спитала її М а р ія
Я ки м івна, вийш овш и з-за дерева.
— Він за в о р іт ь м и !
І вони п ід ій ш л и на кіл ь ка к р о к ів д о мене.
Н атуся кинулась д о м е н е з к р и к о м :
— М а м о ! м а м о ! це не стар ец ь; це наш Та­
рас Ф е д о р о в и ч і
М е н е й спр а вд і л е гко бул о взяти за ж е б р а ­
ка : о б ід р а н и й , за п о р о ш е н и й , з палицею в р у ц і та
с к р и н ь к о ю за плечим а. М а р ія Я ким івна підійш ла
д о м ене, подивилась на м ене, взяла м ене за р у ку ,
п р о м о в и в ш и : » увій д іть « — і заплакала. Н о ги під о
м н о ю підтялися, і я впав на з е м л ю та заридав,
наче дитина. Натуся по б ігл а за А н т о н о м К а р л о ви ­
чем , і за кіл ь ка хвилин м и в ж е всі троє йшли до
д о м у та всі тр о є плакали. Натуся т е ж плакала —
зви чай но , н е св ід о м о . їй, з р е ш т о ю , в ж е на дван ад ­
цятий піш ло .
! щ о ж це за дитина, я кб и ви бачили! Це така
краса, така дитяча врод а, я к о ї м е н і навіть на к а р ­
тинах не д о в о д и л о сь бачити.
П ід ій ш о вш и д о д о м у , А н т ін Карлович м ало
не вирвав м е н е з р у к М а р я н и Я ки м івн и та п о п р о ­
вадив д о своєї хати. » З а ж д іть м е н е тут« — сказав
він м е н і, садовлячи м ене на стільці в сво їй хаті. —
»Я за хвилинку...« — до д ав він у ж е за д вер им а .
У хаті все б ул о п о -с т а р о м у , навіть п о вітр я
бул о давнє, і м е н і здавалось, щ о я тіл ь ко вчора
вийш ов із ц іє ї кім н а ти .
За хвилину ввійш ов хл о пец ь з ум ива л ьн и­
к о м та б іл и з н о ю , а за ним і са м А н тін К арлович,
тр и м а ю ч и в р у ка х своє с ір е н ь ке пальто та ін ш і ча­
стини туалету.
— А ч о б о ти знайд ете в тій кім н а ті — сказав
він, у к а з у ю ч и на б іч н і д в е р і. — А я к скін чите ,
 106

пр и ход ьте чай пити. М и вас ч е ка є м о ! — дод ав

він, виходячи з хати»
П р ео б р а зи в ш и сь, я піш ов д о д о м у . На ґан ку
зустріл а м е н е Натуся і, схо пивш и за р у к у , за­
кричала:
— М а м о ! м а м о ! дивіться — я й о го й не п і­
знала!
! з цим и словам и ввела м ене д о кім н а ти та,
садовлячи м е н е на стільці біля стола, додал а:
— С ідайте ось тут, я кр а з напр о ти м е н е й на­
проти м ам и. М и б у д е м о на вас дивитись: м и ж вас
давно не бачили!
Я р о згл я н у в с я н а в ко л о й сів. Я кусь хвилину
тривала м о в ча н ка . М а р ія Я ким івна, м о в ч ки п о гл я ­
да ю чи на м ен е , заплакала і сказала:
— Тепер м и тіл ь ко втр ьо х, а памятаєте —
бул о пяте ро ,
І, наливаю чи чай, оповіл а м е н і в ід о м у вже
іс т о р ію , додавш и, щ о т -ІІе А д о л ь ф ін і д у ж е
й д у ж е не хотілось р озл учатися з н им и та щ о вони
насилу ї ї вм овили перейти д о п. К л е н о в с ь ко го , бо
вона там б у д е ко н ч е по тр іб н а Л із і — а д ж е ж Л іза
така ж ва ва!... Щ о Натуся пр оти Лізи? »Це в м ене
п р о с то ян го л , не дитина« — додала вона, ц іл у ю чи
Н атусю .
М ар яна Я ким івна почала р о зп и тува ти м ене
пр о м о ї п р и го д и , але А н т ін Ка рло вич пе ре би в її,
сказавш и, щ о для ц ь о го б уд е за в тр іш н ій день,
а с ь о го д н і треба спитатися го стя, чи не хо че він
їсти та спати.
П ісля ве че р і я п іш о в д о хати, де м е н і вж е
бул о п р и го то в а н о постіль. Б о ж е м ій ! — п о д у м а в
я: за щ о ці д о б р і л ю д и та к м е н е полю били? Чи
з у с тр іч а ю ть з т а к о ю л ю б о в ю б а тьки с в о го сина
після д о в го ї р о з л у к и , я к вони м е н е зустріли?
Д о б р і, б л а го р о д н і л ю д и !
Д р у г о г о дня вранц і А н тін Ка рло вич поїхав
 107

до Д [е г т я р ів ] і випросив м е н і в управителя д о з ­
віл зостатися на ф е р м і з о гл я д у на х в о р о б у.
Увесь м іся ц ь серпень я п р о ж и в серед цих
д о б р и х л ю дей — з о в с ім наче син у батька та м а ­
тер і, і ц іл к о м заб ув пр о м о є сум н е перебування
в П е т е р б у р з і та п р о м о є т я ж ке м ан д р ува н н я, хоч
і по вто р ю в а в щ од ня св о ї о повідання.
Л е д в е чи р о з к о ш у ю т ь так пр аве д н ики в р аю ,
як я теп е р р о з к о ш у ю .
Наташа від м ен е зо в сім не відходить, п р о ­
сить м ен е , щ о б я вчив її грати на ф о р те п ія н і, хоч
сама не гір ш е грає. П росить м ен е вчити її по-
ф р а н ц у з ь ко м у , а сама м ене поправляє. А коли
я в е чо р а м и о п о в ід а ю п р о с с о ї п р и го д и на етапах,
вона плаче більш е, н іж сама М а р ія Я ким івна; вона
пр о с то чарує м е н е с в о їм пр и вяза н н ям д о мене...
У четве рте бе руся за цей лист, та не знаю ,
чи вдасться м ені хоч тепер й о го скінчити. П р осто
віл ьн ої хвилини не м а ю . Уявіть со б і, м и си д и м о
ін оді ц іл іс ін ь кі ночі в затиш ній хатці М ар ян и Я ки-
м івн и — вона за ф о р те п ія н о м , а я із с к р и п ко ю .
В іо л он чел ю я га даю з о в с ім п о ки н ути ; та чи
стане м е н і щ е відваги грати на неї, почувш и
Серве?!
Н аближ ається кр ай м о го раю ван н я; цим и
д н ям и я п о ки д а ю ф е р м у і зявл яю ся до м о го н о ­
во го власника.
Не п е р е д чув а ю для себе надалі н іч о го д о б ­
р о го , автім — усе в р ука х Б ож их.
Я так д о в го писав цей лист, щ о нареш ті звик
до н ь о го , і м ен і стало сум н о , ко ли я й о го скін чив.
Я д у м к о ю н іко л и не р озлучався з вами, але в цей
час я п р о сто ж и в із вами та від крива в вам усі м ої
д у м к и та почуття, і тепер, ко л и п о д у м а ю про
пр и й д еш н є м оє ж и ття — а в н ь о м у я п е ре д б а ча ю
багато для себе су м н о го , а ц им с ум н и м не буде
з ки м ділитись, — то м ені вж е тепер т я ж ко .
Н апиш іть м н і хоч три слова, напиш іть тіл ько ,
щ о ви дістали м ій лист, і я б уд у щ асливий.
 108

П р ощ а йте, н е за б утн ій м ій д р у ж е , не з а б у ­
вайте в ід д а н о го вам і бе зта л а н н о го м у з и к у N.
Ф е р м а ............
18 . . р о к у , . . серпня.«

П рочитавш и лист, я гадав хоч тр о хи з а с н /т и

з д о р о ги , та де там ! П е р е д о м н о ю стояв, наче ж и ­
вий, м ій се рд е ш н ий м у з и к а з сво єю віо л о н ч е л е ю
та, дивлячись на м ене, су м н о по см іха вся, і то так
с у м н о , щ о я хотів д о б ути в о гн ю і зн о в прочитати
й о го с у м н е посланіє, а ж дивл ю сь — у вікн а х вж е
біліє. Я н акин ув на себе ш инелю і вийш ов на ґа­
н о ч о к. Не м и н ул о й пяти хвилин, я к п ід хо д и ть до
м е н е Іван М а кс и м о в и ч і, після вза єм них привітань,
с ка р ж и ть ся м е н і, щ о й о м у те ж усю ніч не спалося
та щ о він давно в ж е ходить і по гл яд а є, чи я не
вийду.
— М е н і, — ка ж е — не зн а ю , ч о м у , зд а ва ­
лося, щ о й вам т а к о ж не спиться. Я хоч і не читав
листа Тараса Ф е д о р о в и ч а , але знав, щ о він неве­
селий, хіба ж не правда?
— П равда! — в ід п о вів я — навіть д у ж е не­
веселий.
— І він, звичайно, не дав вам спати?
— Авжеж!
— Я та к і дум ав. Та це все н іч о го — ви ж
послухайте, щ о з ним п о тім б ул о !..; Я вам кр а щ е
ввечері п р о ч и та ю . Я, знаєте, на старі літа туди ж
таки пустився — у л іте р а тур у. Та щ о ж , д ум а ю , не
святі ж го р ш к и ліплять!... П р е д м е т і сам по со бі
ц ікави й , а я к йо го о пр а ц ю ва ти , то вийде пр осто
повість. О сь я й узявся... А се стр ичка, м аб уть,
давно вж е нас із са м о в а р о м д о ж и д а є . їй, се р ­
д е ш н ій , т а к о ж щ ось не спалося ц іє ї н очі. Це з нею ,
з р е ш т о ю , часто трапляється. А н у , х о д ім о , це буде
кр а щ е за л іте р а тур у.
І спр авд і, бабуся д о ж и д а л а нас із чаєм,
тіл ь ко не в кім н ата х, а в са д ку, в л ітн ь о м у ка б ін еті
 109

бр а тіка . С а д о к скл адався з к іл ь к о х худ о р л я ви х

ф р у кт о в и х д е р е в ; ту т стоял а т а к о ж дощ ана х и ж ка ,
притул ена д о с у с ід н ь о го тину. Ц е й був літн ій ка ­
б інет Івана М а кс и м о в и ч а .
П р оте , не з в а ж а ю ч и на м із е р н іс т ь ц ь о го
садка, в н ь о м у все б у л о таке затиш не, таке сп о ­
кій н е , щ о я м и м о в о л і п о з а з д р и в се р д е ш н о м у
Іванові М а кс и м о в и ч у .
Ко л и м и напилися чаю п ід ку щ е м кв іт у ч о ї
б у зи н и , Іван М а к с и м о в и ч п о п р о ва д и в м е н е д о
с в о й о го ка б ін е ту, посадив на д о щ а н ій , го л ій ка ­
напі і, ви й м а ю ч и з стол у папери, ска зав :
— Тепер м и в тиш і са м о тности за й м е м о с я
л іт е р а т у р о ю .
— О сь ці па пер и — сказав він, о д кл а д а ю ч и
на б ік кіл ь ка д р іб н е н ь к о записаних а р ку ш ів ; —
ці па пер и н ал еж ать вам . П амятаєте, ви м е н е к о ­
лись то просили зб и р а ти для вас усе, щ о т о р к а ­
ється іс т о р ії, ф іл о с о ф ії та п о е з ії н а ш о го н а р о д у .
Тут є в с ь о го по тро хи . Істо р и ч н і в ід о м о с ті, щ о т о р ­
ка ю ться сам е м іста П [р и л у к и ], по дав м е н і п о к ій ­
ний па н-о тец ь Ілля Б [о д я н с ь к и й ], а р е ш ту я за п и ­
сував, д е тра пил о сь. А ось це в ж е чиста л іте р а ­
тура , — казав в ін , р о з б и р а ю ч и інш і папери.
— Все, щ о д іял о ся з н аш им м у з и к о ю від
дня й о го від 'їзд у д о П е те р б у р гу , я о п и сую за й о ­
го ж таки словам и, т іл ь к о п р и кр а ш у ю ін о д і стиль
на м а н ір М а р л ін с ь ко го . Б ож ествен н ий п и сь м е н ­
н и к! Навіть і з а го л о в о к д а ю с в о є м у о п о в ід а н н ю
в стилі н е з а б у т н ь о го М а р л ін с ь к о го , а сам е: »М у ­
зи ка , або д ві си р ітки « . Чи памятаєте Л і з у та
Натусю? Вони в м е н е т е ж чи м а л у гр а ю ть
ролю .
— Так з ч о го ж м а є м о почати? Він вам, м а ­
буть, у с в о є м у листі все, хо ч ко р о т е н ь к о , описав
а ж д о дня с в о го п о в о р о т у д о р ід н о го кр а ю .
— Таки все, — ска за в я — к р ім п о в о р о т н о ї
с в о є ї п о д о р о ж і з стол иці.
 110

— С ебто, як вони по степах ішли? Я та к і д у ­

мав, бо й м е н і чим ало труд а ко ш тува л о випитати
в н ь о го д е я кі п о д р о б и ц і цієї, так би м овити, ^м а ­
л ьов н ичо ї« п о д о р о ж і.
І Іван М а кс и м о в и ч усм іхн увся з с в о го ж а р ту .
— Так я по чну сам е з п о д о р о ж і.
»В ечірній п р о м ін ь сонця вж е зол отив ве­
личне й ш и р о к е л о ж и щ е р ік и Л уґи, — так почав
читати Іван М а кс и м о в и ч — і ко ли м и перейш ли
чер ез б е з ко н е ч н о д о вги й і з р із н и м и ба л янд р а ­
сами зб уд о ва н и й на палях м іст над р іч к о ю Л у ґо ю ,
щ о її ледве ви д ко б ул о з-за о че р е тів , то п р о м е ­
нистий Ф е б у ж е заховався за о б р іє м в о б ій м а х
Ф е ти д и .«
»Але то м у , щ о в полярних кр а їн а х літні ночі
буваю ть досить ясні, м и щ е засвітла вступили до
міста Л уґи . Нас, звичайно, в ід пр ов ад ил и д о т ю р ­
ми...«
»А ле тут, знаєте, картина н епо ка зн а , — ка­
зав Іван М а кс и м о в и ч — і то м у я її ке о пи сую .
На м о ю д у м к у , твори суто м и сте ц ь кі не повинні
описувати картин б р уд н и х, хоч це, наж аль, і ввій­
шло тепе р у м о д у . А я все ж в о л ію д о д е р ж у в а ти
стилю кл а си ч н о го ; та й де ж нам, старим , себе пе­
р ер об л яти!.,.«
»Так ось вони (я вам б уд у самі п о д ії о п о в і­
дати, а щ о торкається п о е з ії, то те вж е п р очита ­
не).,. так ось вони д р у го го дня випросили в етап­
н о го ко м а н д и р а д о зв о л у (бо мали д ню вати, а до
т о го бул о й свято)... випр осил и д о з в о л у (звичайно,
за п р о п о н ува вш и й о м у частину з а р о б іт ку ) п р о й ти ­
ся вул иц ям и з ін стр ум е н та м и та дати кіл ь ка ко н ­
цертів.«
»їх під п р и єм ств о — не зв а ж а ю ч и на те, щ о
м іс то Л уґа, м о ж н а сказати, н а р о чито невеличке
— увінчалося по вн им у с п іх о м , так щ о, хоч як ве­
лику частину д о р іб к у віддали вони ко м а н д и р о в і
етапу, їм вистачило п р оха рчува тись до с а м о го
 111

П о рхо ва . Біля П о рхо ва я о п и с у ю (за й о го ж таки

о п о в ід а н н я м ) д о в ге , в у з ь ке у з гір я , п о д іб н е до ци­
кл о п іч н о го валу, я ки м іде по ш тов ий тр а кт м а й ж е
д о П о р хо ва ; п о тім сам ий П о р хо в і величну Ш е -
лонь, щ о на її л ів о м у б е р е зі стрем лять старовинні
р у їн и за м ку .«
»На їх щ астя, вони прийш ли до П о рхо ва саме
на С вято го Д уха . Д р у г о г о таки дня піш ли вул и­
ц ям и з м у з и к о ю , я к це й у Л у з і робил и. Т ілько
П о рхо в — не Л уґа ; тут їх д в а д ц я тка м и закидали.
О д и н п р и к а ж ч и к я ко їс ь м и л о ва р н і Ж у ко в а (ін ш о ­
го — не ф аб риканта т ю т ю н у ) вр аз викинув три
ка р б о в а н ц і. їм так пощ астило в П о р хо в і, щ о вони
в ж е на к о ж н о м у етапі до сам их Великих Л у к най­
мали для своїх ін стр ум е н тів к о н я к у з в о з о м , а від
В еликих Л у к мали в ж е сво ю к о н я к у , хоч і п о га ­
н е н ь ку, а таки власну.«
»Том у щ о наб лиж алися во н и д о кр а їн и р а з-
у -р а з го л о д н о ї, себто д о Б ілоруси, то, к р ім ін с т р у ­
м ен тів, везли за ним и щ е й чималий запас хліба.«
» З в о р уш л и ві ка ртини д о во д и л о ся й о м у ба­
чити в цій у б о гій кр а їн і. З наєте: го л о д , зл ид н і,
р о зп у с та і с у м н і со п утн и ки р о зп усти ... Усе це
я о п и с у ю в п о вча л ь н о м у тоні.«
»Так, н апр икл ад , ко ли вони п р о хо д и л и ли­
бо н ь чи не ч е р е з Усвяти, то зам ість т о го , щ о б п о ­
дати ареш тантам м и л о сти н ю , ю р б а хлопців з г р у ­
бим и д р ю ч к а м и кинулась д о ареш тантів і почала
п росити хліба, а я к побачили, щ о наш і ареш танти
давали їм хліба, то за хл о пц ям и кинулись і д о ­
р осл і, і старі. Голод не знає с о р о м у ! П р ойш овш и
кр а їн у с м у т ку та плачу, вони вступили, нареш ті,
в бл а го сл о в єн і м е ж і наш ої л ю б о ї У кр а їн и і, на­
р еш ті, д о н аш ої с к р о м н о ї П [р и л у к и ]. Т ого ж таки
вечора пили м и чай з наш им м и л и м м у з и к о ю і п о ­
д р у ж н ь о м у р о зм о в л я л и з ним у цій са м ій аль­
танці.«
112

— Тепер ось щ о я вам ска ж у... Ви м е н е ви­

бачте: я, бачите, ч о л о в ік звязаний с л у ж б о ю ...
— Б удьте ласкаві, р о з п о р я д іть с я , я к вам
за в го д н о ! — сказав я йо м у.
— Я ось щ о з р о б л ю — казав він. — Я п ід у
н е н а д о вго д о ш кол и, а ви читайте м ій р у ко п и с .
Тут ви знайд ете кіл ь ка автентичних листів Тараса
Ф е д о р о в и ч а , в яких він з д е б іл ь ш о го з о б р а ж у є
стан своєї д уш і та інш і д о м о в і обставини. І щ е —
знаєте що? Я з а б іж у на стан ц ію і с ка ж у , щ о б і ва­
ші р ечі сю д и принесли, і м и з вами так і » п р о к о ­
ч уєм о « д о нед іл і, а в н е д іл ю р а з о м на ф ер м у...
Вепе? — до д ав він, стиска ю чи м о ю р у к у .
— В е п ів з іт о , — в ід п о вів я, і м и р о з п р о щ а ­
лися.
Р укопис, сказати пр авд у, лякав м ен е ; зате
листи, щ о в н ь о м у м істил ися, м е н е надзвичайно
цікавил и, і то м у я взявся до ньо го .
Л исти були вклеєні д о р у ко п и с у , і то м у м ені
їх н е т я ж ко б ул о відш ука ти.
І перш ий із них був т а к о го зм іс т у :

»Я о б іц я в вам, м ій н еза б утн ій Іване М а к с и ­

м о в и ч у, спо віщ ати вас ін ко л и і п р о с а м о го себе,
і п р о ті р е ч і, щ о м ене о то ч у ю ть . І ось у ж е с к о р о
третій р ік настане, я к я п л а зую ко л о н іг м о го н о ­
в о го власника, а тіл ько тепе р згад ав о б ітн и ц ю , щ о
дав ї ї вам. М о є го р е таке, щ о са м о себе ж и ви ть
і по тіхи не лю бить. Вибачте м е н і, д о б р и й Іване
М а кс и м о в и ч у , за такий вислів — та щ о ж м а ю р о ­
бити? справд і в о н о так! Тепер м е н і кр а щ е , —
о стіл ь ки кр а щ е , щ о м о ж у р о зм о в л я ти з вами. Щ о
це ви д о нас н іко л и не завітаєте? О то б м и набала­
кались! А н у-л и ш е н ь, — п р и їж ж а й т е , та й д р у ж и н у
ваш у п р ивезіть. У нас 23 квітня свято. Ви ж так
колись лю били забави! Ц ій л ю б о в і за в д я ч у ю я
і зн а й о м ств о м о є з а н ти ква р іє м , — памятаєте?
 113

Д е ж то він тепер, сердеш ний? Н апиш іть м ен і,

я кщ о дістанете п р о н ь о го я ку с ь зв іс тку .
У ч о р а я повернувся з ф е р м и ; я там три дні
го стю ва в; з р е ш т о ю , я там н іко л и м е н ш е двох день
не го с тю ю . Це м о є одн е-єд ин е щ астя. І спр ав­
ді велике щ астя! Від створення світу, гадаю , ні
о д н о м у стр а ж д а л ьн и ко в і н е щ астило так з а го ю ­
вати св о ї се рд е чн і рани, як я їх з а го ю ю в о то ч е н н і
цих б л а го р о д н и х л ю д е й . А Натуся, уявіть собі,
так м е н е полю б ила, щ о, коли я в ід їж ж а ю , то вона
р и д м а ридає. І щ о ж це за д івч и н ка , щ о це за чу­
д о ве с тв о р ін н я ! І в ц ь о м у віці (їй на чо ти р н а д ц я ­
тий р ік піш ло) с кіл ь ки гл и б о ко го почуття й нед и ­
т я ч о го р о з у м у ! Вона полю била м у з и к у , і так п о ­
лю била, щ о цілі д ні пр о во д и ть за ф о р т е п ія н о м ;
і, уявіть со б і, вона д о сі не знає, щ о вона сирота.
П равда, при М а р я н і Я ки м ів н і тр уд н о їй пр о це д і­
знатись, бо вона для н е ї більш е, н іж рідна м ати;
за це й Натуся сповна н а го р о ж у є її своєю д и тя­
ч о ю , н е с в ід о м о ю л ю б о в ю . А А н тін Карлович п р о ­
сто не знає, де й по садовити сво ю Н атусю . Уявіть
с о бі, він для н е ї ввесь день не виходить із своєї
л а б о р а т о р ії, щ о б у в е ч е р і забавити Н атусю я к о ю -
н еб удь х и тр о ю ігр а ш к о ю . Я вам о п о в ід а ю те, щ о
ви сам і недавно бачили. М е н і казали, щ о ви з д р у ­
ж и н о ю недавно в них гостю вали. Яка ш ко д а , щ о
я не знав, а то напевне б [д о н и х] випросився.
Д и вн а , одначе, психо л огічн а за га д ка ! Н апри­
клад, Л іза — як дві кр ап л і, схо ж а на Н атусю , і я її
щ од ня бачу, а не м о ж у на н еї так лю буватись,
я к л ю б у ю с я на Н атусю . Вона м е н і здається надто
ж вава, більш по д іб н а до хлопчика, — ні до ч о го
не пр и вя зується, вчиться н еохоче й м у з и ки не л ю ­
бить.
Щ о б воно значило? Д ити н ство їхнє бул о
з о в с ім о д н а ко в е , а тепер така р ізн и ц я . М -ІІе
А д о л ь ф ін у п. К л е н ов ський, як вам в ід о м о , звіл ь ­
нив т о го ж р о к у . ! знаєте, за що? М е р зе н н и й по -
8
114

хо тл ивец ь! Він не м іг ї ї звести й п р о гн а в із д о м у ,

назвавш и п р и л ю д н о р о з п у с н о ю д ів к о ю .
Бог її знає, де вона тепер. Д о б р е , н е по р о ч н е
ство р ін н я! Ви знаєте, щ о я їй за в д я ч ую ф ран­
ц у з ь к у м о в у й тепер тіл ь ко пізнав ї ї пр авд иву цін у.
Наша б іб л іо те ка м ало не вся складається з ф р а н ­
ц у з ь ки х к н и ж о к , хоч, сказати правд у, б іл ь ш е з р о ­
м ан ів, та все ж кр а щ е й це, як н іч о го .
Таки п о тр іб н а була Л із і т - І І е А д о л ь ф ін а !
С ердеш на дитина! Ч о го вона навчиться, щ о
засвоїть собі д о б р о го від сво єї виховательки *—
н е п и сь м е н н о ї, ста р о ї, п а с ку д н о ї дівки? Ц е —
вельм иш ановна се стр ичка п. К л е н о в с ь ко го , Вона
в ід о кр е м и л а ї ї від товариства п а н с іо н е р о к та пе­
ревела д о себе, і все це, п ід о з р ів а ю , з н а ка зу б р а -
тіка. Ги д кі л ю д и ! Л іза над звича йно ш в и д ко росте.
П. Кл е н ов ськи й пиш е, щ о б ц ь о го р о к у д о ж и д а л и
й о го з з а к о р д о н у . А д ж е ж він щ е м и н у л о го р о к у
виїхав брати куп е л і п р о ти я ко їс ь за д а в н е н о ї х во ­
роби .
А знаєте що? П р и їж ж а й т е на 26 серпня на
ф е р м у . Ви знаєте — ц ь о го дня Натуся ім е н и н н и ­
ця. З а пе вн яю вас — б уд е весело. П р и їж ж а й т е , —
я хоч по д ивл ю сь на вас.
Я на цей день с к о м п о н у ю кіл ь ка квартетів
— себто я з с о п утн и ка м и м о го м ан д р ува н н я. Тіль­
ко ц у р — не пр об ала ка йтесь, я кщ о раніш за м ен е
пр и їд е те . Я х о ч у зр о б и ти з ц ь о го н е сп о д іва н ку.
А н тін Карлович го ту є щ е для н е ї іл ю м ін а ц ію та
щ и т з її ве н злем . Щ и т б у д е поставлено м іж к у ­
щ ам и, а за щ и то м пр и м істи ться наш квартет.
Х іб а ж не правда, щ о д о б р е надумано? Щ е я п р и ­
го то ви в н е с п о д ів а н ку для Н атусі; не зн а ю тіл ько ,
чи вона їй спо доб ається. За ноти не б о ю с я : ноти
я пиш у, я к д р ю к у ю , а ф р о н ти сп іс м е н е тур б у є .
Я, бачте, переписав, я к у м ів , се ре н ад у Ш уб е р та
на в е л ін о в о м у папері і о зд о б и в титульн у с т о р ін к у
 115

власним в и р о б о м •— ско п ію в а в , правда, з я ко го с ь

н ік ч е м н о го р о м а н су, та це н іч о го .
П р и ї'ж ж а й те 26 серпня, Бога ради, п р и їж ж а й -
те! Т іл ько н е о д м ін н о р а з о м із д р у ж и н о ю .«

Л е д в е я с кін ч и в [ч и та ти ] цей перш ий лист,

я к у вій ш о в до м е н е засапаний Іван М а кс и м о в и ч .
— Х у, та й уто м и в ся ж ! ус ю д о р о гу м ало
не б іг: б о ю сь , чи ви не знудились. А га , так ви чи­
таєте, прочитуєте? Щ о ж , я ке во н о, га? по -ста р е ­
ч о м у [п и с а н е ]? Стиль, стиль це го л овне , а інш е
са м о с о б о ю пр ийде. Х іба ж не правда?
— Стиль м аєте чуд о в и й !
— Т рохи встарівся; щ о ж р о б и ти — м и й са­
м і по ста р іл ись, чи не так?
На зн а к зго д и я хитнув го л о в о ю , а він, п о ­
глянувш и на р у ко п и с , ска зав:
— А га , так ви на листі спинились?... Читайте
далі, читайте далі.
— Я в ж е скін ч и в лист.
— С кінчили? — І, тро хи по м о вчав ш и, він
пром овив:
— Так, у кін ц і листа він за п р о ш ує м е н е
з м о є ю н е за б утн ь о ю на ім енини Н атусі! — І він
з а м о в к та від в ер н увся.
— М у зи ка ... іл ю м ін а ц ія ... Н атуся! — повол і
казав він, п р и то м н ію ч и . — Так, п р е кр а сн о , велично
п р е кр а с н о бул о... Ні, м и кр а щ е пр о ч и та є м о : це
свято в м е н е у р о ч и с ти м стилем описано.
— Б р а тіку! п р о ш у о б ід а ти ! — почувся го л ос
се стр ички .
— Та й справді кр а щ е ходіть п о о б ід а ти , а вж е
п о тім п р и й д е м о та й пр о ч и та єм о .
І м и піш ли о бід ати.
Не зн аю , чи це б ул о діло апетиту, чи п р осто
с е р д е ч н о ї го стинности, чи п р о с т о б о р щ з суш е ­
ним и ка ра сям и (щ о й о го так ґеніяльно варять м о ї
зе м л я ч ки ), — не зн а ю , щ о сам е б ул о п р и чи н о ю ,
116

зн аю тіл ько , щ о я п р е ц у п к о п о о б ід а в і щ е більш е

ц у п к о заснув по о б ід і. Речі м о ї бул о прине се но
з п о ш то в о ї станц ії, і я оселився д о н ед іл і в аль­
танці го с ти н н о го Івана М а кси м о в и ч а . П о ки й о го не
бул о, я перечитував се р д е ч н і, щ и р і листи м о го
н е п о р о ч н о го м у з и ки .
Д р у ги й лист, щ о й о го я тут п о д а ю , був на­
писаний у два р о ки з чим сь після п е р ш о го .

» М [и л о с т и в и й ] Д |о б р о д ію ] , Іване М а к с и м о ­
вичу!
В о ста н н ьо м у листі сво єм у ви п о в то р ю є те
свою да вн ю п р о сь б у, щ о б я записав із уст н а ш ого
н ар о д у, я к ви пиш ете, все, щ о тор ка ється й о го ф і­
л о со ф ії, п о е з ії та істо р ії. Д я к у ю вам, щ о м е н і п р о
це пригадуєте. Це значить, щ о ваш с м у т о к напо­
ловину зм ен ш ився, щ о ви нареш ті згад али і наш о ­
го а нтиквар ія, і, вреш ті, м ен е , ва ш о го щ и р о го д р у ­
га. А н ти кв а р ія н аш ого д о б р е па м ята ю , тіл ь ко Бог
й о го знає, де він тепер пр о б ува є ; а я для н ь о го , чи
пак — для вас, записав цим и д н ям и ч у д о в у пісн ю .
Іду я я ко сь н а й б іл ьш о ю вул иц ею в селі
і, правд у сказати, ід у до ко р ч м и , щ о б по си д іти
на п р и зьб і з д о б р и м и л ю д ь м и — чи не п о ч у ю чо ­
гось повчального? Т ілько йду я та й ба чу: с а м о ю
с е р е д и н о ю вулиці йде пяна баба і, я к ви д ко , не
вбога. Іде та й на все го р л о співає, п о гл я д а ю ч и на
хати, щ о висунулися на вул иц ю :
У п и л а с я я,
Н е за ваш е я:
В м е не к у р к а знеслася —
Я за я й ц я в п и л а с я !...

Х іба ж це не ф ілософ ія? Хіба ж це не поезія?

М е н і хотілося зр о б и ти в а р ія ц ії на ц ю тем у,
та ба!... м у з и ка не в силі висловити ц ь о го в е л и ко го
са р ка зм у.
Ви тепе р , я к в и д ко з ва ш о го листа, тро хи за ­
с п о ко їл и сь після ва ш о ї н е в ід ж а л ув а н о ї втрати.
 117

Бийте л и хо м о б зе м л ю , я к ш вець м о к р о ю халя­

в о ю о б лаву, та й п р и їж ж а й т е в н е д іл ю на ф е р м у.
Я ж п р и їд у туди з в іо л о н ч е л е ю та б уд у грати для
вас цілий день та я кр а з усе ваші ул ю б л е н і у к р а ­
їн с ь кі пісні.
Я вам, здається, щ е не писав пр о віо л о н ч е -
лю . П р екра сн ий, чуд ов и й ін стр ум е н т, і я не знаю ,
де він м іг й о го д о б ути за таку м із е р н у ціну.
Т ого р о к у К л е н ов ський, о д уж а в ш и , п о в е р ­
нувся з з а к о р д о н у й м іж ін ш им и ш туд е р н и м и
ігр а ш ка м и пр ивіз т а к о ж в іо л о н ч е л ю . Б ож е м ій ,
щ о це за ігр а ш ка ! О д н а тіл ько душ а л ю д ська
м о ж е так плакати й так радіти, я к опіває й плаче
цей чуд ов и й ін стр ум е н т.
М айсте р, щ о й о го створив, б ув не хто інш ий,
я к сам П р о м е те й . Я спати л яга ю і кл аду його біля
себе. Ц е м оя ко ха н ка , м оє ж иття, м о є я. І якб и
я д вічі був н евільник, то за цей ін с тр у м е н т продав
би себе втретє. О , я тепер з о в с ім забув С ерве.
А я кб и ви бачили, щ о р обиться з Н атусею , коли
я за гр а ю на ц ь о м у б о ж е с т в е н н о м у ін стр ум е н ті!
Вона ка м я н іє — та й го д і.
А М аряна Я ким івна впевняє м ене, щ о я на
с к р и п к у гр а ю кр а щ е , н іж на віо л он ч ел ю . Та вона
це тіл ь ко так го в о р и ть ; вона сама не м о ж е бай­
д у ж н о слухати в іо л о н ч е л ю .
Розносився ж я, одначе, з своєю в іо л о н ч е ­
лею , наче д ур е н ь із писа но ю т о р б о ю , а пр о го ­
ловне м ал о не заб ув. П ередчуття м о ї справдились.
Л едве о ж и в ш и , Кл е н ов ськи й у ж е сам залицяється
до Л ізи . Як в и д ко , пильність л ю б о ї се стрички не
мала успіху.
Л іза й знати н іч о го не хоче. Бігає по залях,
тр о щ и ть вазони з кв іта м и, ламає стільці — суща
дитина. А дитина ця має, завва ж те , 17 літ. М ене
од н е тіл ь ко втіш ає: я кщ о не по м и л я ю сь , м ені зд а ­
ється, щ о, я к навіть пощ астить п. К л е н о в сько м у.
118

то цей успіх ке так у ж е д е ш е во б уд е й о м у ко ш т у ­

вати.
М е н і пр и на й м н і не д о во д и л о ся щ е зустрічати
в Л ізи н и х літах так сильно р о з в и н у т о ї натури. Це
спр авж ня ж ін к а . С естричка К л е н о в с ь ко го тете­
ріла пе ре д ї ї в и б р и ка м и . Щ о , я кб и дати цій дівчині
хоч а б и я ку освіту? Це ж була б правдива С е м ір а -
м іда або Клеопатра.
М іся ц ь то м у сидять вони я ко сь ус і троє
м о в ч ки за о б ід о м , і тіл ь ко о д н е на д р у го г о з -п ід
лоба спо гл яд а ю ть . П отрави подавали т іл ь ко пр о
л ю д ське о к о , н іхто д о них не д о то р ка в ся . А я з н і-
чевя, стоячи за стіл ьц ем Л із и , почав пр и д и вл я­
тися о б л и ч чю К л е н о в с ь ко го . Руїна! ц іл ков и та р у ­
їна! Він іщ е не старий, але випередив навіть
д р ягл их стар иків. О б вислі губ и , щ о ледве с ту л ю ­
ю ться, н а п ів р о з кр и ті б е зб а р в н і о ч і, ж о в то зе л е н и й
ко л ь о р обличчя й сіре, р ід е н ь ке волосся та гл у х о ­
та робл ять із н ь о го щ ось ги д ке , щ ось на поліпа
с хо ж е .
О б ід скін чився. Л іза , вихо дячи з-за стола,
заплакала і, зве р та ю ч и сь до п. К л е н о в с ь ко го , ска ­
зала:
— Звеліть за п р ягти ко н я , або я п іш ки п ід у
до А н то н а Карловича.
Буде б ід а ! — п о д ум а в я й не по м ил ився. За
кіл ь ка день челядь за го во р и л а п о ш е п ки п р о ш л ю б
пана з Л и са ве то ю Ф е д о р ів н о ю , а щ е за кіл ь ка
д ень зявилися в ж е й п о д р о б и ц і, я к то п е р е д к о ж ­
ним весіллям буває. З П [р и л у к и ] приїхав ти м ча -
с о м п о віре н ий п. К л е н о в с ь ко го І. П. Є р м о л ін , п р о ­
був у них дві д о б и і виїхав так, щ о й о го м а й ж е н і­
хто й не бачив.
Це т е ж щ о н е б уд ь значить!
Не м и н у л о й м ісяц я від ц іє ї п о д ії, я к се стр и ч­
ка К л е н о в с ь ко го зам етуш илася, заб ігала, всю че ­
лядь на н оги підняла і звеліла с в о їм б л а го р о д н и м
ви хо ва н ка м п р и го то в и ти на весілля н а й кр а щ у
пієсу.
 119

На весілля? — по д ум ав я. Так, значить, м іж

Л із о ю та К л е н о в ськи м це р іч м ож лива? Д и в н о ї
Д р у г о г о таки дня я по їхав на ф е р м у, р о зп о в ів усе,
щ о бачив і щ о чув. А н тін Карлович сказав: » до ­
бре«, а М аряна Як.имівна тіл ько го л о в о ю хитнула.
Весілля відб ули тихо; гостей зіб р ал о ся не­
б а га то ; були тіл ько найб лиж чі сусід и. У театрі
іт а к о ж не були. Х о тіли дати ко н ц е р т та й те ж до
завтра відклали.
Завтра т а к о ж пр ойш л о б е з о соб л ивих по дій ,
а післязавтра управитель дістав о д К л е н о в сь ко го
наказ лаштувати берлини, л ю дей та ко н і до п о д о ­
р о ж і в Київ.
Уся ця по д ія здається вам н е й м о в ір н о ю ,
ф антастичною , я к і м е н і с а м о м у здалася. А л е з га ­
дайте, щ о Л іза росла п ід б е з п о с е р е д н ім д о гл я ­
д о м ста р о ї р о з п у с н о ї д ів ки . З гад а йте це, і н епр и ­
р о д н е п о д р у ж ж я Л ізи стає ц іл к о м натуральним .
С у м н о тіл ько дивитися на це м иле ство рін н я, так
п о -н е л ю д с ь ко м у ска л іч е н е м о р а л ь н о ; не в и д ко
в ній і тіні т о ї я н го л ь с ь ко ї принади, щ о так п р и ­
род н а в її літах. А пр оте , вихователька п о м и л и ­
лась у сво їх р о з р а х у н ка х . її ціль була зопсувати
Л із у в та кій м ір і, щ о б вона здатна була піти з а м іж
за її огидного^ б р а тіка — це їй удалося. А л е го ­
ловне — їй д о куч а в б р а т ік с в о їм сам овладством ,
і1їй треба бул о злам ати ц ю владу; вона й зламала,
себто зр о б и л а Л із у п о вн о ю , н е за л е ж н о ю власни­
це ю ц іл о го м а є тку, щ о належ ав раніш е К ле нов-
с ь к о м у . Д ля ц ь о го й п р и їзд и в по вір е н и й із П [р и -
л у к и ]. Річ у то м у , щ о ко л и Л іза стала п о м іщ и ц е ю ,
то за м ість п о л о в и н н о ї влади та м а є тку з а п р о п о ­
нувала своїй виховательці м ісц е кл ю ч н иц і у себе
в д о м і.
У по ра вш ись т а ки м ч и но м з своєю г '
ви хо ва тел ько ю , вона віддала св о є м у упр
повну владу над д о м о м і ц іл им м аєтко
узяла с во го п ід т о п т а н о го ч о л о в іка та й п>
120

д о Києва — начебто для т о го , щ о б л ікув а ти ся та­

м о ш н ім и м ін е р а л ь н и м и во д а м и. В д о м а все зо ста ­
валось п о -д а в н ь о м у . Го спод ин я о б іц ял а з и м у п р о ­
вести в- м а с тку , о т ж е а ж д о зи м и м е н і н іч о г о б у л о
вд ом а р о б и ти . І я, ко р и с т у ю ч и с ь д о б р о ю д ля
себе н а го д о ю , від п р о ха в ся в упр авите ля м іс я ц ів
на два д о Д [е г т я р ів ] , себто на ф е р м у . І о с ь у ж е
третій день я в хатці М а р я н и Я ким івн и гр а ю на
сво їй віолончелі. М о ц а р т ів с ь к і сонати.
Я к м е н і тепло, я к д о б р е в о то ч е н н і цих м о їх
л ю б и х д р у з ів ! Натуся з к о ж н и м д н е м стає все
кр ащ а й м ил іш а . Щ о за р о з у м н и ц я , щ о за с к р о м ­
ниця, — п р о с т о р о з к іш ! Вона, знаєте, х о ч е з о
м н о ю д о д е р ж у в а ти е ти ке ту, повод итись, я к ли~
чить д о р о с л ій панні, та н ія к не м о ж е ; уда є-уд а є
п о в а ж н у, а ж р а п то м схопить з м е н е бр йль, п о б і­
ж и т ь та в кущ а х і сховається. Я ї ї ш у ка ю , а вона
з кущ а в к у щ п е р е б іга є , п о ки не втом иться, а п о ­
т ім піде с ка р ж и т и с ь М а р я н і Я ки м івн і, що. я їй с п о ­
к о ю н е д а ю , щ о вона на м ій со л о м я н и й б р и л ь бе з
с м іх у дивитися не м о ж е . Л ю б е , п р е к р а с н е ство­
р ін н я ! Д ивл ячись на н е ї, я ін о д і себе п о ч ув а ю в и ­
щ и м за л ю д и н у, — т а к о ю б е з м е ж н о щ асл и во ю
іс то то ю , я к о ю лю дина н іко л и б ути н е м о ж е . Від
д е я к о го часу я п о м іч а ю , щ о во н а починає з а д у ­
м уватись і м ал о не плаче, ко л и я гр а ю ї ї ул ю б л е н у
се р е н а д у Ш уб е р та .
М а р я н а Я ким івн а п р о п о н у є А н т о н о в і К а р ­
л о ви ч у по їха ти з Н атусею на з и м у д о Києва. А л е
А н тін К а рл о вич у п е р то м овчить, т іл ь к о го л о в о ю
по хи тує. О д н о го р а з у ска зал а М ар ян а Я ки м івн а :
— Ну, ко л и не д о Києва, та к хо ч д о Кле-
н івки , д о Л із и .
А л е він та к на н е ї по д ивився, щ о від т о го
часу п р о Л із у й не зга д ува н о .
Я ц іл к о м р о з у м ію й ви п р а в д ую д у м к у М а­
р яни Я ки м івн и , але н ія к не м о ж у б а й д у ж е уявити
со б і Н атусі в о то ч е н н і н е зн а й о м и х їй л ю д е й ;
 121

стра ш н о м е н і стає за неї. Вона така ж ива , в р а ж -

лива і в ж е має сім н а д ц ять р о к ів . П е ре д н е ю ве­
л и кі н е б е зп е ки .
Щ е ось щ о м е н е нем ало здивувало. Коли
я р о з п о в ів з п о д р о б и ц я м и п р о весілля Л ізи , На-
туся б а й д у ж е дослухала м о є о повід а н н я і п р о ­
м ов и л а:
— Н ещ асна во н а ! — * та й заплакала.
Н е в ж е вона в цих літах встигла так гл и б о ко
загл ян ути та з р о з у м іт и , в ч о м у правдиве наш е
щастя?
Я зав тр а п о їд у д о К л е н ів ки за п а р ти тур о ю
М ен д е л ь со н а : »С он К у п а л ь с ь ко ї н о ч і« . Натуся щ е
ї ї « є чула. Я п о кл а д у для « е ї ц ю ч уд о в у си м ф о ­
н ію для ф о р те п ія н а та віо лон чел і.
П р и їж ж а й т е ко л и н е б уд ь у свято та й п о с л у ­
хаєте; а п о ки щ о напиш іть п р о се бе хоч п а р у слів
ч е р е з н а ш о го посланця, напиш іть хоч т іл ь к о те,
щ о Ви д істали м о є гкосланіє.
В ідданий вам в£ш М у зи ка .«

На п ів а р к у ш і, щ о зостався в листі чистий,

була р у к о ю Івана М а кси м о в и ч а дописана така
ніби п р и м іт ка :
»29 чер вня, на Петра, їзд и в я в го сти н у на
ф е р м у і го стю ва в два д н і з в е л и ко ю п р и єм н істю .
В іо лончел я та ф о р те п ія н о — це така б о ж естве н н а
га р м о н ія , ід о в іч н о б слухав і не наслухався; о с о ­
бливо, ко л и вони вд вох в и ко н у ю ть ц ю ч а р ів н у се­
р е н а д у . Я, о д н аче, д у м а ю , і н е б е з підстави, щ о,
к р ім г а р м о н ії з в у к ів , м іж ним и існує найвищ а га р ­
м о н ія н а й н іж н іш ^ х почувань. М е н і навіть п р о це
сама М ар ян а Я ки м івн а тр о хи натякнула, ко л и вони
грали се ре н ад у. Вона звернулася д о м ене, очим а
п о к а з у ю ч и на м у з и к ів , і ш епнула:
— Ч о м не парочка? Як ви гадаєте?
Я, звичайно, на з н а к з го д и кивнув го л о в о ю .
Ін ш и м р а з о м , ко л и м и гуляли в с а д о ч ку , і вони
122

вдвох ішли п о п е р е д / та п р о щ ось тихо р о з м о в ­

ляли, А н тін Карлович, дивлячись на них, п р о м о ­
вив, наче сам д о себе:
— Х оч би щ о там бул о, а я й о м у з д о б у д у
волю .
Б л аго ро д н е по чуття! — по д ум ав я. Це зна­
чить стояти по -на д пе ре суд ам и в іку. Д а в н о б у с ім
пора так д ум а ти й почувати. Та ба! пиха нас п о ­
сіла. А я к і б вони були щ асливі! Я щ од ня їзд и в би
на ф е р м у м илуватися на їх щ астя. Я тут не бачу
н іч о го н е м о ж л и в о го ; все б уд е зал еж ати від А н ­
тона Карловича, а мати сум н ів щ о д о щ ирости
спочуття ц іє ї б л а го р о д н о ї л ю дини значить не в і­
рити в Бога. П о ж д е м о ! П о б а чи м о !«
За ц и м л истом — в о по в ід а н н і »власного
в и р о б у« Івана М а кси м о в и ч а йдуть далі такі самі
ф іл а н тр о п іч н і м ір ку в а н н я , але вж е стилем висо­
ки м , о п р а ц ь о ва н и м , — та ки м стилем , щ о я п ів -
с т о р ін ки з т р у д о м прочитав. С п р а в ж н ій М а р л ін -
сьхий! М и р пам яті й о го !
П е р е го р н ув ш и кіл ь ка с т о р ін о к к р а с н о м о в ­
н о го р у ко п и с у , я від кр и в щ е один лист м у зи ки ,
писаний р ік після п о п е р е д н ь о го .
Лист починався так:

»Н е заб утній Іване М а к с и м о в и ч у !

Я такий щ асливий, такий б е з м е ж н о щ асли­
вий, щ о ледве м о ж у вам писати, а писати треба,
бо щ астя зад уш ить м ене, я кщ о я Вам не п р и зн а ­
ю ся. Та з ч о го й о го почати? Д а й те опам ятатись.
Так, п о чн у з т о го , щ о м и н у л о ї осени по вер н увся
з Києва К л е новський з о в с ім хво рий і без ж ін к и .
Лисавета Ф е д о р ів н а кинула й о го в Києві се стр ичц і
на р у ки , а сама поїхала з я ки м сь гу с а р и н о м на
м ан е вр и д о В о зн е се н сь ко го , та й не верталась.
У ж е з з а к о р д о н у (здається, з Відня) написала до
управителя лист, щ о б він усю д в ір н ю та м у з и ків
від пустив на о б р о к — хто захоче, — а р е ш ту п о ­
вернув у х л іб о р о б ів ; в и хо ва н ка м ш л я хе тс ь ко го
 123

р о д у щ о б видав по тисячі ка рб ов ан ц ів і те ж в ід ­
пустив, а д в ір сь ки х дівчат повидавав з а м іж з п о ­
са го м по сто ка р б о в а н ц ів , хоч би й за салдатів;
п. К л е н о в с ь ко м у та й о го сестрі, щ о б видавав по
сто ка р б о в а н ц ів на м ісяц ь , та й го д і.
І ж ал ь брав, і ги д к о було дивитись на ц ь о го
п о ка л іч е н о го р о з п у с н и ка , коли він дивився, як ви-
ряж алися в д о р о гу й о го вихованки, і не м іг ц ь о го
спинити. Й о м у не хотілось р озл учиться з сво їм и
ж е р тв а м и , і він плакав з безсилля. Він піш ов до
них до о ф іц и н и — п о про щ атися з ними, але вони
п е ре д ним д в е р і зачинили. Д о сто й н а дяка р о з ­
п у с н и ко в і!
Лисавета Ф е д о р ів н а м о ж е й н е с в ід о м о , але
ц іл к о м спр аве дливо й д о сто й н о покарала т о го ,
щ о звів її. В д уш і я їй д я к у ю . За о д н у се рд е ш н у
Тарасевичівну йо го треба бул о б за п р о то р и ти на
ка то р гу . Я кщ о й о го совість п р окин е ться кс л и н е -
б уд ь, то вона й о го кр а щ е за в с я ко го ката п о ка ­
рає. А ле щ ось м е н і не віриться, щ о б знайш лася
совість в р о з п у с н о м у се р ц і.
О р ке с тр у наш у м а й ж е всю від п ущ е н о на
о б р о к , і вона подалася до Києва. М е н е вибрали на
капе льм е йстра , але я р іш уче від м о вився та ви­
просив со бі в управителя посаду л існ и чо го
в Д [е г т я р я х |. Ця посада я кр а з припала м ені до
в п о д о б и : б л ука ю со бі цілий день в лісі, ніби д іл о
р о б л ю , а над вечір ід у на ф е р м у. В іолончеля з о ­
сталася зо м н о ю . С лухачі м о ї — н айщ ир іш і сл у­
хачі, і я п р о сто р а ю ю . Якби до в сь о го ц ь о го [щ е
й | ко ли ш н я ж вавість та б е зту р б о тн іс ть Н атусі,
я був би з о в с ім щ асливий. А то вона така чого сь
сум на ходить, що не знаю , що й робити.
М ар ян а Я ким івна те ж начебто пе ре м інила ся,
те ж ч асо м зад ум ується й нудиться. О дин тіл ь ко
А н тін Карлович по ста р о м у м овчить і д о б р о ­
д уш но п осм іхається. Д о м ен е ж вони всі по -ста ­
р о м у ласкаві, тіл ь ко начебто щ ось таять.
124

М ен е це м учи ть , і я ін о д і ц іл им и д н я м и х о ж у
в лісі та плачу, сам не зн а ю чого ...
К іл ь ка днів то м у А н тін Карлович їзд и в до
н а ш о го управителя і по вер н увся над звича й но ве­
селий, такий веселий, щ о п р и м уси в м е н е з Н ату-
сею грати » Гор л ицю «, а сам м ало не п іш о в тан­
цю вати. А ти м ча со м н ік о м у й слова не ка ж е , ч о го
така радість...
За ти ж д е н ь після ц іє ї радости А н тін К а р л о ­
вич, н ік о м у н іч о го не сказавш и, зн о в поїхав до
управителя, а над вечір т о го са м о го дня прислав
за п и ску, щ о б й о го не ж д ал и вечеряти, щ о він
з упр а ви те л е м виїхав д о Полтави.
М и, звичайно , ахнули і хвилин із пять не
м о гл и ні слова пр о м о в и ти , тіл ько дивилися од н е
на о д н о го ; нареш ті пр о м о в и л а перш а М ар ян а
Я ким івна.
— Щ о ж це він зр о б и в з о м ною ? О сь у ж е ,
хвалити Бога, трид цять літ, я к м и з н и м не р о з л у ­
чались ні на день єдиний, а тут узяв та й поїхав,
і хоч би слово сказав. О т д о ч о го д о ж и л а , б ід о -
лашіна!
І, хвилину по м о вч а в ш и , вона тихо заплакала,
Натуся те ж , і, взявш ися за р у ки , піш ли вони до
п о ко їв .
Я, наче вкопа ний, зостався на м іс ц і, і д о в го б
іщ е пр о сто яв, ко ли б Натуся не по кл икал а м ене
д о хати.
Після д о в ги х м ір к у в а н ь та з д о га д ів , ч о го
й для ч о го так, м овляв, кр а д ь к о м а виїхав А н тін
Ка рл о вич д о Полтави, я взявся зар а з таки поїхати
д о К л е н івки та п р о все певно р о зв ід а ти на м іс ц і,
а щ о б їм без м у ж ч и н и не б ул о страш но, піш ов до
м лина та зап ро сив на ф е р м у ста р о го м ір о ш н и ка ,
я к с т о р о ж а й оповід а ча (Натуся д у ж е лю била слу­
хати й о го старовинні ка з ки та п р и п о в ід ки ).
На світа н ку я по вер н увся з К л е н ів ки на ф е р ­
м у , н іч о го не д ізнав ш ись. К о н т о р с ь кі писарі, к о -
 125

ри ста ю чи сь в ід с у тн іс тю управителя, перепилися

і на питання м о є в ід п о в іл и : »виїхали д о Полта­
ви« — та й го д і.
Натуся заснула, а М ар ян а Я ким івна д о ж и ­
дала м о го п о в о р о т у біля саду і, побачивш и м ен е ,
п ід б ігл а д о м ене, питаю чись: »що?« Я, хоч як
г ір к о м е н і бул о, ска зав, щ о в К л е н ів ц і н іхто н і­
ч о го не знає.
— Ідіть ж е д о н ь о го в хату та від по чин ьте
з д о р о ги , — сказала вона м е н і і, затуливш и
обличчя р у ка м и , піш ла так д о д о м у.
С ердеш на ж ін к а ! — п о д ум а в я, дивлячись
у с л ід за н е ю ; н е в ж е так тісно з д р уж и л а ся ти
з ним , щ о о д н о го дня не м о ж е ш п р о ж и т и бе з
нього? Щ аслива, завидна твоя доля, і ба га то -б а ­
гато ж ін о к має пр аво тоб і п о за зд р и ти . А то б і,
щ асливий, б л а го р о д н и й старче, щ е біл ь ш е по ­
винні за зд р и ти ч о л о в ік и -с ір о м и !
М и н у в день, д р у ги й , нареш ті й тр е тій , а пр о
А н то н а Карловича ні слуху, ні вісти. На ф е р м і все
так п р и н и ш кл о й за ж у р и л о с ь , щ о я пр о м у з и к у
й п о д у м а ти боявся.
М ар ян а Я ким івн а усі дні ходила туди й на­
зад по о д н ій сте ж ц і і тіл ь ко зідхала м о в ч ки , а На­
туся — за нею .
З давалося, щ о м и вж е навіки розл учил ися
з наш им А н т о н о м К а р л о ви ч е м . Н а п р о тя зі дня М а ­
ряна Я ким івна захо д ил а до й о го хати, ч о го п е ре д
тим н іко л и не р о б и л а , — обм італа х у с т ко ю п о -
р охи з е л е ктр и ч н о ї м аш ини та з інш их речей, сі­
дала на канапц і і плакала — о д н е слово, м ов най-
н іж н іш а ко ха н ка .
П р о т я го м цих днів я тіл ько й чув о д неї (та
й то вона наче сама д о себе го во р и л а ):
— Ну, чи чуван о на світі о та ке лихо? П о ї­
хати в такий овіт і ж ін ц і ні слова не сказати? Яка
я безталанна!
Д н і минали п о віл ьн о , а ве чо р и щ е п о в іл ь ­
126

ніш е, і 26 серпня ш в и д ко наближ алось. Раніше

я дум а в п р о сю р п р и зи на ім енини Н атусі, та після
ц іє ї п р и го д и такий був зб е н те ж е н и й , щ о геть п р о
все чисто забув.
Я їзд и в іщ е раз до К л е н ів ки і хотів зїз д и т и
до П [р и л у к и ], до п о в ір е н о го Л исавети Ф е д о ­
рівни, але в Кле нівці м е н і сказали, щ о й він виїхав
р а зо м із ним и.
О сь у ж е й 25 серпня, а на ф е р м і наче н іч о го
й не бувало: ані н а й м е н ш о го р у х у ; п р о м айбутнє
свято і га д ки немає.
Я згад ав п р о м іся ч н у тр о я н д у в д [е г т я р ів -
с ь к ій ] тепл иці, щ о я давно зипр оха в її у садов­
ника на ім ен ин и Н атусі, і, н ік о м у н іч о го не ска ­
завш и, подався піш ки д о Д [е г т я р ів ] . Вертався
я з к в іт к о ю на ф е р м у в ж е ввечері. І — уявіть м о ю
р ад ість! А н тін Карлович сидів за сто л о м м іж М а -
р я н о ю Я ки м ів н о ю та Н атусею і, я к звичайно , п о ­
см іхаю чись, пив чай.
— А га , і ви прийш ли! — сказав він, по ба ­
чивш и м ен е . — С ідайте ж , ось я вам р о з к а ж у , щ о
бачив у Полтаві.
Я сів — і мілька хвилин м и п р о си д іл и м о в чки .
— Ну, о п о в ід а й , безпутній,. — пр о м о ви л а
М аряна Я ким івн а — щ о ти бачив у св о їй нуд н ій
П олтаві.
— А щ о ж я там бачив? гр я з ю к у та й більш
н іч о го !
— А щ о ж ти там р об ив стільки часу?
— Теж н іч о го !
— Ч о го ж ти туди їзд и в , вп р о г о н е старий?
— Та так, — пр о гул я ти ся !
— Так, прогулятися? Чуєте, л ю д и добрі? так,
п р о гу л я ти ся ! О й, ти, го л о в о стара та сива! І це
тоб і не с о р о м — та к м е н е м учи ти на стар і літа?
І М ар ян а Я ким івна поцілувала й о го так н іж ­
но, так п р о сто , се р д е чн о , я к на й н іж н іш а мати ц і­
лує сво ю слухняну дитину.
 127

В ечір пр ой ш о в тихо й весело.

Назавтра всі п р о кин ул и сь рано, а А н тін К а р ­
лович р ан іш е за всіх. Р озбудивш и м ене, він
ска зав:
— Щ о ж , п р иготува в ти щ о н е б уд ь для ім е ­
нинниці?
— П р иготува в, — п р о м о в и в я.
— Ну, та к уставай лиш ень, одягайся та й хо ­
д ім о п о з д о р о в и т и ; вона вж е бігає по саду.
Я н аш вид ку вм ився, о д ягн увся і, взявш и
с в о ю т р о я н д у , п іш о в в б у д и н о к с л ід о м за А н т о ­
н о м К а рл о вичем . Натуся, побачивш и нас, втікла
до п о ко їв .
М и ввійш ли сл ід о м за нею , а вона вж е си­
діла, м о в н іч о го не сталося, за чайним стол ом
біля М а р я н и Я ки м івн и й просила суха рика до чаю.
Я п о з д о р о в и в ї ї і пр езе нтував свій скр о м н и й
п о д а р у н о к. А н тін Карлович п о зд о р о в и в т а к о ж
і, вийнявш и з б о к о в о ї киш ен і складений уч е тве р о
папір, по дав Н атусі, ка ж у ч и :
— О сь маєш го стин е ць з Полтави.
С казавш и це, він, п о см іха ю ч и сь, сів біля неї.
Натуся д о в го м о в ч ки читала па пір і, не дочитавш и,
випустила й о го з р у к та з сльоза м и кинулась о б ій ­
мати й цілувати А н то н а Карловича, а м и з М а р я -
н о ю Я ки м ів н о ю зд иво ва н о поглядали од н е на
о д н о го .
Н ареш ті, я підняв папір, глянув на н ь о го —
це була м о я » від пускн а «.
Усе, щ о я сказав би Вам п р о св о ї почування
в ц ю ве л ику хвилину, — усе це не бул о б тін н ю
то го , щ о я відчував.
— Віолончеля те ж наш а! — п р о м о в и в , п о ­
см іха ю чи сь , А н тін Карлович.
Я впав п е ре д ним н а в ко л іш ки й цілував йо го
р у ки , зал иваю чись сл ьоза м и.
— А н у , Н атусю , тепе р твоя чер га, провадь
далі! — ска зав А н тін К а рлович, зве рта ю чись до
 128

Н атусі. — В о зьм и цей п а п ір та віддай н а ш о м у

д р у го в і і с ка ж и : ось, м овляв, м ій посаг. А м и
з М а р я н о ю Я ки м ів н о ю с к а ж е м о : Б о ж е вас бла­
го сл ов и !
Усі четве р о кинулись о д н е д о о д н о го ' та о б ­
лились сльозам и.
І ось у ж е більш е, я к ти ж д е н ь , не дає м ен і
спати м о є щ астя. І знаєте, хто це все зробив? Н ату-
ся, м оя лю ба, н ео ц ін е нн а Н атуся! Вона дала м ені
пе р е ва гу над зн атн и м и й багатим и, м е н і, м у з и ц і-
кр іп а ко в і... і, пр изна вш ись в у с ь о м у с в о їм б л а го ­
р о д н и м д о б р о д ія м , просила їх чинити з н е ю , щ о
за кр а щ е вв аж атим уть. А д о б р и й , м о в ча зн и й А н ­
тін Ка рл о вич, не н а д ум ую ч и сь д о в го й н ік о м у н і­
ч о го не ка ж у ч и , виріш ив п о -с в о є м у , за о д н и м м а ­
х о м : заплатив за м о ю во л ю р а з о м із в іо л о н ч е л е ю
2500 ка р б о в а н ц ів . Я кби К л е н о в ськи й був м о їм
вл ад и кою , ц ь о го б не сталось н іко л и . С пасибі тоб і,
Л исавето Ф е д о р ів н о І Тобі й у в і оні не сниться, щ о
стала ти м и м о в о л і п р и ч и н о ю м о го т е п е р іш н ь о го
щастя...
Тепер А н тін Ка рло вич кл о по че ться п р о п р и ­
значення м е н е д о ка н ц е л я р ії м ар ш а л ка — це вж е
я й сам не зн аю , для ч о го , — а ко л и це станеться,
тод і м и з вами б у д е м о бачитись пр и н а й м н і тричі
на ти ж д е н ь . А п о к и щ о п р и їз д іт ь у н е д іл ю на
ф е р м у та п о л ю б уй те ся на вповні щ асливих лю д ей .
В ідданий вам М у зи ка .«

Коли дочитав я цей с а м и м щ астям писаний

лист, напала на м ен е якась хво ро бл ива зад ум а.
Б о ж е м ій ! Н е в ж е це була з а з д р іс ть ! Ні, я не за-
зд р и в н ік о м у на світі. Ц е б ул о гір к е , невим овн е
г ір к е почуття сам оти. Я м ал о не заплакав о д внут­
р іш н ь о го б о л ю .
С ам е, ко л и я зб ир ав ся плакати, ввійш ов до
м е н е Іван М а кс и м о в и ч і спитався:
 129

— Ну щ о, д а л еко ви прочитали м о ю не­

м у д р у повість?
— Усе 'прочитав, — о д п о в ів я.
— І опис ве сіл ьн о го бенкету?
— Н і, не читав.
— Так прочитайте, н е о д м ін н о прочитайте,
бо я, м о ж н а ска зати, найбільш рахував на е ф е кт
о д ц ь о го п и ш н о го опису.
— А ска ж іть , Іване М а кс и м о в и ч у , чи старі
щ е живі?
— З д о р о в іс ін ь к і, а щ о вж е щ асливі, то й ка ­
зати нем а ч о го . А я кб и ви бачили, щ о за в н у ч ку
їм Бог послав! С ущ ий я н гол Б ож ий!
Я зн ов за д ум а вся . А знаєте щ о, Іване М а к ­
сим овичу? — спитав я й о го за хвилину.
— А що?
— В ідпустіть Мене завтра о д н о го на ф е р м у,
а са м і п р и їз д іт ь у н ед іл ю .
— Ні за щ о. А ко л и вам у ж е так ско р тіл о ,
то і я завтра м о ж у з вами їхати. Та щ о це вам так
раптом?...
— Таку вж е м а ю вдачу: я страх я к л ю б л ю
дивитись на щ асливих л ю д е й , і, п о -м о є м у , немає
о б р а з у кр а щ о го , п р е к р а с н о го , с о л р д ш о го , я к
о б р а з щ асл и вої лю дин и.
— Ц е сущ а правда.
Д р у г о г о дня м и були на ф е р м і, і я бачив цих
п р о сто д уш н и х, б л а го р о д н и х л ю дей і впо вні був
щ асливий їх н ім щ астям . Бачив і з а с в ід ч у ю істину
ц іє ї н е л о ж н о ї повісти.
1855. 15. І.
[Новопетровський ф о р т.]

9
НЕЩАСНИЙ
 Ф о р т е ц ю О ір с ь к у ] м ісц е ві ки р ги з и назива­
ю ть Я ман-Кала. І ця назва д у ж е в ір н о передає
о б р а з м ісц е во сти й с а м о ї ф о р те ц і. Р ід ко ко л ч
м о ж н а зу с тр ін у ти та ку н ічи м не п р и км е т н у м іс ц е ­
вість. Рівнина б е з кр а ю ! К и р ги зо в і це, звичайне,
б а й д у ж е , — він з ж и в ся з та ки м кр а є в и д о м , але
я к во н о л ю д и н і з а їж ж ій , щ о звикла бачити в п р и ­
р о д і, яка її о то чує, кр а с у й ґр а ц ію , враз опинитись
перед с у в о р и м , о д н о м а н іт н и м о б р іє м н е ісхо д и -
м о го , б е з к р а й о го степу. А ж д ивн о , я к п р и кр о
впливає такий кр аєвид на са м о тн ю д уш у с в іж о ї
лю дини.
Ф о р т е ц я 0 [ р с ь к а | аж надто творить га р м о ­
н ію з її о ко л и ц е ю : та сам а о д н о м а н ітн ість і та
сама р ів н и н а ; з за га л ь н о го ко л ь о р и т у вирізнялася
тіл ько невеличка м ур о ва н а це р ква ф о р те ц і на
го р і, та щ е й, за вва ж те , на »Я ш м овій« го р і. П ід г о ­
р о ю з о д н о го б о к у туляться б р у д н і тата рські
хатки, а з д р у го го — ін ж е н е р н и й д в ір з ка з е м а ­
тами для к а т о р ж н и к ів ; пр оти ін ж е н е р н о го д в о р у
— д е вга , н и зька, р убл е н а буд ів л я з н евел ичким и
кв а д р а то ви м и в іко н ц я м и ; це — ка за р м а бата
л ь й он у; вона тулилася о д н и м кр а є м д о д е р е в я -
н о ї П овітки, так з в а н о го » е кз е р ц іс -га у з у « , а д р у ­
ги м виходила на ч о ти р ь о х ку тн и й м айдан, п р и к р а ­
ш ений н о в о ю м у р о в а н о ю ц е р к в о ю і обставлений
п о га н е н ь ки м и д е р е в я н и м и ха ткам и. Д е ж сама
ф ортеця? — спитаєте ви. Я сам а ж два дні ставиа
собі таке питання, п о ки на третій день, за вчазів-
к о ю о д н о го стар ож ил а , не вийш ов у поле в на­
п р я м к у д о » м ін о в о г о д в ор а« й не побачив там
134

тро хи п ід в и щ е н о го валу, а за ним каналу. Канал

і вал, я к п о р ів н я ти , не біл ьш і за р ів, я к и м у нас
д о б р и й го с п о д а р о б ко п у є своє поле. О т вам і ф о р ­
теця д р у го го кл асу! Н ам илувавш ася д о с х о ч у цим
ч у д о м ф о р т и ф ік а ц ії, я в ж е над вечір вертався сло­
б о д о ю д о с в о го п о м е ш ка н н я і, за в е р н увш и за р іг
я ко їс ь у б о го ї хатинки, побачив ю р б у салдатів, щ о
йшли з б а л а л айкою та з б у б н о м . Ю р б а спинилась
пр оти хатки і стала в к р у г, — залунала хвацька
пісня з б у б н о м та пр исвистом , і з натовпу п о ­
чулося :
— О ц е так п о м іщ и к ! О ц е та к д в о р я н и н !
О р е л та й го д і!
Ц і о кл и ки м ене спинили. Я хотів у ж е під ій ти
д о веселих хл о пц ів та подивитися, щ о це там за
п о м іщ и к такий, але т о ї ж хвилини натовп р о з с т у ­
пився, не п е р е р и в а ю чи пісн і, і п е р е д ним з явився
стр ун ки й білявий ю н а к в п о д е р тій с о р о ч ц і: він,
х ва ц ь ко взявш ись у б о ки , піш ов навприсяд ки .
М е н е вразила постава ц ь о го ю н а ка : в н ьо м у
б ул о щ ось б л а го р о д н е , а р а з о м із ц и м щ ось
н и зь ке , в ід р а зл ив е . За н а то в п о м я не м іг я к слід
д о н ь о го придивитися і, від хо д я ч и геть, спитався
салдата, щ о видався м е н і тв е р е зіш и й за сво їх то ­
вариш ів:
— Х то це такий у вас, щ о так га р н о танцює?
— Н ещ асний! — від п о в ів мені наш видку
салдат і по спіш ив за ю р б о ю .
С лово »нещ асний« вим овив салдат я ко сь
д и вн о . М е н і здавалося, щ о він м ає на д у м ц і якийсь
стан, а не те поняття, щ о й о го це слово властиво
озна ча ло . П ізн іш е я до від а вся, щ о там, к р ім сал­
датів, і всі інш і вим овляли це слово в то м у с а м о м у
зн а ч е н н і, а ко л и я з в и к д о н ь о го , то й сам почав
та к сам о й о го вим овляти. Л ю д и н а сама не п о м і
чає, я к ш в и д ко вона за св о ю є зв и ч ки с в о го о т о ­
чення.
 135

Ц іл у ніч м е н і все ввижався білявий м о л о д и й

атлєт, і чулися слова:
— О ц е так п о м іщ и к , оце так д в о р я н и н !
Д р у г о г о дня піш о в я р о зв ід а ти , хто такий
отой нещ асний, але, звичайно , не м іг н іч о го д із н а ­
тися, бо, я к п о тім м е н і сказали, він не один такий
в 0 [ р с ь к ій ] ф ор тец і.
Було я ке сь свято, і я зн іче вя піш ов п о б л у ­
кати п о н е пр ивітн их о ко л и ц я х ф о р т е ц і Н адвечір,
ве ртаю чись д о д о м у , саме біля цегелень, я зн о в у
надибав гу р т веселих хл о пц ів з б у б н о м та бала­
л а й ко ю і з н а й о м о го - н е з н а й о м о го та н ц ю р и сту
і почув ті сам і в и гуки . Щ о б зн о в у не згуб и ти й о го
з очей, я п о кл и ка в на б ік о д н о го салдата й т и ­
х е н ь ко спитав, я к звуть т о ге д в ор ян ин а , щ о тан­
цю є. Він м е н і сказав й о го п р ізв и щ е , і д р у го го ж
таки дня я прочитав у ка н ц е л я р ії батал ьйону йо го
с у м н у к о н ф ір м а ц ію .
Ц е був ю на к, записаний у салдати на п р о ­
хання р ід н о ї м ате рі. Ц ей в и п а д о к м е н е д у ж е за­
цікавив, але я к б ул о р о зга д а ти та ку загадку? Н і­
ч о го к р а щ о го не м іг я над ум ати, я к п о з н а й о м и ­
тися з с а м и м с у б є кт о м і д ізнатися від н ь о го са •
м о го всю правд у, та ба! я к ж е ж я пом ил ився!
П о ка зал о ся, щ о він — м ало не ід іо т : уп е р то
м овчав, ко л и був тве ре зий, а від о д н о ї ч а р ки г о ­
р іл ки пянів і починав то д і клясти сво ю м а тір , са­
м о г о себе і все своє о то ч е н н я ; т іл ь ко танці мали
щ е я ку с ь пр и на д у для н ь о го , а б іл ьш н іч о го . С п р о ­
бував я вивідати від н ь о го щ ось п р о й о го о с в г у ,
та він почав верзти т а ку несе н ітн и ц ю , щ о кр а щ е
б ул о й не п р о б ува ти . Я кось п р и хо д и ть він д о м е н е
на п ід п и т ку і бачить у м е н е на столі р о з го р н у т у
к н и ж к у . — » Щ о це ви читаєте?« — питає він. —■
» М е р тві Д у ш і« . — » А ! це твір Еженя Сю?« —
» А так!« — в ід п о вів я.
А ж тіл ько по д о в го м у часі ур и в ка м и д о в і­
дався я п р о всю й о го іс т о р ію , я к у й х о ч у п е р е ­
казати.
136

II.
В о д н ій із центральних Губерній н а ш о го не-
іс х о д и м о го »отечества«, нед ал е ко п о в іт о в о го м і­
ста N. над ве л и ки м ш л яхом , пр остягнул ися вряд
с ір і р уб л е н і хати з з а к у р е н и м и д и м о м вікн а м и ;
таких сірих хат я налічив там більш е, як двісті.
О тж е , село чимале, — справд і ж бул о зо в с ім
ін їк ш є . Д и в н о : навко ло н е п р о гл я д н і ліси, а в селі
ані о д н о ї хоч тро хи ч е п у р н о ї хати: та бе з сіней,
та похилилася, а та й з о в с ім завалилася; навколо
все р осте й зеленіє, а на селі, я к то ка ж у т ь , голо,
ллов на д о л о н і, — ані о д н о го д е р е вц я; чи то се­
лянам за б о р о н е н о садоєити дерева, чи — Бог їх
знає — м о ж е й самі не хо чуть, а д ід и ч е в і й на
д у м к у не спаде іх пр и м уси ти , — д о б р е й о м у, щ о
в с а м о го п ід р у к о ю а н гл ійський п а р к з у с я ки м и
витівкам и. Д іт и , ко ли в и б іж а ть на в ул и ц ю п о д и ­
витися на п р о їж ж о г о , так це тіл ько слава, щ о д іти:
ве д м еж а та, с п р а в ж н і ве дм еж а та.
С еред села — ц е рква з в и со ки м ш пи л ем на
д зв ін и ц і, досить х и м е р н о ї а р хіте ктур и , щ о м ал о
свідчила п р о д о б р и й с м а к б у д ів н и ч о го , а, м о ж е ,
й с а м о го (ститора. Біля ц е р кв и була колись о г о ­
р о ж а ; на це в ка зую ть н а п ів зр уй н о в а н і ка м ян і
сто в пчи ки на н евеликій од ин від о д н о го віддалі,
к р у г о м заляпані б о л о то м , — м аб уть, свині п о тр у ­
дились, чухаю чись.
І ц е рква , і село, і н а пів го л і з а к у р е н і діти, —
все це має вигляд д у ж е м ал ьовничий, з о в с ім
у стилі В ан-О стаде та наш их м н о го н а д ій н м х ж а н ­
ристів.
М и н ув ш и село, н ед ал е ко п о ш т о в о го ш ляху,
л ів о р у ч на го р і, в и д ко па нські палати з бе льве д е ­
р о м , о то ч е н і те м н и м л ісо м , а ліс о б в е д е н о , п р и ­
н ай м н і з б о ку п о ш то в о го ш ляху, гл и б о ки м та ш и­
р о к и м р о в о м , з ж и в о п л о т о м на валу.
К р із ь де ре ва блищ ить п р о з о р и й став, а за
 137

к у п к о ю лип — р іг ки та й с ь ко ї альтанки, чи то к у щ
а ка ц ії, чи щ ось інш е, ніби о б е л іс к Клєопатри, п о ­
ставлений на сп о м и н п р и я зн і та ко х а н н я ; одне
слово, р о з к іш ! Гак би й ско ч и з з в о зу, стриб нув би
через ж и в о п л іт та й гайда в /с іх н апр ям ка х пиш ­
н о го п а н с ь ко го са д у!
Н іде правди д іти, я так і зр о б и в . А л е це бул о
д а вн о; тепер у ж е т а к о го не втну. Тоді я перейш ов
в ід кр а ю д о кр а ю ввесь п а р к, і м ен е , я к тепер па-
м я та ю , вразил а страш енна тиша. Я бачив пиш ний
б у д и н о к, павільйони, альтанки; гойдався р о зм а
льований ч о в н и к кр а й ставу п ід похилим и д е р е ­
вами, а се ре д ставу го р д о плавала пара лебедів,
але я не бачив ані о д н о ї л ю д ин и, щ о додавала 6
ж и ття цій ка ртин і. На м е н е п р и кр о вплинуло таке
б е зл ю д д я , — це те саме, щ о пр е кр а сн и й краєвид,
не о ж и в л ен и й л ю д с ь к о ю по ста ттю ; я навіть ка
явся, щ о зайш ов д о ц ь о го за ч а р о в а н о го п а р ку.
О, я кб и я знав то д і, щ о м е н і д оведеться пи­
сати іс т о р ію м е ш ка н ц ів ц ь о го п и ш н о го з а к у т ку ,
я не о б м е ж и в с я б о д н и м п о в е р хо в и м п о гл я д о м ,
а постарався б п р об ра тися й до палат і с кр із ь ,
куд и тіл ь ко м о ж н а пр о л ізти , с к р із ь би заглянув,
і м о ж е б то д і м о я істо р ія була повніш а й к р у г ­
ліш а; але м и н у л о го не по вер неш , і д о во д иться
о б м е ж и ти ся тим , щ о тепе р м аєм о .
П р оїхавш и верстов зо дві, я спитав в ізн и ка :
чиє це село м и минули?
— П анське.
— З н а ю , щ о па нське , але пана я к звуть?
— Д ід и ч Х л ю п ін .
— Він, м аб уть, сам м ало ж и в е в сво єм у селі?
— Т іл ько по о б р о к і п р и їзд и ть , та й то не
щ о р о ку .
На то м у б м аб уть і скінчилися м о ї в ід о м о сті
я кб и по трь о х д е сятка х літ я н е зустр ів в О р ­
с ь к ій ] ф о р те ц і н е щ а сн о го ю на ка , щ о п р о н ь о го
була м ова вищ е, та який, я к виявилось, був р ід н и й
138

син ц ь о го с а м о го дідича та сп а д ко єм е ц ь зн а н о го
м ені села й п а р ку.
Р о тм істр Х л ю пін , б а ть ко н е щ а сн о го ю нака,
з о в с ім не мав нахилу до п о д р у ж н ь о го ж и ття , але
обставини зм уси л и й о го о ж е н и тися з б а гато ю
й н е м о л о д о ю в д о в о ю ; він узяв за н е ю в посаг
описане м н о ю село. Д р у ж и н а й о го , по р о д и вш и
й о м у сина, а п о тім д о ч к у , і н е д о в го п р о ж и в ш и пі­
сля цієї п о д ії, переселилась д о п р а о тц ів, за п о ­
вівш и м а є то к д ітя м , а батька поставила їх н ім о п і­
ку н о м . Вона, я к в и д ко , не хотіла, щ о б він після неї
зн ов о ж е н и в ся та щ е, ч о го д о б р о го , з м о л о д о ю ;
р о т м іс тр , щ о взагалі не м ав нахилу д о р о д и н н о го
ж и ття , взяв сво їх п та ш е н я т-си р іто к з п р и че то м
н я н ьо к та м а м о к і вируш ив до П е те р б у р гу . Д о в го
чи н е д о в го ж и в він там п о -ка в а л є р с ь ко м у , не знаю ,
але хоч і яки й він був к о р о т к о з о р и й щ о д о своїх
д ітей, а все ж побачив, щ о їм по тр іб н а мати,
себто, щ о й о м у треба о ж е н и тися .
С аме з т а ко ю спа сен н ою д у м к о ю вийш ов він
я ко сь із хати; ід е ЛітєйноЮ і виходить на Н евський,
а ж гу л ь к! — н азустр іч й о м у , м о в з о р я червона,
м о в лебідь біла, так і пливе по х ід н и ку . З а в м е р л о
се рц е в ста р о го гусара. Навіть у сні й о м у н іко л и
не снилась така крал я, я к у він о ц е побачив.
— Щ о ж , — д ум а є гуса р і б а ть ко р о д и н и —
втік не в т ік, а п о б ігти м о ж н а , — с п р о б у є м о ; ад-
ж е ж льокая за н ею не в и д ко , п е р е ш ко д и ти нем а
ко м у.
І він поплентався с л ід о м за кр а с у н е ю . Д о в го
вона й о го водила р із н и м и п р о у л ка м и , вр еш ті з а ­
вела м ал о не д о Т а в р ій сь ко го С аду, та й ш усгь
п е р е д са м им й о го н о с о м д о о д н о го з н а й м із е р н і-
ш их д о м о ч к ів з д в ом а м а л е се н ьким и в іко н ц я м и ,
а він зостався на вулиці', та щ е й на б р уд н ій .
П остоявш и д о б р у го д и н у п е ре д д о м о м , м а х ­
нув р у к о ю та й піш ов назад.
На ц ь о м у , здавалося б, і ціл ій п р и го д і край,
 139

та де там — це тіл ько п о ча то к са м о ї іс т о р ії, чи

кр а щ е сказати, по ч а то к с а м о го лиха.
Трапилася б ця п р и го д а з ін ш им військо вим ,
а не з п е н сіо н о в а н и м гус а р о м , — на то м у б і край.
А р о т м іс тр м ій , хоч і мав славу л ю дини см іл и во ї,
все ж скін чив на то м у , щ о після д о в го го й д а р е м ­
н о го х о д ін н я та ш укан н я зва ж ив ся нареш ті п о ­
слати д о за п о в ід н о го д о м у сваху. С ка за н о — з р о ­
блено, і щ асливий р о т м іс тр з к р а с у н е ю -ж ін к о ю
вируш ив д о с в о го м а є тку, а діти з н ян ькам и та
з м а м ка м и і з усім а м ан а тка м и — с л ід о м за ним и.
На ц ь о м у м іс ц і, га д аю , не п о ш ко д и ть о п о ­
вісти, хоч к о р о т к о , хто була д р у га д р у ж и н а в ід ­
в а ж н о го р о тм істр а .
Б атько ї ї сл уж и в п р а п о р щ и ко м у я ко м у с ь
п іш о м у п о л ку, р о зт а ш о в а н о м у на Волині, і з а к о ­
хався там у якусь па нн о чку. Справа зо в с ім зви­
чайна, та стався гр іх : почали вим агати, щ о б він
о д р у ж и в с я ; він не перечив, о ж е н и в ся й вируш ив
за р о т о ю в по хід . В ійсько на той час почали стя­
гати д о В о зн е се н сь ко го . Підчас о ста н н ьо го в ід п о ­
ч и н ку п е р е д В о зн е се н ськи м м о л о д а ж ін к а п р а ­
п о р щ и ка привела на світ д о ч к у М а р ію . Три чи ч о ­
тири р о к и б ідолаш на ж ін к а пленталася з д ити н о ю
за с в о їм п р а п о р щ и ко м , чи, кр а щ е сказати, за р о ­
то ю , і н ареш ті ч ер ез ж у р б у , го р е та всякі злид ні
заслабла на сухоти і с к о р о вм ерла.
Б ож евіл ьн а , тричі б о ж е в іл ь н а та дівчина, щ о
зва ж ується закоха тися й віддатися за а р м ій с ь к о го ,
не т іл ь ко п р а п о р щ и ка , але навіть і п о р уч н и ка ,
я кщ о він не р отн и й ко м а н д и р . Щ о б і з р о тн и м ко
м а н д и р о м побратися, — навіть на те багато треба
відваги. Тут м усить бути щ ире, правд иве ко хан н я:
на м о ю д у м к у , це така велика з б о к у ж ін к и ж е р ­
тва, щ о ч о л о в ік хоч тр о хи чесний не повинен ї ї
не т іл ь ко вим агати, але навіть і баж ати.
П о ховавш и сво ю м у ч е н и ц ю -ж ін к у й д о р у ­
чивш и дитин у д е н ь щ и ко в і, п р а п о р щ и к подався
 140

