ПОВНЕ ВИДАННЯ ТВОРІВ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОПОРТРЕТ Ш ЕВЧЕНКА 3 1844 Р.

(за в л а сн о р уч н и м о ф о р то м 1860 р.)
 TARAS SHEVCHENKO

WORKS
V O L U M E II

MYKOLA DENYSIUK PUBLISHING COMPANY

C H I C A G O , 19G1

Всі п р ава застер еж ен і

Library of Congress Catalog Card Num ber: 59-12164

C o p y r i g h t , 1961,
Mykola Denysiuk Publishing Company, Chicago, 111.
M ANUFACTURED IN THE U S A
 Д р уги й том повного видання творів Т. Ш ев­
ченка — це поезії 1843— 47 рр., написані в добі
між першою подорожжю поета на У країну після
13-лігньої розлуки з батьківщиною та виїздом його
на. заслання.
Це — доба остаточного зформування світо­
гляду Ш евченка. Ідеологія, що її витворив поет
унаслідок чи то життєвого досвіду, чи впертої та
невтомної самоосвіти, чи врешті властивого ґеніям
духового прозріння, — знаходить тут свій яскравий
вислів. Поезії того часу не для друку писані. Це
вогненні, пересякнуті гнівом пророка-месника оди
та поеми, щ о виливались без усякої надії на мож­
ливість побачити їх видру кованими, а тому й без
потреби вбирати думки в компромісові форми.
Я скравий національно - революційний зміст
цих творів був причиною, що для більшости ук р а­
їнського народу в меж ах б. російської імперії, де,
за ґенгяльним висловом Ш евченка, „від молдава­
нина до фіна на всіх язи к ах все мовчало“ , — воші
аж до 1907 року були незнані. Видавали їх або
в меж ах б. А встрії ( у Л ьвові та в П разі), або в Же­
неві, і тільки нечисленні укралнські інтеліґенти їх
опали й читали. Революційний р у х 1905— 1906 ро­
ків у Росії лише на короткий час зробив їх приступ­
ними ширшим верствам народу, для якого писав їх
4

поет — • повне видання „ К обзаря“ скоро було скон­

фісковане, і тільки повстання незалежної України
в 1917 році зняло з революційно-національної музи
Ш евченка заборону, що на ній тяж ила.
Твори ці гце недокладно й невсебічно вивчені.
ІЦе й досі не виданий їх точний, без усяки х змін
та поправок, текст, що був би докладною репродук­
цією рукописів Департаменту Поліції, в архіві
якого знайш ли собі на довгі роки могилу най­
більш поправні автографи творів поета 1843— 47
рр., писаних перед засланням. Проте й на підставі
знаних уж е м атеріялів та бгльш-менги докладно
опублікованих текстів редакція постаралася дати
якнайбільш критично, в меж ах можливостей, пере­
вірений основний текст і зібрати до нього по зм озі
всі знані відміни. У сі друковані тексти вперше ви­
користано з такою, як тут, докладністю та повно­
тою, а редактор тексту подав при цьому й освітлює
деякі факти, незнані перед тим або неправильно
освітлені. Над упорядкуванням варіянтів потру­
дився для нашого видання п. І. Дубицький.
Додані поясняльні статті освітлюють і працю
над текстом, і зміст найваж ливіш их творів та їх
історичне тло.
 I.

Т Р И Л I Т А
(1843—1845)

»О тцы наши с о гр ^ш и ш а , и н!>сть ихъ.

М ы ж е б е зза ко н я ихъ по дъ яхом ъ.
Раб и обладаш а нами, избс^вляющаго
Несть отъ р у к у ихъ.
Князи въ рукахъ ихъ повЬ ш ени быша,
С тарейш ины не прославиш ася.
Избронгми плачь подъяш а, и ю нош и
Въ клад^> и зн е м о го ш а .
И старцы отъ вратъ оскуд Ь ш а, и зб р а н ж и
отъ песней г.воихъ ум о л ко ш а «
Мслитва Iер е м и пророка.
 ТРИ ЛІТА.
І день — не день, і йде — не йде,
А літа с тр іл о ю
П ро л ітаю ть, за б и ра ю ть
Все д о б р е з со б о ю .
5 О кр а д а ю т ь д о б р і д ум и ,
0 хо л од н и й ка м ін ь
Р озбиваю ть серце наше
1 співаю ть а м інь,
А м ін ь в сь о м у веселом у
10 О д нині до зіка ,
І ки д а ю ть на р о з п у т т і
С л іп о го ка л іку .
Н е в е л и кії три літа
М а р н о пролетіли...
15 А багато в м о їй хаті
Лиха нар об или:
О пусто ш и л и уб о ге
М о є се рц е тихе,
П огасили усе д о б р е ,
20 Запалили лихо,
Висуш или ч а д о м -д и м о м
Тії д о б р і сльози,
Щ о лилися з К а тр усе ю
В м о с ко в с ь кій д о р о з і,
25 Щ о м олились з ко за ка м и
В т у р е ц ь к ій неволі
І О кса н у, м о ю з о р ю ,
М ою добру долю ,
Щ о день Б о ж ий ум ивали...
8

зо П оки не під кр ал ись

З л ії літа, та все теє
З а р а з о м у кр а л и .
Ж аль і батька, ж аль і м а тір ,
! вір ну д р у ж и н у ,
35 М о л о д у ю , веселую ,
Класти в д о м о в и н у , —
Ж аль великий, брати м о ї!
Т я ж ко годувати
М алих д іт о к неум и тих
40 В нетопленій хаті!
Т я ж ке лихо, та не таке,
Як то м у д у р н о м у ,
Щ о по л ю б ить, по бе ре ться,
А вона д р у го м у
45 За три ш аги продається
Та з його й см іється.
От де лихо! О т де серце
Р азом р о зір в е ть с я !

О та ке то злеє лихо
50 Й зо м н о ю спітка л ось:
С ер це л ю д и п о л ю б и л о
І в л ю д ях кохалось,
І вони й о го вітали,
Гралися, хвалили...
55 А літа ти хе н ь ко крались
І сльози суш или,
С льози щ и р о ї лю б о ви ...
І я пр о зр ів а ти
Став п о тр о ху... Д о гл я д а ю с ь —
60 Бодай не ка зати!
К р у го м м ене, де не гляну,
Не л ю ди, а з м ії...
І засохли м о ї сльози,
С льози м о л о д ії.
65 І тепер я р о зб и те є
С ер ц е я д о м го ю —
 9

І не плачу, й не співаю ,
А вию с о в о ю !
О та ке то ! Щ о хочете,
70 То те і р о б іте :
Чи го л о с н о зневаж айте,
Чи н и ш ко м хваліте
М о ї д ум и , — о д н а ко в о ,
Не вернуться зн ову
75 Літа м о ї м о л о д ії,
Веселеє слово
Не ве рнеться!... І я се р ц е м
Д о вас не вернуся,
І не зн аю , де дінуся,
80 Д е я п р и го р н уся ,
І з ки м б у д у р о зм о в л я ти ,
К о го р о зва ж а ти ,
І п е ре д ки м м о ї д ум и
Буду сповідати.
85 Д у м и м о ї! Літа м о ї,
Т я ж к ії три літа!
Д о ко го ви прихилитесь,
М о ї з л ії діти?
Не хилітесь ні до ко го ,
90 Л я ж те д о м а спати...
А я п ід у четвертий год
Н овий зустрічати.
Д о б р и д е н ь ж е , новий го д е,
В то р іч н ій свитині!
95 Щ о ти несеш в У кр а їн у
В латаній торбині?
»Благоденстві?«, у к а з о м
Н о в е н ь ки м повите?
Іди ж зд о р о в , та не заб уд ь
ЮО З л и д н я м п о кл о н и ти сь !
1845. 22. X I).
Вю нищ а.
 РОЗРИТА МОГИЛА.
С віте тихий, кр а ю милий,
М о я У кр а їн о !
За щ о тебе сп л ю н д р о ва н о ,
За щ о, м а м о , гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти д іт о ч о к непевних
З вичаю не вчила?
»М олилася, турбувалась,
Д е н ь і ніч не спала,
М алих д іт о к доглядала,
З вич аю навчала.
Виростали м о ї квіти,
М о ї д о б р і діти,
Панувала і я колись
На ш и р о к ім світі.
Панувала... О й, Богдане,
Н е р о з у м н и й сину!
П одивись тепер на м а тір ,
На св о ю В кра їну,
Щ о ко л и ш уч и співала
П ро сво ю н ед о л ю ,
Щ о співаю чи ридала,
Виглядала волю .
О й, Б огдане, Б о гд а н о ч ку !
Я кби була знала, —
У ко л и сц і б задуш ила,
П ід се р ц е м приспала!
Степи м о ї за п р о д а н і
 11

30 Ж и д о ві, н ім о т і;
Сини м о ї на ч уж и н і,
На ч у ж ій р о б о т і;
Д н іп р о , брат м ій , висихає,
М ен е покидає,
35 І м о ги л и м о ї м илі
М о ска л ь р озри ває...
Нехай риє, р о з к о п у є , —
Не своє ш укає...
А ти м ч а со м перевертні
40 Нехай п ід р о ста ю ть
Та п о м о ж у т ь м о ска л е ві
Господарю вати,
Та з м а тер і полатану
С о р о ч к у знім ати.
45 П ом агайте, н е д о л ю д ки ,
М а тір катувати!«

Н ачетверо р о з ко п а н а
Розрита м о гила...
Ч о го вони там ш укали?
50 Щ о там схо ро нил и
Старі батьки? Ех, я кб и то,
Якби то найш ли те, щ о там схоронил и...
Не плакали б діти, м ати не ж ури л а сь ...
1843. 9. X.
Березань.
 ЧИГИРИН.
М . С. Щ е п ки н у .

Ч игрине, Ч игрине!
Все на світі гине
I святая твоя слава,
Як пилина, лине
За вітрам и хо л о д н и м и ,
В хм а р і пропадає.
Над зе м л е ю летять літа;
Д н іп р о висихає;
Розсипаю ться м о гили,
В исокі м о ги л и —
Твоя слаза... І пр о тебе,
С тарче м алосилий,
Н іхто й слово не п р о м о в и ть ,
Н іхто й не п о ка ж е ,
Д е ти стояв, ч о го стояв? —
І на см іх на с ка ж е !
За щ о ж б о р о л и сь м и з ляхами?
За щ о ж м и р ізались з ордами?
За щ о ско р о д и л и списами
М о с к о в с ь к і ребра?... Засівали,
І р у д о ю поливали,
І ш аблям и ско р о д и л и .
Щ о ж на ниві ур одило ?!
У ро д ила рута, рута —
Волі наш ої отрута.

А я, ю р о д и в и й , на тво їх р уїн а х
М а р н о сльози трачу. Заснула В країна,
Б у р я н о м укр и л ась, ц віл л ю зацвіла,
В ка л ю ж і, в б о л о ті серце п р о гн о їл а
І в д упл о х о л о д н е га д ю к напустила,
А д ітя м н а д ію в степу оддала.
А н адію ... •
Вітер по п о л ю р о зв ія в ,
Хвиля м о р е м розн есла .
Нехай ж е вітер все р о зн о си ть
На н е о кр а є н ім кр и л і!
Нехай ж е серце плаче, просить
С вято ї правди на з е м л і!

Ч игрине, Ч игрине,
М ій д р у ж е єдиний!
П роспав єси степи, ліси
І всю У к р а їн у ;
Спи ж , повитий ж и д о в о ю ,
П о ки сонце встане,
П оки тії н е д о л ітки
П ід ро стуть — гетьм ани!

П ом оливш ись, і я б заснув...

Так д у м и п р о кл я ті
Рвуться д уш у запалити,
С ер це р о зір ва ти .
Не рвіть, д ум и , не паліте!
М о ж е , верну зн о в у
М о ю правд у безталанну,
М о є тихе слово.
М о ж е в и ку ю я з його
Д о стар ого плуга
Н овий ле м іш і чер асло ;
І в т я ж к і уп р у ги
М о ж е з о р ю п е р е л іг той,
А на пе р е л о зі...
Я п о с ію м о ї сльози,
М о ї щ ир і сльози.
М о ж е з ій д уть і виростуть
14

Н о ж і о б о ю д н і,
65 Розпанахаю ть погана,
Гниле се рц е, труд не ,
І вицідять сукр о в а ту,
І наллю ть ж и в о ї
К о з а ц ь к о ї т ії кр о в и ,
70 Ч истої, свято ї!

М о ж е ... м о ж е ... а м іж тими,

М іж н о ж а м и — рута
І б а р в ін о к розівється,
І слово заб уте,
75 М о є слово ти хосум не ,
Б о го б о я зл и в е
Згадається, — і д іво че
С ер ц е б о язл и ве
С трепенеться, я к р и б о н ь ка ,
80 | м е не згадає...
С лово м о є, сльози м о ї, —
Раю ти м ій , р а ю !
С пи, Ч и гр и н є! Нехай гинуть
У во ро га д іти !
85 С пи, гетьм ане, п о ки встане
П равда на с ім світі!
1844. 19. II.
М осква .
 СОВА.
П ор о д ила мати сина
В зеленій д іб р о в і;
Дала й о м у ка рі очі
І ч о р н ії б рови.
К и та й ко ю повивала,
Всіх святих благала,
Та щ о б й о м у всі святії
Т алан-долю слали:
»Пош ли тоб і М ате р Бож а
Тії благодати —
В сього то го , ч о го мати
Не з у м іє дати!«
Д о схід сонця воду брала,
В б а р в ін ку купала,
Д о півн очі колихала,
Д о світа співала:

»Е-е.,. лю -л і...
Питала з о з у л і, —
З о зу л я кувала,
П р а в д о н ь ку казала:
Буду сто літ ж ити.
Тебе годувати,
В ж у п а н і ходити,
Буду панувати.
О й, виростеш , сину,
 За півчварта р о ку ,
Як кн я ж а дитина,
Як ясен високий,
Гнучкий і дебелий,
Щ асливий, веселий
І не о д и н о ки й .
Н айду тоб і р ів н ю ,
Хоч за м о р е м синім ,
А б о кр а м а р ів н у ,
А б о с о тн и ків н у —
Таки панну, сину.
У червоних черевиках,
В зе л е н ім ж уп а н і,
По світлиці по хож ає,
Як пава, я к пані,
Та з т о б о ю р о зм о в л я є ;
В хаті, як у р а ї!
А я с и ж у на п о ку ті,
Т ілько по гл яд а ю .

О й, сину, м ій сину,
М оя ти д итин о!
Чи є кр ащ ий на всім світі,
На всій У к р а їн і!
Нема к р а щ о го й не б уд е, -
Д ивуйте ся, лю д и !
Нема кр а щ о го !... А д о л ю .
Д о л ю р о з д о б у д е !...«

О й, зо зул е , зо з у л е н ь ко ,
Н ащ о ти кувала?
Н ащ о ти їй д о в гі літа,
Сто літ накувала?
Чи є ж таки на сім світі
С лухняная доля?
О х, якб и то!... Вміла б мати
З н ім е ц ь к о го поля
С в о їм д іт о ч ка м закл и ка ть
І д о л ю і волю ,
Та ба!... А зле безталання
З устрін еться всю ди,
І на ш ляху і без ш ляху, —
У сю д и , де л ю ди.

Кохалася м ати сином ,

Як к в іт к о ю в гаї,
Кохалася... А ти м ч асо м
Б атько ум и р а є !
О сталася у д о в о ю ,
Х оч і м о л о д о ю ,
І не одна... Та все ж т я ж ко ...
З го р е м та н у д ь го ю
П іш ла вона до сусідів
П оради просити...
П рисудили с усід о н ь ки
У найм ах служ ити.
Ізнищ іла, ізм а р н іл а ,
Кинула го сп о д у,
Пішла в найм и... Не минула
Л и хо ї п р и го д и .
! день і ніч працю вала,
П од уш н е платила...
І синові за три копи
Ж у п а н о к купила,
Щ о б і во н о, удо вине,
Д о ш ко л и хо дило.

О й, талане, талане,
У д о вин ий по ган ий!
Чи ти в по лі, чи ти в гаї, —
О б ід р а н и й цигане,
З б ур л а ка м и гуляєш?
Тече вода і на го р у
Б агатом у в хату,
А в б о го м у в я р у треба
К р и н и ц ю копати.
У багатих р остуть діти —
Верби при до л и н і;
А у вдови о д н и м -о д н о ,
Та й те, я к билина.

Д іж д а л а ся вдова долі,
З р о с ту то го сина:
І письм енний, і вродливий ---
К в іто чка -д и ти н а !
Як у Бога за д ве рим а,
Вдова панувала,
А дівчата лицялися
І р уш н и ки дбали.
П олю била багатая —
Не поцілувала;
Вишивала ш о в ко м хустку —
Не подарувала,
Крались зл и д н і із-за м о р я
В у д о ви н у хату
Та й під кр а л и сь . Стали хл о пців
В кайдани кувати
Та повезли д о п р и й о м у
Битими ш ляхами.
Піш ла й вдова з м а тер ям и,
З д р іб н и м и сльозам и.
Д е на ніч ставали —
С т о р о ж у давали,
С тару вдову д о о б о з у
Та й не д о пуска л и .

О й, привезли до п р и й о м у
Ч уприни голити:
Усе д р іб н і, усе м алі, —
Все багатих д іти;
Той ка л іка -н е д о р ік а ,
Той не вм іє стати,
Той го рб атий, той багатий,
Тих чотири в хаті —
Усі невлад, усіх назад;
В усіх доля — мати.
А у вдови один син,
Та й той я кр а з під арш ин.

П окин ула зн о в у хату,

С инову го спо д у,
Піш ла в найми, за хліб черствий
Ж и д а м носить воду, —
Бо хр ищ ен і не пр и й м а ю ть :
»Стара — ка ж у ть — стала,
Не зд уж ає...« І о гр и з о к
В в ікн о подазали
Христа ради... Не дай, Бож е,
Т акого д о ж и т и !
Не дай, Б о ж е, в ба га то го
І пить по пр о си ти !

По ко п ій ц і заробляла.
К о п у назбирала,
Та до сича лист писала,
У вій сь ко послала.
П олегш ало. М инає р ік,
І д р уги й минає,
І четвертий, і десятий,
А ч утки немає.
Н ема чутки . Щ о тут робить?
Треба то р б у брати
Та йти... іти со б а к д р аж н ить
О д хати до хати.
Взяла то р б у, пішла селом .
На вигоні сіла,
і в село вж е не верталась —
Д е н ь і ніч сиділа
К о л о ко в о р о т . А літо
За л іт о м минає.
П ом ар ніла , скалічіла, —
Н іхто й не пізнає.
Та й к о м у там пізнавати
К а л іку у б о гу !
Сидить собі та дивиться
В поле, на д о р о гу .
І світає, і см еркає,
І Д е нь Б ож ий минає, І
А м о ска ля, її сина,
Немає, немає...

П о-над ставом увечері

Хитається о че ре т;
Д о ж и д а є сина мати
Д о досвіта вечерять.

П о-над ставом увечері

Ш епочеться о со ка ;
Д о ж и д а є в те м н ім | гаї |
Д ів ч и н о н ь ка ко за ка .

П о - н а |д | ставом вітер ві
Л о зи нагинає;
Плаче мати одна в хаті,
А дівчина в гаї.
П оплакала чор н о б р и ва ,
Та й стала співати;
П оплакала стара мати,
Та й стала ридати.
І молилась, і ридала,
Кляла вде на світі.
О х, т я ж кі ви, безталанні,
У м атері д іти !

С калічені старі р уки

Д о Бога здійм ала ,
С во ю д о л ю проклинала,
Сина вим овляла,
То о д ж а л ю о д ход ил а
І м о в ч ки ж ур и л а сь
Та на шлях той на далекий
К р ізь сльози дивилась;
І день і ніч дивилася,
Та й стала питати:
»Чи не чув хто, чи не бачив
М о ска ля-салд а та,
М о го сина?...« Н іхто не чув,
Н іхто і не бачив.
Сидить вона, не йде в село,
Не пита й не плаче.
О д у р іл а !... І ц еглину
М у ш тр у є , то лає,
То го д ує, я к дитину,
Й си н о м називає,
І н и щ е ч ко м -ти х е с е н ь ко
К р ізь сльози співає:

» З м ія хату запалила,
Д іт я м каш і наварила,
П о м о р щ и л а постоли,
П олетіли м о с ка л і,
С ір і гуси в ирій, в ирій,
По чотири, по чотири,
П олетіли — » ґе л -ґе л !« —
На м о ги л і орел,
На м о ги л і, се ре д ночі,
У ко з а ка вийма очі,
А дівчина в т е м н ім гаї
Й о го з війська виглядає...«

Вдень лазила на см ітн и ках,

Ч е ре пки збирала,
П ри м овляла, щ о синові
Гостинця ховала,
А ун о ч і р озхр іста на
І пр осто воло са
22

С ел о м ходить — то співає,
То страш но голосить.
3 Л ю д и лаяли... Бо, бачте,
Спать їм не давала
Та кр о п и в у під їх тин о м
І б ур я н топтала.
Д іти бігали і паліччям
> Удень за в д о в о ю
По улиц ях та, см ію ч и сь ,
Д ражнили с о в о ю .
1844. 6. V.
С .-П е те р б у р ґ.
 ДІВИЧІЇ НОЧІ.
Висуш или ка р і очі
Д ів и ч ії ночі.
Черниця Маряна.

Розплелася густа коса

А ж до пояса,
Р о зкр ил ися п е р с и -го р и —
Хвилі се ре д м о р я ,
5 Засіяли ка р і очі —
З о р і се ре д ночі,
Білі р у ки пр остяглися, —
Так би й о б в и гк с я
К р у го м стану і в п о д у ш ку
10 Х о л о д н у впилися
Та й за кл я кл и , та й зам ер л и ,
З плачем р озн ял ися.

»Н ащ о м е н і ко са -кр а са ,
О чі го л уб ин і,
15 Стан м ій гнучий... ко л и нема
В ір н о ї д р у ж и н и ,
Н емає з ки м по лю б итись,
С е р ц е м поділитись...
С ерце м о є! С ер це м оє!
Ї0 Т я ж ко тоб і битись
О д и н о к о м у ! З ки м ж ити,
З ки м , світе лукавий,
С ка ж и мені?... Н ащ о м е ні
Тая слава?... слава...
85 Я лю бить, я ж ити хочу,
24

С е р ц е м — не кр а с о ю !
А м е ні щ е й зав и д ую ть ,
Г о р д о ю і зл о ю
З л ії лю ди н а р іка ю ть ,
1 А то го й не знаю ть,
Щ о я в се рц і заховала...
Нехай н ар ікаю ть .
Гріх їм буд е... Б о ж е м илий!
Ч о м у ти ке хочеш
У ко р о ти ть С во ї тем ні,
Т я ж кі м е ні ночі!
бо я в день не о д и н о ка —
З по лем р о з м о в л я ю ,
Р о зм о в л я ю і н ед о лю
В полі заб ува ю .
А вночі...«
Та й о нім іл а .
С льози полилися...
Білі р у ки простягнися.
В п о д у ш ку впилися.
1844. 18. V.
С .-П е те р б у р г.
 сон.
Комеді я.
Д у х ь истиньї, е го ж е м ір ь не
м о ж е т ь п р ія ти, я ко не видить
є го , ни ж е знаеть его.
Іо а н . гл. X IV , ст. 17.

У в ся ко го своя доля
І свій шлях ш и р о ки й :
Той м у р у є , той руйнує,
Той неситим о к о м
За край світа зазирає,
Чи нема кр а їни ,
Щ о б загарбать і з со б о ю
Взять у д о м о в и н у ;
Той туза м и обирає
Свата в йо го хаті,
А той н и ш ко м у ку т о ч к у
Гострить н іж на брата;
А той, тихий та тверезий,
Б о го б о я зл и єи й ,
Як кіш е ч ка п ід кр а д ьть ся .
В иж де нещ асливий
У тебе час та й запустить
П азур і в пе чін ки —
І не благай; не вим олять
Ні діти, ні ж ін к а ;
А той, щ ед рий та р о зко ш н и й ,
Все хр ам и м ур ує ,
Та о течество так лю бить,
Так за ним б ід ку є ,
26

25 Так із йо го , се р д е ш н о го ,
К р о в , я к во д у, точить!...
А братія м о вчить собі,
В итріщ ивш и очі,
Як ягнята: »Нехай!« — ка ж е :
ЗО » М о ж е , так і треба«.

Так і тре ба ! Бо немає

Господа на н еб і!
А ви в я р м і падаєте,
Та я ко го с ь р а ю
35 На тім світі благаєте?
Н ем ає! Н ем ає!
Ш ко д а й п р а ц і! С хам еніться:
Усі на сім ссіті, —^
І царята і старчата —
40 А д а м о в і діти.
І той... і той... А щ о ж то я?
О сь щ о, д о б р і л ю д и :
Я гул я ю , б е н ке ту ю
В н е д іл ю і в будень.
45 А вам нудно? ж алкуєте?
Є й б о гу, не ч у ю !
І не кр и ч іть ! — Я сво ю пю ,
А не кр о в л ю д с ь к у ю !

Ото:'., ідучи п о п ід ти н н ю
50 З б е н ке ту пяний ун оч і,
Я м ір ку в а в со б і йдучи,
П оки доплентавсь до хатини.
А в м е н е діти не кричать
І ж ін к а не лає, —
55 Тихо, як у раї,
У сю д и Б ож а благодать —
І в се рц і, і в хаті.
О т о ж я ліг спати;
А вж е підпилий як засне,
60 То, хоч ко ти гарм ати,
І у с о м не м о р гн е .
Та й сон ж е , сон, н апричуд дивний,
М е н і приснився:
Н ай тверезіш ий би упився,
С куп и й ж и д ю га дав би гр и вн ю ,
Щ о б по зи р н уть на ті дива.
Та чорта з два!
Д и в л ю с я : так б у ц ім сова
Летить л уга м и , б е р е га м и та н етр ям и,
Та гл и б о ки м и яр ам и,
Та ш и р о ки м и степами,
Та б а йр ака м и.
А я за н ею та за н ею —
Л ечу й п р о щ а ю ся з зе м л е ю .

»П рощ ай, світе! П рощ ай, зем ле,

Н е пр иязн ий кр а ю !
М о ї м у ки , м о ї лю ті
В хм а р і захо ва ю .
А ти, м о я У кр а їн о ,
Безталанна вд о во !
Я д о тебе літатим у
З хм а р и на р о з м о в у ,
На р о з м о в у ти хо сум н у,
На р ад у з т о б о ю ;
О п ів н о ч і падатим у
Р ясною р о с о ю .
П о р а д и м о сь, п о с у м у є м ,
П оки со нц е встане,
П о ки тв о ї м алі діти
На во р о га стануть.
П рощ ай ж е ти, м о я мене,
У д о в о -н е б о го !
Годуй д іт о к : ж ива правда
У Господа Бога!«
Л етим ... Д и в л ю ся — а ж світає,
Край неба палає;
С о л о в е й ко в т е м н ім гаї
28

С он ц е зустрічає;
Тихесенько вітер віє;
100 Степи, лани м р ію т ь ;
М іж ярам и над ставами
Верби зе л е н ію ть ;
Сади рясні похилились;
Т ополі поволі
105 Стоять со б і, м о в с то р о ж а ,
Р о зм ов л яю ть з полем .
І все то те, вся країна,
Повита кр а с о ю ,
З еленіє, вмивається
110 Д р іб н о ю р о с о ю ;
С п о к о н в іку вмивається,
С онц е зустрічає...
І нема то м у почину,
І кр а ю немає!
115 Н іхто йо го не додбає
І не р о зр уй н ує ...
І все то те... Д у ш е м о я !
Ч о го ти сумуєш ?
Д у ш е м о я у б о га я !
120 Ч о го м а рн е плачеш?
Ч о го тобі ш кода? Х іба ти не бачиш?
Х іба ти не чуєш л ю д с ь ко го плачу?
То глянь, подивися! А я полечу
В и со ко -в и с о ко за си н ії хм ари.
125 Немає там власти, немає там кари,
Там см іх у л ю д с ь к о го і плачу не чуть.
О н глянь: у тім раї, щ о ти по кид а єш ,
Л атану свитину з ка л іки зн ім а ю ть ,
З ш к у р о ю зн ім а ю ть , — бо н ічи м обуть
130 К н я ж а т нед о р осл и х. А он р о зпи н а ю ть
Вдову за п о д уш н е ; а сина ку ю ть ,
Є д и н о го сина, єдину дитину,
Є дину н а д ію ! — в вій сь ко о д д а ю ть !
Бо йо го, бач, тр о х и ! А о нд е п ід ти н о м
135 О пухла дитина, — го лодн е є м р е ,
 29

А мати п ш е н и ц ю на панщині ж н е .
А он — бачиш? О чі! О чі!
Н ащо ви здалися?
Ч ом ви з м а л к у не висохли,
140 С лізьм и не злилися?
То п о кр и тк а п о під ти нн ю
З байстрям шкандибає.
Батько й мати одцурались,
Й ч у ж і не п р и й м а ю ть !...
145 Старці навіть ц у ра ю ть ся!
А панич не знає:
З д в а д ц я т ко ю , недо літок,
Д у ш і пропиває!

Чи Бог бачить із-за хмари

,5° Наші сльози, горе?
М о ж е й бачить, та помага —
Як і оті гори
П р е д ко в іч н і, що политі
К р о в ію л ю д с ь к о ю !...
155 Д у ш е моя убогая,
Л и ш е н ько з т о б о ю !
У пє м ося о т р у т о ю ,
В кр и з і л я ж е м спати,
П ош л е м д у м у аж до Бога,
160 Й ого розпитати:
Чи д о в го ще на сім світі
Катам панувати?
Лети ж , м о я д у м о , моя люта м у к о !
З абери з с о б о ю всі лиха, всі зла,
165 Своє товариство! — Ти з ними росла,
Ти з н ими кохалась; їх т я ж к ії р уки
Тебе повивали. Бори ж їх, лети,
Та по всьом у небу о р д у р о з п уст и !
Нехай чорніє, червоніє,
*70 П о л у м я м повіє,
Нехай зн ову рига з м ії,
Т р у п о м з е м л ю криє.
зо

А без тебе я денебуд ь

С ер ц е заховаю ,
175 Та ти м ч а со м п о ш ука ю
На край-світа раю .

І знов лечу понад зе м л е ю ,

І знов пр о щ а ю ся я з нею .
Т я ж ко м а тір покидати
180 у б е зв е р хій хаті,
А ще гір ш е дивитися
На сльози та лати.
Л ечу, лечу, а вітер віє;
П ер е д о м н о ю сніг біліє;
'8 5 К р у го м б о р и та болота;
Туман, тум ан і пустота.
Л ю д е й не чуть, не знать і сліду
Л ю д с ь к о ї стр а ш н о ї ноги...

І во р о ги й н е -в о р о ги ,
190 П ро щ а йте ! В гості не п р и їд у !
Упивайтесь, бе н ке туй те !
Я вж е не п о ч у ю —
О дин собі на в ік-в іки
В сн ігу з а н о ч у ю —
195 | по ки ви дознаєтесь,
Щ о ще є кр аїна
Неполита сл ізьм и, кр о в ю ,
То я о д почин у...
О д по ч и н у... А ж слухаю —
200 З агули кайдани
П ід зе м л е ю ... П одивлю ся...
О , л ю д е поганий!
Д е ти взявся? Щ о ти робиш?
Ч ого ти ш укаєш
205 Під зем лею ? Ні! Вже, м абуть,
Я не захо ва ю сь
І на н еб і! .. За щ о ж кара?
За щ о м е ні муки?
 К о м у я щ о заподіяв?
Чиї т я ж к і р у ки
В тілі д уш у закували,
С ер це запалили
І галичі силу —
Д у м и розпустили?
За щ о, — не зн а ю , а ка ра ю сь,
І т я ж к о ка р а ю сь !
І коли я спо кутую ?
Коли д іж д у краю ?
Не бачу й не з н а ю !!

Заво р уш илася пустиня.

М о в із тісн о ї д о м о в и н и
На той остатній страш ний суд
М е р ц і за п р а в д о ю встаю ть.
То не вм е р л і, не убиті,
Не суда пр осити, —
Ні, то л ю д и , ж и в і л ю ди,
В кайдани за [ б 1иті.
Із н о р зо л о то виносять,
Щ о б п е л ьку залити
Н е си то м у!... То ка т о р ж н і.
А за що? Те знає...
В седерж итель... А м о ж е ще
Й Він не добачає!
О н д е зл о д ій ш тем пований
Кайдани волочить;
О н р о з б ій н и к катований
З уб а м и скр е го ч е —
Н ед о б итка, товариш а,
З ар іза ти хо че !
А м іж ним и, за п е кл и м и ,
В кайдани убр а ний,
Цар всесвітній! Ц ар волі, цар
Ш т е м п о м увін ча ний! —
В м у ц і, в ка т о р з і — не просить,
Не плаче, не стогн е :
 Раз. д о б р о м нагр іте се рц е —
Вік не п р о хо л о н е !

А де ж тво ї д у м и , р о ж е в ії квіти?
Д о гл я д а н і, с м іл і, викохані діти?
К о м у ти їх, д р у ж е , к о м у передав?
Чи м о ж е навіки в серці поховав?
О , не ховай, бр а те ! Розсип їх, р о зки д а й
З ій д уть і р о сти м уть , і у лю ди вийдуть!

Чи щ е м ита рство , чи вж е буде?

Буде, б уд е, бо хо л о д н о , —
М о р о з р о з у м будить.

І знов лечу. З ем ля чор н іє.

Д р ім а є р о з у м , се рц е м ліє.
Д и в л ю с я : хати над ш ляхам и
Та го р о д и з стом а ц е р кв а м и ;
А в го р о д а х, м о в ж ур а в л і,
З ам уш тр ува л и м о с ка л і:
Н аго до ван і, о б уті,
І кайданам и о ку т і,
М у ш тр ую ть ся ... Д алі гляну:
У до лині, м о в у ям і,
На багнищ і го р о д м р іє ;
Над ним х м а р о ю чор н іє
Туман тя ж ки й ... Д о л іт а ю , —
То го р о д б е з кр а їй .
Чи то турецький?
Чи то нім ецький?
А м о ж е те, щ о й м о с ко в с ь ки й ...
Ц е р кв и та палати,
Та пани пузаті,
І ні о д н іс ін ь к о ї хати.
С м е р ка л о ся ... О го н ь — о гн е м
К р у го м запалало, —
А ж злякавсь я... »Ура! У ра !
У р а !« — закричал и.
 » Ц у-ц у, д у р н і! С хам еніться!
Чого се ви раді?
Щ о горите?« — » Э к о й х о х о л ъ!
Не знаеть параду —
У насъ парадъ! Самъ и з в о л и т ь
С е г о д н и гуляти!«
»Та де ж вона, тая цяця?«
— » В о н ь в и д и ш ь — п а л а т ы...«
Ш то вха ю сь я; а ж зе м л я ч о к
(С пасибі, — признався!)
З цино вим и ґу д з и ка м и :
»Д е т ы з д е с ь у з я л с я?«
— »3 У кр а їн и !» — « Т а к я к ж е т и
Й г о в о р и т ь не в м і є ш
П о - з д є ш н е м у?« — »Ба ні — ка ж у —
Говорить у м ію ,
Та не хочу«. — »Е к о й ч у д а к !
Я всі в х о д и з наю;
Я тут служу; коли хочеш,
В дворєць попитаюсь
Вв ес т и тебе. Тольк о, знаєш,
Ми , б р а т , п р о с в е щ е н и и , —
Не п о с к у п и с ь п о л т и н к о ю ! «
— » Ц ур тоб і, м е рзе нн и й
Ка л ам ар ю !...« І зро бився
Я зн о ву н езр им ий,
Та й пропхався у палати.
Б о ж е м ій єдиний!!
Так от де рай! У ж е на щ о
З о л о т о м облиті
Б лю д о л и зи ! А ж ось і с а м ,
Високий, сердитий,
Виступає. О б ік його
Ц ариця небога,
М ов о п е н ь о к засуш ений,
Тонка, д о вго н о га ,
Та ще, на лихо, сердеш не
Хита го л о в о ю .
34

— »Так о ц е то та богиня?!
320 Л и ш е н ько з т о б о ю !
А я, д ур н и й , не бачивш и,
Тебе, цяце, й р а зу,
Та й по вір и в т у п о р и л и м
Т в о їм в ір ш о м а з а м !
325 О т о д ур н и й ! А щ е й б итий!
На кв и то к по вір и в
М о с ка л е в і! О т і читай,
І йм и ти їм вір и !«
За б о га м и — панства, панства
330 В се р е б р і та златі!
Мов кабани годовані,
П ика ті, п уза ті!...
А ж п о тію ть та товпляться,
Щ о б то б л и ж ч е стати
335 К о л о с а м и х : м о ж е , вдарять
А б о д у л ю дати
Благоволять — хоч м а л е н ьку,
Х оч п ів -д ул і, аби тіл ь ко
П ід са м у ю пику,
340 І всі у р я д поставали,
Н іби б е з я з и к і, —
А н і телень!... Ц ар цвенькає,
А д и в о -ц а р и ц я ,
М о в та чапля м іж птахами,
345 С каче, б а дьориться.
Д о в ге н ь к о вд в ох по хо ж а л и ,
М о в сичі надуті,
Та щ ось н и ш ко м р о з м о в л я л и
(З д а л е ка не чути)
350 О отечестві, здається,
Та нових п е т л и ц я х ,
Та о м у ш тр а х щ е нов іш их!...
А п о т ім цариця
Сіла м о в ч ки на д з и ґл и ку .
355 Д и в л ю с ь : ц ар під хо д и ть
Д о н а йста рш ого .,, та в п и ку
 Й о го як затопить!...
О близався н еб ор ака,
Та м е н ш о го в п узо —
А ж за гул о !... А той собі
Щ е м е н ш о го туза
М е ж и плечі; той — м е н ш о го ,
А м енш ий м а л о го ,
А той д р іб н и х, а д р іб н о та
У ж е за п о р о го м
Як кинеться по улицях,
Та й давай м ісити
Н е д о б и тків православних,
А ті — голосити
Та верещ ать... Та як р евнуть:
»Гуля наш ба тю ш ка , гуля!
У ра !... ур а!... ура-а-а!«
З ареготався я, та й го д і.
А й м е не давнули
Таки д о б р е . П еред світом
Усе те заснуло;
Т ілько д е -д е православні
По углах стогнали,
Та сто гн уч и , за б а тю ш ку
Господа благали.
С м іх і сл ьо зи ! О т піш ов я
Г о ро д о зирати.
Там ніч, я к день. Д и в л ю с я :
Палати, палати
П о-над ти хо ю р ік о ю ;
А б е р е г уш итий
Увесь ка м е н е м . Д и в ую сь ,
М о в несам овитий:
Як то воно зр о б и л о ся
З ка л ю ж і та ко ї
Таке диво !... О тут кр о в и
П [р ]о л и т о л ю д с ь к о ї —
І без н о ж а ! По т ім б о ц і
Твердиня й д звін иця,
36

395 М ов та швайка загострена, —

А ж чудно дивиться,
І дзиґар і теленькають.
От я повертаю сь —
А ж кінь летить копитам и
400 С ке л ю р озбизає,
А на коні сидить охляп
У свиті — не свиті,
І без шапки — яким сь листом
Голова повита.
405 Кінь басує, — от-от річку,
О т-от перескочить.
А він р у ку простягає,
М ов світ увесь хоче
Загарбати. Хто ж це такий?
410 От собі й читаю,
Щ о на скелі наковано:
»Первому Вторая«
Та ке диво наставила.
Тепер ж е я знаю :
415 Це той П е р в и й, щ о розпинав
Нашу У кр а їн у ,
А В т о р а я доконала
В д ову-сиротину.
Кати, кати, л ю д о їд и !
420 Наїлись обоє,
Накралися! А щ о взяли
На той світ з собою?
Т я ж ч о [ т я ж к о мені стало,
Так, м ов я читаю
425 Іс т о р ію У кр а їн и !
С тою , зам ираю ...
А тимчасом тихо, тихо
Та с ум н о співає
Щ о с ь такеє невидиме:

430 »Із города, із Глухова

П олки виступали
І* ;' | ц а / м ■ Я * ' ,Є і ^ Щ , , ,

р '. ' . / " 1 \ Ц м - " Л < С ‘>* ‘ • ;• ■■'<’ --Л ;, . О ,; .

ш Д В Д и н ій м ^ . 1 '' Ш
V §1 1і • ✓, І І
;" " »»ми. 5 « ■ * / » . • * « • . . V. л , -■;"ф. ■ ■ .

Н Щ одг '>.•#> Л А л>, * " ‘<

. .. „ у * і,
ш і 1 1
У у { М у ^ д Ц і^ЗМіїй^ААі*.ад^>>ж»ч№»дММ ж 4 і/р :|
Ш ш іЯ Ш Ш Ш Щ ® Ш | | *

.'■. Й -Ж \? 4* <*(*/ &** & & ' л,,‘ " %<

А Айи. ' » А»»_ #?І Ш

; -. • V а ечл. К г .. Ц *у и # ■ 4 ф £ Ц ;Г . _.. ;•

Щ Ш ^ ’
щ У ^ ^ Щ , ‘ /Л Л ^ , к
/ ( Й <? ' ,$-?■ у й # * ’# *? . ■ ' '-Н ^ У л * ■ *• ‘■ •■ Г '< /\--^ :^ іу ,: / щ

й - % \; ■ $ ? & 4-г< '*<.І,ї:А г- / ■4’ <*1.А,:#■■£& ; ' . ‘ • V 'л* , . ї \ --V' 7..

> " --V, •’ - ' : ” У ' - •' . 7 ' ■■'У 7 / .-.,
Ш'>;-;:;;:^ • .: м . ( $■» ж у \ б ^ и ^ *
; ■•'.•-■.■■ Ж и-7Ч 4<*. ^ '$*&&./« <9 .■'■кЖі.Л.^'г. ХГ.&

-^чу* *>Ф ’•£' '/'ДЗ&к’ ' 'і/У--

- л г ;.
Л / № ^ 1 (
*
-и М * * ь *
.
4 }? А ч л >-Ч оі
|^ ; : ' :- 7 : ' &Мл'А- ■ є.у

Ш:;
і' -У < а/М. *44 '**%&■■!$&■■' .''-Ф* **-' . *м'*' ^йь*

Знимка сторінки автографу »Сон41 (рр. 433-457)

(8 альбому „Три літа“, забраного в Шевченка жандармами. Помітки олівцем вробив
ґен. Л. Дубельт.)
 З заступам и на л ін ію ,
А м е не послали
На стол и ц ю з ко з а ка м и
Н аказн и м ге ть м а н о м !
О, Б о ж е наш м и л о се р д и й !
О, ц а р ю по ган ий!
Ц а р ю пр о кл яти й , лукавий,
А сп и д е неситий!
Щ о ти зр о б и в з козакам и?
Болота засипав
Б л а го р о д н и м и ко с тя м и !
Поставив стол и ц ю
На їх трупах катованих!
І в тем ній те м ни ц і
М ен е , во л ь н о го гетьм ана,
Г о л о д о м зам учив
У кайданах!... Ц а р ю ! Ц а р ю !
І Бог нз р о зл уч и ть
Нас з т о б о ю ; кайданам и
С кований зо м н о ю
На в ік-в іки . Т я ж ко м ені
Витать над Н е в о ю !
У кр а їн и д а л е ко ї
М о ж е , вж е немає...
Полетів би, подивився,
Так Бог не пускає.
М о ж е , м о скв а випалила
І Д н іп р о спустила
В синє море? Р озкопала
В исокі м о ги л и ,
Наш у славу? Б о ж е м илий!
З ж а л ься, Б о ж е м илий!«
Та й з а м о в кл о . Д и в л ю ся я:
Біла хм ара кр иє
С іре небо, а в тій хм а р і —
М о в зв ір в га ї виє,
То не хм ара — біла пташ ка
Х м а р о ю спустилась
Над ц а р е м гим мусянжсзвим,
I заго ло сила:

»1 м и ско ва ні з то б о ю ,
Л ю д о їд е , з м ію !
На стр а ш н о м у на судищ і
М и Бога з а кр и є м
О д очей тво їх неситих.
Ти нас з У кр а їн и
Загнав голих і го л о д н и х
У сніг на ч у ж и н у
Та й п о р іза в , а з ш к у р наших
С обі б а гр я н и ц ю
П ош ив ж и л а м и тве рд им и ,
І заклаз столиц ю
В новій рясі. П одивися:
Ц е р кви та палати!
Веселися, лю тий кате,
П р о кл я ти й ! п р о кл я ти й !«

Розлетілись, розсипались.
С о н е ч ко вставало;
А я стояв, дивувався
Та аж страш но стало.
У ж е вб огі воруш ились,
На тр у д поспіш али,
І м о ска л і на р озпуттях
У ж е м уш тр ува лись.
П окра й улиць поспіш али
Заспані дівчата,
Та не з д о м у , а д о д о м у :
П осилала мати
На ц ілу ніч працю вати,
На хліб зароб ляти.
А я стою , похиливш ись,
Д у м а ю , га даю ;
»Як то т я ж к о той насуш ний
Л ю д и за р о б л я ю ть !«
О т і братія сипнула
У сенат писати
Та підписувать, та драти
І з батька, і [ з ] брата.
А м іж ним и і зе м л ячки
Д е -д е п р о гл я д а ю ть;
П о -м о с ко в с ь кій так і р іж у т ь ,
С м ію ться та лаю ть
Батьків своїх, щ,о зм а л е ч ку
Ц венькать не навчили
П о -н ім е ц ь кій , а то тепер
І кисни в чорнилах!
П явки, п я в ки ! М о ж е б а тько
О статню к о р о в у
Ж и д а м пр од а в, п о ки вивчив
М о с к о в с ь к о ї м о ви!...
У к р а їн о ! У к р а їн о !
О ц е тво ї діти,
Твої квіти м о л о д ії
Ч о р н и л о м политі,
М о с к о в с ь к о ю б л е ко то ю
В н ім е ц ь ки х теплицях
З а гл уш е н і!... Плач, У кр а й н о ,
Бездітна вд о виц е!

П іти лишень, подивиться

Д о царя в палати:
Щ о там робиться? П р и х о ж у :
Старш ина пузата
С тоїть р я д о м ; сопе, хр о пе
Та понадувалось,
Як ін д и ки , і на две рі
Ко со по гляда ло.
А ж ось вони й одчинились:
Неначе з б е р л о ги
М е д в ід ь виліз. Л ед ве-лед ве
П ереносить н о ги ;
Та о дутий, а ж по син ів:
 П охм ілля п р о кл яте
Й о го м уч и л о . Як кр и кн е
545 На сам их пуза ти х! —
Всі пузаті д о о д н о го
В з е м л ю провалились!
Він вилупив ба ньки з лоба, —
І все затрусилось,
550 Щ о осталось. М о в с ка ж е н и й ,
На м е нш их гука є, —
І ті в з е м л ю ; він до д р іб н и х ,
І ті пр о па д а ю ть ;
Він д о челяді — і челядь,
555 І челядь пропала;
Д о м о ска л ів , — м о с ка л и ки —
Т ілько засто гн ало —
П іш ли в з е м л ю ! Д и в о -д и в н е
Сталося на світі!
560 Д и в л ю ся я, щ о дальш б уд е ,
Щ о б уд е роб ити
М ій м едведик? С тоїть со б і,
Голову п о нур ив
С ір о м а ха . Д е ж ділася
565 М е д в е ж а натура?
М о в ко ш е н я — такий ч уд н ий!.
Я а ж за см ія в ся !
Він і по чув , та я к з и кн е ! —
Я пе релякався,
570 Та й п р о ки н ув сь... О т а ке то
П риснилося д иво !
Ч удне я ке сь ! Таке т іл ь ко
Сниться ю р о д и в и м
Та пян иц ям . Не зд и вуй те ,
575 Брати л ю б і, м илі,
Щ о не своє р о з ка з а в вам,
А те, щ о приснилось.
1844. 8. V II.
С .-П е те р б ур ґ.
 ХУСТИНА.
У н е д іл ю не гуляла,
Та на ш о вки заробляла,
Та хустину вишивала,
Виш иваючи співала:

»Х усти н о ч ко м е ре ж а н а,
Вишиваная!
В игаптую , п о д а р у ю ,
А він м е не поцілує...
Х устино м оя
М альованая!
З д и вую ться вранці лю ди,
Щ о в сироти хустка буд е
М ережаная,
М альованая!
А я ко с у р о зп л іта ю ,
З д руж иною похож аю .
Д о л е н ь ко м о я ,
М а т ін ко м о я !«

О та к вона вишивала,
У в іко н ц е поглядала:
Чи не ревуть кр уто р о гі?
Чи не йде ч у м а к з дороги?

!де ч у м а к з -з а Л им ану
З ч у ж и м д о б р о м , безталанний,
Ч у ж і воли поганяє,
П оган яю чи співає:
 » Д о л е м о я , д о ле!
Ч о м ти не такая,
Як інша чужая?
Чи я пю -гуляю ?
Чи сили не маю?
Чи до тебе д о р іж е н ь ки
У степу не знаю?
Чи до тебе сво ї дари
Я не посилаю?
Є у м е н е дари —
О чі м о ї ка р і;
М о л о д у ю м о ю силу
Багаті купил и;
М о ж е й д івч ин у без м ене
З інш им заручили...
Навчи ж м ене, м оя доле,
Гуляти навчи!«

Та й заплакав сіро м а ха,

С те по м ідучи.
О й, застогнав сивий пугач
В степу на м о ги л і;
З а ж ур и л и сь чум а ч е нь ки ,
Т я ж ко за ж ур и л и сь :
»Благослови, отам ане,
К о л о села стати,
Та по не се м товариш а
В село причащ ати!«
С повідали, причащ али
Й в о р о ж к и питали, —
Не п о м о гл о !... З н е зц іл е н н и м
В д о р о гу руш али.
Чи то праця задавила
М о л о д у ю силу?
Чи то нудьга невсипущ а
Й о го з ніг звалила?
Чи то л ю д и по р о б и л и
Й ому м о лод ом у,
44

Щ о привезли й о го з Д о н у
> На во зі д о д ом у?
Благав Бога, щ о б дівчину...
Хоч село побачить, —
Не доблагав... П оховали.
Н іхто й не заплаче!
П оставили гр о м а д о ю
Х рест над с и р о т о ю
Й р озійш л ися... Як билина,
Як лист за во д о ю ,
П іш ов к о з а к з сього світа,
Все забрав з с о б о ю ...
А де ж тая м альована,
Ш итая хустина?
А де ж тая веселая
Д івчина-дитина?
На н о в о м у хресті хустку
Вітер р озвіває,
А дівчина у ч ерниці
К о су р озплітає...
1844. 18. X.
С .-П е те р б у р ґ.
 Чо го мені тяжко? Чо го мені нудно?
Чо го серце плаче, ридає, кричить,
М о в дитя голодне? С ерце моє трудне,
Ч о го ти бажаєш? Щ о в тебе болить?
5 Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш?
Засни, моє серце, навіки засни,
Невкрите, розбите... А л ю д навісний
Нехай скаженіє... Закрий, серце, очі!...
С .-П е т е р б у р г.
1844. 13. XI.
 М. С. ЩЕПКИНУ.
З а в о р о ж и м е ні, волхве,
Д р у ж е сивоусий!
Ти вж е серце запечатав,
А я — щ е бо ю ся...
’ Бою ся ще п о го р іл у
П устку р уйнувати;
Бою ся ще, м ій голубе,
С ер це поховати...
М о ж е вернеться надія
1 3 тією во д о ю
З ц іл ю щ о ю й ж и в у щ о ю —
Д р іб н о ю сл ь о зо ю ;
М о ж е вернеться з-за світа
В п устку зим ува ти;
Хоч всередині обілить
Г о р іл ую хату —
І витопить, і нагріє,
І світло засвітить...
М о ж е щ е раз п р окинуться
М о ї д у м и -д іти ;
М о ж е щ е раз п о м о л ю ся ,
З д ітка м и заплачу;
М о ж е ще раз со нц е-пр авд и
Хоч к р із ь сон побачу...
Стань ж е б р а то м , хоч о д ур и
С ка ж и , щ о р о б и ти :
Чи м олитись, чи ж ури ти сь ,
Чи тім я розбити?!
1844, 13. XII.
С .-П е те р б у р ґ.
 гоголю.
За д у м о ю дум а р о є м вилітає:
О дн а давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо-тихе сен ько плаче
У са м о м у серці — м о ж е й Бог не бачить.

К о м у ж її п о к а ж у я,
І хто тую м о ву
Прив ітає, угадає
Великеє слово?
Всі оглухли, похилились
10 В кайданах... байдуж е...
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій д р у ж е !
А що вродить з того плачу?
Богилова, брате!
15 Не заревуть в У країні
Вольнії гармати,
Не з а р іж е батько сина,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
20 За волю Вкраїни —
Не з а р іж е : викохає
Та й продасть в р із н и ц ю
М оска ле ві. Себто, бачиш,
Лепта удовиці
25 Престолові-отечестеу
Та німоті плата...
Нехай, брате! А ми б у д е м
Сміяться та плакать.
С.-Петербург.
1844. 30. XII.
 Не завидуй б а га то м у:
Багатий не знає
Ні пр и язн і, ні л ю б о ви —
Він все те наймає.
Не завидуй м о гу ч о м у ,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славном у:
Славний д о б р е знає,
Щ о не йо го лю ди лю блять,
А ту т я ж к у славу,
Щ о він т я ж ки м и сльозам и
Вилив на забаву.
А м о л о д і, як зійдуться —
Та л ю б о та тихо,
Як у раї. А дивиш ся —
В оруш иться лихо.
Не завидуй ж е н іко м у ,
Д ивись к р у г о м себе:
Нема р а ю на всій зем лі
Та нема й на небі!

и р го р о д .
 Не ж ен ися на багатій,
Бо виж е не з хати;
Не ж енися на у б о гій ,
Бо не б уд еш спати,
5 О ж е н и с ь на вольній волі,
На ко з а ц ь кій д о л і:
Яка б уд е, така й буд е, —
Чи гола, то й гола!
Та ніхто не д о куч а є
'0 І не р о зв а ж а є ;
Ч о го болить і де болить, —
Н іхто не питає.
У двох, ка ж уть , і плакати
М о в легш е неначе.
'5 Не п о тура й: легш е плакать,
Як ніхто не бачить!
1845. 4. X.
М и р го р о д ,

4
50

СЛІПИЙ.
П оем а.

Д у м и м о ї м о л о д ії,
П оховані діти,
Не літаю ть з т о го світа
П устку натопити, —
5 П окин ули с и р о то ю
З тоб ою одною ,
М о є серце, м о я зо р е ,
Раю м ій , п о к о ю !
Н іхто не зна м о го раю ,
Ю І сама не знаєш ,
Щ о витаєш надо м н о ю ,
Як зо р я над гаєм...
І дивлю ся я, дивлю ся,
А ти, м о я зо р е ,
15 С пускаєш ся н изесе н ько,
Тихо за го во р и ш ,
У см іхн еш ся , подивиш ся, —
Д и вл ю сь і не бачу...
П ро ки н уся — плаче серце,
20 | очі заплачуть...
С пасибі, з ір о н ь к о ! М инає
Н еясний день м ій ; вж е см е ркає.
Над го л о в о ю в ж е трясе
К о с о ю см ерть. І поховаю ть...
25 А там — і слід м ій занесе
Х о ло д ний вітер. Все м инає!...
і ти случаем прочитаєш
Вилиту сльозам и
М о ю д у м у , і тихим и,
Тихими речам и
П р о го в о р и ш : »Я лю била,
Я й о го лю била,
І він не знав...« З о р е м о я !
На м о ю м о ги л у
С віти, з о р е ! А я б уд у
З -з а світа літати
І п р о тебе, м о є серце,
На небі співати.

Той блукає за м о р я м и ,
Світ перепливає,
Ш у к а долі — не находить:
Н емає, немає,
М о в ум е р л а ! Інш ий рветься
З у с іє ї сили
За д о л ею ... О т-о т догнав...
І бебех в м о ги л у !
А в тр е ть о го , я к у стар ця,
Ні хати, ні поля,
Т ілько тор ба , а з тор бини
Виглядає доля,
Як дитин ка ; а він її
Лає, п р окл ина є
І ж и д о в і заставляє, —
Ні, не п о ки д а є!
Як репях той, учепиться
За латані поли,
Та й збир ає ко л о с о ч ки
На ч у ж о м у по лі;
А там — снопи, а там — скирти,
А там — у палатах
Сидить со бі наш сирота,
М о в у своїй хаті.
О та ка то тая д о л я ,—
Х о ч і не ш укай те !
52

К о го лю бить — сама найде,

У ко л и сц і найде.

Так ко л о полудня, в н еділю ,

Та на Зелених ще й С вятках,
Під ха то ю в со р о ч ц і білій
70 Сидів з б а н д у р о ю в р уках
Старий ко з а к.
»1 так, і сяк...
І треба б то і ш ко д а !...
Ні, буд е треба! Хоч два года
75 Нехай по світу по блука є,
Та сам своєї пош укає,
Як я ш укав колись... Я рино!
А де Степан?« — »А он під тином ,
Неначе вкопаний стоїть!«
80 — »А я й не бачу! А ідіть
Лиш ень сю ди, та йдіть обоє...
А ну-те, діти, о та ко ї!«
І вдарив по струнах.
Старий грає, а Ярина
85 3 С тепаном танцю є;
Старий грає, поим овляє,
Н огам и туп ц ю є :

»Якби м е ні лиха та лиха,

Якби м ені с в е кр ів о н ь ка тиха,
90 Якби м е ні ч о л о в ік м о л о д и й ,
Та д р у го ї не лю бив, не л ю б и в!
О й, гоп, ч и ки -ч и ки !
Та чер во ні черевики,
Та тр о їсті м у зи ки ,
95 О д в іку д о віку
Я лю била б ч о л о віка !«
— »О й, го п, заходивсь,
З р о б и в хату, о ж е н ивсь,
Іпіч затопив,
100 | вечерять наварив«.
 53

»А ну, діти, о та к д іти !« —

І старий піднявся;
Як ударить, як уш квар ить,
А ж у б о ки взявся!
'05 »Чи так, чи не так,
У р о д и в по стирн ак,
А п е тр у ш ку
Криш и в ю ш ку , —
Буде см а к, б уд е см а к!
ПО О й, так, таки так,
О ж ен и в ся ко з а к ,
Кинув хату
І кім н а ту
Та й потяг у байрак«.
115 »Ні, в ж е не те: підтопталась
М о я стара сила.
У том ився. А все це ви
Так р о зв о р у ш и л и .
О , бодай вас! Щ о то літа!
120 Н і! вж е не д о ладу...
М и н у л о с я ! Іди лиш ень
П ол уднувать ла год ь:
Гуляю чи, я к той казав,
Ш м а т о к хліба зїсти.
125 Іди ж , д о н ю ! А ти, сину,
П ослухаєш вісти.
С ідай лиш ень!... Як убили
Твого батька Йвана
В Ш ля хеччин і, то ти щ е був
130 М а л е н ьки м , С тепане,
Щ е й не лазив«. — »То я не син?
Я не син ваш, тату?!«
— »Та ні, не син! С тривай лиш ень!
О т ум е р л а й мати,
135 Ти й зостався. А я й ка ж у
П о кій н ій М а р и н і,
Таки ж ін ц і: ,,А знаєш що?
54
В о з ь м ім за д и ти н у” —
Тебе б то це. — „ Д о б р е " — ка ж е,
140 От м и й спарували
Вас з Я риною д о ку п и .
А тепер осталось...
Ось, бачиш щ о! Ти на по рі,
І Ярина спіє;
1 45 Треба буде лю д ей питать
Та щ о н е б уд ь діять.
Як ти скажеш ?« — »Я не знаю ...
Бо я дум ав... теє...«
— » Щ о Ярина сестра твоя?
1 А воно — не теє...
Воно пр о сто : як лю битесь,
То й ж ін к о ю б уд е!
Та перш ось щ о: треба буде
І на ч у ж і лю ди
155 П одивитись, як ж и в уть ; —
Чи о р ю ть,
Чи на н е о р а н о м у сію ть
і п р осто ж н уть,
І н е м о л о ч є н е є вію ть,
160 Та як і м е лю ть, і їдять, —
Все треба знать,
Так от як, брате: треба в лю ди
На год, на два піти
У найм ити, —
165 Тоді й по б а чи м о , щ о буде.
Бо хто не вміє зар об ить,
То той не в м іти м е й по ж ить.
А ти як д ум а єш , небож е?...
А коли хочеш , сину, знать,
170 Д є лучче л и х о м торгувать,
Іди ти в Січ. Як Бог п о м о ж е ,
Там наїсися всіх хл іб ів;
А я їх їз, —
І д о сі нудно, як з га д а ю !
175 Коли за р о б и ш — принесеш ,
 55

А не за р о б и ш — п о ж и зе ш
М о є д о б р е ! Та звичаю
К о з а ц ь ко го набереш ся,
Та побачиш світа
180 Не та ко го , я к у Б р а т с т в і ,
А живі м и с л і т е
На с и н ьо м у прочитаєш ,
Та п о -м о л о д е ч ій
Будеш Богу м олитися,
185 А не п о -чер н ечій
Х ара м а ркать. О та к, сину!
П о м о л и м о сь Богу,
Та сивого о сід л а єм —
І гайда в д о р о гу !
190 Х о д ім лиш ень полуднувать...
Щ о ти там, Ярино,
Змайструвала?« — » У ж е тату!«
— »О таке то, сину!«

Не їсться, не пється, і серце не бється,

195 | очі не бачать, не чуть голови —
Неначе немає, ніби неж ивий...
Зам ість ш м атка хліба, за кухо л ь береться.
Д ивиться Ярина та н и ш ко м см іється;
» Щ о це й о м у стало? Ні їсти, ні пить,
200 Н ічо го не хоче! Чи не занедужав?«
— » Б ратіку Степане, щ о в тебе болить?« —
О чим а спитала. С та р о м у б а й д уж е ,
Н ібито й не бачить; »Чи ж ать, чи не жать,
А сіяти треба!« — старий р о зм о в л я є ,
205 Н ібито до себе, » А н у м о вставать!
М о ж е до вечерні ще п о ш ка н д и б а ю .
А ти, Степане, ляж еш спать,
Бо завтра рано треба встать
Та коня сідлать«.

210 » С тепаночку, го л у б ч и ку !
Чого бо ти плачеш?
56

Усм іхнися бо д о ме не !
Хіба ти не бачиш,
Щ о й я плачу?... Р озсердився,
215 Бог знає на кого,
Та й зо м н о ю не го вор ить.
Заплачу, єйбогу,
Та й утечу... Ось побачиш !
С ка ж и бо, Степане!
220 М о ж е справді нездужаєш ?
Я зілля достану,
Я п о б іж у за бабою...
М о ж е це з пристріту?«
— »Ні, Ярино, м о є серце,
225 Рож евий мій квіте!...
Я не брат тобі, Ярино!
Я завтра покину...
Тебе й батька сиротами...
Д е н е б у д ь загину;
230 І ти м ене не згадаєш,
З аб удеш , Ярі-іно,
С во го брата!...« — »Перехристись!
Є й б о гу, з пр истріту!
Я — не сестра? Хто ж я така?
235 О, Бож е, мій світе!
Щ о тут робить?! Батька нема,
А він з ан е д уж ав,
Та ще й умр е!... О, Б о ж е м ій !
А й о м у б а й д уж е , - -
240 М о в сміється надо м і:о ю !
Хіба ти не знаєш,
Щ о з т о б о ю і татуся,
Й м е не похозають?«
— »Ні, Ярино, я не у.'-'.ру,
245 А тіль ко п о їд у
О д вас зазтра... А пр и їд у —
На той р ік пр и їд у
Вже не б р а то м з З а п о р о ж ж я ,
А за р у ш н и ка м и ...
Чи подаєш?...« — »Та ц ур тобі
З тими старостами!
Щ е й жартує...« — »Не ж а р т у ю ,
Є йбо гу, Ярино,
Не ж а р т у ю !« — »То це й справді
Ти завтра по кин еш
М е н е й батька? Не жартуєш?
С к а ж и бо, Степане!
Хіба й справді я не сестра?...«
— »Ні, м о є кохане!
М о є серце!« — »Б ож е ти мій!
Ч о м ж е я не знала?
Була б тебе не лю била
І не цілувала...
О й-ой, с о р о м ! Геть о д мене!
Пусти м о ї р у ки !
Ти не брат мій, ти не брат мій!...
М у к о м о я, м уко !...«

І заплакала Ярина,
Як мала дитина,
І к р із ь сльози п р о м о в л я є :
»Покине!... покине!...«
Як той явор над во д о ю ,
Степан похилився;
Щ и рі сльози к о з а ц ь к ії
В серці запеклися,
М о в у пеклі... А Ярина
То клене, то просить,
То з а м о в к н е , поцілує,
То знов заголосить.
Не зчулися, як і смеркло...
І сестру, і брата,
М о в скованих, обнявшися,
Застав батько в хаті.

І світ настав, а Ярина

Ридає, ридає...
58

У ж е Степан із кр и н и ц і
Коня напуває;
Взяла відра та й по бігла
Н іби за во д о ю
290 Д о кр и н и ц і... А тим часо м
З а п о р о з ь ку з б р о ю
Виніс батько із ко м о р и , —
Розгляда, радіє,
П р и м ір яє, ніби зн ову
295 Старий м о л о д іє !
Та й заплакав... — » З б ро є м о я,
З б р о є зол о та я !
Літа м о ї м о л о д ії,
Сило м о л о д а я!
300 П о сл уж и ж , м о я ти зб р оє,
М о л о д ій ще силі,
П о сл уж и й о м у так щ иро,
Як м е ні служ ила!«

І Ярина дає з б р о ю ,
305 А Степан сідлає
Коня, сво го товариш а,
Й ж уп а н одягає.
І ш а б л ю ка , м ов га д ю ка ,
Й р ати щ е-д р ю ч и н а,
310 і сам опал сем ипядний
П овис за плечим а, —
А ж зом л іл а , як узріл а ...
І старий заплакав,
Як побачив на ко н е ві
315 Т а ко го ю н а к а .
Веде ко н я за повод и
Та плаче Ярина;
С тарий б а тько іде р я д о м ,
Наставляє сина,
320 Як у в ій ську проб увати,
С тарш их ш анувати,
Товариство поваж ати,
 В таб ор не ховатись.
»Нехай тебе Бог заступить!« -
Як за се лом стали,
С казав старий, — та всі троє
Разом заридали.
Степан свиснув, — і курява
Ш л я х о м піднялася.
»Не барися, м ій си н о ч ку !
Ш вид ш е повертайся!« —
Старий сказав, та й заплакав.
М ов тая ялина
П ри д о л ин і, похилилась,
З а м о вкл а Ярина...
Т ілько сльози утирає,
На шлях поглядає:
Із кур я ви щ ось вигляне
І знов пропадає;
Ніби ш апка через поле
Котиться, ч орніє...
Ховається... М о ш е ч к о ю
Т іл ь ко -т іл ь ко м ріє...
Та й пропало. Д о в го -д о в го
Стояла Ярина
Та дивилась, чи не вирне
З н о в / ко м а ш ина.
Не вйрнула... Похилилась,
Заплакала знову...
А за н ею й старий батько,
Та й піш ли д о д о м у .

М и на ю ть дні, минає літо.

Настала осінь. — Ш елестить
П о ж о в кл е листя. М о в убитий,
Старий під ха то ю сидить:
Д о ч к а н е зд уж а є Ярина,
Й о го єдиная дитина
П о ки н уть хоче. З ки м д о ж и ть ,
Д о б и ти в іку віко во го?
60
360 Згадав Степана м о л о д о го ,
Згадав сво ї благі літа, —
Згадав та й заплакав
Багатий сивий сирота:
М о в лату на латі,
365 На серце печалі наш или літа.
»В Твоїх р ука х все на світі,
Твоя свята воля!
Нехай буд е так, як б уд е!...
Така м оя доля!«

370 І б а р в ін ко м , і р у то ю ,
І р я сто м квітчає
Весна зе м л ю , м о в дівчин у
В зе л е н о м у гаї.
! со н е ч ко серед неба
375 О пинилось-стало —
М о в ж е н и х той м о л о д у ю ,
З е м л ю оглядало.
І Ярина вийшла з хати
На світ Бож ий глянуть, —
380 Л едве вийшла... усм іхн еться,
То піде, то стане,
Р озглядає, дивується,
Та л ю б о , та тихо —
Н іби вчора народилась...
385 А лю теє лихо
В са м ім серці по вер н улось
І світ заступило.
Як билина під ко ш е н а ,
Ярина схилилась;
390 Як з кв іто ч ки роса вранці,
С льози полилися.
Старий б а тько ко л о неї,
Як д уб похилився.
У Києві в е л и ко м у
Всіх святих благала;
У М е ж и го р с ь к о го Спаса
Тричі причащ алась;
У Почаєві святом у
Р идала-молилась,
Щ о б Степан той, тая доля,
їй хоча приснилась.
Не снилося!... Вернулася.
З н о в у забіліла
З им а біла. З н о в у весна
Р ястом червоніла.
З но в Ярина вийшла з хати
На світ дивуватись...
Та не святих вж е благати —
В о р о ж ки питати.

І во ро ж ка ворожила,
П ри стр іт зам овляла,
Т алан-долю за три шаги
З в о с ку виливала:
»О н бачиш , кінь осідланий
М аха го л о в о ю ...
А он їд е , а о нд е йде
Д ід у с ь з б о р о д о ю ...
О т о гр о ш і! Бач, віскр ивий,
Я кби догадався
Та втер й о м у ! О т ж е й утер...
Д ивися — сховався
За м о ги л у , лічить гр ош і...
З н о в у їд е ш ляхо м ,
З апл ю щ ивш ись, з то р б и н ка м и ,
То, бач, ради страху,
Щ о б татари або ляхи
Часом не спіткали«.
І р а д ісін ька д о д о м у
Ярина верталась.
62

430 У ж е тре тій і четвертий

І пятий м инає —
Не м алий р ік , — а Степана
Н емає, нем ає!
І с т е ж е ч к и -д о р іж е н ь к и ,
435 Я р о м та го р о ю ,
Щ о топтані до в о р о ж к и ,
П о р о сл и тра во ю .
А Ярина у чер н иці
К о с у р озпл ітає,
440 С тарий б а тько ко л о неї
Падає, благає:
Х оч го д о ч о к , хоч л іте ч ко ,
Х оч П етра д іж д а ти ,
Х оч З елених... Д іж д а л и с я .
445 У квітч ал и хату
і л ю б и с т ко м , і кл е чан ням ;
У с о р о ч ка х білих
У н е д іл ю , м о в сироти,
П ід хатою сіли.
450 С идять собі та с у м у ю ть ;
С л уха ю ть: щ ось грає
За в о р іть м и — м о в на к о б з і —
І тихо співає...

»У н е д іл ю в р а н ц і-р а н о
455 Синє м о р е грало;
Т овариство ко ш о в о го
На рад і пр о ха л о :
„Б л а го сл о ви , отам ане,
Чайки по спуска ти
460 Та за Тендер по гуляти,
Т урка п о ш у ка т и ".
Ч айки і байдаки спускали,
Гарм атам и риш тували,
З ш и р о к о го гирла Д н іп р о в о го випливали,
465 С ер ед ночі те м н о ї,
На м о р і си н ь ом у,
 63

За о с т р о в о м Т е н д р о м потопали,
П ропадали...
О д и н потопає,
470 Д р у ги й виринає,
К э за ц тв у-то в а р и ств у із син ьої хвилі
Р уко ю м а ха є -гука є :
„Н е ха й вам, товариство, Бог д о п о м а га є !'
І в синій хвилі потопає,
475 П ропадає.

Т іл ько три чайки, слава Богу,

О там ана к у р ін н о го ,
С ироти С тепана м о л о д о го ,
Синє м о р е не втопило,
480 А в т у р е ц ь к у з е м л ю , а гар ян сь ку,
Без весл і к о р м и г пр ибило .
Тоді си р о ту Степана,
К о за ка л е й стр о в о го ,
О там ана м о л о д о го ,
485 Т ур ки -я н и ч а р и ловили,
З га рм а ти гр им али,
В кайдани кували,
В ц а р е гр а д с ь ку ю баш ту саж али,
В т я ж к у ю р о б о т у завдавали...
490 О й, С пасе наш ч уд о тво р н и й ,
М е ж и го р с ь к и й С пасе!
і л ю т о м у в о р о го в і
Не д о п усти впасти
В т у р е ц ь к у ю з е м л ю , в т я ж к у ю неволю .
495 Там кайдани по три пуди,
О та м а н а м по чотири...
І світа Б о ж о го не бачать, не зн аю ть,
П ід зе м л е ю ка м ін ь лам аю ть,
Без сп о в ід і свято ї у м и р а ю т ь ,
500 П ро па д аю ть.
І згад ав сирота Степан в неволі
С в о ю м а тір У кр а їн у ,
Н е р ід н о го батька стар ого
64

1 ко н и ка в о р о н о го ,
505 I сестру Ярину.
Плаче, ридає,
Д о Бога р у к и зд ій м а є,
Кайдани ламає,
У тікає на в о л ьн ую волю ...
510 У ж е на тр е ть о м у полі
Т урки-ян ич а ри ловили,
Д о стовпа вязали,
О чі виймали,
Гарячим з а л із о м випікали,
515 В кайдани забили,
В т ю р м у посадили
І зам урува ли...«

О та к на ул и ц і, під тин ом ,
Щ е м о л о д и й ко б з а р стояв
520 І п р о н евольника співав.
За тин о м слухала Ярина,
І не дослухала — упала.
» С те п а н о чку! С те па н о ч ку!«
Ридала, кричала.
525 » С те пан о чку, м о є се р ц е !
Д е ти забарився?
Тату! тату! Це Степан наш !
Ідіть п о д ивіться!«
П рийш ов ба тько , р о згл яд а є.
530 Н асилу Степана
Р озпізнає, — о та к й о го
З р о б и л и кайдани!
»С ину ти м ій бе зталанний!
Д о б р а я д ити н о !
535 Д е ти в світі пр об увався,
С ину м ій єдиний?«
Плаче старий, о б н ім а є ,
І сліпий м ій плаче
Н е в и д ю щ и м и о чим а ,
540 М о в со н ц е побачив.
І бе р уть й о го п ід р у ки ,
І ведуть у хату;
І вітає Я риночка,
М о в р ід н о го брата.
І го л о в у й о м у зм ила,
І н о ги ум ила,
І в с о р о ч ц і т о н кій , б іл ій
За стіл посадила;
Годувала, напувала,
П ол ож и л а спати
На пе рин і... і ти хен ь ко
Вийшла з б а т ь ко м з хати.

»Ні, не треба, м ій тато чку,

Не треба, Я рино!
П од и віть ся : я заги нув,
Н авіки заги нув !
За щ о ж св о ї м о л о д ії
Ти літа п о губ и ш
З ка лікою ? ... Ні, Я рино!...
Н асм ію ться л ю ди,
І Бог святий по ка ра є,
І прожене долю
З ц ії хати веселої
На ч уж е є поле.
Ні, Я рино! Б$г не кине,
Ти найдеш д р у ж и н у ,
А я п ід у в З а п о р о ж ж я :
Я там не заги ну.
М е н е лю блять...« — »Ні, С тепане,
Ти м о я д итин о!
І Бог тебе по ка ра є,
Як м е не по ки н е ш .
Оставайся, С те п а н о ч ку!
Коли не хоч братись,
То так б у д е м : я — се стр о ю ,
А ти м е н і — б р а то м ,
А д ітьм и й о м у — обоє,
Б атькові стар ом у.
Не йди, се рц е, С т е п а н о ч к/,
Не кидай нас зн о в у !
Не покинеш ?...« — »Ні, Я рино!«
І Степан остався.
З ра д ів старий, м о в дитина, —
А ж за к о б з у взявся:
Х отів вш ква рить н авприсяд ки
З у с іє ї сили.
І на п р и з ь б і п ід ха то ю
Усі тро є сіли.
» Р о зка ж и ж тепер, С тепане,
П ро св о ю н е д о л ю ;
Бо й я таки гуляв ко лись
В т у р е ц ь к ій неволі«.
» О т о ж м ене, вж е сл іпо го ,
На світ випускали
З ко з а ка м и ... Товариство
На Січ п р я м ува л о ,
І м е не взяли з с о б о ю ,
І чер ез Балкани
П оспіш али в У кр а їн у
В ольним и н о га м и ;
І на ти х о м у Д у н а ю
Нас пе р е б іга ю ть
Т о в а р и ш і-з а п о р о ж ц і
І в Січ завер таю ть...
І р о з к а з у ю т ь , і плачуть,
Як Січ руйнували,
Як м о с ка л і с р е б р о -з л а то
І свічі забрали
У П о к р о в и ; як ко з а к и
Вночі у тіка л и
І на ти х о м у Д у н а ї
Н ов и м К о ш е м стали;
Як ц ар и ц я по Києву
З Н е ч о со м ходила
І М е ж и го р с ь к о го Спаса
Вночі запалила,
І по Д н іп р у у зо л о тій
Галері гуляла,
На п о ж а р той поглядала,
Н и ш ко м усм іхала сь;
І я к степи з а п о р о з ь к і
Н ім о т і ділила,
Та б а х у р я м і б а й с тр ю ка м
Л ю д за кр іп о с ти л а ;
Як К и р и л о з старш инам и
П у д р о м осипались
І в ц а р и ц і, м о в со ба ки,
П атинки лизали.
О та к, тату! Я щ асливий,
Щ о очей не м а ю , —
Щ о н іч о го то го в світі
Не бачу й не зн аю .
Л яхи були — усе взяли,
К р о в повипивали!...
А м о с ка л і і світ Б ож ий
В путо закували.
О та ке то ! Т я ж ко , тату,
Із сво єї хати
Д о нехриста п о га н о го
В сусід и пр оха тись!
Тепер, ка ж у ть , Головатий
О ста нки збирає
Та на Кубань п ід м о вл я є ,
Ч е ркеса лякає...
Нехай й о м у Бог п о м о ж е ,
А щ о з то го б у д е —
С вятий знає!... П о ч ує м о ,
Щ о р о з к а ж у т ь л ю д и !«
О та к вони щ о день Б о ж и й
Удвох розм овляли
Д о п ів н о ч і; а Ярина
Го спо д а р ю ва л а .
З гад ували З а п о р о ж ж я ,
68

К о з а ц ь к у ю славу,
655 І співали уд во х собі
П ро Ч алого Саву,
П ро Б о гд а н а -н е д о м уд р а ,
Л ед ач ого сина,
І пр о Гонту м уч ен ика ,
660 Й сла вного М а кси м а .
А Ярина їх слухала
Та святих благала...
Ублагала: на всеїдній
З С тепа н ом побрались.

665 О ц е і вся м о я д ум а...

Не зд ивуйте , л ю д и !
Те, щ о б ул о — м инуло ся
І зн о в у не б уд е !
М инул и ся м о ї сл ьози;
670 Не рветься, не плаче
П оточене старе се рц е,
І очі не бачать
Ні т и х о ї хатиночки
В з а б у т о м у кр аю ,
675 Ні ти хо ї д о л и н о ч ки ,
Ні т е м н о го га ю ;
Ні дівчини м о л о д о ї
Й м а л о ї дитини
Я на бачу щ асл ивої:
630 Все плаче, все гине!
І рад би я сховатися,
А л е де? — Не знаю .
С к р із ь неправда, де не гляну,
С к р із ь Господа л аю ть!
635 С е р ц е вяне, засихає,
З а м е р з а ю т ь сльози...
І вто м ивсь я, о д и н о ки й ,
На сам ій д о р о з і.
О та ке то ! Не зд ивуйте ,
690 Щ о в о р о н о м кр я ч у :
 69

Х м ара сонце заступила, —

Я світа не бачу.
Л ед ве-лед ве о п ів н о ч і
С ерцем прозираю ,
695 І нем ощ ну м о ю дум у
За світ посилаю
З ц іл ю щ о ї й ж и в у щ о ї
Води п о ш ука ти.
Як ін ко л и , то й пр и н е сз
700 І п о кр о п и т ь в хаті,
І засвітить о го н ь чистий,
І с ум н о і тихо
Р о зка зує п р о весілля —
З вертає на лихо...
705 Тепер м е ні п р о сл іп о го
С и р о ту кінчає,
А л е як д овести кр а ю ,
І сама не знає:
Бо не б ул о т о го дива,
7,0 М оже, с п о к о н в ік у ,
Щ о б щ аслива була ж ін к с
З сл іп и м ч о л о в ік о м !
О т ж е , сталось таке д и в о !
Год, д р уги й минає,
7,5 Як по б р а л и сь; а дивіться —
В куп о ч ц і гул яю ть
По са д о ч ку. С тарий б а ть ко
С идить ко л о хати
Та вчить внука м а л е н ь ко го
720 Чолом оддавати.
1845. 16. X.
С. Марійське.
70

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ.
Мі ст ері я.
» П о л о ж и лъ еси насъ п о н о ш е н іе с о с і-
д ом ъ наш ы мъ, п о д р а ж н е н іе и п о р у га н іе
су щ ы м ъ о кр е стъ насъ.
П о л о ж ил ъ еси насъ въ пр и тч у во
я з ы ц !х ъ , п о ки в а н ію главы въ лю дехъ«.
П салом ХиіІ, ст. 14—15.

ТРИ Д У Ш І.

Як сніг, три пташ ечки летіли

Через С уб о то в е і сіли
На п о хи л е н о м у хресті
На старій ц е р кв і. — »Бог пр остить:
5 М и тепер д уш і, а не л ю д и !
А від ц іля вид н іш е буд е,
Як той р о з ко п у в а т и м у т ь льох.
Коли б вж е ш видш е р о зко п а л и ,
Тоді б у рай нас п о вп уска л и ;
1° Бо так сказав П етр ові Бог:
„Т о д і у рай їх по впуска єш ,
Як все м о ска л ь позаб ирає,
Я к р о з к о п а Великий Л ь о х "« .