на найм аних ко н я х д о ган яти р о ту. На с л у ж б і й о м у

я ко с ь не щ астило. У начальства не мав він д о б р о ї
д у м к и . Товариш і й о го да вн о в ж е стали п ід п о р у ч -
ки к а м и й п о р у ч н и ка м и , а він усе щ е п р а п о р щ и к.
Щ о то за знак? Бог й о го знає: сл у ж б у він в и к о н у ­
вав д о б р е , за й в о ї ч ар ки не пив, хіба щ о трохи
завчасу о ж е н и вся , — так щ о к о м у д о того? О т о ж
він д у м а в -д у м а в та й почав пити сп о ч а тку м ал ень­
ки м и , п о тім б іл ь ш и м и , а там щ е біл ь ш и м и , і с к ін ­
чилося на т о м у , щ о й о м у, бід о л а сі, з а п р о п о н у ­
вали податися в » о д ста вку« ; він по пр о ха в , щ об
й о го перевели д о я ко го с ь л ін ій н о го батал ьйону, —
й о го перевели д о 2 3 -о ї п іш о ї д и в із ії, р о з т а ш о ­
ваної, я к в ід о м е , в О р е н б у р з ь к о м у кр а ї.
П о ки те та се, а ж гу л ь к! д о ч ц і в ж е на д е ся ­
тий р ік піш ло, а вона, сердеш на, і гр а м о ти не знає,
та де й навчитись! Б атькові н іко л и , д е н ь щ и к не­
пи сьм е н ний, а сільські хл о п ц і навчили ї ї в паці
гратись.
Він, се рд е ш н ий, д ум а в, щ о п р и їд е до О р е н ­
б у р з ь к о го « ра ю , оселиться десь на о д н о м у м іс ц і
та по д б а є за виховання д о ч к и ; та ку д и там ! Не
встиг він о го вта тись на н о в о м у м іс ц і, я к й о го вж е
вирядили д о о д н о го з степови> ф о р тів . Л ихр
та й го д і.
Та щ о р о б и ти , — вир уш ив він д о сте п о в о го
ф о р ту. Х то не бачив отих степових ф о р тів, то м у
р а ж у щ и р о м ол итися Б огу, щ о б і не довелося
н іко л и їх бачити. Не ка ж у ч и вж е , щ о л ю дина стає
ч у ж о ю всь о м у, щ о має хоч м а л е н ь ки й н атяк на
о світу, — там тіснота й всі зл и д н і, а п р о звичаї
н іч о го й казати.
О т о ж д о т а к о го гн ізд а тра пис і м ій се р д о ш -
ний п р а п о р щ и к з своєю в ж е д в ан ад ц яти л ітн ьо ю
д о ч к о ю . Д р у г о г о ж дня п р о з в а л и -її в ф о р ті »кан
т о н іс т о м у спід н иц і« .
З н е ї таки спр авд і була дівчина гарна, р о ­
з у м н а й ж вава, — така, щ о й хл о пц е ві її в іку б у ­
 141

л о 6 д о л а д у. На лихо він п р и в із із с о б о ю за н я н ьку

якусь стару ба бу, та д о кр а ю р о з п у с н у , так щ о
ко л и трапилося, щ о він загул яє вд вох з н я н ь ко ю ,
то М аш а тіка є д о ка з а р м и ж о н а ти х та там і ночує.
С ерд еш на дитина! ї ї якийсь салдат і читати навчив.
Тёк м и н у л о два р о к и . Роту заступила інша. М аш а
виросла й стала н а п р о ч уд гарна. Ч о го ще? Це ж ,
пр авд у ка ж у ч и , н ай го л о вн іш е , — а реш та — к о м у
щ о д о гого?
П о ве рн увш ись д о с в о го батальйону, б а тько
хо тів узяти ся за М а ш у, та М аш а вж е не та —
їй у ж е п ятнад цятий минає.
— Ну, щ о ж , — м ір к у є невибагливий б а тько
—- за писаря й таку видати м о ж н а !
А п о ки він так м ір к у в а в , М аш а росла, росла
та й виросла краля в с ім на д иво, — не те щ о за
писаря, а хоч і за Генерала — не со р о м .
Я кийсь ур я д о в е ц ь — не па м я та ю , з а кц и з у
чи з м и т н и ц і, т іл ь ко не вій сь ко ви й , — чи не з п р и ­
к о р д о н н о ї к о м іс ії, — п р иїхав д о м іста в с л у ж б о ­
вих справах, побачив десь М а ш у й закоха вся. Р оз­
відав, щ о і я к, і чия, де ж и в е , та не багато й ткн у в
пяній няньц і — пять ка р б о в а н ц ів , а вона й о м у
справу й зал агодила. Він виїхав у с л у ж б о в и х спра­
вах д о П е т е р б у р гу і М а щ у взяв з с о б о ю , а там
і п о ки н у в , б о й о м у тре б а бул о з н о в у куд и сь їхати.
О та к потрапила вона д о П е те р б у р гу , а я к о п и ­
нилася на Песках, це в ж е інш а істо р ія .
А л е ц іє ї ін ш о ї іс т о р ії я волів би не о п о в і­
дати, бо в ній, к р ім о ги д и , нем ає н іч о го . Х о ч я к
там во н о б ул о, але М аш а, да рм а , щ о ледве пи­
сьм енна, повела сво ю р о л ю л?пше за в ся ку вчену
ж ін к у .
Так от хто була д р у га д р у ж и н а м о го хваць­
к о г о р о тм істр а .
Тепер м и в ж е б у д е м о звати її М а р іє ю Ф е ­
д о р ів н о ю . Д р у г о г о чи тр е т ь о го дня після ш л ю б у
М а р ія Ф е д о р ів н а зараз таки наполягла, щоб їхати
142

на село, і вона мала на це слуш ні причини. На

селі хто там дізнається, з я к о го поля пташ ка пр и ­
летіла, а ж и в у ч и в м істі, та щ е й у стол иці, д о в е ­
деться п ід д е р ж у в а ти знайом ства сво го ч о л о в іка ;
а в н ьо го зн а й о м і, м о ж е , все граф и та к н я з і: Бог
й о го там знає, — він багатий, все м о ж е статися,
а вона, як то ка ж уть, і к р о к у ступити як слід не
вм іє. Д о б р е , щ о салдат хоч читати навчив, а то
й ц ь о го б не вміла.
Так або м ало не так м ір кув а л а М а р ія Ф е д о ­
рівна, і м ір кув а л а , ніде правди діти, д о в о л і слу­
ш но ; з у с ь о го ви д ко , щ о мала р о з у м практичний,
себто позитивний. І м ісяц ь не м ин ув, а вона вж е
ввійш ла в р о л ю п р о в ін ц ія л ь н о ї п а н і-го сп о д и н і, все
в н еї завор уш ил о сь та заходило.
Р отм істр м ій тіл ько дивиться та о чи м а кл і­
пає. А я к вона прийняла візити д р іб н о м а єтн и х су­
с ід о к, так усі тіл ько ахнули. А л е хто перш ий від­
чув у д о м і ї ї вплив, так це сам р о тм іс тр . Він так
зм а л ів перед нею , щ о став по д іб н и й більш е до
льокая, н іж до пана.
На дітей вона спо ча тку не звертала н ія к о 7
уваги, п о ки не почулася вагітна, а з т о го час»
й вони перейш ли під її ко м п е т е н ц ію і, се рд е ш н і,
почали відчувати якийсь тягар над с о б о ю . Д ів ­
чинка щ е т а к -с я к бавилась, а безталанний хл о п­
чик, так той з о в с ім затих; він, як казали, ввесь
у батька вдався; б а тько т а к о ж го р о їж и в с я до п е р ­
ш о ї буч і, а ко л и на н ь о го гр и м н ул и як слід,
то він став за во д у тихш ий, за траву ниж чи й . .
А щ о б ун и кн ути надалі отих буч, щ о їх п е р е д ­
бачалось багато, він перебрався д о о ф іц и ни , не­
д а л е ко від д о м у , і почав ж и ти я к спр а вж н ій ана­
хо ре т. С початку пр иход ив він до д о м у по об ід а ти ,
по вече ряти, чи п р о сто довідатися пр о зд о р о в я
н а й д о р о ж ч о ї по л овини; але з го д о м з о в с ім п р и п и ­
нив с в о ї візити; навіть у слуги, щ о прино сив й о м у
о б ід , він не питався п р о з д о р о в я М а р ії Ф е д о ­
 143

р ів н и. Д іте й сво їх він бачив тіл ько в свята, і то

з д о з в о л у ж ін к и ; автім в е л и ко го гн іту в сво єм у
ж и тті він не відчував, чи, кр а щ е ска зати, не м іг
відчувати. Б ільш у частину дня він перебував або
на псярні, або в стайні, або вправлявся в ш ляхет­
н о м у д іл і — стріляв з пістоля д о цілі, щ о її вла­
штував у себе в ка б ін е ті на в и п а д о к п о га н о ї п о ­
го д и . Треба завваж ити, щ о в цій кім н а ті, к р ім
стільця й цілі, н іч о го не б ул о, навіть ні л ю л ьо к,
ні кн и ж к и , р о з го р н е н о ї на 14-ій с т о р ін ц і; і я не
зн а ю , ч о м у він звав оту кім н а ту ка б ін е то м .
Після пе рш их о з н а к вагітно сти М а р ія Ф е д о ­
рівна, я к я в ж е сказав, почала звертати ува гу на
дітей с во го ч о л о в іка . О сь у ч о м у виявилася ця
ува га: вона почала щ од ня спр авно відвід увати д и ­
тячу світл ицю , щ о р ан іш е робил а р а з на м іся ц ь ;
тепе р пр иходила дивитися, я к го д у ю т ь і чим г о ­
д у ю ть д ітей, як кл адуть спати, я к ур а н ц і їх у м и ­
ваю ть, я к о д я га ю ть . Рідна мати не м огл а більш е
за с в о ї діти дбати, але — на диво — діти її не л ю ­
били й навіть б о ялися; б ул о, я к ко т р е з них з а ­
плаче, то досить, щ о б нянька т іл ь ко сказала:
»м ам а йде«, і дитина вм ить переставала плакати.
Д іт и виглядали, я к сп р а в ж н і си р ітки, особл иво
хл о пчи к. Д ів ч и н ка , р ан іш е д у ж е ж вава, р ум ян а ,
п о м іт н о зб л ід л а й пр иниш кл а з то го часу, я к її п о ­
чали д б айливо до гляда ти.
Є л ю д и , щ о їх усі лю блять і всі д о них ла­
стяться; навіть ка ж у т ь , щ о їх і с ка ж е н і со б аки не
ку с а ю ть ; до таких л ю дей належ ав і славний Валь­
тер С ко тт.
З н о в ж е є л ю д и, щ о до всіх ластяться, а їх
усі або ненавидять, або бояться і р а з о м із тим
ненавидять. Д о таких л ю д ей належ ала й м о я М а ­
р ія Ф е д о р ів н а .
А м о ж е й н е за л е ж н о від ц іє ї антипа тії є щ е
щ ось таке, від ч о го взагалі м ачуха здається д і ­
т я м нен а висн о ю .
144

Так чи ін акш е, але діти під б е з п о с е р е д н ім

д о гл я д о м М а р ії Ф е д о р ів н и блідли і м а р н іл и . А
ко л и вона зустрічалася з с в о їм б л а го в ір н и м р о т ­
м іс т р о м , то т іл ь ко й м о в и б ул о, щ о пр о д іїе й , тач
щ о він почав у ж е ї ї прохати, щ о б вона бе ре гл а
себе, а д ітки , дасть Бог, і без н еї ви р о стуть .
Л іт о м ин ало , діти да вн о в ж е так під р о сл и ,
щ о х о д кл и ; їх не пускали в сад по б ігати, боячись,
щ о застуд яться: ставок, м овл яв, б л и зе н ь ко , —
в о гк о . Настала о сінь, і дітей почали посилати в сад
гуляти, б о тепе р хо л о д н е п о в ітр я , і став не м о ж е
м ати ж а д н о го впл иву; це — за ф із и к о ю М а р ії Ф е ­
д о р ів н и , а за ф із и к о ю р о т м іс тр а — все б а й д уж е ,
аби й о го хорти не хво ріл и, бо с к о р о почнуться
влови на зайц ів, а д о дітей й о м у я ке д іл о , — на
те єсть у них мати. Т им ча сом на селі зявилась
віспа; н іж н о м у б а тько в і й на д у м к у н іко л и не спа­
дало, щ о діти й о го з т а к о ї сам ої плоті й кр о в и ,
я к і ч у ж і д іти, і щ о їх та к са м о м о ж е спітка ти ця
пош есть, я к і ч у ж й х , щ о їм не пр и щ е пл е н о віспи;
в П е т е р б у р з і п р о це не по д ум а л и , а на селі й з о ­
в сім по забул и, а ж ось діти й у віспі.
М а р ія Ф е д о р ів н а з го р я а ж сама д о л іж ка
поклалася, наказала забити всі вікн а та д в ер і й о б ­
ку р ю в а ти п о к о ї о ц т о м ; їй сам ій дбайливий бать;<о
за б ув пр ищ е пити віспу, і вона, се рд е ш н а , а ж т е ­
пе р п р о це згадала. Згадала та й захворіла, а до
т о го щ е й час п о л о гу надходив.
К у р е в о о повивало д ім , наче зачум л е н и й. Д і­
тей перенесли д о б а ть к о в о ї о ф іц и н и . Б ідолаш ний
р о т м іс т р м ал о не зб о ж е в о л ів . Н ареш ті все о б ій ­
ш лось д о б р е , т іл ь к о хл о п чи к осліп, бо в н ь о го
й давніш е очі ч е р в о н іл и та гн о їл и ся , а д ів ч и н ка —
н іч о го , виходилась, хоч і зн івече на була тро хи .
»Ц е н іч о го , — го во р и л и н ян ьки п о ш е п ки — з а р о ­
сте; хвалити Бога, щ о сама па ні не захвор іл а, а то
й вона б зосталася бе з очей, я к о т панич.«
 145

Т и м ча сом п о л о г наближ ався; у д о м і все х о ­

дило на пальцях, звичайно, к р ім а ку ш е р к и —
» п р о ф е с о р ки « , щ о в ж е м іся ц ів зо три п о р я д к у ­
вала, я к у власній хаті. Все м овча ло й тр е м тіл о ,
а б л а го вір н и й р о тм іс тр , д о ж и д а ю ч и п о д ії, д р е с у -
вав лягаве щ еня. Н ареш ті все скін чилося щ а­
сливо. М а р ія Ф е д о р ів н а привела сина, я к о го
в с вя то м у х р е щ е н н і назвали Іпо л іто м .
О б р я д хр ещ е ння відправив па н-о тець п р о -
тоєрей, я к о го навм исне для ц ь о го викликали з м і­
ста. Д и ти н у д о хреста д е р ж а л и , к р ім м арш алка,
д ід и ч і й д ід и ч ки , щ о їх в о ко л и ц і вваж али за зн а ч ­
ніш их, навіть ко м а н д и р с т р іл е ц ь ко го батальйону,
р о зта ш о в а н о го на той час у м істі. Д ивл ячись на
ф аланґу ку м ів і ку м , м о ж н а було по д ум ати , щ о
р о т м іс тр задля т а к о ї радости ладен із цілим с в і­
то м або пр и на й м н і з ц іл и м п о в іто м , по рідн итися.
Б енкет з ц ь о го п р и во д у справили на славу. Рот­
м іс тр мав д у м к у влаш тувати й сіл ьське свято для
селян, але т о м у , щ о це сталося з и м о ю , танці в ід ­
клали а ж д о літа, а зам ість с іл ь с ь ко го свята він
зап р о по н ува в с в о їм го стя м , хто баж ає, облаву на
ве д м ед ів. П о ка зал о ся, щ о всі б а ж а ю ть, не в и кл ю ­
чаю чи й ко м а н д и р а батальйону.
Після п о л о гу М а р ія Ф е д о р ів н а страж дала
р ів н о ш ість ти ж нів . А л е не д ум а йте , щ о вона ф і­
зи чн о страж дал а — з о в с ім ні, — вона вж е тре ­
ть о го дня п о по л о га х готова була на всякий Гім ­
настичний п о д в и г; вона стра ж дал а м о р а л ьн о ,
а сам е т о м у , щ о в д о м і була о соба, яка геть у с ім
і навіть нею с а м о ю по р яд кува л а , — це була а ку ­
ш е р ка . А для М а р ії Ф е д о р ів н и не бул о гір ш о ї
м у ки , як ко м у с ь ко ритися. Н ареш ті ш ість ти ж н ів
стра ж д ан ь м и н ул и : а ку ш е р к у вирядили з хр е сто м
і м о л и тв о ю і д в ер і по відчинял и. М а р ія Ф е д о р ів н а
вільно зід хн ул а і, перейнявш и сте р н о влади в св о ї
р у ки , наказала по кл и ка ти д о себе чол о віка .
М и н ул о пів го д и н и — ч о л о в ік не зявлявся.
10
146

М а р ія Ф е д о р ів н а казиться й посилає сказати, щ о

вона й о го д о ж и д а є . П осланець по вер н увся і с ка ­
зав, щ о »вони т іл ь к о щ о по гол ил ись і зволять о д я ­
гатися.«
Треба ва м завваж ити, щ о р о т м іс тр ува ж ав
себе за птаха н а й в и щ о го льоту, і для н ь о го ети­
кет, навіть п е р е д ж ін к о ю , був ледве чи не най­
п е р ш о ю за п о в ід д ю . У себе в хаті він, наче той о д -
л ю д о к , ладен навіть і з с о б а ка м и з о д н о го ко ри та
п о їсти ; але п о -з а аласною ха то ю , то тут він —
»повна м е та м о р ф о за « , я к висловлю ється один
м ій приятель.
— Н асилу таки — виголились! — так з у ­
стріла М а р ія Ф е д о р ів н а с в о го р о тм істр а .
— Не м о ж н а ж , се рце — п р исто йн ість!
— О сь щ о , се р ц е : тут не п р о пр исто й ність
іде, а о сь п р о щ о — я к ваш і справи?
— Слава Б о гу, нічого*
— Як Коля?
— Н іч о го , осліп, з о в с ім осліп.
— О т о ж то й є, щ о осліп. Я вам казала, щ о
треба б уд е в ісп у прищ епити, — не послухали
(збрехала, н іко л и не го вор ила ).
— Не п а м я та ю , ко ли ви м ені це го вор и л и ,
а бо, м о ж е , я заб ув.
— З абули, д о б р о д ію ! Та не в ц ь о м у річ,
а ось у ч о м у , — чи в вас там п р и м іщ е н н я для них
добре?
— Не з о в с ім , серце, •— тр о хи тісно.
— Не б у д е тісн о. Хай вони зоста ю ться з т о ­
бою, а їх ко л и ш н ю дитячу світл ицю зве л ю пе р е ­
р о б и ти для н а ш о го Сина. Розумієш ?
— Р о з у м ію , р о з у м ію , серце.
— Та ось щ о я хотіла щ е сказати, — додала
вона після д о в ш о ї м о в ч а н ки — н я н ь о к я б е р у до
себе, а для д іте й — то м у щ о вони д осить п ід р о ­
сли — м о ж н а б у д е взяти д в і д ів к и з села.
 147

Ч о л о в ік о хоч е п о го д и в ся . Й о м у ці нян ьки

були не д о впо д о б и, — особл иво м о л о д ш а : і д о ­
то р кн у ти с ь д о н еї не м о ж н а ; кр ичить, наче її
вкусили, та щ е й панею гр о зи ть, »а дівчата тан­
ц ю ва ти м уть п ід м о ю д уД ку« — м ір к у в а в пр о себе
р о т м іс тр , п ід хо д я чи до ко л и ски , в я кій спав ш е­
стити ж не вий й о го син.
— Я ке м иле ство рін н я, — правда? — запи­
тала М а р ія Ф е д о р ів н а , від хи л яю ч и завісу.
— П р е кр а с н е ! Д о з в о л ь п о ц іл ува ти й о го ,
серденько!
— Не м о ж н а , зб уд и ш , — і вона спустила
завісу. — Іди тепе р д о д о м у й пош ли д о м ене е к о ­
ном а, я н а ка ж у привести до м е н е всіх д ів о к з села
і в к б е р у н я н ьо к.
— П о щ о м аєш турб ува тися, се р ц е , я й сам
ви б ер у.
— Д о б р е , д о б р е , ідіть со бі, я зн аю , щ о
роблю .
І вони по про щ ал ися.
Б атькові д у ж е не по д об ал о ся вічне п е р е б у ­
вання дітей в й о го к у т о ч к у (та к він називав свою
о ф іц и н у ); все ж таки кл о п іт, а з д р у го го б о ку ,
м о ж е й п о д о б а л о сь , себто по доб ались м айб утні
н ян ьки : »Не приш ле ж вона м е н і я кихсь кв а ? ім о -
дів у спід н ицях« — м ір к у в а в він і помилився*
Д р у г о г о дня привели до н ь о го д о о ф іц ини
такі дві кр а л і, щ о він т іл ь ко о й кн ув .
— Ну, й пр и сл уж и л а ся ! — з ж а х о м п р о м о ­
вив він, дивлячись на невм итих н о в о б р а н о к.
— Ч о го ви прийшли? — спитав він їх.
— Н яньчити, — від по віл и вони в о д и н голос.
— Гарні, нема щ о й казати.
— Такі, я к бачите, пане.
— Ну, д о б р е , ідіть д о д о м у .
Д ів к и ледве по вер н ул ись д о дверей, як
д в е р і відчинились, і До хати ввійш ла сама М а р ія
148

Ф е д о р ів н а . Р о тм істр сховався до д р у го го п о ко ю ,
бо був у р а н іш н ь о м у халаті.
— Годі д ур н я стр о їти , — сказала М а р ія Ф е ­
д о р ів н а . — Я не для к о м п л ім е н т ів прийш ла. В дяг­
ніть щ о б уд ь та с к о р іш е вихо д ьте до м ене.
Р отм істр зявився у в ій с ь ко в о м у су р д у ті
і з гр а б н о вклонився, питаю чи п р о з д о р о в я і са-
м о ї М а р ії Ф е д о р ів н и , і н о в о н а р о ж д е н о го .
— Н іч о го , хвалити Бога.
— П о ка ж іт ь -н о м е н і їх. — А ось — пр ош у
л ю б ити та ж алувати, — сказала вона, в ка з у ю ч и
на н ян ьо к.
— С ерце, де ж ти видо бул а такі потвори?
— Н іч о го , вартість н ян ьки не в кр а сі, а в ла­
гід н о с ті. Х о д ім о .
М и нув ш и сіни, вони ввійш ли д о великої' к ім ­
нати, щ о була повна щ енят усіх п о р о д і в с я ко го
в іку . Коли М а р ія Ф е д о р ів н а затулила носа хуст­
к о ю , р о т м іс т р п р о м о в и в :
— Н іч о го , серце, я зв и к, це м о я пристрасть.
За к ім н а т о ю з щ енятам и була така с о б і к о ­
м ір ч и н а , — то бул о п о м е ш ка н н я н я н ьо к, а за к о ­
м ір ч и н о ю в и д ко бул о д и тяч у світлицю , м ал о щ о
біл ьш у за к о м ір ч и н у , з о д н и м в ікн о м . Н а п ів о д я г-
нені діти, а з н им и й няньки грали в п іж м у р к и ,
се б то ховалися, а сліпий Коля їх ш укав.
Коли ввійш ла д о хати М а р ія Ф е д о р ів н а ,
н ян ьки о стовпіли, а м ал енька Л іза вхопила сл і­
п о го брата за р у к у й ш епнула й о м у : »М ам а«. К опя
за тр е м тів і почав ховатися за сестру, а сестра
й с о б і за брата.
М а р ія Ф е д о р ів н а н а ш ви д ку оглянула к ім ­
нату й ледве п о м іт н о всм іхнулася, п о тім , зв е р н у в ­
ш ись до дітей, п р о м о в и л а :
— Не бійтесь м ене, м о ї м а л е се н ькі, я вам
го стин ц я принесла. — І вона 'вийняла з р и д и кю л ю
й дала їм по ц у к е р к у . Д а ю ч и Колі ц у к е р о к , вона
хотіла була заплакати, але всм іхнулася і сказал а:
 149

— Б ідне ств о р ін н я ! Щ о ви гадаєте з ним

робити? — спитала вона чол о віка .
— Н іч о го , — в ід п о вів той б а й д уж е .
Після т о го вона звернулася д о н я н ь о к і ска ­
зала:
— А ви, д у р н і! Т ілько й знаєте, щ о по тур а ти
д ітя м , — геть звід си : а ви, м о ї л ю б і, зоставайтеся
тут зам ість них, — додала вона, зве рта ю чись д о
н о в о б р а н о к.
— С лухаєм о, пані, — від по віл и ті й почали
скид ати св о ї свитки.
— М е н і в ж е пора — га д аю , щ о м ій Генерал
в ж е п р о ки н у в с я . П рощ авайте, м о ї м ал е се н ькі, —
сказала М а р ія Ф е д о р ів н а , зве рта ю ч и сь д о дітей.
— Х о д ім о , — наказала вона п о п е р е д н ім н ян ькам
і, затуливш и носа, вийшла з д и тя ч о го п о ко ю .
Р о тм істр м о в ч к и піш о в був сл ід о м за нею ,
але в ве л и кій кім н а ті, поЬній щ енят у с я ки х м астей
та п о р о д , спинився в за д у м і і враз, наче осяяний
д у м к о ю з неба, ляснув себе д о л о н е ю по вузе н ь­
к о м у чол і й в и гу к н у в :
— Ні, д р у ж е м ій , ц ь о го не б у д е ! Я д о тво їх
спр ав не втр уча ю ся, то не втручайся й ти д о м о їх ,
— і з тим и словам и вийш ов з кім н а т и , не зв е р та ­
ю чи н ія к іс ін ь к о ї ува ги на скавучання щ енят.
М а л о не д о с а м о го о б ід у хо д ив він по ка б і­
неті, з р у к а м и за сп и н о ю , або, спи н яю ч и сь п е ре д
цілл ю , складав р у к и на гр у д я х а Іа Н аполеон і на­
віть при йм а в Н аполеонову п о зу . У цій п о з і він був
не в и м о вн о см іш н и й . Ц ейтр цілі, здавалося, п р и ­
тягував у с ю й о го у в а гу , — так пильно втуплю вав
він в н еї с в о ї с ір е н ь кі бе з у с я к о го ви р а зу очі.
К іл ь ка р а зів брався він за пістоль, відходив
о д цілі д о стільц я, ставав у п о з и ц ію , націлю вався
— і о п уска в пістоль б е з стр іл у.
— Ні, не м о ж у ! — П р о м о в и в ш и це я к най-
р о зп а чл и в іш и м го л о с о м , д о в го т е р він д о л о н е ю
150

лоба, п о тім клав р у к и д о киш ень і починав х о д и ­

ти взад і вперед.
Н ареш ті звелів, щ о б й о м у дали поголитися,
п о тім ум ився тр о я н д о в о ю в о д о ю , о д я гн увся , спи­
нився перед д з е р к а л о м , прибрав п о в а ж н у п о зу
та гр із н е обличчя, кіл ь ка хвилин дивився на себе,
далі взяв ка пе л ю х і піш ов д о ж ін к и п о го в о р и ти
з нею про те, щ о він ува ж ав за р о д и н н е н е п о р о ­
зу м ін н я (під ц и м сл о во м він р о з у м ів б р и д ки х
н ян ьо к).
М а р ія Ф е д о р ів н а передбачала ці кр и ти чн і
від від ини й під го тувал а сь д о них. Вона вдягла
т е м н о си н ю о кс а м и то в у с у кн ю , щ о в ній р о т м іс тр
так лю бив ї ї бачити, і, взявш и д и ти н ку на р у ки ,
зустріл а й о го в вітальні.
Грізний Ю п іт е р щ ез, і п е р е д нею стояв зви ­
ч а й н ісін ький р о т м іс т р та с о л о д к о всм іхався.
— С ка ж и , се р д е н ь ко , „ b o n jo u r , p a p a ", —
казала вона, ц іл ую чи дитину й п ід н ося чи її ч о л о ­
в іко в і, — тепер і ти, д р у ж е м ій , м о ж е ш й о го по­
цілувати. — А чи знаєш , д р у ж е м ій, яки й сон
я с ь о го д н і бачила? Н ачебто твій Коля та наш 'п о ­
літ вж е д о р о сл і й обидва гуса ри, та я кі м о л о д ц і.
П р о сто л ю б о — о соб л иво Іполіт, — як дві краплі
води, д о тебе по д іб н и й . А й справд і, — додала
вона, л укаво всм іха ю чись, — ко л и придивитися
д о н ьо го як слід, він таки спр авд і б уд е до тебе
по д іб н и й , м о є се рце ! — і вона з захвато м п о ц іл у ­
вала дитину.
Після т о го все, щ о тліло в м а л е н ь ко м у р о т -
м іс т р о в о м у се р ц і, ц іл к о м зга сл о ; навіть няньки
уявлялись й о м у кр а щ и м и , н іж - справд і бул и.
— М а ю н а д ію , щ о ти с ь о го д н і в м е н е о б і­
даєш? — сказала М а р ія Ф е д о р ів н а , виходячи з д и ­
ти н о ю д о д и тя ч о го п о ко ю .
— З н а со л о д о ю , м ій д р у ж е , — п р о м о в и в
р о т м іс тр , але й о го » д р уг« у ж е був у третій хаті
й н іч о го не чув.
 151

Р о тм істр був ц іл к о м щ асливий і, р о з к и н у в ­

шись в ш и р о к о м у м я к о м у кр ісл і з о в с ім по -в е -
л и к о п а н с ь к о м у б е з т у р б о тн о висвистував пісн ю
з »Ф рейш ю ца«:
Ахь, чтобъ было безъ вина...

і вибивав о б ко л ін о такт л а й ко в о ю я с н о ж о в т о ю
р у ка в и ч к о ю .
М а р ія Ф е д о р ів н а вийшла д о о б ід у в ж е в ін­
ш ій с у кн і, м ен ш пиш ній за перш у. Ц е п е р е о д я ­
гання д о реш ти по лон ило б ід н о го р о тм іс тр а , бо
бул о з о в с ім у тоні в и щ о го товариства, щ о й о го
не о ста н н ім ч лено м (Аллах відає, ч о м у ) вважав
себе р о тм іс тр .
Після о б ід у вони р о зп р о щ а л и ся та к, я к п р о ­
щ аю ться н а й н іж н іш і н о в о ж е н ц і у перш ий день
після ш л ю б у; н а п р и кін ц і і-іавіть поцілувалися,
а п р о таку п о д ію бідо ла ш н ий р о т м іс т р і не па м я-
тав, чи була вона коли.
П ове рн увш ись д о себе, він, не р о з д я га ю -
чися, по пе р е ц іл ува в з захвату всіх щ енят, а пр о
д іте й навіть і не по д ум ав . Р о зд ягн увш ись, він
п ір н у в у м я к і перини і, т р о х и по л еж а вш и, т я ж к о
з ід х н у в ; а ч о го він т я ж к о зід хн ув , — Бог відає.
Вколисавш и так на перш ий раз с в о го д у р н я -
ч о л о віка , М а р ія Ф е д о р ів н а й надалі держ алася
т о ї с а м о ї такти ки , а ж п о ки він ц іл к о м не з в и к д о
б р и д ки х н я н ьо к. Годі вона повела з ним зо в с ім
ін ш у п о л іти ку , по силаю чи й о го з візитам и д о с у с і­
дів, щ о б не здичавів і з д о б р и м и л ю д ь м и не р о з ­
зн ай о м ився.
— І я поїхала б з то б о ю , — додавала
вона — але ж сам бачиш , в м е н е дитина на р ука х,
не м о ж н а ж її ки н у ти і
— Твоя правда, м ій д р у ж е , — о д п о в ід й в
він — ти зоставайся з н им , во н о така л ю б а к р и ­
х о тка , я в ж е за тебе п е р е п р о ш у наш их д о б р и х
сусідів.
152

— Т ілько ось щ о і — казала вона, ко л и він

зби р ався д о к о го с ь з в із и то ю , — ти, б уд ь ласка,
н ік о го не пр о си д о себе, п о к и я дитин у го д у ю
(вона сама го д ува л а с в о го сина).
— Н ік о го , д р у ж е м ій , — запевняв він, сіда­
ю чи д о п о в о зу . А раз виїхавш и з д о м у , не по в е р ­
тався д о н ь о го й м ісяц ь , а ін о д і й два; де він п р о ­
падав, п р о те знали т іл ь к о й о го вір н і сл уги —
ф у р м а н та л ьокай. Вони б, м о ж е , й пе ре ка зал и
пані п р о д е я кі ц іка в і п р и го д и д ж и ґун а -п а н а , на­
п р и кл а д по р із н и х трахтирах у ґуб е р н ія л ь н о м у
м іс т і, але пані їх п р о те не питала; щ о їй д о отих
ц іка в и х п р и го д її п у с то го л о в о го чоловіка? — Вона
пе вни м и к р о к а м и п р я м ує д о сво єї м ети і ц іл к о м
зад оволе на.
А мета ї ї була така... А л е ні, п о щ о п е р е д ­
часно р о зв я зув а ти т о р б у . М о ж е там, б о р о н и Б ож е,
таке сховано, щ о с о р о м і п о д ум а ти , не те щ о пе­
р е д ч а сн о п о ка зув а ти та р о з ка з у в а т и . К р а щ е , я кщ о
ви в ж е почали читати, м о ї тер пе л иві читачі, то
читайте д о к ін ц я ; то д і й са м і довід а єте сь, я ки й са­
тана сидів у п р е кр а сн ій го л о в і М а р ії Ф е д о р ів н и .
П о ка зал о ся, щ о одна з б р и д ки х н я н ь о к (та,
щ о була н е згр а б н іш а й по га н іш а за д р у гу ) була
д о б р а та с кр о м н а ж ін к а , і М а р ія Ф е д о р ів н а , п о ­
м іти в ш и це, наказала їй пильно д о гл я д а ти тіл ько
Л із и , а д о Ко лі не підступатися. А д р у гій , щ о була
ш о р с ткіш а , л ю тіш а й н ен а ж ер л и віш а , так са м о на­
казала пильно д о гл я д а ти с л іп о го Ко лі й не д о з в о ­
ляти й о м у пустувати, а го л о в н е — о бідати. Б ід о­
лаш ний, нещ асливий хл о п ч и к, д а вн о б у м е р з го ­
л о д у , ко л и б сестра та її нянька не ділилися з ним
з с в о їм о б ід о м і не го д ува л и б й о го н и ш к о м
у н о ч і, ко л и й о го нена ж ер лива нянька спала.
Р о тм істр о в і так спо д об ал ися візити, щ о він
д о се бе д о д о м у й не за гл яд ав ; ко л и ж й о м у тр а ­
пл ял ося б ути де сь б л и зь ко , то він т іл ь ко приш ле
з а п и с ку , п о п р о си ть гр о ш е й , б іл и зн и чи щ е ч о го с ь
 153

н е о б х ід н о го , — звичайно, все видавалося без су­

п е р е ч о к.

III.
О та к м и н ул о кіл ь ка р о ків , себто р о ків три -
чоти ри все йш ло своєю ч е р го ю , або, вір н іш е ска ­
зати, так, як баж ала М ар ія Ф е д о р ів н а .
Я кось — б ул о це восени, не п р и га д ую , к о т ­
р о го м ісяц я — панський п о в із заїхав п е р е д б у д и ­
н о к, і р о тм істр а з н ьо го не зсадили, я к то зви ­
чайно р о б и л о ся , а винесли на р ука х, я к це р о ­
биться тіл ь ко в кр итичн их випадках. М а р ія Ф е д о ­
рівна, побачивш и це, зло сливо усм іхн ул а ся; вона
п о д у м а л а , щ о він пяний, бо й о м у тіл ь ко ц іє ї чес­
ноти бр акува л о, а тепе р щ е й ця й о го прикрасила.
А по ка за л о ся таке, п р о щ о М а р ія Ф е д о р ів н а
й га д ки не мала.
Річ у то м у , щ о до о д н о го б а га то го сусід и
з наго ди я ко го с ь р о д и н н о го свята зїхалися го сті,
а серед них і наш р о тм іс тр . Після всяких р о зв а г
зібр ал а ся чимала кавалькада м исливців і ви р у ­
шила в поле зайц ів полош ити. З вичайно, р о т м іс тр
був тут од ин із пе р ш их; він навіть хотів за св о їм и
х о р та м и послати, але й о м у завваж или, щ о це не
го д и ться, і він виїхав з ч у ж и м и . С талося так, щ о
він перш ий сполош ив зайця. О т він і пустився чва­
л о м за х о р та м и ; але на йо го нещ астя п о д о р о з і
трапився р ів ч а к, хо рти й о го п е ре пл игн ул и, а кін ь
з ве р х ів ц е м впали до р ів ча ка , а до т о го кін ь щ е
й накрив с о б о ю р о тм іс тр а . К р ім ц ь о го , в р ів ч а ку
була вода, щ о по кр ил а ся вж е т о н к о ю верствою
ль о д у. Б ідолаш ний, м ал о то го , щ о вдарився, щ е
й д о х о л о д н о ї води зан ур и вся, так щ о, ко ли й о го
звід ти витягли, то він у ж е ледве дихав; у т а к о м у
стані й о го й д о д о м у пр ивезл и.
О т яка трапилася п р и го д а І
Зараз таки послали до міста по лікаря,
а другого дня й по попа. Третього дня надвечір,
 154

п о б л а госл о вив ш и св о їх безталанних дітей і д о р у ­

чивш и їх п ікл ув а н н ю та заступн иц тв у М а р ії Ф е д о ­
р ів н и, р о т м іс тр послав сво ю гус а р с ь ку д у ш у на
л о н о А враам а.
Х оч яка ко р о т к а була й о го хво ро б а , проте
М а р ія Ф е д о р ів н а встигла пе ревести всі п о тр іб н і
ф о р м а л ьн о сті, щ о б за б езпе чити м айб утнє своє та
с в о го сина, себто ї ї син стаз тр е тім с п а д ко є м ц е м
с п іл ь н о го м а є тку, а вона — о п ік у н к о ю та п о в н о ю
го с п о д и н е ю над усім .
М а р ія Ф е д о р ів н а поховала с в о го ко х а н о го
ч о л о в іка в за ти ш ку б е р е з о в о го гаю , б л и зь ко п р о ­
з о р о го ставу, і підчас п о х о р о н у виявила н а д зви ­
чайні сц е н ічн і з д іб н о с т і. Вона так га р н о заграла
р о л ю н е в тіш н о ї вдови, щ о н а й б а й д уж іш і сусіди,
дивлячись на неї, ридали; б ідолаш них с и р іт о к,
о с о б л и в о ж К о л ю , м ал о в сльозах св о їх не вто­
пила, а п о ц іл у н ка м к ін ц я -к р а ю не б ул о , і, я кб и
м и л о с е р д н і сусід и не втрим али її, вона напевне
кинулася б у м о ги л у ; але спа сибі — не дали,
а взяли її на р у к и й м ало не м е р тву занесли до
хати; там у ж е ї ї ледве привели д о п а м я ті а м о н і-
я к о м (о д е ко л о н ь у ж е не пом агала).
К оли вона о п р и то м н іл а й побачила, щ о вона
одна в сво їй спальні, ко ли почула д а л е кі го л оси
с у сід ів, щ о по м ина ли н е б іж ч и ка , то ледве п о м іт н о
всм іхнулася й п о ш е п ки пр о м о в и л а :
— Н ай го л о вн іш е — са м о с о б о ю сталося, а їх
я в ж е влаш тую , — і, вставши з л іж ка , вона по ти ­
х е н ь ку піш ла д о Д итячої кім н а ти , д о с в о го л ю ­
б о го Іполіта.
Н ад вечір го сті н а п ід п итку по ро з'їзд и л и ся до
с в о їх з а к у т ків , з о в с ім п е р е ко н а н і, щ о М а р ія Ф е ­
д о р ів н а 'найнещ асливіш а ж ін к а на ц іл о м у світі.
А М а р ія Ф е д о р ів н а , щ о б їх щ е л іп ш е за п е в­
нити в сво єм у н е в тіш н о м у го р і, д р у го го ж дня на­
казала зігн ати з ц іл о го села бабів та д ів о к з л о -
 155

Патами й то р б а м и , а ч о л о в іків не займ ати: »вони

нехай робл ять своє« — сказала вона.
Коли зібралися д ів ки й баби з о ти м з га д а ­
ни м з н а р я д д я м , вона вся в ч о р н о м у та з сльоза м и
на очах повела їх д о м о ги л и сво го н е за б утн ь о го
р о тм іс тр а й наказала (я к О льга над Іго р е м ) си­
пати в и со ку м о ги л у . Праця почалася, і за два-три
т и ж н і величезна чорна м о ги л а встала- над пр ахо м
н е за б у тн ь о го р о тм істр а . М а р ія Ф е д о р ів н а сама
о со б и сто п о р я д кува л а п р а ц е ю , а підчас р о б о ти
сльози в неї » р іч к о ю котились«, я к го в о р и л и п р о ­
стосе рд н і р о б ітн и ц і; але щ и р іш е та се рд е чн іш е
н іхто не плакав та не кляв і н е б іж ч и ка , і М а р ії Ф е ­
д о р ів н и , я к ті сам і р о б іт н и ц і, бо, правд у сказати,
вони таки мали повне на це право. М о р о з и вж е
д о хо д и л и д о 10-ти ступн ів; вони, бід о л а ш н і, вихо­
дили на п р а ц ю , я к то ка ж у т ь , у ч о м у Б ог послав,
і на все це чула й невтіш на М а р ія Ф е д о р ів н а д и ­
вилася з о в с ім б а й д у ж е . С м іл иво м о ж н а сказати,
щ о цей п а м я тн и к кохання і сп о м и н ів був политий
н а й щ и р іш и м и сл ьоза м и.
С к о р о по в сь о м у по віті і по всій Губернії
р озійш л а ся чутка, щ о М а р ія Ф е д о р ів н а Х л ю піна
не по ка зується с в о їм л ю д я м , а 'все хо д ить з д о м у
вночі на м о ги л у с в о го ч о л о в іка й там плаче від
в е ч ір н ь о ї а ж д о р а н іш н ь о ї з о р і.
Вона спр авд і, не зв а ж а ю ч и ні на я к у п о го д у ,
виходила вночі на м о ги л у й там, не с ка ж у : »пла­
кала«, а вголос вила.
Так вона виходила го лосити на м о ги л у , аж
п о ки ж алісливі с у с ід ки не нагадали їй за К о л ю та
Л із у .
Тут вона ніби схаменулась. »Кляті п р и я ­
тел ьки, — п о д ум ал а вона — ніби я н е зн аю , щ о
р о б л ю « . П роте, н іч о го не вд ієш , довелося зм ін и ти
р о л ю , і з н іж н о ї д р у ж и н и стати н іж н о ю м а тір ю .
Не га ю ч и часу, вона розісл а л а за п р о си ни на п р о ­
щ альне свято д о М аломаєтних та б а га то м о в н и х
156

с в о їх с у с ід о к, — з то го , м овляв, пр и в о д у, щ о
вона везе п а н н о ч ку д о С м о л ь н о го манастиря
і баж ає по пр о щ а ти ся з св о їм и д о б р и м и сусід ка м и ,
а сама, м овляв, не м о ж е їх од від а ти то м у , щ о все
з д ітьм и кл о п іт має.
З летілися сусід ки , по го стю ва л и , поклепал и
я зи ка м и днів з о два та й р озл е тіл ися по п овіті
благовістити п р о б е зп р и кл а д н і чесноти М а р ії Ф е ­
д о р ів н и та п р о істинно я н го л ь с ь кі принади
й с кр о м н іс ть Л ізи . А Л іза була собі п р о сто сіл ь­
ська д івч и н ка , та д о т о го щ е й затур ка на.
М а р ія Ф е д о р ів н а була захоплена св о є ю ви­
га д к о ю і за ти ж д е н ь після п р о щ а л ь н о го б е н ке ту
о д н о го га р н о го р а н ку звеліла за п р ягти тр о є к о ­
ней до к р и т о ї б р и ч ки , щ о в ній н е б іж ч и к ЇЗД И В ПО
я р м а р ка х , ко л и був іщ е р е м о н т е р о м . Взяла вона
з с о б о ю с в о го м а л о л ітн ь о го Іполіта, м о в ч а зн у
Л із у й більш е н ік о го : ні слуги, ані с л уж н и ц і. З о в с ім
б е з речей вируш ила вона д о П е те р б у р гу , щ о б за­
писати Л із у або д о С м о л ь н о го , або д о Ка те р ини н-
с ь к о го інституту. П рибувш и д о П е те р б у р гу , вона
спинилася на ул ю б л е н и х сво їх П есках у се р д е чн о ї
с в о є ї п р ияте л ьки, Ю л ії К арлівни Ш о м е р , » ш ве д ки
з В іпорх«.
О та Ю л ія Карлівна Ш о м е р була в д о в о ю по
у р я д о в ц е в і 1 4 -о го класу й мала на П есках свій вла­
сний б у д и н о ч о к з м е з о н ін о м . К р ім д о х о д ів з б у ­
д и н о ч ка , вона діставала чим алі п р и б утки щ е й о д
св о їх пр о ф е сій , а п р о ф е с ії в н еї були р із н і. Вона
й ж ін о ч и м и зн о ш е н и м и су кн я м и тор гува л а , і ло-
те р ій н і кв итки р о зн о си л а , і п о в и ту х о ю була, і сва­
тала, і просто... та хіба м ало є в світі пр о ф е сій , —
всіх не п е р е л ічи ти !
На щастя М а р ії Ф е д о р гв н и м е з о н ін б ув п о ­
р о ж н ій : вона й розташ увалася в н ь о м у.
На н и ж н ь о м у поверсі ц ь о го б у д и н к у з ч о ­
ти р м а в ікн а м и та д в е р и м а на в у л и ц ю м істил ося
щось ніби »м а ґазин м о д « . Хоча й т я ж к о уявити
 157

п о д іб н у р іч на Песках, п р о те я гадаю , щ о це був

таки справді м ага зи н м о д , а не щ ось інш е, то м у
щ о в о д н о м у в ік н і за в ж д и стирчав на бовванці
ж ін о ч и й ка пе л ю х, а в інш их вікнах так са м о зав ж д и
кр асувал ися м о л о д і р у м я н і дівчата з я ко ю с ь п р а ­
це ю в р у ка х .
М а р ії Ф е д о р ів н і сама доля п о м а га л а: вона
ввесь час т іл ь ко й дум ала п р о такий заклад, а він
сам п ід н о со м опинився.
Вона по кл икал а до себе Ю л ію Карлівну.
— Ю л іє К а рл івн о , — спитала вона — а хто
це в ва ш о м у д о м і м о д н у кр а м н и ц ю має?
— М о я зе м л я чка , т а к о ж »із В іпорх« і т а к о ж
вдова у р я д о в ц я , К ароліна Карлівна Ш п е к.
— Я привезл а з с о б о ю д ів ч и н у -к р іп а ч к у ,
щ о б віддати ї ї до м о д н о го м а га зи н у, — так щ о б
д а л е ко не ходити, п о го в о р іть з нею , чи не схоче
вона взяти в м е н е ц ю д ів ч и н у; тіл ь ко не хотіла б я
за н е ї платити. То чи не м о гл а б вона взяти її на
кіл ь ка літ, щ о б о д сл уж и л а за н ауку.
— М о ж е , ч о м у мі; це пр екра сна й пр еб л а-
го р о д н а дам а. Я за р а з п ід у д о неї.
І Ю л ія Карлівна, схо д ячи вниз в узе н ь ки м и
схо д ам и , л ука в о посм іхалася, м абуть у н а д ії на
м а й б утн і п р и б у тки , б о це вона в спіл ц і з К а р о л і-
н о ю К а р л ів н о ю була власницею д в о з н а ч н о го »м а­
га зи н у м о д « .
Д р у г о г о ж дня б ул о скл ад е н о ко н тр а кт. Л ізу
зам ість С м о л ь н о го м анастиря віддали, я к д ів ч и н у -
кр іп а ч к у Килину, на десять літ у р у к и к о р и с т о ­
л ю б н о ї п а с ку д н о ї с та р о ї ч у х о н ки . Коли Л із у взяла
д о себе Ка ро л ін а Карлівна й назвала ї ї вперш е
» А ку л ь ко ю « , бідолаш на д ів ч и н ка заплакала й ска ­
зала, щ о вона не А к у л ь ка , а Л із а ; її вибили р із ­
ка м и , і сердеш на Л іза по год ил ася, щ о вона таки
справд і А к у л ь к а , а не Л іза .
О та к улаш тувавш и Л із у , М а р ія Ф е д о р ів н а
зам овила для с в о го л ю б о го Іполіта кіл ь ка пар д и ­
158

т я ч о го вбрання р із н о го к р о ю і на р із н и й в ік до
чотирн а д ця ти літ.
Коли вб р а н н я б ул о го то ве , вона, щ о б не
витрачатися д а р е м н е в стол иці, спіш н о с п а ку в а ­
лася й- виїхала, поцілувавш и й поблагословивш и
б ід о л а ш н у Л із у на невтіш не, си р ітсь ке , м у ч е ­
н и ц ь ке ж иття.
С усід ки здивувалися, коли п р о б ігл а чутка,
щ о М а р ія Ф е д о р ів н а повернулася з П е те р б у р гу
і, звичайно, н а в ипер ед ки полетіли вітати її з д о б ­
р и м у с п іх о м ; коли ж почали вони дивуватися, щ о
так ш в и д ко все влаш тувалось, вона почала такі
баляси точити, щ о ті тіл ь ко слухали та ойпсали.
М іж ін ш им , вона оповід а л а , щ о сам д и р е к то р
діво чи х інститутів Л о н ґін о в , я к тіл ько вона подала
прохання, приїхав до неї на п о м е ш ка н н я і, взявш и
з с о б о ю Л із у , сам по віз її до К а те р и н и н с ь ко го
інституту.
П р о сто д уш н і сусід ки , прийнявш и все за щ иру
пр авд у, п о ро з'їзд ил ися т о п о віті і р етел ьно, з р із ­
ни м и д о д а тка м и , п е ре ка зувал и всім і к о ж н о м у те.
щ о їм наго во рил а М а р ія Ф е д о р ів н а .
А М а р ія Ф е д о р ів н а , від по чивш и з д о р о ги ,
прийнялася за го сп о д а р ств о , себто пе ре віри ла
е ко н о м а , кл ю ч н и ц ю та інш их слуг, пр и ч о м у вда­
лася в найм енш і е к о н о м іч н і п о д р о б и ц і, як найд о-
свідченіш а го сп о д и н я .
Треба завва ж ити, щ о за ж и ття ч о л о в іка вона
була р о зв а ж л и в а й о щ адна, а по й о го с м е р т і
стала с п р а в ж н ь о ю с к у п е р д я го ю , ніби з т о го п р и ­
в о д у, щ о все це не її власність, щ о вона т і/іь к о
о п ік у н к а б ід о л а ш н их сиріт, та щ о за к о ж н у в и т р а ­
чен у кр и хту вона м усить о д п о в ід а ти п е р е д Б отом .
Д о зв іл л я своє присвячувала вона т о м у , щ о вдягала
та р о зд я га л а с в о го н е н а гл я д н о го Іполіта, п р и м і­
р я ю ч и вбрання, пр и ве зе н е з П е те р б ур гу!
Після т о го , я к Л із у від в е зл и д о П е те р б у р гу ,
сліпий Коля ц іл к о м о си р о тів , і й о го становищ е
 159

стало щ е гір ш е . Тоді, бувало, сестра, або її нянька

й о м у, б ід о л а ш н о м у, хоч щ о н е б уд ь залиш али їсти,
а те п е р приносять й о м у н е д о їд ки з д о м у , та й ті
й о го н я н ька -н е н а ж е р а поз'їдає, а сама з а м кн е
й о го в хаті та й під е собі на цілий день на село
на в е ч о р н и ц і; д о б р е щ е, ко л и ч асо м кин е й о м у
ц уц еня д о кім н а ти , все ж кр а щ е , — пр ина йм н і чує
щ ось ж и ве біля себе.
За н ед о вги й час він, бід о л а ш н ий, так схуд
та п о ж о в к , щ о навіть М а р ія Ф е д о р ів н а зляг<алася,
ко л и я ко сь н е н а р о ко м й о го побачила. Та вона
тіл ь ко злякалася, а становищ а йо го все ж таки не
поліпш ила. Щ о п р а в д а , прислала вона й о м у новий,
пош итий н а виріст, д е м ік о т о н о в и й сур д ут і такі
самі ш танці.
У такій пиш ній о б н о в і нянька повела й о го на
село п о ка за ти с в о їм р о д и ч а м ; р о д и ч і, м аб уть,
були л ю ди м и л о се р д н і й з а м о ж н і; вони н а го д у ­
вали й о го ка ш е ю з м о л о к о м і на д о р о гу дали
м а н д р и ку з си р о м , яка не досягла сво го п р и зн а ­
чення, б о хитрий собака видер її з р у к.
Д р у г о г о дня Коля впросив н ян ьку, щ об
узяла й о го з с о б о ю в го сті. По д о р о з і вона з га ­
дала, щ о їй треба зайти туди, куд и їй ч о м усь не
хо тіл о ся вести КолЮ ; о та к вона й посадовила йо го
п ід т и н о м на вулиці, н а к а з у ю ч и не сходити з м ісц я,
»а то — ка ж е — тебе со б а ки зїдять.«
О та к влаш тувавш и, вона пішла д о сво єї зна­
й о м о ї та й пропала.
Д о в г о К о л я сидів м о в ч к и п ід т и н о м і тіл ько
л а гід н о всм іхався, ко л и звертав обличчя д о со нц я:
нареш ті він почав плакати, сп о ча тку стиха, а п о тім
у го л о с . П очувш и й о го плач, п о зб іга л и ся сільські
діти і, о то чив ш и йо го, д о в го дивилися на н ьо го ,
не зн а ю чи , хто він і з в ід к іл я . Н ареш ті два-три
б іл ь ш е н ь кі хл о пчи ки за п р о по н ува л и й о м у йти до
них у хату, але він о д п о в ів їм , щ о він сліпий і не
бачить д о р о ги . О д и н із б іл ь ш и х хло пців взяв
160

й о го за р у к / й повів д о сво єї хати та д о р о г о ю не

п о тіху товариш ів пр и м уш ува в й о го на р ів н о м у
м іс ц і стрибати, ка ж у ч и : »скачи, тут ям а, чи ка ­
л ю ж а .«
Після таких п е р е с к о к ів привів й о го нареш ті
хл опец ь д о своєї хати. Тут стара баба нагодувала
й о го ка п у с н я ко м і п и р о го м з ка ш е ю , а п о тім о д ­
вела на панський д в ір і поставила йо го пе ре д саму
М а р ію Ф е д о р ів н у , яка, щ о б надалі не б у л о та ко ї
сваволі, звеліла вибити й о го д о б р е р із к а м и на
с в о їх очах, щ о б він не волочився.
Д о в го після ц ь о го б ідолаш ний Коля не вихо­
див із своєї ко м ір ч и н и .
О д н о го р а зу, в нед іл ю , бл аго вістил и до
с л у ж б и , і з в у ки д з в о н у стиха долітали до б ід н о го
К ол і. Він м о в ч ки з у с м іш к о ю слухав, а ж з в у ки
стихли, а п о тім спитав св о ю н я н ь ку:
— Щ о це гуло?
— Гуло, — кажеш ? То не гуло , а д о сл уж б и
Б о ж о ї бл аговістили, — відповіла незадоїволена
нянька.
— Д о я к о ї сл уж б и Б ож ої? — тро хи п о м о в ­
чавш и, спитав Коля.
— З вісн о, д о я к о ї, — Б огу м ол итись,
у ц е р кві.
— У я кій церкві?
— У якій? та в тій, щ о в селі.
— Х о д ім о й м и туди.
— А заб ув, я к недавно... Щ е хочеш?
Коля зід хн ув і за м о в к.
Щ о д н я Коля прислухався, але з в у к и д зв о н у
не доносилися до йо го ко м ір ч и н и .
А ж ось д р у г о ї неділі він зн о в у їх зачув і ра­
д іс н о гу кн у в : » зн о ву з а гул о !«
— Н я н е ч ко ! го л у б о н ь ко ! р ід не н ька м о я , —
зве рнувся він д о няньки — поведи м е н е до
церкви!
Підчас відправи Коля стояв, м ов ска м я н іл и й ;
 161

й о го д у ж е вразили спів та читання, я ки х він н іко л и

не чув, а ко ли переривалося те або д р уге , він
наче все щ е прислухався, ти хен ь ко схиляв го л о в у
й ледве п о м іт н о всміхався. С л уж б а Божа с кін ч и ­
лася, а він усе щ е стояв на то м у с а м о м у м іс ц і
й д о ж и д а в , щ о засп ів аю ть; нареш ті нянька взяла
й о го за р у к у й вивела з ц е р кви , ка ж у ч и , щ о для
н ь о го в д р у ге не б уд уть правити.
С еляни дивувалися на сво го с л іп о го панича,
о соб л и во то м у , щ о н іхто з них не бачив, щ о б він
хоч раз у ц е р кв і перехристився. П ерш е, ч о го на­
вчає м а ти -християн ка сво ю дитину, щ о ледве по ­
чинає белькотати, це складати д о ку п и три п а л ь ­
чики, христитися й вим овляти слово »Бозя«.
У б ід о л а ш н о го Ко лі доля рано взяла ту
н іж н у наставницю , а м ачуха пр о це й забула, —
так він, у ж е до р о сл и й хл о пчи к, не знав ані о д н о ї
м олитви.
С вящ е ни к не м іг п р о це й га д ки мати, б о зя -
влявся в п а н с ь ко м у д о м і тіл ько в певні дні р о к у ;
й о м у 'платили, я к л іка р е ві за візиту, та й край.
З р е ш т о ю більш ість наш их п о м іщ и ків так сам о, як
і М а р ія Ф е д о р ів н а , д е р ж а ть сільських свящ е н иків
на віддалі від себе; це н е в и м о в н о сум на правда.
Після сл уж б и Б о ж о ї св я щ е н и к закл ика в д о
себе К о л ю , по зн а й о м и в й о го з с в о їм си н о м Іва­
сем , на р ік ста р ш и м за К о л ю , н агодував о б ід о м ,
дав й о м у п р о с к у р у й наказав няньці, щ о б вона
й о го щ о н е д іл і привод ила до ц е ркви.
Ц ілий ти ж д е н ь Коля м ал о щ о й спав, все
прислухався, ко л и д звін з а гу д е ; н ар е ш ті, д і­
ж д а в ся : д р у го ї н ед іл і зад зво н и л и д о у т р е н і: він
р адісно гу кн у в : » Д о с л у ж б и Б о ж о ї, д о сл уж б и
Б о ж о ї, х о д ім о , н ян ю !« А няня й о го спала; він на­
м ацав її л іж к о , зб уд и в ї ї й п р оха в, щ о б вона вела
й о го до ц е ркви.
— А х ти, п о л у н о ш н и ку н ев га м о н ни й ! —
с кр и кн у л а нянька спр о со н ня — яка тепе р ц е рква ,
11
162

д о б р е , щ о сліпий, так то б і все о д н о, чи день,

чи ніч.
І, п о ве р н увш и ся на д р у ги й б ік, вона від
р а з у ж захропіл а. Коля, по м о вчав ш и тр о х и , п о ­
чав плакати й проплакав а ж до б л аго вісту на
сл у ж б у Б ож у. Тоді зн о в у почав прохати сво ю
н ян ьку, щ о б вела й о го до ц е р кв и . На цей раз вона
погодилась.
С вящ е ник після с л у ж б и зн о в закл и ка в до
себе, нагодував, я к і перш е, о б ід о м і наказував,
щ о б він не лінувався відвід увати ц е р кв у Б ож у.
Коля сказав й о м у, щ о він радий ходити д о ц е р ­
кви, я к тіл ь ко дзво н а зачує, але нянька не хоче
й о го вести. С вящ е ни к з а гр о з и в няньці, щ о, коли
вона не б у д е й о го до ц е р кв и водити, то він їй не
дасть причастя. Н янька злякалася, і від т о го часу
Коля після п е р ш о го ж д з в о н у справно пр и ход ив
до це ркви.
М инул о не більш е п ів р о к у , я к Коля почав
одвідувати ц е р кв у і свящ еника, а вж е знав з пам яті
у тр е н ю , с л у ж б у Б о ж у й в е ч ір н ю , кіл ь ка д е сятків
псалм ів, всі н ед іл ьні єва нге лії і м ало не всі по-
сланія апостола Павла.
П опович Івась, сприятелю вавш и з ним , на­
вчив й о го на память м ол и то в р а н іш н іх і на сон
гр я д у щ и м . К р ім ц ь о го , Ко лі в ж е не треба бул о
по в о д и р я , він сам ходив до ц е р кв и і з ц е р кв и , за­
ход ив до свящ еника й звідти повертався д о своєї
ко м ір ч и н и з о в с ім , я к в и д ю щ и й , так щ о няньці
зоставалося тіл ь ко спати.
Іно д і пр иход ив д о н ь о го в го сті по по в и ч Івась
і приносив з с о б о ю чи псалтир, чи свящ енну істо­
р ію , а д о б р о ї п о го д и вони гуляли в са д ку або к у ­
палися в ставку.
Так м ин ул о щ е літо. П оповича Івася відвезл и
д о се м ін а р ії. Б ідолаш ний Ко ля зн о в у о с и р о тів ;
але зате читав з пам яті псалтир, свящ енну іс т о р ію
й вивчив усі с т е ж ки в са д ку.
 163

М а р ія Ф е д о р ів н а пильно стеж ила за йо го

над зви ча йним и з д іб н о с тя м и й не п е р е ш ко ж а л а
їм р озвиватися, не вбачаю чи в то м у н ія ки х пере­
пон д о т о го , щ о б зр о б и ти з го д о м Іполіта справ­
ж н ім го с п о д а р е м м аєтку.
О д н о го р а з у , зр о б и в ш и Колі іспит з п е р ш о ї
ка ф ізм и , свящ е н и к дав й о м у прочитати ї ї в ц е р кв і
в с у б о ту за в е ч ір н е ю . Коля прочитав нем о в із
кн и ги : у н е д іл ю пр о ч и та в за утр е н е ю перш ий час,
а за с л у ж б о ю часи й 25-й псалом . П араф іяни й сам
свящ е н и к були захо пл е н і й о го читанням , тіл ько
д е я кі п о б о ж н і ба бусі завваж или, щ о д о б р е , м о в ­
ляв, сліпий панич читає, та занадто ж алісливо.
Ц ерква для д уш і К о л и н о ї стала єд ин им п р и ­
ту л ко м , д о я к о го він пр иходив, наче д о найл ю -
б іш о го д р у га , д о н а й н іж н іш о ї м ате рі. Величні,
пр ості наш і ц е р ко в н і м отиви зво руш ува л и й п е р е ­
ймали ц іл у й о го істоту, а б о ж естве н н а м е л о д ія
і екстатичний л ір и з м Д а вид о вих псалмів п ід н о ­
сили й о го н е п о р о ч н у д уш у по -на д небеса.
Так скріплялася й м у ж н іл а й о го дитяча душ а
для пр и й д еш н іх стра ж дан ь.
С вящ е ник, а о со б л и во пр иче т ц е р ко в н и й, п о ­
лю бил и й о го, як б е з ко р и с л и в о го й д у ж е пил ьн ого
п о м іч н и ка . Часто, н априкл ад, траплялося, щ о вік
пр и й д е й сидить біля д зв ін и ц і, д о ж и д а ю ч и вечірні
чи у тр е н і; палам ар, прийнявш и від свящ еника
бл агословення на бл аго віст д о ве чір н і, в ід ім кн е
ц е р кв у , а К о л ю пош ле на д з в ін и ц ю д зво н и ти ; тс
він і д зво н ить со б і, а ж п о ки тричі пятид е сятого
псалма не прочитає.
А б о хтось у м р е на селі, — просять д яка псал­
тир над м е р ц е м читати, а д я к по про сить К о л ю ,
і Коля, взявш и селянина за по л у чи за ц іп о к, іде
за н и м , ку д и й о го ведуть; пр ийде, стане, п р о ч и ­
тає »Трисвятеє«, »П риід іте« і, зачинаю чи від »Бла­
ж е н м у ж « а ж д о »М ал біх«,_хоч би в о д н о м у слові
зм ил ився, а б а б усі, слуха ю чи й о го , плачуть, бо
 164

він читав над звичайно в и р а зн о , і в го л о с і й о го

бул о чути щ ось се рд е чн е та зво руш л и ве .
Я к ж е ж б ул о причтові не лю бити його?
А було, я к н ад ійд е великий піст, то він ц і­
лим и д н ям и й д о д о м у не вертався; зайд е до
д я ка , чи д о свящ е н ика , п о о б ід а є , а там, глянь, і до
п о ве ч ір я час бл аго вістити; по б л а гов істивш и , стає
се ре д це р кви і починає читати велике по вечіря,
а я к д ій д е д о »3 нами Бог«, спиниться, п е ре ве д е
д у х і чистим , се р д е чн и м т е н о р о м повол і прочитає:
» 3 нами Бог, р о з у м ій т е я зи ц і і по ка р яй те ся , я ко
з нам и Бог.«
Не м о ж н а бул о слухати бе з с е р д е ч н о го зв о ­
р уш ен н я, я к він п р о ка з у в а в о ту м ол итв у. Після п о ­
вечіря, коли Коля р а зо м із д я к о м та с в я щ е н и ко м
тихо й сум о в и то співав »Все упо ван іє м о є на Тя,
М ати Б ож ія«, м ало хто з параф іян не плакав,
ід учи з ц е р кви .
М а р ія Ф е д о р ів н а бачила в Колі с л іп о го ід і­
ота та й го д і; то м у не п е р е ш ко ж а л а й о м у хоч і на
д з в ін и ц і оселитися, як щ о захо тів би. На її д у м к у ,
вдягала вона й о го , як на с л іп ц я , то навіть че пур н о ,
себто [діставав в ін ] на р ік дві пари д е м ік о т о н о ­
в о го вбрання, ш ість с о р о ч о к з д о м о т к а н о го по ­
лотна та інш е; ч о го ж іщ е треба? П о м еш кан н я ж
— ціла оф іц ина , »хоч со б а к ганяй«; о д н е тіл ько ,
щ о Бог очі затьм ив, — та вона то м у не винна.
С усід ки сп о ча тку го во р и л и їй, щ о не ва­
ди л о б йо го віддати до інституту сліпців, все ж
ліпш е.
— Е, щ о вж е там ! — відповідала вона. —
О чей й о м у не по ве р н уть, а с л іп о го ч о м у й о го там
навчать?
С усід ки , звичайно, пе ре чити не см іли й о д н о ­
го л о с н о л о го ж ува л и сь з т а ки м и п р а кти ч н и м и д о ­
вод ам и.
Така по л ітика привела д о то го , щ о Коля був
ки н ути й на пр и зво л ящ е , і це вийш ло й о м у на д о ­
 165

бр е. П р и п а д о к с п о р ід н и в й о го невинну вр аж л ив у
д у ш у з святим и словадли та з в у ка м и , і він, к о х а ­
ю чи сь д у ш е ю в зв у к а х б о ж е с т в е н н о ї га р м о н ії, був
тисячу р а зів щ асливіш ий за тисячі тисяч зр я чи х
л ю д е й , п р о щ о б е з п е р е ч н о М а р ія Ф е д о р ів н а
й га д ки не мала, а то м о ж е б зам икала й о го в к о ­
м ір ч и н і підчас б о го с л у ж б и .
Т о м у щ о для К о л і день не існував, він часто
пе ре бува в літні ночі або в с а д ку , або п ід д з в ін и ­
ц е ю , чи та ю чи в го л о с свій ул ю б л е н и й п са л о м :
»Не р евнуй л у ка в н у ю щ и м , н и ж е завиди тв о р я щ и м
б е зза ко н іє « .
С еляни сп о ч а тку боялися ходити вн о чі м и м о
д з в ін и ц і, бо гадали, щ о це якийсь м р е ц ь , над я ки м
іщ е не від пр ав л ен о п о х о р о н у , сам п о со б і від ­
х ід н у м о л и тв у читає; але з го д о м , я к д о від а л ися,
щ о то сліпий панич, то п р о хо д и л и о п ів н о ч і м и м о
ц е р кв и , навіть і не христячись.
Іп о л іт ко т а к о ж зр о ста в , м о в той сло вутн ій
б о га ти р — не щ о -д н и н и , а щ о -го д и н и , ж и в , я к то
ка ж у т ь , наче с и р у маслі куп а ю ч и сь . М а р ія Ф е д о ­
р івна, хоч заче рствіла в усіх по чуттях, але до
с в о го сина виявляла б е з м е ж н у н іж н іс т ь : д о з в о ­
ляла й о м у все, щ о звичайн о д о зв о л я є м ати, яка
п о - д у р н о м у л ю бить сво ю дитину. Вона й не д у ­
мала починати вчити й о го письм а : »вивчиться ще,
— казала вона с у с ід ка м — нащ о пе ре д ча сн о ви­
с н аж ува ти д итину.« І от Іп о л іт ко »розвивався«
со бі далі се ре д н я н ь о к та п о к о їв о к .
П р оте , о д н о го д о б р о го р а н ку М а р ія Ф е д о ­
рівна послала д о ка н ц е л я р ії м а є тку по писаря
Х в е д ь ка і наказала й о м у вчити Іпо л ітка пи сь м а :
»так, для п р о ф о р м и « , — казала вона.
Іп о л іт ко не т іл ь ко був д у ж е р о з б е щ е н о ю д и ­
ти н о ю , але, я к виявилося, б ув щ е й н а д м ір у тупий.
У чне ві, звичайн о , н іч о го з т о го не б ул о, а к р іп а к а -
вчителя таки ч а сте нько водили д о стайні (а до
стайні знати, для ч о го водять). Б ідолаш ний Х в е д ь ко
166

м учи в ся, м учи в ся з с в о їм п у с т о го л о в и м уч не м ,

нареш ті взявся за р о з у м . Я кось Іп о л іт ко р а з о м із
с в о їм и за б а в ка м и пр и ніс д о ш к іл ь н о го п о к о ю
кіл ь ка м ід я н и х пятаків. Х в е д ь ко з м ір к у в а в справу,
р о зп и та в учня , з в ід к іл я він узяв о ті к р у гл е н ь кі
ц я ц ь к и ; той сказав й о м у, щ о в м а м у н і п ід л іж к о м
у с к р и н і л е ж ить повний м іш о к таких ц я ц ь о к.
— Так о т щ о, Іп о л ітку , — ска за в улесливо
Х в е д ь ко — чи хотіли б ви з о в с ім не вчитись?
— Х отів би, — в ід п о вів ве сел о уче н ь .
— Так п о д а р уй те с ь о го д н і м е н і о ц і цяц ькл
та йдіть гуляти на цілий день, а завтра, ко л и п р и ­
йдете вчитися, то прине сіть іщ е, а ко л и м о ж н а ,
то за хо п іть якн а й б іл ь ш е ; т іл ь ко вваж айте, щ о б м а ­
м ун я не бачили, б о то д і вони все таки б у д у ть вас
д о н а уки пр ине во лю вати.
Н аставник н е п о тр іб н о тур б ув а в ся : учень да­
вно в ж е д о б р е знав »м исте цтво «, щ о зветься з л о ­
д ій ств о м . Н янька О ксана в ж е р о к ів з о три д іста ­
вала ч е р е з с в о го вихованця кр а д е н и й ц у к о р , ц у­
к е р к и й р із н і л а сощ і, а час о д часу й о т і м ід я н і
к р у гл і ц я ц ьки . О т ж е , п е р е с то р о га була ц іл к о м
зайва.
Д р у г о г о дня, я к і вм овилися, учен ь пр иніс
учите ле ві ш ту к із десять п я та ків і був звіл ьнений
о д н ауки. Т р е ть о го дня с ум а в ж е була більш а,
ч е тв е р то го — щ е більш а; д е н ь -у-д е н ь р о б и л о с я
те сам е, так щ о д о к ін ц я м іс я ц я м іш о к був у ж е
п о р о ж н ій .
К о ли учень спо вістив с в о го вчителя п р о цю
спр а вд і сум н у п о д ію , то вчитель, п о м ір ку в а в ш и
т р о хи , спитав:
— А чи не завваж али ви, Іполіте Івановичу,
д е в м а м у н і пе р е хо в ую ть ся та кі сам і ц я ц ьки ,
т іл ь к о біленькі?
— Не зн а ю , не бачив, — о д п о в ів учень.
— А ко ли н е знаєте, то сідайте вчитися.
— Я завтра ж д о в ід а ю с я — зар е петува в
 167

зл якан и й учень — і п р и н е с у то б і, с кіл ь ки хочеш ,

тіл ь ко не вчи м ене.
— Д о б р е , п о б а чи м о , ідіть гуляти, тіл ь ко па-
м ятайте, — д о завтра.
А назавтра М а р ії Ф е д о р ів н і п о тр іб н і були
нащ ось м ід н і гр о ш і; вона д о м іш ка , а м іш о к п о ­
р о ж н ій .
П о кл икал и п о к о їв о к та н я н ьо к. З авилися ті
й д р у гі.
— Ви, та кі, с я кі, — ка ж е М а р ія Ф е д о р ів н а
— з м іш ка гр о ш і повитягали?
— Ні, пані, м и й не бачили.
— Р із о кІ — гукн ул а вона на льокая.
Зявилися р із к и та щ е два л ь о ка ї. П очалось
катування, всіх перебрали. О кса н и н е бул о вд о м а ;
послали й по н е ї; п р и хо д и ть О ксан а та й ка ж е :
» З а щ о ви, пані, л ю д е й катуєте? Це ж панич п о ­
стягав гр о ш і для с в о го вчителя«.
Г ір к о ж заплатила б ідолаш на О ксан а за сво ю
зухва л ість; во н а дістала вдвоє біл ьш е за інш их.
В ід пр авивш и п о к о їв о к , М а р ія Ф е д о р ів н а пі­
шла ш ука ти по кім н а та х Іпо л ітка , але Іп о л іт ко , хоч
яки й б у в д у р н и й , з м ір к у в а в о д р а зу , щ о н е д ур н о
д ів к и а ж вили, р е п е т у ю ч и , і, не д іж д а в ш и с я , а ж
те виття скін читься, втік д о са д у. Після д а р е м н о го
ш у ка н н я по кім н а та х М а р ія Ф е д о р ів н а розіслала
всю челядь і сама піш ла ш ука ти Іп о л ітка , а він,
не бувш и д ур е н ь , д о к и їсти не схо тіл о ся , сидів
у ку щ а х , а ко л и по ба чив, щ о понесли Ко лі о б ід а ти ,
то п іш о в д о й о го о ф іц и н и і б е з ц е р е м о н ії д о ­
щ ен ту зїв й о го в б о гу тр а п е зу. А л е на го р е й о м у
сам е за т о ю тр а п е зо ю і зловила й о го сама М а р ія
Ф е д о р ів н а . І дістав ж е бід о л а ш н ий Коля за п е р е ­
ховування з л о д ія ! К р ім л а й о к, д о к о р ів і з а гр о з ,
й о м у за б о р о н е н о б ул о давати щ о б у д ь їсти , —
хіба щ о ш м а т о к ч о р н о го хліба та кв а р ту води, а ж
д о п р и й д е ш н ь о го д о зв о л у .
Ніжно, лагідно, справді як мати, випитала
 168

М а р ія Ф е д о р ів н а в Іполіта, ко л и й к о м у давав він

гр о ш і, а довід а вш ись п р о все д о кл а д н о , звеліла
Х в е д ька -на ставн ика вибити д о б р е р із к а м и й на
час д о дня К у зь м и й Д е м я н а наказала й о м у д о ­
глядати х у д о б и , а після т о го дня від везти й о го до
м іста й зд а ти в салдати. С ка за н о — з р о б л е н о
Тепер ііц е тре б а б ул о п о д ум а ти за Іполіта,
щ о з ним робити? А д ж е ж й о м у в ж е на пятн ад ця-
тий р ік піш ло, а ці н е д о л ю д ки на селі, ч о го д о ­
б р о го , ще зо п с у ю т ь й о го. Треба відвезти й о го до
П е т е р б у р гу й віддати до я к о го с ь б л а го р о д н о го
п а нсіо н у. Як зад ум ала М а р ія Ф е д о р ів н а , таїс
і сталося.
З оставивш и е к о н о м о в і н аказ, чи то ін с т р у к ­
ц ію , п р о п о р я д ку в а н н я м а є тко м , вона з н о в у с п о ­
рудила р е м о н т е р с ь ку б р и ч к у , взяла з с о б о ю
л ю б е чадо своє та у л ю б л е н у й о го н я н ь ку О ксану'
й вируш ила д о П е те р б у р гу , не п о п р о щ а вш а ся на­
віть із св о їм и н а й б л и ж чи м и та найбільш е я з и ка ­
ти м и с ус ід ка м и .
Тепер вона не мала п о щ о сповіщ ати їх , ку д и
має віддати с в о го сина на виховання. З а п р о с и їх
тіл ь ко , а вони щ е я ко сь д ізн а ю ться п р о вч и н о к
Іполіта, і тод і на ц іл у Губ е р н ію ославлять й о го
з л о д іє м , а т о го д у р н і не р о з в а ж а т ь , щ о во н о щ е
дитина.
IV.