[Перша душа]
15 »Як б /л а я л ю д и н о ю .
То П р іс е ю звалась;
Я о туте ч ки родилась,
Тут і виростала;
О тут, бул о , на цвинтарі
Я з д іть м и гул яю ,
І з Ю р у с е м ге ть м а н е н ко м
У п ід ж м у р к и гр а є м ;
А гетьм анш а, бул о , вийде
Та й кл и кн е в б у д и н о к,
(О н , — де кл у н я !), а там м е ні
І ф иґ, і р о д з и н о к , —
В сього м е ні понадає
І на р у ка х носить...
А з ге ть м а н о м , я к п р и їд уть
Із Ч игрина гості,
То це й ш лю ть, б ул о , за м н о ю .
О д я гн уть , о б ую ть ,
І гетьм ан бере на р уки ,
Н осить і цілує...
О та к то я в С уб о тові
Р осла-виростала,
Як кв іт о ч к а ! І всі м ене
Л ю б или й вітали,
І н ік о м у я н іч о го ,
Н и ж е з л о го слова,
Не сказала. У ро д лива
Та щ е й ч о р н о б р и в а !
В а на м е н е залицялись,
І сватати стали;
А у м е не я к на теє
Й р уш н и ки в ж е ткались.
О т -о т була б подавала,
Та лихо зу с т р іл о !

В р а н ц і-р а н о , в П илипівку,
Я кр аз у н ед іл ю ,
П об ігла я за во д ою ...
В ж е й кр и н и ц я тая
З ам ул іл а і висохла!
А я все літаю ...
Д и в л ю сь — гетьм ан з стар ш ин о ю .
Я води набрала,
72

Та вповні ш лях і перейш ла;

А т о го й не знала,
Щ о він їхав в П ереяслав
60 М о с кв і присягати!,..
І вж е ледве я на-ледве
Д о не сла д о хати
О ту во ду... Ч о м я з нею
В ідер не побила?!
65 Батька, м а тір , себе, брата,
С о б а к о тр уїл а
Т ою кл я т о ю в о д о ю !
О т за щ о ка ра ю сь,
О т за щ о м ене, сестрички,
70 І в рай не пуска ю ть !«

[ Д р у г а душа]
» А м ене, м о ї се стр ички,
За те не впустили,
Щ о ц ареві м о с к о в с ь к о м у
73 Коня напоїла
В Б атурині, я к він їхав
В М о с к в у із Полтави.
Я була щ е н е д о л іт ко м ,
Як Батурин славний
80 М о с кв а вночі запалила,
Чечеля убила,
І м а л о го і стар ого
В С е й м у потопила.
Я м іж тр уп а м и валялась
85 У сам их палатах
М азе пи н и х... К о л о м е не
І сестра, і мати
З а р іза н і, обнявш ися,
З о м н о ю л еж али.
90 І насилу то, насилу
М ен е о д ір ва л и
О д м а те р і н е ж и в о ї.
Щ о в ж е я просила
М о с к о в с ь к о го копитана,
Щ о б і м е не вбили!
Ні, не вбили, а пустили
М о с ка л я м на гр и щ е !
Насилу я сховалася
На т ім п о ж а р и щ і.
О дна т іл ь ко й осталася
В Батурині хата!
І в тій хаті поставили
Ц аря ночувати,
Як вертавсь із -п ід Полтави.
А я йшла з в о д о ю
Д о хатини... А він м е ні
М ахає р у к о ю :
К а ж е ко н я напоїти.
А я й напоїла!...
Я не знала, щ о я т я ж к о ,
Т я ж к о со гр іш и л а !
Л ед ве я дійш ла д о хати, —
На п о р о з і впала.
А назавтра, я к ц ар вийш ов,
М е н е поховала
Та бабуся, щ о осталась
На тій п о ж а р и н і,
Та ще й м ене привітала
В б е зв е р хій хатині.
А назавтра й вона вм ерла
Й зотліла у хаті,
Бо н ік о м у в Батурині
Було поховати.
У ж е й хату р о зки д а л и ,
І с в о л о к з словами
На угілля попалили!...
А я над ярам и
І степам и ко з а ц ь ки м и
І д о сі літа ю !
І за щ о м е н е ка р а ю ть ,
Я й сама не зн а ю !
М аб уть за те, щ о в с я ко м у
С луж ила, годила...
Щ о ц ареві м о с к о в с ь к о м у
Коня напоїла!...«

[Третя душа]
» А я в Каневі р одилась.
Щ е й не го ворила,
М ене м ати щ е сповиту
На р у ка х носила,
Я к їхала Катерина
В Канів по Д н іп р о в і,
А м и з м а т ір ю сиділи
На го р і в д іб р о в і.
Я плакала; я не зн а ю , —
Чи їсти хо тіло сь,
Чи, м о ж е , щ о в м а л е н ь ко ї
На той час боліло?
М ен е м ати забавляла,
На Д н іп р поглядала,
І галеру з о л о т у ю
М е н і по ка за ла ,
М о в б у д и н о к... А в галері
К н я зі і всі сили,
В оєводи... І м іж ним и
Ц ариц я сиділа.
Я глянула, усм іхн ул а сь —
Та й д уху не стало!
Й мати вм е р л а ! В о д н ій я м і
О б о х поховали!
О т за щ о, м о ї се стр иц і,
Я тепер ка ра ю сь ,
За щ о м е н е на м ита рство
Й д о сі не п у с ка ю ть !
Чи я знала, щ е сповита,
Щ о тая цар иця —
Л ю ти й в о р о г У кр а їн и
Голодна вовчиця!
 75

С ка ж іте , сестриці?
170 С м ер ка ється, П о л е тім о
Н очувати в Чуту, —
Я к щ о буд е р об итися ,
Відтіль б уд е чути!«
С хопилися б іл е се н ь кі
175 І в ЛІС полетіли,
І в к у п о ч ц і на д у б о ч к у
Н очувати сіли.

ТРИ ВО РО Н И .
[Перша]
» К ра в! К р ав ! Крав і
1®0 Крав Богдан кр а м ,
Та п о в із у Київ,
Та продав з л о д ія м
Той кр а м , щ о накрав«.
[Друга]
185 »Я в П а р и ж і була,
Та три злота з Р а д зівіл о м
Та П о т о ц ь ки м пропила«.
[Третя]
»Черезъ мостъ идетъ чортъ*
190 А к о з а по в о д і :
Быть біді! Быть біді!«

О та к кричали і летіли
В о ро н и з тр ь о х стор ін, і сіли
На м а я ку , щ о на го р і,
195 П о се р е д лісу, усі три;
М о в на м о р о з понадувались,
О д н а на д р у гу по зира ли,
Н еначе тр и сестри старі,
Щ о д івували, дівували,
2°0 А ж п о ки м о х о м п о ро сли.
 76

[Перша]

» О ц е то б і, а це т о б і!
Я о це літала
А ж у С и б ір , та в о д н о го
Д е ка б р и ста вкрала
Трохи ж о в ч і. О т, бачите,
Й є ч и м р о з го в іть с я !
Ну, а в тв о їй М о с ко в щ и н і
Є чим поживиться?
210 Чи ч о р т-м а й тепер нічого?«

[Третя]

»Э, с е с т р и ц а , м н о г о !
Три у к а з а н а к а р к а л а
Н а о д н у д о р о г у...«

[Перша]

»На я ку це? На ковану?

Ну, в ж е наробила!...«

[Третя]

»Д а ш е с т ь т ы с я ч ъ в о д н о й верстъ
220 Д у ш ъ п е р е д у ш и л а...«

[Перша]

»Та не б р е ш и, бо т іл ь ко пять,
Та й то з ф о н о м К о р ф о м !
Щ е й чваниться, п о ка зу є
225 На ч у ж у р о б о т у !
К а пусн иця за ку р е н а !
А ви, м о с ц і-п а н і,
Б енкетуєте в П а р и ж і!
П о га н ц і п о га н і!
230 Щ о р о зл и л и з р іч к у кр о в и
Та в С и б ір загнали
С в о ю ш ляхту, та в ж е й го д і,
У ж е й запиш ались!
А ч , яка в е л ь м о ж н а пава!...«

[Друга й третя]

» А ти щ о зробила?«

[Перша]

» А д з у с ки вам питать м е не !
Ви щ е й не р од ил ись,
Я к я отут ш инкувала
Та к р о в розлива ла!
Д ивись, я к і! К а р а м зін а ,
Бачиш, прочитали
Та й д у м а ю ть , щ о ось то м и !
А д зу с , н е д о р ік и !
В ко л о д о ч к и щ е не вбились,
Б е зпер і ка л іки !...«

[Друга]

» О то, яка не д о ти ка !
Не та рано встала,
Щ о досвіта упилася,
А та, щ о й проспалась!«

[Перша]

»Упилася б ти б е з м е не
З св о їм и кс ь о н д з а м и !
Ч о р т-м а хисту! Я спалила
П о л ьщ у з к о р о л я м и ;
А п р о тебе, щ еб етухо ,
І досі б стояла!...
А з во льн им и ко з а ка м и
Щ о я виробляла?
К о м у я їх не наймала,
Не запродавала?
 78

Та й ж и в у щ і ж , п р о к л я т у щ і!
265 Д ум а л а, з Б о гд а н о м
О т -о т у ж е поховала, —
Ні, встали погані
Із ш в е д с ь ко ю п р и б л у д о ю ...
Та й то д і ж тво р и л о сь!
270 А ж зл іш а ю , я к зга д а ю ...
Батурин спалила,
С улу в Р ом ні загатила
Т ілько старш инам и
К о з а ц ь ки м и ... а та ки м и ,
275 П росто ко з а ка м и ,
Ф ін л я н д ію засіяла,
Насипала бурта
На О р е л і... На Л а д о ґу
Так гур ти за гу р т о м
280 Виганяла та цареві
Болота гатила,
І сла вного П ол уб о тка
В т ю р м і задуш ила.
О то д і то б у л о свято!
285 А ж пе кл о зляка лось,
М ате р Б ож а у Р ж авиці
Вночі заридала!«

[Третя]
»И я таки пожила:
290 Сь татарами помутила,
Съ М учителем ъ покутила,
Съ Пе т р у х о ю п о п и л а ,
Да н і м ц а м ь з а п р о д а л а«.

[Перша]
295 »Та ти д о б р е н атзо рила :
Так ка ца пів за кр іп и л а
У н ім е ц ь к і кайдани, —
Х оч лягай та й засни!
А в м е н е щ е, враг їх знає,
К о го вони вигля д аю ть!
Все ж і в кр е п о сть завдала,
I дво рянства страш ну силу
У м ун д и р а х р о зп л о д и л а ,
Як тих вош ей р о зв е п а :
Все в е л ь м о ж н ії байстрята!
Все ж і Січ їх біснувата
Ж и д о в о ю поросла.
Та й м о ска л ь — н е згір ш а ш тука
Д о б р е вміє гр іти р у к и !
І я лю та, а все таки
Т ого не з у м ію ,
Щ о м о с ка л і в У кр а їн і
З ко з а к а м и д ію т ь !
О то у ка з н а д р ю ку ю т ь :
,,По м ило сті Б о ж ій
І ви — Наш і, і все — Наш е,
І го ж е й не г о ж е !"
Тепер у ж е заходились
,,Д р е в н о с т и " ш укати
У м о гилах... бо н іч о го
У ж е в хаті взяти, —
Все забрали л ю б іс ін ь к о !
Та лихий їх знає,
Ч о го вони з тим по га н и м
Л ь о х о м п о сп іш а ю ть!
Т ро ш ки, тр о ш ки б п ід о ж д а л и г
І ц е р кв а б упала...
Тоді б р а з о м дві р уїн и
В „ П ч е л і " описали...«

[Друга й третя]
» Ч о го ж ти нас закликала?
Щ о б на льох дивиться?«

[Перша]
»Таки на л ь о х! Та щ е буд е
 80

335 Д ва дива тво риться:

С ю ніч б уд уть в У кр а їн і
Родиться близнята.
О д ин буд е, я к той Гонта,
Катів катувати!
340 Д р у ги й буд е... о це в ж е наш !...
Катам по м ага ти.
Наш вж е в череві щ ипає...
А я начитала,
Щ о я к виросте той Гонта,
345 Все наш е п р о п а л о !
Усе д о б р е п о п л ю н д р ує ,
Й брата не п о ки н е !
І р о зп усти ть пр авд у й волю
По всій У к р а їн і!
350 Так от бачите, се стр и ц і,
Щ о тут к о м п о н у ю т ь !
На катів та на все д о б р е
Кайдани го ту ю ть !«

[Третя]
355 »Я з о л о т о м у р а с т о п л е н н ы м ъ
З а л ь ю е м у о ч и !. ..«

[Перша]
»А він, клятий н е д о л ю д о к,
З оло та не схоче!«
360 [Третя]
»Я ц а р е в ы м и ч и н а м и
С к р у ч у ему руки!«
[Друга]
»А я з б е р у з всьо го світа
365 Всі зла і всі м у ки !...«
[Перша]
»Ні, се стр иц і, не так треба:
П о ки сліпі лю ди,
 Треба й о го поховати,
А то лихо б уд е !
О н бачите: над К и єво м
М ітла простяглася,
І над Д н іп р о м і Т ясм ин ом
З е м л я затряслася.
Чи чуєте? Застогнала
Гора над Ч и гр и н о м .
О !... см іється і ридає
Уся У кр а їн а !
То близнята н арод ились;
А навісна мати
Регочеться, щ о Й ванами
О б о х б уд е звати!
П о л е тім о !...« П олетіли
Й летячи співали:

[Перша]
»П опливе наш Іван
По Д н іп р у у Л им ан
З к у м о ю !«

[Д Р У г аі
» П о б іж и ть наш я р ч у к
В ир ій їсти га д ю к
Зо мною «.

[Третя]
» К а к ь х в а ч у , да п о м ч у ,
В самьій адь полечу
Стрілою!«

ТРИ ЛІРН И КИ .
О дин сліпий, д р у ги й кривий,
А тре тій горб атий
Йшли в С уб о то в п р о Богдана
М и р я н а м співати.
 [Перший]
» Щ о то, ска зан о — во ро н и:
У ж е й по м о сти л и !
М о в для їх те сідало
М о с ка л і зр о били «.

[Другий]
»А для к о го ж? Ч о л ов іка,
Певне, не посадять
Л ічить зо р і...«
[Перший]
»Ти то ка ж е ш !
А , м о ж е , й посадять
М о с ка л и ка або н ім ц я ;
А м о ска л ь та н ім ец ь
і там найдуть хлібаць».
[Третій]
» Щ о це таке верзета ви?
Які там ворони,
Та м о с ка л і, та сідала?
Нехай Бог б о р о н и ть !
М о ж е , щ е нестись заставлять,
М о ска л я плодити?
Бо ч утка є, щ о цар хоче
Весь світ полонити«.
[Другий]
»А м о ж е й та к! Так на чорта ж
їх на го ра х ставить?
Та щ е такі височенні,
Щ о й хм а ри достанеш ,
Як вилізти...«
[Третій]
»Так о тж е щ о!
О то по топ буде.
Пани туди повипазять
Та дивиться б уд уть,
Як м у ж и к и тон ути м уть.«
{Перший]
» Р о зум н і ви л ю ди,
А н іч о го не знаєте!
То понаставляли
Ті ф іґу р и он для ч о го :
Щ о б л ю д и не крали
Води з р іч ки , та щ о б н и ш ко м
П іску не орали,
Щ о с к р із ь ота м за Т ясм о ю « .

[Другий]
»Ч о р т-зн а щ о пр ова дить!
Н ема хисту, то й не б р е ш и !
А щ о, я к п р и ся д е м
О ту те ч ки під б е р е сто м
Та тр о хи спочинем?
Та в м е н е ще ш м а тків зо два
Є хліба в то р б и н і,
То п о сн ід а є м в п р и го д і,
П оки со нц е встане...
( П о с Ш у ї н ). А хто, б ратці,

Співа п р о Богдана?«

[Третій]
»Я співа ю і пр о Ясси,
І п р о Ж о в ті Води,
І м іс т е ч ко Б ерестечко«.

[Другий]
»В ве ликій п р и го д і
Н ам с ь о го д н я вони стануть:
Бо там ко л о льоху
Базар л ю д у насходилось
Та й панства не тро хи.
 О т де нам п о ж и в а б уд е !
А н у , заспіваєм —
П ро б и ради!«

[Перший]
»Та ц у р й о м у!
Л учче по лягаєм
Та ви спим ось! Д е н ь великий:
Щ е б у д е м співати«.

[Третій]
»1 я к а ж у . П о м о л и м о сь
Та б у д е м о спати«.

С тарці п ід б е р е сто м заснули.

Щ е со н ц е спить; пташ ки м овчать
А ко л о л ьоху вж е просн улись
І заходилися копать.
К о па ю ть день, ко п а ю ть два.
На третій насилу
Д о ко п а л и с я д о м у р у ,
Та тр о хи спочили.
П оставили к а р а у л и . . .
Іспр ав ни к а ж просить,
Щ о б н ік о го не пускали,
І в Ч игр ин доносить
» П о н а ч а л ь с т в у«. П ри їхало
Н а ч а л ь с т в о м о р д а те ,
П о д и ви л о сь: »Треба — ка ж е —
С води р о зл а м а ти !
В і р н і й д і л о ! . . . « Розлам али,
Та й п е ре ляка лись!
К о стя ки в л ьоху леж али
І м о в усм іхал и сь,
Щ о с о н е ч ко побачили.
О т д о б р о Б огдана:
Ч е р е п о к, гниле ко р и т о
Й ко с т я ки в кайданах!
 85

Якби в » ф о р м е н н ы х ъ«, то д о б р е :
Вони б щ е здалися!...
505 З асм іялись... А іспра вн и к
Трохи не ска зи вся! —
Щ о н іч о го , бачиш , взяти...
А він ж е труд ився!
І день і ніч побивався,
510 Та в д у р н і й убрався.
Якби й о м у Богдан о це
У р у к и попався,
У м о с ка л і заголив би,
Щ о б знав, я к дур ити
515 П равительство!! К ричить, біга,
М о в несам овитий;
Я ре м е нка в п и ку пише,
П о -м о с ко в с ь кій лає
У весь н арод . І на старців
520 М о їх налітає:
» В ы ш т о д Ь л а е т е, п л у т ы ? ! «
— »Та м к , бачте, пане,
С піваєм о п р о Богдана...«
— »Я в а м ъ д а м ъ Б о г д а н а!...
525 Мошенники, дармоідьі!
И п іс н ю сложили
П р о т а к о г о ж ъ м о ш е н н и к а!...«
— »Нас, пане, навчили...«
— »Я в а с ъ н а в ч у ! З а в а л и т ь и м ъ!«
530 Взяли й завалили —
Випарили у м о с ко в с ь кій
Б а н і-п р о хо л о д і.
О та к пісні Б огданові
Стали їм в п р и го д і!...
535 Так м алий льох в С убо тові
М о скв а р о з ко п а л а !
В е лико го ж т о го льоху
Щ е й не д о ш ука лась...
[1845. М іж 17— 21. X.
М ар ій ське.]
С тоїть в селі С уб о тові
На го р і висо кій
Д о м о в и н а У кр а їн и —
Ш и р о ка , глиб ока.
О то ц е р ко в Богданова.
Там то він м олився,
Щ о б м о ска л ь д о б р о м і л и хо м
З к о з а к о м ділився.
М и р д уш і тво їй, Б огдане!
Не так воно стало:
М о с ка л и ки , щ о за з д р іл и ,
То все очухрали...
М о ги л и в ж е р о зр и в а ю ть ,
Та гр о ш е й ш ука ю ть ;
Л ьохи тв о ї р о з к о п у ю т ь
Та тебе ж і лають,
Щ о й за труд и не н аходять!
О та к то, Б огдане!
Занапастив єси вб о гу
С и р о ту У кр а й н у !
За те ж то б і така й дяка...
Ц е р ко в -д о м о в и н у
Н ема к о м у по л а го д и ть !
На тій У кр а їн і,
На тій сам ій, щ о з т о б о ю
Ляха задавила,
Б а йстр ю ки Є ка тер ини
С а р а н о ю сіли!
О та ке то, З ін о в ію ,
О л е кс іїв д р у ж е !
Ти все оддав пр иятелям ,
 А їм і б а й д у ж е !
К а ж уть , бачиш , щ о все то те
Таки й б у л о »наше«,
35 Щ о вони тіл ь ко наймали
Татарам на паш у
Та п о л я ка м ... М о ж е й справді
Нехай і так б уд е !
Так см ію ть ся ж з У кр а їн и
40 С т о р о н н ії л ю д и !
Не см ійтеся, ч у ж і л ю д и !
Ц е р кв а -д о м о в и н а
Розвалиться... і з -п ід неї
Встане У кр а їн а
45 І р о з в іє тьм у неволі,
С віт правди засвітить,
І по м о л я ться на волі
Н евольничі д іти!
1845. 21. X.
М а р їн с ь ке .
88

НАЙМИЧКА.
П оем а.

У н е д іл ю вранці рано
Поле кр и л о ся т у м а н о м ;
У тум а ні на м о ги л і,
Як то п о л я, похилилась
М олодиця молодая;
Щ о с ь до лона пр и го р та є
Та з т у м а н о м р о з м о в л я є :

»Ой, тум а не , тум ане,

М ій латаний талане!
Ч о м у м е н е не сховаєш
С ер ед лану в тумані?
Ч о м у м е н е не задавиш ,
У з е м л ю не вдавиш?
Ч о м у м е н і з л о ї д о лі,
Ч о м в іку не збавиш?
Ні, не дави, т у м а н о ч ку !
С ховай тіл ь ко в полі,
Щ о б н іхто не знав, не бачив
М о є ї н е д о л і!
Я не одна — єсть у м е не
І б а ть ко і мати...
Єсть у м е не ... Т у м а н о ч ку !
Т у м а н о ч ку , б рате!...
Д и тя м о є, м ій си н о ч ку,
Н ехр ищ ен ий сину!
Не я тебе хр и сти ти м у
На лиху г о д и н у ,—
 89

Ч уж і л ю д и хр иститим уть,
Я не б уд у й знати,
ЗО Як і з о в уть !... Дитя м о є!
Я була багата...
Не лай м е н е ! М о л и ти м усь,
Із с а м о го неба
Д о л ю виплачу сл ьоза м и
35 І п о ш л ю д о тебе!«

Піш ла п о л е м р и д аю чи,
В тум а ні ховалась,
Та к р із ь сльози ти хесе н ько
П ро вд о ву співала,
40 Як уд о ва в Д ун аєві
С инів поховала:

»О й, у полі м о ги л а ;
Там уд о ва ходила,
Там ходила, гуляла,
45 Т рути -зіл л я ш укала.
Т р ути -зіл л я не найшла,
Та синів д во х привела,
В ки та єч ку сповила
І на Д ун а й однесла:
50 „Т ихи й, тихий Д ун ай ,
М о їх д іт о к забавляй!
Ти, ж о в те с е н ь ки й п ісо к,
Н аго д уй м о їх д іт о к !
Н аго д уй і сповий,
55 І с о б о ю у к р и й !" «

Був со б і д ід та баба.
З д а вн ього -д а вн а , у гаї над ставом,
У д в о х собі на х у т о р і ж или,
Як д іт о ч о к двоє,
60 У сю д и обоє.
Щ е з м а л е ч ку вдвох ягнята пасли,
А п о т ім побралися,
 Х уд о б и д іж д а л и ся,
П ридбали х у т ір , став і м лин,
С а д о к у га ї р озве ли
І п а с іку чим алу, —
В сього надбали.
Та д іт о ч о к Б іг-м а,
А см е р ть з ко с о ю за плечим а.

Х то ж їх старість привітає,
За дитин у стане?
Х то заплаче, поховає?
Хто д у ш у помяне?
Х то п о ж и в е д о б р о чесно
В д о б р у ю го д и н у,
З гадає їх д я ку ю ч и ,
Як своя дитина?...
Т я ж ко дітей годувати
У б е зв е р хій хаті,
А щ е гір ш е старітися
У білих палатах,
С тарітися, ум и р ати ,
Д о б р о п о кид а ти
Ч у ж и м л ю д я м , ч у ж и м д ітя м
На см іх, на р о з тр а т у !

І д ід і баба у н е д іл ю
На п р и зь б і вдвох со б і сиділи
Г а рн е н ько, в білих со р о ч ка х .
С іяло со нц е , в небесах
А н і х м а р и н о ч ки , та тихо
Та л ю б о , я к у р аї.
С ховалося у се р ц і лихо,
М о в з в ір у т е м н ім гаї.

В т а к ім р а ї ч о го б, бач-ся,
С тар им сумувати?
Чи то давнє я ке лихо
П р о ки н у л о с ь в хаті?
 Чи вчораш нє, задавлене,
З н о в поворуш илось?
Чи щ е тіл ь ко за кл ю н у л о с ь
І рай запалило?
Не зн а ю , щ о і після ч о го
С тарі с у м у ю ть . М о ж е , вж е
О ц е зб и р а ю ться д о Бога...
Та хто в д а л е ку ю д о р о гу
їм д о б р е ко н е й запряж е?
»А хто нас, Насте, поховає,
Як ум р е м о ? « — »Й сама не зн а ю !
Я все о ц е м ір кув а л а ,
Та а ж н уд н о стало:
О д и н о к і зостарілись...
К о м у понадбали
Д о б р а цього?« — »Стривай лиш ень!
Чи чуєш? Щ о с ь плаче
За в о р іть м и , м о в дитина!
П о б іж ім лиш ! Бачиш? —
Я вгадував, щ о щ ось буд е!«
І р а з о м схопились,
Та д о в о р іт. П ри б ігаю ть...
М о в ч ки опинились:
П еред са м им пе р е л а зо м —
Д итина сповита,
Та не туго , й н о в е н ь ко ю
С витин ою вкрита;
Бо то м ати сповивала,
І л іт о м укр и л а
О ста н н ь о ю свитин о ю !...
Д ивил ись, м олились
С тарі м о ї. А се рде ш не
Н еначе благає —
В ипручало рученята
Й д о їх простягає
М а н ю с ін ь кі... І з а м о в кл о ,
Н еначе не плаче,
Т ілько пхика. — » А щ о, Насте?
92

Я й казав! О т бачиш !
О т і талан, от і д о л я !
І не о д и н о к і!
Бери ж лиш ень та сповивай!...
А ч я ке , н ів р о к у !
Неси ж в хату, а я верхи
Кинусь за ку м а м и
В Горо д ищ е «.
Ч удно якось
Д іється м іж нам и!
О дин сина пр оклина є,
З хати виганяє;
Д р у ги й свіч е ч ку, сердеш ний,
П о то м за р о б л яє
Та р и д а ю ч и становить
П ер е д о б р а за м и , —
Н ема д іте й !... Ч удно я ко сь
Д іється м іж нами!

А ж три пари на радо щ ах

'55 К у м ів назбирали,
Та ввечері й охристили
1 М а р к о м назвали.
Росте М а р к о . С тарі м о ї
Не зн а ю ть, де діти,
160 Д е посадить, де п о л о ж и ть
І щ о з н им р об ити.
М ина є р ік . Росте М а р к о ,
І дійна ко р о ва
У р о з к о ш і купається.
165 А ж ось ч о р н о б р о в а
Та м о л о д а , білолиця
П рийш ла м о л о д и ц я
На той х у т ір благодатний
У найм и проситься.

'70 » А щ о ж?« — ка ж е : » в о зь м е м , Насте?<г

— » В о зь м е м о , Т ро хим е ,
Бо м и старі, н е з д у ж а є м ,
Та таки й дитина,
Х оча воно в ж е й п ід р о сл о ,
Та все ж таки треба
К о л о й о го піклуватись«.
— »Та во н о то треба,
Бо й я сво го в ж е часто чку
П р о ж и в , слава Богу,
П ідтоптався. Так щ о ж тепер —
Щ о во зь м е ш , небого?
За р ік , чи як?« — » А щ о дасте...«
— »Е, н і! треба знати, —
Треба, д о ч к о , лічить плату,
З а р о б л е н у плату;
Бо с ка за н о : хто не лічить,
То той і не має.
Так о та к хіба, н е б о го :
І ти нас не знаєш ,
Ні м и теб е; а п о ж и в е ш ,
Р оздивиш ся в хаті,
Та й м и тебе п о б а чи м о , —
О т о д і й за плату.
Чи так, дочко?« — » Д о б р е , д я д ь к у
— » П р о с и м о ж у хату!«

П оєднались. М о л о д и ц я
Рада та весела,
Н іби з п а н о м повінчалась,
З а купи л а села!
І у хаті, і на д в о р і,
І ко л о ско ти н и —
У в е ч е р і і вдосвіта;
А ко л о дитини
Так і пада, н іби м ати!
В б уд е н ь і в н е д іл ю
Й го л о в о н ь ку й о м у зм иє,
Й с о р о ч е ч к у б ілу
Щ о день Б о ж ий надіває;
 94

Грається, співає,
210 Робить во зи ки , а в свято
То й з р у к не спускає.
Д и в ую ть ся старі м о ї
Та м оляться Богу...
А н айм ичка невсипущ а
215 Щ о в е ч ір , небога,
С во ю д о л ю пр оклина є,
Т я ж к о -в а ж к о плаче;
І ніхто то го не чує,
Не знає й не бачить,
220 О п р іч М а р ка м а л е н ь ко го .
Так воно не знає,
Н ащ о н айм ичка сльозам и
Й о го ум иває;
Не зна М а р ко , за щ о вона
225 Так й о го цілує,
С ама не зїсть і не д о п є, —
Й о го нагодує.
Не зна М а р ко ... Як в ко л и сц і
Ч асом серед ночі
230 П р о ки н е ться , во рухн е ться,
То вона вж е ско чи ть,
І у кр и є й перехристить,
Тихо за ко л и ш е :
Вона чує з тії хати,
235 Я і< дитина дише.
В ранці М а р к о д о н а йм ички
Ручки простягає,
І » м а м о ю « невсипущ у
Ганну називає.
240 Не зна М а р к о . Росте собі,
Росте, виростає.

Ч им ало літ п е р е ве р н ул о сь,

Води чим ало у те кл о ;
І в х у тір лихо зав е р н ул о ,
245 І сліз ч им ал о принесло.
 95

Бабусю Н астю поховали

І л е д ве-л е д ве одволали
Т рохим а діда. П р о гу л о
П р о кл я те лихо, та й засн ул о .
На х у т ір зн о в у благодать
З -за гаю те м н о го вернулась
Д о діда в хату спочивать.

У ж е М а р к о ч ум а кує
І восени не ночує
255 Ні п ід ха то ю , ні в хаті, —
К о го н е б у д ь треба сватать!
» К о го ж би тут?« — старий д ум а
І пр осить поради
У най м и чки . А найм ичка
260 Д о ц ар ів ни б рада
Слать старости: »Треба М а р ка
С а м о го спитати«.
— » Д о б р е , д о ч к о ! спитаєм о,
Та й б у д е м о сватать«.
265 Розпитали, порад ились,
Та й за старостам и
П іш ов М а р к о . Вернулися
Л ю д и з р у ш н и ка м и ,
З святим х л іб о м о б м ін е н и м .
270 Панну у ж у п а н і,
Таку кр а л ю висватали,
Щ о хоч за гетьм ана,
То не с о р о м . О та ке то
Д и в о зап опа л и!
275 »С пасибі вам !« — старий ка ж е : —
»Тепер, щ о б ви знали,
Треба кр а ю д о во д и ти ,
Коли й де вінчати,
Та й весілля! Та щ е ось щ о :
280 Хто в нас б уд е мати?
Не д о ж и л а м о я Н астя!«
Та й заливсь сл ьоза м и.
А найм ичка у п о р о гу
Вхопилась р у ка м и
За о д в ір о к , та й зом л іл а ...
Тихо стало в хаті;
Т ілько най м и чка ш ептала:
»М ати... м ати... м ати!«

Через ти ж д е н ь м о л о д и ц і
К о р о ва й м ісили
На х уто р і. С тарий б а тько
З у с іє ї сили
З м о л о д и ц я м и ж а р тує,
Та д в ір вим ітає,
Та п р о х о ж и х , п р о їз ж а ч и х
На д в ір за кл и ка є,
Та ва ре н ою частує,
На весілля просить.
А ж танцю є, а са м о го
Л едве н о ги носять.
С к р із ь га р м и д е р та р его тня
В хаті і на д в о р і,
І ж о л о б и викотили
З нової ком ори.
С к р із ь п о р а н н я : печуть, варять,
В им іта ю ть, м и ю ть...
Та все ч у ж і. Д е ж наймичка?
На п р о щ у у К иїв
П іш ла Ганна. Благав старий,
А М а р к о а ж плакав,
Щ о б була вона за м а тір .
»Ні, М а р к у ! н ія ко
М е н і м а т ір ю сидіти:
То багаті л ю д и ,
А я н айм ичка ... Щ е й з тебе
С м іятися б уд уть .
Нехай Бог вам по м ага є!
П ід у п о м о л ю с я
У с ім святим у Києві,
 97

320 Та й зн о в у вернуся
В ваш у хату, я к п р и й м е те !
П о ки м а ю сили,
Т руд итим усь...« Ч истим се р ц е м
П об лагословила
325 С во го М а р ка ... З аплакала
Й піш ла за ворота.

Р о зве рн улося весілля.

М у з и к а м р о б о та
І п ід ко в а м . В ареною
330 С толи й лави м и ю ть .
А найм ичка ш кандибає,
П оспіш ає в Київ.
П рийш ла в К иїв, не спочила:
У м іщ а н ки стала,
335 Найнялася носить воду,
Бо гр о ш е й не стало
На акаф ист у Варвари.
Носила, носила —
Кіп із в ісім зар об ила
340 Й М а р к о в і купила
Святу ш а п о ч ку в пещ ерах
У Йвана свято го,
Щ о б голова не боліла
В М а р ка м о л о д о го ;
345 І п е р сте н и к у Варзари
Н евістці достала,
І всім святим по кл о ни в ш и сь ,
Д о д о м у верталась.

Вернулася. Катерина
350 і М а р к о зустр іл и
За в о р іть м и , ввели в хату
Й за стіл по сад или;
Н апували й го дува ли,
П ро Київ питали,
355 І в кім н а ті Катерина
98

О д по ч ить послала.
»За щ о вони м е н е люблять?
За щ о поваж аю ть?
О , Б ож е м ій м и л о се р д н и й !
М о ж е , вони знаю ть...
М о ж е , вони догадались?...
Ні, не догад а лись —
Вони д о б р і...« І н айм ичка
Т я ж ко заридала.

365 Тричі кр и га за м ер за л а ,
Тричі й розтавала,
Тричі н а й м и ч ку у Київ
Катря п р о во ж а л а ,
Так я к м а тір . І в четвертий
370 П ровела н е б о гу
А ж у поле, д о м о ги л и ,
І м олила Бога,
Щ о б ш в и д че н ь ко верталася,
Бо без н е ї в хаті
375 Я кось с у м н о : ніби мати
П окин ул а хату.

П ісля П ре ч и сто ї, в нед іл ю ,

Та після п е р ш о ї, Т ро хим
С тарий сидів в с о р о ч ц і білій,
380 В б р и л і, на п р и з ь б і. П ер е д ним
З с о б а к о ю о н у ч о к грався,
А вн учка в ю п к у одяглась
У м а м и н у і н іби йшла
Д о діда в го сті. З асм іявсь
385 С тарий і в н у ку привітав,
Н еначе спр а вд і м о л о д и ц ю :
» А де ж ти діла паляницю ?
Чи, м о ж е , в л ісі хто одняв?
Чи п о п р о с т у — забула взяти?
390 Чи, м о ж е , щ е й не напекла?
Е, с о р о м , с о р о м ! лепська м а ти!«
 з и р к ! — і найм ичка ввійш ла
д в ір . С тарий п о б іг стрічати
З о н у к а м и св о ю Ганну.
» А М а р к о в д о р о зі? « —
Ганна д ід а питається.
— »В д о р о з і щ е й д о сі!«
— » А я ледве доплелася
Д о ва ш о ї хати.
Не хо тіл о сь на ч у ж и н і
О д н ій ум и р а ти !
Коли б М а р ка д іж д а ти ся !
Так щ ось т я ж к о стало...«
І о нуч а та м із кл ун ка
Гостинці виймала:
І хр е сти ки , й д у ка ч и ки ,
Й намиста р а з о ч о к
Я рино чц і, і чер во ний
З ф ол ьги о б р а з о ч о к ;
А К а р п о ві со лове йка
Та ко н и ків па ру;
І четвертий у ж е перстень
С вято ї Варвари
К а те р и н і; а д ід о в і
Із в о с ку свято го
Три св іч е ч ки ; а М а р ко в і
І со бі н ічо го
Не принесла: не купила.
Бо гр о ш е й не стало,
А за р о б и ть не зд уж а л а .
» А ось щ е осталось
П ів -б уб л и ч ка !« Й по ш м а то ч ку
Д іт я м р о зд іл и л а .

Ввійш ли в хату. Катерина

їй н оги ум ила
Й по луд н увать посадила.
Не пила й не їла
М о я Ганна. — » К ате рин о !
 Коли в нас неділя?«
— »П іслязавтра«. — »Треба буд е
А ка ф и с т найняти
М и ко л а є ві свято м у
Й на ч а сто чку дати, —
Бо щ ось М а р к о забарився...
М о ж е , де в д о р о з і
З а н е д уж а в, сохрань Б о ж е !
Й покапали сльози
З старих очей зам учених.
Л ед ве-лед ве встала
Із-за стола. — » К ате рино !
Не та я в ж е стала:
З ледащ іла, не з д у ж а ю
І на ноги стати!
Т я ж ко , Катре, ум ир ати
В ч у ж ій , теплій хаті!«

З ан е д уж а л а небога.
У ж е й причащ али,
Й м аслосвятіє справляли, —
Ні, не п о м а га л о !
С тарий Т р о хи м по н а д в ір ю
М о в убитий ходить;
Катерина з б о л я щ о ї
І очей не зво д и ть ;
Катерина ко л о неї
І д н ю є й ночує.
А ти м ч а со м сичі вночі
Н е д о б р е в іщ ую ть
На к о м о р і. Болящ ая
Щ о д е н ь , щ о го д и н а
Л едве чути питається:
» Д о н ю , К а те р и н о !
Щ о? Щ е М а р к о не приїхав?
О х, я кб и я знала,
Щ о д іж д у с я , щ о побачу,
То щ е б п ід о ж д а л а !«
Ід е М а р к о з ч ум а ка м и ,
Ідучи співає,
Не поспіш а д о го сп о д и , —
Воли попасає.
Везе М а р к о Катерині
С укн а д о р о го го ,
А б а ть ко ві ш итий пояс
Ш о в к у ч е р в о н о го ,
А найм ичц і на о ч іп о к
П арчі з о л о т о ї
І ч е р в о н у д о б р у х у с тку
З б іл о ю га б о ю ,
А д іт о ч ка м ч е р евики,
Ф и ґ та ви н о гр а д у,
А всім в куп і ч е р в о н о го
Вина з Ц а р е гр а д у
В ідер з тр о є у барилі,
І ка вя р у з Д о н у , —
В сього везе, та не знає,
Щ о діється д о м а !

Іде М а р к о , не ж ур и ть ся .
П рийш ов, слава Б о гу!
І во ро та одчиняє,
І м о л иться Богу.
»Чи ти чуєш , Катерино?
Б іж и зустр іч а ти !
У ж е п р и й ш о в ! Б іж и ш видш е,
Ш в и д ш е веди в хату!
Слава Тобі, С пасителю !
Н асилу д іж д а л а !«
І »О тче наш« ти хо-тихо ,
М о в к р із ь сон, читала.
С тарий воли випрягає,
З а н о зи ховає
М е р е ж а н і, а Катруся
М а р ка оглядає.
»А де ж Ганна, Катерино?
102

Я пак і б а й д у ж е !
Чи не вмерла?« — »Ні, не вм ерла,
505 А д у ж е н е зд у ж а .
Х о д ім лиш ень в м а л у хату,
П оки випрягає
Б атько воли; вона тебе,
М а р ку , д о ж ид ає«.
510 Ввійш ов М а р к о в теплу хату
І став у п о р о га —
А ж злякався... Ганна ш епче:
»Слава... слава Б огу!
Х о д и сю д и , не лякайся!...
515 Вийди, Катре, з хати!
Я щ ось м а ю розпита ти,
Д е щ о р о зка за ти « .
Вийшла з хати Катерина,
А М а р к о схилився
520 Д о най м и чки у голови.
» М а р к у ! П одивися,
П одивися ти на м е не !
Бач, я к я змарніла?
Я не Ганна, не найм ичка,
525 Я...« Та й зан ім іла.
М а р к о плакав, дивувався.
З но в очі о д кр и л а .
П ил ьн о-пил ьн о подивилась,
Й сльози по ко тили сь.
530 » П рости м е н е ! Я каралась
Весь в ік в ч у ж ій хаті...
П рости м е н е , м ій с и н о ч ку !
Я... я твоя м ати!«
Та й за м о в кл а ... М а р к о слухав, —
535 І зе м л я д р иж а л а .
П р о ки н ув ся ... Д о м а те р і —
А мати в ж е спала!
1845. 13. XI.
П ереяслав.
 КАВКАЗ.
Іс кр е н н ь о м у м о е м у Я ко ву де-Б альм ену.

«Кто дасть г л а в і м о е й во д у, и очесем ъ

м ои м ъ источникъ сл е зъ : и плачуся день
и но щ ь о п обіенньїхь...«
Іе р е м іи , гл. IX, ст. 1.

За го р а м и го р и , х м а р о ю повиті,
З асіяні го р е м , к р о в ію политі.
С п о к о н в іку П ро м е тея
Там о ре л карає,
Щ о день Б о ж ий д о б р і ребра
Й се рц е р о зб и в а є ;
Розбиває, та не випє
Ж и в у щ о ї кр о в и , —
В оно зн о в у о ж и в ає
І см іється зн о ву.
Не вм ирає душ а наша,
Не вм ирає воля;
І неситий не виоре
На д н і м о р я поле,
Не с кує д у ш і ж и в о ї
І слова ж и в о го ,
Не понесе слави Бога,
В е л и ко го Бога.

Не нам на п р ю з Т о б о ю стати!
Не нам діла Твої судить!
Н ам т іл ь ко плакать, плакать, плакать,
І хліб насуш ний зам ісить
Початок автографу поезії „Кавказ“
(З альбому „Три літа“.)
 105

К р о в а в и м п о т о м і сльоза м и.
Кати зн ущ а ю ться над нами,
25 А правда наша пяна спить!
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Л я ж е ш , Б о ж е, утом лен ий,
І нам даси жити?
ЗО М и в ір у є м Твоїй силі
І Д уху ж ивом у, —
Встане правда! Встане воля!
І Тобі о д н о м у
П ом оляться всі я зи ки
35 Во віки і віки.
А п о ки щ о — течуть р іки ,
К р о в а в ії р іки !...

За го р а м и го р и , х м а р о ю повиті,
Засіяні го р е м , к р о в ію политі.
40 О та м то М илостиві М и
Н ен а год о ва н у і го л у,
З астукали се р д е ш н у волю
Та й ц ь ку є м о ... Л ягло ко стьм и
Л ю д е й м уш тр о в а н и х чимало.
45 А сльоз? А крови? Н апоїть
Всіх ім п е р а т о р ів би стало,
З д іть м и і в н ука м и втопить
В сльозах уд о вих... А д івочих,
П ролитих тайно се ре д н о ч і!
50 А м а те р ніх, гарячих сл ьоз!
А б а тько вих, старих, кр ов ави х!
Не р ік и — м о р е р о зл и л о сь,
О гн е н н е м о р е !... Слава! Слава!
Х о р та м і го нч и м , і псарям ,
55 І наш им б а т ю ш ка м -ц а р я м !
Слава!

І вам слава, сині го р и ,

К р и го ю о к у т і;
 І вам, лицарі великі,
Б о го м н е за б у ті!
Борітеся — п о б о р е те :
Вам Бог по м ага є!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

»4 у р е к і с а к л я — все твоє.
Воно не пр ош ен е, не дане;
Н іхто й не в о зь м е за своє,
Не повед е тебе в кайданах.
А в нас!... На те письм е нні м и,
Читаєм Б о ж ії глаголи!...
І о д гл и б о к о ї т ю р м и
Та д о в и с о ко го престола
У сі м и в з о л о ті і... го л і.
Д о нас в н а у к у ! М и навчим,
П о ч о м у хліб і сіль по ч ім !...
М и хр истия ни: хр ам и, ш кол и,
У се д о б р о , сам Бог у нас!
Н ам т іл ь ко с а к л я о чі ко л е :
Ч о го вона стоїть у вас,
Не нам и дана? Ч о м м и вам
Ч у р е к ж е ваш, та вам не ки н е м ,
Я к тій со б а ц і! Ч о м ви нам
П латить за со н ц е не по ви н н і!
Та й т іл ь ко ж то ! М и не погани.
М и настоящ і християни —
М и м а л и м ситі!... А зате,
Я кби ви з нам и п о д р у ж и л и ,
Багато б д е ч о м у навчились!
У нас ж е й світа я к на те —
О д н а С и б ір н е ісхо д и м а !
А тю р м ? А лю ду? Щ о й лічить!
О д м олдаванина д о .ф ін а
На всіх я зи ка х все м о вчить
Бо... бл а го д е н ствує!... У нас
С в я тую б іб л ію читає
 107

Святий чер н ец ь і научає,

Щ о цар який сь то свині пас
Та д р у ж н ю ж ін к у взяв д о себе,
А д р у га вбив — тепер на неб і!
100 О т бачите, я к і у нас
С идять на н е б і! Ви щ е тем ні,
С вятим хр е сто м не п р о свіщ е н н і
У нас навчіться!... В нас дери,
Д е р и та дай
105 | п р о с то в рай,
Хоть і р ід н ю всю за б е р и !
У нас! Ч о го то м и не в м іє м !...
І з о р і л ічи м , гр е ч ку сієм ,
Ф р а н ц у з ів лаєм, пр о д а єм
110 А б о у карти п р о гр а є м
Л ю д е й ... не н е ґр ів ... а таких,
Таки хр и щ е н и х, »н о п р о с т ь і х м . . .
М и не гіш па н и! Крий нас, Б ож е,
Щ о б кр а д е н е пе ре купа ть,
115 Як ті ж и д и . М и по за ко н у !...«

По з а к о н у апостола
Ви л ю б ите брата?
С уєслови, л и ц е м ір и ,
Г о с п о д о м п р о к л я ті!
120 Ви л ю б и те на братові
Ш к у р у , а не д у ш у !
Та й л упите »по з а ко н у« :
Д о ч ц і на к о ж у ш о к ,
Б а й стр ю ко в і на придане,
125 Ж ін ц і на па тинки,
С об і ж на те, щ о не знаю ть
Ні діти, ні ж ін к а !

За к о го ж Ти р о зіп я в ся ,
Х ристе, Сине Божий?
130 За нас д о б р и х , чи за слово
Істини? Чи, м о ж е .
 Щ о б ми з Тебе насміялись?
Воно ж та к і сталось!
Х р ам и, ка плиц і і іко н и ,
І ставники, і м ір р и дим ,
І п е ре д о б р а з о м Т во їм
Н е уто м л е н н ії п о кл о н и —
За к р а ж у , за війн у, за кр о в , —
Щ о б б р а тн ю кр о в пролити, просять,
І п о тім в д а р Тобі приносять
З п о ж а р у вкра д ен ий п о к р о в !!...
П ро світились!... Та щ е й хо че м
Д р у ги х просвітити,
С онц е правд и по ка за ти
С ліпим , бачиш , д іт я м !!
Все п о к а ж е м ! Т ілько дайте
Себе в р у к и взяти:
Як і т ю р м и м ур увати,
Кайдани кувати,
Як і носить, і я к плести
Кнути у зл о в а ті, —
В сьом у навчим ! Т ілько дайте
С во ї сині го ри
О статнії... бо вж е взяли
І поле, і м о р е !

! теб е загнали, м ій д р у ж е єдиний,

М ій Я ко ве д о б р и й ! Не за У кр а їн у ,
А за ї ї ката д о вело сь пролить
К р о в д о б р у , не ч о р н у ; д о вело сь запить
З м о с к о в с ь к о ї чаші м о с к о в с ь к у о тр у т у !
О , д р у ж е , м ій д о б р и й , д р у ж е незабутий
Ж и в о ю д у ш е ю в У кр а й н і витай;
Л ітай з ко з а к а м и по -н а д б е р е га м и ,
Р о зри ті м о ги л и в степу назирай,
Заплач з ко з а к а м и д р іб н и м и сл ьоза м и,
І м е н е з неволі в степу виглядай!
 А п о ки щ о — м о ї д ум и ,
М о є л ю те го р е ,
С іяти м у. Нехай ростуть
170 Та з в іт р о м го в о р я ть :
Вітер тихий з У кр а їн и
П онесе з р о с о ю
М о ї д у м и а ж д о тебе!...
Б ратн ьо ю с л ь о з о ю
175 Ти їх , д р у ж э , привітаєш ,
Тихо прочитаєш ,
І м о ги л и , степи, м о р е ,
І м е н е згадаєш ...
1845. 18. XI.
Переяслав.
І МЕРТВИМ І ЖИВИМ І НЕНАРОЖДЕНИМ
ЗЕМЛЯКАМ М О ЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ

МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ.

» А щ е кто речетъ , я к о л ю б л ю Бога
а брата сво е го ненавидить, л о ж ь есть,.,«
С о б о р н. посланіе [І| Іоанна
гл. I V, ст. 20.

І см е р ка є , і світає,
Д е нь Б о ж и й минає,
І зн о в у л ю д п о том л е н ий,
І все спочиває.
Т ілько я, м о в окаянний,
і день і ніч плачу
На р о з п у т т я х велелю дних.
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає.
О гл ухл и , не чую ть,
Кайданам и м ін я ю ться ,
П р а в д о ю т о р гу ю ть
І Господа зн е в а ж а ю ть, —
Л ю д е й за п р я га ю ть
В т я ж к і я р м а ; о р ю ть лихо,
Л и хо м засіваю ть...
А ід о вродить? П обачите,
Я кі б у д у ть ж н и в а !
С хам еніться, н е д о л ю д и ,
Д іт и ю р о д и в і!
П од ивіться на рай тихий,
На св о ю кр а їн у ;
 111

П о л ю б іте щ и р и м се р ц е м
В елику р у їн у !
25 Р о зкуйте ся, братайтеся!
У ч у ж о м у кр а ю
Не ш укайте , не питайте
Того, щ о немає
І на н еб і, а не тіл ь ко
ЗО На ч у ж о м у полі...
В сво їй хаті — своя правда,
І сила, і воля!

Н ема на світі У кр а їн и ,
Немає д р у го го Д н іп р а .
35 А ви претеся на ч у ж и н у
Ш ука ти д о б р о го д о б р а,
Д о б р а святого... В олі! Волі!
Братерства б р а тн ь о го !... Найш ли,
Несли, несли з ч у ж о го поля,
40 І в У к р а їн у принесли
Великих слов ве л ику силу,
Та й більш н ічо го ... К ричите,
Щ о Бог создав вас не на те,
Щ о б ви непр а вд і по кл о нил ись!...
45 І хилитесь, я к і хилились,
І зн о в у ш к у р у дерете
З братів не зр ящ и х, гр е ч ко с іїв ;
І со н ц я-пр а вд и д о зр ів а ть
В н ім е ц ь кі зе м л і, не ч у ж ії,
50 П ретеся з н о в у !... Я кби взять
І всю м із е р ію з со б о ю ,
Д ід а м и кр а д е н е д о б р о ,
Тоді оставсь би с и р о т о ю
З святим и го р а м и Д н іп р о !

55 О х, я кб и те сталось, щ о б ви не вертались,
Щ о б там і здихали, де ви п о р о сл и !
Не плакали б д іти, м ати б не ридала,
Не чули б у Бога ваш ої хули;
 112

І со нц е не гр іл о б с м е р д я ч о го гн о ю
60 На чистій, ш и р о к ій , на вольній з е м л і;
І л ю д и б не знали, щ о ви за орли,
І не покивали б на вас го л о в о ю .

С хам е н іться! б уд ьте лю д и ,

Бо лихо вам б уд е:
65 Р о зкую тьс я н е за б а р о м
З а ко в а н і лю д и ;
Настане суд, за го во р я ть
І Д н іп р о , і го р и !
І потече с то р іка м и
70 К р ов у синє м о р е
Д іт е й ваших... І не буд е
К о м у по м ага ти:
О д ц ура ється брат брата
І дитини м ати;
75 | д и м х м а р о ю заступить
С онце п е р е д вами,
І навіки пр о кл е н е те сь
С в о їм и синам и!
У м и й те ся ! О б р а з Б о ж ий
80 Б агном не скв е р н іте !
Не д у р іт е дітей ваших,
Щ о вони на світі
На те тіл ь ко , щ о б панувать...
Бо невчене о к о
85 З аглян е їм в сам у д уш у
Г л и б о к о -гл и б о ко !
Д о зн а ю т ь с я неб ож а та ,
Чия на вас ш кур а ,
Та й засуд ять... і п р е м у д р и х
90 Н е м у д р і о д ур я ть .

Я кб и ви вчились та к, як треба,
То й м у д р о с т ь би була своя;
А то за л ізе те на н еб о:
»1 м и — не м и , і я — не я!
 113

95 І все те бачив, і все зн а ю :

Н ема ні пекла, ані р аю ,
Н емає й Бога, тіл ь ко я!
Та ку ц и й н ім е ц ь узлуватий,
А більш н іко го .,.« — » Д о б р е , брате!
100 Щ о ж ти такеє?«
— »Нехай с ка ж е
Н ім ец ь. М и не зн аєм !«

О та к то ви навчаєтесь
У ч у ж о м у кр а ю !
105 Н ім е ц ь с ка ж е : »Ви м о го л и « .
» М о го л и ! М о го л и !
З о л о т о го Тамерлана
О нучата го л і!«
Н ім е ц ь с ка ж е : »Ви славяни«,
110 »С лавяни! С лавяни!
С лавних пр а д ід ів великих
П ра вн уки п о ган і!«
! Коллара читаєте
З у с іє ї сили,
115 І Ш а ф ар и ка , і Ганку,
І в славяноф іли
Так і претесь... І всі м о ви
С л а в я н сько го л ю д у ,
Всі знаєте, а своєї
120 Д а с ть -б і! — »Колись б у д е м
І п о -св о є м у глаголать,
Як н ім е ц ь п о ка ж е ,
А д о т о го й іс т о р ію
Н аш у нам р о з ка ж е ...
125 О то д і м и з а хо д и м о сь !«

Д о б р е заходились
По н ім е ц ь к о м у п о ка зу
І за го в о р и л и
Так, щ о й н ім е ц ь не второпа,
130 У читель великий,
 114

А не те, щ о б п р о сті лю д и .
А ґвалту! А к р и к у !
»1 га р м о н ія , і сила,
М у зи ка , та й го д і!
135 А історія? П оем а
В ольного н а р о д у!
Щ о ті р и м л ян и у б о гі!
Ч о р т-зн а щ о — не Брути!...
У нас Брути і Ко кл е си
140 Славні, неза б уті!...
У нас воля виростала,
Д н іп р о м ум ивалась,
У го л о ви го р и слала,
С тепо м укр и ва л а сь!«
145 К р о в ю вона ум ивалась,
А спала на купах,
На ко з а ц ь к и х вольних трупах,
О кр а д е н и х труп ах!...

П од ивіться лиш ень д о б р е ,

150 П рочитайте зн о в у
Тую славу, та читайте
О д слова д о слова;
Не м инайте ані титли,
Н и ж з т ії ко м и —
'55 Все р о з б е р іть ... та й спитайте
Тоді себе: щ о ми?
Ч иї сини? Я ких батьків?
К и м , за щ о закуті?...
То й побачите, щ о ось щ о
160 Ваші славні Брути:
Раби, » п о д н о ж к и « , гр я зь М о с кв и ,
В арш авське см іття ваші пани
Я с н о в е л ь м о ж н ії ге тьм ани!
Ч о го ж ви чванитеся, — ви!
165 Сини с е р д е ш н о ї Украйни?
Щ о д о б р е хо д и те в я р м і,
Щ е лучче, я к батьки ходили?
 115

Не чваньтесь: з вас д е р уть р е м ін ь ,

А з їх, бувало, й лій топили!
170 М о ж е чванитесь, щ о братство
В ір у заступило?
Щ о С и н о п о м , Т р а п е зо н то м
Галуш ки варило?
П равда, правд а!... Н аїдались,
175 А вам тепер вадить,
І на С ічі м у д р и й н ім е ц ь
К а р т о п е л ь ку садить;
А ви ї ї купуєте ,
їсте на з д о р о в я ,
180 Та славите З а п о р о ж ж я .
А чиєю к р о в ю
Ота зе м л я напоєна,
Щ о ка рто пл я родить?
Вам б а й д уж е , — аби д о б р а
185 Була для го р о д у !
А чванитесь, щ о м и П ол ьщ у
Колись завалили!...
Правда ваш а: П ольщ а впала,
Та й вас р о зд а ви л а !
190 Так о т я к кр о в св о ю лили
Батьки за М о с к в у і Варш аву,
І вам, синам , передали
С во ї кайдани, св о ю славу!

Д о б о р о л а с ь У кр а їн а
195 Д о с а м о го кр а ю :
Гірш е ляха св о ї діти
Ї ї р о зп и н а ю ть ;
З а м ість пива — п р а в е д н ую
К р ов із р е б е р точать;
200 П ро світити, ка ж у ть , хочуть
М а те р и н і очі
С о в р е м е н н и м и о гн я м и ,
П овести за в ік о м ,
За н ім ц я м и н е д о р ік у ,
С л іпую ка л іку .
Д о б р е ! Ведіть, п о ка зуй те !
Нехай стара мати
Навчається, я к дітей тих
Н ових доглядати.
П о ка зуй те !... За н а уку —
Не тур б уй те сь! — буд е
М атерина д о б р а плата:
Р озпадеться луда
На очах ваш их неситих;
П обачите славу,
Ж иву славу д ід ів своїх
І батьків лукавих...
Не д у р іте самі себе!
У чітесь, читайте,
І ч у ж о м у научайтесь,
Й сво го не ц урайтесь:
Бо хто м а тір забуває,
Т ого Бог карає,
Т ого діти ц ура ю ться,
В хату не пуска ю ть,
Ч у ж і л ю д и пр о га н яю ть,
І немає з л о м у
На всій зе м л і б е зко н е ч н ій
Веселого д о м у .
Я р и д а ю , я к зга д а ю
Д іл а н еза буті
Д ід ів наш их: т я ж к і діла!
Я кби їх заб ути,
Я оддав би веселого
В іку полови ну...
О така то наша слаза,
Слава У кр а їн и !...
О та к і ви прочитайте,
Щ о б не со н н и м снились
Всі неправди, щ о б р о зкр и л и с ь
В исокі м о ги л и
П ер е д ваш им и очим а,
 117

Щ о б ви р озпитали
М у ч е н и ків : ко го , ко л и ,
245 За щ о розпинали?...
О б н ім іт е ж , брати м о ї,
Н а й м е н ш о го брата, —
Нехай м ати усм іхн е ться ,
Заплакана мати,
250 Благослови [ ть] дітей своїх
Т ве рдим и р у ка м и ,
І д іт о ч о к п о ц іл ує
В ольними устам и.
І заб уд е ться ср а м о тня
255 Д авняя година,
І о ж и в е д о б р а слава,
Слава У кр а їн и ,
І світ ясний, н евечірн ій,
Тихо засіяє...
260 О б н ім іть с я ж , брати м о ї.
М о л ю вас, б л а га ю !
1845. 14. XII.
Вю нищ а.
 ХОЛОДНИЙ ЯР.
У в с я ко го своє лихо,
І в м е не не тихо,
Х оч не своє, — по зиче не,
А все таки лихо.
Н ащ о б, бач-ся, те згад увать,
Щ о д а зн о м и н ул о ,
Будить бб -зн а є колиш нє?
Д о б р е , щ о засн уло !...
Хоч і Яр той! Вж е д о йо го
І с т е ж ки м а л о ї
Не осталось, і здається,
Щ о н іхто й н о го ю
Не ступив там , — а згадаєш ,
То була й д о р о га
З м анастиря М о т р и н о го
Д о Я ру стра ш н о го.
В Я ру ко л ись га йд ам а ки
Т а б о р о м стояли,
Л аго дили сам опали,
Ратища стругали.
У Яр то д і сходилися,
М о в із хреста зняті,
Б атько з си н о м і брат з б р а то м ,
О д н о стайн е стати
На во р о га л ука в о го ,
На л ю т о го ляха.
Д е ж ти дівся, в Яр гл и б о ки й
П ро топта ний шляху?
Чи сам за р іс те м н и м лісом?
 119

ЗО Чи то засадили
Н ові кати? Щ о б д о тебе
Л ю д и не ходили
На п о р а д у : щ о їм діять
З д о б р и м и панами,
35 Л ю д о їд а м и лихим и,
З н овим и ляхами?
Не сховаєте! Над Я ро м
З а л із н я к витає,
І на У м ань позирає,
40 Гонту виглядає!
Не ховайте, не топ чіте
С вято го закона,
Не зо в іте п р е п о д о б н и м
Л ю т о го Н ерона!
45 Н з славтеся ц а р е в о ю
С вято ю вій н о ю ,
Бо ви й сами не знаєте,
Щ о ц а р и ки коять,
А кр ичите , щ о несете
50 | душ у і ш куру
»За о течество!...« Є йбогу,
О веча натура!
Д у р н и й ш и ю підставляє
І не знає, за щ о !
55 Та щ е й Гонту зневаж ає,
Л едаче л е д ащ о !
» Г а й д а м а к и — не в о и н ы :
Р а збойники, воры,
П я т н о в н а ш е й и с т о р і и !...«
60 Бреш еш , л ю д о м о р е !
За свя тую п р а в д у-в о л ю
Р о зб ій н и к не стане,
Не р о з к у є закований
У ваші кайдани
65 Н ар од тем ни й ; не з а р іж е
Л у ка в о го сина;
Не р о з іб є ж и в е серце
 и .Ч іМ » Ы , Л Г * ,Л е

Ж т “ Щ [ * & * * * " 7 ■

■ Щ ґ ' : -• , ;

МУ()л/і-и «имілу*. и ’

и'дьікС ЛуЛ» -,А*Л1"ІЯ*<І. :.

, т е
* г .
* '

І* о т * « & • * * ' ' М і л ж * /

/- : * .
„•
І
л
'
„
І
..

X < * е . ^ р ' і Ж і и ; :& < -

м н о г и е £ Л(4%»¥

'* « * * " * ■ і - -„■■

• • «и, ~ л . , І - :•.

Початок „Холодного Яру“

(З альбому „Три літа“ .)
 За св о ю кр а їн у !
Ви р о з б ій н и ки неситі,
70 Голодні во р о н и !
По я к о м у п р а вд и во м у,
С вя то м у за ко н у
І з е м л е ю , всім д а н о ю ,
І се р д е ш н и м л ю д о м
75 Торгуєте? С те р е ж іться ж,
Бо лихо вам б уд е,
Т я ж ке лихо!... Д у р іт ь дітей
І брата сл іпо го ,
Д у р іт ь себе, ч у ж и х л ю дей,
80 Та не д у р іть Бога!
Бо в день радости над вам и
Розпадеться кара,
І по віє о гон ь новий
З Х о л о д н о го Я ру!
1845. 17. XII.
Вю нищ а.
 ДАВИДОВІ ПСАЛМИ.

І.

Блаж енний м у ж на лука ву

Н е вступає р ад у,
І не стане на путь з л о го ,
І з л ю ти м не сяде;
А в з а к о н і Г о сп о д н ьо м у
С ер це й о го й воля
Н авчається; і стане він,
Я к на д о б р ім полі,
Над в о д о ю по саж ен е ,
Д р є в о зеленіє,
П л о д о м вкр и те : та к і м у ж той
В д о б р і с в о їм спіє.
А лука ви х, нечестивих
І слід пропадає, —
Як той по піл , над з е м л е ю
Вітер р о зм а ха є.
І не встануть з пр аве д н им и
З л ії з д о м о в и н и ;
Д іл а д о б р и х оновляться,
Д іл а злих заги нуть.

XII.

Чи Ти м е н е , Б о ж е м илий,
Н авік забуваєш ?
О д вер таєш лице С воє,
М е н е покидаєш ?
Д о к и б уд у м учить д уш у
І се р ц е м боліти?
Д о к и б уд е в о р о г лю тий
На м е н е дивитись
І сміятись? Спаси м е не ,
Спаси м о ю д уш у,
Д а не с ка ж е хитрий в о р о г:
»Я й о го п о д у ж а в !«
І всі з л ії п о см ію ть ся ,
Як уп а д у в р у ки ,
В р у к и в р а ж і. Спаси м е не
О д л ю т о ї м у ки ,
Спаси м е н е ! П о м о л ю ся
І в о з п о ю зн ову
Т вої блага чистим с е р ц е м ,
П са л м о м тихим , новим .

хип.
Б о ж е ! Н аш им и уш им а
Чули Твою славу.
І д ід и нам р о з к а з у ю т ь
П ро давні кр о в а ві
Тії літа, я к р у к о ю
Т ве р д о ю С воєю
Р озвязав Ти наш і р у ки
І п о кр и в зе м л е ю
Трупи в о р о ж і; і силу
Т во ю возхвалили
Т вої л ю д и , і в п о к о ї,
В д о б р і одпочили,
Славя Господа! А нині!...
П о кр и в єси зн о в у
С р а м о то ю св о ї л ю д и , —
І в о р о ги нові
Р о зкр а д а ю ть , я к о вец ь, нас
І ж е р у т ь ... Без плати
І бе з ц ін и о ддав єси
В о р о га м п р о кл я т и м ;
П оки н ув нас на см іх л ю д я м ,
В н а р у гу сусід а м ;
П о ки н ув нас, я ко в притчу
Н ерозум ним лю дям .
І кив аю ть, см ію ч и ся ,
На нас го л о ва м и ;
І всякий день перед нам и —
Стид наш перед нами.
О кр а д е н і, за м уче н і,
В путах ум и р а є м ;
Не м о л и м о с ь ч у ж и м б о га м ,
А Тебе благаєм :
П о м о ж и нам, ізбави нас
В р а ж о ї н ар уги !
П о б о р о в Ти перш у силу,
П о б о р и і д р у гу ,
Щ е л ю тіш у !... Встань ж е , Б о ж е !
В скую б уд е ш спати,
О д сліз наш их одвертатись,
С ко р б и забувати?
С м ирилася душ а наша,
Ж ить т я ж к о в о ко в а х !
Встань ж е , Б о ж е , — п о м о ж и нам
Встать на ката зн о в у !

НІ.
П р е б е зу м н и й в се р ц і ска ж е ,
Щ о Бога немає,
В б е з з а к о н ії м е р з іє ,
Не тво рить благая.
А Бог д ивиться: чи є щ е
В зи ска ю щ и й Бога?
Нема д о б р е -т в о р я щ о го ,
Н ем а ні о д н о го !
Коли вони, неситії
Гріхам и, дознаю ть?
їдять л ю д и зам ість хліба,
Бога не згад аю ть.
Там бояться, л яка ю ться,
Д е страху й не б уд е :
Так сам і себе бояться
Л у к а в ії л ю ди.
Х то ж пош ле нам спасеніє,
Верне д о б р у долю?
Колись Бог нам верне волю ,
Р озібє неволю .
В о зхва лим о Тебе, Б о ж е,
Х вале нісм в ся ки м ;
В озрадується Ізр аїл ь
І святий Іаков.

LIII.
Б о ж е ! Спаси, суди м ене
Ти по С воїй волі!
М о л ю с ь , Господи, внуш и їм
Уст м о їх глаголи!
Бо на д у ш у м о ю встали
С ильн ії ч у ж ії,
Не зр я ть Бога над со б о ю ,
Не зн а ю ть, щ о д ію ть .
А Бог м е н і пом агає,
М е н е заступає,
І їм п р а в д о ю С воєю
Вертає їх злая.
П о м о л ю с я Господеві
С е р ц е м о д и н о ки м ;
І на злих м о їх п о гл я н у
Н е зл и м м о їм о к о м .

L X X X I.
М іж ц а р я м и -с у д ія м и
На раді великій
Став зе м н и х владик судити
 126

Н ебесний Владика.
5 » Д о к о л і б уд е те стяж ати
І кр о в невинну розливать
Л ю д е й убогих? А багатим
С у д о м л у ка в и м помагать?
Вдові у б о гій п о м о ж іт е ,
14 Не о суд іте сироти,
І виведіть із тісноти
На волю тихих, заступіте
О д р у к неситих!...« Не хотять
П ознать, р о зб и ти ть м у неволі.
15 І всує — Господа глаголи,
І всує плачеться зем ля.
Ц арі, р а б и — о д н а ко в і
Сини п е р е д Б о го м ;
І ви вм р ете , я к і кн я зь ваш
20 і ваш р аб убо ги й .
Встань ж е , Б о ж е, суди з е м л ю
І судей л ука вих!
На всім світі Твоя правда
І воля, і слаза.

ХСІІІ.

Господь Бог лихих карає, —

Д уш а м о я знає;
Встань ж е , Б о ж е, — Т во ю славу
Гордий зневаж ає.
5 Вознесися над з е м л е ю
В и с о ко -в и с о ко ,
З а кр и й сла вою своєю
С ліпе, го р д е о ко .
Д о к и , Господи, л ука ві
Ю Хваляться, д о к о л і —
Н еправдою ? Твої л ю д и
Во тьм і і неволі
З а кували... Д о б р о Твоє
К р о в ю по топили,
З а р іза л и п р о х о ж о го ,
В дову задавили
І ска зал и: »Не зри ть Господь,
Н и ж е теє знає.
У м у д р іт е с ь , н е м у д р ії:
Х то світ оглядає,
Той і се рц е ваше знає,
І д у м и лука ві.
Д и віте ся д іл а м Й о го ,
Й о го вічній славі!
Благо т о м у , к о г о Господь
Карає м іж нами, —
Не д о п у с ка , по ки з л о м у
Ізриється яма.
Господь лю бить С во ї л ю ди,
Л ю б и ть, не оставить,
Д о ж и д а є , п о ки правда
П ер е д ним и стане.
Х то б спас м е н е о д лука вих
І д ію щ и х злая?
Я кби не Бог п о м іг м е ні,
То душ а б ж ивая
Во тьм і ада потонула,
П ро клял ась на світі.
Ти, Господи, пом агаєш
По зе м л і ходити,
Ти р адуєш м о ю д уш у
І се рц е в рачу єш;
! п р е б уд е ть Твоя воля,
І т р у д Твій не всує:
Вловлять д уш у праведничу,
К р ов д о б р у осудять.
М е н і Г о спо д ь-пр истан ищ е
З а с ту п н и ко м буд е,
І воздасть їм за діла їх
К р о в а в і, лука ві,
П о губ и ть їх , і їх слава
С тане їм в неславу.
 СХ Х Х ІІ.
Чи є щ о кр а щ е , лучче в світі,
Як у к у п і ж и ти ,
Братам д о б р и м д о б р о певне
П о ж и ть , не ділити?
Я ко м и р р о д о б р о в о н н е
З го л ови чесн о ї
На б о р о д у А а р о н ю
С падає р о с о ю ,
І на ш и тії о м ети
Ризи д о р о го ї;
А б о р оси Є р м о н с ь к ії
На святії го р и
В и с о кії С іо н с ь кії
С падаю ть і творять
Д о б р о тва р ям з е м н о р о д н и м
І зе м л і, і л ю д я м :
О та к б ратів благих св о їх
Господь не за б уд е —
Воцариться в д о м у ти хім ,
В с ім ї тій великій,
І пош ле їм д о б р у д о л ю
О д віка д о віка.

С Х Х Х У І.

На р іка х к р у г Вавилона,
П ід ве р б а м и в полі,
С иділи м и і плакали
В д а л е кій неволі;
І на вербах повіш али
О р ґа н и гл ухії,
І нам стали см іятися
Е дом ляни з л ії:
» Р о зка ж іть нам п існ ю вашу,
М о ж е й м и заплачем?...
А б о наш у заспівайте,
Н ев ол ьн ики наш і!«
— » Я ко ї ж м и заспіваєм
На ч у ж о м у полі?
Не співаю ть веселої
В д а л е кій неволі!...
І ко л и тебе за б уд у,
Ієруса лим е , —
З аб вен б уд у, п о ки н ути й ,
Рабом на ч у ж и н і;
! я з и к м ій о н ім іє ,
Висохне, лукавий,
Я к за б у д у п о м ян ути
Тебе, наша славо!
І Господь наш вас по м ян е ,
Е д о м с ь кії діти,
Я к кричали ви: »Руйнуйте,
Руйнуйте, паліте
С іон святий!« Вавилоня
Д щ е р е о кая нн а !
Б лаж енний той, хто заплатить
За тво ї кайдани!
Б лаж ен! Б лаж ен! Тебе, злая,
В р ад о сті застане
І р о з іб є дітей тво їх
0 хо л о д н и й ка м ін ь !

схих.
П сал ом новий Господеві
1 н о в у ю славу
В о зп о є м чесн им с о б о р о м ,
С е р ц е м н е л ука ви м ;
Во псалтирі і тим пані
В о зп о є м благая,
Я ко Бог кара неправих,
П р а вим пом агає.
П р е п о д о б н ії во славі
І на тихих л о ж а х
Р адую ться, славословлять.
130

Хвалять ім я Б о ж е ;
І м е чі в р у ка х їх д о б р і,
О стр і о б о ю д у ,
15 На о тм щ е н іє я з и ка м
І в н а у ку л ю д я м .
О к у ю т ь царей неситих
В з а л із н ії пута,
І їх, славних, о ко в а м и
20 Ручними о кр у тя ть ,
І о суд ять губителей
С у д о м с в о їм прави м .
І в о в іки стане слава,
П р е п о д о б н и м слава!
1845. 19. XII.
В ю нищ а.
 М А Л Е Н Ь К І Й МАРЯНІ.
Рости, рости, м о я пташ ко,
М ій м а ко в и й ц віте !
Розвивайся, п о ки твоє
С е р ц е не р о зб и те ,
5 П о ки л ю д и не до зна ли
Тихої до л ин и!...
Д о зн а ю т ь с я — по гр а ю ться,
Засуш ать та й кин уть.
А н і літа м о л о д ії,
15 П овиті к р а с о ю ,
Ні к а р ії оченята,
У м и ті с л ь о з о ю ,
А н і с е р ц з твоє тихе,
Д о б р е є д ізо ч е
15 Не заступить, не за кр и є
Н еситії о ч і:
Н айдуть з л ії, та й о кр а д у ть .
І теб е у б о гу
Кинуть в ге к л о ... З ам учиш ся
20 І п р о к л є н з ш Бога.
Не цвіти ж , м ій ц зіте Н О Б И Й ,
Н е р о зви ти й ц віте!
З о вя нь тихо, п о ки твоє
С е р ц е ке р о з б и т е !
1845. 20. XII.
В ю нищ з,
 М и н а ю ть д н і, м ин а ю ть ночі,
М инає л іто ; ш елестить
П о ж о в кл е листя; гаснуть о чі,
Заснули д у м и , се р ц е спить;
5 І все заснуло ... І не зн а ю ,
Чи я ж и в у, чи д о ж и в а ю ,
Чи так по світу волочусь,
Бо в ж е не плачу й не см ію сь...

Д о л е , де ти? Д о л е , д е ти?
ю Нема н ія к о ї!
Коли д о б р о ї ж аль, Б о ж е ,
То дай з л о ї, з л о ї!

Не дай спати х о д я ч о м у ,
С е р ц е м зам ира ти,
І гн и л о ю ко л о д о ю
По світу валятись,
А дай ж и ти , се р ц е м ж ити
І л ю д ей лю бити,
А коли ні... то пр оклина ть
20 І світ запалити!
С траш но впасти у кайдани,
У м и р а ть в неволі,
А щ е гір ш е — спати, спати
І спати на волі,
І заснути на в ік-в іки ,
І сліду не кинуть
Н ія к о го : о д н а ко в о —
Чи ж и в, чи заги нув!...

Д о л е , де ти? Д о л е , де ти?
ЗО Н ема н ія к о ї!
Коли д о б р о ї ж аль, Б о ж е,
То дай з л о ї, з л о ї!
1845. 21. XII.
В ю нищ а.
 Як у м р у , то поховайте
М е н е на м о ги л і,
С ер ед степу ш и р о к о го ,
На В кр а їн і м и л ій :
5 Щ о б лани ш и р о к о п о л і
І Д н іп р о , і кр у ч і
Було видно, — було чути,
Я к реве р евучий!
Як понесе з У кр а їн и
0 У синєє м о р е
К р о в в о р о ж у , о то д і я
І лани і го р и —
Все п о ки н у і полину
Д о с а м о го Бога
5 М олитися... А д о т о го —
Я не зн а ю Бога!
П оховайте та вставайте,
у *
Кайдани по рвіте ,
І в р а ж о ю з л о ю кр о в ю
го В олю о к р о п іт е !
І м е н е в с ім ї великій,
В с ім ї вольній, н<£вій,
Не заб уд ьте по м ян ути
Н езлим тихим сл о в о м !
1845. 25. XII.
Переяслав.
 II.

[ДРУГИЙ К О Б З А Р ]
(1846— 1847)
 В о скр е сне м ъ ли ко гд а отъ чуж евл астья модъ,
Чтобъ ум ны й , д о б р ы й нашъ народъ
Хотя по я зы к у несъ не считалъ за н ім ц е в ь ?
А . Ґ р іб о с д о в .

В и п уска ю о це в л ю д и д р у го го » К о б за р я « сво ­
го, а щ о б не з п о р о ж н ім и то р б а м и , то н ад іл яю
й о го пр е д и сл о в іє м . Д о рас слово м о є, о братія м о я
у кр а їн с ь ка я в о зл ю б л ен н ая.

Великая туга осіла м о ю д уш у. Ч ую , а ін о д і

й ч и таю : ляхи д р ю к у ю т ь , чехи, серби, б о л га ри ,
ч о р н о го р и , м о с ка л і — всі д р ю к у ю т ь , а в нас ані
телень, неначе всім зац іпило... Ч о го се ви так,
бр а тія моя? М о ж е злякались наш ествія ін о п л е м е н -
них ж урн а л істів? Не бійте сь! С об ака лає, а вітер
несе... Вони кричать, ч о м м и п о -м о с к о в с ь к ій не
пиш ем о? А ч о м м о с ка л і самі н іч о го не пиш уть п о -
сво єм у, а тіл ь ко пе р е во д ять, та й то ч о р т -з ка по -
яко м у? Н атовкм ачать якихсь » ін д и в ід у а л із м ів « то ­
щ о, так щ о а ж я з и к о те рп не , п о ки вим о ви ш ; к р и ­
чать о бр а тстві, а гр и зуть ся , м о в с ка ж е н і со б а ки ;
кр и ч ать о »единой славянской« л іте р а тур і, а не
хотять і за гл я н уть , щ о роб иться у славян!
Чи р о з іб р а л и вони хоч о д н у к н и ж к у по л ьську,
ч е сь ку, с е р б с ьку , або хоч і наш у (бо і м и таки,
слава Б о гу, не нім ці)?... Не р о з іб р а л и . Чом? Тим,
 137

щ о не тям лять. Наша кн и ж к а я к попадеться у їх

р у ки , то вони аж р е п е тую ть та хвалять те, щ о
найпоганш е, а наш і п а тр іо ти -хуто р я н и й со бі за
н и м и : » п ре оча ро Е а те льн о!« В чарах тих ось щ о:
ж и д и , ш и н ки , свині, і пяні баби. М о ж е це по їх
»уто н че н ной« н атурі і справд і д о б р е . А на наш і м у ­
ж и ц ь к і о чі, то д у ж е по га н о . Воно й то правда, щ о
і м и самі тут тро хи винні, бо м и не б а ч и м о на­
ш о го н а р о д у, я к й о го Бог сотворив. У ш и н ку
і наш, і м о ска л ь, і навіть н ім е ц ь — всі п о х о ж і на
свиню , а ж е н щ и н и — то щ е поганш а. У хату прийти
д о й о го , або д о себе по кл и ка ть п о -б р а те р сь чій
не м о ж н а . Не м о ж н а , бо він злякається, та м о ж е
щ е й те, щ о він пізнає д ур н я у ж у п а н і.
П рочитали со бі по складах »Е неїду« та по ти ­
нялись ко л о ш и н ку — та й д у м а ю ть , щ о от коли
в ж е м и р о з п ізн а л и сво їх м у ж и к ів . Е ні, б р а тіку ,
пр очитайте ви д у м и , пісні, послухайте, як вони
співа ю ть, я к вони го в о р я ть м іж с о б о ю , ш а п о к не
с ки д а ю ч и , або на д р у ж н ь о м у б е н ке ті; я к вони з га ­
д у ю ть стар овин у і я к вони плачуть, неначе справді
в ту р е ц ь к ій неволі, або у п о л ь с ь ко го магнатства
кайдани волочать, — то тод і і ска ж е те , щ о »Ене-
їд а« д о б р а , а все таки см іховин а на м о с ко в с ь ки й
шталт.
О т а к то, братія м о я в о зл ю б л е н н а я ! Щ о б
знать л ю д е й , то треба п о ж и ть з н и м и ; а щ о б їх
списувать, то треба с а м о м у стать ч о л о в іко м , а не
м а р н о тр а те л е м чорнила і па пер у. О т о д і пиш іть
і д р ю ку й т е , і тр у д ваш б уд е т р у д о м чесним .
А на м о с ка л ів не вваж айте: нехай вони собі
пиш уть п о -с в о є м у , а м и п о -с в о є м у . У їх н ар од
і слово — і у нас н а р о д і слово, а чиє кр а щ е , нехай
судять лю д и . Вони зд а ю ть ся на Гоголя, щ о він
пиш е не п о -с в о є м у , а п о -м о с к о в с ь к о м у , або на
В альтер-С котта, щ о й той не п о -с в о є м у писав.
Гоголь виріс в Н іж е н і, а не в М а л о р о с ії, і сво го
 138

я зи ка не знає; а В [а л ь т е р ] С [к о т т ] в Е д инб урзі,

а не в Ш о тл а н д ії, — а м о ж е і щ е б ул о щ он е б уд ь,
щ о вони себе о д цур ал ись... не зн а ю . А Борне усе
таки по е т н ар од ній і великий, і наш С ко в о р о д а
т а ки м би був, я кб и й о го не збила з пливу латинь,
а п о тім м о ско в щ и н а .
П о кій н и й О с н с в я н е н ко д у ж е д о б р е п р и гл я ­
дався на народ, та не прислухався д о язи ка , бо
м о ж е й о го не чув у ко л и сц і о д м а те р і, а Г [у л а к }
А р т е м о в с ь ки й хоть і чув, так за б ув, б о в пани
по стри гся. Горе н а м ! Б е зум іє нас о б у я л о о ти м
м е р з е н н и м і Б огу п р о ти вн и м па н ств о м ! Нехай би
в ж е о ті К и р п и - Г н у ч к о ш и є н к и сутяги: їх
Бог за т я ж к ії гр іхи наш і щ е д о зачатія во у т р о б і
м а те р н ій осудив кисн уть і гнить в чорнилах, а то —
м у ж і м у д р і, учені... П р о м ін я л и св о ю д о б р у -р ід н у
м а т ір на п я н и ц ю н е п о тр е б н у ю , а в п р и д а то к щ е
і »въ« додали. Ч о м у В. С. К а р а д ж и ч , Ш а ф а р и к
і ін и ї не по стриглись у н ім ц і (їм би зр у ч н іш е бул о ),
а остались славянам и, щ и р и м и синам и м а тер ей
сво їх, і славу д о б р у ю стяжали? Горе н ам ! Но,
б р а тія , не вдавайтесь в тугу, а м о л іте сь Б огу і р а ­
б отайте р о з у м н о во ім я м а тер і н а ш о ї У кр а їн и б е з ­
таланної. А м ін ь .
С еднів.
1847, м арта 8.

А щ о б ви знали, щ о тр уд ваш не м и м о іде,

І щ о б не д у ж е чванилась м о с ко в с ь ка я братія сво єю
Р о сто п ч и н о ю — то от вам » С в я ч е н а я в о д а«:
н аписано п а н н о ч к о ю , і а щ е й х о р о ш о ю , тіл ь ко не
с к а ж у — я к о ю , б о в о н о щ е м о л о д е , б о язливе .
А п е р е ве р н іть п у д о в і ж у р н а л и та п о ш ука й те,
чи нем а там ч о го н е б у д ь т а ко го , я к » С [в я ч е н а я )
В [ о д а ]« — і не тур б уй те сь, бо є й б о гу не найдете.
 [СВЯЧЕНАЯ ВОДА.
Я бачила — святу во д у
В р іч к у виливали,
Щ о б с вя ч е н о ї ногам и
Л ю д и не топтали.
А ко ха ння вірне, щ и р е —
Як вода святая,
Бо в о но гр іх ів багато
Із д у ш і зм иває.
О ти м то я сво їх д у м о к ,
Хоч я і убо га ,
З р о д у -з в ік у не п о ки н у
Та л ю д я м п ід ноги.
У Господа н е б е сн о го
Л аски ц іл е м о р е ,
То я в йо го , я к ту воду,
Виллю свое го р е . І
 Л ІЛ ЕЯ .
»За щ о м ене, я к росла я,
Л ю д и не любили?
За щ о м ене, я к виросла,
М о л о д у ю вбили?
За щ о вони тепер м ене
В палатах вітаю ть,
Ц а р ів н о ю називаю ть,
О чей не сп уска ю ть
З м о г о цвіту? Д и в у ю ть с я ,
Не зн а ю ть, д е д іти !
С ка ж и м е н і, м ій б р а тіку ,
К о р о л е в и й цвіте!«
— »Я не зн а ю , м о я сестро
І ц віт ко р о л е в и й
Схилив св о ю го л о в о н ь ку
Ч е р в о н о -р о ж е в у
Д о б іл о го , п о н и кл о го
Л иченька лілеї.
І заплакала лілея
Р о с о ю -с л ь о зо ю ...
З аплакала і сказала:
»Брате м ій ! З т о б о ю
М и да вн о вж е ко ха є м о сь ,
А я й не сказала,
Як була я л ю д и н о ю ,
Як я м о рд ув а л а сь ...
М о я м ати... Ч о го вона,
Вона все ж ур и л а сь ,
І на м е н е , на дитину,
Д ивилась-д ивилась
І плакала? Я не зн а ю ,
М ій брате єдиний!
Х то їй лихо заподіяв?
Я була дитина,
Я гралася, забавлялась;
А вона все вяла,
Та н а ш о го з л о го пана
К ляла -про клин а ла.
Та й ум е р л а . А м е не пан
Взяв д о го д ув а ти .
Я виросла, викохалась
У білих палатах.
Я не знала, щ о байстря я,
Щ о й о го дитина.
Пан поїхав десь да л еко,
А м е н е по кин ув.
І п р о кл я л и йо го лю д и ,
Б у д и н о к спалили,
А м ене... Не зн а ю за щ о,
Убити — не єбили,
Т іл ько м о ї д о в гі коси
О стр и гл и ; накрили
О с т р и ж е н у га н ч ір к о ю ,
Та щ е й рего тались;
Ж ид и навіть нечистії
На м е н е плю вали.
О та ке то, м ій б р а тіку ,
Було м е н і в світі!
М о л о д о го , к о р о т к о го
Н з дали д о ж и ти
Л ю д и в.ку... Я ум е р л а
З и м о ю під тин ом ,
А ве сн о ю пр оц віл а я
Ц в іт о м при д о л и ні —
Ц в іт о м б іл и м , я к сн іг б іл и м !
А ж гай звеселила.
З и м о ю л ю д и — Б о ж е м ій ! —
В хату не пустили,
 142

А ве сн ою , м о в на диво ,
70 На м е не дивились;
А дівчата заквітчались
I почали звати
Л іл е є ю -с н іго ц в іт о м ;
І я пр оц вітати
75 Стала в га ї і в теплиці,
І в білих палатах...
С ка ж и ж м е ні, м ій б р а тіку ,
К о р о л е в и й цвіте,
Н ащ о м е н е Бог поставив
80 Ц в іт о м на сім світі.
Щ о б л ю д е й я веселила,
Тих сам их, щ о вбили
М ен е й матір?... М и л о се р д и й ,
С вятий Б о ж е м илий!...«
85 І заплакала лілея.
А цвіт ко р о л е в и й
Схилив св о ю го л о в о н ь ку
Ч е р в о н о -р о ж е в у
На білеє, по ни клеє
70 Л и ч е н ько лілеї.
1846. 25. VII.
Київ.
 РУСАЛКА.
» П о р од ила м е н е мати
В в и со ки х палатах,
Та й понесла се р е д ночі
У Д н іп р і скупати.
Купа ю ч и р о зм о в л я л а
Зо м ною малою :
„П л и в и , пливи, м о я д о н ю
Д н іп р о м за в о д о ю ,
Та випливи р у с а л ко ю
Завтра се р е д н о ч і;
А я вийду гуляти з ним ,
А ти й за л о с ко ч е ш .
З а л о ско ч и , м о є се рц е:
Нехай не см іється
Н адо м н о ю , м о л о д о ю ;
Нехай пє-упється,
Не м о їм и кр о в -с л ь о з а м и
С иньою водою
Д н іп р о в о ю . Нехай со бі
Гуляє з д о ч к о ю .
Пливи ж , м о я єдиная!
Хвилі м о ї, хвилі!
П ривітайте р у с а л о н ь ку !...
Та й заго ло сила,
Та й п о б ігл а . А я собі
Плила за в о д о ю ,
П о ки сестри не зустр іл и ,
Не взяли з с о б о ю .
У ж е з ти ж д е н ь , як р о сту
144

З сестрам и гул я ю
О п ів н о ч і та з б у д и н ку
Батька виглядаю .
А м о ж е в ж е поєдналась
З п а но м у палатах,
М о ж е зн о в у р о з к о ш у є
М о я гр іш на мати?...«

Та й за м о в кл а р уса л о чка ,
В Д н іп р о поринула,
М о в пл іточ ка , а лозина
40 Тихо похитнулась...
Вийшла м ати по гуляти —
Не спиться в палатах;
Пана Яна нем а д о м а,
Ні з ки м р о зм о в л я ти .
45 А я к прийш ла до бе р ега ,
То й д о ч к у згадала,
! згадала, я к купала
І я к пр им овляла —
Та й б а й д у ж е ! Піш ла собі
50 У палати спати,
Та не д ій ш л а : д овелося
В Д н іп р і ночувати.
І не зчулась, я к зуспіл и
Д н іп р о в і дівчата,
55 Та до неї, — ухопили,
Та й ну з н ею гратись!
Р а д ісінькі, щ о пійм али;
Грались, лоскотали,
П оки в ве р ш у не запхали...
60 Та й зар егота лись.
О д н а т іл ь ко р усал о нька
Не зареготалась.
1846. 9. VIII.
Київ.
 ОСИКА.
По е ма .
»Д а п р іи д е ть ж е см ер ть на ня,
и да сни дутъ во адь ж и в и : я ко
л ука вств о въ ж илищ ахъ ихъ, п о -
с р е д і ихъ«.
П салом [Н У , ст. 161.
М о л ю с я , зн о в у уп о в а ю ,
І зн о в у сльози виливаю ,
І д ум у тяж кую м о ю
Н ім и м стіна м пе р е д а ю .
О зо в іте ся ж , заплачте,
Н ім ії, зо м н о ю
Над н е п р а в д о ю л ю д с ь ко ю ,
Д о л е ю лихо ю ...
О з о в іте с ь ! А за вами,
М о ж е , озо ве ться
Безталання н евсипущ е
І нам усм іхн е ться ,
П оєднає з н ед о л е ю ,
С пасибі нам ска ж е ,
І по м о л и ться й заплаче
Й тихо спати л яж е.
Така м о я рада, н езнаєм ий брате!
С м и ри сь пе ре д Б о го м , л ю д ей не займ ай,
Ш у ка й со б і брата в палатах і в хаті,
І дбай д о м о в и н у , а слави не дбай!
Бо вона не спинить в ік у м о л о д о го ,
Не ве рне з-з а літа н а ш о ї весни...
О та к то, м ій д р у ж е ! М ол ись, брате, [Б о гу І
І м е не в м олитвах своїх пом яни.
Росте в по лі на м о ги л і
О си ка заклята;
О та м відьм а похована, —
Х ристітесь, дівчата!
Х ристітеся... і не кваптесь
На панів лукавих,
Бо з ги н е т з , о с м ія н і,
Н ароб ите слави,
З л о ї слави на сім світі,
А на тім !.,. Крий, Б о ж е !
За гр іх и такі великі
С ам Бог не п о м о ж е .
Нехай пани зн ущ а ю ться ,
Братами т о р гу ю ть
Та сл ьоза м и кр о в а ви м и
С атану частую ть, —
їх в ж е д у ш і за п р о д а н і,
То їм і б а й д уж е ,
А вам треба стерегтися,
С тер егтись — та й д у ж е !
С те р е ж іть ся ж . Кохайтеся
Хоч і з найм итам и, —
З к и м хочете, м о ї л ю б і,
Т іл ько не з панам и!

Після о с ін н ь о го М и ко л и ,
О б ід р а н і, тр о хи не го л і,
Б е н д е р сь ки м шляхфм ун о ч і
Ішли цигани, а йдучи —
З вичайне, во л ьн ії — співали;
Іш ли со б і, а п о тім стали,
Ш а тр о кр ай ш ляху напяли,
Багаття в б о ге р озве л и
І ко л о й о го посідали,
Х то з ш а ш л и ко м , а хто і так —
Зате він вольний, я к к о з а к
(Коли сь то був). С идять, кун я ю ть,
 147

А за ш а тр о м в степу співає,
Неначе пяна, з п р и д а н о к
Д о д о м у йдучи, м о л о д и ц я .

Голос за шатром:
65 »О й, у новій хаті
П олягали спати;
М о л о д ій приснилось,
Щ о мати сказилась,
Б атько утопився,
70 С в е ко р о ж е н ився.
І... гу!... гу!... гу!...«
Ц игани слухаю ть, см ію ть с я :
»І де тут пяні ті возьм уться?
О ц е , м а б уть, із -з а Д н істр а ,
75 Бо тут все степ... М а р а ! М ар а!«
Ц игани кр и кн у л и й схопились,
А п е ре д ними опинилась
Та, щ о співала... Ж аль і страх!
В свитині латаній д р и ж а л а ,
80 | на р у ка х і на ногах
О д с т у ж і кр о в повиступала
І д о в гі ко си в репяхах.
П остояла і м о в ч ки сіла
К о л о о гн ю і р у к и гріла
85 На с а м ім п о л у м ї. »Ну, так!
О ж е н и в ся н е б о р а к!« —
С ама со б і ніби шептала,
І я ко сь страш но усм іхалась...

Цигани.
90 А в ід кіл я ти, м олодице?

Відьма.
Хто... я... я?...
(С піває:)
»Як була я м о л о д и ц я ,
95 Ц ілували м е н е в лиця;
 А я к стала стара баба, —
Ц ілували б, була б рада«.

Цигани.
С півуча, н іч о го с ка за ть і
Якби собі та ку достать,
Та щ е й м едведя...
Відьма.
Я сп іва ю ;
Чи то с и ж у , чи то гул яю ,
Все співа ю , все співа ю , —
У ж е забула го во р и ть ,
А перш е д о б р е го вор ила .
Цигани.
Д е ж ти була, щ о заблудила?
Відьма.
Хто? я?... З д о ч к о ю пан леж ить...
О го н ь погас, а м іся ц ь сходить,
В яр у пасеться в о вкул а к...
Я в п р и д а н ка х була, впилася,
І м о л о д а не придалася...
А все то п р о кл я т і пани
З д івчатам и такеє д ію ть ...
П ід у щ е сина хо р о н и ть,
А то без м ене не з у м ію т ь
І в д о м о в и н у по л о ж и ть...
Цигани.
Не йди, н е б о го , — б уд ь ти з нам и !
У нас, є й б о гу, д о б р е ж и ть !

Відьма.
А діти єсть у вас?

Цигани.
Немає.
 149

Відьма.
К о м у ж ви їсти даєте?
130 К о го ви спати кладете?
К о го ко лиш е те вночі?
Л яга ю ч и і встаю чи,
За к о го молитесь?... О х, д іти !
І все діти !... І все діти !...
135 І м е н і нем а де д іти сь!
Д е не п ід у — усе за м н о ю !
Вони зїд я ть м е н е ко л и сь!...

Цигани.
Не плач, н е б о го , не ж у р и с ь !
140 у нас дітей нема й зав од у.

Відьма.
Х оч з го р и та в во ду...

І т я ж к о , т я ж к о заридала.
Ц игани д о в го дивувались,
145 П о ки поснули, де хто впав.
Вона ж не спала, не ж ур и л а сь,
С иділа, н оги устр о м и л а
В гарячий попіл. Виступав
Щ е р б а ти й м іс я ц ь з-за м о ги л и
150 І на ш а тро м о в дивувавсь,
А ж п о ки хм а р и заступили.

Ч о м не спиться б а га то м у,
С и в о м у, гла дко м у?
Ч о м не спиться у б о го м у ,
155 С и р о ті старом у?
О д и н д ум а , я к би йо го
На п о д зв ін п р ид ба ти;
А той д ум а , ко л и б ш видш е
Д о с тр о їт ь палати, —
16° О т о д і вж е о дпо ч и н у...
А у б о ги й і так собі
150

Д е н е б у д ь загине.
І обид ва спо чиваю ть
І га д ки не м а ю ть !
165 У б о го го не з га д у ю т ь ,
А т о го щ е й лаю ть.
Не спиться ста р о м у ні в по лі, ні в хаті,
А треба я кн е б у д ь в ік у д о ж и в а ти .

II.

К о л о о гн ю старий циган
170 3 л ю л ь к о ю кун яє
І дивиться на п р и б л у д у , —
М оже що й гадає.
Циган.
Ч о м у не л я ж е ш , не спочинеш ?
175 З ір н и ц я сходить — по д и ви сь!

Відьма.
Д ивилась я — в ж е ти дивись!
Циган,
М и рано р у ш и м о — 'п о к и н е м ,
18° Я к не пр оспиш ся...

Відьма.
Не п р о сп л ю сь ,
У ж е н іко л и не п р о сп л ю сь !...
О та к д е н е б уд ь і за ги н у
185 у б ур я н і...
(С п іва є:)
»Гаю , га ю , тем ний га ю ,
Т ихенький Д у н а ю !
О й, у га ї п о гу л я ю ,
190 В Д у н а ї скуп а ю сь ,
В б а го ви н н і з е л е н о м у
Т р о ш ки о д п о ч и н у...
 151

Та м о ж е щ е, хоч по ган у,
П ри вед у дитину...«

195 Д а р м а І... А б и со бі хо д и л о,
Та в м іл о м а тір прокл ина ть...
Цить... цить... Чи бачиш , — на м о ги л і
О ч и м а лупа ко ш е н я !
О то д о м е н е !... К и ц ю ... ки ц ю !...
200 Не йде п р о кл я те бісеня...
А то дала б то б і напиться,
Впилося б д о б р е ...
(С піва є:)
»С то їть кутя на п б ку т і,
205 А в з а п іч ку д іти ;
Н арод ила, наплодила,
Та н ід е п о д іти.
Чи то по топити,
Чи то подуш ити?
210 Чи ж и д о в і на кр о в продать,
А гр о ш і пропити?«

Щ о , д о б р е наш і завдаю ть?

О то то й то ! А ти не знаєш ...
С ідай лиш б л и ж ч е н ь ко , — отут...
215 Я р о з к а ж у тоб і. Ти знаєш ,
Щ о я в В о ло щ и ні була?
Близнят в Б ендерах привела,
У білих Яссах колихала,
У Д ун а є в і купала,
220 В Т уреччині сповила,
Та й д о д о м у понесла, —
А ж у К и їв ; та в ж е д о м а ,
Без кадила, бе з кр о п и л а ,
За три ш аги охристила,
225 А три ш аги пропила...
Упилася, упилась!...
І д о сі пяна!...
І вж е н іко л и не п р о сп л ю ся ,
Бо я вж е й Бога не б о ю ся
І не с о р о м л ю с я лю д ей...
Коли б м е н і отих дітей
Найти д е н е б уд ь!... Ти не знаєш,
Чи є в Т уреччині война?

Циган.
Була ко л и сь, — тепер нем а:
У м е р найстарш ий старш ина.
Відьма.
Я дум а ла — в Т уреччині,
А ж і там немає...
О сь слухай ж е ! С ка ж у тоб і,
К о го я ш ука ю .
Я ш укаю дочку м о ю
І сина Івана...
А щ е гір ш е я ш у ка ю
П р о кл я т о го пана,
Щ о б зад уш ить, б о я к узяв
М ене м олод ою
Та й о стр и г, неначе хло пця,
І с к р із ь за с о б о ю
Возив м е не , — у Б ендерах
Т оді м и стояли
[З м о с ка л я м и , а м о с к а л і]
Т урка вою вали.
О т о ж , я кр а з пр отив Спаса,
П ривела я близнята,
А він п р о кл я ти й п о ки н ув ,
Не впустив і в хату!
П іш ов со б і з м о с ка л я м и ,
А я з б а й стр ю ка м и
В У к р а їн у повернула
Б осим и н ога м и,
О стр и ж е н а , — та й б а й д у ж е !
Ішла та питала
Д о Києва... І щ о з м е н е
Л ю д и посм іял ись!,..
Трохи була не втопилась,
Та ж ал ь б ул о кинуть
Б л и зн ято чо к. То сяк, то так
На св о ю кр а їн у
Д оплентала. О д по чил а,
Вечора діж дала.
Та й у село. Х о тіл о сь, бач,
Щ о б л ю д и не знали.
П ід кр а д а ю ся д о хати —
А ж о гн ю немає:
Я д ум а ла, щ о спить ба тько ,
А ж він ум ир ає,
І н ік о м у р у ки скласти.
Я перелякалась...
Хата п у с т ко ю см е рд іл а .
О т я заховала
Близнят сво їх у к о м о р і;
У б іга ю в хату,
А він у ж е ледве стогне.
Я д о й о го : »Тату!
Тату! Тату! Ц е я прийш ла!«
За р у к у хапаю .
А він м е н е взяв за р у к у
І ш ептав: » П р о щ а ю !
П р о щ а ю ... і...« Т іл ь ко й чула...
Бо здається, впала
Та й заснула... Я кби була
Д о в ік у проспала!
О п ів н о ч і п р о ки н ул а сь :
Щ о сь ходить по хаті,
А за р у к у б а тько давить...
»Тату!« — кличу — »Тату!«
А ж він у ж е так, я к крига...
Н асилу я р у к у
Випручала... Щ о , цигане, —
Якби та ку суку
Тобі д о ч к у , — чи простив би?
 IS f

Циган.
П ростив би, є й б о гу!
305 Відьма.
Та м о вч и вж е, б о за б уд у...
Я м о лилась Богу...
Ба, ні — дітей годувала
Та в з а с ік ховала...
310 Та, здається, щ о о ч іп о к
К л о ч ч я м вим ощ ала,
Щ о б не знать б у л о , щ о стрйга...
П рибралась, ходила,
П о ки л ю д и д о м о в и н у
315 Н а д в о р і роб или.
Д оробили, полож или,
П онесли, сховали...
І одна я з бли зн ята м и
На світі осталась.
320 (Плача : с п іва є :)
»Ч ерез яр ходила,
Та воду носила,
К о р о в а й сама бгала —>
Д о ч к у оддавала,
325 А сина ж енила...
І... гу!...«

III.

Циган.
Не ски гл и , б о ти всіх п о б у д и ш !

Відьма.
330 Х іба я с ки гл ю , навісний?

Циган.
Та д о б р е , д о б р е ! Щ о ж дальш буде?
Р о зка зу й лиш...
 155

Відьма.
335 А щ о даси?
Н авариш завтра мам алиґи?
Я й к у к у р у з и пр и н е су.
П остривай ж е , нагадала!
З д о ч к о ю ліг спати,
340 А сина взяв у л а ке ї.
Г р о м а д о ю з хати...
Еге... еге... гр о м а д о ю !...
Я собак дражнила
П о -п ід вікн а м и з стар ц я м и ,
345 І б л и зн ят водила
За с о б о ю , — щ о б привчались...
А ж і сам приїхав.
О т о д і б ул о гр о м а д і
І всім д о сто-лиха,
350 Щ о б м е н е не виганяли
З б а т ь ків с ь ко ї хати!
А м е н е взяв з б л и зн ята м и
Д о себе в палати.
Ростуть м о ї б л и зн я то ч ка ,
355 А я утіш аю сь,
І з л ю то ю га д и н о ю
Я зн о в у ко ха ю сь.
Д о ко х а л а с я д о к р а ю !...
Сина у л а ке ї
360 Занапастив, а з д о ч к о ю
Чи чуєш? — з сво єю ...
Чи це не гр іх п о -ваш о м у?
І в вас так ум ію ть?
А м е ні дав ка р б о в а н е ц ь
365 Та послаз у Київ,
Щ о б я Б о гу по м ол ил а сь.
О т о ж я й ходила
І м олилась... Ні, цигане,
Я д а рм а м о л ил ась!...
370 Чи в вас є Бог якийнебудь?
О т ж е , в нас нем а є;
Пани вкрали, та в ш катулі
У себе ховаю ть.
Вертаю ся із Києва —
З а м к н у т і п о ко ї.
Пан поїхав десь з д о ч к о ю ,
Як пе рш е зо м н о ю .
І сина взяв; п о тім ... по тім ...
Д а л е б і, не зн аю ,
Щ о р об ил ось... М е н і снилось,
Н іби я літаю
Над ба й р а ка м и с о в о ю
І дітей ш у ка ю .
Та то б р и д н я :
Я не дітей,
Я ш укала пача,
Та тепер у ж е не треба,
П ід у у цигани.
Я вж е сина о ж енила,
А д о ч ка й так б уд е !
Л а зитим е п о п ід ти н н ю ,
П о ки стопчуть лю ди.
Ти не бачив м о го сина?
Там такий хо р о ш и й ,
Такий, я к ти! А знаєш що?
П озич м е н і гр о ш е й ,
А я намиста н а куп л ю
І тебе по віш у,
Та й п ід у со б і д о д о м у ...
Д и ви сь: миш а... миш а
Несе у К и їв м иш енят.
Не до не се ш , утоп иш десь,
А б о пан о д н ім е ...
Чи я найду дітей сво їх,
Чи так і загину?...

Та й за м о в кл а , м о в заснула.
Ц игани вставали,
Р озбирали ш атро своє,
 157

В д о р о гу руш али,
Та й руш или. П іш ли сте п о м ;
410 І вона устала
Та й піш ла сама за ним и,
А йдучи співала:
» К а ж уть л ю ди, щ о суд буде,
А су д у не буд е,
415 Бо в ж е м е не осудили
На сім світі лю ди...«

IV.
За се л ом село м инали,
В го р о д и ходили,
І м о в диво за с о б о ю
420 П р и б л уд у водили.
1 співала й танцю вала,
Не пила й не їла, —
Н еначе см е рть з ц иганам и
П о світу ходила.
425 г \ г п м р а з о м перестала,
Ст '*ла їсти й пити,
І хо « в ти сь за ш атрам и,
І Бог у м о л итись:
То так ® по р о б и л а
430 С тара ''Л®ріул а :
Я ким сь біллям напоїла,
То во н о й м и н у л о .
П о тім ї ї са стала
Вчить лікарн. "'В гти:
435 Які трави, щ о о с ч о го ,
І де їх ш ука ти ;
Як варити, напу 'вати —
В сьом у, в сь о м у вчила;
І пр иб л уд а учила
440 І Б о гу м олилась.
Л іто й д р у ге пр о б л ’укя л а
Та трави суш ила,
А на т р е іє в У кр а їн у
3 ним и п р и б л у д и л а
П о кл о н и л а сь М а р іу л і
За н а уку в ноги,
П о п р о щ а л а сь з циганам и,
П о м о л и л а сь Богу,
Та й піш л а собі д о д о м у
На св о ю кр а їн у ,
Рада-рада та весела,
М о в тая дитина.
Я кі села п р о хо ж а л а ,
Болящ их питала
I травам и напувала,
І всім пом агала.
Восени прийш ла д о д о м у ,
П устку затопила,
Вимазала, упо ра лась
І л е гк о спочила,
Я к у р а ї. Все заб ул а:
І злеє й незлеє;
Всіх простила, всіх лю била,
І м о в над зе м л е ю
С вятим а нге л о м витала:
Так їй л е гко стало!
М о в в палатах, в сво їй хаті
П е р е зим увала .
І сусід и не цурались,
Все село л ю било ,
Бо вона все по б о л я щ и х
Д е н ь і ніч ходила.
І в с я к о м у пом агала,
І плати не брала,
А щ о брала, то ка л іка м
З а р а з оддавала;
А б о с в іч е ч ку в н е д іл ю
С пасові поставить
За всіх гр іш ни х, а у себе
Й ш ага на оставить.
 »Нащ о м е ні, — було , ка ж е : —
Чи то в м е н е діти?«
Та й заплаче. О та к вона
М іж ч у ж и м и в світі
Вік недо вгий до ж ивала .
Д івчата, бувало,
І д ню вали, й ночували,
Хату прибирали,
І м азали, і квітчали,
І їсти варили;
І в о р о ж и ть не пр осили —
Так со б і л ю б ил и!...
У ха то ч ці чисто, тихо,
Ясно, я к у раї,
І, знай, д ве р і п о с кр и п у ю т ь —
Н іхто не м инає:
Той д о б р и д е н ь , пр ийде, ска ж е ,
Той зілля по про сить,
Той б уб л и ч ків , паляничку,
В сього понаносять, —
А б и б ул о з ки м по ж и ти ,
Д о б р о м поділитись.
О та к вона в селі ж ила
І вкрита, і сита;
І л ю били, і вітали,
І в сь о го давали,
А все таки п о к р и т к о ю
і в ід ь м о ю звали...

V.
З н е д уга м и і б о л яч ка м и ,
З тр ь о м а , чи й більш е, л іка р я м и ,
Із-за н ім е ц ь к о ї зе м л і
В есною пана привезли,
Т ілько са м о го . А де ж діти?
Д о ч к у на хо рти п р о м ін я в ,
А сина в ка рти п р о їгр а в ! —
І так трапляється на світі!
160

А щ о ж м и м а єм о робить?
О т о ж взяли й о го лічить, —
Л ічили, а ж утр ь о х лічили,
520 У ж е ч о го з ним не робили?!
Та ба, не б уд е вж е гр іш и ть,
А щ е б хо тіло ся... П ростила!
С вято го зілля наварила,
І, м и л о се р д а я, з села
525 Л ічити во р о га піш ла
В палати с у м н ії. П росила,
Щ о б зіл л я м пана н а п о їть :
Бож илася, щ о б уд е ж и т ь !
І л іка р і не д опустили,
530 П рогнали, тр о хи щ е й не били.
Взяла го р щ е ч о к , та й піш ла;
Ідучи д іт о ч о к згадала,
З аплакала... і ж аль їй стало,
Щ о панові не п о м о гл а !
535 Весна з и м у пр о га н яє;
І зелений по зе м л і
Весна ки л и м розстилає;
Із и р ію ж у р а в л і
Л етять в и со ко кл ю ч а м и
540 А степам и та ш ляхам и
Ч ум а ки на Д ін піш ли.
І на з е м л і, і на небі
Рай. І я не зн а ю ,
Я ко го щ е л ю д и раю
545 у Бога бл а га ю ть!
А ти м ч а со м н епр о щ ен и й
Гріш ний ум и р а є
У б уд и н ка х. У ж е й о го
Й са кра м е нтува л и,
550 Клали д о л і на со л о м і
І стелю зн ім а л и , —
Не вм ирає... І л іка р і
Н іч о го не вд ію ть!,..
 161

П о тім тро хи по легш ало ;

555 — » П окличте Л у к ію !« —
Ш е п н ув , та а ж затрусився.
П ривели в палати
М о ю в ід ь м у. І л іка р і
Вж е стали прохати,
560 Щ о б п о м о гл а ... П рийш ла вона
І у н огах стала,
І ти хе н ь ко за гр іш н о го
»О тче наш « читала.
Пан неначе п р о ки н ув ся ,
565 Глянув к р у г о м себе,
І на неї... та й за кр и ч а в :
»Не тре б а ! Не тре ба !
Іди со б і!... А б о стривай...
Чи ти не забула?
570 П рости м е н е і... П рости м ене!...«
І с л ь о зи блиснули
В перш е з р о д у . — » П р о щ а ю ...
Я давно простила...«
І св іч е ч ку дала в р у к и
575 і перехристила.
З аснув в о р о г п е р е д нею ,
Як тая дитина,
А її за св о ю д уш у
М олитись по ки н ув.

580 С о р о ко у с т и наймала,
У Київ ходила
Та за пана, за гр іш н о го ,
Господа м олила.
І восени вернулася
585 в село зим ува ти.
Так, я к м а тір , привітали
Л аскаві дівчата
І знов стали на д о світки
Д о неї хо д ити;
590 І зн о в стали, я к м а те р і,
Л у к ії годити.
А вона їх научала,
Як на світі ж и ти ;
Р о зка зує, я к і вона
Колись дівувала,
І я к пана по лю б ила,
П о к р и т к о ю стала,
І я к с т р и го ю ходила,
Близнят по ро дила ,
Як блукала з циганам и,
І я к ї ї вчила
Л іка р ю в а ть М а р іул а ,
І де, щ о р о б и л о сь, —
Усе, бул о , р о з ка з у є ,
А ж плачуть дівчата
Та хр истяться; ж а ха ю ть ся —
Н іби пан у хаті...
А вона їх р о зва ж а є ,
П росить, заклинає,
Щ о б з панам и не кохались,
Бо Бог по ка р а є;
Щ о »під ете й ви по світу
Так, я к я ходила,
Батька й м а тір по губ и те ,
Як я п о губ и л а ;
Д іт е й сво їх, на см іх л ю д я м ,
П устите по світу.
Так, я к я... я к я... пустила...
Д іти м о ї! Д іт и !«
О та к вона научала.
Д івчата христились
Та плакали, а уночі
Пани їм все снились:
І з р о га м и і хвостам и,
О д р із у ю т ь ко су,
Та куса ю ть, та см ію ть ся,
І пр о сто в о л о су
На со б а к, т о щ о , м ін я ю ть ,
 163

У д ь о гті купа ю ть,

630 | виводять на ул и ц ю ,
І л ю д е й скл и ка ю ть
Д и витися. О та ке то
Д ів ч а т о ч к а м снилось!
А все таки на д о св ітки
635 Д о н е ї ходили.

П рийш ла весна зеленая.

Стара м о я встала,
Піш ла в поле ш укать зілля,
Та там і осталась.
640 | о б ід а ть і вечерять
Варили дівчата,
Та не знали, де ділася
їх н ер ід н а мати.
П астухи в селі сказали,
645 Щ о ко л о м о ги л и
У к а л ю ж і стару від ь м у
Ч орти утопили.
Найш ли її... Г р о м а д о ю
Без попа сховали
650 На могил?, й о с и ко в и м
К іл к о м пробивали.
А дівчата засіяли
М о ги л у цвітам и,
І о с и ку поливали
655 С в о їм и сльозам и.
І виросла на м о ги л і
О си ка заклята.
О та м відьм а похована:
М ол ітесь дівчата!
660 М ол ітеся і не кваптесь
На панів лукавих,
Бо зги н е те о см ія н і,
Н ароб ите слави.
1847.7. III.
С еднів.
 III.

В КАЗЕМАТІ
(1847)

Моїм соузникам
посвящаю.
 З гадайте, бр а тія м о я
(Бодай те лихо не верталось!),
Як ви га р н е се н ь ко і я
Із-за р е ш о т ки визирали
5 І, певне, д ум а л и : »Коли
На р ад у тиху, на р о з м о в у ,
Коли м и зій д е м о с я зн о в у
На сій з у б о ж е н ій землі?
Н іко л и , бр а тія, н іко л и
ю 3 Д н іп р а у к у п і не п є м о !
Р о зій д е м о сь , р о з н е с е м о
В степи, в ліси св о ю н е д о л ю ,
П о в ір у є м щ е тр о хи в во л ю ,
А п о т ім ж и ти п о чн е м о
15 М іж л ю д ь м и , я к лю д и .
А п о ки те буд е,
Л ю б іте ся , брати м о ї,
У кр а й н у л ю б іте ,
І за н е ї, безталанну,
20 Господа м о л іт е !
І й о го за б уд ь те , д р у ги ,
І не п р о кл и н а й те ;
І м е н е в неволі л ю тій
Ін ко л и згад айте!
1847.
О рська кріпость.
 1.
О й одна я, одна,
Як б ил ино чка в по лі,
Та не дав м е н і Бог
А н і щ астя, ні д о л і;
5 Т ілько дав м е н і Бог
К р а су, к а р ії очі,
Та й ті виплакала
В са м отин і д іво чій.
А н і б р а тіка я,
10 Ні се стр ич ки не знала,
М іж ч у ж и м и зросла,
І зро сл а — не кохалась!
Д е ж д р у ж и н а моя?
Д е ви, д о б р ії люди?
15 їх нем а... Я сама,
А д р у ж и н и й не б уд е !
1847.
С .-П е те р б ур г.
168

2.

За б а й р а ко м байрак,
А там степ та м о гил а.
Із м о ги л и к о з а к
Встає сивий, похилий;
1 Встає сам ун о ч і,
Іде в степ, а йдучи
Співа, с у м н о співає:
»Наносили зе м л і,
Та й д о д о м у піш ли,
1 І ніхто не згадає!
Нас тут триста, я к скло,
Товариства лягло,
І зем л я не прийм ає.
Як зап ро д ав гетьм ан
1 У я р м о християн,
Нас послав поганяти.
По сво їй по зе м л і,
С во ю к р о в р о зл и л и
І за р іза л и брата;
1 К р ов и брата впились
І отут полягли
У м о ги л і заклятій...«
Та й з а м о в к , за ж ур и в сь ,
І на спис похиливсь,
Став на са м ій м о ги л і;
На Д н іп р о по зира в,
Т я ж ко плакав-ридав,
Сині хвилі голосили,
З -за Д н іп р а , із села
Луна га єм гула,
Треті півні співали.
П ровалився ко з а к ,
С тре пенувся байрак,
А м о ги л а застогнала.
1847.
С .-П е те р б у р ґ.
 3.
М е н і о д н а ко в о , чи б уд у
Я ж и ть в У кр а їн і, чи ні,
Чи хто згадає, чи за б уд е
М ен е в с н ігу на ч у ж и н і —
5 О д н а к о в іс ін ь к о м е н і!
В неволі вир іс м іж ч у ж и м и ,
І, неоплаканий сво їм и ,
В неволі плачучи у м р у ,
І все з с о б о ю за б е р у;
Ю М а л о го сл ід у не п о ки н у
На наш ій славній У кр а їн і,
На наш ій — не сво їй зе м л і.
І не п о м я н е б а ть ко з сином ,
Не с ка ж е си н о в і: »М олись,
15 М ол и ся, син у: за В кр а їн у
Й о го зам учил и колись«.
М е н і о д н а ко в о , чи б уд е
Той син м о л итися, чи ні...
Та не о д н а ко в о м е н і,
20 Я к У к р а їн у з л ії л ю д и
П рисплять, л ука ві, і в о гні
її, о к р а д е н у ю , збудять...
О х, не о д н а ко в о м е н і І
1847.
С .-П е те р б у р ґ.
 и 0 с ).'< & >У?о &-о е /р с ^ у
'2 'И Т.1 -ТюХ <?? /у и г £-т 7 -і-г/ Л и •Т-Г'М.
с о і'п а л, ?& <3л- с Я # /ія е ^ у е ? іг
і/£ іе -н е & г С’Ь 'іг г у ■ п я 'іу а гг^и ^ - к ,
О С?ІЧ І С К ’0 & І Г С и *< £'*•() Л ІР -Н 'Ь С - .
^ Ъ ?<е &-о ~ ь .4 & и 'ї ^ У Зі?С< * + < г
Ї Ї 4~ и 0'Н *ІС < 'Х '£ < 9 * *г ■ ічй' С & О Ы ■гЦ'Н-

^5 З- <£*> ^ іл а ^ и ^ и л <Ъу Л .-ы ^ ^ у -^ и у і-у

£/ е /і £ с е /Ь & е д а
Л /& -*и /И > с л л ^ і/у 14* л г ? 'х ч ?<у
?7 & ■ **С Г 'И Л ІН е ^ О Ч € - 7 ~ и '^ Ґ у Ц *Ь< ?4 1 Л -

?/<*. Л л « # /*
£ґ <Чу <*г-* £ ^іе. ґУа-їг* е Ь с і V* »••*? •?
// * <Х « & • С Є і* * 1 4 0 4 ■ ^ ‘иГ'УГ * • <- ^
а/^Сс */Т 4-ґ ( £ е 'б ґ 'їіу /?& # у і-м *1* я < у
Ї Ї а и > $ 61~ л л у 4 * ґ *4 4+ ' Х \ > ^ 6 * с С І
</Р "/•2<- ?-с--< <эх/ъа к * # 6-0 ■ґц * е /у с/ с і
</77<? < / ' <5*<у л - у іь о </г г.< ■і ї Г 'К ї £ /г * / -Лг к .
*7&С< 7-Сі е к }X «/• -?С4 і/14 <г * * *.<*
ЯГ'УСЪ 'у 9 < у7 ~ /х Фг'>-‘ у 4-г £ <ЛС0 л
' 7^1 и е-Г7-.-і А ґ7 ?) ■3 *Л у ?С6< 6 -*і . 'І * с?? О '£*-< -и
?
/ -и 0 ю у е /^ у с ? £
& 0СЛ г? и 0 -3 ? г с і-]■-.•і> 6-а -**.< е >ч *<*,

Автоґраф вірша „Мені однаково“

[З „Більш ого4 (нижегородского) альбому.]
 4.
»Не кидай м а те р і!« — казали,
А ти по ки н ул а , втекла;
Ш у ка л а м ати — не найш ла,
Та в ж е й ш укати перестала:
5 У м е р л а плачучи. Д а вн о
Не чуть н ік о го , де ти гралась;
С об ака десь по м ан д р ува ла,
І в хаті вибито в ікн о .
В са д о ч ку т е м н о м у ягнята
10 У д ень пасуться, а вночі
В іщ ую ть сови та сичі
І не д аю ть сусід а м спати.
І твій б а р в ін о ч о к хрещ атий
З а р іс б о ги л о ю , ж д у ч и
15 Тебе н еквітча ну. І в гаї
С таво ч ок чистий висихає,
Д е ти купалася ко л и сь;
І гай сум ує , похиливсь.
У га ї пташ ка не співає —
20 Й ї ї з с о б о ю занесла;
В я р у кр и н и ц я завалилась,
Верба усохла, похилилась;
І с те ж е чка , де ти ходила,
К о л ю ч и м те р н о м по ро сла.
25 Куди полинула, де ділась?
Д о к о г о ти перелетіла?
В ч у ж ій з е м л і, в ч у ж ій с ім ї
К о го ти радуєш ? Д о к о го ,
Д о к о го р у к и приросли?
172

Віщ ує се рц е, щ о в палатах
Ти р о з ко ш у є ш , і не ж аль
Тобі п о ки н у т о ї хати...
Благаю Бога, щ о б печаль
Тебе до в ік у не збуд ил а,
Щ о б у палатах не найш ла;
Щ о б Бога ти не осудила,
І м а тер і не п р о кл я л а ї
1847.
С .-П е те р б ур г.
» Ч ого ти хо д и ш на м огилу?« —
Насилу м ати го ворила.
»Ч ого ти плачеш ідучи?
Ч о м у не спиш ти ун о ч і,
М о я го л у б к о сизокрила?«
— »Так, м а м о , так!...« І зн ов ходила,
А м ати плакала ж д у ч и .

Не сон-трава на м о ги л і
Вночі пр оц вітає,
То дівчина заручена
Калину сажає
І сл ьоза м и поливає,
І Господа просить,
Щ о б послав він д о щ і вночі
І д р іб н ії р о си ;
Щ о б калина прийнялася,
Р озпустила віти:
» М о ж е п та ш ко ю прилине
М илий з то го світа;
З о в ю й о м у ку б е л е ч ко
І сама прилину,
І б у д е м о щ ебетати
З м и л и м на ка лин і;
Б уд е м плакать, щ ебетати,
Тихо р о зм о в л я ти ,
Б уд е м в к у п о ч ц і ур а н ц і
На той світ літати«.

І калина прийнялася,
Віти р о зпусти л а ;
І три літа на м о ги л у
Д ів ч и н а ходила.
На четверте... Не сон-трава
 174

Вночі пр оц вітає, —
То дівчина з ка л и н о ю
35 П л а че -р о зм о вл я є :
» Ш и р о ка я , високая
Калино м о я,
Не в о д о ю до схід сонця
П оливаная!
40 Ш и р о к ії р іки -с л ь о з и
Тебе полили;
їх сл а вою л у ка в о ю
Л ю д и понесли.
З н е в а ж а ю ть п о д р у ж е н ь к и
45 П о д р у гу сво ю ,
З не ва ж а ю ть ч е р в о н у ю
Калину м о ю .
П овий м о ю го л о в о н ь ку ,
Р осою ум и й
5° І вітам и ш и р о ки м и
О д со нц я за кр и й !
В ранці найдуть м е н е лю ди,
М е н е о с м ію т ь ;
Ш и р о к ії тво ї віти
55 Д іт и о б ірвуть.«

Вранці р а н о на калині
П таш ка щ ебетала;
П ід ка л и н о ю дівчина
Спала — не вставала:
60 У то м и л о сь м о л о д е є ,
Н авіки спочило...

Вставало со н ц е з -за м о ги л и ,
Раділи л ю д и встаю чи;
А мати й спати не лягала —
65 Д о ч к у вечерять д о ж ид ал а
І т я ж к о плакала ж д уч и .
1847.
С .-П е те р б у р ґ.
 175

6.
О й, три ш ляхи ш и р о к ії
Д о к у п и зійш лися;
На ч у ж и н у з У кр а їн и
Брати р о зій ш л и ся ;
5 П о ки н ул и стару м а тір ,
Той ж ін к у п о ки н ув,
А той — сестру, а найм енш ий —
М о л о д у дівчину.

П осадила стара мати

Ю Три ясени в полі,
А н евістка посадила
В исо ку то п о л ю ;
Три яво ри посадила
С естра при до лин і,
15 А дівчина заручена
Ч е р в о н у калину.

Не прийнялись три ясени,

Тополя всихала,
П овсихали три яво ри ,
20 Калина зовяла;
Не вертаю ться три брати, —
Плаче стара мати,
Плаче ж ін к а з д іт о ч ка м и
В нето пленій хаті;
25 Сестра плаче — йде ш укати
Братів на ч уж и н у,
А д івч и н у за р уч е н у
Кладуть в д о м о в и н у .

Не вертаю ться три брати,

30 П о світу б л ука ю ть ,
А три ш ляхи ш и р о к ії
Т е р н о м зар оста ю ть.
1847.
С .-П е те р б ур г.
 7.

М. КОСТОМАРОВУ.
Веселе со н е ч ко ховалось
В веселих хм а ра х весняних;
Гостей за ко ва н и х своїх
С е р д е ш н и м чаєм напували,
І часових пе р е м іня л и ,
С и н єм ун д и р и х часових.
І до дверей, на кл ю ч за м кн ути х,
І д о р е ш о тки на в ікн і
П ри вик я тро хи... І м е ні
Не ж аль б ул о давно о д б ути х,
Д а в н о похованих, забутих,
М о їх кр о в а ви х тя ж ки х сльоз, —
А їх чим ало р о зл и л о сь
На м а рн е поле... Хоч би рута,
А то н іч о го не зій ш л о !
І я згадав своє село.
К о го я там ко л и покинув?
І б а тько й мати в д о м о в и н і...
І ж а л е м се р ц е зап екл о сь,
Щ о н ік о м у м е не згад ати!
Д и в л ю с ь : твоя, м ій брате, мати
Ч о р н іш е ч о р н о ї зе м л і
Іде, з хреста неначе знята...
М о л ю с я , Господи, м о л ю с ь !
Хвалить Тебе не перестану,
Щ о я ні з к и м не п о д іл ю
М о ю т ю р м у , м о ї кайдани!
1847. 19. V.
С.-П етербург*.
 С а д о к виш невий к о л о хати,
Х р у щ і над виш ням и гуд уть,
П лугатарі з пл уга м и йдуть,
С піваю ть ідучи дівчата,
5 А м а те р і вечерять ж д у т ь .

С ім я вечеря ко л о хати;
Вечірня зір о н ь к а встає;
Д о ч к а вечерять подає,
А м ати хоче научати,
10 Так со л о в е й ко не дає.

П оклала мати ко л о хати

М а л е н ь ки х д іт о ч о к с з о їх ,
Сама заснула ко л о їх.
З атихло все... Т іл ько дівчата
15 Та с о л о в е й ко не затих.
1847.
С .-П е те р б у р г.
 9.
Рано вранці н о в о б р а н ц і
Виходили за село,
А за ним и м о л о д и м и
І дівча о д н о піш ло.
5 Подибала стара мати
Д о н ю в полі доганяти...
І догнала, привела;
Н арікала, говорила,
П о ки в з е м л ю по л о ж и л а ,
'0 А сама в старці піш ла.
М и нул и літа, а село
Не п е ре м іни лось,
Т ілько пустка на кр ай села
На б ік похилилась.
15 К о л о пустки на м илиц і
М о ска л ь ш кандибає,
На са д о ч о к позирає,
В п устку заглядає...
М ар н е , брате! Не вигляне
20 Ч о рн о б р ива з хати,
Не по кл и ч е стара мати
Вечеряти в хату.
А колись... Д а вн о ко лись то!
Руш ники вж е ткались,
25 | хустина м е ре ж а л а сь,
Ш о в к о м виш ивалась;
Д у м а в ж и ти , лю битися,
Та Бога хвалити!
А д овелось... Ні д о ко го
30 В світі прихилитись!
С идить собі ко л о пустки.
На д в о р і сллеркає,
А в в ікн о , неначе баба.
С ова виглядає.
1847.
С .-П е те р б у р г.
 10.
В неволі т я ж к о — хоча й волі,
С казать п о п р а вд і, не було ,
Та все таки я ко сь ж и л о сь —
Хоть на ч у ж о м у , та на полі...
Тепер ж е з л о ї т ії до лі,
Як Бога, ж д а ти довелось.
І ж д у її, і виглядаю ,
Д у р н и й свій р о з у м п р о кл и н а ю ,
Щ о дався д у р н я м о д урить,
В ка л ю ж і во л ю утопить.
Х о л о не се рц е, як зга д а ю ,
Щ о не в У кр а й н і по хова ю ть,
Щ о не в У кр а й н і б уд у ж ить,
Л ю д е й і Господа лю бить.
1847.
С .-П е те р б у р ґ.

І
 11.
П онад по л ем іде,
Не п о ко с и кладе,
Не п о ко с и кладе — го р и !
С тогне зем ля, стогн е м о р е ,
5 С тогне та гуд е !

Косаря ун оч і
З устр іч а ю ть сичі;
Тне ко са р , не спочиває,
Й ні на к о го не вважає,
Ю Хоч і не проси.

Не благай, не п р о си :
Не клепає ко си ;
Чи то п р и го р о д , чи го р о д , -
Як б р и т в о ю старий голить
15 Усе, щ о даси:

М у ж и к а й ш и н ка р я,
Й си р оту ко б з а р я .
П ри співує старий, косить,
Кладе го р а м и п о ко си ,
20 На м ина й царя.

І м е н е не м ине —
На ч у ж и н і зотн е ,
За р е ш о т к о ю задавить,
Хреста н іхто не поставить
25 | не п о м я н е !
1847.30. V.
С .-П е те р б ур г1.
 12.
Чи м и щ е зій д е м о с я зн о в у,
Чи вж е навіки розійш лись?
І слово правди і л ю б о ви
В степи і д е б р і р о зн е сл и !
5 Нехай і та к! Не наша мати,
А до вело ся поваж ати!
То воля Господа!... Годіть,
С м и ріте ся, м о л іте сь Богу
І згад уйте од ин д р у го го ;
<0 С во ю У к р а їн у лю б іть,
Л ю б іть її... во врем я лю те,
В остатню , т я ж к у ю м и н у ту
За неї Господа м о л іть !
1847.
С -П е те р б у р г.
 13.
Не спалося, а ніч — я к м о р е ...
(Хоч д іял о сь не восени,
Так у неволі). Д о стіни
Не за го в о р и ш ні п р о го р е ,
5 Ні п р о » м л а д е н че скіе сны«.
Верчуся, світу д о ж и д а ю ;
А за д ве р и м а п р о своє
С алдатськеє н еж и тіє
Д ва ч а со вії р о зм о в л я ю ть .
'0 [Перший]
Така ухабиста собой,
И м е ньш е б іл о й не дарила;
А баринъ б ід н е н ь к о й та ко й !
М е н я -то , слышь, и п о д см о тр и л и ;
'5 С везли в К а лугу и заб рили .
Так вотъ-те случай-то ка ко й !

[Другий]
А я... а ж страш но, я к з га д а ю ! —
Я сам піш о в у м о ска л і.
20 Таки ж у н а ш о м у селі
Назнав я д івчин у. Вчащ аю
І м а тір у д о в у єднаю ,
Так пан заклятий не дає:
»М ала, — ка ж е — нехай д о ж д у с я « .
25 І, знай, вчащ аю д о Ганнусі.
На той р ік зн о в у за своє:
П іш о в я з м а т ір ю просити.
» Ш ко д а , — ка ж е — і не п р о си !
П ятьсот — ка ж е — ко л и даси.
Бери хоч за р а з!« Щ о робити?
Г о л о в ко б ід н а ! Позичать?
Та хто таку по зичить силу!
П іш ов я, брате, зар об л ять.
І де вж е н о ги не носили!...
П оки ті гр о ш і зар об ив,
Я го д ів з о два п р о хо д и в
По Ч о р н о м о р ії, по Д о н у .
І п о д а р у н ків накупив
Н а й д о р о гіш и х... О т вертаю сь
В село д о дівчини вночі, —
А ж тіл ь ко м ати на печі,
Та й та сердеш на ум ир ає,
А хата п у с т ко ю гниє.
Я викресав о гн ю , д о неї —
О д н е ї пахне вж е зе м л е ю ,
У ж е й м е на не пізн ає!
Я д о попа та д о сусіди...
П ривів попа, та не застав, —
Вона в ж е вм ерла. Н ема й сліду
М о є ї Ганни. Я спитав,
Таки сусід у, пр о Ганнусю .
»Хіба ти й д о сі щ е не знаєш?
Ганнуся на С и б ір піш ла:
Д о панича, бачиш, ходила,
П о ки д итину привела,
Та у кр и н и ц і й затопила».
Неначе згага запекла...
Я л едве-ледве вийш ов з хати...
Щ е не світало, Я в палати
П іш ов з н о ж е м ... не чув зе м л і...
А ж панича вж е од везли
У ш к о л у в Київ. О т я к, брате!
Осталися і б а тько й мати,
А я піш ов у м о ска л і.
І д о сі страш но, я к з га д а ю :
 184

Х отів палати запалить,

А б о себе занапастить,
Та Бог пом илував... А знаєш ,
Й о го д о нас перевели
70 Із а р м ії, чи що?

[Перший]
Такъ что-ж е?
Ну, вотъ тепер ь и п р и ко л и !

[Другий]

75 Нехай со б і І А Бог п о м о ж е ,
І так заб уд е ться колись.

Вони щ е д о в го го во р и л и .
Я став п е р е д св іто м д р ім а ть ,
І паничі м е н і приснились,
80 І не дали, по га н і, спать.
1847.
С.-Петеобурґ.
 ВАРІЯНТИ ТА ПРИМІТКИ Д О ТЕКСТУ.

Стор. 5. Три л іт а . В ід о м о сті про автоґраф Ш е в ч е н ка

(т. зв. Д е п а р та м е н ту П о л іц ії), за я ки м д р у к у є м о з б ір к у „Т р и
л іт а “ , та про м е т о д о л о гіч н і засади, я к и м и ре да ктор т е к с т у к е ­
рувався, о п р а ц ь о в у ю ч и те кс т ц іє ї з б ір к и , д и в и сь у ц ьо м у том і
в Його с та тті „Т е к с т п о е з ій Ш е в ч е н ка в ід 1843 р. до за с л а н н я “ ).
П од аєм о т у т с ко р о че н н я , щ о їх д а л і в ж и в а є м о :
К о п . Варт. — к о п ія те к с т у „Є р е т и к а “ Б артенева.
З а п . К). 1'. — „З а п и с к и о Ю ж н о й Р у с и “ П. К у л іш а
(т. II, 1857 р.).
Рі/к. Д П . — р у ко п и с -а л ь б о м ,,Трп л іт а “ , що в ід 1847 р.
до 1906 р. був в а р х ів і р о с ій с ь к о го Д е па р та м е н ту П о л іц ії.
Рук. Л у л . — те кс т „Н а й м и ч к и “ , п и с а н и й П. К у л іш е м .
К о п Бог,{ — ко п ія -а л ь б о м Б о гд а н е н ка .
К о п . Ж ем чуясп. — ко п ія -а л ь б о м Л. Ж е м ч у ж н ік о в а .
К о п . Л азар. — ко п ія -а л ь б о м М. Л а за р е в сь ко го .
К о п . Макс. — р із н і к о п ії .М. М аксим овича .
К о п . Н аум . — р із н і к о п ії В. Н аум енка.
К о п . Морд. — ко п ія -а л ь б о м Д , М ордовцева.
К о п . Тари. — к о п ія „Н а й м и ч к и “ , щ о н а л е ж а л а Н. Тар-
н о в е ь кій .
В ід о м о с т і про ц і к о п ії — у В. Д о м а н и ц ь ко го , в й о го
„К р и т и ч н о м у р о з с л ід і над текстом К о б за р я “ ( К п їв 1907) та
в ре д а го ва но м у ним „ К о б з а р і“ 1905 р. (передмова й п р и м іт к и ).
Ви,(. К л и м . — те кс т „ К а в к а з у “ з л ь в ів с ь к о г о ви д а н н я
К л и м к о в п ч а (див. в с т у п н у п р и м іт к у до „ С н у “ ).
ЯСен. вид. ' ,ч Р ■ — „К о б з а р Т а р а с а Ш е в ч е н к а “ . Ч а сти н а
перш а. Ж енева 1878 (т. зв. „А Ь а сііе “ — м ін ія тю р н е ви д а нн я).
Ж сн . вил. 9о р. — в и д а н і М. Д р а го м а н о ви м „ П о е з ії Т.
Гр. Ш е в ч е н ка , за б о р о н е н і в Р о с е ії“ , Ж енева 1890.
К . До.м. - „ К о б з а р і“ , щ о їх р е д а гув а в В. Д о м а н и ц ь к п й
(1907 та 1908 р., С П Б .).
К . Л ІМ - ц 33 р. — „К о б з а р “ , в и д а н и й 1933 р. в и д а в ­
н и ц тв ом „Л і т е р а т у р а і М и с т е ц т в о “ ( Х а р к ів -К и їв ). Ре­
д а к ц ія А. Р іч п ц ь ко го , а т е кс т (к р ім „Г а й д а м а к ів “ ) о п р а ц ьо ­
в а н и й к и їв с ь к о ю ф іл ією Ін с т и т у т у Тараса Ш е в ч е н ка (ф ак­
т и ч н о О. Д о р о ш ке вп че м ).
К . Л І М - у З і р. — „П о е з ії Т. Г. Ш е в ч е н к а “ - те ж в и ­
д а в н и ц тв а „ Л і т е р а т у р а і М и с т е ц т в о “ , Х а р к ів 1934. за
р е д а кц іє ю А. А, Х в и л і і 6. С. Ш а б л іо в с ь к о го [на о б го р тц і
„К о б з а р “ ]. Т е кс т о п р а ц ьо в а н и й Ін с ти ту то м Т. Ш е в ч е н ка .
186

К . 60 Цвітк. — п р и м ір н и к „К о б з а р я “ , що належ ав
Ю. Ю. Ц в іт к о в с ь к о м у ; т е к с т К . 60 р. в н ьо м у п о п ра в л ен ий
Ш -к о м на д о кл е є н и х м а р ґін е са х.
К ож . К . — „К о б з а р ь '“, в и д а н и й 1867 р. в П е те р б ур зі
К о ж а н ч и ко в и м .
Л єй п ц . ви,і. — „Н о в ы я Стихотворения П у ш к и н а и Ш а в -
ч е н к и “ (sic!). Л є й п ц іґ 1859, впд. В. Ґе р га р д та .
Льв. К . — „П о е з п ї Т ар а са Ш е в ч е н к а “ , в и д а н і 1867 р.
К . С у ш ке : пчем у Л ь в о в і.
П р и м . до П р . К . — в а р ія н ти до о кр е м и х по е зій, п о д а н і
за р із н и м и р у ко п и с а м и в П р а зь ко м у К о б за р і 1867 р.
11р. H. ( І і 11 т.) — „К о б з а р ь “ , ви д а н н я Ґ р е ґр а —
П р а га 1867 р.
Стор. 7. Три л іт а , б д п н е джерело — а льбом -автоґраф
„Т р и л іт а “ , з я к о го вперш е в п д р у ко в а н о цю п о е зію в ж у р ­
н а л і „Н о в а Г р о м а д а “ (1906, ч. 10) з к о п ії, зр о бле но ї з авто­
граф у Я. З а б іл о ю 1), з в ід к и В. Д о м а н и ц ь к и й взя в ї ї до зр е д а го ­
в а н о го ним те к с т у (Петерб. „К о б з а р ь “ 1907 p.). В а р ія н тів
нема н ія к и х . М. Н о в п ц ь ки й в Є П 1927 р. наново перевірив
т е к с т тв о р у з автограф ом. В „К о б з а р я х “ Л І М - у НН р. та
34 р. н а д р у ко в а н о те кст, ще раз п еревірений Д о ро ш ке виче м .
Т е к с т тв о р у ц іл ко м у ста л е н и й . О бговорю єм о л иш е д ва м ісця.
Ряд. 31 — в „Н ов. Г р о м .“ т а к : З л ії л іт а , — т о все т і ї .
В № та в К . К . J lIS i- y : т а все т е є . Т а к д р у к у в а в
у с во їх „К о б з а р я х “ і Д о м а н п ц ь к п й (теоретична ко н є к т у р а ,
бо в ін автограф у не бачив). Я кщ о й в автограф і „ т і ї “ , то це
п о м и л ка Ш е в ч е н ко в о го пера.
Ряд. 95-98 — Д о р о ш ке в и ч (в „П р и н ц и п а х о р ґа н із . т е к с т у “ )
п р о п о н у є д р у к у в а т и та к, я к в а вто ґра ф і (т а к н а д р у ко в а н о
і в К . К . j l l M - y НН р. та Н4 p.):
ІЦ о ти несеш в У к р а їн у
В л а та н ій то р б и н і?
„Б л а го д е н с т в іє , у к а з о м
Н о в е н ь ки м п о в и те “ .
Д о р о ш ке в и ч р о з у м іє на ве д е ні в л а п к а х слова, я к в ід п о в ід ь
н о в о го р о ку по е то ві. М и в к ін ц і ц ь о го речення ставпм о з н а к
за п и та н н я . Т я ж к о п р н н у с т п т п , щ о це — д ія л о ґ. Це б о сла ­
било с и л у Ш е с ч е н к о в о ї ір о н ії, я к у поет і в ід т ін п в , д а в ш и
л а п к и . П р о п у с к з н а к у за п и та н н я у І І І - к а зв и ч а й н а р іч . Но-
в п ц ь к п й дає цей з н а к, я к і мп. але в п кп д а в л а п ки . М и с та ­
впм о в л а п ка х т іл ь к и слово „Б л а г о д е н с т в іє “ .
П о е зія ця в а л ьб о м і „ Т р и л іт а “ х р о н о л о гіч н о йде
перед „З а п о в іт о м “ . М п, я к і в (=11, у м іщ у є м о ї ї н а нерщ ом у

') Ів. Ф р а н к о (л ь в ів с ь к и й „К о б з а р ь “ 1908 р. т. І., стор.

378) п о м п л ко в о в к а з у є на л и п н е в у к н и ж к у 1906 р. ж у р н а л у
„Б ы л о е “ , я к на п е р во д р ук. За нпм цю п о м и л к у по вто р ю є
М- Н о в п ц ь к и й (Т Ш е в ч е н ко , „ П о е з ія “ п ід ред. С. Єфремова
і М. Н о в п ц ь ко го , К и їв 1927 — ско р . Є Н ).
 187

м іс ц і, я к за с п ів . Т а к сам Ш - к о робив не р а з із п о е зія м и

п о д іб н о го ха р а кте р у (н а п р . „Д у м и м о ї“ в п е р ш о м у „ К о б з а р і“
або „ Д у м и м о ї“ 1847 р „ та „З га д а й т е , б р а тія м о ї“ ), у м іщ у ю ч и
їх перед п о е зія м и , н а п и с а н и м и п із н іш е .
Стор. 10. Р о зр и та м огила. В перш е в и д р у ко в а и а
в . І eh >иі. ви,f. 1859 р. Автограф — Д П . Ч и ін ш і автограф и
знайдено, не знаєм о, але було ї х не м енш е п я ть о х . З н и х
(або з к о п ій з н и х ) п о хо д я ть т е к с т и : 1) Лей>и>. вид. 185!) р.,
2) . Іьв. Л’. 1847 р., 3) llp . К . 1870 р. т. II. В с і т і автограф и
х р о н о л о гіч н о на л е ж а ть до о д н о ї Гр упи. Д е, м абуть, автограф и
з 1813-47 рр., д а р о в а н і Ш е в ч е н ко м р із н и м особам: їх те ксти
м аю ть д у ж о н е зн а ч н і в ід м ін и й д у ж е с х о ж і на те кс т аатогр.
Д і ї (1843). 4) Б у в ще я к и й с ь автограф з 1859-60 рр., в и к о ­
р и ста н и й у варіант ах у llp. 7V. та 5) а вто ґр. те ж з то го часу,
щ о я н ь о го с п и с а в к о п ію ЗІ. М аксим ович (б у л а В зб ір ц і
В. Н а у м е н ка ); в ц ій к о п ії назва т в о р у : „ Р о з к о п а н а м о ­
г и л а " . О ста нні два автограф и пр а вд оп о д іб но т а к о го п о х о ­
д ж е н н я : отр им а вш и 1859 або 1800 р. Л е й п ц . ви д а нн я, в я ко м у
б ул и п о м и л ки (4 п е р е кр у ч е н і слова). Ш - к о с х о т ів ре ста в­
р ува ти те кс т ц ьо го тво р у, автограф у я к о го не мав. Т а к п о в ­
став н а но в о п о п р а в л е н и й і зм ін е н и й те кст, що й о го поет
д ар ув а в або давав с п и с у в а т и своїм знайом им . 0) К р ім то го
н а л ь б о м і С у л і є в а і-', к о п ія вл а сн о р уч н о по пра влен а
Ш -к о м десь у 1859-00 рр. В ід м ін и :
Ряд. З — в .1.76(7. Сі/лінвч та в h 'o її. ЗІакс.:
З а щ о тебе с и л ю н д р у в а л п ?,
а в П р и м , до IIр. / Г : Н а щ о тебе с п л ю н д р у в а л п ?
Ряд. 4 — н 1\оп. ЗІакс.-. За що м а р н е ги н е ш ?
а у Льв. /і', та в 11р. А’.: За що. м а т и , ги н е ш ?
Ряд, 7 — т іл ь к и в />'ои. ЗІа к с.: Ч п ти д іт о ч о к н е в м п т и х
Ряд. 9 — т іл ь к и в Іір и м . до 11р. Л'.: М олилася, ж у р б у в а л а .
Ряд. 11 в .’ііііінц. вид.. .1/,в. /Л та llp. І М о ї х д іт о к
д о гл я д а л а : в Альб. Сулієва: 0 в о ї х д іт о к д о гл я д а л а , а в П ри м .
до 11р. : О в о ї х д і т о ч о к м а л е и ь к п х.
Ряд. 13-14 — в .7 1-.іі»і/, вид., .Іьв. />'. та 11р. А’.:
В и р о ста л и м ої д і т и .
М ої д об р і к в і т п.
Ряд. 17 — в Альь. Сцліева, в Л іп ш ії, вид , в Льв. />'. та IIр . У>’.:
П а н ув а л а ... о, Б о гд а н е .
Ряд. 20 — л иш е в .Іс іїш і. вид.: На свою Країну.
Ряд. 22 — лиш е в П р и м , до IIр . А'.: Про свою неволю
Ряд. 24 — в ,7б<;. В и гл я д а л а в о л і . . .
а в ІІр и м . до Пр. / Л: П р о к л и н а л а долю!
Ряд. 27 — в Альіі. Сцліева, Л е й п ц . вид. та llp. K.:
У колисці б п р и д у ш и л а ,
а у Льв. В к о л и с ц і б и п р и д у ш и л а [м абуть, с а м о в іл ь ­
на ре д а кт. п о п р а в ка ].
Ряд. 44 — т а к ів Альб. Сцліева: в h o n . ЗІакс.. Л ей п ц . вид.,
Льв, К . та Іір , їх.: с о р о ч ку з д і й м а т и ,
 188

а в П р и м , до П р. її.: с о р о ч ку з д и р а т и .
Ряд. 45 — в Альб. С ул іев а та в П р и м , до П р. її.:
П о с п і ш а й т е ж , н е д о л ю д ки ,
Ряд. 47-48 — т іл ь к и в П р и м , до П р. її.:
Н а четверо р о з к о п а т и ,
Розсипать могили!
Ряд. 49 — в А л ь б С//ліііва: Ч о го во н и там ш у к а ю т ь ' . ’
а в П р и м , до 11р. її.: Ч о го ж во н и гам ш у к а ю т ь ?
Ряд. 50 — т іл ь к и в П р и м , до П р . її.: І щ о з а х о в а л и ?
Ряд. 51 — в П ри м , до Пр. її:. С та р і б а ть ки ? К х, я к и й ж то,
а в К о п . М а к с : С тарі б а ть ки ? О т, я к би то,
Ряд. 52 — в Кой. Макс.:
Я кб и з н а й ш л и те, що там схоронили,
у Льв. К . та П р . К.:
Я кб и то з н а й т и те,
Щ о там п о х о в а л и ,
а в П р и м , до Пр. її.:
Я кб и б у л и з н а л и ,
Щ о там з а х о в а л и ,
Ряд. 53 — в Л є й п ц . ви;(„ Льв. її. та ІІр . К. два р я д к и :
Не п л а к а л и б д іт и ,
М атп б не р п д а л а...
а в П р и м , до П р . А’.:
Не п л а к а л и б д іти ,
М а т і р не т у ж и л а б\
Ряд 47-53 — в Альб. Сулічва Ш -к о б ув по п ра в и в, але потім
зо в с ім їх за кр е с л и в о л ів ц е м .1)
Стор. 12. Чмгирим. У п е рш е в и д р у ко в а н о в „В е ч о р н и ­
ц я х “ (Л ь в ів , 1863, ч. 11, стор. 8 1 - 8 2 ) . Ів. Ф р а н к о в „ К о б з а р і“
вид. Н а у к . Т -в а ім . Ш -к а , т. І (1908), пом илився, к а ж у ч и ,
щ о там „с е ї п о е м кн не б у л о ". Б у л и ще (к р ім автоґр. ,7/7) два
автограф и, з я к п х п іш л и те ксти : 1) .. Печери", та Льв. її. Н І р.,
2) Іїо ж . її. та П р. її. У „Печери.“, а особливо у . /б«. її. багато
очевид них п е р екр уче нь, я к п х не подаєм о. У Льв. ї ї. з а го л о ­
в о к „ Ч и г и р и н " , а у Д р а го м а н о ва (Л їш . вид. 7 * у. та
■>о {>., ряд. 1 та 39): „Ч и ги р и н е . Ч и ги р и н е .'“ (бо н а зв а п о е зії
„ Ч п г п р и н “ }. Це д о в іл ь н і зм ін и .
Ряд. 8 — т іл ь к и в Льв. її.: Д н іп р о а а с п х а е.
Ряд. 12 — т іл ь к п в „ Печери.“ : Старче |а „м а л о с и л и й " нема|.
Ряд. 15 — т іл ь к и в „Печери.":
Д е тп стояв [„Ч о г о с то я в “ нема)
Ряд. 17 — т іл ь к и Д ом . в Кобз. 19ох р. зробив к о н т а м ін а ц ію :
За що ж боролись ми з п а н а м н?
В зяв „п а н а м и “ з р я д ка 18 з Іїо ж . її. та П р. К.
Ряд 18 — в „Печери." та Льв.
За що м и р іза л и с ь з о р д а м и ?