П риїхавш и д о П е т е р б у р гу , М а р ія Ф е д о р ів н а
спинилася не на Песках, я к м о ж н а б ул о п р и п у ­
ска ти , а на з а їз д і в Я м ській сл о б о д і, біля ц е р кв и
Івана П р едте чі.
Д р у г о г о ж дня вона сама піш ла по ш у ка ти
п о м е ш ка н н я , б о на з а їз д і й н е з р у ч н о , і б р у д н о ,
а ґол овн е — д о р о г о ; вона ж мала зостатися в П е­
т е р б у р з і п р и н а й м н і р о к ів з о два, я к щ о не більш е.
Вийш овш и за б р а м у, М а р ія Ф е д о р ів н а п е р е -
христилася на ц е р к в у (з д е я к о го часу в о н а стала
 169

д у ж е п о б о ж н а ) і, не пе р е хо д яч и Л іґо в ки , пішла
д о З н а м е н с ь ко ї ц е р кв и , тут спинилася, по д и ви ­
лася в з д о в ж ім л и сто го Н е в сь ко го п р о с п е кту , по ­
м ріял а трохи п р о своє д а л е ке м ин ул е й піш ла п р о ­
сто на П єски д о в ід о м о го б у д и н о ч ка з ч о тирм а
вікн а м и та м е з о н ін о м .
В о д н о м у з в іко н ц ь о го б у д и н о ч ка стирчав
на бов ван ці той самий ж ін о ч и й каїпелюх, щ о сти р ­
чав і п е р е д д есятьм а р о ка м и , а за інш им и в ік ­
нам и, я к і ко л ись, в и д к о б ул о дівчат, .наче б вони
за ті десять літ і з м ісц я не руш ились; се ре д тих
д івчат була й Л із а , але в ж е не та н ед олітня, р я ­
б е н ька, м ов ча зн а Л іза , — тепе р біля 'вікна сиділа,
скл авш и нахрест р у к и й схиливш и на ви со кі гр у д и
ку ч е р я в у вр о д л и ву го л о в у, девяітнадцятилітня, не­
м о в р о ж а повна, р о звин е н а, пиш на краля.
На с в іж о м у , м о я о д о м у ЇЇ о б л иччі й з н а к у не
зосталося з ко л и ш н ь о го р я б о ти н н я ; треба б ул о
зб л и зь ка й пильн о придивитися, щ о б й о го п о ­
м ітити .
С ам е т о д і, ко л и М а р ія Ф е д о р ів н а п р о х о ­
дила по вз вікн а , Л із а піднесла св о ї д о в гі о кс а ­
м и то в і вії, глянула к р із ь в ікн о й зб л ід л а: вона, б і­
долаш на, пізнала сво ю м а ч уху, і п е ре д нею вр аз
встало все її сум н е м ин ул е. Вона закрил а обличчя
р у ка м и , хотіла підвестися з стільця, але н е м огл а ,
звелася щ е р а з і в н естям і звалилася на під л о гу .
П о д р у ги підняли ї ї та занесли за параван.
Ід учй по вз в ікн а , М а р ія Ф е д о р ів н а й га д ки
не мала, щ о во н а таку ка та стр о ф у викликала.
Вона с п о кій н о ввійш ла д о давно з н а й о м о го їй
п о д в ір я ч ка , підійш ла д о в ід о м о ї їй ха л упки біля
см ітн и ка й Постукала в м а л е н ь кі, н а ш ви д ку зб и ті,
але в ж е д у ж е старі д в е р і, щ о від чин ил ися з я ки м с ь
ди вн им д е ре н ьч а н н ям , і п е р е д нею стала Ю л ія
Карлівна з п е р е ки н у то ю ч а й н о ю ф іл іж а н к о ю в р у ­
ках (Ю л ія Карлівна д о н езчисленних св о їх п р о ф е ­
сій додала щ е о д н у — в о р о ж ін н я на каві). Після
170

п е р ш и х охів на п о р о з і вона впр овад ил а М а р ію

Ф е д о р т н у д о х и ж к и , і а ж тут давні пр ияте л ьки
у р о ч и с то поцілувалися.
З а сп о ко їв ш и сь після н а гл о го зв о р уш е н н я
й посадо вивш и сво ю д о р о гу го с тю на н а п ів зл о м а -
н о м у стільці, Ю л ія Карлівна поспіш ила предста­
вити їй м о л о д у , с т р у н к у й д у ж е в б о го вд ягне н у
д ів ч и н у з зап л акан им и ч о р н и м и в е л и ки м и о чим а.
— Р е ко м е н д у ю ваМ, — сказал а вона з в е р ­
таю чись д о М а р ії Ф е д о р ів н и — . м о я д о б р а , м о ж н а
ска зати, пр ияте л ька , м а м зе л ь Ш ір н б е р , т а к о ж м о я
зе м л я ч ка , але по б а тьков і — з д о б р о ї р о д и н и .
Я їй за р а з в о р о ж и л а на ка ві, і так га р н о випадає,
щ о кр а щ е й вим агати не м о ж н а , а вона все не
вір и ть і плаче.
— Я в ж е два р о к и вірила, — ти хо п р о м о ­
вила дівчина.
— Так щ о ж , го л у б о н ь к о , і п о десять р о к ів
д о ж и д а ю т ь , та не плачуть, — пр о м о ви л а н е за д о -
волена Ю л ія Карлівна. — Щ о ж робити? Така
ваша доля, а ко л и н аскучил о д о ж и д а т и с в о го су­
ж е н о го , то я в ж е давно п р о п о н у ю вам п е р е б р а -
тися д о м ене. Я кщ о не хочете ж и ти р а з о м з пан­
н о ч ка м и , то в о з ь м іт ь м е з о н ін , я з вас неб ага то
б р а ти м у, — м е н і п р и б у т о к , і ва м не з б у т о к.
Д івч и н а заплакала і, ледве в и м о в и в ш и : » п р о ­
щ авайте«, вийш ла з хати.
— П рощ авайте, за хо д ь те завтра, в м е н е
б у д е с віж а гу щ а , я вам щ е п о в о р о ж у , — казала
Ю л ія Карлівна, провож аю чи свою п а ц ієн тку
о чи м а. А ко л и та зачинила за с о б о ю д в е р і, д о ­
дала:
— Н ад то в ж е го р д а ! по че ка єш щ е р ік -д р у -
гий с в о го ко х а н о го , — пе вн о п е р е м ін и ш ся , б у д е ш
проситися — н е п у щ у ; на д ід ь ка ти тод і к о м у
здалася, ко ли в ж е й тепе р на стар у бабу с ки д а ­
єш ся, та то д і на теб е н іхто й гл ян ути не схо че . О т,
М а р іє Ф е д о р ів н о , о т де с п р а в ж н є лихо, — з в е р ­
 171

нулася вона д о сво єї го сті, наче бл агаю чи в неї

сгіівчуття. — О т ви бачили ї ї — а д ж е ж , м о ж н а
ска зати , й с о б о ю гарна, і б л а го р о д н и х батьків
д о ч ка , а гине, — ні за щ о, ні п р о щ о, а от бач
гине. Х то ж , я к не сам і б атьки винні! Ж или вони,
го л у б о н ь ко ви м о я , у К р о н ш та д ті на по сад і, та
й на д о б р ій по сад і, бо пр и яки хо сь га м а зея х. Щ о ­
ти ж н я в е ч о р н и ц і справляли, і унадився д о них
яки й сь м іч м а н ; ну, звісна р іч , м о л о д и й хлопець,
м о л о д а дівчина, побачились р а з -д р у ги й та й з а ­
кохал ися од н е в о д н о м у , а там і д о гр іха нед а ­
л е ко . Так і сталося. У хаті, б ул о , танці та м у з и ки ,
а вони н е п о м ітн о вийдуть на д в ір чи на вул иц ю ,
н а кр и ю ться ш ин е л е ю та й в о р к у ю т ь , я к ті н іж н і
го л убята , а м ати й собі з м о л о д и м и старш инам и
а м у р и кр ути ть . Я б а тько в і й не д о к о р я ю , — на
б а ть ків с ь ка це справа д о гл яд а ти за д о ч к о ю , але
м ати, — м ати в сь о м у причина. Вона ж бачила,
стара д ур епа , щ о ю н а к д о д о ч к и залицяється, ч о ­
го б не спитати: а ч о го то б і, го л уб е , треба? Коли
ти тіл ько халяви см алиш , та к ось тоб і д в е р і! А коли
ти п о в а ж н о , — ж е н и сь ! А вона со б і д ум а є: »щ о
там , нехай со б і м о л о д і побавляться, вйн лю дина
б л а го р о д н а , з а й в о го со б і н іч о го не дозволить.««
Так о т він, бач, і не д о зво л и в, ота б л а го р о д н а л ю ­
дина. Своє д іл о з р о б и в та й перевівся д о А стр а ­
хані, чи там іщ е куд и сь далі; са м і ж б а тьки тіл ь ко
то д і п о м ітил и, ко ли сусід и почали на д о ч к у паль­
цям и вказувати. В ечорниц і справлять, в залях за­
світять, а го сте й ч о р т -м а ; хіба два чи т р и пяних
лаш тових заб л ука є. П обачили, щ о справа ке псь ка ,
— м е р щ ій з К р о н ш та д ту вибиратися; тепе р у Пе­
т е р б у р з і й сидять бе з посади, а вона, дур н а , во­
р о ж и т ь : ко л и б па к не та к! багато я то б і в и в о -
р о ж у ; п р и їд е він д о тебе зар а з таки, — д ід ь ка
л и с о го ! Не бачив він к р а щ о ї за тебе; к а ж у їй : пе­
р еб и р а йся д о м ене, п о ки щ е в тебе хо ч тро хи
кр аси зосталося, б о так тіл ь ко п о ста р іє ш ся і О х,
го р е , го р е , я к п о д у м а ю , — додала вона, зід ха ю ч и .
 172

— О сь щ о , Ю л іє К а р л івн о , — сказала М а р ія
Ф е д о р ів н а , п о м о в ч а в ш и тро хи . М а ю д о вас велике
прохання.
— Яке, М а р іє Ф е д о р ів н о ? Усе у світі готова
для в а с зр о б и ти .
— З н айд іть м е н і н евел ичке по м е ш ка н н я ,
та к — кім н а т ки три, і я к щ о м о ж н а , щ о б б л и зь ко
в ід я к о го с ь б л а го р о д н о го п а н сіо н у. Я, знаєте, п р и ­
везла сю д и сина.
— Є, є ш л яхетський пансіон м ад ам ... м ад а м ...
Я к б о її... п о м е ш ка н н я ... п о м е ш ка н н я ... — І вона
почала рахувати на пальцях б у д и н к и ц іл о го кв а р ­
талу, п р и га д у ю ч и той, в я к о м у м істився ш л яхет­
с ьки й пансіон м а д а м N. — Н у, та я ко сь зн а й д е м о ,
— додала вона, підлесливої дивлячись на М а р ію
Ф е д о р ів н у .
— Ви м е н і з р о б и т е ве л и ку п р и сл угу; але не
більш е , я к тр и к ім н а т к и ; я ц іл к о м зр уйн о ва н а,
з о в с ім те п е р без гр о ш е й : 'пош есті на х у д о б у , не­
в р о ж а ї та п о ж е ж і ц іл к о м д о ко н а л и м ене. — І М а ­
р ія Ф е д о р ів н а м а л о -м а л о н е заплакала.
— О сь щ е щ о ! — сказала вона т р о х и з г о ­
д о м — м ал о не заб ула : ну, щ о там м о я А к у л ь ке
у вас поробляє? М а б уть , у ж е велика виросла?
— П р е в е л и ка ! та яка м айсте рн а , та яка
кр ал я, п р о с то л ю б о ! Т ілько вона ч о го сь у с е сум ує.
— М о л о д а , та й го д і! А л е от щ о, Ю л іє К а р ­
л івн о , чи н р знайш ли б ви їй пари? Вона тепе р
м е н і н е п о тр іб н а , ж и т и м у в П е т е р б у р з і, а тут в л а ­
сна ш вачка — т іл ь ко зайвий т я га р , са м і знаєте.
— Пара їй да вно в ж е є, т іл ь к о я б е з вас не
зва ж увал ась, а писати д о вас н е знала ку д и , —
а д р е с у ваш у за губ и л а ; о т о ж і не знала, щ о р о ­
бити, д о ж ид ал а , а ж ось вас са м и х Бог п р и н іс до
нас. А пара д у ж е гарна, — го в о р и л а вона далі:
ку х а р , пятьдесять о с іб харчує, по пять ка р б о в а н ­
ців за м іся ц ь платять; це ж не ж а р т и — такий ка ­
пітал; та к ні ж , — вона не хо че ; м оститься д о н е ї
 173

щ е якийсь п я н и ч ка -ур я д о в е ц ь, щ оправда, м о л о ­

дий хло пец ь, тіл ь ко — в и д ко — го л ісін ь ки й . Не
зн а ю , чи пр о сто так до не ї ходить, чи справді сва­
тати хоче, — не знаю .
— Кр ащ е бул о б за кухм е й стр а , — принай­
м н і вільний ш м а т о к хліба, але ж , коли не хоче, то
нехай іде й за у р я д о в ц я . Я м о ж е й по саг невелич­
кий дам . О б о р у д у й т е цю справу, Ю л іє Карлівно,
я вам б уд у вдячна.
— П о д б а ю для вас, М ар іє Ф е д о р ів н о , ко н че
п о д б а ю . К уд и ж це ви?
— Я п ід у, м е н і пора, — і М а р ія Ф е д о р ів н а
почала збиратися.
— Та з а ж д іт ь хвил инку, зараз кава б уд е го ­
това.
— Ні, д я к у ю , ін ш и м р а з о м , пр ощ авайте! Не
заб уд ьте ж за по м е ш ка н н я !
— Не за б у д у ! не за б уд у, М а р іє Ф е д о р ів н о !
І пр ияте л ьки попрощ алися.
П овернувш ись до себе, М а р ія Ф е д о р ів н а п о ­
бачила, щ о її Іп о л іт ко грає в паці з б іл яв им р у ­
м я н и м х л о п ч и к о м д в ір н и ка ; це була перш а лекція
на полі освіти Іполітка. Він т о го в е л и ко го м и сте ц ­
тва за ціле ж и ття не збагнув би на селі, а в столиці
н е встиг приїхати, я к д р у го го дня в ж е знав, щ о
таке б и тка -о л и в я н ка .
Д н ів зо два після то го навідалася М а р ія Ф е ­
д о р ів н а до сво єї пр ияте л ьки в справі по м е ш ка н н я .
П ослуж лива Ю лія Карлівна під ш укал а саме
таке по м е ш ка н н я, як бул о тре ба : світле, затиш не,
а го л ов не — д е ш е ве ньке і м ал о не п о р уч » б л а го ­
р о д н о го па нсіо н у«, себто ц е р к о в н о ї ш коли.
Випивши ф іл іж а н ку кави, чи, кр а щ е сказати,
ц и к о р ії, пр ияте льки піш ли р а з о м подивитись на
п о м е ш ка н н я . П р о хо д я ч и ч ер ез п о д в ір я , вони по ­
чули в м о д н о м у м аґа зин і д р е н ь ко тл и в і з в у ки ф ор-
тепіяна й верещ ання ж ін о ч о го го л о су, я к о м у вто­
рував хриплий чоло вічий бас, щ о тве рд о й ви­
р а зн о вим овляв слова пісні:
 174

Во л узя хъ , лузяхъ , л узяхъ ,

Во м о н а с т ы р с к и х ъ л у з я х ъ .

П р иятельки переглянулись і, по см іхн увш и сь,

вийш ли на вул иц ю . Д о р о г о ю Ю л ія Карлівна с ка р ­
ж илась на п р и кр о с т і та кл о п о ти , спо л уче н і з та­
ки м за кл а д о м , о соб л иво в т а к о м у з а к у т к у , як
П єски, ку д и статечна лю дина бо їться й загл янути.
— Д о р е ч і, — сказала М а р ія Ф е д о р ів н а —
чи нем а у вас, Ю л іє К а рл івн о , з н а й о м о го писаря,
н е д о р о го го ; м а ю д у ж е д р іб н е н ь ку , ш ага не варту
спр аву; т іл ь ко з а м б іц ії й веду її, — не хочеться
поступатися; писар по тр іб н и й , щ о б пе ре писува ти
папери, а я сама б у д у й о м у го в о р и ти , щ о писати.
— Є й писар, з са м о го Г о л о в н о го Ш таб у,
а в ж е як він д о ва ш о ї А к у л ь к и пр ипада є, то п р о ­
сто д и в о ! Знаєте щ о, — додала Ю л ія Карлівна,
п о д ум а в ш и — нащ о д о в го клопотатися? Ви п р и -
о б іц я й те й о м у щ ось, от вам і ка рєр а для А к у л ь ки .
У той час вони під ійш л и д о д у ж е ста р о го б у ­
д и н о ч ка , щ о на й о го во р о тя х красувалася цид улка
з н а пи со м : »Тут винайм аю ть по м е ш ка н н я , а т а к о ж
кут.« Вони по стукал и в зачин ен у хв ір тку . На сту­
кання, зам ість д в ір н и ка , вийшла ветха бабуся
в о ч іп к у і впустила їх на п о д зір я ,
П о м е ш ка н н я бул о я кр а з д о см а ку М а р ії Ф е ­
д о р ів н і: я сн ен ьке й затиш н ен ьке, т о ч н іс ін ь ко таке,
як казала Ю лія Карлівна. Т ілько одне... т р о ш к и за
д о р о ге : 10 ка р б о р а н ц ів с р іб л о м на м ісяц ь з д р о ­
вам и! Так, ч о го д о б р о го , н е за б а р о м і П о ко т и -
л ів ку п р о ж и т и м о ж н а .
М а р ія Ф е д о р ів н а спроб увал а зняти м о в у
з го с п о д и н е ю б у д и н к у пр о те, щ о вона м ал о не
гтар чиха , вдова беззахисн а ; але го сп о д и н я була
непохитна, і, щ о б с ко р іш е п о кін ч и ти , сказала, щ о
вона сам а сир ота бе зпр и тул ь н а і вдова б е з з а ­
хисна, і щ о їй давати в себе п р и ту л о к ін ш и м та їх
го д ува ти нем а за щ о. »І коли б ви — додала вона
— бул и не ж ін к о ю , а ч о л о в ік о м , то й за двадцять
 175

ка р б о в а н ц ів не пустила б, така бо в ж е наша

справа ж ін о ч а : все м о ж е статись.«
М а р ія Ф е д о р ів н а м о в ч ки вийняла ка р б о ­
ванця і, по д а ю чи й о го го сп о д и н і, сухо сказала:
» П ом е ш ка н н я за м н о ю , завтра п е р е їд у« . І справді;
д р у го го дня вона вж е частувала Ю л ію Карлівну,
хоч і р ід е н ь ко ю , але сп р а в ж н ь о ю ка во ю в себе на
н овосіллі.
Н янька О ксана встигла в ж е посваритися
з го с п о д и н е ю , а Іп о л ітко , вправляю чи сво ї р у ки
в кид анні б и то к, вибрав с о б і за ціль б іл о го півня,
щ о ретел ьно пе ре бир ав см іття на п о д в ір ї; удар
був п р о с то ґеніяльний, — б ід о л а ш н ий півень
тіл ько кр и ла м и зал опо тів та й о д р а з у ж дуба дав.
— О т так битка, — в и гукн ув захоплений Іп о -
літ — не д у р н о м ам ун я д в а д ц я тку заплатила!
П ро тра гічн и й кін е ц ь б іл о го півня ш в и д ко
дійш ли чутки д о вух го с п о д и н і; у хаті знявся галас,
та такий, щ о якб и не по се р е д н и ц тво Ю л ії Кар-
лівни, то М а р ії Ф е д о р ів н і довелося б то го ж таки
дня звільнити затиш не по м е ш ка н н я ; автім справа
закінчилася п ів к о п о ю .
Ця пр и кр а по дія мала, одначе, й ту д о б р у
с то р о н у, щ о нагадала М а р ії Ф е д о р ів н і пр о те,
ч о го вона приїхала д о стол иці. Вона зараз з в е р н у ­
лася до Ю л ії К а рл івн и й прохала, щ о б та щ е зав­
тра, я кщ о м о ж н а , послала їй я ко го с ь учителя
з б л а го р о д н о го п а н сіо н у, бо вона хоче спо ча тку
приватно вд ом а приготува ти Іпо л ітка , а вж е п о тім
віддати й о го д о пансіону.
С ка зан о — зр о б л е н о . Д р у г о г о ж дня зявився
пе д а ґо ґ з ц е р к о в н о ї ш коли, і вони вм овилися,
щ о б Іп о л ітко ходив д о вчителя на п о м е ш ка н н я до
о б ід у й по о б ід і, щ о йо'му б уд е так веселіш е, бо
в п е д аґо ґа вчилося на п о м е ш ка н н і щ е кіл ь ка хл о п­
чи ків. П о кін чи в ш и з цією спр а во ю , треба б ул о п о ­
дбати пр о д р у гу , по в а ж н іш у. М а р ії Ф е д о р ів н і
ко н ч е треба б ул о по в ід о м и ти листо м о д н у свою
176

p ro té g é e , с у с ід к у з села, п р о см ер ть Л ізи , щ о ста­

лася сам е в день її п р и їз д у д о П е те р б у р гу . Х то ж
їй напиш е т а ко го хи тр о го листа? С ам ій писати, так
щ е висм ію ть, бо вона ж ледве вм іє своє п р із в и щ е
с я к-т а к н аш кр яба ти; просити ж , щ о б їй р е к о м е н ­
дували писаря, не хочеться щ е й т о м у , щ о він
з Л із о ю зн а й о м и й ; чорти й о го знаю ть, м о ж е він
у ж е знає, щ о вона справді Л іза , а не А к у л ь к а ! Ні,
й о м у не м о ж н а д о р уч а ти т а к о ї в а ж л и во ї к о р е с ­
п о н д е н ц ії.
— О х, я ж д у р н а ! — в и гу кн у л а М а р ія Ф е д о ­
рівна після д о в го го р о зд у м у в а н н я — та щ о ж
я д у м а ю , а вчитель нащо?
З ар аз ж е послала воїна О кса н у закли ка ти
вчителя. Коли він зявився, то вона попрохала йо го
написати на с п р о б у к о р о т е н ь к о го листа; а п р о щ о
писати, — р о зп о в іл а й о м у усно.
П едаґоґ вислухав і, по д ум а в ш и д о в ге н ь ко ,
ска зав :
— Тема по важ н а , треба о б м ір ку в а т и . Я с п о ­
ч а т ку так тіл ько н акид а ю , а п о тім , ко ли в ж е а п р о ­
буєте , то' й начисто перепиш у. З автра буд е го то в е !
— Д о б р е , то ви принесіть д о м ене, я к буд е
го то в е , — і вони по прощ ались.
За день чи два педаґоґ зявився д о М а р ії Ф е ­
д о р ів н и з р о з к іш н и м р у к о п и с о м п ід пахвою . Гос­
п о д и н я запросила й о го сісти; він п о к ір н о сів на
стілец ь і р о з го р н у в р у ко п и с , з р а з о к ка л ігр а ф ії.
М а р ія Ф е д о р ів н а , налю бувавш ися п и с ь м о м , п р о ­
сила педаґоґа прочитати; він прочитав, чи, кр а щ е
ска зати, пр о д е кл а м ува в свій тв ір і, коли скін чи в,
зад овол е н ий з себе глянув на М а р ію Ф е д о р ів н у
і ш анобливо передав їй р уко п и с.
М а р ія Ф е д о р ів н а б ул а д у ж е вдоволена з ли­
ста і, п о кл икавш и О кса н у, наказала їй зварити
ка ву, а ти м ча сом по пр о ха л а педаґоґа щ е р а з п р о ­
читати лист, т іл ь ко н е так го л о сн о .
П ід б а д ь о р е н и й т а ко ю п р и хи л ьн о ю у в а го ю ,
 177

він прочитав щ е р а з, хоч і не так виразисто, зате

з тихш им і гл и б ш и м по чуттям , так, щ о, ко ли він
прочитав р еч е н н я: »і ї ї л ю б и й п о гл я д закрився
для м е н е навіки«, то М а р ія Ф е д о р ів н а навіть х у ­
с т о ч ку піднесла д о с в о їх очей. Ц е, р о зу м іє ть с я , не
сховалося від о ка щ асл ивого автора, і бул о й о м у
л ю б іш е за в ся кі по д яки .
М а р ія Ф е д о р ів н а , почастувавш и автора, п о ­
прохала в н ь о го р у ко п и с со б і на п а м я тк у , а за
п р а ц ю зап ро пон ува л а й о м у (правда, д о р о ге н ь ко ,
але ж він не звичайний писар) ка р б о в а н ц я с р і­
б л о м . А в т о р в е л и ко д уш н о від м о в и в ся , сказавш и,
щ о він в и н а го р о ж е н и й ї ї л а ска во ю у в а го ю , яка
для н ь о го — більш а за всяку в и н а го р о д у.
С казавш и щ е кіл ь ка со л о д ки х слів п р о ч у­
тливе с е р ц е та п р о освічений р о з у м с в о є ї п р о те к-
то р ки , себто М а р ії Ф е д о р ів н и , педаґоґ вклонився
й ви й ш сз.
Д р у г о г о ж таки дня М а р ія Ф е д о р ів н а сама
понесла листа на по ш ту, зловила там я ко го с ь ли­
стон о ш у, попрохала й о го взяти ш тем пльовий ко -
верт, запечатати листа й написати адресу.
— І цей кл о п іт скінчився, — сказала вона,
виходячи з пош ти.
Тепер зостався щ е останній і найбільш ий кл о ­
піт: влаштувати Л із и н у ка р єр у. Тоді вона ц іл к о м
с п о кій н о з м о ж е зайнятися вихованням Іполітка.

V.
Час м инав, я к за в ж д и м инає, і кіл ь ка м іся ц ів
п р о й ш л о , а Л ізи н а карєра все щ е не по л а го ж е н а .
Ю л ія Карлівна м ало не щ од ня захо д ить д о М а р ії
Ф е д о р ів н и на ф іл іж а н ку кави і о'повідає п р о з о в ­
с ім н е ц іка в і новини, а п р о Л із и н ш л ю б ані слова.
С ам ій ж е М а р ії Ф е д о р ів н і не хо тіл о сь зачинати
р о з м о в и , щ о б не виявити, щ о це її д у ж е цікавить.
Щ о п р а в д а , вона натякала [н а ц е ] кіл ь ка р азів,
так, м и м о х ід ь , але та н іби н е р о з у м іл а , і М а о ія
" 12
 178

Ф е д о р ів н а не знала, з р е ш т о ю , щ о й дум ати.

А ти м ча со м Ю л ія Карлівна упадала біля неї, як
біля з о л о т о го ку м и р а , захоплю валася зн а н н ям та
хи стом її н е н а гл яд н о го , вж е б о га т и р с ь к о ї статури,
ю на ка , але її за хо д и були з о в с ім д а р е м н і: М а р ія
Ф е д о р ів н а , хоч і частенько діставала з села гр о ш і,
але їй показувал а лиш е пакети з пятьм а печаткам и
та о б м е ж ува л а ся ф іл іж а н ко ю кави й ш м а т ко м пи­
р о га в нед іл ю .
Ю лія Карлівна терпіла й чекала, а на д о звіл л і
благовістила в св о є м у кварталі1, щ о ї ї пр ияте лька
М а р ія Ф е д о р ів н а — напевне ґен еральш а-б агачка,
щ о затаю є своє багацтво. В наслідок таких ч у то к
ко л о М а р гї Ф е д о р ів н и утво рився чималий гу р ­
т о к зн ай о м и х і навіть пр ияте л ьок. Щ о п р а в д а , д е ­
к о т р і з них, побачивш и, щ о Генеральша т р у ­
ситься над ка в а л о ч ко м ц у к р у й ф іл іж а н к о ю кави,
вваж али за кр а щ е не п ід д е р ж у в а ти надалі та­
к о го в и с о ко го зн айом ства, але інш і, а се р е д них
і Ю л ія Карлівна, д о д е р ж ув а л и правила: тер піннч
все п е р е м о ж е . П равило це, одначе, не ц іл к о м
с пр авж ува л о ся; М а р ія Ф е д о р ів н а була пр о сто , я *
то ка ж у т ь , кр е м ін ь . П роте, пр ияте л ьки не з н е в ір я ­
лись; були во н и з тих ж ін о к , щ о, я к д о від а ю ться ,
щ о ти — лю дина гр ош о вита , то хоч би ти їм своїх
гр о ш е й і не по ка зув а в , все ж на тебе б уд уть ди ви­
тись, я к на Бога, і почнуть тоб і м олитися й п о ­
кл он и класти.
Кін ец ь кін ц е м п о ка за л о ся, щ о Ю л ія К а р ­
лівна н е така вж е терпелива, я к ц ь о го м о ж н а бул о
сподіватися від ч у ж и н к и . Не д у ж е то п о кл а д а ю -
чись на пр ийд еш ній п о ж и т о к, зона зад ум ала та ку
іс т о р ію .
Після д о в го го д о ж и д а н н я та гл и б о ки х м ір к у ­
вань вона сама со б і сказала: »Та щ о, спр авд і, я д у р ­
на така, чи що? с и ж у , з го р н у в ш и р у ки , та див­
лю ся на н е ї! Та хіба ж я д ів к у за спасибі в и го д у ­
вала? Та щ е й улаш туй її, ка ж е , з р о б и їй ка р є р у !
 179

І все це — ні за щ о, за д ур н о , та й дівчина — Б ог-

зна, хто вона така: не знати, чи Л іза , чи А ку л ь ка ,
і сама не знаєш , я к ї ї звати.« Д а р е м н е по че ка вш и
щ е тро хи, вона виріш ила б л и ж ч е зазнайом итися
з О кс а н о ю , п о к о їв к о ю й к у х о в а р к о ю М а р ії Ф е д о ­
р ів н и, — так, на ко ж н и й в и п а д о к, бо ж д о того
й пр оф е сія Ю л ії Карлівни була така, щ о їй ко ж н е
зн а й о м с тво личить. Я кось вона зо в с ім в и п а д ко во
зустріл а О кс а н у в кр а м н и ч ц і і вм овила ї ї знайти
час, щ о б хоч на хвил инку зайти д о н е ї цим и
д н я м и : вона, м овл яв, хо че п о го в о р и ти з н ею пр о
о д н у д у ж е ц іка в у справу. О ксана о хо ч е п о го д и ­
лася, але вона не знала адреси Ю л ії Карлівни. М а ­
р ія Ф е д о р ів н а , ко л и була по тр е ба, посилала д о
Ю л ії Карлівни д в ір н и ка або сама ходила, але
О кс а н и не посилала, бо боялась, не бе з р а ц ії,
щ о б та не зустріла ся там із Л із о ю . Ю л ія Карлівна
з усім а п о д р о б и ц я м и зм ал ю вала О кса н і і свій б у ­
д и н о ч о к, і всі вул иц і та п р о у л ки , яки м и треба до
неї йти.
О ксана, д о ж д а в ш и ся нед іл і, р ан іш е вп о р а ­
лась, о д про сил а ся д о сл уж б и Б о ж о ї, а сама по ­
далася д о Ю л ії К арлівни. С п о ч а тку все йш ло д о ­
бре, всі вул иці й п р о у л к и вона памятала, та назву
с а м о го д о м у й забула. Все таки, я ко сь по п р и км е
тах, добилася вона й д о то го д о м у , а щ о б упе вн и ­
тися, чи це сам е той д ім , я к о го їй треба, за гл я ­
нула д о вікна й побачила д ів ч и н у, щ о її обличчя
б у л о за кр и те , бо сиділа вона, схиливш ись над
я к о ю с ь п р а ц е ю . О ксан а постукал а д о вікна, з на­
м ір о м запитатися п р о Ю л ію К а р л ів н у; дівчина п ід ­
вела го л о в у, поглянула на О к с а н у та й зблідла.
О ксан а те ж на лиці зм інил ася. Х в и л и н ку п о м о в ­
чавш и, дівчина ледве чутн о п р о м о в и л а : » О кса н о !«
О ксан а з д р и гн ул а ся : щ ось у то м у го л о с і видалось
їй з н а й о м е й давно за б уте ; але вона стояла, все
щ е не р о з кр и в а ю ч и рота.
180

— О кс а н о ! — сказала в д р у ге Л іза — чи,

м о ж е , це не ти, а та к тіл ько — мара?
— Ні, це я, О ксана, — ваша нянька, я кщ о
пам ятаєте!
— П ам ятаю , пам ятаю , — сказала Л іза й ви ­
бігла до неї на вул иц ю .
Д о в го вони, обнявш ися, стояли на вулиці, не
ка ж у ч и ні слова, п о ки одна з Л ізи н и х п о д р у г, ува ­
ж а ю ч и , щ о така сцена серед б іл о го дня та щ е
й п о с е р е д вулиці — н епристойна, вийшла д о них
і вм овила їх зайти д о хати. З устріл а їх сама Ю лія
Карлівна, щ о в и п а д ко во тут трапилась. Вона з р а ­
зу ж зба гн ула, щ о їх не м о ж н а зоставляти самих,
бо вони з д у р н о го р о з у м у м о ж у т ь усі ї ї н а м ір и
попсувати, а то м у вона, привітавш ися д осить ф а-
м іл ія р н о з О к с а н о ю , повела її д о сво єї хати, п о ­
садовила їх по (р із н и х ] кутка х, і сама заходилася
варити каву.
К іл ь ка р азів Л іза й О ксана, п о гл я д а ю ч и одна
на о д н у, починали плакати. Ю л ія Карлівна, дивл я­
чись на них, і со б і плакала; але, коли вони п о чи ­
нали р о з м о в у , то вона пильнувала, щ о б їм я ко
м о га п е р е ш ко д и ти . Вона вважала, щ о к о ж н е п о ­
р о з у м ін н я м іж ним и не від по від а є ї ї д а л е ко с я г-
лим планам.
П очастувавш и О кс а н у ка в о ю , вона в ід п р о в а ­
дила її а ж за б р а м у й тве рд о наказала їй н іко м у
не пр о м о в и ти ся , щ о бачила Л із у . — »Коли ж м а ­
тим еш час, захо д ь д о м ене, О кс а н о ч ко « , — д о ­
дала вона, п р о щ а ю ч и сь.
П ове рнувш ись д о сво єї кім н а ти , Ю л ія К а р ­
лівна зад ум алась, п о тім по кл и кал а Л ізу , п о са д о ­
вила її біля себе й ласкаво, наче ки ц ь ка , почала ї ї
р о зп и ту в а ти :
— С ка ж и м е н і, лю ба А к у л ь к о , — го вор и л а
сона — щ о ти пам ятаєш з т о го часу, коли ти була
щ е на селі?
— Я пам ятаю тіл ько , щ о м ене звали не
 181

А к у л ь к о ю , а Л із о ю , щ о м и ж и л и з б р а то м в од н ій
кім н а ті, щ о бр ат м ій Коля був нещ асний, сліпий
хл о п ч и к і щ о в н ь о го сп о ча тку була за н я н ьку оця
сама О ксана, а п о тім м ачуха взяла її д о себе,
а й о м у , б ід о л а ш н о м у, прислали якусь лиху сіл ь­
с ь ку бабу, щ о й о м у не давала їсти. Так й о го , б ід о ­
л а ш н о го, з нею я й по кинула . Чи ж ивий щ е він, не­
щ асний, тепер? — п р ом о вил а Л іза й заплакала.
— Ну, а більш е н іч о го не памятаєш? — спи­
тала Ю л ія Карлівна.
— Щ е па м я та ю й н іко л и н е за б уд у наш ої
м ачухи . Я тут ї ї я ко сь раз побачила на вулиці
й ледве не вм ерла з пе р е л яку.
— А чи не памятаєш , я к о ї Губ е р н ії та я ко го
п о в іту ваше село?
— Н іч о го не памятаю .
Ю л ія Карлівна не вважала за п о тр іб н е пита­
тися далі; вона вдягла салоп і щ ось засм а л ь ц о -
ване, п о д іб н е д о капелю ха, а Л із у вислала з хати,
за м кн ул а д в е р і й вийшла на вул иц ю .
Вертаю чись з гостей д о д о м у , О ксана щ е на
вул иці почула в по м е ш ка н н і го м ін . »Чи то не зл о ­
д ії, не привед и Б ож е, забрались?« — ледве п р о ­
м овила вона й кинулася м е р щ ій д о хати, вбігла на
сходи, а ко л и відчинила д в е р і, то о ча м ї ї пр ед ста ­
вилася сцена, щ о її ледве чи бачила вона коли
р аніш е, — хіба щ о м и м о х ід ь і то десь біля ш инку.
Л ю та, наче ска ж е н а ки ц ька , з п ін о ю на устах,
стиснувш и ку л а ки , стояла М а р ія Ф е д о р ів н а в на-
падній п о з и ц ії, а пр оти н еї в о б о р о н н ій п о з и ц ії
а н ти чн ого во й ов н и ка стояв Іп о л ітко .
Коли О ксан а ввійш ла, М а р ія Ф е д о р ів н а наче
отям илася, спустила кул аки й просичала: »О х,
ти ж , н е д о л ю д е !« і, зве рта ю чись до О ксан и, ска ­
зала:
— Піди, закл ич до м е н е ц ь о го д у р н о го вчи­
теля; гарних речей навчив він Іполітка.
О ксана піш ла викон ува ти наказ.
 182

П еред цією м ал о не т р а гіч н о ю сц е н о ю ста­

лася така п о д ія . Відпустивш и О кс а н у д о ц е р кви ,
М а р ія Ф е д о р ів н а й собі пішла д о с л у ж б и Б о ж о ї.
Вона хотіла й Іпо л ітка взяти з с о б о ю , але в н ь о го
нагло заболіла гол ова, і він не піш ов. З оставш ись
сам, Іп о л ітко в ід ім кн у в ц в я хо м м а л е н ь ку ш ка ту л ку
(він зр о б и в над звичайні поступи на ш ляху освіти)
і почав ш укати в ній то го та є м н о го с х о в ку , щ о
в н ь о м у м а м ун я ховає гр о ш і. Він у ж е з р о з у м ів ,
ч о го варті гр о ш і. Д о т о го ж страх я к н е щ астило
й о м у м и н у л о го ти ж н я і в ба бки, і в »три листики«;
спр об ував був поставити на кін Грам атику Ґреча
— не б е р уть ! спр об ував був в о р л я н ку грати, —
і тут не пощ астило, п р о сто хоч віш айся, а в б о р г
не вірять, хоч і звуть себе пр ияте лям и. П р об ува в
був у м а м у н і пр осити, — де там , і слова сказати
не дала! Щ о ж й о м у, справд і, бул о далі робити?
З ви чайно, красти, а щ о б д а л еко не ходити, він ви­
р іш и в п е р ш у с п р о б у зр о б и ти з м а м у н и н о ю ш ка-
т у л о ю ; але, я к зл о д ій щ е н ед освід ч е ни й і нете р ­
плячий, поквапився, забув п р о о б е р е ж н іс т ь і не
завісив гачка на д вер ях. С ам е в ту м ить, ко л и та­
єм ний сх о в о к перестав бути для н ь о го таєм ни­
ц е ю , зн ен а ц ька ввійш ла д о хати М а р ія Ф е д о р ів н а
й о стовпіла з ж а х у . Почалася страш на баталія, пе­
рервана, я к ми бачили, п о в о р о т о м О ксани.
За пів го д и н и зявився пе д аґо ґ у н о в о м у віц -
м у н д у р і, з д у ж е свято чн и м о б л и ч чям , але я к ви­
тягн ул о сь о те й о го всм іхнене обличчя, ко ли р о з ­
дратована, я к левиця, М а р ія Ф е д о р ів н а привітала
й о го таки м и словам и:
— Н аставники! П р е кр а сн і наставники! Щ и р о
вам д я к у ю ! — і вона з о злости н е м огл а го в о р и ти
далі, а бідолаш ний педаГоґ стояв, р о з кр и в ш и рота
й вил упивш и очі.
— С е р д е чн о в а м д я к у ю ! — пр о д о в ж у в а л а
М а р ія Ф е д о р ів н а , ледве зво д яч и дух, — так... на­
ставили, навчили, просвітили д и ти н у! Д и віться, л ю ­
 183

буйтеся на ваш у пр освіту. Він — м оя дитина, м оя

єдина дитина — з ваш ої ласки, д о б р о д ію , став
зл о д ій , гр а б іж н и к , а глянь — і р о з б ій н и к о м стане!
Д о в сь о го т о го ви сами спричинилися, бо ви на­
вчили й о го о б ікр а сти м ене, а п о тім передати вам
у кр а д е н і гр о ш і.
— Пані д о б р о д ій к о , — п р о м о ви в, за д и ха ю ­
чись, пе д аґо ґ — ви б р е ш е те ! Ви — пр осто ска ­
ж е н а баба, та й го д і! Я з вами й го вор ити не хо ч у !
П рощ авайте!
І він о б ер н увся д о дверей. М а р ія Ф е д о р ів н а ,
не спо д іваю чись о д п о кір л и в о го педаґоґа такої
м ови , так була спантеличена, щ о зо в с ім го л ову
стратила, а по ки стям илась, пе д аґо ґ був у ж е за
брамою .
— Б іж и, д о ж е н и , по про си на хвилино чку,
хай повернеться, — говорила вона, ш товхаю чи
О кс а н у в двері.
О ксана по б ігл а сходам и, а вона сл ід о м за
нею .
За хвилину педаґоґ у ж е сидів на канапі
й с п о кій н іс ін ь ко слухав д о в го го оповід а нн я про
п о д ви ги та з д іб н о с т і сво го ґе н ія л ь н о го учня,. Д о ­
слухавш и д о кін ц я , він запитав:
— А ч о м у ви н а пр о тязі всього м и н у л о го
ти ж ня не посилали й о го до м ене вчитися?
■— Як не посилала?! Він щ од ня а кур а тн о хо­
див д о вас, навіть і обідати не пр и ход и в д о д о м у .
— І на очі не бачив я й о го з с а м о ї неділі.
— Д е ж ти волочився, га? — звернулася М а ­
рія Ф е д о р ів н а д о Іпо л ітка , але й о го вж е й слід
запав.
Д о в го м ір ку в а в ш и над тим , я к направити
б ід у, виріш или провадити навчання далі, бо Іпо -
л ітко , я к казав учитель, щ е не опанував письма
й р о с ій с ь к о ї ґр а м атики, а щ о б він невчасно не во­
лочився, стали на то м у , щ о б О ксан а відводила й о го
вранці д о ш ко л и й Приходила п о н ь о го ввечері.
184

Так і зр о б и л и . У п о н е д іл о к вранц і багато

м е ш ка н ц ів ти хо ї вул ички по м іти л и сім н ад ц яти л іт-
н ь о го ю на ка в ку р т о ч ц і à l'e n fa n t, щ о йш ов до
ш ко л и , а п о зад н ьо го — л ітн ю сл у ж н и ц ю , щ о не­
сла ш ку р я т я н у то р б у з кн и ж к а м и та Гриф ельну
д о ш ку . П о ки Іп о л іт ко ходив сам, н іхто й не п о м і­
чав й о го , а ко ли за ним почала ходити О ксана, всі
почали пальцям и п о ка зувати. Д и в н о !
Р егулярне й о д н о м а н ітн е хо д інн я за Іпол іт-
к о м н а д о куч и л о О кса н і, і о д н о го р а зу вона за­
пр опонувал а й о м у пр огул яти ся до ін ш о ї ш кол и ,
а сам е — до Ю л ії Карлівни.
П ерш а візита й о м у не з о в с ім сподобалась,
хоч й о го й почастували там ц у к е р к а м и ; зате в ж е
д р у га візита припала й о м у д о с м а к у . Ю лія К а р ­
лівна, щ о б вільніш е побалакати з О кс а н о ю , п о ­
слала й о го до сво їх дівчат і го с тр о їм наказала,
щ о б гість не зануд ився. О ксан а ледве й о го п о тім
звід ти витягла, так й о м у сподобалися дівчата.
І почав він із ш кол и біга ти д о пр е кр а с н и х
сирен. С ирени н е за б а р о м почали в н ьо го просити
гр о ш е й за ті втіхи, щ о вони й о м у постачали.
»Грошей? А де ж їх взять, отих клятих г р о ­
шей?« — м ір к у в а в він со бі. — »Хоч б и м а м ун я
с к о р іш е вм ерла, м о ж е тод і легш е м е н і буд е.«
П о ки Іп о л ітко р о зв а ж а в ся з дівчатам и, Ю л ія
Карлівна, частую чи ц и к о р іє ю п р о с то с е р д у О кса н у,
випитала в н еї все, щ о їй треба було знати п р о
Л іт у , довідалася навіть і пр о Г уб е р н ію , і п р о повіт,
і я к се л о зветься, а довідавш ися пр о все те, п о в і­
д о м и л а с в о го зн а й о м о го писаря з Г о л о в н о го
Ш та б у, щ о вж е готувався д о іспиту на авдитора.
П р ийд еш н ій а вдитор, довідавш ись таких та­
єм н иц ь п р о свою л ю б у Л із у , м ал о не з б о ж е в о л ів :
»Ц е ж п р осто сліпа ф ор тун а« , — так він висло­
вився в захо пле н н і.
На ш л ю б й о го з Л із о ю Ю л ія Карлівна, о д ­
наче, п о го ж ув а л а сь тіл ько з у м о в о ю , щ о він о д ­
 185

дасть їй по л овину посагу, який з го д о м дістане за

Л із о ю .
Писар, р о зу м іє ть с я , на все по го д и в ся , не
спе ре ча ю чись.
Н а п р и кін ц і вона намовила йо го написати
прохання на ім я о б е р -п о л іц ій м е й с тр а , і вони п о ­
прощ алися.
Тепер залиш алося запевнити Л із у , що
О ксан а дурна баба та щ о вона все набрехала; щ о
Л іза таки справді А к у л ь ка , а не Л іза , і не пан­
н о ч ка , а спр авж н я кр іп а ч ка , та щ о п е ре д нею те­
пе р така карєра, щ о вона, ко л и не буд е дурна,
з г о д о м м о ж е стати й » в и с о ко б л а го р о д н о ю « .
— Ну, щ о ж , чи зго д а , Л і... А кул ь ко ? — спи ­
тала вона її.
— З го д а , хоч на са ж о тр уса зго д н а , тілько
не д е р ж іт ь м ене в ц ь о м у багні.
— Вж е й б а гн о ! Д ім , я к ко ж н и й д ім , не
знати щ е, щ о далі тебе ж д е .
— Гірш е не Суде.
— О т тоб і і вд ячність! О й, ти, негід н иц е,
бач одїлася на ч у ж о м у хлібі... гул ьтяйка !... м у ­
ж и ч ка !...
Налаявш ись д о схо ч у, Ю лія Карлівна на­
ш в и д ку вдяглася й пішла з д о м у , а щаслива н ар е ­
чена, зоставш ись на са м о ті, гір к о заридала. Ю лія
Карлівна п о прям ува л а з д о б р о ю в іс т ко ю п р осто
д о М а р ії Ф е д о р ів н и і знайш ла ї ї в н айл іпш ом у н а ­
с т р о ї: вона дістала з села чималу пачку асигнацій
та п о в ід о м л е н н я , щ о сліпий панич упав д о р о в у чи
до я ко їс ь ям и й зл о м и в со бі н о гу,
П ісля перш их ласкавих слів пр ияте льки вса ­
довилися на канапі, і Ю лія Карлівна, тро хи п о м о в ­
чавш и, сказала:
— Ну, го л у б о н ь ко , М а р іє Ф е д о р ів н о , ледве
я ї ї вго вкал а : »за писаря, ка ж е , не хо чу« , — п о ­
давай їй у р я д о в ц я !
— А х , вона м у ж и ч к а ! — п р о го в о р и л а М ар ія
 186

Ф е д о р ів н а — бач ч о го захо тіл ось, — у р я д о в ц я !

А от я к за б е р у на се ло, та в ід д а м за пастуха, до
худоби!
— Та хіба вона тіл ько таке товче! Вона ка ж е ,
щ о вона не селянська д івка , а ш ляхтянка.
М а р ія Ф е д о р ів н а на лиці зм інил ася.
— Та я їй по казала, яка вона ш л яхтянка:
п р о сто ляпаса дала та й пр им усил а м овчати, —
сказала Ю лія Карлівна.
— О т і д о б р е , — пр о м о ви л а М а р ія Ф е д о ­
р і він а.
— А л е ось іщ е щ о : ж е н и х пр уча ється!
М ен ш е , я к тисячу ка р б о в а н ц ів , ка ж е , не в о зь м у .
— А ч , пи са р ч ук по га н и й ! Тисячу к а р б о в а н ­
ців за к р іп а ч к о ю ! Та хто таке бачив?
— Та вона ж й о м у натовкла, щ о вона не
проста, а ш ляхтянка.
М а р ія Ф е д о р ів н а зн о в у стор оп іл а і, р о з д у ­
м авш ись тро хи, сказал а:
— Чи не взяв би він хоч половину?
— Я в ж е й о м у сім со т давала, — і слухати
не хоче.
— Не знаю , щ о й р о б и ти , — п р о м о в и л а ,
наче сама д о себе, М а р ія Ф е д о р ів н а .
— Щ о робити? Д авайте тисячу та й кін ц і
в во ду.
— Д о б р е , з го д а , тіл ько після весілля.
— А він п р о си ть за р а з: б е з гр о ш е й , ка ж е ,
й д о ц е р кв и не п ід у , а з гр іш м и хоч у ц ю м ить до
вінця.
— Ну, та хай й о м у біс, дайте й о м у гр о ш і,
а я вам п о тім п о ве р н у.
— Та в м е н е й ка р б о в а н ц я за д уш е ю нем а.
— Щ о ж нам р об ити, хіба останні віддати?
Та з чим ж е я сама зостанусь? Н у, та хай й о го
д ід ь к о бе ре , аби т іл ь ко с ко р іш спе ка тися. П р и й ­
діть д о м е н е завтра, Ю л іє К а р л івн о , — додал а
вона, наче спамятавш ися.
 187

— Д о б р е , за й д у; тіл ь ко завтра — н е о д ­
м ін н о , то м у щ о в н е д іл ю м о ж н а буд е й д о вінця,
а с ь о го д н і, знаєте, четвер, — треба поспіш ати.
— Так, знаєте щ о, — зайд іть до м ене за го ­
дину, або з а ж д іт ь , я по д ивл ю ся, чи не знайдеться
в м е н е вд ом а, — і вона вийшла д о д р у го ї хати.
— С ам е стільки, с кіл ь ки треба, — казалв
вона, да ю чи а си гн а ц ії Ю л ії Карлівні.
Та о б е р е ж н о взяла гр о ш і і, ув а ж н о пе р е л і­
чивш и, поклала їх до сво єї б р у д н о ї тор би.
— Тепер м илости п р о с и м о на весілля, п р и ­
хо д ьте хоч до ц е р кви .
— Д о ц е р к в и зайду.
— П р иход ьте ж : у З н а м е н сь кій він ч а ти ­
м уться в 4-ій го д и н і по о б ід і.
— Д о б р е , н е о д м ін н о зайду.
І в о н и по про щ ал ись.
Ю л ія Карлівна, ідучи по сходах, п р о ш е п о ­
тіла: »знає кіш ка , чиє сало зїла«, а М а р ія Ф е д о ­
рівна, зоставш ись сама, л е гк о зід хн ул а й со б і п р о ­
ш епотіла: »хвалити Бога, збул ася!«
Д о в го вона ходила по кім н а т і, заклавш и
р у к и назад, п о тім враз спинилася серед хати,
з у с ь о го р о з го н у ляснула себе р у к о ю по лобі
й в и гукн ул а :
— Гей, яка ж я д ур н а ! О кса н о , О кс а н о !
Вбігла пе ре л яка н а О ксана.
— Ч о го ти, дур н а, о чі вилупила? Б іж и м е р ­
щ ій, по вер н и с ко р іш е Ю л ію К а р л івн у!
О ксана по бігла.
— Тисячу ка р б о в а н ц ів ! О й, д ур н а ж я, д у р ­
на! — р о зм о в л я л а сама з с о б о ю М а р ія Ф е д о ­
рівна. — Тисячу ка р б о в а н ц ів , б е з р о з п и с ки , без
н іч о го , і ко м у? якій сь ... тьху! с о р о м н о й в и м о в и ти !
Та щ о це зо м н о ю сталося? Ні, напевне вона м ен е
з а в о р о ж и л а ! А щ о , я к вона зречеться? Я це на­
пе вн е зн а ю . А л е д ід ь к о і з ним и, і з тим и г р іш ­
м и, -— нехай ку д и схоче, туд и їх і п о д ін е , аби
18а

тіл ько о т о ї гул ь тяй ки по зб ути ся, а то вона м ен і,

я к б іл ь м о на о ці... У н ед іл ю в четвертій го д и н і...
П іду, н е о д м ін н о під у.
І вона зн о в у заклала р у к и назад і почала х о ­
дити взад і вперед по хаті, д о ж и д а ю ч и О ксани.
Т им часом О ксана, д о б ігш и а ж д о са м о ї хати
Ю л ії Карлівни, здибалася ко л о с а м о ї хв ір тки
з Л із о ю .
— З д о р о в а була, О к с а н о ! О т д о б р е , щ е ти
прийш ла, бо м е н і д у ж е треба б ул о з т о б о ю п о ­
бачитися.
— З д о р о в і були, п а н н о ч ко ! М е н і Ю л ії К а р-
лівіни треба.
— Та її н е м а вд ом а, щ е з р а н ку куд и сь п і­
шла... А л е ось щ о, О кса н о : ти ка ж е ш , щ о я пан­
н очка, а я ж така сама селянка, кр іп а ч ка , я к і ти,
а т іл ь к о ти... чесна, а я...
Л іза не мала сили далі го во р и ти .
— Та щ о це ви, Л исавето Іванівно, та ви ж
спр авж н я, чесна панн о чка-ш л яхтянка.
— Хто ж це то б і сказав, щ о я панночка?
— О й, Б о ж е м ій ! хто сказав? Та хіба ж це не
я сама на р у ка х вас виносила! хто сказав? — д о бр а
м е н і р іч !
— Ю п ія Карлівна го в о р и ть , щ о ти б р еш еш ,
щ о все це ти го во р и л а м е н і ж а р т о м а , щ о м е н і
тіл ь ко го л о в у м о р о ч и ш .
— Брешу? я бреш у? Та пл ю н ьте їй м е ж и о чі!
Я бреш у? Та я заприсягтися м о ж у , д о губ е р н а то р а
п ід у , д о с а м о го царя... Бач, д е р ж и т ь п а н н о ч ку -
ш л яхтя нку, я к я ку с ь , прости м е н е Б ож е, д ів к у
р о з п у с н у , та щ е я й бр еш у... Ні, я їй д о в е д у , щ о
я не брехала...
— С лухай, О кса н о , — спинила її Л іза — во­
на ж м ене з а м іж видає.
— Щ о ж , щ асти, Б ож е. Святе діло, я к щ о це
ш ляхтич, бо в а м за н е б л а го р о д н о го не м о ж н а ви­
ходити.
 189

— Він Тепер п о к и щ о тіл ько писар, а ш в и д ко

б у д е б л а го р о д н и й .
— О т о ж бо й воно, — м усить бути н е о д ­
м ін н о бл аго р о д н и й .
— Та я рада хоч за ката, аби м ен і вирватися
з ц ь о го с о д о м у ! — Л іза заплакала.
— Та щ о ви, щ о це ви, п а н н о ч ко ! Такі слова
го во р и те , — за ката!
— О й, О кс а н о ! Якби ти знала, щ о я тер пл ю
тут, то б не те сказал а!
С ам е в ц ю хвилину відчинилися д в ер і на ву­
л и ц ю , з них виглянула якась неголена ф із іо ґн о м ія
в ґальонах та й гу кн у л а : » Л ізо !« — і двер і зн ов у
зачинились.
— Ідіть, п а н н о чко , вас кл ичуть, а я п о б іж у ,
— м ене, м аб уть, там пані ж д е , не д іж д е ть ся . Б у­
вайте з д о р о в і!
— П рощ авай, О кс а н о ! П р иход ь на весілля!
— П р ийд у, н е о д м ін н о пр и й д у, — казала
О ксана, п е р е б іга ю ч и вул иц ю .
— Д е це ти волочиш ся? — та ки м за п ито м
зустріл а її М а р ія Ф е д о р ів н а , ко л и вона п о в е р ­
нулася.
— Та я її не здо гн ала , бігл а а ж до ї ї д о м у,
але ї ї там нем а, ка ж у ть , я к вийшла зр а н ку , тач
і не верталася.
— Та ти в ж е й п р о д ім її знаєш? А х, ти
о ги д н а т в а р ю ко ! Та чи знаєш ти, щ о це за д ім ,
ти — гультяйко?
— Д ім , я к д ім , а д ж е ж туди й Іполіт Іванович
зволили ходити.
— Щ о?
— Там і наша панночка Лисавета Іванівна
ж и в у ть!
— Щ о?
— Я ка ж у , щ о там...
— М о вч и , — я зи ка в ід р іж у ! Геть!
О ксана вийшла.
190

На М а р ію Ф е д о р ів н у гісте р ія напала й над­

ве чір вона м усіла лягти д о л іж ка .
Д р у г о г о дня ото чил и її по сте л ю б е з к о р и с ­
ливі пр ияте л ьки й порадили їй на ніч напитися м а ­
лини, щ о вона й зро б и л а, хоч о д т о го їй ані тро хи
не по легш ало .
У н ед іл ю , хоч і я к т я ж к о це бул о М а р ії Ф е ­
д о р ів н і, вийшла вона з д о м у точн о в тре тій го ­
дині. Х отіла й Іпо л ітка взяти з с о б о ю , та він піш ов
д о вчителя по вто р ю в а ти завдання. На вул иці тра­
пився їй в із н и к (на ті часи це була незвичайна р іч
на П єсках). Вона спитала в н ь о го , с кіл ь ки в о зь м е
д о З н а м е н с ь ко ї ц е р кв и ; той сказав їй : »двад­
ц я тку « ; вона вилаяла й о го й попленталася п іш ки .
Години д о ш о с то ї сиділа вона біля ц е р к о в н о ї о го ­
р о ж і, а п р о вінчання не б ул о й ч утки. Н ареш ті
вона встала й піш ла д о д о м у , ка ж у ч и сам а с о б і:
»М а буть, вони в ін ш ій ц е р к в і звінчалися. А ну ж ,
п р о й д у по вз д ім Ю л ії Карлів'ни!« І вона подалася
д о т о го д о м у .
Щ е зд а л ека, не д о хо д я ч и д о д о м у Ю л ії К а р-
лівни, вона по чул а м у з и к у й співи. »Так во н о й є,
весілля«, — п о д ум ал а вона, підійш ла весела д о
сам их в іко н , за зи р н ул а д о о д н о го з них, і щ о ж
там побачила? С о р о м і ж а х ! її лю бий Іп о л іт ко
пяний, в п о д е р тій с о р о ч ц і, без ш л е й о к та ін ш о го ,
танц ю вав з так са м о не з о в с ім т в е р е з о ю р о з ­
пу сн о -в е се л о ю д ів ч и н о ю п ід см утн і з в у к и ф о р те -
піяна. Так ось де він бр ав п е р ш і л е кц ії ц ь о го ве­
л и к о го м истецтва, я к о м у та к щ и р о дивувались
салдати в ф о р те ц і О [ р с ь к ій ] !
Н ам илувавш ись на св о ю л ю б у , єдину дитину,
на с в о го п р и й д е ш н ь о го д ід и ч а , вона т а к -с я к пе­
рейш ла на д р у ги й б ік вул иці й сіла на х ід н и ку в ід ­
почити. С ам е в цей час одчинилася х в ір тка , і на
в у л и ц ю вийшла сама Ю л ія Карлівна з я ки м с ь
в ій с ь ко в и м п иса ре м . Він з гр а б н о , спр а вд і п о -п и -
 191

с а р с ь ко м у , вклонився й піш ов в один б ік , а Ю лія

Карлівна в д р уги й .
— Так у них н іч о го не від б ул ося, — п о д у ­
мала М а р ія Ф е д о р ів н а і, набравш ись сили, п ід ве ­
лася й п о кл и ка л а Ю л ію Карлгвну.
Та підійш ла д о неї, наче б н іч о го не сталося,
привіталася й спитала пр о зд о р о в я .
— Та з д о р о в я м о є не таке щ е погане, а п о ­
гане те, як ви зо м н о ю повелися. Та щ о це ви,
справд і (тут вона заго во ри л а го л о сн іш е ), щ о ви
м ене в д ур н і пош или, чи що? Д е ж вінчання?
— Яке вінчання?
— А те, щ о мало бути в З н а м е н сь кій
церкві?
— О т, — а я й забула; ну, та щ е встигн е м о
перевінчати, аби по са г був готовий.
— Який посаг?
— А той, щ о я пр о н ьо го вам казала, — ти ­
сяча ка р б о в а н ц ів .
— Та я ж вам їх дала!
— Ви м ені з гід н о з ко н т р а кт о м винні були
за А к у л ь к у й віддали той б о р г, а тепе р зб ир ай те
по саг для Лисавети Іванівни Х л ю п ін о ї. З р о з у м іл и
тепер?
М а р ія Ф е д о р ів н а ледве дослухала й напевне
гепнул а б на б р у к , коли б Ю лія Карлівна ї ї не п ід ­
д е рж а л а. Ц ілу о ту сцену бачила Л іза ч ер ез в ікн о ,
і ко ли дійш л о д о ум ліва ння, кинулася на вул иц ю ,
п ід б ігл а до з в о р у ш л и в о ї гр у п и й почала по со б л яти
Ю л ії К а рл івн і пр ивод ити д о па м яті М а р ію Ф е д о ­
р ів н у. Коли М а р ія Ф е д о р ів н а о п р и то м н іл а й по ­
дивилася н а в кр уги , то не ска завш и ані слова, п л ю ­
нула м е ж и очі Ю л ії Карлівні та й пішла хуте н ь ко
вул ицею .
— Щ о це означає? — спитала Л іза в Ю лії'
Карлівни.
-— Б ож евіл ьна, та й го д і.
192

І вони дивилися їй услід, а ж п о ки вона не

дійш ла д о р о гу вул ички, і повернулися д о д о м у .
М а р ія Ф е д о р ів н а з о в с ім р о згуб и л а с я . Так
часто буває, щ о найза пекл іш ий, н ай м е ткіш и й зло­
чинець занепадає д у х о м о д є д и н о го слова, щ о
в ід кр и є йо го зло чин.
С ка ж е н ію ч и , рвала вона на собі волосся
гр и зл а со бі р у к и , н е м и л о се р д н о била О кс а н у
й проклинала с в о го л ю б о го Іпо л ітка , а він, щ о б
у н и кн у ти в с я ко го р іч е в о го д о к а з у м а те р и н о го
гн іву, а, м о ж е , й п р о к л ь о н ів , д е кіл ь ка день не
зявлявся д о д о м у ; але де він перебував, — н іхто
не знав.
Н ареш ті М а р ія Ф е д о р ів н а т р о хи вгам увалася
й п о в а ж н о зан е д уж а л а . З н о в у пр ияте л ьки в один
го л ос по ра дили їй напитися м алини. Вона випила,
але малина не пом агала, р о м е н — т а к о ж . П р и я­
тел ьки ойкали й далі вж е не знали, щ о радити.
Так пе ре була вона м іс я ц ів два; п р ияте л ьки , одна
по о д н ій , ї ї п о ки н у л и ; Іп о л іт ко п о кіл ь ка день не
п о ка зув а в ся ; одна т іл ь ко О ксан а , я к в ір н и й пес,
ї ї не покидала.
А ти м ча со м Ю л ія Карлівна з м а й б у тн ім ав-
д и т о р о м над ум али та ке . Вони написали, н іб и в ід
М а р ії Ф е д о р ів н и , д о свящ е н ика на селі листа, д о ­
давш и пять ка р б о в а н ц ів а сигна ц іям и, з п р о с ь б о ю ,
щ о б він заж а д ав з к о н с и с т о р ії п о с в ід к у п р о на-
р о ж е н н я й хр ещ е нн я Л ізи .
Ч им ало здивувався па н -о те ц ь Є ф р е м , д і­
ставши таке посланіє. Н ещ о д авн о читав він листа,
п о в н о го сліз та зід ха н ь з п р и в о д у см ер ти Лисавети
Іванівни. Він і панахиду вж е відправив за с п о кій
ї ї д у ш і, а тепе р вим а гаю ть п о с в ід ки ї ї у р о д и н
і хр ещ е нн я. :— » Д и вн о« , — п о д ум а в він, і послав
палам аря до м іста по ш тем пльовий папір, а сам
ти м ч а со м р о зп о в ів п о п а д і сво їй пр о ц ю д ивну
п р и го д у . П опадя не забарилася і п о в ід о м и л а п р о
це упр а ви те л ь ку, управителька — с у с ід к у -о д н о -
 193

д в о р к у , та — д ід и ч ку , сво ю п р о т е кт о р н у , а д і­
д и ч ка — д ід и ч ів , так щ о, п о ки па н -о те ц ь Є ф р е м
дістав з к о н с и с т о р ії Л із и н у м е т р и ку , то вж е ціла
гу б е р н ія знала п р о ц ю дивну п о д ію . Кожни'й, р о ­
зу м ієть с я , поясню вав її п о -св о є м у, але до с у щ о ї
правд и н іхто не добрався.
П ан-отець Є ф р е м , діставш и по свідче ння, ви­
слав й о го на зазна че н у в листі адресу, себто на
ім я Ю л ії Карлівни, яка, зд о б ув ш и цей д о р о го ц ін ­
ний д о ку м е н т , послала й о го м а й б утн ь о м у авди-
т о р о в і. Виріш или нега йно взятися за справу, себто
приступити д о М а р ії Ф е д о р ів н и , щ об вона видала
й о м у тисячу ка р б о в а н ц ів на ш л ю б. С початку на­
писали листа, але на н ьо го в ід п о в ід і не дістали, б о
М а р ія Ф е д о р ів н а вміла читати тіл ько д р ю ко в а н е ,
а пи са но го — не навчилася; п о ка за ти ж к о м у листа
вона боялася, зд о га д у ю ч и с ь , щ о він в со б і н іч о го
д о б р о го не м істить.
П е вн ого р а н ку Ю лія Карлівна персонально
зявилась по від п о в ід ь , і, п о б а ж а вш и д о б р о го
р а н ку , сказал а:
— Я до вас, М а р іє Ф е д о р ів н о .
— Бачу, щ о до м ене, але з чим?
— З чим... гм , з чим? За гр іш м и , М а р іє Ф е ­
д о р ів н о .
— Хіба ж я ва м винна, чи що?
— Винні, М а р іє Ф е д о р ів н о .
— А с кіл ь ки , — хотіла б я знати?
— В сього т іл ь ко тисячу ка рб ов ан ц ів .
— З н о ву тисячу карбованців?
— Так, так, М а р іє Ф е д о р ів н о .
— А х, ти д у ш о гу б к о ! ах ти ж кр о в о п и й н и ц е !
ах ти... — тут у ж е посипалися такі пр им о вл я нн я,
щ о ані словами не п е ре ка зати, ані п е р о м списати.
Ю л ія Карлівна хоч би б р о в о ю повела, н а ч е б
усе те її не тор ка л о ся.
— Так ви не дасте тисячі карбованців? —
13
194

запитала вона, коли М а р ія Ф е д о р ів н а тр о хи вга­

мувалася.
— Не даю , та й край, — о д повіл а вона.
— П ро м ене, я к хочете! З начить, я завтра
м о ж у вж е по в ід о м и ти о б е р -п о л іц ій м е й с тр а про
Лізу?
М а р ія Ф е д о р ів н а тіл ько поглянула на неї,
та н з п р ом о вил а ані слова. Ю л ія Карлівна те ж
м овчала. Так м и н ул о кіл ь ка хвилин. П о тім М а р ія
Ф е д о р ів н а м о в ч ки підвелася, зняла з стіни о браз
і, да ю чи й о го Ю л ії Ка рлівн і, сказала:
— П рисягніть м е н і на о б р а з і свято го м у ч е ­
ника Іполіта, щ о ви в ж е завтра все це скін чи те .
Ю л ія Карлівна вим овила: » П рисяга ю !«, н а ­
в іт ь перехристилася п о -п р а зо сл а вн о м у.
М а р ія Ф е д о р ів н а вийняла з ш катул ки пачку
к р е д и т о к і, відлічивш и тисячу ка р б о в а н ц ів , м о в ч ки
віддала гр о ш і Ю л ії К арлівні, яка так сам о м о в ч ки
взяла їх, перерахувала і, поклавш и до тор б и , ска ­
зала: »до побачення, М а р іє Ф е д о р ів н о .«
— Ні, не д о побачення, а зо в с ім п р о щ а ­
вайте, я завтра ж їд у д о себе на село.
— Та ви хоч д о неділі п о че ка й те , у н е д іл ю
н е о д м ін н о звін ча єм о.
— І без м ене звінчаєте. П рощ авайте!
— Ну, ваша справа. П рощ авайте, ко л и не
хочете, — і Ю лія Карлівна вийшла.
Б л и ж ч о ї н ед іл і тихо й с к р о м н о відб ул ося в ін ­
чання в З н а м е н сь кій ц е р кв і. С ер ед інш их цікавих
була в ц е р кв і й М а р ія Ф е д о р ів н а ; коли все с к ін ­
чилося, вона підійш ла до Л ізи й привітала ї ї з п р и ­
во д у в з я т о го ш л ю б у.
Л іза зо й кн ул а й зом л іл а, а М а р ія Ф е д о р ів н а
х у тко зн икла се ре д натовпу.
Весело повернулась вона д о д о м у й дала на­
ка з О кса н і збиратися в д о р о гу .
— Д о сить з м ен е , — додала вона. — Н аті­
шилася я в ц ь о м у кл я то м у П е те р б у р зі, тепе р щ е
 195

зосталося о ж е н и ти Іполітка, і на тім справам

кін е ц ь .
О ксана, побачивш и пані в д о б р о м у настрої,
випросилася з д о м у й дістала дозвіл. М а р ії Ф е д о ­
р ів н і й на д у м к у не спало, щ о О ксана випоосилазя
на весілля до Л исавети Іванівни.
Весілля бул о бучне. С еред гостей визначився
Іп о л ітко , який до р а н ку так насм октався, щ о йоте
там і спать поклали.
Д р у г о г о дня Іп о л іт ко почув себе по ган о , і п о ­
чув себе щ е гір ш е , ко ли йо м у сказали, щ о він з а ­
ставив за три ка р б о в а н ц і свій м а кін то ш у Ю л ії
Карліени, щ о б зр о б и ти п о д а о у н о к м о л о д ій . Іпо ­
л ітко , п о м ір ку в а в ш и тро хи, піш ов д о Ю л ії Кар-
лівни, впав п е р е д нею н а в ко л іш ки й виблагав на­
зад к у р т о ч к у й плащ тіл ько д о вечора. Ю л ія Кар-
лівна зм и л о сер д ил а сь і оддала.
Т ак-сяк о д ягся він і вийш ов на вул ицю . Куди
й о го тепе р іти? Він зад ум ався, б о бул о не до ж а р ­
тів. М а те р і боявся й на о чі по казатись, а три к а р ­
б ованці м усів дістати, бо інакш е Ю лія Карлівна
й на п о р іг не пустить з п о р о ж н ім и р у ка м и , а це
б ул о й о м у гір ш е за все на світі.
Д у м а в він, дум а в та й видум ав такий н е м у ­
д рий, але певний пр ое кт: » М а м уня тепер — д ум а з
він — у ж е третій м ісяц ь хвора і з д о м у не вихо­
дить, — о тж е , всі м о ж у т ь повірити, щ о вона
вм ерла, і, я кщ о я, не заходячи д о д о м у , о б ій д у всіх
її зн ай о м и х і п о п р о ш у , щ о б дали, хто с кіл ь ки м о ­
ж е , на м атерин п о х о р о н , то н е в ж е ж не н азб ира ю
трь о х ка рб ован ців? Це ж д у р н и ц я ! Та сама м а й о -
р иха П оталкуєва три ка р б о в а н ц і дасть. У р а! П ре­
кр а с н о ! Я ж тоб і п о ка ж у , п о га н о ч ух о н ко , щ о я
чесна лю дина«, — і надхнений та ко ю справді ґе-
н ія л ьн о ю д у м к о ю він м ало не б ігц е м пустився
вул иц ею .
Д р у г о г о дня, десь біля д е с я т о ї години, п о ­
чали сходитися пр ияте льки на винос тіла н е б іж ­
 196

чиці М а р ії Ф е д о р ів н и . Уявіть со бі їхн є здивовання,

коли їх зустріла ніби по м ерла М а р ія Ф е д о р ів н а
й почала д якувати, щ о не заб ува ю ть її. Вона д у ­
мала, щ о пр ияте л ьки, д о відавш ись п р о ї ї с ко р и й
від'їзд, прийш ли по про щ атися з нею . Н е за б а р о м
вона д у ж е р озчарувалася. С п о ч а тку одна, далі
й д р уга , й третя пр и я те л ь ки не вид е р ж а л и й р о з ­
казали п р о с п р а в ж н ю м ету сво єї візити.
М а р ія Ф е д о р ів н а , хоч я к зд е р ж ув а л а с ь, та
не мала, одначе, сили дослухати кр а с н о м о в н о ї
повісти п р о авантури сво го Іп о л ітка ; вигнала геть
своїх п р и я те л ь о к і послала О кс а н у по вчителя.
Коли скр о м н и й пе д а ґо ґ прийш ов, вона попросила
його написати заяву до п о л іц ії п р о те, щ о її син
пропав, і зараз ж е Послала той па пір до п о л іц ії,
а п е д а ґо ґо в і дала с о р о к ів к у і просила й о го к у ­
пити а р ку ш ш те м п л ьо в о го паперу за пятнадцять
ко л ій о к ср іб л о м .
Т ого ж дня н а д ве ч ір по л іц ія п о від о м и л а М а ­
р ію Ф е д о р ів н у 'про знайд ен у вівц ю , за п и тую чи
о дн о ч а сн о , щ о з н е ю р обити Ж ва рта льно го «, щ о
пр и й ш ов до М а р ії Ф е д о р ів н и по в ід о м и ти ї ї п р о
б л у д н о го сина, вона попросила написати, д о к о го
слід, папір пр о те, щ о б прийняли Іполіта до м і­
с ь к о ї вязн иц і на п е р е хсза н н я .
Д р у г о г о дня Іп о л ітко у ж е м аш ерував із
ш н у р к о м на р у ц і, з р у ч н о п р и кр и в а ю чи ся к о р о ­
т е н ь ки м плащ ем , в с у п р о в о д і п о л іц ій н о го в а р т о ­
в о го п р о сто до Л и то в с ь ко го за м к у .
Т ого ж дня по о б ід і за сто л о м у М а р ії Ф е ­
д о р ів н и сидів сум и р н и й учитель і м айсте рн о ви­
писував на ш тє м п л ь о в о м у папері прохання на ім я
царя, щ о б було вписано до війська р я д о в и м сал-
д а т с м сина д ід и ч ки вдови Х л ю п ін о ї за н еш ан у-
вання м ате рі.
З го д а на прохання прийш ла с ко р о , і о д н о го
га р н о го р а н ку Іп о л ітко в гу р ті ареш тантів вийш ов
з Л и т о в с ь ко го з а м к у на м о с к о в с ь к и й шлях — т р а к ­
то м у н а п р я м ку д о О р е н б у р гу .
 197

Не встиг щ е Іп о л ітко перелічити етапів м іж

М о с к в о ю та П е т е р б у р го м , я к д о М а р ії Ф е д о р ів н и
пр и й ш ов той самий квартальний і по в ід о м и в її,
щ о вона ареш тована у власном у по м е ш ка н н і з на­
ка з у »Управы Б лагочинія«. С талося це саме то го
дня, коли вона збиралася по ки н ути н азавж ди
о ги д н и й для н е ї П е те р б ур г. Квартальний ввічливо
вклонився й зн и к, залиш ивш и по собі слід, себто
пол іціянта біля брам и.
За ти ж д е н ь після Л із и н о го ш л ю б у ч о л о в ік
її, научений Ю л іє ю Карлгвною , ж ва во , читко й до-
ладу написав пр оха ння й передав й о го д о ка н ц е ­
л я р ії м ін істр а в н утр іш н іх справ. Прохання р о з п е ­
чатав сам м ін іс т р і наказав й о го р о згл я н ути . П о­
чався р о зс л ід , і зясувалося, щ о прохання, хоч
і я ке н е й м о вір н е здавалося на перш ий по гл яд ,
від п о від а л о таки правд і. М а р ію Ф е д о р ів н у заа р е ­
ш товано і п р и зна чено над нею слідство, з я ко го
виявилося, щ о була вона винна в то м у, щ о гнобила
дітей с во го ч о л о віка від п е р ш о го й о го ш л ю б у та
нам ірялася позбавити їх спадщ ини на ко ристь
с в о го сина Іполітка. За все це засудив її суд на
заслання до д а л е ко го ж ін о ч о го манастиря на в іч н /
е п іти м ію .
Так скінчилися лихі хитрування М а р ії Ф е д о ­
р івни, і тепе р вона, позбавлена всього, навіть о с о ­
б и с то ї сво б о д и , в тісній, п о х м у р ій ке л ії »гниє, як
о тр уєни й щ ур у н ор і«, за в и р а зо м автора » П о д о -
о о ж і Ґуллівєра«.
Лисавета Іванівна після то го , як привела сво ї
справи до д о б р о го кін ц я , виїхала з столиці р а зо м
із с в о їм ч о л о в іко м , вж е не п р о сти м писарем , а к о ­
л е з ь ки м р е є с т р а т о р о м . Ю лія Карлівна просилась
те ж з ним и на село за м а тусю , чи хоч за кл ю ч ­
н и ц ю ; але їй р іш уче відм о вили, і вона зосталася,
як і р ан іш е , власницею в ід о м о го закладу.
У ц іл о м у світі, а точніш е в цілій Губернії,
вж е була в ід о м а істор ія сум н и х Л ізи н и х пригод^
198

і то м у с у с ід ки -д ід и ч ки зустріл и її з о д ве рти м и
о б ій м а м и , я к ге р о їн ю с п р а в ж н ь о го р о м а н у.
Н ебавом занедбане село почало1 від н о вл я ­
тися. Л ізи н ч о л о в ік п о ка за в себе д у ж е д о б р и м
сіл ьськи м го сп о д а р е м , так щ о занедбане г о с п о ­
д арство піш ло в рух. О д н е слово, все во скр есл о
з п о я в о ю Лисавети Іванівни, але найбільш е в ід ­
чув ї ї присутність бідолаш ний сліпий Коля. Вона
з ним ні на хвилину не розставалася, ходила за
ним , я к найдбайлпвіш а нянька і най н іж н іш а сестра.
Він, я к і раніш е, ходив до ц е р кв и , я к і раніш е,
л ю б о в н о виконував о б о в я з ки д яка й палам аря.
Це бул о йо го єдине й д о р о ге се р ц ю зайняття.
Часто, вертаю чися п ізн о з в се н о щ н о ї, він тихо,
з н е в и м о вн и м с у м о м , опівав: »Все упо ван іє м ос
на Тя во зла гаю , М ати Б о ж ія, сохрани мя по д к р о ­
во м Твоїм .«
1855. 24. І. — 20. II.
Н о в о п е тр о в с ь ки й ф ор т.
КАПІТАНШ А
 Р о ку 1845-го, т о го са м о го р о к у , коли повінь
на по л о в и ну зруйнувала м істо К р е м е н ч у к (К р ю ­
ків цілий остався), а в Києві вода аж д о Братсь­
к о г о манастиря підійш ла, — саме т о го кр и т и ч н о го
р о к у , в кін ц і м ісяц я бе р е зн я, виїхав я з М о с кв и
Т ул ь сько ю ш о с о ю , щ о сам е тод і почали нею
їзд и ти . їхав я (за вв а ж те : по ш тов и м в о зо м з п ід ­
ставним и кін ь м и ) два ти ж н і д о Тули та ти ж д е н ь
д о О рла, р а з о м три ти ж ні. А щ о я пе ре тер пів за
ці три ти ж ні, т о го ж а д н и м п е р о м не сила списати.
О д н е тіл ько с к а ж у вам: зн а ю чи не з о пису я к о ­
го сь туриста, а з власного д о св ід у, с кіл ь ки ко ш тує
тарілка ка п у с н я ку з с к и б к о ю хліба на по ш товій
станц ії, і та ки м ч и н о м п р а кти ч н о о зн а йом ивш и сь
із к о м ф о р т о м пош тових станцій, я, в и їж ж а ю ч и
з М о с кв и , напакував чималий ко ш и к у с я ки м со ­
л е н и м та в у ж е н и м д о б р о м . І щ о ж? У сю о ту бла­
год ать д овелось м е н і п о ки н ути вж е на д р у гій
станц ії, себто в м істі П о д о л ь с ь ко м у , з т о ї причини,
щ о все оте (та й я сам) скупа л о ся кіл ь ка разів
у б р у д н ій сн іго в ій воді. Р озваж ливість пром овляла
за тим , щ о б повернутися до М о с кв и , але де там!
тол куй з уп е р т о ю го л о в о ю , бо, м іж нами ка ж у ч и ,
і я таки не останній серед сво їх з е м л я ків щ о д о
ц іє ї чесноти, себто впертости, щ о її м и з увіч л и -
вости сило ю волі називаєм о. О т о ж о д П о д о л ь-
с ь к о го до Тули п о д о р о ж у в а в я на харчах св. А н -
тон ія, а від Тули д о О рла т е ж на цих сам их хар­
чах, бо м істо Тула, хоч і вславлене св о їм и р у ш н и ­
ц я м и та га р м о н ія м и , але ко в б а с н о ю кр а м н и ц е ю
похвалитися не м о ж е . О т ж е , е Тулі я ледве знай­
202

ш ов с о л е н о го суда ка , п р и в е зе н о го з б е р е гів або

си н ьо го Дону., або У ралу, а м о ж е й з бе ре гів м а-
туш ки-В ол ги. З та ки м и харчам и д о їха в я до м іста
О рла. Спинився я в го стин иц і тут таки біля п о ­
ш то в о ї станц ії, але д р у го го дня, я к обрахував свою
касу, то тіл ько о й кн у в ! М ав я го т ів к о ю о д н у аси­
гн а ц ію в три ка р б о в а н ц і та ко п у д р іб н и х, а з М о ­
скви взяв з с о б о ю р ів н о сто ка р б о в а н ц ів ср іб л о м .
Як й о го бул о з т а ко ю с у м о ю не д о їха ти з М о с кв и
до Києва? А о т ж е ж сталося так, щ о я тіл ько до
О рла доїхав, а там, себто в О р л і, я й сів, я к р а к
на м іл и н і. Не ж а р т о м а я зад ум ався й після с у гу ­
бих р о з д у м у в а н ь піш ов ш укати з а їз д у . З н ову лихо
— О ка й О р л и к затопили не тіл ь ко зсі за їзд и ,
але й велику частину с а м о го міста. П овернув я до
своєї кім н а ти щ е сум н іш и й , н іж із неї вийш ов;
зад ум аний сів ко л о вікна та й дивл ю ся н^ вул иц ю ,
а ж ось вул иц ею чвалає великий віз із б у д о ю , за ­
п р я ж е н и й п а р о ю м ирш авих ко н я ч о к, а біля в о зу
йде з б а т іж к о м у р у ц і — н е в е л и ч ко го з р о сту , че-
реватенький, з р у д о ю б о р ід к о ю , м у ж и к . А га , п р и ­
ятелю , гадаю собі, саме тебе м е н і й тре ба ! В ід­
ч и н и в я в ікн о та й гу кн у в :

— Гей, хл о п ч е -м о л о д ч е !
М у ж и к спинився, скинув ш а п ку і, п о з и р ­
нувш и на в ік н о го сти н и ц і, побачив м е н е й ска зав:
— Ц е ви, пане, кличете?
— Я.
— А ч о го вам треба? — спитав він.
— А ось чо го . Ти візник?
— З вісн о, в із н и к!
— А з к о т р о ї Губернії?
— Т утеш ньо ї Губе р нії, пане, а по віту М ч -
тр ів с ь ко го .
— А чи не хотів би ти, го л уб е , на Святах
д о м а побувати? (Це б ул о на ш о сто м у ти ж н і ве­
л и к о го посту).
 203

— Як не хотіти, пане; звісн о , щ о хотів би,

та я к й о го в п о р о ж н і вируш ати самому?
— А хочеш , я зн а й д у тобі п о д о р о ж н ь о го до
Глухова?
— Як й о го не хотіти? та п р о м ене хоч і до
М оскви.
— А ти знаєш , де Глухів?
— Ч о м у ні, — за М и т р о зс ь ки м . М и й у Ки­
єві бували нераз.
— А багато возьмеш ?
— З пуда м аб уть, пане?
— П ро м ене, нехай і з пуда.
— По два з к о п о ю , пане!
— Д о б р е , з го д а , але з у м о в о ю , щ о гр о ш і
дістанеш у Глухові.
— А за д а то к, пане?
— Та там у Глухові й зад ато к.
М у ж И к почухав по тил ицю і, подививш ись на
м ен е з хвилину, опитав:
— А коли їхати, пане?
— Та п р о м е н е хоч і зараз.
— З ар аз, пане, не м о ж н а : трохи к о н я ч о *
під го д у в а ти треба.
— Д е ж ти їх годуватим еш ? Як тебе знайте?
— Та тут таки на вул иц і; бач, як за їзд и всі
позаливало в о д о ю , де й о го годуватим еш ?
І з цим и словами пр и вер н ув до паркана
й почав випрягати ко н і.
Я вийш ов д о н ьо го на вул иц ю , о гл ян ув віз.
Віз був укл адистий, геть увесь критий, я к ж и д ів ­
ська бр ичка.
— Який ж е ти кр а м п е р е во зи ш у ц ь о м у п о ­
суді? — спитав я в н ьо го .
— Який крам? О т тепе р хоч і вашу м илость
по в е зу , а сю д и я ку с ь пані пр и віз із М и т р о в с ь к о го ;
д о дітей приїхала, чи щ о ; у ш ко л і якійсь вони, чи
то в к о р п у с і, — ка ж е ; та вж е й зл ю щ а, Господь
із нею , — тіл ько й р обить, щ о д ів к у бє.
204

— А я к гадаєш , — в и їд е м о сь о го д н і, чи ні?
М у ж и к подивився на сонце й сказав:
— Кращ е, пане, за н о чує м о .
— А м о ж е й справді за н о чує м о .
І я зиічевя піш ов вештатися по м істі.
П р о хо д я ч и м и м о кр а м н и ц і з тю т ю н о м , се­
ред виставлених у в ікн і па чо к тю т ю н у з р із н и м и
м а л ю н ка м и я побачив т е ж і га р м о н ію . У м о їй п о ­
д о р о ж і не заносилося на б іл ьш у р ізн о м а н ітн іс ть .
А н у ж , — д у м а ю — ку п л ю га р м о н ію : хоч дітей
буд у по за їзд а х потіш ати. Купив я га р м о н ію й п о ­
вернувся на кв а ти р ю ; на кватирі ж , о д почи вш и
з п р о х ід ки , завдав я со бі таке питання: а щ о, ж
мій приятель у Глухові, на я к о го я, як на ка м я н у
го р у, н а д ію покладав, не м атим е гр о ш е й , — щ о
я тоді робитим у? Щ о п р а вд а , м а ю я в Глухові
щ е о д н о го приятеля, на я к о го вж е напевне м о ж н а
покладатись, бо ж він са м о ї п о р ц е л я п о в о ї глини
за р ік продає тисяч на сто, — я к ж е ж на н ьо го
не надіятись? А л е р іч у то м у, щ о він — пан,
я к то ка ж у ть , на всю губ у. В н ь о го д о о б ід у інакш е
й вийти не м о ж н а , як у ф р а ку, а це я кр а з м ен і
й б ул о не до впо д о б и. Воно й справді см іш н о :
ж и ти на селі й щ одня чепуритися, — ка-зна щ о !
Воно щ е д о р е ч і на п о х о р о н і або на весіллі, чи
я ко м у с ь ін ш о м у святі, а без т о го — це н іщ о інш е,
як б е з гл у з д е наслідування а н гл ійських л о р д ів .
О т о ж після д о в го го р о з д у м у написав я листа д о
Києва й прохав, щ о б вислали м ені гр ош е й до
Глухова та адресували на ім я не т о го приятеля,
щ о пр од а є п о р ц е л я н о в у глину, а на імя й о го су­
сіди, л е н сіо н о в а н о го р отм істр а .
Влаш тувавши все, яч годиться статечній л ю ­
дині, я д р у го го дня до схід сонця впакувався до
ф у р го н у й щ асливо до бр ався д о з а їз д у , щ о в ід ­
далений був од м іста О рла на двадцять пять вер-
стоз. Тут було б д у ж е д о р е ч і описати з уся ки м и
п о д р о б и ц я м и з а їз д ; але то м у, щ о цей ta b le a u
 205

de g e n re у ж е багато лю дей списувало, не тіл ько

п р о з о ю , але й вір ш а м и, то я вж е й не зв а ж у ю с я
зм ага тися з ж а д н и м із тих д о звіл ь ни х описувачів,
навіть із найбільш » го м е р ів с ь ки м « вір ш о ван и м
о п и с о м з а їз д у , щ о н ад рю «о ва ний, не п р и га д у ю ,
в я к о м у сам е ж у р н а л і, де по рівн ю ється цей опис
з Іл ія д о ю .
Д о м іста К р о м и прибули м и вночі, а вдосвіта
вируш или, — о тж е пр о м істо К р о м и те ж не м а ю
щ о сказати, хіба тіл ь ко те, щ о за та р іл ку п іс н о го
ка п у с н я ку з м ен е взяли п ів ко п и с р іб л о м , —
власне за те, щ о я р ан іш е не по то р гувався, О це
й усе, щ о м о ж у сказати п р о м істо Кр ом и .
С онце вж е досить ви со ко під бил ося, ко л и я
п р о ки н у в с я в св о є м у ф у р го н і. П р о ки н ув ш и сь , я
ви стр ом ив го л о в у, щ о б подивитися на світ Б ож ий
та спитати в Є р м ола я (так звали м о го візн ика ), чи
д а л е ко ще д о з а їз д у .
— Та ось, я к з а їд е м о на го р б о к , там і з а їз д
б уд е, — від по вів Є рм олай.
Я глянув н а в ко л о : дум ав, щ о справді десь
по б а чу хоч м ал есенький г о р б о к ; де там — р ів ­
нина, о д н ом а нітн а рівнина, перетята ч о р н о ю с м у ­
го ю п о ш то в о го ш ляху, о б т и ка н о го д е -н е -д е р о ­
ки т н и ко м та стр о ка ти м и стовпам и, щ о їх звуть
верствам и.
Н езавидний, правд у сказати, краєвид, а якщ о
взяти на увагу м о ю н еш ви д ку п о д о р о ж , то він
здаватим еться навіть н уд н и м . Щ о маєш робити?
Читати нема щ о, д ум а ти нема п р о щ о (за тих ча­
сів я щ е повістей не ко м п о н ув а в ). О т о ж п о л е ж у ,
п о л е ж у я в ф ур ґо н і та й вил ізу з н ь о го ; пе р е й д у
верству, д р у гу п іш ки та й зн о в у до ф ур ґо н у, п о ­
гр а ю на га р м с н ію , а Є рм олай по та н цю є. Він мало
щ о й сідав на п е р е д о к , увесь час іш ов со бі з ба­
т іж к о м п о б іч к о н я ч о к і, ко ли я зачинав грати на
га р м о н ію , то він брався до тан ц ю , — сп о ча тку
танцю вав по вол і, п о тім — с ко р іш е , а коли р о зп а -
206

лявся, то, зве рта ю чись до м ене, м ал о не ве ре ­

щав — ви гукув а в :
— Ш п а р ч іш е , пане, ш п а р чіш е ї
О т я йо м у ш па р чіш е за гр а ю , а він ш парчіш е
зата нцю є, а там , дивись, і за їзд ,
О та к м и з Єрд'.олаєм ко р о та л и час і д о р о гу
аж до Я смані (перш а станція на Ч е р н ігів щ и н і). Не
встигнеш переїхати ч ер ез гр я н и ц ю о р л о в с ь ко ї г у ­
б е р н ії, я к д е ко р а ц ія в ж е й зм ін и л а ся : зам ість р о ­
ки тн и ку, в з д о в ж ш ляху пиш аю ться ви со кі р о з л о гі
верби; у п е р ш о м у селі Ч е р н ігів щ и н и маєте вж е
б іл е н ькі хатки, с о л о м о ю кр и ті, з д и м а р я м и , а не
с ір і, р уб л е н і » ізб и«; о д я г, м ова, обличчя — все,
все інш е. І вся ця зм ін а відбувається на п р о тя зі
двадцяти верстов; за якусь о д н у го д и н у ви вж е
почуваєте себе наче се ре д ін ш о ї а тм о сф ер и . П р и ­
найм ні я £ебе за в ж д и так почував, с кіл ь ки р азів
не їзд и в то ю д о р о го ю . Коли їд е ш з Києва ч ер ез
Ч е р н ігів, то, хоч і почуваєш себе по той б ік Д е сн и
в ж е не на У кр а їн і, пр оте там є хоч невеличка ін­
тонація, а м іж Я см анню та Глуховим — н ія кіс ін ь ­
к о ї. П р оїхавш и верстви зо дві чи з о три від Яс­
м ані, я побачив п р а во р уч, н ед ал е ко від д о р о ги ,
в ж е не сірий, р ублений, з м іц н о ю б р а м о ю за їзд ,
а б іл у, з с о л о м я н о ю с т р іх о ю , м іж верб ам и,
к о р ч м у . Вигляд ц іє ї п е р ш о ї к о р ч м и нагадав м ені
п існ ю , я ку я чув ще за дитячих р о ків , щ о п о ч и ­
нається так:
О й, у пол і верба,
П ід в е р б о ю к о р ч м а .

Д о Глухова м о ж н а бул о б іщ е засвітла д о ­

їхати, але м е н і так подобалася ця ко р ч м а , щ о я
по про си в Є рм олая спинитися й заночувати в ній,
на щ о він за л ю б ки по го д и в ся, бо в к о р ч м і, я к він
казав, усе деш евш е, н іж у м істі.
П о рівнявш ися з с а м о ю к о р ч м о ю , м и спини­
лися, і я побачив ч о л о віка , щ о не звертав на нас
н ія к іс ін ь к о ї уваги. Ч о л о в ік цей був о д ягн е н и й д о ­
 207

сить д ивн о : в с ір у в ій сь ко ву ш инелю , під пе р е за н у,

зам ість пояса, пе ре ве сл ом з со л ом и , на го л о в і
ч орна бараняча ш апка і граблі в р уц і. Я виліз із
в о з у і, п ід ій ш о вш и д о н ьо го , спитав:
— Чи ви — господар?
— А в ж е ж го сп о д а р , — о д по в ів він, ледве
глянувш и на м ене.
— А сіно в вас єсть?
— А в ж е ж єсть,
— І овес єсть?
— А в ж е ж єсть.
— А б уд е щ о повечеряти?
— А в ж е ж б уд е!
Після ц ь о го ч о л о в ік, щ о з о м н о ю р о зм о в л я в ,
зве рн увся д о м о го візн ика й зо в с ім непр ивітн о
сказав й о м у:
— Ч о го ж ти там стоїш , м о с ко в с ь ка во ро н о,
ч о м у не заїздиш ? — і сам піш ов одчиняти в о ­
рота ко р ч м и .
М ен і сподоб ався м ій о р игін ал ьн ий зе м л я к,
я к го с п о д а р з а їз д у на в е л и ко м у ш ляху, — о с о ­
бливо після о р л о в сь ки х д в ір н и ків , щ о зустр іч а ю ть
тебе за півверстви, ски д а ю ть ш а пку, кланяю ться,
б о ж а ть ся, щ о в них все є, о к р ім п таш ин ого м о ­
л о ка , а н а в спр а вж ки знайдеться тіл ько овес та
пр іл е сіно, а повечеряти або по об ід а ти , особл и во
у великий піст, і не гадай: п о д ад уть тобі ка п усн я ку
з с м е р д я ч о ю о л ією та й зд е р уть п ів ко п и ср іб л о м ,
ко ли наперед не по то р гуєш ся . П о ки небалакучий
го с п о д а р одчиняв і зачиняв ворота своєї ко р ч м и ,
я піш ов р о з м я т и затерплі від д о в го го сидіння ноги .
К о р ч м а була старанно вибілена, а вікна о б ­
ведено ж о в т о -га р я ч о ю гл и н о ю ; стодола, щ о пр и ­
лягала до к о р ч м и , так са м о а кур а тн о о бм аза н а
була ж о в т о ю гл и н о ю ; взагалі ви гл я д к о р ч м и вка­
зував на те, щ о за кіл ь ка день у лю дей б уд е ве­
л и ке свято. По д р у ги й б ік к о р ч м и я побачив тин,
щ о під хо д ив д о са м о ї б у д о в и , — невидана р іч
208

біля к о р ч м и . Я п ід ій ш о в бл иж че. За ти н о м дві

ж ін к и копали гр я д ки ; одна з них щ ось оповідала,
а д р у га так д з в ін к о та щ и р о см іялася, щ о я й собі
м и м о х іт ь засм іявся. Та, щ о о повідала, була вж е
не п е р в о л іто к, а та, щ о см іялася, була тількощ іо
р о зкв ітл а ч о р н о б р и в а кр асун я і скидалася на
д о ч к у , а не на п о д р у гу п е р ш о ї. Не встиг я їх
д о б р е р о з гл я д іт и і наслухатися га р м о н ій н о го
см іх у кр а сун і, як із-за р о гу к о р ч м и по ка за вся сам
го с п о д а р і п о кл и ка в їх до хати варити ве че р ю .
Я й со бі піш ов сл ід о м за ним и д о хати. Біля д ве ­
рей зустр ів я го сп о д а р я . Він м е н і по ба ж а в д о ­
б р о го з д о р о в я й за п р о си в увійти д о світлиці.
Я ввійш ов д о п р о с т о р о ї, ч е п ур н о ви б іл е н о ї хати,
п о д іл е н о ї в у с ю д о в ж и н у , я к стін о ю , б іл о ю ках-
л ь о в о ю гр у б о ю (Б ір о н івщ и н а ); під стінам и стояли
навко ло лави, а п о м іж ним и го р ува в д уб о ви й чи ­
сто вим итий стіл; на стіні в к у т к у висів о б р а з, п р и ­
краш ений с в іж о ю в е р б о ю , за со хл о ю м я т о ю та
васильками.
— П р о си м о сідати — сказав хазяїн, с ки ­
нувш и ш а п ку ; — тут м и самі ж и в е м о , — додав
він — а для ч у ж и х л ю д ей єсть у нас д р уга хата
— А щ о, го с п о д а р ю , — спитав я, сіда ю чи
на лаву — чи не м о ж н а у вас дістати горілки?
— Ч о м у не м ож на? Вам півквар ти , чи цілу
кварту? — спитав він.
— Х оч і п івквар ти для п е р ш о го р азу.
— Д о б р е , — сказав він і вийш ов з хати.
Н е за б а р о м він по вер нувся з ч а р к о ю й ка ­
р а ф о ю , а за ним ішла з та р іл ко ю та р у ш н и ко м
у р у ка х весела го р о д н и ц я . Це була найчарівливіш а
чорнява дївчиїна ш існадцяти або пятнадцяти літ,
с трун ка, гн учка , я к м ол о д а то по л я; її волосся,
густе й бл и скуче , б ул о повязане ч о р н о ю с т р іч ко ю
й пр и б ра н е с в іж и м зел ен и м б а р в ін ко м .
Вона в кр и л а край стола р у ш н и ко м , поставила
та р іл ку з я ко ю с ь со л е н о ю р и б о ю , поклала на стіл
 209

дві скиб и б іл о го хліба і, по см іхн увш ися, вийшла

з хати. П р ов од и в ш и очам и кр а сун ю , я зве рн увся
д о го с п о д а р я :
— А щ о, зем л яче , чи не випити н а м по чарці
го ріл ки ?
— Ч о м у не ВИПИТИ? --- 'ВІДПОВІВ він і сів
на лаві.
Я випив го р іл ки й го сп о д а р я почастував:
тро хи з го д о м я щ е раз почастував й о го і спитав:
— Здається, ви, го с п о д а р ю , у м оскал ях
служили?
— А в ж е ж сл уж ив.
То ж то ви д о б р е п о -м о с к о в с ь к о м у го в о ­
рите.
— О та к п а к! У в л а д ім ір с ь кій Губ е р н ії шість
р о к ів стояли, та щ о б не навчитись го в о р и ти по -
м осковськом у.
Д о б р я га не п о м ітив м о го ж а р т у ; за те я
й о м у налив іщ е ч а р ку го р іл ки .
— А щ о, м аб уть і на ф р а н ц уза ходили?
Питання це завдав я то м у , щ о п о м іти в
у н ь о го наш иту на ш инелі бл акитн у стрічечну.
— А в ж е ж хо д и в! — о д п о в ів він.
— Ч им ало, м аб уть, їх, клятих, на баґнет по-
насажували?
— А н і о д н о го !
— Ч о м у ж це так сталося? — спитав я не
бе з здивовання.
— Я м у з и к о ю був, — в ід п о вів го спо д а р .
Ц е м е н е щ е більш е зд ивув ал о , бо ані в йо го
о б л и ч чі, ані взагал і в й о го р ухах не п о м ітн о б ул о
н іч о го та к о го , щ о б зр а ж у в а л о в н ь о м у в ір туо за .
— На я к о м у ж стр ум е н ті ви грали? — спи­
тав я в н ь о го .
— На барабані, — е і д п о в і в він, не м ін я ю ч и
го л о су.
А л е на ц ь о м у д з в ін к о м у ін стр ум е н ті ледве
чи ти відзначався, — п о д ум а в я, дивлячись на
14
210

й о го чесний виразистий пр оф іл ь, а він сидів собі

на лаві і, зігн ув ш и ся , бовтав н о га м и , я к то робл ять
м алі д іти. Я спо дівався — і досить слуш но, — щ о
п о ч ую від н ь о го п р о я кісь ге р о й с ь к і по д ви ги п ід ­
час б о їв , п р о якусь приватну ка в е р зу, щ о п р о неї
н ід е не м о ж н а прочитати, навіть у »Запискахъ
р у с с ка го о ф иц ера«, та ба! він був м у з и к о ю , а до
т о го щ е й б р е х у н о м не був. Та я все щ е не втра­
чав н а д ії викликати й о го на о по від а н н я, а то м у
за п р о п о н ув а в й о м у щ е ч а р ку го р іл к и ; він о хоч е
прийняв, і, ко ли витер п о л о ю ш инелі св о ї білі вуса
й кр я кн у в , я спитав й о го н іб и в и п а д ко в о :
— А в н ім е ц ь ки х зе м л ях і у Ф р а н ц ії таки
довелося побувати?
— Д о в е л о с я . У сам ій Ф р а н ц ії два р о ки
стояли.
— Як ж е ви р о зм о в л я л и з ф ранцузам и?
— П о -ф р а н ц у з ь ко м у , — в ід п о вів він, не за­
пинаю чись, і тр о хи з го д о м д о д ав:
— Я й п о -ф р а н ц у з ь ко м у , і п о -н ім е ц ь к о м у
в м ію . Щ е в д е ся то м у р о ц і, ко ли йшли м и з -п ід
турка, од ин у го р е ц ь м е н е навчив, царство й о м у
неб есне!
Я, п р авд у сказати, п о -в с я ко м у в м ію , — д о ­
дав він са м о в д о в о л е н о . — Н апр икл а д , с т о їм о м и
т а б о р о м п ід сам им П а р и ж е м : тут і пр уса к, тут
і ц іса ре ць, і англієць, я к той р а к чер во ний, і синє-
полий ш вед, — і Бог й о го знає, з в ід к іл я той ш вед
п р ’ .і'.шов! Д о с а м о го П ариж а й о го не бачили, а тут
м ов із з е м л і виріс. О т вони гуляли по та б о р і та
м іж с о б о ю п о -с в о є м у р о з м о в л я ю ть . О т, ка ж у т ь ,
завтра, дасть Бог, в ступ и м о д о П а р и ж у , а там ,
ко м ра д, — і м а х е н в е й н , і закусим о,
к о м р а д , і м а м з е л ь х е н л і б е р , і в с ь о го
вволю . А я х о ж у со б і м іж ним и, вуса п о к р у ч у ю
та й д у м а ю : не хваліться, к о м р а д и , — щ е
п о б а ч и м о , щ о з т о го б уд е . Ч ерез день, чи ч е р е з
два о д я гл и нас, виш икували, п е ре ве л и ч е р е з Па-
 211

р и ж ц е р е м о н ія л ь н и м м а р ш е м , не дали й води на­

питься; вж е верстов 20 за П а р и ж е м дали нам дух
перевести. О т я п ід х о ж у до цісарця та й ка ж у
й о м у п о -ц іс а р с ь к о м у : а щ о, к о м р а д , П а р и ж —
гарне, ка ж у , м іс т о : і в е й н у , і мамзель-
х е н , всь о го , ка ж у , вволю .
— О , д е р д е й ф е / і ь ! — ка ж е — щ о б
він їм д о тла в и го р ів !
— Т ож то, — к а ж у й о м у п о -ц іс а р с ь ко м у —
бул о б не хвалитися, ідучи на рать!
— А щ о, зе м л яче , чи є якась р ізн и ц я м іж
ф р а н ц у з ь ко ю та н ім е ц ь к о ю м овою ? — спитав я
в н ьо го .
— М алность р із н и ц і! Так щ о, як ум ієш д о б р е
п о -н ім е ц ь к о м у , то й з ф р а н ц у з о м м о ж н а п о го в о ­
р ить; м ал ность р із н и ц і, — по втор и в він, з а к р у ч у ­
ю чи св о ї білі вуса.
У цей час завіса в ід го р н ул а ся , і до кім н ати
ввійш ла з с в іч ко ю в р уц і та сама ж ін к а , щ о я її
м и гц е м бачив на го р о д і. Була це п о -м іс ь к о м у че­
п у р н о о дягн е н а н ем о л о д а в ж е ж ін к а , в и с о ко го
з р о с т у , з ж в а в и м и ч о р н и м и , гл и б о ко запалим и
очи м а і взагалі з м и л и м , ви р азистим лиц ем . Вона
поставила на столі св іч ку , поглянула на м о го спів­
р о з м о в н и к а і, зв е рта ю чися д о м ене, сказала чи­
с то ю м о с к о в с ь к о ю м о в о ю :
— Не частуйте його, буд ь ласка, бо він вам
і від по чи ти не дасть. Іди кр а щ е , лягай спати, —
сказала вона до н ь о го .
— М о в ч и ти, капітанш е! ма... — від по вів їй
м ій с п ів б е сід н и к і тро хи з го д о м , усм іхн увш и ся,
дод ав:
— М а те р і тво їй чарка го р іл к и !
Ж ін ка м о в ч ки подивилася на н ь о го і зникла
за за в іс о ю .
— Ц е ваша ж ін ка? — спитав я го сп о д а р я .
— Ж ін ка , — від по вів він.
— Ч о м у ж ви її звете капітанш ею ?
212

— Ц е я так, ж а р т у ю ч и ... а п о п р а в д і сказати,

так вона і єсть капітанш а; та щ е не проста, а лєйб-
ґва рд ійська , — додав він начебто сам до себе, та
так тихо й ш в и д ко це сказав, щ о я ледве м іг по ­
чути й з р о з у м іт и .
М е н і к о р т іл о р озпитатись у н ь о го , як це так
сталося, щ о вона — капітанш а та щ е л е йб гва р-
д ій с ька ; але він так невесело схилив на гр уд и свої
білі вуса, щ о , я к м е н і здавалось, к о ж н е запитанню
пр о ка пітан ш у бул о б н е д о р е ч н е і навіть нахабне.
Н е д о в го м и сиділи м о в ч к и : з-за завіси зн о в у
зявилася та сама ж ін к а й поставила на стіл ю ш ку
з я ко їс ь д р іб н о ї р и б ки , д у ж е см ачн о зго то в а н у .
Я по вече ряв, п о д я кув а в го с п о д а р я м і піш ов до
с во го ф у р ґо н у спати. О д на че , я д о в го не м іг за­
снути; сл о во »капітанш а« м е н і не давало спати;
з о м н о ю це, з р е ш т о ю , часто трапляється, та, м а ­
буть, щ о й з к о ж н и м : на я ко м у н е б у д ь зви ч а й н і­
с ін ь к о м у сл о ві зб у д у є ш цілу д р а м а ти чн у ф анта­
з ію , не гір ш у за вславленого в ц ь о м у ф антастич­
н о м у ж а н р і Н [е с т о р а ] К [у к о л ь н и к а ].
Так сталося й тепе р : слово »капітанш а« п о ­
д іл и л о ся , в м е н е в ж е на д ії, сцени та яви, і вж е
д р ам а о т-о т мала р о звя за ти ся н айстр а ш н іш о ю ка ­
та с тр о ф о ю , я к тво р ч і в ії м о ї почали з а п л ю щ у в а ­
тися, і я заснув б о га ти р с ь ки м сн ом .
За всю м о ю п о д о р о ж о д О р ла а ж д о ц іє ї
ц ік а в о ї к о р ч м и я п р о кид а в ся щ о р а н к у у ж е в д о ­
р о з і. З д о га д л и в и й Є р м ол а й н іко л и не будив м ене,
та й не б ул о ч о го б уд и ти : я щ е в К р о м а х , після
д о р о го го ка п у с н я ку , вручив й о м у сво ю асиґн а цію
в три ка р б о в а н ц і, і він цілу д о р о гу р о з р а х о в у ­
вався за те, щ о я з їв та випив у к о ж н о м у з а їз д і,
а я с о б і спав с н о м п р аве д н ика і пр о кид а в с я за ­
в ж д и в д о р о з і, П р о ки д а ю ч и с ь п ід с т у кіт колес
і по віл ьн е колихання в о зу, я ін о д і зн о в у засипав
і п р о кид а в ся вж е а ж у за їз д і. Після н е д о к ін ч е н о ї
д р а м и на слово »капітанш а« п р о ки н у в с я я д р у г о го
 213

дня в ж е н е р а но і б ув чим а ло здивований, бо не

почував ні колихання в о зу, ані х о л о д н о го р а н іш ­
н ь о го п о в ітр я ; прислухувався й не чув н іч о го на­
вко л о себе, навіть с ту ко ту коліс.
Н е в ж е м и в ж е стан ц ію минули? — п о д у ­
мав я.
Та ні, не м о ж е б ути! А д ж е ж м и по вин н і бути
тепер у ж е в м о го приятеля на селі біля Глухова,
а не в з а їз д і; а й то правда, — я й о м у вчора не
сказав, я к їхати, а він, д ур ний, не зб уд ив м ене,
ко ли з к о р ч м и виїхали. Роз'вязавши так м у д р о це
питання, я зн о в у почав куняти, але Є р м ол а й на­
чебто підслухав м о є р іш ен н я, — під ій ш о в д о во зу
і ска зав:
— Пане, а пане!
— Ч о го то б і, Є рм олаю ? — обізвався я.
— Ви спите? — спитав він.
— С плю , — від по вів я.
— П ора вставати.
— Д о б р е , встану; чи щ ось сталося?
— Н іч о го не сталося, — хвалити Бога, все
добре.
т— То чо го ж ти? О б ід а й со б і з Б о го м !
— Який тут о б ід , пане! Не маЬмо чим і за
в ч о р а ш н ю ве че р ю заплатити: я всі гр о ш і — і сво ї,
і ваші витратив.
— Так таки н іч о го й не зосталося?
— А н і к о п ій ки !
— П о гано , — п о д ум а в я со бі, а п о тім спи ­
тав Є р м ол а я:
— А ко н і тво ї нагодовані?
— К о н і н аго д о ва ні, го с п о д а р н іч о го не знає,
все дає, ч о го т іл ь к о заж а даєш .
— Д о б р е , т а к ти .піди, с ка ж и й о м у, щ о б са­
м о в а р наставив, — я зараз пр и й д у.
Є р м ол а й о д ійш о в .
У Тулі пр ийш ов був д о м е н е до тра хтиру
якийсь не д у ж е то тверезий ч о л о в ік і з а п р о п о н у ­
214

вав м ен і нову о д н о д ул ь н у р у ш н и ц ю за три ка р б о ­

ванці с р іб л о м . Щ о б одче питись о д н ьо го , я давав
й о м у ка р б о в а н ц я ; він вийш ов був за д в е р і, не ска ­
завш и й слова; тро хи з го д о м зн о в у ввійш ов до
хати, спитався м ене, чи я ж а р т у ю , чи п о в а ж н о це
ка ж у . Я сказав, щ о по в а ж н о . Він тро хи под ум ав
і п р о м о в и в : » А ко ли по в а ж н о , так от вам р іч, —
давайте гр о ш і« . Дав я й о м у ка р б о в а н ц я , а р у ш ­
н и ц ю поклав на столі, навіть д о б р е не по д иви в­
шись на неї, як на р іч з о в с ім м е н і н е п о т р іб н у . Чи
м іг я тод і передбачити, щ о ця р уш н и ц я, купл ен е
мало не з п р и м у с у , загр а є таку важ ливу р о л ю ,
я к у я тепе р їй призначив?
Виліз я з своєї р у х о м о ї спальні, піш ов до
кр и н и ц і, вмився, пр иче пурився а б и як та й піш ов
д о хати. На столі вж е стояв сам овар, а вчораш ня
капітанш а витирала чистим р у ш н и к о м ве л и ку
п о р ц е л я н о в у ф іл іж а н ку для чаю.
Я 'привітав Ї Ї з д о б р и м р а н ко м , і вона м ені
від повіла тим самим .
— А де ж ваш господар? — спитав я.
— А він щ е з р а н ку поїхав до дідича, в я ко го
н ай м а єм о ц ю ко р ч м у .
— А я к звуть ц ь о го дідича, та чи д а л е ко від
вас він живе?
— П енсіонований р о т м іс тр [В ік т о р О л е кс а н ­
д р о в и ч ], а ж и в е він тр о хи не ко л о с а м о го м іста.
Та це ж і є м ій приятель, м оя єдина надія, —
по д ум ав я і, зве рн ув ш ися д о го с п о д и н і, спитав,
я к вона гадає, чи с к о р о її го сп о д а р повернеться
додом у.
— М аб уть, с ко р о , я кщ о й о го не затр и м а ю ть
В ікто р О ле кса н д р о ви ч . Й о м у там нем а ч о го д о в го
баритися: тіл ько віддати гр о ш і та б о ч к у го р іл ки
забрати.
— А нащ о вам й о го дож идати? Ви й з о
м н о ю м о ж е т е поквитатися.
 215

— Т о ж то бо й є, щ о не м о ж у , — по д ум ав
я, а вго л о с додав:
— Я хотів би щ е раз з н и м побачитися й по ­
балакати; старий, м аб уть, д у ж е д о б р а лю дина.
— П рекра сн а л ю д и н а! — п о м ітн о хв и л ю ю ­
чись, сказала вона.
— Ш ко д а , я кщ о я й о го не д о ж д у с я . З р е ­
ш то ю , м ені нема ку д и поспіш ати. Чи не хотіли б
ви випити зо м н о ю ф іл іж а н ку чаю?
— Щ и р о вам д я к у ю ! М и в ж е пили чай, —
о д по в іл а вона, ледве п о м ітн о вклонивш ись го ­
ловою .
М е н і над звичайно подобалися в ц іє ї п р о с т о ї
ж ін к и її го л ос, її п р о с ті та ґр а ц іо зн і м анєри, її
б е зд о га н н а чистота, по чин а ю чи з хустки на голові
а ж д о ч е р е в иків. П о ки я вигадував спо сіб , як би
ї ї затр и м ати в хаті, вона зго р н у л а й поклала на
стіл р у ш н и к, а сама зн икла за за в ісо ю .
Н апивш ись чаю , я вийш ор на по д віря п о м и ­
луватись весняним кв ітн е ви м р а н ко м , але той ра­
н о к у ж е з н и к на віки , а й о го м іс ц е заступив теплий
квітневий пр е кр а сн и й полудень. Я о б ій ш о в на­
вко л о к о р ч м у й спинився біля тину. За ти н о м , як
і вчора, копали гр я д ки м о ї зн а й о м і.
Я зве рн увся з за п и то м д о стар ш о ї:
— Це ваша дочка?
— Д о ч к а ! — відпо віла вона, але я ко сь не­
см іливо.
— А як ї ї звати?
— Олена.
— О л е н о, — спитав я д івч и н у — вм ієш ти
грати на га рм о нію ?
— Ні, не в м ію , — від по віл а вона, зап и ­
наю чись.
— А хочеш , я тебе навчу?
— А де ж ви га р м о н ію возьм ете?
— Ц е не твоє діло, — ти тіл ь ко ка ж и , чи
х очеш навчитися?
216

— Х о ч у , навчіть, — сказала вона, ч е р в о ­

нію чи.
Я виніс га р м о н ію , і ле кція почалася. У ченице
була д у ж е тя м ущ а , і в и д ко б у л о , я к м ати з т о го
раділа.
М и так пильно взялися до га р м о н ії, щ о не
зчулися, я к і го с п о д а р д о д о м у п р иїхав і, п ід х о ­
дячи до нас, гу кн у в :
— О така ловись! л ю д и д о б р і д о плащ ениці
з н а м е н ую ть ся , а вони он щ о в и р о б л я ю ть !
І, п ід ій ш о в ш и д о м е н е , він узя в з м о їх р у к
га р м о н ію , по вер тів її в р у ка х і ска зав :
— Славна ш тука ! Д е ви її купили?
— В О р л і, — в ід п о вів я.
— А д о р о го ? — спитався він, п о вер таю чи
м е н і га р м о н ію .
— Ка р б о ва н е ц ь с р іб л о м заплатив.
— Гм... А ну, за гр а й і ти, О л е н о !
Я подав д ів ч и н і' га р м о н ію , і вона взяла на
ній кіл ь ка а ко р д ів . С тарий усм іхн ув ся й, Зверта­
ю чись д о м ене, спитав:
— Чи не п р о д а ж н я у вас ота м узика?
— П р ода ти ї ї не п р о д а м , а ко ли хо че О лена,
то я п о д а р у ю їй ц ю м у з и к у , а ви, старий, я к х о ­
чете, ку п іть у м ене р у ш н и ц ю .
С тарий зад ум ався, а я го в о р и в далі:
— Руш ниця д о б р а , сп р а в ж н я тульська.
— А на чорта вона м е н і, ваша тульська р у ­
ш ниця, ко л и я й стрілять не в м ію .
Я взяв й о го н а б ік і пояснив, у ч о м у р іч . Він
вислухав м ене, всм іхн увся й весело ска зав:
— О л е н о , м у з и ка наш а! Неси д о хати.
— Т ілько чуєте, — до д ав я — га р м о н ію я да­
р у ю , а не п р о д а ю .
— Д о б р е , д о б р е ! — весело казав старий, —
п р о с и м о , б уд ь ласка, д о хати. Ідіть і ви, ха зя й ки
м о ї н е ч е п ур н і, — до д ав він, зве р та ю ч и сь д о
ж ін к и .
 217

Ж ін ки по ки н ул и сво ї гр я д ки , і м и гу р т о м
р уш ил и до хати, П о п е р е д у п о в а ж н о виступав наш
го с п о д а р . Він був о д ягн ен ий вж е не по -в чо р а ш -
н ь о м у в м о с к о в с ь к у ш инелю , а в синій, з т о н к о го
сукна ж уп а н , під пе р е за н и й ч е р в о н и м ш и р о к и м
п о я с о м , і мав на со б і ч о р н у см уш е ву в и со ку
ш а п ку ; в ц ь о м у вб ранні він нагадував стар осв іт­
с ь к о го у к р а їн с ь к о го м іщ анина або з а м о ж н о го
ко за ка .
М и м о х ід ь я ш епнув Є р м ол а єві, щ о б він за­
пр ягав к о н і; а входячи д о хати, спитав го сп о д а р я ,
чи застав він уд о м а В іктора О л е кса н д р о ви ч а . Він
о д п о в ів м е н і, як на сам е звичайне запитання, щ о
застав у д о м а і щ о той збирається до я ко го с ь с у ­
сіди на Свята.
— З вісн о , неж о н ата сам отня лю дина, — д о ­
дав го с п о д а р — то й о м у й свято не святом .
В сьо го в н ь о го наварено, напечено, наго тован о ,
а ні з ки м по об ід а ти .
— А ви, д о б р о д ію , ж о н а т і, чи ні? — спитав
м ене го сп о д а р .
Я в ід п о вів, щ о ні.
— Ж еніться, д о б р о д ію , н е о д м ін н о ж е н іться ,
бо н у д н о б уд е старітися са м о тн ь о м у .
П о ки м и р о зм о в л я л и з го с п о д а р е м , го с п о ­
диня накривала стіл, а О лена за за в іс о ю грала на
га р м о н ію . Коли вж е на столі була поставлена го ­
р іл ка та п е р е ку с ка , ввійш ов д о світлиці Є рм олай
і с к а з а в /щ о ко н і го то в і. Я звелів й о м у принести
р у ш н и ц ю , а ти м ч а со м р о зп и тува в, як б л и ж ч е
їхати д о В ікто ра О л е кса н д р о ви ч а . Господар, р о з ­
по вівш и м е н і з усім а п о д р о б и ц я м и , я к їхати, за­
пр о п о н у в а в випити ч а р ку го р іл к и й п е р е куси ти на
д о р о гу . Я від м о ви вся, п о кл и ка ю ч и с ь на Велику
С у б о ту , а п о п р а вд і то м у , щ о б ул о щ е р ано . Го­
с п о д а р о д м о в и в ся від м о є ї р у ш н и ц і й з а п р о п о ­
нував за га р м о н ію гр о ш і. Я, звичайн о , так сам о
о д м о в и в ся . Він і ж ін к а все щ е п р и п р о ш ува л и м ене
218

випити й пе р е куси ти на д о р о гу , д о д а ю ч и , щ о Бог

простить п о д о р о ж н ій л ю д и н і, і таке інш е; проте,
я не піддавався їх н ім д о в о д а м , п о пр о щ а вся
з ним и, я к з да внім и зн а й о м и м и , і поїхав ш укати
хутора В ікто ра О л е кса н д р ови ча.
Не д о їж ж а ю ч и верстви дві д о м іста Глухова,
пр а в о р уч о д ве л и ко го ш ляху, ч о р н іє невеличкий
б е р е зо в и й гай, а д о то го га ю вється вузе н ька д о ­
р ога. Ця д о р о га привела м е н е п р о сто до садиби
В іктора О л е кса н д р ови ча.
Садиба, чи па к хутір , В ікто ра О л е кс а н д р о ­
вича ховалася за тим гаєм , наче за с к р о м н о ю за­
вісо ю . Коли м и наближ увалися до га ю , я почув
якийсь невиразний ш ум . Ш у м сильніш ав в м ір у
того , як м и н аб л иж ал ися; щ е трохи, — і я ви р азно
м іг пізнати, щ о ш ум той п о ход ив о д ка ска д и води.
І я таки не по м ил ився. М іж б іл и м и стов б ур ам и
б е р е з д е -н е -д е світилася бл искуча вода. К оли я
виїхав із га ю , п е р е д о м н о ю р о з го р н у в с я великий
став і гр еб л я, я ку напівзакр ива ли величезні старі
ве рб и; по той б ік ставу, м а й ж е кр ай с а м о го бе­
рега, виглядали з-за де ре в білі хатки й одбивались
у во д і; м іж се л ян ськи м и хаткам и біліла під з ч о р ­
н іл о ю с т р іх о ю з гн із д о м гайстра велика, з ч о ­
тирм а вікн а м и , панська хата, або ін акш е » б у д и ­
н о к« , а п е р е д нею стояв величезний р о з л о ги й
бе ре ст; за х у т о р о м на у з г ір ї р о зки н у в с я ф р у к ­
товий сад, ото чен ий старим и б е р е за м и ; на са­
м о м у ж го р б к у , на тлі б л а ки тн о го неба з а р и с о в у ­
вався в іт р я к з ш істьм а кр и л а м и , а л ів о р у ч о д
м лина, за спа д и стою л ін ією у з гір я , на с а м о м у
о б р ії в ф іо л е то в о м у тум ан і ледве п о м іт н о за р и ­
совувалося м істо Глухів.
М іж ве рб ам и, в з д о в ж гр е б л і, вільно п о х о ­
ж ее сам го сп о д а р ц ь о го с к р о м н о го краєвид у
в с м у ш е в о м у к о ж у с і, кр и т о м у сір и м н ім е ц ь ки м су­
кн о м та п ід п е р е з а н о м у ч е р в о н и м п о я со м , і в ч о р ­
ній см уш е в ій ш апці. П обачивш и м ій ф ур ґо н , щ о
 219

висовувався з га ю , він спинився й, засл он яю чи очі

від сонця р у к о ю , наче д а ш ко м , дивився на м ій не­
згр а б н и й по віз.
— В ікто р е О л е кс а н д р о в и ч у ! — гу кн у в я до
н ь о го , не п о ка зу ю ч и с ь із сво єї буди.
Він почав вдивлятися щ е ува ж ніш е .
■
— Як зд о р о в я , В ікто р е О л ександровичу? —
гу кн у в я, все щ е не п о ка зу ю ч и с я .
— Та який це там сатана кр ичить і не вила­
зить на світ Божий? — обізвався він, н ем о в гн і­
ваю чись.
— Це не сатана, а я, В ікто р е О л е кс а н д р о ­
вичу, — сказав я, вилазячи з воза.
— Так ти так би й ска зав ! А то гукає, гука є
й не по ка зує ть ся, — п р о м о ви в він, і м и, о б ій н я в ­
ш ись, поцілувались.
О т так м о л о д е ц ь , — в и гу кн у в він — от
та к к о з а к ! С пасибі, спасибі, б о я вж е гадав, щ о ти
н е о д м ін н о о д ур и ш . Д у м а в у ж е с ь о го д н і на ніч ви­
р уш и ти д о С ем ена М а кси м о в и ч а Свята зустрічати,
а бач — ти й пр иїхав. С пасибі, спасибі то б і, тепер
не треба й ф р а ку витягати.
— Ну, я к ж е ви живете? Щ о поробляєте,
В ікто р е О лександровичу?
— Та щ о п о р о б л я ю ! О сь д р у ги й тиж д е н ь
м инає, я к підійняв о пуст та й гул я ю день і ніч на
гр е б л і, я к собака на р етязі. Бог й о го знає, з в ід ­
кіль ота вода прибуває, — так і піддає, і під д а є ! —
го в о р и в він, а п о тім , узявш и м е н е п о -п ід р у к у ,
ска зав :
— Ну, тепер п р о с и м о д о хати; а ти, пр и я ­
телю , — зве рн увся він до Є р м ола я — руш ай
п р о с то д о стайні, спитайся там ф урм а н а А р те м а
й б е ри в н ьо го все, ч о го душ а твоя забаж ає.
Панська хата, як з н а д в о р у, так і всередині,
вирізнял ася тіл ько р о з м ір о м і більш е н іч и м , та
й сам пан, пр авд у сказати, м ал о чим о д р ізн я в с я
від с в о їх підда них; хіба тіл ько тим , щ о носив ч е р -
220

вону ш о в ко в у с о р о ч к у й ч о р н і плисові ш тани, а на

святах о д ягав ф р а к та їз д и в до с в о го ц е р е м о н л и -
в о го сусіди, — більш е н ічи м . Виховувався він, щ о ­
правда, в н іж е н с ь к о м у л іц е ї, о д н о ч а сн о з неза­
б у т н ім н аш им Г о го л е м , п о тім сл уж ив у я кихсь гу ­
сарах і сл уж ив з та ки м у с п іх о м , щ о й тіні не з о ­
сталося на н ь о м у від й о го п о п е р е д н ь о го вихо­
вання. С л у ж б у він п о ки н у в у ж е літ пять то м у , але
й тепер щ е був не від то го , щ о б при н а го д і » по-
гусарити«, і н ар іка в тіл ь ко на занепад ф ізи чн и х
сил, тоб то, щ о болить голова після п е р е п о ю ; але
я гадаю , щ о це бувало то м у , щ о ч асто ї пр а кти ки
бр акува л о. Грав він на б а н д ур і, я к сп р а в ж н ій б а н ­
дур ист, і на д о зв іл л і складав ж а л іб н і у кр а їн с ь к і
р о м а н си , щ о о д н о го з них поклав на м у з и к у в ід о ­
м ий наш к о м п о з и т о р Ґл ін ка ; а щ о б з б е р е гти са
м о б утн ість у л іте р а тур і, він не читав н іч о гіс ін ь ко ,
к р ім б а й о к Ф е д р а , щ о їх переклав во врем я о но
славний Б арков, та щ е ін о д і загл ядав до тв о р у
Х е ра ско ва »Ц арь, или спасенны й Н ов гор од ъ «.
О д н е слово, він ц іл ко в и то в ід го р о д и в себе від
я к о го б у д ь наслідування на л іте р а т у р н о м у полі.
Д ля п о в н о ї й о го ха р а кте р и сти ки треба д одати,
щ о, ведучи сам отнє ж и ття в о ко л и ц я х , де бул о
найбільш е р о зд о л л я для м исливц ів, був він за­
пеклий в о р о г по л ю ван ня, а м исливц ів звав не
інакш е, я к ж и в о д е р а м и та псарям и.
П риятель м ій не визначався елєґантним и м а ­
нерами й п р и ваб л иво ю п о ста во ю , але в й о го с м у ­
гл я в о м у в ісп о ва то м у о б л иччі бул о стіл ьки веселої
п р я м о д у ш н о с ти , щ о не м о ж н а б у л о дивитися на
н ь о го б е з утіхи, о с о б л и во ко л и він р о зп о в ід а в
яки йсь у кр а їн с ь к и й а н е кд о т чи пе р е кр и вл ю ва в
ко го с ь із св о їх сусід ів: н а й п р и р о д н іш о ю м ім ік о ю
во л о д ів він надзвичайно.
Це б ув ч о л о в ік у ж е не п е р ш о ї м о л о д о с ти ,
але не м о ж н а б ул о й о го назвати й стар им п а н и ­
чем , хоч він у ж е й наближ ався д о ц іє ї ка т е го р ії.
 шт

Український поет Віктор Миколаєвич Забіла

Портрет роботи В. Ш тернберга
222

Він так з в и к д о са м о ти, щ о пр о ш л ю б і га д ки не

мав. На сучасне виховання п а н н о ч о к взагалі, а с у ­
с ід о к о соб л и во, він дивився п о -с в о є м у , себто к о ­
сим о к о м і, м а ю чи на ува зі й о го о р иґін ал ьн і п о ­
гляди на р е ч і, не м о ж н а б ул о п р и пуска ти , щ о б він
колись о ж е н и в ся , та вийш ло ін а кш е ; не м и н ул о
й р о к у після м о го побачення з ним , я к він о д р у ­
ж и вся. І, я к у л іте р а тур і, так і в цій справі, повівся
він са м о стій но .
Треба додати, щ о с е р е д с в о їх »підданих«
був він, я к б а тько в р о д и н і: брав о д них тіл ько те,
щ о б ул о й о м у ко н ч е п о тр іб н е для щ о д е н н о го
існування, а п р и м х не знав ж а д н и х, і взагалі й о го
видатки бул и над звича йно о б м е ж е н і; з ц ь о го
б о к у він варт був, щ о б й о го наслідували.
— Б аб усю ! — гу кн у в го с п о д а р , увійш о вш и
до хати.
На й о го п о кл и к увійш ла чепур н а, охайна ба­
буся в се л я н с ь ко м у вбранні.
— С ам о ва р, чаю та й інш е... догадалася?
С тар ен ька кивнула го л о в о ю на з н а к то го ,
щ о з р о з у м іл а , і вийшла з хати.
— Яка ж ти д о б р а лю дина, щ о б ти зн а з, то
я в ж е п р о сто й ска зати не в м ію ! — го в о р и в він,
о б ій м а ю ч и м е н е й садовлячи на ш и р о к ій д у б о в ій
лаві. — Та т а к о ї д р у г о ї л ю д ин и і з л іхта р е м тепер
не зн а й д е ш : дати слово й д о тр и м а ти й о го !
С пра вді, не знайд еш !
Я м о в ч к и стискав й о м у р у к у й кивав го л о ­
во ю . Т им ча сом , п о ки м и пе ре кид а л ися ласкавим и
сл овам и, за ш у м ів на столі са м о ва р, а охайна ба­
буся витирала ш кл я н ки , го с п о д а р , п о ки н увш и
м ен е , почав в ід к о р ко в у в а т и п л я ш ку , щ о на ї ї на­
л іп ц і красувал ися ґотичні літер и, я к і тво рил и слово
>>коняк«.
— Ш к о д а , щ о ти не застав тут с т р іл е ц ь ко го
батал ьйону, — казав він , ставлячи на стіл р о з к о р ­
ко ва н у пл яш ку, — тіл ь ко м и н у л о го ти ж н я в ід і­
 223

йш ли; а щ о за м о т о р н і хл о пц і, з д е б іл ь ш о го ш веди!
Д и в о , а не н а р о д : виховані, о свіче н і, а вж е щ од о
т о го , щ о б гульнуть або ка р ту за гн ути , то й гуса ­
р а м не дадуть себе випередити, особл иво п о р у ч ­
ни к Ш т р е м , — п р осто ґеніяльна голова.
П о ки він оддавав хвалу п о р у ч н и ко в і Ш тр е -
м о в і й ко м п а н ії, бабуся поналивала до ш кл я н о к
чаю , і м и присіли до столу. Після п е р ш о ї ш кл ян ки
чаю В ікто р О л е кса н д р о ви ч зве рн увся до м ене
й ска зав:
— Р о зка ж и ж м е н і п р о сво ю п о д о р о ж ; ад-
ж е ж ти лю дина спо сте р е ж л и в а ; я гадаю , багато
ч о го ц ік а в о го зап ри м іти в.
— Н айц ікавіш е — сказав я — з ц іл о ї м о є ї
п о д о р о ж і — це ваша ко р ч м а біля Ясмані, а о с о ­
бливо к о р ч м а р , ваш посесор,
— А , це О м е л ь ко Тум ан! Так ви таки п о зн а ­
йом ил ися з ним?
— Я в н ь о го ночував та щ е й наб ор г.
— Як наборг?
У від п о в ід ь я пе ре ка зав й о м у іс т о р ію м о їх
ф інансів.
— Н е д о б р е ! — сказав він н еуваж л иво і,
тро хи по м о вчав ш и, п р о м о в и в :
— А знаєте ви, щ о той старий інвалід
О м е л ь к о Туман — пр е ц іка в а лю д ин а, а д о то го
й ди ва к ц іл к о м у к р а їн с ь к о го стилю . Він не о п о в і­
дав вам п р о своє зн а й о м ство з Б л ю хе р о м , або як
ч е р е з П а р и ж пром арш увал и?
— П р о П а р и ж казав, а за Б лю хера ні,
— Я к ж е це та к! М аб уть, ж ін к а пе р е ш ко д и л а .
Я ствердив й о го зд о га д .
— І він напе вне назвав ї ї капітанш ею ?
— Таки назвав.
— Бачиш, я к я вивчив м о го о р е н д а р я , чи то,
я к ти ка ж е ш , по сесо ра . Знай ж е , щ о п ід ц іє ю гр у ­
б о ю к о р о ю ховається висока найш ляхетніш а д у ­
ша. Ж ін ка йо го, щ о ї ї він ж а р т о м зв е ка піта н -
 224

ш ею , — це й о го вихованка зм а л е ч ку . Я вам на
д о звіл л і р о з к а ж у ц ю іс т о р ію ; він р а з о м із м о їм
б а ть ко м сл уж и в у то м у с а м о м у п о л ку , і н е б іж ч и к
м ій б а тько без с е р д е ч н о го зв о р уш е н н я не м іг
о повід а ти п р о й о го п р и го д и . А кр а щ е за все п о ­
д а р у ю я то б і р у ко п и с , списаний за словам и м о го
н е б іж ч и ка батька; там ти не знайд еш ані слова
ф анта зії, усе — гола правда. Я збир ався її н а д р ю -
кувати, але п о тім пе р е д ум а в , Ч о го д о б р о го , щ е
я ко м у с ь б а р о н о в і Б р а м б е усо ві зам анеться на м е н і
я зи ка го стр и ти , або п р о сто назве ц ю іс т о р ію п о ­
р о ж н ь о ю в и га д ко ю , а це для м е н е гір ш е н о ж а
го с т р о го ; а ти її, я к м аєш о хо ту, н а д р ю ку й , тіл ько
за с в о їм ім я м , щ о б я був о сто р о н ь . Я завтра ж її
тоб і д а м ; вона десь у м е н е захована, я сам не па-
м ятаю , — треба спитати в б а б усі: бабуся в м ене
над у с ім го сп о д и н я . А д о ч к у й о го бачив? — додав
він, усм іха ю ч и ся .
— Б а ч и в ,— сказав я.
— Ну щ о, хіба ж не красуня?
— С пра вд і таки кр а сун я, і хоч убрана п о -
се л я н сь ко м у, але ані т р о ш ки не по д іб н а д о се­
лянки.
— Д о се л ян ки ! Гм... вона п о д іб н а д о ца­
р івни, а не д о се л ян ки! А я к ти гадаєш? — додав
він, пильно дивлячись м е н і в вічі, — чи м о ж н а та­
кій п о в а ж н ій л ю д и н і, я к, н апр икл ад , я, назвати ї ї
сво єю д р у ж и н о ю , га?
— Ч о м у ж ні, — сказав я — я кщ о вона
в у с ь о м у така гарна, я к н азо вн і.
— Р іш уче в у с ь о м у , — сказав він із захва­
то м . — Я се р д е чн о р адий, щ о з у с т р ів хоч о д н у
л ю д и н у, щ о м ає о д н а к о в і зо м н о ю д у м к и п р о
правд иве н е за л е ж н е р о д и н н е ж и ття , а то » пр и ­
стойність« та »присто йн ість«, — а ц іл е ж иття з б у ­
до ва не на вза єм н ій о б л у д і, себто — на н е п р и ­
с то й н о сті! — до д ав він, д о п и в а ю ч и ш к л я н ку чаю .
 225

— О д н е в ній м ені видалося дивн им , —

сказав я.
— А щ о таке?
— А те, щ о вона для к о р ч м и занадто не­
винна: вона, н апр и кл ад , д о с ь о го д н іш н ь о го дня
не знала п р о існування га р м о н ії, — спр авж н я
д икунка!
— О ц е саме м е н і в ній і по д об ається! Як ж е
це вона с ь о го д н і зро б ил а таке велике відкриття?
Чи не за ваш ою д о п о м о го ю ?
— Я краз за м о є ю . Я по д ар ува в їй га р м о н ію .
П ривітний го с п о д а р подивився на м ен е з -п ід
лоба і, п о к р у ч у ю ч и вуса, ска зав:
— Ч орти вас носять з ваш им и га р м о н ія м и !
Т іл ько д о б р и х л ю д ей псуєте. Ну, ска ж и , буд ь
ласка: чи д о лиця їй, такій пр и нц есі, твоя дурна
га рм о нія? Та ж вона ї ї спо ган и ть; це ж — те саме,
щ о д е б е л у бабу з О р л о вської Г уб е р н ії посадити за
к л а в ік о р д Л іхтенталя. С ь о го д н і ж за б е р у й у піч
ки н у !
— Б абусю ! — гу кн у в він.
У війш ла бабуся.
— П ош літь д о к о р ч м и М а ксим а , щ о б він
пр и ніс м е н і м у з и ку ... або ні, не тре б а : я сам п о їд у .
І го с п о д а р з п о с п іх о м о д я гн у в ш а п ку і, ви­
хо д ячи з хати, ска зав :
— Б абусю ! знайд и та віддай їм той синій
па пір , — памятаєш , щ о я нед авно читав Іллі К а р ­
повичу?
— П ам ятаю , — сказала бабуся. — Д о б р е ,
щ о ви сказали, а то я с ь о го д н і хотіла в ж е й о го
в го с п о д а р ств і вж ити.
— І д о б р е б зро б и л а. Віддай ж е тепе р їм ,
я к не встигла до діла вж ити. Бувайте з д о р о в і! —
сказав він, зве р та ю ч и сь д о м ен е , і вийш ов, з д о ­
р о в о гр ю кн у в ш и д вер им а .
М е н і бул о я ко сь н ія ко в о , так н ія ко в о , щ о х о ­
тів був за кл и ка ти Є р м ола я й наказати й о м у » ко -
15
226

лесницю « р ихтувати; але п е р е д ум а в , — то м у

саме пе р е д ум а в , щ о не б ул о з ч и м ви руш ити;
хо ч-н е -хо ч м усів я пр о б а ч и ти о р и гін а л ь н и й і ц іл -
кб м х у то р я н сь ки й в и б р и к м о го А м ф іт р іо н е , а себе
виправдував тим , щ о й не такі ви б р и ки в ж и тті
н ам ч а сте нько д о во д и ться вибачати і не тіл ько на
сл у ж б і, а й так, я к ка ж у т ь , ч е р е з с кр у т н і обста­
вини, а навіть і б е з ж а д н и х обставин. П о ки я від ­
давався та ки м в е л и ко д уш н и м д у м к а м , бабуся
принесла й поклала п е р е д м е н е на стіл досить о б -
сяж н ий з г о р т о к си н ьо го па пер у, пере вяза ни й р о ­
ж е в о ю с т р іч ко ю , і м о в ч к и почала зб ир ати з столу
ш кл я н ки . З апаливш и сиґару (я то д і щ е ку р и в си­
гари), я р о зв я за в і р о з го р н у в з го р т о к , сів біля
столу на лаві, навм исне не д о зв о л я ю ч и собі ж а д ­
н о го ко м ф о р т у чи п р о сто — п о з е м о ї п о з и ц ії, щ о б
не вчинити с в о є р ід н о ї неч е м н о сти й не заснути
п е ре д л иц ем автора на п е р ш ій таки с то р ін ц і й о го
с к р о м н о го тво ру.
Я взявся д о читання. Назва була така:
К А П ІТ А Н Ш А , АБО ВЕЛИКОДУШ НИЙ ВОЯК.
Оповідання самовидця.
П од ар ува вш и м и р Европі, війська наш і м а р -
ш ували д о д о м у ; з н им и м ар ш ував т а к о ж і наш
хва цький Н -ський п о л к. П о л ко вий адю та нт наш
був м айстер на всі р у к и : напр икл ад , наша б р атія-
п р осто та пр о ц ин д р и л а все на н ім ке н ь та ф р а н ц у ­
з о к , д е хто й б а ть ків сь ке бл аго словен н я зга р я ч у
пр о га й н ува в , а той со б і п о ти х е н ь ку ко п ій ч и н у до
ко п ій ч и н и збиває та р із н і, я к м и то д і звали, » д у р ­
н и чки « збир ає, а ті » д у р н и ч ки « були не щ о інш е,
я к р із н і д о р о го ц ін н о с т і: зо л о т о й д ія м а н ти — та
й т іл ь к о ! М іж ін ш и м и д о р о го ц ін н о с т я м и ви віз він
на б а ть ків щ и н у й д ж о к е я -ф р а н ц у з а , чи то, я к він
щ е ін а кш е й о го звав, — паж а.
Н у, чи д ж о к е й , чи па ж , — б а й д у ж іс ін ь ко ,
а справа така, щ о той п а ж був н ад зви ча й н ої
 227

вр од и х л о п ч и к і со р о м л и ви й , я к невинна дівчина.
Звав він й о го А л ь ф р е д о м чи А л ь б е р то м , — не па-
м ята ю д о б р е , а тіл ь ко знаю , щ о п о л ко ві м у з и ки
звали й о го В о л о д ько м , а сл ід о м за м у з и ка м и ,
ніде правди діти, і наша братія, щ о старш инську
ранґу мали, те ж звали йо го В о л о д ь ко м : своє
р ід не , знаєте, я ко сь до серця б л иж че, о собл иво,
я к ж и ве ш по -за б а ть ків щ и н о ю р о ків два-три. Чи ж
вірите, ко л и м и ступили в м е ж і Росії, то перш ий
за їзд , хоч який він був бр уд н и й , здався м е н і кр а ­
щ ий за всякий ф р а н ц у зь ки й готель. Усе це, зв и ­
чайно, пе ре суд , пр оте , яч для к о го , а для м ене
той сам ий пе ре суд має якусь св о є р ід н у принаду.
А д ю т а н т наш ж ив, як взагалі скн а р і ж и вуть, себто
під чл ю чем . Д о н ьо го ходили товариш і хіба тіл ько
в якихсь справах і то тіл ько в д у ж е важ ливих.
О т о ж й о го хатнє ж иття мало к о м у було в ід о м е ;
проте, ходили ч утки, щ о він р а з о м із В о л о д ь ко м
і чай пє, і вечеряє (об ідав він щ од ня в п о л ко в о го
ко м а н д и р а ), але то були п о ки щ о са м і чутки, О д н а -
єдина лю д ина, яка щ од ня відвід увал а п о м е ш кан н я
адю танта, — це був барабанний староста. Він п р и ­
ход ив д о н ь о го не так з о б о в я з ку , як задля Во-
ло д ька.
Цей барабанний староста був п р и р о д н и й
»хахол« і д ива к; д р у го го т а к о го м е н і й зустрічати
не д о во д и л о ся . Він уявив собі, щ о кр ащ е за н ьо го
не тіл ь ко в ц іл о м у п о л ку , а й у ц іл о м у ко р п у с і
н іхто ф р а н ц у з ь к о ї й н ім е ц ь к о ї м о в и не знає,
а ко л и спитаєш у н ь о го , чи є яка р ізн и ц я м іж
ф р а н ц у з ь к о ю та н ім е ц ь к о ю м о в о ю , він д у ж е п о ­
в а ж н о від по вість:
— М ал н о сть! Я кщ о хто д о б р е ф р а н ц у з ь ку
м о в у знає, то м о ж е й п о -н ім е ц ь к о м у го во р и ти .
Так от цей д и в а к підчас п о х о д у взявся ви­
вчити В олодька р о с ій с ь к о ї м о в и ; а він сам стільки
знав р о с ій с ь к у м о в у, с кіл ь ки наш хутор ян ин , щ о
н іко л и не бачив навіть р о с ій с ь к о ї б о р о д и ; бо ж
 228

хоч староста й стояв п о с то є м ш ість р о к ів у владі-

м ір с ь к ій Губ е р нії, але це й о м у м ал о д о п о м о гл о ;
він так таки й зостався с п р а в ж н ім хахлом . Якби
В о л о д ько за д ум а в таки п о в а ж н о в н ь о го навчи­
тися р о с ій с ь к о ї м ови, то став би він по д іб н и й до
т о го а нгл ійц я, з я ки м трапився такий ка зус. З а д у ­
мав він навчитися го в о р и ти п о -р о с ій с ь к о м у ; щ о б
с ко р іш е о ся гн ути сво ю м ету, він оселився вл ітку
на селі та й поєднався з п о п о м , щ о б навчив й о го
д о зи м и к о р ін н о ї р о с ій с ь к о ї м о в и , а піп і навчив
й о го н аш ої ц е р к о в н о ї м о в и . А н гл іє ц ь в з и м і п о ­
вертається д о столиці й у м о д н ь о м у сальоні п у ­
стив, яке сь » б с н -м о « ц е р к о в н о ю мовойэ. Пані так
і п о ко тил ися від см іху. А н гл іє ц ь сто р о п ів : він з о в ­
с ім не т а к о го е ф е кту сподівався від с в о го » б о н -
м о « ; з а с о р о м и в ся се рд е ш н ий, бо не м іг з р о з у ­
м іти, щ о таке сталося, та п ізн іш е й о м у пояснили.
З ф р а н ц у з и ко м В о л о д ь ко м м о гл о статися те
сам е, щ о й з д и в а ко м а н гл ій ц е м . Ал® ц ь о го не
сталося, а нато м ість сталося от щ о : хоч б арабан­
щ и к і м ав в д а ч у п о х м у р у й м о в ч а зн у , та ф р а н ц у ­
з и к підчас п о х о д у так д о н ь о го пр ивязався, як
м о ж е привязатися тіл ь ко дитина д о м а те р і. Ч удні
р е ч і творяться в п р и р о д і: 'п р и м ір о м , барабанний
сНароста (та к й о го п р озива л и, і м и й о го так б у ­
д е м о звати) був з о в с ім не ф р а н ц у з ь к о ї вдачі л ю ­
д и н о ю , а припав д о серця п усто тл и в о м у ф р а н ц у ­
зо в і, та щ е й я к припав, — п р о сто я к р ід н и й !
Є щ ось таєм не, н е зр и м е , щ о натякає н ам на м а й ­
бутнє наш е нещ астя, та м и не в м іє м о з р о з у м іт и
тих н ім и х н атяків , а т о м у й с тр а ж д а є м о . Ф р а н ц у ­
зо в і й о го я н го л о хо р о н и те л ь те ж під ска за в був ц ю
с и м п а тію д о л ю д ин и п р о с т о ї, гр у б о ї, щ о була,
здавалося, ч у ж а всяком у висо ко м у почуттю ,,
а вийш ло, щ о асі м и по м ил ил ись, а ф р а н ц у з
угадав.
В о л о д ь ко , чи пак ф р а н ц у з и к, був, я к я с ка ­
зав, хл о п ч и к лагідний і навіть несм іливий з усім а,
 229

к р ім Тумана, бо з ним він такі ш туки виробляв,

я кі — м о ж е д о во д и л ося вам бачити — виробляє
м о л о д е н ь ке котеня, щ о із старим ко т о м грається.
Щ о не зр о б и т ь м о л о д е ко те н я, старий кіт тіл ько
о чі ж м у р и т ь . Та« і Туман. Щ о б не вир об л яв з ним
В о л о д ько , він тіл ь ко дивиться на н ь о го та п о с м і­
хається. Х іба вж е д у ж е й о м у н а д о кучи ть сво їм и
пусто щ а м и або пр о сто не дасть о д п о ч и ти після
р о т н о ї м уш тр и та л ю л ь ку п о ку р и ти на д о звіл л і,
то д і він повернеться в д р у ги й б ік і с ка ж е : »А щ об
ти й о м у о пр ягл о ся...« та, не д о кін ч и в ш и н е га р н о го
р ечення, спиниться, пе рехриститься й п р о м о в и ть :
» Госпо д и, пр ости м е н е гр іш н о го , во н о — сирота,
та щ е й на ч у ж и н і, а я й о го лаю «, і хоч який був
втом л ений, встане, під е , д істане десь с и р у та ін­
ш их р ечей та й заходиться ва реники ліпити для
сво го В о ло дька, щ о б ц и м хоч тр о хи сво ю п р о ­
вину п е р е д ним затерти. А д ю та н т хоч, на о к о ,
й не зао хо чува в до ц ь о го , але потай був за д о в о ­
лений з їх н ь о ї в за є м н о ї п р и я зн і, та інакш е й бути
не м о гл о . В о л о д ько був щ е м а й ж е дитина, та щ е
й м іж ч у ж и м и , — чи ж д о в го й о м у зледащ іти?
У т а к о м у віц і все пристає о д н а ко в о «— і лихе,
й д о б р е , а він був певний, щ о від Тумана па ж не
навчиться н іч о го л и хо го , то м у щ о п р о Тумана
в ц іл о м у п о л ку була слава, я к п р о н айа кур а тн іш у,
найчесніш у л ю д и н у; а щ о він був п о н ур и й , так це
не вадить, бо інш ий і ласкаво дивиться, а ку с а ­
ється, я к гієна.
Вступивш и в м е ж і н аш ої у л ю б л е н о ї б а ть ків ­
щ ини, о таборил ися м и на зи м о в и щ а х. В о л о д ько
почав сум ува ти й я ко с ь дивн о на виду зм інився.
А щ о найдивніш е, то це те, щ о він н іко л и не с ки ­
дав с во го ш и р о к о го плащ а, — так і спав. І н іко л и
вж е не грався, я к ко те н я, з с в о їм п о х м у р и м пр и­
ятел ем , а впаде й о м у на гр у д и та та к і заллється
сл ізьм и . Туман, хоч як й о го пестив та намагався
р озве сел ити, але м ал о ч о го д о ся га в . Гадали м и
230

спо ча тку, щ о це п р о сто туга за б а ть ків щ и н о ю

та й го д і і щ о з часо м це м инеться. Та сталося
інакш е. А д ю та н т, взявш и в ід п устку, виїхав, щ о б
побачитись з р од и ч а м и , а В о л о д ько в і найняв у м і­
с те ч ку в ж и д а п о м е ш ка н н я й зоставив й о го під
д о гл я д о м б а р а б а н н о го старости. М и й з т о го д у ж е
дивувалися. Ч о м у б ул о не взяти хл о пчика з со­
бою? Все ж таки він би тро хи р о зв а ж и в с я . М и ц з
с о б і пояснили скн а р ств о м адю танта та й тіл ько.
Не зн а ю ч о м у , але ф р а н ц у з и к цей усіх нас ц ік а ­
вив, о соб л иво м ене. У н ь о м у б ул о щ ось п р и ­
вабливе, сим патичне; і ко ли він зостався бе з с во го
па тр о на й не п о ка зув а в ся на вулиці, то я наче
щ ось втратив і щ о р а зу, я к бачив Тумана, питався
п р о ф ра н ц уза . Туман сп о ч а тку від по від а в м ен і,
щ о В о л о д ько нудиться, а п о тім став о повід а ти , щ о
В о л о д ь к о н е зд уж а є . Багато р а зів ко р т іл о м е н і
зайти відвід ати В олодька та п о р о з м о в л я ти з ни м
п р о й о го р ід ни й П а ри ж , — м о ж е б й о м у легш е
стало. Так щ о ж маєте р о б и ти з д у р н о ю ф ан а б е ­
рією ? Як, м овляв, я, старш ина, п ід у з вкзито ю до
я ко го с ь , хо ч і ф ра н ц уза , а все ж таки л ьокая. О ,
виховання! З н а н о м у н е гід н и к о в і, щ о має ви со ку
ранґу, м и пр и вітно в кл о н яє м о ся на вулиці, п р и ­
й м аєм о й о го в себе в д о м а з я кн а й ч е м н іш и м у с м і­
х о м , п р о п о н у є м о стілець і пе рш е м іс ц е за р о д и н ­
ни м сто л о м і не б о їм о с я , щ о ця о тр уй н а тварина
с в о їм п о д и х о м заразить наш их д іте й ; а я к зд и б а ­
є м о на вул иц і пр о сту л ю д и н у — б е з ранґи, щ о
сво єю б е з ко р и с л и в іс тю та щ и р іс тю м о ж е нам
таки послуги, р обил а, то м и на н еї й не гл ян е м о,
а ко л и й гл я н е м о , то так ласкаво, щ о кр а щ е б і не
ди ви тися! Це в нас зветься п р и с то й н іс тю ! М е р з о т а
та й го д і! М и гір ш і за б р а м ін ів : то й , пр ина й м н і,
здихати б уд е , а в парія води не по пр о си ть, щ о б н і­
чим не бути й о м у зо б о в я за н и м . А м и!... А л е на ц ю
те м у списані цілі то м и , а то м у чи не к р а щ е б уд е
її п о ки н у ти , бо я н іч о го н о в о го ска зати не в м ію ,
 231

та й зав ва ж е н о н е р а з, щ о великі тео ре ти ки не-

за в ж д и буваю ть та ки м и са м им и п р а кти ка м и . Я це
к а ж у п р о ф іл ан тр опів та м о р а л іс тів ; а щ об і м е н е
не зачислили д о то ї к а т е го р ії, то я по вер нуся до
ф р а н ц у зи ка В олодька.
М и н у л о м іся ц ів з о два після від'їзду а д ю -
танта; він у по л ку не мав н ік о го б л и з ь ко го собі,
ані приятеля, о тж е п р о н ь о го м и не м али ж ад н их
в ід о м о с те й . М е ш ка в я р а з о м із н аш им ш та б-лі­
ка р е м . С и д и м о со бі я ко сь н ад вечір уд в о х та чи­
таєм о ф р а н ц у з ь ку к н и ж к у , не пам ятаю я к у ; а ж
ось д е н ь щ и к д о п о в ід а є , щ о барабанний староста
просить д о з в о л у ввійти.
— П о кл ич, — ка ж у .
Туман увійш о в бл ід ий і переляканий.
— Щ о с ка ж е ш , Тумане? — спитав я.
— Д о їх в и с о ко б л а го р о д ія .
— Ч о го ж тоб і треба? — спитався л іка р .
— В о л о д ько вм ирає, ваше в и с о ко б л а го р о -
д іє ! Рятуйте! Т ілько це не В о л о д ько , ваше висо-
ко б л а го р о д іє , а ж ін к а .
— Я к то ж ін ка? — спиталися м и в один голос.
— А так ж е так — ж ін к а і тепе р в по л ога х
м учиться.
Л ік а р н аш ви д ку вд ягнувся й піш ов сл ід о м
за Т ум а н о м . Д о в го він не повертався, чи це,
м о ж е , м е н і так то м у здавалося, щ о я нетерпляче
й о го д о ж и д а в ; нареш ті він прийш ов.
— Ну, що? — спитався я в н ьо го .
— Н іч о го , п о ро д ил а , — в ід п о вів він — д и ­
тина з д о р о в а — б уд е ж и ти , а вона, сердеш на,
т я ж ки х м у к зазнала, ледве чи витрим ає.
В ранці прийш ов Туман і сповістив нас, щ о
вона вм ерла с к о р о після т о го , я к відійш л и їх ви-
с о ко б л а го р о д іє .
П о в ід о м и л и п р о те, щ о сталося, п о л ко в о го
ко м а н д и р а . Той наказав д р у го го дня її поховати
й пустити справу в непам ять. П о л ко в н и ц я хотіла
232

була взяти дитину на виховання, але Тум ан н з

поступився.
— Я п е ре д Б о го м о д п о в ід а ти м у за ц ю д
тину: мати, коли вмирала, то р у ки м ені цілувала
й усе на дитину по ка зувал а, себто просила, щ о б
я не по кид а в її, і я не с м ію по ки н ути її, — ка заз
він. — Так він і з р о б и в : за д о п о м о го ю ф актора
то го са м о го дня знайш ов м а м к у , віддав їй д и ­
тину й заплатив гр о ш і.
Х отілось нам довідатися, хто така була не­
б іж ч и ц я , та так н іч о го й не довід а л ись: ж ад н и х
паперів п р и ній не знайш ли, — м аб уть, якась ман
дрівна а кт о р ка або п р о с то з м о д н о го м ага зи н у
суб р етка, — Бог ї ї знає.
Тепер, я гадаю , не б уд е щ е з а п ізн о п о зн а ­
й ом ити вас б л и ж ч е з м о їм н е з гр а б н и м ге р о є м ;
але кр а щ е хоч п ізн о , н іж н іко л и , ка ж е м уд р а п р и ­
ка зка .
Р оку 1809 наші запасо ві війська були р о зта ­
ш овані частинно в Бесарабії, частинно на Х е р с о н ­
щ ині, а з ним и й наш п о л к. Я тод і тіл ь к о щ о с к ін ­
чив ку р с н а ук у ш л я хе тсь ко м у ка д е т с ь ко м у к о р ­
пусі; ледве м ене у м у н д у р у в а т и встигли, як зараз
послали д о д іє в о ї а р м ії, себто в запасові війська
П рибув я д о п о л ку, д о р о ти ; ротн ий ко м а н д и р
і -доручив м ен і, к р ім ін ш о ї пр ац і, вим уш тр ува ти
півсо тні р е кр у т ів , щ о саме пр иб ул и до р оти. С е­
р ед р е кр у т ів був і Туман.
Н авряд чи н а й упе р тіш у ц и га н ську ш капу
стільки бито, с кіл ь ки ц ь о го б ід о л а ш н о го р е кр у та ,
а справа наперед не посувалася ані на к р о к : наука
хл опцеві не далась; ш ість м іс я ц ів м ин ул о , а віч
хоч би щ о ; з себе ж він був п о ка зн и й , зд о р о в и й ,
м о л о д и й , »без у с я к о го качества«, я к го в о р и в ка ­
прал, »тілько з н о р о в о м « . А правд у сказати, ми
й самі д о с в ід у не мали, я к по вод итися з р е к р у ­
там и, о со б л и во з м о їм и з е м л я ка м и . Щ е то д і Вла-
діславлєв не видавав п а м я тн о ї к н и ж к и для ш таб­
 233

і обер-офіцерів з дуже путньою наукою лікаря N.

у цій справі.
Н е за б а р о м був підписаний м и р з т у р ка м и ,
і наш п о л к дістав наказ вируш ити д о внутр іш ньо ї’
Росії. П о ка зал о ся, щ о м и на Тум ані да ре м н е тіл ько
р із к и ламали. Наша рота пішла р а з о м із п о л к о ­
вим ш та б о м , о т ж е й з п о л ко в о ю м у з и к о ю . В п о ­
хо д і по зна й ом и в ся наш н ед об итий р е к р у т з бара­
б а н щ и ко м ; той і почав й о м у підчас п е р е п о ч и н ків
таєм ниці сво го м истецтва від крива ти. І щ о ж ви
собі думаєте? Не дійш л и м и щ е до пр и зн а ч е н о го
м іс ц я , як наш Туман, чи, як йо го салдати звали, —
» вед м ід ь« , вибивав на барабані » зо р ю « , та так
м ай сте рн о , щ о с а м о го вчителя з а з д р о щ і брали.
Ротний ко м а н д и р бачить, щ о ве д м ід ь не з о в с ім
у ж е б е зго л о в и й , — за п р о п о н ува в й о м у с п р а в ж н ім
б а р а б а н щ и ко м стати. Туман о х о ч е по го д и в ся
і з таки м зап ал о м та, м о ж н а ска за ти , з за хо п л е н ­
ням віддавався св о м у у л ю б л е н о м у м истец тву, щ о
коли під Б о р о д ін о м убил и н а ш о го б а р а б а н н о го
старосту, то він став на й о го м ісц е . Щ о то значить
п р и р о д н и й хист! Коли б м и по м іти л и в н ь о м у той
хист з са м о го по ча тку, ф ури р із о к не з м а р н у ­
вали б.
Д а л ьш і п о д ії в с л у ж б о в о м у й пр и ватно м у
ж и тті м о го ге ро я не такі визна чні, щ об їх варто
бул о списувати; хіба щ о о повісти щ е пр о те, я к
він, ко л и вірити й о го власним словам , п о зн а й о ­
м ився з Б л ю хе ро м , я к Б лю хер п о -н ім е ц ь к о м у
пр о по н ува в й о м у ш к л я н ку ш напсу та я к Туман
п о -н ім е ц ь к о м у таки від м о вився від т о го ш н а п с /
та п о п р о ха в у й о го висо ко пр е во схо д и те л ь ств а
ш к л я н ку в е й н у, в ч о м у й о м у, звичайно, не
бул о від м о вл е н о . М а ю ч и на ува зі вдачу славного
во ж д я , все те м о гл о статися так, я к пе р е ка зу є
Т ум ан; але то м у, щ о я не був с в ід к о м ц іє ї сцени,
не м о ж у ручитися за правдивість ц іє ї ц ік а в о ї
п р и го д и .
234

Святі то часи були для н а ш о го брата, вій­

с ь ко в о го ! Було, я к поставлять по л к на зи м о в и щ а ,
то тут він і ко р ін н я пустить, з и м із десять з м ісця
не зр уш и ть, так щ о з н аш ої б р а т ії половина й п о ­
ж е н и ть ся; та щ о я к а ж у — половина? Всі п е р е ж е ­
няться, я кщ о в о ко л и ц і дівчат вистачить. Так!
За тих часів дівчата не засиж ува л ися, я к тепер.
А тепер що? Не встигне по л к, я к то ка ж у т ь , с о б і
м іс ц я за гр іти , а ж глядь, ж е н уть й о го на д р у ги й
кр ай Росії, — п р о який тут ш л ю б м о ж е бути мова?
Д ай, Б ож е, хоч п о зна йом итись я ко сь ! А то д і сал-
дат п р о сто р аю вав! Інш ий с п р и т н и й . п а р у б о к так
зж и веться з го с п о д а р я м и , щ о зр о б и ть ся чл еном
р од и н и , ко ли не більш е. О д н е тіл ько , щ о було
д у ж е не д о см а ку наш им м о ска л и ка м , це — у н і­
ф о р м а , то б то ум ун д у р у в а н н я . С пра вді, страш но
бул о дивитися, я к й о го , се р д е ш н о го , вд ягаю ть
у повну б о й о в у а м у н іц ію ; два вд ягаю ть тр е тьо го ,
а ко л и вд ягнуть, поставлять на н оги , то в ж е стій;
а я кщ о , не дай Б ож е, сп іткн увся та впав, то вж е
й л е ж и : сам не п ід ве д е ш ся ; треба зн о в у д в ох л ю ­
дей, щ о б й о го на ноги поставили. А д о то го
в сь о го д о дайте щ е ш инелі з б іл о го сукн а : це був
такий кл о п іт для салдата, щ о він, се рд е ш н и й, не
Знав, щ о з н ею й р о б и ти ; зам ість т о го , щ о б за хи ­
щ ати себе ш инелею від н е п о го д и , він м усить ї ї за­
хищ ати. За те п е р іш н іх часів р о сій ськи й в о я к щ о д о
у м у н д у р у в а н н я — чисто б о ґд о хан китайський.
Х іб а тіл ько те, щ о м у н д у р тро хи й о го ш петить,
але й ц ю хи б у з го д о м я ко сь направлять та щ ось
кр а щ е вигадаю ть. Х то п р о щ о, а в о я к п р о а м ун і
ц ію . Так і я: захопився кр а ґа м и та кута сам и, а про
го л о в н е й заб ув. О сь я к бул о.
За т о д іш н ім звичаєм п о л к наш п е р е б ув на
тих са м их зи м о в и щ а х більш , я к вісім зи м . Варочка
(та к звав Туман сво ю вихо ва нку) підростала не щ о
дн ини, щ о го д ин и. І яка ж то пр ега рн а дитина
бул а! С правді — ідеал д и тя ч о ї кр аси. О сь у ж е пя-
 235

тий д е с я то к тягн у, а не бачив д р у го ї т а к о ї чарівли­

в о ї дитини. І д о т о го в сь о го — тихе, ла гідн е, чи ­
стий я н гол небесний. В оно, я кщ о й д о зв о л я л о
собі п о -д и т я ч о м у попустувати, то тіл ько з с в о їм
тато м (так звала вона п о х м у р о го Тум ана); а п о ­
х м у р и й Тум ан ін о д і, го л уб л ячи сво ю куч е р я в у
В а р о ч ку, та к д о н е ї всм іхався, щ о й н а йн іж н іш а
мати не м о ж е м и л іш е всм іхатись д о своєї дитини.
М е н і часто д о во д и л о ся й о го бачити, я к він сидів
на п р и з ь б і біля хати й пестив на ко л ін а х сво ю Ва­
р о ч ку . М е н і за в ж д и ця сцена нагадувала п р е к р а с ­
ний естам п, щ о на н ь о м у нам альовано вуса того
лицаря в ко л ь ч у з і і з п р е к р а с н о ю д и ти н о ю на р у ­
ка х; дитина сіпає й о го за вуса, а він д о н еї ла
гід н о всм іхається. Т о ч н ісін ь ко Туман із своєю Ва-
р о ч к о ю . Щ асливий Т ум ан! А п р а вд у сказати, він
з о в с ім вартий був т а к о го щ астя.
У зявш и п ід св о ю о п ік у дитину, почав він
з то го , щ о перестав палити л ю л ь к у й пити го р іл к у .
Х о ч він н іко л и не був с п р а в ж н ім п я н и ц е ю , а пр о те ,
при н а го д і д о б р и х л ю д е й не цур ався. В ід м о ви в­
шись від є д и н о ї с а л д а тсь ко ї втіхи, він усе ж таки
д е щ о п р и зб и р а в для сво єї В а р о ч ки : звичайн о ю
в а ж к о ю п р а ц е ю в ж и д ів с ь к о м у м іс т е ч ку небагато
за р о б и ш ; треба б ул о по д ум а ти п р о якесь р е ­
м есл о. О т о ж він, д о б р е над ум авш ись, заходився
ш ити чоб о ти . Ш иє він їх р ік , д р у ги й , а на третій
приносить м е н і п о ка за ти о п о й ко в і ч об о ти влас-
н о го в и р о б у, та такі чобо ти, я вам ка ж у , щ о й сто­
л и ч н о м у м а й стр о в і д о носа вд ар и л о б. Я, п р и зн а ­
ю ся, не по вірив в й о го хист і звелів й о м у зр о б и ти
для м е н е ч о б о ти ; він їх зр о б и в . Д ивл ю сь , — щ е
кр а щ е : ч о б іт на н о зі сидить, я к вилитий. Я р е к о ­
м ендував й о го тов ар иш а м . Туман р е те л ьн о взявся
д о пр ац і, і не м и н ул о й р о к у , я к він у ж е працю вав
на всіх о ф іц е р ів у п о л к у і навіть на са м о го б р и ­
гадира, щ о, я к в ід о м о , все щ е в п а р и зь ки х ч о б о ­
тях хизувався і са м е дум а в [н о в і] в Варш аві з а ­
236

м овляти. Так ось який вийш ов м айстер з н е з гр а б ­

н о го та, як дум али, п р и д у р к у в а то го Тумана. Щ о
правда, р ід к о у » р усска го ч е л о в ік а « ці дві чес­
ноти р а з о м спо л учую ться, себто хист д о рем есла
і тве ре зість, а пр оте й та ке трапляється, і д о ка з
то м у — Туман. Зате він так ж и в, щ о й ін ш о м у
о ф іц е р о в і дай Б ож е так ж и ти : кватиря в н ьо го
кр ащ а за о ф іц е р с ь к у (він наймав у шляхтича
о к р е м у ха тку в са д ку; не па м я та ю , щ о платив);
за н ян ьку в н ь о го була найм ичка , чепурна бабуся,
те ж чи не ш л яхтянка; со б і він о д м о вл я в тіл ько
вина та л ю л ьки й більш е н іч о го , а за В а р о ч ку нема
щ о й казати; ви б іж и ть , б ул о, на вул иц ю , як та ля­
лечка мальована, куд и там д о н е ї ш л яхетськи м
д іт я м ! Вони — сущ і з а м у р з и перед н е ю ; а сам
Тум ан зявлявся тіл ько на м уш 'тру, нід е більш е
й о го й не по ба чиш : сидить со бі вдень і вночі за
с в о їм и ч о б іть м и та пісні виспівує.
П рацьовита лю дина, на м о ю д у м к у , — най-
щ асливіш а в світі, о соб л иво, ко ли ї ї праця має
таку висо ку, та ку ш ляхетну м ету, я ку мала праця
ц іє ї п р о сто ї, ц іє ї з о в с ім н е п и сь м е н н о ї лю дини.
З а в и д ую й за в ж д и б уд у завидувати то б і, щасли
вий, ш ляхетний п р а ц ьо в н и ку.
С таренька Вароччина нянька, к р ім усіх інш их
.прикм ет, [м ала щ е й ту, щ о ] була письм енна, зв и ­
чайно, п о -п о л ь с ь ко м у , — з т о го я й р о б л ю в и с н о ­
во к, щ о вона була, м аб уть, ш л я хе тсь ко го р о д у ;
ко л и В арочці піш ло на пятий чи ш остий р ік (не
па м я та ю д о б р е , пам ятаю тіл ько , щ о вона вж е г о ­
ворила чисто та виразно, але щ е тр о ш ки га р ка ­
вила, і це її ви м о ві надавало о со б л и в о го по ваб у/,
с таренька нянька заходилася на д о звіл л і вчити Ва
р о ч к у гр а м о ти . Т ум анові бул о д о в по д о б и , щ о Ва-
р о ч к а й о го читатим е, та щ е й п о -п о л ь с ь к о м у , і за­
дово л ен н я своє виявив він тим , щ о на п е р ш о м у ж
я р м а р к у в м іс т е ч ку купив для ста р о ї вовняну ху­
с тку я ко їс ь т е м н о ї барви, ко ж у х а й ко зл я ч і чоботи,
 237