Ч На ж а л ь ти х п о п р а в о к В. Д о м а ни цькпй (Пет
К о б за р ь 1908 р.. стор. 019) не подав.
а в К о ж . К., Пр. К. та Ж ен. вид. 78 і 90 рр.:
З а щ о ж м и р іза л и с ь з п а н а м и ?
Ряд. 20 — т а к і у Льв. К . ; в К о ж . К., ІІр . К . та обох Ж е н . вид.:
Т а т а р с ь к і ребра?... З асіва л и,
Ряд. 23 — непідомо, я к в а вто гр аф і: ч и „у р о д и л о “ , ч и „ у р о ­
д и л о с ь “ , бо Є Н по да є за автограф ом „у р о д и л о с ь “ (т а к було
й у Льв. К . 47 р. та в „Вечеря."), а в Л І М - і 33 р. „у р о д и л о “
(л іп ш е ) „У р о д и л о с ь “ — м аб уть д о в іл ь н а п о п р а в ка М. Но-
в н ц ь к о го . П р ий м а єм о „у р о д и л о “ за Д о ро ш ке ви ч е м , бо я кщ о
це й к о н е кт у р а , то с л у ш н а : у Ш - к а переваж ав форма „ у р о ­
д и ти “ в та ко м у с е н с і, я к ту т.
Ряд. 36 — т а к і в К о ж . в ІІр . К. та в обох Ж ен. вид.:
Н а н е о кр а я н ім к р и л і.
Перш ий зве р н ув ува гу на це м ісце Д о р о ш ке в и ч .
В ивтоґр. Д ІЇ: — „н е о к р а є н и м !.“ (н е о кр а є н ім ), цебто безм еж ­
нім , безкр а їм . Ін ш е зн а ч е н н я має „н е о к р а я н п й “ (не о бтя тий ).
Треба д р у к у в а т п , я к у нас, бо т а к а форма у Ш - к а , і во н а
д ає зо в с ім ін ш и й образ.
Ряд. 41 — в „Печеру.“: П р о с л а в є си сте пп с и н і („П р о ­
с л а в “ по м и л ко ве ), а в Льв, Б.: П р о спа в єси сте пп с п н і.
Ряд. 45 — в ІІр . К . та в о б о х Ж ен. вид.: ІТокп т ії н е д о ­
л ю д к и ; в К ож . К . ц ьо го р я д ка та ряд. 4 0 -го немає, бо
й о го не п р о п у с т и л а б рос. цензура.
Ряд. 46 — в „Вечерн.“, Льв. К , та ін ш и х д а в н іш и х в и д а н н я х :
П о р о с т у т ь — гетьм а н и.
Ряд. 51 — т іл ь к и в „Вечерн“. та Льв. /Г.:
Не р в іт ь д у ш у, не п а л іт е [м абуть, д о в іл ьн е ].
Ряд. 57 — т іл ь к и в „Печери.“: Н овий л е м іш і чересля.
Ряд. 62 — у „Печери.“ ц ь о го р я д ка немає.
Ряд. 73 — т іл ь к и в „Вечерн." та Льв, К.:
І б а р в ін о к р о зів ю ть ся [маб., д овіл ьне ].
Ряд. 75 — у „Печери.“. Льв. К . та ін ш . д а в н іш и х в и д а н н я х :
Моє слово т II х е, с у м н е.
Р я д ків 83-86 — в К о ж . К. нем ає з о гл я д у на ц е н зур у.
Стор. 15. С о в а. Н а д р уко в а н о вперш е в „Н о в ій Г р о ­
м а д і“ 1906 р „ к н . X . З л и с т ів к н . В. Р є п н ін о ї знаєм о, що
вона м ала теж автограф „С о їш “ , але невідом о, де в ін . В а ­
р іа н т ів нема. Я. З а б іл а зле пе р епи сав те кс т („Н о в Г р о м .“ ),
а дещ о й н о в і т е к с т о л о ґп п о -р із н о м у в ід ч и т у ю т ь та д р у к у ю т ь .
З о гл я д у на це робим о т а к і за в в а гп :
Ряд. 9 — т а к у Д і ї : за „Нов. І'р -о ю " д р у к у в а т и :
П о ш л и то б і М а т і р Б о ж а
Задерж уєм о ІП е в ч е н ко в у форму „М а те р “ . бо м а тір у н ь о го —
це зв и ч а й н а м атір, а Б о ж а — М атгр. У н ь о го т а к за вж д п.
Ряд 10 — „б л а го д а тм “ р и м у є ть с я з „д а т п “ . Та й в з а га л і
в м ол и тва х — це зв и ч а й н а ц .-сл ф орма; т а к і д р у ку є м о .
Ін ш і п р ийм а ю ть с у ч а с н и й п равопис.
Ряд. З і — т іл ь к п в />’. Л І Н - у : У че рво них ч е р е в и к а х . Т у т
р о зх о д ж е н н я м іж Л І M-o.it 33 р. та ЄН . М абуть, в автограф і
 190

„ч е р е в и к а х “ , бо т а к пр о чи та в і З а б іл а , т а к подає й Л І М 1934 р.
Ряд, 43 — т а к в а в т о ґр а ф і; за „Новою Г р о м .“ д р у к у в а л и :
А я, с и н у , на п о к у т і
Це п о м и л ка переписувача.
Ряд. 57 —т а к в автограф і. Д о м а н и ц ь ки й зробив:
Ч и є ж т а к а н а с ім с в іт і.
Ряд. 67 — т іл ь к и в К . Л І М у 33 р :
К о х а л а с я м ати з сином
Це, очевидно, п о м и л ка або н е д о гляд .
Ряд. 99 — Д о м а н и ц ь ки й хиб но н а д р у к у в а в :
Верба п р п д о л и н і.
Ряд. 175 — в рук. Д П ц ь о го в ір ш а н е м а є; за п о вня є м о цей
v a c a t, ід у ч и за Ф р а н к о ч , і беремо в ід п о в ід н е м ісце з „П о с л а -
н ія “ (2-й ряд.).
Ряд. 204 — З а б іл а зле п рочитав, і т а к п іш л о :
Т а на ш л я х то й н е д а л е к и й
Ряд-. 232 — Д о м а н и ц ь кп й д о в іл ь н о в и п р а в и в :
В д ен ь л а зи л а по с м іт н и к а х ,
Х о ч а т а к л іп ш е , але це д о в іл ь н а зм іна.
Ряд. 234 — з „Иов. Гром .“ п іш л о б у л о :
П ром овл яла, — то с и н о в і
Стор. 23. Д іви ч ії мочі. Н а д р уко в а н о пперш е з автогр.
Д і ї у „Н о в ій Г р о м .“ 1906 р., к н . X . Ін ш и х т е кс т ів нема.
В „ К о б з а р і“ Л ІМ - у З З р . п о м и л ко в а дата 1.V, а не 18. V, я к треба.
Стор. 25. Сои. В автогр. Д П є п ід з а го л о в о к „ К о м е д ія “ ,
іцо й о го перед в и хо д о м ви д а н н я в I I (1927) ц іл к о м д о в іл ь н о
в и к п д а л и в с і р едактори, п о ч и н а ю ч и в ід В. Д о м а н и ц ь к о го
В перш е в и д р у к у в а в „ С о н ‘ окрем ою к н и ж е ч к о ю К . К л п м к о в п ч
у Л ь в о в і (1865 p.). Б у л и ще автограф и або в и пр а в л е н і Ш -к о м
к о п ії, з я к и х н а д р у ко в а н о т а к і т е к с т и : 1) Ііл и м к о в и ч а (цей
са м и й те кс т, але з по м и л ка м и , п е р е д р укув а в Льа. К . Н І p.);
2) те кс т, з я ко го в зя л п в а р ія н тп в и д а в ц і П р и м . Пр. А’., один
з н а н р а н іш и х т е к с т ів ; 3) осн. те кс т ІІр. її.: 4) те кс т р у ко п .
збірки Л . Л\'ем чуж іїікова (з ш и т о к 3 - й ) ; цей те кс т в л а с н о ­
р у ч н о п о п ра в ив Ш -к о , і в ін мало р із н и т ь с я в ід то го , що
в ІТр. 5) к о п ія М. М аксим овича (л и ш е до р я д ка 119 в кл .),
с п и с а н а те ж з я к о г о с ь о д м ін н о го а вто гр а ф у; 6) к о п ія Ь 'о .д а -
пеика — з я ко го с ь автограф у, д у ж е б л и з ь к о го щ одо те кс ту
до осно ви , р е д а к ц ії ( Д П ) . отж е о д и н із н а й р а н іш п х те кс тів ;
7) к о п ія Гр. Честихівсько.'о (Ч ерн. М у з .) — л и ш е до 328 ряд.
в к л .: б л и з ь ка до т е к с т у Льв. 1-і.; 8) те кст, щ о дав в а р ія н ти
для Кож . К., де з ц е н зу р н и х п р и ч и н ум іщ е н о цю п о е зію не
всю . п ід з а го л о в ко м : „Ч а с т и н а із п о е м и“ .
Я в н и х п о м и л о к та пе р екр уче нь із р із н и х з га д а н и х вищ е
т е к с т ів не наводим о. В ід м ін и в н и х т а к і :
Ряд. 6 — л и ш е в К о п. Макс.:
Ч и нема Л к р а їн п
щ о в к о н т е к с т і не м ає сенсу. М аб уть п о м и л ка п е р еп и сува ча .
 191

Ряд. 12 — л иш е в П р и м , до П р . К.:
Т о ч и т ь н іж на брата
Ряд. 15 — в К . Л І М - у 1933 р. (м а буть, п о м и л ко в о ) :
Я к к іш е ч к а п ід кр а д а є ть с я .
Я к щ о т а к і в автограф і, то треба було п о п р а в и ти та к.
я к у нас, бо т а к і в Л Ш - і 1934 р.
Ряд. 25 — т а к т іл ь к и в рук. Д П \ в у с іх ін ш и х т е к с т а х :
Т а т а к з й о го сердеш ного
Ряд. 35 — т а к і в П р и м , до Пр. в ін ш и х т е к с т а х :
Н а с і м с в іт і б а ж а є т е . . .
Д у м к а поета т іл ь к и т у т я с н а : л ю д и на зе м л і (на с і м
с в іт і) ж и в у т ь у н е в о л і, а п р о сять Б о г а про р ай на т і м
с в іт і (себто по см ерті). Т им ч а со м м о ж н а м ати рай і н а землі,
аби т іл ь к и в с і р о з у м іл и , щ о в о н и р ів н і й не м и р и л и ся з по ­
неволенням (пор. рр. 39 — 40). „Н а с і м с в іт і“ , я кщ о й п іш л о
з а вто гр аф ів, то де б у л а в н и х п о м и л ка ІН -к а . В н а й р а н і-
ш о м у а вто ґра ф і {П р и м , до Пр. К .) бачим о те ж „н а т ім“.
Ряд. 45 — т а к і в К о п . В о гд .: в ТІрим. П р. К . та в К о п . Чест.:
А вам н уд н о , ж а л к у є т е с ь /
В ін ш и х т е к с т а х : А вам н у д н о , ж а л уєтесь.
Ряд. 54 — т а к с к р із ь ; т іл ь к и в К . ЄН . (1927) М. Н о в и ц ь ки й ,
зле п р о ч и та в ш и рук. Д П , або зр о б и в ш и н е вд а л у й н е п о ­
тр іб н у к о н є к т у р у , н а д р у к у в а в :
І ж ін к и н е м а є , —
О. Д о р о ш ке в и ч ствердив, що в рук. Д. П . ви ра зн о
н а п и с а н о : „Н е л а є “ .
Ряд. 58 — т іл ь к и в К о п . Маке.: О т а к я л іг с п а т и ;
в у с іх ін ш и х т е к с т а х : О тож я л іг і спати.
Ряд. 60 — т іл ь к и в К о п . М а к с .: То хо ч к о т и з гар м а ти.
Ряд. 62 — т а к і в вид. К л и м ., Льв. К . та К о п . Макс.;
у прим, до ІІр . К .: Т а й сон же, сон, н а й п р е ч у д о в н и й
В П р . І і . та К о п . Я іе м ч у ж п .:
Т а й сон же, сон, на п р о ч у д д п в н и й ;
у Коп. Вогд.:
Т а й сон же, сон, н а й п р и ч у д л и в и й [очев. перекр.1.
Р яд . 66 — л иш е в К о п . М и к с .: Щ о б п о з и р н у т ь н а т е є д и в о.
Ряд. 67 — л п ш е в Льв. К . К о п . Ж е м ч у ж н .: Т а к ч орта з два.
Ряд. 68 — т а к в ІІр и м . П р . К.. в По. К . та К о п . Ж ем чуж н:.
у вид. К л и м к . та. Лов. К : Д п в л ю с ь : т а к б уц ім сова.
У к о п ія х Честах., М акс. та Вогд:.
Д и в л ю с ь : т а к б уц ім то сова.
Ряд. 77 — т іл ь к и в К о ж . К:. С в о ї м у к и , с в о ї лю ті
А в Коп. В о г д М о є г о р е , м о є люте
Ряд. 78 — л иш е в П р и м . П р. К . та К о п . Вогд:.
В х м а р и заховаю .
Ряд. 83 — т а к т іл ь к и в рук. Д І Ї ; в ін ш и х т е к с т а х :
на р о зм о в у т и х у , с у м н у .
Ряд. 86 — т а к і в П р и м , до ІІр . А '; в іи ш и х т е к с т а х :
з ч и с т о ю росою.
Т іл ь к и в К о ж . К .: Ч и с т о ю росою.
 192

Ряд. 90 — т а к і в К о ж , К.: в ін ш и х т е кс т а х :
На во р о га вста н уть.
Ряд. 95 — т а к т іл ь к и в рук. Д П ; в ін ш и х т е к с т а х :
Л е ч у , д и вл ю ся — а ж світає.
Ряд. 99 — л иш е в К о п . Честах.-.
Т и х е с е н ь ко в і т р е ц ь віє.
Ряд. 104 —Т іл ь к и в К о п Богд.: Т о п о л і па волі.
Ряд. 105 — т а к і в К о п . Богд.; в ін ш и х те кста х:
С тоять со бі, мов с т о р о ж і.
Ряд. 106 — в П р и м , до Гір. К ., в К о ж . К ., Пр. К . та К о п .
Ж е м ч у ж н .: Р озм овл яю ть в п о л і .
Ряд. 107 — т а к і в П р и м , до П р . Ж. та Коп . Богд.; в К о п . М а к с .:
І все то те, вся .Вкраїна.
В ін ш и х т е к с т а х : І у с е ж те, вся кр а їн а .
Ряд. 110 — т а к і в П р и м , до І1р. К . та К о п . Богд;, в ін ш и х
т е к с т а х : Р я с н о ю росою.
Ряд. 111 — т а к і в П р и м , до Пр. К . та К о п . Богд;, в ін ш и х
текстах: В м и в а є т ь с я , к р а с у є т ь с я .
Ряд. 113 — т іл ь к и в П р и м , до 11р. ТС.: І нема том у з а г и н у ,
а в К о ж . К .: І нем а й о м у п о ч и н у.
Ряд. 116 — т а к і в ви,-;. К л и м к ., у Льв. К . та к о п ія х М а к с
та Богдан;, в ін ш и х те кс та х : А н і р о зр у й н у є .
Ряд. 117 — т іл ь к и в К о ж . К .: Д у ш е м о я у б о г а я [та к
в и гл я д а є ввесь р я д о к].
Ряд. 118 — т а к і в К о ж . К . ; в ін ш и х т е к с т а х :
Ч о го ж т и с у м у є ш ?
Р я д ка 120 в К о ж . К . немає.
Ряд. 123 — л и ш е в К о п . Честах.:
Поглянь, по д и ви ся, а я по ле чу.
Ряд. 127 — т а к і в К о п Б о г д .; в ін ш и х те ке та х :
Он гл я н ь , — у т ім раю, щ о ти п о ки д а є ш
Ряд. 128 — в К о ж . К ., П р . К . та в К о п . Ж к м ч у ж н ;
Л а та н у с в и т и н у з к а л ік и зд ій м а ю ть .
Ряд. 130 — т а к т іл ь к и в вид. К л и м к ., Льв. К . та К о п . Ж е м ­
чуж н.; в ін ш и х те кс та х :
П а н я т не д орослих. А о н р о зп и н а ю ть
У К о ж . К . т іл ь к и : П а н я т недорослих... (к ін е ц ь
р я д к а т а р я д к и 131— 133 з о гл я д у н а ц е н зу р у п р о п ущ е н о ).
Ряд. 133 — т іл ь к и в вид. К л и м к . та Льв. К .:
Є д и н у д и т и н у в в ій с ь к о оддаю ть.
Ряд. 134 — т іл ь к и в К о ж . К .: А т а м п о п і д т и н н ю .
Ряд. 135 — т а к т іл ь к и в рук. , ? / / ; в ін ш и х т е кс т а х :
О п у х л а д и ти н а г о л о д н а я мре.
Л І М 1934 р. д ає по „д и т и н а “ л и ш е п р о т и н к у , а Л І М
1934 р. не д а є ж а д н о го з н а к у . Я сн о , що перед „го л о д н е є “
бе зум о вно треба д а ти б іл ь ш у п а в з у (, — ).
Ряд. 137 —- т іл ь к и в К о ж . К ;. А т а м . . . а т а м . .. о ч і, очі!
Ряд. 143 — т іл ь к и в К о ж . К .: Б а т ь ко й м а т і р о д ц ур а л и сь.
Ряд. 144 — т іл ь к и в К о ж . К .: Ч у ж і не п р ийм а ю ть,
 193

а в K o n . Богд.: Ч у ж і не п у с к а ю т ь .
Ряд. 147 — т а к т іл ь к и в К о ж , К . та К о п , Б о Щ в ін ш и х
те кста х п о м и л ко в о : 8 д вадцятого, не д о л ю д о к
Ряд. 151 — т іл ь к и в К о п . Богд.: М ож е бачить, та п о м а га
Ряд. 171 — т а к і в вид. К л и м . та в Льв. K .; в ін ш и х те кс та х :
Н е ха й зн о в у р и г а зм ія ,
Ц е м ісце неясне. Д и в и с ь ін т е р п р е т а ц ії в т. V. Д р у ку є м о ,
я к в автоґраф і Д І Ї , за Є Н та Л І і І - о м 33 р. та 34 р але н е ­
п е в н і, ч и по „ з м ії “ є в автограф і н р о ти н ка .
Ряд. 175 — т а к т іл ь к и в рун. Д П ; в ін ш и х т е кс т а х :
А тим часом п о ш у ка ю .
Ряд. 177 — т іл ь к и в К о п . Богд.:
Лечу я знов п о -н а д землею —
Ряд. 185 — в вид. К л и м к ., Льв. К . та П р . K .:
К р у го м г о р и та болота [в ід м ін а сум н івн а ].
Ряд. 186 — т а к в Д П ; в ін ш п х т е к с т а х :
Т у м а н , ту м а н та п усто та
в вид. К л и м к . та Льв. Я . ц ьо го р я д ка немає.
Ряд. 194 — лиш е в Коп. Б’огд.:В с т е п у за н о ч ую
Ряд. 195 — л иш е в Коп. Ь'огд.:А п о к и в и д озна єте сь
Ряд. 196 — так і в Коп. Б о г д в ін ш . т е кс т а х :
Щ о ще є с т ь кр а їн а
Ряд. 201 — лиш е в К оп . Богд.: П ід землею. П о д и в и в ся
Ряд. 211 — так і в к о п ія х Честах. та Богд:, в П р . К . :
В м у к у д уш у закували ;
в ін ш и х т е к с т а х : В м е н і д у ш у з а ку в а л и
Ряд. 213 — т а к і в вид. К л и м к . та у. Льв. К . ; в Коп. Богд.:
І мов тую ч о р н у гали ч,
В ін ш и х те кста х: І г а н я ч и с и л у [явна п о м и лка ]
Ряд. 215-216 — т а к і в П р и м , до П р . К . та К о п . Богд.; в ін ш .
текстах: З а щ о — не знаю , а к а р а ю гь
І тяж ко ка р а ю гь /
Ряд. 217 — т а к і в К о п . Богд.; в ін ш . т е к с т а х :
А к о л и я с п о ку т у ю
Ряд. 221 — т а к і у Льв. К . та R o n . Богд:, в ін ш . т е кс т а х :
М ов із те м но ї д ом о ви ни [пом. п е р епи сува ча ].
Ряд. 224 — т а к і в П р и ч . до П р . K .; в ін ш . т е к с т а х :
Т о не вм ерл і, не з а р и т і
Ряд. 225 — т а к і в вид. К л и м к . та в Льв. Іі.\ в ін ш . т е к с т а х :
Не ч у д а і д у т ь п р о сити
Ряд. 227 — в рукоп. Д П в и гл я д а є т а к :
В кайданге з а л и т і ;
т а к це н а д р у ку в а в М. Н о в и ц ь к п й (Є Н ) , т а к п р о чи та в і Д о -
р о ш ке в и ч (К . Л Ш - у 33), але том у, щ о в у с іх ін ш . т е к с т а х :
„В ка й д а н а х з а б и т і “ , — м и ви пр а вля єм о о ч е в и д н у Ш -к о в у
п о м и л ку в рук. Д П і д р у к у є м о : з а [б] и т і. У Є Н та К о б з а ­
р я х Л Ш - у (33 р. й 34 р.) р е д а кто р и ц іє ї к о н є к т у р и не зр о ­
били. Робимо ї ї вперш е.
Ряд. 234 — л и ш е в вид. К л и м к . та Льв. K .:
 194

О т д е зл о д ій ш те м по ва ни й
[м абуть са м о в іл ь н а п о п ра в ка ].
Ряд. 236 — т а к і в К о п . Бог,-і .; в і н ш и х те кс т а х :
О т р о з б ій н и к ка то в а н и й
Ряд. 242 — лиш е в П р и м . до П р . К.:
Цар В с е в и ш н і й , цар в о л і, цар
Ряд. 246-47 — т а к л и ш е в рук. Д П ; в ін ш . т е к с т а х :
Раз добром н а л п т е серце
В в і к не п р о хо л о н е !
Ряд. 250-252 — т а к т іл ь к и в рук. ДІТ, в ін ш . т е кс т а х :
К о м у ж ти їх , д руж е , к о м у передав?
Ч и м ож е н а в ік и в се р ц і з а х о в а в ?
Он, не х о в а й , б р а т е ! Р о зси п їх , р о з к и д а й !
Ряд. 253 — та к і в П р и м . до П р. К., в вид. К л и м к . та Лов.
К . ' в ін ш и х т е к с т а х :
З ій д у т ь і р о сти м уть і в и й д у т ь з ї х л ю д и
Ряд. 259 — т іл ь к и в К о п . Богд.: Д и в л ю с ь : ха ти п о - н а д
ш л я х а м и (л іп ш и й в а р ія н т, бо в ін ш . т е кс та х треба ч и та ти
ха ти ).
Ряд. 260 — це м ісце в и к л и к а л о с у м н ів и . В автограф і та к,
я к у н а с ( „ т а го р о д и “ і т. д.). В К о п . Бог,і.:
То г о р о д а з стом а ц е р к в а м и ;
в у с іх ін ш и х т е к с т а х :
То г о р о д і з стом а ц е рква м и .
А л е про го р о д (П е те р б ур г) — мова д а л і в р я д к а х 2 6 5 —267
( „д а л і г л я ж у “ ). П роте п е р е п и с у в а ч і а втограф ів „ С н у “ , м абуть,
с а м і р о бил и т у т к о н е к т у р у : з „го р о д и “ — „го р о д “ . К о п . Бог,у.,
іц о п о х о д и т ь в ід о д н о го з н а й р а н іш и х автограф ів, те ж дає
форму м н о ж и н и : „го р о д а “ (р у с и ц п зм п е р е п и с у в а ч а : у Ш - к а
а й и д у ж е с х о ж і), а не ..го р о д “ . М. Н о в и ц ь к и й в Є Н п о п р а ­
ви в „ т а “ на „ т о “ . Ц ю к о н е к т у р у м о ж н а б іщ е п р и й н я т и , але
„г о р о д и “ треба за л и ш и ти .
Ряд. 261 — т а к і К о п . Богдан., в ін ш и х т е кс т а х :
А в г о р о д і , мов ж у р а в л і,
Ряд. 263-265 — л иш е в К о п . Богдан.-.
Не н а г о д о в а н і , « е в б у т і
Та ще й к а й д а н а м и о к у т і
М у ш тр у ю ть с я . Щ е д а л і г л я н у
Ряд. 267-269 — л и ш е в К о п . Богдан.-.
Н а б а гн о в и іц і гор о д м р іє
І х м а р о ю н а д н и м ч о р н іє
Т у м а н х о л о д н и й... Д о л іта ю
Ряд. 270 — т а к і в К о п . Богд.; в у с іх ін ш и х т е к с т а х :
Т о г о р о д без краю .
Ряд. 271-273 — л иш е в К о п . Б о гд .:
Ч и то в і н т у р е ц ь ки й ?
Ч и то в і н н ім е ц ь к и й ?
А м ож е т о , щ о і м о с к о в с ь к и й !
Ряд. 279 — т а к л иш е в рук. Д П \ в ін ш и х т е к с т а х :
А ж з л я к а в с я . . . У р а ! Ура!
 195

Ряд. 281 — в К о п . Ж ем чуж н.:

Ц у -ц у , с к а ж е н і ! С х а м е н іт ь с я !
Ряд. 288 — л иш е в В и д . К л и м к . та Лье. К.:
В о т ъ, в п д и ш ъ — палати?...
Ряд. 289 — т а к і в к о п ія х Честат. та Богд.; в ін ш . т е к с т а х :
Ш т о в х а ю с я , а зе м л ячо к
Ряд. 291 — т а к л и ш е в рук. Д П ; в ін ш и х те кста х .•
3 цинл-овимп ґу д з и к а м и .
Ряд. 292-301 — д ія л о ґ із „зе м л я ч ко м “ д уж е т я ж к о передати
о д н а ко в о ю т р а н с кр и п ц іє ю , бо „з е м л я ч о к “ го в о р и ть м іш а н и м
м о с к о в с ь ко -у кр а їн с ь ки м ж а р ґо н о м . Робимо свою спробу.
В у с іх трьох в и ко р и с т а н и х на м и в и д а н н я х , де взя то за огн.
т е кс т рук. Д і ї , цей д ія л о ґ передано невдало.
Ряд. 292 — т а к л иш е в рук. Д ІЇ; в ін ш и х т е к с т а х :
„Гд 1> ты зд'Ьсь у з я л с я ? “
Ряд. 293 — т а к л и ш е в рук. Д П \ в ін ш и х т е к с т а х :
а3 У к р а їн и “ . — Д а к а к ъ ж е ты
И г а в а р и т ь не в м і є ш
Ряд. 29Н — т а к л иш е в рук. Д П ; в ін ш и х те кс т а х :
Г о в о р и ть я в м і ю ,
Ряд. 298 — т а к л иш е в рук. Д П ; в ін ш и ї т е к с т а х :
Я в с і в х о д ы зн а ю ;
Ряд. 2Я9 — т а к л и ш е в рук. Д П ; в ін ш и х те кс т а х :
Я з д Ъ с ь с л у ж у ; к о л ы хочеш ь
Ряд. 301 — т а к л и ш е в рук. Д ії ; в ін ш и х т е к с т а х :
В в е с т и т е б я . Т о л ь ко знаеш ь
Ряд. 314 — т а к л и ш е в рук. Д П ; в ін ш и х т е кс т а х :
Ж і н о ч к а небога
Ряд. 317 — т а к л и ш е в рук. Д П та в П р и м . до П р . К . :
Т а не н а д о б р е сердеш на;
в коп. Ж е м ч у ж . та Богд.: Та ще й на л и хо се р д е ш н а ;
в ін ш . те кс т а х : Т а ще на л и хо с е р д е ш н а .
Ряд. 318 — л иш е в П р и м . до П р . К : Т р я с е головою
Ряд. 322 — т а к л иш е в рук. Д П ; в ін ш и х те кс т а х :
Тебе, ц я ц ю , й р а зу,
а вид. К л и м к :. Тебе, ц я ц ю , з р о д у ,
Ряд. 329 — т а к і в К о п . Богд.; в ін ш и х те кста х :
За п а н а м и п а н ств а , п а нства
Ряд. 330 — т а к л и ш е в рук. Д П ; в ін ш и х те кс т а х :
У с р і б л і та з л а т і!
Ряд. 337 — л и ш е в вид. К л и м к . та Льв. К . \
Б л а го в о л я ть хо ч м а н е н ь ку (самов. п о п р а в ка ).
Ряд. 343 — лиш е в Ж ен. вид. 1890 р.: А ч у д о - ц а р и ц я
Ряд. 344 — лиш е в К о п . Б о г д .-. Мов та ч а пл я н а б о л о т і ,
Ряд. 350 — лиш е в рук. Д П ; в ін ш и х т е кс т а х :
Об отечестві, зд а ється
Ряд. 352 — т а к л и ш е в рук. Д П ; в ін ш и х т е к с т а х :
Т а о б м у ш тр а х ще н о в іш и х
Ряд. 378 — т а к л иш е в рук. Д П ; в ін ш и х т е кс та х :
П о к у т к а х с то гн а л и
 196

Ряд. 383 — т а к л иш е в рук. Д П ; в ІІр и м . до П р . К . та К о п . Бог,і.:

Там н іч — я к день. Д и в у ю с я :
В ін ш . т е к с т а х : Там н іч — я к день. Д и в л ю с я я :
Ряд. 385 — л иш е в К о п . Богд.: Все п о -н а д тихо ю р іко ю
Ряд. 386 — та к і в в«,?. К л и м к . та Льв. А'.; в ін ш и х т е к с т а х :
А берег обш итий
Ряд. 387 — т а к л иш е в рук. Д ії; в вид. Ііл и м к ., Льв. К . та
К оп . Же.ичуясн.: В е с ь к а м і н н я м . Д и в у ю с я : в П р . К:.
У в е с ь камінелг. Д и в у ю с я [очев.: У в е с ь к а м е н е м . Д и в л ю ся ].
Ряд. 392 — т а к і в Коп. Богд.; в П р и м , до П р . А'.:
П р о п а л о л ю д с ь к о ї:
в ін ш и х те кс та х (т а к і в Є Н п о м и л ко в о ): П о л и т о л ю д с ь ко ї
Ряд. 397 — л иш е в П р и м , до ІІр . К ; .
І д и в о п а р і те л е н ька ю ть
а в вид. К л и м к ., та Льв. К ;.
1 д з п ґ а р к и те л е н ька ю ть
[с а м о в іл ь н і пер ер іб ки].
Ряд. 398 — л п ш е в вид. К л и м к . та Льв. К .:
О с ь я повертаю сь
Ряд. 411 — л иш е в вид. К л и м к . та Льв. А’.:
ІЦ о на с к е л і н а п и с а н о :
(ч и пі; са м о в іл ь н а п о п р а в ка ’ )
Ряд. 413 — т а к л и ш е в рук. Д П ; в ін ш и х т е к с т а х :
Т а к е д иво п о с т а в и л а
Ряд. 417 — л иш е в К о п . Ж е м ч у ікч .'. А вторая з а к о в а л а
Ряд. 434 — т а к і в К о п . Богд.; в ін ш и х т е кс т а х :
У с то л и ц ю з ко з а ка м и
Ряд. 430 — т а к л и ш е в рук. Д П ; в ін ш и х т е кс т а х :
О. В о ж е м і й м ил о се рд ни й
Ряд. 438-439 — т а к т іл ь к и в рук. Д ії ; в ін ш и х т е к с т а х :
Ц арю п р о кл я ти й , н е с и т и й .
1 'аспиде л у к а в и й !
Ряд. 442 — т а к л иш е в рук. Д і ї ; в ін ш и х т е к с т а х :
Б л а го р о д н и м и к і с т к а м и
Ряд. 443 — л и ш е в вид. Ііл и м к . та Льв. />’.:
П о ста ви в с то л и ц і [д овіл ьне ]
Ряд. 449 - т а к і в П ри м , до ІІр. А', та Коп. Богд.; в ін ш и х
текстах: І Б о г не р о з с у д и т ь
Ряд. 403 — т а к в ІІр . К ., К и п. Ж е м чц ж н . та Богд.; в П р и м .
д о IIр . А ’.: Г л я н ь с я . Б ож е м и л и й ! [сум н ів н е ],
а в вид.К л и м к . та Льв. А .: С к а ж и . Б о ж е м ил ий
Ряд. 400 — та к і в К о п . Б о гд .; в вид. К л и м к ., Льв. К . та
П р и м , до ІІр . А '.:
С и н є н е б о ; а в т ій хм а р і
В ін ш и х т е к с т а х : С и н є м о р е ; а в т ій хм а р і
Ряд. 408-471 — л и ш е в К о п . Б о г д .:
Т о не хм ара. — б і л і п т а х и
Х м а р о ю с п у с ти л и с ь
Над царем тим м у с я н ж о в и м
1 в а го л о сп л и :
 197

Б е зп ер е чно цей в а р ія н т дав право зр о б и ти т у т к о н е к т у р у

що в ід п о в ід а л а б т е кс т о в і К о п . Б о г,f., бо за ін ш и м и те кста м и
(я к і в н а с за рук. Д і ї ) в и хо д и ть , щ о о д н а п т а ш к а „кр и є ,,,
не бо “ , і с п у с к а є т ь с я „х м а р о ю “ . Проте р о бити ї ї не в ід в а ­
ж уєм ось.
Ряд. 480 — т а к і в К о п . Богд.; в ін ш и х те кс т а х :
Т а п о р іза в і з ш к у р н а ш и х
Ряд. 484-485 — л иш е в вид. К л и м к . та .Іьв. K .:
В н о в ій р я сі. П о д и ви ся ж :
Ц е р к в и ■і п а л а т и !
Ряд. 491 — т а к л п ш е в рук. Д І Ї : в ін ш и х те кс та х
Т а к , а ж с тр а ш н о стало
Ряд. 509 — д р у ге „ з “ вставляєм о.
Ряд. 511 — т а к і в К о п . Б о г /f.: в ін ш и х т е кс т а х :
Д е-де » о гляд а ю ть
Ряд. 512 — л п ш е в вид. К л и м к . та . Іь в . К . і
П о -м о с ко в с ь км т а к і ч е ш у т ь ;
в ін ш и х т е к с т а х :
П о -м о с ко в с ы ги т а к і р і ж у т ь .
З ад е р ж ує м о ІИ е в ч е н ко в у 'форму: „п о -м о с к о в с ь к /н “ .
Ряд. 515 — л иш е в рук. Д ії: в ін ш и х т е к с т а х :
Ц в е н ь к а т и не в ч п л и
Ряд. 516 — т а к л иш е в рук. Д і ї ; в ін ш и х те кс т а х :
П о-нім ецьж и, а то тепер
Ряд. 517 — т а к л п ш е в рук. Д ІР, в ін ш и х т е к с т а х :
І ки сн и в ч о р н и л і !
Ряд. 520 — т а к і в ІІри.м. до Іір . Я . та Коп. Богд:, в ін ш п х
текста х: В н ім е ц ь к и х пе тл иц я х
П ід кр е с л ю єм о , щ о л иш е рук. Д І Ї д ає добрий те кс т (пор.
образ „ к в іт и “ в р. 524).
Ряд. 528 — т а к л п ш е в рук. Д І Ї; в П р и м , до ІІр . ff. та І\ о А, Бог,;.:
З а г л у ш е н і . П л ач, В к р а ї н о ;
в ін ш п х т е к с т а х : З а м у ч е н і ! . . . П л а ч , В к р а ї н о ,
Ряд. 535 — т а к л п ш е в рук. Д П \ в ін ш . т е к с т а х :
Та п о н а д у в а л а с ь
Ряд. 537 — т а к л и ш е в рук. Д і ї ; в ін ш , т е кс т а х :
Косо п о г л я д а л а
Ряд. 540 — в рук. Д і ї : м е д в і д ь ; ІІІ- к о часто в ж и в а є ц іє ї
ф о р м и ; це с п р а ва не п р а в о п и с н о го п о р я д ку , а м ов но го,
а то м у зм ін я ти цю форму не в іл ь н о , я к зро бил и в ЄН : в інш .
т е к с т а х ; в е д м і д ь [Ч и не виправлене?].
Ряд. 548 — т а к і В ви,;. К л и м к ., Лъе. К. та К оп . Богд.: в ін ш .
т е к с т а х : В ін в п п у ч и в б а н ь ки з лоба.
Ряд, 549-550 — л п ш е в вид. К л и м к . та . he. K.:
І всі з а т р у с и л и с ь .
Щ о о с т а л и с ь . М ов с ка ж е н п й
Ряд. 552 — т а к і в вид. Іі'ли.нк., .Іьв. /<’. та К оп. Ж смчужн:..
в ін ш п х т е к с т а х :
! т і в землю. В ін н а д р іб н и х ,
Ряд. 554-555 — л п ш е в вид. Іхли.мк., .Іьв. К . та К о п . Жсмч:,.
 198

В ін до ч е л я д і с у н е т ь с я
Д о м а н и ц ь к и й до сво го к о н т а м ін о в а н о го те к с т у в зя в це „ с у ­
н е ть с я “ . Т им часом в ін ш и х те кс та х це м ісц е в и гл я д а л о т а к
(м. ін . і в П р. R . ):
В ін до ч е л я д і — і ч е л я д ь ,
І ч еляд ь пропала.
В а вто ґра ф і Д і ї це перш е п ід кр е сл е н е „ і ч е л я д ь “ (р. 554)
ІП -к о п р и п и с а в десь п із н іш е : очевидно, ш у к а в перед тим
ін ш о г о тр ь о х с кл а д о в о го ви р а зу, щоб т р и ч і не п о вто р я ти
слова „ ч е л я д ь “ . М. Н о в и ц ь к и й не в з я в до р я д ка 554 ц ь о го
„ і ч е л я д ь “ (п р и п и с а н о го ІП -к о м п із н іш е з б о ку ). Д о р о ш ке -
ви ч о б в и н у в а ч у є С у ш ке в и ч а , щ о в ін зр о бив цю „б е згр а м о тн у
к о н є к т у р у “ : „ с у н е т ь с я “ у Льв. R . 67 р. О б ви нува ч е ння —
н е с л у ш н е : „ с у н е т ь с я “ ф іґу р у є вж е у Львів, вид. „С н у “
65 р. (К л и м ко в и ч а ), а до то го ж це „ с у н е т ь с я “ з о в с ім не
неграм отне, і м ож л иво , щ о н а в іт ь а в те н т и ч н о го п о хо д ж е н н я
(С у ш ке в и ч ц іє ї форми, я к га л и ч а н и н , певно й не з н а в : н а ­
го л о с „с у н е т ь с я “ ).
Ряд. 556 — л и ш е в вид. К л и м к . та Льв. К :
Д о м о с ка л ів , — і м о с к а л і
Ряд. 557 — т а к л и ш е в рук. Д П ; в вид. К л и м к . , Льв. R . та
R o n . Богд:. Т іл ь к о за с т о гн а л и ;
б ін ш , т е к с т а х : Т я ж к о за с то гн а л и
Ряд. 558 — л иш е в К о п . Б о г д.:
П іш л и в землю. Д и в о , д и в о
Ряд. 562 — в ін ш и х т е к с т а х : „ в е д м е д и к “ .
Ряд. 565 — в ін ш и х т е к с т а х : „ в е д м е ж а “ .
Ряд. 567 — л иш е в П р . K .: Я я к з а с м ія в с я !
Ряд. 568 — т а к і в R o n . Богд.; в вид. К л и м к : В ін п о ч у в —
та я к з и к н е ! в Льв. R . : В ін п о ч у в с е , — та я к з и к н е !
Це С у ш к е в и ч д од ав „с е “ зам. п р о п у щ е н о го К л и м к о в и -
чем „ і “ ; в ін ш и х т е к с т а х : B iß і п о чув , та я к г и к н е , —
Ряд. 569 — л иш е в R o n . Богд.-.
Я й п е р ел я ка вся.
Ряд. 575 — т а к І в вид. К л и м к . та Льв. K .; в ін ш . т е к с т а х :
Б р а ти м о ї м и л і
Ряд. 576 — т а к і R o n . Богд:, у вид. К л и м к . та в Льв. R .:
Щ о не своє р о з к а з у ю ,
в ін ш . т е к с т а х : Щ о не своє р о з к а з у в а в .
Стор, 42. „ Х у с т и н а “ . П іс н ю ц ю П І-к о , м аб уть, н а п и ­
сав д л я „Н а за р а С то д о л і“ , але, до р у к о п и с у 1844 р. ц іє ї
п іс н і не в п иса в , в ід к л а в ш и це, я к п р а цю м е х а н іч н у . М о ж л и в о
те ж , щ о п е р ш а ї ї р е д а кц ія б ул а р о с ій с ь ко ю м овою , о тж е
с ко м п о н о в а н о ї ї ще 1842 р. (пор. т. V I, стор. 60 та пр им , н а
стор. 2 9 2 — 293). К р ім автографу Д П , б у л и ще 1) автоґраф ,
з я к о г о п о х о д я ть те кс ти , в и д р у к о в а н і в а л ь м а н а х у „ Л у н а “
( К и їв 1881) та, м аб уть, і к о п ія Кописького, з я к о ї н а д р у к о ­
ва н о ц ю п о е зію в Л ь в ів с ь к о м у „ С ь в іт і“ (1881, ч. 6); 2) а вто ­
ґраф , з я к о г о п о х о д и т ь те кс т ко п ії, щ о н а л е ж а л а В . Н а у м е н -
кові, й я к у в и ко р и с та в Д о м а н и ц ь ки й .
 199

Ряд. 2 — т а к І В К о п . Наум ;, в „ Л у н і“ та К о п . Кон.:

Н а ш о в к заробляла.
Ряд. 5 — т іл ь к и в „ Л у н і“: Х у с т и н о ч к о м ереж аная.
Ряд. 11-14 в „ Л у н і“ т а в к о п ія х Кон. і Н а у м , й д у т ь п іс л я
Р я д к ів 15— 18.
Ряд. 16 — т іл ь к и в К . Л І М - у 3 3 р.: З а д р у ж и н о ю п о хо ж а ю .
(очев. д р у к , п о м и л ка ).
Ряд. 20 — т а к і К о п . Наум.', в „ Л у н і“ та в К о п . Кон.:
І в в ік о н ц е п о гл я д а л а .
Ряд. 24 — в Є Н : з ч у ж и м добрм.м; Д о р о ш ке в и ч прочитав:
,.з ч у ж и м добром “ (т а к і в ін ш и х те кста х). М ож е в Є Н к о -
нєктура? В Л І М - і 33 та З і р : „д о б р о м “ . Друкуємо так.
Ряд. 29 — т а к і В К о п . Н аум .; в „ Л у н і “ та в К о п . Кон.:
Я к д о л я чужая?
Ряд. 33 — т іл ь к и в К о п . Наум.: У с т е п и не знаю ?
Ряд. 39 — т іл ь к и в „ Л у н і“: Б а г а ч і к у п п л и ...
Ряд. 40 — т іл ь к и Кіт . Наум.: М оже д ів ч и н у без мене
Ряд. 41 — т а к і К о п . Наум:, в „ Л у н і“ та в К о п . К о н . :
З ін ш и м о д р у ж и л и ?
Ряд. 42 — т а к і в К о п . Н а у м .; в „ Л у н і“ та К о п . Кон.:
Н а вч и ж мене, доле,
Ряд. 46 — т а к і в К о п . Н аум .; в „ Л у н і“ та К о п . Кон.:
Ой з а п л а к а в с и в и й п у га ч
Ряд. 52 — т а к і в К о п . Наум., а В „ Л у н і“ :
Т а п о в е з і м то ва р и ш а (в К о п .К о н . „п ов е зе м “ ).
Ряд. 55 та к, і в К о п . Кон.; в К о п . Наум.: В о р о ж ки п и т а л и ;
В „ Л у н і“: Й во р о ж о к пи та л и .
Р я д к ів 58-59 немає в „ Л у н і“ та в К о п . Кон.
Ряд. 61 — т іл ь к и в К о п . Н аум , (п о м и л ко в о ):
Того з а н і ч зва л и л а
Ряд. 62 — т а к і в К о п . Наум., а в „ Л у н і“ та в К о п . Кон.:
Ч и то л ю д и «аробили
Ряд. 67 — т а к і в К оп . Наум .; в „ Л у н і“ та в К о п . Кон.:
Х о ч с в о ю п о ба ч ить
Ряд. 72 — т а к і в К о п . Наум:, в „ Л у н і“ та в К о п . Кон:.
Т а й р о з і й ш л и с ь . . . я к билина
Ряд. 74 — т а к і в К о п . Н аум .; в „ Л у н і“ та В К о п . Кон.
П іш о в к о з а к з с ьо го світг/
Ряд. 82 — т а к і в К о п . Н аум .; в „ Л у н і“ та в К о п . Кон.:
А д ів ч и н а у ч е р н и ц я х

Стор. 45. Чого мені тяж к о ї чого мені нудно?

У п е р ш е н а д р у ко в а н о в „О с н о в і“ 1861 р., к н . III, ст. 4. К р ім
автографу ДГІ, був ще я к и й с ь , з я к о г о п о хо д и ть те кст
„Основи“ та П р. К . 1876 р. В н ь о м у о дна в ід м ін а :
Ряд. 7 — Н евкрите, г о л о д н е . . . а л ю д н а в іс н и й

Стор. 46. ІУІ. С. Щ епкину. З в и ч а й н и й за го л о в о к ц ь о го

тв о р у — „ П у с т к а “ . П іш л о це в ід „О с н о в и “ (1861 р., к н . І), де цю
п о е зію вперш е в и д р у ко в а н о з автоґраф у, що й о го мав ІЦ е п -
к и н . Сам Ш -к о д ивувався , п о ч у в ш и , щ о Щ е п к и н м ає й о го тв ір
200

П ортрет М . С . Щ епкін а. Чорний і білий олівец ь. І858

 201

п ід т а ки м з а го л о в ко м (пор. у т. X „ Ж у р н а л 1", 10.I I 58 p.), і не

пам ятав т а ко го твору. Я сно, щ о Щ е п к и н сам дав цю н а з в у ц ій
п о е зії, с кр е с л и в ш и в к о п ія х , щ о їх с п и сув а в д ля д р у з ів , п ід ­
п и с Ш - к а , а з з а г о л о в к у — своє ім я. Зробив це, бою чись
в ід п о в ід а л ь н о с т и за р о зп о в с ю д ж е н н я тв о р ів за сл а н о го поета
й о б ви н у ва ч е н ь за те, щ о з ним у б л и з ь к и х в ід н о с и н а х .
В а вто ґра ф і Щ е п к и н а т а к і в ід м ін и :
Ряд. 6 — Х а т у р у й н у в а ти ,
Ряд. 11 — Ц іл ю щ о ю , ж и в у щ о ю —
Ряд, 13-17 — М оже вернеться в н е к р и т у
П у с т к у зим ува ти ,
І укриє і нагріє
П о г о р і л у ха ту,
І вимете, і вимиє.
Ряд 21 — М ож е ще р а з п о ж у р ю с я ,
Р я д к ів 25-28 — в „О с н о в і“ немає.
Стор. 47. Гоголю . В и д р у ко в а н о вперш е в Л є й п ц . вид.
59 р. п ід за го л о в ко м „ Д у м к а “ з к о п ії х р о н о л о гіч н о б л и з ь ко ї
н а ш о м у о сно вн ом у те кс то в і. К р ім автографі/ Д ії, було ще
к іл ь к а : 1) з я к о го п іш о в текст „ Основи“ (то й сам ий те кст
п е р е д р у ко в а н о в Льв. К . 67 р. та 1 т. ІІр . К . (стор. 1У(>);
у Льв. Я . дещ о п е р е кр у ч е н о ; 2) а вто ґр ., в ід я к о г о п іш о в те кст
II тому Пр. К . (з а го л о в о к „ Д у м к а “ , стор. 7 5 ); 3) автограф ,
З я к о г о с п и с а н і К О П І Ї : а | в Альб. С у л ієв а та б) М. Л а з а ­
ревського. К о п ію С у л ієв а Ш -к о сам п о п р а в и в (це о ста ння ре­
д а к ц ія тво р у). К о п ія Лазаревського м ає одне пе р екр уче не
слово (ряд. 14). З а го л о в о к д р у к у в а л и „Н . В. Г о г о л ю “ ,
„Н . Г о г о л ю “ . В автоґрафі Д Г І т іл ь к и „ Г о г о л ю “ .
Ряд. 1 — т іл ь к и в К о п . Л а з '.
За д у м ко ю д у м к а роєм в и л іт а є : [м аб уть д о в іл ь н а зм ін а ].
Ряд. 4 — т а к і в Л є й п ц . вид:, в „Основі“,.Іьв. К . т а ІІр . К . т. І ;
У сам ом у се р ці -- і н і х т о не бачить
В Альб. Сулієва, Ron. Л а з. та ІІ/>. К . т. 11:
У сам ого серн», м ож е й Б о г не бачить
Ряд. 14 — в „Основі", Льв. К . та ІІр . К . т. І :
Б о л и г о л о в б р а те !
В Л є й п ц . вид. п е р е к р у ч е н о : В о гп и о в а , брате!
В ІІр . К . т. I I : Н і ч о г о , м і й б р а те !
В Альб. С у л іє в а : Б у р я н . м а б у т ь , б рате! [власнор.
п о п р а в ка ІП -к а , а бул о т а к, я к у К оп . Лаз., де бачпм о пере­
кр у ч е н е : Б о г о с л о в е — брате .'І
Ряд. 15-26 — в „ О с н ів і“ та Льв. К . нема („О с н о в а “ в и к и н у л а
їх з п р и ч и н ц е н зу р н и х ).
Ряд. 18 — л и ш е в ІІр . К . т. I I : Р і д н о ї д и ти н и .
Ряд. 20 — л и ш е в Л к й п ц . вид.:
За волю К р а ї н и ; [м аб уть, д о в іл ь н е ].
Ряд. 22 — л и ш е в Л є й п ц . «м.7.:Та й пр о д а сть в р із н и ц і [тож ].
Р яд. 28 — в „Основі“, Льв. К ., Альб. Суліева та К о п . Л аз.:
См іятись та п л а ка ть
 202

Стор. 48. Не завн д уи б а г а т о м у . У п е р ш е н а д р у к о ­

вано в „Основі“ (1861 р., кн . III, ст. 2 ) з я к о г о с ь д р у г о г о
автограф у. Б у в ще автограф , що на л е ж ав п. О р л о в і й . К о п ію
з н ь о го мав Ол. М а р к е в и ч (Д и в . З Н Т Ш . т. L IV ) . В ід ­
м ін и в „Основі“ -.
Ряд. 2 — Б а га т и й не м а є
Ряд. 11-13 — Щ о в ін к р о в ю т а сльо за м и
В п л л є н а за б а в у ;
І м олод і я к зій д у ть с я .
Ряд. 15 — Я к у р а ю , — а д и в и ш с я :
Ряд. 19 — Нема раю н а в с і м с в і т і , —
Ряд. 20 — Х і б а щ о п а не б і? ...; в А’. Л ім - у 33 р., що
т а к о ж має за о с н о вн и й те кс т рук. Д П , м аб уть д р у к а р с ь к а
пом и лка :
Т а й нема на небі, [в Є11 та К . .ІІМ -і/ З і р., я к у нас ]
Стор. 49. Не ж ен и ся на б а га тій . У п е р ш е н а д р у ­
ко в а н о в ■„Основі“ (1861 р., кн . III. ст. 2). Б у в те ж автограф ,
іц о з н ь о го к о п ію мав О. М ар кев и ч — ib id .). В ід м ін и суп р о ти
рцк. Д І Ї т а к і :
Ряд. 9-10 Т а н іх т о не р о з в а ж а є ,
Н іх то не питає:
Ряд. 12 — С а м п р о т е є з н а є ш .
Ряд. 15 — Б р е ш у т ь л ю д и , — л е гш е п л а ка ть ,

Х ата батьків Т. Шевченка, 1843 р. (олівець).

 203

С тор. 50. С л і п н и . В 1858-60 р р .'Ш - к о , р о зд о б ув ш и десь

к о п ію ц ь о го тво р у, а м ож е й свою в л а с н у ч е р н е т ку або п о ­
д а р о в ан ий д а в н іш е к о м у с ь автограф , ґр у н т о в н о переробив
цю поем у. Ц ю п із н іш у р е д а кц ію п ід н а зв о ю „Н е в о л ь н и к “ д р у ­
ку в а л и по в с іх „К о б з а р я х “ а ж до 1925 р., к о л и вперш е о п у б л і­
к у в а л и ї ї в р а н н ій р е д а к ц ії ( „ С л іп и й “ ) з руко п ису Д П пп.
А й з е н ш т о к і П л е в а ко в р е д а ґо в а н о м у н и м и в и д а н н і: П о е з ії
„К о б з а р “ (хоч н а з в у „ С л іп и й “ через н е п о р о зу м ін н я вв а ж а л и
за п із н іш у ) . Т а к ї ї в и д р у ко в а н о і в Є Н (1927). В „К о б з а р я х “
Л ІМ - у 33 р. т а 34 р. — те ж (в о ста н н ь о м у за го л о в о к
п із н іш и й ). П із н іш у р е д а кц ію — п о е м у „Н е в о л ь н и к “ д р у к у є м о
в то м і V. В а р ія п т ів до п е р ш о ї р е д а к ц ії нема н ія к и х . В. Д о -
м а н и ц ь к и й п о р ів н я в о б и д в і р е д а к ц ії ще в сво єм у „ Р о з с л ід і“
„ К . От.“ 1906 та о крем о — К . 1907.
С тор. 70. В е л и к и й Л ь о х . К р ім автографу Д П , б ул и
щ е т а к і : 1) А втограф , з я к о г о п о хо д и ть те кст, щ о з н ь о го
в и ко р и с та н о в а р ія н т и у П р и м , до П р . К . (т. I I ) ; це, на н а ш у
д у м к у — п е рш а р е д а к ц ія ; 2) автоґраф , з я к о г о п о хо д ить
осн. те кс т П р . К .; те ж д а в н іш и й за автогр. Д П . М іж обома
ц и м и те кста м и д у ж е н е з н а ч н і р із н и ц і; 3) автоґраф , з я к о г о
п о х о д я ть п о п р а в ки , вн е с е н і М. Д р а го м а н о в и м до те ксту,
взятоі-о з ІІр . К . П о п р а в ки т і Д р а го м а н о в у з я в з м а те р ія л ів
р е д а к ц ії П р . К., я к а м ал а к о п ію або й автоґраф Ш - к а , що
н а л е ж а л и М. С. ІЦ е р б а к о в і; 4) автоґраф , з я к о г о п о хо д ить
те к с т Лье. К . 67 р.; цей те кс т м ало ч и м р із н и т ь с я в ід те к с т у
рук. Д П ; б іл ь ш іс т ь в ід м ін — с а м о в іл ь н і п о п р а в ки р е д а к -
то р ів .
Ряд. З — т а к і в Ж ен . вид.; в П р . К.:
На п о х п л и в ш е м у с ь х р е с т і [п е р е кр уч е н е !]
Ряд. 5 — т а к і в Ж е н . вид. та в П р и м , до ІІр . К .; в П р . К .:
М и п т а ш к и - д у ш і , а не л ю д и !
Ряд. 9 — т а к і в Ж ен. вид.; в П р . К . ц ь о го р я д ка немає.
Ряд. 11 — в П р . К . та Ж ен. вид:.
Тоді ї х в р а й м п п о в п у с к а є м
Ряд. 12 — т а к і в Ж ен . вид.; в ІІр . К .:
Я к все м о с к а л ь п о р о з б и р а є [с у м н ів н е !]
Ряд. 15 — в П р . ІС. та Ж ен. вид:.
Я к б у л а я м о л о д о ю [п е р е кр уч е н е !]
Ряд. 16 — т а к і в ІІр . К . та Ж ен. вид.; в П р и м . до П р . К.:
Т о П р ' и с ь к о ю зва ла сь
Ряд. 17 — в ІІр . К . та Ж ен. в и д : Я о ту те ч ки « родилась
Ряд. 18 — т а к і ІІр . К.; в ЯСен. в и д : Т у т а й ви ро ста ла
Р яд . 21 — в П р К : 3 т и м Ю ру сем г е т ь м а н е н к о м ;
в варіянті ІІаум .(1) та Ж ен. вид.: І з Юрусе.м г е т ь м а н е н к о м ;
в Є Н Н овицький н а д р у ку в а в :
Із т и м Ю расем ге тьм а н е н ко м ;
В К о б за р я х Л І М - у 33 р. та 34 р. „Ю р у с е м “ , а „ т и м “ немає.
О чевидно, т а к в автоґраф і.
Ряд. 22 — т а к і в Ж ен. вид.; П р . К : У п іж м у р к и гр а ю сь ;
 204

Ряд. 24 — т а к і в Ж е н . вид:, в ІІр . К л

То й к л и к н е в б уд и н о к...
Ряд. 25 — в К . Л І М - у 33 р.: О н д е к л у н я ; а там м е н і
В у с іх ін ш и х в и д а н н я х : О н - д е к л у н я : отам м е н і
М и д р у к у є м о в п е р ш е : (О н, — де к л у н я !) , бо к о н т е к с т к а ж е
нам т іл ь к и т а к р о з у м іт и це місце. Т а к це м ісце з р о з у м іл и
П р е д а ктор и Л І М - у 34 р. (але у н и х г ір ш а ін т е р п у н к ц ія :
Он, де к л у н я :) .
Ряд. 29 — в П р . К :. А д о г е т ь м а н а , я к п р и й д у т ь ;
в Лі'єн. вид:. Д о ге тьм а н а ж я к п р и і'д уть
Ряд. 32 — т а к і в Лїен. вид:, в П р . ІС.г О дягнусь, обуюсь
Ряд. 38 — в П р. К . та Ш ен. вид:. Л ю б и л и й к о х а л и
Ряд. 42 — в у с іх в и д а н н я х ( і в Є Н ) : Т а й ще чорнобриваГ
Д о р о ш ке в и ч ( Л Ш 3 3 р. та 34 р.) за рук. Д і ї д аю ть такий,
п о р я д о к с л ів , я к у нас.
Ряд. 45 — л иш е в П р. її. : А у мене, я к н а теє ж
Ряд. 46 — в ТІр. її. та Лїен. вид:. І р у ш н и к и тка л и с ь .
Ряд. 53 — в І І р , її.: З а п у с т і л а і ви сохла ,
а в Лїен. вид.: З а с у н у л а с ь і ви сохл а ,
Ряд. 54 — л иш е в 11р. ї ї : А я все в и т а ю ! . . .
Ряд. 55 — в Гір. її. та Лїен. вид:.
Д и в л ю с я : ге тьм а н з старш иною ...
Ряд. 57 — л и ш е в ІІр . її.: Та в п о в н і ш л я х п е р е й ш л а їм ;
Ряд. 61 — в ІІр . її. та Лїен. в и д : І вж е л е д в і я н е ле д в і
Ряд. 67 — т а к і в ІІр . її. та Лїен. вид:, вар. Наулі.С!):
Т ою п р о к л я т о ї ! вод ою !
В Є Н та обох К о б за р я х Л І М - у : Т /ю кл я т о ю в о д о ю ! Т а к
в а в то ґр ., але у І І І - к а с к р із ь і за в ж д и „т о ю “ , а то м у м и ц іо
в и п а д к о в у форму за м ін я єм о норм ал ьною .
Ряд. 69 — л и ш е в ІІр . ї ї : От защ о мене сестри^*',
Ряд. 72 — „ „ : А , мене, м о ї сестриці,
Ряд. 73 — в П р. ї ї : З а те не п у е к а ю т ь , а в Лїен. вид.:
За те не х у с т и л п
Ряд. 78 — в ІІр . ї ї : Я б ул а ще н е д о л ю д к о м , [очевидне
п е р е к р у ч е н н я !) в Лїен. вид.: Я б ул а ще недоліток-,
Ряд. 82 — л иш е в ІІр . К .: І с т а р о г о і м а л о г о
Ряд. 85 — в ІІр . її. та Лїен. в и д : У са м и х палаток- [перекр.|
Ряд. 92 — л и ш е в П р . К : Од м атері не ж иво ю .
Ряд. 95 — в рукон. Д і ї „ К о п и т а н а “ . Т а к і д р у к у є м о цю
о с в я ч е н у на р о д н ьо ю е ти м о л о гіє ю форму. Л иш е А н з е н ш т о к
і П л е в а ко п о п р а в и л и н а л іте р а тур н е „ К а п і т а н а " .
Ряд. 97-98 — л и ш е в П р . ї ї . : М оскалям н а зр и щ е : [перекр.]
На с и л у я з а х о в а л а с ь
Ряд. 100 — в П р . її. та Лїен. вид.: О дна т іл ь к и і о ст
Ряд 102 — лиш е в Пр. ї ї : І в т у х а т у п о ста в и л и
Ряд. 104-105 — в ІІр . К . та Лїен. вид.:
Я к вертався з п ід П о л та ви .
Я й ш л а :ш водою
Ряд. 106 — т а к і в П р и м , до П р. Я .; в ІІр . К . :
П о в з х а т и н у , а в ін м ен і
Ж е б р а к н а к л а д о в и щ і. О ф о р т -а к в а т и н т а . 1 8 5 "
 206

а в Ж ен. вид:. П о в з х а т о ю , а в ін м е н і
Ряд. 108 — л и ш е в Ж ен. еид:. З в е л і в — к о н я н а п о їти , —
Ряд. 110 — в П р . К . та Ж ен. в и д .:
Я м не зна л а , щ о я т я ж ко ,
Р яд. 112 — в П р . К . та Ж ен. в и д .:
Л едве я д ой ш л а до хати,
Р яд. 114 — т а к в Ж ен. вид;, в П р . К . :
Ц ар п о їх а в в М о с к о в щ и н у ,
а в П р и м . до П р . К .:
Н а п о р о з і , я к цар ви й ш о в ,
Ряд. 115 — т у т м и робим о к з н є к т у р у , бо в а вто гр аф і „п о х о ­
в а л и “ (ба буся ); те „п о х о в а л а “ маємо й у П р . К . та Ж ен. вид.
В Л І М - і (33 р. та 34 р.'у „п о х о в а л и “ (та й і в П р и м . до П р . К .)
А л е за тр и м у в а ти цю а в те н т и ч н у форму — т у х п е д а нти зм , бо
с л ід о м про т у са м у б а б у с ю : „о с т а л а с ь “ , „п р и в іт а л и “ , „в м е р ­
л о “ і т. д.
Ряд. 118 — л иш е в П р . К : Т а, щ о й мене п р и в іт а л а
Ряд. 120-121 — в П р . К . — немае.
Ряд. 121 — в Ж ен . вид.: І з о т л іл а в х а т і,
Ряд. 125 — л и ш е в Ш . К.: I с в о л о к х р е щ а т и й
Ряд, 128 — л и ш е в tip, К :. Й б а й р а к а м и к о з а ц ь к и м и
Ряд. 130 — в П р . К , та Ж ен, вид;. А за щ о мене ка р а ю ть
Ряд. 137 — л и ш е в Ж ен. вид,: А я в К и є в і ро ди лась
Ряд. 139 — л иш е в П р . К ; Мене м ати «е сп ов иту
Ряд. 142 — л и ш е в Ж ен. вид.: В К и ї в п о Д н іп р о в і
Ряд. 143 — л и ш е в П р. К .: А я з м а тір ю сид іл а
Ряд. 150-153 т а к і в П р и м , до П р . К . та в Ж ен. вид;, в П р,
К. та кі рядки:
І... і п о к а з а л а
Н а га л е р у зо л о тую :
„О н г л я н ь л и ш “ , с к а з а л а :
„М о в б у д и н о к п л и в е ! “ ... А в га л е р і
Р яд. 154 — т а к і в с ю д и ; ли ш е в К . Л Ї М - у 1934 р.: К н я з і і в с і
с і л и , я к це п р о п о н у в а в Д о р о ш ке в и ч в „П р и н ц и п а х о р га ­
н із а ц ії т е к с т у “ ... Ц е - н е п о р о з у м ін н я : д ій с н о Ш е в ч е н ко
о д н а ко в о п и с а в : „ с и л ы “ і д ля о зн а ч е н н я „ с и л и “ , і „ с іл и “ ,
але за тим , щ о т у т „ с и л и “ (р е л іґ. те р м ін за а н а л о гіє ю ), п р о ­
м ов л я є не л и ш е с и н т а кт и ч н а с т р у к т у р а ко н т е к с т у , а й ін ш е ,
ц іл к о м а н а л о гіч н е , м ісце „В е л ь м о ж і і с и л и “ .
Ряд. 155 — в у с іх д а в н іш и х в и д а н н я х ( і н а в іт ь в Є І І ) :
В оєводи... а м іж ни м и . А л е в а вто ґра ф і „ и “ (і).
Ряд. 163 — в Пр.- К . та Ж ен. вид,: З ащ о мене н а м итарства
Ряд. 166 — л и ш е в П р . К . : Щ о ц а р и ц я т а я —
Ряд. 168 — л и ш е в П р и м . до П р . К :. Л ь в и ч и щ е ! [Ч и
т а м одне це слово в ц ь о м у р я д к у , ч и за ни м щ е й „ в о в ­
ч и ц я “ , - - р е д а ктор П р . К . не ска за в].
Ряд. 170 - - П р . К : С м еркається. П о л е тіл и .
В Є Н : по л е тім о а в J lL M -a x : полетим о. В ибираєм о „п о л е ­
т ім о “ , бо ц ю форму о п р а в д ує ко н т е кс т . О чевидно, у Ш - к а
 207

„п о л е ти м о “ , щ о м о ж н а ч и т а т и на обидва способи [ „ і “ І ІІ - к о :
р ід к о к о л и вж ивав]. •
Ряд. 171 — т а к і в П р и м , до П р . К . та Ж ен. вид.; в Гір. К .
Н о ч у в а ти в п у щ у [н е п е в н е !]
Ряд. 173 — л иш е і* Ж ен. вид.: В п д н і й ш б у д е й ч у т н о .
Ряд. 174 — л иш е в П р . K .:
С х о в а л и с я біл е се нько [перекручене].
Ряд. 175 — в П р . К . та Ж ен. вид.: У л іс п о л е тіл и
Ряд. 176 — т а к і в Ж ен. вид.; в П р . К .
І в к у с т о ч к у на д у б о ч к у
а в П р и м , до П р . К .\
І на г і л о н ц і на д у б і
[вл а сн о р уч н а Ш -к о в а п о п р а в ка ]
Ряд. 186 — в П р . K .: Т а т р и з л о т і з Р ад зивил ом ,
а в Ж е к . вид.: Д а тр и з л о т і з Р ад зивило м
Ряд. 187 — в lip . К . т а Яіен. вид.:
Т а з П о т о ц ь ки м п р о пи л а
Ряд. 189-191 — т а к і в E o n . Ж ем чуж н.; у Льв. K . , П р . 1C. т а
Ж ен. ви д .:
Через м іс т ід е чорт
А к о з а по вод?'... [в П р . E .: 1 ко з а п о во д і]
Буть біді! буть біді!
[у к р а їн із у в а л и с а м о в іл ьн о й непотрібно].
Ряд. 200 — л и ш е в П р и м , до П р . K .:
А ж п о к и л и х о м п о р о сл и [перекручене].
Ряд. 207 — в Льв. E . : Й е ч и м розговітись.
В П р . E .: Й е чим п о ж и в и т ь с я ,
а в Ж ен . вид.: Є чим р о зго в іть с я .
Ряд. 209 — т а к і в Ж ен . вид.; в Льв. E .:
Є чим пож и вити сь,
а в П р , К .і Є н а щ о д и в и т ь с я ,
Ряд. 212-213 — в Льв. E . : в се стр иц я м н о го :
Т ри у ка зи накаркала
в П р . К . та Ж ен. вид.: 6 , се стр и ц і м н о го !
Т р и у к а з и н а ка р ка л а
Ряд. 216 — в Льв. Е . та Ж ен. вид.: Н а я к у се і н а к о в а в у ?
в П р . K .: Н а я к у щ е ї н а ко в а н у ?
Ряд. 219 — в Льв. ІС. та П р . K .:
Т а ш іс т ь т и с я ч а о д н і й верств*
в Ж е н . вид.: Т а ш і с т ь т и с я ч в о д н і й в е р с т і
[з у к р а їн із о в а н е са м о віл ьно ї.
Ряд. 230 — л и ш е в П р . K .: Щ о р о зл и л и р іч к у к р о в п
Ряд. 232 — в Льв. K ., П р . К . та Ж ен. вид.:
Свою ш л я х т у , те вж е й го д і,
Ряд. 233 — л иш е в П р . K .: Т о в ж е з а п а н і л и с ь ?
Ряд. 238 — л иш е в Льв. K .: А з а с ь вам п и т а т и м ене!
[перероблене с а м о в іл ьн о ].
Ряд. 242 — л и ш е в Льв. E .: Д и в и с ь я к а ! К а р а м зи в а ,
Ряд. 245 — в Льв. Е . та Ж ен. вид.: Ц и т ь т е , н е д о р ік и !
а в П р . R .: Д з у с в а м , н е д о р ік и !
 208

Ряд. 249 — л иш е в П р . Б .: О ц е я к а н е д о ти ка !
Ряд. 254 — в у с іх ін ш и х в и д а н н я х :
У п и л а сь би ти без мене
Ряд. 258 — в у с іх ін ш и х в и д а н н я х :
А про тебе щ ебетух//
Ряд. 260 — в у с іх ін ш и х в и д а н н я х :
А з в іл ь н и м и ко з а ка м и
Ряд. 266 — в Льв. К . та Ж е н . вид.:
От, от я '1-е п оховала
а в ІІр . /і'.: От-от я їх п о к а н а л а .
Ряд. 268 — л иш е в ІІр . її.: 3 М а з е п о ю п р и б л уд о ю .
Ряд 269 — лиш е в П р . її.: Т а її то д і тво р и л о сь !
Ряд. 270 — в ін ш . в и д а н н я х : В и р о с т а ю , я к з г а д а ю :
Ряд. 277 — в ін ш . в и д а н н я х : Н а си п а л а бурт»
Ряд. 286 — в Льв. К . та Ж ен. -Мат» Б о ж а у /р ж а в ц і
а в ІІр . її.: М а тір Б о ж а у Уржагщї
Ряд. 290 — в Льв. ї ї . : Ст. Т а т а р п н о м г п о м ути л а ,
в IIр . її.: З Т атар а м и п о с л у ж и л а [очевидно п ерекручене !|
в Ж е » , вид.: З Т атар а м и п о м ути л а , [н іб и з у к р а їп із о в а н е !]
Ряд. 291 — у в с іх ін ш и х в и д а н н я х :
З М учителем п о к у т и л а [т е ж !]
Ряд. 292 — Т а к і в Льв. її.; в ІІр . Ш. та Ж еи. ви,;.:
З П е тр ухо ю по п ила ,
Ряд. 293 — в Ш К .: Т а й Н і м ц я м за п р о д а л а !
в ІТр. її.: 2р я д к и : Т а все Н і м ц я м продала.
Та все Н і м ц я м продала!
а в Ж е н . в и ,і: Т а й Р у с ь Н і м ц я м продала.
Та й Р у с ь Н ім ц я м продала!
Ряд. 295 — т а к і в Ж сн . вид.: в Льв. їх.:
Д а ти добре н а тв о р и л а !
а в ІІр . / і’.: Т а й ти добре н а р о б и л а :
Ряд. 296 — л иш е в ІІр . Т а к к о з а к і в з а к р іп и л а
Ряд. 297 — в ІІр . К . та Ж ен. вид : У н ім е ц ь к ії ка й д а н и
Ряд. 306-307 — л иш е в ІІр . />'.: У ж е іі С іч їх б іс н у в а та
II
і ’яд. 312-313 — л и ш е в Щ . А’.: Щ о М о ска л і з к о з а к а м и
В У к р а ї н і д ію ть.
Ряд. 314 — т а к і в ІІр . 7Г.; в Льв. К.:
О ц е у ка з над рукую ть:
а в Ж е н . вид.: О т - о т у к а з н а д р ю к у ю т ь :
Ряд. 318 — л иш е в ІІр . її.: Тепер за хо д и л и сь
Ряд. 322-323 — л и ш е в Ж ен. вид.:
Все за б р а л и любесенько [с у м н ів н е !]
Т а н л и х и й їх знає
Ряд, 326 — в Льв. її. та Лїен. вид.:
Т р о ш к и б., т р о ш ки п ід о ж д а л и ,
а в П р . її. Т р о ш к п -т р о ш к и п ід о ж д а л и -б -
Ряд. 328-329 — л и ш е в П р . її.: Т о д і б с о б і д ві р у їн и
Разом розкопали.
Ряд. 332 — л иш е в Льв. К .: Щ о б на Л ь о х дивитись?
Б о гд анова церква в С у б о т о в і. А ква р ел ь . 1 845— 46
 210

Ряд. 335 — л иш е в Льв. К .: Д в а д и ва тво р итись:

Ряд. 337 — л и ш е в Льв. В .: Родитись б л и з н я т а :
Ряд. 340 — в у с іх ін ш и х в и д а н н я х :
Д р у ги й ... оце вж е н а ш !...
Ряд. 342 л и ш е в П р . В .: В і н вж е в ч е ре в і к у с а є . . .
Ряд. 346 — л и ш е в П р . В .: У с е добро п о п л ю н д р ує ,
Ряд. 355-356 — в ін ш и х в и д а н н я х :
Я золотом р о зто п л ен ним
З ал ью й о м у о ч і! [н іб и з у к р а їн із о в а н е ].
Ряд. 358 — т а к і в Льв. В .; в П р. Ж ї
Н і, в ін к л я т и й н е д о в ір о к
а в Ж ен. вид.: А в ін к л я т и й н е д о в ір о к
Ряд. 362 — л и ш е в Ж ен. вид.: Скрутго й о м у р у к и .
Ряд. 364 — л и ш е в Льв. В .: А я зберу з в с ь о го с в іт і/
Ряд. 367 — л иш е в В . Л Щ - у 1933 р.:
Н і, сестрице, не т а к треба
[ м аб уть п о м и л ко в о ], бо в Є Н та Л Ш - і 1934 р.: „с е с т р и ц і“ .
Ряд. 371 — л иш е в П р . В . : Он б а ч и т е : н а д Ч и г р і н о м
Ряд. 373 — л и ш е в П р . К : П о н а д Д н іп р о м і Т ясм ин ом
Ряд. 376 — в Льв. К . та Ж ен. вид.: Г о р а в Ч и г и р и н і ?
Ряд. 377-378 — в П р . К .: І р а д і є н а р о д и н а х
П е в н а У к р а їн а !
а в Ж ен . вид.: О ! с м іє ть с я і р а д і є
У с я У к р а їн а !
Гяд. 382 — л и ш е в Льв. К .: Обох будуть звати.
Ряд. 392 — в Льв. В . та Ж ен. вид.: З а мною.
Ря д. 404 — в Льв. В . та Ж ен. ви д .:
М ов б и д л я н и х те сід а ло
а в ТІр. В . : М ов би д л я ї х те с ід а л о
Ряд. 411 — в Льв. К. та Ж ен. вид.: Т и б то ка ж е ш ,
Ряд. 419 — в П р . Ш та Ж ен. вид.: Т а м о с к а л і, та с ід а л о :
Т а к те ж в Є Н , але в В . Л І М - у 1938 р. і 1934 р:. с ід а л а “ ; очев.,
т а к і в а втоґраф і.
Ряд. 423-424 — л и ш е в П р . В .\
Б о ч у т н о є с т ь , щ о цар хоче
В есь м и р по л о н и ти .
Ряд. 426 — т а к і в Льв. В .; в П р. В .:
А м ож е щ е й та к. Т а к на чорта ж
а в Ж е н . вид.: А м ож е й та к. Т а н а ч орта ж
Р яд. 429 — л иш е в Пр. Ш : Щ о хм а р и д останеш ,
Ряд. 430 — в Льв. В ., П р . В . та Ж ен. вид.: Я к і з л і з т и .
а в П р и м , до П р . К .: Я к п і д с к о ч и ш .
Ряд. 432 — т а к і в Льв. В .; в П р . Е . та Ж ен. вид.:
Т а к о тж е ж щ о !
Ряд. 435 — л и ш е в Льв. Е . : Т а д ивитась б у д у ть
Ряд. 439 — л и ш е в П р. К .: Та н іч о го не зна єте !
Ряд, 441 — в Льв. Е . та Ж ен. вид.: Т і фіґури от для чого:
а в П р . К .: Т і хвігури с г для т о г о
Ряд. 445 — в усіх інших виданЕях:
Щ о с к р із ь отам за Тясм м иол.
 211

Ряд 447 — в ІІр. К та Жен. сид.: Ч о р т -зн а що п р о ва д и м і!

Ряд. 45ІІ — л иш е в Льв. К .: П о сід а л и . А хто братця
Ряд. 457 — л иш е в П р . Ж : С п ів а гь про Б о гд а н а ?
Ряд. 459 — л и ш е в Пр. Ж : Я сп ів а ю і про К р а с н і ,
Ряд. 466 — в Ж е. Ж.: Б а за р лю дей н а схо д ил о сь
в Пр. Б а за р людей насходився
а в Ж ен. ви,/.: Б а за р людей по сходилось,
Ряд. 467 — л иш е в П р и м , до П р . К.:
І І п о ж и в и не т р о х и ! [м абуть перекручене].
Ряд. 468 — в Пр. К. ц ь о го р я д ка нема.
Ряд. 473-475 — т а к і в Льв. К : в ІІр. Ж. лиш е 1 р я д о к :
Л я ж м о трохи спати.
В Прим, до ІІр. Ж. 2 р я д к п :
К р а щ е п о л я га й мо, та ви спи м о сь.
Д е н ь в е л и к и й ; ще будем сп іва ти ,
а б Ж ен. вид:. Л учч е п о л я га ймо
Т а ви спи м о сь. Д е н ь в е л и ки й
ІЦ е будем співа ти .
Ряд. 476 — в Льв. К . та Жен. вид. — ц ь о го р я д ка нема.
Ряд. 477-478 — в Пр. Ж.: І я к а ж у . — О б і с і є
Щ е й у день співати
в Льв. Щ. та Ж ен. вид. ц и х р я д к ів нема.
Ряд. 483 — т а к і в Льв. К :. в ІІр. Ж. та Жен. вид.:
К о п а ю ть день, ко п а ю ть д р у г и й
Ряд. 487 — в Льв. Ж та Ж ен. вид.: П о ста в и л и к а л а в у р и .
А в П р. К : П о ста ви вш и ка р а у л и .
Ряд. 495 — в ін ш и х в и д а н н я х :
В /р н ій дйда!... Розлам али, [у кр а їн із о в а н е !]
Ряд. 498 — л иш е в П р . І Ї - : І зно в у с м іхнулись,
Ряд, 1503 — в Льв. Ж та Ж ен. вид.:
Я к б и в „ф о р м е н и м “ , то б добре
Ряд. 505 — л иш е в ІІр . К : К о м у н е б у д ь . . . А с п р а в н и к
Ряд. 508 — в Льв. Ж та Ж ен. ви д ; А в ін щ е тр уд ився
а в П р . К : А в ін то т р у д и в с я :
Ряд. 510 — в Льв. К.: Т а й дурне.« у б р а в с я !
в Щ і. />’.. Т а д у р н я іі д о б р а в с я ; [с у м н ів н е !]
а в Ж ен. ч и д : Та д урн е м уб р а в ся ;
Ряд. 513 — лиш е в Пр. Ж : У м о с ка л і з а г а т и в бп
Ряд. 518 — в ін ш . в и д а н н я х : По-московськ?« лає
Ряд. 5 1 9 - 520 — л иш е в П р. Ь :
/ в е с ь народ. І н а ста р ц ів
Отих п о к л и к а є :
Ряд. 531-532 — л иш е в П р и м , до П р. Е . 1 р я д о к:
В и п а р и л и и о -м о с ко в с ь км ;
д а л і йде в ІІр . /V. та ІІр и .і/, до П р . Ж. р я д о к, я к о г о нема
в ін ш и х т е к с т а х : Б о ж е п р а в и й ! . . .
Ряд. 533 — в Пр. Ж. та Жеп. ви д.:
О т а к то льох і Б о г д а н то й
Ряд. 538 — в Пік І ':. ІЦ е й не д о ш у ка л и с ь ,
я в Прим, до ІІр. Ж: Щ е й не д о к о п а л и с ь .
212

Вдовина хата. Сліпець. 1843

 213

С тор. 86. С т о їт ь в сел і С уб о то в і... Ц ю п о е зію , я к

о крем ий тв ір , в и д р у ко в а н о 1861 р. у л ь в ів с ь к о м у ч а с о п и с і
„В гіе та к Ш егаскі “ (ч . 62, ст. 495-96). У с та л ю є м о це вперш е,
бо д о с і в в а ж а л и , щ о п е р в о д р ук — у ч. 7 „О с н о в и “ 1862 р.
Ц ік а в о п ід кр е с л и т и , щ о н а д р у ко в а н о ї ї в „Л гіт п іки “ в п о л ь ­
с ь к ій т р а н с к р и п ц ії. У м іс т и в ї ї там, пра вд оп о д ібно , П а в л и н
С в е н ц іц ь ки й . В обох з га д а н и х ч а со п и са х н а зв а н о цю п о е зію
„ С у б о т і в “ . В Пр. К . н а зв а „ М о г и л а Б о г д а н о в а“ .
В автографі Д П н а зв и нем а н ія к о ї. К о н и с ь к и й в К оп ії Жем-
чужнікова бачив н а з в у „ С у б о т і в “ . Х о ч Ш -к о з т о ї к о п ії
і не с кр е с л и в ц іє ї н а зв и , все т а к и е п о в а ж н і п ід с та в и д у ­
м ати, щ о це н е о к р е м а п оезія, а е п іл о г до „В е л и к о го Л ь о х у “ .
Н а т а к у д у м к у н а во д и ть то й факт, щ о п о е зія „В е л и к и й
Л ь о х “ — єд ин а з „Т р ь о х л іт “ , п ід я ко ю нем а дати, а п ід
по е зіе ю , тр а д и ц ій н о зва н о ю „С у б о т ів “ , щ о йде безпосередньо
за „В е л и к и м Л ь о х о м “ і не м ає н а зв и , д ата сто їть. К р ім
то го м о ж н а ї ї у в а ж а т и за е п іл о ґ до „ Л ь о х у “ та к о ж і з о гл я д у
на зм іс т. П ід тв е р д ж у є це й р и т м ік а ц іє ї п о е з ії : вона т а к а
сама, я к і „В е л . Л ь о х у “ . Д одам о, щ о Ш - к о за ж и ття свого,
по п о в о р о ті з за сл а ння , не м іг р о зд о б ути н а в іт ь к о п ії „В е ­
л и к о г о Л ь о х у “ : н і в о д н ій з р у к о п и с н и х з б ір о к й о го п р и я ­
те л ів (5 8 — 60 рр.) ц іє ї п о е з ії нема. В о н п десь р о зд о б ули
лиш е ї ї к ін е ц ь і до н ь о го п р и кл а л и н а зв у „С у б о т ів “ . Я к
е п іл о ґ, ц я п о е зія має й с а м о стій н и й зм іст, і н а зв а ц я ц іл к о м
до н е ї п ід х о д и ть . У к о ж н о м у р а зі даємо т у т ї ї те кс т без
на зв и, бо р е п р о д у ку є м о автоґраф , в я к о м у ї ї нема. Т а к з р о ­
би ли й р е д а ктор и т е к с т у в в и д а н н я х ЛІМ-у 33 р. та 34 р.
К р ім автографу ДП, б ул и щ е т а к і : 1) автограф, щ о
на л е ж ав я к ій с ь п. О р л о в і й ; а н ь о го спп са в копію О л е ксій
М а р к е в и ч (д и в. З Н Т Ш , т. IV МівсеІІапеа, стор. 6); Д о м а -
н и ц ь к и й н а зи в а є цю к о п ію — к о п іє ю Н а у ко в о го Т -в а ;
автоґраф) цей — с у ч а с н и й р у к о п и с о в і Д П (д уж е н е зн а ч н і
в ід м ін и ). П о м и л ки п е р е п и с ува ча в ц ій к о п ії д у ж е л е гк о
в и д іл и т и ; в ц ій к о п ії н а зв и „С у б о т ів “ н е м а є; 2 ) автограф,
щ о з н ь о го мав копію Жем-чужпіков ; цю к о п ію в и п р а ви в
Ш - к о десь 58-60 р .; 3) К о м у с ь н а л е ж а в щ е я к и й с ь автограф
40-х р о к ів , до я к о г о в е д у ть н а с тексти „Вхіеппік-а Шегаск-
о го “ й „ Вечерниць“ (1862, ч. 39).
Р е д а кц ія „О с н о в и “ м ала, зд а ється , ко п ію Ж е м ч у ж н .
Льв. К . 67 р. та П р . К . п е р е д р у ку в а л и т е к с т „О с н о в и “ і н а ­
в іт ь не з а п о в н и л и иасаМ в, п о д а н и х у „В е ч е р н и ц я х “ (1862, ч.39 ).
Ряд. 5 — в у с іх ін ш . д а в н іш и х в и д а н н я х :
Ото церквга Б о гд а н о в а :
Ряд. 10 — т а к і в „Вечерн.“; в ін ш и х т е кс т а х :
Не з о в с і м т а к сталось...
Р я д ків 11-12 — в „Осм.“, Льв. К . та П р . К . з о гл я д у на цен-
зу р у н е м а є; ряд. 11 в К о п . Ж ем чуж н.:
М о с к а л и ки , що з у с т р і л и
Ряд. 13 — л и ш е в К о п . М а ркев. : М о ги л и в с е р о зриваю ть
Ряд. 17 — в у с іх ів ш . т е к с т а х : Щ о за тр у д и не находять...
 214

Ряд. 18 — ли ш е в „ Вгіеппік-у“ : Отаке то, Б о гд а н е [п о м и л ка].

Р я д к ів 19-20 в „Оси.“ немае з о гл я д у н а ц е н зу р у , немае
й у Льв. К. та Пр. К., бо в о н и п е р е д р у ко в у в а л и з „О с н о в и “ .
Р яд. 20 — в „Вечери.“, я к і в Коп. Ж е м ч у ж н . :
С ир о ту В к р а ї н у
Ряд. 21 — т а к і в „ О с и Л ь в . К., 11р. К. та Коп. Жемчужн.',
в „Бгіепт іс-у “ :
З а то ж то б і т а к а д я к а ! (м а буть д о в іл ь н е !]
а в „ В е ч е р я З а те ж то б і т а ка д я к а !
а в Коп. М а р к е в и ч а : З а те ж то б і й т а к а д о л я ! [м аб уть
й о го п о м и л ка ].
Ряд: 22 — в у с іх ін ш . т е к с т а х : Ц е р кв у-д о м о в и н у
Ряд. 2(5 — л и ш е в Коп. Маркевича:
Л яхм задавила... [очевидно, й о го п о м и л ка ].
Р я д к ів 27-28 в „Основі“, Льв. К. та Пр. К. немае [ц е н зур а ].
Ряд. 34 — л иш е в К. Д В У . 1925 р. [А й з е н ш т о к-П л е в а ко ] та
в Є Н не зн а ти ч о м у : Т а к и бул о й наш е, бо в ін ш . переві­
р ених за рук. Д ії те кс та х — К. Л І М - у 33 р. та 34 р.
Т а к и й було наш е,
Ряд. 35 — т а к і в Коп. Маркев:, в ін ш . т е к с т а х :
А щ о м п т іл ь к о на й м а л и
Ряд. 37 — т а к в „Оси.“, „ В е ч е р н Лье. К., Пр. К. т а Коп.
Ж е м ч у ж н . , а в „Югіеппік-у “ :
Т а і і н ш и м . М оже с п р а в д і!
[це са м о в іл ь н а п о п р а в ка р е д а кц ії]
а в К о п . Маркев:.
Т а л я х а м . А м ож е й с п р а в д і!
Ряд. 39 — т а к і в Коп. М а р к е в .; в ін ш . т е кс т а х :
Т а с м ію ть с я з У к р а їн и
Ряд. 41 — л иш е в Коп. Марксе.: Не см ійте ся ж ч у ж і л ю д и !
Ряд. 42 — т а к у в с іх в и д а н н я х , т а к і в Є Н ; в обох К.
Л І М - у : Ц е р ков -д о м о в ина (м а б уть к о н е к т у р а з о гл я д у н а р. 5).
Р я д к и 47-48 — л и ш е в „Ьгіеппік-у “ :
І п о г у л я ю т ь на в о л і
Невольнил-н д іт и [пе ре круче ння ].
С тор. 88. Н а й м и ч к а . К р ім рукопису Д П , б ув ще авто-
•ґроф, з я к о г о к о п ію м ала п. Н а д і я Т а р н о в с ь к а , — це, м а­
б уть, б у в автограф пе р ш о ї р е д а кц ії, п із н іш е тр о хи по пра в л ен о ї,
к о л и Ш - к о п е р еп и сува в п о е м у до з ш и т к у „Т р и л іт а “ . К р ім
то го , в с іч н і 1847 р о ку К у л іш або сп и са в у Ш -к а к о п ію „Н а й ­
м и ч к и “ , або д іс та в в ід н ь о го в л а с н о р у ч н и й автоґраф . Ж ін к а
К у л іш а з га д у є , щ о к о л и Ш - к о го стю в а в у н и х н а в е с іл л і, то
К у л іш в и п р а в л я в Ш -к о в е „п и с а н е ч к о п р о л ю б у свою се стр у,
л ю б и м у О рину, що т о д і к р іп а ч к о ю б у л а “ (З б ір н и к „Н а с п о ­
м и н 5 0 -х р о ко в и н см ерти Т ар а са Ш е в ч е н к а “ , М. 1912, ст. 129).
Сестра Ш - к а т у т не п р и чом у, але ім я О рина (Я р и н а ) веде
н а с до „Н а й м и ч к и “ . О чевидно, К у л іш давав т о д і по р ад и
Ш е в ч е н к о в і щ одо т е к с т у ц іє ї поеми. В 1857 р. в т. I I „З а п и -
с о къ о Ю ж н о й Р у с и “ К у л іш уперш е о п у б л ік у в а в „Н а й м и ч к у “ ,
п и ш у ч и в передм ові, щ о зн а й ш о в ї ї те кс т в ал ьбом і о д н о ї
у к р а їн с ь к о ї п а н н и -х у т о р я н кп („х у т о р с к о й б а р ы ш н и “ ), н а п и ­
са ний ж ін о ч о ю р у ко ю . П р ізв и щ а поета К у л іш не подав з м о ­
т и в ів к о н с п ір а ц ій н и х : Ш - к о ще не б ув а м н е сто ва ний , і й о го
тво р ів не в іл ь н о б ул о д р у к у в а т и . П а н н у -х у т о р я н к у К у л іш
може й в и га д а в , але це не має зна ч е ння . Ф а к т , щ о в ін або
хто сь з й о го б л и з ь к и х з б е р іг те кс т ц ь о го тво р у. В 1907 р о ц і
проф. К . К а р с ь к и й зн а й ш о в серед р у к о п и с ів О. Б о д я н с ь к о го
в а р х ів і М о с к о в с ь ко го Т -в а Іс т о р ії р у к о п и с „Н а й м и ч к и “
і, п р и н я в ш и й о го за автоі'раф Ш - к а , н а п и с а в т е к с т о л о ґіч н у
с ту д ію („Р у с е к . Ф и л о л о г. В іс т н и к - ь “ 1907, т. L V II ) , в я к ій
описа в д о кл а д н о зн а й д е н и й р у к о п и с . В. Д о м а н и ц ь к и й ще
в „К о б з а р і“ 1908 р. (передмова) ствердив, що цей р у к о п и с
не Ш е в ч е н к ів , але не зна в , ча й в ін . Не зн а ю ть ц ь о го й с у ­
ч а с н і с о в іт с ь к і т е кс то л о ґя . Ц ей р у к о п и с іл ю с т р у є н а о ч но , я к
К у л іш п о п р а в л яв те кс т тво р ів Ш -к а . М іж цим те ксто м та
тим , щ о й о го о п у б л ік у в а в К у л іш у „З а п и с к а х ъ о Ю ж н о й Р у с и “
е в ід м ін и , про що д ив. н и ж ч е . В „К обзарі“ 60 р. .Н а й м и ч к у “
п ер ед р уко ва но з „З а п и с о к ъ " — ін ш о г о т е к с т у H I-ко не мав,
але п із н іш е в ін в к іл ь к о х м іс ц я х в и пр а ви в те кс т К. 60 (т. зв.
Кпбзар Цвітковського), в и ки д а ю ч и д е я к і К у л іш е в і п о п р а в ки ,
а дещ о й своє в и п р а в и в ш и . Це т р е т е а в т е н т и ч н е д ж е ­
р е л о т е к с т у „ Н а й м и ч к и “ . П е р в іс н и й те кст К. 60р., я к
і п е р в о д р у к у „З а п . о Ю ж н . Р у с и “ , м аю ть ч им ал о в ід м ін ,
вн есе н их К у л іш е м . Не можна одначе ка те ґо р и ч н о ствердити,
чи в ц ь о м у т е к с т і в с і в ід м ін и в ід те кс ту Д П або копії II. Тор-
новської — К у л іш е в і. Ш - к о м іг К у л іш е в і п о д а р у в а ти або
д ати с п и с а ти й ін ш и й я к и й с ь автограф . Р у к о п и с К у л іш а , на
н а ш у д у м к у , це ще стара, з 1847 р., спроба К у л іш а переро­
бити „н а кр а щ е “ те кс т „Н а й м и ч к и “ . Сам К у л іш в ід б а га тьо х
п о п р а в о к в 1857 р. в ід м о в и в с я (пор. в ід м ін и до рр. 56-69). Н а ­
вм исне іл ю с тр у є м о це а в то ти п ія м и з К у л іш е в о г о автограф у.
В ід м ін и в ін ш и х те кс т а х т а к і:
Ряд. 5 — л иш е в рук. К у л .: М о л о д а я м о л о д и ц я
Ряд. 6 — „ „ : Щ о с ь до с е б е п р и го р та є (але
п о тім н а д п и с а н о : „д о л о н я “ )
Ряд. 11 — в К. 60, рук. Кул. та Зап. Ю . Р.:
О тут серед л а н у?
Ряд. 19 — л и ш е в К о п . Тарн.: Ні, не х о в а й !
Ряд. 29 — л иш е в К. 60 та 3 ап. ТО. P. : Я не б у д у зн а ти
Ряд. 43 — „ в рук. Кул.: Т ам вдова х о д и л а
Ряд. 48 — „ в К. 60 та Зап. ТО. P.:
В к и т а е ч к у «овила.
Ряд. 50 — в рук. К ул . с п е р ш у н а п о ч а тк у р я д к а стояло ще „О й “
Ряд. 52 — в К. 60 та Зап. IO. P.:
Т и, ж о в т е н ь к и й п іс о к !
т а к і в рук. Кул., де с п е р ш у на п о ч а т к у р я д ка те ж було „О й “
а в К. Л І М - у 1933, м аб уть, п о м и л к о в о :
Т и ж о вте ие се ньки й п іс о к !
Ряд. 54 — в К. 60 р. та Зап. ТО. P.:
І с к у п а й , гсповий,
 216

та к і в р у к . К у л ., де сп е р щ у було: ісп о ви в а й
Ряд. 55 — в рук. К у л . сп е р ш у бул о : І собою у к р и в а й
Ряд. 56 — в рук. К у л : . Б у л и со б і — д ід та баба
Ряд. 61 — в рук. К у л . , К . 00 та З а п , ІО . 1!.:
Щ е зм а л е ч ку //двох я гн я т а п а сл и
Ряд. 68 — в К . 00 та З а п . ТО. /'.:
Т а д іт о ч о к у ї х Б /г-м а
а в рук. К у л : Т а д іт о ч о к у їх Б о г-м а
Р я д ки 56-69 К у л іш с п е р ш у був та к переробив н а зв и ч а й н и й
ко л о м и й ко в и й в ір ш :
Б у л и со б і — д ід та баба
Над ставом , у г а ї,
Ж и л и со б і на х у т о р і
С та р е н ь кі обоє. —
І худ об и у с я к о ї
Ч им ало над бали, —
Т а д іт о ч о к Б о г не дає,
А см ерть за плечим а,
а п о тім п р и в е р н у в т а к у р е д а кц ію , я к у нас, бо зр о з у м ів , що
т у т у Ш - к а о р и гін а л ь н а р и т м ік а н а р о д н ьо го б а й к а р с ь ко го
сти л ю (л и ш е в р. об з а л и ш и в : „ Б у л і ґ , а не „б у в “ , я к
у ІГІ-ка).
Ряд. 713 — в К . 60 та З а п . ІО . Р :
Х то д у ш у спомяне;
т а к і в рук. К ул ., але цей р я д о к п р и п и са н о о п ісл я .
Ряд. 76 — в ї ї . по. З а п. ІО. 1\ та р у к . І ї у л :
І зга д а є д я ку ю ч и '
Ряд. 84 — в рук. К у л . с п е р ш у б у л о :
Ч у ж и м д і т я м, ч у ж и м і ю д я м
Ряд. 87 — в К . 00 та З а п . ТО. Р . :
На п р и с м в д вох собі с и д іл и
Це К у л іш е в а ортограф ія (у Ш - к а — „п р и зь б а “ ).
Ряд. '88 — в рук. К у л : Г а р н е н ь ко у о іл и х со р о чка х
Ряд. 89-90 — в К . 0<> та З а п . 10. і ’:
С ія л о сонце в н е б е с а х ;
А н і х м а р и н о ч к и , та тихо ,
а Ш -к о 1860 р. в К. Цчітк. це п о п ра в и в, я к і в рук. Д ії.
С ія л о сонце, в небесах
А н і хм ариночки
а в Іїо п . Тар», ряд. 90: А н і х м а р о ч к и та ти хо
Ряд. 92 — в рук. Кул.: С ховалося <>• се р ці лихо
Ряд. 93 — в її. оо та За п . ІО. Р .: Я к з в ір у тем нім г а ї,
а в рук. І ї у л : Я к з в ір <; те м нім г а ї :
Р я д ки 86-93 у К у л іш а сп е р ш у в и гл я д а л и т а к :
Д ід і баба у не д ілю
Н а и р п з ь б і с и д іл и ,
Л ю б у в а л и сь св іто м Б о ж им ,
Т а Б о га х в а л и л и —
А н і х м а р о ч кп на небі, —
 217

Т и хо , я к у раї, —
С ховалося в се р ц і л ихо,
Мов зв ір в тем нім га ї.
К у л іш т у т зн о в у х о т ів був д а ти ко л о м и й к о в и й вір ш .
Ряд. 94 — в рук. К ц л . б ул о с п е р ш у :
В т а к ім ра.-і ч о го б. бачся,
Ряд. 99 — в К. ПО та З а їк ТО. Р.: Знов .т в о р у ш п л о с ь
 218

Т а к і в р у к . К у л . , але р а н іш е б у л о : „п о в о р у ш и л о с ь “ , і
в П р и м . Ц в іт к . И І-к о п р и ве р н ув це „« » в о р у ш и л о с ь “
Ряд. 10G — в р у к . . К у л . було с п е р ш у :
їм к о н е й д о б р е за п р я ж е
Ряд. 107 — в р у к . К у л . бул о сп е р ш у м а б уть :
А хто нас, Насте, заховає
Ряд. 108 — в К . 60, З а п . IO . Р. та р у к . К у л . :
Я к помремо? — Б о г знає,
в р у к . К у л . сп е р ш у було :
Я к помремо ? — І і с а м а н е з н а ю !
в К . Ц в іт к . п о п р а в л е н о : Я к помремо? — С а м а н е з н а ю !
Ряд. 110 — в К . 60 та З а п . ТО. Р :
Т а а ж с у м н о ста л о ;
т а к і в р у к . К у л . , але р а н іш е б ул о : „н у д н о “
Ряд. 113 — л иш е в р у к . К у л : . Д о бр а сьо го ? ... — „Т р и в а й
л и ш е н ь “ , але сп е р ш у б у л о : „стр и в а й “
Ряд. 116 — т а к і в К . 60 та З а п . ТО. Р :.
Є Н д р у к у є : П о б іж и м л и ш !... Б а ч и ш ? [„ л и ш “ п о к а з у є , що
це — с п о с іб п р п ка зо в и й ].
Ті р у к . К у л . с п е р ш у б у л о : Б і ж и л и ш е н ь . . . Б ачиш
Ряд. 120 — в К . (>0 та З а п . ТО. Р : М о в ч к и зу п и н и л и с ь
Ряд. 123 — т а к і в р у к . К у л . ; в К . 60 т а З а п . ТО. P .:
Т а й не т у го , й н о ве н ько ю
Ряд. 124 — л и ш е в Є Н : С вп тп н ою вкрите.
Т а к , оч ев ид но , в а вто ґра ф і (бо й у Л І М А 1 9 3 4 р . \ але ми,
о р іє н т у ю ч и с ь на р. 122, робим о к о н е к т у р у . Т а к і в Л І М - і 19.93 р .
Ряд. 133 — К . 60 та П а п . ТО. P .: М а н ю с ін ь к і... і за м о в кл о ;
т а к і р у к . К у л . , але р а н іш е б у л о : „м а н е с е н ь кі“ , а в К о п .
Т а р и :. Малтосеньке... і за м ов кл о
Ряд. 136 — в р у к . К у л . сп е р ш у б ул о :
Я к а з а в ! От б а чиш [без „ й “ [
Ряд. 140 — в р у к . К у л . с п е р ш у б у л о : />ач я ке , н е в р о ку !
Ряд. 141 — в „ „ „ „ Н еси в ха ту, а я верхи
Ряд. 147 — в „ „ „ „ З х а ти ю роганяє
Ряд. 167 —в „ „ „ стояв п іс л я р я д ка 169.
Ряд. 168 — в „ „ : На той хуто р б л а го д а тн и й
Ряд. 170 — та к і в р у к . К у л . , а в З а п . ТО. P.:
„ А що ж ? “ ка ж е , „в /з ь м и м Н а сте “ ,
а в К . 6 0 : „ А щ о ж ? “ ка ж е , „возьмг'м, Н а сте “ .
Ряд. 171 - в З а п . Ю . Р : В /зьм гм о, Трохиме,
в К . 60:. Возьм ім о, Т рохим е,
а в р у к . К у л . В ізьм е м о , Т рохим е, [поправлено із „о зм е м “ ]
Ряд. 174 — в р у к : К у л : . Х о ч а воно вж е й п ід р гс л о [К у л іш е в е ]
Ряд. 176 —• в К о п . Т а р и :. К о л о й о го п и л ь н у в а т и
Ряд. 178 — в Є Н : „ с в о ю ч а с т о ч к у “ , т а к і в Л І М - і 1 9 3 4 ;
а в Л І М - і 3 3 р ., я к у н а с : „ с в о го “ . О тже не зна ти , щ о за
а втограф ом подане, а щ о — ко н е кт у р а . О бид ві л е к ц ії добрі.
Ряд. 185 —в Коп. Т а р н . немає.
Ряд. 188 — в рук. К у л . сперш у б ул о :
Т а к от я к х іб а , небого
 219

Ряд. 189 —в З а п . ТО. Р. та К . <>0:Н і, ти н а с не з н а є ш !