та щ е й ко п у гр о ш е й подарував. Стара була за х о ­

плена, і п о д я ка м її к ін ц я -к р а ю не було. С початку
Тум ан п о д ум а в с о б і: >;нащо В арочці гр ам о та , щ о
вона за пан*на така«, але, придививш ись д о дитини,
став на то м у , щ о вона справді панна і, м ахнувш и
р у к о ю , ска зав : »нехай собі вчиться, — в м іти м е
до л ад у хоч Б огу по м олитися«. А то м у щ о п р о с т о ­
серд ний Туман не бачив в е л и ко ї р із н и ц і м іж н і­
м е ц ь к о ю та ф р а н ц у з ь ко ю м о в о ю , то так сам о не
бачив т о ї р ізн и ц і й м іж гр а м о то ю п о л ьсь ко ю чи
р о с ій с ь к о ю : все о д н о , аби читала! О д н о го р азу,
це вж е бул о н е за д о в го перед н аш им ви хо д о м
з б л а го сл о в е н н о го м істе ч ка , йду я вул иц ею повз
Т ум анове п о м е ш ка н н я й ба чу: Туман сидить біля
хати на призьбі' в сво єм у с тр о ка т о м у м у н д у р і
й з б а р а б а н о м м іж ко л ін а м и , — м аб уть, т іл ь ко -
щ о з м уш тр и вернувся; перед ним стоїть В арочка
й просить у н ьо го барабанні д о в б е ш ки ; Туман дав;
вона взяла д о в б е ш ки , та як вдарить по хід , так щ о
там п е ре д нею й ба р а б а н щ и к, — я п р о сто диву
дався: спр авж н я „ С о г к а І іе д іт е п іи ” , щ о м и н у ­
л о го літа по л ьські а кто р и в Ромні виставляли. А л е
треба б ул о бачити са м о го Т ум ана: м аб уть, ні один
а м а тор м у з и к и не слухав з т а ко ю н асо л о д ою
Б етхо вен о во ї си м ф о н ії, з я ко ю він слухав [ бара­
бана І і м илувався сво єю В а р о ч ко ю .
Це м е н і нагадало інш ий естам п то го с а м о го
р о з м ір у та чи не то го ж с а м о го м айстра, на я к о м у
зм ал ьо ва ний лицар т а к о ж у ко л ь ч у з і, щ о вчить
хл о пчи ка в барабан вибивати. Т ілько зм ін и ти
вбрання — і б уд е та сама картина.
А в т ім м и н ул о в ж е вісім р о ків , коли н а ш о м у
п о л ко в і н аказа н о бул о руш ити с м о л е н сь ки м ш ля­
хо м . Туман наче передбачав ц ю ка тастр оф у, —
завчасу придбав ко ня й віз, так щ о, ко л и наказа но
б ул о виступити п о х о д о м , наша братія втроє д о ­
р о ж ч е платила за м и р ш а в у ко н я ч и н у, та й ту
т я ж к о б ул о зітайти; а Туман т іл ь к о посм іха вся,
 238

дивлячись на засапаних ф а кто р ів та на те, я к м и

в д о р о гу л аш туєм ося. С я к-т а к м и влаш тувалися,
і о д н о го га р н о го р а н ку по л ко ви й штаб і м о я рота
вируш или з б л а го д а тн о го м істе ч ка . П р о в о д и були
пиш ні, та й як їм б ул о не бути пиш ними? С тільки
часу пр осто ял и на о д н о м у м іс ц і! Багато салдатів
н е тіл ько ко х а н о к, а й д іт о к придбали. Ну, та ця
картина м е н і не до см а ку, і я не б уд у списувати
вам ані сліз, ані го л о сін н я, ані ко н вул ь сій н и х о б ій ­
м ів ; с ка ж у тіл ько , щ о перш ий наш п е р е х ід тривав
ціл ий день, і половина м о є ї х в а ц ь ко ї р о ти н о ч у ­
вала на д о р о з і.
М и сунули тим са м и м ш л яхом , щ о ним ще
так недавно пр о м а й н ув ґеній війни з усім а стра­
хіття м и. По м істах, о соб л иво в Б орисові та в К р а с ­
н о м у , б ул о в и д ко щ е н асл ід ки війни, а по селах
наче н іч о го й не б ул о ; т іл ь ко й сліду, щ о м у ж и к и
в с в о їх лазнях на печах за м ін и л и ка м ін ь чавунним и
га р м а тн и м и я д р а м и . У с а м о м у ж С м о л е н с ь ко м у
стояли ще цілі вулиці в р уїн а х, а с о б о р у ж е в ід ­
буд ували.
У С м о л е н с ь ко м у зій ш о вся д о к у п и наш п о л к,
і після ін с п е к то р с ь к о го п е р е гл я д у пустили нас на
зимовищ а. Я ко м а н д ув а в ротою ґре н ад ер ів,
і то м у р а з о м із п о л ко в и м ш та б о м зостався в С м о ­
л е н с ь ко м у , а інш і р оти розташ ува лися по о ко л и ч ­
них селах. Туман із своєю В а р о ч ко ю т а к о ж з о ­
стався в С м о л е н с ь ко м у .
Х оч половина м іста й стояла в р уїн а х, п р оте
на з и м у по н а їзд и л о чим ало ш ляхти, і м и на р у їн а х
ста р о д а в н ь о го С м о л е н с ь к о го провели з и м у ве­
село й гуч н о . М а те р і, м аб уть, п о кл а д а ю ч и н а д ії на
п о л ко в е н е ж о н а те старш инство, по на во зили д о ­
ч о к на від д а н н і та щ е й п р е га р н е н ь ки х. Та ба!
З о в с ім не б ул о к о го сватати: наша м о л о д ь , я к
я в ж е давніш е мав честь д о п о в істи , уся п е р е ж е н и ­
лась. П р изн аю сь, м е н і, гр іш н о м у , й с а м о м у тоді
к о р т іл о накласти на себе в д р у ге пута Гім енея, та
 239

ж аль бул о В ікто р ка ; а й о м у то ї зи м и піш ов тіл ько

четвертий р ік , а в ц ь о м у віці, я по собі знаю , щ о
значить найліпш а м ачуха : а щ о, як, не дай Б ож е,
навяж еться сатана у по д о б і н е з е м н о го янгола,
щ о йо го тод і робити? О т о ж по д ум ав я, подум ав
та й м ахнув р у к о ю . П ізн іш е я чув, щ о з п р е д м е ­
то м м о їх зідхань о д р у ж и в с я якийсь б езносий ба­
гатий Енґельгардт, а за р ік він виїхав за один к о р ­
дон, а вона — за д р уги й . Я тіл ько Б огу пом олився,
коли почув таку ц іка ву новину.
У н а п ів зр уй н о в а н о м у С м о л е н сь ко м у встиг я
захопити п о р я д н е й н е д о р о ге по м е ш кан н я. О дна
кім н ата в н ь о м у була ц іл к о м зайва, я й за п р о п о
нував її Тум анові з у м о в о ю , щ о б він, як лю дина
твереза й акуратна, доглядав за м о їм м із е р н и м
го с п о д а р с т в о м ; та й й о го Варочці б уд е веселіш е,
а В ік то р к о м ій без м ене нудитись не буд е. За
н ян ьку й Гувернантку була в м ене д у ж е до бр а
письм енна ж ін к а ; о т о ж В арочка за зи м у ж а р т о м
навчилася р о с ій с ь к о ї гр а м о ти та й В ікто р ка м о го
а зб у ки навчила. Д о в е л и ко го посту він у ж е д у ж е
ж ва во читав по верхах, а В арочка щ о Б о ж о го дня,
з р а н ку й уве че р і, читала вголос у пр исутності всіх
раніш ні й вечірні м олитви. Щ асливий Туман пла­
кав од зв о р уш е н н я , слухаю чи, я к Варочка читас
такі пр е кр а сн і м олитви, щ о пр о них він, лю дина
тем на, раніш е й уяви не м ав; о со б л и во ж , коли
вона зачинала читати »П ом илуй мя, Б ож е« і д о чи ­
тувалась д о стиха »серце чисто с о зи ж д и во м н і,
Б ож е«, він по кл а д е, бул о, п о кл ін до зем л і і кр із ь
сльози по ц іл ує в го л о в у свою р о з у м н у В а ро чку.
Зате нянька м оя вж е не була бідна на чер ев ики ;
в неї з а в ж д и було в запасі пар із ш ість зайвих, —
»на в и п а д о к по ход у« , як казав Т ум ан; а В ік то р к о
м ій щ он е д іл і хизувався в нових ч о б ітка х. Я, бул о,
ка ж у й о м у : »П ощ о це ти, Тум ане, так часто й о м у
ч об о ти зм іняєш ?« — »Росте, ваше б л а го р о д іє,
то м у й з м ін я ю .« — Д о б р я га запевняв м ене, щ о
240

дитина за ти ж д е н ь м о ж е так вирости, щ о їй ко н че

треба ч об о ти зм ін я ти . Я спр об ував о д н о го р азу
куп и ти я ко їс ь м а те р ії В арочці на с у к о н о ч к у , та
й сам не був р ад ий: Туман м ій так р о зх о д и в с я , щ о
т р о хи й п о м е ш ка н н я м о го не кинув, ледве у го а -
кав я й о го — такий д и ва к! » О б р аза — ка ж е —
ц е для м ен е , ваш е б л а го р о д іє , та й го д і. У вас —
к а ж е — в сам их р осте дитина, а ви на ч у ж и х д і­
тей витрачаєтесь. Я лю дина р ем існ ича , в м е н е зав-
сідИ б уд е, а ви де в о зьм е те, я к Б ог не дасть з д о -
ровя? д о б р е щ е, я к пе нсії д о сл уж и те ся , а то й так
випустять.«
За з и м у я б л и зь ко спізнався з ц іє ю п р о с то ю ,
ш л яхетн ою й в и с о ко ї м ір и б е з к о р и с н о ю л ю д и н о ю
По весні вируш или м и з С м о л е н с ь ко го м о с ­
ко в с ь ки м ш л я хо м ; я д о р уч и в Тум анові доглядати
м о є ї валки та л ю д е й і б ув з о в с ім сп о кій н и й . По м і­
стах всяке м о ж е трапитися: не с к р із ь тоб і все
пр и го то вл е н е , — ін о д і й на тщ е се р ц е заснеш ,
щ о ж робити? А л е за час ц ь о го п о х о д у я був, я к
у ХрисГа за п а з у х о ю ; б ул о, не встигнеш прийти на
м івц е , у Тумана в ж е все го то в е : і м е н і, і д іт я м п о -
м е ш ка н н я , і сам овар кипить, і вечеря готується,
і ко н я м у с ь о го досталь, і Бог й о го знає, я к він це
встигає. А з м у ж и к а м и , хоч і мав він у кр а їн с ь к у
в и м о ву, н іхто кр а щ е за н ь о го п о р о з у м іт и с я не
вм ів, Н адзвичайна л ю д и н а!
У М о с к в і скупчила ся вся наша д и в ізія , і не­
б іж ч и к С акен, щ о був тод і щ е за ко м а н д и р а на­
ш о го ко р п у с у , після ін с п е к т о р с ь к о го п е р е гл я д у
дав к о р п у с о в і наказ, щ о б усіх н еписьм енни х у н ­
т е р -о ф іц е р ів на » рядових« п о вер н ути. Не знаю ,
ч о го це й о м у спало на д у м к у , н е б іж ч и ко в і.
З ц ь о го вийш ло таке безладдя по р отах, щ о не
привед и, Б ож е. О со б л и в о нам , р о т н и м ко м а н д и ­
р а м , завдав він кл о п о ту с в о їм н а к а з о м . Н епись­
м е н н и х у н т е р -о ф іц е р ів справд і б ул о б а гато , зате
це були н а й м о то р н іш і й н айтвер езіш і л ю д и — дві
 241

п р и км е т и вояка, я ки х н іч и м не м о ж н а зам ін и ти .
О т о ж на м іс ц е таких л ю д ей м и м усіл и поставити
пи сьм е н них пяниць та з л о д іїв . Тоді саме я й д і­
знався, щ о це таке — той так званий » гр а м о т­
ный р у с с кій ч е л о в ік ь « . Г р а м о тії дістаю ться до
війська з д е б іл ь ш о го з п о м іщ и ц ь ки х сіл ьських пи­
сарів. Не д у р н о ж ка ж уть наш і селяне: »Не буд е
д о б р а й правди на зе м л і, п о ки письм е н н им очі не
повилазять.« Т ілько з гл и б о к о го пр и зир ства до
тих гр а м о т іїв м о гл а зр о д и ти сь по д ібна п р и п о ­
від ка. Щ о п о д у м а в би п р о м о їх з е м л я ків великий
п о б о р н и к н а р о д н ь о ї освіти Л анкастер, коли б він
знав, щ о в нас існує така варварська приповідка?
П о д ум а в би, щ о зе м л я ки м о ї не л ю д и , а п а р о д ія
на лю дей, а р а ц ії н е мав би. Загальна п исьм е н ­
ність у н а р о д і — це велике д о б р о , але там, де на
100 д уш тіл ько один письм енний, там вона — най­
біл ьш е лихо. Я не зн а ю н іч о го н е м о р а л ь н іш о го та
о ги д н іш о го за с іл ь с ь ко го писаря: він — перш ий
гр а б іж н и к б ід н о го селянина, ледар, пяниця, д ж е ­
рел о всіх м е р з о т і найбільш е д е м о р а л із у є п р о ­
сто се рд н их селян, б о ж він С вяте П исьм о читає.
Н е б іж ч и к О сн о в я н е н ко в сво єм у » Ш е л ь м е н -
ко в і, в о л о с н о м у писарі« зр о б и в л е ген ький нарис
ц ь о го о ги д н о го типу. І ось таких гр а м о тіїв поста­
чаю ть д ід и ч і наш ій славній а р м ії! Н апевне н е б іж ­
ч и к С акен не видав би т а к о го н аказу, коли б він
хоч ти ж д е н ь побув е к о н о м о м у п о м іщ и ц ь к о м /
селі.
З с в о їм зва н н ям б а р а б а н н о го старости Ту
м ан сполучував і с кр о м н е звання підстарш ини,
пишався тим і ш анував й о го , я к власну о со б и сту
засл угу. Та, н аж а л ь, — то м у, щ о був він непись
м енний, — м усів с п о р о ти нед авно ку п л е н і в М о с
ке і не д еш еві ш тучн і, а правд иві с р іб н і ґальони.
О т ж е д о ве л ося їх сп о р о ти й ки н у ти д о п о м и й ­
н и ці, так со б і, ні за щ о — ні п р о щ о, — то м у
тіл ь ко , щ о він, бідолаха, н е письм ен н ий. Г л и б о ко
16
742

враж ене бул о са м о л ю б ство се р д е ш н о го Тумана.

Наче р о звін ч а н и й Н аполеон, ходив він м о в ч ки
кіл ь ка день, навіть їсти перестав.
Н аш ом у по л ку .визначено м ісц е п о сто ю
в М у р о м і; ми збиралися в п о хід , і я п о п р о ха в йо го
зн о в у взяти під свою » ко м а н д у« м оє м із е р н е г о с ­
подарство.
— В о зьм іть »ундера«, — сказав він, ледве
з д е р ж у ю ч и сльози, — бо »рядовий« вас д о р о го ю
о б ікр а д е .
Я сам м ал о не заплакав і не мав сили п о вто ­
рити своє прохання.
В ід п уска ю чи й о го, я мав н е о б е р е ж н іс ть за­
пр опо н ува ти й о м у син ен ьку а си гна ц ію на го р іл ку .
Заридав він, бідо ла ш ний, пл ю н ув на м о ю асигна­
ц ію і вийш ов геть із хати. Д р у г о г о дня привели
й о го до п о л ко в о го ш табу з п о л іц ії на А р б а ті —
т а к о го , що ледве ступав. Коли спитали й о го , де
він пропадав, він м іг тіл ько п р о м о в и ти : » го р іл ки !
б о з д о хн у!« Д али й о м у ш кл я н ку го р іл к и й з а м ­
кн ул и до п о р о ж н ь о ї хати. Я злякався за н ь о го , та,
хвалити Бога, страх м ій був д а рем ний. Туман щ а­
сливо п р отве ре зився і вж е в д р у ге не втішав сво го
ж а л ю , тіл ько до са м о го М у р о м а йш ов м о а ч ки ,
Мов н авіж ений. У М у р о м і Тум ан р а п то м зн и к,
я питаю , де він; ка ж уть — у ш питалі. П іш ов я йо го
відвідати. П р и х о ж у , в ід ч и н я ю д в е р і д о п о к о ю —
і щ о у.і і О т у ж е т а к о ї гр а в ю р и я не бачив та, га
д а ю , щ о т а ко ї картини й на світі немає. Н айбіль­
ш ий м аляр не уявить собі т а к о ї п р е кр а с н о ї о р и гі­
нальної сцени: на л іж к у в ш пита л ьно м у халаті тз
в ко в п а ку ги д и ть Туман, а на ко л ін ях у н ь о го си­
дить В арочка з гр а м а тк о ю в р уц і і складає на го
лос: »тм а-м на«, а за нею ти хе н ь ко б а со м п р о ка -
зуе Туман. П обачивш и м ене, він з н ія ко в ів , під
вівся, від по вів на м о є привітання і, ч е р в о н ію ч и ,
д о д ав:
 243

— В арочка о ц е м е н і »П ом илуй мя, Б ож е«

читала.
— О т у ж е й »П ом ил уй мя, Б ож е«, — наївно
сказала В арочка — ви щ е й склади б о -зн а як
читаєте.
— Ц ить, д у р н е ! — сказав з п о сп іхо м Туман,
сіпаю чи ї ї за р укав .
Варочка зн ія ко в іл а , поглянула на м ене, по
тім на н ь о го і з д о к о р о м сказала:
— Х іба ж я не правд у каж у? Гадала завтра
»аз«, »ангел« п о ка за ти, а тепер і позавтра не п о ­
к а ж у , — пр о си д и те в м ене цілий ти ж д е н ь на
»тм а-м на«.
З ти м сл о во м вона вибігла з п о ко ю . Туман
подивився їй услід і з д о с а д о ю п р о м о в и в :
— О т тоб і й м аєш ! — І, звертаю чись до
м ене, д о д ав:
— Воно б р е ш е , ваше б л а го р о д іє.
Я бачив д о б р е , щ о »воно« не бреш е, та
вдав, щ о не д о га д у ю с я , в ч о м у р іч , і спитав й о го :
— А чи вона ввесь час тут з то б о ю п е р е ­
буває?
— Ні, ваше б л а го р о д іє , у ф ел ьдш ерихи пе­
ребуває, а д о м ене з а б іж и ть на якусь хвилинку та
й знов д о ф ел ьд ш ер ихи. Таке н е п о с и д ю щ е ! —
до д ав він, сп у с ка ю ч и о чі.
— Клеплеш , кл еплеш , Т ум ане! — сказав
я д о н ь о го — я зн а ю , щ о ти р о б и ш , та нащ о ж о д
м е н е з ц и м ховаєшся? Х іба лихе д іл о вчитись
грам оти?
Тум ан зд иво ва н о глянув на м е н е і, п о м о в ­
чавш и, ска зав :
— Л ихе, ваше б л а го р о д іє , д у ж е лихе! С ка ­
ж іт ь , чи бачили ви, щ о б д и тя-б л а зень учило ста­
р о го чоловіка?
І бід о л а ха м ало не заплакав, а тро хи з го д о м
почав м е н е просити, щ о б я н ік о м у не го в о р и в п р о
й о го гр а м о ту . Я дав й о м у слово й за п р о по н ува в
244

й о м у гр о ш е й , та він сказав, щ о в н ь о го щ е свої

тягнуться. Я по про щ ався , по ба ж а в й о м у у с п іх /
й вийш ов з п о к о ю .
Д ія м а н т, не лю дина, дум а в я со б і, і навіть не
ж а л кува в, щ о цей д іям ан т неш ліф ований, — так
він м ен і подоб ався в сво єм у н атур ал ьн о м у ви­
гл яді. Х отів я був зр о б и ти порівн ян н я з » Ч ер він ­
це м « Крилова, та з м ір к у в а в , щ о така натура, я к
Тум анова, ледве чи була б в стані п е ре ро д итися,
себто пе ре твор итися.
Ш та б -л іка р наш п ід гл е д ів Т ум ан о ву таєм ­
н и ц ю й не виписував й о го з ш питалю , д о ки він сам
не по про сився. За м ісяць пр иход ить до м ен е Ту­
м ан — лице усм іхн е н е (щ о й о м у зо в с ім не до
лиця було), гр а м а тка за ка рв аш ем , і просить м ене,
щ о б я послухав, я к він читає. Я послухав й о г о 1
д у ж е д о б р е читає — і за п о в ід і, і все, щ о є в гр а ­
м атц і. Я дав й о м у статут ґа р н із о н о в о ї сл уж б и , —
він і статут читає. Того с а м о го дня р е ко м е н д у в а з
я й о го а д ю та н то ві, а той б р и га д и р о в і, і за м ісяць
наш ив Туман зн о в у св о ї м о с к о в с ь к і д о р о г і ґа-
льони, переселився до м о го п о м е ш ка н н я та зн о в у
перейняв до сво їх р у к м о є го сп о д а р ств о .
Сталося так, щ о т о го ж с а м о го дня, я к Ту­
м ан ур о ч и сто наш ивав сво ї неф альш овані ґальони,
і я те ж дістав під ви щ е н ня : підвищ или м ен е до ма
йора, а ко м а н д и р о в і п е р ш о го батальйону вийшла
д е м іс ія , і я м усів пе ребрати від н ьо го батальйон
Х оч я п о -д а в н ь о м у зоставався са м о тн ій, пр оте
го с п о д а р ств о м о є м и м о в о л і по вин н о бул о зб іл ь ­
ш итись, і без т а к о ї лю дин и, я к Туман, не м іг
я о бійтися, тим більш е, щ о В ікто р ка с в о го вирядив
я д о Н іж е н а до се стр иці, щ о б вона готувала й о го
д о л іц е ю ; т о м у й В арочка, я к дитина, була м ені
т е ж нео бхідна , бо я за В ік т о р к о м д у ж е зануд ився,
а вона, наче той янгол Б ож ий, зявилася в м о їй
хаті.
Так, справд і м о ж н а б ул о ї ї по р івн яти з я н го ­
 245

л о м Б о ж и м . Т акої краси неписаної я вж е більш не

по ба чу. А л а гід н ість ! С пра вж н я янгол ьська л а гід ­
ність! їй у ж е трохи за одинадцять літ перейш ло,
і вона м е н і яскр а в о нагадувала В о ло дька, себто
н е б іж ч и ц ю , сво ю нещ асливу м атір . У с м іш ка , го ­
лос, очі — все бул о, я к у б ід н о ї м а те р і; тіл ько
у В а ро чки все це зм я кш ув а л и ла гідність і н е по ­
рочн ість . Х отів я був за о хо тити її до к н и ж о к , та
я к і за тих часів м о ж н а бул о к н и ж к и для її в іку д і­
стати! Видавали то д і ж ур н а л , щ о звався »Благо­
нам е ре н ны й«. Я прочитав у » М о с ко в с ки х ь В ід о -
м остяхъ « о го л о ш е н н я і, захопивш ись т а ко ю бла­
го р о д н о ю н а зв о ю , виписав й о го власне для Ва­
р о ч ки , але, я к перечитав пе рш у кн и ж к у , го реш ти
в ж е й не р о з р із у в а в , — так їх у м ен е в скр и н і
й м и ш і зїли.
За час перебування Тумана в шпиталі Ва-
р о ч ка заприязнилася з ф ел ьд ш е р и хо ю , і тепер
м ал о не щ од ня її відвідувала. М е н і ці від від и ни
не були до впо д о б и , і я кіл ь ка разів казав Тум а­
нові, щ о ця пр иязнь д о д о б р а не д о ве д е; але він,
Бог й о го знає ч о м у, не звертав уваги на м о ї слова.
Т оді взявся я до хи тр о щ ів , себто хотів заохотите
її д о читання й тим пр и м уси ти сидіти д о м а ; та
х и тр о щ і м о ї не повелися. А ти м ча сом В арочкя
зростал а й кращ ала.
Т ре тьо го чи ч е тв е р то го р о к у н аш ого щ асли­
в о го п о сто ю в м істі М у р о м і перевели до н а ш ого
п о л ку за я кісь ка ве р зи капітана ґв а р д ії N N .. л ю ­
дину літ двадцяти пяти, га р н о го со б о ю , багатія,
із н а й б л а го р о д н іш о ї а р и сто кр а ти ч н о ї род ин и ,
о с в іч е н о го , д е л іка тн о го , але з а в з я т о го гул ьвісу,
а за тих часів це була неабияка чеснота, то м у
й Д а в и д о в несл уш но пр иписує ц ю ш ляхетну п р и ­
страсть са м и м тілько гуса р а м , бо й наша братія
п іх о ти н ц і ані в ч о м у п е р е д ни м и не поступались.
М о л о д і наші о ф іц е р и всі до н ь о го так і при
го р н у л и ся , а за п а н н о ч о к нема щ о й казати: всі,
246

с кіл ь ки їх б ул о в М у р о м і та в о ко л и ц я х М у р о м а ,
всі р а з о м у н ь о м у закоха лися. Ну, нехай б уд е
так, — вони м о л о д і, н е д о св ід ч е н і, їм м о ж н а ви­
бачити, але ж і пані м а те р і д о р о сл и х дітей те ж
і со б і почали зм агатися з св о їм и д о ч ка м и . Гос­
по д и, я ку ж то страш ну силу має з о л о то над л ю д ­
с ь ки м се р ц е м ! А д о т о го щ е він га р н о го в о р и з
п о -ф р а н ц у з ь ко м у , читав з пам яті і навіть співаз
д е я кі такі пісні Б еранж е, щ о статечний ф р а н ц уз
со р о м ив ся б їх співати в п а р у б о ц ь кій пяній ка м п а ­
н ії, а він, балам ут, співав їх у м у р о м с ь к и х віталь
нях, і н іж н ій статі так припадали до в п о д о б и ц
д в о зн а ч н і пісні, щ о їх на память вивчали і в за­
ти ш ку під б у з к о м , в с у п р о в о д і ґітари га с о л ов ей ­
ка, співали — не дай Б ож е, як ж у р л и в о . П р о с то ­
с е р д н і, — вони й га д ки не мали п р о те, щ о вони
співали; вони д ум а л и, щ о я н гол и, я к щ о р о з м о в л я ­
ю ть м іж с о б о ю , то н е о д м ін н о п о -ф р а н ц у з ь ко м у ,
і співа ю ть такі пісн і, які співав і п р е д м е т їх н іж н о ї
пристрасти. Н е за б а р о м після появи ц ь о го бала­
м ута пані й пани, коли й зверталися д о ко го с ь
з за п и то м , то зам ість то го , щ о б назвати на ім я та
по б а тько в і, го в о р и л и »м с ь ю «, і це так м іж
у с ім а п о ш ирил ось, щ о с віж а л ю дина напевне б
по д ум ал а , щ о ціле м у р о м с ь к е населення по -
ф р а н ц у з ь ко м у го во р и ть.
О т ко ли Т ум анові випала д о б р а нагода бл ис­
нути с в о їм зн а н н я м ф р а н ц у з ь к о ї м ови. Та ба! він
б ід н и й плєбей, а то а р и сто кр а тія , та щ е й яка ари­
с то кр а тія — п о вітова ! Всім, м аб уть, у ж е в ід о м о ,
щ о а н гл ійська а р и сто кр а тія найбільш го р д о ви та
та др аж л ива , але, як по р івн яти її з н аш ою п о в іт о ­
во ю , — вона н іч о го не варта. Х оч ф р а н ц у з ь кі п о ­
л о н ен і салдати часто попадали в її непр и ступн е
ко л о , але ж то були ф р а н ц узи , то ж з о в с ім інша
справа.
Була в м е н е тут одна д о б р а зн айо м а, ж ін к л
не п е р ш о ї м о л о д о сти , зр а з ко в а , м о ж н а сказати,
 247

д р у ж и н а й з р а з ко в а мати р од и ни ; о св іто ю була

трохи вищ а за всіх св о їх с п ів гр о м а д я н о к , але
мала пр актичн ий, зд о р о в и й р о з у м ; не бул о в ній
ж а д н о ї м а н ір н о сти , і я кр а з це м ені в ній о собл иво
п о д о б а л о сь ; і от сама вона почала м ені икось
описувати п р и км е ти й освіту н аш ого Гвардійця.
С лухаю чи її, я д ум а в, щ о вона ж а р тує, слухав її
й м о в ч ки по см іха вся; але зон а , не зве рта ю чи
уваги на м о ї у с м іш ки , так захопилась п а н е гір и ко м ,
щ о почала вихваляти й о го за гл и б о ке знання р о ­
с ій с ь к о ї іс т о р ії. Тоді я вж е й р у к о ю м ахнув. Хіба ж
год иться, щ о б р о сій ськи й пан т о го часу, та щ е
й Гвардієць, знав щ ось, к р ім ф р а н ц у з ь ко ї мови?
Та щ е й р ід н у іс т о р ію ! Тоді К а р а м зін почав вида­
вати сво ю вславлену іс то р ію , — так от п р о неї,
м аб уть, і чув щ ось у стол иці наш капітан та й п у ­
стив в о б іг свої знання серед н е п о р о ч н и х м ур о -
м о к . Н ещ асливі м у р о м к и ! А щ е нещ асливіш і сер­
деш ні м у р о м ц і!
Коли ж ін к а , щ о її вважали за з р а з о к р о з у м у
й р од и н н и х чеснот, і та захопилася б р ав им ка піта ­
н о м , то який ж е вплив він мав на ж ін о к звичай ­
н о го р о з у м у і звичайних чеснот. Великий вплив, до
т а ко ї м ір и великий, щ о не м ин ул о й р о к у , як чо ­
л о в іки м о л о д и х ж ін о к та ба тьки м о л о д и х д о ч о к
почали в ж е пе р е ко нув а ти ся щ о д о т о го в е л и ко го
ка п іта н о в о го впливу на їх ж ін о к та д о ч о к, і, колл
н а ш о м у п о л ку визначений був п о хід д о М о с к в и
з п р и в о д у ко р о н а ц ії, то батьки й ч о л о в іки пе р е -
христилися й вільно зід хн ул и , а ж ін к и й д о ч ки за­
голосили.
П роте, гір к і сльози були д а р е м н і: капітан за ­
слаб і зостався в М у р о м і, а ж п о ки о д у ж а г.
Який, одначе, був ж а х м а м ун ь та їх лю бих
д о ч о к, щ о полю вали на капітана, я к на н ай в и гід -
н іш у п а р тію , коли д о н ь о го за н а ш о ї відсутности
приїхал и ж ін к а й тещ а та й застукал и й о го н^
в л іж к у , не сла бо го, а в колі й о го товариш ів-п'иту
243

хів. Теща почала була в ід п о в ід н у н а го д і п р о п о

відь, та він її спинив та ки м и сл о ва м и: »Ви, зд а ­
ється, р о з у м н а ж ін к а , а та кі д у р н и ц і го в о р и те ,
а д ж е ж ви бачили, ви знали, за к о го ви .від д а ва л и
сво ю єдину д о ч к у , так п р о щ о ж ви м е н і тепер
толкуєте?« С тара глянула на н ьо го , заплакала та.
взявш и з с о б о ю сво ю єдину д о ч к у , руш ила д о ­
д о м у ; а він, р е го ч у ч и с ь , гу ка в д о них н а з д о гін :
» К уд и поспіш аєте? М о ж е ласка п о о б ід а ти зо
м ною ?« Чи ж не герой?
Не з в а ж а ю ч и на це, вплив й о го на н іж н у
стать тривав і далі, — так щ о с е р д е ш н і батьки
й ч о л о в іки не бачили ін ш о го с п о со б у по зб ав и ти ся
н е б е зп е ч н о го капітана, я к написати пр оха н ня ц а ­
реві в ім я ц іл о го їх н ь о го ко н кл а в у й сл ізн о пр о
сити, щ о б він за з р а з к о в і чесноти капітана п е р е ­
вів й о го зн о в у д о гв а р д ії. Не зн аю , чи на їх п р о ­
хання, чи на чиєсь інш е, але капітана, щ о п р о ж и в
там два р о ки , б ул о пе р е ве д е н о , але не д о Гвардії,
а д о міста В о ло гди п ід д о гл я д п о л іц ії. Та н а п р о -
тязі тих двох р о к ів він заграв щ е з д е с я т о к сл із­
них м е л о д р а м і оста н н ю — найбільш патетичну —
т а к о го зм істу.
Коли м и вируш али д о М о с к в и , нам бул о на­
ка за н о » ваґе н б ур г« та т я ж к і р е ч і зоставити в М у ­
р о м і, з ч о го треба бул о зр о б и ти в и сн о во к, щ о м и
н е за б а р о м п о в е р н е м о ся на по п е р е д н є зи м о в и щ е .
О ф іц е р и , щ о мали д о б р і кв ати р і, зоставили їх за
с о б о ю ; я так са м о і сво ю зоставив за со б о ю ,
а в н ь о м у м е б л і та ін ш у м із е р ію . П о л ко в и й к о ­
м а н д и р , спасибі й о м у, згл ян увся на м о є прохання,
віддав Тумана ц іл ко в и то д о м о го р о з п о р я ж е н н я ,
а я віддав Т ум анові д о п о в н о го й о го р о з п о р я ­
ж е н н я м о ю кв а ти р ю й усе, щ о д о н е ї належ ало.
П р о щ а ю ч и сь з н им , я наказував й о м у б е р е гти Ва-
р о ч к у пильніш е за св о ї очі та я ко м о га м ен ш е
д о зв о л я ти їй від від увати ф ел ьд ш ер и ху, » б о —
к а ж у й о м у — ти й сам знаєш , щ о за з в ір зо с та ­
 249

ється в м іс т і! Не дай Б ож е, навернеться йо м у

я ко сь на очі, — то д і пропала!«
— Бога гнівите, ваше ви со ко б л а го р о д іє , —
сказав він — воно ж іщ е дитина!
Я з а м о в к , зн аю чи з д о св ід у, щ о ж а д н і д о ­
ка зи не в силі захитати в'пертого зе м л я ка м о го ,
а завваж те, щ о цій дитині м ин ув у ж е пятнадця-
тий р ік .
П обували м и в М о с к в і й п о -д о б р о м у назад
по вер нули ся. У М у р о м і так сам о все п о -д а в­
н ь о м у ; кв а ти р ю сво ю й інш е м айно я застав у най­
л іп ш о м у стані, та ін а кш е й бути не м о гл о . Ва-
р о ч ка зу стр іл а м е н е з н а й щ и р іш о ю д и тя ч о ю р а ­
д істю , а Туман, в ід р а по р тув а в ш и м ен і, щ о все
д о б р е , д я кува в м е н і за те, щ о я й о го зоставив
у М у р о м і, бо м овляв, за цей час він не тіл ько на­
вчився виводити на папері всі циф ри, але й неаби­
я ку ко п ій ч и н у з гр о м а д и в ; все м іс то наділив ч о ­
б ітьм и , а м ало не ввесь останній м ісяц ь працю вав
на с а м о го капітана.
П евно, по ч а то к зр о б л е н о ! — п о д ум а в я.
— А не пр иход ив він д о теб е ін о д і чоботи
міряти? — спитав я Тумана.
— П р иход ив, ваше в и с о ко б л а го р о д іє , разів
кіл ь ка пр и ходив.
— Зле, — п о д ум а в я й відпустив п р о с то с е р ­
д н о го , не сказавш и й о м у на перш ий раз ані слова.
Д р у г о г о дня спитав я вж е йо го, хто нараяв
й о го ка пітан о ві. Туман тро хи зам явся й сказав:
— М у ш у признатися, ваше в и с о ко б л а го р о ­
діє, щ о ф ельдш ериха.
— А я щ о тоб і казав, в и їж ж а ю ч и д о М о с ­
кви? — спитав я йо го.
— П ам ятаю , ваше в и с о ко б л а го р о д іє .
— Ні, не памятаєш , — за б ув ; пригадай
і з м ір к у й га р н е н ь ко , щ о з ц ь о го в сь о го м о ж е
статися. А щ о, бачив він у тебе Варочку?
— Бачив, ваше в и с о ко б л а го р о д іє .
250

— І р о з м о в л я в з нею?
— Р озм овляв, ваше в и с о ко б л а го р о д іє .
— І за ч о б о ти платив, не тор гую чись?
— Не то р гу ю ч и с ь , ваше в и с о ко б л а го р о д іє ,
навіть наперед, с кіл ь ки за хо ч у, гр о ш е й п р о п о н у ­
вав, тіл ь ко я не брав: не треба було.
— Бачиш, Тумане, як я все зн а ю ; о т о ж с л у ­
хай: о д сь о го д н я Б ож е теб е б о р о н и навіть за
б р а м у бе з себе В а ро чку пускати, — прощ айся
то д і з нею навіки, чуєш?
— Ч ую , ваше в и с о ко б л а го р о д іє .
— То ж то бо й є, — по чув, то й не заб ува й !
Бо й тебе, і м е н е Бог по ка ра є за наше нед баль­
ство: за ч у ж у дитину м и більш е , н іж за сво ю , м а ­
є м о від по від а ти перед л ю д ь м и й п е р е д Б о го м .
Іди собі, Тумане, д о своєї пр ац і, — сказав я на­
п р и кін ц і своєї п р о п о в ід і.
— С пасибі за н а уку, ваше в и с о ко б л а го р о ­
д іє, — сказав зв о р уш е н и й Т ум ан і вийш ов.
Після то го він щ о р а н к у , р а п о р т у ю ч и м ені,
щ о в го сп о д а р ств і все га р а зд , так са м о р а п о р т у ­
вав м е н і й п р о те, куд и та я к ходив він із В ароч-
к о ю . Х одили вони, та й то раз чи двічи на ти ж д е н ь ,
на б е р е г О ки д о р и б а л о к, чи тач п р о сто , щ е :
пр ой ти ся, а ін о д і д о ф ел ьдш ер ихи на ф іл іж а н ку
ч аю , — на т о м у й кінчалися їх н і п р о х ід ки ; та щ е
р аз на ти ж д е н ь , себто щ о н е д іл і, ходили вони на
с л у ж б у Б о ж у д о ц е р кв и святих у го д н и ків Ф л о р а
та Лавра.
А ти м ча со м у м істі, серед ш ляхти, а навіть
і се р е д б а га то го купецтва о д на за о д н о ю по в то ­
рю валися іс т о р ії н а й ска н д а л ь н іш о го з м іс ту , го л о ­
вн о ю ж д іє в о ю о с о б о ю всіх тих новель був, зви­
чайно, наш ш и б ай -гол ова капітан. На з и м у в м істі,
я к і за м ин улих зи м , заклався ш л яхетський кл ю б ;
хоч я й був на п е р ш о м у й на д р у го м у з іб р а н н і, та
не п о м іти в н іч о го о со б л и в о го , а інш і по м іти л и
й у ж е п ізн іш е о повіл и м е н і, щ о на балях не зя
 251

влялася ані од н а повітова левиця, а п р и чи н о ю

т о го був н іхто інш ий, я к усе той наш ш и б а й -го -
лова капітан. Н айпа скуд н іш і а не кд оти склалися
з п р и в о д у від сутн о сти на балю отих левиць, а по ­
кір н і о ве ч ки , щ о на них капітан не звертав уваги
с к р о м н о на всі лади пе ре повід али ане кд оти, чут­
ливо по гл яд а ю ч и на нед ол ю д а -капітан а .
Я за в ж д и ходив до це р кви святих м у ч е н и ків
Бориса й Гліба, щ о в Б л а го в іщ е н сь ко м у м анастирі,
я к ось м е н і ч о м усь зам анулося піти на с л у ж б /
Б о ж у до ц е р кв и Ф л о р а та Лавра. П р и х о ж у , пе ре -
христився, — дивл ю ся, передчуття м ене не з р а ­
д и л о : капітан тут, а перед ним , к р о к ів на два,
В арочка, а біля н е ї ф ел ьдш ериха щ ось ш епоче
їй д о вуха та ставить свічки п е ре д о б р а за м и . К а ­
пітан так пильно дивився на за ш и й о к та на густі
те м н о р уся в і Вароччини ко си, щ о не по м ітив, як
я о б м и н ув й о го і спинився м а й ж е біля В арочки.
Д и вн а й н е з р о з у м іл а р іч ! Ч о м у, наприкл ад , у
д о в го м илувався щ од ня кр а с о ю В арочки, а м ені
д о сі ні р а зу не впали в очі такі м илі і, м о ж н а с ка ­
зати, пластичні п о д р о б и ц і, які [я п о м іти в у н е ї]
в ц е р кв і. Н априклад, на б іл о м у, п р е га р н о м у , к р у ­
гл е н ь к о м у за ш и й ку в неї вилися наче п р о з о р і
ку ч е р і, а це — ка ж у вам — така д иявольська п р и ­
нада, щ о пр оти н е ї л ю д и н і не сила встояти. Я пе-
р ехристився й поступив кіл ь ка к р о к ів наперед. П і­
сля с л уж б и здибав м ене на паперті капітан: йо м у,
я к я по м іти в, страх я к хо тіло ся зайти д о м ен е на
по м е ш ка н н я , та я викрутився, зр о б и в ш и зр уч н и й
м а н е вр : по про щ ався з ним на пе ре хре сті вулиць
та й піш ов у н а п р я м ку п о м е ш са н ня ко м а н д и р а
п о л ку , де й о го , хоч і прийм али, та д у ж е обе
р е ж н о , бо, пр авд у сказати, ко м а н д и р наш був у ж е
старий, д о то го ще й поранений, а п о л ко вн и ц я — ■
баба хоч куд и , та щ е й н ім ке н я , так воно, знаєте,
н е б е зп е чн о бул о пускати д о хати т а к о го звір я, як
капітан.
252

Д р у г о г о дня, після р а п о р ту , спитав я в Ту

мана, ко тр и й р ік м инає В арочці.
Він д о в го рахував на пальцях і нареш ті
ска зав :
— З Варвари сім н ад ц ятий піш ов.
— Гм... сім н ад ц ятий, — п о д ум а в я — не­
б е зп е ч н о !... і р о з п о в ів й о м у, щ б я вчора по м іти в
у ц е р кв і та я ки х з то го д о ж и д а т и насл ід ків м о ж н а
й навіть треба.
Туман д о в го м овчав, схиливш и го л о в у , п о тім
з ід х н ув і п р о м о в и в , н ем о в сам д о себе:
— М о р о к а , та й го д і!
!, по м о вч а в ш и , додав:
— П о ра дьте , ваш е в и с о ко б л а го р о д іє , щ о
м е н і з нею робить?
— Щ о робить? Знайти стате чн о го ч о л о віка
та віддати з а м іж , — д р у го го с п о со б у я не знаю .
З а м іж , з а м іж ... — го в о р и в він п о ш е п ки . —
З а м іж ... — го в о р и в він далі та ки м са м и м т о н о м —
за кого? Н ема за к о го , — ска за в він го л о сн іш е . —
П р о п а д у я! З д о х н у , я к той старий со бака, без
неї, ваше в и с о ко б л а го р о д іє .
— Ну, то сам о ж е н и сь.
— Не м о ж н а , ваше в и с о ко б л а го р о д іє , —
гр іх п е ре д Б о го м : вона — м о я дитина, і л ю д и
па л ьц ям и п о ка зу в а т и м у т ь ; бач, с ка ж у т ь , старий
д у р е н ь для к о го викоха в б а йстря!
! він з н о в у схилив го л о в у й зад ум ався.
Д ивл ячись на н ьо го , і м е н і су м н о стало. Д о ­
бр е б ул о б, п о д у м а в я, я кб и всі р ід н і б а тьки так
л ю б ил и своїх д ітей, я к о ц ей бідолаха п р и й м а ч ку .
— Так щ о ж ти н ад ум ав, Тумане? — спитав
я в н ьо го .
— Н іч о го , ваше в и с о ко б л а го р о д іє .
— Так п о к и щ о й не н а д ум уй н іч о го , тіл ь ко
дивись за нею д о б р е , — м о ж е Б ог дасть, н е б е з­
пека м ине.
Я го в о р и в це то м у, щ о ка піта н о ві пустощ і
 253

ставали в ж е п о д іб н і д о д е н н о го р о з б о ю , і п о л к о ­
вий ко м а н д и р двічи в ж е атестував й о го , я к л ю ­
ди н у неспр а вн у та ш кід л и в у для по л ку.
М и н у л о літо, настали тем н і, д о в гі о сін н і ве­
чор и, а р а з о м з ним и їх со нутн иц і — гр я з ю ка
й нудьга. У ве че р і, бул о, сидить собі Туман у своїй
хаті п е ре д ш кл я н и м Глобусом з в о д о ю та п р и ш т у ­
ко вує халяву, а в к у т к у біля стол ика сидить Ва-
р о ч ка т е ж із р о б о т о ю або читає в сотий раз ж и тіє
в е л и ко м у ч е н и ц і Варвари; і щ о р а зу, я к вона чи ­
тала ім я Д іо с к о р а , Туман плю вався й ш епотів со бі
п ід ніс: » со б а ка « ! У них була щ е й д р уга повчальна
кн и ж ка , — це ж и т іє святих Петра й Ф е в р о н ії, щ о
тут у М у р о м і нетлінно спочивали у Б лаго віщ ен ­
с ь ко м у м а н а сти р і; та ц ю к н и ж к у вона читала
м ен ш е — м о ж е то м у , щ о в е л и ко м уче н и ц я Вар­
вара була ї ї п а тр о нка. І я, б у л о , я к виб ю ть ве­
чір н ій сигнал, в ід п у щ у ф ельдф еблів та, запаливш и
л ю л ь ку , з а х о ж у д о них, і так тихо, л ю б о м и н е час
д о ве че р і, я к н іко л и н і п е р е д тим , ні п о тім не м и ­
нав у б л и скучи х вітальнях.
Тут го д и л ося б зм ал ю ва ти вр о д л и ву В а ро чку
в п о д о б і С ибіли К у м а н с ь ко ї К іп р є н с ь ко го , або
п р о сто я к м о л о д у кр а с у н ю , щ о при світлі читає
к н и ж к у в стилі ф л а м а н д сь ко го м истця Р е м бр ан д ­
та; та, п р и зн а ю ся щ и р о , таке завдання м ені не по
силі; д о т о го ж я великий в о р о г м а л я р ів -с а м о у ків ,
а в цій справі я стояв н и ж че в с я ко го са м о ука . Як
ю н а к-п о е т, я ціл им и го д и н а м и не зво д и в з н е ї
с в о їх очей, і Б ог знає, я к і д у м к и р оїл ись у м о їй
сивій го л о в і. За дитячих літ мав я, се ре д інш их,
т е ж пристрасть і д о м алярства, але т о м у , щ о
б а тько м ій був сп р а вж н ій » сув о р ів сь ки й салдат«,
то він п р о м ал ярство та вза гал і п р о кр асн е м и ­
стецтво м ав з о в с ім п р о ста ц ьке по ня ття, чи кр а щ е
сказати — не м ав ж а д н о го . М ати м о я була бе з
п о р івн ян н я о свіче н іш а за батька, і, я к ж ін к а , вж е
з п р и р о д и своєї, хо ч і н е с в ід о м о , відчувала п р и ­
254

вабливість н е р у ко т в о р н о го тв о р у ; їй л ю б о бул о
спо сте р іга ти й у м ене те сам е почуття, але п р о те,
щ о б присвятити м ене я ко м у с ь м истец тву чи на­
у ц і, вона й п о д ум а ти не сміла.
Колись м ати, п о ка зу ю ч и б а тьков і м ій м а л ю ­
н о к, сказала:
— А щ о, якб и й о го віддати до А к а д е м ії М и ­
стецтв? М о ж е з н ь о го вийш ов би славний маляр?
— Щ о? — сказав ба тько, се рд ито погля
нувш и на неї. — М истець? М аляр?... Ти, здається,
впилась і досі не проспалася! М а л яр ! Ха, ха, ха.-
м ал яр... Та ти по д ум а й , м у д р а го л о в о : чи шля­
хетська це справа — в ф арбах бабратися? Д о
А к а д е м ії!... Р азом із хо л о п а м и ! П р е кр а с н у ка-
р єр у вибрала ти для сво го сина, п р е кр а с н у , нема
щ о казати!
І, взявш и м ене на р у ки , б а тько додав:
— Ні, д р у ж е м ій С аш ко , ти в м ене буд еш
спр а в ж н ій во яка !
Ч ерез р ік після ц іє ї сцени м ене відвезл и до
ш л яхе тсь ко го ка д е тс ь ко го ко р п у с у , і з м ен е
справд і вийш ов сп р а вж н ій вояка та й більш е н іч о ­
го. І я тепер д у м а ю , — як би це б ул о га р н о , ко л и б
я був м а л я р е м : я на по л отн і передав би д а л еким
н а щ а д ка м привабливу кр а су В арочки, так само,
яїсР аф аель зр о б и в б е з с м е р т н о ю Ф о р н а р ін у або
я к Ґвід о Рені — н е п о р о ч н у Беатріче Ч енчі; але
тепе р пр о це нем а щ о й тол кува ти. Д и в н о я ко сь
діється з л ю д ь м и : ось, напр икл ад , л ю дина п р о ­
зор л и в а; вона за р ік , за два передбачає н е б е з­
п е ку і всіх за со б ів і сп о со б ів уж ива є, щ о б о д в е р ­
нути від себе н ещ а стя: день і ніч не спить, вуха,
о чі та всю істоту свою р а з -у -р а з на с т о р о ж і три
має, а я кр а з у хвилину н е б е з п е ки в о зь м е та й за­
сне, та щ е й я к засне! Наче найщ асливіш а лю д ина.
О т о ж т о ч н іс ін ь ко те с а м е трапилося тепер
і з нами. Н аближ алися Р іздвяні Свята. Т ум ан, як
це звичайно буває, завалений був п р а ц е ю ; я на­
 255

віть просив адю танта не турбувати на той чаз

Тумана й не кл икати на вправи; д у м а ю со б і: нехай
лю дина при н аго д і зайвий гр іш зар о б ить. О т о ж
я ко с ь , од пустивш и ф ел ьдф ебелів, я, звичайно, за­
палив л ю л ь ку , вд ягнув а рха л ук та й піш ов до Т / -
мана. П р и х о ж у , — він пр ац ю є п е р е д ш кл ян и м
Гл о бусо м ; на сто л и ку в ку т к у го рить свічка й у ж а
чим ало нагоріла, пе ре д с в іч ко ю л е ж ить на столі
р о з го р н е н а кн и ж ка , а В арочки нем а. Ну, чом у
м ені бул о не догадатися та не спитати, чи давно
вж е В арочка вийшла? А в т ім , не було ч о го й пи­
тати: н аго р іл а свічка ясно вказувала, щ о давно,
— а я щ е зняв із свічки гар та й сів со бі і, га дки
не м а ю чи , почав р озпи тува ти Тумана, чи багато
вж е зр о б и в пар чобіт, с кіл ь ки гадає щ е до свят
скін чи ти та я к у цін у він б е р е : чи звертає при то м у
у в а гу на о с о б у то го , хто зам овляє, чи з усіх о д н а ­
ко в о . На це він з о в с ім слуш но від по вів: » О дна ­
ко в о , бо о д н а к о в о й р о б л ю .« П о тім ні з то го , ні
з с ь о го перейш ли м и д о виховання, го во р и л и ми
п р о з а к о р д о н н і наш і п р и го д и . Д а л і — п р о туль­
чи нські м аневри й нареш ті звели м о в у на н е б іж ­
чика В олодька.
— Так, — ка ж е Туман — не д у р н о ка ж у т ь :
волос до вги й , а р о з у м к о р о т к и й ! І то сказать, —
додав він: м о л о д е , д ур н е , а, м о ж е , ще й сирота,
догл яд а ть не бул о к о м у .
І сказавш и це, Туман по гл ян ув на м ісц е , де
повинна була сидіти Варочка, п о м ітн о зм іни в ся на
лиці і не відводив очей о д свічки, щ о д о гор ал а
та від р о з го р н е н о ї кн и ж к и .
— М овч и ть, не чуть її, — а ж ї ї д о м а нем а!
— п р о м о в и в він ледве чутн о і, зве рта ю чись до
м ене, ска зав:
— Я д у м а ю , ч о м вона не читає, а ж ї ї дом а
нема.
І Туман п р и ть м о м звівся на н оги і з р о б о т о ю
в р у ка х вийш ов із хати. Хвилин за десять він п о ­
 256

вернувся стурб ован ий. Я спитаз й о го : »Ну, я к там?«

Він тіл ько во руш ив губ а м и , а слів вим овити не
м іг ; нареш ті я ко сь п о ш е п ки п р о м о в и в : »Н ем а!«
Я й собі ско чи в на н оги і сказав й о м у : »Б іж и до
ф ел ьдш ерихи«, а сам н аш ви д ку вд ягнувся й піш ов
до го р о д н и ч о го , щ о б п о в ід о м и т и п р о те, щ о ста­
лося, та п о п р о си ти , щ о б він у ж и в сво їх захо д іь.
Та ч о го варта була по л іц ія за тих часів у по вітови х
містах? Н іч о гіс ін ь ко .
В ертаю чись д о д о м у , з а х о ж у д о Тумана, га­
д а ю чи, щ о він т а к о ж п о ве р н увся ; де там ! — він,
я к я й о го п о ки н у в , так і зостався на т о м у с а м о м у
м іс ц і, наче ска м я н ів. П итаю й о го , чи був у ф е л ь д ­
ш е ри хи; він а ж після кіл ь ко х п о вто р ю в а н ь ледве
п р о м о в и в : »Н і!« Я п о ки н ув й о го і щ е р а з о б ій ш о в
усі кім н а ти , д вічи, здається, питався в челядні й на
ку х н і і ш укав ї ї так, як м и зв ичайн о ш у ка є м о я ку с ь
з гу б л е н у д р іб н и ч к у : разів із десять на то м у са­
м о м у м іс ц і; подивився по всіх кутка х, за к о м о ­
д о м , під ка н а п о ю і, п е ре ко на вш ись нареш ті, щ е
В а ро чки нема ніде, хотів був у ж е л ягти спати. А л е
д е там : тіл ь ко за п л ю щ у о ч і, я к пе р е д о м н о ю
зявляється або капітан, або В арочка. А ж д о світу
ко р ч и в ся я в л іж к у , я к карась на с к о в о р о д і. На
світа н ку я встав і піш ов подивитися, щ о Туман р о ­
бить, б о вночі по ки н ув й о го в н а й н у ж д е н н іш о м у
стані. В ідчиняю п о ти хе н ьку д в е р і й б а чу — в хаті
ледве блимає світло, — це д о го р а л а свічка перед
ш кл я н и м Гло бусо м , — а по цей б ік т о го с а м о го
Глобуса на св о є м у стіл ьчику д о праці сидить Ту­
м ан, під пе рш и го л о в у о б ір у ч . С п о ч а тку я п о д у ­
м ав, щ о він спить, і хотів був вийти з хати; але він
звів го л о в у, глянув на м е н е й ледве чутн о п р о м о ­
вив: »нем а!« — і та к страш но п р о м о в и в , щ о я не
на ж а р т злякався. Він зн о в у схилив го л о в у на р у ки ,
а я ти хе н ь ко вийш ов геть з хати, певний, щ о ж а д н е
співчуття не м ал о сили зб уд ити й о го з т о ї стр а ш ­
н о ї л е таргії. Та й справді варт спитати п си х о л о -
 257

ґів : я к впливає на д у ш у н а й щ и р іш е співчуття з та

к о м у с т р а ш н о м у кр и т и ч н о м у стані, щ о й о го тепер
пе ре ж ивала душ а М ого с е р д е ш н о го Тумана?
С к а ж у за себе: в п ів -го р і на м е н е д о б р о ч и н н о
впливало навіть не щ и р е , аби т іл ь ко д р у ж н є спів­
чуття, але в хвилину сп р а в д іш н ь о го го р я , коли
душ а ховається в н айте м н іш и й к у т о к , ку д и й вла
сна д у м ка не см іє п р о н и кн у т и , то д і н айн іж н іш е,
н а й щ и р іш е співчуття стає н а й л ю тіш о ю о тр у то ю .
О т ч о м у я не зва ж ив ся втіш ати н е щ а сн о го Тумана.
П іш ов я з р а н к у д о го р о д н и ч о го довідатися,
чи не натрапили На яки й с л ід ; п о д о р о з і здибав
я з н а й о м о го , і він після п е р ш о го привітання питає;
— Я к ц е сталося так, щ о в вас д в ір с ь ка д івка
пропала?
Я не в ід п о в ів й о м у ні слова й повернувся
назад д о д о м у , б о д о го р о д н и ч о го не б ул о ч о го
й ходити. І спр авд і, він тіл ь ко те й у м ів зр о б и ти ,
щ о т о го ж с а м о го дня по всіх гтроулках б л а го в і­
стили п р о наш у к р а д іж . Після ц ь о го на яки й та//
слід натрапиш?
Три д н і й три н о ч і п р о с и д ів нещ асний Туман
на с в о є м у стіл ьч и ку, не з в о д я ч и го л ов и . Я зля
кався й п о р а д и вся з л ік а р е м ; р о зв а ж л и в й й л іка р
велів тіл ь ко в ід ч и н и ти на кіл ь ка го д и н в ікн о або
д в е р і (а б ул о це, я к я в ж е згад ува в, з и м о ю ) У лі
ка р с ь ки х н а ука х я з о в с ім н іч о го не т я м л ю , а то м у
й пе ре стар ався: взяв та й відчинив п о ти хе н ьку
й в ікн о , й д в е р і. М ина є го д и н а , м инає д р у га , я все
за гл я д а ю то ч е р е з д в е р і, то ч е р е з в ік н о й м ір ­
к у ю , щ о то вийде з ц іє ї о п е р а ц ії. Д и в л ю с я , — це
■ ж е б ул о та к н ад ве ч ір , — Т ум ан Почав з д р и га ­
тися, а за го д и н у встав, п о гл я н ув н а в кр у ги , зачи ­
нив в ікн о й д в е р і, п о х о д и в з п ів го д и н и по хаті,
зд р и га ю ч и с я та ле две чутн о п р о м о в л я ю ч и : »от
тоб і й м аєш «; п о т ім л іг, чи кр а щ е ска зати, впав на
своє л іж к о , н акривш ись к о ж у х о м . М е н і зд а ва ­
лося, щ о в ін ?аснув. Я п о д у м а в с о б і; сл а ва то б і,
258

Го споди! — і піш ов те ж тро хи СПОЧИТИ. Не встиг

я напитися чаю , а ж д е н ь щ и к м е н і р а по р тує, щ о
Туман кидається, стогне й пр осить м е н е д о себе.
П р и х о ж у , питаю :
— Щ о то б і, О м ельку?
— Н ічо го ... С пина! Х о л о д н о ! С у м н о ! Щ о
знаєте, те й р о б іть .
Бачу, справа погана; послав по л іка р я —
а сам зостався з О м е л ь к о м . Він кіл ь ка р а зів зв е р ­
тався д о м ен е й кр ича в:
— Пить! Д а й те пить, бо з го р ю !
Я давав й о м у квасу в ф іл іж а н ц і д о чаю,
і він трохи за сп о ко ю в а в ся . П рийш ов л іка р , п о м а ­
цав ж и в ч и к, подивився на с в о го »бреґета« з се
к у н д о в о ю с т р іл к о ю і сказав:
— Га рячка ! Вирядіть й о го , не га ю чи сь, до
ш питалю .
Я зараз таки й вирядив О м е л ька д о ш пи­
талю.
Д ва м іся ц і з чимсь пр о л е ж а в се рд е ш н и й Ту­
м ан у ш питалі. С ам л іка р у ж е починав с у м н іва ­
тися, чи ви д уж а є він, о с о б л и во в останні д н і га­
р я ч ки , як то ка ж у т ь , підчас п е р е л о м у хво р о б и .
О дна че , зал ізна п р иро д а х в о р о го пе р е м о гл а н е ­
д у гу , і під кін е ц ь п е р ш о го м ісяц я м іг він у ж е без
ч у ж о ї п о м о ч і вставати з л іж ка , а під кін е ц ь д р у ­
го го вж е б а д ь о р о п р о хо ж ув а в ся по к о р и д о р і та
все їсти просив, але й о м у, звичайно , не давали.
П ідчас Т ум а н о во ї н ед уги я р об ив усе, щ о
тіл ь ко м іг зр о б и ти , щ о б знайти хоч який сь слід
н а ш о ї в тіка ч ки : я з о р га н із у в а в сво їх вивід увачів,
і то н евсипущ их; м е н і ф ел ьдф ебелі щ о в е ч о р а д о ­
носили н а й д окл ад н іш е п р о всі ка пітан о ві р ухи ;
знали пр о к о ж н и й й о го к р о к і к о ж н о го п и л ь н у ­
вали м о ї вір н і агенти. А л е н а й м е н ш о го сл ід у не
б у л о : наче в во д у впала. І не тіл ько я, — всі
в м іс т і вказували на капітана, та щ о м аєш робити?
 259

Зл очи н ец ь тут, а д о ка з ів ж ад ни х. І м и м о в о л і з л о ­
чинця, з в ір ю к у , назвеш л ю д и н о ю .
Туман у ж е почав був о д уж ув а ти , я к із Вла-
д ім ір а приїхав ж а н д а р м с ь ки й о ф іц е р , узяв на
ш о го капітана та й по віз до В ологди. П роте, я все
щ е не втрачав н а д ії; я написав пр ива тн о го листа
д о в о л о го д с ь ко го по л іц ій м ей стра , п р о ха ю ч и його,
щ о б по в ід о м и в м ен е , хто саме п р и їд е з о та ки м
ка п іта н о м , о со б л и во ж , чи не б уд е серед йо го
слуг м о л о д о ї дівчини, при ч о м у я подав те ж
і опис В ароччиних п р и км е т. За п ів р о к у , не ра­
ніш е, дістав я від в о л о го д с ь ко го по л іц ій м е й стр а
листа, в я к о м у він описував з усім а п о д р о б и ц я м и
як с а м о го пана, так і й о го слуг, а се р е д них —
п о к о й о в о го ко за ч ка К л им ка . »Згаданий к о з а ч о к
К л и м ко — писав п о л іц ій м е й сте р — ч ер ез чотири
м іс я ц і у т ік о д капітана, і тепер н е в ід о м о , де пере­
буває; а дівчина, — писав він далі — за я к у ви
пиш ете, р а з о м із ним д о н а ш о го м іста з о в с ім не
пр и їзд и л а . С п о ч а тку був п о го в ір , щ о згаданий
к о з а ч о к К л и м ко — н ібито пе р е о д я гн е н а ж ін ка ,
та це ба б ські п л іт ки та й більш н іч о го , Я то м у так
м ір к у ю , щ о хоч би яка лю дина була р о зп усн а ,
то все ж не зва ж иться на такий з а ко н о п е р е с ту п -
ний в ч и н о к: та щ е й те сп р о сто в ує цей наклеп,
щ о в ж ін к и , я к у ство ріння ф ізи ч н о й м о р а л ьн о
с л а б о сил ого , не вистачило б д у х у на такий с м і­
ливий вчин ок, я к, н апр и кл ад , утеча, — на це й не
ко ж н и й м у ж ч и н а зва ж иться. В важ аю за зайве пи­
сати ва м п р о с а м о го капітана: м а ю н ад ію , щ о ви
й о го д о б р е знаєте; хіба щ о с ка ж у щ е те, щ о він
ані т р о ш к и не зм інився.«
Л ист, я к звичайно, кінчався с п о к о н в і к у за­
веденим и ч е м н о стя м и , та й край. В о л о го д сь ки й
п о л іц ій м е й сте р , м аб уть, пр о сто се р д н и й д о б р я га ,
— п о д ум а в я. Як таки м о ж н а бул о не п е р е в ір и ти
на ділі »баб ських«, я к він ка ж е , пліток? Як м о ж н а
бул о мати сум н ів щ о д о ка п іт а н с ь ко го з а к о н о п е -
260

р е с ту п н о го вч и н ку, перечитавш и й о го сл уж б о ви й
ф о р м у л я р ! А д ж е ж п о л іц ій м е й сте р напевне йо го
читав. П ростота, та й го д і!
Щ о я мав тепер робити? Я зо в с ім б у в л іе в -
ний, щ о к о з а ч о к К л и м ко — н іхто інш ий, я к наша
В арочка. С ер де ш н а! Вона св о ю д о л ю дістала
в спа д щ ин у від своєї м а те р і; коли б і їй не д о ве ­
лося так скін чити, як скінчила н е б іж ч и ц я . А л е де
вона тепер? С идить, м аб уть, у по ш е хо н с ь кій чи
інш ій якійсь вязн иц і та вош і го д ує, а, м о ж е , її вж е
й на світі немає? Після д о в го го р о з д у м у став я на
то м у, щ о б послати о го л о ш е н н я д о часопису »М о
с ко в скія В ід о м о с т и « ; » Губе рн скихъ В ід о м о с т е й «
у той час не д р укув а л и . З р о б и в ш и це, я зваж ився
поділитися св о їм и над іям и з Т ум ано м ; — ка ж у :
»зваж ився« то м у , щ о Туман, хоч і з о в с ім о д у ж а в
о д га р яч ки і хоч у ж е вісім м іся ц ів м и н ул о з того
часу, я к В арочка пропала, все щ е був по д іб н и й до
б о ж е в іл ь н о го . Він і перш е був м ов ча зн и й , а тепер
і з о в с ім за н ім ів , заки н ув своє р е м е сл о і ц іл іс ін ь кі
д н і висиж ував у сво їй хаті, під п и р а ю ч и го л ову
р у ка м и . Я о д н о го боявся, щ о б він не почав пити,
але, хвалити Бога, ц ь о го не сталося. О т ж е , я не
втерпів, щ о б не п о го в о р и ти з ним п р о В а р о ч к /
м а ю чи на д у м ц і, щ о надія о св іж и ть с ко р б н у й о го
д у ш у. О т о ж , я ко с ь ур ан ц і, ко л и з л о ж и в він ра­
по рт, щ о в го сп о д а р ств і все га р а зд , о п о вів я й о м /
п р о м о є в ід кр и ття . Д о в го він стояв м о в ч ки пе ре д о
м н о ю , схиливш и го л о в у; я перейш овся кіл ь ка ра­
зів по кім н а ті, — він, я к та статуя, не во руш ився,
я хотів й о м у щ ось сказати, а ж дивлю сь, — у н ьо го
з -п ід спущ ених вій сл ь ози , я к го р о х , по ко ти л и с я ,
п о тім він з ід хн ув і ледве чутн о п р о м о в и в : » ка п і-
танш а!« — і, о б ер н увш ись н а в кр уги л ів о р у ч , ви­
йш ов із хати. Я подивився й о м у вслід та й гір к о
р о зка я в ся , щ о був такий необачний.
Це бул о восени. В п о л ку д о зв о л е н і були
р іч н і й п івр іч н і від пустки . Д р у г о г о дня Туман п р и ­
 261

х одить і ка ж е , щ о й о го залічили до числа ка н д и ­

датів на п ів р іч н у в ід п устку, та просить м ене, щ об
я й о м у в т о м у не зр о б и в пе р е ш ко д .
— Н авід аю ся — к а ж е — д о д о м у , чи не
лучче буд е.
— Іди — к а ж у — з Б о го м , — і н а ка зу ю
й о м у , щ об , я к б уд е п е ре ход ити ч ер ез Глухів,
зайш ов на м ій х у тір подивитися, щ о там робиться.
— Д о б р е , зайду.
За ти ж д е н ь й о м у видали білет, і він, п о п р о ­
їдавш ися з о м н о ю , піш ов. Д а р е м н е чекав я на­
с л ід ків м о го о го л о ш е н н я , — н іч о го не вийш ло;
але я ко сь ур а н ц і, м іся ц ів так ч ер ез три після того ,
я к піш ов Тум ан у в ід п у с тку , до н осять м е н і, щ о
приїхав Туман. Я здивувався, ч о го так с ко р о . Ви-
х о ж у на п о д в ір я , дивл ю ся, — а ж Туман зса ж ує
з о д н о к ін н о ї р о го ж а н о ї халабуди ж ін к у — з а к у ­
тану, в н е к р и т о м у ко ж у с і, з д и ти н о ю на р у ка х ; п о ­
бачивш и м ене, Туман весело п р о м о в и в :
— З н ай ш о в! З найш ов, ваше в и со ко б л а го -
р о д іє !
І справд і була то В арочка. Та яка від м ін н а
від ко л и ш н ь о ї В а ро чки! О б вітре н а, худа! Вона
віддала д итин у на р у к и Т ум анові і, я к б о ж евіл ь н а,
кинулась м е н і д о н іг та й заридала. Д итина з б у ­
дилася в Тумана на р у ка х і заплакала, а він, п р и ­
го л у б л ю ю ч и її, по ніс д о сво єї кім нати. Я під вів за­
п лакану В а р р ч ку і повів ї ї сл ід о м за Т ум ан о м .
Д р у г о г о дня Туман пе ре бр ав зн о в у го с п о ­
д а рство д о с в о їх р у к , і все в н а ш о м у д о м і піш ло
п о -д а в н ь о м у . Я кось після р а п о р ту я спитав у ньо ­
го , де він знайш ов В а ро чку.
— Д е знайш ов? —- від по вів він — в М о л о з і,
в т ю р м і!
Ц ікавість м о ю не з о в с ім зад овольнила йо го
в ід п о в ід ь ; та я знав, щ о він не був о хочий д о по ­
д р о б и ц ь , а т о м у й не перепитував й о го . Я кийсь
час В арочка н іку д и не виходила з сво єї кім н ати
262

і навіть о д м е н е вона ховалась: м е н і т е ж здава­

лося я ко сь н ія ко в о д о них заходити. У Тумана
я щ од ня питався п р о ї ї з д о р о в я та п р о з д о р о в я
дитини, і він о д п о в ід а в м е н і:
— Д я ку в а ти Б огові м и л о с е р д н о м у , — о б и ­
дві з д о р о в і!
Я с куч и в за В а р о ч ко ю і о д н о го р а зу, в ід п у ­
стивш и ф ельдф ебелів, зайш ов до їх н ь о ї хати:
я к і колись бувало, В арочка читала ж и т іє в е л и ко ­
м у ч е н и ц і Варвари, а Туман сидів проти н еї й нянь­
чив на р у ка х О л е сю . Я н іко л и не за б у д у ц іє ї
справді м о р а л ь н о ї картини.
Д р у г о г о дня п о м о їх від від ина х п р ий ш ов до
м ене, я к звичайно , Туман і після р а п о р ту ска зав:
— Ваше в и с о ко б л а го р о д іє ! Я д у м а ю ж е н и ­
тися, щ о б л ю д и го л о в о ю не кивали та пальцям и
на нас не п о ка зув а л и.
» Н а йб л а гор о д н іш а ти л ю дина« — п о д ум а в
я й т о го ж таки дня по п р о си в й о м у в п о л к о в о го
ко м а н д и р а д о зв о л у , а д р у г о ї нед іл і був я за
батька на Т ум а н о в о м у весіллі.
Варочка після ш л ю б у д о в го щ е була сум на,
зад ум ан а й н іку д и , к р ім ц е р кв и , не виходила. Ту­
м ана вона п о -д а в н ь о м у звала с в о їм татом і часто
плакала, дивлячись на н ьо го , ко л и він пестив ї ї
О л е сю , я к сво ю р ід н у дитину. П о м а л е н ь ку вона
начебто почала забувати п р о своє м инуле, почала
за хо д ити д о м о їх кім н а т, сп е р ш у — за м о є ї від -
сутности, а п о т ім і при м ен і. М о ю б іл и зн у й у с е :
щ о по тр е б ува л о ж ін о ч о го о ка , вона взяла під
св о ю о п ік у , і к р а щ о ї та д б а й л и в іш о ї го с п о д и н і не
м о ж н а бул о й баж ати. Я кось ур а н ц і п р и х о д и ть
вона д о м ен е з О л е се ю на р у ка х , така весела,
щ аслива; я за п р о п о н ува в їй ф іл іж а н к у чаю , п о ­
садив біля себе та зд а л ека зн яв м о в у п р о те, я к
вона втікала та де ї ї ховав капітан перед в и їз д о м
д о Волоґди.
С початку спитав я її, чи буває вона у ф ел ьд-
ш ерихи.
 263

— Н іко л и не буваю , — відповіла вона.

— Ч о м у ж ти не буваєш , — спитав я — ви ж
бул и такі б л и зь кі приятельки.
— Д о б р і пр и яте л ь ки ! Вона — о гид н а, лу­
кава ж ін к а ! Я кби « є вона, я б д о сі н іч о го не знала;
це есе вона наробила, — і В арочка заплакала.
Трохи з го д о м я сказав:
— Так, чим ало таки кл о п о ту ти й нам тод і
завдала; се рдеш ний Туман м ало не л іг у д о ­
м ов и н у. А л е я й д о сі не м о ж у з р о з у м іт и , де тебе
сховали, бо я то д і всі м иш ачі н о р и перерив у м іс і і
Р о зка ж и , б уд ь ласка, я к це воно сталося.
— О сь я к ! — сказала вона, втираю чи сльози.
— П ам ятаєте, — то го дня перш ий сн іг випав.
Ф е л ь д ш е р и ха , буд ь вона п р окл ята, намовила
м е н е покататись з н ею вв е ч е р і; я й піш ла д о неї,
не спитавш ись д о зв о л у , а св іч ку й к н и ж к у зоста ­
вила на сто л і: дум ала, — за р а з вернусь, і ніхто
не знати м е , д е я була. П р и х о ж у я д о ф ел ьдш е-
р и хи, а в н еї са м о ва р на столі; вона налляла м ь н і
ф іл іж а н к у чаю ; чай був такий см ачний, щ о я
й д р у гу по про сил а, а п о тім і тре тю , і м е н і стало
т а к д о б р е , так весело, щ о я ладна була та н ц ю ­
вати: я п р о все на світі забула. С ам е на той час
на вул иці п р оти вікн а спинилися сані; м и вийш ли,
сіли й поїхали. Д о в го м и їз д и л и м іс т о м , та к д о в го ,
щ о м е н і захо тіл ось спати, та та к захо тіл ось , щ о
я не па м ята ю , я к я й заснула. П р о ки нул а сь я
в теплій хаті; бул о те м н о , тіл ько ч ер ез м ал ен ь кі
ш пари у в іко н н и ц я х пр о б ив а л о ся світло. Я почала
пр и гад увати вчораш нє катання, але тіл ько й м огл а
пр и гада ти чай та ф ел ьд ш ер иху, та й те наче кр із ь
сон. Н е за б а р о м відчинилися д в е р і, і д о хати вві­
йшла сільська баба з с в іч ко ю в р ука х. Я спитала її:
— Д е я?
— У д о б р и х лю д ей, — від по віл а вона.
— А я к я тут опинилася?
— Тебе на вулиці знайш ли: м аб уть, ко н і,
м о р д у ю ч и с ь , із саней викинули.
264

— Чи не треба тоб і чого? — спитала вона,

ставлячи на стіл свіч ку.
— Н іч о го не треба, — відповіла я, і стара
взяла з столу св іч ку й вийшла геть, защ іп н увш и
за с о б о ю д в е р і на га чо к.
Я все дум ала, де я і щ о зо м н о ю хо чуть р о ­
бити; д о в го я дум ала й нареш ті зн о в у заснула,
Коли я пр окин ул ася в д р уге , то вж е ч е р е з ш пари
не було вид ко світла; голева в м е н е не те, щ о б о ­
ліла, а кр уж и л а ся гір ш е за всякий біль; я почала
плакати. Увійш ла зн о в у та сама стара з с в іч ко ю
й почала м ен е втіш ати, п р о п о н у ю ч и м е н і чаю та
р із н и х ласощ ів. Я відм овилась і тіл ько просила її,
щ о б вона сказала м ені, де я. Питалася п р о вас,
п р о тата, п р о наш е м істо , чи д а л еко во н о. Стара
відповідала, щ о ані' вас, ані тата не знає, а про
м іс то наше п о б о ж и л а ся, щ о й з р о д у не чула; по­
тім за п ро понува л а вона м е н і чаю , я відм о ви ла ся;
зап ро пон ува л а вечеряти, я т а к о ж відм о ви ла ся,
стара засвітила л а м п а д ку п е р е д о б р а з о м і вийшла
з хати. Я скочил а з л іж ка й кинулась д о дверей,
та стара встигла їх за щ іп н ути на га ч о к. Трохи
з г о д о м почувся за двер им а ч о л о вічий го л о с ; го ­
лос був м ені зн ай о м и й , але я не м огл а пригадати,
де я й о го чула. Голос опитав:
— Ну, щ о, — чи кр а щ е їй тепер?
Стара від по віл а :
— Все те саме, д о б р о д ію : маячить та ки ­
дається.
— Ну, д о б р е ! — сказав той самий го л о с —
я д о неї завтра л іка р я приш лю .
Н евж е це вони п р о м е н е говорять? Н евж е
я й справді н е з д у ж а ю ? -----п о д ум ал а я.
П роте, л іка р не пр и ход и в , і я за сп о ко їл а ся .
Д о в го , д о в го сиділа я в о тій клятій вязнид і,
м ал о не зб о ж е в о л іл а з н уд ь ги ; к р ім о ги д н о ї баби,
я за ввесь той час н іч о го не бачила. А ж то д і вж е,
я к він мав м е н е взяти з с о б о ю , н а п е р е д о д н і ви­
 265

їз д у , ввійшла до м ене ф ельдш ериха з кл у н к о м

у р у ц і. Я їй , я к р ід н ій м а те р і, зра діла ; вона почала
м е н е втішати й о б іц яти м е н і Б ог-зн а я кі р а д о щ і
в м а й б у тн ь о м у , аби т іл ь к о я їй у в сь о м у с к о р и ­
лася. Вона зап ро пон ува л а м е н і постригтися й о д я г­
тися в чол о віче в б ра н н я; я була відм овилася, але
вона м ені за гр о зил а в іч н о ю вязн и ц е ю , і я с к о ­
рилася. Вона мала з с о б о ю н о ж и ц і і з р а з у ж о б ­
стригла м е н і ко си . Го споди, я к я то д і плакала!
П о тім вийняла з к л у н к у ч о л о віч е вбрання і одягла
м е н е і тіл ько щ о почала захоплю ватися м н о ю ,
яка я, м овляв, гарна в ц ь о м у вб ранні, я к увійш ла
стара і сказала: »приїхали...« М и з п о с п іх о м ви­
йшли на д в ір , — вж е б ул о те м н о . За во р іть м и
стояли дві ки б и тки , одна велика, а д р уга м енш а;
всадила м е н е ф ел ьдш ериха д о б іл ь ш о ї ки б и тки ;
перехристи'ла, і ко н і р уш или з м ісця, а р еш ту ви
в ж е знаєте, — п р ом о вил а В арочка та й заплакала.
Н е за б а р о м почалася польська р е во л ю ц ія ,
і н аш ом у ко р п у с о в і н аказа но вируш ити на Литву^
Щ о ' бул о зайве, я вислав д о д о м у на свій хутір
і нам овив Тумана, щ о б він і В а р о ч ку з д ити н о ю
від пусти в д о м е н е на х у тір із м о є ю в а л ко ю . Він
та к і зр о б и в , а м и руш или в п о х ід на возі. Я,<
скінчилася ка м па н ія, я вийш ов на д е м іс ію з ран-
ґо ю по л ко в н и ка , а н е за б а р о м вийш ла відставка
й Т ум анові, і в ін пр ийш ов д о м е н е на хутір . Я мав
на д у м ц і зр о б и ти й о го с в о їм е к о н о м о м , але то м у ,
щ о м ені й с а м о м у н іч о го б уп о р о б и ти в м о їм
м із е р н ім го сп о д а р ств і, то я дав й о м у д е р ж а т«
к о р ч м у , щ о біля Я смані, за д у р н о , — за давніш і
й о го по сл уги, та й В ік то р к о в і за п о вів те са м е вчи­
нити, ко ли м е н е не стане.
Щ о я й б уд у р обити д о кін ц я днів м о їх .
В ікто р N. N.
П еречитавш и це о п о від а н н я , я зад ум ався,
і в м о їй уяві гр уб и й в е т е р а н -ко р ч м а р п е р е т в о ­
266

рився в т а к о го чол о віка -хр и сти ян и н а, щ о дай

Б ож е у с ім хо ч тро хи бути п о д іб н и м и д о н ьо го .
Ц і від р а д ні м ір ку в а н н я перервав о к л и к : » чо рт-зн а
щ о !« Д в е р і відчинилися і до хати ввійш ов м ій
приятель, тр и м а ю ч и в р у ка х м о ю га р м о н ію та
п о в т о р ю ю ч и : » Ч ор т-зн а щ о ! Я гадав, щ о він їй
щ ось д о б р е по дар ува в. П ів ка р б о в а н ц я ! більш е, я к
п івка р б о ва н ц я , не варта!« — та, побачивш и в м ене
свій р у ко п и с , наче схам енувся й сказав:
— Ну, щ о , яка повість? Чи, м о ж е , ти щ е її
не дочитав?
— С ам е п е р е д ваш им п р и їз д о м скін ч и в, —
в ід п о вів я.
— А я к гадаєш , — чи варто ї ї н а д р ю к у -
вати, чи ні?
— Навіть д у ж е варто.
— То то ж б о й є, а вони, д у р н і, гад аю ть,
щ о, не читавш и н іч о го , н іч о го й не напиш еш , а ось
бач — написав.
— Д о з в о л ь т е м е н і ї ї списати, — так для
па м я ті, — сказав я.
— О то щ е списувати! В о зьм іть так, я к єсть,
і хо ч н а д р ю ку й те , тіл ько , як я в ж е вам і р ан іш е ка­
зав, щ о б не ставити м о го ім ени.
Я дав слово. На д в о р і в ж е бул о те м н о ; на­
пивш ись чаю , м и щ е трохи побалакали, вдяглися
й по їхал и д о м іста, д о іс то р и ч н о го М и ко л а їв с ь к о го
с о б о р у , слухати » Д ія н ія « .
Після за утр е н і приятель м ій поїхав д о себе
на хутір , щ об, я к він казав, дати р о з п о р я д ж е н н я
щ о д о го спода рства, а я к опісля виявилося, тіл ько
для то го , щ о б д о д е р ж а т и присто йн ости, себто
н ад ягти ф р а к на н еза л е ж н і пл е чі; а я, то м у щ о
не м ав ж а д н и х зн а й о м и х та не мав і о хо ти д о
зн а й о м ств, вваж ав ц ю ц е р е м о н ію за зайву й з о ­
стався в м істі, д о ж и д а ю ч и с л у ж б и Б о ж о ї. П о го д а
бул а гарна (щ о д у ж е р ід к о трапляється п ід цю
п о р у р о к у ): вул иц і були м а й ж е сухі, і я піш о в бл у-
 267

кати по м іс ті, ш ука ю ч и т о го м ісц я , д е стояла

вславлена М алоросійська Колєґія та
д е стояли палати гетьм ана С ко р о п а д с ь к о го , ті
сам і палати, у яких він вітав Д анилича, коли то?
заїхав п о д я ку в а ти ге тьм ан о ві за гостинець, себго
за м іс то П о че п з во л о стю . Д анилич, не бувш и
д ур н и й , взяв та й о д м е ж у в а в д о п о ч е п с ь к о ї в о ­
лости, за д о п о м о го ю н ім е ц ь к о ї а стр ол яб ії, сотні
б а л а кл ин ську, м гл и н с ь ку та половину с та р о д у б -
с ь ко ї, та й заїхав до Глухова дякувати гетьм ан о ві,
а н е м уд р и й Ілліч, н іч о го не відаю чи, знай частує
с во го » св ітл іш о го « го стя, аж п о ки »світліший:«
гість, на зн а к вдячности, звелів поставити на пл ощ і
п р оти палат м у р о ва н и й стовп, вбивш и д о н ьо го
пять зал ізн их га ків , — од ин для гетьм ана, а інш і
для старш ини, я кщ о вони хоч слово ска ж у ть ца­
р еві п р о н ім е ц ь к у а стр о л я б ію . П роте, старш ина
не злякалась і, я к були в М о с к в і, по ска р ж и л а ся на
гр а б іж н и ка , за щ о [ц а р с ь к и й ] п о в ір н и к і був п о ­
караний ш тр аф о м .
Та де ж та площа? Д е ті палати? Д е Колєґія
з її к р о в о ж е р н о ю п о тв о р о ю — таєм н ою ка н ц е ­
лярією ? Д е воно все? І сліду не стало! Д и в н о !
А все воно щ е таке недавнє, та ке с в іж е ! Яких сто
р о к ів п р о м а й н ул о , і Глухі« з р е з и д е н ц ії у к р а їн ­
с ь к о го гетьм ана о б ер н увся у зв и ч а й н ісін ьке п о ­
вітове м іс т е ч ко .
Б лаговіст д о сл уж б и Б о ж о ї перервав м о ї не­
веселі запитання, і я, перехристивш ись, піш ов до
М и ко л а їв с ь к о ї ц е ркви, — о д н о ї-є д и н о ї па м я тки
м и н ул их часів. На площ і зд о гн а в я ч ум а ц ь ки й віз,
щ о й о го тягнула пара сірих во лів-велетнів. На во зі
сиділи дві ж ін к и в білих свитках; одна в стр іч ка х
та заквітча н а б а р в ін к о м , а д р у га повязана ш о в к о ­
в о ю х у с т к о ю ; п о р уч з волам и йш ов в и с о ки й на
з р іс т ч о л о в ік у ч о р н ій к и р е ї і в ч о р н ій см уш е вій
ш апці з б а т о го м в р уц і- 3 воза виглядав щ е ве
ликий білий кл у н о к. Ц е була за го р н ута в біл у
ска тер тин у паска з ус я ч и н о ю , я к во н о й годиться.
 268

П о рівн явш ись з в о з о м , я чим ало був зд и в о ­

ваний, пізнавш и в п о д о р о ж н іх м о їх давніх зн а й о ­
м и х: Тумана та й о го р о д и н у. Віз спинився, і я з у с і­
ма по христо сувався та, р о з м о в л я ю ч и п р о те, щ о
Бог дав п о го д у і такий х о р о ш и й день на таке ве­
л ике свято, м и по м а л у наблизились до ц е р кв и .
Після с л у ж б и на цвинтарі приятель м ій не
бе з с о л о д к о го зв о р уш е н н я п о чо л о м ка в ся м о ж а
з д вадц ятьм а , а то й більш е православним и хр и ­
стиянам и та хр и сти я н ка м и , узяв м ене за р у к у
й під вів до н е в е л и ч ко го т о в с те н ь ко го чо л о віч ка
в Г уб е р н сь ко м у м у н д у р і з р у м я н и м д о б р я ч и м о б ­
личчям , щ о саме вийш ов із ц е р кв и і, п о хр и с то с у -
вавш ися з ним , сказав, у к а з у ю ч и на м ене й на­
звавш и м оє ім я. Я вклонився, а приятель д о д ав:
— Карло С ам ійлович С терн, наш повітовий
ескулап. Й о м у так д о в п о д о б и наш істи н н о -х р и ­
стиянський звичай, щ о він щ о р о к у вдягає м у н д у р
і зявляється на с л у ж б і Б о ж ій власне задля ц ь о го
свята і хоче прийняти наш у православну в ір у , та
де там , — гадаю , щ о о б д ур и ть , — пр об ач, Карлч
С а м ій л о ви ч у!
Н ім е ць д о б р о д у ш н о всм іхнувся, і м и п о ­
пр ощ а лись.
П риїхали м и на хутір , і я, ввійш овш и д о світ­
лиці, чим ало здивувався, не бачучи н іч о го т а ко го ,
чим м о ж н а бул о б р о зго в іти ся .
Го спода р, побачивш и м о є здивовання, вивіь
м е н е д о сіней і м о в ч к и вказав на великі д в е р і,
щ о вели, як я гадав, д о садка. Я відчинив д в е р і,
і п е р е д м о їм и зд и во ва н им и о чим а став не сад,
я:< я собі уявляв, а величезна до щ ана по вітка з м а ­
л е н ьки м и вікн а м и , щ о була приставлена д о са­
м о го б у д и н к у ; це була, я к я довідався, заля для
б е н ке тів . П о сер ед п о в ітки стояв б е зко н е ч н и й стіп,
застелений б іл о ю ска те р ти н о ю , і, Б ож е м ій , ч о го
тіл ь ко на то м у столі не б ул о ! І все це бул о в най-
го м е р и ч н іш и х р о з м ір а х . Бабуся, щ о поралася
 269

біля столу, здавалася м у х о ю проти ко л о сал ьн ої

п ір а м ід и з тіста, щ о її звали па ско ю . З б о ків пі­
р а м ід и , м ов є ги петські сф інкси, у д е кіл ь ка рядів
леж али не поросята, а цілі печені величезні ка ­
бани, з х р ін о м в зубах, і все інш е — в таких са­
м их р о з м ір а х ; навіть го р іл ка й сливянка стояли
на кін ц я х столу в великих барилах, п о кр ити х сер­
веткам и, о д н е сло во : все бул о цикл о п іч н е , так
щ о, якб и пр о ки н ув ся великий хіо сь ки й співець, то
й він тіл ько б вуса п о кр ути в та й го д і, а щ е, м о ж е ,
п о д ум а в би, щ о на хуто р і д о ж и д а ю ть Кадм а з т о ­
вариш ами.
Г о спод а р, хо д ячи по »залі« (так називав він
п о в ітку ), поглядав то на стіл, то на м ене й са м о -
вд о во л е н о посм іха вся. Ч о го щ е дож идати? Ч о го
тут іщ е бракує? — дум а в я; здається, м о ж н а б у ­
ло б і починати, — чи, м о ж е , він ко го с ь дожидає?
Х оч я й не був го л од н ий, але не м іг те ж сп о кій н о
дивитися на всі ці »блага«, о соб л иво на по р о ся та
на бабу, щ о була, як м о с ко в с ь ка куб ічн а купчиха,
— біла, р у м я н а , от так би й п р о ко в тн ув її всю
р а з о м , а го сп о д а р л ю б е н ь ко со бі по хо ж а є та
тіл ько посм іхається. П івго д и н и , я кщ о не більш е,
д о ж и д а л и м и так; я почав у ж е пригадувати соб^
такий а н е кд о т п р о царя й й о го у л ю б л е н о го б о я ­
рина. Вірний б о яр ин п р о кр а в ся в чом усь перед
ц а р е м ; д о б р и й цар не хотів вж ивати в о гн ю й з а ­
ліза, щ о б викрити правду, а п р о д е р ж а в ш и свого
в ір н о го боярина днів зо три у вязниц і бе з хліба
та води, наказав п о тім подати собі м и с ку д о б р о го
ка п у сн я ку, печене по р о ся й п о кл и ка ти боярина
на допит. І щ о ж ви думаєте? За л о ж к у ка п у с н я ку
та за хво сти к п о р о сяти б о я р ин д о в сь о го п р и ­
знався. Щ о п р а в д а , ж а д н о ї вини я за с о б о ю не
знав, але м и м о х іт ь спадало м е н і на д у м к у , чи не
хоче й м ій приятель надо м н о ю так п о ж а ртувати ,
я к той цар над с в о їм в ір н и м б о я р и н о м , тіл ько чим
ж е це я пе ре д ним завинив? У ту сам у хвилину
270

д в е р і відчинилися, і д о »залі« ввійшла бабуся

з т а р іл ко ю в р у ка х ; у тарілці була свячена вода
й кр о п и л о з сухих васильків. Входячи д о залі, ба­
буся, по спіш аю чись, сказала: » У ж е на гр е б л і!«
Приятель м ій вийш ов до сіней; н е за б а р о м на
д в о р і почувся с т у кіт ко л іс, і за я кі дві хвилину
у вій ш о в до залі свящ е н и к у єпитрахилі, в с у п р о ­
воді го спо д а р я й пр ичту. За п р и ч то м увійш о в Ту­
м ан з своєю р о д и н о ю , а с л ід о м за Т ум ан о м , по ­
ва ж но , без го м о н у , р о зп р а в л я ю ч и вуса, ввійш ли
селяни й за хвилину наповнили с о б о ю цілу п о в ітку .
Після м олитви свящ е н ик, а с л ід о м за ним го с п о ­
дар, а далі вж е й я, похристосувал ись з усім а п р и ­
с у тн ім и і, р о зго в ів ш и с ь ш м а т о ч ко м ч о р н о го хліба,
заходилися к о ж н и й ко л о т о го , до ч о го хто мав
о хо ту. Тілько тепе р стало ясно, п о щ о в таких ве­
л етенських р о з м ір а х по на го то влю ва ли їс т и в н о го та
питва! П риятель м ій (за щ о я з ним десять разів
похристосувався) д о сл івн о д о д е р ж у в а в зап овіту
З о л о т о у с т о го кр а сн о м о в ц я та л ю б о ви й п о ко р и
п е рвісн их християн. Тут не бул о раба та вл адики;
був тут тіл ько пр ивітний го с п о д а р та ц іл к о м не-
це р е м о н л ив і го сті.
В ідпровад ивш и свящ еника та своїх к р іп а к ів -
гостей, він посадив за стіл м ен е , Тумана з р о д и ­
н о ю , а сам сів п о м іж нас, ска завш и: »О т тепе р
р о з го в іє м о с я !« П р оти м ен е сиділа О леся з м а-
т ір ю , і тіл ько тепе р я придивився до неї з н а л е ж ­
н о ю ув а го ю . Ц е була сп р а в ж н я , т іл ь к о щ о р о з ­
квітла кр а сун я : густе тем н о -ка ш та н о в е волосся,
заплетене в дві ко си й перевите ж о в ти м и й бла­
ки тн и м и стр іч ка м и та б а р в ін ко м , надавало я ко їс ь
о с о б л и в о ї с віж о сти її га р н е н ь кій го л ів ц і; тон ка
біла с о р о чка з б іл о ю те ж п р о з о р о ю м е р е ж к о ю
на ш и р о ки х р ука в а х спадала на плечі й на гр у д и
таки м и зб о р а м и , я кі не снилися ані С ко па со ві,
н и ж е са м о м у Ф ід іє в і — од н е сло во , пр оти м ене
сиділа бо гин я краси й н е по р о ч н о сти . П о р уч О лесі
 271

сиділа ї ї мати, колиш ня Варочка, тепе р Варвара

Іванівна, я к звав її сам го спо д а р , а біля неї сидів
Тум ан, з у с м іш к о ю за к р у ч у ю ч и свої білі вуси,
Я дивився на н ьо го не я к на п р о сто го к о р ч м а р * -
ветерана, а я к на лицаря великих м ор а льних по ­
д в игів , я к на лю д ин у-хр истиян ина в н айш ирш ом у
значенні ц ь о го слова, і, признатися, завидував
й о м у . На м ій по гл яд , він був вповні щ асливий, та
ін акш е й бути не м о гл о . Л ю д ин а , щ о так в и с о ко -
б л а го р о д н о виконала сво ї о б о в я з ки перед б л и ж ­
н ім , навіть у злиднях і на сам оті має бути щ асли­
во ю , а й о го старі літа пр о хо д и л и в достатках, се­
р ед н айщ иріш их, н а й н іж н іш и х д р у з ів . Не д о в о д и ­
лося м ені бачить т а к о го м и с те ц ь ко го пору
с ку л ьп тур и чи м алярства, щ о так з а с п о к о ю ю ч е -
с о л о д ко приваблю вав би до себе м о ї о чі, я к ла­
гід н е та сп о кій н е обличчя ц ь о го сиво го лицаря-
ге р о я чесноти. О зе ро в вповні відчував ц ю п р и ­
наду, сказавш и устам и Едипа:
М о й не у в и д и т ъ в з о р ъ
Ни м у ж а к р о т к а г о п р ія т н а г о ч е па ,
К о т о р а г о р у к а б о го в ъ п р о и з в е л а .

Встали ми з-за столу тихо, с кр о м н о , наче п і­

сля зви ч а й н о го о б ід у , пом олилися Б огу, і Туман,
узявш и сво ю см уш е ву ш а пку, по гл ян ув на ж ін к у
й почав прощ атися з го с п о д а р е м . Туман, взагалі
не го в ір ки й , ц ь о го р а зу був за стол ом зо в с ім я к
н ім ий . Я хотів був зняти м о в у п р о Б лю хера чи Б о ­
напарта, та, коли глянув на н ьо го , д у м ка м о я зда­
лася м ені пр осто трив ія л ьно ю . О д н е -є д и н е слово
я почув о д н ь о го тепер, і то вж е на д в о р і; ко ли він
посадив сво ю р о д и н у на чум а ц ь ки й віз, і воли р у ­
шили з м ісц я , то го сп о д а р з п о р о га спитав й о го ;
— Так на П р о в ід н о м у , батьку?
— Еге! — о д по в ів Туман і піш ов за в о з о м .
У ве че р і за чаєм приятель м ій , пр оти сво єї
вдачі, був зам ислений. Я завдав й о м у якихсь два-
три питання, але п о тім со бі почав тарабанити
272

пальцям и по столі. Вж е бабуся й свічки принесла,

вж е й сам о ва р прибрала з у с ім пр ил ад д ям , а м и
все сидим о , не р ухаю чись, та тараб аним о по столі,
і не зн аю , чи д о в го тривала б та барабанна вправа,
коли б я не зід х н у в , — так со б і, знічевя. Приятель
м ій підвів го л о в у, по гл ян ув на м ен е й засм іявся.
— С лухай, — сказав він, насм іявш ися д о ­
схо чу: м о я справа хазяйська, я м а ю над чи м за д у ­
м атись та за чим зід хн ути , але я к о го біса ти з ід -
хаєш?
— Го спода р м и м о хіть передає свій настрій
го стя м , — о д п о в ів я.
— Правда, правда твоя! А знаєш що?... —
п р о м о в и в він і за м о в к.
— З н атим у, як ска ж е ш .
— М а ю д о тебе велику пр о сь б у. Як даси
слово, щ о виконаєш , — ска ж у.
— Д а м слово, я кщ о с ка ж е ш , щ о за просьба.
— П о го стю й у ллене до П р о в ід н о го ти ж н я !
— Не м о ж у .
— То то ж б о й є, — п р и м уси в м ене вия­
вити таєм н ицю , а тепер сам назад. Так не г о ­
диться п о р я д н ій лю дин і.
— Яка ж тут таємниця? — спитав я.
— А така таєм ниця, — о д п о в ів він, п о д у ­
м авш и, — щ о на П р о в ід н о м у т и ж н і я хо чу вінча­
тися, а тебе п р о ш у бути в м ене, я к п о -н а ш о м у ка ­
ж у т ь , за бо яр ин а ; ну як, — згода?
А щ о в той час був я л ю д и н о ю з о в с ім н е за ­
л е ж н о ю , то, не д о в го д ум а ю ч и , і сказав й о м у :
— З го д а !
— О ц е так приятель! — сказав він, сти ска ­
ю чи м е н і р у к у так п о -п р и я те л ь с ь ко м у , щ о я м ало
не закри чав . — А тепер х о д ім о вечерять! — д о ­
дав він встаю чи.
Д о б р а вечеря та нел и ц ем ір н а ж е р тв а Баху-
сові р о звяза л а я з и к м о го приятеля і виявила-таєм ­
н и ц ю й о го серця. С початку він м е н і висловив сво ї
н а й п р и р о д н іш і по гл яд и та д у м к и п р о р о д и н н е
 273

й політичне ж иття л ю д ин и і взагалі пр о п р изна ­

чення лю дини, я к ство ріння п р е к р а с н о го й р о з у м ­
н о го , та я к лю дина м о ж е бути н е за л е ж н о ю , о тж е
й щ асл ивою в сво єм у н е д о в го м у ж и тті, ані тро хи
не п о р у ш у ю ч и га р м о н ії загалу п о д іб н и х д о себе.
Він та к захо пив м е н е с в о їм и м ір ку в а н н я м и , щ о
я почав вбачати в н ь о м у найн а тура л ьніш ого , най-
п р и р о д н іш о го м у д р е ц я , л е две ч и н е в и щ о го за С о­
кр а та ; але то м у , щ о м у д р е ц е в і та й взагалі всякій
л ю д и н і т я ж к о , а то й з о в с ім н е м о ж л и в о са м о м у
встановити м е ж у , ч ер ез я к у не слід переступати,
то й приятель м ій н е п о м ітн о перейш ов д о у т о п ії
і почав м е н і д о в о д и ти , щ о письм енність, о соб л и во
се р е д ж ін о к , д у ж е ш ко д и ть д о б р ій д о л і лю дства.
Я д ум а в, щ о д ж е р е л о т а к о ї ід е ї — вино, велика
п о р ц ія в ипито ї сливянки, п о ки він не закін чи в
с в о їх д о ка з ів та ки м и словам и:
— Я спо д іва ю ся, і не бе зпід ста в н о , щ о
я б у д у вповні щ асливий з м о є ю д р у ж и н о ю — саме
то м у , щ о вона неписьменна.
— Ти м о ж е й б уд е ш , але ц ь о го не м о ж н а
ска зати п р о б а гатьох, і я перш ий не с ка ж у ц ь о гс
п р о себе.
— Бо б а гато л ю д ей, а се р е д них і ти, ніщ о
інш е, я к м о р а л ь н і в и р о д ки .
— О сь тоб і м аєш ! — п о д у м а в я і, п о м о в
чавш и, ска зав :
— Як твій старш ий б о яр ин , чи м а ю я право
спитати в сво го кн я з я : хто ж вона, ота м айбутня
щ аслива княгиня?
— Таєм ниця! Д о о ста н н ьо го дня таєм ниця;
б о ти, ч о го д о б р о го , почнеш м ен е р о зч а р о в ува ти .
Д о в го м и сиділи за сто л о м м о в ч ки , з р ід к а
п о гл я д а ю ч и од ин на о д н о го та на п л я ш ку з сли­
в я н ко ю , і, ко л и побачили, щ о на с у х о м у дні пляш ки
не зосталося н іч о го гід н о го ува ги , встали з-за
столу, і, вим о вн о стиснувш и од ин о д н о м у р у ки ,
піш л и спати.
18
274

Н апр отязі ти ж н я м и з п р ияте л е м з а к у ш у ­

вали, снідали, о б ід ал и, вечеряли й спали; багато,
багато набалакалися м и гіро р із н і, з о в с ім сто­
р он н і р ечі, м іж ін ш им і пр о сучасну л іте р а тур у, щ о
за нею він, як і ко ж н а статечна лю дина, слідкував
досить у в а ж н о ; це м е н е чим ало здивувало , б о я,
к р ім в а р в а р сько го п е ре кл а д у Ф е д р о в и х б а й о к, ні
о д н о ї кн и ж ки в й о го д о м і не бачив. К р ім сучас­
н ої літератури, часто м и зво д ил и м о в у п р о хитру
п о л іти ку М етте р н іха , але п р о б л и зь ке весілля —
ні півслова. Я кось я, всупереч пр и пи сам чем ности ,
зачепив д р аж л и ве питання, та приятель м ій був
нім ий, »аки риба«, звелів за п рягти б р и ч к у і, навіть
не сказавш и м е н і »до побачення«, сів та й поїхав
— Бог й о го знає, куд и . М и нув нареш ті б е з ко н е ч ­
ний для м е н е В ел ико д н ій т и ж д е н ь , м инула й п о л о ­
вина П р о в ід н о го ; приятель м ій виїхав у се р е д у
вранці і пропадав д о с а м о го ве чо р а; а по в е р н у в ­
шись над вечір д о д о м у , він м о в ч к и вдягнув ф ра к,
зачісався, подивився в д зе р ка л о і сказав, зв е р та ­
ю чись до м ене:
— Я го то вий. О дяга йся с ко р іш е , п о їд е м о !
Я й собі о д я гся , і м и сіли в б р и ч к у та й п о ї­
хали д о міста п р о сто д о М и к о л а їв с ь к о ї ц е р кв и .
Ц ер кв а була освітлена, свящ е н и к у ризах, серед
ц е р кви налой, а д я к, р о зп р а в л я ю ч и вуса, м ал о щ о
не виго л о ш ува в: »Ісаіє, л икуй!...« Не встиг я р о з ­
глянутися, як одчинилися д в е р і, і ввійшла О леся
в с у п р о в о д і Тумана та м ате рі. У вій ш о вш и д о ц е р ­
кви, вона перехристилася, см іл и во підійш ла д о
нал ою і стала на своє м ісц е . Ко ли я побачив її
зб л изь ка й я скр а в іш е о світл ену, то тіл ько ахнув!
Вінчання скінчил ося, і я не б е з з а зд р о сти п о б а ж а в
с в о м у щ асл ивом у приятелеві н о в о го ж и ття , н о в о ї
радости, а д р у го го дня, по д я кув а в ш и й о м у за
хліб-сіль', виїхав до Києва.
[Р о з п о ч а т о 1 8 5 5 .] 15. III.

І Н о в о п е т р о в с ь к и й ф о ір т .]
 ПРИМІТКИ.
1, До оповідання 'Княгиня«,
СТОР. 7. У б о г у хату с в о їх б а т ь к ів у селі
К е р е л ів ц і (К и р и л ів ц і), д е Ш е в ч е н к о в и р іс , в ін з р и с у в а в
в 1843 р . З б е р е гл и с я д в а р и с у н к и . На о д н о м у з н их, п о д а ­
р о в а н о м у п о е т о м к н . В. Р є п н ін ій , в ін н а р и с у в а в і с е б е с а ­
м о г о (с т о їт ь , з а ж у р и в ш и с ь , б іл я хати б е з ш а п к и , в п л а щ і),
а т а к о ж п о с т а в и в д а т у с в о їх у р о д и н і д о д а в д в а р я д к и
з » Т р и з н и « : »Въ ко їм ь в і р ь і н і т ь , н а д е ж д ы >нЪтъ, н а д е ж д а —
Б о гъ , а в і р а — с в іт ь . « — Г у м а н с ь к и й сад — це
сл а вн а С о ф іїв к а , о д и н з н а й к р а щ и х в Е в р о п і п а р к ів ; з а с н у ­
вав й о г о в 1793— 96 р . р . гр . Ф , П о т о ц ь к и й д л я с в о є ї ж ін к и
С о ф ії, к р а с у н і- г р е к и н і. — П р о с в о ю п о д о р о ж д о р о з к іш ­
н о г о ц а р с ь к о г о п а р к у с П е т е р г о ф і (з а с н . 1711 р . ц а ­
р е м П е т р о м І) Ш е в ч е н к о з г а д у є в » Ж у р н а л і« (т. IX п ід 1.
V II 1857 p .). Ш е в ч е н к 'о в а г іп е р б о л а п р и п о р ів н я н н і ти х д в о х
п а р к ів із б а т ь к ів с ь к и м с а д к о м — ц іл к о м у с т и л і Г о го л я . —
СТОР. 8. П р о с е с т р у п о е т а К а т р ю , за ч о л о в ік о м К р а с и ц ь -
к у , д и в . у т. X за п о к а ж ч и к о м ім е н (Ш е в ч е н к о К а т е р и н а ). —
Про б р а т а по ета М и ки т у д ив. т а к о ж там . — Ч у м а к і в
і ч у м а ц ь ки й п о б у т п о е т зна в д у ж е д о б р е : б а ть ко й о го са м
ч у м а к у в а в і, п о д о р о ж у ю ч и ;, б р а в і м а л о г о Т а р а с а з с о б о ю
(n o p . c r o p . 224 і д а л ь ш і в т. V I ). В п о е з ія х с в о їх Ш е в ч е н к о
т е ж ч а с т о з га д у в а в ч у м а к ів , і с е р е д н и х є о д н а на т е м у з ч у ­
м а ц ь к о г о п о б у т у : » О й , не п ю т ь с я п и в а , м е д и « , д и в . в т. 111).
— В с е л і М о р и н ц я х п о е т н а р о д и в с я . — СТОР. 9. С в о є
п е р е б у в а н н я в с іл ь с ь к ій ш к о л і Ш е в ч е н к о о п и с у є т а к о ж
у с в о їй а в т о б іо г р а ф ії (д и в . с т о р . 7 т а 14— 15 в т. V ) . Д о
ш к о л и Ш е в ч е н к о п о ч а в х о д и т и д е с ь у 1822 р . — Чи д я к -
учитель, щ о в н ь о го по е т по ча в учити ся, назива вся
сп р а в д і С о в г и р, — не м о ж н а стверд ити. За сп о м и на м и
о д н и х в ін н а з и в а в с я Г у б с ь к и й , за ім ш и м и — Р у б а н ; м о ж л и в о ,
щ о й о г о на с е л і л и ш е » д р а ж н и л и « С о в г и р е м . М . Г р у ш е в -
с ь к и й о п о в ід а є , щ о т а к е п р із в и щ е є в т ій о к о л и ц і. Н а й д о -
к л а д н іш і д а н і п р о д и т и н с т в о Ш е в ч е н к а з іб р а в і к р и т и ч н о
о с в іт и в І. С т е ш е н к о (т. С Х ІХ — С Х Х З Н Т Ш . Л . 1917, » Д и т я ч и й
і гл о л я ч и й в ік Ш е в ч е н к а « ). — Т м у - м н у , т л ю - т л я —
п р и к л а д и с к л а д о в и х к о м б ін а ц ій , щ о їх у ч н і в и в ча л и на
пам ять, ко л и в ш ко л а х панувала не з в у ко в а , а скл а д о ва м е ­
то д а . — Н е с т и х а р н и й дяк — д я к , щ о п ід ч а с б о г о -
служби н е м а є права н о с и т и стихаря (р и з а з ш и р о к и м и ру­
 276

к а в а м и , щ о ї ї н о с я т ь д и я к о н и , а в п р а в о с л а в н ій ц е р к в і
й д я к и , щ о їх » п о с т р и г л и в с т и х а р « ). З а с т а р и м у к р а їн с ь к и м
з в и ч а є м дя-ків в и б и р а л а с а м а с іл ь с ь к а гр о м а д а п о » п р о б і« —
с е б т о п о т о м у , я к к а н д и д а т п о к а з а в , щ о в м іє д о б р е ч и та ти
й с п ів а т и . К о л и с в я щ е н и к з г о д ж у в а в с я на д а н о г о д я к а , то
п а р а ф ія н е с к л а д а л и з н и м у м о в у й у р о ч и с т о в в о д и л и д о
ш к о л и , п о в ч а ю ч и й о го , щ о б ш а н у в а в г р о м а д у . В 1819 р . р о ­
с ій с ь к а с и н о д а л ь н а вл ад а з р е ф о р м у в а л а К и їв с ь к у А к а д е ­
м ію , п о д іл и в ш и к у р с н а у к м іж т р ь о м а ш к о л а м и : н и ж ч о ю
( » д у х о в н о е у ч и л и щ е « , п о -н а р о д н ь о м у » б у р с а « ), с е р е д н ь о ю
(с е м ін а р ія ) й в и щ о ю (а к а д е м ія ). Х т о с к ін ч и в » б у р с у « й не
м а в д а л ь ш и х а с п ір а ц ій , ти х п о с и л а л и на п а р а ф ії, в ж е я к
с т и х а р н и х д я к ів . В ж е й р а н іш е с и н о д а л ь н а р о с ій с ь к а влада
розпочал а боротьбу з старим и ц е р к о в н о -гр о м а д с ь к и м и
звичаям и на У к р а їн і (в и б о р н іс т ь к л и р у ), а п іс л я ре­
ф о р м и д у х о в н о ї ш к о л и б о р о т ь б а ця з а го с т р и л а с я . З га д к а
Ш е в ч е н к а п р о з м ін у д я к ів іл ю с т р у є ц е й м о м е н т і ц іл к о м
з г о д ж у є т ь с я з о п о в ід а н н я м и р із н и х м е м у а р и с т ів : гр о м а д а м
не п о д о б а л и с я п р и з н а ч е н і д я к и . — СТОР. 10. »У т и т а р я
на м е д у « б у в а л и п а р а ф ія н и на д р у г и й д е н ь х р а м о в о г о
св я та , а в д е н ь св ята ц е р к о в н і » б р а т ч и к и « пи л и м е д на ц е р ­
к о в н о м у ц в и н т а р і. М е д в а р и л и щ е н а п е р е д о д н і св я та . Ц е
д у ж е с т а р о в и н н и й з в и ч а й . В ін, о ч е в и д н о , п о д о б а в с я Ш е в ­
ч е н к о в і (п о р . й о г о з г а д к у п р о те, я к в ін б у в »на м е д у « на
с е л і 1859 р . в т. X , с т о р . 238). — СТОР. 11 . » Б е р е з о в о ю
кашею« (ц е б т о р із к а м и ) за с т а р и х ч а с ів г о д /в а л и ш к о ­
л я р ів п о с у б о т а х , н е з а л е ж н о в ід я к и х с ь п р о в и н , а » д л я
с т р а х у Б о ж о го « . Ц е й з в и ч а й м а в н а з в у » с у б іт к и « й іс н у в а в
н е л и ш е в с іл ь с ь к и х ш к о л а х . — Н о в и й к о р е л ів с ь к и й
ст их ар ний д я к н а з и в а в с я Б о г о р с ь к и й . — » М а л б і х«
(» м а л ъ б іх ь « ) — ц е о с т а н н ій псалом Д авида, щ о б ув
к ін ц е м »п с л а л т и р н о ї н а у к и«, п р о я к у в г у м о р и с т и ч ­
н ій у к р а ї н с ь к ій п іс н і с п ів а л и :
П я т н а д ц я т ь л іт п с а л т и р л и в р и в
Та все п о -л а т и н і м и ім р и в ,
А на ш іс н а д ц я т ім в с ю о п е р е ч и т о м
П с а л т и р к у зн а в .
(» Б ув Г р и ц ь к о м у д р и й р о д о м з К о л о м и ї...« )
— СТОР. 12. П р о Гр. С к о в о р о д у й в ід н о ш е н н я д о
н ь о г о Ш е в ч е н к а д и в . у т .VIIІ (п о в . » Б л и з н я та « й п р и м іт к и д о
н е ї). Ш е в ч е н к о щ е м а л и м с а м с п и с у в а в с к о в о р о д и н-
с ь к і п с а л ь м и (п о р . в т. Ill П о с л а н іє д о А . О . К о з а ч к о в ­
с ь к о го ). — » К а л а м а р з к р е й д о ю« — в ш кола х тоді
для о щ а д н о с ти писали р о з п у щ е н о ю в во д і к р е й д о ю п е р о м
н з т а б л и ц і. — М а ч у х а поета — О кса н а Т е рещ е нчи ха
 277

(м а л а т р о є с в о їх д іт е й ); з н е ю о ж е н и в с я б а т ь к о п о е т а , к о л и
й о м у м и н а в 9 -и й р ік . — Д я д ь к о м , щ о взяв б у в д о с е б е
с и р о т у Т а р а са , б у в П а в л о Ш е в ч е н к о . Т арас в ід н ь о г о в т ік . —
СТОР. 13. Ц и та та в і р ш а м и з р о с . п о е т а К о л ь ц о в а — н е ­
то ч н а (б о з п а м я т і); в о р и г ін а л і т а к :
С ол овьем ъ залетны м ъ
Ю н о с т ь п р о л е т іл а .

Б г з ъ л ю б в и , б е з ъ сч а с тья
П о м ір у с к и т а ю с ь . (» Г о р ь к а я д о л я « .)

Про в ід н о ш е н н я Ш е в ч е н к а д о К о л ь ц о в а д и в . у т. IX . —
СТОР. 14. » Д в а д ц я т и л і т н і й і с п и т « — ц е п е р е б іл ь ­
ш е н н я ; Ш е в ч е н к о не б у в на У к р а їн і 14 р о к ів (1829— 1843).
— М а л о н е в с ю Ч е р н і г і в щ и н у п е р е ї х а в Ш ев­
ч е н к о з п ів н , с х о д у на п ів д . з а х ід в 1845 p .p ., к о л и їх а в з П е ­
т е р б у р г у на П о л т а в щ и н у ( м а р ш р у т : Я с м а н ь - Г л у х ів - К р о -
л е в е ц ь - Б а ту р и н - Б о р з н а - Н іж е н - К о з е л е ц ь , а з в ід т и на
П е р е я с л а в щ и н у ). П ід ч а с п е р ш о ї п о д о р о ж і (1843 р .) Ш е в ­
ч е н к о з в е р н у в з ц ь о г о ш л я х у в б о р з е н с ь к о м у п о в іт і ( п о ї­
ха в д о К а ч а н ів к и , д о Гр . Т а р н о в с ь к о го . — К о з е л е ц ь —
п о в іт о в е м іс т о на Ч е р н іг ів щ и н і. З а ч а с ів Б. Х м е л ь н и ц ь к о г о
— с о т е н н е м іс т о к и ї в с ь к о г о п о л к у ; п я ть ц е р к о в , с е р е д н их
— с о б о р , з б у д о в а н и й іт а л ій с ь к и м а р х іт е к т о р о м Р а с т р е л л і;
в н ь о м у ч у д о в і о б р а з и в іт а л ій с ь к о м у с ти л і. Іт а л іє ц ь Б а р -
т о л ь о м е о Р а с т р е л л і (1700— 1771) з б у д у в а в щ е на У к р а ­
їн і А н д р іїв с ь к и й с о б о р у К и є в і. — » Ч о р н а Рада« —
р а д а , с к л и к а н а н е л е га л ь н о , б у н т а р с ь к а . На к о з е л е ц ь к ій ч о р ­
н ій р а д і 1663 р . у к р а їн с ь к а ч е р н ь , з б у н т о в а н а м о с к о в с ь к и м и
б о я р а м и , с к и н у л а ге ть м а м а Я к и м а С о м к а , у к р а їн с ь к о го
п а т р іо т а (п о л іт и к а й о г о не п о д о б а л а с я М о с к в і) й в и б р а л а
ге т ь м а н о м м о с к о в с ь к о г о к а н д и д а т а Ів ан а Б р ю х о в е ц ь-
к о г о (г е т ь м а н у в а в д о 1668 p .). Ц і п о д ії П. К у л іш о п и с а в
у с в о їй іс т о р и ч н ій п о в іс т і » Ч о р н а Р ада«. — Т и х о н о в и ч
— в л а с н и к р е с т о р а н у в К о з е л ь ц і. — Натаїля Р о з у м и х а
(у м . 1762 р .) — ж ін к а р е є с т р о в о г о к о з а к а з Л е м е ш ів к о з е -
л е ц ь к . п о в „ р ід н а м а ти О л е к с ія Р о з у м о в с ь к о г о (1709— 1771),
за я к о г о в и й ш л а з а м іж ц а р и ц я Є л и с а в е та (д о ч к а П е тр а І),
та К и р и л а , у к р а ї н с ь к о г о ге т ь м а н а (1728— 1803). П іс л я с в о є ї
к о р о н а ц ії ц а р и ц я ї ї в и к л и к а л а д о П е т е р б у р г у , ал е с та р а к о ­
з а ч к а н у д ь гу в а л а в ц а р с ь к и х па л ата х і н е в д о в з і п о в е р н у л а с я
д о д о м у . П о д о р о ж у ю ч и п о У к р а їн і, ц а р и ц я Є л и с а в е та м е ш ­
ка л а в д о м і Р о з у м о в с ь к и х . Т и тул гр а ф а с п о ч а т к у Р и м с ь к о ї
Ім п е р ії, а п о т ім і Р о с ій с ь к о ї д іс т а в О л е к с ій в 1744 p ., а за
н и м і К и р и л о . М а т и їх т е ж д іс т а л а г р а ф с ь к и й ти т у л у 1744 р.
— СТОР. 15. Р іч к а Т р у б е ж , т е п е р Т р у б а й л о , п о ч а -
278
т о к б е р е в К о з е л е ц ь к о м у п о в іт і, т е ч е ч е р е з у с ю П е р е я с л а в ­
щ и н у і в п а д а є за; П е р е я с л а в о м д о Д н іп р а . — С е л о п о г о ­
р і л е н а д Т р у б а й л о м — ц е а б о М о с ти о ц е , а б о Б о б р о -
виця. — Велике к о з а ч е с е л о — це, м абуть, М ар*
к о в ц і, ал е в о н и л е ж а т ь т р о х и д а л і з а Т р у б а й л о м . —
СТОР. 17. Ж е р а р (Ґ е р а р д ) Д о у (1613 — 1675) — г о л я н д -
сь ки й м а л яр , п о р тр е ти с т і ж а н р и с т, у ч е н ь у л ю б л е н о го Ш е в ­
ч е н к о м Р е м б р а н д т а . 13 о б р а з ів й о г о , а с е р е д н и х і п о р т р е т
я к о їс ь б а б у с і , — в П е т е р б у р з ь к ім Е р м іт а ж і. — СТОР. 18.
Ч а б а к — аЬ гагсш Ь ги ш а , о с о б л и в а іп о р о д а л я щ а . С о л е н и х
і в я л е н и х ч а б а к ів н а У к р а їн у п р и в о з и л и т о д і ч у м а к и з Д о н у .
— СТОР. 19. У 1812 р . р о с ія н и з а б и р а л и д о в ій с ь к о в и х та­
б о р ів б а га т о у к р а їн с ь к и х с е л я н , я к »п о г о н ц і я« ( в із н и к ів -
п о г о н и ч ів ) . — СТОР. 20. П р о т и р іч ч я в с л о в а х М и к и т ів н и , щ о
пан п о в е р н у в с я » з - п і д ф р а н ц у з а « ще »до ф р а; н -
ц у з а«, — н е м а : » д о ф р а н ц у з а « — с е б т о щ е п е р е д в ій н о ю
1812 р ., а щ о б у в в ін » п ід ф р а н ц у з о м « , — ц е з н а ч и т ь , щ о
б р а в у ч а с т ь у п о п е р е д н іх ф р а н ц у з ь к и х к а м п а н ія х (1807:—
1809 р р .). — С о л о н и н и — ста р и й с та р ш и н ськи й к о ­
з а ц ь к и й р ід на У к р а їн і. Б ул и п о с в о я ч е н і з п р и я т е л я м и
Ш е в ч е н к а З а к р е в с ь к и м и . — О с т е р — п о в іт о в е м іс т о на
Ч е р н іг ів щ и н і. — О д и н з К а т е р и н и ч і в — В аси ль С е м е ­
н о в и ч д ій с н о б у в к и їв с ь к и м г у б е р н а т о р о м (у м . 1847 р .). Н е ­
б о ж ів Г у б е р н а т о р а , п о м іщ и к ів К а т е р и н и ч ів на Ч е р н іг ів щ и н і
Ш е в ч е н к о д о б р е з н а в , б у в а в у їх м а є т к а х М а р к о в ц я х та
Б о б р о в и ц і с а м е н а д Т р у б а й л о м і з м а л ю в а в т а м к іл ь к а
п о р т р е т ів , щ о н а л е ж а т ь К и їв с ь к о м у Іс т о р и ч н о м у М у з е є в і
(р е п р о д у к о в а н і О . Н о в и ц ь ки м у к н и з і » Ш е в ч е н ко , я к м а ­
л я р « , 1914). — СТОР 21. З а п р о с и т и » н а О т ч е н а ш « —
з н а ч и т ь з а п р о с и т и « а о б ід а б о на с н ід а н о к ; б л а го с л о в л я ю ч и
с т р а в и , с в я щ е н и к ч и та є ц ю м о л и т в у . — СТОР. 22. К о н ­
т р а к т и — в е л и к и й я р м а р о к у К и є в і, щ о в ід б у в а в с я 5— 25.
II. — СТОР. 25. О г л а « — с та р а н а з в а к о л и ш н ь о г о » с о т е н ­
н о г о м іс т е ч к а « Г о г о л і в в о с т е р с ь к о м у п о в іт і, н а Ч е р н і­
г ів щ и н і; Ш е в ч е н к о о п и с у є й о г о н а п о ч а т к у п о е м и » С о т н и к «
(д и в . у т. III) . В р о с ій с ь к . о р и г ін а л і: »...въ О г л а в і да въ Г о ­
г о л е в і« , — ц е я к е с ь н е п о р о з у м ін н я , б о О гл а в і Г о го л ів д в і
н а з в и т о г о с а м о го м іс т е ч к а . Т о м у м и ц е м іс ц е й в и п р а в и л и
в п е р е к л а д і ( » ч и т о Г о г о л е в і « ) . Г о го л ів в е р с т о в з 10
о д Т р у б а й л а й п р и б л и з н о с т іл ь к и ж в ід гр я н и ц ь п е р е я с л а в ­
с ь к о г о та к о з е л е ц ь к о г о п о в іт ів . — СТОР. 26. » К н и ж к а
про я к о г о с ь з а п о р о ж ц я К и р ш у чи пр о
Ю р і я « (д а л і » п р о Ю р і я З а п о р о ж ц я«) — ц е д у ж е
п о п у л я р н и й р о м а н р о с , п и с ь м е н н и к а М . З а ґ о с к ін а » Ю р .й
М и л о с л а в с к ій « (п е р ш е в и д а н н я 1829 р .). Г е р о й п о в іс т и Ю р ій
М и л о с л а в с ь к и й з у с т р іч а є т ь с я з з а п о р о ж ц е м К и р ш е ю , і а в­
 279

т о р о п и с у є н и з к у їх с п іл ь н и х п р и г о д . С та ра М и к и т ів н а
п о п л у т а л а в с в о є м у о п о в ід а н н і о б о х г е р о їв . — » М о р д а ­
т и й « — ц е та« в и м о в л я є п р із в и щ е к н я з я М и к и т ів н а (н а­
р о д н а е т и м о л о г із а ц ія ) : а в т о р д ав с в о є м у ге р о є в і н е іс т о -
р и ч н е п р із в и щ е М о р д а т о в (п о р . на с т о р . 34 — » к н я ж н а
Ж ю л і М о р д а т о в а « ). П р із в и щ е к н я з я К е й к у а т о в а , т е ж ч е р ­
н іг ів с ь к о г о з н а й о м о г о Ш е в ч е н к а , м іс ц е в і с е л я н и в и м о в л я л и
К епкува тий (а в т о р ц и х п р и м іт о к с а м ч ув т а к у в и м о в у
в 1914 p .). Ш е в ч е н к о , м а б у т ь , за п о д іб н о ю а н а л ь о ґ іє ю
в кл а д а є в уста М и к и т ів н и пе рекручен е п р із в и щ е . —
СТОР. 27. Д е н ь щ и к (р о с .) — д ж у р а . — СТОР. 29.
О п о в ід а н н я п р о »н е п р о щ е н н о г о г р і ш н и к а«, щ о
з д о б у в п р о щ е н н я г р іх ів , у б и в ш и б л у д н о г о си н а , я к и й з н е ­
в а ж и в п а м я т ь м а т е р і, — д у ж е х а р а к т е р и с т и ч н е д л я на-
р о д н іх п о гл я д ів на с в я т іс ть м а т е р и н с т в а , ін ш у з н а н у Ш е в ­
ч е н к о в і » л є ґ е н д у « п р о п р о щ е н н я гр іш н и к а д и в . у т. X ,
с т о р . 133. Ш е в ч е н к о зн а в д о б р е н е л и ш е н а р о д н ю п о е з ію ,
а й н а р о д н ю ф іл о с о ф ію , я к о ю т е ж ц ік а в и в с я (п о р . с т о р . 89
в п о в іс т і » М у з и к а « ). — СТОР. 38. Г о л о д , щ о й о го о п и с у є
т у т М и к и т ів н а , б у в на Л ів о б е р е ж ж і в 1843 р. З н а й о м и й
Ш е в ч е н к а п о м іщ и к Гр. Га л ага н б у в д е л е го в а н и й т о д і, я к
ч е р н іг , ґ у б є р н . у р я д о в е ц ь , д л я р о з п о д іл у д о п о м о г м іж
г о л о д н и м и с е л я н а м и , м іж ін ш и м і к о з е л е ц ь к о г о п о в іт у ,
в я к о м у в ід б у в а ю т ь с я о п и с у в а н і п о д ії. — СТОР. 42. Д о
К и р и л і в с ь к о г о м а н а с т и р я — се б то д о д о м у б о ­
ж е в іл ь н и х у К и є в і, з б у д о в а н о г о на п о ч а т к у X IX ст. н е д а л е к а
з г а д а н о г о м а н а с т и р я , на К у р ін ів ц і (т. зв . » К и р и л ів с ь к а б о л ь -
н и ц я « ). — » О т т о б і й село, от тобі й ідилія« —
п о р . п о е з ію » Я кб и ви з н а л и , п а н и ч і...« (т. III).

2. До повісти »Музика«.
СТОР. 45. В м . П р и л у ц і та в ї ї о к о л и ц я х Ш е в ­
ч е н к о п о б у в а в у п е р ш е , м а б у т ь , щ е в е с н о ю 1843 p ., к о л и
п е р е б у в а в у Гр. Т а р н о в с ь к о г о в К а ч а н ів ц і на Ч е р н іг ів щ и н і,
в б о р з е н с ь к о м у п о в іт і, щ о м е ж у є з п р и л у ц ь к и м . П із н іш е
п р о їз д и в н е р а з ч е р е з ц е й п о в іт у 1845— 47 p .p . В 1845 р .
в о с е н и б у в а в т а м н е р а з , в и в ч а ю ч и м іс ц е в у с т а р о в и н у .
П р о с п іл ь н е п о д о р о ж у в а н н я з Ш е в ч е н к о м п о П р и л у ч ч и н і
о п о в ід а є й А ф а н а с є в - Ч у ж б и н с ь к и й у с в о їх с п о м и н а х п р о
Ш е в че нка . — Ілля Бо д я н с ь к и й , протопоп прилуць­
к и й , — о с о б а іс т о р и ч н а . С ин й о г о р е д а гу в а в » П о л т а в с к ія
Г у б е р н с к ія B t д о м о с т и « (д и в . у т. X ) — Г у с т и н с ь к и й
м а н а с т и р (н е тіри, а в іс ім в е р с т о в о д м іс т а П р и л у к и )
з а с н о в а н и й щ е 1600 р . З б е р е гл а с я й » Ф у н д у ш и а я г р а .
м ота« кн. Р а їн и В и ш н е в е ц ь к о ї, видана цьом у м ана-
280
с т и р е в і. П із н іш а т е р и т о р ія п р и л у ц ь к о г о п о л к у н а л е ж а л а
т о д і д о т. зв. Л у б е н с ь к о г о к н я з ів с т в а , в е л и ч е з н о ї в о л о ­
сти к н я з ів В и ш н е в е ц ь к и х на Л ів о б е р е ж ж і. — М ожливо,
щ о п ід С е н к л є р с ь к и м а б а т с т в о м Ш евче нко р о ­
з у м іє н е в е л и ч к и й ф р а н ц у з ь к и й м а н а с т и р в м іс ц е в о с т і S a in t
C la ir в департам енті S e in e e f O is e ; є т а м ч у д о д ій н е
ц іл ю щ е д ж е р е л о , щ о п р и т я г а є б а га т о п р о ч а н ; є й р у-
ї н и с та р о го к о р о л ів с ь к о г о зам ку. В исловлю єм о теж
п р и п у щ е н н я , щ о Ш е в ч е н к о м іг т у т і (П О М И Л И Т И С Я щ о д о
н а з в » . Я к щ о т а к, т о м о ж н а п р и п у с т и т и , щ о в ін м а в на у в а з і
ін ш е ф р а н ц у з ь к е а а б т с т в о — в е л и к и й м а н а с т и р у К л є р в о ,
щ о п о в с та в у X II в. й д е а б а т о м б у в св. Б е р н а р д . Ш е в ч е н ­
к о в і, к о л и в ін п и с а в п р о Г у с т и н ь , в л а с н е м іг п р и га д а т и с я
м а на сти р у К л єрво, ото ч е н и й д у ж е в и с о к и м і дов ­
гим м у р о м і валом, я к с п р а в ж н я м о гу т н я ф о р те ц я
( Ш е в ч е н к о н а п е в н е б а ч и в р о з п о в с ю д ж е н і Г р а в ю р и й л і­
т о г р а ф ії з видам и К л є р в о ). — Н а д г р о б к і в у Гу­
с т и н і б а га т о . Там п о х о в а н о б а га т о п р е д с т а в н и к ів » з н а ч ­
них« ста р ш и н сь ки х р о д ів . — П ід к т и т о р о м мана-
стиря Ш евче нко р о з у м іє ге т ь м а н а Іван а С ам ойло-
в и ч з (1672— 1687), але в ін б у д у в а в м а н а с т и р с ь к і ц е р к в и
ге ть п із н іш е , я к в и д к о й із д а л ь ш о г о т е к с т у . П е р ш о ю
к т и т о р к о ю - ф у н д а т о р к о ю б у л а з га д а н а к н . Р а їн а . —
П р о те, я к б а га т о т в о р ів В а л ь т е р - С к о т т а читав
Ш е в ч е н к о , в и д к о з й о г о п о в іс т и » Х у д о ж н и к « (т. V I ). Ш е в ­
ч е н к о в в а ж а в ц ь о г о п и с ь м е н н и к а за в з ір д л я с е б е (п о р
с т о р . 131 та 345 в т. X ) і зн а в д о б р е й о г о б іо г р а ф ію . П о р .
ц ік а в у з г а д к у п р о С к о т т а в п е р е д м о в і д о д р у г о г о » К о ­
б з а р я « (с т о р . 151 в т. II ), а т а к о ж у ц ь о м у т о м і с т о р . 143
та з г а д к и в п о в . » М а н д р ів к а « (за п о к а ж ч и к о м у t . V I II). —
Н е щ а с н и м називає Ш е в ч е н к о С а м о й л о в и ч а том у,
щ о д о л я ц ь о г о ге т ь м а н а с п р а в д і б у л а т р а г іч н а . П р о г е т ь -
м а н у в а в ш и 15 р о к ів , в ін о п и н и в с я н а з а с л а н н і в Т о б о л ь ­
с ь к о м у (С и б ір ), о б в и н у в а ч е н и й у т о м у , щ о х о ч е у т в о р и т и
з У к р а їн и н е з а л е ж н у в ід М о с к в и д е р ж а в у ; вся й о г о п о ­
п е р е д н я м о с к о в с ь к а о р іє н т а ц ія н іч о г о й о м у н е п о м о г л а
О д н о г о й о г о си н а , Я к о в а , за с л а л и на С и б ір , д р у г о г о , Г р и ­
г о р ія , с к а р а л и на с м е р т ь у С є в с ь к о м у . — Про Ш ев­
ч е н к а , я к с п ів р о б іт н и к а К и ї вс ь к о ї А р х е о г р а ф і ч ­
н о ї К о м і с і ї , д и в . у т. V в ста тті п р о ф . М . К о р д у б и . —
СТОР. 46. Ш е в ч е н к о в і р и с у н к и , з р о б л е н і в Г у с т и н і ( с в я т а
б р а м а та т р а п е з н а ц е р к в а ), р е п р о д у к о в а н і у н а с на
с т о р . 158 та 264 в т. V . Ін ш і д о с і щ е не б у л и н ід е р е п р о ­
д у к о в а н і. — П р о в ід н о ш е н н я Ш е в ч е н к а д о к н . М и к . Р є п ­
ніна д и в . у т. X за п о к а ж ч и к о м ім е н . — М а н а с т и р
п і д Л у б н я м и — це б у в Л у б е н с ь ки й М га о с ь ки й м а н гс ти р .
 281

Ф у н д а т о р к о ю й о го , я к і Г у с т и н с ь к о г о , б у л а к н я ги н я Раїна
В иш н е в е ц ь к а , д о ч к а м о л д а в с ь к о г о го с п о д а р я Я р е м и
М о г и л и (у м е р л а м о л о д о ю 1619 р .), ж ін к а к н я з я М и х а й л а
В и ш н е в е ц ь к о г о . Д и в . у т, V Ш е в ч е н к о в у н о т а т к у п р о ц е й м а -
н а с т и р (с т о р . 160). — » С л а в н и й п р и л у ц ь к и й пол­
к о в н и к « (в п о е м і » Ір ж а в е ц ь « — » п о га н и й » ) — ц е Гнат Га^
л а га « (п о м е р у 1748 р .), щ о з р а д и в ге т ь м . М а з е п у й д о ­
п о м іг ц а р е в і П е т р о в і І з д о б у т и й з р у й н у в а т и З а п о р із ь к у
С іч , за щ о й д іс т а в п із н іш е , в 1714 р., п р и л у ц ь к и й п о л к
(п о р . у ц ій с а м ій п о в іс т і д а л і ст. 85). — Н а щ а д о к п р и л у ц ь ­
к о г о п о л к о в н и к а — ц е н а п е в н е у к р а їн с ь к и й м а гн а т П е т р о
Г р и г о р о в и ч Г а л ага н (1792— 1855), д я д ь к о Г р и г о р ія П а в л о в и ч а
Га л ага на , т е ж з н а й о м о г о Ш е в ч е н к а . — СТОР. 47. У д а й-
с ь к а г р е б л я — на р . У д а ї, п ід П р и л у к о ю . — Ц е П е т р о в і
Г а л а га н о в і н а л е ж а л о с е л о Д е г т я р і (р о з к р и в а є м о в т е к ­
с ті й о г о н а з в у ). В ін м а в к о л о 8.000 » д у ш « ( к р іп а к ів ) і б ув
о д н и м із н а й б а га т іш и х л ю д е й на П о л т а в щ и н і та Ч е р н іг ів ­
щ и н і. — С о к и р и н ц і (в с у с ід с т в і) н а л е ж а л и т о д і Г р и г.
П а вл . Г а л а га н о в і, р ід н о м у н е б о ж е в і П е тр а . — 1 в а н к і в ц і
— р о з к р и в а є м о т а к ц ю н а з в у ; ін ш е с е л о , щ о й о г о н азва
п о ч и н а є т ь с я на ц ю с а м у л іт е р у (Іч н я ), л е ж и т ь з а д а л е к о
в ід Д е г т я р 'ів , а п р и тр анс по рте -ві й д о р о з і (п о р .
в и щ е ) с а м е й л е ж а т ь Ів а н к ів ц і. — СТОР. 48. С та р и х д е р е в я н и х
о д н о б а н ь о в и х ц е р к о в б а га т о б у л о в т о м у р а й о н і (п ів ­
н іч н а П р и л у ч ч и н а й п ів д е н н а Ч е р н іг ів щ и н а ). В я к о м у сам е
с е л і (ч и в І в а н к і в ц я х) В. І. Ш т е р н б е р г з м а л ю в а в т а к у
ц е р к в у на с в о їй к а р т и н і »П о с в я ч е н н я п а с о к« , —
н е м о ж е м о с т в е р д и т и . П р о ц ю к а р т и н у д и в . на с т о р . 282
V I т. Д о д а м о т у т, щ о е с к із л ід н а з в о ю » П а с к и с в я т я т ь « ,
щ о й о г о п р и п и с у ю т ь Ш е в ч е н к о в і (ч. 506 в к н и з і О . Н о -
в и ц ь к о го »Ш е вченко, як м а л я р « ), нарисував, здається,
Ш те р н б е р г. Про в ід н о с и н и Ш ев че нка та Ш т е р н б е р га
(» п р и і м е н і Ш т е р н б е р г а б а г а т о - б а г а т о зга­
д у ю « ) д и в . у л о в . » Х у д о ж н и к « в т, V I , а т а к о ж у т. VIII
в л о в . » М а н д р ів к а « за п о к а ж ч и к о м . — К р и т у б і л о ю
б л я х о ю ц е р кв у збудував у С о к и р и н д я х на з а ­
м о в л е н н я Г р . Га л а га н а а р х іт е к т о р р о с ія н и н Д . Є, Є ф ім о в .
П р о н ь о г о д и в . д а л і в п р и м іт к а х д о с т о р . 82. — О д я г ­
н ен ий п о - б а л ь о в о м у Ш е в ч е н к о в 1843 р . п р и їх а в
н а б а л ь д о В іл ь х ів с ь к о ї (с. М о с ів к а п и р я т и н с ь к о г о п о в .).
— Т о в а р и ш а м и п о д о р о ж і в Ш евче нка бували
Є . Г р е б ін к а в 1843 р ., а в 1845— 46 р . р . А ф а н а с є в - Ч у ж -
б и н сь -ки й . — СТОР. 49. » О б і р в а н і с т р і ч н і се­
л я н и « — о б р а з ц іл к о м д о к у м е н т а л ь н и й . Щ о д е н н и к Гр и ­
г о р ія Га л ага на з 1845 р . п ід т в е р д ж у є , щ о с е р е д т а м о ш н іх
селян панували ве л и кі зл и д н і ( Ш е в ч е н к о їд е т у т сам е
 282

з й о г о С о к и р и н ц ів ). — П е р е ж и в а н н я , щ о їх о п и с у є тут
Ш евче нко в звязку з б а л е м ( »н е л ю д с ь к а з а б а-
в а«), в ін м іг м а ти і в з га д а н ій М о с ів ц і (т е ж , д о р е ч і, на
П е тр а й П а в л а), а п із н іш е в П е тр а Г а л а га н а та в О л е к с а н ­
дра О л е к с іє в и ч а Л у к ія н о в и ч а (в М а р їн с ь к о м у - Ш и м к о в і
п е р е я с л а в с ь к і п о в ., д е д о в г о п р о б у в а в у 1845 р .). — » С е л о,
з а с т а в л е н е п о в о з а м и , к і н ь м и , л ь о к а я м и « тощ о
— ц е п р и г а д у є о п и с з 'їз д у го с т е й д о М о с ів к и на 29 ч е р в н я ,
д о к л а д н о з р о б л е н и й А ф а н а с є в и м -Ч у ж б и н с ь ки м : » Д о М о ­
с ів к и з їз д и л о с я д о 200 о с іб , з - п о м іж я к и х д е я к і па ни
.п р и їз д и л и к іл ь к о м а п о в о з а м и в с у п р о в о д і ч и с л е н н и х с л у г« .
Та к с а м о з з а п и с а н и х В. Б е р е н ш т а м о м с п о м и н ів Т а т а р ч у ка
з н а є м о , щ о й д о Л у к ія н о в и ч а з їз д и л и с я с у с ід н і п о м іщ и к и
З ч и с л і д о 200 о с іб . Л у к ія н о в и ч т р и м а в б а га т о к о н е й (п о р .
»а м а з о н и й а м а з о н к и «), о т ж е м у с ів м а ти й Г р у ­
мів та д ж о к е ї в. — » Д е н о ч у в а т ь « — с е р е д ха ­
о с у , щ о п а н у в а в у т а к ій М о с ів ц і п ід ч а с в е л и к о г о з їз д у ,
»гості м у с і л и р о з м і щ а т и с я , пк т ра п ля л о-
с я« (Ч у ж б и н с ь к и й ). — » Д ж е н т е л ь м е н и » в » ш о т-
л я н д с ь к о м у в б р а н н і « (с е б т о в с а м и х с о р о ч к а х , б е з
ш т а н ів ) — ц е п я н и ц ь к е т о в а р и с т в о » м о ч е м о р д ів « , щ о їх
у п е р ш е п із н а в Ш е в ч е н к о в М о с ів ц і (В. З а к р е в с ь к и й з п р и ­
я т е л я м и ). П р о н и х д и іі. у т, X с т о р . 26— 27 та 292— 93, а та­
к о ж у т. V I с т о р . 179 та п р и м , на с т о р . 292. — СТОР. 50.
С в о г о с о -п у тн и ка — п р о в о д и р я а в т о р н а з и в а є В е р Г і л і-
є м, щ об п ід к р е с л и т и д а н то в ськи й образ »нел ю д сько ї
з а б а в и « (» п а н и б е н к е т у ю т ь , а с е л я н и г о л о д у ю т ь « на с т о р .
70). В е р ґ іл ій б у в п р о в о д и р е м Д а н т а п о п е к л і (» Б о ж е с т в .
К о м е д ія « ). — »Вмивши в к о р и д о р і об личчя«
— Ч у ж б и н с ь к и й о п о в ід а є , щ о в М о с ів ц і в ін з а б р а в д л я
ц ь о г о Ш е в ч е н к а й Г р е б ін к у д о с в о є ї к ім н а т и . — П о д іб н и й
д о тут о п и с а н о го сад (с т а р і дуби) б у в у К з ч а н ів ц і
у Т а р н о в с ь к и х (о п и с у є й о г о М . !. Ґ л ін к а в с в о їх » З а п и с к а х « ).
— О б р а з І р ж а в е ц ь к о ї Б о ж о ї М а т е р і — в Ір -
ж а в ц і, д у ж е б л и з ь к о в ід Д е г т я р ів , але не т а к, щ о б м о ж н а
б у л о д о ір ж а в е ц ь к о г о с а д у в ід р а з у п е р е й т и . Ш е в ч е н к о
д о в іл ь н о к о м б ін у є т у т ф а к т и . В е р с ія п р о п е р е н е с е н н я т о ї
ік о н и д о Ір ж а в ц я т у т ін ш а , н іж у п о е м і » Ір ж а в е ц ь « (п о р .
ї і к ін е ц ь у т. III) . — СТОР. 51. З а р я н к о С. К. (1 81 8 -1 8 7 9 ) —
м аляр, щ о вславився власне » у б и й ч о ю д о к л а д н і ­
стю« с в о їх п о р т р е т і в та р із н и х а к с е с у а р ів на них.
Ш е в ч е н к о не в и зн а в а в у м и с т е ц т в і » ф о т о г р а ф із м у « . П р о
З а р я н к а д и в . щ е в т. |Х в » Ж у р н а л і« п ід 12. V II 57 р . —
»Господар, що по дає г о с т е в і в к а з і в н и й па­
л е ц ь « — ц е з о в с ім п р а в д и в и й ж и т т є в и й о б р а з ти х ч а сів .
Ш е в ч е н к о п ід к р е с л ю є т е ж і в » Х у д о ж н и к у « » п р о т е к ц ій н и й
 283

т о н « ін ш о г о » у к р а їн с ь к о г о а р и с т о к р а т а « (т а м Гр. Т а р н о в -
с ь к и й ). Г о с п о д и н е ю , п р о я к у т у т м о в а , б у л а ж ін к а
П е тр а Гр . Г а л а га н а — С о ф ія О л е к с а н д р ів н а , уроджена
К а з а д а є в а . — Чи м а в в л а с н у о р к е с т р у П . Г а л а га н , н е ­
в ід о м о , ал е всі м а гн а т и на У к р а їн і, н а с л ід у ю ч и с в о г о з е м ­
ляка Д . Т р о щ и н с ь ко го , почали й с о б і за вод и ти о р ке с т р и .
М а в ї ї й Гр . Т а р н о в с ь к и й , п р о щ о б у д е д а л і. — »В і л fa­
r e л ь м Т е п л ь « — о п е р а с л а в н о г о італ. к о м п о з и т о р а Д ж .
Р о с с ін і (1 972— 1868). — П е р с е л о л і с— о д н а з д а в н іх с т о ­
л и ц ь П е р с ії, щ о р о з к в іт л а за ч а с ів Д а р ія І та К с е р к с а ;
р у їн и ї ї з б е р е гл и с я п ід н а з в о ю Т а к у - І- Д ж е м ш и д а б о Ч и л ь -
М аняр в долині М ардам т. — Бар он Боде, щ о н ад
о п и с о м й о г о п о д о р о ж і Ш е в ч е н к о ір о н із у є , — ц е б а р о н
К л и м е н т ій М ихайлович Боде, що в 50 -х p .p . був
с е к р е т а р е м р о с . п о с о л ь с т в а в П е р с ії. Й о г о » П у те в ы я з а ­
м іт к и « в и д р у к о в а н і б у л и в » Б и б л іо т е к і д л я ч т е н ія « 1854 р.
(т. 123). О т ж е , Ш е в ч е н к о читав їх н е з а д о в г о п е р е д т и м , я к
ц е п и са в. Ш е в ч е н к о , м а б у т ь , зн а в і й о г о п р а ц ю п р о т у р к ­
м е н ів » Т у р к м е н с к ія п о к о л ін ія « , в и д р у к о в а н у с п о ч а т к у в » З а -
п и с к а х ь Р ус с к. Г е о гр а ф и и . О б -в а « , т. І (ш и р ш е о п р а ц ь о в а н а
в » О т е ч е с т в . З а гти ска хъ « 1856 p .), б о с а м ц ік а в и в с я їх п о б у ­
т о м . — СТОР. 52. О п и с б а л ю на ф р е г а т і » Н а д е ж д а«
— в р о м а н і Б є с т у ж е в а -М а р л ін с ь к о г о » Ф р е г а т ъ Н а д е ж д а « .
П р о ц ь о г о а в т о р а б у д е д а л і. — » У с т ь с и с о л ь с ь к і к —
з м іс т а У с т ь с и с о л ь с ь к е в я т с ь к о ї Губ. (н и н і с т о л и ц я А в т о н .
Р е с п у б л ік и К о м і з н а з в о ю С и к т и в к а р ). — О ф іц е р и » з « а-
у к о в и м кантом« — с е б т о т і, щ о м а л и на м у н -
д у р і с п е ц ія л ь н и й каїнт, я к в ід з н а к у с в о є ї ф а х о в о ї о с в іт и .
В т е к с т і, в и д р у к о в а н о м у р е д а к ц іє ю » К іе в с к о й С та р и н ы « ,
б у л о п о - р о с ій с ь к и »съ у ч е н ы м ъ Кантом ъ « — т а к , н іб и
м о в а йде п р о ф іл о с о ф а К а н та . — СТОР. 53. А м ф і-
т р і о н — м іт и ч н а п о с та ть (г р е ц ь к а ) — син А л ке я,
ко р о л я Т иринту; с и н о н ім го с ти н н о го го с п о д а р я . —
»Біль з ал ито ш а м п а н с ь к и м « — ц е р іч н о р м а л ь н а
у т о д іш н іх м а г н а т ів ; н а л р ., з га д а н и й у ж е Л у к ія н о в и ч дл я
с в о їх б е н к е т ів с іп е ц ія л ь н о в и п и с у в а в в и н о з Ф р а н ц ії ц і­
лим и бочкам и. — Танець ґ р о с с - ф а т е р був тоді
в м о д і. Н а п р ., Ґ л ін к а в с в о їх с п о м и н а х п р о К а ч а н ів к у
зга їд ує , я к Гр . Т а р н о в с ь к и й в таїнцях »заохочував го ­
с те й с в о їм в л а с н и м п р и к л а д о м , о с о б л и в о в Г р о с с -ф а т е р і« .
М о ж е й Ш е в ч е н к о с в о ї к а ч а н ів с ь к і в р а ж ін н я п е р е н о с и т ь
т у т на д е с т я р ів с ь к о г о п а н а . — СТОР. 54. » Д р у з і - п и т у -
х и« (в р о с . т е к с т і » с о б у т ы л ь н и к и « ) — ц е в ж е з га д а н і
» м о ч е м о р д и « . — СТОР. 55. П р о в и д а т н о г о м и с т ц я — м а л я р а
й гр а в е р а Ганса Г о л ь б е й н а з А в ґ с б у р ґ у (1497— 1543)
Ш е в ч е н к о з г а д у є н е р а з . С е р ію й о г о с а т и р и ч н и х гр а в ю р
284
„Im agines m ortis", з н а н у т а к о ж і п ід н а з в о ю » Т а н е ц ь
с м е р т ис (.T o te n ta n z ”), д у ж е ч а с т о в и д а в а л и р із н и м и м о в а ­
м и , В ш и р о к о р о з п о в с ю д ж е н о м у в с е р е д н ь о в іч ч і м о т и в і в с е -
м о гу т н о с ти й н е м и н уч о сти см е р ти Го л ьб ейн зна й ш о в ш и­
р о к е п о л е д л я с а т и р и на с у ч а с н і й о м у с о ц ія л ь н і, ц е р к о в н і
та «політичні в ід н о с и н и . М іж с а т и р и ч н и м и м о т и в а м и г р а в ю р
Гольбейна та с о ц ія л ь н о -п о л іт и ч н и м и творам и Ш евченка
(я к наїпр. » С о н « ) іс н у є г л и б о к е ід е й н е с п о р ід н е н н я . Т ут
»Танець см ерти« ввиж ається Ш евче нко ві через кон­
т р а с т о в у а с о ц ія ц ію з б е з ж у р н о ю п а н с ь к о ю з а б а в о ю . —
А к т е о н - п а с т у х — г р е ц ь к а м іт о л о ґ іч н а п о с т а т ь ; А к -
т є о н з а с та в Д ія н у , к о л и в о н а к у п а л а с я з н ім ф а м и . В т е к с т і
» К іе в с к . С т.« п о м и л к . А н т і о н . — П р о с п е р о — д іє в а
осо ба; Ш е к с п ір о в о ї » Б у р і« . Ц е б у в м е д іо л а н с ь к и й г е р ц о г ,
в и гн а н и й з с в о г о к р а ю в о р о га м и . С в о г о с о п у т н и к а Ш е в ­
ч е н к о н а з и в а є т а к за п е в н о ю а н а л о г іє ю ; Ш е к с п ір ів П р о ­
сперо, ста в ш и ч а р ів н и к о м , уладив щ асливе подруж ж я
с в о є ї д о ч к и , іпісл я ч о г о з а к и н у в с в о ї м а г іч н і з н а р я д д я —
ж е з л і к н и г у . О ч е в и д н о , т у т Ш е в ч е н к о п о ч и н а є т іс н іш е
зв язувати с в о го п р о в о д и р я з к о н к р е т н и м о б р а з о м с в о го
П р о с п е р о — Іван а М а к с и м о в и ч а С о ш е н к а , щ о щ а с л и в о
у л а д и в с п р а в у в и з в о л е н н я Ш е в ч е н к а з к р іп а ц ь к о ї н е в о л і.
Він д а л і н а в іть н а з и в а є с в о г о с о п у т н и к а » Ів а н М а к с и м о в и ч «
і о д и « р а з с та в и ть п е р ш у л іт е р у й о г о п р із в и щ а »C «. —
СТОР. Ї6. » О п а с и с т и й з к о л и ш н і х к р і п а к і в
к а п е л ь м е й с т е р « — м о ж е , це п о р тр е т М ихайла Ка­
л и н и н а , к а п е л ь м е й с т р а к р іп а ц ь к о ї о р к е с т р и у Гр. Т а р н о в -
с ь к о г о в К а ч а к ів ц і (з г а д а н о г о з с п о м и н а х Ґ л ін к и ). — Л ю д в іґ
Ш п о р (1784— 1859) — н і« , с к р и п а к і к о м п о з и т о р , а в т о р
к іл ь к о х о п е р . — М е н д е л ь с о н - Б а р т о л ь д і (1 809—
1847) — в и д а тн и й н ім е ц ь к и й к о м п о з и т о р , ж и д з п о х о д ж е н н я ,
а в т о р ч и с л е н н и х с и м ф с н ій , к о н ц е р т ів та о р а т о р ій , о д и н
з у л ю б л е н и х к о м п о з и т о р ів Ш е в ч е н к а . — Б л і д и й і х у д о р ­
ляви й в і о л о н ч е л і с т — це безпере чно портрет
в іо л о н ч е л іс т а , к р іп а к а Гр . Т а р н о -в с ь к о го , щ о й о г о Ш е в ч е н к о
м іг (п ізн а ти у К а ч а їн ів ц і. П р о н ь о г о з г а д у є Г л ін к а , п о с та ть
й о г о б а ч и м о й на р и с у н к у Ш т е р н б е р г а (д и в . с т о р . 99).
— С е р в е (A d rie n François S e rv a is ) (1807— -1866) — ви ­
д а т н и й с ір т у о з -в іо л о н ч е л іс т і к о м п о з и т о р (с п е ц , п іє с и дл я
в іо л о н ч е л і). В 1839, 1841, 1843 p .p . в ін к о н ц е р т у в а в у П е­
т е р б у р з і, і Ш е в ч е н к о , о ч е в и д н о , б у в а в на й о г о к о н ц е р т а х ;
д а л ь ш и й о п и с к о н ц е р т у С е р в е (д и в . с т о р . 102) в и р а з н о ц е
п ід т в е р д ж у є . — »П р е ц і о з а« — о п е р а с л а в н о г о н ім .
к о м п о з и т о р а К а р л а В е б е р а (1786— 1826); ц е о д н а з н а й ­
б іл ь ш у л ю б л е н и х Ш е в ч е н к о в и х о п е р . — СТОР. 58. М і н -
н е з і н ґ е р и (в ід н ім . M in n e — л ю б о в та S änger
 285

— с п ів е ц ь ) — с е р е д н ь о в іч н і н ім . іп о е т и -л и ц а р і. — Л и ц а р і
в X IV — X V ст. ст. (д о б і т. зв , » п р а в а п я с ту к а « — F a u s tre c h t)
ч а с т о з а й м а л и с я р о з б и ш а ц т в о м , н а п а д а ю ч и на л ю д е й та їх
г р а б у ю ч и : з в ід т и й н а з в а л и ц а р і - р о з б і й н и к и (R a u b ­
r it t e r ) . У к р а їн с ь к і п о м іщ и к и с в о їм л и х и м в ід н о ш е н н я м д о
п ід д а н и х н а га д у в а л и Ш е в ч е н к о в і с е р е д н ь о в іч н и х л и ц а р ів .
— » Н о р м а« — о п е р а Б е л л ін і (д и в . у т. V I , с т о р . 71 та
283). — Ш о п е н а Ш е в ч е н к о т е ж н а д з в и ч а й н о ц ін и в (п о р .
з а п и с у » Ж у р н а л і« п ід 27. V III 57 р .). — СТОР. 59. М и х а й л о
Ів а н о в и ч Ґ л і н к а (1 804— 1857) — р о с . к о м п о з и т о р ; д и в .
п р о н ь о г о в т. V I в п а в , » Х у д о ж н и к « , а т а к о ж у т. X
п р и м , д о л и с та ч. 8 ; в 1838 р. б у в го с т е м Гр. Т а р м о в с ь к о го
в К а ч а н ів ц і, в б о р з е и с ь к . п о в іт і, н е д а л е к о в ід Д е г т я р ів
П. Г а л а га н а , ко л и набирав на У к р а їн і с п ів а к ів дл я
» Д в ір с ь к с ї К а п е л і« . П р о ц е с в о є п е р е б у в а н н я на У к р а ­
їн і він з га д у є в с в о їх » З а п и с к а х « , і м и в ж е в и щ е н е -
р а з н и м и к о р и с т у в а л и с я . З Ґ л ін к о ю Ш е в ч е н к о о с о б и с т о
б у в д о б р е з н а й о м и й ; Ґ л ін к а б у в п р и я т е л е м К. Б р ю л о в а .
СТОР. 61. М а р я н а Я к и м і в « а — в р о с . т. о д и н р а з ,
в л а с н е на ц ь о м у м іс ц і, В а р в а р а Я к о в л і в н а, а д а л і
п е р е в а ж н о М а р я н а , в к ін ц і ж к іл ь к а р а з ів Марія. Ви­
п р а в л я є м о ц е й н е д о г л я д а в т о р а (р у к о п и с п о в іс т и — б р у -
л ь й о н , п р о ц е т р е б а п а м я т а т и ) і у н іф ік у є м о ц е ім я — с к р із ь
буде М аряна. — » П о ч а в і с к і н ч и в сл уж бу , як
л і к а р у ф л о т і « , Ш е в ч е н к ів п р и я т е л ь А н д р ій О с и п о в и ч
К о з а ч к о в с ь к и й (д и в . у т. X Ш е в ч е н к о в і л и с ти й іп р и м . д о
н ь о г о ) ; в ін »п о д о р о ж у в а-в н а в к о л о світу« (п о р .
щ е д а л і на с т о р . 68 о п и с к а б ін е т у у ч е н о г о м а н д р ів н и к а ):
в ін б у в в л а с н и к о м х у т о р а Г и р с ь к о г о н а П е р е я с л а в щ и н і,
п ід А н д р у ш а м и , і Ш е в ч е н к о го с т ю в а в т а м у н ь о г о в 1845 р .
Д е я к і риси для п о р тр е ту А н т о н а К а р л о в и ч а Ш ев­
ч е н к о б е р е з ж и т т я К о з а ч к о в с ь к о г о , ал е м о ж н а з п е в н іс т ю
п р и п у с ка ти , щ о А н то н а Карл овича Ш е в ч е н ко списав з Й о -
с и ф а Ів а н о в и ч а Д р е к с л є р а , б а в а р ц я - л ік а р я , щ о б у в
д о м о в и м л і к а р е м п о м іщ и к а А. Р од зян ка. Ш ев­
ч е н к о го с т ю в а в у В е с е л о м у П о д о л і в Р о д з я н к ів і п о з н а й о ­
м и в с я т о д і з Д р е к с л є р о м (п о р . с т о р . 36 в т. X й п р и м іт к у
на с т о р . 302). Д р е к с л є р и ж и л и в З а й ч е н ц я х , н е д а л е к о в ід
В е с е л о г о П о д о л у . Н а г а д у ю т ь Д р е к с л є р ів і П р е х т е л і з п о ­
в істи ' » М а н д р ів к а « ( т . Ш І ) , д о я к и х п о д іб н і й х у т о р я н и п о ­
в іс ти » М у з и к а « . — П р о к а ч у ч у й м а ч у ч о м а н і ю«
д и в . у п о в іс т і » Х у д о ж н и к « (т. V I ). — Н а їв н іс т ь (н іб и т о
м о р а л ь н о - ф і л о с о ф с ь к о ї ) виховної ід еї д е г-
т я р ів с ь к о ї п а н і Ш е в ч е н к о т у т н а в м и с н е п ід к р е с л ю є ; п о р .
й о г о в л а с н і п о гл я д и на в и х о в а н н я , я к на ш к о л у ж и г т я ,
в ст а тт і І. Б р и к а в т. V . — С о ф ія О л е к с а н д р ів н а Га л а-
 286

га н о в а д і т е й н е м а л а . З ф а кто м ви ховуванн я я ки хсь

м а гн а т с ь к и х д іт е й у ч у ж ій р о д и н і Ш е в ч е н к о , о ч е в и д н о , з у ­
с т р ів с я д е ін д е . — СТОР. 62. » У н і х у ш а в к е мес« —
в а ш ке н а 'З Ій с ь кї'й в и м о в і, щ о ї ї в ж и в а ю т ь ж и д и на У к р а їн і,
ц я с т а р о - ж и д . п р и п о в ід к а м а с ф о р м у : » О н і х о ш у в к а м е й с «
(в с е ф а р д .: » А н і х а ш у в к а м е т « ). Д о с л .: » В б о ги й — н а ч е
труп«. — СТОР. 66. » Г о в о р и т и п о - ф р а н ц у з ь ­
к о м у або п о - м о с к о в с ь к о м у « — це в 4 0 -х
р.ір. н а У к р а їн і б у л о з в и ч а є м у с іх » д а м в и щ о г о л ь о-
т у«. Ч у ж б и н с ь к и й в с п о м и н а х с в о їх п р о Ш е в ч е н к а п и ш е :
» д іт и л ю д е й з а м о ж н о г о с т а н у , о с о б л и в о д ів ч а т а , в ід м а м к и
пе рехо д и л и д о р у к н я н ь о к -ч у ж о з е м о к , або таких, щ о го ­
в о р и л и іп о - м о с к о в с ь к о м у , і к о ж н и й у к р а їн с ь к и й в и р а з у в а -
ж а в с я за з л о ч и н і т я гн у в за с о б о ю к а р у « . О т ж е з р о з у м іл е ,
ч о м у Ш е в ч е н к о каїж е , щ о , я к б и М а р я н а Я к и м ів н а з в е р ­
та лас ь до с л у ж н и ц і п о - м о с к о в с ь к о м у , , то
він п о д у м а в б и , щ о ц е я к а с ь в е л и к а п а н і, б о р і д н о ю
м о в о ю п а н і н ік о л и н е го в о р и л и , а М а р я н а Я к и м ів н а г о ­
в о р и л а . — СТОР. 69. П о л к о в н и к І в а н З о л о т а р е н к о ,
я к н а к а з н и й ге т ь м а н , х о д и в з в ій с ь к о м п р о т и П о л ь щ і і з д о ­
б у в к іл ь к а м іс т на Б іл о р у с і, ал е б у л о ц е в 1654 р о ц і (Ш е в ­
ч е н к о н е м а в п ід р у к о ю іс т о р . м а т е р іа л ів , к о л и ц е п и са в ).
В 1656 р . З о л о т а р е н к а в б и т о т р и о б л о з і Б и х о в а . — СТОР. 7 Ї.
17 в е р е с н я (д е н ь св. В ір и , Н а д ії, Л ю б о в и й С о ф ії)
в Д е г т я р я х з їз д и л и с я г о с т і, б о п а н і Г а л а га н о в ій на ім я
було С о ф і я (я к і в п о в іс т і). — СТОР. 73. С м о л ь н и й
Ін с т и т у т у П е т е р б у р з і д л я д ів ч а т у п р и в іл е й о в а н и х с т а ­
н ів у в а ж а л и с е р е д а р и с т о к р а т ії за н а й к р а щ у ж ін о ч у ш к о л у .
— П о л т а в с ь к и й і н с ти ту т з а с н у в а л а к н . В. О . Р єп­
н ін а , в н у ч к а ге т ь м а н а К и р и л а Р о з у м о в с ь к о г о . Та м д ій с н о д о ­
с и т ь д о в г о т р и м а в с я у к р а їн с ь к и й д у х , х о ч а н а в ч а н н я в е л о с я
п о - р о с ій с ь к о м у . — Щ о Г у в е р н а н т к а - ч у ж о з е м к а зн а л а
на п а м я т ь в і р ш і Ш е в ч е н к а (з » К а т е р и н и « ), — ц е н е д и в н о ,
б о т о й с а м и й Ч у ж б и н с ь к и й о п о в ід а є , я к » г а р н е н ь к і п а н і«
ч и т а л и Ш е в ч е н к о в і » з п а м я т і у р и в к и й о г о т в о р ів « . П о м и м о
м о д и на ч у ж і м о в и , о с о б л и в о с е р е д ж ін о ц т в а , з а ц ік а в л е н н я
Ш е в ч е н к о в о ю п о е з іє ю б у л о в 4 0 -х p .p . в е л и к е і м іж ж ін ­
к а м и . — СТОР. 75. П р о м у з и к у Б е т х о в е н а та М о ­
ц а р т а з г а д у є Ш е в ч е н к о й у п о в іс т я х » Х у д о ж н и к « та » В а р ­
н а к « (д и в . у т. V I ). — .Requiem* — т в ір М о ц а р т а . —
СТОР. 77. З а ц и т о в а н і т у т в і р ш і — із у к р . іс т о р . д у м и
п р о О л е к с ія П о п о в и ч а (п о р . д о з ш у з г а д к у п р о ц ю д у м у в т.
VIЯ, в » М а н д р ів ц і« ) . — П о р т р е т м о л о д о г о б а н д у ­
риста, п р о я ко го тут м ова, Ш е в че н ко зм алю вав (р е п р о ­
д у к ц ія в II ви л . п е т е р б . а л ь б о м у » М а л ю н к и Т а р а с а Ш е в ч е н ­
к а « : в и д а н н я т о г о н е м а є м о ; л о д а с м о в т е к с т і ін ш и й р и с у н о к
 287