Ряд. 197 — в р у к . К у л . с п е р ш у б у л о : Рада та ка , весела,
Ряд. 203 — в „ „ „ „ О к о л о д и ти н и
Ряд. 206 — в З а п . 10. Р . та К . 6 0 : -Го л о во ньку й о м у зм иє
а в р у к . К у л : . 1 головл-у йо м у зм иє (але сп е р ш у-б ул о „ г о л о ­
в о н ь ку ")
Ряд. 207 —в р у к . К у л . : І сорочл -у б іл у
Ряд. 222 — в З а п . 10. Р. та />'. 6 0 : Ч о г о н а й м и ч ка сл ьозам и,
т а к і в р у к . К у л . , а сп е р ш у б у л о : „ Н а щ о н а й м и ч к а “ і т. д.
Ряд. 224 —в З а п . ТО. Р. т а К . 6 0 : Не зн а М ар ко, ч о г о вона,
т а к і в р у к . К у л . , а с п е р ш у б у л о : „ Н а ш о в о н а “ і т. д.
Ряд. 234 —в К о п . Т а р и .: б о н а ч у є в д р у г і й хаті
Ряд. 239 — в З а п . Ю . Р. та К . 6 0 : Ганну в е л и ч а є ,
та к і в р у к . К у л ., а сперш у б ул о : „ н а з и в а є “
Ряд. 244 — в р у к . К у л . : І в хутор л и хо завернуло,
Ряд. 251 — „ „ І з га ю тем ного ве р нул а сь [але сп е р ш у
б у л о : „ З - з а гаю ]
Ряд. 257 — „ „ „ К о г о б ж е т у т ? “ старий д ум а
Ряд. 261 —„ „ С лать ста р о стів : „Т р е б а М ар ка
Ряд. 265 — „ „ З а п и т а л и с ь , по р ад и л и сь
[але с п е р ш у було: „р о з п и т а л и “ ]
Ряд. 272 — в З а п . Ю . Р . : ІЦ о х о т ь за ге тьм а н а, а в К . 6 0 :
Щ о хоч за ге тьм а н а
Ряд. 281 — в р у к . К у л . : Н е д о ж д а л а моя Н астя!...
Ряд. 293 — т а к і в р у к . К у л . , але сп е р ш у бул о т а м :
З м ол од иц ям и т а н ц ю є ,
як це є (і у З а п . ТО. Р. та К . 60.
Ряд. 295 — т а к і в р у к . К у л . : в З а п . ТО. Р . та К . 6 0 :
У д в ір з а кл и ка є ,
Ряд. 299 — т а к і в р у к . К у л , , але сп е р ш у там було :
З н а й б і г а в , а сам ого, —
як це є й у З а п . ТО. Р . та К . 60.
Ряд. 316 — в р у к . К у л . : См іяться б уд уть
Ряд. 328 — в „ „ М у зи ка м роботи
Ряд. 330 — в З а п . ТО. Р . : С толи й лавл-и м ию ть,
а в К . 6 0 : С толи й лавг« м ию ть
Ряд, 337 — в К . 60 Ц в іт к . :
Н а м о л е б с т в і є В а р в а р і (п о п р а в ка Ш - к а )
Ряд. 340 — в р у к . К у л . : Л /ар ков і к у п и л а [без „й “]
Ряд. 342 — „ „ : О д Й ва н а с вя то го
Ряд. 347 — в К о п . Т а р и . : 1 в сім святи м п о кло нила сь
а в р у к . К у л . : І всім святпм п о м о л и в ш и с ь
[зр а зу б у л о : „п о к л о н и в ш и с ь “ )
Ряд. 366 — в З а п . Ю. Р. та К . 60:
Т р іч и р о зта ва л а ] „ й “ п р о пущ е не ]
Ряд. 372 — в р у к . К у л . : \ молилась Б о г//
Р яд. 373 — в З а п . Ю . Р. та К 6 0 :
Щ о б ш в пд е и ько верталася,
а в К о п . Т а р п .: Щ о б ш впд сг/ько верні/лася.
 220

Ряд. 375-376 — в рук. Е у л . : Я ко с ь сум но , н іб и х а т у

П о ки нул а м а т и
Ряд. 378 — в р у к . Е ц л . : О п і с л я п е р ш о ї Т рохим
а с п е р ш у б у л о : „Т а п іс л я “ я к в З а п . /О . Р . та 60.
Ряд. ЗЯО — в рук. Е ц л ;. В б р и л і на призьбі. Перед їм
Ряд. 381 — в З а п . Ю . Р. та К . 60: 3 собакою г/н уч о к гр а в ся
Ряд. 382 — в рук. Е у л .: А в н у ч к а в ю п к у о д я гл а ся
Ряд. 383 — в З а » . Ю . Р. та К . (10:
У К а т р и н у і н іб и й ш л а
Ряд. 384 — в рук. Е у л .: Д о д ід а в г о с т і. З а см
Ряд. 391 — в „ „ : В, сором, сором, к е п с ь к а м а т и !“
Ряд. 393 — в З а п . ІО . Р. та К . 6 0 :
На д в ір . П о б і г с т а р и й с тр іч а ти
Ряд. 394 — в р у к . Е у л . : З ону-чками свою Г а н н у
Ряд. 398 - в „ „ : сп е р ш у б у л о : „д о д и б а л а “ ,
я к в Е . 60 Ц в іт к . [о ста ннє — п о п р а в ка Ш -к а ].
Ряд. 402 — в Е . Л І М - у 19:13: К о л и б М а р ка х о ч д іж д а т и с я !
Ряд. 404 — т а к і в З а п . Ю . Р .\ в Е . 6 0 :
І в н у ч а т а м із к л у н о ч к а ,
я к це бул о с п е р ш у і в р у к . Е у л .
Ряд. 405 — в рук. Е у л .: Г о с ти н ц я ви йм а ла
Ряд. 408 — в З а п . Ю . Р. та Е . 6 0 : О р ино ч ці і че рво ни
а в рук. Е у л .: Я р и н о ч ц і червоний
Ряд. 422 — в рук. Е у л .: П ів б у б л и ч ка !“ П о ш м а
Ряд. 424 — в Зап. ТО. Р. та Е . 6 0 : В в ій ш л « в ха ту.
Ряд. 423 — в Е . 60 Ц в іт к . п о п р а в ка Ш - к а :
С т а р а Г а н н а — „К а т е р и н о !
[ц ю п о п р а в к у в зя л и й до П р. Е . ] ; в р ук. Е у л . :
„М о я Г а н н а “ , але сп е р ш у було „ С т а р а “
Ряд. 441 — в Зап. ТО. Р . та К ПО: Не та в ж е я
Ряд. 443 — в Зап. ТО. Р. та Е . 6 0 : І н а н о г и вста
Ряд. 444 — в Е о п Тари.: С т р а ш н о , К атре, ум и р а ти
Ряд. 448 — в Зап . ТО. Р.та Е . 60: Й м асл о св я тіє с
Ряд. 451 — в рук. Е у л . :Я к у б и ти й хо д и ть, [спе
„м о в “ ]
Ряд. 452 — в Е . 60 Ц в іт к . Ш -к о п о п р а в и в :
К а те р и н а ж з болящ ої
Ряд. 462 — в З а п . I V . Р. та Е . 6 0 : Ч и ще М арко не
Ряд. 463 — в Е о п . 'Тари.: Ох, к о л и б я зна л а
Р я д к ів 468-69 — в р у к . Е у л . немае.
Ряд. 469 — к о п . Т а р и .: В о л и п о г а н я в
Ряд. 478 — в З а п . ТО. Р . т а Е . 6 0 : А д іт о ч к а м ч е р е в и ч ки
Ряд. 490 — в „ „ „ „ : Ч и ч у в ш т и , Катерино?
Ряд. 494 — в Е . 60 Ц в іт к . Ш - к о в и п р а в и в :
С лава Т о б і, Х р и с т е - Б о ж е !
Ряд. 503 — в рук. Е у л .: Я т а к і б а й д у ж е ! [а сп е р ш у було
..Я п а к “ ]
Ряд. 508 — лиш е в Е . 60: В о л и б а т ь к о ; вона тебе
Ряд. 510 — в З а п . Ю . Р . та Е . 6 0 :
 221

В в ій ш о в М а р ко в м а л у х а т у
Ряд. 511 — в Зап . Ю . Р . та К . 6 0 : І став у по р огу
Ряд. 525 — в К . 60 Цвітк. Ш - к о п о п р а в и в :
Я ...“ Т а й а о нім іла .
Ц я п о п р а в ка — д о к а з то го , щ о не м о ж н а в с ю д и п е д а н ­
тично то чно від тв о р ю в а ти а вте н ти ч н и й Ш е в ч е н к ів т е к с т : ту т
це н а їв н а п р а во п и с н а форма — а н а л о гія до форм зосталась,
зо гр іла сь , зо п сува ти тощ о, т и п о в и х д ля к е р е л ів с ь ко ї го в ір к и .
Я сно, щ о треба п и с а ти з а н ім іл а ( і е ти м о л о гіч н о , і ф онетично):
Ряд. 529 — в Зап . Ю . Р. та К . 6 0 :
С л ьо зи п о ко т и л и с ь [ „ й “ пропущ ене]
Ряд. 534-535 — в Зап . 10. Р. та К . 6 0 :
Т а й зам овкл а... З о м л і в М а р к о
Й зем ля за д ри ж а ла ,
в ІСоп. Тари.: Т а й зам овкл а... М ар ко х л и п а в
_т зем ля дрож ала,
в рук. К у л .: Т а й за м ов кл а . — М арко у п а в
А ж земля д ри ж а ла .

. і.

К ін е ц ь п о ем и „Н а й м и ч к а “ в р е д а к ц ії П. К у л іш а — зн и м ка
з й о го р у ко п и с у .
(Пор. рр. 534-537 в тексті та в варіантах.)

Ц е зр а зо к с а м о в іл ь н о ї п о п р а в ки К у л іш е в о ї, що п с у є образ,
я к и й х о т ів д а ти Ш е в ч е н ко . Земля „д р и ж а л а " л иш е в М ар ­
к о в ій у я в і. Ш -к о п иш е „д р о ж а л а “ ( я к і „к р о в а в и й “ ). Ф орм и
 222

н е п р а в и л ь н і, але в ін їх часто в и ко р и с то в у в а в д л я а со н а н сів,

а в й о го р ід н ій г о в ір ц і в о н и іс н у в а л и .
С тор. 103. К а в к а з . У п е р ш е в п д р у ко в а н о в Лейпц. вид.
59 р. К р ім рукопису ДП, б у л и й ін ш і автоґраф и, до я к и х
ве д уть н а с т е к с т и : 1) Лейпц. вид. (д у ж е п е р е кр уч е н и й ),
2) „ Вечерниць“ 1863 р. ч. 13 та Льє. К. (р із н и ц і м іж н и м и д.
н е зн а ч н і), 3) той, щ о з н ь о го брали в а р ія н т и , в м іщ е н і в' Прим.
до Пр. R ., зд а ється , — н а й р а н іш и й , 4) ост. те кс т Пр. R.,
5) т е к с т копії Богданенка, 6) те кс т копії Суліева, 7 ) копія
Мордовцева, 8) рукоп. нотатки Романчука, с п и с а н і з п а м я т і(!);
в ін зн а в ще я к и й с ь т е к с т ; 9) д у ж е ц ін н е дж ерейо — в и п р а ­
вл е ни й особисто Ш -к о м д р у к о в а н и й те кст, очевид но, Лєйпіі.
вид. (н а л е ж а в М. Лазаревському ; це о ста н н я а вте н ти чн а ре­
д а к ц ія тв о р у ; на ж а л ь , В. Д о м а н и ц ь к и й не в и ко р и с та в
ц ь о го те кс ту , а Ф р а н к о , щ о й о го м ав в ід Д о м а н и ц ь ко го ,
подав л иш е к іл ь к а в а р ія н т ів (у К . 1.908 p.), 10) В. Д о м а н и ц ь ­
к и й м ав ще я к и й с ь те кст, з я к о г о в зя в д е я к і в а р ія н т и до
сво го к о н та м ін о в а н о го т е кс ту , але щ о то за те кст, не знаєм о.
Ряд. 1 — т а к і в Лейпц. вид. та Прим, до Пр. R .; в ін ш и х
д а в н іш и х т е к с т а х : За го р а м и го р и х м а р ам и п о в и ті,
Ряд. 5 — т а к і в Лейпц.. вид:, в ін ш . т е к с т а х :
Щ о -д е н ь Б о ж и й д о в б е ребра,
Серце р о збиває
Ряд. 9 — в Лейпц. вид. та Ron. Богд.: В о н а зн о в у о ж и в а є
Ряд. 10 — л иш е в Коп. Богд:. 1 с и л и т ь с я зн о в у
Ряд. 11 — л и ш е в рукоп. нот. Романчука:
Не вм ир а в н а ш а п р а в д а ,
Ряд. 13 — л и ш е в рукоп. нот. Романчука та Лейпц. вид:.
І н е си ти й не вибере [п е р е кр уч е н е !]
Ряд. 14 — л и ш е в Лейпц. вид.: Н а д н і моря — пол я.
Ряд. 16 — л и ш е в Лейпц. вид. та Альб. С уліева :
І ж и во го слова
Ряд. 19 — л иш е в П р и м , до П р . К :
Не нам н а с у д з Тобою стати,
Ряд. 26 — в „ Вечерн.“ , Льв. R . та Пр. К :
К о л и ж в о н а п р о ки н е ть ся ?
а в Лейпц. вид. зо в с ім п е р е к р у ч е н о :
К о л и ж в о н и прокммг/ться?
Ряд. 27 — в Лейпц. вид., „Вечерн.“, Льв. К . та Пр. R :
К о л и ж о д по ч ити
Ряд. 28 — т а к і в Прим, до Пр. R . та рук. нот. Романчука.
В Лейпц. вид., Льв. R . та Пр. R .:
Д а с и , Б о ж е , утом ленилг
Ряд. 31 — в Лейпц. вид. та П рим, до Пр. К.:
І слову Т войом у
В „Вечерн.“, Льв. R Пр. ТС., в Ron. Богд. т а альб. Суліева:
І с л о в у ж ивом у:
а в рук. Д П бул о с п е р ш у : І с л о в у і д у х у , але Ш - к о
по п ра в и в, я к у т е к с т і.
 22.3

Ряд. 34 — у в с іх ін ш и х т е кс т а х :
П о к л о н я т ь с я всі язики
а в IIpu.it. до П р . К . 2 р я д к и :
П о кл о н я ть ся всі народи,
П о кл о н я ть с я в с і я з и к и
Ряд. 35 — л иш е в . In ниц. ви,;.: Н а в ік и і в ік и !...
Ряд. 38 — т а к і в Л в й п ц . е й в „Вечерк.“, Лье. К . та П р . К.:
З а го р а м и го р и , х м а р а м и п о в и ті
а в ІІри.міри. Л азар, вл а с н о р уч н . Ш -к о в а п о п р а в к а :
За гор а м и го р и хм арам и п о к р и т і
Ряд. 40 — в ,1нш . т е к с т а х : Отам то м и л о с т и в і М и
Ряд. 42 — л и ш е в . Ть-нпу.
З а с т у к а л и сердеш ну ,<олю [очевидно, п е р е кр уче н н я !)
Ряд. 45 — т а к і в . Іп йн ц . в „Печери.“, Лье. А', та IIj>. К.:
А сл із, а к р о в и ? Н а п о їть
а в ІІргі.мірії. .'Газар. Ш -к о в а п о п р а в к а :
А сльоз, а к р о в и ? У т о п и т ь
Ряд. 46-47 — л п ш е в Л к іін у . В с іх ц а р п к і в би стало
З д іт ь м и і в н у к а м и
Ряд. 48 — в Л н й н ц . ви,;.:
В сл о за х в д о в п ц і і д ів о ч и х [може було „в д о в п ч п х “ ?)
а в А л і .іУ. С ц л ік ч а : F! с л ь о за х у д о в и х і д ів о ч и х
Ряд. 49 — т а к і в П р и м , до П р . в .Іейіп/. ви,;., „Вечери
Лье. /Г. та 11р. П р о л и ти х н и ш к о м серед н о ч і
Ряд. 51 — в . /е н н і/. ви,;.:
А ба тья -кин г, старих, кр о в а в и х ?... [зіп с у те !]
в ін ш . т е к с т а х : А б а т к ів а,них, ста р п х, к р п в а в п х
Ряд. 53 — т а к і в . 7єйнц. ви;;:, в ін ш . т е кс т а х :
О гненнеє м ор е ! с л а в а ! сл а в а !
Ряд. 54-55 — в рук. Д і ї перш е було :
К о с м о п о л п т а м -к н и г а р я м
І к р о т к и м ба тю ш ка м -ц а р ям
Ряд. 63-64 — л п ш е в Won. І>ог,;.:
За вас правда, за вас с и л а
І воля с в я т а я !
в ін ш . т е к с т а х : За ва с с и л а , за вас в о л я
І п р а в д а святая!
Ряд. 66 — л п ш е в . h.iiinf. ви,і.: В оно не прош ене й не дане
Ряд. 67 — в . li.iiні;, ви,;.: Н іхто не в із ь м е за своє
а в ін ш п х т е к с т а х : Н іх то іі не в<зьме за своє [це д о в іл ь н і
п о п р а в ки п е р еп п сув ач ів).
Ряд. 68 — л п ш е в Л н й п ц . ви.і.: Не поведе тебе в к а й д а н и !...
та 2 р я д к п к р а п о к п іс л я ц ь о го р я д ка.
Ряд. 69 — т а к і в ІІр и м . до І І р . в . Іє ііп у . ви,;.:
На те н е щ а с н і ми
а в ін ш . т е к с т а х : У н а с - - на те п и с ь м е н н і м и —
Ряд. 72 — в Л е й н ч . вил.: Т а до в и с о к о го престол//
а в . Н е ч і р н та Лье. К . : І до в и с о к о го престола
Ряд. 73 — т а к і в . І ы \ А \ та ІІр . /Г.; в Л к й п у . вид.:
У с і ми в з о л о т і....
 224

в Прим, до ІІр. К : У с і м и в зо л о ті є с ь м п :
в Коп. Когд.: У с і м и в зо л о ті т а г о л і
а в ІІримірн. Л азар, ІІІ- к о в а п о п р а в ка :
М и в с і в зо л о ті і с р е б р і
Ряд. 74-77 — т а к і в Льв. К . та Пр. К .; в Ленну. в и ,і:
.... Ми не погани
Ми на сто я щ і христіяни,
Х ра м и, і к о н и ,
Все добре, сам Б о г у нас...
т а к і в Коп. Ког<д., т іл ь к и , що пе рш ий р я д о к :
М и, к р и й н а с Б о ж е , не п о г а н и
а два о с т а н н і р я д к и в Альб. С у л іе в а :
У н а с і храм и, і ік о н и
/ все добро — сам Б о г у нас...
а в ІІримірн. Л азар.: Х р е с т и , ік о н и ,
Все добро, сам Б о г у нас.
А п е р ш і р я д к и (74-75) в Амьб. Суліева та Прим. Л азар., я к
у Льв. Щ
Ряд. 78 — в ін ш . т е к с т а х : Нам т іл ь к и с а кл я в о ч і ко ле
Ряд. 80 — л иш е в Лейпц. ви,і.: Не нам и д ана? 1 чом ми вам
Ряд. 81 — т а к і в Лейпц. вид. та ІІрим. до ІІр.
в „ В с ч е р и Л ь в . К. та Пр. К:.
Ч у р е к ж е ва ш та т а к не кп н е м
Ряд. 82 — в Лейпц. вид.: Я к т ій со ба ц і? І чом в и нам
А в Коп. Вогд. та Альб. Суліева-:
Я к т ій со ба ц і ? Й чом в и нам
Ряд. 84-85 — т а к і в Льв. К .; в Пр. К . розбито на 3 р я д к и :
Т а й т іл ь к о ж т о !
М и не п о га н и , —
Ми н а с то я щ і х р и с т ія н и ;
& в Лейпц. вид.: 2 р я д к и к р а п о к.
Ряд. 86 — т а к і в Льє. К . та Пр. К .; в Лейпц. вид.:
І т і л ь к и ж т о ? М и м алим с и т і
В Прим. Л азар, цей т а по п е р е д н ій р я д о к (8')) за кр е сл е н і ІІІ-к о м .
Ряд. 87 — в Лейпц. вид.:
А з а то, к о л и б в и я на м и п о д р уж ил ись
В „Вечерн.“, Льв. К . та Пр. К . : Я к б и в if з нам и п о д р уж и л и сь ,
Ряд. 88 — л и ш е в Леііп-'. вид.: Б а га то дечого б н а в ч и л и с ь :
Ряд. 92 — т а к і в Льв. К. та в Лейпц. вид.:
а в ІІр. К .: Од М ол д о ва н« аж до Ф ін н а ,
Ряд. 93-94 — л иш е в Л е й п ц . вид.:
Н а в с іх я з и к а х всг м ов ча ть —
Б о б л а го д е н с тв у є .» !... у на с
Ряд. 98 — в Лейпц. вид. та Льв. К . :
Т а д р у ж н ю ж ін к у взя в за себе
Р яд. 100 — т а к і в Льв. К .; в Лейпц. вид.:
О с ь б а ч , я к і у н а с сид я ть на н е б і!
а в Пр. К . : Ось бачите, я к і у на с
Ряд. 101 — л и ш е в Лейпц. ви д. : В и ще те м ні
Ряд. 102 — в „Вечерн.“, Льв, К . та Альб. Суліева:
 225

Д о г м а т а м и не п р о св іщ е н и й
Т а к б ул о с п е р ш у і в рук. Д П .
Ряд. 103-104 — л иш е в Л є й п ц . вид.:
У н а с научитеся... [сум н івн е ].
У н а с — д е р и , дери — та д ай
Ряд. 105 — в Л є й п ц вид.: Т а й п р я м о в р а й ;
В „Вечеря,“ та Льє. К . : 1 п р я м о в рай
а в Пр. К .: Т а п о т і м п р я м о в рай,
Ряд. 106 — в Л єй п ц . вид.:
Д о ч і р ід ню всю за би ра й / [ Д о ч — п е р е кр уч е н н я !]
в Льв. К . : Хоч і р ід н ю всю з а б е р и !
а в Пр. К . : Х о ть і р ід н ю всіо заб и р ай !
Ряд. 108-110 — т а к і в П р . К ., К о п . Б ог,і. та Альб. С ул ієв а;
в „ Печери." Льв. К . т а к само, але ряд. 109:
Ф р а н ц у з а лаєм , продаєм
в Л є й п ц . вид.: т у т л иш е 2 р я д ки [п е р е к р у ч е н і]:
Ф р а н ц узькм лаєм , г р е ч к у сієм.
Продаєм, або у ка р ти ир о гра єм
Ряд. 112 — т а к і в Льв. h та Пр. К . ; в Л є й п ц . вид.:
Т а к и хр и щ е н и х , то пр о стих... [п е р е кр уч .]
а В К о п . Б о гд . та Альб. С у л іє в а :
Т а к и х р и щ е н и х , та — п р о сти х.
Ряд. 114 — л иш е в U p . К . :
Щ о б кр ад ене п е р е куп а ть т а п р о д а в а т ь
Ряд. 115 — л и ш е в „Вечерн.“: М о в т і ж и д и ; м и по з а к о н у ;— *
Ряд. 117 — „ в П р и м , до П р . К . :
В о з л ю б и т е б р а та ! [сум н івн е ].
Ред. 123-125 — т а к і в Льв. К . та П р . К .; в Л є й п ц . вид.
Д о чц і на ко ж уш о к,
Ж ін ц і н а п а ги и к и .
Б а й с т р ю к о в і н а придане,
а в К о п . Мордовцсва: Д о ч ц і н а п р и д а н е ,
Ж ін ц і на п а т и н к и ,
Б а й стр ю ко ві на к о ж у ш о к ,
Ряд. 126 — л иш е в Л є й п ц . вид.:
Собі ж н а те, ч о г о не зна ю ть
Ряд. 128 — в у с іх ін ш и х т е к с т а х : З а к о г о ж ти р о зи и ка в ся
а в рук. Д П сп е р ш у б у л о : 3;: що ж Т б е р о з п и н а л и
Ряд. І3 0 -1 3 2 — т а к і в Льв. К . та П р . К .; в К о п . Б о гд . т а к
само, але ряд. 132: Щ о б і з Тебе » о см ія л и сь
в рукоп. нот. Ром анч.: З а н а с г р і ш н и х , ч и за слово
Іс ти н и , ч и може
Щ о б и з Т е 'е на см іва л и сь [„ Щ о б и “ — в и га ­
дане !)
а в Л є й п ц . вид. л и ш е 2 р я д к и :
За н а с д об рих, ч и за слово іс т и н и ?
Ч и може, щ об за тебе н а с м ія л и с ь ? [перекруч.].
Ряд. 134 — л иш е в К о п . Богд.: К а п л и ц і, хр а м и і ік о н н
Ряд. 135 — л и ш е в П р и м , до П р . К.:
І с т а в н и к и і м ір р и й д им [с у м н ів н е !]
226

Ряд. 137 — л иш е в К . 1908 (Д о м а н и ц ь к о го ) не зи а ти з в ід к и :

Неутомгглп? п о кл о н и
Ряд. 138 — т а к і в Льв. К . та Пр. К .; в Лейпц. вид.:
Щ о братню кр о в п р о л и ти просять [п е ре круч .]
л и ш е в К . 1908 (Д о м .):
Щ о б братню кр о в п р о л ити проси.« [з в ід к и ? ]
Ряд. 140 — в Лейпц. вид., „Вечерн.“, Льв. К . та Пр. К .:
J п о тім в дар Т о б і п р и н о ся ть
в Прим, д о Пр. її.: А п о тім в дар Т о б і ж п р и но сять
а в К . 1908 (Д о м .): А п о тім в дар Т о б і п р и но си.и [з в ід к и ? ]
Ряд. 142-143 — в Лейпц. вид. ли ш е 1 ряд.:
П р о с в іти л и с ь , та ще хочем д р у г и х п р о с в іти т и
в „В ечерн“, Льв. К . та Пр. її.:
П р о с віти л и с ь, та ще хочем [б р а ку є й]
Д р у г и х п р о с в іт и т и
Ряд. 144-145 л иш е в Лейпц. вид. 1 ряд.:
Сонце п р а вд и п о ка за ть , сл іп им , б а ч иш , д ітя м
Ряд. 146 — т а к і в Лья. К . та Пр. ї ї . : в ІІри.м. до Пр. її.:
В с ь о м у н а в ч и м , т іл ь к о д а й т е ;
т а к і в Лейпц. вид., де р я д к и 146 і 147 тво р ять 1 р я д о к:
В с ь о м у н а в ч и м , т іл ь к о дайте себе в р у к и взя ти
а в ІСоп. Ьогд.: О, п о ка ж е м , т іл ь к о дайте
Ряд. 150 — в Лєйпц. вид., „Вечерн.“ та Льв. її.:
Я к їх н о си ть, і як плести,
в Пр. її.: Я к їх н о си ть, як і плести,
а в її. 1908 (Д о м .): Я к н о с и т ь ї х , і я к п л е стп [з в ід к и ? ]
Ряд. 151 — п іс л я ц ь о го р я д ка в П р . К . є 1 рядо к, я к о г о
нема в рук. Д ії: І я к п ід н и х с п и н и п ід с т а в л я т и :
а в Коп. Богд. 2 р я д к и : Я к л я г а т и і я к сп и н и
П ід н и х п ід с та в л я ти
Ряд. 152-153 — в Лейпц. вид. л и ш е 1 р я д о к ;
В с ь о м у на вч им т іл ь к о дайте сво ї го р и
в „Вечерн.“, Льв. її., та Пр. її.: В сь о м у н а вч и м , т іл ь к о дайте
В з я т и с в о ї го р и , —
а в Прим, до Пр. її. та Коп. Ногд.:
В с е п о к а ж е м , т іл ь к о дайте
В з я т и с в о ї го р и , —
Ряд. 154-155 — в Лейпц, вид. л иш е 1 р я д о к ;
О стат і г о р н — бо вж е в зя л и і поле і море,
а в „Вечерн.“, Льв. її. та Н р. її.: 1 і о ста н н і, бо в з я л и вже
І поле, і море!
Ряд. 157 — в „Вечерн.“, Льв. її. та Пр. її.:
М ій Я ко в е л ю б и й ! Не за У к р а їн у
Ряд. 160 — л и ш е в Лєйпц. вид.:
З м осковсько ї ч а р к а м оско вську о т р а в у
Ряд. 164 — т а к і в Льв. К . та ІІр . її.; в Л є й п ц . вид.:
Р о зр и т і м о ги л и в с те п у в и г л я д а й
[пе ре круче не — взяте з р. 1 6 6 ]; а в ІІрим. до ІІр. її.:
Р о зр и ті м о ги л и в сте п у н а г л я д а й
 227

Ряд. 166 — н а ц ь о м у р я д к у к ін ч и т ь с я т е кс т Л е й щ . вид.

В рук. Д і ї сп е р ш у було:
І мене д о с е б е в с те п у в и гл я д а й
Ряд. 169 — л иш е в П р и м , до П р . К .:
С ія т и м у т ь ; н е х а й р о с ту ть
Ряд. 173 — т а к і в П р и м , до П р . К.; в Льв. К . т а П р . К.:
Т ії д у м и а ж до тебе!
Ряд. 177 — в Льв. К . та П р . В .: І м о ги л и , степи, г о р и
а в П р и м , до П р . К.\ І м о ги л и , сте» і м о р е
С тор. 110. ■ м е р т в и м а ж и в и м і иенарожде«
ним зем л якам м в№ в У кр а й н і і не в У кр а й н і
м о є д р у ж н є є п о с л а н і е 1). В са м о м у з а г о л о в к у в в ід м ін и ,
про я к і вга д ує м о н и ж ч е . В перш е в и д р у ко в а н е в Л е й п ц . вид.
1859 р. Т е к с т ц ь о го в и д а н н я веде н а с до я к о г о с ь а вто ґра ф у
або к о п ії, с у ч а с н о ї р укоп исові Д ІЇ. Б у л и щ е р із н і автоґраф и,
з я к и х п о вс та л а т е к с т и : 1) те кст, щ о з н ь о го в ід м ін и подано
в П р и м , до П р . К., 2) те кс т, щ о з н ь о го п о хо д и ть к о п ія М а к с и ­
мовича, 3) те кс т к о п ії Ж ем чуж нікова, 4) те кс т К о ж . Тї. та
„ Основи“ (1861 р. к н . 11— 12), 5) осно ви , те кс т П р . К .,
6) т е к с т „ Вемерн.“ 1863 р. ч. 15 та Льв. К . 67 р., 7 ) ко п ія
В огдаиепка, 8) к о п ія Суліева, 9) к о п ія М аксим овича. Р із н и ц і
в н и х н е в е л и к і, а у с т а л и т и м іж н и м и х р о н о л о гіч н и й в в я зо к
т я ж ко . Ф а к т лиш е, щ о н а й р а н іш и й з ц и х автоґраф ів це в и ­
к о р и с та н и й у П р и м , до Пр. К . А в то гр а ф у, п о д а р о ва ­
н о г о ІП -к о м Д з ю б и н у в 1858 р., н іх т о д о с і не зн а й ш о в (про
цей автограф див. у „ Ж у р н а л і“ ). Ч и не з нь о го п іш о в осн.
т е кс т П р . К ., зд а ється, н а й п із н іш и й ? В ІІр . К . з а г о л о в о к :
„До мертвиж і ж и в г« ', і н е н а р о ж д е н н и х зе м л я ків моїж, в У к р а -

‘ ) 6 щ е ч о ти р и р я д к и , н а кр е с л е н і Ш - ко м н а п о дарованом у
й о м у Я . де Е а л ь м е н о м р у к о п и с н о м у , іл ю стр о в а н о м у „ К о б ­
з а р і“ . ї х п о да в К . С т у д н н с ь к н й в с т а т т і „Іл ю с тр о в а н и й
К о б з а р Т. Ш е в ч е н к а з 1844 р .“ („С т а р а У к р а їн а “ 1925 р.,
ч. ІІ І - І У ) . Я їх в ід н о ш у до „ П о с л а н ія “ — це, очевидно, у р и в о к
(не о бр о бл е ний) з й о го пе р ш о ї р е д а к ц ії; зм істо м своїм в ін
в я ж е ть с я з рр. 161-169 ц ь о го твору. П о д а ю ї х т у т :
За щ о м и лю бим о Б о гд а на [?]
З а те, щ о м о с к а л і й о го з а б у л и [,—]
У д у р н і б ід н о го н ім ч и к и о б ул и
В е л и ко м у д р о го гетьм ана,
С. бфремов у с та тті „Н е в ід о м і р я д к и Ш е в ч е н к а “ (в з б ір н и к у
„ Ш е в ч е н к о “ , р іч н и к І, Х а р к ів 1928) п о д а є ц і р я д к и т а к:
За щ о м ы лю бы м о Б о гд а н а
З а те, щ о м о с ка л и ё го з а б у л и
У д у р н и н и м ч и к и [за кр е с л б и д но го ] об ул и
ве л и ко м у д р о го гетьм анЕ
П . Б о г а ц ь к и й („Н а р о д о з н а в с тв о “ 1931 р., к н . Н И — „Н о ве
п р о Ш е в ч е н к а “ ) н е с л у ш н о в ід н о с и т ь ї х до „ К а в к а з у “ (це
то м у, м а б у ть , щ о ц і р я д к и н а п и с а н і сл ід о м за д во м а ря д ­
к а м и з „ К а в к а з у “ ).
 228

«ні і не в У к р а ї н і с у щ и х моє д руж [н]е є п о с л а н іе “ . В рук.

Д і ї . я к по д а но у нас, але „д р у ж н е є “ . М и це ви пр а вл я єм о ,
я к форму очевидно в и п а д ко в у , я к а р а зи ть с л у х і о ко , але
зазначаєм о це ту т. В К о п . М аксим , з а г о л о в о к : „П о с л а н іе до
м е р тв и х і ж и в гїх і н е н а р о ж д е н н и х м о їх зе м л я к ів в У к р а їн і
і не в У к р а ї н і“ . У „ В счери .“ та Льв. К ., і ж и в и м і м ер­
т в и м . . — д а л і, я к в рук. Д ІЇ , але в к ін ц і: моє д р у ж н е по-
сланм є [очевидно, са м о в іл ь н а по пра вка ].
Ряд. 1 — т а к і в Л є й п ц . вид.-, в Льв. К.. К о ж . К . та П р . К.:
І св ітае і с м е р к а в
Ряд. 6 — л и ш е в Л є й п ц . вид:. Д е н ь і н іч б л у к а ю
Ряд. 8 — т а к і в Л є й п ц . вид. та Льв. К .; в П р . К . та К о ж . К .:
А н іх т о не б а ч и т ь ;
а в К о п . М а к с Й н іх т о не п о м о ж е [сум н ів н е ]
Р я д ків 11-12 — в Л є й п ц . вид. немьє.
Ряд. 17-18 — л и ш е в П р и м , до П р . К:.
А щ о вро д ить? П о ба ч ило ,
Я к б у д у т ь ж н и в а ! [с у м н ів н е ]
Ряд. 19 — т а к і в Альб. Су л ієв а та К о п . Б о гд .;в ін ш . т е к с т а х :
С ха м ен іться, н е д о л ю д ки
Ряд. 21 — в Л єй п ц . вид. та П р и м , до П р . К .:
П о д и в іть ся н а кр а й ти х и й
а в К о ж . К .: П одивітесь на р ай т и х и й —
Ряд. 22 — в П р . К . та К о п . Макс.: На свою -В кр а їн у ;
Ряд. ЗО — лиш ев Л є й п ц . вид.; Н а ч у ж о м у п о л ю ;
Ряд. 31 — та к ів Л є й п ц . вид.; в ін ш . т е к с т а х :
В с во їй х а т і — своя й пр а вд а
Ряд. 33 •— л и ш е в П р и м , до П р . К.:
Немає н а с в іт і д р у г о й У к р а їн и
Ряд. 36 — лиш ев К о п . Богд.: Ш у к а т и л у ч ч о г о добра
Ряд, 38 — л иш е в П р и м , до П р . К.:
Б ратерства, б р а т ію . . . Н а й ш л и
Ряд. 41 — в Л є й п ц . вид., Льв. К . та К о ж . К .: В е л и к и х слов
в е л и к у с и л у , я к і в рук. Д П . О бидва К о б з а р і Л І М - у п о д а ю ть
за рук. Д П : „с л о в “ . Є Н п о п р а в л я є це Ш е в ч е н ко в е “ сл о в“ н а
„сл г'в“ . М и за л и ш а є м о „с л о в “ .
Р я д к ів 43-45 — в К о ж . К . нем ає (к р а п к и з о гл я д у н а ц е н зу р у ).
Ряд. 44 — т а к і в К о п . М акс. та в обох Ж ен. вид-я х : в ін ш .
т е к с т а х : Щ о б в и н е п р а в д і п о кл о н я л и с ь
Ряд. 45 — т а к і В К о п . М акс.; в Лєйт і,. вид.:
І х и л и т е с ь , я к х и л и л и с ь [без „ і“ — п р о п у с к].
У Льв. К .: І х и л и т е с ь я к і х и л я л и с ь [п о м и л ка ]
В П р . К .: А х и л и те с ь я к і х и л я л и с ь [теж. — маб., за Льв. К . 1.
а в обох Ж е н . ви д -я х: А х и л и т е с ь , я к і х и л и л и с ь ,
Р яд . 47 — т а к у рук. Д П , а все д р у к у в а л и :
З б р а тів не зр я ч и х г р е ч ко с іїв ,
 229

Ряд. 49 т а к і в Л є й п ц . вид. та Л ь в . К.\ в К о ж . К . , в П р . К . , .

в К о п . Б о г д . та А л ь б . С у л іе в а : В н ім е ц ь к і зе м л і, у ч у ж ії
в П р и м , д о П р . К .: В н ім е ц ь к і зе м л і н а ч у ж и н у ,
а в К о п . М а к с .: В н ім е ц ь к і зем лі, н а ч у ж и н і [п о м и л к о в е !!
Ряд. 53 — в Л є й п ц . в и д ., К и ж . К . та П р . К . :
Т о д і б зостався сиротою
а в Л ь в . К . : Т о д і б о ста вся сиротою
[л е к ц ія р у к . Д П — гір ш а , але а вте нти чн а .
Ряд. 55 — в Л є й п ц . в и д . та П р и м , до П р . К : .
О т я к би те сталось, щ об в и не вертались,
а в Л ь в . К . , К о ж . К . та П р . К . :
Ох, я к би т о сталось, щ об в и не вертались,
Ряд. 57 — л и ш е в К о п . М а кс .:
Не п л а ка л и б д іт и , м ати б не т у ж и л а
Ряд. 58 — лиш е в П р и м , до П р . К . :
Не ч у л и б у б о г і в а ш о ї х у л и [зле п р о ч и та н и й те кст]
Ряд. 60 — л иш е в К о п . М а к с :.
Н а ч и с тій , н а в о л ь н і й , ш и р о к ій зе м л і
Ряд. 67 — у Л ь в . К . та К о п . Ж е м ч у ж н :
Н астане с у д ! З а го в о р и ть
Ряд. 68 — л и ш в К о п . Ж е м ч у ж н :.
І Д н іп с р і г о р и [с у м н ів н е !]
Ряд. 74 — в К о п . М а к с :. І д и т и н у м ати [п о м и л к а }
Ряд. 85 — л иш е в К о п . М а к с .:
З а гл я н е їм в г о л у д у ш у [с у м н ів н е !]
Ряд. 89 — в у с іх д а в н іш и х в и д а н н я х :
Т а й з а с я д у т ь , і пре м уд р их
т а к і в Є Н та в Л І М - і 3 4 р ., бо та к, очевидно, в автограф і, а л е
в К . Л І 4 - у 3 3 р.: „з а с у д я т ь “ , і м и те ж п р ийм аєм о т а к у к о н в к т у -
р у : я сно , щ о Ш -к о з а м іс ть у н а п и са в я, а за м іс ть я — у .
Ряд. 91 — т а к і в Л ь в . К . , К о ж . К . та П р . К ; в Л є й п ц . в и д .:
Я к б и в ч и л и с ь т а к , я к треба
Т а к і в Є Н , не зн а ти — ч и за автограф ом, ч и п о м и л ко во .
В К . Л І М у 33 і 3 4 р . р . вставл ене „ в и “ , ви р а зн о п р о п ущ е н е
поетом. Т а к робимо й ми.
Ряд. 92 — л иш е в Л ь в . К : Т о й м у д р іс т ь б и б ул а своя.
Ряд. 95 — в Л єй п ц . в и д .: І все то бачив і все зна ю
В Л ьв. К ., К о ж . К . та П р. К :
І все те бачив, в с е т е зна ю
Ряд. 96 — л иш е в А льб. С у л іє в а : Немає п е кл а а н і раю
Ряд. 97 — в Л є й п ц . в и д . і Л ь в . К : Нема і Б о г а — т іл ь к о я
а в К о п . М а к с .: Немя й Б о г а — т іл ь к о я [пом илкове].
Ряд. 99 — т а к і в Л є й п ц ,. в и д :, в П р и м , до П р . К : .
А б іл ь ш н іч о г о “ —
в Ж е н . в и д . 1 8 9 0 : Т а й б іл ь ш н іч о го [м абуть, це к о н є к т у р а
Д р а го м а н о ва , зроблена в те кста х, щ о й д у т ь слідом].
У Л ьв. К ., К о ж . К . та П р . К .:
 230

Т а й б іл ь ш н ік о г о ...“ — Добре, брате

а в К о п . М акс:.
Та й біл ьш е н ік о г о ...“ — Добре, брате [по м и лка].
Ряд, 100 — т а к і в Альб. Сулієва-, в ін ш . т е к с т а х :
Щ о ж т и таке?
Ряд. 101-102 — т а к і в Л е й п ц . вид:, в ін ш . т е к с т а х :
, Н ехай н і м е ц ь
С к а ж е , — м и не з н а е м !“
Ряд. 103 — л иш е в Лье. K .: О та к в и навчаєтесь
(„т о “ п р о п у щ е н е ];
Ряд. 104 — л иш е в К о п . М акс:.
У ч у ж о м у кра'/
Ряд. 115 — т а к і в у с іх д а в н іш и х в и д а н н я х ; л и ш у К о п .
Макс., Є Н і в обох К . Л І М - у : І Ш а ф а р и ка і Т а н к »
але х о ч т а к і в автограф і, м и проте робим о к о н е к т у р у „Г а н -
к ?/“ • Д р у к у ю ч и цей те кст, Ш е в ч е н ко сам би т а к п о п ра в и в.
Ряд. 119 — л и ш у К о п . М акс.: В и знаете, а своєї
Ряд. 121 — в Л ей п ц . в и д : П о сво є м у гл а го л а тм ,
а в П р . R : І п о свойом у гл а го л а ть
Ряд. 124 — в ін ш . т е к с т а х : Н а м н а ш у р о зка ж е .
Ряд. 125 — л и ш е в К о п . Макс.: О тоді то заходим ось
Р я д ка 126 в К о п . М акс. нема.
Ряд. 128 — в ін ш . т е к с т а х : Т а й за го в о р и л и
Ряд. 131 — т а к і в Л е й п ц . вид:, в ін ш . т е кс т а х :
А не то щ об п р о с ті лю ди.
Ряд. 132 — л и ш у Льв. K .: А ґв а л т у і к р и к у :
Р яд. 138 — л и ш у П р и м , до П р . K .: Ч о р т -зн а щ о за Б р у т и
Ряд. 143 — в ін ш . т е к с т а х : У го л о в и го р и кл а л а
Ряд. 151 — т а к і в Л е й п ц . вид:, в ін ш . т е к с т а х :
Т у ю гл а в у, та читайте
Ряд. 153 — в Л е й п ц . вид., Льв. К . та К о п . Макс.:
Не м ина йте а н і ти тла
Ряд. 155 — л и ш е в Л е й п ц . вид.:
Все р о збе р іть... та спитайте
Ряд. 157 — л и ш е в Л е й п ц . ви д :
Ч и ї д і т и ? Я к и х б а т ь к ів ?
Р я д к ів 158-161 в К о ж . К . нем а [к р а п к и з о гл я д у на ц е н зу р у ].
Ряд. 161 — в р у к о п и с і „п о д н о ж к и “ ; в ін ш . т е кс т а х : „ п ід н іж к и “
З бе р іга єм о Ш -к о в у форму, б л и ж ч у до п о л ь с ь ко ї, щ о щ е
з б іл ь ш у є ір о н ію .
Р яд. 163 — л и ш е в Льв. K .:
Я с н о в е л ь м о ж н і ге тьм а н и [п о м и л к а !]
Ряд. 165 — т а к і в Льв. К ., К о ж . К . та П р . К :, в Л е й п ц . вид.:
С и н и сердеш ной У к р а їн и ?
а в К о п . М акс. та обох Ж ен. вид.:
С ин и сердешно? .В країни?
Р я д . 166-169 — в К о ж . К . немае [цензура).
 231

Ряд. 167 — т а к і в Л є й п ц . в и д . та R o n . М а к с .; в R o n . Ж е м ч .:
Щ е к р а щ е , я к д і д и ходили
а в ін ш и х те кс та х : Щ е л учче , н і ж б а ть к и хо д и л и
Р яд. 168 — л иш е в Ж е н . в и д . 1 8 9 0 :
Не ч в а н ь т е с я : з ва с д ер уть ремнг [п е р е к р у ч е н е !].
Ряд. 174 — в Л ь в . R . та П р . K . : П р а вд а в а ш а ; н а їд а л и сь ,
Р яд . 176 — л и ш е в П р . R .: А на С іч і м уд р и й н ім е ц ь
Ряд. 178 — л и ш е в П р и м . д о , П р . R . : А в и ї ї к о ш т у є т е ,
Р яд . 179 — л и ш е в П р . R .: И їсте н а здоровя.
Р яд. 180 — т а к і в Л є й п ц . в и д :, в ін ш и х те кс та х
Т а й сл а вите З а п о р о ж ж я
Ряд. 182 — л и ш е в R o n . М а кс .: Т а я зем ля н а п о єн а
Ряд. 183 — в Л ь в . R . та П р . R .: Щ о ка р то п л ю р о ди ть
Ряд. 187 — л и ш е в R o n . М а к с .: К о л и с ь з а д а в и л и
Р яд . 189 — в Л є й п ц . в и ,? .: І вас р о зд а в и л а !
а в R o n . М а к с : Т а й мас р о зд а в и л а !
Р яд. 190 — в Л є й щ . в и д ., Л ь в . R . та П р . R :.
Т а к ось я к кр о в свою л и л и
а в R o n . Б о г д : Б а т ь к и н е д а р м а кр о в л и л и
Ряд. 191 — л иш е в R o n . Б о г д .: 1 за М о с кв у і за В а р ш а в у
Ряд. 192 — т а к і в Л є й п ц . в и д. та П р и м , до П р . R .; в Л ь в . R .
П р . R . та А льб. С у л ії; в а : І иам, синам , передали
Ряд. 193 — л иш е в R o n . М а к с . :
С вої к а й д а н и й свою с л а в у ! [д овіл ьне ].
Ряд. 198 — в R oue. R . та П р . R .:
Т а к , я к пиво, п р а ве д н ую
Р яд . 199 — т а к і в Л є й п ц . в и д . та R o n . Ж е м ч .; в ін ш . те кста х:
К р о в із ребер точать
Ряд. 200 — л иш е в К и ж . R . та П р . R .:
П р о с в іти т и , б а ч и ш , х о ч у т ь
Р яд . 201 — лиш е в R o n . М а кс .: М а те р н ії о чі
Ряд. 207-210 - в R o ж . R . та П р . R . немає.
Ряд. 208 — та к і в R o n . Ж е м ч у ж н ., П р и м , до П р . R . та Л ь в .
R . ; в R o n . М а к с .: Н а у ч и т ь с я , я к д іте й ти х
Ряд. 209 — т а к і в R o n . Ж е м ч у ж н ., П р и м , до П р . R . та Л ь в .
R . ; в R o n . М а к с .: Н а в і к д о гл я д а ти [перекручене].
Ряд. 211 — т а к і в П р и м , до П р . R . та Л ь в . R . ; в к о п ія х
М а к с ., Ж е м ч у ж н ., Б о г д . та А л ь б . С у л іє в а :
Н е т о р г у й т е с ь ! — буде
а в R o x . R . та П р . R . : З а н а у к у буде
Р я д . 212 — в R o n . М а к с .: Д о б р а п л а т а !
а в R o n . Ж е м ч у ж н : М атеринська добра плата.
Р яд. 213 — л иш е в R o h . М а к с . :
Р о зп а д е ться иолуда [м аб уть, д овіл ьне ].
Р яд. 218 — т а к і в Л є й п ц . в и д . та П р и м , до П р . R .; в „ Осн .“,
Л ь в . R ., Н о ж . R . та П р . R .: У ч і т е с я , б р а т и м о ї ,
а в R o n . М а кс .: У с е р о б і т ь , б р а т и м о ї [перекручене].
 232

Ряд. 219 — л и ш е в „О с и .“ , Льв. К . та П р . К . :

Д у м а й т е , читайте,
Ряд. 221 — л иш е в Л е й п ц . ви д .:
І своєго не ц ур а й те сь [зле н а д р уко в а н о ].
Р яд. 223 — в Л е й п ц . в и д . немає.
Ряд. 224 — т а к і в Л е й п ц . в и д :, а в „О с » .“ , Л ь в . К , К о ж . К . ,
П р . К . та К о п . М а к с . :
Ч у ж і л ю д и ц ур а ю ться ,
а в П р и м , до П р . К . :
Т о го л ю д и ц ур а ю ть ся
Ряд. 126 — т а к в Л е й п ц . в и д . та в П р и м , до П р . К : ,
а в „О с и .“ , Л ь в . К . , К о ж . К . та П р . К . :
С в о ї д і т и — мов ч у ж і ї
а в К о п . М а к с .: С в о ї д і т и , я к ч у ж і ї
Ряд. 231 — т а к і в Л е й п ц . в и д ., „О с н .“ та Л ь в . К . ; ін ш і т е к с т и :
Д іл а н е за б у тн і
Ряд. 232 — л и ш е в „О с н о в і“ : Д ід ів н а ш и х : с т р а ш н і д іл а !
Ряд. 245 — л иш е в К о ж . К . та П р . К : Й за щ о р о зп и н а л и ?.,.
(і о п іс л я р я д о к к р а п о к, я к и х в ін ш и х те кс та х нема|.
Ряд. 246 — л и ш е в К о п . М а к с .: О б ій м іте ж , б р а т и м о ї
Р яд. 250 — т а к і в К о ж . К . т а о б о х Ж е н . в и д :, в і н ш . т е к с т а х :
Б л а г о с л о в іт ь д іт е й с в о їх
Ряд. 252 — в Л е й п ц . вхід., „О с н .“ , Л ь в . К . т а П р и м , до П р . К . :
І ж і н о ч о к п о ц іл у й т е
в К о ж . К . , П р . К . та Ж е н . в и д . 1 8 9 0 :
І о б м и т и х п о ц іл у й т е
В к о п ія х М а к с ., Б о г д ., А л ь б . С ул іе в а . т а П р и м , д о П р . К :
1 д іт о ч о к п о ц іл у й т е
в Ж е н . в и д . 1 8 7 8 : І о б м и т и х п о ц іл у є
Ряд. 253 — л и ш е в „О с н .“ : ( Ч и с т и м и ) у с т а м и !
Ряд. 258 — л и ш е в „О с н “: І с в іт т и х и й , невечерній,
а в К о п . Б о г д . та А л ь б . С у л іе в а : І с в іт ж и в и й , не в е ч е р н ій
Ряд. 259 — т а к в Л е й п ц . в и д . та К о п . М а к с :, в „О с н .“ , Л ь в . К .
та П р и м , до П р . К . : Т и х о п р о с і я є . . . в П р . К . : Т и х е н ь к о
засяє...
а в К о п . Ж е м ч у ж н . т а А л ь б . С у л іе в а : Н о в и й за сія є...
Стор. 118. Х о л о д н и й Я р . Вперш е в и д р у ко в а н о в Л е й п ц .
в и д . 58 р . К р ім р у к . Д П , б ул и я к іс ь автограф и, до я к и х н а с
в е д у т ь : 1) в а р ія н т и з П р и м , до П р . К ; 2) осн. те кс т П р . К . ;
те кс т „ В е ч е р н та Л ь в . К . ( р із н и ц і лиш е в ін д и в ід , п о м и л ка х
к о ж н о го з р е д а кто р ів , а те, щ о а втентичне Ш -к о в е , — о д н а ­
ко в е у в с іх 3 -х в и д а н н я х ); 3 ) к о п ія в а л ь б о м і С у л іе в а — д а є
д у ж е ц ін н і в а р ія н ти ; 4) к о п ія М а к с и м о в и ч а — п о в н а с а м о в іл ь н и х
п е р е кр у че н ь, я к і в с і й о го к о п і ї : о с та н н і д в а те кс ти з 5 9 —
60 pp. Т е к с т Л е й п ц . в и д . по хо д и ть з ч и є їс ь к о п ії , с п и с а н о ї
ще в 4 0 -х р р .; в ід м ін п в н ій п о вста ли пе р ева ж н о з п о м и л о к
п е р е п и с у в а ч а ; те, ш о в в ій а вторське, — мало чим в ід р із ­
н я є т ь с я в ід р у к . Д П .
Ряд. 2 — т а к і в П р и м , до П р . К . та К о п . М а к с .; в Л е й п ц .
 233

в и д , Л ь в . В . та П р . В . : І в мене т е л и х о
Ряд. З — в Л ьв. Е . та П р . Е :. Х о т ь не своє — по зиче не
Ряд. 5 — л иш е в R o n . М а к с .: Нащ о б, б р а т я, те зга д у в а т ь ,
а в „ В е ч е р н Нащ о б, б р а т ц я , те з га д у в а т ь
Ряд. 9 — в Л ь в . Е . та П р . Е . \ Х о т ь і Яр т о й ! В ж е до й о го
В П р и м , до П р В : О сь і яр то й ! В ж е до й о го
а в А л ь б о м і С у л іє в а : X о т ь б и й Я р то й
Ряд. 12 — л и ш е в Л є й и ц . в и д .:
1 т о н іх т о й н о го ю [п е ре круч е не !]
Ряд. 15 — т а к і в E o n . М а к с . ; в Л е й п ц . в и д ., „В е ч е р н .“ та Л ь в . Е . :
З м ан а сти р я М отриново [перекруч.]
в Пр. К .: 3 м ан а стир я М м тр и но го [п о м и лка].
Р яд. 16 — п іс л я ц ь о го р я д к а в А л ь б о м і С у л іє в а й д у т ь р я д к и
2 1 — 26 і л иш е за н и м и р я д к и 17-20 і 27 та д а л ь ш і а ж до к ін ц я .
Ряд. 17 — т а к і в П р . В . ; в Л е й п ц . в и д ., „ П ечери.“ т а Л ь в . Е . \
В Яр? к о л и с ь га й д а м а ки
Ряд. 21 — т а к і в Л е й п ц . в а д ., Л ь в . Е . та П р . В . ; в П р и м .
до П р . Е . та E o n . М а к с .: У Я р л ю д и схо д и л и ся
а в А л ь б о м і С у л іє в а : У Яр к о л и с ь с х о д и л и с я
Ряд. 23 — л иш е в Л е й п ц . в и д . :
Б а т ь к о з син ом , а брат з братом
Ряд. 27 — л и ш е в П р и м , до П р . В . :
Д е ж ти д ів с я в Я р ш и р о к и й ,
а в „В е ч е р н .“ : Д е ж ти н и н і, в Я р гл и б о к и й
Ряд. 29 —- л иш е в А л ь б о м і С у л іє в а :
Ч и сам з а р іс тем ним г а є м ?
Ряд. ЗО — в П р и м , д о П р . В . , „В е ч е р н “ . та В о п . М а к с .:
Ч и то з а г а т и л и
Ряд. 31-32 — в В о п . М а к с . немає.
Ряд. 36 — в В о п . М а к с .: П а н а м и -л я х а м и ?
в ін ш и х т е к с т а х : Н овим и ляхам и.
Ряд. 37 — т а к і в Л е й п ц . в и д ., П р и м , до П р . В . та А л ь б о м і
С у л іє в а ; в „В е ч е р н .", Л ь в . В . та П р . В . :
Не г а т і т е ! бо н а д яром
а в В о п . М а к с . : Не п и т а й т е, бо н а д к р а є м
Ряд. 39-40 — л и ш е в А л ь б . С у л іє в а : Т а на У м а н ь п о г л я д а є ,
Гонту в и ж и д а є
Ряд. 42 — в Л ь в . Е . та П р . В . : С вято го з а к о н у
Р яд. 43-44 — л и ш е в А л ь б . С у л іє в а :
І н е к л и ч т е п репод обни м
Л ю то го М и к о л у !
Ряд. 54 — л и ш е в А л ь б . С у л іє в а : Й с а м не знає, защ о.
В „В е ч е р н .“ : А не зн а є защ о
Ряд. 56 — лиш е в В о п . М а к с .: Л е д а щ о ! Л е д а щ о !
Ряд. 58-59 — т а к і в Л е й п ц . в и д . та А л ь б . С у л іє в а ; у Л ь в . В .:
Р о з б ій н и к и , в о р о н и ; [пе ре круче но ]
П я тн о в н а ш ій іс т о р ії! ., [у к р а їн із о в а н о ]
 234

в П р. К .: Р а з б ій н и к и , во р и
П я тн о в н а ш ій іс т о р ії!...
а в к о п . М акс.-. Р а зб и ш а ки , воры
П я тн о н а ш е й и с то р іи
Ряд. 60 — л и ш е в А л ь б . С у л іє в а :
Б р е ш уть лю дом ори
Ряд. 62 — в А л ь б . С у л іє в а : Р о з б ій н и к не встане,
_а в К о п . М акс.-. Р о з б и ш а к не стане [сум н івн е !]
Ряд. 68 — в Л ь в . К . та П р . К . : З а свою /- к р а їн у !
Ряд. 79 — л и ш е в К о п . М акс.-. Д у р іт ь себе, д у р і т ь лю дей
Ряд. 80 — л и ш е в Л е й п ц . в и д . та „В е ч е р н .“ :
Н о не д у р іт ь Б о га
Ряд. 83 — в ін ш и х т е к с т а х : І п о в іє н о в и й о г о н ь
Ряд. 84 — в Л е й п ц . в и д . та Л ь в . К . : 3 Х о л о д н о го Я р а !
С тор. 122. Д а в и д о в і Псалти. В перш е в и д р у к о в а н і
в К . 6 0 р . („П с а л м и Д а в и д о в і“ ). К р ім р у к о п и с у Д П , в ще т а к і
а в т о ґ р а ф и : 1) пса л м а Ь Х Х Х І — н а зв о р о ті л и с та к н . Р є п ­
н і н о ї до Т П -к а з У. X II. 45 р., очевид но ч е р н е тко ва р е д а кц ія ;
2) д ва автограф и пса л м а С Х ІЛ Х : а ) оди н н а зв о р о ті л и с т а
К у х а р е н к а до Ш - к а з 25. V . 45 р. — це п е р ш а че рн ет­
ко в а р е д а кц ія , б) а в т о /р а ф К и їв с ь к о г о М у з е ю . К р ім то го ,
в „ Б у к в а р і “ 1860 р. Ш - к о в м іс ти в у р и в к и з п с а л м ів : а) X I I —
рр. 17-20, б) Ы 1 - рр. 1 3 - 1 6 , в) Х С ІІІ — рр. 2 9 - 3 2 та 4 5 - 5 2 ,
г ) С Х Х ІІІ — рр. 1 —4 та д ) С Х ІЛ Х — рр. 1— 12 та в в е с ь
пса л о м С Х Х Х 1І. В с і п е р е кл а д е н і Ш -к о м п са л м и є ще в к о ­
п і я х : 1) К у л іш а , с п и с а н ій , м аб уть, у с іч н і 47 р., 2) в з ш и т к а х
Ж е м ч у ж н ік о в а — о б и д в і а в те н ти ч н о го п о х о д ж е н н я й д аю ть
д е я к і в а р ія н т п .
І Псалом .
Ряд. 19 — т а к і в К о п . К у л : , в ін ш . те кс т а х :
Д іл а д об р их о бновляться.
X I I П салом .
Ряд. 13 — т а к і с к р із ь ; л и ш е в Є Н :
І в с і з л ії п о с м ія ть с я
М аб уть п о м и л ка , бо обидва К . Л І М - у д а ю т ь : посм ію ться .
Х Ш І П сал ом .
Р я д . 9 — т а к і в К о п . К у л . та Л іе м ч у ж н .; в К . 60:
Т р у п и в о р о гів і си л у
Р я д . 31 — т а к і в К о п К у л . \ в К . 60 р . та у Ж е м ч у ж н .:
Ч у ж и м б о г а м не м о л и м о с ь
Р я д к ів 35-36 — в К . 60, а за н и м і у Л ь в . К . та П р . К . нем ає.
Р яд . 36 - в К о п . К у л . : П обори ж і д р у г у [т а к в ІЯ. Л І М - і
1934 р. — ко н т а м ін а ц ія ].
Ряд. 37 — в К . 60: ...В стань же, Б о ж е !
Р я д к ів 41-44 — в К . 60 нем ае [в и к и н у л а цензура].
Р яд. 42 — л и ш е в Є Н : Т я ж к о ж и т ь в око ва х! Так
л іп ш е , але в а в т о ґр а ф і: Ж и т ь т я ж к о , і м и т а к д р у к у є м о .
 235

L it Псалом .
Ряд. 6 — л иш е в Ь'оп. К у л .: В з и с ка ю іц * Б о га ?
Ряд. 7 — т а к і в К о п . К у л .; в ін ш и х т е к с т а х :
Нема добро тв о р я іц о го
Ряд. 20 — в їх. 60 немае: в и к и н у л а ц е нзур а .
І.11І Псалом .
В а р іа н т ів нема,
L X X X I Псалом.
Ряд. 1 — в К . 0 0 : М іж ц арям и п с у д ія м и ; в аетогр. н а л и с т і
/V tiaiinji перш е б у л о : „М е ж ц арям и зе м н и ї б о га ".
Ряд. З — в a a ro sp . на зв о р о ті л иста к н . Р єп н ін о ї:
Став в л а д и к з е м н и х судить
Ряд, 5 — в авгогр. на л и с т і J frм<;
Д а л і будете стя ж а ти ,
але р я д к и 5 —7 с п е р ш у Ш - к о н а п и са в т а к :
„ Д а л і будете к н я ж а т а
Людей неправедно карать
Д а в и т ь у б о г и х — “ ...
Ряд. 11 — л иш е в К о п . Кул;. І в и в о д іть із т іс н о т и [ко л п в і-
р п ти Д о м а н и ц ь ко м у ].
Ряд. 12 — в автогр. н а л и с т і Р єп н ін о ї перш е б у л о :
У б о г и х т и х и х за с ту п іте
Ряд. 13 — в аптоґр. н а л и с т і Р єп н ін о ї перш е б у л о :
Од р у к л у к а в и х . — Не хо тя ть
Ряд. 14 — в К . 00: П о зи а ть , розбити тьм у... [„н е в о л і“ з о гл я д у
на ц е н з у р у в и ки н у те ].
Ряд. 16 — в К . 00: І в с у е т р е п е т н а з е м л я ;
а в автогр. на л и с т і Р єп н ін о ї: І в с у е т р у с и т ь с я зем ля.
Ряд. 17-18 — в К . 00 не м а е; ряд. 17 в К а п , Ж е м ч у ж н .:
Ц ар и й раби о д н а ко в і
Ряд. 19 — л иш е в К о п , Ж е м ч у ж н .:
І в с і вмрете, я к і к н я з ь ва ш [це п о м и л ка !|
Х С ІІІ Псалом .
Ряд. 12 — в К . GO: Во тьм у і в неволю ,
а в К о п , К у л . : Во т ь м і і в н е во л і
Ряд. 14 — лиш е в К о п . К у л . : К р о в ю зя то п и л и
Ряд. 19 — в К . 00, Льв. К . та 11/>. У м уд р іте ся н е м у д р і
Ряд. 22 — в „ „ „ : 1 розум л у к а в и й
а в К о п . К у л ,: І д у м к и л у к а в і
Ряд. 43 — К . 60, Льв. К . та 11р. />'.: І пробуде Т во я воля
Ряд. 44 — „ „ „ : І Т в і й т р у д не в суе .
С Х Х Х ІІ Псалом .
Ряд. 1 — л иш е в„Букв.“: Ч и е щ о л у ч ч е , к р а щ е в с в іт і
Ряд. З — в К . 00 та в „Б укв.“: З братом добрим добро певне
Т а к і в Л І М - і .Нв р. та 3 4 р. — це к о н т а м ін а ц ія , бо в авто-
j -рафі Д П , я к у нас.
 236

Ряд. 4 — в К . 60 та в „ Б у к в а р і“ : П о з н а т ь , не д іл и т и ;
т а к і в „ Б у к в . “ на ст. 5, але д р у г и й в а р ія н т з р у к . Д П н а ст. 7.
Ряд. 5 — Є Н та обидва Л ІМ -и д р у к у ю т ь „д о б р о во н н е “ , але
т а к м о ж н а д р у к у в а т и ли ш е то д і, к о л и в а в то ґр . „д о б р о в о н н г“
(нпр. П І-к о п и с а в „в е с е н н г“ — весенне), ч о го стве р д ити не
м ож ем о.
Ряд. 9-10 — т а к і в К о п . К у л .; в К . 6 0 :
І н а ш и т ії омети, Р и зи д о р о гії,
а в „ Б у к в а р і“ -. Н а г а п т о в а н і омети Р и зи д о р о го ї
Р яд . 19 — в К . 6 0 : В о ц а р и ться в д ом у ти х и х ,
С Х Х Х У І П салом .
Р яд. 11-12 — в К . 60 нем ав з о гл я д у на ц е н зу р у .
Ряд. 23 — в К . би та в К о п . К у л .: Я к забуде п о м я н у ти
Ряд. 29 — в К . 60: Є р у с а л и м ! . . . В а в и л о н я
С Х Ь ІХ П салом .
Ряд. 13 — лиш е в авт огр. на звороті ли ста ДО К у х а р е н к а :
І м еч і в р у к а х д об рі
Р яд. 15 — л и ш е в авт огр. К и їв . М уз:. На о тм щ е н ів н е п р а в д и
Ряд. 16 — в авт огр. К у х а р е н к а та К и їв . М уз.: Н а н а у к у лю д ям
Р яд. 21 — л и ш е в т е к с т і „Н е о ф ітів “ :
І о суд ять н е п р а в е д н и х
Р я д : 24 — л иш е в К . 60, Льв. К . та ІІр . К .:
П р е п о до бн ій- сл а ва !

С тор. 131. Маленькій Маряні. Н а д р уко в а н о вперш е

в „Н о в ій Г р о м а д і“ 1906 р. к н . X . (ст. 68-69). В а р ія н тів нем а.
Д о м а н и ц ь ки й , п е р е д р уко в ую ч и цю п о е зію в своєм у „ К р и т и ч ­
н о м у р о з с л ід і“ , зробив п о м и л к у в 3 -м у р я д к у : Р о зв и ва й ся
к о л и твоє, — бо в а вто гр аф і ви р а зн о с то їть „ п о к и “ Ірепро-
д у к ц ія а вто ґра ф у в „ У к р а ї н і“ , 1925 р., к н . 1 —2, стор. 112].

С тор. 132. М инають дні, м инаю ть ночі. В и д р у к о -

ване вперш е в „О с н о в і“ 1861 р ., к н . I I I ; т е к с т „ Основи“ т а т е к с т
П р . К . (т. II) ве д уть н а с щ е до 2 -х а вто ґр а ф ів (к р ім Д П ),
з я к и х к о ж н и й мав тр о хи в ід м ін н и й те кс т в рр. 18 —20.
Ряд. 8 — т а к в р у к . Д П ; в ін ш и х т е к с т а х :
Б о вж е й не п л а ч у й не см ію сь
Ряд. 18-20 — т а к і в П р . К . т. I I ; в „О с н о в і“ :
І Тебе хвалити,
І Т вій світ нерукотворний
І л ю д е й л ю б и т и ...
Ц я версія, м аб уть, ще сам им Ш -к о м п р и сто со в а н а до ц е н зу р и .
Ряд. 21 — т а к у в с іх те кс т а х і в обох К . Л І М - у ; ли ш е в ЄН ,
м аб уть, п о м и л ко в о :
І ще г ір ш е — спати, спа ти
Р яд. 28 — л и ш е в П р . К . т. I I : Ч и ж и г& , ч и з а г и в у г ь ...
 237

С тор. 133. Як у м # у , т о п о хо вай т е... З а г о л о в к у

в рук. Д П — нем ає. З а го л о в о к „З а п о в іт “ не а вто р сь ки й .
В перш е дав й о го К о сто м а р о в у К о ж а н ч . К . 67 р. Где в и д р у к о ­
в а н о л и ш е 8 р я д к ів — з о гл я д у н а ц е н з у р у ). У Льв. К . 67 р. —
„ З а в і щ а н н є “ . В пе р ш е н а д р у ко в а н о п ід за го л о в ко м Д у м ­
к а “ в Л є й п ц . вид. 59 р. К р ім a e ro fp . Д П , Є автоґр. у К и ~
ївськ. М узеї; це б е зум о вно п е р ш а р е д а кц ія , я к у А й з е н ш т о к
т а ІІл е в а к о , не зн а ти ч о м у, вв а ж а ю ть за о ста нню (ха р а кте р
п и с ь м а та к и й , я к 40-х pp.). Д о ін ш и х а втограф ів в е д уть нас:
1) п о г а н і к о п ії, в и к о р и с т а н і в Л є ііп ц . вид. та осн. т е к с т і
П р . К .; 2 ) п о га н а к о п ія , в и ко р и с та н а в П р и м , до П р . К .; 3) к о п ія
Богд аненка, 4) к о п ія С уліева (п о п р а вл е н а Ш -к о м ) — д у ж е
ц ін н а , 5) к о п ія Ж е м ч у ж и ік о в а , про я к у зам ало зна єм о (див.
у 39 т. З Н Т Ш статтю К о н и с ь к о г о : „ В а р ія н т и на д е я к і ІЛ -в і
тв о р и “ ), 6) К о п ія М а ксим о в ич а - д у ж е п о д іб н а до те к с т у
Прим.. до П р . К ., щ о п о х о д и т ь н іб и з я к о г о с ь „а в то гр а ф у
48. р .“ (ф а нта стичне ! — д ив. П р . К ., т. II, стор. 72).
Ряд. 1 — л и ш е в К о п . Ж е м ч у ж н .: Я к у м р у , то за хо ва й те
Ряд. 4 — „ в Л є й п ц . вид.: Н а к р а їн і м и л ій
Ряд. 6 — „ „ „ І Д н іп р о і к р у ч а [перекручене!]
Ряд. 7 — т а к в Л є й п ц . вид. та автоґр. К и ївськ. М узею ; в Льв.
К . та П р . її.: Б у л и видн», б ул о ч у ти
В К а п . Макс.: Б у л и в и д к і, було ч у т и (м а буть, М а к с и м о в и ч
сам зробив це „ в и д к і“ з „ в и д н і“ ), а в П р и м . до П р . К .:
Б у л о в и д н о , бул о б ч у ти [вар. з 1848 р.(?)]
Ряд. 9 — л и ш е в Л є й п ц . вид.: Я к п о т е ч е з У к р а їн и
Ряд. 11 — в Л є й п ц . вид.: К р о в ворож а... О тоді я,
a в К о п . Б.,гд.: К р о в в р а ж у ю . . . О тоді я
Р я д 13. — в Л є й п ц . вид., Льв. К . , П р и м . до П р . К . та К о п . М акс.:
Все п о к и н у і попечу
Ряд. 15 — л иш е в автогр. К и їв . Муз.: М ол и тися . А п о к и щ о
Ряд. 16 — в Л є й п ц . вид. нема; в Альб. Суліева:
Я не зна ю п і Б о га , н ічого
Ряд. 17 — в автогр. К и їв . Муз.:
П р о к и н ь т е с я - ж , б р а т и мої,
а в К о п . Богд. т а Альб. Суліева: М о л і т е с я , та вставай те
Ряд. 19 — л и ш е в П р и м . до П р . К .: І в р а ж о ю ч а р к о й [s ic !]
кр о вю , (оч е ви д но зам. „ ч о р н о й “ )
Ряд. 22 — л иш е в П р и м . до П р . К .:
В с а м і й в о л і . н і й м о в і [п е р е кр у ч е н е !]
Ряд. 24 — в П р и м . до П р . К.: Незлим д о б р и м словом ,
а в автогр. К и їв . Муз.: Т и х и м д о б р и м словом.

С тор. 134. н Д р у г и н К о б з а р “ — на зв а р е д а кто р сь ка .

Про це див. у с та тті пр о т е кс т ц ь о го тому В с і тр и п о е з ії п ід
ц им з а го л о в ко м — о кр е м и й зш и т о к, зн а й д е н и й 1906 р. в а р х ів і
Департаменту П о л іц ії (т. зв. „р у к о п и с ч. 3 “ ). Про перед м ову,
що їх попереджає, див. нижче.
 238
Стор. 136. П е р е д м о в у д о Д р у г о г о К о б з а р я вперш е
о п у б л ік у в а в Н. С то р о ж е н ко в п е р е к л а д і н а р о с ій с ь к у м о в у
у ж у р н а л і „Р у с с к а я М ы с л ь “ , к н . 6, 1886 р., але не все в р у к о -
п и с і зр о зу м ів . П о в н и й а в те н т и ч н и й те кс т передм ови в и д р у к у в а в
П . Є. Щ о ґо л е в в ж у р н а л і „Б ы л о е “ , к н . V I I I , 1906 p., але те ж
дещ о зле прочитав. П о п р а вно в и д р у ку в а в її, на ново з в ір и в ш и
т е к с т з автограф ом, М. Н о в и ц ь к и й в к н . 1 —2 „ У к р а ї н и “ 1925 р.
В к ін ц і передм ови д одаєм о в кв а д р а то в и х р е д а кт о р с ь к и х
д у ж к а х те кс т п о е зії О л е кса нд ри П с ь о л ів н и „С вя ч ен а я во д а “ ,
я к у Ш -к о , очевидно, н а в ів би в д р у к о в а н о м у т е к с т і, бо пиш е ,
ш о по да є ї ї читачам .
С тор. 140. Л іл ея . В перш е в и д р у к у в а н а у л ь в ів с ь к о м у
„ С л о в і“ 1862, ч. 16 (а не ч. 12, я к п о да в Д о м а н и ц ь к и й ).
Іс н у ю т ь т а к і автоґраф и ( к р ім Д П ) : 1) Чернгг. Муз. { 4 M . ) —
дата те ж 25. V II. 46 p.; 2) в М а л ій К н и ж е ч ц і „ М “ і 3) в Б іл ь ш ій
( „ Б “— 1858 p.). К р ім то го , є к о п ії: Ж е м ч у ж н ік о в а та Мордовцева
з а в те н ти ч н и м и в ід м ін а м и . Т е к с т „Сл ова“ ( і Льв. К . ) — д у ж е
б л и з ь к и й до т е к с т у „ Б “. Д р у к у є м о за „ Б “ (ди в. ста ттю про
те кс т п о е з ій в ц ь о м у то м і). В авт. 4 M . н а зв а „ Л іл ія “ , але
в т е к с т і Ш - к о п и ш е „ л іл е я “ .
Р яд. 4 — л и ш е в „Слові“ : М олодою в б и л и ?
Ряд. 5 — в „ М и та авт. 4 M . ; Защ о ж в о н и тепер мене
Ряд. 7 — т а к і в К о ж . К . та П р . К.', в „М .“, авт. 4 M . та К о п .
Ж е м ч у ж н .: І ц а р - к в і т о м на зи ва ю ть,
а в „С л ов і“ та Льв. К . ц ь о го р я д ка немає.
Ряд. 9 — в „ М .“ , авт. 4 M . та р у к. Д П :
Дивуються, любуються
Ряд. 11 — в „М .", в авт. 4 M . та рук. Д П .:
С ка ж и ж м ен і, м ій б р а т ік у .
Р я д . 17— 20 — ц и м р я д ка м в авт. 4 M . в ід п о в ід а ю т ь р я д к и :
Н а білее п о н и кл е є
Л и ч е н ь к о л іл е ї, —
Сам Г о с п о д ь в и та в над н и м и
І тв о р и в святеє
З е м л і г р іш н ій ... І л іл е я
Р осою сльозою
т а к само і в рук. Д П ., ли ш е з а м іс ть 2 о с т а н н іх р я д к ів — 1 р яд.:
І л іл е я ро со ю -сльозо ю
Р я д . 24 - в „М .“ авт. 4 M . : А я й не к а з а л а , а в Льв. К . :
Т а я й не с ка за л а [м аб уть, д о в іл ь н е ].
Ряд. 25 - 2 6 — в „С л ов і“ та Льв. К . :
Я к я б у л а лю диною ,
Я к я м о р д ува л а сь
а в „М .“ в авт. 4 M ., рук. Д і ї та К о п . Ж е м ч у ж н .:
Як я тяжко виростала
І як ум и р а л а
Ряд. 27— 2 8 — в р у к. Д П , авт. 4 M . та К оп. Ж ем чуж н. і
 239

М оя м ати, — я н е з н а ю .
В о н а все ж у р и л а с ь
а в К о п . Мордовц.: М оя м ати — в о н а ч о г о с ь
С е р д е ш н а ж урилась.
Ряд. 29 —30 — в р ук. Д П , авт. Ч М .:
І м о л и л а с ь , і на мене,
Н а м а л у дивилась; —
в „М.“: І м о л и л а с ь , і на мене
м а л у ю д и в и л а сь
а в Коп. И Сем чуж н: І м о л и л а с я . Н а м е н е
Н а м а л у д и ви л а сь,
Ряд. 33 — в „М .“ та К о п . Ж е м ч у ж н . : Х т о їй г о р е з а п о д ія в ;
Ряд. 36 — ц ь о м у р я д к о в і в ід п о в ід а ю ть т а к і р я д ки
в рук. Д П та „М .“ : А м ати все вяла,
Вяла, вя л а за с и х а л а ,
У м и р ати стала.
Т а к само і в авт. ЧМ ., л и ш е 1 -ш ий р я д о к : А в о н а все в я л а .
Ряд. 37 — в рук. Д П та „ М “: І н а ш о го з л о го п а н а ;
т а к само в а вт. ЧМ. де р а н іш було : І я к о г о с ь зл о го п а н а
а в К о п . Мордовц.: Т а я к о г о с ь зл о го п а н а
Ряд. 38 — в К о п . М ордовц.: Т а й ум ерла. А п а н о т о й
Ряд. 40 — в рук. Д П , „ М “ та Авт. ЧМ .:
Узяв годувати
Ряд. 41 — в К о п . Мордовц.: М е н е м а л у . Я виросла.
Ряд. 43-44 — в „С л ові“ та Льв. К.:
Я не зн а л а — щ о б а й с т р у ч к а — [чи не д о в іл ь н е ?І
Щ о й о го д итин а,
а в К оп . Мордовц.: І не знала, щ о байстря я,
Щ о й о го д и ти н а
В рук. Д П , „ М “ та Авт. ЧМ . ц и х р я д к ів нема.
Ряд. 45 — в Авт. Ч М : П а н п о їх а в н а ч у ж и н у ,
а в К о п . Мордовц:. В і н п о їха в дерь д а л е ко
Ряд. 46 — в „ М “ п іс л я ц ь о го р я д ка е 2 р я д к и кр а п о к.
Ряд. 47 — в „С л ов і“ та Льв. К:. А п р о к л я т і й о го л ю д и
Ряд. 50 — в „Слові“ та Льв. К .: .Вбити — не у б и л и
а в ін ш , т е к с т а х : У б и л и — н е в б и л и
Ряд. 51 — в „ М Т іл ь к о м о ї ч о р н і к о с и
Ряд. 52 — в „Слові“ та Льв. К .: О стр игл и, п о кр и л и
Ряд. 53 — в рук. Д П , „ М “ та в Авт. ЧМ .:
Га н чір ко ю на см ітн и к у
Ряд. 55 — в „ М “ та Авт. ЧМ .: Ж и д и н а в іт ь н е ч е с т и в і ,
але з п о ч а т к у в обох те кс та х б у л о : „ н е ч и с т і ї “
Р яд. 61 — в К о п . Ж ем чуж н.:
На с н ігу під тином я ум ерла
Ряд. 62 — в „ М “ та Авт. ЧМ .: Н а с н і г у п ід тином
Ряд. 64 — в Авт. Ч М .: .К в іто м п р и д о л и н і
 240

Р я д . 65 — в Авт, ЧМ .: К в іт о м б іл и м , я к с н іг б іл и м
Ряд. 66 — в рук. Д П , К о п . Ж е м ч у ж н . та Авт. ЧМ .:
В е с ь г ай о с в і т и л а
В „ М “: В е с ь г а й зв е с е л и л а ;
а в К о п . М ор дощ.: Г а й в о з в е с е л и л а
Ряд. 67 — в „ Слові“ та Льв. К.: З им о« лю д и, о Б о ж е м ій ,
а в К о п . Мордовц.: Л ю д и — Б о ж е м ій ! — зим ою [н а й к р а щ е !]
•в рук. Д П , „М “ та Авт. Ч М : І т і ж л ю д и і т і ж пани
а в К о п Ж е м чуж н .: І т іж л ю д и і т іж с а м і
Р яд. 68-69 — в рук. Д П , „ М “, Авт. ЧМ . та К о п . Ж е м ч у ж н .:
Щ о зим о ю вб ил и,
П о п р и х о д и л и весною
А в К о п . Мордовц.: В х а т у не п у с ти л и ,
А весною , м ов н а диво,
Р яд. 70 — в рук. Д П , „ М “ та Авт. Ч М .: Д и в о м д и в у в а л и с ь ,
а в К о п . Ж ем чуж н .: Д и в о м д и в у в а т и с ь ;
в К о п . Мордовц.: Н а мене д и в и л и с ь ( я к і в „ В “)
Р яд. 71 — в рук. Д П , „ М “ т а Авт. Ч М . :
І д ів ч а та з а к в іт ч а л и с ь
а в Льв. К .: А д ів ч а та з а к р и в а л и с ь ,
В К о п Мордовц.: Д ів ч а точка.
Р яд. 72 — в рук. Д П та Авт. ЧМ .: І м е н е н а з в а л и ,
а в „ М “: І мене п р о з в а л и
Ряд. 73 — в рук. Д П : Л ілеею -снігои-вітом
Р яд. 74-75 — в рук. Д П та Авт. Ч М . :
І я розцвітати
С тала в г а ю і н а п о л і [в »М “ — в г а ї]
а в „С л ов і“ та Льв. К .: І я п р о ц в іта ти
С тала в г а ї і в т е п л и ц і
а в Льв. К . п о м и л к о в о : „ т е ж к и ц і“
Ряд. 78 — в Авт. Ч М . : К о р о л е в и й кв іт е !
Ряд. 79 — в „С л ові“ та Льв. К .: З а щ о мене Б о г п о ста ви в
Ряд. 80 — в Авт. Ч М . : К в іт о м н а сім с в іт і
а в рук. Д П : Д и в о м н а с ім с в іт і
Ряд. 81 — в рук. Д П , *.іа * та Авт. Ч М . :
Щ о б лю дей я з в е с е л я л а
Ряд. 86 — в рук. Д П та „ М “: І ц в іт ко р о л е ви й
Ряд. 8 9 -9 0 — „ „ т а К о п . Ж ем чуж н .:
До б іл о го , п о н и к л о го
Л и ч е н ь ка л іл е ї.
С тор. 143. Р у с а л к а . В перш е в и д р у ко в а н о в „Вечерни-
ц я х “ 1862 р., ч. 22. К р ім р у к. Д П , б ув ще а в т о ґ р а ф , . щ о
8 н ь о го п о д а н о те кс т у „В е ч е р н и ц я х“. К р ім то го , е ц я п о е зія
і в „ М “ і в „ Б “. К о п ії : Мордовцева, Трєгубова та Ж е м ч у ж -
нікова. К о ж н а веде до я к о г о с ь в ід м ін н о г о а вто ґра ф у.
Ряд. 2 — в рук. Д П , „ М “ та К о п . Ж е м чуж н .:
У б і л и х п а л а та х
 241

Ряд. 4 — р у к . Д П , „ М “ та К о п . Трегуб:. Д о Д н і п р а /супати

В „Веч.“ та Льв. К .: У Д н іп р і л у п а ти
а в К о п . Мордоец.: У Д н і п р о к у п а т и
Ряд. 11 — в рук. Д П : Я в и в е д у г у л я т ь п а н а
В Льв. К :. А я в и й д у з н и м г у л я т и
Ряд. 13 — в рук. Д П та К о п . Трегуб.:
З а л о с ко ч и ж , моя д о н ю ,
в „ М “: З а л о с ко ч и ж , мое серце,
Ряд. 15 — в рук. Д І І та К о п . Трегуб:.
Н ад г р і ш н о ю сиротою
В „ М ": Надо мною с и р о т о ю
Ряд. 17 — в рук. Д П т а „М-‘: Не м оїм и с л і з ь м и - к р о в ю
В К о п . Трегуб:. Не м о їм и с л і з о н ь к а м и
Ряд. 19-20 — т а к і в К о п . Мордоец.; в ін ш . те кс т а х :
Нехай в Д н іп р і по гул я є
3 своею дочкою
Ряд. 21 — т а к і в „Веч.“ та Льв. К .; в ін ш . т е кс т а х :
П л и в и ж моя р у с а л о н ь к о !
Ряд. 23 — в „ М “, К о п . Трегуб, та К о п . Ж е м ч у ж н :
П р и в іта й те м о е л ю б е
Ряд. 24 — в „ М ", К о п . Трегуб, та К о п . Ж ем чуж н:.
Д и т я мое миле!
в К о п . Мордоец.: I за го л о с и л а .
Ряд. 25 — в К о п . Ж е м ч у ж н .: Т а й п о б іг л и , а я собі
Ряд. 29 — в К о п . Трегуб:. У ж е ти ж д е н ь, я к р осту я
Ряд. 31 — в „ М “, К о п . Трегуб, та К о п . Ж ем чуж н:.
Та на К и їв п о з и р а ю
Ряд. 33-34 — в рук. Д П та К о п . Трегуб.:
Може вже він повінчався
У б і л и х п а л а та х
в „ М “ : А м ож е вж е п о в і н ч а л и с ь
У б іл и х п а л а та х
в К о п . Ж ем чуж н .: А м ож е вж е п о в ін ч а л а с ь
У б іл и х п а л а та х
а в „ В е ч .“ та Лье. К : А м ож е вж е п о єд н а л а сь
З паном м о я м а т и
Ряд. 36 — в „ В є ч е р н та Лье. К : Г р і ш н и ц я в п а л а та х ? “
Ряд. 37 — в рук. Д П , „ М “ та К о п . Трегуб.:
Т а й за м о в кл а русалом ька
Ряд. 38 — в рук. Д П та „ М І в Д н іп р о п і р н у л а
Р яд. 39 — в „ М “ ; Мов п л іт о ч к а і л о зи н а
Ряд. 45 в рук. Д П , „ М " та К о п . Трегуб.
П р и б л у д и л а до берега
[в К о п . Трегуб, сп е р ш у б у л о : П р и б л уд и л а а ж до Д н іп р а ]
Ряд. 46 — в „ М “ та К о п . Трегуб.: Т а й д о ч к у зга д а л а
Ряд. 47 в К о п . Мордовц.: //а га д а л а , я к к у п а л а
 242

Ряд. 48 — в К о п . Трегуб:. І я к про м о вляла

а в рук. Д П : І щ о п р и м о в л я л а
Ряд. 49 — в Льв. К .: То й б а й д у ж е ! П іш л а собі
Ряд. 53 — в К о п . Трегуб:. І не з у з д р і л а , я к з у с п іл и ,
В „ М “: I не зч у л а с ь, я к зусш лисъ
В К о п . Ж е м ч у ж н ; I не зч ул а сь , я к з у с т р і л и
В рук. Д П : В и с к о ч и л и р е г о ч у ч и
Ряд. 55-56 — в рук. Д П , К о п . Трегуб, та „ М “:
С е с т р и , с е с т р и ! Н е л о с ко ч іт ь ,
В о це м о я м ат и!
а в Коп . Ж е м ч у ж н . 4 р я д к и :
Та до неї: у х о п и л и
Та й ну лоскотати.
Сестрп, сестри, не л о с к о ч і т ь ,
Во це моя мати.
Ряд. 57 — в рук. Д П , „ М “ та К о п . Трегуб:.
С е с т р и р а д і , щ о п ій м а л и
Рид. 69 — в рук. Д П та К о п . Трегуб:.
П о к и в в е р ш у не с х о в а л и .
С тор. 145. Осина. Д р у к у є м о за рукописом Д П . П оем у
цю д р у к у в а л и за в ж д и в о с т а н н ій р е д а к ц ії (1858 р.) п ід н а зв о ю
„ В і д ь м а “ . В перш е о п у б л ік у в а в ї ї за рукописом Д П М.
Н о в и ц ь к и й в К . Є Н 1927 р. В К . Л І М - у -ї.ї р. ї ї по д а но
в о с т а н н ій р е д а кц ії. В №. Л І М - у 34 р. д ан о ко н т а м ін о в а н и й
те кс т „ О с и к и “ й р е д а к ц ії 58 р. В . Д о м а н и ц ь к и й те ж
ко н т а м ін у в а в т е кс ти цих д во х р е д а кц ій . Я сно, щ о ї х
треба д р у к у в а т и окрем о. „В ід ь м у “ подаєм о н а в ід п о в ід н о м у
м іс ц і в т. V . Т ам і в а р ія н т и з д р у г о ї р е д а к ц ії 1847 p., зробле­
н о ї Ш -к о м в О р с ь кій к р іп о с т і (н а зв а в ж е „В ід ь м а “ , а те кс т
б л и ж ч и й до „О с и к и “ ).
С тор. 164. В к а з е м а т і. А вто ґр а ф п е р ш о ї р е д а кц ії ц и х
п о е зій , н а п и с а н и х Ш -к о м м іж 17. IV та ЗО. V 47 р. в к а з е ­
м а т і „ІИ -г о со б ств ен на го Є го В еличества к а н ц е л я р ій О тдЬле-
н ія “ (о с т а н н ій в ір ш н а п и с а н и й м ож е й у П е тр о п а в л ів с ь кій
фортеці), не зб е р ігс я , але Ш - к о я ко с ь ї х пе р ев із із собою н а
за с л а н н я й там п ереписав до п е р ш о ї „з а х а л я в н о ї к н и ж е ч к и “ .
В п и с а в ї х т у д и не в ід р а з у , а сл ід о м за поемою „ К н я ж н а “ .
В 1858 p., п е р е п и с у ю ч и наново ц і п о е з ії до „ Б іл ь ш о ї к н и ­
ж е ч к и “ , о с та н н ь о ї з н и х — „Н е спал ося, а н іч я к м оре“
д о ц и к л ю , о б єд н а н о го н а зв о ю „ В к а з е м а т і“ , не за в ів . М и ж
ї ї д р у к у є м о разом з ін ш и м и 12-ма, я к те ж н а п и с а н у в к а ­
зе м аті. П е р е п и с у ю ч и ц і п о е з ії в 1858 p., Ш - к о зн а ч н о п із ­
н іш е н а п и с а н у п о е зію „З га д а й т е , б р а тія м о я “ п о ста ви в з а с п і­
вом д о ка зе м а тн о го ц и к л ю . Т а к ї ї й д р у к у є м о . Д о с і, к р ім
Є Н 1927, з а г о л о в к у „ В К а з е м а т і“ , н і п р и с в я ти „М о їм
с о у з н и к а м “ н ід е не п о д а в ал и .
С тор 166. З г а д а й т е , б р а т ія м о я . . В ц е р ш е в и д р у -
ко в а н а в „О с н о в і“ 1862 р., к н . 3. А в то ґр а ф и „ З І “ , та „Б
Д р у к у є м о з а „Ь ’“ _
 243

Ряд. 2-3 — в „ З /.“ Б о д а й те л і т о не вертал ось

Я к ви с м и р н е с е н ь к о і я
Ряд. 5-7 — „ : І м о ж е д у м а л и : „К о л и ,
К о л и м и зійд е м ося зн о в у
Н а р а д у ти х у , на р о зм о в у
Ряд. 8 — „ : с п е р ш у бул о 2 р я д к и :
І пом о л им о сь [сперш у: п о го в ор им о ] з лю бовю
О м у к а х г р іш н о ї зе м лі
Ряд. 12 — в „А /“ : С в о ю т я ж к у , с в о ю недолю ,
а в коп. Ж ем чуж н .: С в о ю т я ж к у , г і р к у недолю
Ряд. 13 — в „ Щ “: П о в ір у є м ще тр о хи в о л і
Ряд. 14 — „ : А п о тім ж и т и зачнем о
Ряд. 18 — л и ш е в Ж. Л І М - у 3 3 : У к р а їн у л ю б іте [п о м и л ка ].
Р я д к ів 21-22 — в „М .“ немае.
Ряд. 21 —- в „Оси.“: В о р о г і в за буд ьте д р у г а [попр. ред.].
C ro p . 167. Ой, о д н а я, одн а В пе р ш е в и д р у ко в а н о
в „Н а р. Ч т е н іи “ 1860 p., к н . II I, а п о тім в „О с н о в і“ 1862 р. к н .
V I I . К р ім а вто ґр . „М .“, „ Б “. та Черн. Музею, є к о п ія Мордовц.
Б у в ще автоґраф , щ о в и ко р и с та л а „О с н о в а “ . Д р у к у є м о за
Ряд. 2 — т а к і в Черн. автоґр:, в „ М “ та „Оси.“:
Я к б и л и н о н ька в п о л і
Ряд. (і — в „ М К р а с у — к а р ії о ч і
Ряд. 12 — в „М .“ : У ж е й с т а р і т и с ь с т а л а . . .
в „Оси.“ : Т а в ж е й в я н у т и с т а л а .. .
в Черн. а в т У ж е й в я н у т и с т а л а
а в К о п . М ордовц.: Д о л і - щ а с т я н е м а л а .

С тор. 1 6 8 .3 а б а н о а к о м б а й р а к . В перш е в е д р у ко в а -
но в К о ж . К . 61 р. К р ім а вто ґра ф ів „ Б . “ та Черн. М уз.
Є ще к о п ії Ж е м ч у ж н ік о в а , Б о гд ан енка та Мордовцева ( у Б о г -
Д а н е н ка з а го л о в о к „ К о з а к “ ). Д р у к у є м о за „ Б .“.
Ряд. 2 — в К о п . Б о г д .: А там степ та м о ги л и
Ряд. З — в „М .“: Н а м о г и л і к о з а к
Ряд. 14 — в Черн. авт:. Б о за п р о д а в ге ть м а н
Ряд. 17 — л иш е в К . Л І М 33: По в с і й п о зе м л і [маб. пом .].
Ряд. 19 — в „ М “ та Черн. авт.:: І д о р і з а л и брата
Ряд. 20 — в Черн. авт., К о п . Богд. та Мордовц.:
Кров«? брата в п и л и с ь
Ряд. 21 — в „ М “ : / в с т е п у п о л я гл и ,
а в К о п , Ж е м ч : В с т е п у п о л я гл и
Ряд. 23 — Черн, авт.: Т а й зам овк, з а т р у с и в с ь
Ряд. 27 — в „ Ж .“ та К о п . Ж ем ч.: Т я ж к о , т я ж к о ридав
Ряд. 28 — в Черн. авт.: С и н і х в и л і г о м о н і л и ,
а в К о п . Богд:. І з н и м п л а к а л и х в и л і
Ряд. ЗО — в „Ж .“ та Черн. автогр.: Р у н а га є м п іш л а ,
а в коп. Ж ем ч.: Л у н а с т е п о м п іш л а
Ряд. 33 — в Д * та К о п . Ж ем ч:. З а т р у с и в с я ба й р а к
Ряд. 34 — л и ш е в К о п . Богд:. І м о ги л а с т о г н а л а .
 244

С тор. 169.. Мені одн ак о во . Вперш е в и д р у ко в а н о

в „Меті“ 1863 р. ч. 4 з автограф у Д . “ , але з п о п ра в ко ю , я к
у Ром ан чука ( д и б . вар. до р. 22). А вто гр а ф и „М .“ , та
Черніг. Музею. 6 ще р у ко п и сн і нотатки Р ом а н чука — д уж е
с у м н ів н о го п о хо д ж е ння .
Ряд. 11-12 — в „ М .“ немає; в Черн, автогр. за м ість 2 р я д к ів
— о д и н : Н а о б е з ч е і ц е н і й зем лі [т а к і в Лов. К.\.
Ряд. 15-16 — в К о ж . К . нем а [цензура].
Ряд. 21 — в „ . 1 / Пр и с п л я т ь г а д ю к п . і в о гн і,
в Черн. авт.-. П р и с и п л я ть н е с и т і , і в о г н і
а в рук. пот аї’. Р о м а н ч у ка : З а д у ш а т ь в в і с н і , і в о г н і
[ф а нта сти чн е! ].
Ряд. 22 — в В д о в у о кр а д е н ую збуд ять
а в Черн, авт.: В д о в у о кр а д е н у р о зб уд я ть
В рук. ногат. Р о м а н ч у к а : В д о в у о кр а д е н у з ’о г у д я т ь
[сум н івн е ].
С тор. 171. Не кидай м а т е р і. В и д р уко в а н е вперш е
в К о ж . К . 47 р. А в то ґр а ф и „М .“, „В .“ та Черн. Муз. 6 к о п ія
■УКемчі/жніковч — к о н т а м ін а ц ія те кс т ів „ М та „11“.
Ряд. 2 — в “ та Коп. Яіем ч.: А ти п о к и н у л а , п і ш л а ,
а в Черн. авт.-. А т п н е с л у х а л а , п і ш л а
Ряд. (і — в К. 19 0 2 (Р ом анч.): Не ч у ть н іч о го , де ти гр а л а с ь
[д о в іл ь н е !]
Ряд 10 — в Черн, авт.: П а с у т ь с я в д е н ь , а в н о ч і
[певно „ у н о ч і“ — ц іл о го р я д к а не по да є Д о м а н и ц ь ки й ].
Ряд. 15 — в „ М “ та „Черн, авт.: Тебе з к а л и н о ю , і в га ї,
а в К о п . Ліе.ич.: Тебе з ка л п н о ю і в г а м
Ряд. 16 - в „М .", Черн. ачт. та К о п /Ііемч:.
Став о к ш и р о к и й ви си ха є
Ряд. 18 — в Церн. авт.: І г а й з е л е н и й з а ж у р и в с ь ,
а в К оп . /Ііемч.: І г а й з е л е н и й п о х и л и в с ь
Ряд. 20 — в Черн, авт.: Т а й т е з собою занесла
Ряд. 23 — в І сте ж еч ка , щ о тп ходила,
Ряд. 25 — в “, в Черн. авт. т і К о п . Я іе м ч :
Д е ж тп п о л и н у л а , де д іл а с ь ?
Ряд. 27 — в „Л /." та Черн, авт.: В ч у ж ій с ім 'ї , в ч у ж ій з е м л і
Ряд. 28 — в ...1/.“ . Черн. авт. та К о п . Л ьем ч.:
К о го ти р а д у в а т ь с х о т і л а
Ряд. ЗО — в К о п . Яіемч.: В іщ у є серце і в п а л а та х
Ряд. 31 — в Черн. авт. та К о п , Я іе м ч .:
Т п с п п ш м о в д о м а і не ж а л ь
Ряд. 33 — в Черн, авт.: М о л ю с я Б о г у , щоб печаль
Стор. 173. Чого ти х о д и ш на м о ги л у? Вперш е
в и д р у ко в а н о в К у л іш е в ій „ Х а п “ 1860 р. А в то гр а ф и : 1) Чер­
ні,-. М узею — б л и з ь ки й до 2) в ...4“. 3) в „13“. К о п ії :
Ж е м ч у ж н ік о в а й Мордові/ева. Т е кс т „Х ат и“ — ко н т а м ін а ц ія
те к с т у та К о п ії Яіем ч., я к у , м аб уть, с п е ц ія л ь н о д л я
„ Х а т и " зр о бив сам Ш -к о . Д р у к у є м о за „11“. П о е зію цю д р у ­
 245

к у в а л и нераз п ід за го л о в ко м „К а л и н а “ , але це не автор­

с ь к и й за го л о в о к.
Ряд. 4 — в „ М " та К о п . Ж е м ч у ж н .: Ч о г о в о р к у є ш у н о ч і
Ряд. 22 — л и ш в К . Л І М - і 3 3 p.:
І б уд у щ ебетати [д р ук, п о м и л ка ].
Р яд. 23 — в „ З /“ та К о п . Ж ем чуж н:. В к у п ц і на к а л и н і
Ряд. 24 —в К о п , Ж е м ч у ж н . та К о п . М орд овії:
Б уд е м Б о г а в и х в а л я т и
Ряд. 25 — т а к і К о п . Ж е м ч у ж н . та Мордов-ц.',
в „ М “ та Черн. авт.\ Б о г а в и х в а л я т и
Ряд. 26 —в „М .": Б уд е м в к у п о и ц і у р а н ц і
Ряд. ЗО —в „М .“, Черн, Авт.: І д і в ч и н а н а м о ги л у
Ряд. 3 1 — „ „ : Т р и л і т а хо д и л а
[в „ Х а т і“ : „ л і т і“ — м аб уть К у л іш е в а п о п ра в ка ].
Ряд. 40 —в К о п . Ж ем ч. та ІІр . К :. Ш и р о к ії с л ь о з и -р іки
Ряд. 42 —в Черн. Авт.: І з славою л ука в о ю
Ряд. 44-46 — в „АГ“ , Черн. Авт. та К о п . Ж е м ч ,:
О с м і я л и п о д р у ж е н ь ки
О с м і я л и че рво ную
П іс л я р я д ка 47 — в К о п . Мордовц.:
К а л и н о ч ко червоная.
С віте м ій я сн и й
Р яд . 48 — в „ М “ , Черн. Авт. та К о п . Ж ем ч:,
П р и й м и ж мою го л о в о н ь к у
Р яд. 52 — в „ М “ та Черн. Авт.: М е н е н а й д у ть , п о хо в а ю ть ,
а в „ Х а т і“ та К о п . Ж е м чуж н .: Мене зн а й д уть, п о хо ва ю ть
Р я д ка м 56-63 в ід п о в ід а ю ть т а к і р я д ки в „ М : ‘, Черн. Авт. та
К о п . Ж е м ч у ж н .:
Не со н-тр а ва перед світом
О д цв іл а, завяла, [в „ Х а т і“: „з /в я л а “ — К у л іш е в е !{
Т о д ів ч и н а на м о г и л і
П л а ка т ь перестала.
П ерестала с л ь о зи л и ти
І т я ж к о лю би ти,
На в ік в ік и на м о ги л і
С льозам и ум ита.
В том илася та й зад рім а ла ...
З -з а га ю со не чко в с та в а л о ;
Р а д іл и л ю д и в с та ю ч и
Ряд. 61 — в Черн. Авт. та К о п . Ж ем чуж н.:
В том илася, за д рім а л а
Р я д ка 63 — в К о п . Ж е м ч . нема.
Р яд. 65 — в „ М “ , „ Х а т і“ та К о п . Ж ем ч.:
Вечерять, д он ю д ож идала.
С тор. 175. Ой три ш яяхн широкії. Вперш е д р у к о ­
ване в „ Основі“ (1861 р., к н . І). А в то ґр а ф и „ М “ , „ Б “ та Черн.
Музею, в К о п ія Ж ем чуж н іко ва , б л и з ь ка ДО те кс т у „Основи“.
я к ій , очевидно, сам І І І - к о д ав те кст-а вто ґр а ф .
 246

Ряд. З — т а к і с к р із ь ; ли ш е в К . Л І М - і 1933 р.:

На ч у ж и н і з У к р а їн і [п о м и л ка ].
Ряд. 11 — в „ М “ та Черн. Авт.: А н е в іс т к а н а д г о р о ю ,
а в К о п . Ж ем чуж н .: А н е в іс т к а п і д г о р о ю
Р яд. 20 — в „Основі“ та К о п . Ж емчужн.'.
К а л и н а з ів я л а [с а м о в іл ь н а п о п р а в ка ].
Ряд. 26 — л и ш е в Черн. Авт.: Б р а т ів н а ч у ж и н і
Ряд. ЗО — в Черн. Авт.: В н е в о л і к а н а ю т ь ,
а в „М .“: В ч у ж и н і б л ука ю ть ,
Ряд. 31 — в „Основі“ та К о п . Ж ем чуж н.:
І тр и ш л я х и ш и р о к ії
П іс л я р я д к а 32 л и ш е в Черн. Авт. ід у т ь т а к і р я д к и :
Б у л о не йти , не ки д а т и
В есел ої ха ти,
Ч у ж е поле не топтати,
А своє орати.
С тор. 176 М. К о ст о м а р о в у . Вперш е в и д р уко в а н е
в „Мет і“ 1863 р., ч. 4. А в то ґр а ф и : „М “ , „ Б “ Черн. М у з.“, та
автоґр., п о д а р о ва ни й ІП -к о м Т. I I. Костомаровій. ІО , Р ом а и ч ук
в с в о їх те кс т а х в и ко р и с та в о ста н н ій . В а р ія н ти в П р и м , до
П р. К . те ж у з я т о з ц ь о го автограф у. О п у б л іко в а н и й в і н : М.
Ч о л и н у й о го к н и з і „Ж и з н ь и п р о и зв е д е н ія Т. П І- к а “ , К .
1882. в щ е к о п ії Бое,цаненка та Мордовцева.
Ряд. 1 — в „ М , Ч ер н Авт. та Авт. Кост .: В е с е н н е со­
н е ч ко хо ва л о сь [в П р и м , до П р . К . д о в іл ь н о :
„ В е с н я н е “ , бо в р. 2 „в е с н я н и х “ ]
Ряд. 2 — в ,,М“ та Авт. Кост .:
В ш и р о к и х хм ар а х в е сн я н и х
Р яд. З — л и ш е в Авт. Кост.:
Г о сте й з а ч и н е н и х сво їх
Ряд. 4 — л и ш е в Авт. Кост.:
Х о л о д н и м чаєм н а п у в а л и
Р яд. 6 — л и ш е в „ М “ та в Авт. Кост.:
С п н е м у н д у р н и х ч а сових.
Р яд. 12 — л и ш е в Авт. 'К ост .:
М оїх т я ж к и х к р о в а в и х сл ьо з
Ряд. 13 — л и ш е в К о п . Б о гд .:
А їх кем ало р о зл и л о сь
Ряд. 19 — в „ М “ та Авт. Кост .:
І с е р ц е т я ж к о за п е кл о сь
Ряд. 21 — в „ М “ б ул о с п е р ш у :
Д и в л ю с ь : т о в а р и ш о в а м ати
в Авт. Кост.:
Д и в л ю с ь : а ж , б р а т е , т в о я м ати
в Черн. Авт.:
Д и в л ю с ь : н е в о л ь н п к о в а м ати
Ряд. 22 — в гіутсописних нотатках Р о м а н ч у к а :
Ч о р н іш а ч о р н о ї зем лі [добре, але не знати , з в ід к и ].
 247

С тор. 177. С а д о к вишневий коло х а т и . П ерво-

д р у к ; „Р у с с к а я В е с 'іід а “ 1859, к н . III. В Чери. Лет. п ід н а з ­
вою „ В е с е н н і й В е ч і р “ . У ґа з е т і „ Д е н ь “ 1914 p., л ю ти й .
П. ІЦ о ґо л є в у м іс т и в н іб и то автоґраф , де з а го л о в о к — „ М а й -
с ь к и й В е ч і р " , але це ч и я сь к о п ія , а не автограф . Б у л и
ще автоґраф и, п о д а р о в а н і поетом А . Ол Л а за р е в с ь кій та
п. Х р у щ о в ій (у Л и х в и н і, Лебед. пов.). В н и х е ва р ія н ти . П о ­
д ати ї х не можемо. Б у л и й ще автоґраф и ц іє ї п о е з ії щ о їх
I I I - к о зна й ом им д ар ув а в, але п р и га д а т и -їх с о б і не можемо —
є їх б іл я 10. П о е зію цю д р у к у в а л и ін о д і п ід на зв ою „В е ч ір “ .
С тор. 178. Рано вранц і новобранці. Вперш е д р у ­
ко в а н е в „ Х а т і“ п ід за го л о в ко м „ Х у с т и н а “ [н е а вто р ськи м ]
К р ім „ М “ та „ Б “ — е ще Чврнгг. автоґраф. Т е кс т „Хати.“
те ж веде до я к о г о с ь в ід м ін н о г о автограф у. Є ще к о п ія Ж е м -
чуж и ікоеа б л и ж ч а до т е к с т у „ М “.
Ряд. 2 — в „ U“ , К о п . Щ ем ч. та „ Х а т і“: В и хо д и л и із села
Ряд. 4 — „ „ :
О д н а д і в ч и н а п іш л а
Ряд. 6 — в „ М “ , ІСоп. Ж е м ч . та „Х ат і":
Дочку з милим розлучати
а в Чери. Лет.: Д о ч к у з м и л и м р о зл у ч и ти
Р яд. 7 — в „ Af“ , Коп, Ж е м ч . та в Чери. Лет.:
Р о з л у ч и л а , пр и ве л а
а в „Х а т і“: Р о з л у ч и л а т а в м о в л я л а
Р я д ка 8 — в „ Х а т і“ нема.
Ряд, 9 — в „ М “, К о п . Ж е м ч . та Чери. Лет.:
П о к и землю о п у с т и л а
Ряд. 11 — в „ М “, К о п . Ж е м ч . та в „ Х а т і“:
С т о ї т ь село, не в и р о с л о
Ряд. 13 — т а к с к р із ь , л и ш в К . Л Ш - і 1933:
Т іл ь к и п у с т к а кр а й села [ч ом у — невідом о].
Р яд. 18 — в „М„, К о п . Ж е м ч . та в „ Х а т і“:
В в і к н о за гл я д а є
Ряд. 19 — в „ М “, К о п . Ж е м ч . та в „Х ат і“:
З а г л я д а є , — не в и гл я н е
Ряд. 22 — т а к і в „ М “; К о п . Ж е м ч . "та, в „Х а т і“:
В хату вечеряти
[т а к с п е р ш у бул о і в „ М “\.
Р яд. 23 — в „ М “ та в „ Х а т і“:
А в ін к о л и с ь б у в к л и к а н и й
Ряд. 25 — л и ш е в „Х а т і“: І х у с т и н а м ереж илась [п о м и л ка ].
Р яд. 27 — т а к і в „ Х а т і“; в „ М “ та К о п . Ж емч.:
Д у м а в ж и ти , в е с е л и т и с ь
[за Д о м а н и ц ь ки м т а к м ає б ути і в „ Б “ — п о м и л к а !]
Ряд. 28 — в „ М “, К о п . Ж ем ч. та в „Х ат і“:
Весь ві к веселитись
Р я д . 29 ЗО — в „ М “, Черн. Лет. та К о п . Ж е м ч
А довелось Х р и с т а р а д и
У л ю д е й п р о х а т и
 248

а в „ Х а т і“: А довелось, м і й г о л у б е ,
С л ь о з а м и у м и т и с ь !
Ряд. 31 — в „ М К о п . Ж е м ч , та „ Х а т і“:
С идить м о с к а л ь п і д х а т о ю
С тор. 179. В неволі тя ж к о , х о ч а й волі. Д р у ­
ко в а н е вперш е в яОснові“ 1861 р. к н . V . А в то ґр а ф и : 1) „ М
2) „ Б “, 3) Черніг. Муз. К о п ій не мав, В „ Основі“ — за т е к ­
стом „ Б “, я к і у нас.
Ряд. 4 — т а к і в „Осі/.“; в „ М “ та Черн. Авт.:
К о л о л ю д е й так о л о поля.
Ряд. 12 — в „ М “ було с п е р ш у :
Щ о не в У к р а й н і б у д у ж и т и
Ряд. 14 — л и ш в К о ж . К:.
Л ю д ей і Г о сп о д а х в а л и т ь [з в ід ки ? ]
С тор. 180. Понад полем ід е . В перш е в и д р у ко в а н о
в „Основі“ 1862 p., к н . X . А в то ґр а ф и „ М .“ та Т екст
„ Основи“ — к о н т а м ін а ц ія т е кс т ів „ М .“ та „ Ь У ‘, п р а вд оп о д ібно
а вте н ти ч н аШ е в ч е н ко в а , бо то й са м и й те кс т і в коп. Ж ем ч.:
Ряд. 9 — в „ М .а, „ О с и “і коп. Ж ем ч.: Н і н а к о г о не вв а ж а є, —
Р яд . 11 — в „ „ „ „ : Не к р и ч и й не пр о си
Р яд . 13 — в „ „ „ „ : Ч и то го р о д , ч и то поле
Ряд. 14 — т а к с к р із ь , л и ш е в К . Л І М - і 83 р . :
М о в бритвою ста р ий го л и т ь
(З в ід к и ? В Є Н та Л І М - і 3 4 р . — „ я к “ , очев. з а а в т о ґр . „ Б . “.)
Р яд. 17 — в „Оси.“ та коп. Ж ем ч.: С и р о ту-ко б за р я
Ряд. 20 — „ „ „ : Не мине й царя,
Ряд. 24 — „ : i f хреста н іх т о не п о ста ви ть ,
а в коп. Ж е м ч . та П р . К .: І хр е ста н іх т о не п о ста в и ть [не -
а в те н ти ч н е ].
С тор. 181. Чи ми щ е з ій д е м о ся зн о ву. В и д р у ко в а ­
но вперш е в „О с н о в і“ 1861 p., к н . X . К р ім „ М .“ та „ Б . “
в щ е в ід м ін н и й автограф у Черн. М у зе ї. Т е к с т „ Основи“ —
к о н т а м ін а ц ія „ М . “ та „ Б .“, м ож е й а в то р сь ка . Є ще в ід м ін н и й
те кс т б л и ж ч и й до „ З / . 1' — к о п ія Ж ем чуж н іко ва .
Ряд. 1 — в „Оси.“, „ ї ї / . “ , Черн. авт. та коп. Ж ем ч.:
Ч и в и ще з ій д е те с я зн о в у,
Ряд. З — в „ М .“ та коп. Ж ем ч.: І слово б р а т с т в а і лю бо ви
Ряд. 4 — т а к і в „ М .“\ в „Оси.“ та Черн. авт.:
В сте п и-в е р т е п и п онесл и ?
а в коп. Ж ем ч.: В сте п и і дебрі понесли? [за Д о м а н и ц ь ки м
т а к м ає б у ти і в „ Б . “, але в ін п о м и л яє ться , бо Є Н та Л І М
•їЗ р. д а ю ть л е к ц ію „р о зн е с л и “ ].
Ряд. 11 л и ш е в „Осн.“: Л ю б іт ь її, бо время люте...
[п о м и л ка , щ о в и к л и к а л а н а в іт ь ц іл у л іте р а ту р у ].
С тор. 182. Не сп а л о ся , а ніч, як м о р е... Д р у к у є м о
за автограф ом „ М . “ . В „ Б . “ ц іє ї п о е з ії нем ає. Б у в ще я к и й с ь
автоґраф , в и ко р и с та н и й в П р и м , до П р . К . В ід м ін и суп р о ти
р у к . „ М .“, в Черн. автогр. т а к і:
 249

Р яд. 6 — Верчусь я, с в іт у д о ж ид а ю
Р яд. 13 — А б а р и н ь т о щ е н ь к о й т а ко й ; т а к і в П р и м , д о
[.П р . Е .
Ряд. 14 — М еня-то, з н а е ш ь, и с х в а т и л и ; т а к і в П р и м .
[до П р . Е .
Р яд . 16 — Т е п е р ь и стой, да п і с н и пой!;ав
П р и м , до П р . Е . : Т еперь в о т г стой, да п-Ьсни п о й !
Р яд . 18 — я к і в „ДГ.“ ; а в П р и м , до П р . Е . :
А я ...а ж ч у д н о , я к зга д а ю ...
Ряд. 25 — я к і в „ М .“; а в ІІр . Е . :
Я , знай, вч а щ а ю до Г а н н у с і
Ряд. 31 — А я к о з а к б у в ! П о зи ч а ть ? т а к і в П р и м .
[до П р . Е .
Р яд . 32 — Т а х то п о з и ч и т ь т а к у с и л у ? [т а к б у ­
ло с п е р ш у і в „Л /.“ ].
Р яд. 37 — п іс л я ц ь о го р я д к а в Черн. авт. ще 1 р я д о к :
Вертаю сь в о сени д одом у.
Т а к і в П р и м , до П р . Е .
Ряд. 51 — К а ж у : „Де ділась, що немае?
т а к бул о с п е р ш у і в „ і / . “ ], т а к і в П р и м , до П р . Е .
Р яд. 57 — Н еначе з га га за п е кл а [т а к і в „ „ „ ]
Р яд. 58 — П о к и я с л у х а в , ви й ш о в з хати,
т а к і в П р и м , до П р . Е .
Ряд. 61 — А ж п а н и ч а вж е « о ве зл и
Ряд. 70 — Із а р м ії?
Ряд. 76 — То й за б у д е тьс я ко л и с ь
 IV.

ПОЯСНЯЛЬНІ СТАТТІ
 ТЕКСТ ПОЕЗІЙ ШЕВЧЕНКА ВІД 1843 Р. Д О ЗАСЛАННЯ.

Усталення о с н о в н о го те ксту п о е зій Ш е вч ен ка , напи­

саних ним в п е р іо ц і від 1843 р о к у д о в и їз д у на заслання
(2. VI 1847 р.) засад ничо не ви кл и ка є те п е р м ето­
д о л о гіч н и х с у м н ів ів чи тр у д н о щ ів . П р о те ве ликі фак­
тичні тр у д н о щ і ви ника ю ть, ко л и о п р а ц ь о в у є м о цей те кст
тут — за м е ж а м и С о в ітс ь ко ї У кр а їн и , не м аю чи зм о ги ви­
ко р иста ти в ід п о в ід н у частину з г р о м а д ж е н о го там у м узе я х,
б іб л іо т е ка х та Інституті ім . поега р у к о п и с н о го ф о нд у.
Т екст поезій 1843— 45 р р . по вин ен то чно від тво ­
рити а в то ґр а ф -а л ь б о м »Три лі та«, щ о д о 1906 р о к у не
був н ік о м у д оступн и й , б о л е ж а в в а р хіві б. р о с ій с ь ко го Д е ­
п а р та м е нту П о л іц ії, а 1906 р о к у п е р ед а ний б ув Ч е р н ігів ­
с ь к о м у М у зе є в і ім . Ш е вч е н ка . Всі твори, щ о ввійш ли д о ц ь о го
а л ьбо м у, Ш е в ч е н ко опрацю вав та вписав туд и д байливо.
З тв о р ів тих, у біл ьш о сті с в о їй » не л егал ьного« зм істу, за
ж иття поета побачили світ лиш е »К авка з« , »Х о л о дн ий Яр«,
» З аповіт« (п ід н а зв о ю » Д ум ка « ), » Р озрита м огил а « , » Г о го ­
л ю « (те ж п ід н а зв о ю » Д у м ка « ) та »П осланіє«, але н а д р у ­
ко ва н о їх у Л є й п ц іґу 1859 р. б е з зго д и поета, нед бал о і з ви-
падкош их к о п ій , та щ е П. К ул іш на д р укува в 1857 р о к у »Н ай­
м и ч ку « , а в » К о б за р і« 1860 р. вийшли » Д а в и д о ві Псалми«.
Д о те кс ту » Н айм ички« К ул іш вніс ч им ало власних п о п р а в о к.
Хоча Ш е в ч е н ко й з р о б и в у 1860 р о ц і д е к іл ь ка ви пр а вле н ь
у то м у те кс ті (в п р и м ір н и к у » К об за р я« 1860 р ., щ о б ув п о тім
власністю Ю . Ю . Ц віт;<овсьі;ого), але те ксту то го вваж ати за
ц іл к о м а вто р и зо в ан и й не м о ж н а , б о п о е т « е м ав то д і п ід
р у ка м и с в о го авте нтичн о го , н е п о ка л іч е н о го те ксту ц іє ї п о ­
ем и. М о ж л и в о , щ о текст »П салм ів« Ш е в ч е н ко в 1860 р . і сам
п о п ра в л яв п е р е д д р у к о м , але з ними б ул о , я к і з »Н айм ич­
 253

ко ю « : с во го н а й кр а щ о го р у к о п и с у він не м ав, б о леж ав він

у Д е п а р та м е н ті П о л іц ії.
З численних а вто гр аф ів (п о е зій 1843— 45 рр.), щ о їх
к о п ії м али аидевці л ь в ів с ь ко го (1867 р.) та п р а з ь ко го (1876
р о к у ) » К о б за р ів« , м ал о щ о зб е р е гл о ся , а на підставі недбало
д р у ко в а н и х те кстів то ч но від тво р ити автограф и не м о ж н а :
м о ж н а лиш е подати з них в ід м ін и , та й то, я к читачі м о ж у т ь
п е р е ко н а ти ся з п р и м іт о к д о те ксту, часто д ово ди ться р о ­
бити щ о д о них за сте р е ж е нн я .
Не м о ж е б у ти н ія ки х с у м н ІЕ Із , щ о н а й ц ін н іш и й для
н ес текст »Трьох літ« — це з б ір к а п ід ц и м за го л о в ко м , щ о
зб е р е гл а ся в Д е п а р та м е н ті П о л іц ії. П е р е д р у ко в у ю ч и її, м и
в ід тв о р ю є м о текст н а й д о р о го ц ін н іш и х тв о р ів Ш е вч ен ка
в то м у ви гл яд і, я к вони вийш ли з -п ід й о го пера в п е р іо д і,
к о л и тво р ч і с и л и й о г о б у л и в з е н іт і; в ід тв о р ю є м о в л а с н е те,
за щ о Ш е вч е н ка спіткал а тя ж ка кара заслання.
Д е ж м и взяли те кс т »Трьох літ«? За р у к о п и с о м Д е ­
п а р та м е нту П о л іц ії п о д а н о й о го в д в о х то м о в о м у виданні
»П о е зій« , ви д а но м у під ф ір м о ю Іс то р и ч н о -Л іте р а ту р н о го
Товариства при У кр а їн с ь кій А к а д е м ії Н а ук за р е д а кц іє ю
А ка д . С. Є ф ре м о ва та М . Н о в и ц ь к о го (видання » К н и го сп іл -
ки« 1927 р.). Текст для ц ь о го видання о п р а ц ю в а в М . Н о ви ць-
кий. В 1932 році вийшла цінна праця О. Д о р о ш ке в и ч а
»П р инц ипи о р га н із а ц ії те кс ту Ш е в ч е н ко в и х тво р ів «, автоо
я к о ї виправив кіл ька значних п о м и л о к та н е д о гл я д ів у зга ­
д а н о м у виданні, а в 1933 р. видавництво » Л ітература і М и ­
стецтво« (Л ІМ ) д іста л о від Інституту ім. Ш е вч е н ка о п р а ц ь о ­
ваний ним текст усіх п о е зій , і р е д а кт о р ви да но го Л ІМ -о м
» К об за р я« А . Р ічицький те кс т цей в и д р у ку в а в 1). У » К о б за р і«
цьому ми знайш ли кіл ь ка п о м и л о к, але назагал видано
в ньо м у те кст д у ж е старанно, і, я к п е р е к о н у є нас й о го ана­
лізе, є це праця, виконана п ід ке р о в н и ц тв о м О . Д о р о ш к е ­
вича. Текст цей призначав О. Д о р о ш ке в и ч для тр ь о х то м о -
во го видання Ш е в ч е н ко в и х тво р ів , щ о й о го м ав випустити
Інститут ім. Ш евченка. Ц е видання вийш ло з д р у к у в 1933 р.,

*) К р ім »Гайдам аків«, щ о для наш о го видання не м ає

значечня, б о м и мали с в о ю власну щ о д о ц ь о го тв о р у к о н ­
ц е п ц ію (див. статтю п р о те:<ст ра нніх п о е зій Ш е вч ен ка в І т.).
 254

.эле таєм ничо зн и кл о з кн и га р с ь ко го р и н к у , і ми не м огл и

й о го р о з д о б у ти . Зате вийш ло 1934 р о к у в Х а р ко в і о д н о то -
м о в е видання Л ІМ -у п ід назвам и » П о е зія Т. Ґ. Ш е вчен ка « —
на титульній с то р ін ц і, а » К о б за р « — на о б го р т ц і. З р е д а гу ­
вали й о го А . Хвиля та Є. Ш а б л іо в ськи й . В п р а ц і над те ксто м
в ц ь о м у виданні брали участь щ е ш ість с п ів р о б іт н и ків Ін­
ституту. Більш ість тво р ів з »Трьох літ« і в ц ь о м у виданні
с и д р у ко в а н о за те кс то м р у ко п и с у Д е п а р та м е н ту П о л іц ії,
але д е я кі тексти — ко н та м ін а ц ій н і, се бто скл е єн і з р ізн и х
р е д а кц ій (напр. »С ліпий«, » Н евольник«, »Псал­
ми«, то щ о ), а » Н айм ичку« ч е ре з незнання іс т о р ії ї ї тексту
в и д р у ко я а н о в К ул іш е вій р е д а к ц ії.
О тж е для наш о го о с н о в н о го те ксту »Трьох літ« ми
для біл ьш о сти тв о р ів мали три видання. Треба за зн а ­
чити, щ о м іж ц им и текста м и є р із н и ц і, по м и на ю ч и ви ра зн і,
вже нам зн а н і п о м и л ки в те ксті, опрацьованом у М. Но-
в и ц ьки м . П роте, в б іл ьш о сті ви па д ків ці розходж ення не
м аю ть в е л и ко го значення й ін о д і зустр іч а ю ться в таких м і­
сцях те ксту, де у поета — я вні п о м и л ки , я кі треба ви пр а ­
вити, р о б л я чи ко н є кту р и . Р о зхо д ж е н ь ус ь о го кіл ькад е ся ть,
але нам, уста л ю ю ч и текст, д ове лося кр и ти ч н о о ц ін ю в а ти ці
розходж ення та вибирати ту чи інш у л є к ц ію . Всі такі ви­
п а дки м и о б го в о р ю є м о в п р и м ітка х д о тексту, і к о ж н о м у
читачеві віл ь но вибрати ту, щ о й о го біл ьш е п е р е ко н ує.
Д о с в о го видання ззе ли ми вс і п ід за го л о в ки п ід
тво р а м и (напр, п ід »С ном « — » ко м е д ія « , п ід »В еликим Л ь о ­
хом « — » м істе рія« ), а т а к о ж і загальні а в то р сь кі за го л о в ки
(»Три літа«, »В ка зе м а ті« ), щ о о б єд н ую ть певні ц и кл і п о е зій ,
але не в ус іх вищ е згадани х виданнях ф ігу р у ю т ь , і вперш е
дали р е д а кт о р с ь к и й з а го л о в о к гр у п і п о е зій 1846— 1847 р р .
— » Д р у ги й К о б за р « (в д у ікка х ), ке р у ю ч и с ь з м іс то м п е р е д ­
м ови Ш е в ч е н ка д о тих п о е зій . К р ім то го , вперш е подали
всі епіграфи д о Ш е в ч е н ко о и х п о е зій , ч о го чо м усь до«і
ні в о д н о м у виданні не б ул о з р о б л е н о (нп р . е п ігр а ф д о ц і­
л о го ц и кл ю »Три літа«).

Д л я тр ьо х п о е зій , щ о їх о б є д н у є м о з а го л о в ко м » Д р у ­
гий К о б за р « , за о сновний те кст те ж треба б ул о б узяти т р з -
тій р у к о п и с Д е п а р та м е н ту П о л іц ії — о к р е м и й зш и то к (ч. 3),
 255

в я ко м у їх у м іщ е н о , але те кстів »Л ілеї« та »Русалки« до~і

в р е д а к ц ії р у к о п и с у Д е п . Пол. не о п у б л іко в а н о , а рестав­
рувати й о го на під ставі поданих В. Д о м а н и ц ь ки м ва р ія нтів
ми не від в а ж у єм о с я . О тж е по д а єм о ц і п о е з ії за точно вста­
н о вл е ни м те ксто м т. зв. » Б ільш о ї кн и ж е ч ки « — в п із н іш ій
р е д а к ц ії, щ о ї ї надав цим тво р а м Ш е в ч е н ко а ж у 1858 р о ц і.
П оему »О сика « друкуєм о за р укописом Д е п. Пол., бо
М . Н о в и ц ьки й та О . Д о р о ш ке в и ч текст цей д о б р е о п р а ц ю ­
вали. Вперш е за р у к о п и с о м поета п о д а є м о п е р е д м о в у до
названих вищ е тво р ів у те ксті, а не в п р и м ітка х, як це р о ­
били д о с і інш і р е д а кто р и . » Д р у ги й К о б за р « , щ о й о го п е р е д
аре ш то м збирався видати Ш е в ч е н ко , напевне мав обєднати
більш е п о е зій — м о гл и туди ввійти »Н айм ичка«, »С ліпий«
і »Іван Гус« (останні дві напевне з ц е н зу р н и м и ку п ю р а м и ,
а м ож е й зм ін а м и , п р исто со ва ни м и д о ц е н зу р и ) та д е я кі
д р іб н і л ір и ч н і твори. М о ж е сам е то м у, щ о п е р ед м о ва ця
мала п о п е р е д и ти б іл ьш у з б ір к у п о е зій (ясно, щ о тр ьо м а
Ш е в ч е н ко не о б м е ж и в с я б), р е д а кт о р и не вм іщ ували її
в те ксті, але вона так я с кр а зо іл ю стр ує певний ід е о л о гіч н и й
етап у р о з в и т к у Ш е в ч е н ко я и х п о гл я д ів на л іте р а тур у та на
у кр а їн с ь к е на ц іо на л ьне питання, щ о усувати її в тінь ми вва­
ж а є м о за р іч н е д о п у с ти м у, тим більш е, щ о вона й х р о н о л о ­
гічн о, і ф акти чно звязана з п е вн о ю Гр уп о ю поетових
творів.
Ц икл ь п о е зій , о бєд на чих Ш е в ч е н ко м п ід н а зв о ю »В ка ­
зе м аті« і пр исвяче них й о го » со узн и ка м « (сп іввя зня м ), д р у ­
ку є м о за т. зв. » Б іл ьш о ю кн и ж е ч ко ю « у р е д а к ц ії, я ку надав
їм п о е т 1858 р о к у , о п р а ц ь о в у ю ч и на ново сво ї н е в іл ь н и ц ькі
п о е з ії. Л иш е о д н у з них (»Не спалося, а ніч, я к м о р е « ) д р у к у ­
єм о за т. зв. » М а л о ю к н и ж е ч к о ю « (або »Захалявною «), бо
в »Б ільш ій« й о го нема.

Щ одо т. зв. »конфігурації« те ксту п о е зій , то

ми трим алися автограф ів, і р о з д іл ів , на ки нутих Ш е в ч е н ко в і
р е д а кт о р а м и давніш их видань, не давали.
Щ одо інтерпункції, то тв е р д о бороним о то ї
засади, щ о треба вж ивати суч а сн о ї ї ї систем и. З асте р е ж е н н я
Ц ор о ш ке вич а щ одо ц ь о го довели до к у р іо з ів . Й о го учні
с сво єм у пе д а нти зм і д ійш ли д о того, щ о д р у к у ю т ь так:
 256

А о нд е під тином
О пухла дитина го л о д н е є м р е ,
А мати п ш е н и ц ю на п анщ ині ж не .
Ясно, щ о треба д р у ку в а ти :
А о нд е п ід тином
О пухла дитина, — гол о д не є м ре...
П о ки не вийде повне точне видання а втограф ів Ш е в­
ченка та ц інни х ко п ій з них, доти не м о ж н а буде а бсо лю тно
то ч н э усталити ані о с н о в н о го їх тексту, ані зіб р а ти всіх ва­
р іа н тів . У ц ь о м у то м і для п о е зій 1843— 47 р р . м и вперш е по
виданнях І. Ф р г н к а (л ьвівський д вухто м о в и й » К о б за р « 1908 р.)
та Б. Л е п к о го (II. т. »Творів«, Л є й п ц іґ 1918— 1923) по да єм о
варіянти д о цих п о е зій в та кій ве ликій кіл ь к о с т і. їх у п о ­
р я д кува ння було н е л е гк о ю сп р а в о ю , а ува ж ни й пе р егл яд
їх читачем дасть йому н а й кра щ ий образ то го, як навіть
у ч е н і й б л и з ь кі Ш е в ч е н ко ч і л ю д и псували й зате м ню ва ли
текст й о го тво р ів.
Л і т е р а т у р а . У с і, з г а д а н і в п р и м іт ка х до те к с т у
т а в а р ія н та х , в п д а н н я п о е зій Ш е в ч е н ка та ч асопи си. —
В . Д о м а н и ц ь к п й. К р и т и ч н и й р о зс л ід над те ксто м „ К о б ­
за р я, К . 1907, а т а к о ж й о г о п е р е д м о в и до К о б з а р ів “
1907 та 1908 рр. (С П Б ) та п р и м іт к и до „К о б з а р я “ 1908 р. —
0 . Д о р о ш к е в и ч . П р и н ц и п и о р га н із а ц ії т е к с т у Ш е вчен -
ко в о ї п о е зії ( Ж иття й р е в о л ю ц ія " 1932). — М. Н о в и ц ь к и й .
Ш е в ч е н к о в пр о це сі 1847 р. і й о го папери ( „ У к р а їн а “ 1925,
к н . 1 —2). — П р и м іт ки М. Н о в и ц ь к о г о до „Т в о р ів “ , в и д а ­
н и х „ К н п г о с п іл к о ю “ 1927 р. (в обох том ах). — На ін ш і п р а ц і
те к с т о л о гів п о кл и ка є м о с я в п р и м іт к а х до те ксту.
Павло З айцев.
 257

ТРИ ЛІТА.
По чотир на д ц я тьо х літах р о зл у ки з б а ть ків щ и н о ю з д ій ­
сню ється віддавна наболіла м р ія Ш е вч е н ка , і весну 1843
р о к у він, у ж е сл а вно зв існи й автор » К о б за р я « й »Гайд ам а­
ків«, зустр іч а є »на на ш ій не сво їй зе м л і«.
Річ ясна, щ о побачив він не з о в с ім ту сам у »'прекрасну
й безтал анну У кр а їн у « , щ о ввиж алася й о м у з д а л е ко ї м а й ­
стерні Б рю лова. Це була д і й с н і с т ь без ж а д н о го се р ­
п а нку не те, щ о » б а й р о н іч н о го тум ану«, а й без тіє ї нем и­
н уч о ї р о зпл ивча сто сти та ід е а л із а ц ії, щ о їх натурально с п р и ­
ч и н ю ю ть віддаль та ч уж и на . Поет зустр ів ся віч-на -віч
з своїм народом, зустр іч була драм атична, хоч з о в ­
сім не така катастроф альна, я к ц ь о го б хо тіл о сь тв о р ц я м
і п р и хи л ьн и ка м т е о р ії п р о » р о зча р ува нн я в на ц іо на л ьній р о ­
м ан тиц і« та п р о »класове п р о зр ін н я « поета.
Завжди п о -с е л я н с ь ко м у тве р е зий , він зайвих іл ю зій
не м ав н іко л и , над то ж те пе р , бувш и лю диною ‘вільною ,,
о св іч е н о ю і с в ід о м о ю іс т о р и ч н о ї т р а ге д ії У кр а їн и .
1.
Ш е в ч е н ко н іко л и не був ані »очарований«, ані »слі­
пий«.
З ад ивл ений у сл іп уч и й м іт с в о є ї У кр а їн и — без ч о го
не був би п о е то м — він, одначе, н іко л и не втрачав відчуття
у к р а їн с ь к о ї д ійсно сти. В ум ін н і утр им ува ти рівн ов а гу-
м іж м іт о м та д ій с н іс тю крилася і таєм ниця й о го творчости,
таєм ни ця й о го р о м а н т и зм у (п о р . т. І, с то р . 347). О т ч о м у
тр а гіч н о го » зуд ао е нн я « м іт у з д ій с н іс тю в р о ц і 1843-му не
сталося. Щ е з П е те р б у р гу в л ю то м у ц ь о го р о к у писав він д о
Я. К уха ре н ка : ». . . на У к р а їн у я не на д ію сь, т а м — ч о р т ­
м а л ю д е й . . Я в м а р ті м іс я ц і їд у за гр я н и ц ю , а в М а л о-
росію [sic !] н е поїду, цур ї й, ботам, окрім
плачу, нічого не п о ч у ю«. П о д іб н у о ц ін к у у к р а їн -
 258

с ь ко ї д ійсно сти читаєм о те ж і в листі д о то го са м о го а д р е ­

сата з листопада р. 1844, себто по п е р ш ім п о в о р о ті поета
з У кр а їн и : »Був я у т о р ік на У к р а ї н і. . . с к р із ь був і все пла­
кав, с п л ю нд р ува л и нашу У к р а їн у ка то в о ї віри н ім о та ') з м о ­
скалям и, — бодай вони пе р ека зил ися« (див. т. X , ст. 33).
Щ о д о знання й відчування тієї д ійсно сти в ц іл о м у
іс то р и ч н о м у ї ї о б с я зі, то » м у ж и к « Ш е в ч е н ко не мав со б і
р івн их навіть се р е д на й в и щ о ї ін т е л іге н ц ії т о д іш н ь о ї У кр а їн и .
Це знання і це відчування б ул о в Ш е вчен ка , п ерш за все,
чинне, д и н а м ічн е , і в ц ь о м у істотна р ізн и ц я м іж ним та хоч
би тски м , б е зп е р е ч н о , н е з гір ш и м п р е д ста в н и ко м то ї ін те л і­
ге н ц ії, як Е. Гр е бін ка , а в то р о м з о в с ім не п л и тко ї, але я к о ї ж
б е з н а д ій н о -н е р у х о м о ї іс т о р іо с о ф ії:

». . . Н и г д і пр е гр а д ъ п р и р о д а не дала
Намъ отъ вр а го в ь . . .
О, если бы опоясать У кр а й н у
Ш и р о ки м и , гл у б о ки м и м орям и
Или в о кр угъ ея во зд ви гнуть гор ы , ---
Тогда бы . . . а теперь , . .«
(З п о ем и »Богданъ«).
Такі » зідхання« були сластиві то д і не лише Г р е б ін ц і чи
М а р ке в и ч у , так »зідхати« м іг ін о д і й Гоголь. »М иновалося
ея [У к р а їн и ] ко з а ко в а н іе на поляхъ бр а нны хъ ; не полагать
у ж е к о з а к у м еча сво е го на в іс ь і суд е б ъ ; за ко з а ку е ж е [б с !]
о н ь на поляхъ с л а д каго п іс н о п ін ія « , в ц ій ха р а кте р и сти ч ­
ній тирад і О пснаса Ш п и г о ц ь к о г о (в листі й о го д о !. С р е зн е в -
с ь ко го десь біля р. 1834) відбився есєсь к а п іту л я ц ій н и й с з і-
то гляд п о к о л і н н я .
Ш е в ч е н ко з й о го п о в н о кр о в н о ю , с у ц іл ь н о ю вдачею
не м іг с п р ийм а ти ні б е зн а д ій н о -м е р тв и х »полей сл а д каго
п іс н о п ін ія « , ні м е л а н х о л ій н о -за м о ги л ь н и х Гре бін чи них
»если бы« та »тогда бы«, я ко все ж таки »бл а го д е нствен но ї«,
в о станніх ї ї висновках, іс т о р іо с о ф ії.
Він м іг би той істо р и ч ни й і ґе о п о л іти ч н и й ф атум У кр а -

‘ ) Т ер м ін »нім ота« й » нім е ц ь « — у Ш -к а не має сталого

значення. В д а н ім ви па д ку »нім ота« — ур я д о в а а д м ін істр а ­
ція, р о с ій с ь ка б ю р о к р а т ія , с е р е д я к о ї нем ало бул о н ім ц ів ..
 259

їни п р о кл я с ти враз з ї ї » м а л о р о с ій с ь ко ю « д ій сн істю , м іг би

« від ц ура ти ся« тіє ї » М а л о р о сії« зо в сім , м іг би виїхати з а к о р ­
дон, щ о б і там творити У кр а їн у -м іт... А л е п о го д итись з то ю
д ій с н іс тю , за с п о ко їти себе найбільш навіть » р а ціо н а л ьн о ю «
ід е о л о гіє ю чи іс то р іо с о ф іє ю , хоча б вона найвлучніш е ту д ій ­
сність виправдувала і о б ґр ун то в ув а л а , — він не м іг. Не вміа.
Ц іл к о м с в ід о м и й стр а ш н о ї від д а лі м іж »своєю « У к р а ­
їн о ю і р е а л ь н о ю » М а л о р о сією « , він з у с ім на д хне нням п о ­
ета, з у с ім запал ом сво єї в о гн е н н о ї натури намагається з а-
ловнити ту іс то р и ч н у й со ц ія л ь н у п о р о ж н е ч у , щ о п о б а ­
чив на б а тьківщ и н і. Він намагається о ж и ви ти го го л ів с ь к і м е р ­
тві д у ш і у к р а їн с ь к о ї шляхти і р о з кр и т и о чі о ш ука н ій кр іп а ц ь ­
к ій м асі, себто спол учити й о ж ивити с п а р а л іж о в а н і елементи
на ц ії, вдихнути історичне життя в завм е р л ий н а ц іо н а л ь­
ний о р га н із м . Завдання з » р а ц іо н а л ьн о го « по гл я д у — а бсур -
д альнє. » М о с ка л і зо вуть м ене е н тузія сто м , си р іч д у р н е м . . .
Нехай я б у д у і м у ж и ц ь к и й псет, аби тіл ь ко 'поет, то м е н і
біл ьш е н іч о го і не треба . . .« (т. X , стср . 24). Б ільш -м енш так
Ссмо, вж е ніб и за зд а л е гід ь пр е дба ча ю чи п р и кр і для поета
на сл ід ки й о го нам агань, дум а ли і ш л я хти ч -істо р и к М. М а р ­
кевич (». . . а я к ч о р т п ід тиче тебе гетьм анувать та на ста р ­
шин гука ть з м а з е п и н с ь ко ю б ул а во ю , то д і, Тарас, к е плач:
м оско всько ю дужою рукою . . . побгать ще й плакать не
дадуть . . .«), і сво я к поета В а рф олом ей (»буває, щ о за пр а вд у
п р и н уд я ть за д евятим и воротам и гавкнути . . .«).
»А би тіл ь ко бути п о етом «, »нехай і м у ж и ц ь к и м « , себто
в то д іш н ій У кр а їн і — ж и в и м н а ц іо на л ьно , і він з м о ж е від ­
ш укати й пока за ти д о р о гу »рабам н е зр я щ и м , гр е ч ко сія м « .
Він з м о ж е й мусить знайти істо р ичний вихід із ш ляхетської
м ер тв о ти та с л іп о ї » га й д а м а ц ько ї« б е зв и хо д н о сти з ч о р н о ї
д ій с н о с ти , щ о в ній » У кр а їн а навіки, на віки заснула«.
». . . Хто ва та ж ко м
Піде п е р е д вами?
Хто проведе? Л ихо, діти,
Лихо м е н і з вами . . .
. . . П ід у син-з в и п р о в сж а ть
В д а л е ку д о р о гу .
 260

Нехай ід уть; м о ж е знайдуть

Козака с т а р о г о«.
(»Гайдам аки«).
О тж е , п е рш е завдання по е то ве — звязати р о зір в а н і
в » м а л о р о с ій с ь кій « д ій сн о сті д о б и у к р а їн с ь к о ї іс то р ії. Ц ієї
від п о від а л ьно сти сво єї св ід о м и й був не тіл ьки сам поет.
З н е ї здавали со б і справу і п о б р а ти м К ул іш (»нам, щ о взя­
лись протирати очі зе м л якам !...« ), і такий зе м л я к, як
проф есор м о с к о в с ь ко го у н ів е р си те ту О. Б одянський (»на­
пиш ем о д е щ о то м у за взя то м у п е т е р б у р ж ц ю , як й о го д р а з-
нять — К о б з а р ю , чи п р о в о д и р ю усіх нас« — 9. V II. 1844).
Так с о ц ія л ь н о -к р іп а ц ь ка , сказати б, »класова« с в ід о ­
м ість Ш е вч ен ка , зум о вл е н а й о го п о х о д ж е н н я м , пе р еісто чу-
ється, в м ір у д у х о в о го й о го зр о сту, в с в ід о м ість вищу
й ш ирш у, в св ід о м іс ть національно-державну. Ця
св ід о м іс ть вреш ті знаходить н а п р о ч уд п р о с т у і в тій п р о сто ті
та все на р о д но сті с во їй ґе н ія л ь н у ф о р м у л у :
»В сво їй хаті — своя правда,
1 сила, і воля«.
Н а йя скр а віш ий п е р іо д ц ь о го п р о ц е су, щ о й о го початки
вж е відчувалися р а ніш е (»Іван П ід ко ва « , » Д о О сновяненка«),
ц іл к о м ви ра зн о припадає в ж и тті Ш е вч ен ка саме на 1843-45
р о ки , себто на той п е р іо д й о го тво р чо сти, щ о з ньо го за­
лиш ився зш и то к, затитулований п о е то м »Три літа«.
Ц і тр и літа були, б е зп е р е ч н о , зе н іт о м п о е ти ч н о ї тво р -
чости національного Генія.

II.

З а кін ч е н а ід е о л о гіч н а к о н ц е п ц ія ц и кл ю »Три літа« не

зявилася р а п то м , я к н е сп о д іва не » о ткр о ве н іє « . ї ї попере­
дили р о ки ш ука н ь, с гм о тн іх м у к і вагань, р о ки ви сво б о д -
ж е н н я від м о ж е й н е тр ив ких, але натуральних у зв іл ь н е н о го
ч у ж и м и л ю д ь м и ю на ка — Іл ю зій .
Д е щ о ю н а к той з д о р о в и м розум ом с в о їм за вж д и
тве р д о знав. »П ереписав о ц е с в о ю „ С л іп у ю " та й плачу над
н е ю : який м ен е чо рт спітка в і за який гріх, щ о я о ц е с п о в і­
даю ся кацапам черствим кацапським сло-
 261

в о м « (п ід к р . Ш е в ч е н ка ; див. т. X , стор. 21). Д е щ о тр и в о ж н о

від ч ува в; ». . . . це правда, щ о о к р о м е Бога і чорта в д уш і
наш ій єсть щ е щ ось таке, таке страш не, щ о а ж хо л о д іде
по се р ц е в і, я к хоч тр о ш ки й о го р о зкр и є ш « (ib id .). І щ е:
» м ене тут і зе м л яки , і н е -зе м л я ки зо вуть д у р н е м . . . але щ о
я м а ю робити? Хіба ж я винен, щ о я ур о д и вся не каца­
пом (п ід к р . Ш -ка ) або не ф р анцузом ?« (ib id .). А ле він ще
нем ов би вагається в го л о в н о м у : » Щ о нам робить, отам ане-
бр а те : прать проти р о ж н а чи за ко па тися за ж и во в зе м л ю « .
Щ е забагато бул о пе р ечуле но сти, з р е ш то ю п р и р о д н ь о ї
у » сироти на ч у ж и н і« . М ін о р н и й м отив ц іє ї пе р еч ул е но сти
п р о хо д и ть м ал о не ч е р е з увесь » К о б за р « 1840 р о к у , за л и­
ш аю чи, напр., на »К атер и ні« я скр а ву печать р о м а н т и ч н о го
се нти м е нта л ізм у.
Та й посланіє д о О сно вя не н ка , п о м и м о зн а н о ї ін в е к­
тиви (»С м ійся, лю тий враж е...«), за кін чується м е л а н хо л ій н о -
б е зн а д ій н о , Праця в А к а д е м ії, м айстерня Б рю лова, з р ід ка
театр, р е сто р ан чи л іте р а тур ни й салон Гр е б ін ки , листування
й самота — це ко л о й о го 'п е т е р б у р з ь ко го ж иття.
В и їзд на б а ть ків щ и н у ко л о це р о зр и ва є, р о зш и р ю є
й о го , а зу с тр іч з у к р а їн с ь к о ю д ій с н іс тю р о зв я зу є вагання
і х у тко кр и с та л ізу є віддавна наболілі й у ж е готові д о зф о р -
м ул ува ння д у м ки та ід е".
У синтетичній п о е з ії, щ о творить лір ичний вступ (а п о ­
д е ку д и й п ід с у м о к) д о ц и кл ю »Трьох літ« і носить той самий
за го л о в о к, Ш е в ч е н ко з бсУлем ств е р д ж у є :
» Н е в е л и кії три літа Висушили ч а д о м -д и м о м
М а р н о п р о л етіл и . . . Тії д о б р і сльози,
А багато в м о їй хаті Щ о лилися з К а тр усе ю
Лиха наробили, В м о с к о в с ь кій д о р о зі« .

З га д ує далі п р о інш і теми сво їх ра нніх тво р ів і, ніби

п е р ев е ртаю чи но ву с т о р ін к у сво го ж иття й творчости,
ств е р д ж у є :

»! я прозрівати Не л ю д и, а з м ії,
Став п о тр о х у . . . І засохли м о ї сльози,
К р у го м м ен е , де не гляну, С льози молодії.
 262

І тепер я р о збите е І н е п л а ч у й н е с п і в a ю,
С ерце ядом гою , А вию с о в о ю«.