Ш е в ч е н к а , н е д а в н о о п у б л ік о в а н и й у з б ір н и к у » Л и т е р а т у р н о е
наслЬ дство«, М о скв а 1935. — СТОР. 78. М и х а й л о
І в а н о в и ч — ц е к о м п о з и т о р Ґ л ін к а (д и в . в и щ е ). Ґ л і н к а
в и ї х а в з П е т е р б у р г у в 1844 p ., і то н а д о в г о : ж и в к іл ь к а
р о к ів в П а р и ж і, а п о т ім в Е с п а н ії (п о р . с т о р . 9 1 ); о ч е в и д н о ,
щ о Ш е в ч е н к о з г а д у є т у т я к у с ь с в о ю ц іл к о м р е а л ь н у р о з ­
м о в у , м о ж е й з в іо л о н ч е л іс т о м Гр . Т а р н о в с ь к о г о , я к о м у ,
м а б у т ь , і с п р а в д і х о т ів з р о б и т и п р о т е к ц ію ч е р е з Ґ л ін к у . Так
і б у л о , щ о , п о в е р н у в ш и с ь д о П е т е р б у р г у з У к р а їн и в е с н о ю
1844 p ., Ш е в ч е н к о д о в ід а в с я , щ о Ґ л ін к а в и їх а в , а б у в ш и на
У к р а їн і, м іг д у м а т и , щ о т о й » н і к у д и н е в и ї х а в«, б о
» ц е б у л о б в і д о м о«. — СТОР. 81. К р а є в и д і в р із ­
них х у т о р і в з 1845— 47 p .p ., м а л ь о в а н и х Ш е в ч е н к о м на
У к р а їн і, з б е р е гл о с ь б а га т о , але рисунку (» м а й ж е
т іл ь к о к о н т у р а м и«) о л и с а ін о ї тут » к о м п а н і ї«
д о с і не з н а й д е н о . — СТОР. 82. »В і д н о в л е н о « Г у -
с т и н с ь к и й м а н а с т и р у 1845 р. Ц ю в а р в а р с ь к у р е ­
с т а в р а ц ію р о б и в а р х ім а н д р и т П а їс ій , н и ж н є г о р о д с ь к и й м о с ­
к а л ь , і ї ї т а к і н а з и в а ю т ь » п а їс ів с ь к а р е с т а в р а ц ія « . П р о ц ю
р е с т а в р а ц ію О . К о н и с ь к и й о п о в ід а є т а к : » П е р ш и м д іл о м
о н о в и т е л ів б у л о з н ів е ч и т и в м а н а с т и р і і п о ц е р к в а х й о го
в се , щ о н а га д у є у к р а ї н с ь к у о к р е м іш н іс т ь , у с е , щ о н е п ід х о ­
д и т ь п ід м ір к у й с м а к м о с к о в с ь к о - в із а н т ій с ь к о г о ч е р н е ч о г о
д е с п о т и з м у й а с к е т и з м у . Т а к д ія в П а їс ій в Г у с т и н і. С т а р о ­
д а в н і ф р е с к и на с т ін а х в ц е р к в а х м а н а с т и р с ь к и х в ін з в е л ів
м а л я р а м п о з а м а з у в а т и ; в е л ів з н ів е ч и т и п о р т р е т М . В и ш н е -
в е ц ь к о г о , а п о т ім д о б р а в с я і д о к іс т о к н е б іж ч и к ів ... Д о р о ­
г о ц ін н і ш а ти з ге р б а м и ге т ь м а н а С а м о й л о в и ч а і п о л к о в н и к ів
Г о р л е н к ів п о з д ій м а л и з о б р а з ів і п о п е р е л и в а л и « . — Д а л ь ­
ш и й д ія л о ґ м іж а в т о р о м та й о г о с о п у т н и к о м — д у ж е ц ік а ­
ви й. Ш е в ч е н к о м а в д у ж е т о н к и й м и с т е ц ь к и й с м а к і д о б р а
з н а в с я на а р х іт е к т у р і (д и в . й о г о з а п и с и в » Ж у р н а л і« , т .ІХ ) .
Й о г о в р а з и л а в а р в а р с ь к а р е с т а в р а ц ія Г у с т и н і, а с о їп у т н и к
б о р о н и т ь » н а ш о г о м и с т ц я « , а р х іт е к т о р а , щ о п е р е б у ­
д о в у в а в ц е р к в и . Б ув н и м , з д а є т ь с я , а р х іт е к т о р Д . Є . Є ф ім о в ,
м о с к а л ь -з а й д а , щ о з б у д у в а їв у 4 0 -х p .p . ч и м а л о д о м ів та па^
л а ц ів ч е р н іг ів с ь к и м та п о л т а в с ь к и м п а н а м і б а їа т о ц е р к о в .
О д н у т а к у ц е р к в у (»з с е л і п о м і щ и ц і К.«) с о п у т н и к ав­
тора хв а л и ть , а сам Ш евче нко з ір о н іє ю го в о р и ть :
»4 е с т d і слава в а ш о м у м и с т ц е в і«. П ро яку
са м е ц е р к в у тут м о в а , — т р у д н о ска за ти . — »О с в і ч е н и й
з н а в е ц ь і п р о т е к т о р м и с т е ц т в N .” — ц е ц а р
АЛикола І, щ о п р о їз д и в ч е р е з Н і ж е н і П р и л у к у в 1845
р о ку . Д л я Ш е в че нка М и ко л а І був си м во л о м ку л ь т у р ­
н о г о з а н е п а д у . З о к р е м а з а й о г о п а н у в а н н я в Р о с ії п о ­
ч а л и п л е к а т и в а р х іт е к т у р і п с е в д о -» р у с с к ій « с ти л ь (» п і д -
288

р о б л я л и с ь п і д в і з а н т і й с ь к и й « , я к к а ж е т у т Шев­
ч е н к о ). Ц а р М и к о л а І не м а в ж а д н о г о с м а к у , але в т р у ч а в с я
й д о с п р а в м и с т е ц т в а . Ш е в ч е н к о в » Ж у р н а л і« п ід 20. IX .
1857 в ід б у д о в а н и й у т а к о м у с т и л і с о б о р у Н и ж н ь о м у -Н о в -
г о р о д і н а з и в а є т в о р о м » н е у д о б о з а б ы в а е м а г о Т о р м а з а « (я к
зва в в ін М и к о л у І). О д н о ю з т а к и х б у д ів е л ь , о ч е в и д н о ,
б у л а й та ц е р к в а , п р о я к у й д е м о в а (»с п р а в ж н і й х р а м
ц а р я « ) . Д . Є . Є ф ім о в м іж ін ш и м з б у д у в а в Гр . Г а л а га н о в і
в С оки ри нц ях це ркву »п і д б і л о ю б л я х о ю « (п о р .
с т о р . 48) і в з а га л і с в о їм и » к а з ь о н н и м и « б у д ів л я м и з а с м іт и в
Л ів о б е р е ж ж я . — » К о с т р о м с ь к і м у ж и к и « — мулярі
з К о с т р о м с ь к . ґу б ., л ю д н іс т ь я к о ї, м іж ін ш и м , з а й м а л а с я б у ­
д ів е л ь н и м » о т х о ж и м ъ п р о м ы с л о м ъ « , К о ж н о г о л іта к о с т р о м ­
с ь к і м у л я р і н а п о в н ю в а л и в с ю У к р а їн у , р о б л я ч и в с я к і р е ­
м о н т и й б у д у ю ч и д о м и та ц е р к в и . П р и п у щ е н н я Ш е в ч е н к а ,
щ о ц е р кв у , п р о я к у м ова, збуд ував » к о с т р о м с ь к и й
м уж ич ок« , п ід к р е с л ю є д у м к у а в т о р а , щ о а р х іт е к т у р а
ц е р к в и б у л а д а л е к о в ід я к и х б у д ь м и с т е ц ь к и х в и м о г . —
СТОР. 84. А р х і т е к т о р N . — п е в н о й є з га д а н и й Д . Є.
Є ф ім о в , б о о д н у з ц е р к о в у Г у с т и н і в ід н о в л я в в ін (т у , де
б у в п о х о в а н и й к н . М и к о л а Р є п н ін ). — У І в а н а М а к с и ­
м о в и ч а С о ш е н к а Ш евче нко п е р е д с в о їм а р е ш т о м
м іг б у т и в о с т а н н ій р а з у Н і ж е н і (н е в П р и л у ц і) в 1846 р .,
б о л іт о м 1846 р . С о ш е н к а з Н іж е н а п е р е в е л а д о н е м и р ів -
с ь к о ї г ім н а з ії, ал е й у Н е м и р о в і в о с е н и 1846 р . Ш е в ч е н к о
т е ж м іг в ід в ід а т и п р и я т е л я , к о л и їз д и в н а П о д іл л я й В о л и н ь .
П із н іш е в о н и з у с г о іл и с я в ж е в 1859 р . в К и є в і, д е т о д і о с е ­
л и в с я С о ш е н к о . Я к с п ів р о б іт н и к К и їв с ь к . А р х е о ґ р . К о м іс ії,
Ш е в ч е н к о н а п е в н е м а в не о д н о г о к о р е с п о н д е н т а - п є д а-
ґ о ґ а в п о в іт о в и х м іс т а х . — А в т о м е д о н — м іт о л о ґ іч н а
п о с та ть , в і'зн и к А х іл л є с а ; с и н о н ім в із н и к а , п р о в о д и р я в з а га л і.
— СТОР. 85. З га д а н и й т у т п о л к о в н и к Ніс впустив
в 1709 р . в ій с ь к о М є н ш и к о в а ; д о Б а ту р и н а . — Ш е в ч е н к о -
в о го р и с у н к у П р и л у ц ь к о ї церкви, збудованої
Г н. Г а л а г а н о .м , д о с і не з н а й д е н о . — »Антиква-
р і є м « Ш е в ч е н к о н а з и в а є с е б е й у » М а н д р ів ц і« ( т .VIII)- —
СТОР. 86. С о ш е н к о с п р а в д і ж и в о т і в , а н е ж и в . П р о т е , я к
н а д н и м з н у щ а в с я у Н е м и р о в і д и р е к т о р Г ім н а з ії З и м о в с ь к и й ,
о п о в ів М . К . Ч а л и й у с в о їх с п о м и н а х . У ч и т е л ь с ь к а к а р є р а
С о ш е н ка , л ю д и н и п о д а т л и в о ї, п л о х о ї, проходила д уж е
т я ж к о . В 1855 р . Ш е в ч е н к о , п и ш у ч и п о в іс т ь » М у з и к а « , м іг
с о б і л иш е уявл яти , я к м о ж е в м а й б у т н ь о м у скл астися ж и ття
С о ш е н к а , а т о м у в ф а к т а х , щ о їх п о д а є д а л і Ш е в ч е н к о , іс т о ­
р и ч н о ї п р а в д и ш у к а т и не м о ж н а , з а те в д а ч у й н а їв н і п о ­
гл я д и п р и я т е л я на м и с т е ц т в о в ін х а р а к т е р и з у є д у ж е в л у ч н о ,
в з г о д і з п р а в д о ю . — СТОР. 91. П р о М і к е л я А н д ж е -
 289

льо Б у о н а р о т т і д и в . у т. V I . — П е т р о в с ь к и й
ш п и та л ь — о д и н із н а й б іл ь ш и х у П е т е р б у р з і. Д р . К о х
д ій с н о б у в л ік а р е м т о г о ш п и т а л ю . — СТОР. 93. К л е н і в к а
— це тут К а ч а н і в к а Гр . Т а р н о в с ь к о г о в б о р з е н с ь к о м у
п о в іт і, на с а м ій г р я н и ц і п р и л у ц ь к о г о , б л и з ь к о в ід з га д а н и х
в и щ е Д е г т я р ів , Ів а н к ів ц ів та С о к и р и н ц ів . — 23 к в і т н я на
Ю р ія Т а р н о в с ь к и й с в я т к у в а в с в о ї ім е н и н и (хо ча з в а в с я Г р и ­
г о р ій ). — Я к о го с ь Т а р а с е в и ч а Ш е в ч е н к о з н а в на П е ­
р е я с л а в щ и н і (п о р . л и с т ч. 164 в т. X I ) . — СТОР. 94. П р о
ж і н к у Гр. Т а р н о в с ь к о г о з н а є м о л и ш е те, щ о б у л а в о н а
» н и з е н ь к а , д у ж е гр у б а й м о в ч а з н а « та » л ю б и л а , щ о б їй
д ів ч а т а р о з т и р а л и н о г и « (с п о м и н и Ґ л ін к и ). У -й т о м » М а л о -
р о с с ій о к а г о Р о д о с л о в н и к а « В. М о д з а л е в с ь к о г о , д о я к о г о
м а л а в в ій ти г е н е а л о г ія Т а р н о в с ь к и х , не в и й ш о в у с в іт. А р х ів
Т а р н о в с ь к и х з б е р іг с я , але н е о п у б л ік о в а н и й . Т о м у д а л і
т я ж к о с к р із ь в ід д іл и т и а в т о р с ь к е в и м и ш л е н н я в ід п р а в д и ,
ал е, очевидно, Ш евче нко бачив у К а ч а н ів ц і »гидкі
с п р а в и«, к о л и п и ш е п р о н их т а к , щ о к о ж н о м у л е г к о в га ­
д а т и , щ о т у т м о в а п р о К а ч а н ів к у та Г р . Т а р н о в с ь к о г о (й о г о
н е б іж В асиль Т а р н о в с ь к и й -с т а р ш и .й та с и н о с т а н н ь о го Ва­
с и л ь Т а р н о в с ь к и й -м о л о д ш и й б у л и д у ж е п о р я д н и м и л ю д ь м и
й в е л и к и м и п р и я т е л я м и Ш е в ч е н к а ). — О р к е с т р у Гр.
Т а р н о в с ь к и й м а в , і то д о с и т ь д о б р у (» З а п и с к и « Ґ л ін к и ), —
Щ одо г а р е м у , то п о к . Ів. Р а ш е в с ь к и й , д и р е к т о р М у з е я
Т а р н о в с ь к и х у Ч е р н іг о в і, в 1912 р . п ід т в е р д и в м е н і ц е : Ва­
си л ь Т а р н о з с ь к и й -м о л о д ш и й о п о в ід а в й о м у , щ о Ш е в ч е н к о
в » М у з и ц і« п и с а в т у т п р а в д у п р о д ід а (с е б т о Гр . Т а р н о в ­
с ь к о г о ), — 3 в и х о в а н и ц ь Гр. Т а р н о в с ь к о г о з н а є м о д в і:
М а р ію З а д о р о ж н ю , щ о в и йш л а п о т ім за К р ж и с е в и ч а ( п р о н е ї
д и в . у » Ж у р н а л і« п о е т а п ід 1 і 12, IV . та 6. V . 58), та д р у г у ,
щ о ви й ш л а п о т ім за л ік а р я Б у р ц е в а (з н ій б у в з а к о х а н и й п р и ­
яте л ь Ш е в ч е н к а В. Ш т е р н б е р г — д и в . у т. V I , в п о в . » Х у д о ж ­
н и к « ). Чи б ул а с е р е д н и х я ка з п р із в и щ е м Т а р а с е в и ч ,
— н е в ід о м о . — В и х о в у в а в Гр . Т а р н о в с ь к и й с и р і т -
п а н н о ч о к щ е з а ж и т т я ж ін к и . З г а д у є іп р о н и х , я к і п р о
їх »Г у в е р н а н т к у«, і Ґ л ін к а в с в о їх с п о м и н а х (д и в . на ст.
95 та п р и м , д о н е ї). — СТОР. 96. П а н і, щ о » п р а с к о ю з а ­
т о п и л а по голові« с л у ж н и ц ю , — була б а р о н е са
З а л ь ц а , к о х а н к а гр . П е р о в с ь к о г о . Ц е й в и п а д о к т р а п и в с я
в О р е н б у р з і. Д и в . з г а д к у Ш е в ч е н к а п р о ц е в » Ж у р н а л і«
п ід 7. І. 1858 р . (т. IX). — СТОР. 97. Ф р а н ц Л і с т (1811 —
1886) — с л а в н о з в іс н и й в ір т у о з -п ія н іс т , к о м п о з и т о р і к а п е л ь ­
м е й с т е р ( р о д о м з У г о р щ и н и ). В Р о с ії к о н ц е р т у в а в у 1842 т а
1848 р о к а х . Д л я с в о їх к о м п о з и ц ій о х о ч е в и к о р и с т о в у в а в
у к р а ї н с ь к і м е л о д ії. Ш е в ч е н к о н а п е в н е с а м с л у х а в й о г о г р у
б 1842 р о ц і в П е т е р б у р з і. — С у м а р о к о в О лександер
19
290

П е т р о в и ч (1718— 1777) — р о с ій с ь к и й д р а м а т у р г ; н а с л ід у в а в
ф р а н ц у з ь к и х п с е в д о к л а с и к ів . Й о г о п іе с у »С и н а в ъ и Т р у -
в о р ъ« (н е » С и н е у с ъ «, я к у Ш е в ч е н к а ) в п е р ш е в и с та в ­
л е н ь на с ц е н і 1750 р о к у . — В і с к о в а т о в С те п а н Ів а н о ­
вич (1 786— 1831) — р о с ій с ь к и й д р а м а т у р г . Й о г о » Г а м л є та «
в и д р у к о в а н о д в іч і в П е т е р б у р з і в 1811 і 1829 р о к а х . —
»Лев Г у р ы ч ь С и н и ч к и н ъ« — один з найпопу-
л я р н іш и * в о д е в іл ів д у ж е т а л а н о в и т о го р о с ій с ь к о г о в о д е в і­
л іста Д . Т. Л е н с ь к о г о (1 805— 1860); с п р а в ж н є й о г о п р із в и щ е
В о р о б й о в . В о д е в іл ь ц е й д о н е д а в н а щ е в и с та в л я л и на с ц е н і.
— Н а б и р а ю ч и с п і в а к і в для д в і р с ь к о ї цар­
ської к а п е л і в 1838 р о ц і, Ґ л ін к а п е р е б у в а в н а й б іл ь ш е
в К а ч а н ів ц і. Т о д і в ін п р и в із з с о б о ю д о П е т е р б у р г у й с л а в ­
н о г о р о с ій с ь к о г о с п ів а к а П е тр а А р т е м о в с ь к о г о - Г у л а к а , п р и ­
я тел я Ш е в ч е н к а . — У с п о м и н а х с в о їх Ґ л ін к а н іч о г о не о п о ­
в ід а є п р о я к у с ь в и х о в а н и ц ю Гр. Т а р н о в с ь к о г о , я к у він у в а ­
жав »за ве л и к у акторку«; кинулася й ом у в очі
л и ш е о д н а з н и х , н а й га р н іш а , щ о й о г о н а в іт ь к о к е т у в а л а ;
в н ій не т я ж к о в га д а ти М а р ію З а д о р о ж н ю . — П о р т р е т м а ­
ляра Ш т е р н б е р г а п о д а є м о т у т д л я п о р ів н я н н я . Б е­
р е м о й о го з а л ь б о м у з н а н о го
рос. м а л я р а -к а р и к а т у р и с т а
С те п а н о в а . В т о м у с а м о м у
а л ь б о м і є к а р и к а т у р и на Ш е в ­
ч е н к а (т а к з в а н і Г р іф о н з ж і),
ал е го л о в а Ш т е р н б е р г а з м а ­
л ь о в а н а б е з я к о їб у д ь к а р и ­
к а т у р н о с т и . — СТОР. 98. П р о
оперу Ґ л ін к и »Руслан і
Л ю д м и л а« д и в . у т о м і X
(с т о р . 23 та 288). С а м Ґ л ін к а
о п о в ід а є , щ о н а п и с а в у К а­
ч а н ів ц і д л я » Р у с л а н а й Л ю д ­
мили« лиш е о д н у а р і ю
(б а л а д у Ф ін н а ). З а т е к а ч а -
н ів с ь к а к р іп а ц ь к а о р ке стр а
в и к о н а л а в п е р ш е з ц іє ї, т о д і
щ е д ій с н о н е с к і н ч е н о ї ,
оп е р и к іл ь к а ін ш и х , р а ­
н іш е в ж е н а п и с а н и х у с т у п ів .
Про р о м а н Ш т е р н б е р ­
га з о д н о ю з в и х о в а н и ц ь Гр. Т а р н о в с ь к о г о Ш е в ч е н к о
о п о в ід а є т е ж і в » Х у д о ж н и к у « , але ін а к ш е (д и в . у т о м і V I ),
і те о п о в ід а н н я в ід п о в ід а є п р а в д і: н е б о га Т а р н о в с ь к о г о ,
щ о в н ій з а к о х а в с я Ш т е р н б е р ґ , в и й ш л а з а м іж за Б у р ц е в а .
М о ж л и в о , щ о п о ч а т о к їх р о м а н у б у в т а к и й , я к о п и с а н о
 291

тут. С у м н и й к ін е ц ь п а н н и , щ о ї ї Ш е в ч е н к о н а з и в а є в п о ­
в іс т і Т а р а с е в и ч ів н о ю — п р а в д и в и й . Ц е м е н і п ід т в е р д и в
Є. К. Т р е гу б о в , щ о з а ц ік а в и в с я п о в іс т я м и Ш е в ч е н к а , ко л и
в о н и д р у к у в а л и с я в » К іе в с к о й С т а р и н і« , і п е р е в ір я в д е я к і
ф а к т и , р о з п и т у ю ч и с т а р и х л ю д е й з К а ч а н ів к и , П р о та­
к и й в и п а д о к о п о в ід а л и й о м у с т а р і с л у ги В аси ля Т а р н о в -
с ь к о г о - м о л о д ш о г о . О т ж е , м о ж л и в е й те, щ о Ш е в ч е н к о м іг
н а в іт ь с а м о д в ід у в а т и в П е т е р б у р з і, в ш п и т а л і, т а к у н е ­
щ а с л и в у п а н н у з К а ч а н ір к и . — СТОР. 100. С м о л е н с ь к и й
ц в и н т а р — н а й б іл ь ш и й у П е т е р б у р з і. Ш е в ч е н к о х о ­
д и в т у д и з м а л ь о в у в а т и р о с л и н и (д и в . у п о в іс т і » Х у д о ж н и к « ).
— »Плакатні білети« — так називалися па ш по рти
д л я к ір іп а к ів , я к и х в ід п у с к а л и на з а р о б іт к и . — СТОР. 101.
К р е с т о в с ь к и й о ст р і в творять д ва р у к а в и Н еви
(т. з в . Н е в к и ), а з а х ід н ій б е р е г й о г о в и х о д и т ь на Ф ін с ь к у
з а т о к у . — П є с к и — ч а с ти н а м іс т а в П е т е р б у р з і. — М и ­
к о л а М о р с ь к и й — с о б о р св. М и к о л и , го л о в н а ц е р к в а
Б а л т ій с ь к о ї ф л о т и . — Р о м б е р ґ Б е р н га р д т (1770— 1841)
— сл а в н и й н ім е ц ь к и й в іо л о н ч е л іс т і к о м п о з и т о р б а га т ь о х
т ь о р ів , п и с а н и х с п е ц ія л ь н о д л я в іо л о н ч е л і (в 1822— 27 р . р.
ж и в у Р о с ії). — СТОР. 102. Е н ґ е л ь г а р д т — п р із в и щ е
п а на , щ о й о г о к р іп а к о м б у в Ш е в ч е н к о . — В є т а н (H e n r i
V ie u x fe m p s , 1820— 1871) — с л а в н и й б е л ь г ій с ь к и й с к р и п а к
і к о м п о з и т о р ; к о н ц е р т у в а в і в Р о с ії. — А л е к с а н д р и н -
с ь ки й та М и х а й л і в с ь к и й те ат ри — ім п е р а т о р ­
с ь к і д р а м а т и ч н і т е а т р и в П е т е р б у р з і. — » .П іс т п е р е д
С е р в е — ф а н ф а р о н . . . « — це звичайна у Ш евче нка
г іп е р б о л а п р и п о р ів н я н н я х (н а п р . у » М а н д р ів ц і« — Г о м е р
» п іш о в у м іх о н о ш і д о н а ш о го у б о г о г о л ір н и к а « , а б о в » К н я ­
г и н і« п о р ів н я н н я к е р е л ів с ь к о г о с а д у з п а р к а м и — с т о р . 7
в ц ь о м у т о м і). О д н а ч е , г іп е р б о л и ц і с в ід ч а т ь п р о те, я к
п р и с т р а с н о -н е п о д іл ь н о Ш е в ч е н к о в м ів з а х о п л ю в а т и с я п е в ­
н и м и я в и щ а м и . — СТОР. 103. З ч а с ти х з г а д о к п р о в і о -
л о н ч е л ю і з т о го , я к Ш е в ч е н к о х а р а к т е р и з у є ц е й ін с т р у ­
м е н т (д и в . с т о р . 117), в и д к о , щ о ц е б у в н а й у л ю б л е н іш и й ін ­
с тр ум е н т лоета. — Гайдн Й о с и п (1 732— 1809) — с л а в ­
н и й н ім е ц ь к и й к о м п о з и т о р , р о д о м з А в с т р ії. — М и х а й ­
л і в с ь к и й м а н е ж — найкращ ий в ій с ь к о в и й м а н е ж
у П е т е р б у р з і; у н ь о м у ін о д і в ід б у в а л и с я р із н і в и д о в и щ а .
•— П а т р і о т и ч н и й Інс ти т ут — ж ін о ч а ш к о л а , щ о
ї ї в ід к р и л о П е т е р б у р з ь к е Ж ін о ч е П а т р іо т и ч н е Т о в а р и с т в о
д л я с и р іт о ф іц е р ів , щ о з ги н у л и в в ій н і 1812 p .; ц ю н а з в у
п р и с в о є н о ш к о л і в 1822 р . — Гр. М . Ю . В є л ь г о р с ь к и й ,
п р и я т е л ь В. Ж у к о в с ь к о г о , б р а в у ч а с т ь у в и з в о л е н н і Ш е в ­
ч е н к а з к р іп а ц т в а (д и в . в а в т о б іо г р а ф ії п о е т а с т о р . 11
в т. V ); гр а ф б у в м е ц е н а т о м м и с т е ц т в і м у з и к о ю - а м а т о -
р о м , д у ж е д о б р е граїв на в іо л о н ч е л і. — » С е в а с т о п о л ь -
292
с ь к а п а р т і я « — п а р т ія к о л о д н и к і в , с е б т о з а к у т и х
у кайдани тя ж ки х з л о ч и н ц і в , щ о м али вируш ити д о
С е в а с т о п о л я (д е с ь , о ч е в и д н о , в 1853— 54 p p . ) д л я б у д о в и
ф о р т и ф ік а ц ію . К р іп а к ів , к о л и їх н а б а ж а н н я п о м іщ и к « с п р о ­
в а д ж у в а л и н а м іс ц е з а м е ш к а н н я , з в и ч а й н о п р и д іл я л и д о
я к о їс ь » п а р т ії« ареш тованих або з л о ч и н ц ів , щ об н ад
н и м и б у в д о г л я д у д о р о з і. Т а к у п о д о р о ж в ід б у в і Ш е в ­
ч е н к о в 1831 р . з В а р ш а в и д о П е т е р б у р г у (» п о е т а п у «
— с е б т о в ід е т а п у д о е т а п у ). О т ж е , Ш е в ч е н к о з в л а с н о го
д о с в ід у з н а в , я к т а к і »етаїпні« п о д о р о ж і в ід б у в а ю т ь с я . —
Л и т о в с ь к и й з а м о к — в я з н и ц я в П е т е р б у р з і. Ч е р е з
М о с к о в с ь к у р о г а т к у веде д о р о га на М о с кв у . —
СТОР. 104. Ч и Д е г т я р і к у п и в х т о з п р и л ю д н о г о
торгу, н е м а є м о д а н и х . П. Га л а га н у м . 1853 p ., і Ш е в ­
ч е н к о н а з а с л а н н і н е м іг п р о ц е н іч о г о д о к л а д н о з н а ти .
Т ут д о в іл ь н е к о м б ін у в а н н я ф а к т ів . — СТОР. 189. М а р л і н -
с ь к и й — п с е в д о н ім д у ж е п о п у л я р н о г о в Р о с ії в ЗО—
40 p p . д е к а б р и с т а , п и с ь м е н н и к а О л е к с а н д р а Б е с т у ж е в а
(1797— 1837). В ін б у в а в т о р о м ч и с л е н н и х р о м а н гв і п о в іс т е й ,
н а п и с а н и х п а т е т и ч н о -р е т о р и ч н и м с т и л е м , а п о с т а т і й о г о н е ­
с а м о в и т и х г е р о їв п о з б а в л е н і в с я к о ї ж и т т є в о ї п р а в д и . К о л и
з я в и л и с я п р о з о в і т в о р и П у ш к ін а та Г о го л я , т в о р и М а р л ім -
с ь к о г о в т р а т и л и с в о ю п о п у л я р н іс т ь . Ш е в ч е н к а з а х о п и в н о ­
ви й р е а л іс т и ч н и й н а п р я м о к , а о с о б л и в о г л и б о к и й п с и х о ­
л о г із м Г о го л я ; з з а х ід н ь о - в в р о п е й с ь к и х а в т о р ів в ін т е ж о с о ­
б л и в о ц ін и в п и с ь м е н н и к ів , щ о їх т в о р и в ід з н а ч и л и с я ж и т т є ­
в о ю п р а в д о ю (я к н а п р . Д и к ке н с а ). А л е д л я п о к о л ін н я , щ о в и ­
х о в а л о с я н а ін ш ій л іт е р а т у р і 20— 3 0 -х р о к ів , М а р л ім с ь к и й
і д а л і був б о го м (» 6 о ж е с т ' в е н н и й п и с ь м е н н и к і«
в у с т а х С о ш е н к а ). Н а н а с т у п н ій с т о р ін ц і Ів. М а к с . я с н о
ф о р м у л у с с в о є в ід н о ш е н н я д о н о в о г о н а т у р а л іс т и ч н о го
н а пр ям ку: »твори с у т о - м и с т е ц ь к і не п о в и н ­
ні о п и с у в а т и к а р т и н брудних«. У ж е с в о їм и
п о е з ія м и 43— 47 p .p . Ш е в ч е н к о р у й н у в а в с л у ш н іс т ь т а к о г о
п о г л я д у , ал е с т а р ш е п о к о л ін н я в ід п о в ід а л о : » т а де ж
нам, старим, с е б е п е р е р о б л я т и«; сам Ш ев­
ч е н к о п е н з л е м з м а л ю в а в к а р у ш п іц р у т а м и , т ю р м у - ка­
з а р м у , о п и с у в а в у п о е з ія х (» С о н « , » М а р и н а « , » К н я ж н а «
т о щ о ) і в п о в іс т я х ж а х л и в і к а р т и н и с у ч а с н о ї й о м у іс т о р и ч ­
н о ї д ій с н о с т и , і т у т з ір о н іє ю н а в о д и т ь д у м к и п р и х и л ь н и к ів
» с т и л ю к л а с и ч н о г о « , щ о у н и к а ю т ь » 6 р у д н и х« с ю ­
ж е т ів . — СТОР. 110. М іс т о Л у ґ а « а р іч ц і Л у з і — в пе­
т е р б у р з ь к ій Г у б е р н ії. — СТОР. 111. М . П о р х о в н а р іч ц і
Ш е л о н і в п с к о в с ь к ій гу б . — д у ж е б а га т е , п р о м и с л о в о -
т о р г о в е л ь н е м іс т о (о с ь т о м у та м б ід н и х м у з и к ів » д в а д ц я т ­
к а м и з а к и д а л и « ) . — Тю тю н ф а б р и ка н та Ж у к о в а
 293

а ЗО— 4 0 -и х p .p . б у в н а й к р а щ и м у Р о с ії. — В е л и к і Л у к и
— п о в іт о в е м іс т о н о в г о р о д с ь к о ї ґу б . — Ч е р е з Б і л о р у с ь
( »к р а ї н у с м у т к у«) Ш е в ч е н к о їх а в з с в о їм п а н о м
у 1829 р . д о В и л ь н а , о т ж е с а м ї ї б а чи в . Т ут й о г о в л а сн і
с п о с т е р е ж е н н я . — У с в я т и — м іс т е ч к о в іт е б с ь к о ї ґу б . на
р іч ц і В е л іж . — СТОР. 112. » А н т и к е а р і й« — ц е с а м Ш е в ­
ч е н к о (п о р . й о г о п р а ц ю в А р х е о г р а ф іч н ій К о м іс ії) . Ц е с л о в о
б у л о р о з п о в с ю д ж е н е в 1 -ій п о л о в и н і X IX в., ї м о з н а ч а л и
а м а т о р ів с т а р о в и н и (б у л и й » т о в а р и с т в а а н т и к в а р іїа я ). П о р .
п о в іс т ь » Б л и зн я та « . — 23 кв ітн я — св. Ю р ія . —
СТОР. 113. » Д и т и н с т в о ї х б у л о з о в с і м о д н а ­
кове, а т е пе р така рі з н и ц я« — ця п с и х о л о ґ іч н а
п р о б л е м а д у ж е ц ік а в и т ь Ш е в ч е н к а . Він ї ї с т а в и ть і у »Б ли ­
зн я т а х « (п о р . т е ж і м о ю с т а т т ю іп р о ц ю п о в іс т ь у Will т о м і).
— СТОР. 114. Ш у б е р т Ф р а н ц (1797— 1828) — с л а в н о ­
з в іс н и й н ім е ц ь к и й к о м п о з и т о р ( р о д о м із В ід н я ); в ін н а п и ­
с и м у з и к у д о б іл ь ш е , н іж 600 п іс е н ь . З н а н і т е ж й о г о ч у д о в і
к о н ц е р т и й с и м ф о н ії. Ц е й к о м п о з и т о р - р о м а н т и к н а п е в н е
д у ж е ц ік а в и в Ш е в ч е н к а , я к д у ж е т а л а н о в и ти й ін т е р п р е т а ­
т о р л іт е р а т у р н и х т в о р ів (н а п р . » В іл ь ш а н о го К о р о л я « ґе т е )
і я к з н а в е ц ь н а р о д н ь о ї п о е з ії — П р о П р о м е т е я , як
л іт е р а т у р н и й о б р а з , д и в . у т. IV в ін т е р п р е т а ц ії » К а в к а з а « .
— СТОР. 11$. С е м і р а м і д а •— л е ге н д а р н а а с и р ій с ь к а
ц а р и ц я , я к ій п р и п и с у ю т ь б у д о в у б а га т ь о х в е л и к и х п а м я т -
н и к ів а с и р о --в а в и л о н с ь к о ї к у л ь т у р и й з а с н у в а н н я в и с я ч и х
с а д ів у Н іїн е в ії. — К л е о п а т р а (І в ік п е р е д Р. Х р .) — ца^
р и ц я є г и п е т с ь к а , щ о з у м іл а з а х о п и т и с о б о ю Ю л . Ц е з а р я та
т р іу м в ір а А н т о н ія . — І. П. Є р м о л і н — о с о б а іс т о р и ч н а ;
й о г о л и с ти є в а р х ів і р о д у Т а р и о в с ь к и х . — СТОР. 120. П р о
М о ц а р т а д и в . у т. V I . — СТОР. 121. »С о н к у п а л ь ­
с ь к о ї н о ч і « — це » С о н л і т н ь о ї н о ч і « М ендель-
с о н а -Б а р т о л ь д і, п р о я к о г о в ж е б у л а м о в а в и щ е . Ц е м у ­
з и ч н а іл ю с т р а ц ія д р а м а т и ч н о г о т в о р у Ш е к с п ір а п ід т о ю
с а м о ю н а з в о ю . — СТОР. 122. »В ід пус тит и на об­
р о к « — ц е з н а ч и т ь в ід п у с т и т и к р іп а к ів на в іл ь н і з а р о б іт к и ,
з я к и х в о н и м а л и с п л а ч у в а т и д ід и ч е в і п е в н у в и з н а ч е н у ч а ­
с т и н у . — СТОР. 128. 2500 к а р б , (а с и г н а ц ія м и ) — ц е б ул а
с у м а , за я к у в и к у п л е н о з н е в о л і с а м о г о Ш е в ч е н к а .

З. Д о п е ш с т и » Н е щ а с н и й « .
СТОР. 131. С в ід о м о з а л и ш а є м о в п е р е к л а д і п о в іс т и
н а з в у »Н е щ а с н и й« (О л . К о н и с ь к и й п е р е к л а д а в » Б е з щ а с ­
н и й « ) з о г л я д у на те , щ о ц е с л о в о в ж и т е т у т Ш е в ч е н к о м
у с п е ц и ф іч н о м у з н а ч е н н і: » н е щ а с н и м и « н а з и в а л и в Ро­
с ії з а с у д ж е н и х на у в я з н е н н я , на к а т о р г у , з а с л а н и х д о в ій ­
 294

с ь ка . — СТОР. 133. Я м а н - К а л а — п о га н е , гн и л е м іс т о ;
п о - р о с ій с ь к о м у — » д р я н ь - г о р о д ь « , я к н а з и в а є й о г о п р и я ­
тел ь Ш е в ч е н к а Ф . Л а з а р е в с ь к и й . — Ф о р т е ц ю Орс ьк у,
щ о н а з и в а л а с я т а к в ід р іч к и О р ь , н а д я к о ю ї ї з б у д о в а н о ,
Ш е в ч е н к о о п и с у є щ е в п о в . » Б л и з н я та « (в л и с т і В а ті) та
в с в о їх л и с та х д о к н я ж н и В. Р є п н ін о ї (ч. ч. 26 та ЗО в т. X I).
П р о ж и в в ін та м к о л о 11 м іс я ц ів у 1847— 48 p .p . та п ів р о к у
с и д ів т а м у т ю р м і в 1850 р . — Я ш м о в а г о р а — го р а
з к а м е н ю , щ о п о -р о с . н а з и в а є т ь с я »я ш м а« ( п о - у к р . л и с -
к о в е ц ь , я с п и с ); в н е о б р о б л е н о м у в и гл я д і к а м ін ь це й (р із н и х
к о л ь о р ів ) не д у ж е д о р о г и й , але в и р о б и з н ь о г о ц ін я т ь с я
д у ж е в и с о к о , б о й о г о д у ж е т я ж к о ш л іф у в а т и ; з я ш м и р о ­
б л я ть в а зи , у р н и і н а в іт ь о з д о б л я ю т ь н е ю п е р с т е н і. О р с ь к а
я ш м а н а л е ж и т ь д о н а й к р а щ и х і н а й д о р о ж ч и х . — »K а з е -
м а т и д л я к а т о р ж н и к і в « — в О р с к ій ф о р т е ц і б у л а к а ­
то р ж н а тю р м а ; вязні пр ацю вал и в кам е н яр н я х. — Е к з е р-
ц і с г а у з (н ім .) — ш о п а , в я к ій в ід б у в а л и с я в ій с ь к о в і в п р а в и
п ід ч а с н е п о г о д и й з и м о ю . — » M і н о в ы е д в о р ы « (>іка-
р а в а н с а р а ї« ) — с п е ц ія л ь н і в е л и к і б у д и н к и д л я з а м ін н о ї т о р -
го в л і, щ о їх р о с ія н и б у д у в а л и с к р із ь на С х о д і; б у д у в а л и їх
н а в м и с н е в с х ід н ь о м у с т и л і (п о р . з г а д к у у » Б л и з н я та х « п р о
т а ки й д в ір , щ о й о г о з б у д у в а в а р х іт е к т о р О л е к с а н д е р Б р ю _
л о в ). — СТОР. 134. С л о б о д а — о с е л я к о л о ф о р т е ц і, д е
ж и л а ц и в іл ь н а л ю д н іс т ь . — П р о ін ш о г о »неща сно го«
ю н а к а п о р ів н . з г а д к у в » Ж у р н а л і« п ід 24— 25, V I 1857 р .
(т. IX). — СТОР. 13S. В О р с ь к ій с т о я в 5 -й л ін ій н и й б а т а ­
ль йо н 2 3 -о ї п іш о ї д и в із ії О к р е м о г о О р е н б у р з ь к о г о к о р ­
п у с у . Ш е в ч е н к о б у в у 5 -ій р о т і. — Я ке в е л и к а з а ц ік а в л е н н я
викликал и » М е р т в і душі« Г о го л я (в и й ш л и в с в іт 1842
p .), Ш е в ч е н к о я с к р а в о о п о в ід а є в » Б л и з н я та х « в т. X
(ш у к а й за п о к а ж ч и к о м п ід п р із в и щ е м » Г о го л ь « ). Не з н а ти ,
х т о б у в а в т о р о м ц ь о г о т в о р у , ц е з н а ч и т ь , на д у м к у Ш е в ­
ч е н к а , в и я в и ти п о в н у н е к у л ь т у р н іс т ь , щ о в ін т у т і п ід ­
кресл ю є. — П о р ів н я н н я Ш евче нко м творчости Г о го л я
з т в о р ч іс т ю Е. С ю д и в . у т. X на с т о р . 67 (п р о Е. С ю —
п р и м , д о т о ї с т о р .). — СТОР. 136. С е л о , о п и с а н е т у т, —
м осковсько (сірі курні х а т и ) . — б а н - О с т а д е А.
(1610— 1685) — в и д а тн и й го л я н д с ь к и й м а л я р (п о р . т а к о ж
с т о р . 9 в т. V I ). Ш е в ч е н к о с а м н а с л ід у в а в О с т а д е , о ж и в л я ­
ю чи с в о ї кр а є в и д и л ю д с ь ки м и по ста тям и або по ста тям и
з в ір я т , я к р о б и л и й ін ш і » м н о г о н а д і й н і ж а н р и ­
сти« ( ю р . на с т о р . 137: » а н і о д н о ї людини, що
д о д а в а л а б ж и тт я цій к а р т и н і«). — Б е ль ве ­
д е р — тут в и с о к и й м е з о н ін д л я о г л я д а н к я о к о л и ц і. —
СТОР. 137. О б е л і с к К л є о п а т р и (aiguille d e C lé o -
p a tre ) — н а з в у ц,ю н о с я т ь д ва о б е л іс к и в А л е к с а н д р а
 295

(в р о с . т е к с т і — » и гл а (го л к а ) К л е о п а т р ы « ). — СТОР. 138.

Л і т є й н и й п р о с п е к т (ч а с т іш е п р о с т о Л і т е й н а), щ о п е ­
р е т и н а є го л о в н у а р т е р ію ц е н т р у , Н е в с ь к и й п р о с п е к т —
о д н а з н а й л іп ш и х у л и ц ь у П е т е р б у р з і. — Т а в р і й с ь к и й
(» Т а в р и ч е с к ій « ) с а д н а с а д и в щ е П о т ь о м к ін , ф а в о р и т К а те ­
р и н и II; р о з к іш н и й п а л а ц , щ о з б у д у в а в він у т о м у с а д у ,
в 1906 р . р о с . у р я д п р и з н а ч и в дл я п а р л а м е н т у ( Д е р ж а в н о ї
Д у м и ). — СТОР. 139. В о з н е с е н с ь к е (И в а н о в ь -В о з н е -
с е н с к ъ ) — н о в . м іс т о В л а д ім ір с ь к . Губ. — В і д д а т и с я з а
о ф і ц е р а — же рт ва; Ш е в ч е н к о зн а в д о б р е в ій с ь к о ­
вий р о с . п о б у т і б а ч и в , я к і н а с л ід к и д л я р о д и н о ф іц е р ів
т я гн у т ь з а с о б о ю п о с т ій н і п е р е с у в а н н я в ій с ь к а та н е д о ­
ста тн є м а т е р ія л ь н е з а б е з п е ч е н н я . — СТОР. 140. К а н т о ­
н і с т а м и в Р о с ії н а з и в а л и с я с и р о т и - х л о п ц і, щ о їх з а б и ­
р а л и д о с п е ц ія л ь н и х в ій с ь к о в и х ш к іл н и ж ч о г о т и п у , з в ід к и
п о т ім в и х о д и л и п р о ф е с ій н і п ід с т а р ш и н и . — СТОР. 141. П е ­
с к и — д іл ь н и ц я в П е т е р б у р з і, д е в 4 0 -х p .p . X IX ст. г н із д и ­
л ися д о м а р о з п у с т и (п о р . » о п и н и л а с я н а П є с к а х«).
— СТОР. 143. П р о В а л ь т е р а С к о т т а та в ід н о ш е н н я
д о н ь о г о Ш е в ч е н к а д и в . у п р и м , д о » М у з и к и « на с т о р . 280.
— »М ачуху нен ави сн у« Ш е в ч е н к о с а м м а в (п о р .
с т о р . 12 п о в . » К н я ги н я « ). — С ТО Р . 147. К в а з і м о д о —
п о т в о р н а з в и гл я д у л ю д и н а (о д и н з г е р о їв п о в іс т и В. Г ю ґ о
.N o tre D am e de P a ris "). — С Т О Р . 151. » Ф р е й ш ю ц«
— опера н ім е ц ь к о г о ком позитор а К. Вебера (1 786—
1826), б а т ь к а р о м а н т и ч н о ї ш к о л и в м у з и ц і. П р о н ь о го
д и в . щ е в » Ж у р н а л і« в т. IX п ід 5. II 1858 р . — СТОР. 156.
П ри С м о л ь н о м у м а н а с т и р і в П е т е р б у р з і б у в т.
зв. С м о і м > н и й ін с т и т у т , ж ін о ч а ш к о л а , щ о в н ій у ч и л и с я
д о ч к и а р и с т о к р а т ів . — В і п о р х (т а к в и м о в л я ю т ь ц е с л о в о
в П е т е р б у р з і ф ін и й н ім ц і, щ о з л е г о в о р я т ь п о - р о с ій с ь к о м у )
— це В и б о р г (п о - ф ін с ь к о м у V iip u r i) , м іс т о в Ф ін л я н д ії. —
Р анґа 14 к л а с у — н а й н и ж ч а : р а н ґ а у р я д о в ц я в д о р е в о ­
л ю ц ій н ій Р о с ії. — СТОР. 158. Л о н ґ і н о в М и к о л а — с т а тс -
с е к р е т а р , щ о з а в ід у в а в у с ім а ш к о л а м и й ін с т и т у ц ія м и
ц а р и ц і М а р ії Ф е д о р ів н и , ж ін к и О л е к с а н д р а І. — СТОР. 163.
Н е 25 -й п с а л о м , а 3 3 -й (» Б л а го с л о в л ю Г о с п о д а на в с я к о е
в р е м я « ) ч и т а ю т ь у к ін ц і с л у ж б и Б о ж о ї. — З га д к а п р о в п л и в
Д а в и д о в и х пс а л м і в на д у ш у тут б е зп е р е чн о
а в т о б іо г р а ф іч н а . Ш е в ч е н к о в і п е р е к л а д и п с а л м ів д и в . у т.
II. — СТОР. 168. Д е н ь с в. К о с м и і Д а м я н а 1 л и ­
с т о п а д а , к о л и х у д о б у п е р е с т а ю т ь в и га н я т и в п о л е . — Я м ­
ська с л о б о д а — п із н іш е Я м с ь к а в у л и ц я . Н а Я м с ь к ій
с л о б о д і м е ш к а л и в із н и к и . — СТОР. 169. Л і ґ о в к а — в у ­
л и ц я в П е т е р б у р з і (в ід н а з в и м іс ц е в о с т и Л іґ о в о ) . — 3 н а-
м е н с ь к а ц е р к в а на Л іґ о в ц і — б л и з ь к о к о л и ш н ь о г о
296
М и к о л а їв с ь к о г о д в ір ц я . — СТОР. 171. К р о н ш т а д т —
ц и т а д е л я « а о с т р о в і К о т л ін і, к о л о П е т е р б у р г у , б а за в ій с ь к о ­
в о ї ф лоти. — Л а ш т о в и й (в ід ц ім . Last — в а н т а ж ) —
т о й , щ о с л у ж и т ь у т о р г о в е л ь н ій ф л о т і, на в а т а ж н и х с у д ­
нах. — СТОР. 1(2. Ґ р е ч М и к о л а Ів а н о в и ч (1787— 1867) —
р о с . п и с ь м е н н и к , а в т о р р о с ій с ь к о ї Г р а м а т и к и , я к у в X IX а.
д у ж е ч а с т о п е р е в и д а в а л и . — СТОР. 184. С и р е н и (г р .) —
м іт и ч н і м о р с ь к і іс т о т и , щ о в а б и л и м о р я к ів с в о їм и с п і­
вам и. — А в д и т о р — в Р о с ії, за М и к о л и І, у р я д о в е ц ь
л р и в ій с ь к о в о м у с у д і з в ій с ь к о в и х п и с а р ів а б о п ід с т а р ш и й ,
щ о з д а в а л и с п е ц іа л ь н и й іс п и т на а в д и т о р а . — СТОР. 185,
<>В и с о к о б л а г о р о д і е м « т и т у л у в а л и в Р о с ії у р я д о в ц ів
та о ф іц е р ів , п о ч и н а ю ч и в ід V I р а н ґ и (» н а д в о р н ы й c o e L r -
н и къ « , а в в ій с ь к у — п ід п о л к о в н и к ) . — СТОР. 196. Л и т е н ­
с ь к и й з а м о к — т ю р м а в П е т е р б у р з і. — СТОР. 197.
У п ра ва б л а г о ч и н і я — к о л є ґ ія л ь н и й п о л іц ій и и й у р я д
(в X IX в. ц і у п р а в и іс н у в а л и л и ш е в П е т е р б у р з і та М о с к в і;
с к а с о в а н і 1877 p .). — А в т о р » П о д о р о ж і Ґ у л л і в е р а «
— сл а в н и й а н г л ій с ь к и й с а т и р и к Й о н а та н С в іф т (1667— 1745).
— К о л е з ь к и й р е г і с т р а т о р — це була перш а
р а н ґа на р о с . д е р ж а в н ій с л у ж б і (п о р . п р и м , д о с т о р . 156). —

4. До повісти »Капітанша«.
СТОР. 199. З а л и ш а є м о в н а з в і п о в іс т и р о с . с л о в о » К а •
п іт а н ш а « ( ж ін к а к а п іт а н а , к а п іт а н и х а ) б е з п е р е к л а д у , б о
я с н о , щ о г е р о й п о в іс т и , с а л д а т Т у м а н в ж и в а в в л а с н е ц ь о г о
сл о в а , п р и й н я т о г о в й о г о р о с . в ій с ь к о в о м у о т о ч е н н і. —
СТОР. 201. В е с н о ю 1845 р . д е с ь п іс л я 25 б е р е з н я Ш е в ­
ч е н к о д ій с н о в и їх а в на У к р а їн у . — К р ю к і в — п е р е д м іс т я
К р е м е н ч у к а , п о в іт о в о г о м іс т а на П о л т а в щ и н і. —
Б р а т с ь к и й м а н а с тир, д е д о н е д а в н іх ч а с ів м іс т и ­
л ася К и їв с ь к а Д у х о в н а А к а д е м ія , с п а д к о є м и ц я к о л и ш н ь о ї
К и їв о - М о г и л я н с ь к о ї, с т о їт ь н а П о д о л і, ал е п ід ч а с з в и ч а й н и х
в е с ін н іх п о в е н ів в о д а т у д и н е д о х о д и т ь . — »Підстав­
ними кіньми« (п о р о с . »на п е р е к л а д н ы х ъ « ) їх а т и : к ц -
н е й н а п о ш т о в и х с т а н ц і я х з м ін я л и на н о в и х , н е з м у -
чених. — П о д о л ь с ь к е (П о д о л ь с к ъ ) — п о в іт о в е м іс т о
м о с к о в с ь к о ї ґу б . — Ч е р е з М о с к в у , Тулу та О р е л
їх а в Ш е в ч е н к о н а У к р а їн у т р и ч і: 1843, 1845 й 1859 р . р.
й т р и ч і т о ю с а м о ю д о р о го ю н а за д д о П е те р б у р гу . — О р ­
л и к — д о п л и в р . О к и ; впадає д о н е ї са м е там , д е с т о ­
їт ь м . О р е л . — СТОР. 202. Д м и т р о в с ь к и й п о в іт О р ­
л о в с ь к о ї Г у б е р н ії (м . Д м и т р о в е к ъ ) п о - м іс ц е в о м у — » М И-
т р о в с к і й « . — СТОР. 203. Ч е р е з Г л у х і в, д а л і ч е р е з
Б о р з н у ч е р н іг ів с ь к о ї ґу б . в е д е д о р о г а н а П о л т а в щ и н у , к у д и
 297

1845 р . їх а в Ш е в ч е н к о . З г л у х ів с ь к и м п о в іт о м м е ж у є С єв -
с ь к и й п о в іт о р л о в с ь к о ї ґу б . — СТОР. 204. П р и я т е л ь , н а
я к о г о Ш е в ч е н к о »надію пок лад ав« — це, як
л е г к о д о г а д а т и с ь з д а л ь ш о г о о п о в ід а н н я , у к р а їн с ь к и й п о е т
В ік т о р З а б іл а (1808— 1869), але в ін ж и в не в Г л у х о в і,
а п ід Б о р з н о ю . — » Щ е о д и н п р и я т е л ь у Г л у х о е і«
— ц е н а п е в н о А н д р ій М и х а й л о в и ч М и к л а ш е в с ь к и й (1801 —
1895), б о ц е в ін у с в о є м у м а с т к у В о л о к и т и н і ( г л у х ів с ь к о г о
п о в іт у ) м а в п о р ц е л я н о в у гл ин у й ф аб рику п о р ц е ­
л я н о в и х в и р о б ів . С л о в а » п р и я т е л ь « Ш е в ч е н к о в ж и в а є , о ч е ­
в и д н о , ір о н іч н о . З А . М и к л а ш е в с ь к и м , п о т о м к о м с т а р о д у б -
с ь ко го п о л ко в н и ка М ихайла, ф ун д а то р а В и д у б е ц ь ко го м о ­
н а с т и р я (у м . 1706 p .), Ш е в ч е н к о н а п е в н о п о з н а й о м и в с я щ е
1843 p ., к о л и го с т ю в а в на Ч е р н іг ів щ и н і у Т а р н о в с ь к и х . У к р а ­
їн с ь к у п о р ц е л я н у В о л о к и т и н с ь к о ї ф а б р и к и к о л е к ц іо н е р и
д у ж е в и с о к о ц ін я т ь (ц ін н а з б ір к а в К и їв с ь к о м у Іс т о р и ч н о м у
М у з е ї) . В ід М и к л а ш е в с ь к и х В о л о к и т и н о п е р е й ш л о д о С к о ­
р о п а д с ь к и х за д о ч к о ю А . М и к л а ш е в с ь к о г о М а р іє ю , щ о в и й ­
ш ла з а м іж зо П е т р а Ів а н о в и ч а С к о р о п а д с ь к о г о . — СТОР.
20S. К р о м и — п о в іт о в е м іс т о о р л о в с ь к о ї ґу б . з д у ж е п о ­
г а н о ю с л а в о ю : » О р е л ъ д а К р о м ы — п е р в ы е в о р ы « (р о с .
п р и с л ів я ). — СТОР. 206. Я с м а н ь (з а р о с . в и м о в о ю й на р о ­
с ій с ь к и х м а п а х — Е с м а н ь ) — к о л и ш н я п о ш т о в а с т а н ц ія ,
п е р ш а на у к р а ї н с ь к ій т е р и т о р ії, я к їх а т и з М о с к о в щ и н и ; в ід
к о р д о н у о р л о в с ь к о ї ґу б . — я к и х 20 в е р с т о в . — СТОР. 208.
Б і р о н і в щ и н а — д о б а п а н у в а н н я ге р ц о г а Е р н е ста Б і-
р о н а (1730— 1741 р о к и ), щ о за ч а с ів б е з в о л ь н о ї ц а р и ц і А н н и
Ів а н ів н и з н а д з в и ч а й н о ю ж о р с т о к іс т ю ф а к т и ч н о п р а в и в Ро­
с іє ю . З а й о г о ч а с ів і на У к р а їн і п а н у в а в с т р а ш н и й п о л іт и ч ­
н и й т е р о р п о с іп а к п е т е р б у р з ь к о ї » Т а й н о й К а н ц е л я р ій « . Ч о м у
Ш е в ч е н к о , з га д а в ш и п р о б і л у к а х л я н у грубу, до­
п и са в у д у ж к а х с л о в о » Б ір о н ів щ и н а « ? З в и ч а й ста в и ти к а х ­
л я н і п е ч і й г р у б и іс н у в а в на У к р а їн і з д а в н іх -д а в е н . О т ж е ,
т у т н е м а й м о в и п р о я к іс ь м о с к о в с ь к і ч и н ім е ц ь к і в п л и в и
ч а с ів Б ір о н ів щ и н и . Н а т о м іс т ь м и м о в о л і н а с у в а є ть с я д у м к а ,
щ о Ш е в ч е н к о б і л і к а х л і (б е з о р н а м е н т ів ) з в я з у є ту т із
з н а н и м іс т о р и ч н и м е п із о д о м , щ о й о г о о п и с а в а в т о р » И с т о р іи
Р у с с о в ь « : за ч а с ів Б ір о н а о д н о г о ч е р н іг ів с ь к о г о д ід и ч а о б ­
в и н у в а ч е н о в т о м у , щ о в ін з н е в а ж а в р о с ій с ь к и й д е р ж а в н и й
ге р б ( д в у х г о л о в о г о о р л а ) — па л ив п іч , д е на к а х л я х б у в з о ­
б р а ж е н и й ге р б . Ш е в ч е н к о зн а в ц е й е п із о д , а м о ж е й м а в
я к іс ь д а н і п р о те, щ о п іс л я ц ь о г о в и п а д к у на У к р а їн і я к и й с ь
час (с е б т о за Б ір о н ів щ и н и ) п е р е с т а л и в и р о б л я т и м а л ь о ­
ва н і к а х л і. Е п із о д з г е р б о в и м и к а х л я м и з » И с т о р іи Р у с с о в ъ «
п о с л у ж и в Б. Л е п к о м у , я к с ю ж е т д л я іс т о р и ч н о г о о п о в і­
д а н н я » О р л и к и « . — СТОР. 209. Б л а к и т н а с т р і ч е ч к а
298

— ц е с т р іч к а р о с ій с ь к о ї м е д а л і за у ч а с т ь у к а м п а н ії 1812 p .;
на м е д а л і б у в н а п и с : »Н е н а м ъ , не н а м ъ , а и м е н и Т в о е м у .«
— СЮР, 210. » Ч е р е з д е н ь н а с п е р е в е л и ч ер е з
П а р и ж « — ц е б у л о 19 б е р е з н я 1814 р . (в ч е р в н і р о с ій с ь к і
в ій с ь к а в ж е в и с ту п и л и з Ф р а н ц ії, п е р е д а в ш и о х о р о н у м іс т а
ф р а н ц у з ь к ій н а ц іо н а л ь н ій Г в а р д ії). М о ж н а у с т а л и т и , щ о
п о л к , у с к л а д і я к о г о т р а п и в д о П а р и ж у о п о в ід а ч (Т у м а н ), —
ц е 3 0 -й Є г е р с ь к и й п о л к (б о с т о я в п о т ім у М у р о м і, д е о п и ­
н и в с я д а л і й Т у м а н ). — СТОР. 211. » Д е й ф е л ь« з а м іс т ь
» т е й ф е л в « (н ім . 4 o p f) . — » М а л н о с т ь р і з н и ц і « (м а л а
р із н и ц я ) — п е р е к р у ч е н е р о с ій с ь к е » м а л Q с т ь р а з н и ц ы «
(Т у м а н г о в о р и т ь м іш а н и м ж а р г о н о м ) . — СТОР. 212. Л є й б -
Г в а р д ія — п р и б іч н а ц а р с ь к а Г в а р д ія . Н а й с т а р ш і л є й б -
ґ в а р д ій с ь к і р о с ій с ь к і п о л к и — С е м е н ів с ь к и й та П р е о б р а -
ж ен ський . — П ро Н е с т о р а К у к о л ь н и к а (р о з к р и в а ­
є м о це ім я в т е к с т і) — д и в . у т. V I за п о к а ж ч и к о м ім е н .
Б ув в ін д о с и т ь с л а б и й д р а м а т у р г , ал е й о г о п а т р іо т и ч н і
д р а м и та д р а м а т и ч н і ф а н т а з ії м а л и в с в ій час у с п іх с е р е д
м іщ а н с т в а . Д р а м а т и ч н а ф а н т а з і я К укол ьни ка,
» з б у д о в а н а « а з в и ч а й н і с і н ь к о м у с л о в і « — це,
п е в н о , й о г о » Д е н щ и к ъ « (1852 р.). — СТОР. 214. Н е к о р ­
чму (п ід Я с м а н н ю ), а п о ш т о в у с т а н ц ію в Б о р з н і т р и м а в
В ік т о р З а б іл а . Б ув він н е »п е н с і о н о в а н и м р о т м і ­
с т р о м « , а п о р у ч н и к о м ; в ц ій р а н з і п о к и н у в в ін у 1834 р.
в ій с ь к о в у с л у ж б у , д о я к о ї в с т у п и в у 1825 p .; ж и в він с п р а в д і
»трохи не кол о с а м о г о міста«: х у т ір й о г о К у -
к у р ік ів щ и н а б у в у д в о х в е р с тв а х в ід Б о р з н и . В о р и г ін а л і не
» В і к т о р О л е к с а « д р о в и ч«, а л іт е р и „ N . N .", ал е м и
р о з к р и в а є м о ім я . б о в ж е в с ь о м о м у р я д к у д а л і с а м а в т о р
й о г о т а к н а з и в а є (і т а к б у д е д о к ін ц я п о в іс т и ). П о е та З а б іл у
зв а л и В і к т о р М и к о л а є в а ч. Ш е в ч е н к о н а в м и с н е з м і­
нив ім я й о г о б а т ь к а . — СТОР. 216. Т у л ь с ь к і р у ш н и ц і
з н а н і б у л и в у с ій Р о с ії, я к р у ш н и ц і д о б р о г о в и р о б у : в Т у л і
б ул а д о б р а ф а б р и к а з б р о ї й ж и л и д о б р і м а й с т р и -з б р о й о в -
н и к и . — СТОР. 218. О п и с а н и й т у т х у т ір — ц е й є З а б іл и н а
К у к у р ік ів щ и н а ( в е р с т в и дві в ід м іс т а ). К о с т ю м З а б іл и
(кожух, с м у ш е в а шапка) описаний Ш евче нко м
т о ч н о : в ін з в и ч а й н о х о д и в у н а ц іо н а л ь н о м у в б о а н н і. —
СТОР. 219. »Я в ж е гадав, що ти н е о д м і н н о
о д у р и ш « — ц і с л о в а н е д у р н о в к л а д а є Ш е в ч е н к о в уста
с в о г о г е р о я : в 1844 р о ц і, п о в е р т а ю ч и с ь д о П е т е р б у р г у
з У к р а їн и й п р о їж ж а ю ч и ч е р е з Б о р з н у , Ш е в ч е н к о н е з а ї­
хав іп о п р о щ а т и с я з З а б іл о ю , х о ч а , м а б у т ь , о б іц я в ц е з р о ­
би ти (в 1843 р . в о н и з а п р и я з н и л и с я , к о л и Ш е в ч е н к о п е р е б у ­
вав у К а ч а н ів ц і, у Т а р н о в с ь к и х ). З а б іл а м ав н а в іт ь з т о го
п р и в о д у ж а л ь д о Ш е в ч е н к а і н а п и с а в й о м у ж а р т ів л и в е » п о ­
с л а н і* « , д е т а к н а р ік а в н а п р и я т е л я :
 299

» Я ки й ж е ти з е м л я к? Я ки й ж е ти писака?
Н е н а ч е гн а в т е б е с о б а к а !
Боявся д ен ь по д а р ува ть,
Щ о б п о б у в а т ь у м е н е в х а ті...«
— СТОР 220. » Ф р а к в и т я г а в « З а б іл а , к о л и їз д и в у г о ­
с т и н у д о Гр . Т а р н о в с ь к о г о д о К а ч а н ів к и (д о » ц е р е м о н л и в о го
с у с ід и н ). — З а б іл а с п р а в д і в и х о в у в а в с я в ніжен-
с ь к о м у л і ц е ї р а з о м із Гогол ем , а л е в з а га л і
б у в у т ій ш к о л і н е д о в г о : в с т у п и в у 1822 р . і, не с к ін ч и в ш и
л іц е ю , в 1825 р . п іш с в д о в ій с ь к а . — З а б іл а д ій с н о с л у ж и в
у гу с а р а х — в К и їв с ь к о м у Г у с а р с ь к о м у п о л к у . — Він
справді добре г р а в на б а н д у р і ; в ц и то в а н о м у вищ е
» п о с л а н ії« З а б іл а м іж ін ш и м п и с а в : » М и б н а б а н д у р ц і
п о б р е н ч а л и « . П. К у л іш , щ о д о б р е з н а в З а б іл у та у с в о їх
с п о м и н а х (у » Х у т о р н ій п о е з ії« ) п о д а в п р о н ь о г о й й о го
п р и я з н ь із Ш е в ч е н к о м ч и м а л о ц ік а в и х ф а к т ів , т е ж с т в е р ­
д ж у є , щ о З а б іл а м а в » д а р п о о з ії і м у з и к и«. — 3 ж а ­
л іс них у к р а ї н с ь к и х р о м а н с і в к о м п о з и т о р М . І.
Глі н ка в 1838 р . п о к л а в на м у з и к у не одног о, як
к а ж е Ш е в ч е н к о , а д в а : » Г у д е в іт е р в е л ь м и в п о л і...« та »Н е
щ е б е ч и , с о л о в е й к у ...« . Щ е за ж и т т я З а б іл и в о н и з р о б и л и с я
популярним и н а р о д н ім и п іс н я м и . — Ш евче нко з о в с ім
с л у ш н о с т в е р д ж у є т р н д є н ц і ю З а б іл и » у н и к а т и якого-
бу д ь н а с л і д у в а н н я на л і т е р а т у р н о м у по-
л і«, б о З а б іл а н а с л ід у в а в л и ш е н г р о д н ю п о е з ію , ал е щ о
він не читав н іч о г іс ін ь к о , к р ім б а й о к Ф е д р а
та Х е р а с к о в о г о » Н о в г о р о д у« , ц е , м а б у т ь , т а к
д у м а в Ш е в ч е н к о , к о л и щ е д о б р е н е з н а в З а б іл и , а в хаті
й о г о не б а ч и в б а га т о к н и ж о к . П із н іш е Ш е в ч е н к о п е р е к о ­
н а в ся , щ о це н е т а к б у л о . П о р ів н . на ст. 203 з д и в у в а н н я
Ш е в ч е н к а , к о л и в ін п о б а ч и в , щ о пр ия те ль й о го с л і д ­
кує д о с и т ь у в а ж н о за с у ч а с н о ю л і т е р а ­
турою . — Ф е д р — р и м с ь к и й б а й к а р І в. п о Р. X.
Ш е в ч е н к о м а є т у т на у в а з і о д н е з д в о х в и д а н ь , а б о 1764
р ., а б о 1787 р ., п ід з а г о л о в к о м : » Н р а в о у ч и т е л ь н ы я б а с н и Ф е ­
д р а , А в гу с т о в а о т п у щ е н н и к а , съ Э з о п о в а о б р а з ц а с о ч и н е н -
н ы я « в п е р е к л а д і I. С. Б а р к о в а, р о с ій с ь к о г о п о е т а (1 732—
1768), щ о п р и д б а в с п е ц и ф іч н у с л а в у с в о їм и п о р н о г р а ф іч ­
н и м и в ір ш а м и . — М . С. Х е р а с к о в (1733— 1807) — р о ­
с ій с ь к и й д р а м а т у р г і п о е т , п о х о д и в з П о л т а в щ и н и . П р е д к и
й о г о Х е р е с к у л и п е р е с е л и л и с я на У к р а їн у з В о л о щ и н и .
З га д а н и й т у т Ш е в ч е н к о м т в ір Х е р а с к о в а — це в е л и к а р о с .
п а т р іо т и ч н а п о е м а . — П о р т р е т п р и я т е л я ( »м а н е р и . . .
п р и в а б л и в а по ста ва. .. с м у г л я в е в і с п о в а т е
о б л и ч ч я « і т. і.) — ц е з о в с ім т о ч н и й п о р т р е т В ік т о р а
З а б іл и . Н а та л ка П о л т а в к а (Н а д ія К и б а л ь ч и ч ) т а к о п и с у є
300

й о г о (» З о р я « 18 94): » З р о с т у с е р е д н ь о г о , о б л и ч ч я с м а гл я в е ,
р я б у в а т е в ід в іс п и , о ч і к а р і, в е л и к і, ч у б ч о р н и й гу с т и й ,
т р о х и к у ч е р я в и й .« — Т а л а н т о п о в ід а ч а З а б іл а м а в н а д з в и ­
чайний (» о п о с і д а н н я у к р а ї н с ь к и х а н е к д о т і в
з н а й п р и р о д н і ш о ю м і м і к о ю « ). Н. К и б а л ь ч и ч н а ­
з и в а є й о г о » н е з р ів н я + іи м г у м о р и с т о м « . К у л іш у » Х у т о р н ій
п о е з ії« п и ш е >про З а б іл у : »... д и в у в а в в ін м е н е б іл ь ш у с ь о г о
с в о їм к о м із м о м , с в о їм ю м о р о м і в м ін н я м п о с т а в и т и на
с ц е н у к о ж н у л ю д и н у , п р о я к у о п о в ід у в а в , т а к м о в ї ї б а ч и ш
с в о їм и о ч и м а і ч у є ш в л а с н и м и у ш и м а : ч и т о б у в м о с к а л ь ,
чи т о л ях, чи т о п іп , к у п е ц ь , м у ж и к , ж и д , ц и га н , чи т о д ія ч а ,
чи с т а р а б а б а , ч и м а л а д и т и н а ...« К у л іш к а ж е , щ о а о п о ­
в ід а н и х » с ц е н а х « З а б іл а »виявляв розум пр оникл ивий,
ч у в с т в о г л и б о к е , в с е о д о л ів а ю ч и й к о м із м і м о г у щ у с а т и р у « .
К у л іш та>к в и с о к о с т а в и в ц е й й о г о та л а н т, щ о пи'сав: »се
в н ас б у в б и д р у г и й Г о го л ь , щ е , м о ж е , д о т о г о Г о го л ь
у к р а їн с ь к и й , к о л и б у н ь о г о б у л а т а к а д о р о г а , я к у Го-^
го л я , і т а к і п р и я т е л і,« М . І. Ґ л ін к а в с в о їх » З а п и с к а х « т е ж
о п о в ід а є , я к З а б іл а в с іх з а х о п л ю в а в с в о їм и ім іт а ц ія м и (Ге­
н іа л ь н о п р е д с т а в л я в с л іп ц ів ). — »Ц е був ч о л о в і к
не п е р ш о ї м о л о д о с т и « — Ш ев че нко востан ш ба­
ч и в с я з З а б іл о ю з 1847 р ., к о л и в ін м а в 39 р о к ів . — СТОР.
222. Ч о м у З а б іл а » д и в и в с я к о с и м оком« на а и-
х о в а н н я п а н н о ч о к взагалі, а с у с і д о к ос о­
б л и в о « , — ц е н а м п о я с н ю є іс т о р ія й о г о н е щ а с л и в о г о
к о х а н н я : З а б іл а б у в з а к о х а н и й у Л ю б ц і Б іл о з е р с ь к ій (с т а р ­
ш ій с е с т р і К у л іш е в о ї ж ін к и та В аси ля Б іл о з е р с ь к о г о ) з с у ­
с ід н ь о ї М о т р о н ів к и . С т а р и й Б іл о з е р с ь к и й н е д о з в о л и в д о ч ц і
в и й ти з а м іж за в б о г о г о п о е т а , а в и д а в ї ї за с т а р о г о , але
з а м о ж н о г о па на . К о х а н а п о е т о в а н е в и я в и л а н а л е ж н о ї м у ж -
н о с т и й н е п іш л а з а г о л о с о м с е р ц я . З а б іл а т я ж к о п е р е ж и в
ц ю д р а м у , н а в іт ь х о т ів б у в п о з б а в и т и с е б е ж и т т я . Л ю б о в н а
д р а м а ц я б у л а г о л о в н и м м о т и в о м й о г о л ір и ч н и х п о е з ій —
ж а л іс н и х р о м а н с ів п р о б е з т а л а н н е к о х а н н я . Р о з ч а р у в а в ш и с ь ,
в ін д ій с н о »про ш л ю б і г а д ки н е м а в .« Щ о він
п о т ім » н е с п о д і в а н о о д р у ж и а с я«, — ц е а ж е ф а н ­
т а з ія а в т о р а . П ід с т а в о ю д л я н е ї б у л о З а б іл и н е р о з ч а р у в а н н я
в п а н н о ч к а х : Ш е в ч е н к о в к ін ц і п о в іс т и о ж е н и т ь З а б іл у
з Тум ановою аихованицею , д о ч ко ю В а р о ч к и , с іл ь с ь к о ю
д ів ч и н о ю . — В ід н о ш е н н я З а б іл и д о п і д д а н и х - к р іп а ­
к ів б у л о т а к е , л к о п и с у є Ш е в ч е н к о (»я к б а т ь к о і ро­
д и н і« ): Н а д ія К и б а л ь ч и ч о п о в ід а є , я к п о с м е р т і В. З а ­
б іл и ж а л у в а л и за н и м » н а в іт ь й о г о в л а с н і к р іп а к и , б о в ік
б ув для них не л а н о м , а р і д н и м б а т ь к о м. « — Ви­
д ат к и З а б іл и б у л и н а д з в и ч а й н о о б м е ж е н і :
в з г а д а н о м у в ж е » п о с л а н ії« д о Ш е в ч е н к а г ін с к а р ж и в с я ,
щ о н е м а є за щ о п о їх а т и х о ч р а з д о П е т е р б у р г у :
 301

»1 щ е с к а ж у с л о в ц е , Т а р а с е I
Б ід а ж и т ь в с в іт і б е з з а п а с у ,
Г р о ш и м а л ю д и щ о з о в у т ь .«
— СТОР. 223. Б л ю х е р — п р у с ь к и й ф е л ь д м а р ш а л (1742
— 1819. ■— СТОР. 224. Б а т ь к о З а б іл и н е с л у ж и в у в ій с ь к у
й н е м іг о п о в іс т и с и н о в і т о го , щ о д а л і п о д а є т ь с я в » о п о ­
в ід а н н і с а м о в и д ц я « (с т о р , 156— 194), — ц е в ж е ф а н т а з ія
а в т о р а , ал е Ш е в ч е н к о м іг ч у ти п о д іб н е о п о в ід а н н я з у с т
с а м о г о В. З а б іл и . З а б іл а с а м с л у ж и в у в ій с ь к у , м іг в ід
с т а р и х в е т е р а н ів ч у т и б а га т о п о д іб н и х о п о в ід а н ь , м іг н а в іт ь
я к е с ь із н и х з а п и с а т и . З в е т е р а н ів 1812 р . Ш е в ч е н к о не
о д н о г о о с о б и с т о з н а в . З г а д а й м о х о ч а б Іл л ю Л и з о г у б а
(д и в . у т. X з а п о к а ж ч и к о м ) . Т р е б а с т в е р д и т и , щ о о п о в ід а н н я
ц е м а с всі о з н а к и іс т о р и ч н о ї д о к у м е н т а л ь н о с т и і, п о -з а
о к р е м и м и м о т и в а м и й ф а к т а м и , щ о їх м іг с в е с т и ту д и
а в т о р , є б е з с у м н ів н и й п е р е к а з іс т о р ії, я к у Ш е в ч е н к о а б о
с п р а в д і ч и та в з ч и й о г о с ь р у к о п и с у , а б о в ід к о г о с ь ч у в . —
Ба ро н Б р а м б е у с — ц е п с е в д о н ім р о с ій с ь к о г о п и ­
сьм е н н и ка і кри ти ка, по л яка з по хо д ж е н н я, Ю зеф а С ен-
к о в с ь к о г о (1800— 1858). » Я з и к гострив« Б р а м б е у с на
Ш е в ч е н к о в і у с й о їй б л а з е н с ь к о - г л у з л и в ій к р и т и ц і н а » К о б ­
з а р я « в час, » С и н ь О т е ч е с т в а « Т р е б а д у м а т и , щ о Ш е в ч е н к о
н а м о в л я в З а б іл у д а т и д о д р у к у с в о ї п о е з ії , а т о й М о ти в у в а в
с в о ю а ід м о в у т а к , я к т у т у п о в іс т і. В з а га л і З а б іл а н е к в а ­
п и в с я с в о ї т в о р и д р у к у в а т и . К іл ь к а й о г о п іс е н ь в и д р у к у -
еаїв Ш е в ч е н к о в » Л а с т ів ц і« 1841 p ., м а б у т ь , б е з з г о д и а в­
т о р а , д іс т а в ш и їх в ід В, Ш т е р н б е р г а , щ о 'п із н а в З а б іл у
в 1838 p., г о с т ю ю ч и в Т а р н о в с ь к и х . — СТОР. 225. К л а ї в і -
к о р д — іт а л ій с ь к и й ін с т р у м е н т , пр ототи п с у ч а с н о го
ф о р т е п ія н а , щ о й о г о з а т р а д и ц іє ю д о в г о н а з и в а л и к л а в і­
к о р д о м . Л і х т е н т а л ь — ф а б р и к а н т ф о р т е п ія н ів . — СТОР.
227. Б а р а б а н н и й с т а р о с т а — с т а р ш и й б а р а б а н щ и к
в п о л ку. — СТОР. 232. Б е с а р а б і ю прилучено до
Р о с ії з г ід н о з Б у к а р е ш т с ь к и м т р а к т а т о м 1812 р . — П р о р о с .
п и сь м е н н и ка В л а д і с л е а л є в а , о с о б и с т о г о знайо­
м о г о Ш е в ч е н к а , д и в . у т. V н а ш . в и д . з а п о к а ж ч и к о м . П а -
митна; к н и ж к а д л і. штаб і о б е р - о ф і ц е р і в
— ц е в и д а н а В л а д іс л м с з и м у 1851 р . » П а м я т н а я к н и ж к а
в о в н н ы х ъ у з а к о н е н ій д л я ш т а б ь и о б е р ъ -о ф и ц е р о в ъ .« Д у ж е
ц ік а в а т у т з г а д к а Ш е в ч е н к а п р о (СТОР. 223) » п у т н ю на­
у к у л і к а р я N. . я к п о в о д и т и с я з р е к р у т а м и«,
а о с о б л и в о з у к р а їн ц я м и (» м о ї м и з е м л я к а м и «).
В к н и ж ц і ц ій ч и т а є м о : » Р е к р у т м а є п о в н е п р а в о н а д б а й ­
л и в у у в а г у д о с е б е с в о їх н о в и х н а ч а л ь н и к ів і р о з в а ж н е д о
с е б е с т а в л е н н я .« С п е ц іа л ь н о п р о р е к р у т і в -у к р а ї« ц і в а в т о р
(н е з н а є м о , чи я к и й с ь л ік а р , ч и х т о ін ш и й — п р із в и щ а
302

н е м а ) п и с а в : » С а м і д у ж е д о б р і, в о н и н е т е р п л я т ь г р у б о с т и
й ж о р с т о к о с т и в ід ін ш и х . Л а с к а в іс т ю з у к р а їн ц е м м о ж н а
в с ь о г о д о с я гт и « . К о л и ч и та ч п о р ів н я є з ц и м м іс ц е м п р а к ­
т и к у р о с ій с ь к , в ій с ь к о в о г о п о б у т у (х о ч а б за щ о д е н н и к о м
Ш е в ч е н к а ), то з р о з у м іє , ч о м у Ш е в ч е н к о з га д а в т у т ц ю ,
п о в н у с п р а в д і гу м а н н и х д у м о к , к н и ж к у . П о р а д у л а с ка в о
о б х о д и т и с я з р е к р у т а м и - у к р а їн ц я м и п о п е р е д ж а є д о с и т ь
д о в г а х а р а к т е р и с т и к а у к р а ї н ц ів , я к н а ц іо н а л ь н о - п с и х іч н о г о
т и п у . Н а п и с а н о ї ї п е р е с т а р іл о ю м о в о ю к ін ц я X V III в., і с т и ­
л е м с в о їм н а га д у є в о н а п о д іб н у х а р а к т е р и с т и к у в » З а -
п и с к а х ь о М а л о р о с с іи « Я. М . М а р к е в и ч а (1798 p .). — Т у м а ­
нів к а п р а л р о з у м ів р о с . л іт е р а т у р н е с л о в о » к а ч е с т в о «
(я к іс т ь ), о ч е в и д н о , я к » Г а н д ж , б р а к .« — З о р я — р а н іш н ій
і в е ч ір н ій в ій с ь к о в і с и гн а л и . — СТОР. 234. К р а г и — ш к у -
р я н і Ге тр и. — СТОР. 237. Н а я р м а р к у в Р о м ні Ш ев­
ч е н к о б у в у 1845 р . З г а д у є п р о ц е п ід 20 л и п н я 1857 р.
в с в о є м у » Ж у р н а л і« (т. IX ). -C ö rk a R e g im e n fu " поль­
с ь к а н а з в а о п е р и к о м п о з и т о р а Д о н іц е т т і (1797— И 848). —
СТОР. 238. Б о р и с і в , К р а с н е , С м о л е н с ь к е — всі ц і
м іс т а б у л и з р у й н о в а н і п ід ч а с в ій н и 1812 р . О п и с ц и х м іс ц е ­
в о с т е й ц іл к о м в ід п о в ід а є іс т о р и ч н ій п р а в д і. З » З а п и с о к « с у ­
ч а с н и ка М . М у р з а ік е в и ч а (у 2 0 -и х p .p . миін. с т о р .) з н а є м о , щ о
в спаленом у Н аполеоном С м о ле нську дом и переважно
б у л и з р у й н о в а н і, н е б у л о п а р к а н ів , д о м ів н е з р у й н о в а н и х
б у л а л и ш е <пята ч а с ти н а , і з а ц іл ів т іл ь к и собор. Це
все п ід т в е р д ж у є , щ о Ш е в ч е н к о в и к о р и с т а в ту т с п о м и н и
я к о г о с ь с а м о в и д ц я , б о д р у к о в а н и х м а т е р ія л ів п р о ті ч а си
не б у л о щ е н ія к и х . — » Д о ч о к на в и д а н н і « м іс ц е в і
пани п о в и д а в а л и т о д і б а га т о за о ф іц е р ів . М у р з а к е -
вич о п о в ід а є в с п о м и н а х п р о б а л і в С м о л е н с ь к о м у й п р о те,
я к м іс ц е в і па ни в и д а в а л и с в о їх д о н ь о к з а м іж . — »H а -
к л а с т и п у т а Г і м е н е я « — о д р у ж и т и с я (Г ім е н е й — б о г
п о д р у ж ж я ) . — СТОР. 239. Е н ґ е л ь г а р Д т и — п р із в и щ е д і­
д и ч ів , щ о їх к р іп а к о м б у в Ш е в ч е н к о . — СТОР. 240. Ф а б ія н
В іл ь ге л ь м о в и ч ф о н -д е р -О с т е н -С а к е н — р о с . Ге н е р а л (в ід
1826 р. ф е л ь д м а р ш а л ); б р а в д ія л ь н у у ч а с т ь у в ій с ь к о в и х
п о д ія х 1813— 1814 p .p . Б ув ґ е н .-ґ у б е р н а т о р о м П а р и ж а (1814).
В ід 1818 р . к о м а н д у в а в 1-ю р о с . а р м іє ю . В 1831 р . п а ц и -
ф ік у в а в П о л ь щ у . Ш т а б й о г о а р м ії в ід 1831 р . б у в у К и є в і,
д е він і в м е р 1837 р. — СТОР. 241. А н г л ій с ь к и й п е д а г о г Д ж .
Л а н к а с т е р (1778— 1838), а в т о р м е т о д и -в з а є м н о го н а в ч а н ­
ня. — М у р о м — п о в . м іс т о В л а д ім ір с ь к о ї гу б . С а к е н у 1818
— 1819 р . з с в о їм и в ій с ь к а м и (22 ти с .) р о б и в п ід М у р о м о м
м а н е в р и . В с а м о м у М у р о м і с т о я в 3 0 -й Є г е р с ь к и й п о л к .
О т ж е , д ж е р е л о м в ід о м о с т е й Ш е в ч е н к а б у л и с п о м и н и о ф і­
ц е р а ц ь о г о п о л к у (»н а ш о м у п о л к у в и з н а ч е н о м і -
 зоз
с це п о с т о ю s М у р о м і«). — СТОР. 142. » У и д в р « —
н а р о д н а в и м о в а с л о в а » у н т е р « (у н т е р - о ф іц е р ), у к р . п ід е т а р -
ш и н а . — А р б а т — д іл ь н и ц я в М о с к в і. — СТОР. 244. Б а й ка
І. А . К р и л о в а » Ч е р в ін е ц ь « іл ю с т р у є к о н с е р в а т и в н у т е н ­
д е н ц ію ї ї а в т о р а : м у ж и к , щ о н а й ш о в в з е м л і з а б р у д ж е н о г о
ч е р в ін ц я , т а к р е т е л ь н о й о г о ч и с т и в , щ о м о н е т а с т р а т и л а с в о ю
в а гу , і в а р т іс т ь ї ї з м е н ш и л а с я . К р и л о в ц іє ю б а й к о ю п е .
р е с т е р іг а в у р я д і г р о м а д я н с т в о п е р е д з а н а д т о р е т е л ь н и м
і п о с п іш н и м ш и р е н н я м о с в іт и с е р е д н а р о д у (за ч а с ів О л е ­
к с а н д р а І п о ч а л и б у л и з а к л а д а т и в Р о с ії н а р о д н і ш к о л и
п р и с п іш е н и м т е м п о м ). К р и л о в у в с т у п і д о ц іє ї б а й к и п и с а в :