Так Ш е в ч е н ко сам одзна чи в свій п е р е хід од » ко б ­

за р с ь ко ї« м о л о д о с ти д о с у в о р о ї м у ж н о с т и , д о гір к о го д о ­
свід у з р іл о го в іку . Х а рактеристи чне, щ о к р із ь г ір к у суп о -
кій н іс ть тих в ір ш ів та ір о н ію кін ц е в и х р я д к ів (»благоденствіє,
у ка з о м н о в е н ь ки м повите«) бр е нить ніб и п е р ед чуття ката­
строф и 1847 р. Ц ілий ж е ц икл ь »Три літа« з о в с ім невипад ­
к о в о зам икається » З а п о віто м « 1).
О б р а з »не л ю д и, а з м ії« , бе р уч и п ід ува гу Шевчен>
ко в у т е р м ін о л о гію (»будьте л ю д и« і лю д ина, я ко »образ
Б ож ий«), звичайно, в п е р ш у ч е р гу треба віднести д о » зем л я­
ків« типу о то го Г н у ч к о ш и є н к о -в ь 'а , ув іч н е н о го в п е ­
р е д м о ва х д о »Гайдам аків« та д р у го го , н е ви д а но го » К об за р я« ,
— » зе м л я ків« , щ о їх Ш е в ч е н ко надто д о б р е п ізна в у П етер­
б у р з і. А ле здається, щ о о б р а з цей, в сво є м у часі, м іг о б ій ­
мати і не самих зе м л я ків . З гад ати хоча б, як п е те р б у р зь ка
кр и ти ка зустр іл а » К об за р я« .
З анадто го р д и й і на ц іо н а л ь н о -ж и в и й був Ш е в ч е н ко ,
щ о б д у ж е перейм атися » о д н о д уш н и м гл у м о м « і ш о в ін іс ти ч ­
ним сичанням » л іб е р а л ьно ї« р о с ій с ь к о ї преси. А ле р е ц е н з ії
т а ко го п р е д те ч і сучасних ід е о л о гів СССР, я к сл а вно зв існи й
» за п а д нік« і »лівий« Б єлінський, щ о ню хом д о б р о го кр и­
тика і п е р е к о н а н о го ім п е р іа л іста в ід р а зу с ц ін и в ш е в ч е н ків ­
с ь ку н е б е з п е ку для Росії, не м о гл и не зр о б и ти на д уш у Ш е в ­
ч енка п е вн о го в р а ж ін н я і не дати п о е то ві ц ін н о ї на уки п р о
» л ібе р а л ьну Р осію «’ ). Ця наука під тве р ди ла Ш е в ч е н ко в і те,
щ о він н а ц іо н а л ь н о ю ін т у їц іє ю давне відчував, і стала йо м у

’ ) На те, щ о »Три літа« становлять » одну ціл ість, один

цикль«, зв е р н у в с п е ц ія л ь н у ува гу акад. Ст. С м а л ь-С тсц ьки й .
2) Д у ж е ц іка в о , щ о сам е уступ п р о » М а тр ь ош у, пр о
П араш у, р а д о сть наш у« (в »Гайдамаках«) найбільш зачіпив
Б єл ін с ь ко го . Ш е в ч е н ко в а стріла влучила д о б р е , бо Б єлін­
ський с во є ю р е ц е н з іє ю на »Гайдамаки« в »О течественны хъ
З епискахъ« 1842 p., ніб и у в ід п о в ід ь , дав з р а з о к ніч им неза-
м а с к о в а н о ї н а ц іо н а л ь н о ї ненависти й л ю т о -т у п о го глузува ння
(В. Г. Б іл и н с к ій , П олн. с о б р . со ч и н е н ій , СПБ. 1904, т. V II,
ст. 214).
 263

а п р и го д і при зф о р м у л у в а н н і й о го світогл я д у, щ о такий за­

кін че н и й вираз знайш ов у ц и кл і »Трьох літ«.
В іднош ення поета д о Росії, я к д е р ж а в н о ї к о н с т р у к ц ії,
та м о с ка л ів , я к го с п о д а р ів її, визначалося вж е назавж ди,
і ж а д н и х » л іберал ьних« чи »класових« іл ю з ій щ о д о » спіль­
н о го (з р о с ія н а м и ) ф р о н ту« б о р о тьб и з »ц аратом «, Ш е в­
ч е нко , я кщ о й мав їх зм о л о д у , по 1840 р о ц і вж е не мав.
»Царат« був лиш е н а й я скр а віш и м о б р а зо м -с и м в о л о м Росії-
Ім п е р ії, о со б л и во Р о сії М и ко л и І, ц іє ї » ж и в о ї п ір а м ід и з л о ­
чинів«, щ о спиралася на »ш естистах тисячах о р га н іч н и х м а ­
шин з багнетам и« (Герцен), кр а їн и , де »можна рухатися
й дихати не інакш е, я к тіл ьки з ц а р с ь ко го д о з в о л у або на­
ка зу« (К ю стін ). Ґе нія л ьни й поет, п р о зр ів а ю ч и к р із ь м ико­
л а ївськи й р е ж и м вічну істо ту к о ж н о ї Р о сії (і тут наука
Б єл інсь ко го д у ж е пр ид ала ся!), п р о р о ч е ствердив, щ о його
»д ум а -пісня «
»Упаде ко л и сь на зе м л ю
І п р и тч е ю стане
Р озпинателям н а р о д н ім ,
Грядущим тиранам«.
О т о ж у »Сні« й »К ав ка зі« , як ніхто п е р е д ним і після
н ьо го , р о зкр и в а є поет механізм ім п е р ії і дає ґе н ія льну
а на л ізу психології р о с ій с ь ко го ім е п е р ія л із м у : »нам
тіл ько сакля о чі ко л е : ч о го вона стоїть у вас, не нами
дана?«
Р о сію треба б у л о » гр о м а д о ю « , »одностайне й о д н о -
се рдне« валити ц і л у , р а зо м із си м в о л о м (»царем «), а не
лиш е сам сим вол, як це тепер з в е л и ко ю ви тратою е н е р гії,
часу й паперу стараю ться навязати Ш е в ч е н ко в і со вітсь кі
д о с л ід н и ки . З від сіл я — п р о кл ь о н и в »Ч иги р ині« й »Р озритій
м о ги л і« Б о гд а но ві і р е га б іл іта ц ія М азепи . Т ільки на тлі
д об и, ко л и і ч у ж і, і свої всіл я ко вихваляли Богдана за
» во зсо е д и не ніе « , а з М азеп и р о бил и » з л о д ія « , — м ожна
о ц іни ти тепер всю р е в о л ю ц ій н іс т ь ід е о л о гіч н о го кр о ку
поета, всю д а л е ко зо р іс ть й о го істо р іо с о ф іч н и х по гляд ів.
Е, М ал а и ю к.
 264

»с о н«.
Д уш а поета сум ує, плаче, терпить м у ки в У кр а їн і •—
» н е п р и я зн ім кр а ю « , та кі л ю ті м у ки , щ о рада б десь о д л о -
чити, де не бул о б чути л ю д с ь ко го плачу, де »лю дей не
чуть, не знать і с л ід у стр а ш н о ї л ю д с ь к о ї ноги«, одпочити
ч" у за хм арам и, чи в сн ігу , чи в к р и з і, чи десь у я кій сь кр а їн і,
щ о не полита сл ізьм и та к р о в ю ; вона рада хоч на край,
світу п о ш ука ти р а ю -с п о ко ю , б о не в силі вж е видерж ати
далі лю тих м у к — тим л ю тіш их, щ о зе м л яки не р о зу м ію ть
душ евних м у к поета, не р о з у м ію т ь навіть сво го власного
д у ш е в н о го стану. їм нуд но , вони н а р іка ю ть , кричать, ла­
ю ться, я ко го с ь р а ю на тім світі ба ж а ю ть, але в ч о м у самс
той рай та їх лихо, як м о гл и б вони сам і с в о ю д о л ю п о л іп ­
шити, не п о кл а д а ю ч и всієї н а д ії на царя або на Бога, того
вони не знаю ть, не чую ть і не д об а ча ю ть. Коли на їх оча.'
хтось із с е р д е ш н о го »отечества« » кр о в я к в о д у точить«, тс
бр а тія м овчи ть с о б і, » витріщ ивш и о ч і, я к ягнята«. »Нехай —
ка ж е — м о ж е так і треба«... Так з »отечеством «, я ко м у те
пер » ч о р н и л о м п ол иті, м о с к о в с ь к о ю б л е ко т о ю в н ім е ц ьки
теплицях за глуш е ні« зе м л яч ки вір н о сл уж ать. Вони »кис
нуть в ч о р н и л і, п о -м о с ко в с ь к ій так і чеш уть, см ію ться та ле-
ю ть ба тьків своїх, щ о зм а л е ч ку цвенькать не навчили п о -
м о с к о в с ь кій « , сл уж ать тим, щ о У к р а їн у катували й ка тую ть
р о зп и н а л и й р о зп и н а ю ть . — А з У к р а їн о ю що? Н іхто з ни.:
ані д у м ки не м ає пр о с в о ю безталанну м атір , у б о г у не бо гу.
Вони ї ї п о ки н у л и , від ц ур а л и сь, і вона осталася б е зд ітн б ю
в д о в и ц е ю . Л иш е поет, сам один, ночам и літає на р о з м о в у
тиху, с у м н у , на раду до матері У к р а ї н и...
Д л я поета я сно : щ о б на У к р а їн і со нц е встало, м усять
д іти У кр а їн и на в о р о га стати. Т ом у треба д іт о к годувати,
 265

треба їх д о то го виховувати, зви ча ю к о з а ц ь к о го навчати

(»Р озрита м огила«, »Н евольник«), навчати живої правди
Г о с п о д н ь о ї, навчати Б о гу м олитися (»Р озрита м огил а«),
ц е бто по правд і ж и ти ; треба зе м л я ка м не по тур а ти, а ска ­
зати їм у с ю п р а вд у в о ч і. Бо в С вятім П исьм і ска за н о :
»1 з р о з у м іє т е пр а вд у, і правда визволить вас«.
А л е духа правд и світ не м о ж е прийняти, » я кщ о не ба­
чить й о го ані не знає йо го «. О т ч о м у п о е т ко н кр е т и з у є с в о ї
ід е ї в ф о р м і п р и с ту п н ій світові. Так повстає » ко м е д ія « »Сон і.
Почавш и свій твір е п іґр а ф о м з Є в а нге л ії, поет кличе
д о з е м л я к ів : » П р и й м іть в себе духа правд и та пригляньтеся
д о б р е , щ о н а в кр у ги вас діється, а то д і побачите та пізнаєте,
щ о в н а ш ім ін д и в ід у а л ь н ім , со ц ія л ь н ім та п у б л іч н о -п р а в н ім
ж и тті па ную ть н е л ю д с ь кі, не хр исти я нські засади, панує не­
правда, та к нем ов би не б ул о Господа на небі, нем ов би всі
м и на ц ім світі — і царята і старчата — не були А д а м о в і діти.
А п о ки не б уд е п р а в д и-сп р йв е д л ив о сти для всіх о д н а ко в о ї,
д оти не м о ж е б у ти р а ю на зе м лі. С хам еніться!«
С в о ї обявлення вбирає поет в »на п р ичуд д ивний сон«,
щ о » на йтв е ре зіш ий би упився, с куп и й ж и д ю га дав би гр и в ­
ню , щ о б п о зи р н у ть на ті дива«. П оет уваж ає за п о тр іб н е
убрати їх у ф о р м у сну, б о вони та кі н а с кр ізь єретичні з п о ­
гляд у т о д іш н ь о го л аду, щ о м о ж у т ь приснитися хіба тільки
» ю р о д и в о м у « . В ін ш ій ф о р м : зе м л яки зо в с ім не прийняли б
то го духа правди, не з р о з у м іл и б с а м о ї ід е ї, щ о її п о е т р і­
шився їм обявити.
П е р е січний п о гл я д »братії«, яка »м овчить со б і, в и тр і­
щ ивш и о чі я к ягнята« на всі ін д и в ід уа л ь н і анти соц ія льні
вчинки, має свій ко р ін ь у тім , щ о в » бр а тії« »нема Господа
на небі«, ц е бто нема почуття правди, справедливости, нема
свід о м о с ти , щ о » ж ива п разда у Господа Бога«, щ о в п р и ­
ва тн ом у і п у б л іч н о м у ж и тті не па ную ть хр исти ян ські етичні
засади л ю б о в и , пр а вд и й волі, не за ко р ін и л а ся гл и б о ко
9 с в ід о м о с т і та »істина«, щ о »усі на сім світі, і царята і ста р ­
чата — А д а м о в і діти«. С е р е д та ко го б о го п р о ти в н о го , н е л ю д ­
с ь ко го ладу на ц ім с в іті р а ю не м о ж е бути. С кр із ь запанує
правда, для всіх о д н а ко в а спр а ве дли вість, то д і тіл ь ки , коли
л ю д и стануть усі с о б і р ів н і, ко ли перестануть пити л ю д с ь ку
 266
кр о в , коли » сонце встане«, то д і настане новий лад, настане
якийсь рай на ц ім світі. Інакш е » ш код а й п р а ц і« — і кр и к
не п о м о ж е . На все одна тіл ь ки рада: Л ю д и, схам еніться!
Н айбільш е ж по е то ві ж аль м а те р і У кр а їн и , безталан­
н о ї вдови. Така велика, щ о »нема то м у почи ну і кр а ю немає,
ніхто його не д од бає, ані р о зр уй н ує « , така гарна та р о з к іш ­
на кр а їна , а така нещ асна, така р у їн а : тіл ьки л ю д ськи й
плач та см іх, здирства, кр ив д и , сам оволя, панщ ина, насиль­
ства, п о кр и тки , байстрята, с к р із ь гор е та п е кл о вн аслід о к
н а й гір ш о го в світі с у с п іл ь н о -к р іп а ц ь к о го ладу, с к р із ь повне
за пе р ече ння ж и в о ї правди Го сп о д н ьо ї, — то м у щ о к а т и
на цім світі панують. Т я ж кі р у ки катів У кр а їн и ,
і по е то ві, хоч він н ік о м у н іч о го не за п о д ія в , і в се р ц і його
і в хаті »Бож а благодать«, ті р у ки »в тілі д уш у закували,
с е р ц е запалили і силу чорних, я к галич, д у м р о зпустили« ,
і він т я ж ко карається.
Щ о ж р о бити , щ о б на У к р а їн і со нц е встало? — У всіх
р о зм о в а х та по р ад а х поета з м а т ір ю У к р а їн о ю зводяться
їх д у м ки д о то го о д н о го , щ о нема ч о го надіятись на якесь
ч у д о (сам Бог, щ о » м о ж е й бачить із-за хм ари наші сльози,
горе«, тут н іч о го п о м о гти не м о ж е ); щ о діти У кр а їн и м усять
сам і на во р о га стати, щ о мати У кр а їн а м уси ть сама » д іто к
годувати«, ц е бто їх так виховувати, щ об вони на в о р о га
стали, та щ о б ж ива правда Господня на У к р а їн і запанувала.
Поет хотів би знищ ити все гр іхо в н е на зе м л і, а перш
зо все всіх катів і д еспо тів. А ле в стр а ш нім д у ш е в н ім з в о ­
р у ш е н н і п о ки д а є він зе м л ю , У кр а їн у у б е зв е р хій хаті, бо
не м о ж е дивитися на ї ї сльози та лати і ш укає на д ал е к'й
п ів н о ч і в ід п о ч и н ку від сво їх д уш е вни х м у к. Та тут ще стра­
ш ніш е побачила, ще страш ніш е почула й о го душ а. Тут »за­
гули кайд ани п і д з е м л е ю«. То С и б ір . Ж иві л ю д и , «в ка й ­
данах за б и ті, із н о р зо л о то виносять, щ о б п е л ьку залити
не ситом у« — це к а т о р ж н і! А м іж ними, за п е кл и м и зл о ч и н ­
цям и, »в к а й д а н и убраний цар всесвітній, ц а !р
волі! Цар штемпом увінчаний!«
»Ц ар всесвітній, цар во л і!« си м в о л ізує або са м о го
Христа, або — це м о ж е найбільш п р а в д о п о д іб н е — д у х а
України з його найвищим ідеалом і непога-
 267

м ованою ж а д о б о ю золі (П о л у б о то к і ко за ки ). Цей

тр а гічни й о б р а з поет протиставляє о б р а зо в і царя Р осії, щ о
він й о го за р а з таки виводить нам п е р е д о чі, як ката всесвіт­
нь о го царя волі. І хоч те п е р » цар всесвітній, цар волі« ка­
тами забитий у кайданах у С и б ір і, то поет вірить у йо го
п е р е м о гу , в п е р е м о гу викоханих ним д іте й, й о го д у м д о ­
глядених, см ілих, т в е р д о вірить у перемогу духа
правди й волі і сл овам и » зій д уть і р о сти м уть і вийдуть
з них л ю д и« хоче дати ясний вислів тій сво їй в ір і. Ті лю д и
в и р о стутьі
О б р а з цей зб уд и в у поета хо л о д н и й р о з у м . Він л е ­
тить далі д о М о с кв и і П е те р б ур гу, щ о б са м о м у побачити
і зе м л я ка м по ка за ти той р а й , за я ки м вони так туж ать,
та зустр іти ся з самим ка то м -ц а р е м . Тут поет за р а з таки
натрапив на » зе м л я чка з цино ви м и ґуд зи ка м и « . Це дає
йому н а го д у напятнувати п ід лість і н ікч е м н ість з е м л я ків -
пе р ев е ртнів. При ц ь о м у поет ясно за зна чує своє національне
»я« (»го во р ить я в м ію , та не хо чу«!) та о кр е м іш н іс ть У к р а ­
їни від М о с ко в щ и н и (»з У кр а їн и !« ).
П оет веде нас за с о б о ю у ц а р с ь кі палати й м алю є
той »рай«, я кий там ясним с в о їм о к о м бачить. З м а льо вує
з їд к и м с а р ка зм о м я скр а вий образ н е л ю д с ь ко го , н ік ч е м ­
н о го , д е с п о т и ч н о -кр іп а ц ь ко го ладу в Р о сії та п о ка зу є на­
гл яд но са м о в о л ю та д е с п о ти зм царів. Бо д е сп о ти зм царів
р о д и ть с а м о в о л ю , брутал ьність панів щ о д о ни ж чих, а під ­
лість, н ікч е м н іс ть та льо ка йство перед вищ им и. А »не­
д о б и тки православні« д о всього то го щ е й верещ ать та р е ­
вуть »ура« та, с то гн учи , за б а тю ш ку Господа бл а гаю ть! О т
вам цей ра й!
Д р астич ність м а л ю н ку п о тр іб на , щ об як найбільш е
нагляд но обявити п р а вд у п р о сам і о сно ви то го ладу та п р о
самий ко р ін ь у сьо го лиха. Бо це, п ригляд аю чися з п о гляд у
етично го, д ій сно п е кл о , а не »баж аний рай«!
Вид памятника Петра І викликає в уяві поета о б р а зи
катів У кр а їн и Петра І і К атерини II. Він п р и гад ує нам , я к цей
цар »п р окл ятий, неситий, аспид лукавий«, »болота засипав
б л а го р о д н и м и кіс тка м и « ко за ків , »поставив сто л и ц ю на їх
тр уп а х катованих« і в те м н ій те м н и ц і П о л у б о т к а , » в о л ь -
268

ного гетьмана«, го л о д о м за м учи в у кайданах, я к цей

» зм ій«, » л ю д о їд « , »лю тий кат«, » п р окл ятий« загнав к о з а к ів
голих і гол о д них у с н іг на ч у ж и н у та » п о р іза в із ш ку р їхн іх
с о б і б а гр я н и ц ю , пош ив ж и л а м и тве р д им и і заклав сто л иц ю « .
Щ о б ще не м о в д оп о в нити о б р а з у с іє ї гн и л о ї м о р а л і то го
»раю «, зга д ує поет п р а ц ю вб огих, м у ш тр у м о с ка л ів та за ­
спані дівчата, щ о їх »посилала мати на ц ілу ніч працю вати,
на хл іб заробл яти«, зга д ує і » б ратію «, щ о »сипнула у сенат
писати та п ід пи сува тись та драти і з батька, і з брата«, та
гір ки м и сл о ва м и пом инає ч о р н и л о м политих п я в о к-зе м л я -
ч ків , щ о , від ц ур ав ш ись м а те р і, так щ о вона стала б е зд ітн о ю
в д о виц е ю , п о м а га ю ть катам У кр а їн и ї ї катувати.
Д л я за ве р ш е нн я сво єї т в о р ч о ї к о н ц е п ц ії поет уваж ає
за п о тр іб н е вказати нам щ е о д н у пр а вд у, я к о ї м и д о с і на
м о гл и прийняти д о сво єї д уш і, б о не бачили ї ї і не знали,
а то м у уявляли со б і ї ї з о в с ім ф альш иво. Хто ж є той ц а р-
д е с п о т , та найвищ а істота, щ о править ц и м світом? Поет
веде нас щ е р а з у ц а р с ь кі палати, щ о б п о ка за ти царя, я к він
у р я д ує, я к д е р ж а в н и м апа ра то м править, — я к усі, від най­
вищ их у р я д о в ц ів а ж д о на йн иж чих, т р у с я т ь с я з стра­
ху, »ніби безязикі — ані т е л е н ь», в землю
п р о в а л ю ю т ь с я , з н и ка ю ть з -п е р е д лю тих очей та тіл ько
сто гнуть, ув а ж а ю ч и за в е л ике щ астя, щ о н іч о го гір ш о го їм
не сталося. На са м о ті ж цар го л о в у п о нур и в, д есь ділася
й о го м е д ве ж а натура, і він та ки й ч уд н ий, м о в ко ш е н я . Г р із ­
ний цар — така сама А д а м о в а дитина, я к і к о ж н и й з нас.
Страш ний » м е д від ь« він лиш е для л ю д е й з р а б с ь ко ю д у­
ш е ю : це вони бояться й о го та падаю ть в й о го я р м і.
З ц іл о го ц и кл ю по літичних тво р ів , я кі Ш е в ч е н ко на­
писав з п р и в о д у с в о їх п о д о р о ж ів по У к р а їн і в р р . 1843— 1844,
»Сон« б е з п е р е ч н о найбільш по л ітичний твір , б о в ньо м у
поет зм а л ю ва в не тільки то д іш н ій с у сп іл ьн о -п о л іти ч н и й
та д е р ж а в н о -п р а в н и й лад на У к р а їн і та п о се р е д н ь о і в Р осії
взагалі, але го л о в н о і п е р е д у с ім та ко ж і державно-
правне становище України в р о с ій с ь кій ім п е р ії.
Устам и к о з а к ів , щ о їх б л а го р о д н и м и кіс тк а м и за си­
п ані бо л о та над Н е во ю , щ о з їх ш к у р та тве р д их ж и л по ­
шита ц а рсь ка б а гр я н и ц я ; уста м и в о л ь н о го гетьм ана ко з а ц ь ­
 269

ко го , за м у ч е н о го го л о д о м в кайданах, та сво їм и власними

устами поет проклинає лютих катів, л ю д о їд ів
неситих, з м іїв , розпинателів і мучителів Укра­
їни — царі в московських.
Щ о б повалити цей лад, повалити ц а р и зм і д е сп о ти зм ,
м усять діти У кр а їн и на во р о га стати.
Тепер У кр а їн а ще безталанна вдовиця. З е м л я кч -
пявки ї ї від ц ур ал и сь, так щ о вона бе зд ітна . А л е тр е б а см іл і
ви звол ьні д ум и с к р із ь р о зки д а ти , треба м о л о д е п о ко л ін н я
виховувати так, щ о б вийш ли з ньо го л ю д и , го то в і на во р о га
стати та визволити с в о ю м а тір У к р а їн у з м о с ко в с ь ки х ка й ­
данів.
М о с ко в с ь ки й ве д м ід ь не такий страш ний, як зд а ­
ється.
Поет твердо вірить, що не довго вже
на цім світі катам панувати.
К о н ц е п ц ія »Сну«, я к бачим о, чисто політична, в сво їй
ц іл о сті та п о д р о б и ц я х проста, а ж надто твереза, л о ґ іч /о
п р о зо р а . Убрати ц ю к о н ц е п ц ію в такі п о етичні о б р а зи , що*5
вони пройняли к о ж н о го сво єю ж и в о ю п р а вд о ю , сво єю щ и ­
р іс тю потрясли сум л іння , зб уд ил и нас із д р ім о ти , зм усили
дум ати, м іг тіл ьки такий м истець п о е ти ч н о го слова, я к Ш е в ­
ченко. Він ї ї пе р евів ґе н ія л ь но , вбрав ї ї в ч уд о ву поетичну
ф о р м у , велике м исте ц тво я к о ї виявляється т а к о ж у р и тм іч ­
ній б у д о в і тво р у, ви сокол а те ти чн ом у стилі, за п р а вл е н о м у,
де треба, в'їдливою ір о н іє ю та са р ка зм о м .

Ст. Смаль-Стоцький.
 »ВЕЛИКИМ ЛЬОХ«.

У п о е м і »Великий Льох« виступаю ть на сам перед у п о ­

статі білих п та ш о к т р и душі, щ о т я ж ко ка р а ю ться, бо їх
у рай не вп уска ю ть. Поет п р и м іщ у є їх »на п о хи л о м у хресті
на старій ц е р кв і« Б о гд а н о зій в С уб о то в і, щ о б їм »видніш е
б у л о , як р о зко п у в а ти м у ть льох, бо з то ю ц е р к в о ю і з тим
л ьо хо м звязана їх нещ асна доля. О д и н о ке їх баж ання:
»Коли б вж е ш в и д ш е розкопали, то д і б у рай нас
повпускали«.
У пе р ш ій д уш і л е гко пізнати у о с о б л е н у Богда­
нову Україну. Вона родил ась і, як квітка , виростала
під о п ік о ю та д о гл я д о м с а м о го Х м е л ь н и ц ь к о го ; її гетьман
на р у ка х носив і цілував, всі ї ї »лю били й вітали«, всі д о неї
»залицялись і сватати стали«... А ж ось лихо її з у с тр іл о : вона
вп о вн і шлях перейш ла гетьм а н ов і з ста р ш ин ою , я к він їхав
у Переяслав, і то ю » к л я т о ю во д о ю « батька, м атір, себе,
брата, со б а к (себто всю У ко а їн у ) о тр уїл а , та за це карається,
за це ї ї в рай не впуска ю ть, і д а р е м н о вона виправдується,
щ о » то го й не знала, щ о він їхав в П ереяслав М о с к в і п р и ­
сягати«. Присяга М о с к в і стала »волі на ш о ї о тр уто ю « , це та
клята вода, щ о все на У кр а їн і о тр уїл а . Гріх Б о гд а н о в о ї У кр а ­
їни той, щ о вона віддалася М о с к в і і з р е з и ґн а ц іє ю прийняла
пе р ея сл а всь ку п р и ся гу. Н е свід о м ість зм істу, н а сл ід ків і ваги
та ко ї п о д ії, як П ереяславська ум ова (»а то го й не знала, щ о
він їхав у П ереяслав М оскві присягати«), не м ож е зв іл ь ­
нити від в ід п о від а л ьно сти н ік о г о з тих, щ о р іш а ли тод і про
д о л ю , п р о о д р у ж ін н я У кр а їн и .
Друга душа це у о с о б л е н н я тої України,
що в б о р о ть б і М азеп и проти Петра за ви зволення бать­
ків щ и н и стала по боці Петра проти М азеп и , що »ц ар е ві
м о с к о в с ь к о м у ко н я напоїла« і цим т я ж к о -т я ж к о со гр іш ил а .
 271

І вона виправдується, щ о »й сама не знає«, за щ о її ка р а ю ть,

тіл ьки д о га д у єтьс я : »м абуть за те, щ о всякому слу­
жила, годила, що цареві м о с к о в с ь к о м у
коня напоїла«, а не М а зе п і. Вона зрадила М а зе п у,
зрадила ту святу (»Батурин славний«!) у кр а їн с ь к у справу,
щ о ї ї заступав М азепа. Гріх зр а д и н а р о д н ь о ї — нехай і з на­
ка зу царя (»зве л ів« !), нехай і н е свід о м и й — це гр іх д у ж е
тя ж ки й , ко л и » у ж е і хату розкидаїли і с в о л о к з словам и по па ­
лили, а я над ярами і степам и к о з а ц ь к и м и і д осі літаю «.
Н а сл ід ки ц іє ї зр а д и були стр а ш ні: 1. Сестра, мати —
за р іза н і. Сестра — це уо со б л е ння в ір н о ї М а зе п і У кр а їн и .
М ати — це уо со б л е ння Гетьманщ ини в ц іл о сті, м атер і о бо х
сестер. 2. Лиш илася ж ити тіл ьки зр а д н и ц я , ї ї »пустили м о -
скалям на грище«, цебто Гетьм анщ ину по невдачі
М азеп и від д а но на поталу м о ска л я м . 3. »Бабуся, щ о оста­
лась на тій п о ж а р и н і (Батурина), та, щ о й м ене привітала
в б е зв е р х ій хатині«, щ о поховала з р а д н и ц ю й »сама вмерла
і зотліла в хаті« — це о б р а з ба бусі о бо х сестер, о тж е м а ­
тері їх м атер і, цебто о б р а з ц іл о ї, ще н е п о д іл е н о ї А н д р у -
с ів с ь ки м д о го в о р о м У кр а їн и , я ку почав будувати Богдан
Х м е л ьни цький, ще до П е р е ясл а в сько ї ум ов и. Вона після
А н д р у с ів с ь к о го д о го в о р у притулилася в Гетьм анщ ині у М а ­
зепи і, поховавш и зр а д н и ц ю , сама вм ерла і зотліла в хаті,
бо » н ік о м у в Батурині б ул о поховати«. Такий сум ний кін е ц ь
в е л и ко ї Б о гд а н о во ї ко н ц е п ц ії.
Третя душа — це вж е о б р а з н о в о ї, так би м о ­
вити, » м а л о р о с ій с ь ко ї« У кр а їн и , о б р а з У кр а їн и , щ о родил ась
по ска сува нн і Гетьм анщ ини, по зр у й н у в а н н і С ічі З а п о р о з ь ­
ко ї, У кр а їн и часів Катерини, У кр а їн и »сповитої«, щ о не сміла
й слова п р о м о ви ти (»щ е й не гов о ри л а «!), а тільки п л а ­
кала. М ати ї ї на р у ка х носила, забавляла і, щ о б ї ї плач
утихо м ир ити , галеру з о л о т у ю їй показала, »а в галері кн я зі
і всі сили, воєводи, а м іж ними цариця сиділа«. Вона »гля­
нула, у с м і х н у л а с ь , та й д уху не стало, й мати вм ерлэ«.
О т за це й карається ї ї душ а, і д осі на митарства ї ї не п у ­
ска ю ть. Так тя ж ко с о гр іш и л а вона с в о їм ус м іх о м , знов таки
не зна ю ч и, щ о »тая ц а ри ця лю тий в о р о г У кр а їн и , голод на
вовчиця«. М ати У кр а їн а від того вм ерла, від усм іху д о л ю -
 272

то го вор о га . І зно в не свід о м ість ваги істо р ич них п о д ій на

У кр а їн і, щ о довели д о за гиб е л і У кр а їн и (м а те р і й дитини)
О тж е не свід о м ість ваги істо р ич них п о д ій в очах Ш е вч ен ка —
н е п р о щ е нни й гріх.
З р о з у м іт и гріх, п о п ов не ний душ ам и, п ом агає нам в ір у ­
вання народа, щ о земля не приймає тих, щ о »по
сво їй по зе м л і с во ю к р о в р о злил и і за р іза л и брата, кр о в и
брата впились«, і ніхто таких не згадає... (»За б а й р а ко м бай­
рак«). Така етика у кр а їн с ь к о го на р о д у.
Поет вибрав три на йв а ж л ив іш і ф ази з іс т о р ії у кр а ­
їн с ь к о го н а р о д у та йо го б о р о ть б и за власну д ер ж а вністо
і по ка за в в я р к о о світлених о бр а за х увесь по літичний н е р о ­
зу м (»н е д о ум и занапастили Б о ж и й рай«), усі т я ж к і провини
відповідальних п р овід ників н а р о д н і х, що
не з у м іл и о ц іни ти ваги істо р ич них по д ій , не м али я сн о ї п р о ­
в ід н о ї мети п е р е д очима.
У д р у г ій сц е ні виводить поет т р и ворони: у кр а ­
їн с ь к у , п о л ьс ьку й м о с к о в с ь ку , п р и м іщ у є їх »на маяку,
що на го р і посеред л і с у«. Це сим вол доброї п о л і­
ти ч н о ї о р ієнтов а но сти ворон.
П ольська ворона спричинила уп а д о к П ольщ і, р озлила
»з р іч к у кр о ви « в п о л ьськім повстанні р. 1831, в С иб ір за ­
гнала с в о ю ш ляхту та тепер у П а р и ж і п є-б е н ке тує з е м і-
ґр антам и.
М о с ко в с ь ка »съ Татарами пом утила, сь м учи те ле м ъ
(це б то з Іваном Л ю ти м ) п о кутил а , сь П е тр ухо ю попила да
нЬ м цам ъ запродал а«, а тепер ука зи » каркає« на за гибіл ь
народу.
К уди рухл ивіш а у кр а їн с ь ка ворона. Вона »ш инкувала
та кр о в проливала« то д і, ко л и о б и д ві пе р ш і щ е й не р о д и ­
лись, вона спалила П ол ьщ у з ко р о л я м и , наймала та з а п р о ­
дувала к о з а к ів усім , хто тіл ьки не захотів, дум ала з Б огд а­
но м іх о т-от поховати, а як »встали п о гані із ш в е д с ь ко ю п р и ­
б л у д о ю « (М а з е п о ю ), »Батурин спалила, С улу в Ром ні зага­
тила тіл ь ко старш инам и ко за ц ь ки м и ... а та ким и п р о сто к о з а ­
ка м и Ф ін л я н д ію засіяла, насипала бурта на О р е л і, на Ла­
д о гу так гурти за гу р т о м виганяла та ц а ре в і болота гатила
і сл а вно го П о л у б о тка в тю р м і задуш ила«, вона »в кр іп о с ть
 273

завдала« к о з а к ів і »дворянства страш ну силу у м ун д и р а х

р о зп л од ил а « ..., а тепер во р о ни за кликає, бо начитала, щ о
на У к р а їн і щ о с ь » к о м п о н у ю т ь«: »на катів та на
все добре кайдани готують«. »С ю ніч буд уть
в У к р а їн і р о ди ться бл изнята : один буд е, я к той Гонта, катів
катувати, д р у ги й буд е (оц е вж е наш !) катам пом агати«. Як
виросте той Гонта, все »во р о няче« п р о п а л о : він усе » д о б ре
п о п л ю н д р у є й брата не по ки н е і р о з п у с т и т ь п р а в д у-
волю по всій У к р а ї н і«. І ну ж р а д у радити, щ о їм
з тим у к р а їн с ь ки м Го нтою р о б ити . »Я зо л о то м р о зто п л е н и м
залл ю й о м у очі, я ц а ре в им и чинами с кр у ч у йо м у р уки « —
ка ж е м о с к о в с ь ка во р о на , м алю ю чи ц им м етод и м осков­
с ь к о ї п о л іти ки на У к р а їн і. »А я зб е р у з всього світа всі зла
і всі м у кч « — кр я ч е пол ьська ворона. » П о к и сліпі лю­
ди, треба його поховати« — радить укр а їн с ь ка .
І всі полетіли, щ о б то го у к р а їн с ь к о го н о в о го Івана Гонту чи
втопити, чи о тр у їти , чи хочби в саме п е кл о за п р о вто р ити.
З та ко ї х а р а кте р истики ворон у Ш е вч ен ка випливає
в и сн о во к п р о їх сим во л іч не значення. Це злі духи, т е м н ;
сили на р о д у. У кр а їн с ь кі в о р о ни — це пе р е в е р тн і, щ о » по ­
м ага ю ть м о с ка л е в і го сп о д а р ю ва ти та з м а те р і полатану со ­
р о ч к у зд ій м а ти « (»Р озрита м огила«), це зр а д н и ки , як »Гала­
гани й К исіл і і К о ч у б е ї-Н о га ї« , це д о н о щ и ки , н е д о л ю д ки ,
щ о п р а в д о ю то р гу ю ть , це ті, щ о »їх б е зче стіє і зрада і кр и -
во д уш іє о гн е м кр о в а в и м , пла м е нн им м е ч е м на р іза ні на л ю д ­
ських душ ах«, це ті »няньки, д я д ьки отечества ч у ж о го « , що
в п о го н і за власними ко р и с тя м и не зна ю ть н ія ко го е тичного
стр им у, це »не л ю ди, а зм ії« , це св ід о м і зл ю щ і лю ті ш к ід ­
ники У кр а їн и , щ о р у й н у ю ть її з д о р о в и й політичний, к у л ь ­
турни й та м ор а л ьн ий р о з в и т о к , це л ю ті в о р о ги правди й волі
на У к р а їн і та ї ї с а м о с тій н о го д е р ж а в н о го будівництва..,
На р у к у йде їм : 1. с л і п о т а , цебто н а ц іо н а л ь н о -п о л і­
тична тем нота на У кр а їн і, 2. н а в і ж е н і с ть, б е зум н ість , не ­
р о з у м м а те р і на вісно ї, яка р егочеться, щ о ї ї близнят »Йва­
нами о б о х буд уть звати«. Н а віж ена у кр а їн с ь ка мати п о в и н ­
на б то го Йвана, щ о катам буд е пом агати, »у ко л и сц і п р и ­
душ ити, п ід с е р ц е м приспати« (Розрита м огила ). 3. Якесь д у ­
ш евне р о зд в о є н н я всієї У кр а їн и (»О, см іється і ридає уся
 274

У кр а їн а !« ). Бо ко л и взяти на увагу, щ о близнята родяться

се р е д надзвичайних обставин, я к при р із д в і М е с ії: »над Ч иг-
р и ко м (як над Виф леемом ) м ітла простяглася і над Д н і­
п р о м і Т ясм ин ом зем л я затряслася, застогнала гор а над Чи-
гри но м « , — то тр е б з б сподіватися, щ о У кр а їн а , уся У к р а ­
їна, б уд е вітати с в о го М е с ію , а не см іятися і ридати впе­
р е м іж .
У кр а їн с ь ка ворона все це д о б р е знає. У н е ї взагалі
повне і ясне р о з у м ін н я істо р ич них п о д ій , ваги, значення
та р о л і У кр а їн и в ї ї від носинах д о П о л ьщ і й М о ско в щ и н и ,
в м и н у л о м у і в суча сно м у. Вона звод ить навіть с п ір за те,
щ о д е р ж а вн а о р га н із а ц ія У кр а їн и старша, н іж М о с ко в щ и н и
(»ви щ е й не р о ди л ись, я к я отут ш инкувала та к р о в п р о л и ­
вала — в ко л о д о ч ки ще не вбились, б е зп е р і ка л іки !« ). Від­
п овід а л ьні наш і іс то р и ки ,ір о це м овчали. О д ин Ш е в ч е н ко
в »П осл анії« (»Н ім е ц ь — ц е бто К а р а м зін — с ка ж е : ви М о ­
голи«) і в » С убо то ві« (»К а ж уть, бачиш, щ о все то те таки
й б у л о наше, а щ о м и тіл ь ко наймали- татарам та п о ля ка м
на паш у«) б о р о в с я за взято з ка р а м з ін с ь к о ю у р я д о в о ю н а-
ціо налістичною та ім пер іа л істи чн ою істо­
ричною ідеологією. »Все забрали л ю б іс ін ь к о « —
ц е бто м о с к а л і на У кр а їн і. — » о т-о т ука з н а д р ю ку ю т ь : по
м и л о сті Б о ж ій і ви наші і все наше« — так к а ж е у кр а їн с ь ка
ворона. І сп р а вд і м о ска лі з іб р а л и с о б і іс т о р ію У кр а їн и , її
л іте р а ту р у , ку л ь т у р у , всі надбання — п а м я тки, зе м л ю , м а ­
єтки, так щ о У кр а їн а »обідрана с и р о то ю по -н ад Д н і­
п р о м плаче«. »1 ніхто (ц ь о го ) не бачить, тілько ворог
що сміється« (»Д о О сновяненка«). Бачив це щ е тіл ь ко
Ш е вч е н ко .
У кр а їн с ь ка во рона щ е чваниться: »Я спалила П ольщ у
з ко р о л я м и « . Коли п о р уч із цим и словам и поставити слова
»П осланія«: » А чванитесь, щ о м и П о л ьщ у ко л и сь завалили«,
то ясно стає, к о г о уваж ав Ш е в ч е н ко за у к р а їн с ь к і в о р о ­
ни (»щ о ви за орли«). У п а д о к П о льщ і це во р о н я ч е д іло,
д іл о і у кр а їн с ь к и х ворон.
Ворони від л ітаю ть, щ о б поховати у к р а їн с ь к о г о Гонту,
а на сц е ну виступає живе українське духове
каліцтво в постаті т р ь о х лірників, с л іп о го , кри­
 275

вого і го р б а т о го . Вони сл іп і на все, щ о на У кр а їн і к р у г о м

них діється, із ви кр ивл е ним и п о гляд ам и на істо р и ч ні і су­
часні п о д ії, із зд е ґе н е р о в а н и м інтелектом . Поет п о ка зує це
на б е з гл у з д ій їх с у п е р е ч ц і я кр а з п р о м аяки. В іс т о р ії У кр а ­
їни м ая ки мали велике значення сто р о жи нц ів перед
небезпекою. В н о в ітн ь о м у ж и тті У кр а їн и д ухо в і ї ї п р о ­
від ни ки п о вин ні б сповняти р о л ю ко л и ш н іх м а я ків. Вони ж
плетуть у с я кі н іс е н ітн и ц і, б е з н а й м е н ш о го хисту бреш уть,
з ус ь о го ж ясно пр о гл я д ає якась м і с т и ч н а віра в си­
лу м о с к а л і в , ц а р с ь ко го ім п е р ія л із м у та п а н с ь ко ї са м о ­
волі і с т р а х перед ними та д у м ка п р о х л і б е ц ь , поживу
і спання. О та кі то йдуть у С уб о то в е п р о Богдана л ю д я м с п і­
вала.
З но в сцена зм іняється. Л ю д и ко п а ю ть льох »п і д к а-
р а у л о м«. Ісп р ав ник, »начальство м ор д а те « . З находять ч й -
р е п о к, гниле ко р и т о та ко с тя ки в кайданах. Ісп р ав ни к » ка­
зиться м ов несам овитий, Я р е м енка в п и ку пише, п о -м о с ко в -
с ькій лає увесь народ і на ста р ц ів налітає« та п р и ка зує »за­
валити їм «. Взяли й »завалили«, »випарили у м о с к о в с ь кій
б а н і-п р о х о л о д і« . — Д и к а сцена м о с к о вс ько ї бру­
тальної урядової самоволі на Україні.
На ввесь цей о б р а з п о л іти ч н о го нед оум ства в ід п о в і­
дальних п р о в ід н и ків н а р о д н іх, с в ід о м о го ш кід ни цтв а злих
духів, сл іпоти, н а віж е но сти , я ко го сь н е з р о з у м іл о го д уш е в­
но го р о зд в о єн н я У кр а їн и , д у х о в о го каліцтва і б е зід е йно сти
ї ї л ір н и к ів та б р ута л ьн о ї са м о в о лі м о с к о в с ь к о го у р я д у на
У к р а їн і — кидає яскр а ве світло вм іщ ене на п о ча тку п о ем и
м о тто з 4 3 -го псалму Д а в и д о в о го , щ о в Ш е в ч е н ко в ім п е р е ­
кл ад і висловлю є та ку д у м к у :

»П о ки н ув нас н а сміх людям, в наругу

сусідам.
П о ки н ув нас я ко пр итчу н е р о зу м н и м л ю д я м ,
І кивають сміючися на нас головами.
І всякий день п е р е д нами с т и д н а ш п е р е д н а м и ,
Окрадені, замучені в путах у м и р а є м«.

У ц ій п о е м і, я к у д зе р к а л і, мала побачити себе вся

У кр а їн а — своє м инул е , своє сучасне, почути наруги сусід ів,
 276

см іх сто р о н н іх лю дей, нем ов п е р е ж и т і д /ш е ю знущ ан ня

і бр ута л ьну с а м о в о л ю м о с к о в с ь к о го у р я д у , та р а з о м з цим
перейнятися в ір о ю в пр и хід спасителя (ко м е та над Ч игир и­
ном , новий Гонта).
О сь я кі почуття пробудж ував Ш е в ч е н ко »Великим
Л ьохом « у душ ах сво їх зе м л я ків.
Це п о -м и с те ц ьки задум ана, п о -м и сте ц ь ки виконана й ви­
кінчена, вилита в ф о р м у н а р о д н ь о го вертепу, наскрізь
Ш евченкова містерія. З ро д ила сь вона в д уш і п о ­
ета з відчування с п е ц и ф іч н о го лиха У кр а їн и , в ній він у п о в­
ній с в ід о м о с ті великих хиб верхів гро м а дян ства У кр а їн и ,
з тв е р д о ю в ір о ю в ж и в уч ість (»та й ж и в у ч і п р о кл я ту щ і!« )
к о з а ц ь к о ї ід е ї братерства волі і правди м істи ч н о віщ ує р із -
дво спасителя У кр а їн и , що »ізбавить У к р а їн у в р а ж о ї на­
р уги « і » р о зп усти ть правд у, вол ю по всій У кр а їн і« . Тут б іб ­
лійний о б р а з Різдва Х р и сто в о го мав Ш е в ч е н ко п е р е д очи­
ма, бо в ід р о д ж е н н я У кр а їн и , на й о го д у м к у , м усить брати
свій по ча то к од м о р а л ь н о го в ід р о д ж е н н я у к р а їн ц ів . Н аро-
дини близнят — це, м абуть, сим вол сп е ци ф іч них тр уд н о щ ів ,
звязаних з в ід р о д ж е н н я м У кр а їн и , кр а ю , де від о д н о ї м а ­
те р і, р одиться і спаситель, .' такий, щ о катам помагає.
Д р у ги й м істичний м о м е н т — це р о зко п у в а н н я льоху
і звязана з ним віра, щ о три д уш і дістануться д о р а ю тільхи
то д і, ко л и м о с ка л ь р о зко п а є великий льох. Коли взяти на
ува гу т р и в о ж н і слова у к р а їн с ь к о ї во р о н и : »Та лихий їх знає,
ч о го вони (м о с ка л і) з тим п о г а н и м л ьо хо м по сп іш а ю ть.
Т ро ш ки б т р о ш ки п ід о ж д а л и , і ц е р к в а б упала, то д і б
со б і д в і руїни р а зо м р о зко п а л и « , — то р обиться лс іим
з в я з о к м іж л ьо х о м та Б о гд а н о во ю ц е р к в о ю , щ о стала ш и
рокою, г л ибо ко ю д о м о ви но ю України, б о ь ід -
сіля поїхав Богдан в П ереяслав Москві присягати,
Коли ц е рква впаде, то не тіл ьки з ц е р кв и , але і з то ї д о м о ­
вини У кр а їн и , ц е бто з с а м о ї У кр а їн и , яка в ній спочиває,
станеться р у їн а , і м о ж н а б уд е дві р у їн и р а зо м р о зко п а ти ,
не боячись у ж е , щ о встане з д о м о в и н и У кр а їн а , р о з т о р о -
щ ена у п а д к о м ц е р кви . Коли ж ц е рква стоятим е, а р о з к о ­
п ува тим уть тіл ьки д о м о в и н у У кр а їн и , ц е бто щ е не р о зто -
р о щ е н и й в р у їн у у п а д ко м ц е р кв и ве л икий льох, то з д о м о -
 277

вини — ц ь о го я кр а з дуж е бо їться у кр а їн с ь ка ворона,

то м у то льох то й » п оганий«! — встане похована там Б огда­
нова У кр а їн а , і то д і »все наше (во р о н я че ) п ропал о«.
У з в я з к у ж із с п е ц іф іч н о ю ід е о л о г ію Ш е в ч е н ко в о ю
щ одо м о ги л (»Р озрита м огила«, »Іван П ід ко ва « , »Буває
в неволі«) треба р о з у м іт и , щ о в ве л и ко м у льоху спить
воля України, спить У кр а їн а , тіл ьки спить, і р о зко п а ти
ц е й льох значить — зб уд и ти У к р а їн у і випустити ї ї на волю .
Так і п о е з ії »С тоїть в селі С уботові...«, Ш е в ч е н ко виразно
к а ж е : » Ц е р кв а -д о м о в и н а розвалиться, а з п ід н е ї встане
У кр а їн а і р о з в іє тьм у неволі, світ правди засвітить, і п о м о ­
ляться на волі невольничі діти«. Встане У кр а їн а , як д о м о ­
вина розвал иться, а вона розвалиться, я к розвалиться те, че­
р е з щ о звалилась У кр а їн а в м о ги л у, я к р о з в а л и т ь с я
Переяславська умова, я к р озвалиться зл у ка У к р а ­
їн и з М о с к о в щ и н о ю на о с н о в і присяги М о с к в і, я к о ю Богдан
»занапастив в б о гу с и р о ту У кр а їн у « , поклавш и ї ї в д о м о в и н у.
Усе це ясне і щ е й с ь о го д н і актуальне. Ц е гл и б о ке пізнання
правди, ц ю т о н ку а на л ізу д ійсно сти і дав Ш е в ч е н ко в сво їй
б е зс м е р тн ій п о е м і »Великий Льох«.
Ст. Смаль-Стоцький.
 »ПОСЛАНІЄ«.
Від с а м о го п о ча тку г о е т и ч н о ї творчости в ко н ц е п ц ія х
Ш е в ч е н ка займ ає перш е м іс ц е п е р е д у сім ін ш и м У к р а ї н а
як цілість, доля р ід н о го кр а ю , р ід н о го на р о д у, су­
часне д е р ж а в н о -п о л іти ч н е станови щ е У кр а їн и в п о р ів н я н н і
з тим , я ки м воно було в м и н ул о м у. А понад усе для
поета — ідея д е р ж а в н о -п о л іти ч н о го визволення У кр а їн и .
З д у м ка м и про це визвол ення, виспівавш и їх уж е
в » К о б за р і« та в »Гайдамаках« і п р о м о сти в ш и со б і сво­
їм и пе р ш им и тво р а м и д о р о гу до сердець з е м л я ків , іде
поет 1843 р. на У кр а їн у , щ об з на щ а д ка м и оспіваних
ним ко з а к ів о с о б и с то п р о во л ю У кр а їн и щ и р о р о зм о в и ти сь
і п одум ати, я к ту ю ід е ю зд ійсни ти, я к за ве р нути те, щ о
б ул о колись...
А ле на У к р а їн і Ш е в ч е н ко за р а з та ки п е р еко на вся ,
щ о там щ е гір ш е , н іж він с о б і уявляв. Й о м у стало ясно,
щ е ясніш е, я к пе р е д тим , щ о причина за не п а д у У кр а їн и ,
це нещ асна зл у ка ї ї з М о с к о в щ и н о ю , д ов е р ш е н а Б о гд а но м
Х м е л ьн и ц ьки м в П ереяславі (»Р озрита м огила«). Від ц іє ї
зл у ки з М о с к о в щ и н о ю звелася У кр а їн а м о р а л ь н о на н іщ о :
»заснула В країна, б у р я н о м укр и л а сь, ц в іл л ю зац віла і в д у ­
пло х о л о д н е га д ю к напустила, а д ітя м н а д ію в сте п у оддала«
(»Ч игирин«). П е тр о ї ї р о зп и н а в , а Катерина д о ко н а л а , і те­
п е р »кати зн у щ а ю тьс я над ка м и , а правда наша пяна спить«
(»С он«, »Великий Льох«, »Н евольник«, »К авказ«).
Поета о го р н у л и т я ж к і с ко р б о ти , всі й о го н а д ії захи­
талися (»М . Щ е п ки н у « ), в а ж кі д у м и давили, р о зд и р а л и й о го
с е р це , ко л и він побачив п о вн у б а й д у ж н іс ть гро м а дян ства
(»Г о го л ю « ). Все ж таки д ум ки про ви зволення У кр а їн и
(»Не за р е вуть в У к р а їн і в о л ь н ії гарм ати за честь, славу,
за б р а те р ство , за во л ю У кр а їн и ...« — »Го го лю «) без­
 279

п е р еч но і дуж е інтенсивно займ ає й о го д уш у. Він пиш е

в р е ка х 1843— 1845 по е м и , в яких ту сам у тем у о б р о б л яє
з усіх б о к ів , так щ о вони всі д о ку п и , не ви кл ю ч а ю чи ачі
»Івана Гуса«, ані » К авка зу« , ані »Н евольника«, ані навіть
»П салм ів Д а вид о вих« , ні »Н айм ички«, становлять не м о в о дну
ц іл ість, оди н ц икл ь. Чия ж то вина, щ о У кр а їн а в неволі?
Винен Богдан (»Розрита м огила«), винна зл ука У кр а їн и
з М о с к о в щ и н о ю (»Ч игирин«, »Великий Льох«, »Стоїть в селі
С убо то ві«), винен цар деспот, д е с п о ти ч н о -кр іп а ц ь ки й лад
(»Сон«, »Великий Льох«), винні й зе м л яки . С ю д и належ ить
і »Посланіє«, написане п ід кін е ц ь 1845 р. (14 груд ня), щ о
своєю п р о в ід н о ю д у м к о ю нем ов за ве р ш ує цей цикль.
»П осланіє« це синтеза Ш е вч е н ко ви х д у м о к п р о ви зв о ­
лення У кр а їн и , жив а програма для мертвих,
живих і ненароджених земляків в Україні
і не в Україні, п р о гр а м а на ц іо н а л ь н о -кул ь тур н а , со -
ціяльна і п ол ітична, в я кій з о в с ім ви ра зн о зазначена мета,
по літичний ідеал, о зна ч е ні з о в с ім певні завдання і по да ні
засоби для зд ій сн е н н я ідеалу. Це правдивий націо­
нальний заповіт Шевченка. Т ом у »Посланіє«
за вж д и р о б и л о й р о б и ть м о гутн є вр а ж іння.
Поет звертається св о їм »П осланієм « до зе м л я ків ,
цебто до панів українських, бо пани були тод і
од и нокою в е р ство ю у кр а їн с ь к о г о на р о д у, яка все ж мала
якусь во л ю д у м ки й д ілання Він звертається до м е р т в и х
зе м л я ків , ц е бто д о морально мертвих для Укра­
їни, до живих — до сучасного покоління тих,
що більш с в ід о м і м ор а л ьн и х і на ц іо на льни х о б о в я зків
щ одо народу та У кр а їн и , до ненароджених, себто
до грядучих поколінь на р о ду, о тж е й до нас та
до тих, щ о по нас п р ийд уть, звертається геть д о всіх зе м ­
ляків в У к р а їн і і не в У к р а їн і, цебто т а к о ж і до тих, щ о
ж и вуть на ч у ж и н і, п е р е д у с ім на М о с ко в щ и н і.
С во єм у тв о р о в і надав поет ф о р м у посланія, д авню
л іте р а ту р н у ф орм у, уж ивану і в наш ій л іте р а тур і, яка
зр е ш то ю від ом а у к р а їн с ь к о м у на р о д о в і добре з ц е ркви,
де він завсід и чує посланія ап о сто льські. Ц ією о со б л и во ю
ф о р м о ю і поясню ється с п е ци ф іч ний стиль поем и.
 280

С в о їм по сл а нієм поет баж ає приєднати для

У кр а їн и , для н а р о д н ь о ї справи, у кр а їн с ь ки х зе м л я ків -п а н ів ,
бо вони найбільш е, більш е навіть я к во р о ги У кр а їн и , стоять
на п е р е п о н і д о в ід р о д ж е н н я У кр а їн и , д о ї ї волі. »Посланіє«
дає нам яскр а вий о б р а з тс го , я к дум ає та сусп іл ьна у кр а ­
їнська верства, я кі вона м ає м о р а л ь н і та д у х о в і хиби. В б е з­
м е ж н ій л ю б о в і поета д о У кр а їн и і до самих п а н ів -зе м л яків
родиться на ц ь о м у тлі в д уш і й о го це см іл и в е , р іш уч е , а при
цьом у, д р у ж н е поетичне слово, щ о б н е л о ж н и м и устами
не тіл ьки ска за ти зе м л я ка м усю правду в очі і тим
п о ве р нути їх на п раву д о р о гу , але й зб уд и ти в них хо тінн я
правди та почуття безум овної її п о тр е б и, зб уд и ти в них
на ц іо на л ьну та со ц ія ль н у с в ід о м ість та сум л ін н я , п о казати
їм , що вони з » н е зр я щ им и гр е ч ко с ія м и « одна народня
ц іл ість та щ о в спіл ьно сті і єд но сті н а р о д н ій л е ж и ть і їх
д о б р о , і їх сила, а не в ви кл ю ч н о сті їх н іх п а р ти кул я р н и х
інте р е сів.
С в о ю к о н ц е п ц ію пе р е в о д и ть поет так. П очинає »П о­
сланіє« д ум кою , що днина за дниною (» зн о ву!« ) м инає,
л ю д и п р а ц ю ю ть а ж д о втом и, але пр и н а й м н і зна хо д ять по
п р а ц і в ід п о ч и н о к. Тільки він не лиш е в день, але й ун о ч і
»м ов о ка я нни й« м учиться. Бо хоч плаче-співає »на р о з п у т ­
тях велелю д них«, де п овинні б усі це бачити та знати, то
таки ніхто не бачить і не знає. А від то го , щ о
й о го плач-м олитва, щ об люди »схаменулися«, зо в с ім да­
р е м н и й , — поет с л о ко ю , с п о ч и н ку не має, а м ов за суд ж е н и й
на вічні п е ке л ьн і м у ки , вж е за ж иття карається (»Сон«).
Ч о м у ж то го ніхто не бачить і не знає — й о го сл із, й о го
горя? — Ч о м у цей плач поета не р о б и ть на л ю д е й н ія ко го
враж іння? — Бо це ж н а в кр уги нь о го не л ю д и , а або н е-
долюдки (в п о е м і »Три літа« — з м ії!), у я ки х сум л ін н я
так п р и туп и л о ся , такий б р а к уся ки х етичних почувань, .щ о
вони на п л а ч л ю д ськи й глухі (»оглухли, не ч ую ть!« ), або
це д іти ю р о д и в і, д у р н ува ті, я ки м усе байдуже (»оглух­
ли, б а йд уж е «...), і вони далі все таки »кайд анам и м ін я ­
ю ться, п р а в д о ю т о р гу ю ть і Господа зн е в а ж а ю ть, л ю д е й за ­
п р я га ю ть в т я ж к і я р м а , о р ю ть л и хо м , л и хо м засіваю ть«...
С ам о с о б о ю насувається в поета питання: щ о з то го
 281

вийде? А це питання тим біл ьш е ту р б у є й о го , бо він

д о б р е знає, він гл и б о ко п е р е ко н а н и й , щ о лихий б уд е то м у
кін е ц ь , бо такий несправедливий м ор а л ь н о -гн и л и й сусп іл ь­
ний лад, о п е рти й на кр іп а ц тв і, не м о ж е д о в го вд ерж ати ся.
Із за с ія н о го лиха м усить р о д и тись лихо, і ж нива буд уть
страш ні...
На ц ь о м у тлі зм а л ьо вує п о е т дальш і с в о ї д у м ки . З ж а ­
хом пе р ед страш ним и н а сл ід ка м и пр итупл е ння сум л іння
в зе м л я ків , б р а ку всяких етичних почувань, кл иче він1 д о
цих н е д о л ю д ків , до цих д ітей ю родивих: »С хам еніться!«,
і вказує їм на У кр а їн у , на; той тихий рай, я ки м У к р а їн у не-
р а з м с л ю є (»С он«), а з д р у го го б о ку на ту велику р у їн у ,
о б р а зи я к о ї с кр із ь п о р о з ки д у в а н і в й о го творах (»Р озрита
м огила«, »Ч игирин«, »Великий Л ьох«, »Н евольник«).
Ц ей о б р а з У кр а їн и повинен зб уд ити не тіл ьки ж аль,
але й л ю б о в д о неї. Т ом у п о е т ж адає, щ о б зе м л я ки щ и р и м
се р ц е м по л ю б ил и цей тихий рай, ц ю ве л ику р у їн у . А ц ю
лю бов д о У кр а їн и зе м л я ки п о вин ні виявити не ф разам и, не
словам и, а вчинкам и. » Р о зкуй те ся !« — скин ьте з себе ка й ­
дани! Б е зп ер е ч но , поет м ав на ува зі п о л іти ч ні кайдани, але
ви звол ення з них — це остаточна ц іл ь ; п е р е д у с ім треба ж
мати на у ва зі д у х о в і кайдани (»1 вільних розум окував
кайданам и л и х о ї ночі« — »Гус«), далі — ті кайдани, щ о ними
м іня ю ться м іж с о б о ю , щ о їх один на о д н о го кую ть . Щ о
таке р о з у м ін н я правильне, о ч ев ид но з д альш о го »Братай­
теся!« Б ратаю чися з тим и, яких д осі за п р я гл и в тяж кі
ярма, зе м л я ки виявили б ви щ у лю б о в д о У кр а їн и . А найви­
щ ий ступінь л ю б о в и д о У кр а їн и виявили б вони, ко л и б ш у­
кали для себе правди, сили, волі та братерства в сво їй хаті,
в сво їй к р а їн і, в р ід н о м у , а не »у ч у ж о м у кр а ю « , не
п о -за м е ж а м и У кр а їн и . Тут поет у ж е ви ра зн о п ід кр е с л ю є
пр о тиве нство м іж » своєю кр а їн о ю « та » ч у ж и м краєм «, м іж
У к р а їн о ю з о д н о го б о к у та Росією з д р у го го , щ о б з тим
біл ьш им п р и ти с ко м зе м л я ка м сказати, щ о на ч у ж и н і, »у ч у­
ж о м у кр а ю « , від М о с ко в щ и н и чи Росії, для них не м о ж е
бути ні правди, ні сили, ні волі, ні братерства бр а тнього ,
а тим біл ьш е не м о ж е бути там то го, ч о го нем ає і на небі,
не те щ о на ч у ж о м у п о л і, ч о го немає нід е. Ч ого ж то і на
 282

н е бі, і ніде немає? — Б а ть ків щ и н и -У кр а їн и ! — Це ясно за­

раз з д у ж е р іш у ч о го то н у: »Нема на світі У кр а їн и , немає
д р у го го Д н іп р а !« , тільки з сво є ю кр а їн о ю , з сво єю хатою
н е р о зл у ч н о спол учена і сила, і воля, і правда. Т ом у за най­
п ерш е завдання зе м л я ків уза ж а х він б о р о ть б у за » сво ю ха­
ту«, за У кр а їн у , за> те, щ о б у тій сво їй хаті була і своя — не
ч у ж а ! — правда і сила і воля, цебто б о р о ть б у за д е р ж а в н о -
по л ітич ну не за л е ж н ість У кр а їн и від ч у ж и н ц ів . Т ом у вважає
поет за злочин зе м л я ків проти У кр а їн и , ко л и вони »пруться
на ч у ж и н у « — ш укати там У кр а їн и , ш укати там д об ра,
»доб ра святого, волі, волі, братерства бр а тнього « . Там то го
не м о ж н а знайти. Із ч у ж о го поля на У к р а їн у вони н іч о го не
.м ож уть принести, хіба тіл ьки »великих слів ве л ику силу«,
більш н іч о го . Там, на ч у ж и н і — »суєслови, л и ц е м ір и « , щ о
»лю блять на б р а то ві ш ку р у , а не д уш у« (»К а вказ«); вони
кричать п р о бра те р ство , а гри зуться м о в с ка ж е н і со ба ки,
кр ича ть п р о єд ин у сл о вя нську л іте р а тур у, а не хочуть і за­
глянуть, щ о р обиться у С ловян!... Таке по яснення вислову
»великих слов велика сила« дає сам Ш е в ч е н ко в п е р е д м о в і
до д р у г о г о видання К о б за р я . Д о таких великих, а п о р о ж н іх
слів належ ить принесена ними з чуж о го поля д у м ка , щ о
Б ог со тво р ив їх не на те, щ о б вони неп р а вд і по кло нял ися.
Ці слова б у д у ть п о р о ж н ім и , д о к и зе м л я ки хилитим уться, я к
і хилились (п е р е д не п р а вд о ю ), д о к и в ч у ж о м у я р м і падати­
м уть та в ім я братерства, щ о існує лиш е в їх уяві, не зна­
тим уть братерства з сво їм и сп р а в ж н ім и б ратам и, з не-
зр я щ и м и гр е ч ко с ія м и , д о ки з них, за м ість з ним и брататися,
п о -б р а те р с ь ки ж ити, ш ку р у б уд уть д ерти. Від тих »великих
слов«, пр ине се них на У кр а їн у з ч у ж о го поля, ані У к р а їн і,
ані зе м л я ка м сам и м н ія к о го д о б р а , н ія к о ї ко р и сти не б уд е ,
а вийде ще тіл ьки більш а ш ко д а . Бо н іб и то в п о го н і за
святим д о б р о м (»щ об со н ц я -п р а вд и д озріва ть« ), зе м л яки
не д б а ю ть про У кр а їн у , а пруться зн о в у »в н ім е ц ь кі
зе м л і у ч у ж ії« .
Треба тут ви разно зазначити, що е п іте т » н ім е ц ь кі«
означає тіл ь ки » ч у ж ії« . Сам п о е т н е м о в за р а з п о я сню є це
сл о во у вислові »в н ім е ц ь к і зе м л і у ч у ж і ї« . Слова »ні­
м е ц ь ки й , нім е ц ь « уж и ва є поет в значенні — ч у ж и й , ч у ж и ­
 283

нець, а в д а н о м у р а зі — м о с к о в с ь ки й (»Сон«), б о власне

/ із М о с ко в щ и н и (до М о с к з и та П е те р б ур гу) перлися з е м ­
ляки » со н ц я -п р а вд и д о зр іва ть« , звід ти брали всі на уки ,
всю с в о ю ку л ь ту р у , там ш ука л и д о б р о го добра..., ш укали
сво го щастя (»Гоголю «).
З лочин зе м л я ків збільш ується ще й тим, що вони
зо в с ім не д ба ю ть про н а ц іо н а л ь н о -кул ь тур н и й р о зв и т о к
У кр а їн и , хочби про ту » м ізе р ію « , тес » д ід а м и кр а д е н е
д о б р о « , хоч зд и р а ю ть ш ку р у з »братів не зр я щ и х, гр е ч ко сіїв « .
Це вж е такий злочин, щ о у поета вириваю ться із наболілих
гр у д е й г ір к і слова: »О х, якб и то сталось, щ о б ви не верта­
лись, щ о б там і здихали...«, себто на ч у ж и н і, де вони ш у­
ка ю ть » д о б р о го д об ра«. Від то го була б для У кр а їн и і для
ї ї дітей щ е й велика ко р и сть , якби таких зе м л я ків зо в с ім
не бул о , тим більш а, щ о У кр а їн а та ї ї сп р а в ж н і діти »не ч у­
ли б у Бога ваш ої хули, і со нц е б не гр іл о см е р д я ч о го гн о ю на
чистій, ш и р о кій , на вол ьній зе м л і, і л ю д и б не знали, щ о ви
за ор л и і не п окивал и б на вас гол о вою ...«
Д а л і поет м алю є страш ний о б р а з м а й б утн ь о го суду,
— суд у, щ о пр ийд е , я кщ о зе м л я ки (»см е р дячий гній« на
У к р а їн і) не схам енуться і не стануть л ю д ьм и , — о б р а з р е-
волюції, — і віщує її вже в другом у поко­
лінні. Бачим о, як за ко в а н і лю д и р о зко в у ю ть с я , творять
суд. Д н іп р о і гор и , себто У кр а їн а , ка р а ю ть (»заговорять«)
з е м л я к ів -з р а д н и ків : кр о в д іте й їх н іх » сто р іка м и « тече у сине
м ор е . Бачим о, я к брат брата цурається і дитина мати, ба­
чим о такі п о ж а р и , щ о д им х м а р о ю заступає со нц е , чуєм о ,
як с и н и п р о кл и н а ю ть таких сво їх б а тьків за те, щ о батьки
д ури л и їх, ніб и вони на світі на те тіл ьки, щ о б панувать.
Поет ставить перед о чі зе м л я ків м и сте ц ьки й образ
народньої (не тіл ьки со ц ія л ь н о ї) р е в о л ю ц ії, народ-
н ь о го суду над зе м л я к а м и -н е д о л ю д ка м и , який прийд е,
я кщ о вони не схам енуться, п о ки ще час, і сп р а вд і не ста­
нуть л ю д ьм и.
Але п о е т в сво єм у б е з м е ж н о м у по чутті гум анности
р адий би від ве р нути від зе м л я к ів це л ихо с в о їм д р у ж н ім
посламієм і то м у кл и ч е : »Ум ийтеся! О б р а з Б о ж ий б а гно м
не с кв е р н іте !« , »Не д у р іте д іте й ваших, щ о вони на світі на
 284

те тіл ько , щ о б пану вати 1«, бо »усі на с ім світі •— і царята

і старчата — А д а м о в і діти« (»С он«); бо невчене о к о н е зр я -
щ их гр е ч ко с іїв (»сліпих братів«) загляне їм у сам у д уш у
гл и б о ко -гл и б о к о ..., » дізна ю ться небо ж а та , чия на них ш кура«,
і їх засудять. О та к » п р е м уд р и х н е м у д р і о дур ять«, р о з к р и ­
ю ть у с ю ф альш ивість їх н ь о ї д уш і. Бо їх » п р е м уд р ість « — не
правдива м у д р іс ть . Правдивої мудрости, своєї
мудрости в них нема, бо вони не вчаться так, як
треба. П р е м у д р іс т ь зе м л я ків , це велика сила великих слів,
лука ве м у д р а ге л ь с тв о , п р о сто о д ур ю в а н н я себе, д іте й
і всіх. Це все хиби то ї на уки в ч у ж о м у кр а ю . І поет п о ка зу є
її абстрактність (»З алізете на небо — і м и — не м и,
і. я — не я«), зарозумілість (»1 все те бачив, все те
знаю «), н е х т у в а н н я основами християнської
етики (»нема ні пекла, ані р а ю , нема й Бога«), з а т р а т у
самостійности думання (»тільки я та к у ц и й н ім е ц ь
узл увати й, та й біл ьш н іч о го « ), нер о зум іння най-
примітивніших речей (» Щ о ж ти таке?«), повна
залежність від чужинця (»н ім ц я« ). А той н ім е ц ь
ку ц и й , узл уватий — це ніхто інш ий я к Карамзін (по р ів н .
»Великий Л ьо х« ; » К а р а м зін а , бач, прочитали, тай дума­
ю ть, іц о ось то м и !« , а т а к с ж і слова П о сланія: »а д о то го
й історію нам наш у р о зка ж е « ). Бо це К а р а м зін о в а така
наука, щ о к о за ки це зр у щ е н і п о то м к и ч о р н и х к л о б у к ів , т о р -
к ів і б е р е н д е їв , я к і іна кш е звалися ч е ркаса м и і ко за ка м и ,
щ о вони за д е р ж а л и с я на н е п р и ступ ни х о стр о ва х Д н іп р а ,
а пе р е м іш а в ш и сь із у тіка ч а м и -ту б іл ь ц я м и , п р ийн ял и їх в ір у
і м о в у , стали о б о р о н я ти ті кр а ї в ід татарів і т у р к ів , то щ о .
Т ого навчаю ться зе м л я ки від К а р а м зін а , бо са м і не зб е ­
р е гл и навіть ім е ни с во їх славних п р е д ків . І то м у поет з д у ж е
ї д к о ю ір о н іє ю називає їх о нучатам и голими — золо­
того Там ерлана, або п р а в н ука м и п о г а н и м и — »слав­
н и х п р а д ід ів великих«. ,
Т ак і сл о вя но ф іл ь ство з е м л я к ів (»і в сла вяно ф іл и так
і претесь«) пе р е й н я те з ч у ж и н и , з М о с к о в щ и н и ; це з о в с ім
пуста м о д а без н а й м е н ш о го з м іс т у (»кр ича ть о „е д и н о й сла­
в я н с к о й " л іте р а т у р і, а не хотять і заглянути, щ о р обиться
у славян!« — див. п е р е д м о в у д о » Д р у г о г о К о б за р я « ), бо
 285

воно п о вин но починатися від знання сво єї власної н а р о д ­

но сти , сво єї р ід н о ї м ов и. А л е вони в ч у ж ій Ш колі так в ід ­
ч уж и ли ся від с во го н а р о д у, що навіть сво є ї м о в и , сво єї
іс т о р ії не зна ю ть, і виробилися у них »по н ім е ц ь к о м у п о ­
ка зу « такі ба л а м утні на все по гл я д и, щ о їх вж е ніхто не
р о з у м іє , ані навіть сам »учитель великий«, ц е б іо м оска ль ,
а не те щ о п р о с ті л ю д и . Та щ е й під нял и п р о все це вели­
ки й ґвалт, вел икий к р и к (»А ґв а л ту! А к р и к у !). »1 га р м о н ія ,
і сила, м у з и ка та й го д і« — це т е ж зна ні тези м о с ко в с ь ки х
сл о вя н о ф іл ів п р о те, щ о д о П етра була в ж и тті д е р ж а в н ім ,
со ц ія л ь н ім і взагалі н а р о д н ім повна га р м о н ія і сила (я кр а з
ц им и сл о ва м и вони ко р иста л ися ), я к в н а й кр а щ о м у м у ­
зи ка л ь н о м у тв о р і, та щ о треба д о та ко го стану по ве р нути.
Так т е ж і на с в о ю власну іс то р ію , іс т о р ію У кр а їни,
склалися в у кр а їн ц ів з о в с ім ф альш иві по гл я д и на підставі
то го , щ о їм — » нім е ць« п р о це р о зка за в . Вони вваж а ю ть ї ї
за »поем у во л ьн о го на р о д у« , — в д ій сн о сті ж У кр а їн а
стогне в м о с к о в с ь к о м у ярмі, у кайданах... Слав­
ним и, н е за б у тн ім и Б рутам и і К о кл е сам и (себто ге р о я м и , я кі
за ви звол ення с во го к р а ю б о р о л и ся ) називаю ть зе м л яки
таких л ю д е й в у к р а їн с ь к ій іс т о р ії, щ о кр о в сво ю лили з о в ­
с ім не за р ід н и й кр а й. З е м л я ки д ум а ю ть , щ о н іб и то »у нас
воля виростала, Д н іп р о м ум ивалась, у голо ви го р и слала,
сте п о м укривал ась«, — а в д ій сн о сті воля наша не Д н іп ­
ром, а к р о ■ ю ум ивалась, заснула не на гор а х, а на ку­
пах вольних козацьких трупів, » о кр а д е н и х
(з волі) трупах«.
П о ка за вш и о та к б е зп ід ста вн ість п о гл я д ів п о м о с ко в -
щ ених з е м л я к ів на у к р а їн с ь к у іс т о р ію та на ко з а ц ь к у волю ,
поет р а ди ть їм д о кл а д н о перечитати зн о в і зн о в цей р о зд іл
у к р а їн с ь к о ї іс т о р ії, читати ї ї од слова д о слова, н іч о го не
м и на ю ч и — »ані титли, н и ж е т ії ко м и« , все р о зіб р а ти , — аж
то д і зна й д уть вони п р а вд и ву в ід п о в ід ь на питання: »щ о м и,
ч и ї сини, я ки х батьків, ки м , за щ о за куті« , то д і й п е р е к о н а ­
ю ться сам і, щ о ті їх славні »Брути і К о кл е си « були »раби,
„ п о д н о ж к и " , гр я зь М о с кв и , ва рш авське см іття«, та щ о ними
нам не м о ж н а чванитися, б о вони не вм іли о б о р о н и ти волі
У кр а їн и .
286

О тж е нема чим чванитися, б о ко ли хтось із сучасни­

ків поета чваниться, »щ о бр а те р ство (за п о р о з ь к е ) в ір у за­
ступило, щ о С и н о п о м , Т р а п е зо н то м галуш ки варило«, коли
славить З а п о р о ж ж я за й о го сп р а вд і славну б о р о ть б у з тур ­
кам и, то це їм тіл ьки вадить, це я кр а з п р о ти них свідчить,
свідчить п р о їх н ікч е м н ість . З а п о р о ж ц і сп р а вд і »наїдались«,
мали Січ, та тепер п о то м ки їх к у п у ю т ь ка р то п е л ь ку , я к у там,
на С ічі, » м у д р и й н ім е ц ь« садить, з о в с ім б а й д у ж і д о то го,
»чиєю к р о в ю ота зем ля напоєна, щ о ка р то п л ю роди ть«, ба,
не лиш е б а й д у ж і, але й са м о л ю б и , бо їм тільки те в гол о в і,
щ о б та ка р то п е л ька » до б ра була для го р о д у« .
Так сам о виявляє балам утне н е з р о з у м ін н я істо р и ч -
■юго ф а кту той, хто чваняться, щ о, м овля в, »ми колись
П о л ьщ у завалили«. Це правда, але ніхто не за пе р еч ить, щ о
у п а д о к П о л ьщ і причинився д о то го , щ о М о ско в щ и н а і нас
л егш е р оздавил а.
О тж е , ко л и все д о б р е р о з іб р а т и , то л е гк о п е р е ко н а ­
тися, щ о У кр а їн а » до б ор о ла сь... д о с а м о го кр а ю « , д о б о р о ­
лась д о сво єї р у їн и . І не винні ц ь о м у сам і тіл ьки во р о ги .
Вина за це спадає і на д іте й У кр а їн и . Вони п р а в е д н ую кр о в
із р е б е р точать, я к пявки висисаю ть з У кр а їн и всі ж иттєві
с о ки , всі сили ф ізи чн і, м а те р ія л ьн і і д у х о в і, п о тр іб н і для
в ід р о д ж е н н я У кр а їн и . В ід чуж и вш и ся від не ї, в ід д а ю чи си­
нів »в р із н и ц і М оска ле в і« , ц ур аю чи ся її , стаю ть п е р е в е р ­
тням и, продаю чись М о с ка л е в і »за два шаги«, зд и р а ю ч и
ш к у р у з » братів не зр я щ и х, гр е ч ко с іїв « , п р иста ю чи д о м о с ­
к о в с ь к о ї ку л ь ту р и , п р а ц ю ю ч и для ч у ж о г о »отечества«, вони
не д б а ю ть п р о р ід н и й кр а й і й о го ку л ь ту р у , й о го пр а вд у,
во л ю , славу і силу, та щ е й я к на гл ум ка ж у ть , щ о п р о с в іти ­
ти... хо ч уть м а т е р и н і о чі » со вр е м е нн и м и о гн я м и« , »повести
за в іко м « , за ч у ж и н ц я м и , б о вона, м о в л я в , »сліпая (темнд)
ка л іка « .
Не т а ко ї, а п р а в д и в о ї освіти їй треба. Ведіть, п о ка ­
зуйте д о р о гу , » щ о б стара мати навчалася«, п о ка зу й те , я к д і­
тей тих нових д огл яда ти так, щ о б не стали н е д о л ю д ка м и ,
з м ія м и , щ о б не точили п р а в е д н у ю к р о в з ї ї р е б е р , За та ку
н а у ку , за н а у ку , я ку п е р е д у с ім с о б і пр ид ба йте , щ о б стали
ви л ю д ь м и , щ о б р о зпа ла ся луда на очах ваших неситих,
 28 7

б у д е »м атерина д о б р а плата«. Т о м у учітеся, учітеся так, я к

треба, щ о б у вас була м у д р іс т ь своя, щ о б ви побачили
правд у, щ о б побачили ж и в у славу д ід ів , їх щ и р у п р а ц ю для
за га л ь н о го д о б р а У кр а їн и , щ о б побачили і неславу ба тьків
л ука ви х, я к і для се бе тіл ьки дбали. » У чітеся, д ум а йте, чи­
тайте!« »1 ч у ж о м у научайтесь« — це п о тр іб н е , але й »свого
не цурайтесь«, б о своє — р іч найваж ніш а.
О та к уч іте ся , — нехай р о зкр и ю ть с я перед вашими
очим а в и с о кі м огил и , нехай ска ж у ть вам м у ч е н и ки : » ко го ,
ко л и й за щ о р о зп ина л и« , а то д і пе вно стануть та кж е ясно
п е р е д ваш им очим а — ясно, а не я к к р із ь сон (»щ о б не
со н н и м снилось«) — всі неправд и, я кі витерпіла мати У к р а ­
їна. В еликі, т я ж к і неправд и, кр и в д и , м у ки п е р е т е р п іл а мати
У кр а їн а , і вона те п е р »заплакана«, але я к ви з л ю б о в ю о б ­
нім е те й н а й м е н ш о го бр&та, то вона усм іхне ться , п о б л а го ­
словить д іте й с в о їх »тве р д им и (сп ра ц ьо ва ни м и , певним и)
р у ка м и « «а боротьбу за волю і д іт о ч о к п о ц іл /є
вольними устам и, як тую во л ю здобудуть. Так,
тіл ьки так, »забуд еться ср а м о тн я, давня год ин а« і ож иве
д о б р а слава — ко л и б ї ї не б ул о , то не м о гл а б о ж и т и ! —
слава У кр а їн и , і »світ ясний, н е в е ч ір н ій тихо засіяє«... » О б н і­
м ітеся ж , брати м о ї, м о л ю вас, благаю «.
Д о в го -д о в го , ц іл и м и р о ка м и за д у м о ю д у м и вилітали
у поета, давили, р о зд и р а л и й о го сер це , а ж знайш ли с во ю
в и кін ч е н у , м и с те ц ь ку ф о р м у , яка ка ж е нам зарахувати »П о-
сланіє« д о на й кр а щ и х тв о р ів поета.
Ст. С м а ль-С тоц ький.
ІСТОРИЧНІ СЮЖЕТИ Й МОТИВИ В ТВОРЧОСТІ
ШЕВЧЕНКА.
І.
Істо р ія , а з о к р е м а істо р ія У кр а їн и мала д у ж е великий
вплив на Ш е в ч е н ко в у тво р ч ість. Увесь істо р ич ний світо гл я д
Ш е вч е н ка п о б у д о в а н и й був на а нти тезі сл а вно го м и н у л о го
У кр а їн и та ї ї с у ч а с н о го т я ж к о го стану. П оетична д ум ка
Ш е в ч е н ка р а з -у -р а з зверталася д о то го м и н у л о го , щ о уявля­
лося й о м у д о б о ю ге р о їч н о ї б о р о ть б и за во л ю й н е за л е ж ­
н ість ; с п о ч а тку він ід е алізува в й о го , а п о тім , щ о д алі, все
кр и ти ч н іш е д о н ь о го ставлячись, ш ука в в іс т о р ії кл ю ч а до
з р о з у м ін н я пр ичин суч а сн о ї не д о л і. П р о сте ж и ти р о зв и т о к
істо р и ч н и х п о гл я д ів Ш е в ч е н ка їв й о го творах — значить п р о ­
сте ж ити взагалі р о з в и т о к й о го св іто гл я д у, й о го д у м о к п р о
л ю д и н у та суспіл ьство.
Коли ми д о ц ь о го завд ання пр и ступа єм о , п е р е д нами
на са м пе р е д п о вста є питання: я к і були д ж е р е л а Ш е в ч е н ко -
вих істо р ичних в ід о м о с те й , й о го , так би м ов ити, іс то р и ч н о ї
освіти? Д о кл а д н е вивчення б іо г р а ф ії в е л и ко го поета вче­
ними н о в ітн ь о ї доби геть р о з в ія л о легенд у про те, ніби
Ш е в ч е н ко був » м а л о гр а м о тн о ю « , » н е о свіч е н о ю « лю ди­
ною , — от п р о с то собі ґе н ія л ь н и й с а м о у к, що на­
хапався д е я ки х від о м о сте й , але н іч о го не знає до
пуття. П ильне д о с л ід ж е н н я тво р ів , листування, щ о д е н н и ка
Ш е вч е н ка , с п о м и н ів суча сників г р о н ьо го , за сува ло зо в с ім
п е вно , щ о Ш е в ч е н ко був д у ж е о с в іч е н о ю л ю д и н о ю , щ о він
м ав ш и р о кі інтел ектуальні інте р е си, багато читав, д ум а в,
у п е р то працю вав над с о б о ю і, я к спр а ве д л и во завваж ив
В. Д о р о ш е н к о , »став ве л и ки м п о е то м тіл ьки за в д я ки сво їй
у п е р тій п р а ц і над с о б о ю « .
О с о б л и в о ц іка в и л а Ш е вч е н ка істо р ія , п е р е д у с ім істо­
р ія У кр а їн и . С пис к н и ж о к Ш е в ч е н к о в о ї б іб л іо т е к и , щ о за­
лиш илася п о о с м е р ті, п о ка зу є , щ о поет, я ки й усе своє
ж и ття п р о в ів м а н д р ів н и м б у р л а к о ю й д есять р о к ів /прож ив
 289

на засланні в не во л і, ко л и нареш ті знайш ов с п о кій н и й кутон

під с тр іх о ю А к а д е м ії М истецтв у П е те р б у р зі, — з іб р а в за
па р у р о к ів чим ал у та ц ін н у ко л е к ц ію книж ок з у к р а їн о ­
знавства.
Ми б а чим о в ц ій й о го б іб л іо т е ц і видання к и їв с ь к о ї
А р х е о гр а ф іч н о ї К о м іс ії: »П ам ятники«, » літо писи« С ам овидця.
С и м о н о в с ь ко го , Гр а бянки й Величка та ін.; м а й ж е всі ви­
дання О. Б о д я н с ь ко го (М о с ко в с ь ко го Істо р и ч н о го Т-ва),
» И с то р ію Руссовъ«, твори Ригельмана, М іллера, К о сто м а р о ва ,
М а кси м о в и ч а , Б о д я н с ько го , К уліш а, С оловйова, П о ґо д ін а ;
»У казатель источниковъ « О . Л а за р е в сь ко го , з б ір к у у к р а їн ­
с ьки х л іто п и с ів Б іл о з е р с ь к о го ; іс то р ію Галичини — С м ір -
нова; з б ір н и к и істо р и ч н и х п ісень та м а те р іа л ів К уліш а, Л у­
каш евича, М е т л и н с ь ко го , М акси м ов и ч а , н и з ку з о в с ім опе-
ціяльних видань, я к ось, на п р икл а д , » И сто р ико -С та тисти че -
с ко е о п и са ніе Х а р ь ко в с ко й єп а р хій« 1852 р . (Ф іл а р е та Гум и-
л е в с ько го ) та ін. К ниги св о є ї б іб л іо т е ки Ш е в ч е н ко не тіл ьки
читав, але перечитував п о к іл ь к а р а зів , студ ію ва в , як п р о це
він сам зга д у є у с в о є м у щ о д е н н и ку . Коли д од а ти д о ц ьо го ,
щ о Ш е в ч е н ко д о б р е знав п р а ц і Б а нтиш а -К а м е нсько го , М .
М ар кев ич а й п о л ь с ь ку істо р и ч н у л іте р а тур у, то м о ж н а с м і­
ливо без у с я ко го п е р еб іл ьш е нн я, ска за ти, щ о й о м у була ві­
д ом а вся на йва ж л ивіш а тогочасна історична літе р а тур а п р о
У кр а їн у .
К р ім від о м о с те й книжних, ви ко ри сто вува в Ш ев­
ч е н ко і ж и в і спом и ни п р о недавнє м и нул е , п р о ко за ч чи н у
й гайдам аччину, с п о м и н и , я к і він виніс із сво є ї р ід н о ї о к о ­
л и ц і з дитячих л іт: то б ул и о п о від а н н я й о го д ід а Івана, свід ка
п о д ій 1768 р о к у , та н а р о д н і пе р е ка зи й п існ і, я к і давали й о м у ’
ясну уя ву п р о те, я к сам н а р о д дивився на своє м инул е .
Треба т а к о ж м ати на ува зі, щ о Ш е в ч е н ко був у ті­
с ній д р у ж б і з К о сто м а р о в и м , К ул іш е м , Б одянським і М а к ­
си м о ви ч е м (вж е не ка ж у ч и про зна й ом ство з іс то р и ко м -
д ил єта нго м М и к о л о ю М а р ке в и ч е м і та ки м сам им а м а то р о м
М и к о л о ю Б іл о зе р с ь ки м ), себто з тв о р ц я м и но во ч а сно ї у к р а ­
їн с ь к о ї іс т о р іо г р а ф ії; вони д арувели й о м у с в о ї твори й ви­
дання, вели з ним р о з м о в и на істо р и ч н і тем и. Не м о ж е бути
 290

н ія к о го с у м н ів /, щ о б е зп о с е р е д н і ж и в і зно си ни з ц им и к о ­
риф е я м и у к р а їн с ь к о ї іс то р и ч н о ї на уки не м о гл и не зба га ­
чувати істо р ич них від о м о сте й с а м о го Ш е вч е н ка , о со б л иво
ко л и взяти на ува гу й о го ве л и кі зд іб н о с ті, д о б р у память
і сп е ціял ь не за ц іка в л е н н я істо р ією .
О тж е , зво д ячи есе ска за не д о к у п и , м у с и м о визнати,
що Ш е в ч е н ко стояв на висоті с у ч а с н о ї й о м у у к р а їн с ь к о ї
іс то р и ч н о ї н а уки , щ о й о го по е тичний ґе н ій був узб р о єн и й
д у ж е д о б р и м и за с о б а м и для то го, щ о б втілити на йва ж л и­
в іш і й на й я с кр а віш і м о м е н ти та постаті н а ц іо н а л ь н о ї іс то р ії
в м и с т е ц ь кі о б р а зи н е д о с я ж н о ї кр а си й сили. Й о го »К об за р «
став н а й к р а щ о ю п о е ти ч н о ю ін те р п р е та ц іє ю к о з а ц ь к о г о п е ­
р іо д у іс т о р ії У кр а їн и .
З вичайно, -на висоті сво го знання й р о з у м ін н я р ід ­
н о ї іс т о р ії став Ш е в ч е н ко не в ід р а з у ; й о го істо р и ч н і погляди
вироб лял ися й ро звива л ися з п о с ту п о м часу і в па р і з р о з ­
в и т ко м с а м о ї у к р а їн с ь к о ї іс т о р іо гр а ф ії, і він не р а з навіть
випереджував її за вд я ки сво їй Геніяльній ін т у їц ії. Ш ев­
ч е н ко за ко р о т к и й час іперейш ов е в о л ю ц ію від р о м а н ти ч ­
н о го за хопл ення »козац ькою сл авою « д о т в е р е з о ї о ц ін ки
й кр и ти ч н о го о с у д у м и н у л о го , д о с у в о р о го п р и с у д у над д е ­
я ки м и іс то р и ч н и м и д ія ча м и й ц іл и м и сусп іл ьн и м и верствам и.
Т ом у, р о згл я д а ю ч и іс то р и ч н і с ю ж е ти й м отиви в Ш е вчен ко -
вій тво р ч о с ті, д ов о д и ться сте ж и ти за с в іт о гл я д о м поете
в й о го п о с л ід о в н о м у р о з в и т ку , в я к о м у ви ра зн о виступаю ть
о к р е м і п е р іо д и , властиво два го л о в н і: д о 1843 р о к у й після
II.
За п е р в іс н і д ж е р е л а Ш е в ч е н ко в и х в ід о м о сте й з іс т о р ії
У кр а їн и (щ е я к був він у П е т е р б у р з і) б ул и : » И сто р ія М ал о й
Россіи« Д. Б а н ти ш -К а м е н сь ко го , я ки й в її 2 -м у виданні
(1830 р.) в ж е ви ко р и ста в » И с то р ію Руссовь«, а т а к о ж і б е з ­
п о с е р е д н ь о сама »И сто р ія Р уссовь« (щ е в р у к о п и с і); істо ­
р ич на п о е зія та у кр а їн с ь ка , пол ьська й р о с ій с ь ка белетри­
стика (Г р е б ін ка , Гоголь, К о сто м а р о в , К вітка , Ч а йко вський
Ґ о щ и н с ь ки й , Рилєєв та ін.), на р о д н я п о е зія та сп о м и н и з д и ­
тячих л іт. Н апевне читав Ш е в ч е н ко » З а п о р о ж с к у ю Старину«
С р е зн е в с ь ко го (1832— 38) й числ е нну л іте р а ту р у істо р ичних
 29 і

р о с ій с ь ки х п о вісте й, щ о в 1820— 30-их р о к а х д у ж е с п о п у л я ­

ризув ал и с ю ж е ти й м отиви з у к р а їн с ь к о ї іс т о р ії'). Усі ці
твори, п р о с я к н у т і р о м а н т и ч н и м п р гл я д о м на м инул е , давали
я скр а ве о світл е нн я к о з а ц ь к и х часів, м а л ю ю ч и їх я к ге р о їч н у
д о б у л и ц а р ів -к о з а к ів , б о р ц ів за » во л ю й віру«. Коли дод ати
д о ц ь о го , щ о сам п о е т із дитячих літ виніс сп о м и ни п р о на­
р о д н і р ухи X V III ст., я к п р о б о р о т ь б у не тільки за со ц ія ль ну,
але й за н а ц іо н а л ь н у та р е л іґій н у св о б о д у , то нам стануть
з о в с ім з р о з у м іл і і за гальний п о гл яд Ш е вч е н ка на м и н ул е
У кр а їн и , і зве л ичува н ня та ід е ал ізува ння ним ко за ч чи ни
в п е р ш ий п е р іо д й о го п о е ти ч н о ї творчости.
У ж е в п е р ш о м у в ід о м о м у нам тв о р і Ш е вч ен ка , в ба­
л а ді »П ричинна« (1837), ге р о е м виступає » ко за ч е н ь ко « , щ о
п іш о в у п о х ід , і щ о й о го не м о гл а д іж д а ти ся й о го м ила.
У п о е з ії »На вічну память К о тл я р е в с ь ко м у « (1838) він п р о -
сл авл ю є ц ь о го поета за те, щ о він »всю славу к о з а ц ь к у за
сл о в о м єд и н и м п е р е н іс в у б о гу хату си р о ти « (себто са м о го
Ш е вч е н ка ). В н а с ту п н о м у 1839 р о ц і написана п о е зія » Д о О -
сно вя н ен ка « , д е зн а х о д и м о загальний п о гл я д Ш е вч е н ка на
ко за ч ч и н у . Часи ко за ч чи н и й гетьм а н щ ини — це д об а слави
й щастя У кр а їн и , яка в ж е н ік о л и не вернеться й за я ко ю
д ов о д и ться , зга д у ю ч и , тіл ьки сум ува ти та плакати. З ам ість
ко л и ш н ь о ї с в о б о д и й слави У кр а їн а те п е р » о б ід р ан а , си­
р о т о ю п о -н а д Д н іп р о м плаче«. Н а й кр а щ и м ви яво м с в о б о д о ­
л ю б н и х зм а га нь у к р а їн с ь к о г о н а р о д у буша З а п о р о з ь к а Січ.
Тепер ї ї нем а, і над ї ї р у їн а м и плаче с а м а п р и р о д а , су­
м у ю ть лю ди, і тіл ь ки ворог (М о скв а ) зл о в тіш н о см іється
з за н е п а д у й нещ астя У кр а їн и . Зосталася тіл ьки »слава«,
— за п о р у ка м а й б у тн ь о го в ід р о д ж е н н я У кр а їн и ; завд ння
поета — зб е р е гти ц ю сла>ву в св о їх іпіснях і передати н о ­
вим п о ко л ін н я м , щ о б вони знали, »чия правда, чия кр ив д а ,
і чиї м и д іти«. Ц ей самий м отив п а тр іо ти ч н о ї м іс ії поета зу ­
с тр іч а є м о і в » П е р е б е нд і« , і в » З а співі« (» Д ум и м о ї, д ум и
м о ї« ), н е м о в би п о е ти ч н ій п р о гр а м і Ш е вчен ка .

*) Д и в . п р о ц ю л іте р а ту р у у В. С и п о в с ь к о г о
» У кр а їн а в р о с ій с ь к о м у письм е нстві« ч. І. (1801-1850 р р .),
К иїв 1928.
 292

К ул ьт » к о з а ц ь к о ї слави« та її носія » ко за ка -ко за ч е н ь -

ка« зу с тр іч а є м о м а й ж е в у с іх п о е зія х Ш е вч е н ка 1838— 42 рр.
М и ба чим о ід е а л із а ц ію З а п о р о ж ж я з й о го ш и р о к о ю волею
й ге р о й с ь ки м и м о р с ь ки м и по хо д а м и (»Іван П ід ко ва « , »Гама-
лія«), звеличування гетьм а н щ ини , як ф орми с а м о с тій н о ї
у к р а їн с ь к о ї д е р ж а в н о с ти , і самих гетьм а н ів, я к н о с іїв на­
ц іо н а л ь н о ї влади с е р е д в іл ь н о го н а р о д у, я к б о р ц ів за йо го
долю . Н ареш ті ба ч и м о ід е а л із а ц ію гайдам аччини, як ви­
з в о л ь н о го н а р о д н ь о го р уху, та ї ї ге р о їв .
В ід е а л із а ц ії З а п о р о ж ж я Ш е в ч е н ко йде ц іл к о м
за н а р о д н ь о ю тр а д и ц ією , щ о знайш ла свій я скр а вий вираз
у ц іл о м у р я д і пісень, п е р е к а зів та л сґе нд , п р о ся кн ути х гли­
б о к и м с у м о м над зр у й н у в а н н я м С іч і. В ід е а л із а ц ії геть­
манщини ви р а зн о почувається в ід г у к к н и ж н о ї тр а д и ц ії
та м о ж е й почуття кр іп а к а -п р а в о б е р е ж ц я , для я к о го л ів о ­
б е р е ж н а Гетьм анщ ина з ї ї вільним к о за ц тв о м і н е д о кр а ю
щ е з а к р іп о щ е н и м сел янством уявлялась я ки м сь віл ь н іш и м
і щ а сл ив іш им кр а є м . Щ о д о гайдамаччини, то тут, на
наш у д у м к у , р іш а ю ч и м м о м е н то м б ул о походж ення Ш ев­
ч е н ка сам е з т іє ї о к о л и ц і, щ о була к о л и с к о ю га й д а м а ц ь ко го
р у х у , і д е він з м а л е ч ку чув п р о цей р ух сп о м и н и з уст ж и ­
вих с у ч а с н и ків та с в ід ків .
У с в о є м у ку л ь ті ко за ч чи ни й гетьм анщ ини Ш е в ч е н ко
йш ов за за гал ьним и п о гл я д а м и с в о їх суч а сн и ків . Гогоіпь
у »Тарасі Б ульбі« дав а п о те о зу З а п о р о ж ж я ; Г р е б ін ка в сво ­
їх п о е м а х і по вістя х (»Гетьман С вір го вськи й « , » З о л о та р е н -
ко « , » Ч ай ко вський« ), К о сто м а р ів , К ул іш , М е тл и н ськи й — усі
вони звел ичувал и к о з а ц ь к у славу й сум ува л и над ї ї у п а д к о м ;
у с і вони старалися на слід ува ти дух, а то й ф о р м у н а р о д н іх
д у м та пісень, які вони ц інили як істо р ич не д ж е р е л о не м ен­
ш е, н іж писані д о к у м е н т и . О тж е свого вніс Ш е в ч е н ко
в п е р ш і с в о ї писання тіл ь ки великий талант: не чува ну доти
кр а с у ф о р м и , на д зви ч а й н у сил у по чуття й ш и р о ту п о е тич ­
н о го д ія п а зо н у . Ц ь о го б ул о д осить, щ об зайняти п ерш е
м іс ц е в т о д іш н ій у к р а їн с ь к ій л іте р а тур і й » в ід р а зу р о з б у ­
д ити а п а тію д о р ід н о г о слова« се р е д у к р а їн с ь к о ї о с в іч е н о ї
гр о м а д и (слова О. Ч у ж б и н с ь к о го ).
 293

Т во р ів з істо р и ч н и м и сю ж е та м и з .перш ої д об и тв о р -
чости Ш е вч е н ка м а є м о ч о ти р и : »Тарасова ніч« (1839), »Іван
П ід ко ва « (1839), »Гайдам аки« (1841) і »Гам алія« (1842). »Іван
П ід ко ва « та »Гамалія« м а л ю ю ть нам (за » И сто р іе ю Руссовъ<')
м о р с ь к і по хо д и к о з а к ів X V I— X V II вв. Д а р м а , щ о істо р ія не
знає п о х о д у на Ц а р го р о д отам ана з ім е н е м Гамалія, а П ід ­
кова не вируш ав у м о р с ь к і п о х о д и : ця не то чність не має
значення, б о все істо р ич не тло, обстанова, д ух к о з а ц ь к о ї
гр о м а д и пе р е д а н і так ж и в о й в ір н о , щ о ми неначе ба чим о
пе р ед с в о їм и очим а кар тин и ко за ц ь ки х п о хо д ів на м о р е —
так, я к вони в д ій с н о с ті й від бувалися в п е р ш их д есяти­
літтях X V II в ік у і я к їх нам м а л ю ю ть то го ч а сн і писані д ж е ­
р ела. Ц і п о е м и — а п отеоза к о з а ц ь к о ї слави з д о б и п е р е д
ко н ф л ік т о м ко за ч чи ни з п о л ь с ь ко ю д е р ж а в о ю .
У п о е м і »Тарасова ніч« (1839) Ш е в ч е н ко вж е зачіпив
п о л ь с ь к о -у к р а їн с ь к і від но син и кін ц я XV I й п о ча тку X V II вв.,
ц е р к о в н у б о р о т ь б у й к о з а ц ь к і повстання. Він м алю є їх ц іл ­
ко м у д у с і » И сто р іи Руссовъ« і Б а н ти ш а -К а м е н сько го , щ о
б ул и й о м у за го л о в н е д ж е р е л о , ча сом д о сл ів н о п е р е к а з у ­
ю чи слова »И сто р іи Руссовъ«, Головний м о м е н т у п о е м і —
битва ватаж ка повстанчих к о з а к ів Тараса Трясила (істо р и чн е
ім я — Тарас Ф е д о р о в и ч ) представлена як блискуча п е р е ­
м о га к о з а к ів . Як те п е р в ід о м о , в д ій с н о с ті була в 1630 р. би­
тва під П е р е я сл аво м м іж ко за ка м и та п о л ьськи м ко р о н н и м
в ій с ь ко м , але вона з о в с ім не мала х р а кте р у к о з а ц ь к о ї п е р е ­
м о ги , я к зм а л ю ва в ї ї за св о їм и д ж е р е л а м и Ш е в ч е н ко . П ро
ц ю битву зга д у є п о е т у св о їй п о в істі »Близнята«, написаній
1855 р о к у вж е на засланні, п о кл и ка ю ч и с ь на К о н и с ь ко го ,
се бто на » И с то р ію Руссовъ« (за автора я к о ї д овги й час ува­
ж а л и архие писко па Ю р ія К о н и с ь ко го ).
С в о ю к о н ц е п ц ію п о л ь с ь ко -у кр а їн с ь ки х від но син у м и ­
н у л о м у р о звив а є Ш е в ч е н ко т а к о ж у на йб іл ьш ій сво їй істо ­
р и ч н ій п о е м і, щ о на л е ж ить д о п е р ш о го п е р іо д у й о го д ія л ь-
ности, в » Г а й д а м а к а х « (1841), де він р о зго р та є ка р ти н у
кр и в а в о го н а р о д н ь о го повстання 1768 року на П р а во б е ­
р е ж ж і, в ід о м о го під н а зв о ю К о л іїв щ и н и . Гайдам аки та їх
д ія л ьність у ж е пе р е д Ш е в ч е н ко м бул и п р е д м е то м л іте ­
р а т у р н о го о б р о б л е н н я і в у к р а їн с ь к ій , і в р о с ій с ь кій , а о со б ­
 294

ливо в п о л ьській л іте р а ту р і. Так, на пр икл а д , м аєм о »Гайда­

м а ку « Л. Б о р о в и ко в с ь к о го (у р и в о к із ка з ки ) 1830 р., »Саву
Ч алого« К о сто м а р о ва 1838 р., »П р е д а н ія о Г а р к у ш і« К вітки
1841 р .; Рилєєва »Гайдамака« 1825 р., роман О. С ом ова
»Гайдамакъ« 1826 р. та ц іл у н и з ку інш их тв о р ів р о с ій с ь к о ю
м овою зд е б іл ь ш о го у кр а їн с ь ки х а вто р ів. А ле за тих часів
ч а стен ько плутали » га й д а м а ку« п р о с то з » к о за ко м « , або
» за п о р о ж ц е м « , і то м у в усіх зга да ни х писаннях, за вийнят-
ко м К в ітки п р о Г а р куш у, не зн а хо д и м о св о є р ід н и х р и с гай­
д ам аччини, я к іс то р и ч н о го явищ а X V III ст. Д а л е к о більш е
с п р а в ж н ь о го іс то р и ч н о го ко л ь о р и ту зн а хо д и м о в п о л ь сь кій
л іте р а ту р і, о с о б л и в о у п р е д ста в н и ків » у к р а їн с ь к о ї« ш ко л и :
два на йвид атніш і тво р и про гай да м а ччин у, п о ем а .Z a m e k
K an io w ski" Ґ о щ и н с ь ко го 1828 р. і р о м а н Ч а й ко в с ь ко го „W e r-
n y h o ra " 1838 р., бул и в ід о м і Ш е в ч е н ко в і й м али віплив на
й о го п о е м у . За б е з п о с е р е д н і д р у к о в а н і д ж е р е л а »Гайдама­
ків « д о с л ід н и ки ви зна ю ть „H is fo rle K rölestw a P oU kiego"
Ю р ія Б андтке (І вид. 1820 р., II — 1835 р.) статтю І. Ш ул ьги на
про б а р с ь ки к ко н ф е д е р а тів в » Э н ц и кл о п е д . С л о в а р і«
А . П лю ш ара 1836 D., п о и м іт ки М . Ч а й ко в с ь ко го д о й о го р о ­
м ану .W e rn y h o ra ' та » И сто р ія Руссовъ«.
А л е ц і д ж е р е л а п о сл уж и л и Ш е в ч е н ко в і п е р е в а ж н о для
й о го » Ін т р о д у к ц ії« , п о е ти ч н о го вступу до по е м и , д е він
р о з го р н у в істо р и ч ни й о б р а з ш л я хе тсь ко ї П о л ьщ і від X V I ст.
д о у п а д к у Річі П о с п о л и то ї, пр и ч о м у за го л о в н у п р и ч и н у
ц ь о го упадку вваж ав розвиток ш л я хе тсь ко ї сваволі, яка
д ійш ла д о к р а ю в д р у г ій п о л о в и н і X V III в., вилилася в ф о о м і
ко н е ф е д е р а ц ій і була основною причиною га й д а м а ц ь ко го
повстання. Я к к а ж е на йновіш ий д о с л ід н и к, Ш е в ч е н ко в а »Ін­
т р о д у к ц ія « б ул а в го л о в н и х сво їх пункта х на ви сочин і то го ­
ч а с н о ї н а у к о в о ї п о ста н о вки питання« — б о так, як ! Ш е в ­
ч е н ко , дивилися на п о д ії X V III в. у П о л ьщ і т а к о ж і сучасні
й о м у ч у ж о з е м н і д о с л ід н и ки , щ о писали п р о у п а д о к Річі П о ­
сп о л и то ї.
П роте, п иш учи с в о ї »Гайдам аки«, м ав Ш е в ч е н ко ін ­
ший за д у м та ін ш і завдання, н іж ті, щ о їх ставила с о б і п о ­
передня й сучасна йому л іте р а туо а , м а л ю ю чи гайдам ач­
чи н у; в гай д а м а ччин і він бачив не щ о інш е, я к сти хій н и й на­
 295

р о д н ій р у х в о б о р о н і елем ентарних л ю д с ь ки х прав п о н е в о ­

л е н о го селянства і, хоч ф о р м и , в я к і цей р ух вилився, були
страш ні, кр и в а в і, та кі, щ о суп е р е ч и л и п о ч уттю гум а нн ости,
але це м а л о с в о ї іс то р и ч н і п р и ч и н и ; п р о в ід н и ки ж повстання
були, на д у м к у Ш е вч е н ка , надхнені в и со ки м и м отива м и, а їх
трагічна й м у ч е н и ц ь ка доля (Гонта) щ е біл ьш освячує їх
память. І ось п о е т за д ум а в ц іл у е п о п е ю , яка м ала дати м и ­
сте ц ь ку с ин те зу с в о б о д о л ю б н и х зм а га нь у к р а їн с ь к о г о на­
р о д у в X V III ст. За д ж е р е л а для ц іє ї син те зи п о сл уж и в по­
ето ві б а га тю щ ий запас н а р о д н іх с п о м и н ів : пісе нь, [перека­
зів , л єґе нд , ж и в и х с п о га д ів суч а сни ків . З а часів Ш е в ч е н ка їх
вваж али за істо р и ч н е д ж е р е л о , р ів н о р я д н е й р ів н о ц ін н е
з п исани м и д о ку м е н т а м и , і то м у з о в с ім п р и р о д н о , щ о Ш е а -
ч е н ко о б ір у ч із ц ь о го запасу черпав, тим біл ьш е , щ о й сам
п о д іл я в н а р о д н і по гл яд и на гай да м а ччин у та на ї ї д ія чів .
А л е , ід е а л із у ю ч и гай д а м а ків, Ш е в ч е н ко з о в с ім не ід е ­
а л ізував їх кр ивавих у ч и н ків , а на вп а ки , о суд ж ув а в їх і в б о ­
лівав над ним и. В сам ій п о е м і »Гайдамаки« в р о з д іл і »Гу-
палівщ ина«, він уб о л іва є над в о р о ж н е ч е ю б р а тн іх н а р о д ів —
у к р а їн с ь к о г о й п о л ь с ь ко го , вваж ає га й д а м а ц ь ку р іза н и н у за
»лихо гір ш е т е кл а « й винуватить у ц ь о м у лихо ві » ксь о н д зів ,
є зу їт ів « ; в »Е пілозі« він р о зп о в ід а є , щ о са м і слухачі »од
страху, од ж а л ю нім іл и « , ко л и й о го д ід о п о в ід а в п р о кр и ­
ваві га й д а м а ц ь кі п о д в иги, і « а р е ш ті в п р о з о в ій » П е р е д м о ві«
в к ін ц і п о е м и ви р а зн о ка ж е , щ о в й о го с а м о го » се р це б о ­
лить«, ко л и він п р о ц і страхіття р о з ка з у є , але вваж ає це за
н е о б х ід н е : »нехай бачать сини і вн уки , щ о батьки їх п о м и л я ­
лись, нехай братаю ться зн о в у з с в о їм и во р о га м и « , і ви ра зн о
п ід кр е с л ю є , щ о ц і » во р о ги « — бр а тн і с л о в я н сь кі народи.
У сво їй п о е м і » П р о гул я н ка з п р и є м н іс тю та й н е без
м о р а л і« , написаній 16 л іт п ізн іш е (1857 р .), Ш е в ч е н ко на зи­
ває р іза н и н у , я ку вчинив З а л із н я к у Л ися нц і, » п о д іє ю , н е ­
гід н о ю п а м яті лю д ини«. А л е на 'виправдання с в о їх зе м л я к ів
зазначує, щ о т а кі п о д ії трапляю ться й се р е д я к о ї хочете єв­
р о п е й с ь к о ї н а ц ії, та зга д ує С и ц и л ій сь ку в е ч ір н ю й Варф о­
л о м іїв с ь к у н іч ; о дн е , в ч ім у к р а їн ц і, на д у м к у Ш е вч ен ка ,
в ід р ізн я л и с ь о д інш их на р о д ів , це те, щ о « них та кі кр и в а в і
 296

п о д ії »були д іл о м у с іє ї н а ц ії й н іко л и не відбувалися з п р и м ­

хи я ко го с ь о д н о го пр о йд и світа , як от К атерина М е д іч і« .
М о ж н а сказати, щ о в Ш е вч ен ка щ о д о гай да м а ків бо р о л о ся
два по чуття : з о д н о го б о ку він д о б р е р о з у м ів ж а хли вість
гай д а м а цьких с п о с о б ів б о р о тьб и та о суд ж ув а в ці сп о с о б и ;
з д р у го го ж бе ку в й о го очах гай да м а ки були м е сн и ки за
на р о д н і кривди , і він не м іг скр ити сво є ї д о них сим па тії.
III.

У 1843 р о ц і в іс то р и ч н о м у світо гл я д і Ш е вчен ка , в його

д у м ка х про у к р а їн с ь к у іс т о р ію наступає певний пере­
л о м . В есною гого р о к у поїхев Ш е в ч е н ко на У кр а їн у , вперш е
після с во го визволення з кр іп гц т в а , 13 р о к ів після то го , як
п о м іщ и к Енґельгардт вивіз його з К иївщ и ни, я к сво го п о -
к о є в о го »козачка«. В перш е в с в о їм ж и тті побачив Ш е вч е н ко
л ів о б е р е ж н у У кр а їн у , ту в и м р ія н у ним Гетьм анщ ину, щ о її
осп івува в у сво їй п о е з ії. П о д о р о ж ця дала й о м у сил у вра-
ж ін ь . Н а са м пе р е д у р а з и л о й о го т я ж ке становищ е селянства
п о н е в о л е н о го не ч у ж и м и , а таки власними панами, синам и
й вн ука м и к о з а ц ь к о ї старш ини. В разила Ш е вч ен ка д е н а ц іо ­
на л іза ц ія у к р а їн с ь к о г о панства, й о го б а й д уж ість д о власної
іс т о р ії, д о п а м я то к с во го славного м и н у л о го . І в с е р ц і поета
повстало о б у р е н н я п р о ти цих »славних п р а д ід ів великих —
п р а в н у ків поганих«, п р о ти »панів лукавих«, щ о занапастили
й за нед бувал и к о з а ц ь к у славу. К о нтр а ст м іж та ки м щ е с в і­
ж и м недавн м м и н у л и м та суч а сно ю » м ізе р іє ю « вразив його
д о глибини д уш і. А ле в іс т о р ії У кр а їн и не раз бувало, щ о
се р е д б а й д у ж о ї б іл ьш ости суспільства знаходилася м ен ш ість,
щ о зб е р іга л а кр а щ і тр а д и ц ії м и н у л о го й давала почин до
в ід р о д ж е н н я . Так б у л о й за часів Ш е в е ч н ка : там ж е таки
на Л ів о б е р е ж ж і п о зна йо м ився він із кр а щ и м и п р е д ста в ни­
ка м и у к р а їн с ь к о г о панства — та ким и, я к б а тько й д о ч ка Рєп­
ніни, О л. Капнист, граф Я. д е-Б альм ен, В. З а кр е в с ь ки й та
ін ш і. Д е з ки м із них завязалася в йо го п р и я зн ь на все
ж иття. Це вж е бул и не ло я л ьні у к р а їн ц і тип у Г р е б ін ки чи
К у х а р е н ка , щ о з ним и був зна й ом и й Ш е в ч е н ко з П етер­
б у р гу , але лю ди, щ о стояли в о п о з и ц ії д о ур я д у , м р ія л и пр о
р е с п у б л іку , вваж али кр іп а ц тв о за со ц ія л ь н е зло, а пр и то м у
 297

не б а й д у ж і бул и й д о » к о з а ц ь к о ї слави«. Я к в ір н о за вв аж ив
Д р а го м а н о в ’ ), од цих о свіч е них, гум а нн их і п о ступ о ви х л ю д е й
по чув Ш е в е ч н ко ч им ал о д у м о к , щ о п о ш ир или й о го п о л іти ч ­
ний та н а ц іо на л ьни й с вітогл я д . Д а л ьш і п о д о р о ж і на У кр а їн у ,
а о со б л и во пер еб ува ння в К иєві, зн а й о м ство з К и р и л о -М е -
то д іїв с ь ки м и б р а тч ика м и та з п о л ь с ь ко ю р е в о л ю ц ій н о ю л і­
т е р а ту р о ю щ е біл ьш е с кр іп и л и п е р е в о р о т у д у м ка х Ш е в-

П ід цим и всім а вр а ж ін н я м и та впливам и, п е р е д ум а вш и

й п е р е б о л івш и все, щ о те п е р бачив на р 'д н ій зе м л і, п о зб у в ­
ся Ш е в ч е н ко с во го ко л и ш н ь о го р о м а н т и ч н о го п о гл я д у на
У кр а їн у . К о л и вж е й у р а н н іх п о е зія х Ш е в ч е н ко вболівав над
тим щ о у к р а їн ц і втратили вм інн я »панувати« в сво є м у кр а ї,
щ о »над д іть м и ко з а ц ь ки м и п о га н ц і п аную ть«, то те п е р уся
У кр а їн а уявлялася й о м у в т р а гіч н о м у о б р а з і о д н о ї велетен­
с ь к о ї » р о з р и т о ї м огил и «, ї ї степи » за п р о д а н і ж и д о в і, нім о ті« ,
ї ї сини »у не во л і, на ч у ж ій р о б о ті« , п о р о б и л и ся (переверт­
нями. Д е ж причина ц ь о го всього лиха? П ричина — в п а-
нуванні М о с к в и , я кій та к не о б а ч н о віддав У к р а їн у
Б огдан Х м е л ьн и ц ьки й . І з ц ь о го часу в д у ш і поета щ е більш е
у кр іп и л а с я д у м ка , щ о М о сква — см ер те льн ий в о р о г У кр а їн и :
це вона о д ур и л а вільних к о з а к ів і за п р я гл а їх у своє я р м о ;
ц е вона зд е м о р а л ізу в а л а к о з а ц ь к у старш ину, це вона за ­
п р о ва д и л а к р іп а ц ь к у не во л ю , ц а р сь ки й д е сп о ти зм і п о л і-
ц ій н о -б ю р о к р а т и ч н і п о р я д ки на наш ій зе м л і. Власне з ц ьо го
п о гл я д у вірш »Р озрита м огила«, написаний во се н и 1843 р „
м о ж н а вв аж а ти за іп р о від ни й і п р о гр а м о в и й . З ц ь о го часу
ненависть д о м о с к о в с ь к о го ц а ра ту й б о р о тьб а з ни м ста­
ють за п о в іто м п о е то в о го ж иття, — він та к і вм р е з п р о кл я т ­
тям и на устах ц а р с ь ко м у д е с п о ти зм о в і, яки'й віддав у к р а їн ­
ськи й н а р о д на п отал у р а б ству, зл и д н я м та д ухо в ій т е м ­
но ті. У с в о їх а н ти м о с ко в сь ки х та а нти ца р ськи х настроях ви­
п е р ед ив Ш е в ч е н ко всіх К и р и л о -М е ф о д іїв с ь ки х б р а тч и ків .
Н айбільш р із к і виступи » К ниг битія у к р а їн с ь к о г о на р о ду« ,
щ о їх склав Костомаров, проти ц а рів (о со б л и во п р о ти Ка­
терини II), так с х о ж і « а писання Ш е вч ен ка з 1843-45 р о ків ,
щ о д е я к і д о с л ід н и ки т о ї д у м ки , щ о а в то р о м цих »Книг« був
сам Ш е в ч е н ко .
 298

А ле не лиш е М о с к в а винне в н е д о л і у к р а їн с ь к о г о на­

р о д у : винмі сам і у к р а їн ц і, ті, щ о д е р ж а л и ко лись у сво їх
р у ка х п р о в ід , м али владу й с и л у ; винні ч е сто л ю б ц і й усо б -
н и ки -ге тьм а н и , винна старш ина, яка задля вл асної ко р и сти
п родавал а інтереси р ід н о го краю й нареш ті п оневолила
свій власний народ. У святім о б у р е н н і на тих, щ о зрадили
й з р а д ж у ю т ь свій на р о д , Ш е в ч е н ко в а м уза стає гр із н и м о б ­
личителем не тіл ьки сучасних п а н ів-гн о б и те л ів , але й їхніх
п р е д к ів за їх іс то р и ч н і гр іхи . Вже не р о м а н ти ч н і зід ха ння
над м о ги л а м и й р у їн а м и , але г р із н і єр е м ія д и п р о ти недо­
лугих, е го їсти чн и х п р о в ід н и ків н а р о д у звучать у й о го над-
хневних п о е зія х -п р о р о ку в а н н я х . У Ш е вч е н ка складається
концепція історії України, я ку м о ж н а передати
приблизно в та ких словах: у кр а їн с ь к и й на р о д , з природи
схильний д о м и р н о ї п р а ц і, але гл и б о ко с в о б о д о л ю б н и й , мав
за свій с у с п іл ь н и й ідеал віл ьну п р а ц ю на «вільній зе м л і. Цей
свій ідеал зд ійсни в він у ко за ч ч и н і, в к о з а ц ь к ім у с тр о ї, віль­
н ім і д е м о кр а ти ч н ім , з вільно ви б ир а ним и гетьм анам и «а
чо л і (»У н е д іл е н ь ку свя тую « — в и б ір Н аливайка, т. |||) ').
Істо р ич на с п іл ка з П о л ьщ е ю не зака ла м учува л а ц ь о го с п о ­
к ій н о го й в іл ь н о го с п ів ж и ття ; лиш е р е л ігій н а не то л єр а н ц ія
р и м о -к а т а л и ц ь к о го д ухове нства та за ж е р л и в іс ть м агна тів
» п о р ізн и л и й р о зв е л и « у кр а їн ц ів і п о л я ків , і з то го часу по­
чалася у с о б и ц я (»м и браталися з ляхами, а ж п о ки тр е тій
С и ґи з м у н д з п р о кл я ти м и й о го кс ь о н д за м и не р о зєд на л и
нас« (п о е зія .»Буває в не во л і ін о д і зга д а ю « , т. НІ). Толе­
р а нтни м , с в о б о д о л ю б н и м п о л я ка м у к р а їн ц і го то в і подати
зн о в у р у к у й с е р ц е та »оновити тихий рай« (»Л яхам « 1847
т. III). А л е не о б а ч н и й гетьм а н Б о г д а н Хмельниць­
кий дав себе о д у р и ти с п іл к о ю з М о с к в о ю , і зв ід си поча­
лося все лихо У кр а їн и . В ц іл о м у ряді п о е зій Ш е вч е н ка
(»Р о зр ита м огил а « , »В еликий льох«, »С тоїть в се л і С у б о -
тові...«, »Ч игирин«, »Я кби то ти, Б огдане пяний«, » О с ії
глава X IV «) з у с тр іч а є м о г ір к і докори Х м е л ь н и ц ь ко м у

4) За д ж е р е л о п о с л уж и в тут Ш е в ч е н ко в і о пис в и б о р у
Ю р ія Х м е л ь н и ц ь к о го в » И сторіи Руссовъ« та від о м а дум а
п р о с м е р ть Богдана Х м е л ь н и ц ь ко го .
 299

за з л у к у У кр а їн и з М о с к в о ю . С учасна неволя у к р а їн с ь к о го
на р о д у, д е н а ц іо н а л іза ц ія й о го о свіч е ни х верств, занедбання
самих йо го істо р ич них п а м я то к — усе це бул о н а с л ід ко м
ф атальної с п іл ки з М о с к в о ю . Здасться, Ш е в ч е н ко був то ї
д у м ки , щ о Х м е л ьн и ц ьки й п іш о в на ту с п іл ку н е з злоТ волі,
а с к о р іш е впав ж е р т в о ю св о є ї п о л іти ч н о ї ко р о т к о з о р о с т и .
Ш е в ч е н ко називає й о го » н е р о зу м н и м « , »пяним «, а все та ки
визнає й о го »славним« (»П р огул я нка « та лист д о М . Л аза­
р е в с ь ко го з 8. XII 56 р.). Ін о д і в й о го п о м іт н о навіть спочуття
до Х м е л ь н и ц ь ко го (»б ідний« в у р и в к у »За що ви л ю би те
Богдана«?). А ле, го с тр о о с у д ж у ю ч и Х м е л ь н и ц ь ко го за з л у к у
з М о с к в о ю , Ш е в ч е н ко дал е ки й був о д т о го , щ о б взагалі не
визнавати великих за сл уг ц ь о го гетьмаїна. П р о це свід чить
те, щ о в той самий час Ш е в ч е н ко нарисував ка р ти н у, де
звеличав гетьм а н ан п об ідн ика й ко р о тку добу у к р а їн с ь к о ї
н а ц іо н а л ь н о -д е р ж а в н о ї не за л е ж н о сти . Ц е » Д а р и Богда­
нові і у к р а ї н с ь к о м у народові« — м о м е н т, »як
то п о славних п о б ід а х Х м е л ь н и ц ь к о го — із Ц а р го р о д а , із
Варшави і М о с кв и п р и б ул и посли з ве ликим и д арам и єднати
Богдана і народ український, уже вольний
і сильний«. Ц іка в о в у с я к ім р а зі, щ о Ш е в ч е н ко не мй-
писав н і о д н о го вір ш а з д о б и Х м е л ь н и ц ь ко го , н і п р о одіну
з й о го п е р е м о г, щ о п р о них та к ш и р о ко і з та ким за хо п л е н ­
ням р о зписува л а сь стара й сучасна й о м у істо р іо гр а ф ія . Вид­
ко , щ о він ними не за хо пл ю ва вся. Т іл ьки о ди н невеликий
в ірш присвятив він — не п е р е м о з і, а ка та стр о ф і п ід Б е ре ­
сте ч ко м , і цей вірш о вія н и й гл и б о ки м с м у т ко м і б е зн а д іє ю
(»О й, ч о го ти п о чо р н іл о « ). Імя Богдана в н ім і не згадується.
Д о часів Х м е л ь н и ц ь ко го від носиться щ е у р и в о к н е с кін ч е н о ї
р о с ій с ь к о ї д рам и Ш е вч е н ка «Н икита Гайдай« (1841), д е гер о й
їд е п о сл о м о д гетьмана д о »Воладислава, д о б р о г о к о р о л я
і д р у га б л а го р о д н о го Х м е л ь н и ц ь ко го « , та збирається п е р е ­
ко на ти н а с о й м і м агнатів, щ о б вони від м о в и л и ся від св о є ї
попередньої п о л іти ки гно бл е ння у к р а їн с ь к о г о на р о ду.
З га д ки п р о страчення Н аливайка, О с тр я н и ц і те Б огуна й сам а
ха р а кте р и сти ка короля Володислава сти л ізо в а н і ц іл к о м
у д у с і » И сторіи Руссовь«, і взагалі ц іл и й у р и в о к — типовий
для п е р ш о го 'п е р іо д у творчости Ш е вч ен ка .
 300

У с в о їм не га ти вн ім п о гл я д і на Х м е л ь н и ц ь к о го іпішса
Ш е в ч е н ко в р о з р із із у с ім а сво їм и у к р а їн с ь ки м и д ж е р е л а м и ,
з с во є ю у л ю б л е н о ю » И сто р іе ю Руссовь«, з сво їм и прияте-
л я м и ч с то р и ка м и К о с то м а р о в и м та М а кси м о в и ч е м . Не за хи­
тала ц ь о го й о го п о гл я д у й м о н о гр а ф ія К о сто м а р о ва »Бог-
д ан ь Х м е л ьн и ц кій « , щ о появилася у 1857 р о ц і, і я ку Ш е в­
ч е н ко за р а з ж е прочитав, але прочитавш и, назвав Х м е л ь ­
н и ц ь к о го » ґе н ія л ь н и м бун тар е м « — і тіл ьки (»Ж урнал«, 22.
IX. 1857). Взагалі тр е ба сказати, щ о , читаю чи п ильно істо ­
р и ч н у л іте р а ту р у та п р ия те л ю ю ч и з на йавторитетніш им и
у кр а їн с ь к и м и іс то р и ка м и сво го часу, Ш е в ч е н ко м ав с в о ю
в л а с н у д у м ку , с в о ї в л а с н і по гл яд и, я кі не за в ж д и схо­
дилися з д у м ка м и та п о гл яд ам и й о го вчених приятелів. Він,
я к м и вж е зазначили, с во є ю Геніяльною ін т у іц іє ю ін о д і навіть
в и п е р е д ж у в а в по гл я д и, щ о д о їх з го д о м д охо д ил а у кр а їн с ь ка
іс т о р іо гр а ф ія . Д р а го м а н о в м ав р а ц ію , кж у ч и , щ о »м уж ик
Ш е в ч е н ко стояв п о п е р е д у сво їх вчених приятелів, ки їв сь ки х
сл а вя но ф іл ів, — і га р я ч о ю гр о м а д с ь к о ю д у м к о ю , й та ким
ж е у кр а їн с тв о м « . Так б у л о з й о го о с у д о м с та р ш и н сь ко ї ве р ­
стви й ц іл о го р я д у гетьм анів, те, д о ч о го п ізн іш е прийш ла
у к р а їн с ь ка іс то р іо гр а ф ія в о с о б і О л. Л а за р е в с ь ко го та його
ш ко л и . Ц ей о с у д був новиною се р е д то д іш н ь о го у к р а їн ­
сько го гро м а дя н ства й зр о б и в велике в р а ж ін н я : М . Б іло-
зе р с ь ки й , за сл о ва м и В. Т а р н о в сь ко го (батька), о п о від а є , щ о
коїли Ш е в ч е н ко в 1845-46 р о ка х читав своє »Посланіє«
в гу р т і освіче них зе м л я к ів у Києві, то »м ісця, де гов о ри л о ся
п р о ко з а ц ь ки х гетьм а н ів, зр о б и л и на п р и сутн іх по тр я саю че
в р а ж ін н я : з ц ь о го м о м е н ту захоплення я сн о в е л ь м о ж н и м и
та зо б р а ж е н н я їх, я к ге р о їв -л и ц а р ів , б ул о зр уй н ов а не ... Слова
Ш е в ч е н ка стягли їх з п о стам ентів і поставили на від п о в ід н е
м ісце « .
О д наче, о с у д ж у ю ч и не д о л уги х гетьм анів і старш ин-
з р а д н и ків , отих »Галаганів і К о ч у б е їв -Н о га їв « , Ш е в ч е н ко на­
за в ж д и з б е р іг у сво їй д уш і п о ш а ну й навіть пієтет д о Геть­
м ан щ ин и, я к д о ко л и ш н ь о ї ф о р м и у к р а їн с ь к о ї д е р ж а в н о сти
(»Титарівна«, 1848) 1).

’ ) Д о часів Гетьм анщ ини в ї ї р о з ц в іт і (за Х м е льни ць

 ЗОЇ

З алиш ився Ш е в ч е н ко д о кін ц я с в о го в ік у в ір н и м і с в о ­

єм у за га л ь н о м у п о гл я д о в і на к о з а к ів , я к на на й кр а щ и й істо ­
ричний тип у к р а їн ц я , я к на о б о р о н ц ів ід еалів сво б о д и та
р івн ости (п о р . »Буває в невол і ін о д і зга д а ю « , 1850, в т. Ill) ,
і зо б р а ж у в а н н я ко за ка , я к ід е а л ь н о ї в очах н а р о д у постаті,
д о кін ц я на л е ж а л о д о ул ю б л е н и х м о ти в ів й о го п о е з ії (»О й,
кр и кн у л и с ір і гуси«, »Не хо чу я ж енитися«, »Н ащ о м е н і ж е ­
нитися«, » М о ска л е ва К р иниц я« ). Й о го не зачіпила зм ін а п о ­
гл яд ів К ул іш а на ко за ч ч и н у, зм ін а , щ о вже була (помітна
в к ін ц і 50-их р о к ів і відбилася в » Ч ор н ій Раді« та навіть
у »Запискахъ о Ю ж н о й Руси«1).
Хоча Ш е в ч е н ко й о с уд ж ув а в взагалі гетьм анів, але
д о тих, щ о , на й о го д у м к у , стояли на висоті сво го завдання,
б о р о л и с я за р ід н и й кр а й і за й о го св о б о д у, він ставився з ви­
со кою п о ш а н о ю . Д о та ких на л е ж ал и : Д о р о ш е н к о , М азепа
й П о л у б о то к. Д о р о ш е н к о в і та й о го д о б і (присвячена п о е зія
»Заступила ч о рн а хм ара та б іл у хм ар у« (1848, т. Ill) , де, як
це за вв аж ив п р о ф . В. А н то н о ви ч , »часи р у їн и зм а льо ва но
та к ж и в о , щ о п о д іб н у ж и в у уя ву п р о неї м о ж н а скласти со б і
хіб а щ о п рочитавш и ве л ику м о н о гр а ф ію К о сто м а р о ва « . Сам
Д о р о ш е н к о пр е дста вле н ий тут, я к сп р а в ж н ій п а тр іо т і б о ­
ре ц ь за У кр а їн у , а й о го сум ни й кін е ц ь у м о с к о в с ь кій 'не-
валі ви кл ика є в поета щ и р и й ж аль і співчуття. Ц іка во , щ о

к о г о або за й о го на йб л иж ч их н а ступ н и ків) належ ить і о д и ­

н о ки й д ра м а тич ний тв ір Ш е вч ен ка »Н азар С тодоля« (1843).
Д ія відбувається п ід Ч и ги р и но м . С ю ж е т не істо р ич ний , але
йо го іс то р и ч н о -п о б у то в е тло зм а льо ва не д у ж е ви ра зн о , і вся
пієса п е р е ся кн ута д у х о м ш и р о к о го р о зм а х у ко з а ц ь к о го
ж иття й к о з а ц ь к о ї с во б о д и . Х а р а кте р и зм а л ьо ва но в дус.
к о з а ц ь к о ї р о м а н ти ки п е р ш о го п е р іо д у тво р ч о сти Ш е в ­
ченка.
') Правда, ін о д і й у Ш е вч ен ка прори валася р о н ія над
занад то п а л ким и звеїличниками ко за ч ч и н и (та ко ю ір о н іє ю
зд а ю ться нам слова в »П о сла нії« п р о тих, щ о вваж али істо­
р ію У кр а їн и » п о е м о ю в о л ьн о го н а р о д у« і пиш ались, щ о,
м овл я в, »у н а с в о л я виростала« і т. д.), а в »Сні« 1847
р о к у (т. I ll) п р о р и в а ю ться д у м ки п р о б е зц іл ьн ість ко з а ц ь ­
к о ї б о р о ть б и »за в ір у « : »котилися й наш і ко з а ч і д у р н і го ­
лови за пр а вд у, за в ір у Х р и стов у, упивались і ч у ж о ї, і своє“
кр о в и , а получчали?«.
 302

т а ко го по гл я д у на Д о р о ш е н к а наш п о е т не м іг зустр іти ніде

в д оступн их й о м у д ж е р е л а х, навіть в ул ю б л е н ій ним »И сто-
р іи Руссовь«. Це також д о ка з в е л и к о ї ін т у їц ії Ш е вч ен ка
в іс т о р ії. Правда, є один вірш у Ш е вч ен ка , де він д о к о р я є —
треба д ум а ти — Д о ро ш ен ко ві за те, що той » за п р од а в
у я р м о християн« т у р ко в і й посилав к о з а к ів битися з сво їм и
братам и (»За б а й р а ко м байрак«, 1847, т. III); але гетьм ан тут
по ім е н і не названий, і м о ж н а тіл ьки д огад уватися, щ о це
Д орош ен ко.
Так сам о і щ о д о М а з е п и не п іш о в Ш е в ч е н ко за
по гл я д а м и о ф іц ій н и х п р е д ста в н и ків у к р а їн с ь к о ї іс т о р іо гр а ­
ф ії. Часам М азеп и присвятив він п о е з ію »Ір ж а ве ц ь« . Хоч
нем а тут сп е ц іа л ь н о ї х а р а кте р и сти ки М а зе п и і хоч в о сно ві
тв о р у л е ж и ть лиш е один е п із о д — утеча з а п о р о ж ц ів Іп.ід
п р о т е к ц ію хана, але ввесь зм іст М а з е п и н о ї б о р о тьб и з П ет­
р о м , а особш иво м о с к о в с ь ки й те р о р після п о л та всько ї ката­
стр о ф и зм а л ьо ва но так яскр а во , з т а ко ю м о гу т н ь о ю е кс п р е ­
сією , що й про » Ір ж а ве ц ь« можна сказати, п о в то р ю ю ч и
слова А н то н о ви ч а , щ о , прочитавш и ц ю п о е з ію , м и м о ж е м о
уявити с о б і д о б у ш ведчини не згір ш е , як прочитавш и велику
м о н о гр а ф ію К о сто м а р о ва про М азеїпу. Так сам о я скр а во
зм а л ьо ва но р у їн у Батурина в м іс т е р ії »Великий Л ьох« (о п о ­
відання » д р у го ї д уш і« та »Три ворони«). З га д ує ц ю р у їн у
п о е т і в сво їй п о вісті »Близнята«. М и зн а є м о з б іо г р а ф ії
Ш е вч ен ка , щ о він п р ихил ьн о ставився д о М а з е п и ’ ). З но ву
треба стверд ити, щ о в о ц ін ц і іс то р и ч н о ї р о л і М а зе п и випе­
редив Ш е в ч е н ко с в о їх учених п р и я те л ів -іс то р и ків : К о сто ­
м ар о в а, К ул іш а та М акси м ов и ч а , б о пр изна нн я с в о го па-

') П е р е б ува ю ч и а Я готині у Рєпніних, Ш е в ч е н ко зб и ­

рався писати л іб р е тто д о о п е р и »М азепа«, я ку м ав с к о м п о ­
нувати П. С е л е ц ь ки й . А л е справа р о зб и л а ся ч е ре з те, щ о
Ш е в ч е н ко хотів п редставити М а зе п у, я к » п о б о р н и ка сво б о д и
в б о р о т ь б і з д е с п о и т зм о м Петра«, а С е л е ць кий д ивив сч на
М а з е п у , я к на » зр а д н ика « , і Ш е в ч е н ко ч е р е з це тр о хи не п о ­
сварився з ним. Н арисувавш и е с к із на с ю ж е т із ж иття М а ­
зе п и , Ш е в ч е н ко , п о я сн я ю ч и нарисоване п р и сутн ім , вкладав
в уста гетьм ана слова п р о те, щ о » м о ска л і ведуть усіх нас
д о згу б и « (с в ід о ц тв о Гр. Ч е ста хівсько го ).
 303
т р іо т и з м у М а зе п а д іж д а в ся від у кр а їн с ь ки х іс то р и ків а ж на­
п р и к ін ц і XIX віку.
Зате ц іл к о м у д у с і іс то р и ч н о ї тр а д и ц ії, з а кр іп л е н о ї
» И с то р іе ю Р уссовь« і загально п р и й н я т о ї за часів Ш е вчен ка ,
поставився він до н а ка зн о го гетьм ана Павла П о л у ­
ботка. В п о е м і »С он« і в м іс т е р ії »Великий Л ьох« він ви­
водить П о л уб о тка , я к м уч е н и ка за У кр а їн у , щ о й о го цар
П е тр о »в те м н ій те м н и ц і го л о д о м за м учи в у кайданах«.
У листі д о Я. К уха ре н ка 1843 р о к у Ш е в ч е н ко зга д ує П е тр о ­
п а вл о вську ф о р те ц ю , »де ко на в Павло П о л уб о то к« .
Ще одна історична постать викликала у Ш е вч ен ка
с и м п а тії й зм а л ьо ва на ним п р и хи л ьн о — це хвастівський
п о л ко в н и к Семен Палій. Й ому п р и свя ч е но п о е з ію
»Ч ернець« (написану 1848 р. в О р с ь к ій ф о р те ц і), оферту
в сво їй ф а кти чн ій частині на н е в ір н ій зв істц і, наче П алій за»-
кін ч и в с во ї дн.і ч е н ц е м у М е ж и г ір с ь к о м у м ан а стир і. К е р у ­
ю чись н е с в ід о м и м м о ж е , але вір н и м по е тичним інсти нкто м ,
м ал ю є Ш е в ч е н ко Палія не за часів й о го б у р х л и в о ї в ій сь ко ­
в о ї та п о л іти ч н о ї діяільности, яка зр е ш т о ю поставила його
в к о н ф л ікт з М а з е п о ю й привела в табор П е тр а 1), але в м о ­
м ен ті йо го » п рощ ання з св іто м « : за ста р им за п о р о з ь ки м
звичаєм Палій пе р е д тим , я к п іш о в у че нці, п рощ ається з сві­
том , востаннє в ід д а ю чи дань йо го м а р н и м утіх а м ; а п о тім
м и ба чим о й о го в са м о тн ій ке л ії, в д ум а х над м и н ул и м та
в м олитвах за У кр а їн у . С. О . Є ф ре м о в д у ж е влучно сп о сте ­
р іг, щ о н а стр о ї че нц» -П а л ія а очах Ш е вч е н ка наче си м в о ­
лізува л и й о го віласні н а стр о ї на засланні, власні д у м ки та
ба ж а ння, ви кл и ка ю ч и в й о го уя ві » о м р ія н и й і для себе са­
м о го образ л ю д ини „л и х о м н е д о б и т о ї", з молодим и ба­
ж а н н я м и та по р ива м и — н а п е р е кір усь о м у, р неволі п е р е ­
ж и то м у « .
»Ч ернець« м ал ю є нам не так о б р а з іс то р и ч н о го Па­
лія, я к загальний типовий о б р а з к о з а к а -з а п о р о ж ц я н а п р ^
к ін ц і й о го ж и ттє в о го ш ляху. Ту сам у ка р ти н у »прощ ання
з с віто м « р е п р о д у к у є Ш е в ч е н ко кіл ька р о к ії п ізн іш е в л о -

') Ш е в ч е н ко знав н а р о д н і п існ і п р о Палія, а о д н у з них

сам записав (див. стор. 285 в т. V ).
 304

вісті »Близнята«, але пристосувавш и ї ї не д о Палія, а д о за ­

п о р о ж ц я Я реми К ички. З ап о р о ж ец ь і3 ало р о ж ж я
взагалі були у л ю б л е н и м и істо р и ч н и м и м о тива м и в по е зія х
Ш е вчен ка . П оруч із козаком \ козаччиною займ а­
ю ть вони в ній ц ентральне м ісц е . » Ш е в ч е н ко , — ка ж е проф .
А н то н о ви ч — як не м о ж н а кр а щ е з р о з у м ів і зясував д ух З а ­
п о р о ж ж я « , і це сто я л о в по вній з го д і з н а р о д н ім п о гл я д о м
на З а п о р о ж ж я , б о »в З а п о р о ж ж і вбачав на род зд ійсне нн я
ід е а л ь н о го г р о м а д с ь ко го ладу«. Ш е в ч е н ко з л ю б о в ю м ал ю є
з а п о р о ж ц я , я к л ю д и н у н е п о га м о в а н о ї волі й м о гу тн іх п р и -
стр»ствй (»У тієї Катерини«, т. III), з в и со ко р о зв и н е н и м п о ­
ч уттям с в о є ї гід н ости (»Н азар С тод аля«, т. III). В й о г о очах,
я к і в очах народа, з а п о р о ж е ц ь — це лю д ина , щ о п е р е р о ­
стала звичайну м ір к у : » Щ о то за л ю д и були т ії з а п о р о ж ц і!
Не б у л о й не б у д е таких л ю д е й !« (»М оскалева Криниця«).
П е р е бува нн я на З а п о р о ж ж і й участь в йо го б о р о ть б і за сво­
б о д у — це о б о в я з о к к о ж н о го к о з а к а ; саме З а п о р о ж ж я —
це л и ц а р ська ш ко л а для м о л о д о го ко за ка , це м іс ц е , де
можна зд о б у ти л и ц а р с ь ку славу. На цих м отива х п о б у д о ­
вано ря д біл ьш их (п ое м а »Сліпий«, в п із н іш ій р е д а к ц ії »Не­
во л ьн ик« ) і м ен ш их п о е зій Ш е вч е н ка (»Не хо чу я ж енитися«,
»Н ащ о м е н і ж е нитися« , »О й, кр и кн у л и с ір і гуси«), а вирази
с им п а тій д о з а п о р о ж ц ів і сум над зр уй н ув а н н я м С іч і р о з ­
ки д а н і геть п о вс ь о м у » К о б за р і« . Ш е в ч е н ко з щ и р и м с п ів ­
чуттям ставився д о с п р о б від но ви ти з а п о р о з ь к у ко за ч чи ну
на К у б а н і, зв я зу ю ч и ц ю сп р а ву з ім я м А нтона Головатого.
Він готовий був навіть п е р с о н іф іку в а ти в й о го о с о б і ц ю від ­
р о д ж е н у ко за ч ч и н у (в п о е м і » Д о О сно вя не н ка « — п ід вра-
ж ін н я м с п о м и н ів с а м о го К вітки про Г о л о в а то го '). С во ю
п р ихил ьн ість д о Г о л оватого зазначив Ш е в ч е н ко , зга д ую ч и
п р о нь о го в »Гайдамаках«, » М о ска л е вій К р и н и ц і« та в п о ­
вісті »Близнята«2).
У звязку з м отивом по не во л е ння У кр а їн и М о с к в о іо
з у с тр іч а є м о в п о е з ії Ш е вч е н ка постаті р о с ій с ь ки х ц а р ів —

1) П ор. І статтю П. З айцева п р о »П осланіє д о

О с н о вя не н ка «.
2) Г о л о ва то го Ш -к о м алю вав і хотів видати й о го п о р ­
тр е т л іт о гр а ф іє ю (див. лист д о Я. К ух а р е н ка — сто р . 25 т. X ).
 305

П етра І і Катерини II, тих, щ о на йб іл ьш е лиха за п о д ія л и

у к р а їн с ь к о м у н а р о д о в і. В ір н о р о з у м ію ч и їх істо р и ч н у р о л ю
на У к р а їн і, не на видів Ш е в ч е н ко їх о б о х д о глибини д уш і
та не щ адив для них р із к и х слів о суд у, зн о в таки йдучи
в р о з р із з п о гл я д а м и с в о їх л р и я те л ів -іс то р и ків К о сто м а р о ва
(щ о лиш в » К нигах битія« о суд и в К а те ри ну, та й то чи не
п ід вп л ив о м Ш е вч е н ка ), К уліш а та М а кси м о в и ч а . Ц ареві
П е тр о ві п р исвя ч е ні ц іл і уступи або зга д ки у »Сні«, »Вели­
к о м у Л ьо хо ві« , » Ір ж а в ц і« , » О с ії глава XIV «. П р о ненависть
п о е то в у д о П етра (»цар поганий«, »цар п р о кл я ти й , лукавий«,
»аспид неситий, кат«) зна єм о і з с п о м и н ів М . М ікєш и н а . Ка­
т е р и н у II зга д у є Ш е в ч е н ко у »Гайдамаках«, у »Сні« 1844 р „
» В е л ико м у Л ьо хо ві« , » М о с к й л є в ій К р и н и ц і« й т. інш . (»лю тий
в о р о г У кр а їн и « , » го л о д на вовчиця«). С п о д в и ж н и ко в і цаіря,
ка то ві Батурина — М є н ш и ко в у пр исвя ч е но д ві зга д ки в п о ­
вістях Ш е в ч е н ка : одна в » К апітан ш і« п р о те, я к М єн ш и ко в
вимагав у гетьм ана С к о р о п а д с ь к о го м аєтності, д р уга
в »Близнятах« про р у їн у Батурина. О бидві за п о зи ч е н о
з » И сто р іи Руссовь«.
Д о б р е начитаний в іс т о р ії У кр а їн и , не раз зга д ує Ш е в ­
ч е н ко в с в о їх творах ту або інш у істо р и ч н у постать або пеВ-
ну п о д ію , в з в я з к у з я ки м сь зн а ч н іш и м ф а кто м або ко тр и м сь
із с в о їх ге р о їв . У п о вісті » Княгиня«, зга д у ю ч и про К о зе -
л е ц ь ку й Ч о рн у Раду 1663 р., п р и гад ує він С о м к а й Б р у-
ховецького, але не о ц ін ю є їх. С а м о й л о в и ч а зга ­
дує в з в я з к у з Д о р о ш е н к о м і називає й о го » д ур н и м « . Зате,
о п и с у ю ч и в п о вісті » М узи ка « Густинський м анастир, щ о з б у ­
дував С а м ой л о вич, зве й о го »безталанним «, натякаю чи, о ч е ­
видно, на й о го сум ний кін е ц ь . Гетьмана С ко р о п а д с ь к о го
зга д у є (в п о в іс ті » П р о гул я нка« ), я к в е л и ко го знавця й ви­
гадника б о р щ ів , та, я к вищ е м и згадували, в з в я з к у з його
ко н ф л ік т о м з М є н ш и ко в и м (у »Капітанш і«). В идко, щ о п р и ­
ч и н о ю не пр ихил ьно сти поета д о ц ьо го гетьмана була у го -
дова щ одо М о с кв и по л іти ка С ко р о п а д с ь к о го . Д уж е часті
в й о го п о е зія х , а о со б л иво в повістях зга д ки п р о недавнє
м и н ул е У кр а їн и та й о го д ія ч ів : п р о » п ікін е р ів « , » О ч а ків сь ку
зи м у « , й п е р ш ий н а б ір д о м о с к о в с ь к о го вій ська на У кр а їн і
 306

(»М оскалева К р иниц я « ), п р о С ко в о р о д у , п р о в ід о м о го п р о ­

п о в ід н и ка Івана Л е ва нд у, п р о »славного к о за ка -в е л ь м о ж у «
Т р о щ и н с ь ко го , про Івана К о тл я р е в с ь ко го , про ко з а ц ь к і
п о л ки 1812 р о к у (все це в п о вісті »Близнята«) та інш е.
Щ о для Ш е в ч е н ка істо р ія У кр а їн и не була п р е д м е то м
тіл ьки а ка д е м іч н о го інте р е су, щ о він її гл и б о ко відчував
і, м о ж н а сказати, п е р еж ив а в, п р о це свід чить т а к о ж і те,
щ о к о ж н а історична м ісц е в ість, к о ж н а звязана з я ко ю с ь п о ­
д іє ю або іс то р и ч н о ю особою па м я тка, я ку він зустр іча в
під час с в о їх м а н д р ів о к , викликала в ньом у ж иві сп о м и ни
і зна хо д ил а р еф л екси в йо го творах. Ці в ід гу ки густо р о з ­
с ія н і і в п о е зія х, і в п р о зо в и х писаннях поета та в й о го ли­
стува н ні. Щ е в листі д о Я. К уха р е н ка з 26. XI 1844 р о к у пиш е
Ш е в ч е н ко : »був я у т о р ік на У к р а їн і, був у М е ж и г о р с ь к о г о
Спаса, і на Х о р ти ц і, с к р із ь був і все плакав: »сп лю нд р ува л и
наш у У кр а їн у ка то в о ї вір и нім о та з м о ска ля м и...« (див. т. X ,
33 стор.). О с о б л и в о густо р о з ки д а н і іс то р и ч н о -то п о гр а ф іч н і
зга д ки в по вістях, в яких Ш е в ч е н ко о писував сво ї м а н д р ів ки
1845-46 р о к ів . Іно д і це паралелі д о д е я ки х п о е з ій ; в и д ко , щ о
ц і п о д о р о ж н і в р а ж ін н я д у ж е хвилю вали й о го д у м к у та уяву.
Так, на п р икл а д , о пис в ід о м о ї па но р а м и У кр а їн и з істо р и ч ­
ним и р е м ін іс ц е н ц ія м и (у »Сні« 1847 р.) зн а хо д и м о п ізн іш е
і в »Близнятах«. Істо р и ч ні пам ятки К о зе л ьц я , П ереяслава,
П олтави, П р и л у ки , Л убень, Волині ви клика ли в нь о го зга д ки
п р о звя за н і з ц и м и па м яткам и п о д ії та о со б и , і ці зга д ки
густо р о з с ія н і на с то р ін ка х повістей.
Треба п ід кр е с л и ти , щ о Ш е в ч е н ка сп е ц іял ь н о ц ікавила
у кр а їнська іс то ріоґраф ія ко за ц ь ко ї доби, особ­
л и во т. зв. » к о з а ц ь к і л іто п иси« : С а м ов ид ця , Гра бянки, Ве­
лична та » И сто р ія Руссовъ«. Усіх їх він знав д о кл а д н о , чи­
тав їх і пе р ечитува в, м ав у св о їй б іб л іо т е ц і, ви ко р и сто вува в
для с в о їх писань. Н едостача м іс ц я не дає нам з м о ги д о к л а д ­
н іш е зуп ин итись на то м у, ко л и , я к і в ч о м у п означився цей
ін те р е с Ш е в ч е н ка д о » ко за ц ь ки х л іто писів«.
Уся увага Ш е вч е н ка була зве р не н а на козацький
період н а ш о ї іс т о р ії, хоч в о станніх 2— 3 р о ка х ж иття по ­
е то в о го й о го д у м ка була біл ьш е зве р не н а вперед, у бу-
д у ч н іс ть, в я кій він хотів бачити кр а щ у д о л ю У кр а їн и , а не
 307

на ї ї м инул е , в я к о м у він у ж е зна чно р о зча р ув а в ся . С ю ж е тів

і м о т и в ів з інш их, о п р іч ко за ц ь ки х , п е р іо д ів на ш о ї іс т о р ії
в п о е з ії та взагалі в писаннях Ш е вч е н ка сливе нем ає. Це й не
д и в о : за й о го часів кн я ж и й п е р іо д н а ш о ї іс т о р ії іс т о р іо ­
граф и тра ктува л и, я к спільний з » р у с с ко ю « іс т о р іє ю , а л и ­
товський щ е з о в с ім не був р о зр о б л е н и й . Д о к н я ж о ї доби
належ ать лиш п е р е кл а д у р и в к ів із »Слова о п о л ку Ігоря«
та хіба щ е ІУ -й р о з д іл із »Ц арів« п р о В о л о д им ир а й Рогво-
лода (т. V). Є щ е в » П р о гул я н ц і« та в » Ж ур на лі« з га д ки пр о
кн я зя Святослава.
Не багато цих м отивів і з іс т о р ії в с е с в і т н ь о ї , хоч
те, щ о є, на л е ж ить д о найсильніш их тво р ів Ш е вчен ка . Наш
по е т взагалі ц іка вив ся іс т о р іє ю й читав багато. М и знаєм о,
щ о він за м о л о д и х літ, п е р е б ува ю ч и в А к а д е м ії, прочитав
багато м о н у м е н та л ь н и х істо р и ч н и х тв о р ів , напр. М іш о »Істо­
р ію хр е сто вих по хо д ів «, Д ж . Ґілліса » Іс то р ію Гр е ц ії« , а щ о б
прочитати Ґіб б о н а » Іс то р ію за не па д у й у п а д к у Р и м сько ї
Ім п е р ії« у ф р а н ц у з ь ко м у п е р е кл а д і, почав сп е ц ія л ь н о вчи­
тися ф р а н ц у з ь к о ї м о в и ; читав тво р и п о л ь с ь ко го істо р и ка
Лєлєвеля. Ц іка вил а й о го й істо р ична белетристика, о со бл иво
р о м а н и Вальтера С кота, я кі він знав м а й ж е всі. Читав кн и гу
Б артелєм і » П о д о р о ж Анахарсіса«, щ о дала й о м у ш и р о ки й
о б р а з а нти чно ї ку л ь т у р и . Читав П лю тарха. Знав п р е кр а сн о
» Б іо гр а ф ії найвид атніш их м а л я р ів , р із ь б я р ів та а р хіте кто ­
рів« італ ійця Вазарі. З с ю ж е тів та м о ти вів все світньо ї іс т о р ії
■ тво р ч о сті Ш е вч е н ка треба згадати н а са м пе р е д б і б л і й н і .
М и зна єм о , щ о Ш е в ч е н ко д у ж е вчитувався у Б іб л ію , і Д р а г о ­
м анов д у ж е вл учно завваж ив, щ о н іщ о не м ал о т а ко ї сили
над с и с те м о ю д у м о к Ш е вч ен ка , як Біблія та »И сторія Рус-
совь«. Вплив о ста ннь ої м и вж е бачили в творах Ш е вч ен ка
на с ю ж е ти з у к р а їн с ь к о ї іс т о р ії. Вплив Б іб л ії позначився не
тіл ьки в п е р е кл а д і п сал м ів та на сл ід ува нні п р о р о к ів , але
й у п о е зія х »Саул« і »Ц арі« (п р о царя Д а вид а ). В них Ш е в­
ч е н ко дає вислів с в о їм в о р о ж и м п о чуття м д о ц а рів взагалі,
я к д о д е с п о т і* і на сил ьників, хоча саме та ко го п о гл я д у в Б іб­
л ії й нем ає. Таким сам им тир а но м , у ж е в д у с і хр и сти ян сько ї
т р а д и ц ії, виставляє він царя Ір о д а в п о е з ії »Во Іуд е ї, во дні
они«.
 308

На євангел ьський с ю ж е т із с в о є р ід н о ю , н е ка н о н іч н о ю
т р а кт о в ко ю написано п о е м у »М а р ія « , але ш и р о к о н а м а л ьо ­
ване іс то р и ч н о -п о б у то в е тло ц іє ї п о е м и свідчить п р о те, щ о
Ш е в ч е н ко пильно вивчив не лиш е ка н о н іч н у , а й а п о кр и ф іч н у
б іб л ій н у л іте р а ту р у та п а л е сти н б л о ґію . Х оча сам Ш е в ч е н ко
ка ж е п р о с в о ю п о е м у »Н еоф іти«, щ о вона » н і б и т о із р и м ­
с ь к о ї іс то р ії« , а п р о те і в ц ь о м у д о п е в н о ї м ір и кр и п т о гр а ­
ф іч н о м у тв о р і поет ч уд о в о перед ає дух п е р в іс н о го хр и­
стиянства та виявив неабияке знання р и м ської кул ьтур и .
Д р у га велика п о ем а на за га л ь н о -істо р и ч н и й сю ж ет — це
»Іван Гус«, в я кій зм а льо ва не д о л ю с м іл и в о го б о р ц я за сво­
б о д у в;ри й сум л ін н я п р о ти папства. Н е д ур н о я кр а з цей с ю ­
ж е т і ця постать привабили увагу на ш о го поета: папство за­
йм ало ува гу Ш е вч е н ка , я к сим вол р е л ігій н о ї не те р п им о сти
й с у с п іл ь н о ї р е а к ц ії, а б о р о тьб а Гуса й гуситів п р о ти ч у­
ж о ї, н ім е ц ь к о -р и м с ь к о ї ц е р к о в н о ї влади, була в очах Ш е в ­
ченка о со б л иво я с кр а в о ю па р алєл е ю д о р е л іґій н о ї б о р о ть б и
на У к р а їн і в X V I— X V III віках. У п о е м і »Гус« виявив Ш е в ч е н ко
й с в о ї с и м п а тії д о б р а тн ь о го с л о в я н с ь ко го н а р о д у, п о д і­
л яю чи їх із с в о їм и пр ияте лям и Б о д я нським , К о с то м а р о в и м
та взагалі с в о їм и суча сника м и. М и зна єм о , як у в а ж н о стеж ив
Ш е в ч е н ко за усп іха м и н а ц іо н а л ь н о го в ід р о д ж е н н я чехів,
в я к о м у бачив п р и кл а д для у к р а їн ц ів . »Іван Гус« — це п о ­
етичний вияв Ш е в ч е н ко в о го ід е а л ь н о го сл о вяно ф іл ьства , за ­
сн о в а н о го іна ід е ї п о в н о ї р івн ости й б ратерства в с і х сло ­

венських н а р о д ів, що од уш е вл я л о К и р и л о -М е ф о д іїв с ь ки х

б р а тч и ків у Києві. П иш учи с в о ю по е м у, Ш е в ч е н ко ув а ж н о
пе речитував у с ю д о с т у п н у й о м у л іте р а ту р у п р о Гуса та й о го
д о б у і дав в и їм к о в о ї сили та ко л ьо р и тн о сти ка р ти н у К о н -
ста н ц ь ко го Собору й величавий образ Гуса, я к б о р ц я за
н а р о д і м у ч е н и ка за ід е ю . М о ж н а сказати, щ о ця Ш е вч е н -
ко ва по е м а — найвид атніш ий по е тичний твір, присвячений
у всесвітній л іте р а ту р і сл а вно м у чехові.

Р е м ін іс ц е н ц ії та зга д ки з все світньо ї іс т о р ії — пр"

В а р ф о л о м іїв с ь ку ніч (д в ічі в »Гайдамаках« і в п о вісті » П р о ­
гул янка«), п р о С и ц и л ій сь ку в е ч ір н ю , п р о Д анте, я к ку л ь ту р
н о -іс то р и ч н у постать, п р о а н гл ій с ь ко го ко р о л я Карлг. С тю -
 309

арта, числ енні м о ти ви з а нти чно ї іс т о р ії — всі з творах

Ш е вч ен ка в ж и ті я к а л є ґо р ії, п о яснення, чи п р о сто си м в о л і­
з а ц ії п о д ій з у к р а їн с ь к о ї іс т о р ії, я к с п ізв у ч н і їм або енало-
ґіч н і явищ а. В ц е н тр і всієї уваги й усіх п о м и сл ів п о е .’ і сто­
яла У кр а їн а та ї ї д ол я , і тіл ьки їй присвятив він св ’ й ґе н :й.
Т іл ьки те, щ о т а к чи іна кш е вхо д ило в к р у й о го д у м о к
у з в я з к у з У к р а їн о ю , м о гл о стати п р е д м е то м й о го по е тич­
н о ї ін те р п р е та ц ії. В. Д о р о ш е н к о .

Л і т е р а т у р а . 1. ПРО ІС Т О Р И Ч Н У О С В ІТ У Ш Е В Ч Е Н К А :
A. Н і к о в с ь к и й . Б іб л іо т е к а Ш е в ч е н ка . „ К н и г а р ь “ , К и їв
1917. ч. Я. — І А й з е н ш т о к . К н и г о з б ір н я Ш е в ч е н ка . .Ч е р ­
в о н и й Ш л я х “ , Х а р к ів 1923; к н . 8. — М. Д р а г о м а н о в .
Ш е в ч е н ко , у кр а їн о ф іл и й со ц ія л ізм . „Г р о м а д а “ , Ж енева 1879,
ч. 4т Окреме в и д а н н я . Л ь в ів 1906: 2-е в и д а н н я . К и їв 1924. —
B. Д о р о ш е н к о . Ш е в ч е н ко в а о світа , Л ь в ів 1914. — В. Щ у -
р а т . Ш е в ч е н ко і п о л я ки , о сно ви в за є м н и х з в я з к ів . „З а п и с к и
Н а у к ' во го Т ов ім. Ш е в ч е н ка , т. 119-120, Л ь в ів 1917 і окремо.
P. Z a і с е w . Szew czenko a Polany. W a rs z a w a 1934. — П р и ­
м і т к и П. З ай цева до п о в іс т і „ Х у д о ж н и к “ , т. V I наш . вад. -
К о м е н та р і до I I I та I V то м ів Т в о р ів Ш е в ч е н ка вид.
УАН. - 2. ПРО ІС Т О Р И Ч Н І П О Е З ІЇ Ш Е В Ч Е Н К А . О кр ім
з а г а л ь н и х п р а ц ь : Н. П е т р о в а О черки и с т о р іи у к р а и н ­
с ко й л и те р а тур ы X IX стол., К и їв 1884. — Н. Д а ш к е ­
в и ч а О тзы въ о с о ч и н е н іи Н. Петрова, П е те р б ур ґ 1888, та
О м. О г о н о в с ь к о г о И сто р ія л іт е р а т у р и р у с ко й , ч. II, від д . 2
Л ь в ів 1889. — В. А н т о н о в и ч ъ . П р о изв е д е нія Ш е в ч е н ка ,
со д е р ж а ніе к о то р ы х ъ со ста вл я ю тъ и стл р и ч е с кія собьітія.
„Ч т е н ія И сторич. О-ва Н е сто р а -Л е то п и сц а “ т. II, К и їв 1881.
П е р е д р уко в а но в „Т в о р а х В. А н т о н о в и ч а “ , т. І, К и їв 1932;
у к р а їн с ь к и й пе р е кл а д у „П п а в д і“ , т. И, Л ь в ів , 1889. — В. Щ у -
р а т , Ш е в ч е н к ів „Ів а н П ід к о в а “ . „Л іт е р а т у р н і н а ч е р к и “ ,
Л ь в ів 1913. — Д . Н и к о л и ш и н . Іс то р и ч н і поеми Ш е вч е н ка ,
К о л о м и я 1914; 2-е вид. 1921. — І. Ш п и т к о в с ь к и й . „ Г а й ­
д а м а ки “ Ш е в ч е н ка я к п а м я тка К о л іїв щ и н и . З б ір н и к памяти
Т. Ш е в ч е н ка , К и їв 1915. — М. М о ч у л ь с ь к и й . До ґе н е зи
і п о вс та н н я „ Ін т р о д у к ц ії“ до „ Г а й д а м а к ів “ , „З а п и с к и Н а у ко ­
во го Т -в а ім . Ш е в ч е н к а “ , т. 133, Л ь в ів 1922. — ї в . В р и к.
„Ів а н Г у с “ , ib id e m , тт. 119—120 і 126— 127, Л ь в ів 1917 і 1918.
— Л . К о ш о в а . Ш е в ч е н ко та „И с т о р ія Р усо в ъ “ . З б ір н и к
„ Ш е в ч е н к о “ . P . І,Х а р к ів 1 9 2 8 .— Б . Н а в р о ц ь к и й . „Г а й д а м а ­
к и “ Т. Ш е в ч е н ка , К и їв 1928. — Ст. С м а л ь - С т о ц ь к и й .
Т. Ш е в ч е н ко . Ін те р п р е та ц ії, В арш ава 1934.
 ЗМІСТ:

ПЕРЕДМ ОВА З

ТР И Л ІТ А :

Три л іта 7
Р о зр ита м огил а Ю
Ч и ги р и н 12
С ова 15
Д ів и ч ії н о ч і 23
С он 25
Х устина 42
Ч о го м ені т я ж к о , ч о го м ен і н уд н о ? 45
М. С. Щ еп ки ну 46
Г о го л ю 47
Не за в и д у й б а га то м у 48
Не ж енися на б а га тій 49
С л іп и й 50
В е л и ки й Л ьох 70
С то їть в селі С у б о т о в і... 86
Н а й м и ч ка 88
К а в ка з ЮЗ
І м ертвим і ж и в и м і не н а р о д ж е н и м землякам
м оїм в У к р а й н і і не в У к р а й н і м оє д р у ж н є є
п о сл а н іє ПО
Холодний Яр 118
 Д авидові псалм и 122
М а л е н ь кій М аряні 131
М инаю ть д н і, м и н а ю ть ночі 132
Як ум ру, то п о хо ва й те 133

ДРУГИЙ КО Б З А Р :

П ередм ова до Д р у г о г о К о б за р я 136

Л іл е я 140
Р усал ка 143
О с и ка 145

В КАЗЕМ АТІ :

З гадайте, бр а тія м оя 166

О й, одна я, одна 167
З а ба йр а ко м б а йр а к 168
М ені о д н а ко в о 169
„ Н е ки д а й м а т е р і!” 171
„Ч о г о ти ходиш на м о ги л у ? ” . . . 173
О й тр и ш л я хи ш и р о к ії 175
М . К о с то м а р о в у 176
Садок ви ш н е в и й ко л о ха ти, 177
Р ано вранці новобранці 178
В неволі тя ж ко 179
П о на д полем ід е 180
Чи ми ще зійд ем ося зн о в у 181
Не спалося, а н іч — якм о р е ... 182

В А Р ІЯ Н Т И Т А П Р И М ІТ К И Д О Т Е К С Т У :

У по ряд кува в П. Зайцев за т е х н іч н о ю до­

п о м о г о ю Ів. Д уб и ц ько го 185
ПОЯСНЯЛЬНІ СТАТТІ :

П. Зайцев: Т екст п о е зій Ш е в ч е н ка в ід

1843 р. до заслання 252
Е. М а л а н ю к : Т р и л іта 257
С т. С м а л ь - С т о ц ь к и й : „С о н ” 264
С т. С м а л ь - С т о ц ь к и й : , „В е л и к и й Л ь о х ” 270
С т. Смаль-Стоцький:, „П о с л а н іє ” 278
Д. Д о р о ш е н к о : Іс то р и ч н і с ю ж е т и й м отиви
в т в о р ч о с ті Ш е в ч е н ка 288

З у в а ги на т е н д е н ц ії д о н а б л и ж е н н я і с п ів п р а ц і х р и с т и ­
янських Ц ерков, ви да вн и ц тво пропустило з ц ь о го то м у
п о е м у „Є р е т и к ” .
 І ЛЮСТРАЦІ Ї

А в т о п о р т р е т Ш е в ч е н ка з 1844 р.
З н и м ка с т о р ін к и а вто гр аф у „С о н ” (р р . 433— 457 ) 36
А в то гр а ф вір ш а „ М е н і о д н а ко в о ” 170
П о р тр е т М . С. Щ е п к и н а . 200
Х ата б а ть ків Т. Ш е в ч е н ка 1843 р. 202
Ж е б р а к на кл а д о в и щ і. О ф о р т-а ква ти н та 1859 р. 205
Б о гд а н о ва ц е р ква в С у б о то в і. А кв а р е л я 1845-46 рр. 209
В д о вин а хата. О л іве ц ь 1843 р. 213
З н и м ка з р у к о п и с у П. К у л іш а рр. 56— 69 п о ем и
„Н а й м и ч к а ” 217
К ін е ц ь п о ем и „Н а й м и ч к а ” в р е д а кц ії П. К у л іш а —
з н и м ка з й о го р у к о п и с у 221
 Повне видання творів
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
T. 1 Поезії до року 1843

T. II Поезії з а _____ 1843— 1847 pp.

Т. ПІ ” 1847— 1857 pp.
T. IV ” 1857— 1861 pp.
T. V Назар Стодоля. Різні твори.
T. VI Повісті: Художник. Наймичка. Варнак.
T. VII ” Княгиня. Музика. Нещасний.
Калітанша.
T. VIII ” Близнята. Мандрівка.
T. IX Журнал.
T. X Листи.
Редактор тт. 1 -Х — П. ЗАЙЦЕВ.
T. XI T. Шевченко, як маляр (160 репродукцій
малюнків).
Автор розвідки — Д. АНТОНОВИЧ.
T. XII Т. Шевченко в чужих мовах. Переклади
Шевченка на інші мови.
T. XIII Збірник статтей про Т. Шевченка та його
творчість.
T. XIV Бібліографія творів T. Шевченка та праць
про нього.
В. ДОРОШЕНКО.
Автори поясняльних статтей і дослідчих праць, друкованих
у цьому Повному Виданні Творів Т. Ш евченка:
Антонович Д., Біленький Л., Брик 1., Дорошенко В., Доро­
шенко Д., Дубицький І., Зайцев П., Кордуба М., Лепкий Б.,
Лотоцький О., Луців Л., Маланюк Є., Прополко С , Сочин­
ський В., Смаль-СтоцькнА Р., Смаль-Стоцький С
і Ч(іжевський Д.
ВИДАВНИЦТВО МИКОЛИ ДЕНИСЮКА

M YKO LA DEN Y.5IUK P U B LISH IN G COMPANY

2228 W. Chicago Ave., Chicago 22, Illinois
Т В О Р И ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЮВІЛЕЙНЕ ВИДАННЯ В 14 ТОМАХ