» К а к ъ с т а н е ш ь г р у б о с т и к о р у съ л ю д е й с д и р а т ь ,
Ч т о б ъ съ н е й и д о б р ы х ъ с в о й с т в ъ у н е й не п о т е р я т ь .«

Ч и та ч п о в и н е н м а ти на у в а з і, щ о н е Ш е в ч е н к о г о т о ­
вий с о л ід а р и з у в а т и с я д у м к о ю К р и л о в а , а щ о в ід п о в ід н у с е н ­
т е н ц ію в и го л о ш у є м а й о р р о с . в ій с ь к а , а в т о р » о п о в ід а н н я
с а м о в и д ц я « , л ю д и н а О л а к с а н д р ів с ь к и х ч а с ів . — Я к в ід н о ­
с и в ся Ш е в ч е н к о д о т в о р ч о с т и К р и л о в а , п р о ц е д и в . у т . І Х
в й о г о » Ж у р н а л і« (за п о к а ж ч и к о м ім е н ) та в п р и м іт к а х .
П р о в ід н о ш е н н я Ш е в ч е н к а д о о с в іт и д и в . с т а тт ю Ів. Б р и к а
в т. V . — Б р и г а д и р і в , я к ра нґи, вж е тод і в рос.
в ій с ь к у не б у л о . О ч е в и д н о , т у т б р и ґ а д и р — к о м е н д а н т
б р и г а д и . — СТОР. 245. »Б л а г о н а м t р е н н ы й« — ж у р ­
нал, щ о й о г о в и д а в а в (в 1818— 1826 р .) р о с . п и с ь м е н н и к
А . Із м а й л о в . Ж у р н а л в и х о д и в д у ж е н е а к у р а т н о , т р а п л я л и с я
в н ь о м у ч а с о м д у ж е н е п о в а ж н і ста тті. С а м р е д а к т о р ц и ­
н іч н о п р и з н а в а в с я , щ о ч а с о м з а п и в а в с я , і п и с а в т а к е :
» К а к ъ р у с с к ій ч е л о в й к ъ , на п р а з д н и к і гу л я л ь ,
З а б ы л ъ ж е н у , д іт е й , н е т о л ь к о ч т о ж у р н а л ъ .«
З г а д к а п р о ц е й ж у р н а л щ е р а з п ід т в е р д ж у є д о к у м е н т а л ь ­
н іс ть о п о в ід а н н я — с а м е в 1818— 1826 p .p . в ій с ь к а ге н е р а л а
С а ке н а п е р е б у в а л и в в л а д ім ір с ь к ій Губ. — Д е н и с Д а в и ­
дов (1 781— 1839) — р о с . ґ е н е р а л -т а р т и з а н , г е р о й в ій н и
1812 р . і в и д а тн и й п о е т . С л у ж и в у гусарах. У с в о їх
п о е з ія х (п е р е в а ж н о в а к х и ч н і та е р о т и ч н і м о т и в и ) о с п ів у в а в
і г у л ь в і с - г у с а р і в. Л ід п р із в и щ е м Д е н іс о в а я с к р а в у
п о с т а т ь Д а в и д о в а о п и с а в Л е в Т о л с то й у р о м а н і » В о й н а
и м и р ъ « . П р о в ід н о ш е н н я Ш е в ч е н к а д о т в о р ч о с т и ф р а н ц .
поета П єра Б е р а н ж е (1780— 1857) д и в . у т .ІХ . — СТОР.
247. Р о с ій с ь к и й іс т о р и к М . К а р а м з і н (1766— 1826) п о ­
чав ви д ав ат и свою к іл ь к о т о м с в у » И с т о р ію Р о с с ій -
с к а г о Г о с у д а р с т в а « в 1816 p .; в 1824 р . в и й ш л и Х -й та Х І-й
том и. — К о р о н а ц і я М и к о л и І в ід б у л а с я 22. V III 1826
р о к у . — СТОР, 248. В о л о г д а — р о с . ґ у б е р н . м іс т о на
п ів н о ч і, н а д р іч к о ю В о л о г д о ю . — СТОР. 253. М у р ° м "
 304

ська ц е р к в а с в. Б о р и с а й Гліба не в Б л а г о в і­
щ е н с ь к о м у м а на -сти р і, а в Т р о їц ь к о м у , щ о с т о їт ь п о р у ч п е р ­
ш о го . Т о ч н о п е р е к а з у ю ч и ч и є с ь о п о в ід а н н я , Ш е в ч е н к о , я к
ба чи м о , р о б и ть лиш е д у ж е незна чні п о м и л ки . — Пе тр о
й Ф е в р о н і я — м іс ц е в і с в я т і м у р о м с ь к о ї з е м л і. Ж и т іє
їх д у ж е п о е т и ч н е . С в. П е т р о (в ч е р н е ц т в і) — к н я з ь М у р о м ­
с ь к и й Д а в и д . О ж е н и в с я він з с е л я н с ь к о ю д ів ч и н о ю , д о ч к о ю
» б о р т н и к а « Е в ф р о с и н іє ю (в ч е р н . Ф е в р о н іє ю ) , я ка й о г о д в іч і
в и л ік у в а л а з с м е р т е л ь н о ї х о р о б и . У м е р л и о б о є в р . 1228.
Л є ґ е н д и п р о П е тр а й Ф е в р о н ію п о с л у ж и л и о д н и м з г о л о в ­
н и х м о т и в ів д л я о п е р и р о с . к о м п о з . Р ім с ь к о г о - К о р с а к о в а
» С к а з а н іе о г р а д і К и т е ж і« , щ о ї ї н а з и в а ю т ь р о с ій с ь к и м
»П арсиф алем «. — П ро ро с. маляра О р. К і п р е н с ь к о г о
(1 783— 1836) д и в . у т. V I за п о к а ж ч . ім е н . — С и б і л а К у-
м а н с ь к а — о д и н з н а й к р а щ и х й о г о о б р а з ів (е ф е к т о в н е
о с в іт л е н н я ). — Р е м б р а н д т (1606— 1669) — о д и н з н а й ­
б іл ь ш у л ю б л е н и х Ш е в ч е н к о м м и с т ц ів ; вел и кий м айстер
с в іт л о -т ін е й . В с в о їй м а л я р с ь к ій т в о р ч о с т и Ш е в ч е н к о іш о в
ч а с т о й о г о с л ід а м и і ч а с т о п р о н ь о г о з г а д у є . Д и в . в і'нш.
т о м а х з п р о з о ю за п о к а ж ч . ім е н , а т а к о ж у т. X I . — СТОР.
253. Д і о с к о р — б а т ь к о св. в е л и к о м у ч е н и ц і В а р ­
в а р и , щ о с а м ї ї т о р т у р у в а в , а п о т ім в л а с н о р у ч н о с т я в їй
г о л о в у . — СТОР. 254. П р о м а л я р а Р а ф а е л я С а н т і д и в .
у т. V I . — Ф о р н а р і н а — п о -іт а л . » д о ч к а п е к а р я « ; ц е б ул а
м о л о д а р и м л я н к а М а р га р и т а , к о х а н к а Р а ф а е л я , щ о ч а с т о с л у ­
жила йом у, як м одель. — Ґв ід о Рені (1575— 1642)
— с л а в н и й іт а л ій с ь к и й м а л я р — Б е а т р и ч е Ч е н ч і —
д о ч к а р и м л я н и н а Ф р а н ч е с к о Ч е н ч і. У р о д . 1577 р ., а в 1599
р о ц і ї ї с к а р а л и с м е р т ю за в б и в с т в о б а т ь к а . В бил а й о г о
в о н а , б о р о н я ч и с в о є ї д ів о ч о ї ч и с т о т и -п е р е д р о з п у с н и м
б а ть ко м . О т ч о м у Ш е в ч е н ко й називає ї ї н е п о р о ч н о ю .
В п о е з ії » К н я ж н а « Ш е в ч е н к о в и к о р и с т а в ч а с т и н н о т а к и й са ­
м и й м о т и в і н а в іт ь з г а д у є Б е а т р іч е (у н ь о г о п о м и л к о в о Ч е н -
ч іо « . — СТОР. 255. А р х а л у к (т а т а р с ь к е с л о в о ) — к о р о т к а
верхня д о м а ш н я о д е ж а . — Т у л ь ч и н с ь к і м аневри —
с е б т о п ід м . Т у л ь ч и н о м , на Б р а ц л а в щ и н і. — » M о в ч и т ь , н е
чуть ї ї« — у т е к с т і » К іе в с к о й С т а р и н ы « п о - у к р : » М о ­
в ч и т ь , не р е в е ...« — СТОР. 256. Г о р о д н и ч и й — за ти х
ч а с ів н а ч а л ь н и к м іс ь к о ї п о л іц ії. — СТОР. 260. П о ш е -
х о н с ь к и й — в ід н а з в и м іс т а П о ш е х о н є у я р о с л а в с ь к ій Губ.
— »M о с к о в с к і я В і д о м о с т и « — о д н а з най ста рш и х
р о с . ґа з е т (в и х о д и л а в ід 1756 р .) — » Г у б е р н с к і я В і д о ­
м о е т и«, к р а є в і о ф іц ій н і о р ґ а н и , п о ч а л и в и х о д и т и в 38 ґ у -
б е р н ія л ь к и х м іс т а х л и ш е в 1838 р . СТОР. 261. М о л о ґ а —
п о в . м іс т о я р о с л а в . гу б . — Ґ е н . С а к е н з с в о їм и в ій с ь к а м и ,
с е р е д я к и х б у в і Є г е р с ь к и й п о л к , д ій с н о в и р у ш и в у 1831 р .
 305

н а Л и т в у . — СТОР. 267. М а л о р о с і й с ь к а К о л е г і я
іс н у в а л а н а У к р а їн і в ід 1722 д о 1728 р . З в е д е н н я ї ї б у л о о б ­
м е ж и т и в л а д у у к р . ґ е т ь м а н ів та к о з а ц ь к о ї г е н е р а л ь н о ї с т а р ­
ш и н и . В 1764 р . К а т е р и н а II з и с к у ї ї в ід н о в и л а ', і ін с т и т у ц ія
ц я іс н у в а л а а ж д о 1786 р о к у . — - Г е ть м а н Іван С к о ­
р о п а д с ь к и й , х о ч я к у л я га в м о с к о в с ь к и м в п л и в а м , але
т е ж 'п р о т е с т у в а в п р о т и М а л о р о с ій с ь к о ї К о л е г ії, щ о б у л а
ф а к т и ч н о е к с п о з и т у р о ю м о с к о в с ь к о ї вл ад и на У к р а їн і. —
Д а н и л ич (Д а н и л о в и ч ) — ц е ім я п о б а т ь к о в і О л е к с ія
М є н іш и к о в а (у м . 1729 р .), ф а в о р и т а ц а р я П е т р а , щ о , з р о б и в ­
ш и в с в о є м у ж и т т і ф а н т а с т и ч н у к а р є р у (б у в ф е л ь д м а р ш а л о м
і д іс т а в т и т у л к н я з я , а б у в ш и х л о п ц е м , п р о д а в а в н а в у л и ц я х
п и р о г и ), н е с о р о м и в с я гр а б у в а т и в с іх , к о г о м іг . Н а д н и м ча­
с т о п р о в а д и л и с л ід с т в а за р із н і н а д у ж и т т я , ал е в се й о м у
в к ін ц і с х о д и л о з р у к . Іс т о р ія п р о з а га р б а н н я М є н и іи к о в и м
р із н и х в о л о с т е й на Ч е р н іг ів щ и н і, п р о я к у т у т о п о в ід а є Ш е в ­
ч е н к о , — ф а к т іс т о р и ч н и й . У к р . с т а р ш и н а скарж ил ася
на г р а б іж н и к а ц а р е в і, н е » б у в ш и в М о с к в і« п р и н а г о д і,
я к ц е у Ш е в ч е н к а , а ви сл ал а с п е ц ія л ь н у д е л е г а ц ію д о П е ­
т е р б у р г у . Д е я к і п р е д с т а в н и к и з а м о ж н и х ч е р н іг ів с ь к и х р о д ів
с и д іл и т а м к іл ь к а р о к ів , д о м а га ю ч и с ь с е н а т с ь к о г о п р и с у д у ,
щ о м а в ї м п о в е р н у т и їх з е м л і. — Т а є м н а к а н ц е л я-
р і я (з а ч а с ів К а т е р и н и II — »Т аєм н а е к с п е д и ц ія « ) л ю т у в а л а
н а У кр а їн і! о с о б л и в о за Б ір о н ів щ и н и , а л е в о н а б у л а в П е ­
т е р б у р з і, а а в т о р » И с т о р іи Р уссов'»« п о д а є , щ о й у Г л у х о в і
б у л а о к р е м а м іс ц е в а »Т а єм н а е к с п е д и ц ія « . Ш е в ч е н к о в се ц е
п о в т о р ю є з а а в т о р о м » И с т о р іи Р у с с о в ь « , я к и й д у ж е ш и р о к о
о п о в ід а є п р о м о с к о в с ь к і ж о р с т о к о с т і за т и х ч а с ів н а У к р а їн і.
СТОР. 260. К а д м — м іт и ч н и й г р е ц ь к и й ге р о й , си н с и д о н -
с ь к о го ко р о л » А ґе н о р а . — Х і о с ь к и й с п і в е ц ь — Гом ер.
— СТОР. 271. С к о п а с — г р е ц . р із ь б а р IV в. п е р е д Р. X. —
Ф і д і й — н а й с л а в н іщ и й з г р е ц . р із ь б а р ів IV в. п е р е д Н- X. —
О з е р о в В л а д и сл а в О л е к с а н д р о в и ч (1769— 1816) — р о ­
с ій с ь к и й д р а м а т у р г , а в т о р т р а г е д ії » Э д и п ъ въ А е и н а х ъ « ,
з в ід к и Ш е в ч е н к о й б е р е с в о ю ц и т а т у . П о р . з г а д к у п р о
н ь о г о в V I т. — СТОР. 273. Н а ^ н а т у р а л ь н і ш а ф іл о ­
с о ф ія З а б іл и — ц е н а п е в н е в ід г у к т е о р ії ф р а н ц . ф іл о с о ф а
Ж . Ж . Р у с с о п р о ж и т т я в з г о д і з п р и р о д о ю ; п о гл я д и Р у с с о
п о д іл я в і с а м Ш е в ч е н к о . — СТОР. 274. М е т т е р н і х К л і-
м е н т В е н ц е л ь (1773— 1859) — с л а в н и й а в с т р ій с ь к и й д и п л о ­
м а т , о д н а з го л о в н и х ф іг у р на В ід е н с ь к о м у К о н г р е с і 1814 р .
ПОЯСНЯЛЬНІ СТАТТІ
 ОПОВІДАННЯ »КНЯГИНЯ«.

Ш е в ч е н к о н а п и с а в » К н я г и н ю « в 1853 р . в Н о в о п е т р о в -
с ь к о м у ф о р т і. В к в іт н і 1855 р . в ій в и сл ав ц е о п о в ід а н н я Бір.
З а л є с ь к о м у (н е в ід о м о , чи а в т о гр а ф , чи к о п ію ) з п р о с ь б о ю
переслати й о го до П е те р б у р гу маляреві М. О с іп о в у . Заг
лєський мав спо ча тку зробити к о п ію з о д е р ж а н о го руко­
пису, н а в іт ь поправити текст з уповноваж ення Ш евче нка ,
а п о т ім уж е переслати о п о в ід а н н я М. О с іп о в у . Тим часом
Ш евче нко написав ще лист і до О с іп о в а , прохаю чи й о го
п о м о гти в справі в м іщ е н н я » К н я г и н і« в »О течественны хъ
З апискахъ « А. К р а є в с ь ко го . А. К раєвський зн а в Ш евче нка
щ е з р . 1838. П о е т п іс л а в і д о н ь о г о л и с т а (м а б у т ь , ч е р е з
О с іп о в а ) і, х о ч а передбачав, що Краєвський може о п о в і­
д а н н я й н е в м іс т и т и ( Ш е в ч е н к о б о я в с я , щ о п о в іс т ь н е в ід ­
п о в ід е « » д у х о в і ж у р н а л у « ), п р о т е н а д ії, щ о й о го ви д руку­
ю т ь , н е т р а т и в . О с іп о в б у в с а м е т о д і на в ій н і й п р и б у в д о
П е те р б у р гу десь за р ік . С права з а т я гл а с я . З » О т е ч е с т в е н ­
н ы х ъ З а п и с о к ъ « , д е » К н я г и н і« не п р и й н я л и , р у к о п и с п о м а н ­
дрував до » С о в р е м е н н и ка « . Л и сти д о М . О с іп о в а , Б р. З а -
л є с ь к о г о , г р . Н. І. Т о л с т о ї, М . Л а з а р е в с ь к о г о та П. К у л іш а
п о в н і з г а д о к п р о ц е й т в ір , п р о с ь б д о п о м о г т и в с п р а в і й о г о
в и д р у ку в а н н я , н е р в о в о го д о ж и д а н н я т о щ о — і це п р о т я го м
трьох р о к ів (1 855— 1857)1 С тараю чись про вид р укуван н я
» К н я г и н і« , Ш е в ч е н к о п р и т я г н у в д о с п р а в и і с в о їх з н а й о м и х ,
вид атних п и с ь м е н н и к ів П лещ еева й П іс є м с ь к о г о . В се це
с в ід ч и т ь , щ о автор ц ін и в с в ій т в ір , а з м іс т » К н я г и н і« по­
ясню є й те, ч о м у сам е: з прозових т в о р ів Ш евченка тут
у н а й г о с т р іш ій ф о р м і висловлений протест проти к р іп а ц ь ­
ко го ладу, щ о й о г о л ік в ід а ц ії з таким напруж енням ч екав
310

сам автор і всі к р а щ і люди т о го часу. П р о т е , о п о в ід а н н я

зостал ося не ви д р уко ва н е. П ричини м о гл и бути р із н і. Ре­
д а к ц ії м о г л и с л у ш н о б о я т и с я ц е н з у р и , б о в о п о в ід а н н і д и к і
прояви к р іп а ц ь к о г о ладу пред ставл ені в н ад звичайно дра-
стичних барвах; м о гл и в ньом у в б а ч а ти й певну н а ц іо н а ­
л іс т и ч н у т е н д е н ц ію ( д и к у н - п о м іщ и к кн язь М о р д а то в — ро­
с ія н и н , х о ч а д іє т ь с я все на У к р а їн і) ; м о гл а не под обатися
п е р е с т а р іл а л іт е р а т у р н а ф орма твору, а також і те, що
в о п о в ід а н н і з а б а га т о у к р а їн с ь к о ї мови. Треба зазна чи ти ,
щ о н аш т е к с т — іп е р е к л а д т е к с т у , о п у б л ік о в а н о г о в » К іе в -
ской С т а р и н і« 1884 р. з к о п ії Бр. З а л є с ь ко го . В ід Залє-
с ь ко го перейш ла вона до п о л ь с ь ко го п и сьм е н н и ка Ігн а т ія
К р а ш е в с ь ко го , а той передав її Д р а го м а н о в у , яки й і ви ­
д р у к у в а в ї ї в » К іе в с к о й С т а р и н і« . К р ім ц ь о г о т е к с т у , іс н у є
щ е й а в т о ґ р а ф , д о с і щ е не ви друкований (н а л е ж и т ь У к р а ­
їн с ь к ій А к а д е м ії Н а у к ). М о ж л и в о , щ о й З а л є с ь к и й о д е р ж а в
л и ш е к о п ію і п е р е п и с а в у ж е її , а не сам а в т о гр а ф (» В а р ­
н а ка « він одержав напевне в к о п ії ) . На автоґраф і при­
с в я т и Б р. З а л є с ь к о м у н е м а , а в к о п ії , щ о ї ї м а в Д р а г о м а -
н ів , була. Чи поправляв З ал єський текст » К н я г и н і« , н е в і­
д о м о . М о ж л и в о , щ о а в то гр а ф д асть ц ін н і в ід м ін и в т е к с т і.

К о л и Ш е в ч е н к о з г а д у в а в на ч у ж и н і с в о ю б а т ь к ів щ и н у ,
то в й о го уяві повному принади з о в н іш н ь й м у образові
у к р а їн с ь к о го сел а завж д и протиставлявся образ т я ж ко го
з л и д е н н о го ж иття й о го м е ш к а н ц ів — по зб авл ени х люд­
ських прав к р іп а к ів . Н а ц ь о м у яскр авом у кон трасті з б у д у ­
вав в ін уж е р а н іш е три п о е з ії : поем у »Княжна« (1847),
»I в и р іс я на ч у ж и н і...« (1 848) та » Я кб и ви з н а л и , п а н и ч і...«
(1850), і ко л ь ' п із н іш е взявся за о п о в ід а н н я на т е м у з к р '
п а ц ь к о ї д ій с н о с т и , то п іш о в за тою сам ою схем ою в ви­
кл а д і д ум о к, що її вживав у названих вищ е творах. З га ­
д а н и й к о н т р а с т м у ч и в й о г о д у ш у п іс л я т о г о , я к в ін у п е р ш е
повернувся на У к р а їн у (1 8 4 3 ), щ о ї ї по кин ув ще хлопцем .
О тж е м іж рамою о п о в ід а н н я (д о в ги й вступ) і ядром сю ­
ж ету (т р а г е д ія Катерини Д е м я н ів н и й т р а г е д ія с е л а ) іс н у є
гл и б о ки й п с и х о л о г іч н и й звязок, що ц іл к о м виправдує
 311

а в т о р а : х о ч а р е а л ь н о г о з в я з к у м іж в с т у п о м (а в т о б іо г р а ф іч ­
ним и спом инам и й автор ським и м ір к у в а н н я м и ) та сам им
о п о в ід а н н я м — н е м а , але н а п р у ж е н іс т ь поетових пережи­
в ан ь, з в я з а н и х з т е м о ю , була та ка вел ика, щ о в ін н е м іг
приступити д о о п о в ід а н н я , н е в и с л о в и в ш и с п о ч а т к у в с ь о г о ,
що й о го хвилю вало і що він з га д у в а в , кол и дум ав про
у к р а їн с ь к е село.
Т а к п о в с та в п е р е д у с ім зайвий з к о м п о з и ц ій н о г о по­
гл я д у а в т о б іо ґ р а ф іч н и й у с т у п — о п и с п о е т о в о г о д и ти н с тв а .
А л е в з я т и й о к р е м о , ц е й іп о ч а т о к о п о в ід а н н я — д о р о г о ц ін ­
ний а в т о б іо г р а ф іч н и й д окум е нт, а м истецька ф орма й о го
б е з д о га н н а .
Знаю чи вж е, щ о к о м п о з и ц ій н о -с т и л іс т и ч н і х и б и Ш е в -
ч е н к о в и х п о в іс т е й в и п л и в а ю т ь з д е б іл ь ш о г о з т о го , щ о й о м у ,
як л ір и к о в і, е п іч н и й жанр був з о в с ім чуж ий, що п о в іс т і
й о г о о п у б л ік о в а н і б у л и ге ть п із н іш е , я к іс т о р и ч н и й м а т е р ія л ,
щ о їх в а р т іс т ь т е п е р с у т о іс т о р и ч н а , н е м а с м о п о т р е б и з а ­
гл и б л ю в а т и с я в їх кри ти ку з п о гл я д у к о м п о з и ц ій н о - с т и л і-
с т и ч н о го . А л е с п р а в е д л и в іс т ь н а к а з у є н а м с п р о с т у в а т и к р и ­
тичні з а в в а ги с о в іт с ь к о г о д о с л ід н и к а Б. Н а в р о ц ь ко го . Н аг
вро цький закид а є Ш е в ч е н к о в і, щ о в ін іп е р е о б т я ж и в о п о в і­
д а н н я М и к и т ів н и » н е в а ж л и в и м и д е т а л я м и « , щ о р о з м о в и С т е ­
п а н о в и ч а з М и к и т ів н о ю » н е в ід п о в ід н о у с к л а д н е н о « і т. ін ш е .
На д ум ку кр и ти ка Ш евче нко в з а га л і не р о з р із н я є о с іб
»служ бових« од »реальних« г е р о їв твору. З акид и ці не­
с л у ш н і. О п о в ід а н н я з б у д о в а н о н а п о д в ій н ій а н т и т е з і: 1. м іж
розпусним і злочинним панством та пр и гн о б л е н и м селом ,
2. м і ж о ги д н и м ба тьком і невинною д очкою (а н т и т е з у цю
п ід к р е с л ю є й сам Н а в р о ц ь к и й ). Коли так, то Ш евче нко ві
і С т е п а н о в и ч , і М и к и т ів н а п о т р іб н і, я к о с о б и р е а л ь н і: й о м у
тр е б а б у л о зм ал ю вати ви сокі м о рал ьн і пр икм ети цих двох
сел янських т и п ів — р з б и - к р іп а ч к и й в іл ь н о го з а м о ж н о го
с е л я н и н а , щ о б д а ти п о в н и й о б р а з з и с о к о ї д у х о в о ї к у л ь т у р и
у к р а їн с ь к о го с е л я н с т в а , п р о т и с т а в л е н о ї м о р а л ь н ій гн и л и з н і
з л о ч и н н о го па н ств а . Р озм ови С те пан о вича д аю ть авторові
зм о гу схар акте ри зувати й о го , як лю дину: цей зам ож ний
сел яни н, власник ч ум а ц ьки х в а л о к, о п о в ід а є , я к в ін розу­
312
мом і чесною працею здобув б а га т с т в о . А в т о р о в і це по­
т р іб н е , щ об по каза ти , що добробут м о ж на собі здобути,
н ік о г о не в и з и с к у ю ч и й н е гн о б л я ч и , я к т о р о б л я т ь пани-
ра б овл а сники. Щ о д о »переобтяж ень« о п о в ід а н н я подроби­
цям и, то треб а п ід к р е с л и т и , щ о вони всі на м іс ц і: с е л я н и
вл а сн е так о п о в ід а ю т ь , (п о ч и н а ю ч и зда л ека, пе реказую чи
в с я к і п о д р о б и ц і, т о щ о . Ц е л и ш е п ід к р е с л ю є м и с т е ц ь к у с п о ­
с т е р е ж л и в іс т ь а в т о р а .

Ц ік а в о , щ о , к о л и в » М у з и ц і« Ш е в ч е н к о з м а л ю в а в п о -
м іщ и к ів - у к р а ї н ц ів з походж ення ( д е г т я р ів с ь к и й та к л е н ів -
ський п а н и ), то в » К н я г и н і« тип н е с а м о в и т о го п о м іщ и к а -
д икуна ре пре зентує м о ска л ь (м о ж е , з р о с ій щ е н и й гр у зи н -
р е н е ґа т ). О д н а ч е , не м о ж н а в ц ь о м у д о б а ч а т и я к о їс ь тен-
д е н ц ій н о с т и , — н а в п а к и : Ш е в ч е н к о я к р а з х о ч е п ід к р е с л и т и ,
д о я к и х д и к у н с ь к и х в и б р и к ів м іг д ій т и в л а с н е р а б о в л а с н и к -
ч у ж и н е ц ь , н іч и м не з в я з а н и й з к р а є м ; в се ж т а к и у к р а їн с ь к і
п а н и д о т а к о г о з д и ч а в ін н я не д о х о д и л и , і х о ч я к не л ю б и в
Ш евче нко у к р а їн с ь к и х к р іп о с н и к ів , ал е о б є к т и в н іс т ь нака­
зал а й о м у в » К н я г и н і« , хоч і м и м о х ід ь , п ід к р е с л и т и , що
й с е р е д п о м іщ и к ів є д о б р і л ю д и (Д е м я н Ф е д о р о в и ч , м а й о р
Я ч н и й ), а Катерина Д е м я н ів н а , щ о, в а гіт н а , но си ть тяж кі
м іш к и із з б іж ж я м го л о д н и м селянам — це вже ц іл к о м
ід е а л ь н и й тип і теж , м абуть, ж и в ц е м взятий з д ій с н о с т й :
ш тучна ід е а л із а ц ія , в з а га л і ч у ж а Ш е в ч е н к о в і, т у т б у л а в ж е
для н ь о го п с и х о л о г іч н о н е м о ж л и в а . Ш е в ч е н к о п р о с т о о п и ­
с у в а в д ій с н іс т ь : а д ж е ж в ін с а м з н а в і таких п о м іщ и к ів , я к
Л и з о гу б и , Р є п н ін и , К а п н іс т и , З акревські й ін ш і, що н ія к о ї
кривд и селянам не ч и н и л и , а н а в п а к и , б у л и противн и кам и
к р іп с ц т в а .

Б о р я ч и с ь п р о т и к р іп а ц т в а й п р о р о к у ю ч и , щ о н а д ій д е
ч ас, к о л и » п р о ц в іт у т ь в е с е л і се л а « , і » м и п о м о л и м о с я Б о гу ,
і н е б а га т ії, й н е в б о гі« , Ш е в ч е н к о м р ія в п р о те , я к » н е б а га ­
т ії« , » н е з р я ч і г р е ч к о с ії« здобудуть соб і д о б роб ут »невбо-
ги х « С т е п а н о в и ч ів та Я к и м ів Г и р л ів (п о в іс т ь » Н а й м и ч к а « ).
Т и п и з а м о ж н и х у к р а їн с ь к и х с е л я н , л ю д е й з н а й к р а щ и м и м о ­
ральними пр икм ета м и , це не лиш е правдиві м и стецькі
о б р а зи , взяті з по б уту, а для Ш е в че н ка щ е й о б р а зи п р о ­
 313

гр а м о в і: в л а с н е т а к и м и в ін х о т ів б а ч и т и в с іх в іл ь н и х у к р а ­
їн с ь к и х с е л я н .
Чи все те, що Ш евче нко описує в » К н я г и н і« —
б у в а л ь щ и н а ? Т р е б а д у м а т и , щ о т а к , щ о в ін ч у в п о д іб н е о п о ­
в ід а н н я на У к р а їн і. Д е м и ч і Б е р е н ш т а м о п о в ід а ю т ь , я к Ш е в ­
ченко в М а р ій с ь к о м у у Л у к ія н о в и ч ів та в Б іга ч і у к н я з ів
Кей куато вих лю бив перебувати серед с л у г - к р іп а к ів , л ю б и в
пр овад и ти з ним и р о зм о в и . З о кр е м а у к н я з ів К ейкуато вих
в ін , у н и к а ю ч и т о в а р и с т в а п а н ів , го р н у в с я д о с л у г. В о п о в і­
данні М и к и т ів н и яскр аво в и с ту п а є п с и х о л о г ія старої пан­
с ь к о ї с л у ги , д у ж е в л у ч н о с х о п л е н а а в т о р о м . Щ о ж д о о п и ­
са н и х т у т п о д ій , т о х р о н ік а ти х ч а с ів з н а є й г ір ш і в и п а д к и ,
н іж ті, іп р о які читаем о в » К н я г и н і« . Д одати треба, що
в 1843 р . Ш е в ч е н к о п р и їх а в н а Ч е р н іг ів щ и н у , я к у в р . 1842
с п іт к а в неврожай. Гл ибо кий н а т у р а л із м , з яким описано
страш ну к а р т и н у го л о д у на с е л і, м у к и го л о д н и х , д и к і з н у ­
щ ання князя М о рд атова над сел яна м и, то щ о , надає ц ь о м у
о п о в ід а н н ю о с о б л и в о го значення, як л іт е р а т у р н о м у ф ак­
т о в і: н іх т о п е р е д Ш е в ч е н к о м н е о п и с а в з т а к о ю с м іл и в іс т ю
та е к с п р е с іє ю н а й б р у т а л ь н іш и х п р о я в ів па нської с в а в о л і.
О писую чи сум ну к р іп а ц ь к у д ій с н іс т ь , Т у р ґє н є в не в ід в а ­
ж ився торкатись таких тем . Лиш е ам ери кан ка Б іч е р -С т о у
в с в о їй » Х а т ц і д я д ь к а Т о м а « (1852) з в а ж и л а с я на н е м е н ш и й
н а т у р а л із м , о п и с у ю ч и н а с и л ьс тв а а м е р и ка н сь ки х р а б о в л а с­
н и к ів , ал е ї ї т в о р у Ш е в ч е н к о т о д і щ е не ч и та в .

Л і т е р а т у р а : Б. Н а в р о ц ь к и й : Шевченкова твор­
чість, Х.-К. 1931 (див. там статтю: „Ш евченкові повісті“ ). —
В Б е р е н ш т а м ъ : Ш евченко и простолюдины, его знакомцы.
„Кіевская Старина*, т. L X V II, 1900 p., кн. 2. — В. Д е м и ч ъ :
Т. Шевченко. К ъ его біографій. „Русская Старина“ , кн. 5 —
Листи Ш евченка до згаданих у статті осіб з p.p. 1855 -1857
в т. X наш. вид., а їх листи до Ш евченка в т. IV Творів
видання Укр. Акад. Наук, К. 1929. — Див. також примітки
до „К н я ги н і“ в кн. З „Кіевск. Ст.“ 1884 р.
Пасло Зайцев.
 ПОВІСТЬ »МУЗИКА.«
П о в іс т ь »М узи ка « була перш ою спробою Ш ев че нка
(1855 р .) зм алю вати ж иттєву драм у м и с т ц я - к р іп а к а . »Х у­
д о ж н и к« був уже д р у го ю такою спробою (1856 р .). Ком­
п о з и ц ія обох п о в іс т е й о д н аково складна: в обох викори­
стане л истування д іє в и х о с іб , я к з а с іб у р о з г о р т а н н і а к ц ії.
Зм альовую чи к р іп а ц ь к і ч а си , Ш е в ч е н к о з б у д у в а в п о ­
в ість »М узи ка « на ш и р ш ій а н т и т е з і, н іж о п о в ід а н н я »Кня­
ги н я « : в » М у з и ц і« в ін протиставляє розп усно м у, е ґ о їс т и ч -
ному п о м іщ и ц ь к о м у с в іт о в і не лиш е ге р о я з с е л я н сь ко го
с е р е д о в и щ а , (о с в іч е н и й , з в и с о к о ю духовою к у л ь т у р о ю , та­
л а новитий к р іп а к - м у з и к а Т а р а с ), а й п о з и т и в н і, с о ц іа л ь н о

корисні типи з м енш з а м о ж н о ї, але звязаної з зем лею

й з сел янством ін т е л іг е н т с ь к о ї с ф е р и — л ік а р я -ф е р м е р а
А н то н а Карловича з й о го д р у ж и н о ю та ін т е л іг е н т а , п р о в ін -
ц ія л ь н о г о в ч и те л я Іван а М а к с и м о в и ч а . О д р у ж е н и й з '/ « с а ж ­
к о ю , н ім е ц ь - л ік а р ж и в е з а м о ж н о , ал е с в о г о д о б р о б у т у не
б у д у є на в и з и с к у с е л я н : він п о в о д и т ь с я з н и м и , я к з л ю д ь м и
р ів н и м и , і м а є на н и х м о р а л ь н и й і к у л ь т у р н и й вплив. В ін в е д е
к у л ь т у р н е х у т о р с ь к е го с п о д а р с т в о , щ о й о г о Ш е в ч е н к о п р о ­
т и ста в л я є в е л и к о п а н с ь к ій р у їн н и ц ь к ій г о с п о д а р с ь к ій с и с т е м і
( у б о г іс т ь д е г т я р ів с ь к и х с е л я н і з а м о ж н іс т ь с е л я н л ік а р е в о г о
-х у т о р а ). Ц е не ід е а л із о в а н и й , ш т у ч н о с т в о р е н и й ти п , я к о т і
н е ж и в і, в и м у ч е н і, » п о з и т и в н і« ге р о ї д р у го ї частини Г о го -
левих »М ертвих Д уш « , — ц е по ста ть по вна ж и ття , з м а л ь о ­
вана з натури. С им па ти чне подруж ж я в л а с н и к ів кул ьтур­
н о го х у т о р а -ф е р м и Ш евче нко ще раз зм алю є в п о в іс т і
» М а н д р ів к а « в особах С те п а н а Й осиповича та С о ф ії С а-
м ій л ів н и П р е х т е л ів . І х у т р р я н и в » М у з и ц і« , і П р е х т е л і в « М а н ­
д р ів ц і« — лю ди, що не ви знаю ть систем и рабства, що
м аю ть т іс н и й звязок з у к р а їн с ь к и м селом , не го р д у ю ть
у к р а їн с ь к о ю м о в о ю , я к їх с у с ід и — вел икі пани. М ожна
н а в іт ь у к а з а т и , з к о г о сам е м о д е л ю в а в Ш е в ч е н к о їх порт­
р е т и : в 1845 р . в ін , г о с т ю ю ч и в х о р о л ь с ь к о м у п о в іт і у п о ­
м іщ и к а А. Р о д з я н к а , п із н а в й о го д о м о в о го л ік а р я Й осипа
 315

Ів а н о в и ч а Д ре кслєра й й о го ж ін к у Ф а н н і Ів а н о в н у , н ім ц ів -
б а в а р ц ів , що жили в с. З а й ч е н ц я х , б л и з ь к о Р о д зя н ко в о го
В е с е л о го П одолу. Річ я с н а , щ о не м о ж н а в портретах ху­
торянськи х п о д р у ж ж ів обох п о в іс т е й ш укати повної д о ку­
м ентальности: д ея кі р и с и х а р а к т е р у та п о б у т о в о - б іо г р а ф іч н і
п о д р о б и ц і Ш е в ч е н к о в зя в із ж и т т я ін ш и х з н а н и х й о м у о с іб .
М ожна н а в іт ь ко н кр е тн о в казати, що м узейна з б ір к а Ан­
тона Карловича — це з б ір к а Ш е в ч е н к о в о го п р и я те л я
А н д р ія О сиповича К о з а ч ко в с ь ко го (ц е в ін з іб р а в р із н і ко­
л е к ц ії, кол и подорож ував навкол о с в іт у , як л ік а р р о с ій ­
с ь к о ї ф л о т и ); щ о о п и с с а м о го х у то р а -ф е р м и дещ о п р и га ­
д у є х у т ір К о з а ч к о в с ь к о г о п ід А н д р у ш а м и н з П е р е я с л а в щ и н і
і т. ін ш . В п о р т р е т і п е д а го га , л ю д я н о г о , м я г к о ї в д а ч і й о д ­
н очасн о п р и гн о б л е н о го ж и ття м та к о н с е р в а т и в н о г о в с в о їх
п о гл я д а х на м и с т е ц т в о (н е х іт ь д о н а т у р а л із м у ) Іван а М а к с и ­
мовича — Ш евче нко зм алю вав типові риси с в о го іс т о р и ч ­
н о го »П росперо« — Ів а н а М а кси м о в и ч а С о ш е н к а 1). Т іл ь ки
щ о С о ш е н к о у ч и т е л ю в а в не в П р и л у ц і, а в Н іж е н і, а п о т ім
у Н е м и р о в і, б у в у ч и т е л е м р и с у н к ів , а не іс т о р ії, т о щ о .
У к р а їн с ь к и х п а н ів - р а б о в л а с н и к ів Ш е в ч е н к о в і не т я ж к о
б у л о о п и с а т и : в ін м іс я ц я м и п р о ж и в а в у м а є т к а х т а к и х у к р а ­
їн с ь к и х м а гн а т ів , я к Г р и г. Т а р н о в с ь к и й , А . Л у к ія н о в и ч , зна в
добре Г а л а га н ів , працю вав і го с т ю в а в у ін ш и х зам ож них
п о м іщ и к ів , я к о т у К а т е р и н и ч ів , Р о д з я н к ів , Л у к а ш е в и ч ів , і б а ­
ч и в н е р а з , я к з н е в а ж а л и , а то й б и л и к р іп а к ів , у я к и х з л и ­
днях ті к р іп а к и ж и вуть. Н едурно він м іс ц е м , де в ід б у в а ­
єть ся д ія , зробив добре знану йому п ів н іч н у П рилуччину
(Д е г т я р і, С о к и р и н ц і, Ір ж а в е ц ь ) , д е б у л и м а є т к и Г а л а га н ів -).
Із щ о д е н н и к а Гр . Г а л а га н а з 1845 р . знаєм о, які страш ні
з л и д н і п а н у в а л и в д е я к и х й о го се л а х . К о л и на п ід с т а в і п е в ­
н и х д а н и х м и в о с о б і д е г т я р ів с ь к о г о па н а м а є м о п р а в о д о ­
ш у к у в а т и с я д е я к и х п р а в д и в и х р и с в л а с н и к а Д е г т я р ів П е тр а

') В о д н о м у м іс ц і Ш е в ч е н к о н а в іт ь п о д а є п е р ш у л і­
т е р у й о г о п р а в д и в о г о п р із в и щ а .
-’) Т р е б а т у т з а з н а ч и т и , щ о Ш е в ч е н к о п ід к р е с л ю є п о ­
х о д ж е н н я н е с и м п а т и ч н о го й о м у д е г т я р ів с ь к о г о па на в ід
» п о г а н о г о п р и л у ц ь к о г о п о л к о в н и к а « , с е б т о н а ц іо н а л ь н о г о
з р а д н и к а Гната Га л ага на .
316

Гр и го р о в и ч а Г а л а га н е , о д н о го з н а й б іл ь ш и х т о д іш н іх
м а гн а т ів на Л ів о б е р е ж ж і, то в по ста ті к л е н ів с ь к о г о пані
автор н а в іт ь не з а к о н с п ір у в а в Г р и г о р ія Т а р н о в с ь ко го :
це до н ь о го п р и їз д и л и М, Ґ л ін к а та В, Ш те р н б е р ґ, це
в ін мав о р ке стр у з м у з и к ів - к р іп а ї к ів , ' в ін трим ав » га ­
рем« з » в и х о в а н и ц ь -н е б о г « , тощ о. В й о го К а ч а н ів ц і
Ш евче нко бував у 1843 р. й п із н іш е . Але Ш евче нко ,
д о в іл ь н о к о м б ін у ю ч и спостереж ені в побуті у к р а їн с ь к и х
п о м іщ и к ів ф а к т и , в н іс і д о б іо г р а ф ії к л е н ів с ь к о г о па н а н е
одну под роб иц ю , не один м ом ент, взятий з ж и ття ін ш и х
зна ни х й о м у п а н ів . О п и с б а л ю в Д е гтя р я х (н іб и т о у Гала­
га н ів ) — це або опис балю в » у к р а їн с ь к о м у В е р с е л і« —
• М о с ів ц і у В іл ь х ів с ь к о ї, а б о о д н о г о з н е м е н ш е п и ш н и х б а ­
л ів у Л у к ія н о в и ч а в Ш и м к о в і- М а р ї н с ь к о м у — б а л ів , на
яки х бував Ш евче нко . С помини А ф а н а с є в а -Ч у ж б и н с ь к о г о ,
Л. Ж е м ч у ж н ік о в а , М. Ґ л ім ки та записані В. Б е р е н ш т а м о м
с п о м и н и с л у г Л у к ія н о в и ч а й ін ш . д а ю т ь б а га т о д о к у м е н т а л ь ­
н о го м а т е р ія л у , що ц іл к о м п ід т в е р д ж у є т о ч н іс т ь окре м и х
ф а к т ів , о п и с а н и х Ш е в ч е н к о м у » М у з и ц і« . Г е р о й п о в іс т и , к р і-
п а к - м у з и к а , в ір т у о з Т а рас, у п е р е ж и в а н н я х я к о г о Ш е в ч е н к о
о б е к т и в із у в а в свої в л а сн і переживання, — п о с та ть , м о д е -
лем для якої послуж ив, зда сться, в іо л о н ч е л іс т , незнаний
н а м з п р із в и щ а к р іп а к Гр . Т а р н о в с ь к о г о .
У с е ц е с в ід ч и т ь п р о те, я к и м б а га т и м ф а к т и ч н и м іс т о ­
рично - побутовим м а т е р іа л о м ро зпорядж а к Ш евче нко .
Змальований у » М у з и ц і« образ у к р а їн с ь к о го ж иття 4 0 -х
р о к ів X IX ст. — о б р а з у д о к у м е н т о в а н и й , іс т о р и ч н о т о ч н и й ,
Р оля а в т о р с ь к о ї ф а н т а з ії о б м е ж е н а т у т м а л о н е в и к л ю ч н о
д о р о л і ч и н н и к а к о м п о з и ц ій н о г о .

Л і т е р а т у р а : Статті А . В а г р і я , В. Н а в р о ц ь к о г о ,
А. П и п і н а та Ф. Я к у б о в с ь к о г о (див. докладні вказівки
на стор. 310 т. V I ). — 0. К о н и с ь к и й , Хроніка, т. І. — Є. І.
Х о м е н к о , Ш евченко на Прилуччині. П рилука 1928.
П аїло Зайцев.
 ПОВІСТЬ »НЕЩАСНИЙ.«
До реф орм , що наступили в 6 0 -ти х р о ка х X IX в.,
в Р о с ії іс н у в а л о право, за я ки м д ід и ч а м в іл ь н о було в ід ­
д а в а ти до в ій с ь к а с в о їх неслухняних п ід д а н и х -к р іп а к ів ,
а ба тькам — с в о їх неслухняних с и н ів . С еред та ко го еле­
м енту було чим ало с п р а в ж н іх моральних в и р о д к ів , осо­
бливо з ку п е ц ь ко го та ш л я х е тс ь ко го середовищ а. Т а ки м
чином в ій с ь к о в а казарм а була тод і не лиш е м іс ц е м ви­
ш кол у п р и й д е ш н іх о б о р о н ц ів держави, а й с в о є р ід н о ю
вязницею для злочинних е л е м е н т ів . Ш евче нко мав зм о гу
п р и д и в и т и с я б л и ж ч е д о н а с л ід к ів т а к о ї » с и с те м и « та д о тих
з д е м о р а л із о в а н и х ш л яхе тськи х і купе ц ь ки х с и н к ів , що за­
м іс т ь т ю р м и т р а п л я л и д о а р м ії. К о л и в ін п р и б у в на м іс ц е
заслання до О рської ф о р т е ц і, то з у с т р іч з цими лю дьми
б ул а о д н и м з й о г о п е р ш и х в р а ж ін ь . П р и д и в л я ю ч и с ь б л и ж ч е
д о т. з в . » н е щ а с н и х « ц ь о г о т и п у , Ш е в ч е н к о п о б а ч и в с е р е д
них з о в с ім м олодих лю дей, що в своєму моральному
у п а д к у д ій ш л и в ж е д о к р а ю , щ о їх з д и ч а в ін н я п е р е в и щ у в а л о
н а в іт ь ф а н т а з ію а в т о р ів м о д н и х у 20— 3 0 -ти х р о к а х р о м а н ів
з їх н есам ови ти м и ге р о я м и , »ч о р н и м и л и х о д ія м и « . П ильно
обсервую чи таких т и п ів та д о в ід у ю ч и с ь про їх м инуле,
Ш евче нко побачив, я кі страш ні н а с л ід к и т я гн е за собою
брак у с я к о го виховання або лихе виховання та які с о ц і-
я л ь н о -м о р а л ь н і ум ови створю ю ть цих » н е с в ід о м и х н е г ід ­
н и к ів « . В л а сти в е поетові м о р а л із а ц ій н о -д и д а к т и ч н е насте­
лення з р о д и л о в н ь о м у б а ж ання а яскр ави х о б р а за х п о ка ­
з а ти в у с ій го л ій правді цю б о л я ч к у на с о ц іа л ь н о м у о р г а ­
н із м і Р о с ії. Т а к п о в с та л а п о в іс т ь » Н е щ а с н и й « — є д и н а п о б у ­
т о в а п о в іс т ь Ш е в ч е н к а , д е вся а к ц ія р о з г о р т а є т ь с я на М о ­
с к о в щ и н і. Щ об гл и б ш е в в ій ти в круг дум ок автора, в ту
п с и х іч н у атм осф еру, що зродил а цей т в ір , треба уваж но
п р о ч и т а т и в » Ж у р н а л і« п о е т а з а п и с и п ід 24, 25 та 26 ч е р в н я
1857 р . (т. X н аш в и д .}, а т а к о ж й о г о л и с т и д о Б р. З а л е с ь -
к о г о (10 т р а в н я та 8 л и с т о п а д а 1857 р . — т. X I), щ о я с к р а в о
о с в іт л ю ю т ь ц іл к о м а н а л о гіч н у ґе н е зу с а т и р о -п о е м и »Б луд­
318

н и й си н« , п р и с в я ч е н о ї р о з к р и т т ю т о ї с а м о ї с о ц ія л ь н о ї п р о
б л е м и (в ж е ч е р е з т р и р о к и п іс л я н а п и с а н н я » Н е щ а с н о го « )-
Щ об я с к р а в іш е п ід к р е с л и т и свою ід е ю , Ш евче нко
не об м е ж и в ся іс т о р іє ю дитинства та х л о п я ч и х л іт м о р а л ь ­
н о г о в и р о д к а , Іп о л іт а Х л ю п ін а . В ін р о з г о р н у в п е р е д о ч и м а
ч и та ч а ш и р о к у к а р т и н у , о с в іт л ю ю ч и с в о ю п р о б л е м у в іс т о ­
р и ч н ій п е р с п е к т и в і, в с т а н о в л ю ю ч и гл и б о к и й ге н е т и ч н и й з в я -
зок м іж моральним з іп с у т т я м Іп о л іт а та моральною н ік ­
ч е м н іс т ю й о г о м а т е р і таї д ід а . Ч итач д о в ід у є т ь с я д о к л а д н о ,
я кі ж иттєві ум о вин и з д е м о р а л із у в а л и м а т ір Іп о л іт а . М а ш а ,
н е »лаючи н ія к и х м о р а л ь н и х з а с а д , п о з б а в л е н а в ід д и т и н с т в а
всяки х добрих в п л и в ів , х о ч завд яки щ асливом у ви пад кові
й у н и к л а с т р а ш н о ї п р о ф е с ії, що їй з а гр о ж у в а л а , не вря­
тувалася в ід м о р а л ь н о го з д и ч ін н я : природний сприт по­
м іг їй лиш е прибрати до рук б е з ід е й н о г о ч о л о в ік а - » с о -
б а ч н и к а « та з б а га т и т и с я , але з а в д а н н я м а т е р і в о н а не м о гл а
ви кон ати : скуп а , н ед об ра до л ю д е й , л иха й злочинна м а­
ч у х а д л я с в о їх н е щ а с н и х п а с е р б ів , в о н а с в о м у р ід н о м у с и ­
н о в і н іч о г о не в м іл а д а ти , к р ім с л іп о ї, з о о л о г іч н о ї л ю б о в и ;
вона по тур ал а й о го лихим нахилам , а ж пе рекона ла ся, щ о
він уж е непоправний злочинец ь. Р ід н а м а ти в ід д а є тоді
с и ін а -в и р о д к а д о в ій с ь к а , але т у т в и к р и в а ю т ь с я й її вл а сн і
з л о ч и н и : в о н а х о т іл а п о з б а в и т и с и р о т у - п а с с р б и ц ю з а к о н н о ї
с п а д щ и н и , в ід д а л а ї ї д о д о м у р о з п у с т и , т о щ о . М а р ія Ф е­
д о р ів н а й д е п ід с у д . Л ю д и без м оральних засад пош ирю ­
ю т ь м о р а л ь н у з а р а з у й с а м і ги н у т ь .

Ш евче нко в се це зм ал ю вав з гл и б о к и м психоло­

г із м о м , на ш и р о к о м у побутовом у тл і. Д р у го р я д н і й е п і­
зод ичні п о ста ті та яскр аві побутові е п із о д и на д а ю ть по­
в іс ті щ е б іл ь ш о ї ж и т т є в о ї п р а в д и . З м а л ь о в у ю ч и п а р а л е л ь н о
т р а г іч н у іс т о р ію нещ асливих с и р іт Л із и - А к у л ь к и та К о л і,
Ш е в ч е н к о в л о ж и в д о н е ї б а га т о щ и р о г о л ір и з м у . Л ір и з м то й
випливав з й о го власних с и р іт с ь к и х переж ивань, з пере­
ж и то го в д и т и н с т в і с и р іт с ь к о г о у п о с л ід ж е н н я . В ел икий та­
лант у в а ж н о го с п о с т е р іга ч а особливо виявився в я скр аво
з м а л ь о в а н ій по ста ті М а р ії К а р л ів н и — пе те рбур зької м і-
щ а н к и - з в о д н и ц і, о ги д н о го типу л ю д е й -п а р а з и т ів , що жив­
л яться бо л ячкам и с о ц ія л ь н и х о р г а н із м ів .
 319

З к о м п о з и ц ій н о г о п о гл я д у п о в іс т ь » Н е щ а с н и й « чи не
найкращ а з у с іх . У н ій менш е л ір и ч н и х д и ґ р е с ій з автор­
ським и м ір к у в а н н я м и , а м іж рамою (в с т у п о м ) та с ю ж е т о м
— ц іл к о м р е я л ь н и й з в я з о к ; н і е п іс т о л я р н а ф о р м а , ні в с та в н і
о п о в ід а н н я не у с к л а д н ю ю т ь т у т к о м п о з и ц ії т в о р у (я к у »Х у
д о ж н и к у « , » К а п іт а н ш і« та » М у з и ц і« ). К о л и б ця п о в іс т ь б ул а
ви д рукована за ж иття Ш евче нка в л іп ш о м у с т и л іс т и ч н о м у
о п р а ц ю в а н н і, вона залиш ила б чим алий с л ід у л іт е р а т у р і.
Т е м а т и ка ї ї д у ж е с м іл и в а . Ц е о д н а з н а й с т а р ш и х т. зв. м і­
щ анських п о в іс т е й , де зм альоване середовищ е, в яко м у
н е м а є в ж е н іч о г о л ю д с ь к о г о — справж ня м оральна трясо­
вина на с о ц ія л ь н о м у б о л о т і. Р озпад ш л я х е т с ь к о - к р іп а ц ь -
к о г о л а д у п ід к р е с л ю ю т ь тут п о с та ті м іщ а їн, щ о с т а ю т ь » д і­
дичами« (Х л ю п ін , М а р ія Ф е д о р ів н а ). Виразно виявлений
о р г а н іч н и й звязок м іж к р іп а ц ь к и м устроєм та процесам и
м о р а л ь н о го з д и ч а в ін н я л ю д е й , щ о за тих ч а с ів ви кори сто­
вува л и своє у п р и в іл е й о в а н е положення. Р о с ій с ь к е в ій с ь к о
м и к о л а їв с ь к и х ч а с ів з й о г о м о р а л ь н о - п о б у т о в о ю гн и л и з н о ю
(п я н и ч к а - п р а п о р щ и к , п о з б а в л е н и й в о л і та м о р а л ь н и х за с а д
р о т м іс т р Х л ю п ін , сцени д икої г у л ь н і) зображ ене т у т, як
чинник м о р а л ь н о го о т у п ін н я в с у с п іл ь с т в і. Ні один р о с ій ­
с ь к и й п и с ь м е н н и к не р о з р о б л я в т а к и х м о т и в ів п е р е д Ш ев­
ч е н ко м . Треба п ід к р е с л и т и теж , щ о н а т у р а л іс т и ч н и й п ід х ід
Ш евченка до тем и не п о т я гн у в й о го занад то д ал еко: не
побоявш ись в ід с л о н и т и перед читачем картини н а й о ги д л и -
в іш и х с о ц ія л ь н и х я в и щ , Ш е в ч е н к о с п и н и в с я на м е ж і, щ о ї ї
виразно в казав й о м у е с те ти ч н и й см а к.
Як с а т и р и к -н а т у р а л іс т , Ш евче нко йде в ц ій п о в іс т і
с л ід а м и Г о го л я , але гл и б ш е у с в ід о м л ю є собі й в и р а з н іш е
виявляє с о ц ія л ь н у м іс ію п и с ь м е н н и к а -с а т и р и к а . О писую чи
н е д о л ю у п о с л ід ж е н и х і по кривдж е них, своєю повною ба ть­
к ів с ь к о ї т е п л о т и л ю б о в ю д о них він н а г а д у є Д ік к е н с а .

Л і т е р а т у р а : Праці Л. Б а г р і я, Б. Н а в р о ц ь к о г о
Л. П п н і н а та Ф. Я к у бо в с ь к ог о, названі на стор. 310
т. VII.
Павло Зайцев.
 ПОВІСТЬ »КАПІТАНШ А«.

П о в іс т ь » К а л іт а н ш а « Ш евче нко почав п и с а ти 15 б е ­

р е з н я 1855 р ., а с к ін ч и в не п із н іш е п о ч а т к у ч е р в н я 1855 р .
На рукописі бачим о лиш е по ча ткову дату: »15 березня«.
Щ о ц е б у л о в 1855 р ., в и д к о з т о го , щ о н а о д н ій із с т о р ін о к
знаходим о зроблений о л ів ц е м начерк п о е то в о го л иста д о
В. І. Гр и го р о в и ч а , а лист той ви сл а в Ш евче нко в к в іт н і
1855 р . К о л и п р и й н я т и ц ю д а т у , то » К а п іт а н ш а « — ш о стий
з че р ги п р о з о в и й т в ір Ш евченка .
К о м п о з и ц ія п о в іс т и д о с и т ь с к л а д н а . Я д р о ї ї — » о п о в і­
д а н н я с а м о в и д ц я « , о ф іц е р а -в е т е р а н а н а п о л е о н ів с ь к и х в о є н ,
про ж и ттєви й г е р о їз м с а л д а т а -б а р а б а н щ и к а , у к р а їн ц я Т у­
мана, щ о все ж и т т я безкорисно присвячує вихованню си-
р о т и -д ів ч и и и , а кол и її з-водить а р м ій с ь к и й д о н -ж у а н ,
Тум ан о д р уж ує ть ся з нею , щ об п о к р и т и ї ї » г р іх « і р о з в я -
зати її ж иттєву проблем у. А ле цьом у » о п о в ід а н н ю сам о­
видця« Ш евче нко д ав дуж е скл ад не обрам ування: д о в ги й
опис своєї подорожі з М о ско вщ и н и н® У к р а їн у , іс т о р ію
с в о го в и п а д ко в о го зна йо м ства вл а с н е з ге р о є м з га д а н о го
о п о в ід а н н я Т у м а н о м , п р и їз д на х у т ір с в о г о п р и я т е л я В ік т о р а
О л е к с а н д р о в и ч а , щ о в ід н ь о г о а в т о р д іс т а є р у к о п и с » о п о ­
в ід а н н я с а м о в и д ц я « — у в с т у п і, а в к ін ц е в ій ч а с т и н і — о п о ­
в ід а н н я п р о з у с т р іч В е л и к о д н іх с в я т із п р и я т е л е м , п а т р іа р ­
ха л ь н і р о з г о в и н и , п р о д а л ь ш е го с т ю в а н н я в н ь о г о та ш л ю б
п р и я т е л я з О л е с е ю , д о ч к о ю Т у м а н о в о ї ж ін к и , н а я к о м у б у в
автор за с в ід к а . Ця »рама« виросла до р о з м ір ів с а м о го
о п о в ід а н н я й в и в е л а а в т о р а д а л е к о з а м е ж і в л а с т и в о ї т е м и .
Але іс т о р и ч н о - л іт е р а т у р н а , іс т о р и ч н о - п о б у т о в а та ід е о л о ­
г іч н а в а р т іс т ь п о в іс т и д л я нас м а є п е р ш о р я д н е з н а ч е н н я .
З іс т о р и ч н о - л іт е р а т у р н о г о п о г л я д у п о в іс т ь ц ік а в а , я к
ще одна з ш ирш их спроб Ш евче нка опоетизувати ти хи й
 321
г е р о їз м НІбиїТО » с ір и х л ю д е й « — » в о з в е л и ч и т и оти х ... р а б ів
н ім и х « . П о е з ію ти хо го г е р о їз м у запо ча ткувал а натуральна
ш к о л а , і Ш е в ч е н к о в а » К з п іт а н ш а « — од и н з я скр ави х п р и ­
к л а д ів т а к о ї н о в о ї т е м а т и к и , щ о мала» гл и б о к и й з в я з о к з ід е ­
о л о г іє ю Ш е в ч е н к а , я к о б о р о н ц я » р а б ів н е з р я ч и х , г р е ч к о с іїв « .
Н е о с в іч е н и й с а л д а т -с е л я н и н Тум ан ви яв л яє справді
високий ж иттєвий г е р о їз м , а й о г о духова структур а може
бути в з ір ц е м м о р а л ь н о ї д о с к о н а л о с т и . На п р и к л а д і з а р а д -
н о го , ч е с н о го й п р а ц ь о в и т о г о » г р е ч к о с ія « Ш евче нко по ка­
з у є , я к и м и гл и б о к о -х р и с т и я н с ь к и м и е т и ч н и м и н о р м а м и в м і­
ю т ь к е р у в а т и с я з в и ч а й н і л ю д и з н а й н и ж ч о ї с о ц ія л ь н о ї в е р ­
с тв и в той час, ко л и люди у п р и в іл е й о в а н і, люди » б л а го ­
р о д н о го « походж ення виявл яю ть повну м оральну н ік ч е м ­
н іс ть , м а ю ч и о д н у ж и т т є в у ц іл ь — задовол ьнити с в о ї р о з ­
п у с н і з а б а га н к и (р о т м іс т р , щ о звод ить д ів ч и н у - ф р а н ц у з к у ;
к а п іт а н , п р о ф е с ій н и й д о н -ж у а н , щ о з в о д и т ь н е в и н н у В а р о ч -
к у ). Н і о д и н п и с ь м е н н и к н е п р и с в я т и в с т іл ь к и т в о р ів п р о б л е м і
» п о к р и т к и « (д ів ч и н и -м а т е р і), д о л і н е щ а с л и в и х з в е д е н и х д ів ­
ч ат, я к Ш е в ч е н к о . А л е к о л и в у с іх ти х т в о р а х у з г о д і з ж и т ­
т є в о ю п р а в д о ю з м а л ь о в у в а в в ін ч а с т о й в о р о ж е в ід н о ш е н н я
ц іл о г о оточен н я до ж ер тв н е щ а с л и в о го кохання, і те, я к
в о н и в н а с л ід о к т о г о в ід н о ш е н н я ги н у т ь а б о е с е ж и т т я т я ж к о
м у ч а т ь с я , т о в » К а п іт а н ш і« п о к а з а в (о ч е в и д н о , на п р и к л а д і
в и й н я т к о в о м у ), що й для них м ожливий по рятунок, кол и
зна йд е ться той » в е л и ко д у ш н и й « , хто схо ч е нещ а сл и ву ж е р ­
тву вря тува ти .
Я дро п о в іс т и — о п о в ід а н н я с т а р о го м а й о р а -» с а м о -
видця« треба о ц ін и т и , як т в ір повний ж и ттєвої правди.
Ш е в ч е н к о в и я в и в ту т в и й н я т к о в о г л и б о к у с п о с т е р е ж л и в іс т ь .
Ж адної ф альш ивої н о тки, ж адної хиби в с т и л із а ц ії опо­
в ід а н н я в ій с ь к о в о ї лю дини, ж адної ід е а л із а ц ії. Як живий,
встає п е р е д н а м и о б р а з с а м о г о о п о в ід а ч а у к р а їн ц я , о ф іц е р а
р о с ій с ь к о ї служ би, ветерана н а п о л е о н ів с ь к и х воєн. Н а ц і­
о н а л ь н у с в ід о м іс т ь в ін у ж е з а т р а т и в , в ін з в и к с л у ж и т и Р о с ії,
він з ж и в с я з ч у ж и м в ій с ь к о в и м п о б у т о м 1), ал е п р и т о м у він

*) Ч и т а ю ч и іп о в іс ть , т р о б а п а м я т а т и , щ о р із н і п а т р іо ­
т и ч н і д у м к и <в р о с ій с ь к о м у д у с і н е н а л е ж а т ь а в т о р о в і,
а в л о ж е н і в у с т а м а й о р а - о п о в ід ача.
21
 322
« « с к р із ь чесна, л ю д и « а ; п р и в с ій с в о їй п о л іт и ч н ій л о я л ь н о с т і
до Р о с ії він не м и р и вся ні з чим , щ о п р о т и в н е й о го мо­
р а л ь н и м з а с а д а м : с е р е д о в и щ е з д е м о р а л із о в а н о ї р о с ій с ь к о -'
вое нщ и ін и й о м у з о в с ім ч у ж е ; » н е о д у ко в а їн и й с ір я к « , з е м л я к
Т у м а н й о м у б л и ж ч и й , н іж все ін ш е о т о ч е .н н я ; п о - л ю д с ь к о м у
р е аіґує в ін на н е щ а с л и в у долю В ол од ька й В аро чки, пе­
рейм ається душ евною драмою Тум ана, і т. ін ш . (си н й о го
п ід е д а л і, щ е б л и ж ч е с та н е д о с е л я н с ь к о г о о т о ч е н н я , з р е ш ­
т о ю о ж е н и т ь с я з с е л я н к о ю ).
» О п о в ід а н н я с а м о в и д ц я « , к о л и в н и к н у т и гл и б ш е в у с і
й о г о п о д р о б и ц і, в и к л и к а є п о ч у т т я п о д и в у : щ о б т а к о п о в іс т и
все це, треба було або д окл ад н о вивчити ту епоху, або
м а ти ґе н ія л ь н у пам ять. П иш учи цю п о в іс т ь , Ш евче нко не
м ав ж а д н о го д р у ко в а н о го а б о п и с а н о г о м а т е р ія л у п ід ру­
кам и, а проте все ту^ до д р іб н и ч о к , — докум е нтал ьно
точне: назви м іс ц е в о с т е й , пересування в ій с ь к о в и х ч а сти н ,
п р із в и щ а іс т о р и ч н и х о с іб , « а й д р іб н іш і п о б у т о в і р и с и 2). В ін
або справді колись дуж е уваж но читав ч и їс ь нед рукова ні
спом ини з п о д іб н о ю ф абулою , або з б е р іг у с в о їй пам яті
ч и їс ь яскраві о п о в ід а н н я 3). О писаний у п о в іс т і В ік т о р
О л ександ рович, син автора с п о м и н ів , — це у к р а їн с ь к и й
поет В ік т о р М и к о л а є в и ч З а б іл а : Ш евче нко зм алю вав й о го
портрет з надзвичайною т о ч н іс т ю : колену риску, ко ж н и й
ф акт п ід т в е р д ж у є нам д окум ентал ьна б іо г р а ф ія З а б іл и .
В и м и с л у т у т л и ш е с т іл ь к и , щ о с в о г о р о т м іс т р а а в т о р п о с е л ю є
на Г л у х ів щ и н і (ф а к т и ч н о ж З а б іл а м а в х у т ір н а Б о р з е н щ и н і),
що в ін названий тут р о т м іс т р о м (а б у в п о р у ч н и к о м ), що
автор в к ін ц і о п о в ід а н н я ж енить й о го з О лесею (а З а б іл а
п р о ж и в у с е ж и т т я н е ж о н а т и й ), щ о в п о в іс т і він м а є к о р ч м у
в Я с м а н і (а ф а к т и ч н о д е р ж а в пош тову с т а н ц ію в Б о р з н і).
Т р е б а д у м а т и , щ о м іж о п и с а н о ю Ш е в ч е н к о м іс т о р іє ю
Тум ана та іс т о р и ч н и м В ік т о р о м З а б іл о ю справді іс н у в а в
якийсь реальний звязок. Але кол и б і не було ц ь о го , то

2) Все ц е з а з н а ч е н е в п р и м іт к а х д о п о в іс т и .
3) П р о ч а с и н а п о л е о н ів с ь к і ч у в н а п е в н о ч и м а л о в ід
п о л к о в н и к а Іл л і Л и з о г у б а , л ю д и н и п с и х іч н о й м о р а л ь н о
б л и з ь к о ї д о о п о в ід а ч а -м а й о р а , а п р о в ій с ь к о в и й п о б у т п із ­
н іш и х ч а с ів і в ід В. З а б іл и , щ о с л у ж и в у р о с . в ій с ь к у .
 323

П С И Х О Л О Г ІЧ Н И Й З В Я З О 'К , щ о виник в а в т о р с ь к ій у я в і, т у т д у ж е
виразний. Я кщ о в чиєм усь зна но м у Ш е в ч е н к о в і о п о в ід а н н і
•на п о д іб н у т е м у д о л я г е р о я , щ о в ін о п и с а в й о г о в п о с та ті
Тум ана, звязувал ася з долею я к о їс ь у к р а їн с ь к о ї па нської
р о д и н и , то з р о з у м іл е , чому Ш евче нко списав м а й о р о в о го
си н а сам е з З а б іл и : серед людей з п о м іщ и ц ь к о ї сф ери
він з н а в с о т к и , ал е з т а к и х Ш е в ч е н к о в и х з н а й о м и х , щ о щ и р о ,
не с т а ю ч и в п о з у ф а л ь ш и в о г о н а р о д о л ю б с т в а , с п р а в д і в м іл и
збпизитися з народом , ми знаєм о мало, і один з ти х н е ­
б а га т ь о х — то З а б іл а . Ж ивий портрет З а б іл и ви кли кав
і н е с п о д ів а н е з а к ін ч е н н я , я к е Ш е в ч е н к о н а д а в с в о їй п о в іс т і
— й о г о о д р у ж е н н я з с е л я н к о ю : д л я л ю д е й т и п у З а б іл и б у в
ц е з о в с ім л о г іч н и й кр о к. М инуло к іл ь к а р о к ів п іс л я напи­
са н н я ц іє ї п о в іс т и , і у к р а ї н с ь к і х л о п о м а н и п іш л и п о с л ід а х
п о в іс т е в о г о З а б іл и .

Н о б іл іт о в а н і д ід и й п р а д ід и т а к и х З а б іл »для лаком ­
ства н е щ а с н о г о « з р а д ж у в а л и с в о ю н а ц іо н а л ь н іс т ь , р о б и л и с я
п ід п о р о ю о п е р то го наї к р іп а ц т в і д е с п о т и ч н о г о р о с ій с ь к о г о
р е ж и м у на У к р а їн і. А л е т о й р е ж и м в 20— 40 -х р о к а х X IX ст.
аже вловні б а н кр утув а в , і м о г у т н ій подув ром антизм у на
тлі в и р а з н о г о р о з к л а д у т о г о ч а с н о г о с о ц ія л ь н о - е к о н о м іч н о г о
ладу зродив уж е нове п о к о л ін н я , переваж но серед менш
з а м о ж н о ї вер стви б. к о з а ц ь к и х ста р ш и н ськи х р о д ів . З неї
вийш ли й к и р и л о - м е т о д іїв с ь к і б р а т ч и к и (О п . М а р к о в и ч , В. Б і-
л О 'З е р с ь к и й , М . Г у л а к, В. Н а в р о ц ь к и й та ін ш і), з н е ї в и й ш о в
і такий З а б іл а з К у к у р ік ів щ и н и з й о го бандурою , у к р а їн ­
ським и п іс н я м и , з с в о є р ід н и м » р у с о їз м о м « — поворотом
до ід е а л із о в а н о ї п а т р ія р х а л ь н о с т и , з н е ґ а ц іє ю прийнятої
д ід а м и м о с к о в с ь к о ї ц и в іл із а ц ії, п о б у д о в а н о ї на а м о р а л ь н и х
з а с а д а х . Ц е ж З а б іл а п и с а в :

З о в с ім с в іт п е р е в е р н у в с я , не т а к у с е с т а л о :
К р и в д а в с ю д и на п о к у т і, а п р а в д и ч о р т -м а л о , —
К р а й п о р о г у н е м а м іс ц я , м е р з н е за д в е р и м а ,
Б ід н а п р а в д а н е б а га та , а к р и в д а з гр о ш и м а ...

Ц е н ад й о г о т р у н о ю п л а ка л и й о г о к р іп а к и , я к и м він
не з р о б и в н іч о г о л и х о г о : в ін н а л е ж а в д о тих, щ о за с л о ­
в а м и Ш е в ч е н к о в о г о » П о с л а н ій « » о б н я л и н а й м е н ш о г о б р а т а « .
324

П о с та ть З а б іл и послуж ила Ш е в ч е н к о в і, як яскр ави й

т и п т о ї п е р е л о м о в о ї д о б и , д л я я с к р а в іш о г о ї ї з м а л ю в а н н я .
В с е р ц я х Т у м а н ів та З а б іл ів Ш е в ч е н к о ш у к а в д ж е р е л
н о в о ї ж и в о ї, з д о р о в о ї н а ц іо н а л ь н о ї к р о в и , щ о м а л а вл ятися
в н аш н а ц іо н а л ь н и й о р г а н із м з а м іс т ь » с у к р о в а т о ї« , що
в щ е р т ь н а п о в н и л а б у л а » гн и л е с е р ц е т р у д н е « » ц в іл л ю по­
р о с л о ї« У к р а їн и .

Л і т е р а т у р а : Д. які уваги з (поданої в к ін ц і першої

статті) праці Б. Н а в р о ц ь к о г о про повісті Шевченка
та особливо дуже цінна праця А. Л я щ е н к а : „Т. Г. Ш е в ­
ч е н к о і В. М. З а б і л а “ в Науковому Збірнику Ленінґрад-
ського Т-ва дослідників української історії, письменства т а
мови — вип. II. К. 1929. - Т. I V творів Шевченка вид. УАН,
К. 1У29 — примітки.
Павло Зайцев.
 ПОКАЖЧИК ІМЕН.
1. Д О ОПОВІДАННЯ »кн я ги н я « .
Б р ю х о в е ц ь к И 'й І в., ге т ь м . 14 Р о з у м и х а Н. 14, 15
Д о у Ж е р а р д 17 Р о з у м о в с ь к а Н. 15
З ал єський Б рон. 6 Р о з у м о в с ь к і 14
К а т е р и н а , с е с т р а п о е т а 8, 9 С о в г и р 10, 11
К а т е р и н а , с в. в е л и к о м . 35 С о л о н и н а 20
К е т е р и н и ч 20, 24 С о м к о Я к и м 14
К и р ш а , з а п о р о ж е ц ь 26 С т е п а н к о , си н м а ч у х и по е та
М а м а й 38 12
М и к и т а , б р а т п о е т а 8, 9 Т и х о н о в и ч 14
| М и л о с л а в с ь к и й | Ю р ій 26 Х м а р а Н и ч и п ір 10
Р е стр е л л і 14

2. Д О ПОВІСТИ »МУЗИКА«.

А в т о м е д о н 84 Е н ґе л ь га р д т 102
А м ф іт р іо н 53, 61 Є р м о л ін І. П. 118
Б а л ь з а к 53 З а р я н к о 51
Б е тх о в е н 75, 91 З о л о т а р е н к о Ів. 69
Б о д е , б а р о н 51 К ., п о м іщ и ц я 82, 84
Б о д я н с ь к и й Ілля, о. 45, 109 К л е о п а т р а 118
Б у о н а р о т т і 91 К о х 91
В е б е р К. М . 56 Л :с т 97, 102
В е р ґ іл ій 50, 52, 53, 80, 81, 84, Л ю д м и л а 97
85 М а з е п а 48, 85
В е л ь го р с ь к и й , г р . 103 М а р л ін с ь к и й (Б е с ту ж е в А .)
В єтан 102 89, 109, 122
В и ш н е в е ц ь к а Р аїн а, к н я ги н я М е н д е л ь с о н 56, 121
46 | М и к о л а 11 (14.) 82
В и ш н е в е ц ь к и й Я р е м а , к н . 46 М о ц а р т 75, 120
В іс ко в а т о в 97 N .. а р х іт е к т о р 84
Га й д н 103 N .. (М и к о л а І) 82
Г а л а га н Гнат, п р и л у ц ь к . п о л к. Н іс , п о л к . 85
46, 85 О р ф е й 59
Ге л а га н [П е т р о ?] 104 О ф е л ія 59
Г а м л є т 97 П е т р о І 85
Г о л ь б е й н 55 П р о м е т е й 117
Г Г о р л е н к о В. ? І , п р и л у ц ь к . П р о с п е р о 55
п о л к . 50 Р є п н ін М . Гр ., кн . 46
Ґл'і'Чка М и х а й л о Іг а н о в и ч 59, Р о м б е р г 101
60, 78, 90, 91, 97 Р услан 98
 326

С а м о й л о в и ч I b . , ге т ь м . 45 [ Т р у в о р 97
С е м ір а м ід а 118 Ф е б 110
С е р в о 56, 100, 101, 102, 107, 1 Ф е т и д а 110
117 1 Ш о п е н 58
С и н е у с 97 Ш п о р 56, 59
С ін іч к ін 97 Ш т е р н б е р ґ В. 48, 97, 9 Ь
С к о т т В а л ь те р 45 Ш у б е р т 114, 120
С у м а р о к о в 97 Ч е р н о м о р 98
Т е л л ь В іл ь ге л ь м 51

3. Д О П О В ІС Т И » Н Е Щ А С Н И Й « .
А в р а а м 154 Н а п о л е о н 149
Ґ р е ч 182 О л ь га , к н я ги н я 155
Ґул л іїве р 197 О с т а д е ван 136
Д з в и д , п р о р о к 163 П а в л о , св. а п о с т о л 162
І ю р , к н я з ь 155 С к о т т В а л ь те р 143
Л о н ґ ін о в 158 С ю Є. 135
К л е о п а т р а 137 Ю п іт е р 150
4. Д О П О В ІС Т И іК А П ІТ А Н Ш А « .

А м ф іт р іо н 226 К р и л о в I. А . 244
А .ч т о н ій , св . 201 К у к о л ь н и к Н. 212
Б а о к о в 220 Л а н к а с т е р 241
Б а хус 272 Л іх т е н т а л ь 225
Б е р а н ж е 246 М е т т е р н іх 274
Б е тх о в е н 237 М є н ш и к о в 267
Б ір о н 208 Н а п о л е о н 242, (272)
Б л ю х е р 223, 233, 271 О з е р о в 271
Б о н а п а р т (242), 271 О с н о в я н е н к о 241
Брам беус, барон (С е н к о в - П е т р о св., к н я з ь М у р о м с ь к и й
с ь к и й ) 224 253
В а р в а р а , св. в е л и к о м . 253 Р а ф а е л ь 254
В л а д іс л а в л є в 232 Р е ч і Ґ в ід о 254
Г ім е н е й 238 С а к е н Ф ., ґе н . 240, 241
Г о го л ь 220 С и б іл а К у м а н с ь к Е 253
Гом ер (» х іо с ь к и й с п ів е ц ь « ) С к о п а с 270
269 С к о р о п а д с ь к и й 1в. 267
Ґ л ін к а М . I. 220 С о к р а т 273
Д а в и д о в Д . 245 Ф е в р о н ія с :'., к н я ги н я М у р о м ­
Д а н и л ич — див. М є н ш и ко в с ь к а 253
Д іо с к о р 253 Ф е д ір 220, 274
Е д ип 271 Ф ід ій 271
Е н ґе л ь га р д т 239 Ф о р н а р ін а 254
К а д м 269 Х е р а с к о в 220
К а р а м з ін 247 Ш е л ь м е н к ^ 241
К гп р є н с ь к и й 253 Ч е н ч і Б & а тр іч е 254.
 І Л Ю С Т Р А Ц І Ї :
1. Ш е в ч е н к о на з а с л а н н і. А в т о п о р т р е т 1848 р.

2. З а га л ь н и й в и д К е р е л ів к и , р ід н о г о се л а Т. Ш е в ч е н к а 7

3. К о б з а р і поводирем ( іл ю с т р а ц ія Ш евче нка до по­

е м и » Ч е р н и ц я - М а р я н а « ) .....................................................79
4. Ів а н М а к с и м о в и ч С о ш е н к о (ф о т о г р а ф ія ) . . . 83
5. Н іч н и й к о н ц е р т у К а ч а н ів ц і Г. С . Т а р н о в с ь к о г о . . 99

6. У к р а їн с ь к и й поет В ік т о р М и ко л а е вич З а б іл а (п о р ­
т р е т р о б о т и В. Ш т е р н б е р ґ а ) .......................................... 221

7. В. І. Ш т е р н б е р г ( е с к із м а л я р а С те п а н о в а ) , . . 290
 ЗМІСТ:
П Е Р Е Д М О В А ...............................................................................................З

К Н Я Г И Н Я . О п о в і д а н н я ................................................................5
М УЗИКА. П о в і с т ь ..................................................... , 4 3
Н Е Щ А С Н И Й . П о в іс т ь . . , . .131

К А П ІТ А Н Ш А . П о в і с т ь ..................................................... , 1 9 9

П р и м іт к и д о н и х П. З а й ц е в а * . 275

ПОЯСЙЯЛЬНІ С Т А Т Т І:

Павло Зайцев: О п о в ід а н н я » К н я г и н я « 309

Павло З а й ц е в : П о в іс т ь »М узи ка« . . .314
Павло З а й ц е в : П о в іс т ь »Н ещ асний« .317

Павло Зайцев: П о в іс т ь » К а п іта н и и -« . 320

П о к а ж ч и к і м е н .......................................... .......... 325

 ■

Повне видання творів

ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
T. І поезії до року 1843 3 " ^ ^ Г н т ш
видання Президента Голови»« р*ди И1Ш проф-
*££
Р . Смаль-Стоцького. ___
T. II Поезії за ___ 1843— 1 ^ " pp-
т. ПІ ” 1847— 1857 pp-
т. IV ” 1857— 1861 Pp-
Т. V Назар Стодоля. Різні тв°Ри-
T. VI Повісті: Художник. На#мич*а- Варнак.
T. VII ” Княгиня. М у з и к а . Нещасний.
Калітанша.
T. VIII ” Близнята. МанАРівка-
Т. IX Журнал.
T. X Листи.
T. XI Т*ДЇІЇевченко^Хяк маляр ( ,60 репродукцій
малюнків).
Автор розвідки - Д . АНТОНОВИЧ П е_ е к л а _ и
T. XII Т. Шевченко в чужих мовах, переклади
Шевченка на інші мови-
Редагує — Р. СМАЛЬ-СТОЦЬКИИ.
T. XIII Збірник статтей про Т. Шевченка та його

ВВт Г у ще'ніде недруков«..,«*■>» » . КЛЕНА.

T. XIV Бібліографія творів Т. Шевченка та праць
про нього.
В. ДОРОШ ЕНКО.
А втори поясняльних статтей і д ослідч“ х т пр.а.1’ ь' ^РУ‘<ованих
у цьому П овному Виданні Т во р1® ^ ч ■
Антонович Д ., Біленький Л ., Брик
шенко Д .. Дубицький І , Зайцев П., с " « « .,™
Лотоцький О , Луців Л ., Маланюк Є - О р о п о л к о С .,и ч н и .
ський В .. Смаль-Стоцький Р ., С**альчлоцькия u
і Чижевський Д-
ВИДАВНИЦТВО МИКОЛИ ДЕНИСЮ КА

M Y K O L A D E N Y .S IU K P U B L IS H IN G C O M P A N Y
2228 W . Chicago Ave., Chicago 22, Illinois
 П е р ш е П о в н е В и дан н я Т в о р ів Т а р а с а Ш е в ч е н к а
ви д а в
У к р а їн с ь к и й Н ауковий Ін с т и т у т у В ар ш аві 1937 р.
з,друкарні
Н аук ового Товариства ім Т. Ш евчен ка у Л ь в о в і.
П о я в и л о с я в о н о п ід р е д а к ц іє ю окрем ої
Р е д а к ц ій н о ї К о м іс ії в складі :
Голова К о м іс ії О. Л отоц ький
С ек р етар Р. С м а л ь -С т о ц ь к и й
Редактор П. З а й ц ев

Д р уге П овне В и дання Т в о р ів Тараса Ш евченка

п оявляється н акладом
В и д авн и ц тва М и к о л и Д енисю ка
в Ч ік а ґ о 1959-1960 р р . п р и с п ів у ч а с т і:
Р. С м а л ь - С т о ц ь к о г о , П . З а й ц ева, В. Д о р о ш е н к а
і ін ш и х .